Гиполипидемические препараты Сандоз

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10 мг. Допоміжні речовини: лактоза безводна - 53.69 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 0.33 мг, целюлоза мікрокристалічна, силікатизована - 27.5 мг, крохмаль кукурудзяний сухий - 16.5 мг, тальк - 1.1 мг0,8. Склад оболонки: гіпромелоза 2910 – 1.86 мг, манітол – 0.15 мг, макрогол 6000 – 0.09 мг, титану діоксид – 0.42 мг, заліза (III) оксид жовтий – 0.225 мг, заліза (III) оксид7 – 0 0. , тальк (поліруючий агент)* – 0.057 мг. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою коричневого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "RSV 10" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаРозувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонат, попередник холестерину. Розувастатин діє на печінку, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНГ на поверхні гепатоцитів, які посилюють захоплення та катаболізм ЛПНП, та інгібує синтез печінкою ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПОНП), зменшуючи тим самим кількість ЛПНП та ЛПОНП. Розувастатин знижує концентрацію загального Хс, тригліцеридів (ТГ), Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП, ЛПНГ, Хс-неЛПВП, аполіпопротеїну В (АпоВ) та збільшує концентрацію ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (АпоА-1) (див. таблицю 1) , а також знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Після початку терапії розувастатином терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Залежність відповіді на лікування від дози розувастатину у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (типи IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна щодо вихідної концентрації) Доза, мг Кількість пацієнтів Хс-ЛПНЩ Загальний Хс Хс-ЛПВЩ Плацебо 13 -7 -5 3 5 17 -45 -33 13 10 17 -52 -36 14 20 17 -55 -40 8 40 18 -63 -46 10 Доза, мг Кількість пацієнтів ТГ Хс-неЛПЗП АПОВ АпоА1 Плацебо 13 -3 -7 -3 0 5 17 -35 -44 -38 4 10 17 -10 -48 -42 4 20 17 -23 -51 -46 5 40 18 -28 -60 -54 0 Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від їхньої расової приналежності, статі або віку, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) при застосуванні розувастатину у дозі 10 мг концентрація ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозах від 20 до 80 мг за схемою форсованого титрування доз, відзначалася позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування добової дози до 40 мг на добу (12 тижнів терапії) концентрація ХС-ЛПНЩ знизилася на 53%. У 33% пацієнтів було досягнуто зниження концентрації Хс-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозах 20 та 40 мг, середнє зниження концентрації ЛПНЩ склало 22%. Адитивний ефект відзначається в комбінації з фенофібратом щодо концентрації ТГ та з нікотиновою кислотою (більше 1 г/добу) щодо концентрації ЛПВЩ. У пацієнтів з низьким ризиком розвитку ІХС (ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10% за період більше 10 років) із середньою концентрацією ЛПНГ 4.0 ммоль/л (154.5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом, який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних. артерій (ТКІМ), розувастатин у дозі 40 мг/сут значно сповільнював швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо зі швидкістю - 0.0145 мм/рік (95% довірчий інтервал (CI): від -0.0196 до -0. при р<0.0001). Дозу 40 мг слід призначати лише пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Застосування у дітей Було проведено багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження, в рамках якого проводилася терапія розувастатином протягом 12 тижнів (176 пацієнтів, 97 - чоловічої статі, 79 - жіночої статі) з наступним 40-тижневим відкритим періодом титрування дози розувастату - чоловічої статі та 77 - жіночої статі). До цього дослідження включалися пацієнти віком 10-17 років (II-V стадія за шкалою Таннера), у т.ч. пацієнти жіночої статі з менархе >1 рік тому, з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Застосовувався розувастатин у дозі 5 мг, 10 мг або 20 мг або плацебо протягом 12 тижнів, потім усім пацієнтам проводилася терапія розувастатином протягом 40 тижнів (відкрита фаза). На фоні застосування розувастатину у дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг було відзначено зниження концентрації ЛПНГ на 38.3%, 44.6%,50% відповідно порівняно з 0.7% у групі плацебо. На момент завершення 40-тижневої фази дослідження з титруванням дози до максимальної - 20 мг на добу залежно від цільових значень концентрації ЛПНЩ, 70 пацієнтів із 173 (40.5%) досягли цільових значень ЛПНЩ (<2.8 ммоль/л). Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів.Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів.Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів. Крім того, застосування розувастатину вивчалося у 2-річному відкритому дослідженні з титруванням дози препарату, у якому взяло участь 198 пацієнтів дитячого віку з сімейною гетерозиготною гіперхолестеринемією у віці від 6 до 17 років (88 пацієнтів чоловічої статі, 110 – жіночої статі, ІІ-V стадія за шкалою Таннера). Початкова доза розувастатину становила 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів віком від 6 до 9 років (n=64) допускалося титрування дози до 10 мг/добу, у пацієнтів віком від 10 до 17 років (n=134) - до 20 мг/добу. Після терапії розувастатином протягом 24 місяців середнє зниження концентрації ЛПНЩ у плазмі крові, оцінене методом найменших квадратів, становило -43% (вихідна концентрація 236 мг/дл, концентрація до 24 місяці 133 мг/дл), -45% (вихідна концентрація 234 мг). /дл,концентрація до 24 місяці 124 мг/дл) та -35% (вихідна концентрація 241 мг/дл, концентрація до 24 місяця 153 мг/дл) у пацієнтів віком від 6 до <10 років, від 10 до <14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.ФармакокінетикаВсмоктування Смах розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 20%. Розподіл Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Близько 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Після багаторазового щоденного застосування препарату змін фармакокінетичних параметрів не відбувається. Метаболізм Біотрансформація піддається обмеженій кількості розувастатину (приблизно 10%). Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу Хс та метаболізму ЛПНГ. Метаболізм розувастатину незначною мірою пов'язаний з ізоферментами системи цитохрому Р450. Ізофермент CYP2C9 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, у той час як ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Приблизно 90% дози розувастатину виводиться в незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований і неабсорбований розувастатин), частина, що залишилася, виводиться нирками. У незміненому вигляді нирками виводиться близько 5% дози препарату. Т1/2 становить 19 год, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину через мембрани. Цей переносник грає велику роль у виведенні розувастатину печінкою. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМК-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1.6 та 2.4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 c.521TT та ABCG2. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік та статева приналежність не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри розувастатину. У дітей з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією було проведено 2 фармакокінетичні дослідження розувастатину (всередину у вигляді таблеток), до яких включалися пацієнти віком 10-17 років або 6-17 років (214 пацієнтів). За результатами дослідження було виявлено, що експозиція розувастатину у дітей нижча, ніж у дорослих пацієнтів, або відповідає показникам, які спостерігаються у дорослих. Експозиція розувастатину була передбачуваною та відповідала застосовуваній дозі протягом усього 2-річного періоду дослідження. Фармакологічні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з показниками у представників європеоїдної раси; у пацієнтів-індусів показано збільшення медіани AUC та Сmах приблизно в 1.3 рази. При цьому аналіз показників фармакокінетики для всієї досліджуваної популяції не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці препарату серед представників європеоїдної та негроїдної раси. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різним ступенем печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину. Однак у 2 пацієнтів з балами 8 і 9 за шкалою Чайлд-П'ю було зазначено подовження Т1/2, що приблизно в 2 рази перевищує аналогічний показник для пацієнтів з нижчими показниками за шкалою Чайлд-П'ю. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування виявляються недостатніми; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (IV тип за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, нестабільної стенокардії, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років у чоловіків, старше 60 років у жінок, підвищена концентрація С- реактивного білка (≥2 мг/л) за наявності щонайменше одного додаткового фактора ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ, а також будь-яке підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; тяжкі порушення функції нирок (КК <30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз; особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів; надмірне вживання алкоголю; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; вік старше 70 років; високий ризик розвитку цукрового діабету; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання; травми; тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення; неконтрольована епілепсія; расова приналежність (монголоїдна раса); Одночасний прийом фібратів.Вагітність та лактаціяПрепарат Сувардіо протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні та адекватні засоби контрацепції у період застосування препарату. Оскільки холестерин та продукти біосинтезу холестерину мають велике значення для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від його застосування при вагітності. У дослідженнях на тваринах було показано наявність репродуктивної токсичності препарату. У разі діагностування вагітності прийом Сувардіо® слід негайно припинити. Розувастатин виділяється із грудним молоком у щурів. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком у жінок відсутні. При необхідності призначення препарату Сувардіо в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що виникають на фоні застосування розувастатину, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. У контрольованих дослідженнях менш ніж у 4% пацієнтів, які отримували терапію даним препаратом, лікування було перервано через розвиток небажаних явищ. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, розвиток побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. За даними ВООЗ, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Нижче представлені небажані реакції, отримані як під час клінічних досліджень, і у постмаркетинговий період. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. Частота розвитку ЦД на фоні застосування розувастатину залежить від наявності або відсутності таких факторів ризику, як концентрація глюкози натще >5.6 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ у плазмі, артеріальна гіпертензія в анамнезі. Порушення психіки: частота невідома – депресія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті; частота невідома - периферична невропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у ділянці живота; рідко – панкреатит, підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів спостерігалося дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ. Найчастіше ці порушення мали мінімальну вираженість, були безсимптомними і проходили самостійно. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. При прийомі розувастатину може спостерігатися протеїнурія. Зміни вмісту білка в сечі (від відсутності до наявності слідових кількостей до рівня ++ і вище) спостерігаються менш ніж у 1% пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3%, які приймають препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі, виражена у зміні від нульового рівня або наявності слідів до рівня +, спостерігалася при прийомі препарату у дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась і самостійно проходила в процесі лікування. При аналізі даних клінічних досліджень не виявлено причинного зв'язку між протеїнурією та гострими або прогресуючими захворюваннями нирок. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія, порушення з боку сухожилля, включаючи випадки їх розриву. Небажані явища з боку м'язової тканини, такі як міалгія, міопатія (включаючи міозит і, рідко, рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї), відзначалися у пацієнтів, які отримували розувастатин у всіх дозах, частіше при застосуванні доз 20 мг і вище. Повідомлялося про розвиток дозозалежного підвищення активності КФК у пацієнтів, які отримували розувастатин; Найчастіше ці порушення мали мінімальну вираженість, були безсимптомними і проходили самостійно. У разі підвищення активності КФК >5 ВГН розувастатин слід відмінити. З боку шкірних покровів: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Лабораторні показники: підвищення концентрації глюкози, білірубіну у плазмі крові, активності ГГТ, ЛФ. Інші: часто – астенічний синдром, набряки; порушення функції щитовидної залози. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні явища, як сексуальна дисфункція; у поодиноких випадках розвиток інтерстиціального захворювання легень, особливо у пацієнтів, які отримували терапію статинами протягом тривалого часу. Діти У 52-тижневому клінічному дослідженні було відзначено збільшення частоти розвитку вираженого підвищення активності КФК у плазмі крові (>10 ВГН) та симптомів з боку м'язової системи після фізичних навантажень при застосуванні препарату у дітей порівняно з дорослими пацієнтами. Частота розвитку інших побічних ефектів була порівнянна з частотою розвитку при застосуванні препарату у дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). Застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватись збільшенням концентрації розувастатину у плазмі крові, наслідком чого може стати підвищення ризику розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому у 7 разів вищою, ніж у здорових добровольців. Спільне застосування цих препаратів призводить до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові в 11 разів, при цьому плазмова концентрація циклоспорину не змінюється. Спільне застосування розувастатину та циклоспорину протипоказане. Інгібітори ВІЛ-протеаз Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз може призводити до значного збільшення AUC розувастатину (див. Таблицю 2). У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно 2-кратного та 5-кратного збільшення AUC0 . Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується. Гемфіброзил та інші ліпідзнижуючі препарати Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax  та AUC розувастатину в 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується значущої фармакокінетичної взаємодії розувастатину з фенофібратом, проте можлива фармакодинамічна взаємодія між препаратами. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідзнижуючих дозах (≥1 г/добу) при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази збільшували ризик виникнення міопатії, можливо, у зв'язку з тим, що вони здатні викликати розвиток міопатії. монотерапії. Одночасне застосування розувастатину у дозі 40 мг та фібратів протипоказане. При одночасному застосуванні розувастатину з гемфіброзилом та іншими ліпідзнижувальними засобами початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг. Езетіміб Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг призводить до підвищення AUC розувастатину в 1.2 рази у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити можливість фармакодинамічної взаємодії розувастатину та езетимибу, що здатне призвести до збільшення ризику розвитку небажаних явищ. Антациди Одночасне застосування розувастатину та антацидів у суспензіях, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не встановлено. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC0-t та Сmах розувастатину на 20% та 30% відповідно. Подібна взаємодія може бути викликана посиленням моторики кишківника, обумовленим прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Отже, розвиток лікарської взаємодії, зумовленої ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірний. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози розувастатину (див. Таблицю 2). Дозу препарату Сувардіо® слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими препаратами, які збільшують AUC розувастатину. Початкова доза Сувардіо повинна становити 5 мг 1 раз на добу, якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше. Слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Сувардіо® не повинна перевищувати 20 мг при одночасному застосуванні з гемфіброзилом (збільшення AUC розувастатину в 1.9 рази), 10 мг – при одночасному застосуванні з атазанавіром/ритонавіром (збільшення AUC у 3.1 рази). Вплив розувастатину на інші препарати Пероральні контрацептиви/ЗГТ Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмових концентрацій слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні даного поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася жінками під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася. Дігоксин Не очікується клінічно значущої взаємодії при одночасному застосуванні розувастатину та дигоксину. Фузидова кислота Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу може зростати при одночасному застосуванні фузидової кислоти та статинів. Механізм цієї взаємодії (фармакокінетичної або фармакодинамічної) невідомий. Є повідомлення про випадки розвитку рабдоміолізу, зокрема. з летальним кінцем, при застосуванні таких комбінацій. При необхідності застосування фузидової кислоти терапію розувастатином необхідно припинити на час застосування фузидової кислоти. Антагоністи вітаміну К Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують терапію антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином або іншими кумариновими антикоагулянтами) може призвести до збільшення MHO. Скасування або зниження дози розувастатину може спричинити зменшення MHO, тому в таких випадках потрібен його моніторинг. Застосування у дітей Дослідження, присвячені вивченню лікарської взаємодії розувастатину, проводились лише у дорослих. Наскільки ці результати відображають лікарську взаємодію розувастатину у дітей невідомо.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю (не розжовувати, не подрібнювати), запиваючи водою. До початку терапії препаратом Сувардіо пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту і продовжувати дотримуватися її протягом усього періоду терапії. Дозу препарату Сувардіо® підбирають індивідуально з урахуванням цільових показників концентрації холестерину та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Рекомендована початкова доза Сувардіо становить 10 мг 1 раз на добу як для пацієнтів, які раніше не приймали статини, так і для пацієнтів, переведених на прийом препарату після терапії іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину та можливим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень у даного пацієнта, а також оцінити потенційний ризик розвитку побічних ефектів. За потреби через 4 тижні можна скоригувати дозу препарату. Для пацієнтів похилого віку (старше 70 років) початкова доза препарату Сувардіо®, що рекомендується, становить 5 мг. В інших випадках корекція дози у зв'язку з віком не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня корекція дози Сувардіо не потрібна. Початкова доза препарату, що рекомендується, становить 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв). Застосування Сувардіо у будь-яких дозах протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв). Підвищення системної концентрації розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю з балом за шкалою Чайлд-П'ю, рівним 7 та нижче, не виявлено. Однак підвищення системної концентрації розувастатину спостерігалося у пацієнтів із печінковою недостатністю з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю. У таких пацієнтів слід контролювати функцію печінки на фоні розувастатином. Дані щодо застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю з балом за шкалою Чайлд-П'ю вище 9 відсутні. Пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі розувастатин протипоказаний. Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину у плазмі крові. Рекомендована початкова доза Сувардіо у пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Рекомендована початкова доза Сувардіо для пацієнтів із схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1.6 та 2.4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 c.521TT та ABCG2. Рутинне проведення генотипування не рекомендується, проте якщо воно було виконано раніше, для носіїв генотипів с.521СС або с.421 АА рекомендована максимальна доза Сувардіо становить 20 мг 1 раз на добу. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Сувардіо® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками. (включаючи рабдоміоліз); необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням препарату Сувардіо®). У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Сувардіо®.При необхідності застосування зазначених вище препаратів слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії Сувардіо® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняЛікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функції життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧерез 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Протеїнурія (визначалася з використанням тест-смужок), переважно канальцевого походження, відзначалася у пацієнтів при застосуванні розувастатину у високих дозах, але в більшості випадків була періодичною або короткочасною. Показано, що така протеїнурія не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Рекомендується контролювати показники функції нирок під час терапії розувастатином. При застосуванні препарату Сувардіо у всіх дозах і, особливо при прийомі препарату в дозі, що перевищує 20 мг, були виявлені міалгія, міопатія та, в окремих випадках, рабдоміоліз. Дуже рідко виникав рабдоміоліз при одночасному прийомі езетимибу та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. У цьому випадку не можна виключити фармакологічну взаємодію препаратів, тому спільно Сувардіо® та езетимиб слід застосовувати з обережністю. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо активність КФК до початку терапії істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід починати терапію Сувардіо®, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). Розувастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід особливо обережно призначати пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: ниркова недостатність; вік старше 70 років. У таких пацієнтів слід оцінити співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та здійснювати клінічне спостереження протягом усього курсу терапії. Рекомендується проінформувати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням або лихоманкою. У таких пацієнтів слід обов'язково контролювати активність КФК. Лікування слід припинити, якщо активність КФК більш ніж у 5 разів перевищує ВГН або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт протягом усього дня (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша за ВГН). Якщо після відміни препарату симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату або призначення альтернативного інгібітору ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Регулярний контроль активності КФК у пацієнтів за відсутності симптомів рабдоміолізу недоцільний. Не відмічено ознак збільшення небажаних явищ з боку скелетної мускулатури при прийомі препарату Сувардіо та супутньої терапії. Однак збільшення числа випадків міозиту та міопатії було виявлено у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази спільно з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/доб), препарати протеаз та антибіотики групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому одночасний прийом розувастатину та гемфіброзилу не рекомендований.Необхідно ретельно оцінити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину з фібратами або нікотиновою кислотою у ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). Розувастатин не слід призначати одночасно із системною терапією фузидовою кислотою та принаймні протягом 7 днів після припинення терапії цим препаратом. Якщо у період лікування розувастатином необхідне призначення фузидової кислоти, розувастатин слід відмінити на період застосування. Є повідомлення про випадки розвитку рабдоміолізу, зокрема. з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували одночасно терапію розувастатином та фузидовою кислотою. Пацієнтів слід поінформувати про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення таких симптомів, як м'язова слабкість, біль або підвищення чутливості у м'язах. Терапія статинами може бути знову розпочата не раніше ніж через 7 днів після відміни фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне застосування фузидової кислоти протягом тривалого часу,потрібний ретельний контроль стану пацієнта. Препарат Сувардіо® не слід призначати пацієнтам з гострими, тяжкими захворюваннями, з підозрою на міопатію або з можливим розвитком вторинної ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпертензія, хірургічне втручання, травма, метаболічний синдром, цукровий діабет, судоми, енд електролітні порушення). Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з особливою обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем або мають в анамнезі захворювання печінки. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до та через 3 місяці після початку лікування. Якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН, слід припинити прийом препарату або зменшити прийняту дозу. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, що розвинулася внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому, терапія основного захворювання повинна проводитись до початку лікування розувастатином. У ході фармакокінетичних досліджень виявлено збільшення системної концентрації розувастатину серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з даними, одержаними серед представників європеоїдної раси. Одночасний прийом розувастатину з інгібіторами ВІЛ протеаз не рекомендований. При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на розвиток цього ускладнення слід припинити терапію статинами. Є дані, що статини здатні підвищувати концентрацію глюкози у плазмі у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку цукрового діабету. Це може спричинити виникнення гіперглікемії, що може вимагати призначення відповідної терапії. Тим не менш, переваги від зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень на фоні застосування статинів перевищують цей ризик, тому не слід переривати терапію при розвитку гіперглікемії. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які мають фактори підвищеного ризику розвитку цукрового діабету, такі як концентрація глюкози у плазмі крові натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові та артеріальна гіпертензія. В одному дослідженні загальна частота розвитку цукрового діабету становила 2.8% у групі розувастатину порівняно з 2.3% у групі плацебо. Немає необхідності у спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Сувардіо®. Використання у педіатрії Зміни росту, маси тіла, ІМТ та вторинних статевих ознак за шкалою Таннера у процесі терапії розувастатином вивчалися у пацієнтів віком від 6 до 17 років протягом 2 років. Після дворічного періоду спостереження не було відзначено вплив застосування препарату на зріст, масу тіла, ІМТ та статеве дозрівання дітей. У клінічному дослідженні, присвяченому застосуванню розувастатину протягом 52 тижнів у дітей та підлітків, було відмічено збільшення частоти розвитку вираженого підвищення активності КФК у плазмі крові (>10 ВГН) та симптомів з боку м'язової системи після фізичних навантажень при застосуванні препарату у дітей порівняно з пацієнтами старшого віку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортними засобами, заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (ризик розвитку запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10 мг. Допоміжні речовини: лактоза безводна - 53.69 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 0.33 мг, целюлоза мікрокристалічна, силікатизована - 27.5 мг, крохмаль кукурудзяний сухий - 16.5 мг, тальк - 1.1 мг0,8. Склад оболонки: гіпромелоза 2910 – 1.86 мг, манітол – 0.15 мг, макрогол 6000 – 0.09 мг, титану діоксид – 0.42 мг, заліза (III) оксид жовтий – 0.225 мг, заліза (III) оксид7 – 0 0. , тальк (поліруючий агент)* – 0.057 мг. У упаковці 90 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою коричневого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "RSV 10" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаРозувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонат, попередник холестерину. Розувастатин діє на печінку, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНГ на поверхні гепатоцитів, які посилюють захоплення та катаболізм ЛПНП, та інгібує синтез печінкою ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПОНП), зменшуючи тим самим кількість ЛПНП та ЛПОНП. Розувастатин знижує концентрацію загального Хс, тригліцеридів (ТГ), Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП, ЛПНГ, Хс-неЛПВП, аполіпопротеїну В (АпоВ) та збільшує концентрацію ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (АпоА-1) (див. таблицю 1) , а також знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Після початку терапії розувастатином терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Залежність відповіді на лікування від дози розувастатину у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (типи IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна щодо вихідної концентрації) Доза, мг Кількість пацієнтів Хс-ЛПНЩ Загальний Хс Хс-ЛПВЩ Плацебо 13 -7 -5 3 5 17 -45 -33 13 10 17 -52 -36 14 20 17 -55 -40 8 40 18 -63 -46 10 Доза, мг Кількість пацієнтів ТГ Хс-неЛПЗП АПОВ АпоА1 Плацебо 13 -3 -7 -3 0 5 17 -35 -44 -38 4 10 17 -10 -48 -42 4 20 17 -23 -51 -46 5 40 18 -28 -60 -54 0 Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від їхньої расової приналежності, статі або віку, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) при застосуванні розувастатину у дозі 10 мг концентрація ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозах від 20 до 80 мг за схемою форсованого титрування доз, відзначалася позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування добової дози до 40 мг на добу (12 тижнів терапії) концентрація ХС-ЛПНЩ знизилася на 53%. У 33% пацієнтів було досягнуто зниження концентрації Хс-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозах 20 та 40 мг, середнє зниження концентрації ЛПНЩ склало 22%. Адитивний ефект відзначається в комбінації з фенофібратом щодо концентрації ТГ та з нікотиновою кислотою (більше 1 г/добу) щодо концентрації ЛПВЩ. У пацієнтів з низьким ризиком розвитку ІХС (ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10% за період більше 10 років) із середньою концентрацією ЛПНГ 4.0 ммоль/л (154.5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом, який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних. артерій (ТКІМ), розувастатин у дозі 40 мг/сут значно сповільнював швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо зі швидкістю - 0.0145 мм/рік (95% довірчий інтервал (CI): від -0.0196 до -0. при р<0.0001). Дозу 40 мг слід призначати лише пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Застосування у дітей Було проведено багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження, в рамках якого проводилася терапія розувастатином протягом 12 тижнів (176 пацієнтів, 97 - чоловічої статі, 79 - жіночої статі) з наступним 40-тижневим відкритим періодом титрування дози розувастату - чоловічої статі та 77 - жіночої статі). До цього дослідження включалися пацієнти віком 10-17 років (II-V стадія за шкалою Таннера), у т.ч. пацієнти жіночої статі з менархе >1 рік тому, з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Застосовувався розувастатин у дозі 5 мг, 10 мг або 20 мг або плацебо протягом 12 тижнів, потім усім пацієнтам проводилася терапія розувастатином протягом 40 тижнів (відкрита фаза). На фоні застосування розувастатину у дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг було відзначено зниження концентрації ЛПНГ на 38.3%, 44.6%,50% відповідно порівняно з 0.7% у групі плацебо. На момент завершення 40-тижневої фази дослідження з титруванням дози до максимальної - 20 мг на добу залежно від цільових значень концентрації ЛПНЩ, 70 пацієнтів із 173 (40.5%) досягли цільових значень ЛПНЩ (<2.8 ммоль/л). Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів.Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів.Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів. Крім того, застосування розувастатину вивчалося у 2-річному відкритому дослідженні з титруванням дози препарату, у якому взяло участь 198 пацієнтів дитячого віку з сімейною гетерозиготною гіперхолестеринемією у віці від 6 до 17 років (88 пацієнтів чоловічої статі, 110 – жіночої статі, ІІ-V стадія за шкалою Таннера). Початкова доза розувастатину становила 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів віком від 6 до 9 років (n=64) допускалося титрування дози до 10 мг/добу, у пацієнтів віком від 10 до 17 років (n=134) - до 20 мг/добу. Після терапії розувастатином протягом 24 місяців середнє зниження концентрації ЛПНЩ у плазмі крові, оцінене методом найменших квадратів, становило -43% (вихідна концентрація 236 мг/дл, концентрація до 24 місяці 133 мг/дл), -45% (вихідна концентрація 234 мг). /дл,концентрація до 24 місяці 124 мг/дл) та -35% (вихідна концентрація 241 мг/дл, концентрація до 24 місяця 153 мг/дл) у пацієнтів віком від 6 до <10 років, від 10 до <14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.ФармакокінетикаВсмоктування Смах розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 20%. Розподіл Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Близько 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Після багаторазового щоденного застосування препарату змін фармакокінетичних параметрів не відбувається. Метаболізм Біотрансформація піддається обмеженій кількості розувастатину (приблизно 10%). Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу Хс та метаболізму ЛПНГ. Метаболізм розувастатину незначною мірою пов'язаний з ізоферментами системи цитохрому Р450. Ізофермент CYP2C9 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, у той час як ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Приблизно 90% дози розувастатину виводиться в незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований і неабсорбований розувастатин), частина, що залишилася, виводиться нирками. У незміненому вигляді нирками виводиться близько 5% дози препарату. Т1/2 становить 19 год, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину через мембрани. Цей переносник грає велику роль у виведенні розувастатину печінкою. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМК-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1.6 та 2.4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 c.521TT та ABCG2. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік та статева приналежність не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри розувастатину. У дітей з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією було проведено 2 фармакокінетичні дослідження розувастатину (всередину у вигляді таблеток), до яких включалися пацієнти віком 10-17 років або 6-17 років (214 пацієнтів). За результатами дослідження було виявлено, що експозиція розувастатину у дітей нижча, ніж у дорослих пацієнтів, або відповідає показникам, які спостерігаються у дорослих. Експозиція розувастатину була передбачуваною та відповідала застосовуваній дозі протягом усього 2-річного періоду дослідження. Фармакологічні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з показниками у представників європеоїдної раси; у пацієнтів-індусів показано збільшення медіани AUC та Сmах приблизно в 1.3 рази. При цьому аналіз показників фармакокінетики для всієї досліджуваної популяції не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці препарату серед представників європеоїдної та негроїдної раси. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різним ступенем печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину. Однак у 2 пацієнтів з балами 8 і 9 за шкалою Чайлд-П'ю було зазначено подовження Т1/2, що приблизно в 2 рази перевищує аналогічний показник для пацієнтів з нижчими показниками за шкалою Чайлд-П'ю. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування виявляються недостатніми; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (IV тип за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, нестабільної стенокардії, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років у чоловіків, старше 60 років у жінок, підвищена концентрація С- реактивного білка (≥2 мг/л) за наявності щонайменше одного додаткового фактора ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ, а також будь-яке підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; тяжкі порушення функції нирок (КК <30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз; особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів; надмірне вживання алкоголю; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; вік старше 70 років; високий ризик розвитку цукрового діабету; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання; травми; тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення; неконтрольована епілепсія; расова приналежність (монголоїдна раса); Одночасний прийом фібратів.Вагітність та лактаціяПрепарат Сувардіо протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні та адекватні засоби контрацепції у період застосування препарату. Оскільки холестерин та продукти біосинтезу холестерину мають велике значення для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від його застосування при вагітності. У дослідженнях на тваринах було показано наявність репродуктивної токсичності препарату. У разі діагностування вагітності прийом Сувардіо® слід негайно припинити. Розувастатин виділяється із грудним молоком у щурів. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком у жінок відсутні. При необхідності призначення препарату Сувардіо в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що виникають на фоні застосування розувастатину, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. У контрольованих дослідженнях менш ніж у 4% пацієнтів, які отримували терапію даним препаратом, лікування було перервано через розвиток небажаних явищ. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, розвиток побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. За даними ВООЗ, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Нижче представлені небажані реакції, отримані як під час клінічних досліджень, і у постмаркетинговий період. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. Частота розвитку ЦД на фоні застосування розувастатину залежить від наявності або відсутності таких факторів ризику, як концентрація глюкози натще >5.6 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ у плазмі, артеріальна гіпертензія в анамнезі. Порушення психіки: частота невідома – депресія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті; частота невідома - периферична невропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у ділянці живота; рідко – панкреатит, підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів спостерігалося дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ. Найчастіше ці порушення мали мінімальну вираженість, були безсимптомними і проходили самостійно. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. При прийомі розувастатину може спостерігатися протеїнурія. Зміни вмісту білка в сечі (від відсутності до наявності слідових кількостей до рівня ++ і вище) спостерігаються менш ніж у 1% пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3%, які приймають препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі, виражена у зміні від нульового рівня або наявності слідів до рівня +, спостерігалася при прийомі препарату у дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась і самостійно проходила в процесі лікування. При аналізі даних клінічних досліджень не виявлено причинного зв'язку між протеїнурією та гострими або прогресуючими захворюваннями нирок. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія, порушення з боку сухожилля, включаючи випадки їх розриву. Небажані явища з боку м'язової тканини, такі як міалгія, міопатія (включаючи міозит і, рідко, рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї), відзначалися у пацієнтів, які отримували розувастатин у всіх дозах, частіше при застосуванні доз 20 мг і вище. Повідомлялося про розвиток дозозалежного підвищення активності КФК у пацієнтів, які отримували розувастатин; Найчастіше ці порушення мали мінімальну вираженість, були безсимптомними і проходили самостійно. У разі підвищення активності КФК >5 ВГН розувастатин слід відмінити. З боку шкірних покровів: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Лабораторні показники: підвищення концентрації глюкози, білірубіну у плазмі крові, активності ГГТ, ЛФ. Інші: часто – астенічний синдром, набряки; порушення функції щитовидної залози. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні явища, як сексуальна дисфункція; у поодиноких випадках розвиток інтерстиціального захворювання легень, особливо у пацієнтів, які отримували терапію статинами протягом тривалого часу. Діти У 52-тижневому клінічному дослідженні було відзначено збільшення частоти розвитку вираженого підвищення активності КФК у плазмі крові (>10 ВГН) та симптомів з боку м'язової системи після фізичних навантажень при застосуванні препарату у дітей порівняно з дорослими пацієнтами. Частота розвитку інших побічних ефектів була порівнянна з частотою розвитку при застосуванні препарату у дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). Застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватись збільшенням концентрації розувастатину у плазмі крові, наслідком чого може стати підвищення ризику розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому у 7 разів вищою, ніж у здорових добровольців. Спільне застосування цих препаратів призводить до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові в 11 разів, при цьому плазмова концентрація циклоспорину не змінюється. Спільне застосування розувастатину та циклоспорину протипоказане. Інгібітори ВІЛ-протеаз Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз може призводити до значного збільшення AUC розувастатину (див. Таблицю 2). У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно 2-кратного та 5-кратного збільшення AUC0 . Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується. Гемфіброзил та інші ліпідзнижуючі препарати Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax  та AUC розувастатину в 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується значущої фармакокінетичної взаємодії розувастатину з фенофібратом, проте можлива фармакодинамічна взаємодія між препаратами. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідзнижуючих дозах (≥1 г/добу) при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази збільшували ризик виникнення міопатії, можливо, у зв'язку з тим, що вони здатні викликати розвиток міопатії. монотерапії. Одночасне застосування розувастатину у дозі 40 мг та фібратів протипоказане. При одночасному застосуванні розувастатину з гемфіброзилом та іншими ліпідзнижувальними засобами початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг. Езетіміб Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг призводить до підвищення AUC розувастатину в 1.2 рази у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити можливість фармакодинамічної взаємодії розувастатину та езетимибу, що здатне призвести до збільшення ризику розвитку небажаних явищ. Антациди Одночасне застосування розувастатину та антацидів у суспензіях, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не встановлено. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC0-t та Сmах розувастатину на 20% та 30% відповідно. Подібна взаємодія може бути викликана посиленням моторики кишківника, обумовленим прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Отже, розвиток лікарської взаємодії, зумовленої ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірний. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози розувастатину (див. Таблицю 2). Дозу препарату Сувардіо® слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими препаратами, які збільшують AUC розувастатину. Початкова доза Сувардіо повинна становити 5 мг 1 раз на добу, якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше. Слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Сувардіо® не повинна перевищувати 20 мг при одночасному застосуванні з гемфіброзилом (збільшення AUC розувастатину в 1.9 рази), 10 мг – при одночасному застосуванні з атазанавіром/ритонавіром (збільшення AUC у 3.1 рази). Вплив розувастатину на інші препарати Пероральні контрацептиви/ЗГТ Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмових концентрацій слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні даного поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася жінками під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася. Дігоксин Не очікується клінічно значущої взаємодії при одночасному застосуванні розувастатину та дигоксину. Фузидова кислота Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу може зростати при одночасному застосуванні фузидової кислоти та статинів. Механізм цієї взаємодії (фармакокінетичної або фармакодинамічної) невідомий. Є повідомлення про випадки розвитку рабдоміолізу, зокрема. з летальним кінцем, при застосуванні таких комбінацій. При необхідності застосування фузидової кислоти терапію розувастатином необхідно припинити на час застосування фузидової кислоти. Антагоністи вітаміну К Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують терапію антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином або іншими кумариновими антикоагулянтами) може призвести до збільшення MHO. Скасування або зниження дози розувастатину може спричинити зменшення MHO, тому в таких випадках потрібен його моніторинг. Застосування у дітей Дослідження, присвячені вивченню лікарської взаємодії розувастатину, проводились лише у дорослих. Наскільки ці результати відображають лікарську взаємодію розувастатину у дітей невідомо.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю (не розжовувати, не подрібнювати), запиваючи водою. До початку терапії препаратом Сувардіо пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту і продовжувати дотримуватися її протягом усього періоду терапії. Дозу препарату Сувардіо® підбирають індивідуально з урахуванням цільових показників концентрації холестерину та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Рекомендована початкова доза Сувардіо становить 10 мг 1 раз на добу як для пацієнтів, які раніше не приймали статини, так і для пацієнтів, переведених на прийом препарату після терапії іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину та можливим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень у даного пацієнта, а також оцінити потенційний ризик розвитку побічних ефектів. За потреби через 4 тижні можна скоригувати дозу препарату. Для пацієнтів похилого віку (старше 70 років) початкова доза препарату Сувардіо®, що рекомендується, становить 5 мг. В інших випадках корекція дози у зв'язку з віком не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня корекція дози Сувардіо не потрібна. Початкова доза препарату, що рекомендується, становить 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв). Застосування Сувардіо у будь-яких дозах протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв). Підвищення системної концентрації розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю з балом за шкалою Чайлд-П'ю, рівним 7 та нижче, не виявлено. Однак підвищення системної концентрації розувастатину спостерігалося у пацієнтів із печінковою недостатністю з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю. У таких пацієнтів слід контролювати функцію печінки на фоні розувастатином. Дані щодо застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю з балом за шкалою Чайлд-П'ю вище 9 відсутні. Пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі розувастатин протипоказаний. Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину у плазмі крові. Рекомендована початкова доза Сувардіо у пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Рекомендована початкова доза Сувардіо для пацієнтів із схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1.6 та 2.4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 c.521TT та ABCG2. Рутинне проведення генотипування не рекомендується, проте якщо воно було виконано раніше, для носіїв генотипів с.521СС або с.421 АА рекомендована максимальна доза Сувардіо становить 20 мг 1 раз на добу. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Сувардіо® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками. (включаючи рабдоміоліз); необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням препарату Сувардіо®). У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Сувардіо®.При необхідності застосування зазначених вище препаратів слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії Сувардіо® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняЛікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функції життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧерез 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Протеїнурія (визначалася з використанням тест-смужок), переважно канальцевого походження, відзначалася у пацієнтів при застосуванні розувастатину у високих дозах, але в більшості випадків була періодичною або короткочасною. Показано, що така протеїнурія не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Рекомендується контролювати показники функції нирок під час терапії розувастатином. При застосуванні препарату Сувардіо у всіх дозах і, особливо при прийомі препарату в дозі, що перевищує 20 мг, були виявлені міалгія, міопатія та, в окремих випадках, рабдоміоліз. Дуже рідко виникав рабдоміоліз при одночасному прийомі езетимибу та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. У цьому випадку не можна виключити фармакологічну взаємодію препаратів, тому спільно Сувардіо® та езетимиб слід застосовувати з обережністю. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо активність КФК до початку терапії істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід починати терапію Сувардіо®, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). Розувастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід особливо обережно призначати пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: ниркова недостатність; вік старше 70 років. У таких пацієнтів слід оцінити співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та здійснювати клінічне спостереження протягом усього курсу терапії. Рекомендується проінформувати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням або лихоманкою. У таких пацієнтів слід обов'язково контролювати активність КФК. Лікування слід припинити, якщо активність КФК більш ніж у 5 разів перевищує ВГН або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт протягом усього дня (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша за ВГН). Якщо після відміни препарату симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату або призначення альтернативного інгібітору ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Регулярний контроль активності КФК у пацієнтів за відсутності симптомів рабдоміолізу недоцільний. Не відмічено ознак збільшення небажаних явищ з боку скелетної мускулатури при прийомі препарату Сувардіо та супутньої терапії. Однак збільшення числа випадків міозиту та міопатії було виявлено у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази спільно з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/доб), препарати протеаз та антибіотики групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому одночасний прийом розувастатину та гемфіброзилу не рекомендований.Необхідно ретельно оцінити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину з фібратами або нікотиновою кислотою у ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). Розувастатин не слід призначати одночасно із системною терапією фузидовою кислотою та принаймні протягом 7 днів після припинення терапії цим препаратом. Якщо у період лікування розувастатином необхідне призначення фузидової кислоти, розувастатин слід відмінити на період застосування. Є повідомлення про випадки розвитку рабдоміолізу, зокрема. з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували одночасно терапію розувастатином та фузидовою кислотою. Пацієнтів слід поінформувати про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення таких симптомів, як м'язова слабкість, біль або підвищення чутливості у м'язах. Терапія статинами може бути знову розпочата не раніше ніж через 7 днів після відміни фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне застосування фузидової кислоти протягом тривалого часу,потрібний ретельний контроль стану пацієнта. Препарат Сувардіо® не слід призначати пацієнтам з гострими, тяжкими захворюваннями, з підозрою на міопатію або з можливим розвитком вторинної ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпертензія, хірургічне втручання, травма, метаболічний синдром, цукровий діабет, судоми, енд електролітні порушення). Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з особливою обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем або мають в анамнезі захворювання печінки. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до та через 3 місяці після початку лікування. Якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН, слід припинити прийом препарату або зменшити прийняту дозу. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, що розвинулася внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому, терапія основного захворювання повинна проводитись до початку лікування розувастатином. У ході фармакокінетичних досліджень виявлено збільшення системної концентрації розувастатину серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з даними, одержаними серед представників європеоїдної раси. Одночасний прийом розувастатину з інгібіторами ВІЛ протеаз не рекомендований. При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на розвиток цього ускладнення слід припинити терапію статинами. Є дані, що статини здатні підвищувати концентрацію глюкози у плазмі у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку цукрового діабету. Це може спричинити виникнення гіперглікемії, що може вимагати призначення відповідної терапії. Тим не менш, переваги від зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень на фоні застосування статинів перевищують цей ризик, тому не слід переривати терапію при розвитку гіперглікемії. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які мають фактори підвищеного ризику розвитку цукрового діабету, такі як концентрація глюкози у плазмі крові натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові та артеріальна гіпертензія. В одному дослідженні загальна частота розвитку цукрового діабету становила 2.8% у групі розувастатину порівняно з 2.3% у групі плацебо. Немає необхідності у спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Сувардіо®. Використання у педіатрії Зміни росту, маси тіла, ІМТ та вторинних статевих ознак за шкалою Таннера у процесі терапії розувастатином вивчалися у пацієнтів віком від 6 до 17 років протягом 2 років. Після дворічного періоду спостереження не було відзначено вплив застосування препарату на зріст, масу тіла, ІМТ та статеве дозрівання дітей. У клінічному дослідженні, присвяченому застосуванню розувастатину протягом 52 тижнів у дітей та підлітків, було відмічено збільшення частоти розвитку вираженого підвищення активності КФК у плазмі крові (>10 ВГН) та симптомів з боку м'язової системи після фізичних навантажень при застосуванні препарату у дітей порівняно з пацієнтами старшого віку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортними засобами, заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (ризик розвитку запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10 мг. Допоміжні речовини: лактоза безводна - 53.69 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 0.33 мг, целюлоза мікрокристалічна, силікатизована - 27.5 мг, крохмаль кукурудзяний сухий - 16.5 мг, тальк - 1.1 мг0,8. Склад оболонки: гіпромелоза 2910 – 1.86 мг, манітол – 0.15 мг, макрогол 6000 – 0.09 мг, титану діоксид – 0.42 мг, заліза (III) оксид жовтий – 0.225 мг, заліза (III) оксид7 – 0 0. , тальк (поліруючий агент)* – 0.057 мг. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою коричневого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "RSV 10" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаРозувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонат, попередник холестерину. Розувастатин діє на печінку, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНГ на поверхні гепатоцитів, які посилюють захоплення та катаболізм ЛПНП, та інгібує синтез печінкою ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПОНП), зменшуючи тим самим кількість ЛПНП та ЛПОНП. Розувастатин знижує концентрацію загального Хс, тригліцеридів (ТГ), Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП, ЛПНГ, Хс-неЛПВП, аполіпопротеїну В (АпоВ) та збільшує концентрацію ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (АпоА-1) (див. таблицю 1) , а також знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Після початку терапії розувастатином терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Залежність відповіді на лікування від дози розувастатину у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (типи IIа та IIb за Фредріксоном) (середня скоригована відсоткова зміна щодо вихідної концентрації) Доза, мг Кількість пацієнтів Хс-ЛПНЩ Загальний Хс Хс-ЛПВЩ Плацебо 13 -7 -5 3 5 17 -45 -33 13 10 17 -52 -36 14 20 17 -55 -40 8 40 18 -63 -46 10 Доза, мг Кількість пацієнтів ТГ Хс-неЛПЗП АПОВ АпоА1 Плацебо 13 -3 -7 -3 0 5 17 -35 -44 -38 4 10 17 -10 -48 -42 4 20 17 -23 -51 -46 5 40 18 -28 -60 -54 0 Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від їхньої расової приналежності, статі або віку, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ЛПНГ близько 4.8 ммоль/л) при застосуванні розувастатину у дозі 10 мг концентрація ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозах від 20 до 80 мг за схемою форсованого титрування доз, відзначалася позитивна динаміка показників ліпідного профілю. Після титрування добової дози до 40 мг на добу (12 тижнів терапії) концентрація ХС-ЛПНЩ знизилася на 53%. У 33% пацієнтів було досягнуто зниження концентрації Хс-ЛПНЩ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозах 20 та 40 мг, середнє зниження концентрації ЛПНЩ склало 22%. Адитивний ефект відзначається в комбінації з фенофібратом щодо концентрації ТГ та з нікотиновою кислотою (більше 1 г/добу) щодо концентрації ЛПВЩ. У пацієнтів з низьким ризиком розвитку ІХС (ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10% за період більше 10 років) із середньою концентрацією ЛПНГ 4.0 ммоль/л (154.5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом, який оцінювався за товщиною комплексу "інтима-медіа" сонних. артерій (ТКІМ), розувастатин у дозі 40 мг/сут значно сповільнював швидкість прогресування максимальної ТКІМ для 12 сегментів сонної артерії порівняно з плацебо зі швидкістю - 0.0145 мм/рік (95% довірчий інтервал (CI): від -0.0196 до -0. при р<0.0001). Дозу 40 мг слід призначати лише пацієнтам із вираженою гіперхолестеринемією та високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Застосування у дітей Було проведено багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження, в рамках якого проводилася терапія розувастатином протягом 12 тижнів (176 пацієнтів, 97 - чоловічої статі, 79 - жіночої статі) з наступним 40-тижневим відкритим періодом титрування дози розувастату - чоловічої статі та 77 - жіночої статі). До цього дослідження включалися пацієнти віком 10-17 років (II-V стадія за шкалою Таннера), у т.ч. пацієнти жіночої статі з менархе >1 рік тому, з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Застосовувався розувастатин у дозі 5 мг, 10 мг або 20 мг або плацебо протягом 12 тижнів, потім усім пацієнтам проводилася терапія розувастатином протягом 40 тижнів (відкрита фаза). На фоні застосування розувастатину у дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг було відзначено зниження концентрації ЛПНГ на 38.3%, 44.6%,50% відповідно порівняно з 0.7% у групі плацебо. На момент завершення 40-тижневої фази дослідження з титруванням дози до максимальної - 20 мг на добу залежно від цільових значень концентрації ЛПНЩ, 70 пацієнтів із 173 (40.5%) досягли цільових значень ЛПНЩ (<2.8 ммоль/л). Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів.Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів.Через 52 тижні лікування в рамках дослідження не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання. Чисельність популяції дослідження була недостатньою виявлення рідкісних побічних ефектів. Крім того, застосування розувастатину вивчалося у 2-річному відкритому дослідженні з титруванням дози препарату, у якому взяло участь 198 пацієнтів дитячого віку з сімейною гетерозиготною гіперхолестеринемією у віці від 6 до 17 років (88 пацієнтів чоловічої статі, 110 – жіночої статі, ІІ-V стадія за шкалою Таннера). Початкова доза розувастатину становила 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів віком від 6 до 9 років (n=64) допускалося титрування дози до 10 мг/добу, у пацієнтів віком від 10 до 17 років (n=134) - до 20 мг/добу. Після терапії розувастатином протягом 24 місяців середнє зниження концентрації ЛПНЩ у плазмі крові, оцінене методом найменших квадратів, становило -43% (вихідна концентрація 236 мг/дл, концентрація до 24 місяці 133 мг/дл), -45% (вихідна концентрація 234 мг). /дл,концентрація до 24 місяці 124 мг/дл) та -35% (вихідна концентрація 241 мг/дл, концентрація до 24 місяця 153 мг/дл) у пацієнтів віком від 6 до <10 років, від 10 до <14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.14 років та від 14 до <18 років відповідно. Застосування розувастатину в дозах 5 мг, 10 мг та 20 мг також дозволило досягти статистично значущих відмінностей у середніх значеннях від вихідного рівня наступних показників: ЛПВЩ, ТГ, ХС-неЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, ТГ/ХСЛ -неЛПВП/ХС-ЛПВП, АпоВ, АпоВ/АпоА-1. Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.Спрямованість цих змін відповідала покращенню показників ліпідного обміну, яке зберігалося протягом 2 років. Не було відзначено впливу застосування розувастатину на ріст, масу тіла, ІМТ чи процеси статевого дозрівання дітей після 24 місяців лікування.ФармакокінетикаВсмоктування Смах розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 20%. Розподіл Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Близько 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Після багаторазового щоденного застосування препарату змін фармакокінетичних параметрів не відбувається. Метаболізм Біотрансформація піддається обмеженій кількості розувастатину (приблизно 10%). Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу Хс та метаболізму ЛПНГ. Метаболізм розувастатину незначною мірою пов'язаний з ізоферментами системи цитохрому Р450. Ізофермент CYP2C9 є основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, у той час як ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення Приблизно 90% дози розувастатину виводиться в незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований і неабсорбований розувастатин), частина, що залишилася, виводиться нирками. У незміненому вигляді нирками виводиться близько 5% дози препарату. Т1/2 становить 19 год, не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник холестерину через мембрани. Цей переносник грає велику роль у виведенні розувастатину печінкою. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМК-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1.6 та 2.4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLC01B1 c.521TT та ABCG2. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік та статева приналежність не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри розувастатину. У дітей з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією було проведено 2 фармакокінетичні дослідження розувастатину (всередину у вигляді таблеток), до яких включалися пацієнти віком 10-17 років або 6-17 років (214 пацієнтів). За результатами дослідження було виявлено, що експозиція розувастатину у дітей нижча, ніж у дорослих пацієнтів, або відповідає показникам, які спостерігаються у дорослих. Експозиція розувастатину була передбачуваною та відповідала застосовуваній дозі протягом усього 2-річного періоду дослідження. Фармакологічні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Сmах розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з показниками у представників європеоїдної раси; у пацієнтів-індусів показано збільшення медіани AUC та Сmах приблизно в 1.3 рази. При цьому аналіз показників фармакокінетики для всієї досліджуваної популяції не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці препарату серед представників європеоїдної та негроїдної раси. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з різним ступенем печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-Пью не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину. Однак у 2 пацієнтів з балами 8 і 9 за шкалою Чайлд-П'ю було зазначено подовження Т1/2, що приблизно в 2 рази перевищує аналогічний показник для пацієнтів з нижчими показниками за шкалою Чайлд-П'ю. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування виявляються недостатніми; сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез), або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (IV тип за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, нестабільної стенокардії, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років у чоловіків, старше 60 років у жінок, підвищена концентрація С- реактивного білка (≥2 мг/л) за наявності щонайменше одного додаткового фактора ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ, а також будь-яке підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; тяжкі порушення функції нирок (КК <30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз; особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів; надмірне вживання алкоголю; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; вік старше 70 років; високий ризик розвитку цукрового діабету; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання; травми; тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення; неконтрольована епілепсія; расова приналежність (монголоїдна раса); Одночасний прийом фібратів.Вагітність та лактаціяПрепарат Сувардіо протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні та адекватні засоби контрацепції у період застосування препарату. Оскільки холестерин та продукти біосинтезу холестерину мають велике значення для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від його застосування при вагітності. У дослідженнях на тваринах було показано наявність репродуктивної токсичності препарату. У разі діагностування вагітності прийом Сувардіо® слід негайно припинити. Розувастатин виділяється із грудним молоком у щурів. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком у жінок відсутні. При необхідності призначення препарату Сувардіо в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяПобічні ефекти, що виникають на фоні застосування розувастатину, зазвичай виражені незначно і проходять самостійно. У контрольованих дослідженнях менш ніж у 4% пацієнтів, які отримували терапію даним препаратом, лікування було перервано через розвиток небажаних явищ. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, розвиток побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. За даними ВООЗ, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000); частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Нижче представлені небажані реакції, отримані як під час клінічних досліджень, і у постмаркетинговий період. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2 типу. Частота розвитку ЦД на фоні застосування розувастатину залежить від наявності або відсутності таких факторів ризику, як концентрація глюкози натще >5.6 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ у плазмі, артеріальна гіпертензія в анамнезі. Порушення психіки: частота невідома – депресія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – поліневропатія, втрата пам'яті; частота невідома - периферична невропатія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння. З боку дихальної системи: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у ділянці живота; рідко – панкреатит, підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів спостерігалося дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ. Найчастіше ці порушення мали мінімальну вираженість, були безсимптомними і проходили самостійно. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – гематурія. При прийомі розувастатину може спостерігатися протеїнурія. Зміни вмісту білка в сечі (від відсутності до наявності слідових кількостей до рівня ++ і вище) спостерігаються менш ніж у 1% пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 10 мг та 20 мг, та приблизно у 3%, які приймають препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі, виражена у зміні від нульового рівня або наявності слідів до рівня +, спостерігалася при прийомі препарату у дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась і самостійно проходила в процесі лікування. При аналізі даних клінічних досліджень не виявлено причинного зв'язку між протеїнурією та гострими або прогресуючими захворюваннями нирок. З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз; дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія, порушення з боку сухожилля, включаючи випадки їх розриву. Небажані явища з боку м'язової тканини, такі як міалгія, міопатія (включаючи міозит і, рідко, рабдоміоліз з розвитком гострої ниркової недостатності або без неї), відзначалися у пацієнтів, які отримували розувастатин у всіх дозах, частіше при застосуванні доз 20 мг і вище. Повідомлялося про розвиток дозозалежного підвищення активності КФК у пацієнтів, які отримували розувастатин; Найчастіше ці порушення мали мінімальну вираженість, були безсимптомними і проходили самостійно. У разі підвищення активності КФК >5 ВГН розувастатин слід відмінити. З боку шкірних покровів: нечасто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Лабораторні показники: підвищення концентрації глюкози, білірубіну у плазмі крові, активності ГГТ, ЛФ. Інші: часто – астенічний синдром, набряки; порушення функції щитовидної залози. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про такі побічні явища, як сексуальна дисфункція; у поодиноких випадках розвиток інтерстиціального захворювання легень, особливо у пацієнтів, які отримували терапію статинами протягом тривалого часу. Діти У 52-тижневому клінічному дослідженні було відзначено збільшення частоти розвитку вираженого підвищення активності КФК у плазмі крові (>10 ВГН) та симптомів з боку м'язової системи після фізичних навантажень при застосуванні препарату у дітей порівняно з дорослими пацієнтами. Частота розвитку інших побічних ефектів була порівнянна з частотою розвитку при застосуванні препарату у дорослих пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). Застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватись збільшенням концентрації розувастатину у плазмі крові, наслідком чого може стати підвищення ризику розвитку міопатії. Циклоспорин При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому у 7 разів вищою, ніж у здорових добровольців. Спільне застосування цих препаратів призводить до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові в 11 разів, при цьому плазмова концентрація циклоспорину не змінюється. Спільне застосування розувастатину та циклоспорину протипоказане. Інгібітори ВІЛ-протеаз Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів ВІЛ-протеаз може призводити до значного збільшення AUC розувастатину (див. Таблицю 2). У фармакокінетичному дослідженні одночасне застосування розувастатину в дозі 20 мг з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори ВІЛ-протеаз (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) у здорових добровольців призводило до приблизно 2-кратного та 5-кратного збільшення AUC0 . Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів ВІЛ-протеаз не рекомендується. Гемфіброзил та інші ліпідзнижуючі препарати Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax  та AUC розувастатину в 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується значущої фармакокінетичної взаємодії розувастатину з фенофібратом, проте можлива фармакодинамічна взаємодія між препаратами. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідзнижуючих дозах (≥1 г/добу) при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази збільшували ризик виникнення міопатії, можливо, у зв'язку з тим, що вони здатні викликати розвиток міопатії. монотерапії. Одночасне застосування розувастатину у дозі 40 мг та фібратів протипоказане. При одночасному застосуванні розувастатину з гемфіброзилом та іншими ліпідзнижувальними засобами початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг. Езетіміб Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг призводить до підвищення AUC розувастатину в 1.2 рази у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити можливість фармакодинамічної взаємодії розувастатину та езетимибу, що здатне призвести до збільшення ризику розвитку небажаних явищ. Антациди Одночасне застосування розувастатину та антацидів у суспензіях, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не встановлено. Еритроміцин Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC0-t та Сmах розувастатину на 20% та 30% відповідно. Подібна взаємодія може бути викликана посиленням моторики кишківника, обумовленим прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450 Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Отже, розвиток лікарської взаємодії, зумовленої ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірний. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Взаємодія з іншими лікарськими засобами, що потребує корекції дози розувастатину (див. Таблицю 2). Дозу препарату Сувардіо® слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими препаратами, які збільшують AUC розувастатину. Початкова доза Сувардіо повинна становити 5 мг 1 раз на добу, якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази і більше. Слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без лікарських засобів, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза Сувардіо® не повинна перевищувати 20 мг при одночасному застосуванні з гемфіброзилом (збільшення AUC розувастатину в 1.9 рази), 10 мг – при одночасному застосуванні з атазанавіром/ритонавіром (збільшення AUC у 3.1 рази). Вплив розувастатину на інші препарати Пероральні контрацептиви/ЗГТ Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмових концентрацій слід враховувати при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні даного поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася жінками під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася. Дігоксин Не очікується клінічно значущої взаємодії при одночасному застосуванні розувастатину та дигоксину. Фузидова кислота Ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу може зростати при одночасному застосуванні фузидової кислоти та статинів. Механізм цієї взаємодії (фармакокінетичної або фармакодинамічної) невідомий. Є повідомлення про випадки розвитку рабдоміолізу, зокрема. з летальним кінцем, при застосуванні таких комбінацій. При необхідності застосування фузидової кислоти терапію розувастатином необхідно припинити на час застосування фузидової кислоти. Антагоністи вітаміну К Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують терапію антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином або іншими кумариновими антикоагулянтами) може призвести до збільшення MHO. Скасування або зниження дози розувастатину може спричинити зменшення MHO, тому в таких випадках потрібен його моніторинг. Застосування у дітей Дослідження, присвячені вивченню лікарської взаємодії розувастатину, проводились лише у дорослих. Наскільки ці результати відображають лікарську взаємодію розувастатину у дітей невідомо.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю (не розжовувати, не подрібнювати), запиваючи водою. До початку терапії препаратом Сувардіо пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту і продовжувати дотримуватися її протягом усього періоду терапії. Дозу препарату Сувардіо® підбирають індивідуально з урахуванням цільових показників концентрації холестерину та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Рекомендована початкова доза Сувардіо становить 10 мг 1 раз на добу як для пацієнтів, які раніше не приймали статини, так і для пацієнтів, переведених на прийом препарату після терапії іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину та можливим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень у даного пацієнта, а також оцінити потенційний ризик розвитку побічних ефектів. За потреби через 4 тижні можна скоригувати дозу препарату. Для пацієнтів похилого віку (старше 70 років) початкова доза препарату Сувардіо®, що рекомендується, становить 5 мг. В інших випадках корекція дози у зв'язку з віком не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня корекція дози Сувардіо не потрібна. Початкова доза препарату, що рекомендується, становить 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю помірного ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв). Застосування Сувардіо у будь-яких дозах протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв). Підвищення системної концентрації розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю з балом за шкалою Чайлд-П'ю, рівним 7 та нижче, не виявлено. Однак підвищення системної концентрації розувастатину спостерігалося у пацієнтів із печінковою недостатністю з 8 та 9 балами за шкалою Чайлд-П'ю. У таких пацієнтів слід контролювати функцію печінки на фоні розувастатином. Дані щодо застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю з балом за шкалою Чайлд-П'ю вище 9 відсутні. Пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі розувастатин протипоказаний. Етнічні групи У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатину у плазмі крові. Рекомендована початкова доза Сувардіо у пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату у дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане. Пацієнти, схильні до розвитку міопатії Рекомендована початкова доза Сувардіо для пацієнтів із схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1.6 та 2.4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 c.521TT та ABCG2. Рутинне проведення генотипування не рекомендується, проте якщо воно було виконано раніше, для носіїв генотипів с.521СС або с.421 АА рекомендована максимальна доза Сувардіо становить 20 мг 1 раз на добу. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Сувардіо® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками. (включаючи рабдоміоліз); необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування цих препаратів перед призначенням препарату Сувардіо®). У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому Сувардіо®.При необхідності застосування зазначених вище препаратів слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії Сувардіо® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняЛікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатином не існує. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функції життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧерез 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Протеїнурія (визначалася з використанням тест-смужок), переважно канальцевого походження, відзначалася у пацієнтів при застосуванні розувастатину у високих дозах, але в більшості випадків була періодичною або короткочасною. Показано, що така протеїнурія не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Рекомендується контролювати показники функції нирок під час терапії розувастатином. При застосуванні препарату Сувардіо у всіх дозах і, особливо при прийомі препарату в дозі, що перевищує 20 мг, були виявлені міалгія, міопатія та, в окремих випадках, рабдоміоліз. Дуже рідко виникав рабдоміоліз при одночасному прийомі езетимибу та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. У цьому випадку не можна виключити фармакологічну взаємодію препаратів, тому спільно Сувардіо® та езетимиб слід застосовувати з обережністю. Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо активність КФК до початку терапії істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід починати терапію Сувардіо®, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). Розувастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід особливо обережно призначати пацієнтам з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: ниркова недостатність; вік старше 70 років. У таких пацієнтів слід оцінити співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії та здійснювати клінічне спостереження протягом усього курсу терапії. Рекомендується проінформувати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про випадки несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням або лихоманкою. У таких пацієнтів слід обов'язково контролювати активність КФК. Лікування слід припинити, якщо активність КФК більш ніж у 5 разів перевищує ВГН або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт протягом усього дня (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша за ВГН). Якщо після відміни препарату симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату або призначення альтернативного інгібітору ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Регулярний контроль активності КФК у пацієнтів за відсутності симптомів рабдоміолізу недоцільний. Не відмічено ознак збільшення небажаних явищ з боку скелетної мускулатури при прийомі препарату Сувардіо та супутньої терапії. Однак збільшення числа випадків міозиту та міопатії було виявлено у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази спільно з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/доб), препарати протеаз та антибіотики групи макролідів. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому одночасний прийом розувастатину та гемфіброзилу не рекомендований.Необхідно ретельно оцінити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину з фібратами або нікотиновою кислотою у ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). Розувастатин не слід призначати одночасно із системною терапією фузидовою кислотою та принаймні протягом 7 днів після припинення терапії цим препаратом. Якщо у період лікування розувастатином необхідне призначення фузидової кислоти, розувастатин слід відмінити на період застосування. Є повідомлення про випадки розвитку рабдоміолізу, зокрема. з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували одночасно терапію розувастатином та фузидовою кислотою. Пацієнтів слід поінформувати про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі виникнення таких симптомів, як м'язова слабкість, біль або підвищення чутливості у м'язах. Терапія статинами може бути знову розпочата не раніше ніж через 7 днів після відміни фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне застосування фузидової кислоти протягом тривалого часу,потрібний ретельний контроль стану пацієнта. Препарат Сувардіо® не слід призначати пацієнтам з гострими, тяжкими захворюваннями, з підозрою на міопатію або з можливим розвитком вторинної ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпертензія, хірургічне втручання, травма, метаболічний синдром, цукровий діабет, судоми, енд електролітні порушення). Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з особливою обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем або мають в анамнезі захворювання печінки. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до та через 3 місяці після початку лікування. Якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН, слід припинити прийом препарату або зменшити прийняту дозу. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, що розвинулася внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому, терапія основного захворювання повинна проводитись до початку лікування розувастатином. У ході фармакокінетичних досліджень виявлено збільшення системної концентрації розувастатину серед пацієнтів монголоїдної раси порівняно з даними, одержаними серед представників європеоїдної раси. Одночасний прийом розувастатину з інгібіторами ВІЛ протеаз не рекомендований. При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на розвиток цього ускладнення слід припинити терапію статинами. Є дані, що статини здатні підвищувати концентрацію глюкози у плазмі у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку цукрового діабету. Це може спричинити виникнення гіперглікемії, що може вимагати призначення відповідної терапії. Тим не менш, переваги від зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень на фоні застосування статинів перевищують цей ризик, тому не слід переривати терапію при розвитку гіперглікемії. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які мають фактори підвищеного ризику розвитку цукрового діабету, такі як концентрація глюкози у плазмі крові натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові та артеріальна гіпертензія. В одному дослідженні загальна частота розвитку цукрового діабету становила 2.8% у групі розувастатину порівняно з 2.3% у групі плацебо. Немає необхідності у спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату Сувардіо®. Використання у педіатрії Зміни росту, маси тіла, ІМТ та вторинних статевих ознак за шкалою Таннера у процесі терапії розувастатином вивчалися у пацієнтів віком від 6 до 17 років протягом 2 років. Після дворічного періоду спостереження не було відзначено вплив застосування препарату на зріст, масу тіла, ІМТ та статеве дозрівання дітей. У клінічному дослідженні, присвяченому застосуванню розувастатину протягом 52 тижнів у дітей та підлітків, було відмічено збільшення частоти розвитку вираженого підвищення активності КФК у плазмі крові (>10 ВГН) та симптомів з боку м'язової системи після фізичних навантажень при застосуванні препарату у дітей порівняно з пацієнтами старшого віку. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортними засобами, заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (ризик розвитку запаморочення).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: аторвастатин (у формі аторвастатину кальцію) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 34.8 мг, кроскармеллозу натрію - 19.2 мг, гіпоролозу - 2 мг, полісорбат 80 - 2.6 мг, магнію оксид важкий - 26 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 1 250 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 2.976 мг, гіпоролоза – 0.744 мг, титану діоксид (Е171) – 1.38 мг, макрогол 6000 – 0.6 мг, тальк – 0.3 мг. По 10 таблеток поміщають у блістер А1/А1 фольги. По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "HLA 10" на одній стороні; вид на зламі: таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока. Cmax у плазмі після прийому внутрішньо досягається через 1-2 год. Прийом їжі дещо знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без одночасного прийому їжі. Після прийому внутрішньо аторвастатину у вечірній час концентрація його в плазмі нижче (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранковий час, тоді як зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби прийому препарату. Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність становить 12-14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у шлунково-кишковому тракті та ефектом "першого проходження" через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язування з білками плазми крові – 98%. Відношення концентрації аторвастатину в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, що вказує на погане проникнення аторвастатину в еритроцити. Метаболізм та виведення Аторвастатин метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з дією аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів, який зберігається приблизно протягом 20-30 годин завдяки їх наявності. Результати досліджень in vitro дають підставу припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Виводиться в основному через кишечник після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (препарат не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. T1/2 інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази становить 20-30 год. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози визначається сечі. Не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У жінок Cmax вище на 20%, AUC – нижче на 10%, ніж у чоловіків, що не має клінічного значення. У пацієнтів з алкогольним цирозом (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) печінки Cmax у 16 ​​разів, а AUC – в 11 разів вище за норму. Cmax та AUC у літніх пацієнтів (≥65 років) на 40% та 30% відповідно вище, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не впливає на ступінь зниження холестерину ЛПНЩ. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі ступінь зниження холестерину ЛПНГ.ФармакодинамікаАторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди (ТГ) і холестерин (Хс) включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) при синтезі в печінці, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Дослідження показали, що підвищення концентрацій загального Хс, ЛПНГ та аполіпопротеїну В (апо-В) у плазмі крові сприяє розвитку атеросклерозу та входять до групи факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, у той час як збільшення концентрації ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань Аторвастатин знижує концентрацію Хс та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа "печінкових" рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ (за даними доклінічних досліджень). Аторвастатин знижує синтез та концентрацію Хс-ЛПНГ, загального Хс, апо-В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, первинною гіперхолестеринемією та змішаною гіперліпідемією. Викликає також зниження концентрації холестерину-ЛПОНП та ТГ та підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (апо-А). У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією знижує концентрацію ліпопротеїнів проміжної щільності ХС-ЛПСШ. Аторвастатин у дозах 10 мг та 20 мг знижує концентрацію загального Хс на 29% та 33%, ЛПНГ – на 39% та 43%, апо-В – на 32% та 35% та ТГ – на 14% та 26% відповідно; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та апо-А. Аторвастатин у дозах 40 мг знижує концентрацію загального Хс на 37%, ЛПНГ – на 50%, апо-В – на 42% та ТГ – на 29%; викликає підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ та апо-А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами. Не надає канцерогенної та мутагенної дії. Терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду лікування.Показання до застосуванняу поєднанні з гіпохолестеринемічною дієтою для зниження підвищених концентрацій загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо-В і ТГ та підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) гіперліпі класифікації Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ретинопатія, альбумінурія, низькі концентрації Хс-ЛПВП в плазмі , в т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуваннязахворювання печінки на активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); підвищена чутливість до аторвастатину та інших допоміжних компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи (в анамнезі від застосування інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази), тяжких порушеннях електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, діабеті, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, агресивній ліпідзнижувальній терапії (аторвастатин у дозі 80 мг) при вторинній профілактиці інсульту у пацієнтів з геморагічним абонсультом.Вагітність та лактаціяПрепарат Туліп протипоказаний до застосування під час вагітності. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Туліп®, його прийом слід припинити якнайшвидше, а пацієнтку необхідно попередити про потенційний ризик для плода. Препарат Туліп® можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик для плода під час лікування. Жінки репродуктивного віку під час лікування препаратом Туліп повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Аторвастатин виділяється з грудним молоком, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Туліп® у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗа даними ВООЗ небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: часто (більше 1/100, менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, менше 1/100), рідко (більше 1/10 000, менше 1/1000) та дуже рідко (менше 1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, астенічний синдром, слабкість, парестезія, гіпестезія, порушення смакової чутливості, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична невропатія. З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зору; рідко – порушення зору; дуже рідко – втрата слуху. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – анорексія, блювання, панкреатит, гепатит, біль у животі, відрижка; рідко – холестатична жовтяниця (в т.ч. обструктивна); дуже рідко – печінкова недостатність. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, артралгія, припухлість суглобів, біль у суглобах, біль у спині, м'язовий спазм; нечасто – біль у м'язах шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання на шкірі та свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто – назофарингіт, біль у горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: часто – підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – підвищена втома, порушення потенції, вторинна ниркова недостатність, підвищення температури тіла, біль у грудях, периферичні набряки, збільшення маси тіла; дуже рідко – гінекомастія, цукровий діабет. Є окремі повідомлення про розвиток атонічного фасціїту (зв'язок із застосуванням аторвастатину точно не встановлено); частота невідома – депресія, інтерстиціальне захворювання легень (особливо при тривалій терапії), сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні з циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресивними, протигрибковими препаратами (похідними азолу) внаслідок можливого підвищення концентрації аторвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами ВІЛ-протеаз – індинавір, ритонавір – збільшується ризик розвитку міопатії. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, спільне застосування препарату Туліп з інгібіторами цього ізоферменту може призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ступінь взаємодії та ефект збільшення концентрації аторвастатину визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину 10 мг та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент цитохрому CYP3A4, спостерігається підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (на 40% еритроміцином та на 56% – при застосуванні з кларитроміцином). Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином – Cmax аторвастатину збільшується на 40%). Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ціметідин Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину у дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводить до 3-кратного збільшення значення AUC аторвастатину. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне вживання (більше 1.2 л на день протягом 5 днів) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту СУРЗА4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифам. Антациди При одночасному застосуванні внутрішньо аторвастатину та суспензії, що містить магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 35%, проте ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при цьому не змінюється. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами, не очікується. Колестипол Гіполіпідемічний ефект комбінації з колестиполом перевищує такий для кожного препарату окремо, незважаючи на зниження концентрації аторвастатину на 25% при його одночасному застосуванні з колестиполом. Фузидова кислота Досліджень щодо взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетингових дослідженнях спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про побічні дії на м'язи, включаючи рабдоміоліз. Механізм взаємодії невідомий. Такі пацієнти вимагають ретельного спостереження та, можливо, тимчасової відміни прийому аторвастатину. Колхіцін Хоча дослідження взаємодії аторвастатину та колхіцину не проводилися, повідомлялося про випадки міопатії при спільному застосуванні з колхіцином, і при одночасному призначенні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності. Дігоксин При повторному застосуванні дигоксину та аторвастатину у дозі 10 мг Css дигоксину у плазмі крові не змінюються. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину в плазмі збільшується приблизно на 20%. Пацієнтам, які приймають дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потрібен контроль концентрації дигоксину у плазмі. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінюється. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігається значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20%, відповідно, що слід враховувати при виборі перорального контрацептиву. Терфенадін Аторвастатин при одночасному застосуванні з терфенадином не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику терфенадину. Варфарін У пацієнтів, які тривало приймають варфарин, аторвастатин у дозі 80 мг на добу дещо скорочує протромбіновий час у перші дні спільного застосування. Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Хоча про випадки клінічно значущих змін антикоагулянтного ефекту повідомлялося дуже рідко, слід визначати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, перед початком та досить часто на початку лікування аторвастатином, щоб переконатися у відсутності значних змін протромбінового часу. Як тільки буде зареєстровано стабільний протромбіновий час, він може перевірятися з інтервалами, звичайними для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. У разі зміни дози або припинення лікування ці заходи слід повторити.Не спостерігалося зв'язку між застосуванням аторвастатину та кровотечами або зміною протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінюється. Інші гіполіпідемічні препарати При одночасному застосуванні аторвастатину з іншими гіполіпідемічними препаратами (наприклад, езетимиб, гемфіброзил, похідне фіброєвої кислоти) у ліпід-знижувальних дозах збільшується ризик розвитку рабдоміолізу. Інша супутня терапія При сумісному застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами (як замісна терапія) – клінічно значущої взаємодії не виявлено.Спосіб застосування та дозиПеред початком застосування препарату Туліп® пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії препаратом. Препарат приймають внутрішньо незалежно від часу їди. Доза препарату Туліп® варіює в межах від 10 мг до 80 мг на добу, і підбирається з урахуванням вихідних концентрацій Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. На початку лікування, через 2-4 тижні терапії та/або після підвищення дози препарату Туліп® необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові та за необхідності коригувати дозу препарату. Максимальна добова доза – 80 мг на добу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) У більшості випадків буває достатньо застосування препарату Туліп у дозі 10 мг 1 раз на добу (можливе застосування аторвастатину у таблетках по 10 та 20 мг). При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг (2 таб. по 40 мг) залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект – через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Препарат Туліп® у більшості випадків застосовують у дозі 80 мг (2 таб. по 40 мг) 1 раз на добу. Попередження розвитку серцево-судинних захворювань Туліп® застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнуто оптимальної концентрації ЛПНЩ у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг на добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні. Корекція дози препарату Туліп у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки сповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при постійному контролі активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ, що спостерігається, більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп®.ПередозуванняЛікування: специфічного антидоту для лікування передозування немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Гемодіаліз не ефективний (оскільки препарат значно пов'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на печінку Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), при терапії препаратом Туліп® можливе помірне (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку прийому препарату Туліп або після збільшення його дози, необхідно контролювати показники функції печінки (ACT, АЛТ). Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності ACT та АЛТ, їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Туліп® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням для застосування препарату Туліп®. Профілактика інсульту за допомогою інтенсивної ліпідзнижувальної терапії (SPARCL) При ретроспективному аналізі різних підвидів інсульту у осіб, які не страждають на ІХС, які недавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), був виявлений більш високий ризик геморагічного інсульту у пацієнтів, які приймають аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Особливо високий ризик відзначався у пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт на момент початку дослідження. Для пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт і приймають аторвастатин у дозі 80 мг, співвідношення ризик/користування є неоднозначним, і слід уважно оцінювати потенційний ризик розвитку геморагічного інсульту перед початком лікування. Дія на скелетні м'язи При застосуванні препарату Туліп можливий розвиток міалгії. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) можна припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Туліп слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або за наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. При застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів) можливе підвищення ризику міопатії при одночасному застосуванні з циклоспорином, фібратами, еритроміцином, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) або протигрибкових препаратів групи азолів. Застосовуючи препарат Туліп® у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, протигрибковими препаратами групи азолів або нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), необхідно зважити очікувану користь та ризик лікування Туліп®. Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, включаючи аторвастатин. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується м'язовою слабкістю у верхніх відділах кінцівок та підвищенням концентрації КФК плазми крові, що зберігаються незважаючи на припинення лікування статинами. У разі потреби комбінованої терапії слід розглянути можливість застосування зазначених препаратів у нижчих початкових та підтримуючих дозах. Рекомендується періодичний контроль за активністю КФК. Спільне застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендується, отже слід розглянути тимчасове припинення терапії аторвастатином під час застосування фузидової кислоти. Пацієнтів слід попередити про те, що необхідно негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. При застосуванні препарату Туліп, як і інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, серйозні метаболічні, електролітні та ендокринні порушення та неконтрольовані судоми). скасувати. Інтерстиційна хвороба легень Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень при застосуванні деяких статинів, особливо при тривалій терапії. Клінічні прояви включають задишку, непродуктивний кашель та погіршення загального здоров'я (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легенів, що розвивалася, лікування статинами слід припинити. Цукровий діабет Дані деяких досліджень свідчать про те, що застосування статинів як класу може призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а у деяких пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку діабету в майбутньому може викликати гіперглікемію, при якій необхідна стандартна антидіабетична терапія. Однак такий ризик є незначним у порівнянні зі зниженням судинного ризику при прийомі статинів, і, отже, не може бути причиною скасування лікування статинами. Пацієнти в групі ризику (з концентрацією глюкози натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищеним рівнем тригліцеридів, підвищеним АТ) повинні бути під контролем як клінічним, так і біохімічним відповідно до національних стандартів надання медичної допомоги . Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Туліп® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: аторвастатин (у формі аторвастатину кальцію) – 10 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 34.8 мг, кроскармеллозу натрію - 19.2 мг, гіпоролозу - 2 мг, полісорбат 80 - 2.6 мг, магнію оксид важкий - 26 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 1 250 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 2.976 мг, гіпоролоза – 0.744 мг, титану діоксид (Е171) – 1.38 мг, макрогол 6000 – 0.6 мг, тальк – 0.3 мг. По 10 таблеток поміщають у блістер А1/А1 фольги. По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "HLA 10" на одній стороні; вид на зламі: таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока. Cmax у плазмі після прийому внутрішньо досягається через 1-2 год. Прийом їжі дещо знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без одночасного прийому їжі. Після прийому внутрішньо аторвастатину у вечірній час концентрація його в плазмі нижче (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранковий час, тоді як зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби прийому препарату. Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність становить 12-14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у шлунково-кишковому тракті та ефектом "першого проходження" через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язування з білками плазми крові – 98%. Відношення концентрації аторвастатину в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, що вказує на погане проникнення аторвастатину в еритроцити. Метаболізм та виведення Аторвастатин метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з дією аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів, який зберігається приблизно протягом 20-30 годин завдяки їх наявності. Результати досліджень in vitro дають підставу припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Виводиться в основному через кишечник після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (препарат не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. T1/2 інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази становить 20-30 год. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози визначається сечі. Не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У жінок Cmax вище на 20%, AUC – нижче на 10%, ніж у чоловіків, що не має клінічного значення. У пацієнтів з алкогольним цирозом (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) печінки Cmax у 16 ​​разів, а AUC – в 11 разів вище за норму. Cmax та AUC у літніх пацієнтів (≥65 років) на 40% та 30% відповідно вище, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не впливає на ступінь зниження холестерину ЛПНЩ. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі ступінь зниження холестерину ЛПНГ.ФармакодинамікаАторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди (ТГ) і холестерин (Хс) включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) при синтезі в печінці, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Дослідження показали, що підвищення концентрацій загального Хс, ЛПНГ та аполіпопротеїну В (апо-В) у плазмі крові сприяє розвитку атеросклерозу та входять до групи факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, у той час як збільшення концентрації ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань Аторвастатин знижує концентрацію Хс та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа "печінкових" рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ (за даними доклінічних досліджень). Аторвастатин знижує синтез та концентрацію Хс-ЛПНГ, загального Хс, апо-В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, первинною гіперхолестеринемією та змішаною гіперліпідемією. Викликає також зниження концентрації холестерину-ЛПОНП та ТГ та підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (апо-А). У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією знижує концентрацію ліпопротеїнів проміжної щільності ХС-ЛПСШ. Аторвастатин у дозах 10 мг та 20 мг знижує концентрацію загального Хс на 29% та 33%, ЛПНГ – на 39% та 43%, апо-В – на 32% та 35% та ТГ – на 14% та 26% відповідно; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та апо-А. Аторвастатин у дозах 40 мг знижує концентрацію загального Хс на 37%, ЛПНГ – на 50%, апо-В – на 42% та ТГ – на 29%; викликає підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ та апо-А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами. Не надає канцерогенної та мутагенної дії. Терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду лікування.Показання до застосуванняу поєднанні з гіпохолестеринемічною дієтою для зниження підвищених концентрацій загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо-В і ТГ та підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) гіперліпі класифікації Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ретинопатія, альбумінурія, низькі концентрації Хс-ЛПВП в плазмі , в т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуваннязахворювання печінки на активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); підвищена чутливість до аторвастатину та інших допоміжних компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи (в анамнезі від застосування інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази), тяжких порушеннях електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, діабеті, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, агресивній ліпідзнижувальній терапії (аторвастатин у дозі 80 мг) при вторинній профілактиці інсульту у пацієнтів з геморагічним абонсультом.Вагітність та лактаціяПрепарат Туліп протипоказаний до застосування під час вагітності. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Туліп®, його прийом слід припинити якнайшвидше, а пацієнтку необхідно попередити про потенційний ризик для плода. Препарат Туліп® можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик для плода під час лікування. Жінки репродуктивного віку під час лікування препаратом Туліп повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Аторвастатин виділяється з грудним молоком, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Туліп® у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗа даними ВООЗ небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: часто (більше 1/100, менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, менше 1/100), рідко (більше 1/10 000, менше 1/1000) та дуже рідко (менше 1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, астенічний синдром, слабкість, парестезія, гіпестезія, порушення смакової чутливості, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична невропатія. З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зору; рідко – порушення зору; дуже рідко – втрата слуху. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – анорексія, блювання, панкреатит, гепатит, біль у животі, відрижка; рідко – холестатична жовтяниця (в т.ч. обструктивна); дуже рідко – печінкова недостатність. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, артралгія, припухлість суглобів, біль у суглобах, біль у спині, м'язовий спазм; нечасто – біль у м'язах шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання на шкірі та свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто – назофарингіт, біль у горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: часто – підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – підвищена втома, порушення потенції, вторинна ниркова недостатність, підвищення температури тіла, біль у грудях, периферичні набряки, збільшення маси тіла; дуже рідко – гінекомастія, цукровий діабет. Є окремі повідомлення про розвиток атонічного фасціїту (зв'язок із застосуванням аторвастатину точно не встановлено); частота невідома – депресія, інтерстиціальне захворювання легень (особливо при тривалій терапії), сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні з циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресивними, протигрибковими препаратами (похідними азолу) внаслідок можливого підвищення концентрації аторвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами ВІЛ-протеаз – індинавір, ритонавір – збільшується ризик розвитку міопатії. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, спільне застосування препарату Туліп з інгібіторами цього ізоферменту може призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ступінь взаємодії та ефект збільшення концентрації аторвастатину визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину 10 мг та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент цитохрому CYP3A4, спостерігається підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (на 40% еритроміцином та на 56% – при застосуванні з кларитроміцином). Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином – Cmax аторвастатину збільшується на 40%). Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ціметідин Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину у дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводить до 3-кратного збільшення значення AUC аторвастатину. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне вживання (більше 1.2 л на день протягом 5 днів) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту СУРЗА4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифам. Антациди При одночасному застосуванні внутрішньо аторвастатину та суспензії, що містить магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 35%, проте ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при цьому не змінюється. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами, не очікується. Колестипол Гіполіпідемічний ефект комбінації з колестиполом перевищує такий для кожного препарату окремо, незважаючи на зниження концентрації аторвастатину на 25% при його одночасному застосуванні з колестиполом. Фузидова кислота Досліджень щодо взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетингових дослідженнях спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про побічні дії на м'язи, включаючи рабдоміоліз. Механізм взаємодії невідомий. Такі пацієнти вимагають ретельного спостереження та, можливо, тимчасової відміни прийому аторвастатину. Колхіцін Хоча дослідження взаємодії аторвастатину та колхіцину не проводилися, повідомлялося про випадки міопатії при спільному застосуванні з колхіцином, і при одночасному призначенні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності. Дігоксин При повторному застосуванні дигоксину та аторвастатину у дозі 10 мг Css дигоксину у плазмі крові не змінюються. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину в плазмі збільшується приблизно на 20%. Пацієнтам, які приймають дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потрібен контроль концентрації дигоксину у плазмі. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінюється. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігається значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20%, відповідно, що слід враховувати при виборі перорального контрацептиву. Терфенадін Аторвастатин при одночасному застосуванні з терфенадином не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику терфенадину. Варфарін У пацієнтів, які тривало приймають варфарин, аторвастатин у дозі 80 мг на добу дещо скорочує протромбіновий час у перші дні спільного застосування. Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Хоча про випадки клінічно значущих змін антикоагулянтного ефекту повідомлялося дуже рідко, слід визначати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, перед початком та досить часто на початку лікування аторвастатином, щоб переконатися у відсутності значних змін протромбінового часу. Як тільки буде зареєстровано стабільний протромбіновий час, він може перевірятися з інтервалами, звичайними для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. У разі зміни дози або припинення лікування ці заходи слід повторити.Не спостерігалося зв'язку між застосуванням аторвастатину та кровотечами або зміною протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінюється. Інші гіполіпідемічні препарати При одночасному застосуванні аторвастатину з іншими гіполіпідемічними препаратами (наприклад, езетимиб, гемфіброзил, похідне фіброєвої кислоти) у ліпід-знижувальних дозах збільшується ризик розвитку рабдоміолізу. Інша супутня терапія При сумісному застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами (як замісна терапія) – клінічно значущої взаємодії не виявлено.Спосіб застосування та дозиПеред початком застосування препарату Туліп® пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії препаратом. Препарат приймають внутрішньо незалежно від часу їди. Доза препарату Туліп® варіює в межах від 10 мг до 80 мг на добу, і підбирається з урахуванням вихідних концентрацій Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. На початку лікування, через 2-4 тижні терапії та/або після підвищення дози препарату Туліп® необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові та за необхідності коригувати дозу препарату. Максимальна добова доза – 80 мг на добу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) У більшості випадків буває достатньо застосування препарату Туліп у дозі 10 мг 1 раз на добу (можливе застосування аторвастатину у таблетках по 10 та 20 мг). При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг (2 таб. по 40 мг) залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект – через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Препарат Туліп® у більшості випадків застосовують у дозі 80 мг (2 таб. по 40 мг) 1 раз на добу. Попередження розвитку серцево-судинних захворювань Туліп® застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнуто оптимальної концентрації ЛПНЩ у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг на добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні. Корекція дози препарату Туліп у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки сповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при постійному контролі активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ, що спостерігається, більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп®.ПередозуванняЛікування: специфічного антидоту для лікування передозування немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Гемодіаліз не ефективний (оскільки препарат значно пов'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на печінку Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), при терапії препаратом Туліп® можливе помірне (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку прийому препарату Туліп або після збільшення його дози, необхідно контролювати показники функції печінки (ACT, АЛТ). Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності ACT та АЛТ, їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Туліп® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням для застосування препарату Туліп®. Профілактика інсульту за допомогою інтенсивної ліпідзнижувальної терапії (SPARCL) При ретроспективному аналізі різних підвидів інсульту у осіб, які не страждають на ІХС, які недавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), був виявлений більш високий ризик геморагічного інсульту у пацієнтів, які приймають аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Особливо високий ризик відзначався у пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт на момент початку дослідження. Для пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт і приймають аторвастатин у дозі 80 мг, співвідношення ризик/користування є неоднозначним, і слід уважно оцінювати потенційний ризик розвитку геморагічного інсульту перед початком лікування. Дія на скелетні м'язи При застосуванні препарату Туліп можливий розвиток міалгії. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) можна припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Туліп слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або за наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. При застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів) можливе підвищення ризику міопатії при одночасному застосуванні з циклоспорином, фібратами, еритроміцином, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) або протигрибкових препаратів групи азолів. Застосовуючи препарат Туліп® у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, протигрибковими препаратами групи азолів або нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), необхідно зважити очікувану користь та ризик лікування Туліп®. Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, включаючи аторвастатин. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується м'язовою слабкістю у верхніх відділах кінцівок та підвищенням концентрації КФК плазми крові, що зберігаються незважаючи на припинення лікування статинами. У разі потреби комбінованої терапії слід розглянути можливість застосування зазначених препаратів у нижчих початкових та підтримуючих дозах. Рекомендується періодичний контроль за активністю КФК. Спільне застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендується, отже слід розглянути тимчасове припинення терапії аторвастатином під час застосування фузидової кислоти. Пацієнтів слід попередити про те, що необхідно негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. При застосуванні препарату Туліп, як і інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, серйозні метаболічні, електролітні та ендокринні порушення та неконтрольовані судоми). скасувати. Інтерстиційна хвороба легень Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень при застосуванні деяких статинів, особливо при тривалій терапії. Клінічні прояви включають задишку, непродуктивний кашель та погіршення загального здоров'я (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легенів, що розвивалася, лікування статинами слід припинити. Цукровий діабет Дані деяких досліджень свідчать про те, що застосування статинів як класу може призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а у деяких пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку діабету в майбутньому може викликати гіперглікемію, при якій необхідна стандартна антидіабетична терапія. Однак такий ризик є незначним у порівнянні зі зниженням судинного ризику при прийомі статинів, і, отже, не може бути причиною скасування лікування статинами. Пацієнти в групі ризику (з концентрацією глюкози натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищеним рівнем тригліцеридів, підвищеним АТ) повинні бути під контролем як клінічним, так і біохімічним відповідно до національних стандартів надання медичної допомоги . Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Туліп® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: аторвастатин (у формі аторвастатину кальцію) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 34.8 мг, кроскармеллозу натрію - 19.2 мг, гіпоролозу - 2 мг, полісорбат 80 - 2.6 мг, магнію оксид важкий - 26 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 1 250 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 2.976 мг, гіпоролоза – 0.744 мг, титану діоксид (Е171) – 1.368 мг, макрогол 6000 – 0.6 мг, тальк – 0.3 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.01. По 10 таблеток поміщають у блістер А1/А1 фольги. По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "HLA 20" на одній стороні; вид на зламі: таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока. Cmax у плазмі після прийому внутрішньо досягається через 1-2 год. Прийом їжі дещо знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без одночасного прийому їжі. Після прийому внутрішньо аторвастатину у вечірній час концентрація його в плазмі нижче (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранковий час, тоді як зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби прийому препарату. Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність становить 12-14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у шлунково-кишковому тракті та ефектом "першого проходження" через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язування з білками плазми крові – 98%. Відношення концентрації аторвастатину в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, що вказує на погане проникнення аторвастатину в еритроцити. Метаболізм та виведення Аторвастатин метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з дією аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів, який зберігається приблизно протягом 20-30 годин завдяки їх наявності. Результати досліджень in vitro дають підставу припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Виводиться в основному через кишечник після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (препарат не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. T1/2 інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази становить 20-30 год. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози визначається сечі. Не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У жінок Cmax вище на 20%, AUC – нижче на 10%, ніж у чоловіків, що не має клінічного значення. У пацієнтів з алкогольним цирозом (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) печінки Cmax у 16 ​​разів, а AUC – в 11 разів вище за норму. Cmax та AUC у літніх пацієнтів (≥65 років) на 40% та 30% відповідно вище, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не впливає на ступінь зниження холестерину ЛПНЩ. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі ступінь зниження холестерину ЛПНГ.ФармакодинамікаАторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди (ТГ) і холестерин (Хс) включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) при синтезі в печінці, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Дослідження показали, що підвищення концентрацій загального Хс, ЛПНГ та аполіпопротеїну В (апо-В) у плазмі крові сприяє розвитку атеросклерозу та входять до групи факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, у той час як збільшення концентрації ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань Аторвастатин знижує концентрацію Хс та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа "печінкових" рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ (за даними доклінічних досліджень). Аторвастатин знижує синтез та концентрацію Хс-ЛПНГ, загального Хс, апо-В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, первинною гіперхолестеринемією та змішаною гіперліпідемією. Викликає також зниження концентрації холестерину-ЛПОНП та ТГ та підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (апо-А). У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією знижує концентрацію ліпопротеїнів проміжної щільності ХС-ЛПСШ. Аторвастатин у дозах 10 мг та 20 мг знижує концентрацію загального Хс на 29% та 33%, ЛПНГ – на 39% та 43%, апо-В – на 32% та 35% та ТГ – на 14% та 26% відповідно; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та апо-А. Аторвастатин у дозах 40 мг знижує концентрацію загального Хс на 37%, ЛПНГ – на 50%, апо-В – на 42% та ТГ – на 29%; викликає підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ та апо-А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами. Не надає канцерогенної та мутагенної дії. Терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду лікування.Показання до застосуванняу поєднанні з гіпохолестеринемічною дієтою для зниження підвищених концентрацій загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо-В і ТГ та підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) гіперліпі класифікації Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ретинопатія, альбумінурія, низькі концентрації Хс-ЛПВП в плазмі , в т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуваннязахворювання печінки на активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); підвищена чутливість до аторвастатину та інших допоміжних компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи (в анамнезі від застосування інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази), тяжких порушеннях електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, діабеті, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, агресивній ліпідзнижувальній терапії (аторвастатин у дозі 80 мг) при вторинній профілактиці інсульту у пацієнтів з геморагічним абонсультом.Вагітність та лактаціяПрепарат Туліп протипоказаний до застосування під час вагітності. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Туліп®, його прийом слід припинити якнайшвидше, а пацієнтку необхідно попередити про потенційний ризик для плода. Препарат Туліп® можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик для плода під час лікування. Жінки репродуктивного віку під час лікування препаратом Туліп повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Аторвастатин виділяється з грудним молоком, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Туліп® у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗа даними ВООЗ небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: часто (більше 1/100, менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, менше 1/100), рідко (більше 1/10 000, менше 1/1000) та дуже рідко (менше 1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, астенічний синдром, слабкість, парестезія, гіпестезія, порушення смакової чутливості, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична невропатія. З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зору; рідко – порушення зору; дуже рідко – втрата слуху. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – анорексія, блювання, панкреатит, гепатит, біль у животі, відрижка; рідко – холестатична жовтяниця (в т.ч. обструктивна); дуже рідко – печінкова недостатність. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, артралгія, припухлість суглобів, біль у суглобах, біль у спині, м'язовий спазм; нечасто – біль у м'язах шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання на шкірі та свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто – назофарингіт, біль у горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: часто – підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – підвищена втома, порушення потенції, вторинна ниркова недостатність, підвищення температури тіла, біль у грудях, периферичні набряки, збільшення маси тіла; дуже рідко – гінекомастія, цукровий діабет. Є окремі повідомлення про розвиток атонічного фасціїту (зв'язок із застосуванням аторвастатину точно не встановлено); частота невідома – депресія, інтерстиціальне захворювання легень (особливо при тривалій терапії), сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні з циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресивними, протигрибковими препаратами (похідними азолу) внаслідок можливого підвищення концентрації аторвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами ВІЛ-протеаз – індинавір, ритонавір – збільшується ризик розвитку міопатії. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, спільне застосування препарату Туліп з інгібіторами цього ізоферменту може призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ступінь взаємодії та ефект збільшення концентрації аторвастатину визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину 10 мг та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент цитохрому CYP3A4, спостерігається підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (на 40% еритроміцином та на 56% – при застосуванні з кларитроміцином). Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином – Cmax аторвастатину збільшується на 40%). Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ціметідин Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину у дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводить до 3-кратного збільшення значення AUC аторвастатину. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне вживання (більше 1.2 л на день протягом 5 днів) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту СУРЗА4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифам. Антациди При одночасному застосуванні внутрішньо аторвастатину та суспензії, що містить магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 35%, проте ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при цьому не змінюється. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами, не очікується. Колестипол Гіполіпідемічний ефект комбінації з колестиполом перевищує такий для кожного препарату окремо, незважаючи на зниження концентрації аторвастатину на 25% при його одночасному застосуванні з колестиполом. Фузидова кислота Досліджень щодо взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетингових дослідженнях спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про побічні дії на м'язи, включаючи рабдоміоліз. Механізм взаємодії невідомий. Такі пацієнти вимагають ретельного спостереження та, можливо, тимчасової відміни прийому аторвастатину. Колхіцін Хоча дослідження взаємодії аторвастатину та колхіцину не проводилися, повідомлялося про випадки міопатії при спільному застосуванні з колхіцином, і при одночасному призначенні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності. Дігоксин При повторному застосуванні дигоксину та аторвастатину у дозі 10 мг Css дигоксину у плазмі крові не змінюються. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину в плазмі збільшується приблизно на 20%. Пацієнтам, які приймають дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потрібен контроль концентрації дигоксину у плазмі. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінюється. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігається значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20%, відповідно, що слід враховувати при виборі перорального контрацептиву. Терфенадін Аторвастатин при одночасному застосуванні з терфенадином не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику терфенадину. Варфарін У пацієнтів, які тривало приймають варфарин, аторвастатин у дозі 80 мг на добу дещо скорочує протромбіновий час у перші дні спільного застосування. Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Хоча про випадки клінічно значущих змін антикоагулянтного ефекту повідомлялося дуже рідко, слід визначати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, перед початком та досить часто на початку лікування аторвастатином, щоб переконатися у відсутності значних змін протромбінового часу. Як тільки буде зареєстровано стабільний протромбіновий час, він може перевірятися з інтервалами, звичайними для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. У разі зміни дози або припинення лікування ці заходи слід повторити.Не спостерігалося зв'язку між застосуванням аторвастатину та кровотечами або зміною протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінюється. Інші гіполіпідемічні препарати При одночасному застосуванні аторвастатину з іншими гіполіпідемічними препаратами (наприклад, езетимиб, гемфіброзил, похідне фіброєвої кислоти) у ліпід-знижувальних дозах збільшується ризик розвитку рабдоміолізу. Інша супутня терапія При сумісному застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами (як замісна терапія) – клінічно значущої взаємодії не виявлено.Спосіб застосування та дозиПеред початком застосування препарату Туліп® пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії препаратом. Препарат приймають внутрішньо незалежно від часу їди. Доза препарату Туліп® варіює в межах від 10 мг до 80 мг на добу, і підбирається з урахуванням вихідних концентрацій Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. На початку лікування, через 2-4 тижні терапії та/або після підвищення дози препарату Туліп® необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові та за необхідності коригувати дозу препарату. Максимальна добова доза – 80 мг на добу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) У більшості випадків буває достатньо застосування препарату Туліп у дозі 10 мг 1 раз на добу (можливе застосування аторвастатину у таблетках по 10 та 20 мг). При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг (2 таб. по 40 мг) залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект – через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Препарат Туліп® у більшості випадків застосовують у дозі 80 мг (2 таб. по 40 мг) 1 раз на добу. Попередження розвитку серцево-судинних захворювань Туліп® застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнуто оптимальної концентрації ЛПНЩ у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг на добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні. Корекція дози препарату Туліп у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки сповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при постійному контролі активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ, що спостерігається, більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп®.ПередозуванняЛікування: специфічного антидоту для лікування передозування немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Гемодіаліз не ефективний (оскільки препарат значно пов'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на печінку Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), при терапії препаратом Туліп® можливе помірне (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку прийому препарату Туліп або після збільшення його дози, необхідно контролювати показники функції печінки (ACT, АЛТ). Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності ACT та АЛТ, їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Туліп® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням для застосування препарату Туліп®. Профілактика інсульту за допомогою інтенсивної ліпідзнижувальної терапії (SPARCL) При ретроспективному аналізі різних підвидів інсульту у осіб, які не страждають на ІХС, які недавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), був виявлений більш високий ризик геморагічного інсульту у пацієнтів, які приймають аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Особливо високий ризик відзначався у пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт на момент початку дослідження. Для пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт і приймають аторвастатин у дозі 80 мг, співвідношення ризик/користування є неоднозначним, і слід уважно оцінювати потенційний ризик розвитку геморагічного інсульту перед початком лікування. Дія на скелетні м'язи При застосуванні препарату Туліп можливий розвиток міалгії. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) можна припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Туліп слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або за наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. При застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів) можливе підвищення ризику міопатії при одночасному застосуванні з циклоспорином, фібратами, еритроміцином, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) або протигрибкових препаратів групи азолів. Застосовуючи препарат Туліп® у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, протигрибковими препаратами групи азолів або нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), необхідно зважити очікувану користь та ризик лікування Туліп®. Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, включаючи аторвастатин. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується м'язовою слабкістю у верхніх відділах кінцівок та підвищенням концентрації КФК плазми крові, що зберігаються незважаючи на припинення лікування статинами. У разі потреби комбінованої терапії слід розглянути можливість застосування зазначених препаратів у нижчих початкових та підтримуючих дозах. Рекомендується періодичний контроль за активністю КФК. Спільне застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендується, отже слід розглянути тимчасове припинення терапії аторвастатином під час застосування фузидової кислоти. Пацієнтів слід попередити про те, що необхідно негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. При застосуванні препарату Туліп, як і інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, серйозні метаболічні, електролітні та ендокринні порушення та неконтрольовані судоми). скасувати. Інтерстиційна хвороба легень Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень при застосуванні деяких статинів, особливо при тривалій терапії. Клінічні прояви включають задишку, непродуктивний кашель та погіршення загального здоров'я (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легенів, що розвивалася, лікування статинами слід припинити. Цукровий діабет Дані деяких досліджень свідчать про те, що застосування статинів як класу може призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а у деяких пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку діабету в майбутньому може викликати гіперглікемію, при якій необхідна стандартна антидіабетична терапія. Однак такий ризик є незначним у порівнянні зі зниженням судинного ризику при прийомі статинів, і, отже, не може бути причиною скасування лікування статинами. Пацієнти в групі ризику (з концентрацією глюкози натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищеним рівнем тригліцеридів, підвищеним АТ) повинні бути під контролем як клінічним, так і біохімічним відповідно до національних стандартів надання медичної допомоги . Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Туліп® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: аторвастатин (у формі аторвастатину кальцію) – 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 34.8 мг, кроскармеллозу натрію - 19.2 мг, гіпоролозу - 2 мг, полісорбат 80 - 2.6 мг, магнію оксид важкий - 26 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 1 250 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 2.976 мг, гіпоролоза – 0.744 мг, титану діоксид (Е171) – 1.368 мг, макрогол 6000 – 0.6 мг, тальк – 0.3 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.01. По 10 таблеток поміщають у блістер А1/А1 фольги. По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "HLA 20" на одній стороні; вид на зламі: таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока. Cmax у плазмі після прийому внутрішньо досягається через 1-2 год. Прийом їжі дещо знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без одночасного прийому їжі. Після прийому внутрішньо аторвастатину у вечірній час концентрація його в плазмі нижче (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранковий час, тоді як зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби прийому препарату. Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність становить 12-14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у шлунково-кишковому тракті та ефектом "першого проходження" через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язування з білками плазми крові – 98%. Відношення концентрації аторвастатину в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, що вказує на погане проникнення аторвастатину в еритроцити. Метаболізм та виведення Аторвастатин метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з дією аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів, який зберігається приблизно протягом 20-30 годин завдяки їх наявності. Результати досліджень in vitro дають підставу припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Виводиться в основному через кишечник після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (препарат не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. T1/2 інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази становить 20-30 год. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози визначається сечі. Не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У жінок Cmax вище на 20%, AUC – нижче на 10%, ніж у чоловіків, що не має клінічного значення. У пацієнтів з алкогольним цирозом (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) печінки Cmax у 16 ​​разів, а AUC – в 11 разів вище за норму. Cmax та AUC у літніх пацієнтів (≥65 років) на 40% та 30% відповідно вище, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не впливає на ступінь зниження холестерину ЛПНЩ. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі ступінь зниження холестерину ЛПНГ.ФармакодинамікаАторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди (ТГ) і холестерин (Хс) включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) при синтезі в печінці, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Дослідження показали, що підвищення концентрацій загального Хс, ЛПНГ та аполіпопротеїну В (апо-В) у плазмі крові сприяє розвитку атеросклерозу та входять до групи факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, у той час як збільшення концентрації ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань Аторвастатин знижує концентрацію Хс та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа "печінкових" рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ (за даними доклінічних досліджень). Аторвастатин знижує синтез та концентрацію Хс-ЛПНГ, загального Хс, апо-В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, первинною гіперхолестеринемією та змішаною гіперліпідемією. Викликає також зниження концентрації холестерину-ЛПОНП та ТГ та підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (апо-А). У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією знижує концентрацію ліпопротеїнів проміжної щільності ХС-ЛПСШ. Аторвастатин у дозах 10 мг та 20 мг знижує концентрацію загального Хс на 29% та 33%, ЛПНГ – на 39% та 43%, апо-В – на 32% та 35% та ТГ – на 14% та 26% відповідно; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та апо-А. Аторвастатин у дозах 40 мг знижує концентрацію загального Хс на 37%, ЛПНГ – на 50%, апо-В – на 42% та ТГ – на 29%; викликає підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ та апо-А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами. Не надає канцерогенної та мутагенної дії. Терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду лікування.Показання до застосуванняу поєднанні з гіпохолестеринемічною дієтою для зниження підвищених концентрацій загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо-В і ТГ та підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) гіперліпі класифікації Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ретинопатія, альбумінурія, низькі концентрації Хс-ЛПВП в плазмі , в т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуваннязахворювання печінки на активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); підвищена чутливість до аторвастатину та інших допоміжних компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи (в анамнезі від застосування інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази), тяжких порушеннях електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, діабеті, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, агресивній ліпідзнижувальній терапії (аторвастатин у дозі 80 мг) при вторинній профілактиці інсульту у пацієнтів з геморагічним абонсультом.Вагітність та лактаціяПрепарат Туліп протипоказаний до застосування під час вагітності. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Туліп®, його прийом слід припинити якнайшвидше, а пацієнтку необхідно попередити про потенційний ризик для плода. Препарат Туліп® можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик для плода під час лікування. Жінки репродуктивного віку під час лікування препаратом Туліп повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Аторвастатин виділяється з грудним молоком, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Туліп® у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗа даними ВООЗ небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: часто (більше 1/100, менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, менше 1/100), рідко (більше 1/10 000, менше 1/1000) та дуже рідко (менше 1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, астенічний синдром, слабкість, парестезія, гіпестезія, порушення смакової чутливості, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична невропатія. З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зору; рідко – порушення зору; дуже рідко – втрата слуху. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – анорексія, блювання, панкреатит, гепатит, біль у животі, відрижка; рідко – холестатична жовтяниця (в т.ч. обструктивна); дуже рідко – печінкова недостатність. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, артралгія, припухлість суглобів, біль у суглобах, біль у спині, м'язовий спазм; нечасто – біль у м'язах шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання на шкірі та свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто – назофарингіт, біль у горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: часто – підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – підвищена втома, порушення потенції, вторинна ниркова недостатність, підвищення температури тіла, біль у грудях, периферичні набряки, збільшення маси тіла; дуже рідко – гінекомастія, цукровий діабет. Є окремі повідомлення про розвиток атонічного фасціїту (зв'язок із застосуванням аторвастатину точно не встановлено); частота невідома – депресія, інтерстиціальне захворювання легень (особливо при тривалій терапії), сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні з циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресивними, протигрибковими препаратами (похідними азолу) внаслідок можливого підвищення концентрації аторвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами ВІЛ-протеаз – індинавір, ритонавір – збільшується ризик розвитку міопатії. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, спільне застосування препарату Туліп з інгібіторами цього ізоферменту може призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ступінь взаємодії та ефект збільшення концентрації аторвастатину визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину 10 мг та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент цитохрому CYP3A4, спостерігається підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (на 40% еритроміцином та на 56% – при застосуванні з кларитроміцином). Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином – Cmax аторвастатину збільшується на 40%). Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ціметідин Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину у дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводить до 3-кратного збільшення значення AUC аторвастатину. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне вживання (більше 1.2 л на день протягом 5 днів) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту СУРЗА4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифам. Антациди При одночасному застосуванні внутрішньо аторвастатину та суспензії, що містить магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 35%, проте ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при цьому не змінюється. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами, не очікується. Колестипол Гіполіпідемічний ефект комбінації з колестиполом перевищує такий для кожного препарату окремо, незважаючи на зниження концентрації аторвастатину на 25% при його одночасному застосуванні з колестиполом. Фузидова кислота Досліджень щодо взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетингових дослідженнях спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про побічні дії на м'язи, включаючи рабдоміоліз. Механізм взаємодії невідомий. Такі пацієнти вимагають ретельного спостереження та, можливо, тимчасової відміни прийому аторвастатину. Колхіцін Хоча дослідження взаємодії аторвастатину та колхіцину не проводилися, повідомлялося про випадки міопатії при спільному застосуванні з колхіцином, і при одночасному призначенні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності. Дігоксин При повторному застосуванні дигоксину та аторвастатину у дозі 10 мг Css дигоксину у плазмі крові не змінюються. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину в плазмі збільшується приблизно на 20%. Пацієнтам, які приймають дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потрібен контроль концентрації дигоксину у плазмі. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінюється. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігається значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20%, відповідно, що слід враховувати при виборі перорального контрацептиву. Терфенадін Аторвастатин при одночасному застосуванні з терфенадином не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику терфенадину. Варфарін У пацієнтів, які тривало приймають варфарин, аторвастатин у дозі 80 мг на добу дещо скорочує протромбіновий час у перші дні спільного застосування. Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Хоча про випадки клінічно значущих змін антикоагулянтного ефекту повідомлялося дуже рідко, слід визначати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, перед початком та досить часто на початку лікування аторвастатином, щоб переконатися у відсутності значних змін протромбінового часу. Як тільки буде зареєстровано стабільний протромбіновий час, він може перевірятися з інтервалами, звичайними для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. У разі зміни дози або припинення лікування ці заходи слід повторити.Не спостерігалося зв'язку між застосуванням аторвастатину та кровотечами або зміною протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінюється. Інші гіполіпідемічні препарати При одночасному застосуванні аторвастатину з іншими гіполіпідемічними препаратами (наприклад, езетимиб, гемфіброзил, похідне фіброєвої кислоти) у ліпід-знижувальних дозах збільшується ризик розвитку рабдоміолізу. Інша супутня терапія При сумісному застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами (як замісна терапія) – клінічно значущої взаємодії не виявлено.Спосіб застосування та дозиПеред початком застосування препарату Туліп® пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії препаратом. Препарат приймають внутрішньо незалежно від часу їди. Доза препарату Туліп® варіює в межах від 10 мг до 80 мг на добу, і підбирається з урахуванням вихідних концентрацій Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. На початку лікування, через 2-4 тижні терапії та/або після підвищення дози препарату Туліп® необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові та за необхідності коригувати дозу препарату. Максимальна добова доза – 80 мг на добу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) У більшості випадків буває достатньо застосування препарату Туліп у дозі 10 мг 1 раз на добу (можливе застосування аторвастатину у таблетках по 10 та 20 мг). При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг (2 таб. по 40 мг) залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект – через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Препарат Туліп® у більшості випадків застосовують у дозі 80 мг (2 таб. по 40 мг) 1 раз на добу. Попередження розвитку серцево-судинних захворювань Туліп® застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнуто оптимальної концентрації ЛПНЩ у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг на добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні. Корекція дози препарату Туліп у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки сповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при постійному контролі активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ, що спостерігається, більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп®.ПередозуванняЛікування: специфічного антидоту для лікування передозування немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Гемодіаліз не ефективний (оскільки препарат значно пов'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на печінку Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), при терапії препаратом Туліп® можливе помірне (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку прийому препарату Туліп або після збільшення його дози, необхідно контролювати показники функції печінки (ACT, АЛТ). Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності ACT та АЛТ, їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Туліп® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням для застосування препарату Туліп®. Профілактика інсульту за допомогою інтенсивної ліпідзнижувальної терапії (SPARCL) При ретроспективному аналізі різних підвидів інсульту у осіб, які не страждають на ІХС, які недавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), був виявлений більш високий ризик геморагічного інсульту у пацієнтів, які приймають аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Особливо високий ризик відзначався у пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт на момент початку дослідження. Для пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт і приймають аторвастатин у дозі 80 мг, співвідношення ризик/користування є неоднозначним, і слід уважно оцінювати потенційний ризик розвитку геморагічного інсульту перед початком лікування. Дія на скелетні м'язи При застосуванні препарату Туліп можливий розвиток міалгії. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) можна припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Туліп слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або за наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. При застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів) можливе підвищення ризику міопатії при одночасному застосуванні з циклоспорином, фібратами, еритроміцином, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) або протигрибкових препаратів групи азолів. Застосовуючи препарат Туліп® у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, протигрибковими препаратами групи азолів або нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), необхідно зважити очікувану користь та ризик лікування Туліп®. Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, включаючи аторвастатин. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується м'язовою слабкістю у верхніх відділах кінцівок та підвищенням концентрації КФК плазми крові, що зберігаються незважаючи на припинення лікування статинами. У разі потреби комбінованої терапії слід розглянути можливість застосування зазначених препаратів у нижчих початкових та підтримуючих дозах. Рекомендується періодичний контроль за активністю КФК. Спільне застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендується, отже слід розглянути тимчасове припинення терапії аторвастатином під час застосування фузидової кислоти. Пацієнтів слід попередити про те, що необхідно негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. При застосуванні препарату Туліп, як і інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, серйозні метаболічні, електролітні та ендокринні порушення та неконтрольовані судоми). скасувати. Інтерстиційна хвороба легень Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень при застосуванні деяких статинів, особливо при тривалій терапії. Клінічні прояви включають задишку, непродуктивний кашель та погіршення загального здоров'я (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легенів, що розвивалася, лікування статинами слід припинити. Цукровий діабет Дані деяких досліджень свідчать про те, що застосування статинів як класу може призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а у деяких пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку діабету в майбутньому може викликати гіперглікемію, при якій необхідна стандартна антидіабетична терапія. Однак такий ризик є незначним у порівнянні зі зниженням судинного ризику при прийомі статинів, і, отже, не може бути причиною скасування лікування статинами. Пацієнти в групі ризику (з концентрацією глюкози натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищеним рівнем тригліцеридів, підвищеним АТ) повинні бути під контролем як клінічним, так і біохімічним відповідно до національних стандартів надання медичної допомоги . Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Туліп® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: аторвастатин кальцію – 41.43 мг (відповідає вмісту аторвастатину – 40 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 284.97 мг, лактози моногідрат - 69.6 мг, кроскармелоза натрію - 38.4 мг, гіпоролоза - 4 мг, полісорбат 80 - 5.2 мг, магнію оксид важкий - 52 мг, магнію 2 . мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 5.952 мг, гіпоролоза – 1.488 мг, титану діоксид – 2.736 мг, макрогол 6000 – 1.2 мг, тальк – 0.6 мг, заліза оксид жовтий (Е172) – 0.024 мг. По 10 таблеток А1/А1 блістер. По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору з жовтувато-коричневим відтінком, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "HLA 40" - на одній стороні; вид на зламі: таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока. Cmax у плазмі після прийому внутрішньо досягається через 1-2 год. Прийом їжі дещо знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без одночасного прийому їжі. Після прийому внутрішньо аторвастатину у вечірній час концентрація його в плазмі нижче (Cmax і AUC приблизно на 30%), ніж після прийому в ранковий час, тоді як зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби прийому препарату. Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату. Біодоступність становить 12-14%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у шлунково-кишковому тракті та ефектом "першого проходження" через печінку. Середній Vd – 381 л, зв'язування з білками плазми крові – 98%. Відношення концентрації аторвастатину в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, що вказує на погане проникнення аторвастатину в еритроцити. Метаболізм та виведення Аторвастатин метаболізується переважно у печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з дією аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів, який зберігається приблизно протягом 20-30 годин завдяки їх наявності. Результати досліджень in vitro дають підставу припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. Це підтверджується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Виводиться в основному через кишечник після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (препарат не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1/2 - 14 год. T1/2 інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази становить 20-30 год. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози визначається сечі. Не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У жінок Cmax вище на 20%, AUC – нижче на 10%, ніж у чоловіків, що не має клінічного значення. У пацієнтів з алкогольним цирозом (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) печінки Cmax у 16 ​​разів, а AUC – в 11 разів вище за норму. Cmax та AUC у літніх пацієнтів (≥65 років) на 40% та 30% відповідно вище, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не впливає на ступінь зниження холестерину ЛПНЩ. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі ступінь зниження холестерину ЛПНГ.ФармакодинамікаАторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А в мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди (ТГ) і холестерин (Хс) включаються до складу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) при синтезі в печінці, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Дослідження показали, що підвищення концентрацій загального Хс, ЛПНГ та аполіпопротеїну В (апо-В) у плазмі крові сприяє розвитку атеросклерозу та входять до групи факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, у той час як збільшення концентрації ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань Аторвастатин знижує концентрацію Хс та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа "печінкових" рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ (за даними доклінічних досліджень). Аторвастатин знижує синтез та концентрацію Хс-ЛПНГ, загального Хс, апо-В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, первинною гіперхолестеринемією та змішаною гіперліпідемією. Викликає також зниження концентрації холестерину-ЛПОНП та ТГ та підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А-1 (апо-А). У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією знижує концентрацію ліпопротеїнів проміжної щільності ХС-ЛПСШ. Аторвастатин у дозах 10 мг та 20 мг знижує концентрацію загального Хс на 29% та 33%, ЛПНГ – на 39% та 43%, апо-В – на 32% та 35% та ТГ – на 14% та 26% відповідно; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та апо-А. Аторвастатин у дозах 40 мг знижує концентрацію загального Хс на 37%, ЛПНГ – на 50%, апо-В – на 42% та ТГ – на 29%; викликає підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ та апо-А. Дозозалежно знижує концентрацію ЛПНГ у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, резистентну до терапії іншими гіполіпідемічними засобами. Не надає канцерогенної та мутагенної дії. Терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду лікування.Показання до застосуванняу поєднанні з гіпохолестеринемічною дієтою для зниження підвищених концентрацій загального Хс, Хс-ЛПНЩ, апо-В і ТГ та підвищення концентрації Хс-ЛПВЩ у хворих з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною та несемейною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) гіперліпі класифікації Фредріксона), коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; для зниження концентрації загального Хс та Хс-ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними; первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ретинопатія, альбумінурія, низькі концентрації Хс-ЛПВП в плазмі , в т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуваннязахворювання печінки на активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки у складі міститься лактоза); підвищена чутливість до аторвастатину та інших допоміжних компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при зловживанні алкоголем, захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи (в анамнезі від застосування інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази), тяжких порушеннях електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) та метаболічних порушеннях, діабеті, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, агресивній ліпідзнижувальній терапії (аторвастатин у дозі 80 мг) при вторинній профілактиці інсульту у пацієнтів з геморагічним абонсультом.Вагітність та лактаціяПрепарат Туліп протипоказаний до застосування під час вагітності. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Туліп®, його прийом слід припинити якнайшвидше, а пацієнтку необхідно попередити про потенційний ризик для плода. Препарат Туліп® можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик для плода під час лікування. Жінки репродуктивного віку під час лікування препаратом Туліп повинні застосовувати надійні методи контрацепції. Аторвастатин виділяється з грудним молоком, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Туліп® у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗа даними ВООЗ небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: часто (більше 1/100, менше 1/10), нечасто (більше 1/1000, менше 1/100), рідко (більше 1/10 000, менше 1/1000) та дуже рідко (менше 1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - запаморочення, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, астенічний синдром, слабкість, парестезія, гіпестезія, порушення смакової чутливості, втрата або зниження пам'яті; рідко – периферична невропатія. З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зору; рідко – порушення зору; дуже рідко – втрата слуху. З боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – анорексія, блювання, панкреатит, гепатит, біль у животі, відрижка; рідко – холестатична жовтяниця (в т.ч. обструктивна); дуже рідко – печінкова недостатність. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія, артралгія, припухлість суглобів, біль у суглобах, біль у спині, м'язовий спазм; нечасто – біль у м'язах шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, висипання на шкірі та свербіж, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто – назофарингіт, біль у горлі, носова кровотеча. Лабораторні показники: часто – підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності печінкових трансаміназ; нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Інші: нечасто – підвищена втома, порушення потенції, вторинна ниркова недостатність, підвищення температури тіла, біль у грудях, периферичні набряки, збільшення маси тіла; дуже рідко – гінекомастія, цукровий діабет. Є окремі повідомлення про розвиток атонічного фасціїту (зв'язок із застосуванням аторвастатину точно не встановлено); частота невідома – депресія, інтерстиціальне захворювання легень (особливо при тривалій терапії), сексуальна дисфункція.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні з циклоспорином, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресивними, протигрибковими препаратами (похідними азолу) внаслідок можливого підвищення концентрації аторвастатину у сироватці крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами ВІЛ-протеаз – індинавір, ритонавір – збільшується ризик розвитку міопатії. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3A4, спільне застосування препарату Туліп з інгібіторами цього ізоферменту може призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ступінь взаємодії та ефект збільшення концентрації аторвастатину визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину 10 мг та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), які інгібують ізофермент цитохрому CYP3A4, спостерігається підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (на 40% еритроміцином та на 56% – при застосуванні з кларитроміцином). Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином – Cmax аторвастатину збільшується на 40%). Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Ціметідин Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину у дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводить до 3-кратного збільшення значення AUC аторвастатину. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне вживання (більше 1.2 л на день протягом 5 днів) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту СУРЗА4 (наприклад, ефавіренз або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифам. Антациди При одночасному застосуванні внутрішньо аторвастатину та суспензії, що містить магнію та алюмінію гідроксиди, концентрація аторвастатину в плазмі знижується приблизно на 35%, проте ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при цьому не змінюється. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами, не очікується. Колестипол Гіполіпідемічний ефект комбінації з колестиполом перевищує такий для кожного препарату окремо, незважаючи на зниження концентрації аторвастатину на 25% при його одночасному застосуванні з колестиполом. Фузидова кислота Досліджень щодо взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетингових дослідженнях спільного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про побічні дії на м'язи, включаючи рабдоміоліз. Механізм взаємодії невідомий. Такі пацієнти вимагають ретельного спостереження та, можливо, тимчасової відміни прийому аторвастатину. Колхіцін Хоча дослідження взаємодії аторвастатину та колхіцину не проводилися, повідомлялося про випадки міопатії при спільному застосуванні з колхіцином, і при одночасному призначенні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності. Дігоксин При повторному застосуванні дигоксину та аторвастатину у дозі 10 мг Css дигоксину у плазмі крові не змінюються. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину в плазмі збільшується приблизно на 20%. Пацієнтам, які приймають дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потрібен контроль концентрації дигоксину у плазмі. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінюється. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігається значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20%, відповідно, що слід враховувати при виборі перорального контрацептиву. Терфенадін Аторвастатин при одночасному застосуванні з терфенадином не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику терфенадину. Варфарін У пацієнтів, які тривало приймають варфарин, аторвастатин у дозі 80 мг на добу дещо скорочує протромбіновий час у перші дні спільного застосування. Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Хоча про випадки клінічно значущих змін антикоагулянтного ефекту повідомлялося дуже рідко, слід визначати протромбіновий час у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, перед початком та досить часто на початку лікування аторвастатином, щоб переконатися у відсутності значних змін протромбінового часу. Як тільки буде зареєстровано стабільний протромбіновий час, він може перевірятися з інтервалами, звичайними для пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти. У разі зміни дози або припинення лікування ці заходи слід повторити.Не спостерігалося зв'язку між застосуванням аторвастатину та кровотечами або зміною протромбінового часу у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінюється. Інші гіполіпідемічні препарати При одночасному застосуванні аторвастатину з іншими гіполіпідемічними препаратами (наприклад, езетимиб, гемфіброзил, похідне фіброєвої кислоти) у ліпід-знижувальних дозах збільшується ризик розвитку рабдоміолізу. Інша супутня терапія При сумісному застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами (як замісна терапія) – клінічно значущої взаємодії не виявлено.Спосіб застосування та дозиПеред початком застосування препарату Туліп® пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватись протягом усього періоду терапії препаратом. Препарат приймають внутрішньо незалежно від часу їди. Доза препарату Туліп® варіює в межах від 10 мг до 80 мг на добу, і підбирається з урахуванням вихідних концентрацій Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на терапію. Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. На початку лікування, через 2-4 тижні терапії та/або після підвищення дози препарату Туліп® необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові та за необхідності коригувати дозу препарату. Максимальна добова доза – 80 мг на добу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) У більшості випадків буває достатньо застосування препарату Туліп у дозі 10 мг 1 раз на добу (можливе застосування аторвастатину у таблетках по 10 та 20 мг). При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг (2 таб. по 40 мг) залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект – через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Препарат Туліп® у більшості випадків застосовують у дозі 80 мг (2 таб. по 40 мг) 1 раз на добу. Попередження розвитку серцево-судинних захворювань Туліп® застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнуто оптимальної концентрації ЛПНЩ у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг на добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2-4 тижні. Корекція дози препарату Туліп у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки сповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при постійному контролі активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ, що спостерігається, більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп®.ПередозуванняЛікування: специфічного антидоту для лікування передозування немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Гемодіаліз не ефективний (оскільки препарат значно пов'язується з білками плазми).Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на печінку Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), при терапії препаратом Туліп® можливе помірне (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку прийому препарату Туліп або після збільшення його дози, необхідно контролювати показники функції печінки (ACT, АЛТ). Функцію печінки слід контролювати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності ACT та АЛТ, їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Туліп® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній стадії або підвищення активності печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням для застосування препарату Туліп®. Профілактика інсульту за допомогою інтенсивної ліпідзнижувальної терапії (SPARCL) При ретроспективному аналізі різних підвидів інсульту у осіб, які не страждають на ІХС, які недавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), був виявлений більш високий ризик геморагічного інсульту у пацієнтів, які приймають аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з плацебо. Особливо високий ризик відзначався у пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт на момент початку дослідження. Для пацієнтів, які перенесли геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт і приймають аторвастатин у дозі 80 мг, співвідношення ризик/користування є неоднозначним, і слід уважно оцінювати потенційний ризик розвитку геморагічного інсульту перед початком лікування. Дія на скелетні м'язи При застосуванні препарату Туліп можливий розвиток міалгії. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) можна припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Туліп слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК або за наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. При застосуванні інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів) можливе підвищення ризику міопатії при одночасному застосуванні з циклоспорином, фібратами, еритроміцином, нікотиновою кислотою у ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) або протигрибкових препаратів групи азолів. Застосовуючи препарат Туліп® у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, протигрибковими препаратами групи азолів або нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), необхідно зважити очікувану користь та ризик лікування Туліп®. Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, включаючи аторвастатин. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується м'язовою слабкістю у верхніх відділах кінцівок та підвищенням концентрації КФК плазми крові, що зберігаються незважаючи на припинення лікування статинами. У разі потреби комбінованої терапії слід розглянути можливість застосування зазначених препаратів у нижчих початкових та підтримуючих дозах. Рекомендується періодичний контроль за активністю КФК. Спільне застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендується, отже слід розглянути тимчасове припинення терапії аторвастатином під час застосування фузидової кислоти. Пацієнтів слід попередити про те, що необхідно негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо, якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. При застосуванні препарату Туліп, як і інших інгібіторів ГМГ-Ко-редуктази (статинів), описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, серйозні метаболічні, електролітні та ендокринні порушення та неконтрольовані судоми). скасувати. Інтерстиційна хвороба легень Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень при застосуванні деяких статинів, особливо при тривалій терапії. Клінічні прояви включають задишку, непродуктивний кашель та погіршення загального здоров'я (підвищена стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легенів, що розвивалася, лікування статинами слід припинити. Цукровий діабет Дані деяких досліджень свідчать про те, що застосування статинів як класу може призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а у деяких пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку діабету в майбутньому може викликати гіперглікемію, при якій необхідна стандартна антидіабетична терапія. Однак такий ризик є незначним у порівнянні зі зниженням судинного ризику при прийомі статинів, і, отже, не може бути причиною скасування лікування статинами. Пацієнти в групі ризику (з концентрацією глюкози натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищеним рівнем тригліцеридів, підвищеним АТ) повинні бути під контролем як клінічним, так і біохімічним відповідно до національних стандартів надання медичної допомоги . Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Туліп® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему