Иммунитет МСД

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія – 1 доза (0.5 мл): Активні речовини L1 білок вірусу папіломи людини 120 мкг, в т.ч. тип 6 20 мкг, тип 1140 мкг, тип 16 40 мкг, тип 18 20 мкг. Допоміжні речовини: алюмінію гідроксифосфат сульфат аморфний – 225 мкг, натрію хлорид – 9.56 мг, L-гістидин – 780 мкг, полісорбат 80 – 50 мкг, натрію борат – 35 мкг, вода д/і – 0. Консервантів та антибіотиків не містить. 0.5 мл – флакони скляні місткістю 3 мл (1) – пачки картонні. 0.5 мл - шприци одноразові скляні місткістю 1.5 мл (1) - упаковки коміркові контурні з кришкою (1) - пачки картонні. 0.5 мл - шприци одноразові скляні місткістю 1.5 мл (1) з пристроєм для безпечного введення в комплекті з 1 або 2 стерильними голками - упаковки коміркові контурні з кришкою (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення; білого кольору, непрозора.Фармакотерапевтична групаКвадрівалентна вакцина проти вірусу папіломи людини (ВПЛ). Являє собою стерильну суспензію для внутрішньом'язового введення, приготовлену із суміші високоочищених вірусоподібних частинок (ВВЧ) рекомбінантного основного капсидного білка (L1) ВПЛ типів 6, 11, 16 і 18. Білки L1 продукуються шляхом роздільної ферментації в рекомбінації -5 (Штам 1895) та утворюють вірусоподібні частинки шляхом самозбирання. Вірусоподібні частинки для кожного типу очищаються і адсорбуються на алюмінієвмісному ад'юванті (аморфний гідроксифосфатсульфат алюмінію). Проведення повного курсу вакцинації призводить до утворення специфічних антитіл до чотирьох типів ВПЛ - 6, 11, 16 і 18 - в захисному титрі більш ніж у 99% вакцинованих на період не менше 36 місяців у всіх вікових групах. Вакцина має практично 100% ефективність у запобіганні індукованим 6, 11, 16 та 18 типам ВПЛ ракових захворювань статевих органів, передракових епітеліальних дисплазій та генітальних кондилом.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики вакцини Гардасил® відсутні.Клінічна фармакологіяВакцина для профілактики захворювань, спричинених вірусом папіломи людини.Показання до застосуванняПрофілактика наступних захворювань, що викликаються вірусом папіломи людини типів 6, 11, 16 та 18, у дітей та підлітків віком від 9 до 17 років та у молодих жінок віком від 18 до 26 років: рак шийки матки, вульви та піхви; генітальні кондиломи; (condyloma acuminata). Профілактика передракових диспластичних станів у дітей та підлітків віком від 9 до 17 років та у молодих жінок віком від 18 до 26 років: аденокарцинома шийки матки; in situ; (AIS); цервікальна внутрішньоепітеліальна неоплазія ступеня 2 та 3 (СIN 2/3); внутрішньоепітеліальна неоплазія вульви ступеня 2 та 3 (VIN 2/3); внутрішньоепітеліальна неоплазія піхви ступеня 2 та 3 (VaIN 2/3); цервікальна внутрішньоепітеліальна неоплазія ступеня 1 (CIN 1).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів та наповнювачів вакцини; введення наступної дози вакцини у разі виникнення симптомів підвищеної чутливості; Відносні протипоказання; - порушення згортання крові внаслідок гемофілії, тромбоцитопенії або на фоні прийому антикоагулянтів. При необхідності застосування вакцини у даної категорії пацієнтів слід оцінити потенційні переваги вакцинації та пов'язаний із нею ризик. При вакцинації в таких випадках необхідно вжити заходів для зниження ризику постін'єкційної гематоми.Вагітність та лактаціяКатегорія В FDA. Адекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування Гардасилу® при вагітності не проводилося. Потенційна дія вакцини на репродуктивну функцію у жінок і на плід не вивчалася. Даних, які свідчать про те, що введення вакцини Гардасил® чинить небажаний вплив на фертильність, вагітність або на плід, немає. Вакцину Гардасил® можна вводити жінкам у період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяПісля введення вакцини в окремих випадках можуть розвиватися місцеві та загальні реакції: за даними проведених клінічних досліджень, наступні небажані явища зустрічалися з частотою не менше 1% і частіше, ніж у групі плацебо. Місцеві реакції: ;≥1% ;— почервоніння, припухлість, болючість та свербіж у місці введення. Тривалість реакцій не перевищує 5 діб та не вимагає призначення медикаментозної терапії. Загальні реакції: ;≥1%; головний біль, короткочасне підвищення температури тіла; в окремих випадках; - гастроентерит, запалення органів малого тазу. Враховуючи теоретичну можливість розвитку алергічних реакцій негайного типу у особливо чутливих осіб, після введення вакцини необхідно забезпечити медичний нагляд протягом 30 хв. Вакцинацію слід проводити у медичному закладі, оснащеному засобами протишокової терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати клінічних досліджень показують, що вакцину Гардасил® можна вводити одночасно (в іншу ділянку) з рекомбінантною вакциною проти гепатиту В. Застосування аналгетиків, протизапальних препаратів, антибіотиків та вітамінних препаратів не впливало на ефективність, імуногенність та безпеку вакцини. Гормональні контрацептиви, кортикостероїди для інгаляційного місцевого та парентерального застосування не впливали на імунну відповідь на вакцини Гардасил. Дані про одночасне застосування системних імунодепресантів та вакцини Гардасил® відсутні.Спосіб застосування та дозиВ/м, у дельтовидний м'яз або передньолатеральну область стегна. Вакцина не призначена для внутрішньовенного введення. Для дітей та підлітків віком від 9 до 17 років та молодих жінок віком від 18 до 26 років разова доза вакцини становить 0,5 мл. Рекомендований курс вакцинації складається з 3 доз і проводиться за схемою: перша доза - у призначений день; друга; через 2 міс після першої; третя; - через 6 міс після першої. Допускається прискорена схема вакцинації, при якій друга доза вводиться через 1 міс після першого щеплення, а третя; через 3 міс після другого щеплення. При порушенні інтервалу між щепленнями курс вакцинації вважається завершеним, якщо 3 вакцинації проведені протягом 1 року. Вакцина готова до застосування, додаткового розведення або ресуспендування не потрібна. Перед вживанням флакон/шприц з вакциною струшують до отримання однорідної каламутної суспензії. Втрата гомогенності, поява включених частинок та зміна кольору суспензії свідчать про непридатність вакцини. Наповнений вакциною шприц призначений лише для одноразового використання та лише в однієї людини. Розтин флаконів та процедуру вакцинації проводять при строгому дотриманні правил асептики та антисептики. Місце введення до та після ін'єкції обробляють 70% спиртом. Слід вводити всю дозу, що рекомендується. Правила запровадження вакцини Флакони з разовою дозою вакцини: набрати 0,5 мл суспензії з флакона з разовою дозою вакцини стерильною голкою в одноразовий шприц, що не містить консервантів, антисептиків і детергентів. Запровадити всю дозу. Флакон із залишками вакцини викинути. Шприци з разовою дозою вакцини: ввести весь вміст шприца повністю. Одноразові стерильні, попередньо заповнені шприци з разовою дозою в комплекті із захисним пристроєм: для введення вакцини слід використовувати вкладену голку. При необхідності використання іншої голки слід переконатися, що вона надійно приєднується до шприца та її довжина не перевищує 2,5 см, це є необхідною умовою для правильної роботи захисного пристрою. Зняти ковпачок із кінця шприца. Натиснувши обидва перешкоджаючі обертанню виступу, закріпити шприц і приєднати голку Люера поворотом за годинниковою стрілкою. Видалити захисний ковпачок із голки. Під час ін'єкції, як зазначено вище, слід натискати на поршень, міцно утримуючи шприц під пальцевими виступами і ввести всю дозу. Захисний пристрій голки не спрацює, якщо не буде введено всю дозу. Витягти голку. Відпустити поршень і дати шприцю переміститися до повного закриття всієї голки. Для документування вакцинації відокремити знімні етикетки, поволі потягнувши їх. Після закінчення процедури викинути шприц у контейнер для гострих предметів.ПередозуванняЄ повідомлення про випадки введення вакцини Гардасил у дозах, що перевищують рекомендовані. У цілому нині характер і виразність небажаних явищ при передозуванні були зіставні з такими під час запровадження рекомендованих разових доз цієї вакцини.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека Гардасила® ;при підшкірному та внутрішньовенному введенні не вивчалися, тому ці способи введення не рекомендуються. Гардасил® не призначений для лікування раку шийки матки, вульви або піхви, CIN, VIN або VaIN або активного кондиломатозу. Препарат не захищає від захворювань, спричинених ВПЛ інших типів та іншої етіології. Як і при введенні будь-якої вакцини, завжди потрібно мати відповідні ЛЗ для негайного усунення анафілактичної реакції. Рішення про введення препарату або відстрочення вакцинації у зв'язку з поточною або нещодавньою хворобою, що супроводжується підвищеною температурою, великою мірою залежить від етіології та тяжкості захворювання. Невелике підвищення температури та легка інфекція верхніх відділів дихальних шляхів зазвичай є протипоказаннями для вакцинації. У осіб з порушеною реактивністю імунної системи внаслідок застосування імунодепресантів (системні кортикостероїди, антиметаболіти, алкілуючі препарати, цитотоксичні препарати), генетичного дефекту, ВІЛ-інфекції та інших причин може бути знижений захисний ефект. Вакцину Гардасил® слід вводити з обережністю пацієнтам з тромбоцитопенією та будь-якими порушеннями згортання крові, оскільки після внутрішньом'язової ін'єкції у таких осіб може розвинутись кровотеча. Медичний персонал зобов'язаний надати всю необхідну інформацію щодо вакцинації та вакцини пацієнтам, батькам та опікунам, включаючи інформацію про переваги та сполучений ризик. Вакцинованих слід попередити про обов'язкове запобігання вагітності протягом курсу вакцинації, необхідність повідомляти лікаря або медсестру про будь-які небажані реакції, а також про те, що вакцинація не замінює і не скасовує рутинних скринінгових оглядів. Для досягнення ефективних результатів курс вакцинації повинен бути завершений повністю, якщо для цього немає протипоказань. Немає даних щодо оцінки безпеки та ефективності вакцини Гардасил®; у дорослих старше 26 років. Використання у педіатрії У дітей віком до 9 років безпека та ефективність вакцини Гардасил не оцінювалася.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 2 дози (0,5 мл): Активні речовини: рекомбінантні антигени - L1 білок вірусу папіломи людини у таких кількостях: тип 6-20 мкг, тип 11-40 мкг, тип 16-40 мкг, тип 18-20 мкг; Допоміжні речовини: алюміній у вигляді алюмінію гідроксифосфату сульфату аморфного - 225 мкг, натрію хлорид - 9,56 мг, L-гістидин - 0,78 мг, полісорбат-80 - 50 мкг, натрію борат - 35 мкг, вода для ін' 5мл. Консервантів та антибіотиків не містить. Флакон Первинна упаковка: 1 доза (0,5 мл) у стерильному флаконі (місткістю 3 мл) з боросилікатного трубчастого скла, тип I. Флакон закупорений хлорбутилової пробкою з покриттям Teflon® або Fluorotec® під алюмінієвою обкаткою і закритий пластиковою кришкою. Вторинна упаковка: 1 або 10 флаконів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування. Одноразовий шприц Первинна упаковка: 1 доза (0,5 мл) в одноразовому стерильному шприці (місткістю 1,5 мл) з боросилікатного скла, тип 1. Шприц із пристроєм для безпечного введення (або без нього) оснащений полікарбонатним адаптером, захисним бромбутиловим ковпачком та поршнем, закритим пробкою із бутилкаучуку, покритий силіконом. 1 одноразовий стерильний попередньо заповнений шприц у комплекті з 1 або 2 стерильними голками (або без голок) поміщений у контурну коміркову упаковку з кришкою. Вторинна упаковка: 1 або 10 одноразових стерильних шприців, запечатаних у контурну коміркову упаковку з кришкою, у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиНепрозора суспензія білого кольору.Фармакотерапевтична групаМІБП – вакцина.ФармакодинамікаКвадривалентна вакцина проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) являє собою суміш високоочищених вірусоподібних частинок (ВВЧ) рекомбінантного основного капсидного білка (L1) ВПЛ типів 6, 11, 16 і 18. Білки L1 продукуються шляхом роздільної ферментації в штам 1895) і утворюють ВВЧ шляхом самоскладання. ВВЧ для кожного типу очищаються і адсорбуються на алюмінієвому ад'юванті (алюмінію гідроксифосфату сульфат аморфний). Імунобіологічні властивості Ефективність вакцини Гардасил® опосередкована формуванням захисного імунітету з розвитком гуморальної та клітинної імунної відповіді проти вірусу папіломи людини. Ризик інфікування ВПЛ протягом життя, без вакцинації, у сексуально активних людей становить понад 50% і він постійно зростає. Проведення курсу вакцинації препаратом Гардасил® призводить до профілактики захворювань, що спричиняються ВПЛ. Клінічна ефективність На підставі проведених досліджень у 24 358 жінок та дівчаток від 16 до 45 років та у 4055 чоловіків та хлопчиків від 16 до 26 років було підтверджено високий профіль ефективності та безпеки вакцини Гардасил®. У дівчаток і жінок віком від 16 до 26 років вакцина Гардасил® ефективно запобігала раку та передракові диспластичні стану шийки матки, вульви, піхви, а також аногенітальні кондиломи у 98-100% випадків. Аналіз перехресної захисної ефективності показує, що введення вакцини Гардасил® сприяє зниженню ризику розвитку CIN (цервікальної внутрішньоепітеліальної неоплазії) 1/2/3 та аденокарциноми in situ (AIS). викликані найбільш поширеними онкогенними типами ВПЛ, що не входять до складу вакцини. Жінок від 16 до 26 років, вакцинованих вакциною Гардасил® і які входили до популяції ефективності за протоколом (РРЕ) в основному дослідженні FUTURE II, далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні протягом 8 років. За цей період не було зареєстровано жодного випадку захворювання на CIN (будь-якого ступеня), викликаного ВПЛ 6, 11, 16 і 18 типів. У цьому дослідженні тривалість захисту була статистично підтверджена приблизно 6 років. У жінок від 24 до 45 років вакцина Гардасил® була ефективна для профілактики персистуючої інфекції, CIN (будь-якого ступеня) або аногенітальних уражень, спричинених ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів, у 88,7% випадків. Жінок від 24 до 45 років, вакцинованих вакциною Гардасил® і які входили до популяції ефективності за протоколом (РРЕ) в основному дослідженні FUTURE III, далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні протягом 6 років. За цей період не було зареєстровано жодного випадку захворювання CIN (будь-якого ступеня) та генітальних кондилом, викликаного ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів. У юнаків і чоловіків вакцина Гардасил® запобігала зараженню ВПЛ 6, 11, 16 і 18 типів, що викликає зовнішні генітальні ураження (аногенітальні кондиломи та перинеальну, перианальну внутрішньоепітеліальну неоплазію, внутрішньоепітеліальну неоплазію пеніса 1/2, 6 а також анальну внутрішньоепітеліальну неоплазію (AIN) 1/2/3 ступеня у 77,5% випадків. Тривалість захисту проти раку анального каналу нині невідома. Чоловіків від 16 до 26 років, вакцинованих вакциною Гардасил® і які входили до популяції ефективності за протоколом (РРЕ) в основному дослідженні (Протокол 020), далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні. При цьому протягом 6 років не було зареєстровано жодного випадку захворювання, спричиненого ВПЛ 6 , 11, 16 та 18 типів). Імуногенність Проведення повного курсу вакцинації призводить до утворення специфічних антитіл до чотирьох типів ВПЛ (6, 11, 16 та 18) більш ніж у 98% вакцинованих. Було показано наявність імунологічної пам'яті при вакцинації серопозитивних (на момент вакцинації) осіб. Крім того, у осіб, які отримали додаткову дозу вакцини Гардасил через п'ять років після завершеного курсу вакцинації, спостерігалася швидка і виражена анамнестична імунна відповідь, при якій середні геометричні титри антитіл перевищували титри, отримані через місяць після першого курсу вакцинації. У дівчаток та хлопчиків від 9 до 15 років ефективність вакцини була показана на підставі імунного бриджингу. Дівчаток та хлопчиків від 9 до 15 років, вакцинованих вакциною Гардасил® в основному дослідженні (Протокол 018), далі спостерігали у додатковому довгостроковому клінічному дослідженні. Вакцина Гардасил також забезпечує захист у дівчаток і жінок віком від 9 до 26 років від захворювань CIN (1/2/3 ступеня) або AIS, що викликаються ВПЛ 31, 33, 52 і 58 типів. Імунна відповідь на 2-х дозову вакцинацію препаратом Гардасил® У клінічному дослідженні було продемонстровано, що імунна відповідь (на 7-й місяць після введення першої дози) у дівчаток віком 9-13 років (n=259), які отримали 2 дози вакцини Гардасил® (за схемою 0-6 міс.), був не нижчим, ніж імунна відповідь у жінок у віці 16-26 років (n=310), які отримали 3 дози вакцини Гардасил (за схемою 0-2-6 міс.). Тривалість імунного захисту при 2-х дозових вакцинаціях препаратом Гардасил® не встановлювалася.Показання до застосуванняВакцина Гардасил® показана для застосування дівчаткам та жінкам віком від 9 до 45 років для попередження: раку шийки матки, вульви, піхви та анального каналу, викликаного ВПЛ 16 та 18 типів; аногенітальних кондилом (condiloma acuminate), викликаних ВПЛ 6 та 11 типів; цервікальної внутрішньоепітеліальної неоплазії 1/2/3 ступеня (CIN) та аденокарциноми шийки матки in situ (AIS), викликаних ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів; внутрішньоепітеліальної неоплазії вульви (VIN) та піхви (VaIN) 1/2/3 ступеня, викликаної ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів; внутрішньоепітеліальної неоплазії анального каналу 1/2/3 ступеня, викликаної ВПЛ 6, 11, 16 та 18 типів. Вакцина Гардасил® показана до застосування хлопчикам та чоловікам віком від 9 до 26 років для попередження: раку анального каналу, викликаного ВПЛ 16 та 18 типів; аногенітальних кондилом (condiloma acuminate), викликаних ВПЛ 6 та 11 типів; передракових, диспластичних станів, та внутрішньоепітеліальної неоплазії анального каналу 1/2/3 ступеня, викликаних ВПЛ 6, 11, 16, 18 типів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активних компонентів та допоміжних речовин вакцини. У разі виникнення симптомів гіперчутливості після введення вакцини Гардасил® введення наступної дози вакцини протипоказане. Порушення згортання крові внаслідок гемофілії, тромбоцитопенії або на фоні прийому антикоагулянтів є відносним протипоказанням до внутрішньом'язового введення вакцини Гардасил, якщо тільки потенційні переваги вакцинації не перевищують значною мірою пов'язані з нею ризики. Якщо вибір зроблено на користь вакцинації, необхідно вжити заходів щодо зниження ризику утворення постін'єкційної гематоми. Якщо у пацієнта відзначається гостре важке лихоманкове захворювання, то введення вакцини Гардасил слід відкласти. Водночас наявність легкої інфекції або невеликого підйому температури тіла не є протипоказанням до вакцинації. З обережністю: ЗАСТОСУВАННЯ В ПЕДІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ У дітей віком до 9 років безпека та ефективність вакцини Гардасил не оцінювалися. ЗАСТОСУВАННЯ В ГЕРІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ Немає даних щодо оцінки безпеки та ефективності вакцини Гардасил® у дорослих осіб старше 45 років.Вагітність та лактаціяНемає даних про те, що введення вакцини Гардасил® надає небажаний вплив на фертильність, вагітність або плід, які змусили б засумніватися в її безпеці. Спеціально спланованих та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Даних про застосування вакцини Гардасил® під час вагітності та про потенційну дію вакцини Гардасил® на репродуктивну функцію жінки та на плід у вагітних недостатньо, щоб рекомендувати використання вакцини під час вагітності. Слід попередити пацієнток про необхідність запобігання вагітності протягом курсу вакцинації, а при настанні вагітності вакцинацію слід відкласти до її завершення. Клінічні випробування, в ході яких перевіряли ефективність, імуногенність і безпеку вакцини Гардасил® у матерів, що годують, і немовлят, показали, що вакцину Гардасил® можна вводити жінкам, що годують.Побічна діяНебажані реакції, частота яких становила не менше 1% у осіб, які отримали вакцину Гардасил®, і перевищувала таку в осіб, яким вводили плацебо, перераховані нижче відповідно до системи органів/класів. Дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Часто: біль у кінцівках. Загальні розлади та порушення у місці введення - Часто: пірексія; Дуже часто: почервоніння, біль та припухлість; Часто: свербіж, гематома. Ці місцеві реакції зустрічалися частіше у групі, якою вводилася вакцина Гардасил®, порівняно з будь-якими препаратами, що містять ад'ювант алюмінію гідроксифосфату сульфат аморфний, або порівняно з групою, якою вводився розчин плацебо. Більшість місцевих реакцій були легким ступенем тяжкості. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Крім того, бронхоспазму, як серйозні побічні ефекти, були дуже рідкісними. Під час постреєстраційного застосування вакцини Гардасил® надходила спонтанна інформація про розвиток у щеплених наступних небажаних реакцій, достовірно оцінити частоту яких і зв'язок із щепленням неможливо. Інфекційні та паразитарні захворювання: флегмона. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лімфаденопатія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку нервової системи: запаморочення, головний біль, синдром Гійєна-Барре, гострий розсіяний енцефаломієліт, непритомність, що іноді супроводжується тонічно-клонічними судомами. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: артралгія, міалгія. Загальні розлади та порушення у місці введення: астенія, втома, озноб, дискомфорт. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, бронхоспазм та кропив'янку.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування з іншими вакцинами Вакцину Гардасил® можна вводити одночасно (в іншу рекомендовану ділянку тіла) з рекомбінантною вакциною проти гепатиту В, з вакциною менінгококовою, кон'югованою з дифтерійним анатоксином, та з інактивованою вакциною проти дифтерії, правця, коклюшу . Застосування з найпоширенішими ліками Застосування аналгетиків, протизапальних препаратів, антибіотиків та вітамінних препаратів не впливало на ефективність, імуногенність та безпеку вакцини. Застосування з гормональними контрацептивами Застосування гормональних контрацептивів не впливало на ефективність, імуногенність та безпеку вакцини Гардасил®. Застосування зі стероїдами Інгаляційні, місцеві та парентеральні стероїди не впливали на імуногенність та безпеку вакцини Гардасил®. Застосування із системними імуносупресантами Дані про одночасне застосування системних імуносупресантів та вакцини Гардасил® відсутні. У осіб, які приймають імуносупресанти (системні кортикостероїди, цитотоксичні препарати, антиметаболіти, алкілуючі препарати), захисний ефект може бути знижений.Спосіб застосування та дозиВакцину Гардасил® вводять внутрішньом'язово в дельтовидний м'яз або верхньозовнішню поверхню середньої третини стегна. Чи не вводити внутрішньовенно. Разова доза вакцини всім вікових груп становить 0,5 мл. Рекомендований курс вакцинації складається з 3 доз і проводиться за схемою (0-2-6 міс.): перша доза – у призначений день; друга доза – через 2 міс. після першої; третя доза – через 6 міс. після першої. Допускається прискорена схема вакцинації, коли друга доза вводиться через 1 міс. після першого щеплення, а третя – через 3 міс. після другого щеплення.Курс вакцинації вважається завершеним навіть при порушенні інтервалу між щепленнями, якщо три щеплення проведено протягом 1 року. Альтернативна 2-х дозова схема вакцинації (0-6 міс.) препаратом Гардасил® допускається в осіб віком 9-3 років. При цьому у разі введення другої дози раніше ніж через 6 місяців після мірної дози завжди необхідно ввести третю дозу. Якщо для вакцинації була використана перша доза вакцини Гардасил®, то і повний курс вакцинації слід проводити з використанням вакцини Гардасил®. Необхідність проведення ревакцинації не встановлено. Перед вживанням флакон/шприц з вакциною струшують до отримання однорідної каламутної суспензії. Втрата гомогенності, наявність включень та сторонніх частинок, зміна кольору суспензії свідчать про непридатність вакцини. Попередньо заповнений шприц із вакциною призначений тільки для одноразового використання і лише в однієї людини. Кожному вакцинованому вмісту флакона з вакциною слід вводити з використанням індивідуального одноразового стерильного шприца зі стерильною голкою. Необхідно вводити всю рекомендовану дозу 0,5 мл. Розтин флаконів та процедуру вакцинації проводять при строгому дотриманні правил асептики та антисептики. Місце введення обробляють 70% спиртом до та після ін'єкції. Використання флаконів із разовою дозою вакцини Наберіть стерильною голкою одноразовий стерильний шприц 0,5 мл суспензії з флакона з разовою дозою вакцини. Введіть усю дозу. Флакон із залишками вакцини викидають. Використання шприців із разовою дозою вакцини Введіть вміст ширина повністю. Інструкція із застосування одноразових стерильних попередньо заповнених шприців з однією дозою в комплекті із захисним пристроєм Використовуйте для введення вакцини вкладену голку. Якщо ви хочете використовувати іншу голку, переконайтеся, що голка надійно приєднується до шприца і її довжина не перевищує 2,5 см. Це необхідна умова правильної роботи захисного пристрою. Шприц має дві знімні етикетки, які можна відокремити після проведення ін'єкції. Зніміть ковпачок із шприца. Натиснувши обидва перешкоджаючі обертання виступу, закріпіть шприц і приєднайте голку Люера поворотом та годинниковою стрілкою. Видаліть захисний ковпачок із голки. Проведіть підготовку до ін'єкції, як описано вище. Натисніть на поршень, міцно утримуючи шприц під пальцевими виступами і введіть всю дозу. Захисний пристрій голки HE спрацює, якщо не буде введена доза ВСЯ. Вийміть голку. Відпустіть поршень і дайте шприцю переміститися до повного закриття всієї голки. Для документування вакцинації відокремте знімні етикетки, поволі їх потягнувши. Викиньте шприц у контейнер для гострих предметів.ПередозуванняЄ повідомлення про випадки введення вакцини Гардасил у дозах, що перевищують рекомендовані. У цілому нині характер і виразність небажаних явищ при передозуванні були зіставні з такими під час введення рекомендованих разових доз вакцини Гардасил®.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнфікування онкогенними типами ВПЛ - це обов'язкова умова розвитку раку шийки матки (плоскоклітинної та аденокарциноми), раку вульви, піхви, передракових диспластичних станів, кондилом. Крім того, у чоловіків та жінок інфікування ВПЛ є причиною раку зовнішніх статевих органів та анального каналу. Інфікування ВПЛ значно підвищує ризик розвитку раку органів голови та шиї, особливо раку ротоглотки, та викликає рецидивуючий респіраторний папіломатоз у дітей та дорослих. Загальні. При вирішенні питання про вакцинацію необхідно зіставити можливий ризик попереднього зараження ВПЛ і потенційну користь від вакцинації. Вакцина Гардасил® не призначена для лікування наступних захворювань: рак шийки матки, вульви або піхви, CIN, VIN, VaIN або активний кондиломатоз – і вводиться виключно з профілактичною метою. Вакцина є профілактичною і призначена для запобігання інфікуванню тими типами ВПЛ, яких немає у пацієнта. Вакцина не впливає протягом активних інфекцій, викликаних ВПЛ. Як і при введенні будь-якої іншої вакцини, при застосуванні препарату Гардасил не у всіх вакцинованих вдається отримати захисну імунну відповідь. Препарат не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом, іншої етіології. У зв'язку із цим вакцинованим пацієнтам слід рекомендувати продовжувати використання інших профілактичних засобів захисту. Підшкірне та внутрішньошкірне введення вакцини не вивчалося і тому не рекомендується. Як і при введенні будь-якої вакцини, у лікувально-профілактичному кабінеті завжди потрібно мати напоготові відповідні лікарські засоби на випадок розвитку рідкісної анафілактичної реакції на введення вакцини та засоби невідкладної та протишокової терапії. Безпосередньо після введення вакцини протягом 30 хв за пацієнтом здійснюється медичне спостереження з метою своєчасного виявлення поствакцинальних реакцій та ускладнень та надання екстреної медичної допомоги. При проведенні будь-якої вакцинації може спостерігатися непритомність, особливо у підлітків та молодих жінок. Рішення про введення препарату або відстрочення вакцинації у зв'язку з поточною або нещодавньою хворобою, що супроводжується підвищеною температурою, великою мірою залежить від етіології захворювання та ступеня тяжкості. У осіб з порушеною реактивністю імунної системи внаслідок застосування імуносупресантної терапії (системні кортикостероїди, цитотоксичні препарати, антиметаболіти, алкілуючі препарати), генетичного дефекту, інфекції вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та інших причин захисний ефект може бути знижений (див. ПРЕПАРАТАМИ"). Вакцину Гардасил® слід вводити з обережністю особам з тромбоцитопенією та будь-якими порушеннями згортання крові, оскільки після внутрішньом'язової ін'єкції у таких осіб може розвинутись кровотеча. Медичний персонал зобов'язаний надати всю необхідну інформацію щодо вакцинації та вакцини пацієнтам, батькам та опікунам, включаючи інформацію про переваги та поєднані ризики. Вакцинованих слід попередити про необхідність повідомляти лікаря або медсестру про будь-які небажані реакції, а також про те, що вакцинація не замінює і не скасовує рутинних скринінгових оглядів. Для досягнення ефективних результатів курс вакцинації повинен бути завершений повністю, якщо для цього немає протипоказань. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу на здатність керувати автомобілем, а також роботу з механізмами не проводилося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: інфліксімаб – 100 мг; допоміжні речовини: натрію гідрофосфату дигідрат – 6,1 мг, натрію дигідрофосфату моногідрат – 2,2 мг, сахароза – 500 мг, полісорбат-80 – 0,5 мг. По 100 мг активної речовини у скляних флаконах місткістю 20 мл типу I, закритих гумовими пробками, стиснутими алюмінієвими ковпачками та захищеними пластиковими кришками. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиЛіофілізат у вигляді щільної маси білого кольору без ознак розплавлення, що не містить сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаФактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-альфа) інгібітори.ФармакокінетикаОдноразове внутрішньовенне інфузійне введення інфліксімабу в дозах 1, 3, 5, 10 або 20 мг/кг супроводжувалося дозопропорційним збільшенням максимальної сироваткової концентрації (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC). Об'єм розподілу в рівноважному стані (медіана 3,0-4,1 л) не залежав від дози та свідчив про циркуляцію інфліксімабу переважно у судинному руслі. Фармакокінетика не залежала від часу. Шляхи виведення інфліксімабу не визначено. Незмінений інфліксімаб у сечі не виявлявся. У пацієнтів з ревматоїдним артритом кліренс та обсяг розподілу не змінювалися залежно від віку чи маси тіла. Фармакокінетика інфліксімабу у пацієнтів похилого віку не вивчалася. Дослідження у пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок не проводились. Після одноразового введення доз 3, 5 або 10 мг/кг медіана Сmах становила 77, 118 та 277 мкг/мл відповідно. Медіана термінального періоду напіввиведення становила від 8 до 95 днів. Інфліксімаб визначався у сироватці крові протягом принаймні 8 тижнів у більшості пацієнтів із хворобою Крона (після одноразового введення рекомендованої дози 5 мг/кг) або з ревматоїдним артритом (при підтримуючій терапії по 3 мг/кг кожні 8 тижнів). Повторне застосування інфліксімабу (5 мг/кг на 0-му, 2-му та 6-му тижнях у пацієнтів з свищевою формою хвороби Крона, а також 3 або 10 мг/кг кожні 4 або 8 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом) супроводжувалося невеликим. накопиченням інфліксімабу у сироватці крові після введення другої дози. Надалі клінічно значущого накопичення немає. У більшості пацієнтів зі свищевою формою хвороби Крона інфліксімаб визначався у сироватці крові протягом 12 тижнів (не більше від 4 до 28 тижнів) після введення у зазначеному режимі. Діти Популяційний аналіз фармакокінетичних даних пацієнтів з виразковим колітом (n=60), хворобою Крона (n=120), ювенільним ревматоїдним артритом (n=117) та хворобою Кавасакі (n=16) у віці від 2 місяців до 17 років показав, що вплив інфліксимаб залежить від маси тіла нелінійно. При прийомі 5 мг/кг препарату Ремікейд ® кожні 8 тижнів передбачувана медіана впливу в рівноважному стані (площа під кривою "концентрація-час" у рівноважному стані (AUCss)) у пацієнтів віком від 6 до 17 років була приблизно на 20% меншою, ніж передбачувана медіана впливу рівноважному стані у дорослих. Передбачається, що медіана AUCss у пацієнтів старше 2 і молодших 6 років на 40% нижче, ніж у дорослих пацієнтів, хоча кількість пацієнтів, дані яких підтверджують це припущення, обмежена.ФармакодинамікаМеханізм дії Інфліксімаб є химерним мишано-людським моноклональним антитілом, яке з високою спорідненістю зв'язується з розчинною та трансмембранною формами ФНПα, але не зв'язується з лімфотоксином альфа (ЛТα). Фармакодинаміка Інфліксімаб пригнічує функціональну активність ФНПα у різних досліджуваних зразках in vitro. Застосування інфліксімабу у трансгенних мишей попереджало розвиток поліартриту, пов'язаного з конституційною експресією людського ФНПα. Введення інфліксімабу після початку хвороби призводило до загоєння структурних ушкоджень суглобів. In vivo інфліксімаб швидко утворює стабільні комплекси з людським ФНПα, що супроводжується зниженням біологічної активності ФНПα. Підвищені концентрації ФНП визначалися в суглобах пацієнтів з ревматоїдним артритом і корелювали з активністю хвороби. У пацієнтів з ревматоїдним артритом терапія інфліксимабом призводила до зменшення інфільтрації клітин запалення у запалені ділянки суглобів, а також зниження експресії молекул, що опосередковують клітинну адгезію, хемоатракцію та руйнування тканин. Після терапії інфліксімабом відзначалося зниження сироваткових концентрацій інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та С-реактивного білка (СРБ), а також підвищення концентрації гемоглобіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом зі зниженою порівняно з базовим рівнем концентрацією гемоглобіну. Значного зниження кількості лімфоцитів у периферичній крові або їхньої проліферативної відповіді на мітогенну стимуляцію порівняно з відповіддю клітин нелікованих пацієнтів in vitro виявлено не було. У пацієнтів з псоріазом терапія інфліксимабом призводила до зниження запалення в епідермальному шарі та нормалізації диференціювання кератиноцитів у псоріатичних бляшках. У пацієнтів з псоріатичним артритом короткочасна терапія препаратом Ремікейд® супроводжувалася зниженням кількості Т-клітин та кровоносних судин у синовіальній оболонці та ділянках шкіри, уражених псоріатичним процесом. При гістологічному дослідженні біоптатів товстої кишки, взятих до і через 4 тижні після введення інфліксімабу, було виявлено суттєве зниження концентрації ФНПα. Терапія інфліксімабом пацієнтів із хворобою Крона супроводжувалася значним зниженням концентрації неспецифічного сироваткового маркера запалення – СРБ. Загальна кількість лейкоцитів периферичної крові при терапії інфліксімабом змінювалося мінімальною мірою, хоча для лімфоцитів, моноцитів та нейтрофілів спостерігалася тенденція до нормалізації їхньої кількості. У пацієнтів, які отримували інфліксімаб, проліферативна відповідь мононуклеарних клітин периферичної крові на стимуляцію не знижувалась порівняно з такою у нелікованих пацієнтів. Не було виявлено суттєвих змін секреції цитокінів стимульованими мононуклеарними клітинами периферичної крові після терапії інфліксімабом. Вивчення мононуклеарних клітин біоптатів власної платівки слизової оболонки кишки показало, що терапія інфліксімабом викликає зниження числа клітин, що експресують ФНПα та інтерферон-γ. Додаткові гістологічні дослідження підтвердили, що інфліксімаб зменшує інфільтрацію клітин запалення та вміст маркерів запалення у уражених ділянках кишки. Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксімаб.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит.- Лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом в активній формі, у яких проводилося раніше лікування базисними протизапальними препаратами (БПВП), включаючи метотрексат, було неефективним, а також лікування пацієнтів з тяжким прогресуючим ревматоїдним артритом в активній формі. або іншими БПЗП. Лікування проводять у комбінації з метотрексатом. Комбіноване лікування препаратом Ремікейд® та метотрексатом дозволяє досягти зменшення симптомів захворювання, поліпшення функціонального стану та уповільнення прогресування пошкодження суглобів. Хвороба Крона у дорослих. Лікування пацієнтів віком від 18 років з хворобою Крона в активній формі, середньому або тяжкому ступені, у тому числі з утворенням свищів, при неефективності, непереносимості або наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає глюкокортикостероїди та/або імунодепресанти (при свищевій формі - антибіотики, імунодепресанти та дренаж). Лікування препаратом Ремікейд® сприяє зменшенню симптомів захворювання, досягненню та підтримці ремісії, загоєнню слизових оболонок та закриттю свищів, зменшенню кількості свищів, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, покращенню якості життя пацієнтів. Хвороба Крона у дітей та підлітків. Лікування дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно з хворобою Крона в активній формі, середньому або тяжкому ступені, при неефективності, непереносимості чи наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає глюкокортикостероїди та/або імунодепресанти. Лікування препаратом Ремікейд® сприяє зменшенню симптомів захворювання, досягненню та підтримці ремісії, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, покращенню якості життя пацієнтів. Виразковий коліт у дорослих. Лікування пацієнтів з виразковим колітом, у яких традиційна терапія була недостатньо ефективна. Лікування препаратом Ремікейд® сприяє загоєнню слизової оболонки кишечника, зменшенню симптомів захворювання, зниженню дози або відміні глюкокортикостероїдів, зменшенню потреби у стаціонарному лікуванні, встановленню та підтримці ремісії, покращенню якості життя пацієнтів. Виразковий коліт у дітей та підлітків. Лікування дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно з виразковим колітом середнього або тяжкого ступеня тяжкості з недостатньою відповіддю на стандартну терапію із застосуванням глюкокортикостероїдів, 6-меркаптопурину або азатіоприну, або за наявності непереносимості або протипоказань до стандартної. Анкілозуючий спондиліт. Лікування пацієнтів з анкілозуючим спондилітом з вираженими аксіальними симптомами та лабораторними ознаками запальної активності, які не відповіли на стандартну терапію. Лікування препаратом Ремікейд® дозволяє досягти зменшення симптомів захворювання та покращення функціональної активності суглобів. Псоріатичний артрит. Лікування пацієнтів із прогресуючим псоріатичним артритом в активній формі з неадекватною відповіддю на БПЗП. Препарат Ремікейд® застосовується в комбінації з метотрексатом або у вигляді монотерапії у випадках непереносимості або протипоказань до метотрексату. Лікування препаратом Ремікейд® дозволяє досягти зменшення симптомів артриту та покращення функціональної активності пацієнтів, а також зменшення ступеня рентгенологічного прогресування при периферичному псоріатичному поліартриті. Псоріаз. Лікування пацієнтів із середньотяжким та тяжким псоріазом при недостатній відповіді, або наявності протипоказань, або непереносимості стандартної системної терапії, включаючи циклоспорин, метотрексат або ПУВА-терапію. Лікування препаратом Ремікейд® призводить до зменшення запальних явищ у шкірі та нормалізації процесу диференціювання кератиноцитів.Протипоказання до застосуванняРеакції гіперчутливості на інфліксімаб, інші мишачі білки, а також на будь-яку допоміжну речовину препарату. Тяжкий інфекційний процес, наприклад, сепсис, абсцес, туберкульоз, опортуністичні інфекції. Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA. Вік менше 18 років (при хворобі Крона та виразковому коліті – менше 6 років). З обережністю: Хронічні або рецидивні інфекції в анамнезі, у тому числі при супутній терапії імунодепресантами. Інтенсивна терапія імунодепресантами або тривала ПУВА-терапія в анамнезі. Носіння вірусу гепатиту Ст. Демієлінізуючі захворювання. Підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень через куріння. Злоякісні новоутворення в анамнезі, продовження терапії у пацієнтів з злоякісними новоутвореннями, що розвинулися. Хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяЖінки дітородного віку під час лікування препаратом Ремікейд® та протягом принаймні 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Вагітність Дані, отримані приблизно у 450 пацієнток, які отримували інфліксімаб під час вагітності (у тому числі близько 230 у першому триместрі), не виявляють непередбаченого наслідку вагітності. В результаті інгібування ФНП прийом інфліксімабу під час вагітності може вплинути на нормальну імунну відповідь новонародженого. За даними досліджень токсичності у мишей при використанні аналогічного антитіла (селективно інгібуючого активність мишачого ФНПα) не було виявлено ознак токсичності для вагітних самок, ембріотоксичності або тератогенності. Наявний клінічний досвід обмежений, і для виключення можливого ризику застосування інфліксімабу не рекомендується під час вагітності. Інфліксімаб проникає через плаценту та виявляється у сироватці крові новонароджених протягом 6 місяців після народження. Внаслідок внутрішньоутробного впливу інфліксімабу у новонароджених може бути збільшений ризик виникнення інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію, яка може призвести до летального результату. Період годування груддю Невідомо, чи виділяється інфліксімаб з молоком у людей і чи абсорбується після прийому внутрішньо. Так як імуноглобуліни людини екскретуються з грудним молоком, жінці не слід годувати грудьми протягом щонайменше 6 місяців після введення інфліксімабу. Вплив на фертильність Дані досліджень недостатні для висновку про вплив інфліксимабу на фертильність та репродуктивну функцію.Побічна діяІнфекції верхніх дихальних шляхів були найчастішими небажаними реакціями, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях. Їх частота становила 25,3% у пацієнтів, які отримували інфліксімаб, порівняно з 16,5% у контрольної групи. Найбільш серйозні небажані реакції, пов'язані з використанням інгібіторів ФНП, які повідомлялися при застосуванні препарату Ремікейд®, включали реактивацію вірусу гепатиту В, хронічну серцеву недостатність, серйозні інфекції (включаючи сепсис, опортуністичні інфекції та туберкульоз), сироваткову хворобу. гематологічні реакції, системний червоний вовчак/вовчаковоподібний синдром, демієлінізуючий синдром, гепатобіліарні порушення, лімфому, гепатолієнальну Т-клітинну лімфому, лейкоз, карциному Меркеля, меланому,злоякісні новоутворення у дітей, саркоїдоз/реакції за типом саркоїдозу, інтестинальний або періанальний абсцес (при хворобі Крона) та серйозні інфузійні реакції. У пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, дуже рідко повідомлялося про гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ). Таблиця небажаних реакцій У таблиці 1 перераховані небажані реакції (у тому числі зі смертю), що спостерігалися в клінічних дослідженнях і повідомлені в післяреєстраційний період. Несприятливі реакції по системам організму розподілені за частотою на наступні категорії: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та Таблиця 1. Небажані явища, виявлені при клінічних дослідженнях та у післяреєстраційний період Клас система/орган Частота реакції Характер реакції Інфекційні та паразитарні захворювання дуже часті вірусні інфекції (наприклад, грип, герпес) часті бактеріальні інфекції (наприклад, сепсис, целюліт, абсцес) нечасті туберкульоз, грибкові інфекції (наприклад, кандидоз) рідкісні менінгіт, опортуністичні інфекції (такі як інвазивні грибкові інфекції (пневмоцистоз, гістоплазмоз, аспергільоз, кокцидіомікоз, криптококоз, бластомікоз), бактеріальні інфекції (атипова мікобактеріальна інфекція, листеріоз, інфекція, невідомо зараження після вакцинації (внаслідок внутрішньоутробної дії інфліксімабу)* Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) рідкісні лімфома, неходжкінська лімфома, хвороба Ходжкіна, лейкоз, меланома, рак шийки матки невідомо гепатолієнальна Т-клітинна лімфома (підлітки та молоді люди з хворобою Крона та виразковим колітом), карцинома Меркеля Порушення з боку крові та лімфатичної системи часті нейтропенія, лейкопенія, анемія, лімфаденопатія нечасті тромбоцитопенія, лімфопенія, лімфоцитоз рідкісні агранулоцитоз (включаючи новонароджених після внутрішньоутробної дії інфліксимабу), тромботична тромбоцитопенічна пурпура, панцитопенія, гемолітична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура Порушення з боку імунної системи часті респіраторні алергічні реакції нечасті анафілактичні реакції, вовчаковоподібний синдром, сироваткова хвороба або реакції за типом сироваткової хвороби рідкісні анафілактичний шок, васкуліт, реакції за типом саркоїдозу Порушення психіки часті депресія, безсоння нечасті амнезія, неспокій, сплутаність свідомості, сонливість, нервозність рідкісні апатія Порушення з боку нервової системи дуже часті головний біль часті вертиго, запаморочення, гіпостезія, парестезія нечасті епілептичний напад, нейропатія рідкісні поперечний мієліт, демієлінізуючі порушення центральної нервової системи (за типом розсіяного склерозу, невриту зорового нерва), демієлінізуючі порушення периферичної нервової системи (синдром Гійєна-Барре, хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія та мультифокальна моторна нейропатія годин після початку інфузії Порушення з боку органу зору часті кон'юнктивіт нечасті кератит, періорбітальний набряк, мейобіт рідкісні ендофтальміт невідомо транзиторна втрата зору під час або протягом 2 годин після інфузії Порушення з боку серця часті тахікардія, відчуття серцебиття нечасті серцева недостатність (виникнення та погіршення), аритмія (включаючи випадки, що розвинулися протягом 24 годин після початку інфузії), непритомність, брадикардія рідкісні ціаноз, перикардіальний випіт, ішемія міокарда/інфаркт міокарда протягом 24 годин після початку інфузії Порушення з боку судин часті зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, екхімоз, сильні "припливи", "припливи" нечасті порушення периферичного кровообігу, тромбофлебіт, гематома рідкісні циркуляторна недостатність, петехія, спазм судин Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. дуже часті інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит часті інфекції нижніх дихальних шляхів (наприклад, бронхіт, пневмонія), задишка, носова кровотеча нечасті набряк легенів, бронхоспазм, плеврит, плевральний випіт рідкісні інтерстиціальна хвороба легень (включаючи швидке прогресування хвороби, легеневий фіброз та пневмоніт) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту дуже часті біль у животі, нудота часті шлунково-кишкова кровотеча, діарея, диспепсія, шлунково-стравохідний рефлюкс, запор нечасті перфорація кишечника, стеноз кишечника, дивертикуліт, панкреатит, хейліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів часті порушення функції печінки, підвищення "печінкових" трансаміназ нечасті гепатит, ушкодження гепатоцитів, холецистит рідкісні аутоімунний гепатит, жовтяниця невідомо печінкова недостатність Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин часті поява або погіршення псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз (переважно долонно-підошовну форму), кропив'янка, висипання, свербіж, підвищена пітливість, сухість шкіри, грибковий дерматит, екзема, алопеція нечасті бульозний висип, оніхомікоз, себорея, фурункульоз, розацеа, папілома шкіри, гіперкератоз, порушення пігментації шкіри рідкісні токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фурункульоз, лінеарний IgA-залежний бульозний дерматоз (LABD), гострий генералізований екзентематозний пустульоз (AGEP), ліхеноїдні реакції Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини часті артралгія, міалгія, біль у спині Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів часті інфекція сечовивідних шляхів нечасті пієлонефрит Порушення з боку статевих органів та молочної залози нечасті вагініт Загальні розлади та порушення у місці введення дуже часті інфузійні реакції, біль часті біль у грудях, стомлюваність, лихоманка, реакції у місці введення, озноб, набряк нечасті уповільнене загоєння ран рідкісні утворення гранулематозних вогнищ Лабораторні та інструментальні дані нечасті освіта аутоантитіл рідкісні порушення вироблення факторів комплементу * Включаючи бичачий туберкульоз (дисемінована БЦЖ інфекція). Інфузійні реакції Як такі під час проведення клінічних досліджень розглядалися будь-які небажані реакції, що виникли під час інфузії або протягом 1 години після неї. У клінічних дослідженнях 3 фази частота розвитку інфузійних реакцій у групі препарату Ремікейд склала близько 18% і близько 5% - у групі плацебо. Загалом частота інфузійних реакцій у пацієнтів, які отримували монотерапію інфліксімабом, була вищою, ніж у пацієнтів, які отримували інфліксімаб з одночасним використанням імуномодуляторів. Приблизно 3% пацієнтів змушені були припинити терапію у зв'язку з розвитком інфузійних реакцій, при цьому у всіх пацієнтів реакції були оборотними (після медикаментозної терапії або без неї). З пацієнтів, які отримували інфліксімаб та перенесли інфузійні реакції в індукційному періоді (по 6 тиждень),у 27% у підтримуючому періоді (з 7 до 54 тижнів) розвинулися повторні реакції. З пацієнтів, у яких індукційному періоді інфузійні реакції зафіксовані не були, у 9% відзначався розвиток даних реакцій у підтримуючому періоді. У клінічному дослідженні ASPIRE у пацієнтів з ревматоїдним артритом, які перенесли як мінімум три 2-годинні інфузії препарату Ремікейд без серйозних інфузійних реакцій, допускалося скорочення тривалості інфузій до не менше 40 хв. У цьому дослідженні 66% (686 з 1040) пацієнтів отримали як мінімум одну інфузію, скорочену до 90 або менше хвилин, 44% (454 з 1040) пацієнтів отримали як мінімум одну інфузію, скорочену до 60 або менше хвилин. У пацієнтів, які отримали як мінімум одну скорочену інфузію інфліксимабу, інфузійні реакції зареєстровані у 15% пацієнтів, а серйозні інфузійні реакції - у 0,4% пацієнтів. У клінічному дослідженні SONIC у пацієнтів з хворобою Крона інфузійні реакції були зареєстровані у 16,6% (27 із 163) пацієнтів, які отримували монотерапію інфліксімабом, у 5% (9 із 179) пацієнтів, які отримували комбіновану терапію інфліксімабом та азатиоприном. % (9 із 161), які отримували монотерапію азатіоприном. Одна серйозна інфузійна реакція була зареєстрована (менше 1% пацієнтів) у групі монотерапії інфліксімабом. У післяреєстраційному періоді при застосуванні препарату Ремікейд відзначалися випадки розвитку нападів та анафілактоїдних реакцій, включаючи набряк глотки/гортані та виражений бронхоспазм (див. розділ "Особливі вказівки"). Повідомлялося про випадки минущої втрати зору, що розвинулися протягом або протягом 2 годин після інфузії. Також повідомлялися випадки ішемії міокарда/інфаркту міокарда (деякі з летальним наслідком) та аритмії, що розвинулися протягом 24 годин після початку інфузії. Також повідомлялися випадки гострого порушення мозкового кровообігу, що розвинулися протягом приблизно 24 годин після інфузії препарату Ремікейд. Інфузійні реакції після повторного введення препарату Ремікейд Було проведено клінічне дослідження у пацієнтів з псоріазом середнього або тяжкого ступеня для оцінки ефективності та безпеки довгострокової підтримуючої терапії порівняно з індукційним режимом використання препарату Ремікейд® (максимум 4 інфузії на 0, 2, 6 та 14 тижнів) після загострення захворювання. Пацієнти не отримували супутньої терапії імунодепресантами. У групі індукційної терапії серйозні інфузійні реакції розвивалися у 4% (8 з 219) пацієнтів порівняно з менш ніж 1% (1 з 222) у групі підтримуючої терапії. Більшість серйозних інфузійних реакцій було відзначено під час другої інфузії (тиждень 2). Інтервал між останньою підтримуючою дозою та першою повторною індукційною дозою становив від 35 до 231 дня. Симптоми включали (але не обмежувалися) диспное, кропив'янку, набряк обличчя та зниження артеріального тиску.У всіх випадках після припинення терапії препаратом Ремікейд® та/або на початку іншої терапії ознаки та симптоми повністю проходили. Реакції гіперчутливості уповільненого типу (ГЗТ) У клінічних дослідженнях реакції ГЗТ були нечастими та відбувалися, якщо інтервал перед повторним введенням препарату Ремікейд становив менше 1 року. У дослідженнях псоріазу реакції ГЗТ відбувалися на початку курсу терапії. Ознаки та симптоми включали міалгію та/або артралгію, що супроводжуються лихоманкою та/або висипом. У деяких пацієнтів відзначалися свербіж, набряк обличчя, губ або рук, дисфагія, кропив'янка, біль у горлі та головний біль. Даних щодо кількості випадків реакцій ГЗТ, якщо інтервал перед повторним введенням прийому препарату Ремікейд становив більше 1 року, недостатньо. Проте обмежені дані клінічних досліджень передбачають збільшений ризик розвитку реакцій ГЗТ при збільшенні інтервалу без прийому Ремікейду. У клінічному дослідженні тривалістю 1 рік, у якому повторно проводили інфузії пацієнтам із хворобою Крона (ACCENT I), число випадків розвитку реакцій на кшталт сироваткової хвороби становило 2,4%. Імуногенність У пацієнтів, у яких утворювалися антитіла до інфліксимабу, з більшою ймовірністю (приблизно у 2-3 рази) розвивалися інфузійні реакції. Супутнє використання імунодепресантів знижувало можливість розвитку інфузійних реакцій. У клінічних дослідженнях при одноразовому та багаторазовому введенні інфліксимабу у дозах від 1 до 20 мг/кг антитіла до інфліксімабу виявляли у 14% пацієнтів з одночасною терапією будь-якими імунодепресантами та у 24% без терапії імунодепресантами. У 8% пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримували рекомендовані для повторної терапії дози інфліксимабу одночасно з метотрексатом, виявляли антитіла до інфліксимабу. У 15% пацієнтів з псоріатичним артритом, які отримували інфузії 5 мг/кг інфліксимабу з або без одночасного прийому метотрексату, виявляли антитіла до інфліксимабу (у 4% пацієнтів, які отримували метотрексат, та у 26% пацієнтів, які не отримували метотрексату). У пацієнтів із хворобою Крона, які отримували підтримуючу терапію інфліксімабом, антитіла до інфліксімабу виявлялися у 3,3% пацієнтів, які отримували імунодепресанти, та у 13,3%, які не отримували імунодепресанти. Число випадків при епізодичній терапії збільшувалося в 2-3 рази. У зв'язку з обмеженнями методу визначення антитіл, негативний результат не виключав наявності антитіл до інфліксимабу. Деякі пацієнти з високим титром антитіл мали ознаки зменшення ефективності терапії інфліксімабом. Приблизно у 28% пацієнтів з псоріазом, які отримували терапію інфліксімабом у підтримуючому режимі без одночасного застосування імуномодуляторів, виявляли антитіла до інфліксімабу. Інфекції У пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, спостерігалися туберкульоз, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивні грибкові, вірусні або інші опортуністичні інфекції. Деякі з цих інфекцій були летальними, найбільш часто повідомлялися опортуністичні інфекції з рівнем смертності більше 5% включали пневмоцистоз, кандидоз, листериоз та аспергільоз. У клінічних дослідженнях у групі терапії препаратом Ремікейд®, 36% пацієнтів додатково отримували антиінфекційну терапію порівняно з 25% таких пацієнтів у групі плацебо. У клінічних дослідженнях ревматоїдного артриту, кількість випадків серйозних інфекцій, включаючи пневмонію, була вищою у групі пацієнтів, які отримували спільну терапію інфліксімабом та метотрексатом, порівняно з групою пацієнтів, які отримували тільки метотрексат, особливо при дозах інфліксимабу 6 мг/кг. У післяреєстраційний період інфекції були найчастіше повідомляються серйозними небажаними реакціями, в окремих випадках з летальним результатом. З усіх смертей приблизно 50% було пов'язано з інфекційними ускладненнями. Повідомлялося про випадки розвитку туберкульозу, включаючи міліарний туберкульоз та туберкульоз із позалегеневою локалізацією, у деяких випадках із летальним кінцем. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні захворювання У клінічних дослідженнях інфліксимабу, в яких терапію отримали 5780 пацієнтів (5494 пацієнто-років), було діагностовано 5 випадків лімфоми та 26 випадків злоякісного новоутворення (крім лімфоми) порівняно з відсутністю випадків лімфоми та 1 випадком злокачественно , які отримували плацебо (941 пацієнто-років). При довгостроковому спостереженні (до 5 років) 3210 пацієнтів (6234 пацієнто-років), що брали участь у клінічних дослідженнях інфліксимабу, повідомлялося про 5 випадків лімфоми та 38 випадків злоякісного новоутворення (крім лімфоми). Випадки злоякісних новоутворень, включаючи лімфому, також повідомлялися у післяреєстраційному періоді. У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів з ХОЗЛ (середнього або тяжкого ступеня), які курили або були колишніми курцями, 157 дорослих пацієнтів отримали терапію препаратом Ремікейд у дозах, схожих на дози для терапії ревматоїдного артриту та хвороби Крона. У 9 з цих пацієнтів розвинулися злоякісні новоутворення, у тому числі 1 випадок лімфоми. Медіана тривалості наступного спостереження становила 0,8 років (частота випадків 5,7% (95% ДІ 2,65-10,6%)). Зареєстровано 1 випадок злоякісного новоутворення у контрольній групі 77 пацієнтів (медіана тривалості наступного спостереження 0,8 років, частота 1,3% (95% ДІ 0,03-7,0%)). Більшість злоякісних новоутворень діагностувалися у легенях чи голові та шиї. Ретроспективне когортне популяційне дослідження виявило підвищену захворюваність на рак шийки матки у жінок з ревматоїдним артритом, які отримували лікування інфліксимабом, порівняно з пацієнтками, які раніше не отримували біологічні препарати або загальнопопуляційним рівнем, у тому числі пацієнток віком від 60 років. У післяреєстраційному періоді повідомлялися випадки гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®. Переважна більшість випадків була зареєстрована у пацієнтів із хворобою Крона та виразковим колітом, і більшість пацієнтів були підлітками або молодими дорослими чоловічої статі. Серцево-судинна недостатність У ІІ фазі клінічного дослідження препарату Ремікейд® у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю було відмічено збільшення смертності у зв'язку з наростанням серцевої недостатності на фоні терапії препаратом Ремікейд®, особливо при застосуванні підвищеної дози 10мг/кг (дворазове перевищення максимальної рекомендованої терапевтичної дози). У цьому дослідженні 150 пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 35%) отримували 3 інфузії препарату Ремікейд® 5 мг/кг, 10 мг/кг або плацебо протягом 6 тижнів. На 38 тижні 9 із 101 пацієнта, який отримував препарат Ремікейд® (2 пацієнти, які отримували 5 мг/кг та 7 пацієнтів, які отримували 10 мг/кг), померли, порівняно з однією смертю у групі плацебо (49 пацієнтів). У післяреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки наростання серцевої недостатності на фоні застосування препарату Ремікейд за наявності або відсутності додаткових факторів. Крім того, були повідомлення про вперше виявлену серцеву недостатність, у тому числі у пацієнтів, які раніше не мали захворювань серцево-судинної системи. Деякі з цих пацієнтів були до 50 років. Зміни з боку печінки та жовчовивідних шляхів У клінічних дослідженнях у пацієнтів на фоні терапії препаратом Ремікейд спостерігалося слабке або помірне підвищення активності АЛТ та ACT без розвитку вираженого пошкодження печінки. Спостерігалося підвищення АЛТ до рівня, що дорівнює або перевищує 5-кратне значення верхньої межі норми (див. таблицю 2). Підвищення активності амінотрансфераз (АЛТ більшою мірою, ніж ACT) відзначалося частіше у групі пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, ніж у контрольній групі. Таке підвищення активності амінотрансфераз відзначалося як у разі застосування препарату Ремікейд як монотерапія, так і при його застосуванні в комбінації з іншими імунодепресантами. У більшості випадків підвищення активності амінотрансфераз було тимчасовим, однак у невеликої кількості пацієнтів це підвищення було більш тривалим. В цілому,підвищення активності АЛТ та ACT протікало безсимптомно, при цьому зменшення або повернення до вихідних значень цих показників відбувалося незалежно від того, тривала чи припинялась терапія препаратом Ремікейд або змінювалася супутня терапія. У постреєстраційному періоді були повідомлення про появу жовтяниці та гепатиту, що у деяких випадках має ознаки аутоімунного гепатиту, у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®. Таблиця 2. Співвідношення пацієнтів із підвищенням активності АЛТ у клінічних дослідженнях. Показання Кількість пацієнтів3 Медіана наступного спостереження (тижня)4 ≥ 3 верхні межі норми ≥ 5 верхніх меж норми Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Плацебо інфліксімаб Ревматоїдний артрит1 375 1087 58,1 58,3 3,2% 3,9% 0,8% 0,9% Хвороба Крона2 324 1034 53,7 54,0 2,2% 4,9% 0,0% 1,5% Хвороба Крона у дітей - 139 - 53,0 - 4,4% - 1,5% Язвений коліт 242 482 30,1 30,8 1,2% 2,5% 0,4% 0,6% Виразковий коліт у дітей - 60 - 49,4 - 6,7% - 1,7% Анкілозуючий спондиліт 76 275 24,1 101,9 0,0% 9,5% 0,0% 3,6% Псоріатичний артрит 98 191 18,1 39,1 0,0% 6,8% 0,0% 2,1% Псоріаз (жахливий) 281 1175 16,1 50,1 0,4% 7,7% 0,0% 3,4% 1 Пацієнти групи плацебо отримували метотрексат, пацієнти групи інфліксимабу отримували інфліксімаб та метотрексат. 2 Пацієнти групи плацебо двох клінічних досліджень третьої фази хвороби Крона (ACCENT I та ACCENT II) отримували 5 мг/кг інфліксимабу на початку дослідження та плацебо у підтримуючу стадію. Дані пацієнтів, яких рандомізували в групу плацебо на підтримуючій стадії та надалі перевели до групи інфліксімабу, під час аналізу активності АЛТ враховували як групу інфліксімабу. У клінічному дослідженні SONIC фази 3b пацієнти групи плацебо на додаток до інфузій плацебо отримували азатіоприн 2,5 мг/кг/день як активний контроль. 3 Кількість пацієнтів, які оцінювали активність АЛТ. 4 Медіана подальшого спостереження ґрунтується на кількості пацієнтів, які отримували терапію. Антинуклеарні антитіла (АНА)/антитіла до двоспіральної ДНК (ДСДНК) За даними клінічних досліджень приблизно у половини від числа пацієнтів, які отримували інфліксімаб, і приблизно у 1/5 від числа пацієнтів, які отримували плацебо, які не мали антиядерних антитіл (ANA) до терапії, на фоні терапії стали виявлятися антиядерні антитіла. Антитіла до двоспіральної нативної ДНК (anti-dsDNA) стали виявлятися приблизно у 17% пацієнтів, які отримували інфліксімаб, і не виявлялися у пацієнтів, які отримували плацебо. При заключному обстеженні у 57% пацієнтів, які отримували інфліксімаб, антитіла виявлялися до двоспіральної ДНК. Тим не менш, повідомлення про розвиток вовчаку або вовчаковоподібного синдрому залишалися нечастими. Пацієнти дитячого віку Пацієнти дитячого віку із хворобою Крона Наступні небажані явища відзначалися частіше у дітей, ніж у дорослих пацієнтів із хворобою Крона (дані дослідження REACH): анемія (10,7%), кров у стільці (9,7%), лейкопенія (8,7%), "припливи" (8,7%), вірусні інфекції (7,8%), нейтропенія (6,8%), переломи кісток (6,8%), бактеріальні інфекції (5,8%), алергічні реакції з боку дихальних шляхів (5 8%). Інфузійні реакції За даними дослідження REACH, у 17,5% рандомізованих пацієнтів спостерігалася одна або більше інфузійна реакція. Серйозних інфузійних реакцій були відсутні, у 2 пацієнтів у дослідженні були відзначені несерйозні анафілактичні реакції. Імуногенність Антитіла до інфліксимабу були виявлені у 3 пацієнтів дитячого віку (2,9%). Інфекції Приєднання інфекції зафіксовано у 56,3% пацієнтів, рандомізованих у дослідженні REACH. У дослідженні REACH інфекції частіше зустрічалися у пацієнтів, які отримували інфузії препарату Ремікейд з інтервалом 8 тижнів, ніж у пацієнтів, які отримували інфузії препарату Ремікейд з інтервалом 12 тижнів (73,6% і 38,0% відповідно). При цьому серйозні інфекції були відзначені у 3 пацієнтів із групи з 8-тижневим інтервалом терапії та у 4 пацієнтів із групи з 12-тижневим інтервалом терапії. Найчастішими інфекційними ускладненнями були інфекції верхніх дихальних шляхів та фарингіт, найчастішим серйозним інфекційним ускладненням був абсцес. Було відзначено три випадки пневмонії (1 серйозний) та 2 випадки виявлення вірусу Herpes zoster (обидва несерйозні). Пацієнти дитячого віку з виразковим колітом Загалом частота небажаних явищ у клінічному дослідженні (С0168Т72) у пацієнтів дитячого віку з виразковим колітом була порівнянна з частотою у клінічних дослідженнях (ACT 1 та ACT 2) у дорослих. У дослідженні С0168Т72 найчастіше зареєстрованими небажаними явищами були інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, біль у животі, лихоманка та біль голови. Найчастішим небажаним явищем було погіршення перебігу виразкового коліту, частота якого була вищою у групі пацієнтів, які отримували препарат кожні 12 тижнів у порівнянні з режимом кожні 8 тижнів. Інфузійні реакції Зареєстрована одна або більше інфузійна реакція у 8 із 60 пацієнтів (13,3%), у тому числі у групах підтримуючої терапії: у 4 із 22 пацієнтів (18,2%) кожні 8 тижнів та у 3 із 23 (13,0%) ) пацієнтів кожні 12 тижнів. Серйозних інфузійних реакцій не було зареєстровано, всі реакції були легкі або середні за інтенсивністю. Імуногенність Антитіла до інфліксімабу визначалися у 4 (7,7%) пацієнтів до 54 тижнів. Інфекції У дослідженні С0168Т72 інфекції зареєстровані у 31 із 60 пацієнтів (51,7%), при цьому парентеральна або пероральна антимікробна терапія знадобилася 22 (36,7%) пацієнтам. Частота інфекцій у пацієнтів дитячого віку з виразковим колітом у дослідженні С0168Т72 була порівнянна з такою у пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона (дослідження REACH), але при цьому була дещо вищою, ніж у дорослих пацієнтів (дослідження ACT 1 та ACT 2). В цілому частота інфекцій у дослідженні С0168Т72 у групі підтримуючої терапії кожні 8 тижнів становила 59%, у групі підтримуючої терапії кожні 12 тижнів – 60,9%. Найчастіше реєстрованими небажаними явищами з боку дихальної системи були інфекції верхніх дихальних шляхів (12%) та фарингіти (8%). Серйозні інфекції спостерігалися у 12% пацієнтів, які отримували терапію. У цьому дослідженні кількість пацієнтів віком від 12 до 17 років була більшою, ніж пацієнтів віком від 6 до 11 років (45 з 60, 75%). Незважаючи на те, що кількість пацієнтів у кожній підгрупі замала, щоб зробити певні висновки про вплив віку на безпеку, кількість випадків серйозних небажаних явищ та припинення терапії у зв'язку з небажаними явищами була більшою у групі молодших пацієнтів. Незважаючи на те, що кількість пацієнтів з інфекціями була також більшою в групі молодших пацієнтів, кількість серйозних інфекцій можна порівняти в обох групах. У цілому нині кількість небажаних явищ та інфузійних реакцій було можна порівняти в обох вікових групах. Дані післяреєстраційного періоду У постреєстраційний період спонтанні серйозні небажані явища у пацієнтів дитячого віку включали випадки злоякісних новоутворень (у тому числі гепатолієнальну Т-клітинну лімфому), минущі порушення "печінкових" ферментів, вовчаковоподібний синдром і поява аутоантитіл. Особливі групи пацієнтів Літні (≥ 65 років) У клінічних дослідженнях ревматоїдного артриту серед пацієнтів, які отримували метотрексат та інфліксімаб, частота серйозних інфекцій (11,3%) у літніх пацієнтів (≥65 років) була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років (4,6%). Серед пацієнтів, які отримували тільки метотрексат, частота серйозних інфекцій у пацієнтів похилого віку становила 5,2%, у пацієнтів молодше 65 років - 2,7%.Взаємодія з лікарськими засобамиСпеціальних досліджень взаємодії не проводили. У пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом та хворобою Крона одночасне застосування з метотрексатом або іншими імуномодуляторами знижує утворення антитіл до інфліксімабу та підвищує концентрацію останнього у плазмі. Однак у зв'язку з обмеженнями методу, що використовується для визначення концентрації інфліксимабу та антитіл до інфліксимабу у сироватці крові, результати не є однозначними. Глюкокортикостероїди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику інфліксимабу. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд® та інших біологічних препаратів, які застосовуються за тими самими показаннями, у тому числі з анакінрою та абатацептом. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і живих вакцин. Рекомендується відкласти застосування живих вакцин принаймні на 6 місяців після народження у новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і терапевтичних препаратів, що містять збудників інфекцій.Спосіб застосування та дозиВведення препарату Ремікейд® має здійснюватися під наглядом лікарів, які мають досвід діагностики та лікування ревматоїдного артриту, запальних захворювань кишечника, анкілозуючого спондиліту, псоріатичного артриту або псоріазу. Препарат Ремікейд вводять внутрішньовенно. Інфузії препарату слід проводити під контролем лікаря, навченого виявляти інфузійні реакції. При прийомі препарату Ремікейд супутня терапія (глюкокортикостероїдами або імунодепресантами) повинна бути оптимізована. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно протягом не менше 2 годин. Усі пацієнти повинні залишатися під наглядом лікаря протягом 1-2 годин після інфузії для попередження гострих інфузійних реакцій. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрін, антигістамінні засоби, глюкокортикостероїди та штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону та/або парацетамолу, а також зменшення швидкості проведення інфузії для зменшення ризику інфузійних реакцій, особливо у пацієнтів, у яких інфузійні реакції розвивалися при попередньому введенні препарату. При лікуванні дорослих пацієнтів, які добре перенесли щонайменше три перші 2-годинні інфузії препарату Ремікейд® (фаза індукції) і перебувають на підтримувальній терапії, можливе скорочення тривалості подальших інфузій до мінімального 1-годинного введення. Якщо в подальшому при прискореному введенні препарату виникне інфузійна реакція, то у разі продовження терапії рекомендується повернення до більш повільних інфузій. Можливість скорочення часу інфузії при введенні препарату в дозі більше 6 мг/кг не вивчалася. Лікування ревматоїдного артриту Початкова разова доза препарату Ремікейд становить 3 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні і 6 тижнів після першого введення (фаза індукції) і далі кожні 8 тижнів (підтримуюча фаза лікування). Лікування препаратом Ремікейд слід проводити одночасно із застосуванням метотрексату. У більшості пацієнтів клінічна відповідь досягається протягом 12 тижнів. При недостатній відповіді або якщо ефект від лікування втрачається в наступному періоді, можливе збільшення дози препарату Ремікейд® з кроком 1,5 мг/кг, аж до 7,5 мг/кг кожні 8 тижнів, або скорочення інтервалів між введеннями препарату Ремікейд® дозі 3 мг/кг до 4 тижнів. При досягненні клінічної відповіді лікування має бути продовжено у відповідній дозі та у відповідному режимі дозування. За відсутності ефекту від лікування протягом перших 12 тижнів, а також у відповідь на збільшення дози препарату Ремікейд або скорочення інтервалів між інфузіями слід розглянути питання про доцільність продовження лікування. Лікування активної форми хвороби Крона важкого або середнього ступеня у дорослих Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно, друга інфузія в тій же дозі через 2 тижні після першої. За відсутності відповіді після двох введень подальше застосування препарату Ремікейд не доцільне. Для пацієнтів, які відповіли, лікування препаратом Ремікейд® можна продовжити, при цьому слід вибрати один з двох можливих варіантів лікування: препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 6 тижнів після першого введення та потім кожні 8 тижнів; у підтримуючу фазу лікування деяким пацієнтам для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг; препарат вводять повторно у дозі 5 мг/кг при рецидиві захворювання. Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь зі збільшенням дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких були відсутні ознаки терапевтичного поліпшення після зміни дози. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Лікування активної форми хвороби Крона важкого або середнього ступеня у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. За відсутності ефекту протягом перших 10 тижнів подальше застосування препарату Ремікейд не рекомендується. Деяким пацієнтам для підтримки клінічного ефекту може знадобитися більш короткий інтервал між інфузіями, у той час як для частини пацієнтів триваліший інтервал може бути достатнім. У пацієнтів, у яких інтервал між інфузіями скорочений до 8 тижнів, може бути збільшений ризик розвитку небажаних явищ. Слід ретельно оцінити необхідність продовження лікування за відсутності додаткового ефекту від лікування за зміни інтервалу дозування. Лікування препаратом Ремікейд® слід проводити одночасно із застосуванням імуномодуляторів – 6-меркаптопурину, азатіоприну або метотрексату. За наявності відповіді на лікування препаратом Ремікейд® загальна тривалість лікування визначається лікарем. Ефективність та безпека препарату Ремікейд® у пацієнтів віком до 6 років не вивчалися. Лікування хвороби Крона з утворенням нориць у дорослих Препарат Ремікейд® вводять у дозі 5 мг/кг внутрішньовенно, потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення. За відсутності відповіді після введення цих трьох доз продовження лікування препаратом Ремікейд недоцільно. За наявності відповіді лікування можна продовжити, при цьому слід вибрати один із двох можливих варіантів лікування: препарат вводять у дозі 5 мг/кг через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення та потім кожні 8 тижнів; у деяких пацієнтів для досягнення ефекту від лікування може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг; препарат вводять повторно у тій же дозі при рецидиві захворювання. Незважаючи на недостатність порівняльних даних, наявні дані вказують на те, що деякі пацієнти, які спочатку відповіли на терапію дозою 5 мг/кг, але згодом втратили відповідь, можуть знову отримати відповідь зі збільшенням дози. Слід ретельно оцінити можливість продовження терапії пацієнтів, у яких були відсутні ознаки терапевтичного поліпшення після зміни дози. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Порівняльних досліджень зазначених двох варіантів лікування хвороби Крона не проводилося. Наявні дані про застосування препарату за другим варіантом лікування (повторне введення у разі рецидиву) обмежені. Лікування виразкового коліту у дорослих Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. У деяких пацієнтів для досягнення ефекту може знадобитися збільшення дози до 10 мг/кг. Наявні дані свідчать про настання ефекту від лікування терміном до 14 тижнів (після введення 3 доз). Якщо протягом цього часу ефекту не настало, слід вирішити питання щодо доцільності продовження лікування. За наявності відповіді на лікування загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Лікування виразкового коліту у дітей та підлітків від 6 до 17 років включно Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. Наявні дані не дозволяють рекомендувати застосування препарату Ремікейд за відсутності ефекту протягом 8 тижнів після першої інфузії. За наявності відповіді на лікування препаратом Ремікейд® загальна тривалість лікування визначається лікарем. Ефективність та безпека препарату Ремікейд® у пацієнтів віком до 6 років не вивчалась. Лікування анкілозуючого спондиліту Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 6-8 тижнів. За відсутності ефекту протягом 6 тижнів (після введення двох доз) лікування продовжувати недоцільно. Лікування псоріатичного артриту Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. Лікування псоріазу Початкова доза препарату Ремікейд становить 5 мг/кг внутрішньовенно. Потім препарат вводять у тій же дозі через 2 тижні та 6 тижнів після першого введення, і далі – кожні 8 тижнів. За відсутності ефекту протягом 14 тижнів (після введення чотирьох доз) лікування інфліксімабом продовжувати недоцільно. Загальна тривалість лікування препаратом Ремікейд® визначається лікарем. Повторне призначення при ревматоїдному артриті та хворобі Крона У разі рецидиву захворювання препарат Ремікейд може бути знову призначений протягом 16 тижнів після введення останньої дози. У клінічних дослідженнях реакції гіперчутливості були нечастими та спостерігалися у випадку, якщо інтервал перед повторним введенням препарату Ремікейд становив менше 1 року. Ефективність та безпека повторного введення препарату з інтервалом, що перевищує 16 тижнів, не вивчали. Повторне призначення при виразковому коліті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожних 8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при анкілозуючому спондиліті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожні 6-8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при псоріатичному артриті Ефективність та безпека препарату при його повторному застосуванні за іншою схемою (не кожних 8 тижнів) не вивчалися. Повторне призначення при псоріазі Обмежений досвід повторного введення однієї дози препарату Ремікейд після 20-тижневого інтервалу дозволяє припустити, що лікування може виявитися менш ефективним і супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (легкого та середнього ступеня тяжкості) порівняно з початковим індукційним режимом. Обмежений досвід повторного призначення препарату Ремікейд в режимі індукції після загострення захворювання дозволяє припустити, що лікування може супроводжуватися більш високою частотою інфузійних реакцій (у тому числі тяжкого ступеня) порівняно з режимом введення кожні 8 тижнів. Повторне призначення незалежно від показань У разі перерви у підтримувальній терапії та необхідності відновлення лікування не рекомендовано повторне призначення препарату Ремікейд у режимі індукції. Відновлення терапії слід проводити в режимі однієї інфузії з подальшим призначенням інфузій у режимі підтримуючої терапії. Літні (≥ 65 років) Ефективність та безпека препарату у літніх пацієнтів не вивчалися. Жодних суттєвих пов'язаних з віком відмінностей у розподілі та виведенні препарату у клінічних дослідженнях не спостерігалося. Корекція дози не потрібна. Порушення функції нирок та/або печінки Ефективність та безпека препарату у даної категорії пацієнтів не вивчалися. ІНСТРУКЦІЯ З ПРИГОТУВАННЯ ІНФУЗІЙНОГО РОЗЧИНУ 1) Розрахуйте дозу та необхідну кількість флаконів препарату Ремікейд® (кожний флакон містить 100 мг інфліксімабу) та необхідний об'єм готового розчину препарату. 2) В умовах асептики розчиніть вміст кожного флакона в 10 мл води для ін'єкцій, використовуючи шприц із голкою 21 (0,8 мм) або меншого калібру. Перед введенням розчинника зніміть пластикову кришку з флакона та протріть пробку 70% розчином етилового спирту. Введіть голку шприца у флакон через центр гумової пробки, струмінь води спрямовуйте по стінці флакона. Обережно перемішайте розчин обертанням флакона до розчинення ліофілізованого порошку. Уникайте тривалого та коливального перемішування. НЕ СТРАХУЙТЕ. При розчиненні можливе утворення піни, в даному випадку дайте розчину постояти протягом 5 хвилин. Отриманий розчин повинен бути безбарвним або слабо жовтого кольору та опалесцентним. У ньому може бути невелика кількість дрібних напівпрозорих частинок, оскільки інфліксімаб є білком. У разі наявності непрозорих частинок, сторонніх включень та зміненого кольору розчин не можна використовувати. 3) Доведіть загальний обсяг приготовленої дози розчину препарату Ремікейд до 250 мл 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій. Не допускається використання інших розчинників. Для цього зі скляного флакона або інфузійного мішка, що містить 250 мл 0,9% розчину хлориду натрію, видаліть об'єм, рівний обсягу приготовленого з використанням води для ін'єкцій розчину препарату Ремікейд®. Після цього повільно додайте раніше приготовлений розчин препарату Ремікейд у пляшку або інфузійний мішок з 0,9% розчином натрію хлориду і обережно перемішайте. НЕ МОЖНА ВВОДИТИ ПРЕПАРАТ НЕРОЗВЕДЕНИМ! Для приготування об'ємів, що перевищують 250 мл, використовують інфузійний мішок більшого об'єму (наприклад, 500 мл, 1000 мл) або використовують кілька мішків інфузійних об'ємом 250 мл, щоб гарантувати,що концентрація приготовленого інфузійного розчину не перевищує 4 мг/мл (наприклад, для пацієнтів із ожирінням). 4) Проведіть інфузію протягом не менш рекомендованого часу. Використовуйте тільки інфузійну систему з вбудованим стерильним апірогенним фільтром, що має низьку білковозв'язуючу активність (розмір часу не більше 1,2 мкм). У зв'язку з відсутністю в препараті консерванта почніть введення інфузійного розчину якнайшвидше, але не пізніше 3-х годин після його приготування. Розчинення та розведення слід проводити в умовах асептики. 5) Не вводіть препарат Ремікейд разом з будь-якими іншими лікарськими препаратами через одну інфузійну систему. 6) Візуально перевірте інфузійний розчин перед початком введення. У разі наявності непрозорих частинок, сторонніх включень та зміненого кольору розчин не можна використовувати. 7) Невикористана частина інфузійного розчину подальшому застосуванню не підлягає і має бути знищена.ПередозуванняОдноразове введення препарату Ремікейд у дозі 20 мг/кг не викликало токсичного ефекту. Клінічних даних про передозування немає. За необхідності слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб покращити відстеження застосування біологічних лікарських препаратів, рекомендується вказувати найменування та серію препарату в медичній карті пацієнта. Дозволяється одноразове зберігання (до розчинення) при температурі не вище 25 °С не більше 6 місяців, але не пізніше дати, вказаної на картонній пачці у рядку "Годен до:". Інфузійні реакції та реакції гіперчутливості Використання інфліксімабу може бути пов'язане з розвитком гострих інфузійних реакцій, включаючи анафілактичний шок та реакції ГЗТ. Гострі інфузійні реакції, включаючи анафілактичні, можуть розвинутись під час (протягом секунд) або протягом декількох годин після інфузії. З появою гострої реакції проведення інфузії слід негайно припинити. При проведенні інфузії повинні бути доступні засоби невідкладної допомоги (такі як епінефрин, антигістамінні засоби, гідрокортизон та/або штучна вентиляція легень). Допускається попереднє введення антигістамінних засобів, гідрокортизону та/або парацетамолу для запобігання легким і тимчасовим ефектам. Можливе утворення антитіл до інфліксімабу, що може бути пов'язане зі збільшенням частоти інфузійних реакцій. Невелика частина інфузійних реакцій була серйозними алергічними реакціями. Спостерігався зв'язок між утворенням антитіл до інфліксімабу та зменшенням тривалості відповіді на лікування. Спільне застосування з імуномодуляторами було пов'язане зі зменшенням кількості випадків утворення антитіл до інфліксімабу та зменшенням частоти інфузійних реакцій. Ефект спільної терапії з імуномодуляторами був більш виражений у пацієнтів, які отримували епізодичне лікування, ніж у пацієнтів на підтримуючій терапії. У пацієнтів, які припинили використання імунодепресантів до або під час терапії препаратом Ремікейд®, ризик утворення антитіл підвищений. Антитіла до інфліксімабу не завжди можуть бути виявлені у зразках сироватки. При розвитку серйозної реакції необхідно призначити симптоматичне лікування, подальші інфузії препарату Ремікейд не слід проводити. У клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки розвитку реакцій ГЗТ. Наявні дані дозволяють припустити, що збільшення інтервалу без прийому препарату Ремікейд збільшує ризик розвитку реакцій ГЗТ. Пацієнтам слід відразу звернутися за медичною допомогою при розвитку будь-якого небажаного явища. При поновленні лікування у пацієнтів після тривалої перерви слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами реакцій ГЗТ. Інфекції До та під час терапії та після її закінчення слід вести ретельне спостереження за пацієнтом щодо виявлення ознак можливої ​​інфекції, включаючи туберкульоз. Оскільки виведення препарату Ремікейд відбувається протягом 6 місяців, слід проводити спостереження за пацієнтом протягом цього періоду. Терапію препаратом Ремікейд слід припинити у разі розвитку у пацієнта серйозної інфекції або сепсису. Слід виявляти обережність при застосуванні препарату Ремікейд® пацієнтам з хронічними інфекціями або рецидивною інфекцією в анамнезі, у тому числі імунодепресантами, які отримують супутню терапію. Пацієнтам слід уникати дії можливих факторів ризику розвитку інфекцій. ФНП є медіатором запалення і модулятором клітинного імунітету. Експериментальні дані показали, що ФНП необхідний для очищення від внутрішньоклітинних інфекцій. Клінічний досвід показує, що імунологічний захист проти інфекцій може бути скомпрометований у деяких пацієнтів, які отримують інфліксімаб. Слід мати на увазі, що інгібування активності ФНП може маскувати такі симптоми інфекції, як лихоманка. Раннє розпізнавання атипових клінічних проявів серйозних інфекцій та типових клінічних проявів рідкісних та нетипових інфекцій є критичним для скорочення відстрочки діагностики та лікування. Пацієнти, які отримують терапію інгібіторами ФНП, схильні до більшого ризику розвитку серйозних інфекцій. Туберкульоз, бактеріальні інфекції, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивні грибкові, вірусні або інші опортуністичні інфекції спостерігалися у пацієнтів, які отримували інфліксімаб. Деякі з цих інфекцій були фатальними. Оппортуністичні інфекції, що найчастіше повідомлялися, з рівнем смертності більше 5% включали пневмоцистоз, кандидоз, листериоз і аспергільоз. За пацієнтами, у яких розвинулася інфекція під час терапії препаратом Ремікейд®, слід ретельно спостерігати та провести повне діагностичне обстеження. Застосування препарату Ремікейд слід припинити у разі розвитку у пацієнта нової серйозної інфекції або сепсису та призначити антибактеріальну або протигрибкову терапію до досягнення контролю інфекційного процесу. Туберкульоз Повідомлялися випадки розвитку активного туберкульозу у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд. Більшість випадків туберкульозу були позалегковими локальними чи дисемінованими. До початку лікування препаратом Ремікейд® пацієнта слід уважно обстежити щодо виявлення як активного, так і латентного туберкульозного процесу. Обстеження має включати ретельний збір анамнезу, у тому числі необхідно з'ясувати, чи було захворювання на туберкульоз у пацієнта в минулому, чи були контакти з хворими на туберкульоз, а також проводилася чи проводиться терапія імунодепресантами. Слід провести необхідні скринінг-тести (рентгенологічне дослідження грудної клітки, туберкулінова проба). При цьому слід враховувати, що у тяжкохворих пацієнтів та у пацієнтів з імуносупресією може бути отримана помилково-негативна туберкулінова проба. При діагностуванні активного туберкульозу терапію препаратом Ремікейд не можна починати. За підозри на латентний туберкульоз слід отримати консультацію фтизіатра. У всіх випадках, описаних далі, слід ретельно оцінити ризик користі терапією препаратом Ремікейд®. При діагностуванні латентного туберкульозу слід розпочати відповідну терапію до початку лікування препаратом Ремікейд®. У пацієнтів з декількома або значними факторами ризику туберкульозу, але у яких латентний туберкульоз не підтверджений тестом, слід розглянути необхідність протитуберкульозної терапії до початку терапії препаратом Ремікейд®. Слід розглянути необхідність застосування протитуберкульозної терапії до початку терапії препаратом Ремікейд у пацієнтів з активним або латентним туберкульозом в анамнезі, для яких адекватний курс терапії не може бути підтверджений. Повідомлялося про декілька випадків розвитку активного туберкульозу у пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд під час та після терапії латентного туберкульозу. Пацієнтам слід звернутися до лікаря при появі ознак або симптомів туберкульозу (непрохідний кашель, виснаження/зменшення ваги, субфебрильна лихоманка) під час або після терапії препаратом Ремікейд®. Інвазивні грибкові інфекції У групі пацієнтів, які отримували препарат Ремікейд®, підозра на інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз, кандидоз, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіомікоз або бластомікоз, має завжди виникати при розвитку у пацієнта серйозного системного захворювання. На ранній стадії слід провести консультацію у спеціаліста з діагностики та лікування інвазивних грибкових захворювань під час обстеження таких пацієнтів. Інвазивні грибкові інфекції можуть бути представлені дисемінованими, а не локалізованими ураженнями, а результат аналізу на антигени та антитіла у деяких пацієнтів з активною інфекцією може бути негативним. Слід оцінити необхідність початку емпіричної протигрибкової терапії до закінчення лабораторних досліджень, враховуючи ризик розвитку серйозної грибкової інфекції, так і наслідки протигрибкової терапії. Для пацієнтів, які проживали або відвідували регіони, ендемічні інвазивні грибкові інфекції, такі як гістоплазмоз, кокцидіомікоз або бластомікоз, користь та ризики терапії препаратом Ремікейд® повинні бути ретельно оцінені до початку терапії препаратом Ремікейд®. Свищева форма хвороби Крона Пацієнтам із хворобою Крона з гострими гнійними норицями не слід починати терапію препаратом Ремікейд® до виявлення та усунення іншого можливого вогнища інфекції, особливо абсцесу. Реактивація вірусу гепатиту В Реактивація вірусу гепатиту В спостерігалася у пацієнтів, хронічних носіїв вірусу, які отримували антагоністи ФНП, включаючи інфліксімаб, у деяких випадках із летальним кінцем. Носії вірусу гепатиту В, яким потрібне лікування препаратом Ремікейд®, слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами активації інфекції протягом курсу терапії та протягом декількох місяців після закінчення. Достатніх даних про ефективність поєднаного застосування противірусної терапії (для запобігання реактивації вірусу) та інгібіторів ФНПα у пацієнтів - хронічних вірусоносіїв відсутні. При реактивації гепатиту В терапія препаратом Ремікейд® повинна бути припинена та призначена відповідна противірусна терапія. Зміни з боку печінки та жовчовивідних шляхів У післяреєстраційному періоді застосування препарату Ремікейд® спостерігалися випадки жовтяниці та неінфекційного гепатиту, іноді з ознаками аутоімунного гепатиту. Повідомлялося про поодинокі випадки печінкової недостатності, що призвела до смерті або зажадала пересадку печінки. Пацієнти з ознаками або симптомами порушення печінки повинні бути обстежені на наявність ураження печінки. У разі появи жовтяниці або підвищення активності АЛТ до рівня, що перевищує 5-кратне верхнє значення норми, слід відмінити препарат Ремікейд і провести ретельне дослідження порушення. Одночасне застосування інгібітору ФНПα та анакінри Одночасне застосування анакінри та іншого інгібітору ФНПα (етанерцепту) у клінічних дослідженнях супроводжувалося розвитком серйозних інфекцій та нейтропенії та не призвело до додаткового клінічного ефекту порівняно з монотерапією етанерцептом. Зважаючи на характер побічних дій, що спостерігаються при одночасної терапії анакінрою та етанерцептом, аналогічні види токсичності можуть виникати при комбінованій терапії анакінрою та іншими інгібіторами ФНПα. У зв'язку з цим одночасне застосування препарату Ремікейд та анакінри не рекомендується. Одночасне застосування інгібітору ФНПα та абатацепту У клінічних дослідженнях поєднане застосування інгібіторів ФHО та абатацепту було пов'язане з підвищеним ризиком розвитку інфекцій, включаючи серйозні інфекції, порівняно із застосуванням лише одних інгібіторів ФНП, без посилення клінічного ефекту. Одночасне застосування препарату Ремікейд та абатацепту не рекомендується. Одночасне застосування з іншими біологічними препаратами Недостатньо даних щодо спільного застосування інфліксімабу та інших біологічних препаратів, призначених для застосування за тими самими показаннями. Одночасне застосування інфліксимабу з даними препаратами не рекомендується через можливе збільшення ризику розвитку інфекцій та інших можливих фармакологічних взаємодій. Переклад з іншого біологічного препарату Слід бути обережними при переведенні з одного біологічного препарату на інший, оскільки перехресна біологічна активність може збільшити ризик розвитку небажаних явищ, у тому числі інфекцій. Вакцинація Всім пацієнтам рекомендується пройти повну вакцинацію відповідно до поточного календаря профілактичних щеплень до початку терапії препаратом Ремікейд®. Живі вакцини та лікарські препарати, що містять інфекційні агенти Дані про відповідь на вакцинацію або можливість вторинної передачі інфекції при застосуванні живих вакцин у пацієнтів недостатні. Застосування живих вакцин може призвести до клінічного прояву інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію. Одночасне застосування живих вакцин та препарату Ремікейд не рекомендується. Повідомлялися випадки летального результату, спричиненого дисемінованою БЦЖ інфекцією, після вакцинації БЦЖ серед новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Рекомендується відкласти застосування живих вакцин принаймні на 6 місяців після народження у новонароджених, які зазнали внутрішньоутробної дії інфліксімабу. Використання препаратів, що містять інфекційні агенти, такі як живі атенуйовані бактерії (наприклад, інстиляції сечового міхура БЦЖ для лікування раку), може призвести до клінічного прояву інфекцій, включаючи дисеміновану інфекцію. Не рекомендується одночасне застосування препарату Ремікейд і лікарських препаратів, що містять інфекційні агенти. Аутоімунні процеси У поодиноких випадках відносний дефіцит ФНПα, спричинений анти-ФНП терапією, може ініціювати розвиток аутоімунного процесу. При появі симптомів вовчаковоподібного синдрому при терапії препаратом Ремікейд® та позитивних тестах на антитіла до двоспіральної ДНК терапія препаратом Ремікейд® має бути припинена. Неврологічні порушення Застосування інгібіторів ФНП, включаючи інфліксімаб, у поодиноких випадках супроводжувалося появою або наростанням клінічних та/або рентгенологічних ознак демієлінізуючих захворювань центральної нервової системи (включаючи розсіяний склероз) та периферичної нервової системи, включаючи синдром Гійєна-Барре. У пацієнтів з існуючими або недавно з'явилися демієлінізуючими захворюваннями необхідно ретельно зважувати користь та ризик анти-ФНП терапії перед призначенням препарату Ремікейд®. У разі розвитку таких захворювань терапія препаратом Ремікейд повинна бути припинена. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення При проведенні клінічних досліджень із застосуванням анти-ФНП засобів відмічено частіший розвиток лімфоми у пацієнтів, які отримують анти-ФНП засіб, ніж у пацієнтів контрольної групи. У клінічних дослідженнях препарату Ремікейд за всіма схваленими показаннями виникнення лімфоми відзначалося рідко, хоча і частіше, ніж очікується в цілому у населення. У післяреєстраційний період повідомлялося про розвиток лейкозів у пацієнтів, які отримували антагоністи ФНП. Оскільки ризик розвитку лімфоми та лейкемії підвищений у пацієнтів з ревматоїдним артритом із тривалим високоактивним запальним захворюванням, то оцінка ризику утруднена. У клінічних дослідженнях з вивчення застосування препарату Ремікейд® при можливому новому показанні - хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) (важкого та середнього ступеня тяжкості) - у пацієнтів-курилициків (або колишніх курців) частота розвитку новоутворень була вищою в групі отримували препарат Ремікейд®, ніж у контрольній групі. Слід виявляти обережність при призначенні анти-ФНП терапії пацієнтам, у яких підвищений ризик розвитку злоякісних новоутворень у зв'язку з курінням. За наявними даними, ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують інгібітори ФНП, може бути виключено. Слід виявляти обережність при призначенні інгібіторів ФНП пацієнтам із злоякісними новоутвореннями в анамнезі або при продовженні терапії у пацієнтів із злоякісними новоутвореннями, що розвинулися. Слід також виявляти обережність у пацієнтів з псоріазом або імунодепресантами, які отримували інтенсивну терапію, або тривалу ПУВА-терапію в анамнезі. У ході постреєстраційних досліджень повідомлялися випадки утворення злоякісних пухлин, деякі з летальним кінцем, серед дітей, підлітків та повнолітніх молодих людей (віком до 22 років), які отримували інгібітори ФНП (початок терапії у віці ≤ 18 років), включаючи препарат Ремікейд®. Приблизно в половині випадків повідомлялося про лімфоми. Інші випадки представлені поруч різних злоякісних пухлин, що включають злоякісні пухлини, які зазвичай пов'язані з імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують інгібітори ФНП, може бути виключено. У післяреєстраційному періоді були отримані повідомлення про випадки розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми при терапії інгібіторами ФНП, включаючи інфліксімаб. Цей рідкісний вид Т-клітинної лімфоми характеризується дуже агресивним перебігом захворювання та зазвичай закінчується летальним результатом. Майже всі пацієнти отримували азатіоприн або 6-меркаптопурин спільно з терапією інгібітором ФНП або безпосередньо до терапії інгібітором ФНП. Переважна більшість випадків при терапії препаратом Ремікейд® зареєстровані у пацієнтів із хворобою Крона або виразковим колітом, більшість яких спостерігалися у підлітків або молодих дорослих чоловічої статі. Слід ретельно оцінити можливий ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину та препарату Ремікейд®. Ризик розвитку гепатолієнальної лімфоми у пацієнтів, які отримують препарат Ремікейд®,може бути виключено. Повідомлялися випадки розвитку карциноми Меркеля та меланоми у пацієнтів, які отримували блокатори ФНПα, включаючи інфліксімаб. Рекомендується проводити періодичний огляд шкірних покривів у пацієнтів, особливо у пацієнтів із наявністю факторів ризику розвитку злоякісних новоутворень шкіри. Ретроспективне когортне популяційне дослідження з використанням даних Шведських національних реєстрів в галузі охорони здоров'я виявило підвищену захворюваність на рак шийки матки у жінок з ревматоїдним артритом, які отримували лікування інфліксимабом, у порівнянні з пацієнтками, які раніше не отримували лікування біологічними препаратами 60 років. Не можна виключити причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням інфліксімабом та раком шийки матки. Слід продовжувати періодично проводити профілактичний огляд жінок, які отримують лікування препаратом Ремікейд, включаючи пацієнток старше 60 років. Усіх пацієнтів з виразковим колітом, у яких підвищений ризик розвитку дисплазії або карциноми ободової кишки (наприклад, у пацієнтів з виразковим колітом, що затягнувся, або первинним склерозуючим холангітом) або у яких дані захворювання раніше діагностували, слід регулярно спостерігати з приводу дисплазії до та після терапії. Спостереження має включати колоноскопію та біопсію залежно від прийнятих рекомендацій. Невідомо, чи терапія інфліксімабом впливає на ризик розвитку дисплазії або раку ободової кишки. Оскільки можливість збільшення ризику розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів з вперше діагностованою дисплазією, які отримували терапію препаратом Ремікейд®, не встановлено, слід ретельно оцінити ризики та користь терапії препаратом Ремікейд® та прийняти рішення про продовження або припинення терапії. Серцева недостатність Препарат Ремікейд® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю І-ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA. Пацієнти повинні перебувати під наглядом, і у разі виникнення нових або погіршення наявних ознак серцевої недостатності терапія препаратом Ремікейд® повинна бути припинена. Гематологічні реакції Є повідомлення про панцитопенію, лейкопенію, нейтропенію та тромбоцитопенію у пацієнтів, які отримують інгібітори ФГО, включаючи Ремікейд®. Усі пацієнти з розвитком ознак та симптомів дисразії крові (персистуюча лихоманка, синці, кровотечі, блідість) повинні бути негайно обстежені. У разі виражених гематологічних порушень терапія препаратом Ремікейд повинна бути припинена. Інші Дані щодо безпеки застосування препарату Ремікейд® у пацієнтів, у яких було проведено хірургічне втручання, зокрема артропластики, обмежені. При плануванні операцій необхідно враховувати тривалий період напіввиведення інфліксімабу. При виконанні операцій пацієнтам, які отримують терапію препаратом Ремікейд®, необхідний ретельний моніторинг інфекцій та своєчасна їхня терапія у разі виникнення. Відсутність відповіді на терапію хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фібротичної стриктури, яка може вимагати хірургічного лікування. Наявні дані дозволяють припустити, що інфліксімаб не сприяє погіршенню чи утворенню стриктури. Особливі групи пацієнтів Літні (≥ 65 років) Частота серйозних інфекцій у літніх пацієнтів (≥ 65 років) була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років. Частина з цих інфекцій призвела до смерті. При терапії пацієнтів похилого віку слід бути особливо уважним до ризику розвитку інфекцій. Пацієнти дитячого віку Інфекції У клінічних дослідженнях інфекції у пацієнтів дитячого віку повідомляли частіше, ніж у дорослих. Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення В ходе пострегистрационных исследований сообщались случаи образования злокачественных опухолей, некоторые с летальным исходом, среди детей, подростков и совершеннолетних молодых людей (в возрасте до 22 лет), которые получали ингибиторы ФHО (начало терапии в возрасте ≤ 18 лет), включая препарат Ремикейд®. Приблизительно в половине случаев сообщалось о лимфомах. Другие случаи представлены рядом различных злокачественных опухолей, включающим злокачественные опухоли, обычно связываемые с иммуносупрессией. Риск развития злокачественных новообразований у пациентов, получающих ингибиторы ФНО, не может быть исключен. В пострегистрационном периоде были получены сообщения о случаях развития гепатолиенальной Т-клеточной лимфомы при терапии ингибиторами ФНО, включая инфликсимаб. Этот редкий вид Т-клеточной лимфомы характеризуется очень агрессивным течением заболевания и обычно заканчивается летальным исходом. Почти все пациенты получали азатиоприн или 6-меркаптопурин совместно с терапией ингибитором ФНО или непосредственно до терапии ингибитором ФНО. Подавляющее большинство случаев при терапии препаратом Ремикейд® зарегистрированы у пациентов с болезнью Крона или язвенным колитом, большинство которых наблюдалось у подростков или молодых взрослых мужского пола. Следует тщательно оценить возможный риск одновременного применения азатиоприна или 6-меркаптопурина и препарата Ремикейд®. Риск развития гепатолиенальной лимфомы у пациентов, получающих препарат Ремикейд®, не может быть исключен. Лечение препаратом Ремикейд® детей и подростков в возрасте до 17 лет включительно с ревматоидным артритом, анкилозирующим спондилитом, псориатическим артритом или псориазом, а также лечение детей в возрасте до 6 лет с болезнью Крона или язвенным колитом не изучено. До получения данных о безопасности и эффективности препарата Ремикейд® применять препарат по этим показаниям в соответствующих возрастных группах не следует. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Препарат Ремикейд® может оказывать незначительное влияние на способность управлять автомобилем и работать с механизмами. Следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, так как препарат Ремикейд® может вызывать головокружение и другие побочные эффекты, которые могут влиять на эти способности.Условия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему