Лекарства и БАД Джонсон & Джонсон
Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активні речовини: метилсаліцилат 150мг, рацементол 100мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота - 130 мг, гліцерил моностеарат - 80 мг, ланолін безводний - 20 мг, сорбітан триолеат (полісорбат 85) - 20 мг, сорбітан тристеарат (спан 65) - 10 мг, троламін (три 1 очищена – 480 мг. 50 г - туби алюмінієві (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування білого кольору, однорідний з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаПрепарат з місцевою дратівливою та аналгезуючою дією. Викликає розслаблення м'язів, посилює кровообіг, полегшує видалення подразнюючих продуктів обміну речовин (насамперед молочної кислоти), дозволяє збільшувати тривалість фізичних вправ та покращує їх переносимість. Дратівливий ефект рацементолу сприяє зниженню больових відчуттів. Місцева дія супроводжується розширенням судин, викликаючи відчуття охолодження, що переходить у відчуття легкого печіння та поколювання, з подальшим аналгетичним ефектом. Метилсаліцилат - протизапальний болезаспокійливий засіб. Неселективно пригнічує циклооксигеназу, знижуючи синтез простагландинів. Нормалізує підвищену проникність капілярів, покращує процеси мікроциркуляції, зменшує набряк та інфільтрацію запалених тканин. Чинить тільки місцеву дію.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні концентрація рацементолу у системному кровотоку незначна. Метилсаліцилат при зовнішньому застосуванні проникає в тканини через незмінену шкіру, при цьому аналгетичну концентрацію в системному кровотоку не досягається. Саліцилати виводяться, головним чином, нирками; швидкість виведення залежить від плазмової концентрації та рН сечі.Клінічна фармакологіяПротизапальний препарат для місцевого застосування.Показання до застосуванняДля зменшення болю та скутості у суглобах та м'язах при пошкодженнях, розтягуваннях та запаленні; зменшення болю в нижній частині спини; при міалгії (м'язового болю) до та після занять спортом.Протипоказання до застосуванняПорушення цілісності шкірних покровів та запальні захворювання шкіри у місці нанесення; дитячий вік до 12 років; вагітність (III триместр); підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід призначати препарат в I і II триместрах вагітності, в період лактації (грудного вигодовування), при непереносимості саліцилатів, синдромі Рейє.Вагітність та лактаціяПри попаданні в системний кровотік саліцилати проникають через плацентарний бар'єр і в молоко жінок, що годують і можуть несприятливо впливати на плід, особливо в III триместрі вагітності (наприклад, викликати передчасне закриття артеріальної протоки або тривалі пологи). Незважаючи на те, що при місцевому застосуванні метилсаліцилатів не очікується підвищення їх концентрації в плазмі крові до рівнів, небезпечних для плода, при вирішенні питання про можливість призначення препарату при вагітності та в період грудного вигодовування слід оцінити очікувану потенційну користь терапії препаратом для матері та потенційний ризик. для плода чи дитини. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці до 12 років.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів визначається так: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000) , <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Постмаркетингові дані З боку імунної системи: дуже рідко - ангіоневротичний набряк. З боку дихальної системи: дуже рідко - задишка (внаслідок гіперчутливості). Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: дуже рідко - опіки в місці застосування. Інші: дуже рідко - реакції в місці застосування (включаючи пухирі, печіння, гіперемію, еритему, подразнення, біль, парестезію, кропив'янку, свербіж і висип).Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат викликає гіперемію шкіри та рефлекторно посилює циркуляцію крові у підшкірній тканині, таким чином, спільне застосування з іншими препаратами місцевої дії може призводити до посилення їх всмоктування. У пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти, при зовнішньому застосуванні метилсаліцилату відзначалися шкірні алергічні реакції, а також ангіоневротичний набряк.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують зовнішньо. Крем наносять тонким шаром безпосередньо на болісну область і обережно втирають до повного всмоктування. При необхідності процедуру повторюють кожні кілька годин (до 3-4 разів на добу) протягом 10 днів.ПередозуванняПередозування рацементолу та метилсаліцилату спостерігалося в окремих випадках, головним чином у дітей, при випадковому прийомі внутрішньо препаратів, що містять дані речовини. Передозування при зовнішньому застосуванні відбувається рідко і лише при неправильному використанні препарату (нанесення на слизові оболонки, великі області пошкодженої або інфікованої шкіри). Симптоми передозування метилсаліцилат: збудження, збільшення глибини дихання, гіперпірексія. Симптоми передозування рацементолу: нудота, біль у животі, блювання та симптоми пригнічення ЦНС, такі як запаморочення, нестійка хода, припливи крові до обличчя, сонливість, пригнічення дихання та кома. Лікування: ; симптоматична та підтримуюча терапія; корекція електролітного та водного балансу, призначення адсорбуючих засобів та сольових проносних, форсований діурез, зовнішнє охолодження тіла; у тяжких випадках – переливання крові, гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат призначений лише для зовнішнього застосування. Не застосовувати з компресами, що зігрівають. З появою подразнення шкіри припинити застосування. Уникати попадання в очі, слизові оболонки, ділянки подразнення шкіри. Пацієнт повинен бути поінформований, що якщо біль зберігається 10 днів і більше, а крем не викликає полегшення стану, необхідно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія на інші саліцилати. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, то не слід викидати його в стічні води або на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти у сміттєвий контейнер. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до водіння автомобіля та управління механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Фасування: N1 Форма випуску: сироп Упакування: фл. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: Юнік Фармасьютікал(Індія/Росія). .
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Дозування: 1% Фасування: N1 Форма выпуска: крем д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: Юник Фармасьютикал(Индия/Россия) Действующее вещество: Эконазол. . .
24 630,00 грн
420,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Фасування: N3 Форма випуску: трансдермальна терапевтична система Упакування: упак. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: LTS Lohmann Therapie-Systems AG(Германия) Действующее вещество: Норэтистерон + Этинилэстрадиол. .
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 5 мл: Активні речовини: гвайфенезин – 100 мг; Допоміжні речовини: лівоментол, розчин декстрози (розчин глюкози), сахароза, етанол 96%, гліцерол, натрію цитрат, натрію сахаринат, натрію бензоат, лимонної кислоти моногідрат, барвник карамель, підсолоджувач натуральний, ароматизатор маліновий 4 ), вода очищена. 150 мл - флакони темного скла (1) у комплекті з мірною склянкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСироп у вигляді прозорої рідини червоного кольору з характерним запахом, вільним від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Гвайфенезин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту при прийомі внутрішньо. У здорових дорослих добровольців Cmax у крові та Tmax у крові після прийому внутрішньо 600 мг гвайфенезину склали приблизно 1.4 мкг/мл та 15 хв відповідно. Метаболізм та виведення Гвайфенезин метаболізується у печінці. Виводиться переважно нирками. Т1/2 становив близько 1 год, препарат не визначався крові приблизно через 8 год.ФармакодинамікаГвайфенезин надає стимулюючу дію на рецептори слизової оболонки шлунка, що призводить до посилення секреції залоз ШКТ та рефлекторного збільшення секреції залоз дихальних шляхів. В результаті знижується в'язкість та збільшується обсяг бронхіального секрету. Інші ефекти можуть включати стимуляцію закінчень блукаючого нерва в бронхіальних залозах і стимуляцію певних центрів головного мозку, що, у свою чергу, призводить до поліпшення відходження мокротиння. Гвайфенезин надає відхаркувальну дію протягом 24 год. Компоненти, що входять до складу препарату, мають зігрівальну, пом'якшувальну та заспокійливу дію при проковтуванні.Показання до застосуванняСимптоматична терапія кашлю, що супроводжується утрудненим відходженням мокротиння.Протипоказання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; дитячий вік до 12 років; період лактації (грудного вигодовування); дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності, тяжких порушеннях функції печінки або нирок, цукровому діабеті.Вагітність та лактаціяДаних щодо застосування препарату Гексо Бронхо® у вагітних жінок недостатньо, тому не рекомендується застосовувати лікарський препарат під час вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Дані про проникнення гвайфенезину у грудне молоко відсутні, тому на період лікування грудне вигодовування слід припинити. Протипоказаний у дитячому віці до 12 років.Побічна діяНебажані реакції, виявлені при постреєстраційному застосуванні лікарського засобу, були класифіковані таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, З боку травної системи: дуже рідко – біль у животі, діарея, нудота, блювання. Алергічні реакції: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості (в т.ч. свербіж та кропив'янка), висипання. З боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, біль голови, сонливість.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасний прийом із протикашльовими препаратами, в т.ч. з кодеїновмісними препаратами. Сумісний із бронхолітиками, антибактеріальними засобами та іншими препаратами, що приймаються при лікуванні бронхолегеневих захворювань.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років: наповнити мірний стаканчик до позначки 10 мл та приймати по 10 мл (200 мг гвайфенезину) 4 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мл (800 мг гвайфенезину).ПередозуванняСимптоми: абдомінальний дискомфорт (печія, нудота, блювання), сонливість. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід приймати лікарський препарат для лікування постійного або хронічного кашлю, кашлю при бронхіальній астмі та кашлю, що супроводжується надмірною секрецією мокротиння, за винятком випадків, коли застосування препарату рекомендовано лікарем. Якщо після 3-5 днів прийому препарату кашель зберігається або поряд з кашлем відзначаються підвищення температури, висипання, тривалий головний біль, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем. Інформація для хворих на цукровий діабет: вміст вуглеводів в одній дозі лікарського препарату відповідає 0,75 ХЕ. Препарат Гексо Бронхо містить етанол 96% (0.5 мл/10 мл сиропу). Зміст етанолу слід враховувати пацієнтам, які страждають на алкоголізм, жінкам у період вагітності та грудного вигодовування, дітям та особам, що належать до груп підвищеного ризику, таким як пацієнти із захворюваннями печінки, епілепсією, черепно-мозковою травмою, захворюваннями головного мозку. Метаболіт гвайфенезину може викликати зміну кольору при визначенні 5-гідроксиіндолоцтової кислоти та ванілінміндальної кислоти в сечі. Прийом лікарського препарату слід припинити за 24 години до збору сечі для даного аналізу. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, не слід виливати його в стічні води і викидати на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час терапії препаратом Гексо Бронхо® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з можливістю розвитку запаморочення та вмістом етанолу.Умови відпустки з аптекБез рецепта
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: речовина, що діє: гесектидин 0,1 г; допоміжні речовини: етанол 96 % - 4,3333 г, полісорбат 60 - 0,7 г, олія м'яти перцевої - 0,064 г, анісова олія - 0,0392 г, лимонна кислота, моногідрат - 0,0418 г, натрію сахарин - 0, , левометггол -0,0186 г, метилсаліцилат - 0,0186 г, гвоздична олія - 0,0084 г, евкаліптова олія - 0,0011 г, азорубін 85 % (Е 122) - 0,0023 г, вода очищена - до 1 . По 200 мл препарату у флаконі з безбарвного скла (III типу) з алюмінієвою кришкою, що накручується, з контролем першого розтину. По 1 флакону разом із мірним стаканчиком та інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиПрозора рідина червоного кольору із запахом м'яти.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаГекетидин дуже добре адгезується на слизовій оболонці і практично не всмоктується. Після одноразового застосування діючої речовини його сліди виявляють на слизовій оболонці ясен протягом 65 год. У зубному нальоті активні концентрації зберігаються протягом 10-14 год після застосування.ФармакодинамікаПротимікробна дія препарату "Гексорал®" пов'язана з пригніченням окисних реакцій метаболізму бактерій (антагоніст тіаміну). Препарат має широкий спектр антибактеріальної та протигрибкової дії, зокрема щодо грампозитивних бактерій та грибів роду Candida, проте препарат "Гексорал®" може також чинити ефект при лікуванні інфекцій, спричинених, наприклад, Pseudomonas aeruginosa або Proteus spp. У концентрації 100 мг/мл препарат пригнічує більшість штамів бактерій. Розвиток стійкості немає. Гесектидин надає слабку анестезуючу дію на слизову оболонку. Препарат має противірусну дію щодо вірусів грипу А, респіраторно-синцитіального вірусу (PC-вірус), вірусу простого герпесу 1-го типу, що вражають респіраторний тракт.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування при запально-інфекційних захворюваннях порожнини рота та гортані: тонзиліт, ангіна (у т. ч. ангіна Плаута-Венсана, ангіна бічних валиків), фарингіт, гінгівіт, стоматит, глосит, пародонтоз; грибкові захворювання; профілактика інфекційних ускладнень до та після оперативних втручань на порожнини рота та гортані та при травмах, у т. ч. профілактика інфікування альвеол після екстракції зуба; гігієна ротової порожнини, в т. ч. і для усунення неприємного запаху з рота.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; ерозивно-десквамозні ураження слизової оболонки порожнини рота; дитячий вік до 3 років. З обережністю: при підвищеній чутливості до ацетилсаліцилової кислоти.Вагітність та лактаціяВідомостей про будь-які небажані ефекти препарату "Гексорал®" при вагітності та в період грудного вигодовування немає. Тим не менш, перед призначенням препарату "Гексорал®" вагітним або жінкам, що годують, лікар повинен ретельно зважити користь і ризик лікування, враховуючи відсутність достатніх даних про проникнення препарату через плаценту і в грудне молоко.Побічна діяНебажані реакції, виявлені при постреєстраційному застосуванні лікарського засобу, були класифіковані таким чином: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, Порушення імунної системи. Дуже рідко: реакції гіперчутливості (у тому числі кропив'янка), ангіоневротичний набряк. Порушення нервової системи. Дуже рідко: агевзія, дисгевзія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже рідко: кашель, задишка, зумовлена появою реакції гіперчутливості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Дуже рідко: сухість у роті, дисфагія, нудота, збільшення слинних залоз, блювання. Загальні розлади та порушення у місці введення. Дуже рідко: реакції в місці нанесення (у тому числі подразнення слизової оболонки порожнини рота та глотки, відчуття печіння, парестезія ротової порожнини, зміна забарвлення язика, зміна забарвлення зубів, запалення, утворення пухирів та виразки). Якщо будь-які побічні ефекти, що зазначені в інструкції, посилюються або Ви помітили інші побічні ефекти, рекомендується звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДані відсутні.Спосіб застосування та дозиМісцево. Діти віком від 3 до 6 років: застосування препарату можливе після консультації з медичним працівником. Діти можуть застосовувати препарат з такого віку, коли небезпеки неконтрольованого його проковтування при застосуванні розчину. Дорослі та діти старше 6 років: Наповнити мірний стаканчик до позначки 15 мл та полоскати порожнину рота та гортані 15 мл нерозведеного розчину не менше 30 секунд 2-3 рази на день. Гесектидип адгезується на слизовій оболонці і завдяки цьому дає стійкий ефект. У зв'язку з цим препарат слід застосовувати після їди. Препарат "Гексорал®", розчин для місцевого застосування можна використовувати тільки для полоскання ротової порожнини та гортані. Розчин не можна ковтати. Необхідно завжди користуватися нерозведеним розчином. При лікуванні захворювань ротової порожнини препарат можна наносити також за допомогою тампона на 2-3 хвилини. Тривалість лікування визначається лікарем.ПередозуванняМалоймовірно, що гесектидин може чинити токсичну дію при застосуванні згідно з інструкцією із застосування лікарського препарату. Попадання великої кількості препарату, що містить етанол, може призвести до появи ознак/симптомів алкогольної інтоксикації. У будь-яких випадках передозування негайно проконсультуйтеся з лікарем. Лікування симптоматичне як при алкогольній інтоксикації. Промивання шлунка необхідно протягом 2 годин після ковтання надлишкової дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарський препарат "Гексорал®", розчин для місцевого застосування можна застосовувати для полоскання порожнини рота та глотки тільки в тому випадку, якщо хворий може виплюнути розчин після полоскання. Препарат "Гексорал", розчин для місцевого застосування містить етанол 96% (4,3333 г/100 мл розчину). Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або минув термін придатності - не виливайте його в стічні води та не викидайте на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля! Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Лікарський препарат "Гексорал®", аерозоль для місцевого застосування не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГексорал розчин для місцевого застосування 0,1% у флаконах по 60 або 200 мл. 10 мл розчину Гексорал містить гексетидин 10 мг. ; Гексорал аерозоль для місцевого застосування 0.2% у флаконі-спреї по 40 мл у комплекті з насадкою-розпилювачем. 10 мл аерозолю Гексорал містить гексетидин 20 мг. Активна речовина: Гексетидин / Hexetidine.ХарактеристикаГексорал – протимікробний та антисептичний препарат широкого спектру дії для місцевого застосування. Застосовується при інфекційно-запальних захворюваннях порожнини рота, глотки та гортані, грибкових ураженнях порожнини рота та гортані, як додаткова гігієна порожнини рота при загальних захворюваннях, для усунення неприємного запаху з рота (дезодоруючий засіб), до та після оперативних втручань на порожнини рота гортані. Допомога при інфекціях порожнини рота, глотки та гортані.Показання до застосуванняГексорал застосовується при наступних захворюваннях та станах: ангіна Плаута-Венсана; тонзиліт; фарингіт; стоматит; глосит; гінгівіт; молочниця (кандидоз ротової порожнини); пародонтопатії (пародонтоз, періодонтит); альвеоліт; афти (афтозні виразки порожнини рота); кровоточивість ясен; перед- та післяопераційний період при втручаннях у порожнини рота та гортані; травми та пошкодження порожнини рота та гортані; профілактика інфікування альвеол після екстракції зуба; ГРВІ: грип, респіраторні інфекції (допоміжне лікування); пухлини порожнини рота і глотки, що розпадаються; профілактика суперінфекцій; гігієна ротової порожнини при загальних захворюваннях; дезодоруючий засіб при запаху з рота.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна непереносимість (в т.ч. гіперчутливість в анамнезі) компонентів Гексоралу; дитячий вік (до 4 років).Вагітність та лактаціяМожливе застосування Гексоралу у періоди вагітності та лактації (грудного вигодовування) за показаннями.Спосіб застосування та дозиГексорал призначають місцево, після їжі або в проміжках між їдою, вранці і ввечері. Гексорал розчин : 10-15 мл нерозведеного розчину застосовують для полоскань або промивань протягом 30 с або наносять за допомогою палички з ватою на пошкоджені місця 2 рази на день (допускається частіше застосування). Гексорал спрей : 2 рази на добу обробляють уражені ділянки по 1 впорскування протягом 1-2 секунд (при затримці дихання); при необхідності можливе частіше застосування. Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
650,00 грн
272,00 грн
Спосіб застосування та дозиГексорал призначають місцево, після їжі або в проміжках між їдою, вранці і ввечері. Гексорал розчин : 10-15 мл нерозведеного розчину застосовують для полоскань або промивань протягом 30 с або наносять за допомогою палички з ватою на пошкоджені місця 2 рази на день (допускається частіше застосування). Гексорал спрей : 2 рази на добу обробляють уражені ділянки по 1 впорскування протягом 1-2 секунд (при затримці дихання); при необхідності можливе частіше застосування.
510,00 грн
282,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Амілметакрезол – 0,6 мг; 2,4-дихлорбензиловий спирт – 1,2 мг; Лідокаїну гідрохлориду моногідрат – 10,0 мг; Допоміжні речовини: сахароза 1618,0 мг, декстроза рідка 1,25 мг, лимонної кислоти моногідрат 10,0 мг, м'яти польового листя олія 1,32 мг, лимона олії концентрат 7,70 мг, анісу олія 2,53 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,175мг. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 4 таблетки у алюмінієвий стрип; 2, 3 або 4 стрипи разом з інструкцією та застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки жовтого кольору з шорсткою поверхнею. Допускається нерівномірність фарбування, наявність бульбашок повітря в карамельній масі та незначна нерівність країв.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаПрепарат має антисептичну дію, активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів in vitro, має антимікотичну дію. Чинить місцевоанестезуючу та протинабрякову дію.Показання до застосуванняСимптоматична терапія болю в горлі при інфекційно-запальних захворюваннях порожнини рота та глотки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Дитячий вік (до 12 років). У наступних випадках ГЕКСОРАЛ® ТАБС ЕКСТРА, таблетки для розсмоктування (апельсинові, лимонні, медово-лимонні, чорномородинові) можна застосовувати, тільки ретельно зваживши користь та ризик лікування: пацієнти, які страждають на епілепсію; пацієнти із порушенням серцевої провідності; пацієнти із пошкодженням печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише під контролем лікаря і лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для плода та дитини.Побічна діяАлергічні реакції. Можлива втрата чутливості язика (дотримуватися обережності при прийомі гарячої їжі та води).Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з лікарськими препаратами інших груп не виявлено.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослі та діти старше 12 років: розсмоктувати по 1 таблетці кожні 2-3 години. Максимальна добова доза – 8 таблеток. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів.ПередозуванняМожлива надлишкова анестезія слизової оболонки верхніх відділів травного тракту. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід використовувати препарат за наявності підвищеної індивідуальної чутливості до будь-якого компонента, що входить до складу препарату. Якщо симптоми захворювання погіршуються, зберігаються або з'являються нові, слід порадитися з лікарем. Лідокаїн знижує чутливість слизової оболонки, що може збільшувати ризик аспірації. Препарат містить сахарозу, що необхідно враховувати пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, а також особам, які перебувають на гіпокалорійній дієті. В 1 таблетці для розсмоктування міститься 1618,0 мг цукрози, що відповідає 0,20 ХЕ. Зберігати у місцях, недоступних для дітей. У разі проковтування препарату дитиною слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води або на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
490,00 грн
298,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Амілметакрезол 0,6 мг; 2,4-дихлорбензиловий спирт 1,2 мг; допоміжні речовини: сахароза 1618,0 мг, декстроза 830,40 мг, лимонної кислоти моногідрат 21,0 мг, апельсина олія 7,515 мг, анісу насіння олія 2,53 мг, м'яти польового листя олія 1,32 мг, барвник сонячний захід 30 мг. 4 таблетки у алюмінієвий стрип; 2, 3 або 4 стрипи разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери в багатошаровий пакет, що ламінує. 1 пакет разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки оранжевого кольору з шорсткою поверхнею. Допускається нерівномірність фарбування, наявність бульбашок повітря та незначна нерівність країв.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаПрепарат має антисептичну дію, активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів in vitro, має антимікотичну дію.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота та глотки.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік (до 6 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише під контролем лікаря і лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції (почуття печіння у ротовій порожнині). У разі появи реакцій, які не описані в інструкції із застосування, слід порадитися з лікарем про доцільність подальшого застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з лікарськими препаратами інших груп не виявлено.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослі та діти старше 6 років: розсмоктувати по 1 таблетці кожні 2-3 години. Максимальна добова доза – 8 таблеток. Таблетку слід повільно розсмоктувати до розчинення. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищувати зазначених доз. Не слід використовувати препарат за наявності підвищеної індивідуальної чутливості до будь-якого компонента, що входить до складу препарату. Якщо симптоми захворювання погіршуються, зберігаються або з'являються нові, слід порадитися з лікарем. Препарат містить сахарозу, що необхідно враховувати пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, а також особам, які перебувають на гіпокалорійній дієті. В 1 таблетці для розсмоктування міститься 1618,0 мг цукрози, що відповідає 0,20 ХЕ. Зберігати у місцях, недоступних для дітей. У разі проковтування препарату дитиною слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води або на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
520,00 грн
292,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Амілметакрезол 0,6 мг; 2,4-дихлорбензиловий спирт 1,2 мг; допоміжні речовини: сахароза 1618,0 мг, декстроза 830,40 мг, лимонної кислоти, моногідрат 15,0 мг, м'яти польового листя масло 1,25 мг, ароматизатор чорномородиновий 6,25 мг, барвник азорубін 0,0625 мг, барвник 0,0275 мг. 4 таблетки у алюмінієвий стрип; 2, 3 або 4 стрипи разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери в багатошаровий пакет, що ламінує. 1 пакет разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки фіолетового кольору з шорсткою поверхнею. Допускається нерівномірність фарбування, наявність бульбашок повітря та незначна нерівність країв.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаПрепарат має антисептичну дію, активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів in vitro, має антимікотичну дію.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота та глотки.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік (до 6 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише під контролем лікаря і лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції (почуття печіння у ротовій порожнині). У разі появи реакцій, які не описані в інструкції із застосування, слід порадитися з лікарем про доцільність подальшого застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з лікарськими препаратами інших груп не виявлено.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослі та діти старше 6 років: розсмоктувати по 1 таблетці кожні 2-3 години. Максимальна добова доза – 8 таблеток. Таблетку слід повільно розсмоктувати до розчинення. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищувати зазначених доз. Не слід використовувати препарат за наявності підвищеної індивідуальної чутливості до будь-якого компонента, що входить до складу препарату. Якщо симптоми захворювання погіршуються, зберігаються або з'являються нові, слід порадитися з лікарем. Препарат містить сахарозу, що необхідно враховувати пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, а також особам, які перебувають на гіпокалорійній дієті. В 1 таблетці для розсмоктування міститься 1618,0 мг цукрози, що відповідає 0,20 ХЕ. Зберігати у місцях, недоступних для дітей. У разі проковтування препарату дитиною слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води або на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
496,00 грн
284,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Амілметакрезол 0,6 мг; 2,4-дихлорбензиловий спирт 1,2 мг; допоміжні речовини: сахароза 1618,0 мг, декстроза 830,40 мг, лимонної кислоти моногідрат 21,0 мг, анісу насіння олія 2,53 мг, м'яти польового листя олія 1,32 мг, лимона олії концентрат 7,70 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,175мг. 4 таблетки у алюмінієвий стрип; 2, 3 або 4 стрипи разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери в багатошаровий пакет, що ламінує. 1 пакет разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки жовтого кольору з шорсткою поверхнею. Допускається нерівномірність фарбування, наявність бульбашок повітря та незначна нерівність країв.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаПрепарат має антисептичну дію, активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів in vitro, має антимікотичну дію.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота та глотки.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік (до 6 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише під контролем лікаря і лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції (почуття печіння у ротовій порожнині). У разі появи реакцій, які не описані в інструкції із застосування, слід порадитися з лікарем про доцільність подальшого застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з лікарськими препаратами інших груп не виявлено.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослі та діти старше 6 років: розсмоктувати по 1 таблетці кожні 2-3 години. Максимальна добова доза – 8 таблеток. Таблетку слід повільно розсмоктувати до розчинення. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищувати зазначених доз. Не слід використовувати препарат за наявності підвищеної індивідуальної чутливості до будь-якого компонента, що входить до складу препарату. Якщо симптоми захворювання погіршуються, зберігаються або з'являються нові, слід порадитися з лікарем. Препарат містить сахарозу, що необхідно враховувати пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, а також особам, які перебувають на гіпокалорійній дієті. В 1 таблетці для розсмоктування міститься 1618,0 мг цукрози, що відповідає 0,20 ХЕ. Зберігати у місцях, недоступних для дітей. У разі проковтування препарату дитиною слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води або на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
482,00 грн
294,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Амілметакрезол 0,6 мг; 2,4-дихлорбензиловий спирт 1,2 мг; допоміжні речовини: сахароза 1618,0 мг, декстроза 830,40 мг, м'яти польового листя масло 1,25 мг, лимона масло 1,25 мг, ароматизатор медовий 7,50 мг, барвник карамель 0,625 мг, барвник сонячний захід жовтий5 мг. 4 таблетки у алюмінієвий стрип; 2, 3 або 4 стрипи разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. 8 таблеток у блістер ал/пвх; 2 або 3 блістери в багатошаровий пакет, що ламінує. 1 пакет разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки від коричнево-жовтого до коричневого кольору з шорсткою поверхнею. Допускається нерівномірність фарбування, наявність бульбашок повітря та незначна нерівність країв.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаПрепарат має антисептичну дію, активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів in vitro, має антимікотичну дію.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування інфекційно-запальних захворювань порожнини рота та глотки.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік (до 6 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише під контролем лікаря і лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для плода та дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції (почуття печіння у ротовій порожнині). У разі появи реакцій, які не описані в інструкції із застосування, слід порадитися з лікарем про доцільність подальшого застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущої взаємодії з лікарськими препаратами інших груп не виявлено.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослі та діти старше 6 років: розсмоктувати по 1 таблетці кожні 2-3 години. Максимальна добова доза – 8 таблеток. Таблетку слід повільно розсмоктувати до розчинення. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищувати зазначених доз. Не слід використовувати препарат за наявності підвищеної індивідуальної чутливості до будь-якого компонента, що входить до складу препарату. Якщо симптоми захворювання погіршуються, зберігаються або з'являються нові, слід порадитися з лікарем. Препарат містить сахарозу, що необхідно враховувати пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, а також особам, які перебувають на гіпокалорійній дієті. В 1 таблетці для розсмоктування міститься 1618,0 мг цукрози, що відповідає 0,20 ХЕ. Зберігати у місцях, недоступних для дітей. У разі проковтування препарату дитиною слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води або на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: хлоргексидину дигідрохлорид 5 мг, бензокаїн 1,5 мг; допоміжні речовини: ізомальт - 2243,681 мг, м'яти перцевої олії - 0,9 мг, ментол -0,645 мг, тимол - 0,045 мг, аспартам -2,29 мг, вода очищена - 45,789 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/ПВДХ/А1 фольги. По 2 блістери в картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі непрозорі таблетки з шорсткою поверхнею від білого або жовтувато-білого до світло-сірого або жовтувато-сірого кольору. Допускається нерівномірність фарбування, наявність бульбашок повітря та незначна нерівність країв. Можлива поява білого нальоту (опудрювання).Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаХлоргексидин Немає клінічних даних про всмоктування хлоргексидину через слизову оболонку порожнини рота людини. Хлоргексидин може зберігатися у слині до 8 годин. Бензокаїн Бензокаїн малорозчинний у воді, що зумовлює його повільну абсорбцію. Як і всі ефірні похідні пара-амінобензойної кислоти, розщеплюється естеразою в плазмі та печінці. В результаті утворюються пара-амінобензойна кислота і етиловий спирт, що метаболізується до ацетилкоферменту А. Пара-амінобензойна кислота піддається кон'югації з гліцином або виводиться нирками у незмінному вигляді.ФармакодинамікаПодвійна дія препарату обумовлена наявністю двох діючих речовин. Антибактеріальна активність препарату обумовлена наявністю хлоргексидину. Дія місцевого анестетика – бензокаїну – забезпечує зменшення больових симптомів. Хлоргексидин Хлоргексидин має широкий антибактеріальний спектр дії щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій; діє шляхом руйнування цитоплазматичної мембрани бактеріальної клітини. Низькоефективний щодо дріжджових грибів, дерматофітів, мікобактерій, деяких видів Pseudomonas та Proteus. Хлоргексидин найбільш ефективний у нейтральному або слаболужному середовищі. У кислому середовищі його активність зменшується. Ефективність знижується у присутності милів, крові та гнійних виділень. Застосування таблеток для розсмоктування з хлоргексидином призводить до значного зменшення вмісту бактерій у слині. Використання хлоргексидину протягом кількох місяців супроводжується зменшенням ефективності за рахунок зниження чутливості бактерій. Бензокаїн Бензокаїн – добре відомий місцевий анестетик, швидко та на тривалий час полегшує біль у ротовій порожнині та глотці. Бензокаїн проникає через ліпофільні ділянки клітинної мембрани та діє на периферичні больові рецептори слизової оболонки та шкіри. Анестезуюча дія бензокаїну настає через 15-30 секунд; у міру розведення речовини слиною анестезуюча дія поступово зменшується (протягом 5-10 хвилин).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання горла або ротової порожнини: фарингіт, ангіна та інші запальні захворювання глотки; стоматит; гінгівіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; ранові та виразкові ураження ротової порожнини або горла; низька концентрація холінестерази у плазмі крові; фенілкетонурія; дитячий вік до 4 років. З обережністю При ерозивних, десквамативних змінах слизової оболонки ротової порожнини препарат «Гексорал® табс» може застосовуватися з обережністю і лише під наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяВідсутній достатній досвід застосування препарату у вагітних та жінок, що годують. Застосування препарату «Гексорал® табс» у період вагітності та лактації можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик шкідливого впливу для плода та дитини.Побічна діяНебажані реакції, виявлені при постреєстраційному застосуванні препарату, були класифіковані таким чином: дуже часті (≥10%), часті (≥1%, але Зазначені нижче небажані реакції були класифіковані згідно з 1) даними клінічних або епідеміологічних досліджень, або 2) у разі коли кількість випадків невідома або інформація про небажану реакцію виявлена при аналізі літературних даних, зазначено «Частота невідома». За даними спонтанних повідомлень про небажані реакції: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Частота не відома: зниження чутливості слизової оболонки порожнини рота, тимчасове оніміння язика, порушення смаку (дисгевзія), зміна кольору зубів, зміна кольору язика (оборотне), зміна кольору силікатних та композитних матеріалів реставрації зубів, утворення зубного нальоту (зубного каменю), , відшарування слизової оболонки порожнини рота, глосодинію, збільшення привушних слинних залоз Порушення імунної системи. Частота невідома: реакції гіперчутливості (зокрема, тяжкі алергічні реакції, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок). Порушення з боку крові та лімфатичної системи. Частота невідома: метгемоглобінемія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиБензокаїн за рахунок утворення свого метаболіту 4-амінобензойної кислоти знижує антибактеріальну активність сульфонамідів та аміносаліцилатів. Сахароза, полісорбат 80, нерозчинні солі магнію, цинку та кальцію зменшують дію хлоргексидину.Спосіб застосування та дозиМісцево. Таблетку повільно розсмоктувати у роті до повного розчинення. Препарат слід починати застосовувати відразу після появи перших симптомів захворювання і продовжувати прийом протягом декількох днів після зникнення симптомів. Загальні рекомендації щодо дозування Дорослі та діти старше 12 років: По 1 таблетці кожні 1–2 години за потребою, але не більше 8 таблеток на добу, якщо не призначено інше. Діти віком 4-12 років: До 4 таблеток на добу. З приводу застосування в дітей віком радьтеся з лікарем. Не застосовувати дітям віком до 4 років. Інформація для хворих на діабет: вміст вуглеводів в одній таблетці відповідає 0,1 хлібної одиниці (BU).ПередозуванняПри правильному застосуванні передозування препарату неможливе, тому що хлоргексидин практично не всмоктується в кров, а кількість бензокаїну, що всмоктується, вкрай мало. Хлоргексидин Хлоргексидину гідрохлорид погано розчинний у воді, всі випадки передозування описані тільки при прийомі добре розчинного у воді хлоргексидину глюконату. У цих випадках було відмічено пошкодження слизової оболонки при прямому контакті з хлоргексидину глюконатом, а також систематичне оборотне збільшення концентрації печінкового ферменту. Специфічне лікування відсутнє. Бензокаїн Передозування можливе лише при неправильному застосуванні. Симптоми: можливий токсичний вплив на центральну нервову систему, що виявляється спочатку тремором, блювотою, судомами, а пізніше – пригніченням центральної нервової системи. За рахунок пригнічення дихання можлива кома. Високі токсичні концентрації викликають брадикардію, блокаду атріовентрикулярної провідності та зупинку серця. Бензокаїн може викликати метгемоглобінемію (особливо у дітей), що супроводжується задухою та ціанозом. Лікування: викликати блювоту та промити шлунок. Можливе призначення активованого вугілля. При гіпоксії та аноксії рекомендується штучне дихання з кисневою підтримкою, при зупинці серця – масаж серця. При судомах призначають діазепам або швидкодіючі барбітурати (протипоказано при аноксичних судомах); в особливо тяжких випадках після інтубування та штучного дихання застосовується суксаметонія хлорид. Кровообіг має підтримуватися введенням плазми або розчинів електролітів. При метгемоглобінемії можна застосовувати до 50 мл 1% розчину метиленового синього внутрішньовенно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБензокаїн може спричинити метгемоглобінемію. Цей стан проявляється такими симптомами, як зміна кольору шкірних покривів, губ та нігтьових лож на сірий або блакитний колір, або їхнє збліднення; головний біль, переднепритомний стан, задишка, стомлюваність та тахікардія. Поява перерахованих симптомів вказує на наявність від помірного до високої кількості метгемоглобіну та значне зниження кисневої транспортної функції крові. Діти, пацієнти похилого віку можуть бути схильні до більш високого ризику розвитку метгемоглобінемії. У дітей препарат слід застосовувати під наглядом дорослих. Препарат містить у своєму складі аспартам, який є похідним фенілаланіну, що становить небезпеку для пацієнтів з фенілкетонурією. Застосування препарату протипоказане за наявності ранових та виразкових уражень порожнини рота або горла. Слід бути обережними при застосуванні препарату у дітей раннього віку та в осіб з аспірацією або з порушеннями ковтання через небезпеку задухи. Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води та на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку кладуть на язик, протягом декількох секунд вона розчиняється, після чого її ковтають зі слиною, не запиваючи водою. Гостра діарея: початкова доза – 2 табл.
Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку кладуть на язик, протягом декількох секунд вона розчиняється, після чого її ковтають зі слиною, не запиваючи водою. Гостра діарея: початкова доза – 2 табл.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лоперамід гідрохлорид 2 мг; Допоміжні речовини: желатин 5,863 мг, манітол 4,397 мг, аспартам 0,750 мг, ароматизатор м'ятний 0,300 мг, гідрокарбонат натрію 0,375 мг. Первинна упаковка: по 6 або 10 таблеток для розсмоктування у блістері з алюмінію/алюмінію. Вторинна упаковка: по 1 блістеру (по 6 або 10 таблеток) або 2 блістери (по 10 таблеток) разом з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі ліофілізовані таблетки.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакокінетикаБільшість лопераміду всмоктується в кишечнику, але внаслідок активного пресистемного метаболізму системна біодоступність становить приблизно 0,3 %. Дані доклінічних досліджень свідчать, що лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну. Зв'язування лопераміду з білками плазми (переважно з альбуміном) становить 95%. Лоперамід переважно метаболізується у печінці, кон'югується та виділяється з жовчю. Окисне N-деметилювання є основним шляхом метаболізму лопераміду і здійснюється переважно за участю інгібітору ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8. Внаслідок активного пресистемного метаболізму концентрація незміненого лопераміду у плазмі крові мізерно мала. У людини період напіввиведення лопераміду становить середньому 11 годин, варіюючи від 9 до 14 годин.Незмінений лоперамід та його метаболіти виводяться переважно з калом. Фармакокінетичні дослідження в дітей віком не проводилися. Очікується, що фармакокінетика лопераміду та його взаємодія з іншими лікарськими засобами будуть аналогічні таким у дорослих.ФармакодинамікаЛоперамід, зв'язуючись з опіоїдними рецепторами в стінці кишечника, пригнічує вивільнення ацетилхоліну та простагландинів, уповільнюючи таким чином перистальтику та збільшуючи час проходження вмісту кишечнику. Підвищує тонус анального сфінктера, зменшуючи цим нетримання калових мас та позиви до дефекації.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострої та хронічної діареї (генезу: алергічного, емоційного, лікарського, променевого; при зміні режиму харчування та якісного складу їжі, при порушенні метаболізму та всмоктування). Як допоміжний лікарський засіб при діареї інфекційного генезу. Регуляція випорожнень у пацієнтів з ілеостомою.Протипоказання до застосуванняІмодіум® таблетки ліофілізовані не слід застосовувати у дітей віком до 6 років. Імодіум протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до лопераміду та/або будь-якому з компонентів препарату, а також у першому триместрі вагітності. Імодіум® не рекомендується приймати у період грудного вигодовування. Імодіум® таблетки ліофілізовані протипоказані хворим на фенілкетонурію. Імодіум® не можна застосовувати як основну терапію: у пацієнтів з гострою дизентерією, що характеризується випорожненням з домішкою крові та високою температурою; у пацієнтів з виразковим колітом у стадії загострення; у пацієнтів з бактеріальним ентероколітом, спричиненим патогенними мікроорганізмами, у тому числі Salmonella, Shigella та Campylobacter; у пацієнтів із псевдомембранозним колітом, пов'язаним із терапією антибіотиками широкого спектра дії. Імодіум® не слід застосовувати у випадках, коли уповільнення перистальтики небажане через можливий ризик розвитку серйозних ускладнень, у тому числі кишкової непрохідності, мегаколону та токсичного мегаколону. Імодіум® необхідно негайно відмінити при появі запору, здуття живота або кишкової непрохідності. З обережністю: Імодіум® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності Дані про те, що лоперамід має тератогенну або ембріотоксичну дію, відсутні. Протягом першого триместру вагітності прийом Імодіум протипоказаний. У період II-III триместрів вагітності застосування Імодіум® можливе лише після консультації з лікарем. Препарат можна застосовувати лише у тому випадку, якщо передбачувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. Застосування в період грудного вигодовування Невелика кількість лопераміду може проникати у грудне молоко, тому Імодіум не рекомендується приймати в період грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції - це небажані явища, для яких слід вважати доведеним причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням лопераміду на основі всебічної оцінки наявної інформації про небажане явище. В окремих випадках досить важко достовірно встановити причинно-наслідковий зв'язок між прийомом лопераміду та виникненням перерахованих симптомів. Крім того, оскільки клінічні дослідження проводяться в різних умовах, частота розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях одного препарату не може бути безпосередньо порівняна з частотою розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях іншого препарату та може не відображати частоту розвитку небажаних реакцій у клінічній практиці. За даними клінічних досліджень Небажані реакції, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які приймали Імодіум при гострій діареї: головний біль, запор, метеоризм, нудота, блювання. Небажані реакції, що спостерігалися у За даними спонтанних повідомлень про небажані реакції Нижченаведені небажані реакції класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1 %, але Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, та анафілактоїдні реакції. Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: порушення координації, пригнічення свідомості, гіпертонус, втрата свідомості, сонливість, ступор. Порушення органу зору - Дуже рідко: міоз. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – дуже рідко: кишкова непрохідність (у тому числі паралітична кишкова непрохідність), мегаколон (у тому числі токсичний мегаколон), глоссалгія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та мультиформну еритему, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: затримка сечі. Загальні розлади - Дуже рідко: стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа даними доклінічних досліджень, лоперамід є субстратом Р-глікопротеїну. При одночасному застосуванні лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та хінідину або ритонавіру, які є інгібіторами Р-глікопротеїну, концентрація лопераміду в плазмі збільшилася в 2-3 рази. Клінічне значення описаної фармакокінетичної взаємодії з інгібіторами Р-глікопротеїну при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах невідоме. Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 4 мг) та ітраконазолу, інгібітору ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну, призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові у 3-4 рази. У цьому ж дослідженні застосування інгібітору ізоферменту CYP2C8, гемфіброзилу, призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі приблизно в 2 рази.При застосуванні комбінації ітраконазолу та гемфіброзилу пікова концентрація лопераміду у плазмі крові збільшилась у 4 рази, а загальна концентрація – у 13 разів. Це підвищення не було пов'язане з впливом на ЦНС, що оцінювалося за психомоторними тестами (тобто суб'єктивною оцінкою сонливості та тестом заміни цифрових символів). Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та Р-глікопротеїну призвело до п'ятикратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення був пов'язані з збільшенням фармакодинамического дії, оціненого за величиною зіниці.суб'єктивної оцінки сонливості та тесту заміни цифрових символів). Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та Р-глікопротеїну призвело до п'ятикратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення був пов'язані з збільшенням фармакодинамического дії, оціненого за величиною зіниці.суб'єктивної оцінки сонливості та тесту заміни цифрових символів). Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та Р-глікопротеїну призвело до п'ятикратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення був пов'язані з збільшенням фармакодинамического дії, оціненого за величиною зіниці. При одночасному пероральному прийомі десмопресину концентрація десмопресину в плазмі збільшилася в 3 рази, ймовірно, через уповільнення моторики шлунково-кишкового тракту. Очікується, що препарати зі схожими фармакологічними властивостями можуть посилювати дію лопераміду, а препарати, що збільшують швидкість проходження шлунково-кишкового тракту, можуть зменшувати дію лопераміду.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку кладуть на язик, протягом декількох секунд вона розчиняється, після чого її ковтають зі слиною, не запиваючи водою. Дорослі та діти старше 6 років: Гостра діарея: початкова доза -2 таблетки (4 мг) для дорослих та 1 таблетка (2 мг) для дітей, далі по 1 таблетці (2 мг) після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. Хронічна діарея: початкова доза – 2 таблетки (4 мг) на добу для дорослих та 1 таблетка (2 мг) для дітей; далі початкова доза повинна бути відкоригована таким чином, щоб частота нормального випорожнення становила 1-2 рази на добу, що зазвичай досягається при підтримуючій дозі від 1 до 6 таблеток (2-12 мг) на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток (12 мг); максимальна добова доза у дітей розраховується виходячи з маси тіла (3 таблетки на 20 кг маси тіла дитини), але не повинна перевищувати 6 таблеток (12 мг). При нормалізації випорожнень або при відсутності випорожнення більше 12 годин препарат скасовують. Застосування у дітей Не застосовувати Імодіум® у дітей віком до 6 років. Застосування у пацієнтів похилого віку При лікуванні пацієнтів похилого віку коригування дози не потрібно. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок коригування дози не потрібне. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки Хоча фармакокінетичні дані у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму. Оскільки таблетки ліофілізовані досить крихкі, щоб уникнути пошкодження, їх не слід продавлювати крізь фольгу. Для того, щоб дістати таблетку з блістера необхідно виконати такі дії: Візьміть фольгу за край і повністю зніміть її з осередку, в якому знаходиться таблетка; обережно натисніть знизу та вийміть пігулку з упаковки.ПередозуванняСимптоми При передозуванні (у тому числі при відносному передозуванні внаслідок порушення функції печінки) можуть виникнути затримка сечі, паралітична кишкова непрохідність, ознаки пригнічення центральної нервової системи (ЦНС): ступор, порушення координації, сонливість, міоз, гіпертонус м'язів, пригнічення дихання. Діти можуть бути більш чутливими до впливу лопераміду на ЦНС, ніж дорослі. Терапія При появі симптомів передозування як антидот можна використовувати налоксон. Оскільки тривалість дії лопераміду більша, ніж налоксону (1-3 години), може знадобитися повторне застосування налоксону. Тому необхідно ретельно спостерігати стан пацієнта протягом не менше 48 годин з метою своєчасного виявлення ознак можливого пригнічення ЦНС.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування діареї препаратом Імодіум® носить лише симптоматичний характер. У випадках, коли можливо встановити причину діареї, необхідно проводити відповідну терапію. У пацієнтів з діареєю, особливо у дітей, може мати місце втрата рідини та електролітів. У таких випадках необхідно проводити відповідну замісну терапію (заповнення рідини та електролітів). Імодіум® таблетки ліофілізовані містять джерело фенілаланіну. Прийом хворим на фенілкетонурію протипоказаний. За відсутності ефекту після 2 діб лікування необхідно припинити прийом препарату, уточнити діагноз та виключити інфекційний генез діареї. Пацієнти зі СНІДом, які приймають Імодіум для лікування діареї, повинні припинити прийом препарату за перших ознак здуття живота. Надходили поодинокі повідомлення про запор з підвищеним ризиком розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів зі СНІДом та інфекційним колітом вірусної та бактеріальної етіології, яким проводилася терапія лоперамідом. Хоча дані про фармакокінетику лопераміду у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум® слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму, оскільки це може призвести до відносного передозування та токсичного ураження ЦНС. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води і на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля! Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Імодіум® слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
512,00 грн
420,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-ліофілізат - 1 таб. Активні речовини: лопераміду гідрохлорид – 2 мг; Допоміжні речовини: желатин – 5.863 мг, манітол – 4.397 мг, аспартам – 0.75 мг, ароматизатор м'ятний – 0.3 мг, натрію гідрокарбонат – 0.375 мг, вода очищена – 136.315 мг (видаляється в процесі виробництва). 6 чи 10 шт. - блістери (1, 3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки-ліофілізат білого або майже білого кольору, круглі; на одному боці таблетки допускається наявність опуклості по центру, нерівної шорсткої поверхні та нерівних витончених країв; з іншого боку - фаска, допускається шорсткість поверхні.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Більшість лопераміду всмоктується в кишечнику, але внаслідок активного пресистемного метаболізму системна біодоступність становить приблизно 0.3%. Розподіл Зв'язування лопераміду з білками плазми становить 95% переважно з альбумінами. Метаболізм Лоперамід переважно метаболізується у печінці, кон'югується та виділяється з жовчю. Окисне N-деметилювання є основним шляхом метаболізму лопераміду і здійснюється переважно за участю інгібітору ізоферментів СYP3A4 та CYP2C8. Внаслідок активного пресистемного метаболізму концентрація незміненого лопераміду в плазмі незначна. Дані доклінічних досліджень свідчать, що лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. Виведення У людини Т1/2 лопераміду становить у середньому 11 год, варіюючи від 9 до 14 год. Незмінений лоперамід та його метаболіти виводяться переважно з калом. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетичні дослідження в дітей віком не проводилися. Очікується, що фармакокінетика лопераміду та його взаємодія з іншими лікарськими засобами будуть аналогічні таким у дорослих.ФармакодинамікаЛоперамід, зв'язуючись з опіоїдними рецепторами в стінці кишечника, пригнічує вивільнення ацетилхоліну і простагландинів, уповільнюючи тим самим перистальтику та збільшуючи час проходження вмісту кишечнику. Підвищує тонус анального сфінктера, зменшуючи цим нетримання калових мас та позиви на дефекацію. В результаті клінічного дослідження були отримані дані про те, що протидіарейний ефект настає протягом однієї години після одноразової дози (4 мг).Показання до застосуваннясимптоматичне лікування гострої та хронічної діареї (алергічного, емоційного, лікарського, променевого генезу, при зміні режиму харчування та якісного складу їжі, при порушенні метаболізму та всмоктування); як допоміжний лікарський засіб при діареї інфекційного генезу; з метою регуляції випорожнень у хворих з ілеостомою.Протипоказання до застосуваннядитячий вік до 6 років; гостра дизентерія, що характеризується стільцем із домішкою крові та високою температурою; виразковий коліт у фазі загострення; бактеріальний ентероколіт, спричинений патогенними мікроорганізмами, у т.ч. Salmonella spp., Shigella spp. та Campylobacter spp.); псевдомембранозний коліт, пов'язаний із прийомом антибіотиків широкого спектра дії; у випадках, коли уповільнення перистальтики небажане через можливий ризик розвитку серйозних ускладнень, у т.ч. кишкової непрохідності, мегаколону та токсичного мегаколону; фенілкетонурія; І триместр вагітності; період лактації (грудне вигодовування); підвищена чутливість до лопераміду та/або інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму.Вагітність та лактаціяДані про те, що лоперамід має тератогенну або ембріотоксичну дію, відсутні. Імодіум Експрес протипоказаний у І триместрі вагітності. У II та III триместрах вагітності застосування препарату можливе тільки після консультації з лікарем. Препарат можна застосовувати лише у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невелика кількість лопераміду може проникати у грудне молоко, Імодіум Експрес не рекомендується приймати в період грудного вигодовування. Протипоказаний у дитячому віці до 6 років.Побічна діяНебажані реакції – це небажані явища, для яких слід вважати доведеним причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням лопераміду на основі всебічної оцінки наявної інформації про небажане явище. В окремих випадках досить важко достовірно встановити причинно-наслідковий зв'язок між прийомом лопераміду та виникненням перерахованих симптомів. Крім того, оскільки клінічні дослідження проводяться в різних умовах, частота розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях одного препарату не може бути безпосередньо порівняна з частотою розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях іншого препарату та може не відображати частоту розвитку небажаних реакцій у клінічній практиці. За даними клінічних досліджень Небажані реакції, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які приймали Імодіум Експрес при гострій діареї: головний біль, запор, метеоризм, нудота, блювання. Небажані реакції, що спостерігалися у Небажані реакції, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які приймали Імодіум Експрес при хронічній діареї: запаморочення, метеоризм, запор, нудота. Небажані реакції, що спостерігалися у За даними спонтанних повідомлень про небажані реакції Нижченаведені небажані реакції класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, та анафілактоїдні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко – порушення координації, пригнічення свідомості, гіпертонус, втрата свідомості, сонливість, ступор. З боку органу зору: дуже рідко – міоз. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – кишкова непрохідність (в т.ч. паралітична кишкова непрохідність), мегаколон (в т.ч. токсичний мегаколон), глоссалгія. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та багатоформну еритему, свербіж. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – затримка сечі. Загальні розлади: дуже рідко – стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа даними доклінічних досліджень, лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. При одночасному застосуванні лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та хінідину або ритонавіру, які є інгібіторами Р-глікопротеїну, концентрація лопераміду в плазмі збільшилася у 2-3 рази. Клінічне значення описаної фармакокінетичної взаємодії з інгібіторами Р-глікопротеїну при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах невідоме. Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 4 мг) та ітраконазолу, інгібітору ізоферменту CYP3A4 та P-глікопротеїну призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові у 3-4 рази. У цьому ж дослідженні застосування інгібітору ізоферменту CYP2C8, гемфіброзилу, призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі приблизно в 2 рази. При застосуванні комбінації ітраконазолу та гемфіброзилу Cmax лопераміду у плазмі крові збільшилась у 4 рази, а загальна концентрація – у 13 разів. Це підвищення не було пов'язане з впливом на ЦНС, що оцінювалося за психомоторними тестами (тобто суб'єктивною оцінкою сонливості та тестом заміни цифрових символів). Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та P-глікопротеїну призвело до п'ятикратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення був пов'язані з збільшенням фармакодинамического дії, оціненого за величиною зіниці. При одночасному пероральному прийомі десмопресину концентрація десмопресину в плазмі збільшилася в 3 рази, ймовірно, через уповільнення моторики ШКТ. Очікується, що препарати зі схожими фармакологічними властивостями можуть посилювати дію лопераміду, а препарати, що збільшують швидкість проходження через шлунково-кишковий тракт, можуть зменшувати дію лопераміду.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. Таблетку кладуть на язик, протягом декількох секунд вона розчиняється, після чого її ковтають зі слиною, не запиваючи водою. Дорослі та діти старше 6 років При гострій діареї початкова доза становить 2 таб. (4 мг) для дорослих та 1 таб. (2 мг) для дітей далі по 1 таб. (2 мг) після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. При хронічній діареї початкова доза становить 2 таб. (4 мг)/добу для дорослих та 1 таб. (2 мг) для дітей; далі початкова доза повинна бути відкоригована таким чином, щоб частота нормального випорожнення становила 1-2 рази на добу, що зазвичай досягається при підтримуючій дозі від 1 до 6 таб. (2-12 мг)/добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 таб. (12 мг); максимальна добова доза у дітей розраховується виходячи з маси тіла (3 таб. на 20 кг маси тіла дитини), але не повинна перевищувати 6 таб. (12 мг). При нормалізації випорожнень або при відсутності випорожнення більше 12 годин препарат скасовують. Імодіум Експрес не застосовують у дітей віком до 6 років. При лікуванні пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. Хоча фармакокінетичні дані у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум Експрес слід застосовувати з обережністю через уповільнений пресистемний метаболізм. Вказівки щодо застосування Оскільки таблетки ліофілізовані досить крихкі, щоб уникнути пошкодження, їх не слід продавлювати крізь фольгу. Для того, щоб дістати таблетку з блістера необхідно виконати такі дії: взяти фольгу за край і повністю зняти її з осередку, в якому знаходиться пігулка; обережно натиснути знизу та витягти таблетку з упаковки.ПередозуванняСимптоми При передозуванні (в т.ч. при відносному передозуванні внаслідок порушення функції печінки) можуть з'явитися затримка сечі, паралітична кишкова непрохідність, ознаки пригнічення ЦНС (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, гіпертонус м'язів, пригнічення дихання). Діти можуть бути більш чутливими до впливу лопераміду на ЦНС, ніж дорослі. Лікування При появі симптомів передозування як антидот можна використовувати налоксон. Оскільки тривалість дії лопераміду більша, ніж налоксону (1-3 години), може знадобитися повторне застосування налоксону. Тому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 48 годин з метою своєчасного виявлення ознак можливого пригнічення ЦНС.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІмодіум Експрес необхідно негайно відмінити з появою запору, здуття живота або кишкової непрохідності. Лікування діареї препаратом Імодіум Експрес носить лише симптоматичний характер. У випадках, коли можливо встановити причину діареї, необхідно проводити відповідну терапію. У пацієнтів з діареєю, особливо у дітей, може мати місце втрата рідини та електролітів. У таких випадках необхідно проводити відповідну замісну терапію (заповнення рідини та електролітів). Імодіум Експрес таблетки ліофілізовані містять джерело фенілаланіну. Прийом препарату хворим на фенілкетонурію протипоказаний. За відсутності ефекту після 2 діб лікування необхідно припинити прийом препарату, уточнити діагноз та виключити інфекційний генез діареї. Пацієнти зі СНІД, які приймають Імодіум Експрес для лікування діареї, повинні припинити прийом препарату за перших ознак здуття живота. Надходили поодинокі повідомлення про запор з підвищеним ризиком розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів зі СНІД та інфекційним колітом вірусної та бактеріальної етіології, яким проводилася терапія лоперамідом. Хоча дані про фармакокінетику лопераміду у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум Експрес слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму, оскільки це може призвести до відносного передозування та токсичного ураження ЦНС. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, не слід викидати його в стічні води і на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування препаратом Імодіум Експрес слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності. Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
618,00 грн
540,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-ліофілізат - 1 таб. Активні речовини: лопераміду гідрохлорид – 2 мг; Допоміжні речовини: желатин – 5.863 мг, манітол – 4.397 мг, аспартам – 0.75 мг, ароматизатор м'ятний – 0.3 мг, натрію гідрокарбонат – 0.375 мг, вода очищена – 136.315 мг (видаляється в процесі виробництва). 6 чи 10 шт. - блістери (1, 3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки-ліофілізат білого або майже білого кольору, круглі; на одному боці таблетки допускається наявність опуклості по центру, нерівної шорсткої поверхні та нерівних витончених країв; з іншого боку - фаска, допускається шорсткість поверхні.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Більшість лопераміду всмоктується в кишечнику, але внаслідок активного пресистемного метаболізму системна біодоступність становить приблизно 0.3%. Розподіл Зв'язування лопераміду з білками плазми становить 95% переважно з альбумінами. Метаболізм Лоперамід переважно метаболізується у печінці, кон'югується та виділяється з жовчю. Окисне N-деметилювання є основним шляхом метаболізму лопераміду і здійснюється переважно за участю інгібітору ізоферментів СYP3A4 та CYP2C8. Внаслідок активного пресистемного метаболізму концентрація незміненого лопераміду в плазмі незначна. Дані доклінічних досліджень свідчать, що лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. Виведення У людини Т1/2 лопераміду становить у середньому 11 год, варіюючи від 9 до 14 год. Незмінений лоперамід та його метаболіти виводяться переважно з калом. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетичні дослідження в дітей віком не проводилися. Очікується, що фармакокінетика лопераміду та його взаємодія з іншими лікарськими засобами будуть аналогічні таким у дорослих.ФармакодинамікаЛоперамід, зв'язуючись з опіоїдними рецепторами в стінці кишечника, пригнічує вивільнення ацетилхоліну і простагландинів, уповільнюючи тим самим перистальтику та збільшуючи час проходження вмісту кишечнику. Підвищує тонус анального сфінктера, зменшуючи цим нетримання калових мас та позиви на дефекацію. В результаті клінічного дослідження були отримані дані про те, що протидіарейний ефект настає протягом однієї години після одноразової дози (4 мг).Показання до застосуваннясимптоматичне лікування гострої та хронічної діареї (алергічного, емоційного, лікарського, променевого генезу, при зміні режиму харчування та якісного складу їжі, при порушенні метаболізму та всмоктування); як допоміжний лікарський засіб при діареї інфекційного генезу; з метою регуляції випорожнень у хворих з ілеостомою.Протипоказання до застосуваннядитячий вік до 6 років; гостра дизентерія, що характеризується стільцем із домішкою крові та високою температурою; виразковий коліт у фазі загострення; бактеріальний ентероколіт, спричинений патогенними мікроорганізмами, у т.ч. Salmonella spp., Shigella spp. та Campylobacter spp.); псевдомембранозний коліт, пов'язаний із прийомом антибіотиків широкого спектра дії; у випадках, коли уповільнення перистальтики небажане через можливий ризик розвитку серйозних ускладнень, у т.ч. кишкової непрохідності, мегаколону та токсичного мегаколону; фенілкетонурія; І триместр вагітності; період лактації (грудне вигодовування); підвищена чутливість до лопераміду та/або інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму.Вагітність та лактаціяДані про те, що лоперамід має тератогенну або ембріотоксичну дію, відсутні. Імодіум Експрес протипоказаний у І триместрі вагітності. У II та III триместрах вагітності застосування препарату можливе тільки після консультації з лікарем. Препарат можна застосовувати лише у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невелика кількість лопераміду може проникати у грудне молоко, Імодіум Експрес не рекомендується приймати у період грудного вигодовування. Протипоказаний у дитячому віці до 6 років.Побічна діяНебажані реакції – це небажані явища, для яких слід вважати доведеним причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням лопераміду на основі всебічної оцінки наявної інформації про небажане явище. В окремих випадках досить важко достовірно встановити причинно-наслідковий зв'язок між прийомом лопераміду та виникненням перерахованих симптомів. Крім того, оскільки клінічні дослідження проводяться в різних умовах, частота розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях одного препарату не може бути безпосередньо порівняна з частотою розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях іншого препарату та може не відображати частоту розвитку небажаних реакцій у клінічній практиці. За даними клінічних досліджень Небажані реакції, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які приймали Імодіум Експрес при гострій діареї: головний біль, запор, метеоризм, нудота, блювання. Небажані реакції, що спостерігалися у Небажані реакції, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які приймали Імодіум Експрес при хронічній діареї: запаморочення, метеоризм, запор, нудота. Небажані реакції, що спостерігалися у За даними спонтанних повідомлень про небажані реакції Нижченаведені небажані реакції класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, та анафілактоїдні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко – порушення координації, пригнічення свідомості, гіпертонус, втрата свідомості, сонливість, ступор. З боку органу зору: дуже рідко – міоз. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – кишкова непрохідність (в т.ч. паралітична кишкова непрохідність), мегаколон (в т.ч. токсичний мегаколон), глоссалгія. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та багатоформну еритему, свербіж. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – затримка сечі. Загальні розлади: дуже рідко – стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа даними доклінічних досліджень, лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. При одночасному застосуванні лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та хінідину або ритонавіру, які є інгібіторами Р-глікопротеїну, концентрація лопераміду в плазмі збільшилася у 2-3 рази. Клінічне значення описаної фармакокінетичної взаємодії з інгібіторами Р-глікопротеїну при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах невідоме. Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 4 мг) та ітраконазолу, інгібітору ізоферменту CYP3A4 та P-глікопротеїну призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові у 3-4 рази. У цьому ж дослідженні застосування інгібітору ізоферменту CYP2C8, гемфіброзилу, призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі приблизно в 2 рази. При застосуванні комбінації ітраконазолу та гемфіброзилу Cmax лопераміду у плазмі крові збільшилась у 4 рази, а загальна концентрація – у 13 разів. Це підвищення не було пов'язане з впливом на ЦНС, що оцінювалося за психомоторними тестами (тобто суб'єктивною оцінкою сонливості та тестом заміни цифрових символів). Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та P-глікопротеїну призвело до п'ятикратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення був пов'язані з збільшенням фармакодинамического дії, оціненого за величиною зіниці. При одночасному пероральному прийомі десмопресину концентрація десмопресину в плазмі збільшилася в 3 рази, ймовірно, через уповільнення моторики ШКТ. Очікується, що препарати зі схожими фармакологічними властивостями можуть посилювати дію лопераміду, а препарати, що збільшують швидкість проходження через шлунково-кишковий тракт, можуть зменшувати дію лопераміду.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. Таблетку кладуть на язик, протягом декількох секунд вона розчиняється, після чого її ковтають зі слиною, не запиваючи водою. Дорослі та діти старше 6 років При гострій діареї початкова доза становить 2 таб. (4 мг) для дорослих та 1 таб. (2 мг) для дітей далі по 1 таб. (2 мг) після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. При хронічній діареї початкова доза становить 2 таб. (4 мг)/добу для дорослих та 1 таб. (2 мг) для дітей; далі початкова доза повинна бути відкоригована таким чином, щоб частота нормального випорожнення становила 1-2 рази на добу, що зазвичай досягається при підтримуючій дозі від 1 до 6 таб. (2-12 мг)/добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 таб. (12 мг); максимальна добова доза у дітей розраховується виходячи з маси тіла (3 таб. на 20 кг маси тіла дитини), але не повинна перевищувати 6 таб. (12 мг). При нормалізації випорожнень або при відсутності випорожнення більше 12 годин препарат скасовують. Імодіум Експрес не застосовують у дітей віком до 6 років. При лікуванні пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. Хоча фармакокінетичні дані у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум Експрес слід застосовувати з обережністю через уповільнений пресистемний метаболізм. Вказівки щодо застосування Оскільки таблетки ліофілізовані досить крихкі, щоб уникнути пошкодження, їх не слід продавлювати крізь фольгу. Для того, щоб дістати таблетку з блістера необхідно виконати такі дії: взяти фольгу за край і повністю зняти її з осередку, в якому знаходиться пігулка; обережно натиснути знизу та витягти таблетку з упаковки.ПередозуванняСимптоми При передозуванні (в т.ч. при відносному передозуванні внаслідок порушення функції печінки) можуть з'явитися затримка сечі, паралітична кишкова непрохідність, ознаки пригнічення ЦНС (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, гіпертонус м'язів, пригнічення дихання). Діти можуть бути більш чутливими до впливу лопераміду на ЦНС, ніж дорослі. Лікування При появі симптомів передозування як антидот можна використовувати налоксон. Оскільки тривалість дії лопераміду більша, ніж налоксону (1-3 години), може знадобитися повторне застосування налоксону. Тому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 48 годин з метою своєчасного виявлення ознак можливого пригнічення ЦНС.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІмодіум Експрес необхідно негайно відмінити з появою запору, здуття живота або кишкової непрохідності. Лікування діареї препаратом Імодіум Експрес носить лише симптоматичний характер. У випадках, коли можливо встановити причину діареї, необхідно проводити відповідну терапію. У пацієнтів з діареєю, особливо у дітей, може мати місце втрата рідини та електролітів. У таких випадках необхідно проводити відповідну замісну терапію (заповнення рідини та електролітів). Імодіум Експрес таблетки ліофілізовані містять джерело фенілаланіну. Прийом препарату хворим на фенілкетонурію протипоказаний. За відсутності ефекту після 2 діб лікування необхідно припинити прийом препарату, уточнити діагноз та виключити інфекційний генез діареї. Пацієнти зі СНІД, які приймають Імодіум Експрес для лікування діареї, повинні припинити прийом препарату за перших ознак здуття живота. Надходили поодинокі повідомлення про запор з підвищеним ризиком розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів зі СНІД та інфекційним колітом вірусної та бактеріальної етіології, яким проводилася терапія лоперамідом. Хоча дані про фармакокінетику лопераміду у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум Експрес слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму, оскільки це може призвести до відносного передозування та токсичного ураження ЦНС. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, не слід викидати його в стічні води і на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування препаратом Імодіум Експрес слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності. Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
464,00 грн
372,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки-ліофілізат - 1 таб. Активні речовини: лопераміду гідрохлорид – 2 мг; Допоміжні речовини: желатин – 5.863 мг, манітол – 4.397 мг, аспартам – 0.75 мг, ароматизатор м'ятний – 0.3 мг, натрію гідрокарбонат – 0.375 мг, вода очищена – 136.315 мг (видаляється в процесі виробництва). 6 чи 10 шт. - блістери (1, 3); - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки-ліофілізат білого або майже білого кольору, круглі; на одному боці таблетки допускається наявність опуклості по центру, нерівної шорсткої поверхні та нерівних витончених країв; з іншого боку - фаска, допускається шорсткість поверхні.Фармакотерапевтична групаПротидіарейний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Більшість лопераміду всмоктується в кишечнику, але внаслідок активного пресистемного метаболізму системна біодоступність становить приблизно 0.3%. Розподіл Зв'язування лопераміду з білками плазми становить 95% переважно з альбумінами. Метаболізм Лоперамід переважно метаболізується у печінці, кон'югується та виділяється з жовчю. Окисне N-деметилювання є основним шляхом метаболізму лопераміду і здійснюється переважно за участю інгібітору ізоферментів СYP3A4 та CYP2C8. Внаслідок активного пресистемного метаболізму концентрація незміненого лопераміду в плазмі незначна. Дані доклінічних досліджень свідчать, що лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. Виведення У людини Т1/2 лопераміду становить у середньому 11 год, варіюючи від 9 до 14 год. Незмінений лоперамід та його метаболіти виводяться переважно з калом. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетичні дослідження в дітей віком не проводилися. Очікується, що фармакокінетика лопераміду та його взаємодія з іншими лікарськими засобами будуть аналогічні таким у дорослих.ФармакодинамікаЛоперамід, зв'язуючись з опіоїдними рецепторами в стінці кишечника, пригнічує вивільнення ацетилхоліну і простагландинів, уповільнюючи тим самим перистальтику та збільшуючи час проходження вмісту кишечнику. Підвищує тонус анального сфінктера, зменшуючи цим нетримання калових мас та позиви на дефекацію. В результаті клінічного дослідження були отримані дані про те, що протидіарейний ефект настає протягом однієї години після одноразової дози (4 мг).Показання до застосуваннясимптоматичне лікування гострої та хронічної діареї (алергічного, емоційного, лікарського, променевого генезу, при зміні режиму харчування та якісного складу їжі, при порушенні метаболізму та всмоктування); як допоміжний лікарський засіб при діареї інфекційного генезу; з метою регуляції випорожнень у хворих з ілеостомою.Протипоказання до застосуваннядитячий вік до 6 років; гостра дизентерія, що характеризується стільцем із домішкою крові та високою температурою; виразковий коліт у фазі загострення; бактеріальний ентероколіт, спричинений патогенними мікроорганізмами, у т.ч. Salmonella spp., Shigella spp. та Campylobacter spp.); псевдомембранозний коліт, пов'язаний із прийомом антибіотиків широкого спектра дії; у випадках, коли уповільнення перистальтики небажане через можливий ризик розвитку серйозних ускладнень, у т.ч. кишкової непрохідності, мегаколону та токсичного мегаколону; фенілкетонурія; І триместр вагітності; період лактації (грудне вигодовування); підвищена чутливість до лопераміду та/або інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму.Вагітність та лактаціяДані про те, що лоперамід має тератогенну або ембріотоксичну дію, відсутні. Імодіум® Експрес протипоказаний у І триместрі вагітності. У II та III триместрах вагітності застосування препарату можливе тільки після консультації з лікарем. Препарат можна застосовувати лише у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невелика кількість лопераміду може проникати в грудне молоко, Імодіум Експрес не рекомендується приймати в період грудного вигодовування. Протипоказаний у дитячому віці до 6 років.Побічна діяНебажані реакції – це небажані явища, для яких слід вважати доведеним причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням лопераміду на основі всебічної оцінки наявної інформації про небажане явище. В окремих випадках досить важко достовірно встановити причинно-наслідковий зв'язок між прийомом лопераміду та виникненням перерахованих симптомів. Крім того, оскільки клінічні дослідження проводяться в різних умовах, частота розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях одного препарату не може бути безпосередньо порівняна з частотою розвитку небажаних реакцій у клінічних дослідженнях іншого препарату та може не відображати частоту розвитку небажаних реакцій у клінічній практиці. За даними клінічних досліджень Небажані реакції, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які приймали Імодіум® Експрес при гострій діареї: головний біль, запор, метеоризм, нудота, блювання. Небажані реакції, що спостерігалися у Небажані реакції, що спостерігалися у ≥1% пацієнтів, які приймали Імодіум® Експрес при хронічній діареї: запаморочення, метеоризм, запор, нудота. Небажані реакції, що спостерігалися у За даними спонтанних повідомлень про небажані реакції Нижченаведені небажані реакції класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, та анафілактоїдні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко – порушення координації, пригнічення свідомості, гіпертонус, втрата свідомості, сонливість, ступор. З боку органу зору: дуже рідко – міоз. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – кишкова непрохідність (в т.ч. паралітична кишкова непрохідність), мегаколон (в т.ч. токсичний мегаколон), глоссалгія. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та багатоформну еритему, свербіж. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – затримка сечі. Загальні розлади: дуже рідко – стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа даними доклінічних досліджень, лоперамід є субстратом P-глікопротеїну. При одночасному застосуванні лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та хінідину або ритонавіру, які є інгібіторами Р-глікопротеїну, концентрація лопераміду в плазмі збільшилася у 2-3 рази. Клінічне значення описаної фармакокінетичної взаємодії з інгібіторами Р-глікопротеїну при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах невідоме. Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 4 мг) та ітраконазолу, інгібітору ізоферменту CYP3A4 та P-глікопротеїну призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі крові у 3-4 рази. У цьому ж дослідженні застосування інгібітору ізоферменту CYP2C8, гемфіброзилу, призвело до збільшення концентрації лопераміду в плазмі приблизно в 2 рази. При застосуванні комбінації ітраконазолу та гемфіброзилу Cmax лопераміду у плазмі крові збільшилась у 4 рази, а загальна концентрація – у 13 разів. Це підвищення не було пов'язане з впливом на ЦНС, що оцінювалося за психомоторними тестами (тобто суб'єктивною оцінкою сонливості та тестом заміни цифрових символів). Одночасне застосування лопераміду (одноразово в дозі 16 мг) та кетоконазолу, інгібітору CYP3A4 та P-глікопротеїну призвело до п'ятикратного підвищення концентрації лопераміду в плазмі крові. Це підвищення був пов'язані з збільшенням фармакодинамического дії, оціненого за величиною зіниці. При одночасному пероральному прийомі десмопресину концентрація десмопресину в плазмі збільшилася в 3 рази, ймовірно, через уповільнення моторики ШКТ. Очікується, що препарати зі схожими фармакологічними властивостями можуть посилювати дію лопераміду, а препарати, що збільшують швидкість проходження через шлунково-кишковий тракт, можуть зменшувати дію лопераміду.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. Таблетку кладуть на язик, протягом декількох секунд вона розчиняється, після чого її ковтають зі слиною, не запиваючи водою. Дорослі та діти старше 6 років При гострій діареї початкова доза становить 2 таб. (4 мг) для дорослих та 1 таб. (2 мг) для дітей далі по 1 таб. (2 мг) після кожного акта дефекації у разі рідкого випорожнення. При хронічній діареї початкова доза становить 2 таб. (4 мг)/добу для дорослих та 1 таб. (2 мг) для дітей; далі початкова доза повинна бути відкоригована таким чином, щоб частота нормального випорожнення становила 1-2 рази на добу, що зазвичай досягається при підтримуючій дозі від 1 до 6 таб. (2-12 мг)/добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 таб. (12 мг); максимальна добова доза у дітей розраховується виходячи з маси тіла (3 таб. на 20 кг маси тіла дитини), але не повинна перевищувати 6 таб. (12 мг). При нормалізації випорожнень або при відсутності випорожнення більше 12 годин препарат скасовують. Імодіум® Експрес не застосовують у дітей віком до 6 років. При лікуванні пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. Хоча фармакокінетичні дані у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум Експрес слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму. Вказівки щодо застосування Оскільки таблетки ліофілізовані досить крихкі, щоб уникнути пошкодження, їх не слід продавлювати крізь фольгу. Для того, щоб дістати таблетку з блістера необхідно виконати такі дії: взяти фольгу за край і повністю зняти її з осередку, в якому знаходиться пігулка; обережно натиснути знизу та витягти таблетку з упаковки.ПередозуванняСимптоми При передозуванні (в т.ч. при відносному передозуванні внаслідок порушення функції печінки) можуть з'явитися затримка сечі, паралітична кишкова непрохідність, ознаки пригнічення ЦНС (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, гіпертонус м'язів, пригнічення дихання). Діти можуть бути більш чутливими до впливу лопераміду на ЦНС, ніж дорослі. Лікування При появі симптомів передозування як антидот можна використовувати налоксон. Оскільки тривалість дії лопераміду більша, ніж налоксону (1-3 години), може знадобитися повторне застосування налоксону. Тому необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 48 годин з метою своєчасного виявлення ознак можливого пригнічення ЦНС.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІмодіум® Експрес необхідно негайно скасувати при появі запору, здуття живота або кишкової непрохідності. Лікування діареї препаратом Імодіум Експрес носить тільки симптоматичний характер. У випадках, коли можливо встановити причину діареї, необхідно проводити відповідну терапію. У пацієнтів з діареєю, особливо у дітей, може мати місце втрата рідини та електролітів. У таких випадках необхідно проводити відповідну замісну терапію (заповнення рідини та електролітів). Імодіум® Експрес таблетки ліофілізовані містять джерело фенілаланіну. Прийом препарату хворим на фенілкетонурію протипоказаний. За відсутності ефекту після 2 діб лікування необхідно припинити прийом препарату, уточнити діагноз та виключити інфекційний генез діареї. Пацієнти зі СНІД, які приймають Імодіум Експрес для лікування діареї, повинні припинити прийом препарату при перших ознаках здуття живота. Надходили поодинокі повідомлення про запор з підвищеним ризиком розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів зі СНІД та інфекційним колітом вірусної та бактеріальної етіології, яким проводилася терапія лоперамідом. Хоча дані про фармакокінетику лопераміду у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутні, у таких хворих Імодіум® Експрес слід застосовувати з обережністю внаслідок уповільненого пресистемного метаболізму, оскільки це може призвести до відносного передозування та токсичного ураження ЦНС. Якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, не слід викидати його в стічні води і на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування препаратом Імодіум® Експрес слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 796,00 грн
1 706,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Паліперидон-3 мг; Допоміжні речовини: Макрогол 200К - 81,43 мг, макрогол 7000К - 73,70 мг, натрію хлорид - 30 мг, повідон (К29-32) - 10 мг, гіетиллоза - 10,45 мг, стеаринова кислота - 0, бутилгідрокситолуол - 0,11 мг, заліза оксид червоний - 1,0 мг, заліза оксид жовтий - 0,03 мг, макрогол 3350 - 1,0 мг, целюлози ацетат (398-10) - 44,55 мг, барвник білий (гіпромелоза , титану діоксид, лактози моногідрат, тріацетин) – 33 мг, карнаубський віск – 0,03 мг. По 7 таблеток покритих оболонкою в блістері з алюмінію та полівінілхлориду, ламінованого поліхлоротрифторетиленом. По 4 або 8 блістерів разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. По 30 таблеток покритих оболонкою у флаконах із поліетилену високої щільності, з кришкою, що захищає від випадкового відкривання дітьми. По одному флакону разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. Можлива наявність контролю першого розкриття у вигляді наклейки/наклейок (з однієї або двох сторін картонної пачки).Опис лікарської формиБілі таблетки капсулоподібної форми. Пігулки мають напис "PAL 3". Випускні отвори можуть бути видимими або невидимими при візуальному огляді.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).ФармакокінетикаЯкщо не зазначено інакше, фармакокінетичні дані, представлені в цьому розділі, ґрунтуються на результатах досліджень у дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні характеристики паліперидону після перорального прийому пропорційні прийнятій дозі в рекомендованому терапевтичному діапазоні (3-12 мг 1 раз на добу). Абсорбція Після прийому однієї дози препарату концентрація паліперидону в плазмі стабільно зростала, і максимальна концентрація (Cmax) досягалася через 24 години. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Особливості вивільнення діючої речовини з препарату Інвега забезпечували менші коливання максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону, ніж ті, що спостерігаються при використанні звичайних лікарських форм (індекс флуктуацій концентрацій 38% порівняно зі 125% для звичайних лікарських форм). Після прийому пігулок паліперидону відбувається взаємне перетворення (+) і (-) енантіомерів, і співвідношення площа під кривою "концентрація-час" (AUC) AUC (+)/AUC (-) у рівноважному стані становить приблизно 1.6. Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому становить 28% (23%-33% при довірчому інтервалі 90%). Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 42 та 46% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. В іншому дослідженні після одноразового прийому 12 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 60 та 54% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. Таким чином, наявність або відсутність у шлунку їжі під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону у плазмі. Розподіл Паліперидон швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу, що здається, - 487 л. Ступінь зв'язування із білками плазми становить 74%. Паліперидон зв'язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном. Біотрансформація та елімінація Через 1 тиждень після прийому однієї стандартної таблетки, що містила 1 мг паліперидону, 59% дози виділялося із сечею у незміненому вигляді; це свідчить про те, що паліперидон не зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Близько 80% препарату було виявлено у сечі та приблизно 11% – у калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6.5% дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 цитохрому Р450 можуть відігравати певну роль у метаболізмі паліперидону, проте доказів того, що вони відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo, отримати не вдалося. Незважаючи на те, що в загальній популяції активність ізоферменту CYP2D6 істотно варіює, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей кліренсу паліперидону, що здається, у пацієнтів з активним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6 і у пацієнтів зі слабким метаболізмом.Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участь у метаболізмі паліперидону. Кінцевий період напіввиведення паліперидону становить близько 23 год. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну і у високих концентраціях його слабко інгібує. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Особливі групи Пацієнти з порушеннями функції печінки Паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу паліперидону. Дослідження, в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), показало, що у цих пацієнтів концентрації незв'язаного паліперидону в плазмі були подібні до таких у здорових людей. Застосування препарату Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Дозу паліперидону необхідно знижувати у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок. Екскрецію паліперидону вивчали у пацієнтів із різним ступенем порушення функції нирок. Було встановлено, що елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК). Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32% у пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (КК від 50 до менше 80 мл/хв), на 64% у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК від 30 до менше 50 мл/хв) та на 71% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК від 10 до 30 мл/хв). Середній кінцевий період напіввиведення паліперидону становив 24, 40 та 51 год у пацієнтів з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок відповідно; у людей із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) цей показник становив 23 год. Підлітки Системне вплив паліперидону на підлітків було порівняно з таким у дорослих. Концентрація паліперидону в плазмі крові у підлітків з масою тіла менше 51 кг на 23% вище, ніж у підлітків з масою тіла ≥51 кг, що не є клінічно значущим. Вік не впливає на концентрацію паліперидону у плазмі. Літні пацієнти Не рекомендується змінювати дозу паліперідону залежно від віку пацієнта. Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь літні пацієнти віком 65 років і більше, показали, що кліренс паліперидону в рівноважному стані після прийому препарату Інвега® у цій групі був на 20% нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18–45 років. Водночас, після внесення поправки на вікове зниження кліренсу креатиніну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на шизофренію на фармакокінетику паліперидону. Расова приналежність Зміни доз для пацієнтів різної расової приналежності не потрібні. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав відсутність расових відмінностей у фармакокінетиці паліперидону при застосуванні препарату Інвега. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці у дослідженнях на японцях та європіоїдах. Підлога Рекомендовані дози паліперидону однакові для чоловіків та жінок. Здається, кліренс паліперидону після прийому препарату у жінок приблизно на 19% нижче, ніж у чоловіків. Ця різниця зумовлена в основному відмінностями в безжировій компоненті маси тіла та кліренсі креатиніну між чоловіками та жінками, оскільки популяційні дослідження, після внесення поправки на безжирову компоненту маси тіла та кліренс креатиніну, не виявили клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці паліперидону у чоловіків та жінок. . Куріння Не рекомендується змінювати дози паліперидону у курців. Дослідження in vitro з використанням печінкових ферментів людини показали, що паліперидон не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до результатів досліджень in vitro, популяційні дослідження не виявили відмінностей у фармакокінетиці паліперидону між курцями та некурцями.ФармакодинамікаМеханізм дії Паліперидон – це центрально діючий антагоніст дофамінових D2-рецепторів, що має також високий антагонізм щодо серотонінових 5-HT2A-рецепторів. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів. Паліперидон не має афінітету до холінергічних, мускаринових, а також бета1- і бета2-адренергічних рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та продуктивних симптомів шизофренії. Паліперидон впливає на структуру сну: зменшує латентний період до засипання, зменшує кількість пробуджень після засинання, збільшує загальну тривалість сну, збільшує час сну та підвищує індекс якості сну. Чинить протиблювоту дію, може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові.Показання до застосуванняшизофренія, в т.ч. у фазі загострення у дорослих; профілактика загострень шизофренії у дорослих; лікування шизофренії у підлітків віком від 12 до 17 років; терапія шизоафективних розладів: як монотерапія або у складі комбінованої терапії з антидепресантами та/або нормотиміками у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до паліперидону, рисперидону, а також до будь-якого допоміжного інгредієнта препарату. З обережністю Судомні стани в анамнезі та захворювання, що знижують поріг судомної готовності Як і інші антипсихотики, паліперидон слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності. Дисфагія та звуження просвіту шлунково-кишкового тракту (можливість обструкції) Таблетки Інвега® не деформуються і майже не змінюють свою форму в шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із сильним звуженням просвіту шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним), а також пацієнтам, які страждають на дисфагію або яким важко ковтати таблетки . Є рідкісні повідомлення про симптоми обструкції шлунково-кишкового тракту, пов'язані з прийомом внутрішньо недеформованих лікарських форм з контрольованим вивільненням активної субстанції. Паліперидон теж відноситься до таких лікарських форм, і тому його можна призначати тільки тим пацієнтам, які можуть ковтати таблетки. Літні пацієнти з деменцією Ефективність та безпеку паліперидону не оцінювали у літніх пацієнтів із деменцією. Мета-аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень показав, що у літніх пацієнтів з деменцією, які отримували антипсихотичні атипові препарати, такі як рисперидон, арипіпразол, оланзапін і кветіапін, спостерігався більш високий рівень смертності в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь літні пацієнти з деменцією, продемонстрували підвищену частоту небажаних цереброваскулярних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), в т.ч. зі смертельним наслідком у пацієнтів, які отримували деякі атипові антипсихотичні препарати, що включали рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікарі повинні уважно зважувати можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон, пацієнтам, які страждають на хворобу Паркінсона або деменцію з тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути збільшений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви цієї підвищеної чутливості включають, крім екстрапірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакції та постуральну гіпотензію з частими падіннями.Вагітність та лактаціяВ даний час немає даних про безпеку паліперидону для вагітних жінок та внутрішньоутробного розвитку плода. Препарат можна застосовувати у вагітних жінок лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Вплив паліперідон на родову діяльність жінок не відомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у третьому триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому "скасування" різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Отже, необхідно здійснювати спеціальне спостереження за новонародженими. Якщо необхідно переривання лікування під час вагітності, необхідно знижувати дозу поступово. Лактація Паліперидон у клінічно значущих дозах проникає у грудне молоко, тому препарат не слід призначати в період лактації. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНижче наведено небажані ефекти, що спостерігалися у пацієнтів. Частоту небажаних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥10%), часті (≥1% та менше 10%), нечасті (≥0,1% та менше 1%), рідкісні (≥0,01% та менше 0, 1%) та дуже рідкісні (менше 0,01%). Інфекції: часті – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт; нечасті – інфекції сечовивідних шляхів, акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, цистит, інфекції вуха, грип, оніхомікоз, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, тонзиліт. Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактична реакція, гіперчутливість. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: нечасті – анемія, зниження гематокриту, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – агранулоцитоз. Порушення з боку ендокринної системи: нечасті – гіперпролактинемія; дуже рідкісні – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – збільшення активності креатинфосфокінази, анорексія, гіперглікемія; рідкісні – цукровий діабет, гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідкісні – діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки: часті – безсоння (в т.ч. початкове та середнє безсоння), манія; нечасті - "кошмарні" сновидіння, порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті - акатизія, дистонія, дизартрія, підвищення м'язового тонусу, паркінсонізм, седативний ефект, сонливість, тремор, слинотеча; нечасті – цереброваскулярні порушення, постуральне запаморочення, дискінезія, судоми, непритомність, порушення уваги, гіпестезія, непритомність, парестезія, психомоторна гіперактивність, пізня дискінезія, гіпокінезія, опістотонус. Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, підвищенням активності креатинфосфокінази, міоглобіну. Порушення з боку органів зору: нечасті – кон'юнктивіт, сухість очей, фотофобія, сльозотеча; з невідомою частотою: синдром в'ялої райдужної оболонки (інтраопераційний). Порушення з боку органу слуху та лабриринтні порушення: нечасті – біль у вухах, вертиго, дзвін у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасті – брадикардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, зміни на ЕКГ, збільшення інтервалу QT, ішемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; рідкісні – фібриляція передсердь; дуже рідкі – тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії. Порушення шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, діарея, запор, дискомфорт у верхньому відділі живота, диспепсія, підвищений апетит; нечасті – знижений апетит, запалення губи, дисфагія, нетримання калу, непрохідність тонкої кишки, метеоризм, гастроентерит, набряк язика, зубний біль, дисгевзія; дуже рідкісні – панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – жовтяниця. Порушення з боку дихальної системи: нечасті – біль у глотково-гортанній ділянці, закладеність носа, кашель, задишка, гіпервентиляція легень, свистяче дихання; рідкісні – синдром апное уві сні. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті – міалгія, скелетно-м'язовий біль, нечасті – м'язові спазми, біль у спині, артралгія, скутість у суглобі, набряк суглоба, м'язова слабкість, біль у шиї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – висипання, свербіж, акне, сухість шкіри, екзема, еритема, себорейний дерматит, знебарвлення шкіри; рідкісні - набряк Квінке, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – дизурія, поллакіурія, нетримання сечі, затримка сечовиділення. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасті – зниження лібідо, аноргазмія, виділення із сосків, еректильна дисфункція, гінекомастія, зміни менструального циклу, дискомфорт у грудях, сексуальна дисфункція, вагінальні виділення, порушення еякуляції, нагрубання молочних залоз; дуже рідкісні – пріапізм. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: дуже рідкісні – синдром "скасування" у новонароджених. Інші: часті – збільшення маси тіла; нечасті - зниження маси тіла, озноб, набряк особи, порушення ходи, набряки (в т.ч. генералізовані набряки, периферичні набряки, м'які набряки), збільшення температури тіла, гарячка, спрага, дискомфорт у ділянці грудей; дуже рідкісні – гіпотермія. Лабораторні тести: нечасті – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки, збільшення активності трансаміназ, збільшення концентрації холестерину у крові, збільшення концентрації тригліцеридів у крові. Інформація про дозозалежні побічні ефекти наведена в таблиці 1. Таблиця 1. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% дорослих пацієнтів із шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 3мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 9 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % З боку нервової системи головний біль 11 12 14 14 12 запаморочення 6 5 4 5 4 екстрапірамідні розлади 5 2 7 7 2 сонливість 5 3 7 5 3 акатізія 4 3 8 10 4 тремор 3 3 4 3 3 гіпертонія 2 1 4 3 1 дистонія 1 1 4 4 1 седативний ефект 1 5 3 6 4 паркінсонізм 0 <1 2 1 0 З боку органів зору Окулогірні кризи 0 0 2 0 0 З боку серцево-судинної системи синусова тахікардія 9 4 4 7 4 тахікардія 2 7 7 7 3 блокада ніжок пучка Гіса 3 1 3 <1 2 атріовентрикулярна блокада Iступеня 2 0 2 1 1 синусова аритмія 2 1 1 <1 0 ортостатична гіпотензія 2 1 2 4 1 Шлунково-кишкові порушення блювота 2 3 4 5 5 сухість в роті 2 3 1 3 1 біль у верхньому відділі живота 1 3 2 2 1 гіперсалівація 0 <1 1 4 <1 Загальні порушення астенія 2 <1 2 2 1 втома 2 1 2 2 1 Таблиця 2. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% підлітків (12-17 років) з шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 1.5 мг 1 раз на добу 3 мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % Порушення з боку серцево-судинної системи тахікардія 0 6 9 6 0 Порушення з боку органів зору нечіткість зорового сприйняття 0 0 0 3 0 Шлунково-кишкові порушення сухість в роті 0 0 0 3 2 гіперсалівація 2 6 2 0 0 набряк мови 0 0 0 3 0 блювота 0 6 11 3 10 Загальні порушення астенія 0 0 2 3 0 втома 4 0 2 3 0 Інфекції назофарингіт 4 0 4 0 2 Лабораторні випробування збільшення маси тіла 7 6 2 3 0 Порушення з боку нервової системи акатізія 4 6 11 17 0 запаморочення 2 6 2 3 0 екстрапірамідні розлади 4 19 18 23 0 головний біль 9 6 4 14 4 летаргія 0 0 0 3 0 сонливість 9 13 20 26 4 параліч мови 0 0 0 3 0 Порушення психіки тривога 0 0 2 9 4 Порушення з боку статевих органів та молочної залози аменорея 0 6 0 0 0 галакторея 0 0 4 0 0 набряк молочних залоз 0 0 0 3 0 Порушення з боку дихальної системи кровотеча з носа 0 0 2 0 0 * Екстрапірамідні розлади включають: окулогірний криз, м'язова ригідність, скелетно-м'язова ригідність, скутість у потилиці, кривошия, тризм, брадикінезія, зубчасте колесо жорсткості, дискінезія, дистонія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія тремор та занепокоєння. Сонливість включає сонливість седативний ефект і гіперсомнію. Безсоння включає безсоння і початкове безсоння. Тахікардія включає тахікардію, синусову тахікардію, і збільшення частоти серцевих скорочень. Гіпертонія включає гіпертонію та підвищення кров'яного тиску. Гінекомастія включає гінекомастію і набухання грудей. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, однак за профілем вивільнення та фармакокінетичним характеристикам препарат Інвега® значно відрізняється від лікарських форм рисперидону для прийому внутрішньо з негайним вивільненням. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні рисперидону, можуть спостерігатись при застосуванні паліперидону. Літні пацієнти У клінічних дослідженнях, проведених за участю літніх пацієнтів із шизофренією, профіль безпеки препарату був такий самий, як і для молодших пацієнтів. Препарат Інвега не був вивчений у пацієнтів з деменцією. У дослідженнях з іншими антипсихотичними препаратами було відзначено збільшення ризику смерті та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з деменцією підвищений ризик виникнення інсульту. Інші зафіксовані випадки Екстрапірамідний симптом У проведених клінічних дослідженнях був відмінностей прийому плацебо, дозування 3 мг і дозування 6 мг. Дозозалежні екстрапірамідні симптоми були зафіксовані при прийомі високих доз Інвегу (9 мг і 12 мг). При клінічних дослідженнях шизоафективних розладів випадки екстрапірамідного синдрому були виявлені при більш високих дозах Інвегу, ніж при прийомі плацебо, у всіх груп пацієнтів без явного взаємозв'язку з дозуваннями. Екстрапірамідні розлади включали об'єднаний аналіз та такі симптоми: дискінезія, дистонія, гіперкінезія, паркінсонізм та тремор. Збільшення маси тіла У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією порівнювалося співвідношення випадків підвищення маси тіла більш ніж на 7% від постійної маси тіла. Приблизно однакове співвідношення було виявлено при прийомі препарату Інвега® 3 мг та 6 мг порівняно з плацебо та більш висока ймовірність збільшення маси тіла була виявлена для препарату Інвега® 9 мг та 12 мг порівняно з плацебо. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизоафективними розладами, у вищого відсотка пацієнтів, які приймали препарат Інвега® (5%), було відзначено підвищення маси тіла більше 7% порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (1%). У цьому дослідженні 27 пацієнтів розділили на 2 групи, збільшення маси тіла більше 7% при прийомі низьких доз препарату Інвега® (3 мг та 6 мг) становило 3%, для пацієнтів, які приймали високі дози препарату Інвега® (9 мг та 12 мг) , - 7%, та 1% - у групі, де пацієнти приймали плацебо. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією збільшення концентрації пролактину в сироватці було відзначено при прийомі препарату Інвега у 67% пацієнтів. Побічні реакції, які можуть передбачати збільшення рівня пролактину (наприклад, аменорея, галакторея, гінекомастія), були відмічені більш ніж у 2% випадків. Максимальне значення збільшення концентрації пролактину в сироватці були помічені на 15-й день лікування, і залишалися вищими від звичайного рівня до закінчення лікування. Класові ефекти При прийомі антипсихотичних препаратів, можуть зустрічатися наступні побічні явища збільшення інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція передсердь, шлуночкова тахікардія), несподівана і незрозуміла смерть, зупинка серця та шлуночкова тахікардія за типом "пірует" випадки емболії легень та випадки тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному призначенні препарату Інвега® з препаратами, що подовжують інтервал QT. Вплив паліперідону на інші препарати Паліперидон, швидше за все, не бере участь у клінічно значимих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не викликає суттєвого пригнічення біоперетворення препаратів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CY. Виходячи з цього, немає підстав припускати, що паліперидон інгібуватиме в клінічно значній мірі кліренс препаратів, які метаболізуються зазначеними ферментами. У дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C19 або CYP3A4. У високих концентраціях паліперидон є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Враховуючи той факт, що паліперидон діє переважно на ЦНС, його необхідно з обережністю використовувати у комбінаціях з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Паліперидон може нейтралізувати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Внаслідок здатності паліперідону викликати ортостатичну гіпотензію, може виникати адитивний ефект при використанні препарату одночасно з іншими препаратами, що викликають ортостатичну гіпотензію. Фармакокінетична взаємодія паліперидону та літію малоймовірна. Одночасне призначення препарату Інвега у дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг 1 раз на день) не впливає на фармакокінетику вальпроату. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймають постійну дозу вальпроату, концентрація вальпроату в плазмі крові не відрізнялася від такої для пацієнтів, які приймали разом із вальпроатом препарат Інвега у дозі 3-15 мг. Здатність інших препаратів впливати на паліперидон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1А2, CYP2А6, CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А5. Це свідчить про низьку можливість його взаємодії з інгібіторами або індукторами зазначених ферментів. Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3А4 у метаболізмі паліперидону, водночас немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну. Паліперидон обмежено метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні на дорослих добровольцях взаємодії паліперидону з пароксетином, потенційним інгібітором ізоферменту CYP2D6, не було клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Спільне застосування паліперидону з 200 мг карбамазепіну двічі на добу викликало зменшення Cmax та AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зменшення спричинене збільшенням кліренсу паліперидону на 35% внаслідок індукції карбамазепіном ниркового Р-глікопротеїну. Невелике зменшення кількості препарату, що екскретується у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що при сумісному застосуванні карбамазепін має незначний вплив на CYP метаболізм або біодоступність паліперидону. При призначенні карбамазепіну доза паліперидону повинна бути переоцінена та збільшена за необхідності. І, навпаки, при відміні карбамазепіну доза паліперидону має бути переоцінена та зменшена за необхідності. Паліперидон, що є катіоном при фізіологічних значеннях рН, екскретується переважно у незмінному вигляді нирками; при цьому близько половини екскреції припадає на частку фільтрації та близько половини – на частку активної секреції. Застосування паліперидону одночасно з триметопримом, який, як відомо, пригнічує активний нирковий транспорт катіонних препаратів, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні препарату Інвега в дозі 12 мг 1 раз на день і таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (2 таблетки по 500 мг 1 раз на день) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%. Слід розглянути можливість зменшення дози Інвегу при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не було предметом наукових досліджень. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і тому при одночасному використанні паліперидону та рисперидону можливе підвищення рівнів паліперидону в крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, їх не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Шизофренія Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 3-12 мг один раз на добу. Спостерігається загальна тенденція посилення ефекту при застосуванні великих доз препарату. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 5 діб. Підлітки (12-17 років) Рекомендована доза у підлітків становить 3 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють більш високі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози можливе лише після клінічної переоцінки, зі зростанням дози на 3 мг на добу з інтервалами понад 5 діб. Шизоафективні розлади Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на день, вранці. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози, якщо воно необхідне, має проводитись лише після оцінки клінічного стану хворого. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 4 діб. Підтримуюча терапія у пацієнтів із шизоафективними розладами не вивчалася. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів із слабким або середнім ступенем порушень функції печінки не потрібне зниження дози. Застосування Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для пацієнтів з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) ≥ 50, але менше 80 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 3 мг один раз на добу. Ця доза може бути збільшена до 6 мг один раз на добу після оцінки стану пацієнта та з урахуванням переносимості препарату. Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (КК10, але менше 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу. Застосування препарату Інвега® у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв не вивчалося, тому не рекомендується призначати препарат цим пацієнтам. Літні пацієнти Для літніх пацієнтів із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) рекомендуються ті ж дози препарату, що й для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. Разом з тим, у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і в цьому випадку дозу препарату слід підбирати відповідно до функції нирок у конкретного пацієнта. Слід бути обережними при застосуванні препарату у літніх пацієнтів з деменцією у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення інсульту. Ефективність та безпека препарату Інвега® у пацієнтів старше 65 років при шизоафективних розладах не вивчалась. Діти та підлітки Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Особливі групи пацієнтів Не рекомендується змінювати дозу паліперидону залежно від статі, віку та від того, курить пацієнт чи ні. Переведення пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами В даний час немає систематично зібраних даних про переведення пацієнтів із лікування паліперидоном на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка та фармакокінетика у різних антипсихотичних препаратів не однакова, і тому лікарі повинні уважно стежити за станом пацієнтів при переведенні їх із одного антипсихотичного препарату на інший.ПередозуванняВ цілому, об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування паліперидону являють собою посилені фармакологічні ефекти цього лікарського засобу, тобто сонливість та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, подовження інтервалу QT та екстрапірамідні симптоми. Двоспрямована тахікардія та фібриляція шлуночків спостерігалася при передозуванні пероральним паліперидоном. При гострому передозуванні необхідно враховувати можливість токсичної дії кількох препаратів. При оцінці терапевтичних потреб пацієнта та ефективності усунення передозування необхідно пам'ятати про те, що Інвега® є препаратом з пролонгованим вивільненням діючої речовини. Специфічного антидоту паліперидону немає. Необхідно здійснювати загальноприйняті підтримуючі заходи. Слід забезпечити та підтримувати хорошу прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно відразу організувати моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ-моніторинг з метою виявлення можливих аритмій). Артеріальну гіпотензію та колаптоїдні стани купірують внутрішньовенно введенням плазмозамінних розчинів та/або симпатоміметичних засобів. У певних ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт перебуває у несвідомому стані),введення активованого вугілля та проносних засобів. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно вводити м-холіноблокатори. Спостереження за станом пацієнта та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного усунення наслідків передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокіну в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон. Пізня дискінезія Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта об'єктивних чи суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон. Подовження інтервалу QT Як і для інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Інвега® пацієнтам із серцевими аритміями в анамнезі, вродженим подовженням інтервалу QT та спільному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Інвега® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушеннями обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією встановлений не повністю. У пацієнтів із встановленим діагнозом цукрового діабету слід регулярно контролювати рівень глюкози. Пацієнти з факторами ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, сімейна історія діабету) повинні пройти контроль рівня глюкози в крові натще на початку лікування та періодично під час лікування.У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету. Пацієнти, у яких під час лікування атиповими нейролептиками розвиваються симптоми гіперглікемії, повинні пройти контроль рівня глюкози у крові. У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату. Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Як і інші антагоністи D2-допамінових рецепторів, паліперидон підвищує рівень пролактину і це підвищення зберігається протягом усього прийому препарату. Дія паліперидону можна порівняти з таким у рисперидону, препарату, що має найбільший вплив на рівень пролактину серед інших антипсихотичних препаратів. Гіперпролактинемія, незалежно від етіології, може пригнічувати експресію ГнРГ (гонадотропін-рилізинг-гормон) гіпотоламуса, що призводить до зниження секреції гонадотропін гіпофізом. Це, у свою чергу, може пригнічувати репродуктивну функцію, послаблюючи статевий стероїдогенез у жінок та чоловіків. У пацієнтів, які приймали препарати, що збільшували рівень пролактину, були зареєстровані галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція. Тривала гіперпролактинемія асоційована з гіпогонадизмом може призвести до зниження щільності кісткової тканини у жінок та чоловіків. Дослідження на культурах тканин in vitro показали, що приблизно одна третина випадків раку молочної залози у людей пролактин-залежна. Це слід враховувати при призначенні препаратів, що підвищують рівень пролактину, пацієнтам із раніше виявленим раком молочної залози. Клінічні та епідеміологічні дослідження, проведені досі, не показали зв'язку між прийомом атипових антипсихотичних препаратів та утворенням пухлин у людей. Проте наявні дані занадто обмежені, щоб робити остаточні висновки. Ортостатична гіпотензія Паліперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Паліперидон необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), цереброваскулярними захворюваннями, а також зі станами, що сприяють артеріальній гіпотензії (наприклад, зневоднення, гіповолемія та терапія) ). Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях було виявлено протиблювотний ефект паліперидону. Цей ефект, у разі виникнення у людей, може маскувати об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечника, синдром Рейє та пухлини головного мозку. Пріапізм Препарати, що мають альфа-адреноблокуючі ефекти, можуть викликати приапізм. У постмаркетингових дослідженнях паліперидону було отримано повідомлення розвитку приапізму. Суїцидальні спроби Можливість суїцидальних спроб характерна для психічних захворювань, тому терапія пацієнтів із високим ризиком має проводитися під ретельним наглядом. У цих випадках препарат Інвега повинен виписуватися в мінімальній кількості таблеток для зменшення ризику передозування. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Інвега. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко протягом постмаркетингових спостережень. Пацієнтам, з клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Інвега® має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися на предмет підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та розпочинати лікування негайно, при виникненні таких симтомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Інвега доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Інвега® та повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами групи антагоністів α1-адренорецепторів. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вагітність та догляд за дитиною Пацієнт повинен повідомити свого лікаря про вагітність або її планування під час лікування препаратом Інвега. Слід бути обережним при призначенні препарату Інвега® матерям-годувальницям. Вживання алкоголю Пацієнти повинні уникати вживання алкоголю під час лікування препаратом Інвега. Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті, наприклад, хвороби, пов'язані з хронічною діареєю, можуть спричинити зменшення всмоктування паліперидону. Таблетки Інвега® виробляються з використанням технології осмотичного вивільнення діючої речовини, при якій осмотичний тиск забезпечує вивільнення паліперидону з контрольованою швидкістю. Система, що зовні нагадує капсулоподібну таблетку, складається з осмотично активного тришарового ядра, оточеного проміжною оболонкою і напівпроникною мембраною. Тришарове ядро складається з двох лікарських шарів, що містять лікарську субстанцію і допоміжні речовини, а також з шару, що виштовхує, що містить осмотично активні компоненти. На куполі з боку лікарських шарів є два випускні отвори, зроблені за допомогою лазера. У шлунково-кишковому тракті кольорова оболонка швидко розчиняється, вода починає надходити всередину таблетки через напівпроникну контрольну мембрану.Мембрана контролює рівень надходження води, а це, своєю чергою, контролює рівень вивільнення лікарської речовини. Гідрофільні полімери ядра таблетки вбирають воду і набухають, перетворюючись на гель, що містить паліперидон, який виштовхується через отвори в куполі. Нерозчинні компоненти таблетки виводяться з організму зі стільцем. Пацієнти не повинні хвилюватися, якщо помітять у калі щось схоже на таблетку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Паліперидон може порушувати діяльність, що вимагає швидкої психічної реакції, а також може мати зорові ефекти, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість до паліперидону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 632,00 грн
2 554,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Паліперидон – 6 мг; Допоміжні речовини: Макрогол 200К - 78,45 мг, макрогол 7000К - 73.70мг, натрію хлорид - 30 мг, повідон (К29-32) - 10 мг, гіетиллоза - 10,45 мг, стеаринова кислота - 0, 0,11 мг, заліза оксид червоний - 1,01 мг, макрогол 3350 - 1,00 мг, целюлози ацетат (398-10) - 44,55 мг, барвник бежевий (гіпромелоза, титану діоксид, поліетиленгліколь 400, заліза оксид заліза оксид червоний) – 18 мг, карнаубський віск – 0,03 мг. По 7 таблеток покритих оболонкою в блістері з алюмінію та полівінілхлориду, ламінованого поліхлоротрифторетиленом. По 4 або 8 блістерів разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. По 30 таблеток покритих оболонкою у флаконах із поліетилену високої щільності, з кришкою, що захищає від випадкового відкривання дітьми. По одному флакону разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. Можлива наявність контролю першого розкриття у вигляді наклейки/наклейок (з однієї або двох сторін картонної пачки).Опис лікарської формиСвітло-жовтогарячі (допускається слабкий коричневий відтінок) таблетки капсулоподібної форми. Пігулки мають напис "PAL 6". Випускні отвори можуть бути видимими або невидимими при візуальному огляді.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).ФармакокінетикаЯкщо не зазначено інакше, фармакокінетичні дані, представлені в цьому розділі, ґрунтуються на результатах досліджень у дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні характеристики паліперидону після перорального прийому пропорційні прийнятій дозі в рекомендованому терапевтичному діапазоні (3-12 мг 1 раз на добу). Абсорбція Після прийому однієї дози препарату концентрація паліперидону в плазмі стабільно зростала, і максимальна концентрація (Cmax) досягалася через 24 години. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Особливості вивільнення діючої речовини з препарату Інвега забезпечували менші коливання максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону, ніж ті, що спостерігаються при використанні звичайних лікарських форм (індекс флуктуацій концентрацій 38% порівняно зі 125% для звичайних лікарських форм). Після прийому пігулок паліперидону відбувається взаємне перетворення (+) і (-) енантіомерів, і співвідношення площа під кривою "концентрація-час" (AUC) AUC (+)/AUC (-) у рівноважному стані становить приблизно 1.6. Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому становить 28% (23%-33% при довірчому інтервалі 90%). Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 42 та 46% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. В іншому дослідженні після одноразового прийому 12 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 60 та 54% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. Таким чином, наявність або відсутність у шлунку їжі під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону у плазмі. Розподіл Паліперидон швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу, що здається, - 487 л. Ступінь зв'язування із білками плазми становить 74%. Паліперидон зв'язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном. Біотрансформація та елімінація Через 1 тиждень після прийому однієї стандартної таблетки, що містила 1 мг паліперидону, 59% дози виділялося із сечею у незміненому вигляді; це свідчить про те, що паліперидон не зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Близько 80% препарату було виявлено у сечі та приблизно 11% – у калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6.5% дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 цитохрому Р450 можуть відігравати певну роль у метаболізмі паліперидону, проте доказів того, що вони відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo, отримати не вдалося. Незважаючи на те, що в загальній популяції активність ізоферменту CYP2D6 істотно варіює, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей кліренсу паліперидону, що здається, у пацієнтів з активним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6 і у пацієнтів зі слабким метаболізмом.Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участь у метаболізмі паліперидону. Кінцевий період напіввиведення паліперидону становить близько 23 год. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну і у високих концентраціях його слабко інгібує. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Особливі групи Пацієнти з порушеннями функції печінки Паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу паліперидону. Дослідження, в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), показало, що у цих пацієнтів концентрації незв'язаного паліперидону в плазмі були подібні до таких у здорових людей. Застосування препарату Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Дозу паліперидону необхідно знижувати у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок. Екскрецію паліперидону вивчали у пацієнтів із різним ступенем порушення функції нирок. Було встановлено, що елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК). Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32% у пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (КК від 50 до менше 80 мл/хв), на 64% у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК від 30 до менше 50 мл/хв) та на 71% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК від 10 до 30 мл/хв). Середній кінцевий період напіввиведення паліперидону становив 24, 40 та 51 год у пацієнтів з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок відповідно; у людей із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) цей показник становив 23 год. Підлітки Системне вплив паліперидону на підлітків було порівняно з таким у дорослих. Концентрація паліперидону в плазмі крові у підлітків з масою тіла менше 51 кг на 23% вище, ніж у підлітків з масою тіла ≥51 кг, що не є клінічно значущим. Вік не впливає на концентрацію паліперидону у плазмі. Літні пацієнти Не рекомендується змінювати дозу паліперідону залежно від віку пацієнта. Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь літні пацієнти віком 65 років і більше, показали, що кліренс паліперидону в рівноважному стані після прийому препарату Інвега® у цій групі був на 20% нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18–45 років. Водночас, після внесення поправки на вікове зниження кліренсу креатиніну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на шизофренію на фармакокінетику паліперидону. Расова приналежність Зміни доз для пацієнтів різної расової приналежності не потрібні. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав відсутність расових відмінностей у фармакокінетиці паліперидону при застосуванні препарату Інвега. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці у дослідженнях на японцях та європіоїдах. Підлога Рекомендовані дози паліперидону однакові для чоловіків та жінок. Здається, кліренс паліперидону після прийому препарату у жінок приблизно на 19% нижче, ніж у чоловіків. Ця різниця зумовлена в основному відмінностями в безжировій компоненті маси тіла та кліренсі креатиніну між чоловіками та жінками, оскільки популяційні дослідження, після внесення поправки на безжирову компоненту маси тіла та кліренс креатиніну, не виявили клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці паліперидону у чоловіків та жінок. . Куріння Не рекомендується змінювати дози паліперидону у курців. Дослідження in vitro з використанням печінкових ферментів людини показали, що паліперидон не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до результатів досліджень in vitro, популяційні дослідження не виявили відмінностей у фармакокінетиці паліперидону між курцями та некурцями.ФармакодинамікаМеханізм дії Паліперидон – це центрально діючий антагоніст дофамінових D2-рецепторів, що має також високий антагонізм щодо серотонінових 5-HT2A-рецепторів. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів. Паліперидон не має афінітету до холінергічних, мускаринових, а також бета1- і бета2-адренергічних рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та продуктивних симптомів шизофренії. Паліперидон впливає на структуру сну: зменшує латентний період до засипання, зменшує кількість пробуджень після засинання, збільшує загальну тривалість сну, збільшує час сну та підвищує індекс якості сну. Чинить протиблювоту дію, може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові.Показання до застосуванняшизофренія, в т.ч. у фазі загострення у дорослих; профілактика загострень шизофренії у дорослих; лікування шизофренії у підлітків віком від 12 до 17 років; терапія шизоафективних розладів: як монотерапія або у складі комбінованої терапії з антидепресантами та/або нормотиміками у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до паліперидону, рисперидону, а також до будь-якого допоміжного інгредієнта препарату. З обережністю Судомні стани в анамнезі та захворювання, що знижують поріг судомної готовності Як і інші антипсихотики, паліперидон слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності. Дисфагія та звуження просвіту шлунково-кишкового тракту (можливість обструкції) Таблетки Інвега® не деформуються і майже не змінюють свою форму в шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із сильним звуженням просвіту шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним), а також пацієнтам, які страждають на дисфагію або яким важко ковтати таблетки . Є рідкісні повідомлення про симптоми обструкції шлунково-кишкового тракту, пов'язані з прийомом внутрішньо недеформованих лікарських форм з контрольованим вивільненням активної субстанції. Паліперидон теж відноситься до таких лікарських форм, і тому його можна призначати тільки тим пацієнтам, які можуть ковтати таблетки. Літні пацієнти з деменцією Ефективність та безпеку паліперидону не оцінювали у літніх пацієнтів із деменцією. Мета-аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень показав, що у літніх пацієнтів з деменцією, які отримували антипсихотичні атипові препарати, такі як рисперидон, арипіпразол, оланзапін і кветіапін, спостерігався більш високий рівень смертності в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь літні пацієнти з деменцією, продемонстрували підвищену частоту небажаних цереброваскулярних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), в т.ч. зі смертельним наслідком у пацієнтів, які отримували деякі атипові антипсихотичні препарати, що включали рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікарі повинні уважно зважувати можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон, пацієнтам, які страждають на хворобу Паркінсона або деменцію з тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути збільшений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви цієї підвищеної чутливості включають, крім екстрапірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакції та постуральну гіпотензію з частими падіннями.Вагітність та лактаціяВ даний час немає даних про безпеку паліперидону для вагітних жінок та внутрішньоутробного розвитку плода. Препарат можна застосовувати у вагітних жінок лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Вплив паліперідон на родову діяльність жінок не відомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у третьому триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому "скасування" різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Отже, необхідно здійснювати спеціальне спостереження за новонародженими. Якщо необхідно переривання лікування під час вагітності, необхідно знижувати дозу поступово. Лактація Паліперидон у клінічно значущих дозах проникає у грудне молоко, тому препарат не слід призначати в період лактації. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНижче наведено небажані ефекти, що спостерігалися у пацієнтів. Частоту небажаних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥10%), часті (≥1% та менше 10%), нечасті (≥0,1% та менше 1%), рідкісні (≥0,01% та менше 0, 1%) та дуже рідкісні (менше 0,01%). Інфекції: часті – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт; нечасті – інфекції сечовивідних шляхів, акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, цистит, інфекції вуха, грип, оніхомікоз, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, тонзиліт. Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактична реакція, гіперчутливість. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: нечасті – анемія, зниження гематокриту, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – агранулоцитоз. Порушення з боку ендокринної системи: нечасті – гіперпролактинемія; дуже рідкісні – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – збільшення активності креатинфосфокінази, анорексія, гіперглікемія; рідкісні – цукровий діабет, гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідкісні – діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки: часті – безсоння (в т.ч. початкове та середнє безсоння), манія; нечасті - "кошмарні" сновидіння, порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті - акатизія, дистонія, дизартрія, підвищення м'язового тонусу, паркінсонізм, седативний ефект, сонливість, тремор, слинотеча; нечасті – цереброваскулярні порушення, постуральне запаморочення, дискінезія, судоми, непритомність, порушення уваги, гіпестезія, непритомність, парестезія, психомоторна гіперактивність, пізня дискінезія, гіпокінезія, опістотонус. Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, підвищенням активності креатинфосфокінази, міоглобіну. Порушення з боку органів зору: нечасті – кон'юнктивіт, сухість очей, фотофобія, сльозотеча; з невідомою частотою: синдром в'ялої райдужної оболонки (інтраопераційний). Порушення з боку органу слуху та лабриринтні порушення: нечасті – біль у вухах, вертиго, дзвін у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасті – брадикардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, зміни на ЕКГ, збільшення інтервалу QT, ішемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; рідкісні – фібриляція передсердь; дуже рідкі – тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії. Порушення шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, діарея, запор, дискомфорт у верхньому відділі живота, диспепсія, підвищений апетит; нечасті – знижений апетит, запалення губи, дисфагія, нетримання калу, непрохідність тонкої кишки, метеоризм, гастроентерит, набряк язика, зубний біль, дисгевзія; дуже рідкісні – панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – жовтяниця. Порушення з боку дихальної системи: нечасті – біль у глотково-гортанній ділянці, закладеність носа, кашель, задишка, гіпервентиляція легень, свистяче дихання; рідкісні – синдром апное уві сні. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті – міалгія, скелетно-м'язовий біль, нечасті – м'язові спазми, біль у спині, артралгія, скутість у суглобі, набряк суглоба, м'язова слабкість, біль у шиї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – висипання, свербіж, акне, сухість шкіри, екзема, еритема, себорейний дерматит, знебарвлення шкіри; рідкісні - набряк Квінке, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – дизурія, поллакіурія, нетримання сечі, затримка сечовиділення. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасті – зниження лібідо, аноргазмія, виділення із сосків, еректильна дисфункція, гінекомастія, зміни менструального циклу, дискомфорт у грудях, сексуальна дисфункція, вагінальні виділення, порушення еякуляції, нагрубання молочних залоз; дуже рідкісні – пріапізм. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: дуже рідкісні – синдром "скасування" у новонароджених. Інші: часті – збільшення маси тіла; нечасті - зниження маси тіла, озноб, набряк особи, порушення ходи, набряки (в т.ч. генералізовані набряки, периферичні набряки, м'які набряки), збільшення температури тіла, гарячка, спрага, дискомфорт у ділянці грудей; дуже рідкісні – гіпотермія. Лабораторні тести: нечасті – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки, збільшення активності трансаміназ, збільшення концентрації холестерину у крові, збільшення концентрації тригліцеридів у крові. Інформація про дозозалежні побічні ефекти наведена в таблиці 1. Таблиця 1. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% дорослих пацієнтів із шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 3мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 9 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % З боку нервової системи головний біль 11 12 14 14 12 запаморочення 6 5 4 5 4 екстрапірамідні розлади 5 2 7 7 2 сонливість 5 3 7 5 3 акатізія 4 3 8 10 4 тремор 3 3 4 3 3 гіпертонія 2 1 4 3 1 дистонія 1 1 4 4 1 седативний ефект 1 5 3 6 4 паркінсонізм 0 <1 2 1 0 З боку органів зору Окулогірні кризи 0 0 2 0 0 З боку серцево-судинної системи синусова тахікардія 9 4 4 7 4 тахікардія 2 7 7 7 3 блокада ніжок пучка Гіса 3 1 3 <1 2 атріовентрикулярна блокада Iступеня 2 0 2 1 1 синусова аритмія 2 1 1 <1 0 ортостатична гіпотензія 2 1 2 4 1 Шлунково-кишкові порушення блювота 2 3 4 5 5 сухість в роті 2 3 1 3 1 біль у верхньому відділі живота 1 3 2 2 1 гіперсалівація 0 <1 1 4 <1 Загальні порушення астенія 2 <1 2 2 1 втома 2 1 2 2 1 Таблиця 2. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% підлітків (12-17 років) з шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 1.5 мг 1 раз на добу 3 мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % Порушення з боку серцево-судинної системи тахікардія 0 6 9 6 0 Порушення з боку органів зору нечіткість зорового сприйняття 0 0 0 3 0 Шлунково-кишкові порушення сухість в роті 0 0 0 3 2 гіперсалівація 2 6 2 0 0 набряк мови 0 0 0 3 0 блювота 0 6 11 3 10 Загальні порушення астенія 0 0 2 3 0 втома 4 0 2 3 0 Інфекції назофарингіт 4 0 4 0 2 Лабораторні випробування збільшення маси тіла 7 6 2 3 0 Порушення з боку нервової системи акатізія 4 6 11 17 0 запаморочення 2 6 2 3 0 екстрапірамідні розлади 4 19 18 23 0 головний біль 9 6 4 14 4 летаргія 0 0 0 3 0 сонливість 9 13 20 26 4 параліч мови 0 0 0 3 0 Порушення психіки тривога 0 0 2 9 4 Порушення з боку статевих органів та молочної залози аменорея 0 6 0 0 0 галакторея 0 0 4 0 0 набряк молочних залоз 0 0 0 3 0 Порушення з боку дихальної системи кровотеча з носа 0 0 2 0 0 * Екстрапірамідні розлади включають: окулогірний криз, м'язова ригідність, скелетно-м'язова ригідність, скутість у потилиці, кривошия, тризм, брадикінезія, зубчасте колесо жорсткості, дискінезія, дистонія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія тремор та занепокоєння. Сонливість включає сонливість седативний ефект і гіперсомнію. Безсоння включає безсоння і початкове безсоння. Тахікардія включає тахікардію, синусову тахікардію, і збільшення частоти серцевих скорочень. Гіпертонія включає гіпертонію та підвищення кров'яного тиску. Гінекомастія включає гінекомастію і набухання грудей. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, однак за профілем вивільнення та фармакокінетичним характеристикам препарат Інвега® значно відрізняється від лікарських форм рисперидону для прийому внутрішньо з негайним вивільненням. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні рисперидону, можуть спостерігатись при застосуванні паліперидону. Літні пацієнти У клінічних дослідженнях, проведених за участю літніх пацієнтів із шизофренією, профіль безпеки препарату був такий самий, як і для молодших пацієнтів. Препарат Інвега не був вивчений у пацієнтів з деменцією. У дослідженнях з іншими антипсихотичними препаратами було відзначено збільшення ризику смерті та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з деменцією підвищений ризик виникнення інсульту. Інші зафіксовані випадки Екстрапірамідний симптом У проведених клінічних дослідженнях був відмінностей прийому плацебо, дозування 3 мг і дозування 6 мг. Дозозалежні екстрапірамідні симптоми були зафіксовані при прийомі високих доз Інвегу (9 мг і 12 мг). При клінічних дослідженнях шизоафективних розладів випадки екстрапірамідного синдрому були виявлені при більш високих дозах Інвегу, ніж при прийомі плацебо, у всіх груп пацієнтів без явного взаємозв'язку з дозуваннями. Екстрапірамідні розлади включали об'єднаний аналіз та такі симптоми: дискінезія, дистонія, гіперкінезія, паркінсонізм та тремор. Збільшення маси тіла У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією порівнювалося співвідношення випадків підвищення маси тіла більш ніж на 7% від постійної маси тіла. Приблизно однакове співвідношення було виявлено при прийомі препарату Інвега® 3 мг та 6 мг порівняно з плацебо та більш висока ймовірність збільшення маси тіла була виявлена для препарату Інвега® 9 мг та 12 мг порівняно з плацебо. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизоафективними розладами, у вищого відсотка пацієнтів, які приймали препарат Інвега® (5%), було відзначено підвищення маси тіла більше 7% порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (1%). У цьому дослідженні 27 пацієнтів розділили на 2 групи, збільшення маси тіла більше 7% при прийомі низьких доз препарату Інвега® (3 мг та 6 мг) становило 3%, для пацієнтів, які приймали високі дози препарату Інвега® (9 мг та 12 мг) , - 7%, та 1% - у групі, де пацієнти приймали плацебо. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією збільшення концентрації пролактину в сироватці було відзначено при прийомі препарату Інвега у 67% пацієнтів. Побічні реакції, які можуть передбачати збільшення рівня пролактину (наприклад, аменорея, галакторея, гінекомастія), були відмічені більш ніж у 2% випадків. Максимальне значення збільшення концентрації пролактину в сироватці були помічені на 15-й день лікування, і залишалися вищими від звичайного рівня до закінчення лікування. Класові ефекти При прийомі антипсихотичних препаратів, можуть зустрічатися наступні побічні явища збільшення інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція передсердь, шлуночкова тахікардія), несподівана і незрозуміла смерть, зупинка серця та шлуночкова тахікардія за типом "пірует" випадки емболії легень та випадки тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному призначенні препарату Інвега® з препаратами, що подовжують інтервал QT. Вплив паліперідону на інші препарати Паліперидон, швидше за все, не бере участь у клінічно значимих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не викликає суттєвого пригнічення біоперетворення препаратів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CY. Виходячи з цього, немає підстав припускати, що паліперидон інгібуватиме в клінічно значній мірі кліренс препаратів, які метаболізуються зазначеними ферментами. У дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C19 або CYP3A4. У високих концентраціях паліперидон є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Враховуючи той факт, що паліперидон діє переважно на ЦНС, його необхідно з обережністю використовувати у комбінаціях з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Паліперидон може нейтралізувати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Внаслідок здатності паліперідону викликати ортостатичну гіпотензію, може виникати адитивний ефект при використанні препарату одночасно з іншими препаратами, що викликають ортостатичну гіпотензію. Фармакокінетична взаємодія паліперидону та літію малоймовірна. Одночасне призначення препарату Інвега у дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг 1 раз на день) не впливає на фармакокінетику вальпроату. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймають постійну дозу вальпроату, концентрація вальпроату в плазмі крові не відрізнялася від такої для пацієнтів, які приймали разом із вальпроатом препарат Інвега у дозі 3-15 мг. Здатність інших препаратів впливати на паліперидон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1А2, CYP2А6, CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А5. Це свідчить про низьку можливість його взаємодії з інгібіторами або індукторами зазначених ферментів. Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3А4 у метаболізмі паліперидону, водночас немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну. Паліперидон обмежено метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні на дорослих добровольцях взаємодії паліперидону з пароксетином, потенційним інгібітором ізоферменту CYP2D6, не було клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Спільне застосування паліперидону з 200 мг карбамазепіну двічі на добу викликало зменшення Cmax та AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зменшення спричинене збільшенням кліренсу паліперидону на 35% внаслідок індукції карбамазепіном ниркового Р-глікопротеїну. Невелике зменшення кількості препарату, що екскретується у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що при сумісному застосуванні карбамазепін має незначний вплив на CYP метаболізм або біодоступність паліперидону. При призначенні карбамазепіну доза паліперидону повинна бути переоцінена та збільшена за необхідності. І, навпаки, при відміні карбамазепіну доза паліперидону має бути переоцінена та зменшена за необхідності. Паліперидон, що є катіоном при фізіологічних значеннях рН, екскретується переважно у незмінному вигляді нирками; при цьому близько половини екскреції припадає на частку фільтрації та близько половини – на частку активної секреції. Застосування паліперидону одночасно з триметопримом, який, як відомо, пригнічує активний нирковий транспорт катіонних препаратів, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні препарату Інвега в дозі 12 мг 1 раз на день і таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (2 таблетки по 500 мг 1 раз на день) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%. Слід розглянути можливість зменшення дози Інвегу при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не було предметом наукових досліджень. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і тому при одночасному використанні паліперидону та рисперидону можливе підвищення рівнів паліперидону в крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, їх не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Шизофренія Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 3-12 мг один раз на добу. Спостерігається загальна тенденція посилення ефекту при застосуванні великих доз препарату. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 5 діб. Підлітки (12-17 років) Рекомендована доза у підлітків становить 3 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють більш високі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози можливе лише після клінічної переоцінки, зі зростанням дози на 3 мг на добу з інтервалами понад 5 діб. Шизоафективні розлади Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на день, вранці. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози, якщо воно необхідне, має проводитись лише після оцінки клінічного стану хворого. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 4 діб. Підтримуюча терапія у пацієнтів із шизоафективними розладами не вивчалася. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів із слабким або середнім ступенем порушень функції печінки не потрібне зниження дози. Застосування Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для пацієнтів з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) ≥ 50, але менше 80 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 3 мг один раз на добу. Ця доза може бути збільшена до 6 мг один раз на добу після оцінки стану пацієнта та з урахуванням переносимості препарату. Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (КК10, але менше 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу. Застосування препарату Інвега® у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв не вивчалося, тому не рекомендується призначати препарат цим пацієнтам. Літні пацієнти Для літніх пацієнтів із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) рекомендуються ті ж дози препарату, що й для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. Разом з тим, у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і в цьому випадку дозу препарату слід підбирати відповідно до функції нирок у конкретного пацієнта. Слід бути обережними при застосуванні препарату у літніх пацієнтів з деменцією у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення інсульту. Ефективність та безпека препарату Інвега® у пацієнтів старше 65 років при шизоафективних розладах не вивчалась. Діти та підлітки Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Особливі групи пацієнтів Не рекомендується змінювати дозу паліперидону залежно від статі, віку та від того, курить пацієнт чи ні. Переведення пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами В даний час немає систематично зібраних даних про переведення пацієнтів із лікування паліперидоном на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка та фармакокінетика у різних антипсихотичних препаратів не однакова, і тому лікарі повинні уважно стежити за станом пацієнтів при переведенні їх із одного антипсихотичного препарату на інший.ПередозуванняВ цілому, об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування паліперидону являють собою посилені фармакологічні ефекти цього лікарського засобу, тобто сонливість та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, подовження інтервалу QT та екстрапірамідні симптоми. Двоспрямована тахікардія та фібриляція шлуночків спостерігалася при передозуванні пероральним паліперидоном. При гострому передозуванні необхідно враховувати можливість токсичної дії кількох препаратів. При оцінці терапевтичних потреб пацієнта та ефективності усунення передозування необхідно пам'ятати про те, що Інвега® є препаратом з пролонгованим вивільненням діючої речовини. Специфічного антидоту паліперидону немає. Необхідно здійснювати загальноприйняті підтримуючі заходи. Слід забезпечити та підтримувати хорошу прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно відразу організувати моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ-моніторинг з метою виявлення можливих аритмій). Артеріальну гіпотензію та колаптоїдні стани купірують внутрішньовенно введенням плазмозамінних розчинів та/або симпатоміметичних засобів. У певних ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт перебуває у несвідомому стані),введення активованого вугілля та проносних засобів. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно вводити м-холіноблокатори. Спостереження за станом пацієнта та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного усунення наслідків передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокіну в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон. Пізня дискінезія Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта об'єктивних чи суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон. Подовження інтервалу QT Як і для інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Інвега® пацієнтам із серцевими аритміями в анамнезі, вродженим подовженням інтервалу QT та спільному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Інвега® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушеннями обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією встановлений не повністю. У пацієнтів із встановленим діагнозом цукрового діабету слід регулярно контролювати рівень глюкози. Пацієнти з факторами ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, сімейна історія діабету) повинні пройти контроль рівня глюкози в крові натще на початку лікування та періодично під час лікування.У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету. Пацієнти, у яких під час лікування атиповими нейролептиками розвиваються симптоми гіперглікемії, повинні пройти контроль рівня глюкози у крові. У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату. Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Як і інші антагоністи D2-допамінових рецепторів, паліперидон підвищує рівень пролактину і це підвищення зберігається протягом усього прийому препарату. Дія паліперидону можна порівняти з таким у рисперидону, препарату, що має найбільший вплив на рівень пролактину серед інших антипсихотичних препаратів. Гіперпролактинемія, незалежно від етіології, може пригнічувати експресію ГнРГ (гонадотропін-рилізинг-гормон) гіпотоламуса, що призводить до зниження секреції гонадотропін гіпофізом. Це, у свою чергу, може пригнічувати репродуктивну функцію, послаблюючи статевий стероїдогенез у жінок та чоловіків. У пацієнтів, які приймали препарати, що збільшували рівень пролактину, були зареєстровані галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція. Тривала гіперпролактинемія асоційована з гіпогонадизмом може призвести до зниження щільності кісткової тканини у жінок та чоловіків. Дослідження на культурах тканин in vitro показали, що приблизно одна третина випадків раку молочної залози у людей пролактин-залежна. Це слід враховувати при призначенні препаратів, що підвищують рівень пролактину, пацієнтам із раніше виявленим раком молочної залози. Клінічні та епідеміологічні дослідження, проведені досі, не показали зв'язку між прийомом атипових антипсихотичних препаратів та утворенням пухлин у людей. Проте наявні дані занадто обмежені, щоб робити остаточні висновки. Ортостатична гіпотензія Паліперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Паліперидон необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), цереброваскулярними захворюваннями, а також зі станами, що сприяють артеріальній гіпотензії (наприклад, зневоднення, гіповолемія та терапія) ). Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях було виявлено протиблювотний ефект паліперидону. Цей ефект, у разі виникнення у людей, може маскувати об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечника, синдром Рейє та пухлини головного мозку. Пріапізм Препарати, що мають альфа-адреноблокуючі ефекти, можуть викликати приапізм. У постмаркетингових дослідженнях паліперидону було отримано повідомлення розвитку приапізму. Суїцидальні спроби Можливість суїцидальних спроб характерна для психічних захворювань, тому терапія пацієнтів із високим ризиком має проводитися під ретельним наглядом. У цих випадках препарат Інвега повинен виписуватися в мінімальній кількості таблеток для зменшення ризику передозування. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Інвега. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко протягом постмаркетингових спостережень. Пацієнтам, з клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Інвега® має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися на предмет підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та розпочинати лікування негайно, при виникненні таких симтомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Інвега доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Інвега® та повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами групи антагоністів α1-адренорецепторів. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вагітність та догляд за дитиною Пацієнт повинен повідомити свого лікаря про вагітність або її планування під час лікування препаратом Інвега. Слід бути обережним при призначенні препарату Інвега® матерям-годувальницям. Вживання алкоголю Пацієнти повинні уникати вживання алкоголю під час лікування препаратом Інвега. Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті, наприклад, хвороби, пов'язані з хронічною діареєю, можуть спричинити зменшення всмоктування паліперидону. Таблетки Інвега® виробляються з використанням технології осмотичного вивільнення діючої речовини, при якій осмотичний тиск забезпечує вивільнення паліперидону з контрольованою швидкістю. Система, що зовні нагадує капсулоподібну таблетку, складається з осмотично активного тришарового ядра, оточеного проміжною оболонкою і напівпроникною мембраною. Тришарове ядро складається з двох лікарських шарів, що містять лікарську субстанцію і допоміжні речовини, а також з шару, що виштовхує, що містить осмотично активні компоненти. На куполі з боку лікарських шарів є два випускні отвори, зроблені за допомогою лазера. У шлунково-кишковому тракті кольорова оболонка швидко розчиняється, вода починає надходити всередину таблетки через напівпроникну контрольну мембрану.Мембрана контролює рівень надходження води, а це, своєю чергою, контролює рівень вивільнення лікарської речовини. Гідрофільні полімери ядра таблетки вбирають воду і набухають, перетворюючись на гель, що містить паліперидон, який виштовхується через отвори в куполі. Нерозчинні компоненти таблетки виводяться з організму зі стільцем. Пацієнти не повинні хвилюватися, якщо помітять у калі щось схоже на таблетку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Паліперидон може порушувати діяльність, що вимагає швидкої психічної реакції, а також може мати зорові ефекти, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість до паліперидону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
3 126,00 грн
3 036,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Паліперидон – 9 мг; Допоміжні речовини: Макрогол 200К – 75,45 мг, макрогол 7000К – 73,70мг, натрію хлорид – 30 мг, повідон (К29-32) – 10 мг, гіетиллоза – 10,45 мг, стеаринова кислота – 0, - 0,11 мг, заліза оксид чорний - 0,01 мг, заліза оксид червоний - 1,00 мг, макрогол 3350 - 1,00 мг, целюлози ацетат (398-10) - 44,55 мг, барвник рожевий, (гіпромелоза , титану діоксид, поліетиленгліколь 400, заліза оксид червоний) - 15 мг, карнаубський віск-0,03 мг. По 7 таблеток покритих оболонкою в блістері з алюмінію та полівінілхлориду, ламінованого поліхлоротрифторетиленом. По 4 або 8 блістерів разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. По 30 таблеток покритих оболонкою у флаконах із поліетилену високої щільності, з кришкою, що захищає від випадкового відкривання дітьми. По одному флакону разом із інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. Можлива наявність контролю першого розкриття у вигляді наклейки/наклейок (з однієї або двох сторін картонної пачки).Опис лікарської формиРожеві (допускається сіруватий відтінок) таблетки капсулоподібної форми. Пігулки мають напис "PAL 9". Випускні отвори можуть бути видимими або невидимими при візуальному огляді.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).ФармакокінетикаЯкщо не зазначено інакше, фармакокінетичні дані, представлені в цьому розділі, ґрунтуються на результатах досліджень у дорослих пацієнтів. Фармакокінетичні характеристики паліперидону після перорального прийому пропорційні прийнятій дозі в рекомендованому терапевтичному діапазоні (3-12 мг 1 раз на добу). Абсорбція Після прийому однієї дози препарату концентрація паліперидону в плазмі стабільно зростала, і максимальна концентрація (Cmax) досягалася через 24 години. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Особливості вивільнення діючої речовини з препарату Інвега забезпечували менші коливання максимальних та мінімальних концентрацій паліперидону, ніж ті, що спостерігаються при використанні звичайних лікарських форм (індекс флуктуацій концентрацій 38% порівняно зі 125% для звичайних лікарських форм). Після прийому пігулок паліперидону відбувається взаємне перетворення (+) і (-) енантіомерів, і співвідношення площа під кривою "концентрація-час" (AUC) AUC (+)/AUC (-) у рівноважному стані становить приблизно 1.6. Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому становить 28% (23%-33% при довірчому інтервалі 90%). Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 42 та 46% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. В іншому дослідженні після одноразового прийому 12 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованого вивільнення разом з жирною висококалорійною їжею Cmax та AUC збільшилися, в середньому на 60 та 54% відповідно щодо цих же показників при прийомі таблетки натще. Таким чином, наявність або відсутність у шлунку їжі під час прийому паліперидону може змінювати концентрацію паліперидону у плазмі. Розподіл Паліперидон швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу, що здається, - 487 л. Ступінь зв'язування із білками плазми становить 74%. Паліперидон зв'язується переважно з альфа1-кислим глікопротеїном та альбуміном. Біотрансформація та елімінація Через 1 тиждень після прийому однієї стандартної таблетки, що містила 1 мг паліперидону, 59% дози виділялося із сечею у незміненому вигляді; це свідчить про те, що паліперидон не зазнає інтенсивного метаболізму в печінці. Близько 80% препарату було виявлено у сечі та приблизно 11% – у калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6.5% дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 цитохрому Р450 можуть відігравати певну роль у метаболізмі паліперидону, проте доказів того, що вони відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo, отримати не вдалося. Незважаючи на те, що в загальній популяції активність ізоферменту CYP2D6 істотно варіює, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей кліренсу паліперидону, що здається, у пацієнтів з активним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2D6 і у пацієнтів зі слабким метаболізмом.Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетерологічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участь у метаболізмі паліперидону. Кінцевий період напіввиведення паліперидону становить близько 23 год. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну і у високих концентраціях його слабко інгібує. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Особливі групи Пацієнти з порушеннями функції печінки Паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу паліперидону. Дослідження, в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), показало, що у цих пацієнтів концентрації незв'язаного паліперидону в плазмі були подібні до таких у здорових людей. Застосування препарату Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Дозу паліперидону необхідно знижувати у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок. Екскрецію паліперидону вивчали у пацієнтів із різним ступенем порушення функції нирок. Було встановлено, що елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК). Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32% у пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (КК від 50 до менше 80 мл/хв), на 64% у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (КК від 30 до менше 50 мл/хв) та на 71% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК від 10 до 30 мл/хв). Середній кінцевий період напіввиведення паліперидону становив 24, 40 та 51 год у пацієнтів з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок відповідно; у людей із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) цей показник становив 23 год. Підлітки Системне вплив паліперидону на підлітків було порівняно з таким у дорослих. Концентрація паліперидону в плазмі крові у підлітків з масою тіла менше 51 кг на 23% вище, ніж у підлітків з масою тіла ≥51 кг, що не є клінічно значущим. Вік не впливає на концентрацію паліперидону у плазмі. Літні пацієнти Не рекомендується змінювати дозу паліперідону залежно від віку пацієнта. Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь літні пацієнти віком 65 років і більше, показали, що кліренс паліперидону в рівноважному стані після прийому препарату Інвега® у цій групі був на 20% нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18–45 років. Водночас, після внесення поправки на вікове зниження кліренсу креатиніну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на шизофренію на фармакокінетику паліперидону. Расова приналежність Зміни доз для пацієнтів різної расової приналежності не потрібні. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав відсутність расових відмінностей у фармакокінетиці паліперидону при застосуванні препарату Інвега. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці у дослідженнях на японцях та європіоїдах. Підлога Рекомендовані дози паліперидону однакові для чоловіків та жінок. Здається, кліренс паліперидону після прийому препарату у жінок приблизно на 19% нижче, ніж у чоловіків. Ця різниця зумовлена в основному відмінностями в безжировій компоненті маси тіла та кліренсі креатиніну між чоловіками та жінками, оскільки популяційні дослідження, після внесення поправки на безжирову компоненту маси тіла та кліренс креатиніну, не виявили клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці паліперидону у чоловіків та жінок. . Куріння Не рекомендується змінювати дози паліперидону у курців. Дослідження in vitro з використанням печінкових ферментів людини показали, що паліперидон не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до результатів досліджень in vitro, популяційні дослідження не виявили відмінностей у фармакокінетиці паліперидону між курцями та некурцями.ФармакодинамікаМеханізм дії Паліперидон – це центрально діючий антагоніст дофамінових D2-рецепторів, що має також високий антагонізм щодо серотонінових 5-HT2A-рецепторів. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів. Паліперидон не має афінітету до холінергічних, мускаринових, а також бета1- і бета2-адренергічних рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та продуктивних симптомів шизофренії. Паліперидон впливає на структуру сну: зменшує латентний період до засипання, зменшує кількість пробуджень після засинання, збільшує загальну тривалість сну, збільшує час сну та підвищує індекс якості сну. Чинить протиблювоту дію, може викликати збільшення концентрації пролактину в плазмі крові.Показання до застосуванняшизофренія, в т.ч. у фазі загострення у дорослих; профілактика загострень шизофренії у дорослих; лікування шизофренії у підлітків віком від 12 до 17 років; терапія шизоафективних розладів: як монотерапія або у складі комбінованої терапії з антидепресантами та/або нормотиміками у дорослих.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до паліперидону, рисперидону, а також до будь-якого допоміжного інгредієнта препарату. З обережністю Судомні стани в анамнезі та захворювання, що знижують поріг судомної готовності Як і інші антипсихотики, паліперидон слід обережно застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності. Дисфагія та звуження просвіту шлунково-кишкового тракту (можливість обструкції) Таблетки Інвега® не деформуються і майже не змінюють свою форму в шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із сильним звуженням просвіту шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним), а також пацієнтам, які страждають на дисфагію або яким важко ковтати таблетки . Є рідкісні повідомлення про симптоми обструкції шлунково-кишкового тракту, пов'язані з прийомом внутрішньо недеформованих лікарських форм з контрольованим вивільненням активної субстанції. Паліперидон теж відноситься до таких лікарських форм, і тому його можна призначати тільки тим пацієнтам, які можуть ковтати таблетки. Літні пацієнти з деменцією Ефективність та безпеку паліперидону не оцінювали у літніх пацієнтів із деменцією. Мета-аналіз 17 плацебо-контрольованих досліджень показав, що у літніх пацієнтів з деменцією, які отримували антипсихотичні атипові препарати, такі як рисперидон, арипіпразол, оланзапін і кветіапін, спостерігався більш високий рівень смертності в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь літні пацієнти з деменцією, продемонстрували підвищену частоту небажаних цереброваскулярних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), в т.ч. зі смертельним наслідком у пацієнтів, які отримували деякі атипові антипсихотичні препарати, що включали рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікарі повинні уважно зважувати можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон, пацієнтам, які страждають на хворобу Паркінсона або деменцію з тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути збільшений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви цієї підвищеної чутливості включають, крім екстрапірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакції та постуральну гіпотензію з частими падіннями.Вагітність та лактаціяВ даний час немає даних про безпеку паліперидону для вагітних жінок та внутрішньоутробного розвитку плода. Препарат можна застосовувати у вагітних жінок лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Вплив паліперідон на родову діяльність жінок не відомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у третьому триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому "скасування" різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Отже, необхідно здійснювати спеціальне спостереження за новонародженими. Якщо необхідно переривання лікування під час вагітності, необхідно знижувати дозу поступово. Лактація Паліперидон у клінічно значущих дозах проникає у грудне молоко, тому препарат не слід призначати в період лактації. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНижче наведено небажані ефекти, що спостерігалися у пацієнтів. Частоту небажаних ефектів класифікували таким чином: дуже часті (≥10%), часті (≥1% та менше 10%), нечасті (≥0,1% та менше 1%), рідкісні (≥0,01% та менше 0, 1%) та дуже рідкісні (менше 0,01%). Інфекції: часті – інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт; нечасті – інфекції сечовивідних шляхів, акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, цистит, інфекції вуха, грип, оніхомікоз, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, тонзиліт. Порушення з боку імунної системи: нечасті – анафілактична реакція, гіперчутливість. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: нечасті – анемія, зниження гематокриту, нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів; рідкісні – тромбоцитопенія; дуже рідкісні – агранулоцитоз. Порушення з боку ендокринної системи: нечасті – гіперпролактинемія; дуже рідкісні – неадекватна секреція антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасті – збільшення активності креатинфосфокінази, анорексія, гіперглікемія; рідкісні – цукровий діабет, гіпоглікемія, водна інтоксикація; дуже рідкісні – діабетичний кетоацидоз. Порушення психіки: часті – безсоння (в т.ч. початкове та середнє безсоння), манія; нечасті - "кошмарні" сновидіння, порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: дуже часті – головний біль; часті - акатизія, дистонія, дизартрія, підвищення м'язового тонусу, паркінсонізм, седативний ефект, сонливість, тремор, слинотеча; нечасті – цереброваскулярні порушення, постуральне запаморочення, дискінезія, судоми, непритомність, порушення уваги, гіпестезія, непритомність, парестезія, психомоторна гіперактивність, пізня дискінезія, гіпокінезія, опістотонус. Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, підвищенням активності креатинфосфокінази, міоглобіну. Порушення з боку органів зору: нечасті – кон'юнктивіт, сухість очей, фотофобія, сльозотеча; з невідомою частотою: синдром в'ялої райдужної оболонки (інтраопераційний). Порушення з боку органу слуху та лабриринтні порушення: нечасті – біль у вухах, вертиго, дзвін у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасті – брадикардія, відчуття серцебиття, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, зміни на ЕКГ, збільшення інтервалу QT, ішемія, "припливи" крові, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску; рідкісні – фібриляція передсердь; дуже рідкі – тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії. Порушення шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, діарея, запор, дискомфорт у верхньому відділі живота, диспепсія, підвищений апетит; нечасті – знижений апетит, запалення губи, дисфагія, нетримання калу, непрохідність тонкої кишки, метеоризм, гастроентерит, набряк язика, зубний біль, дисгевзія; дуже рідкісні – панкреатит, кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні – жовтяниця. Порушення з боку дихальної системи: нечасті – біль у глотково-гортанній ділянці, закладеність носа, кашель, задишка, гіпервентиляція легень, свистяче дихання; рідкісні – синдром апное уві сні. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часті – міалгія, скелетно-м'язовий біль, нечасті – м'язові спазми, біль у спині, артралгія, скутість у суглобі, набряк суглоба, м'язова слабкість, біль у шиї. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасті – висипання, свербіж, акне, сухість шкіри, екзема, еритема, себорейний дерматит, знебарвлення шкіри; рідкісні - набряк Квінке, алопеція. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – дизурія, поллакіурія, нетримання сечі, затримка сечовиділення. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасті – зниження лібідо, аноргазмія, виділення із сосків, еректильна дисфункція, гінекомастія, зміни менструального циклу, дискомфорт у грудях, сексуальна дисфункція, вагінальні виділення, порушення еякуляції, нагрубання молочних залоз; дуже рідкісні – пріапізм. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: дуже рідкісні – синдром "скасування" у новонароджених. Інші: часті – збільшення маси тіла; нечасті - зниження маси тіла, озноб, набряк особи, порушення ходи, набряки (в т.ч. генералізовані набряки, периферичні набряки, м'які набряки), збільшення температури тіла, гарячка, спрага, дискомфорт у ділянці грудей; дуже рідкісні – гіпотермія. Лабораторні тести: нечасті – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки, збільшення активності трансаміназ, збільшення концентрації холестерину у крові, збільшення концентрації тригліцеридів у крові. Інформація про дозозалежні побічні ефекти наведена в таблиці 1. Таблиця 1. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% дорослих пацієнтів із шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 3мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 9 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % З боку нервової системи головний біль 11 12 14 14 12 запаморочення 6 5 4 5 4 екстрапірамідні розлади 5 2 7 7 2 сонливість 5 3 7 5 3 акатізія 4 3 8 10 4 тремор 3 3 4 3 3 гіпертонія 2 1 4 3 1 дистонія 1 1 4 4 1 седативний ефект 1 5 3 6 4 паркінсонізм 0 <1 2 1 0 З боку органів зору Окулогірні кризи 0 0 2 0 0 З боку серцево-судинної системи синусова тахікардія 9 4 4 7 4 тахікардія 2 7 7 7 3 блокада ніжок пучка Гіса 3 1 3 <1 2 атріовентрикулярна блокада Iступеня 2 0 2 1 1 синусова аритмія 2 1 1 <1 0 ортостатична гіпотензія 2 1 2 4 1 Шлунково-кишкові порушення блювота 2 3 4 5 5 сухість в роті 2 3 1 3 1 біль у верхньому відділі живота 1 3 2 2 1 гіперсалівація 0 <1 1 4 <1 Загальні порушення астенія 2 <1 2 2 1 втома 2 1 2 2 1 Таблиця 2. Побічні ефекти, зареєстровані у ≥2% підлітків (12-17 років) з шизофренією, які отримують препарат Інвега у клінічних дослідженнях. Система органів/ Побічні ефекти 1.5 мг 1 раз на добу 3 мг 1 раз на добу 6 мг 1 раз на добу 12 мг 1 раз на добу Плацебо % % % % % Порушення з боку серцево-судинної системи тахікардія 0 6 9 6 0 Порушення з боку органів зору нечіткість зорового сприйняття 0 0 0 3 0 Шлунково-кишкові порушення сухість в роті 0 0 0 3 2 гіперсалівація 2 6 2 0 0 набряк мови 0 0 0 3 0 блювота 0 6 11 3 10 Загальні порушення астенія 0 0 2 3 0 втома 4 0 2 3 0 Інфекції назофарингіт 4 0 4 0 2 Лабораторні випробування збільшення маси тіла 7 6 2 3 0 Порушення з боку нервової системи акатізія 4 6 11 17 0 запаморочення 2 6 2 3 0 екстрапірамідні розлади 4 19 18 23 0 головний біль 9 6 4 14 4 летаргія 0 0 0 3 0 сонливість 9 13 20 26 4 параліч мови 0 0 0 3 0 Порушення психіки тривога 0 0 2 9 4 Порушення з боку статевих органів та молочної залози аменорея 0 6 0 0 0 галакторея 0 0 4 0 0 набряк молочних залоз 0 0 0 3 0 Порушення з боку дихальної системи кровотеча з носа 0 0 2 0 0 * Екстрапірамідні розлади включають: окулогірний криз, м'язова ригідність, скелетно-м'язова ригідність, скутість у потилиці, кривошия, тризм, брадикінезія, зубчасте колесо жорсткості, дискінезія, дистонія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія тремор та занепокоєння. Сонливість включає сонливість седативний ефект і гіперсомнію. Безсоння включає безсоння і початкове безсоння. Тахікардія включає тахікардію, синусову тахікардію, і збільшення частоти серцевих скорочень. Гіпертонія включає гіпертонію та підвищення кров'яного тиску. Гінекомастія включає гінекомастію і набухання грудей. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, однак за профілем вивільнення та фармакокінетичним характеристикам препарат Інвега® значно відрізняється від лікарських форм рисперидону для прийому внутрішньо з негайним вивільненням. Побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні рисперидону, можуть спостерігатись при застосуванні паліперидону. Літні пацієнти У клінічних дослідженнях, проведених за участю літніх пацієнтів із шизофренією, профіль безпеки препарату був такий самий, як і для молодших пацієнтів. Препарат Інвега не був вивчений у пацієнтів з деменцією. У дослідженнях з іншими антипсихотичними препаратами було відзначено збільшення ризику смерті та цереброваскулярних порушень. У пацієнтів з деменцією підвищений ризик виникнення інсульту. Інші зафіксовані випадки Екстрапірамідний симптом У проведених клінічних дослідженнях був відмінностей прийому плацебо, дозування 3 мг і дозування 6 мг. Дозозалежні екстрапірамідні симптоми були зафіксовані при прийомі високих доз Інвегу (9 мг і 12 мг). При клінічних дослідженнях шизоафективних розладів випадки екстрапірамідного синдрому були виявлені при більш високих дозах Інвегу, ніж при прийомі плацебо, у всіх груп пацієнтів без явного взаємозв'язку з дозуваннями. Екстрапірамідні розлади включали об'єднаний аналіз та такі симптоми: дискінезія, дистонія, гіперкінезія, паркінсонізм та тремор. Збільшення маси тіла У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією порівнювалося співвідношення випадків підвищення маси тіла більш ніж на 7% від постійної маси тіла. Приблизно однакове співвідношення було виявлено при прийомі препарату Інвега® 3 мг та 6 мг порівняно з плацебо та більш висока ймовірність збільшення маси тіла була виявлена для препарату Інвега® 9 мг та 12 мг порівняно з плацебо. У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизоафективними розладами, у вищого відсотка пацієнтів, які приймали препарат Інвега® (5%), було відзначено підвищення маси тіла більше 7% порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (1%). У цьому дослідженні 27 пацієнтів розділили на 2 групи, збільшення маси тіла більше 7% при прийомі низьких доз препарату Інвега® (3 мг та 6 мг) становило 3%, для пацієнтів, які приймали високі дози препарату Інвега® (9 мг та 12 мг) , - 7%, та 1% - у групі, де пацієнти приймали плацебо. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях у пацієнтів із шизофренією збільшення концентрації пролактину в сироватці було відзначено при прийомі препарату Інвега у 67% пацієнтів. Побічні реакції, які можуть передбачати збільшення рівня пролактину (наприклад, аменорея, галакторея, гінекомастія), були відмічені більш ніж у 2% випадків. Максимальне значення збільшення концентрації пролактину в сироватці були помічені на 15-й день лікування, і залишалися вищими від звичайного рівня до закінчення лікування. Класові ефекти При прийомі антипсихотичних препаратів, можуть зустрічатися наступні побічні явища збільшення інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція передсердь, шлуночкова тахікардія), несподівана і незрозуміла смерть, зупинка серця та шлуночкова тахікардія за типом "пірует" випадки емболії легень та випадки тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід бути обережними при одночасному призначенні препарату Інвега® з препаратами, що подовжують інтервал QT. Вплив паліперідону на інші препарати Паліперидон, швидше за все, не бере участь у клінічно значимих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не викликає суттєвого пригнічення біоперетворення препаратів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CY. Виходячи з цього, немає підстав припускати, що паліперидон інгібуватиме в клінічно значній мірі кліренс препаратів, які метаболізуються зазначеними ферментами. У дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C19 або CYP3A4. У високих концентраціях паліперидон є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Дані in vivo відсутні, клінічна значимість невідома. Враховуючи той факт, що паліперидон діє переважно на ЦНС, його необхідно з обережністю використовувати у комбінаціях з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Паліперидон може нейтралізувати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Внаслідок здатності паліперідону викликати ортостатичну гіпотензію, може виникати адитивний ефект при використанні препарату одночасно з іншими препаратами, що викликають ортостатичну гіпотензію. Фармакокінетична взаємодія паліперидону та літію малоймовірна. Одночасне призначення препарату Інвега у дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг 1 раз на день) не впливає на фармакокінетику вальпроату. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймають постійну дозу вальпроату, концентрація вальпроату в плазмі крові не відрізнялася від такої для пацієнтів, які приймали разом із вальпроатом препарат Інвега у дозі 3-15 мг. Здатність інших препаратів впливати на паліперидон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1А2, CYP2А6, CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А5. Це свідчить про низьку можливість його взаємодії з інгібіторами або індукторами зазначених ферментів. Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3А4 у метаболізмі паліперидону, водночас немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну. Паліперидон обмежено метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні на дорослих добровольцях взаємодії паліперидону з пароксетином, потенційним інгібітором ізоферменту CYP2D6, не було клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Спільне застосування паліперидону з 200 мг карбамазепіну двічі на добу викликало зменшення Cmax та AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зменшення спричинене збільшенням кліренсу паліперидону на 35% внаслідок індукції карбамазепіном ниркового Р-глікопротеїну. Невелике зменшення кількості препарату, що екскретується у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що при сумісному застосуванні карбамазепін має незначний вплив на CYP метаболізм або біодоступність паліперидону. При призначенні карбамазепіну доза паліперидону повинна бути переоцінена та збільшена за необхідності. І, навпаки, при відміні карбамазепіну доза паліперидону має бути переоцінена та зменшена за необхідності. Паліперидон, що є катіоном при фізіологічних значеннях рН, екскретується переважно у незмінному вигляді нирками; при цьому близько половини екскреції припадає на частку фільтрації та близько половини – на частку активної секреції. Застосування паліперидону одночасно з триметопримом, який, як відомо, пригнічує активний нирковий транспорт катіонних препаратів, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні препарату Інвега в дозі 12 мг 1 раз на день і таблеток натрію дивалпроексу пролонгованої дії (2 таблетки по 500 мг 1 раз на день) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%. Слід розглянути можливість зменшення дози Інвегу при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не було предметом наукових досліджень. Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, і тому при одночасному використанні паліперидону та рисперидону можливе підвищення рівнів паліперидону в крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи рідиною, їх не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Шизофренія Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 3-12 мг один раз на добу. Спостерігається загальна тенденція посилення ефекту при застосуванні великих доз препарату. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 5 діб. Підлітки (12-17 років) Рекомендована доза у підлітків становить 3 мг один раз на добу, вранці, незалежно від їди. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють більш високі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози можливе лише після клінічної переоцінки, зі зростанням дози на 3 мг на добу з інтервалами понад 5 діб. Шизоафективні розлади Дорослі (старше 18 років) Рекомендована доза у дорослих становить 6 мг один раз на день, вранці. Поступове підвищення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняють нижчі або вищі дози в межах рекомендованого діапазону 6-12 мг один раз на добу. Збільшення дози, якщо воно необхідне, має проводитись лише після оцінки клінічного стану хворого. Якщо збільшення дози необхідно, рекомендується підвищувати дозу на 3 мг на добу з інтервалами більше 4 діб. Підтримуюча терапія у пацієнтів із шизоафективними розладами не вивчалася. Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів із слабким або середнім ступенем порушень функції печінки не потрібне зниження дози. Застосування Інвега у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалося. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для пацієнтів з легким порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну (КК) ≥ 50, але менше 80 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 3 мг один раз на добу. Ця доза може бути збільшена до 6 мг один раз на добу після оцінки стану пацієнта та з урахуванням переносимості препарату. Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (КК10, але менше 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу. Застосування препарату Інвега® у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв не вивчалося, тому не рекомендується призначати препарат цим пацієнтам. Літні пацієнти Для літніх пацієнтів із нормальною функцією нирок (КК ≥80 мл/хв) рекомендуються ті ж дози препарату, що й для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок. Разом з тим, у пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і в цьому випадку дозу препарату слід підбирати відповідно до функції нирок у конкретного пацієнта. Слід бути обережними при застосуванні препарату у літніх пацієнтів з деменцією у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення інсульту. Ефективність та безпека препарату Інвега® у пацієнтів старше 65 років при шизоафективних розладах не вивчалась. Діти та підлітки Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизофренії у дітей віком до 12 років не вивчалася. Ефективність та безпека лікарського препарату Інвега® для лікування шизоафективних розладів у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Особливі групи пацієнтів Не рекомендується змінювати дозу паліперидону залежно від статі, віку та від того, курить пацієнт чи ні. Переведення пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами В даний час немає систематично зібраних даних про переведення пацієнтів із лікування паліперидоном на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка та фармакокінетика у різних антипсихотичних препаратів не однакова, і тому лікарі повинні уважно стежити за станом пацієнтів при переведенні їх із одного антипсихотичного препарату на інший.ПередозуванняВ цілому, об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування паліперидону являють собою посилені фармакологічні ефекти цього лікарського засобу, тобто сонливість та седацію, тахікардію та артеріальну гіпотензію, подовження інтервалу QT та екстрапірамідні симптоми. Двоспрямована тахікардія та фібриляція шлуночків спостерігалася при передозуванні пероральним паліперидоном. При гострому передозуванні необхідно враховувати можливість токсичної дії кількох препаратів. При оцінці терапевтичних потреб пацієнта та ефективності усунення передозування необхідно пам'ятати про те, що Інвега® є препаратом з пролонгованим вивільненням діючої речовини. Специфічного антидоту паліперидону немає. Необхідно здійснювати загальноприйняті підтримуючі заходи. Слід забезпечити та підтримувати хорошу прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно відразу організувати моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ-моніторинг з метою виявлення можливих аритмій). Артеріальну гіпотензію та колаптоїдні стани купірують внутрішньовенно введенням плазмозамінних розчинів та/або симпатоміметичних засобів. У певних ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт перебуває у несвідомому стані),введення активованого вугілля та проносних засобів. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів необхідно вводити м-холіноблокатори. Спостереження за станом пацієнта та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного усунення наслідків передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Відомо, що антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокіну в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів ЗНС необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи паліперидон. Пізня дискінезія Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта об'єктивних чи суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи паліперидон. Подовження інтервалу QT Як і для інших антипсихотичних засобів, слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Інвега® пацієнтам із серцевими аритміями в анамнезі, вродженим подовженням інтервалу QT та спільному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Інвега® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушеннями обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією встановлений не повністю. У пацієнтів із встановленим діагнозом цукрового діабету слід регулярно контролювати рівень глюкози. Пацієнти з факторами ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, сімейна історія діабету) повинні пройти контроль рівня глюкози в крові натще на початку лікування та періодично під час лікування.У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету. Пацієнти, у яких під час лікування атиповими нейролептиками розвиваються симптоми гіперглікемії, повинні пройти контроль рівня глюкози у крові. У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату.У деяких випадках симптоми гіперглікемії зникли при припиненні прийому атипових антипсихотичних препаратів, проте для деяких пацієнтів потрібне антидіабетичне лікування, незважаючи на припинення прийому підозрюваного препарату. Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Як і інші антагоністи D2-допамінових рецепторів, паліперидон підвищує рівень пролактину і це підвищення зберігається протягом усього прийому препарату. Дія паліперидону можна порівняти з таким у рисперидону, препарату, що має найбільший вплив на рівень пролактину серед інших антипсихотичних препаратів. Гіперпролактинемія, незалежно від етіології, може пригнічувати експресію ГнРГ (гонадотропін-рилізинг-гормон) гіпотоламуса, що призводить до зниження секреції гонадотропін гіпофізом. Це, у свою чергу, може пригнічувати репродуктивну функцію, послаблюючи статевий стероїдогенез у жінок та чоловіків. У пацієнтів, які приймали препарати, що збільшували рівень пролактину, були зареєстровані галакторея, аменорея, гінекомастія та імпотенція. Тривала гіперпролактинемія асоційована з гіпогонадизмом може призвести до зниження щільності кісткової тканини у жінок та чоловіків. Дослідження на культурах тканин in vitro показали, що приблизно одна третина випадків раку молочної залози у людей пролактин-залежна. Це слід враховувати при призначенні препаратів, що підвищують рівень пролактину, пацієнтам із раніше виявленим раком молочної залози. Клінічні та епідеміологічні дослідження, проведені досі, не показали зв'язку між прийомом атипових антипсихотичних препаратів та утворенням пухлин у людей. Проте наявні дані занадто обмежені, щоб робити остаточні висновки. Ортостатична гіпотензія Паліперидон має альфа-блокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Паліперидон необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності серцевого м'яза), цереброваскулярними захворюваннями, а також зі станами, що сприяють артеріальній гіпотензії (наприклад, зневоднення, гіповолемія та терапія) ). Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях було виявлено протиблювотний ефект паліперидону. Цей ефект, у разі виникнення у людей, може маскувати об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечника, синдром Рейє та пухлини головного мозку. Пріапізм Препарати, що мають альфа-адреноблокуючі ефекти, можуть викликати приапізм. У постмаркетингових дослідженнях паліперидону було отримано повідомлення розвитку приапізму. Суїцидальні спроби Можливість суїцидальних спроб характерна для психічних захворювань, тому терапія пацієнтів із високим ризиком має проводитися під ретельним наглядом. У цих випадках препарат Інвега повинен виписуватися в мінімальній кількості таблеток для зменшення ризику передозування. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі при застосуванні препарату Інвега. Агранулоцитоз відзначався дуже рідко протягом постмаркетингових спостережень. Пацієнтам, з клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Інвега® має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися на предмет підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та розпочинати лікування негайно, при виникненні таких симтомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Інвега доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Інвега® та повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами групи антагоністів α1-адренорецепторів. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вагітність та догляд за дитиною Пацієнт повинен повідомити свого лікаря про вагітність або її планування під час лікування препаратом Інвега. Слід бути обережним при призначенні препарату Інвега® матерям-годувальницям. Вживання алкоголю Пацієнти повинні уникати вживання алкоголю під час лікування препаратом Інвега. Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті Умови, що призводять до зменшення знаходження препарату в шлунково-кишковому тракті, наприклад, хвороби, пов'язані з хронічною діареєю, можуть спричинити зменшення всмоктування паліперидону. Таблетки Інвега® виробляються з використанням технології осмотичного вивільнення діючої речовини, при якій осмотичний тиск забезпечує вивільнення паліперидону з контрольованою швидкістю. Система, що зовні нагадує капсулоподібну таблетку, складається з осмотично активного тришарового ядра, оточеного проміжною оболонкою і напівпроникною мембраною. Тришарове ядро складається з двох лікарських шарів, що містять лікарську субстанцію і допоміжні речовини, а також з шару, що виштовхує, що містить осмотично активні компоненти. На куполі з боку лікарських шарів є два випускні отвори, зроблені за допомогою лазера. У шлунково-кишковому тракті кольорова оболонка швидко розчиняється, вода починає надходити всередину таблетки через напівпроникну контрольну мембрану.Мембрана контролює рівень надходження води, а це, своєю чергою, контролює рівень вивільнення лікарської речовини. Гідрофільні полімери ядра таблетки вбирають воду і набухають, перетворюючись на гель, що містить паліперидон, який виштовхується через отвори в куполі. Нерозчинні компоненти таблетки виводяться з організму зі стільцем. Пацієнти не повинні хвилюватися, якщо помітять у калі щось схоже на таблетку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Паліперидон може порушувати діяльність, що вимагає швидкої психічної реакції, а також може мати зорові ефекти, тому пацієнтам слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість до паліперидону.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 728,00 грн
2 666,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: канагліфлозин гемігідрат - 102/306 мг (еквівалентно 100/300 мг канагліфлозину); ядро: МКЦ - 39,26/117,78 мг; лактоза безводна – 39,26/117,78 мг; кроскармелоза натрію - 12/36 мг; гіпоролоза - 6/18 мг; магнію стеарат – 1,48/4,44 мг; оболонка плівкова: барвник Opadry II 85F92209 жовтий (до складу входять полівініловий спирт, частково гідролізований - 40%, титану діоксид - 24,25%, макрогол 3350 - 20,2%, тальк - 14,8%, заліза оксид жовтий) - 0,75%) - 8 мг/барвникOpadry II 85F18422 білий (до складу входять полівініловий спирт, частково гідролізований - 40%, титану діоксид - 25%, макрогол 3350 - 20,2%, тальк - 14,8%) - 18 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг та 300 мг. За 10 табл. у ПВХ/алюмінієвих блістерах. 1, 3, 9 чи 10 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг: капсулоподібні, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням на одній зі сторін CFZ, а на іншій - 100. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 300 мг: капсулоподібні, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з гравіюванням на одній із сторін CFZ, а на іншій - 300. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний.ФармакокінетикаФармакокінетика канагліфлозину у здорових суб'єктів подібна з фармакокінетикою канагліфлозину у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Після одноразового прийому внутрішньо канагліфлозину в дозах 100 і 300 мг здоровими добровольцями він швидко всмоктується, Tmax в 2 Cmax та AUC канагліфлозину збільшуються дозопропорційно при застосуванні препарату у дозах від 50 до 300 мг. Здається кінцевий T1/2 становить 10,6 і 13,1 год при застосуванні канагліфлозину в дозах 100 і 300 мг відповідно. Рівноважний стан досягається через 4-5 днів після початку терапії канагліфлозином у дозі 100 або 300 мг 1 раз на добу. Фармакокінетика канагліфлозину не залежить від часу, накопичення препарату в плазмі досягає 36% після багаторазового прийому. Всмоктування Середня абсолютна біодоступність канагліфлозину становить приблизно 65%. Вживання їжі з високим вмістом жирів не впливало на фармакокінетику канагліфлозину; тому канагліфлозин можна приймати як разом із їжею, так і без неї. Однак з урахуванням здатності канагліфлозину знижувати підвищення постпрандіальної глікемії внаслідок уповільнення всмоктування глюкози в кишечнику, рекомендується приймати канагліфлозин перед першим вживанням їжі. Розподіл Середній Vss канагліфлозину після одноразової внутрішньовенної інфузії у здорових осіб становить 119 л, що свідчить про великий розподіл у тканинах. Канагліфлозин значною мірою пов'язується з білками плазми (99%), переважно з альбуміном. Зв'язок з білками не залежить від концентрації канагліфлозину в плазмі і значно не змінюється у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. Метаболізм О-глюкуронування є основним шляхом метаболізму канагліфлозину. Глюкуронування відбувається в основному за участю UGT1A9 та UGT2B4 до двох неактивних О-глюкуронідних метаболітів. СУР3А4-опосередкований (окисний) метаболізм канагліфлозину в організмі людини мінімальний (приблизно 7%). Виведення Після прийому одноразової дози 14С-канагліфлозину перорально здоровими добровольцями 41,5; 7 і 3,2% введеної радіоактивної дози виявлялися в калі у вигляді канагліфлозину, гідроксильованого метаболіту та О-глюкуронідного метаболіту відповідно. Кишково-печінкова циркуляція канагліфлозину була незначною. Приблизно 33% введеної радіоактивної дози було виявлено у сечі, переважно у вигляді О-глюкуронідних метаболітів (30,5%). Менше 1% дози виводилося як незміненого канагліфлозину нирками. Нирковий кліренс при застосуванні канагліфлозину у дозах 100 та 300 мг варіював від 1,3 до 1,55 мл/хв. Канагліфлозин відноситься до препаратів з низьким кліренсом, середній системний кліренс становить приблизно 192 мл/хв у здорових осіб після внутрішньовенного введення. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок. Ниркова недостатність не впливала на Cmax канагліфлозину. Порівняно зі здоровими добровольцями, сироватковий показник AUC канагліфлозину збільшувався приблизно на 15, 29 та 53% у пацієнтів з легким, середнім та тяжким ступенем ниркової недостатності відповідно, але був однаковий у здорових добровольців та пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю. Це підвищення AUC канагліфлозину не було розцінене як клінічно значуще. Не рекомендується застосування канагліфлозину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, що перебувають на діалізі, т.к. не очікується, що канагліфлозин буде ефективним у цих пацієнтів. Виведення канагліфлозину за допомогою діалізу було мінімальним. Порушення функції печінки. У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією печінки, після застосування канагліфлозину в дозі 300 мг одноразово у пацієнтів з порушенням функції печінки класу А за шкалою Чайлд-П'ю (порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості) показники Cmax та AUC∞ підвищувалися на 7 та 10 ; знижувалися на 4% і підвищувалися на 11% відповідно у пацієнтів з порушенням функції печінки класу В за шкалою Чайлд-П'ю (середнього ступеня тяжкості). Ці відмінності не оцінюються як клінічно значущі. Корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості не потрібна. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) відсутній, тому протипоказано застосування канагліфлозину у цієї групи пацієнтів. Літні пацієнти (>65 років). Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, вік не справляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику канагліфлозину. Діти ( Інші групи пацієнтів. Корекція дози з урахуванням статі, раси/етнічної приналежності або індексу маси тіла не потрібна. Ці характеристики не мали клінічно значущого ефекту на фармакокінетику канагліфлозину, згідно з результатами фармакокінетичного популяційного аналізу.ФармакодинамікаМеханізм дії Було показано, що у пацієнтів з цукровим діабетом має місце підвищена ребсорбція ниркової глюкози, що може сприяти стійкому підвищенню концентрації глюкози. Натрій-глюкозний котранспортер 2-го типу (SGLT2), що експресується в проксимальних ниркових канальцях, відповідальний за більшу частину реабсорбції глюкози з просвіту канальця. Канагліфлозин є інгібітором натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу. Інгібуючи SGLT2, канагліфлозин зменшує реабсорбцію минулої фільтрації глюкози і знижує нирковий поріг для глюкози (ППГ), тим самим підвищуючи виведення глюкози нирками, що призводить до зниження концентрації глюкози в плазмі крові за допомогою інсуліннезалежного механізму у пацієнтів з цукровим. нирками за допомогою інгібування SGLT2 також призводить до осмотичного діурезу,сечогінний ефект спричиняє зниження сАД; збільшення виведення глюкози нирками призводить до втрати калорій та, як наслідок, зниження маси тіла. У дослідженнях III фази застосування канагліфлозину в дозі 300 мг до їди призводило до більш вираженого зниження постпрандіального підвищення концентрації глюкози, ніж при застосуванні дози 100 мг. Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.У дослідженнях III фази застосування канагліфлозину в дозі 300 мг до їди призводило до більш вираженого зниження постпрандіального підвищення концентрації глюкози, ніж при застосуванні дози 100 мг. Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.У дослідженнях III фази застосування канагліфлозину в дозі 300 мг до їди призводило до більш вираженого зниження постпрандіального підвищення концентрації глюкози, ніж при застосуванні дози 100 мг. Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину. Фармакодинамічні ефекти У ході клінічних досліджень після одноразового та багаторазового перорального прийому канагліфлозину пацієнтами з цукровим діабетом типу 2 нирковий поріг для глюкози дозозалежно зменшувався, виведення глюкози нирками збільшувалося. Початкове значення ниркового порогу для глюкози становило близько 13 ммоль/л, максимальне зниження 24-годинного середнього ниркового порогу глюкози спостерігалося при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг 1 раз на день і становило від 4 до 5 ммоль/л, що свідчить про низький ризик. гіпоглікемії на фоні лікування. У ході клінічного дослідження застосування канагліфлозину в дозах від 100 до 300 мг 1 раз на день пацієнтами з цукровим діабетом типу 2 протягом 16 днів зниження ниркового порогу для глюкози та збільшення виведення глюкози нирками було постійним.При цьому концентрація глюкози в плазмі знижувалася дозозалежно в перший день застосування з подальшим стійким зниженням концентрації глюкози в плазмі натще і після їжі. Застосування канагліфлозину одноразово в дозі 300 мг перед прийомом змішаної їжі пацієнтами з цукровим діабетом типу 2 викликало затримку всмоктування глюкози в кишечнику та зниження постпрандіальної глікемії за допомогою ниркового та позаниркового механізмів. У ході клінічних досліджень 60 здорових добровольців отримували одноразово перорально канагліфлозин у дозі 300 мг, канагліфлозин у дозі 1200 мг (у 4 рази вище максимальної рекомендованої дози), моксифлоксацин та плацебо. Не було відзначено значних змін інтервалу QTc ні при застосуванні канагліфлозину у рекомендованій дозі 300 мг, ні при застосуванні канагліфлозину у дозі 1200 мг. При застосуванні канагліфлозину в дозі 1200 мг Cmax канагліфлозину в плазмі крові була приблизно в 1,4 рази вищою за рівноважну максимальну концентрацію після прийому канагліфлозину в дозі 300 мг один раз на день. Глікемія натще У ході клінічних досліджень застосування канагліфлозину як монотерапії або доповнення до терапії одним або двома пероральними гіпоглікемічними препаратами призводило до середньої зміни глікемії натще від вихідного рівня порівняно з плацебо від -1,2 до -1,9 ммоль/л при застосуванні канагліфлозину в дозі. 100 мг і від -1,9 до -2,4 ммоль/л - при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг відповідно. Цей ефект був близьким до максимального після першого дня терапії та зберігався протягом усього періоду лікування. Постпрандіальна глікемія У ході клінічних досліджень застосування канагліфлозину як монотерапії або додаткової терапії до одного або двох пероральних гіпоглікемічних засобів проводився вимірювання постпрандіальної глікемії після проведення тесту толерантності до глюкози зі стандартизованим змішаним сніданком. Застосування канагліфлозину призводило до середнього зниження рівня постпрандіальної глікемії порівняно з вихідним рівнем по відношенню до плацебо від −1,5 до −2,7 ммоль/л – при застосуванні канагліфлозину у дозі 100 мг та від −2,1 до −3,5 ммоль/л - при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг відповідно, у зв'язку зі зниженням концентрації глюкози до їжі та зниженням коливань рівня постпрандіальної глікемії. Функція бета-клітин Дослідження застосування канагліфлозину у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 вказують на покращення функції бета-клітин, згідно з даними оцінки моделі гомеостазу щодо функції бета-клітин (homeostatic mode 1–2 assessment index %B; HOMA2-%B) та покращення швидкості секреції інсуліну під час проведення тесту толерантності до глюкози зі змішаним сніданком.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 у дорослих у поєднанні з дієтою та фізичними вправами для покращення глікемічного контролю (як монотерапія, у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами, включаючи інсулін).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до канагліфлозину або будь-якої допоміжної речовини препарату; цукровий діабет типу 1; діабетичний кетоацидоз; тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяДосліджень застосування канагліфлозину у вагітних жінок не проводилось. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або непряму несприятливу токсичну дію щодо репродуктивної системи. Застосування канагліфлозину протипоказане у період вагітності. Протипоказано застосування канагліфлозину у жінок у період грудного вигодовування, оскільки згідно з доступними фармакодинамічними/токсикологічними даними, отриманими в ході доклінічних досліджень, канагліфлозин проникає у грудне молоко.Побічна діяДані про небажані реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень1 канагліфлозину з частотою >2%, систематизовані щодо кожної із систем органів, залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку шлунково-кишкового тракту: часто - запор, спрага2, сухість у роті. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – поліурія та поллакіурія3, імперативні позиви до сечовипускання, інфекція сечових шляхів4, уросепсис. З боку статевих органів та молочної залози: часто – баланіт та баланопостит5, вульвовагінальний кандидоз6, вагінальні інфекції. 1 Включаючи монотерапію та доповнення до терапії метформіном, метформіном та похідними сульфонілсечовини, а також метформіном та піоглітазоном. 2 Категорія «спрага» включає термін «спрага», в цю категорію також відноситься термін «полідіпсія». 3 Категорія «поліурія» або поллакіурія включає терміни «поліурія» , в цю категорію також включені терміни «збільшення обсягу сечі, що виділяється, ніктурія». 4 Категорія «інфекції сечовивідних шляхів» включає термін інфекції сечовивідних шляхів, а також «цистит та інфекції нирок». 5 Категорія «баланіт» або «баланопостит» включає терміни «баланіт» і «баланопостит», а також «кандидозний баланіт» і «генітальні грибкові інфекції». 6 Категорія «вульвовагінальний кандидоз» включає терміни «вульвовагінальний кандидоз», «вульвовагінальні грибкові інфекції», «вульвовагініт», а також «вульвіт» і «генітальні грибкові інфекції». Іншими небажаними реакціями, що розвивалися у плацебо-контрольованих дослідженнях канагліфлозину з частотою Побічні реакції, пов'язані із зменшенням внутрішньосудинного обсягу Частота всіх небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного об'єму (постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, зневоднення та непритомність), була 75 років відзначалася вища частота цих небажаних реакцій. При проведенні дослідження щодо серцево-судинних ризиків частота серйозних небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного об'єму, при застосуванні канагліфлозину не збільшувалася, випадки припинення лікування через розвиток небажаних реакцій цього типу були нечастими. Гіпоглікемія при застосуванні як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що посилюють його секрецію При застосуванні канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або похідними сульфонілсечовини про розвиток гіпоглікемії повідомлялося частіше. Це узгоджується з очікуваним збільшенням частоти гіпоглікемії у випадках, коли препарат, застосування якого не супроводжується розвитком даного стану, додають до інсуліну або препаратів, що посилюють його секрецію (наприклад, похідні сульфонілсечовини). Зміни лабораторних показників Підвищення концентрації сироваткового калію. Випадки підвищення концентрації калію в сироватці (>5,4 мЕкв/л і на 15% вище за вихідну концентрацію) відзначалися у 4,4% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 100 мг, у 7% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 300 мг, та у 4,8% пацієнтів, які отримували плацебо. Зрідка відзначалося більш виражене підвищення концентрації калію в сироватці у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості, у яких раніше відзначалося підвищення концентрації калію та/або які отримували кілька препаратів, що знижують виведення калію (калійзберігаючі діуретики та інгібітори АПФ). Загалом підвищення концентрації калію було минущим і вимагало спеціального лікування. Підвищення концентрації креатиніну та сечовини сироватки. Протягом перших 6 тижнів після початку лікування відзначалося незначне середнє підвищення концентрації креатиніну. Частка пацієнтів із більш значним зниженням СКФ (>30%) порівняно з вихідним рівнем, що відзначалося на будь-якому етапі лікування, становила 2% – при застосуванні канагліфлозину у дозі 100 мг; 4,1% – при застосуванні препарату в дозі 300 мг та 2,1% – при застосуванні плацебо. Ці зниження ШКФ часто були скороминущими, при цьому до кінця дослідження подібне зниження ШКФ відзначалося у меншої кількості пацієнтів. Згідно з об'єднаним аналізом пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, частка пацієнтів із більш значним зниженням СКФ (>30%) порівняно з вихідним рівнем, що відзначався на будь-якому етапі лікування, склала 9,3% - при застосуванні канагліфлозину в дозі 100 мг, 12 ,2% – при застосуванні у дозі 300 мг, та 4,9% – при застосуванні плацебо.Після припинення прийому канагліфлозину ці зміни лабораторних показників зазнавали позитивної динаміки або поверталися до вихідного рівня. Підвищення концентрації ЛПНГ. Спостерігалося дозозалежне підвищення концентрації ЛПНЩ при застосуванні канагліфлозину. Середні зміни ЛПНГ у відсотках від вихідної концентрації порівняно з плацебо склали 0,11 ммоль/л (4,5%) та 0,21 ммоль/л (8%) при застосуванні канагліфлозину у дозах 100 та 300 мг відповідно. Середні вихідні значення концентрації ЛПНГ становили 2,76; 2,7 та 2,83 ммоль/л при застосуванні канагліфлозину у дозах 100 та 300 мг та плацебо відповідно. Підвищення концентрації гемоглобіну. При застосуванні канагліфлозину в дозах 100 та 300 мг спостерігалося невелике підвищення середньої процентної зміни концентрації гемоглобіну від вихідного рівня (3,5 та 3,8% відповідно) порівняно з незначним зниженням у групі плацебо (−1,1%). Спостерігалося порівнянне невелике підвищення середньої відсоткової зміни кількості еритроцитів та гематокриту від вихідного рівня. У більшості пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації гемоглобіну (>20 г/л), що мало місце у 6% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 100 мг, у 5,5% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 300 мг, та у 1% пацієнтів, отримували плацебо. Більшість значень залишалося у межах норми. Зниження сироваткової концентрації сечової кислоти. При застосуванні канагліфлозину в дозах 100 та 300 мг спостерігалося помірне зниження середньої концентрації сечової кислоти від вихідного рівня (-10,1 та -10,6% відповідно) порівняно з плацебо, при застосуванні якого спостерігалося невелике підвищення середньої концентрації від вихідної (1, 9%). Зниження сироваткової концентрації сечової кислоти в групах канагліфлозину було максимальним або близьким до максимального на 6 тижні і зберігалося протягом терапії. Відзначалося скороминуще підвищення концентрації сечової кислоти у сечі. За результатами об'єднаного аналізу застосування канагліфлозину в дозах 100 та 300 мг було показано, що частота випадків нефролітіазу не була підвищена. Безпека щодо ССС. Не було виявлено збільшення серцево-судинного ризику при застосуванні канагліфлозину порівняно із групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські взаємодії (дані in vitro) Канагліфлозин не індукував експресію ізоферментів системи CYP450 (3А4, 2С9, 2С19, 2В6 та 1А2) у культурі людських гепатоцитів. Він також не інгібував ізоферменти цитохрому Р450 (1А2, 2А6, 2С19, 2D6 або 2E1) і слабко інгібував CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP3A4 згідно з лабораторними дослідженнями із застосуванням мікросом печінки. У дослідженнях in vitro було показано, що канагліфлозин є субстратом ферментів UGTIA9 та UGT2B4, що метаболізують ЛС, та лікарських переносників Р-глікопротеїну (P-gp) та MRP2. Канагліфлозин є слабким інгібітором Pgp. Канагліфлозин мінімально піддається окисному метаболізму. Таким чином, клінічно значущий вплив інших ЛЗ на фармакокінетику канагліфлозину за допомогою системи цитохрому Р450 є малоймовірним. Дія інших ЛЗ на канагліфлозин Клінічні дані вказують, що ризик значних взаємодій із супутніми препаратами низький. Препарати, що індукують ферменти сімейства УДФ-глюкуронілтрансфераз (UGT) та лікарські переносники. Одночасне застосування з рифампіцином, неселективним індуктором низки ферментів сімейства UGT та лікарських переносників, у т.ч. UGT1А9, UGT2B4, P-gp та MRP2, знижувало експозицію канагліфлозину. Зниження експозиції канагліфлозину може призводити до зниження його ефективності. Якщо потрібне призначення індуктора ферментів сімейства UGT і лікарських переносників (наприклад рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, ритонавір) одночасно з канагліфлозином, необхідно контролювати концентрацію глікованого гемоглобіну НbА1с у пацієнтів, які отримують канагліфлозин у дозі 10 до 300 мг 1 раз на день, якщо необхідний додатковий контроль глікемії. Препарати, що інгібують ферменти сімейства UGT та лікарські переносники. Пробенецид. Спільне застосування канагліфлозину з пробенецидом, неселективним інгібітором декількох ферментів сімейства UGT та лікарських переносників, включаючи UGT1A9 та MRP2, не впливало на фармакокінетику канагліфлозину. Оскільки канагліфлозин піддається глюкуронування двома різними ферментами сімейства UGT, і глюкуронування характеризується високою активністю/низькою афінністю, розвиток клінічно значущої дії інших препаратів на фармакокінетику канагліфлозину за допомогою глюкуронування малоймовірний. Циклоспорин. Клінічно значуща фармакокінетична взаємодія при одночасному застосуванні канагліфлозину з циклоспорином, інгібітором P-gp, CYP3A та кількох лікарських переносників, у т.ч. MRP2 не спостерігалося. Відзначався розвиток невиражених транзиторних припливів при одночасному застосуванні канагліфлозину та циклоспорину. Коригування дози канагліфлозину не рекомендується. Не очікуються суттєві лікарські взаємодії з іншими інгібіторами P-gp. Вплив спільного застосування на експозицію канагліфлозину Супутні препарати Доза супутніх препаратів 1 Доза канагліфлозину 1 Відношення середніх геометричних (відношення показників при призначенні супутнього лікування/без нього) Відсутність ефекту = 1 AUC 2 (90% ДІ) C max (90% ДІ) У таких випадках не потрібне коригування дози канагліфлозину. Циклоспорин 400 мг 300 мг 1 раз на день протягом 8 днів 1,23 (1,19-1,27) 1,01 (0,91-1,11) Етинілестрадіол і 0,03 мг 200 мг 1 раз на день протягом 6 днів 0,91 (0,88-0,94) 0,92 (0,84-0,99) Левоноргестрел 0,15 мг Гідрохлоротіазид 25 мг 1 раз на день протягом 35 днів 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів 1,12 (1,08-1,17) 1,15 (1,06-1,25) Метформін 2000 мг 300 мг 1 раз на день протягом 8 днів 1,10 (1,05-1,15) 1,05 (0,96-1,16) Пробенецид 500 мг 2 рази на день протягом 3 днів 300 мг 1 раз на день протягом 17 днів 1,21 (1,16-1,25) 1,13 (1-1,28) ріфампіцин 600 мг 1 раз на день протягом 8 днів 300 мг 0,49 (0,44-0,54) 0, 72 (0,61-0,84) 1Одиничні дози, якщо не зазначено інше. 2AUCinf для препаратів, що призначаються у вигляді одноразових доз, та AUC24 – для препаратів, що призначаються у вигляді множинних доз. Вплив канагліфлозину на інші препарати У клінічних дослідженнях канагліфлозин не чинив значний вплив на фармакокінетику метформіну, пероральних контрацептивів (етнілестрадіолу (ЕЕ) та левоноргестрелу), глибенкламіду, симвастатину, парацетамолу або варфарину, з урахуванням даних , CYP2C9, CYP2C8 та органічного катіонного переносника (ОКТ). Дігоксин. Канагліфлозин незначно впливав на плазмові концентрації дигоксину. За пацієнтами, які приймають дигоксин, слід проводити належне спостереження. Вплив канагліфлозину на експозицію супутніх препаратів Супутні препарати Доза супутніх препаратів 1 Доза канагліфлозину 1 Відношення середніх геометричних (відношення показників при призначенні супутнього лікування/без нього) Відсутність ефекту = 1 Визна. речовина/метаболіт/показник AUC 2 (90% ДІ) C max (90% ДІ) У таких випадках не потрібне коригування доз супутніх препаратів Дігоксин 0,5 мг 1 раз на перший день, потім 0,25 мг 1 раз на день протягом 6 днів 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів дигоксин 1,2 (1,12-1,28) 1,361 (1,21-1,53) Етинілестрадіол і 0,03 мг 200 мг 1 раз на день протягом 6 днів етинілестрадіол 1,07 (0,99-1,15) 1,22 (1,1-1,35) Левоноргестрел 0,15 мг левоноргестрел 1,06 (1-1,13) 1,22 (1,11-1,35) Глібенкламід 1,25 мг 200 мг 1 раз на день протягом 6 днів глибенкламід 1,02 (0,98-1,07) 0,93 (0,85-1,01) 3-цис-гідроксиглибенкламід 1,01 (0,96-1,07) 0,99 (0,91-1,08) 3-транс-гідроксиглибенкламід 1,03 (0,97-1,07) 0,96 (0,88-1,04) Гідрохлоротіазид 25 мг 1 раз на день протягом 35 днів 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів гідрохлортіазид 0,99 (0,95-1,04) 0,94 (0,87-1,01) Метформін 2000 мг 300 мг 1 раз на день протягом 8 днів метформін 1,2 (1,08-1,34) 1,06 (0,93-1,2) Парацетамол 1000 мг 300 мг 2 рази на день протягом 25 днів парацетамол 1,06 3 (0,98-1,14) 1 (0,92-1,09) Симвастатин 40 мг 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів симвастатин 1,12 (0,94-1,33) 1,09 (0,91-1,31) симвастатинова кислота 1,18 (1,03-1,35) 1,26 (1,1-1,45 Варфарін 30 мг 300 мг 1 раз на день протягом 12 днів (R)-варфарин 1,01 (0,96-1,06) 1,03 (0,94-1,13) (S)-варфарин 1,06 (1-1,12) 1,01 (0,9-1,13) МНО 11 (0,98-1,03) 1,05 (0,99-1,12 1Одиничні дози, якщо не зазначено інше. 2AUCinf для препаратів, що призначаються у вигляді одноразових доз, та AUC24h – для препаратів, що призначаються у вигляді множинних доз. 3 AUC0-12h.Спосіб застосування та дозиВсередину 1 раз на день бажано до сніданку. Дорослі (≥18 років). Рекомендована доза канагліфлозину становить 100 або 300 мг 1 раз на день; прийом переважно здійснювати до сніданку. При застосуванні канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що посилюють його секрецію (наприклад, похідними сульфонілсечовини), для зменшення ризику гіпоглікемії може розглядатися можливість застосування нижчих доз вищезазначених препаратів. Канагліфлозин має сечогінну дію. У пацієнтів, які отримували діуретики, пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) від 30 до 75 років відзначався частіший розвиток небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного обсягу, наприклад постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія або артеріальна). Таким чином, у цих пацієнтів рекомендується застосування канагліфлозину у початковій дозі 100 мг 1 раз на день. У пацієнтів з ознаками гіповолемії рекомендується коригування цього стану на початок лікування канагліфлозином. У пацієнтів, які отримують канагліфлозин у дозі 100 мг, з хорошою переносимістю, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг. Пропуск дози У разі пропуску дози її слід прийняти якнайшвидше; однак, не слід приймати подвійну дозу протягом одного дня. Особливі категорії пацієнтів Діти віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування канагліфлозину у дітей не вивчалися. Літні пацієнти. Пацієнтам у віці >75 років як початкова доза слід призначати 100 мг 1 раз на день. При добрій переносимості дози 100 мг пацієнтам, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг. Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (розрахункова ШКФ від 60 до У пацієнтів з порушенням ниркової функції середнього ступеня тяжкості рекомендується застосування препарату в початковій дозі 100 мг 1 раз на день. При добрій переносимості дози 100 мг пацієнтам, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг. Канагліфлозин не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня.ПередозуванняСимптоми: невідомі випадки передозування канагліфлозину. Одноразові дози канагліфлозину, які досягали 1600 мг у здорових осіб та 300 мг 2 рази на день протягом 12 тижнів у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, як правило, добре переносилися. Лікування: у разі передозування необхідно здійснювати звичайні підтримуючі заходи, наприклад, видаляти невсмоктану речовину із ШКТ, здійснювати клінічне спостереження та проводити підтримуюче лікування з урахуванням клінічного стану пацієнта. Канагліфлозин практично не виводився під час проведення 4-годинного діалізу. Не очікується, що канагліфлозин виводитиметься за допомогою перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні. Застосування канагліфлозину у пацієнтів із цукровим діабетом типу 1 не вивчалося, тому протипоказано його застосування у цій категорії пацієнтів. Протипоказано застосування канагліфлозину при діабетичному кетоацидозі, у пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю або перебувають на діалізі, т.к. таке лікування не буде ефективним у цих клінічних випадках. Канцерогенність та мутагенність. Доклінічні дані не демонструють конкретну небезпеку для людини згідно з результатами фармакологічних досліджень безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, репродуктивної та онтогенетичної токсичності. Фертильність. Вплив канагліфлозину на фертильність у людини не вивчений. Впливу на фертильність у ході досліджень на тваринах не спостерігалося. Гіпоглікемія при одночасному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами. Було показано, що застосування канагліфлозину як монотерапія або доповнення до гіпоглікемічних засобів (застосування яких не супроводжується розвитком гіпоглікемії) рідко призводило до розвитку гіпоглікемії. Відомо, що інсулін та гіпоглікемічні засоби, що підсилюють його секрецію (наприклад похідні сульфонілсечовини), викликають розвиток гіпоглікемії. При застосуванні канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що посилюють його секрецію (наприклад, похідні сульфонілсечовини), частота гіпоглікемії була вищою, ніж при застосуванні плацебо. Таким чином, щоб зменшити ризик гіпоглікемії, рекомендується зниження дози інсуліну або засобів, що посилюють його секрецію. Зниження внутрішньосудинного обсягу. Канагліфлозин має сечогінну дію за рахунок збільшення виведення глюкози нирками, викликаючи осмотичний діурез, що може призвести до зниження внутрішньосудинного об'єму. У клінічних дослідженнях канагліфлозину збільшення частоти небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного об'єму (наприклад, постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія або артеріальна гіпотензія), частіше спостерігалося протягом перших 3 місяців при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг. До пацієнтів, які можуть бути більш сприйнятливими до небажаних реакцій, пов'язаних зі зниженням внутрішньосудинного об'єму, відносяться пацієнти, які отримують петлеві діуретики, пацієнти з порушенням функції ночей середнього ступеня тяжкості та пацієнти віком >75 років. Пацієнти повинні повідомляти про клінічні симптоми зниження внутрішньосудинного обсягу. Ці несприятливі реакції нерідко призводили до припинення застосування канагліфлозину і часто при продовженні прийому канагліфлозину коригувалися зміною схеми прийому гіпотензивних препаратів (в т.ч. діуретиків). У пацієнтів зі зниженням внутрішньосудинного об'єму слід забезпечити коригування цього стану до початку лікування канагліфлозином. Протягом перших 6 тижнів лікування канагліфлозином спостерігалися випадки незначного середнього зниження розрахункової ШКФ внаслідок зниження внутрішньосудинного обсягу. У пацієнтів, схильних до більшого зниження внутрішньосудинного об'єму, як зазначено вище, іноді спостерігалося більш значне зниження СКФ (>30%), яке згодом дозволялося і зрідка вимагало перерв у лікуванні канагліфлозином. Грибкові інфекції статевих органів. У клінічних дослідженнях частота кандидозного вульвовагініту (в т.ч. вульвовагініту та вульвовагінальних грибкових інфекцій) була вищою у жінок, які отримували канагліфлозин, порівняно з групою плацебо. Пацієнтки з кандидозним вульвовагінітом в анамнезі, які отримували терапію канагліфлозином, були більш схильні до розвитку цієї інфекції. Серед пацієнток, які отримували лікування канагліфлозином, у 2,3% відзначали більше одного епізоду розвитку інфекції. Більшість повідомлень про кандидозний вульвовагініт стосувалися перших 4 місяців після початку лікування канагліфлозином. 0,7% всіх пацієнток припинили прийом канагліфлозину у зв'язку з кандидозним вульвовагінітом. Діагноз кандидозного вульвовагініту, як правило, встановлювався лише на основі симптомів. У клінічних дослідженнях відзначалася ефективність місцевого або перорального протигрибкового лікування, призначеного лікарем або прийнятого самостійно, на фоні терапії канагліфлозином. У ході клінічних досліджень кандидозний баланіт або баланопостит відзначався частіше у пацієнтів, які отримували лікування канагліфлозином у дозах 100 та 300 мг порівняно з групою плацебо. Баланіт або баланопостит розвивався насамперед у чоловіків, яким не проводилося обрізання, і частіше розвивався у чоловіків з баланітом або баланопоститом в анамнезі. У 0,9% пацієнтів, які отримували лікування канагліфлозином, відзначали більше одного епізоду інфекції. 0,5% всіх пацієнтів припинили прийом канагліфлозину у зв'язку з кандидозним баланітом або баланопоститом.У клінічних дослідженнях в більшості випадків інфекцію лікували місцевими протигрибковими засобами, призначеними лікарем або прийнятими самостійно, на тлі терапії, що триває, канагліфлозином. Повідомлялося про поодинокі випадки фімозу, іноді проводилася операція обрізання. Переломи кісток. У дослідженні серцево-судинних наслідків у 4327 пацієнтів з діагностованим серцево-судинним захворюванням або високим серцево-судинним ризиком поширеність виникнення переломів кісток склала 16,3; 16,4 та 10,8 на 1000 пацієнто-років застосування препарату Інвокана® у дозах 100 та 300 мг та плацебо відповідно. Дисбаланс щодо поширеності переломів виник у перші 26 тижнів терапії. У сукупному аналізі інших досліджень препарату Інвокана®, до яких було включено близько 5800 пацієнтів із цукровим діабетом із загальної популяції, поширеність виникнення переломів кісток становила 10,8; 12 та 14,1 на 1000 пацієнто-років застосування препарату Інвокана® у дозах 100 та 300 мг та плацебо відповідно. Протягом 104 тижнів лікування канагліфлозин не впливав на мінеральну щільність кісткової тканини. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Не було встановлено, що канагліфлозин може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Тим не менш, пацієнти повинні бути обізнані про ризик виникнення гіпоглікемії у разі застосування канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або препаратами, що посилюють його секрецію, про підвищений ризик розвитку небажаних реакцій, пов'язаних зі зменшенням внутрішньосудинного об'єму (постуральне запаморочення). керувати транспортними засобами та механізмами при розвитку небажаних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
4 164,00 грн
4 094,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: канагліфлозин гемігідрат - 102/306 мг (еквівалентно 100/300 мг канагліфлозину); ядро: МКЦ - 39,26/117,78 мг; лактоза безводна – 39,26/117,78 мг; кроскармелоза натрію - 12/36 мг; гіпоролоза - 6/18 мг; магнію стеарат – 1,48/4,44 мг; оболонка плівкова: барвник Opadry II 85F92209 жовтий (до складу входять полівініловий спирт, частково гідролізований - 40%, титану діоксид - 24,25%, макрогол 3350 - 20,2%, тальк - 14,8%, заліза оксид жовтий) - 0,75%) - 8 мг/барвникOpadry II 85F18422 білий (до складу входять полівініловий спирт, частково гідролізований - 40%, титану діоксид - 25%, макрогол 3350 - 20,2%, тальк - 14,8%) - 18 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг та 300 мг. За 10 табл. у ПВХ/алюмінієвих блістерах. 1, 3, 9 чи 10 бл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг: капсулоподібні, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням на одній зі сторін CFZ, а на іншій - 100. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 300 мг: капсулоподібні, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з гравіюванням на одній із сторін CFZ, а на іншій - 300. На поперечному розрізі ядро - таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний.ФармакокінетикаФармакокінетика канагліфлозину у здорових суб'єктів подібна з фармакокінетикою канагліфлозину у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2. Після одноразового прийому внутрішньо канагліфлозину в дозах 100 і 300 мг здоровими добровольцями він швидко всмоктується, Tmax в 2 Cmax та AUC канагліфлозину збільшуються дозопропорційно при застосуванні препарату у дозах від 50 до 300 мг. Здається кінцевий T1/2 становить 10,6 і 13,1 год при застосуванні канагліфлозину в дозах 100 і 300 мг відповідно. Рівноважний стан досягається через 4-5 днів після початку терапії канагліфлозином у дозі 100 або 300 мг 1 раз на добу. Фармакокінетика канагліфлозину не залежить від часу, накопичення препарату в плазмі досягає 36% після багаторазового прийому. Всмоктування Середня абсолютна біодоступність канагліфлозину становить приблизно 65%. Вживання їжі з високим вмістом жирів не впливало на фармакокінетику канагліфлозину; тому канагліфлозин можна приймати як разом із їжею, так і без неї. Однак з урахуванням здатності канагліфлозину знижувати підвищення постпрандіальної глікемії внаслідок уповільнення всмоктування глюкози в кишечнику, рекомендується приймати канагліфлозин перед першим вживанням їжі. Розподіл Середній Vss канагліфлозину після одноразової внутрішньовенної інфузії у здорових осіб становить 119 л, що свідчить про великий розподіл у тканинах. Канагліфлозин значною мірою пов'язується з білками плазми (99%), переважно з альбуміном. Зв'язок з білками не залежить від концентрації канагліфлозину в плазмі і значно не змінюється у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. Метаболізм О-глюкуронування є основним шляхом метаболізму канагліфлозину. Глюкуронування відбувається в основному за участю UGT1A9 та UGT2B4 до двох неактивних О-глюкуронідних метаболітів. СУР3А4-опосередкований (окисний) метаболізм канагліфлозину в організмі людини мінімальний (приблизно 7%). Виведення Після прийому одноразової дози 14С-канагліфлозину перорально здоровими добровольцями 41,5; 7 і 3,2% введеної радіоактивної дози виявлялися в калі у вигляді канагліфлозину, гідроксильованого метаболіту та О-глюкуронідного метаболіту відповідно. Кишково-печінкова циркуляція канагліфлозину була незначною. Приблизно 33% введеної радіоактивної дози було виявлено у сечі, переважно у вигляді О-глюкуронідних метаболітів (30,5%). Менше 1% дози виводилося як незміненого канагліфлозину нирками. Нирковий кліренс при застосуванні канагліфлозину у дозах 100 та 300 мг варіював від 1,3 до 1,55 мл/хв. Канагліфлозин відноситься до препаратів з низьким кліренсом, середній системний кліренс становить приблизно 192 мл/хв у здорових осіб після внутрішньовенного введення. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок. Ниркова недостатність не впливала на Cmax канагліфлозину. Порівняно зі здоровими добровольцями, сироватковий показник AUC канагліфлозину збільшувався приблизно на 15, 29 та 53% у пацієнтів з легким, середнім та тяжким ступенем ниркової недостатності відповідно, але був однаковий у здорових добровольців та пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю. Це підвищення AUC канагліфлозину не було розцінене як клінічно значуще. Не рекомендується застосування канагліфлозину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, що перебувають на діалізі, т.к. не очікується, що канагліфлозин буде ефективним у цих пацієнтів. Виведення канагліфлозину за допомогою діалізу було мінімальним. Порушення функції печінки. У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією печінки, після застосування канагліфлозину в дозі 300 мг одноразово у пацієнтів з порушенням функції печінки класу А за шкалою Чайлд-П'ю (порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості) показники Cmax та AUC∞ підвищувалися на 7 та 10 ; знижувалися на 4% і підвищувалися на 11% відповідно у пацієнтів з порушенням функції печінки класу В за шкалою Чайлд-П'ю (середнього ступеня тяжкості). Ці відмінності не оцінюються як клінічно значущі. Корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості не потрібна. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) відсутній, тому протипоказано застосування канагліфлозину у цієї групи пацієнтів. Літні пацієнти (>65 років). Згідно з результатами популяційного фармакокінетичного аналізу, вік не справляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику канагліфлозину. Діти ( Інші групи пацієнтів. Корекція дози з урахуванням статі, раси/етнічної приналежності або індексу маси тіла не потрібна. Ці характеристики не мали клінічно значущого ефекту на фармакокінетику канагліфлозину, згідно з результатами фармакокінетичного популяційного аналізу.ФармакодинамікаМеханізм дії Було показано, що у пацієнтів з цукровим діабетом має місце підвищена ребсорбція ниркової глюкози, що може сприяти стійкому підвищенню концентрації глюкози. Натрій-глюкозний котранспортер 2-го типу (SGLT2), що експресується в проксимальних ниркових канальцях, відповідальний за більшу частину реабсорбції глюкози з просвіту канальця. Канагліфлозин є інгібітором натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу. Інгібуючи SGLT2, канагліфлозин зменшує реабсорбцію минулої фільтрації глюкози і знижує нирковий поріг для глюкози (ППГ), тим самим підвищуючи виведення глюкози нирками, що призводить до зниження концентрації глюкози в плазмі крові за допомогою інсуліннезалежного механізму у пацієнтів з цукровим. нирками за допомогою інгібування SGLT2 також призводить до осмотичного діурезу,сечогінний ефект спричиняє зниження сАД; збільшення виведення глюкози нирками призводить до втрати калорій та, як наслідок, зниження маси тіла. У дослідженнях III фази застосування канагліфлозину в дозі 300 мг до їди призводило до більш вираженого зниження постпрандіального підвищення концентрації глюкози, ніж при застосуванні дози 100 мг. Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.У дослідженнях III фази застосування канагліфлозину в дозі 300 мг до їди призводило до більш вираженого зниження постпрандіального підвищення концентрації глюкози, ніж при застосуванні дози 100 мг. Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.У дослідженнях III фази застосування канагліфлозину в дозі 300 мг до їди призводило до більш вираженого зниження постпрандіального підвищення концентрації глюкози, ніж при застосуванні дози 100 мг. Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину.Цей ефект може бути частково зумовлений місцевим пригніченням кишкового транспортера SGLT1 з урахуванням транзиторно високих концентрацій канагліфлозину у просвіті кишечника до всмоктування препарату (канагліфлозин є інгібітором SGLT1 з низькою активністю). У дослідженнях виявлено мальабсорбції глюкози при застосуванні канагліфлозину. Фармакодинамічні ефекти У ході клінічних досліджень після одноразового та багаторазового перорального прийому канагліфлозину пацієнтами з цукровим діабетом типу 2 нирковий поріг для глюкози дозозалежно зменшувався, виведення глюкози нирками збільшувалося. Початкове значення ниркового порогу для глюкози становило близько 13 ммоль/л, максимальне зниження 24-годинного середнього ниркового порогу глюкози спостерігалося при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг 1 раз на день і становило від 4 до 5 ммоль/л, що свідчить про низький ризик. гіпоглікемії на фоні лікування. У ході клінічного дослідження застосування канагліфлозину в дозах від 100 до 300 мг 1 раз на день пацієнтами з цукровим діабетом типу 2 протягом 16 днів зниження ниркового порогу для глюкози та збільшення виведення глюкози нирками було постійним.При цьому концентрація глюкози в плазмі знижувалася дозозалежно в перший день застосування з подальшим стійким зниженням концентрації глюкози в плазмі натще і після їжі. Застосування канагліфлозину одноразово в дозі 300 мг перед прийомом змішаної їжі пацієнтами з цукровим діабетом типу 2 викликало затримку всмоктування глюкози в кишечнику та зниження постпрандіальної глікемії за допомогою ниркового та позаниркового механізмів. У ході клінічних досліджень 60 здорових добровольців отримували одноразово перорально канагліфлозин у дозі 300 мг, канагліфлозин у дозі 1200 мг (у 4 рази вище максимальної рекомендованої дози), моксифлоксацин та плацебо. Не було відзначено значних змін інтервалу QTc ні при застосуванні канагліфлозину у рекомендованій дозі 300 мг, ні при застосуванні канагліфлозину у дозі 1200 мг. При застосуванні канагліфлозину в дозі 1200 мг Cmax канагліфлозину в плазмі крові була приблизно в 1,4 рази вищою за рівноважну максимальну концентрацію після прийому канагліфлозину в дозі 300 мг один раз на день. Глікемія натще У ході клінічних досліджень застосування канагліфлозину як монотерапії або доповнення до терапії одним або двома пероральними гіпоглікемічними препаратами призводило до середньої зміни глікемії натще від вихідного рівня порівняно з плацебо від -1,2 до -1,9 ммоль/л при застосуванні канагліфлозину в дозі. 100 мг і від -1,9 до -2,4 ммоль/л - при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг відповідно. Цей ефект був близьким до максимального після першого дня терапії та зберігався протягом усього періоду лікування. Постпрандіальна глікемія У ході клінічних досліджень застосування канагліфлозину як монотерапії або додаткової терапії до одного або двох пероральних гіпоглікемічних засобів проводився вимірювання постпрандіальної глікемії після проведення тесту толерантності до глюкози зі стандартизованим змішаним сніданком. Застосування канагліфлозину призводило до середнього зниження рівня постпрандіальної глікемії порівняно з вихідним рівнем по відношенню до плацебо від −1,5 до −2,7 ммоль/л – при застосуванні канагліфлозину у дозі 100 мг та від −2,1 до −3,5 ммоль/л - при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг відповідно, у зв'язку зі зниженням концентрації глюкози до їжі та зниженням коливань рівня постпрандіальної глікемії. Функція бета-клітин Дослідження застосування канагліфлозину у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 вказують на покращення функції бета-клітин, згідно з даними оцінки моделі гомеостазу щодо функції бета-клітин (homeostatic mode 1–2 assessment index %B; HOMA2-%B) та покращення швидкості секреції інсуліну під час проведення тесту толерантності до глюкози зі змішаним сніданком.Показання до застосуванняЦукровий діабет типу 2 у дорослих у поєднанні з дієтою та фізичними вправами для покращення глікемічного контролю (як монотерапія, у складі комбінованої терапії з іншими гіпоглікемічними препаратами, включаючи інсулін).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до канагліфлозину або будь-якої допоміжної речовини препарату; цукровий діабет типу 1; діабетичний кетоацидоз; тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяДосліджень застосування канагліфлозину у вагітних жінок не проводилось. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або непряму несприятливу токсичну дію щодо репродуктивної системи. Застосування канагліфлозину протипоказане у період вагітності. Протипоказано застосування канагліфлозину у жінок у період грудного вигодовування, оскільки згідно з доступними фармакодинамічними/токсикологічними даними, отриманими в ході доклінічних досліджень, канагліфлозин проникає у грудне молоко.Побічна діяДані про небажані реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень1 канагліфлозину з частотою >2%, систематизовані щодо кожної із систем органів, залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку шлунково-кишкового тракту: часто - запор, спрага2, сухість у роті. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – поліурія та поллакіурія3, імперативні позиви до сечовипускання, інфекція сечових шляхів4, уросепсис. З боку статевих органів та молочної залози: часто – баланіт та баланопостит5, вульвовагінальний кандидоз6, вагінальні інфекції. 1 Включаючи монотерапію та доповнення до терапії метформіном, метформіном та похідними сульфонілсечовини, а також метформіном та піоглітазоном. 2 Категорія «спрага» включає термін «спрага», в цю категорію також відноситься термін «полідіпсія». 3 Категорія «поліурія» або поллакіурія включає терміни «поліурія» , в цю категорію також включені терміни «збільшення обсягу сечі, що виділяється, ніктурія». 4 Категорія «інфекції сечовивідних шляхів» включає термін інфекції сечовивідних шляхів, а також «цистит та інфекції нирок». 5 Категорія «баланіт» або «баланопостит» включає терміни «баланіт» і «баланопостит», а також «кандидозний баланіт» і «генітальні грибкові інфекції». 6 Категорія «вульвовагінальний кандидоз» включає терміни «вульвовагінальний кандидоз», «вульвовагінальні грибкові інфекції», «вульвовагініт», а також «вульвіт» і «генітальні грибкові інфекції». Іншими небажаними реакціями, що розвивалися у плацебо-контрольованих дослідженнях канагліфлозину з частотою Побічні реакції, пов'язані із зменшенням внутрішньосудинного обсягу Частота всіх небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного об'єму (постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, зневоднення та непритомність), була 75 років відзначалася вища частота цих небажаних реакцій. При проведенні дослідження щодо серцево-судинних ризиків частота серйозних небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного об'єму, при застосуванні канагліфлозину не збільшувалася, випадки припинення лікування через розвиток небажаних реакцій цього типу були нечастими. Гіпоглікемія при застосуванні як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що посилюють його секрецію При застосуванні канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або похідними сульфонілсечовини про розвиток гіпоглікемії повідомлялося частіше. Це узгоджується з очікуваним збільшенням частоти гіпоглікемії у випадках, коли препарат, застосування якого не супроводжується розвитком даного стану, додають до інсуліну або препаратів, що посилюють його секрецію (наприклад, похідні сульфонілсечовини). Зміни лабораторних показників Підвищення концентрації сироваткового калію. Випадки підвищення концентрації калію в сироватці (>5,4 мЕкв/л і на 15% вище за вихідну концентрацію) відзначалися у 4,4% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 100 мг, у 7% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 300 мг, та у 4,8% пацієнтів, які отримували плацебо. Зрідка відзначалося більш виражене підвищення концентрації калію в сироватці у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості, у яких раніше відзначалося підвищення концентрації калію та/або які отримували кілька препаратів, що знижують виведення калію (калійзберігаючі діуретики та інгібітори АПФ). Загалом підвищення концентрації калію було минущим і вимагало спеціального лікування. Підвищення концентрації креатиніну та сечовини сироватки. Протягом перших 6 тижнів після початку лікування відзначалося незначне середнє підвищення концентрації креатиніну. Частка пацієнтів із більш значним зниженням СКФ (>30%) порівняно з вихідним рівнем, що відзначалося на будь-якому етапі лікування, становила 2% – при застосуванні канагліфлозину у дозі 100 мг; 4,1% – при застосуванні препарату в дозі 300 мг та 2,1% – при застосуванні плацебо. Ці зниження ШКФ часто були скороминущими, при цьому до кінця дослідження подібне зниження ШКФ відзначалося у меншої кількості пацієнтів. Згідно з об'єднаним аналізом пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, частка пацієнтів із більш значним зниженням СКФ (>30%) порівняно з вихідним рівнем, що відзначався на будь-якому етапі лікування, склала 9,3% - при застосуванні канагліфлозину в дозі 100 мг, 12 ,2% – при застосуванні у дозі 300 мг, та 4,9% – при застосуванні плацебо.Після припинення прийому канагліфлозину ці зміни лабораторних показників зазнавали позитивної динаміки або поверталися до вихідного рівня. Підвищення концентрації ЛПНГ. Спостерігалося дозозалежне підвищення концентрації ЛПНЩ при застосуванні канагліфлозину. Середні зміни ЛПНГ у відсотках від вихідної концентрації порівняно з плацебо склали 0,11 ммоль/л (4,5%) та 0,21 ммоль/л (8%) при застосуванні канагліфлозину у дозах 100 та 300 мг відповідно. Середні вихідні значення концентрації ЛПНГ становили 2,76; 2,7 та 2,83 ммоль/л при застосуванні канагліфлозину у дозах 100 та 300 мг та плацебо відповідно. Підвищення концентрації гемоглобіну. При застосуванні канагліфлозину в дозах 100 та 300 мг спостерігалося невелике підвищення середньої процентної зміни концентрації гемоглобіну від вихідного рівня (3,5 та 3,8% відповідно) порівняно з незначним зниженням у групі плацебо (−1,1%). Спостерігалося порівнянне невелике підвищення середньої відсоткової зміни кількості еритроцитів та гематокриту від вихідного рівня. У більшості пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації гемоглобіну (>20 г/л), що мало місце у 6% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 100 мг, у 5,5% пацієнтів, які отримували канагліфлозин у дозі 300 мг, та у 1% пацієнтів, отримували плацебо. Більшість значень залишалося у межах норми. Зниження сироваткової концентрації сечової кислоти. При застосуванні канагліфлозину в дозах 100 та 300 мг спостерігалося помірне зниження середньої концентрації сечової кислоти від вихідного рівня (-10,1 та -10,6% відповідно) порівняно з плацебо, при застосуванні якого спостерігалося невелике підвищення середньої концентрації від вихідної (1, 9%). Зниження сироваткової концентрації сечової кислоти в групах канагліфлозину було максимальним або близьким до максимального на 6 тижні і зберігалося протягом терапії. Відзначалося скороминуще підвищення концентрації сечової кислоти у сечі. За результатами об'єднаного аналізу застосування канагліфлозину в дозах 100 та 300 мг було показано, що частота випадків нефролітіазу не була підвищена. Безпека щодо ССС. Не було виявлено збільшення серцево-судинного ризику при застосуванні канагліфлозину порівняно із групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські взаємодії (дані in vitro) Канагліфлозин не індукував експресію ізоферментів системи CYP450 (3А4, 2С9, 2С19, 2В6 та 1А2) у культурі людських гепатоцитів. Він також не інгібував ізоферменти цитохрому Р450 (1А2, 2А6, 2С19, 2D6 або 2E1) і слабко інгібував CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP3A4 згідно з лабораторними дослідженнями із застосуванням мікросом печінки. У дослідженнях in vitro було показано, що канагліфлозин є субстратом ферментів UGTIA9 та UGT2B4, що метаболізують ЛС, та лікарських переносників Р-глікопротеїну (P-gp) та MRP2. Канагліфлозин є слабким інгібітором Pgp. Канагліфлозин мінімально піддається окисному метаболізму. Таким чином, клінічно значущий вплив інших ЛЗ на фармакокінетику канагліфлозину за допомогою системи цитохрому Р450 є малоймовірним. Дія інших ЛЗ на канагліфлозин Клінічні дані вказують, що ризик значних взаємодій із супутніми препаратами низький. Препарати, що індукують ферменти сімейства УДФ-глюкуронілтрансфераз (UGT) та лікарські переносники. Одночасне застосування з рифампіцином, неселективним індуктором низки ферментів сімейства UGT та лікарських переносників, у т.ч. UGT1А9, UGT2B4, P-gp та MRP2, знижувало експозицію канагліфлозину. Зниження експозиції канагліфлозину може призводити до зниження його ефективності. Якщо потрібне призначення індуктора ферментів сімейства UGT і лікарських переносників (наприклад рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, ритонавір) одночасно з канагліфлозином, необхідно контролювати концентрацію глікованого гемоглобіну НbА1с у пацієнтів, які отримують канагліфлозин у дозі 10 до 300 мг 1 раз на день, якщо необхідний додатковий контроль глікемії. Препарати, що інгібують ферменти сімейства UGT та лікарські переносники. Пробенецид. Спільне застосування канагліфлозину з пробенецидом, неселективним інгібітором декількох ферментів сімейства UGT та лікарських переносників, включаючи UGT1A9 та MRP2, не впливало на фармакокінетику канагліфлозину. Оскільки канагліфлозин піддається глюкуронування двома різними ферментами сімейства UGT, і глюкуронування характеризується високою активністю/низькою афінністю, розвиток клінічно значущої дії інших препаратів на фармакокінетику канагліфлозину за допомогою глюкуронування малоймовірний. Циклоспорин. Клінічно значуща фармакокінетична взаємодія при одночасному застосуванні канагліфлозину з циклоспорином, інгібітором P-gp, CYP3A та кількох лікарських переносників, у т.ч. MRP2 не спостерігалося. Відзначався розвиток невиражених транзиторних припливів при одночасному застосуванні канагліфлозину та циклоспорину. Коригування дози канагліфлозину не рекомендується. Не очікуються суттєві лікарські взаємодії з іншими інгібіторами P-gp. Вплив спільного застосування на експозицію канагліфлозину Супутні препарати Доза супутніх препаратів 1 Доза канагліфлозину 1 Відношення середніх геометричних (відношення показників при призначенні супутнього лікування/без нього) Відсутність ефекту = 1 AUC 2 (90% ДІ) C max (90% ДІ) У таких випадках не потрібне коригування дози канагліфлозину. Циклоспорин 400 мг 300 мг 1 раз на день протягом 8 днів 1,23 (1,19-1,27) 1,01 (0,91-1,11) Етинілестрадіол і 0,03 мг 200 мг 1 раз на день протягом 6 днів 0,91 (0,88-0,94) 0,92 (0,84-0,99) Левоноргестрел 0,15 мг Гідрохлоротіазид 25 мг 1 раз на день протягом 35 днів 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів 1,12 (1,08-1,17) 1,15 (1,06-1,25) Метформін 2000 мг 300 мг 1 раз на день протягом 8 днів 1,10 (1,05-1,15) 1,05 (0,96-1,16) Пробенецид 500 мг 2 рази на день протягом 3 днів 300 мг 1 раз на день протягом 17 днів 1,21 (1,16-1,25) 1,13 (1-1,28) ріфампіцин 600 мг 1 раз на день протягом 8 днів 300 мг 0,49 (0,44-0,54) 0, 72 (0,61-0,84) 1Одиничні дози, якщо не зазначено інше. 2AUCinf для препаратів, що призначаються у вигляді одноразових доз, та AUC24 – для препаратів, що призначаються у вигляді множинних доз. Вплив канагліфлозину на інші препарати У клінічних дослідженнях канагліфлозин не чинив значний вплив на фармакокінетику метформіну, пероральних контрацептивів (етнілестрадіолу (ЕЕ) та левоноргестрелу), глибенкламіду, симвастатину, парацетамолу або варфарину, з урахуванням даних , CYP2C9, CYP2C8 та органічного катіонного переносника (ОКТ). Дігоксин. Канагліфлозин незначно впливав на плазмові концентрації дигоксину. За пацієнтами, які приймають дигоксин, слід проводити належне спостереження. Вплив канагліфлозину на експозицію супутніх препаратів Супутні препарати Доза супутніх препаратів 1 Доза канагліфлозину 1 Відношення середніх геометричних (відношення показників при призначенні супутнього лікування/без нього) Відсутність ефекту = 1 Визна. речовина/метаболіт/показник AUC 2 (90% ДІ) C max (90% ДІ) У таких випадках не потрібне коригування доз супутніх препаратів Дігоксин 0,5 мг 1 раз на перший день, потім 0,25 мг 1 раз на день протягом 6 днів 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів дигоксин 1,2 (1,12-1,28) 1,361 (1,21-1,53) Етинілестрадіол і 0,03 мг 200 мг 1 раз на день протягом 6 днів етинілестрадіол 1,07 (0,99-1,15) 1,22 (1,1-1,35) Левоноргестрел 0,15 мг левоноргестрел 1,06 (1-1,13) 1,22 (1,11-1,35) Глібенкламід 1,25 мг 200 мг 1 раз на день протягом 6 днів глибенкламід 1,02 (0,98-1,07) 0,93 (0,85-1,01) 3-цис-гідроксиглибенкламід 1,01 (0,96-1,07) 0,99 (0,91-1,08) 3-транс-гідроксиглибенкламід 1,03 (0,97-1,07) 0,96 (0,88-1,04) Гідрохлоротіазид 25 мг 1 раз на день протягом 35 днів 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів гідрохлортіазид 0,99 (0,95-1,04) 0,94 (0,87-1,01) Метформін 2000 мг 300 мг 1 раз на день протягом 8 днів метформін 1,2 (1,08-1,34) 1,06 (0,93-1,2) Парацетамол 1000 мг 300 мг 2 рази на день протягом 25 днів парацетамол 1,06 3 (0,98-1,14) 1 (0,92-1,09) Симвастатин 40 мг 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів симвастатин 1,12 (0,94-1,33) 1,09 (0,91-1,31) симвастатинова кислота 1,18 (1,03-1,35) 1,26 (1,1-1,45 Варфарін 30 мг 300 мг 1 раз на день протягом 12 днів (R)-варфарин 1,01 (0,96-1,06) 1,03 (0,94-1,13) (S)-варфарин 1,06 (1-1,12) 1,01 (0,9-1,13) МНО 11 (0,98-1,03) 1,05 (0,99-1,12 1Одиничні дози, якщо не зазначено інше. 2AUCinf для препаратів, що призначаються у вигляді одноразових доз, та AUC24h – для препаратів, що призначаються у вигляді множинних доз. 3 AUC0-12h.Спосіб застосування та дозиВсередину 1 раз на день бажано до сніданку. Дорослі (≥18 років). Рекомендована доза канагліфлозину становить 100 або 300 мг 1 раз на день; прийом переважно здійснювати до сніданку. При застосуванні канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що посилюють його секрецію (наприклад, похідними сульфонілсечовини), для зменшення ризику гіпоглікемії може розглядатися можливість застосування нижчих доз вищезазначених препаратів. Канагліфлозин має сечогінну дію. У пацієнтів, які отримували діуретики, пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) від 30 до 75 років відзначався частіший розвиток небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного обсягу, наприклад постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія або артеріальна). Таким чином, у цих пацієнтів рекомендується застосування канагліфлозину у початковій дозі 100 мг 1 раз на день. У пацієнтів з ознаками гіповолемії рекомендується коригування цього стану на початок лікування канагліфлозином. У пацієнтів, які отримують канагліфлозин у дозі 100 мг, з хорошою переносимістю, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг. Пропуск дози У разі пропуску дози її слід прийняти якнайшвидше; однак, не слід приймати подвійну дозу протягом одного дня. Особливі категорії пацієнтів Діти віком до 18 років. Безпека та ефективність застосування канагліфлозину у дітей не вивчалися. Літні пацієнти. Пацієнтам у віці >75 років як початкова доза слід призначати 100 мг 1 раз на день. При добрій переносимості дози 100 мг пацієнтам, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг. Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (розрахункова ШКФ від 60 до У пацієнтів з порушенням ниркової функції середнього ступеня тяжкості рекомендується застосування препарату в початковій дозі 100 мг 1 раз на день. При добрій переносимості дози 100 мг пацієнтам, які потребують додаткового контролю глікемії, доцільно збільшити дозу до 300 мг. Канагліфлозин не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня.ПередозуванняСимптоми: невідомі випадки передозування канагліфлозину. Одноразові дози канагліфлозину, які досягали 1600 мг у здорових осіб та 300 мг 2 рази на день протягом 12 тижнів у пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, як правило, добре переносилися. Лікування: у разі передозування необхідно здійснювати звичайні підтримуючі заходи, наприклад, видаляти невсмоктану речовину із ШКТ, здійснювати клінічне спостереження та проводити підтримуюче лікування з урахуванням клінічного стану пацієнта. Канагліфлозин практично не виводився під час проведення 4-годинного діалізу. Не очікується, що канагліфлозин виводитиметься за допомогою перитонеального діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні. Застосування канагліфлозину у пацієнтів із цукровим діабетом типу 1 не вивчалося, тому протипоказано його застосування у цій категорії пацієнтів. Протипоказано застосування канагліфлозину при діабетичному кетоацидозі, у пацієнтів з термінальною хронічною нирковою недостатністю або перебувають на діалізі, т.к. таке лікування не буде ефективним у цих клінічних випадках. Канцерогенність та мутагенність. Доклінічні дані не демонструють конкретну небезпеку для людини згідно з результатами фармакологічних досліджень безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, репродуктивної та онтогенетичної токсичності. Фертильність. Вплив канагліфлозину на фертильність у людини не вивчений. Впливу на фертильність у ході досліджень на тваринах не спостерігалося. Гіпоглікемія при одночасному застосуванні з іншими гіпоглікемічними препаратами. Було показано, що застосування канагліфлозину як монотерапія або доповнення до гіпоглікемічних засобів (застосування яких не супроводжується розвитком гіпоглікемії) рідко призводило до розвитку гіпоглікемії. Відомо, що інсулін та гіпоглікемічні засоби, що підсилюють його секрецію (наприклад похідні сульфонілсечовини), викликають розвиток гіпоглікемії. При застосуванні канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або засобами, що посилюють його секрецію (наприклад, похідні сульфонілсечовини), частота гіпоглікемії була вищою, ніж при застосуванні плацебо. Таким чином, щоб зменшити ризик гіпоглікемії, рекомендується зниження дози інсуліну або засобів, що посилюють його секрецію. Зниження внутрішньосудинного обсягу. Канагліфлозин має сечогінну дію за рахунок збільшення виведення глюкози нирками, викликаючи осмотичний діурез, що може призвести до зниження внутрішньосудинного об'єму. У клінічних дослідженнях канагліфлозину збільшення частоти небажаних реакцій, пов'язаних із зменшенням внутрішньосудинного об'єму (наприклад, постуральне запаморочення, ортостатична гіпотензія або артеріальна гіпотензія), частіше спостерігалося протягом перших 3 місяців при застосуванні канагліфлозину в дозі 300 мг. До пацієнтів, які можуть бути більш сприйнятливими до небажаних реакцій, пов'язаних зі зниженням внутрішньосудинного об'єму, відносяться пацієнти, які отримують петлеві діуретики, пацієнти з порушенням функції ночей середнього ступеня тяжкості та пацієнти віком >75 років. Пацієнти повинні повідомляти про клінічні симптоми зниження внутрішньосудинного обсягу. Ці несприятливі реакції нерідко призводили до припинення застосування канагліфлозину і часто при продовженні прийому канагліфлозину коригувалися зміною схеми прийому гіпотензивних препаратів (в т.ч. діуретиків). У пацієнтів зі зниженням внутрішньосудинного об'єму слід забезпечити коригування цього стану до початку лікування канагліфлозином. Протягом перших 6 тижнів лікування канагліфлозином спостерігалися випадки незначного середнього зниження розрахункової ШКФ внаслідок зниження внутрішньосудинного обсягу. У пацієнтів, схильних до більшого зниження внутрішньосудинного об'єму, як зазначено вище, іноді спостерігалося більш значне зниження СКФ (>30%), яке згодом дозволялося і зрідка вимагало перерв у лікуванні канагліфлозином. Грибкові інфекції статевих органів. У клінічних дослідженнях частота кандидозного вульвовагініту (в т.ч. вульвовагініту та вульвовагінальних грибкових інфекцій) була вищою у жінок, які отримували канагліфлозин, порівняно з групою плацебо. Пацієнтки з кандидозним вульвовагінітом в анамнезі, які отримували терапію канагліфлозином, були більш схильні до розвитку цієї інфекції. Серед пацієнток, які отримували лікування канагліфлозином, у 2,3% відзначали більше одного епізоду розвитку інфекції. Більшість повідомлень про кандидозний вульвовагініт стосувалися перших 4 місяців після початку лікування канагліфлозином. 0,7% всіх пацієнток припинили прийом канагліфлозину у зв'язку з кандидозним вульвовагінітом. Діагноз кандидозного вульвовагініту, як правило, встановлювався лише на основі симптомів. У клінічних дослідженнях відзначалася ефективність місцевого або перорального протигрибкового лікування, призначеного лікарем або прийнятого самостійно, на фоні терапії канагліфлозином. У ході клінічних досліджень кандидозний баланіт або баланопостит відзначався частіше у пацієнтів, які отримували лікування канагліфлозином у дозах 100 та 300 мг порівняно з групою плацебо. Баланіт або баланопостит розвивався насамперед у чоловіків, яким не проводилося обрізання, і частіше розвивався у чоловіків з баланітом або баланопоститом в анамнезі. У 0,9% пацієнтів, які отримували лікування канагліфлозином, відзначали більше одного епізоду інфекції. 0,5% всіх пацієнтів припинили прийом канагліфлозину у зв'язку з кандидозним баланітом або баланопоститом.У клінічних дослідженнях в більшості випадків інфекцію лікували місцевими протигрибковими засобами, призначеними лікарем або прийнятими самостійно, на тлі терапії, що триває, канагліфлозином. Повідомлялося про поодинокі випадки фімозу, іноді проводилася операція обрізання. Переломи кісток. У дослідженні серцево-судинних наслідків у 4327 пацієнтів з діагностованим серцево-судинним захворюванням або високим серцево-судинним ризиком поширеність виникнення переломів кісток склала 16,3; 16,4 та 10,8 на 1000 пацієнто-років застосування препарату Інвокана® у дозах 100 та 300 мг та плацебо відповідно. Дисбаланс щодо поширеності переломів виник у перші 26 тижнів терапії. У сукупному аналізі інших досліджень препарату Інвокана®, до яких було включено близько 5800 пацієнтів із цукровим діабетом із загальної популяції, поширеність виникнення переломів кісток становила 10,8; 12 та 14,1 на 1000 пацієнто-років застосування препарату Інвокана® у дозах 100 та 300 мг та плацебо відповідно. Протягом 104 тижнів лікування канагліфлозин не впливав на мінеральну щільність кісткової тканини. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Не було встановлено, що канагліфлозин може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Тим не менш, пацієнти повинні бути обізнані про ризик виникнення гіпоглікемії у разі застосування канагліфлозину як доповнення до терапії інсуліном або препаратами, що посилюють його секрецію, про підвищений ризик розвитку небажаних реакцій, пов'язаних зі зменшенням внутрішньосудинного об'єму (постуральне запаморочення). керувати транспортними засобами та механізмами при розвитку небажаних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
89 988,00 грн
408,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: активна речовина: доксорубіцину гідрохлорид пегільований ліпосомальний -2 мг; допоміжні речовини: натрію карбомоїлметоксиполіетиленглікольдистеароіл-гліцерофосфоетаноламін, фосфатидилхолін, холестерол, амонію сульфат, сахароза, гістидин, хлористоводнева кислота, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій. По 20 мг/10 мл або 50 мг/25 мл у флаконах. По 1 або 10 флаконів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиНапівпрозора суспензія червоного кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антибіотик.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні препарату концентрація доксорубіцину в плазмі і площа під кривою "концентрація-час", що відносяться переважно до пегільованого ліпосомального доксорубіцину (відповідно від 90% до 95% виміряного доксорубіцину), істотно вище, ніж при введенні еквіваленту. . Фармакокінетичний профіль препарату вказує на те, що кліренс доксорубіцину із плазми крові визначається ліпосомним носієм. Доксорубіцин стає доступним лише після виходу ліпосом із судинного русла та проникнення їх у тканини. У низьких дозах (10-20 мг/м2) препарат демонструє лінійну фармакокінетику, у більш високих дозах (20-60 мг/м2) – нелінійну. Показники фармакокінетики при введенні в дозі від 10 до 60 мг/м2: кліренс доксорубіцину – в середньому 0,030 л/год/м2(0,008-0,152 л/год/м2); об'єм розподілу -1,93 л/м2(0,96-3,85 л/м2); період напіввиведення –73,9 год (24-231 год). Фармакокінетичні показники при порушенні функції печінки та гіпербілірубінемії незначно відрізняються від фармакокінетичних параметрів при нормальній концентрації загального білірубіну. Ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-156 мл/хв) не впливає на фармакокінетичні параметри. Немає даних щодо фармакокінетики препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв. Вік пацієнтів (21-75 років) не суттєво впливає на фармакокінетичні показники доксорубіцину.ФармакодинамікаДоксорубіцин – цитотоксичний антрацикліновий антибіотик, що виділяється із Streptomyces peucetius var. caesius. Точний механізм протипухлинної дії доксорубіцину не відомий. Вважають, що цитотоксичний ефект зумовлений його здатністю інгібувати синтез ДНК, РНК та білків шляхом впровадження доксорубіцину між сусідніми парами основ подвійної спіралі ДНК, що перешкоджає розгортанню спіралі для подальшої реплікації. Препарат являє собою пегільовану ліпосомальну форму доксорубіцину, що довго циркулює в крові і забезпечує більш високу концентрацію доксорубіцину в пухлинній тканині, ніж у нормальних тканинах. Ліпосоми містять поверхневі гідрофільні полімери метоксиполіетиленгліколю (МПЕГ). Ці лінійні групи МПЕГ створюють захисну оболонку, що виступає над поверхнею ліпосом, що зменшує можливість взаємодії між ліпідною двошаровою мембраною і компонентами плазми, що захищає ліпосоми від розпізнавання фагоцитарною системою і дозволяє подовжити час циркуляції доксорубіцину в кровотоку. Пегільовані ліпосоми мають також ліпідну матрицю з низькою проникністю та внутрішню водну буферну систему, що в комбінації дозволяє утримувати доксорубіцин усередині ліпосоми під час циркуляції її в кровотоку.Досить малий розмір пегільованих ліпосом (середній діаметр приблизно 100 нм) дозволяє проникати через дефекти кровоносних судин пухлини. Результати експериментальних досліджень свідчать про проникнення пегільованих ліпосом із кровоносних судин та їх кумуляції в пухлини.Показання до застосуванняМетастатичний рак молочної залози за наявності показань до терапії антрациклінами, у тому числі у разі підвищеного ризику кардіологічних ускладнень та при неефективності терапії таксанами. Поширений рак яєчників за неефективності першої лінії хіміотерапії препаратами платини. Прогресуюча множинна мієлома (у комбінації з бортезомібом) у пацієнтів, які отримали принаймні одну лінію хіміотерапії і перенесли трансплантацію кісткового мозку (ТКМ) або не є кандидатами на ТКМ. СНІД-асоційована саркома Капоші у пацієнтів з низьким рівнем CD4 (Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; дитячий вік до 18 років; вагітність; період грудного вигодовування; Саркома Капоші, що піддається місцевому лікуванню або системному лікуванню альфа інтерфероном. З обережністю: недостатність кровообігу; попереднє застосування інших антрациклінів; одночасне застосування з препаратами, що мають цитотоксичний (особливо мієлотоксичний) ефект; пригнічення кістковомозкового кровотворення (в т.ч. інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами, що передує хіміо- або променева терапія), паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з , оперізувальний герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний), подагра (в т.ч. в анамнезі), уратний нефроуролітіаз (в т.ч. в анамнезі), захворювання серця (кардито може відзначатись при нижчих сумарних дозах), печінкова недостатність; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Келікс при вагітності не рекомендується. Жінки дітородного віку повинні використовувати методи контрацепції, якщо пацієнтка або її партнер отримують терапію препаратом Келікс і протягом 6 місяців після закінчення лікування. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком, тому для запобігання потенційним важким реакціям немовляти на препарат Келікс® жінки повинні припинити годування груддю в період терапії препаратом Келікс®.Побічна діяДані про небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень Нижче перераховані небажані явища, зазначені в ході клінічних досліджень та систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: Дуже часто (>1/10); Часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування хворих на рак молочної залози: Інфекції та інвазії – часто: фарингіт, фолікуліт, грибкові інфекції, гарячкові висипання на шкірі (не герпетичні), інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – часто: лейкопенія, анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія. Порушення з боку нервової системи: - часто: парестезія, периферична нейропатія, припливи; Нечасто: сонливість. Порушення з боку органу зору: - Часто: сльозотеча, затуманений зір. Порушення з боку серця - Часто: шлуночкова аритмія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже часто: анорексія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання, стоматит; Часто: виразка слизової оболонки порожнини рота, біль у животі, запор, діарея, диспепсія, біль у ротовій порожнині. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: алопеція, долонно-підошовний синдром, висипання; Часто: еритема, сухість шкіри, порушення пігментації, свербіж, зміна забарвлення шкіри, бульозний висип, дерматит, еритематозний висип, ураження нігтів, луската шкіра. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканин - Часто: судоми ніг, біль у кістках, м'язовий біль. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози - Часто: біль у молочній залозі. Загальні розлади та реакції у місці введення - Дуже часто: стомлюваність, астенія, запалення слизових оболонок; Часто: слабкість, лихоманка, біль, зниження маси тіла, набряк, набряк у ділянці ніг Клінічно значущі відхилення лабораторних показників (ступеня III та IV) у цій групі хворих на рак молочної залози включали підвищення концентрації загального білірубіну (2,4%) та активності аспартатамінотрансферази (1,6%). Підвищення активності аланінамінотрансферази відзначалося рідше (< 1%). Не відзначалося клінічно значущого підвищення рівня сироваткового креатиніну. Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування хворих на рак яєчників: Інфекції та інвазії: - Часто: інфекції, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, оперізувальний лишай, інфекції сечовивідних шляхів, інші інфекції (в т.ч. грибкові інфекції, інфекції нижніх дихальних шляхів). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже часто: лейкопенія, анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія; Нерідко: гіпохромна анемія. Порушення з боку нервової системи: Часто: парестезія, сонливість, головний біль, запаморочення, нейропатія, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: фарингіт, задишка, посилення кашлю. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: стоматит, запор, діарея, нудота, блювання; Часто: біль у животі, диспепсія, виразка порожнини рота, езофагіт, гастрит, дисфагія, сухість у роті, метеоризм, гінгівіт, спотворення смаку. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: долонно-підошовний синдром, алопеція, висипання; Часто: сухість шкіри, зміна забарвлення шкіри, везикулобулезний висип, свербіж, ексфоліативний дерматит, шкірні порушення, макулопапулярний висип, пітливість, вугри, шкірні виразки. Порушення з боку імунної системи: - Часто: алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже часто: анорексія; Часто: дегідратація, кахексія. Порушення психіки - Часто: тривога, депресія, безсоння. Порушення з боку органу зору: - Часто: кон'юнктивіт. Порушення з боку серця: Часто: серцево-судинні розлади. Порушення з боку судин: - Часто: вазодилатація. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: біль у спині, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Часто: дизурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози - Часто: вагініт. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: астенія, порушення з боку слизових оболонок; Часто: лихоманка, біль, озноб, біль у грудній клітці, нездужання, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: - Часто: зниження маси тіла. Клінічно значущі відхилення лабораторних показників, що відзначалися у хворих на рак яєчників у ході клінічних досліджень препарату Келікс, включали підвищення загального білірубіну (зазвичай у хворих з метастазами в печінці) (5%) та рівнів креатиніну сироватки (5%). Підвищення ACT відзначалися менш часто (<1%). Сепсис при лейкопенії відзначався нечасто (<1%). Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування пацієнтів з множинною мієломою Інфекції та інвазії - Часто: простий герпес, оперізуючий лишай, назофарингіт, кандидоз порожнини рота, пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже часто: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія; Часто: фебрильна нейтропенія, лейкопенія, лімфопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже часто: анорексія; Часто: зниження апетиту, зневоднення, гіперкаліємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія. Порушення психіки - Часто: тривога, безсоння. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль, невралгія, периферична сенсорна нейропатія; Часто: запаморочення, дизестезія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, нейропатія, парестезія, периферична нейропатія, полінейропатія, непритомність. Порушення з боку органу зору: - Часто: кон'юнктивіт. Порушення з боку судин: - Часто: припливи, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, флебіт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: кашель, задишка, носова кровотеча, задишка при фізичному навантаженні. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, блювання, діарея, стоматит, запор; Часто: біль у животі, диспепсія, біль у верхній частині живота, виразка порожнини рота, сухість у роті, дисфагія, афтозний стоматит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: долонно-підошовний синдром, висипання; Часто: сухість шкіри, свербіж, папульозний висип, алергічний дерматит, еритема, гіперпігментація шкіри, петехії, алопеція, медикаментозна висипка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: артралгія, м'язові спазми, м'язова слабкість, м'язово-скелетний біль у ділянці грудної клітки, м'язово-скелетний біль, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози - Часто: еритема мошонки. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: астенія, стомлюваність, пірексія; Часто: озноб, гіпертермія, грипоподібне захворювання, нездужання, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: - Часто: підвищення активності аланінамінотрансферази в крові, підвищення активності аспартатамінотрансферази в крові, підвищення концентрації креатиніну в крові, зниження фракції викиду, зниження маси тіла. Небажані явища, що спостерігалися в ході клінічних досліджень застосування препарату Келікс для лікування пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші: Інфекції та інвазії: - Часто: кандидоз порожнини рота. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже часто: нейтропенія, анемія, лейкопенія; Часто: тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Часто: анорексія. Порушення психіки - Часто: сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: - Часто: запаморочення; Нечасто: парестезія. Порушення з боку органу зору: - Часто: ретиніт. Порушення з боку судин: - Часто: вазодилатація. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота; Часто: діарея, стоматит, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота, біль у ділянці живота, глосит, запор, нудота та блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: алопеція, висипання; Нечасто: долонно-підошовний синдром. Загальні розлади та порушення в місці введення: - Часто: астенія, лихоманка, гострі реакції на інфузію. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень - Часто: втрата маси тіла. Гематологічні токсичні явища можуть вимагати зниження дози або припинення терапії. Слід тимчасово припинити терапію препаратом Келікс® у пацієнтів при абсолютній кількості нейтрофілів < 1000 /мм3 та/або кількості тромбоцитів 5 %) відзначалися у клінічних дослідженнях препарату Келікс® і можуть бути пов'язані з опортуністичними інфекціями у популяції пацієнтів зі СНІДом. Оппортуністичні інфекції (ОІ) відзначалися у пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші після застосування препарату Келікс®, і часто відмічаються у пацієнтів з обумовленим імунофіцитом ВІЛ. Найбільш часто відзначалися ОІ у клінічних дослідженнях були кандидоз, цитомегаловірусна інфекція, простий герпес, пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii та комплекс mycobacterium avium. Клінічно значущі лабораторні порушення часто (>5%) відзначалися у клінічних дослідженнях препарату Келікс®. Вони включали підвищення активності лужної фосфатази та підвищення активності ACT та концентрації білірубіну, які вважалися пов'язаними з основним захворюванням, а не з прийомом препарату Келікс. Зниження рівня гемоглобіну та числа тромбоцитів відзначалися рідко. Дані післяреєстраційного спостереження. Небажані реакції, що відзначалися під час постмаркетингового застосування препарату Келікс® та систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації наведені нижче: Дуже часто (>1/10); Часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку судин: У пацієнтів із злоякісними пухлинами відзначається підвищення ризику розвитку тромбоемболії. У пацієнтів, які приймають препарат Келікс®, нечасто спостерігаються випадки тромбофлебіту та тромбозу вен, а також емболії легень. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Серйозні шкірні порушення, включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, відзначалися дуже рідко. Вторинні новоутворення порожнини рота: У пацієнтів при тривалому (більше одного року) застосуванні препарату Келікс® або у пацієнтів, які отримали сумарну дозу препарату Келікс® більше 720 мг/м2, дуже рідко спостерігалися випадки вторинного раку порожнини рота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні доксорубіцину з циклофосфамідом або таксанами у хворих із солідними пухлинами (включаючи рак яєчників та рак молочної залози) збільшення токсичності не виявлено. Тим не менш, слід враховувати, що препарат Келікс, як і інші препарати доксорубіцину гідрохлориду, може посилювати токсичну дію інших протипухлинних препаратів. Є повідомлення про загострення індукованого циклофосфамідом геморагічного циститу та підвищення гепатотоксичності меркаптопурину у пацієнтів зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші при терапії стандартним доксорубіцином гідрохлоридом. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні будь-яких інших цитостатиків, особливо мієлотоксичних агентів. Препарат не можна змішувати з іншими розчинами, крім 5% розчину декстрози для інфузій.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно краплинно. Препарат не можна вводити струминно або у нерозведеному вигляді. Лікування продовжують до появи ознак прогресування чи розвитку неприйнятної токсичності. Препарат Келікс® має унікальні фармакокінетичні властивості і не повинен замінюватись іншими формами доксорубіцину гідрохлориду. Лікування препаратом Келікс® повинно проводитись лише під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід проведення цитостатичної терапії. Рак молочної залози або рак яєчників При раку молочної залози та раку яєчників препарат вводиться внутрішньовенно в дозі 50 мг/м2 1 раз на 4 тижні, до прогресії хвороби і поки що зберігається допустима переносимість. При розрахунковій дозі менше 90 мг концентрат розводять у 250 мл розчину 5% декстрози для інфузій; при дозі 90 мг і більше - 500 мл розчину 5% декстрози для інфузій. Для зниження ризику інфузійних реакцій перше введення здійснюють зі швидкістю не більше 1 мг/хв. За відсутності реакцій наступні інфузії можна проводити протягом 60 хв. Повторне введення препарату пацієнтам, у яких відзначалися інфузійні реакції на попереднє введення, слід проводити таким чином: 5% розрахункової дози повільно вводять протягом 15 хв. За відсутності реакцій, введення продовжують з подвоєною швидкістю протягом ще 15 хв. При добрій переносимості інфузію продовжують протягом наступної години (загальний час введення -90 хв). Наступні інфузії препарату Келікс можуть бути проведені протягом 60 хвилин. Множинна мієлома При лікуванні множинної мієломи препарат вводять у дозі 30 мг/м2 на 4 день тритижневого циклу у поєднанні з бортезомібом (1,3 мг/м2 в 1, 4, 8 та 11 дні). Препарат вводиться одразу після бортезомібу протягом 1 години. Проведення терапії показано доти, доки спостерігається ефект від лікування, що проводиться, при його допустимій переносимості. При розрахунковій дозі менше 90 мг концентрат розводять у 250 мл 5% (50 мг/мл) розчину декстрози для інфузій; при дозі 90 мг і більше - 500 мл 5% (50 мг/мл) розчину декстрози для інфузій. Внутрішньовенний катетер та систему краплинного введення між введенням бортезомібу та доксорубіцину слід промити розчином 5 % декстрози. При неможливості введення доксорубіцину і бортезомібу на 4 день циклу їх введення можна відкласти на 48 год. Якщо введення бортезомібу було проведено пізніше часу, позначеного схемою терапії, то наступне введення бортезомібу повинно здійснюватися не раніше ніж через 72 години після введення останньої дози препарату. Перша інфузія препарату Келікс може бути призначена протягом 90 хвилин за схемою: 10 мл перші 10 хв; 20 мл наступні 10 хвилин; 40 мл наступні 10 хвилин; потім кількість розчину, що залишилася, протягом 60 хвилин. У подальшому доза препарату Келікс може бути введена протягом 1 години. Якщо відзначається виникнення реакцій на проведення інфузії препаратом Келікс®, інфузію зупиняють та після зникнення симптомів призначають препарат Келікс® за наступною схемою: 10 мл за перші 10 хв; 20 мл за наступні 10 хв; 40 мл за наступні 10 хв; потім кількість розчину, що залишилася, за 60 хвилин. Інфузія може вводитись через центральний або периферичний венозний катетер. СНІД-асоційована саркома Капоші Препарат вводиться внутрішньовенно в дозі 20 мг/м2 1 раз кожні 2-3 тижні, до прогресії хвороби і поки що зберігається допустима переносимість. Слід уникати інтервалів між дозуванням менше 10 днів, оскільки в даному випадку можливе накопичення препарату в організмі та підвищення його токсичності. Для досягнення терапевтичного ефекту курс лікування становитиме 2-3 місяці. Лікування слід продовжувати для підтримки терапевтичного ефекту. Концентрат розводять у 250 мл 5% розчину декстрози для інфузій та вводять у вигляді внутрішньовенних інфузій протягом 30 хв. Усі пацієнти. Якщо у пацієнта виникають початкові симптоми або ознаки реакції на введення препарату, інфузію негайно припиняють, здійснюють премедикацію антигістамінними препаратами та/або швидкодіючими глюкокортикостероїдами та відновлюють інфузію на більш повільній швидкості. Не можна вводити препарат як болюсних ін'єкцій або як нерозведеного розчину. При проведенні інфузій рекомендується об'єднання розчину препарату Келікс через крайній порт внутрішньовенної інфузії з водним розчином 5% декстрози для досягнення подальшого розчинення та зменшення ризику розвитку тромбозів та виникнення синців. Інфузія може проводитись через периферичну вену. Препарат Келікс® не повинен вводитися внутрішньом'язово або підшкірно, не можна використовувати інфузійні системи із вбудованими фільтрами. Для зниження проявів деяких побічних ефектів, таких як долонно-підошовний синдром (еритродизестезія), стоматит або гематологічна токсичність, доза препарату може бути зменшена або відмінена. Модифікація режиму дозування Вказівки щодо зміни режиму дозування доксорубіцину наведено в таблицях нижче. Ступені токсичності, що наведені в таблицях, засновані на шкалі токсичності Національного інституту злоякісних новоутворень, США. Модифікація режиму дозування при розвитку долонно-підошовного синдрому та стоматиту Долонно-підошовний синдром (згідно з ступенем токсичності після попереднього введення препарату Келікс®): I ступінь (слабка еритема, набряк, або десквамація, що не впливають на повсякденну діяльність) - Введення препарату можливе в 4-тижневий термін від моменту попереднього введення або може бути відкладено ще на I тиждень. Якщо у пацієнта раніше відзначалася 3-4 ступінь токсичності, необхідно відкласти лікування на 2 тижні (зачекати додатково тиждень) та відновити терапію у зменшеній на 25% дозі, дотримуючись початкового 4-тижневого інтервалу між введеннями. II ступінь (еритема, десквамація, набряк, що впливають на повсякденну фізичну активність, але не обмежують її; маленькі пухирі або виразки ( Модифікація режиму дозування при розвитку стоматиту (за ступенем токсичності після попереднього введення препарату Келікс®): I ступінь (безболісні виразки, еритема або слабо виражена болючість) - Введення препарату можливе в 4-тижневий термін від моменту попереднього введення або може бути відкладено ще на 1 тиждень. Якщо у пацієнта раніше відзначалася 3-4 ступінь токсичності, необхідно відкласти лікування на 2 тижні (зачекати додатково тиждень) і відновити терапію у зменшеній на 25% дозі, дотримуючись початкового 4-тижневого інтервалу між введеннями або припинити лікування за рішенням лікаря. II ступінь (болючі еритема, набряки або виразки, але пацієнт може їсти) - відкласти лікування на 2 тижні до зменшення інтенсивності токсичності до ступеня 0-1. Якщо через 2 тижні зменшення токсичності не відзначається, слід відновити терапію в редукованій на 25% дозі, дотримуючись початкового інтервалу між введеннями або припинити лікування за рішенням лікаря. III ступінь (болючі еритема, набряки або виразки, пацієнт не може їсти) - відкласти лікування на 2 тижні або до зменшення інтенсивності токсичності до ступеня 0-1. Якщо через 2 тижні зменшення токсичності не відзначається, лікування препаратом Келікс слід припинити. IV ступінь (стан вимагає парентерального або ентерального харчування) - відкласти лікування на 2 тижні або до зменшення інтенсивності токсичності до ступеня 0-1. Якщо через 2 тижні зменшення токсичності не відзначається, лікування препаратом Келікс слід припинити. Модифікації режиму дозування при розвитку гематологічної токсичності (при раку молочної залози, раку яєчників) Гематологічна токсичність Ступінь Нейтрофіли (в 1 мкл) Тромбоцити (1 мкл) Зміна режиму дозування I 1500–1900 75000-150000 Продовження терапії без зменшення дози II 1000-<1500 50000-<75000 При відновленні числа нейтрофілів до 1500 і більше та тромбоцитів до 75000 і більше продовжити лікування без зменшення дози. III 500-<1000 25000-<50000 При відновленні числа нейтрофілів до 1500 і більше та тромбоцитів до 75000 і більше продовжити лікування без зменшення дози. IV Менш 500 Менш 25000 При відновленні числа нейтрофілів до 1500 і більше і тромбоцитів до 75000 і більше продовжити лікування, зменшивши дозу на 25%, або продовжити лікування в тій же дозі за допомогою колонієстимулюючих факторів. Модифікація режиму дозування при множинні мієломи Корекція доз доксорубіцину та бортезомібу у хворих з множинною мієломою Стан пацієнта Препарат Келікс® Бортезоміб Підвищення температури тіла > 38 °С та число нейтрофілів < 1000/мкл Не вводити препарат у цьому циклі, якщо небажана реакція виникає до 4-го дня. Якщо вона спостерігається після 4-го дня, наступну дозу знизити на 25%. Наступну дозу зменшити на 25 % Будь-якого дня застосування препарату після 1-го дня кожного циклу: Число тромбоцитів 25000/мкл Гемоглобін < 8 г/дл Число нейтрофілів 500/мкл Не вводити препарат у цьому циклі, якщо небажана реакція виникає до 4-го дня. Якщо вона спостерігається після 4-го дня, то наступну дозу зменшити на 25%, якщо доза бортезомібу знижена через гематологічну токсичність. Чи не вводити препарат; якщо циклі не вводяться 2 чи більше доз, то наступних циклах знизити дозу на 25 %. Негематологічна токсичність 3-4 ступеня Не вводити препарат, доки токсичність не зменшиться до < 2 ступеня; усі наступні дози знизити на 25%. Не вводити препарат, доки токсичність не зменшиться до < 2 ступеня; усі наступні дози знизити на 25%. Нейропатичний біль або периферична нейропатія Корекція дози не потрібна інструкцію із застосування бортезомібу * Докладнішу інформацію про схему застосування бортезомібу та корекцію його дози див. в інструкції з застосування бортезомібу у розділі "Спосіб застосування та дози". Якщо у пацієнта з множинною мієломою, що отримує комбіновану терапію препаратом Келікс® та бортезомібом, розвивається долоново-підошовний синдром або стоматит, то дозу препарату слід коригувати, як зазначено в таблицях 1 та 2 ("Модифікація режиму при розвитку долонно-підошвен" Модифікація режиму у разі розвитку стоматиту"). Пацієнти із порушенням функції печінки. При вмісті білірубіну у сироватці крові від 1,2 до 3 мг/дл розрахункову дозу знижують на 25%. Якщо вміст білірубіну перевищує 3,0 мг/дл, розрахункову дозу знижують на 50%. Якщо пацієнт добре переніс введення цієї дози (без гіпербілірубінемії або підвищення активності "печінкових" ферментів у сироватці крові), то наступну дозу збільшують до попереднього рівня (тобто при зниженні дози на 25 % її підвищують до повної дози, при зниженні дози на 50% – підвищують до 75% повної дози). При хорошій переносимості у наступних циклах дозу можна збільшити до повної дози. Препарат можна призначати пацієнтам з метастазами в печінці з супутньою гіпербілірубінемією та підвищенням активності "печінкових" ферментів, що до 4 разів перевищують верхню межу норми.Перед введенням доксорубіцину слід провести клініко-лабораторне дослідження функції печінки, включаючи визначення активності АЛТ/АСТ, лужної фосфатази, білірубіну. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція режиму дозування не потрібна. Дані про фармакокінетику препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв відсутні. Пацієнти зі СНІД-асоційованою саркомою Капоші та спленектомією Оскільки на даний момент немає клінічних даних щодо застосування препарату Келікс® для лікування цієї групи пацієнтів, застосування препарату Келікс® у цих пацієнтів не рекомендується. Діти Обмежені дані з безпеки, отримані в ході досліджень Фази I свідчу про те, що дози до 60 мг/м кожні 4 тижні добре переносяться в педіатричній практиці, проте ефективність застосування препарату Келікс для лікування пацієнтів молодше 18 років не встановлена. Дорослі пацієнти У пацієнтів віком від 21 до 75 років значних відмінностей у фармакокінетиці препарату Келікс не виявлено. Правила приготування та введення розчину для інфузій Не можна використовувати препарат з ознаками випадання осаду або зваженими частинками. При використанні препарату необхідно дотримуватись правил роботи з протипухлинними препаратами. Необхідно використовувати рукавички. У разі потрапляння препарату на шкіру або слизові оболонки негайно промийте цю ділянку водою з милом. Визначте дозу доксорубіцину, необхідну для введення. Необхідний обсяг препарату набирається у стерильний шприц. Усі маніпуляції слід проводити із суворим дотриманням правил асептики (препарат не містить консервантів та бактеріостатичних добавок). Рекомендується вводити препарат через бічний порт інфузійної системи, через яку вводять розчин 5% декстрози для досягнення більшого розведення та мінімізації ризику тромбозу та екстравазації. Інфузію можна проводити у периферичну вену. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово чи підшкірно. НЕ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ВСТУП ПРЕПАРАТУ КЕЛІКС® ІНФУЗІЙНІ СИСТЕМИ ІЗ ВБУДЕНИМ ФІЛЬТРОМ. Рекомендується вводити Келікс негайно після розведення розчином 5% декстрози для інфузій. У випадках, коли це неможливо, приготований розчин можна зберігати за температури 2-8 °С і використовувати протягом 24 год.ПередозуванняСимптоми: тяжка мієлосупресія (переважно лейкопенія та тромбоцитопенія), токсичні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту (мукозит). Лікування гострого передозування у пацієнтів з тяжкою мієлосупресією має проводитися в стаціонарі та включати антибактеріальні препарати, переливання гранулоцитарної та тромбоцитарної маси та симптоматичну терапію мукозиту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнфузійні реакції На фоні застосування препарату Келікс® в основному під час першої інфузії та в результаті взаємодії з іншими лікарськими засобами спостерігалися анафілактоїдні реакції, напад задухи, астма, набряк обличчя, розширення судин, підвищення або зниження артеріального тиску, кропив'янка, біль у спині, біль у грудній клітині, озноб, лихоманка, тахікардія, диспепсія, нудота, запаморочення, утруднення дихання, фарингіт, висипання на шкірі, свербіж шкіри, підвищена пітливість, судоми (дуже рідко), а також реакції в місці введення. Тимчасове припинення інфузії зазвичай призводить до вирішення цих симптомів без додаткового лікування. Тим не менш, при введенні препарату повинні бути підготовлені лікарські засоби з метою проведення симптоматичної терапії, призначені для усунення інфузійних реакцій (епінефрін, антигістамінні засоби,протисудомні засоби, глюкокортикостероїди та ін. ЛЗ для надання невідкладної медичної допомоги). Практично у всіх пацієнтів, які отримували препарат Келікс, терапія може бути відновлена після вирішення всіх симптомів без рецидиву. При появі симптомів інфузійної реакції слід негайно припинити інфузію та провести симптоматичну терапію (антигістамінні препарати та/або глюкокортикостероїди короткої дії). Відновлення інфузії можливе після повного усунення всіх симптомів зі зменшенням швидкості введення доксорубіцину. Інфузійні реакції рідко повторюються після першого циклу терапії препаратом. Стоматит Стоматит відмічався у пацієнтів, які отримували безперервні інфузії стандартного доксорубіцину гідрохлориду і часто відзначався у пацієнтів, які отримували препарат Келікс, це не перешкоджало завершенню терапії пацієнтами. Корекція дози зазвичай не потрібна, за винятком випадків, коли стоматит призводить до неможливості прийому їжі пацієнтом. В даному випадку можливе продовження інтервалів між введеннями препаратів на 1-2 тижні або зниження дози. Долонно-підошовний синдром характеризується хворобливими макулярними шкірними висипаннями червоного кольору. У пацієнтів, що відзначають це явище, воно зазвичай спостерігається після двох-трьох циклів терапії. У більшості пацієнтів стан проходить протягом одного-двох тижнів при терапії глюкокортикостероїдами або без неї. Для профілактики та лікування цього синдрому застосовують піридоксин у дозі 50-150 мг на добу. Інші методи лікування та профілактики долонно-підошовного синдрому починають через 4-7 днів після введення препарату. Для профілактики цього синдрому слід містити руки та ноги у прохолодному стані (ванночки для кистей та стоп та ванни для тіла зі зниженою температурою води, плавання у прохолодній воді); також слід уникати зайвої дії теплої/гарячої води і намагатися не носити щільно облягаючі шкарпетки, рукавички, тісне взуття,щоб не порушувати кровообіг у ногах та руках. Стан, ймовірно, пов'язаний із дозою та схемою застосування та може бути знижений за рахунок збільшення інтервалу введення препарату на 1-2 тижні або зниження дози. Тим не менш, дана реакція у деяких пацієнтів може бути важкою і виснажливою і може вимагати відміни препарату. З появою симптомів екстравазального потрапляння препарату (печіння, почервоніння) негайно припиняють інфузію та обкладають льодом місце введення на 30 хв. Введення препарату продовжують до іншої вени. Повторні шкірні реакції, пов'язані з попередньою променевою терапією, рідко спостерігалися при застосуванні препарату Келікс. Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень Кардіотоксичність Усім пацієнтам, які одержують терапію препаратом, рекомендується проводити контроль ЕКГ. Минущі зміни на ЕКГ, такі як сплощення зубця Т, зниження сегмента ST і клінічно малозначущі порушення ритму не є обов'язковими показаннями до відміни доксорубіцину. Специфічним проявом кардіотоксичного впливу є зниження вольтажу комплексу QRS. При виникненні такої зміни слід розглянути можливість проведення біопсії міокарда як найбільш специфічного тесту для діагностики пошкодження серцевого м'яза, спричиненого антрациклінами. Методи вимірювання фракції викиду лівого шлуночка - ЕхоКГ і MUGA-сканування (багатовхідна артеріографія), що є кращим, відносяться до більш специфічних методів контролю стану функції серця в порівнянні з ЕКГ. Саме ці методи слід використовувати перед початком та під час проведення терапії препаратом. Вимірювання фракції викиду лівого шлуночка обов'язкове при кожному наступному введенні препарату при сумарній дозі препарату, що перевищує 450 мг/м2. За підозри на кардіоміопатію, тобто. при зниженні фракції викиду лівого шлуночка порівняно з цим показником до початку лікування та/або при прогностично значущому зниженні цього показника (менше 45%) слід провести біопсію міокарда. Перелічені методи дослідження для виявлення можливого негативного впливу терапії антрациклінами на серцеву діяльність рекомендується застосовувати у наступній послідовності: ЕКГ-контроль, вимірювання фракції викиду лівого шлуночка, біопсія міокарда. Якщо за результатами обстеження можна припустити пошкодження міокарда, пов'язане з терапією препаратом, слід провести ретельну оцінку співвідношення очікуваної користі від продовження застосування препарату та ризику розвитку кардіотоксичності. Застійна серцева недостатність внаслідок кардіоміопатії може розвинутись несподівано, без попередніх змін на ЕКГ, а також може з'явитись через кілька тижнів після припинення терапії. Пацієнтам з кардіологічними захворюваннями, що вимагають відповідної терапії, застосування препарату можливе лише у випадку, коли користь від застосування препарату перевищує ризик для пацієнта. При розрахунку кумулятивної дози доксорубіцину слід приймати до уваги будь-яке попереднє або супутнє застосування кардіотоксичних препаратів (інші антрацикліни/антрахінони або фторурацил). Мієлосупресія Під час терапії доксорубіцином слід регулярно і, як мінімум, перед кожним введенням препарату контролювати картину периферичної крові з обов'язковим підрахунком кількості клітин. Мієлосупресія, що супроводжується анемією, тромбоцитопенією, лейкопенією та, в окремих випадках, фебрильною нейтропенією, відзначалися у пацієнтів, які отримували препарат Келікс. Стійка виражена мієлосупресія може призвести до розвитку суперінфекції або кровотечі. Вторинні гематологічні злоякісні новоутворення У пацієнтів, які отримували комбіновану хіміотерапію, що включає доксорубіцин, (як і при застосуванні інших ДНК-зв'язувальних протипухлинних препаратів) відзначалися випадки розвитку вторинного гострого мієлобластного лейкозу та мієлодиспластичного синдрому, у зв'язку з чим таким пацієнтам рекомендується періодично проводити контроль геологічно. Цукровий діабет При застосуванні препарату у хворих на цукровий діабет слід враховувати, що препарат містить сахарозу, і що препарат вводять разом із 5% розчином декстрози. Діти Безпека та ефективність застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років до кінця не вивчені. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування, а також протягом 6 місяців після його відміни повинні використовувати надійні методи контрацепції. Вторинний рак ротової порожнини Дуже рідкісні випадки вторинного раку ротової порожнини були зареєстровані у пацієнтів при довгостроковому (більше одного року) лікуванні препаратом Келікс® або у тих, хто отримує сукупні дози препарату, що перевищують 720 мг/м2. Випадки вторинного раку ротової порожнини були діагностовані як під час лікування, так і протягом 6 років після прийому останньої дози. Пацієнти повинні регулярно проходити огляд на наявність виразок у ротовій порожнині або будь-якого дискомфорту, який може свідчити про вторинний рак порожнини рота. Фармацевтична взаємодія Присутність в інфузійному розчині бактеріостатичних добавок, таких як бензиловий спирт, може спричинити осадження препарату. Препарат Келікс повинен застосовуватися під наглядом лікаря, який має досвід проведення цитостатичної терапії. Оскільки препарат Келікс® має особливі фармакокінетичні властивості, не слід проводити цикли терапії препаратом Келікс® і традиційним доксорубіцином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча препарат безпосередньо не впливає на здатність до керування автомобілем, проте, у деяких пацієнтів може відзначатися запаморочення, сонливість. Тому в період лікування даним пацієнтам необхідно утримуватися від водіння автомобіля та керування механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
17 998,00 грн
530,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 1 мл - шприци з циклолефінового сополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну та сідничну м'язи) закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
10 246,00 грн
382,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 0,5 мл - шприци з циклолефінового сополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну та ягодну) пластикові, закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
15 264,00 грн
15 186,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: паліперидон пальмітат 156 мг, що відповідає вмісту паліперидону 100 мг. Допоміжні речовини: полісорбат 20 - 12 мг, макрогол 4000 (поліетиленгліколь 4000) - 30 мг, лимонної кислоти моногідрат - 5 мг, натрію гідрофосфат - 5 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат - 2.5 мг, натрію. до 1 мл. 0,75 мл - шприци з циклолефінового кополімеру з наконечником з бромбутилу та ущільнювачем з бромбутилу з покриттям FluroTec®, забезпечені обмежувачем зворотного ходу поршня (1) у комплекті з 2 голками д/в/м ін'єкцій (у дельтоподібну) пластикові, закриті поліетиленовою плівкою (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії; білого або майже білого кольору, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПаліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон. Останній є центральнодіючим активним антагоністом переважно серотонінових 5-HT2A-рецепторів, а також дофамінових D2-рецепторів, α1- та α2-адренорецепторів та гістамінових Н1-рецепторів. Паліперидон не зв'язується з м-холніорецепторами та з β1- та β2-адренорецепторами. Фармакологічна активність (+) та (-) енантіомерів паліперидону кількісно та якісно однакова. Передбачається, що терапевтична ефективність препарату при шизофренії обумовлена комбінованою блокадою D2 і 5-HT2A-рецепторів.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Через виключно низьку розчинність у воді паліперидону пальмітат після внутрішньом'язового введення повільно розчиняється і всмоктується у системний кровотік. Після одноразового внутрішньом'язового введення концентрація паліперидону в плазмі крові повільно збільшується, досягаючи максимуму через 13-14 днів (медіана) після введення в дельтовидний м'яз і 13-17 днів після введення в сідничний м'яз. Вивільнення речовини виявляється вже в 1-й день і зберігається щонайменше 126 днів. Характеристики вивільнення активного компонента та схема дозування препарату Ксепліон забезпечують тривалу підтримку терапевтичної концентрації. Після одноразового введення в дозі 25-150 мг у дельтовидний м'яз максимальна концентрація (Сmax) в середньому на 28% більша, ніж після введення в сідничний м'яз. На початку терапії введення препарату в дельтовидний м'яз допомагає швидше досягти терапевтичної концентрації паліперидону (150 мг на 1-й день і 100 мг на 8-й день), ніж введення в сідничний м'яз. Після багаторазових ін'єкцій різниця у впливі менш очевидна. Середнє відношення C max ;і рівноважної концентрації (Css) паліперидону після введення 4 ін'єкцій препарату Ксепліон у дозі 100 мг у сідничний м'яз дорівнювало 1.8, а після введення в дельтоподібний м'яз – 2.2. При дозах паліперидону 25-150 мг площа під кривою "концентрація-час" (AUC) паліперидону змінювалася пропорційно дозі, а Сmax при дозах більше 50 мг збільшувалася меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Медіана періоду напіввиведення (Т1/2) паліперидону після введення Ксепліону в дозах 25-150 мг коливалася в межах 25-49 днів. Після введення препарату (-)-енантіомер паліперидону частково перетворюється на (+)-енантіомер, і відношення AUC (+)- та (-)-енантіомерів становить приблизно 1.6-1.8. У популяційному аналізі здається обсяг розподілу (Vd) паліперидону дорівнював 391 л; паліперидон зв'язується з білками плазми на 74%. Метаболізм та виведення За тиждень після одноразового перорального прийому 1 мг препарату; 14С-паліперидону з негайним вивільненням активного компонента із сечею у незміненому вигляді виводиться 59% введеної дози; це вказує на відсутність суттєвого метаболізму препарату у печінці. Приблизно 80% введеної радіоактивності виявлялося у сечі та 11% - у калі. Відомі 4 шляхи метаболізму препарату in vivo, але жоден з них не обумовлює метаболізм більш ніж 6.5% введеної дози: дезалкілювання, гідроксилювання, дегідрогенізація, відщеплення бензизоксазольної групи. Хоча дослідження in vitro дозволяють припустити певну роль ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, даних про суттєву роль цих ізоферментів у метаболізмі паліперидону in vivo немає. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив помітної різниці кліренсу паліперидону після перорального прийому препарату людьми з активним та слабким метаболізмом CYP2D6. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не пригнічує метаболізм лікарських засобів ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. У дослідженнях in vitro паліперидон виявляв властивості субстрату P-глікопротеїну, а у високих концентраціях - властивості слабкого інгібітору P-глікопротеїну. Відповідних даних in vivo немає, і клінічна значимість цих відомостей незрозуміла. В цілому, концентрація паліперидону в плазмі крові в період навантаження після внутрішньом'язового введення препарату Ксепліон лежала в тому ж діапазоні, що і після прийому паліперидону пролонгованої дії перорально з вивільненням активного компонента в дозах між 6 та 12 мг. Використана схема навантаження паліперидону забезпечує підтримку концентрації в цьому діапазоні навіть наприкінці міждозового інтервалу (8-й та 36-й день). Індивідуальні відмінності фармакокінетики паліперидону після введення препарату Ксепліон у різних пацієнтів були меншими, ніж після перорального прийому паліперидону пролонгованої дії. Через відмінність характеру зміни медіани концентрації паліперидону в плазмі крові при застосуванні двох препаратів слід виявляти обережність при прямому порівнянні їх фармакокінетики. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки. ;Паліперидон не піддається суттєвому метаболізму в печінці. Хоча застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не вивчалося, при таких порушеннях функції печінки корекція дози не потрібна. У дослідженні застосування паліперидону перорально у хворих з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В по Чайлду-П'ю) концентрація вільного паліперидону в плазмі була такою ж, як у здорових добровольців. У хворих з порушенням функції печінки тяжкого ступеня застосування паліперідон не вивчалося. Порушення функції нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості дозу паліперидону слід зменшити; Ксепліон не рекомендується застосовувати у хворих з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та тяжкого ступеня. Було вивчено розподіл паліперидону після одноразового прийому внутрішньо таблетки паліперидону пролонгованої дії 3 мг хворими з різним ступенем порушення функції нирок. Зі зменшенням кліренсу креатиніну (КК) виведення паліперидону послаблювалося: при порушенні функцій нирок легкого ступеня тяжкості (КК 50-80 мл/хв) – на 32%, при середньому ступені тяжкості (КК 30-50 мл/хв) – на 64%, при тяжкому ступені (КК 10-30 мл/хв) – на 71%, внаслідок чого AUC0-∞; збільшилася порівняно зі здоровими добровольцями відповідно в 1.5, 2.6 та 4.8 рази.Виходячи з невеликої кількості даних про застосування препарату Ксепліон у хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості та результатів моделювання фармакокінетики, рекомендована навантажувальна доза паліперидону для таких хворих становить 75 мг на 1-й та 8-й день; після цього щомісяця (кожні 4 тижні) вводять 50 мг. Літні хворі. ;Вік сам собою не є фактором, що вимагає корекції дози. Однак така корекція може бути потрібна через вікове зменшення КК. Раса. ;Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів дослідження паліперидону для вживання не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону після прийому препарату людьми різних рас. Підлога. ; Клінічно значимих відмінностей фармакокінетики паліперидону у чоловіків та жінок не знайдено. Вплив куріння на фармакокінетику препарату. ;Згідно з дослідженнями з використанням мікросом печінки людини in vitro, паліперидон не є субстратом CYP1A2, тому куріння не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Відповідно до цих даних in vitro, популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив відмінності фармакокінетики паліперидону у людей, які не курять.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів; профілактика рецидивів шизофренії у дорослих пацієнтів; терапія шизоафективних розладів як монотерапія або у складі комбінованої терапії з нормотимиками та антидепресантами у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до паліперидону або до будь-якого компонента препарату; оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, Ксепліон протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до рисперидону. З обережністю Слід обережно застосовувати Ксепліон у таких випадках (див. докладнішу інформацію в розділі "Особливі вказівки"): у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження артеріального тиску (наприклад, зневоднення, зменшення об'єму циркулюючої крові, застосування гіпотензивних препаратів); у пацієнтів, які мають в анамнезі судоми або інші стани, за яких може знижуватися судомний поріг; у пацієнтів, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильного фізичного навантаження, високої температури навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневоднення; у пацієнтів, які мають в анамнезі аритмію або вроджене подовження інтервалу QT або приймають препарати, що подовжують інтервал QT; при застосуванні у комбінації з іншими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофаміну; у пацієнтів з деменцією, хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві; у пацієнтів із можливими пролактин-залежними пухлинами. у пацієнтів із порушенням функції печінки або нирок.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека застосування препарату Ксепліон внутрішньом'язово або паліперидону перорально при вагітності у людей не встановлена. При застосуванні високих доз паліперідон перорально спостерігалося невелике збільшення смертності плодів у тварин. Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні не впливав протягом вагітності щурів, але високі дози його були токсичні для вагітних самок. Дози паліперидону при прийомі внутрішньо та препарату Ксепліон при внутрішньом'язовому введенні, які створюють концентрації, що перевищують максимальні терапевтичні дози у людини відповідно у 20-22 рази та у 6 разів, не впливали на потомство лабораторних тварин. Ксепліон можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Вплив препарату Ксепліон на перейми та пологи у людей невідомий. Якщо жінка приймала антипсихотичні препарати (включаючи паліперидон) у III триместрі вагітності, у новонароджених існує ризик виникнення екстрапірамідних розладів та/або синдрому відміни різного ступеня тяжкості. Ці симптоми можуть включати ажитацію, гіпертонію, гіпотонію, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Грудне годування У дослідженнях застосування паліперидону у тварин та рисперидону у людей виявлено виведення паліперидону з грудним молоком. Тому жінки, які отримують Ксепліон, не повинні годувати дітей груддю. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ксепліон у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалась.Побічна діяНайбільш частими небажаними реакціями, зареєстрованими в клінічних дослідженнях, були безсоння, головний біль, занепокоєння, інфекції верхніх дихальних шляхів, реакції в місці введення, паркінсонізм, підвищення ваги, акатізія, збудження, седація, сонливість, нудота, запор, запаморочення, скелет біль, тахікардія, тремор, біль у животі, блювання, діарея, втома, дистонія. З них дозозалежними виявилися седація та сонливість. Більшість небажаних побічних реакцій (НПР) були слабкими або середньої тяжкості. Нижче вказані небажані реакції, що спостерігалися у пацієнтів із шизофренією. Частоту небажаних реакцій класифікували таким чином: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%) та дуже рідко (<0.01%). Інфекції: часто - інфекції сечовидільної системи, грип, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – акародерматит, бронхіт, запалення підшкірної жирової клітковини, інфекції вуха, інфекції ока, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, синусит, підшкірний абсцес, тонзиліт, цистит; рідко – оніхомікоз. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість; рідко – анафілактичні реакції. З боку кровоносної та лімфатичної системи: нечасто – анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості білих кров'яних клітин; рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко – неадекватна секреція антидіуретичного гормону; з невідомою частотою – глюкоза у сечі. Метаболічні порушення: часто - гіперглікемія, зниження маси тіла, збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення маси тіла; нечасто – гіперінсулінемія, анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту, цукровий діабет, збільшення концентрації холестерину у крові; рідко – полідипсія, гіпоглікемія, водна інтоксикація, діабетичний кетоацидоз. Психіатричні розлади: дуже часто - безсоння; часто – занепокоєння, депресія, збудження; нечасто – зниження лібідо, нервозність, нічні кошмари, стан замішання, порушення сну, манії; рідко - аноргазмія, емоційна сплощеність. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – седація, дистонія, дискінезія, тремор, акатизія, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, сонливість, паркінсонізм; нечасто - судоми (в т.ч. епілептичні судоми), розсіяність уваги, постуральне запаморочення, дизартрія, гіпестезія, парестезія, психомоторна гіперактивність, непритомність, тяжка дискінезія, дисгевзія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, зниження рівня свідомості, діабетична кома, порушення рівноваги, порушення координації, тремтіння голови. Офтальмологічні порушення: нечасто – сухість очей, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт; рідко – глаукома, світлобоязнь, збільшення сльозотечі, почервоніння очей, мимовільний рух очного яблука, ротаторний ністагм. З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго, шум у вухах, біль у вусі. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, тахікардія, підвищення АТ; нечасто – зниження АТ, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, порушення на ЕКГ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, серцебиття, синдром постуральної ортостатичної тахікардії, фібриляція передсердь, ортостатична гіпотензія; рідко – тромбоз глибоких вен, синусова аритмія, емболія легеневої артерії, ішемія, припливи. З боку дихальної системи: часто - кашель, закладеність носа; нечасто – диспное, носова кровотеча, біль у глоточно-гортанній ділянці, свистяче дихання, закладеність легень; рідко – гіпервентиляція, аспіраційна пневмонія, закладеність дихальних шляхів, дисфонія, синдром апное уві сні. Шлунково-кишкові порушення: часто - диспепсія, біль у верхній частині живота, запор, діарея, нудота, зубний біль, блювання; нечасто – дискомфорт у ділянці живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм, гастроентерит; рідко – панкреатит, нетримання калу, набряк язика, дисфагія, кишкова непрохідність, калове каміння, хейліт. З боку гепатобіліарної системи: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – збільшення активності гамма-глутамілтрансферази, збільшення активності ферментів печінки; рідко – жовтяниця. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, біль у кінцівках, скелетно-м'язовий біль; нечасто – артралгія, скутість суглобів, м'язові спазми, біль у шиї; рідко – набряк суглобів, рабдоміоліз, підвищення активності креатинфосфокінази, м'язова слабкість, порушення постави. З боку шкіри: часто - шкірний висип; нечасто – акне, сухість шкіри, екзема, еритема, кропив'янка, свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, гіперкератоз, зміни кольору шкіри, себорейний дерматит, лупа, лікарський висип. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - дизурія, поллакіурія, нетримання сечі; рідко – затримка сечовиведення. З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – затримка менструації, порушення менструації, аменорея, галакторея, гінекомастія, сексуальна дисфункція, порушення еякуляції, еректильна дисфункція, вагінальні виділення; рідко – пріапізм, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани: рідко – синдром відміни у новонароджених. Інші: часто - лихоманка, астенічні розлади, слабкість, місцеві реакції (біль, свербіж, ущільнення в місці ін'єкції); нечасто – біль у грудях, дискомфорт у ділянці грудей, набряк особи, порушення ходи, нездужання, ущільнення у місці уколу, набряки (зокрема. генералізований набряк, периферичний набряк, м'який набряк), падіння; рідко - озноб, підвищення температури тіла, зниження температури тіла, спрага, синдром відміни, кіста у місці введення, гіпотермія, абсцес у місці введення ін'єкції, запалення підшкірної клітковини у місці введення ін'єкції, гематома у місці введення ін'єкції. Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні рисперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій рисперидону та паліперидону взаємопов'язані. На додаток до перерахованих вище, при застосуванні рисперидону були відзначені наступні побічні реакції, які можуть виникнути і при застосуванні препарату Ксепліон: З боку нервової системи: порушення мозкового кровообігу. Офтальмологічні порушення: інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: ; хрипи. Загальні порушення та порушення у місці введення (спостерігалися при застосуванні ін'єкційної форми рисперидону): ;некроз у місці введення ін'єкції, виразка у місці введення ін'єкції. Шизоафективний розлад Профіль безпеки препарату Ксепліон у пацієнтів з шизоафективним розладом схожий на такий у пацієнтів з шизофренією. Опис окремих побічних реакцій Анафілактичні реакції Рідкісні випадки анафілактичних реакцій при введенні препарату Ксепліон були зафіксовані в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які раніше добре переносили терапію пероральними формами рисперидону або паліперидону. Реакції у місці введення Найбільш часто повідомлялася реакцією в місці введення був біль, який у більшості випадків був слабким або середнім ступенем тяжкості. Згідно з оцінкою з використанням візуальної аналогової шкали, частота та інтенсивність болю з часом знижувалася у всіх клінічних дослідженнях ІІ та ІІІ фази. Ін'єкції в дельтовидний м'яз сприймаються як трохи болючіші в порівнянні з ін'єкціями в сідничний м'яз. Інші реакції в місці введення в основному були легкого ступеня тяжкості і включали ущільнення (часто), свербіж (нечасто) та вузлики (рідко). Екстрапірамідні симптоми (ЕС) ЕС включають такі терміни: ;паркінсонізм; , порушення глабеллярного рефлексу і паркінсонічний тремор спокою), ;акатизію ;(включає акатизію, збуджений стан, гіперкінезію та синдром неспокійних ніг), ;дискінезію ;(включає дискінезію, посмикування м'язів, хореоатетоз, атетозіон; , гіпертонію, кривоші, мимовільні м'язові скорочення, міогенну контрактуру, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опистотонус, орофарингеальний спазм, плеврототонус,спазм язика і судомне стискання щелеп) і; тремор. Цей список містить ширший спектр симптомів, які можуть мати не екстрапірамідне походження. Збільшення маси тіла У 13-тижневому клінічному дослідженні з використанням початкової дози 150 мг було показано, що аномальне збільшення маси тіла >7% є дозозалежним. Збільшення маси тіла відзначалося з частотою 5% у групі плацебо та з частотою 6%, 8% та 13% при застосуванні Ксепліону у дозі 25 мг, 100 мг та 150 мг відповідно. Протягом 33-тижневого відкритого періоду переходу на терапію Ксепліоном або підтримуючої терапії Ксепліоном довгострокового клінічного дослідження у пацієнтів з шизофренією 12% пацієнтів, які отримували лікування Ксепліоном, відповідали даному критерію (збільшення маси тіла на >7% від подвійної). Клас-ефекти При застосуванні антипсихотиків можливі подовження інтервалу QT, виникнення шлуночкових аритмій (шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія), раптова незрозуміла смерть, зупинка серця та тахікардія типу "пірует". При застосуванні антипсихотиків повідомляється про випадки розвитку (з невідомою частотою) венозного тромбоемболізму, включаючи випадки легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк і інші антипсихотики, паліперидон може збільшувати інтервал QT, тому його слід з обережністю поєднувати з іншими лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, такими як антиаритмічні лікарські засоби (в т.ч. хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, аміодарон, соталол), антигістамінні засоби, антипсихотичні лікарські засоби (хлорпромазин, тіоридазин); антибіотики (зокрема гатифлоксацин, моксифлоксацин), деякі лікарські засоби проти малярії (зокрема. мефлохин). Оскільки паліперидон пальмітат гідролізується до паліперидон, то при оцінці можливості лікарської взаємодії слід враховувати результати досліджень паліперидон для прийому внутрішньо. Здатність препарату Ксепліон впливати на інші препарати Не очікується, що паліперидон виявлятиме клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію з препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Дослідження з використанням мікросом печінки людини in vitro показали, що паліперидон суттєво не послаблює метаболізм речовин ізоферментами CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Тому не очікується, що паліперидон клінічно значимо зменшувати кліренс препаратів, що метаболізуються цими ізоферментами. Також не очікується, що паліперидон виявлятиме властивості індуктора ізоферментів, т.к. у дослідженнях in vitro паліперидон не індукував активність ізоферментів CYPA2, CYPC19 або CYP3A4. Паліперидон у високих концентраціях є слабким інгібітором Р-глікопротеїну. Проте даних in vivo щодо цього немає, і клінічна значимість цього явища невідома. Враховуючи дію паліперідону на ЦНС, слід з обережністю застосовувати Ксепліон у комбінації з іншими лікарськими засобами центральної дії та алкоголем. Паліперидон може послаблювати ефект леводопи та агоністів дофамінових рецепторів. Через здатність препарату Ксепліон викликати ортостатичну гіпотензію може спостерігатися адитивне посилення цього ефекту при застосуванні препарату Ксепліон разом з іншими препаратами, які мають таку здатність. Слід обережно поєднувати паліперидон з лікарськими засобами, що знижують судомний поріг, такими як фенотіазини, бутирофенони, трициклічні похідні, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трамадол, мефлохін і т.д. Одночасний прийом перорального паліперидону в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток дивалпроексу натрію пролонгованої дії (у дозі 500–2000 мг на 1 раз на добу) не впливає на фармакокінетику вальпроату. Фармакокінетична взаємодія між препаратом Ксепліон та літієм малоймовірна. Здатність інших препаратів впливати на Ксепліон Паліперидон не є субстратом ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5. Це дозволяє припустити слабку ймовірність взаємодії з інгібіторами та індукторами цих ізоферментів. Хоча дослідження in vitro показують можливість мінімальної участі CYP2D6 та CYP3A4 у метаболізмі паліперидону, в даний час немає даних про те, що ці ферменти можуть відігравати істотну роль у метаболізмі паліперидону in vitro або in vivo. Дослідження in vitro свідчать, що паліперидон є субстратом P-глікопротеїну. Паліперидон обмеженою мірою метаболізується ізоферментом CYP2D6. У дослідженні взаємодії паліперидону для внутрішнього прийому з активним інгібітором CYP2D6 пароксетином у здорових добровольців не виявлено клінічно значущої зміни фармакокінетики паліперидону. Прийом паліперидону з тривалим вивільненням активного компонента (1 раз на добу) перорально одночасно з карбамазепіном (200 мг 2 рази на добу) призводив до зниження середньої Сmax і AUC паліперидону приблизно на 37%. Це зниження значною мірою обумовлено збільшенням ниркового кліренсу паліперидону на 35%, ймовірно, за рахунок активації ниркового P-глікопротеїну карбамазепіном. Дуже невелике зменшення кількості препарату, що виводиться через нирки у незміненому вигляді, дозволяє припустити, що карбамазепін лише слабко впливає на метаболізм у печінці або біодоступність паліперидону. На початку застосування карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути і, при необхідності, збільшити. Навпаки, при відміні карбамазепіну дозу препарату Ксепліон слід переглянути та, при необхідності, зменшити. Паліперидон при фізіологічній рН є катіоном і переважно виводиться у незміненому вигляді через нирки – половина шляхом фільтрації, а половина – шляхом активної секреції. Одночасне застосування триметоприму, який пригнічує систему активного транспорту катіонів у нирках, не впливало на фармакокінетику паліперидону. При одночасному призначенні перорального паліперидону пролонгованої дії в дозі 12 мг 1 раз на добу та таблеток пролонгованої дії дивалпроексу натрію (2 таблетки по 500 мг 1 раз на добу) спостерігалося збільшення Cmax та AUC паліперидону на 50%, ймовірно, внаслідок збільшення абсорбції препарату при пероральному прийомі. Оскільки не спостерігалося значного впливу на загальний кліренс, не очікується клінічно значущої взаємодії між дивалпроексом натрію, таблетки тривалого виведення та препаратом Ксепліон. Слід розглянути можливість зменшення дози Ксепліону при одночасному призначенні з вальпроатом на підставі клінічної оцінки пацієнта. Досліджень взаємодії із препаратом Ксепліон не проводилося. Фармакокінетична взаємодія літію та паліперидону малоймовірна. Застосування препарату Ксепліон спільно з рисперидоном або пероральною формою паліперидону. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені.Спосіб застосування та дозиУ пацієнтів, які ніколи не приймали паліперідон перорально або рисперидон перорально або парентерально, перед початком лікування препаратом Ксепліон рекомендується протягом 2-7 днів перевірити переносимість паліперидону або рисперидону перорально. При необхідності лікування ін'єкційними препаратами пролонгованої дії у пацієнтів із психотичними станами легкого та середнього ступеня тяжкості, у яких раніше спостерігалася відповідь на терапію пероральними формами паліперидону або рисперидону, Ксепліон може застосовуватись без попередньої стабілізації пероральними препаратами цієї групи. Шизофренія Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу 75 мг 1 раз на місяць; ефект може спостерігатися від прийому більших або менших доз в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Після другої початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Шизоафективний розлад Рекомендується розпочинати лікування препаратом Ксепліон з дози 150 мг на 1 день і 100 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтоподібний м'яз). Рекомендується підтримувати дозу в діапазоні 25-150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Застосування дози 25 мг при шизоафективному розладі не вивчали. Після 2-ї початкової дози наступні підтримуючі ін'єкції можна проводити в дельтовидний або сідничний м'яз. Підтримуючу дозу можна коригувати щомісяця. При цьому слід враховувати тривале вивільнення активного компонента паліперідон пальмітату, т.к. ефект зміни дози може повністю проявитися лише за кілька місяців. Пропуск дози Уникнення пропускання доз. Другу навантажувальну дозу паліперидону рекомендується вводити через 1 тиждень після першої дози. Якщо це неможливо, її можна ввести на 4 дні раніше або пізніше. Аналогічно, третю та наступні дози рекомендується вводити щомісяця, але якщо це неможливо, то ін'єкцію можна зробити на 7 днів раніше чи пізніше. Якщо друга ін'єкція препарату Ксепліон не була зроблена вчасно (1 тиждень ± 4 дні), рекомендується поновлення лікування в залежності від часу, який пройшов з дня першої ін'єкції. Перепустка другої початкової дози (термін менше 4 тижнів). Якщо з дня першої ін'єкції минуло менше 4 тижнів, пацієнту слід ввести другу ін'єкцію в дозі 100 мг у дельтоподібний м'яз якнайшвидше. Третю ін'єкцію препарату Ксепліон у дозі 75 мг слід зробити у дельтовидний або сідничний м'яз через 5 тижнів після першої ін'єкції (не враховуючи час другої ін'єкції). Надалі повинен дотримуватися щомісячний курс ін'єкцій у дозі від 25 мг до 150 мг у дельтовидний або сідничний м'яз залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (термін від 4 до 7 тижнів). ;Якщо з дня першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло від 4 до 7 тижнів, лікування відновлюють введенням двох ін'єкцій у дозі 100 мг за наступною схемою: першу ін'єкцію в дельтоподібний м'яз роблять якнайшвидше; через 1 тиждень роблять другу ін'єкцію в дельтовидний м'яз, потім продовжують щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Перепустка другої початкової дози (більше 7 тижнів). ;Якщо з першої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 7 тижнів, лікування починають так само, як у разі ініціації лікування препаратом Ксепліон. Перепустка підтримуючої дози (термін від 1 місяця до 6 тижнів). ;Після початку лікування рекомендується проводити ін'єкції препарату Ксепліон щомісяця. Якщо з моменту останньої ін'єкції пройшло менше 6 тижнів, слід якомога швидше ввести чергову дозу, рівну попередньої. Після цього препарат вводити щомісяця. Перепустка підтримуючої дози (термін від 6 тижнів до 6 місяців). ;Якщо з останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 тижнів, рекомендується наступне: Для пацієнтів, стабілізованих дозою від 25 мг до 100 мг: 1. Роблять ін'єкцію препарату в дельтовидний м'яз якнайшвидше у тій дозі, на якій пройшла стабілізація стану пацієнта до пропуску ін'єкції. 2. Наступну ін'єкцію в дельтовидний м'яз (така сама доза) роблять через тиждень на 8-й день. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Для пацієнтів, стабілізованих дозою 150 мг: 1. Якнайшвидше вводять дозу 100 мг у дельтовидний м'яз. 2. Через 1 тиждень вводять ще одну дозу 100 мг (8-й день) у дельтоподібний м'яз. 3. Далі відновлюють щомісячний курс ін'єкцій у дельтовидний або сідничний м'яз у дозі від 25 мг до 150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Пропуск підтримуючої дози (термін > 6 місяців). Якщо з моменту останньої ін'єкції препарату Ксепліон пройшло більше 6 місяців, то лікування починають заново, як описано вище для початку лікування. Спосіб застосування Ксепліон призначений лише для внутрішньом'язового введення. Препарат повільно вводять глибоко у м'яз. Ін'єкції має проводити лише медичний працівник. Всю дозу вводять за один раз; не можна вводити дозу за кілька ін'єкцій. Не можна вводити препарат у судини або підшкірно. Слід уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Для цього перед початком введення препарату поршень шприца відтягують назад для перевірки щодо попадання голки у велику кровоносну судину. Якщо при цьому в шприц надходить кров, слід витягти голку та шприц з м'яза пацієнта та утилізувати їх. Рекомендований розмір голки для введення препарату Ксепліон у дельтоподібний м'яз визначається масою тіла пацієнта. Для хворих з масою тіла ≥90 кг рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Для хворих із масою тіла <90 кг рекомендується коротка голка з блакитним корпусом із набору. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий дельтовидний м'яз. Для введення препарату Ксепліон у сідничний м'яз рекомендується довга голка із сірим корпусом із набору. Ін'єкції слід проводити у верхній зовнішній квадрант сідниці. Слід почергово вводити препарат у правий і лівий сідничний м'яз. Оскільки паліперидон є основним активним метаболітом рисперидону, слід бути обережним при одночасному застосуванні протягом тривалого періоду часу препарату Ксепліон і рисперидону або пероральної форми паліперидону. Дані щодо безпеки одночасного застосування препарату Ксепліон та інших антипсихотиків обмежені. Пацієнти з порушенням функції печінки Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції печінки не вивчалося. Виходячи з результатів дослідження паліперидону для внутрішнього застосування, для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функції нирок систематично не вивчалося. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (КК від ≥50 до <80 мл/хв) рекомендується починати застосування препарату Ксепліон з дози 100 мг на 1 день і 75 мг через 1 тиждень (обидві ін'єкції в дельтовидний м'яз). Після цього через 1 місяць вводять ін'єкцію в дозі 50 мг у дельтовидний або сідничний м'яз і далі змінюють дозу від 25 мг до 100 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Пацієнти похилого віку В цілому, для пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок рекомендується та сама доза препарату Ксепліон, що і для молодших пацієнтів з нормальною функцією нирок. У пацієнтів похилого віку функція нирок може бути знижена, і на таких хворих поширюються наведені вище поради для пацієнтів з порушенням функції нирок. Підлітки та діти Безпечність та ефективність застосування препарату Ксепліон у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась. Інші особливі категорії пацієнтів Корекція дози препарату Ксепліон в залежності від статі, раси пацієнтів та куріння не потрібна. Переклад з інших нейролептиків Дані про переведення хворих на шизофренію або шизоафективний розлад з інших нейролептиків на Ксепліон або про його застосування одночасно з іншими нейролептиками систематично не збиралися. Для пацієнтів, які ніколи не приймали пероральний паліперидон або пероральний або ін'єкційний рисперидон, слід досліджувати переносимість з пероральним паліперидоном або пероральним рисперидоном перед початком лікування препаратом Ксепліон. На початку лікування препаратом Ксепліон раніше застосовувані пероральні нейролептики можна поступово відмінити. Ксепліон слід призначати, як описано вище. Якщо пацієнт отримує ін'єкційні нейролептики пролонгованої дії, лікування препаратом Ксепліон починають одразу з підтримуючої дози у момент чергової запланованої ін'єкції. Слід продовжувати лікування препаратом Ксепліон 1 раз на місяць.Початкова доза на першому тижні лікування не потрібна. У пацієнтів, які були стабілізовані різними дозами препарату Рисполепт Конста ® , суспензія для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії, рівноважні концентрації активної речовини можуть досягати схожих значень протягом підтримуючої терапії препаратом Ксепліон 1 раз на місяць згідно з наступною схемою: Остання доза Рисполепт Конста® Початкова доза Ксепліон 25 мг кожні 2 тижні 50 мг 1 раз на місяць 37.5 мг кожні 2 тижні 75 мг 1 раз на місяць 50 мг кожні 2 тижні 100 мг 1 раз на місяць Скасування попереднього антипсихотика слід провести відповідно до інструкції з медичного застосування. При відміні Ксепліону слід враховувати тривале вивільнення активного компонента. Як і у разі інших нейролептиків, слід періодично оцінювати необхідність продовження застосування засобів профілактики розвитку екстрапірамідних розладів. Вказівки щодо застосування Шприц призначений лише для одноразового введення. 1. Інтенсивно струсити шприц протягом 10 секунд для отримання однорідної суспензії. 2. Вибрати відповідну голку. Для введення в дельтовидний м'яз пацієнтам масою тіла <90 кг використовують коротку голку (з ;блакитним ;корпусом), а пацієнтам масою тіла ≥90 кг - довгу голку (з ;сірим ;корпусом). Для введення в сідничний м'яз використовують довгу голку (з; сірим; корпусом). 3. Тримаючи шприц вертикально, зняти з нього гумовий ковпачок шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 4. Наполовину відкрити упаковку безпечної голки, взятися за ковпачок голки через упаковку та приєднати голку до люєрівського ковпачка шприца шляхом акуратного обертання за годинниковою стрілкою. 5. Зняти з голки ковпачок, потягнувши його вздовж голки. Чи не обертати ковпачок, т.к. це може послабити з'єднання голки зі шприцом. 6. Направити шприц голкою вгору і видавити з шприца повітря, натиснувши на поршень. 7. Ввести весь вміст шприца у вибраний м'яз (дельтоподібний або сідничний). ;Не вводити препарат у кровоносну судину чи підшкірно. 8. Після завершення ін'єкції привести захист голки у робоче положення великим або вказівним пальцем або натиснувши шприцом на тверду поверхню. Захист голки повинен зафіксуватися із клацанням. Шприц із голкою утилізувати так, як це належить.ПередозуванняОскільки Ксепліон призначений для введення медпрацівниками, то ймовірність передозування пацієнтами мала. Симптоми Загалом, очікувані ознаки та симптоми відповідають посиленню відомої фармакологічної дії паліперидону, тобто. сонливість, загальмованість, тахікардія, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, екстрапірамідні симптоми. Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" та фібриляція шлуночків були відзначені при передозуванні перорального паліперидону. У разі гострого передозування слід враховувати можливість одержання пацієнтами кількох препаратів. Лікування При оцінці потреби у лікуванні та відновленні хворих слід враховувати тривале вивільнення активної речовини та великий період напіввиведення паліперидону. Специфічного антидоту для паліперідон не існує. Слід здійснювати загальні підтримувальні заходи, забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, достатню вентиляцію легень та насичення крові киснем. Слід негайно розпочати контроль функції серцево-судинної системи, включаючи постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливої аритмії. У разі зниження АТ і циркуляторного колапсу слід вживати відповідних заходів, наприклад, внутрішньовенне введення розчинів та/або симпатоміметиків. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів застосовують антихолінергічні препарати. Слід ретельно контролювати стан пацієнта до відновлення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані Не рекомендується застосовувати препарат Ксепліон при гострому психомоторному збудженні або при тяжкому психотичному стані, коли необхідний негайний контроль симптомів. Інтервал QT Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у пацієнтів з відомими серцево-судинними захворюваннями або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також при сумісному застосуванні лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT. Злоякісний нейролептичний синдром При застосуванні нейролептиків, зокрема. паліперидону, зареєстровано розвиток злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), що характеризується підвищенням температури тіла, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативної нервової системи, порушенням свідомості та підвищенням концентрації креатинфосфокінази сироватки крові. Крім того, можуть спостерігатися міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. З появою симптомів, що дозволяють припустити ЗНС, всі нейролептики, включаючи Ксепліон, скасовують. Пізня дискінезія Застосування препаратів, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, супроводжується розвитком пізньої дискінезії, що характеризується ритмічними, мимовільними рухами, головним чином язика та/або м'язів обличчя. З появою симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх нейролептиків, включаючи Ксепліон. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм паліперидону або рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Ксепліон, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій під час постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми паліперидону або рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Ксепліон, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнта до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Ксепліон спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Встановлення взаємозв'язку між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та порушенням обміну глюкози ускладнено підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету у пацієнтів із шизофренією та шизоафективним розладом та поширеністю цукрового діабету у загальній популяції. Враховуючи ці фактори, взаємозв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та розвитком побічних дій, пов'язаних із гіперглікемією, встановлено не повністю. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету (див. розділ "Побічна дія"). Збільшення маси тіла Під час лікування атиповими антипсихотиками спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Дослідження культур тканини вказують на те, що ріст пухлин молочної залози у людини може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що досі в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не був продемонстрований прямий зв'язок із застосуванням антипсихотиків, слід бути обережним при застосуванні паліперидону у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Ортостатична гіпотензія Маючи активність альфа-адреноблокатора, паліперидон у деяких хворих може викликати ортостатичну гіпотензію. Ксепліон слід з обережністю застосовувати у хворих з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом або ішемією міокарда, порушенням серцевої провідності), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що призводять до зниження АТ (наприклад, зневодненням, зменшенням об'єму циркулюючої крові. препаратів). Судоми Як і інші нейролептики, Ксепліон слід обережно застосовувати у хворих, які мають в анамнезі судоми або інші стани, при яких може знижуватися судомний поріг. Ниркова недостатність Концентрація паліперидону у плазмі підвищена у пацієнтів з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок легко рекомендується корекція дози. Ксепліон не рекомендується застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК 50 мл/хв). Печінкова недостатність Застосування Ксепліону у пацієнтів з порушенням функцій печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) не вивчалося. Слід бути обережними при застосуванні паліперидону у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку з деменцією Перехресний аналіз результатів досліджень показав підвищену смертність пацієнтів похилого віку з деменцією, які отримували атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримували рисперидон та плацебо, смертність становила відповідно 4% та 3.1%. Застосування препарату Ксепліон у пацієнтів з деменцією не вивчалося. Оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону, слід враховувати досвід застосування рисперидону. Серед літніх пацієнтів з деменцією, які приймають рисперидон, спостерігалася підвищена смертність у пацієнтів, які приймали фуросемід та рисперидон, порівняно з групою, яка приймала тільки рисперидон, та групою, яка приймала лише фуросемід. Не встановлено патофізіологічних механізмів, які пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування,зневоднення є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Порушення мозкового кровообігу Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, частота порушень мозкового кровообігу (минучих та інсульту), в т.ч. зі смертельним наслідком, підвищується в 3 рази у літніх пацієнтів із деменцією, які отримували деякі атипові нейролептики, у т.ч. рисперидон, арипіпразол та оланзапін, порівняно із застосуванням плацебо. Механізм цього явища невідомий. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз відзначалися при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. при застосуванні препарату Ксепліон. Агранулоцитоз відмічався дуже рідко протягом реєстраційних спостережень. Пацієнтам із клінічно значущим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або препарат-залежною лейкопенією/нейтропенією рекомендується проведення повного аналізу крові протягом перших місяців терапії, припинення лікування препаратом Ксепліон має бути розглянуте за першого клінічно значущого зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших можливих. Пацієнтам з клінічно значущою нейтропенією рекомендується спостерігатися щодо підвищення температури або виникнення симптомів інфекції та починати лікування негайно при виникненні таких симптомів.Пацієнти з тяжкою формою нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів менше 1×109/л) повинні припинити застосування препарату Ксепліон доти, доки кількість лейкоцитів не нормалізується. Венозні тромбоемболії При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні бути виявлені до та під час лікування препаратом Ксепліон, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Лікар повинен зіставити ризик та користь застосування нейролептиків, включаючи Ксепліон, у пацієнтів із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, т.к. в обох цих категорій пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) та ризик підвищеної чутливості до нейролептиків. Прояви підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості, нестійкість пози з частими падіннями, а також екстрапірамідні симптоми. Пріапізм Є дані про здатність препаратів, що мають властивості альфа-адреноблокаторів, викликати пріапізм. Пріапізм зареєстровано у рамках постмаркетингового контролю застосування паліперидону. Пацієнту необхідно звернутися до лікаря, якщо симптоми приапізму не зникають протягом 3-4 годин. Вплив на регулювання температури тіла Із застосуванням нейролептиків пов'язують погіршення здатності організму знижувати температуру тіла. Рекомендується виявляти обережність при призначенні препарату Ксепліон пацієнтам, які можуть піддаватися впливам, що підвищують температуру тіла, наприклад, сильному фізичному навантаженню, високій температурі навколишнього середовища, впливу препаратів з активністю м-холінолітиків, а також зневодненню. Протиблювота дія У доклінічних дослідженнях паліперидону виявлено протиблювотну дію. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або, наприклад, такі стани, як непрохідність кишківника, синдром Рейє або пухлина мозку. Вступ При внутрішньом'язовому введенні слід виявляти обережність, щоб уникнути випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, які є антагоністами α1-адренорецепторів, такими як Ксепліон. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ксепліон може порушувати виконання дій, що вимагають концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, і може впливати на зір. Тому пацієнтам слід рекомендувати не керувати транспортними засобами та рухомими механізмами, доки не буде встановлено їх індивідуальну чутливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
730,00 грн
664,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
642,00 грн
588,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
662,00 грн
290,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Дозування: 10 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. лінгвальні Упакування: упак. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: Янссен-Сілаг С.
Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. лінгвальні Упакування: упак. Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: Янссен-Силаг С.
1 004,00 грн
916,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Фасування: N1 Форма випуску: суспензія Упакування: фл. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: Янссен-Сілаг С. П.
Спосіб застосування та дозиМотиліум Експрес, діюча речовина домперидон, оригінальний препарат, прокінетик, відновлює моторну функцію шлунка, дбайливо усуне нудоту, блювання, здуття та печію. Завдяки технології Zydis, таблетки розчиняються мовою за 2-3 сек, не вимагають запивання водою, мають приємний м'ятний смак. Приймати при вищеописаних симтомах дорослим та дітям старше 12 років по 1-2 таб.
Спосіб застосування та дозиМотиліум Експрес, діюча речовина домперидон, оригінальний препарат, прокінетик, відновлює моторну функцію шлунка, дбайливо усуне нудоту, блювання, здуття та печію. Завдяки технології Zydis, таблетки розчиняються мовою за 2-3 сек, не вимагають запивання водою, мають приємний м'ятний смак. Приймати при вищеописаних симтомах дорослим та дітям старше 12 років по 1-2 таб.
Дозування: 250 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
Дозування: 250 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.
Фасування: N7 Форма випуску: пластир трансдермальний Упакування: упак. Виробник: Джонсон & Джонсон Завод-виробник: McNeil AB(Швеція) Действующее вещество: Никотин. .
Фасовка: N7 Форма выпуска: пластырь трансдермальный Упаковка: упак. Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: McNeil AB(Швеция) Действующее вещество: Никотин. .
1 918,00 грн
1 852,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
1 466,00 грн
1 372,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
1 180,00 грн
1 086,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
1 190,00 грн
1 104,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
826,00 грн
726,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
858,00 грн
790,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
858,00 грн
776,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
592,00 грн
496,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
588,00 грн
496,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
852,00 грн
790,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
866,00 грн
448,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
682,00 грн
326,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
784,00 грн
726,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
828,00 грн
762,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Дозування: 2% Фасовка: N1 Форма выпуска: крем д/наружного применения Упаковка: туба Производитель: Джонсон & Джонсон Завод-производитель: Янссен Фармацевтика Н. В. (Бельгия) Действующее вещество: Кетоконазол.
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: ітраконазол 100 мг; допоміжні речовини: цукроза 192,0 мг, гіпромелоза 150,0 мг, макрогол 20000 18,0 мг; оболонка капсул: желатин 93,2 мг, барвник титану діоксид (Е171) 2,8 мг, барвник індигокармін (Е132) достатньо, барвник азорубін (Е122) достатньо. По 4, 5, 6 і 14 капсул у блістер з ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1 блістеру (по 4, 6 або 14 капсул) або 3 блістери (по 5 капсул) або по 2, 3 або 6 блістерів (по 14 капсул) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0, що складаються з прозорого корпусу рожевого кольору та непрозорої кришечки блакитного кольору. Вміст капсул – пелети кремового кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВнаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол накопичується у плазмі при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація ітраконазолу, як правило, досягається протягом приблизно 15 днів, при цьому значення максимальної концентрації (Сmах) ітраконазолу та AUC (площа під кривою "концентрація-час") при багаторазовому прийомі в 4-7 разів вище, ніж при одноразовому прийомі. Максимальна рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі становить близько 2 мкг/мл при призначенні 200 мг ітраконазолу 1 раз на день. Кінцевий період напіввиведення зазвичай становить 16-28 годин при одноразовому прийомі та 34 - 42 години при багаторазовому прийомі. Концентрація ітраконазолу в плазмі знижується до практично невизначеного значення протягом 7-14 днів, після припинення терапії в залежності від призначеної дози та тривалості лікування.Кліренс ітраконазолу зменшується при більш високих дозах через насичення шляхів його метаболізації в печінці. Абсорбція Ітраконазол швидко абсорбується після прийому внутрішньо. Максимальні концентрації незміненого ітраконазолу у плазмі досягаються протягом 2-5 годин після перорального прийому. Абсолютна біодоступність ітраконазолу після перорального застосування становить близько 55%. При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається прийомом капсул відразу після їди. Всмоктування ітраконазолу в капсулах знижено у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, наприклад, на фоні прийому препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти у шлунку (таких як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи), або у пацієнтів з ахлоргідрами. Всмоктування ітраконазолу натще у таких пацієнтів збільшується при прийомі препарату Орунгал, капсули одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). При прийомі препарату Орунгал®, капсули, у дозі 200 мг одноразово натще разом з недієтичною колою після попереднього прийому антагоніста Н2-гістамінових рецепторів ранитидину всмоктування ітраконазолу було порівнянним із всмоктуванням препарату Орунгал®, капсули, при прийомі препарату. Експозиція ітраконазолу нижче при прийомі ітраконазолу у вигляді капсул порівняно з експозицією ітраконазолу при прийомі тієї ж дози у вигляді розчину для внутрішнього прийому. Розподіл Ітраконазол на 99,8% зв'язується з білками плазми, в основному, з альбуміном (гідроксиітраконазол зв'язується з альбуміном на 99,6%). Також відзначено спорідненість до ліпідів. У незв'язаному вигляді у плазмі залишається лише 0,2% ітраконазолу. Здається обсяг розподілу > 700 л, що свідчить про його значний розподіл у тканинах. Концентрації у легенях, нирках, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у 2-3 рази вищі, ніж відповідні концентрації у плазмі, при цьому концентрація препарату у тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, приблизно у 4 рази перевищує концентрацію у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині значно нижча, ніж у плазмі крові, проте була продемонстрована ефективність ітраконазолу проти збудників інфекцій, присутніх у цереброспінальній рідині. Метаболізм Як було показано у дослідженнях in vitro, CYP3A4 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі ітраконазолу. Ітраконазол піддається активному метаболізму в печінці з утворенням множини метаболітів. Основним метаболітом є гідроксиітраконазол, який in vitro має протигрибкову активність, порівнянну з ітраконазолом. Концентрації гідроксиітраконазолу у плазмі приблизно в 2 рази перевищують концентрацію ітраконазолу. Екскреція Ітраконазол виводиться переважно у формі неактивних метаболітів із сечею (35%) та калом (54%) протягом одного тижня після прийому розчину для прийому внутрішньо. Ниркова екскреція ітраконазолу та його активного метаболіту гідроксиітраконазолу становить менше 1% від дози препарату, введеної внутрішньовенно. На підставі результатів вивчення фармакокінетики 14С-міченого препарату після перорального прийому виведення незміненого ітраконазолу з калом варіює від 3% до 18% прийнятої дози. Оскільки перерозподіл ітраконазолу з тканин, що містять кератин, є незначним, виведення їх цих тканин пов'язане з регенерацією епідермісу. На відміну від плазми крові концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом від 2 до 4 тижнів після припинення 4-тижневого лікування, а концентрація в кератині нігтя, де ітраконазол може бути виявлений вже через 1 тиждень після початку лікування, зберігається принаймні протягом шести місяців після закінчення 3-місячного курсу лікування. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. У ході дослідження фармакокінетики порівнювали фармакокінетичні показники пацієнтів із цирозом печінки та здорових добровольців. У пацієнтів з цирозом печінки при одноразовому прийомі 100 мг ітраконазолу середня максимальна концентрація ітраконазолу в плазмі (Сmах) була значно нижчою (на 47%), ніж у здорових пацієнтів. Середній період напіввиведення при прийомі одноразової дози був збільшений у пацієнтів з цирозом печінки та становив у цьому дослідженні 37±17 годин порівняно з 16±5 годин для здорових добровольців. Середня експозиція ітраконазолу (площа під кривою "концентрація-час" - AUC) була аналогічною у пацієнтів із цирозом печінки та у здорових добровольців. Дані про тривале застосування ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки відсутні. Порушення функції нирок Дані про пероральне застосування ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок обмежені. У пацієнтів з уремією, у яких середній кліренс креатиніну становив 13 мл/хв х 1,73 м2, системна дія ітраконазолу (AUC) була дещо нижчою порівняно з основною популяцією. Не виявлено значного впливу гемодіалізу або тривалого перитонеального діалізу, що проводиться в амбулаторних умовах, на показники фармакокінетики ітраконазолу (Тmах, Сmах та AUC0-8год). Після одноразового внутрішньовенного введення препарату кінцевий період напіввиведення ітраконазолу у пацієнтів з незначним (визначається у дослідженні як кліренс креатиніну 50-79 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну 20-49 мл/хв) або вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині) Дані щодо тривалого використання ітраконазолу пацієнтами з порушеннями функції нирок не доступні. Проведення діалізу не впливає на період напіввиведення або кліренс ітраконазолу або гідроксиітраконазолу. Діти Дані про фармакокінетику ітраконазолу у пацієнтів дитячого віку обмежені. Клінічні дослідження фармакокінетики у дітей та підлітків віком від 5 місяців до 17 років проводилися із застосуванням ітраконазолу в капсулах, розчином для прийому внутрішньо та розчином для внутрішньовенного введення. Індивідуальні дози препарату у формі капсул і розчину для внутрішнього прийому варіювали від 1,5 до 12,5 мг/кг/день при прийомі один або два рази на день. При прийомі препарату в одній і тій же добовій дозі двічі на день порівняно з прийомом один раз на день максимальна та мінімальна плазмова концентрація була порівнянна з такою у дорослих пацієнтів при прийомі ітраконазолу один раз на день. Не було зареєстровано суттєвих вікових відмінностей показників AUC ітраконазолу та його загального кліренсу;у поодиноких випадках спостерігався незначний взаємозв'язок між віком пацієнтів та значеннями обсягу розподілу препарату, Сmах та кінцевого періоду напіввиведення. Встановлений кліренс ітраконазолу та його обсяг розподілу залежить від маси тіла пацієнтів.ФармакодинамікаОрунгал® - синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, що містить ітраконазол, похідний тріазол. Механізм дії ітраконазолу полягає в інгібуванні біосинтезу ергостеролу – основного компонента клітинної мембрани гриба, що бере участь у підтримці структурної цілісності мембрани. Порушення синтезу ергостеролу призводить до зміни проникності мембрани та лізису клітини, що й обумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються грибами: дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібними грибами (Candida spp., у тому числі C. albicans, С. iropicalis, С. parapsilosis, C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.); Aspergillus spp.; Histoplasma spp., включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomyces dermatitidis; Coccidioides immitis, Pseudallescheria boydii; Penicillium marneffei та багатьма іншими. Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis є найменш чутливими до дії ітраконазолу видами Candida. Основними типами грибів, розвиток яких не пригнічується ітраконазолом, є Zygomycetes (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp. та Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp. та Scopulariopsis spp. Стійкість до азол розвивається повільно і часто є результатом кількох генетичних мутацій. Описані механізми розвитку стійкості включають гіперекспресію гена ERG11, що кодує фермент 14α-деметилазу, який є основною мішенню дії азолів, і точкові мутації ERG11, що призводять до зменшення зв'язування ферментів з азолами та/або до активації транспортних систем, що призводить до збільшення виведення азолів . Спостерігалася перехресна стійкість Candida spp. до препаратів групи азолів, хоча стійкість одного препарату цієї групи необов'язково означає наявність стійкості до інших препаратів групи азолів. Повідомлялося про штами Aspergillus fumigates, стійкі до ітраконазолу.Показання до застосуванняУраження шкіри та слизових оболонок: вульвовагінальний кандидоз; висівковий лишай; дерматомікози; кандидоз слизової оболонки ротової порожнини; грибковий кератит. Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджоподібними грибами. Системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз; криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт): у пацієнтів з імунодефіцитом та у всіх пацієнтів з криптококом центральної нервової системи Орунгал® повинен призначатися тільки у випадках, якщо препарати першої лінії лікування не застосовні в даному випадку або неефективні; гістоплазмоз; бластомікоз; споротригосп; паракокцидіоідомікоз; інші системні або тропічні мікози, що рідко зустрічаються.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ітраконазолу чи допоміжних речовин. Одночасний прийом препаратів субстратів ізоферменту CYP3A4, таких як: левацетилметадон, метадон; дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин; телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня; тикагрелор; галофантрин; астемізол, мізоластин, терфенадін; алкалоїди ріжків: дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан; іринотекан; луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам; беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін; івабрадин, ранолазин; еплеренон; цизаприд, домперидон; ловастатин, симвастатин, аторвастатин; фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня; у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. Хронічна серцева недостатність нині чи анамнезі (крім терапії життєзагрозливих чи інших небезпечних інфекцій). Непереносимість фруктози, дефіцит сахарази/ізомальтази, глюкозогалактозна мальабсорбція. Дитячий вік до 3-х років. Вагітність та грудне вигодовування. З обережністю: При цирозі печінки; тяжких порушеннях функції печінки та нирок; гіперчутливості до інших азол; у літніх пацієнтів; у дітей.Вагітність та лактаціяВагітність Орунгал® не повинен застосовуватися при вагітності, за винятком випадків, що загрожують життю, і якщо очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. У доклінічних дослідженнях було показано, що ітраконазол проникає крізь плаценту у щурів. Даних щодо використання препарату Орунгал у період вагітності недостатньо. У ході клінічного застосування препарату після реєстрації було виявлено випадки вроджених аномалій. Такі випадки включали порушення розвитку зору, скелета, сечостатевої та серцево-судинної систем, а також хромосомні порушення та множинні вади розвитку. Проте чи є застосування препарату Орунгал причиною виникнення цих порушень, достовірно не встановлено. Епідеміологічні дані щодо впливу препарату Орунгал у перший триместр вагітності, в основному у пацієнток, які отримували короткострокову терапію з приводу вульвовагінальних кандидозів, не виявили підвищеного ризику розвитку вроджених аномалій порівняно з контрольною групою, що не зазнавала впливу жодного з відомих тератогенних факторів. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Грудне годування Оскільки ітраконазол може проникати в грудне молоко, при необхідності застосування в період грудного вигодовування жінкам, які застосовують Орунгал, слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні дії препарату систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: Дуже часто (≥1/10); Часто (≥1/100, Дані, отримані під час клінічних досліджень Безпека препарату Орунгал®, капсули, вивчалася у 107 відкритих та подвійних сліпих клінічних дослідженнях за участю 8499 пацієнтів. Усі 8499 пацієнтів хоча б один раз прийняли препарат Орунгал®, капсули, після чого було проведено оцінку безпеки лікування. Інфекційні та паразитарні захворювання - Нечасто: риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем - Рідко: лейкопенія; Частота невідома: нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: гіперчутливість. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Рідко: гіпестезія, парестезія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Рідко: дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: біль у животі, нудота; Нечасто: диспепсія, запор, метеоризм, діарея, блювання; Рідко: дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Нечасто: гіпербілірубінемія, порушення функції печінки. Порушення з боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Рідко: півлакіурія. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз - Нечасто: порушення менструального циклу; Рідко: еректильна дисфункція. Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення - Рідко: набряковий синдром. Нижче наведено список небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом ітраконазолу, які були зареєстровані у клінічних дослідженнях препарату Орунгал® у формі розчину для вживання та/або у формі розчину для внутрішньовенного введення (за винятком побічних реакцій, що відносяться до категорії “запалення в місці ін'єкції”) , оскільки ці побічні реакції є специфічними для лікарської форми "розчин для внутрішньовенного введення"). Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем: гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції. Порушення з боку обміну речовин: гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія. Порушення психіки: сплутаність свідомості. Порушення нервової системи: периферична нейропатія, запаморочення, сонливість. Порушення серцево-судинної системи: серцева недостатність, недостатність лівого шлуночка, тахікардія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк легень, дисфонія, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: еритематозний висип, гіпергідроз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: недостатність функції нирок, нетримання сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: генералізовані набряки, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, втома, озноб. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень: підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатамінотрансферази, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення активності лактатдегідрогенази в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини крові, підвищення активності гамма норми показників загального аналізу сечі Діти Безпека препарату Орунгал®, капсули, оцінювалася у 14 клінічних дослідженнях (4 подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідження, 9 відкритих досліджень, та 1 дослідження мало відкриту фазу з наступним подвійним сліпим) за участю 165 дітей віком від 1 року до 17 років. У ході досліджень було відзначено, що найпоширенішими побічними реакціями були: головний біль, блювання, біль у животі, діарея, порушення функції печінки, нудота, кропив'янка. Характер побічних реакцій, що зустрічаються у дітей, схожий на те, що спостерігається у дорослих пацієнтів; проте частота побічних реакцій у дітей вища. Побічні дії, зареєстровані у післяреєстраційному періоді (дані отримані на підставі спонтанних повідомлень) Представлена частота побічних реакцій ґрунтується на клінічному досвіді застосування препарату Орунгал після реєстрації. З боку імунної системи - Дуже рідко: сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, анафілактичні, анафілактоїдні та алергічні реакції. Порушення метаболізму - Дуже рідко: гіпертригліцеридемія. Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: тремор. З боку органу зору – дуже рідко: нечіткий зір, диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: стійка чи тимчасова втрата слуху. З боку серцево-судинної системи Дуже рідко: хронічна серцева недостатність. З боку системи органів дихання: - Часто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – дуже рідко: панкреатит. З боку гепатобіліарної системи - дуже рідко: тяжке токсичне ураження печінки (у тому числі кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним наслідком). З боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, алопеція. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень - дуже рідко: підвищення активності креатинфосфокінази крові.Взаємодія з лікарськими засобамиІтраконазол переважно метаболізуються ізоферментом СYРЗА4. Інші лікарські препарати, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту або змінюють його активність, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Подібним чином ітраконазол може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту. Ітраконазол відноситься до сильних інгібіторів ізоферменту CYР3A4 та Р-глікопротеїну. При використанні ітраконазолу разом з іншими лікарськими засобами рекомендується ознайомитися з інструкцією щодо застосування для з'ясування способу метаболізму препарату та вирішення питання необхідності зміни його дози. Лікарські препарати, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові Лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку (наприклад, антацидні засоби, такі як гідроксид алюмінію або засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти, такі як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи), порушують всмоктування препарату Орунгал®, капсул. Дані лікарські препарати рекомендується застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Орунгал®, капсули: Ітраконазол рекомендується приймати спільно з кислими напоями (такими як недієтична кола) при спільному використанні лікарських засобів, що знижують кислотність шлункового соку. Рекомендується приймати лікарські препарати, що нейтралізують соляну кислоту (наприклад, гідроксид алюмінію), щонайменше за 1 годину до або через 2 години після прийому препарату Орунгал® капсули. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Спільне застосування ітраконазолу з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 може сприяти зниженню біодоступності ітраконазолу та гідроксиітраконазолу настільки, що знижуватиметься ефективність лікарського засобу. Приклади включають такі препарати: Антибактеріальні засоби: ізоніазид, рифабутин, рифампіцин. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн. Противірусні препарати: ефавіренз, невірапін. Таким чином, використання сильних індукторів CYP3A4 ізоферменту спільно з ітраконазолом не рекомендується. Рекомендується уникати призначення цих лікарських засобів протягом двох тижнів до початку прийому ітраконазолу та під час лікування препаратом, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із зниженням ефективності ітраконазолу. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Лікарські препарати, що можуть викликати збільшення концентрації ітраконазолу у плазмі крові Одночасний прийом ітраконазолу та сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення біодоступності ітраконазолу. Приклади сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4: Антибактеріальні препарати: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин. Противірусні засоби: дарунавір посилений ритонавіром, фосампренавір, посилений ритонавіром, індинавір, ритонавір та тілапревір. Дані лікарські препарати рекомендується використовувати з обережністю разом із ітраконазолом. Рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ітраконазол разом із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації фармакологічних ефектів ітраконазолу, при необхідності можливе зниження дози ітраконазолу. По можливості рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові. Лікарські засоби, концентрації яких у плазмі може збільшуватися при спільному використанні з ітраконазолом Ітраконазол та його основний метаболіт гідроксиітраконазол можуть порушувати метаболізм лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 та перешкоджати транспортуванню препаратів під дією Р-глікопротеїну. Це може призвести до збільшення плазмової концентрації даних лікарських засобів та/або їх активних метаболітів при сумісному прийомі з ітраконазолом. Підвищення плазмової концентрації, у свою чергу, може спричинити посилення або пролонгацію як терапевтичних, так і небажаних ефектів даних лікарських засобів, внаслідок чого можуть виникнути потенційно загрозливі для життя стану. Так, збільшення концентрації деяких препаратів (терфенадин, астемізол, беприділ, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, сертиндол, левометадон) може призвести до збільшення інтервалу-QT та шлуночкової тахіаритмії,включаючи випадки шлуночкової тахікардії типу "пірует", що відноситься до потенційно небезпечних для життя станів. Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол. Взаємодіючі лікарські засоби поділяються на такі категорії: "Протипоказані": За жодних обставин не можна застосовувати цей лікарський препарат у комбінації з ітраконазолом та протягом двох педель після припинення прийому ітраконазолу. "Не рекомендується": Рекомендується уникати застосування цього лікарського засобу під час лікування та протягом двох тижнів після припинення прийому ітраконазолу, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із терапією. Якщо не можна уникнути використання цієї комбінації лікарських засобів, рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, до необхідності лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. "Використовувати з обережністю": слід ретельний моніторинг при спільному використанні лікарського препарату з ітраконазолом. При сумісному використанні лікарських засобів рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, у разі потреби лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. Нижче наведено приклади лікарських засобів, плазмова концентрація яких може збільшуватися під дією ітраконазолу. Препарати розділені за класами, також надаються рекомендації щодо спільного застосування з ітраконазолом: Клас лікарських засобів Протипоказані Не рекомендуються Використовувати з обережністю Альфа-адреноблокатори Тамсулозін Наркотичні анальгетики Левацетил метадол (левометадил), метадон Фентаніл Алфентаніл, бупренорфін для внутрішньовенного та сублінгвального введення, оксикодон, суфентаніл Антиаритмічні засоби Дізопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин Дігоксин Антибактеріальні засоби Телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня Рифабутину Телітроміцин Антикоагулянти та антиагреганти Тікагрелор Апіксабан, рівароксабан Кумарини, цилостазол, дабігатран Протисудомні препарати Карбамазепіну Протидіабетичні препарати Репаглінід саксагліптин Протигельмінтні та антипротозойні засоби Галофантрін Празиквантел Антигістамінні препарати Астемізол, мізоластин терфенадин Біластин, ебастин Ліки проти мігрені Алкалоїди ріжків, такі як дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан Протипухлинні препарати Іринотекан Аксітініб, дафрафеніб, дасатініб, ібрутініб нілотініб, сунітініб трабектедин Бортезоміб бузульфан, доцетаксель, ерлотиніб, гефітиніб, іматиніб, іксабепілон, лапатініб, понатініб, триметрексат, алкалоїди барвінку Нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби Луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам Алпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспірон, галоперидол, мідазолам для внутрішньовенного введення, пероспірон, кветіапін, рамелтеон, рисперидон. Противірусні препарати Симепревір Маравірок, індинавір, ритонавір, саквінавір Бета-адреноблокатори Надолол Блокатори "повільних" кальцієвих каналів Беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін Інші дигідропіридини, верапаміл Інші препарати, що діють на серцево-судинну систему Івабрадін, ранолазин Аліскірен, силденафіл при лікуванні легеневої гіпертензії Бозентан, ріоцигуат Діуретики Еплеренон Препарати, що впливають на органи шлунково-кишкового тракту Цизаприд, домперидон Апрепітант Імуносупресанти Еверолімус Будесонід, циклесонід, циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, рапаміцин (також відомий як сиролімус), такролімус, темсіролімус Препарати, що регулюють ліпідний обмін Аторвастатин, ловастатин, симвастатин, Препарати, що застосовуються для лікування захворювань органів дихання Сальметерол СІОЗС, трициклічні та інші антидепресанти Ребоксетин Препарати, що використовуються в урології Фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня Даріфенацін, варденафіл Фезотеродин, імідафенацин, оксибутинін, силденафіл при лікуванні еректильної дисфункції, соліфенацин, тадалафіл, толтеродин Інші Колхіцин у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок Колхіцин, коніваптан, товваптан Алітретиноїн (лікарські форми для перорального прийому), цинакальцет, мозаваптан Препарати, плазмова концентрація яких може знижуватись під дією ітраконазолу. Одночасне застосування ітраконазолу з нестероїдним протизапальним препаратом мелоксикам може знизити концентрацію мелоксикаму в плазмі. Рекомендується з обережністю призначати мелоксикам одночасно з ітраконазолом, а також ретельно контролювати клінічний стан пацієнта та виникнення побічних ефектів. У разі потреби слід коригувати дозу мелоксикаму. Діти Лікарські взаємодії вивчені лише у дорослих людей.Спосіб застосування та дозиДля оптимальної абсорбції препарату необхідно приймати Орунгал у капсулах відразу після їди. Капсули слід ковтати повністю. Показання Доза Тривалість лікування Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день або 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 15 днів Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук та стопи 200 мг 2 рази на добу або 100 мг 1 раз на добу 7 днів або 30 днів Кандидоз слизової оболонки ротової порожнини. 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазове збільшення дози. Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день. Тривалість лікування може бути скоригована залежно від покращення клінічної картини Оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджоподібними та пліснявими грибами Оніхомікози - пульс-терапія Дози та тривалість лікування Один курс пульс-терапії полягає у щоденному прийомі по 2 капсули препарату Орунгал 2 рази на добу протягом 1 тиж. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок кистей рекомендується 2 курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується 3 курси. Проміжок між курсами, протягом якого не потрібно приймати препарат, становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-й тиждень 2-й тиждень 3-й тиждень 4-й тиждень 5-й тиждень 6-й тиждень 7-й тиждень 8-й тиждень 9-й тиждень Ураження нігтьових пластинок пальців стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок пальців кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому препарату Орунгал 2-й курс Тижні, вільні від прийому препарату Орунгал 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні, вільні від прийому препарату Орунгал 2-й курс Оніхомікози безперервне лікування Доза Тривалість лікування Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей По 200 мг на добу 3 міс Виведення препарату Орунгал зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при інфекціях шкіри і через 6-9 місяців після закінчення лікування нігтьових інфекцій. Системні мікози Показання Доза Середня тривалість лікування* Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Криптококовий менінгіт 200 мг 2 рази на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 8 місяців Бластомікоз від 100 м г 1 раз на добу до 200 мг 2 рази на добу 6 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Дані про ефективність даної дози для лікування паракокцидіоїдомікозу у хворих на СНІД відсутні Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців * – тривалість лікування може бути скоригована залежно від ефективності лікування. Особливі групи пацієнтів Діти Дані щодо застосування препарату Орунгал®, капсули, для лікування дітей обмежені. Застосування препарату Орунгал®, капсули для лікування дітей не рекомендується, за винятком випадків, коли очікувана користь від лікування перевершує потенційний ризик. Літні пацієнти Дані щодо застосування препарату Орунгал®, капсули, для лікування пацієнтів похилого віку обмежені. Рекомендується використовувати препарат Орунгал®, капсули, для лікування пацієнтів цієї категорії, лише якщо очікувана користь від лікування перевищує потенційні ризики. При виборі дози препарату для лікування пацієнтів похилого віку рекомендується враховувати зниження функції печінки, нирок і серця, що частіше зустрічаються в літньому віці, а також наявність супутніх захворювань або прийом інших лікарських засобів. Порушення функції печінки Дані щодо застосування перорального ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки обмежені. Слід обережно призначати препарат даної категорії пацієнтів. Порушення функції нирок Дані щодо застосування перорального ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок обмежені. У деяких пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність, експозиція ітраконазолу може бути знижена. Слід з обережністю призначати препарат даної категорії пацієнтів, у деяких випадках може знадобитися зміна дози лікарського засобу.ПередозуванняСимптоми, що спостерігалися при передозуванні препаратом Орунгал, капсули, були порівняні з дозозалежними побічними реакціями, що спостерігаються при застосуванні звичайних доз препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію, зробити промивання шлунка розчином бікарбонату натрію, дати активоване вугілля. Ітраконазол не видаляється з організму при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на діяльність серця: у дослідженні лікарської форми препарату Орунгал для внутрішньовенного введення відзначалося скороминуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Клінічна значущість даних для пероральних лікарських форм невідома. Ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом препарату Орунгал. При добовій дозі 400 мг ітраконазолу спостерігалося частіше виникнення серцевої недостатності; при менших добових дозах такої закономірності виявлено був. Ризик виникнення хронічної серцевої недостатності імовірно пропорційний добовій дозі. Препарат Орунгал® не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього симптомокомплексу в анамнезі, за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення серцевої недостатності (ішемічна хвороба серця, ураження клапанів, обструктивні хвороби легень, ниркова недостатність та інші захворювання, що супроводжуються набряками). Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми хронічної серцевої недостатності та стежити за їх появою під час курсу лікування. При появі подібних ознак прийом препарату Орунгал необхідно припинити. Погрозливі для життя аритмії серця та/або раптова смерть відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні метадону. Лікарські взаємодії: одночасний прийом деяких лікарських препаратів з ітраконазолом може призвести до зміни ефективності ітраконазолу та/або одночасно застосовуваних лікарських препаратів, виникнення небезпечних для життя побічних реакцій та/або раптової смерті. Препарати, які не можна приймати одночасно з ітраконазолом, не рекомендовані для одночасного застосування та/або рекомендовані для одночасного застосування з ітраконазолом з обережністю. Перехресна гіперчутливість: дані щодо наявності перехресної гіперчутливості між ітраконазолом та іншими протигрибковими засобами з азольною структурою (з групи азолів) обмежені. За наявності гіперчутливості до інших азол слід обережно призначати ітраконазол. Взаємозамінність: не рекомендується взаємозамінне використання препаратів Орунгал®, капсули, та Орунгал®, розчин для прийому внутрішньо, зважаючи на те, що експозиція ітраконазолу вище при використанні його у формі розчину для прийому внутрішньо, ніж у формі капсул, навіть при прийомі однакових доз ітраконазолу. Знижена кислотність шлункового соку: при зниженій кислотності шлункового соку, абсорбція ітраконазолу з капсул порушується. Пацієнтам зі зниженою кислотністю шлункового соку внаслідок захворювання (наприклад, у пацієнтів з ахлоргідрією) або внаслідок прийому лікарських препаратів (наприклад, лікарські засоби, що пригнічують шлункову секрецію), рекомендується приймати Орунгал у капсулах одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). Слід контролювати протигрибкову активність препарату та збільшувати дозу ітраконазолу за необхідності. Вплив на функцію печінки: у дуже поодиноких випадках при застосуванні препарату Орунгал® розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відбувалося з пацієнтами, які вже мали захворювання печінки, у хворих з іншими тяжкими захворюваннями, яким препарат був призначений для лікування системних захворювань, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Однак деякі пацієнти не мали супутніх захворювань або очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом.У разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, слабкості, болі в животі та потемніння сечі, необхідно негайно припинити лікування та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищенням активності "печінкових" ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід призначати лікування препаратом Орунгал®, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У таких випадках необхідно під час лікування контролювати активність печінкових ферментів. Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено,рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Порушення функції нирок: дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок обмежені, у деяких пацієнтів з недостатністю функції нирок експозиція ітраконазолу може бути знижена. Тому таким пацієнтам слід призначати препарат із обережністю. Рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації. Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик препарату Орунгал у вигляді капсул його застосування не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів. Хворі на СНІД: лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротрихозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального). Застосування у педіатричній практиці: оскільки клінічних даних про використання препарату Орунгал у дітей недостатньо, рекомендується призначати препарат дітям лише у випадку, якщо можлива користь від лікування перевершує потенційний ризик. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул препарату Орунгал®. При системних кандидозах, ймовірно спричинених флуконазол-резистентними штамами Candida, не можна припустити чутливість до ітраконазолу, отже, рекомендується перевірити чутливість перед початком терапії ітраконазолом. Втрата слуху: повідомлялося про тимчасову або стійку втрату слуху у пацієнтів, які приймають ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалася на фоні одночасного прийому з хінідином. Слух зазвичай відновлюється після закінчення терапії препаратом Орунгал, однак у деяких пацієнтів втрата слуху необоротна. Здатність до зачаття: дослідження на тваринах не показали наявності репродуктивної токсичності у ітраконазолу. Муковісцидоз (кістозний фіброз): у пацієнтів з муковісцидозом (кістозним фіброзом) спостерігалася варіабельність концентрації ітраконазолу у плазмі крові при застосуванні ітраконазолу у формі розчину для прийому внутрішньо у дозі 2,5 мг/кг 2 рази на добу. Як наслідок, терапевтична рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі може не досягатися. Рівноважні концентрації > 250 нг/мл досягалися приблизно у 50% пацієнтів старше 16 років і не досягалися в жодного пацієнта молодше 16 років. У разі відсутності відповіді на терапію препаратом Орунгал®, капсули слід розглянути можливість переходу на альтернативну терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу лікарського засобу Орунгал® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою не проводились. Необхідно брати до уваги можливість виникнення побічних реакцій, таких як запаморочення, порушення зору та втрата слуху. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: ітраконазол, 10 мг; допоміжні речовини: гідроксипропілбетадекс 400 мг, хлористоводнева кислота концентрована 3,76 мкл, пропіленгліколь 100 мкл, натрію гідроксид до pH 1,7-1,9, натрію сахаринат 0,6 мг, сорбітол розчин 70% 190 мкл, ,25 мг, ароматизатор вишневий-2 0,5 мг, ароматизатор карамельний 0,2 мг, вода очищена до 1,0 мл. По 150 мл розчину у флакон темного скла, з кришкою, що накручується, з механізмом захисту від випадкового відкривання дітьми. 1 флакон у комплекті з мірною чашкою на 10 мл у картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЖовтий або світло-оранжевий розчин із вишневим запахом.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаВнаслідок нелінійної фармакокінетики ітраконазол накопичується у плазмі при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація ітраконазолу, як правило, досягається протягом приблизно 15 днів, при цьому значення максимальної концентрації (Сmах) ітраконазолу та AUC (площа під кривою "концентрація-час") при багаторазовому прийомі в 4-7 разів вище, ніж при одноразовому прийомі. Максимальна рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі становить близько 2 мкг/мл при призначенні 200 мг ітраконазолу 1 раз на день. Кінцевий період напіввиведення зазвичай становить 16-28 годин при одноразовому прийомі та 34 - 42 години при багаторазовому прийомі. Концентрація ітраконазолу в плазмі знижується до практично невизначеного значення протягом 7-14 днів, після припинення терапії в залежності від призначеної дози та тривалості лікування.Кліренс ітраконазолу зменшується при більш високих дозах через насичення шляхів його метаболізації в печінці. Абсорбція Ітраконазол швидко абсорбується після прийому внутрішньо. Максимальні концентрації незміненого ітраконазолу у плазмі досягаються протягом 2-5 годин після перорального прийому. Абсолютна біодоступність ітраконазолу після перорального застосування становить близько 55%. При пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається прийомом капсул відразу після їди. Всмоктування ітраконазолу в капсулах знижено у пацієнтів зі зниженою кислотністю шлункового соку, наприклад, на фоні прийому препаратів, що пригнічують секрецію соляної кислоти у шлунку (таких як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи), або у пацієнтів з ахлоргідрами. Всмоктування ітраконазолу натще у таких пацієнтів збільшується при прийомі препарату Орунгал, капсули одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). При прийомі препарату Орунгал®, капсули, у дозі 200 мг одноразово натще разом з недієтичною колою після попереднього прийому антагоніста Н2-гістамінових рецепторів ранитидину всмоктування ітраконазолу було порівнянним із всмоктуванням препарату Орунгал®, капсули, при прийомі препарату. Експозиція ітраконазолу нижче при прийомі ітраконазолу у вигляді капсул порівняно з експозицією ітраконазолу при прийомі тієї ж дози у вигляді розчину для внутрішнього прийому. Розподіл Ітраконазол на 99,8% зв'язується з білками плазми, в основному, з альбуміном (гідроксиітраконазол зв'язується з альбуміном на 99,6%). Також відзначено спорідненість до ліпідів. У незв'язаному вигляді у плазмі залишається лише 0,2% ітраконазолу. Здається обсяг розподілу > 700 л, що свідчить про його значний розподіл у тканинах. Концентрації у легенях, нирках, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у 2-3 рази вищі, ніж відповідні концентрації у плазмі, при цьому концентрація препарату у тканинах, що містять кератин, особливо у шкірі, приблизно у 4 рази перевищує концентрацію у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині значно нижча, ніж у плазмі крові, проте була продемонстрована ефективність ітраконазолу проти збудників інфекцій, присутніх у цереброспінальній рідині. Метаболізм Як було показано у дослідженнях in vitro, CYP3A4 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі ітраконазолу. Ітраконазол піддається активному метаболізму в печінці з утворенням множини метаболітів. Основним метаболітом є гідроксиітраконазол, який in vitro має протигрибкову активність, порівнянну з ітраконазолом. Концентрації гідроксиітраконазолу у плазмі приблизно в 2 рази перевищують концентрацію ітраконазолу. Екскреція Ітраконазол виводиться переважно у формі неактивних метаболітів із сечею (35%) та калом (54%) протягом одного тижня після прийому розчину для прийому внутрішньо. Ниркова екскреція ітраконазолу та його активного метаболіту гідроксиітраконазолу становить менше 1% від дози препарату, введеної внутрішньовенно. На підставі результатів вивчення фармакокінетики 14С-міченого препарату після перорального прийому виведення незміненого ітраконазолу з калом варіює від 3% до 18% прийнятої дози. Оскільки перерозподіл ітраконазолу з тканин, що містять кератин, є незначним, виведення їх цих тканин пов'язане з регенерацією епідермісу. На відміну від плазми крові концентрація ітраконазолу в шкірі зберігається протягом від 2 до 4 тижнів після припинення 4-тижневого лікування, а концентрація в кератині нігтя, де ітраконазол може бути виявлений вже через 1 тиждень після початку лікування, зберігається принаймні протягом шести місяців після закінчення 3-місячного курсу лікування. Особливі категорії пацієнтів Порушення функції печінки Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. У ході дослідження фармакокінетики порівнювали фармакокінетичні показники пацієнтів із цирозом печінки та здорових добровольців. У пацієнтів з цирозом печінки при одноразовому прийомі 100 мг ітраконазолу середня максимальна концентрація ітраконазолу в плазмі (Сmах) була значно нижчою (на 47%), ніж у здорових пацієнтів. Середній період напіввиведення при прийомі одноразової дози був збільшений у пацієнтів з цирозом печінки та становив у цьому дослідженні 37±17 годин порівняно з 16±5 годин для здорових добровольців. Середня експозиція ітраконазолу (площа під кривою "концентрація-час" - AUC) була аналогічною у пацієнтів із цирозом печінки та у здорових добровольців. Дані про тривале застосування ітраконазолу у пацієнтів із цирозом печінки відсутні. Порушення функції нирок Дані про пероральне застосування ітраконазолу для лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок обмежені. У пацієнтів з уремією, у яких середній кліренс креатиніну становив 13 мл/хв х 1,73 м2, системна дія ітраконазолу (AUC) була дещо нижчою порівняно з основною популяцією. Не виявлено значного впливу гемодіалізу або тривалого перитонеального діалізу, що проводиться в амбулаторних умовах, на показники фармакокінетики ітраконазолу (Тmах, Сmах та AUC0-8год). Після одноразового внутрішньовенного введення препарату кінцевий період напіввиведення ітраконазолу у пацієнтів з незначним (визначається у дослідженні як кліренс креатиніну 50-79 мл/хв), середнім (кліренс креатиніну 20-49 мл/хв) або вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатині) Дані щодо тривалого використання ітраконазолу пацієнтами з порушеннями функції нирок не доступні. Проведення діалізу не впливає на період напіввиведення або кліренс ітраконазолу або гідроксиітраконазолу. Діти Дані про фармакокінетику ітраконазолу у пацієнтів дитячого віку обмежені. Клінічні дослідження фармакокінетики у дітей та підлітків віком від 5 місяців до 17 років проводилися із застосуванням ітраконазолу в капсулах, розчином для прийому внутрішньо та розчином для внутрішньовенного введення. Індивідуальні дози препарату у формі капсул і розчину для внутрішнього прийому варіювали від 1,5 до 12,5 мг/кг/день при прийомі один або два рази на день. При прийомі препарату в одній і тій же добовій дозі двічі на день порівняно з прийомом один раз на день максимальна та мінімальна плазмова концентрація була порівнянна з такою у дорослих пацієнтів при прийомі ітраконазолу один раз на день. Не було зареєстровано суттєвих вікових відмінностей показників AUC ітраконазолу та його загального кліренсу;у поодиноких випадках спостерігався незначний взаємозв'язок між віком пацієнтів та значеннями обсягу розподілу препарату, Сmах та кінцевого періоду напіввиведення. Встановлений кліренс ітраконазолу та його обсяг розподілу залежить від маси тіла пацієнтів.ФармакодинамікаОрунгал® - синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, що містить ітраконазол, похідний тріазол. Механізм дії ітраконазолу полягає в інгібуванні біосинтезу ергостеролу – основного компонента клітинної мембрани гриба, що бере участь у підтримці структурної цілісності мембрани. Порушення синтезу ергостеролу призводить до зміни проникності мембрани та лізису клітини, що й обумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються грибами: дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum); дріжджоподібними грибами (Candida spp., у тому числі C. albicans, С. iropicalis, С. parapsilosis, C. krusei, Cryptococcus neoformans, Malassezia spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp.); Aspergillus spp.; Histoplasma spp., включаючи H. capsulatum; Paracoccidioides brasiliensis; Sporothrix schenckii; Fonsecaea spp.; Cladosporium spp.; Blastomyces dermatitidis; Coccidioides immitis, Pseudallescheria boydii; Penicillium marneffei та багатьма іншими. Candida krusei, Candida glabrata та Candida tropicalis є найменш чутливими до дії ітраконазолу видами Candida. Основними типами грибів, розвиток яких не пригнічується ітраконазолом, є Zygomycetes (Rhizopus spp., Rhizomucor spp., Mucor spp. та Absidia spp.), Fusarium spp., Scedosporium spp. та Scopulariopsis spp. Стійкість до азол розвивається повільно і часто є результатом кількох генетичних мутацій. Описані механізми розвитку стійкості включають гіперекспресію гена ERG11, що кодує фермент 14α-деметилазу, який є основною мішенню дії азолів, і точкові мутації ERG11, що призводять до зменшення зв'язування ферментів з азолами та/або до активації транспортних систем, що призводить до збільшення виведення азолів . Спостерігалася перехресна стійкість Candida spp. до препаратів групи азолів, хоча стійкість одного препарату цієї групи необов'язково означає наявність стійкості до інших препаратів групи азолів. Повідомлялося про штами Aspergillus fumigates, стійкі до ітраконазолу.Показання до застосуванняЛікування кандидозу порожнини рота та/або стравоходу у ВІЛ-позитивних хворих та пацієнтів з імунодефіцитом. Профілактика системних грибкових інфекцій у пацієнтів із злоякісними захворюваннями крові або у пацієнтів при пересадці кісткового мозку з високою ймовірністю нейтропенії (менше 500 клітин/мкл).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ітраконазолу чи допоміжних речовин. Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Одночасний прийом препаратів субстратів ізоферменту CYP3A4, таких як: левацетилметадон, метадон; дизопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин; телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня; тикагрелор; галофантрин; астемізол, мізоластин, терфенадін; алкалоїди ріжків: дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан; іринотекан; луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам; беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін; івабрадин, ранолазин; еплеренон; цизаприд, домперидон; інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі як ловастатин, симвастатин, аторвастатин; фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня; у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. Клінічно виражена шлуночкова дисфункція: застійна серцева недостатність нині або в анамнезі (за винятком терапії життєзагрозливих або інших небезпечних інфекцій). Вагітність, за винятком загрозливих для життя випадків, та період грудного вигодовування. Жінкам дітородного віку, які приймають розчин Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. З обережністю: При печінковій недостатності; при цирозі печінки; при хронічній нирковій недостатності; при гострій серцевій недостатності; при гіперчутливості до інших азол; у дітей та літніх пацієнтів.Вагітність та лактаціяВагітність Орунгал® не повинен застосовуватися при вагітності, за винятком випадків, що загрожують життю, і якщо очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. У доклінічних дослідженнях було показано, що ітраконазол проникає крізь плаценту у щурів. Даних щодо використання препарату Орунгал у період вагітності недостатньо. У ході клінічного застосування препарату після реєстрації було виявлено випадки вроджених аномалій. Такі випадки включали порушення розвитку зору, скелета, сечостатевої та серцево-судинної систем, а також хромосомні порушення та множинні вади розвитку. Проте чи є застосування препарату Орунгал причиною виникнення цих порушень, достовірно не встановлено. Епідеміологічні дані щодо впливу препарату Орунгал у перший триместр вагітності, в основному у пацієнток, які отримували короткострокову терапію з приводу вульвовагінальних кандидозів, не виявили підвищеного ризику розвитку вроджених аномалій порівняно з контрольною групою, що не зазнавала впливу жодного з відомих тератогенних факторів. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Грудне годування Оскільки ітраконазол може проникати в грудне молоко, при необхідності застосування в період грудного вигодовування жінкам, які застосовують Орунгал, слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПобічні дії препарату систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: Дуже часто (≥1/10); Часто (≥1/100, Дані, отримані під час клінічних досліджень Безпека препарату Орунгал®, капсули, вивчалася у 107 відкритих та подвійних сліпих клінічних дослідженнях за участю 8499 пацієнтів. Усі 8499 пацієнтів хоча б один раз прийняли препарат Орунгал®, капсули, після чого було проведено оцінку безпеки лікування. Інфекційні та паразитарні захворювання - Нечасто: риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем - Рідко: лейкопенія; Частота невідома: нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: гіперчутливість. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Рідко: гіпестезія, парестезія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Рідко: дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: біль у животі, нудота; Нечасто: диспепсія, запор, метеоризм, діарея, блювання; Рідко: дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Нечасто: гіпербілірубінемія, порушення функції печінки. Порушення з боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів - Рідко: півлакіурія. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз - Нечасто: порушення менструального циклу; Рідко: еректильна дисфункція. Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення - Рідко: набряковий синдром. Нижче наведено список небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом ітраконазолу, які були зареєстровані у клінічних дослідженнях препарату Орунгал® у формі розчину для вживання та/або у формі розчину для внутрішньовенного введення (за винятком побічних реакцій, що відносяться до категорії “запалення в місці ін'єкції”) , оскільки ці побічні реакції є специфічними для лікарської форми "розчин для внутрішньовенного введення"). Порушення з боку кровотворної та лімфатичної систем: гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції. Порушення з боку обміну речовин: гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія. Порушення психіки: сплутаність свідомості. Порушення нервової системи: периферична нейропатія, запаморочення, сонливість. Порушення серцево-судинної системи: серцева недостатність, недостатність лівого шлуночка, тахікардія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк легень, дисфонія, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: еритематозний висип, гіпергідроз. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: недостатність функції нирок, нетримання сечі. Загальні розлади та порушення у місці введення: генералізовані набряки, набряк обличчя, біль у грудях, гіпертермія, біль, втома, озноб. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень: підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності аспартатамінотрансферази, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення активності лактатдегідрогенази в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини крові, підвищення активності гамма норми показників загального аналізу сечі Діти Безпека препарату Орунгал®, капсули, оцінювалася у 14 клінічних дослідженнях (4 подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідження, 9 відкритих досліджень, та 1 дослідження мало відкриту фазу з наступним подвійним сліпим) за участю 165 дітей віком від 1 року до 17 років. У ході досліджень було відзначено, що найпоширенішими побічними реакціями були: головний біль, блювання, біль у животі, діарея, порушення функції печінки, нудота, кропив'янка. Характер побічних реакцій, що зустрічаються у дітей, схожий на те, що спостерігається у дорослих пацієнтів; проте частота побічних реакцій у дітей вища. Побічні дії, зареєстровані у післяреєстраційному періоді (дані отримані на підставі спонтанних повідомлень) Представлена частота побічних реакцій ґрунтується на клінічному досвіді застосування препарату Орунгал після реєстрації. З боку імунної системи - Дуже рідко: сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк, анафілактичні, анафілактоїдні та алергічні реакції. Порушення метаболізму - Дуже рідко: гіпертригліцеридемія. Порушення з боку нервової системи Дуже рідко: тремор. З боку органу зору – дуже рідко: нечіткий зір, диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: стійка чи тимчасова втрата слуху. З боку серцево-судинної системи Дуже рідко: хронічна серцева недостатність. З боку системи органів дихання: - Часто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – дуже рідко: панкреатит. З боку гепатобіліарної системи - дуже рідко: тяжке токсичне ураження печінки (у тому числі кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним наслідком). З боку шкірних покровів та підшкірної жирової клітковини - Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт, алопеція. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень - дуже рідко: підвищення активності креатинфосфокінази крові.Взаємодія з лікарськими засобамиІтраконазол переважно метаболізуються ізоферментом СYРЗА4. Інші лікарські препарати, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту або змінюють його активність, можуть впливати на фармакокінетику ітраконазолу. Подібним чином ітраконазол може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що також метаболізуються за участю даного ізоферменту. Ітраконазол відноситься до сильних інгібіторів ізоферменту CYР3A4 та Р-глікопротеїну. При використанні ітраконазолу разом з іншими лікарськими засобами рекомендується ознайомитися з інструкцією щодо застосування для з'ясування способу метаболізму препарату та вирішення питання необхідності зміни його дози. Лікарські препарати, які можуть знижувати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові Лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку (наприклад, антацидні засоби, такі як гідроксид алюмінію або засоби, що пригнічують секрецію соляної кислоти, такі як антагоністи Н2-гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи), порушують всмоктування препарату Орунгал®, капсул. Дані лікарські препарати рекомендується застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Орунгал®, капсули: Ітраконазол рекомендується приймати спільно з кислими напоями (такими як недієтична кола) при спільному використанні лікарських засобів, що знижують кислотність шлункового соку. Рекомендується приймати лікарські препарати, що нейтралізують соляну кислоту (наприклад, гідроксид алюмінію), щонайменше за 1 годину до або через 2 години після прийому препарату Орунгал® капсули. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Спільне застосування ітраконазолу з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 може сприяти зниженню біодоступності ітраконазолу та гідроксиітраконазолу настільки, що знижуватиметься ефективність лікарського засобу. Приклади включають такі препарати: Антибактеріальні засоби: ізоніазид, рифабутин, рифампіцин. Протисудомні препарати: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн. Противірусні препарати: ефавіренз, невірапін. Таким чином, використання сильних індукторів CYP3A4 ізоферменту спільно з ітраконазолом не рекомендується. Рекомендується уникати призначення цих лікарських засобів протягом двох тижнів до початку прийому ітраконазолу та під час лікування препаратом, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із зниженням ефективності ітраконазолу. При сумісному прийомі лікарських засобів рекомендується контролювати протигрибкову активність ітраконазолу та збільшувати дозу препарату у разі необхідності. Лікарські препарати, що можуть викликати збільшення концентрації ітраконазолу у плазмі крові Одночасний прийом ітраконазолу та сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення біодоступності ітраконазолу. Приклади сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4: Антибактеріальні препарати: ципрофлоксацин, кларитроміцин, еритроміцин. Противірусні засоби: дарунавір посилений ритонавіром, фосампренавір, посилений ритонавіром, індинавір, ритонавір та тілапревір. Дані лікарські препарати рекомендується використовувати з обережністю разом із ітраконазолом. Рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають ітраконазол разом із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації фармакологічних ефектів ітраконазолу, при необхідності можливе зниження дози ітраконазолу. По можливості рекомендується контролювати концентрацію ітраконазолу у плазмі крові. Лікарські засоби, концентрації яких у плазмі може збільшуватися при спільному використанні з ітраконазолом Ітраконазол та його основний метаболіт гідроксиітраконазол можуть порушувати метаболізм лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 та перешкоджати транспортуванню препаратів під дією Р-глікопротеїну. Це може призвести до збільшення плазмової концентрації даних лікарських засобів та/або їх активних метаболітів при сумісному прийомі з ітраконазолом. Підвищення плазмової концентрації, у свою чергу, може спричинити посилення або пролонгацію як терапевтичних, так і небажаних ефектів даних лікарських засобів, внаслідок чого можуть виникнути потенційно загрозливі для життя стану. Так, збільшення концентрації деяких препаратів (терфенадин, астемізол, беприділ, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, сертиндол, левометадон) може призвести до збільшення інтервалу-QT та шлуночкової тахіаритмії,включаючи випадки шлуночкової тахікардії типу "пірует", що відноситься до потенційно небезпечних для життя станів. Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол.Після припинення лікування плазмова концентрація ітраконазолу знижується до практично невизначеної протягом від 7 до 14 днів, залежно від дози препарату та тривалості лікування. У пацієнтів з цирозом печінки або тих, хто одночасно приймає інгібітори ферменту CYP3A4, зниження концентрації препарату може бути навіть повільнішим. Це особливо важливо під час початку терапії з використанням лікарських препаратів, на метаболізм яких впливає ітраконазол. Взаємодіючі лікарські засоби поділяються на такі категорії: "Протипоказані": За жодних обставин не можна застосовувати цей лікарський препарат у комбінації з ітраконазолом та протягом двох педель після припинення прийому ітраконазолу. "Не рекомендується": Рекомендується уникати застосування цього лікарського засобу під час лікування та протягом двох тижнів після припинення прийому ітраконазолу, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик, пов'язаний із терапією. Якщо не можна уникнути використання цієї комбінації лікарських засобів, рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, до необхідності лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. "Використовувати з обережністю": слід ретельний моніторинг при спільному використанні лікарського препарату з ітраконазолом. При сумісному використанні лікарських засобів рекомендується спостерігати за станом пацієнта для своєчасного виявлення симптомів та ознак посилення або пролонгації ефектів препаратів або розвитку побічних ефектів, у разі потреби лікування можна перервати або зменшити дозу лікарських засобів. За наявності можливості рекомендується контролювати плазмову концентрацію препаратів. Нижче наведено приклади лікарських засобів, плазмова концентрація яких може збільшуватися під дією ітраконазолу. Препарати розділені за класами, також надаються рекомендації щодо спільного застосування з ітраконазолом: Клас лікарських засобів Протипоказані Не рекомендуються Використовувати з обережністю Альфа-адреноблокатори Тамсулозін Наркотичні анальгетики Левацетил метадол (левометадил), метадон Фентаніл Алфентаніл, бупренорфін для внутрішньовенного та сублінгвального введення, оксикодон, суфентаніл Антиаритмічні засоби Дізопірамід, дофетилід, дронедарон, хінідин Дігоксин Антибактеріальні засоби Телітроміцин у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки тяжкого ступеня Рифабутину Телітроміцин Антикоагулянти та антиагреганти Тікагрелор Апіксабан, рівароксабан Кумарини, цилостазол, дабігатран Протисудомні препарати Карбамазепіну Протидіабетичні препарати Репаглінід саксагліптин Протигельмінтні та антипротозойні засоби Галофантрін Празиквантел Антигістамінні препарати Астемізол, мізоластин терфенадин Біластин, ебастин Ліки проти мігрені Алкалоїди ріжків, такі як дигідроерготамін, ергометрин (ергоновін), ерготамін, метилергометрин (метилергоновін), елетриптан Протипухлинні препарати Іринотекан Аксітініб, дафрафеніб, дасатініб, ібрутініб нілотініб, сунітініб трабектедин Бортезоміб бузульфан, доцетаксель, ерлотиніб, гефітиніб, іматиніб, іксабепілон, лапатініб, понатініб, триметрексат, алкалоїди барвінку Нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби Луразідон, мідазолам для перорального прийому, пімозід, сертиндол, тріазолам Алпразолам, арипіпразол, бротизолам, буспірон, галоперидол, мідазолам для внутрішньовенного введення, пероспірон, кветіапін, рамелтеон, рисперидон. Противірусні препарати Симепревір Маравірок, індинавір, ритонавір, саквінавір Бета-адреноблокатори Надолол Блокатори "повільних" кальцієвих каналів Беприділ, фелодипін, лерканідипін, нісолдипін Інші дигідропіридини, верапаміл Інші препарати, що діють на серцево-судинну систему Івабрадін, ранолазин Аліскірен, силденафіл при лікуванні легеневої гіпертензії Бозентан, ріоцигуат Діуретики Еплеренон Препарати, що впливають на органи шлунково-кишкового тракту Цизаприд, домперидон Апрепітант Імуносупресанти Еверолімус Будесонід, циклесонід, циклоспорин, дексаметазон, флутиказон, метилпреднізолон, рапаміцин (також відомий як сиролімус), такролімус, темсіролімус Препарати, що регулюють ліпідний обмін Аторвастатин, ловастатин, симвастатин, Препарати, що застосовуються для лікування захворювань органів дихання Сальметерол СІОЗС, трициклічні та інші антидепресанти Ребоксетин Препарати, що використовуються в урології Фезотеродин у пацієнтів з недостатністю функції нирок або печінки помірним або тяжким ступенем, соліфенацин у пацієнтів з недостатністю функції нирок тяжкого ступеня та з недостатністю функції печінки помірного або тяжкого ступеня Даріфенацін, варденафіл Фезотеродин, імідафенацин, оксибутинін, силденафіл при лікуванні еректильної дисфункції, соліфенацин, тадалафіл, толтеродин Інші Колхіцин у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок Колхіцин, коніваптан, товваптан Алітретиноїн (лікарські форми для перорального прийому), цинакальцет, мозаваптан Препарати, плазмова концентрація яких може знижуватись під дією ітраконазолу. Одночасне застосування ітраконазолу з нестероїдним протизапальним препаратом мелоксикам може знизити концентрацію мелоксикаму в плазмі. Рекомендується з обережністю призначати мелоксикам одночасно з ітраконазолом, а також ретельно контролювати клінічний стан пацієнта та виникнення побічних ефектів. У разі потреби слід коригувати дозу мелоксикаму. Діти Лікарські взаємодії вивчені лише у дорослих людей.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати натще, бажано відмовитися від їжі як мінімум протягом 1 години після прийому ітраконазолу. Розчином потрібно прополоскати рот протягом 20 секунд, а потім проковтнути його. Після цього не слід полоскати рот водою. Лікування кандидозу порожнини рота та/або стравоходу 200 мг (2 мірні чашки) на добу в один або два прийоми протягом 1 тижня. За відсутності позитивного ефекту через тиждень лікування слід продовжувати ще один тиждень. Лікування кандидозу порожнини рота та/або стравоходу, при резистентності до флуконазолу 100-200 мг (1-2 мірні чашки) 2 рази на добу протягом 2-х тижнів. За відсутності позитивного ефекту після 2 тижнів застосування препарату лікування продовжують ще протягом 2 тижнів. За відсутності позитивного ефекту добову дозу 400 мг можна приймати трохи більше 14 днів. Профілактика грибкових інфекцій Всередину, 5 мг/кг маси тіла на добу на два прийоми. У ході клінічних досліджень профілактичне лікування розпочинали безпосередньо перед лікуванням цитостатиками та зазвичай за один тиждень до процедури трансплантації. Прийом препарату Орунгал продовжують до відновлення кількості нейтрофілів (не менше 1000 клітин/мкл). Особливі групи пацієнтів Діти Дані щодо застосування препарату Орунгал®, розчин для прийому внутрішньо, для лікування дітей обмежені. Застосування препарату Орунгал®, розчин для лікування дітей не рекомендується, за винятком випадків, коли очікувана користь перевершує можливий ризик. Профілактика грибкових інфекцій: немає даних про ефективність застосування препарату у дітей із нейтропенією. Дані з безпеки ітраконазолу, що застосовують у дозі 5 мг/кг маси тіла при прийомі 2 рази на добу, обмежені. Побічні ефекти, такі як діарея, біль у животі, підвищення температури тіла, блювання, мукозит спостерігалися частіше у дітей, ніж у дорослих. Проте зв'язок виникнення даних побічних явищ із застосуванням препарату Орунгал точно не встановлений. Літні пацієнти Дані про застосування препарату Орунгал®, розчин для лікування пацієнтів похилого віку обмежені. Рекомендується використовувати препарат Орунгал для лікування пацієнтів даної категорії, тільки якщо очікувана користь від лікування перевищує потенційні ризики. При цьому при виборі дози препарату для лікування пацієнтів похилого віку рекомендується враховувати зниження функції печінки, нирок і серця, що частіше зустрічаються в літньому віці, а також наявність супутніх захворювань або прийом інших лікарських засобів. Порушення функції печінки Дані щодо застосування ітраконазолу для внутрішнього прийому при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки обмежені. Слід обережно призначати препарат даної категорії пацієнтів. Порушення функції нирок Дані щодо застосування ітраконазолу для внутрішнього прийому при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок обмежені. У деяких пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність, експозиція ітраконазолу може бути знижена. Слід з обережністю призначати препарат даної категорії пацієнтів, у деяких випадках може знадобитися зміна дози лікарського засобу.ПередозуванняСимптоми, що спостерігалися при передозуванні препаратом Орунгал, капсули, були порівняні з дозозалежними побічними реакціями, що спостерігаються при застосуванні звичайних доз препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. У разі передозування слід проводити підтримуючу терапію, зробити промивання шлунка розчином бікарбонату натрію, дати активоване вугілля. Ітраконазол не видаляється з організму при гемодіалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на діяльність серця: у дослідженні лікарської форми препарату Орунгал для внутрішньовенного введення відзначалося скороминуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Клінічна значущість даних для пероральних лікарських форм невідома. Ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом препарату Орунгал. При добовій дозі 400 мг ітраконазолу спостерігалося частіше виникнення серцевої недостатності; при менших добових дозах такої закономірності виявлено був. Ризик виникнення хронічної серцевої недостатності імовірно пропорційний добовій дозі. Препарат Орунгал® не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього симптомокомплексу в анамнезі, за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення серцевої недостатності (ішемічна хвороба серця, ураження клапанів, обструктивні хвороби легень, ниркова недостатність та інші захворювання, що супроводжуються набряками). Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми хронічної серцевої недостатності та стежити за їх появою під час курсу лікування. При появі подібних ознак прийом препарату Орунгал необхідно припинити. Погрозливі для життя аритмії серця та/або раптова смерть відзначалися у пацієнтів при одночасному застосуванні метадону. Лікарські взаємодії: одночасний прийом деяких лікарських препаратів з ітраконазолом може призвести до зміни ефективності ітраконазолу та/або одночасно застосовуваних лікарських препаратів, виникнення небезпечних для життя побічних реакцій та/або раптової смерті. Препарати, які не можна приймати одночасно з ітраконазолом, не рекомендовані для одночасного застосування та/або рекомендовані для одночасного застосування з ітраконазолом з обережністю. Перехресна гіперчутливість: дані щодо наявності перехресної гіперчутливості між ітраконазолом та іншими протигрибковими засобами з азольною структурою (з групи азолів) обмежені. За наявності гіперчутливості до інших азол слід обережно призначати ітраконазол. Взаємозамінність: не рекомендується взаємозамінне використання препаратів Орунгал®, капсули, та Орунгал®, розчин для прийому внутрішньо, зважаючи на те, що експозиція ітраконазолу вище при використанні його у формі розчину для прийому внутрішньо, ніж у формі капсул, навіть при прийомі однакових доз ітраконазолу. Знижена кислотність шлункового соку: при зниженій кислотності шлункового соку, абсорбція ітраконазолу з капсул порушується. Пацієнтам зі зниженою кислотністю шлункового соку внаслідок захворювання (наприклад, у пацієнтів з ахлоргідрією) або внаслідок прийому лікарських препаратів (наприклад, лікарські засоби, що пригнічують шлункову секрецію), рекомендується приймати Орунгал у капсулах одночасно з кислими напоями (такими як недієтична кола). Слід контролювати протигрибкову активність препарату та збільшувати дозу ітраконазолу за необхідності. Вплив на функцію печінки: у дуже поодиноких випадках при застосуванні препарату Орунгал® розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи кілька випадків гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відбувалося з пацієнтами, які вже мали захворювання печінки, у хворих з іншими тяжкими захворюваннями, яким препарат був призначений для лікування системних захворювань, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Однак деякі пацієнти не мали супутніх захворювань або очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом.У разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексії, нудоти, блювання, слабкості, болі в животі та потемніння сечі, необхідно негайно припинити лікування та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищенням активності "печінкових" ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки внаслідок прийому інших препаратів не слід призначати лікування препаратом Орунгал®, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У таких випадках необхідно під час лікування контролювати активність печінкових ферментів. Ітраконазол переважно метаболізується у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено,рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Порушення функції нирок: дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок обмежені, у деяких пацієнтів з недостатністю функції нирок експозиція ітраконазолу може бути знижена. Тому таким пацієнтам слід призначати препарат із обережністю. Рекомендується здійснювати контроль концентрацій ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації. Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик препарату Орунгал у вигляді капсул його застосування не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів. Хворі на СНІД: лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротрихозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального). Застосування у педіатричній практиці: оскільки клінічних даних про використання препарату Орунгал у дітей недостатньо, рекомендується призначати препарат дітям лише у випадку, якщо можлива користь від лікування перевершує потенційний ризик. Жінкам дітородного віку, які приймають препарат Орунгал®, необхідно використовувати адекватні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул препарату Орунгал®. При системних кандидозах, ймовірно спричинених флуконазол-резистентними штамами Candida, не можна припустити чутливість до ітраконазолу, отже, рекомендується перевірити чутливість перед початком терапії ітраконазолом. Втрата слуху: повідомлялося про тимчасову або стійку втрату слуху у пацієнтів, які приймають ітраконазол. У деяких випадках втрата слуху відбувалася на фоні одночасного прийому з хінідином. Слух зазвичай відновлюється після закінчення терапії препаратом Орунгал, однак у деяких пацієнтів втрата слуху необоротна. Здатність до зачаття: дослідження на тваринах не показали наявності репродуктивної токсичності у ітраконазолу. Муковісцидоз (кістозний фіброз): у пацієнтів з муковісцидозом (кістозним фіброзом) спостерігалася варіабельність концентрації ітраконазолу у плазмі крові при застосуванні ітраконазолу у формі розчину для прийому внутрішньо у дозі 2,5 мг/кг 2 рази на добу. Як наслідок, терапевтична рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі може не досягатися. Рівноважні концентрації > 250 нг/мл досягалися приблизно у 50% пацієнтів старше 16 років і не досягалися в жодного пацієнта молодше 16 років. У разі відсутності відповіді на терапію препаратом Орунгал®, капсули слід розглянути можливість переходу на альтернативну терапію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу лікарського засобу Орунгал® на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою не проводились. Необхідно брати до уваги можливість виникнення побічних реакцій, таких як запаморочення, порушення зору та втрата слуху. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 080,00 грн
1 004,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол натрій, 10 мг, що у перерахунку відповідає 9,42 мг рабепразолу відповідно; Допоміжні речовини (для дозування 10 мг): маніт (манітол) - 26,0 мг, магнію оксид - 44,7 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозаміщена (гіпролоза) - 13 мг; ,0 мг, етилцелюлоза – 0,7 мг, гіпромелози фталат – 8,5 мг, діацетильований моногліцерид – 0,85 мг, тальк – 0,80 мг, титану діоксид (Е171) – 0,43 мг, заліза оксид червоний (Е172 ) - 0,02 мг, карнаубський віск - 0,0015 мг, чорнило харчове сіре F6 (білий шелак, заліза оксид чорний, етанол дегідратований, 1-бутанол). По 7 або 14 таблеток у блістері з 2 шарів алюмінію. По 1 блістер разом з інструкцією з медичного застосування в картонній пачці. На картонних пачках може бути передбачено контроль розтину.Опис лікарської формиРожеві, двоопуклі таблетки округлої форми, покриті оболонкою, на одній стороні маркування чорним чорнилом “Е241”. Колір таблетки на поперечному зрізі від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення із плазми збільшено у 2-3 рази. На час прийому препарату протягом доби ані антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) У середньому період напіввиведення рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафінно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Парієт не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Парієт® не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна зробити висновок, що Парієт зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі препарату Парієт у ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10); Часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка, дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (НДІ) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про печінкову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу натрію з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими засобами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідрокси-метотрекса. Тим не менш, спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну A (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування Паріету® повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиВсередину в дозі 10 мг один раз на добу. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Рекомендується прийом препарату вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому таблеток Парієт® сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування потрібний огляд спеціаліста. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для препарату Парієт® невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Парієт® від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Парієт® не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (НІН) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають препарат Парієт® для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Парієт без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Парієт перед проведенням сечовинного дихального тіста. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Парієт® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
2 296,00 грн
638,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол: натрій 20 мг, що у перерахунку відповідає 18,85 мг рабепразолу відповідно; Допоміжні речовини: маніт (манітол) - 40,0 мг, магнію оксид - 63,0 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозаміщена (гіпролоза) - 19,5 мг, гідроксипропілцелюлоза (гіпролоза) - 3,0 мг, магнію стеарат - 1,5 мг, етилцелюлоза – 1,0 мг, гіпромелози фталат – 12,0 мг, діацетильований: моногліцерид – 1,2 мг, тальк – 1,13 мг, титану діоксид (Е171) – 0,6 мг, заліза оксид жовтий – 0,07 мг , карнаубський віск - 0,002 мг, чорнило харчові червоні А1 (білий шеллак, заліза оксид червоний, карнаубський віск, складний ефір гліцеринової кислоти, дегідратований етанол, 1-бутанол)). По 7 або 14 таблеток у блістері з 2 шарів алюмінію. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. На картонних пачках може бути передбачено контроль розтину.Опис лікарської формиСвітло-жовті, двоопуклі таблетки округлої форми, покриті оболонкою, на одному боці маркування червоним чорнилом “Е243”. Колір таблетки на поперечному зрізі від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення із плазми збільшено у 2-3 рази. На час прийому препарату протягом доби ані антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) У середньому період напіввиведення рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафінно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Парієт не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Парієт® не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна зробити висновок, що Парієт зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі препарату Парієт у ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10); Часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка, дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (НДІ) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про печінкову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу натрію з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими засобами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідрокси-метотрекса. Тим не менш, спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну A (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування Паріету® повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі двінадіатиперстної кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикаії Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Паїієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для препарату Парієт® невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Парієт® від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Парієт® не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (НІН) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають препарат Парієт® для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Парієт без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Парієт перед проведенням сечовинного дихального тіста. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Парієт® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 662,00 грн
1 152,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол: натрій 20 мг, що у перерахунку відповідає 18,85 мг рабепразолу відповідно; Допоміжні речовини: маніт (манітол) - 40,0 мг, магнію оксид - 63,0 мг, гідроксипропілцелюлоза слабозаміщена (гіпролоза) - 19,5 мг, гідроксипропілцелюлоза (гіпролоза) - 3,0 мг, магнію стеарат - 1,5 мг, етилцелюлоза – 1,0 мг, гіпромелози фталат – 12,0 мг, діацетильований: моногліцерид – 1,2 мг, тальк – 1,13 мг, титану діоксид (Е171) – 0,6 мг, заліза оксид жовтий – 0,07 мг , карнаубський віск - 0,002 мг, чорнило харчові червоні А1 (білий шеллак, заліза оксид червоний, карнаубський віск, складний ефір гліцеринової кислоти, дегідратований етанол, 1-бутанол)). По 7 або 14 таблеток у блістері з 2 шарів алюмінію. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці. На картонних пачках може бути передбачено контроль розтину.Опис лікарської формиСвітло-жовті, двоопуклі таблетки округлої форми, покриті оболонкою, на одному боці маркування червоним чорнилом “Е243”. Колір таблетки на поперечному зрізі від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення із плазми збільшено у 2-3 рази. На час прийому препарату протягом доби ані антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) У середньому період напіввиведення рабепразолу становив 0,82 години у здорових добровольців, 0,95 години у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 години після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафінно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, в т.ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Парієт не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Парієт® не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна зробити висновок, що Парієт зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі препарату Парієт у ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10); Часті (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка, дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (НДІ) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про печінкову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmах для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmах для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Сmах збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу натрію з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими засобами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідрокси-метотрекса. Тим не менш, спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну A (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування Паріету® повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі двінадіатиперстної кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикаії Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Паїієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для препарату Парієт® невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Парієт® не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Парієт® від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Парієт® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Парієт® не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (НІН) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату можна розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають препарат Парієт® для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Парієт інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Парієт без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Парієт перед проведенням сечовинного дихального тіста. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Парієт®, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Парієт® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПіна для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: міноксидил – 47.5 мг*; Допоміжні речовини: етанол безводний – 536.3 мг, вода очищена – 314.1 мг, бутилгідрокситолуол – 0.9 мг**, молочна кислота – 10 мг, лимонна кислота безводна – 1 мг, гліцерол – 20 мг, цетиловий спирт – 11 мг, 1 мг, полісорбат 60 - 4 мг, пропелент - пропан/н-бутан/ізобутан (%) (48:30:22) - 50.2 мг. * фактична кількість міноксидилу, без палива, становить 50 мг/г; ** фактична кількість бутилгідрокситолуолу, без палива, становить 1 мг/г. 60 г - балони алюмінієві (1, 3) з клапаном з розпилювачем та ковпачком із системою захисту від розтину дітьми - упаковка полімерна.Опис лікарської формиПіна для зовнішнього застосування 5% від білого до жовтувато-білого кольору, що зберігає структуру протягом періоду спостереження, що становить одну хвилину.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування алопеції.ФармакокінетикаВсмоктування При зовнішньому застосуванні на непошкодженій шкірі приблизно 1-2% розчину міноксидилу піддається системної абсорбції. У клінічному дослідженні системна абсорбція 5% піни для зовнішнього застосування становила приблизно половину від системної абсорбції 5% розчину для зовнішнього застосування. Середні значення AUC0-12 год і Cmax при застосуванні 5% піни склали 8.81 нг×ч/мл та 1.11 нг/мл відповідно, що відповідає приблизно 50% аналогічних показників при використанні 5% розчину (18.71 нг×ч/мл та 2.13 нг/ мл відповідно). Тmax при застосуванні 5% піни становить 5.42 год і подібно до такого при застосуванні 5% розчину (5.79 год). Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21.7 нг/мл. Розподіл Хоча раніше повідомлялося, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь зв'язування з білками плазми, що відзначається in vivo після зовнішнього нанесення, буде клінічно незначним. Vd міноксидилу після внутрішньовенного введення в дозі 4.6 мг і 18.4 мг становить 73.1 л і 69.2 л відповідно. Метаболізм Приблизно 60% міноксидилу, що абсорбувався після зовнішнього застосування, метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду, переважно в печінці. Виведення Т1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год, порівняно з 1.49 год при пероральному застосуванні. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретуються нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного зовнішньо, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, міноксидил при зовнішньому застосуванні посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, як передбачається, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів зі спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій та помірній стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняАндрогенна алопеція у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпорушення цілісності шкірного покриву голови; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших лікарських засобів на шкірі голови; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; вік старше 65 років; підвищена чутливість до міноксидилу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, аритмією, нирковою та печінковою недостатністю.Вагітність та лактаціяПрепарат Регейн у формі піни протипоказаний жінкам при вагітності та в період грудного вигодовування. Препарат протипоказаний для застосування у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані явища, що відзначалися під час клінічних досліджень З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення. Постмаркетингові дані Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (набряк губ, набряк тканин ротової порожнини, набряк ротоглотки, набряк глотки та набряк язика), гіперчутливість (набряк особи, генералізована еритема, генералізований свербіж шкіри, почуття сором'язливості в горлі), алергічний контакт. З боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, біль голови. З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; нечасто – зниження АТ. З боку дихальної системи: дуже рідко – задишка. З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - реакції в місці застосування (ці реакції можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають: свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему; проте в деяких випадках реакції можуть бути більш важкими, включаючи: ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку), тимчасове випадання волосся, зміни кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування). Інші: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. Якщо будь-які з побічних ефектів, що вказані в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами, яка, однак, не отримала клінічного підтвердження. Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають міноксидил внутрішньо, у разі одночасного застосування препарату Регейн, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами для зовнішнього застосування. При зовнішньому застосуванні міноксидил не слід застосовувати одночасно з будь-якими іншими лікарськими засобами (ГКС, третиноїном, антраліном), що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Одночасне застосування міноксидилу у формі піни для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0.05%) призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0.05%), призводить до збільшення всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміни захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. Перед застосуванням лікарського препарату Регейн волосся та шкіру волосистої частини голови слід ретельно висушити. Для ефективності препарату та його досягнення волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Чоловікам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 2 рази на добу (вранці та ввечері) на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на 12 годин. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 2 г препарату (100 мг міноксидилу). Жінкам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 1 раз на добу на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на добу. Добова доза не повинна перевищувати 1 г препарату (50 мг міноксидилу). Не слід наносити препарат Регейн інші ділянки тіла. Повернути ковпачок таким чином, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку були поєднані. Нахиливши ковпачок назад, зняти його. Перед видавлюванням піни рекомендується спершу сполоснути пальці холодною водою і ретельно висушити, т.к. при контакті із теплою шкірою піна може розчинитися. Перевернувши балон вгору дном, натиснути на розпилювач та видавити на пальці потрібну кількість піни. Розподілити піну кінчиками пальців по ділянках облисіння та обережно втерти у шкіру волосистої частини голови. Після застосування препарату Регейн надіти на балон ковпачок. Щоб зберегти упаковку захищеною від випадкового розтину дітьми, необхідно перевірити, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку не були суміщені. Після нанесення препарату Регейн слід ретельно вимити руки. Поява перших ознак призупинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування лікарського препарату Регейн 2 рази на добу у чоловіків протягом 2-4 місяців та 1 раз на добу у жінок протягом 3-6 місяців. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Регейн у чоловіків протягом 16 тижнів та у жінок протягом 24 тижнів посилення росту волосся не відзначається, застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Регейн може спостерігатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів.ПередозуванняЯкщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: небажані ефекти з боку серцево-судинної системи, пов'язані із затримкою натрію та води, а також тахікардія, зниження артеріального тиску та запаморочення. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Для лікування тахікардії можуть бути призначені бета-адреноблокатори, для усунення набряків – діуретики. У разі зниження АТ слід ввести внутрішньовенно 0.9% розчин натрію хлориду. Не слід застосовувати симпатоміметичні засоби, наприклад, епінефрин і норепінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Регейн необхідно провести загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікарю слід переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Наносити лікарський препарат Регейн слід лише на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна застосовувати препарат при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Не слід застосовувати лікарський препарат Регейн у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, спричиненого прийомом лікарських засобів, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у "тугі" зачіски, а також у тому випадку, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні АТ або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови пацієнту слід припинити застосування препарату Регейн і звернутися до лікаря. Деякі компоненти препарату можуть викликати печіння та подразнення. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнену шкіру, слизові оболонки) необхідно промити уражену ділянку великою кількістю прохолодної води. Препарат містить бутилгідрокситолуол, цетиловий та стеариловий спирт, які можуть спричинити місцеві шкірні реакції (наприклад, контактний дерматит). Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Вміст балона перебуває під тиском. Чи не проколювати і не спалювати балон. Препарат легко спалахує, тому не слід розпорошувати вміст балона поблизу відкритого вогню, полірованих або пофарбованих поверхонь. Слід уникати контакту балона з джерелами відкритого вогню під час використання, зберігання та утилізації. Не нагрівати балон вище за 50°С. При нанесенні препарату слід утримати куріння. Якщо лікарський засіб непридатний або закінчився термін придатності, не слід виливати його в стічні води або викидати на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Рекомендації щодо застосування лікарського препарату разом із засобами для догляду за волоссям Лікарський препарат не буде ефективним при використанні: фена після нанесення піни на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння "тугих" кіс (брейдинг) або зачіска "кінський хвіст"). Для нанесення лікарського препарату немає потреби в миття голови. У разі миття голови перед застосуванням лікарського препарату необхідно висушити волосся та шкіру голови. При використанні засобів для укладання волосся необхідно спочатку нанести піну і дочекатися, поки вона висохне, а потім використовувати засоби для укладання волосся. Миття голови допускається не менше ніж через 4 години після нанесення лікарського препарату. Даних щодо впливу фарбування, хімічної завивки, розпрямлювачів для волосся на ефективність лікарського препарату немає. Оскільки хімічна завивка та фарбування можуть викликати подразнення шкіри голови, рекомендовані такі запобіжні заходи: до фарбування та/або хімічної завивки необхідно переконатися, що лікарський препарат був змитий з волосся та шкіри голови, щоб уникнути можливого подразнення шкіри голови; для досягнення найкращих результатів не слід наносити лікарський препарат в один день із хімічною обробкою волосся; після використання будь-яких хімічних речовин не наносити лікарський препарат протягом 24 годин, щоб переконатися, що шкіра голови не роздратована після хімічної завивки та/або фарбування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності. Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПіна для зовнішнього застосування - 1 г: Активні речовини: міноксидил – 47.5 мг*; Допоміжні речовини: етанол безводний – 536.3 мг, вода очищена – 314.1 мг, бутилгідрокситолуол – 0.9 мг**, молочна кислота – 10 мг, лимонна кислота безводна – 1 мг, гліцерол – 20 мг, цетиловий спирт – 11 мг, 1 мг, полісорбат 60 - 4 мг, пропелент - пропан/н-бутан/ізобутан (%) (48:30:22) - 50.2 мг. * фактична кількість міноксидилу, без палива, становить 50 мг/г; ** фактична кількість бутилгідрокситолуолу, без палива, становить 1 мг/г. 60 г - балони алюмінієві (1, 3) з клапаном з розпилювачем та ковпачком із системою захисту від розтину дітьми - упаковка полімерна.Опис лікарської формиПіна для зовнішнього застосування 5% від білого до жовтувато-білого кольору, що зберігає структуру протягом періоду спостереження, що становить одну хвилину.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування алопеції.ФармакокінетикаВсмоктування При зовнішньому застосуванні на непошкодженій шкірі приблизно 1-2% розчину міноксидилу піддається системної абсорбції. У клінічному дослідженні системна абсорбція 5% піни для зовнішнього застосування становила приблизно половину від системної абсорбції 5% розчину для зовнішнього застосування. Середні значення AUC0-12 год і Cmax при застосуванні 5% піни склали 8.81 нг×ч/мл та 1.11 нг/мл відповідно, що відповідає приблизно 50% аналогічних показників при використанні 5% розчину (18.71 нг×ч/мл та 2.13 нг/ мл відповідно). Тmax при застосуванні 5% піни становить 5.42 год і подібно до такого при застосуванні 5% розчину (5.79 год). Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21.7 нг/мл. Розподіл Хоча раніше повідомлялося, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь зв'язування з білками плазми, що відзначається in vivo після зовнішнього нанесення, буде клінічно незначним. Vd міноксидилу після внутрішньовенного введення в дозі 4.6 мг і 18.4 мг становить 73.1 л і 69.2 л відповідно. Метаболізм Приблизно 60% міноксидилу, що абсорбувався після зовнішнього застосування, метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду, переважно в печінці. Виведення Т1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год, порівняно з 1.49 год при пероральному застосуванні. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретуються нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного зовнішньо, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, міноксидил при зовнішньому застосуванні посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, як передбачається, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів зі спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій та помірній стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняАндрогенна алопеція у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпорушення цілісності шкірного покриву голови; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших лікарських засобів на шкірі голови; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; вік старше 65 років; підвищена чутливість до міноксидилу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями, аритмією, нирковою та печінковою недостатністю.Вагітність та лактаціяПрепарат Регейн у формі піни протипоказаний жінкам при вагітності та в період грудного вигодовування. Препарат протипоказаний для застосування у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій наведена як наступна градація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Небажані явища, що відзначалися під час клінічних досліджень З боку нервової системи: часто – головний біль. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення. Постмаркетингові дані Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (набряк губ, набряк тканин ротової порожнини, набряк ротоглотки, набряк глотки та набряк язика), гіперчутливість (набряк особи, генералізована еритема, генералізований свербіж шкіри, почуття сором'язливості в горлі), алергічний контакт. З боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, біль голови. З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття; нечасто – зниження АТ. З боку дихальної системи: дуже рідко – задишка. З боку травної системи: дуже рідко – нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - реакції в місці застосування (ці реакції можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають: свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему; проте в деяких випадках реакції можуть бути більш важкими, включаючи: ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку), тимчасове випадання волосся, зміни кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування). Інші: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами, яка, однак, не отримала клінічного підтвердження. Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають міноксидил внутрішньо, у разі одночасного застосування препарату Регейн, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами для зовнішнього застосування. При зовнішньому застосуванні міноксидил не слід застосовувати одночасно з будь-якими іншими лікарськими засобами (ГКС, третиноїном, антраліном), що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Одночасне застосування міноксидилу у формі піни для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0.05%) призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0.05%), призводить до збільшення всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміни захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для зовнішнього застосування. Перед застосуванням лікарського препарату Регейн® волосся та шкіру волосистої частини голови слід ретельно висушити. Для ефективності препарату та його досягнення волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Чоловікам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 2 рази на добу (вранці та ввечері) на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на 12 год. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 2 г препарату (100 мг міноксидилу). Жінкам 1 г (1/2 ковпачка) піни наносити 1 раз на добу на уражені ділянки волосистої частини голови. Не слід застосовувати Регейн частіше, ніж 1 раз на добу. Добова доза не повинна перевищувати 1 г препарату (50 мг міноксидилу). Не слід наносити препарат Регейн на інші ділянки тіла. Повернути ковпачок таким чином, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку були поєднані. Нахиливши ковпачок назад, зняти його. Перед видавлюванням піни рекомендується спершу сполоснути пальці холодною водою і ретельно висушити, т.к. при контакті із теплою шкірою піна може розчинитися. Перевернувши балон вгору дном, натиснути на розпилювач та видавити на пальці потрібну кількість піни. Розподілити піну кінчиками пальців по ділянках облисіння та обережно втерти у шкіру волосистої частини голови. Після використання препарату Регейн надіти на балон ковпачок. Щоб зберегти упаковку захищеною від випадкового розтину дітьми, необхідно перевірити, щоб стрілки на розпилювачі та ковпачку не були суміщені. Після нанесення препарату Регейн необхідно ретельно вимити руки. Поява перших ознак призупинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування лікарського препарату Регейн® 2 рази на добу у чоловіків протягом 2-4 місяців та 1 раз на добу у жінок протягом 3-6 місяців. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Регейн у чоловіків протягом 16 тижнів і у жінок протягом 24 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Регейн може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів.ПередозуванняЯкщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: небажані ефекти з боку серцево-судинної системи, пов'язані із затримкою натрію та води, а також тахікардія, зниження артеріального тиску та запаморочення. Лікування: проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. Для лікування тахікардії можуть бути призначені бета-адреноблокатори, для усунення набряків – діуретики. У разі зниження АТ слід ввести внутрішньовенно 0.9% розчин натрію хлориду. Не слід застосовувати симпатоміметичні засоби, наприклад, епінефрин і норепінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим як розпочати лікування препаратом Регейн®, необхідно провести загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікарю слід переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Наносити лікарський препарат Регейн слід лише на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна застосовувати препарат при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Не слід застосовувати лікарський препарат Регейн у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом лікарських засобів, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), в результаті укладання волосся в "тугі" зачіски , а також у тому випадку, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні АТ або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови пацієнту слід припинити застосування препарату Регейн і звернутися до лікаря. Деякі компоненти препарату можуть викликати печіння та подразнення. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнену шкіру, слизові оболонки) необхідно промити уражену ділянку великою кількістю прохолодної води. Препарат містить бутилгідрокситолуол, цетиловий та стеариловий спирт, які можуть спричинити місцеві шкірні реакції (наприклад, контактний дерматит). Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Вміст балона перебуває під тиском. Чи не проколювати і не спалювати балон. Препарат легко спалахує, тому не слід розпорошувати вміст балона поблизу відкритого вогню, полірованих або пофарбованих поверхонь. Слід уникати контакту балона з джерелами відкритого вогню під час використання, зберігання та утилізації. Не нагрівати балон вище за 50°С. При нанесенні препарату слід утримати куріння. Якщо лікарський засіб непридатний або закінчився термін придатності, не слід виливати його в стічні води або викидати на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Рекомендації щодо застосування лікарського препарату разом із засобами для догляду за волоссям Лікарський препарат не буде ефективним при використанні: фена після нанесення піни на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння "тугих" кіс (брейдинг) або зачіска "кінський хвіст"). Для нанесення лікарського препарату немає потреби в миття голови. У разі миття голови перед застосуванням лікарського препарату необхідно висушити волосся та шкіру голови. При використанні засобів для укладання волосся необхідно спочатку нанести піну і дочекатися, поки вона висохне, а потім використовувати засоби для укладання волосся. Миття голови допускається не менше ніж через 4 години після нанесення лікарського препарату. Даних щодо впливу фарбування, хімічної завивки, розпрямлювачів для волосся на ефективність лікарського препарату немає. Оскільки хімічна завивка та фарбування можуть викликати подразнення шкіри голови, рекомендовані такі запобіжні заходи: до фарбування та/або хімічної завивки необхідно переконатися, що лікарський препарат був змитий з волосся та шкіри голови, щоб уникнути можливого подразнення шкіри голови; для досягнення найкращих результатів не слід наносити лікарський препарат в один день із хімічною обробкою волосся; після використання будь-яких хімічних речовин не наносити лікарський препарат протягом 24 годин, щоб переконатися, що шкіра голови не роздратована після хімічної завивки та/або фарбування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 662,00 грн
1 576,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприду сукцинат 1.321 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 1 мг; допоміжні речовини: ядро таблетки: лактози моногідрат – 149.969 мг, целюлоза мікрокристалічна – 27 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.36 мг, магнію стеарат – 1.35 мг, плівкове покриття біле 1 – 6 мг; Склад плівкового покриття білого 1 у відсотках за масою: гіпромелоза 6 cP – 40%, титану діоксид – 24%, макрогол 3000 – 8%, тріацетин – 6%, лактози моногідрат – 22%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні гравіювання "PRU 1"; на поперечному розрізі ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 284,00 грн
2 194,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприд сукцинат 2.642 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 2 мг. допоміжні речовини: ;ядро таблетки: ;лактози моногідрат - 165.458 мг, целюлоза мікрокристалічна - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.4 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, плівкове покриття рожеве - 7 мг. Склад плівкового покриття рожевого у відсотках по масі: ;гіпромелоза 6 cP - 40%, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.09%, титану діоксид - 23.88%, макрогол 3000 - 8%, триацетин - 6%, лакто2 моногід , індигокармін (Е132) – 0.02%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.01%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні - гравірування "PRU 2", на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: парацетамол – 500 мг; кофеїн – 30 мг; фенілефрину гідрохлорид – 10 мг; хлорфенаміну малеат – 2 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний (для 20% пасти), повідон (К30), метилпарагідроксибензоат натрію, магнію стеарат, тальк, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), барвник пунцовий. 4 чи 10 шт. - блістери (1, 2); - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки круглі, плоскі, рожевого кольору з темно-рожевими та білими вкрапленнями, зі скошеними краями та роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаЗасіб для усунення симптомів ГРЗ та "застуди" (психостимулюючий засіб + аналгезуючий ненаркотичний засіб + альфа-адреноміметик + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Рінза не надано.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Парацетамол має аналгетичну та жарознижувальну дію. Зменшує больовий синдром, що спостерігається при застудних захворюваннях, - біль у горлі, головний біль, м'язовий та суглобовий біль, знижує високу температуру. Фенілефрин – альфа1-адреноміметик. Чинить судинозвужувальну дію, зменшує набряк та гіперемію слизових оболонок верхніх відділів дихальних шляхів та придаткових пазух носа. Хлорфенамін - блокатор гістамінових H1-рецепторів, має протиалергічну дію, зменшує набряклість та гіперемію слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух носа, усуває свербіж в очах та носі, зменшує ексудативні прояви. Кофеїн має стимулюючий вплив на ЦНС, що призводить до зменшення втоми та сонливості, до підвищення розумової та фізичної працездатності.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування "простудних захворювань", ГРВІ (в т.ч. грипу), що супроводжуються лихоманкою, больовим синдромом, ринореєю.Протипоказання до застосуваннявиражений атеросклероз коронарних артерій; артеріальна гіпертензія (важкий перебіг); цукровий діабет (важкий перебіг); одночасний прийом трициклічних антидепресантів, інгібіторів МАО, бета-адреноблокаторів; одночасний прийом препаратів, що містять компоненти, що входять до складу препарату Ринза; вагітність; період лактації; дитячий вік до 15 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпертензії, гіпертиреозі, феохромоцитомі, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, хронічній обструктивній хворобі легень, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворюваннях крові, вроджених гіпербілірубінемії синдрому, синдрому та/або ниркової недостатності, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози.Вагітність та лактаціяПротипоказано призначення препарату Рінза при вагітності та в період лактації. Препарат протипоказаний дітям та підліткам до 15 років.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку центральної нервової системи: запаморочення, порушення засипання, підвищена збудливість. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, біль у епігастрії, гепатотоксична дія. З боку органу зору: мідріаз, парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. З боку системи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія. З боку сечовидільної системи: ниркова колька, глюкозурія, інерстиціальний нефрит, папілярний некроз. З боку дихальної системи: Бронхообструкція.Взаємодія з лікарськими засобамиРинза посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних препаратів, етанолу. При одночасному застосуванні препарату Рінза з антидепресантами, протипаркінсонічними засобами, антипсихотичними засобами, фенотіазиновими похідними підвищується ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. ГКС при одночасному застосуванні з препаратом Рінза збільшують ризик розвитку глаукоми. Парацетамол знижує ефективність діуретичних препаратів. Етанол посилює седативну дію антигістамінних лікарських засобів. Застосування хлорфенаміну одночасно з інгібіторами МАО, фуразолідоном може призвести до гіпертонічного кризу, збудження, гіперпірексії. Трициклічні антидепресанти посилюють адреноміметичну дію фенілефрину, одночасне призначення галотану підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Фенілефрин знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину. При одночасному застосуванні Ринзи з барбітуратами, дифеніном, карбамазепіном, рифампіцином та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки збільшується ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 15 років призначають по 1 таб. 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза – 4 таб. Курс лікування – не більше 5 днів.ПередозуванняЗумовлена, як правило, парацетамолом, передозування проявляється після прийому понад 10-15 г останнього. Симптоми: блідість шкірних покровів, анорексія, нудота, блювання, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: промивання шлунка з наступним призначенням активованого вугілля, симптоматична терапія, введення метіоніну через 8-9 годин після передозування та ацетилцистеїну – через 12 год.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період застосування препарату Ринза слід утримуватись від вживання алкоголю, снодійних та анксіолітичних препаратів (транквілізатори). Не приймати одночасно з іншими препаратами, які містять парацетамол. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, то не слід викидати його в стічні води або на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: рисперидон – 1 мг; допоміжні речовини: винна кислота; бензойна кислота; натрію гідроксид; вода очищена. По 30 або 100 мл препарату у флаконі темного скла, з кришкою, що нагвинчується. 1 фл. разом із градуйованою піпеткою у картонній пачці.Опис лікарської формиРозчин для вживання прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі через 1-2 год. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону у плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепту є N-дезалкілювання. Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 год. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 год. . У сечі рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило вищу концентрацію у плазмі та повільніше виведення у літніх та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів із печінковою недостатністю були нормальними.ФармакодинамікаРисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідний бензизоксазолу, має також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і дещо слабше з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Не має тропності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (маячня, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.Показання до застосуванняПризначається препарат при наступних симптомах або захворюваннях: Шизофренія чи інші психічні розлади з явно вираженим маячним станом, галюцинаціями, агресивністю, і навіть при емоційної та соціальної апатії. Стан афекту при різних захворюваннях психіки для зниження активного стану хворого. Розлади поведінки з вираженим агресивним станом (прояв гніву, фізичне насильство), при патологічному маренні та збудженні. Зниження розумових здібностей та зміна у поведінці, різні форми неконтрольованого стану – агресивність, імпульсивність, а також аутоагресія.Протипоказання до застосуванняРисполепт протипоказаний у таких випадках: Гіперчутливість та індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Під строгим контролем ліки приймаються при пухлини мозку, захворюваннях серця та судин, синдромі Рейсу та після перенесення інфаркту. Протипоказаний при зневодненні організму. Неприпустимо застосування при порушеннях внутрішньочерепного кровообігу, захворюванні Паркінсона, судомах. Не призначається пацієнтам, які страждають на тахікардію. Неприпустиме застосування препарату дітьми до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПрийом Рісполепту призначається лише лікарем, оскільки можливі побічні явища: Тривожний стан, головний біль, сонливість або безсоння, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження зору, втрата концентрації уваги. Екстрапірамідальні ефекти: тремор, тахікардія виду «пірует», м'язові спазми, зниження рухової функції м'язів, слинотеча, рухова активність, різкі рухи тіла. У пацієнтів з діагнозом шизофренія можлива поява симптомів збільшення кров'яного об'єму, порушення температури тіла, епілепсії, порушення свідомості, нейролептичний синдром. Можуть виникнути алергічні реакції, такі як: підвищена чутливість до яскравого світла, висипання, рани, ангіоневротичний набряк. Можлива поява больових відчуттів у суглобах. Крім іншого з боку інших систем організму виникає ризик появи наступних ефектів: З боку шлунково-кишкової системи: біль у животі, нудота, слиновиділення. З боку судин та серця: підвищення артеріального тиску, тахікардія, у поодиноких випадках довільні рухи тіла. Порушення з боку кровоносної системи: зниження рівня тромбоцитів, зниження нейтрофілів. З боку ендокринної системи: порушення циклу менструації, збільшення маси тіла, у чоловіків збільшення грудних залоз, підвищення рівня цукру.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ огляду на те, що Рисполепт® впливає насамперед на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рісполепту у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рісполепту разом з іншими препаратами, що високою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні ЛЗ – посилюється вираженість зниження артеріального тиску на тлі рисперидону.Спосіб застосування та дозиРисполепт при шизофренії дітям старше 15 років та дорослим призначається по 2 міліграми на добу. Наступного дня доза збільшується до 4 міліграм на добу. Після цього доза або зберігається або індивідуально коригується. В середньому оптимальна кількість препарату становить від 4 до 6 міліграмів на добу. Доза більше 10 міліграм на добу не показала збільшення ефекту. У зв'язку з нестачею даних понад 16 міліграм препарату на добу приймати заборонено. Якщо необхідно до лікування препаратом, додаються бензодіазепіни. Даних щодо лікування дітей до 15 років відсутні. Літнім пацієнтам призначається по 500 мкг двічі на день. Якщо необхідно, доза збільшується на 500 мкг. Для лікування поведінкових розладів рекомендована доза 250 мкг на день, за необхідності можливе збільшення на 250 мкг. При лікуванні манії призначається 2 мг на добу. Якщо вага пацієнта менша за 50 кг, доза препарату повинна становити не більше 250 мкг на добу з подальшим збільшенням за індивідуальними показаннями.ПередозуванняСимптоми: є вже відомими фармакологічними ефектами препарату в посиленій формі — сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотонія, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом до 360 мг препарату. Отримані дані дозволяють передбачити широкий спектр безпеки препарату. В окремих випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід проаналізувати можливість залучення до симптоматики ефектів кількох препаратів. Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенно інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рісполепт Конста® не досліджувалося у пацієнтів з деменцією, оскільки він не показаний для цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67–100 років). не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7.3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3.1%, середній вік 84 роки, діапазон 70- 96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Небажані явища з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику небажаних цереброваскулярних явищ приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні небажані явища (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у рис. (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2.96 (1.34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Порушення з боку крові (лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз) Повідомляється про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. препарату Рісполепт Конста®. У ході постреєстраційного спостереження повідомляється про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу ( Протягом перших кількох місяців терапії слід контролювати стан пацієнтів із клінічно значущим зниженням кількості білих кров'яних тілець або лейкопенією або нейтропенією, спричиненими прийомом лікарських препаратів, в анамнезі. Слід розглянути можливість відміни препарату Рісполепт Конста при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості білих кров'яних тілець без інших причинних факторів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією щодо виникнення лихоманки або інших ознак або симптомів інфекції, і негайно приступати до лікування таких станів. Слід припинити застосування препарату Рісполепт Конста® у пацієнтів з нейтропенією тяжкого ступеня (кількість нейтрофілів). Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Рісполепт Конста, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій у ході постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Рісполепт Конста®, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнтів до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Гіперпролактинемія є поширеною небажаною реакцією під час лікування рисперидоном. Рекомендується визначення концентрації пролактину в крові у пацієнтів із ознаками гіперпролактинемії (наприклад, гінекомастія, порушення менструального циклу, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція, галакторея). На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання клітин у пухлинах молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик. ; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню центральної температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечника, синдром Рейє або пухлина мозку. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортним засобом та роботи з механізмами. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рисперидон – 2 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 130 мг, крохмаль кукурудзяний - 44 мг, гіпромелоза 2910 15 мПа×с - 2 мг, натрію лаурилсульфат - 0.4 мг, целюлоза мікрокристалічна - 20 мг, 0 мг, магнію стеарат; Склад оболонки: гіпромелоза 2910 5 мПа×с - 4 мг, пропіленгліколь - 1 мг, тальк - 1.2 мг, титану діоксид - 2 мг, барвник сонячний захід жовтий (E110) - 0.05 мг. 10 шт. - блістери (2, 6); - коробки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-оранжевого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком, з написами "Ris" і "2" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі через 1-2 год. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону у плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепту є N-дезалкілювання. Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 год. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 год. . У сечі рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило вищу концентрацію у плазмі та повільніше виведення у літніх та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів із печінковою недостатністю були нормальними.ФармакодинамікаРисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідний бензизоксазолу, має також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і дещо слабше з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Не має тропності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (маячня, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.Показання до застосуванняПризначається препарат при наступних симптомах або захворюваннях: Шизофренія чи інші психічні розлади з явно вираженим маячним станом, галюцинаціями, агресивністю, і навіть при емоційної та соціальної апатії. Стан афекту при різних захворюваннях психіки для зниження активного стану хворого. Розлади поведінки з вираженим агресивним станом (прояв гніву, фізичне насильство), при патологічному маренні та збудженні. Зниження розумових здібностей та зміна у поведінці, різні форми неконтрольованого стану – агресивність, імпульсивність, а також аутоагресія.Протипоказання до застосуванняРисполепт протипоказаний у таких випадках: Гіперчутливість та індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Під строгим контролем ліки приймаються при пухлини мозку, захворюваннях серця та судин, синдромі Рейсу та після перенесення інфаркту. Протипоказаний при зневодненні організму. Неприпустимо застосування при порушеннях внутрішньочерепного кровообігу, захворюванні Паркінсона, судомах. Не призначається пацієнтам, які страждають на тахікардію. Неприпустиме застосування препарату дітьми до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПрийом Рісполепту призначається лише лікарем, оскільки можливі побічні явища: Тривожний стан, головний біль, сонливість або безсоння, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження зору, втрата концентрації уваги. Екстрапірамідальні ефекти: тремор, тахікардія виду «пірует», м'язові спазми, зниження рухової функції м'язів, слинотеча, рухова активність, різкі рухи тіла. У пацієнтів з діагнозом шизофренія можлива поява симптомів збільшення кров'яного об'єму, порушення температури тіла, епілепсії, порушення свідомості, нейролептичний синдром. Можуть виникнути алергічні реакції, такі як: підвищена чутливість до яскравого світла, висипання, рани, ангіоневротичний набряк. Можлива поява больових відчуттів у суглобах. Крім іншого з боку інших систем організму виникає ризик появи наступних ефектів: З боку шлунково-кишкової системи: біль у животі, нудота, слиновиділення. З боку судин та серця: підвищення артеріального тиску, тахікардія, у поодиноких випадках довільні рухи тіла. Порушення з боку кровоносної системи: зниження рівня тромбоцитів, зниження нейтрофілів. З боку ендокринної системи: порушення циклу менструації, збільшення маси тіла, у чоловіків збільшення грудних залоз, підвищення рівня цукру.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ огляду на те, що Рисполепт® впливає насамперед на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рісполепту у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рісполепту разом з іншими препаратами, що високою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні ЛЗ – посилюється вираженість зниження артеріального тиску на тлі рисперидону.Спосіб застосування та дозиРисполепт при шизофренії дітям старше 15 років та дорослим призначається по 2 міліграми на добу. Наступного дня доза збільшується до 4 міліграм на добу. Після цього доза або зберігається або індивідуально коригується. В середньому оптимальна кількість препарату становить від 4 до 6 міліграмів на добу. Доза більше 10 міліграм на добу не показала збільшення ефекту. У зв'язку з нестачею даних понад 16 міліграм препарату на добу приймати заборонено. Якщо необхідно до лікування препаратом, додаються бензодіазепіни. Даних щодо лікування дітей до 15 років відсутні. Літнім пацієнтам призначається по 500 мкг двічі на день. Якщо необхідно, доза збільшується на 500 мкг. Для лікування поведінкових розладів рекомендована доза 250 мкг на день, за необхідності можливе збільшення на 250 мкг. При лікуванні манії призначається 2 мг на добу. Якщо вага пацієнта менша за 50 кг, доза препарату повинна становити не більше 250 мкг на добу з подальшим збільшенням за індивідуальними показаннями.ПередозуванняСимптоми: є вже відомими фармакологічними ефектами препарату в посиленій формі — сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотонія, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом до 360 мг препарату. Отримані дані дозволяють передбачити широкий спектр безпеки препарату. В окремих випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід проаналізувати можливість залучення до симптоматики ефектів кількох препаратів. Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенно інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рісполепт Конста® не досліджувалося у пацієнтів з деменцією, оскільки він не показаний для цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67–100 років). не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7.3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3.1%, середній вік 84 роки, діапазон 70- 96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Небажані явища з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику небажаних цереброваскулярних явищ приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні небажані явища (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у рис. (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2.96 (1.34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Порушення з боку крові (лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз) Повідомляється про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. препарату Рісполепт Конста®. У ході постреєстраційного спостереження повідомляється про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу ( Протягом перших кількох місяців терапії слід контролювати стан пацієнтів із клінічно значущим зниженням кількості білих кров'яних тілець або лейкопенією або нейтропенією, спричиненими прийомом лікарських препаратів, в анамнезі. Слід розглянути можливість відміни препарату Рісполепт Конста при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості білих кров'яних тілець без інших причинних факторів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією щодо виникнення лихоманки або інших ознак або симптомів інфекції, і негайно приступати до лікування таких станів. Слід припинити застосування препарату Рісполепт Конста® у пацієнтів з нейтропенією тяжкого ступеня (кількість нейтрофілів). Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Рісполепт Конста, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій у ході постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Рісполепт Конста®, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнтів до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Гіперпролактинемія є поширеною небажаною реакцією під час лікування рисперидоном. Рекомендується визначення концентрації пролактину в крові у пацієнтів із ознаками гіперпролактинемії (наприклад, гінекомастія, порушення менструального циклу, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція, галакторея). На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання клітин у пухлинах молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик. ; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню центральної температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечника, синдром Рейє або пухлина мозку. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортним засобом та роботи з механізмами. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рисперидон – 4 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 260 мг, крохмаль кукурудзяний - 88 мг, гіпромелоза 2910 15 мПа×с - 4 мг, натрію лаурилсульфат - 0.8 мг, целюлоза мікрокристалічна - 40 мг, 2 мг, магнію стеарат; Склад оболонки: гіпромелоза 2910 5 мПа×с - 6.8 мг, пропіленгліколь - 1.7 мг, тальк - 2.04 мг, титану діоксид - 3.4 мг, барвник хіноліновий жовтий (E104) - 0.068 мг, індигокармін (0.06 мг). 10 шт. - блістери (2, 6); - коробки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору, довгасті, двоопуклі, з ризиком, з написами "Ris" і "4" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон після перорального прийому повністю абсорбується, досягаючи Cmax у плазмі через 1-2 год. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від їди. Швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі зв'язується з альбуміном та альфа1-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв'язується білками плазми, 9-гідрокси-рисперидон – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідрокси-рисперидону досягається через 4-5 днів. Концентрації рисперидону у плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз). Рисперидон метаболізується ферментом цитохрому Р450 CYP2D6 до 9-гідрокси-рисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму Рисполепту є N-дезалкілювання. Після перорального прийому у хворих з психозом рисперидон виділяється з Т1/2 близько 3 год. Т1/2 9-гідрокси-рисперидону та активної антипсихотичної фракції складають 24 год. . У сечі рисперидон та 9-гідрокси-рисперидон складають 35-45% дози. Решту складають неактивні метаболіти. Дослідження одноразового прийому препарату виявило вищу концентрацію у плазмі та повільніше виведення у літніх та у пацієнтів з нирковою недостатністю. Концентрації рисперидону в плазмі у пацієнтів із печінковою недостатністю були нормальними.ФармакодинамікаРисполепт® (рисперидон) — антипсихотичний засіб, похідний бензизоксазолу, має також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Рисперидон - це селективний моноамінергічний антагоніст, має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і дещо слабше з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Не має тропності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена блокадою D2-дофамінергічних рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. Гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Рисперидон знижує продуктивну симптоматику шизофренії (маячня, галюцинації), агресивність, автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну може зменшувати схильність до екстрапірамідних побічних дій та розширювати терапевтичну дію препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.Показання до застосуванняПризначається препарат при наступних симптомах або захворюваннях: Шизофренія чи інші психічні розлади з явно вираженим маячним станом, галюцинаціями, агресивністю, і навіть при емоційної та соціальної апатії. Стан афекту при різних захворюваннях психіки для зниження активного стану хворого. Розлади поведінки з вираженим агресивним станом (прояв гніву, фізичне насильство), при патологічному маренні та збудженні. Зниження розумових здібностей та зміна у поведінці, різні форми неконтрольованого стану – агресивність, імпульсивність, а також аутоагресія.Протипоказання до застосуванняРисполепт протипоказаний у таких випадках: Гіперчутливість та індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Під строгим контролем ліки приймаються при пухлини мозку, захворюваннях серця та судин, синдромі Рейсу та після перенесення інфаркту. Протипоказаний при зневодненні організму. Неприпустимо застосування при порушеннях внутрішньочерепного кровообігу, захворюванні Паркінсона, судомах. Не призначається пацієнтам, які страждають на тахікардію. Неприпустиме застосування препарату дітьми до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяПрийом Рісполепту призначається лише лікарем, оскільки можливі побічні явища: Тривожний стан, головний біль, сонливість або безсоння, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження зору, втрата концентрації уваги. Екстрапірамідальні ефекти: тремор, тахікардія виду «пірует», м'язові спазми, зниження рухової функції м'язів, слинотеча, рухова активність, різкі рухи тіла. У пацієнтів з діагнозом шизофренія можлива поява симптомів збільшення кров'яного об'єму, порушення температури тіла, епілепсії, порушення свідомості, нейролептичний синдром. Можуть виникнути алергічні реакції, такі як: підвищена чутливість до яскравого світла, висипання, рани, ангіоневротичний набряк. Можлива поява больових відчуттів у суглобах. Крім іншого з боку інших систем організму виникає ризик появи наступних ефектів: З боку шлунково-кишкової системи: біль у животі, нудота, слиновиділення. З боку судин та серця: підвищення артеріального тиску, тахікардія, у поодиноких випадках довільні рухи тіла. Порушення з боку кровоносної системи: зниження рівня тромбоцитів, зниження нейтрофілів. З боку ендокринної системи: порушення циклу менструації, збільшення маси тіла, у чоловіків збільшення грудних залоз, підвищення рівня цукру.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ огляду на те, що Рисполепт® впливає насамперед на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Рисполепт® зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При використанні карбамазепіну спостерігалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції Рісполепту у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, проте меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рісполепту разом з іншими препаратами, що високою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Гіпотензивні ЛЗ – посилюється вираженість зниження артеріального тиску на тлі рисперидону.Спосіб застосування та дозиРисполепт при шизофренії дітям старше 15 років та дорослим призначається по 2 міліграми на добу. Наступного дня доза збільшується до 4 міліграм на добу. Після цього доза або зберігається або індивідуально коригується. В середньому оптимальна кількість препарату становить від 4 до 6 міліграмів на добу. Доза більше 10 міліграм на добу не показала збільшення ефекту. У зв'язку з нестачею даних понад 16 міліграм препарату на добу приймати заборонено. Якщо необхідно до лікування препаратом, додаються бензодіазепіни. Даних щодо лікування дітей до 15 років відсутні. Літнім пацієнтам призначається по 500 мкг двічі на день. Якщо необхідно, доза збільшується на 500 мкг. Для лікування поведінкових розладів рекомендована доза 250 мкг на день, за необхідності можливе збільшення на 250 мкг. При лікуванні манії призначається 2 мг на добу. Якщо вага пацієнта менша за 50 кг, доза препарату повинна становити не більше 250 мкг на добу з подальшим збільшенням за індивідуальними показаннями.ПередозуванняСимптоми: є вже відомими фармакологічними ефектами препарату в посиленій формі — сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотонія, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийом до 360 мг препарату. Отримані дані дозволяють передбачити широкий спектр безпеки препарату. В окремих випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід проаналізувати можливість залучення до симптоматики ефектів кількох препаратів. Лікування: слід домогтися та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно розпочати моніторування ЕКГ виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає, має проводитися відповідна симптоматична терапія. Артеріальну гіпотонію та судинний колапс слід усувати внутрішньовенно інфузіями рідини та/або симпатоміметичними препаратами. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження та моніторування слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рісполепт Конста® не досліджувалося у пацієнтів з деменцією, оскільки він не показаний для цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків склала 4,0% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3.1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон 67–100 років). не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7.3%, середній вік 89 років, діапазон 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3.1%, середній вік 84 роки, діапазон 70- 96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4.1%, середній вік 80 років, діапазон 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Небажані явища з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику небажаних цереброваскулярних явищ приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали переважно літніх пацієнтів з деменцією (вік понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні небажані явища (серйозні та несерйозні) виникали у 3.3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у рис. (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2.96 (1.34, 7.50) при довірчому інтервалі 95%. Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має альфа-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із відомими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Порушення з боку крові (лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз) Повідомляється про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу при застосуванні антипсихотичних засобів, у т. ч. препарату Рісполепт Конста®. У ході постреєстраційного спостереження повідомляється про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу ( Протягом перших кількох місяців терапії слід контролювати стан пацієнтів із клінічно значущим зниженням кількості білих кров'яних тілець або лейкопенією або нейтропенією, спричиненими прийомом лікарських препаратів, в анамнезі. Слід розглянути можливість відміни препарату Рісполепт Конста при появі перших ознак клінічно значущого зниження кількості білих кров'яних тілець без інших причинних факторів. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією щодо виникнення лихоманки або інших ознак або симптомів інфекції, і негайно приступати до лікування таких станів. Слід припинити застосування препарату Рісполепт Конста® у пацієнтів з нейтропенією тяжкого ступеня (кількість нейтрофілів). Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням концентрації креатинфосфокінази в сироватці. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Реакції гіперчутливості Незважаючи на те, що переносимість пероральних форм рисперидону повинна бути перевірена до ініціації терапії препаратом Рісполепт Конста, повідомляється про дуже рідкісні випадки виникнення анафілактичних реакцій у ході постреєстраційного застосування у пацієнтів, які раніше переносили пероральні форми рисперидону. У разі виникнення реакцій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Рісполепт Конста®, вжити необхідних підтримуючих клінічних заходів та проводити спостереження за станом пацієнтів до зникнення симптомів. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія Гіперпролактинемія є поширеною небажаною реакцією під час лікування рисперидоном. Рекомендується визначення концентрації пролактину в крові у пацієнтів із ознаками гіперпролактинемії (наприклад, гінекомастія, порушення менструального циклу, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція, галакторея). На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що зростання клітин у пухлинах молочної залози може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки це може збільшити ризик. ; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню центральної температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Протиблювотний ефект У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався протиблювотний ефект. Поява цього ефекту у пацієнта може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких ліків або такі стани, як непрохідність кишечника, синдром Рейє або пухлина мозку. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортним засобом та роботи з механізмами. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
4 354,00 грн
416,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії - 1 фл. активні речовини: рисперидон (у вигляді мікрогранул пролонгованого вивільнення) - 25/37,5/50 мг (381 мг рисперидону в 1 г мікрогранул); допоміжні речовини: полімер 7525 DLJN (полі-(d,l-лактид-когліколід) - 0,619 г на 1 г мікрогранул; етилацетат; спирт бензиловий; етанол безводний; вода для ін'єкцій (у слідових кількостях); розчинник: полісорбат 20 - 1,0 мг; натрію кармелозу (з в'язкістю 40 мПа · с) - 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 1,27 мг; лимонна кислота безводна - 1,0 мг; натрію хлорид – 6,0 мг; натрію гідроксид - 0,54 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. У флаконах по 25, 37,5 та 50 мг; у комплекті триголкова система (1 заповнений у заводських умовах шприц з розчинником об'ємом 2 мл, 2 голки Hypoint™ для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним ковпачком для внутрішньом'язової ін'єкції) або система з безигольним пристроєм Alaris™ Smart Site® (1 заповнений у заводських умовах шприц із розчинником об'ємом 2 мл, 1 безигольний пристрій Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним пристроєм для внутрішньом'язової ін'єкції); в упаковці контурної коміркової 1 комплект; у пачці картонної.Опис лікарської формиПорошок: білий або майже білий порошок вільний від видимих сторонніх включень. Розчинник: безбарвний прозорий розчин, вільний від видимих механічних включень. Суспензія: препарат повинен легко утворювати суспензію в розчиннику, суспензії не повинно бути грудок або видимих включень. Суспензія повинна проходити через голку плавно, з невеликим опором або без опору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон метаболізується ізоферментом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має таку ж фармакологічну активність, як сам рисперидон. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-деалкілування. У швидких метаболізаторів кліренс активної фракції та рисперидону становить 5,0 та 13,7 л/год відповідно, а у слабких метаболізаторів – 3,2 та 3,3 л/год відповідно. Загальні характеристики рисперидону після ін'єкції пацієнтам препарату Рисполепт Конста Після одноразового внутрішньом'язового введення препарату Рисполепт Конста профіль вивільнення рисперидону складається з невеликої початкової фази (<1% дози), за якою слідує інтервал тривалістю 3 тижні. Після внутрішньом'язової ін'єкції основне вивільнення рисперидону починається через 3 тижні, підтримується з 4 по 6 тижні і сходить нанівець до 7 тижнів. У зв'язку з цим пацієнт повинен приймати додатковий антипсихотичний препарат протягом перших 3 тижнів після початку лікування препаратом Рісполепт Конста. Поєднання профілю вивільнення рисперидону та режиму дозування (в/м ін'єкція 1 раз на 2 тижні) забезпечує підтримку в плазмі терапевтичних концентрацій рисперидону. Терапевтичні концентрації зберігають до 4-6 тижнів після останньої ін'єкції препарату Рісполепт Конста. Фаза елімінації завершується приблизно через 7-8 тижнів після останньої ін'єкції. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рісполепт Конста. Рисперидон швидко розподіляється у тканинах організму. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Зв'язування з білками плазми становить 90%, а 9-гідроксирисперидону – 77%. Після внутрішньом'язових ін'єкцій препарату Рисполепт Конста в дозах 25 або 50 мг 1 раз на 2 тижні середні значення Cmin та Cmax у плазмі активної фракції складають 9,9-19,2 та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. При такому режимі дозування фармакокінетика рисперидону має лінійний характер. У тривалому (12 міс) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз на 2 тижні вводили Рисполепт Конста в дозах 25-50 мг, кумуляція рисперидону не спостерігалася.ФармакодинамікаРисперидон є вибірковим моноамінергічний антагоністом. Він має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2-рецепторів і дофамінергічних D2-рецепторів. Крім того, рисперидон зв'язується з альфа1-адренергічними рецепторами та меншою мірою з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв'язується із холінергічними рецепторами. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він покращує позитивні симптоми шизофренії, цей препарат у порівнянні з класичними нейролептиками меншою мірою пригнічує рухову активність і рідше викликає каталепсію. Завдяки збалансованому центральному антагонізму щодо серотонінових та дофамінових рецепторів рисперидон рідше викликає екстрапірамідні побічні ефекти та надає терапевтичну дію на негативні та афективні симптоми шизофренії.Показання до застосуванняЛікування та профілактика загострень шизофренії та шизоафективних розладів.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рисперидону або будь-якого іншого інгредієнта препарату; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза (AV блокада), зневоднення, гіповолемія або цереброваскулярні розлади), т.к. внаслідок альфа-адреноблокуючої активності рисперидону у таких пацієнтів може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період лікування. У таких пацієнтів дозу необхідно збільшувати поступово. При продовженні клінічно значущої гіпотензії необхідно оцінити показник ризик/корисність подальшого лікування препаратом Рісполепт Конста; хвороба Паркінсона (теоретично можливе загострення цієї хвороби); Епілепсія.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки рисперидону для вагітних жінок немає. В експериментах на тваринах рисперидон не чинив прямої токсичної дії на репродуктивну систему, але викликав деякі непрямі ефекти, опосередковані через пролактин та ЦНС. У жодному з досліджень рисперидон не мав тератогенної дії. Таким чином, Рісполепт Конста можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли потенційна користь для жінки переважує можливий ризик для плода.Побічна діяРисполепт Конста у терапевтичних дозах викликає такі небажані явища: Часто (>1/100) - збільшення маси тіла (на 2,7 кг і більше за 1 рік), депресія, підвищена стомлюваність та екстрапірамідні симптоми. На тлі прийому препарату Рісполепт Конста (у дозах до 50 мг), частота екстрапірамідних симптомів подібна до такої у пацієнтів, які отримували плацебо. Рідко (>0,1/100) - збільшення маси тіла, підвищена дратівливість, порушення сну, апатія, зниження концентрації уваги, пізня дискінезія, судомні напади, нейролептичний злоякісний синдром, порушення зору, гіпотензія, тахікардія, непритомність, висипання на шкірі, свербіж, периферичні набряки, реакція у місці ін'єкції. Симптоми гіперпролактинемії, такі як не пов'язана з пологами лактація, аменорея, гінекомастія, порушення менструального циклу, порушення сексуальної функції, порушення еякуляції, зниження лібідо та імпотенція. Гематологічні порушення: збільшення чи зменшення кількості лейкоцитів чи тромбоцитів, підвищення активності печінкових ферментів. Крім того, можливі наступні небажані явища: безсоння, ажитація, тривога, головний біль, запор, біль у животі, риніт, нетримання сечі, пріапізм, сонливість, запаморочення, диспепсія, нудота, блювання, порушення терморегуляції, а також гіперволемія, спричинена полідипсією синдром недостатньої секреції АДГ. Під час лікування препаратом Рісполепт Конста іноді виникають порушення мозкового кровообігу. При лікуванні препаратом Рісполепт Конста дуже рідко спостерігається гіперглікемія або погіршення перебігу цукрового діабету.Взаємодія з лікарськими засобамиРисполепт Конста підвищує виразність гнітючого впливу на ЦНС опіодних анальгетиків, снодійних засобів, анксіолітиків, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Рисполепт Конста може послаблювати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Встановлено, що карбамазепін знижує вміст у плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть викликати інші індуктори печінкових ферментів. Після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів слід повторно оцінити та, за необхідності, зменшити дозу препарату Рісполепт Конста. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть знижувати концентрації у плазмі рисперидону. Флуоксетин здатний підвищувати концентрації у плазмі рисперидону та, меншою мірою, – антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиВ/м, 1 раз на 2 тижні, глибоко в сідничний м'яз, використовуючи для цього стерильну голку, що додається до шприца. Ін'єкції слід робити поперемінно у праву та ліву сідниці. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. У пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Дорослі. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. Деякі пацієнти потребують більш високих доз - 37,5 або 50 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення ефективності при застосуванні 75 мг. Максимальна доза не повинна перевищувати 50 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першого введення препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 раз на 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Літні пацієнти. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першої ін'єкції препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок. В даний час немає даних про застосування препарату Рісполепт Конста у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. При необхідності лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок препаратом Рісполепт Конста® в перший тиждень рекомендується приймати внутрішньо 0,5 мг двічі на добу пероральну лікарську форму рисперидону. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг двічі на добу або 2 мг один раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рісполепт Конста 1 раз на 2 тижні. Застосування препарату Рісполепт Конста вимагає суворого дотримання вказівок щодо приготування суспензії, щоб забезпечити точне введення препарату та уникнути можливих помилок. Для приготування суспензії з мікрогранул Рисполепт Конста®, що знаходяться у флаконі, пролонгованої дії можна використовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом'язово лише у сідничну область. Не можна замінювати компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення повної дози рисперидону повинен бути введений весь вміст флакона. Введення частини вмісту флакону не може забезпечити отримання пацієнтом необхідної дози препарату. Препарат слід вводити відразу після приготування суспензії. Спочатку необхідно дістати упаковку препарату Рісполепт Конста з холодильника і перед приготуванням суспензії дати їй нагрітися до кімнатної температури протягом 30 хв. Зняти кольорову пластикову кришку із флакона. Не видаляти сіру гумову пробку. Протерти нерозкритий флакон спиртовою серветкою і дати висохнути. Розкрити блістерну упаковку та витягти безвигольний пристрій Alaris™ Smart Site®, утримуючи його між білим люерівським ковпачком та спідницею. У жодному разі не можна торкатися гострого наконечника пристрою. Дуже важливо, щоб безголковий пристрій Smart Site® був правильно встановлений на флакон, інакше розчинник може підтікати під час вступу у флакон. Поставити флакон на тверду поверхню. Притримувати основу флакона. Направити безигольний пристрій Smart Site® на флакон вертикально таким чином, щоб гострий наконечник розташовувався в центрі пробки флакона. Натискаючи зверху вниз, проштовхнути гострий наконечник безгольного пристрою Smart Site® через центр гумової пробки флакона до надійного закріплення пристрою на верхній частині флакона. Перед приєднанням шприца до безгольного пристрою Smart Site®, притримуючи основу флакона, протерти місце кріплення пристрою зі шприцем (блакитне коло) спиртовою серветкою і дати висохнути. Попередньо заповнений шприц має білий наконечник, що складається з двох частин: білого комірця та глянсового білого ковпачка. Щоб розкрити шприц, слід тримати шприц за білий комірець і відламати глянсовий білий ковпачок (білий ковпачок не можна відкручувати або відрізати). Потім зняти білий ковпачок разом з гумовим наконечником, що знаходиться всередині нього. На всіх етапах складання необхідно тримати шприц лише за білий комірець, розташований на наконечнику шприца. Фіксація білого комірця допоможе захистити сам комірець від відділення та гарантує гарне з'єднання зі шприцем. Необхідно бути обережними і не перекручувати компоненти при складанні, т.к. у своїй частини шприца можуть відірватися від цього. Притримуючи шприц за білий комірець, вставити шприц у блакитне коло безигольного пристрою, натиснути і повернути за годинниковою стрілкою, щоб шприц міцно з'єднався з безигольним пристроєм (необхідно уникати перекручування). Для запобігання обертанню безигольного пристрою під час з'єднання зі шприцом слід міцно утримувати спідницю. Шприц та безигольний пристрій повинні знаходитися на одній лінії. Ввести у флакон весь вміст шприца з розчинником. Притримуючи поршень шприца великим пальцем, енергійно струшувати вміст флакона не менше 10 с до утворення однорідної суспензії. Після правильного перемішування суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору. Мікрогранули можуть бути помітні в рідині, але не повинно залишатися незмочених розчинником сухих мікрогранул. Не слід зберігати флакон після приготування суспензії, оскільки суспензія може розшаруватися. Перевернути флакон дном вгору і повільно втягнути у шприц весь вміст флакона. Відокремити частину етикетки від флакона по лінії перфорації та приклеїти її до шприца (для ідентифікації). Притримуючи шприц за білий комірець, від'єднайте шприц від безигольного пристрою. Утилізувати флакон і безигольний пристрій відповідно до місцевих правил щодо знищення таких відходів. Розкрити блістерну упаковку голки Needle-Pro®. Не можна торкатися частини голки, що приєднується до шприца. Витягти голку з упаковки, тримаючи її за прозорий футляр. Для запобігання попаданню мікробів не слід торкатися люєрівського наконечника оранжевого захисного пристрою голки Needle-Pro®. Притримуючи шприц за білий комірець, приєднайте люерівську канюлю помаранчевого захисного пристрою голки Needle-Pro® до шприца легким поворотом за годинниковою стрілкою. Продовжуючи притримувати шприц за білий комірець, затиснути прозорий футляр голки та щільно закріпити голку у захисному пристрої Needle-Pro® шляхом натискання та повороту за годинниковою стрілкою. Закріплення голки може гарантувати безпечне з'єднання між голкою та захисним пристроєм голки Needle-Pro® під час проведення наступних етапів. Перед введенням препарат Рісполепт Конста® необхідно ресуспендувати, оскільки після приготування суспензії у флаконі частина мікрогранул може осісти. Для ресуспендування мікрогранул енергійно струсити шприц. Притримуючи шприц за білий комірець, зняти прозорий футляр із голки. Чи не згинати футляр, т.к. при цьому з'єднання люерівського наконечника може бути порушено. Злегка постукати пальцем по шприцю, щоб бульбашки повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Злегка просуваючи поршень нагору, видалити зі шприца та голки бульбашки повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально нагору. Введіть весь вміст шприца у верхній зовнішній квадрант сідничної області. Після ін'єкції ввести голку в помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® однією рукою. Для цього акуратно притисніть помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro до плоскої поверхні. Як тільки помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® притиснутий, голка повинна щільно увійти до пристрою захисту голки Needle-Pro®. Перед тим, як викинути голку, переконайтеся, що голка щільно закріплена в помаранчевому пристрої захисту голки Needle-Pro®. Утилізувати відповідно до місцевих правил щодо знищення такого роду відходів. Суспензію не можна вводити внутрішньовенно! Застереження: щоб уникнути травмування медичного персоналу використаною голкою: не торкатися вільної рукою до пристрою захисту голки Needle-Pro® при притисканні до плоскої поверхні; не розбирати пристрій захисту голки Needle-Pro®; не намагатися випрямити голку та не торкатися пристрою захисту голки Needle-Pro®, якщо голка погнулась або пошкоджена; використовувати пристрій захисту голки Needle-Pro® лише за призначенням, інакше голка може виступати із захисного ковпачка. Не використовувати повторно: цей пристрій призначений лише для одноразового використання. Будь-яка спроба повторного використання може несприятливо вплинути на цілісність самого пристрою або призвести до погіршення його роботи.ПередозуванняПри використанні парентеральних лікарських форм рисперидону передозування менш ймовірне, ніж при застосуванні пероральних форм (пігулки, вкриті оболонкою, та розчин для прийому внутрішньо), і тому тут наведена інформація, що стосується пероральних форм. Симптоми: виражена сонливість, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми; рідко спостерігається подовження інтервалу QT. Лікування: забезпечення та підтримання прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. Необхідним є моніторинг функції серцево-судинної системи, який повинен включати постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисполепт не має специфічного антидоту, тому лікування спрямоване на підтримку функції ЦНС і серцево-судинної системи, а також на проведення дезінтоксикаційної терапії. При тяжких екстрапірамідних симптомах необхідно вводити антихолінергічні препарати. Медичне спостереження та моніторинг слід продовжувати до зникнення ознак передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рисполепт Конста не досліджувалося у літніх пацієнтів з деменцією, т.к. він показаний цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків становила 4% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон – 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон - 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84) року, діапазон - 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон - 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Побічні ефекти з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали в основному літніх пацієнтів з деменцією (вік – понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,5 при довірчому інтервалі 95%). Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має α-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричинити ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій КФК. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), т.к. це може збільшити ризик аритмогенного ефекту; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Не можна піддавати препарат впливу температури вище 25 °C. За відсутності холодильника препарат Рісполепт Конста® перед використанням можна зберігати за температури не вище 25 °C не більше 7 днів. Після приготування суспензії: суспензія фізично та хімічно стабільна протягом 24 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору суспензію бажано використовувати відразу ж після приготування. Якщо суспензію не використовують відразу після приготування, її можна зберігати не більше 6 годин при температурі 25 °C. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
6 370,00 грн
398,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії - 1 фл. активні речовини: рисперидон (у вигляді мікрогранул пролонгованого вивільнення) - 25/37,5/50 мг (381 мг рисперидону в 1 г мікрогранул); допоміжні речовини: полімер 7525 DLJN (полі-(d,l-лактид-когліколід) - 0,619 г на 1 г мікрогранул; етилацетат; спирт бензиловий; етанол безводний; вода для ін'єкцій (у слідових кількостях); розчинник: полісорбат 20 - 1,0 мг; натрію кармелозу (з в'язкістю 40 мПа · с) - 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 1,27 мг; лимонна кислота безводна - 1,0 мг; натрію хлорид – 6,0 мг; натрію гідроксид - 0,54 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. У флаконах по 25, 37,5 та 50 мг; у комплекті триголкова система (1 заповнений у заводських умовах шприц з розчинником об'ємом 2 мл, 2 голки Hypoint™ для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним ковпачком для внутрішньом'язової ін'єкції) або система з безигольним пристроєм Alaris™ Smart Site® (1 заповнений у заводських умовах шприц із розчинником об'ємом 2 мл, 1 безигольний пристрій Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним пристроєм для внутрішньом'язової ін'єкції); в упаковці контурної коміркової 1 комплект; у пачці картонної.Опис лікарської формиПорошок: білий або майже білий порошок вільний від видимих сторонніх включень. Розчинник: безбарвний прозорий розчин, вільний від видимих механічних включень. Суспензія: препарат повинен легко утворювати суспензію в розчиннику, суспензії не повинно бути грудок або видимих включень. Суспензія повинна проходити через голку плавно, з невеликим опором або без опору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон метаболізується ізоферментом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має таку ж фармакологічну активність, як сам рисперидон. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-деалкілування. У швидких метаболізаторів кліренс активної фракції та рисперидону становить 5,0 та 13,7 л/год відповідно, а у слабких метаболізаторів – 3,2 та 3,3 л/год відповідно. Загальні характеристики рисперидону після ін'єкції пацієнтам препарату Рисполепт Конста Після одноразового внутрішньом'язового введення препарату Рисполепт Конста профіль вивільнення рисперидону складається з невеликої початкової фази (<1% дози), за якою слідує інтервал тривалістю 3 тижні. Після внутрішньом'язової ін'єкції основне вивільнення рисперидону починається через 3 тижні, підтримується з 4 по 6 тижні і сходить нанівець до 7 тижнів. У зв'язку з цим пацієнт повинен приймати додатковий антипсихотичний препарат протягом перших 3 тижнів після початку лікування препаратом Рісполепт Конста. Поєднання профілю вивільнення рисперидону та режиму дозування (в/м ін'єкція 1 раз на 2 тижні) забезпечує підтримку в плазмі терапевтичних концентрацій рисперидону. Терапевтичні концентрації зберігають до 4-6 тижнів після останньої ін'єкції препарату Рісполепт Конста. Фаза елімінації завершується приблизно через 7-8 тижнів після останньої ін'єкції. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рісполепт Конста. Рисперидон швидко розподіляється у тканинах організму. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Зв'язування з білками плазми становить 90%, а 9-гідроксирисперидону – 77%. Після внутрішньом'язових ін'єкцій препарату Рисполепт Конста в дозах 25 або 50 мг 1 раз на 2 тижні середні значення Cmin та Cmax у плазмі активної фракції складають 9,9-19,2 та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. При такому режимі дозування фармакокінетика рисперидону має лінійний характер. У тривалому (12 міс) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз на 2 тижні вводили Рисполепт Конста в дозах 25-50 мг, кумуляція рисперидону не спостерігалася.ФармакодинамікаРисперидон є вибірковим моноамінергічний антагоністом. Він має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2-рецепторів і дофамінергічних D2-рецепторів. Крім того, рисперидон зв'язується з альфа1-адренергічними рецепторами та меншою мірою з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв'язується із холінергічними рецепторами. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він покращує позитивні симптоми шизофренії, цей препарат у порівнянні з класичними нейролептиками меншою мірою пригнічує рухову активність і рідше викликає каталепсію. Завдяки збалансованому центральному антагонізму щодо серотонінових та дофамінових рецепторів рисперидон рідше викликає екстрапірамідні побічні ефекти та надає терапевтичну дію на негативні та афективні симптоми шизофренії.Показання до застосуванняЛікування та профілактика загострень шизофренії та шизоафективних розладів.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рисперидону або будь-якого іншого інгредієнта препарату; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза (AV блокада), зневоднення, гіповолемія або цереброваскулярні розлади), т.к. внаслідок альфа-адреноблокуючої активності рисперидону у таких пацієнтів може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період лікування. У таких пацієнтів дозу необхідно збільшувати поступово. При продовженні клінічно значущої гіпотензії необхідно оцінити показник ризик/корисність подальшого лікування препаратом Рісполепт Конста; хвороба Паркінсона (теоретично можливе загострення цієї хвороби); Епілепсія.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки рисперидону для вагітних жінок немає. В експериментах на тваринах рисперидон не чинив прямої токсичної дії на репродуктивну систему, але викликав деякі непрямі ефекти, опосередковані через пролактин та ЦНС. У жодному з досліджень рисперидон не мав тератогенної дії. Таким чином, Рісполепт Конста можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли потенційна користь для жінки переважує можливий ризик для плода.Побічна діяРисполепт Конста у терапевтичних дозах викликає такі небажані явища: Часто (>1/100) - збільшення маси тіла (на 2,7 кг і більше за 1 рік), депресія, підвищена стомлюваність та екстрапірамідні симптоми. На тлі прийому препарату Рісполепт Конста (у дозах до 50 мг), частота екстрапірамідних симптомів подібна до такої у пацієнтів, які отримували плацебо. Рідко (>0,1/100) - збільшення маси тіла, підвищена дратівливість, порушення сну, апатія, зниження концентрації уваги, пізня дискінезія, судомні напади, нейролептичний злоякісний синдром, порушення зору, гіпотензія, тахікардія, непритомність, висипання на шкірі, свербіж, периферичні набряки, реакція у місці ін'єкції. Симптоми гіперпролактинемії, такі як не пов'язана з пологами лактація, аменорея, гінекомастія, порушення менструального циклу, порушення сексуальної функції, порушення еякуляції, зниження лібідо та імпотенція. Гематологічні порушення: збільшення чи зменшення кількості лейкоцитів чи тромбоцитів, підвищення активності печінкових ферментів. Крім того, можливі наступні небажані явища: безсоння, ажитація, тривога, головний біль, запор, біль у животі, риніт, нетримання сечі, пріапізм, сонливість, запаморочення, диспепсія, нудота, блювання, порушення терморегуляції, а також гіперволемія, спричинена полідипсією синдром недостатньої секреції АДГ. Під час лікування препаратом Рісполепт Конста іноді виникають порушення мозкового кровообігу. При лікуванні препаратом Рісполепт Конста дуже рідко спостерігається гіперглікемія або погіршення перебігу цукрового діабету.Взаємодія з лікарськими засобамиРисполепт Конста підвищує виразність гнітючого впливу на ЦНС опіодних анальгетиків, снодійних засобів, анксіолітиків, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Рисполепт Конста може послаблювати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Встановлено, що карбамазепін знижує вміст у плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть викликати інші індуктори печінкових ферментів. Після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів слід повторно оцінити та, за необхідності, зменшити дозу препарату Рісполепт Конста. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть знижувати концентрації у плазмі рисперидону. Флуоксетин здатний підвищувати концентрації у плазмі рисперидону та, меншою мірою, – антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиВ/м, 1 раз на 2 тижні, глибоко в сідничний м'яз, використовуючи для цього стерильну голку, що додається до шприца. Ін'єкції слід робити поперемінно у праву та ліву сідниці. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. У пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Дорослі. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. Деякі пацієнти потребують більш високих доз - 37,5 або 50 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення ефективності при застосуванні 75 мг. Максимальна доза не повинна перевищувати 50 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першого введення препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 раз на 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Літні пацієнти. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першої ін'єкції препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок. В даний час немає даних про застосування препарату Рісполепт Конста у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. При необхідності лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок препаратом Рісполепт Конста® в перший тиждень рекомендується приймати внутрішньо 0,5 мг двічі на добу пероральну лікарську форму рисперидону. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг двічі на добу або 2 мг один раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рісполепт Конста 1 раз на 2 тижні. Застосування препарату Рісполепт Конста вимагає суворого дотримання вказівок щодо приготування суспензії, щоб забезпечити точне введення препарату та уникнути можливих помилок. Для приготування суспензії з мікрогранул Рисполепт Конста®, що знаходяться у флаконі, пролонгованої дії можна використовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом'язово лише у сідничну область. Не можна замінювати компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення повної дози рисперидону повинен бути введений весь вміст флакона. Введення частини вмісту флакону не може забезпечити отримання пацієнтом необхідної дози препарату. Препарат слід вводити відразу після приготування суспензії. Спочатку необхідно дістати упаковку препарату Рісполепт Конста з холодильника і перед приготуванням суспензії дати їй нагрітися до кімнатної температури протягом 30 хв. Зняти кольорову пластикову кришку із флакона. Не видаляти сіру гумову пробку. Протерти нерозкритий флакон спиртовою серветкою і дати висохнути. Розкрити блістерну упаковку та витягти безвигольний пристрій Alaris™ Smart Site®, утримуючи його між білим люерівським ковпачком та спідницею. У жодному разі не можна торкатися гострого наконечника пристрою. Дуже важливо, щоб безголковий пристрій Smart Site® був правильно встановлений на флакон, інакше розчинник може підтікати під час вступу у флакон. Поставити флакон на тверду поверхню. Притримувати основу флакона. Направити безигольний пристрій Smart Site® на флакон вертикально таким чином, щоб гострий наконечник розташовувався в центрі пробки флакона. Натискаючи зверху вниз, проштовхнути гострий наконечник безгольного пристрою Smart Site® через центр гумової пробки флакона до надійного закріплення пристрою на верхній частині флакона. Перед приєднанням шприца до безгольного пристрою Smart Site®, притримуючи основу флакона, протерти місце кріплення пристрою зі шприцем (блакитне коло) спиртовою серветкою і дати висохнути. Попередньо заповнений шприц має білий наконечник, що складається з двох частин: білого комірця та глянсового білого ковпачка. Щоб розкрити шприц, слід тримати шприц за білий комірець і відламати глянсовий білий ковпачок (білий ковпачок не можна відкручувати або відрізати). Потім зняти білий ковпачок разом з гумовим наконечником, що знаходиться всередині нього. На всіх етапах складання необхідно тримати шприц лише за білий комірець, розташований на наконечнику шприца. Фіксація білого комірця допоможе захистити сам комірець від відділення та гарантує гарне з'єднання зі шприцем. Необхідно бути обережними і не перекручувати компоненти при складанні, т.к. у своїй частини шприца можуть відірватися від цього. Притримуючи шприц за білий комірець, вставити шприц у блакитне коло безигольного пристрою, натиснути і повернути за годинниковою стрілкою, щоб шприц міцно з'єднався з безигольним пристроєм (необхідно уникати перекручування). Для запобігання обертанню безигольного пристрою під час з'єднання зі шприцом слід міцно утримувати спідницю. Шприц та безигольний пристрій повинні знаходитися на одній лінії. Ввести у флакон весь вміст шприца з розчинником. Притримуючи поршень шприца великим пальцем, енергійно струшувати вміст флакона не менше 10 с до утворення однорідної суспензії. Після правильного перемішування суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору. Мікрогранули можуть бути помітні в рідині, але не повинно залишатися незмочених розчинником сухих мікрогранул. Не слід зберігати флакон після приготування суспензії, оскільки суспензія може розшаруватися. Перевернути флакон дном вгору і повільно втягнути у шприц весь вміст флакона. Відокремити частину етикетки від флакона по лінії перфорації та приклеїти її до шприца (для ідентифікації). Притримуючи шприц за білий комірець, від'єднайте шприц від безигольного пристрою. Утилізувати флакон і безигольний пристрій відповідно до місцевих правил щодо знищення таких відходів. Розкрити блістерну упаковку голки Needle-Pro®. Не можна торкатися частини голки, що приєднується до шприца. Витягти голку з упаковки, тримаючи її за прозорий футляр. Для запобігання попаданню мікробів не слід торкатися люєрівського наконечника оранжевого захисного пристрою голки Needle-Pro®. Притримуючи шприц за білий комірець, приєднайте люерівську канюлю помаранчевого захисного пристрою голки Needle-Pro® до шприца легким поворотом за годинниковою стрілкою. Продовжуючи притримувати шприц за білий комірець, затиснути прозорий футляр голки та щільно закріпити голку у захисному пристрої Needle-Pro® шляхом натискання та повороту за годинниковою стрілкою. Закріплення голки може гарантувати безпечне з'єднання між голкою та захисним пристроєм голки Needle-Pro® під час проведення наступних етапів. Перед введенням препарат Рісполепт Конста® необхідно ресуспендувати, оскільки після приготування суспензії у флаконі частина мікрогранул може осісти. Для ресуспендування мікрогранул енергійно струсити шприц. Притримуючи шприц за білий комірець, зняти прозорий футляр із голки. Чи не згинати футляр, т.к. при цьому з'єднання люерівського наконечника може бути порушено. Злегка постукати пальцем по шприцю, щоб бульбашки повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Злегка просуваючи поршень нагору, видалити зі шприца та голки бульбашки повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально нагору. Введіть весь вміст шприца у верхній зовнішній квадрант сідничної області. Після ін'єкції ввести голку в помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® однією рукою. Для цього акуратно притисніть помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro до плоскої поверхні. Як тільки помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® притиснутий, голка повинна щільно увійти до пристрою захисту голки Needle-Pro®. Перед тим, як викинути голку, переконайтеся, що голка щільно закріплена в помаранчевому пристрої захисту голки Needle-Pro®. Утилізувати відповідно до місцевих правил щодо знищення такого роду відходів. Суспензію не можна вводити внутрішньовенно! Застереження: щоб уникнути травмування медичного персоналу використаною голкою: не торкатися вільної рукою до пристрою захисту голки Needle-Pro® при притисканні до плоскої поверхні; не розбирати пристрій захисту голки Needle-Pro®; не намагатися випрямити голку та не торкатися пристрою захисту голки Needle-Pro®, якщо голка погнулась або пошкоджена; використовувати пристрій захисту голки Needle-Pro® лише за призначенням, інакше голка може виступати із захисного ковпачка. Не використовувати повторно: цей пристрій призначений лише для одноразового використання. Будь-яка спроба повторного використання може несприятливо вплинути на цілісність самого пристрою або призвести до погіршення його роботи.ПередозуванняПри використанні парентеральних лікарських форм рисперидону передозування менш ймовірне, ніж при застосуванні пероральних форм (пігулки, вкриті оболонкою, та розчин для прийому внутрішньо), і тому тут наведена інформація, що стосується пероральних форм. Симптоми: виражена сонливість, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми; рідко спостерігається подовження інтервалу QT. Лікування: забезпечення та підтримання прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. Необхідним є моніторинг функції серцево-судинної системи, який повинен включати постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисполепт не має специфічного антидоту, тому лікування спрямоване на підтримку функції ЦНС і серцево-судинної системи, а також на проведення дезінтоксикаційної терапії. При тяжких екстрапірамідних симптомах необхідно вводити антихолінергічні препарати. Медичне спостереження та моніторинг слід продовжувати до зникнення ознак передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рисполепт Конста не досліджувалося у літніх пацієнтів з деменцією, т.к. він показаний цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків становила 4% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон – 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон - 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84) року, діапазон - 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон - 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Побічні ефекти з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали в основному літніх пацієнтів з деменцією (вік – понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,5 при довірчому інтервалі 95%). Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має α-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричинити ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій КФК. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), т.к. це може збільшити ризик аритмогенного ефекту; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Не можна піддавати препарат впливу температури вище 25 °C. За відсутності холодильника препарат Рісполепт Конста® перед використанням можна зберігати за температури не вище 25 °C не більше 7 днів. Після приготування суспензії: суспензія фізично та хімічно стабільна протягом 24 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору суспензію бажано використовувати відразу ж після приготування. Якщо суспензію не використовують відразу після приготування, її можна зберігати не більше 6 годин при температурі 25 °C. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
8 294,00 грн
444,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії - 1 фл. активні речовини: рисперидон (у вигляді мікрогранул пролонгованого вивільнення) - 25/37,5/50 мг (381 мг рисперидону в 1 г мікрогранул); допоміжні речовини: полімер 7525 DLJN (полі-(d,l-лактид-когліколід) - 0,619 г на 1 г мікрогранул; етилацетат; спирт бензиловий; етанол безводний; вода для ін'єкцій (у слідових кількостях); розчинник: полісорбат 20 - 1,0 мг; натрію кармелозу (з в'язкістю 40 мПа · с) - 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 1,27 мг; лимонна кислота безводна - 1,0 мг; натрію хлорид – 6,0 мг; натрію гідроксид - 0,54 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. У флаконах по 25, 37,5 та 50 мг; у комплекті триголкова система (1 заповнений у заводських умовах шприц з розчинником об'ємом 2 мл, 2 голки Hypoint™ для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним ковпачком для внутрішньом'язової ін'єкції) або система з безигольним пристроєм Alaris™ Smart Site® (1 заповнений у заводських умовах шприц із розчинником об'ємом 2 мл, 1 безигольний пристрій Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним пристроєм для внутрішньом'язової ін'єкції); в упаковці контурної коміркової 1 комплект; у пачці картонної.Опис лікарської формиПорошок: білий або майже білий порошок вільний від видимих сторонніх включень. Розчинник: безбарвний прозорий розчин, вільний від видимих механічних включень. Суспензія: препарат повинен легко утворювати суспензію в розчиннику, суспензії не повинно бути грудок або видимих включень. Суспензія повинна проходити через голку плавно, з невеликим опором або без опору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон метаболізується ізоферментом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має таку ж фармакологічну активність, як сам рисперидон. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-деалкілування. У швидких метаболізаторів кліренс активної фракції та рисперидону становить 5,0 та 13,7 л/год відповідно, а у слабких метаболізаторів – 3,2 та 3,3 л/год відповідно. Загальні характеристики рисперидону після ін'єкції пацієнтам препарату Рисполепт Конста Після одноразового внутрішньом'язового введення препарату Рисполепт Конста профіль вивільнення рисперидону складається з невеликої початкової фази (<1% дози), за якою слідує інтервал тривалістю 3 тижні. Після внутрішньом'язової ін'єкції основне вивільнення рисперидону починається через 3 тижні, підтримується з 4 по 6 тижні і сходить нанівець до 7 тижнів. У зв'язку з цим пацієнт повинен приймати додатковий антипсихотичний препарат протягом перших 3 тижнів після початку лікування препаратом Рісполепт Конста. Поєднання профілю вивільнення рисперидону та режиму дозування (в/м ін'єкція 1 раз на 2 тижні) забезпечує підтримку в плазмі терапевтичних концентрацій рисперидону. Терапевтичні концентрації зберігають до 4-6 тижнів після останньої ін'єкції препарату Рісполепт Конста. Фаза елімінації завершується приблизно через 7-8 тижнів після останньої ін'єкції. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рісполепт Конста. Рисперидон швидко розподіляється у тканинах організму. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Зв'язування з білками плазми становить 90%, а 9-гідроксирисперидону – 77%. Після внутрішньом'язових ін'єкцій препарату Рисполепт Конста в дозах 25 або 50 мг 1 раз на 2 тижні середні значення Cmin та Cmax у плазмі активної фракції складають 9,9-19,2 та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. При такому режимі дозування фармакокінетика рисперидону має лінійний характер. У тривалому (12 міс) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз на 2 тижні вводили Рисполепт Конста в дозах 25-50 мг, кумуляція рисперидону не спостерігалася.ФармакодинамікаРисперидон є вибірковим моноамінергічний антагоністом. Він має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2-рецепторів і дофамінергічних D2-рецепторів. Крім того, рисперидон зв'язується з альфа1-адренергічними рецепторами та меншою мірою з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв'язується із холінергічними рецепторами. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він покращує позитивні симптоми шизофренії, цей препарат у порівнянні з класичними нейролептиками меншою мірою пригнічує рухову активність і рідше викликає каталепсію. Завдяки збалансованому центральному антагонізму щодо серотонінових та дофамінових рецепторів рисперидон рідше викликає екстрапірамідні побічні ефекти та надає терапевтичну дію на негативні та афективні симптоми шизофренії.Показання до застосуванняЛікування та профілактика загострень шизофренії та шизоафективних розладів.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рисперидону або будь-якого іншого інгредієнта препарату; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза (AV блокада), зневоднення, гіповолемія або цереброваскулярні розлади), т.к. внаслідок альфа-адреноблокуючої активності рисперидону у таких пацієнтів може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період лікування. У таких пацієнтів дозу необхідно збільшувати поступово. При продовженні клінічно значущої гіпотензії необхідно оцінити показник ризик/корисність подальшого лікування препаратом Рісполепт Конста; хвороба Паркінсона (теоретично можливе загострення цієї хвороби); Епілепсія.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки рисперидону для вагітних жінок немає. В експериментах на тваринах рисперидон не чинив прямої токсичної дії на репродуктивну систему, але викликав деякі непрямі ефекти, опосередковані через пролактин та ЦНС. У жодному з досліджень рисперидон не мав тератогенної дії. Таким чином, Рісполепт Конста можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли потенційна користь для жінки переважує можливий ризик для плода.Побічна діяРисполепт Конста у терапевтичних дозах викликає такі небажані явища: Часто (>1/100) - збільшення маси тіла (на 2,7 кг і більше за 1 рік), депресія, підвищена стомлюваність та екстрапірамідні симптоми. На тлі прийому препарату Рісполепт Конста (у дозах до 50 мг), частота екстрапірамідних симптомів подібна до такої у пацієнтів, які отримували плацебо. Рідко (>0,1/100) - збільшення маси тіла, підвищена дратівливість, порушення сну, апатія, зниження концентрації уваги, пізня дискінезія, судомні напади, нейролептичний злоякісний синдром, порушення зору, гіпотензія, тахікардія, непритомність, висипання на шкірі, свербіж, периферичні набряки, реакція у місці ін'єкції. Симптоми гіперпролактинемії, такі як не пов'язана з пологами лактація, аменорея, гінекомастія, порушення менструального циклу, порушення сексуальної функції, порушення еякуляції, зниження лібідо та імпотенція. Гематологічні порушення: збільшення чи зменшення кількості лейкоцитів чи тромбоцитів, підвищення активності печінкових ферментів. Крім того, можливі наступні небажані явища: безсоння, ажитація, тривога, головний біль, запор, біль у животі, риніт, нетримання сечі, пріапізм, сонливість, запаморочення, диспепсія, нудота, блювання, порушення терморегуляції, а також гіперволемія, спричинена полідипсією синдром недостатньої секреції АДГ. Під час лікування препаратом Рісполепт Конста іноді виникають порушення мозкового кровообігу. При лікуванні препаратом Рісполепт Конста дуже рідко спостерігається гіперглікемія або погіршення перебігу цукрового діабету.Взаємодія з лікарськими засобамиРисполепт Конста підвищує виразність гнітючого впливу на ЦНС опіодних анальгетиків, снодійних засобів, анксіолітиків, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Рисполепт Конста може послаблювати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Встановлено, що карбамазепін знижує вміст у плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть викликати інші індуктори печінкових ферментів. Після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів слід повторно оцінити та, за необхідності, зменшити дозу препарату Рісполепт Конста. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть знижувати концентрації у плазмі рисперидону. Флуоксетин здатний підвищувати концентрації у плазмі рисперидону та, меншою мірою, – антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиВ/м, 1 раз на 2 тижні, глибоко в сідничний м'яз, використовуючи для цього стерильну голку, що додається до шприца. Ін'єкції слід робити поперемінно у праву та ліву сідниці. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. У пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Дорослі. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. Деякі пацієнти потребують більш високих доз - 37,5 або 50 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення ефективності при застосуванні 75 мг. Максимальна доза не повинна перевищувати 50 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першого введення препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 раз на 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Літні пацієнти. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першої ін'єкції препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок. В даний час немає даних про застосування препарату Рісполепт Конста у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. При необхідності лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок препаратом Рісполепт Конста® в перший тиждень рекомендується приймати внутрішньо 0,5 мг двічі на добу пероральну лікарську форму рисперидону. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг двічі на добу або 2 мг один раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рісполепт Конста 1 раз на 2 тижні. Застосування препарату Рісполепт Конста вимагає суворого дотримання вказівок щодо приготування суспензії, щоб забезпечити точне введення препарату та уникнути можливих помилок. Для приготування суспензії з мікрогранул Рисполепт Конста®, що знаходяться у флаконі, пролонгованої дії можна використовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом'язово лише у сідничну область. Не можна замінювати компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення повної дози рисперидону повинен бути введений весь вміст флакона. Введення частини вмісту флакону не може забезпечити отримання пацієнтом необхідної дози препарату. Препарат слід вводити відразу після приготування суспензії. Спочатку необхідно дістати упаковку препарату Рісполепт Конста з холодильника і перед приготуванням суспензії дати їй нагрітися до кімнатної температури протягом 30 хв. Зняти кольорову пластикову кришку із флакона. Не видаляти сіру гумову пробку. Протерти нерозкритий флакон спиртовою серветкою і дати висохнути. Розкрити блістерну упаковку та витягти безвигольний пристрій Alaris™ Smart Site®, утримуючи його між білим люерівським ковпачком та спідницею. У жодному разі не можна торкатися гострого наконечника пристрою. Дуже важливо, щоб безголковий пристрій Smart Site® був правильно встановлений на флакон, інакше розчинник може підтікати під час вступу у флакон. Поставити флакон на тверду поверхню. Притримувати основу флакона. Направити безигольний пристрій Smart Site® на флакон вертикально таким чином, щоб гострий наконечник розташовувався в центрі пробки флакона. Натискаючи зверху вниз, проштовхнути гострий наконечник безгольного пристрою Smart Site® через центр гумової пробки флакона до надійного закріплення пристрою на верхній частині флакона. Перед приєднанням шприца до безгольного пристрою Smart Site®, притримуючи основу флакона, протерти місце кріплення пристрою зі шприцем (блакитне коло) спиртовою серветкою і дати висохнути. Попередньо заповнений шприц має білий наконечник, що складається з двох частин: білого комірця та глянсового білого ковпачка. Щоб розкрити шприц, слід тримати шприц за білий комірець і відламати глянсовий білий ковпачок (білий ковпачок не можна відкручувати або відрізати). Потім зняти білий ковпачок разом з гумовим наконечником, що знаходиться всередині нього. На всіх етапах складання необхідно тримати шприц лише за білий комірець, розташований на наконечнику шприца. Фіксація білого комірця допоможе захистити сам комірець від відділення та гарантує гарне з'єднання зі шприцем. Необхідно бути обережними і не перекручувати компоненти при складанні, т.к. у своїй частини шприца можуть відірватися від цього. Притримуючи шприц за білий комірець, вставити шприц у блакитне коло безигольного пристрою, натиснути і повернути за годинниковою стрілкою, щоб шприц міцно з'єднався з безигольним пристроєм (необхідно уникати перекручування). Для запобігання обертанню безигольного пристрою під час з'єднання зі шприцом слід міцно утримувати спідницю. Шприц та безигольний пристрій повинні знаходитися на одній лінії. Ввести у флакон весь вміст шприца з розчинником. Притримуючи поршень шприца великим пальцем, енергійно струшувати вміст флакона не менше 10 с до утворення однорідної суспензії. Після правильного перемішування суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору. Мікрогранули можуть бути помітні в рідині, але не повинно залишатися незмочених розчинником сухих мікрогранул. Не слід зберігати флакон після приготування суспензії, оскільки суспензія може розшаруватися. Перевернути флакон дном вгору і повільно втягнути у шприц весь вміст флакона. Відокремити частину етикетки від флакона по лінії перфорації та приклеїти її до шприца (для ідентифікації). Притримуючи шприц за білий комірець, від'єднайте шприц від безигольного пристрою. Утилізувати флакон і безигольний пристрій відповідно до місцевих правил щодо знищення таких відходів. Розкрити блістерну упаковку голки Needle-Pro®. Не можна торкатися частини голки, що приєднується до шприца. Витягти голку з упаковки, тримаючи її за прозорий футляр. Для запобігання попаданню мікробів не слід торкатися люєрівського наконечника оранжевого захисного пристрою голки Needle-Pro®. Притримуючи шприц за білий комірець, приєднайте люерівську канюлю помаранчевого захисного пристрою голки Needle-Pro® до шприца легким поворотом за годинниковою стрілкою. Продовжуючи притримувати шприц за білий комірець, затиснути прозорий футляр голки та щільно закріпити голку у захисному пристрої Needle-Pro® шляхом натискання та повороту за годинниковою стрілкою. Закріплення голки може гарантувати безпечне з'єднання між голкою та захисним пристроєм голки Needle-Pro® під час проведення наступних етапів. Перед введенням препарат Рісполепт Конста® необхідно ресуспендувати, оскільки після приготування суспензії у флаконі частина мікрогранул може осісти. Для ресуспендування мікрогранул енергійно струсити шприц. Притримуючи шприц за білий комірець, зняти прозорий футляр із голки. Чи не згинати футляр, т.к. при цьому з'єднання люерівського наконечника може бути порушено. Злегка постукати пальцем по шприцю, щоб бульбашки повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Злегка просуваючи поршень нагору, видалити зі шприца та голки бульбашки повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально нагору. Введіть весь вміст шприца у верхній зовнішній квадрант сідничної області. Після ін'єкції ввести голку в помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® однією рукою. Для цього акуратно притисніть помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro до плоскої поверхні. Як тільки помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® притиснутий, голка повинна щільно увійти до пристрою захисту голки Needle-Pro®. Перед тим, як викинути голку, переконайтеся, що голка щільно закріплена в помаранчевому пристрої захисту голки Needle-Pro®. Утилізувати відповідно до місцевих правил щодо знищення такого роду відходів. Суспензію не можна вводити внутрішньовенно! Застереження: щоб уникнути травмування медичного персоналу використаною голкою: не торкатися вільної рукою до пристрою захисту голки Needle-Pro® при притисканні до плоскої поверхні; не розбирати пристрій захисту голки Needle-Pro®; не намагатися випрямити голку та не торкатися пристрою захисту голки Needle-Pro®, якщо голка погнулась або пошкоджена; використовувати пристрій захисту голки Needle-Pro® лише за призначенням, інакше голка може виступати із захисного ковпачка. Не використовувати повторно: цей пристрій призначений лише для одноразового використання. Будь-яка спроба повторного використання може несприятливо вплинути на цілісність самого пристрою або призвести до погіршення його роботи.ПередозуванняПри використанні парентеральних лікарських форм рисперидону передозування менш ймовірне, ніж при застосуванні пероральних форм (пігулки, вкриті оболонкою, та розчин для прийому внутрішньо), і тому тут наведена інформація, що стосується пероральних форм. Симптоми: виражена сонливість, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми; рідко спостерігається подовження інтервалу QT. Лікування: забезпечення та підтримання прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. Необхідним є моніторинг функції серцево-судинної системи, який повинен включати постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисполепт не має специфічного антидоту, тому лікування спрямоване на підтримку функції ЦНС і серцево-судинної системи, а також на проведення дезінтоксикаційної терапії. При тяжких екстрапірамідних симптомах необхідно вводити антихолінергічні препарати. Медичне спостереження та моніторинг слід продовжувати до зникнення ознак передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рисполепт Конста не досліджувалося у літніх пацієнтів з деменцією, т.к. він показаний цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків становила 4% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон – 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон - 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84) року, діапазон - 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон - 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Побічні ефекти з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали в основному літніх пацієнтів з деменцією (вік – понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,5 при довірчому інтервалі 95%). Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має α-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричинити ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій КФК. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), т.к. це може збільшити ризик аритмогенного ефекту; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Не можна піддавати препарат впливу температури вище 25 °C. За відсутності холодильника препарат Рісполепт Конста® перед використанням можна зберігати за температури не вище 25 °C не більше 7 днів. Після приготування суспензії: суспензія фізично та хімічно стабільна протягом 24 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору суспензію бажано використовувати відразу ж після приготування. Якщо суспензію не використовують відразу після приготування, її можна зберігати не більше 6 годин при температурі 25 °C. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
506,00 грн
442,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаНазальний спрей дозований - 50 мкг/доза: Активна речовина: 1 мл левокабастину гідрохлорид, що відповідає вмісту левокабастину 540 мкг, 500 мкг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 48.26 мкл, натрію гідрофосфат - 8.66 мг, натрію гідрофосфату моногідрат - 5.38 мг, гіпромелоза (2910 5 мПа.с) - 2.5 мг, полісорбат 80 - 1 мг, 5 0 - 30 мкл), динатрію едетат – 150 мкг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. 10 мл (100 доз) - флакони з поліетилену високої щільності з розпилювачем та захисним ковпачком із поліетилену низької щільності (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиНазальний спрей дозований 50 мкг/доза, у вигляді однорідної суспензії білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний препарат для місцевого застосування у ЛОР-практиці.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При кожному інтраназальному введенні з розрахунку 50 мкг/доза абсорбується приблизно 30-40 мкг лівокабастину. Cmax лівокабастину в плазмі досягається приблизно через 3 години після інтраназального застосування. Зв'язування лівокабастину з білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм та виведення Основний метаболіт левокабастину, ацилглюкуронід, утворюється при глюкуронізації, яка є основним шляхом утворення метаболітів. T1/2 лівокабастину становить близько 35-40 год. Виводиться нирками переважно у незміненому вигляді.ФармакодинамікаПротиалергічний препарат, селективний блокатор гістамінових Н1-рецепторів тривалої дії. Після інтраназального застосування ТИЗИН® Алерджі усуває симптоми алергічного риніту: виділення з носа, чхання, свербіж у носовій порожнині. Місцевий ефект настає протягом 5 хв. Дія триває до 12 год.Показання до застосуванняСимптоматична терапія сезонних та цілорічних алергічних ринітів.Протипоказання до застосуваннядитячий вік до 6 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяДостовірні дані щодо застосування назального спрею ТИЗИН® Алерджі у вагітних жінок відсутні. Тому препарат не повинен застосовуватися при вагітності, за винятком тих випадків, коли передбачувана користь для матері виправдовує потенційний ризик для плода. Грунтуючись на визначенні концентрації лівокабастину в слині та грудному молоці жінок, які годують одноразово всередину 0.5 мг лівокабастину, очікується, що приблизно 0.6% загальної інтраназальної дози лівокабастину може надходити в організм дитини під час грудного вигодовування. При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Протипоказане застосування у дітей віком до 6 років.Побічна діяНебажані явища, які спостерігалися у ≥1% пацієнтів під час клінічних досліджень. З боку системи травлення: нудота. З боку нервової системи: біль голови, сонливість, запаморочення. З боку дихальної системи: біль у глотці та гортані, носова кровотеча, кашель. Інші: втома, біль у місці введення. Побічні реакції, які відзначалися у З боку дихальної системи: короткочасне місцеве подразнення, біль у місці введення, сухість, печіння, дискомфорт у носовій порожнині. Постмаркетингові дані. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, < 1/10), нечасто (>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10 000, < 1 /1000), дуже рідко (< 1/10 000, включаючи окремі випадки). З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. З боку дихальної системи: рідко – набряк слизової оболонки носа; нечасто – задишка; частота невідома – бронхоспазм. Інші: нечасто – нездужання; частота невідома - набряк повік.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії з етанолом у клінічних дослідженнях не наголошувалося. Також не було відзначено посилення дії діазепаму або етанолу при застосуванні назального спрею ТИЗИН ® Алерджі у звичайних дозах. Одночасне застосування інгібіторів ізоферментів CYP3A4 кетоконазолу або еритроміцину не впливало на фармакокінетику левокабастину при інтраназальному введенні. Можлива місцева взаємодія з іншими інтраназальними препаратами вивчена недостатньо, виключенням взаємодії з оксиметазоліном, який може транзиторно знижувати абсорбцію лівокабастину при інтраназальному введенні.Спосіб застосування та дозиВводять інтраназально дорослим та дітям старше 6 років по 2 дози (100 мкг) у кожний носовий перебіг 2 рази на добу. Застосування препарату слід продовжувати до усунення симптомів. При більш виражених симптомах препарат можна застосовувати 3-4 рази на добу. Пацієнта слід попередити про необхідність очистити носову порожнину перед використанням спрею та зробити вдих через ніс під час введення. Перед першим застосуванням зняти захисний ковпачок і кілька разів натиснути на насадку розпилювача до появи хмарки "туману". Флакон готовий для подальшого використання. Препарат вдихати крізь ніс. Перед кожним застосуванням струшувати флакон.ПередозуванняПовідомлень щодо передозування лівокабастину не надходило. Симптоми: при випадковому прийомі внутрішньо можливе зниження артеріального тиску, тахікардія, невеликий седативний ефект. Лікування: у разі прийому внутрішньо пацієнту слід випити велику кількість рідини, щоб прискорити виділення лівокабастину нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат у рекомендованій дозі зазвичай не виявляє клінічно вираженого седативного ефекту і не знижує швидкість реакції порівняно з плацебо. У разі виникнення сонливості при застосуванні препарату не слід займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
448,00 грн
356,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься: діюча речовина: ксилометазоліну гідрохлорид 0,5 мг (0,05%) або 1 мг (0,1%); кількість активного компонента в одній дозі для 0,05% – 0,035 мг ксилометазоліну гідрохлориду; для 0,1% – 0,14 мг ксилометазоліну гідрохлориду; допоміжні речовини: гліцерол – 8,5 мг, сорбітол – 5 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат – 4 мг, натрію хлорид – 3 мг, натрію фосфату дигідрат – 0,628 мг, натрію гіалуронат – 0,2 мг, вода для ін'єкцій . Спрей назальний дозований 0,05% та 0,1%. По 10 мл (по 140 доз для концентрації 0,05% і по 70 доз для концентрації 0,1%) у флаконі з поліетилену високої щільності білого кольору з дозуючим пристроєм та поліетиленовою кришкою. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий або злегка опалесцентний, безбарвний або злегка жовтуватий колір розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами. Людина фармакокінетичні дослідження не проводилися.ФармакодинамікаКсилометазолін (похідне імідазолу) - альфа-адреностимулятор, звужує кровоносні судини слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію слизової оболонки. Полегшує носове дихання при ринітах. Гіалуронова кислота, що входить до складу препарату, має зволожуючий ефект при її використанні в назальних лікарських засобах за рахунок здатності підтримувати слизові оболонки у зволоженому стані та створює оптимальні умови для відновлювальних процесів. Дія зазвичай починається протягом 5-10 хв.Показання до застосуванняЗменшення набряклості слизової оболонки носа при риніті, у тому числі алергічному риніті, ГРЗ із явищами риніту, полінозі. Полегшення відходження виділень із носа при параназальному синуситі та запаленні середнього вуха, викликаному застудою. Підготовка пацієнтів до діагностичних маніпуляцій у носових ходах. Тизин® Експерт, спрей назальний дозований 0,05% призначений для дітей віком від 2 до 6 років. «Тизин® Експерт», спрей назальний дозований 0,1% призначений для дорослих та дітей віком від 6 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; атрофічний риніт; тиреотоксикоз; новонароджені та діти віком до 2 років (для спрею назального дозованого 0,05%); діти віком до 6 років (для спрею назального дозованого 0,1%); пацієнти з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічну хворобу серця, стенокардію, тахікардію, артеріальну гіпертензію, виражений атеросклероз); пацієнти з хірургічними втручаннями на мозкові оболонки в анамнезі; пацієнти, які отримують інгібітори моноамінооксидази (МАО) або інші препарати, здатні спричинити підвищення артеріального тиску; пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском, особливо із закритокутовою глаукомою; стан після транссфеноїдальної гіпофізектомії. З обережністю У наступних випадках «Тізін® Експерт» можна застосовувати, лише ретельно зваживши користь та ризик лікування: пацієнти з підвищеною чутливістю до адренергічних препаратів, що супроводжується безсонням, запамороченням, аритмією, тремором, підвищенням артеріального тиску; пацієнти із феохромоцитомою; пацієнти з ендокринними захворюваннями (наприклад, гіпертиреоз, цукровий діабет); пацієнти з гіперплазією передміхурової залози; пацієнти з порфірією.Вагітність та лактаціяКсилометазолін не слід застосовувати під час вагітності, оскільки вплив цього препарату на плід у клінічних дослідженнях не вивчався. Препарат не слід застосовувати під час годування груддю, оскільки невідомо, чи активна речовина виводиться з грудним молоком.Побічна діяДихальні шляхи «Тизин® Експерт» може викликати минуще легке подразнення носа (печіння) у сприйнятливих людей, чхання. Часто (>1- Тривале або надто часте використання ксилометазоліну або застосування його у високих дозах може призвести до появи печіння в носі або сухості слизової оболонки, а також реактивної закладеності носа з розвитком медикаментозного риніту, парестезії, чхання, гіперсекреції. Цей ефект може спостерігатися навіть через 5-7 днів після завершення лікування, а при тривалому застосуванні може бути причиною хронічного запалення слизової оболонки з утворенням кірки (сухий риніт). Нервова система У окремих випадках (>0,01%– Серцево-судинна система У поодиноких випадках (0,1% -Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО типу транілципроміну або трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення артеріального тиску через серцево-судинні ефекти цих речовин.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти старше 6 років – 0,1%: До 3-х разів на добу вводять по одній дозі препарату у вигляді 0,1% дозованого спрею у кожну ніздрю. Доза залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та клінічного ефекту. Діти віком 2-6 років - 0,05%: Якщо не призначено інше, то використовувати по одній дозі препарату у вигляді 0,05% дозованого спрею кожну ніздрю 1-2 рази на добу. Ксилометазолін у вигляді дозованого спрею не слід застосовувати більше 5-7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. З приводу тривалості застосування у дітей завжди радиться з лікарем. У разі хронічного риніту препарат Тизин® Експерт 0,05% та 0,1% можна застосовувати лише під контролем лікаря, враховуючи ризик атрофії слизової оболонки носа. Зняти захисний ковпачок. Перед першим застосуванням кілька разів натиснути на розпилювальну насадку до появи рівномірної хмарки туману. Флакон готовий для подальшого використання. При застосуванні один раз натиснути. Препарат вдихати крізь ніс. По можливості тримати флакон-розпилювач вертикально. Не розпорошувати горизонтально або вниз. Після вживання флакон закрити ковпачком.ПередозуванняСимптоми Передозування або випадковий прийом препарату можуть призвести до таких симптомів: розширення зіниць, нудота, блювання, ціаноз, гарячка, судоми, тахікардія, аритмія, колапс, зупинка серця, гіпертонія, набряк легенів, порушення дихання, психічні порушення. Крім того, можуть спостерігатися такі симптоми: пригнічення функції центральної нервової системи, що супроводжується сонливістю, зниженням температури тіла, брадикардією, гіпотенізією, апное та комою. Лікування Застосування активованого вугілля, промивання шлунка, штучне дихання із запровадженням кисню. Для зниження артеріального тиску застосовують фентоламін 5 мг на фізіологічному розчині внутрішньовенно повільно або 100 мг внутрішньо. Вазопресорні засоби протипоказані. За необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування (більше 7 днів) та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. В результаті виникає складне становище носового дихання, яке призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або навіть постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озені). У більш легких випадках для покращення стану пацієнта спочатку можна припинити введення симпатоміметика в одну ніздрю, а після зменшення скарг продовжити вводити його в іншу ніздрю, щоб принаймні частково забезпечити носове дихання. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та людей похилого віку. Не рекомендується застосовувати препарат у безперервному режимі більше 7 днів. Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води та на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
422,00 грн
356,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 мл розчину міститься: діюча речовина: ксилометазоліну гідрохлорид 0,5 мг (0,05%) або 1 мг (0,1%); кількість активного компонента в одній дозі для 0,05% – 0,035 мг ксилометазоліну гідрохлориду; для 0,1% – 0,14 мг ксилометазоліну гідрохлориду; допоміжні речовини: гліцерол – 8,5 мг, сорбітол – 5 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат – 4 мг, натрію хлорид – 3 мг, натрію фосфату дигідрат – 0,628 мг, натрію гіалуронат – 0,2 мг, вода для ін'єкцій . Спрей назальний дозований 0,05% та 0,1%. По 10 мл (по 140 доз для концентрації 0,05% і по 70 доз для концентрації 0,1%) у флаконі з поліетилену високої щільності білого кольору з дозуючим пристроєм та поліетиленовою кришкою. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий або злегка опалесцентний, безбарвний або злегка жовтуватий колір розчину.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб - вазоконстриктор.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами. Людина фармакокінетичні дослідження не проводилися.ФармакодинамікаКсилометазолін (похідне імідазолу) - альфа-адреностимулятор, звужує кровоносні судини слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію слизової оболонки. Полегшує носове дихання при ринітах. Гіалуронова кислота, що входить до складу препарату, має зволожуючий ефект при її використанні в назальних лікарських засобах за рахунок здатності підтримувати слизові оболонки у зволоженому стані та створює оптимальні умови для відновлювальних процесів. Дія зазвичай починається протягом 5-10 хв.Показання до застосуванняЗменшення набряклості слизової оболонки носа при риніті, у тому числі алергічному риніті, ГРЗ із явищами риніту, полінозі. Полегшення відходження виділень із носа при параназальному синуситі та запаленні середнього вуха, викликаному застудою. Підготовка пацієнтів до діагностичних маніпуляцій у носових ходах. Тизин® Експерт, спрей назальний дозований 0,05% призначений для дітей віком від 2 до 6 років. «Тизин® Експерт», спрей назальний дозований 0,1% призначений для дорослих та дітей віком від 6 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; атрофічний риніт; тиреотоксикоз; новонароджені та діти віком до 2 років (для спрею назального дозованого 0,05%); діти віком до 6 років (для спрею назального дозованого 0,1%); пацієнти з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ішемічну хворобу серця, стенокардію, тахікардію, артеріальну гіпертензію, виражений атеросклероз); пацієнти з хірургічними втручаннями на мозкові оболонки в анамнезі; пацієнти, які отримують інгібітори моноамінооксидази (МАО) або інші препарати, здатні спричинити підвищення артеріального тиску; пацієнти з підвищеним внутрішньоочним тиском, особливо із закритокутовою глаукомою; стан після транссфеноїдальної гіпофізектомії. З обережністю У наступних випадках «Тізін® Експерт» можна застосовувати, лише ретельно зваживши користь та ризик лікування: пацієнти з підвищеною чутливістю до адренергічних препаратів, що супроводжується безсонням, запамороченням, аритмією, тремором, підвищенням артеріального тиску; пацієнти із феохромоцитомою; пацієнти з ендокринними захворюваннями (наприклад, гіпертиреоз, цукровий діабет); пацієнти з гіперплазією передміхурової залози; пацієнти з порфірією.Вагітність та лактаціяКсилометазолін не слід застосовувати під час вагітності, оскільки вплив цього препарату на плід у клінічних дослідженнях не вивчався. Препарат не слід застосовувати під час годування груддю, оскільки невідомо, чи активна речовина виводиться з грудним молоком.Побічна діяДихальні шляхи «Тизин® Експерт» може викликати минуще легке подразнення носа (печіння) у сприйнятливих людей, чхання. Часто (>1- Тривале або надто часте використання ксилометазоліну або застосування його у високих дозах може призвести до появи печіння в носі або сухості слизової оболонки, а також реактивної закладеності носа з розвитком медикаментозного риніту, парестезії, чхання, гіперсекреції. Цей ефект може спостерігатися навіть через 5-7 днів після завершення лікування, а при тривалому застосуванні може бути причиною хронічного запалення слизової оболонки з утворенням кірки (сухий риніт). Нервова система У окремих випадках (>0,01%– Серцево-судинна система У поодиноких випадках (0,1% -Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО типу транілципроміну або трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення артеріального тиску через серцево-судинні ефекти цих речовин.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти старше 6 років – 0,1%: До 3-х разів на добу вводять по одній дозі препарату у вигляді 0,1% дозованого спрею у кожну ніздрю. Доза залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та клінічного ефекту. Діти віком 2-6 років - 0,05%: Якщо не призначено інше, то використовувати по одній дозі препарату у вигляді 0,05% дозованого спрею кожну ніздрю 1-2 рази на добу. Ксилометазолін у вигляді дозованого спрею не слід застосовувати більше 5-7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. З приводу тривалості застосування у дітей завжди радиться з лікарем. У разі хронічного риніту препарат Тизин® Експерт 0,05% та 0,1% можна застосовувати лише під контролем лікаря, враховуючи ризик атрофії слизової оболонки носа. Зняти захисний ковпачок. Перед першим застосуванням кілька разів натиснути на розпилювальну насадку до появи рівномірної хмарки туману. Флакон готовий для подальшого використання. При застосуванні один раз натиснути. Препарат вдихати крізь ніс. По можливості тримати флакон-розпилювач вертикально. Не розпорошувати горизонтально або вниз. Після вживання флакон закрити ковпачком.ПередозуванняСимптоми Передозування або випадковий прийом препарату можуть призвести до таких симптомів: розширення зіниць, нудота, блювання, ціаноз, гарячка, судоми, тахікардія, аритмія, колапс, зупинка серця, гіпертонія, набряк легенів, порушення дихання, психічні порушення. Крім того, можуть спостерігатися такі симптоми: пригнічення функції центральної нервової системи, що супроводжується сонливістю, зниженням температури тіла, брадикардією, гіпотенізією, апное та комою. Лікування Застосування активованого вугілля, промивання шлунка, штучне дихання із запровадженням кисню. Для зниження артеріального тиску застосовують фентоламін 5 мг на фізіологічному розчині внутрішньовенно повільно або 100 мг внутрішньо. Вазопресорні засоби протипоказані. За необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування (більше 7 днів) та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. В результаті виникає складне становище носового дихання, яке призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або навіть постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озені). У більш легких випадках для покращення стану пацієнта спочатку можна припинити введення симпатоміметика в одну ніздрю, а після зменшення скарг продовжити вводити його в іншу ніздрю, щоб принаймні частково забезпечити носове дихання. Не слід перевищувати рекомендовані дози, особливо у дітей та людей похилого віку. Не рекомендується застосовувати препарат у безперервному режимі більше 7 днів. Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води та на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: активна речовина: ксилометазоліну гідрохлорид - 0,5 мг/1 мг; кількість активної речовини в одній дозі на 0,05% - 0,035 мг, на 0,1% - 0,14 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид; динатрію едетат; натрію хлорид; натрію дигідрофосфат дигідрат; динатрію гідрофосфат дигідрат; сорбітол; очищена вода. По 10 мл у флаконах коричневого гідролітичного скла (клас III) з дозуючим пристроєм і ПЕ кришкою типу «pull-off»; у пачці картонної 1 флакон. Кількість доз у флаконі для 0,05% розчину – не менше 140, для 0,1% – не менше 70.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин без запаху або слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивний, альфа-адреноміметичний.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаКсилометазолін (похідне імідазолу) — симпатоміметичний препарат, що має альфа-адренергічну активність. Він має судинозвужувальну дію і зменшує набряклість слизової оболонки. Дія зазвичай починається протягом 5-10 хв. Препарат полегшує носове дихання за рахунок зменшення набряклості та гіперемії слизової оболонки, а також покращує відходження виділень.Показання до застосуваннязменшення набряку слизової оболонки носоглотки та виділень при гострому алергічному риніті, ГРЗ із явищами риніту, синуситі, полінозі, середньому отиті; підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій у носових ходахПротипоказання до застосуваннягіперчутливість; одночасний прийом інгібіторів МАО або інших препаратів, здатних спричинити підвищення артеріального тиску; артеріальна гіпертензія; тахікардія; виражений атеросклероз; глаукому; атрофічний риніт; хірургічні втручання на мозкові оболонки в анамнезі; дитячий вік (до 6 років – для дозування 0,1%, до 2 років – для дозування 0,05%). З обережністю: ішемічна хвороба серця (стенокардія), гіперплазія передміхурової залози, тиреотоксикоз, цукровий діабет, феохромоцитома.Вагітність та лактаціяКсилометазолін слід застосовувати під час вагітності, т.к. ефекти цього препарату на плід у адекватних дослідженнях не вивчали. Препарат слід застосовувати під час годування груддю, т.к. невідомо, чи виводиться активна речовина з грудним молоком чи ні.Побічна діяТизин Ксило може викликати минуще легке подразнення носа (печіння), парестезії, чхання та гіперсекрецію у сприйнятливих людей. У деяких випадках після застосування препарату може спостерігатись підвищена набряклість слизової оболонки носа (реактивна гіперемія). Тривале або часте використання ксилометазоліну або його застосування у високих дозах може призвести до появи печіння в носі або сухості слизової оболонки, а також реактивного застою з розвитком медикаментозного риніту. Цей ефект може спостерігатися навіть через 5-7 днів після завершення лікування, а при тривалому застосуванні може бути причиною незворотного пошкодження слизової оболонки з утворенням кірки (сухий риніт). У дуже поодиноких випадках можуть спостерігатися головний біль, безсоння або втома, депресія (при тривалому застосуванні у високих дозах). У поодиноких випадках місцеве інтраназальне застосування симпатоміметиків може супроводжуватися системними ефектами, такими як серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску, порушення зору.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО типу транілципроміну або трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення артеріального тиску внаслідок серцево-судинних ефектів цих речовин.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Діти віком від 2 до 6 років Якщо не призначено інше, по одній дозі препарату Тізін Ксило у вигляді 0,05% спрею назального дозованого у кожну ніздрю 1-2 рази на добу. Дорослі та діти шкільного віку (старше 6 років) 3 рази на добу вводять по одній дозі препарату Тізін Ксіло у вигляді 0,1% спрею назального дозованого у кожну ніздрю. Доза залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та клінічного ефекту. Ксилометазолін у вигляді назального дозованого спрею не слід застосовувати більше 5-7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей завжди слід радитися з лікарем. Загальні рекомендації щодо введення Зняти захисний ковпачок. Перед першим застосуванням кілька разів натиснути на розпилювальну насадку до появи рівномірної хмарки туману. Флакон готовий для подальшого використання. При застосуванні один раз натиснути. Препарат вдихати крізь ніс. По можливості тримати флакон-розпилювач вертикально. Не розпорошувати горизонтально або вниз. Після вживання флакон закрити ковпачком.ПередозуванняСимптоми: передозування або випадковий прийом препарату внутрішньо може призвести до наступних симптомів: розширення зіниць, нудота, блювання, ціаноз, гарячка, спазми, тахікардія, серцеві аритмії, колапс, зупинка серця, гіпертонія, набряк легенів, порушення дихання, психічні захворювання. Крім того, може спостерігатися пригнічення функції ЦНС, що супроводжується сонливістю, зниженням температури тіла, брадикардією, шокоподібною гіпотонією, апное та комою. Лікування: застосування активованого вугілля, промивання шлунка, штучне дихання із запровадженням кисню. Для зниження АТ застосовують фентоламін 5 мг на фізіологічному розчині внутрішньовенно повільно або 100 мг внутрішньо. Вазопресорні засоби протипоказані. За необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. Феномен віддачі може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озена). У разі хронічного риніту препарат Тизін Ксило 0,05 та 0,1% можна застосовувати лише під контролем лікаря з огляду на ризик атрофії слизової оболонки носа. Тизин Ксило не слід застосовувати за наявності гіперчутливості до бензалконію хлориду, який входить до складу препарату як консервант. Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою При тривалому лікуванні або застосуванні препарату Тизин Ксило у вищих дозах не можна виключити можливість його системної дії на ССС, що може погіршити здатність до керування та користування технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
440,00 грн
342,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: активна речовина: ксилометазоліну гідрохлорид - 0,5 мг/1 мг; кількість активної речовини в одній дозі на 0,05% - 0,035 мг, на 0,1% - 0,14 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид; динатрію едетат; натрію хлорид; натрію дигідрофосфат дигідрат; динатрію гідрофосфат дигідрат; сорбітол; очищена вода. По 10 мл у флаконах коричневого гідролітичного скла (клас III) з дозуючим пристроєм і ПЕ кришкою типу «pull-off»; у пачці картонної 1 флакон. Кількість доз у флаконі для 0,05% розчину – не менше 140, для 0,1% – не менше 70.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин без запаху або слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивний, альфа-адреноміметичний.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаКсилометазолін (похідне імідазолу) — симпатоміметичний препарат, що має альфа-адренергічну активність. Він має судинозвужувальну дію і зменшує набряклість слизової оболонки. Дія зазвичай починається протягом 5-10 хв. Препарат полегшує носове дихання за рахунок зменшення набряклості та гіперемії слизової оболонки, а також покращує відходження виділень.Показання до застосуваннязменшення набряку слизової оболонки носоглотки та виділень при гострому алергічному риніті, ГРЗ із явищами риніту, синуситі, полінозі, середньому отиті; підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій у носових ходахПротипоказання до застосуваннягіперчутливість; одночасний прийом інгібіторів МАО або інших препаратів, здатних спричинити підвищення артеріального тиску; артеріальна гіпертензія; тахікардія; виражений атеросклероз; глаукому; атрофічний риніт; хірургічні втручання на мозкові оболонки в анамнезі; дитячий вік (до 6 років – для дозування 0,1%, до 2 років – для дозування 0,05%). З обережністю: ішемічна хвороба серця (стенокардія), гіперплазія передміхурової залози, тиреотоксикоз, цукровий діабет, феохромоцитома.Вагітність та лактаціяКсилометазолін слід застосовувати під час вагітності, т.к. ефекти цього препарату на плід у адекватних дослідженнях не вивчали. Препарат слід застосовувати під час годування груддю, т.к. невідомо, чи виводиться активна речовина з грудним молоком чи ні.Побічна діяТизин Ксило може викликати минуще легке подразнення носа (печіння), парестезії, чхання та гіперсекрецію у сприйнятливих людей. У деяких випадках після застосування препарату може спостерігатись підвищена набряклість слизової оболонки носа (реактивна гіперемія). Тривале або часте використання ксилометазоліну або його застосування у високих дозах може призвести до появи печіння в носі або сухості слизової оболонки, а також реактивного застою з розвитком медикаментозного риніту. Цей ефект може спостерігатися навіть через 5-7 днів після завершення лікування, а при тривалому застосуванні може бути причиною незворотного пошкодження слизової оболонки з утворенням кірки (сухий риніт). У дуже поодиноких випадках можуть спостерігатися головний біль, безсоння або втома, депресія (при тривалому застосуванні у високих дозах). У поодиноких випадках місцеве інтраназальне застосування симпатоміметиків може супроводжуватися системними ефектами, такими як серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску, порушення зору.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО типу транілципроміну або трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення артеріального тиску внаслідок серцево-судинних ефектів цих речовин.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Діти віком від 2 до 6 років Якщо не призначено інше, по одній дозі препарату Тізін Ксило у вигляді 0,05% спрею назального дозованого у кожну ніздрю 1-2 рази на добу. Дорослі та діти шкільного віку (старше 6 років) 3 рази на добу вводять по одній дозі препарату Тізін Ксіло у вигляді 0,1% спрею назального дозованого у кожну ніздрю. Доза залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та клінічного ефекту. Ксилометазолін у вигляді назального дозованого спрею не слід застосовувати більше 5-7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей завжди слід радитися з лікарем. Загальні рекомендації щодо введення Зняти захисний ковпачок. Перед першим застосуванням кілька разів натиснути на розпилювальну насадку до появи рівномірної хмарки туману. Флакон готовий для подальшого використання. При застосуванні один раз натиснути. Препарат вдихати крізь ніс. По можливості тримати флакон-розпилювач вертикально. Не розпорошувати горизонтально або вниз. Після вживання флакон закрити ковпачком.ПередозуванняСимптоми: передозування або випадковий прийом препарату внутрішньо може призвести до наступних симптомів: розширення зіниць, нудота, блювання, ціаноз, гарячка, спазми, тахікардія, серцеві аритмії, колапс, зупинка серця, гіпертонія, набряк легенів, порушення дихання, психічні захворювання. Крім того, може спостерігатися пригнічення функції ЦНС, що супроводжується сонливістю, зниженням температури тіла, брадикардією, шокоподібною гіпотонією, апное та комою. Лікування: застосування активованого вугілля, промивання шлунка, штучне дихання із запровадженням кисню. Для зниження АТ застосовують фентоламін 5 мг на фізіологічному розчині внутрішньовенно повільно або 100 мг внутрішньо. Вазопресорні засоби протипоказані. За необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. Феномен віддачі може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озена). У разі хронічного риніту препарат Тизін Ксило 0,05 та 0,1% можна застосовувати лише під контролем лікаря з огляду на ризик атрофії слизової оболонки носа. Тизин Ксило не слід застосовувати за наявності гіперчутливості до бензалконію хлориду, який входить до складу препарату як консервант. Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою При тривалому лікуванні або застосуванні препарату Тизин Ксило у вищих дозах не можна виключити можливість його системної дії на ССС, що може погіршити здатність до керування та користування технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
454,00 грн
356,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: активна речовина: ксилометазоліну гідрохлорид - 0,5 мг/1 мг (кількість активної речовини в одній дозі для 0,05% - 0,035 мг, для 0,1% - 0,14 мг); допоміжні речовини: бензалконію хлорид; динатрію едетат; натрію хлорид; натрію дигідрофосфат дигідрат; динатрію гідрофосфат дигідрат; сорбітол; очищена вода. по 10 мл у флаконах коричневого гідролітичного скла (клас III) з дозуючим пристроєм і ПЕ кришкою типу «pull-off»; у пачці картонної 1 флакон. Кількість доз у флаконі для 0,05% розчину – не менше 140, для 0,1% – не менше 70.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин без запаху або слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивний, альфа-адреноміметичний.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаКсилометазолін (похідне імідазолу) — симпатоміметичний препарат, що має альфа-адренергічну активність. Він має судинозвужувальну дію і зменшує набряклість слизової оболонки. Дія зазвичай починається протягом 5-10 хв. Препарат полегшує носове дихання за рахунок зменшення набряклості та гіперемії слизової оболонки, а також покращує відходження виділень.Показання до застосуваннязменшення набряку слизової оболонки носоглотки та виділень при гострому алергічному риніті, ГРЗ із явищами риніту, синуситі, полінозі, середньому отиті; підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій у носових ходахПротипоказання до застосуваннягіперчутливість; одночасний прийом інгібіторів МАО або інших препаратів, здатних спричинити підвищення артеріального тиску; артеріальна гіпертензія; тахікардія; виражений атеросклероз; глаукому; атрофічний риніт; хірургічні втручання на мозкові оболонки в анамнезі; дитячий вік (до 6 років – для дозування 0,1%, до 2 років – для дозування 0,05%). З обережністю: ішемічна хвороба серця (стенокардія), гіперплазія передміхурової залози, тиреотоксикоз, цукровий діабет, феохромоцитома.Вагітність та лактаціяКсилометазолін слід застосовувати під час вагітності, т.к. ефекти цього препарату на плід у адекватних дослідженнях не вивчали. Препарат слід застосовувати під час годування груддю, т.к. невідомо, чи виводиться активна речовина з грудним молоком чи ні.Побічна діяТизин Ксило може викликати минуще легке подразнення носа (печіння), парестезії, чхання та гіперсекрецію у сприйнятливих людей. У деяких випадках після застосування препарату може спостерігатись підвищена набряклість слизової оболонки носа (реактивна гіперемія). Тривале або часте використання ксилометазоліну або його застосування у високих дозах може призвести до появи печіння в носі або сухості слизової оболонки, а також реактивного застою з розвитком медикаментозного риніту. Цей ефект може спостерігатися навіть через 5-7 днів після завершення лікування, а при тривалому застосуванні може бути причиною незворотного пошкодження слизової оболонки з утворенням кірки (сухий риніт). У дуже поодиноких випадках можуть спостерігатися головний біль, безсоння або втома, депресія (при тривалому застосуванні у високих дозах). У поодиноких випадках місцеве інтраназальне застосування симпатоміметиків може супроводжуватися системними ефектами, такими як серцебиття, тахікардія, аритмії, підвищення артеріального тиску, порушення зору.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО типу транілципроміну або трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення артеріального тиску внаслідок серцево-судинних ефектів цих речовин.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Діти віком від 2 до 6 років Якщо не призначено інше, по одній дозі препарату Тізін Ксило у вигляді 0,05% спрею назального дозованого у кожну ніздрю 1-2 рази на добу. Дорослі та діти шкільного віку (старше 6 років) 3 рази на добу вводять по одній дозі препарату Тізін Ксіло у вигляді 0,1% спрею назального дозованого у кожну ніздрю. Доза залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та клінічного ефекту. Ксилометазолін у вигляді назального дозованого спрею не слід застосовувати більше 5-7 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей завжди слід радитися з лікарем. Загальні рекомендації щодо введення Зняти захисний ковпачок. Перед першим застосуванням кілька разів натиснути на розпилювальну насадку до появи рівномірної хмарки туману. Флакон готовий для подальшого використання. При застосуванні один раз натиснути. Препарат вдихати крізь ніс. По можливості тримати флакон-розпилювач вертикально. Не розпорошувати горизонтально або вниз. Після вживання флакон закрити ковпачком.ПередозуванняСимптоми: передозування або випадковий прийом препарату внутрішньо може призвести до наступних симптомів: розширення зіниць, нудота, блювання, ціаноз, гарячка, спазми, тахікардія, серцеві аритмії, колапс, зупинка серця, гіпертонія, набряк легенів, порушення дихання, психічні захворювання. Крім того, може спостерігатися пригнічення функції ЦНС, що супроводжується сонливістю, зниженням температури тіла, брадикардією, шокоподібною гіпотонією, апное та комою. Лікування: застосування активованого вугілля, промивання шлунка, штучне дихання із запровадженням кисню. Для зниження АТ застосовують фентоламін 5 мг на фізіологічному розчині внутрішньовенно повільно або 100 мг внутрішньо. Вазопресорні засоби протипоказані. За необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. Феномен віддачі може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озена). У разі хронічного риніту препарат Тизін Ксило 0,05 та 0,1% можна застосовувати лише під контролем лікаря з огляду на ризик атрофії слизової оболонки носа. Тизин Ксило не слід застосовувати за наявності гіперчутливості до бензалконію хлориду, який входить до складу препарату як консервант. Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою При тривалому лікуванні або застосуванні препарату Тизин Ксило у вищих дозах не можна виключити можливість його системної дії на ССС, що може погіршити здатність до керування та користування технікою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. Феномен віддачі може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озена).
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: активна речовина: ксилометазоліну гідрохлорид-0,5/1 мг, кількість активної речовини в одній дозі для 0,05% - 0,035 мг, для 0,1% - 0,14 мг; допоміжні речовини: гліцерол; сорбітол; натрію дигідрофосфату дигідрат; натрію хлорид; натрію фосфату дигідрат; натрію гіалуронат; вода очищена. По 10 мл у флаконах з ПЕ високої щільності білого кольору з дозуючим пристроєм та поліетиленовою кришкою; у пачці картонної 1 флакон. Кількість доз у флаконі для 0,05% розчину – не менше 140, для 0,1% – не менше 70.Опис лікарської формиПрозорий або злегка опалесцентний, безбарвний або злегка жовтуватий колір розчину.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивний, альфа-адреноміметичний.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами. Людина фармакокінетичні дослідження не проводилися.ФармакодинамікаКсилометазолін (похідне імідазолу) - альфа-адреностимулятор, звужує кровоносні судини слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію слизової оболонки. Полегшує носове дихання при ринітах. Гіалуронова кислота, що входить до складу препарату, має зволожуючий ефект при її використанні в назальних ЛЗ за рахунок здатності підтримувати слизові оболонки у зволоженому стані та створює оптимальні умови для відновлювальних процесів. Дія зазвичай починається протягом 5-10 хв.Показання до застосуваннязменшення набряклості слизової оболонки носа при риніті, зокрема. алергічному, ГРЗ з явищами риніту, полінозі; полегшення відходження виділень із носа при параназальному синуситі та запаленні середнього вуха, викликаному застудою.РекомендуєтьсяТизин® Ксіло БІО 0,05% призначений для дітей віком від 2 до 6 років. Тизин® Ксіло БІО 0,1% призначений для дорослих та дітей віком від 6 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; атрофічний риніт; тиреотоксикоз; новонароджені та діти віком до 2 років; хворі з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ІХС, стенокардія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, виражений атеросклероз); хворі з хірургічними втручаннями на мозкові оболонки в анамнезі. З обережністю У наступних випадках Тизин® Ксило БІО можна застосовувати, лише ретельно зваживши користь та ризик лікування: хворі, які отримують інгібітори МАО або інші препарати, здатні спричинити підвищення артеріального тиску; хворі з підвищеним внутрішньоочним тиском, особливо вузькокутною глаукомою; хворі на феохромоцитому; хворі з порушеннями обміну (наприклад, гіпертиреоз, цукровий діабет); хворі на гіперплазію передміхурової залози.Вагітність та лактаціяКсилометазолін слід застосовувати під час вагітності, т.к. Вплив цього препарату на плід у клінічних дослідженнях не вивчався. Препарат слід застосовувати під час годування груддю, т.к. невідомо, чи активна речовина виводиться з грудним молоком.Побічна діяДихальні шляхи: Тизин® Ксило БІО може викликати минуще легке подразнення носа (печіння) у сприйнятливих людей, чхання. Часто (>1, Тривале або надто часте використання ксилометазоліну або його застосування у високих дозах може призвести до появи печіння в носі або сухості слизової оболонки, а також реактивної закладеності носа з розвитком медикаментозного риніту, парестезії, чхання, гіперсекреції. Цей ефект може спостерігатися навіть через 5-7 днів після завершення лікування, а при тривалому застосуванні може бути причиною хронічного запалення слизової оболонки з утворенням кірки (сухий риніт). Нервова система: у поодиноких випадках (>0,01%, ССС: у поодиноких випадках (0,1%,Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів МАО типу транілципроміну або трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення артеріального тиску внаслідок серцево-судинних ефектів цих речовин.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Дорослі та діти старше 6 років - 0,1% До 3 разів на добу вводять по одній дозі препарату як 0,1% дозованого спрею в кожну ніздрю. Доза залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та клінічного ефекту. Діти віком 2-6 років - 0,05% Якщо не призначено інше, то використовувати по одній дозі препарату у вигляді 0,05% дозованого спрею кожну ніздрю 1-2 рази на добу. Ксилометазолін у вигляді дозованого спрею не слід застосовувати більше 5 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей завжди слід радитися з лікарем. У разі хронічного риніту препарат Тизин Ксило БІО 0,05 та 0,1% можна застосовувати лише під контролем лікаря, враховуючи ризик атрофії слизової оболонки носа. Спосіб застосування. Зняти захисний ковпачок. Перед першим застосуванням кілька разів натиснути на розпилювальну насадку до появи рівномірної хмарки туману. Флакон готовий для подальшого використання. При застосуванні один раз натиснути. Препарат вдихати крізь ніс. По можливості тримати флакон-розпилювач вертикально. Не розпорошувати горизонтально або вниз. Після вживання флакон закрити ковпачком.ПередозуванняСимптоми: розширення зіниць, нудота, блювання, ціаноз, лихоманка, судоми, тахікардія, аритмія, колапс, зупинка серця, гіпертонія, набряк легенів, порушення дихання, психічні порушення. Крім того, може спостерігатися пригнічення функції ЦНС, що супроводжується сонливістю, зниженням температури тіла, брадикардією, гіпотензією, апное та комою. Лікування: застосування активованого вугілля, промивання шлунка, штучне дихання із запровадженням кисню. Для зниження АТ застосовують фентоламін 5 мг на фізіологічному розчині внутрішньовенно повільно або 100 мг внутрішньо. Вазопресорні засоби протипоказані. За необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. В результаті виникає складне становище носового дихання, яке призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або навіть постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озена). У більш легких випадках для поліпшення стану пацієнта спочатку можна припинити введення симпатоміметика в одну ніздрю, а після зменшення скарг продовжити вводити його в іншу ніздрю, щоб принаймні частково забезпечити носове дихання. Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води та на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля! Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою При тривалому лікуванні або застосуванні препарату Тизин Ксило БІО у вищих дозах не можна виключити можливість його системної дії на ССС. У таких випадках здатність до водіння та користування технікою може порушуватися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
514,00 грн
438,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний дозований - 1 мл: активна речовина: ксилометазоліну гідрохлорид-0,5/1 мг, кількість активної речовини в одній дозі для 0,05% - 0,035 мг, для 0,1% - 0,14 мг; допоміжні речовини: гліцерол; сорбітол; натрію дигідрофосфату дигідрат; натрію хлорид; натрію фосфату дигідрат; натрію гіалуронат; вода очищена. По 10 мл у флаконах з ПЕ високої щільності білого кольору з дозуючим пристроєм та поліетиленовою кришкою; у пачці картонної 1 флакон. Кількість доз у флаконі для 0,05% розчину – не менше 140, для 0,1% – не менше 70.Опис лікарської формиПрозорий або злегка опалесцентний, безбарвний або злегка жовтуватий колір розчину.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивний, альфа-адреноміметичний.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами. Людина фармакокінетичні дослідження не проводилися.ФармакодинамікаКсилометазолін (похідне імідазолу) - альфа-адреностимулятор, звужує кровоносні судини слизової оболонки порожнини носа, усуваючи набряк та гіперемію слизової оболонки. Полегшує носове дихання при ринітах. Гіалуронова кислота, що входить до складу препарату, має зволожуючий ефект при її використанні в назальних ЛЗ за рахунок здатності підтримувати слизові оболонки у зволоженому стані та створює оптимальні умови для відновлювальних процесів. Дія зазвичай починається протягом 5-10 хв.Показання до застосуваннязменшення набряклості слизової оболонки носа при риніті, зокрема. алергічному, ГРЗ з явищами риніту, полінозі; полегшення відходження виділень із носа при параназальному синуситі та запаленні середнього вуха, викликаному застудою.РекомендуєтьсяТизин® Ксіло БІО 0,05% призначений для дітей віком від 2 до 6 років. Тизин® Ксіло БІО 0,1% призначений для дорослих та дітей віком від 6 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; атрофічний риніт; тиреотоксикоз; новонароджені та діти віком до 2 років; хворі з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ІХС, стенокардія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, виражений атеросклероз); хворі з хірургічними втручаннями на мозкові оболонки в анамнезі. З обережністю У наступних випадках Тизин® Ксило БІО можна застосовувати, лише ретельно зваживши користь та ризик лікування: хворі, які отримують інгібітори МАО або інші препарати, здатні спричинити підвищення артеріального тиску; хворі з підвищеним внутрішньоочним тиском, особливо вузькокутною глаукомою; хворі на феохромоцитому; хворі з порушеннями обміну (наприклад, гіпертиреоз, цукровий діабет); хворі на гіперплазію передміхурової залози.Вагітність та лактаціяКсилометазолін слід застосовувати під час вагітності, т.к. Вплив цього препарату на плід у клінічних дослідженнях не вивчався. Препарат слід застосовувати під час годування груддю, т.к. невідомо, чи активна речовина виводиться з грудним молоком.Побічна діяДихальні шляхи: Тизин® Ксило БІО може викликати минуще легке подразнення носа (печіння) у сприйнятливих людей, чхання. Часто (>1, Длительное или слишком частое использование ксилометазолина или применение его в высоких дозах может привести к появлению жжения в носу или сухости слизистой оболочки, а также реактивной заложенности носа с развитием медикаментозного ринита, парестезии, чихания, гиперсекреции. Этот эффект может наблюдаться даже через 5–7 дней после завершения лечения, а при длительном применении может быть причиной хронического воспаления слизистой оболочки с образованием корок (сухой ринит). Нервная система: в редких случаях (>0,01%, ССС: в единичных случаях (0,1%,Взаимодействие с лекарственными средствамиОдновременное применение ингибиторов МАО типа транилципромина или трициклических антидепрессантов может привести к повышению АД вследствие сердечно-сосудистых эффектов этих веществ.Способ применения и дозыИнтраназально. Взрослые и дети старше 6 лет — 0,1% До 3 разів на добу вводять по одній дозі препарату як 0,1% дозованого спрею в кожну ніздрю. Доза залежить від індивідуальної чутливості пацієнта та клінічного ефекту. Діти віком 2-6 років - 0,05% Якщо не призначено інше, то використовувати по одній дозі препарату у вигляді 0,05% дозованого спрею кожну ніздрю 1-2 рази на добу. Ксилометазолін у вигляді дозованого спрею не слід застосовувати більше 5 днів, якщо лікар не рекомендував іншу тривалість лікування. Після завершення терапії препарат можна призначати повторно лише за кілька днів. Щодо тривалості застосування у дітей завжди слід радитися з лікарем. У разі хронічного риніту препарат Тизин Ксило БІО 0,05 та 0,1% можна застосовувати лише під контролем лікаря, враховуючи ризик атрофії слизової оболонки носа. Спосіб застосування. Зняти захисний ковпачок. Перед першим застосуванням кілька разів натиснути на розпилювальну насадку до появи рівномірної хмарки туману. Флакон готовий для подальшого використання. При застосуванні один раз натиснути. Препарат вдихати крізь ніс. По можливості тримати флакон-розпилювач вертикально. Не розпорошувати горизонтально або вниз. Після вживання флакон закрити ковпачком.ПередозуванняСимптоми: розширення зіниць, нудота, блювання, ціаноз, лихоманка, судоми, тахікардія, аритмія, колапс, зупинка серця, гіпертонія, набряк легенів, порушення дихання, психічні порушення. Крім того, може спостерігатися пригнічення функції ЦНС, що супроводжується сонливістю, зниженням температури тіла, брадикардією, гіпотензією, апное та комою. Лікування: застосування активованого вугілля, промивання шлунка, штучне дихання із запровадженням кисню. Для зниження АТ застосовують фентоламін 5 мг на фізіологічному розчині внутрішньовенно повільно або 100 мг внутрішньо. Вазопресорні засоби протипоказані. За необхідності застосовують жарознижувальні та протисудомні засоби.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале застосування та передозування симпатоміметиків, які мають деконгестивну дію, може призвести до реактивної гіперемії слизової оболонки носа. В результаті виникає складне становище носового дихання, яке призводить до того, що пацієнт починає користуватися препаратом повторно або навіть постійно. Це може призводити до хронічної набряклості (медикаментозного риніту), а в результаті навіть до атрофії слизової оболонки носа (озена). У більш легких випадках для поліпшення стану пацієнта спочатку можна припинити введення симпатоміметика в одну ніздрю, а після зменшення скарг продовжити вводити його в іншу ніздрю, щоб принаймні частково забезпечити носове дихання. Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або закінчився термін придатності - не викидайте його в стічні води та на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля! Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою При тривалому лікуванні або застосуванні препарату Тизин Ксило БІО у вищих дозах не можна виключити можливість його системної дії на ССС. У таких випадках здатність до водіння та користування технікою може порушуватися.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: топірамат – 15/25/50 мг; допоміжні речовини (для капсул 15 мг): цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) - 45 мг; повідон - 10,4199 мг; целюлози ацетат – 5,423 мг; тверда капсула желатинова (для капсул 15 мг): желатин - 50,8-52,7 мг; вода - 9,3-11,2 мг; сорбітан лаурат - 0,0252 мг; натрію лаурилсульфат – 0,0252 мг; титану діоксид (Е171) - 0,63 мг; чорнило Opacode Black S-1-17822/23 чорне (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний, н-бутиловий спирт, ізопропіловий спирт, пропіленгліколь, амонію гідроксид) - 5-10 мкг; допоміжні речовини (для капсул 25 мг): цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) - 75 мг; повідон - 17,3665 мг; целюлози ацетат – 9,038 мг; тверда капсула желатинова (для капсул 25 мг): желатин - 64,7-67 мг; вода - 10-12,3 мг; сорбітан лаурат - 0,0312 мг; натрію лаурилсульфат – 0,0312 мг; титану діоксид (Е171) — 0,78 мг, чорнило Opacode Black S-1-17822/23 чорні (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний, н-бутиловий спирт, ізопропіловий спирт, пропіленгліколь, амонію гідроксид) — 5–1 мкг; допоміжні речовини (для капсул 50 мг): цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) - 150 мг; повідон - 34,733 мг; целюлози ацетат – 18,076 мг; тверда капсула желатинова (для капсул 50 мг): желатин - 80,6-83,5 мг; вода - 12,5-15,4 мг; сорбітан лаурат - 0,0397 мг; натрію лаурилсульфат – 0,0397 мг; титану діоксид (Е171) - 0,99 мг; чорнило Opacode Black S-1-17822/23 чорне (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний, н-бутиловий спирт, ізопропіловий спирт, пропіленгліколь, амонію гідроксид) - 5-10 мкг. Капсули, 15 мг, 25 мг та 50 мг. По 28 чи 60 капс. у флаконі з ПЕВП; по 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 1, що складаються з корпусу білого кольору та прозорої безбарвної кришечки. На кришечку капсули є напис "ТОР". На корпусі капсули є напис "25 mg". Вміст капсул – гранули білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний.ФармакокінетикаТопірамат всмоктується швидко та ефективно. Його біодоступність становить 81%. Їда не надає клінічно значущого впливу на біодоступність топірамату. З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Після одноразового прийому дози до 1200 мг середній V d становить 0,55-0,8 л/кг. Величина V d залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок. Після внутрішнього прийому метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Однак у хворих, які отримують супутню терапію протиепілептичних препаратів, які індукують ферменти, що відповідають за метаболізм ЛЗ, метаболізм топірамату підвищується до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість практично неактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (70%) та його метаболітів є нирки. Після перорального введення плазмовий кліренс топірамату становить 20-30 мл/хв. Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним, а AUC у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих із нормальною функцією нирок для досягнення стійкої концентрації у плазмі може знадобитися від 4 до 8 днів. Величина C maxпісля багаторазового перорального прийому 100 мг препарату двічі на день у середньому становила 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 та 100 мг двічі на день T 1/2 топірамату з плазми в середньому становив 21 год. У хворих з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується (Cl креатиніну <70 мл/хв), як наслідок можливе підвищення Css топірамату у плазмі крові порівняно з пацієнтами, які мають нормальну функцію нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібно більше часу для досягнення Cssтопірамату у крові. Пацієнтам із середньою або тяжкою нирковою недостатністю рекомендується застосування половини рекомендованої початкової та підтримуючої дози. Топірамат ефективно виводиться із плазми шляхом гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче за кількість, потрібну для підтримки протисудомної активності. Щоб уникнути швидкого падіння концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися додаткова доза препарату Топамакс ® . При корекції дози слід брати до уваги: - Тривалість гемодіалізу; - величину кліренсу використовуваної системи гемодіалізу; - ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі. Плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26% у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю. У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок плазмовий кліренс топірамату не змінюється. Фармакокінетика топірамату у дітей віком до 12 років. Фармакокінетичні параметри топірамату у дітей, як у дорослих, які одержують цей препарат як допоміжна терапія, мають лінійний характер, при цьому його кліренс не залежить від дози, а C ss у плазмі зростає пропорційно підвищенню дози. Слід враховувати той факт, що у дітей кліренс топірамату підвищений, а його T 1/2 коротший. Отже, при одній і тій же дозі, у розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату у плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протиепілептичні препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату у плазмі. ФармакодинамікаТопірамат є протиепілептичним препаратом, що відноситься до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність ГАМК щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів (в т.ч. ГАМКА-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМКА-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5- метилізоксазол-4-пропіонова кислота)-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату дозозалежні при концентрації препарату в плазмі від 1 до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль. Крім того,топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За виразністю цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільної ангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.Показання до застосуванняЕпілепсія: як засіб монотерапії у дорослих та дітей старше 2 років з епілепсією (в т.ч. у пацієнтів з вперше діагностованою епілепсією); у складі комплексної терапії: у дорослих та дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також для лікування нападів на фоні синдрому Леннокса-Гасто. Мігрень: профілактика нападів мігрені у дорослих Застосування препарату Топамакс для лікування гострих нападів мігрені не вивчено.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; дитячий вік до 2 років. З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, нефроуролітіаз (у т.ч. у минулому та в сімейному анамнезі), гіперкальціурія.Вагітність та лактаціяСпеціальних контрольованих досліджень, у яких Топамакс ® застосовувався для лікування вагітних жінок, не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, що піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадії та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і за його застосування в рамках політерапії. У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії препаратом Топамакс свідчать про збільшення ймовірності народження дітей з низькою масою тіла (менше 2500 г). Зв'язок явищ, що спостерігаються, з прийомом препарату не встановлений. Крім того, дані обліку вагітностей та результати інших досліджень свідчать про те, що ризик розвитку тератогенних ефектів при комбінованому лікуванні протиепілептичними препаратами є вищим, ніж при монотерапії. Застосування препарату Топамакс при вагітності виправдане лише в тому випадку, коли потенційна користь від застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо Топамакс застосовується під час вагітності або пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода. Обмежена кількість спостережень за пацієнтами дозволяє припустити, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен прийняти рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату.Побічна діяПобічні ефекти наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, <1/10); нечасті (≥1/1000 та <1/100); рідкісні (≥1/10000 та <1/1000) та дуже рідкісні (<1/10000). Найчастішими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного з показань під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження маси. Інфекції та інвазії: дуже часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто - лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко - нейтропенія *. З боку імунної системи: часто – гіперчутливість; частота невідома - алергічний набряк *, набряк кон'юнктиви *. З боку метаболізму та харчування: часто – анорексія, зниження апетиту; нечасто – метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко – гіперхлоремічний ацидоз. Психічні порушення: дуже часто – депресія; часто - уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто - суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, ейфорія , плаксивість, порушення навичок читання, порушення засипання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції,піднесений настрій; рідко - манія, панічне розлад, почуття безвиході, гіпоманія. З боку центральної нервової системи: дуже часто – парестезії, сонливість, запаморочення; часто - порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, психомоторні порушення, судоми, порушення координації рухів, тремор, загальмованість, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення відчуття балансу, дизартрія, інтенційний тремор; нечасто — пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand mal», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія, постур , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, парозмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор, незграбність, аура, агевзія, дисграфія,дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття мурашок по тілу; рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники. З боку органу зору: часто – нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто - зменшення гостроти зору, худоби, міопію, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко - одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота невідома: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості ока*. З боку органу слуху та рівноваги: часто - вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху. З боку ССС: нечасто брадикардія, синусна брадикардія, відчуття серцебиття. З боку судинної системи: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко – феномен Рейно. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто – задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, діарея; часто - блювання, запор, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто — панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість у ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, неприємний запах . З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, висипання, свербіж; нечасто - ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярний висип, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто - синдром Стівенса-Джонсона *, поліморфна еритема *, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк *, локалізована кропив'янка; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз *. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудній клітці; нечасто: припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко: дискомфорт у кінцівках*. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто - нефролітіаз, поллакіурія, дизурія; нечасто - загострення сечокам'яної хвороби (камені в нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко – загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі); нирковоканальцевий ацидоз. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення, зумовлені способом застосування: дуже часто – втома; часто - підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто – гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром*, повільність, похолодання кінцівок, відчуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко – набряк обличчя, кальциноз. Зміна лабораторних показників: дуже часто зниження маси тіла; часто – збільшення маси тіла*; нечасто – кристалурія, аномальний результат тесту «тандем-хода», лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, рідко – зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові. Порушення соціального функціонування: нечасто - порушення здатності до навчання. * небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень. Спеціальні групи: Діти Список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусна брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи. Список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися тільки у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив препарату Топамакс на концентрації інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом препарату Топамакс з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх C ss у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання препарату Топамакс до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фену плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому Р450 (ізоферменту CYP2C19). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на Css останнього при дозах топірамату 100–400 мг/добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) Css топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на концентрацію препарату Топамакс ® Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації препарату Топамакс у плазмі . Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування препаратом Топамакс може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значимих змін концентрації препарату Топамакс у плазмі і, отже, не потребує зміни дози препарату Топамакс . Результати цих взаємодій сумовані у таблиці 1. Таблиця 1 ПЕП, що додається Концентрація ПЕП Концентрація препарату Топамакс ® Фенітоїн 1 ** ↓ (48%) Карбамазепін 1 ↓ (40%) Вальпроєва кислота 1 1 Фенобарбітал 1 НІ Примідон 1 НІ 1 — Відсутність ефекту. ** - Підвищення концентрації у поодиноких хворих. ↓ - Зниження концентрації в плазмі. НІ - Не досліджувалась. Інші лікарські взаємодії Дігоксин. У дослідженні з використанням одноразової дози AUC дигоксину в плазмі при одночасному прийомі препарату Топамакс зменшувалась на 12%. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні препарату Топамакс у хворих, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці. Кошти, що пригнічують ЦНС. В рамках клінічних досліджень наслідки одночасного прийому препарату Топамакс з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчалися. Не рекомендується приймати Топамакс разом з алкоголем або іншими препаратами, що викликають пригнічення функції ЦНС. Звіробій продірявлений. При сумісному прийомі Топамаксу та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) концентрація топірамату в плазмі може знижуватися і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії препарату Топамакс ® та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося. Пероральні контрацептиви. У дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мкг), Топамакс ® у дозах 50-800 мг на день не суттєво впливав на ефективність норетистерону та у дозах 50 мг на день – на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозах препарату Топамакс 200-800 мг на день. Клінічна значимість описаних змін незрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення проривних кровотеч повинен враховуватися у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з препаратом Топамакс®. Пацієнткам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності проривних кровотеч. Літій. У здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату в дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакально-депресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUCлітію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. Рисперидон. Дослідження лікарської взаємодії при одноразовому та багаторазовому прийомі топірамату здоровими добровольцями та хворими з біполярним розладом дали однакові результати. При одночасному прийомі топірамату в дозах 250 або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16 та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значуще, і це взаємодія навряд може мати клінічне значення. Гідрохлортіазид. Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення Cmax топірамату на 27% та AUC топірамату на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. Метформін. Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення Cmax та AUC метформіну на 18 та на 25% відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20%. Топірамат ніяк не впливав на T max метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату незрозуміла. У разі додавання або відміни препарату Топамакс ®у пацієнтів, які отримують метформін, слід ретельно контролювати стан хворого з метою оцінки перебігу цукрового діабету. Піоглітазон. Лікарська взаємодія оцінювалася у здорових добровольців при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення AUC піоглітазону на 15% без зміни C max препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піоглітазону також було виявлено зниження C max і AUC на 13 і 16% відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження і C max і AUC на 60%. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами препарату Топамакс і піоглітазону слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Глібенкламід. Було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глібенкламіду (5 мг/добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг/добу) у хворих на цукровий діабет типу 2. При застосуванні топірамату AUCглибенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція 4-транс-гідрокси-глибенкламіду та 3-цис-гідрокси-глибенкламіду (відповідно на 13 і 15%). Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15% за відсутності зміни Cmax. При призначенні топірамату хворим, які отримують глібенкламід (або призначення глібенкламіду хворим, які отримують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Інші препарати. Одночасне застосування препарату Топамакс з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування препаратом Топамакс® слід уникати застосування препаратів, що спричиняють нефролітіаз, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу. Вальпроєва кислота. Комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів. Це несприятливе явище не викликане фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок між гіперамоніємією та застосуванням топірамату ізольовано або у комбінації з іншими препаратами не встановлений. При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35 °C) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати як після початку сумісного прийому вальпроєвої кислоти та топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату. Додаткові дослідження лікарської взаємодії: для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими препаратами було проведено низку клінічних досліджень. Результати цих взаємодій сумовані у таблиці 2. Таблиця 2 Додається ЛЗ Концентрація додається ЛЗ* Концентрація топірамату* Амітріптілін Збільшення C max та AUC метаболіту нортриптиліну на 20% НІ Дигідроерготамін (перорально та п/к) 1 1 Галоперидол Збільшення AUC метаболіту на 31% НІ Пропранолол Збільшення C max для 4-ОН пропранололу на 17% (топірамат 50 мг) Збільшення C max на 9 та 16%; AUC на 9 та 17% для пропранололу 40 та 80 мг кожні 12 год відповідно Суматриптан (перорально та підшкірно) 1 НІ Пізотіфен 1 1 Ділтіазем Зменшення AUC дилтіазему на 25% та дезацетилдилтіазему на 18%; 1 для N-деметилдилтіазему Збільшення AUC на 20% Венлафаксін 1 1 Флунарізін Збільшення AUC на 16% (50 мг кожні 12 год)** 1 * - Виражена у % від значень C max у плазмі крові та AUC при монотерапії. 1 - Відсутність змін Cmax у плазмі крові та AUC (<15% від вихідних даних). ** При багаторазовому прийомі одного флунаризину спостерігалося збільшення AUC на 14%, що може бути пов'язане із накопиченням препарату у процесі досягнення рівноважного стану. НІ – не досліджувалась.Спосіб застосування та дозиВсередину (незалежно від їди). Дорослим при монотерапії: початкова доза - 25 мг 1 раз на добу (на ніч) протягом 1 тиж, потім дозу збільшують на 25-50 мг на добу (поділяють на 2 прийоми) з інтервалом 1-2 тижні до досягнення клінічного ефекту; рекомендована доза – 100 мг на добу, максимальна добова – 500 мг (для деяких пацієнтів з рефрактерними формами епілепсії – до 1000 мг на добу). Дітям старше 2 років: у перший тиждень лікування – 0,5-1 мг/кг на ніч, потім дозу збільшують на 0,5-1 мг/кг/добу (поділяють на 2 прийоми) з інтервалом 1-2 тижні; рекомендовані дози – 3-6 мг/кг/добу (для дітей із недавно діагностованими парціальними нападами – до 500 мг/добу). У поєднанні з іншими протисудомними препаратами: дорослим - 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня, потім дозу збільшують на 25-50 мг з інтервалом 1-2 тижні і приймають у 2 прийоми; мінімальна ефективна доза-200 мг на добу, середня добова – 200-400 мг, максимальна – 1600 мг. Дітям старше 2 років: 1-3 мг/кг/сут на ніч протягом 1 тижня, потім дозу збільшують на 1-3 мг/кг з інтервалом 1-2 тижні і приймають у 2 прийоми; рекомендована добова доза – 5-9 мг/кг.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації рухів, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох ЛЗ, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз. Відомий випадок передозування, коли пацієнт прийняв дозу топірамату від 96 до 110 г, що спричинило кому, що тривало 20-24 год. Через 3-4 дні стан пацієнта повернувся в норму. Лікування: при гострому передозуванні препарату Топамакс , якщо незадовго перед цим хворий приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювоту. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу споживаної рідини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротиепілептичні препарати, включаючи і Топамакс®, слід скасовувати поступово, щоб мінімізувати можливість підвищення частоти нападів. У клінічних дослідженнях дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які отримують 100 мг препарату Топамакс на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях Топамакс поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Топамакс®, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта. Як і у разі застосування інших протиепілептичних препаратів, у деяких пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігається підвищення частоти нападів або нові типи нападів. Дане явище може бути наслідком передозування, зниження концентрації спільно застосовуваних протиепілептичних препаратів, прогресування захворювання або парадоксального ефекту. Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і залежить від віку. У хворих з помірним або вираженим порушенням функції нирок для досягнення стійких концентрацій у плазмі може знадобитися від 10 до 15 днів, на відміну від 4-8 днів у хворих із нормальною функцією нирок. Як і при будь-якому захворюванні, схема підбору дози повинна орієнтуватися на клінічний ефект (тобто ступінь контролю нападів, відсутність побічних ефектів) і враховувати те, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації в плазмі для кожної дози може знадобитися більше тривалий час. При терапії топіраматом можливе виникнення олігогідрозу (зменшене потовиділення) та ангідрозу. Зменшення потовиділення та гіпертермія (підвищення температури тіла) можуть виникнути у дітей, схильних до впливу високої температури навколишнього середовища. У зв'язку з цим при терапії топіраматом дуже важливим є адекватне підвищення обсягу споживаної рідини, здатне знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищених температур. Розлади настрою/депресія Під час лікування топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії. Суїцидальні спроби При застосуванні протиепілептичних препаратів, включаючи препарат Топамакс®, збільшується ризик появи суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які приймають ці препарати за будь-якими показаннями. У подвійних сліпих клінічних дослідженнях, частота розвитку явищ, пов'язаних із суїцидом (суїцидальні думки, спроби суїциду, суїцид), становила 0,5% у пацієнтів, які отримували топірамат (у 46 осіб з 8652), що приблизно в 3 рази вище порівняно з пацієнтами , що отримували плацебо (0,2%; у 8 осіб із 4045). Один випадок суїциду був зафіксований у подвійному сліпому дослідженні біполярного розладу у пацієнта, який отримував топірамат. Таким чином, необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальних думок та призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і при необхідності особам, які доглядають пацієнтів) відразу ж звертатися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидальних думок або суїцидальної поведінки. Нефролітіаз У деяких хворих, особливо, зі схильністю до нефролітіазу, може підвищитися ризик утворення каменів у нирках та появи пов'язаних з ним симптомів, таких як ниркова колька, біль у нирці, біль у боці. Щоб зменшити цей ризик, необхідно адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (в т.ч. у сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу. Порушення функції нирок Слід бути обережним при призначенні препарату Топамакс® пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну). Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу цього препарату. Міопія та вторинна закритокутова глаукома При застосуванні препарату Топамакс® описаний синдром, що включає гостру міопію з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору та/або біль у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску. Може спостерігатися мідріаз. Цей синдром може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми зазвичай з'являються через 1 місяць після початку застосування препарату Топамакс. На відміну від первинної глаукоми, яка рідко спостерігається у хворих до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей. При виникненні синдрому, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, лікування включає припинення прийому препарату Топамакс®, як тільки лікар вважає це можливим, і відповідні заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай ці заходи призводять до нормалізації внутрішньоочного тиску. Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору. При призначенні топірамату пацієнтам із захворюваннями очей в анамнезі необхідно оцінити ставлення очікуваної користі до можливого ризику застосування. Дефекти поля зору Дефекти поля зору спостерігалися у пацієнтів, які приймають топірамат, незалежно від наявності у них підвищеного внутрішньоочного тиску. У ході клінічних досліджень більшість таких випадків мали оборотний характер, і дефекти зору зникали після відміни терапії топіраматом. При виникненні проблем із зором під час прийому топірамату слід розглянути можливість припинення терапії. Метаболічний ацидоз При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації гідрокарбонатів у плазмі нижче за нормальний рівень за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації гідрокарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. У більшості випадків зниження концентрації гідрокарбонатів відбувається на початку прийому препарату, хоча даний ефект може проявитися в будь-якому періоді лікування топіраматом. Ступінь зниження концентрації зазвичай слабкий або помірний (середнє значення становить 4 ммоль/л при використанні у дорослих пацієнтів у дозі вище 100 мг на день і близько 6 мг на день на кг маси тіла при використанні в педіатричній практиці).У поодиноких випадках у пацієнтів відзначалося зниження концентрації гідрокарбонатів нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікування, що сприяють розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських препаратів) можуть бути додатковими факторами, що підсилюють гідрокарбонат-знижуючий ефект топірамату.підсилюють гідрокарбонат-знижуючий ефект топірамату.підсилюють гідрокарбонат-знижуючий ефект топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Ефект топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та у дорослих. У зв'язку з викладеним при лікуванні топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. У разі появи симптомів метаболічного ацидозу (наприклад, глибоке кусмаулівське дихання, диспное, анорексія, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, тахікардія або аритмія) рекомендується проведення визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити прийом топірамату. Порушення когнітивних функцій Порушення когнітивних функцій при епілепсії має багатофакторну природу і може бути викликано першопричиною захворювання, безпосередньо епілепсією або протиепілептичною терапією. У дорослих пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігалися випадки порушення когнітивних функцій, що вимагали зниження дози або припинення терапії. Дані впливу топірамату на когнітивні функції в дітей віком недостатні, та її ефекти вимагають подальшого вивчення. Гіперамоніємія та енцефалопатія При застосуванні топірамату відзначався розвиток гіперамоніємії з енцефалопатією або без неї. Ризик розвитку гіперамоніємії при застосуванні топірамату є дозозалежним. Гіперамономія більш часто відзначається при одночасному застосуванні топірамату та вальпроєвої кислоти. Клінічними симптомами гіперамоніємічної енцефалопатії часто є різке порушення свідомості та/або когнітивної функції та летаргія. У більшості випадків гіперамоніємічна енцефалопатія регресує при відміні терапії. У пацієнтів з летаргією або змінами ментального статусу неясного генезу, які отримують топірамат у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії, рекомендовано брати до уваги можливість гіперамоніємічної енцефалопатії і визначити рівень аміаку в крові. Посилене харчування Якщо пацієнт втрачає масу тіла при лікуванні препаратом Топамакс, необхідно розглянути питання про доцільність посиленого харчування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Топамакс діє на центральну нервову систему і може викликати сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може спричинити порушення зору. Ці несприятливі явища можуть становити небезпеку для хворих, що керують автомобілем та рухомими механізмами, особливо в період, доки не буде встановлено реакцію хворого на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: топірамат – 15/25/50 мг; допоміжні речовини (для капсул 15 мг): цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) - 45 мг; повідон - 10,4199 мг; целюлози ацетат – 5,423 мг; тверда капсула желатинова (для капсул 15 мг): желатин - 50,8-52,7 мг; вода - 9,3-11,2 мг; сорбітан лаурат - 0,0252 мг; натрію лаурилсульфат – 0,0252 мг; титану діоксид (Е171) - 0,63 мг; чорнило Opacode Black S-1-17822/23 чорне (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний, н-бутиловий спирт, ізопропіловий спирт, пропіленгліколь, амонію гідроксид) - 5-10 мкг; допоміжні речовини (для капсул 25 мг): цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) - 75 мг; повідон - 17,3665 мг; целюлози ацетат – 9,038 мг; тверда капсула желатинова (для капсул 25 мг): желатин - 64,7-67 мг; вода - 10-12,3 мг; сорбітан лаурат - 0,0312 мг; натрію лаурилсульфат – 0,0312 мг; титану діоксид (Е171) — 0,78 мг, чорнило Opacode Black S-1-17822/23 чорні (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний, н-бутиловий спирт, ізопропіловий спирт, пропіленгліколь, амонію гідроксид) — 5–1 мкг; допоміжні речовини (для капсул 50 мг): цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) - 150 мг; повідон - 34,733 мг; целюлози ацетат – 18,076 мг; тверда капсула желатинова (для капсул 50 мг): желатин - 80,6-83,5 мг; вода - 12,5-15,4 мг; сорбітан лаурат - 0,0397 мг; натрію лаурилсульфат – 0,0397 мг; титану діоксид (Е171) - 0,99 мг; чорнило Opacode Black S-1-17822/23 чорне (розчин глазурі шелаку в етанолі, заліза оксид чорний, н-бутиловий спирт, ізопропіловий спирт, пропіленгліколь, амонію гідроксид) - 5-10 мкг. Капсули, 15 мг, 25 мг та 50 мг. По 28 чи 60 капс. у флаконі з ПЕВП; по 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0, що складаються з корпусу білого кольору та прозорої безбарвної кришечки. На кришечці капсули є напис чорним чорнилом "ТОР". На корпусі капсули є напис чорним чорнилом "50 mg". Вміст капсул – гранули білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний.ФармакокінетикаТопірамат всмоктується швидко та ефективно. Його біодоступність становить 81%. Їда не надає клінічно значущого впливу на біодоступність топірамату. З білками плазми зв'язується 13-17% топірамату. Після одноразового прийому дози до 1200 мг середній V d становить 0,55-0,8 л/кг. Величина V d залежить від статі: у жінок він становить приблизно 50% від значень, що спостерігаються у чоловіків, що пов'язують із вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок. Після внутрішнього прийому метаболізується близько 20% від прийнятої дози. Однак у хворих, які отримують супутню терапію протиепілептичних препаратів, які індукують ферменти, що відповідають за метаболізм ЛЗ, метаболізм топірамату підвищується до 50%. З плазми, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано шість практично неактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (70%) та його метаболітів є нирки. Після перорального введення плазмовий кліренс топірамату становить 20-30 мл/хв. Фармакокінетика топірамату має лінійний характер, плазмовий кліренс залишається постійним, а AUC у діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційно дозі. У хворих із нормальною функцією нирок для досягнення стійкої концентрації у плазмі може знадобитися від 4 до 8 днів. Величина C maxпісля багаторазового перорального прийому 100 мг препарату двічі на день у середньому становила 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 та 100 мг двічі на день T 1/2 топірамату з плазми в середньому становив 21 год. У хворих з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується (Cl креатиніну <70 мл/хв), як наслідок можливе підвищення Css топірамату у плазмі крові порівняно з пацієнтами, які мають нормальну функцію нирок. Крім того, пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібно більше часу для досягнення Cssтопірамату у крові. Пацієнтам із середньою або тяжкою нирковою недостатністю рекомендується застосування половини рекомендованої початкової та підтримуючої дози. Топірамат ефективно виводиться із плазми шляхом гемодіалізу. Тривалий гемодіаліз може призвести до зниження концентрації топірамату в крові нижче за кількість, потрібну для підтримки протисудомної активності. Щоб уникнути швидкого падіння концентрації топірамату в плазмі під час гемодіалізу, може знадобитися додаткова доза препарату Топамакс ® . При корекції дози слід брати до уваги: - Тривалість гемодіалізу; - величину кліренсу використовуваної системи гемодіалізу; - ефективний нирковий кліренс топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі. Плазмовий кліренс топірамату знижується в середньому на 26% у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього або тяжкого ступеня. Тому пацієнтам із печінковою недостатністю слід застосовувати топірамат з обережністю. У пацієнтів похилого віку без захворювань нирок плазмовий кліренс топірамату не змінюється. Фармакокінетика топірамату у дітей віком до 12 років. Фармакокінетичні параметри топірамату у дітей, як у дорослих, які одержують цей препарат як допоміжна терапія, мають лінійний характер, при цьому його кліренс не залежить від дози, а C ss у плазмі зростає пропорційно підвищенню дози. Слід враховувати той факт, що у дітей кліренс топірамату підвищений, а його T 1/2 коротший. Отже, при одній і тій же дозі, у розрахунку на 1 кг маси тіла, концентрації топірамату у плазмі у дітей можуть бути нижчими, ніж у дорослих. У дітей, як і у дорослих, протиепілептичні препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки, спричиняють зниження концентрацій топірамату у плазмі. ФармакодинамікаТопірамат є протиепілептичним препаратом, що відноситься до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Топірамат блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує активність ГАМК щодо деяких підтипів ГАМК-рецепторів (в т.ч. ГАМКА-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМКА-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливості підтипу каїнат/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5- метилізоксазол-4-пропіонова кислота)-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) щодо підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату дозозалежні при концентрації препарату в плазмі від 1 до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 до 10 мкмоль. Крім того,топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За виразністю цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільної ангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.Показання до застосуванняЕпілепсія: як засіб монотерапії у дорослих та дітей старше 2 років з епілепсією (в т.ч. у пацієнтів з вперше діагностованою епілепсією); у складі комплексної терапії: у дорослих та дітей старше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами, а також для лікування нападів на фоні синдрому Леннокса-Гасто. Мігрень: профілактика нападів мігрені у дорослих Застосування препарату Топамакс для лікування гострих нападів мігрені не вивчено.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; дитячий вік до 2 років. З обережністю: ниркова та печінкова недостатність, нефроуролітіаз (у т.ч. у минулому та в сімейному анамнезі), гіперкальціурія.Вагітність та лактаціяСпеціальних контрольованих досліджень, у яких Топамакс ® застосовувався для лікування вагітних жінок, не проводилося. Топірамат може спричинити шкоду плоду при застосуванні у вагітних жінок. Дані обліку вагітностей свідчать, що у немовлят, що піддавалися впливу топірамату внутрішньоутробно, є підвищений ризик розвитку вроджених вад розвитку (наприклад черепно-лицьові дефекти, такі як ущелина губи або піднебіння, гіпоспадії та аномалії розвитку різних систем організму). Зазначені вади розвитку були зафіксовані як при монотерапії топіраматом, так і за його застосування в рамках політерапії. У порівнянні з групою пацієнтів, які не приймають протиепілептичні препарати, дані обліку вагітностей при монотерапії препаратом Топамакс свідчать про збільшення ймовірності народження дітей з низькою масою тіла (менше 2500 г). Зв'язок явищ, що спостерігаються, з прийомом препарату не встановлений. Крім того, дані обліку вагітностей та результати інших досліджень свідчать про те, що ризик розвитку тератогенних ефектів при комбінованому лікуванні протиепілептичними препаратами є вищим, ніж при монотерапії. Застосування препарату Топамакс при вагітності виправдане лише в тому випадку, коли потенційна користь від застосування препарату для матері перевищує можливий ризик для плода. При лікуванні та консультації жінок, які мають дітородний потенціал, лікар повинен зважити співвідношення користі та ризику лікування та розглянути альтернативні можливості лікування. Якщо Топамакс застосовується під час вагітності або пацієнтка завагітніла в період прийому цього препарату, її слід попередити про потенційний ризик для плода. Обмежена кількість спостережень за пацієнтами дозволяє припустити, що топірамат екскретується з грудним молоком у жінок, тому лікар повинен прийняти рішення про відмову від грудного вигодовування або припинення прийому препарату.Побічна діяПобічні ефекти наведені з розподілом за частотами та системами органів. Частоту побічних ефектів класифікували так: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, <1/10); нечасті (≥1/1000 та <1/100); рідкісні (≥1/10000 та <1/1000) та дуже рідкісні (<1/10000). Найчастішими небажаними реакціями (частота яких була більше 5% і перевищувала таку в групі плацебо принаймні для одного з показань під час контрольованих клінічних досліджень топірамату) є: анорексія, зниження апетиту, уповільнене мислення, депресія, порушення вільної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, загальмованість, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, нечіткість зору, діарея, нудота, втома, дратівливість та зниження маси. Інфекції та інвазії: дуже часто – назофарингіт. З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто - лейкопенія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко - нейтропенія *. З боку імунної системи: часто – гіперчутливість; частота невідома - алергічний набряк *, набряк кон'юнктиви *. З боку метаболізму та харчування: часто – анорексія, зниження апетиту; нечасто – метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищення апетиту, полідипсія; рідко – гіперхлоремічний ацидоз. Психічні порушення: дуже часто – депресія; часто - уповільнене мислення, безсоння, порушення вільної мови, тривога, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресивні реакції, порушення настрою, збудження, емоційна лабільність, депресивний настрій, гнів, порушення поведінки; нечасто - суїцидальні думки, спроби суїциду, галюцинації, психотичні розлади, слухові галюцинації, зорові галюцинації, апатія, утруднена мова, порушення сну, афективна лабільність, зниження лібідо, збуджений стан, плач, дисфемія, ейфорія , плаксивість, порушення навичок читання, порушення засипання, сплощення емоцій, патологічне мислення, втрата лібідо, млявість, інтрасомнічне розлад, розсіяність, ранні пробудження вранці, панічні реакції,піднесений настрій; рідко - манія, панічне розлад, почуття безвиході, гіпоманія. З боку центральної нервової системи: дуже часто – парестезії, сонливість, запаморочення; часто - порушення концентрації уваги, порушення пам'яті, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, психомоторні порушення, судоми, порушення координації рухів, тремор, загальмованість, гіпестезія, ністагм, дисгевзія, порушення відчуття балансу, дизартрія, інтенційний тремор; нечасто — пригнічена свідомість, тоніко-клонічні напади на кшталт «grand mal», порушення поля зору, складні парціальні напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, непритомність, сенсорні порушення, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторювана мова, гіпокінезія, дискінезія, постур , низька якість сну, відчуття печіння, втрата чутливості, парозмія, церебральний синдром, дизестезія, гіпогевзія, ступор, незграбність, аура, агевзія, дисграфія,дисфазія, периферична нейропатія, переднепритомний стан, дистонія, відчуття мурашок по тілу; рідко: апраксія, порушення циркадного ритму сну, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність реакцій на подразники. З боку органу зору: часто – нечіткість зору, диплопія, порушення зору; нечасто - зменшення гостроти зору, худоби, міопію, дивні відчуття в очах, сухість очей, світлобоязнь, блефароспазм, підвищена сльозотеча, фотопсія, мідріаз, пресбіопія; рідко - одностороння сліпота, минуща сліпота, глаукома, порушення акомодації, порушення зорового просторового сприйняття, миготлива худоба, набряк повік, нічна сліпота, амбліопія; частота невідома: закритокутова глаукома*, макулопатія*, порушення рухливості ока*. З боку органу слуху та рівноваги: часто - вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі; нечасто: глухота, одностороння глухота, нейросенсорна глухота, дискомфорт у вусі, порушення слуху. З боку ССС: нечасто брадикардія, синусна брадикардія, відчуття серцебиття. З боку судинної системи: нечасто – гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, гарячі припливи; рідко – феномен Рейно. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – задишка, носова кровотеча, закладеність носа, ринорея, кашель*; нечасто – задишка при фізичному навантаженні, гіперсекреція у придаткових пазухах носа, дисфонія. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, діарея; часто - блювання, запор, біль у епігастральній ділянці, диспепсія, біль у животі, сухість у роті, дискомфорт у шлунку, порушення чутливості у ротовій порожнині, гастрит, дискомфорт у животі; нечасто — панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у нижній частині живота, зниження чутливості в ротовій порожнині, кровоточивість ясен, здуття живота, дискомфорт в епігастральній ділянці, чутливість у ділянці живота, гіперсалівація, біль у ротовій порожнині, неприємний запах . З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – алопеція, висипання, свербіж; нечасто - ангідроз, порушення чутливості в області обличчя, кропив'янка, еритема, генералізований свербіж, макулярний висип, порушення пігментації шкіри, алергічний дерматит, припухлість обличчя; нечасто - синдром Стівенса-Джонсона *, поліморфна еритема *, зміна запаху шкіри, параорбітальний набряк *, локалізована кропив'янка; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз *. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – артралгія, м'язові спазми, міалгія, м'язові судоми, м'язова слабкість, скелетно-м'язовий біль у грудній клітці; нечасто: припухлість суглобів, скутість м'язів, болі в боці, втома в м'язах; рідко: дискомфорт у кінцівках*. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто - нефролітіаз, поллакіурія, дизурія; нечасто - загострення сечокам'яної хвороби (камені в нирках), нетримання сечі при напрузі, гематурія, нетримання сечі, часті позиви до сечовипускання, ниркова колька, біль у ділянці нирок; рідко – загострення сечокам'яної хвороби (камені в уретрі); нирковоканальцевий ацидоз. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення, зумовлені способом застосування: дуже часто – втома; часто - підвищена температура тіла, астенія, дратівливість, порушення ходи, погане самопочуття, занепокоєння; нечасто – гіпертермія, спрага, грипоподібний синдром*, повільність, похолодання кінцівок, відчуття сп'яніння, відчуття занепокоєння; рідко – набряк обличчя, кальциноз. Зміна лабораторних показників: дуже часто зниження маси тіла; часто – збільшення маси тіла*; нечасто – кристалурія, аномальний результат тесту «тандем-хода», лейкопенія, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, рідко – зменшення вмісту гідрокарбонатів у крові. Порушення соціального функціонування: нечасто - порушення здатності до навчання. * небажана реакція зареєстрована у постреєстраційному періоді із спонтанних повідомлень. Частота розрахована на основі даних клінічних досліджень. Спеціальні групи: Діти Список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися у дітей у 2 і більше разів частіше, ніж у дорослих: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресивні реакції, апатія, порушення засипання, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, загальмованість, порушення циркадного ритму сну, низька якість сну, підвищена сльозотеча, синусна брадикардія, погане самопочуття, порушення ходи. Список небажаних реакцій, які в ході контрольованих клінічних досліджень реєструвалися тільки у дітей: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія, порушення здатності до навчання.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив препарату Топамакс на концентрації інших протиепілептичних препаратів (ПЕП) Одночасний прийом препарату Топамакс з іншими ПЕП (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, примідон) не впливає на значення їх C ss у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання препарату Топамакс до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фену плазмі. Це може бути пов'язано з пригніченням специфічної ізоформи поліморфної ізоформи ферменту системи цитохрому Р450 (ізоферменту CYP2C19). Тому у кожного хворого, який приймає фенітоїн та у якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми токсичності, необхідно контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі. У дослідженні фармакокінетики у хворих на епілепсію додавання топірамату до ламотриджину не впливало на Css останнього при дозах топірамату 100–400 мг/добу. У процесі терапії та після відміни ламотриджину (середня доза 327 мг на добу) Css топірамату не змінювалася. Вплив інших ПЕП на концентрацію препарату Топамакс ® Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрації препарату Топамакс у плазмі . Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну на фоні лікування препаратом Топамакс може вимагати зміни дози останнього. Дозу слід підбирати, орієнтуючись на досягнення необхідного клінічного ефекту. Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не викликає клінічно значимих змін концентрації препарату Топамакс у плазмі і, отже, не потребує зміни дози препарату Топамакс . Результати цих взаємодій сумовані у таблиці 1. Таблиця 1 ПЕП, що додається Концентрація ПЕП Концентрація препарату Топамакс ® Фенітоїн 1 ** ↓ (48%) Карбамазепін 1 ↓ (40%) Вальпроєва кислота 1 1 Фенобарбітал 1 НІ Примідон 1 НІ 1 — Відсутність ефекту. ** - Підвищення концентрації у поодиноких хворих. ↓ - Зниження концентрації в плазмі. НІ - Не досліджувалась. Інші лікарські взаємодії Дігоксин. У дослідженні з використанням одноразової дози AUC дигоксину в плазмі при одночасному прийомі препарату Топамакс зменшувалась на 12%. Клінічна значимість цього спостереження незрозуміла. При призначенні або відміні препарату Топамакс у хворих, які приймають дигоксин, особливу увагу необхідно приділити моніторування концентрації дигоксину в сироватці. Кошти, що пригнічують ЦНС. В рамках клінічних досліджень наслідки одночасного прийому препарату Топамакс з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчалися. Не рекомендується приймати Топамакс разом з алкоголем або іншими препаратами, що викликають пригнічення функції ЦНС. Звіробій продірявлений. При сумісному прийомі Топамаксу та препаратів на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum) концентрація топірамату в плазмі може знижуватися і, як наслідок, ефективність препарату також може знизитися. Клінічних досліджень взаємодії препарату Топамакс ® та препаратів на основі звіробою продірявленого не проводилося. Пероральні контрацептиви. У дослідженні лікарської взаємодії з пероральними контрацептивами, в якому використовувався комбінований препарат, що містить норетистерон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мкг), Топамакс ® у дозах 50-800 мг на день не суттєво впливав на ефективність норетистерону та у дозах 50 мг на день – на ефективність етинілестрадіолу. Істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозах препарату Топамакс 200-800 мг на день. Клінічна значимість описаних змін незрозуміла. Ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення проривних кровотеч повинен враховуватися у хворих, які приймають пероральні контрацептиви у поєднанні з препаратом Топамакс®. Пацієнткам, які приймають контрацептиви, що містять естроген, необхідно повідомляти про будь-які зміни в термінах і характері менструацій. Ефективність контрацептивів може бути знижена навіть за відсутності проривних кровотеч. Літій. У здорових добровольців спостерігалося зниження AUC літію на 18% при одночасному прийомі топірамату в дозі 200 мг на добу. У хворих з маніакально-депресивним психозом застосування топірамату в дозах до 200 мг на добу не впливало на фармакокінетику літію, проте при більш високих дозах (до 600 мг на добу) AUCлітію було підвищено на 26%. При одночасному застосуванні топірамату та літію слід контролювати концентрацію останнього у плазмі крові. Рисперидон. Дослідження лікарської взаємодії при одноразовому та багаторазовому прийомі топірамату здоровими добровольцями та хворими з біполярним розладом дали однакові результати. При одночасному прийомі топірамату в дозах 250 або 400 мг на добу AUC рисперидону, який приймається в дозах 1-6 мг на добу, знижується відповідно на 16 та 33%. При цьому фармакокінетика 9-гідроксирисперидону не змінювалася, а сумарна фармакокінетика активних речовин (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) змінювалася незначно. Зміна системного впливу рисперидону/9-гидроксирисперидона і топірамату був клінічно значуще, і це взаємодія навряд може мати клінічне значення. Гідрохлортіазид. Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях при роздільному та спільному застосуванні гідрохлортіазиду (25 мг) та топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення Cmax топірамату на 27% та AUC топірамату на 29%. Клінічна значимість цих досліджень не виявлено. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати корекції дози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не зазнавали значної зміни при супутній терапії топіраматом. Метформін. Лікарська взаємодія оцінювалася на здорових добровольцях, які отримували метформін або комбінацію метформіну та топірамату. Результати досліджень показали, що при одночасному прийомі топірамату та метформіну відбувається збільшення Cmax та AUC метформіну на 18 та на 25% відповідно, тоді як кліренс метформіну при одночасному застосуванні з топіраматом знижувався на 20%. Топірамат ніяк не впливав на T max метформіну в плазмі. Кліренс топірамату при одночасному застосуванні з метформіном знижується. Ступінь виявлених змін кліренсу не вивчено. Клінічна значимість впливу метформіну на фармакокінетику топірамату незрозуміла. У разі додавання або відміни препарату Топамакс ®у пацієнтів, які отримують метформін, слід ретельно контролювати стан хворого з метою оцінки перебігу цукрового діабету. Піоглітазон. Лікарська взаємодія оцінювалася у здорових добровольців при роздільному та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату. Було виявлено зменшення AUC піоглітазону на 15% без зміни C max препарату. Ці зміни були статистично значущими. Для активного гідроксиметаболіту піоглітазону також було виявлено зниження C max і AUC на 13 і 16% відповідно, а для активного кетометаболіту було виявлено зниження і C max і AUC на 60%. Клінічна значимість цих даних не з'ясовано. При одночасному застосуванні пацієнтами препарату Топамакс і піоглітазону слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Глібенкламід. Було проведено дослідження лікарської взаємодії для вивчення фармакокінетики глібенкламіду (5 мг/добу) у рівноважному стані, що застосовується ізольовано або одночасно з топіраматом (150 мг/добу) у хворих на цукровий діабет типу 2. При застосуванні топірамату AUCглибенкламіду знижувалася на 25%. Також була знижена системна експозиція 4-транс-гідрокси-глибенкламіду та 3-цис-гідрокси-глибенкламіду (відповідно на 13 і 15%). Глібенкламід не впливав на фармакокінетику топірамату у рівноважному стані. Виявлено статистично недостовірне зниження AUC піоглітазону на 15% за відсутності зміни Cmax. При призначенні топірамату хворим, які отримують глібенкламід (або призначення глібенкламіду хворим, які отримують топірамат), слід ретельно контролювати стан хворого для оцінки перебігу цукрового діабету. Інші препарати. Одночасне застосування препарату Топамакс з препаратами, що спричиняють нефролітіаз, може підвищувати ризик утворення каменів у нирках. Під час лікування препаратом Топамакс® слід уникати застосування препаратів, що спричиняють нефролітіаз, оскільки вони можуть викликати фізіологічні зміни, що сприяють нефролітіазу. Вальпроєва кислота. Комбіноване застосування топірамату та вальпроєвої кислоти у хворих, які добре переносять кожен препарат окремо, супроводжується гіперамоніємією з енцефалопатією або без неї. У більшості випадків симптоми та ознаки зникають після відміни одного з препаратів. Це несприятливе явище не викликане фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок між гіперамоніємією та застосуванням топірамату ізольовано або у комбінації з іншими препаратами не встановлений. При сумісному прийомі топірамату і вальпроєвої кислоти може виникати гіпотермія (ненавмисне зниження температури тіла нижче 35 °C) у поєднанні з гіперамоніємією або незалежно. Дане явище може виникати як після початку сумісного прийому вальпроєвої кислоти та топірамату, так і при збільшенні денної дози топірамату. Додаткові дослідження лікарської взаємодії: для оцінки потенційно можливих варіантів лікарської взаємодії між топіраматом та іншими лікарськими препаратами було проведено низку клінічних досліджень. Результати цих взаємодій сумовані у таблиці 2. Таблиця 2 Додається ЛЗ Концентрація додається ЛЗ* Концентрація топірамату* Амітріптілін Збільшення C max та AUC метаболіту нортриптиліну на 20% НІ Дигідроерготамін (перорально та п/к) 1 1 Галоперидол Збільшення AUC метаболіту на 31% НІ Пропранолол Збільшення C max для 4-ОН пропранололу на 17% (топірамат 50 мг) Збільшення C max на 9 та 16%; AUC на 9 та 17% для пропранололу 40 та 80 мг кожні 12 год відповідно Суматриптан (перорально та підшкірно) 1 НІ Пізотіфен 1 1 Ділтіазем Зменшення AUC дилтіазему на 25% та дезацетилдилтіазему на 18%; 1 для N-деметилдилтіазему Збільшення AUC на 20% Венлафаксін 1 1 Флунарізін Збільшення AUC на 16% (50 мг кожні 12 год)** 1 * - Виражена у % від значень C max у плазмі крові та AUC при монотерапії. 1 - Відсутність змін Cmax у плазмі крові та AUC (<15% від вихідних даних). ** При багаторазовому прийомі одного флунаризину спостерігалося збільшення AUC на 14%, що може бути пов'язане із накопиченням препарату у процесі досягнення рівноважного стану. НІ – не досліджувалась.Спосіб застосування та дозиВсередину (незалежно від їди). Дорослим при монотерапії: початкова доза - 25 мг 1 раз на добу (на ніч) протягом 1 тиж, потім дозу збільшують на 25-50 мг на добу (поділяють на 2 прийоми) з інтервалом 1-2 тижні до досягнення клінічного ефекту; рекомендована доза – 100 мг на добу, максимальна добова – 500 мг (для деяких пацієнтів з рефрактерними формами епілепсії – до 1000 мг на добу). Дітям старше 2 років: у перший тиждень лікування – 0,5-1 мг/кг на ніч, потім дозу збільшують на 0,5-1 мг/кг/добу (поділяють на 2 прийоми) з інтервалом 1-2 тижні; рекомендовані дози – 3-6 мг/кг/добу (для дітей із недавно діагностованими парціальними нападами – до 500 мг/добу). У поєднанні з іншими протисудомними препаратами: дорослим - 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня, потім дозу збільшують на 25-50 мг з інтервалом 1-2 тижні і приймають у 2 прийоми; мінімальна ефективна доза-200 мг на добу, середня добова – 200-400 мг, максимальна – 1600 мг. Дітям старше 2 років: 1-3 мг/кг/сут на ніч протягом 1 тижня, потім дозу збільшують на 1-3 мг/кг з інтервалом 1-2 тижні і приймають у 2 прийоми; рекомендована добова доза – 5-9 мг/кг.ПередозуванняСимптоми: судоми, сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації рухів, летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у животі, запаморочення, збудження та депресія. У більшості випадків клінічні наслідки не були тяжкими, але були відмічені смертельні випадки після передозування з використанням суміші кількох ЛЗ, включаючи топірамат. Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз. Відомий випадок передозування, коли пацієнт прийняв дозу топірамату від 96 до 110 г, що спричинило кому, що тривало 20-24 год. Через 3-4 дні стан пацієнта повернувся в норму. Лікування: при гострому передозуванні препарату Топамакс , якщо незадовго перед цим хворий приймав їжу, необхідно відразу ж промити шлунок або викликати блювоту. У дослідженнях in vitro було показано, що активоване вугілля адсорбує топірамат. За необхідності слід провести симптоматичну терапію. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендується адекватне підвищення обсягу споживаної рідини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротиепілептичні препарати, включаючи препарат Топамакс®, слід скасовувати поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. Для зменшення дози на 25-50 мг використовують препарат Топамакс® капсули у дозі 15 мг або 25 мг. У клінічних дослідженнях дози зменшували на 50-100 мг з тижневими інтервалами для дорослих при терапії епілепсії та на 25-50 мг у дорослих, які отримують 100 мг препарату Топамакс на добу для профілактики мігрені. У дітей у клінічних дослідженнях Топамакс поступово скасовували протягом 2-8 тижнів. Якщо за медичними показаннями необхідне швидке відміна препарату Топамакс®, рекомендується здійснювати відповідний контроль стану пацієнта. Як і у разі застосування інших протиепілептичних препаратів, у деяких пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігається підвищення частоти нападів або нові типи нападів. Дане явище може бути наслідком передозування, зниження концентрації спільно застосовуваних протиепілептичних препаратів, прогресування захворювання або парадоксального ефекту. Швидкість виведення через нирки залежить від функції нирок і залежить від віку. У хворих з помірним або вираженим порушенням функції нирок для досягнення стійких концентрацій у плазмі може знадобитися від 10 до 15 днів, на відміну від 4-8 днів у хворих із нормальною функцією нирок. Як і при будь-якому захворюванні, схема підбору дози повинна орієнтуватися на клінічний ефект (тобто, ступінь контролю припадків, відсутність побічних ефектів) та враховувати те, що у хворих з порушенням функції нирок для встановлення стабільної концентрації у плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час. При терапії топіраматом можливе виникнення олігогідрозу (зменшене потовиділення) та ангідрозу. Зменшення потовиділення та гіпертермія (підвищення температури тіла) можуть виникнути у дітей, схильних до впливу високої температури навколишнього середовища. У зв'язку з цим при терапії топіраматом дуже важливим є адекватне підвищення обсягу споживаної рідини, здатне знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, які можуть виникнути під впливом фізичних навантажень або підвищених температур. Розлади настрою/депресія Під час лікування топіраматом спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії. Суїцидальні спроби При застосуванні протиепілептичних препаратів, включаючи препарат Топамакс®, збільшується ризик появи суїцидальних думок та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які приймають ці препарати за будь-якими показаннями. У подвійних сліпих клінічних дослідженнях, частота розвитку явищ, пов'язаних із суїцидом (суїцидальні думки, спроби суїциду, суїцид), становила 0,5% у пацієнтів, які отримували топірамат (у 46 осіб з 8652), що приблизно в 3 рази вище порівняно з пацієнтами , що отримували плацебо (0,2%; у 8 осіб із 4045). Один випадок суїциду був зафіксований у подвійному сліпому дослідженні біполярного розладу у пацієнта, який отримував топірамат. Таким чином, необхідно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак суїцидальних думок та призначати відповідне лікування. Необхідно рекомендувати пацієнтам (і при необхідності особам, які доглядають пацієнтів) відразу ж звертатися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидальних думок або суїцидальної поведінки. Нефролітіаз деяких хворих, особливо, зі схильністю до нефролітіазу, може підвищитися ризик утворення каменів у нирках та появи пов'язаних з ним симптомів, таких як ниркова колька, біль у нирці, біль у боці. Щоб зменшити цей ризик, необхідно адекватне підвищення обсягу рідини, що споживається. Факторами ризику розвитку нефролітіазу є нефролітіаз в анамнезі (в т.ч. у сімейному), гіперкальціурія, супутня терапія препаратами, що сприяють розвитку нефролітіазу. Порушення функції нирок Слід бути обережним при призначенні препарату Топамакс® пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну). Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю через можливе зниження кліренсу цього препарату. Міопія та вторинна закритокутова глаукома При застосуванні препарату Топамакс® описаний синдром, що включає гостру міопію з супутньою вторинною глаукомою. Симптоми включають гостре зниження гостроти зору та/або біль у оці. При офтальмологічному обстеженні може виявлятись міопія, сплощення передньої камери ока, гіперемія (почервоніння) очного яблука, підвищення внутрішньоочного тиску. Може спостерігатися мідріаз. Цей синдром може супроводжуватися секрецією рідини, що призводить до зміщення кришталика та райдужної оболонки вперед з розвитком вторинної глаукоми. Симптоми зазвичай з'являються через 1 місяць після початку застосування препарату Топамакс. На відміну від первинної глаукоми, яка рідко спостерігається у хворих до 40 років, вторинна глаукома спостерігається при застосуванні топірамату як у дорослих, так і у дітей.При виникненні синдрому, що включає міопію, пов'язану із закритокутовою глаукомою, лікування включає припинення прийому препарату Топамакс®, як тільки лікар вважає це можливим, і відповідні заходи, спрямовані на зниження внутрішньоочного тиску. Зазвичай ці заходи призводять до нормалізації внутрішньоочного тиску. Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору.Підвищений внутрішньоочний тиск будь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести до серйозних ускладнень, аж до втрати зору. При призначенні топірамату пацієнтам із захворюваннями очей в анамнезі необхідно оцінити ставлення очікуваної користі до можливого ризику застосування. Дефекти поля зору Дефекти поля зору спостерігалися у пацієнтів, які приймають топірамат, незалежно від наявності у них підвищеного внутрішньоочного тиску. У ході клінічних досліджень більшість таких випадків мали оборотний характер, і дефекти зору зникали після відміни терапії топіраматом. При виникненні проблем із зором під час прийому топірамату слід розглянути можливість припинення терапії. Метаболічний ацидоз При застосуванні топірамату може виникати гіперхлоремічний, не пов'язаний з дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (наприклад, зниження концентрації гідрокарбонатів у плазмі нижче за нормальний рівень за відсутності респіраторного алкалозу). Подібне зниження концентрації гідрокарбонатів сироватки крові є наслідком інгібуючого ефекту топірамату на ниркову карбоангідразу. У більшості випадків зниження концентрації гідрокарбонатів відбувається на початку прийому препарату, хоча цей ефект може проявитись у будь-якому періоді лікування топіраматом. Ступінь зниження концентрації зазвичай слабкий або помірний (середнє значення становить 4 ммоль/л при використанні у дорослих пацієнтів у дозі вище 100 мг на день і близько 6 мг на день на кг маси тіла при використанні в педіатричній практиці).У поодиноких випадках у пацієнтів відзначалося зниження концентрації гідрокарбонатів нижче рівня 10 ммоль/л. Деякі захворювання або способи лікування, що сприяють розвитку ацидозу (наприклад, захворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея, хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських препаратів) можуть бути додатковими факторами, що підсилюють гідрокарбонат-знижуючий ефект топірамату. У дітей хронічний метаболічний ацидоз може призводити до уповільнення зростання. Ефект топірамату на зростання та можливі ускладнення, пов'язані з кістковою системою, не вивчалися систематично у дітей та у дорослих. У зв'язку з викладеним при лікуванні топіраматом рекомендується проводити необхідні дослідження, включаючи визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. У разі появи симптомів метаболічного ацидозу (наприклад, глибоке кусмаулівське дихання, диспное, анорексія, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, тахікардія або аритмія) рекомендується проведення визначення концентрації гідрокарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити прийом топірамату. Порушення когнітивних функцій Порушення когнітивних функцій при епілепсії має багатофакторну природу і може бути викликано першопричиною захворювання, безпосередньо епілепсією або протиепілептичною терапією. У дорослих пацієнтів, які приймають топірамат, спостерігалися випадки порушення когнітивних функцій, що вимагали зниження дози або припинення терапії. Дані впливу топірамату на когнітивні функції в дітей віком недостатні, та її ефекти вимагають подальшого вивчення. Гіперамоніємія та енцефалопатія При застосуванні топірамату відзначався розвиток гіперамоніємії з енцефалопатією або без неї. Ризик розвитку гіперамоніємії при застосуванні топірамату є дозозалежним. Гіперамономія більш часто відзначається при одночасному застосуванні топірамату та вальпроєвої кислоти. Клінічними симптомами гіперамоніємічної енцефалопатії часто є різке порушення свідомості та/або когнітивної функції та летаргія. У більшості випадків гіперамоніємічна енцефалопатія регресує при відміні терапії. У пацієнтів з летаргією або змінами ментального статусу неясного генезу, які отримують топірамат у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії, рекомендовано брати до уваги можливість гіперамоніємічної енцефалопатії і визначити рівень аміаку в крові. Посилене харчування Якщо пацієнт втрачає масу тіла при лікуванні препаратом Топамакс, необхідно розглянути питання про доцільність посиленого харчування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Топамакс діє на центральну нервову систему і може викликати сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може спричинити порушення зору. Ці несприятливі явища можуть становити небезпеку для хворих, що керують автомобілем та рухомими механізмами, особливо в період, доки не буде встановлено реакцію хворого на препарат.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
16 760,00 грн
338,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії: Порошок: налтрексон, інкапсульований у сополімер молочної та гліколевої кислоти (полімер: 75:25 DL JN1). У флаконі міститься 430 мг налтрексону (надлишок 12,9%); Розчинник: кармелоза натрію (карбоксиметилцелюлоза натрію), полісорбат 20, натрію хлорид, вода для ін'єкцій. У флаконі міститься 4,0 мл розчинника. Порошок: Кількість порошку, що містить 430 мг налтрексону (надлишок 12,9%) поміщають у скляний флакон місткістю 5 мл, закупорений гумовою пробкою та обкатаний алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришкою, що полегшує розтин. Розчинник: 4 мл розчинника поміщають у скляний флакон місткістю 5 мл, закупорений гумовою пробкою та обкатаний алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришкою, що полегшує розтин. Один флакон з порошком, один флакон з 4 мл розчинника, один 5 мл шприц, одна коротка голка для приготування суспензії, дві голки для ін'єкції із захисним ковпачком, в пачку картонну разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиСтерильний порошок та стерильний розчинник для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії. Порошок від білого або майже білого до світло-жовто-коричневого кольору без видимих сторонніх включень; легко суспендується у розчиннику без утворення агломератів. Розчинник: прозора безбарвна рідина. Відновлена суспензія від білого до білого з жовтувато-коричневим відтінком кольору; повинна проходити через голку (яка входить до комплекту) з невеликим опором або без опору. Не повинно бути виходу розчинника без суспензії.Фармакотерапевтична групаЛікарські засоби для лікування алкогольної залежності.ФармакокінетикаВсмоктування Вівітрол є препаратом пролонгованої дії, призначений для внутрішньом'язових ін'єкцій кожні 4 тижні або 1 раз на місяць. Після внутрішньом'язового введення зміна концентрації налтрексону в плазмі крові характеризується початковим піком з максимумом приблизно через 2 години після введення та другим піком через 2-3 дні. Починаючи приблизно з 14-го дня після введення препарату, його концентрація в плазмі поступово знижується, але концентрація, що вимірюється, зберігається більше 1 місяця. Максимальна концентрація (Сmах) і площа під кривою "концентрація-час" налтрексону та його основного метаболіту - 6-бета-налтрексолу - у плазмі крові пропорційні введеній дозі Вівітролу. Загальна експозиція налтрексону після одноразового введення 380 мг Вівітролу в 3-4 рази вище порівняно з його вживанням у кількості 50 мг протягом 28 днів. Після першої ін'єкції рівноважна концентрація досягається до кінця міждозового інтервалу. Після повторного введення Вівітролу спостерігається мінімальна кумуляція (менше 15%) налтрексону або 6-бета налтрексолу. Розподіл Налтрексон слабо зв'язується з білками плазми in vitro (21%). Метаболізм Налтрексон піддається активному метаболізму в організмі. Основний метаболіт – 6-бета-налтрексол – утворюється цитозольним ферментом дигідродіолдегідрогеназою. Ферменти системи цитохрому Р450 беруть участь у метаболізмі налтрексона. Іншими метаболітами є 2-гідрокси-3-метокси-6-бета-налтрексол і 2-гідрокси-3-метокси-налтрексон. Налтрексон та його метаболіти утворюють кон'югати з глюкуроновою кислотою. При внутрішньом'язовому введенні Вівітролу у порівнянні з пероральним утворюється значно менше 6-бета-налтрексолу, що спричинено зниженим пресистемним метаболізмом у печінці. Виведення з організму Налтрексон та його метаболіти виводяться в основному із сечею, причому у незміненому вигляді виводиться мінімальна кількість препарату. Період напіввиведення налтрексону становить 5-10 днів і залежить від рівня деградації полімеру. Період напіввиведення 6-бета-налтрексолу становить 5-10 днів. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю Печінкова недостатність Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у пацієнтів з легким або помірно вираженим порушенням функції печінки (класи А та В по Чайлд-П'ю). Таким хворим на корекцію дози не потрібно. У хворих із тяжким порушенням функції печінки фармакокінетика Вівітролу не вивчалась. Ниркова недостатність Результати фармакокінетичних аналізів вказують, що легка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) майже не впливає на фармакокінетику Вівітролу і необхідність корекції дози препарату відсутня, У хворих з помірно вираженою та важкою нирковою недостатністю фармакокінетика Вплив статі Дослідження, проведене за участю здорових пацієнтів обох статей (18 жінок та 18 чоловіків), показало, що стать пацієнтів не впливає на фармакокінетику Вівітролу. Вплив віку та раси Фармакокінетика Вівітрола не вивчалася у літніх пацієнтів, дітей та представників різних рас.ФармакодинамікаФармакодинамічні властивості Налтрексон є антагоністом опіоїдних рецепторів з найбільшою спорідненістю до опіоїдних мю-рецепторів. Крім блокади опіоїдних рецепторів, препарат не має іншої фармакологічної активності. Застосування препарату з невідомих причин може спричинити звуження зіниці. Застосування Вівітролу не викликає звикання чи лікарської залежності. У пацієнтів з фізичною опіоїдною залежністю введення препарату спричиняє симптоми "скасування". Нейробіологічні механізми, відповідальні зниження споживання алкоголю, які спостерігаються в пацієнтів з алкогольною залежністю, які лікуються налтрексоном, зрозумілі не повною мірою, але передбачається, що механізм дії зачіпає ендогенну опіоїдну систему. Налтрексон блокує дію опіоїдів, конкурентно зв'язуючись із опіоїдними рецепторами. Блокада дії налтрексону може бути усунена запровадженням високих доз опіоїдів, що може призвести до підвищення вивільнення гістаміну з характерною клінічною картиною. Зв'язування з опіоїдними рецепторами може блокувати ефекти опіоїдних ендогенних пептидів. Вівітрол не є засобом аверсивної терапії і не викликає дисульфірамоподібної реакції при прийомі опіатів або алкоголю.Показання до застосуванняПрепарат показаний для лікування алкогольної залежності у пацієнтів, здатних утриматися від алкоголю перед початком лікування. Пацієнти не повинні активно вживати алкоголь на початку лікування Вівітролом. Препарат показаний для запобігання рецидиву опіоїдної залежності після опіоїдної детоксикації. Опіоїдзалежні пацієнти, включаючи пацієнтів, які отримують лікування проти алкогольної залежності, не повинні приймати опіоїди на початку лікування препаратом. Лікування препаратом має бути частиною відповідної програми усунення залежності, що включає психосоціальну підтримку. Діти та літні хворі Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у дітей відсутні. У клінічні випробування Вівітролу було включено недостатню кількість пацієнтів старше 65 років, щоб порівняти ефект від лікування у літніх пацієнтів та у молодших хворих.Протипоказання до застосуванняВівітрол протипоказаний: хворим, які приймають наркотичні анальгетики; при прийомі опіоїдів на фоні лікування; хворим у стані гострого скасування опіоїдів (опіоїдний абстинентний синдром); хворим, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном або мають позитивний результат аналізу на наявність опіоїдів у сечі; хворим з гіперчутливістю до діючої речовини препарату, або до будь-якого з його наповнювачів та компонентів розчинника; при тяжких порушеннях функції печінки (включаючи гострий гепатит та печінкову недостатність); ппри вагітності та лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Застосування при печінковій недостатності Пацієнтам з легким або помірно вираженим порушенням функції печінки (класи А та В по Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібні. У хворих із тяжким порушенням функції печінки фармакокінетика Вівітролу не вивчалась. Таким пацієнтам Вівітрол, як і всі інші внутрішньом'язові ін'єкції, слід призначати з обережністю через ризик, пов'язаний із внутрішньом'язовою ін'єкцією (наприклад, за наявності тромбоцитопенії та порушення коагуляції). Застосування при нирковій недостатності Пацієнтам з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) корекція дози не потрібна. У хворих з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю фармакокінетика Вівітролу не вивчалася. З огляду на те, що налтрексон та його первинний метаболіт виводяться з організму головним чином із сечею, рекомендується з обережністю призначати Вівітрол пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю.Вагітність та лактаціяВагітність Дія Вівітролу на вагітних жінок не вивчена. Призначати Вівітрол під час вагітності слід лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері від його застосування перевищує потенційний ризик для плода. Лактація При пероральному прийомі налтрексону було відзначено виділення налтрексону та 6-бета-налтрексолу з грудним молоком. Через потенційну канцерогенність та ймовірність виникнення у грудних дітей серйозних побічних явищ, слід припинити лікування препаратом Вівітрол під час годування груддю або припинити грудне вигодовування під час лікування препаратом, залежно від ступеня важливості терапії для матері.Побічна діяУ клінічних дослідженнях тривалістю до 6 місяців 9% пацієнтів з алкогольною залежністю, яких лікували Вівітролом, припинили лікування через побічні ефекти. У групі пацієнтів, яким вводили плацебо, лікування через побічні явища припинили 7% пацієнтів. Найбільш часті причини відмови від лікування Вівітролом були реакції у місці введення (3%), нудота (2%), вагітність (1%), головний біль (1%) та суїцидальна поведінка (0,3%). У групі хворих, які отримують ін'єкції плацебо, лікування припинило лише 1% пацієнтів через виникнення реакцій у місці введення. У клінічних дослідженнях тривалістю до 6 місяців 2% пацієнтів з опіоїдною залежністю, яких лікували Вівітролом, припинили лікування через побічні ефекти. У групі пацієнтів, яким вводили плацебо, лікування через побічні явища припинили 2% пацієнтів. Нижче перераховані побічні явища, у пацієнтів з алкогольною залежністю, що зустрічаються в ході клінічних досліджень у більш ніж 5% випадків (часті), ступінь виразності цих побічних явищ характеризувалася як легка та помірна. З боку шлунково-кишкового тракту: Нудота, блювання, діарея, часті позиви до дефекації, шлунково-кишковий розлад, частий рідкий випорожнення, біль у животі, дискомфорт у шлунку, сухість у роті, анорексія, зниження апетиту, порушення апетиту. З боку дихальної системи: Інфекції верхніх дихальних шляхів, ларингіт, синусит, фарингіт (у тому числі стрептококовий), назофарингіт. Загальні розлади та реакції у місці введення: Біль, болючість, ущільнення, припухлість, свербіж, крововилив, астенія, летаргія, млявість. З боку опорно-рухової системи: Артрит, біль у суглобах, скутість суглобів, біль у спині, біль у кінцівках, спазм м'язів, посмикування м'язів, скутість м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: Висипання, папульозні висипання, пітниця. З боку нервової системи: головний біль, мігрень, запаморочення, непритомність, сонливість, тривога, седативний стан. Побічні явища у пацієнтів з опіоїдною залежністю були переважно такими ж, як і у пацієнтів з алкогольною залежністю. Нижче перераховані побічні явища у пацієнтів з опіоїдною залежністю, що зустрічаються в ході клінічних досліджень у понад 2% випадків (часті), ступінь виразності цих побічних явищ характеризувалася як легка та помірна. Лабораторні показники: Збільшення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та гамма-глутамілтрансферази. З боку дихальної системи: Назофарингіт, грип. З боку нервової системи: Безсоння, біль голови. Серцево-судинна система: Підвищення артеріального тиску. Загальні розлади та реакції у місці введення: Біль. З боку шлунково-кишкового тракту Зубний біль. Побічні явища, виявлені під час передреєстраційних досліджень препарату: З боку шлунково-кишкового тракту: Перекручення смаку, збільшення апетиту, рефлюкс-езофагіт, запор, метеоризм, геморой, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, паралітична непрохідність кишечника, параректальний абсцес, гастроентерит, абсцес зуба, диском. Загальні розлади та реакції у місці введення: Підвищення температури, летаргія, біль у грудях, стисненість у грудях, збільшення або зменшення маси тіла, тремтіння, озноб, набряк обличчя. Психічні розлади: Подразливість, порушення сну, синдром "скасування" алкоголю, ажитація, ейфорія, делірій. Порушення уваги, мігрень, зниження розумової діяльності, судоми, ішемічний інсульт, аневризми мозкових артерій, парестезія. З боку органів чуття: нечіткий зір, кон'юнктивіт. З боку опорно-рухової системи: Біль у кінцівках, спазм м'язів, скутість у суглобах, міалгія. З боку шкіри та підшкірних тканин: Посилене потовиділення, у тому числі вночі, свербіж. З боку дихальної системи: Біль у горлі, задишка, закладеність носа, обструктивний бронхіт, бронхіт, пневмонія, ларингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку обміну речовин: Тепловий удар, зневоднення, гіперхолестеринемія. Серцево-судинна система: "Припливи", тромбоз глибоких вен, легеневий тромбоз, прискорене серцебиття, фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, стенокардія, нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність, атеросклероз коронарних артерій. З боку крові та лімфатичної системи: Лімфаденопатія, у тому числі запалення шийних лімфатичних вузлів, підвищення вмісту лейкоцитів у крові. З боку імунної системи: Сезонна алергія, реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк та кропив'янка, погресування ВІЛ-інфекції у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. З боку сечостатевої системи: Мимовільний аборт, зниження лібідо, інфекції сечовивідних шляхів. З боку гепатобіліарної системи: Холелітіаз, збільшення активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, гострий холецистит.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія Вівітролу з іншими препаратами не вивчена. Налтрексон є антагоністом опіод-вмісних лікарських засобів (наприклад, препаратів від кашлю, застуди, антидіарейних препаратів та опіодних анальгетиків). Оскільки налтрексон є субстратом ферментів системи цитохрому, індуктори чи інгібітори цих ферментів навряд чи вплинуть на кліренс Вівітролу. Досліджень для оцінки клінічної значущості впливу інших препаратів на метаболізм Вівітролу проведено не було, тому слід бути обережним і оцінювати можливий ризик і потенційну користь при призначенні Вівітролу спільно з іншими препаратами. Показники безпеки застосування Вівітролу спільно з антидепресантами і без них однакові.Спосіб застосування та дозиВівітрол повинні вводити кваліфіковані медичні працівники тільки з використанням компонентів, що є в упаковці. Не можна замінювати компоненти упаковки. Рекомендована доза Вівітролу становить 380 мг/м один раз на 4 тижні або один раз на місяць. Препарат слід вводити в сідничний м'яз, чергуючи сідниці. Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно! Якщо хворий пропустить введення чергової дози, наступна ін'єкція має бути зроблена якнайшвидше. Перед застосуванням Вівітролу не потрібний пероральний прийом налтрексону. Відновлення лікування після перерви Дані щодо відновлення лікування після перерви відсутні. Переведення хворих з алкогольною залежністю з перорального налтрексону на Вівітрол Немає систематичних даних про переведення хворих з перорального налтрексону на Вівітрол. Для приготування суспензії слід використовувати тільки розчинник, що поставляється в комплекті. Вводити препарат слід тільки голкою, що перебуває в комплекті. Усі компоненти упаковки - флакон із порошком, флакон із розчинником, голка для приготування суспензії та голка для ін'єкції із захисним ковпачком - необхідні для введення препарату. У комплекті також є запасна голка для ін'єкції із захисним ковпачком. Не замінюйте компоненти, що знаходяться в комплекті. Щоб забезпечити точне дозування, необхідно чітко дотримуватися вказівок щодо приготування та введення препарату. Дотримуйтесь правил асептики. У набір входять: 1 флакон із порошком; 1 флакон із розчинником; 1 одноразовий шприц; 1 коротка голка для приготування суспензії; 2 голки для ін'єкції із захисним ковпачком. Інструкція із застосування препарату; Перед використанням дістаньте упаковку з препаратом із холодильника та дайте їй нагрітися до кімнатної температури (приблизно 45 хвилин). Для полегшення перемішування постукайте денцем флакона з порошком по твердій поверхні, щоб розпушити порошок. Зніміть алюмінієві кришки з обох флаконів. Не використовуйте препарат, якщо кришка флаконів пошкоджена або відсутня. Протріть шийки флаконів спиртовою серветкою. Надягніть коротку голку для приготування суспензії на шприц і відберіть 3,4 мл розчинника з флакона з розчинником. У флаконі залишиться кілька розчинників. Введіть 3,4 мл розчинника у флакон із порошком. Перемішайте розчинник та порошок, інтенсивно струшуючи флакон протягом приблизно 1 хвилини. Перед тим, як продовжити, переконайтеся, що суспензія однорідна. Правильно перемішана суспензія має бути молочно-білого кольору, без грудок і вільно стікати по стінках флакона. Відразу після приготування відберіть у шприц 4,2 мл суспензії, використовуючи голку для приготування суспензії. Зніміть цю голку та надягніть на шприц голку для ін'єкції. Перед ін'єкцією постукайте по шприцю для вивільнення бульбашок повітря, потім обережно натисніть на поршень, поки в шприці не залишиться 4 мл суспензії. Суспензія готова до негайного введення. Голку шприца вводять глибоко в сідничний м'яз. Після цього підсмоктуючим рухом поршня перевіряють, чи голка не потрапила в судину (якщо потрапила, в шприц закидається кров). З появою крові необхідно повторити процедуру, попередньо замінивши голку на запасну. Препарат вводять плавним рухом глибоко в сідничний м'яз. Суспензію вводять поперемінно у різні сідниці. Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно. Після введення препарату закрийте голку захисним ковпачком, притиснувши однією рукою до твердої поверхні і тримаючи в напрямку від себе. Використання ковпачка, що захищає, попереджає розбризкування рідини, яка може залишатися на голці після ін'єкції. Викиньте використані та невикористані компоненти упаковки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГепатотоксичність Прийом надмірних доз налтрексону може призвести до гепатоцелюлярних порушень. Налтрексон протипоказаний при гострих гепатитах та печінковій недостатності. Призначення Вівітролу пацієнтам із гострими захворюваннями печінки має бути ретельно продумане та обґрунтоване, беручи до уваги ризик виникнення порушень функції печінки. Співвідношення між безпечною дозою налтрексону та дозою, що викликає порушення печінки ≤ 5 разів. При застосуванні у рекомендованих дозах Вівітрол не є гепатотоксичним. Пацієнтів слід попередити про ризик виникнення порушень печінки та радити звертатися за медичною допомогою у разі виникнення симптомів гепатиту. У разі виникнення таких симптомів лікування Вівітролом має бути припинено. Еозинофільна пневмонія У ході клінічних досліджень було діагностовано один випадок виникнення та один випадок підозри на еозинофільну пневмонію. В обох випадках хворим була потрібна госпіталізація, лікування проводилося за допомогою антибіотиків та глюкокортикостероїдів. Слід враховувати можливість розвитку еозинофільної пневмонії у хворого, який отримує Вівітрол, та радити пацієнтам при появі таких симптомів, як прогресуюча задишка та гіпоксія, негайно звертатися за медичною допомогою. Лікарям слід зважати на можливість розвитку еозинофільної пневмонії у пацієнтів, резистентних до антибіотиків. Реакції гіперчутливості При прийомі препарату Вівітрол можуть розвиватися такі побічні явища, як кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Пацієнтів слід попередити, що у разі розвитку реакцій гіперчутливості слід негайно звернутися до лікаря та припинити подальше лікування препаратом. Передозування опіоїдів після спроби подолати їхню блокаду Після опіоїдної детоксикації у пацієнтів зазвичай знижено толерантність до опіоїдів. Вівітрол блокує ефекти екзогенних опіоїдів протягом 28 днів, проте відомі випадки смертельного передозування опіоїдами у пацієнтів, які приймали опіоїди перед введенням нової дози Вівітролу або у разі пропуску наступної ін'єкції Вівітролу. Пацієнти, які пройшли лікування Вівітролом, можуть бути чутливі до менших доз опіоїдів, ніж до лікування. Це може спричинити потенційно небезпечну для життя опіоїдну інтоксикацію (дихальну недостатність або зупинку дихання, колапс тощо). Слід попередити пацієнтів про те, що після припинення лікування Вівітролом вони можуть виявитися чутливими до нижчих доз опіоїдів. Важливо пам'ятати про зниження толерантності до опіоїдів наприкінці інтервалу дозування, тобто приблизно через місяць після ін'єкції препарату та у разі пропуску наступної ін'єкції. Пацієнтів та членів їх сімей слід попередити про підвищену чутливість до опіоїдів та ризик передозування опіоїдами. Незважаючи на те, що Вівітрол є сильним антагоністом опіоїдних рецепторів із тривалим фармакологічним ефектом, викликану ним блокаду можна подолати. Пацієнти, які намагаються подолати цю блокаду введенням великих доз екзогенних опіоїдів, ризикують отримати смертельну дозу опіоїдів і надати своє життя небезпеці. Концентрація опіоїдів у плазмі відразу після їх прийому може бути достатньою для подолання конкурентної блокади опіоїдних рецепторів, і як наслідок у пацієнта може миттєво розвинутись опіоїдна інтоксикація, що загрожує життю, що виявляється пригніченням дихання, колапсом. Пацієнти повинні усвідомлювати всю серйозність наслідків спроб подолати блокаду опіоїдних рецепторів. Вплив препарату на тривалість сутичок та пологи Вплив препарату на тривалість переймів та пологи невідомий. Вплив препарату на лабораторні показники крові У пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом, було відзначено підвищення вмісту еозинофілів у крові, проте після кількох місяців лікування вміст еозинофілів нормалізувався. У пацієнтів, які отримують високі дози, спостерігалося зниження вмісту тромбоцитів у середньому на 17, 8 х 103 мкл. Однак під час рандомізованих контрольованих досліджень вплив Вівітролу на збільшення кровотеч не доведено. У пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування препаратом протягом 24 тижнів, спостерігалося зниження вмісту тромбоцитів у середньому на 62,8 х 103 мкл. У пацієнтів у групі плацебо вміст тромбоцитів знижувався в середньому на 39,9 х 103 мкл. Однак під час рандомізованих контрольованих досліджень вплив Вівітролу на збільшення кровотеч не доведено. Підвищення активності аспартатамінотрансферази в крові на фоні лікування Вівітролом було таким самим, як при лікуванні пероральним налтрексоном і становило 1,5% порівняно з 0,9% у групі пацієнтів, які отримують плацебо. У клінічних дослідженнях тривалістю до 6 місяців за участю пацієнтів з опіоїдною залежністю 89% пацієнтів було поставлено діагноз гепатиту С, 41% пацієнтів – ВІЛ-інфекція. У дослідженні часто спостерігалося збільшення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та гамма-глутамілтрансферази). Ці побічні явища частіше спостерігалися у групі пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом 380 мг, ніж у групі пацієнтів, які отримують плацебо. Пацієнтів з активністю аланінамінотрансферази або аспартатамінотрансферази, що перевищує верхню межу норми більш ніж утричі, не включали до дослідження. У пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом, підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми та потребу негайного лікування спостерігалося частіше, ніж у пацієнтів, які отримують плацебо. Таке збільшення активності ферментів спостерігалося у 20% пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом, порівняно з 13% пацієнтів у групі плацебо. Підвищення активності аспартатамінотрансферази більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми також частіше спостерігалося у групі пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом (14%), порівняно з пацієнтами у групі плацебо (11%). У пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування Вівітролом, активність аланінамінотрансферази підвищувалася в середньому на 61 МО/л, у пацієнтів у групі плацебо – в середньому на 48 МО/л. У пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування Вівітролом, активність аспартатамінотрансферази підвищувалася в середньому на 40 МО/л, у пацієнтів у групі плацебо – в середньому на 31 МО/л. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які отримують Вівітрол, спостерігалося підвищення активності креатинфосфокінази, як правило, у 1-2 рази порівняно з верхньою межею норми. Подібне підвищення активності креатинфосфокінази спостерігається також під час лікування пероральним налтрексоном. Однак відомі випадки 4-кратного і навіть 35-кратного підвищення активності цього ферменту в групі пацієнтів, які отримують пероральний налтрексон та Вівітрол відповідно. У 39% пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування Вівітролом, спостерігалося підвищення активності креатинфосфокінази вище нормальних значень, у групі пацієнтів, які отримували плацебо, підвищення активності креатинфосфокінази спостерігалося у 32% пацієнтів. У деяких випадках у пацієнтів, які отримували плацебо, активність креатинфосфокінази підвищувалась у 41,8 разів у порівнянні з верхньою межею норми; у групі пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом, відомі випадки підвищення активності креатинфосфокінази у 22,1 рази порівняно з верхньою межею норми. При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можлива поява хибнопозитивних результатів на низку препаратів, особливо на опіоїди. Додаткова інформація наводиться в інструкціях щодо проведення конкретних аналізів. Попередження та запобіжні заходи Усунення блокади Вівітролу В екстреній ситуації у випадку з пацієнтами, які отримують лікування Вівітролом, передбачуваним способом зняття болю є регіонарна аналгезія, седація бензодіазепіном та застосування ненаркотичних аналгетиків або загальної анестезії. У ситуаціях, що вимагають застосування наркотичної аналгезії, необхідна доза опіоїдів може виявитися вищою за звичайну, внаслідок чого пригнічення дихання може бути більш глибоким і тривалим. Переважно застосування швидкодіючого наркотичного аналгетика, що знижує тривалість пригнічення дихання. Кількість анальгетика, що вводиться, слід визначати відповідно до потреб пацієнта. Можуть виникнути неопосередковані рецепторами явища (наприклад, набряк обличчя, свербіж, генералізована еритема або бронхоспазм), ймовірно, через секрецію гістаміну. Незалежно від засобу, вибраного для усунення блокади Вівітролу, пацієнт повинен піддаватися ретельному моніторингу відповідним кваліфікованим медперсоналом у спеціально обладнаному відділенні реанімації. Депресія та суїцидальна поведінка Під час контрольованих клінічних досліджень Вівітролу несприятливі явища суїцидального характеру (суїцидальні думки, спроби самогубства, вчинені самогубства) були нечастими, проте зустрічалися у групі пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом частіше, ніж у групі пацієнтів, які отримують плацебо (1% проти 0). У деяких випадках суїцидальні думки та поведінка з'являлися у пацієнта після завершення дослідження, але були наслідком депресії, що розвинулася під час лікування препаратом. Мали місце два скоєні самогубства, в обох випадках пацієнти лікувалися Вівітролом. Припинення прийому препарату, пов'язане з проявом депресії, частіше відбувалося у групі пацієнтів, які приймають Вівітрол (1%), ніж у групі плацебо (0). У 24-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні несприятливі явища, пов'язані з депресивними настроями, спостерігалися у 10% пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом у дозі 380 мг, а у групі пацієнтів, які отримують ін'єкції плацебо – у 5%. Слід уважно стежити за появою ознак депресії або суїцидальних думок у пацієнтів із алкогольною залежністю, у тому числі пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом. Членів сімей та доглядачів за пацієнтами людей слід попередити про необхідність уважно стежити за виникненням симптомів депресії або суїцидальної поведінки та негайно повідомляти про виникнення таких симптомів лікарю. Реакції у місці ін'єкції Ін'єкції Вівітролу можуть супроводжуватися болем, хворобливістю, ущільненням, припухлістю, еритемою та свербінням. Під час клінічних досліджень у одного пацієнта утворилося ущільнення, яке через 4 тижні після ін'єкції продовжувало збільшуватись з подальшим розвитком некрозу, для видалення якого знадобилося хірургічне втручання. У ході постреєстраційних спостережень були відмічені інші випадки реакцій у місці ін'єкції, що включають абсцес, стерильний абсцес, ущільнення та некроз, для усунення деяких з них знадобилося хірургічне втручання. Пацієнтів слід попереджати про необхідність інформувати лікаря про виникнення будь-якої реакції в місці ін'єкції препарату. Скасування алкоголю Застосування Вівітролу не тільки не виключає, а й не знижує прояву симптомів, пов'язаних зі скасуванням прийому алкоголю. Оклюзія сітківки Оклюзія ретинальної артерії після ін'єкції іншого лікарського засобу, що містить кополімер молочної та гліколевої кислоти, у постреєстраційних дослідженнях зустрічалася дуже рідко, і мала місце за наявності аномального артеріовенозного анастомозу. Під час клінічних та післяреєстраційних досліджень Вівітролу не було відзначено жодного випадку непрохідності ретинальної артерії. Вівітрол слід застосовувати у вигляді ін'єкції в сідничний м'яз і уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У ході лікування препаратом Вівітрол може виникати запаморочення. У разі виникнення запаморочення слід утриматися від керування транспортом, а також від роботи з технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні 0.05% - 1 мл: Активна речовина: лівокабастину гідрохлорид – 540 мкг, що відповідає вмісту лівокабастину – 500 мкг; Допоміжні речовини: пропіленгліколь - 48.26 мкл, натрію гідрофосфат - 8.66 мг, натрію гідрофосфату моногідрат - 5.38 мг, гіпромелоза (2910 3 мПа.с) - 2.5 мг, полісорбат 80 - 1 мг, 5 0 - 30 мкл), динатрію едетат – 150 мкг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 4 мл препарату у флакон з поліетилену низької щільності з краплинним пристроєм і кришкою, що нагвинчується, з поліетилену високої щільності з контролем першого розтину. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКраплі очні 0.05% як однорідної суспензії білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний препарат для місцевого застосування в офтальмології.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після закапування у вічі в дозі 15 мкг/крапля абсорбується близько 6 мкг лівокабастину. Cmax у плазмі досягається приблизно через 6 год. Зв'язування лівокабастину з білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм та виведення Основний метаболіт левокабастину, ацилглюкуронід, утворюється при глюкуронуванні, яке є основним шляхом утворення метаболітів. T1/2 левокабастину становить 39-70 год. Левокабастін виводиться переважно нирками у незміненому вигляді (близько 70% від абсорбованої кількості).ФармакодинамікаПротиалергічний препарат, селективний блокатор гістамінових Н1-рецепторів тривалої дії. Місцевий ефект настає протягом 5 хв. Візин Алерджі усуває типові симптоми алергічного кон'юнктивіту (свербіж, почервоніння, набряк кон'юнктиви та повік, сльозотеча). Дія триває до 12 год.Показання до застосуванняАлергічний кон'юнктивіт.Протипоказання до застосуванняносіння контактних лінз; дитячий вік до 12 років; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. Обережно: пацієнти похилого віку, порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяВідсутні дані щодо застосування левокабастину у вагітних жінок. Тому не рекомендується застосовувати очні краплі Візин Алерджі при вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Левокабастін виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити. У доклінічних дослідженнях на тваринах левокабастин при системному введенні в дозах до 2500 разів (у перерахунку на мг/кг) вище за рекомендовану максимальну дозу для місцевого застосування у людей не викликав ембріотоксичних та тератогенних ефектів. У тварин при системному застосуванні левокабастину в дозах, більш ніж у 5000 разів (у перерахунку на мг/кг), що перевищують максимальну рекомендовану дозу для місцевого застосування у людини, відзначені тератогенні властивості та/або збільшення загибелі ембріонів. Протипоказане застосування у дітей віком до 12 років.Побічна діяНебажані явища, що відзначалися під час клінічних досліджень З боку органу зору: роздратування очей. Постмаркетингові дані Визначення частоти небажаних явищ: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10 000, З боку органу зору: часто – біль у ділянці ока, затуманювання зору; нечасто - набряк повік; частота невідома – кон'юнктивіт, блефарит, гіперемія ока, відчуття печіння, свербіж, сльозотеча. Системні реакції: частота невідома – ангіоневротичний набряк, алергічні реакції, контактний дерматит, кропив'янка; часто – головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Візін Алерджі не вивчена.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево. Для дорослих та дітей старше 12 років: по 1 краплі в кожне око 2 рази на добу, при необхідності – 3-4 рази на добу. Лікування слід продовжувати до зникнення симптомів. Оскільки очні краплі Візин Алерджі є суспензією, перед кожним застосуванням флакон необхідно струшувати. Зняти кришку з флакона-крапельниці та перевернути флакон. Не торкатися кінчиком флакона будь-яких поверхонь. Після застосування закрутити кришку флакона-крапельниці.ПередозуванняСимптоми: при випадковому прийомі внутрішньо можливе зниження артеріального тиску, тахікардія, виражений седативний ефект. Лікування: форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування не рекомендується використовувати м'які (гідрофільні) контактні лінзи - можлива взаємодія з хлоридом, що входить до складу препарату бензалконію. Для попередження мікробної контамінації слід уникати торкання піпеткою повік і щільно закривати флакон. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, то не слід викидати його в стічні води або на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очні краплі Візін Алерджі не впливають на швидкість психомоторних реакцій. Препарат можуть застосовувати пацієнти, які займаються керуванням автомобіля або працюють з технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: тетризоліну гідрохлорид 0,50 мг/мл; Допоміжні речовини: борна кислота 12,30 мг/мл, тетраборат натрію (боракс) 0,25 мг/мл, натрію хлорид 2,23 мг/мл, вода для ін'єкцій до 1 мл. По 0,5 мл препарату в прозорих ампулах для одноразового застосування з поліетилену низької щільності 5 ампул спаяні між собою у вигляді стрипу. По 2 стрипи в пакеті з паперу/ПЕ/алюмінію/плівки. По 1 пакету разом із інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноміметик.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні можлива системна абсорбція у пацієнтів із пошкодженнями слизової оболонки та епітелію. Детальні фармакокінетичні дослідження після місцевого застосування очних крапель не проводились.ФармакодинамікаТетризолін – адреноміметичний препарат, який стимулює альфа-адренорецептори симпатичної нервової системи, але не чинить або чинить слабку дію на бета-адренорецептори. Будучи адреноміметичним аміном, тетризолін має судинозвужувальну дію і зменшує набряк тканин. Ефект починається через 60 секунд після закапування та триває 4–8 годин.Показання до застосуванняДля зняття набряку та гіперемії кон'юнктиви (почервоніння очей), обумовлених впливом хімічних та фізичних факторів (дим, вітер, пил, хлорована вода, світло, косметичні засоби, контактні лінзи), а також виникають при алергічних реакціях, таких як поліноз.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до компонентів препарату; закритокутова глаукома; дитячий вік до 2 років. З обережністю У хворих з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія), феохромоцитомою, гіперплазією передміхурової залози, гіпертиреозом, цукровим діабетом, порфірією, сухим ринітом, сухим кератокон'юнктивітом, глаукомою та хворими. , здатні підвищити артеріальний тиск Застосування препарату при закритокутовій глаукомі протипоказане. При інших типах глаукоми лікарський препарат застосовують з особливою обережністю та під контролем лікаря.Вагітність та лактаціяДані про проникнення препарату через плаценту та грудне молоко відсутні. Враховуючи можливість розвитку системних побічних ефектів, застосовувати препарат під час вагітності та в період грудного вигодовування можна лише в тому випадку, якщо, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяПостмаркетингові дані Дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10000, Порушення з боку органів зору: частота невідома: розширення зіниці. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома: реакції у місці введення (включаючи відчуття печіння в області ока, почервоніння, роздратування, набряк, біль, свербіж). Передбачається, що частота, вид та тяжкість побічних реакцій у дітей аналогічні до побічних реакцій, що спостерігалися у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат «Візін® Класичний» не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО типу транілципроміну, трициклічними антидепресантами, а також препаратами, що підвищують артеріальний тиск. Комбінована терапія з даними групами лікарських препаратів може призвести до посилення судинозвужувальної дії та підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дорослим та дітям старше 2 років по 1 краплі у уражене око 2–3 рази на добу. Застосування препарату більше 4 днів повинно проводитись лише під контролем лікаря. Кожна ампула препарату «Візін® Класичний» призначена лише для одноразового застосування. Препарат слід використовувати відразу після розтину ампули. Кількості препарату в одній ампулі достатньо для одноразового введення в обидва ока. Відламайте одну ампулу від стрипу, а ампули, що залишилися, покладіть назад у пакет з фольги. Відкрийте ампулу, відгорнувши верхню, незаповнену частину ампули. Закапайте препарат у кон'юнктивальний мішок, трохи натискаючи на заповнену частину ампули.ПередозуванняПри застосуванні відповідно до інструкції щодо застосування ризик виникнення передозування мінімальний. Однак при випадковому попаданні препарату в шлунково-кишковий тракт (проковтування) можливі наступні симптоми передозування: розширення зіниці, нудота, ціаноз, лихоманка, судоми, тахікардія, аритмія, зупинка серця, артеріальна гіпотензія, набряк легенів, пригнічення дихальної функції, включаючи дихання), пригнічення функції центральної нервової системи, включаючи розвиток сонливості та кому. Ризик розвитку симптомів передозування, обумовлених системними ефектами препарату, високий у новонароджених та маленьких дітей, особливо при ковтанні. Специфічний антидот невідомий. Лікування передозування при попаданні в ШКТ: призначають активоване вугілля, промивання шлунка, інгаляцію киснем, жарознижувальні та протисудомні засоби. Для зниження артеріального тиску застосовують фентоламін по 5 мг на фізіологічному розчині повільно внутрішньовенно або по 100 мг внутрішньо. Хворим із низьким артеріальним тиском вазопресорні засоби протипоказані. З появою будь-яких симптомів передозування, описаних вище, слід негайно звернутися до лікаря!Запобіжні заходи та особливі вказівки«Візін® Класичний» слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з аневризмами, гіпертензією та/або ішемічною хворобою серця, а також у пацієнтів з цукровим діабетом І типу або гіпертиреозом. Дослідження безпеки застосування препарату у дітей та підлітків не проводилися. Контактні лінзи слід зняти перед закапуванням препарату та встановити через 15 хвилин. Необхідно уникати прямого контакту препарату з м'якими контактними лінзами через можливе порушення їх прозорості. Можливий розвиток реактивної гіперемії кон'юнктиви та слизової оболонки носа (медикаментозний риніт) при недотриманні інструкцій із застосування. Якщо протягом 72 годин стан не покращується або роздратування та почервоніння зберігаються або наростають, слід відмінити застосування препарату та звернутися до лікаря. При появі інтенсивного болю в очах, сильного гострого або одностороннього почервоніння очей, головного болю, порушення зору, появі плям перед очима або двоїння в очах необхідно негайно звернутися до лікаря. Тривале застосування препарату може посилити гіперемію або призвести до її повторної появи. Якщо роздратування або почервоніння обумовлені захворюваннями органу зору: інфекція, стороннє тіло або хімічна травма рогівки, перед застосуванням потрібна консультація лікаря. Застосування препарату може викликати тимчасове розширення зіниці. Слід уникати тривалого застосування та передозування препарату, особливо у дітей. Не використовувати препарат при зміні його кольору або помутнінні. Місцеве застосування симпатоміметичних амінів у кон'юнктивальний мішок, в результаті розширення зіниць, може іноді призводити до порушення внутрішньоочного тиску у схильних до цього осіб. Якщо лікарський засіб прийшов у непридатність або минув термін придатності - не виливайте його в стічні води і не викидайте на вулицю! Помістіть лікарський засіб у пакет і покладіть у контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля!Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
612,00 грн
528,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.