Противоопухолевые Тева

Склад, форма випуску та упаковкаанастрозол – 1 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат (200 меш); повідон-К30; лактози моногідрат (висушений розпиленням); карбоксиметилкрохмаль натрію типу А; магнію стеарат; оболонка - Opadry білий 02G28619 (гіпромелоза Е464, титану діоксид Е171, макрогол 6000, макрогол 400) у блістерах по 7 шт.; у пачці картонної 4 або 8 блістерів.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з гравіюванням "93" - на одній стороні і "А10" - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний, що інгібує синтез естрогенів.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо анастрозол швидко всмоктується із ШКТ. C max у плазмі крові зазвичай досягається протягом 2 годин після прийому внутрішньо (натще). Їжа трохи зменшує швидкість всмоктування, але не його ступінь і не призводить до клінічно значущого впливу на рівноважну концентрацію препарату в плазмі при одноразовому прийомі добової дози анастрозолу. Після 7-денного прийому препарату досягається приблизно 90-95% рівноважної концентрації анастрозолу у плазмі. Відомостей залежності фармакокінетичних параметрів анастрозолу від часу або дози немає. Фармакокінетика анастрозолу не залежить від віку жінок на постменопаузі. Зв'язування з білками плазми – 40%. Анастрозол екстенсивно метаболізується у жінок у постменопаузі, при цьому менше 10% екскретується нирками у незміненому вигляді протягом 72 годин після прийому препарату. T 1/2 анастрозолу з плазми становить 40-50 год. Метаболізм анастрозолу здійснюється N-деалкілуванням, гідроксилюванням і глюкуронідацією. Метаболіти анастрозолу виводяться переважно нирками. Основний метаболіт анастрозолу - тріазол, що визначається в плазмі крові, - не має фармакологічної активності. Кліренс анастрозолу після перорального прийому при цирозі печінки або порушення функції нирок не змінюється.ФармакодинамікаАнастрозол є високоселективним нестероїдним інгібітором ароматази – ферменту, за допомогою якого у жінок у постменопаузі андростендіон у периферичних тканинах перетворюється на естрон і далі на естрадіол. Зниження концентрації естрадіолу у пацієнтів з раком молочної залози має терапевтичний ефект. У жінок у постменопаузі анастрозол у добовій дозі 1 мг викликає зниження концентрації естрадіолу на 80%. Анастрозол не має прогестогенної, андрогенної та естрогенної активності. У добових дозах до 10 мг не надає ефекту на секрецію кортизолу та альдостерону, отже, при застосуванні анастрозолу не потрібне замісне введення кортикостероїдів.Показання до застосуванняад'ювантна терапія раннього раку молочної залози з позитивними гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі; місцево-поширений рак молочної залози, з позитивними або невідомими гормональними рецепторами у жінок у постменопаузі (як терапія першої лінії); поширений рак молочної залози, що прогресує після лікування тамоксифеном (як терапія другої лінії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до анастрозолу або до інших компонентів препарату; пременопаузний період; виражена печінкова недостатність (безпека та ефективність не встановлена); супутня терапія тамоксифеном або препаратами, що містять естрогени; вагітність та період годування груддю; дитячий вік (безпека та ефективність у дітей не встановлена). З обережністю: остеопороз, гіперхолестеринемія, ішемічна хвороба серця, порушення функції печінки, тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну <20 мл/хв), недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у лікарській формі препарату міститься лактоза).Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); іноді (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000), включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – припливи крові до обличчя. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – артралгія; рідко – тригерний палець. З боку репродуктивної системи: часто – сухість слизової оболонки піхви, піхвові кровотечі (переважно протягом перших тижнів після відміни або заміни попередньої гормональної терапії на анастрозол). З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – шкірний висип; часто - витончення волосся, алопеція; дуже рідко – поліморфна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). З боку системи травлення: дуже часто – нудота; часто – діарея, блювання, анорексія. З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення активності АЛТ, АСТ та ЛФ; рідко – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази та концентрації білірубіну, гепатит. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто — підвищена сонливість, синдром зап'ясткового каналу (переважно спостерігався у пацієнток із чинниками ризику цього захворювання). З боку обміну речовин: часто гіперхолестеринемія. Прийом препарату може викликати зниження мінеральної щільності кісткової тканини у зв'язку зі зниженням концентрації естрадіолу, що циркулює, тим самим підвищуючи ризик виникнення остеопорозу і переломів кісток. Алергічні реакції: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, анафілактичний шок. Інші: дуже часто – астенія. Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження з лікарської взаємодії з феназоном (Антипірином) та циметидином вказують на те, що спільне застосування анастрозолу з іншими препаратами навряд чи призведе до клінічно значущої лікарської взаємодії, опосередкованої цитохромом Р450. Клінічно значуща лікарська взаємодія при прийомі анастрозолу одночасно з іншими препаратами, що часто призначаються, відсутня. На даний момент немає відомостей про застосування анастрозолу у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Препарати, що містять естрогени, зменшують фармакологічну дію анастрозолу, тому вони не повинні призначатися одночасно з анастрозолом. Не слід призначати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакологічну дію останнього.Спосіб застосування та дозиВсередину, одночасно і незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Дорослим, включаючи літніх – по 1 мг 1 раз на добу тривалий час. При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. Як ад'ювантна терапія рекомендована тривалість лікування — 5 років. Порушення функції нирок: корекція дози у пацієнтів із порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки: корекція дози у пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки не потрібна.ПередозуванняОписано поодинокі клінічні випадки випадкового передозування препарату. Разова доза анастрозолу, яка могла б призвести до симптомів, що загрожують життю, не встановлено. Лікування: симптоматична терапія. Якщо пацієнт свідомий — індукція блювоти. Специфічного антидоту немає. Можливе проведення діалізу. Рекомендується загальна підтримуюча терапія, спостереження за пацієнтом та контроль функцій життєво важливих органів та систем.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: бікалутамід 150 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАнтиандрогенний нестероїдний засіб. Зв'язуючись з рецепторами, що мають спорідненість з андрогенами, пригнічує активність андрогенів, у результаті спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. Не має інших видів ендокринної активності.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність. Зв'язування із білками плазми становить 96%. Інтенсивно метаболізується у печінці шляхом окислення та утворення глюкуронідних кон'югатів. Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та жовчю приблизно в рівних пропорціях. Можлива кумуляція бікалутаміду в організмі.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний нестероїдний препарат із протипухлинною активністю.Показання до застосуванняРак передміхурової залози – у складі комбінованої терапії з аналогом ГнРГ або з хірургічною кастрацією.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом із терфенадином, астемізолом, цизапридом; дитячий вік; підвищена чутливість до бікалутаміду. Не призначають пацієнтам жіночої статі.Вагітність та лактаціяНе призначають пацієнтам жіночої статі. Застосування у дітей Препарат не призначають дітям.Побічна діяЗ боку ендокринної системи: припливи, болючість молочних залоз та гінекомастія, зниження лібідо. З боку травної системи: біль у животі, діарея, нудота, блювання, підвищення рівня трансаміназ, жовтяниця, холестаз. З боку центральної нервової системи: можливі астенія, депресія. Дерматологічні реакції: алопеція, відновлення росту волосся, свербіж, сухість шкіри. Інші: гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні бікалутаміду протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу АUC мідазоламу збільшувалася на 80%. При одночасному застосуванні бікалутаміду з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів можливе потенціювання або розвиток небажаних реакцій. Теоретично можливе підвищення концентрації бікалутаміду в плазмі при його одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки, що може супроводжуватися збільшенням частоти виникнення небажаних реакцій. Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарину з ділянок зв'язування з білками плазми.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів з помірно вираженими та тяжкими порушеннями функції печінки, т.к. можлива кумуляція бікалутаміду в організмі. У період лікування потрібний регулярний контроль функції печінки. У разі розвитку тяжких змін необхідно припинити прийом бікалутаміду.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Pharmachemie(Нідерланди) Действующее вещество: Этопозид. .

Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Pharmachemie(Нідерланди) Діюча речовина: Етопозид. .

Фасовка: N1 Форма выпуска: концентрат д/приготовления р-ра д/в/в введения Упаковка: фл. Производитель: Тева Завод-производитель: Pharmachemie(Нидерланды) Действующее вещество: Флударабин. .

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина: іринотекану гідрохлориду тригідрат 20 мг. Допоміжні речовини: сорбітол – 45 мг, молочна кислота – 0.9 мл, натрію гідроксид 5% – qs, хлористоводнева кислота 5% – qs, вода д/і – qs до 1 мл. 2 мл – флакони темного скла типу I (1) – піддони з ПВХ (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого розчину від світло-жовтого до жовтого кольору, без видимих ​​включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат. Іринотекан – напівсинтетичне похідне камптотецину, є специфічним інгібітором клітинного ферменту топоізомерази I. У тканинах препарат метаболізується ферментом карбоксисестеразою з утворенням активного метаболіту SN-38, який перевершує іринотекан за своєю активністю. Інгібуючи топоізомеразу I, іринотекан та його метаболіт SN-38 викликають лінійні пошкодження ДНК, що перешкоджає її реплікації у S-фазі клітинного циклу. У дослідах in vivo було показано, що іринотекан також активний щодо пухлин, що експресують P-глікопротеїн множинної лікарської резистентності (вінкристин- та доксорубіцин-резистентні лейкемії P388). Іншим фармакологічним ефектом іринотекану є його здатність інгібувати ацетилхолінестеразу.ФармакокінетикаФармакокінетичний профіль іринотекану не залежить від дози. Розподіл препарату у плазмі дво- або трифазний. Vd – 157 л/м2. Cmax іринотекану і SN-38 досягається до кінця внутрішньовенної інфузії в рекомендованій дозі 350 мг/м2 і становить 7.7 мкг/мл і 56 нг/мл відповідно, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) – 34 мкг/год. /мл та 451 нг/ч/мл. У плазмі крові іринотекан перебуває у основному незмінному вигляді. Препарат метаболізується в печінці двома шляхами: під дією ферменту карбоксилестерази до активного метаболіту SN-38 з подальшим глюкуронуванням та під дією ізоферменту CYP3A4 з утворенням похідних амінопентанової кислоти та амінів. Значну цитотоксичну активність має тільки SN-38. Зв'язок з білками плазми для іринотекану становить приблизно 65%, для його активного метаболіту SN-38 – 95%.Середній період напіввиведення препарату в першу фазу становить 12 хв, у другу фазу – 2.5 год та в останній фазі – 14.2 год. Середнє значення плазмового кліренсу – 15 л/год/м2. Виводиться нирками у незмінному вигляді (у середньому 19.9%) та у вигляді метаболіту SN-38 (0.25%). З жовчю виводиться близько 30% препарату як у незмінному вигляді, так і у вигляді метаболіту SN-38 глюкуроніду. Фторурацил та кальцію фолінат не впливають на фармакокінетику іринотекану. Виведення іринотекану знижено приблизно на 40% у пацієнтів із концентрацією білірубіну, що перевищує верхню межу норми у 1.5 – 3 рази.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняМісцевий колоректальний рак: у комбінації з фторурацилом та кальцію фолінатом у пацієнтів, які раніше не отримували хіміотерапію; у вигляді монотерапії у пацієнтів із прогресуванням захворювання після проведення стандартної протипухлинної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до іринотекану або до інших компонентів препарату; хронічні запальні захворювання кишечника та/або порушення кишкової прохідності; виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення; концентрація білірубіну в сироватці крові, що перевищує більш ніж 3 рази ВГН; ниркова недостатність (дані про безпечне застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні); загальний стан пацієнтів, що оцінюється за шкалою ВООЗ>2; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (дані щодо ефективності та безпеки відсутні); З обережністю: загальний стан пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2; лейкоцитоз; пацієнти жіночої статі (підвищується ризик розвитку діареї); променева терапія (в анамнезі) на область черевної порожнини чи тазу; нейтропенія; порушення функції печінки; гіповолемія; схильність до тромбозів та тромбоемболій; одночасне застосування пневмотоксичних препаратів; терапія колонієстимулюючими факторами; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано у дитячому віці (дані щодо ефективності та безпеки відсутні).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥10%), часто (≥1%-<10%), іноді (≥0.1%-<1%), рідко (≥0.01%-<0.1%), дуже рідко (< 0.01%), включаючи поодинокі випадки. З боку системи кровотворення: дуже часто – нейтропенія, лейкопенія, анемія; часто – фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія при призначенні препарату у складі монотерапії; дуже рідко – утворення антитромбоцитарних антитіл. Нейтропенія спостерігалася у 78.7% пацієнтів під час монотерапії (при комбінованій хіміотерапії у 82.5%), у т.ч. у 22.6% пацієнтів вона була тяжкою (кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мкл). Нейтропенія була оборотною і не мала кумулятивного характеру. Повне відновлення кількості нейтрофілів наставало зазвичай на 22-й день після закінчення монотерапії та на 7-8 день після закінчення застосування препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії. Гарячка у поєднанні з тяжкою нейтропенією відзначалася у 6.2% та 3.4% пацієнтів відповідно. Інфекційні ускладнення при монотерапії мали місце у 10.3% пацієнтів, у 5.3% пацієнтів вони поєднувалися з тяжкою нейтропенією при монотерапії та у 2% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева у складі комбінованої терапії. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії анемія розвинулася у 58.7% пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотека-Тева у складі комбінованої хіміотерапії анемія спостерігалася у 97.2%. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії тромбоцитопенія (<100 000 клітин/мкл) спостерігалась у 7.4% (при комбінованій хіміотерапії у 32.6%) пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії тяжкої тромбоцитопенії не спостерігалося. Кількість тромбоцитів відновлюється до 22-го дня після закінчення прийому препарату. Спостерігався один випадок тромбоцитопенії з утворенням антитромбоцитарних антитіл. З боку системи травлення: дуже часто – пізня діарея; часто – нудота, блювання, запор; іноді – псевдомембранозний коліт (в одному випадку було виявлено Clostridium difficile), кишкову непрохідність, шлунково-кишкову кровотечу; рідко – коліт, включаючи тифліт, ішемічний та виразковий коліт, перфорація кишечника, анорексія, біль у животі, запалення слизових оболонок, панкреатит. При застосуванні препарату як монотерапія важка діарея спостерігалася у 20% пацієнтів (при комбінованій терапії у 13.1%). Середній час до появи першого рідкого випорожнення після введення препарату Іринотекан-Тева склало 5 днів. При застосуванні препарату як монотерапія приблизно у 10% пацієнтів, які застосовували протиблювотні засоби, мали місце виражені нудота та блювання. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії виражені нудота та блювання спостерігалися рідше: у 2.1% та 2.8%, пацієнтів відповідно. Гострий холінергічний синдром, що виявляється такими симптомами, як рання діарея, біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, зниження АТ, брадикардія, вазодилатація, посилена перистальтика кишечника, посилене потовиділення, озноб, нездужання, запаморочення, розлад зору, міоз, 9% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева як монотерапію та у складі комбінованої хіміотерапії тільки у 1.4% пацієнтів. Усі ці симптоми зникали після введення атропіну. З боку нервової системи: рідко – мимовільні м'язові скорочення, судоми, парестезії, астенія; дуже рідко – транзиторні порушення промови. З боку серцево-судинної системи: іноді – зниження артеріального тиску, гіповолемічний шок через зневоднення; рідко – підвищення артеріального тиску під час або після інфузії. З боку органів дихання: іноді – задишка, пропасниця, легеневі інфільтрати. Алергічні реакції: іноді – шкірний висип; рідко – розвиток анафілактичного шоку. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже часто – оборотна алопеція; іноді – легкі шкірні реакції. З боку лабораторних показників: дуже часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (комбінована терапія); часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (монотерапія), підвищення концентрації сироваткового креатиніну; рідко – гіпокаліємія та гіпонатріємія; дуже рідко – підвищення активності сироваткової амілази та/або ліпази. Інші: дуже часто – підвищення температури; часто – підвищена стомлюваність; рідко – місцеві постінфузійні реакції, приєднання вторинних інфекцій.Взаємодія з лікарськими засобамиІринотекан має ацетилхолінестеразну активність, тому можливе збільшення тривалості нейром'язової блокади при спільному застосуванні з солями суксаметонія та антагоністична взаємодія з недеполяризуючими міорелаксантами. При сумісному застосуванні іринотекану з мієлосупресивними лікарськими засобами та променевою терапією посилюється токсична дія на кістковий мозок (лейкопенія, тромбоцитопенія). При сумісному застосуванні іринотекану з глюкокортикостероїдами (наприклад, з дексаметазоном) підвищується ризик розвитку гіперглікемії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози) та лімфоцитопенії. При сумісному застосуванні іринотекану з діуретиками може посилюватись дегідратація, що виникає внаслідок діареї та блювання. Спільне застосування проносних препаратів на фоні терапії іринотеканом може збільшувати частоту або тяжкість діареї. Спільне застосування іринотекану та прохлорперазину підвищує ймовірність прояву ознак акатизії. При сумісному застосуванні іринотекану з препаратами рослинного походження на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum), а також із протисудомними препаратами – індукторами ізоферменту CYP3A (карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн) – концентрація в плазмі активного метаболіту. Спільне застосування іринотекану з атазанавіром, інгібітором ізоферментів CYP3A4 та UGT1A1, а також з кетоконазолом може спричинити підвищення концентрації в плазмі активного метаболіту SN-38. Введення живих атенуйованих вакцин пацієнтам, які проходять курс лікування протипухлинними засобами, включаючи іринотекан, може призвести до серйозних або фатальних інфекцій. Необхідно уникати вакцинації живими вакцинами пацієнтів, які отримують іринотекан. Вбита або інактивована вакцина може бути введена, проте імунна відповідь на таку вакцину може бути ослаблена. Препарат Іринотекан-Тева не слід змішувати з іншими препаратами в одному флаконі.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений лише для дорослих. Вводиться у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хв і не більше 90 хв. При виборі дози та режиму введення у кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. У режимі монотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить 125 мг/м2 поверхні тіла щотижня протягом 4 тижнів у вигляді 90-хвилинної внутрішньовенної інфузії з перервою в 2 тижні, а також 350 мг/м2 у вигляді годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні. . У складі комбінованої хіміотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить з фторурацилом та кальцію фолінатом при щотижневому введенні – 125 мг/м2, при введенні шляхом тривалої інфузії 1 раз на 2 тижні – 180 мг/м2. Дози та режим введення фторурацилу та кальцію фолінату докладно описані у спеціальній літературі. Рекомендації щодо модифікації дози У режимі монотерапії зниження початкової дози препарату Іринотекан-Тева від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 350 мг/м2 до 300 мг/м2, а також зниження дози від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 180 мг /м2 до 150 мг/м2 у режимі комбінованої терапії може бути рекомендовано для пацієнтів у віці 65 років і старше, за попередньої екстенсивної променевої терапії, за показником загального стану пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2. Введення препарату Іринотекан-Тева не слід проводити доти, доки кількість нейтрофілів у периферичній крові не перевищить 1500 клітин/мкл крові, і доки не будуть повністю куповані такі ускладнення, як нудота, блювання та особливо діарея. Введення препарату до вирішення всіх побічних явищ можна відкласти на 1-2 тижні. У разі якщо на фоні лікування розвивається виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення (кількість нейтрофілом менше 500/мкл крові та/або кількість лейкоцитів менше 1000/мкл крові, та/або кількість тромбоцитів менше 100 000/мкл) або фебрильна нейтропінія/кількість і менше у поєднанні з підвищенням температури тіла більше 38°C), або інфекційні ускладнення, або важка діарея, або інша негематологічна токсичність 3-4 ступеня, подальші дози препарату Іринотекан-Тева та за необхідності фторурацилу слід знизити на 15-20%. При появі об'єктивних ознак прогресування пухлинного захворювання або розвитку недопустимих токсичних проявів терапію препаратом Іринотекан-Тева слід припинити. Пацієнти з порушенням функції печінки Монотерапія якщо концентрація білірубіну не перевищує в 1,5 рази ВГН, то корекція дози не потрібна, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН від 1.5 до 3 разів, то рекомендована доза препарату Іринотекан-Тева становить 200 мг/м2, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта через підвищений ризик розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН більш ніж у 3 рази, лікування іринотеканом проводити не слід. Комбінована терапія Дані щодо застосування іринотекану в режимі комбінованої терапії при порушенні функції печінки відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок Дані щодо застосування відсутні. Інструкції з приготування розчину для інфузій Розчин препарату Іринотекан-Тева слід готувати в асептичних умовах. Необхідну кількість препарату розбавити в 250 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину хлориду натрію і перемішати отриманий розчин шляхом обертання флакона. Перед введенням розчин має бути візуально оглянуто на прозорість. У разі виявлення осаду препарат повинен бути знищений. Розчин повинен бути використаний відразу після розведення. Якщо розведення виконано з дотриманням правил асептики (наприклад, в установці ламінарного повітряного потоку), розчин препарату може бути використаний у разі зберігання при кімнатній температурі протягом 12 годин (включаючи час інфузії) та у разі зберігання при температурі 2-8°C протягом 24 години після розкриття флакона з концентратом.ПередозуванняОсновні очікувані прояви передозування – нейтропенія та діарея. Специфічний антидот до іринотекану невідомий. При перевищенні терапевтичної дози вдвічі можливий летальний кінець. У разі передозування пацієнта слід госпіталізувати та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Іринотекан-Тева слід проводити у спеціалізованих хіміотерапевтичних відділеннях під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. У пацієнтів, які отримують препарат Іринотекан-Тева, необхідно щотижня робити розгорнутий клінічний аналіз крові та слідкувати за функцією печінки. Діарея, що виникає як наслідок цитотоксичної дії препарату (відстрочена діарея), зазвичай відзначається не раніше 24 годин після введення препарату Іринотекан-Тева (у більшості пацієнтів у середньому через 5 днів). При появі першого епізоду рідкого випорожнення необхідно призначення рясного пиття, що містить електроліти, і негайне проведення протидіарейної терапії, що включає прийом лопераміду у високих дозах (4 мг перший прийом і потім по 2 мг на кожні 2 год). Цю терапію продовжують ще протягом не менше 12 годин після останнього епізоду рідкого випорожнення, але не більше 48 годин через можливість розвитку парезу тонкої кишки.Якщо діарея розцінюється як важка (більше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби або виражені тенезми), а також, якщо вона супроводжується блюванням або лихоманкою, пацієнт повинен бути терміново госпіталізований для проведення комплексного лікування, що включає введення антибіотиків широкого спектра дії. При помірній або слабовираженій діареї (менше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби та помірні тенезми), яка не усувається протягом перших 48 годин, необхідно розпочати прийом антибіотиків широкого спектра дії внутрішньо, при цьому пацієнта рекомендується госпіталізувати. При одночасному виникненні діареї та вираженої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 500 клітин/мкл крові) на додаток до антидіарейної терапії з профілактичною метою внутрішньо призначаються антибіотики широкого спектра дії.Лоперамід не слід призначати профілактично, у тому числі пацієнтам, у яких діарея відзначалася під час попередніх введень препарату Іринотекан-Тева. Пацієнта необхідно заздалегідь попередити про можливість розвитку відстроченої діареї. Пацієнти повинні одразу інформувати свого лікаря про виникнення діареї та негайно розпочати відповідне лікування. При неадекватному лікуванні діареї може розвинутись стан, що загрожує життю пацієнта, особливо якщо діарея розвинулася на тлі нейтропенії. Пацієнтам з фебрильною нейтропенією (температура тіла > 38°C та кількість нейтрофілів < 1000 клітин/мкл) має бути негайно розпочато введення антибіотиків широкого спектра дії в умовах стаціонару. При розвитку гострого холінергічного синдрому, ознаками розвитку якого є поява ранньої діареї та сукупність таких симптомів, як пітливість, спастичні болі в животі, сльозотеча, міоз та підвищене слиновиділення, за відсутності протипоказань показано призначення 0.25 мг атропіну підшкірно. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою. У пацієнтів із вказівками в анамнезі в розвитку гострого холінергічного синдрому, зокрема. та у тяжкій формі, перед призначенням препарату Іринотекан-Тева рекомендовано профілактичне введення атропіну. Перед кожним циклом терапії препаратом Іринотекан-Тева рекомендується профілактичне призначення протиблювотних препаратів. Лікарська форма препарату як допоміжна речовина містить сорбітол, тому Іринотекан-Тева не можна застосовувати у пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози. Слід уникати одночасного призначення інгібіторів (кетоконазол) або індукторів (рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, звіробій продірявлений) ізоферменту CYP3A4 через зміну фармакокінетики іринотекану. Під час лікування препаратом Іринотекан-Тева та принаймні протягом 3 місяців після припинення терапії повинні застосовуватися надійні методи контрацепції. При приготуванні розчину препарату Іринотекан-Тева та поводженні з препаратом, так само як і при використанні інших протипухлинних засобів, слід бути обережним. Необхідно користуватися рукавичками, маскою та окулярами. При попаданні розчину іринотекану або інфузійного розчину на шкіру відразу ж промийте її водою з милом. При попаданні іринотекану або його розчину на слизові оболонки негайно промийте їх водою. Усі матеріали, використані для приготування розчину та для його введення, повинні бути піддані утилізації відповідно до стандартної процедури утилізації цитотоксичних препаратів, прийнятої в цьому стаціонарі. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування іринотеканом запаморочення та зорових розладів, що розвиваються протягом 24 годин після введення іринотекану. Застосування іринотекану може провокувати розвиток судом. При виникненні зазначених симптомів, пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та іншими механізмами, а також бути обережними при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина: іринотекану гідрохлориду тригідрат 20 мг. Допоміжні речовини: сорбітол – 45 мг, молочна кислота – 0.9 мл, натрію гідроксид 5% – qs, хлористоводнева кислота 5% – qs, вода д/і – qs до 1 мл. 5 мл – флакони темного скла типу I (1) – піддони з ПВХ (1) – пачки картонні. Комплект №2: пачка картонна, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів "Тевадаптор" (адаптер до флакона, адаптер до шприца, адаптер для введення шприца, інструкція із застосування пристрою) у коробці картонної з ущільнювачем з картону або без нього та з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого розчину від світло-жовтого до жовтого кольору, без видимих ​​включень.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат. Іринотекан – напівсинтетичне похідне камптотецину, є специфічним інгібітором клітинного ферменту топоізомерази I. У тканинах препарат метаболізується ферментом карбоксисестеразою з утворенням активного метаболіту SN-38, який перевершує іринотекан за своєю активністю. Інгібуючи топоізомеразу I, іринотекан та його метаболіт SN-38 викликають лінійні пошкодження ДНК, що перешкоджає її реплікації у S-фазі клітинного циклу. У дослідах in vivo було показано, що іринотекан також активний щодо пухлин, що експресують P-глікопротеїн множинної лікарської резистентності (вінкристин- та доксорубіцин-резистентні лейкемії P388). Іншим фармакологічним ефектом іринотекану є його здатність інгібувати ацетилхолінестеразу.ФармакокінетикаФармакокінетичний профіль іринотекану не залежить від дози. Розподіл препарату у плазмі дво- або трифазний. Vd – 157 л/м2. Cmax іринотекану і SN-38 досягається до кінця внутрішньовенної інфузії в рекомендованій дозі 350 мг/м2 і становить 7.7 мкг/мл і 56 нг/мл відповідно, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) – 34 мкг/год. /мл та 451 нг/ч/мл. У плазмі крові іринотекан перебуває у основному незмінному вигляді. Препарат метаболізується в печінці двома шляхами: під дією ферменту карбоксилестерази до активного метаболіту SN-38 з подальшим глюкуронуванням та під дією ізоферменту CYP3A4 з утворенням похідних амінопентанової кислоти та амінів. Значну цитотоксичну активність має тільки SN-38. Зв'язок з білками плазми для іринотекану становить приблизно 65%, для його активного метаболіту SN-38 – 95%.Середній період напіввиведення препарату в першу фазу становить 12 хв, у другу фазу – 2.5 год та в останній фазі – 14.2 год. Середнє значення плазмового кліренсу – 15 л/год/м2. Виводиться нирками у незмінному вигляді (у середньому 19.9%) та у вигляді метаболіту SN-38 (0.25%). З жовчю виводиться близько 30% препарату як у незмінному вигляді, так і у вигляді метаболіту SN-38 глюкуроніду. Фторурацил та кальцію фолінат не впливають на фармакокінетику іринотекану. Виведення іринотекану знижено приблизно на 40% у пацієнтів із концентрацією білірубіну, що перевищує верхню межу норми у 1.5 – 3 рази.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняМісцевий колоректальний рак: у комбінації з фторурацилом та кальцію фолінатом у пацієнтів, які раніше не отримували хіміотерапію; у вигляді монотерапії у пацієнтів із прогресуванням захворювання після проведення стандартної протипухлинної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до іринотекану або до інших компонентів препарату; хронічні запальні захворювання кишечника та/або порушення кишкової прохідності; виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення; концентрація білірубіну в сироватці крові, що перевищує більш ніж 3 рази ВГН; ниркова недостатність (дані про безпечне застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю відсутні); загальний стан пацієнтів, що оцінюється за шкалою ВООЗ>2; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (дані щодо ефективності та безпеки відсутні); З обережністю: загальний стан пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2; лейкоцитоз; пацієнти жіночої статі (підвищується ризик розвитку діареї); променева терапія (в анамнезі) на область черевної порожнини чи тазу; нейтропенія; порушення функції печінки; гіповолемія; схильність до тромбозів та тромбоемболій; одночасне застосування пневмотоксичних препаратів; терапія колонієстимулюючими факторами; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказано у дитячому віці (дані щодо ефективності та безпеки відсутні).Побічна діяВизначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥10%), часто (≥1%-<10%), іноді (≥0.1%-<1%), рідко (≥0.01%-<0.1%), дуже рідко (< 0.01%), включаючи поодинокі випадки. З боку системи кровотворення: дуже часто – нейтропенія, лейкопенія, анемія; часто – фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія при призначенні препарату у складі монотерапії; дуже рідко – утворення антитромбоцитарних антитіл. Нейтропенія спостерігалася у 78.7% пацієнтів під час монотерапії (при комбінованій хіміотерапії у 82.5%), у т.ч. у 22.6% пацієнтів вона була тяжкою (кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мкл). Нейтропенія була оборотною і не мала кумулятивного характеру. Повне відновлення кількості нейтрофілів наставало зазвичай на 22-й день після закінчення монотерапії та на 7-8 день після закінчення застосування препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії. Гарячка у поєднанні з тяжкою нейтропенією відзначалася у 6.2% та 3.4% пацієнтів відповідно. Інфекційні ускладнення при монотерапії мали місце у 10.3% пацієнтів, у 5.3% пацієнтів вони поєднувалися з тяжкою нейтропенією при монотерапії та у 2% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева у складі комбінованої терапії. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії анемія розвинулася у 58.7% пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотека-Тева у складі комбінованої хіміотерапії анемія спостерігалася у 97.2%. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі монотерапії тромбоцитопенія (<100 000 клітин/мкл) спостерігалась у 7.4% (при комбінованій хіміотерапії у 32.6%) пацієнтів. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії тяжкої тромбоцитопенії не спостерігалося. Кількість тромбоцитів відновлюється до 22-го дня після закінчення прийому препарату. Спостерігався один випадок тромбоцитопенії з утворенням антитромбоцитарних антитіл. З боку системи травлення: дуже часто – пізня діарея; часто – нудота, блювання, запор; іноді – псевдомембранозний коліт (в одному випадку було виявлено Clostridium difficile), кишкову непрохідність, шлунково-кишкову кровотечу; рідко – коліт, включаючи тифліт, ішемічний та виразковий коліт, перфорація кишечника, анорексія, біль у животі, запалення слизових оболонок, панкреатит. При застосуванні препарату як монотерапія важка діарея спостерігалася у 20% пацієнтів (при комбінованій терапії у 13.1%). Середній час до появи першого рідкого випорожнення після введення препарату Іринотекан-Тева склало 5 днів. При застосуванні препарату як монотерапія приблизно у 10% пацієнтів, які застосовували протиблювотні засоби, мали місце виражені нудота та блювання. При застосуванні препарату Іринотекан-Тева у складі комбінованої хіміотерапії виражені нудота та блювання спостерігалися рідше: у 2.1% та 2.8%, пацієнтів відповідно. Гострий холінергічний синдром, що виявляється такими симптомами, як рання діарея, біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, зниження АТ, брадикардія, вазодилатація, посилена перистальтика кишечника, посилене потовиділення, озноб, нездужання, запаморочення, розлад зору, міоз, 9% пацієнтів, які отримували препарат Іринотекан-Тева як монотерапію та у складі комбінованої хіміотерапії тільки у 1.4% пацієнтів. Усі ці симптоми зникали після введення атропіну. З боку нервової системи: рідко – мимовільні м'язові скорочення, судоми, парестезії, астенія; дуже рідко – транзиторні порушення промови. З боку серцево-судинної системи: іноді – зниження артеріального тиску, гіповолемічний шок через зневоднення; рідко – підвищення артеріального тиску під час або після інфузії. З боку органів дихання: іноді – задишка, пропасниця, легеневі інфільтрати. Алергічні реакції: іноді – шкірний висип; рідко – розвиток анафілактичного шоку. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: дуже часто – оборотна алопеція; іноді – легкі шкірні реакції. З боку лабораторних показників: дуже часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (комбінована терапія); часто – транзиторне підвищення активності сироваткових трансаміназ, ЛФ або концентрації білірубіну (монотерапія), підвищення концентрації сироваткового креатиніну; рідко – гіпокаліємія та гіпонатріємія; дуже рідко – підвищення активності сироваткової амілази та/або ліпази. Інші: дуже часто – підвищення температури; часто – підвищена стомлюваність; рідко – місцеві постінфузійні реакції, приєднання вторинних інфекцій.Взаємодія з лікарськими засобамиІринотекан має ацетилхолінестеразну активність, тому можливе збільшення тривалості нейром'язової блокади при спільному застосуванні з солями суксаметонія та антагоністична взаємодія з недеполяризуючими міорелаксантами. При сумісному застосуванні іринотекану з мієлосупресивними лікарськими засобами та променевою терапією посилюється токсична дія на кістковий мозок (лейкопенія, тромбоцитопенія). При сумісному застосуванні іринотекану з глюкокортикостероїдами (наприклад, з дексаметазоном) підвищується ризик розвитку гіперглікемії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози) та лімфоцитопенії. При сумісному застосуванні іринотекану з діуретиками може посилюватись дегідратація, що виникає внаслідок діареї та блювання. Спільне застосування проносних препаратів на фоні терапії іринотеканом може збільшувати частоту або тяжкість діареї. Спільне застосування іринотекану та прохлорперазину підвищує ймовірність прояву ознак акатизії. При сумісному застосуванні іринотекану з препаратами рослинного походження на основі звіробою продірявленого (Hypericum perforatum), а також із протисудомними препаратами – індукторами ізоферменту CYP3A (карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн) – концентрація в плазмі активного метаболіту. Спільне застосування іринотекану з атазанавіром, інгібітором ізоферментів CYP3A4 та UGT1A1, а також з кетоконазолом може спричинити підвищення концентрації в плазмі активного метаболіту SN-38. Введення живих атенуйованих вакцин пацієнтам, які проходять курс лікування протипухлинними засобами, включаючи іринотекан, може призвести до серйозних або фатальних інфекцій. Необхідно уникати вакцинації живими вакцинами пацієнтів, які отримують іринотекан. Вбита або інактивована вакцина може бути введена, проте імунна відповідь на таку вакцину може бути ослаблена. Препарат Іринотекан-Тева не слід змішувати з іншими препаратами в одному флаконі.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений лише для дорослих. Вводиться у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хв і не більше 90 хв. При виборі дози та режиму введення у кожному індивідуальному випадку слід звертатися до спеціальної літератури. У режимі монотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить 125 мг/м2 поверхні тіла щотижня протягом 4 тижнів у вигляді 90-хвилинної внутрішньовенної інфузії з перервою в 2 тижні, а також 350 мг/м2 у вигляді годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні. . У складі комбінованої хіміотерапії доза препарату Іринотекан-Тева становить з фторурацилом та кальцію фолінатом при щотижневому введенні – 125 мг/м2, при введенні шляхом тривалої інфузії 1 раз на 2 тижні – 180 мг/м2. Дози та режим введення фторурацилу та кальцію фолінату докладно описані у спеціальній літературі. Рекомендації щодо модифікації дози У режимі монотерапії зниження початкової дози препарату Іринотекан-Тева від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 350 мг/м2 до 300 мг/м2, а також зниження дози від 125 мг/м2 до 100 мг/м2 та від 180 мг /м2 до 150 мг/м2 у режимі комбінованої терапії може бути рекомендовано для пацієнтів у віці 65 років і старше, за попередньої екстенсивної променевої терапії, за показником загального стану пацієнта, що оцінюється за шкалою ВООЗ, що дорівнює 2. Введення препарату Іринотекан-Тева не слід проводити доти, доки кількість нейтрофілів у периферичній крові не перевищить 1500 клітин/мкл крові, і доки не будуть повністю куповані такі ускладнення, як нудота, блювання та особливо діарея. Введення препарату до вирішення всіх побічних явищ можна відкласти на 1-2 тижні. У разі якщо на фоні лікування розвивається виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення (кількість нейтрофілом менше 500/мкл крові та/або кількість лейкоцитів менше 1000/мкл крові, та/або кількість тромбоцитів менше 100 000/мкл) або фебрильна нейтропінія/кількість і менше у поєднанні з підвищенням температури тіла більше 38°C), або інфекційні ускладнення, або важка діарея, або інша негематологічна токсичність 3-4 ступеня, подальші дози препарату Іринотекан-Тева та за необхідності фторурацилу слід знизити на 15-20%. При появі об'єктивних ознак прогресування пухлинного захворювання або розвитку недопустимих токсичних проявів терапію препаратом Іринотекан-Тева слід припинити. Пацієнти з порушенням функції печінки Монотерапія якщо концентрація білірубіну не перевищує в 1,5 рази ВГН, то корекція дози не потрібна, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН від 1.5 до 3 разів, то рекомендована доза препарату Іринотекан-Тева становить 200 мг/м2, слід ретельно контролювати гематологічні показники пацієнта через підвищений ризик розвитку тяжкої нейтропенії; якщо концентрація білірубіну перевищує ВГН більш ніж у 3 рази, лікування іринотеканом проводити не слід. Комбінована терапія Дані щодо застосування іринотекану в режимі комбінованої терапії при порушенні функції печінки відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок Дані щодо застосування відсутні. Інструкції з приготування розчину для інфузій Розчин препарату Іринотекан-Тева слід готувати в асептичних умовах. Необхідну кількість препарату розбавити в 250 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину хлориду натрію і перемішати отриманий розчин шляхом обертання флакона. Перед введенням розчин має бути візуально оглянуто на прозорість. У разі виявлення осаду препарат повинен бути знищений. Розчин повинен бути використаний відразу після розведення. Якщо розведення виконано з дотриманням правил асептики (наприклад, в установці ламінарного повітряного потоку), розчин препарату може бути використаний у разі зберігання при кімнатній температурі протягом 12 годин (включаючи час інфузії) та у разі зберігання при температурі 2-8°C протягом 24 години після розкриття флакона з концентратом.ПередозуванняОсновні очікувані прояви передозування – нейтропенія та діарея. Специфічний антидот до іринотекану невідомий. При перевищенні терапевтичної дози вдвічі можливий летальний кінець. У разі передозування пацієнта слід госпіталізувати та ретельно контролювати функцію життєво важливих органів. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Іринотекан-Тева слід проводити у спеціалізованих хіміотерапевтичних відділеннях під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. У пацієнтів, які отримують препарат Іринотекан-Тева, необхідно щотижня робити розгорнутий клінічний аналіз крові та слідкувати за функцією печінки. Діарея, що виникає як наслідок цитотоксичної дії препарату (відстрочена діарея), зазвичай відзначається не раніше 24 годин після введення препарату Іринотекан-Тева (у більшості пацієнтів у середньому через 5 днів). При появі першого епізоду рідкого випорожнення необхідно призначення рясного пиття, що містить електроліти, і негайне проведення протидіарейної терапії, що включає прийом лопераміду у високих дозах (4 мг перший прийом і потім по 2 мг на кожні 2 год). Цю терапію продовжують ще протягом не менше 12 годин після останнього епізоду рідкого випорожнення, але не більше 48 годин через можливість розвитку парезу тонкої кишки.Якщо діарея розцінюється як важка (більше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби або виражені тенезми), а також, якщо вона супроводжується блюванням або лихоманкою, пацієнт повинен бути терміново госпіталізований для проведення комплексного лікування, що включає введення антибіотиків широкого спектра дії. При помірній або слабовираженій діареї (менше 6 епізодів рідкого випорожнення протягом доби та помірні тенезми), яка не усувається протягом перших 48 годин, необхідно розпочати прийом антибіотиків широкого спектра дії внутрішньо, при цьому пацієнта рекомендується госпіталізувати. При одночасному виникненні діареї та вираженої нейтропенії (кількість лейкоцитів менше 500 клітин/мкл крові) на додаток до антидіарейної терапії з профілактичною метою внутрішньо призначаються антибіотики широкого спектра дії.Лоперамід не слід призначати профілактично, у тому числі пацієнтам, у яких діарея відзначалася під час попередніх введень препарату Іринотекан-Тева. Пацієнта необхідно заздалегідь попередити про можливість розвитку відстроченої діареї. Пацієнти повинні одразу інформувати свого лікаря про виникнення діареї та негайно розпочати відповідне лікування. При неадекватному лікуванні діареї може розвинутись стан, що загрожує життю пацієнта, особливо якщо діарея розвинулася на тлі нейтропенії. Пацієнтам з фебрильною нейтропенією (температура тіла > 38°C та кількість нейтрофілів < 1000 клітин/мкл) має бути негайно розпочато введення антибіотиків широкого спектра дії в умовах стаціонару. При розвитку гострого холінергічного синдрому, ознаками розвитку якого є поява ранньої діареї та сукупність таких симптомів, як пітливість, спастичні болі в животі, сльозотеча, міоз та підвищене слиновиділення, за відсутності протипоказань показано призначення 0.25 мг атропіну підшкірно. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з бронхіальною астмою. У пацієнтів із вказівками в анамнезі в розвитку гострого холінергічного синдрому, зокрема. та у тяжкій формі, перед призначенням препарату Іринотекан-Тева рекомендовано профілактичне введення атропіну. Перед кожним циклом терапії препаратом Іринотекан-Тева рекомендується профілактичне призначення протиблювотних препаратів. Лікарська форма препарату як допоміжна речовина містить сорбітол, тому Іринотекан-Тева не можна застосовувати у пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози. Слід уникати одночасного призначення інгібіторів (кетоконазол) або індукторів (рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, звіробій продірявлений) ізоферменту CYP3A4 через зміну фармакокінетики іринотекану. Під час лікування препаратом Іринотекан-Тева та принаймні протягом 3 місяців після припинення терапії повинні застосовуватися надійні методи контрацепції. При приготуванні розчину препарату Іринотекан-Тева та поводженні з препаратом, так само як і при використанні інших протипухлинних засобів, слід бути обережним. Необхідно користуватися рукавичками, маскою та окулярами. При попаданні розчину іринотекану або інфузійного розчину на шкіру відразу ж промийте її водою з милом. При попаданні іринотекану або його розчину на слизові оболонки негайно промийте їх водою. Усі матеріали, використані для приготування розчину та для його введення, повинні бути піддані утилізації відповідно до стандартної процедури утилізації цитотоксичних препаратів, прийнятої в цьому стаціонарі. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування іринотеканом запаморочення та зорових розладів, що розвиваються протягом 24 годин після введення іринотекану. Застосування іринотекану може провокувати розвиток судом. При виникненні зазначених симптомів, пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та іншими механізмами, а також бути обережними при зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. активна речовина: летрозол у перерахунку на 100% речовину – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилкрохмаль, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. склад оболонки: опадрай жовтий 03B82927 (гіпромелоза, титану діоксид (Е171), барвник заліза оксид жовтий (Е172), макрогол 400, тальк). По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою, темно-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, гладкі з обох боків. На поперечному розрізі ядро ​​- таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, синтез естрогенів інгібітор.ФармакокінетикаЛетрозол швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ), середня біодоступність становить 99,9%. Їда трохи знижує швидкість абсорбції. Середнє значення часу досягнення максимальної концентрації летрозолу в крові (ТСmах) становить 1 годину при прийомі летрозолу натще і 2 години – при прийомі з їжею; середнє значення максимальної концентрації (Сmах) становить 129±20,3 нмоль/л при прийомі натще і 98,7±18,6 нмоль/л при прийомі з їжею, проте ступінь всмоктування летрозолу (при оцінці площі під кривою "концентрація-час" " (AUC)) не змінюється. Невеликі зміни у швидкості всмоктування розцінюються як такі, що не мають клінічного значення, тому летрозол можна приймати незалежно від їди. Зв'язок летрозолу з білками плазми становить приблизно 60% (переважно з альбуміном - 55%). Концентрація летрозолу в еритроцитах становить близько 80% від такої у плазмі крові. Здається обсяг розподілу в рівноважному стані становить близько 1,87±0,47 л/кг. рівноважна концентрація досягається протягом 2-6 тижнів щоденного прийому добової дози 2,5 мг. Фармакокінетика нелінійна. Кумуляції при тривалому застосуванні не відмічено. Летрозол значною мірою піддається метаболізму під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2A6 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно неактивної карбінолової сполуки. Виводиться переважно нирками у вигляді метаболітів, меншою мірою – через кишечник. Кінцевий період напіввиведення (Т1/2) становить 48 год. Фармакокінетичні параметри летрозолу не залежать від віку пацієнта. При нирковій недостатності фармакокінетичні параметри не змінюються. При порушенні функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) середні величини AUC хоча й вищі на 37%, але залишаються в межах діапазону значень, які відзначаються в осіб без порушень функції печінки. У хворих з цирозом печінки та тяжкими порушеннями її функції (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) AUC збільшується на 95% та Т1/2 на 187%. Однак, враховуючи хорошу переносимість високих доз препарату (5-10 мг на добу), у цих випадках необхідності змінювати дозу летрозолу немає.ФармакодинамікаЛетрозол має антиестрогенну дію, селективно інгібує ароматазу (фермент синтезу естрогенів) шляхом високоспецифічного конкурентного зв'язування із субодиницею цього ферменту – гемом цитохрому Р450. Блокує синтез естрогенів як у периферичній, так і в пухлинній тканинах. У жінок у постменопаузному періоді естрогени утворюються переважно за участю ферменту ароматази, який перетворює андрогени, що синтезуються в надниркових залозах (насамперед, андростендіон і тестостерон) на естрон і естрадіол. Щоденний прийом летрозолу в добовій дозі 0,1-5 мг призводить до зниження концентрації естрадіолу, естрону та естрону сульфату у плазмі крові на 75-95% від вихідного вмісту. Супресія синтезу естрогену підтримується протягом усього періоду лікування. При застосуванні летрозолу в діапазоні доз від 0,1 до 5 мг порушення синтезу стероїдних гормонів у надниркових залозах не спостерігається, тест з адренокортикотропним гормоном (АКТЕ) не виявляє порушень синтезу альдостерону або кортизолу. Додаткового призначення глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів не потрібно. Блокада біосинтезу естрогенів не призводить до накопичення андрогенів, які є попередниками естрогену. На фоні прийому летрозолу змін концентрацій лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів у плазмі крові, змін функції щитовидної залози, змін ліпідного профілю, підвищення частоти інфарктів міокарда та інсультів не було відзначено. З огляду на лікування летрозолом слабко підвищується частота остеопорозу (6,9% проти 5,5% на плацебо). Однак частота переломів кісток у пацієнток, які отримують летрозол, не відрізняється від такої у здорових людей того ж віку. Ад'ювантна терапія летрозолом ранніх стадій раку молочної залози знижує ризик рецидивів, збільшує виживання без ознак захворювання протягом 5 років, знижує ризик розвитку вторинних пухлин. Продовжена ад'ювантна терапія летрозолом знижує ризик рецидивів на 42%. Достовірна перевага виживання без ознак захворювання в групі летрозолу відзначалося незалежно від залучення лімфатичних вузлів. Лікування летрозолом знижує смертність пацієнток із залученням лімфатичних вузлів на 40%.Показання до застосуванняРанні стадії інвазивного раку молочної залози, клітини якого мають рецептори до гормонів, у жінок у постменопаузі, як ад'ювантна терапія. Ранні стадії інвазивного раку молочної залози у жінок у постменопаузі після завершення стандартної ад'ювантної терапії тамоксифеном протягом 5 років як продовжена ад'ювантна терапія. Поширені гормонозалежні форми раку молочної залози у жінок у постменопаузі (терапія першої лінії). Поширені форми раку молочної залози при розвитку рецидиву або прогресування захворювання у жінок у постменопаузі (природній або спричиненій штучно), які отримували попередню терапію антиестрогенами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до летрозолу або до будь-якого іншого компонента препарату. Ендокринний статус, характерний для репродуктивного періоду. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека для дітей не встановлена). З обережністю Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв). Одночасне застосування летрозолу з препаратами, які мають низький терапевтичний індекс. Перед призначенням препарату Летрозол-Акрі таким пацієнткам слід ретельно зважити співвідношення між потенційним ризиком та очікуваним ефектом лікування.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час лактації.Побічна діяЗазвичай, побічні реакції були слабко чи помірковано виражені і, переважно, пов'язані з придушенням синтезу естрогенів. Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: що виникають дуже часто (≥ 10%), часто (≥1%, < 10%), нечасто (≥ 0,1%, < 1%), рідко (≥ 0,01%, < 0,1%), дуже рідко ( З боку системи травлення: часто – нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; нечасто – біль у животі, стоматит, сухість у роті. З боку системи печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів; дуже рідко – гепатит. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, депресія; нечасто – тривожність, нервозність, дратівливість, сонливість, безсоння, погіршення пам'яті, дизестезія, парестезія, гіпестезія, порушення смакового сприйняття, епізоди порушення мозкового кровообігу, синдром зап'ясткового каналу. З боку органів кровотворення: нечасто – лейкопенія. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, тахікардія, тромбофлебіт поверхневих і глибоких вен, підвищення артеріального тиску (АТ), ішемічна хвороба серця (включаючи вперше виявлену або погіршення перебігу наявної стенокардії; міокарда), тромбоемболія; рідко – емболія легеневої артерії, тромбоз артерій, інсульт. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, кашель. З боку шкіри та шкірних придатків: часто - алопеція, підвищена пітливість, шкірний висип (включаючи еритематозний, макулопапульозний, везикулярний висип, псоріазоподібні висипання); нечасто - свербіж шкіри, сухість шкіри, кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), синдром Стівенса-Джонсона (злоякісна поліморфна ексудативна еритема). З боку скелетно-м'язової системи: дуже часто – артралгія; часто – міалгія, біль у кістках, остеопороз, переломи кісток; нечасто – артрит; частота невідома – синдром клацаючого пальця. З боку органу зору: нечасто – катаракта, подразнення очей, затуманювання зору. З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів. З боку репродуктивної системи: нечасто – вагінальні кровотечі, виділення з піхви, сухість піхви, біль у молочних залозах. Інші: дуже часто - нападоподібні відчуття жару ("припливи"); часто – підвищена стомлюваність, астенія, нездужання, периферичні набряки, підвищення маси тіла, гіперхолестеринемія, анорексія, підвищення апетиту; нечасто - зниження маси тіла, спрага, гіпертермія (пірексія), сухість слизових оболонок, генералізовані набряки, біль у пухлинних осередках.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні летрозолу з циметидином та варфарином клінічно значимих взаємодій не спостерігається. Клінічного досвіду щодо застосування летрозолу в комбінації з іншими протипухлинними засобами в даний час немає. Згідно з результатами досліджень in vitro летрозол пригнічує активність ізоферментів цитохрому Р450 – CYP2A6 та CYP2C19 (останнього – помірно). При вирішенні питання значення цих даних для клініки необхідно враховувати, що ізофермент CYP2A6 не відіграє істотної ролі в метаболізмі лікарських засобів. В експериментах in vitro було показано, що летрозол у концентраціях, що у 100 разів перевищують рівноважні концентрації в плазмі, не має здатності істотно пригнічувати метаболізм діазепаму (субстрату ізоферменту CYP2C19). Таким чином, клінічно значущі взаємодії з ізоферментом CYP2C19 є малоймовірними. Тим не менш, слід дотримуватися обережності при спільному застосуванні летрозолу та лікарських засобів, що метаболізуються переважно за участю вищеназваних ізоферментів та мають вузький терапевтичний індекс. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, вориконазол, ритонавір, кларитроміцин та телітроміцин) та ізоферменту CYP2A6 (наприклад, метоксален) може призвести до збільшення експозиції летрозолу. Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні летрозолу та потужних інгібіторів ізоферментів CYP3A4 та CYP2A6. Індуктори ізоферментів CYP3A4 та CYP2A6 здатні підвищувати метаболізм летрозолу, тим самим знижуючи його концентрацію у сироватці крові. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений) та CYP2A6 може призвести до зниження експозиції летрозолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослі: рекомендована доза препарату Летрозол-Акрі становить 2,5 мг один раз на добу, щодня, тривало. Як продовжена ад'ювантна терапія лікування має тривати протягом 5 років (не довше 5 років). При появі ознак прогресування захворювання прийом препарату слід припинити. У пацієнток похилого віку корекція дози препарату Летрозол-Акрі® не потрібна. Пацієнтки з порушенням функції печінки та/або нирок: при порушеннях функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (клас А або В за шкалою Чайлд-Пью) або нирок (кліренс креатиніну ≥10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Даних про застосування у пацієнток з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) та нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) недостатньо, у зв'язку з чим застосування препарату у таких пацієнток має здійснюватися за постійного контролю лікаря.ПередозуванняСимптоми: Існують окремі повідомлення про випадки передозування летрозолу, специфічна симптоматика не описана. Якісь специфічні методи лікування передозування не відомі. Показана симптоматична та підтримуюча терапія. Летрозол виводиться із плазми за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтки з тяжкими порушеннями функції печінки повинні бути під постійним наглядом. Під час терапії препаратом Летрозол-Акрі® з огляду на можливість настання вагітності жінкам у перименопаузному та ранньому постменопаузному періоді слід використовувати надійні способи контрацепції до встановлення стабільного постменопаузного гормонального статусу. Оскільки препарат застосовується лише у пацієнток у постменопаузі, то у разі нез'ясованого статусу гормональної регуляції функції репродуктивної системи рекомендовано провести дослідження на визначення концентрації лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону та/або естрадіолу до початку лікування. Підвищення концентрації фолікулостимулюючого гормону в плазмі призводить до стимуляції росту фолікулів і може викликати овуляцію. Препарат не показаний для терапії раку молочної залози, що не містить рецепторів до стероїдних гормонів (естрогену та прогестерону). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти препарату, такі як загальна слабкість та запаморочення, можуть впливати на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. У зв'язку з цим слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами і при появі описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-виробник: Фармахемі Б. В.

Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Тева Завод-производитель: Фармахеми Б. В.

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: паклітаксел – 6 мг; допоміжні речовини: макроголу глицерилрицинилолеат - 527 мг; лимонна кислота безводна – 2 мг; етанол абсолютний – 396 мг (до 0,933 г, що еквівалентно 1 мл). Комплект №2 (ТОВ МЦ «Еллара» або ТОВ «Еллара») Концентрат для виготовлення розчину для інфузій, 6 мг/мл. У скляних флаконах із пробками із гуми бромбутилової, алюмінієвими ковпачками та захисною кришкою-вставкою з кольорового поліпропілену, 16,7 та 50 мл. Флакони вкриті прозорою плівкою із ПЕ. 1 фл. у картонній пачці. 1 картонна пачка, елементи пристрою до інфузійних систем та шприців для розведення та введення лікарських препаратів «Тевадаптор» (адаптер до флакона; адаптер до шприца; адаптер для введення шприца); інструкція із застосування пристрою у картонній коробці з ущільнювачем з гофрованого картону коробкового або без нього. Контроль першого розкриття картонної коробки – прозора наклейка овальної форми із зображенням логотипу TEVA.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії у вигляді прозорого, безбарвного або злегка жовтуватого, в'язкого розчину.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний.ФармакокінетикаВсмоктування При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно. Розподіл Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах. Метаболізм та виведення Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) і CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел і 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює. T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.ФармакодинамікаПротипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata. Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.ІнструкціяРозчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0,9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої концентрації від 0,3 до 1,2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається. При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел-Тева слід використовувати обладнання, яке не містить деталей із ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ/DEHP), що міститься в пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілелеату, який є допоміжним компонентом препарату. Препарат Паклітаксел-Тева слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0,22 мкн). Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або наголошується на наявності нерозчинного осаду, флакон слід знищити.Показання до застосуванняРак яєчників терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (більше 1 см) після хірургічного втручання; терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною. Рак молочної залози ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ; терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування; терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів; терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування. Недрібноклітинний рак легені терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу глицерилрицинилолеат); вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами; вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші; супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші; тяжке порушення функції печінки; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізувальний лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).Побічна діяЧастота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів. Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) , але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%). Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про смерть; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія. З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день. З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному шкірний висип); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко - анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок. З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль. З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива скотома"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження АТ, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт. З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки порожнини рота; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто - оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, шкірний висип, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак. Місцеві реакції: часто – реакції у місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри). Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну. Інші: рідко – пропасниця, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок. При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів. Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози. Інші дані про потенційну лікарську взаємодію між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 та CYP3П4A4 (наприклад, ефі, Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми. Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази. Поліоксиетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ із пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину та з часом.Спосіб застосування та дозиВ/в, інфузійно. При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам необхідно провести премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів H1- та Н2-гістамінових рецепторів. Рак яєчників Терапія першої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Терапія другої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії 1 раз на 3 тижні. Рак молочної залози: ад'ювантна терапія Після стандартного комбінованого лікування проводяться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел-Тева у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Терапія першої лінії Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину – у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу – у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні, при хорошій переносимості трастузумабу – відразу ж після введення наступних доз трастузумабу. Терапія другої лінії У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні. Недрібноклітинний рак легені У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні. Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом Терапія другої лінії Рекомендована доза 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 2 тижні. Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел-Тева лише у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) не менше 1000/мкл крові та кількість тромбоцитів не менше 75000/мкл крові. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної поліневропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до 75 мг/м2. Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин крові запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора. Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легенів. Введення препарату Паклітаксел-Тева не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл крові, а кількість тромбоцитів – 100000/мкл крові. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел-Тева спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл крові протягом 7 днів або більш тривалий час) або тяжка форма периферичної нейропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел-Тева слід знизити на 20%. (при терапії недрібноклітинного раку легені та терапії першої лінії раку яєчників) або на 25% (при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників). У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам із печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема мієлосупресія ІІІ–ІV ступеня) рекомендується корекція дози. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з порушенням функції нирок Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел-Тева у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити. Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: цисплатин - 0,5 мг. Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (для корекції рівня рН), вода д/і. У флаконі темного скла 100мл розчину. У картонній упаковці 1 флакон.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЦисплатин (цис-диаминдихлорплатина) є протипухлинним препаратом, що містить важкий метал платину. Цисплатин має властивості, подібні до властивостей біфункціональних алкілуючих агентів, що утворюють міжтяжові та внутрішньотяжові зшивки в ДНК, тим самим порушуючи її функції, що призводить до загибелі клітин; при цьому препарат не має циклічної та фазової специфічності. Має імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.ФармакокінетикаПісля швидкої внутрішньовенної інфузії (15 хвилин - 1 год) поява цисплатину в плазмі крові та пік його концентрації визначається негайно після введення. При внутрішньовенній інфузії протягом 6-24 годин концентрація препарату в плазмі поступово зростає протягом інфузії, досягаючи максимуму до кінця введення. Цисплатин характеризується екстенсивним розподілом у біологічних рідинах організму та у тканинах; при цьому найбільш високі концентрації досягаються в нирках, печінці та передміхуровій залозі. Платина, що вивільнилася з цисплатину, швидко зв'язується з білками тканин та плазми. Через 2 години після закінчення тригодинної інфузії 90% платини в плазмі виявляється у пов'язаному з білками стані. Цисплатин має здатність накопичуватися в організмі і виявлятися в деяких тканинах протягом шести місяців після введення останньої дози лікарського засобу. Біотрансформація цисплатину здійснюється шляхом швидкого неферментного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Цитотоксична дія має лише цисплатин, не пов'язаний з білками, або його платиновмісні метаболіти. Період напіввиведення загальної платини носить дуже широку індивідуальну варіабельність і коливається в межах 2-72 год у здорових людей і 1-240 год при вираженій нирковій недостатності. Цисплатин виводиться переважно із сечею. Цисплатин може виводитися із системного кровотоку шляхом діалізу, але лише протягом перших 3 годин після введення препарату.Показання до застосуванняЦисплатин, зазвичай у складі схем комбінованої хіміотерапії, широко застосовується при лікуванні наступних солідних пухлин: герміногенні пухлини жінок та чоловіків; рак яєчників та яєчка; рак легені; пухлини голови та шиї. Крім того, цисплатин має протипухлинну активність при наступних видах пухлин: рак шийки матки; рак сечового міхура; остеосаркоми; меланома; нейробластома; рак стравоходу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість цисплатину чи інших сполук, що містять платину; порушення функції нирок (рівень креатиніну у сироватці понад 115 мкмоль/літр); пригнічення кістковомозкового кровотворення; серцева недостатність; вагітність та лактація; генералізовані інфекції.Вагітність та лактаціяПротипоказано приймати препарат при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: нефротоксичність (носить кумулятивний характер і є основним токсичним фактором, що обмежує дозу Цисплатину). Ураження нирок, що супроводжуються пошкодженням ниркових канальців, можуть вперше виявлятися на другому тижні після введення дози та виявлятися підвищенням рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниженням кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність, як правило, буває незначною або помірно вираженою та носить оборотний характер при звичайних дозах Цисплатину. З боку системи травлення: нудота та блювота, які зазвичай починаються протягом першої години терапії та продовжуються протягом 24 год і більше, зустрічаються у 65% хворих. Ці побічні ефекти лише частково усуваються при застосуванні стандартних протиблювотних препаратів. Тяжкість цих симптомів може бути зменшена шляхом поділу загальної дози, розрахованої на цикл терапії, на менші дози, які вводяться один раз на добу протягом п'яти днів. З інших часто спостерігаються небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту відмічені біль у ділянці живота, діарея та запор. Зрідка можуть відзначатися незначні та транзиторні підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. З боку системи кровотворення: часто - мієлосупресія (у більшості випадків вона виражена незначно або помірно і при застосуванні звичайних доз носить оборотний характер). Найнижчі рівні лейкоцитів та тромбоцитів, як правило, виявляються приблизно через 2 тижні; їхній вихідний рівень у більшості пацієнтів відновлюється протягом 4 тижнів. Також може спостерігатись анемія. З боку системи слуху: односторонній або двосторонній шум у вухах, із втратою слуху або без втрати, відзначається приблизно у 10% пацієнтів; зазвичай цей побічний ефект має оборотний характер. Встановлено, що ураження органу слуху носить дозозалежний і кумулятивний характер, і цей побічний ефект спостерігається у пацієнтів дуже молодого або старечого віку. Є повідомлення про токсичну дію препарату на вестибулярний апарат. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: периферичні нейропатії виникають нечасто. Зазвичай вони мають сенсорну природу (наприклад, парестезії верхніх та нижніх кінцівок), але можуть виникати моторні порушення (зниження рефлексів і слабкість у нижніх кінцівках). Також можуть відзначатися вегетативна нейропатія, судоми, невиразна мова, втрата смаку та втрата пам'яті. У літературі повідомлялося про розвиток синдрому Лермітта (мієлопатія хребетного стовпа та автономна нейропатія). Лікування слід припинити за першої появи цих симптомів. З боку імунної системи: іноді відзначаються алергічні реакції, що виявляються у вигляді почервоніння та набряку обличчя, хрипів, що свиснуть у легенях, тахікардії та зниженні АТ. Ці реакції можуть виникати протягом декількох хвилин після початку введення цисплатину. У поодиноких випадках можуть спостерігатися кропив'янка і плямисто-папульозна шкірна висипка. З боку системи зору: в окремих випадках відзначаються неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, кіркова сліпота. Також можуть спостерігатися зміни сприйняття кольорів, особливо у жовто-блакитній частині спектра. Єдиною зміною очного дна може бути нерегулярна пігментація сітківки в області жовтої плями. Ці побічні ефекти зазвичай мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. Порушення з боку електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія та гіпокаліємія. Гіпомагніємія та/або гіпокальціємія можуть виявлятися клінічно підвищеною м'язовою чутливістю або судомами, тремором, карпопедальним спазмом (судоми в кистях та стопах) та/або тетанією. Можлива гіпонатріємія, яка обумовлена ​​синдромом неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру можливий розвиток флебіту, целюліту та некрозу шкіри. Інші: порушення з боку серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, аритмії, ортостатична гіпотензія, тромботична мікроангіопатія тощо), гіперурикемія, незначна алопеція, міалгія, лихоманка та ясенна лінія платини. Відзначено випадки порушення сперматогенезу та азооспермії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне або послідовне застосування цисплатину з антибіотиками-аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин, стрептоміцин) або з іншими потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, амфотерицин В) може потенціювати його нефротоксичну та ототоксичну дію. "Петльові" діуретики (фуросемід, клопамід, етакринова кислота) можуть посилювати ототоксичність цисплатину. Відомо, що цисплатин може порушувати виведення через нирки блеоміцину та метотрексату (можливо, внаслідок викликаного цисплатином нефротоксичної дії) та посилювати токсичність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних значень. Цисплатин може викликати підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Тому у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби для лікування подагри, такі як алопуринол, колхіцин, пробенецид або сульфінпіразон, може виникнути необхідність корекції дозування цих препаратів, щоб контролювати гіперурикемію та напади подагри.Спосіб застосування та дозиЦисплатин може застосовуватися як монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному доборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури. Цисплатин вводиться внутрішньовенно або при показаннях (інтраперитонеальні пухлини) у черевну порожнину. Цисплатин у монотерапії або у поєднанні з іншими хіміопрепаратами вводиться в дозі 50-100 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 3-4 тижні або 15-20 мг/м2 внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів кожні 3-4 тижні. . З метою стимуляції діурезу (до 100 мл/год) та для максимального зменшення нефротоксичної дії препарату проводять гідратацію. Перед введенням Цисплатину внутрішньовенно краплинно вводиться до 2-х літрів рідини (0.9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Після закінчення інфузії додатково вводиться 400 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Рясне споживання рідини та підтримання діурезу необхідно дотримуватись протягом 24 год. Якщо інтенсивна гідратація для підтримки адекватного діурезу виявиться недостатньою, можна ввести осмотичний діуретик (наприклад, маніт). Циспластин вводиться внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 1 мг/хв. Тривалі інфузії проводяться протягом 6-8-24 годин за умови достатнього діурезу до введення та під час введення препарату. Цисплатин розбавляють 0.9% розчині натрію хлориду до концентрації 1мг/мл. Ліофізілат Циспластина попередньо слід розчинити в 10-25 мл вода для ін'єкцій. Не використовувати для розведення Цисплатину розчини декстрози (глюкози). Примітка: оскільки алюміній реагує з цисплатином та інактивує його, а також викликає утворення осаду, дуже важливо при приготуванні та при введенні Цисплатину не використовувати голки та інше обладнання, що містить алюміній.ПередозуванняОсновними очікуваними ускладненнями передозування є порушення функції нирок, печінки, порушення зору (включаючи відшарування сітківки) та слуху (глухота), виражена мієлосупресія, невгамовне блювання та/або важкий неврит. При передозуванні можливий летальний кінець. Антидот до цисплатину невідомий. Лікування симптоматичне. Частковий ефект може бути досягнутий за допомогою гемодіалізу, проведеного протягом перших трьох годин після передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення Цисплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування Цисплатином мають використовувати надійні методи контрацепції. Хворі на тлі лікування Цисплатином періодично мають оглядатись невропатологом. При явних симптомах токсичного на ЦНС терапію Цисплатином слід припинити. Перед початком терапії слід проводити аудіометрію, і в тих випадках, коли з'являються симптоми ураження органу слуху або виявляються клінічні порушення слуху, показано повторну аудіометрію. При клінічно значущих порушеннях слуху може знадобитися корекція дозування або скасування терапії. У процесі лікування Цисплатином необхідний періодичний аналіз крові, визначення вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові, ниркових та печінкових функціональних тестів, а також рівня електролітів у сироватці крові. При застосуванні Цисплатину повинні дотримуватись всіх звичайних інструкцій, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. У разі потрапляння препарату в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю води або 0.9% розчином натрію хлориду. У разі потрапляння препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: цісплатін 500 мкг; Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (для корекції рівня рН), вода д/і. Розчин 50 мг у флаконі із темного скла, у картонній упаковці.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля швидкої внутрішньовенної інфузії (15 хвилин - 1 год) поява цисплатину в плазмі крові та пік його концентрації визначається негайно після введення. При внутрішньовенній інфузії протягом 6-24 годин концентрація препарату в плазмі поступово зростає протягом інфузії, досягаючи максимуму до кінця введення. Цисплатин характеризується екстенсивним розподілом у біологічних рідинах організму та у тканинах; при цьому найбільш високі концентрації досягаються в нирках, печінці та передміхуровій залозі. Платина, що вивільнилася з цисплатину, швидко зв'язується з білками тканин та плазми. Через 2 години після закінчення тригодинної інфузії 90% платини в плазмі виявляється у пов'язаному з білками стані. Цисплатин має здатність накопичуватися в організмі і виявлятися в деяких тканинах протягом шести місяців після введення останньої дози лікарського засобу. Біотрансформація цисплатину здійснюється шляхом швидкого неферментного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Цитотоксична дія має лише цисплатин, не пов'язаний з білками, або його платиновмісні метаболіти. Період напіввиведення загальної платини носить дуже широку індивідуальну варіабельність і коливається в межах 2-72 год у здорових людей і 1-240 год при вираженій нирковій недостатності. Цисплатин виводиться переважно із сечею. Цисплатин може виводитися із системного кровотоку шляхом діалізу, але лише протягом перших 3 годин після введення препарату.ФармакодинамікаЦисплатин (цис-диаминдихлорплатина) є протипухлинним препаратом, що містить важкий метал платину. Цисплатин має властивості, подібні до властивостей біфункціональних алкілуючих агентів, що утворюють міжтяжові та внутрішньотяжові зшивки в ДНК, тим самим порушуючи її функції, що призводить до загибелі клітин; при цьому препарат не має циклічної та фазової специфічності. Має імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.Клінічна фармакологіяПротипухлинний засіб, що алкілює з'єднання.ІнструкціяЦисплатин вводиться внутрішньовенно або при показаннях (інтраперитонеальні пухлини) у черевну порожнину. З метою стимуляції діурезу (до 100 мл/год) та для максимального зменшення нефротоксичної дії препарату проводять гідратацію. Перед введенням Цисплатину внутрішньовенно краплинно вводиться до 2-х літрів рідини (0.9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Після закінчення інфузії додатково вводиться 400 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Рясне споживання рідини та підтримання діурезу необхідно дотримуватись протягом 24 год. Якщо інтенсивна гідратація для підтримки адекватного діурезу виявиться недостатньою, можна ввести осмотичний діуретик (наприклад, маніт). Циспластин вводиться внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 1 мг/хв. Тривалі інфузії проводяться протягом 6-8-24 годин за умови достатнього діурезу до введення та під час введення препарату. Цисплатин розбавляють у 0.9% розчині хлориду натрію до концентрації 1 мг/мл. Ліофізілат Циспластина попередньо слід розчинити в 10-25 мл вода для ін'єкцій.Показання до застосуванняГерміногенні пухлини жінок та чоловіків; Рак яєчників та яєчка; Рак легені; Пухлини голови та шиї Рак шийки матки; Рак сечового міхура; Остеосаркоми; Меланома; Нейробластома; Рак стравоходу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість цисплатину чи інших сполук, що містять платину; порушення функції нирок (рівень креатиніну в сироватці більше 115 мкмоль/літр); Пригнічення кістковомозкового кровотворення; Серцева недостатність; Вагітність та лактація; Генералізовані інфекції.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: нефротоксичність (носить кумулятивний характер і є основним токсичним фактором, що обмежує дозу Цисплатину). Ураження нирок, що супроводжуються пошкодженням ниркових канальців, можуть вперше виявлятися на другому тижні після введення дози та виявлятися підвищенням рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниженням кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність, як правило, буває незначною або помірно вираженою та носить оборотний характер при звичайних дозах Цисплатину. З боку системи травлення: нудота та блювота, які зазвичай починаються протягом першої години терапії та продовжуються протягом 24 год і більше, зустрічаються у 65% хворих. Ці побічні ефекти лише частково усуваються при застосуванні стандартних протиблювотних препаратів. Тяжкість цих симптомів може бути зменшена шляхом поділу загальної дози, розрахованої на цикл терапії, на менші дози, які вводяться один раз на добу протягом п'яти днів. З інших часто спостерігаються небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту відмічені біль у ділянці живота, діарея та запор. Зрідка можуть відзначатися незначні та транзиторні підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. З боку системи кровотворення: часто - мієлосупресія (у більшості випадків вона виражена незначно або помірно і при застосуванні звичайних доз носить оборотний характер). Найнижчі рівні лейкоцитів та тромбоцитів, як правило, виявляються приблизно через 2 тижні; їхній вихідний рівень у більшості пацієнтів відновлюється протягом 4 тижнів. Також може спостерігатись анемія. З боку системи слуху: односторонній або двосторонній шум у вухах, із втратою слуху або без втрати, відзначається приблизно у 10% пацієнтів; зазвичай цей побічний ефект має оборотний характер. Встановлено, що ураження органу слуху носить дозозалежний та кумулятивний характер, і цей побічний ефект спостерігається у пацієнтів дуже молодого та старечого віку. Є повідомлення про токсичну дію препарату на вестибулярний апарат. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: периферичні нейропатії виникають нечасто. Зазвичай вони мають сенсорну природу (наприклад, парестезії верхніх та нижніх кінцівок), але можуть виникати моторні порушення (зниження рефлексів і слабкість у нижніх кінцівках). Також можуть відзначатися вегетативна нейропатія, судоми, невиразна мова, втрата смаку та втрата пам'яті. У літературі повідомлялося про розвиток синдрому Лермітта (мієлопатія хребетного стовпа та автономна нейропатія). Лікування слід припинити за першої появи цих симптомів. З боку імунної системи: іноді відзначаються алергічні реакції, що виявляються у вигляді почервоніння та набряку обличчя, хрипів, що свиснуть у легенях, тахікардії та зниженні АТ. Ці реакції можуть виникати протягом декількох хвилин після початку введення цисплатину. У поодиноких випадках можуть спостерігатися кропив'янка і плямисто-папульозна шкірна висипка. З боку системи зору: в окремих випадках відзначаються неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, кіркова сліпота. Також можуть спостерігатися зміни сприйняття кольорів, особливо у жовто-блакитній частині спектра. Єдиною зміною очного дна може бути нерегулярна пігментація сітківки в області жовтої плями. Порушення з боку електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія та гіпокаліємія. Гіпомагніємія та/або гіпокальціємія можуть виявлятися клінічно підвищеною м'язовою чутливістю або судомами, тремором, карпопедальним спазмом (судоми в кистях та стопах) та/або тетанією. Можлива гіпонатріємія, яка обумовлена ​​синдромом неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру можливий розвиток флебіту, целюліту та некрозу шкіри. Інші: порушення з боку серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, аритмії, ортостатична гіпотензія, тромботична мікроангіопатія тощо), гіперурикемія, незначна алопеція, міалгія, лихоманка та ясенна лінія платини. Відзначено випадки порушення сперматогенезу та азооспермії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне або послідовне застосування цисплатину з антибіотиками-аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин, стрептоміцин) або з іншими потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, амфотерицин В) може потенціювати його нефротоксичну та ототоксичну дію. "Петльові" діуретики (фуросемід, клопамід, етакринова кислота) можуть посилювати ототоксичність цисплатину. Відомо, що цисплатин може порушувати виведення через нирки блеоміцину та метотрексату (можливо, внаслідок викликаного цисплатином нефротоксичної дії) та посилювати токсичність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних значень. Цисплатин може викликати підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Тому у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби для лікування подагри, такі як алопуринол, колхіцин, пробенецид або сульфінпіразон, може виникнути необхідність корекції дозування цих препаратів, щоб контролювати гіперурикемію та напади подагри.Спосіб застосування та дозиЦисплатин у монотерапії або у поєднанні з іншими хіміопрепаратами вводиться в дозі 50-100 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 3-4 тижні або 15-20 мг/м2 внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів кожні 3-4 тижні. .ПередозуванняПорушення функції нирок, печінки, порушення зору (включаючи відшарування сітківки) та слуху (глухота), виражена мієлосупресія, нестримне блювання та/або тяжкий неврит.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення Цисплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування Цисплатином мають використовувати надійні методи контрацепції. Хворі на тлі лікування Цисплатином періодично мають оглядатись невропатологом. При явних симптомах токсичного на ЦНС терапію Цисплатином слід припинити. Перед початком терапії слід проводити аудіометрію, і в тих випадках, коли з'являються симптоми ураження органу слуху або виявляються клінічні порушення слуху, показано повторну аудіометрію. При клінічно значущих порушеннях слуху може знадобитися корекція дозування або скасування терапії. У процесі лікування Цисплатином необхідний періодичний аналіз крові, визначення вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові, ниркових та печінкових функціональних тестів, а також рівня електролітів у сироватці крові. При застосуванні Цисплатину повинні дотримуватись всіх звичайних інструкцій, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. У разі потрапляння препарату в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю води або 0.9% розчином натрію хлориду. У разі потрапляння препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: вінкрістина сульфат (у перерахунку на безводну речовину) 1,0 мг; Допоміжні речовини; манітол, натрію гідроксид, сірчана кислота, вода для ін'єкцій. У флаконі 1 мг/1 мл.Опис лікарської формиРозчин прозорий від безбарвного до слабко-жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення вінкрістин швидко виводиться із крові. Через 15-30 хв більш ніж 90% препарату розподіляється із сироватки крові в тканини та інші компоненти крові. У рівноважному стані обсяг розподілу становить 84 ± 32 л/кг. Через 20 хв після внутрішньовенного введення більше 50% вінкрістину пов'язано з компонентами крові, переважно з тромбоцитами, які містять тубулін у високих концентраціях. Після внутрішньовенного струминного введення вінкрістин проникає через гематоенцефалічний бар'єр лише в незначних кількостях, проте, при цьому може несприятливо впливати на центральну нервову систему. Вінкрістин метаболізується головним чином у печінці, можливо мікросомальною ферментною системою цитохрому Р450 (ізоформою CYP3A). Виведення вінкрістину з плазми після швидкого внутрішньовенного введення найкраще описується трифазною моделлю. Початковий, середній та кінцевий періоди напіввиведення становлять 5 хв, 2,3 год та 85 год (інтервал 19-155 год) відповідно. У зв'язку з низьким плазмовим кліренсом для запобігання кумулятивній токсичності перерва між циклами лікування має бути не менше 1 тижня. Вінкрістин екскретується переважно печінкою, близько 80% введеної дози виводиться з калом і 10-20% із сечею. Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе порушення метаболізму і через це зниження екскреції вінкрістину, що підвищує у цих пацієнтів ризик розвитку токсичності. За необхідності дозу знижують. Діти. У дітей відзначені значні індивідуальні відмінності фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, обсяг розподілу та період напіввиведення, крім того, ці параметри різняться залежно від віку. Плазмовий кліренс у дітей зазвичай вищий, ніж у дорослих та немовлят, але чітких даних про зниження кліренсу у дітей зі збільшенням віку немає.ФармакодинамікаВінкрістин є алкалоїдом барвінку рожевого (Catharanthus roseus, який зв'язуючись з білком - тубуліном призводить до порушення мікротубулярного апарату клітин і до розриву мітотичного веретена. Пригнічує мітоз у метафазі. Вінкрістин селективно блокує репараційний механізм ДНК у блоках ДНК-залежної синтетази РНК.ІнструкціяВінкрістин вводиться строго внутрішньовенно (уникати екстравазації) з інтервалом на 1 тиждень. Тривалість ін'єкції має становити приблизно 1 хвилину. Інтратекальне застосування препарату заборонено!Показання до застосуванняГострий лейкоз, хвороба Ходжкіна, неходжкінські лімфоми, саркома Юінга, нейробластома, пухлина Вільмса, рабдоміосаркома, множинна мієлома, саркома Капоші, хоріокарцинома матки, дрібноклітинний рак легені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вінкрістину або до будь-якого іншого компонента препарату. Нейром'язові розлади (зокрема демієлінізуюча форма синдрому Шарко-Марі-Тута). Тяжкі порушення функції печінки. Погрозлива непрохідність кишечника, особливо у дітей. Одночасна променева терапія із залученням області печінки. З обережністю слід призначати вінкрістин пацієнтам похилого віку, оскільки нейротоксичність у них може бути більш вираженою. З обережністю призначають вінкрістин пацієнтам із ішемічною хворобою серця.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Побічна діяЗ боку нервової системи: часто - периферична сенсомоторна нейропатія (парестезія, втрата глибоких сухожильних рефлексів, відвисання стоп, м'язова слабкість, атаксія, параліч), невралгії (у тому числі болі в щелепах, глотці, привушних залозах, спині, кістках, м'язах та чоловічих статевих залозах), порушення функцій черепно-мозкових нервів (охриплість голосу, парез голосових зв'язок, птоз, нейропатія зорового нерва та ін нейропатії), минуща кіркова сліпота, ністагм, диплопія, атрофія зорового нерва. Іноді - судоми з підвищенням артеріального тиску, біль голови, запаморочення, депресія, ажитація, підвищена сонливість, сплутаність свідомості, психози, галюцинації, порушення сну, зниження слуху. Нейротоксичність є фактором, що обмежує дозу. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто - запор, біль у черевній порожнині; іноді – анорексія, зниження маси тіла, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність (особливо часто у дітей); рідко – стоматит, некроз тонкого кишечника та/або перфорація. Порушення з боку гепатобіліарної системи: первинний тромбоз печінкових вен (особливо у дітей). З боку сечовивідної системи: іноді – поліурія, дизурія, затримка сечовипускання, внаслідок атонії сечового міхура, гіперурикемія, уратова нефропатія; рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (гіпонатріємія у поєднанні з високим рівнем виведення натрію з сечею без ознак порушень функції нирок та надниркових залоз, гіпотензії, дегідратації, азотемії чи набряків). З боку серцево-судинної системи: іноді - ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда (у пацієнтів, які раніше отримали радіотерапію в області середостіння, при застосуванні комбінованої терапії, що включає вінкрістин); рідко – підвищення чи зниження артеріального тиску. З боку імунної системи: часто – гостра дихальна недостатність та бронхоспазм, іноді виражені та загрозливі для життя (спостерігалися при застосуванні вінкрістину з мітоміцином С); рідко - анафілактичний шок, шкірні висипи та набряки. З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – алопеція. З боку репродуктивної системи: дуже часто – азооспермія, аменорея. З боку системи кровотворення: часто – минущий тромбоцитоз; іноді -виражене пригнічення функції кісткового мозку, анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія. Зазвичай вінкрістин не істотно впливає на кровотворення. Місцеві реакції: часто - подразнення у місці ін'єкції; іноді – при попаданні препарату під шкіру запалення підшкірно-жирової клітковини, флебіт, біль, некроз оточуючих тканин. Інші: міалгія, артралгія, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм алкалоїдів барвінку здійснюється ізоферментом цитохрому Р-450-CYP3A4. У зв'язку з цим, при одночасному введенні інгібіторів CYP3A4, таких як ритонавір, нелфінавір, кетоконазол, ітраконазрл, еритроміцин, флуоксетин та нефазодон, може спостерігатися підвищення концентрації вінкрістину у плазмі крові. При поєднаному введенні ітраконазолу та вінкрістину нейром'язові розлади розвивалися швидше та були більш вираженими, що, мабуть, пов'язано з пригніченням метаболізму вінкрістину. Одночасне введення фенітоїну у поєднанні з протипухлинним лікуванням, що включає вінкрістин, призводило до зниження вмісту фенітоїну в крові і відповідно до зниження його протисудомного ефекту. Одночасне застосування вінкрістину з іншими мієлодепресивними препаратами та преднізолоном може посилити пригнічення кістковомозкового кровотворення. При одночасному застосуванні з нейротоксичними препаратами (ізоніазид, ітраконазол, ніфедипін) та ототоксичними препаратами спостерігається посилення побічних явищ з боку нервової системи та системи слуху відповідно. Вінкрістин знижує ефективність дигоксину та ципрофлоксацину. Верапаміл підвищує токсичність вінкрістину. При одночасному застосуванні вінкрістин послаблює дію протиподагричних препаратів. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами збільшується ризик нефропатії. При призначенні в комбінації з мітоміцином С вінкристин може спричинити тяжкий бронхоспазм. За необхідності застосування препарату в комплексі з L-аспарагіназою вінкрістин слід вводити за 12-24 години до застосування L-аспарагінази. Призначення аспарагінази до запровадження вінкрістину може порушити його печінковий кліренс. У зв'язку з можливим пригніченням функції імунної системи, викликаним лікуванням вінкрістином, утворення антитіл у відповідь на вакцину може бути знижене. При одночасному прийомі з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. Радіотерапія може спричинити підвищення периферичної нейротоксичності вінкрістину. Не слід змішувати вінкрістин з іншими препаратами в одному шприці.Спосіб застосування та дозиДозу необхідно визначати індивідуально, залежно від схеми лікування та клінічного стану хворого. Дорослим: зазвичай вводять 1,0-1,4 мг/м2 поверхні тіла, разова доза має перевищувати 2 мг/м2. Максимальна загальна доза становить 10-12 мг/м2. Дітям: уводять 1,5-2,0 мг/м2 поверхні тіла. Для дітей з масою тіла 10 кг початкова доза повинна становити 0,05 мг/кг на тиждень. Курс терапії зазвичай становить 4-6 тижнів. При зниженні функції печінки (концентрація прямого білірубіну в сироватці > 3 мг/дл) дозу вінкрістину необхідно знизити на 50%. При появі ознак тяжкого ураження нервової системи, особливо у розвитку парезу, лікування вінкрістином проводити не слід. Після зникнення неврологічної симптоматики при відміні препарату терапія може бути відновлена ​​у дозі, що становить 50% від початкової. При застосуванні у пацієнтів похилого віку корекції дози не потрібно.ПередозуванняПри випадковому передозуванні слід очікувати посилення побічних ефектів вінкрістину. Специфічний антидот не відомий. Лікування має носити симптоматичний характер і повинно включати обмеження споживання рідини, призначення діуретичних засобів (для попередження синдрому секреції АДГ), застосування фенобарбіталу (для попередження судом), застосування клізм і проносних препаратів (попередження непрохідності кишечника). Необхідно також спостерігати за діяльністю серцево-судинної системи та здійснювати гематологічний контроль. Гемодіаліз не є ефективним. Крім перерахованого вище може бути призначений кальцію фолінат у дозі 100 мг внутрішньовенно кожні 3 години протягом 24 годин, а потім кожні 6 годин протягом принаймні 48 годин.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування вінкрістином має проводитися під суворим контролем лікаря, який має досвід проведення терапії цитотоксичними препаратами. Препарат слід вводити лише внутрішньовенно. Інтратекальне введення вінкрістину призводить до розвитку смертельної нейротоксичності. Під час лікування слід проводити регулярний гематологічний контроль. У разі виявлення лейкопенії при введенні повторних доз слід дотримуватися особливої ​​обережності. При підвищенні активності печінкових ферментів дозу вінкрістину слід зменшити. Періодично слід визначати концентрацію іонів натрію у сироватці крові. Для корекції гіпонатріємії рекомендується запровадження відповідних розчинів. Особливому контролю підлягають хворі, які мали в анамнезі нейропатію. З появою симптомів нейротоксичності лікування вінкрістином необхідно припинити. Для підтримки регулярної роботи кишечника рекомендується дотримання відповідної дієти, прийом проносних засобів або застосування клізм. У разі екстравазації введення вінкрістину необхідно негайно припинити. Дозу препарату, що залишилася, слід ввести в іншу вену. Місце екстравазації можна обколоти розчином гіалуронідази. Будь-які скарги на біль в очах або зниження зору потребують ретельного офтальмологічного обстеження. Для запобігання розвитку уратної нефропатії потрібен регулярний контроль сироваткового рівня сечової кислоти. При підвищенні рівня сечової кислоти рекомендується вилужування сечі та призначення інгібіторів урикосинтезу. Жінкам та чоловікам під час лікування вінкрістином і як мінімум протягом 3-х місяців після цього необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Розведений розчин хімічно та фізично стабільний протягом 48 годин при 2-8°С. З точки зору мікробіологічної чистоти, розведений розчин слід використовувати негайно, допускається зберігання розведеного розчину в холодильнику (2-8°С) протягом не більше 24 год. При роботі з розчином вінкрістину слід дотримуватись правил поводження з цитотоксичними препаратами. Уникати контакту із розчином! При попаданні розчину на шкіру, слизові оболонки або очі, необхідно ретельно промити їх великою кількістю води. Попадання вінкрістину в очі може призводити до вираженого подразнення та виразкового ураження рогівки.Умови відпустки з аптекЗа рецептом