Иммунитет Биокад ЗАО

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0.8 мл: Діюча речовина: адалімумаб – 40,0 мг; Допоміжні речовини: динатрію гідрофосфату дигідрат – 1,224 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,688 мг, полісорбат 80 – 0,8 мг, манітол – 9,6 мг; лимонної кислоти моногідрат – 1,044 мг; натрію цитрат – 0,244 мг; натрію хлорид – 4,932 мг; натрію гідроксид для корекції pH – до pH 5,2, вода для ін'єкцій – до 0,8 мл. Розчин для підшкірного введення 40 мг/0,8 мл. Препарат в одноразовому шприці По 0,8 мл препарату в одноразовому трикомпонентному стерильному шприці з нейтрального безбарвного скла I гідролітичного класу. По одному шприцю в блістері із ПВХ. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці. Препарат у флаконі По 0,8 мл препарату у флаконі, виготовленому з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу, закупореному гумовою пробками з бутилкаучуку, ламінованим фторполімером, обжатий алюмінієвим ковпачком з пластиковою кришкою типу "flip-off". По 1 флакону поміщають у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ. По 1 або 2 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці. Препарат в автоінжекторі По 0,8 мл препарату в одноразовому трикомпонентному стерильному шприці з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу, розміщеному в автоінжекторі, що складається із захисного ковпачка, корпусу із прозорою зоною контролю, верхнього корпусу та кнопки активації. Внутрішній пристрій автоінжектора має циліндр, що захищає голку і поршень, який через систему механічного пуску з'єднаний з кнопкою активації. По 1 автоінжектору поміщають у контурне осередкове пакування з плівки ПВХ. По 1 або 2 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування та 1 або 2 спиртовими серветками в картонній пачці.Опис лікарської формиОпалесцентний розчин світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаІмунодепресивний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Адалімумаб всмоктується і розподіляється повільно і досягає своєї максимальної сироваткової концентрації приблизно через 5 днів. Абсолютна біодоступність препарату при одноразовому підшкірному введенні 40 мг адалімумабу становить 64%. Розподіл та виведення Об'єм розподілу (Vd) при одноразовому внутрішньовенному введенні становить від 4,7 до 6,0 л, що вказує на практично однаковий розподіл адалімумабу в крові та позасудинних рідинах. Адалімумаб виводиться повільно, кліренс (С1) зазвичай не перевищує 12 мл/год. Період напіввиведення (T1/2) становить у середньому 2 тижні і варіює від 10 до 20 днів. Сl і T1/2 суттєво не змінюються при введенні доз 0.25-10 мг/кг, а T1/2 подібний при внутрішньовенному та підшкірному введенні адалімумабу. Концентрація адалімумабу в синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом становить 31% - 96% від такої, у сироватці. Фармакокінетика адалімумабу у рівноважному стані Рівноважні концентрації адалімумабу при підшкірному введенні в дозі 40 мг один раз на два тижні у хворих на ревматоїдний артрит наприкінці інтервалу дозування становили близько 5 мкг/мл (без одночасного прийому метотрексату (МТХ)) та 8-9 мкг/мл (на фоні одночасного застосування). МТХ). При збільшенні дози адалімумабу в інтервалі 20 мг, 40 мг та 80 мг один раз на два тижні та один раз на тиждень підшкірно відмічено близьке до пропорційного збільшення сироваткових концентрацій адалімумабу наприкінці інтервалу дозування. При тривалому застосуванні (більше 2 років) кліренс адалімумабу не змінювався. При терапії адалімумабом (без метотрексату) у дозі 40 мг один раз на 2 тижні середня рівноважна мінімальна концентрація (Сmin) препарату у пацієнтів із псоріазом склала 5 мкг/мл. Відзначено тенденцію до зростання Сl адалімумабу при збільшенні маси тіла та наявності антитіл до адалімумабу. Для пацієнтів з хворобою Крона, зі стартовою дозою 160 мг на 0-му тижні та з подальшою дозою 80 мг на 2-му тижні, адалімумаб досягає своєї максимальної сироваткової концентрації (Сmах) (приблизно 12 мкг/мл) на 2-й та 4 -й тижні. У пацієнтів із хворобою Крона рівноважна концентрація (приблизно 7 мкг/мл) спостерігається на 24-му та 56-му тижнях підтримуючої терапії із застосуванням 40 мг адалімумабу один раз на 2 тижні. У пацієнтів з активним гнійним гідраденітом при введенні дози адалімумабу 160 мг на 0 тижні і потім 80 мг на 2 тижні було досягнуто максимальної концентрації адалімумабу в сироватці крові приблизно від 7 до 8 мкг/мл на 2 та 4 тижні. Середня мінімальна рівноважна концентрація з 12 до 36 тижнів склала близько 8-10 мкг/мл при лікуванні адалімумабом 40 мг один раз на тиждень. У пацієнтів з виразковим колітом, які отримували 160 мг адалімумабу вихідно та 80 мг через 2 тижні, концентрація препарату в плазмі становила приблизно 12 мкг/мл протягом індукційного періоду. Рівноважна концентрація становила приблизно 8 мкг/мл у пацієнтів, які отримували підтримуючу дозу 40 мг 1 раз на 2 тижні. У пацієнтів з увеїтом при введенні дози 80 мг на 0-му тижні, потім 40 мг через 1 тиждень і далі при продовженні терапії в дозі 40 мг 1 раз на 2 тижні рівноважна концентрація становила приблизно 8-10 мкг/мл. Діти Після введення 24 мг/м2 адалімумабу (максимум до 40 мг) підшкірно один раз на два тижні пацієнтам від 4 років до 17 років з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація адалімумабу (виміряна з 20-го тижня по 48-му) у сироватці крові. 5,6±5,6 мкг/мл (102% коефіцієнт варіації (CV)) при терапії адалімумабом без метотрексату та 10,9±5,2 мкг/мл (47,7% CV) із супутньою терапією метотрексатом. Середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові у пацієнтів з масою тіла менше 30 кг, після введення адалімумабу у дозі 20 мг підшкірно один раз на два тижні, становила 6,8 мкг/мл при терапії адалімумабом без метотрексату та 10,9 мкг/мл. застосування у комбінації з метотрексатом. Середня рівноважна концентрація адалімумабу у сироватці крові у пацієнтів з масою тіла 30 кг і більше після введення адалімумабу у дозі 40 мг підшкірно один раз на два тижні становила 6,6 мкг/мл при терапії адалімумабом без метотрексату та 8,1 мкг/мл при застосуванні у комбінації з метотрексатом. У пацієнтів віком від 2 років до 4 років або від 4 років і старших з масою тіла менше 15 кг з ювенільним ідіопатичним артритом середня рівноважна концентрація становила 6,0±6,1 мкг/мл (101% CV) при терапії адалімумабом без метотрексу та 7,9±5,6 мкг/мл (71,2% CV) при застосуванні у комбінації з метотрексатом. У пацієнтів дитячого віку з хворобою Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня) після введення стартової дози адалімумабу 160/80 мг або 80/40 мг (залежно від маси тіла) на 0-му тижні та 2-му тижні, і далі із застосуванням підтримуючих доз 40/20 мг або 20/10 мг один раз на 2 тижні (залежно від маси тіла), середня концентрація адалімумабу в сироватці крові (з урахуванням стандартного відхилення) на 4-му тижні застосування становила 15,7±6,6 мкг /мл (у пацієнтів із масою тіла від 40 кг і більше) та 10,6 ± 6,1 мкг/мл (у пацієнтів із масою тіла менше 40 кг). Після введення 0,8 мг/кг (до 40 мг) підшкірно один раз на два тижні для лікування хронічного бляшкового псоріазу у дітей середня рівноважна концентрація адалімумабу становила близько 7,4±5,8 мкг/мл (79% CV). Експозиція адалімумабу у підлітків з 12 років з ГГ була спрогнозована, використовуючи моделювання та прогнозування на підставі наявних фармакокінетичних даних, отриманих у дослідженнях у пацієнтів дитячого віку з іншими захворюваннями (хронічний бляшковий псоріаз, ювенільний ідіопатичний артрит, хвороба Крона ). Рекомендована доза у підлітків становить 40 мг один раз на два тижні, таким чином, експозиція адалімумабу в сироватці крові очікується такою самою, що спостерігалася у дорослих пацієнтів, які отримували 40 мг адалімумабу 1 раз на тиждень. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Вік надає мінімальний вплив на Сl адалімумабу. Підлога, раса Відмінностей у показниках фармакокінетики (з поправкою на масу тіла) у пацієнтів різної статі та расової приналежності не виявлено. Печінкова та ниркова недостатність Відомостей про фармакокінетику адалімумабу у хворих з порушенням функції печінки або нирок немає.ФармакодинамікаМеханізм дії Адалімумаб є рекомбінантним моноклональним антитілом, пептидна послідовність якого ідентична IgG1 людини. Адалімумаб селективно зв'язується з фактором некрозу пухлини альфа (ФНП-α) та нейтралізує його біологічні функції за рахунок блокади взаємодії з поверхневими клітинними р55 та р75 рецепторами до ФНП-α. ФНП-α - це природний цитокін, який бере участь у регуляції нормальної запальної та імунної відповіді. Підвищену концентрацію ФНП-α виявляють у синовіальній рідині у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), псоріатичним артритом (ПсА) та анкілозуючим спондилітом (АС). ФНП-α відіграє важливу роль у розвитку патологічного запалення та руйнування суглобової тканини, характерних для цих захворювань. Підвищені концентрації ФНП-α також виявляються у псоріатичних бляшках. При бляшковому псоріазі лікування адалімумабом може призвести до зменшення товщини бляшок та інфільтрації запальними клітинами. Взаємозв'язок між цим клінічним ефектом адалімумабу та механізмом його дії не встановлений. Також адалімумаб модулює біологічні реакції у відповідь, які посилюються або регулюються ФНП-α, включаючи зміни рівнів молекул адгезії, що викликають міграцію лейкоцитів. Фармакодинаміка У пацієнтів з ревматоїдним артритом адалімумаб викликав швидке зниження концентрації острофазових показників запалення (С-реактивного білка (СРВ) та швидкості осідання еритроцитів) та сироваткової концентрації цитокінів (інтерлейкін-6). Зменшення концентрацій СРВ також спостерігалося у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом, хворобою Крона, виразковим колітом, активним гнійним гідраденітом. Крім того, відзначалося зниження сироваткової активності матриксних металопротеїназ (ММП-1 та ММП-3), що викликають ремоделювання тканин, що лежить в основі руйнування хрящової тканини.Показання до застосуванняДорослі Середньотяжкий та тяжкий активний ревматоїдний артрит (у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). У комбінації з метотрексатом адалімумаб знижує швидкість прогресування пошкодження суглобів (за даними рентгенографічного дослідження) та покращує функціональну активність. Активний псоріатичний артрит (у режимі монотерапії або комбінації з метотрексатом або іншими базовими протизапальними препаратами). Активний анкілозуючий спондиліт. Хвороба Крона (середньотяжкого чи тяжкого ступеня): при неадекватній відповіді на традиційну терапію, а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії; при неефективності (або зниженні ефективності) або непереносимості інфліксімабу. Хронічний бляшковий псоріаз (середньотяжкого та тяжкого ступеня), коли показана системна терапія. Виразковий коліт середньотяжкого та тяжкого ступеня, при неадекватній відповіді на традиційну терапію, включаючи кортикостероїди та/або б-меркаптопурин або азатіоприн, а також при непереносимості чи протипоказаннях до традиційної терапії. Неінфекційний увеїт (середній, задній) і панувеїт у дорослих при неадекватній відповіді на терапію кортикостероїдами, у ситуаціях, коли потрібне обмеження дози або відміна кортикостероїдів, а також коли терапія кортикостероїдами протипоказана. Аксіальний спондилоартрит без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту, але за наявності об'єктивних ознак запалення за підвищеним рівнем СРБ та/або даними МРТ, за відсутності адекватної відповіді на лікування нестероїдними протизапальними препаратами або їх непереносимістю. Активний гнійний гідраденіт середнього або тяжкого ступеня тяжкості у дорослих пацієнтів за відсутності адекватної відповіді на стандартну системну терапію. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит у пацієнтів віком від 2 років у режимі монотерапії або у комбінації з метотрексатом. Хвороба Крона (середньотяжкого та тяжкого ступеня) у пацієнтів 6 років і старше при неадекватній відповіді на традиційну терапію (включаючи повне ентеральне харчування та кортикостероїди та/або імуносупресори), а також непереносимість або протипоказання до традиційної терапії. Активний ентезит-асоційований артрит у пацієнтів віком від 6 років та старших за відсутності адекватної відповіді на терапію стандартними препаратами або їх непереносимості. Хронічний бляшковий псоріаз (тяжкого ступеня) у дітей з 4 років при неадекватній відповіді на місцеву терапію або фототерапію, а також у пацієнтів, яким місцева терапія та фототерапія протипоказана. Активний гнійний гідраденіт середнього або тяжкого ступеня тяжкості у дітей віком від 12 років за відсутності адекватної відповіді на стандартну системну терапію.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до адалімумабу або до будь-яких його допоміжних компонентів. Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (крім пацієнтів від 2 років з ювенильним ідіопатичним артритом, пацієнтів від 6 років з хворобою Крона (середньотяжкого або тяжкого ступеня), пацієнтів від 6 років з активним ентезит-асоційованим артритом, пацієнтів від 4 років з хронічним бляшковим псори пацієнтів від 12 років з активним гнійним гідраденітом). Інфекційні захворювання, зокрема туберкульоз. Спільний прийом з антагоністами ПІБ або іншими генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами (наприклад, анакінра та абатацепт). З обережністю: Рецидивні інфекції в анамнезі. Носіння вірусу гепатиту Ст. Злоякісні новоутворення, зокрема в анамнезі. Серцева недостатність. Демієлінізуючі захворювання нервової системи, у тому числі в анамнезі. Пацієнти віком від 65 років.Вагітність та лактаціяУ дослідженнях на тваринах у дозах до 100 мг/кг ознак негативної дії адалімумабу на плід не виявлено. Однак у доказових контрольованих дослідженнях у вагітних жінок препарат не вивчався, тому застосування адалімумабу протипоказане під час вагітності. Жінкам репродуктивного віку слід уникати вагітності під час лікування адалімумабом. Відомостей про виведення адалімумабу з грудним молоком або його всмоктування після прийому внутрішньо немає. Багато людських імуноглобулінів проникають у грудне молоко. З огляду на ризик розвитку серйозних побічних реакцій у новонародженого, годування груддю не рекомендується в період лікування адалімумабом та протягом щонайменше п'яти місяців після останньої ін'єкції адалімумабу. Рішення про припинення годівлі або припинення лікування адалімумабом необхідно приймати, ґрунтуючись на важливості продовження терапії для матері. Пологи Вплив адалімумабу на родову діяльність та пологи невідомий.Побічна діяДані клінічних досліджень Приблизно у 13% пацієнтів очікується розвиток реакцій у місці введення препарату (одні з найпоширеніших побічних ефектів при введенні адалімумабу у контрольованих клінічних дослідженнях). Побічні реакції, можливо причинно пов'язані із застосуванням препарату, як клінічні, так і лабораторні, наведені із зазначенням частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але Інфекції Дуже часто: інфекції дихальних шляхів (включаючи інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, пневмонію, синусит, фарингіт, назофарингіт та герпес-вірусну пневмонію). Часто: генералізовані інфекції (включаючи сепсис, кандидоз і грип), інфекції шлунково-кишкового тракту (включаючи вірусний гастроентерит), інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи паронихій, целюліт, імпетиго, некротизуючий фасціїт та опоясуючий лишай) герпес, оральний герпес та ураження зубів), інфекції статевої сфери (включаючи вульвовагінальну мікотичну інфекцію), інфекції сечовивідного тракту (включаючи пієлонефрит), грибкові інфекції, інфекції суглобів. Нечасто: опортуністичні інфекції та туберкульоз (включаючи кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз та комплекс інфекцій, що викликаються Mycobacterium avium), неврологічні інфекції (включаючи вірусний менінгіт), інфекції ока, бактеріальні інфекції. Новоутворення Часто: доброякісні новоутворення, рак шкіри, крім меланоми (включаючи базально-клітинну карциному та лускато-клітинну карциному). Нечасто: лімфома, паренхіматозні новоутворення (включаючи рак молочної залози, новоутворення легені та щитовидної залози), меланома. З боку крові та лімфатичної системи Дуже часто: лейкопенія (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), анемія. Часто: тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Нечасто: ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура. Рідко: панцитопенія. З боку імунної системи Часто: реакції гіперчутливості, алергічні реакції (включаючи сезонну алергію). З боку обміну речовин Дуже часто: підвищення концентрації ліпідів. Часто: гіпокаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти, аномальна концентрація натрію, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, дегідратація. Порушення психіки Часто: зміни настрою (включаючи депресію), тривожні розлади, безсоння. З боку нервової системи Дуже часто: головний біль. Часто: парестезії (включаючи гіпестезію), мігрень, невралгія сідничного нерва, вестибулярне запаморочення. Нечасто: тремор, нейропатія. Рідко: розсіяний склероз. З боку органів чуття Часто: кон'юнктивіт, порушення зору, блефарит, набряк віку. Нечасто: диплопія, глухота, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи Найчастіше: підвищення артеріального тиску, припливи, гематоми, тахікардія. Нечасто: аритмія, застійна серцева недостатність, артеріальна оклюзія, тромбофлебіт, аневризм аорти. Рідко: зупинка серця. З боку системи дихання Часто: кашель, астма, диспное. Нечасто: хронічна обструктивна хвороба легень, інтерстиціальні захворювання легень, пневмоніт. З боку системи травлення Дуже часто: нудота, блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів. Часто: диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі. Нечасто: панкреатит, дисфагія, набряк обличчя, холецистит, холелітіаз, підвищення концентрації білірубіну, печінковий стеатоз. З боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто: висип (в т.ч. ексфоліативний). Часто: свербіж, кропив'янка, крововилив (в т.ч. пурпуру), дерматит (в т.ч. екзема), ламкість нігтів, гіпергідроз. Нечасто: нічна пітливість, рубці. З боку кістково-м'язової системи Дуже часто: кістково-м'язовий біль. Часто: м'язові спазми. Нечасто: рабдоміоліз, системний червоний вовчак. З боку сечостатевої системи Нерідко: гематурія, ниркова недостатність. Нечасто: ніктурія, еректильна дисфункція. Інші, включаючи реакції у місці введення Дуже часто: реакції у місці ін'єкції (включаючи еритему). Часто: біль у грудній клітці, набряки, погіршення загоєння ран. Нечасто: запалення. Лабораторні показники Часто: порушення в системі згортання крові (включаючи збільшення активованого часткового тромбопластинового часу), позитивні тести на аутоантитіла (включаючи антитіла до подвійної спіралі ДНК), збільшення концентрації лактатдегідрогенази. Клінічні випробування у дітей В основному, побічні реакції у дітей були однаковими за типом та частотою з тими, які спостерігалися у дорослих. Реакції у місці ін'єкції У базових дослідженнях у 12,9% пацієнтів, яким вводили адалімумаб, розвинулися реакції у місці введення (еритема та/або свербіж, кровотеча, біль, припухлість), у контрольній групі такі реакції розвинулися у 7,2% пацієнтів. Більшість реакцій у місці ін'єкцій оцінювалися як слабкі та не вимагали припинення прийому препарату. Інфекції У контрольованих дослідженнях рівень інфекційних ускладнень становив 1,51 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 1,46 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів (дорослого та дитячого віку). Частота серйозних інфекційних ускладнень становила 0,04 на одного пацієнта на рік при лікуванні адалімумабом та 0,03 на одного пацієнта на рік у контрольній групі пацієнтів. Інфекційні ускладнення були здебільшого представлені інфекціями верхніх дихальних шляхів, назофарингітом, синуситом, бронхітом та інфекціями сечовидільного тракту. Більшість пацієнтів продовжували приймати адалімумаб після вирішення інфекції. У контрольованих відкритих дослідженнях адалімумабу повідомлялося про серйозні інфекції (включаючи рідкісні смертельні інфекції), зокрема про туберкульоз (включаючи міліарний та позалегеневий), легіонельоз та інвазивні опортуністичні інфекції (в т.ч. дисемінований гістоплазмоз і гемоплазму). Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні розлади У клінічних дослідженнях у 249 пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 655,6 пацієнтів. У клінічних дослідженнях у 192 пацієнтів дитячого віку із хворобою Крона не спостерігалося злоякісних новоутворень під час спостереження протягом 258,9 пацієнтів. Під час контрольованих етапів базових випробувань адалімумабу тривалістю щонайменше 12 тижнів у пацієнтів з ревматоїдним артритом, псоріатичним артритом, анкілозуючим спондилітом, аксіальним спондилоартритом, хворобою Крона, виразковим колітом, активним гномним , за винятком лімфоми та немеланомного раку шкіри, спостерігалися з частотою (95% довірчий інтервал) 6,8 (4,4-10,5) на 1000 пацієнто-років серед 5291 пацієнтів, які приймали адалімумаб, порівняно з 6,3 (3 ,4-11,8) на 1000 пацієнто-років серед 3444 пацієнтів контрольної групи (середня тривалість лікування становила 4,0 місяці при застосуванні адалімумабу та 3,8 місяця у контрольній групі пацієнтів). Частота (95% довірчий інтервал) раку шкіри, крім меланоми,становила 8,8 (6.0-13,0) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали адалімумаб, та 3,2 (1,3-7,6) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Із загальної кількості випадків раку шкіри лускато-клітинні карциноми виникали з частотою (95% довірчий інтервал) 2,7 (1,4-5,4) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, та 0,6 (0, 1-4,5) на 1000 пацієнто-років серед пацієнтів контрольної групи. Частота (95% довірчий інтервал) виникнення лімфом у пацієнтів, які застосовували адалімумаб, становила 0,7 (0,2-2,9) на 1000 пацієнто-років та 0,7 (0,1- 4,9) на 1000 пацієнто- років серед пацієнтів контрольної групи Частота, що спостерігається, злоякісних новоутворень, за винятком лімфом і немеланомного раку шкіри, становила близько 8,5 на 1000 пацієнто-років у контрольованих фазах клінічних досліджень, а також тривалих і завершених відкритих дослідженнях. Частота раку шкіри (крім меланоми), що спостерігається, становила близько 9,6 на 1000 пацієнто-років, спостерігається частота лімфоми - близько 1,3 на 1000 пацієнто-років. Середня тривалість цих досліджень становила близько 3,3 років і включала 6427 пацієнтів, які приймали адалімумаб щонайменше 1 рік або у яких розвинулося злоякісне новоутворення протягом 1 року від початку терапії, охоплюючи 26439,6 пацієнтів. Аутоантитіла На IV етапах дослідження ревматоїдного артриту проводився аналіз сироватки крові пацієнтів на аутоантитіла. У достовірних контрольованих випробуваннях повідомлялося, що у 11,9% пацієнтів, які приймали препарат адалімумаб, і у 8,1% пацієнтів, які приймали плацебо, та пацієнтів контрольної групи, які мали спочатку негативні титри антинуклеарних антитіл, позитивні титри з'явилися на 24 тижні. . У 2 з 3989 пацієнтів, які приймали адалімумаб у дослідженнях РА, ПсА та АС, розвинулися клінічні прояви вовчаково-подібного синдрому. Стан пацієнтів покращився після відміни лікування. У жодного з пацієнтів не розвинувся люпус-нефрит або симптоми ураження центральної нервової системи. Вплив тривалого застосування адалімумабу на розвиток аутоімунних захворювань залишається невивченим. Псоріаз: розвиток та погіршення Описуються випадки появи псоріазу, включаючи пустульозний псоріаз і долонопідошовний псоріаз, та випадки погіршення існуючого псоріазу при застосуванні всіх блокаторів ФНП, включаючи адалімумаб. Багато з цих пацієнтів приймали імунодепресанти (у тому числі МТХ, кортикостероїди) як супутнє лікування. Деяким із цих пацієнтів була потрібна госпіталізація. У більшості пацієнтів настало поліпшення стану після відміни блокаторів ФНП. У деяких пацієнтів наставав рецидив псоріазу після початку прийому різних блокаторів ФНП. Скасування адалімумабу має здійснюватися у тяжких випадках і тоді, коли немає поліпшення, або є погіршення у відповідь на місцеве лікування. Підвищення активності ферментів печінки У контрольованих дослідженнях адалімумабу III фази (40 мг п/к 1 раз на два тижні) у пацієнтів з ревматоїдним артритом та псоріатичним артритом з тривалістю контрольного періоду від 4 до 104 тижнів підвищення активності АЛТ≥3 ВГН було зареєстровано у 3,7% пацієнтів, отримували адалімумаб, та у 1,6% пацієнтів контрольної групи. У зв'язку з тим, що багато пацієнтів у цих дослідженнях також приймали лікарські препарати, які викликають підвищення активності ферментів печінки (наприклад, НПЗЗ, метотрексат), взаємозв'язок між адалімумабом та підвищенням активності ферментів печінки не зрозумілий. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 160 мг та 80 мг, або 80 мг та 40 мг у дні 1 та 15 відповідно, а потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів із хворобою Крона з тривалістю контрольного періоду від 4 до 52 тижнів , підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 0,9% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,9% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 160 мг та 80 мг у дні 1 та 15 відповідно, а потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів з виразковим колітом з тривалістю контрольного періоду від 1 до 52 тижнів підвищення активності АЛТ≥3 ВГН було зареєстровано у 1,5% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,0% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (початкова доза 80 мг,потім 40 мг кожні два тижні) у пацієнтів з бляшковим псоріазом з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 1,8% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 1,8% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу (40 мг 1 раз на два тижні) у пацієнтів з аксіальним спондилоартритом (анкілозуючий спондиліт та нерентгенологічний аксіальний спондилоартрит) з тривалістю контрольного періоду від 12 до 24 тижнів, підвищення активності АЛТ ≥3хВГН пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 0,8% пацієнтів контрольної групи. У контрольованих дослідженнях III фази адалімумабу у пацієнтів з ювенільним ідіопатичним артритом у віці від 4 до 17 років та у пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом у віці від 6 до 17 років підвищення активності АЛТ ≥3хВГН було зареєстровано у 6,1% пацієнтів, , та у 1,3% пацієнтів контрольної групи. Більшість випадків підвищення активності АЛТ було зареєстровано при одночасному використанні метотрексату. У дослідженні ІІІ фази адалімумабу у пацієнтів з поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом у віці від 2 до 4 років випадків підвищення активності АЛТ не зареєстровано. У дослідженні III фази адалімумабу у дітей із хворобою Крона, в якому оцінювалися ефективність та безпеку двох підтримуючих дозових схем (скоригованих на підставі маси тіла) після індукційної терапії, загальна тривалість періоду лікування в якому становила до 52 тижнів, підвищення активності АЛТ>3хВГН було зареєстровано у 2,6% (5/192) пацієнтів, з яких 4 пацієнти на момент початку дослідження отримували супутнє лікування імуносупресорами. У контрольованих дослідженнях адалімумабу (початкова доза 80 мг на тиждень 0, потім по 40 мг на тиждень, починаючи з тижня 1 у пацієнтів з увеїтом, максимальна тривалість яких склала 80 тижнів, із середньою експозицією 166,5 та 105,0 днів у групі пацієнтів , що отримували адалімумаб та у контрольній групі відповідно, спостерігалося підвищення АЛТ ≥3хВГН у 2,4% пацієнтів, які отримували адалімумаб, та у 2,4% пацієнтів у контрольній групі. При всіх показаннях у клінічних дослідженнях підвищення активності АЛТ у пацієнтів не супроводжувалося симптомами, і в більшості випадків мало минущий характер і дозволялося без припинення лікування. Тим не менш, у постмаркетинговому періоді застосування інгібіторів ФНП були отримані дуже рідкісні повідомлення про важкі печінкові реакції, включаючи печінкову недостатність у пацієнтів, які отримують антагоністи ФНП, у тому числі адалімумаб. Причинно-наслідковий зв'язок таких реакцій з лікуванням адалімумаб залишається неясним. Дані постреєстраційних досліджень адалімумабу Інфекції та інвазії: дивертикуліг. Доброякісні, злоякісні та некласифіковані новоутворення (включаючи кісти та поліпи): гепатоспленарна Т-клітинна лімфома, лейкемія, карцинома Меркеля (нейроендокринна шкірна карцинома). З боку імунної системи: анафілаксія, саркоїдоз. З боку нервової системи: демієлінізуючі захворювання (в т.ч. неврит зорового нерва, синдром Гійєна-Барре); цереброваскулярні розлади. Серцево-судинна система: легенева емболія, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: плевральний випіт, легеневий фіброз. З боку системи травлення: перфорація кишечника, реактивація вірусу гепатиту В, печінкова недостатність, гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке (ангіоневротичний набряк), виникнення або погіршення псоріазу (включаючи долонно-підошовний пустульозний псоріаз), мультиформна еритема, алопеція. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: вовчаковоподібний синдром. Інші, включаючи реакції у місці введення: підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиУ хворих на ревматоїдний артрит, які отримують метотрексат, немає необхідності в корекції дози препарату Далібра або метотрексату. Разом з тим, метотрексат при одноразовому та повторному застосуванні знижує кліренс адалімумабу на 29% та 44% відповідно. Взаємодія адалімумабу з іншими препаратами, крім метотрексату, у фармакокінетичних дослідженнях не вивчалась. У клінічних дослідженнях не відзначено ознак взаємодії адалімумабу з іншими базовими засобами (сульфасалазин, гідрохлорохін, лефлуномід та парентеральні препарати золота), глюкокортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними препаратами та аналгетиками. Комбіноване застосування з азатіоприном/6-меркаптопурином У клінічних дослідженнях за участю дорослих із хворобою Крона збільшення частоти злоякісних новоутворень та серйозних побічних реакцій, пов'язаних з інфекціями, спостерігалося у групі пацієнтів, у яких застосовувалося комбіноване застосування адалімумабу з азатіоприном/6-меркаптопурином, порівняно з монотерапією адалімума. Одночасне застосування з генно-інженерними біологічними протиревматичними препаратами, у тому числі антагоністами ФНП Тяжкі інфекції спостерігалися в клінічних дослідженнях при одночасному застосуванні анакінри та іншого антагоніста ФНП, етанерцепту, при цьому не спостерігалося покращення клінічного ефекту порівняно із застосуванням етанерцепту у вигляді монотерапії. Виходячи з природи побічних реакцій, що спостерігаються при одночасному застосуванні етанерцепту та анакінри, можна припустити виникнення аналогічних токсичних ефектів при одночасному застосуванні анакінрів з іншими антагоністами ФНП. Таким чином, одночасне застосування препарату Далібра з анакінрою протипоказане. Одночасне застосування препарату Далібра з іншими біологічними базовими протиревматичними препаратами (наприклад, анакінрою, абатацептом) або іншими блокаторами ФНП пов'язане з підвищеним ризиком виникнення інфекцій та інших побічних реакцій, і тому протипоказане.Спосіб застосування та дозиПідшкірно. Лікування препаратом Далібра проводиться під контролем лікаря. Якщо лікар вважає це за можливе, то після відповідного навчання техніці підшкірних ін'єкцій хворі можуть самостійно вводити собі препарат. Препарат Далібра вводять підшкірно в область стегна або живота. Розчин слід оглянути перед введенням щодо наявності сторонніх частинок та зміни кольору. Адалімумаб не слід змішувати в одному шприці або флаконі з іншими лікарськими засобами. Розчин, що залишився, і використані матеріали слід утилізувати. Якщо чергова ін'єкція Далібра® була випадково пропущена, необхідно провести ін'єкцію відразу, як тільки це буде виявлено. Наступна ін'єкція має бути проведена відповідно до запланованого раніше графіка. Дорослі Ревматоїдний артрит (РА), псоріатичний артрит (ПсА) та анкілозуючий спондиліт (АС), аксіальний спондилоартрит без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту (аксСпА) Рекомендована доза препарату Далібра® у дорослих з ревматоїдним артритом (РА), псоріатичним артритом (ПсА), анкілозуючим спондилітом (АС) та аксіальним спондилоартритом без рентгенологічно підтвердженого анкілозуючого спондиліту (аксСпА) становить 4. При призначенні препарату Далібра® терапія глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (в т.ч. саліцилатами), анальгетиками (наркотичними та ненаркотичними), метотрексатом та іншими базовими протиревматичними препаратами може бути продовжена. У деяких хворих на ревматоїдний артрит, які не отримують метотрексат, додатковий ефект може бути досягнутий при збільшенні кратності застосування препарату Далібра до 40 мг один раз на тиждень. Хвороба Крона Рекомендований режим дозування препарату Далібра® для дорослих із хворобою Крона - 160 мг на 1 день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) – 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу – 40 мг один раз на 2 тижні. При призначенні препарату Далібра® терапія аміносаліцилатами, глюкокортикостероїдами та/або імуномодуляторами (наприклад, 6-меркаптопурин та азатіоприн) може бути продовжена. Пацієнти, які спостерігають зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до 40 мг один раз на тиждень. Деякі пацієнти можуть не відповідати на терапію препаратом Далібра протягом перших чотирьох тижнів, проте лікування слід продовжити, т.к. позитивний ефект можна досягти протягом 12 тижнів. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Язвений коліт Початкова (індукційна) доза для дорослих із середньотяжким та тяжким ступенем виразкового коліту становить 160 мг вихідно (доза може бути введена у вигляді чотирьох ін'єкцій на один день або у вигляді двох ін'єкцій на добу протягом двох днів поспіль) та 80 мг через 2 тижні. Після індукційної дози рекомендована підтримуюча доза становить 40 мг, яка вводиться у вигляді регулярних підшкірних ін'єкцій з інтервалом у 2 тижні. Під час лікування препаратом Далібра® терапія аміносаліцилатами, кортикостероїдами та/або імуномодуляторами (наприклад, 6-меркаптопурином та азатіоприном) може бути продовжена. На тлі підтримуючого лікування препаратом Далібра® доза кортикостероїдів може знижуватися аж до повної відміни відповідно до наявних клінічних посібників з лікування виразкового коліту. Пацієнти, у яких спостерігається зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до одного разу на тиждень. Наявні дані свідчать, що клінічний ефект зазвичай досягається протягом 2-8 тижнів лікування. Лікування препаратом Далібра слід продовжувати лише у пацієнтів, у яких спостерігається терапевтичний ефект протягом перших 8 тижнів терапії. Хронічний бляшковий псоріаз Початкова доза для дорослих становить 80 мг. Підтримуюча доза - по 40 мг один раз на два тижні, починаючи через тиждень після початкової дози. Якщо через 16 тижнів терапії у пацієнта не спостерігається адекватна відповідь на терапію, то частота застосування препарату Далібра може бути збільшена (40 мг 1 раз на тиждень). Протягом цього періоду слід проводити оцінку користі застосування та ризику небажаних явищ. Якщо адекватна відповідь досягнута при частоті застосування препарату Далібра 1 раз на тиждень, далі можна повернутися до звичайної підтримуючої дози (40 мг 1 раз на 2 тижні). Активний гнійний гідраденіт Рекомендований режим дозування для препарату Далібра® у дорослих пацієнтів з гнійним гідраденітом (ГГ) включає початкову дозу 160 мг на 1 день (можливе введення чотирьох ін'єкцій по 40 мг протягом однієї доби або двох ін'єкцій по 40 мг на добу протягом двох днів поспіль) і потім на 15 день (через два тижні) – 80 мг (введення двох ін'єкцій по 40 мг протягом однієї доби). Через два тижні (29 день) продовжують введення дози 40 мг один раз на тиждень. При необхідності може бути продовжено прийом антибіотиків під час лікування препаратом Далібра. У всіх дослідженнях адалімумабу пацієнти застосовували щодня зовнішні антисептики. Під час лікування препаратом Далібра пацієнтам рекомендується щодня промивати місця уражень ГГ місцевим антисептичним засобом. Слід ретельно переглянути продовження терапії у період понад 12 тижнів у пацієнтів, які не досягають покращень протягом даного періоду часу. При необхідності тимчасового припинення лікування прийом препарату Далібра 40 мг один раз на тиждень може бути відновлений. Слід періодично виконувати оцінку співвідношення користі та ризику продовження тривалого лікування. Увеїт Рекомендований режим дозування для препарату Далібра у дорослих пацієнтів з увеїтом включає початкову дозу 80 мг, потім по 40 мг 1 раз на два тижні, починаючи через тиждень після застосування початкової дози. Існує обмежений досвід початку терапії препаратом Далібра у режимі монотерапії. Лікування препаратом Далібра® може бути розпочато у комбінації з кортикостероїдами та/або іншими небіологічними імуномодулюючими засобами. Доза кортикостероїдів може бути поступово знижена до повної відміни відповідно до усталеної клінічної практики, початок зниження дози кортикостероїдів – через 2 тижні після початку лікування препаратом Далібра®. Діти Ювенільний ідіопатичний артрит Застосування адалімумабу у дітей віком до 2 років з ювенільним ідіопатичним артритом не вивчалося. При ювенільному ідіопатичному артриті у дітей віком від 2 до 12 років препарат Далібра® призначають у дозі 24 мг/м2 площі поверхні тіла, при цьому максимальна одноразова доза становить для дітей від 2 до 4 років – 20 мг; для дітей від 4 до 12 років – 40 мг. Препарат вводять підшкірно 1 раз на 2 тижні. Об'єм ін'єкції визначають виходячи із зростання та ваги пацієнта (див. Таблицю 1). Для пацієнтів, яким необхідне введення менше 40 мг препарату, необхідно використовувати препарат Далібра у флаконі. Таблиця 1. Дози препарату Далібра® (у флаконах) у мілілітрах виходячи із росту та ваги пацієнтів дитячого віку, які страждають на ювенільний ідіопатичний артрит Зріст Загальна маса тіла (кг) (см) 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 65 70 80 0,2 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,3 мл - - - - - - - - - - - - - - - - - - (10 мг) (15 мг) (15 мг) (15 мг) - - - - - - - - - - - - - - - - - - 90 0,2 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл - - - - - - - - - - - - - - (10 мг) (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) - - - - - - - - - - - - - - 100 0,3 мл 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл - - - - - - - - - - (15 мг) (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) - - - - - - - - - - 110 0,3 мл 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл - - - - (15 мг) (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) - - - - 120 0,3 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл (15 мг) (20 мг) (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) 130 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) 140 0,4 мл 0,4 мл 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл (20 мг) (20 мг) (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) 150 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) 160 0,5 мл 0,5 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (25 мг) (25 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) 170 0,6 мл 0,6 мл 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (30 мг) (30 мг) (30 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) 180 0,6 мл 0,7 мл 0,7 мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл 0,8* мл (30 мг) (35 мг) (35 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) (40 мг) * - максимальна доза при одноразовому введенні становить 40 мг. Пацієнти, яким необхідна доза 40 мг, можуть використовувати препарат Далібра в шприцах або автоінжекторах. Підліткам від 13 років призначають по 40 мг один раз на 2 тижні незалежно від площі поверхні тіла. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийнято у випадку, якщо пацієнт не отримує ефекту від лікування протягом цього періоду. Ентезит-асоційований артрит. Доза препарату Далібра® для пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом, віком від 6 років і старше становить 24 мг/м2 площі поверхні тіла до максимальної одноразової дози 40 мг препарату Далібра® при підшкірному введенні один раз на два тижні. Вибір обсягу ін'єкції залежить від зростання та маси тіла пацієнтів. При використанні препарату Далібра у формі випуску "флакони" див. Таблицю 1 вище - режим дозування аналогічний режиму дозування при лікуванні ювенільного ідіопатичного артриту. Застосування адалімумабу у пацієнтів з ентезит-асоційованим артритом у віці до 6 років не вивчалося. Хвороба Крона Пацієнти з масою тіла менше 40 кг: 80 мг на 1-й день (застосовується по дві ін'єкції по 40 мг на день), через 2 тижні (на 15-й день) - 40 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою - 20 мг один раз на 2 тижні (середньоважкий і важкий ступінь). Пацієнти з масою тіла 40 кг і більше: 160 мг на 1-й день (застосовується по чотири ін'єкції по 40 мг на день або по дві ін'єкції по 40 мг на день послідовно протягом двох днів), через 2 тижні (на 15-й день) - 80 мг, ще через 2 тижні (29-й день) починають застосовувати підтримуючу дозу за наступною схемою: хвороба Крона важкого ступеня – 40 мг один раз на 2 тижні; хвороба Крона середньотяжкого ступеня – 20 мг один раз на 2 тижні. Пацієнти, у яких спостерігається зменшення відповіді на лікування, можуть отримати додатковий ефект від збільшення частоти введення препарату Далібра до одного разу на тиждень. Клінічна відповідь зазвичай досягається протягом 12 тижнів лікування. Рішення про припинення терапії може бути прийняте у випадку, якщо пацієнт не отримує ефект від лікування протягом цього періоду. Застосування адалімумабу у дітей віком до 6 років із хворобою Крона не вивчалося. Хронічний бляшковий псоріаз Рекомендована доза препарату Далібра становить 0,8 мг/кг маси тіла (до 40 мг/доза) підшкірно 1 раз на тиждень (початок терапії – перші два введення препарату) і далі 1 раз на 2 тижні. Якщо пацієнт не відповідає на терапію протягом 16 тижнів терапії, необхідно ретельно розглянути питання необхідності продовження лікування. При повторній терапії хронічного бляшкового псоріазу у дітей препаратом Далібра необхідно слідувати такому ж режиму дозування. Немає даних про застосування адалімумабу у дітей віком до 4 років за цим показанням. Об'єм для ін'єкції вибирається, виходячи з маси тіла пацієнта. Для пацієнтів, яким необхідне введення менше 40 мг препарату, необхідно використовувати препарат Далібра у флаконі. Інструкцію з підготовки та проведення ін'єкції препарату Далібра® дивіться в інформаційному листку, вкладеному в картонну пачку.ПередозуванняМаксимальна доза адалімумабу, що переноситься, у людини не встановлена. Повторне застосування адалімумабу у дозах до 10 мг/кг не супроводжувалося токсичними ефектами, що вимагали зменшення дози. У разі передозування необхідно контролювати побічні реакції та негайно розпочинати адекватну симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб покращити відстеження застосування біологічних лікарських препаратів, рекомендується записувати назву та серію препарату в медичній карті пацієнта. Інфекції Застосування препарату Далібра не слід починати у пацієнтів з активними інфекційними захворюваннями, що включають хронічні або осередкові інфекції, до усунення інфекції. У пацієнтів, у яких був контакт з туберкульозом, а також пацієнтів, які відвідували місця з високим рівнем захворюваності на туберкульоз або такими ендемічними мікозами, як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз, ризик та користь лікування адалімумабом повинні оцінюватися до початку терапії (див. . Як і у випадку з іншими антагоністами ФНП, пацієнти повинні бути ретельно обстежені з приводу інфекційних захворювань до, під час та після лікування адалімумабом. Пацієнти, у яких розвинулося інфекційне захворювання під час лікування адалімумабом, мають бути виявлені та повністю обстежені. Застосування адалімумабу повинно бути припинене, якщо у пацієнта розвивається серйозне інфекційне ускладнення або сепсис, при цьому відповідна антибактеріальна та протигрибкова терапія повинна проводитися до лікування інфекційного захворювання. З обережністю слід призначати адалімумаб пацієнтам з рецидивуючими інфекціями в анамнезі та за наявності умов, що призводять до інфекційних ускладнень. Туберкульоз Ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу при використанні всіх блокаторів ФНП, у тому числі адалімумабу. Частота реактивації туберкульозу була особливо вищою при дозах адалімумабу, що перевищували рекомендовані значення. До початку терапії адалімумабом усі пацієнти повинні бути обстежені на предмет активної, так і неактивної (латентної) туберкульозної інфекції. Ця оцінка повинна включати докладний анамнез захворювання, з урахуванням можливих контактів з хворими на активні форми туберкульозу та попередньої або поточної імуносупресивної терапії, а також необхідні скринінгові обстеження (в т.ч. рентгенографія органів грудної клітки, туберкуліновий тест). Лікування латентної туберкульозної інфекції має бути проведене до початку лікування препаратом Далібра®. Якщо діаметр папули після шкірної туберкулінової проби на приховану туберкульозну інфекцію більше 5 мм, то ця проба вважається позитивною, навіть якщо раніше проводилася вакцинація бацилою Calmette-Guerin (BCG або БЦЖ). Можливість наявності латентної туберкульозної інфекції повинна братися до уваги особливо у тих пацієнтів, які іммігрували з країни з високою захворюваністю на туберкульоз або подорожували в таку країну, або у тих, хто був у контакті з хворим на активну форму туберкульозу. Якщо діагностовано активний туберкульоз, не можна розпочинати терапію адалімумабом. Якщо діагностовано латентний туберкульоз, слід проводити превентивну терапію до початку лікування адалімумабом згідно з локальними рекомендаціями. Превентивна протитуберкульозна терапія до початку лікування адалімумабом також повинна призначатися тим пацієнтам, які схильні до факторів ризику туберкульозу, навіть при негативній туберкуліновій пробі. Рішення про проведення протитуберкульозної терапії у таких пацієнтів має прийматися лише з урахуванням ризику латентної туберкульозної інфекції та ризику, пов'язаного з проведенням протитуберкульозної терапії. Лікування призначається фтизіатром. Протитуберкульозне лікування пацієнтів з латентною туберкульозною інфекцією знижує ризик реактивації туберкульозу при лікуванні цих пацієнтів адалімумабом.Однак ризик розвитку активного туберкульозу або активації латентного туберкульозу існує навіть у пацієнтів, які пройшли скринінг та/або протитуберкульозну терапію, тому необхідно ретельне спостереження за пацієнтом у процесі терапії з метою своєчасного виявлення симптомів активного туберкульозу, особливо з огляду на те, що тести на латентну туберкульоз бувають хибно-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих.що тести на латентну туберкульозну інфекцію часто бувають помилково-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих.що тести на латентну туберкульозну інфекцію часто бувають помилково-негативними. Ризик помилково-негативних результатів внутрішньошкірних туберкулінових проб повинен братися до уваги особливо у хворих у тяжкому стані або імунокомпрометованих. Пацієнтів слід поінформувати про необхідність звернення до лікаря з появою симптомів (персистирующий кашель, втрата маси тіла, субфебрильна лихоманка), що вказують на розвиток туберкульозної інфекції. Інші опортуністичні інфекції У пацієнтів, які отримували адалімумаб, спостерігалися опортуністичні інфекції, включаючи грибкові інфекції. Ці інфекції вимагають своєчасної діагностики та адекватного лікування. Пацієнти, у яких виникає лихоманка, нездужання, втрата маси тіла, рясне потовиділення, кашель, задишка та/або інфільтрати в легенях на рентгенограмі, або інші виражені системні порушення з розвитком шокового стану, або без нього, повинні негайно звернутися до лікаря для проведення діагностичних заходів. У пацієнтів, які перебували в зонах, ендемічних за різними мікозами, слід передбачати розвиток грибкових інфекцій. Такі пацієнти перебувають у групі ризику розвитку гістоплазмозу або іншої грибкової інфекції, і лікарі, отже, повинні проводити емпіричну протигрибкову терапію до визначення патогену (-ів). Аналізи антиген-антитіло на гістоплазмоз можуть бути негативними у деяких пацієнтів з активною інфекцією. По можливості, рішення про призначення емпіричної протигрибкової терапії у таких пацієнтів має прийматися після консультації лікарем з кваліфікацією у діагностиці та лікуванні грибкових інфекцій, при цьому слід брати до уваги як ризик важкої грибкової інфекції, так і ризики, пов'язані з протигрибковою терапією. Пацієнтам, у яких розвинулася тяжка грибкова інфекція, рекомендується припинити прийом блокаторів ФНП до моменту лікування інфекції. Реактивація гепатиту В Застосування блокаторів ФНП пов'язане з ризиком реактивації вірусу гепатиту В (ВГВ) у пацієнтів, які є хронічними носіями цього вірусу. У деяких випадках реактивація ВГВ, що виникає у зв'язку з прийомом блокаторів ФНП, призводила до смерті. Більшість цих випадків виникала у пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, які пригнічували імунну систему, що також могло зробити свій внесок у реактивацію ВГВ. У пацієнтів із ризиком ВГВ інфекції має проводитися діагностика первинних симптомів ВГВ інфекції до початку терапії блокаторами ФНП. Слід з обережністю призначати блокатори ФНП тим пацієнтам, які є носіями ВГВ. Ті пацієнти, які є носіями ВГВ та потребують лікування блокаторами ФНП, повинні бути ретельно обстежені для виявлення ознак активної ВГВ інфекції під час терапії та через кілька місяців після закінчення терапії. Відсутні достовірні дані щодо безпеки або ефективності лікування носіїв ВГВ противірусними препаратами спільно з блокаторами ФНП для запобігання реактивації ВГВ. У пацієнтів, у яких розвивається реактивація ВГВ, застосування адалімумабу слід призупинити, і має бути розпочато ефективну противірусну терапію з відповідним підтримуючим лікуванням. Неврологічні ускладнення Застосування антагоністів ФНП, включаючи адалімумаб, пов'язане з рідкісними випадками виникнення або ускладнення клінічних проявів та/або рентгенологічних ознак демієлінізуючих захворювань ЦНС, включаючи розсіяний склероз та периферичні демієлінізуючі захворювання, включаючи синдром Гійєна-Барре. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам з демієлінізуючими захворюваннями центральної та периферичної нервової системи поточними або в анамнезі. У разі розвитку описаних вище явищ слід розглянути можливість відміни препарату Далібра. Злоякісні новоутворення Існує більш високий ризик розвитку лімфоми у пацієнтів з ревматоїдним артритом, що характеризується тривалим тяжким запаленням, що ускладнює оцінку ступеня ризику. Під час тривалих відкритих випробувань адалімумаба середній рівень злоякісних утворень був подібний до того, який очікувався для загальної популяції даного віку, статі та раси. На підставі наявних даних не можна виключити можливий ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень під час застосування блокаторів ФНП. Повідомлялося про злоякісні новоутворення, частина яких призводить до смерті, у дітей і дорослих, які отримували лікування блокаторами ФНП. Приблизно в половині випадків розвивалися лімфоми, як ходжкінські, так і неходжикнські. В інших випадках були представлені різні злоякісні новоутворення, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, пов'язані з імуносурпресією. Злоякісні новоутворення виникали загалом через 30 місяців терапії. Більшість пацієнтів отримували супутнє лікування імуносупресантами. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про гепатоспленарну Т-клітинну лімфому (ГСТКЛ), рідкісну агресивну лімфому, яка виникала у пацієнтів, які лікувалися адалімумабом, і нерідко призводила до летального результату. Більшість пацієнтів спочатку отримували терапію інфліксімабом, а також супутню терапію запальних захворювань товстого кишечника азатіоприном або 6-меркаптопурином. Причинно-наслідковий зв'язок ГСТКЛ із прийомом адалімумабу не доведено. Не проводилося досліджень, що включають пацієнтів з анамнезом злоякісних новоутворень, або в ході яких лікування адалімумабом тривало у пацієнтів з злоякісним новоутворенням, що розвинулося. Таким чином, слід виявляти додаткову обережність при застосуванні адалімумабу у таких пацієнтів. Всі пацієнти, і особливо ті, що раніше отримували тривалу терапію імуносуперсантами або ПУВА-терапію псоріазу, повинні обстежуватися на наявність не пов'язаного з меланомою раку шкіри, який розвинувся до або під час лікування адалімумабом. Випадки гострого або хронічного лейкозу описувалися у зв'язку з постмаркетинговим використанням блокаторів ФНП для лікування ревматоїдного артриту та інших показань. У пацієнтів з ревматоїдним артритом вищий ризик лейкемії (до дворазового), ніж у загальній популяції, навіть без терапії блокаторами ФНП. Алергія Серйозні алергічні реакції, пов'язані з прийомом адалімумабу, були рідкими під час клінічних випробувань. У постмаркетингових спостереженнях серйозні алергічні реакції, що включають анафілактичний шок, після прийому адалімумабу описувалися дуже рідко. Якщо виникає анафілактична реакція або інші серйозні алергічні реакції, слід негайно припинити введення адалімумабу та призначити відповідну протиалергічну терапію. Гематологічні ускладнення Були рідкісні повідомлення про розвиток панцітоієнія, включаючи апластичну анемію, при застосуванні блокаторів ФНП. Зрідка повідомлялося про побічні ефекти з боку системи крові, що включають значну цитопенію (у тому числі тромбоцитопенію, лейкопенію) під час лікування адалімумабом. Причинний зв'язок цих повідомлень із прийомом адалімумабу залишається незрозумілим. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися до лікаря, якщо у них розвиваються симптоми, що вказують на порушення з боку системи крові (у тому числі лихоманка, що персистує, гематоми, кровотечі, блідість) при лікуванні адалімумабом. При підтверджених значних гематологічних порушеннях лікування адалімумабом слід призупинити. Вакцинація Пацієнтам з ювенільним артритом рекомендується, але можливості пройти повну вакцинацію відповідно до поточного графіку імунізації до початку терапії препаратом Далібра®. Пацієнти, які приймають препарат Далібра, можуть бути вакциновані необхідними вакцинами, за винятком живих вакцин. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Не проводилося досліджень застосування адалімумабу у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю (ХСН), проте при клінічних випробуваннях іншого антагоніста ФНП спостерігався більш високий рівень пов'язаних із ХСН небажаних явищ, включаючи розвиток ХСН та прогресування ХСН. Випадки прогресування ХСН також описувалися у пацієнтів, які беруть адалімумаб. Слід з обережністю призначати адалімумаб пацієнтам із серцевою недостатністю та проводити ретельне спостереження за такими пацієнтами. Аутоімунні процеси Лікування адалімумабом може призводити до формування аутоантитіл. Вплив тривалого лікування в розвитку аутоімунних захворювань не вивчено. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми, що передбачають вовчаковоподібний синдром внаслідок лікування адалімумабом, слід припинити використання препарату. Літні пацієнти Частота виникнення серйозних інфекцій серед пацієнтів старше 65 років, які приймали адалімумаб, була вищою, ніж у пацієнтів молодших 65 років. 9,5% від загальної кількості пацієнтів було старше 65 років і приблизно 2,0% було старше 75. Адалімумаб слід призначати з обережністю у літніх людей у ​​зв'язку з високою ймовірністю виникнення інфекційних захворювань. Відмінності в ефективності цієї групи пацієнтів порівняно з молодшими пацієнтами не виявлено, коригування дози не потрібно. Діти Ефективність та безпека застосування адалімумабу у дітей показана тільки для лікування ідіопатичного ювенільного артриту у пацієнтів від 2 років та хвороби Крона (середньотяжкого та тяжкого ступеня) у пацієнтів від 6 років та старших. Можливість зберігання препарату Далібра® у шприцах за кімнатної температури При необхідності (наприклад, під час подорожі) адалімумаб допускається зберігати за кімнатної температури (до 25°С) у захищеному від світла місці не більше 14 днів. З моменту вилучення з холодильника шприц повинен бути використаний протягом 14 днів, якщо шприц після вилучення з холодильника не буде використаний протягом цього терміну, він повинен бути знищений. Для зручності рекомендується записати дату вилучення шприца з холодильника та термін, протягом якого слід використовувати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Далібра може незначно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, оскільки на фоні застосування препарату можуть спостерігатися запаморочення та порушення зору.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: активні речовини: інтерферон альфа-2b – 125 000 ME, 250 000 ME; таурін – 0,005 г; допоміжні речовини: "твердий жир", декстран 60000, макрогол 1500, полісорбат 80, емульгатор Т2, гідроцитрат натрію, лимонна кислота, вода очищена - достатня кількість до отримання супозиторію масою 0,8 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої або полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиБілого або білого з жовтуватим відтінком кольору супозиторії циліндричної форми із загостреним кінцем, на поздовжньому зрізі однорідні. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаСупозиторії ректальні або вагінальні При ректальному введенні препарату відзначається висока біодоступність (більше 80%) інтерферону, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна імуномодулююча дія; при інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції та фіксації на клітинах слизової оболонки піхви досягається виражений місцевий противірусний, антипроліферативний та антибактеріальний ефект, при цьому системна дія за рахунок низької всмоктувальної здатності слизової оболонки піхви незначна. Cmax інтерферону у сироватці крові досягається через 5 годин після введення препарату. Основний шлях виведення через нирки. T1/2 становить 12 годин, що зумовлює необхідність застосування препарату 2 рази на добу. Спрей назальний При інтраназальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції досягається виражений місцевий противірусний та імуностимулюючий ефект. Системне всмоктування препарату незначне - низька біодоступність ЛЗ при інтраназальному введенні пов'язана з функціонуванням особливого сімейства білків із 25 протеїнів, що входять до складу слизової оболонки порожнини носа та контролюють транспорт усіх молекулярних та клітинних об'єктів, що проникають через слизову оболонку. У той же час, деяка кількість препарату потрапляє в системний кровотік, за рахунок чого досягається системний імуномодулюючий ефект.Фармакодинамікаупозиторії ректальні або вагінальні, Спрей назальний. Загальні дані. Імунобіологічні властивості Генферон® Лайт – комбінований препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. До складу препарату Генферон® Лайт входить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b, що виробляється штамом бактерії Escherichia coli, до якої методами генної інженерії введено ген інтерферону альфа-2b людини. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та антибактеріальну дію. Противірусний ефект опосередкований активацією низки внутрішньоклітинних ферментів, що інгібують реплікацію вірусів. Імуномодулююча дія проявляється в першу чергу посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо вірусів, внутрішньоклітинних паразитів та клітин, що зазнали пухлинної трансформації. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл, активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності I типу,що підвищує можливість розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного IgА. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін сприяє нормалізації метаболічних процесів і регенерації тканин, має мембраностабілізуючу та імуномодулюючу дію. Як сильний антиоксидант, таурін безпосередньо взаємодіє з активними формами кисню, надмірне накопичення яких сприяє розвитку патологічних процесів. Таурін сприяє збереженню біологічної активності інтерферону, посилюючи терапевтичний ефект застосування препарату.Показання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: як компонент комплексної терапії - лікування ГРВІ та інших інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології у дітей; для лікування інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту у дітей та жінок, у т.ч. вагітних, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Спрей назальний дозований: профілактика та лікування грипу та ГРВІ у дорослих та дітей віком від 14 років.Протипоказання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: індивідуальна непереносимість інтерферону та інших речовин, що входять до складу препарату; І триместр вагітності. Спрей назальний дозований гіперчутливість до інтерферону альфа-2b або до інших компонентів препарату; дитячий вік до 14 років. З обережністю Супозиторії вагінальні або ректальні: загострення алергічних та аутоімунних захворювань Спрей назальний дозований: пацієнти, які страждають на носові кровотечі.Вагітність та лактаціяСупозиторії вагінальні або ректальні: Клінічними дослідженнями доведено ефективність та безпеку застосування препарату Генферон® Лайт у жінок, які перебувають на 13–40 тижнів вагітності. Застосування у І триместрі вагітності протипоказане. Не має обмежень щодо застосування в період лактації. Спрей назальний дозований: Допускається застосування протягом період вагітності.Побічна діяСупозиторії вагінальні або ректальні: Препарат добре переноситься хворими. Дуже рідко (частота менше 1 на 10000 випадків) є поодинокі повідомлення про випадки розвитку алергічних реакцій. Дані явища оборотні та зникають протягом 72 годин після припинення введення. Продовження лікування можливе після консультації з лікарем. До цього часу не спостерігалося важких чи небезпечних життя побічних явищ. Спрей назальний дозований: Побічні дії не спостерігалися.Взаємодія з лікарськими засобамиГенферон® Лайт найбільш ефективний як компонент комплексної терапії. При поєднанні з антибактеріальними, фунгіцидними та противірусними препаратами спостерігається взаємне потенціювання дії, що дозволяє досягти високого сумарного терапевтичного ефекту.Спосіб застосування та дозиСупозиторії вагінальні чи ректальні: вагінально, ректально. Спосіб введення, дозування та тривалість курсу залежать від віку, конкретної клінічної ситуації. У дорослих та дітей старше 7 років Генферон® Лайт застосовують у дозуванні 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У дітей віком до 7 років, включаючи дітей грудного віку, безпечним є застосування препарату у дозуванні 125000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У жінок, які перебувають на 13-40 тижнів вагітності, препарат застосовується в дозі 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. Рекомендовані дози та режими лікування ГРВІ та інші гострі захворювання вірусної природи в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом паралельно до основної терапії протягом 5 днів. Якщо після закінчення 5-денного терміну лікування симптоми захворювання не зменшуються або стають більш вираженими, пацієнту слід звернутися до лікаря. За клінічними показаннями можливий повторення курсу лікування після 5-денного інтервалу. Хронічні інфекційно-запальні захворювання вірусної етіології в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день із 12-годинним інтервалом одночасно зі стандартною терапією протягом 10 днів. Потім протягом 1-3 місяців - по 1 супп. ректально на ніч за день. Гострі інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у вагітних: 1 супп. (250 000 МО) вагінально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у жінок: 1 супп. (250000 МО) вагінально або ректально (залежно від характеру захворювання) 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. При затяжних формах 3 десь у тиждень через день по 1 супп. протягом 1-3 місяців. Спрей назальний дозований: інтраназально шляхом аерозольного введення 1 дози (1 доза = 1 коротке натискання на дозатор). За перших ознак захворювання Генферон® Лайт вводять інтраназально протягом 5 днів по одній дозі (одне натискання на дозатор) у кожний носовий хід 3 рази на день (одна доза приблизно становить 50000 МО інтерферону альфа-2b, добова не повинна перевищувати 5000). При контакті з хворим на ГРВІ та/або при переохолодженні препарат вводять за вказаною схемою 2 рази на день протягом 5-7 днів. За потреби профілактичні курси повторюють. Інструкція із застосування спрею Видалити захисний ковпачок. Перед застосуванням вперше натиснути на дозатор кілька разів до появи тонкого струменя. При застосуванні тримати флакон у вертикальному положенні. Проводити впорскування препарату одноразовим натисканням на дозатор у кожну ніздрю по черзі. Після застосування закрити дозатор захисним ковпачком. Щоб уникнути поширення інфекції, рекомендовано індивідуальне використання.ПередозуванняСупозиторії вагінальні або ректальні Випадки передозування Генферону ® Лайт не зареєстровані. При випадковому одноразовому введенні більшої кількості супозиторіїв, ніж було наказано лікарем, слід призупинити подальше введення на 24 год, після чого лікування можна відновити за вказаною схемою. Спрей назальний дозований Про випадки передозування препарату Генферон Лайт не повідомлялося.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину - 1 фл. Активні речовини: інфліксімаб – 100 мг; Допоміжні речовини: натрію гідрофосфату дигідрат – 6.1 мг, натрію дигідрофосфату дигідрат – 2.2 мг, сахароза – 500 мг, полісорбат 80 – 0.5 мг. 1 шт. - флакони скляні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузії у вигляді щільної маси білого кольору без ознак розплавлення, що не містить сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаПрепарат із протизапальною дією. Інгібітор фактора некрозу пухлини альфа (ФНП-α)ФармакодинамікаІнгібітор ФНПα. Інфліксімаб – химерне мишано-людське моноклональне антитіло. Має високий афінітет до ФНПα, який є цитокіном з широким спектром біологічної дії, є також посередником запальної відповіді і бере участь у процесах модуляції імунної системи. Очевидно, що ФНП відіграє роль у розвитку аутоімунних та запальних захворювань. Інфліксімаб швидко зв'язується і утворює стійку сполуку з обома формами (розчинною та трансмембранною) людського ФНПα, при цьому відбувається зниження функціональної активності ФНПα. Специфічність інфліксимабу по відношенню до ФНП підтверджена його нездатністю нейтралізувати цитотоксичний ефект лімфотоксину альфа (ЛТ або ФНО) - цитокіну, що взаємодіє з тими ж рецепторами, що і ФНП. Підвищені концентрації ФНП визначалися в суглобах пацієнтів з ревматоїдним артритом і корелювали з активністю хвороби. У пацієнтів з ревматоїдним артритом терапія інфліксимабом призводила до зменшення інфільтрації клітин запалення у запалені ділянки суглобів, а також зниження експресії молекул, що опосередковують клітинну адгезію, хемоатракцію та руйнування тканин. Після терапії інфліксімабом відзначалося зниження сироваткових концентрацій інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та С-реактивного білка (СРБ), а також підвищення концентрації гемоглобіну у пацієнтів з ревматоїдним артритом зі зниженою порівняно з базовим рівнем концентрацією гемоглобіну. Значного зниження кількості лімфоцитів у периферичній крові або їхньої проліферативної відповіді на мітогенну стимуляцію порівняно з відповіддю клітин нелікованих пацієнтів in vitro виявлено не було. У пацієнтів з псоріазом терапія інфліксимабом призводила до зниження запалення в епідермальному шарі та нормалізації диференціювання кератиноцитів у псоріатичних бляшках. У пацієнтів з псоріатичним артритом короткочасна терапія інфліксімабом супроводжувалася зниженням кількості Т-клітин та кровоносних судин у синовіальній оболонці та ділянках шкіри, уражених псоріатичним процесом. При гістологічному дослідженні біоптатів товстої кишки, взятих до і через 4 тижні після введення інфліксімабу, було виявлено суттєве зниження концентрації ФНПα. Терапія інфліксімабом пацієнтів із хворобою Крона супроводжувалася значним зниженням концентрації неспецифічного сироваткового маркера запалення – СРБ. Загальна кількість лейкоцитів периферичної крові при терапії інфліксімабом змінювалося мінімальною мірою, хоча для лімфоцитів, моноцитів та нейтрофілів спостерігалася тенденція до нормалізації їхньої кількості. У пацієнтів, які отримували інфліксімаб, проліферативна відповідь мононуклеарних клітин периферичної крові на стимуляцію не знижувалась порівняно з такою у нелікованих пацієнтів. Не було виявлено суттєвих змін секреції цитокінів стимульованими мононуклеарними клітинами периферичної крові після терапії інфліксімабом.Вивчення мононуклеарних клітин біоптатів власної платівки слизової оболонки кишки показало, що терапія інфліксімабом викликає зниження числа клітин, що експресують ФНПα та інтерферон гама. Додаткові гістологічні дослідження підтвердили, що інфліксімаб зменшує інфільтрацію клітин запалення та вміст маркерів запалення у уражених ділянках кишки. Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксімаб.Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксімаб.Ендоскопічні дослідження продемонстрували загоєння слизової оболонки кишки у пацієнтів, які отримували інфліксімаб.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит в активній формі у пацієнтів 18 років і старше (у комбінації з метотрексатом) при неефективності терапії, що проводилася раніше, включаючи лікування метотрексатом. Хвороба Крона в активній формі тяжкого ступеня (в т.ч. з утворенням нориць) у пацієнтів 18 років і старше, що не піддається стандартній терапії, включаючи кортикостероїди та/або імунодепресанти. Хвороба Крона в активній формі, середнього або тяжкого ступеня у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років включно – при неефективності, непереносимості чи наявності протипоказань до стандартної терапії, що включає кортикостероїди та/або імунодепресанти. Виразковий коліт у дорослих при неефективності стандартної терапії.Виразковий коліт середнього або тяжкого ступеня у дітей та підлітків віком від 6 до 17 років – при недостатній ефективності стандартної терапії із застосуванням кортикостероїдів, 6-меркаптопурину або азатіоприну, або за наявності непереносимості чи протипоказань до стандартної терапії. Анкілозуючий спондиліт. Псоріатичний артрит. Псоріаз.Протипоказання до застосуванняТяжкий інфекційний процес (в т.ч. абсцес, сепсис, туберкульоз, опортуністичні інфекції), підвищена чутливість до інфліксимабу та інших мишачих білків.Вагітність та лактаціявпливати в розвитку імунної системи плода. Жінки дітородного віку в період лікування та протягом принаймні 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Невідомо, чи виділяється інфліксімаб із грудним молоком у людини. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Відновлення грудного вигодовування дозволяється не раніше, ніж через 6 місяців після закінчення лікування. Безпека та ефективність застосування інфліксімабу у дітей та підлітків віком до 17 років з ревматоїдним артритом або хворобою Крона не вивчені.Побічна діяЗ боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, відчуття втоми; рідко – депресія, психоз, неспокій, амнезія, апатія, нервозність, сонливість. З боку травної системи: часто – нудота, діарея, біль у животі, диспепсія; рідко – запор, шлунково-стравохідний рефлюкс, хейліт, дивертикуліт, порушення функції печінки, холецистит. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, лейкопенія, лімфаденопатія, лімфоцитоз, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку серцево-судинної системи: часто – припливи, біль у грудях; рідко – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, непритомність, тромбофлебіт, брадикардія, серцебиття, спазм судин, ціаноз, порушення периферичного кровообігу, аритмія, набряки. З боку дихальної системи: часто – задишка, вірусна інфекція (грип, герпес), лихоманка, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, бронхіт, пневмонія; рідко – бронхоспазм, плеврит, набряк легенів. З боку органу зору: рідко – кон'юнктивіт, кератокон'юнктивіт, ендофтальміт. З боку сечовивідної системи: рідко – інфекції сечовивідних шляхів, пієлонефрит. З боку системи згортання крові: рідко – екхімоз/гематома, петехії, носова кровотеча. Дерматологічні реакції: часто - висипання, шкірні висипання, свербіж, уртикарії, пітливість, сухість шкіри; рідко – грибковий дерматит (оніхомікоз, екзема), себорея, бешиха, бородавки, фурункульоз, періорбітальний набряк, гіперкератоз, порушення пігментації шкіри, алопеція, бульозний висип. Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж, набряк обличчя, губ, кистей, міалгія та/або артралгія з лихоманкою, утворення аутоантитіл, вовчаковий синдром. Інші: часто – лихоманка; рідко – абсцеси, целюліти, сепсис, бактеріальна та грибкова інфекції, міалгія, артралгія, вагініт, інфузійний синдром, реакція у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів з ревматоїдним артритом одночасне застосування метотрексату знижує утворення антитіл до інфліксімабу та підвищує концентрацію останнього у плазмі.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно. Разова доза – 3-10 мг/кг. Частота і тривалість застосування встановлюються індивідуально, залежно від показань та схеми терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні інфліксімабу можливий розвиток гострих алергічних реакцій та алергічних реакцій уповільненого типу. У деяких хворих можливе утворення антитіл до інфліксімабу, які у поодиноких випадках викликають розвиток тяжких алергічних реакцій. За відсутності толерантності до метотрексату або інших імунодепресантів нестероїдної структури (наприклад, азатіоприну, 6-меркаптопурину) і перериванні їх прийому до або протягом застосування інфліксимабу підвищується ризик утворення цих антитіл. Реакції підвищеної чутливості уповільненого типу спостерігалися з високою частотою (25%) при хворобі Крона після призначення повторного лікування через 2-4 години після первинного. Оскільки виведення інфліксімабу відбувається протягом 6 місяців, хворий протягом цього періоду повинен перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення ознак інфекційного процесу. Застосування інфліксімабу слід припинити у разі розвитку тяжкої інфекції або сепсису. При підозрі на активний туберкульозний процес лікування слід припинити, доки не буде встановлено діагноз та проведено відповідне лікування. До початку терапії інфліксімабом пацієнтів слід ретельно обстежити щодо виявлення як активного, так і латентного туберкульозного процесу. Слід враховувати, що у важких хворих та хворих з імуносупресією може бути отримана помилково-негативна туберкулінова проба. При виявленні латентного туберкульозу необхідно вжити заходів, щоб не допустити активізації процесу, а також слід оцінити співвідношення ймовірної користі та потенційного ризику застосування інфліксимаб у цієї категорії пацієнтів. При появі в період лікування симптомів, що нагадують вовчаковий синдром (стійкий висип, лихоманка, біль у суглобах, стомлюваність), і при цьому будуть визначатися антитіла до ДНК, інфліксімаб слід відмінити. Ефективність та безпека застосування інфліксімабу у хворих похилого віку, а також у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок не встановлена. Безпека та ефективність застосування інфліксімабу у дітей та підлітків віком до 17 років з ревматоїдним артритом або хворобою Крона не вивчені. До отримання відповідних даних слід уникати застосування цієї категорії пацієнтів.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 0. 5 мл: Активна речовина: людський рекомбінантний інтерферон бета-1b 8 млн. МО.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: глатирамера ацетат – 20 мг; допоміжні речовини: маннітол – 40 мг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин для підшкірного введення 20 мг/мл. По 1 мл трикомпонентні стерильні шприци з безбарвного нейтрального скла I гідролітичного класу. По 1 шприцу в контурне осередкове впакування з полімерної плівки. По 28 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування та серветками спиртовими у кількості 28 шт. в пачку з картону.Опис лікарської формиВід безбарвного до світло-жовтого кольору злегка опалесцентний розчин.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаУ зв'язку з особливостями хімічної будови глатирамера ацетату, що є сумішшю поліпептидів, утворених природними амінокислотами, а так само низькою терапевтичною дозуванням дані з фармакокінетики глатирамера ацетату мають лише орієнтовне значення. Грунтуючись на них, а також на експериментальних даних, вважають, що після підшкірної ін'єкції препарат швидко гідролізується у місці введення. Продукти гідролізу, а також незначна частина незміненого глатирамера ацетату можуть надходити в лімфатичну систему та частково досягати судинного русла. Концентрація глатирамера ацетату або його метаболітів у крові, що визначається, не корелює з терапевтичною дією.ФармакодинамікаТимексон® (глатирамера ацетат) є оцтово-кислою сіллю суміші синтетичних поліпептидів, утворених 4 природними амінокислотами: L-глутамінової кислотою, L-аланіном, L-тирозином і L-лізином і за хімічною будовою має елементи схожості з основним білком. Глатирамера ацетат змінює перебіг патологічного процесу при демієлінізуючому захворюванні центральної нервової системи (ЦНС) - розсіяному склерозі, який відноситься до аутоімунних захворювань, що змінює співвідношення Т-супресорів в організмі. Глатирамера ацетат здійснює імуномодулюючу дію в місці ін'єкції. Його терапевтичний ефект опосередковується через системне розповсюдження активованих Т-супресорів. Глатирамера ацетат має специфічний механізм дії, в основі якого лежить здатність конкурентно замінювати антигени мієліну - основний білок мієліну, мієліновий олігодендроцитарний глікопротеїн і протеоліпідний протеїн у місцях зв'язування з молекулами головного комплексу гістосумісності класу 2, розташованих на антиген. Наслідком конкурентного витіснення є дві реакції:стимуляція антиген-специфічних супресорних Т-лімфоцитів (Тh2-типу) та гальмування антиген-специфічних ефекторних Т-лімфоцитів (Тh1-типу). Активовані Т-супресорні лімфоцити надходять у системну циркуляцію та проникають у ЦНС. Потрапляючи в ділянку запалення в ЦНС, зазначені Т-лімфоцити реактивуються антигенами мієліну, що призводить до продукції ними протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10 та ін.). Ці цитокіни зменшують локальне запалення, придушуючи місцеву запальну Т-клітинну відповідь, що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Тh2-типу та гальмування прозапальної системи Тh1 - клітин.Активовані Т-супресорні лімфоцити надходять у системну циркуляцію та проникають у ЦНС. Потрапляючи в ділянку запалення в ЦНС, зазначені Т-лімфоцити реактивуються антигенами мієліну, що призводить до продукції ними протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10 та ін.). Ці цитокіни зменшують локальне запалення, придушуючи місцеву запальну Т-клітинну відповідь, що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Тh2-типу та гальмування прозапальної системи Тh1 - клітин.Активовані Т-супресорні лімфоцити надходять у системну циркуляцію та проникають у ЦНС. Потрапляючи в ділянку запалення в ЦНС, зазначені Т-лімфоцити реактивуються антигенами мієліну, що призводить до продукції ними протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10 та ін.). Ці цитокіни зменшують локальне запалення, придушуючи місцеву запальну Т-клітинну відповідь, що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Тh2-типу та гальмування прозапальної системи Тh1 - клітин.що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Тh2-типу та гальмування прозапальної системи Тh1 - клітин.що веде до накопичення специфічних протизапальних клітин Тh2-типу та гальмування прозапальної системи Тh1 - клітин. Крім того, глатирамера ацетат стимулює синтез нейротрофічного фактора Th-2 клітинами та захищає мозкові структури від ушкодження (нейропротективна дія). Препарат не має генералізованого впливу на основні ланки нормальних імунних реакцій організму, що принципово відрізняє його від неспецифічних імуномодуляторів, включаючи препарати бета-інтерферонів. Антитіла, що утворюються, до глатирамера ацетату не мають нейтралізуючу дію, що знижує клінічний ефект препарату.ІнструкціяПеред введенням препарату переконайтеся, що у вас є все необхідне для ін'єкції: шприц, наповнений розчином препарату; спиртова серветка. Візьміть одну контурну коміркову упаковку із заповненим шприцом із загальної упаковки, яка повинна зберігатися в холодильнику, та витримайте її при кімнатній температурі протягом не менше 20 хвилин. Перед введенням ретельно вимийте руки водою з милом. Перед використанням слід оглянути розчин у шприці. За наявності зважених частинок або зміни кольору розчину або пошкодження шприца його не слід застосовувати. Виберіть область тіла для ін'єкції: Руки (задня поверхня плеча); Стегна (передня поверхня стегон крім паху та коліна); Живіт (крім білої лінії та пупкової області); Сідниці. Дістаньте шприц з індивідуального контурного коміркового упаковки, видаливши паперове маркування (смужку). Візьміть шприц у руку, якою Ви пишете. Зніміть захисний ковпачок із голки. Попередньо обробивши місце ін'єкції спиртовою серветкою, зберіть шкіру в складку великим і вказівним пальцями. Розташовуючи шприц перпендикулярно до місця ін'єкції, введіть голку в шкіру під кутом 90°; вводіть препарат, рівномірно натискаючи на поршень шприца до кінця (до повного спорожнення). Видаліть шприц із голкою рухом вертикально вгору, зберігаючи колишній кут нахилу. До місця ін'єкції можна прикласти суху стерильну ватну кульку. За необхідності можна заклеїти пластиром. Не рекомендується розтирати або масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Використані шприци викидайте лише у відведене місце, недоступне для дітей. Не слід використовувати для ін'єкції болючі точки, знебарвлені, почервонілі ділянки шкіри або області з ущільненнями та вузликами. Щодня вибирайте нове місце для уколу, так Ви зможете зменшити неприємні відчуття та біль на ділянці шкіри у місці ін'єкції. Всередині кожної ін'єкційної області є багато точок для уколу. Постійно змінюйте точки ін'єкцій у конкретній області. Рекомендується скласти схему зміни місць ін'єкцій та мати її при собі. На тілі є ряд областей, в які важко робити ін'єкції самостійно (ягідниці, руки), для цього Вам може бути потрібна допомога іншої людини. Якщо Ви забули ввести препарат Тімексон, зробіть ін'єкцію негайно, як тільки згадали про це. Заборонено вводити подвійну дозу препарату. Використовуйте наступний шприц лише через 24 години. Не припиняйте застосування препарату Тімексон без консультації з лікарем.Показання до застосуванняКлінічно ізольований синдром (єдиний клінічний епізод демієлінізації, що дозволяє припустити розсіяний склероз) з вираженістю запального процесу, що вимагає застосування внутрішньовенних глюкокортикостероїдів (для уповільнення переходу в клінічно достовірний розсіяний склероз). Рецидивуючий-ремітуючий розсіяний склероз (для зменшення частоти загострень, уповільнення розвитку інвалідних ускладнень).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до глатірамера ацетату або манітолу; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені); вагітність. З обережністю: схильність до розвитку алергічних реакцій, серцево-судинні захворювання, порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяДаних щодо застосування глатирамера ацетату під час вагітності немає, можливий ризик такого застосування під час вагітності не встановлено. Глатирамера ацетат протипоказаний під час вагітності. Під час лікування глатірамера ацетататом необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Невідомо, чи виділяється глатирамера ацетат з грудним молоком, тому за необхідності застосування у період лактації слід оточити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для дитини.Побічна діяГлатирамера ацетат безпечний та добре переноситься пацієнтами. В окремих випадках можуть спостерігатися перелічені нижче побічні реакції. З боку крові та лімфатичної системи: лімфаденопатія, лейкоцитоз, лейкопенія, спленомегалія, тромбоцитопенія. зміна структури лімфоцитів. З боку імунної системи: реакція гіперчутливості, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: гіпертиреоз. З боку обміну речовин: анорексія, підвищення маси тіла, непереносимість алкоголю, подагра, гіперліпідемія, гіпернатріємія, зниження концентрації феритину у сироватці крові. З боку нервової системи: головний біль, тривога, депресія, ейфорія, нервозність, патологічні сновидіння, психоз, галюцинації, ворожість, манія, розлад особистості, суїцидальна поведінка, спотворення смаку, мігрень, непритомність, тунельний синдром, когнітивні розлади, тремор дисграфія, дислексія, порушення моторних функцій, міоклонус, неврит, нейром'язова блокада, параліч, у тому числі малогомілкового нерва, ступор. З боку органу зору: диплопія, дефект полів зору, порушення руху очей, катаракта, ураження рогівки, сухість склери та рогівки, субкон'юнктивальний крововилив, птоз століття, мідріаз, ністагм, атрофія зорового нерва, порушення зору. З боку органу слуху та рівноваги: ​​головний біль, порушення слуху. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, тахікардія, екстрасистолія, синусова брадикардія, пароксизмальна тахікардія, підвищення артеріального тиску, варикозне розширення вен. З боку дихальної системи: кашель, задишка, сезонний риніт, апное, гіпервентиляція легень, ларингоспазм. З боку травної системи: нудота, блювання, набряк язика, запор, карієс, одонтогенний періостит, збільшення слинних залоз, диспепсія, дисфагія, відрижка, виразка стравоходу, коліт, ентероколіт, поліпоз товстої кишки, аноректальні порушення, ректальне кровотеча. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовчнокам'яна хвороба, гепатомегалія. З боку шкіри та підшкірних тканин: екхімоз, гіпергідроз, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, контактний дерматит, вузлувата еритема, шкірні вузлики. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: артралгія, біль у шийному відділі хребта, біль у спині, артрит, бурсит, біль у боці, м'язова атрофія, остеоартрит. З боку сечовивідної системи: імперативний поклик до сечовипускання, поллакіурія, затримка сечі, гематурія, нефролітіаз. З боку статевих органів та молочних залоз: аменорея, збільшення молочних залоз, еректильна дисфункція, пролапс тазових органів, відхилення лабораторних показників у мазках із каналу шийки матки, порушення менструального циклу, вульвовагінальні порушення. Інфекції: отит, бронхіт, гастроентерит, загострення захворювань, що викликаються Н. simplex, риніт, вагінальний кандидоз, запалення підшкірно-жирової клітковини, фурункульоз, пієлонефрит, герпес, що оперізує. Інші реакції безпосередньо після ін'єкції*, астенія, втома, озноб, підвищення температури тіла, носова кровотеча, периферичні набряки, стан похмілля. * Реакції безпосередньо після ін'єкції Місцеві реакції: біль, почервоніння, набряк, абсцес, гематома, ліпоатрофія, некроз шкіри. Системні реакції: "припливи" крові, біль у грудях, відчуття серцебиття, стан тривоги, задишка, утруднене ковтання, кропив'янка. вони можуть також починатися через кілька місяців після початку терапії, пацієнт може відчувати той чи інший симптом епізодично.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія між глатирамера ацетатом та іншими лікарськими засобами вивчена недостатньо. Не виявлено жодної лікарської взаємодії, включаючи одночасне застосування глатирамера ацетату з препаратами, що використовуються для терапії розсіяного склерозу, у тому числі з кортикостероїдами (при комбінованому застосуванні протягом 28 днів). Вкрай рідко частота місцевих реакцій може збільшитися.Спосіб застосування та дозиУ вигляді підшкірних ін'єкцій по 20 мг препарату глатирамера ацетату (один заповнений розчином препарату шприц для ін'єкцій) один раз на добу щодня переважно в один час дня. Лікування тривале. Рішення про припинення терапії повинен приймати лікар. Кожен шприц із препаратом глатирамера ацетату призначений лише для одноразового застосування. Корекція режиму дозування Коригування режиму дозування не передбачено. Препарат вводиться у дозі 20 мг підшкірно щодня.ПередозуванняДаних про передозування глатирамера ацетату немає. У разі передозування показано ретельне спостереження та симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування препаратом Тімексон необхідний контроль невролога та лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість появи побічних реакцій, у тому числі, що виникають безпосередньо після ін'єкції препарату Тімексон. Більшість цих симптомів нетривалі, спонтанно вирішуються без наслідків. При розвитку серйозних побічних реакцій слід негайно припинити терапію і звернутися до лікаря або викликати швидку медичну допомогу. Рішення щодо застосування симптоматичної терапії приймає лікар. Біль у грудях, що виникає безпосередньо після ін'єкцій (див. розділ "Побічна дія"), як правило, носить минущий характер, триває кілька хвилин, не має зв'язку з іншими симптомами, проходить самостійно без будь-яких клінічних наслідків. Механізм розвитку цього симптому незрозумілий. При тривалому застосуванні (протягом кількох місяців) препарату Тімексон® у місцях ін'єкцій може розвинутись ліпоатрофія та у поодиноких випадках – некроз шкіри. Для того, щоб запобігти розвитку цих місцевих реакцій, необхідно рекомендувати пацієнтові суворо дотримуватися послідовності місць для ін'єкцій за схемою, в якій має бути передбачена обов'язкова щоденна зміна місця для ін'єкції. Пацієнти з порушенням функції нирок або серцево-судинними захворюваннями повинні бути під контролем лікаря. У зв'язку з тим,що препарат Тімексон® є імуномодулюючим лікарським засобом і використовується при лікуванні аутоімунного захворювання – розсіяного склерозу, його застосування може супроводжуватися змінами функцій імунної системи, у зв'язку з чим слід періодично контролювати стан імунної системи пацієнта. Шприци слід зберігати у холодильнику за нормальної температури 2-8 °З. Пацієнт повинен бути поінформований про можливі побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На підставі наявних даних немає потреби у спеціальних запобіжних заходах для осіб, які керують автомобілем або складною технікою.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему