Индометацин 50мг 10 шт суппозитории ректальные альтфарм

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 суп.: діюча речовина: індометацин – 50 мг; допоміжні речовини: твердий жир (тип І), твердий жир (тип ІІ). По 6 супозиторіїв у стрипі. По 1 стрипу у картонній пачці.Опис лікарської формиСупозиторії торпедоподібної форми з гладкою поверхнею від білого до світло-жовтого кольору без запаху. Поверхня зрізу має бути гладкою та однорідною.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні засоби. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки.ФармакокінетикаПри ректальному застосуванні 80-90% дози швидко всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 1-2 годин. Розподіл: розподіляється по всіх тканинах та органах. Проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єр. Проникає через синовіальну мембрану суглоб, при цьому його концентрація в синовіальній рідині підвищується. З білками плазми зв'язується 90-98% і здатний витісняти інші лікарські засоби та посилити їх терапевтичний ефект при одночасному застосуванні. Метаболізм: метаболізується в печінці за допомогою окиснення та кон'югації. Висновок: період напіввиведення індометацину варіюється між 2,6 та 11,2 годинами або в середньому 5,8 години. 60-75% виводиться нирками, з них 10-20% у незміненому вигляді, а решта виділяється з жовчю і калом. Проникає у грудне молоко.ФармакодинамікаІндометацин - похідне індолоцтової кислоти і відноситься до групи нестероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ). Має виражену протизапальну дію, значно перевищує дію фенілбутазоном та ацетилсаліцилової кислоти. Його аналгетичну активність відповідає аналгетичній активності метамізолу. Має жарознижувальну дію. Індометацин виявляє сильну пригнічуючу дію на синтез простагландинів шляхом інгібування циклооксигенази. Крім цього, зменшує і агрегацію тромбоцитів, і ліпоксигеназну активність в області запалення, відповідно, і лейкотрієни; також зменшує вивільнення ендогенних пірогенів, інактивує лізосомні ферменти, пригнічує активність нейтральних протеаз. Значення мають його інші ефекти,такі як декупелювання окисного фосфорилювання та пригнічення зворотного захоплення катехоламінів, посилення обміну норадреналіну та відома гангліоблокуюча дія.Показання до застосуванняЕфективність короткочасного симптоматичного лікування індометацином встановлена ​​стосовно наступних станів: гострого та хронічного болю при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит гострий та у стадії загострення; хронічний анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева); напад подагри та подагричний артрит; захворювання навколосуглобових тканин тендиніт, бурсит (гостре хворобливе плече), тендобурсит, тендовагініти, больовий синдром та запалення після травм (у тому числі у спортсменів) та оперативних втручань дископатії, плексит, радикулоневрит; дисменорея. Слід обережно оцінити потенційну користь та ризик застосування індометацину та інші варіанти лікування, перш ніж ухвалити рішення щодо застосування індометацину. Необхідно використовувати найнижчу ефективну дозу за найкоротший період часу відповідно до індивідуальної мети лікування пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів з клінічним проявом астматичного нападу, кропив'янки або риніту, ангіоневротичний набряк. Дані в анамнезі шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, які були спричинені застосуванням лікарських засобів групи нестероїдних протизапальних засобів у минулому. Активна або рецидивна виразка або кровотеча (два або більше випадків підтверджених виразок або кровотеч), виразковий коліт та/або ентероколіт. Одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи специфічні інгібітори циклооксигенази-2 через підвищений ризик виникнення побічних ефектів. Тяжка серцева недостатність. Тяжка печінкова та ниркова недостатність. Геморої, анальні нориці та тріщини, проктити та інші хвороби прямої кишки та анусу. Кровотечі із гемороїдальних вузлів. Перед- та постопераційний біль при операції аортокоронарного обхідного шунтування.Вагітність та лактаціяВагітність. Препарат протипоказаний під час вагітності. Годування груддю. У ході лікування слід припинити годування груддю, тому що індометацин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко. Безпека застосування у дітей не встановлена. Препарат не застосовувати для лікування дітей віком до 14 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами є шлунково-кишкові розлади. Можлива поява виразкової хвороби, перфорації або кровотечі зі шлунково-кишкового тракту (іноді з летальним наслідком) переважно у пацієнтів похилого віку. З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну), пригнічення функції кісткового мозку, ДВЗ. З боку імунної системи: дуже рідко – бронхоспазм, астматичні напади, анафілактичні або анафілактоїдні реакції у алергічних пацієнтів, лихоманка, васкуліт, анафілактичний шок, набряк легенів, мозку. З боку обміну речовин: підвищення рівня сечовини, збільшення маси тіла, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищений потовиділення, прискорення хрящової дегенерації, затримка рідин, гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. З боку дихальної системи: носова кровотеча, легенева субтропічна еозинофілія, задишка, гострий респіраторний дистрес. З боку нервової системи: збудження, судоми, м'язова слабкість, мимовільні м'язові рухи, психічні розлади, посилення епілепсії та паркінсонізму, порушення свідомості, кома, дизартрія, асептичний менінгіт, галюцинації, страх, запаморочення, головний біль, вертиго, сонність , тривожність, слабкість, порушення концентрації, мережевні порушення, включаючи парестезії, дезорієнтація, безсоння, дратівливість, периферична невропатія, розлад пам'яті, психотичні реакції, непритомність, деперсоналізація. З боку органу зору: неврит зорового нерва, відкладення на рогівці та пошкодження сітківки, у тому числі жовтої плями, кон'юнктивіт, біль у навколоочній ділянці, диплопія, нечіткість зору. З боку органів слуху та лабіринту: дуже рідко – порушення слуху, шум у вухах, глухота. З боку серця: тахікардія, стенокардія, пальпітація, аритмії, набряки, дуже рідко – серцева недостатність, пов'язана з прийомом НПЗЗ. Застосування індометацину (особливо у високих дозах та тривалому застосуванні) можна пов'язати зі слабким підвищеним ризиком інфаркту міокарда або інсульту. З боку судин: артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тромботична мікроангіопатія. З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, порушення смаку, гастроентерит, ерозивно-виразкові ураження, кровотечі та перфорації ШКТ, проктит, стриктури кишечника, гастрит, кровотеча з сигмовидної кишки або з дивертикулу, регіональний ілеїт, холестаз, диспепсія, запор, біль у животі, метеоризм, мелена, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення виразкового коліту (хвороба Крона), загострення існуючої виразки. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: токсичний гепатит з або без жовтяниці, дуже рідко – фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: випадання волосся, загострення псоріазу, екземи, свербіж з або без висипань, кропив'янка, петехії, екхімози, дуже рідко – ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, пурпура, вузлувата еритема, мультиформна ер Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. З боку нирок та сечостатевої системи: порушення функції нирок, набряки, вагінальна кровотеча, збільшення та нагрубання молочних залоз, гінекомастія, протеїнурія, гематурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, папілярний некроз. Загальні розлади та порушення у місці введення: місцеве роздратування, місцева кровотеча та загострення геморою, свербіж в аноректальній ділянці, тенезми. Лабораторні та інструментальні дані: підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові (ALAT, ASAT), минуще підвищення білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати застосування двох або більше нестероїдних протизапальних засобів у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні з антибактеріальними засобами може підвищуватися ризик виникнення судом, з ципрофлоксацином – ризик шкірних реакцій та нейротоксичність. Одночасне застосування зальцитабіну та індометацину викликає зміни у їхній факмакодинаміці. Одночасне застосування зидовудину та індометацину підвищує ризик гематологічної токсичності. Ризик прояву токсичності індометацину підвищується при застосуванні з ритонавіром. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з циклофосфамідом у зв'язку з виникненням водної інтоксикації. Слід обережно застосовувати одночасно з антидепресантами (селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну) через підвищення ризику кровотеч. Дія похідних сульфонілсечовини може посилюватись нестероїдними протизапальними засобами. У поодиноких випадках одночасне застосування з метформіном може спричинити метаболічний ацидоз. З обережністю слід застосовувати одночасно з протиепілептичними препаратами через посилення дії фенітоїну. Одночасне застосування з галоперидолом посилює сонливість. Слід уникати одночасного прийому з тріамтереном через виникнення зворотної ниркової недостатності. При одночасному застосуванні з бензодіазепінами підвищується ризик виникнення запаморочення. При одночасному застосуванні з дермопресином посилюється дія останнього. Слід уникати прийому нестероїдних протизапальних засобів протягом 8-12 діб після застосування міфепрістону. Індометацин здатний знижувати швидкість виведення баклофену і, таким чином, підвищувати рівень його токсичної дії. Для пацієнтів при одночасному застосуванні індометацину та Муромонаб-CD3 підвищується ризик розвитку психозу та енцефалопатії. Індометацин здатний спотворювати результати лабораторних аналізів: викликати підвищення рівня одного або більше печінкових ферментів; препарат може бути причиною отримання помилково негативних результатів при спробі пригнічення дексаметазону. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів ЦОГ-2 підвищує ризик розвитку «анальгезуючого» нефропатії та папілярного некрозу нирок. Тому необхідно уникати їхнього одночасного застосування. При одночасному прийомі з судинно-розширювальними засобами підвищується ризик кровотеч. Інші нестероїдні протизапальні засоби: одночасне застосування індометацину з іншими нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик шлунково-кишкових ускладнень. Дифлунізал: підвищує рівень індометацину у плазмі та знижує його нирковий кліренс. Можливе виникнення летальних шлунково-кишкових кровотеч. Ця комбінація не рекомендується. Дигоксин: індометацин може підвищувати концентрацію дигоксину в плазмі, що потребує корекції дози та відстеження рівня дигоксину. Солі літію індометацин подовжує та потенціює дію солей літію та підвищує літієву токсичність. Імуносупресори: одночасне застосування індометацину та імуносупресорів, таких як метотрексат та циклоспорин, веде до посилення їх токсичності. Такролімус: одночасне застосування з такролімусом підвищує нефротоксичність індометацину. Діуретики: НПЗЗ знижує терапевтичну ефективність діуретиків. Можливе підвищення ризику виникнення гіперкаліємії при сумісному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками та зменшення функції нирок при комбінованому застосуванні з тіазидними діуретиками. Діуретики можуть посилювати нефротоксичність індометацину. Пробенецид: уповільнює виведення та підвищує токсичність індометацину. Антигіпертензивні засоби: індометацин може послаблювати гіпотензивну дію інгібіторів АПФ та β-блокаторів при одночасному застосуванні. Кортикостероїди: підвищує ризик шлунково-кишкових ульцерацій та кровотеч. Антикоагулянти НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів при комбінованому застосуванні. Підвищується ризик ульцерацій та кровотеч. Необхідно контролювати час кровотечі та протромбінового часу. Індометацин конкурентно взаємодіє з кумариновими антикоагулянтами в місцях зв'язування з білками плазми крові, в результаті підвищується їх концентрація в плазмі крові. У разі їх одночасного застосування індометацин призначають у найменшій можливій дозі та оцінюється можливість додавання протективних агентів. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs): підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі. Хінолонові антибактеріальні засоби: з обережністю використовувати пацієнтам, які приймають хінолонові антибактеріальні лікарські препарати. Протидіабетичні засоби: індометацин не змінює терапевтичну ефективність пероральних протидіабетичних засобів та інсуліну, незважаючи на те, що є спостереження про гіпо- або гіперглікемізуючу дію при їх одночасному застосуванні. Пентоксифілін: одночасне застосування з пентоксифіліном підвищує рівень розвитку кровотеч. Бісфосфонати: одночасне застосування з бісфосфонатами підвищує біодоступність індометацину. Зідовідин: одночасне призначення з зидовидином підвищує мієлотоксичність індометацину.Спосіб застосування та дозиДорослі: звичайна доза – 50 мг (1 супозиторій) 2 рази на добу або по 100 мг (2 супозиторії) один раз на добу. Максимальна добова доза становить 200 мг. При застосуванні добової дози, що перевищує 150-200 мг, збільшується ризик побічних дій. Пацієнти похилого віку рекомендується приймати найнижчу ефективну дозу протягом якомога коротшого часу, оскільки існує ризик виникнення побічних дій. Пацієнти необхідно стежити, оскільки можливе виникнення кровотечі із шлунково-кишкового тракту. Тривалість лікування має перевищувати 7 днів. Спосіб застосування Індометацин Софарма, супозиторії застосовувати ректально. Частоту появи побічних дій можна зменшити, застосовуючи для усунення симптомів мінімальну ефективну дозу протягом короткого часу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сильний головний біль, запаморочення, порушення пам'яті та дезорієнтація. У складніших випадках спостерігаються парестезії та судоми. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Неможливо вивести індометацин із організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПобічна дія можна зменшити, використовуючи для усунення симптомів найнижчу ефективну дозу протягом найбільш короткого часу. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з порушеннями функції нирок, печінки чи серця, або станами, схильними до затримки рідини в організмі, оскільки індометацин спричиняє ослаблення функції нирок та застій рідини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком та захворюваннями сполучної тканини можливе підвищення ризику розвитку вірусного менінгіту. Слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам після хірургічних втручань, оскільки тривалість кровотеч у них може бути збільшена. В окремих випадках застосування індометацину може маскувати прояви інфекційно-запального процесу, а також слід бути обережними при застосуванні живих вакцин. Пацієнтам, які тривалий час застосовують препарат, слід періодично проводити дослідження крові, функції печінки або шлунка, щоб якомога раніше виявити будь-яку небажану дію. Слід обережно застосовувати препарат пацієнтам з аномаліями сигмовидної кишки. Пацієнтам зі зниженим кровотоком, у яких ниркові простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркової перфузії, НПЗЗ можуть спровокувати виражену ниркову декомпенсацію. До групи ризику виникнення подібної реакції входять пацієнти з нирковою або печінковою дисфункцією, хворі на цукровий діабет, пацієнти похилого віку, пацієнти зі зниженим об'ємом міжклітинної рідини, застійною серцевою недостатністю, сепсисом, а також особи, які одночасно приймають нефротоксичні препарати. Таким пацієнтам необхідно контролювати функцію нирок під час прийому препарату. Слід бути обережним, застосовуючи препарат хворим на бронхіальну астму, у зв'язку з можливістю виникнення бронхоспазму. Слід уникати одночасного застосування індометацину з іншими лікарськими засобами групи НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Шлунково-кишкові крововиливи, ульцерації та перфорації, включаючи ті, що мають летальний кінець, спостерігаються при застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів у будь-який час у ході лікування, за наявності або без попереджувальних симптомів або даних про попередні серйозні інциденти з боку шлунково-кишкового тракту. Ризик появи побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту вищий при застосуванні високих доз НПЗЗ у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, особливо ускладненою крововиливом або перфорацією, та у пацієнтів похилого віку. У таких пацієнтів лікування НПЗЗ слід розпочинати з низької можливої ​​дози, беручи до уваги необхідність застосування протективних лікарських засобів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи). Цей підхід рекомендується і у випадках одночасного застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які збільшують ризик шлунково-кишкових ускладнень (кортикостероїди, антикоагулянти, антиагреганти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну). Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, такими як хвороба Крона, які можуть загостритись при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Збільшення ризику ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту існує у пацієнтів, які зловживають алкоголем, у курців, тому у цієї групи пацієнтів лікування необхідно проводити з особливою обережністю. Пацієнтам з даними в анамнезі шлунково-кишкові порушення (переважно хворим похилого віку) слід порадити повідомляти про незвичайні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початку лікування. При появі ульцерацій та кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування індометацином слід зупинити. Необхідно забезпечити належний нагляд та увагу пацієнтам з даними в анамнезі гіпертензію та/або від легкої до помірної застійної серцевої недостатності, оскільки є повідомлення про набряки та затримку рідини, пов'язаних із лікуванням НПЗЗ. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні) можуть бути пов'язані зі слабким підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Немає достатньої кількості даних, щоб унеможливити такий ризик для індометацину. Пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або судинно-мозковою хворобою слід лікувати індометацином тільки після ретельної оцінки ситуації, яка необхідна для початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судин. , гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) Застосовується з обережністю пацієнтам із проявами гіперчутливості до харчових продуктів та лікарських препаратів, хворим на алергічні захворювання – сінна лихоманка, бронхіальна астма, назальний поліпоз. Індометацин застосовується з обережністю пацієнтам із нирковими захворюваннями через можливе ураження нирок. Застосовується з обережністю хворим на психічні порушення, депресію, епілепсію, паркінсонізм, оскільки може призвести до погіршення основного захворювання. Необхідно призначати з обережністю пацієнтам з анамнезом порушення коагуляції, оскільки лікарський препарат пригнічує біосинтез простагландинів та впливає на функцію тромбоцитів. Лікування індометацином, як і іншими лікарськими препаратами групи НПЗП, при тривалому застосуванні може викликати зміни функції печінки, що потребує періодичного контролю печінкових ферментів. Серйозні шкірні реакції, з летальним результатом включно, дуже рідко спостерігаються при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і стосуються випадків ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи зазначених реакцій – на початку лікування (у перший місяць). Застосування лікарського препарату слід припинити з появою перших шкірних чи інших ознак гіперчутливості. Внаслідок своєї протизапальної дії препарат може маскувати симптоми гострого запалення, що вимагає виключення наявності бактеріальної інфекції при його призначенні. Жінки репродуктивного віку мають ризик зворотного придушення фертильності при застосуванні препарату. При застосуванні лікарських препаратів із групи НПЗЗ існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком від 65 років, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікуються β-блокаторами, інгібіторами АПФ та калійзберігаючих діуретиків. У таких пацієнтів необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами Індометацин Софарма може викликати побічні дії (шум у вухах, запаморочення, сонливість, порушення слуху та зору), які можуть порушити активну увагу та рефлекси та діяти на здатність керувати транспортними засобами та працювати з машинами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 75 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. Упаковка: блистер Производитель: Меда Фарма ГмбХ и Ко. КГ Завод-производитель: Ай Си Эн Польфа Жешув АО(Польша) Действующее вещество: Индометацин.