Анальгетики

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 пак. Активна речовина: ацеклофенак 0,100 г; Допоміжні речовини: сорбітол 2,639 г, натрію сахаринат 0,010 г, аспартам 0,010 г, кремнію діоксид колоїдний 0,006 г, гіпромелоза 0,018 г, титану діоксид 0,012 г, ароматизатор молочний 0,0,0,0,0 По 3,0 г препарату в тришаровий пакетик (папір/Ал/ПЕ). По 20 пакетиків у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПорошок білого чи білого із кремовим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко абсорбується. Максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1,25-3 години після введення препарату. Їда уповільнює швидкість абсорбції, проте не впливає на ступінь абсорбції. Розподіл Ацеклофенак має високу спорідненість до білків (>99,7%). Ацеклофенак проникає у синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від концентрації у плазмі крові. Об'єм розподілу становить майже 30 літрів. Метаболізм Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9. Основним метаболітом є 4-ОН-ацеклофенак. Серед великої кількості метаболітів було виділено диклофенак та 4-ОН-диклофенак. Виведення Середній період напіввиведення становить 4-4,3 години. Кліренс становить приблизно 5 л/год. Приблизно дві третини введеної дози препарату виводиться нирками, переважно у вигляді кон'югованих гідроксил-метаболітів. Тільки 1% одноразової дози, прийнятої внутрішньо, виводиться у незміненому вигляді. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів: У пацієнтів похилого віку змін фармакокінетики ацеклофенаку виявлено не було. У пацієнтів із зниженою функцією печінки після одноразового прийому ацеклофенаку було виявлено уповільнення швидкості виведення препарату. У дослідженні багаторазового прийому ацеклофенаку в дозі 100 мг препарату 1 раз на добу не було виявлено відмінностей фармакокінетичних параметрів у пацієнтів зі слабко та помірно вираженим цирозом печінки та у пацієнтів, які не страждають на це захворювання. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості клінічно значущих відмінностей фармакокінетичних параметрів після одноразового застосування препарату не було виявлено.ФармакодинамікаАцеклофенак є нестероїдним протизапальним препаратом, що має протизапальну та знеболювальну дію. Механізм його дії ґрунтується на інгібуванні синтезу простагландинів. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту, для усунення запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; порушення кровотворення та коагуляції; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аорто-коронарного шунтування; вагітність та період лактації; дитячий вік до 18 років; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, фенілкетонурія. З обережністю: хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (в т.ч. стан після великих оперативних втручань), цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну/30- ), печінкова недостатність, захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) в анамнезі, бронхіальна астма, виразковий коліт в анамнезі, хвороба Крона в анамнезі, диспепсичні симптоми на момент призначення препарату, анамнестичні дані про розвиток виразки Helicobacter pylori, цукровий діабет, дисліпідемія/гіперліпідемія, літній вік, куріння, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, прийом глюкокортикостероїдів системної дії, антикоагулянтів, антиагрегантів,інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, діуретиків, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, гематологічні захворювання, порушення кровотворення, системний червоний вовчак (ВКВ), змішане захворювання сполучної тканини, порфірія, вітряна віспа.Вагітність та лактаціяВагітність Аертал протипоказаний при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з маловоддям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Лактація Аертал не слід приймати в період грудного вигодовування. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні; при призначенні радіоактивного 14С ацеклофенаку в доклінічних дослідженнях помітного перенесення радіоактивності в молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінкам, які планують вагітність. У зв'язку з цим жінкам, які мають проблеми із зачаттям та обстеженням з приводу безпліддя, рекомендується тимчасово припинити прийом препарату Аертал®.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження; небажані явища згруповані відповідно до класів систем органів згідно з Медичним словником для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Перелік побічних реакцій Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: анемія; Дуже рідко: пригнічення функції кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: анафілактичні реакції (включаючи шок), гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже рідко: гіперкалієхмія. Порушення психіки - Дуже рідко: депресія, незвичайні сновидіння, безсоння. Порушення з боку нервової системи - Дуже часто: запаморочення; Дуже рідко: парестезія, тремор, сонливість, біль голови, дисгевзія (перекручення смаку). Порушення органу зору - Рідко: розлад зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Дуже рідко: запаморочення, дзвін у вухах. Порушення з боку серця: - Рідко: серцева недостатність; Дуже рідко: відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: - Рідко: підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; Дуже рідко: гіперемія, припливи, васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Рідко: задишка; Дуже рідко: бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; Нечасто: метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразковий стоматит; Рідко: мелена, утворення виразок шлунка та кишечника, геморагічна діарея, шлунково-кишкова кровотеча; Дуже рідко: стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, загострення хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності ферментів печінки; Дуже рідко: захворювання печінки (включаючи гепатит), збільшення активності лужної фосфатази. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: свербіж, висипання, дерматит, кропив'янка; Рідко: набряк Квінке; Дуже рідко: пурпура, екзема, важкі шкірно-слизові реакції (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації сечовини сироватки крові, підвищення концентрації креатиніну сироватки крові; Дуже рідко: нефротичний синдром, ниркова недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже рідко: набряк, слабкість, м'язові спазми. Зміни лабораторних та інструментальних досліджень - дуже рідко: збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиДосліджень лікарських взаємодій не проводилося, крім досліджень взаємодії з варфарином. Ацеклофенак метаболізується в системі цитохрому Р450 2С9 і, за даними досліджень in vitro, може пригнічувати цей ізофермент. Тому можливий ризик фармакокінетичної взаємодії з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку інших препаратів групи нестероїдних протизапальних засобів, існує також ризик фармакокінетичних взаємодій з іншими препаратами, що активно виводяться нирками, такими як метотрексат та літій. Ацеклофенак практично повністю пов'язується з білками плазми крові, отже, існує ймовірність взаємодії з іншими препаратами, що мають високу спорідненість до білків плазми крові, за типом заміщення, яку слід враховувати. Оскільки досліджень фармакокінетичних взаємодій недостатньо, наведена нижче інформація ґрунтується на даних, отриманих для інших нестероїдних протизапальних засобів: Слід уникати наступних комбінацій препаратів: Літій та дигоксин: деякі НПЗЗ інгібують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрацій цих препаратів у сироватці крові. Слід уникати комбінації препаратів, за винятком випадків, коли можливий частий контроль показників літію та дигоксину. Антикоагулянти: нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може призвести до підвищення активності антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати застосування комбінації ацеклофенаку та антикоагулянтів кумаринової групи для прийому внутрішньо, тиклопідину, тромболітичних препаратів та гепарину, за винятком випадків, коли проводиться ретельний контроль. Антиагрегантні препарати та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну в комбінації з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі. Наведені нижче комбінації препаратів можуть вимагати корекції дози та дотримання обережності: Метотрексат: НПЗЗ інгібують канальцеву секрецію метотрексату, тому слід також враховувати можливі взаємодії між НПЗЗ та метотрексатом при лікуванні низькими дозами метотрексату, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. У випадках, коли слід застосовувати комбіноване лікування, слід контролювати функцію нирок. Необхідно бути обережними у випадках, коли і НПЗП, і метотрексат вводяться спільно протягом 24 годин, оскільки концентрація метотрексату може підвищитися, що призведе до збільшення його токсичності. Циклоспорин, такролімус: вважається, що одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів і циклоспорину або такролімусу збільшує ризик ниркової токсичності через зниження синтезу простацикліну нирками. Тому дуже важливо ретельно контролювати функцію нирок під час комбінованого лікування. Інші нестероїдні протизапальні засоби: одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів може збільшити частоту небажаних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди: може зростати ризик розвитку виразок органів шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики: ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, знижувати діуретичний ефект фуросеміду, буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Одночасне лікування калійзберігаючими діуретиками може бути пов'язане зі збільшенням вмісту калію, отже необхідно контролювати вміст калію в сироватці крові. Було показано, що ацеклофенак не впливає на контроль артеріального тиску при одночасному застосуванні з бендрофлуазидом, незважаючи на те, що взаємодії з іншими діуретиками не можна виключити. Гіпотензивні препарати: нестероїдні протизапальні засоби також можуть знижувати ефективність певних гіпотензивних препаратів. Інгібітори АПФ або антагоністи рецепторів ангіотензину II у комбінації з нестероїдними протизапальними засобами можуть призвести до порушення функції нирок. У деяких пацієнтів зі зниженою нирковою функцією, наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з зневодненням, може виникати ризик розвитку гострої ниркової недостатності, яка зазвичай оборотна. Отже, необхідно бути обережними при комбінованому застосуванні цих препаратів з НПЗП, особливо при лікуванні літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням. Пацієнти повинні бути гідратовані достатньою мірою, крім того, рекомендується враховувати необхідність моніторингу функції нирок після початку комбінованого лікування, а також періодично під час лікування. Було показано, що ацеклофенак не впливає на контроль артеріального тиску при одночасному введенні з бендрофлуазидом, незважаючи на те, що взаємодії з іншими діуретиками не можна виключати. Гіпоглікемічні препарати: у клінічних дослідженнях було показано, що диклофенак може застосовуватися одночасно з гіпоглікемічними препаратами для прийому внутрішньо, не впливаючи на їхню клінічну ефективність. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічну та гіперглікемічну дію цього препарату. Отже, щодо ацеклофенаку слід враховувати можливість корекції дози препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін: при одночасному застосуванні НПЗЗ та зидовудину підвищується ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику гемартрозу та утворення гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які страждають на гемофілію, та отримують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм, тому не можна виключити ймовірність наступних взаємодій: Міфепристон: Нестероїдні протизапальні засоби не слід застосовувати протягом 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки його дія може бути знижена. Антибіотики хінолонового ряду: взаємодія НПЗП та хінолонів може призводити до розвитку судом. Вони можуть виникати у пацієнтів як з наявністю, так і з відсутністю судом чи епілепсії в анамнезі. Тому необхідно бути обережними при призначенні хінолонів пацієнтам, які вже приймають НПЗП.Спосіб застосування та дозиВміст пакетиків слід розчиняти у 40-60 мл води та приймати негайно. Одночасний прийом їжі уповільнює швидкість абсорбції діючої речовини, але не знижує ступінь абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Дорослі: Рекомендована доза становить 1 пакетик 2 рази на добу (один зранку та один увечері). Діти: Безпека та ефективність препарату для лікування дітей та підлітків не встановлена. Пацієнти похилого віку: Зазвичай зниження дози не потрібне, проте слід враховувати запобіжні заходи, наведені в розділі "Особливі вказівки". Печінкова недостатність: При лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості слід застосовувати нижчі дози ацеклофенаку. Рекомендована початкова доза становить 100 мг на добу. Ниркова недостатність: Докази необхідності зміни дози ацеклофенаку при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості відсутні, проте рекомендується бути обережним. Небажані явища можуть бути мінімізовані, якщо скоротити тривалість лікування до мінімально необхідної досягнення контролю симптомів захворювання.ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати застосування препарату Аертал одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2. Небажані явища можуть бути зменшені, якщо максимально скоротити тривалість лікування та знизити дозу препарату до мінімально необхідної для досягнення контролю за симптомами захворювання. Вплив на шлунково-кишковий тракт Ацеклофенак слід призначати з обережністю та під ретельним медичним наглядом пацієнтам із захворюваннями, переліченими нижче, оскільки може статися погіршення їх перебігу: симптоми, що вказують на шлунково-кишкові захворювання, включаючи верхній та нижній відділи шлунково-кишкового тракту; виразка, кровотеча або прорив виразки шлунка або кишечника в анамнезі за наявності інфекції Helicobacter pylori; виразковий коліт в анамнезі; хвороба Крона в анамнезі; гематологічні захворювання, системний червоний вовчак (СКВ), порфірія та порушення кровотворення. Є повідомлення про шлунково-кишкову кровотечу, формування виразки шлунка або кишечника або прорив виразки, які можуть призводити до смерті при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який час на фоні лікування, що супроводжуються або не супроводжуються тривожними симптомами, незалежно від наявності в анамнезі серйозних шлунково-кишкових ускладнень . Ризик шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або прорив виразки вищий при лікуванні високими дозами нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразкою шлунка або кишечника в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Лікування цих пацієнтів слід розпочинати з найменшої ефективної дози. Також при лікуванні цих груп пацієнтів та пацієнтів, яким потрібне одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти у малих дозах або інших препаратів, які можуть збільшувати ризик розвитку шлунково-кишкових ускладнень, слід розглядати необхідність застосування комбінованої терапії із захисними препаратами (наприклад, мізопростолом чи інгібіторами протонної помпи) . Пацієнти зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, насамперед літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми в області живота (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), приділяючи максимум уваги симптомам на ранніх стадіях лікування. Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні лікарські препарати, які можуть збільшити ризик утворення виразки або кровотечі, таких як глюкокортикостероїди системної дії, антикоагулянти, наприклад, варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні препарати. У разі появи шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки у пацієнтів, які приймають препарат Аертал, лікування слід відмінити. Вплив на серцево-судинну систему та кровообіг головного мозку При лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю необхідно проводити відповідне спостереження та давати рекомендації, оскільки є повідомлення про розвиток затримки рідини та набряків на фоні лікування НПЗЗ. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема, при тривалому лікуванні високими дозами). Також існує ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Зі збільшенням тривалості лікування зростає ризик розвитку ускладнень із боку серцево-судинної системи. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, куріння) повинні починати лікування ацеклофенаком тільки після виваженого рішення лікаря. . Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування, тому слід призначати препарат Аертал у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Також слід бути обережними і здійснювати ретельне медичне спостереження при призначенні ацеклофенаку пацієнтам з анамнезом крововиливу в головний мозок. Вплив на печінку та нирки Лікування НПЗЗ може викликати залежне від дози зменшення синтезу простагландинів та провокувати ниркову недостатність. Необхідно брати до уваги важливість простагландинів для підтримки ниркового кровотоку у пацієнтів з порушеннями функції серця або нирок, дисфункцією печінки, пацієнтів, які отримують лікування діуретиками або відновлюються після порожнинної операції, а також пацієнтів похилого віку. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок, а також пацієнтів з іншими захворюваннями, що спричиняють затримку рідини. У цих пацієнтів лікування НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та затримки рідини в організмі. Також необхідно бути обережними при призначенні препарату пацієнтам, які отримують лікування діуретиками, або, навпаки, пацієнтам з ризиком гіповолемії. Слід призначати мінімальну ефективну дозу та проводити регулярний контроль функції нирок. Вплив препарату на функцію нирок зазвичай оборотний після відміни ацеклофенаку. Слід відмінити лікування ацеклофенаком у разі, якщо відхилення показників функціональних тестів печінки від нормальних значень зберігаються або збільшуються при появі клінічних симптомів, що відповідають розвитку печінкової недостатності, або у разі появи інших проявів (наприклад, еозинофілії, висипки). Гепатит може розвинутись без попередніх симптомів. У пацієнтів з печінковою порфірією застосування нестероїдних протизапальних засобів може спровокувати загострення захворювання. Гіперчутливість та шкірні реакції Як і в разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, вже на ранніх етапах застосування препарату можуть з'явитися алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції. У дуже рідкісних випадках на тлі застосування нестероїдних протизапальних засобів спостерігалися серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, деякі з них можуть призводити до смерті. Пацієнти схильні до найвищого ризику розвитку цих реакцій на початку курсу лікування, в більшості випадків реакції маніфестують у перший місяць лікування. При перших ознаках висипу на шкірі, пошкодження слизових оболонок або будь-яких інших симптомів гіперчутливості необхідно відмінити лікування препаратом Аертал®. У рідкісних випадках вітряна віспа може спровокувати серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. На даний момент не можна виключити роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекційних ускладнень. Отже, рекомендується уникати застосування препарату Аертал при вітряній віспі. Вплив на гематологічні показники Ацеклофенак може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Необхідно бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з бронхіальною астмою або з анамнезом бронхіальної астми, оскільки є повідомлення про те, що нестероїдні протизапальні засоби можуть викликати бронхоспазм у таких пацієнтів. Пацієнти похилого віку Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів похилого віку, оскільки в цій віковій групі підвищена частота небажаних явищ, пов'язаних з лікуванням нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкові кровотечі та прорив виразки, які можуть призводити до смерті. Крім того, пацієнти похилого віку більшою мірою схильні до ниркової, печінкової або серцево-судинної недостатності. Тривале лікування Необхідно ретельно спостерігати за всіма пацієнтами, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними препаратами, регулярно виконуючи загальний аналіз крові, функціональні тести печінки та нирок. Кожен пакетик препарату Аертал®, порошку для приготування суспензії для прийому внутрішньо, 100 мг, містить 2,64 г сорбітолу, який може спричинити порушення з боку шлунково-кишкового тракту та діарею. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не можна призначати препарат. Аертал®, порошок для приготування суспензії для вживання, 100 мг, містить аспартам, джерело фенілаланіну. Пацієнти з фенілкетонурією повинні враховувати, що кожен пакетик містить 5,61 мг фенілаланіну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацеклофенак 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; повідон К-30; глицерил дистеарат, тип I; кроскармелоза натрію; Склад плівкової оболонки: Сепіфілм 752 білий: гіпромелоза 40%, целюлоза мікрокристалічна; титану діоксид; макрогол стеарат, тип I. По 10 таблеток у блістер із фольги ПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1,2, 3, 4, 6 або 9 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На одному боці вигравіровано букву "А".Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Спах) у плазмі досягається через 1,25-3 години після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл Ацеклофенак високо пов'язується з білками плазми (> 99,7%). Ацеклофенак проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від його концентрації у плазмі. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення Середній період напіввиведення (t1/2) становить 4-4,3 години. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно - у вигляді кон'югованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незміненому вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; бронхоспазм, кропив'янка, риніт після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аорто-коронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; порушення кровотворення та коагуляції; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну вагітність та період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі відразу після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова, печінкова та серцева недостатність; менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія. цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Аертал протипоказаний при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Лактація Препарат Аертал® не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні; у доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного 14С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження; небажані явища згруповані відповідно до класів систем органів згідно з Медичним словником для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частотою виникнення. Дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: анемія; Дуже рідко: пригнічення функції кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. Порушення харчування та обміну речовин - Дуже рідко: гіперкаліємія. Порушення психіки - Дуже рідко: депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. Порушення з боку нервової системи: - Часто: запаморочення; Дуже рідко: парестезія, тремор, сонливість, біль голови, дисгевзія (перекручення смаку). Порушення органу зору - Рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринту - Дуже рідко: вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серця: - Рідко: серцева недостатність; Дуже рідко: прискорене серцебиття. Порушення з боку судин: - Рідко: підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; Дуже рідко: гіперемія шкіри, "припливи" (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння - Рідко: задишка; Дуже рідко: бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; Нечасто: метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; Рідко: мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; Дуже рідко: стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів; Дуже рідко: ушкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини - Нечасто: свербіж, висипання, дерматит, кропив'янка; Рідко: ангіоневротичний набряк; Дуже рідко: пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові; Дуже рідко: нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення у місці введення - Дуже рідко: набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Дані лабораторних досліджень - дуже рідко: збільшення маси тіла. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком варфарину, досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними препаратами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, що виводяться з організму шляхом активної секреції нирок, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю зв'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат: НПЗЗ інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин: Деякі НПЗЗ інгібують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації у сироватці обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти: нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус: При одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші нестероїдні протизапальні засоби: При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди: зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики: Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Спільний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НГ1ВП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби: Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін: При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Зазвичай дорослим призначають по 1 таблетці 100 мг 2 рази на день (одна таблетка вранці та одна – увечері).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Аерталу та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Їм потрібна комбінована терапія із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування потрібне пацієнтам, які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, які негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої ​​обережності слід дотримуватись пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як системні глюкокортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетисал). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають Аертал, лікування слід відмінити. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема, при тривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, куріння) повинні починати лікування ацеклофенаком тільки після виваженого рішення лікаря. . Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування,тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у людей похилого віку. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня, а також пацієнтам з іншими станами, що призводять до затримки рідини в організмі. У цих пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до порушення функції нирок і затримки рідини. Пацієнтам, які приймають діуретики, особам з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Аертал®, таблетки покриті плівковою оболонкою, 100 мг. Необхідне призначення мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль за функцією нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом ацеклофенаку слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки або виникають інші прояви (еозинофілія, висип). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як та інші НПЗП. препарат може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілакгоїдні реакції, навіть якщо препарат приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому препарату, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому препарату. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом ацеклофенаку. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому препарату Аертал при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі або поточною, оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережним при прийомі препарату у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив шлунково-кишкового тракту) при прийомі НПЗЗ. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними препаратами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацеклофенак 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; повідон К-30; глицерил дистеарат, тип I; кроскармелоза натрію; Склад плівкової оболонки: Сепіфілм 752 білий: гіпромелоза 40%, целюлоза мікрокристалічна; титану діоксид; макрогол стеарат, тип I. По 10 таблеток у блістер із фольги ПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1,2, 3, 4, 6 або 9 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На одному боці вигравіровано букву "А".Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Спах) у плазмі досягається через 1,25-3 години після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл Ацеклофенак високо пов'язується з білками плазми (> 99,7%). Ацеклофенак проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від його концентрації у плазмі. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення Середній період напіввиведення (t1/2) становить 4-4,3 години. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно - у вигляді кон'югованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незміненому вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечелопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; бронхоспазм, кропив'янка, риніт після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аорто-коронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; порушення кровотворення та коагуляції; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну вагітність та період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі відразу після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова, печінкова та серцева недостатність; менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія. цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Аертал протипоказаний при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Лактація Препарат Аертал® не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні; у доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного 14С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана в клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження; небажані явища згруповані відповідно до класів систем органів згідно з Медичним словником для нормативно-правової діяльності (MedDRA) та частотою виникнення. Дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: анемія; Дуже рідко: пригнічення функції кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. Порушення харчування та обміну речовин - Дуже рідко: гіперкаліємія. Порушення психіки - Дуже рідко: депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. Порушення з боку нервової системи: - Часто: запаморочення; Дуже рідко: парестезія, тремор, сонливість, біль голови, дисгевзія (перекручення смаку). Порушення органу зору - Рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринту - Дуже рідко: вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серця: - Рідко: серцева недостатність; Дуже рідко: прискорене серцебиття. Порушення з боку судин: - Рідко: підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; Дуже рідко: гіперемія шкіри, "припливи" (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння - Рідко: задишка; Дуже рідко: бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; Нечасто: метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; Рідко: мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; Дуже рідко: стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів; Дуже рідко: ушкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини - Нечасто: свербіж, висипання, дерматит, кропив'янка; Рідко: ангіоневротичний набряк; Дуже рідко: пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові; Дуже рідко: нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення у місці введення - Дуже рідко: набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Дані лабораторних досліджень - дуже рідко: збільшення маси тіла. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком варфарину, досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними препаратами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, що виводяться з організму шляхом активної секреції нирок, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю пов'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат: НПЗЗ інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин: Деякі НПЗЗ інгібують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації у сироватці обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти: нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус: При одночасному прийомі нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші нестероїдні протизапальні засоби: При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди: зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики: Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Спільний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НГ1ВП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби: Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін: При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Зазвичай дорослим призначають по 1 таблетці 100 мг 2 рази на день (одна таблетка вранці та одна – увечері).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, запровадження активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Аерталу та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на шлунково-кишковий тракт (ЖКТ) Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Їм потрібна комбінована терапія із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування потрібне пацієнтам, які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, які негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої ​​обережності слід дотримуватись пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як системні глюкокортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетисал). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають Аертал, лікування слід відмінити. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема, при тривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, куріння) повинні починати лікування ацеклофенаком тільки після виваженого рішення лікаря. . Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування,тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у людей похилого віку. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня, а також пацієнтам з іншими станами, що призводять до затримки рідини в організмі. У цих пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до порушення функції нирок і затримки рідини. Пацієнтам, які приймають діуретики, особам з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Аертал®, таблетки покриті плівковою оболонкою, 100 мг. Необхідне призначення мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль за функцією нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом ацеклофенаку слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки або виникають інші прояви (еозинофілія, висип). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як та інші НПЗП. препарат може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілакгоїдні реакції, навіть якщо препарат приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому препарату, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому препарату. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом ацеклофенаку. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому препарату Аертал при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі або поточною, оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережним при прийомі препарату у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив шлунково-кишкового тракту) при прийомі НПЗЗ. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними препаратами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: напроксен натрію 275 мг/550 мг; допоміжні речовини: стеарат кальцію 3,5 мг/7,0 мг, коповідон 10,0 мг/20,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 5,0 мг/10,0 мг, лактози моногідрат 18,3 мг/36 ,6 мг, целюлоза мікрокристалічна 38,2 мг/76,4 мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 4,72 мг/9,44 мг, коповідон 1.32 мг/2,64 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) 1.32 мг/2,64 мг, тальк 1,32 мг/2,6 титану діоксид 1,32 мг/2,64 мг. По 5, 10, 12 і 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі форми. На поперечному розрізі внутрішній шар білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція з шлунково-кишкового тракту – швидка та повна, біодоступність – 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) – через 1-2 години, зв'язок з білками плазми > 99%. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12-15 год. Метаболізм – у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. Кліренс – 0.13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% їх виводиться у незміненому вигляді; з жовчю – 0.5-2.5%. Рівноважна концентрація визначається прийомом 4-5 доз препарату (2-3 дні). При хронічній нирковій недостатності (ХНН) можлива кумуляція метаболітів.ФармакодинамікаАлгезір Ультра, являє собою препарат напроксену, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним придушенням активності циклооксигенази 1 (ЦОГ1) та циклооксигенази 2 (ЦОГ2). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, добре розчиняються, швидко всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) і забезпечують швидке настання знеболювального ефекту.Показання до застосуванняАлгезір Ультра використовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю, запалення та зниження підвищеної температури тіла) та на прогресування основного захворювання не впливає. Захворювання опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева); подагричний артрит, ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів і хребта, хребта, хребта, Больовий синдром слабкого або помірного ступеня вираженості: невралгія, оссалгія, міалгія, люмбоішіалгія, постравматичний больовий синдром (розтяжки та забиття), що супроводжується запаленням, післяопераційний біль (в травматології, ортопедії, гінекології, щелепно-лицевий , аднексит, зубний біль. У складі комплексної терапії інфекційно-запальних захворюваннях вуха, горла та носа з вираженим больовим синдромом (фарингіт, тонзиліт, отит). Гарячковий синдром при "простудних" та інфекційних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену; з анамнестичними даними про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого нестероїдного протизапального препарату (НПЗП) (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропивниця, поліп. Період після аортокоронарного шунтування. Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок, у фазі загострення (неспецифічний виразковий коліт (НЯК), хвороба Крона). Цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі та порушення гемостазу. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв). Пригнічення кістковомозкового кровотворення. Вагітність, період грудного вигодовування. Діти та підлітки молодші 15 років. З обережністю: хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну від 20 до 60 мл/хв, виразкові ураження ШКТ в анамнезі, наявність НПЗЗ, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, літній вік, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну).Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим курсом.Беременность и лактацияАлгезир Ультра не рекомендуется применять в период беременности и кормления грудью.Побочные действияСо стороны пищеварительной системы: гастропатии, связанные с приемом нестероидных противовоспалительных препаратов (поражение антрального отдела желудка в виде эритемы слизистой оболочки, кровоизлияний, эрозий и язв), тошнота, рвота, дискомфорт в эпигастрии, боль в животе, диарея, запор, язвенные стоматиты, кровотечения и перфорации ЖКТ, повышение активности "печеночных" ферментов, нарушение функции печени, желтуха, гепатит, рвота с кровью, мелена. Со стороны центральной нервной системы: головокружение, головная боль, сонливость, депрессия, нарушение сна, бессонница, недомогание, миалгия и мышечная слабость, затруднение концентрации внимания и замедление скорости реакции, когнитивная дисфункция, асептический менингит. Со стороны кожных покровов: зуд, экхимозы, повышенная потливость, тромбоцитопеническая пурпура, алопеция, фотодерматозы. Со стороны органов чувств: шум в ушах, снижение слуха, нарушение зрения. Со стороны сердечно-сосудистой системы: отеки, одышка, сердцебиение, застойная сердечная недостаточность, васкулит. Со стороны мочеполовой системы: гломерулонефрит, гематурия, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, почечная недостаточность, почечный папиллярный некроз, нарушение менструального цикла. Со стороны кроветворных органов: эозинофилия, гранулоцитопения, лейкопения, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия. Со стороны дыхательной системы: эозинофильная пневмония. Алергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, епідермальний токсичний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Інші: спрага, гіпертермія, гіперглікемія, гіпоглікемія.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (зростає ризик розвитку побічних ефектів). При одночасному прийомі фенітоїну, дифеніну, антикоагулянтів або інших лікарських препаратів, що значною мірою зв'язуються з білками плазми, можливе посилення дії або передозування цих препаратів. Препарат Алгезір Ультра може знижувати антигіпертензивну дію пропранололу або інших бета-адреноблокаторів, а також може збільшувати ризик ниркової недостатності, пов'язаної із застосуванням інгібіторів АПФ. Під дією напроксену інгібується натрійуретична дія фуросеміду. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Інгібування ниркового кліренсу літію призводить до збільшення концентрацій літію у плазмі. Прийом пробенециду збільшує концентрацію напроксену у плазмі. Циклоспорин підвищує ризик розвитку ниркової недостатності. Напроксен уповільнює екскрецію метотрексату, фенітоїну, сульфаніламідів, збільшуючи ризик розвитку їхньої токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати не розжовуючи з достатньою кількістю води або іншої рідини, можливо, застосовувати під час їжі. Звичайна добова доза, що використовується для полегшення болю становить 550-1100 мг. При дуже сильних болях та відсутності в анамнезі шлунково-кишкових захворювань лікар може збільшити добову дозу до 1650 мг, але не більше ніж на 2 тижні. При використанні препарату як жарознижувальний засіб початкова доза становить 550 мг, далі приймається по 275 мг кожні 6-8 годин. Для зняття болючого синдрому при мігрені рекомендується по 550 мг двічі на день. Однак лікування має бути припинено, якщо частота, інтенсивність та тривалість нападів мігрені не зменшуються протягом 4-6 тижнів. При перших ознаках мігренозного нападу слід прийняти 825 мг, а за необхідності ще 275-550 мг через 30 хвилин. Для полегшення менструального болю, болю після введення ВМС (внутрішньоматкових спіралей) та інших гінекологічних болів (аднексит) рекомендується призначення препарату в початковій дозі, що становить 550 мг, далі по 275 мг кожні 6-8 годин. При гострому нападі подагри початкова доза становить 825 мг, далі 550 мг через 8 годин, потім 275 мг кожні 8 годин до припинення нападу. При ревматоїдних захворюваннях (ревматоїдний артрит, остеоартрит та анкілозуючий спондилоартрит) звичайна початкова доза препарату становить від 550 мг до 1100 мг двічі на день вранці та ввечері. Початкова добова доза, що становить від 825 мг до 1650 мг, рекомендується пацієнтам з вираженим нічним болем та/або вираженою ранковою скутістю, пацієнтам, які переводять на лікування напроксеном з високих доз інших НПЗЗ, та пацієнтам, у яких біль є провідним симптомом. Зазвичай добова доза становить 550-1100 мг, що призначаються у два прийоми.ПередозуванняЗначне передозування препарату може характеризуватись сонливістю, диспептичними розладами (печія, нудота, блювання, біль у животі), слабкістю, шумом у вухах, у важких випадках – блювання з кров'ю, мелена, судоми та ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля – 0,5 г/кг, симптоматична терапія. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищуйте доз, зазначених в інструкції, для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо біль і лихоманка зберігаються або стають сильнішими, слід звернутися до лікаря. При лікуванні антикоагулянтами слід на увазі, що напроксен може збільшувати час кровотечі. Пацієнтам з бронхіальною астмою, з порушенням зсідання крові, а також пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших аналгетиків перед прийомом Алгезіру Ультра слід проконсультуватися з лікарем. З обережністю слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки та нирковою недостатністю. У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень кліренсу креатину. При рівні кліренсу креатиніну нижче 20 мл/хв призначати препарат не рекомендується. При хронічному алкогольному та інших формах цирозу концентрація незв'язаного напроксену підвищується, тому таким пацієнтам рекомендуються нижчі дози. Алгезір Ультра не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Пацієнтам похилого віку рекомендуються нижчі дози. Слід уникати застосування препарату протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Напроксен здатний також впливати на результат визначення концентрації 5-ксиіндолілуцтової кислоти в сечі. Кожна таблетка Алгезіру Ультру містить приблизно 25 мг натрію. При обмеженні споживання солі це необхідно враховувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: Фенілбутазон натрію - 400 мг (у перерахунку на фенілбутазон - 373,4 мг); Лідокаїну гідрохлориду моногідрат - 4 мг) у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид - 3,75 мг); Допоміжні речовини: Пропіленгліколь, гідроксид натрію, вода для ін'єкцій. По 2 мл ампули темного скла 1-го гідролітичного класу з точкою надлому або кільцем зламу. По 1 або 3 ампули в контурний пластиковий піддон або контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки або полістирольної стрічки. По 1 контурному пластиковому піддону або по 1 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 5 ампул у контурний пластиковий піддон або контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або полістирольної стрічки. По 1 або 2 контурні пластикові піддони або по 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий від трохи жовтуватого до коричнево-жовтого кольору розчин.Фармакотерапевтична групаПротизапальний засіб + місцевоанестезуючий засіб.ФармакокінетикаФенілбутазон Всмоктування. Після внутрішньом'язової ін'єкції препарату фенілбутазон швидко вивільняється протягом 2-х годин. Далі протягом кількох годин концентрація фенілбутазону у системному кровотоку підтримується на високому рівні, становлячи 80-90 % від максимальної. Метаболізм. Метаболізм фенілбутазону відбувається внаслідок окислення та глюкуронізації у печінці. Головним метаболітом є фармакологічно активний оксифенбутазон. Інші метаболіти мають меншу протизапальну активність. Виведення. Елімінація незміненої активної речовини, а також його метаболітів відбувається через нирки (близько 70%), так і з жовчю через кишечник (близько 30%). Період напіввиведення становить від 50 до 100 годин і може значно збільшуватись при порушеній функції печінки та нирок. Зв'язування з білками плазми становить 99%, що суттєво при можливих лікарських взаємодіях фенілбутазону. Лідокаїну гідрохлорид Всмоктування. Системна абсорбція лідокаїну визначається місцем введення, дозою та його фармакологічним профілем. Основним фактором, що визначає швидкість абсорбції та концентрацію в крові, є загальна введена доза незалежно від ділянки введення. Є лінійна залежність між кількістю введеного лідокаїну та максимальною результуючою концентрацією анестетика в крові. Розподіл. Лідокаїн зв'язується з білками плазми, включаючи α1-кислий глікопротеїн (АКТ) та альбумін. Ступінь зв'язування варіабельна, становлячи приблизно 66%. Лідокаїн проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Метаболізм. Лідокаїн метаболізується в печінці, близько 90% введеної дози піддається N-дезалкілюванню з утворенням моноетилгліцинксілідіда (MEGX) та гліпінксілідіда (GX). Виведення. Термінальний період напіввиведення лідокаїну після внутрішньовенного болюсного введення здоровим дорослим добровольцям становить 1-2 години.ФармакодинамікаФенілбутазон має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну дію. Невибірково інгібує активність циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2), порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів у вогнищі запалення. Простагландини грають істотну роль розвитку запальної реакції. Протизапальна та аналгетична дія фенілбутазону сприяє зменшенню вираженості болю та запального набряку, ранкової скутості, припухлості суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. Урикозурична дія фенілбутазону пов'язана зі зниженням тубулярної резорбції сечової кислоти у нирках. Лідокаїну гідрохлорид має місцевоанестезуючу дію, блокує потенціалзалежні натрієві канали, що перешкоджає генерації імпульсів у закінченнях чутливих нервів та проведенню імпульсів по нервових волокнах. Пригнічує проведення як больових імпульсів, а й імпульсів інший модальності. Знижує больовий ефект під час ін'єкції.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування больового синдрому та запалення при загостренні: анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева); ревматоїдного артриту; подагри. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Застосування АМБЕНІУМ® парентерал здебільшого має проводитися лише в тому випадку, якщо інші терапевтичні заходи, включаючи інші нестероїдні протизапальні препарати, не мали достатнього знеболювального ефекту. Застосування фенілбутазону в дозі, що перевищує рекомендовану (373,4 мг), або додаткове застосування інших нестероїдних протизапальних засобів (виключення становить ацетилсаліцилова кислота в дозах не більше 325 мг, що застосовується як антиагрегант) не забезпечує додаткового знеболювального ефекту, але істотно підвищує ризик розвитку тому не рекомендується.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до фенілбутазону, лідокаїну, анестетиків амідного типу або допоміжних компонентів препарату; тяжкі порушення провідності серця, гострий інфаркт міокарда у період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого полінозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); захворювання крові та системи згортання (лейкопенія, у тому числі в анамнезі, тромбоцитопенія, гемофілія); активні ерозивно-виразкові ураження шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона; шлунково-кишкова кровотеча, у т.ч. в анамнезі, спровокований прийомом НПЗП; внутрішньочерепні кровотечі, гострі порушення мозкового кровообігу; ниркова або печінкова недостатність; підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (до 18 років). З обережністю: захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, значне зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою) ), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотонину, фотонину , сертраліну), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів,захворювання щитовидної залози, туберкульоз, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання. Слід уникати сумісне застосування з іншими НПЗП у т.ч. ЦОГ-2 селективними.Вагітність та лактаціяБезпека застосування під час вагітності препарату не доведена. Вплив затримки синтезу простагландинів на ембріогенез під час перших двох триместрів вагітності не зрозумілий. В останній триместр вагітності механізм дії фенілбутазону характеризується гальмуванням родової діяльності, передчасним закриттям Ductus arteriosus Botalli у плода, підвищується схильність до кровотеч у матері та дитини, підвищується ризик утворення набряків у матері. Фенілбутазон у невеликих кількостях проникає у материнське молоко, і у разі грудного вигодовування фенілбутазон можна виявити у плазмі крові немовляти. На підставі наведеної інформації препарат протипоказаний у період вагітності та при грудному вигодовуванні.Побічна діяЧасто – 1-10%; нечасто – 0,1-1 %; рідко – 0,01-0,1 %; дуже рідко – менше 0,001%, включаючи окремі випадки. З боку травної системи: Часто – нудота, діарея та кровотечі із шлунково-кишкового тракту, які в деяких випадках можуть викликати анемію. Нечасто – підвищення активності трансаміназ, холестатичний синдром, гепатит. Рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча (зазвичай супроводжується сильними болями у верхній частині живота та/або фарбування калу у чорний колір), функціональні порушення роботи підшлункової залози. З боку нервової системи: Нечасто – головний біль, збудження, дратівливість, безсоння, запаморочення та втома; Дуже рідко можуть виникнути місцеві реакції: периферичний неврит сідничного нерва. З боку сечовидільної системи: Нечасто – генералізовані та/або периферичні набряки; Дуже рідко – зменшення кількості виділеної сечі, набряки, що не реагують на терапію із застосуванням діуретиків, гостра ниркова недостатність. З боку органів кровотворення: Рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: Часто: - реакції гіперчутливості; Дуже рідко - опухання обличчя, язика та гортані. Набряки, задишка, прискорене серцебиття, анафілактичний шок. З боку серцево-судинної системи: Рідко – зниження або підвищення артеріального тиску; Дуже рідко – гостре порушення кровообігу. З боку дихальної системи: Рідко – бронхіальна астма, набряк легенів. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: Часто – шкірний висип та свербіж; Дуже рідко – некрози жирової тканини при неправильно проведених ін'єкціях у жирову тканину; Дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, дискоїдний червоний вовчак. Небажані реакції на лідокаїн рідкісні та, як правило, обумовлені підвищеною плазмовою концентрацією внаслідок випадкового внутрішньосудинного введення, перевищення дози або швидкої абсорбції з ділянок з рясним кровопостачанням, або внаслідок гіперчутливості, ідіосинкразії або зниженої переносимості пацієнта.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом фенілбутазону та глюкокортикостероїдів або нестероїдних протизапальних засобів та аналгетиків підвищує ризик виникнення побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Одночасний прийом барбітуратів (наприклад, фенобарбітал), хлорфенаміну, рифампіцину, прометацину та колестираміну веде до зниження концентрації фенілбутазону у сироватці крові і тим самим до зниження знеболювального ефекту. Одночасний прийом метилфенідату або анаболічних стероїдів (метандростенолон) може призвести до підвищення концентрації фенілбутазону у сироватці крові і тим самим посилити ефект. Одночасний прийом фенілбутазону та фенітоїну або літію може підвищити рівень цих лікарських засобів у плазмі, що вимагає контролювати їх концентрацію у крові. Одночасне застосування фенілбутазону та калійзберігаючих діуретиків може призвести до підвищення рівня калію в плазмі, що вимагає контролю концентрації калію в крові. Фенілбутазон може послабити дію дигоксину, кортизону, діуретиків та гіпотензивних препаратів. Введення фенілбутазону протягом 4 годин до або після прийому метотрексату може призвести до підвищеної концентрації метотрексату в плазмі крові та до потенціювання його небажаних реакцій. Одночасне застосування фенілбутазону та антикоагулянтів (наприклад, препарати кумарину, сульфаніламіди) може призвести до посилення тромболітичного ефекту. Фенілбутазон може посилити дію таблетованих гіпоглікемічних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиДля зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Для лікування гострих станів або усунення загострення хронічного захворювання препарат вводиться одноразово повільно глибоко в м'яз у дозі 373,4 мг (2 мл) Добова доза: 373,4 мг (2 мл). Не слід перевищувати зазначену дозу. Цю лікарську форму слід застосовувати одноразово. Подальше лікування, при необхідності, слід проводити препаратами фенілбутазону у таблетованій формі, при цьому слід дотримуватись усіх відповідних вказівок щодо застосування. Через можливе виникнення анафілактичних реакцій аж до анафілактичного шоку при застосуванні препарату необхідно забезпечити в межах доступності функціонального набору для надання невідкладної медичної допомоги. Після введення препарату слід спостерігати за пацієнтом не менше 1 години. Пацієнту слід пояснити важливість цього заходу.ПередозуванняПоряд зі шлунково-кишковими порушеннями (нудота, блювання, абдомінальні болі, кровотечі) та порушеннями роботи центральної нервової системи (сплутаність свідомості, підвищена збудливість, початкова гіпервентиляція, дихальна депресія, підвищена судомна готовність, порушення свідомості аж до коми) можуть виникати (до повної відмови роботи нирок), і навіть порушення функції печінки. Поряд з респіраторними порушеннями або метаболічним ацидозом можуть спостерігатися такі зміни біохімічних показників, як підвищення активності трансаміназ (АЛТ, ACT); підвищення рівня лужної фосфатази; зміни картини крові (лейкопенія, тромбопенія). Заходи щодо надання допомоги при передозуванні: Специфічний антидот невідомий. Як основний захід необхідно проведення симптоматичної терапії (підтримка артеріального тиску, нормалізація кислотно-основної рівноваги, штучна вентиляція легень) показані заходи для зниження резорбції та прискорюючі елімінацію (активоване вугілля, форсований діурез, гемодіаліз).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧерез важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при призначенні пацієнтам із серцевою недостатністю, а також при терапії літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та хворих, у яких з якоїсь причини спостерігається зниження обсягу циркулюючої крові (у т.ч. ч. після великого хірургічного втручання). Якщо в таких випадках призначають фенілбутазон, рекомендують як запобіжний засіб контролювати функцію нирок. Якщо після застосування препарату спостерігається підвищення активності "печінкових" трансаміназ, або спостерігаються клінічні симптоми гепатотоксичності (в т.ч. нудота, втома, сонливість, діарея, свербіж шкіри, жовтяниця) лікування в подальшому не слід повторювати. Фенілбутазон (як і інші нестероїдні протизапальні препарати) може спричинити гіперкаліємію). При тривалій терапії препаратами фенілбутазону необхідно контролювати функцію печінки, картину периферичної крові, аналіз калу на приховану кров. У зв'язку з негативною дією на фертильність, жінкам, які бажають завагітніти, препарат застосовувати не рекомендується. У пацієнток з безпліддям (у тому числі проходять обстеження) рекомендується відмінити препарат. Фенілбутазон ускладнює інтерпретацію лабораторних тестів з метою оцінки функції щитовидної залози, змінюючи їх показники. Існує значний ризик розвитку анафілактичних реакцій, включаючи анафілактичний шок. При виникненні відразу після введення запаморочення, блювання, затьмарення свідомості, порушення ритму серцевої діяльності, брадикардія, гіпотензії, потрібна невідкладна медична допомога. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тому необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 табл. Активна речовина: мелоксикам 7,5 мг/15 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат; МКЦ; натрію цитрат; повідон; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; стеарат магнію. Таблетки, 7,5 мг та 15 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці. 1 або 2 контурні осередкові упаковки в картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки, 15 мг: круглі, двоопуклі, з ризиком на одній стороні, блідо-жовтого або блідо-жовтого зі слабким зеленуватим відтінком кольору; допускається наявність мармуровості та легкої шорсткості.Фармакотерапевтична групаАналгетичну, жарознижувальну, протизапальну.ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Css досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до тих, що відзначаються після першого досягнення Css. Діапазон відмінностей між Cmax та базальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг – 0,4–1 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2 мкг/ мл (наведено значення Cmin та Cmax відповідно). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині досягає 50% від Cmax препарату у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів (що становлять 16 і 4% від величини дози препарату, відповідно) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить у середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості істотного впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має.ФармакодинамікаМелоксикам — НПЗЗ, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності ЦОГ-2, що бере участь у біосинтезі ПГ у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на ЦОГ-1, що бере участь у синтезі ПГ, що захищає слизову оболонку ШКТ і бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняостеоартроз; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерєва); запальні та дегенеративні захворювання суглобів, що супроводжуються больовим синдромом (для розчину д/в/м введення). Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; період після проведення аортокоронарного шунтування; декомпенсована серцева недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у т.ч. підтверджена гіперкаліємія; рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; беременность; период грудного вскармливания; возраст до 15 лет. C осторожностью: ишемическая болезнь сердца; цереброваскулярные заболевания; застойная сердечная недостаточность; дислипидемия/гиперлипидемия; сахарный диабет; заболевания периферических артерий; курение; Cl креатининаБеременность и лактацияПрепарат противопоказан при беременности и в период лактации (грудного вскармливания). Подавление синтеза простагландинов может оказывать нежелательное воздействие на течение беременности и развитие плода. Известно, что НПВП проникают в грудное молоко, поэтому Амелотекс® не рекомендуется применять в период грудного вскармливания. Применение мелоксикама, как и других препаратов, блокирующих синтез простагландинов, может влиять на фертильность, поэтому он не рекомендуется женщинам, планирующим беременность.Побочные действияСо стороны ЖКТ: более 1% — диспепсия, в т.ч. тошнота, рвота, абдоминальные боли, запор, метеоризм, диарея; 0,1–1% — преходящее повышение активности печеночных трансаминаз, гипербилирубинемия, отрыжка, эзофагит, гастродуоденальная язва, кровотечение из ЖКТ (в т.ч. скрытое), стоматит; менее 0,1% — перфорация ЖКТ, колит, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% — анемия; 0,1–1% изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% — зуд, кожная сыпь; 0,1–1% — крапивница; менее 0,1% — фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% — бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% - вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку ССЗ: більше 1% - периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1–1% – гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% - гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлений - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% - кон'юнктивіт, порушення (в т.ч. нечіткості) зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч із ШКТ. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток кумуляції літію, збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин), а також тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном внаслідок зв'язування мелоксикаму посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі 1 раз на день. Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: слід провести промивання шлунка, призначити прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматичну терапію. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, гемодіаліз – малоефективні (через високий зв'язок препарату з білками крові). Специфічного антидоту до препарату немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтами, в анамнезі у яких виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, а також пацієнтами, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення виразково-ерозивних захворювань шлунково-кишкового тракту. Слід бути обережними та контролювати показники функції нирок при застосуванні препарату пацієнтами похилого віку з ХСН з явищами недостатності кровообігу, цирозом печінки, а також гіповолемією внаслідок хірургічних втручань. Пацієнтам з нирковою недостатністю, якщо Cl креатиніну більше 30 мл/хв, не потребує корекції режиму дозування. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозування препарату не повинно перевищувати 7,5 мг на добу. При стійкому та суттєвому підвищенні трансаміназ та зміні інших показників функції печінки препарат слід відмінити та провести контрольні тести. Пацієнти, які приймають одночасно сечогінні засоби та мелоксикам, повинні приймати достатню кількість рідини. Якщо в процесі лікування виникли алергічні реакції (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосенсибілізація), необхідно припинити прийом препарату. Мелоксикам, як і інші НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез ПГ, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: метамізолу натрію – 0,5 г; допоміжні речовини: цукроза (цукор), крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з ризиком та фаскою.ХарактеристикаАнальгін – аналгезуючий ненаркотичний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Добре і швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що забезпечує швидкий розвиток клінічного ефекту. Застосовується при гарячковому синдромі на тлі інфекційно-запальних захворювань, головного болю різного генезу, больовому синдромі слабкої та помірної виразності: невралгії, міалгії, артралгії, жовчних кольках, кишкових кольках, ниркових кольках, травмах, радикуліті, післяопераційному болю. Випускається у формі пігулок (500 мг). Препарат слід приймати внутрішньо після їди. Дія препарату розвивається через 20-40 хвилин після прийому. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаДобре і швидко всмоктується із ШКТ, що забезпечує швидкий розвиток клінічного ефекту. При прийомі у терапевтичних дозах проникає у материнське молоко. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-1,5 години після прийому внутрішньо. У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, 4-метил-аміно-антипірину, який у свою чергу метаболізується в 4-форміл-аміно-антипірин та інші метаболіти. Рівень зв'язування активного метаболіту із білками становить 50-60%. Екскреція метаболітів проходить через нирки. Крім того, метаболіти виділяються із грудним молоком.ФармакодинамікаАнальгін неселективно блокує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти, перешкоджає проведенню больових екстра- та пропріоцептивних імпульсів. Анальгін має слабко виражений протизапальний ефект, що зумовлює малий вплив на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) і слизову оболонку ШКТ. Має спазмолітичну дію на гладку мускулатуру сечових та жовчних шляхів. Дія розвивається через 20-40 хвилин після вживання.Показання до застосуванняГарячковий синдром на тлі інфекційно-запальних захворювань, головний біль різного генезу, больовий синдром слабкої та помірної виразності: невралгія, міалгія, артралгія, жовчна колька, кишкова колька, ниркова колька, травми, радикуліт, міозит, післяопераційний больовий синдром, альгодис.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, пригнічення кровотворення (агранулоцитоз, нейтропенія), печінкова та/або ниркова недостатність, спадкова гемолітична анемія, пов'язана з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та інші види анемії, бронхіальна астма, індуцило , вагітність (особливо в 1 триместрі та в останні 6 тижнів), період лактації, дитячий вік до 8 років. З обережністю З обережністю слід приймати препарат при захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломе-рулонефрит – у т.ч. в анамнезі), при помірно виражених порушеннях печінки та нирок, бронхіальній астмі, схильності до розвитку артеріальної гіпотензії, тривалому зловживанні алкоголем.Вагітність та лактаціяпротипоказано під час вагітності (особливо в 1 триместрі та останні 6 тижнів), у період лактації та дітям віком до 8 років.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеінурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір. Алергічні реакції: кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві та слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк, у поодиноких випадках – злоякісна ексудативна еритема (син-дром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлх) синдром, анафілактичний шок. З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія. Інші: зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне призначення з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними лікарськими засобами та алло-пуринолом може призвести до посилення токсичності; седативні та анксіолітичні лікарські засоби посилюють аналгетичний ефект метамізолу натрію. Метамізол натрію посилює ефекти алкоголю; одночасне застосування з хлорпромазином або фенотіазином може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію. При одночасному призначенні циклоспорину знижується концентрація останнього у крові. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні препарати, непрямі антикоагулянти, кортикостероїди та індометацин,збільшує їхню активність. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомального окислення печінки при одночасному призначенні зменшують ефективність метамізолу натрію.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди дорослим призначають по 250-500 мг 2-3 рази на добу, максимальна разова доза – 1000 мг, добова – 3000 мг. Разові дози для дітей 8-14 років - 250 мг, кратність призначення 2-3 рази на добу. Тривалість прийому без консультації з лікарем трохи більше 5 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, гастралгія, олігурія, гіпотермія, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка, шум у вухах, сонливість, марення, порушення свідомості, гострий аграну-лоцитоз, геморагічний синдром, гостра ниркова та/або печінкова параліч дихальної мускулатури. Лікування: промивання шлунка, сольові проносні, активоване вугілля, проведення форсованого діурезу, гемодіаліз, при розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: німесулід – 100 мг. ; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію докузат, крохмаль, натрію гліколат, гідроксипропілцелюлоза, олія рослинна гідрогенізована, магнію стеарат.Опис лікарської формиБілі з жовтуватим відтінком, круглі, плоскі таблетки із ризиком з одного боку.ХарактеристикаАпоніл має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію.Фармакотерапевтична групаАпоніл – протизапальний та аналгетичний препарат, який має також антипіретичну дію. Апоніл містить німесулід – лікарську речовину із групи селективних нестероїдних протизапальних препаратів. Німесулід вибірково інгібує циклооксигеназу-2, порушуючи метаболізм арахідонової кислоти та знижуючи рівень простагландинів та простациклінів в осередку запалення та нервових тканинах. Німесулід має менш виражений вплив на продукцію простагландинів у слизовій оболонці шлунка та нирках, ніж неселективні ненаркотичні анальгетики. Препарат Апоніл також зменшує утворення фактора некрозу пухлин та фактора активації тромбоцитів, вивільнення гістаміну та деяких медіаторів запалення з опасистих клітин, інгібує перекисне окиснення ліпідів та утворення вільних радикалів. ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Апоніл добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація досягається через 1-2 (до 2,5) години. На 99% зв'язується з білками плазми. Терапевтична концентрація в крові підтримується протягом 6-8 годин. Період напіввиведення становить 2-3 години. При тривалому застосуванні кумуляції не спостерігається.ФармакодинамікаПрепарат має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Механізм дії полягає в основному в селективному інгібуванні ЦОГ-2. Це призводить до зниження синтезу простагландинів у вогнищі запалення, а також у гіпоталамусі. Вплив на синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка та нирках значно менш виражений, що зумовлює хорошу переносимість апоніла. Препарат також пригнічує перекисне окиснення ліпідів.ІнструкціяПрепарат Апоніл призначений для перорального застосування. Для зменшення ризику побічних ефектів з боку шлунка та кишечника апоніл слід приймати після їди, запиваючи достатньою кількістю питної води. Препарат Апоніл слід приймати протягом нетривалого періоду мінімальних ефективних доз. Показання до застосуванняБольовий синдром (головний, у т.ч. мігрень, зубний, менструальний, посттравматичний та післяопераційний біль), лихоманка різного походження (при гострих респіраторних вірусних інфекціях, інших інфекційно-запальних захворюваннях). Запальні захворювання опорно-рухового апарату – артрити, остеоартрити, тендовагініти, бурсити, міозити.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до інших НПЗЗ), гостра кровотеча в шлунково-кишковому тракті, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення, виражені порушення функції печінки та нирок.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та лактації призначати Апоніл не рекомендується.Побічна діяЗ боку травної системи: біль в епігастральній ділянці, виразка слизової оболонки ШКТ, діарея, печія, нудота, З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами можливе посилення їхньої дії.Спосіб застосування та дози Дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 табл 2 рази на день. Препарат приймають після їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Максимальна добова доза 200 мг. Дітям старше 12 років корекція дози не потрібна, препарат призначається в тих же дозах, що і дорослим.ПередозуванняСимптоми: можливі нудота, блювання. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбентівЗапобіжні заходи та особливі вказівкиАпоніл повинен застосовуватися з обережністю та в зменшених дозах при хронічній нирковій недостатності та інших захворюваннях нирок, при зниженій функції печінки, виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, системному червоному вовчаку, хронічній серцевій недостатності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: еторикоксиб 60,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 60,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 74,0 мг, кроскармелоза натрію 4,0 мг, стеарат магнію 2,0 мг; плівкова оболонка таблетки: Опадрай II Зелений 39К11520 8,0 мг, до складу якого входять: лактози моногідрат 35,0% (вага.), гіпромелоза 33,0% (вага.), титану діоксид 16,6% (вага.), тріацетин 8,0% (вага.), алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну (Е132) 5,4% (вага.), барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1,9% (вага.); віск карнаубський 0,02 мг По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЗелені двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням ARCOXIА 60 з одного боку і з тисненням 200 з іншого боку.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Эторикоксиб добре всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена ​​для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення - 1 фл. активна речовина: теноксикам – 20 мг; допоміжні речовини: маннітол – 80 мг; аскорбінова кислота – 0,4 мг; динатрію едетат – 0,2 мг; трометамол – 3,3 мг; натрію гідроксид та хлористоводнева кислота - qs Кожна ампула розчинника містить: вода для ін'єкцій – 2 мл Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 20 мг. Первинна упаковка: ліофілізований порошок, що містить 20 мг діючої речовини, поміщають у флакон з безбарвного скла, закупорений пробкою з бромбутилової гуми, обжатий комбінованим алюмінієвим ковпачком типу flip off із пластиковою кришечкою червоного кольору. Розчинник (вода для ін'єкцій) – по 2 мл у ампулі безбарвного скла. Вторинна упаковка. 3 фл. з ліофілізованим порошком і 3 амп., Місткістю по 2 мл з розчинником у контурній комірковій упаковці. 1 контурне осередкове впакування в картонній пачці.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок або маса ущільнена у вигляді таблетки зелено-жовтого кольору. Розчинник – безбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБолезаспокійливе, протизапальне, інгібуюче ЦОГ.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція швидка та повна. Біодоступність – 100%. Розподіл. Cmax у плазмі крові відзначається через 2 год. Відмінною здатністю теноксикаму є велика тривалість дії та тривалий T1/2 – 72 год. Препарат на 99% зв'язується з білками плазми крові. Теноксикам добре проникає у синовіальну рідину. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри. Метаболізм. Метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання з утворенням 5-гідроксипіридилу. Виведення. 1/3 виділяється через кишечник із жовчю, 2/3 виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів.ФармакодинамікаТеноксикам, що є тієнотіазиновим похідним оксикаму, є НПЗП. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. В основі механізму дії лежить пригнічення активності ізоферментів ЦОГ-1 та ЦОГ-2, внаслідок чого знижується синтез ПГ у вогнищі запалення, а також в інших тканинах організму. Крім того, теноксикам знижує накопичення лейкоцитів у вогнищі запалення, знижує активність протеогліканази та колагенази у людському хрящі. Протизапальна дія розвивається до кінця першого тижня терапії.Показання до застосуванняревматоїдний артрит; остеоартрит; анкілозуючий спондиліт; суглобовий синдром при загостренні перебігу подагри; бурсит; тендовагініт; больовий синдром (слабка та середня інтенсивність): артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея; біль при травмах, опіках. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату (існує ймовірність перехресної чутливості до ацетилсаліцилової кислоти (АСК), ібупрофену та інших нестероїдних протизапальних засобів); ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятиперсної кишки у стадії загострення; шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. та в анамнезі); запальні захворювання кишечника: хвороба Крона або виразковий коліт у стадії загострення; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; тяжка печінкова недостатність; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. і в анамнезі); встановлений діагноз захворювань системи згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; терапія періопераційних болів під час проведення шунтування коронарних артерій; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; виразковий коліт та хвороба Крона поза загостренням; захворювання печінки в анамнезі; печінкова порфірія; хронічна ниркова недостатність (Cl креатиніну 30-60 мл/хв); хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; значне зниження ОЦК (зокрема після хірургічного втручання); літні пацієнти (старші 65 років) (в т.ч. одержують діуретики, ослаблені пацієнти та з низькою масою тіла); бронхіальна астма; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпедімія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; куріння; наявність інфекції Helicobacter pylori; тривале використання НПЗП; алкоголізм; тяжкі соматичні захворювання;аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак (ВКВ) та змішане захворювання сполучної тканини); одночасний прийом кортикостероїдів (в т.ч. преднізолон), антикоагулянтів (в т.ч. варфарин), антиагрегантів (в т.ч. АСК, клопідогрел), СІОЗС (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); не встановлено. З боку травної системи: дуже часто – диспепсія (нудота, блювання, печія, діарея, метеоризм), НПЗЗ-гастропатія, абдомінальний біль, стоматит, анорексія, порушення функції печінки; рідко - виразка слизової оболонки ШКТ, кровотеча (шлунково-кишкова, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. З боку ССС: рідко – серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку центральної нервової системи: часто — запаморочення, біль голови, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, кропив'янка та еритема; дуже рідко – фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. З боку сечовидільної системи: часто – підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в крові. З боку органів кровотворення: часто – агранулоцитоз, лейкопенія; рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія. З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ та рівня білірубіну у сироватці. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення та порушення обміну речовин.Взаємодія з лікарськими засобамиТеноксикам має високий ступінь зв'язування з альбуміном і може, як і всі нестероїдні протизапальні засоби, посилювати антикоагулянтний ефект варфарину та інших антикоагулянтів. Рекомендується контролювати показники крові при сумісному застосуванні з антикоагулянтами та гіпоглікемічними препаратами для прийому внутрішньо, особливо на початкових стадіях застосування препарату Артоксан. Не було відзначено можливої ​​взаємодії з дигоксином. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, рекомендується з обережністю застосовувати препарат одночасно з циклоспорином у зв'язку зі збільшенням ризику розвитку нефротоксичності. Спільне застосування з хінолонами може підвищувати ризик розвитку судом. Саліцилати можуть витісняти теноксикам із зв'язку з альбуміном і, відповідно, підвищувати кліренс та Vd препарату. Необхідно уникати одночасного застосування саліцилатів або двох і більше нестероїдних протизапальних засобів (збільшення ризику ускладнень з боку ШКТ). Є дані про те, що нестероїдні протизапальні засоби знижують виведення літію. У зв'язку з цим пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні частіше контролювати концентрацію літію у крові. НПЗЗ можуть викликати затримку натрію, калію та рідини в організмі, порушуючи дію натрійуретичних діуретиків. Про це необхідно пам'ятати при сумісному застосуванні з такими діуретиками у хворих з ХСН та артеріальною гіпертензією. З обережністю рекомендується застосовувати нестероїдні протизапальні засоби разом з метотрексатом, нестероїдні протизапальні засоби зменшують виведення метотрексату і можуть підвищувати його токсичність. Нестероїдні протизапальні засоби не повинні застосовуватися протягом 8-12 годин після застосування міфепристону, т.к. можуть зменшувати його ефект. Необхідно враховувати підвищений ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч при сумісному застосуванні з кортикостероїдами. Знижує ефективність урикозуричних ЛЗ, посилює дію антикоагулянтів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикостероїдів та кортикостероїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних ЛЗ та діуретиків. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Спільне застосування з антиагрегантами та СІЗЗЗ підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди при прийомі разом з нестероїдними протизапальними засобами можуть посилювати серцеву недостатність, знижувати СКФ і збільшувати плазмовий рівень серцевих глікозидів. Не виявлено взаємодію при застосуванні теноксикаму з циметидином. Не виявлено клінічно значущої взаємодії при лікуванні теноксикамом та пеніциламіном або парентеральним золотом. Підвищується ризик нефротоксичності при сумісному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з такролімусом. Підвищується ризик гематологічної токсичності при застосуванні НПЗЗ із зидовудином.Спосіб застосування та дозиВ/м, в/в. В/м ін'єкції роблять глибоко. Тривалість внутрішньовенного введення не повинна становити менше 15 с. В/м або внутрішньовенно введення застосовується для короткочасного (1-2 дні) лікування в дозі 20 мг/добу. За потреби подальшої терапії переходять на пероральні лікарські форми теноксикаму. Розчин для ін'єкцій готують безпосередньо перед використанням шляхом розчинення вмісту флакона розчинником, що додається. Після приготування голку замінюють.ПередозуванняСимптоми (при одноразовому введенні): біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції нирок та печінки, метаболічний ацидоз. Лікування: симптоматичне (підтримка життєво важливих функцій організму). Гемодіаліз – малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні прийому непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні застосування гіпоглікемічних засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Можливе збільшення часу кровотечі, що слід враховувати при хірургічних втручаннях. Необхідно враховувати можливість затримки натрію та води в організмі при призначенні з діуретиками у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю. Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, ХСН, захворюваннями периферичних артерій, підтвердженою ІХС та/або цереброваскулярними захворюваннями повинні приймати препарат під лікарським контролем. Наявність в анамнезі захворювань нирок може призвести до розвитку інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу та нефротичного синдрому. Небажані ефекти можуть бути мінімізовані застосуванням мінімальної ефективної дози препарату наскільки можна коротким курсом. У зв'язку з негативною дією на фертильність жінкам, які бажають завагітніти, препарат приймати не рекомендується. У пацієнток з безпліддям (у т.ч. проходять обстеження) рекомендується відмінити препарат. У пацієнтів із ВКВ та змішаним захворюванням сполучної тканини підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. У період лікування можливе зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тому необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 1 капс. діацереїн – 50 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат; кроскармелоза натрію; повідон К30; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; індиготин (Е132); заліза оксид жовтий (Е172); титану оксид (Е171); желатин. Упаковка: по 10 капсул у блістері з алюмінієвої фольги/термоформованої ПВХ; в коробці картонної 3 блістери.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, розмір №1, що складаються з білого непрозорого корпусу та зеленої непрозорої кришечки; вміст капсул – гранули жовтого кольору без запаху.ХарактеристикаЄ оригінальним протизапальним препаратом для лікування остеоартрозу, що не відноситься до НПЗЗ.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, протиревматичне.ФармакокінетикаВсмоктування та метаболізм Після прийому внутрішньо діацереїн швидко абсорбується із ШКТ і повністю деацетилюється до реїну. Прийом препарату одночасно з їжею збільшує біодоступність на 25%. C max реїну у плазмі досягається через 144 хв. При одноразовому прийомі препарату 50 мг; max досягає 3,15 мг/л. При багаторазовому прийомі C max підвищується через кумуляцію препарату. Розподіл та виведення Зв'язування реїну з альбуміном майже 100%. Реін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єри. T 1/2 - 255 хв. Реін виводиться нирками у незміненому вигляді (20%) та у вигляді глюкуроніду (60%) та сульфату (20%).ФармакодинамікаПрепарат має симптом-модифікуючий ефект уповільненої дії. Діацереїн інгібує синтез та активність; ІЛ-1, який відіграє важливу роль у розвитку запалення, деградації та подальшому руйнуванні хряща при остеоартрозі. Крім того, діацереїн інгібує дію інших цитокінів, що викликають запалення, включаючи ІЛ-6, фактор некрозу пухлини-α. Діацереїн також уповільнює утворення металопротеїназ (колагенази, еластази), які беруть участь у процесі пошкодження хрящової тканини. При тривалому застосуванні діацереїн стимулює синтез протеогліканів і не впливає на синтез ПГ.Показання до застосуванняПервинний та вторинний остеоартроз.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна непереносимість компонентів препарату або висока чутливість до антрахінонових препаратів (наприклад, проносних засобів); дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудне вигодовування). З обережністю – пацієнти з роздратуванням нижніх відділів кишечника та при хронічній нирковій недостатності.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПри підвищеній чутливості до компонентів препарату можуть спостерігатися алергічні реакції різного ступеня. На початковому періоді прийому препарату тимчасово можуть мати місце явища з боку ;травної системи: ;діарея, нудота, блювання, біль у животі. У цьому випадку дозування може бути знижено до 1 капс. в день. У процесі лікування може мати місце інтенсивне фарбування сечі; від жовтого до коричневого кольору (залежно від рН), що не вимагає зниження дози (скасування) препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиАртродарин не рекомендується приймати разом з речовинами, що впливають на якість вмісту кишечника та швидкість його спорожнення (наприклад, велика кількість клітковини). Антациди зменшують абсорбцію препарату. При одночасному прийомі з антибіотиками або хіміотерапевтичними препаратами, що впливають на мікрофлору кишечника, може збільшитись частота небажаних явищ з боку кишечника.Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи, не розжовуючи, запиваючи водою. Стандартний прийом – по 1 капс. 2 рази на день (вранці та ввечері, після їжі). Ефект від лікування слід очікувати через 2-4 тижні. Артродарин приймається безперервно тривало або курсами, тривалістю не менше 4 місяців.ПередозуванняСимптоми: можливі діарея, слабкість. Лікування: симптоматичне. У разі передозування чи випадкового прийому ліків дітьми необхідно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість лікування, залежно від досягнутого результату, може бути тривалою. У період, що передує розвитку терапевтичного ефекту, Артродарін можна приймати одночасно з анальгетиками та нестероїдними протизапальними засобами. Необхідний періодичний контроль показників крові, печінкових ферментів, сечі. З обережністю призначають при хронічній нирковій недостатності. При погіршенні функції нирок лікар має зменшити дозу препарату.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: діацереїн – 50 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 188 мг; повідон - 5 мг; кроскармелоза натрію – 4 мг; натрію лаурилсульфат – 1 мг; магнію стеарат – 0,5 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг; тверда желатинова капсула (корпус): желатин – 12,3959 мг; вода - 2,175 мг; барвник діамантовий блакитний – 0,1035 мг; титану діоксид - 0,1463 мг; барвник флоксин - 0,0173 мг; метилпарагідроксибензоат - 0,12 мг; пропілпарагідроксибензоат - 0,03 мг; натрію лаурилсульфат – 0,012 мг; тверда желатинова капсула (кришечка): желатин – 20,0085 мг; вода - 3,48 мг; барвник діамантовий блакитний - 0,0045 мг; титану діоксид – 0,234 мг; барвник хіноліновий жовтий – 0,009 мг; барвник флоксин - 0,0048 мг; метилпарагідроксибензоат - 0,192 мг; пропілпарагідроксибензоат - 0,048 мг; натрію лаурилсульфат – 0,192 мг. Капсули 50 мг. 10 капс. у алюмінієвих стрипах або блістерах алюміній/алюміній; по 1, 3 або 10 стрипів або блістерів у картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №2, з написом «Micro/Micro», що складаються із сірого корпусу та синьої кришечки. Вміст капсули – жовтий гранульований порошок.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо діацереїн швидко абсорбується із ШКТ і повністю деацетилюється до реїну. Одночасний прийом препарату з їжею збільшує біодоступність на 25%. Cmax реїну у плазмі досягається через 1,44 хв. T1/2 із плазми становить 255 хв. Зв'язок реїну з альбуміном майже 100%. При одноразовому прийомі 50 мг Cmax сягає 3,15 мг/л. При багаторазовому прийомі препарату Cmax підвищується через кумуляцію препарату. Реін виводиться нирками у незміненому вигляді (20%) та у вигляді глюкуроніду (60%) та сульфату (20%). Реін проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаДіацереїн інгібує синтез та активність ІЛ-1, що грає важливу роль у розвитку запалення, деградації та подальшому руйнуванні хряща при остеоартрозі. Діацереїн також уповільнює утворення металопротеїназ (колагеназ), які беруть участь у процесі пошкодження хрящової тканини. При тривалому застосуванні діацереїн стимулює синтез протеогліканів та не впливає на синтез ПГ.Показання до застосуванняПервинний та вторинний остеоартроз.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість (в т.ч. до антрахінонових лікарських засобів (проносні)); вагітність; період лактації; вік до 18 років. З обережністю: ХНН, подразнення нижніх відділів кишечника.Вагітність та лактаціяПротипоказання: вагітність; період лактації; вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, гепатит. Алергічні реакції: кропив'янка, пропасниця, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Інші: нездужання, інтенсивне фарбування сечі (залежно від рН) від жовтого до коричневого кольору (не має клінічного значення).Взаємодія з лікарськими засобамиАртрокер не рекомендується приймати разом з препаратами або продуктами, що впливають на консистенцію вмісту кишечника (наприклад, велика кількість клітковини). Антациди зменшують абсорбцію препарату. При одночасному прийомі з антибіотиками або хіміотерапевтичними препаратами, що впливають на мікрофлору кишечника, може збільшитись частота небажаних явищ з боку кишечника.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі (цілком, не розжовуючи, запиваючи водою). Стандартне дозування – по 1 капс. 2 рази на день (вранці та ввечері). Ефект від лікування слід очікувати через 2-4 тижні. Артрокер застосовується безперервно, тривалий час або курсами тривалістю не менше 4 міс. Тривалість перерви між курсами лікування встановлює лікар.ПередозуванняСимптоми: можлива діарея, слабкість. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість лікування (залежно від досягнутого результату) може бути тривалою. У період, що передує розвитку терапевтичного ефекту, Артрокер можна приймати одночасно з ненаркотичними анальгетиками та іншими НПЗЗ. Запобіжні заходи при застосуванні. Необхідний періодичний контроль показників крові, активності печінкових ферментів, сечі. При погіршенні функції нирок лікар повинен ухвалити рішення про зниження дози препарату або його відміну. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Препарат не впливає на керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: мелоксикам 15 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-25), натрію цитрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний (аеросил). Пігулки, 10 шт.Опис лікарської формиТаблетки від світло-жовтого до жовтого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком, допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне пропіонової кислоти. Чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Виражена аналгетичну дію кетопрофену обумовлена ​​двома механізмами: периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів) і центральним (обумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній і периферичній нервовій системі, а також дією на біологічну активність інших нейротропних субстанцій, що грають ключову роль мозку). Крім того, кетопрофен має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих з ревматоїдним артритом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо та ректальному введенні кетопрофен добре абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі прийому внутрішньо досягається через 1-5 год (залежно від лікарської форми), при ректальному введенні - через 45-60 хв, внутрішньом'язовому введенні - через 20-30 хв, внутрішньовенному введенні - через 5 хв. Зв'язування із білками плазми становить 99%. Внаслідок вираженої ліпофільності швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Css у плазмі крові та спинномозковій рідині зберігається від 2 до 18 год. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація через 4 години після прийому перевищує таку в плазмі. Метаболізується шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та меншою мірою за рахунок гідроксилювання. Виводиться головним чином нирками та значно меншою мірою через кишечник. T1/2 кетопрофену з плазми після прийому внутрішньо становить 1.5-2 год, після ректального введення - близько 2 год, після внутрішньом'язового введення - 1.27 год, після внутрішньовенного введення - 2 год.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.ІнструкціяЗовнішньо - наносять на уражену поверхню 2 рази на добу.Показання до застосуванняСуглобовий синдром (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра); симптоматичне лікування запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату (періартрит, артросиновіт, тендиніт, тендосиновіт, бурсит, люмбаго), болі в хребті, невралгії, міалгії. Неускладнені травми, зокрема спортивні, вивихи, розтягнення або розрив зв'язок та сухожилля, забиття, посттравматичні болі. У складі комбінованої терапії запальних захворювань вен, лімфатичних судин, лімфовузлів (флебіт, перифлебіт, лімфангіїт, поверхневий лімфаденіт).Протипоказання до застосуванняДля прийому внутрішньо: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", виражені порушення функції печінки та/або нирок; підвищена чутливість до кетопрофену та саліцилатів. Для ректального застосування: проктит та кровотечі з прямої кишки в анамнезі. Для зовнішнього застосування: мокнучі дерматози, екзема, інфіковані садна, рани.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у III триместрі вагітності. У І та ІІ триместрах вагітності застосування кетопрофену можливе у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування кетопрофену у період лактації грудне вигодовування рекомендується припинити. Протипоказаний дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, запор або діарея, анорексія, гастралгії, порушення функції печінки; рідко – ерозивно-виразкові ураження ШКТ, кровотечі та перфорації ШКТ. З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, шум у вухах, сонливість. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок. Алергічні реакції: шкірний висип; рідко – бронхоспазм. Місцеві реакції: при застосуванні у формі свічок можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, хвороблива дефекація; при застосуванні у формі гелю - свербіж, шкірний висип у місці нанесення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кетопрофену з іншими НПЗЗ підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ та кровотеч; з антигіпертензивними засобами (в т.ч. з бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, діуретиками) – можливе зменшення їхньої дії; з тромболітиками – підвищення ризику розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе зменшення зв'язування кетопрофену з білками плазми та збільшення його плазмового кліренсу; з гепарином, тиклопідином – підвищення ризику розвитку кровотеч; з препаратами літію – можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові до токсичної за рахунок зниження його ниркової екскреції. При одночасному застосуванні з діуретиками підвищується ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зменшення ниркового кровотоку, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів, і на тлі гіповолемії. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу кетопрофену та його зв'язування з білками плазми; з метотрексатом – можливе посилення побічної дії метотрексату. При одночасному застосуванні варфарину можливий розвиток тяжких, іноді фатальних кровотеч.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням тяжкості перебігу захворювання. Для прийому внутрішньо для дорослих початкова добова доза становить 300 мг на 2-3 прийоми. Для підтримуючого лікування – доза залежить від використовуваної лікарської форми. Для лікування гострих станів або усунення загострення хронічного процесу вводять 100 мг у вигляді одноразової внутрішньом'язової ін'єкції. Далі кетопрофен застосовують внутрішньо або ректально. Максимальна доза: при прийомі внутрішньо або ректально – 300 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, захворюваннями ШКТ в анамнезі, диспептичними симптомами, одразу після серйозних хірургічних втручань. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функції печінки та нирок.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового введення - 1 мл / 1 амп.: Активна речовина: мелоксикам – 6 мг/15 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 3.75 мг, полоксамер 188 - 50 мг, тетрагідрофурфуріл макрогол (глікофурол) - 100 мг, гліцин - 5 мг, натрію хлорид - 3 мг, 1M розчин натрію гідроксиду - до рН 8.2-8. до 1 мл. 2.5 мл - ампули місткістю 5 мл, упаковки коміркові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення зеленувато-жовтого кольору, прозорий.Фармакотерапевтична групаМелоксикам - НПЗП, що має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Належить до класу оксикамів, є похідним енолієвої кислоти. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів в результаті виборчого гальмування ферментативної активності циклооксигенази другого типу (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів в області запалення. При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму вибірковість щодо ЦОГ-2 знижується. У меншій мірі діє на циклооксигеназу першого типу (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландинів, що захищають слизову оболонку ШКТ та беруть участь у регуляції кровотоку у нирках. За рахунок зазначеної селективності придушення активності ЦОГ-2 препарат рідше спричиняє ерозивно-виразкові ураження ШКТ.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 99%. Препарат проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині становить 50% Cmax у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів, що становлять, відповідно, 16% та 4% від величини дози препарату, бере участь пероксидаза. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd невеликий і становить у середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. Виводиться у рівній пропорції з калом та сечею, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях.Спосіб застосування та дозиВ/м введення препарату показано у перші 2-3 дні лікування. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Рекомендована доза становить по 7.5 або 15 мг 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Т.к. потенційний ризик побічних реакцій залежить від дози та тривалості лікування слід використовувати найменші ефективні дози та мінімально можливим коротким курсом. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на день. Препарат вводиться за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Вміст ампул не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Препарат не можна вводити внутрішньовенно.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового введення - 1 мл / 1 амп.: Активна речовина: мелоксикам – 6 мг/15 мг; Допоміжні речовини: меглюмін - 3.75 мг, полоксамер 188 - 50 мг, тетрагідрофурфуріл макрогол (глікофурол) - 100 мг, гліцин - 5 мг, натрію хлорид - 3 мг, 1M розчин натрію гідроксиду - до рН 8.2-8. до 1 мл. 2.5 мл - ампули місткістю 5 мл, упаковки коміркові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення зеленувато-жовтого кольору, прозорий.Фармакотерапевтична групаМелоксикам - НПЗП, що має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Належить до класу оксикамів, є похідним енолієвої кислоти. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів в результаті виборчого гальмування ферментативної активності циклооксигенази другого типу (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів в області запалення. При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму вибірковість щодо ЦОГ-2 знижується. У меншій мірі діє на циклооксигеназу першого типу (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландинів, що захищають слизову оболонку ШКТ та беруть участь у регуляції кровотоку у нирках. За рахунок зазначеної селективності придушення активності ЦОГ-2 препарат рідше спричиняє ерозивно-виразкові ураження ШКТ.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 99%. Препарат проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині становить 50% Cmax у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гидроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті 2 інших метаболітів, що становлять, відповідно, 16% та 4% від величини дози препарату, бере участь пероксидаза. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Vd невеликий і становить у середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. Виводиться у рівній пропорції з калом та сечею, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях.Спосіб застосування та дозиВ/м введення препарату показано у перші 2-3 дні лікування. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Рекомендована доза становить по 7.5 або 15 мг 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Т.к. потенційний ризик побічних реакцій залежить від дози та тривалості лікування слід використовувати найменші ефективні дози та мінімально можливим коротким курсом. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на день. Препарат вводиться за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Вміст ампул не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Препарат не можна вводити внутрішньовенно.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: кетопрофену лізинова сіль 320 мг; допоміжні компоненти: діетилфталат 2,286 мг, карбоксиполіметилен 32,857 мг, магнію стеарат 15,857, повідон 27,857 мг, акрилової та метакрилової кислот полімери 34,143 мг, тальк 27,00 мг; оболонка капсули: корпус – титану діоксид (Е171), желатин qsp.; кришечка - хіноліновий жовтий (Е104), індиготин (Е132), титану діоксид (Е171), желатин qsp. По 10 капсул у блістер із ПВХ/Al-фольги. По 1 блістеру в картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули довгастої форми. Корпус – білого кольору; кришечка – темно-зеленого кольору. Вміст капсули: гранули круглої форми від білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Призначається внутрішньо, кетопрофен досить повно всмоктується із шлунково-кишкового тракту, причому його біодоступність перевищує 80%. Максимальна концентрація в плазмі при прийомі капсул Артрозилену відзначається через 4-10 годин після перорального прийому, її величина прямо залежить від прийнятої дози. Період напіввиведення становить 6,5 годин. Максимальна концентрація (Сmах) кетопрофену становить 3-9 мкг/мл. Максимальний терапевтичний ефект спостерігається протягом від 4 до 24 годин. Їжа сприяє зниженню значень Сmах і збільшення Тmах без зміни AUC. Розподіл До 99% кетопрофену, що абсорбувався, зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Об'єм розподілу – 0,1-0,2 л/кг. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та розподіляється у тканинах та органах. Кетопрофен добре проникає в синовіальну рідину та сполучні тканини. Хоча концентрації кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижчі, ніж у плазмі, вони більш стабільні (зберігаються до 30 годин). Метаболізм Кетопрофен в основному метаболізується в печінці, де він піддається глюкуронідаціі з утворенням складних ефірів з глюкуроновою кислотою. Виведення Метаболіти виводяться із сечею. З каловими масами виводиться менш як 1%. Препарат не кумулює.ФармакодинамікаЧинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Інгібуючи циклооксигеназу І та ІІ типу, пригнічує синтез простагландинів. Має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани і затримує вивільнення з них ферментів, що сприяють руйнуванню тканин при хронічному запаленні. Знижує виділення цитокінів, гальмує активність нейтрофілів. Зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, збільшує обсяг рухів. Кетопрофену лізинова сіль, на відміну від кетопрофену, є швидкорозчинною молекулою з нейтральною pH і майже не дратує шлунково-кишковий тракт.Показання до застосуванняКупірування болю слабкої та помірної інтенсивності, у тому числі: післяопераційні болі, посттравматичні болі та болі запального характеру. Ревматичні захворювання: ревматоїдний артрит; спондилоартрити; остеоартроз; подагричний артрит; запальне ураження околосуставних тканин.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до ін. НПЗП), "аспіринова" астма, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (загострення), виразковий коліт (загострення), хвороба Крона, дивертикуліт, виразка пептиків, гемофілія та ін. крові, ХНН, дитячий вік (до 18 років), вагітність (III триместр), період лактації. З обережністю: Анемія, бронхіальна астма, алкоголізм, тютюнопаління, алкогольний цироз печінки, гіпербілірубінемія, печінкова недостатність, цукровий діабет, дегідратація, сепсис, ХСН, набряки, артеріальна гіпертензія, захворювання крові (в т.ч. лейкопенія), дефіцит стоматит, літній вік, вагітність (І, ІІ триместр).Вагітність та лактаціяЯк і інші нестероїдні протизапальні засоби, Артрозилен не повинен застосовуватися в III триместрі вагітності. Використання препарату в I та II триместрі має ретельно контролюватись лікарем. Грудне вигодовування при використанні препарату слід припинити.Побічна діяШлунково-кишковий тракт: біль у животі, діарея, дуоденіт, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, гастрит, гематомезис, езофагіт, стоматит, мелена. Печінка: підвищення білірубіну, підвищення "печінкових" ферментів, гепатит, печінкова недостатність, збільшення розмірів печінки. Нервова система: запаморочення, гіперкінезія, тремор, вертиго, перепади настрою, тривожність, галюцинації, дратівливість, загальне нездужання. Органи чуття: кон'юнктивіт, порушення зору. Шкірні покрови: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, еритематозна екзантема, свербіж, макулопапульозна екзантема, посилення потовиділення, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона). Сечостатева система: хворобливе сечовипускання, цистит, набряки, гематурія, порушення менструального циклу. Органи кровотворення: лейкоцитопенія, лейкоцитоз, лімфангіт, зменшення протромбінового часу, пурпура, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, збільшення розмірів селезінки, васкуліт. Дихальна система: бронхоспазм, диспное, відчуття спазму гортані, ларингоспазм, набряк гортані, риніт. Серцево-судинна система: гіпертензія, гіпотензія, тахікардія, біль у грудній клітці, синкопальні стани, периферичні набряки, блідість. Алергічні реакції: анафілактоїдні реакції, набряк слизової оболонки рота, набряк глотки, періорбітальний набряк.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, етанолу, побічні ефекти мінералкортикостероїдів, глюкокортикостероїдів, естрогенів. Знижує ефективність гіпотензивних та сечогінних засобів. Спільний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок та розвитку шлунково-кишкових кровотеч, до збільшення ризику розвитку порушень функцій нирок. Одночасне призначення з пероральними антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефаперазоном, цефамандолом та цефотетаном підвищує ризик розвитку кровотеч. Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Спільне призначення з вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну, препаратів літію, метотрексату. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію.Спосіб застосування та дози1 капсула на день під час або після їди. Тривалість лікування може становити 3-4 місяці.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препаратом Артрозилен не повідомлялося. У разі передозування необхідний моніторинг дихальної та серцевої діяльності. Специфічного антидоту не існує. Якщо потрібно, слід проводити симптоматичну терапію. Гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Прийом кетопрофену може маскувати ознаки інфекційного захворювання. При порушенні функції нирок та печінки необхідно зниження дози та ретельне спостереження. Застосування кетопрофену пацієнтами, які страждають на бронхіальну астму, може призвести до нападу бронхіальної астми. Жінкам, які планують вагітність, слід утриматися від застосування препарату, т.к. може знижуватися можливість імплантації яйцеклітини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмамиУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГліцерол, рослинний екстракт брусниці, етиловий спирт, гліцеритан та очищена вода. Розчин у скляному флаконі із темного скла, 100 мл.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування 90%.Фармакотерапевтична групаАсептолін має дезінфікуючу, протизапальну та протинабрякову дію. Широке застосування Асептолін має як антисептичний засіб, який є ефективним для знищення грампозитивних та грамнегативних форм бактерій. Завдяки високій концентрації гліцеритану у складі Асептоліна підвищуються захисні функції шкірних покривів. Асептолін забезпечує шкірним покривам захист від шкідливого впливу довкілля. Регулярне використання розчину дозволяє уникнути запальних процесів та заражень. Хороші відгуки Асептолін має як місцевоподразнюючий засіб.Клінічна фармакологіяАнтисептик для зовнішнього застосування.ІнструкціяАсептолин - раствор для наружного применения.По инструкции, Асептолин необходимо применять только наружно и смазывать им определенные участки кожных покровов. Раствор наносят на бинт, тампон или марлевую ткань, а затем обрабатывают различные поверхности. Кожные покровы перед введением инъекций обрабатывают дважды стерильным тампоном. Операционное пространство, инструменты и приборы необходимо протереть обильным количеством дезинфицирующего раствора. В соответствии с инструкцией, Асептолин нельзя наносить на слизистые оболочки, открытые раны и глубокие повреждения кожных покровов.Показания к применениюПрепарат Асептолин предназначен для применения при стрептодермии и воспалительных процессах на кожных покровах. Положительные отзывы Асептолин получил как эффективное лекарственное средство для обработки рук, медицинских инструментов и операционного стола. Также часто применяют Асептолин для дезинфекции медицинских помещений и оборудования, полостей и мест инъекций.Противопоказания к применениюПротипоказаннями до застосування Асептоліна є індивідуальна непереносимість та наявність алергічних реакцій на компоненти лікарського засобу. Препарат Асептолін протипоказаний при відкритих ранах, опіках та обмороженнях, а також за наявності шкірних висипань, новоутворень різної етіології та роздратування. Не рекомендують використовувати цей антисептичний розчин для чутливої ​​шкіри. Асептолін може викликати алергічні реакції (свербіж, печіння, висип), опік та оніміння. У поодиноких випадках препарат може чинити загальну токсичну та пригнічуючу дію на центральну нервову систему.Вагітність та лактаціяЛікарський засіб не рекомендують використовувати для дітей.Побічна діяАлергічні реакції, опіки шкіри, почервоніння і болючість шкіри в місці контакту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВикористовувати лише для зовнішнього застосування. Не наносити на рани та слизові оболонки. Уникати влучення засобу в очі. При зовнішньому застосуванні частково всмоктується через шкіру та слизові оболонки, що потрібно враховувати при його використанні у дітей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Кетопрофен, у перерахунку на суху речовину – 50 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 400 мг; етанол (спирт етиловий) 96% - 100 мг; бензанол (спирт бензиновий) – 20 мг; натрію гідроксид – для доведення pH 6,0 – 7,5; вода для ін'єкцій до 1мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 50 мг/мл. 2 мл у ампули світлозахисного скла. 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. 10 ампул у коробку з картону із вкладишем із паперу ниркового. У кожну пачку, коробку вкладають інструкцію із застосування, ампульний ніж або скарифікатор. При упаковці ампул з кільцем зламу, крапками та надсічками ніж ампульний або скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з легким жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні кетопрофену середня плазмова концентрація через 5 хвилин від початку інфузії та до 4 хвилин після її припинення становить 26.4±5,4 мкг/мл. Біодоступність становить 90%. При одноразовому внутрішньом'язовому введенні 100 мг кетопрофену препарат виявляється у плазмі через 15 хв після початку інфузії, а пікова концентрація (1,3 мкг/мл) досягається через 2 години. Біодоступність препарату збільшується лінійно зі збільшенням дози. Розподіл Кетопрофен на 99% пов'язаний з білками плазми, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу у тканинах становить 0,1 - 0,2 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину та при внутрішньовенному введенні 100 мг через 3 години його концентрація досягає 1,5 мкг/мл, що становить 50 % від концентрації у плазмі крові (близько 3 мкг/мл). Через 9 годин концентрація в синовіальній рідині становить 0,8 мкг/мл, а в плазмі крові - 0,3 мкг/мл, що означає, що кетопрофен повільніше проникає в синовіальну рідину та повільніше виводиться з неї. Стаціонарні плазмові концентрації кетопрофену визначаються навіть через 24 години після його прийому. Після одноразового внутрішньом'язового введення 100 мг кетопрофену препарат виявляється у спинномозковій рідині, як і у сироватці крові, через 15 хвилин. Метаболізм Кетопрофен зазнає інтенсивного метаболізму за участю мікросомальних ферментів печінки. Він зв'язується з глюкуроновою кислотою та виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів кетопрофену немає. Виведення Період напіввиведення кетопрофену становить 2 години. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно (> 90%) у формі глюкуроніду кетопрофену, і близько 10% – через кишечник. У пацієнтів з нирковою недостатністю кетопрофен виводиться повільніше, період напіввиведення збільшується на 1 годину. У пацієнтів із печінковою недостатністю період напіввиведення збільшується, тому можливе накопичення кетопрофену у тканинах. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2) і, частково, ліпооксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі й у центральній нервовій системі, найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro кетопрофен пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія больового синдрому, у тому числі при запальних процесах різного походження: ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева), псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, зокрема остеоартроз; слабкий, помірний та виражений больовий синдром при головному болі, мігрені, тендиніті, бурсіті, міалгії, невралгії, радикуліті; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням та підвищенням температури; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; виразковий коліт, хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; дитячий вік (до 15 років); виражена печінкова недостатність; виражена ниркова недостатність: тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), підтверджена гіперкаліємія, прогресуючі захворювання нирок; декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); хронічна диспепсія; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування. З обережністю: Виразкова хвороба в анамнезі; наявність інфекції Helicobacter pylori; бронхіальна астма в анамнезі; клінічно виражені серцево-судинні, цереброваскулярні захворювання та захворювання периферичних артерій; дисліпідемія, печінкова недостатність, гіпербілірубінемія, алкогольний цироз печінки; хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30 – 60 мл/хв); хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія; захворювання крові; дегідратація, цукровий діабет; куріння; літній вік; тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів, одночасний прийом антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі клопідогрелу), пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, сертомоніну .Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або на ембріональний розвиток. Дані, отримані під час епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику мимовільного аборту та формування вад серця (до 1,5 %) та вроджених дефектів передньої черевної стінки. Ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування. Призначати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливо лише у випадку, коли переваги для матері виправдовують можливий ризик для плода. У такому випадку слід застосовувати мінімально ефективну дозу максимально коротким курсом. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливий розвиток слабкості пологової діяльності матки, збільшення часу кровотечі, антиагрегантного ефекту (навіть при прийомі в малих дозах), а також впливу на плід (серцево-легенева токсичність, у тому числі передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія, дисфункція нирок, яка може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя). На сьогоднішній момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності призначення кетопрофену матері-годувальниці слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/ 100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту виникнення явищ не можна визначити на підставі наявних даних). З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – геморагічна анемія, гемолітична анемія, лейкопенія; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, порушення функції кісткового мозку. З боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок). З боку нервової системи: часто – безсоння, депресія, астенія; нечасто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко – парестезії, сплутаність чи втрата свідомості, периферична полінейропатія; частота невідома – судоми, порушення смакових відчуттів, емоційна лабільність. З боку органів чуття: рідко – нечіткість зору, шум у вухах, кон'юнктивіт, сухість слизової оболонки ока, біль у очах, зниження слуху; частота невідома – неврит зорового нерва. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; частота невідома – серцева недостатність, підвищення артеріального тиску, вазодилатація. З боку дихальної системи: рідко – загострення бронхіальної астми, носові кровотечі, набряк гортані; частота невідома – бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до нестероїдних протизапальних препаратів), риніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, диспепсія, біль у ділянці живота. НПЗП-гастропатія; нечасто – запор, діарея, здуття живота, гастрит; рідко – виразкова хвороба, стоматит; дуже рідко – загострення неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона, ясенна, шлунково-кишкова, гемороїдальна кровотеча, мелена, перфорація органів шлунково-кишкового тракту; частота невідома – шлунково-кишковий дискомфорт, біль у шлунку. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, підвищення активності “печінкових” ферментів та білірубіну. З боку шкірних покровів: нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри; частота невідома - фотосенсибілізація, алопеція, кропив'янка, загострення хронічної кропив'янки, ангіоневротичний набряк, еритема, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. пурпуру. З боку сечовидільної системи: рідко – цистит, уретрит, гематурія; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, аномальні значення показників функції нирок; частота невідома – затримка рідини в організмі і внаслідок цього збільшення маси тіла, гіперкаліємія. Інше: нечасто – периферичні набряки, втома; рідко - кровохаркання, менометрорагія, задишка, спрага, м'язові посмикування.Взаємодія з лікарськими засобамиНебажані поєднання лікарських засобів Не рекомендовано спільне застосування кетопрофену з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (включаючи селективні інгібітори цикллоксігенази-2), саліцилатами у високих дозах, внаслідок підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч та виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел) підвищує ризик розвитку кровотеч. Якщо застосування такої комбінації є неминучим, слід ретельно контролювати стан пацієнта. При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові аж до токсичних значень. Слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та своєчасно коригувати дозу препаратів літію під час та після лікування нестероїдними протизапальними препаратами. Підвищує гематологічну токсичність метотрексату, особливо при його застосуванні у високих дозах (більше 15 мг на тиждень). Інтервал часу між припиненням або початком терапії кетопрофеном та прийомом метотрексату повинен становити не менше 12 годин. Поєднання, які необхідно застосовувати з обережністю На тлі терапії кетопрофеном пацієнти, які приймають діуретики, особливо при розвитку дегідратації, мають більш високий ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зниження ниркового кровотоку, спричиненого пригніченням синтезу простагландинів. Перед початком застосування кетопрофену таких пацієнтів слід провести регідратаційні заходи. Після початку лікування необхідно контролювати функцію нирок. Спільне застосування препарату з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та блокаторами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з порушеннями функції нирок (при дегідратації, пацієнтів похилого віку) може призвести до збільшення погіршення функції нирок, у тому числі до розвитку гострої ниркової недостатності. Протягом перших тижнів одночасного застосування кетопрофену та метотрексату у дозі, що не перевищує 15 мг/тиждень, слід щотижня контролювати аналіз крові. У пацієнтів похилого віку або у разі виникнення будь-яких ознак порушення функції нирок слід виконувати дослідження частіше. Поєднання, які необхідно брати до уваги Кетопрофен може послаблювати дію гіпотензивних засобів (бета-блокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, діуретиків). Одночасне застосування із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Одночасне застосування з тромболітиками підвищує ризик кровотечі. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторами рецепторів ангіотензину II, нестероїдними протизапальними препаратами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом та триметопримом. При одночасному застосуванні з циклоспорином такролімусом можливий ризик розвитку адитивної нефротоксичної дії, особливо у пацієнтів похилого віку. Застосування кількох антиагрегантних препаратів (тирофібан, ептифібарид, абциксимаб, ілопрост) збільшує ризик розвитку кровотечі. Підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Кетопрофен може посилювати дію пероральних гіпоглікемічних та деяких протисудомних препаратів (фенітоїну). Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом нестероїдних протизапальних препаратів слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону. Фармацевтично несумісний із розчином трамадолу через випадання осаду.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Для зниження частоти небажаних реакцій рекомендується використовувати ефективну мінімальну дозу препарату. Максимальна добова доза становить 200 мг. Необхідно ретельно оцінити співвідношення ймовірної користі та ризику до початку прийому кетопрофену в дозі 200 мг/добу. Внутрішньом'язове введення: по 100 мг (1 ампула) 1 – 2 рази на день. Внутрішньовенне інфузійне введення кетопрофену повинно проводитись лише в умовах стаціонару. Тривалість інфузії має становити від 0,5 до 1 години. Внутрішньовенний спосіб застосування слід застосовувати не більше 48 годин. Нетривала внутрішньовенна інфузія: від 100 до 200 мг (1 – 2 ампули) кетопрофену. розведених у 100 мл 0.9 % розчину хлориду натрію, вводиться протягом 0.5 - 1 години. Тривала внутрішньовенна інфузія: від 100 до 200 мг (1-2 ампули) кетопрофену, розведених у 500 мл інфузійного розчину (0,9 % розчин натрію хлориду, лактатсодержащий розчин Рінгера, 5 % розчин декстрози), вводиться протягом 8 годин; можливе повторне введення через 8 годин. Максимальна добова доза становить 200 мг. Кетопрофен можна поєднувати з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з опіоїдами (наприклад, морфін) в одному флаконі. Фармацевтично несумісний із розчином трамадолу через випадання осаду. Парентеральне введення препарату Артрум можна поєднувати із застосуванням пероральних форм (таблетки, капсули) або ректальних супозиторіїв.ПередозуванняПри передозуванні кетопрофену можуть спостерігатися головний біль, нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування - симптоматична та підтримуюча терапія; Вплив кетопрофену на шлунково-кишковий тракт можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів, моніторинг дихальної та серцево-судинної діяльності, специфічного антидоту не виявлено, гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, а також контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, серцево-судинні захворювання, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату, необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих дозувань кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при призначенні кетопрофену пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких, з якоїсь причини, спостерігається зниження обсягу циркулюючої крові (наприклад, після хірургічного втручання). Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у тому числі таким, що проходять обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування препарату необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. діюча речовина: еторикоксиб 120,00 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 120,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 8,00 мг, кроскармелоза натрію 8,00 мг, магнію стеарат 4,00 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 101) 140,00 мг; склад плівкової оболонки: Вівакоаг РМ-7Р-182 зелений 16,00 мг, в тому числі: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) 0,8000 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 8,0000 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,05 0,0048 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,3840 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 0,8000 мг, тальк 1,2000 мг, титану діоксид 4,7584 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 4 контурних коміркових упаковки по 7 таблеток або по 1, 3 контурних коміркових упаковки по 10 таблеток, або по 1, 2 контурних коміркових упаковки по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція. Эторикоксиб швидко всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100 %. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична AUC0-24ч – 37,8 мкг*ч/мл. Фармакокінетика эторикоксиба у межах терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmax на 36% та збільшення ТСmax на 2 год. Ці результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл. Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (Vdss) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу, що каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацегілеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення. При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям міченого радіоактивного еторикоксибу в дозі 25 мг 70 % еторикоксибу виводилося через нирки, 20 % – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Різноважна концентрація досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих пацієнтів. Підлога. Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів та класифікації Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16%, але порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня у тій же дозі. Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався в даній популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність. Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що знаходяться на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти. Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на день і у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Препарат не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нічок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність. У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У дослідженні, проведеному з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні дози 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх трьох первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг мав такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував по ефективності комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека. Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артріті). Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі мг на день у середньому протягом 20,3 місяців (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16,6 місяця, медіана (11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр СС та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека. Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних СС явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи. Частота підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці 1 нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значущих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного СС ризику. Відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця 1. Частота доведених тромботичних СС явищ (Програма MEDAL). Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні СС серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11; 1,38) 1,30 (1,17; 1,45) 0,95 (0,81; 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14; 1,36) 1,19 (1,08; 1,30) 1,05 (0,93; 1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61; 0,82) 0,78 (0,68; 0,90) 0,90 (0,74; 1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61; 0,78) 0,70 (0,62; 0,79) 0,99 (0,84; 1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28; 0,42) 0,32 (0,25; 0,40) 1,08 (0,80; 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28; 0,39) 0,29 (0,24; 0,35) 1,12 (0,87; 1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15; 0,27) 0,22 (0,17; 0,29) 0,92 (0,63; 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20; 0,30) 0,23 (0,18; 0,28) 1,08 (0,81; 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу – всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії протягом 14 днів з моменту її припинення (виключено пацієнтів, які отримали 10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. СС смертність та загальна смертність були співставні між групами лікування еторикоксибу та диклофенаком. Кардіоренальні явища. Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано артеріальну гіпертензію в анамнезі. Частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, по була вище для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (і статистично значуще вище для еторикоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними та призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки та дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL. В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибуття з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з артеріальною гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1%. у зв'язку із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL. У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL. Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0,67 (95 % ДІ 0,57; 0,77) для церикоксиксу та 0,97 (95 % ДІ 0,85; 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57; 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років - 1,35 (95 % ДІ 0,94; 1,87) порівняно з 2,78 (95 % ДІ 2,14; 3,56) явищ на 100 пацієнтів; років для еторикоксибу та диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча) достовірно не відрізнялася між групами, які отримували еторикоксиб та диклофенак. Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL. Еторикоксиб характеризувався статистично достовірно нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували еторикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані безпеки, пов'язані з тромботическими СС явищами. У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних СС явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак, порівняно з пацієнтами, які отримували Напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну,не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо ШКТ. У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували Напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок при призначенні еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у пацієнтів похилого віку. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск (АТ) та інші показники функції нічок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Еторікоксиб, целекоксиб і Напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного АТ щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню систолічного АТ на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна для систолічного АТ порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт.ст., напроксен - 3,6 мм рт.ст.).Показання до застосуванняСимптоматична терапія остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі). Вагітність, період грудного вигодовування. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв). Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, за якої показники АТ стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: . пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень, такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, куріння, серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка, набряки та затримка рідини; пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день; пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. при супутній терапії антикоагулянтами (наприклад, варфарин); антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препаратами, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність. Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяБезпека застосування церикоксибу оцінювалася у клінічних дослідженнях, що включали 7152 учасники, у тому числі 4614 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо СС системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль небажаних ефектів загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування (Таблиця 2). Таблиця 2. Резюме небажаних реакцій. Класифікація систем органів Небажані явища Частота1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабрунтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда2 не часто артеріальна гіпертензія часто Порушення з боку судин "припливи", порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто метеоризм, гастрит, печія/ гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Лабораторні та інструментальні дані підвищення концентрації азоту сечовини крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень оцінювалася на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату на підставі розрахункової верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для 0 явищ, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1 % на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія. Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати показники протромбінового часу та МНО на початку лікування або при зміні лікування церикоксибом, особливо у перші кілька днів. Діуретичні препарати, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливе ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. На початку комбінованого лікування,а також з певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики СС захворювань. Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом тільки церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики СС ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія. Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати. Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60 мг, 90 мг та 120 мг 1 раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 мг до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 мг та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі підвищувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному призначенні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 1,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24 год ДЛЯ ЕЕ на 37 %. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год. ДЛЯ ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення эторикоксиба в дозі 120 мг одночасно з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41 %), еквіліну (7-- естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30 мг, 60 мг та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 мг до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не відзначав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг один раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Вило відмічено збільшення показника Сmax дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP3A4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику церикоксибу. Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або міконазол місцево у вигляді гель для прийому всередину) і эторикоксиба викликало невелике збільшення експозиції эторикоксиба, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне призначення церикоксибу та рифампіцину (потужної індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу у плазмі крові на 65 %. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні еторикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ "Спосіб застосування та дози") не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат Аторика табс слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз. Доза, що рекомендується, становить 30 мг один раз на день або 60 мг один раз на день. Добова доза при остеоартрозі не повинна перевищувати 60 мг. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт. Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг один раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії. Добова доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг. Гострий подагричний артрит. Доза, що рекомендується в гострому періоді, становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг. Гострий біль після стоматологічних операцій. Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат Аторика табс слід застосовувати лише у гострий період не більше 3 днів. Добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні препарату Аторика® табс слід бути обережним. Пацієнти із порушенням функції печінки. Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за класифікації Чайлд-Пью) – 30 мг один раз на день. Рекомендується дотримуватись обережності при застосуванні препарату Аторика® табс у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування церикоксибу у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування еторикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (>10 за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Аторика табс протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти із порушенням функції нирок. Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну >30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти. Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків молодше 16 років.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ШКТ. Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т. ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему. Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку СС захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичній течії та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартрозом. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку СС ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці СС захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на ниркову функцію. Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід дотримуватися обережності при призначенні церикоксибу пацієнтам, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також пацієнтам з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску, який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки. У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу має бути припинено. Загальні поради. Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну ерикоксиксу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т. ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу відзначалися випадки запаморочення, сопливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. діюча речовина: еторикоксиб 90,00 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 90,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 6,00 мг, кроскармелоза натрію 6,00 мг, магнію стеарат 3,00 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 101) 105,00 мг; склад плівкової оболонки: Вівакоат РМ-7Р-182 зелений 12,00 мг, в тому числі: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) 0,6000 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 6,0000 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,03 0,0036 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,2880 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 0,6000 мг, тальк 0,9000 мг, титану діоксид 3,5688 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 4 контурних коміркових упаковки по 7 таблеток або по 1, 3 контурних коміркових упаковки по 10 таблеток, або по 1, 2 контурних коміркових упаковки по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою зеленого кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція. Эторикоксиб швидко всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100 %. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична AUC0-24ч – 37,8 мкг*ч/мл. Фармакокінетика эторикоксиба у межах терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmax на 36% та збільшення ТСmax на 2 год. Ці результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл. Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (Vdss) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу, що каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацегілеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення. При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям міченого радіоактивного еторикоксибу в дозі 25 мг 70 % еторикоксибу виводилося через нирки, 20 % – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Різноважна концентрація досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих пацієнтів. Підлога. Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів та класифікації Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16%, але порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня у тій же дозі. Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався в даній популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність. Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що знаходяться на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти. Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на день і у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Препарат не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нічок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність. У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У дослідженні, проведеному з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні дози 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх трьох первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг мав такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував по ефективності комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека. Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артріті). Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі мг на день у середньому протягом 20,3 місяців (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16,6 місяця, медіана (11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр СС та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека. Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних СС явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи. Частота підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці 1 нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значущих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного СС ризику. Відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця 1. Частота доведених тромботичних СС явищ (Програма MEDAL). Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні СС серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11; 1,38) 1,30 (1,17; 1,45) 0,95 (0,81; 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14; 1,36) 1,19 (1,08; 1,30) 1,05 (0,93; 1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61; 0,82) 0,78 (0,68; 0,90) 0,90 (0,74; 1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61; 0,78) 0,70 (0,62; 0,79) 0,99 (0,84; 1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28; 0,42) 0,32 (0,25; 0,40) 1,08 (0,80; 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28; 0,39) 0,29 (0,24; 0,35) 1,12 (0,87; 1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15; 0,27) 0,22 (0,17; 0,29) 0,92 (0,63; 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20; 0,30) 0,23 (0,18; 0,28) 1,08 (0,81; 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу – всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії протягом 14 днів з моменту її припинення (виключено пацієнтів, які отримали 10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. СС смертність та загальна смертність були співставні між групами лікування еторикоксибу та диклофенаком. Кардіоренальні явища. Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано артеріальну гіпертензію в анамнезі. Частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, по була вище для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (і статистично значуще вище для еторикоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними та призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки та дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL. В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибуття з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з артеріальною гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1%. у зв'язку із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL. У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL. Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для церикоксиксу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0,67 (95 % ДІ 0,57; 0,77) для церикоксиксу та 0,97 (95 % ДІ 0,85; 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57; 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років - 1,35 (95 % ДІ 0,94; 1,87) порівняно з 2,78 (95 % ДІ 2,14; 3,56) явищ на 100 пацієнтів; років для еторикоксибу та диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча) достовірно не відрізнялася між групами, які отримували еторикоксиб та диклофенак. Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL. Еторикоксиб характеризувався статистично достовірно нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували еторикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані безпеки, пов'язані з тромботическими СС явищами. У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних СС явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак, порівняно з пацієнтами, які отримували Напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну,не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо ШКТ. У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували Напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок при призначенні еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у пацієнтів похилого віку. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск (АТ) та інші показники функції нічок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Еторікоксиб, целекоксиб і Напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного АТ щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню систолічного АТ на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна для систолічного АТ порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт.ст., напроксен - 3,6 мм рт.ст.).Показання до застосуванняСимптоматична терапія остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі). Вагітність, період грудного вигодовування. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв). Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, за якої показники АТ стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: . пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень, такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, куріння, серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка, набряки та затримка рідини; пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день; пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. при супутній терапії антикоагулянтами (наприклад, варфарин); антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препаратами, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність. Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяБезпека застосування церикоксибу оцінювалася у клінічних дослідженнях, що включали 7152 учасники, у тому числі 4614 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо СС системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль небажаних ефектів загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування (Таблиця 2). Таблиця 2. Резюме небажаних реакцій. Класифікація систем органів Небажані явища Частота1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабрунтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда2 не часто артеріальна гіпертензія часто Порушення з боку судин "припливи", порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто метеоризм, гастрит, печія/ гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Лабораторні та інструментальні дані підвищення концентрації азоту сечовини крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень оцінювалася на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату на підставі розрахункової верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для 0 явищ, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1 % на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія. Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати показники протромбінового часу та МНО на початку лікування або при зміні лікування церикоксибом, особливо у перші кілька днів. Діуретичні препарати, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливе ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. На початку комбінованого лікування,а також з певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики СС захворювань. Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом тільки церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики СС ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія. Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати. Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60 мг, 90 мг та 120 мг 1 раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 мг до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 мг та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі підвищувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному призначенні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 1,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24 год ДЛЯ ЕЕ на 37 %. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год. ДЛЯ ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення эторикоксиба в дозі 120 мг одночасно з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41 %), еквіліну (7-- естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30 мг, 60 мг та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 мг до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не відзначав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг один раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Вило відмічено збільшення показника Сmax дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP3A4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику церикоксибу. Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або міконазол місцево у вигляді гель для прийому всередину) і эторикоксиба викликало невелике збільшення експозиції эторикоксиба, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне призначення церикоксибу та рифампіцину (потужної індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу у плазмі крові на 65 %. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні еторикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ "Спосіб застосування та дози") не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат Аторика табс слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз. Доза, що рекомендується, становить 30 мг один раз на день або 60 мг один раз на день. Добова доза при остеоартрозі не повинна перевищувати 60 мг. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт. Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг один раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії. Добова доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг. Гострий подагричний артрит. Доза, що рекомендується в гострому періоді, становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг. Гострий біль після стоматологічних операцій. Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат Аторика табс слід застосовувати лише у гострий період не більше 3 днів. Добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні препарату Аторика® табс слід бути обережним. Пацієнти із порушенням функції печінки. Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за класифікації Чайлд-Пью) – 30 мг один раз на день. Рекомендується дотримуватись обережності при застосуванні препарату Аторика® табс у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування церикоксибу у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування еторикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (>10 за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Аторика табс протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти із порушенням функції нирок. Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну >30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти. Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків молодше 16 років.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ШКТ. Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т. ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему. Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку СС захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичній течії та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартрозом. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку СС ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці СС захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на ниркову функцію. Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід дотримуватися обережності при призначенні церикоксибу пацієнтам, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також пацієнтам з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску, який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки. У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу має бути припинено. Загальні поради. Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну ерикоксиксу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т. ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу відзначалися випадки запаморочення, сопливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацеклофенак – 200.0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 159,5 мг, повідон-КЗО 19,5 мг, кроскармелоза натрію 9,7 мг, стеарилфумарат натрію 15,3 мг; полоксамер 407 45 мг. гіпромелоза 40,5 мг, карбомер 941 2,5 мг; склад оболонки: опадрай білий OY-C-7000 А 12,0 мг: гіпромелоза 5сР (Е464) 54.850%, титану діоксид (Е 171) 22,860%. етилцелюлоза ЮсР 13,720%), діетілфталат 8,570%. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 200 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВДХ/алюмінієвої фольги. 1, 3 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з гравіюванням «UT» на одній стороні та «CL CR» на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Стах) - у плазмі крові досягається через 1.25-3 год після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл. Ацеклофенак високою мірою зв'язується з білками плазми (>99,7%). Ацеклофенак проникає у синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від рівня його концентрації у плазмі крові. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм. Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення. Середній період напіввиведення (Ti/г) при прийомі таблеток з модифікованим вивільненням становить близько 5 годин. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно у вигляді коньюгованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незмінному вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну, жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландидів та. таким чином, впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Симптоматична терапія, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацеклофенака або допоміжних компонентів препарату; бронхоспазм, риніт або кропив'янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти - риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аортокоронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки на активній стадії; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова та печінкова та серцева недостатність, кліренс креатиніну менше 6 ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, тяжкі соматичні захворювання, алкоголізм.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Ацеклагін протипоказане при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Період грудного вигодовування Препарат не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні. У доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана у клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження. Частота розвитку небажаних явищ класифікована так: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення функцій кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. З боку психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезія, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія (перекручення смаку). З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, шум у вухах. З боку серця: рідко – серцева недостатність; дуже рідко – прискорене серцебиття. З боку судин: рідко – підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; дуже рідко – гіперемія шкіри, «припливи» (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності «печінкових» ферментів; дуже рідко – пошкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж. висип, дерматит, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення в місці введення: дуже рідко – набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком одночасного застосування з варфарином досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю пов'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат. НПЗП інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин. Деякі НПЗП пригнічують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації в сироватці крові обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти. Нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку ШКТ, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус. При одночасному прийомі НПЗЗ із циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші НПЗП. При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди (ГКС). Зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики. Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Одночасний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками необхідний контроль калію у сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати. Нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НПЗП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби. Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін. При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована добова доза для дорослих становить 200 мг при одноразовому прийомі (1 таблетка на добу).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Ацеклагіну та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на ШКТ Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Слід розглянути питання застосування комбінованої терапії із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування необхідне пацієнтам,які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, що негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої ​​обережності слід дотримуватися у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як: системні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають препарат Ацеклагін, лікування слід відмінити. Випадки розвитку медикаментозного панкреатиту є рідкістю. Тим не менш, про випадки розвитку панкреатиту повідомлялося у зв'язку із прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема при довготривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія,цукровий діабет, куріння) повинні розпочинати лікування ацеклофенаком лише після зваженого рішення лікаря. Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування, тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у пацієнтів похилого віку. Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня тяжкості, а також у пацієнтів з іншими станами, що сприяють затримці рідини в організмі. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та затримки рідини. У пацієнтів, які приймають діуретики,осіб з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін. Необхідне застосування мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль функції нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом препарату Ацеклагін слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, ацеклофенак може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо ацеклофенак приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому ацеклофенаку, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому ацеклофенак. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом препарату Ацеклагін. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому Ацеклагіну при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з бронхіальною астмою (у тому числі в анамнезі), оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив ШКТ) при прийомі нестероїдних протизапальних засобів. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Завдяки антипростагландиновим властивостям НПЗП. слід рекомендувати обережність жінкам, які приймають міфепристон, оскільки при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами теоретично може статися зниження ефективності препарату. Клінічна значимість невідома. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацеклофенак – 200.0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 159,5 мг, повідон-КЗО 19,5 мг, кроскармелоза натрію 9,7 мг, стеарилфумарат натрію 15,3 мг; полоксамер 407 45 мг. гіпромелоза 40,5 мг, карбомер 941 2,5 мг; склад оболонки: опадрай білий OY-C-7000 А 12,0 мг: гіпромелоза 5сР (Е464) 54.850%, титану діоксид (Е 171) 22,860%. етилцелюлоза ЮсР 13,720%), діетілфталат 8,570%. Таблетки з модифікованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою 200 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВДХ/алюмінієвої фольги. 1, 3 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з гравіюванням «UT» на одній стороні та «CL CR» на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо ацеклофенак швидко всмоктується. Максимальна концентрація (Стах) - у плазмі крові досягається через 1.25-3 год після прийому внутрішньо. Їда уповільнює всмоктування, але не впливає на його ступінь. Розподіл. Ацеклофенак високою мірою зв'язується з білками плазми (>99,7%). Ацеклофенак проникає у синовіальну рідину, де його концентрація досягає 60% від рівня його концентрації у плазмі крові. Об'єм розподілу становить 30 л. Метаболізм. Вважається, що ацеклофенак метаболізується ізоферментом CYP2C9 з утворенням метаболіту 4-ОН-ацеклофенаку. Диклофенак і 4-ОН-диклофенак входять до численних метаболітів ацеклофенаку. Виведення. Середній період напіввиведення (Ti/г) при прийомі таблеток з модифікованим вивільненням становить близько 5 годин. Кліренс складає 5 л/год. Приблизно 2/3 прийнятої дози виводиться нирками, переважно у вигляді коньюгованих гідроксиметаболітів. Тільки 1% дози після прийому виводиться в незмінному вигляді.ФармакодинамікаАцеклофенак має протизапальну, знеболювальну, жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландидів та. таким чином, впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Показання до застосуванняКупірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин, для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу та анкілозуючого спондиліту. Симптоматична терапія, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацеклофенака або допоміжних компонентів препарату; бронхоспазм, риніт або кропив'янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти - риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки порожнини носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у фазі загострення (в т.ч. виразковий коліт, хвороба Крона); шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; тяжка серцева недостатність (II-IV клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або артерій головного мозку; період після проведення аортокоронарного шунтування; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки на активній стадії; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Захворювання печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту в анамнезі, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія, зниження об'єму циркулюючої крові (у тому числі після великих оперативних втручань), ішемічна хвороба серця, хронічна ниркова та печінкова та серцева недостатність, кліренс креатиніну менше 6 ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, тяжкі соматичні захворювання, алкоголізм.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Ацеклагін протипоказане при вагітності. Інформація щодо застосування ацеклофенаку при вагітності відсутня. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати протягом вагітності та/або розвиток ембріона/плода. Протягом третього триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів: володіючи серцево-легеневою токсичністю, можуть викликати передчасне закриття Боталової протоки з розвитком легеневої гіпертензії; можуть викликати порушення функції нирок плода, що може прогресувати до ниркової недостатності у поєднанні з багатоводдям. На пізніх термінах вагітності: препарат може впливати на тривалість кровотечі через антиагрегантний ефект, який може розвинутись навіть після застосування дуже низьких доз; препарат може пригнічувати скорочення матки, призводячи до затримки пологів або затяжних пологів. Період грудного вигодовування Препарат не слід приймати під час годування груддю. Дані щодо виділення ацеклофенаку з жіночим молоком відсутні. У доклінічних дослідженнях при введенні радіоактивного С-ацеклофенаку помітного перенесення радіоактивності у молоко не спостерігалося. Фертильність Нестероїдні протизапальні препарати можуть впливати на фертильність і не рекомендуються до застосування жінками, які планують вагітність.Побічна діяНижче представлені небажані явища, інформація про які була отримана у клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового спостереження. Частота розвитку небажаних явищ класифікована так: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення функцій кісткового мозку, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, включаючи шок, гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, збільшення маси тіла. З боку психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні (нетипові) сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезія, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія (перекручення смаку). З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, шум у вухах. З боку серця: рідко – серцева недостатність; дуже рідко – прискорене серцебиття. З боку судин: рідко – підвищення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії; дуже рідко – гіперемія шкіри, «припливи» (короткочасне відчуття жару, що супроводжується пітливістю), васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та органів середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто - метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, геморагічна діарея, геморагії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, прорив кишечника, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності «печінкових» ферментів; дуже рідко – пошкодження печінки (включаючи гепатит), підвищення активності лужної фосфатази. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж. висип, дерматит, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, важкі реакції з боку шкіри та слизових оболонок (включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз). В окремих випадках спостерігалися серйозні шкірні інфекції та інфекції м'яких тканин при прийомі нестероїдних протизапальних засобів під час захворювання на вітряну віспу. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – нефротичний синдром, ниркова недостатність. Системні порушення та ускладнення в місці введення: дуже рідко – набряк, підвищена стомлюваність, спазми м'язів нижніх кінцівок. Якщо пацієнт відзначив погіршення будь-якого з перелічених небажаних явищ або виникнення небажаного явища, не зазначеного в цій інструкції, йому слід зв'язатися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиЗа винятком одночасного застосування з варфарином досліджень лікарських взаємодій не проводилося. Ацеклофенак метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2C9; дані in vitro показують, що ацеклофенак може бути інгібітором ферменту. Таким чином, ризик фармакокінетичної взаємодії можливий при одночасному прийомі з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у випадку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, збільшується ризик фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, які виводяться з організму шляхом активної ниркової секреції, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак практично повністю пов'язується з альбуміном плазми крові і, отже, є можливість взаємодій на кшталт витіснення з іншими препаратами, що зв'язуються з білками. Нижче наведено клас-специфічну інформацію для НПЗП: Метотрексат. НПЗП інгібують канальцеву секрецію метотрексату; більше, може спостерігатися невелика метаболічна взаємодія, що призводить до зменшення кліренсу метотрексату. Тому при застосуванні високих доз метотрексату слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Препарати літію та дигоксин. Деякі НПЗП пригнічують нирковий кліренс літію та дигоксину, що призводить до збільшення концентрації в сироватці крові обох речовин. Слід уникати спільного застосування, якщо не проводиться частий контроль концентрацій літію та дигоксину. Антикоагулянти. Нестероїдні протизапальні засоби інгібують агрегацію тромбоцитів і ушкоджують слизову оболонку ШКТ, що може призвести до посилення дії антикоагулянтів і збільшити ризик шлунково-кишкової кровотечі на фоні прийому антикоагулянтів. Слід уникати спільного застосування ацеклофенаку та пероральних антикоагулянтів кумаринової групи, тиклопідину та тромболітиків, якщо не проводиться ретельне спостереження за станом пацієнта. Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами можуть збільшувати ризик шлунково-кишкової кровотечі. Циклоспорин, такролімус. При одночасному прийомі НПЗЗ із циклоспорином або такролімусом слід враховувати ризик підвищеної нефротоксичності через зниження утворення ниркового простацикліну. Тому при одночасному прийомі слід ретельно контролювати показники функції нирок. Інші НПЗП. При одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшитися частота виникнення побічних явищ, тому слід дотримуватися обережності. Глюкокортикостероїди (ГКС). Зростає ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі. Діуретики. Ацеклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може інгібувати активність діуретиків, може зменшувати діуретичний ефект фуросеміду та буметаніду та антигіпертензивний ефект тіазидів. Одночасний прийом з калійзберігаючі діуретиками може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками необхідний контроль калію у сироватці крові. Ацеклофенак не впливав на контроль артеріального тиску при сумісному застосуванні з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодії з іншими діуретиками. Гіпотензивні препарати. Нестероїдні протизапальні засоби можуть також зменшувати ефект гіпотензивних препаратів. Спільний прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до порушення функції нирок. Ризик виникнення гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може зростати у деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок, наприклад, у літніх людей або при зневодненні. Тому при спільному застосуванні з НПЗП слід дотримуватися обережності. Пацієнти повинні споживати необхідну кількість рідини та перебувати під відповідним наглядом (контроль функції нирок на початку сумісного застосування та періодично під час лікування). Гіпоглікемічні засоби. Клінічні дослідження показують, що диклофенак може застосовуватися спільно з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їхній клінічний ефект. Однак є окремі повідомлення про гіпоглікемічні та гіперглікемічні ефекти препарату. Таким чином, при прийомі ацеклофенаку слід здійснити корекцію доз препаратів, які можуть спричинити гіпоглікемію. Зідовудін. При одночасному прийомі НПЗЗ та зидовудину зростає ризик гематологічної токсичності. Є дані про збільшення ризику виникнення гемартрозів та гематом у ВІЛ-позитивних (вірус імунодефіциту людини) пацієнтів з гемофілією, які отримують зидовудін та ібупрофен.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована добова доза для дорослих становить 200 мг при одноразовому прийомі (1 таблетка на добу).ПередозуванняНемає даних про передозування ацеклофенаку у людини. Можливі симптоми: нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, запаморочення, біль голови, явища гіпервентиляції з підвищеною судомною готовністю. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Форсований діурез, гемодіаліз недостатньо ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного прийому Ацеклагіну та інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Небажані явища можуть бути мінімізовані шляхом застосування мінімальної ефективної дози та зменшення тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів. Вплив на ШКТ Кровотеча, виразка або прорив ШКТ із летальним результатом спостерігалися при прийомі будь-яких НПЗП у будь-який період лікування, як за наявності відповідних симптомів та наявності серйозних захворювань ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт та ін.), і без них. Ризик кровотечі, утворення виразки та пророблення шлунково-кишкового тракту зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо якщо вона супроводжувалася кровотечею або проривом, а також у літніх пацієнтів. Цим пацієнтам слід приймати найменшу ефективну дозу препарату. Слід розглянути питання застосування комбінованої терапії із застосуванням препаратів-протекторів (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи). Таке лікування необхідне пацієнтам,які приймають невеликі дози аспірину або інших препаратів, що негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, у тому числі літні, повинні повідомляти про будь-які незвичайні симптоми, пов'язані з шлунково-кишковим трактом (особливо кровотечу), у тому числі при первинному прийомі препарату. Особливої ​​обережності слід дотримуватися у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, які можуть підвищити ризик виникнення кровотечі або виразки, такі як: системні кортикостероїди, антикоагулянти (такі як варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти (такі як ацетилсаліцилова кислота). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які приймають препарат Ацеклагін, лікування слід відмінити. Випадки розвитку медикаментозного панкреатиту є рідкістю. Тим не менш, про випадки розвитку панкреатиту повідомлялося у зв'язку із прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Вплив на серцево-судинну та центральну нервову систему Пацієнти з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня потребують відповідного спостереження, оскільки з прийомом нестероїдних протизапальних засобів асоційовані затримка рідини в організмі та набряки. Ацеклофенак структурно близький до диклофенака, має подібний метаболізм. Щодо диклофенаку є дані, що вказують на підвищений ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт, зокрема при довготривалому лікуванні високими дозами). Також існує підвищений ризик розвитку гострого коронарного синдрому, пов'язаного із прийомом ацеклофенаку. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (I клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) та пацієнти з факторами ризику ускладнень з боку серцево-судинної системи (наприклад, артеріальна гіпертензія,цукровий діабет, куріння) повинні розпочинати лікування ацеклофенаком лише після зваженого рішення лікаря. Ризики з боку серцево-судинної системи можуть залежати від дози та тривалості лікування, тому препарат слід призначати у мінімальній ефективній дозі та на максимально короткий період часу. Вплив на печінку та нирки Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зниження утворення простагландинів та гостру ниркову недостатність. Важливість простагландинів для забезпечення ниркового кровотоку слід враховувати при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушенням функції серця, нирок або печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, або у пацієнтів після хірургічного втручання, а також у пацієнтів похилого віку. Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату Ацеклагін у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок легкого або помірного ступеня тяжкості, а також у пацієнтів з іншими станами, що сприяють затримці рідини в організмі. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та затримки рідини. У пацієнтів, які приймають діуретики,осіб з підвищеним ризиком гіповолемії також слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін. Необхідне застосування мінімальної ефективної дози та регулярний лікарський контроль функції нирок. Небажані явища з боку нирок зазвичай дозволяються після припинення прийому ацеклофенаку. Прийом препарату Ацеклагін слід припинити, якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів.якщо зміни показників функції печінки зберігаються або погіршуються, розвиваються клінічні ознаки або симптоми захворювань печінки, або виникають інші прояви (еозинофілія, висипання на шкірі). Гепатит може розвинутись без продромальних симптомів. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з печінковою порфірією може спровокувати напад. Гіперчутливість та шкірні реакції Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, ацеклофенак може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо ацеклофенак приймається вперше. Тяжкі шкірні реакції (деякі з яких можуть призвести до смерті), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, після прийому НПЗП спостерігалися дуже рідко. Найвищий ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку прийому ацеклофенаку, а також розвиток цих небажаних реакцій спостерігається протягом першого місяця прийому ацеклофенак. При виникненні висипу на шкірі, пошкоджень слизової оболонки порожнини рота або інших ознак гіперчутливості слід припинити прийом препарату Ацеклагін. В окремих випадках при вітряній віспі можуть виникнути інфекції шкіри та м'яких тканин. Нині не можна виключати роль НПЗП у погіршенні перебігу цих інфекцій. Тому слід уникати прийому Ацеклагіну при вітряній віспі. Гематологічні порушення Ацеклофенак може спричиняти оборотне пригнічення агрегації тромбоцитів. Порушення з боку дихальної системи Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у пацієнтів з бронхіальною астмою (у тому числі в анамнезі), оскільки прийом НПЗЗ може спровокувати розвиток раптового бронхоспазму у таких пацієнтів. Літні пацієнти Слід бути обережними при прийомі препарату Ацеклагін у літніх пацієнтів, тому що у них частіше виникають побічні явища (особливо кровотеча і прорив ШКТ) при прийомі нестероїдних протизапальних засобів. Ускладнення можуть призвести до смерті. Також літні пацієнти частіше страждають на захворювання нирок, печінки або серцево-судинної системи. Тривале застосування Усі пацієнти, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, повинні перебувати під ретельним наглядом (наприклад, загальний аналіз крові, функціональні печінкові та ниркові тести). Завдяки антипростагландиновим властивостям НПЗП. слід рекомендувати обережність жінкам, які приймають міфепристон, оскільки при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами теоретично може статися зниження ефективності препарату. Клінічна значимість невідома. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Слід утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на ці здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активна речовина: ацеклофенак 100 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 89,2 мг, побачений - 6,6 мг, кроскармелоза натрію - 6,6 мг, глцерил дистеарат - 2,6 мг. Плівкова оболонка: Вівакат РМ-1Р-000 білого кольору - 6,0 мг, і т.ч. гіпромелоза – 3,0 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 0,3 мг, гідроксипропілцелюлоза – 0,3 мг, тальк –0,6 мг, титану діоксид – 1,8 мг. Пігулки 20 шт.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаАцеклофенак швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Час досягнення максимальної концентрації - 1,25-3 год. Проникає в синовіальну рідину, де його концентрація досягає 57% від рівня концентрації в плазмі та час досягнення максимальної концентрації на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. Об'єм розподілу – 25 л. Зв'язок із білками плазми (альбумінами) – 99 %. Ацеклофенак циркулює головним чином незміненому вигляді, основним його метаболітом є 4'-гидроксиацеклофенак. Період напіввиведення – 4 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді гідроксипохідних (близько 2/3 введеної дози).ФармакодинамікаАцеклофенак є похідним фенілоцтової кислоти, що інгібує циклооксигеназу I та II типів. Має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію. Пригнічує синтез простагландинів і таким чином впливає на патогенез запалення, виникнення болю та лихоманки. При ревматичних захворюваннях протизапальна та аналгезуюча дія ацеклофенаку сприяє значному зменшенню вираженості болю, ранкової скутості, припухлості суглобів, що покращує функціональний стан пацієнта.Клінічна фармакологіяНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ІнструкціяПриймати внутрішньо. Таблетки проковтують повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат слід приймати у мінімальній ефективній дозі протягом якомога коротшого періоду часу.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту. Купірування запалення та больового синдрому при люмбаго, зубному болі, плечолопатковому періартриті, ревматичному ураженні м'яких тканин.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча або підозра на нього; анамнестичні дані про бронхообструкцію, кропивницю, риніт, після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти) риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); підвищена чутливість до ацеклофенака або компонентів препарату; період після проведення аортокоронарного шунтування; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, гіперкаліємія; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; декомпенсована серцева недостатність; порушення кровотворення та коагуляції; вагітність та період грудного вигодовування; лактазна недостатність (непереносимість лактози); дитячий вік до 18 років. Необхідно виявляти обережність пацієнтам з печінковою, нирковою, серцевою недостатністю, а також пацієнтам з іншими захворюваннями, схильними до розвитку набряків. Прийом НПЗП цією категорією пацієнтів може призвести до погіршення ниркової екскреції та виникнення набряків. Пацієнтам, які приймають сечогінні препарати, або з підвищеним ризиком розвитку гіповолемії, також необхідно виявляти обережність при прийомі препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Не застосовувати дітям віком до 18 років.Побічна діяНебажані ефекти, наведені нижче, представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA з наступною частотою: часто: > 1/100 до < 1/10; нечасто: > 1/1000 до < 1/100; рідко: > 1/10000 до < 1/1000; дуже рідко: <1/10000. З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія; дуже рідко – пригнічення кісткового мозку, гранулоцитопенія, нейтропенія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція (включаючи шок), гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія. Порушення психіки: дуже рідко – депресія, незвичайні сновидіння, безсоння. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – парестезії, тремор, сонливість, головний біль, дисгевзія. З боку органу зору: рідко – розлади зору. З боку органу слуху та лабіринту: дуже рідко – вертиго, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи: рідко – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, обтяжена артеріальна гіпертензія; дуже рідко – тахікардія, “припливи”, васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – задишка; дуже рідко – бронхоспазм. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія, біль у животі, нудота, діарея; нечасто – метеоризм, гастрит, запор, блювання, виразка слизової оболонки порожнини рота; рідко – мелена, виразка шлунково-кишкового тракту, діарея з кров'ю, шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко – стоматит, блювання кров'ю, виразка шлунка, перфорація тонкої кишки, погіршення перебігу хвороби Крона та виразкового коліту, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” ферментів; дуже рідко – ушкодження печінки (включаючи гепатит), збільшення активності лужної фосфатази крові. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – свербіж, висип, дерматит, уртикарний висип; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – пурпура, екзема, реакції з боку шкіри та слизових оболонок, бульозні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та гострий епідермальний некроліз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації сечовини крові, підвищення концентрації креатиніну крові; дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження лікарських взаємодій не проводилися, крім варфарину. Ацеклофенак метаболізується системою цитохрому Р450 - CYP2С9 і дані in vitro вказують на те, що ацеклофенак може бути інгібітором даного ензиму. Тому можливий ризик фармакокінетичної взаємодії з фенітоїном, циметидином, толбутамідом, фенілбутазоном, аміодароном, міконазолом та сульфафеназолом. Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, існує ризик фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, метаболізм яких протікає в печінці, такими як метотрексат та препарати літію. Ацеклофенак майже повністю зв'язується з білками плазми, і, отже, необхідно враховувати можливість заміщення іншими препаратами, що сильно зв'язуються з білками плазми. Зважаючи на відсутність досліджень фармакокінетичної взаємодії, такі відомості ґрунтуються на інформації, отриманій за іншими НПЗП: Слід уникати наступних поєднань: Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують тубулярну секрецію метотрексату, і при цьому також може спостерігатися метаболічна взаємодія, що призводить до зниження кліренсу метотрексату. Тому під час лікування більшими дозами метотрексату завжди слід уникати призначення нестероїдних протизапальних засобів. Деякі нестероїдні протизапальні засоби пригнічують виведення літію нирками, що призводить до підвищених концентрацій літію в сироватці крові. Слід не допускати поєднання, якщо не можна проводити частий контроль концентрації літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні засоби пригнічують агрегацію тромбоцитів і пошкоджують слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що може підвищити активність антикоагулянтів і збільшити ризик кровотеч із слизової оболонки шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймають антикоагулянти. Слід уникати поєднання ацеклофенаку з пероральними антикоагулянтами групи кумарину, тиклопідином, тромболітиками та гепарином за відсутності ретельного контролю. При наступних поєднаннях може знадобитися корекція дози та дотримання запобіжних заходів: Необхідно враховувати можливу взаємодію НПЗЗ та метотрексату, особливо хворим з нирковою недостатністю. При прийомі обох препаратів потрібний контроль функції нирок. Слід вживати запобіжних заходів при одночасному прийомі НПЗП і метотрексату протягом 24 год, т.к. концентрація метотрексату може збільшитися, що призводить до підвищеної токсичності метотрексату. Передбачається, що прийом НПЗЗ разом з циклоспорином або такролімусом збільшує ризик нефротоксичності через зниження синтезу простацикліну в нирках. Тому при одночасному прийомі препаратів важливо контролювати функцію нирок. Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів може збільшити частоту розвитку побічних реакцій, і, отже, потрібна обережність при їхньому спільному прийомі. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати сечогінну дію фуросеміду, буметаніду та гіпотензивну дію тіазидних діуретиків. Одночасне лікування калійзберігаючі діуретиками може бути пов'язане з підвищенням рівня калію в сироватці крові, тому необхідний контроль вмісту калію в крові. Нестероїдні протизапальні засоби також можуть знижувати дію деяких гіпотензивних лікарських препаратів. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або антагоністи рецепторів ангіотензину II у поєднанні з нестероїдними протизапальними засобами можуть призводити до виникнення ниркової недостатності. Ризик розвитку гострої ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер, може збільшуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок, наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів, які відчувають дефіцит рідини. Тому поєднання таких препаратів з нестероїдними протизапальними засобами має застосовуватися з обережністю, пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини з їжею, і слід проводити контроль функції нирок. Не було виявлено впливу ацеклофенаку на артеріальний тиск, коли він приймався одночасно з бендрофлуазидом, хоча не можна виключити взаємодію з іншими гіпотензивними препаратами, такими як бета-адреноблокатори. Інші можливі взаємодії. Повідомлялося про окремі випадки гіпоглікемії та гіперглікемії. Тому для ацеклофенаку необхідно коригувати дозу препаратів, що спричиняють гіпоглікемію.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають по 100 мг 2 рази на добу, 1 таблетка вранці та 1 – увечері.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиразність побічних реакцій можна скоригувати шляхом зниження однократної ефективної дози, необхідної для контролю симптомів. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або слабкою або помірно вираженою застійною серцевою недостатністю в анамнезі потрібен належний контроль та консультації лікаря, т.я. повідомлялося про затримку рідини та набряки при лікуванні НПЗП. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень дають підстави припускати, що використання деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у великих дозах та при тривалому прийомі) може збільшувати ризик тромбозів артерій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатніх даних, які дають змогу виключити такий ризик для ацеклофенаку. Пацієнти з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, патологією периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями повинні приймати ацеклофенак лише після ретельного аналізу клінічної ситуації. З такою ж обережністю слід приймати рішення перед початком тривалого лікування пацієнтів із ризиком серцево-судинного захворювання (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та курців). Ацеклофенак необхідно приймати з обережністю та під пильним медичним контролем пацієнтам, які страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, пептичну виразку в анамнезі, після гострого порушення мозкового кровообігу, системним червоним вовчаком, порфірією, порушеннями з боку системи кровотворення та згортання крові. Пацієнтам із хворобою Крона, виразковим колітом препарат призначати не рекомендується. Усім пацієнтам, які отримують тривале лікування нестероїдними протизапальними засобами, необхідний моніторинг з метою зниження ризику побічних реакцій (наприклад, загальний аналіз сечі, загальний та біохімічний аналіз крові). Вплив на керування транспортними засобами та механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: ацетилсаліцилова кислота 500 мг. 10 шт. - Упакування безячейкові контурні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фасками з двох сторін, зі слабким характерним запахом; допускається незначна мармуровість.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1 ) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А 2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2-ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2-саліцилат при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 год, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 год. У новонароджених елімінація саліцилат значно повільніша, ніж у дорослих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань), І та ІІІ триместри вагітності, період лактації , підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатівВагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, біль голови, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках – синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення max саліцилату в плазмі крові та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати max саліцилату в плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.ПередозуванняСимптоми: Передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, порушення слуху, головний біль, запаморочення та сплутаність свідомості. Ці симптоми відбуваються при зниженні дози препарату. Тяжке передозування: лихоманка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, кардіогенний шок, дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: госпіталізація, шлунковий лаваж, прийом активованого вугілля, моніторинг кислотно-лужного балансу, лужний діурез для того, щоб отримати рН сечі між 7,5-8 (форсований лужний діурез вважається досягнутим, якщо концентрація саліцилату в плазмі становить понад 500 мг/ л (3,6 ммоль/л) у дорослих або 300 мг/л (2,2 ммоль/л) у дітей, гемодіаліз, відшкодування втрати рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну. Застосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгетичний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: метамізол натрію – 500 мг; допоміжні речовини: макрогол-4000 – 47 мг, магнію стеарат – 3 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1, 2, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки від білого до майже білого кольору, з гравіюванням BARALGIN-M з одного боку, ризиком - з іншого і з фаскою з обох боків.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання метамізол натрію під дією шлункового соку швидко гідролізується до свого основного метаболіту (4-МАА), який добре всмоктується. Метамізол натрію майже повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Біодоступність 4-МАА становить 85-93%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації – 1,2-2 години. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантігшрин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць. Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-МАА, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламіноантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, прийнятої внутрішньо, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА термінальні значення Т1/2 при різних шляхах введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0.8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку T1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФАА збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також інших піразолонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після лікування цитостатиками) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол, диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Дитячий вік (до 15 років). З обережністю: При артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст.), нестабільності гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), зниженні об'єму циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакцій навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається грудне вигодовування під час лікування препаратом Баралгін М і протягом 48 годин після останнього прийому препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія чи алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити прийом препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутися безпосередньо після прийому метамізолу натрію, так і через кілька годин після його прийому, проте зазвичай вони спостерігаються протягом однієї години після прийому препарату. Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані) важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), реакції непереносимості зазвичай проявляються у вигляді нападу. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла, токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується, у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку до клички та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин Нечасто: після прийому препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гепатотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозиСлід застосовувати мінімальну дозу, достатню для контролю болю та лихоманки. У разі збереження або збільшення інтенсивності больового синдрому необхідно проконсультуватися з лікарем для визначення причин симптомів. Не слід застосовувати протягом тривалого часу або збільшувати дозу без призначення лікаря. При тривалому застосуванні необхідно контролювати загальний аналіз крові (кількість формених елементів крові). Разова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років становить 500 мг (1 таблетка). Максимальна разова доза – 1000 мг (2 таблетки). Якщо не зазначено інакше, разова доза може бути прийнята 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 2000 мг (4 таблетки). При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів, при застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Пацієнти похилого віку Пацієнтам похилого віку слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Порушення функцій печінки Оскільки при порушеннях функції печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату. Порушення функції нирок Пацієнтам із порушеннями загального стану та зниженим кліренсом креатиніну слід зменшити дозу, оскільки виведення метаболітів метамізолу натрію може бути сповільнене. Оскільки при порушеннях функції нирок швидкість виведення знижується, слід уникати повторного прийому високих доз препарату. У разі застосування препарату протягом короткого часу зниження дози не потрібне. Немає даних про довгострокове застосування препарату.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія)). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування При нещодавньому прийомі препарату може бути вжито заходів первинної детоксикації, спрямовані на обмеження подальшого всмоктування метамізолу натрію (наприклад, промивання шлунка та застосування активованого вугілля). Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, прийом метамізолу натрію повинен проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу введення препарату слід враховувати, що парентеральне застосування пов'язане з вищим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інші ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт ставився до групи особливого ризику розвитку азофілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імуноалергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає дуже рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним кінцем. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем з появою наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: гарячка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: діюча речовина: метамізолу натрію – 500 мг; допоміжна речовина: вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 5 мл ампули темного скла (тип I) з точкою розлому. По 5 ампул у пластикову контурну коміркову упаковку без покриття (піддон). По 1 піддону разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішньом'язового введення біодоступність основного метаболіту метамізолу (4-МАА) становить 87%. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації після внутрішньом'язового введення - 1,7 години. Розподіл Зв'язування 4-МАА з білками плазми становить 58%. Інші метаболіти метамізолу зв'язуються з білками плазми крові в наступному ступені: 4-аміноантипірин – 48%, 4-форміламіноантипірин – 18% та 4-ацетиламіноантипірин – 14%. Метамізол проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко матерів-годувальниць, Метаболізм Основний метаболіт метамізолу, 4-MAA, піддається подальшому метаболізму в печінці шляхом окислення, деметилювання та подальшого ацетилювання. Іншими основними метаболітами метамізолу є 4-аміноантипірин (4-АА), 4-форміламінантипірин (4-ФАА) та 4-ацетиламіноантипірин (4-АцАА). Дослідження властивостей чотирьох основних метаболітів метамізолу показало, що жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію препарату можуть бути обумовлені метаболітами 4-МАА та 4-АА. Виведення У здорових чоловіків більше 90% дози препарату, введеної внутрішньовенно, виводиться із сечею протягом 7 днів. Період напіввиведення (Т1/2) метамізолу, міченого радіоізотопом, становить близько 10 годин. Для 4-МАА значення термінального Т1/2 за різних шляхів введення коливаються в межах від 2,5±0,06 до 3,2±0,8 годин, а для інших метаболітів Т1/2 становить від 3,7 до 11,2 годин. Лінійність/нелінійність Для всіх метаболітів метамізол характерна нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього факту не встановлено. При короткому курсі лікування накопичення метаболітів має мінімальне значення. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових добровольців похилого віку Т1/2 4-МАА був значно тривалішим, а кліренс 4-МАА - значно нижчим, ніж у осіб молодого віку. Пацієнти дитячого віку Виведення метаболітів у дітей відбувається значно швидше, ніж у дорослих. Порушень функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки Т1/2 4-МАА та 4-ФА А збільшується приблизно в 3 рази. Тому у пацієнтів з порушеннями функції печінки слід уникати застосування препарату у високих дозах. Порушення функції нирок При порушеннях функції нирок знижується швидкість виведення деяких метаболітів (4-АцАА, 4-ФАА). Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок слід уникати застосування препарату у високих дозах.ФармакодинамікаАналгезуючий ненаркотичний засіб, групи піразолонів, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Його механізм дії остаточно не встановлено. Наявні дані дозволяють вважати, що метамізол і його основний метаболіт (4N-метиламіноантипірін [4-МАА]) мають центральний і периферичний механізм дії. У дозах, що перевищують терапевтичні дози, може досягатися протизапальний ефект, можливо, за рахунок придушення синтезу простагландинів.Показання до застосуванняТяжкий гострий або хронічний больовий синдром при травмах і післяопераційному періоді, при коліках, онкологічних захворюваннях та інших станах, при яких протипоказані інші терапевтичні методи лікування. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших допоміжних речовин, а також до інших піразелонів (феназон, пропіфеназон, ізопропіламінофеназон) або до піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), включаючи, наприклад, вказівки в анамнезі на розвиток агранулоцитозу при застосуванні. Порушення кістково-мозкового кровотворення (наприклад, після лікування цитостатичними препаратами) або захворювання гематопоетичної системи. Вказівки в анамнезі на розвиток бронхоспазму або інших анафілактичних реакцій (наприклад, кропив'янку, риніт, ангіоневротичний набряк) при застосуванні аналгетичних препаратів, таких як саліцилати, парацетамол диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен. Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку загострень порфірії). Артеріальна гіпотензія, нестабільність гемодинаміки. Вроджена недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази (ризик розвитку гемолізу). Вагітність (перший та третій триместр). Період грудного вигодовування. Діти віком до 3 місяців або з масою тіла менше 5 кг (відсутні достатні наукові дані про застосування препарату у даної групи дітей). Діти віком від 3 до 12 місяців (тільки для внутрішньовенного введення). З обережністю: При зниженні обсягу циркулюючої крові, серцевої недостатності, що починається, високій лихоманці (підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску). При захворюваннях, при яких значне зниження артеріального тиску може становити підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця та вираженим стенозом артерій головного мозку). За алкоголізму. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів із: бронхіальною астмою, особливо у поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічною кропив'янкою та іншими видами атопії (алергічні захворювання, у розвитку яких значна роль належить спадковій схильності до сенсибілізації: полінози, алергічний риніт тощо); непереносимістю алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв, з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя); непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів). При виражених порушеннях функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію). При вагітності (другий триместр).Вагітність та лактаціяВагітність Дані про негативний вплив метамізолу на плід відсутні: у щурів та кролів метамізол не чинив тератогенної дії, а токсична дія на плід спостерігалася лише при високих дозах, токсичних для організму матері. Тим не менш, клінічних даних про застосування препарату Баралгін М під час вагітності недостатньо. Метамізол проникає крізь плаценту. У першому триместрі вагітності застосування препарату Баралгін М протипоказано. У другому триместрі вагітності лікування препаратом має здійснюватись за суворими медичними показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування препарату у третьому триместрі вагітності також протипоказане. Це зумовлено тим, що, хоча метамізол і є слабким інгібітором синтезу простагландинів, неможливо повністю виключити можливість передчасного закриття артеріальної (боталової) протоки та ускладнень у перинатальному періоді, пов'язаних із порушенням агрегаційної здатності тромбоцитів матері та новонародженого. Період грудного вигодовування Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Не допускається вигодовування груддю під час лікування препаратом Баралгін® М і протягом 48 годин після останнього введення препарату.Побічна діяПобічні ефекти були класифіковані відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (алергічна стенокардія або алергічний інфаркт міокарда). Порушення з боку імунної системи - Рідко: метамізол натрію може викликати анафілактичні або анафілактоїдні реакції, які можуть бути важкими та загрозливими для життя; у деяких випадках анафілактичні; реакції можуть призвести до смерті. У разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно негайно припинити введення препарату, провести заходи щодо надання пацієнтам невідкладної медичної допомоги, провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Такі лікарські реакції можуть розвинутись під час ін'єкції метамізолу натрію або через кілька годин після його введення, проте вони зазвичай спостерігаються протягом однієї години після введення препарату.Зазвичай легші анафілактичні та анафілактоїдні реакції проявляються у вигляді шкірних симптомів та симптомів з боку слизових оболонок (свербіж, печіння, гіперемія, кропив'янка, набряк), задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. Більш легкі реакції можуть прогресувати до важких форм з розвитком генералізованої кропив'янки, важкого ангіоневротичного набряку (особливо із залученням гортані), важкого бронхоспазму, порушень ритму серця, різкого зниження артеріального тиску (якому іноді передує підвищення артеріального тиску) та розвитком гемодинамічного шоку. Дуже рідко: у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі),реакції непереносимості зазвичай виявляються як нападів бронхіальної астми. Частота невідома: анафілактичний шок. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: крім проявів анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на шкірі та слизових оболонках, перерахованих вище, нечасто може виникати фіксований лікарський висип. Рідко: шкірний висип. Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія. Дуже рідко: агранулоцитоз (включаючи випадки з летальним кінцем), тромбоцитопенія. Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними за своєю природою. Вони можуть бути навіть у разі, якщо раніше препарат застосовувався неодноразово без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є запальні ураження слизових оболонок (порожнини рота та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка (включаючи стійку лихоманку неясної етіології або рецидивну лихоманку). Слід враховувати, що якщо пацієнт отримує антибіотикотерапію, типові прояви агранулоцитозу можуть бути мінімально вираженими. Швидкість осідання еритроцитів значно збільшується,у той час як збільшення лімфовузлів є слабким або відсутнім. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. У разі розвитку вищезгаданих порушень з боку крові та лімфатичної системи необхідно припинити застосування препарату та провести розгорнутий клінічний аналіз крові. Порушення з боку судин - Нечасто: під час або після введення препарату можливий розвиток ізольованих транзиторних гіпотонічних реакцій (можливо фармакологічно зумовлений і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках - різке зниження артеріального тиску. Швидке внутрішньовенне введення препарату збільшує ризик розвитку подібних гіпотензивних реакцій. Загальні розлади та порушення у місці введення - Нечасто: у місці ін'єкції можлива болючість та місцеві реакції (гіперемія). Дуже рідко: флебіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти. Дуже рідко: можливе гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, у деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією; у поодиноких випадках може розвинутись гострий інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – повідомлялося про випадки розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може знижувати концентрацію циклоспорину в сироватці крові, тому при їх спільному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З іншими ненаркотичними аналгетичними засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину може розвинутись тяжка гіпотермія. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, посилює їхню дію. З мієлотоксичними лікарськими засобами Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію. З метотрексатом Додавання метамізолу натрію до лікування метотрексатом може посилювати гематотоксичну дію метотрексату, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому слід уникати спільного застосування цих лікарських засобів. З тіамазолом та сарколізином Тіамазол та сарколізин підвищують ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів та пропранололом Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками та пеніциліном Рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватись під час лікування метамізолом натрію (підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). З ацетилсаліцилової кислотою При сумісному застосуванні метамізол натрію може зменшувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти для кардіопротекції (профілактики тромбоутворення). З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні метамізолу натрію та бупропіону.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно, внутрішньом'язово глибоко в м'яз. Парентеральне введення препарату показане лише за неможливості його вживання. Перед введенням рекомендується нагріти препарат до температури тіла. Дорослі та підлітки старше 15 років: як разова доза рекомендується 1,0-2,0 мл (500-1000 мг) розчину метамізолу (внутрішньом'язово або внутрішньовенно). Максимальна разова доза становить 1000 мг (2 мл). Максимальна добова доза – 4 мл (2000 мг), розділена на 2-3 введення на добу. Дітям віком 3-11 місяців (маса тіла понад 5 кг до 9 кг) препарат вводять лише внутрішньом'язово у дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла (0,1-0,2 мл розчину 500 мг/мл). Разова доза може бути поділена на 2-3 введення. Рекомендовані дози препарату: Діти 3-11 місяців (більше 5 кг до 8 кг. Тільки внутрішньом'язове введення!) - 0,1-0,2 мл (що відповідає 50-100 мг метамізолу); Діти 1-3 роки (близько 9-15 кг) – 0,2-0,5 мл (що відповідає 100-250 мг метамізолу); Діти 4-6 років (близько 16-23 кг) – 0,3-0,8 мл (що відповідає 150-400 мг метамізолу); Діти 7-9 років (близько 24-30 кг) – 0,4-1,0 мл (що відповідає 200-500 мг метамізолу); Діти 10-12 років (близько 31-45 кг) – 0,5-1,0 мл (що відповідає 250-500 мг метамізолу); Діти 13-14 років (близько 46-53 кг) – 0,8-1,8 мл (що відповідає 400-900 мг метамізолу); Дорослі та підлітки старші 15 років (з масою тіла понад 53 кг) – 1,0-2,0 мл (що відповідає 500-1000 мг метамізолу). Внутрішньовенне введення має здійснюватися дуже повільно (швидкість введення не більше 1 мл/хв) у положенні лежачи, під контролем артеріального тиску. За перших ознак розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій необхідно припинити введення препарату. Оскільки гіпотензивні реакції є дозозалежними, парентеральне введення дози 1000 мг метамізолу має проводитися з особливою обережністю. При надто швидкому введенні препарату може спостерігатися критичне падіння артеріального тиску та шок. Особливі групи пацієнтів Літнім пацієнтам необхідно застосовувати менші дози через можливе зниження виведення метаболітів метамізолу з організму. Пацієнтам у тяжкому стані та при порушенні кліренсу креатиніну необхідно застосовувати менші дози у зв'язку з можливим зниженням виведення метаболітів метамізолу з організму. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок швидкість виведення препарату сповільнена, тому необхідно уникати багаторазового застосування препарату. Досвід тривалого застосування відсутній. При короткостроковій терапії корекція дози не потрібна. Тривалість терапії При застосуванні як аналгезуючий засіб тривалість терапії 1-5 днів. При застосуванні як жарознижувальний засіб - 1-3 дні.ПередозуванняСимптоми При передозуванні можлива поява наступних симптомів: нудота, блювання, біль у животі, зниження функції нирок/гостра ниркова недостатність з олігурією (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту), рідше симптоми з боку центральної нервової системи (запаморочення, сомноленція, кома, судоми) та різке зниження артеріального тиску (іноді прогресує до шоку), а також порушення серцевого ритму (тахікардія). Після введення дуже високих доз виведення через нирки нетоксичного метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити червоне забарвлення сечі. Лікування Специфічного антидоту для метамізолу натрію немає. Основний метаболіт метамізолу (4-N-метиламіноантипірин) виводиться за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або фільтрації плазми. При розвитку судомного синдрому – внутрішньовенне введення діазепаму та швидкодіючих барбітуратів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів, які отримують цитостатичні засоби, та дітей віком до 5 років лікування метамізолом натрію повинно проводитись лише під наглядом лікаря. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції При виборі способу запровадження препарату слід враховувати, що| Парентеральне застосування пов'язане з більш високим ризиком виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. Підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій на метамізол натрію зумовлює такі стани: бронхіальна астма, індукована прийомом анальгетиків; непереносимість анальгетиків за типом кропив'янки або ангіоневротичного набряку; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої, навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв, у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром бронхіальної астми, пов'язаної з аналгетиками (аспіринової астми); непереносимість або підвищена чутливість до барвників (наприклад, тартразину) або до консервантів (наприклад, до бензоатів); анафілактичні або інші імунологічні реакції на інші піразолони, піразолідини та інше ненаркотичні анальгетики в анамнезі. Перед застосуванням препарату Баралгін® необхідно провести ретельне опитування пацієнта. У разі з'ясування, що пацієнт відноситься до групи особливого ризику розвитку анафілактоїдних реакцій, препарат слід призначати лише після ретельного зважування можливих ризиків та очікуваної користі. У разі прийняття рішення про застосування препарату Баралгін® М у таких пацієнтів знадобиться суворий медичний контроль за їхнім станом, і необхідно мати засоби для надання їм невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією метамізол натрію слід призначати з обережністю. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі симптомів ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, часто з бульбашками або ураженням слизових оболонок) лікування метамізолом натрію слід негайно припинити. Забороняється будь-коли знову повторювати лікування препаратом. Пацієнти повинні бути поінформовані про суб'єктивні та об'єктивні симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Агранулоцитоз Агранулоцитоз, що розвивається на фоні лікування метамізолом, має імунно-алергічне походження і триває щонайменше один тиждень. Подібна реакція виникає про пень рідко, може бути важкою, життєзагрозною і навіть із летальним результатом. Ця реакція не є дозозалежною і може виникнути будь-якої миті під час лікування. Всі пацієнти повинні бути проінструктовані припинити застосування препарату і негайно проконсультуватися з лікарем при прояві наступних суб'єктивних або об'єктивних симптомів, можливо пов'язаних з нейтропенією: лихоманка, озноб, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині. У разі розвитку нейтропенії (кількість нейтрофілів Панцитопенія У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації. Усі пацієнти повинні бути проінструктовані негайно звертатися за медичною допомогою з появою під час лікування метамізолом суб'єктивних або об'єктивних симптомів, що дозволяють припустити патологічні зміни крові (наприклад, загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість). Ізольовані гіпотензивні реакції Введення метамізолу натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Дані реакції, можливо, залежать від дози і частіше виникають після парентерального введення. Щоб уникнути розвитку тяжких гіпотензивних реакцій, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: внутрішньовенне введення препарату слід здійснювати повільно; пацієнтам з наявною гіпотензією, зниженням об'єму циркулюючої крові, дегідратацією, нестабільністю гемодинаміки або з початковою стадією недостатності кровообігу потрібна попередня нормалізація гемодинаміки; при лікуванні пацієнтів з високою температурою тіла слід дотримуватися обережності. Таким пацієнтам необхідно з особливою уважністю оцінювати наявність показань до застосування метамізолу, а у разі введення препарату Баралгін М у подібних обставинах необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження. Для зниження ризику розвитку гіпотензивних реакцій можуть знадобитися профілактичні заходи (стабілізація гемодинаміки). У пацієнтів, яким необхідно уникати зниження артеріального тиску, таких як пацієнти з тяжкою ішемічною хворобою серця або стенозами судин, що кровопостачають головний мозок, застосування препарату Баралгін М допускається тільки при ретельному контролі гемодинамічних параметрів. Гострий біль у животі Неприпустиме застосування препарату Баралгін М для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок препарат Баралгін М слід застосовувати лише після консультації лікаря, оскільки у цих пацієнтів знижена швидкість виведення препарату. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які отримували лікування метамізолом, було зафіксовано зміну результатів лабораторних тестів, що проводилися з використанням реакції Триндера та подібних реакцій (наприклад, аналіз концентрації креатиніну, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ та сечової кислоти у сироватці крові). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про те, що препарат, що застосовується в рекомендованих дозах, небажано впливає на здатність до концентрації і на швидкість реакцій. Однак при терапії препаратом у високих дозах, слід брати до уваги можливість порушення здатності до концентрації та зниження швидкості реакції, що може представляти ризик у ситуаціях, де дані здібності особливо важливі (наприклад, керування автомобілем або механізмом, що рухається), особливо при супутньому вживанні алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: еторикоксиб - 60 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К 30, кроскармеллозу натрію, магнію стеарат; оболонка - гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид, тріацетин, індигокармін алюмінієвий лак, заліза оксид жовтий. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 60мг, 90мг, 120мг. По 5 або 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої друкованої лакованої та фольги алюмінієвої, ламінованої полівінілхлоридної та поліамідної плівкою. По 1 або 3 контурних коміркових упаковки по 5 таблеток, або по 1, 2, 3 або 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою темно-зеленого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​майже від білого до білого з жовтуватим відтінком або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб швидко всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще у дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Cmax) становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) у плазмі крові – 1 година після прийому препарату. Середня геометрична AUC0-24 – 37,8 мкггод/мл. Фармакокінетика эторикоксиба у межах терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на рівень абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Cmax на 36% та збільшення ТСmax на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (Vdss) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – освіта 6-гідроксиметилеторикоксибу, що каталізується ферментами системи цитохромів. Ізофермент СYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям міченого радіоактивного еторикоксибу в дозі 25 мг 70% еторикоксибу виводилося через нирки, 20% – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менш ніж 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважна концентрація досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 годин. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку Фармакокінетика у літніх (65 років і старше) можна порівняти з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 MI- через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня в тій же дозі. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Порушення функції нирок Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що перебувають на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на день і у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаМеханізм дії Еторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Препарат не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на добу (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У дослідженні, проведеному з метою визначення оптимальної дози, эторикоксиб при застосуванні дози 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, всім трьох первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на добу. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій церикоксиб у дозі 90 мг призначали один раз на добу протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг мав такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував по ефективності комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артріті) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі мг на добу в середньому протягом 203 місяці (максимум 423 місяці, медіана 213 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу (в 1,5 рази більше за дозу, рекомендовану при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на добу в середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16,6 місяця, медіана (11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на добу або диклофенак у дозі 150 мг на добу в середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр СС та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних СС явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували церикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значущих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного СС ризику. Відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних СС явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування   Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні СС серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93, 1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74, 1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84, 1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87, 1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу – всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НПЗП >10% часу). Залежно від призначеного лікування – всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручанням після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для СС смертність і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано артеріальну гіпертензію в анамнезі. Частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторікоксибу в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком в дозі мг (і статистично значуще вище для еторикоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для етіроксиксу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибуття з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з артеріальною гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1%. у зв'язку із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку в дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE, і 3,71 для эторикоксиба і 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років – 1,35 (95% ДІ 0,94, 1,87) порівняно з 2,78 (95% ДІ 2,14, 3,56) явищ на 100 пацієнтів. років для еторикоксибу та диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча) достовірно не відрізнялася між групами, які отримували еторикоксиб та диклофенак. Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично достовірно нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними СС явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних СС явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну,не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо ШКТ У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок при призначенні еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск (АТ) та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного АТ щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню систолічного АТ на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна для систолічного АТ порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб – 7,7 мм рт. ст., целекоксиб – 2,4 мм рт.ст., напроксен – 3,6 мм рт.ст.).Показання до застосуванняСимптоматична терапія остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); вагітність, період грудного вигодовування; тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); дитячий вік до 16 років; запальні захворювання кишок; хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA); неконтрольована артеріальна гіпертензія, за якої показники АТ стійко перевищують 140/90 мм рт. ст.; підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підтверджена гіперкаліємія; прогресуючі захворювання нирок. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; літнього віку, що одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень, такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, куріння, серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка, набряки та затримка рідини; пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день; пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають эторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяЧастота небажаних реакцій визначена як: Дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000). Інфекційні та паразитарні захворювання: Часто – альвеолярний остит; нечасто - гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Нечасто – анемія (в основному внаслідок шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: Нечасто – реакції гіперчутливості***; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок*. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – набряки/затримка рідини; нечасто – зниження чи посилення апетиту, збільшення маси тіла. Порушення психіки: Нечасто – тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації; рідко – сплутаність свідомості, занепокоєння. Порушення з боку нервової системи: Часто – біль голови, запаморочення; нечасто – порушення смаку, безсоння, сонливість, парестезія/гістестезія. Порушення органу зору: Нечасто – нечіткість зору, кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто – дзвін у вухах, вертиго. Порушення з боку серця: Часто – відчуття серцебиття, аритмія; нечасто – фібриляція передсердь, тахікардія, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – артеріальна гіпертензія; нечасто – «припливи», порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз*, васкуліт*. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Часто – бронхоспазм*; нечасто – кашель, задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – біль у животі; часто – запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота; нечасто – здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит*. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Часто – підвищення активності АЛТ, підвищення активності АСТ; рідко – гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто – екхімоз; нечасто - набряклість особи, свербіж шкіри, висип, еритема *, кропив'янка *; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фіксована лікарська еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Нечасто – м'язові судоми/спазми, міалгія, м'язово-скелетний біль/скутість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто – протеїнурія, підвищення креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність*. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто – астенія/слабкість, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудній клітці. Лабораторні та інструментальні дані Нечасто – підвищення азоту сечовини крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти; рідко – зниження натрію у крові. * Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. ** Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". *** За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активно-контрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для церикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин): У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжувався збільшенням Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу приблизно на 13%. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати показники протромбінового часу та МНО на початку лікування або при зміні лікування церикоксибом, особливо у перші дні прийому препарату. Діуретики, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II: НПЗЗ можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на день). Препарат Бікситор можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики СС захворювань. Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики СС ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти эторикоксиба у дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на добу протягом семи днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному призначенні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральним контрацептивом, що містить 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з еторикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення эторикоксиба в дозі 120 мг одночасно з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76- естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні эторикоксибу в дозі 120 мг один раз на добу протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Cmax дигоксину (приблизно 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів із високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4.У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP 3A4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і СYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне призначення церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні еторикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ «Спосіб застосування та дози») не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат Бікситор® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз Доза, що рекомендується, становить 30 мг один раз на добу або 60 мг один раз на добу. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат Бікситор® слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Доза, що рекомендується в гострому періоді, становить 120 мг один раз на добу. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат Бікситор слід застосовувати лише у гострий період не більше 3 днів. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартрозі не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при гострому подагричному артриті не повинна перевищувати 120 мг на період не більше 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг, на період не більше 3 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні препарату Бікситор® слід бути обережним. Пацієнти з порушенням функції печінки Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) – 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним при застосуванні препарату Бікситор® у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування церикоксибу у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування церикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків молодше 16 років. Оскільки Бікситор® таблетки, покриті плівковою оболонкою, не призначені для поділу, при титруванні дози слід також використовувати таблетки еторикоксів інших виробників у дозуванні 30 мг.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг та багаторазовий прийом у дозі до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку СС захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні у відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартрозом. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку СС ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці СС захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряк артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними при призначенні препарату Бікситор® пацієнтам, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ «Протипоказання»), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату Бікситор® повинно бути припинено. Загальні впливи Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну ерикоксиксу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки запаморочення, сонливості або слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: еторикоксиб - 90 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К 30, кроскармеллозу натрію, магнію стеарат; оболонка – гіпромелоза, лактози моногідрат, титану діоксид, тріацетин. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 60мг, 90мг, 120мг. По 5 або 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої друкованої лакованої та фольги алюмінієвої, ламінованої полівінілхлоридної та поліамідної плівкою. По 1 або 3 контурних коміркових упаковки по 5 таблеток, або по 1, 2, 3 або 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​майже від білого до білого з жовтуватим відтінком або білого з кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб швидко всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще у дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Cmax) становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) у плазмі крові – 1 година після прийому препарату. Середня геометрична AUC0-24 – 37,8 мкггод/мл. Фармакокінетика эторикоксиба у межах терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на рівень абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Cmax на 36% та збільшення ТСmax на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (Vdss) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – освіта 6-гідроксиметилеторикоксибу, що каталізується ферментами системи цитохромів. Ізофермент СYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям міченого радіоактивного еторикоксибу в дозі 25 мг 70% еторикоксибу виводилося через нирки, 20% – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менш ніж 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважна концентрація досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 годин. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти похилого віку Фармакокінетика у літніх (65 років і старше) можна порівняти з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 MI- через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня в тій же дозі. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Порушення функції нирок Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що перебувають на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на день і у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг один раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаМеханізм дії Еторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Препарат не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на добу (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У дослідженні, проведеному з метою визначення оптимальної дози, эторикоксиб при застосуванні дози 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, всім трьох первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на добу. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій церикоксиб у дозі 90 мг призначали один раз на добу протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг мав такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував по ефективності комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артріті) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі мг на добу в середньому протягом 203 місяці (максимум 423 місяці, медіана 213 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу (в 1,5 рази більше за дозу, рекомендовану при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на добу в середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16,6 місяця, медіана (11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на добу або диклофенак у дозі 150 мг на добу в середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр СС та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних СС явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували церикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значущих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного СС ризику. Відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних СС явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування   Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні СС серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93, 1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74, 1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84, 1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87, 1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу – всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НПЗП >10% часу). Залежно від призначеного лікування – всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручанням після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для СС смертність і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано артеріальну гіпертензію в анамнезі. Частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторікоксибу в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком в дозі мг (і статистично значуще вище для еторикоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для етіроксиксу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибуття з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з артеріальною гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1%. у зв'язку із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку в дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE, і 3,71 для эторикоксиба і 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років – 1,35 (95% ДІ 0,94, 1,87) порівняно з 2,78 (95% ДІ 2,14, 3,56) явищ на 100 пацієнтів. років для еторикоксибу та диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча) достовірно не відрізнялася між групами, які отримували еторикоксиб та диклофенак. Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично достовірно нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними СС явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних СС явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну,не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо ШКТ У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок при призначенні еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск (АТ) та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного АТ щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню систолічного АТ на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна для систолічного АТ порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб – 7,7 мм рт. ст., целекоксиб – 2,4 мм рт.ст., напроксен – 3,6 мм рт.ст.).Показання до застосуванняСимптоматична терапія остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); вагітність, період грудного вигодовування; тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); дитячий вік до 16 років; запальні захворювання кишок; хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA); неконтрольована артеріальна гіпертензія, за якої показники АТ стійко перевищують 140/90 мм рт. ст.; підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу); підтверджена гіперкаліємія; прогресуючі захворювання нирок. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; літнього віку, що одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень, такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, куріння, серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка, набряки та затримка рідини; пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день; пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають эторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяЧастота небажаних реакцій визначена як: Дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000). Інфекційні та паразитарні захворювання: Часто – альвеолярний остит; нечасто - гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Нечасто – анемія (в основному внаслідок шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: Нечасто – реакції гіперчутливості***; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок*. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – набряки/затримка рідини; нечасто – зниження чи посилення апетиту, збільшення маси тіла. Порушення психіки: Нечасто – тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації; рідко – сплутаність свідомості, занепокоєння. Порушення з боку нервової системи: Часто – біль голови, запаморочення; нечасто – порушення смаку, безсоння, сонливість, парестезія/гістестезія. Порушення органу зору: Нечасто – нечіткість зору, кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто – дзвін у вухах, вертиго. Порушення з боку серця: Часто – відчуття серцебиття, аритмія; нечасто – фібриляція передсердь, тахікардія, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – артеріальна гіпертензія; нечасто – «припливи», порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз*, васкуліт*. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Часто – бронхоспазм*; нечасто – кашель, задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто – біль у животі; часто – запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота; нечасто – здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит*. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Часто – підвищення активності АЛТ, підвищення активності АСТ; рідко – гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто – екхімоз; нечасто - набряклість особи, свербіж шкіри, висип, еритема *, кропив'янка *; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фіксована лікарська еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Нечасто – м'язові судоми/спазми, міалгія, м'язово-скелетний біль/скутість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто – протеїнурія, підвищення креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність*. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто – астенія/слабкість, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудній клітці. Лабораторні та інструментальні дані Нечасто – підвищення азоту сечовини крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти; рідко – зниження натрію у крові. * Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. ** Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". *** За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активно-контрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для церикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин): У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжувався збільшенням Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу приблизно на 13%. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати показники протромбінового часу та МНО на початку лікування або при зміні лікування церикоксибом, особливо у перші дні прийому препарату. Діуретики, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II: НПЗЗ можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на день). Препарат Бікситор можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики СС захворювань. Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики СС ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти эторикоксиба у дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на добу протягом семи днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному призначенні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральним контрацептивом, що містить 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з еторикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення эторикоксиба в дозі 120 мг одночасно з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76- естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні эторикоксибу в дозі 120 мг один раз на добу протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Cmax дигоксину (приблизно 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів із високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4.У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP 3A4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і СYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне призначення церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні еторикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ «Спосіб застосування та дози») не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат Бікситор® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз Доза, що рекомендується, становить 30 мг один раз на добу або 60 мг один раз на добу. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат Бікситор® слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Доза, що рекомендується в гострому періоді, становить 120 мг один раз на добу. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат Бікситор слід застосовувати лише у гострий період не більше 3 днів. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартрозі не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при гострому подагричному артриті не повинна перевищувати 120 мг на період не більше 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг, на період не більше 3 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні препарату Бікситор® слід бути обережним. Пацієнти з порушенням функції печінки Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) – 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним при застосуванні препарату Бікситор® у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування церикоксибу у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування церикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків молодше 16 років. Оскільки Бікситор® таблетки, покриті плівковою оболонкою, не призначені для поділу, при титруванні дози слід також використовувати таблетки еторикоксіб інших виробників у дозуванні 30 мг.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг та багаторазовий прийом у дозі до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку СС захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні у відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартрозом. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку СС ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці СС захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряк артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними при призначенні препарату Бікситор® пацієнтам, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ «Протипоказання»), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату Бікситор® повинно бути припинено. Загальні впливи Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну ерикоксиксу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід виявляти обережність при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки запаморочення, сонливості або слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ібупрофен 400 мг; Парацетамол 325 мг; Допоміжні речовини: Кальцію гідрофосфат 20,995 мг, крохмаль кукурудзяний 88,005 мг, повідон К30 6,000 мг, тальк очищений 10,000 мг; Плівкова оболонка: Opadry orange (06G53189) (гіпромелоза 5 cP 29,500%, гіпромелоза 15 cP 29,500%, діоксид титану 22,833%, барвник sunset yellow 6,667%, макрогол 6000 сР 29,500%, гіпромелоза 15 сП 29,500%, діоксид титану 22,833%, барвник захід жовтий 6,667%, макрогол 6000 сР 0,50% 0,50 мг 0,50% сульфат 0,50% . По 10 пігулок у блістері з алюмінієвої фольги, покритої вінілхлоридною полімерною плівкою; 1 або 2 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПомаранчеві, овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, на одній стороні таблетки нанесений напис "RANBAXY" чорнилом чорним.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен Швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту після перорального прийому. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) після прийому внутрішньо - близько 1-2 години. Період напіввиведення (Т1/2) – 2±0,5 год. Ібупрофен характеризується активним зв'язуванням із білками плазми (90%). Відсутні докази накопичення при багаторазовому прийомі. Повільно проникає в порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Метаболізм ібупрофену здійснюється в печінці з утворенням двох неактивних метаболітів (гідроксильовані та карбоксильовані сполуки). Більше 90% виводиться нирками (у незміненому вигляді не більше 1%) та меншою мірою з жовчю, у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. Парацетамол Швидко всмоктується із ШКТ, досягнення максимальної концентрації Тсmах відбувається протягом 0,5-2 години. Величина Стах - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – менше 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується у печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина парацетамолу гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який знешкоджується шляхом зв'язування із сульфгідрильними групами глутатіону в печінці. Після передозування парацетамолу N-ацетил-n-бензохінонімін може накопичуватися та призводити до ураження печінки. Період напіввиведення Т1/2 дорівнює 2-3 год. У пацієнтів із цирозом печінки Т1/2 дещо збільшується. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується Т1/2. Виводиться нирками, переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше ніж 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат. Дія препарату обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Ібупрофен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість просгагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції), як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фаз. Парацетамол – невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Має знеболювальну та жарознижувальну дію, у запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 та 2, що пояснює низький протизапальний ефект. Ефективність комбінації вища, ніж окремих компонентів. Послаблює артралгію у спокої та під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.Показання до застосування1. Больовий синдром слабкої чи помірної інтенсивності різної етіології: Головний біль; Зубний біль; Болі у спині; Міалгія; Болісні менструації; Невралгія; Суглобові болі, больовий синдром при запальних та дегенеративних захворюваннях суглобів та хребта; Болі при забоях, розтягуваннях, вивихах, переломах; Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром. 2. Гарячкові стани (у тому числі при грипі та застудних захворюваннях), що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, головним болем, болем у м'язах та суглобах, болем у горлі. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання. Препарат не впливає на прогрес захворювання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату (у тому числі до інших нестероїдних протизапальних засобів); Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); Прогресують захворювання нирок; Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізодів виразкової хвороби або виразкової кровотечі); Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; Гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі коагулопатії), геморагічні діатези; Цереброваскулярна або інша кровотеча (у тому числі внутрішньочерепний крововилив); період після проведення аортокоронарного шунтування; Підтверджена гіперкаліємія; Тяжка хронічна серцево-судинна недостатність (ХСН) (функціональний клас IV за класифікацією NYHA); Поразки зорового нерва; Одночасне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, а також з ацетилсаліцилової кислотою в дозі понад 75 мг/добу; Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; Захворювання системи крові; Вагітність (III триместр); Період грудного вигодовування; Дитячий вік (до 18 років). З обережністю: бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі (можливий розвиток бронхоспазму); ішемічна хвороба серця; хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; захворювання периферичних артерій; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; вірусний гепатит; ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (КК 30-60 мл/хв); нефротичний синдром; печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості; доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жільбера. Дубіна-Джонсона та Ротора); цироз печінки з портальною гіпертензією; вітряна віспа; тяжкі соматичні захворювання; цукровий діабет;наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ; наявність інфекції Helicobacter pylori; гастрит; ентерит; коліт; виразковий коліт в анамнезі; одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), пероральних глюкокортикостероїдів (в тому числі преднізолону), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, серотоніну, сер. ; аутоімунні захворювання (ВКВ або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа)) – підвищений ризик асептичного менінгіту; куріння; алкоголізм; літній вік; вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.виразковий коліт в анамнезі; одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), пероральних глюкокортикостероїдів (в тому числі преднізолону), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, серотоніну, сер. ; аутоімунні захворювання (ВКВ або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа)) – підвищений ризик асептичного менінгіту; куріння; алкоголізм; літній вік; вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.виразковий коліт в анамнезі; одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), пероральних глюкокортикостероїдів (в тому числі преднізолону), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, серотоніну, сер. ; аутоімунні захворювання (ВКВ або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа)) – підвищений ризик асептичного менінгіту; куріння; алкоголізм; літній вік; вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму. флуоксетину, пароксетину, сертраліну); аутоімунні захворювання (ВКВ або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа)) – підвищений ризик асептичного менінгіту; куріння; алкоголізм; літній вік; вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму. флуоксетину, пароксетину, сертраліну); аутоімунні захворювання (ВКВ або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа)) – підвищений ризик асептичного менінгіту; куріння; алкоголізм; літній вік; вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність У І та ІІ триместрі вагітності застосування ібупрофену+парацетамолу можливе лише за призначенням лікаря у тих випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик для матері та потенційний ризик для плода. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію діючих речовин препарату Брустан®. Перед застосуванням препарату у разі вагітності або планування вагітності слід проконсультуватися з лікарем. Період грудного вигодовування При необхідності застосування у період грудного вигодовування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяПорушення з боку імунної системи: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное, алергічний риніт, сухість і подразнення очей, вогник кон'юнктиви і повік. еозинофілія, лихоманка, анафілактичний шок, багатоформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку кроєн та лімфатичної системи: анемія (у тому числі гемолітична та апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, рідко асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). Порушення психіки: безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку органу зору: порушення зору, токсична поразка зорового нерва, неясний зір або двоїння, худоба, амбліопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: зниження слуху, шум у вухах. Порушення серця: серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), тахікардія. Порушення судини: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння: задишка, бронхоспазм, бронхіальна астма. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: НПЗП-гастропатія – нудота, блювання, печія, анорексія, дискомфорт або біль в епігастрії, діарея, метеоризм; рідко – ерозивно-виразкові ураження, кровотечі, панкреатит, подразнення або сухість у порожнині рота, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, запор. Пептична виразка, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, гепатит, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: алергічний нефрит, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, набряки, поліурія, цистит, гематурія, протеїнурія, нефритичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит. Результати лабораторних досліджень: зниження концентрації глюкози у сироватці крові, зменшення гематокриту та гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, збільшення сироваткової концентрації креатиніну. Загальні розлади та порушення у місці введення: посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у високих дозах: виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія). Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату Брустан з іншими лікарськими препаратами можливий розвиток різних ефектів взаємодії. При одночасному прийомі з ацетилсаліцилової кислотою ібупрофен знижує її протизапальну та антиагрегаційну дію (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому). Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ. Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітигіків (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину – підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень. Посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських препаратів. Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських препаратів та діуретиків (за рахунок пригнічення синтезу ниркових простагландинів). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну дію ібупрофену. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримували спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію препарату. Мієлотоксичні лікарські препарати сприяють прояву гематотоксичності препарату. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Лікарські препарати, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення: зниження ризику гепатотоксичної дії. Урикозуричні препарати: Зниження ефективності препаратів. Якщо Ви застосовуєте перелічені вище або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням препарату Брустан® проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину (до або через 2-3 години після їжі), не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань. Дорослим – по 1 таблетці 3 рази на добу після їди. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість лікування не повинна перевищувати 5 діб при застосуванні як знеболювальний засіб і більше 3 діб - як жарознижувальний засіб. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми Шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, порушення серцевого ритму зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. Лікування Промивання шлунка протягом 4 годин; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно - через 12 год; антацидні препарати, гемодіаліз, симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат Брустан мінімально можливим коротким курсом і в мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату Брустан у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, ХСН ІІ-ІІІ класу за NYHA. ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід лише після ретельної оцінки співвідношення користі-ризику, при цьому слід уникати застосування високих доз ібупрофену (≥2400 мг/добу). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Інформація для жінок, які планують вагітність: препарат пригнічує ЦОГ та синтез простагландинів, впливає на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни препарату). Слід уникати одночасного застосування препарату Брустан з іншими лікарськими препаратами, що містять парацетамол та/або нестероїдні протизапальні засоби. При застосуванні препарату більше 5-7 днів за призначенням лікаря слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Щоб уникнути можливої ​​шкідливої ​​дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь. Препарат Брустан може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти в сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнти повинні утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: Діюча речовина: декскетопрофену трометамол – 73,8 мг (у перерахунку на декскетопрофен – 50,0 мг); Допоміжні речовини: етанол (96 %), натрію хлорид, гідроксид натрію до pH 7,4, вода для ін'єкцій. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 25 мг/мл. По 2 мл препарату у ампули темного скла (тип I) з білою точкою у верхній частині ампули. По 1, 5 або 10 ампул у пластиковій упаковці (піддон) з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Використовувати лише прозорі та безбарвні розчини. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин із слабким характерним запахом спирту.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація у сироватці (Сmах) після внутрішньом'язового введення декскетопрофену трометамолу досягається в середньому через 20 хв (10-45 хв). Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) після одноразового введення в дозі 25-50 мг пропорційна дозі як при внутрішньом'язовому, так і при внутрішньовенному введенні. Розподіл. Для декскетопрофену трометамолу характерний високий рівень зв'язування з білками плазми (99%). Середнє значення об'єму розподілу становить менше 0,25 л/кг, період напіврозподілу становить близько 0,35 год. кумуляції препарату. Метаболізм та виведення. Після введення декскетопрофену в сечі виявляється лише оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату на оптичний ізомер R-(-) в організмі людини. Головним шляхом виведення декскетопрофену є його кон'югація з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням через нирки. Період напіввиведення (Т1/2) декскетопрофену трометамолу становить 1-2,7 год. Пацієнти похилого віку Після одноразового та багаторазових прийомів внутрішньо разової дози препарату тривалість системної експозиції препарату у здорових добровольців похилого віку (65 років і старше) була значно вищою (до 55 %), ніж у молодих добровольців, однак статистично значущих відмінностей у значеннях максимальної концентрації та часу її досягнення не спостерігалося. Відзначалося подовження періоду напіввиведення (як після одноразового, так і після багаторазових застосувань), у середньому до 48%, та зниження загального кліренсу препарату.ФармакодинамікаДекскетопрофену трометамол, трометамінова сіль S-(+) енантіомеру пропіонової кислоти, відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії декскетопрофену пов'язаний із зменшенням синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). Препарат інгібує перетворення арахідонової кислоти на циклічні ендопероксиди PGG2 та PGH2, які продукують простагландини PGE1, PGE2, PGF2α та PGD2, а також простациклін PGI2 та тромбоксани (ТхА2 та ТхВ2). Крім того, інгібування синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, забезпечуючи не лише пряму, а й опосередковану дію.Інгібуюча дія декскетопрофену щодо активності ЦОГ-1 та ЦОГ-2 продемонстрована у лабораторних тварин та у людей. У клінічних дослідженнях на різних моделях болю доведено виражену аналгетичну активність декскетопрофену. Ефективність знеболювальної дії декскетопрофену для лікування помірного та сильного болю при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні вивчалася на декількох моделях: для післяопераційного болю (при ортопедичних, гінекологічних, абдомінальних операціях), для м'язово-скелетного болю та гострого болю у поясі. У дослідженнях продемонстровано швидке настання знеболювальної дії з досягненням піку анальгетичної активності протягом перших 45 хв. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену зазвичай становить 8 год. За даними досліджень комбіноване застосування препарату Дексалгін з опіоїдними анальгетиками з метою усунення післяопераційного болю дозволяє суттєво знизити дозу опіатів. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з післяопераційним болем потреба у введенні морфіну за допомогою контрольованого пацієнтом пристрою в групі, що отримували декскетопрофен, достовірно знижувалася на 30-45% порівняно з групою плацебо.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострого болю сильної та середньої інтенсивності (наприклад, при післяопераційному болі, болі в попереку та нирковій коліці) при недоцільності пероральної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до декскетопрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату (див. Склад); розвиток у пацієнтів нападу астми, бронхоспазму, гострого риніту або поява носових поліпів, кропив'янки або ангіоневротичного набряку у випадках застосування препаратів з аналогічною дією (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та інших нестероїдних протизапальних засобів); фотоалергічні або фототоксичні реакції під час лікування кетопрофеном або фібратами в анамнезі; шлунково-кишкові кровотечі, виразки або перфорації в анамнезі, включаючи пов'язані з попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; хронічна диспепсія; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту; шлунково-кишкові кровотечі; інші активні кровотечі (у тому числі підозра на внутрішньочерепний крововилив); хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт; тяжкі порушення функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); активне захворювання печінки; прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; хронічна хвороба нирок: (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) ≤ 59 мл/хв/1,73 м2); хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; період до та після проведення коронарного шунтування; геморагічний діатез та інші порушення коагуляції; тяжке зневоднення (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки); вагітність та період грудного вигодовування. Препарат Дексалгін протипоказаний для нейроаксіального знеболювання (епідурального та інтратекального введення), тому що містить у своєму складі етанол. З обережністю Алергічні реакції в анамнезі; літній вік; захворювання ШКТ в анамнезі (такі як езофагіт, гастрит); одночасне застосування глюкокортикостероїдів для внутрішнього застосування, антикоагулянтів (у т. ч. варфарину, інших похідних кумарину та гепарину), антиагрегантів (в т. ч. ацетилсаліцилової кислоти), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, діуретиків; хронічна хвороба нирок (ШКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2); зниження обсягу циркулюючої крові, стан безпосередньо після великих хірургічних втручань, зневоднення; порушення функції печінки; артеріальна гіпертензія, серцева недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або судин головного мозку, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння;спадкове порушення метаболізму порфірину (включаючи гостру переміжну порфірію); порушення кровотворення, системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Дексалгін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати на вагітність та/або розвиток ембріона та плода. Результати епідеміологічних досліджень свідчать, що препарати, що пригнічують синтез простагландинів, що застосовуються на ранніх стадіях вагітності, здатні збільшувати ризик мимовільного аборту, а також розвитку у плода пороку серця та незарощення передньої черевної стінки, так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи менше ніж 1% до 1,5%. Вважається, що ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості застосування. У тварин застосування інгібітору синтезу простагландину сприяло підвищенню ризику пре- та постімплантаційних втрат та підвищенню ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, зростала частота появи вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Проте дослідження декскетопрофену на тварин ознак репродуктивної токсичності не виявили. У третьому триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть призводити до розвитку у плода серцево-легеневої патології (передчасне закриття артеріальної протоки та гіпертензія в системі легеневої артерії) та порушення функції нирок, яке може прогресувати та призводити до ниркової недостатності з розвитком олігогідрів. Крім того, навіть при застосуванні в низьких дозах, у матері наприкінці вагітності та у новонародженого можливе збільшення часу кровотечі, пов'язане з антиагрегантною дією, а також придушення скоротливої ​​активності матки, що призводить до запізнення родової діяльності або затяжних пологів у матері. Відомостей про проникнення декскетопрофену у материнське молоко немає. Препарат Дексалгін як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується призначати жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження у зв'язку з безпліддям, слід розглянути можливість відміни декскетопрофену.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні декскетопрофену трометамолу, як і при застосуванні інших препаратів декскетопрофену, наведені нижче за спадною частотою виникнення: часто (1-10% пацієнтів), нечасто (0,1-1% пацієнтів) рідко (0,01-0, 1% пацієнтів) дуже рідко (менше 0,01% пацієнтів), включаючи окремі повідомлення. З боку кровоносної та лімфатичної систем Рідко: анемія. Дуже рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку центральної нервової системи Нечасто: біль голови, запаморочення, безсоння, сонливість. Рідко: парестезія. З боку органів чуття Нечасто: нечіткість зору. Рідко: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи Нечасто: артеріальна гіпотензія, жар, гіперемія шкірних покровів. Рідко: екстрасистолія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичний набряк, поверхневий тромбофлебіт. З боку дихальної системи Рідко: брадипное. Дуже рідко: бронхоспазм, диспное. З боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання. Нечасто: абдомінальний біль, диспепсія, діарея, запор, гематемезис, сухість у роті. Рідко: ерозивно-виразкові ураження органів шлунково-кишкового тракту, включаючи кровотечі та перфорації, анорексія. Дуже рідко: ураження підшлункової залози. З боку печінки та жовчного міхура Рідко: підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця. Дуже рідко: ураження печінки. З боку сечовидільної системи Рідко: поліурія, ниркова колька. Дуже рідко: нефрит чи нефротичний синдром. З боку репродуктивної системи Рідко: у жінок – порушення менструального циклу, у чоловіків – порушення функції передміхурової залози. З боку опорно-рухового апарату Рідко: м'язовий спазм, утруднення рухів у суглобах. З боку шкірних покривів Нечасто: дерматит, висипання, пітливість. Рідко: кропив'янка, вугровий висип. Дуже рідко: важкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит, фотосенсибілізація. З боку обміну речовин Рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія. З боку лабораторних показників Рідко: кетонурія, протеїнурія. Місцева та загальна реакції Часто: біль у місці ін'єкції. Нечасто: запальна реакція, гематома, геморагії у місці ін'єкції; почуття жару, озноб, стомлення. Рідко: біль у спині, непритомність, пропасниця. Дуже рідко: анафілактичний шок, набряк обличчя. Інші порушення: асептичний менінгіт, що виникає переважно у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (пурпура, апластична та гемолітична анемії; рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку).Взаємодія з лікарськими засобамиНижченаведені взаємодії характерні для всіх НПЗП. Небажані комбінації З іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) та саліцилати у високих дозах (більше 3 г на добу): одночасне застосування кількох нестероїдних протизапальних засобів внаслідок синергічного ефекту підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч та виразки. З антикоагулянтами: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми, інгібуванням функції тромбоцитів, і ураженням слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. У разі потреби одночасного застосування необхідний ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З гепарином: підвищується ризик розвитку кровотечі (у зв'язку з інгібуванням функції тромбоцитів та шкідливою дією на слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки). У разі потреби одночасного застосування слід здійснювати ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З глюкокортикостероїдами: підвищується ризик виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та кровотеч. З препаратами літію:НПЗЗ підвищують концентрацію літію в плазмі крові аж до токсичної (знижується виведення літію через нирки), у зв'язку з чим концентрацію літію в плазмі крові необхідно контролювати на початку лікування декскетопрофеном, при корекції його дози, та відміні препарату. З метотрексатом у високих дозах (15 мг/тиж і більше): підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на тлі терапії НПЗЗ. З гідантоїнами та сульфаніламідними препаратами: ризик збільшення токсичної дії цих препаратів. Комбінації, які потребують обережності З діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антибіотиками з групи аміноглікозидів, антагоністами рецепторів ангіотензину II: декскетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів, у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні) Застосування засобів, що надають інгібуючу дію на ЦОГ, спільно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II або антибіотиками-аміноглікозидами може призвести до подальшого погіршення функції нирок, що, як правило, має оборотний характер. При призначенні декскетопрофену одночасно з діуретиком необхідно переконатися, що пацієнт отримує достатньо рідини, а також контролювати функцію нирок на початку лікування. З метотрексатом у низьких дозах (менше 15 мг/тиж): підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на фоні терапії НПЗЗ. Необхідно проводити щотижневий підрахунок клітин крові у перші тижні одночасної терапії. За наявності порушення функції нирок навіть легкого ступеня, а також у осіб похилого віку потрібне ретельне медичне спостереження. З пентоксифіліном: підвищення ризику кровотеч. Необхідний інтенсивний клінічний моніторинг та регулярна перевірка часу кровотечі. З зидовудином: ризик підвищення токсичної дії на еритроцити, обумовленого впливом на ретикулоцити, з розвитком тяжкої анемії через тиждень після застосування НПЗЗ. Необхідно провести підрахунок всіх клітин крові та ретикулоцитів через 1 -2 тижні після початку терапії НПЗП. З гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього прийому: НПЗЗ можуть посилювати гіпоглікемічну дію сульфонілсечовини внаслідок витіснення її з місць зв'язування з білками плазми крові. Комбінати, які необхідно брати до уваги З β-адреноблокаторами: НПЗЗ можуть зменшувати антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів через інгібування синтезу простагландинів. З циклоспорином та такролімусом: НПЗЗ можуть збільшувати нефротоксичність, що опосередковано дією ренальних простагландинів. Під час одночасної терапії необхідно контролювати функцію нирок. З тромболітиками: підвищений ризик розвитку кровотеч. З антиагрегантами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну: збільшується ризик розвитку кровотечі з ЖКГ при одночасному застосуванні з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, пароксетин, флуоксетин, сертралін) та антиагрегантами (включаючи АСК та клопідогрел). З пробенецидом: можливе підвищення концентрації декскетопрофену в плазмі крові, що може бути обумовлено інгібуючим ефектом пробенециду на ниркову тубулярну секрецію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою; може бути потрібна корекція дози декскетопрофену. З серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть призводити до підвищення концентрації глікозидів у плазмі. /p> З міфепристоном: існує теоретичний ризик зміни ефективності міфепристону під дією інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дозволяють припустити, що одночасне застосування міфепристону з нестероїдними протизапальними засобами в день застосування простагландину не надає несприятливого впливу на дію міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або скоротливості матки, і не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного аборту. З хінолонами: дані експериментальних досліджень на тваринах вказують на високий ризик розвитку судом при одночасному застосуванні НПЗЗ з хінолонами у високих дозах. З тенофовіром: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищуватися концентрація сечовини та креатиніну в плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу одночасного застосування цих лікарських засобів необхідно контролювати функцію нирок. З деферасироксом: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищуватися ризик токсичного впливу на ШКТ. При застосуванні декскетопрофену разом із деферасироксом необхідне ретельне спостереження за станом пацієнта. З пеметрекседом: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може знижуватися виведення пеметрекседу, тому при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості – хронічна хвороба нирок (ШКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) – слід уникати одночасного прийому пеметрекседу та нестероїдних протизапальних засобів протягом двох днів до та двох днів після прийому пеметрекседу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Дексалгін® призначений для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Рекомендована доза для дорослих: 50 мг кожні 8-12 годин. При необхідності можливе повторне введення препарату з 6-годинним інтервалом. Максимальна добова доза становить 150 мг. При післяопераційному болю середньої та сильної інтенсивності за наявності показань препарат Дексалгін® можна застосовувати у поєднанні з опіоїдними анальгетиками у рекомендованих для дорослих дозах. Препарат Дексалгін призначений для короткострокового (не більше 2-х днів) застосування в період гострого больового синдрому. Надалі можливе переведення пацієнта на пероральні аналгетики. Побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози протягом мінімального часу, необхідного для усунення симптомів. Літні пацієнти (65 років і старше) Як правило, пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Однак, зважаючи на фізіологічне зниження функції нирок у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості рекомендується зниження максимальної добової дози до 50 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлд - П'ю) слід знизити максимальну добову дозу препарату Дексалгін до 50 мг та здійснювати ретельний моніторинг функції печінки. Застосування препарату Дексалгін у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю) протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості - хронічна хвороба нирок (СКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) - лікування препаратом Дексалгін слід починати зі зниженої дози (максимальна добова доза 50 мг) під наглядом лікаря. Застосування препарату Дексалгін у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (СКФ Пацієнти педіатричного профілю Ефективність та безпека застосування препарату Дексалгін у дітей не вивчалися, тому застосування препарату у дітей протипоказане. Метод застосування Внутрішньом'язове введення Вміст однієї ампули (2 мл) повільно вводять глибоко м'яз. Внутрішньовенне введення Внутрішньовенне струменеве введення При необхідності вміст однієї ампули (2 мл) препарату Дексалгін® можна ввести шляхом повільної внутрішньовенної струминної ін'єкції тривалістю не менше 15 с. внутрішньовенна інфузія Вміст однієї ампули (2 мл) розводять у 30-100 мл фізіологічного розчину, розчину глюкози або Рінгера (лактату). Розчин слід готувати в асептичних умовах та захищати від впливу денного світла. Розведений розчин (має бути прозорим) вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії тривалістю 10-30 хв. При застосуванні препарату Дексалгін внутрішньом'язово або внутрішньовенно струминно препарат необхідно вводити негайно після його забору з кольорової ампули. Препарат Дексалгін® не можна змішувати в малих обсягах (наприклад, у шприці) з розчинами дофаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що в результаті утворюється осад. Препарат Дексалгін можна змішувати в малих обсягах (наприклад, у шприці) з розчинами гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну. Препарат Дексалгін® розведений у 100 мл фізіологічного розчину або розчину глюкози, можна змішувати з дофаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном. Розчин, підготовлений для інфузійного введення, не можна змішувати з прометазином та пентазоцином. Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами крім зазначених. При зберіганні розведених розчинів препарату Дексалгін у поліетиленових пакетах або у пристосуваннях для введення з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду зміни вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося. Препарат Дексалгін призначений для одноразового застосування, тому залишки невикористаного розчину слід знищити. Перед введенням слід переконатися, що розчин прозорий та безбарвний; розчин, в якому містяться тверді частинки, не можна використовувати.ПередозуванняСимптоми: симптоми передозування невідомі. Аналогічні лікарські препарати викликають порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). Лікування: при випадковому прийомі препарату або при прийомі препарату у надлишкових дозах слід негайно розпочати симптоматичне лікування, яке відповідає стану пацієнта. Декскетопрофен може виводитись з організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Дексалгін у пацієнтів з алергічними реакціями в анамнезі необхідно бути обережними. Слід уникати застосування препарату Дексалгін у поєднанні з іншими нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2. Небажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату у найменшій ефективній дозі за мінімальної тривалості застосування, необхідної для усунення симптомів. Безпека застосування щодо ШКТ Є повідомлення про виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій (у деяких випадках з летальним результатом) на фоні застосування будь-яких НПЗП на різних етапах лікування, як з появою симптомів-провісників, так і без них, а також незалежно від наявності серйозних шлунково-кишкових захворювань. -кишкових ускладнень в анамнезі У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі на фоні застосування препарату Дексалгін, його застосування слід припинити. Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, пептичної виразки або її перфорації підвищується зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо – ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів похилого віку. Пацієнти похилого віку: у пацієнтів похилого віку частота виникнення побічних ефектів на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо таких як шлунково-кишкова кровотеча та прорив виразки, які можуть становити загрозу для життя, збільшується. Лікування цих пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої ​​дози. За наявності у пацієнта в анамнезі езофагіту, гастриту та/або виразкової хвороби перед початком лікування декскетопрофеном (як і у випадках з іншими нестероїдними протизапальними засобами) слід переконатися, що ці захворювання перебувають у стадії ремісії. У пацієнтів з наявністю симптомів патології шлунково-кишкового тракту або хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту слід здійснювати контроль для виявлення порушень травлення, особливо шлунково-кишкових кровотеч. НПЗЗ слід з обережністю призначати хворим із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона),оскільки існує ризик загострення цих захворювань. Для цих пацієнтів, а також пацієнтів, які потребують одночасного застосування АСК у низьких дозах або інших препаратів, що збільшують ризик виникнення порушень з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи. Пацієнти у яких в анамнезі мали місце побічні дії з боку шлунково-кишкового тракту, особливо літні пацієнти, повинні повідомляти лікаря про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про симптоми, які можуть свідчити про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових стадіях лікування. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно приймають засоби, які можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі; пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти, такі як АСК. Безпека застосування щодо нирок Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат слід призначати з обережністю, оскільки на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі та розвиток набряків. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики та пацієнтів, у яких можливий розвиток гіповолемії у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. У період лікування необхідно забезпечити адекватне споживання рідини для запобігання зневодненню та посиленню токсичної дії на нирки. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, препарат Дексалгін може призводити до підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, препарат Дексалгін може побічна дія на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Літні пацієнти особливо схильні до порушення функції нирок. Безпека застосування щодо печінки Пацієнтам із порушенням функції печінки препарат слід призначати з обережністю. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, препарат може викликати короткочасне та незначне збільшення деяких «печінкових показників», а також виражене підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі крові. У разі збільшення зазначених показників лікування препаратом слід припинити. Літні пацієнти особливо схильні до порушення функції печінки. Безпека застосування щодо серцево-судинної системи та мозкового кровообігу У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю від легкого до середнього ступеня тяжкості в анамнезі потрібне здійснення відповідного контролю та рекомендацій. Особливої ​​обережності необхідно дотримуватись при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема, з попередніми епізодами серцевої недостатності, оскільки терапія нестероїдних протизапальних засобів збільшує ризик розвитку серцевої недостатності; описані випадки розвитку затримки рідини та набряків, пов'язані із застосуванням НПЗП. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що нестероїдні протизапальні засоби, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного збільшення ризику виникнення артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Для запобігання ризику виникнення таких подій при застосуванні декскетопрофену даних недостатньо. У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, підтвердженою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або судин головного мозку препарат слід застосовувати після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику. Перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинного захворювання (наприклад, при підвищеному артеріальному тиску, гіперліпідемії, цукровому діабеті, курінні) також потрібна ретельна оцінка співвідношення користі та ризику. Неселективні нестероїдні протизапальні засоби здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок придушення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалось у ході контрольованих клінічних досліджень, впливу на параметри коагуляції не виявлено. Тим не менш, пацієнти, які отримують препарати, що впливають на гемостаз, наприклад, варфарин, інші похідні кумарину або гепарини одночасно з декскетопрофеном, повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Літні пацієнти особливо схильні до порушень функції серцево-судинної системи. Шкірні реакції Дуже рідко на тлі застосування нестероїдних протизапальних засобів відзначалися серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, а також токсичний епідермальний некроліз, деякі з яких закінчилися летальним результатом. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів, мабуть, найвищий на початку лікування, тому що більшість описаних явищ спостерігалися в перший місяць терапії. При першій появі висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування препарату Дексалгін слід припинити. Особлива обережність потрібна при призначенні препарату пацієнтам з вродженими порушеннями метаболізму порфірину (наприклад, при гострій порфірії, що перемежується), зневодненням, безпосередньо після великих хірургічних втручань. Якщо лікар вважає, що тривале застосування декскетопрофену необхідне, слід регулярно контролювати функцію печінки, нирок та показників загального аналізу крові. У дуже поодиноких випадках спостерігалися важкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках тяжкої реакції гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Дексалгін. Необхідно розпочати симптоматичне лікування під наглядом кваліфікованого спеціаліста. Пацієнти, які страждають на астму у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа, схильні до більш високого ризику алергії на АСК та/або НПЗЗ, ніж решта населення. Застосування препарату може спричинити напад астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на АСК або нестероїдні протизапальні засоби (див. розділ «Протипоказання»). В особливих випадках можливий розвиток важких інфекційних ускладнень з боку шкіри та м'яких тканин на фоні вітряної віспи. Повністю виключити можливість взаємозв'язку застосування НПЗП з розвитком подібних інфекційних ускладнень в даний час неможливо. Тому при вітряній віспі застосування препарату Дексалгін слід уникати. Препарат Дексалгін® необхідно застосовувати з обережністю при порушеннях кровотворення, системному червоному вовчаку або змішаному захворюванні сполучної тканини. Подібно до інших НПЗП, декскетопрофен здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань. Описано окремі випадки активізації інфекційних процесів, що локалізуються у м'яких тканинах, на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів. Таким чином, якщо під час лікування розвиваються чи посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря. Одна ампула препарату Дексалгін містить 12,35 про. % етанолу (відповідає 200 мг етанолу (алкоголю) у перерахунку на одну ампулу), що відповідає 5 мл пива або 2,08 мл вина і може мати згубний вплив на пацієнтів, які страждають на алкоголізм. Це необхідно враховувати при призначенні пацієнтам із групи високого ризику, наприклад із захворюваннями печінки або епілепсією. У препараті міститься менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одній ампулі, тобто практично не містить натрію. Педіатрична популяція Безпека застосування у дітей не встановлена. Препарат Дексалгін може викликати побічні дії, такі як відчуття оглушеності, порушення зору або сонливість. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування у дорожній ситуації та здатності до управління механізмами. Умови зберігання: При температурі не вище 25 ° С у захищеному від світла місці. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 ° С у захищеному від світла місці.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: Діюча речовина: декскетопрофену трометамол – 73,8 мг (у перерахунку на декскетопрофен – 50,0 мг); Допоміжні речовини: етанол (96 %), натрію хлорид, гідроксид натрію до pH 7,4, вода для ін'єкцій. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 25 мг/мл. По 2 мл препарату у ампули темного скла (тип I) з білою точкою у верхній частині ампули. По 1, 5 або 10 ампул у пластиковій упаковці (піддон) з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Використовувати лише прозорі та безбарвні розчини. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин із слабким характерним запахом спирту.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація у сироватці (Сmах) після внутрішньом'язового введення декскетопрофену трометамолу досягається в середньому через 20 хв (10-45 хв). Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) після одноразового введення в дозі 25-50 мг пропорційна дозі як при внутрішньом'язовому, так і при внутрішньовенному введенні. Розподіл. Для декскетопрофену трометамолу характерний високий рівень зв'язування з білками плазми (99%). Середнє значення об'єму розподілу становить менше 0,25 л/кг, період напіврозподілу становить близько 0,35 год. кумуляції препарату. Метаболізм та виведення. Після введення декскетопрофену в сечі виявляється лише оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату на оптичний ізомер R-(-) в організмі людини. Головним шляхом виведення декскетопрофену є його кон'югація з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням через нирки. Період напіввиведення (Т1/2) декскетопрофену трометамолу становить 1-2,7 год. Пацієнти похилого віку Після одноразового та багаторазових прийомів внутрішньо разової дози препарату тривалість системної експозиції препарату у здорових добровольців похилого віку (65 років і старше) була значно вищою (до 55 %), ніж у молодих добровольців, однак статистично значущих відмінностей у значеннях максимальної концентрації та часу її досягнення не спостерігалося. Відзначалося подовження періоду напіввиведення (як після одноразового, так і після багаторазових застосувань), у середньому до 48%, та зниження загального кліренсу препарату.ФармакодинамікаДекскетопрофену трометамол, трометамінова сіль S-(+) енантіомеру пропіонової кислоти, відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії декскетопрофену пов'язаний із зменшенням синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). Препарат інгібує перетворення арахідонової кислоти на циклічні ендопероксиди PGG2 та PGH2, які продукують простагландини PGE1, PGE2, PGF2α та PGD2, а також простациклін PGI2 та тромбоксани (ТхА2 та ТхВ2). Крім того, інгібування синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, забезпечуючи не лише пряму, а й опосередковану дію.Інгібуюча дія декскетопрофену щодо активності ЦОГ-1 та ЦОГ-2 продемонстрована у лабораторних тварин та у людей. У клінічних дослідженнях на різних моделях болю доведено виражену аналгетичну активність декскетопрофену. Ефективність знеболювальної дії декскетопрофену для лікування помірного та сильного болю при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні вивчалася на декількох моделях: для післяопераційного болю (при ортопедичних, гінекологічних, абдомінальних операціях), для м'язово-скелетного болю та гострого болю у поясі. У дослідженнях продемонстровано швидке настання знеболювальної дії з досягненням піку анальгетичної активності протягом перших 45 хв. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену зазвичай становить 8 год. За даними досліджень комбіноване застосування препарату Дексалгін з опіоїдними анальгетиками з метою усунення післяопераційного болю дозволяє суттєво знизити дозу опіатів. У клінічних дослідженнях у пацієнтів з післяопераційним болем потреба у введенні морфіну за допомогою контрольованого пацієнтом пристрою в групі, що отримували декскетопрофен, достовірно знижувалася на 30-45% порівняно з групою плацебо.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування гострого болю сильної та середньої інтенсивності (наприклад, при післяопераційному болі, болі в попереку та нирковій коліці) при недоцільності пероральної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до декскетопрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату (див. Склад); розвиток у пацієнтів нападу астми, бронхоспазму, гострого риніту або поява носових поліпів, кропив'янки або ангіоневротичного набряку у випадках застосування препаратів з аналогічною дією (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та інших нестероїдних протизапальних засобів); фотоалергічні або фототоксичні реакції під час лікування кетопрофеном або фібратами в анамнезі; шлунково-кишкові кровотечі, виразки або перфорації в анамнезі, включаючи пов'язані з попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; хронічна диспепсія; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту; шлунково-кишкові кровотечі; інші активні кровотечі (у тому числі підозра на внутрішньочерепний крововилив); хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт; тяжкі порушення функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); активне захворювання печінки; прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; хронічна хвороба нирок: (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) ≤ 59 мл/хв/1,73 м2); хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; період до та після проведення коронарного шунтування; геморагічний діатез та інші порушення коагуляції; тяжке зневоднення (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини); вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки); вагітність та період грудного вигодовування. Препарат Дексалгін протипоказаний для нейроаксіального знеболювання (епідурального та інтратекального введення), тому що містить у своєму складі етанол. З обережністю Алергічні реакції в анамнезі; літній вік; захворювання ШКТ в анамнезі (такі як езофагіт, гастрит); одночасне застосування глюкокортикостероїдів для внутрішнього застосування, антикоагулянтів (у т. ч. варфарину, інших похідних кумарину та гепарину), антиагрегантів (в т. ч. ацетилсаліцилової кислоти), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, діуретиків; хронічна хвороба нирок (ШКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2); зниження обсягу циркулюючої крові, стан безпосередньо після великих хірургічних втручань, зневоднення; порушення функції печінки; артеріальна гіпертензія, серцева недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або судин головного мозку, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння;спадкове порушення метаболізму порфірину (включаючи гостру переміжну порфірію); порушення кровотворення, системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Дексалгін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо впливати на вагітність та/або розвиток ембріона та плода. Результати епідеміологічних досліджень свідчать, що препарати, що пригнічують синтез простагландинів, що застосовуються на ранніх стадіях вагітності, здатні збільшувати ризик мимовільного аборту, а також розвитку у плода пороку серця та незарощення передньої черевної стінки, так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи менше ніж 1% до 1,5%. Вважається, що ризик зростає зі збільшенням дози та тривалості застосування. У тварин застосування інгібітору синтезу простагландину сприяло підвищенню ризику пре- та постімплантаційних втрат та підвищенню ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, зростала частота появи вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Проте дослідження декскетопрофену на тварин ознак репродуктивної токсичності не виявили. У третьому триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть призводити до розвитку у плода серцево-легеневої патології (передчасне закриття артеріальної протоки та гіпертензія в системі легеневої артерії) та порушення функції нирок, яке може прогресувати та призводити до ниркової недостатності з розвитком олігогідрів. Крім того, навіть при застосуванні в низьких дозах, у матері наприкінці вагітності та у новонародженого можливе збільшення часу кровотечі, пов'язане з антиагрегантною дією, а також придушення скоротливої ​​активності матки, що призводить до запізнення родової діяльності або затяжних пологів у матері. Відомостей про проникнення декскетопрофену у материнське молоко немає. Препарат Дексалгін як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується призначати жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження у зв'язку з безпліддям, слід розглянути можливість відміни декскетопрофену.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні декскетопрофену трометамолу, як і при застосуванні інших препаратів декскетопрофену, наведені нижче за спадною частотою виникнення: часто (1-10% пацієнтів), нечасто (0,1-1% пацієнтів) рідко (0,01-0, 1% пацієнтів) дуже рідко (менше 0,01% пацієнтів), включаючи окремі повідомлення. З боку кровоносної та лімфатичної систем Рідко: анемія. Дуже рідко: нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку центральної нервової системи Нечасто: біль голови, запаморочення, безсоння, сонливість. Рідко: парестезія. З боку органів чуття Нечасто: нечіткість зору. Рідко: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи Нечасто: артеріальна гіпотензія, жар, гіперемія шкірних покровів. Рідко: екстрасистолія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичний набряк, поверхневий тромбофлебіт. З боку дихальної системи Рідко: брадипное. Дуже рідко: бронхоспазм, диспное. З боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, блювання. Нечасто: абдомінальний біль, диспепсія, діарея, запор, гематемезис, сухість у роті. Рідко: ерозивно-виразкові ураження органів шлунково-кишкового тракту, включаючи кровотечі та перфорації, анорексія. Дуже рідко: ураження підшлункової залози. З боку печінки та жовчного міхура Рідко: підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця. Дуже рідко: ураження печінки. З боку сечовидільної системи Рідко: поліурія, ниркова колька. Дуже рідко: нефрит чи нефротичний синдром. З боку репродуктивної системи Рідко: у жінок – порушення менструального циклу, у чоловіків – порушення функції передміхурової залози. З боку опорно-рухового апарату Рідко: м'язовий спазм, утруднення рухів у суглобах. З боку шкірних покривів Нечасто: дерматит, висипання, пітливість. Рідко: кропив'янка, вугровий висип. Дуже рідко: важкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, алергічний дерматит, фотосенсибілізація. З боку обміну речовин Рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія. З боку лабораторних показників Рідко: кетонурія, протеїнурія. Місцева та загальна реакції Часто: біль у місці ін'єкції. Нечасто: запальна реакція, гематома, геморагії у місці ін'єкції; почуття жару, озноб, стомлення. Рідко: біль у спині, непритомність, пропасниця. Дуже рідко: анафілактичний шок, набряк обличчя. Інші порушення: асептичний менінгіт, що виникає переважно у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (пурпура, апластична та гемолітична анемії; рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку).Взаємодія з лікарськими засобамиНижченаведені взаємодії характерні для всіх НПЗП. Небажані комбінації З іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) та саліцилати у високих дозах (більше 3 г на добу): одночасне застосування кількох нестероїдних протизапальних засобів внаслідок синергічного ефекту підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч та виразки. З антикоагулянтами: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми, інгібуванням функції тромбоцитів, і ураженням слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. У разі потреби одночасного застосування необхідний ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З гепарином: підвищується ризик розвитку кровотечі (у зв'язку з інгібуванням функції тромбоцитів та шкідливою дією на слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки). У разі потреби одночасного застосування слід здійснювати ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З глюкокортикостероїдами: підвищується ризик виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та кровотеч. З препаратами літію:НПЗЗ підвищують концентрацію літію в плазмі крові аж до токсичної (знижується виведення літію через нирки), у зв'язку з чим концентрацію літію в плазмі крові необхідно контролювати на початку лікування декскетопрофеном, при корекції його дози, та відміні препарату. З метотрексатом у високих дозах (15 мг/тиж і більше): підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на тлі терапії НПЗЗ. З гідантоїнами та сульфаніламідними препаратами: ризик збільшення токсичної дії цих препаратів. Комбінації, які потребують обережності З діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антибіотиками з групи аміноглікозидів, антагоністами рецепторів ангіотензину II: декскетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів, у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні) Застосування засобів, що надають інгібуючу дію на ЦОГ, спільно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II або антибіотиками-аміноглікозидами може призвести до подальшого погіршення функції нирок, що, як правило, має оборотний характер. При призначенні декскетопрофену одночасно з діуретиком необхідно переконатися, що пацієнт отримує достатньо рідини, а також контролювати функцію нирок на початку лікування. З метотрексатом у низьких дозах (менше 15 мг/тиж): підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на фоні терапії НПЗЗ. Необхідно проводити щотижневий підрахунок клітин крові у перші тижні одночасної терапії. За наявності порушення функції нирок навіть легкого ступеня, а також у осіб похилого віку потрібне ретельне медичне спостереження. З пентоксифіліном: підвищення ризику кровотеч. Необхідний інтенсивний клінічний моніторинг та регулярна перевірка часу кровотечі. З зидовудином: ризик підвищення токсичної дії на еритроцити, обумовленого впливом на ретикулоцити, з розвитком тяжкої анемії через тиждень після застосування НПЗЗ. Необхідно провести підрахунок всіх клітин крові та ретикулоцитів через 1 -2 тижні після початку терапії НПЗП. З гіпоглікемічними препаратами для внутрішнього прийому: НПЗЗ можуть посилювати гіпоглікемічну дію сульфонілсечовини внаслідок витіснення її з місць зв'язування з білками плазми крові. Комбінати, які необхідно брати до уваги З β-адреноблокаторами: НПЗЗ можуть зменшувати антигіпертензивний ефект β-адреноблокаторів через інгібування синтезу простагландинів. З циклоспорином та такролімусом: НПЗЗ можуть збільшувати нефротоксичність, що опосередковано дією ренальних простагландинів. Під час одночасної терапії необхідно контролювати функцію нирок. З тромболітиками: підвищений ризик розвитку кровотеч. З антиагрегантами та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну: збільшується ризик розвитку кровотечі з ЖКГ при одночасному застосуванні з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, пароксетин, флуоксетин, сертралін) та антиагрегантами (включаючи АСК та клопідогрел). З пробенецидом: можливе підвищення концентрації декскетопрофену в плазмі крові, що може бути обумовлено інгібуючим ефектом пробенециду на ниркову тубулярну секрецію та кон'югацію з глюкуроновою кислотою; може бути потрібна корекція дози декскетопрофену. З серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть призводити до підвищення концентрації глікозидів у плазмі. /p> З міфепристоном: існує теоретичний ризик зміни ефективності міфепристону під дією інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дозволяють припустити, що одночасне застосування міфепристону з нестероїдними протизапальними засобами в день застосування простагландину не надає несприятливого впливу на дію міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або скоротливості матки, і не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного аборту. З хінолонами: дані експериментальних досліджень на тваринах вказують на високий ризик розвитку судом при одночасному застосуванні НПЗЗ з хінолонами у високих дозах. З тенофовіром: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищуватися концентрація сечовини та креатиніну в плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу одночасного застосування цих лікарських засобів необхідно контролювати функцію нирок. З деферасироксом: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищуватися ризик токсичного впливу на ШКТ. При застосуванні декскетопрофену разом із деферасироксом необхідне ретельне спостереження за станом пацієнта. З пеметрекседом: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може знижуватися виведення пеметрекседу, тому при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості – хронічна хвороба нирок (ШКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) – слід уникати одночасного прийому пеметрекседу та нестероїдних протизапальних засобів протягом двох днів до та двох днів після прийому пеметрекседу.Спосіб застосування та дозиПрепарат Дексалгін® призначений для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Рекомендована доза для дорослих: 50 мг кожні 8-12 годин. При необхідності можливе повторне введення препарату з 6-годинним інтервалом. Максимальна добова доза становить 150 мг. При післяопераційному болю середньої та сильної інтенсивності за наявності показань препарат Дексалгін® можна застосовувати у поєднанні з опіоїдними анальгетиками у рекомендованих для дорослих дозах. Препарат Дексалгін призначений для короткострокового (не більше 2-х днів) застосування в період гострого больового синдрому. Надалі можливе переведення пацієнта на пероральні аналгетики. Побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози протягом мінімального часу, необхідного для усунення симптомів. Літні пацієнти (65 років і старше) Як правило, пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. Однак, зважаючи на фізіологічне зниження функції нирок у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості рекомендується зниження максимальної добової дози до 50 мг. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлд - П'ю) слід знизити максимальну добову дозу препарату Дексалгін до 50 мг та здійснювати ретельний моніторинг функції печінки. Застосування препарату Дексалгін у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю) протипоказане. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості - хронічна хвороба нирок (СКФ 60-89 мл/хв/1,73 м2) - лікування препаратом Дексалгін слід починати зі зниженої дози (максимальна добова доза 50 мг) під наглядом лікаря. Застосування препарату Дексалгін у пацієнтів з хронічною хворобою нирок (СКФ Пацієнти педіатричного профілю Ефективність та безпека застосування препарату Дексалгін у дітей не вивчалися, тому застосування препарату у дітей протипоказане. Метод застосування Внутрішньом'язове введення Вміст однієї ампули (2 мл) повільно вводять глибоко м'яз. Внутрішньовенне введення Внутрішньовенне струменеве введення При необхідності вміст однієї ампули (2 мл) препарату Дексалгін® можна ввести шляхом повільної внутрішньовенної струминної ін'єкції тривалістю не менше 15 с. внутрішньовенна інфузія Вміст однієї ампули (2 мл) розводять у 30-100 мл фізіологічного розчину, розчину глюкози або Рінгера (лактату). Розчин слід готувати в асептичних умовах та захищати від впливу денного світла. Розведений розчин (має бути прозорим) вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії тривалістю 10-30 хв. При застосуванні препарату Дексалгін внутрішньом'язово або внутрішньовенно струминно препарат необхідно вводити негайно після його забору з кольорової ампули. Препарат Дексалгін® не можна змішувати в малих обсягах (наприклад, у шприці) з розчинами дофаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину, тому що в результаті утворюється осад. Препарат Дексалгін можна змішувати в малих обсягах (наприклад, у шприці) з розчинами гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну. Препарат Дексалгін® розведений у 100 мл фізіологічного розчину або розчину глюкози, можна змішувати з дофаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном. Розчин, підготовлений для інфузійного введення, не можна змішувати з прометазином та пентазоцином. Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами крім зазначених. При зберіганні розведених розчинів препарату Дексалгін у поліетиленових пакетах або у пристосуваннях для введення з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду зміни вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося. Препарат Дексалгін призначений для одноразового застосування, тому залишки невикористаного розчину слід знищити. Перед введенням слід переконатися, що розчин прозорий та безбарвний; розчин, в якому містяться тверді частинки, не можна використовувати.ПередозуванняСимптоми: симптоми передозування невідомі. Аналогічні лікарські препарати викликають порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). Лікування: при випадковому прийомі препарату або при прийомі препарату у надлишкових дозах слід негайно розпочати симптоматичне лікування, яке відповідає стану пацієнта. Декскетопрофен може виводитись з організму за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Дексалгін у пацієнтів з алергічними реакціями в анамнезі необхідно бути обережними. Слід уникати застосування препарату Дексалгін у поєднанні з іншими нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2. Небажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату у найменшій ефективній дозі за мінімальної тривалості застосування, необхідної для усунення симптомів. Безпека застосування щодо ШКТ Є повідомлення про виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій (у деяких випадках з летальним результатом) на фоні застосування будь-яких НПЗП на різних етапах лікування, як з появою симптомів-провісників, так і без них, а також незалежно від наявності серйозних шлунково-кишкових захворювань. -кишкових ускладнень в анамнезі У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі на фоні застосування препарату Дексалгін, його застосування слід припинити. Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, пептичної виразки або її перфорації підвищується зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо – ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів похилого віку. Пацієнти похилого віку: у пацієнтів похилого віку частота виникнення побічних ефектів на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо таких як шлунково-кишкова кровотеча та прорив виразки, які можуть становити загрозу для життя, збільшується. Лікування цих пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої ​​дози. За наявності у пацієнта в анамнезі езофагіту, гастриту та/або виразкової хвороби перед початком лікування декскетопрофеном (як і у випадках з іншими нестероїдними протизапальними засобами) слід переконатися, що ці захворювання перебувають у стадії ремісії. У пацієнтів з наявністю симптомів патології шлунково-кишкового тракту або хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту слід здійснювати контроль для виявлення порушень травлення, особливо шлунково-кишкових кровотеч. НПЗЗ слід з обережністю призначати хворим із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона),оскільки існує ризик загострення цих захворювань. Для цих пацієнтів, а також пацієнтів, які потребують одночасного застосування АСК у низьких дозах або інших препаратів, що збільшують ризик виникнення порушень з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи. Пацієнти у яких в анамнезі мали місце побічні дії з боку шлунково-кишкового тракту, особливо літні пацієнти, повинні повідомляти лікаря про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про симптоми, які можуть свідчити про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових стадіях лікування. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно приймають засоби, які можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі; пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагреганти, такі як АСК. Безпека застосування щодо нирок Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат слід призначати з обережністю, оскільки на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі та розвиток набряків. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики та пацієнтів, у яких можливий розвиток гіповолемії у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. У період лікування необхідно забезпечити адекватне споживання рідини для запобігання зневодненню та посиленню токсичної дії на нирки. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, препарат Дексалгін може призводити до підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, препарат Дексалгін може побічна дія на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Літні пацієнти особливо схильні до порушення функції нирок. Безпека застосування щодо печінки Пацієнтам із порушенням функції печінки препарат слід призначати з обережністю. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, препарат може викликати короткочасне та незначне збільшення деяких «печінкових показників», а також виражене підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі крові. У разі збільшення зазначених показників лікування препаратом слід припинити. Літні пацієнти особливо схильні до порушення функції печінки. Безпека застосування щодо серцево-судинної системи та мозкового кровообігу У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю від легкого до середнього ступеня тяжкості в анамнезі потрібне здійснення відповідного контролю та рекомендацій. Особливої ​​обережності необхідно дотримуватись при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема, з попередніми епізодами серцевої недостатності, оскільки терапія нестероїдних протизапальних засобів збільшує ризик розвитку серцевої недостатності; описані випадки розвитку затримки рідини та набряків, пов'язані із застосуванням НПЗП. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що нестероїдні протизапальні засоби, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного збільшення ризику виникнення артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Для запобігання ризику виникнення таких подій при застосуванні декскетопрофену даних недостатньо. У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, підтвердженою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або судин головного мозку препарат слід застосовувати після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику. Перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинного захворювання (наприклад, при підвищеному артеріальному тиску, гіперліпідемії, цукровому діабеті, курінні) також потрібна ретельна оцінка співвідношення користі та ризику. Неселективні нестероїдні протизапальні засоби здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок придушення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалось у ході контрольованих клінічних досліджень, впливу на параметри коагуляції не виявлено. Тим не менш, пацієнти, які отримують препарати, що впливають на гемостаз, наприклад, варфарин, інші похідні кумарину або гепарини одночасно з декскетопрофеном, повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Літні пацієнти особливо схильні до порушень функції серцево-судинної системи. Шкірні реакції Дуже рідко на тлі застосування нестероїдних протизапальних засобів відзначалися серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, а також токсичний епідермальний некроліз, деякі з яких закінчилися летальним результатом. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів, мабуть, найвищий на початку лікування, тому що більшість описаних явищ спостерігалися в перший місяць терапії. При першій появі висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування препарату Дексалгін слід припинити. Особлива обережність потрібна при призначенні препарату пацієнтам з вродженими порушеннями метаболізму порфірину (наприклад, при гострій порфірії, що перемежується), зневодненням, безпосередньо після великих хірургічних втручань. Якщо лікар вважає, що тривале застосування декскетопрофену необхідне, слід регулярно контролювати функцію печінки, нирок та показників загального аналізу крові. У дуже поодиноких випадках спостерігалися важкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках тяжкої реакції гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату Дексалгін. Необхідно розпочати симптоматичне лікування під наглядом кваліфікованого спеціаліста. Пацієнти, які страждають на астму у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа, схильні до більш високого ризику алергії на АСК та/або НПЗЗ, ніж решта населення. Застосування препарату може спричинити напад астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на АСК або нестероїдні протизапальні засоби (див. розділ «Протипоказання»). В особливих випадках можливий розвиток важких інфекційних ускладнень з боку шкіри та м'яких тканин на фоні вітряної віспи. Повністю виключити можливість взаємозв'язку застосування НПЗП з розвитком подібних інфекційних ускладнень в даний час неможливо. Тому при вітряній віспі застосування препарату Дексалгін слід уникати. Препарат Дексалгін® необхідно застосовувати з обережністю при порушеннях кровотворення, системному червоному вовчаку або змішаному захворюванні сполучної тканини. Подібно до інших НПЗП, декскетопрофен здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань. Описано окремі випадки активізації інфекційних процесів, що локалізуються у м'яких тканинах, на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів. Таким чином, якщо під час лікування розвиваються чи посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря. Одна ампула препарату Дексалгін містить 12,35 про. % етанолу (відповідає 200 мг етанолу (алкоголю) у перерахунку на одну ампулу), що відповідає 5 мл пива або 2,08 мл вина і може мати згубний вплив на пацієнтів, які страждають на алкоголізм. Це необхідно враховувати при призначенні пацієнтам із групи високого ризику, наприклад із захворюваннями печінки або епілепсією. У препараті міститься менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одній ампулі, тобто практично не містить натрію. Педіатрична популяція Безпека застосування у дітей не встановлена. Препарат Дексалгін може викликати побічні дії, такі як відчуття оглушеності, порушення зору або сонливість. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування у дорожній ситуації та здатності до управління механізмами. Умови зберігання: При температурі не вище 25 ° С у захищеному від світла місці. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 ° С у захищеному від світла місці.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: декскетопрофену трометамол – 36.9 мг, що відповідає вмісту декскетопрофену – 25 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколату), кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил), магнію стеарат; Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000), титану діоксид. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні (1, 3, 5) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Похідне пропіонової кислотиФармакокінетикаВсмоктування Час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) декскетопрофену в плазмі після одноразового прийому разової дози становить в середньому 30 хв (15-60 хв). Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування декскетопрофену. Площі під кривою "концентрація-час" (AUC) після одноразового та повторного прийомів подібні, що вказує на відсутність кумуляції препарату. Розподіл Для декскетопрофену характерний високий рівень зв'язування з білками плазми (99%). Середнє значення обсягу розподілу (Vd) становить менше 0.25 л/кг, період напіврозподілу становить близько 0.35 год. Метаболізм та виведення Основним шляхом метаболізму декскетопрофену є його кон'югація з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками. Період напіввиведення (T1/2) декскетопрофену становить 1.65 год. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У осіб похилого віку спостерігається подовження періоду напіввиведення (Т1/2) до 48% та зниження загального кліренсу препарату.ФармакодинамікаДекскетопрофену трометамол, діюча речовина препарату Дексонал®, відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), що мають знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії декскетопрофену заснований на пригніченні синтезу простагландинів на рівні циклооксигеназ (ЦОГ-1 і ЦОГ-2). Знеболюючий ефект настає через 30 хв після прийому препарату Дексонал внутрішньо, тривалість терапевтичної дії досягає 4-6 год.Показання до застосуванням'язово-скелетний біль (слабко або помірно виражений); альгодисменорея; зубний біль. Препарат призначений для симптоматичного лікування, зменшення болю та запалення на момент застосування.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до декскетопрофену, інших компонентів препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження ШКТ на стадії загострення; шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, включаючи пов'язані з попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; шлунково-кишкові кровотечі; інші активні кровотечі (в т.ч. підозра на внутрішньочерепний крововилив); запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у стадії загострення; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю); прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; хронічна хвороба нирок: стадія 3а (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) 45-59 мл/хв/1.73 м2), 3б (СКФ 30-44 мл/хв/1.73 м2) та 4 (СКФ період після проведення аортокоронарного шунтування; тяжка серцева недостатність (III-IV клас за класифікацією NYHA); геморагічний діатез та інші порушення згортання крові; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна хвороба нирок, стадія 2 (СКФ 60-89 мл/хв/ 1.73 м2), хронічна значне зниження обсягу циркулюючої крові (в т.ч. після хірургічного втручання), літні пацієнти старше 65 років (в т.ч. одержують діуретики, ослаблені пацієнти та пацієнти з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (в т.ч. ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, серця, цереброваскулярні захворювання,дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, паління, наявність інфекції Helicobacter pylori, системний червоний вовчак (ВКВ) та інші системні захворювання сполучної тканини, тривале використання НПЗП, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Дексонал при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені відповідно до класифікації ВООЗ щодо зменшення частоти виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – набряк гортані; дуже рідко – анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок. З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко - парестезії, синкопальні стани (минущі короткочасні непритомності). З боку психіки: нечасто – безсоння, відчуття занепокоєння. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; дуже рідко – шум у вухах. З боку органу зору: дуже рідко – нечіткий зір. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, відчуття жару, гіперемія шкірних покривів; рідко – підвищення АТ; дуже рідко – тахікардія, зниження АТ. З боку дихальної системи: рідко – брадипное; дуже рідко – бронхоспазм, задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея; нечасто – гастрит, запор, сухість у роті, метеоризм; рідко - ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотеча з виразки або її перфорація; дуже рідко – ураження підшлункової залози. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, підвищення активності печінкових ферментів (АСТ та АЛТ); дуже рідко – ураження печінки. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – поліурія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – нефрит або нефротичний синдром. З боку репродуктивної системи: рідко – у жінок – порушення менструального циклу, у чоловіків – минуще порушення функції передміхурової залози при тривалому застосуванні. З боку опорно-рухового апарату: рідко – біль у спині. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип; рідко - кропив'янка, вугровий висип, підвищене потовиділення; дуже рідко – важкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алергічний дерматит, фотосенсибілізація, свербіж шкіри. З боку обміну речовин: рідко – анорексія. Загальні порушення: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія, озноб, загальне нездужання; дуже рідко – периферичні набряки. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, можливий розвиток наступних побічних ефектів: асептичний менінгіт, що розвивається переважно у пацієнтів із системним червоним вовчаком або системними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (тромбоцитопенічна пурпура, апластична та гемолітична анемії, в окремих випадках - ).Взаємодія з лікарськими засобамиНижченаведені взаємодії характерні для всіх НПЗП. Небажані комбінації З іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи саліцилати у високих дозах (більше 3 г на добу): одночасне застосування кількох нестероїдних протизапальних засобів внаслідок синергічного ефекту підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі та виразки. З антикоагулянтами: декскетопрофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми, інгібуванням агрегації тромбоцитів та ураженням слизової оболонки ШКТ. У разі потреби одночасного застосування необхідний ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З гепарином: при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку кровотечі (у зв'язку з інгібуванням агрегації тромбоцитів та ушкоджуючою дією на слизову оболонку ШКТ). У разі потреби одночасного застосування необхідний ретельний контроль стану пацієнта та регулярний моніторинг лабораторних показників. З глюкокортикостероїдами: при одночасному застосуванні підвищується ризик виразкового ураження ШКТ та кровотеч. З препаратами літію: НПЗЗ підвищують концентрацію літію в плазмі крові аж до токсичної у зв'язку з чим цей показник необхідно контролювати при застосуванні з декскетопрофеном, зміні дози, а також після відміни НПЗЗ. З метотрексатом у високих дозах (15 мг/тиж і більше): можливе підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу при одночасному застосуванні з НПЗЗ. З гідантоїнами та сульфонамідами: можливе посилення їх токсичної дії. Комбінації, які потребують обережності З діуретиками, інгібіторами АПФ, антибіотиками з групи аміноглікозидів, антагоністами рецепторів ангіотензину II: одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами пов'язане з ризиком розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів з зневодненням (зниження клубочкової фільтрації, обумовлене зниженим синтезом проста). При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів можуть зменшувати антигіпертензивний ефект деяких препаратів. При одночасному застосуванні декскетопрофену та діуретиків необхідно переконатися, що у пацієнта відсутні ознаки зневоднення, а також на початку одночасного застосування контролювати функцію нирок. З метотрексатом у низьких дозах (менше 15 мг/тиж): можливе підвищення гематологічної токсичності метотрексату через зниження його ниркового кліренсу на тлі одночасного застосування з НПЗЗ. Необхідний підрахунок клітин крові на початку одночасного застосування. За наявності порушення функції нирок навіть легко, а також у пацієнтів похилого віку, необхідно ретельне медичне спостереження. З пентоксифіліном: можливе підвищення ризику кровотечі. Необхідний ретельний клінічний моніторинг та регулярна перевірка часу кровотечі (часу згортання крові). Зідовудіном: існує ризик посилення токсичної дії на еритроцити, обумовленого впливом на ретикулоцити, з розвитком тяжкої анемії через тиждень після початку застосування нестероїдних протизапальних засобів. Необхідно провести загальний аналіз крові з підрахунком кількості ретикулоцитів через 1–2 тижні після початку терапії НПЗЗ. З пероральними гіпоглікемічними засобами: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати гіпоглікемічну дію препаратів сульфонілсечовини внаслідок витіснення сульфонілсечовини з місць зв'язування з білками плазми крові. Комбінації, які необхідно брати до уваги З бета-адреноблокаторами: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може зменшуватися антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів внаслідок інгібування синтезу простагландинів. З циклоспорином і такролімусом: нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати нефротоксичність, що опосередковано дією ренальних простагландинів. При одночасному застосуванні необхідно контролювати функцію нирок. З тромболітиками: збільшується ризик розвитку кровотечі. Збільшується ризик розвитку кровотеч із ШКТ при одночасному застосуванні з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, сертралін) та антикоагулянтами. З пробенецидом: можливе підвищення концентрації нестероїдних протизапальних засобів у плазмі крові, що може бути обумовлено інгібуючим ефектом пробенециду на ниркову тубулярну секрецію та/або кон'югацію з глюкуроновою кислотою; може знадобитися корекція дози НПЗП. З серцевими глікозидами: одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами може призводити до підвищення концентрації глікозидів у плазмі крові. З міфепристоном: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів, нестероїдні протизапальні засоби не слід застосовувати раніше, ніж через 8–12 діб після відміни міфепристону. З хінолонами: дані, отримані в експериментальних дослідженнях на тваринах, вказують на високий ризик розвитку судом при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з хінолонами у високих дозах. У разі потреби одночасного застосування препарату Дексонал з переліченими вище лікарськими засобами пацієнту слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиПрепарат Дексонал приймають внутрішньо під час їжі. Одночасний прийом їжі сповільнює всмоктування декскетопрофену, тому у разі гострого болю рекомендується застосування препарату не менше ніж за 30 хв до їди. Залежно від інтенсивності больового синдрому рекомендована доза для дорослих становить 12.5 мг декскетопрофену (1/2 таб. препарату Дексонал®) кожні 4-6 годин або 25 мг декскетопрофену (1 таб. препарату Дексонал®) кожні 8 год. Максимальна добова доза – 75 мг. Препарат не призначений для тривалої терапії, курс лікування препаратом не повинен перевищувати 3-5 днів. Пацієнтам похилого віку слід приймати препарат, починаючи з мінімальної рекомендованої дози. Максимальна добова доза становить 50 мг. У разі оптимальної переносимості можуть застосовуватися дози, рекомендовані для загальної популяції. Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід приймати препарат, починаючи з мінімальної рекомендованої дози. Максимальна добова доза становить 50 мг. Застосування препарату Дексонал у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості – хронічна хвороба нирок, стадія 2 (СКФ 60-89 мл/хв/1.73 м2) слід приймати препарат, починаючи з мінімальної рекомендованої дози. Максимальна добова доза становить 50 мг. Застосування препарату у пацієнтів із хронічною хворобою нирок стадій 3а (СКФ 45-59 мл/хв/1.73 м2), 3б (СКФ 30-44 мл/хв/1.73 м2) та 4 (СКФПередозуванняСимптоми: нудота, анорексія, біль у животі, біль голови, запаморочення, дезорієнтація, безсоння. Лікування: симптоматична терапія, при необхідності – промивання шлунка, прийом активованого вугілля, гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНебажані побічні ефекти можна звести до мінімуму при застосуванні препарату у найменшій ефективній дозі при мінімальній тривалості застосування, необхідної для усунення больового синдрому. Ризик виникнення ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту підвищується у пацієнтів з виразковим ураженням шлунково-кишкового тракту в анамнезі, у літніх пацієнтів, при збільшенні дози нестероїдних протизапальних засобів; тому застосування препарату у цієї категорії пацієнтів слід починати з найменшої дози, що рекомендується. Пацієнтам перелічених вище категорій, а також пацієнтам, яким потрібне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку ШКТ, рекомендується додаткове застосування гастропротекторів (мізопростол або блокатори протонової помпи). У пацієнтів, які одночасно приймають антиагреганти або антикоагулянти, глюкокортикостероїди, також підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Пацієнти з порушеннями ШКТ або шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження, застосування препарату слід припинити. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. Всі нестероїдні протизапальні засоби можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів і збільшувати час кровотечі за рахунок інгібування синтезу простагландинів. У зв'язку з цим застосування препарату Дексонал у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що впливають на систему гемостазу, такі як варфарин, похідні кумарину та гепарини, не рекомендується. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, препарат Дексонал може призводити до підвищення концентрації креатиніну та азоту в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, препарат Дексонал® може побічно діяти на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів, які одночасно застосовують діуретики та пацієнтів, у яких можливий розвиток гіповолемії, у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, на тлі застосування препарату Дексонал може спостерігатися невелике скороминуще підвищення деяких печінкових ферментів. В осіб похилого віку необхідний контроль функції печінки та нирок. У разі значного підвищення відповідних показників застосування препарату Дексонал слід припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, декскетопрофен може маскувати симптоми інфекційних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату Дексонал® пацієнту необхідно відразу звернутися до лікаря. Препарат може викликати затримку рідини в організмі, тому у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, нирковою та/або серцевою недостатністю препарат Дексонал® слід застосовувати з особливою обережністю. У разі погіршення стану застосування препарату слід припинити. У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, застійною серцевою недостатністю, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями препарат слід застосовувати з обережністю. Аналогічний підхід застосовується до пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). Необхідно бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі серцево-судинних захворювань, особливо пацієнтам із серцевою недостатністю, у зв'язку з можливим ризиком прогресування. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що нестероїдні протизапальні засоби, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призводити до незначного ризику розвитку гострого інфаркту міокарда або інсульту. Для уникнення ризику даних подій при застосуванні декскетопрофену даних недостатньо. Літні пацієнти особливо схильні до несприятливих реакцій при застосуванні НПЗП, в т.ч. ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожує життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки та серця. При застосуванні препарату Дексонал у даної категорії пацієнтів потрібний належний клінічний контроль. Є дані про виникнення поодиноких випадків шкірних реакцій (таких як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз) при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. При перших проявах висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом препарату Дексонал® слід негайно припинити і звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливою появою запаморочення та сонливості в період прийому препарату, здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій у пацієнтів можуть знижуватися, особливо в першу годину після прийому. Тому в період застосування препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули тверді желатинові № 1 жовтого кольору зі слабким коричневим відтінком. Вміст капсул – порошок жовтого кольору. 1 капсула препарату містить: активна речовина: діацереїн – 50 мг; допоміжні речовини: стеарат магнію – 12, 5 мг, лактози моногідрат (Капсулак 60) – до 250 мг; склад капсули: титану діоксид – 0,75 мг, барвник заліза оксид жовтий – 2,2125 мг, желатин – до 75,0 мг.Опис лікарської формиКапсули 50 мг. По 10 капсул у контурні осередкові упаковки з ПВХ/алюмінієвої фольги. 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачкуФармакотерапевтична групаАлерген туберкульозний рекомбінантний у стандартному розведенні. Це рекомбінантний білок, що продукується генетично модифікованою культурою Escherichia coli BL21(DE3)/pCFP-ESAT. Містить 2 антигени, присутні у вірулентних штамах мікобактерій туберкульозу та відсутні у вакцинному штамі БЦЖ. Дія препарату Діаскінтест® заснована на виявленні клітинної імунної відповіді на специфічні для Mycobacterium tuberculosis антигени. При внутрішньошкірному введенні Діаскінтест® викликає у осіб з туберкульозною інфекцією специфічну шкірну реакцію, що є проявом гіперчутливості уповільненого типу.ФармакокінетикаШвидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність збільшується на 25% при одночасному прийомі з їжею. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) – 144 хв. При одноразовому прийомі 50 мг Cmax – 3.15 мг/л, при багаторазовому прийомі через кумуляцію препарату Cmax підвищується. Повністю деацетилюється до реїну. Зв'язок реїну з білками (альбуміном) майже 100%. Реін проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Період напіввиведення (T1/2) – 255 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді (20%), у вигляді глюкуроніду (60%), у вигляді сульфату – 20%.Клінічна фармакологіяДіацереїн – похідне антрахіноліну, діацетильоване похідне реіна. Метаболізуючись до активного метаболіту – реїну, пригнічує активність інтерлейкіну-1, який відіграє важливу роль у розвитку запалення та деградації хряща при остеоартрозі. Інгібує дію інших цитокінів (в т. ч. інтерлейкіну-6, фактор некрозу пухлини-альфа). Дія розвивається через 2-4 тижні. Діацереїн має аналгетичну протизапальну активність при пероральному прийомі.Показання до застосуванняПервинний та вторинний остеоартроз. Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діацереїну, інших компонентів (в т.ч. до антрахінонових лікарських засобів (проносні)), вік до 18 років. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозогалактозна мальабсорбція Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. При прийомі препарату необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, гепатит. Алергічні реакції: кропив'янка, пропасниця, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок. Інші: нездужання, інтенсивне фарбування сечі (залежно від рН) від жовтого до коричневого кольору (не має клінічного значення).Взаємодія з лікарськими засобамиДіацереїн Ромфарм не рекомендується приймати разом із препаратами, що збільшують обсяг вмісту кишечника (наприклад, велика кількість клітковини). Антациди зменшують абсорбцію препарату. При одночасному прийомі з антибіотиками або хіміотерапевтичними препаратами, що впливають на мікрофлору кишечника, може збільшитись частота небажаних явищ з боку кишечника. Лікарські засоби (ЛЗ), що містять алюмінію гідроксид та/або магнію гідроксид, знижують біодоступність діацереїну. Одночасне застосування із проносними засобами не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, необхідно ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи водою, по 50 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Безперервно тривалий час або курсами (не менше 4 міс). Діацереїн Ромфарм протягом перших 2 тижнів може спричинити прискорення транзиту в кишечнику, тому рекомендується розпочинати лікування з однієї капсули на день увечері з їжею протягом 4 тижнів. Потім дозу збільшують до 100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: діарея, слабкість. Лікування: симптоматичне. При вираженій діареї потрібний контроль електролітного складу плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість лікування може бути тривалою. До настання терапевтичного ефекту, діацереїн можна приймати одночасно з аналгезуючими ЛЗ (в т.ч. НПЗП). Необхідний періодичний контроль показників крові, функціональних проб печінки (визначення рівня печінкових трансаміназ), сечі (визначення рівня креатиніну та кліренсу креатиніну). При погіршенні функції нирок необхідно зменшити дозу препарату. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, при КК менше 30 мл/хв доза діацереїну повинна бути знижена до 50 мг/добу і потім відтитрована згідно з переносимістю та клінічною ефективністю. Фарбування сечі може ускладнювати інтерпретацію результатів аналізу сечі (наприклад, вміст глюкози).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 саше: Активні речовини: іклофенак калію – 50 мг; Допоміжні речовини: гліцеролу дибегенат – 2 мг, натрію сахаринат – 5 мг, ароматизатор анісовий – 15 мг, калію гідрокарбонат – 22 мг, ароматизатор м'ятний – 35 мг, аспартам – 50 мг, манітол – 721 мг. 900 мг - саші герметично запаяні із захистом від розтину дітьми (3, 6, 9, 12, 21, 24, 30) - пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для вживання від білого до світло-жовтого кольору, однорідний, зі специфічним запахом; відновлений розчин злегка опалесцентний, зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Після одноразового прийому в дозі 50 мг Cmax диклофенаку калію в плазмі досягається через 20-60 хв і становить у середньому 5.5 мкмоль/л. При прийомі під час їжі кількість диклофенаку, що всмоктується, не змінюється, хоча початок і швидкість всмоктування можуть дещо сповільнюватися. Абсорбція диклофенаку лінійно залежить від дози препарату. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) високе - до 99%. Здається Vd становить 0.12-0.17 л/кг. Проникає в синовіальну рідину, де його Cmax досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. T1/2 диклофенаку калію з синовіальної рідини становить 3-6 год. Через 2 години після досягнення Cmax у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вище, ніж у плазмі, і її значення залишаються вищими протягом періоду до 12 год. При дотриманні рекомендованого режиму дозування кумуляції не відзначається. Диклофенак метаболізується у печінці. 50% активної речовини піддається метаболізму під час "першого проходження" через печінку. Метаболізм здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але переважно за допомогою одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5'-гідрокси-, 4',5- дигідрокси - і 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється на глюкуронідні кон'югати. Два фенольні метаболіти біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак. У метаболізмі бере участь ізофермент CYP2C9. Системний кліренс становить 260±56 мл/хв. Кінцевий T1/2 становить 1-2 год. T1/2 чотирьох метаболітів, включаючи два фармакологічно активні, також нетривалий і становить 1-3 год. Виводиться в основному нирками: близько 60% - у вигляді метаболітів, менше 1% - у незміненому вигляді . Решта дози виводиться із жовчю у вигляді метаболітів. При КК менше 10 мл/хв розрахункові Css гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців, при цьому метаболіти виводяться виключно з жовчю.ФармакодинамікаНПЗЗ, похідне фенілоцтової кислоти. Має виражену аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію. Завдяки швидкому початку дії застосування калієвої солі диклофенаку переважно для лікування гострих больових та запальних станів. Основним механізмом дії диклофенаку вважається гальмування синтезу простагландинів, які відіграють важливу роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. In vitro диклофенак калію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. Диклофенак калію має виражену аналгетичну дію при помірному та вираженому больовому синдромі. За наявності запалення, спричиненого, наприклад, травмою або хірургічним втручанням, швидко усуває як спонтанний біль, так і біль при рухах, а також зменшує запальну набряклість тканин та набряк у ділянці хірургічної рани. У клінічних дослідженнях було встановлено, що диклофенак калію здатний зменшувати больові відчуття та знижувати крововтрату при первинній дисменореї. При нападах мігрені зменшує виразність головного болю та таких супутніх симптомів як нудота та блювання. Після вживання терапевтична дія розвивається через 15-30 хв, ефект триває протягом 4-6 год.Показання до застосуванняДля короткострокового лікування наступних гострих станів: посттравматичний біль, запалення та набряк, наприклад, унаслідок ушкодження зв'язок; післяопераційний біль, запалення та набряк, наприклад, після стоматологічних або ортопедичних оперативних втручань; біль та/або запалення, що супроводжують гінекологічні захворювання, наприклад, первинну дисменорею або аднексит; біль голови, напади мігрені; зубний біль; больові синдроми з боку хребта; болі у м'язах та суглобах; невралгія; ревматичні захворювання позасуглобових м'яких тканин; проктит; ниркова колька; жовчна колька; як допоміжний засіб при інфекційно-запальних захворюваннях вуха, горла і носа, наприклад, при фаринготонзиліті, отиті, що супроводжуються вираженим болем і запаленням.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів); напади бронхіальної астми, кропив'янки або гострий риніт в анамнезі, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; виразкова хвороба шлунка або виразкове ураження кишечника у фазі загострення; виразкова кровотеча або перфорація; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; тяжка печінкова недостатність; активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; тяжка серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; порушення кровотворення; різні порушення гемостазу (зокрема. гемофілія); ІІІ триместр вагітності; період лактації; дитячий вік до 14 років.Вагітність та лактаціяПризначати диклофенак калію у І та ІІ триместрах вагітності слід лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Диклофенак, як інші інгібітори синтезу простагландинів, протипоказаний у III триместрі вагітності (бо можливе придушення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Оскільки диклофенак, як і інші НПЗЗ, може негативно впливати на фертильність, жінкам, які бажають завагітніти, не рекомендується приймати препарат. У пацієнток, які мають труднощі, пов'язані з дітородною функцією, або проходять обстеження з приводу безпліддя, препарат слід відмінити. Незважаючи на те, що диклофенак калію виділяється з грудним молоком у малій кількості, препарат не слід призначати годуючим жінкам, щоб уникнути небажаного впливу на дитину. Протипоказане застосування у дитячому віці до 14 років.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – парестезії, розлади пам'яті, тремор, судоми, відчуття тривоги, гострі порушення мозкового кровообігу, асептичний менінгіт, дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення, порушення смакових відчуттів. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; дуже рідко – порушення слуху, шум у вухах. З боку органу зору: нечасто – токсична поразка зорового нерва; дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору, диплопія, худоба). З боку серцево-судинної системи: нечасто – аритмії, зниження артеріального тиску; дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліти, серцева недостатність, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; рідко – бронхоспазм; дуже рідко – пневмоніт. З боку травної системи: часто – сухість у роті, біль у животі, нудота, блювання, відрижка, печія, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія, підвищення активності печінкових трансфераз у сироватці крові; нечасто – зниження апетиту, анорексія; рідко – шлунково-кишкова кровотеча, блювання кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові, виразки шлунка та кишечника (з або без кровотечі чи перфорації), гастрит, гепатит, жовтяниця; порушення функції печінки; дуже рідко – стоматит, глосит, пошкодження стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, коліт (неспецифічний геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запори, панкреатит, блискавичний гепатит, некроз печінки, печінка. З боку сечовидільної системи: часто – затримка рідини; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, олігурія, анурія, гематурія, протеїнурія, цистит, поллакіурія, інтерстиціальний нефрит; нефротичний синдром, папілярний некроз. З боку статевої системи: нечасто – дисменорея. Дерматологічні реакції: часто – шкірний висип, екхімози, гіперемія шкіри; дуже рідко – бульозні висипання, екзема, еритема, ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, реакції фоточутливості. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію та шок, бронхоспастичні алергічні реакції; дуже рідко – багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), пурпура, в т.ч. алергічна, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк особи). Інші: рідко – периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак може підвищувати концентрації літію та дигоксину в плазмі крові, тому рекомендується проводити вимірювання концентрації літію та дигоксину в крові при одночасному застосуванні з диклофенаком калію. При одночасному застосуванні з діуретиками та антигіпертензивними препаратами диклофенак, як і інші НПЗЗ, може знижувати їхню гіпотензивну дію. Тому у пацієнтів, особливо літнього віку, при одночасному застосуванні диклофенаку та діуретиків або гіпотензивних препаратів слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок та ступінь гідратації (особливо при комбінації з діуретиками та інгібіторами АПФ унаслідок підвищення ризику нефротоксичності). Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення концентрації калію в сироватці крові (у разі такого поєднання лікарських засобів цей показник слід часто контролювати). Одночасне системне застосування диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ з боку травної системи. Є окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які приймали диклофенак у комбінації з антикоагулянтами та антиагрегантами. Тому у разі такого поєднання лікарських засобів рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами. Одночасне застосування диклофенаку із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. У клінічних дослідженнях встановлено, що при сумісному застосуванні диклофенак не впливає на ефективність пероральних гіпоглікемічних препаратів. Однак є окремі повідомлення про розвиток як гіпоглікемічних, так і гіперглікемічних станів на фоні застосування диклофенаку, які потребують зміни дози гіпоглікемічних препаратів. У пацієнтів, які отримують одночасне лікування гіпоглікемічними препаратами та диклофенаком, слід регулярно проводити вимірювання концентрації глюкози крові. Слід бути обережними при призначенні НПЗЗ, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 години до або після прийому метотрексату, т.к. у таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Змінюючи активність простагландинів у нирках, диклофенак, як та інші НПЗЗ, може посилювати нефротоксичність циклоспорину. При одночасному застосуванні з циклоспорином доза диклофенаку повинна бути нижчою, ніж у пацієнтів, які не отримують циклоспорин. Є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, які одночасно отримували антибактеріальні засоби похідні хінолону і НПЗЗ. Слід дотримуватися обережності при сумісному призначенні диклофенаку та потужних інгібіторів CYP2C9 (таких як сульфінпіразон та вориконазол) через можливе збільшення концентрації диклофенаку у сироватці крові та посилення системної дії, спричиненої інгібуванням метаболізму диклофенаку. При одночасному застосуванні фенітоїну та диклофенаку необхідно контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові через можливе посилення його системного впливу.Спосіб застосування та дозиВсередину. У разі помірної симптомів добова доза становить 50-100 мг (залежно від лікарської форми препарату). Максимальна добова доза повинна перевищувати 150-200 мг. Кратність прийому залежить від застосовуваної лікарської форми, тяжкості перебігу захворювання і становить 2-3 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з ІХС, цереброваскулярними захворюваннями, застійною серцевою недостатністю, дисліпідемією/гіперліпідемією, цукровим діабетом, захворюванням периферичних артерій, анемією, бронхіальною астмою, артеріальною гіпертензією, набряковим синдромом, дивертику Слід дотримуватись особливої ​​обережності при застосуванні диклофенаку калію у пацієнтів, які отримують препарати, що збільшують ризик шлунково-кишкових кровотеч: системні кортикостероїди, антикоагулянти, антиагреганти або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. При розвитку у пацієнтів на фоні застосування диклофенаку калію кровотеч або виразок ШКТ препарат слід відмінити. Для зниження токсичної дії на шлунково-кишковий тракт диклофенак калію слід призначати у мінімальній ефективній дозі. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку шлунково-кишкових ускладнень, а також хворим, які отримують терапію низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, слід приймати гастропротектори (інгібітори протонової помпи або мізопростол). При тривалому лікуванні диклофенаком калію рекомендується проводити контроль функції нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, порушеннями функції серця або нирок, хворих похилого віку, які отримують діуретики або інші препарати, що впливають на ниркову функцію, а також у хворих зі значним зменшенням ОЦК будь-якої етіології, наприклад, у період до та після масивних хірургічних втручань. Після припинення терапії диклофенак калію зазвичай відзначається нормалізація показників ниркової функції до вихідного рівня. При застосуванні диклофенаку калію та інших НПЗЗ спостерігалися окремі випадки розвитку тяжких дерматологічних та алергічних реакцій: ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу, рідко зі смертельним результатом. Найбільші ризик та частота розвитку тяжких дерматологічних реакцій відзначається у перший місяць лікування диклофенаком. При розвитку у пацієнтів, які отримують диклофенак, висипи на шкірі, ураження слизових або інших симптомів гіперчутливості препарат слід відмінити. У поодиноких випадках у пацієнтів, які не страждають на алергію на диклофенак, при застосуванні диклофенаку калію та інших НПЗЗ відмічалися анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Загострення астми (непереносимість НПЗЗ/астма, що провокується прийомом НПЗЗ), набряк Квінке і кропив'янка найчастіше відзначаються у пацієнтів, що страждають бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, носовими поліпами, хронічною обструктивною хворобою легких або хронічних захворювань. симптомами). У даної групи пацієнтів, а також у хворих з алергією на інші препарати (висипання, свербіж або кропив'янка) при призначенні диклофенаку калію слід дотримуватися особливої ​​обережності (готовність до проведення реанімаційних заходів). Т.к. у період застосування диклофенаку калію, також як і інших НПЗЗ, може відзначатися підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів, при тривалій терапії препаратом, як запобіжний засіб, показаний контроль функції печінки. При збереженні та прогресуванні порушень печінкової функції або виникненні ознак захворювань печінки або інших симптомів (наприклад, еозинофілії, висипки) диклофенак калію необхідно відмінити. Слід пам'ятати, що гепатит і натомість застосування диклофенаку може розвиватися без продромальних явищ. Оскільки при сумісному застосуванні диклофенаку калію з іншими НПЗЗ відзначається збільшення частоти небажаних побічних явищ за відсутності поліпшення терапевтичної відповіді, не слід призначати диклофенак разом з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Протизапальна дія диклофенаку та інших НПЗЗ може ускладнювати діагностику інфекційних процесів. Диклофенак калію, як і інші НПЗЗ, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнти з порушеннями гемостазу потребують ретельного контролю відповідних лабораторних показників. При тривалому застосуванні диклофенаку калію, як та інших НПЗЗ, показаний систематичний контроль картини периферичної крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе деяке зниження швидкості психомоторних реакцій. Пацієнтам, які зазнають під час прийому препарату запаморочення або інших небажаних реакцій з боку ЦНС, включаючи порушення зору, не слід керувати автотранспортом або механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: діацереїн 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 30 мг, лактози моногідрат – 188.95 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.5 мг, повідон К-30 – 2.2 мг, кросповідон (тип А) – 24 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг. . Склад капсул твердих желатинових (корпус та кришечка): титану діоксид – 1.3333%, барвник хіноліновий жовтий – 0.9197%, барвник сонячний захід жовтий – 0.0044%, желатин – до 100%. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, розмір №1, з корпусом та кришечкою жовтого кольору; вміст капсул – порошок жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаДіацереїн – похідне антрахіноліну, діацетильоване похідне реїну. Метаболізується до активного метаболіту реїну, пригнічує активність інтерлейкіну-1, що грає важливу роль у розвитку запалення та деградації хряща при остеоартрозі. Діацереїн пригнічує дію інших цитокінів, включаючи інтерлейкін-6, фактор некрозу пухлини-α. Дія розвивається через 2-4 тижні. Діацереїн має аналгетичну та протизапальну активність при прийомі внутрішньо.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Діацереїн швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту і повністю деацетилюється до реїну. Біодоступність збільшується на 25% при одночасному прийомі з їжею. Час досягнення максимальної концентрації реїну в плазмі (TC max ) - 144 хв. При одноразовому прийомі 50 мг діацереїну максимальна концентрація реїну в плазмі крові (C max ) - 3.15 мг/л, при багаторазовому прийомі у зв'язку з кумуляцією препарату C max  підвищується. Зв'язування реїну з білками (альбумін) майже 100%. Реін проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Виведення Період напіввиведення (T1/2) – 255 хв. Реін виводиться нирками у незмінному вигляді (20%) та у вигляді глюкуроніду (60%) та сульфату (20%).Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується при запальних та запально-дистрофічних захворюваннях опорно-рухової системи.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу тазостегнових та колінних суглобів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діацереїну, інших компонентів препарату або похідних антрахінону; запальні захворювання кишок (виразковий коліт, хвороба Крона); кишкова непрохідність; біль у животі неясного генезу; пацієнти із захворюваннями печінки (в т.ч. в анамнезі); тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв), синдром подразненої товстої кишки, пацієнти віком 65 років та старші.Вагітність та лактаціяДосліджень, що підтверджують безпеку застосування діацереїну в період вагітності та годування груддю, не проводилося. Даних щодо впливу діацереїну на розвиток плода немає. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату до 18 років.Побічна діяЧастота розвитку небажаних реакцій представлена ​​таким чином: дуже часто (≥1/10 випадків), часто (≥1/100 та <1/10 випадків), нечасто (≥1/1000 та <1/100 випадків), рідко (≥1/100 випадків); /10 000 та <1/1000 випадків) і дуже рідко (<1/10 000 випадків, включаючи окремі випадки). Алергічні реакції: нечасто – алергічні реакції різного ступеня, висипання, свербіж. З боку травної системи: рідко – діарея, нудота, блювання, біль у животі. Інше: нечасто – інтенсивне фарбування сечі1, рідко – загальне нездужання. 1 Під час лікування препаратом можливе інтенсивне фарбування сечі (залежно від рН) від жовтого до коричневого кольору, що не має клінічного значення та не вимагає відміни препарату або зниження дози. Пацієнт повинен бути попереджений про те, що якщо будь-які із зазначених в інструкції небажаних реакцій посилюються або відзначаються інші небажані реакції, які не вказані в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди зменшують абсорбцію діацереїну. При одночасному прийомі з лікарськими засобами, що впливають на мікрофлору кишечника (в т.ч. з антибіотиками), а також речовинами, що змінюють якість вмісту кишечника і швидкість його спорожнення (наприклад, клітковина), може підвищитися частота небажаних реакцій з боку травної системи. Лікарські засоби, що містять алюмінію гідроксид та/або магнію гідроксид, знижують біодоступність діацереїну. Одночасне застосування із проносними засобами не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, проковтуючи повністю, запиваючи водою, по 50 мг (1 капсула) 2 рази на добу (вранці та ввечері). Лікування проводиться безперервно тривало або курсами тривалістю не менше 4 місяців. Оскільки діацереїн протягом перших двох тижнів може спричинити прискорення транзиту в кишечнику, рекомендується розпочинати лікування з 1 капсули на добу (увечері, під час їжі) протягом 4 тижнів. Після консультації з лікарем доза може бути збільшена до 100 мг (2 капсули на добу). У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) доза препарату повинна бути знижена вдвічі до 50 мг (1 капсула/добу).ПередозуванняСимптоми: діарея, слабкість. Лікування: симптоматичне. При вираженій діареї необхідно заповнення водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалість лікування може бути тривалою. До настання терапевтичного ефекту діацереїн можна приймати одночасно з аналгетичними лікарськими засобами (в т.ч. НПЗЗ). Під час лікування потрібний періодичний контроль показників крові, функціональних проб печінки, сечі. При погіршенні функції нирок лікар повинен ухвалити рішення про зниження дози препарату або його відміну. Фарбування сечі може ускладнювати інтерпретацію результатів аналізу сечі (наприклад, вміст глюкози). З появою у пацієнта діареї лікування препаратом має бути припинено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на концентрацію уваги, швидкість психомоторних реакцій при керуванні транспортними засобами, механізмами та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності не вивчалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: Діюча речовина: диклофенак натрію – 50 мг або 100 мг; Допоміжні речовини: макрогол 400 (поліетиленоксид 400) - 0,1 г, твердий жир (Вітепсол (марки Н 15, W 35), Супосир (марки NA 15, NAS 50)) - до отримання супозиторію масою 2,0 г. Супозиторії ректальні, 50 мг та 100 мг. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з двошарової плівки або плівки з полімерних матеріалів ПВХ/ПЕ або плівки ПВХ/ПЕ білої комбінованої або з полівінілхлоридної плівки. По 1, 2, 3 контурних осередкових упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у пачку з картону. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з двошарової плівки або плівки з полімерних матеріалів ПВХ/ПЕ або плівки ПВХ/ПЕ білої комбінованої або з полівінілхлоридної плівки. По 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у пачку з картону. По 1, 2, 3, 4, 5, 6 супозиторіїв у контурній осередковій упаковці з двошарової плівки або плівки з полімерних матеріалів ПВХ/ПЕ або плівки ПВХ/ПЕ білої комбінованої або з полівінілхлоридної плівки. По 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у пачку з картону. По 1, 2, 3, 4, 5 супозиторіїв в контурній комірковій упаковці з двошарової плівки або плівки з полімерних матеріалів ПВХ/ПЕ або плівки ПВХ/ПЕ білої комбінованої або з полівінілхлоридної плівки. По 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у пачку з картону. По 1, 2, 3, 4 супозиторію в контурній комірковій упаковці з двошарової плівки або плівки з полімерних матеріалів ПВХ/ПЕ або плівки ПВХ/ПЕ білої комбінованої або з полівінілхлоридної плівки. По 7 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у пачку з картону. По 1, 2, 3 супозиторію в контурній осередковій упаковці з двошарової плівки або плівки з полімерних матеріалів ПВХ/ПЕ або плівки ПВХ/ПЕ білої комбінованої або з полівінілхлоридної плівки. По 8, 9, 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми, від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Всмоктування диклофенаку з ректальних супозиторіїв починається швидко, хоча швидкість його всмоктування менша порівняно з аналогічним показником прийому внутрішньо таблеток, покритих кишечнорастворимой оболонкою. Після застосування ректального супозиторію, що містить 50 мг активної речовини, максимальна концентрація його в плазмі досягається в середньому в межах 1 години, але величина максимальної концентрації, розрахована на одиницю прийнятої дози, становить приблизно 2/3 від відповідного показника, що реєструється після прийому внутрішньо для кишковорозчинної таблетки. Кількість діючої речовини, що всмоктується, знаходиться в прямій залежності від величини дози препарату. Так як близько половини диклофенаку метаболізується під час першого проходження через печінку (ефект "першого проходження"), площа під кривою "концентрація - час" (AUC) після застосування препарату внутрішньо або ректально становить приблизно половину від еквівалентної дози, що застосовується парентерально. При повторних введеннях препарату у вигляді супозиторіїв фармакокінетичні показники не змінюються. За умови дотримання рекомендованого режиму дозування препарату кумуляції не відзначається. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові – 99,7%, переважно з альбуміном (99,4%). Здається обсяг розподілу становить 0,12-0,17 л/кг. Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Здається період напіввиведення із синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення максимальної концентрації в плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі крові, і її значення залишаються вищими протягом періоду часу до 12 годин. Диклофенак був виявлений у низьких концентраціях (100 нг/мл) у грудному молоці однієї з матерів-годувальниць. Передбачувана кількість диклофенаку, що потрапляє з грудним молоком в організм дитини, еквівалентно 0,03 мг/кг/добу. Біотрансформація/Метаболізм Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, переважно, за допомогою одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3'-гідрокси-, 4'-гідрокси-, 5'-гідрокси-, 4', 5-дигідрокси- і 3'-гідрокси-4'-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється на глюкуронідні кон'югати. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак. Виведення Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення становить 1-2 години. Період напіввиведення 4-х метаболітів, включаючи два фармакологічно активні, також нетривалий і становить 1-3 години. Один з метаболітів, 3'-гідрокси-4'-метокси-диклофенак. має триваліший період напіввиведення, проте цей метаболіт повністю неактивний. Близько 60% дози виводиться нирками у вигляді глюкуронових кон'югатів незміненої діючої речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких також є глюкуроновими кон'югатами. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Частина дози, що залишилася, виводиться у вигляді метаболітів з жовчю. Концентрація діючої речовини в плазмі лінійно залежить від величини прийнятої дози. Фармакокінетики у спеціальних груп пацієнтів Всмоктування, метаболізм та виведення диклофенаку не залежать від віку. У дітей концентрації диклофенаку в плазмі при застосуванні еквівалентних доз препарату (мг/кг маси тіла) подібні до відповідних показників у дорослих. Однак у деяких пацієнтів похилого віку після 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії відмічено збільшення концентрації диклофенаку в плазмі на 50% порівняно з таким показником у здорових добровольців молодшого віку. У пацієнтів з порушенням функції нирок за дотримання рекомендованого режиму дозування кумуляції незміненої діючої речовини не відзначається. При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців, при цьому метаболіти виводяться виключно з жовчю. У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні у пацієнтів із збереженою функцією печінки.ФармакодинамікаПрепарат Диклофенак містить диклофенак натрію, речовину нестероїдної структури, що має виражену протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку, встановленим у дослідженнях, вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю та лихоманки. In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при застосуванні у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини. При ревматичних захворюваннях протизапальну та аналгетичну властивості препарату забезпечують клінічний ефект, що характеризується значним зменшенням вираженості таких проявів, як біль у спокої та при русі, ранкова скутість та припухлість суглобів, а також покращенням функціонального стану. При посттравматичних та післяопераційних запальних явищах диклофенак швидко купує біль (як у спокої, так і при русі), зменшує запальний набряк та набряк післяопераційної рани. При застосуванні препарату відмічено виражений аналгезуючий ефект при помірному та сильному болю неревматичного походження. Також встановлено, що диклофенак здатний зменшувати больові відчуття та знижувати крововтрату при первинній дисменореї. Препарат полегшує напади мігрені при застосуванні ректальних супозиторіях.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату у тому числі: ревматоїдний, ювенільний хронічний артрит; анкілозуючий спондиліт та інші спондилоартропатії; остеоартроз; подагричний артрит; бурсит, тендовагініт. Больові синдроми з боку хребта (люмбаго, ішіалгія, оссалгія, невралгія, міалгія. артралгія, радикуліт). Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням, наприклад у стоматології та ортопедії. Альгодисменорея; запальні процеси у малому тазі, зокрема аднексит. Напади мігрені. Ізольована лихоманка не є показанням до застосування препарату. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЗагострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, кровотечі з органів шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), перфорація органів шлунково-кишкового тракту. Підвищена чутливість до диклофенака та будь-яких інших компонентів препарату. ІІІ триместр вагітності. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, препарат Диклофенак протипоказаний пацієнтам з нападами бронхіальної астми, кропив'янкою або гострим ринітом, які провокуються застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або іншими нестероїдними протизапальними засобами. Печінкова, ниркова (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) та серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Стани, що супроводжуються ризиком розвитку кровотеч. Підтверджена гіперкаліємія. Аортокоронарне шунтування (періопераційний період). Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Активні захворювання печінки. Проктіт. Хронічна серцева недостатність; функціональний клас II-IV за класифікацією NYHA; клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця; захворювання периферичних артерій та судин головного мозку; неконтрольована артеріальна гіпертензія Період грудного вигодовування. Не рекомендовано застосування супозиторіїв у дозі 50 мг у дітей віком до 14 років, у дозі 100 мг – у дітей віком до 18 років. З обережністю: При застосуванні препарату Диклофенак та інших нестероїдних протизапальних засобів необхідно дотримуватись обережності та ретельно спостерігати пацієнтів із симптомами/ознаками, що вказують на ураження/захворювання ШКТ або з анамнестичними даними, що дозволяють запідозрити виразкову поразку шлунка чи кишечника, кровотечу чи перфорацію; у пацієнтів з інфекцією Helicobacter pylori в анамнезі, виразковим колітом, хворобою Крона, з порушенням функції печінки в анамнезі, та у пацієнтів зі скаргами, що дозволяють запідозрити захворювання ШКТ. Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі зростає зі збільшенням дози нестероїдних протизапальних засобів або за наявності виразкового ураження в анамнезі, особливо кровотеч і перфорації виразки і у літніх пацієнтів. Слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні препарату Диклофенак у пацієнтів, які отримують препарати, що збільшують ризик шлунково-кишкових кровотеч: системні глюкокортикостероїди (в т.ч. кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін). Обережність необхідна при застосуванні препарату Диклофенак у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня, а також у пацієнтів із печінковою порфірією. оскільки препарат може провокувати напади порфірії. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носової порожнини (у тому числі з носовими поліпами), хронічною обструктивною хворобою легень, хронічними інфекційними захворюваннями дихальних шляхів (особливо асоційовані з аллергічними симптомами). Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок, включаючи хронічну ниркову недостатність (СКФ 15-60 мл/хв/1,73 м2), дисліпідемією/гіперліпідемією, цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, при лікуванні пацієнтів, що палять або пацієнтів, що зловживають при лікуванні літніх пацієнтів, пацієнтів, які отримують діуретики або інші препарати, що впливають на функцію нирок, а також пацієнтів із значним зменшенням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) будь-якої етіології, наприклад, у періоди до та після масивних хірургічних втручань. Слід з обережністю застосовувати препарат Диклофенак у пацієнтів із дефектами гемостазу. Слід бути обережними при застосуванні препарату Диклофенак у пацієнтів з ризиком розвитку серцево-судинних тромбозів (у тому числі інфарктів міокарда та інсультів). Слід бути обережними при застосуванні препарату Диклофенак у пацієнтів похилого віку. Це особливо актуально для ослаблених або мають низьку масу тіла людей похилого віку у пацієнтів даної категорії рекомендується застосовувати препарат у мінімальній ефективній дозі.Вагітність та лактаціяНедостатньо даних про безпеку застосування диклофенаку у вагітних жінок, у зв'язку з чим застосовувати препарат Диклофенак у І та ІІ триместрах вагітності слід лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду. Препарат Диклофенак, як інші нестероїдні протизапальні засоби (інгібітори синтезу простагландинів), протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скоротливої ​​здатності матки, порушення функції нирок у плода з наступним маловоддям (олігогідроамніон) та/або передчасне закриття артеріальної протоки у плода). Незважаючи на те, що препарат Диклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби. проникає в грудне молоко в малій кількості, препарат не слід застосовувати в період грудного вигодовування, щоб уникнути небажаного впливу на дитину. За необхідності застосування препарату у жінки у цей період грудне вигодовування припиняють. Оскільки препарат Диклофенак, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може негативно впливати на фертильність, жінкам, які планують вагітність, не рекомендується приймати препарат. Пацієнткам, які проходять обстеження та лікування з приводу безпліддя, препарат слід відмінити.Побічна діяНижче наведено небажані явища (НЯ), які були виявлені під час клінічних досліджень, а також при застосуванні диклофенаку у клінічній практиці. Для оцінки частоти НЯ використані такі критерії: "дуже часто" (≥ 1/10); "часто" (≥ 1/100, < 1/10); "нечасто" (≥ 1/1000, < 1/100); "рідко" (≥ 1/10000, < 1/1000); "дуже рідко" (<1/10000). НЯ згруповані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA, у межах кожного класу НЯ перераховані в порядку зменшення частоти народження в межах кожної групи, виділеної за частотою народження, НЯ розподілені в порядку зменшення їх важливості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи зниження артеріального тиску (АТ) та шок; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (включаючи набряк особи). Порушення психіки: дуже рідко – дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння, дратівливість, психічні порушення. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість; дуже рідко – порушення чутливості, включаючи парестезії, розлад пам'яті, тремор, судоми, відчуття тривоги, гострі порушення мозкового кровообігу, асептичний менінгіт. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – порушення зору (затуманювання зору), диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго; дуже рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда, серцева недостатність, відчуття серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин: дуже рідко – підвищення артеріального тиску, васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної тітки та середостіння: рідко – бронхіальна астма (включаючи задишку); дуже рідко – пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, зниження апетиту; рідко – гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, блювання кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові, виразки шлунка та кишечника (з або без кровотечі, стенозу або перфорації, з можливим розвитком перитоніту), проктит; дуже рідко – стоматит, глосит, пошкодження стравоходу, виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику, коліт (неспецифічний геморагічний коліт, ішемічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, панкреатит, дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності амінотрансфераз у плазмі крові; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – блискавичний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; рідко – кропив'янка; дуже рідко – бульозний дерматит, екзема, еритема, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, свербіж, алопеція, реакції фоточутливості, пурпуру, пурпуру Шенлейну. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гостре ураження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія, тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – роздратування у місці введення, рідко – набряки. Порушення з боку серцево-судинної системи Дані клінічних досліджень вказують на невелике збільшення ризику серцево-судинних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда), особливо при тривалому застосуванні диклофенаку у високих дозах (добова доза понад 150 мг). Зорові порушення Зорові розлади, такі як порушення зору, затуманювання зору або диплопія, мабуть, є клас-ефектами нестероїдних протизапальних засобів, і оборотні після припинення застосування. Можливим механізмом розвитку таких розладів є пригнічення синтезу простагландинів та інших супутніх речовин, що змінює регуляцію кровотоку в сітківці, що проявляється потенційними зоровими розладами. При розвитку таких симптомів на фоні терапії диклофенаком слід розглянути можливість офтальмологічного обстеження, щоб уникнути будь-яких інших причин. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВиявлені взаємодії Інгібітори ізоферменту CYP2С9. Слід бути обережними при одночасному застосуванні диклофенаку та інгібіторів ізоферменту CYP2C9 (таких як вориконазол) через можливе збільшення концентрації диклофенаку в сироватці крові та його експозиції. Літій, дигоксин. Диклофенак може підвищувати вміст літію та концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекомендується контроль вмісту літію та концентрації дигоксину у сироватці крові. Діуретичні та гіпотензивні засоби. При одночасному застосуванні з діуретиками та гіпотензивними препаратами (наприклад, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту – АПФ) диклофенак може знижувати їхню гіпотензивну дію. У зв'язку з вищесказаним у пацієнтів, особливо літнього віку, при одночасному застосуванні диклофенаку та діуретиків або гіпотензивних засобів слід регулярно вимірювати АТ, контролювати функцію нирок та ступінь гідратації (внаслідок підвищення ризику нефротоксичності). Циклоспорин та такролімус. Вплив диклофенаку на активність простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину та такролімусу. У зв'язку з вищесказаним доза диклофенаку у пацієнтів, які отримують циклоспорин або такролімус, повинна бути нижчою, ніж у пацієнтів, які не одержують зазначені препарати. Препарати, здатні викликати гіперкаліємію. Одночасне застосування диклофенаку з калію-зберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом і триметопримом може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі крові (у разі такого одночасного застосування цей показник слід часто контролювати). Антибактеріальні засоби – похідні хінолону. Є окремі повідомлення про розвиток судом у пацієнтів, які отримували одночасно похідні хінолону та диклофенак. Передбачувані взаємодії НПЗП та глюкокортикостероїди. Одночасне системне застосування диклофенаку та інших системних нестероїдних протизапальних засобів або глюкокортикостероїдів може збільшувати частоту виникнення НЯ (зокрема, з боку ШКТ). Антикоагулянти та антиагреганти. Необхідно з обережністю застосовувати диклофенак із препаратами цих груп через ризик розвитку кровотеч. Незважаючи на те, що в клінічних дослідженнях не було встановлено впливу диклофенаку на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які приймали комбінацію препаратів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які отримують одночасне лікування даними лікарськими препаратами. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Одночасне застосування диклофенаку із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Гіпоглікемічні препарати. У клінічних дослідженнях встановлено, що можливе одночасне застосування диклофенаку та гіпоглікемічних препаратів, при цьому ефективність останніх не змінюється. Однак, відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, що зумовлювало необхідність зміни дози гіпоглікемічних препаратів на фоні застосування диклофенаку. У зв'язку з вищесказаним під час одночасного застосування диклофенаку та гіпоглікемічних препаратів рекомендується проводити контроль концентрації глюкози у крові. Отримано окремі повідомлення про розвиток метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні диклофенаку з метформіном, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. Метотрексат. Слід бути обережним при застосуванні диклофенаку менш ніж за 24 години до або через 24 години після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Фенітоїн. При одночасному застосуванні фенітоїну та диклофенаку необхідно контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові через можливе посилення його системного впливу. Індуктори ізоферменту CYP2C9. Слід бути обережними при застосуванні диклофенаку одночасно з індукторами ізоферменту CYP2C9 (такими, як рифамрицин). оскільки це може призвести до значного зменшення концентрації диклофенаку в плазмі крові та зменшення його експозиції.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально, при цьому з метою зниження ризику побічних ефектів рекомендується застосування мінімальної ефективної дози наскільки можна з максимально коротким періодом лікування, відповідно з метою лікування та станом пацієнта. Супозиторії необхідно вводити у пряму кишку. Рекомендується застосовувати препарат після випорожнення кишечника. Дорослі Рекомендована початкова доза – 100-150 мг на добу. У відносно легких випадках захворювання, а також для тривалої терапії зазвичай буває достатньо 100 мг на добу. Добову дозу слід розділити на кілька прийомів. Для полегшення нічного болю або ранкової скутості препарат Диклофенак застосовують у ректальних супозиторіях перед сном, на додаток до застосування препарату у вигляді таблеток протягом дня; при цьому сумарно добова доза повинна перевищувати 150 мг. При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально; Зазвичай вона становить 50-150 мг. Початкова доза має становити 50-100 мг; при необхідності протягом кількох менструальних циклів її можна підвищити до 150 мг на добу. Лікування слід починати з появою перших симптомів. Залежно від динаміки клінічних симптомів, лікування можна продовжувати протягом декількох днів. При нападі мігрені початкова доза становить 100 мг. Препарат застосовують при перших симптомах нападу, що наближається. У разі потреби в той же день можна додатково застосувати препарат Диклофенак у ректальних супозиторіях у дозі до 100 мг. При необхідності продовження лікування в наступні дні добова доза препарату не повинна перевищувати 150 мг (у декілька введень). Діти та підлітки до 18 років Дітям віком 18 років і старше препарат застосовують із розрахунку 0,5-2 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу, залежно від тяжкості проявів захворювання, слід розділити на 2-3 разові дози). Для лікування ювенільного ревматоїдного артриту добова доза може бути максимально збільшена до 3 мг/кг (у декілька введень). Максимальна добова доза – 150 мг не повинна бути перевищена. Літні пацієнти (≥65 років) Корекція початкової дози у пацієнтів віком 65 років і старше, як правило, не потрібна. Однак, виходячи із загальних медичних міркувань, слід бути обережним у ослаблених літніх пацієнтів або пацієнтів з низькою масою тіла. Пацієнти із захворюваннями серцево-судинної системи або високим ризиком захворювань серцево-судинної системи Слід особливо обережно застосовувати препарат у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (у т.ч. з неконтрольованою артеріальною гіпертензією) або високим ризиком розвитку захворювань серцево-судинної системи. При необхідності тривалої терапії (більше 4 тижнів) у таких пацієнтів слід застосовувати препарат у добовій дозі, що не перевищує 100 мг. Пацієнти з порушеннями функції нирок Немає даних про необхідність корекції дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок через відсутність досліджень щодо безпеки застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок. Застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) протипоказано. Пацієнти з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. Немає даних про необхідність корекції дози при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через відсутність досліджень безпеки застосування препарату у даної категорії пацієнтів.ПередозуванняСимптоми: блювання, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, шум у вухах, судоми. У разі значного отруєння, можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки. Лікування: підтримуюче та симптоматичне лікування показано при таких ускладненнях як зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту та пригнічення дихання. Форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія для виведення нестероїдних протизапальних засобів, в т.ч. /диклофенаку, з організму неефективні, оскільки діючі речовини цих препаратів значною мірою пов'язуються з білками плазми і піддаються інтенсивному метаболізму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоразка ШКТ При застосуванні диклофенаку, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, відзначалися такі явища як кровотеча або виразка/перфорація органів шлунково-кишкового тракту, у ряді випадків зі смертельним результатом. Дані явища можуть виникнути у будь-який час при застосуванні даних препаратів з або без попередніх симптомів або серйозних захворювань органів шлунково-кишкового тракту в анамнезі. У пацієнтів похилого віку подібні ускладнення можуть мати серйозні наслідки. При розвитку у пацієнтів, які отримують препарат Диклофенак, кровотеч або виразок ШКТ препарат слід відмінити. Для зниження ризику токсичної дії на ШКТ у пацієнтів з виразковим ураженням ШКТ, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією в анамнезі, а також у пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку шлунково-кишкових ускладнень, а також у пацієнтів, які отримують терапію низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, на фоні терапії препаратом слід застосовувати гастропротектори (інгібітори протонної помпи або мізопростол) або інші лікарські препарати для зниження ризику небажаного впливу на ШКТ. Пацієнтам з ураженням шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо літнім, необхідно повідомляти лікаря про всі абдомінальні симптоми. Пацієнти з бронхіальною астмою Загострення бронхіальної астми (непереносимість НПЗП/бронхіальна астма, що провокується прийомом НПЗП), набряк Квінке і кропив'янка найчастіше відзначаються у пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, носовими поліпами або хронічною обструктивною хворобою. ринітоподібними симптомами). У даної групи пацієнтів, а також у пацієнтів з алергією на інші лікарські препарати (шкірні висипання та свербіж або кропив'янка) при застосуванні препарату Вольтарен1- слід дотримуватися особливої ​​обережності (готовність до проведення реанімаційних заходів). Шкірні реакції Такі серйозні дерматологічні реакції, як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, у деяких випадках із смертельним результатом, на фоні застосування диклофенаку відзначалися дуже рідко. Найбільші ризик та частота розвитку тяжких дерматологічних реакцій відзначалися у перший місяць лікування диклофенаком. При розвитку у пацієнта, який отримує препарат Диклофенак, перші ознаки шкірного висипу, ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат слід відмінити. У поодиноких випадках при застосуванні препарату Диклофенак, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, можливий розвиток анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які раніше не отримували диклофенак. Вплив на печінку Оскільки в період застосування препарату Диклофенак може спостерігатися підвищення активності одного або декількох "печінкових" ферментів, при тривалій терапії препаратом як запобіжний засіб показаний контроль функції печінки. При збереженні та прогресуванні порушень функції печінки або виникненні ознак захворювань печінки або інших симптомів (наприклад, еозинофілії, висипки тощо), застосування препарату необхідно відмінити. Слід пам'ятати, що гепатит на фоні застосування препарату Диклофенак може розвиватися без продромальних явищ. Вплив на нирки На фоні терапії препаратом Диклофенак рекомендується проводити контроль функції нирок у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, порушеннями функції серця або нирок, літніх пацієнтів, які отримують діуретики або інші препарати, що впливають на ниркову функцію, а також у пацієнтів зі значним зменшенням обсягу позаклітинної рідини будь-якої етіології, наприклад, у період до та після масивних хірургічних втручань. Після припинення терапії препаратом зазвичай відзначається нормалізація показової функції нирок до вихідних значень. Вплив на серцево-судинну систему Терапія нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі диклофенаком, особливо тривала терапія та терапія з використанням високих доз, може бути асоційована з невеликим зростанням ризику серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень (включаючи інфаркт міокарда та інсульт). У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та високим ризиком розвитку захворювань серцево-судинної системи (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців) слід застосовувати препарат з особливою обережністю, у найнижчій ефективній дозі при мінімально можливій тривалості лікування, оскільки ризик виникнення тромботичних ускладнень зростає зі збільшенням дози та тривалістю лікування. При тривалій терапії (більше 4 тижнів) добова доза диклофенаку у таких пацієнтів має перевищувати 100 мг. Слід періодично проводити оцінку ефективності лікування та потреби пацієнта у симптоматичній терапії, особливо у тих випадках, коли її тривалість становить понад 4 тижні. При появі перших симптомів тромботичних порушень (наприклад, біль у грудях, відчуття нестачі повітря,слабкості, порушення мови) пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою. Вплив на систему кровотворення Препарат Диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів, у зв'язку з чим у пацієнтів з порушеннями гемостазу необхідно проводити ретельний контроль відповідних лабораторних показників. При тривалому застосуванні препарату Диклофенак рекомендується проводити регулярні клінічні аналізи периферичної крові. Маскування ознак інфекційного процесу Протизапальна дія препарату Диклофенак може ускладнювати діагностику інфекційних процесів. Застосування одночасно з іншими НПЗП Не слід застосовувати препарат Диклофенак одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 через ризик небажаних явищ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату Диклофенак виникають зорові порушення, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення з боку центральної нервової системи, не слід керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 30 мг/мл Фасування: N10 Упаковка: амп. Виробник: Кадила Фармасьютікалс Завод-производитель: Кадила Фармасютикалз Лтд. (Индия/Россия) Действующее вещество: Кеторолак.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 25 мг/мл Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Виробник: Сотекс Завод-виробник: ФармФірма Сотекс(Росія) Діюча речовина: Декскетопрофен. .

Дозування: 50 мг Фасування: N25 Форма випуску: капс. Упаковка: контейнер Виробник: Сотекс Завод-виробник: Реплекфарм АТ(Македонія) Діюча речовина: Кетопрофен. .

Дозування: 50 мг/мл Фасування: N10 Упаковка: амп. Производитель: Сотекс Завод-производитель: ФармФирма Сотекс(Россия) Действующее вещество: Кетопрофен. .

Дозування: 100 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блистер Производитель: Сотекс Завод-производитель: Реплек Фарм ООО Скопье(Македония) Действующее вещество: Кетопрофен. .

Дозировка: 50 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: капс. Упаковка: уп. контурн.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: мелоксикам – 10,0 мг; Допоміжні речовини: меглюмін (TV-метилглюкамін) – 7,0 мг, гліцин – 6,0 мг, полоксамер 188 – 50,0 мг, тетрагідрофурфурил макрогол (глікофурол) – 100,0 мг, натрію хлорид – 3,5 мг, 0 ,1 М розчин гідроксиду натрію - до pH 8,4-8,9, вода для ін'єкцій - до 1 мл. По 1,5 мл ампули з безбарвного нейтрального скла з кільцем зламу (або точкою зламу). На ампули наклеюють етикетки з паперу самоклеючі. По 5 ампул разом з інструкцією із застосування вкладають у пачку з картону з гофрованим вкладишем. По 3 або 5 ампул вкладають у блістер із ПВХ плівки. По 1 блістер з ампулами разом з інструкцією по застосуванню вкладають пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора жовта або зеленувато-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом'язового введення. Біодоступність препарату становить приблизно 100%. Після внутрішньом'язового введення 15 мг мелоксикаму максимальна концентрація препарату (Сmах) у плазмі досягається приблизно через 1 годину. Розподіл Мелоксикам зв'язується з білками плазми (переважно з альбуміном) значною мірою - 99%. Проходить через гістогематичні бар'єри, проникає у синовіальну рідину. Концентрація у синовіальній рідині становить 50% від плазмової концентрації препарату. Об'єм розподілу (Vd) низький і становить 11 л. Метаболізм Мелоксикам майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох фармакологічно неактивних метаболітів. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60% від введеної дози) утворюється за допомогою окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму (9% від введеної дози). В освіті двох інших метаболітів, які становлять 16% і 4% від введеної дози препарату, ймовірно, бере участь пероксидаза, активність якої варіює індивідуально. Елімінація Значна кишково-печінкова циркуляція, характерна для мелоксикаму, не впливає на елімінацію препарату. Мелоксикам виводиться переважно у вигляді метаболітів, однаково нирками та кишечником. У незміненому вигляді виводиться менше 5% мелоксикаму кишечником, і лише слідові кількості незміненого препарату визначаються сечі. Середній період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. Порушення функції печінки/нирок Порушення функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до вищих концентрацій вільного мелоксикаму. Літні пацієнти Літні пацієнти, порівняно з молодими пацієнтами, мають подібні фармакокінетичні показники. У пацієнтів похилого віку середній плазмовий кліренс у період рівноважного стану фармакокінетики трохи нижче, ніж у молодих пацієнтів. У жінок похилого віку більш високі значення AUC (площа під кривою "концентрація-час") та довгий період напіввиведення порівняно з молодими пацієнтами обох статей.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, жарознижувальну, аналгетичну дію. Належить до класу оксикамів, похідне енолієвої кислоти. Механізм дії - інгібування синтезу простагландинів (Pg) внаслідок вибіркового пригнічення ферментативної активності циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму селективність ЦОГ-2 знижується. Пригнічує синтез простагландинів (Pg) в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що пов'язано з відносно вибірковим інгібуванням ЦОГ-2, тоді як інгібування постійно присутнього ізоферменту ЦОГ-1 може бути причиною побічних дій з боку шлунково-кишкового. тракту та нирок.Показання до застосуванняКороткострокова симптоматична терапія ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту та інших захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом. Призначений для зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів (у тому числі до інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ)); повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; виразковий коліт, хвороба Крона у стадії загострення; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; тяжка ниркова недостатність з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв (у пацієнтів, які не піддаються гемодіалізу, з підтвердженою гіперкаліємією), прогресуюче захворювання нирок; гострі шлунково-кишкові кровотечі, недавно перенесені цереброваскулярні кровотечі або підтверджений діагноз захворювань системи згортання крові; тяжка декомпенсована серцева недостатність; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Літній вік, ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), захворювання шлунково- (Наявність інфекції Helicobacter pylori), тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. Преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну); бронхіальна астма, туберкульоз,виражений остеопороз. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід застосовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Вагітність та лактаціяМелоксикам протипоказаний під час вагітності. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому мелоксикам не рекомендується застосовувати в період годування груддю.Побічна діяЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступному (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто (більше 10%), часто (більше 1% та менше 10%), нечасто (більше 0,1% та менше 1%), рідко (більше 0,01% та менше 0,1%), дуже рідко (менше 0,01%), включаючи окремі повідомлення. З боку шлунково-кишкового тракту – часто: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея. Нечасто: минущі зміни показників функції печінки (наприклад, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, концентрації білірубіну), відрижка, езофагіт, виразка гастродуоденальної, прихована або явна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит. Рідко: перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: - Часто: анемія. Нечасто: зміна формули крові, включаючи зміну лейкоцитарної формули, лейкопенію та тромбоцитопенію. З боку шкірних покривів - Часто: свербіж, висипання на шкірі, ангіоотек. Нечасто: кропив'янка. Рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дуже рідко: фотосенсибілізація, бульозні висипи, мультиформна еритема. З боку дихальної системи Дуже рідко: бронхоспазм. З боку центральної нервової системи (у тому числі з боку органів слуху, психіки) Часто: головний біль. Нечасто: запаморочення, сонливість, вертиго. Рідко: шум у вухах. Дуже рідко: сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: - Часто: периферичні набряки. Нечасто: підвищення артеріального тиску, "припливи" крові до шкіри обличчя. Рідко: відчуття серцебиття. З боку сечостатевої системи – Нечасто: зміни показників функції нирок (підвищення концентрації креатиніну та/або сечовини у сироватці крові), порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку зору: - Рідко: кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Реакції гіперчутливості – дуже рідко: ангіоневротичний набряк та реакції гіперчутливості негайного типу, в т.ч. анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції - Часто: набряк та біль у місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші інгібітори синтезу простагландинів, включаючи глюкокортикостероїди та саліцилати, при одночасному прийомі з мелоксикамом збільшують ризик утворення виразок у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкових кровотеч (внаслідок синергізму дії) і тому не рекомендуються. Одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну – збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч. Препарати літію - нестероїдні протизапальні засоби підвищують концентрацію літію в плазмі, за допомогою зменшення виведення його нирками. Рекомендується моніторувати концентрацію літію в період призначення мелоксикаму, при зміні дози препаратів літію та їх відміні. Метотрексат - нестероїдні протизапальні засоби знижують тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи його концентрацію в плазмі та гематологічну токсичність, фармакокінетика метотрексату при цьому не змінюється. У зв'язку з цим одночасний прийом мелоксикаму та метотрексату у дозі понад 15 мг/тиждень не рекомендується. При одночасному застосуванні препаратів зростає ризик підвищення токсичності метотрексату. Ризик розвитку взаємодії між НПЗЗ та метотрексатом може мати місце і у пацієнтів, які застосовують метотрексат у низьких дозах, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Тому необхідний постійний контроль за кількістю клітин крові та за функцією нирок. Контрацепція – при одночасному застосуванні з внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. Діуретики – застосування нестероїдних протизапальних засобів у разі зневоднення пацієнтів супроводжується ризиком розвитку гострої ниркової недостатності. Антигіпертензивні засоби (бета-адреноблокатори та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, вазодилататори, діуретики) - НПЗЗ знижують ефект антигіпертензивних засобів, внаслідок інгібування простагландинів, що володіють вазодилатуючими властивостями. Ангіотензину II рецепторів антагоністи при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами посилюють зниження клубочкової фільтрації, що тим самим може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні засоби, впливаючи на ниркові простагландини, можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину. При використанні спільно з мелоксикамом лікарських препаратів, які мають відому здатність інгібувати CYP2C9 та/або CYP3A4 (або метаболізуються за участю цих ферментів), слід брати до уваги можливість фармакокінетичної взаємодії. При одночасному прийомі мелоксикам може посилювати дію гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії. Мелоксикам може послабити дію дигоксину, кортизону, діуретиків.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язове введення препарату показане лише протягом перших 2-3 днів. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Рекомендована доза становить 7,5 мг (0,75 мл) або 15 мг (1,5 мл) 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Максимальна добова доза, що рекомендується, - 15 мг (1,5 мл). Препарат вводиться за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Зважаючи на можливу несумісність, мелоксикам не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій та з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг (0,75 мл) на день. Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Комбіноване застосування Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Сумарна добова доза мелоксикаму, що застосовується у вигляді таблеток, свічок, суспензії для внутрішнього застосування та ін'єкцій, не повинна перевищувати 15 мг.ПередозуванняСимптоми: сонливість, порушення свідомості, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічний антидот відсутній. У разі передозування препарату слід проводити симптоматичну терапію. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз - малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, повинні регулярно спостерігатися. При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі мелоксикам необхідно відмінити. Виразки в шлунково-кишковому тракті, перфорація або кровотеча можуть виникнути в ході лікування в будь-який час, як за наявності симптомів, що насторожують, або відомостей про серйозні шлунково-кишкові ускладнення в анамнезі, так і за відсутності цих ознак. Наслідки даних ускладнень загалом серйозніші в осіб похилого віку. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок, а також реакцій підвищеної чутливості до препарату, особливо якщо подібні реакції спостерігалися протягом попередніх курсів лікування. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, мелоксикам може підвищувати ризик розвитку серйозних серцево-судинних тромбозів, інфаркту міокарда, нападу стенокардії, можливо зі смертельним результатом. Такий ризик підвищується при тривалому застосуванні препарату, а також у пацієнтів із вищезазначеними захворюваннями в анамнезі та схильними до таких захворювань. НПЗП інгібують у нирках синтез простагландинів, які беруть участь у підтримці ниркової перфузії. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним об'ємом циркулюючої крові може призвести до декомпенсації ниркової недостатності, що приховано протікає. Після відміни нестероїдних протизапальних засобів функція нирок зазвичай відновлюється до вихідних показників. Найбільшою мірою ризику цієї реакції схильні літні пацієнти, пацієнти, у яких відзначається дегідратація, хронічна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром або гострі порушення функції нирок, пацієнти, що одночасно приймають діуретичні засоби, а також пацієнти, які перенесли серйозні хірургічні втручання. ведуть до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез та функцію нирок. Застосування нестероїдних протизапальних засобів спільно з діуретиками може призводити до затримки натрію, калію та води, а також до зниження натрійуретичної дії сечогінних засобів. Внаслідок цього у схильних пацієнтів можливе посилення ознак серцевої недостатності або гіпертензії. Тому необхідний ретельний контроль за станом таких пацієнтів, а також у них повинна підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. У разі проведення комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок. При використанні мелоксикаму (так само як і більшості інших нестероїдних протизапальних засобів) повідомлялося про епізодичне підвищення активності "печінкових" трансаміназ або інших показників функції печінки у сироватці крові. Найчастіше це підвищення було невеликим і минущим. Якщо виявлені зміни суттєві або не зменшуються з часом, мелоксикам слід скасувати та проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. Ослаблені або виснажені пацієнти можуть гірше переносити небажані явища, тому такі пацієнти повинні ретельно спостерігатися. Мелоксикам так само, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ібупрофен – 400 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза PH 101, натрію карбоксиметиловий крохмаль, кремнію діоксид колоїдний, безводний, стеаринова кислота; плівкова оболонка: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1), тальк, титану діоксид Е 171, полісорбат 80. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг. По 10 таблеток у блістер ПВХ/АЛ. 1, 2, 3 або 5 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до жовтувато-білого кольору, з ризиком на одному боці, на зламі від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаВиявляє протизапальне. жарознижувальна, аналгезуюча дія. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 та циклоокеш сназу II. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гієртсрмічної реакції. Послаблює больовий синдром, зокрема. болі в суглобах у спокої та при русі; зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє підвищенню обсягу рухів.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому препарату натще максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену в плазмі досягається через 30-35 хвилин. Прийом препарату разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (ТСmах). Зв'язок із білками плазми крові більше 90%. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі ібупрофену проти більш молодими людьми. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу II (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Має швидку спрямовану дію проти болю (знеболювальну), протизапальну та жарознижувальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняГоловний біль, зубний біль, мігрень, болючі менструації, невралгія, біль у спині, біль у суглобах, м'язовий та ревматичний біль, гарячковий стан при грипі та застудних захворюваннях.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів (NYHA)); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; цереброваскулярна або інша кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; вагітність (III триместр); дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Слід уникати застосування препарату в І-ІІ триместрах вагітності, за необхідності прийому препарату слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти, тому зазвичай при короткочасному прийомі необхідності припинення грудного вигодовування не виникає. За необхідності тривалого застосування препарату слід звернутися до лікаря для вирішення питання про припинення грудного вигодовування на період застосування препарату.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг/добу (6 таблеток). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Частота небажаних реакцій (HP), наведених нижче, наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часті (> 10 %), часті (> 1 %, але 0,1 %, але 0,01 %, але Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті реакції гіперчутливості — неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті біль у животі, нудота, диспепсія (зокрема печія, здуття живота). Рідкісні діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома загострення коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні порушення функції печінки (особливо при тривалому застосуванні), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит та жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована) особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини в плазмі крові та появою набряків, гематурії та протеїнурії, нефритичний синдром, нефротичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, цистит. Порушення з боку нервової системи Нечасті біль голови. Дуже рідкісні асептичний менінгіт. Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома серцевою недостатністю, периферичними набряками, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома, бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Лабораторні показники гематокриту або гемоглобіну (можуть зменшуватися); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Антигіпертензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку.Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗП. Метотрексат існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин – збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні НПЗП та циклоспорину. Міфепристон прийом НПЗЗ слід почати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Мієлотоксичні препарати – посилення гематотоксичності. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин: збільшення частоти розвитку гіпопротромбінемії. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену. Індуктори мікросомал'ного окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомалного окислення: зниження ризику гепатотоксичної дії. Пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби та інсулін, похідні сульфонілсечовини, посилення дії препаратів. Антациди та колестірамін зниження абсорбції. Урикозуричні препарати - зниження ефективності препаратів. Естрогени, етанол: підвищений ризик побічних ефектів. Кофеїн: посилення аналгетичного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі приймають і шипучі таблетки (у вигляді розчину) і таблетки, покриті плівковою оболонкою. Дози ібупрофену підбирають індивідуально так, щоб застосуванням найменшої можливої ​​дози отримати бажаний терапевтичний ефект. Шипучу таблетку Ібупрофен-Хемофарм повністю розчиняють у склянці (200 мл) води, а отриманий розчин відразу випивають. Шипучі таблетки не слід ковтати, жувати та смоктати у роті. Шипучі таблетки призначають дітям старше 6 років та дорослим. Дорослим – разова доза ібупрофену становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); добова доза становить 4-6 пігулок шипучих (800-1200 мг), у розділених дозах з інтервалом 4-6 год. Петі віком від 6 до 12 років: разова доза становить 1 шипуча таблетка (200 мг); терапевтична доза - по 1 шипучій таблетці з інтервалом 4-6 годин, 2-4 рази на день. Максимальна добова доза становить 4 шипучі таблетки (800 мг на добу). Літи у віці старше 12 років: разова доза становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); терапевтична доза по 1-2 таблетки з інтервалом 4-6 годин. Максимальна добова доза становить 5 шипучих таблеток (1000 мг). Пігулки. покриті плівковою оболонкою призначають дорослим та дітям старше 12 років, внутрішньо після їди, таблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дорослим та дітям старше 12 років – внутрішньо по 1 таблетці (400 мг). Повторний прийом не раніше ніж за 4 години. Дорослим не приймати більше 3 таблеток за 24 години. Максимальна добова доза становить 1200 мг. Максимальна добова доза для дітей віком від 12-18 років становить 1000 мг. Якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом електрокардіограми та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну та гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗП-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландинів (мізопростол). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: ібупрофен – 200 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, магнію стеарат, цукор, борошно пшеничне, полівінілпіролідон, цукрова пудра, декстрин, ванілін, желатин, кислотний червоний 2С, віск.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням біосинтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та температурної реакції.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, Т1/2 – 2 год, зв'язок з білками плазми – 90%. Екскреція -нирками, з жовчю. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній тканині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Метаболізується. Виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) й у меншою мірою, з жовчю.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартроз, суглобовий синдром при загостренні подагри, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), цервікальний спондильоз, синдром Барре-Льєу (шийна мігрень, синдром хребетної артерії), невралгіт, міал, міал, розтягнення зв'язкового апарату, гематоми, радикуліт, травматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату; гарячкові стани різного генезу (в т.ч. після імунізації), симптоматичне лікування грипу та ГРВІ, постуральна гіпотензія при прийомі гіпотензивних засобів, нефротичний синдром (для зменшення вираженості протеїнурії). Як допоміжний засіб: інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, ларингіт, синусит, риніт), бронхіт, пневмонія, запальні процеси в малому тазі, аднексит, первинна дисменорея, альгодисменорея, післяопераційний біль.Протипоказання до застосуванняерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; "аспіринова тріада"; порушення кровотворення; язвений коліт; захворювання зорового нерва; виражені порушення функції нирок та/або печінки; дитячий вік до 6 років; Підвищена чутливість до препарату.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, абдомінальні болі, печія, анорексія, діарея, метеоризм, НПЗЗ-гастропатія. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, безсоння, збудження, сонливість, депресія. З боку ССЗ: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку сечовидільної системи: набряки, порушення функції нирок. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, рідко-асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), бронхоспазм. З боку органів кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія).Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення – знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч. БМКК та інгібіторів АПФ), натрійуретичну – фуросеміду та гіпотіазиду. Знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень), побічні ефекти мінералокортикостероїдів, кортикостероїдів (небезпека шлунково-кишкової кровотечі), естрогенів, етано; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Антациди та холестирамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дорослим: при остеоартрозі, псоріатичному артриті та анкілозуючому спондиліті – по 400 – 600 мг 3 – 4 рази на добу. При ревматоїдному артриті – по 800 мг 3 рази на добу. При травмах м'яких тканин, пошкодження зв'язок - 1,6 - 2,4 г на добу в кілька прийомів. При первинній дисменореї – по 400 мг 3 – 4 рази на добу. При помірному больовому синдромі – 1,2 г/добу. Дітям старше 12 років початкова доза – 150 – 300 мг 3 рази на добу. Максимальна доза – 1 г, потім – 100 мг 3 рази на добу. При ювенільному ревматоїдному артриті -30 - 40 мг/кг/сут на кілька прийомів. Для зниження температури тіла 39,2 °C і вище - 10 мг/кг/добу, нижче 39,2 °C - 5 мг/кг/сут.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріальний тиск).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням Нb, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗЗ-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландинів. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Діюча речовина: ібупрофен - 100,00 мг; допоміжні речовини: сироп мальтитолу – 2111,25 мг; Гліцерол – 600,00 мг; камедь ксантанова – 37,50 мг; натрію цитрат – 25,45 мг; лимонна кислота – 20,00 мг; ароматизатор (апельсин/полуниця) – 12,50 мг; натрію сахаринат – 10,00 мг; натрію хлорид – 5,50 мг; доміфену бромід – 0,50 мг; полісорбат 80-0,50 мг; вода очищена до 5 мл.Опис лікарської формиСуспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого або сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.ХарактеристикаІбупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ). Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Дія препарату продовжується до 8 годин. Препарат застосовують для симптоматичного лікування як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях (у тому числі, грипі) у дітей з 3 місяців життя до 12 років, дитячих інфекціях, інших інфекційно-запальних захворюваннях та постприщепних реакціях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують як симптоматичне знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: зубного болю, головного болю, мігрені, невралгіях, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах . Ібупрофен випускається у формі суспензії для внутрішнього прийому для дітей по 100, 200 мл у флакон. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групанестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ)ФармакокінетикаАбсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) (зв'язок з білками плазми крові – 90%). Після прийому препарату натще у дорослих ібупрофен виявляється у плазмі крові через 15 хвилин, максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену у плазмі крові досягається через 60 хвилин. Прийом препарату разом із їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) до 1-2 годин. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1%) і, меншою мірою, з жовчю. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Дія препарату продовжується до 8 годин.Показання до застосуванняСуспензію Ібупрофен для дітей застосовують у дітей з 3 місяців життя до 12 років для симптоматичного лікування як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях (у тому числі, грипі), дитячих інфекціях, інших інфекційно-запальних захворюваннях та постприщепних реакціях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують як симптоматичне знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: зубного болю, головного болю, мігрені, невралгіях, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах . Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ібупрофену або будь-якого компонента, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну З обережністю: За наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка або виразкової кровотечі ШКТ, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму; важкі соматичні захворювання, системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту; вітряна віспа; ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), затримка рідини та набряки, печінкова недостатність, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання перизахворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); одночасний прийом інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флу сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Перед застосуванням препарату в І-ІІ триместрах вагітності або в період грудного вигодовування слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без жодних негативних наслідків для здоров'я немовляти.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Оцінка частоти виникнення побічних реакцій виконана на підставі наступних критеріїв: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті: реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні , у тому числі токсичний епідермальний некроліз, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія. Рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні: виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома: загострення виразкового коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні: порушення функції печінки. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз. Порушення з боку нервової системи Нечасті: біль голови. Дуже рідкісні: асептичний менінгіт (у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями). Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Інші Дуже рідкісні: набряки, зокрема периферичні. Лабораторні показники: гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватись); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися) При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: епідвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.Спосіб застосування та дозиІбупрофен – суспензія, спеціально розроблена для дітей. Для прийому всередину. Пацієнтам із підвищеною чутливістю шлунка рекомендується приймати препарат під час їжі. Тільки для короткочасного застосування. Уважно прочитайте інструкцію перед застосуванням препарату. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену або 2,5 мг препарату містять 50 мг ібупрофену. Перед вживанням ретельно збовтайте флакон. Для точного відмірювання дози препарату додається мірний шприц або мірна ложка. У разі застосування мірного шприца слід виконати такі дії: Щільно вставте мірний шприц у шийку флакона. Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень донизу, набираючи суспензію в шприц до потрібної позначки. Поверніть флакон у вихідне положення та вийміть шприц, акуратно повертаючи його. Помістіть шприц у ротову порожнину та повільно натискайте на поршень, плавно випускаючи суспензію. Після вживання промийте шприц у теплій воді та висушіть його у недоступному для дитини місці. Гарячка (жар) та біль: Дозування для дітей залежить від віку та маси тіла дитини. Максимальна добова доза повинна перевищувати 30 мг/кг маси тіла дитини з інтервалами між прийомами препарату 6-8 годин. Діти віком 3-6 місяців (вага дитини від 5 до 7,6 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 7,5 мл (150 мг) на добу. Діти віком 6-12 місяців (вага дитини 7,7-9 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3-4 разів протягом 24 годин, не більше 10 мл (200 мг) на добу. Діти віком 1-3 роки (вага дитини 10-16 кг): по 5,0 мл (100 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 15 мл (300 мг) на добу. Діти віком 4-6 років (вага дитини 17-20 кг): по 7,5 мл (150 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 22,5 мл (450 мг) на добу. Діти віком 7-9 років (вага дитини 21-30 кг): по 10 мл (200 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 30 мл (600 мг) на добу. Діти віком 10-12 років (вага дитини 31-40 кг): по 15 мл (300 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 45 мл (900 мг) на добу. Тривалість лікування – не більше 3 днів. Не перевищуйте вказану дозу. Якщо прийом препарату протягом 24 годин (у дітей віком 3-5 місяців) або протягом 3 днів (у дітей віком 6 місяців і старше) симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря. Постімунізаційна лихоманка: Дітям до 6 місяців: по 2,5 мл (50 мг) препарату. При необхідності ще 2,5 мл (50 мг) через 6 годин. Не застосовуйте більше 5 мл (100 мг) протягом 24 годин.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом ЕКГ та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: активна речовина: індометацин 50 мг або 100 мг; допоміжна речовина: жирних кислот гліцериди (жир твердий, Вітепсол Н15) 0,95 г або 1,0 г Супозиторії ректальні, 50 мг та 100 мг. Супозиторії по 5 штук у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки. Дві контурні упаковки разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиСупозиторії від білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми без видимих ​​вкраплень на поздовжньому зрізі.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка. Біодоступність при ректальному шляху введення – 80-90%. Максимальна концентрація індометацину у крові досягається через 45-60 хв після введення препарату. Максимальна концентрація індометацину становить 1,56-2,81 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується переважно у печінці. Період напіввиведення індометацину – 4-9 год (показник може варіювати залежно від вираженості системного метаболізму, кишково-печінкової рециркуляції). 70% виводиться нирками, причому 30% у незміненому вигляді, і через кишечник у вигляді метаболітів – 30%. Не видаляється при діалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. НПЗП, похідне індолоцтової кислоти. Механізм дії пов'язаний з невибірковим пригніченням циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів із арахідонової кислоти. Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При ревматичних захворюваннях протизапальні та аналгетичні властивості викликають ослаблення таких симптомів як, біль у стані спокою і при русі, ранкова скутість, припухлість суглобів, покращує функціональну здатність суглобів. Чинить аналгетичну дію при помірному болю неревматичного характеру. При запальних процесах, що виникають після операцій та травм, швидко полегшує як спонтанний біль, так і біль під час руху, зменшує запальний набряк у рані.Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева), подагричний артрит. Больовий синдром: головний і зубний біль, люмбаго, ішіас, невралгія, міалгія, після травм та оперативних втручань, що супроводжується запаленням м'яких тканин та суглобів, бурсит та тендиніт, дисменорея. Як допоміжний засіб при запальних процесах у малому тазі в т. ч. аднекситі, простатиті, циститі, інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів з вираженим больовим синдромом (у складі комплексної терапії): фарингіт, тонзиліт, отит. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча, у т.ч. ректальне; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання; печінкова недостатність; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 14 років; захворювання зорового нерва, порушення колірного зору; проктит, геморой. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, хронічна серцева недостатність, дисліпідемія, гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання печінки та нирок, виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, тромбоцитопенія, цироз печінки з портальною гіпертензією, гіпербілірубінем втручань, куріння, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), у хворих з епілепсією, паркінсонізмом, депресією, психічними розладами, порушеннями зору та слуху. Наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання; супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяЧасто – 1-10%; нечасто – 0,1-1%; рідко – 0,01-0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки. З боку травної системи: часто – НПЗП-гастропатія, біль та неприємні відчуття у животі, нудота, блювання, печія, зниження апетиту, діарея. Нечасто при тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Рідко - порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія). При тривалому застосуванні можливі нервові системи: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість, надмірна стомлюваність, сонливість, депресія, периферична невропатія. З боку органів чуття: рідко – порушення смаку, зниження слуху, шум у вухах, диплопія, нечіткість зорового сприйняття, помутніння рогівки, кон'юнктивіт; у схильних пацієнтів – виникнення набряків, підвищення артеріального тиску. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко розвиток (погіршення) явищ хронічної серцевої недостатності, тахіаритмія. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок, протеїнурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, некроз сосочків. З боку органів кровотворення та системи гемостазу: нечасто – кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна); рідко – анемія (в т.ч. гемолітична та апластична), лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз; дуже рідко – еозинофілія, тромбоцитопенічна пурпура. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм; у поодиноких випадках – фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), вузлувата еритема, анафілактичний шок. Лабораторні показники: рідко – гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. Місцеві реакції: нечасто – печіння, свербіж, тяжкість в аноректальній ділянці, загострення геморою. Інші: рідко – посилення потовиділення, асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування з парацетамолом збільшує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Етанол, колхіцин, глюкокортикостероїди та кортикотропін – підвищують ризик розвитку кровотеч у шлунково-кишковому тракті. Збільшує концентрацію в плазмі препаратів літію, метотрексату та дигоксину, що може призвести до їх токсичності. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів; посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, тромболітиків (алтеплази, стрептокінази та урокінази) – підвищується ризик розвитку кровотеч. Знижує ефект діуретиків, на фоні застосування калійзберігаючих діуретиків зростає ризик гіперкаліємії; знижує ефективність урикозуричних та гіпотензивних лікарських засобів (в т.ч. бета-адреноблокаторів); посилює побічні ефекти мінералокортикостероїдів, глюкокортикоїдів, ацетилсаліцилової кислоти, естрогенів, ін. НПЗЗ. Циклоспорин, препарати золота підвищують нефротоксичність індометацину. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин підвищують частоту розвитку гіпопротромбінемій та небезпеку кровотеч. Потенціює токсичну дію зидовудину (за рахунок інгібування метаболізму). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують ректально. Супозиторій звільнити від контурної упаковки і після спорожнення кишечника ввести загостреним кінцем, по можливості глибоко в пряму кишку. Дорослим призначають супозиторії по 50 мг 1-3 рази на добу або супозиторії по 100 мг – 1 раз на добу перед сном. Під час нападу подагри 200 мг на добу (як доповнення до прийому внутрішньо). Максимальна добова доза становить 200 мг. Доза, що підтримує 50-100 мг 1 раз на добу, на ніч. Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально. Дітям віком від 14 років по 1,5-2,5 мг/кг на добу.ПередозуванняПри ректальному застосуванні індометацин зустрічається дуже рідко. Можливі симптоми: нудота, блювання, сильний біль голови, запаморочення, порушення пам'яті, дезорієнтація. У важких випадках парестезії, оніміння кінцівок, судоми. Лікування: симптоматична терапія, форсований діурез. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу максимально можливим коротким курсом. При появі ознак ураження печінки (свербіж шкіри, пожовтіння шкірних покривів, нудота, блювання, біль у животі, потемніння сечі) слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Не рекомендується одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Після 2-х тижнів застосування препарату необхідний контроль клітинного складу периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утриматися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Діюча речовина: індометацин – 100,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, жир твердий Супозиторії ректальні, 100 мг. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці (блістер) із білої ПВХ/ПЕ плівки. По 2 блістери з інструкцією щодо застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиЖовтуватого кольору супозиторії торпедоподібної форми з заглибленням у підставі.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка. Біодоступність при ректальному шляху введення – 80-90%. Зв'язок із білками плазми крові – 90%, період напіввиведення – 4,5 год. Метаболізується, переважно, у печінці, 70% виводиться нирками (30% - у незміненому вигляді), 30% - через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ). Не видаляється при діалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну та антиагрегантну дію. Пригнічує активність прозапальних факторів, знижує агрегацію тромбоцитів. Пригнічуючи циклооксигеназу I та II, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. Усуває або зменшує больовий синдром ревматичного та неревматичного характеру (у т. ч. при болях у суглобах у спокої та при русі), зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів; при запальних процесах, що виникають після операцій та травм швидко полегшує як спонтанний біль, так і біль під час руху, зменшує запальний набряк на місці рани.Показання до застосуванняГострі та хронічні болі при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий хронічний спондиліт (хвороба Бехтерева), подагричний артрит. псоріатичний артрит, хвороба Рейтера; ревматичні ураження м'яких тканин: тендиніти, бурсити, тендобурсити, тендовагініти; дископатії, неврити, плексити, радикулоневрити; дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до індометацину або будь-якої з допоміжних речовин препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т. ч. в анамнезі), кропив'янки або риніту; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона), кровотечі (в т. ч. внутрішньочерепна, з органів шлунково-кишкового тракту); вроджені вади серця (важка коарктація аорти, атрезія легеневої артерії, важкий зошит Фалло); період після аортокоронарного шунтування; тяжка серцева недостатність; ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); печінкова недостатність, активне захворювання печінки, порушення згортання крові (у т. ч. гемофілія, збільшення часу кровотечі, схильність до кровотеч); порушення кровотворення (лейкопенія та анемія); підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (до 15 років). З обережністю Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, хронічна серцева недостатність, дисліпідемія, гіперліпідемія, цукровий діабет, тромбоцитопенія, захворювання периферичних артерій, артеріальна гіпертензія, куріння, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) , виразкове ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання; супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (в т. ч. варфарин), антиагреганти (в т. ч. ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), глюкокортикостероїди для внутрішнього застосування (в т. ч. преднізолон), селективні інгібі. ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін);психічні розлади, епілепсія, паркінсонізм, депресія, літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Індометацин протипоказаний у період вагітності. Грудне годування Індометацин проникає у грудне молоко. За необхідності лікування препаратом грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Індометацин 100 Берлін-Хемі наведені відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто ≥ 1700, < 1/0), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними частота не може бути встановлена). Необхідно зазначити, що перелічені побічні дії препарату переважно варіюють залежно від дози та індивідуальних особливостей пацієнтів. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, блювання, діарея. Часто: крововиливи та виразки шлунково-кишкового тракту; НПЗП-гастропатія, біль у животі, печія, зниження апетиту, виразковий стоматит. Нечасто: кривава блювота, мелена. Дуже рідко: запори. При тривалому застосуванні в більших дозах - виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ (АЛТ, АСТ), минуще підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові. Рідко: токсичний гепатит, із жовтяницею або без неї. Дуже рідко: фульмінантний гепатит. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: головний біль. Часто: запаморочення, сонливість, надмірна стомлюваність, дратівливість, депресія. Нечасто: периферична нейропатія, збудження, безсоння. Порушення з боку органу зору Нечасто: диплопія, помутніння рогівки, нечіткість зорового сприйняття, кон'юктивіт. Порушення з боку органу слуху Часто: шум у вухах. Дуже рідко: тимчасове порушення слуху. Порушення з боку серця Дуже рідко: тахіаритмія, набряковий синдром, розвиток (погіршення) хронічної серцевої недостатності. Порушення з боку судин Дуже рідко: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: порушення функції нирок, нефротичний синдром, протеїнурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, некроз сосочків. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідко: кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (у тому числі гемолітична та апластична), еозинофілія, тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку імунної системи Часто: свербіж шкіри, висипання на шкірі. Рідко: кропив'янка, бронхоспазм, астматичні напади. Дуже рідко: бульозні висипання, почервоніння шкіри, екзема, ексфоліативний дерматит, пурпура алергічного типу, синдром Стівенса-Джонсона; у поодиноких випадках – фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), вузлувата еритема, анафілактичний шок. Лабораторні показники Дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. Загальні розлади та порушення у місці введення Частота невідома: подразнення, тяжкість в аноректальній ділянці, загострення геморою. Інші Частота невідома: асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), посилене потовиділення, апластична анемія, аутоімунна гемолітична анемія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндометанін підвищує концентрацію в плазмі крові дигоксину, метотрексату та препаратів літію, що може призвести до посилення їхньої токсичності. Одночасне застосування з парацетамолом збільшує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Етанол, колхіцин, глюкокортикостероїди та кортикотропін підвищують ризик розвитку кровотеч у ШКТ. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо; посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, тромболітиків (алтеплази, стрептокінази та урокінази) – виникає ризик розвитку кровотеч. Знижує ефект діуретиків, на фоні застосування калійзберігаючих діуретиків зростає ризик гіперкаліємії: знижує ефективність урикозуричних та гіпотензивних лікарських засобів (в т.ч. бета-адреноблокаторів); посилює побічні ефекти метотрексату, ацетилсаліцилової кислоти, глюкокортикостероїдів, інших нестероїдних протизапальних засобів. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність (очевидно, за рахунок придушення синтезу простагландинів у нирках). Цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота,Плікаміцин підвищують частоту розвитку гіпопротромбінемій та небезпеку кровотеч. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію індометацину. Підсилює токсичність зидовудину (за рахунок інгібування метаболізму); у новонароджених підвищує ризик розвитку токсичних ефектів аміноглікозидів (тк. знижує нирковий кліренс та підвищує концентрацію у крові). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності індометацину.Спосіб застосування та дозиРектально. Дорослі та діти старше 15 років: по 100 мг (1 супозиторій) один раз на добу. Максимальна добова доза – 200 мг. Доза вище 150-200 мг збільшує ризик побічних дій. Тривалість лікування: не більше ніж 7 днів. Побічні дії можна зменшити, використовуючи мінімальну ефективну дозу в якомога коротший період часу застосування.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сильний біль голови, запаморочення, порушення пам'яті, дезорієнтація. У важких випадках парестезії, оніміння кінцівок, судоми. Лікування: швидке виведення препарату з організму, симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Для попередження та зменшення диспептичних явищ слід застосовувати антацидні лікарські засоби. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів, проте не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Умови зберігання За температури не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування індометацином необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Активна речовина: індометацин – 50/100 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил), жир твердий, рицинова олія, сечовина (карбамід), пропілпарагідроксибензоат (ніпазол), полісорбат (твін 80).Опис лікарської формиРектальні супозиторії білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми, зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка. Біодоступність при ректальному шляху введення – 80-90%. Зв'язок з білками плазми – 90 %, період напіввиведення – 4-9 год. Метаболізується, в основному, у печінці, у незміненому вигляді виводиться 30 % препарату. Виводиться нирками на 70%, причому 30% у незмінному вигляді, і через шлунково-кишковий тракт – 30%. Не видаляється при діалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну та антиагрегантну дію. Пригнічує активність прозапальних факторів, знижує агрегацію тромбоцитів. Пригнічуючи циклоксигеназу 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (Рg) як в осередку запалення, так і в здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. Викликає ослаблення або зникнення больового синдрому ревматичного і неревматичного характеру (у т.ч. при болях у суглобах у спокої та при русі, зменшення ранкової скутості та припухлості суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів; при запальних процесах, що виникають після операцій та травм як спонтанний біль, так і біль при русі, зменшує запальний набряк дома рани).Показання до застосуванняНПЗП призначений для симптоматичної терапії, зменшуючи біль та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає. Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий спондиліт; ревматичні ураження м'яких тканин; подагричний артрит. Як допоміжний засіб при інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів, аднекситі, простатиті, циститі, невритах, альгодисменореї, головному та зубному болі (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняНПЗП протипоказаний: у період після проведення аортокоронарного шунтування; кровотеча (в т.ч. внутрішньочерепна, з органів ШКТ), порушення згортання крові (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч), порушення кровотворення (лейкопенія та анемія); для ректального застосування – ректальна кровотеча; вроджені вади серця (коарктація аорти, атрезія легеневої артерії, зошита Фалло), серцева недостатність; ІІІ триместр вагітності, період лактації, дитячий вік до 14 років; гіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); виразковий коліт, ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; цироз печінки з портальною гіпертензією, виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок; підтверджена гіперкаліємія; захворювання зорового нерва, порушення колірного зору, зниження слуху; бронхіальна астма, набряки; патологія вестибулярного апарату; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; проктит, геморой; артеріальна гіпертензія, гемофілія, гіпокоагуляція З обережністю Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв, гіпербілірубінемія, тромбоцитопенія, епілепсія, паркінсонізм , тяжкі соматичні захворювання, психічні розлади Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, дитячий та літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗП-гастропатія, абдомінальний біль, нудота, блювання, печія, анорексія, діарея, порушення функції печінки (підвищення в крові білірубіну, "печінкових" трансаміназ). При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість, втома, сонливість, депресія, периферична нейропатія. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, порушення смаку, диплопія, нечіткість зору, помутніння рогівки, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація. З боку ССС: серцева недостатність, тахіаритмія, підвищення артеріального тиску. Порушення функції нирок, протеїнурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, некроз сосочків. З боку системи гемостазу: кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), тромбоцитопенія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм; рідко – синдром Лайєлла, вузлувата еритема, анафілактичний шок. Лабораторні показники: агранулоцитоз, лейкопенія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. Інші: апластична анемія, аутоімуна гемолітична анемія, асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), посилення потовиділення, набряковий синдром, еозинофілія, тромбоцитопенічна пурпура. Місцеві реакції: печіння, свербіж, тяжкість в аноректальній ділянці, загострення геморою.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних препаратів, гіпотензивних та сечогінних засобів (салуретиків); посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикостероїдів, естрогенів, ін. НПЗЗ; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. На фоні застосування калійзберігаючих діуретиків зростає ризик гіперкаліємії. Спільне застосування з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Етанол, колхіцин, глюкокортикостероїди – підвищують ризик розвитку гастроінтестинальних ускладнень, що супроводжуються кровотечами. Збільшує концентрацію в крові препаратів літію, метотрексату та дигоксину. Циклоспорин, препарати золота підвищують нефротоксичність індометацину. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин – підвищують ризик розвитку гіпопротромбінемії та небезпека кровотеч. Підсилює токсичну дію зидовудину. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. У новонароджених підвищує ризик розвитку токсичних ефектів аміноглікозидів.Спосіб застосування та дозиРектально: після звільнення кишечника, наскільки можна глибоко у пряму кишку - 50 мг 1-3 десь у добу чи 100 мг перед сном, під час нападу подагри до 200 мг на добу. Максимальна добова доза – 200 мг.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сильний біль голови, запаморочення, порушення пам'яті, дезорієнтація. У важких випадках парестезії, оніміння кінцівок, судоми. Лікування: симптоматична терапія, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Діюча речовина: індометацин – 100 мг; допоміжні речовини: жир твердий (Естарам W35-PA-(MV)/Bitcysol W35/Cуппосіp NAS 50) - 0,65 г або 0,60 г. жир твердий (Естарам Н15-PA-(MV)/Суппосир NAI5) - 1 30г. По 5 або 6 супозиторіїв в контурне осередкове пакування з полімерної плівки ПBX/ПЕ). 1, 2, 3, 6 або 10 контурних осередкових упаковок по 5 супозиторіїв або 1, 2 контурних осередкових упаковок по 6 супозиторіїв поміщають разом з інструкцією з медичного застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми від білого до світло-жовтого кольору з гладкою поверхнею, без запаху. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня та лійкоподібного заглиблення. Поверхня зрізу має бути гладкою та однорідною.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка. Біодоступність при ректальному шляху введення – 80-90%. Максимальна концентрація індометацину у крові досягається через 30-120 хвилин після введення препарату. Зв'язок з білками плазми - 90%, період напіввиведення - 4,5 год. . Не видаляється при діалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну та антиагрегантну дію. Пригнічує активність прозапальних факторів, знижує агрегацію тромбоцитів. Пригнічуючи циклооксигеназу I та II, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. Усуває або зменшує больовий синдром ревматичного та неревматичного характеру (в т.ч. при болях у суглобах у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів: при запальних процесах, що виникають після операцій та травм, швидко полегшує як спонтанний біль, і біль під час руху, зменшує запальний набряк дома рани).Показання до застосуванняГострі та хронічні болі при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий хронічний спондиліт (хвороба Бехтерева), подагричний артрит, псоріатичний артрит, хвороба Рейтера. Ревматичні ураження м'яких тканин: тендиніти, бурсити, тендобурсити, тендовагініти. Дископатії, неврити, плексити, радикулоневрити. Дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до індометацину або будь-якої з допоміжних речовин препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі), кропив'янки або риніту; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона), кровотечі (в т. ч. внутрішньочерепні, з органів шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); вроджені вади серця (важка коарктація аорти, атрезія легеневої артерії, важкий зошит Фалло), період після аортокоронарного шунтування; тяжка серцева недостатність; ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); печінкова недостатність; активне захворювання печінки; порушення згортання крові (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч); порушення кровотворення (лейкопенія та анемія); підтверджена гіперкаліємія; вагітність та грудне вигодовування; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, хронічна серцева недостатність, дисліпідемія, гіперліпідемія, цукровий діабет, тромбоцитопенія, захворювання периферичних артерій, куріння, артеріальна гіпертензія, стани після великих хірургічних втручань, хронічна ), цироз печінки з портальною гіпертензією, гіпербілірубінемія, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, психічні розлади, епілепсія, паркінсонізм, депресія, порушення зору та слуху, похилого віку, супутня (в т.ч. варфарин), антиагреганти (в т.ч. ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральні глюкокортикостероїди (в т.ч.преднізолон), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяВагітність Індометацин не застосовується під час вагітності. Грудне годування Індометацин виділяється із грудним молоком. За необхідності лікування препаратом грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та 1/1000 та 1/10 000 та I 1000) та дуже рідко ( Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Дуже часто: нудота, блювання, діарея; Часто: крововиливи та виразки шлунково-кишкового тракту; НПЗЗ-гастропатія, біль у животі, печія, зниження апетиту, виразковий стоматит; Нечасто: кривава блювота, мелена; Дуже рідко: запори. При тривалому застосуванні у великих дозах виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" трансаміназ (АЛТ, ACT), минуще підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові; Рідко: токсичний гепатит, з жовтяницею або без неї; Дуже рідко: фульмінантний гепатит. Порушення з боку нервової системи: - Дуже часто: головний біль; Часто: запаморочення, сонливість, надмірна стомлюваність, дратівливість, депресія; Нечасто: периферична нейропатія, збудження, безсоння. Порушення з боку органу зору: - Нечасто: диплопія, помутніння рогівки, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. Дуже рідко: тимчасове порушення слуху. Порушення з боку серця - Дуже рідко: тахіаритмія, набряковий синдром, розвиток (погіршення) хронічної серцевої недостатності. Порушення з боку судин - дуже рідко: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – дуже рідко: порушення функції нирок, нефротичний синдром, протеїнурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, некроз сосочків. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна); лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (у тому числі гемолітична та апластична), еозинофілія, тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку імунної системи - Часто: гіперчутливість, свербіж шкіри, шкірний висип; Рідко: кропив'янка, бронхоспазм, астматичні напади; Дуже рідко: бульозні висипання, почервоніння шкіри, екзема, ексфоліативний дерматит, пурпура алергічного типу, синдром Стівена-Джонсона. У поодиноких випадках фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), вузлувата еритема, анафілактичний шок. Лабораторні показники – дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, глюкозурія, гіперкаліємія, гіперглікемія. Загальні розлади та порушення у місці введення - Частота невідома: подразнення, тяжкість в аноректальній ділянці, загострення геморою. Частота невідома: асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), посилене потовиділення, апластична анемія, аутоімуна анемія, гемолітична анемія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію в плазмі дигоксину, метотрексату та препаратів літію, що може призвести до посилення їхньої токсичності. Спільне застосування з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Етанол, колхіцин, глюкокортикостероїди та кортикотропін підвищують ризик розвитку кровотеч у ШКТ. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів; посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, тромболітиків (алтеплази, стрептокінази та урокінази) виникає ризик розвитку кровотеч. Знижує ефект діуретиків, на фоні застосування калійзберігаючих діуретиків зростає ризик гіперкаліємії, знижує ефективність урикозуричних та гіпотензивних лікарських засобів (в т.ч. бета-адреноблокаторів); посилює побічні ефекти метотрексату, ацетилсаліцилової кислоти, глюкокортикостероїдів, естрогенів, інших нестероїдних протизапальних засобів. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність (очевидно, за рахунок придушення синтезу простагландинів у нирках). Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин підвищують частоту розвитку гіпопротромбінемій та небезпеку кровотеч.Антациди та колестірамін знижують абсорбцію індометацину. Підсилює токсичність зидовудину (за рахунок інгібування метаболізму); у новонароджених підвищує ризик розвитку токсичних ефектів аміноглікозидів (оскільки знижуємо нирковий кліренс і підвищує концентрацію в крові). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиРектально. Супозиторій звільняють від контурної упаковки і вводять загостреним кінцем після спорожнення кишечника, наскільки можна глибоко в пряму кишку. Дорослі та діти старше 15 років: супозиторії по 50 мг 1-2 рази на добу або по 100 мг один раз на добу перед сном. Під час нападу подагри добова доза може бути збільшена до 200 мг. Максимальна добова доза становить 200 мг. Доза вище 150-200 мг збільшує ризик побічних дій. Тривалість лікування: не більше ніж 7 днів. Побічні дії можна зменшити, використовуючи мінімальну ефективну дозу на більш короткий період часу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сильний біль голови, запаморочення, порушення пам'яті, дезорієнтація. У важких випадках парестезії, оніміння кінцівок, судоми. Лікування: швидке виведення препарату з організму, форсований діурез, симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відзначити за 48 годин до дослідження. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу максимально можливим коротким курсом. Для попередження та зменшення диспептичних явищ слід використовувати антацидні лікарські засоби. При появі ознак ураження печінки (шкірне свербіння, пожовтіння шкірних покривів, нудота, блювання, біль у животі, потемніння сечі) слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів, проте не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування індометацином необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: діюча речовина: індометацин – 50 мг; допоміжні речовини: твердий жир (тип І), твердий жир (тип ІІ). По 6 супозиторіїв у стрипі. По 1 стрипу у картонній пачці.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми з гладкою поверхнею від білого до світло-жовтого кольору без запаху. Поверхня зрізу має бути гладкою та однорідною.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засоби. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки.ФармакокінетикаПри ректальному застосуванні 80-90% дози швидко всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 1-2 годин. Розподіл: розподіляється по всіх тканинах та органах. Проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єр. Проникає через синовіальну мембрану суглоб, при цьому його концентрація в синовіальній рідині підвищується. З білками плазми зв'язується 90-98% і здатний витісняти інші лікарські засоби та посилити їх терапевтичний ефект при одночасному застосуванні. Метаболізм: метаболізується в печінці за допомогою окиснення та кон'югації. Висновок: період напіввиведення індометацину варіюється між 2,6 та 11,2 годинами або в середньому 5,8 години. 60-75% виводиться нирками, з них 10-20% у незміненому вигляді, а решта виділяється з жовчю і калом. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин - похідне індолоцтової кислоти і відноситься до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ). Має виражену протизапальну дію, значно перевищує дію фенілбутазоном та ацетилсаліцилової кислоти. Його аналгетичну активність відповідає аналгетичній активності метамізолу. Має жарознижувальну дію. Індометацин виявляє сильну пригнічуючу дію на синтез простагландинів шляхом інгібування циклооксигенази. Крім цього, зменшує і агрегацію тромбоцитів, і ліпоксигеназну активність в області запалення, відповідно, і лейкотрієни; також зменшує вивільнення ендогенних пірогенів, інактивує лізосомні ферменти, пригнічує активність нейтральних протеаз. Значення мають його інші ефекти,такі як декупелювання окисного фосфорилювання та пригнічення зворотного захоплення катехоламінів, посилення обміну норадреналіну та відома гангліоблокуюча дія.Показання до застосуванняЕфективність короткочасного симптоматичного лікування індометацином встановлена ​​стосовно наступних станів: гострого та хронічного болю при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит гострий та у стадії загострення; хронічний анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева); напад подагри та подагричний артрит; захворювання навколосуглобових тканин тендиніт, бурсит (гостре хворобливе плече), тендобурсит, тендовагініти, больовий синдром та запалення після травм (у тому числі у спортсменів) та оперативних втручань дископатії, плексит, радикулоневрит; дисменорея. Слід обережно оцінити потенційну користь та ризик застосування індометацину та інші варіанти лікування, перш ніж ухвалити рішення щодо застосування індометацину. Необхідно використовувати найнижчу ефективну дозу за найкоротший період часу відповідно до індивідуальної мети лікування пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів з клінічним проявом астматичного нападу, кропив'янки або риніту, ангіоневротичний набряк. Дані в анамнезі шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, які були спричинені застосуванням лікарських засобів групи нестероїдних протизапальних засобів у минулому. Активна або рецидивна виразка або кровотеча (два або більше випадків підтверджених виразок або кровотеч), виразковий коліт та/або ентероколіт. Одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2 через підвищений ризик виникнення побічних ефектів. Тяжка серцева недостатність. Тяжка печінкова та ниркова недостатність. Геморої, анальні нориці та тріщини, проктити та інші хвороби прямої кишки та анусу. Кровотечі із гемороїдальних вузлів. Перед- та постопераційний біль при операції аортокоронарного обхідного шунтування.Вагітність та лактаціяВагітність. Препарат протипоказаний під час вагітності. Годування груддю. У ході лікування слід припинити годування груддю, тому що індометацин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. Безпека застосування у дітей не встановлена. Препарат не застосовувати для лікування дітей віком до 14 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами є шлунково-кишкові розлади. Можлива поява виразкової хвороби, перфорації або кровотечі зі шлунково-кишкового тракту (іноді з летальним наслідком) переважно у пацієнтів похилого віку. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну), пригнічення функції кісткового мозку, ДВЗ. З боку імунної системи: дуже рідко – бронхоспазм, астматичні напади, анафілактичні або анафілактоїдні реакції у алергічних пацієнтів, лихоманка, васкуліт, анафілактичний шок, набряк легенів, мозку. З боку обміну речовин: підвищення рівня сечовини, збільшення маси тіла, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищений потовиділення, прискорення хрящової дегенерації, затримка рідин, гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. З боку дихальної системи: носова кровотеча, легенева субтропічна еозинофілія, задишка, гострий респіраторний дистрес. З боку нервової системи: збудження, судоми, м'язова слабкість, мимовільні м'язові рухи, психічні розлади, посилення епілепсії та паркінсонізму, порушення свідомості, кома, дизартрія, асептичний менінгіт, галюцинації, страх, запаморочення, головний біль, вертиго, сонність , тривожність, слабкість, порушення концентрації, мережевні порушення, включаючи парестезії, дезорієнтація, безсоння, дратівливість, периферична невропатія, розлад пам'яті, психотичні реакції, непритомність, деперсоналізація. З боку органу зору: неврит зорового нерва, відкладення на рогівці та пошкодження сітківки, у тому числі жовтої плями, кон'юнктивіт, біль у навколоочній ділянці, диплопія, нечіткість зору. З боку органів слуху та лабіринту: дуже рідко – порушення слуху, шум у вухах, глухота. З боку серця: тахікардія, стенокардія, пальпітація, аритмії, набряки, дуже рідко – серцева недостатність, пов'язана з прийомом НПЗЗ. Застосування індометацину (особливо у високих дозах та тривалому застосуванні) можна пов'язати зі слабким підвищеним ризиком інфаркту міокарда або інсульту. З боку судин: артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тромботична мікроангіопатія. З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, порушення смаку, гастроентерит, ерозивно-виразкові ураження, кровотечі та перфорації ШКТ, проктит, стриктури кишечника, гастрит, кровотеча з сигмовидної кишки або з дивертикулу, регіональний ілеїт, холестаз, диспепсія, запор, біль у животі, метеоризм, мелена, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення виразкового коліту (хвороба Крона), загострення існуючої виразки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: токсичний гепатит з або без жовтяниці, дуже рідко – фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: випадання волосся, загострення псоріазу, екземи, свербіж з або без висипань, кропив'янка, петехії, екхімози, дуже рідко – ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, пурпура, вузлувата еритема, мультиформна ер Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку нирок та сечостатевої системи: порушення функції нирок, набряки, вагінальна кровотеча, збільшення та нагрубання молочних залоз, гінекомастія, протеїнурія, гематурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: місцеве роздратування, місцева кровотеча та загострення геморою, свербіж в аноректальній ділянці, тенезми. Лабораторні та інструментальні дані: підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові (ALAT, ASAT), минуще підвищення білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати застосування двох або більше нестероїдних протизапальних засобів у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні з антибактеріальними засобами може підвищуватися ризик виникнення судом, з ципрофлоксацином – ризик шкірних реакцій та нейротоксичність. Одночасне застосування зальцитабіну та індометацину викликає зміни у їхній факмакодинаміці. Одночасне застосування зидовудину та індометацину підвищує ризик гематологічної токсичності. Ризик прояву токсичності індометацину підвищується при застосуванні з ритонавіром. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з циклофосфамідом у зв'язку з виникненням водної інтоксикації. Слід обережно застосовувати одночасно з антидепресантами (селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну) через підвищення ризику кровотеч. Дія похідних сульфонілсечовини може посилюватись нестероїдними протизапальними засобами. У поодиноких випадках одночасне застосування з метформіном може спричинити метаболічний ацидоз. З обережністю слід застосовувати одночасно з протиепілептичними препаратами через посилення дії фенітоїну. Одночасне застосування з галоперидолом посилює сонливість. Слід уникати одночасного прийому з тріамтереном через виникнення зворотної ниркової недостатності. При одночасному застосуванні з бензодіазепінами підвищується ризик виникнення запаморочення. При одночасному застосуванні з дермопресином посилюється дія останнього. Слід уникати прийому нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 діб після застосування міфепрістону. Індометацин здатний знижувати швидкість виведення баклофену і, таким чином, підвищувати рівень його токсичної дії. Для пацієнтів при одночасному застосуванні індометацину та Муромонаб-CD3 підвищується ризик розвитку психозу та енцефалопатії. Індометацин здатний спотворювати результати лабораторних аналізів: викликати підвищення рівня одного або більше печінкових ферментів; препарат може бути причиною отримання помилково негативних результатів при спробі пригнічення дексаметазону. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів ЦОГ-2 підвищує ризик розвитку «анальгезуючого» нефропатії та папілярного некрозу нирок. Тому необхідно уникати їхнього одночасного застосування. При одночасному прийомі з судинно-розширювальними засобами підвищується ризик кровотеч. Інші нестероїдні протизапальні засоби: одночасне застосування індометацину з іншими нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик шлунково-кишкових ускладнень. Дифлунізал: підвищує рівень індометацину у плазмі та знижує його нирковий кліренс. Можливе виникнення летальних шлунково-кишкових кровотеч. Ця комбінація не рекомендується. Дигоксин: індометацин може підвищувати концентрацію дигоксину в плазмі, що потребує корекції дози та відстеження рівня дигоксину. Солі літію індометацин подовжує та потенціює дію солей літію та підвищує літієву токсичність. Імуносупресори: одночасне застосування індометацину та імуносупресорів, таких як метотрексат та циклоспорин, веде до посилення їх токсичності. Такролімус: одночасне застосування з такролімусом підвищує нефротоксичність індометацину. Діуретики: НПЗЗ знижує терапевтичну ефективність діуретиків. Можливе підвищення ризику виникнення гіперкаліємії при сумісному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками та зменшення функції нирок при комбінованому застосуванні з тіазидними діуретиками. Діуретики можуть посилювати нефротоксичність індометацину. Пробенецид: уповільнює виведення та підвищує токсичність індометацину. Антигіпертензивні засоби: індометацин може послаблювати гіпотензивну дію інгібіторів АПФ та β-блокаторів при одночасному застосуванні. Кортикостероїди: підвищує ризик шлунково-кишкових ульцерацій та кровотеч. Антикоагулянти НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів при комбінованому застосуванні. Підвищується ризик ульцерацій та кровотеч. Необхідно контролювати час кровотечі та протромбінового часу. Індометацин конкурентно взаємодіє з кумариновими антикоагулянтами в місцях зв'язування з білками плазми крові, в результаті підвищується їх концентрація в плазмі крові. У разі їх одночасного застосування індометацин призначають у найменшій можливій дозі та оцінюється можливість додавання протективних агентів. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs): підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі. Хінолонові антибактеріальні засоби: з обережністю використовувати пацієнтам, які приймають хінолонові антибактеріальні лікарські препарати. Протидіабетичні засоби: індометацин не змінює терапевтичну ефективність пероральних протидіабетичних засобів та інсуліну, незважаючи на те, що є спостереження про гіпо- або гіперглікемізуючу дію при їх одночасному застосуванні. Пентоксифілін: одночасне застосування з пентоксифіліном підвищує рівень розвитку кровотеч. Бісфосфонати: одночасне застосування з бісфосфонатами підвищує біодоступність індометацину. Зідовідин: одночасне призначення з зидовидином підвищує мієлотоксичність індометацину.Спосіб застосування та дозиДорослі: звичайна доза – 50 мг (1 супозиторій) 2 рази на добу або по 100 мг (2 супозиторії) один раз на добу. Максимальна добова доза становить 200 мг. При застосуванні добової дози, що перевищує 150-200 мг, збільшується ризик побічних дій. Пацієнти похилого віку рекомендується приймати найнижчу ефективну дозу протягом якомога коротшого часу, оскільки існує ризик виникнення побічних дій. Пацієнти необхідно стежити, оскільки можливе виникнення кровотечі із шлунково-кишкового тракту. Тривалість лікування має перевищувати 7 днів. Спосіб застосування Індометацин Софарма, супозиторії застосовувати ректально. Частоту появи побічних дій можна зменшити, застосовуючи для усунення симптомів мінімальну ефективну дозу протягом короткого часу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сильний головний біль, запаморочення, порушення пам'яті та дезорієнтація. У складніших випадках спостерігаються парестезії та судоми. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Неможливо вивести індометацин із організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПобічна дія можна зменшити, використовуючи для усунення симптомів найнижчу ефективну дозу протягом найбільш короткого часу. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з порушеннями функції нирок, печінки чи серця, або станами, схильними до затримки рідини в організмі, оскільки індометацин спричиняє ослаблення функції нирок та застій рідини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком та захворюваннями сполучної тканини можливе підвищення ризику розвитку вірусного менінгіту. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам після хірургічних втручань, оскільки тривалість кровотеч у них може бути збільшена. В окремих випадках застосування індометацину може маскувати прояви інфекційно-запального процесу, а також слід бути обережними при застосуванні живих вакцин. Пацієнтам, які тривалий час застосовують препарат, слід періодично проводити дослідження крові, функції печінки або шлунка, щоб якомога раніше виявити будь-яку небажану дію. Слід обережно застосовувати препарат пацієнтам з аномаліями сигмовидної кишки. Пацієнтам зі зниженим кровотоком, у яких ниркові простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркової перфузії, НПЗЗ можуть спровокувати виражену ниркову декомпенсацію. До групи ризику виникнення подібної реакції входять пацієнти з нирковою або печінковою дисфункцією, хворі на цукровий діабет, пацієнти похилого віку, пацієнти зі зниженим об'ємом міжклітинної рідини, застійною серцевою недостатністю, сепсисом, а також особи, які одночасно приймають нефротоксичні препарати. Таким пацієнтам необхідно контролювати функцію нирок під час прийому препарату. Слід бути обережним, застосовуючи препарат хворим на бронхіальну астму, у зв'язку з можливістю виникнення бронхоспазму. Слід уникати одночасного застосування індометацину з іншими лікарськими засобами групи НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Шлунково-кишкові крововиливи, ульцерації та перфорації, включаючи ті, що мають летальний кінець, спостерігаються при застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів у будь-який час у ході лікування, за наявності або без попереджувальних симптомів або даних про попередні серйозні інциденти з боку шлунково-кишкового тракту. Ризик появи побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту вищий при застосуванні високих доз НПЗЗ у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою крововиливом або перфорацією, та у пацієнтів похилого віку. У таких пацієнтів лікування НПЗЗ слід розпочинати з низької можливої ​​дози, беручи до уваги необхідність застосування протективних лікарських засобів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи). Цей підхід рекомендується і у випадках одночасного застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які збільшують ризик шлунково-кишкових ускладнень (кортикостероїди, антикоагулянти, антиагреганти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну). Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, такими як хвороба Крона, які можуть загостритись при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Збільшення ризику ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту існує у пацієнтів, які зловживають алкоголем, у курців, тому у цієї групи пацієнтів лікування необхідно проводити з особливою обережністю. Пацієнтам з даними в анамнезі шлунково-кишкові порушення (переважно хворим похилого віку) слід порадити повідомляти про незвичайні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування. При появі ульцерацій та кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування індометацином слід зупинити. Необхідно забезпечити належний нагляд та увагу пацієнтам з даними в анамнезі гіпертензію та/або від легкої до помірної застійної серцевої недостатності, оскільки є повідомлення про набряки та затримку рідини, пов'язаних із лікуванням НПЗЗ. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні) можуть бути пов'язані зі слабким підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатньої кількості даних, щоб унеможливити такий ризик для індометацину. Пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або судинно-мозковою хворобою слід лікувати індометацином тільки після ретельної оцінки ситуації, яка необхідна для початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судин. , гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) Застосовується з обережністю пацієнтам із проявами гіперчутливості до харчових продуктів та лікарських препаратів, хворим на алергічні захворювання – сінна лихоманка, бронхіальна астма, назальний поліпоз. Індометацин застосовується з обережністю пацієнтам із нирковими захворюваннями через можливе ураження нирок. Застосовується з обережністю хворим на психічні порушення, депресію, епілепсію, паркінсонізм, оскільки може призвести до погіршення основного захворювання. Необхідно призначати з обережністю пацієнтам з анамнезом порушення коагуляції, оскільки лікарський препарат пригнічує біосинтез простагландинів та впливає на функцію тромбоцитів. Лікування індометацином, як і іншими лікарськими препаратами групи НПЗП, при тривалому застосуванні може викликати зміни функції печінки, що потребує періодичного контролю печінкових ферментів. Серйозні шкірні реакції, з летальним результатом включно, дуже рідко спостерігаються при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і стосуються випадків ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи зазначених реакцій – на початку лікування (у перший місяць). Застосування лікарського препарату слід припинити з появою перших шкірних чи інших ознак гіперчутливості. Внаслідок своєї протизапальної дії препарат може маскувати симптоми гострого запалення, що вимагає виключення наявності бактеріальної інфекції при його призначенні. Жінки репродуктивного віку мають ризик зворотного придушення фертильності при застосуванні препарату. При застосуванні лікарських препаратів із групи НПЗЗ існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком від 65 років, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікуються β-блокаторами, інгібіторами АПФ та калійзберігаючих діуретиків. У таких пацієнтів необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами Індометацин Софарма може викликати побічні дії (шум у вухах, запаморочення, сонливість, порушення слуху та зору), які можуть порушити активну увагу та рефлекси та діяти на здатність керувати транспортними засобами та працювати з машинами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Діюча речовина: індометацин – 50,0 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, жир твердий Супозиторії ректальні, 50 мг. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці (блістер) із білої ПВХ/ПЕ плівки. По 2 блістери з інструкцією щодо застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиЖовтуватого кольору супозиторії торпедоподібної форми з заглибленням у підставі.ФармакокінетикаАбсорбція – швидка. Біодоступність при ректальному шляху введення – 80-90%. Зв'язок з білками плазми – 90 %, період напіввиведення – 4,5 год. Не видаляється при діалізі. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну та антиагрегантну дію. Пригнічує активність протизапальних факторів, знижує агрегацію тромбоцитів. Пригнічуючи циклооксигеназу I та II, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. Усуває або зменшує больовий синдром ревматичного та неревматичного характеру (у т. ч. при болях у суглобах у спокої та при русі), зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів; при запальних процесах, що виникають після операцій та травм, швидко полегшує як спонтанний біль, так і біль під час руху, зменшує запальний набряк на місці рани).Показання до застосуванняГострі та хронічні болі при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, ювенільний хронічний артрит, анкілозуючий хронічний спондиліт (хвороба Бехтерева), подагричний артрит. псоріатичний артрит, хвороба Рейтера; ревматичні ураження м'яких тканин: тендиніти, бурсити, тендобурсити, тендовагініти; дископатії, неврити, плексити, радикулоневрити; дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до індометацину або будь-якої з допоміжних речовин препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т. ч. в анамнезі), кропив'янки або риніту; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона), кровотечі (в т. ч. внутрішньочерепна, з органів шлунково-кишкового тракту); вроджені вади серця (важка коарктація аорти, атрезія легеневої артерії, важкий зошит Фалло); період після аортокоронарного шунтування; тяжка серцева недостатність; ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); печінкова недостатність, активне захворювання печінки, порушення згортання крові (у т. ч. гемофілія, збільшення часу кровотечі, схильність до кровотеч); порушення кровотворення (лейкопенія та анемія); підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (до 15 років). З обережністю Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, хронічна серцева недостатність, дисліпідемія, гіперліпідемія, цукровий діабет, тромбоцитопенія, захворювання периферичних артерій, артеріальна гіпертензія, куріння, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) , виразкове ураження ШКТ в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання; супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (в т. ч. варфарин), антиагреганти (в т. ч. ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), глюкокортикостероїди для внутрішнього застосування (в т. ч. преднізолон), селективні інгібі. ч. циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін);психічні розлади, епілепсія, паркінсонізм, депресія, літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Індометацин протипоказаний під час вагітності. Грудне годування Індометацин проникає у грудне молоко. За необхідності лікування препаратів грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти при застосуванні препарату Індометацин 100 Берлін-Хемі наведені відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто ≥ 1700, < 1/0), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (за наявними даними частота не може бути встановлена). Необхідно зазначити, що перелічені побічні дії препарату переважно варіюють залежно від дози та індивідуальних особливостей пацієнтів. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: нудота, блювання, діарея. Часто: крововиливи та виразки шлунково-кишкового тракту; НПЗП-гастропатія, біль у животі, печія, зниження апетиту, виразковий стоматит. Нечасто: кривава блювота, мелена. Дуже рідко: запори. При тривалому застосуванні в більших дозах - виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: підвищення активності «печінкових» трансаміназ (АЛТ, АСТ), минуще підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові. Рідко: токсичний гепатит, із жовтяницею або без неї. Дуже рідко: фульмінантний гепатит. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: головний біль. Часто: запаморочення, сонливість, надмірна стомлюваність, дратівливість, депресія. Нечасто: периферична нейропатія, збудження, безсоння. Порушення з боку органу зору Нечасто: диплопія, помутніння рогівки, нечіткість зорового сприйняття, кон'юктивіт. Порушення з боку органу слуху Часто: шум у вухах. Дуже рідко: тимчасове порушення слуху. Порушення з боку серця Дуже рідко: тахіаритмія, набряковий синдром, розвиток (погіршення) хронічної серцевої недостатності. Порушення з боку судин Дуже рідко: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: порушення функції нирок, нефротичний синдром, протеїнурія, гематурія, інтерстиціальний нефрит, некроз сосочків. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідко: кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (у тому числі гемолітична та апластична), еозинофілія, тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку імунної системи Часто: свербіж шкіри, висипання на шкірі. Рідко: кропив'янка, бронхоспазм, астматичні напади. Дуже рідко: бульозні висипання, почервоніння шкіри, екзема, ексфоліативний дерматит, пурпура алергічного типу, синдром Стівенса-Джонсона; у поодиноких випадках – фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), вузлувата еритема, анафілактичний шок. Лабораторні показники Дуже рідко: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. Загальні розлади та порушення у місці введення Частота невідома: подразнення, тяжкість в аноректальній ділянці, загострення геморою. Інші Частота невідома: асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), посилене потовиділення, апластична анемія, аутоімунна гемолітична анемія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндометанін підвищує концентрацію в плазмі крові дигоксину, метотрексату та препаратів літію, що може призвести до посилення їхньої токсичності. Одночасне застосування з парацетамолом збільшує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Етанол, колхіцин, глюкокортикостероїди та кортикотропін підвищують ризик розвитку кровотеч у ШКТ. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо; посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, тромболітиків (алтеплази, стрептокінази та урокінази) – виникає ризик розвитку кровотеч. Знижує ефект діуретиків, на фоні застосування калійзберігаючих діуретиків зростає ризик гіперкаліємії: знижує ефективність урикозуричних та гіпотензивних лікарських засобів (в т.ч. бета-адреноблокаторів); посилює побічні ефекти метотрексату, ацетилсаліцилової кислоти, глюкокортикостероїдів, інших нестероїдних протизапальних засобів. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність (очевидно, за рахунок придушення синтезу простагландинів у нирках). Цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота,Плікаміцин підвищують частоту розвитку гіпопротромбінемій та небезпеку кровотеч. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію індометацину. Підсилює токсичність зидовудину (за рахунок інгібування метаболізму); у новонароджених підвищує ризик розвитку токсичних ефектів аміноглікозидів (тк. знижує нирковий кліренс та підвищує концентрацію у крові). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності індометацину.Спосіб застосування та дозиРектально. Дорослі та діти старше 15 років: по 100 мг (1 супозиторій) один раз на добу. Максимальна добова доза – 200 мг. Доза вище 150-200 мг збільшує ризик побічних дій. Тривалість лікування: не більше ніж 7 днів. Побічні дії можна зменшити, використовуючи мінімальну ефективну дозу в якомога коротший період часу застосування.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сильний біль голови, запаморочення, порушення пам'яті, дезорієнтація. У важких випадках парестезії, оніміння кінцівок, судоми. Лікування: швидке виведення препарату з організму, симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Для попередження та зменшення диспептичних явищ слід застосовувати антацидні лікарські засоби. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат може змінювати властивості тромбоцитів, проте не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Застосування препарату може негативно впливати на жіночу фертильність та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Умови зберігання За температури не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування індометацином необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: діюча речовина: індометацин – 50 мг; допоміжні речовини: твердий жир (тип І), твердий жир (тип ІІ). По 6 супозиторіїв у стрипі. По 1 стрипу у картонній пачці.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми з гладкою поверхнею від білого до світло-жовтого кольору без запаху. Поверхня зрізу має бути гладкою та однорідною.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засоби. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки.ФармакокінетикаПри ректальному застосуванні 80-90% дози швидко всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 1-2 годин. Розподіл: розподіляється по всіх тканинах та органах. Проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єр. Проникає через синовіальну мембрану суглоб, при цьому його концентрація в синовіальній рідині підвищується. З білками плазми зв'язується 90-98% і здатний витісняти інші лікарські засоби та посилити їх терапевтичний ефект при одночасному застосуванні. Метаболізм: метаболізується в печінці за допомогою окиснення та кон'югації. Висновок: період напіввиведення індометацину варіюється між 2,6 та 11,2 годинами або в середньому 5,8 години. 60-75% виводиться нирками, з них 10-20% у незміненому вигляді, а решта виділяється з жовчю і калом. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин - похідне індолоцтової кислоти і відноситься до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ). Має виражену протизапальну дію, значно перевищує дію фенілбутазоном та ацетилсаліцилової кислоти. Його аналгетичну активність відповідає аналгетичній активності метамізолу. Має жарознижувальну дію. Індометацин виявляє сильну пригнічуючу дію на синтез простагландинів шляхом інгібування циклооксигенази. Крім цього, зменшує і агрегацію тромбоцитів, і ліпоксигеназну активність в області запалення, відповідно, і лейкотрієни; також зменшує вивільнення ендогенних пірогенів, інактивує лізосомні ферменти, пригнічує активність нейтральних протеаз. Значення мають його інші ефекти,такі як декупелювання окисного фосфорилювання та пригнічення зворотного захоплення катехоламінів, посилення обміну норадреналіну та відома гангліоблокуюча дія.Показання до застосуванняЕфективність короткочасного симптоматичного лікування індометацином встановлена ​​стосовно наступних станів: гострого та хронічного болю при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит гострий та у стадії загострення; хронічний анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева); напад подагри та подагричний артрит; захворювання навколосуглобових тканин тендиніт, бурсит (гостре хворобливе плече), тендобурсит, тендовагініти, больовий синдром та запалення після травм (у тому числі у спортсменів) та оперативних втручань дископатії, плексит, радикулоневрит; дисменорея. Слід обережно оцінити потенційну користь та ризик застосування індометацину та інші варіанти лікування, перш ніж ухвалити рішення щодо застосування індометацину. Необхідно використовувати найнижчу ефективну дозу за найкоротший період часу відповідно до індивідуальної мети лікування пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів з клінічним проявом астматичного нападу, кропив'янки або риніту, ангіоневротичний набряк. Дані в анамнезі шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, які були спричинені застосуванням лікарських засобів групи нестероїдних протизапальних засобів у минулому. Активна або рецидивна виразка або кровотеча (два або більше випадків підтверджених виразок або кровотеч), виразковий коліт та/або ентероколіт. Одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2 через підвищений ризик виникнення побічних ефектів. Тяжка серцева недостатність. Тяжка печінкова та ниркова недостатність. Геморої, анальні нориці та тріщини, проктити та інші хвороби прямої кишки та анусу. Кровотечі із гемороїдальних вузлів. Перед- та постопераційний біль при операції аортокоронарного обхідного шунтування.Вагітність та лактаціяВагітність. Препарат протипоказаний під час вагітності. Годування груддю. У ході лікування слід припинити годування груддю, тому що індометацин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. Безпека застосування у дітей не встановлена. Препарат не застосовувати для лікування дітей віком до 14 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами є шлунково-кишкові розлади. Можлива поява виразкової хвороби, перфорації або кровотечі зі шлунково-кишкового тракту (іноді з летальним наслідком) переважно у пацієнтів похилого віку. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну), пригнічення функції кісткового мозку, ДВЗ. З боку імунної системи: дуже рідко – бронхоспазм, астматичні напади, анафілактичні або анафілактоїдні реакції у алергічних пацієнтів, лихоманка, васкуліт, анафілактичний шок, набряк легенів, мозку. З боку обміну речовин: підвищення рівня сечовини, збільшення маси тіла, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищений потовиділення, прискорення хрящової дегенерації, затримка рідин, гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. З боку дихальної системи: носова кровотеча, легенева субтропічна еозинофілія, задишка, гострий респіраторний дистрес. З боку нервової системи: збудження, судоми, м'язова слабкість, мимовільні м'язові рухи, психічні розлади, посилення епілепсії та паркінсонізму, порушення свідомості, кома, дизартрія, асептичний менінгіт, галюцинації, страх, запаморочення, головний біль, вертиго, сонність , тривожність, слабкість, порушення концентрації, мережевні порушення, включаючи парестезії, дезорієнтація, безсоння, дратівливість, периферична невропатія, розлад пам'яті, психотичні реакції, непритомність, деперсоналізація. З боку органу зору: неврит зорового нерва, відкладення на рогівці та пошкодження сітківки, у тому числі жовтої плями, кон'юнктивіт, біль у навколоочній ділянці, диплопія, нечіткість зору. З боку органів слуху та лабіринту: дуже рідко – порушення слуху, шум у вухах, глухота. З боку серця: тахікардія, стенокардія, пальпітація, аритмії, набряки, дуже рідко – серцева недостатність, пов'язана з прийомом НПЗЗ. Застосування індометацину (особливо у високих дозах та тривалому застосуванні) можна пов'язати зі слабким підвищеним ризиком інфаркту міокарда або інсульту. З боку судин: артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тромботична мікроангіопатія. З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, порушення смаку, гастроентерит, ерозивно-виразкові ураження, кровотечі та перфорації ШКТ, проктит, стриктури кишечника, гастрит, кровотеча з сигмовидної кишки або з дивертикулу, регіональний ілеїт, холестаз, диспепсія, запор, біль у животі, метеоризм, мелена, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення виразкового коліту (хвороба Крона), загострення існуючої виразки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: токсичний гепатит з або без жовтяниці, дуже рідко – фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: випадання волосся, загострення псоріазу, екземи, свербіж з або без висипань, кропив'янка, петехії, екхімози, дуже рідко – ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, пурпура, вузлувата еритема, мультиформна ер Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку нирок та сечостатевої системи: порушення функції нирок, набряки, вагінальна кровотеча, збільшення та нагрубання молочних залоз, гінекомастія, протеїнурія, гематурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: місцеве роздратування, місцева кровотеча та загострення геморою, свербіж в аноректальній ділянці, тенезми. Лабораторні та інструментальні дані: підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові (ALAT, ASAT), минуще підвищення білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати застосування двох або більше нестероїдних протизапальних засобів у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні з антибактеріальними засобами може підвищуватися ризик виникнення судом, з ципрофлоксацином – ризик шкірних реакцій та нейротоксичність. Одночасне застосування зальцитабіну та індометацину викликає зміни у їхній факмакодинаміці. Одночасне застосування зидовудину та індометацину підвищує ризик гематологічної токсичності. Ризик прояву токсичності індометацину підвищується при застосуванні з ритонавіром. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з циклофосфамідом у зв'язку з виникненням водної інтоксикації. Слід обережно застосовувати одночасно з антидепресантами (селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну) через підвищення ризику кровотеч. Дія похідних сульфонілсечовини може посилюватись нестероїдними протизапальними засобами. У поодиноких випадках одночасне застосування з метформіном може спричинити метаболічний ацидоз. З обережністю слід застосовувати одночасно з протиепілептичними препаратами через посилення дії фенітоїну. Одночасне застосування з галоперидолом посилює сонливість. Слід уникати одночасного прийому з тріамтереном через виникнення зворотної ниркової недостатності. При одночасному застосуванні з бензодіазепінами підвищується ризик виникнення запаморочення. При одночасному застосуванні з дермопресином посилюється дія останнього. Слід уникати прийому нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 діб після застосування міфепрістону. Індометацин здатний знижувати швидкість виведення баклофену і, таким чином, підвищувати рівень його токсичної дії. Для пацієнтів при одночасному застосуванні індометацину та Муромонаб-CD3 підвищується ризик розвитку психозу та енцефалопатії. Індометацин здатний спотворювати результати лабораторних аналізів: викликати підвищення рівня одного або більше печінкових ферментів; препарат може бути причиною отримання помилково негативних результатів при спробі пригнічення дексаметазону. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів ЦОГ-2 підвищує ризик розвитку «анальгезуючого» нефропатії та папілярного некрозу нирок. Тому необхідно уникати їхнього одночасного застосування. При одночасному прийомі з судинно-розширювальними засобами підвищується ризик кровотеч. Інші нестероїдні протизапальні засоби: одночасне застосування індометацину з іншими нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик шлунково-кишкових ускладнень. Дифлунізал: підвищує рівень індометацину у плазмі та знижує його нирковий кліренс. Можливе виникнення летальних шлунково-кишкових кровотеч. Ця комбінація не рекомендується. Дигоксин: індометацин може підвищувати концентрацію дигоксину в плазмі, що потребує корекції дози та відстеження рівня дигоксину. Солі літію індометацин подовжує та потенціює дію солей літію та підвищує літієву токсичність. Імуносупресори: одночасне застосування індометацину та імуносупресорів, таких як метотрексат та циклоспорин, веде до посилення їх токсичності. Такролімус: одночасне застосування з такролімусом підвищує нефротоксичність індометацину. Діуретики: НПЗЗ знижує терапевтичну ефективність діуретиків. Можливе підвищення ризику виникнення гіперкаліємії при сумісному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками та зменшення функції нирок при комбінованому застосуванні з тіазидними діуретиками. Діуретики можуть посилювати нефротоксичність індометацину. Пробенецид: уповільнює виведення та підвищує токсичність індометацину. Антигіпертензивні засоби: індометацин може послаблювати гіпотензивну дію інгібіторів АПФ та β-блокаторів при одночасному застосуванні. Кортикостероїди: підвищує ризик шлунково-кишкових ульцерацій та кровотеч. Антикоагулянти НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів при комбінованому застосуванні. Підвищується ризик ульцерацій та кровотеч. Необхідно контролювати час кровотечі та протромбінового часу. Індометацин конкурентно взаємодіє з кумариновими антикоагулянтами в місцях зв'язування з білками плазми крові, в результаті підвищується їх концентрація в плазмі крові. У разі їх одночасного застосування індометацин призначають у найменшій можливій дозі та оцінюється можливість додавання протективних агентів. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs): підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі. Хінолонові антибактеріальні засоби: з обережністю використовувати пацієнтам, які приймають хінолонові антибактеріальні лікарські препарати. Протидіабетичні засоби: індометацин не змінює терапевтичну ефективність пероральних протидіабетичних засобів та інсуліну, незважаючи на те, що є спостереження про гіпо- або гіперглікемізуючу дію при їх одночасному застосуванні. Пентоксифілін: одночасне застосування з пентоксифіліном підвищує рівень розвитку кровотеч. Бісфосфонати: одночасне застосування з бісфосфонатами підвищує біодоступність індометацину. Зідовідин: одночасне призначення з зидовидином підвищує мієлотоксичність індометацину.Спосіб застосування та дозиДорослі: звичайна доза – 50 мг (1 супозиторій) 2 рази на добу або по 100 мг (2 супозиторії) один раз на добу. Максимальна добова доза становить 200 мг. При застосуванні добової дози, що перевищує 150-200 мг, збільшується ризик побічних дій. Пацієнти похилого віку рекомендується приймати найнижчу ефективну дозу протягом якомога коротшого часу, оскільки існує ризик виникнення побічних дій. Пацієнти необхідно стежити, оскільки можливе виникнення кровотечі із шлунково-кишкового тракту. Тривалість лікування має перевищувати 7 днів. Спосіб застосування Індометацин Софарма, супозиторії застосовувати ректально. Частоту появи побічних дій можна зменшити, застосовуючи для усунення симптомів мінімальну ефективну дозу протягом короткого часу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сильний головний біль, запаморочення, порушення пам'яті та дезорієнтація. У складніших випадках спостерігаються парестезії та судоми. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Неможливо вивести індометацин із організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПобічна дія можна зменшити, використовуючи для усунення симптомів найнижчу ефективну дозу протягом найбільш короткого часу. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з порушеннями функції нирок, печінки чи серця, або станами, схильними до затримки рідини в організмі, оскільки індометацин спричиняє ослаблення функції нирок та застій рідини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком та захворюваннями сполучної тканини можливе підвищення ризику розвитку вірусного менінгіту. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам після хірургічних втручань, оскільки тривалість кровотеч у них може бути збільшена. В окремих випадках застосування індометацину може маскувати прояви інфекційно-запального процесу, а також слід бути обережними при застосуванні живих вакцин. Пацієнтам, які тривалий час застосовують препарат, слід періодично проводити дослідження крові, функції печінки або шлунка, щоб якомога раніше виявити будь-яку небажану дію. Слід обережно застосовувати препарат пацієнтам з аномаліями сигмовидної кишки. Пацієнтам зі зниженим кровотоком, у яких ниркові простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркової перфузії, НПЗЗ можуть спровокувати виражену ниркову декомпенсацію. До групи ризику виникнення подібної реакції входять пацієнти з нирковою або печінковою дисфункцією, хворі на цукровий діабет, пацієнти похилого віку, пацієнти зі зниженим об'ємом міжклітинної рідини, застійною серцевою недостатністю, сепсисом, а також особи, які одночасно приймають нефротоксичні препарати. Таким пацієнтам необхідно контролювати функцію нирок під час прийому препарату. Слід бути обережним, застосовуючи препарат хворим на бронхіальну астму, у зв'язку з можливістю виникнення бронхоспазму. Слід уникати одночасного застосування індометацину з іншими лікарськими засобами групи НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Шлунково-кишкові крововиливи, ульцерації та перфорації, включаючи ті, що мають летальний кінець, спостерігаються при застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів у будь-який час у ході лікування, за наявності або без попереджувальних симптомів або даних про попередні серйозні інциденти з боку шлунково-кишкового тракту. Ризик появи побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту вищий при застосуванні високих доз НПЗЗ у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою крововиливом або перфорацією, та у пацієнтів похилого віку. У таких пацієнтів лікування НПЗЗ слід розпочинати з низької можливої ​​дози, беручи до уваги необхідність застосування протективних лікарських засобів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи). Цей підхід рекомендується і у випадках одночасного застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які збільшують ризик шлунково-кишкових ускладнень (кортикостероїди, антикоагулянти, антиагреганти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну). Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, такими як хвороба Крона, які можуть загостритись при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Збільшення ризику ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту існує у пацієнтів, які зловживають алкоголем, у курців, тому у цієї групи пацієнтів лікування необхідно проводити з особливою обережністю. Пацієнтам з даними в анамнезі шлунково-кишкові порушення (переважно хворим похилого віку) слід порадити повідомляти про незвичайні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування. При появі ульцерацій та кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування індометацином слід зупинити. Необхідно забезпечити належний нагляд та увагу пацієнтам з даними в анамнезі гіпертензію та/або від легкої до помірної застійної серцевої недостатності, оскільки є повідомлення про набряки та затримку рідини, пов'язаних із лікуванням НПЗЗ. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні) можуть бути пов'язані зі слабким підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатньої кількості даних, щоб унеможливити такий ризик для індометацину. Пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або судинно-мозковою хворобою слід лікувати індометацином тільки після ретельної оцінки ситуації, яка необхідна для початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судин. , гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) Застосовується з обережністю пацієнтам із проявами гіперчутливості до харчових продуктів та лікарських препаратів, хворим на алергічні захворювання – сінна лихоманка, бронхіальна астма, назальний поліпоз. Індометацин застосовується з обережністю пацієнтам із нирковими захворюваннями через можливе ураження нирок. Застосовується з обережністю хворим на психічні порушення, депресію, епілепсію, паркінсонізм, оскільки може призвести до погіршення основного захворювання. Необхідно призначати з обережністю пацієнтам з анамнезом порушення коагуляції, оскільки лікарський препарат пригнічує біосинтез простагландинів та впливає на функцію тромбоцитів. Лікування індометацином, як і іншими лікарськими препаратами групи НПЗП, при тривалому застосуванні може викликати зміни функції печінки, що потребує періодичного контролю печінкових ферментів. Серйозні шкірні реакції, з летальним результатом включно, дуже рідко спостерігаються при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і стосуються випадків ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи зазначених реакцій – на початку лікування (у перший місяць). Застосування лікарського препарату слід припинити з появою перших шкірних чи інших ознак гіперчутливості. Внаслідок своєї протизапальної дії препарат може маскувати симптоми гострого запалення, що вимагає виключення наявності бактеріальної інфекції при його призначенні. Жінки репродуктивного віку мають ризик зворотного придушення фертильності при застосуванні препарату. При застосуванні лікарських препаратів із групи НПЗЗ існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком від 65 років, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікуються β-блокаторами, інгібіторами АПФ та калійзберігаючих діуретиків. У таких пацієнтів необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами Індометацин Софарма може викликати побічні дії (шум у вухах, запаморочення, сонливість, порушення слуху та зору), які можуть порушити активну увагу та рефлекси та діяти на здатність керувати транспортними засобами та працювати з машинами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: кеторолаку трометамін 30 мг. 1 мл – ампули (10) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне піролізин-карбоксилової кислоти. Має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі крові досягається через 40-50 хв як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. T1/2; - 4-6 год як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Більше 90% дози виводиться із сечею, у незміненому вигляді – 60%; решта - через кишечник. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та осіб старечого віку швидкість виведення знижується, T1/2; збільшується.Клінічна фармакологіяНПЗЗ з вираженою аналгетичну дію.Показання до застосуванняДля короткочасного усунення помірних і сильних болів різного генезу.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, наявність або підозра на шлунково-кишкову кровотечу та/або черепно-мозковий крововилив, порушення згортання крові в анамнезі, стани з високим ризиком кровотечі або неповного гемостазу, геморагічний діатез, помірні та виражені порушення функції вміст сироваткового креатиніну більше 50 мг/л), ризик розвитку ниркової недостатності при гіповолемії та дегідратації; "аспіринова тріада", бронхіальна астма, поліпи порожнини носа, ангіоневротичний набряк в анамнезі, профілактичне знеболювання перед операцією та під час операції, дитячий та підлітковий вік до 16 років, вагітність, пологи, лактація, підвищена чутливість до кеторолаку, ацетил .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час пологів та в період лактації (грудного вигодовування). Кеторолак протипоказаний для застосування як засіб для премедикації, що підтримує анестезії та для знеболювання в акушерській практиці, оскільки під його впливом можливе збільшення тривалості першого періоду пологів. Крім того, кеторолак може пригнічувати скоротливість матки та кровообіг плода. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 16 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко - брадикардія, зміни АТ, серцебиття, непритомність. З боку травної системи: можливі нудота, біль у животі, діарея; рідко - запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунково-кишкового тракту, блювання, сухість у роті, спрага, стоматит, гастрит, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: можливі занепокоєння, головний біль, сонливість; рідко – парестезії, депресія, ейфорія, порушення сну, запаморочення, зміна смакових відчуттів, порушення зору, рухові порушення. З боку дихальної системи: рідко - порушення дихання, напади ядухи. З боку сечовидільної системи: рідко - почастішання сечовипускання, олігурія, поліурія, протеїнурія, гематурія, азотемія, гостра ниркова недостатність. З боку системи згортання крові: рідко - носові кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, кровотечі з післяопераційних ран. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, набряки; рідко – олігурія, підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: можливі свербіж шкіри, геморагічний висип; у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок, бронхоспазм, набряк Квінке, міалгії. Інші: можлива лихоманка. Місцеві реакції: біль у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кеторолаку з іншими НПЗЗ можливий розвиток адитивних побічних ефектів; з пентоксифіліном, антикоагулянтами (включаючи гепарин у низьких дозах) – можливе збільшення ризику кровотечі; з інгібіторами АПФ – можливе збільшення ризику розвитку порушень функції нирок; з пробенецидом – збільшуються концентрація кеторолаку у плазмі та період його напіввиведення; з препаратами літію - можливе зниження ниркового кліренсу літію та підвищення його концентрації у плазмі; з фуросемідом – зменшення його сечогінної дії. При застосуванні кеторолаку зменшується потреба у застосуванні опіоїдних аналгетиків з метою знеболювання.Спосіб застосування та дозиДорослим при пероральному прийомі - по 10 мг кожні 4-6 годин, у разі необхідності - по 20 мг 3-4 рази на добу. При внутрішньом'язовому введенні разова доза - 10-30 мг, інтервал між введеннями - 4-6 год. Максимальна тривалість застосування - 2 доби. Максимальні дози: при прийомі внутрішньо або внутрішньом'язовому введенні - 90 мг на добу; для пацієнтів з масою тіла до 50 кг, при порушеннях функції нирок, а також для осіб старше 65 років – 60 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ та кровотечами із ШКТ в анамнезі. Слід з обережністю застосовувати кеторолак у післяопераційному періоді у випадках, коли потрібний особливо ретельний гемостаз (у т.ч. після резекції передміхурової залози, тонзилектомії, у косметичній хірургії), а також у хворих похилого віку, т.к. період напіввиведення кеторолаку продовжується, а плазмовий кліренс може знижуватися. У цій категорії хворих рекомендується застосовувати кеторолак у дозах, близьких до нижньої межі терапевтичного діапазону. При появі симптомів ураження печінки, висипу на шкірі, еозинофілії кеторолак слід відмінити. Кеторолак не показаний для застосування при хронічному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо в період лікування кеторолаком з'являються сонливість, запаморочення, безсоння або депресія, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Кеторолаку трометамол – 10,00 мг; Допоміжні речовини: Маннітол - 115,56 мг; Мікрокристалічна целюлоза (Авіцел РН112) – 18,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 18,00 мг; Аспартам – 3,60 мг; Кросповідон - 9,00 мг; Пропілгаллат – 0,50 мг; Барвник індигокармін – 3,00 мг; Ароматизатор м'яти перцевої – 0,54 мг; Магнію стеарат – 1,80 мг. *Кількість регулюється з урахуванням фактичного вмісту кеторолаку трометамолу для підтримки постійної величини "маса таблетки". По 10 таблеток у блістер з ОПА/АЛ/ПВХ фольги та АЛ фольги. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки синього кольору, з вкрапленнями, плоскі, круглі, зі скошеним краєм, з гравіюванням "До 17" з одного боку та гладкі з іншого.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо кеторолак добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті - максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові (0,7-1,1 мкг/мл) досягається через 0,4 год після прийому натще 10 мг кеторолаку у лікарській формі таблетки, що диспергуються у порожнині рота. Багата жирами їжа знижує максимальну концентрацію препарату в крові та затримує її досягнення на 1 год. З білками плазми зв'язується 99% препарату, при гіпоальбумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується. Біодоступність – 80-100%. Час досягнення рівноважної концентрації - Css (0,39-0,79 мкг/мл), при пероральному прийомі 10 мг кеторолаку 4 рази на добу (доза вища за субтерапевтичну), становить 24 год. Об'єм розподілу становить 0,15-0,33 л/кг. У пацієнтів з нирковою недостатністю обсяг розподілу препарату може збільшуватись у 2 рази, а обсяг розподілу його R-енантіомеру – на 20%. Проникає в грудне молоко: після прийому матір'ю 10 мг кеторолаку Сmах у грудному молоці досягається через 2 год і становить 7,3 нг/мл після першої дози та 7,9 нг/мл після другої дози препарату. Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та р-гідроксикеторолак. Виводиться нирками (91%) та через кишечник (6%). Період напіввиведення (Т1/2) у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить 2,4-9 годин після прийому внутрішньо дози 10 мг. Т1/2 подовжується у літніх пацієнтів та коротшає у молодих. Порушення функції печінки не впливає на Т1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л) Т1/2 становить 10,3-10,8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – понад 13,6 год. . При прийомі внутрішньо дози 10 мг загальний кліренс становить – 0,025 л/год/кг; при нирковій недостатності (концентрація креатиніну у плазмі крові 19-50 мг/л) – 0,016 л/год/кг. Не виводиться при гемодіалізі.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферменту циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), головним чином, у периферичних тканинах, наслідком чого є гальмування біосинтезу простагландинів – модуляторів больової чутливості та терморегуляції. Кеторолак є рацемічну суміш [-]S і [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена ​​[-]S формою. Препарат не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. За силою аналгетичного ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші нестероїдні протизапальні препарати. Після прийому внутрішньо початок знеболювальної дії відзначається відповідно через 1 годину, максимальний ефект досягається через 1-2 години.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та сильної інтенсивності різного генезу. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення інтенсивності болю та запалення на момент застосування, не впливає на прогресування захворювання.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (у тому числі до інших нестероїдних протизапальних препаратів); Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, активна шлунково-кишкова кровотеча, запальні захворювання кишок (у тому числі виразковий коліт, хвороба Крона); Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв); Тяжка печінкова недостатність; Гострі захворювання чи стани, що супроводжуються порушенням функції печінки або загострення хронічних захворювань печінки; Захворювання щитовидної залози; Підтверджена гіперкаліємія; гострий інфаркт міокарда; період після проведення аортокоронарного шунтування; Гострі порушення мозкового кровообігу (ішемічний, геморагічний інсульт); Захворювання кісткового мозку та крові (лейкопенія, у тому числі в анамнезі, тромбоцитопенія, стани, що супроводжуються гіпокоагуляцією, у тому числі гемофілія), мієлосупресія; Виражена міопатія, міастенія; Вагітність, період грудного вигодовування; Дитячий вік (до 16 років); Одночасне застосування з пробенецидом; Одночасне застосування з пентоксифіліном; Одночасне застосування з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними препаратами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2); Одночасне застосування із солями літію; Одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин). Препарат не застосовують: для профілактичного знеболювання перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі. для лікування хронічного болю. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність. (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти старше 65 років (в тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), селективних інгібіторів в тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння,наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, гіпотонія, гіпертензія.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату під час вагітності протипоказане. Безпека застосування під час вагітності препарату не встановлена. Застосування під час третього триместру вагітності препаратів, що порушують синтез простагландинів, може викликати передчасне закриття артеріального (Боталлова) протоки у плода, ослаблення скоротливої ​​здатності матки із уповільненням родової діяльності. Як у матері, так і у дитини збільшується ризик виникнення кровотеч. Період грудного вигодовування Застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане. Кеторолак проникає у грудне молоко. Застосування кеторолаку у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяПо частоті побічні ефекти розділені згідно з критеріями ВООЗ на такі категорії: дуже часто (≥1:10); часто (≥ 1: 100 та З боку травної системи Часто (особливо у літніх пацієнтів старше 65 років, які мають в анамнезі ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту) – гастралгія, діарея; нечасто – стоматит, метеоризм, запор, блювання, відчуття переповнення шлунка; рідко - нудота, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. з перфорацією [різкий біль у животі] та кровотечею [блювота типу "кавової гущі", мелена]), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія, гострий панкреат. З боку сечовивідної системи: Рідко - гостра ниркова недостатність, біль у попереку з або без гематурії та/або азотемії, гемолітико-уремічний синдром (гемолітична анемія, ниркова недостатність, тромбоцитопенія пурпура), часте сечовипускання, підвищення або зниження добового діурезу ниркового генезу. З боку органів чуття: Рідко - зниження слуху, дзвін у вухах, порушення зору (у тому числі нечіткість зорового сприйняття); частота невідома – порушення смаку. З боку дихальної системи: Рідко – бронхоспазм, диспное, задишка, риніт, набряк гортані. З боку центральної нервової системи: Часто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко – асептичний менінгіт (лихоманка, сильний головний біль, судоми, ригідність м'язів шиї та/або спини), гіперактивність, зміна настрою, неспокій, галюцинації, депресія, психоз. З боку серцево-судинної системи: Нечасто – підвищення артеріального тиску; рідко – набряк легень, синкопальні стани. З боку органів кровотворення: Рідко – анемія, еозинофілія, лейкопенія. З боку системи гемостазу: Рідко – кровотеча із післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча. З боку шкірних покровів: Нечасто - шкірний висип (включаючи макулопапульозний висип), пурпура; рідко - ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, почервоніння, ущільнення або лущення шкіри, опухання та/або болючість піднебінних мигдаликів), кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. Алергічні реакції: Рідко - анафілаксія, анафілактоїдні реакції (гіперемія шкіри, висипання, кропив'янка, свербіж шкіри, задишка, утруднене дихання, ангіоневротичний набряк). Інші порушення: Часто – набряки (особи, гомілок, кісточок, пальців, ступнів, підвищення маси тіла); нечасто – підвищена пітливість; рідко – гарячка; частота невідома – гіперкаліємія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з ацетилсаліциловою кислотою або іншими нестероїдними протизапальними препаратами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2), препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до суттєвого збільшення ризику побічних реакцій. кровотеч. Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами протипоказане. Одночасне застосування з парацетамолом підвищує нефротоксичність, з метотрексатом – гепато- та нефротоксичність. Одночасне застосування кеторолаку та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього (контролювати концентрацію метотрексату у плазмі крові). Пробенецид зменшує плазмовий кліренс та обсяг розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує період його напіввиведення. Одночасне застосування з непрямими антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефотетаном та пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотечі. Одночасне застосування з антикоагулянтами (включаючи варфарин та гепарин) та з пентоксифіліном протипоказане. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних препаратів (знижується синтез простагландинів у нирках). При комбінуванні з опіоїдними аналгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Антацидні засоби не впливають на всмоктування. Кеторолак посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Одночасне застосування з вальпроатом натрію спричиняє порушення агрегації тромбоцитів. Підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. При застосуванні з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (в т.ч. із препаратами золота) підвищується ризик розвитку нефротоксичності. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові. Одночасне застосування з пробенецидом призводить до збільшення плазмової концентрації та періоду напіввиведення кеторолаку. Одночасне застосування з пробенецидом протипоказане. Одночасне застосування солей літію та деяких препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, призводить до порушення виведення та підвищення плазмової концентрації солей літію. Одночасне застосування із солями літію протипоказане. При одночасному застосуванні циклоспорину, такролімусу з кеторолаком (як і з іншими нестероїдними протизапальними засобами) рекомендується дотримуватися обережності у зв'язку з підвищеним ризиком нефротоксичності. Повідомлялося про випадки утворення гематом у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гемофілією, які одночасно отримували зидовудин та ібупрофен. Тому необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні НПЗП та зидовудину. Кеторолак не впливає на зв'язок дигоксину із білками крові. Згідно з даними досліджень на тваринах, при одночасному застосуванні НПЗЗ з антибіотиками хінолонового ряду зростає ризик появи судом. Протягом 8-12 діб після застосування міфепристону не рекомендується застосовувати нестероїдні протизапальні засоби, оскільки можливе зменшення ефекту міфепристону.Спосіб застосування та дозиПокласти таблетку Кетанов МД на язик, де вона відразу ж почне розчинятися. При необхідності перед застосуванням препарату ротову порожнину можна змочити невеликою кількістю води. Таблетку тримати в роті протягом кількох секунд до повного розчинення таблетки, після чого в разі потреби лікарський препарат можна запитати водою. Прийом таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині, не вимагає обов'язкового запивання водою. Одноразова доза – 10 мг (1 таблетка), при повторному прийомі рекомендується приймати по 10 мг. Допускається застосування препарату до 4-х разів на добу, залежно від вираженості больового синдрому. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. Тривалість застосування препарату не повинна перевищувати 5 днів. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід застосовувати найменшу ефективну дозу кеторолаку мінімально можливим коротким курсом. При переході з парентерального введення кеторолаку на його застосування внутрішньо сумарна добова доза обох лікарських форм у день переходу не повинна перевищувати 90 мг для пацієнтів віком від 16 до 65 років та 60 мг для пацієнтів віком від 65 років або з порушеною функцією нирок. При цьому доза препарату в таблетках на день переходу не повинна перевищувати 30 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (зокрема розвиток пептичних виразок шлунка; ерозивного гастриту), порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів (активоване вугілля) та проведення симптоматичної терапії (підтримка життєво важливих функцій організму). Гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням препарату необхідно з'ясувати питання про можливу алергію в анамнезі при застосуванні препаратів, що містять кеторолак або інші нестероїдні протизапальні засоби. Через можливий ризик розвитку алергічних реакцій прийом першої дози проводять під ретельним наглядом лікаря. Кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів та збільшує час згортання крові. Вплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 годин після прийому препарату. Пацієнтам з порушенням зсідання крові призначають препарат тільки при постійному контролі кількості тромбоцитів, що особливо важливо у післяопераційному періоді, коли потрібний ретельний контроль гемостазу. Гіповолемія збільшує ризик розвитку побічних реакцій з боку нирок. При необхідності препарат можна застосовувати у комбінації з наркотичними анальгетиками. Препарат не повинен застосовуватись в акушерській практиці. Не застосовувати одночасно з парацетамолом більше 2 днів. Ризик розвитку небажаних реакцій зростає при подовженні курсу лікування та підвищенні дози кеторолаку понад 40 мг на добу. Протипоказано застосування кеторолаку для профілактичного знеболювання перед та під час великих оперативних втручань через високий ризик кровотечі. При застосуванні кеторолаку повідомлялося про випадки затримки рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Необхідно бути обережними при призначенні пацієнтам з серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією. Одночасне застосування кеторолаку з іншими нестероїдними протизапальними засобами може призводити до таких порушень, як декомпенсація серцевої недостатності та підвищення артеріального тиску. За даними клінічних досліджень, використання деяких нестероїдних протизапальних засобів у високих дозах може призвести до збільшення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт). Незважаючи на те, що про подібні ускладнення при застосуванні кеторолаку не повідомлялося, існуючих даних недостатньо для виключення ризику таких ускладнень. Для зниження ризику розвитку НПЗП-індукованої гастропатії рекомендовано застосування антацидних лікарських засобів, мізопростолу, а також препаратів, що знижують шлункову секрецію (блокаторів Н-рецепторів гістаміну, інгібіторів протонової помпи). Для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід застосовувати найменшу ефективну дозу кеторолаку мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливий розвиток побічних ефектів з боку центральної нервової системи (сонливість, запаморочення, головний біль), що знижує швидкість психічних та рухових реакцій, і тому необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторні реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить діючу речовину кеторолаку трометамол (кеторолаку трометамін) – 10 мг. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (2) - Пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне піролізин-карбоксилової кислоти. Має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 40-50 хв як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. T1/2 - 4-6 годин як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Більше 90% дози виводиться із сечею, у незміненому вигляді – 60%; решта - через кишечник. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та осіб похилого віку швидкість виведення знижується, T1/2 збільшується.Клінічна фармакологіяНПЗЗ з вираженою аналгетичну дію.Показання до застосуванняДля короткочасного усунення помірних і сильних болів різного генезу.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, наявність або підозра на шлунково-кишкову кровотечу та/або черепно-мозковий крововилив, порушення згортання крові в анамнезі, стани з високим ризиком кровотечі або неповного гемостазу, геморагічний діатез, помірні та виражені порушення функції вміст сироваткового креатиніну більше 50 мг/л), ризик розвитку ниркової недостатності при гіповолемії та дегідратації; "аспіринова тріада", бронхіальна астма, поліпи порожнини носа, ангіоневротичний набряк в анамнезі, профілактичне знеболювання перед операцією та під час операції, дитячий та підлітковий вік до 16 років, вагітність, пологи, лактація, підвищена чутливість до кеторолаку, ацетил .Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час пологів та в період лактації (грудного вигодовування). Кеторолак протипоказаний для застосування як засіб для премедикації, що підтримує анестезії та для знеболювання в акушерській практиці, оскільки під його впливом можливе збільшення тривалості першого періоду пологів. Крім того, кеторолак може пригнічувати скоротливість матки та кровообіг плода.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – брадикардія, зміни артеріального тиску, серцебиття, непритомність. З боку травної системи: можливі нудота, біль у животі, діарея; рідко – запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунково-кишкового тракту, блювання, сухість у роті, спрага, стоматит, гастрит, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: можливі неспокій, головний біль, сонливість; рідко – парестезії, депресія, ейфорія, порушення сну, запаморочення, зміна смакових відчуттів, порушення зору, рухові порушення. З боку дихальної системи: рідко – порушення дихання, напади ядухи. З боку сечовивідної системи: рідко – почастішання сечовипускання, олігурія, поліурія, протеїнурія, гематурія, азотемія, гостра ниркова недостатність. З боку системи згортання крові: рідко – носові кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, кровотечі із післяопераційних ран. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, набряки; рідко – олігурія, підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: можливі свербіж шкіри, геморагічний висип; у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок, бронхоспазм, набряк Квінке, міалгії. Інші: можлива гарячка. Місцеві реакції: біль у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кеторолаку з іншими НПЗЗ можливий розвиток адитивних побічних ефектів; з пентоксифіліном, антикоагулянтами (включаючи гепарин у низьких дозах) – можливе збільшення ризику кровотечі; з інгібіторами АПФ – можливе збільшення ризику розвитку порушень функції нирок; з пробенецидом – збільшуються концентрація кеторолаку у плазмі та період його напіввиведення; з препаратами літію - можливе зниження ниркового кліренсу літію та підвищення його концентрації у плазмі; з фуросемідом – зменшення його сечогінної дії. При застосуванні кеторолаку зменшується потреба у застосуванні опіоїдних аналгетиків з метою знеболювання.Спосіб застосування та дозиДорослим при пероральному прийомі - по 10 мг кожні 4-6 годин, у разі необхідності - по 20 мг 3-4 рази на добу. Максимальні дози: при прийомі внутрішньо або внутрішньом'язовому введенні - 90 мг на добу; для пацієнтів з масою тіла до 50 кг, при порушеннях функції нирок, а також для осіб старше 65 років – 60 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ та кровотечами із ШКТ в анамнезі. Слід з обережністю застосовувати кеторолак у післяопераційному періоді у випадках, коли потрібний особливо ретельний гемостаз (у т.ч. після резекції передміхурової залози, тонзилектомії, у косметичній хірургії), а також у хворих похилого віку, т.к. період напіввиведення кеторолаку продовжується, а плазмовий кліренс може знижуватися. У цій категорії хворих рекомендується застосовувати кеторолак у дозах, близьких до нижньої межі терапевтичного діапазону. При появі симптомів ураження печінки, висипу на шкірі, еозинофілії кеторолак слід відмінити. Кеторолак не показаний для застосування при хронічному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо в період лікування кеторолаком з'являються сонливість, запаморочення, безсоння або депресія, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кеторолаку трометамін 10,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 150,50 мг, крохмаль кукурудзяний (висушений) 56,00 мг, магнію стеарат 1,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,00 мг. 20 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиПігулки покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне піролізин-карбоксилової кислоти. Має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 40-50 хв як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. T1/2 - 4-6 годин як після прийому внутрішньо, так і після внутрішньом'язового введення. Більше 90% дози виводиться із сечею, у незміненому вигляді – 60%. решта - через кишечник. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та осіб похилого віку швидкість виведення знижується, T1/2 збільшується.Показання до застосуванняДля короткочасного усунення помірних і сильних болів різного генезу.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, наявність або підозра на шлунково-кишкову кровотечу та/або черепно-мозковий крововилив, порушення згортання крові в анамнезі, стани з високим ризиком кровотечі або неповного гемостазу, геморагічний діатез, помірні та виражені порушення функції вміст сироваткового креатиніну більше 50 мг/л), ризик розвитку ниркової недостатності при гіповолемії та дегідратації. "аспіринова тріада", бронхіальна астма, поліпи порожнини носа, ангіоневротичний набряк в анамнезі, профілактичне знеболювання перед операцією та під час операції, дитячий та підлітковий вік до 16 років, вагітність, пологи, лактація, підвищена чутливість до кеторолаку, ацетил . З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, у хворих з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ та кровотечами із ШКТ в анамнезі. Слід з обережністю застосовувати кеторолак у післяопераційному періоді у випадках, коли потрібний особливо ретельний гемостаз (у т.ч. після резекції передміхурової залози, тонзилектомії, у косметичній хірургії), а також у хворих похилого віку, т.к. період напіввиведення кеторолаку продовжується, а плазмовий кліренс може знижуватися. У цій категорії хворих рекомендується застосовувати кеторолак у дозах, близьких до нижньої межі терапевтичного діапазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час пологів та в період лактації (грудного вигодовування). Кеторолак протипоказаний для застосування як засіб для премедикації, що підтримує анестезії та для знеболювання в акушерській практиці, оскільки під його впливом можливе збільшення тривалості першого періоду пологів. Крім того, кеторолак може пригнічувати скоротливість матки та кровообіг плода. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 16 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – брадикардія, зміни артеріального тиску, серцебиття, непритомність. З боку травної системи: можливі нудота, біль у животі, діарея. рідко - запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунково-кишкового тракту, блювання, сухість у роті, спрага, стоматит, гастрит, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: можливі занепокоєння, біль голови, сонливість. рідко – парестезії, депресія, ейфорія, порушення сну, запаморочення, зміна смакових відчуттів, порушення зору, рухові порушення. З боку дихальної системи: рідко – порушення дихання, напади ядухи. З боку сечовивідної системи: рідко – почастішання сечовипускання, олігурія, поліурія, протеїнурія, гематурія, азотемія, гостра ниркова недостатність. З боку системи згортання крові: рідко – носові кровотечі, анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, кровотечі із післяопераційних ран. З боку обміну речовин: можливе посилення потовиділення, набряки. рідко – олігурія, підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: можливі свербіж шкіри, геморагічний висип. у поодиноких випадках – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичний шок, бронхоспазм, набряк Квінке, міалгії. Інші: можлива гарячка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні кеторолаку з іншими НПЗЗ можливий розвиток адитивних побічних ефектів. з пентоксифіліном, антикоагулянтами (включаючи гепарин у низьких дозах) – можливе збільшення ризику кровотечі. з інгібіторами АПФ – можливе збільшення ризику розвитку порушень функції нирок. з пробенецидом – збільшуються концентрація кеторолаку у плазмі та період його напіввиведення. з препаратами літію - можливе зниження ниркового кліренсу літію та підвищення його концентрації у плазмі. з фуросемідом – зменшення його сечогінної дії. При застосуванні кеторолаку зменшується потреба у застосуванні опіоїдних аналгетиків з метою знеболювання.Спосіб застосування та дозиДорослим при пероральному прийомі - по 10 мг кожні 4-6 годин, у разі необхідності - по 20 мг 3-4 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри появі симптомів ураження печінки, висипу на шкірі, еозинофілії кеторолак слід відмінити. Кеторолак не показаний для застосування при хронічному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Якщо в період лікування кеторолаком з'являються сонливість, запаморочення, безсоння або депресія, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності під час занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Діюча речовина: кетопрофен – 100,000 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію - 1,600 мг. кремнію діоксид колоїдний – 1,200 мг. повідон - 5,000 мг. крохмаль кукурудзяний – 44,200 мг. тальк – 8,000 мг. лактоза – 60,000 мг. склад плівкової оболонки: гіпромелоза (4,622 мг), макрогол 400 (0,940 мг), індигокармін Е132 (0,153 мг), титану діоксид (1,054 мг), тальк (0,281 мг), віск карнаубський (0,050 мг). 20 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиСвітло-блакитні, круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою.ФармакокінетикаКетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При внутрішньому прийомі 100 мг кетопрофену максимальні концентрації (Сmах) препарату в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягаються через 1 год 22 хв. Кетопрофен на 99% пов'язаний з білками плазми, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% концентрації в плазмі крові. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму при дії мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 год. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою і виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів кетопрофену немає. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуроніду кетопрофену. При застосуванні препарату в дозі 100 мг і більше виведення нирками може бути ускладненим. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю більшість препарату виділяється через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишківник виводиться до 40% препарату. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок гіпоальбумінемії, і внаслідок цього високого рівня незв'язаного активного кетопрофену). таким пацієнтам необхідно призначати препарат у мінімальній терапевтичній дозі. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗЗ). Кетопрофен має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2) і, частково, ліпооксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro кетопрофен пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі: Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату; ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит – хвороба Бехтерева, псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений; головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); риніт або кропив'янка в анамнезі, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; язвений коліт. хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; дитячий вік (до 15 років); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активне захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; хронічна диспепсія; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або на ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування вад серця (~1-1,5%). Застосовувати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, коли переваги для матері виправдовують можливий ризик для плода. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливість розвитку слабкості пологової активності матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, маловоддя та ниркової недостатності. На сьогоднішній момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності застосування кетопрофену в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 15 років.Побічна діяЧастота виникнення побічних реакцій: дуже поширені (>10%), поширені (>1%, але <10%), непоширені (>0.1%, але <1%), рідкісні (>0.01%, але <0.1%), дуже рідкісні (<0.01%). З боку травної системи: поширені – диспепсія (нудота, метеоризм, діарея або запор, блювання, зниження або підвищення апетиту), біль у животі, стоматит, сухість у роті. непоширені (при тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки), рідкісні – перфорація органів шлунково-кишкового тракту, загострення хвороби Крона, мелена, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, транзиторне підвищення рівня ферментів печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність, нервозність, кошмарні сновидіння. рідкісні – мігрень, периферична невропатія. дуже рідкісні – галюцинації, дезорієнтація, розлад мови. З боку органів чуття: рідкісні – шум у вухах, зміна смаку, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: непоширені – тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичні набряки. Порушення з боку системи кровотворення: зниження агрегації тромбоцитів. рідкісні – анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пурпура. З боку сечовидільної системи: рідкісні – порушення функції печінки, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія (при тривалому прийомі НПЗЗ та діуретиків). Алергічні реакції: поширені – свербіж, кропив'янка. непоширені – риніт, задишка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції. Інші: рідкісні – кровохаркання, менометрорагія.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Поєднане застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту). НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиЗазвичай препарат призначають по 1 таблетці двічі на день. Препарати для вживання Кетонал можна поєднувати із застосуванням ректальних супозиторіїв, наприклад, пацієнт може прийняти 1 таблетку (100 мг) Кетонал вранці і ввести 1 супозиторій (100 мг) ректально ввечері. Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу. Кетонал таблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг слід ковтати повністю під час або після їжі, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл).ПередозуванняЯк і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування – симптоматичне. Вплив кетопрофену на шлунково-кишковий тракт можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом кетопрофену з прийомом інших нестероїдних протизапальних засобів та/або інгібіторів ЦОГ2. При тривалому застосуванні НПЗП необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення обсягу циркулюючої. крові. Застосування препарату слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у т.ч. таким, що проходить обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Даних про негативний вплив препарату Кетонал у дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 кап.: Діюча речовина: кетопрофен – 50,000 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 186.1 мг, магнію стеарат – 2.4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: титану діоксид – 0.94 мг, барвник синій патентований – 0.17 мг, желатин – до 47 мг. 25 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиКапсули непрозорі №3, з білим корпусом та блакитною кришечкою; вміст капсул – розсипчастий або спресований порошок білого кольору з жовтуватим відтінком.ФармакокінетикаКетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При внутрішньому прийомі 100 мг кетопрофену максимальні концентрації (Сmах) препарату в плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягаються через 1 год 22 хв. Кетопрофен на 99% пов'язаний з білками плазми, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% концентрації в плазмі крові. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму при дії мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 год. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою і виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів кетопрофену немає. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуроніду кетопрофену. При застосуванні препарату в дозі 100 мг і більше виведення нирками може бути ускладненим. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю більшість препарату виділяється через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишківник виводиться до 40% препарату. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок гіпоальбумінемії, і внаслідок цього високого рівня незв'язаного активного кетопрофену). таким пацієнтам необхідно призначати препарат у мінімальній терапевтичній дозі. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗЗ). Кетопрофен має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2) і, частково, ліпооксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro кетопрофен пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі: Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату; ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит – хвороба Бехтерева, псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений; головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); риніт або кропив'янка в анамнезі, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; язвений коліт. хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; дитячий вік (до 15 років); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активне захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; хронічна диспепсія; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або на ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування вад серця (~1-1,5%). Застосовувати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, коли переваги для матері виправдовують можливий ризик для плода. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливість розвитку слабкості пологової активності матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, маловоддя та ниркової недостатності. На сьогоднішній момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності застосування кетопрофену в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 15 років.Побічна діяЧастота виникнення побічних реакцій: дуже поширені (>10%), поширені (>1%, але <10%), непоширені (>0.1%, але <1%), рідкісні (>0.01%, але <0.1%), дуже рідкісні (<0.01%). З боку травної системи: поширені – диспепсія (нудота, метеоризм, діарея або запор, блювання, зниження або підвищення апетиту), біль у животі, стоматит, сухість у роті. непоширені (при тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки), рідкісні – перфорація органів шлунково-кишкового тракту, загострення хвороби Крона, мелена, кровотеча із шлунково-кишкового тракту, транзиторне підвищення рівня ферментів печінки. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність, нервозність, кошмарні сновидіння. рідкісні – мігрень, периферична невропатія. дуже рідкісні – галюцинації, дезорієнтація, розлад мови. З боку органів чуття: рідкісні – шум у вухах, зміна смаку, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: непоширені – тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичні набряки. Порушення з боку системи кровотворення: зниження агрегації тромбоцитів. рідкісні – анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пурпура. З боку сечовидільної системи: рідкісні – порушення функції печінки, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія (при тривалому прийомі НПЗЗ та діуретиків). Алергічні реакції: поширені – свербіж, кропив'янка. непоширені – риніт, задишка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції. Інші: рідкісні – кровохаркання, менометрорагія.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Поєднане застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку шлунково-кишкового тракту). НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Капсули або таблетки слід ковтати повністю під час або після їди, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл). Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Капсули 50 мг: зазвичай призначають по 1-2 капс. 2-3 рази на добу. Кетонал таблетки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг слід ковтати повністю під час або після їжі, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен бути не менше 100 мл).ПередозуванняЯк і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування – симптоматичне. Вплив кетопрофену на шлунково-кишковий тракт можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом кетопрофену з прийомом інших нестероїдних протизапальних засобів та/або інгібіторів ЦОГ2. При тривалому застосуванні НПЗП необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення обсягу циркулюючої. крові. Застосування препарату слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у т.ч. таким, що проходить обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем, механізмами. Даних про негативний вплив препарату Кетонал у дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: кетопрофен – 50 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 400 мг, етанол (спирт етиловий ректифікований марка "Екстра") - 100 мг, бензиловий спирт - 20 мг, 1 М розчин натрію гідроксиду - до pH 6,5-7,5, вода для ін'єкцій - до 1 мл. 2 мл препарату в ампули світлозахисного нейтрального скла. 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки і плівки поліетиленової, або без поліетиленової плівки. 1, 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. У кожну пачку вкладають інструкцію із застосування, ампульний скарифікатор. Скарифікатор ампульний не вкладають при використанні ампул з кільцем зламу або надрізом і точкою.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаБіодоступність – понад 90%. Зв'язок із білками плазми – 99%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при парентеральному введенні – 15-30 хв. Терапевтична концентрація в синовіальній рідині зберігається 6-8 год. У значній кількості не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Майже повністю метаболізується в печінці шляхом глюкуронування, має ефект "першого проходження" через печінку. Виводиться переважно нирками. Чи не кумулює.ФармакодинамікаКетопрофен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дії, пов'язані з придушенням активності циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що регулюють синтез простагландинів (Pg).Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерєва (анкілозуючий спондиліт), подагричний артрит, остеоартроз. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає. Больовий синдром: міалгія, оссалгія, невралгія, тендиніт, артралгія, бурсит, радикуліт, аднексит, отит, головний та зубний біль, біль при онкологічних захворюваннях, посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів), повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі), виразкова хвороба шлунка; (загострення), виразковий коліт (загострення), дивертикуліт, виразка, гемофілія та інші порушення згортання крові, активна шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки, стан після проведення аортокоронарного шунтування, підтверджена гіперкаліємія, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 18 років), вагітність (III) , період лактації З обережністю: анемія, бронхіальна астма, алкоголізм, тютюнопаління, алкогольний цироз печінки, гіпербілірубінемія, печінкова недостатність, дегідратація, сепсис, хронічна серцева недостатність (ХСН), набряки, артеріальна гіпертензія, захворювання крові (в т.ч. ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв) виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobac захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдних засобів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі клопідогрелю),селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік, вагітність (I, II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування кетопрофену у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. За необхідності застосування кетопрофену в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія, біль у животі, диспепсія (нудота, блювання, печія, метеоризм, зниження апетиту, діарея), стоматит, порушення функції печінки; виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, ясенна, шлунково-кишкова, гемороїдальна кровотеча; зміна смаку. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, нервозність, сонливість, депресія, астенія, сплутаність або непритомність, забудькуватість, мігрень, периферична невропатія. З боку органів чуття: шум або дзвін у вухах, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт, сухість слизової оболонки ока, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, зниження слуху, вертиго. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку сечовидільної системи: набряки, цистит, уретрит, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія. Алергічні реакції: висипання на шкірі (в т.ч. еритематозна, кропив'янка), свербіж шкіри, риніт, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок. Інші: посилення потовиділення, кровохаркання, носова кровотеча, міалгія, м'язові посмикування, задишка, спрага, фотосенсибілізація, при тривалому застосуванні у великих дозах – вагінальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний із розчином трамадолу. Знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів (ЛЗ), посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, етанолу, побічні ефекти глюкокортикостероїдів та мінералокортикостероїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних ЛЗ та діуретиків. Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок та розвитку шлунково-кишкових кровотеч, до збільшення ризику розвитку порушень функцій нирок. Одночасне призначення з пероральними антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефамандолом та цефотетаном підвищує ризик розвитку кровотеч. Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ (необхідний перерахунок дози). Підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну, препаратів літію (Li+), метотрексату. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Внутрішньом'язово (в/м) – 100 мг (1 ампула) 1-2 рази на добу. Внутрішньовенне (в/в) інфузійне введення має проводитися лише в умовах стаціонару. Нетривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводять протягом 0,5-1 години; можливе повторне введення через 8 годин. Тривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 500 мл інфузійного розчину (0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, 5% розчин декстрози) та вводять протягом 8 годин; можливе повторне введення через 8 годин. Через світлочутливість флакон або поліетиленовий пакет з інфузійним розчином кетопрофену слід обернути темним папером або алюмінієвою фольгою. Максимальна добова доза – 200 мг. Кетопрофен може застосовуватися у комбінації з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі. Препарат не слід приймати більше 2-3 днів, у разі потреби застосовувати інші лікарські форми.ПередозуванняПрозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Прийом кетопрофену може маскувати ознаки інфекційного захворювання. При порушенні функції нирок та печінки необхідно зниження дози та ретельне спостереження. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кетопрофен – 100 мг; Допоміжні речовини: гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза), манітол (маніт), кроскармелоза натрію (примелоза), целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат; Склад оболонки: опадрай 03F180011 білий (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол). Пігулки покриті плівковою оболонкою 100 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 50 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2, 3, 5 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі – ядро ​​білого плі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Кетопрофен легко абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), біодоступність – 90%. Зв'язок із білками плазми крові – 99%. При прийомі внутрішньо 100 мг кетопрофену максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові (10,4 мкг/мл) досягається через 1 годину 22 хвилини. Розподіл Кетопрофен на 99% зв'язується з білками крові, переважно з альбуміновою фракцією. Об'єм розподілу становить 0,1 л/кг. Кетопрофен проникає в синовіальну рідину і досягає концентрації, що дорівнює 30% від концентрації в плазмі крові. Плазмовий кліренс кетопрофену становить приблизно 0,08 л/кг/год. Метаболізм та виведення Кетопрофен піддається інтенсивному метаболізму під впливом мікросомальних ферментів печінки, період напіввиведення (Т1/2) не перевищує 2 годин. Кетопрофен зв'язується з глюкуроновою кислотою та виводиться з організму у вигляді глюкуроніду. Активних метаболітів у кетопрофену немає. До 80% кетопрофену виводиться нирками протягом 24 годин, переважно у формі глюкуроніду кетопрофену. При застосуванні кетопрофену в дозі 100 мг і більше виведення нирками може бути ускладненим. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмова концентрація кетопрофену збільшена вдвічі (ймовірно, за рахунок гіпоальбумінемії та, внаслідок цього, високого рівня незв'язаного активного кетопрофену): таким пацієнтам необхідно призначати кетопрофен у мінімальній терапевтичній дозі. У пацієнтів з нирковою недостатністю кліренс кетопрофену знижений, проте корекція доз потрібна лише у разі тяжкої ниркової недостатності. При тяжкій нирковій недостатності більшість кетопрофену виділяється через кишечник. При прийомі високих доз печінковий кліренс також зростає. Через кишечник виводиться до 40% кетопрофену. У пацієнтів похилого віку метаболізм та виведення кетопрофену протікають повільніше, що має клінічне значення лише для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.ФармакодинамікаКетопрофен є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗЗ). Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту циклооксигенази 1 і 2 (ЦОГ-1 і ЦОГ-2) і, частково, ліпоксигенази, що призводить до придушення синтезу простагландинів (у тому числі і в центральній нервовій системі (ЦНС), найімовірніше, у гіпоталамусі). Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro пригнічує синтез брадикініну та лейкотрієнів. Кетопрофен не впливає на стан суглобового хряща.Показання до застосуванняСимптоматична терапія хворобливих та запальних процесів різного походження, у тому числі запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит; серонегативні артрити: анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), псоріатичний артрит, реактивний артрит (синдром Рейтера); подагра, псевдоподагра; остеоартроз; тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт; больовий синдром, у тому числі слабкий, помірний та виражений; головний біль; зубний біль; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; больовий синдром при онкологічних захворюваннях; Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів або інших нестероїдних протизапальних засобів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення; виразковий коліт: хвороба Крона; гемофілія та інші порушення згортання крові; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); декомпенсована серцева недостатність; післяопераційний період після аортокоронарного шунтування; шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу); прогресуючі захворювання нирок, дивертикуліт, активне захворювання печінки, запальні захворювання кишечника, підтверджена гіперкаліємія; хронічна диспепсія; дитячий вік до 15 років; ІІІ триместр вагітності; період грудного вигодовування. З обережністю: Бронхіальна астма в анамнезі, клінічно виражені серцево-судинні, цереброваскулярні захворювання та захворювання периферичних артерій, дисліпідемія, прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність, гіпербілірубінемія, алкогольний цироз печінки, ниркова недостатність (кліренс креатиніна артеріальна гіпертензія, захворювання крові, дегідратація, цукровий діабет, анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження шлунково-кишкового тракту, наявність інфекції Helicobacter pilory, тяжкі соматичні захворювання, літній вік, куріння, супутня терапія антикоагулянтами (наприклад, варфарином) кислотою), глюкокортикостероїдами для прийому внутрішньо (наприклад, преднізолоном),селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрамом, сертраліном), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; літні пацієнти, які приймають діуретики; пацієнти із зменшенням об'єму циркулюючої крові.Вагітність та лактаціяІнгібування синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на перебіг вагітності та/або ембріональний розвиток. Дані, отримані в ході епідеміологічних досліджень при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності, підтверджують підвищення ризику аборту мимовільного і формування пороків серця (близько 1-1,5%). Застосовувати препарат вагітним жінкам у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Протипоказано застосування кетопрофену у вагітних жінок під час III триместру вагітності через можливість розвитку слабкості пологової активності матки та/або передчасного закриття артеріальної протоки, можливого збільшення часу кровотечі, маловоддя та ниркової недостатності. На даний момент відсутні дані про виділення кетопрофену в грудне молоко, тому при необхідності застосування кетопрофену в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів була визначена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (>1 10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – геморагічна анемія; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, порушення функції кісткового мозку. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок). Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, сонливість; рідко парестезії; частота невідома – судоми, порушення смакових відчуттів. Порушення психіки: частота невідома – емоційна лабільність. Порушення з боку органу зору: рідко – нечіткість зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – шум у вухах. Порушення з боку серця: частота невідома – серцева недостатність. Порушення з боку судин: частота невідома, підвищення артеріального тиску, вазодилатація. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко загострення бронхіальної астми; частота невідома – бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до НПЗП), риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, диспепсія, біль у ділянці живота: нечасто – запор, діарея, здуття живота, гастрит; рідко – виразкова хвороба, стоматит; дуже рідко – загострення виразкового коліту чи хвороби Крона, шлунково-кишкова кровотеча, перфорація. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри; частота невідома - фотосенсибілізація, алопеція, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, еритема, бульозний висип, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефритичний синдром, нефротичний синдром, аномальні значення показників функції нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – набряки; рідко – збільшення маси тіла; частота невідома – підвищена стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиКетопрофен може послаблювати дію діуретиків та гіпотензивних засобів та посилювати дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо та деяких протисудомних препаратів (фенітоїн). Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, саліцилатами, глюкокортикостероїдами, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку ШКТ. Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), тромболітиками, антиагрегантами (тіклопідін, клопідогрел), пентоксифіліном підвищує ризик розвитку кровотеч. Одночасне застосування з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, нестероїдними протизапальними засобами, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Кетопрофен підвищує концентрацію у плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, препаратів літію, циклоспорину, метотрексату та дигоксину. Збільшує токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену у плазмі крові. Одночасне застосування з глюкокортикостероїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів (зокрема, з боку ШКТ). НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепрістону. Прийом НПЗП слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після відміни міфепрістону.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат слід ковтати повністю під час або після їди, запиваючи водою або молоком (об'єм рідини повинен становити не менше 100 мл). Зазвичай препарат призначають по 1 таблетці двічі на день. Препарати кетопрофену для вживання можна поєднувати із застосуванням ректальних супозиторіїв, наприклад, пацієнт може прийняти 1 таблетку (100 мг) кетопрофену вранці і ввести I супозиторій (100 мг) ректально ввечері. Максимальна доза кетопрофену становить 200 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу. З метою зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) пацієнтам із факторами ризику рекомендується одночасно призначати прийом інгібіторів протонної помпи.ПередозуванняСимптоми Як і у разі інших нестероїдних протизапальних засобів, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, біль у животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок та ниркова недостатність. При передозуванні показано промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Лікування Лікування симптоматичне. Вплив кетопрофену на ШКТ можна послабити за допомогою засобів, що знижують секрецію залоз шлунка (наприклад, інгібіторів протонної помпи) та простагландинів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід поєднувати прийом кетопрофену з прийомом інших нестероїдних протизапальних засобів та/або інгібіторів ЦОГ-2. При тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, контролювати функцію нирок та печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно бути обережними і частіше контролювати артеріальний тиск при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі. У разі виникнення порушень з боку органів зору лікування слід негайно припинити. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування препарату необхідно негайно звернутися до лікаря. За наявності в анамнезі протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), проведенні тривалої терапії та застосуванні високих доз кетопрофену пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні літніх пацієнтів, які приймають діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зменшення обсягу. циркулюючої крові. Застосування препарату слід припинити перед великим хірургічним втручанням. Застосування кетопрофену може впливати на жіночу фертильність, тому пацієнткам з безпліддям (у тому числі таким, що проходять обстеження) не рекомендується застосовувати препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про негативний вплив кетопрофену в дозах, що рекомендуються, на здатність до керування автомобілем або роботу з механізмами немає. Водночас, пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату виникають сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору, слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: еторикоксиб – 90 мг; Допоміжні речовини: кальцію безводний гідрофосфат - 39 мг, целюлоза мікрокристалічна - 38.25 мг, повідон К30 - 9 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, кроскармеллоза натрію - 2.25 мг; Склад оболонки таблетки: Опадрай II білий 32К580000С – 6 мг: гіпромелоза 15 cPs 2.4 мг, лактози моногідрат 1.68 мг, титану діоксид 1.44 мг, тріацетин 0.48 мг. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 30 мг, 60 мг, 90 мг та 120 мг. По 7 пігулок в Аl/Аl блістер. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10 пігулок в Аl/Аl блістер. По 1, 2, 3, 5, 6, 9, 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 14 пігулок в Аl/Аl блістер. По 1,2, 4, 6, 7 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ).ФармакокінетикаВсмоктування Эторикоксиб швидко всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на день до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація в плазмі (Сmах) становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення Сmах (Тmах) становить приблизно 1 годину після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою "концентрація – час" (AUC0-24ч) склала 37,8 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в діапазоні терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції при цьому змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Ці дані не є клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини в діапазоні концентрацій від 0,05 до 5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (VdSS) становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр у щурів та кролів та гематоенцефалічний бар'єр у щурів. Метаболізм Еторикоксиб екстенсивно метаболізується, У людини виявлено п'ять метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється в результаті подальшого окислення 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності або слабо інгібують ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70 % церикоксибу виводилося через нирки та 20 % – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення еторикоксибу відбувається в основному шляхом метаболізму в печінці з подальшим виведенням нирками. Рівноважні концентрації эторикоксиба досягаються при щоденному прийомі в дозі 120 мг протягом 7 днів з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Особливі групи пацієнтів Стать: фармакокінетичні параметри препарату у чоловіків та жінок не відрізняються. Літні пацієнти: фармакокінетика препарату у пацієнтів віком понад 65 років порівнянна з фармакокінетикою у пацієнтів молодшого віку. Діти: фармакокінетика еторикоксибу у дітей (60 кг, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на день), була аналогічна фармакокінетиці у дорослих, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на день. Безпека та ефективність застосування церикоксибу у дітей не встановлена. Печінкова недостатність: у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на день супроводжувався збільшенням показника AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими добровольцями, які приймали препарат у тій ж дозі. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день через день, середнє значення AUC було таким же, як у здорових добровольців, які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг раз на день щодня. Застосування еторикоксибу в дозі 30 мг один раз на день не вивчалося у цій групі пацієнтів. Клінічні та фармакокінетичні дані досліджень у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність: фармакокінетичні показники одноразового застосування церикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня та у пацієнтів з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізняються від показників у здорових добровольців. Гемодіаліз незначно впливає на виведення препарату (кліренс при діалізі – близько 50 мл/хв).ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази типу 2 (ЦОГ-2). У дослідженнях з клінічної фармакології церикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні доз до 150 мг на день. Еторикоксиб не пригнічував синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливав на функцію тромбоцитів. ЦОГ відповідає за синтез простагландинів. Виділено дві ізоформи цього ферменту - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок, центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) церикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день викликав достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу в дозі 30 мг один раз на день (із застосуванням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність препарату порівняно з плацебо протягом усього періоду лікування (12 тижнів). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб у дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Застосування дози 30 мг на лікування ОА суглобів кистей рук не вивчалося. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг або 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю, запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом 12-тижневого періоду лікування. Дослідження порівняння застосування церикоксибу в дозі 60 мг і 90 мг один раз на день для лікування РА показало, що обидва режими дозування забезпечували переважну ефективність терапії порівняно з плацебо. Доза церикоксибу 90 мг один раз на день перевищувала за ефективністю дозу 60 мг один раз на день при оцінці ефекту за допомогою Глобальної Шкали. % довірчий інтервал (ДІ): -4,98 мм; -0,45 мм). У пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування (8 днів) зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення порівняно з індометацином у дозі 50 мг 3 рази на день. Зменшення болю відзначалося вже через 4 години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, скутості, а також покращення рухової функції. Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування (52 тижні). В іншому дослідженні, в рамках якого порівнювалася ефективність застосування церикоксибу в дозі 90 мг один раз на день та 60 мг один раз на день, цей препарат продемонстрував рівну ефективність порівняно з напроксеном у дозі 1000 мг один раз на день. Серед пацієнтів, у яких не було досягнуто адекватної клінічної відповіді на терапію протягом 6 тижнів при застосуванні церикоксибу у дозі 60 мг один раз на день, збільшення добової дози до 90 мг дозволяло покращити результати лікування, оцінені за допомогою шкали інтенсивності болю у спині. -100 мм візуально-аналогова шкала), порівняно з продовженням терапії еторікоксибом у дозі 60 мг один раз на день. Середнє поліпшення склало -2,70 мм (95% ДІ: 4,88 мм; -0,52 мм). У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) еторикоксиб у дозі 90 мг продемонстрував знеболюючий ефект, аналогічний ібупрофену в дозі 600 мг (16,11 порівняно з 16,39, Р = 0,722) та більший, ніж при застосуванні комбінації парацетамол/ кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00; Р Безпека Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артріті) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (серцево-судинних явищ), воно включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або ді у дозі 150 мг на день у середньому протягом 20,3 місяців (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-якого небажаного явища. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали безпеку прийому церикоксибу та диклофенаку для шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). До дослідження EDGE було включено 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше за дозу, рекомендовану при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день протягом у середньому 9,1 місяців (максимум 16 , 6 місяців, медіана 11,4 місяців). У дослідження EDGE II було включено 4086 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день протягом середньому 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній програмі MEDAL аналізували дані щодо лікування 34701 пацієнтів з ОА або РА, середня тривалість лікування склала 17,9 місяців (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяців), при цьому приблизно 12800 пацієнтів отримували лікування протягом понад 24 місяців. Пацієнти, включені до програми, при вихідній оцінці мали широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти, які мали в анамнезі нещодавно перенесений інфаркт міокарда (ІМ), аортокоронарне шунтування або черезшкірне коронарне втручання протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти розвитку серцево-судинних тромботичних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при прийомі церикоксибу в порівнянні з диклофенаком, ефект був дозозалежним (див. результати нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при прийомі диклофенаку, ніж при прийомі церикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II та небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Результати дослідження безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (включаючи серцеві, цереброваскулярні та явища з боку периферичної судинної системи) була порівнянна між групами, які отримували церикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). Не виявлено статистично значимих відмінностей щодо частоти тромботичних явищ між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень. Відносний ризик для підтверджених серйозних серцево-судинних небажаних тромботичних явищ був подібним при прийомі еторикоксібу в дозі 60 мг або 90 мг і диклофенаку в дозі 150 мг. Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних серйозних небажаних явищ (Об'єднана програма MEDAL) Еторікоксиб(N=16819)25 836 пацієнто-років Диклофенак(N=16483)24 766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота 1 (95% ДІ) Частота 1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу (Per protocol) 1,24 (1,11; 1,38) 1,30 (1,17; 1,45) 0,95 (0,81; 1,11) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 1,25 (1,14; 1,36) 1,19 (1,08; 1,30) 1,05 (0,93; 1,19) Підтверджені явища з боку серця За виконання вимог протоколу (Per protocol) 0,71 (0,61; 0,82) 0,78 (0,68; 0,90) 0,90 (0,74; 1,10) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 0,69 (0,61; 0,78) 0,70 (0,62; 0,79) 0,99 (0,84; 1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу (Per protocol) 0,34 (0,28; 0,42) 0,32 (0,25; 0,40) 1,08 (0,80; 1,46) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 0,33 (0,28; 0,39) 0,29 (0,24; 0,35) 1,12 (0,87; 1,44) Підтверджені явища з боку периферичної судинної системи За виконання вимог протоколу (Per protocol) 0,20 (0,15; 0,27) 0,22 (0,17; 0,29) 0,92 (0,63; 1,35) Залежно від призначеного лікування (Intent-to-treat) 0,24 (0,20; 0,30) 0,23 (0,18; 0,28) 1,08 (0,81; 1,44) 1 число явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу: всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів після її припинення (виключені пацієнти, які прийняли <75% досліджуваного препарату або приймали НПЗП >10% часу, що не входять до дослідження). Залежно від призначеного лікування: всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включно з пацієнтами, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручанням після припинення прийому досліджуваних препаратів). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n = 17412 для эторикоксиба і n = 17289 для диклофенаку. Смертність від серцево-судинних явищ, а також загальна смертність у групах лікування церикоксибом та диклофенаком були порівнянними. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці в анамнезі було зареєстровано артеріальну гіпертензію. У проведеному дослідженні частота вибування внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значуще вищою під час прийому эторикоксиба проти диклофенаком. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження або серйозні небажані явища), була подібною до груп еторікоксибу в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофеном. дозі 150 мг (і статистично значуще вище для еторикоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг у дослідженні MEDAL у пацієнтів з ОА). Частота підтверджених небажаних явищ,пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (серйозних, які призвели до госпіталізації або необхідності невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, ефект був дозозалежним. Частота випадків вибування з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторікоксибу в дозі 150 мг, порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, ефект був дозозалежним (статистично значимо для еторікоксибу в дозі 90 мг, але не для етороксиксу в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком в дозі 150 мг, ефект був дозозалежним (статистично значуще для етіроксиксібу в дозі 90 мг, але не для етіроксиксібу в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, ефект був дозозалежним (статистично значуще для церикоксибу в дозі 90 мг, але не для церикоксиксу в дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування при прийомі еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% при артеріальній гіпертензії, до 1,9% при набряках, і до 1,1% при хронічній серцевої недостатності. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки переносимості з боку ШКТ у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до програми MEDAL, частота вибування з дослідження для будь-яких клінічних небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження становила: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку в дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку в дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL До небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту були віднесені перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали перфорацію, непрохідність та ускладнені кровотечі; неускладнені явища включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. При прийомі эторикоксиба порівняно з диклофенаком загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених небажаних явищ виявлено не було. Для випадків кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага церикоксибу порівняно з диклофенаком щодо ускладнень з боку верхніх відділів ШКТ не була статистично значущою у пацієнтів, які одночасно приймали аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів). Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0,67 (95 % ДІ: 0,57; 0,77) для церикоксиксу та 0,97 (95 % ДІ: 0,85; 1,10) для диклофенаку, відносний ризик склав 0,69 (95% ДІ: 0,57; 0,83). При оцінці частоти підтверджених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у пацієнтів похилого віку максимальне зниження спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років у групі церикоксибу в порівнянні з диклофенаком - 1,35 (95 % ДІ: 0,94; 1,87) та 2,78 (95% ДІ: 2,14; 3,56) на 100 пацієнто-років відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкої або товстої кишки, непрохідність, кровотеча) достовірно не розрізнялася між групами, які приймали церикоксиб та диклофенак. Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL При прийомі эторикоксиба порівняно з диклофенаком спостерігалася статистично достовірно нижча частота вибуття з дослідження через небажані явища з боку печінки. В об'єднаній програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які приймали еторикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які приймали диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксикс у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів та довше. У цих дослідженнях не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику тромбоемболічних подій. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну,не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані з безпеки щодо ШКТ У двох 12-тижневих подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен 500 мг двічі на день. або ібупрофен 800 мг тричі на день. Частота розвитку виразок при призначенні церикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження ниркової функції у пацієнтів похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювався вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) порівняно з плацебо на виведення натрію. , артеріальний тиск (АТ) та інші параметри функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон з обмеженим споживанням натрію до 200 мекв/день. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію нирками через 2 тижні лікування. Всі активні препарати порівняння показали збільшення систолічного АТ порівняно з плацебо, однак, еторикоксиб викликав статистично значуще збільшення систолічного АТ на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна систолічного АТ порівняно з вихідним: етороксіб 7,7 мм рт. ст., целекоксиб 2,4 мм рт.ст., напроксен 3,6 мм рт.ст.).Показання до застосуванняСимптоматична терапія остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еторикоксибу або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, активна шлунково-кишкова кровотеча. Бронхіальна астма, бронхоспазм, гострий риніт, поліпоз носа, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, в анамнезі. Вагітність та період грудного вигодовування. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК Діти та підлітки до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія (АТ стабільно вищий за 140/90 мм рт. ст.). Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. З обережністю: Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (виразкова ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter Pylori, одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, літній вік). Пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, куріння, серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка, набряки та затримка рідини в організмі). Печінкова недостатність (5-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю). Пацієнти з дегідратацією. Пацієнти з порушеннями функції нирок (КК Пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Супутня терапія антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), препаратами, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність В даний час клінічних даних про застосування еторикоксибу при вагітності відсутні. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик для жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у III триместрі вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний при вагітності. Якщо під час лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 або синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяРезюме профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася у клінічних дослідженнях за участю 9295 пацієнтів, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або більше). Профіль небажаних реакцій був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які отримували еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на день протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Для оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи були об'єднані дані трьох активних контрольованих досліджень, у яких брали участь 17412 пацієнтів з ОА або РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг, середня тривалість досліджень склала приблизно 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль небажаних ефектів загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Табличне резюме небажаних реакцій У таблиці перераховані небажані реакції, які були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж у групі плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом (еторикоксиб призначався у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів), у програмі MEDAL, де дослідження тривали до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю (протягом 7 днів), а також отримані під час постмаркетингового застосування. Класифікація систем органів Небажана реакція Частота 1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості 2,4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок 2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/затримка рідини часто посилення або зниження апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, зниження ясності мислення, галюцинації 2 не часто сплутаність свідомості 2 , неспокій 2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія 2 часто фібриляція передсердь, тахікардія 2 , хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія 2 , інфаркт міокарда 5 не часто Порушення з боку судин артеріальна гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу 5 транзиторна ішемічна атака гіпертонічний криз 2 васкуліт 2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм 2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразка слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразкова хвороба шлунка, включаючи перфорації та кровотечі, панкреатит 2 , синдром подразненого кишечника не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ та ACT часто гепатит 2 рідко печінкова недостатність 2 , жовтяниця 2 рідко 3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість особи, свербіж, висип, еритема 2 , кропив'янка 2 не часто синдром Стівенса-Джонсона 2 , токсичний епідермальний некроліз 2 , фіксована лікарська еритема 2 рідко 3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини м'язові судоми/спазм, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці, ниркова недостатність 2,3,4 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Лабораторні та інструментальні дані підвищення концентрації азоту сечовини крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення концентрації сечової кислоти не часто гіпонатріємія рідко 1 Відповідно до частоти, що враховується у клінічних дослідженнях: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота оцінювалася на підставі найбільшої частоти, що спостерігається у клінічних дослідженнях з урахуванням показань та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої характеристики лікарського препарату на підставі розрахункової верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для 0 явищ, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази , об'єднаних залежно від дози та показання (n = 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського препарату", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо- та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи ІМ та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1 % на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом НГТВП і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічні взаємодії Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які постійно приймають варфарин, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на день супроводжувався збільшенням міжнародного нормалізованого відношення (МНО)/протромбінового часу приблизно на 13%. Тому у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати МНО/протромбіновий час на початку лікування або при зміні дози еторикоксибу, особливо в перші кілька днів. Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи рецепторів ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток. ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Це слід враховувати у пацієнтів, які приймають одночасно церикоксиб з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.Пацієнти повинні бути належним чином гідратовані, при цьому необхідно проводити моніторинг функції нирок на початку комбінованої терапії та періодично надалі. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні у здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на день). Еторикоксиб можна одночасно застосовувати з ацетилсаліциловою кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Тим не менш, одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або інших ускладнень у порівнянні з прийомом тільки церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При прийомі эторикоксиба у комбінації з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетичні взаємодії Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи CYP. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro показують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчені. Кетоконазол. Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при прийомі здоровими добровольцями в дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози церикоксиксу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або міконазол місцево, у вигляді гелю для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке не визнано клінічно значущим на підставі опублікованих даних. ріфампіцин. Одночасне застосування церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65 %. Така взаємодія може призвести до рецидиву симптомів при одночасному призначенні еторикоксибу з рифампіцином. Ця інформація дозволяє припустити необхідність збільшення дози, проте застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують рекомендовані для кожного показання, не рекомендується, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу. Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками, отже, збільшують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію під час одночасного прийому з нестероїдними протизапальними засобами, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60, 90 або 120 мг 1 раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг на лікування РА. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію метотрексату в плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не фармакокінетично впливав на метотрексат, але в іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному прийомі церикоксибу та метотрексату рекомендується вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному прийомі протягом 21 дня з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 мг до 1 мг норетиндрону, збільшував AUC0-24 год ЕЕ на 37 % у рівноважному стані. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг у поєднанні з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом 12 годин) збільшував AUC0-24год. ЕЕ на 50-60% у рівноважному стані. Це збільшення концентрації ЕЕ слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібна взаємодія може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення еторікоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для ЗГТ, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг протягом 28 днів, збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24 год некон'югованого естрону (41 %), еквіліну (76 %) та 17-2 %). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією кон'югованими естрогенами при збільшенні дози з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких збільшення невідомо, застосування більш високих доз кон'югованих естрогенів у поєднанні з еторикоксибом не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормональної терапії в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні эторикоксибу в дозі 120 мг один раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни рівноважної AUC0-24год дигоксину в плазмі або впливу на його виведення нирками. При цьому спостерігалося збільшення Стах дигоксину приблизно на 33%. Таке підвищення, як правило, не є важливим для більшості пацієнтів. Тим не менш, при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів із високим ризиком прояву токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема, SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про ефекти різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох лікарських препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол і ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. Грунтуючись на результатах досліджень in vitro, не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або 3А4. У дослідженні у здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP3A4 печінки при оцінці за допомогою еритроміцинового дихального тесту.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Дія препарату реалізується швидше при прийомі натще. Внаслідок можливого підвищення ризику серцево-судинних ускладнень слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим курсом. Остеоартроз: рекомендована доза етерокіксібу становить 30 мг 1 раз на день. У разі недостатнього ефекту добова доза препарату може бути збільшена до 60 мг на добу. Добова доза при остеоартрозі не повинна перевищувати 60 мг. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт: рекомендована доза еторикоксібу становить 60 мг 1 раз на день. У пацієнтів із недостатнім клінічним ефектом можливе збільшення добової дози препарату до 90 мг один раз на день. Після клінічної стабілізації захворювання можливе зниження дози до 60 мг один раз на день. У разі відсутності ознак клінічного покращення слід розглянути можливість застосування інших методів лікування. Добова доза не повинна перевищувати 90 мг. Гострий подагричний артрит: рекомендована доза церикоксибу в гострому періоді становить 120 мг 1 раз на день. Тривалість застосування препарату у дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Добова доза не повинна перевищувати 120 мг. Гострий біль після стоматологічних операцій: рекомендована доза еторикоксибу становить 90 мг 1 раз на день. Еторикоксиб слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період тривалістю не більше 3 днів. Добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг. Деяким пацієнтам можуть знадобитися додаткові засоби для забезпечення адекватного рівня знеболювання у післяопераційному періоді протягом триденного періоду терапії церикоксибом. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Як і при застосуванні інших препаратів, еторикоксиб слід застосовувати з обережністю. Діти: застосування еторикоксибу у пацієнтів віком до 16 років протипоказано. Порушення функції печінки: незалежно від показання до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7 -9 балів за шкалою Чайлд-Пью) – 30 мг 1 раз на день. Рекомендується бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування препарату у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок: не потрібна корекція дози препарату при застосуванні у пацієнтів із КК ≥30 мл/хв. Застосування препарату у пацієнтів із ККПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг і багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування еторикоксибом, однак, у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно вживати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження і, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; виведення еторикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на ШКТ У пацієнтів, які отримували еторикоксиб, спостерігалися ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема, у літніх пацієнтів, що одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилову кислоту або у пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразка та шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язано з підвищеним ризиком тромбоутворення (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) порівняно з плацебо та деякими НПЗЗ. Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, тому слід застосовувати церикоксиб протягом максимально короткого періоду часу та у найнижчій ефективній добовій дозі. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо у пацієнтів з ОА. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) церикоксиб необхідно призначати тільки після ретельної попередньої оцінки співвідношення користі-ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань через відсутність антитромбоцитарного ефекту, тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення еторикоксибу може призвести до зменшення утворення простагландинів і, як наслідок, зниження ниркового кровотоку, і тим самим призвести до погіршення функції нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції виникає у пацієнтів із значним зниженням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно проводити моніторинг функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які приймають еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування будь-яких нестероїдних протизапальних засобів, включаючи церикоксикс, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної (застійної) серцевої недостатності. Інформація про дозозалежну реакцію для церикоксибу наведена в розділі "Фармакологічні властивості". Слід виявляти обережність при призначенні церикоксибу пацієнтам із серцевою недостатністю в анамнезі, дисфункцією лівого шлуночка, артеріальною гіпертензією та пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вжити відповідних заходів, включаючи скасування еторікоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з розвитком більш тяжкої артеріальної гіпертензії, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Тому під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на моніторинг АТ, який має контролюватись протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки Підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно в три або більше рази щодо верхньої межі норми) було зареєстровано у клінічних дослідженнях приблизно у 1% пацієнтів, які отримували еторикоксиб протягом терміну до одного року у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на день. Необхідно спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із зміненими лабораторними показниками функції печінки. Якщо виникають ознаки печінкової недостатності або показники функції печінки значно відхиляються від норми (втричі вище за верхню межу норми), прийом еторикоксибу повинен бути припинений. Загальні рекомендації Якщо під час лікування у пацієнтів погіршується будь-яка з функцій органів або систем органів, описаних вище, повинні бути вжиті відповідні заходи та розглянуто питання про скасування еторикоксибу. При застосуванні эторикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідне відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування ерикоксибом пацієнтам із зневодненням. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. У період постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних реакцій шкіри. Деякі з них, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, були з смертю. Ризик розвитку цих реакцій найбільш високий на початку курсу терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку та інші ознаки запалення. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування"). Оболонка таблетки містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція, не слід приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, у яких на фоні застосування церикоксибу відзначаються епізоди запаморочення, сонливості чи слабкості, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасовка: N5 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: Ромфарм Компани Завод-производитель: Ромфарм Компани(Румыния) Действующее вещество: Мелоксикам. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 15 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: упак. Производитель: Озон ООО Завод-производитель: Озон(Россия) Действующее вещество: Мелоксикам.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасування: N3 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Виробник: Домінанта-Сервіс Завод-виробник: Zhangjiakou Kaiwei Pharmaceutical Co. (Китай) Діюча речовина: Мелоксикам.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 15 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Штада Завод-виробник: Хемофарм Діюча речовина: Мелоксикам.

Дозування: 75 мг Фасування: N25 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Меда Фарма ГмбХ та Ко. КГ Завод-производитель: Ай Си Эн Польфа Жешув АО(Польша) Действующее вещество: Индометацин.

Дозування: 75 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: блистер Производитель: Меда Фарма ГмбХ и Ко. КГ Завод-производитель: Ай Си Эн Польфа Жешув АО(Польша) Действующее вещество: Индометацин.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ібупрофен – 400,00 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), стеарат магнію. Плівкова оболонка: гіпромелоза (в'язкість 6 мПа • с), макрогол 4000, повідон (значення К = 30), титану діоксид (Е 171). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) із ПВХ/фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, що мають двосторонню ризику для поділу і тиснення на одній із сторін "Е" та "Е" по обидва боки від ризику.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому препарату натще максимальна концентрація (Сmax) ібупрофену в плазмі досягається через 45 хвилин. Прийом препарату разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (TCmax) до 1-2 годин. Зв'язок із білками плазми крові – 90 %. Повільно проникає у порожнини суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. У спинномозковій рідині виявляються нижчі концентрації ібупрофену в порівнянні з плазмою крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Має швидку спрямовану дію проти болю (знеболювальну), жарознижувальну та протизапальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів. Знеболювальна дія препарату триває до 8 годин.Показання до застосуванняПрепарат МІГ® 400 застосовують при головному та зубному болю, мігрені, хворобливих менструаціях, невралгії, болі в спині, болі в суглобах, м'язових та ревматичних болях, а також при гарячковому стані при грипі та застудних захворюваннях.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів (NYHA)); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну підтверджена гіперкаліємія; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; цереброваскулярна або інша кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові (в т. ч. гіпокоагуляція), геморагічні діатези; вагітність у терміні понад 20 тижнів; дитячий вік до 6 років. З обережністю За наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем. Одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка або виразкової кровотечі ШКТ, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, алергічні захворювання в стадії загострення або в анамнезі – можливий розвиток бронхоспазму. (синдром Шарпа) - підвищений ризик асептичного менінгіту, вітряна віспа, ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), нефротичний синдром, печінкова недостатність, цироз печінки з портальною гіпертензією, гіпербілірубінемія, гіпербілірубінемія або серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), тяжкі соматичні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія,цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, часте вживання алкоголю, фенілкетонурія або непереносимість фенілаланіну, одночасне застосування лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (в тому числі преднізолону) ), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), вагітність у терміні до 20 тижнів, період грудного вигодовування .які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сероктоніну) в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), вагітність у терміні до 20 тижнів, період грудного вигодовування, літній вік, дитячий вік до 12 років.які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сероктоніну) в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), вагітність у терміні до 20 тижнів, період грудного вигодовування, літній вік, дитячий вік до 12 років.вагітність терміном до 20 тижнів, період грудного вигодовування, літній вік, дитячий вік до 12 років.вагітність терміном до 20 тижнів, період грудного вигодовування, літній вік, дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати нестероїдні протизапальні засоби жінкам з 20 тижнів вагітності у зв'язку з можливим розвитком маловоддя та/або патології нирок у новонароджених (неонатальна ниркова дисфункція). Слід уникати застосування препарату терміном до 20 тижнів вагітності, при необхідності застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти, тому зазвичай при короткочасному прийомі необхідності припинення грудного вигодовування не виникає. При необхідності тривалого застосування препарату слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо припинення грудного вигодовування на період застосування препарату.Побічна діяРизик виникнення небажаних реакцій можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота небажаних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Небажані реакції є переважно дозозалежними. Зокрема, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі залежить від діапазону доз та від тривалості лікування. Нижченаведені небажані реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг/добу (3 таблетки). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Оцінка частоти виникнення небажаних реакцій виконана на підставі наступних критеріїв: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко ( від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (даних для оцінки частоти недостатньо). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, «грипоподібні» симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасто: реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, в тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні , у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідко: тяжкі загальні реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Частота невідома: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), реакції фоточутливості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія (зокрема печія, здуття живота). Рідко: діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідко: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома: загострення коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідко: порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит та жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідко: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини в плазмі крові та появою набряків, гематурії та протеїнурії, нефритичний синдром, нефротичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, ци. Порушення з боку нервової системи Нечасто: біль голови. Дуже рідко: асептичний менінгіт. Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Лабораторні показники гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може зменшуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). З появою небажаних реакцій слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки одночасне застосування може підвищувати ризик виникнення небажаних реакцій. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (після початку прийому ібупрофену у пацієнтів, які отримують як антиарегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності). Інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення небажаних реакцій. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи розвиток (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим одночасне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у осіб похилого віку. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів,а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне застосування НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували одночасне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують одночасне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Мієлотоксичні препарати: посилюють прояви гематотоксичності препарату. Кофеїн: посилює аналгетичну ефект.Спосіб застосування та дозиДля усунення симптомів слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом мінімального часу (див. розділ "Особливі вказівки"). Для прийому всередину. Пацієнтам із підвищеною чутливістю шлунка рекомендується приймати препарат під час їди. Тільки для короткочасного застосування. Таблетки слід запивати водою. Уважно прочитайте інструкцію перед застосуванням препарату. Дорослим та дітям старше 12 років По 200 мг (1/2 таблетки) 3-4 рази на день. Для досягнення швидкого терапевтичного ефекту у дорослих разова доза може бути збільшена до 1 таблетки (400 мг) тричі на добу. При прийомі 400 мг (1 таблетка) інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 6 годин. Діти віком від 6 до 12 років (з масою тіла понад 20 кг) По 200 мг (1/2 таблетки) 3-4 рази на день. Препарат можна застосовувати лише якщо маса тіла дитини більше 20 кг. Інтервал між прийомом таблеток повинен становити не менше ніж 6 годин. Прийом препарату в разовій дозі 400 мг не дозволяється для застосування у дітей віком до 12 років. Максимальна доза для дорослих становить 1200 мг. Максимальна добова доза для дітей віком від 6 до 18 років становить 800 мг. Якщо прийом препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння можуть розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом ЕКГ та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. При загостренні астми рекомендується застосування бронходилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля усунення симптомів слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом мінімального часу. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічним захворюванням на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Пацієнтам з гіпертензією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю II-III класу по NYHA, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування 2400 мг/добу). У поодиноких випадках на тлі застосування НПЗП спостерігалися серйозні шкірні реакції (деякі з яких закінчилися летальним результатом), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона, а також токсичний епідермальний некроліз. Очевидно, найбільшого ризику пацієнти схильні на початку лікування, тому що у більшості пацієнтів зазначені реакції розвивалися в перший місяць терапії. Є повідомлення про випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (AGEP), пов'язаних із застосуванням препаратів, що містять ібупрофен. При першій появі висипу на шкірі, ураженні слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості застосування препарату МІГ® 400 слід припинити. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Маскування симптомів інфекційних захворювань Препарат МІГ® 400 може маскувати важливі симптоми інфекційних захворювань, що може призводити до пізнішого призначення відповідного лікування і тим самим погіршувати результат інфекційного захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позалікарняній пневмонії та при бактеріальному ускладненні вітряної віспи. Коли препарат МІГ 400 застосовується для полегшення лихоманки та болю, спричинених інфекційним захворюванням, рекомендується контроль стану пацієнта. В амбулаторних умовах (поза лікарнею) пацієнту слід проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або посилюються. Інформація для жінок, які планують вагітність: подібні лікарські засоби пригнічують циклооксигеназу та синтез простагландинів, впливають на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни лікування). Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 таблетці, покритій плівковою оболонкою, тобто фактично не містить натрію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Пацієнтам, які відзначають запаморочення, сонливість, загальмованість або порушення зору при прийомі ібупрофену, слід уникати керування транспортними засобами та механізмами. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 250 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 250 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. Упаковка: уп. контурні.

Дозировка: 15 мг Фасовка: N5 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: Берингер Ингельхайм Фарма Завод-производитель: Берингер Ингельхайм Фарма ГмбХ и Ко. КГ(Германия) Действующее вещество: Мелоксикам.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Фасовка: N3 Форма выпуска: р-р д/инъекций Упаковка: амп. Производитель: Синтез ОАО Завод-производитель: Синтез(Россия) Действующее вещество: Мелоксикам. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 200 мг Фасування: N10 Форма випуску: капс. Упаковка: уп. контурн.

Фасування: N30 Форма випуску: капс. модифікованого вивільнення Упаковка: блістер Виробник: Ланнахер Хайльміттель Гмб Завод-виробник: GLPharma(Австрія) Діюча речовина: Диклофенак + Піридоксин + Тіамін + Ціанокобаламін. .

Дозировка: 100 мг Фасовка: N20 Форма выпуска: таб. Производитель: Шрея Лайф Саенсиз Пвт. Лтд.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозировка: 100 мг Фасовка: N20 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Производитель: Тева Завод-производитель: Teva Действующее вещество: Нимесулид.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 50 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. дисперговані Упаковка: блістер Виробник: Іпка Лабораторіз ЮК Лімітед Завод-виробник: Іпка(Індія/Росія) Діюча речовина: Німесулід. .

Дозировка: 100 мг Фасовка: N20 Форма выпуска: таб. лингвальные Упаковка: упак. Производитель: Панацея Биотек Завод-производитель: Панацея Биотек Лтд.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозировка: 100 мг/5мл Фасовка: N1 Форма выпуска: суспензия д/приема внутрь Упаковка: фл. Производитель: Рекитт Бенкизер Завод-производитель: Рекитт Бенкизер Хелскэр Лимитед(Великобритания) Действующее вещество: Ибупрофен. .

Дозування: 400 мг Фасування: N20 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Рекітт Бенкізер Завод-производитель: Banner Pharmacaps Europe B. V.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Дозування: 400 мг Фасування: N12 Форма выпуска: таб. покрытые оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Рекитт Бенкизер Завод-производитель: Рекитт Бенкизер Хелскэр Интернешнл Лтд(Великобритания) Действующее вещество: Ибупрофен. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: парацетамол 250 мг тверді жири 830 мг.Опис лікарської формиБілі або майже білі однорідні жирні на вигляд супозиторії конусоподібної форми, що не мають фізичних дефектів та видимих ​​вкраплень та неоднорідностей.ХарактеристикаАналгетичний ненаркотичний засібФармакотерапевтична групаМеханізм дії Парацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Механізм дії парацетамолу, як вважають, полягає в інгібуванні синтезу простагландинів, насамперед у центральній нервовій системі; парацетамол блокує циклооксигеназу в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, тому він не змінює водно-електролітний обмін і не ушкоджує слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Дана властивість парацетамолу робить препарат особливо відповідним пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам зі шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутнє медикаментозне лікування, при якому інгібування периферичних простагландинів може бути неФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція парацетамолу у шлунково-кишковому тракті – висока. При ректальному введенні препарат швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація препарату в плазмі досягається через 2-3 години після введення. Розподіл Розподіл парацетамолу в рідинах та тканинах організму відносно рівномірний. Зв'язування з білками плазми становить близько 15%. Метаболізм Парацетамол метаболізується переважно у печінці з утворенням кількох метаболітів. У новонароджених та дітей віком до 12 років основним метаболітом парацетамолу є кон'югований сульфат парацетамолу. У дітей віком від 12 років і старшим основним метаболітом парацетамолу є кон'югований глюкуронід. Частина препарату (близько 17%) піддається гідроксилювання з утворенням активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Виведення Парацетамол виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно глюкуронідних та сульфатних кон'югатів, близько 3% виділяється у незмінному вигляді. Період напіввиведення становить 4 - 5 годин. Протягом 24 годин у сечі виділяється 90% прийнятої дози парацетамолу.ІнструкціяДля ректального введення. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, необхідну для досягнення ефекту протягом максимально короткого періоду часу! Мінімальний інтервал між введеннями препарату повинен становити не менше 4 годин. Перед введенням препарату вимийте руки та звільніть супозиторій із пластикової оболонки. Акуратно введіть супозиторій вказівним пальцем у задній прохід дитини (переважно після очисної клізми або мимовільного спорожнення кишечника). Вводити буде легше при положенні дитини на лівому боці з однією ногою, підтягнутою до живота. Максимальна добова доза препарату становить 60 мг/кг маси тіла дитини, що вводиться по 10 – 15 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу кожні 4 – 6 год. Діти з масою тіла від 16 до 31 кг (зазвичай від 5 до 9 років) – по 1 супозиторію (250 мг) не більше 4 разів на добу. Діти з масою тіла від 32 до 40 кг (зазвичай 10-11 років) – по 2 супозиторії по 250 мг не більше 4 разів на добу. Не рекомендується приймати препарат як жарознижувальний засіб більше 3 днів без консультації лікаря. Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол, засобами для полегшення симптомів "застуди" і грипу, а також з етанолсодержащими засобами. Якщо прийом препарату симптоми захворювання зберігаються, необхідно звернутися до лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову та ниркову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Перед застосуванням Дитячого Панадолу пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять цю діючу речовину, у пацієнтів з порушенням функції нирок переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті. Пацієнти з порушенням функції печінки: Перед застосуванням Дитячого Панадолу пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять цю діючу речовину, у пацієнтів з порушенням функції печінки переважно пов'язані з вмістом парацетамолу в лікарському препараті.Показання до застосуванняПрепарат Дитячий Панадол застосовують у дітей від 5 років до 11 років, які мають масу тіла від 16 до 40 кг, як: жарознижувальний засіб - для зниження підвищеної температури тіла на тлі застудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (вітряна віспа, свинка, кір , краснуха, скарлатина, кашлюк та ін.), а також після вакцинації. Знеболювального засобу (при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності) при: зубному болю, у тому числі при прорізуванні або видаленні зубів; головного болю та мігрені; біль у горлі; болі у м'язах та суглобах; вушного болю при отіті.Протипоказання до застосуванняПрепарат Дитячий Панадол не рекомендується приймати пацієнтам при: підвищену чутливість до парацетамолу або будь-якого іншого компонента препарату; порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; захворювання крові; недавнє запалення або кровотеча у прямій кишці (протипоказання, пов'язане із шляхом введення); генетичній відсутності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази; одночасному прийомі інших парацетамолсодержащих лікарських засобів, лікарських препаратів для полегшення симптомів "застуди" та грипу, знеболювальних та жарознижуючих лікарських препаратів; дитячий вік до 5 років.Вагітність та лактаціяЗастосовується для дітейПобічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та <1/10), нечасто (≥ 1/1000 та <1/100), рідко (≥ 1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<10 000), частота невідома (частота не може бути оцінена, виходячи з наявних даних). Парацетамол рідко чинить побічну дію. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже рідко: тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко: анафілактичний шок, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко: бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко: порушення функції печінки. Іноді можливі нудота та блювання. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили інші небажані реакції, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря. Припиніть прийом препарату та негайно зверніться до лікаря, якщо у Вас виникли: Перераховані вище побічні реакції. Алергічні реакції, такі як шкірний висип або свербіж, що іноді супроводжуються проблемами з диханням, набряком губ, язика, горла або обличчя; Шкірна висипка або лущення шкіри, або виразки в порожнині рота; Синяки та кровотеча з нез'ясованої причини; Проблеми з диханням при прийомі аспірину або НПЗЗ в анамнезі; Проблеми з диханням при прийомі препарату Дитячий Панадол в анамнезі.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо дитина вже приймає інші лікарські препарати, до початку прийому Дитячий Панадол слід звернутися за консультацією до лікаря. Не рекомендується прийом препарату Дитячий Панадол одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол, т.к. це може призвести до передозування парацетамолом. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, дифенін, примідон та інші протисудомні засоби, етанол, рифампіцин, зидовудин, флумецинол, фенілбутазон, бутадіон, препарати звіробою продірявленого та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію (5 г і більше). Інгібітори мікросомальних ферментів печінки знижують ризик гепатотоксичної дії. Під дією парацетамолу час виведення левоміцетину (хлорамфеніколу) збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння левоміцетином (хлорамфеніколом). При регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у рекомендованих дозах! При підозрі передозування, навіть за хорошому самопочутті, необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря, т.к. існує ризик відстроченого серйозного ураження печінки і може знадобитися госпіталізація. Симптоми При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Протягом перших 24 год можливі: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, біль у шлунку, пітливість. Через 24-48 год після передозування можуть проявитися клінічні ознаки порушення функції печінки (болючість у печінці, підвищення активності "печінкових" трансаміназ) і досягти максимуму на четверту - шосту добу. Можуть виявлятися ознаки порушення вуглеводного обміну та метаболічного ацидозу. Токсична дія у дорослих можлива після прийому понад 10 г парацетамолу, у дітей – при прийомі понад 125 мг/кг маси тіла дитини. За наявності у пацієнта дефіциту глутатіону внаслідок порушення харчування, муковісцидозу, ВІЛ-інфекції, голодування або виснаження передозування можна досягти за допомогою менших доз. У разі тяжкого отруєння може розвинутись тяжка печінкова недостатність аж до печінкової енцефалопатії,необхідності пересадки печінки, коми та смерті, крім того, може з'явитися геморагія, гіпоглікемія, набряк головного мозку. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців, яка діагностується через сильний біль у ділянці нирок, гематурії та протеїнурії, може розвинутися і без тяжкого порушення функції печінки. Є повідомлення про випадки аритмії серця та панкреатит при передозуванні парацетамолом. При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). За перших ознак передозування необхідно терміново звернутися до лікаря, навіть за відсутності чітких симптомів отруєння. У ранній період симптоматика може бути обмежена лише нудотою та блюванням та може не відображати ступеня тяжкості передозування або ступеня ризику ураження внутрішніх органів. Лікування: При передозуванні, спричиненому введенням парацетамолу ректально, промивання шлунка та прийом ентеросорбентів неефективні. Через чотири або більше годин після передбачуваного передозування необхідно визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові (раніше визначення концентрації парацетамолу може бути недостовірним). Лікування ацетилцистеїном може проводитися аж до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний гепатопротекторний ефект може бути отриманий у перші 8 годин після передозування, після чого ефективність антидоту різко знижується. У разі потреби ацетилцистеїн може вводитися внутрішньовенно. За відсутності блювання альтернативним варіантом (за відсутності можливості швидкого отримання стаціонарної допомоги) є призначення метіоніну всередину.Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДіюча речовина: парацетамол 500 мг Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 21.4 мг, крохмаль прежелатинізований – 50 мг, калію сорбат – 0.6 мг, повідон – 2 мг, тальк – 15 мг, стеаринова кислота – 5 мг, тріацетин – 0.83 мг, гіпромеллоза.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, капсулоподібної форми з плоским краєм, на одній стороні таблетки методом тиснення нанесений знак у вигляді трикутника, з іншого боку – ризику.ХарактеристикаАналгетичний ненаркотичний засібФармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Чинить аналгетичну та жарознижувальну дію. Блокує ЦОГ-1 та ЦОГ-2 переважно у ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Не викликає подразнення слизової оболонки шлунка і кишечника. Не впливає на водно-сольовий обмін, оскільки не впливає на синтез простагландинів у периферичних тканинах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція - висока, Cmax досягається через 0.5-2 год і становить - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP 2E1. T1/2 - 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У хворих похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2.ІнструкціяДорослим (включаючи літніх) препарат призначають по 500 мг-1 г (1-2 таб.) до 4 разів на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год, разову дозу (2 таб.) можна приймати не частіше 4 разів (8 таб.) протягом 24 год. Дітям віком 6-9 років призначають по 1/2 таб. 3-4 рази на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год. Максимальна разова доза для дітей 6-9 років – 1/2 таб. (250 мг), максимальна добова – 2 таб. (1 г). Дітям віком 9-12 років призначають по 1 таб. до 4 разів на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год, разову дозу (1 таб.) можна приймати не частіше 4 разів (4 таб.) протягом 24 год. Препарат не рекомендується застосовувати більше 5 днів як знеболюючий та більше 3 днів жарознижувального засобу без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливі лише під наглядом лікаря.Показання до застосуванняСимптоматична терапія: больового синдрому: головний біль, мігрень, зубний біль, біль у горлі, біль у попереку, біль у м'язах, болючі менструації; гарячкового синдрому (як жарознижувальний засіб): підвищена температура тіла на тлі застудних захворювань та грипу. Препарат призначений для зменшення болю на момент використання та на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 6 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗ обережністю та лише під контролем лікаря слід застосовувати препарат при вагітності та в період лактації.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Алергічні реакції: іноді – висипання на шкірі, свербіж, набряк Квінке. З боку системи кровотворення: рідко – анемія, тромбоцитопенія, метгемоглобінемія. З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні у високих дозах – ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз.Взаємодія з лікарськими засобамиТривале спільне використання парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Препарат прийому протягом тривалого часу посилює ефект непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотеч. Індуктори ферментів мікросомального окиснення в печінці (барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, зидовудін, фенітоїн, етанол, флумецинол, фенілбутазон та трициклічні антидепресанти) підвищують ризик гепатотоксичної дії при передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Етанол при одночасному застосуванні з парацетамолом сприяє розвитку гострого панкреатиту. Препарат може знижувати активність урикозуричних препаратів.ПередозуванняПрепарат слід приймати лише у дозах, що рекомендуються. У разі перевищення рекомендованої дози слід негайно звернутися за медичною допомогою, навіть за хорошого самопочуття, оскільки існує ризик відстроченого серйозного пошкодження печінки. Поразка печінки у дорослих можлива при прийомі ≥ 10 г парацетамолу. Прийом ≥ 5 г парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів, які мають наступні фактори ризику: тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, препаратами звіробою продірявленого або іншими препаратами, що стимулюють ферменти печінки; регулярне вживання алкоголю у надлишкових кількостях; можливо мають недостатність глутатіону (при порушенні харчування, муковісцидозі, ВІЛ-інфекції, при голодуванні та виснаженні). Симптомами гострого отруєння парацетамолом є нудота, блювання, біль у шлунку, пітливість, блідість шкірних покривів. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів). У тяжких випадках передозування розвивається печінкова недостатність, може розвинутись гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки), аритмія, панкреатит, енцефалопатія та коматозний стан. Гепатотоксичний ефект у дорослих виявляється при прийомі ≥ 10 г парацетамолу. Лікування: припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря. Рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан); введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну - через 12 год. концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, який минув після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати препарат при нирковій та печінковій недостатності, доброякісних гіпербілірубінеміях (в т.ч. синдромі Жильбера), вірусному гепатиті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкогольному ураженні печінки, алкоголізмі, у літньому віці, при вагітності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: парацетамол – 120 мг; допоміжні речовини: авіцел RC-591 [целюлоза мікрокристалічна, кармелоза натрію] - 50 мг, камедь ксантанова (ксантанова смола) - 7,5 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 5 мг, пропіленгліколь -1 мг, сахароза (цукор) , гліцерол (гліцерин) – 630 мг, сорбітол (сорбіт харчовий) – 1128,75 мг, ароматизатор апельсиновий або ароматизатор полуничний – 6,5 мг, вода (вода очищена) – до 5 мл.Опис лікарської формиГомогена суспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого або сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.ХарактеристикаПарацетамол Дитячий - аналгезуючий ненаркотичний засіб, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат застосовують при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності, лихоманці при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальній гіпертермії. Не надає негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Випускається у формі суспензії для вживання (апельсинова, полунична), 120 мг/5 мл, по 100 г або 150 г, або 200 г у флаконі з темного скла. Приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засібФармакокінетикаАбсорбція – висока, час досягнення максимальної концентрації – 0,5-2 години, максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми -15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 2% від прийнятої годівлі дози препарату проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його застосуванні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів, 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном, а потім з цистеїном і Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно),CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуроновою та сірчаною кислотою. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі і токсичну) активність. Період напіввиведення – 2-3 години. Протягом 24 годин 85-95% парацетамолу виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та сульфатів, 3% – у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаНенаркотичний аналгетик, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу 1 та 2 у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює відсутність значного протизапального ефекту. Препарат не має негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності, лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальна гіпертермія.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання системи крові; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період новонародженості (вік до 1 місяця). З обережністю: печінкова та ниркова недостатність; доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жільбера); алкогольне ураження печінки, алкоголізм; цукровий діабет;Побічна діяНудота, блювання, біль у животі. Алергічні реакції (у тому числі висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке), лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія. При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична та нефротоксична (інтерстиціальний нефрит та папілярний некроз) дія; гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування Парацетамол проникає через плаценту, при прийомі в терапевтичних дозуваннях препарат безпечний для плода, у високих дозах може мати гепатотоксичну дію, тому необхідно дотримуватися режиму дозування. При грудному вигодовуванні концентрація у грудному молоці низька (1-2% від материнської дози). Несприятливих наслідків для немовлят не зареєстровано. Застосування можливе при строгому дотриманні режиму дозування.Спосіб застосування та дозиУ 5 мл суспензії міститься 120 мг парацетамолу. В одному флаконі кількість доз по 5 мл становить: 100 г -16 доз, 150 г - 24 дози і в 200 г - 32 дози. Препарат приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Перед застосуванням препарат ретельно збовтують. Кратність прийому не більше 4 разів на добу з інтервалом не менше ніж 4 години. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Для точного дозування препарату, залежно від запропонованої комплектації, використовують мірну ложку або мірний шприц, вкладені в упаковку. У разі застосування мірного шприца: Ретельно збовтайте суспензію. Відкрийте кришку флакона. Щільно вставте мірний шприц в отвір адаптера, встановлений у шийку флакона. Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень донизу, набираючи суспензію в мірний шприц до потрібної позначки. Поверніть флакон у вихідне положення та витягніть мірний шприц, акуратно повертаючи його. Давайте препарат дитині внутрішньо за допомогою мірного шприца. Для забезпечення плавного надходження суспензії до ротової порожнини повільно натискайте на поршень. Після кожного використання промивайте мірний шприц у проточній воді та сушіть у розібраному вигляді при кімнатній температурі у недоступному для дитини місці. Зберігати мірний шприц слід в упаковці разом із препаратом. Залежно від віку «Парацетамол дитячий» призначають у наступних разових дозах: – від 1 до 3 місяців – для симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію застосовується разова доза 2,5 мл суспензії. При необхідності дозу можна повторити, але не раніше ніж через 4 години. Якщо температура тіла дитини не зменшується після повторної дози слід звернутися до лікаря. Подальше застосування препарату у дітей зазначеного віку для лікування поствакцинальної гіпертермії, а також застосування у дітей віком 1-3 місяців за іншими показаннями можливе лише під наглядом лікаря. У разі необхідності застосування препарату недоношеній дитині у віці 1-3 місяців препарат призначається лише за рекомендацією лікаря. Від 3 місяців до 1 року – 2,5-5 мл або 60-120 мг парацетамолу залежно від маси тіла дитини; від 1 року до 6 років – 5-10 мл або 120-240 мг залежно від маси тіла дитини; від 6 до 14 років –10-20 мл або 240-480 мг залежно від маси тіла дитини; дорослим – разова доза 20 мл не більше 4 разів на добу. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем! Не перевищувати встановлену дозу! Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність.ПередозуванняЯкщо Ви вважаєте, що дитина прийняла більше рекомендованої дози, негайно зверніться до лікаря, навіть якщо дитина почувається добре. Передозування парацетамолу може спричинити розвиток печінкової недостатності. Симптоми: Гостра передозування: блідість шкірних покривів, гостра печінкова недостатність, шлунково-кишкові розлади (діарея, втрата апетиту, нудота, блювання, кишкові спазми, біль у шлунку), збільшення потовиділення. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі і за відсутності тяжкого ураження печінки), аритмія, панкреатит. Хронічна передозування: гепатотоксичність, нефротоксичність. Лікування: промивання шлунка не пізніше, ніж через 4 години після отруєння, прийом адсорбентів (активоване вугілля); введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 год після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну у крові, а також від часу, що минув після його прийому.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2,4 г; Допоміжні речовини: натрію бензоат, сорбітол (сорбіт харчовий), лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату пентасесквігідрат (натрій лимоннокислий тризаміщений 5,5-водний), пропіленгліколь, рибофлавін, ароматизатор полуничний, натрію цукорнат. По 50 мл або 100 мл у флакони оранжевого скла. По 100 мл, 150 мл або 200 мл у флакони темного скла. Флакон разом із мірною ложкою або мірною склянкою та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтого кольору, із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 30-50 хвилин; максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми крові – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матері-годувальниці дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізм. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1А2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У літніх хворих знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаПарацетамол має жарознижувальну та болезаспокійливу дію. Ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) I та II переважно у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює майже повну відсутність протизапального ефекту. Оскільки парацетамол має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах, він не змінює водно-електролітний обмін і не спричиняє пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Таким чином, парацетамол особливо підходить пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам із шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутні лікарські препарати, коли інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців і у дорослих як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на фоні простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (у тому числі вітряна віспа, свинка, кір, краснуха, скарлатина); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні зубів, головному болі, вушному болі при отіті, болі в горлі, болі в м'язах, невралгії, мігрені, болю при травмах та опіках. Для дітей 2-го – 3-го місяця життя можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу або до будь-якого іншого компонента препарату; вік молодше 2 місяців; тяжкі порушення функції печінки та нирок; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова та печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (у тому числі синдром Жильбера), дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімії та кахексія. , алкогольне ураження печінки, алкоголізм, вагітність, період грудного вигодовування, літній вік, ранній грудний вік (до 3 міс.) Перш ніж розпочати прийом парацетамолу, необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах та у людей не було виявлено будь-якого ризику застосування препарату у вагітних жінок або шкідливого впливу препарату на розвиток ембріона та плода. Парацетамол може використовуватись під час вагітності, проте доцільно використовувати мінімальні ефективні дози та максимально короткий курс. Період грудного вигодовування У невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У дослідженнях був встановлено шкідливого впливу парацетамолу на організм дитини при грудному вигодовуванні. У деяких випадках у дітей, чиї матері застосовували парацетамол у період грудного вигодовування, було відзначено появу висипу. Парацетамол допускається застосовувати у період грудного вигодовування у терапевтичних дозах.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – бронхоспазм (у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів). З боку імунної системи: дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, шкірний свербіж, З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо Ви або дитина вже отримуєте інші лікарські препарати, до початку прийому парацетамолу необхідно звернутися за консультацією до лікаря. Індуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Слід проводити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4-х діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо через 1-2 години після прийому їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Не перевищуйте вказану дозу. Слід приймати найменшу дозу, необхідну досягнення ефекту. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 годин. Препарат не повинен прийматися одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Середня разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, максимальна добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 десь у добу з інтервалом щонайменше 4 год. Для зручності та точності дозування користуйтеся мірною ложкою або мірною склянкою. Діти віком від 2 місяців до 3 місяців З метою симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. За всіма іншими показаннями застосування препарату у пацієнтів цієї вікової категорії лише за рекомендацією лікаря! Діти віком від 3 місяців до 12 років Максимальна добова доза становить 60 мг/кг, яка поділяється на кілька прийомів 10-15 мг/кг. Застосовувати по одній разовій дозі 3-4 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Приймати не більше чотирьох разових доз за 24 години. Не перевищуйте вказану дозу. Маса тіла (кг) Вік Доза Разова Максимальна добова мл мг мл мг 4,5-6 2-3 місяці Тільки за розпорядженням лікаря 6-8 3-6 місяців 4,0 96 16 384 8-10 6-12 місяців 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Дорослі Разова доза 20 мл (480 мг) трохи більше 4 разів на добу. Препарат можна давати дитині без розведення, так і після розведення (водою, молоком або соком). Тривалість лікування: Тривалість лікування (без консультації лікаря): не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. За необхідності продовження прийому препарату потрібна консультація лікаря. При тяжких порушеннях функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв. У пацієнтів з хронічними або компенсованими активними захворюваннями печінки, що особливо супроводжуються печінковою недостатністю, у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, хронічною недостатністю харчування (недостатнім запасом глутатіону в печінці), синдромом Жильбера, зневодненням або масою тіла менше 50 кг доза препарату повинна бути зменшена між прийомами. Добова доза не повинна перевищувати 2 г. Не перевищувати рекомендованої дози! За відсутності терапевтичного ефекту необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки за наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм продірявленим або іншими препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки;зловживання етанолом, дефіцит глутатіону, порушення травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія). Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем.У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції головного мозку), набряк мозку, кровотечі, гіпоглікемія, аж до летального результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту.характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування Негайна госпіталізація. При підозрі на передозування навіть при відсутності виражених перших симптомів необхідно припинити застосування парацетамолу і негайно звернутися за лікарською допомогою. Слід визначити рівень парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати не достовірні). Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім – кожні 24 години. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найбільш ефективно у перші 8 годин. Симптоматичне лікування. Протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля тощо). Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки. Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування парацетамолу з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки це може спричинити передозування парацетамолу. За відсутності терапевтичного ефекту: продовження лихоманки більше 3-х днів і больового синдрому більше 5 днів слід звернутися до лікаря. При застосуванні препарату понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути летальними. При першому прояві висипу або інших реакцій гіперчутливості застосування препарату має бути припинено. Препарат містить сорбітол – 38 г, натрію сахаринат – 0,1 г, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив парацетамолу на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Однак, враховуючи можливі небажані реакції, рекомендується бути обережними під час прийому парацетамолу при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Активна речовина: парацетамол – 120 мг; допоміжні речовини: авіцел RC-591 [целюлоза мікрокристалічна, кармелоза натрію] - 50 мг, камедь ксантанова (ксантанова смола) - 7,5 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 5 мг, пропіленгліколь -1 мг, сахароза (цукор) , гліцерол (гліцерин) – 630 мг, сорбітол (сорбіт харчовий) – 1128,75 мг, ароматизатор апельсиновий або ароматизатор полуничний – 6,5 мг, вода (вода очищена) – до 5 мл.Опис лікарської формиГомогена суспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого або сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.ХарактеристикаПарацетамол Дитячий - аналгезуючий ненаркотичний засіб, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат застосовують при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності, лихоманці при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальній гіпертермії. Не надає негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Випускається у формі суспензії для вживання (апельсинова, полунична), 120 мг/5 мл, по 100 г або 150 г, або 200 г у флаконі з темного скла. Приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засібФармакокінетикаАбсорбція – висока, час досягнення максимальної концентрації – 0,5-2 години, максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми -15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 2% від прийнятої годівлі дози препарату проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його застосуванні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів, 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном, а потім з цистеїном і Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно),CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуроновою та сірчаною кислотою. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (у тому числі недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі і токсичну) активність. Період напіввиведення – 2-3 години. Протягом 24 годин 85-95% парацетамолу виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та сульфатів, 3% – у незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаНенаркотичний аналгетик, має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат блокує циклооксигеназу 1 та 2 у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. У запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу, що пояснює відсутність значного протизапального ефекту. Препарат не має негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності, лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях (у тому числі при вірусних інфекціях), поствакцинальна гіпертермія.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання системи крові; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період новонародженості (вік до 1 місяця). З обережністю: печінкова та ниркова недостатність; доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жільбера); алкогольне ураження печінки, алкоголізм; цукровий діабет;Побічна діяНудота, блювання, біль у животі. Алергічні реакції (у тому числі висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке), лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія. При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична та нефротоксична (інтерстиціальний нефрит та папілярний некроз) дія; гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку гепатотоксичної дії при невеликих передозуваннях. Інгібітори мікросомального окиснення (в т.ч. циметидину) знижують ризик гепатотоксичної дії. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Поєднання з хлорамфеніколом призводить до підвищення токсичних властивостей останнього. Посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Тривале спільне застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування Парацетамол проникає через плаценту, при прийомі в терапевтичних дозуваннях препарат безпечний для плода, у високих дозах може мати гепатотоксичну дію, тому необхідно дотримуватися режиму дозування. При грудному вигодовуванні концентрація у грудному молоці низька (1-2% від материнської дози). Несприятливих наслідків для немовлят не зареєстровано. Застосування можливе при строгому дотриманні режиму дозування.Спосіб застосування та дозиУ 5 мл суспензії міститься 120 мг парацетамолу. В одному флаконі кількість доз по 5 мл становить: 100 г -16 доз, 150 г - 24 дози і в 200 г - 32 дози. Препарат приймають внутрішньо до їди у нерозведеному вигляді, запиваючи великою кількістю рідини. Перед застосуванням препарат ретельно збовтують. Кратність прийому не більше 4 разів на добу з інтервалом не менше ніж 4 години. Доза парацетамолу для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Разова доза парацетамолу становить 10-15 мг/кг маси тіла, добова - трохи більше 60 мг/кг маси тіла. Для точного дозування препарату, залежно від запропонованої комплектації, використовують мірну ложку або мірний шприц, вкладені в упаковку. У разі застосування мірного шприца: Ретельно збовтайте суспензію. Відкрийте кришку флакона. Щільно вставте мірний шприц в отвір адаптера, встановлений у шийку флакона. Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень донизу, набираючи суспензію в мірний шприц до потрібної позначки. Поверніть флакон у вихідне положення та витягніть мірний шприц, акуратно повертаючи його. Давайте препарат дитині внутрішньо за допомогою мірного шприца. Для забезпечення плавного надходження суспензії до ротової порожнини повільно натискайте на поршень. Після кожного використання промивайте мірний шприц у проточній воді та сушіть у розібраному вигляді при кімнатній температурі у недоступному для дитини місці. Зберігати мірний шприц слід в упаковці разом із препаратом. Залежно від віку «Парацетамол дитячий» призначають у наступних разових дозах: – від 1 до 3 місяців – для симптоматичного лікування реакцій на вакцинацію застосовується разова доза 2,5 мл суспензії. При необхідності дозу можна повторити, але не раніше ніж через 4 години. Якщо температура тіла дитини не зменшується після повторної дози слід звернутися до лікаря. Подальше застосування препарату у дітей зазначеного віку для лікування поствакцинальної гіпертермії, а також застосування у дітей віком 1-3 місяців за іншими показаннями можливе лише під наглядом лікаря. У разі необхідності застосування препарату недоношеній дитині у віці 1-3 місяців препарат призначається лише за рекомендацією лікаря. Від 3 місяців до 1 року – 2,5-5 мл або 60-120 мг парацетамолу залежно від маси тіла дитини; від 1 року до 6 років – 5-10 мл або 120-240 мг залежно від маси тіла дитини; від 6 до 14 років –10-20 мл або 240-480 мг залежно від маси тіла дитини; дорослим – разова доза 20 мл не більше 4 разів на добу. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем! Не перевищувати встановлену дозу! Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність.ПередозуванняЯкщо Ви вважаєте, що дитина прийняла більше рекомендованої дози, негайно зверніться до лікаря, навіть якщо дитина почувається добре. Передозування парацетамолу може спричинити розвиток печінкової недостатності. Симптоми: Гостра передозування: блідість шкірних покривів, гостра печінкова недостатність, шлунково-кишкові розлади (діарея, втрата апетиту, нудота, блювання, кишкові спазми, біль у шлунку), збільшення потовиділення. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у тому числі і за відсутності тяжкого ураження печінки), аритмія, панкреатит. Хронічна передозування: гепатотоксичність, нефротоксичність. Лікування: промивання шлунка не пізніше, ніж через 4 години після отруєння, прийом адсорбентів (активоване вугілля); введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 год після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну у крові, а також від часу, що минув після його прийому.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2400 г; Допоміжні речовини: яблучна кислота – 0,050 г, камедь ксантанова – 0,600 г, мальтитол – 80,000 г, сорбітол некристалізується 70 % – 1,330 г, лимонна кислота безводна – 0,020 г, зопара натрі , ароматизатор полуничний – 0,100 г, барвник азорубін – 0,001 г, вода – до 100 мл. Суспензія для прийому внутрішньо, 120 мг/5 мл. По 100 мл суспензії у флакон зі скломаси, помаранчевого скла або флакон полімерний або флакон з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорений полімерною кришкою нагвинчується з контролем першого розтину або кришкою з системою "натиснути-повернути". На флакон наклеюють етикетку на основі плівки, що самоклеїться, або етикетку з паперу етикеточної. Один флакон разом з інструкцією із застосування, а також мірним стаканчиком або мірною ложкою, або без мірного стаканчика та мірної ложки поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиОпінородна суспензія рожевого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми близько 10 – 25 %. Пік концентрації у плазмі досягається через 0.5 – 2 год. Максимальна концентрація у плазмі становить 5 – 20 мкг/мл. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менш ніж 1% від прийнятої матір'ю дози парацетамолу проникає у грудне молоко. Розподіл препарату у рідинах організму відносно рівномірний. Метаболізується переважно в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізоферменти CYP2E1 (переважно), CYP1A2, CYP3A4 (друга роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів.Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У новонароджених та у дітей 3-10 років основним метаболітом парацетамолу є сульфат парацетамолу, у дітей віком 12 років і старше – кон'югований глюкуронід. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Період напіввиведення прийому терапевтичної дози становить від 1 - 4 години, у дорослих 2,7 год, у дітей 15 - 2 год, загальний кліренс 18 л/год. При прийомі терапевтичних доз 90 - 100% прийнятої дози виділяється у сечу протягом 24 годин. Основна кількість препарату виділяється після кон'югації у печінці, у вигляді глюкуроніду (60 – 80 %) та сульфату (20 – 30 %). У незмінному вигляді виділяється трохи більше 5 % отриманої дози препарату. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення (Т1/2). При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 10 - 30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо сповільнюється. Швидкість виведення глюкуроніду та сульфату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю менша, ніж у здорових осіб.ФармакодинамікаПрепарат має знеболювальні та жарознижувальні властивості. Блокує циклооксигеназу в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Не впливає на стан слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і водно-електролітний обмін, оскільки має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей від 3 місяців до 12 років як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на тлі простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (вітряна віспа, свинка, кір, скарлатина та ін.); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні або видаленні зубів, головному болі, вушному болі при отіті та при болі в горлі. Для дітей віком від 2 до 3 місяців можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу або будь-якого іншого інгредієнта; виражені порушення функції печінки чи нирок; вік молодше 2 місяців; Непереносимість фруктози. З обережністю Застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки (в т.ч. синдромі Жильбера), вірусному гепатиті, при порушеній функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), генетичній відсутності ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжких захворюваннях крові (тяжка анемія) лейкопенія, тромбоцитопенія), гіповолемії, зневодненні, анорексії, булімії, хронічному алкоголізмі, цукровому діабеті. У разі перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем. Препарат не слід приймати одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою (за даними постреєстраційного спостереження): дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена. З боку системи крові та лімфатичної системи: Рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. З боку імунної системи: Дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже рідко: шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірний висип, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, свербіж шкіри, кропив'янка. З боку шлунково-кишкового тракту: Рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні препарату одночасно з препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки (наприклад, барбітуратами, етанолом, протисудомними засобами, рифампіцином, ізоніазидом, антикоагулянтами, зидовудином, амоксициліном+клавулановою кислотою, фенілбутазоном). Флумецинол, бутадіон, препарати звіробою продірявленого збільшують продукцію гідроксильних активних метаболітів, зумовлюючи можливість розвитку тяжкого ураження печінки при передозуванні парацетамолу (5 г і вище). При сумісному застосуванні парацетамолу та хлорамфеніколу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння хлорамфеніколом. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Слід проводити моніторинг МНО під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4 діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів. Алкоголь сприяє розвитку гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Тривале сумісне застосування парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дисфлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні лікарські препарати посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Фенітоїн знижує ефективність парацетамолу та збільшує ризик розвитку гепатотоксичності. Пацієнтам, які приймають фенітоїн, слід уникати частого застосування парацетамолу, особливо у високих дозах. Пробенецид майже вдвічі знижує кліренс парацетамолу, інгібуючи процес його кон'югації з глюкуроновою кислотою. При одночасному призначенні слід розглянути питання зниження дози парацетамолу.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Рекомендується застосовувати з великою кількістю рідини через 1-2 години після їди. Перед вживанням вміст флакона слід добре збовтати. Мірна склянка або ложка, вкладена всередину упаковки, дозволяє правильно та раціонально дозувати препарат. Доза препарату залежить від віку та маси тіла дитини. Дітям старше 3 місяців препарат призначають по 10-15 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу, максимальна добова доза становить не більше 60 мг/кг маси тіла. За необхідності можна приймати препарат кожні 4-6 годин у разовій дозі (15 мг/кг), але не більше 4 разів протягом 24 годин. Маса тіла (кг) Вік Разова доза, мл Разова доза, мг Макс, доб. доза, мл Макс, доб. доза, мг 4,5-6 2-3 міс Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря 6-8 3-6 міс 4,0 96 16 384 8-10 6-12 міс 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тривалість прийому без консультації лікаря: для зниження температури та зменшення болю - не більше 3 днів. Надалі, а також за відсутності терапевтичного ефекту, необхідно проконсультуватися з лікарем. Дітям віком від 2 до 3 місяців разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. Прийом парацетамолу у дітей віком 2-3 місяців за іншими показаннями – лише за призначенням лікаря. При порушенні функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв.ПередозуванняПри передозуванні можлива інтоксикація, особливо у дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів з порушенням харчування, у осіб, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може виникнути блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем. Симптомами гострого отруєння парацетамолом є нудота, блювання, біль у шлунку, анорексія, порушення метаболізму глюкози (запаморочення, втрата свідомості, пітливість), блідість шкірних покривів, метаболічний ацидоз. При одномоментному введенні дорослим 10 г і більше, а дітям понад 125 мг/кг відбувається цитоліз гепатитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу, енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну). Клінічні симптоми пошкодження печінки досягають максимуму 3-4 день. У тяжких випадках передозування розвивається печінкова недостатність,прогресуюча енцефалопатія, коматозний стан, смерть. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія, протеїнурія, при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім, а також аритмія та панкреатит. При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Лікування: припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря. Рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан), симптоматична терапія. Перед початком лікування у максимально короткий термін після передозування необхідно визначити кількісний вміст парацетамолу у плазмі. При отруєнні парацетамолом необхідно введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну та ацетилцистеїну протягом 10 годин після передозування. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну тощо) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув від його застосування. Печінкові тести слід проводити на початку лікування та потім кожні 24 год. У більшості випадків нормалізація печінкових ферментів відбувається протягом 1-2 тижнів.У важких випадках може знадобитися пересадка печінки. При випадковому передозуванні слід негайно звернутися за медичною допомогою, навіть якщо дитина почувається добре. Лікування дітей із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому препарату має проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру чи спеціалізованого відділення гепатології.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить парацетамол, тому, щоб уникнути перевищення максимальної добової дози, не слід застосовувати препарат одночасно з іншими ліками, що містять парацетамол. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності та у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Дітям від 2 до 3 місяців препарат можна давати лише за розпорядженням лікаря. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та рівня цукру в крові повідомите лікаря про застосування Парацетамолу. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти. За відсутності терапевтичного ефекту понад 3 дні слід звернутися до лікаря. При прийомі препарату понад 5 днів рекомендується контролювати показники периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина парацетамол 500 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 35.4 мг, повідон низькомолекулярний – 3.6 мг, стеаринова кислота – 3.6 мг, тальк – 7.4 мг. 30 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаАналгезуюче, жарознижувальне. Інгібує синтез простагландину та знижує збудливість центру терморегуляції гіпоталамуса. Швидко всмоктується із ШКТ, зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення з плазми 1-4 год. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду та сульфату парацетамолу. Виводиться нирками головним чином як продуктів кон'югації, менше 5% екскретується в незміненому вигляді.Показання до застосуванняБолі слабкої та помірної інтенсивності (головний та зубний біль, мігрень, біль у спині, артралгія, міалгія, невралгія, меналгія), гарячковий синдром при простудних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, порушення функцій нирок та печінки, алкоголізм, дитячий вік (до 6 років). При прийомі препарату Цефекон Д з обережністю застосовувати при синдромі Жільбер.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяАгранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, ниркова колька, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит, алергічні реакції у вигляді висипань на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиЗбільшує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину) та ймовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами. Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування. Барбітурати зменшують жарознижувальну активність.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: разова – 1 г, добова – 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг.ПередозуванняСимптоми: у перші 24 год – блідість, нудота, блювання та біль в абдомінальній ділянці; через 12-48 год - пошкодження нирок та печінки з розвитком печінкової недостатності (енцефалопатія, кома, летальний кінець), серцеві аритмії та панкреатит. Поразка печінки можливі прийому 10 р і більше (у дорослих). Лікування: призначення метіоніну всередину або внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик передозування зростає у хворих на алкогольні захворювання печінки нециротичного характеру. Тривале застосування одночасно з антикоагулянтами непрямої дії потребує постійного лікарського контролю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max  у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: німесулід 100 мг. 10 шт. - упакування безячейкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Cелективний інгібітор ЦОГ-2.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо німесулід добре абсорбується із ШКТ, C max  у плазмі досягається через 1-2 год. Зв'язування із білками становить 99%. Після прийому внутрішньо одноразової дози 100 мг німесулід присутній у тканинах жіночих статевих органів у концентрації, що становить 40% від концентрації у плазмі. Метаболізується в печінці, основний метаболіт гідроксинімесулід має фармакологічну активність. T1/2 із плазми становить 2-3 год. Виводиться з організму переважно із сечею, близько 98% дози виводиться протягом 24 год. При тривалій терапії кумуляції німесулід не спостерігається.ФармакодинамікаНПЗЗ, у структурі якого є сульфонілідна група. Вважають, що німесулід відноситься до селективних інгібіторів ЦОГ-2. Має виражену протизапальну, а також аналгетичну та меншою мірою жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що обумовлено інгібуванням переважно ЦОГ-2. Крім того, у механізмі протизапальної дії німесуліду має значення його здатність пригнічувати утворення вільних кисневих радикалів (без впливу на гемостаз та фагоцитоз) та пригнічувати вивільнення ферменту мієлопероксидази.Показання до застосуванняОстеоартрит, позасуглобові ревматичні захворювання, болі та запальні процеси після оперативного втручання, болі та лихоманка при гострих запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, болі, пов'язані з дисменореєю.Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гостра кровотеча із ШКТ, помірна та виражена печінкова недостатність, ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), вагітність, лактація; підвищена чутливість до німесуліду та інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти).Вагітність та лактаціяНімесулід протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Прямих вказівок на ембріотоксичну та токолітичну дію німесуліду немає. Застосування у дітей При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: печія, нудота, біль у шлунку; в окремих випадках - дьогтеподібний стілець, мелена (пов'язані з кровотечами та ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту). З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення, сонливість. Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка. Інші: рідко – олігурія, затримка рідини в організмі, місцеві або системні набряки; в окремих випадках – тромбоцитопенічна пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливі прояви лікарської взаємодії при одночасному внутрішньому прийомі німесуліду з дигоксином, фенітоїном, препаратами літію, діуретиками, антигіпертензивними препаратами, іншими НПЗЗ, антикоагулянтами, циклоспорином, метотрексатом, пероральними гіпоглікемічними засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим по 100-200 мг 2 рази на добу, дітям - 1.5 мг/кг 2-3 рази на добу. Максимальна доза для дітей - 5 мг/кг/добу на 2-3 прийоми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати внутрішньо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при артеріальній гіпертензії, при порушеннях серцевої діяльності, порушеннях зору. При зовнішньому застосуванні потрібен контроль лікаря за станом пацієнтів похилого віку з порушеннями функції нирок, печінки, із застійною серцевою недостатністю. При застосуванні у педіатрії слід використовувати лікарські форми, призначені для дітей. У дітей віком до 6 років при застосуванні німесуліду зовнішньо потрібен контроль лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з тим, що німесулід при внутрішньому прийомі може викликати запаморочення і сонливість слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: флурбіпрофен – 100 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, гіпоролоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. оболонка: барвник опадрай синій (лактози моногідрат, гіпролоза, титану діоксид, макрогол 4000, індигокармін). Пігулки, вкриті оболонкою 100 мг. 5 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 6 блістерів поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою блакитного кольору з двосторонньою ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре і повністю всмоктується з травного тракту і досягає максимальної концентрації в плазмі (в середньому 15 мкг/мл) через 1-2 години. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Період напіввиведення становить 6 годин. Зв'язок із білками плазми – понад 99%. Флурбіпрофен майже повністю метаболізується і виводиться переважно нирками (глюкуроніди та сульфатовані кон'югати): 20% у незмінному вигляді.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основний механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів за рахунок блокування циклооксигеназ (ЦОГ-1 та ЦОГ-2). У реалізації терапевтичної дії препарату беруть участь та інші механізми зниження чутливості тканин до медіаторів запалення.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний та подагричний артрит, анкілозуючий спондилоартрит. ревматичне ураження м'яких тканин. Больовий синдром слабкої та помірної інтенсивності: артралгія, міалгія, радикуліт, невралгія, зубний біль, головний біль, травми та опіки. Посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Дисменорея.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до флурбіпрофену та інших нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); кровотечі із шлунково-кишкового тракту та цереброваскулярні кровотечі; бронхіальна астма у поєднанні з поліпозом слизової оболонки носа; декомпенсована хронічна серцева недостатність; лікування післяопераційного болю після проведення аорто-коронарного шунтування; порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч); виражена печінкова або ниркова недостатність; дитячий вік до 15 років; вагітність та період лактації. З обережністю: анемія, порушення кровотворення, бронхіальна астма, хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, набряковий синдром, печінкова та/або ниркова недостатність, алкоголізм, запальні захворювання кишечника, дивертикуліт, ерозивно-виразкові захворювання шлунково-кишкового тракту , цукровий діабет, стан після великих хірургічних втручань, індукована порфірія, літній вікПобічна діяЗ боку травної системи: частіше 1% - нудота, блювання, печія, діарея, запор, біль у животі, метеоризм, підвищення рівня "печінкових" ферментів, шлунково-кишкова кровотеча, рідше 1% - виразка з можливими ускладненнями (кровотеча, перфорація ), гастрит, жовтяниця, мелена, поява крові у блювотних масах, ураження стравоходу, афтозний стоматит, глосит, гепатит. З боку нервової системи: частіше 1% – головний біль, запаморочення, тривожність, порушення сну, посилення рефлексів, тремор, амнезія, астенія, депресія, сомноленція; рідше 1% – атаксія, ішемічне ураження мозку, слабкість, парестезії, судоми. З боку органів чуття: частіше 1% - порушення зору (нечіткість зору, диплопія, худоба), шум у вухах, зниження слуху; рідше 1% - кон'юнктивіт, порушення нюху та смаку; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений - підвищення внутрішньоочного тиску, крововиливу в сітківку, ретробульбарний неврит. З боку шкірних покровів: частіше 1% - свербіж шкіри, шкірний висип; рідше 1% – алопеція, кропив'янка, екзема, токсичний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), підвищена фоточутливість. З боку сечостатевої системи: частіше 1% – затримка рідини, інфекції сечовивідної системи; рідше 1% – гематурія, підвищення рівня сечової кислоти, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. З боку органів кровотворення та імунної системи: рідше 1% – анемія (у тому числі гемолітична та апластична анемії), зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, агранулоцитоз. З боку дихальної системи: частіше 1% – риніт; рідше 1% – кашель, бронхоспазм. З боку серцево-судинної системи: рідше 1% – підвищення артеріального тиску, вазо дилатація, набряки, застійна серцева недостатність; взаємозв'язок з використанням препарату не встановлений – стенокардія, аритмія, інфаркт міокарда. Алергічні реакції: рідше 1% - анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок (зазвичай стрімко розвивається), набряк губ і язика, алергічний васкуліт. Інші: рідше 1% - гарячка, озноб.Взаємодія з лікарськими засобамиФлурбіпрофен може знижувати ефективність інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Спільне використання препарату з антикоагулянтами (наприклад, варфарин) призводить до підвищення ризику серйозної кровотечі. Одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислотою призводить до значного зниження концентрації препарату у сироватці крові. Збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших нестероїдних протизапальних препаратів та глюкокортикостероїдні засоби (кровотечі у шлунково-кишковому тракті), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину. Флурбіпрофен зменшує гіпотензивну активність бета-блокаторів. Знижує ефект діуретиків (фуросемід, тіазидні діуретики), на тлі калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик гіперкаліємії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добову дозу 150-200 мг слід розподілити на 2-3 прийоми на день. Пацієнтам із гострими симптомами або під час загострення хвороби добову дозу короткочасно (2-3 дні) можна збільшити до 300 мг. Дисменорея: на початку 100 мг з наступним прийомом 50 або 100 мг кожні 4 або 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 300 мг.ПередозуванняСимптоми передозування: пригнічення дихання, нудота, біль в епігастральній ділянці, головний біль, запаморочення. Лікування: промивання шлунка та симптоматичне лікування. Специфічного антидоту на флурбіпрофен не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби препарат може впливати на фертильність, про що слід попереджати жінок, які планують вагітність (знижується ймовірність настання вагітності). Під час лікування слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% - анемия; 0,1-1% - изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% - зуд, кожная сыпь; 0,1-1% - крапивница; менее 0,1% - фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% - бронхоспазм. Со стороны нервной системы: более 1% - головокружение, головная боль; 0,1-1% - вертиго, шум в ушах, сонливость; менее 0,1% - спутанность сознания, дезориентация, эмоциональная лабильность. Со стороны сердечно-сосудистой системы: более 1% - периферические отеки; 0,1-1% - повышение АД, сердцебиение, "приливы" крови к коже лица. Со стороны мочевыделительной системы: 0,1-1% - гиперкреатининемия и/или повышение мочевины в сыворотке крови; менее 0,1% - острая почечная недостаточность; связь с приемом мелоксикама не установлена - интерстициальный нефрит, альбуминурия, гематурия. Со стороны органов чувств: менее 0,1% - конъюнктивит, нарушение зрения, в т.ч. нечеткость зрения. Аллергические реакции: менее 0,1% - ангионевротический отек, анафилактоидные/анафилактические реакции.Взаимодействие с лекарственными средствамиПри одновременном применении с другими нестероидными противовоспалительными препаратами (а также с ацетилсалициловой кислотой) увеличивается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ. При одновременном применении с гипотензивными препаратами возможно снижение эффективности действия последних. При одновременном применении с препаратами лития возможна кумуляция лития и увеличение его токсического действия (рекомендуется контроль концентрации лития в крови). При одновременном применении с метотрексатом усиливается побочное действие последнего на кроветворную систему (опасность возникновения анемии и лейкопении, показан периодический контроль общего анализа крови). При одновременном применении с диуретиками и с циклоспорином возрастает риск развития почечной недостаточности. При одновременном применении с внутриматочными контрацептивными средствами возможно снижение эффективности действия последних. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Еторікоксиб – 90,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Тип А. PH 105) - 102,0 мг, кальцію гідрофосфат безводний - 90,0 мг, кроскармелозу натрію - 15,00 мг, магнію стеарат - 3,00 мг, Опадрай II 00 мг; Склад Опадрай II білий 35К580003: лактози моногідрат – 35,00%, гіпромелоза (НРМС 2910) – 33,00%, титану діоксид – 24,00%, тріацетин – 8,00%. По 7 таблеток у блістер холодного формування з ламінованої орієнтованим поліамідом алюмінієвої фольги та плівки ПВХ. По 1 або 2 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору з гравіюванням Е90 на одному боці і гладкі з іншого. На поперечному розрізі ядро ​​пігулки від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб швидко всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність при внутрішньому прийомі становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще у дозі 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація (Сmах) становить 3,6 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) у плазмі крові – 1 година після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою залежності концентрації в плазмі крові від часу (за період часу з 0 до 24 годин) (AUC0-24ч) склала 37,8 мкг х год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер. Прийом їжі не істотно впливає на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксіба в дозі 120 мг. Разом з тим, відбувається зниження значень Стах на 36% і збільшення ТС на 2 години. Ці результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу (VdSS) у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується. Менше 1% еторикоксибу виводиться нирками у незміненому вигляді. Основний шлях метаболізму – утворення 6'-гідроксиметилеторикоксибу. каталізується ферментами системи цитохромів. CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісний вплив in vivo не вивчався. У людини виявлено 5 метаболітів церикоксиксу. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення При одноразовому внутрішньовенному введенні здоровим добровольцям 25 мг міченого еторикоксибу 70% препарату виводиться нирками, 20% – через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням нирками. Рівноважна концентрація церикоксибу досягається при щоденному прийомі 120 мг церикоксибу через 7 діб, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення – близько 22 годин. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Особливі групи пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (65 років і старше) можна порівняти з показниками у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу супроводжувався збільшенням показника AUC на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб щодня в тій же дозі. Еторикоксиб у дозі 30 мг 1 раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних та фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетичні показники одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з помірним та тяжким ураженням нирок та з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що перебувають на гемодіалізі, не відрізнялися суттєво від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв). Діти Фармакокінетичні параметри эторикоксиба у дітей віком до 12 років не вивчалися. У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків у віці від 12 до 17 років, фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на день та у підлітків з масою тіла більше 60 кг при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих при прийомі еторикоксибу в дозі 90 мг 1 раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у дітей не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі в терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. ЦОГ відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи ЦОГ - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) церикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг 1 раз на день (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг 1 раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю 8 днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на день забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність эторикоксиба спостерігалася вже другого дня лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали 1 десь у день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при вихідній оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг і перевищував за ефективністю комбінацію парацетамол + кодеїн у дозі 600 мг + 60 мг згідно з загальною оцінкою біль протягом перших 6 годин. Частка пацієнтів, яким були потрібні знеболювальні препарати швидкої дії протягом перших 24 годин після прийому досліджуваних препаратів, становила 40,8% при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг, 25,5% при застосуванні ібупрофену в дозі 600 мг кожні 6 годин та 46,7 % при застосуванні комбінації парацетамолкодеїну у дозі 600 мг + 60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% у групі плацебо.У цьому дослідженні медіана початку дії (відчутне зменшення болю) при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг становила 28 хвилин після прийому препарату.Показания к применениюСимптоматическая терапия остеоартроза; ревматоидного артрита; анкилозирующего спондилита; боли и воспаления, связанных с острым подагрическим артритом. Краткосрочная терапия умеренной острой боли после стоматологических операций.Противопоказания к применениюПовышенная чувствительность к какому-либо компоненту препарата; полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа или околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и других НПВП (в т. ч. в анамнезе); язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки в стадии обострения, активное желудочно-кишечное кровотечение; воспалительные заболевания кишечника; ХСН (II-IV функциональный класс по NYHA); тяжёлые нарушения функции печени (сывороточный альбумин тяжёлая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), прогрессирующие заболевания почек; подтверждённая гиперкалиемия; подтверждённая ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и/или цереброваскулярные заболевания; дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция; беременность, период грудного вскармливания; детский возраст до 16 лет; неконтролируемая артериальная гипертензия, при которой показатели артериального давления стойко превышают 140/90 мм рт. ст. Следует соблюдать осторожность при применении препарата у следующих групп пациентов: пациенты с повышенным риском развития осложнений со стороны ЖКТ вследствие приёма НПВП; пожилого возраста, одновременно принимающие другие НПВП, в том числе ацетилсалициловую кислоту, или пациенты с заболеваниями ЖКТ в анамнезе, такими как язвенная болезнь и желудочно-кишечные кровотечения; пациенты, имеющие в анамнезе факторы риска сердечно-сосудистых осложнений, такие как дислипидемия/гиперлипидемия, сахарный диабет, артериальная гипертензия, курение, сердечная недостаточность, нарушение функции левого желудочка, отёки и задержка жидкости; пациентам с нарушениями функции печени лёгкой степени тяжести (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) не следует превышать дозу 60 мг 1 раз в день, пациентам с нарушениями функции печени средней степени тяжести (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) - 30 мг 1 раз в день; пациенты с дегидратацией; пацієнти з порушеннями функції нирок, особливо літні, що одночасно застосовують інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину II; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити. Грудне годування У лактуючих щурів церикоксиб проникає в молоко. Досліджень, що підтверджують проникнення еторикоксибу в грудне молоко у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу як та інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяБезпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом 1 року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних явищ (НЯ) був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль НЯ в цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців (див. Розділ "Фармакологічні властивості" , підрозділ "Фармакодинаміка"). У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль НЯ в цілому був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції (HP) були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали церикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Небажане явище Частота1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2'4 не часто ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин артеріальна гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія / гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія / дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT) часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість особи. свербіж. висип, еритема2, кропивниця2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/ скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження концентрації натрію у крові рідко 1 Згідно з частотою, зареєстрованою в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко ( від ≥1/10000 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до посібника (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували еторикоксиб в аналізі даних III фази, об'єднаних залежно від дози та показання (n=15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг на добу. супроводжувався збільшенням міжнародного нормалізованого відношення протромбінового часу приблизно на 13%. У пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід контролювати МНО на початку прийому еторикоксибу або при зміні його дози, особливо у перші кілька днів. Діуретичні препарати, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток ниркової недостатності, яка зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на добу. у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою у низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив еторикоксибу на інші лікарські препарати Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу в дозах 60, 90 та 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів у пацієнтів, які отримували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо РА. Еторикоксиб у дозах 60 мг та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі та нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні церикоксиб у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні показники метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному застосуванні церикоксибу та метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви. Прийом церикоксиксу протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0,5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Прийом церикоксиксу в дозі 120 мг з вищевказаними пероральними контрацептивами (одночасно або з інтервалом о 12 годині) збільшує рівноважну AUC0-24год. Для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з церикоксибом. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку НЯ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення еторікоксибу в дозі 120 мг одночасно з препаратами для ЗГТ, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76%) і 17- 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC0-24год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з церикоксибом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку НЯ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дігоксин. При застосуванні церикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на день протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUC0-24год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) і може підвищувати концентрацію ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ). Вплив етерокіксібу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохромів. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP 3А4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохромів. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів він не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%). Вориконазол та міконазол. Одночасне застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. ріфампіцин. Одночасне застосування церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати еторикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання (див. розділ "Спосіб застосування та дози") не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах не вивчалося. Антациди. Антациди не надають клінічно значущої дії на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат необхідно застосовувати у мінімальній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартроз Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг 1 раз на день. Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт Доза, що рекомендується, становить 60 мг або 90 мг 1 раз на день. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг 1 раз на день може призвести до посилення терапевтичної дії. При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза в гострому періоді становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату у дозі 120 мг на добу не повинна перевищувати 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій церикоксиб слід застосовувати лише у гострий період трохи більше 3 днів. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при ОА має перевищувати 60 мг; добова доза при РА не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; на період трохи більше 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; на період трохи більше 3 днів. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших препаратів у пацієнтів похилого віку, при застосуванні эторикоксибу слід бути обережним. Пацієнти з порушенням функції печінки Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на день, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалі Чайлд-Пью) – 30 мг 1 раз на день. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні церикоксибу у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід застосування препарату у цієї групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосування церикоксибу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Діти Еторикоксиб протипоказаний у дітей та підлітків молодше 16 років.ПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом еторикоксибу в разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу. протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибу. однак у більшості випадків про небажані реакції (HP) не повідомлялося. Найчастіші HP відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча. Існує додатковий ризик розвитку HP з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з ОА. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати еторикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. За наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, і таким чином знизити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб, спостерігалися затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи церикоксикс, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом ХСН. Інформація про залежність ефекту церикоксибу від дози наведена у розділі "Фармакологічні властивості", підрозділ "Фармакодинаміка". Слід дотримуватися обережності при застосуванні еторикоксибу у пацієнтів, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також у пацієнтів з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль АТ (див. розділ "Протипоказання"), який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг, 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності АЛТ та/або ACT (приблизно у 3 та більше разів щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі виявлення постійних відхилень показників функції печінки (у 3 рази вище за верхню межу норми) застосування еторикоксибу має бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про скасування еторикоксибу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід бути обережними при одночасному застосуванні еторикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування церикоксибу відзначалися випадки запаморочення, сонливості чи слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблети - 1 таб. Активні речовини: кофеїн – 50,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, пропіфеназон – 150,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 100,0 мг, кроскармелозу натрію - 8,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 44,8 мг, повідон (полівінілпіролідон) - 18,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3,2 мг, маг 0 мг. Пігулки. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60 або 100 таблеток у банки полімерні для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі пігулки від білого до білого з бежевим відтінком кольору, з незначною мармуровістю, плоскоциліндричною формою, з фаскою з двох боків та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+аналгезуючий ненаркотичний засіб+психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаПарацетамол Абсорбція – висока, зв'язок з білками плазми – 15%, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСтах) – 20-30 хв. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці: 80% вступає в реакцію кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням неактивних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном та утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутадіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. Період напіввиведення – 2-3 год. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді 3%. Пропіфеназон Максимальна концентрація пропіфеназону у плазмі досягається через 30 хв. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 1-1,5 год. Поєднання з парацетамолом збільшує час його виведення на 40%, що відіграє значну роль, тому що дозволяє скоротити кількість прийомів препарату протягом доби. Виводиться нирками. Кофеїн Час досягнення максимальної концентрації – 1 год; період напіввиведення – 3,5 год; 65-80% кофеїну виводиться нирками головним чином у вигляді 1-метилксатину, 1-метилмочової кислоти та ацетильованих похідних урацилу, невелика кількість перетворюється на теофілін та теобромін.ФармакодинамікаСафістон є комбінованим препаратом, дія якого визначається компонентами, що входять до його складу. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до взаємного посилення їхньої фармакологічної дії. Парацетамол і пропіфеназон мають знеболювальну і жарознижувальну дію. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик. Блокує циклооксигеназу (ЦОГ) лише у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простогландинів (ПГ) у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Пропіфеназон є похідним піразолону. Механізм дії здійснюється шляхом інгібування ЦОГ, що бере участь у освіті простагландинів з арахідонової кислоти. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, відчуття втоми. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте сприяє регуляції тонусу судин мозку, зменшує сонливість, посилює болезаспокійливу дію інших компонентів препарату.Показання до застосуванняЗастосовують для усунення больового синдрому слабкої та середньої інтенсивності різного генезу: головний біль, мігрень, зубний біль, артралгії, міалгії, альгодисменорея, а також як жарознижувальний засіб при гарячкових станах на тлі інфекційно-запальних захворювань (ГРВІ, у тому числі грип і т .П.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжка ниркова та/або печінкова недостатність, дефіцит ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, анемія, в т.ч. гемолітична), гостра гематопорфірія, повне або небронхіальне носа і приносових пазух і непереносимості ієстероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі), стани, що супроводжуються пригніченням дихання, внутрішньочерепна гіпертензія, гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, аритмії, артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба, , період лактації у жінок, дитячий вік до 12 років З обережністю доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона, Ротора), літній вік, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, тяжкість та неприємні відчуття в ділянці шлунка. Порушення з боку кровотворної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).Взаємодія з лікарськими засобамиЕфективність препарату може знизитись при одночасному застосуванні з холістираміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами. При одночасному застосуванні Сафістону з барбітуратами, протисудомними препаратами, етанолом значно підвищується гепатотоксична дія. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу період напіввиведення хлорафеніколу збільшується у 5 разів. Одночасне застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтів. Мієлотоксичні засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну; знижує всмоктування препаратів кальцію; знижує ефект наркотичних та снодійних засобів, збільшує виведення препаратів літію; прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їх токсичність. Одночасне застосування кофеїну з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів, з бета-адреноміметиками до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну, і можливо інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та інших токсичних ефектів. Інгібітори моноамінооксидази, фуразолідон, прокарбазин, селегілін та великі дози кофеїну можуть викликати розвиток небезпечних аритмій серця або виражене підвищення артеріального тиску.Нікотин підвищує швидкість виведення кофеїну. Кофеїн є антагоністом аденозину. Пропіфеназол може посилювати дію пероральних гіполіпідемічних засобів, сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів, ульцерогенний ефект глюкокортикостероїдів, знижує ефективність калійзберігаючих діуретиків.Спосіб застосування та дозиПризначають дорослим по 1 – 2 таблетки, дітям 12-18 років – 1 таблетку 1-3 рази на добу, бажано через 1-2 години після їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Максимальна разова доза – 2 таблетки. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози або тривалості лікування можливе лише під наглядом лікаря. Не перевищуйте рекомендовану дозу.ПередозуванняСимптоми: (обумовлені парацетамолом, виявляються після прийому 10-15 г) блідість шкірних покривів, зниження апетиту, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, гепатотоксична та нефротоксична дія, у тяжких випадках - печінкова недостатність, гепатонекроз, підвищення активності , збільшення протромбінового часу, енцефалопатія та коматозний стан Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну через 12 годин. Високі дози кофеїну викликають наступні симптоми: головний біль, тремор, дратівливість, гастралгія, ажитація, руховий неспокій, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія, прискорене сечовипускання, головний біль, нудота, блювота, дзвін тоніко-клонічні). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проносних засобів, підтримка вентиляції легень та оксигенації, при судомах внутрішньовенно діазепам, фенобарбітал, підтримка водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату (більше 5 днів) потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Під час лікування слід відмовитися від вживання алкогольних напоїв (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі). Надмірне вживання кофеїновмісних продуктів (кава, чай) на фоні лікування може викликати симптоми передозування. Прийом препарату може ускладнити встановлення діагнозу при гострому абдомінальному больовому синдромі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період прийому препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими видами діяльності, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.:. Діюча речовина: целекоксиб – 200,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 49,80 мг, натрію лаурилсульфат – 8,10 мг, повідон К-30 – 6,70 мг, кроскармелозу натрію – 2,70 мг, магнію стеарат – 2,70 мг; склад оболонки капсули (корпус): барвник заліза оксид жовтий 0,3515 мг, титану діоксид 0,3059 мг, желатин 32,6876 мг, вода 5,6550 мг; склад оболонки капсули (кришечка): барвник заліза оксид жовтий 0,2163 мг, титану діоксид 0,1882 мг, желатин 20,1155 мг, вода 3,4800 мг. Капсули 200мг. 10 капсул в блістер з алюмінієвої фольги та плівки ПВДХ. По 3, 4, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру 2 з корпусом та кришкою жовтого кольору. Вміст капсул: порошок або гранульований порошок або порошок з крупинками від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Сmах) у плазмі крові приблизно через 2-3 години. Стах у плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Схах та площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах ступінь підвищення Сmах та AUC відбувається менш пропорційно. Розподіл. Зв'язок з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2C9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2C9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57% та 27%, відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Сmах, період напіввиведення) становить близько 30%. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканинах. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Сmах приблизно на 4 години і підвищує повне всмоктування приблизно на 20%. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Сmах, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Проте у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з мінімальної рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А та класифікації Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2 рази. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значного зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну (КК)) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкого ступеня ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg), в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландина Ег, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не впливає на простагландини, синтезовані в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 та 6-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у пацієнтів похилого віку та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Проте не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення артеріального тиску та розвитку серцевої недостатності, а периферичні набряки були легким ступенем тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Больовий синдром (болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю). Лікування первинної дисменореї. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату. Відома підвищена чутливість до сульфонамідів. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2 (у тому числі в анамнезі). Період після операції аортокоронарного шунтування. Активні ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, або шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас NYHA). Клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії. Геморагічний інсульт. Субарахноїдальний крововилив. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Вагітність та період лактації. Тяжка печінкова недостатність (немає досвіду застосування). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія (немає досвіду застосування). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (немає досвіду застосування). Симкоксиб слід приймати з обережністю при таких станах: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі); наявність інфекції Helicobacter pylori; сумісне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин; затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія; хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв); значне зниження обсягу циркулюючої крові (зокрема після хірургічного втручання);захворювання серцево-судинної системи; артеріальна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2C9; у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.Вагітність та лактаціяЦелекоксиб протипоказаний під час вагітності. Відсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Сімкоксиб під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Сімкоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу простагландинів, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може викликати слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Сімкоксиб для матері.Побічна діяКритерії оцінки частоти: дуже часто ≥ 10%: часто - ≥ 1% та З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки, підвищення артеріального тиску, включаючи обтяження перебігу артеріальної гіпертензії; нечасто – "припливи", відчуття серцебиття; рідко – прояв хронічної серцевої недостатності, аритмія, тахікардія, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; нечасто – захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); рідко - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу; дуже рідко – перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, безсоння; нечасто – занепокоєння, підвищення м'язового тонусу, сонливість; рідко – сплутаність свідомості (психоз). З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – фарингіт, риніт. З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри (у тому числі генералізований), шкірний висип; нечасто – кропив'янка, екхімози; рідко – алопеція. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – бульозні висипання (бульозний дерматит). З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зорового сприйняття. З боку гепатобіліарної системи: нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази). З боку крові: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія. Загальні: нечасто – гіперчутливість, грипоподібний синдром, випадкові травми, набряк обличчя. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях:. Незважаючи на те, що ці реакції були виявлені під час постмаркетингових спостережень, вони були розподілені за частотою так: дуже часто ≥ 10%; часто - ≥ 1% і З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: рідко – галюцинації; дуже рідко – крововиливи в головний мозок, асептичний менінгіт, втрата смакових відчуттів, втрата нюху. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт. З боку судин: дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – тромбоемболія легеневої артерії, пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит; дуже рідко – печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит. З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гіпонатріємія; дуже рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, хвороба мінімальних змін. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення менструального циклу; частота невідома – зниження фертильності у жінок. Системні порушення: нечасто – біль у грудній клітці. Жінки, які планують вагітність виключалися з дослідження, тому їх не враховували при підрахунку частоти реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування целекоксибу з інгібіторами ізоферменту CYP2C9 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. У таких випадках може знадобитись зниження дози целекоксибу. Одночасне застосування целекоксибу з індукторами ізоферменту CYP2C9, такими як рифампіції, карбамазепін та барбітурати, може призвести до зниження його концентрації у плазмі. У разі може знадобитися підвищення дози целекоксиба. У клінічних дослідженнях фармакокінетики та дослідженнях in vitro було показано, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), слід зменшити рекомендовану дозу целекоксибу вдвічі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Декстрометорфан і метопролол: було встановлено, що при одночасному застосуванні целекоксибу в дозі 200 мг на добу призводило до підвищення концентрацій декстрометорфану та метопрололу (субстрати ізоферменту CYP2D6) у 2,6 та 1,5 рази відповідно. Таке підвищення концентрацій пов'язане з пригніченням метаболізму субстратів ізоферменту CYP2D6 целекоксибом за допомогою інгібування активності самого ізоферменту CYP2D6. У зв'язку з цим, у період початку терапії целекоксибом, слід зменшити дозу препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Метотрексат: не відзначалося фармакокінетичних клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та метотрексатом. Гіпотензивні препарати, включаючи інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) / антагоністи ангіотензину II (або блокатори ангіотензинових рецепторів), діуретики та бета-адреноблокатори: інгібування синтезу простагландинів може знизити ефект гіпотензивних препаратів, або бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ та/або блокаторами ангіотензинових рецепторів, діуретиками та бета-адреноблокаторами. У літніх пацієнтів, зневоднених (у тому числі у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасне застосування МПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II та діуретиками нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Зазвичай ці ефекти оборотні. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів. У таких випадках доцільно спочатку провести регідрацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Крім того, слід розглянути можливість проведення моніторингу функції нирок на початку терапії та періодично під час одночасного застосування препаратів. Циклоспорин: враховуючи, що нестероїдні протизапальні засоби впливають на нирковий синтез простагландинів, вони можуть підвищувати ризик розвитку нефротоксичності при одночасному застосуванні з циклоспорином. Діуретики: відомі раніше нестероїдні протизапальні засоби у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу простагландинів, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не відзначалося клінічно значущого впливу на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон/35 мкг етинілестрадіол). Міфепристон: при прийомі міфепристону, целекоксиб може бути використаний через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби зменшують ефект препаратів цієї групи. Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші нестероїдні протизапальні засоби: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших нестероїдних протизапальних засобів (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Лізиноприл: у 28-денному дослідженні пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 і 2 ступеня, які отримують з цього приводу лізиноприл, було встановлено, що одночасне застосування целекоксибу в дозі 200 мг двічі на добу не призводило до клінічно значущого збільшення середнього систолічного або діастолічного тиску. за результатами 24-годинного моніторингу артеріального тиску, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримують целекоксиб у дозі 200 мг двічі на добу, у 48% з них не було відзначено відповіді на терапію лізиноприлом (за критеріями відповіді прийнято показники рівня діастолічного тиску понад 90 мм. рт. ст. або підвищення діастолічного тиску на 10 % у порівнянні з вихідним рівнем), у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (у цій групі не було відзначено відповіді у 27% пацієнтів). Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (алюміній- і магній-містять препарати), омепразолом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань. У здорових добровольців НПЗП не впливають на фармакокінетику дигоксину. Проте при одночасному застосуванні дигоксину та індометацину та ібупрофену у пацієнтів відзначалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Це необхідно брати до уваги при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що підвищують концентрацію дигоксину у плазмі. Немає інформації про взаємодію целекоксибу та дигоксину. Враховуючи інші ефекти целекоксибу на серцево-судинну систему, слід обережно приймати його одночасно з дигоксином. У цьому випадку рекомендується ретельно контролювати побічні реакції. Целекоксиб переважно метаболізується у печінці ізоферментом CYP2C9. Так як барбітурати є індукторами ізоферменту CYP2C9, при їх одночасному застосуванні з целекоксибом може спостерігатися зниження концентрації останнього в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Сімкоксиб, його слід застосовувати мінімально можливим коротким курсом у мінімально ефективній дозі препарату. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза целекоксибу становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза целекоксибу становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Лікування первинної дисменореї: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Літні пацієнти: зазвичай, корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у пацієнтів з легким ступенем тяжкості печінкової недостатності (клас А класифікації Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок: у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжким ступенем тяжкості ниркової недостатності немає. Одночасне застосування з флуконазолом: при одночасному застосуванні флуконазолу (інгібітор ізоферменту CYP2C9) та препарату Сімкоксиб слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Симкоксиб слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, оскільки це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу в плазмі. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняСимптоми. Клінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування. При підозрі на передозування необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сімкоксиб, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на фертильність. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності або порушення фертильності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому нестероїдних протизапальних засобів, включаючи целекоксиб. Вплив на серцево-судинну систему. Препарат Сімкоксиб, як і всі коксиби, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, його слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень, навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему та про заходи, які слід вжити у разі їх виникнення. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аорто-коронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі нестероїдні протизапальні засоби, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з обережністю. Спостереження за артеріальним тиском має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на шлунково-кишковий тракт. У пацієнтів, які приймали целекоксиб, спостерігалися дуже рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. . Іншими факторами ризику кровотечі зі шлунково-кишкового тракту є одночасне застосування з пероральними глюкокортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗП, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне застосування з пероральними антикоагулянтами. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з пероральними антикоагулянтами підвищується ризик кровотеч. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. Пероральні антикоагулянти включають варфарин, антикоагулянти кумаринового ряду та пероральні антикоагулянти прямої дії (наприклад, апіксабан, дабігатран та ривароксабан). Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу (міжнародного протромбінового часу (МНО)), то після початку лікування препаратом Сімкоксиб або зміни його дози, у пацієнтів, які одночасно одержують терапію пероральними антикоагулянтами, повинна контролюватись антикоагулянтна активність та/або МНО. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у ряду пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід бути обережними при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сімкоксиб у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Вплив на печінкову функцію. Препарат Сімкоксиб не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю при лікуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки та печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Сімкоксиб. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Сімкоксиб було зареєстровано випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій вищий у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Симкоксиб при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія глюкокортикостероїдами. Препарат Сімкоксиб не може замінити глюкокортикостероїди або застосовуватися як терапія глюкокортикостероїдної недостатності. Пригнічення функції ізоферменту CYP2D6. Було встановлено, що целекоксиб є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. У період початку лікування целекоксибом слід знизити дозу препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Однак ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях і загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що препарат Симкоксиб так впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.:. Діюча речовина: целекоксиб – 200,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 49,80 мг, натрію лаурилсульфат – 8,10 мг, повідон К-30 – 6,70 мг, кроскармелозу натрію – 2,70 мг, магнію стеарат – 2,70 мг; склад оболонки капсули (корпус): барвник заліза оксид жовтий 0,3515 мг, титану діоксид 0,3059 мг, желатин 32,6876 мг, вода 5,6550 мг; склад оболонки капсули (кришечка): барвник заліза оксид жовтий 0,2163 мг, титану діоксид 0,1882 мг, желатин 20,1155 мг, вода 3,4800 мг. Капсули 200мг. 10 капсул в блістер з алюмінієвої фольги та плівки ПВДХ. По 3, 4, 5 або 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розміру 2 з корпусом та кришкою жовтого кольору. Вміст капсул: порошок або гранульований порошок або порошок з крупинками від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Сmах) у плазмі крові приблизно через 2-3 години. Стах у плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність препарату не досліджувалась. Схах та площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах ступінь підвищення Сmах та AUC відбувається менш пропорційно. Розподіл. Зв'язок з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2C9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2C9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57% та 27%, відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Сmах, період напіввиведення) становить близько 30%. Середній обсяг розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканинах. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Сmах приблизно на 4 години і підвищує повне всмоктування приблизно на 20%. Спеціальні групи пацієнтів. Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Сmах, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Проте у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з мінімальної рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А та класифікації Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2 рази. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значного зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну (КК)) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкого ступеня ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg), в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландина Ег, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не впливає на простагландини, синтезовані в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 та 6-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у пацієнтів похилого віку та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Проте не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення артеріального тиску та розвитку серцевої недостатності, а периферичні набряки були легким ступенем тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. Больовий синдром (болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю). Лікування первинної дисменореї. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату. Відома підвищена чутливість до сульфонамідів. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2 (у тому числі в анамнезі). Період після операції аортокоронарного шунтування. Активні ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, або виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, або шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас NYHA). Клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії. Геморагічний інсульт. Субарахноїдальний крововилив. Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Вагітність та період лактації. Тяжка печінкова недостатність (немає досвіду застосування). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія (немає досвіду застосування). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (немає досвіду застосування). Симкоксиб слід приймати з обережністю при таких станах: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі); наявність інфекції Helicobacter pylori; сумісне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин, палюксетин; затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія; хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв); значне зниження обсягу циркулюючої крові (зокрема після хірургічного втручання);захворювання серцево-судинної системи; артеріальна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2C9; у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів; тяжкі соматичні захворювання; літні пацієнти (у тому числі ті, що отримують діуретики, ослаблені пацієнти з низькою масою тіла); куріння; туберкульоз; алкоголізм.Вагітність та лактаціяЦелекоксиб протипоказаний під час вагітності. Відсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Сімкоксиб під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Сімкоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу простагландинів, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може викликати слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Сімкоксиб для матері.Побічна діяКритерії оцінки частоти: дуже часто ≥ 10%: часто - ≥ 1% та З боку серцево-судинної системи: часто – периферичні набряки, підвищення артеріального тиску, включаючи обтяження перебігу артеріальної гіпертензії; нечасто – "припливи", відчуття серцебиття; рідко – прояв хронічної серцевої недостатності, аритмія, тахікардія, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; нечасто – захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); рідко - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу; дуже рідко – перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, безсоння; нечасто – занепокоєння, підвищення м'язового тонусу, сонливість; рідко – сплутаність свідомості (психоз). З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – фарингіт, риніт. З боку шкірних покривів: часто - свербіж шкіри (у тому числі генералізований), шкірний висип; нечасто – кропив'янка, екхімози; рідко – алопеція. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – бульозні висипання (бульозний дерматит). З боку органів чуття: нечасто - шум у вухах, нечіткість зорового сприйняття. З боку гепатобіліарної системи: нечасто - підвищення активності "печінкових" ферментів (у тому числі аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази). З боку крові: нечасто – анемія; рідко – тромбоцитопенія. Загальні: нечасто – гіперчутливість, грипоподібний синдром, випадкові травми, набряк обличчя. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях:. Незважаючи на те, що ці реакції були виявлені під час постмаркетингових спостережень, вони були розподілені за частотою так: дуже часто ≥ 10%; часто - ≥ 1% і З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: рідко – галюцинації; дуже рідко – крововиливи в головний мозок, асептичний менінгіт, втрата смакових відчуттів, втрата нюху. З боку органу зору: нечасто – кон'юнктивіт. З боку судин: дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – тромбоемболія легеневої артерії, пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит; дуже рідко – печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – реакції фоточутливості; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, ексфоліативний дерматит. З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – гостра ниркова недостатність, гіпонатріємія; дуже рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, хвороба мінімальних змін. З боку репродуктивної системи: рідко – порушення менструального циклу; частота невідома – зниження фертильності у жінок. Системні порушення: нечасто – біль у грудній клітці. Жінки, які планують вагітність виключалися з дослідження, тому їх не враховували при підрахунку частоти реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування целекоксибу з інгібіторами ізоферменту CYP2C9 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. У таких випадках може знадобитись зниження дози целекоксибу. Одночасне застосування целекоксибу з індукторами ізоферменту CYP2C9, такими як рифампіції, карбамазепін та барбітурати, може призвести до зниження його концентрації у плазмі. У разі може знадобитися підвищення дози целекоксиба. У клінічних дослідженнях фармакокінетики та дослідженнях in vitro було показано, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), слід зменшити рекомендовану дозу целекоксибу вдвічі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Декстрометорфан і метопролол: було встановлено, що при одночасному застосуванні целекоксибу в дозі 200 мг на добу призводило до підвищення концентрацій декстрометорфану та метопрололу (субстрати ізоферменту CYP2D6) у 2,6 та 1,5 рази відповідно. Таке підвищення концентрацій пов'язане з пригніченням метаболізму субстратів ізоферменту CYP2D6 целекоксибом за допомогою інгібування активності самого ізоферменту CYP2D6. У зв'язку з цим, у період початку терапії целекоксибом, слід зменшити дозу препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Метотрексат: не відзначалося фармакокінетичних клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та метотрексатом. Гіпотензивні препарати, включаючи інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) / антагоністи ангіотензину II (або блокатори ангіотензинових рецепторів), діуретики та бета-адреноблокатори: інгібування синтезу простагландинів може знизити ефект гіпотензивних препаратів, або бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ та/або блокаторами ангіотензинових рецепторів, діуретиками та бета-адреноблокаторами. У літніх пацієнтів, зневоднених (у тому числі у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасне застосування МПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II та діуретиками нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Зазвичай ці ефекти оборотні. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні цих препаратів. У таких випадках доцільно спочатку провести регідрацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Крім того, слід розглянути можливість проведення моніторингу функції нирок на початку терапії та періодично під час одночасного застосування препаратів. Циклоспорин: враховуючи, що нестероїдні протизапальні засоби впливають на нирковий синтез простагландинів, вони можуть підвищувати ризик розвитку нефротоксичності при одночасному застосуванні з циклоспорином. Діуретики: відомі раніше нестероїдні протизапальні засоби у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу простагландинів, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не відзначалося клінічно значущого впливу на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон/35 мкг етинілестрадіол). Міфепристон: при прийомі міфепристону, целекоксиб може бути використаний через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби зменшують ефект препаратів цієї групи. Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші нестероїдні протизапальні засоби: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших нестероїдних протизапальних засобів (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Лізиноприл: у 28-денному дослідженні пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 і 2 ступеня, які отримують з цього приводу лізиноприл, було встановлено, що одночасне застосування целекоксибу в дозі 200 мг двічі на добу не призводило до клінічно значущого збільшення середнього систолічного або діастолічного тиску. за результатами 24-годинного моніторингу артеріального тиску, порівняно з плацебо. Серед пацієнтів, які отримують целекоксиб у дозі 200 мг двічі на добу, у 48% з них не було відзначено відповіді на терапію лізиноприлом (за критеріями відповіді прийнято показники рівня діастолічного тиску понад 90 мм. рт. ст. або підвищення діастолічного тиску на 10 % у порівнянні з вихідним рівнем), у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (у цій групі не було відзначено відповіді у 27% пацієнтів). Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (алюміній- і магній-містять препарати), омепразолом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань. У здорових добровольців НПЗП не впливають на фармакокінетику дигоксину. Проте при одночасному застосуванні дигоксину та індометацину та ібупрофену у пацієнтів відзначалося підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Це необхідно брати до уваги при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що підвищують концентрацію дигоксину у плазмі. Немає інформації про взаємодію целекоксибу та дигоксину. Враховуючи інші ефекти целекоксибу на серцево-судинну систему, слід обережно приймати його одночасно з дигоксином. У цьому випадку рекомендується ретельно контролювати побічні реакції. Целекоксиб переважно метаболізується у печінці ізоферментом CYP2C9. Так як барбітурати є індукторами ізоферменту CYP2C9, при їх одночасному застосуванні з целекоксибом може спостерігатися зниження концентрації останнього в плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Сімкоксиб, його слід застосовувати мінімально можливим коротким курсом у мінімально ефективній дозі препарату. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза целекоксибу становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза целекоксибу становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Лікування первинної дисменореї: рекомендована початкова доза целекоксибу становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг, у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Літні пацієнти: зазвичай, корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у пацієнтів з легким ступенем тяжкості печінкової недостатності (клас А класифікації Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібно. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (клас З класифікації Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок: у пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжким ступенем тяжкості ниркової недостатності немає. Одночасне застосування з флуконазолом: при одночасному застосуванні флуконазолу (інгібітор ізоферменту CYP2C9) та препарату Сімкоксиб слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Симкоксиб слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, оскільки це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу в плазмі. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняСимптоми. Клінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування. При підозрі на передозування необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Сімкоксиб, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на фертильність. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності або порушення фертильності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому нестероїдних протизапальних засобів, включаючи целекоксиб. Вплив на серцево-судинну систему. Препарат Сімкоксиб, як і всі коксиби, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, його слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень, навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему та про заходи, які слід вжити у разі їх виникнення. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аорто-коронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі нестероїдні протизапальні засоби, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з обережністю. Спостереження за артеріальним тиском має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на шлунково-кишковий тракт. У пацієнтів, які приймали целекоксиб, спостерігалися дуже рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. . Іншими факторами ризику кровотечі зі шлунково-кишкового тракту є одночасне застосування з пероральними глюкокортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗП, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне застосування з пероральними антикоагулянтами. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з пероральними антикоагулянтами підвищується ризик кровотеч. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. Пероральні антикоагулянти включають варфарин, антикоагулянти кумаринового ряду та пероральні антикоагулянти прямої дії (наприклад, апіксабан, дабігатран та ривароксабан). Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу (міжнародного протромбінового часу (МНО)), то після початку лікування препаратом Сімкоксиб або зміни його дози, у пацієнтів, які одночасно одержують терапію пероральними антикоагулянтами, повинна контролюватись антикоагулянтна активність та/або МНО. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у ряду пацієнтів, які приймають препарат Симкоксиб, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід бути обережними при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Сімкоксиб у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Сімкоксиб. Вплив на печінкову функцію. Препарат Сімкоксиб не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Препарат Сімкоксиб слід застосовувати з обережністю при лікуванні у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості та знизити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки та печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Сімкоксиб. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Сімкоксиб було зареєстровано випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій вищий у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Симкоксиб при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія глюкокортикостероїдами. Препарат Сімкоксиб не може замінити глюкокортикостероїди або застосовуватися як терапія глюкокортикостероїдної недостатності. Пригнічення функції ізоферменту CYP2D6. Було встановлено, що целекоксиб є помірним інгібітором ізоферменту CYP2D6. У період початку лікування целекоксибом слід знизити дозу препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, а після закінчення лікування целекоксибом дозу цих препаратів слід збільшити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Однак ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях і загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що препарат Симкоксиб так впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: Теноксикам – 20,00 мг; Допоміжні компоненти: Маннітол – 57,33 мг; Натрію гідроксид – 3,28 мг; Трометамол – 3,00 мг; Натрію метабісульфіт – 2,00 мг; Динатрія едетат – 0,20 мг. Первинна упаковка Ліофілізований порошок, що містить 20 мг діючої речовини поміщають у флакон безбарвного скла тип 3, закупорений пробкою з бромбутилової гуми, обжатий алюмінієвим кільцем або алюмінієвим ковпачком "flip off" з пластиковим диском або пластиковою кришкою, поверх. Розчинник (вода для ін'єкцій): 2 мл в ампулу безбарвного скла. Вторинна упаковка: По 1 флакон з препаратом і 1 ампулі з розчинником поміщають в касету з полівінілхлориду; по 1 касеті разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 1 флакон з препаратом і 1 ампулі з розчинником разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. По 50 флаконів із препаратом поміщають у картонну коробку (для стаціонарів): з інструкціями щодо застосування; 50 ампул з розчинником поміщають в окрему картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиЛіофілізований порошок жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаПрепарат швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту у незміненому вигляді. Стах досягається через 2 години після прийому препарату. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. Середній період напіввиведення становить 70 годин. Теноксикам всмоктується повністю, його біодоступність – 100%. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає в синовіальну рідину, характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати Теноксикам один раз на день. Дві третини прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом. При тривалому застосуванні акумуляція Теноксикаму не спостерігається; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл.ФармакодинамікаТеноксикам, що є тіенотіазиновим похідним оксикаму, є нестероїдним протизапальним засобом. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має свою протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів циклооксигенази, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, Теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром (слабкої та середньої інтенсивності): артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея; біль при травмах, опіках. При запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом таких як, ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі), шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі), гастрит тяжкого перебігу; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або ін. НПЗП (в т.ч; в анамнезі); гемофілія, гіпокоагуляція, печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), запальні захворювання ШКТ, прогресуючі захворювання нирок, активне захворювання печінки, стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія, зниження слуху, патологія вестибулярного апарату, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові, вагітність, період лактації. З обережністю: ХСН, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, ХНН (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Н. pylori, тривале використання , тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотон. ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяДо небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: Порушення з боку травної системи (11,4% випадків): Почуття печіння в шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм та ін. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту шлунково-кишкового тракту), кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. Серцево-судинна система: Серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку центральної нервової системи (2,6% випадків): головний біль, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини (2,5% випадків): Висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєла зустрічалися дуже рідко. Порушення з боку сечовидільної системи (1-2%): Підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну у крові. Порушення з боку органів кровотворення (1-2%): Агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Порушення з боку гепатобіліарної системи (1-2%) Підвищення активності АЛТ, ACT, гамма-ГТ та рівня білірубіну у сироватці. Лабораторні показники: Гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку системи гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися вкрай рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1,7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних ЛЗ, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти МКС та кортикостероїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних ЛЗ та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів Li+, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Др. НПЗП – ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку шлунково-кишкового тракту. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язово, внутрішньовенно. Ін'єкції Тексаред призначають при короткочасному лікуванні – по 20 мг на день, при тривалому лікуванні – по 20 мг на день, при тривалому застосуванні – 10 мг на день. При подагричного артриту 1-2 дні призначається 40 мг на день, а наступні 3-5 днів -20 мг на день. Призначену дозу слід застосовувати в один прийом.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних ЛЗ). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки Na+ та води в організмі при призначенні з діуретиками хворим на артеріальну гіпертензію та ХСН. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та занятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Одним із небажаних ефектів препарату є запаморочення, це слід враховувати в ситуаціях, які потребують пильної уваги пацієнта, наприклад, при керуванні автотранспортним засобом або складними технічними приладами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій - 1 фл: Активні речовини: теноксикам 20 мг; Допоміжні речовини: маннітол – 57.33 мг, натрію гідроксид – 3.28 мг, трометамол – 3 мг, натрію метабісульфіт – 2 мг, динатрію едетат – 0.2 мг; Розчинник: вода д/і – 2 мл. 1 шт. - флакони безбарвного скла (1) у комплекті з розчинником (амп. 2 мл 1 шт.) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для ін'єкцій жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Препарат швидко всмоктується із ШКТ у незміненому вигляді. C max  досягається через 2 години після прийому препарату. Теноксикам всмоктується повністю, біодоступність – 100%. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає у синовіальну рідину. При тривалому застосуванні кумуляція теноксикаму немає; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл. Виведення Препарат характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати теноксикам 1 раз на добу. Середній Т1/2 становить 70 год. 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом.ФармакодинамікаТеноксикам - тієнотіазинове похідне оксикаму, НПЗЗ. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів ЦОГ, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності (артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея); біль у разі травм, опіків; запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, такі як ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі); шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі); гастрит тяжкої течії; запальні захворювання ШКТ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія; гіпокоагуляція; печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; активне захворювання печінки; стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія; зниження слуху; патологія вестибулярного апарату; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; вагітність; період лактації; гіперчутливість. З обережністю: хронічна серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helico НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захвату. у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНижченаведені небажані явища спостерігалися під час лікування із застосуванням препарату Тексаред з наступною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто (≥1/1000-<1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). До небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: З боку травної системи (11.4% випадків): відчуття печіння у шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, нестероїдні протизапальні засоби, абдомінальні болі, стоматит, анорексія, порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. З боку гепатобіліарної системи (1-2%): підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ та рівня білірубіну у сироватці. Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку нервової системи (2.6% випадків): біль голови, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Алергічні реакції (2.5% випадків): висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лейла зустрічалися дуже рідко. З боку сечовивідної системи (1-2%): підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в крові. З боку системи кровотворення (1-2%): агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися дуже рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1.7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів літію, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Інші нестероїдні протизапальні засоби - зростає ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку ШКТ. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, після їди (бажано в той самий час). Призначають по 20 мг (1 таб.) 1 раз на добу, при тривалому застосуванні - по 10 мг на добу. При гострих нападах подагри – по 40 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів, потім переходять на прийом препарату по 20 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам похилого віку препарат призначають у дозі 20 мг на добу.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки натрію та води в організмі при одночасному призначенні з діуретиками пацієнтам з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: теноксикам 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 90 мг, крохмаль кукурудзяний - 70 мг, крохмаль прежелатинізований - 16 мг, тальк - 3 мг, магнію стеарат - 1 мг, опадрай OY-S22989 yellow - 5.6 мг, 2-титан, 8-ти. мг, макрогол 400 (поліетиленгліколь 400) – 0.3 мг, заліза оксид жовтий – 0.6 мг. 10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого з коричневим відтінком кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на поперечному розрізі – ядро ​​яскраво-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Препарат швидко всмоктується із ШКТ у незміненому вигляді. C max  досягається через 2 години після прийому препарату. Теноксикам всмоктується повністю, біодоступність – 100%. При прийомі препарату після їди або разом із антацидами зменшується швидкість, але не ступінь його всмоктування. У крові препарат зв'язується із білками на 99%. Препарат добре проникає у синовіальну рідину. При тривалому застосуванні кумуляція теноксикаму немає; сироватковий вміст препарату становить 10-15 мкг/мл. Виведення Препарат характеризується низьким системним кліренсом та тривалим періодом напіввиведення, що дозволяє приймати теноксикам 1 раз на добу. Середній Т1/2 становить 70 год. 2/3 прийнятої дози препарату виводиться із сечею, 1/3 – з калом.ФармакодинамікаТеноксикам - тієнотіазинове похідне оксикаму, НПЗЗ. Крім протизапальної, аналгетичної та жарознижувальної дії, препарат також перешкоджає агрегації тромбоцитів. Теноксикам має протизапальну дію за рахунок придушення активності ізоферментів ЦОГ, що беруть участь у метаболізмі арахідонової кислоти, і, таким чином, пригнічує синтез простагландинів. Теноксикам не впливає на активність ліпооксигеназ. Крім того, теноксикам пригнічує деякі функції лейкоцитів, включаючи фагоцитоз, вивільнення гістаміну та зменшує вміст активних радикалів у вогнищі запалення.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, суглобовий синдром при загостренні подагри, бурсит, тендовагініт; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності (артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея); біль у разі травм, опіків; запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, такі як ішіалгія, люмбаго, епікондиліт. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (в т.ч. в анамнезі); шлунково-кишкова кровотеча (в т.ч. в анамнезі); гастрит тяжкої течії; запальні захворювання ШКТ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія; гіпокоагуляція; печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); прогресуюче захворювання нирок; активне захворювання печінки; стан після проведення АКШ; підтверджена гіперкаліємія; зниження слуху; патологія вестибулярного апарату; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; вагітність; період лактації; гіперчутливість. З обережністю: хронічна серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ІХС, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helico НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захвату. у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік.Вагітність та лактаціяТеноксикам протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНижченаведені небажані явища спостерігалися під час лікування із застосуванням препарату Тексаред з наступною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100-<1/10); нечасто (≥1/1000-<1/100); рідко (≥1/10000-<1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частота може бути визначено виходячи з наявних даних). До небажаних явищ, які можуть спостерігатися на фоні застосування препарату Тексаред у таблетках, покритих оболонкою, належать такі: З боку травної системи (11.4% випадків): відчуття печіння у шлунку, біль у шлунку, блювання, нудота, діарея, запор, метеоризм, нестероїдні протизапальні засоби, абдомінальні болі, стоматит, анорексія, порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), перфорація стінок кишечника. З боку гепатобіліарної системи (1-2%): підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ та рівня білірубіну у сироватці. Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку нервової системи (2.6% випадків): біль голови, запаморочення, сонливість, депресія, збудження, зниження слуху, шум у вухах, подразнення очей, порушення зору. Алергічні реакції (2.5% випадків): висипання, свербіж, еритема та кропив'янка. Фотодерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лейла зустрічалися дуже рідко. З боку сечовивідної системи (1-2%): підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в крові. З боку системи кровотворення (1-2%): агранулоцитоз, лейкопенія, рідко анемія, тромбоцитопенія. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації азоту сечовини та активності печінкових трансаміназ, подовження часу кровотечі. До небажаних явищ, що спостерігаються з боку гемопоезу, відносяться зниження рівня гемоглобіну та гранулоцитопенії. Ці небажані явища спостерігалися дуже рідко. На фоні лікування можуть спостерігатися психічні порушення (1.7%) та порушення обміну речовин (1%).Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, побічні ефекти мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Збільшує концентрацію у крові препаратів літію, метотрексату. Індуктори мікросомального окиснення у печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію. Інші нестероїдні протизапальні засоби - зростає ризик розвитку побічних ефектів, особливо з боку ШКТ. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, після їди (бажано в той самий час). Призначають по 20 мг (1 таб.) 1 раз на добу, при тривалому застосуванні - по 10 мг на добу. При гострих нападах подагри – по 40 мг 1 раз на добу протягом перших 2 днів, потім переходять на прийом препарату по 20 мг 1 раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам похилого віку препарат призначають у дозі 20 мг на добу.ПередозуванняПри передозуванні препарату потрібне симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок, протромбінового індексу (на фоні непрямих антикоагулянтів), концентрації глюкози у крові (на фоні пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. За кілька днів до хірургічного втручання скасовують препарат. Необхідно враховувати можливість затримки натрію та води в організмі при одночасному призначенні з діуретиками пацієнтам з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Діюча речовина: напроксен натрію 275 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 55,00 мг, повідон К-30 12,50 мг, тальк 15,75 мг, магнію стеарат 2,63 мг; плівкова оболонка: опадрай блакитний YS-1-4215 9 мг: макрогол 8000, індигокармін, титану діоксид, гіпромелоза. По 12 таблеток у ПВХ/Ал блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, блакитного кольору. З одного боку таблетки гравіювання «NPS-275». На зламі пігулка має ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність - 95% (прийом їжі практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування). Час досягнення максимальної концентрації – 1-2 години. Зв'язок із білками плазми крові менше 99%. Період напіввиведення – 12-15 годин. Метаболізм відбувається у печінці до диметилнапроксена за участю ізоферменту СУР2С9. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться на 98% нирками, 10% виводиться у незміненому вигляді, з жовчю – 0,5-2,5%. Рівноважна концентрація в плазмі визначається після прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів.ФармакодинамікаПрепарат Тералів 275 являє собою напроксен, має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності циклооксигенази-1 і -2 (ЦОГ-1, ЦОГ-2). Препарат добре розчиняється, швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та забезпечує швидке настання знеболювального ефекту.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату (ревматичне ураження м'яких тканин, остеоартроз периферичних суглобів та хребта, у тому числі з радикулярним синдромом, тендовагініт, бурсит). Больовий синдром слабкого або помірного ступеня вираженості: невралгія, оссалгія, міалгія, люмбоішіалгія, посттравматичний больовий синдром (розтяжки та забиття), що супроводжується запаленням, головний біль, мігрень, альгодисменорея, зубний біль. У складі комплексної терапії інфекційно-запальних захворювань вуха, горла, носа з вираженим больовим синдромом (фарингіт, тонзиліт, отит). Гарячковий синдром при «простудних» та інфекційних захворюваннях. Препарат Тералів 275 застосовується для симптоматичної терапії (для зменшення болю, запалення та зниження підвищеної температури тіла) та на прогресування основного захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до напроксену чи напроксену натрію. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) (у тому числі в анамнезі). Період після аортокоронарного шунтування. Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча. Запальні захворювання кишок (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення. Гемофілія та інші порушення згортання крові та порушення гемостазу. Цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі. Декомпенсована серцева недостатність. Виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 15 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження шлунково-кишкового тракту , наявність інфекції Helicobacter pylori, застосування у пацієнтів похилого віку, системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа), тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, антикоагулянти) (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральні глюкокортикоїди (наприклад, преднізолон), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам,флуоксетин, пароксетин, сертралін).Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні антикоагулянтами слід на увазі, що напроксен може збільшувати час кровотечі. Не слід застосовувати препарат Тералів 275 одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (зростання ризику розвитку побічних ефектів). Пацієнти, які одночасно отримують гідантоїни, антикоагулянти або інші лікарські препарати, які значною мірою зв'язуються з білками плазми крові, повинні стежити за ознаками потенціювання дії або передозуванням цих препаратів. Препарат Тералів 275 може знижувати антигіпертензивну дію пропранололу та інших бета-адреноблокаторів, а також може збільшувати ризик ниркової недостатності, пов'язаної із застосуванням інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати сечогінну дію діуретиків. Під дією напроксену інгібується натрійуретична дія фуросеміду. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності нестероїдних протизапальних засобів. Інгібування ниркового кліренсу літію призводить до збільшення концентрації літію у плазмі крові. Прийом пробенециду збільшує концентрацію напроксену у плазмі крові. Циклоспорин підвищує ризик розвитку ниркової недостатності. Напроксен уповільнює екскрецію метотрексату, фенітоїну, сульфаніламідів, збільшуючи ризик розвитку їхньої токсичної дії. Антацидні препарати, що містять магній та алюміній, зменшують абсорбцію напроксену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематоксичності препарату. За даними досліджень in vitro одночасне застосування напроксену та зидовудину збільшує концентрацію зидовудину в плазмі крові. Одночасне застосування кортикостероїдів може збільшувати ризик утворення виразки або кровотечі ШКТ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Одночасне застосування напроксену та антитромбоцитарних препаратів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі. Не рекомендується одночасний прийом нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 днів після застосування міфепристону. Одночасне застосування НПЗЗ та такролімусу підвищує ризик нефротоксичності.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати з достатньою кількістю води. Дорослі та діти від 15 років та старші Зазвичай добова доза, що застосовується для полегшення болю, становить 2-3 таблетки (550-825 мг). Максимальна добова доза – 3 таблетки (825 мг). Тривалість застосування – трохи більше 5 днів. При застосуванні препарату Тералів 275 як жарознижувальний засіб початкова доза становить 2 таблетки, далі приймається по 1 таблетці (275 мг) кожні 8 годин. Для попередження та лікування нападів мігрені початкова рекомендована доза становить 2 таблетки (550 мг), за необхідності можна приймати по 1 таблетці (275 мг) кожні 8-12 годин. Максимальна добова доза – 3 таблетки (825 мг). Для полегшення менструального болю та спазмів, болю після введення внутрішньоматкових спіралей та інших гінекологічних болів рекомендується призначення препарату у початковій дозі, що становить 2 таблетки (550 мг), далі по 1 таблетці (275 мг) кожні 8 годин. Діти Препарат Тералів 275 протипоказаний для застосування у дітей віком до 15 років. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Пацієнтам старше 65 років слід приймати препарат при необхідності кожні 12 годин. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту препарат слід приймати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Якщо у Вас створюється враження, що ефект препарату дуже сильний або слабкий, проінформуйте лікаря або фармацевта.ПередозуванняСимптоми Значне передозування напроксену може характеризуватись сонливістю, диспептичними розладами (печією, нудотою, блюванням, болем у животі), слабкістю, шумом у вухах, дратівливістю, у тяжких випадках – кривава блювота, мелена, порушення свідомості, судоми та ін. Лікування Пацієнту, який прийняв випадково або навмисно велику кількість препарату Тералів 275, необхідно промити шлунок, прийняти активоване вугілля та проводити симптоматичну терапію: антациди, блокатори Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищуйте доз, наведених в інструкції. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Якщо біль і лихоманка зберігаються або стають сильнішими, слід звернутися до лікаря. Пацієнтам з бронхіальною астмою, з порушеннями згортання крові, а також пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших аналгетиків перед прийомом препарату Тералів 275 слід проконсультуватися з лікарем. З обережністю слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки та нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно контролювати кліренс креатиніну. При КК менше 30 мл/хв застосовувати напроксен не рекомендується. При хронічному алкогольному та інших формах цирозу печінки концентрація незв'язаного напроксену підвищується, тому таким пацієнтам рекомендуються нижчі дози. Після двох тижнів застосування препарату необхідно контролювати показники функції печінки. Препарат Тералів 275 не слід приймати разом з іншими протизапальними та болезаспокійливими препаратами, за винятком призначень лікаря. Пацієнтам похилого віку також рекомендуються нижчі дози. Слід уникати прийому напроксену протягом 48 годин до хірургічного втручання. При необхідності визначення 17-кортикостероїдів слід відмінити за 48 годин до дослідження. Аналогічно напроксен може впливати на визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти в сечі. Застосування напроксену, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Кожна таблетка препарату Тералів 275 містить приблизно 25 мг натрію. При обмеженні споживання солі необхідно враховувати.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: діючі речовини: кофеїн – 50 мг, напроксен – 75 мг, саліциламід – 600 мг; допоміжні речовини: жир твердий (Вітепсол, марки H 15, W 35, Супосир, марки NA 15, NAS 50) - до одержання супозиторію масою 2,20 г. Супозиторії ректальні. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці. Дві контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування препарату поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиСупозиторії білого або білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, торпедоподібної форми. На поздовжньому зрізі супозиторію повинні бути відсутні вкраплення, допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+психостимулюючий засіб).ФармакодинамікаЦефекон Н - комбінований препарат, що має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Напроксен та саліциламід є нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), механізм дії яких пов'язаний з інгібуванням синтезу простагландинів та впливом на центр терморегуляції у гіпоталамусі. Кофеїн має психостимулюючу, аналептичну та спазмолітичну дію на гладку мускулатуру.Показання до застосуванняяк знеболюючий засіб при больовому синдромі легкої та середньої тяжкості: невралгія, міалгія, ішіас, люмбаго; дегенеративно-дистрофічні захворювання опорно-рухового апарату (остеохондроз, остеоартроз, анкілозуючий спондиліт); головний та зубний біль, мігрень; дисменорея (болючі менструації); як жарознижувальний засіб: гарячковий синдром при застудних, інфекційних, запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або ін. НПВП ниркова та/або печінкова недостатність, артеріальна гіпертензія, органічні захворювання серцево-судинної системи, серцева недостатність, захворювання крові, набряки, патологія вестибулярного апарату, підвищена збудливість, безсоння, закритокутова глаукома, дитячий вік (до 16 років), вагітність, період лактації.Побічна діяАлергічні реакції, запаморочення, збудження, сонливість, уповільнення швидкості психомоторних реакцій, шум у вухах, тахікардія, підвищення артеріального тиску, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, порушення функції печінки та/або нирок; свербіж і біль у прямій кишці.Взаємодія з лікарськими засобамиНапроксен зменшує гіпотензивну дію бета-адреноблокаторів. При одночасному застосуванні напроксен може спричинити зменшення діуретичного ефекту фуросеміду. Напроксен підвищує токсичність фенітоїну, сульфаніламідів, метотрексату. Саліциламід посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків. Саліциламід збільшує ризик розвитку побічних ефектів глюкокортикостероїдів, мінералокортикостероїдів, естрогенів при сумісному застосуванні. При одночасному застосуванні саліциламіду з мієлотоксичними лікарськими засобами збільшується ризик пригнічення мозкового кровообігу (гемопоезу). Кофеїн прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Спільне застосування кофеїну з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів; з адренергічними бронхорозширювальними лікарськими засобами – до додаткової стимуляції центральної нервової системи та ін. адитивним токсичним ефектам.Спосіб застосування та дозиРектально. Супозиторій звільняють від контурної клітинної упаковки і після мимовільного спорожнення кишечника або очисної клізми вводять глибоко в пряму кишку по 1 супозиторію 1-3 рази на добу. Після введення супозиторію необхідно перебування у горизонтальному положенні протягом 30-40 хвилин. Тривалість прийому без консультації з лікарем не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3-х днів як жарознижувальний засіб.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Цефекон Н не повідомлялося.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: целекоксиб – 100/200 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 149,7/49,8 мг; натрію лаурилсульфат – 8,1/8,1 мг; повідон К30 - 6,8/6,7 мг; кроскармелоза натрію - 2,7/2,7 мг; магнію стеарат – 2,7/2,7 мг; оболонка: титану діоксид – близько 1,7 мг; желатин – близько 58,3 мг; чорнило для капсул, 100 мг. , аміак водний - 1-2%, лак алюмінієвий блакитний FD&C Blue #2 на основі барвника індиготину (E132) - 24-28%; чорнило для капсул, 200 мг: чорнило жовте SB-3002 (містять шеллак - 22-27%, етанол - 33-38%, ізопропанол - 3-7%, бутанол - 4-9%, пропіленгліколь - 3-6%, аміак водний - 1-2%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 18-22%). Капсули, 100мг, 200мг. У блістері (контурна коміркова упаковка) з ПВХ/алюмінієвої фольги, 10 шт. 1, 2, 3, 4, 5 або 10 блістерів у картонній пачці, на лицьовій стороні якої з метою контролю першого розтину наноситься перфорований рядок, що нагадує контур напівкілець; бічні поверхні пачки щільно склеюються під час упаковки препарату.Опис лікарської формиНепрозорі білі або майже білі, тверді желатинові, з білим маркуванням на жовтих смужках: «200» — на одній частині і «7767» — на іншій частині капсули. Вміст капсул: гранулят білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, жарознижувальне, знеболювальне.ФармакокінетикаВсмоктування. При прийомі натще целекоксиб добре всмоктується, Tmax у плазмі – приблизно 2-3 год. Cmax у плазмі після прийому 200 мг – 705 нг/мл. Абсолютна біодоступність не досліджувалася. Cmax та AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у більш високих дозах рівень підвищення Cmax і AUC відбувається менш пропорційно. Вплив їди. Прийом целекоксибу разом із жирною їжею збільшує Tmax приблизно на 4 години та підвищує всмоктування приблизно на 20%. Розподіл. Зв'язування з білками плазми не залежить від концентрації та становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та частково глюкуронування. Метаболізм здебільшого протікає за участю цитохрому Р450 CYP2С9. Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно неактивні щодо ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2С9 знижена у осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготний за CYP2С9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів. Виведення. Целекоксиб метаболізується у печінці, виводиться через кишечник та нирки у вигляді метаболітів (57 та 27% відповідно), менше 1% прийнятої дози – у незміненому вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 годин, а кліренс становить близько 500 мл/хв. При повторному застосуванні Css у плазмі досягається до 5-го дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30%. Середній Vss дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широке розподілення целекоксибу в тканині. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Cmax, AUC целекоксибу, що більшою мірою обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів похилого віку, як правило, спостерігається нижча середня маса тіла, ніж в осіб молодшого віку, внаслідок чого вони за інших рівних умов досягаються вищі концентрації целекоксиба). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі, ніж у чоловіків похилого віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід розпочинати лікування з найнижчої рекомендованої дози. Раса. У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту невідомі, тому лікування таких пацієнтів рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) незначно змінюються. У пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже вдвічі. Порушення функції нирок. У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ >65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаним із віковими змінами, та у пацієнтів із СКФ, що дорівнює 35–60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Не виявляється значний зв'язок між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення – перетворення в печінці на неактивні метаболіти.ФармакодинамікаЦелекоксиб має протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних ПГ, в основному за рахунок інгібування ЦОГ-2. Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь запалення і призводить до синтезу та накопичення ПГ, особливо ПГЕ2, у своїй відбувається посилення проявів запалення (набряк і біль). У терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує ЦОГ-1 і не впливає на ПГ, що синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають у тканинах, і насамперед у тканинах шлунка, кишечника та тромбоцитах. Вплив на ниркову функцію. Целекоксиб знижує виведення із сечею ПГE2 та 6-кето-ПГF1 (метаболіт простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 та виведення із сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва – продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у літніх пацієнтів та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторно знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючу активність щодо ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. Тим не менш, не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення АТ та розвитку серцевої недостатності,а периферичні набряки були легкого ступеня тяжкості та проходили самостійно.Показання до застосуваннясимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту; больовий синдром (білі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю); лікування первинної дисменореїПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату; відома підвищена чутливість до сульфонамідів; бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2; стан після операції аортокоронарного шунтування; виразка у стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; серцева недостатність (NYHA II-IV); клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії; тяжка печінкова та ниркова недостатність (немає досвіду застосування); вагітність та період лактації; вік до 18 років (немає досвіду застосування). З обережністю: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, кровотечі в анамнезі), наявність інфекції Helicobacter pylori; спільне застосування з антикоагулянтами (варфарин), антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними глюкокортикостероїдами (преднізолон), діуретиками, СІОЗС (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); затримка рідини та набряки; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; захворювання ССС; цереброваскулярні захворювання; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій; одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP2С9; пацієнти, які є повільними метаболізаторами або є підозра на такий стан; тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання.Вагітність та лактаціяВідсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Целебрекс під час вагітності не встановлений, але не може бути виключений. Відповідно до механізму дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін у яєчниках, що може спричинити ускладнення під час вагітності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну прийому НПЗЗ, включаючи целекоксиб. Целекоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу ПГ, при прийомі під час вагітності, особливо в III триместрі, може спричинити слабкість скорочень матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода. Застосування інгібіторів синтезу ПГ на ранньому етапі вагітності може негативно вплинути на перебіг вагітності. Є обмежені дані у тому, що целекоксиб виділяється з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється у грудне молоко у дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у дитини, що вигодовується, слід оцінити доцільність відміни або грудного вигодовування, або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Целебрекс для матері.Побічна діяНа фоні прийому препарату Целебрекс® можливі наступні реакції з боку органів та систем із наступною градацією за частотою: часто – ≥1 та Загальні: часто – загострення алергічних захворювань, грипоподібний синдром, випадкові травми; нечасто – набряк особи. З боку ССС: часто – периферичні набряки; нечасто - обтяження перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, припливи, серцебиття, тахікардія; рідко – прояв застійної серцевої недостатності, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постекстракційний луночковий альвеоліт); нечасто - блювання; рідко – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, виразка стравоходу, перфорація кишечника, панкреатит. З боку нервової системи: часто – запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння; нечасто - занепокоєння, сонливість; рідко - сплутаність свідомості. З боку нирок та сечовидільної системи: часто – інфекція сечових шляхів. З боку дихальної системи: часто – бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто - алопеція, кропив'янка. З боку крові: нечасто – анемія, екхімози, тромбоцитопенія. З боку органів чуття: нечасто — шум у вухах, затуманювання зору. З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк, бульозні висипи. З боку гепатобіліарної системи: рідко – підвищення активності печінкових ферментів. Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях З боку імунної системи: Анафілаксія. З боку нервової системи: втрата смакових відчуттів, втрата нюху, асептичний менінгіт, галюцинації. Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт. З боку судин: васкуліт, крововилив у головний мозок. З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі. З боку гепатобіліарної системи: гепатит, печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки, холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця. З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, мінімальне порушення функції нирок, гіпонатріємія. З боку шкірних покривів: реакції фоточутливості, лущення шкіри (включаючи багатоформну еритему та синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS - Drug Reaction (or Rash) with Eosinophilia and System синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Репродуктивна система: порушення менструального циклу, зниження фертильності у жінок. Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: емболія легеневих артерій. Системні порушення: біль у грудній клітці.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro показали, що целекоксиб хоч і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але пригнічує його активність. Тому існує можливість лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6. Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення ПВ. Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу 1 раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу у плазмі у 2 рази. Такий ефект пов'язаний із пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), целекоксиб слід застосовувати у найменшій рекомендованій дозі. Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не має клінічно значущого впливу на метаболізм целекоксибу. Інгібітори АПФ/антагоністи ангіотензину II: інгібування синтезу ПГ може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ та/або антагоністів ангіотензину II. Ця взаємодія повинна братися до уваги при застосуванні целекоксибу разом з інгібіторами АПФ та/або антагоністами ангіотензину ІІ. Однак не відзначалося значної фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на АТ. У літніх пацієнтів, зневоднених (в т.ч. пацієнти, які отримують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру недостатність. зазвичай ці ефекти оборотні. Діуретики: відомі раніше НПЗЗ у деяких пацієнтів можуть знижувати натрійуретичний ефект фуросеміду та тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу ПГ, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу. Пероральні контрацептиви: не спостерігався клінічно значущий вплив на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон + 35 мкг етинілестрадіол). Літій: відмічалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17% при сумісному прийомі літію та целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом при прийомі або скасуванні целекоксибу. Інші НПЗЗ: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших НПЗЗ (що не містять ацетилсаліцилову кислоту). Інші препарати: не відзначалися клінічно значущі взаємодії між целекоксибом та антацидами (алюміній- та магнійвмісні препарати), омепразолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом. Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, що приймається у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, що застосовується для профілактики серцево-судинних захворювань.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від їди. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку ССС може зростати зі збільшенням дози та тривалістю прийому препарату Целебрекс®, його слід призначати максимально короткими курсами та у найменших ефективних дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі – 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендована доза становить 100 або 200 мг двічі на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відмічено ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому та первинної дисменореї: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, за необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг у перший день. У наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за потребою. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти. Зазвичай корекція дози не потрібна. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще розпочинати з найменшої рекомендованої дози. Порушення функції печінки. У хворих з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна, у разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Досвіду застосування препарату у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (клас C за класифікацією Чайлд-П'ю) немає. Порушення функції нирок. У хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. Досвіду застосування препарату у хворих із тяжкою нирковою недостатністю немає. Одночасне застосування з флуконазолом. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), Целебрекс слід призначати у мінімальній рекомендованій дозі. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Целебрекс® слід обережно застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами або з підозрою на такий стан, т.к. це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу у плазмі крові. У таких пацієнтів слід зменшити початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.ПередозуванняКлінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися одноразові дози до 1200 мг та багаторазові дози до 1200 мг на 2 прийоми на добу. Лікування: необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно, діаліз не є ефективним методом виведення препарату з крові через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЦелебрекс®, враховуючи жарознижувальну дію, може знизити діагностичну значущість такого симптому, як лихоманка, та вплинути на діагностику інфекції. Вплив на ССС. Целекоксиб, як і всі коксиби, може збільшити ризик серйозних ускладнень з боку ССС, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями ССС та факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймають Целебрекс®, його слід призначати в найменших ефективних дозах і максимально короткими періодами (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть за відсутності раніше відомих симптомів порушення функції ССС. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на ССС та заходи,які слід зробити у разі виникнення. При застосуванні НПЗЗ (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу. У зв'язку зі слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також у зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень. Як і всі НПЗЗ, целекоксиб може призводити до підвищення АТ, що може стати причиною ускладнень з боку ССС. Усі НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією слід застосовувати з обережністю. Спостереження за АТ має здійснюватись на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування. Вплив на ШКТ. У хворих, які приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі із ШКТ. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗЗ найбільш високий у літніх людей, хворих з серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, що одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, та хворих з такими захворюваннями ШКТ, як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. Іншими факторами ризику розвитку кровотечі із ШКТ є одночасне застосування з пероральними кортикостероїдами та антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗЗ, куріння, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на ШКТ ставилися до літніх та ослаблених пацієнтів. Спільне використання з варфарином та іншими антикоагулянтами. Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечі у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення ПВ, то після початку лікування препаратом Целебрекс або зміни його дози повинна контролюватись антикоагулянтна активність. Затримка рідини та набряки. Як і при застосуванні інших ЛЗ, що гальмують синтез ПГ, у ряду пацієнтів, які приймають Целебрекс®, можуть відзначатися затримка рідини та набряки, тому слід дотримуватися обережності при призначенні даного препарату пацієнтам із станами, що спричиняють або погіршуються через затримку рідини. Пацієнти із серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією мають бути під ретельним наглядом. Вплив на ниркову функцію. НПЗЗ, в т.ч. і целекоксиб, можуть чинити токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не має більшої токсичності порівняно з іншими НПЗЗ. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у пацієнтів похилого віку. Функція нирок у таких пацієнтів має ретельно контролюватись. Слід бути обережними при застосуванні препарату Целебрекс® у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім розпочинати терапію препаратом Целебрекс. Вплив на печінкову функцію. Целебрекс® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із печінковою недостатністю середньої тяжкості та призначати у найменшій рекомендованій дозі. У деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним кінцем), некроз печінки (іноді з летальним кінцем або необхідністю трансплантації печінки). Більшість цих реакцій розвивалися через 1 міс після початку прийому целекоксиба. Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом щодо розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Целебрекс®. Анафілактичні реакції. При прийомі препарату Целебрекс були зареєстровані випадки анафілактичних реакцій. Серйозні реакції із боку шкірних покровів. Надзвичайно рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, і токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Більш високий ризик появи таких реакцій у пацієнтів на початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися першого місяця терапії. Слід припинити прийом препарату Целебрекс при появі висипу на шкірі, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості. Терапія кортикостероїдів. Целебрекс не може замінити кортикостероїдів або застосовуватися як терапія кортикостероїдною недостатністю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Вплив целекоксибу на здатність водіння автомобіля та управління механізмами не досліджувався. Проте ґрунтуючись на фармакодинамічних властивостях та загальному профілі безпеки, є малоймовірним, що Целебрекс® має такий вплив.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему