Антибиотики Рафарма

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин дигідрат 524.052 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 85 мг, кроскармеллозу натрію – 18 мг, кальцію гідрофосфат – 231.25 мг, магнію стеарат – 12.75 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг; Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 14.6 мг, титану діоксид - 6.2 мг, макрогол 6000 - 1.4 мг, тальк - 2.5 мг, емульсія симетикону SE4 (вода - 67.4%, силоксани і силікони -5, 5%). сорбінова кислота – 0.1%) – 100 мкг, полісорбат 80 – 200 мкг. Пігулки покриті плівковою оболонкою в блістері 3 шт. в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 250 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 250 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 14 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 500 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кларитроміцин – 500 мг. 14 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНапівсинтетичний макролідний антибіотик другого покоління групи макролідів широкого спектра дії. Порушує синтез білка мікроорганізмів (зв'язується з субодиницею 50S мембрани рибосом мікробної клітини). Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Абсорбція – швидка. Їжа уповільнює всмоктування, не впливаючи на біодоступність.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до кларитроміцину збудниками: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзилофарингіт, середній отит, гострий синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна бактеріальна та атипова пневмонія). одонтогенні інфекції. інфекції шкіри та м'яких тканин. мікобактеріальні інфекції (M.avium complex, M.kansasii, M.marinum, M.leprae) та їх профілактика у хворих на СНІД. ерадикація Helicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки або шлунка (тільки у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняВказівка ​​в анамнезі на подовження інтервалу QT, шлуночкову аритмію або шлуночкову тахікардію типу "пірует". гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT). тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. порфірія. І триместр вагітності. період лактації (грудного вигодовування). одночасний прийом кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином. з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. з мідазоламом для вживання. з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином. з тикагрелором чи ранолазином. підвищена чутливість до кларитроміцину та інших макролідів. З обережністю слід застосовувати кларитроміцин у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, вираженою брадикардією (менше 50 уд/хв). одночасно з бензодіазепінами, такими як алпразолам, тріазолам, мідазолам для внутрішньовенного введення. одночасно з іншими ототоксичними препаратами, особливо аміноглікозидами. одночасно з препаратами, що метаболізуються ізоферментами CYP3A (в т.ч. карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти, хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, винбластин. , фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений); одночасно зі статинами,метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (в т.ч. флувастатин); одночасно з блокаторами повільних кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментами CYP3A4 (в т.ч. верапаміл, амлодипін, дилтіазем); одночасно з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол).Вагітність та лактаціяБезпека кларитроміцину при вагітності та в період лактації не вивчена. Препарат проникає у грудне молоко. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота. нечасто - езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, ACT, ГГТ, ГГТ , в т.ч. холестатичний та гепатоцелюлярний. частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: часто – висип. нечасто - анафілактоїдна реакція, гіперчутливість, дерматит бульозний, свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип. частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння. нечасто – втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, неспокій, підвищена збудливість. частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто інтенсивне потовиділення. частота невідома – акне, геморагії. З боку органів чуття: часто – дисгевзія, збочення смаку. нечасто – вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах. частота невідома – глухота, агевзія, паросмія, аносмія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація. нечасто – зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь. частота невідома – шлуночкова тахікардія, в т.ч. типу "пірует". З боку сечовидільної системи: нечасто – підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі. частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язовий спазм, кістково-м'язова скутість, міалгія. частота невідома – рабдоміоліз, міопатія. З боку дихальної системи: нечасто – астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія. частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку системи згортання крові: нечасто - збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т.ч. вагінальні). частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. Місцеві реакції: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції, часто – біль у місці ін'єкції, запалення у місці ін'єкції. З боку організму в цілому: нечасто – нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, стомлюваність.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. При прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років разова доза становить 0.25-1 г, частота прийому 2 рази на добу. Для дітей віком до 12 років добова доза становить 7.5-15 мг/кг/добу на 2 прийоми. У дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеній для цієї категорії пацієнтів. Тривалість лікування залежить від показань. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну більше 3.3 мг/дл) дозу слід зменшити вдвічі або подвоїти інтервал між прийомами. Максимальні добові дози: для дорослих – 2 г, для дітей – 1 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж антибіотиками групи макролідів спостерігається перехресна резистентність. Лікування антибіотиками змінює нормальну флору кишечника, тому можливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами. Слід пам'ятати, що важка наполеглива діарея може бути зумовлена ​​розвитком псевдомембранозного коліту. Слід періодично контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин гемігідрат - 512.46 мг (відповідає вмісту левофлоксацину - 500 мг); Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 145.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 51.3 мг, гіпромелоза – 20 мг, кросповідон – 15.2 мг, магнію стеарат – 15.2 мг; Склад оболонки: плівкове покриття - 22 мг (полівініловий спирт - 8.8 мг, титану діоксид - 5.328 мг, макрогол - 4.444 мг, тальк - 3.256 мг, барвник червоний чарівний - 0.1496 мг, барвник хіноліновий 0000000000001000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ss. . 5/10/50/100 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ)/банки полімерні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі видно два шари - від білого з жовтуватим відтінком до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Аеробні грам-позитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I), Staphylococcus aureus methi-S, Staphycoc і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R. Аэробные грам-отрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannil, Acinetobacter spp, Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp, Moraxela catarrhalis (3+/p-, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae не PPNG/PPNG, Neisse men mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp, Salmonella spp, Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp, Peptostreptococcus, Propionibacterum spp, Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp, Mycobacterium spp, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniaФармакокінетикаЛевофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після перорального прийому. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину Стах становить 5,2-6,9 мкг/мл, час досягнення Стах-1,3 год, Т1/2 - 6-8 год. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 87% від прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин, менше 4% з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інтраабдомінальна інфекціяПротипоказання до застосуваннягіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів; ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв. – у зв'язку з неможливістю дозування даної лікарської форми); епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); вагітність та період лактації. З обережністю слід застосовувати в осіб похилого віку через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок, а також при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – загальні реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції) з такими симптомами, як кропив'янка, звуження бронхів та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – набряки шкіри та слизових оболонок (наприклад, в області обличчя та глотки), раптове падіння артеріального тиску та шок, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, алергічний пневмоніт, васкуліт; в окремих випадках – важкі висипання на шкірі з утворенням пухирів, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна багатоформна еритема. Загальним реакціям гіперчутливості іноді можуть передувати легші шкірні реакції.Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності ферментів печінки (наприклад, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з домішкою крові, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою запалення кишечника і навіть псевдомембранозного коліту. З боку обміну речовин: дуже рідко – зниження концентрації глюкози в крові, що має особливе значення для хворих, які страждають на цукровий діабет (можливі ознаки гіпоглікемії: підвищення апетиту, нервозність, піт, тремтіння). Досвід застосування інших хінолонів свідчить про те, що вони здатні викликати загострення порфірії у хворих, які вже страждають на це захворювання. Подібний ефект не виключається при застосуванні препарату левофлоксацин. З боку нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – занепокоєння, парестезії в кистях рук, тремтіння, психотичні реакції типу галюцинацій та депресій, збуджений стан, судоми та сплутаність свідомості; дуже рідко – порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилене серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний (шокоподібний) колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку опорно-рухового апарату: рідко – ураження сухожилля (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля); цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може мати двосторонній характер, м'язову слабкість, що має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом; в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня білірубіну та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності, інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: іноді збільшення кількості еозинофілів, зменшення числа лейкоцитів; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія; панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість; дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика, яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, здатних, у свою чергу, знижувати церебральний поріг судомної готовності. Так само це стосується також одночасного застосування хінолонів і теофіліну. Дія препарату Левофлоксацин значно послаблюється при одночасному застосуванні із сукральфатом. Те саме відбувається і при одночасному застосуванні магній-або алюмінієвмісних антацидних засобів, а також солей заліза. Левофлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. З карбонатом кальцію взаємодії не виявлено. При одночасному використанні антагоністів вітаміну К необхідний контроль за системою згортання крові. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробеніциду. Слід зазначити, що ця взаємодія практично не має жодного клінічного значення. Тим не менш, при одночасному застосуванні лікарських засобів типу пробеніциду та циметидину, що блокують певний шлях виведення (канальцева секреція), лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Це стосується насамперед хворих з обмеженою функцією нирок. Левофлоксацин трохи збільшує період напіввиведення циклоспорину. Прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 або 2 рази на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатню кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: синусит: по 500 мг 1 раз на день – 10-14 днів; загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів; позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні; простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по 250 мг 1 раз на день – 7-10 днів; інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів; септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день -10-14 днів; інтраабдомінальна інфекція:по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Пацієнтам після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібне введення додаткових доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки не потрібний спеціальний добір доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування препаратом Левофлоксацин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після лабораторно підтвердженого одужання.ПередозуванняСимптоми передозування препарату Левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епіприпадків). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу QT. Лікування має бути симптоматичним. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛевофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків через ймовірність ураження суглобових хрящів. При лікуванні хворих похилого віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок. При тяжкому запаленні легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками (P. aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Левофлоксацин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, щоб уникнути її хворим не рекомендується піддаватися без особливої ​​потреби сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню. При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко спостерігається при застосуванні препарату Левофлоксацин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожилля. Хворі похилого віку більш схильні до тендініту. Лікування глюкокортикостероїдами ймовірно підвищує ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля. Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування таких хворих на левофлоксацин слід проводити з великою обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Левофлоксацин, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, можуть погіршувати реакційну здатність та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: Цефтазидима пентагідрат – 1,165 г (у перерахунку на цефтазидим – 1,000 г); Допоміжна речовина: Натрію карбонат – 0,1165 г (Цефтазидим натрію – суміш цефтазидиму пентагідрату та натрію карбонату 10:1). По 1,0 г цефтазидиму у флаконі із безбарвного скла місткістю 10 мл. Флакон герметично закупорений гумовою пробкою і обтиснутий алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришкою. По 1 флакону разом із інструкцією із застосування у пачці з картону. Для стаціонарів: 25 флаконів разом із відповідною кількістю інструкцій із застосування у картонній коробці. Флакони розділяють між рядами перегородками із картону.Опис лікарської формиБілий чи майже білий порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішньом'язового введення цефтазидиму у дозі 1 г у плазмі швидко досягається максимальна концентрація препарату – 39 мг/л. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення препарату у дозі 1 г його плазмова концентрація становить 87 мг/л. Розподіл У плазмі зберігаються терапевтично ефективні концентрації цефтазидиму через 8-12 годин після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Зв'язок із білками плазми становить близько 10 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для більшості поширених патогенних, мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в кістковій тканині, тканинах серця, жовчі, мокротинні, синовіальній рідині, внутрішньоочній рідині, у плевральній та перитонеальній рідинах. Цефтазидим легко проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. За відсутності запального процесу в менінгеальних оболонках цефтазидим погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, концентрація препарату в цереброспінальній рідині (ЦСЖ) низька. При менінгіті в ЦСЖ досягаються терапевтичні концентрації цефтазидиму, що становлять 4-20 мг/л та вище. Метаболізм Цефтазидим не метаболізується в організмі. Виведення Період напіввиведення близько 2 годин. Виводиться у незмінному вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, причому близько 80-90% від введеної дози виділяється протягом 24 годин. При порушенні функції нирок швидкість виведення цефтазидиму знижується. Менше 1% препарату виділяється із жовчю. У новонароджених тривалість періоду напіввиведення більша, ніж у дорослих у 3-4 рази.ФармакодинамікаЦефтазидим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління. Бактерицидна активність обумовлена ​​придушенням синтезу клітинної стінки бактерій. Широкий спектр патогенних збудників чутливий до цефтазидиму, включаючи штами, резистентні до інших цефалоспоринів та ампіциліну. Цефтазидим стійкий до дії більшості 0-лактамаз грампозитивних та грамнегативних бактерій. Нижче наведено активність цефтазидиму in vitro. Бактерії, зазвичай чутливі до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: бета-гемолітичні стрептококи1, Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну)1, Staphylococcus spp. коагулазонегативні (штами, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну)1, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis1, Pasteurella multocida, Proteus spp.1, Providencia spp., Salmonella spp. Бактерії, для яких можлива хронічна резистентність до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae1, Streptococcus spp. гурту Viridans. Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia, Citrobacter spp.1, Enterobacter spp.1, Escherichia coli, Klebsiella spp., у тому числі Klebsiella pneumoniae1, Morganella morganii, Pseudomonas spp. , Yersinia enterocolitica. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., не включаючи Clostridium difficile, Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp. Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp. Бактерії, що мають природну стійкість до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium, Listeria spp. Грамнегативні аероби: Campylobacter spp. Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile. Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Інші: Chlamydia spp., Legionella spp., Mycoplasma spp. 1 для даних бактерій клінічна ефективність цефтазидиму була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Поширеність набутої резистентності до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону і з часом, у певних видів мікроорганізмів стійкість може бути дуже високою. Переважно мати локальні дані щодо чутливості, особливо при терапії тяжких інфекцій.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами: тяжкі інфекції, включаючи внутрішньолікарняні (септицемія, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом, інфіковані опіки); інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легень у хворих на муковісцидоз; інфекції ЛОР органів; інфекції сечовивідних шляхів; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів та черевної порожнини; інфекції кісток та суглобів; інфекції, пов'язані із проведенням діалізу; профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтазидиму або будь-якого з компонентів препарату; підвищена чутливість до інших цефалоспоринів в анамнезі; виражені реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів в анамнезі. З обережністю: у пацієнтів із порушенням функції нирок, виразковим колітом в анамнезі; у період новонародженості, одночасне застосування "петлевих" діуретиків та аміноглікозидів.Вагітність та лактаціяПротягом усієї вагітності бути обережними, препарат застосовувати тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При застосуванні препарату під час лактації годування груддю слід припинити на період лікування.Побічна діяАлергічні реакції: макулопапульозний висип, свербіж шкіри, лихоманка, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції (бронхоспазм, зниження артеріального тиску), анафілактичний шок, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, неприємний смак у роті. У хворих з порушенням функції нирок при неправильному доборі дози - судоми, енцефалопатія, тремор, кома, міоклонія. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, холестаз, жовтяниця, псевдомембранозний коліт, орофарингеальний кандидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз, тромбоцитопенія, геморагія, агранулоцитоз. Порушення з боку статевої системи: кандидоз піхви, вагініт. Порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні - тромбофлебіт у місці введення, флебіт, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом'язовому введенні - болючість, печіння, запалення, ущільнення в місці введення. Лабораторні показники: збільшення протромбінового часу, підвищення концентрації азоту та/або креатиніну в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази, підвищення активності лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтранспептидази, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації сечовини, ложно Кумбса без гемолізу, панцитопенія, тромбоцитоз.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний з аміноглікозидами (значна взаємна інактивація: при одночасному застосуванні ці препарати слід вводити в різні вени або ділянки тіла при внутрішньом'язовому введенні), ванкоміцином (утворює осад залежно від концентрації, при необхідності вводити два препарати через одну трубку, між їх застосуванням системи) внутрішньовенного введення слід промити), та хлорамфеніколом. Не можна використовувати розчин натрію гідрокарбонату як розчинник (утворюється вуглецю діоксид). "Петльові" діуретики, аміноглікозиди, ванкоміцин, кліндаміцин знижують кліренс креатиніну, внаслідок чого зростає ризик нефротоксичної дії цефтазидиму. Бактеріостатичні антибіотики (у тому числі хлорамфенікол) знижують ефективність цефтазидиму. Можлива взаємодія препарату з пероральними контрацептивами – зниження ефективності контрацепції. При сумісному застосуванні можливе збільшення нефротоксичності препаратів фуросеміду та аміноглікозидних антибіотиків. Фармацевтично сумісний з такими розчинами: при концентрації від 1 до 40 мг/мл – 0,9 % розчином натрію хлориду; розчином натрію лактату; розчином Хартмана; 5% розчином декстрози; 0,225 % розчином натрію хлориду та 5 % розчином декстрози; 0,45% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози; 0,18% розчином натрію хлориду та 4% розчином декстрози; 10% розчином декстрози; 10 % розчином декстрану з молекулярною масою близько 40 тисяч Дальтон у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині декстрози; 6% розчином декстрану з молекулярною масою близько 70 тисяч Дальтон у 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині декстрози. У концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл цефтазидим сумісний із розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат). Для внутрішньом'язового введення цефтазидим може бути розведений 0,5 - 1% розчином гідрохлориду лідокаїну. Обидва компоненти зберігають активність, якщо цефтазидим у концентрації 4 мг/мл додають до наступних розчинів: гідрокортизону (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині декстрози; цефуроксиму (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксациліну (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарину 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлориду 10 мек/л або 40 мек/л в 0,9% розчині натрію хлориду.Спосіб застосування та дозиДозу препарату встановлюють індивідуально залежно від тяжкості перебігу захворювання, локалізації, виду збудника та його чутливості до препарату, а також віку пацієнта та функції нирок. Максимальна добова доза становить 6 г. Максимальна добова доза для дорослих пацієнтів з муковісцидозом становить 9 г. Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Розчин цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або трубку інфузійної системи. Препарат не слід вводити внутрішньоартеріально. За такого шляху введення цефтазидима можливий розвиток некрозу дистальних сегментів кінцівки. Дорослим та дітям з масою тіла більше 40 кг: зазвичай застосовують 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 год. При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), застосовують по 2 г кожні 8 годин або по 3 г кожні 12 год. Для лікування інфекційних ускладнень при муковісцидозі, спричинених Pseudomonas aeruginosa, застосовують по 100-150 мг/кг/добу (дрібно, кожні 8 годин). При інфекціях сечовивідних шляхів рекомендується вводити по 1 г кожні 12 год. З метою профілактики при операціях на передміхуровій залозі цефтазидим застосовують у дозі 1 г під час вступної анестезії та другу дозу вводять при видаленні катетера. Дитячий вік до 2 місяців: застосовують по 25-60 мг/кг/добу (дрібно, кожні 12 год). Дітям старше 2 місяців та до 12 років: застосовують по 30-100 мг/кг/добу (дрібно, кожні 8-12 год). У дітей з імунодефіцитом, муковісцидозом та менінгітом застосовують 150 мг/кг/добу (максимально 6 г/добу) (дрібно, кожні 8 год). Пацієнтам похилого віку: рекомендована доза цефтазидиму не повинна перевищувати 3 г/добу, особливо у пацієнтів віком від 80 років. Пацієнтам з порушенням функції нирок (дорослі та діти з масою тіла понад 40 кг): початкова доза 1 г. Підтримуючу дозу підбирають залежно від швидкості виділення креатиніну: при кліренсі креатиніну (КК) 50-31 мл/хв – 1 г кожні 12 год. , 30-16 мл/хв - 1 г кожні 24 год, 15-6 мл/хв - 0,5 г кожні 24 год, менше 5 мл/хв - 0,5 г кожні 48 годин. Пацієнтам з інфекціями тяжкого перебігу разову дозу можна збільшити на 50% або збільшити частоту введення препарату, при цьому слід контролювати концентрацію цефтазидиму у сироватці крові (не повинна перевищувати 40 мг/мл). Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до ідеальної маси тіла або площі поверхні тіла. Пацієнтам з порушенням функції нирок (діти з масою тіла менше 40 кг): підтримуюча доза при кліренсі креатиніну 50-31 мл/хв - 25 мг/кг кожні 12 год, при кліренсі креатиніну 30-16 мл/хв - 25 мг/кг кожні 24 год, при кліренсі креатиніну 15-6 мл/хв – 12.5 мг/кг кожні 24 год, при кліренсі креатиніну менше 5 мл/хв – 12.5 мг/кг кожні 48 год. На тлі гемодіалізу підтримуючі дози розраховують з урахуванням кліренсу креатиніну, проводять після кожного сеансу гемодіалізу. На тлі перитонеального діалізу крім внутрішньовенного введення цефтазидим можна включати діалізний розчин (125-250 мг на 2 л діалізного розчину). У пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунту, та у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендовані дози – 1 г на добу щодня (за одне або кілька введень). У пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації низької швидкості, застосовують дози, які рекомендуються при порушенні функції нирок. У пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, вводиться 0,5 г препарату кожні 24 години. У пацієнтів на гемофільтрації із застосуванням вено-венозного шунту та на безперервному гемодіалізі із застосуванням вено-венозного шунту - відповідно до представлених у таблицях 1-2 даних. Пацієнтам з порушенням функції печінки: згідно з наявними даними, немає необхідності в корекції режиму дозування у пацієнтів з легким і середнім ступенем тяжкості порушеннями функції печінки. Відсутні результати досліджень у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності. Таблиця 1. Дози цефтазидиму у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації з використанням вено-венозного шунта КК, мл/хв Підтримуюча доза, мг (призначається кожні 12 год) залежно від швидкості ультрафільтрації, мл/хв. 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750 Таблиця 2. Дози цефтазидиму у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням вено-венозного шунту КК, мл/хв Підтримуюча доза, мг (призначається кожні 12 год) залежно від швидкості діалізу 1,0 л/год 2,0 л/год Швидкість ультрафільтрації, л/год 0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 Тривалість лікування цефтазидимом становить 7-14 днів. При інфекціях, викликаних Pseudomonas aeruginosa (пневмонія, муковісцидоз, менінгіт) курс лікування може бути збільшений до 21 дня. Правила приготування та введення розчинів Слід використовувати лише свіжоприготовлені розчини. Після додавання розчинника флакон необхідно енергійно струшувати до розчинення порошку. "Первинне розведення": для внутрішньом'язового введення 1 г цефтазидиму розчиняють у 3 мл води для ін'єкцій. Дорослим та дітям старше 12 років для зменшення болю при внутрішньом'язових ін'єкціях препарат слід вводити з 1% розчином лідокаїну. Вводять глибоко в сідничний м'яз або в м'яз стегна. Не слід вводити більше 1 г цефтазидиму в один м'яз. Розчин лідокаїну не можна вводити внутрішньовенно! Для внутрішньовенного введення 1 г розчиняють у 10 мл води для ін'єкцій. Розчин вводять протягом 2-4 хв. Кількість цефтазидиму у флаконі Спосіб введення Кількість розчинника Приблизна концентрація 1000 мг Внутрішньом'язово 3,0 мл 260 мг/мл 1000 мг Внутрішньовенно болюсно 10,0 мл 90 мг/мл 1000 мг внутрішньовенно інфузія 50,0 мл 20 мг/мл "Вторинне розведення": для внутрішньовенного краплинного введення отриманий вищеописаним способом розчин препарату переносять у систему для інфузій і доводять загальний об'єм як мінімум до 50 мл одним з наступних розчинників, призначених для внутрішньовенного введення: 0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера , розчин Рінгера лактат, 5% розчин декстрози, 5% розчин декстрози з 0,9% розчином натрію хлориду, 10% розчин декстрози. Можна застосовувати лише свіжоприготовлений розчин.ПередозуванняНайчастіше виникає у хворих із нирковою недостатністю. Симптоми: неврологічні порушення з розвитком енцефалопатії, судом та коми, запаморочення, головний біль. Відхилення в результатах лабораторних аналізів (збільшення вмісту сечовини та сироваткового креатиніну в крові, гіпербілірубінемія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, подовження протромбінового часу), у пацієнтів з нирковою недостатністю - судоми, е. Передозування цефтазидимом може спричинити біль, запалення, флебіт у місці інфузії. Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне, підтримуюче також необхідні заходи, спрямовані на контроль судом. У хворих з порушенням функції нирок, а також у разі тяжкого передозування, коли консервативна терапія безуспішна, концентрація цефтазидиму в крові може бути зменшена за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі тяжких або життєзагрозних інфекцій, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), препарат можна застосовувати з іншими антибіотиками, такими як аміноглікозиди, ванкоміцин та кліндаміцин, за умови роздільного введення. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на цефалоспорини, пеніциліни та інші бета-лактамні антибактеріальні препарати, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При розвитку алергічної реакції у відповідь на прийом цефтазидиму препарат слід негайно відмінити. У тяжких випадках гострих форм гіперчутливості може знадобитися введення епінефрину та екстрене проведення інших терапевтичних заходів, включаючи оксигенотерапію, інфузійну терапію, введення глюкокортикостероїдів, пресорних амінів, відновлення прохідності дихальних шляхів відповідно до клінічних показань. Цефтазидим слід призначати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо запальні захворювання товстої кишки. Можливий розвиток діареї при застосуванні антибіотиків, зокрема цефтазидиму. У деяких випадках на фоні прийому препарату або після його закінчення у пацієнтів може розвинутися рідке або криваве випорожнення (яке може супроводжуватися спастичними абдомінальними болями та лихоманкою). У деяких пацієнтів під час або після застосування цефтазидиму може розвиватися псевдомембранозний коліт, що викликається токсинами Clostridium difficile. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю під час або після застосування препарату.У цьому випадку припиняють терапію цефтазидимом та призначають терапію псевдомембранозного коліту відповідно до клінічної картини. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні цефтазидимом деякі спочатку чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. може розвиватися резистентність, тому при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибіотиків. Призначення цефтазидиму у відсутності вагомих підозр чи підтвердження бактеріальної етіології запальних змін, і навіть його призначення у профілактичних цілях призводить до збільшення ймовірності появи штамів, резистентних до цефтазидиму, у своїй клінічна користь від застосування сумнівна. Препарат може перешкоджати синтезу вітаміну К внаслідок придушення кишкової мікрофлори, що може спричинити зниження залежних від вітаміну К факторів згортання крові та в поодиноких випадках призвести до гіпопротромбінемії та кровотечі. Призначення вітаміну До швидко усуває гіпопротромбінемію. Ризик розвитку кровотеч найбільш високий у пацієнтів з тяжким перебігом захворювання, у пацієнтів з порушенням функції печінки, у літніх та ослаблених хворих, у осіб з неповноцінним харчуванням. При порушенні ниркової функції рекомендується зниження дози препарату. Для пацієнтів похилого віку доцільно під час лікування контролювати функцію нирок. При одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію, такими як аміноглікозидні антибіотики та діуретики (наприклад, фуросемід), слід контролювати функцію нирок. Пацієнтам з гострою та хронічною нирковою недостатністю потрібна корекція дози цефтазидиму через ризик розвитку клінічно значущих порушень, наприклад, судом. При проведенні тривалого курсу терапії цефтазидимом рекомендується регулярно виконувати аналіз крові з метою оцінки показників функції печінки та нирок. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу при використанні розчину Бенедикту та Фелінгу. На тлі терапії цефтазидимом рекомендується визначення глюкози в сечі використовувати тести, засновані на реакціях ферментативного окислення глюкози. Під час лікування не можна вживати етанол через можливість розвитку дисульфірамоподібних реакцій (раптовий "приплив" крові до обличчя, спастичні болі в животі, нудота, блювання, біль голови, тахікардія, задишка). У флаконі на 1,0 г цефтазидиму міститься 50 мг натрію. Цю інформацію необхідно брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти мають бути попереджені про можливість розвитку запаморочення, судом. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ципрофлоксацин гідрохлорид (моногідрат) 582.2 мг у перерахунку на ципрофлоксацин 500.0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 78,0 мг; крохмаль кукурудзяний 52.4 мг; повідон-КЗО 40,0 мг; магнію стеарат 7.6 мг; оболонка: плівкове покриття (полівініловий спирт 8,800 мг; титану діоксид 5,500 мг; макрогол 4,444 мг; тальк 3.256 мг) – 22.0 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. По 10 таблеток у банку полімерної. По 1 контурній осередковій упаковці або 1 банку полімерної разом з інструкцією із застосування в картонній пачці або в пачці з крейдованого картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, на поперечному розрізі ядро ​​від білого до злегка жовтуватого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб, фторхінолон.ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, переважно у дванадцятипалій і худій кишці. Максимальна концентрація (Смах) ципрофлоксацину в сироватці крові досягається через 1-2 години і становить при пероральному прийомі 250. 500, 700 та 1000 мг препарату 1,2; 2,4; 4,3 та 5,4 мкг/мл відповідно. Біодоступність становить близько 70-80%. Значення максимальної концентрації у плазмі крові та площі під кривою "концентрація - час" (AUC) зростають пропорційно дозі. Прийом їжі (за винятком молочних продуктів) уповільнює всмоктування, але не змінює Смах та біодоступність. Розподіл Зв'язок ципрофлоксацину з білками плазми становить 20-30 %, активна речовина присутня в плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин вільно розподіляється у тканинах та рідинах організму. Об'єм розподілу в організмі становить 2-3 л/кг. Концентрація ципрофлоксацину у тканинах значно (від 2 до 12 разів) перевищує концентрацію у плазмі крові. Високі концентрації препарату спостерігаються в жовчі, легенях, нирках, печінці, жовчному міхурі, матці, насіннєвій рідині, тканинах передміхурової залози, мигдаликах, ендометрії, фалопієвих трубах та яєчниках. Проникає в спинномозкову рідину в концентраціях 6 10 % при незапалені мозкові оболонки, 14-37% - при запалених - від концентрації в сироватці крові. Добре проникає у внутрішньоочну рідину, бронхіальний секрет, плевру, очеревину, лімфу, грудне молоко,через плаценту. Метаболізм Біотрансформується у печінці (15-30%). У крові можуть виявлятися чотири метаболіти ципрофлоксацину в невеликих концентраціях: діетилципрофлоксацин (M1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоціпрофлоксацин (М3), формілципрофлоксацин (М4), три з яких (M1-М3) виявляють антибактеріальну активність. кислоти. Антибактеріальна активність in vitro метаболіту М4, що присутня у меншій кількості, більше відповідає активності норфлоксацину. Виведення Ципрофлоксацин виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції (50-70%); незначна кількість – через шлунково-кишковий тракт (15-30 %). Нирковий кліренс становить 3-5 мл/хв/кг, загальний кліренс близько 8-10 мл/хв/кг. Приблизно 1% дози, що вводиться, виводиться з жовчю. У жовчі ципрофлоксацин є у високих концентраціях. У хворих з незміненою функцією нирок період напіввиведення становить зазвичай 3-5 годин. При порушенні функції нирок період напіввиведення збільшується.ФармакодинамікаМеханізм дії Ципрофлоксацин має активність in vitro щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів, бактерицидна дія ципрофлоксацину здійснюється за допомогою інгібування бактеріальних топоізомераз (топоізомераза II - ДНК-гіраза та топоізомераза IV), які необхідні для реплікації, транскрипції, рекрипції ДНК. Ципрофлоксацин діє на грамнегативні мікроорганізми в період спокою і в період розподілу, тому що впливає не тільки на ДНК-гіразу, але і викликає лізис клітинної стінки, на грампозитивні мікроорганізми тільки в період розподілу. Низька токсичність клітин макроорганізму пояснюється відсутністю у яких ДНК-гиразы. На тлі прийому ципрофлоксацину не відбувається паралельного вироблення стійкості до інших антибактеріальних препаратів, що не належать до групи інгібіторів гірази, що робить його високоефективним по відношенню до бактерій, які стійкі, наприклад, до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів та м. Механізми резистентності Резистентність in vitro до ципрофлоксацину часто обумовлена ​​точковими мутаціями бактеріальних топоізомераз та ДНК-гірази та розвивається повільно за допомогою багатоступінчастих мутацій. Поодинокі мутації можуть призводити швидше до зниження чутливості, множинні мутації в основному призводять до розвитку клінічної резистентності до ципрофлоксацину та до перехресної резистентності до препаратів хінолонового ряду. Резистентність до ципрофлоксацину може формуватися внаслідок зниження проникності клітинної стінки бактерій та/або активації виведення ципрофлоксацину з мікробної клітини. Повідомляється про розвиток резистентності, зумовлену локалізованим на плазмідах кодуючим геном Qnr. Механізми резистентності, що призводять до інактивації пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, ймовірно, не порушують антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Мікроорганізми, резистентні до цих препаратів, можуть бути чутливими до ципрофлоксацину.Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК) зазвичай не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) більш ніж у 2 рази. Для певних штамів поширення набутої резистентності може різнитися залежно від географічного регіону п з часом. In vitro чутливість до ципрофлоксацину In vitro була продемонстрована активність ципрофлоксацину щодо наступних чутливих штамів мікроорганізмів: Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis. Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Staphylococcus saprophyticus. Streptococcus spp. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Moraxella catarrhalis. Brucella spp.. Neisseria meningitidis, Citrobacter koseri. Pasteurella spp. Francisella tularensi. Salmonella spp., Haemophilus ducreyi. Shigella spp., Haemophilus influenzae. Vibrio spp., Legionella spp. Yersinia pest is. Анаеробні мікроорганізми: Mobiluncus spp. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae. Mycoplasma luminis. Mycoplasma pneumoniae. Була продемонстрована варіюючий рівень чутливості до ципрофлоксацину для наступних мікроорганізмів: Acinetobacter baumann, Burkholderia cepacia, Campylobacter spp., Citrobacter freundii. Enterococcus faecal is. Аерогени, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. Pseudomonos Streptococcus pneumoniae. Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes. Вважається, що природну резистентність до ципрофлоксацину мають Staphylococcus aureus (метицилін-резистентний), Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces spp., Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes. Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealityciun, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobiluncus spp.. Peptostreptococus spp., Propionibacterium acnes).Показання до застосуванняНеускладнені та ускладнені інфекції, спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами. Дорослі інфекції дихальних шляхів, пневмонії, спричинені Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Esherichia coli. Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella spp. та стафілококами; інфекції середнього вуха (середній отит), придаткових пазух (синусит), особливо спричинені грамнегативними мікроорганізмами, включаючи Pseudomonas aeruginosa або стафілококи; інфекції очей; інфекції сечостатевої системи (включаючи цистит, пієлонефрит, аднексит, хронічний бактеріальний простатит, орхіт, епідидиміт, неускладнену гонорею); ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів; інфекції шкіри та м'яких тканин (інфіковані виразки, рани, опіки, абсцеси, флегмони); інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, септичний артрит); сепсис; черевний тиф; кампілобактеріоз, шигельоз, діарея "мандрівників"; інфекції або профілактика інфекцій у пацієнтів зі зниженим імунітетом (пацієнти, які приймають імунодепресанти, або пацієнти з нейтропенією); селективна деконтамінація кишечника у пацієнтів із зниженим імунітетом; профілактика та лікування легеневої форми сибірки (інфікування Bacillus anthracis); профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis. Діти терапія ускладнень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17 років; профілактика та лікування легеневої форми сибірки (інфікування Bacillus anthracis).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів, а також до інших компонентів препарату; одночасний прийом ципрофлоксацину та тизанідину; дитячий вік до 18 років (до завершення процесу формування скелета); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт, психічні захворювання (депресія, психоз), епілепсія, зниження порога судомної готовності (плі судоми в анамнезі), виражена ниркова та/або печінкова недостатність, пожил вік, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, підвищений ризик подовження інтервалу QT або розвитку аритмії типу "пірует" (наприклад, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокалії) , гіпомагніємії), одночасне застосування лікарських препаратів, що подовжують інтервал QT (в тому числі, антиаритмічні IA та III класів, трициклічні антидепресанти,макроліди, нейролептики), одночасне застосування з інгібіторами ізоферментів CYP450 1А2 (у тому числі теофілін. метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін), психічні захворювання, міастенія gravis, дефіцит глюкозо-6-Вагітність та лактаціяЦипрофлоксацин протипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування. У разі необхідності застосування ципрофлоксацину у матері в період грудного вигодовування, годування дитини груддю слід припинити до початку лікування.Побічна діяНаведені нижче несприятливі реакції класифікували таким чином: "дуже часто" (≥ 10), "часто" (≥1/100, З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея; нечасто - блювота, біль у животі, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту та кількості пиші, анорексія; рідко - дисфагія, холестатична жовтяниця (особливо у пацієнтів з перенесеними захворюваннями печінки), гепатит (неінфекційний), кандидоз порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, антибіотик-асоційований псевдомембранозний коліт, некроз тканин печінки (у вкрай поодиноких випадках прогресуючий до загрозливого життя печінкової недостатності). З боку системи кровотворення: нечасто – еозинофілія, рідко – лейкопенія (гранулоцитопенія). анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (загрозливе для життя), пригнічення кісткового мозку (загрозливе для життя). Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип; свербіж. кропив'янка, плямисто-вузликовий висип; рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк, фоточутливість, мультиформна еритема, вузлувата еритема; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (загрозливий для життя), сироваткова хвороба, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, точкові крововиливи на шкірі, частота невідома – гостра генералізована пустульозна екзантема. З боку нейтральної нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, порушення сну, неспокій, психомоторна гіперактивність/ажитація, порушення смаку; рідко – парестезії та дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, напади епілепсії, вертиго, сплутаність свідомості, тривожність; дуже рідко - мігрень, порушення координації рухів, порушення нюху, гіперестезія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, порушення сновидінь (нічні кошмари), психотичні реакції (які можуть призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба , депресія (яка може призводити до самоушкоджуючої поведінки, такої як суїцидальні вчинки/думки, а також спроба суїциду або вдалий суїцид), галюцинації;частота невідома - периферична нейропатія та полінейропатія. З боку органу зору: дуже рідко – розлади зору, диплопія, порушення колірного сприйняття. З боку органу слуху: дуже рідко – шум у вухах, тимчасова втрата слуху, нечасто – відчуття серцебиття; рідко - тахікардія, відчуття "припливу" крові до обличчя, вазодилатація, непритомність, зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт; частота невідома - подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії (у тому числі типу "пірует", частіше у пацієнтів, які мають схильність до розвитку подовження інтервалу QT). З боку дихальної системи: рідко – диспное, набряк гортані, набряк легені, порушення дихання (включаючи бронхоспазм). З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія; рідко – міалгія. набряк суглоба; дуже рідко – артрит, підвищення м'язового тонусу, м'язові судоми, м'язова слабкість, тендиніт (переважно ахілових сухожилля), розрив сухожилля, загострення симптомів міастенії. З боку сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, інтерстиціальний нефрит. Інші: нечасто – загальне нездужання, лихоманка, грибкова суперінфекція; рідко – больовий синдром неспецифічної етіології, периферичні набряки, пітливість (гіпергідроз); дуже рідко – порушення ходи. Лабораторні показники: нечасто – підвищення активності лужної фосфатази в крові, концентрації сечовини в крові, активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT), гіпербілірубінемія; рідко – підвищення або зниження показника протромбіну, підвищення активності амілази, гіперглікемія, гіпоглікемія; частота невідома – підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) (у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К). Діти: часто - оборотні артропатії.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що викликають подовження інтервалу QТ Слід бути обережним при одночасному застосуванні ципрофлоксацину (як і інших фторхінолонів) пацієнтам, які отримують лікарські препарати, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Теофілін Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять теофілін, може спричинити небажане підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові та, відповідно, виникнення теофілін-індукованих несприятливих явищ: у дуже рідкісних випадках ці несприятливі явища можуть бути загрозливими для життя пацієнта. Якщо одночасне застосування цих двох препаратів неминуче, рекомендується проводити постійний контроль концентрації теофіліну в плазмі крові і, якщо необхідно, знизити дозу теофіліну (цитохром Р450). Інші похідні ксантину Одночасне застосування ципрофлоксаципу та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифілін) може призводити до збільшення концентрації похідних ксантину у сироватці крові. Тизанідін При одночасному застосуванні ципрофлоксаципу та препаратів, що містять тизанідин, виявлено збільшення концентрації тизанідину у сироватці крові: збільшення максимальної концентрації (Смах) у 7 (від 4 до 21) разів, збільшення показника AUC (площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") у середньому у 10 (від 6 до 24) разів. Оскільки збільшення концентрації тизанідину у сироватці крові може викликати клінічно значущі побічні ефекти: зниження артеріального тиску та сонливість, одночасне застосування ципрофлоксаципу та препаратів, що містять тизанідин, протипоказано. Нестероїдні протизапальні препарати Поєднання дуже високих доз хінолонів (інгібіторів ДНK-гірази) та деяких нестероїдних протизапальних препаратів (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми. Циклоспорин При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять циклоспорин, спостерігалося короткочасне скороминуще підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові. У випадках спільного застосування ципрофлоксацину та циклоспорину необхідно двічі на тиждень визначати концентрацію креатиніну в крові. Пероральні гіпоглікемічні засоби (глибенкламід, глімепірид) та інсулін При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та пероральних гіпоглікемічних засобів, головним чином препаратів сульфонілсечовини, або інсуліну розвиток гіпоглікемії імовірно обумовлено посиленням дії гіпоглікемічних засобів. Необхідний ретельний моніторинг рівня глюкози у крові. Пробенецид Пробенецид уповільнює швидкість виведення ципрофлоксацину нирками. Одночасне застосування ципрофлоксацину та препаратів, що містять пробеніцид, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові. Фенітоїн При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та фенітоїну спостерігалася зміна (підвищення або зниження) вмісту фенітоїну у плазмі крові. Щоб уникнути ослаблення протисудомного ефекту фенітоїну внаслідок зниження його концентрації, а також для запобігання небажаним явищам, пов'язаним з передозуванням фенітоїном при припиненні прийому ципрофлоксацину, рекомендується здійснювати контроль за терапією фенітоїном у пацієнтів, включаючи визначення препаратів та нетривалий час після завершення комбінованої терапії. Метотрексат При одночасному застосуванні метотрексату та ципрофлоксацину може уповільнюватися нирково-канальцевий транспорт метотрексату, що може супроводжуватись підвищенням концентрації метотрексату у плазмі крові та ймовірності розвитку побічних ефектів метотрексату. У зв'язку з цим за пацієнтами, які отримують одночасну терапію метотрексатом та ципрофлоксацином, має бути встановлене ретельне спостереження. Омепразол При сумісному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що містять омепразол, може спостерігатися незначне зниження максимальної концентрації ципрофлоксацину в плазмі та зменшення площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час". Дулоксетін Одночасне застосування дулоксетину та флувоксаміну - потужного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, може призвести до збільшення AUC та Смах дулоксетину. Можна передбачати ймовірність подібної взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину. Ропінірол Одночасне застосування ропініролу та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, призводить до збільшення Смах та AUC ропініролу на 60 та 84 %, відповідно. Слід контролювати несприятливі ефекти ропініролу під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Лідокаїн Одночасне застосування препаратів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферменту CYP450 1А2, може призвести до зниження кліренсу лідокаїну на 22% при внутрішньовенному введенні. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе посилення побічних ефектів унаслідок взаємодії (цитохром Р450). Клозапін При одночасному застосуванні клозапіну та ципрофлоксацину можуть збільшуватися сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну. Слід контролювати стан пацієнта та за необхідності проводити корекцію режиму дозування клозапіну під час його спільного застосування з ципрофлоксацином та протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії (цитохром Р450). Сілденафіл При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та силденафілу можливе збільшення Смах та AUC силденафілу в 2 рази. У зв'язку з цим застосування цієї комбінації можливе лише після оцінки співвідношення користь/ризик. Антагоністи вітаміну К (варфарин, аценокумаролу, фенпрокумон, флуїндон) Спільне застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може призводити до посилення їхньої антикоагулянтної дії. Величина цього ефекту може змінюватись залежно від супутніх інфекцій, віку та загального стану пацієнта. Слід контролювати МНО під час спільного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К., а також протягом короткого часу після завершення комбінованої терапії. Катіон-вмісні препарати Одночасний прийом ципрофлоксацину та катіон-вмісних препаратів; мінеральних добавок, які містять кальцій, магній, алюміній, залізо; сукральфату, антацидів, полімерних фосфатних сполук (наприклад, севеламер, карбонат лантану) та препаратів з великою буферною ємністю (наприклад, таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижує всмоктування ципрофлоксацину. У таких випадках ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або через 4 години після прийому цих препаратів. Прийом їжі та молочних продуктів Слід уникати одночасного застосування ципрофлоксацину та молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (наприклад, молоко, йогурт, збагачені кальцієм соки), оскільки при цьому всмоктування ципрофлоксацину може зменшуватись. Кальцій, що міститься у звичайній їжі, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Якщо препарат застосовується натще, активна субстанція всмоктується швидше. У цьому випадку таблетки не слід запивати молочними продуктами чи напоями, збагаченими кальцієм. Доза ципрофлоксацину залежить від тяжкості захворювання, типу інфекції, стану організму, віку, ваги та функціонального стану нирок. Рекомендований режим дозування: Дорослі: інфекції дихальних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості – 500 мг 2 рази на добу, при тяжкому перебігу – 750 мг 2 рази на добу; інфекції середнього вуха (середній отит), придаткових пазух (синусит) – 500 мг 2 рази на добу; інфекції сечостатевої системи: гострі, неускладнені – від 250 мг 2 рази на добу до 500 мг 2 рази на добу; цистит у жінок (до менопаузи): 500 мг 1 раз на добу; ускладнені: від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу; гонорея – 500 мг 1 раз на добу; ускладнені інтраабдомінальні інфекції (у комбінації з метронідазолом) 500 мг 2 рази на добу; інфекції шкіри та м'яких тканин (інфіковані виразки, рапи, опіки, абсцеси, флегмона) легкого та середнього ступеня тяжкості – 500 мг 2 рази на добу, при тяжкому перебігу – 750 мг 2 рази на добу; інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, септичний артрит) – легкого та середнього ступеня тяжкості – 500 мг 2 рази на добу, при тяжкому перебігу – 750 мг 2 рази на добу; черевний тиф – 500 мг 2 рази на добу; кампілобактеріоз, шигельоз, діарея "мандрівників" - 500 мг 2 рази на добу; при інфекційних захворюваннях у пацієнтів із зниженим імунітетом – по 500 мг 2 рази на добу (у комбінації з іншими антибіотиками); профілактика та лікування легеневої форми сибірки - 500 мг 2 рази на добу; інші інфекції (див. розділ "Показання") – 500 мг 2 рази на добу; особливо тяжкі інфекції, що становлять загрозу життю, у тому числі стрептококова пневмонія, рецидивні інфекції при муковісцидозі легень, інфекції кісток і суглобів, сепсис, пери гонить (особливо при наявності Pseudomonas spp., Staphylococcus spp. або Streptococcus рази на день; профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis – 500 мг 1 раз на добу. Режим дозування у пацієнтів похилого віку (після 65 років) Пацієнтам похилого віку слід призначати нижчі частки ципрофлоксацину залежно від тяжкості захворювання та показника кліренсу креатиніну. Діти Для лікування ускладнень, викликаних Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень від 5 до 17 років, рекомендована частка 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимальна частка 1500 мг). Тривалість терапії становить 10-14 днів. Профілактика та лікування легеневої форми сибірки - 15 мг/кг маси тіла 2 рази на добу (максимальна разова частка 500 мг. добова - 1000 мг). Прийом препарату слід розпочинати одразу після передбачуваного або підтвердженого інфікування. Тривалість прийому 60 днів. Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дорослих Рекомендовані дози дня пацієнтів із нирковою недостатністю: при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1.73 м2 або його концентрації у плазмі крові від 1.4 до 1,9 мг/100 мл; максимальна добова доза ципрофлоксацину – 1000 мг; при кліренсі креатиніну нижче 30 мл/хв/1.73 м2 або його концентрації в плазмі від 2 мг/100 мл або більше максимальна добова доза ципрофлоксацину - 300 мг. Пацієнти з нирковою недостатністю на гемодіалізі: при кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1.73 м2 або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл; максимальна добова доза ципрофлоксацину – 1000 мг; при кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 і менше або його концентрації у плазмі крові від 2 мг/100 мл або більше; максимальна добова доза ципрофлоксацину – 500 мг. У дні проведення гемодіалізу ціпрофлоксацин приймають після процедури. Амбулаторні пацієнти з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному перитонеальному діалізі: максимальна добова доза ципрофлоксацину – 500 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю Корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Режим дозування подібний до режиму при порушеннях функції нирок. Діти з нирковою недостатністю та/або порушеннями функції печінки Режим дозування у дітей з порушеннями функцій нирок та печінки вивчений не був. Тривалість терапії Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного та бактеріологічного контролю. Важливо продовжувати лікування систематично, не менше ніж 2 дні після зникнення лихоманки або інших клінічних симптомів. Середня тривалість лікування: 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі; до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів, інтраабдомінальних інфекціях; весь період нейтропенії у пацієнтів із ослабленим імунітетом; не більше 2 місяців при остеомієліті; від 7 до 14 днів; при інших інфекціях. При інфекціях, спричинених Streptococcus spp., через ризик пізніх ускладнень лікування має тривати не менше 10 днів; при інфекціях, викликаних Chlamydia spp., лікування слід продовжувати не менше 10 днів.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, тремор, біль голови, втома, судомні напади, галюцинації, подовження інтервалу QT, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), порушення функції печінки та нирок, кристалурія, гематурія. Лікування: специфічний антидот невідомий. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, антацидів, що містять кальцій та магній для зниження абсорбції ципрофлоксацину. З метою профілактики розвитку кристалурії рекомендується моніторувати функцію нирок, включаючи pH та кислотність сечі. Симптоматична терапія. Ретельний контроль за станом пацієнта, забезпечення достатнього надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10%) кількість препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні важких інфекцій, стафілококових інфекцій та інфекцій, зумовлених анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід використовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами. Препарат Ципрофлоксаципу не є препаратом вибору для лікування інфекцій, спричинених Streptococcus pneumoniae через його обмежену ефективність щодо збудника. При генітальних інфекціях, які, ймовірно, викликані штамами Neisseria gonorrhoecie, стійкими до фторхінолонів, слід враховувати інформацію про локальну резистентність до ципрофлоксацину та підтверджувати чутливість збудника лабораторними тестами. Ципрофлоксацин впливає на подовження інтервалу QT (ем. розділ "Побічна дія"). Враховуючи, що для жінок характерна велика середня тривалість інтервалу QT порівняно з чоловіками, вони більш чутливі до препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. У пацієнтів похилого віку також відзначається підвищена чутливість до дії препаратів, що викликають подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічними препаратами класів IA та III, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими препаратами"), у пацієнтів з підвищеним QT або розвитку аритмії типу "пірует" (наприклад,синдром вродженого подовження інтервалу QT. захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії). Іноді вже після прийому першої дози ципрофлоксацину може розвинутись гіперчутливість до препарату (див. розділ "Побічна дія"), у тому числі алергічні реакції, про що слід негайно повідомити лікаря. В окремих випадках після першого застосування можуть виникнути анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку. У цих випадках застосування препарату ципрофлоксацин слід негайно припинити та провести відповідне лікування. При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайного відміни препарату та призначення відповідного лікування (ванкоміцин внутрішньо у дозі 250 мг 4 рази на добу). У цій ситуації протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишок. При застосуванні ципрофлоксацину відзначалися випадки некрозу печінки та життєзагрозливої ​​печінкової недостатності, за наявності симптомів захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота, застосування ципрофлоксацину слід припинити. У пацієнтів, які приймають препарат ципрофлоксацин і перенесли захворювання печінки, може спостерігатися тимчасове підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази або холестатична жовтяниця. Пацієнтам з тяжкою міастенією gravis ципрофлоксацин слід застосовувати з обережністю, оскільки можливе загострення симптомів. При застосуванні ципрофлоксацину можуть спостерігатися випадки тендиніту та розриву сухожилля (переважно ахілового сухожилля) іноді двостороннього, вже протягом перших 48 годин після початку терапії. Запалення та розрив сухожилля можуть виникнути навіть через кілька місяців після припинення лікування ципрофлоксацином. У літніх пацієнтів та у пацієнтів із захворюваннями сухожилля, які одночасно отримують лікування глюкокортикостероїдами, існує підвищений ризик виникнення тендинопатії. При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, може провокувати судоми та знижувати поріг судомної готовності, при виникненні судом застосування препарату слід припинити. Психічні реакції можуть виникнути навіть після першого застосування фторхінолонів, включаючи ципрофлоксацин,у поодиноких випадках депресія або психотичні реакції можуть прогресувати у суїцидальні думки та самоушкоджуючу поведінку, такі як спроби суїциду, у тому числі, що відбулися, якщо у пацієнта розвивається одна з цих реакцій, слід припинити прийом препарату та повідомити про це лікаря. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічної дії препарату.такі як спроби суїциду, у тому числі, що відбулися, якщо у пацієнта розвивається одна з цих реакцій, слід припинити прийом препарату та повідомити про це лікаря. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічної дії препарату.такі як спроби суїциду, у тому числі, що відбулися, якщо у пацієнта розвивається одна з цих реакцій, слід припинити прийом препарату та повідомити про це лікаря. Пацієнтам з епілепсією та перенесли захворювання ЦНС (наприклад, зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише в тих випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує ризик розвитку побічної дії препарату.зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише у випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує можливий ризик розвитку побічної дії препарату.зниження порога судомної готовності, судомні напади в анамнезі, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження головного мозку або інсульт) у зв'язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку ЦНС, ципрофлоксацин слід застосовувати лише у випадках, коли очікуваний клінічний ефект перевершує можливий ризик розвитку побічної дії препарату. При прийомі фторхінолонів спостерігалися випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, гіпестезії, дизестезії, слабкості. При виникненні таких симптомів як біль, печіння, поколювання, оніміння, слабкість слід не продовжувати застосування препарату до консультації з лікарем. Оскільки при прийомі препарату може виникнути реакція фотосенсибілізації, пацієнтам слід уникати контакту з прямим сонячним промінням та ультрафіолетовим світлом. У разі появи симптомів фотосенсибілізації лікування слід припинити. Слід бути обережними при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та препаратів, що метаболізуються ізоферментами CYP450 1А2 (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін, ропінірол, оланзапін). Щоб уникнути розвитку кристалурії неприпустиме перевищення рекомендованої добової дози, необхідно також достатнє споживання рідини та підтримання кислої реакції сечі. В умовах in vitro ципрофлоксацин може заважати бактеріологічному дослідженню Mycobacterium tuberculosis, пригнічуючи серість, що може призводити до помилково-негативних результатів при діагностиці даного збудника у пацієнтів, які приймають препарат. Тривале та повторне застосування ципрофлоксацину може призвести до суперінфекції резистентними бактеріями або збудниками грибкових інфекцій. Діти На підставі аналізу даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину у дітей віком до 18 років, незважаючи на відсутність доведеного зв'язку між пошкодженням хряща або суглобів та прийомом препарату, не рекомендується використовувати ципрофлоксацин у дітей для лікування інших захворювань, крім лікування ускладнень муковісцидозу легень (у дітей 5-17). років), пов'язаних з Pseudomonas aeruginosa, і для лікування та профілактики легеневої форми сибірки (після передбачуваного або доведеного інфікування Bacillus anthracis). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ципрофлоксацин може порушувати здатність пацієнтів керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій унаслідок впливу на ЦНС. Слід брати до уваги потенційну можливість розвитку таких побічних ефектів, як запаморочення, вертиго, сплутаність свідомості та сонливість. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему