Гиполипидемические препараты КРКА д.д., Ново место

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Аторвастатин кальцію 10,36 мг (еквівалентно аторвастатину 10,00 мг); Допоміжні речовини: повідон - К25 5,80 мг, натрію лаурилсульфат 2,90 мг, кальцію карбонат 31,84 мг, целюлоза мікрокристалічна 29,00 мг, лактози моногідрат 57,125 мг. кроскармеллозу натрію 7,25 мг, магнію стеарат 0,725 мг; Оболонка плівкова: Опадрай II HP 85F28751 білий – 4,35 мг (полівініловий спирт 1,74 мг, титану діоксид (Е171) 1,09 мг, макрогол – 3000 0,88 мг, тальк 0,64 мг). По 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (Cold forming OPA/Al/PVC-Al). По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При упаковці на російських підприємствах: ТОВ "КРКА-РУС" та ЗАТ "Вектор-Медика": По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покровів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Аторвастатин кальцію 10,36 мг (еквівалентно аторвастатину 10,00 мг); Допоміжні речовини: повідон - К25 5,80 мг, натрію лаурилсульфат 2,90 мг, кальцію карбонат 31,84 мг, целюлоза мікрокристалічна 29,00 мг, лактози моногідрат 57,125 мг. кроскармеллозу натрію 7,25 мг, магнію стеарат 0,725 мг; Оболонка плівкова: Опадрай II HP 85F28751 білий – 4,35 мг (полівініловий спирт 1,74 мг, титану діоксид (Е171) 1,09 мг, макрогол – 3000 0,88 мг, тальк 0,64 мг). По 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (Cold forming OPA/Al/PVC-Al). По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При упаковці на російських підприємствах: ТОВ "КРКА-РУС" та ЗАТ "Вектор-Медика": По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покровів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Аторвастатин кальцію 20,72 мг (еквівалентно аторвастатину 20,00 мг); Допоміжні речовини: повідон - К25 11,60 мг, натрію лаурилсульфат 5,80 мг, кальцію карбонат 63,68 мг, целюлоза мікрокристалічна 58,00 мг, лактози моногідрат 114,25 мг, кроскармеллоза натрію, 1, 4 45 мг Оболонка плівкова; Опадрай II HP 85F28751 білий – 8,70 мг (полівініловий спирт 3,48 мг, титану діоксид (E17I) 2,18 мг, макрогол – 3000 1,76 мг, тальк 1,28 мг). По 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (Cold forming OPA/Al/PVC-Al). По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При упаковці на російських підприємствах: ТОВ "КРКА-РУС" та ЗАТ "Вектор-Медика": По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покровів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Аторвастатин кальцію 20,72 мг (еквівалентно аторвастатину 20,00 мг); Допоміжні речовини: повідон - К25 11,60 мг, натрію лаурилсульфат 5,80 мг, кальцію карбонат 63,68 мг, целюлоза мікрокристалічна 58,00 мг, лактози моногідрат 114,25 мг, кроскармеллоза натрію, 1, 4 45 мг Оболонка плівкова; Опадрай II HP 85F28751 білий – 8,70 мг (полівініловий спирт 3,48 мг, титану діоксид (E17I) 2,18 мг, макрогол – 3000 1,76 мг, тальк 1,28 мг). По 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (Cold forming OPA/Al/PVC-Al). По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При упаковці на російських підприємствах: ТОВ "КРКА-РУС" та ЗАТ "Вектор-Медика": По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покривів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Аторвастатин кальцію 31,08 мг (еквівалентно аторвастатину 30,00 мг); Допоміжні речовини: Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, PH 102, гіпролоза, кроскармелоза натрію, кросповідон, тип А, полісорбат 80, гідроксид натрію, магнію стеарат; Плівкова оболонка: Опадрай II HP 85F28751 білий (полівініловий спирт, титану діоксид (Е171), макрогол - 3000, тальк). По 10 таблеток у блістер із комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-фольги алюмінієвої (OPA/Al/PVC-aluminium foil). По 3, 6 або 9 блістерів поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покровів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Аторвастатин кальцію 41,44 мг (еквівалентно аторвастатину 40,00 мг); Довідкові речовини: Повідон – До 25 23,20 мг; лаурилсульфат натрію 11,60 мг; Кальцію карбонат 127,36 мг; Целюлоза мікрокристалічна 116,00 мг; Лактози моногідрат 199,50 мг; Кроскармеллоз натрію 29,00 мг; Кросповідон 29,00 мг; Магнію стеарат 2,90 мг; Оболонка плівкова: Опадрай білий Y-1-7000 17,40 мг (Гіпромелоза 10,87 мг; Титану діоксид (Е171) 5,44 мг; Макрогол – 400 1,09 мг). При виробництві на АТ "КРКА, д.д., нове місце", Словенія: По 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з комбінованого матеріалу поліамід/ алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (Coldforming OPA/A1/PVC-A1). По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При упаковці на російському підприємстві ТОВ "КРКА-РУС": По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "КРКА-РУС", Росія: По 10 таблеток у контурну осередкову упаковку (блістер) з комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ за ГОСТ 52145-2003 та фольги алюмінієвої за ГОСТ 745-2003, або ТУ 48-21-270-94, або Спец д.д. Нове місце", Словенія (Coldforming OPA/A1/PVC-A1). По 1, 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок (блістерів) разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону за ГОСТ 7933-89.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покровів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин спричинює більш виражене зниження рівня ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітору активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії; підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу; вагітність; лактація (грудне вигодовування); жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійні засоби контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Не застосовувати дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: 1% - безсоння, запаморочення; 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: 1% - біль у грудях; 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювота, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки смуг гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: 1% - артрит; 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроріє, епід Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний нек . Лабораторні показники: 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкааторвастатин таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 10 мг/20 мг/30 мг містить: Ядро Діюча речовина: аторвастатину кальцію тригідрат 10,845 мг/21,69 мг/32,535 мг (еквівалентно аторвастатину 10,00 мг/20,00 мг/30,00 мг) допоміжні речовини: кальцію карбонат, гіпролоза, целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, полісорбат 80, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай YS-1-7040 білий: гіпромелоза 6 сp, титану діоксид (Е171), макрогол 8000, тальк 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 40 мг/60 мг/80 мг містить: Ядро Діюча речовина: аторвастатину кальцію тригідрат 43,38 мг/65,07 мг/86,76 мг (еквівалентно аторвастатину 40,00 мг/60,00 мг/80,00 мг) допоміжні речовини: кальцію карбонат, гіпролоза, целюлоза мікрокристалічна (тип 101), лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, полісорбат 80, магнію стеарат Оболонка плівкова Опадрай YS-1-7040 білий: гіпромелоза 6 сp, титану діоксид (Е171), макрогол 8000, талькОпис лікарської формиТаблетки 10 мг, 20 мг, 30 мг та 40 мг: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з фаскою. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Таблетки 60 мг, 80 мг: овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групагіполіпідемічний засіб -ГМГ-КоА-редуктази інгібіторФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення його максимальної концентрації (ТСmax) у плазмі становить 1-2 години. У жінок максимальна концентрація (Сmax) аторвастатину в плазмі крові на 20% вища, а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) – на 10% менша, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Біодоступність аторвастатину у формі таблеток становить 95-99% порівняно з аторвастатином як розчин. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при «первинному проходженні» через печінку.Прийом їжі дещо знижує швидкість та ступінь абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно, про що свідчать результати визначення Сmax та AUC), проте зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі крові подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі крові нижче (Сmax та AUC – приблизно на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі крові не залежить від часу доби, яке приймають препарат.що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація у плазмі крові нижча (Сmax та AUC – приблизно на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові не залежить від часу доби, у яку приймають препарат.що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація у плазмі крові нижча (Сmax та AUC – приблизно на 30 %), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові не залежить від часу доби, у яку приймають препарат. Розподіл Середній обсяг розподілу аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язок із білками плазми крові – не менше 98 %. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0,25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та пара-гідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. В умовах in vitro орто- та парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з такою у аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації аторвастатину в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується головним чином ізоферментом CYP3A4, тому його суттєвий вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Період напіввиведення (Т½) становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після вживання в сечі виявляється менше 2% від прийнятої дози препарату. Аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки, транспортерів OATP1B1 та OATP1B3. Метаболіти аторвастатину є субстратами OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат еффлюксних транспортерів множинної лікарської стійкості 1 (МЛУ1) та білка резистентності раку молочної залози (BCRP), які можуть обмежувати кишкову абсорбцію та печінковий кліренс аторвастатину. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Концентрації аторвастатину в плазмі у пацієнтів старше 65 років вище (Сmax – приблизно на 40%, AUC – приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей щодо ефективності та безпеки препарату, а також у досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у пацієнтів похилого віку, порівняно із загальною популяцією, не виявлено. Діти У 8-тижневому відкритому дослідженні діти з оцінкою за шкалою Таннера 1 (N = 15) та ≥ 2 (N = 24) (у віці 6-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією та вихідною концентрацією ХС-ЛПНГ ≥ 4 ммоль/л отримували терапію аторвастатином у лікарській формі – жувальні таблетки 5 мг або 10 мг або таблетки, покриті плівковою оболонкою, у дозі 10 мг або 20 мг 1 раз на добу відповідно. Єдиною значною коваріатою у фармакокінетичній моделі популяції, що отримує аторвастатин, була маса тіла. Уявний кліренс аторвастатину у дітей не відрізнявся від такого у дорослих пацієнтів при аллометричному вимірі по масі тіла. У діапазоні дії аторвастатину та о-гідроксіаторвастатину відзначалося послідовне зниження ХС-ЛПНЩ та ХС. Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmax – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ «Протипоказання»). Печінкове захоплення всіх інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, включаючи аторвастатин, відбувається за участю транспортера ОАТР1В1. У пацієнтів із генетичним поліморфізмом SLCО1B1 є ризик підвищення експозиції аторвастатину, що може призвести до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу. Поліморфізм гена, що кодує ОАТR1В1 (SLCО1B1 c.521CC), пов'язаний з підвищенням експозиції (AUC) аторвастатину в 2,4 рази порівняно з пацієнтами без такої генотипічної зміни (с.521TT). У таких пацієнтів може спостерігатися порушення захоплення аторвастатину печінкою, пов'язане з генетичними порушеннями. Можливі наслідки щодо ефективності невідомі. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Вплив інших препаратів на фармакокінетику аторвастатину Препарат, дозування Аторвастатин Доза (мг) Зміна AUC& Зміна Сmax& Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, постійна доза 10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів ↑ у 8,7 рази ↑ у 10,7 рази Типранавір 500 мг 2 рази на добу/ритонавір 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів 10 мг, одноразово ↑ у 9,4 рази ↑ у 8,6 рази Глекапревір 400 мг 1 раз на добу/пібрентасвір 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 7 днів ↑ у 8,3 рази ↑ у 22,0 рази Телапревір 750 мг кожні 8 годин протягом 10 днів 20 мг, одноразово ↑ у 7,9 раза ↑ у 10,6 рази Лопінавір 400 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 20 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 5,9 рази ↑ у 4,7 рази Кларитроміцин 500 мг двічі на добу протягом 9 днів 80 мг 1 раз на добу протягом 8 днів ↑ у 4,5 рази ↑ у 5,4 рази Саквінавір 400 мг 2 рази на добу/ритонавір 400 мг 2 рази на добу протягом 15 днів**** 40 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 3,9 рази ↑ у 4,3 рази Дарунавір 300 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 9 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 3,4 рази ↑ у 2,2 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу протягом 4 днів 40 мг, одноразово ↑ у 3,3 рази ↑ в 1,2 рази Летермовір 480 мг 1 раз на добу протягом 10 днів 20 мг, одноразово ↑ у 3,29 рази ↑ у 2,17 рази Боцепревір 800 мг 3 рази на добу протягом 7 днів 40 мг, одноразово ↑ у 2,3 рази ↑ 2,7 рази Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 2,5 рази ↑ у 2,8 рази Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів ↑ у 2,3 рази ↑ у 4,0 рази Елбасвір 50 мг 1 раз на добу/гразопревір 200 мг 1 раз на добу протягом 13 днів 10 мг, одноразово ↑ У 1,95 разів ↑ у 4,3 рази Нелфінавір 1250 мг 2 рази на добу протягом 14 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів ↑ в 1,74 рази ↑ у 2,2 рази Ділтіазем 240 мг 1 раз на добу протягом 28 днів 40 мг, одноразово ↑ в 1,51 рази ↑ у 1,0 разів Грейпфрутовий сік 240 мл 1 раз на добу* 40 мг, одноразово ↑ в 1,37 рази ↑ в 1,16 рази Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу протягом 7 днів 40 мг, одноразово ↑ в 1,35 рази ↓ у 1,0 разів Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу протягом 7 днів 10 мг, одноразово ↑ в 1,33 рази ↑ в 1,38 рази Амлодипін 10 мг, одноразово 80 мг, одноразово ↑ в 1,18 рази ↓ у 0,91 рази Рифампіцин 600 мг 1 раз на добу протягом 7 днів (одночасне застосування)*** 40 мг, одноразово ↑ в 1,12 рази ↑ у 2,9 рази Фенофібрат 160 мг 1 раз на добу протягом 7 днів 40 мг, одноразово ↑ в 1,03 рази ↑ в 1,02 рази Циметидин 300 мг 4 рази на добу протягом 2 тижнів 10 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів ↓ у 1,0 разів ↓ у 0,89 рази Колестипол 10 мг 2 рази на добу протягом 28 тижнів 40 мг 1 раз на добу протягом 28 тижнів Не встановлено ↓ у 0,74** рази Маалокс ТС® 30 мл 1 раз на добу протягом 17 днів 10 мг 1 раз на добу протягом 15 днів ↓ у 0,66 рази ↓ у 0,67 рази Ефавіренз 600 мг 1 раз на добу протягом 14 днів 10 мг протягом 3 днів ↓ у 0,59 рази ↓ у 1,01 рази Рифампіцин 600 мг 1 раз на добу протягом 5 днів (роздільний прийом) *** 40 мг, одноразово ↓ у 0,2 рази ↓ у 0,6 рази & Представлено відношення типів терапії (одночасне застосування препарату разом із аторвастатином у порівнянні із застосуванням тільки аторвастатину). * При значному вживанні грейпфрутового соку (≥ 750 мл-1,2 л на добу) відзначали більше збільшення AUC (до 2,5 разів) та/або Сmax (до 1,71 раза). ** На підставі зразка, взятого одноразово через 8-16 годин після прийому препарату. *** Оскільки рифампіцин має подвійний механізм взаємодії, рекомендується вводити аторвастатин і рифампіцин одночасно. Пізніший прийом аторвастатину після рифампіцину пов'язаний із значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові. **** Дози саквінавіру/ритонавіру, що застосовувалися в даному дослідженні, відрізняються від дозувань, що застосовуються у клінічній практиці. Слід враховувати, що підвищення експозиції аторвастатину при клінічному застосуванні швидше за все вище, ніж спостерігається в даному дослідженні. У зв'язку з цим слід застосовувати найнижчу дозу аторвастатину. Вплив аторвастатину на фармакокінетику інших препаратів Аторвастатин Препарат, що застосовується одночасно з аторвастатином, дозування. Препарат/Доза (мг) Зміна AUC& Зміна Сmax& 80 мг 1 раз на добу протягом 15 днів Антипірин 600 мг, одноразово ↑ в 1,03 рази ↓ у 0,89 рази 80 мг 1 раз на добу протягом 10 днів Дігоксин 0,25 мг 1 раз на добу протягом 20 днів ↑ в 1,15 рази ↑ в 1,23 рази 40 мг 1 раз на добу протягом 22 днів Пероральні контрацептивні препарати 1 раз на добу протягом 2 місяців: - Норетиндрон 1 мг, - етинілестрадіол 35 мкг ↑ в 1,28 рази ↑ в 1,23 рази 10 мг, одноразово Типранавір 500 мг 2 рази на добу/ритонавір 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів ↑ в 1,08 рази ↑ У 0,96 рази 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів Фосампренавір 1400 мг 2 рази на добу протягом 14 днів ↓ у 0,73 рази ↓ у 0,82 рази 10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів Фосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу протягом 14 днів ↑ У 0,99 рази ↑ У 0,94 рази & Представлено відношення типів терапії (одночасне застосування препарату разом із аторвастатином у порівнянні із застосуванням тільки аторвастатину).ФармакодинамікаАторвастатин – селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат – попередник стероїдів, включаючи холестерин (ХС). Синтетичний гіполіпідемічний засіб. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові загального ХС, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (XC-ЛПНЩ) та аполіпопроїну ХС-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає підвищення сироваткової концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (XC-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрації ХС та ХС-ЛПНГ у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез ХС у печінці та збільшуючи кількість «печінкових» рецепторів ЛПНГ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму XC-ЛПНП. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та кількість частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у плазмі крові у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолесою. терапії іншими гіполіпідемічними засобами Аторвастатин у дозах від 10 мг до 80 мг знижує концентрацію ХС на 30-46%, XC-ЛПНГ – на 41-61%, апо-В – на 34-50% та ТГ – на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у тому числі у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, XC-ЛПОНП, апо-В, ТГ та підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїнів проміжної щільності (ХС-ЛПСШ). У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5,1-8,7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний ХС/XC-ЛПВЩ та ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПЗЩ на 29-44 % та 37-55 % відповідно. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та смертність на 16 % після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, – на 26 % (дослідження зменшення вираженості ішемії міокарді на фоні. [MIRACL]). У пацієнтів з різними вихідними концентраціями ХС-ЛПНГ у плазмі крові аторвастатин спричиняє зниження ризику ішемічних ускладнень та смертність (у пацієнтів з інфарктом міокарда [ІМ] без зубця Q та нестабільною стенокардією у чоловіків та жінок, а також у пацієнтів у віці молодше та старше 65 років). Зниження концентрації у плазмі крові ХС-ЛПНГ краще корелює з дозою аторвастатину, ніж з його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Терапевтичний ефект проявляється через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії. Профілактика серцево-судинних ускладнень Аторвастатин у дозі 10 мг знижує ризик розвитку фатального та нефатального ІМ порівняно з плацебо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та трьома та більше факторами ризику (Aнгло-Скандинавське дослідження з оцінки результату серцевих захворювань [ASCOT-LLA]). Аторвастатин у дозі 10 мг знижує ризик розвитку наступних ускладнень: Зниження ризику Коронарні ускладнення (ішемічна хвороба серця [ІХС] з летальним результатом та нефатальний ІМ) 36% Загальні серцево-судинні ускладнення та процедури реваскуляризації 20% Загальні серцево-судинні ускладнення 29% Інсульт (фатальний та нефатальний) 26% Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом терапія аторвастатином знижує ризик розвитку наступних серцево-судинних ускладнень незалежно від статі, віку пацієнта або вихідної концентрації ХС-ЛПНЩ (дослідження аторвастатину при цукровому діабеті 2 типу [CARDS]) у плазмі крові: Зниження ризику Основні серцево-судинні ускладнення (фатальний та нефатальний ІМ, безболева ішемія міокарда, летальний наслідок в результаті загострення ІХС, нестабільна стенокардія, шунтування коронарної артерії, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика, процедури реваскуляризації, інс 37% ІМ (фатальний та нефатальний ІМ, безболева ішемія міокарда) 42% Інсульт (фатальний та нефатальний) 48% Атеросклероз У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг на добу призводить до зменшення загального обсягу атероми на 0,4% за 1,8 місяці терапії (дослідження зворотного розвитку коронарного атеросклерозу на фоні інтенсивної гіполіпідемічної терапії [REVERSAL]). Повторний інсульт Aторвастатин у дозі 80 мг на добу зменшує ризик повторного фатального або нефатального інсульту у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА) без ІХС в анамнезі (дослідження з профілактики інсульту при інтенсивному зниженні концентрації холестерину в плазмі крові [SPAR] % проти плацебо. При цьому значно знижується ризик основних серцево-судинних ускладнень та процедур реваскуляризації. Скорочення ризику серцево-судинних порушень при терапії аторвастатином відзначається у всіх груп пацієнтів, крім тієї, куди увійшли пацієнти з первинним або повторним геморагічним інсультом. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень У пацієнтів з ІХС аторвастатин у дозі 80 мг порівняно з дозою 10 мг достовірно знижує розвиток наступних ускладнень (за даними дослідження TNT – лікування до досягнення нових цільових концентрацій ліпідів у плазмі крові): Аторвастатин 80 мг Серцево-судинні ускладнення (ІХС з летальним результатом та нефатальний ІМ) 8,7% ІМ нефатальний, не пов'язаний із процедурою 4,9% Інсульт (фатальний та нефатальний) 2,3% Госпіталізація з приводу застійної серцевої недостатності 2,4% Шунтування коронарної артерії чи інші процедури реваскуляризації 13,4% Документована стенокардія 10,9% Показання до застосуванняГіперхолестеринемія: - як доповнення до дієти для зниження підвищеного загального ХС, ХС-ЛПНГ, апо-В та ТГ у дорослих, підлітків та дітей віком 10 років або старше з первинною гіперхолестеринемією, включаючи сімейну гіперхолестеринемію (гетерозиготний варіант) або комбіновану варіант) гіперліпідемію (відповідно тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона), коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні методи лікування недостатні; - для зниження підвищеного загального холестерину, ХС-ЛПНГ у дорослих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад, ЛПНГ-аферез), або якщо такі методи лікування недоступні. Профілактика серцево-судинних захворювань: - профілактика серцево-судинних подій у дорослих пацієнтів, які мають високий ризик розвитку первинних серцево-судинних подій, як доповнення до корекції інших факторів ризику; - вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження смертності, ІМ, інсультів, повторних госпіталізацій щодо стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Активне захворювання печінки або підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми. Вагітність. Період грудного вигодовування. Жінки дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції. Вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії (застосування протипоказане у дітей віком до 10 років). Одночасне застосування з фузидовою кислотою. Застосування противірусних засобів, призначених для лікування вірусного гепатиту С, глекапревіра/пібрентасвіру. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, т. К. Препарат Аторвастатин – К містить лактозу. У пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку рабдоміолізу (порушення функції нирок, гіпотиреоз, спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі або в сімейному анамнезі, вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази [статинів] або фібратів на м'язову тканину, захворювання та/або застосування у пацієнтів, які вживають алкоголь у значних кількостях, вік старше 70 років, ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі (наприклад, взаємодія з іншими лікарськими засобами)).Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин – К протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Застосування препарату Аторвастатин – К протипоказане у жінок дітородного віку, які не використовують адекватні методи контрацепції. Відзначалися рідкісні випадки вроджених аномалій після внутрішньоутробного на плід інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів). У дослідженнях на тваринах було показано токсичний вплив на репродуктивну функцію. Препарат Аторвастатин – К протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей. Протипоказаний особам віком до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі), за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії (застосування протипоказане у дітей віком до 10 років). Застосування у дітей з 10 до 18 років при гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії Початкова доза, що рекомендується, – 10 мг 1 раз на добу. Доза може бути збільшена до 80 мг на добу з урахуванням клінічного ефекту та переносимості. Дозу препарату Аторвастатин-К необхідно підбирати залежно від мети гіполіпідемічної терапії. Корекція дози повинна проводитись з інтервалами 1 раз на 4 тижні або більше.Побічна діяПрепарат Аторвастатин - До звичайно добре переноситься, побічні реакції, як правило, легкі та минущі. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: часто – алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія; нечасто - гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія; частота невідома – цукровий діабет (частота розвитку залежить від наявності або відсутності факторів ризику [концентрація глюкози у крові натще ≥ 5,6 ммоль/л, індекс маси тіла [ІМТ] > 30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові, артеріальна гіпертензія в анамнезі]). Порушення психіки: нечасто - "кошмарні" сновидіння, безсоння; частота невідома – депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, парестезія, гіпостезія, порушення смакового сприйняття, амнезія; рідко – периферична нейропатія; частота невідома – втрата чи зниження пам'яті. Порушення з боку органу зору: нечасто – виникнення «завіси» перед очима; рідко – порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - шум у вухах; дуже рідко – втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – біль у горлі, носова кровотеча; частота невідома - поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (зазвичай при тривалому застосуванні). Порушення з боку травної системи: часто – запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у животі, відрижка, панкреатит, дискомфорт у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – холестаз. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – кропив'янка, свербіж шкіри, шкірний висип, алопеція; рідко – ангіоневротичний набряк, бульозний висип, поліморфна ексудативна еритема (зокрема синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, біль у кінцівках, судоми м'язів, припухлість суглобів, біль у спині, скелетно-м'язові болі; нечасто – біль у шиї, м'язова слабкість; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля), розрив м'язів; дуже рідко – вовчаковоподібний синдром; частота невідома – імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – вторинна ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; дуже рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – нездужання, астенічний синдром, біль у грудях, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто – відхилення від норми результатів «печінкових» тестів (ACT та АЛТ) у плазмі крові, підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); нечасто – лейкоцитурія; частота невідома – підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbAl). Діти У дітей віком від 10 до 17 років, які отримували лікування аторвастатином, відзначався профіль небажаних явищ, аналогічний такому у пацієнтів, які отримували плацебо, при цьому найчастіше зустрічалися в обох групах небажаними явищами, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, були інфекції. У 3-річному дослідженні не спостерігалося клінічно значущого впливу на зростання та статеве дозрівання (відповідно до оцінки загального дозрівання та розвитку, оцінки стадій статевого дозрівання за шкалою Таннера та вимірювання росту та маси тіла). Профіль безпеки та переносимості аторвастатину у дітей був аналогічний відомому профілю безпеки аторвастатину у дорослих. База клінічних даних безпеки включає дані 520 дітей, які отримували аторвастатин, серед яких 7 пацієнтів були у віці < 6 років, 121 пацієнт – у віці від 6 до 9 років і 392 пацієнти були у віці від 10 до 17 років. З наявних даних частота розвитку, вид і рівень тяжкості небажаних реакцій в дітей віком аналогічні таким в дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу) або інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцину, кларитроміцину, див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначається варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4 (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Було встановлено, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину у плазмі. Слід по можливості уникати одночасного застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (таких як циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол, деякі противірусні препарати, що застосовуються в терапії. протеази ВІЛ, включаючи ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір та ін.). Якщо одночасний прийом цих препаратів необхідний, слід розглянути можливість початку терапії з мінімальної дози, а також оцінити можливість зниження максимальної дози аторвастатину. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть призводити до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. На тлі одночасного застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та еритроміцину відзначали підвищений ризик розвитку міопатії. Дослідження взаємодії аміодарону або верапамілу та аторвастатину не проводилися. Відомо, що і аміодарон, і верапаміл пригнічують активність ізоферменту CYP3A4, і одночасне застосування цих препаратів з аторвастатином може призвести до підвищення експозиції аторвастатину. У зв'язку з цим рекомендується знизити максимальну дозу аторвастатину та проводити відповідний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Контроль слід здійснювати після початку терапії та на тлі зміни дози інгібітору ізоферменту CYP3A4. Гемфіброзіл/фібрати На тлі застосування фібратів у монотерапії періодично відзначали небажані реакції, що стосуються скелетно-м'язової системи, у тому числі рабдоміоліз. Ризик таких реакцій зростає при одночасному застосуванні фібратів та аторвастатину. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу аторвастатину, а також слід проводити регулярний контроль стану пацієнтів. Езетіміб Застосування езетимибу пов'язані з розвитком небажаних реакцій із боку скелетно-мышечной системи, зокрема розвиток рабдоміолізу. Ризик таких реакцій підвищується при одночасному застосуванні езетимибу та аторвастатину. Для таких пацієнтів рекомендується ретельне спостереження. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), інгібіторів ізоферменту CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділи «Фармакологічні властивості. Особливі вказівки"). Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину у плазмі. Ділтіазем Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Ціметідин Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з циметидином не виявлено (див. розділ "Фармакологічні властивості. Фармакокінетика"). Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або кілька компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1,2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Інгібітори транспортного білка Аторвастатин є субстратом транспортерів ферментів печінки, транспортерів OATP1B1 та OATP1B3. Метаболітами аторвастатину є субстрати OATP1B1. Аторвастатин також ідентифікується як субстрат еффлюксних транспортерів МЛУ1 та BCRP, які можуть обмежувати кишкову абсорбцію та біліарний кліренс аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 10 мг та циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу призводило до підвищення рівня системного впливу аторвастатину (збільшення показника AUC у 8,7 раза) (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Циклоспорин є інгібітором транспортного поліпептиду органічних аніонів 1В1 (ОАТР1В1), 1В3 (ОАТР1ВЗ), протеїну, асоційованого з МЛУ1 та BCRP, а також ізоферменту CYP3A4, отже, він підвищує рівень системного впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 20 мг та летермовіру в дозі 480 мг на добу призводило до підвищення рівня впливу аторвастатину (співвідношення AUC: 3,29) (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Летермовір є інгібітором транспортерів простагландину, BCRP, MRP2, ОАТ2 та печінкового транспортера ОАТР1В1/1ВЗ, таким чином він посилює рівень впливу аторвастатину. Добова доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Величина опосередкованих лікарських взаємодій ізоферменту CYP3A та транспортерів ОАТР1В1/1ВЗ на сумісне застосування препаратів може відрізнятися при одночасному призначенні летермовіру з циклоспорином. Не рекомендується застосовувати аторвастатин пацієнтам, які отримують терапію летермовіром одночасно з циклоспорином. Елбасвір та гразопревір є інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, МЛУ1 та BCRP, отже, вони підвищують рівень системного впливу аторвастатину. Препарат Аторвастатин – К слід застосовувати з обережністю та в найнижчій необхідній дозі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Індуктори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, рифампіцин або препарати Звіробою продірявленого) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1) рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. ). Однак вплив рифампіцину на концентрацію аторвастатину в гепатоцитах невідомий, і якщо одночасного застосування неможливо уникнути,слід ретельно контролювати ефективність такої комбінації під час терапії. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид та/або алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі (зміна AUC: 0,66), проте ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові при цьому не змінювалася. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами системи цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася (зміна AUC: 0,74), проте гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину і колестиполу перевищував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг рівноважні концентрації дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалась (зміна AUC: 1,15). Пацієнтам, які отримують дигоксин одночасно з аторвастатином, потрібне відповідне спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептивні препарати При одночасному застосуванні аторвастатину та пероральних контрацептивних препаратів, що містять норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону (зміна AUC: 1,28) та етинілестрадіолу (зміна AUC: 1,19). Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептивного препарату для жінок, які приймають аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін У клінічному дослідженні у пацієнтів, які регулярно отримують терапію варфарином, одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг на добу призводило до невеликого збільшення протромбінового часу приблизно на 1,7 секунд протягом перших 4 днів терапії. Показник повертався до норми протягом 15 днів терапії аторвастатином. Незважаючи на те, що тільки в окремих випадках відзначали значну взаємодію, що зачіпає антикоагулянтну функцію, слід визначити протромбіновий час до початку терапії аторвастатином у пацієнтів, які отримують терапію кумариновими антикоагулянтами, і регулярно – в період терапії, щоб запобігти його значній зміні. Як тільки показник протромбінового часу стабілізується, його контроль можна проводити так само, як рекомендується для пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти.При зміні дози аторвастатину або припинення терапії контроль протромбінового часу слід проводити за тими самими принципами, що були описані вище. Терапія аторвастатином була пов'язана з розвитком кровотечі або змінами протромбінового часу у пацієнтів, які не отримували лікування антикоагулянтами. Колхіцін Незважаючи на те, що дослідження одночасного застосування колхіцину та аторвастатину не проводилися, є повідомлення про розвиток міопатії при застосуванні цієї комбінації. При одночасному застосуванні аторвастатину та колхіцину слід дотримуватися обережності. Амлодипін У дослідженні лікарської взаємодії у здорових добровольців одночасне застосування аторвастатину в дозі 80 мг та амлодипіну 10 мг призвело до клінічно незначного збільшення концентрації аторвастатину (зміна AUC: 1,18) у плазмі крові. Фузидова кислота Під час постреєстраційних досліджень відзначали випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які приймають одночасно статини, включаючи аторвастатин, та фузидову кислоту. Механізм цієї взаємодії невідомий. У пацієнтів, для яких застосування фузидової кислоти вважають за необхідне, лікування статинами має бути припинено протягом усього періоду застосування фузидової кислоти. Терапію статинами можна відновити через 7 днів після останнього прийому фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли необхідна тривала системна терапія фузидовою кислотою (наприклад, для лікування важких інфекцій), необхідність одночасного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повинна бути розглянута у кожному конкретному випадку та здійснюватись під суворим наглядом лікаря.Пацієнт повинен бути попереджений про необхідність негайного звернення за медичною допомогою з появою таких симптомів, як м'язова слабкість, чутливість або біль. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували одночасно з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної гормональної терапії. Ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено, дослідження взаємодії зі специфічними препаратами не проводились. Крім того, відмічалося підвищення концентрації аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ (комбінації лопінавіру та ритонавіру, саквінавіру та ритонавіру, дарунавіру та ритонавіру, фосампренавіру, а також комбінації фосампренавіру з ритонавіром і гразопревір, симепревір), кларитроміцином та ітраконазолом. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, а також застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину.Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймати будь-якої доби незалежно від часу їди. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-К слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням за допомогою дієти, фізичних вправ та адекватної терапії основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату Аторвастатин - К варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і підбирається з урахуванням концентрації ХС-ЛПНГ у плазмі крові, мети терапії та індивідуальної відповіді на терапію. Максимальна добова доза препарату Аторвастатин становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-К необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів рекомендована доза препарату Аторвастатин – К становить 10 мг 1 раз на добу, терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів та зазвичай досягає максимуму через 4 тижні. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Найчастіше призначають по 80 мг 1 разів у добу (зниження концентрації ХС-ЛПНП у плазмі на 18-45 %). Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза становить 10 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально та оцінювати актуальність дози кожні 4 тижні з можливим підвищенням до 40 мг на добу. Потім або доза може бути збільшена до максимальної - 80 мг на добу, або можна поєднувати секвестранти жовчних кислот з прийомом аторвастатину в дозі 40 мг на добу. Профілактика серцево-судинних захворювань У дослідженнях первинної профілактики доза аторвастатину становила 10 мг на добу. Може знадобитися підвищення дози для досягнення значень ХС-ЛПНГ, що відповідають сучасним рекомендаціям. Застосування у дітей з 10 до 18 років при гетерозиготній сімейній гіперхолестеринемії Початкова доза, що рекомендується, – 10 мг 1 раз на добу. Доза може бути збільшена до 80 мг на добу з урахуванням клінічного ефекту та переносимості. Дозу препарату Аторвастатин-К необхідно підбирати залежно від мети гіполіпідемічної терапії. Корекція дози повинна проводитись з інтервалами 1 раз на 4 тижні або більше. Порушення функції печінки При порушенні функції печінки дозу препарату Аторвастатин-К необхідно знижувати при регулярному контролі сироваткової активності «печінкових» трансаміназ: аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину або ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти похилого віку Відмінностей у терапевтичній ефективності та безпеці препарату Аторвастатин – К у пацієнтів похилого віку, порівняно із загальною популяцією, не виявлено, корекції дози не потрібні (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тіломпревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-К не повинна перевищувати 10 мг на добу (див. розділи «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»). Не рекомендується застосовувати аторвастатин пацієнтам, які отримують терапію летермовіром одночасно з циклоспорином (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Слід дотримуватись обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), інгібіторами протеази вірусу гепатиту С (боцепревір, елбасвір/гразопревіром, симклапреміроміконом). У пацієнтів, які одночасно застосовують противірусні препарати для лікування вірусного гепатиту С (елбасвір/гразопревір) з аторвастатином, доза аторвастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»).ПередозуванняСпецифічного антидоту для лікування передозування препаратом Аторвастатин – К ні. У разі передозування, при необхідності, слід проводити симптоматичне лікування. Слід провести функціональні тести печінки та контролювати сироваткову активність КФК. Оскільки аторвастатин активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, при застосуванні аторвастатину відзначали помірне підвищення (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) активності «печінкових» трансаміназ (ACT та АЛТ) у плазмі крові. Стійке підвищення сироваткової активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які отримували аторвастатин. Частота подібних змін при застосуванні аторвастатину у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0,2 %, 0,2 %, 0,6 % та 2,3 % відповідно. Підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози аторвастатину,тимчасової або повної відміни препарату активність «печінкових» трансаміназ у плазмі поверталася до вихідного рівня. Більшість пацієнтів продовжували приймати аторвастатин у зниженій дозі без будь-яких клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин – К або після збільшення його дози необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід контролювати також з появою клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності «печінкових» трансаміназ у плазмі крові слід контролювати активність АЛТ та ACT у плазмі крові доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ у плазмі крові більш ніж у 3 рази, порівняно з верхньою межею норми, зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин – К (див. розділ «Побічна дія»). Препарат Аторвастатин – К слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які вживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність «печінкових» трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин – К (див. розділ «Протипоказання»). Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалася міалгія (див. розділ «Побічна дія»). Діагноз міопатії слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням сироваткової активності КФК (більш ніж у 10 разів у порівнянні з верхньою межею норми). Терапію препаратом Аторвастатин-К слід припинити у разі вираженого підвищення сироваткової активності КФК за наявності підтвердженої міопатії або підозри на її розвиток. Ризик розвитку міопатії підвищувався при одночасному застосуванні лікарських засобів, що підвищують системну концентрацію аторвастатину (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4,та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 – основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Застосовуючи препарат Аторвастатин - К у поєднанні з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЛ/вірусу гепатиту С, летермовиром або нікотиновою кислотою в ліпідзнижувальних дозах. ризик. Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів. У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів (див.розділ «Спосіб застосування та дози»). Не рекомендується одночасне застосування аторвастатину та фузидової кислоти, тому під час застосування фузидової кислоти рекомендовано тимчасове скасування аторвастатину. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль сироваткової активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку важкої міопатії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). До початку лікування Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами, що сприяють розвитку рабдоміолізу. До початку терапії аторвастатином слід проводити контроль активності КФК у плазмі у наступних випадках: порушення функції нирок; гіпотиреоз; спадкові м'язові порушення у пацієнта в анамнезі чи сімейному анамнезі; вже перенесений токсичний вплив інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) або фібратів на тканину м'язів; захворювання печінки в анамнезі та/або пацієнти, які вживають алкоголь у значній кількості; у пацієнтів віком від 70 років слід оцінити необхідність контролю показника КФК у плазмі крові, враховуючи те, що у цих пацієнтів, як правило, вже є фактори, що сприяють розвитку рабдоміолізу; ситуації, в яких очікується підвищення концентрації аторвастатину в плазмі, такі як взаємодії з іншими лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У таких ситуаціях слід оцінити співвідношення користь/ризик та здійснювати медичне спостереження за станом пацієнта. У разі значного підвищення сироваткової активності КФК (більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми) не слід починати терапію аторвастатином. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. Чинником ризику розвитку рабдоміолізу може бути попереднє порушення функції нирок. Таким пацієнтам слід забезпечити ретельніший контроль стану скелетно-м'язової системи. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику розвитку ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжкий перебіг гострої інфекції, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення, неконтрольовані судоми). припинити чи повністю скасувати. Відзначено дуже рідкісні випадки розвитку імуноопосередкованої некротизуючої міопатії під час терапії або припинення застосування статинів. Імуноопосередкована некротизуюча міопатія клінічно характеризується стійкою слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами. Увага! Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Профілактика інсульту за допомогою активного зниження концентрації ХС у плазмі (SPARCL) У ретроспективному аналізі підтипів інсульту у пацієнтів без ІХС, які недавно перенесли інсульт або ТІА, що на початковому етапі отримували аторвастатин у дозі 80 мг на добу, була відзначена більш висока частота випадків розвитку геморагічного інсульту порівняно з пацієнтами, які отримують плацебо. Підвищений ризик особливо помітний у пацієнтів з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі на початку дослідження. У даної групи пацієнтів співвідношення користь/ризик при прийомі аторвастатину в дозі 80 мг на добу не визначено, тому перед початком терапії слід ретельно оцінити можливий ризик розвитку геморагічного інсульту у таких пацієнтів. Після спеціального аналізу результатів клінічного дослідження за участю 4731 пацієнта без ІХС, які перенесли інсульт або ТІА протягом попередніх 6 місяців, яким було призначено аторвастатин 80 мг на добу, було виявлено більш високу частоту геморагічних інсультів у групі аторвастатину порівняно з групою плацебо (55 у групі аторвастатину проти 33 – у групі плацебо). Пацієнти з геморагічним інсультом на момент включення в дослідження мали більш високий ризик для повторного геморагічного інсульту (7 – у групі аторвастатину проти 2 – у групі плацебо). Однак у пацієнтів, які отримували аторвастатин 80 мг на добу, було менше інсультів будь-якого типу (265 проти 311) та менше серцево-судинних подій (123 проти 204). Цукровий діабет Деякі дані підтверджують, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) як клас можуть призводити до підвищення концентрації глюкози в крові, а в окремих пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету може розвинутись стан гіперглікемії, що потребує корекції, як при цукровому діабеті. Тим не менш, цей ризик не перевищує користь від терапії інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статини) з точки зору судинних ризиків, тому це не може бути причиною скасування терапії. Пацієнти, що належать до групи ризику (концентрація глюкози в крові натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ у плазмі крові, артеріальна гіпертензія), повинні перебувати під медичним контролем, включаючи контроль біохімічних параметрів крові, відповідно до Національних рекомендацій. Інтерстиціальне захворювання легень На тлі терапії деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статини), особливо на тлі тривалої терапії, спостерігалися поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Можуть спостерігатися задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). Якщо у пацієнта підозрюється інтерстиціальне захворювання легень, слід відмінити терапію аторвастатином. Ендокринна функція При застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статини), у тому числі і аторвастатину, спостерігалися випадки підвищення концентрації HbA1 та концентрації глюкози в крові натще. Тим не менш, ризик гіперглікемії нижчий, ніж рівень зниження ризику судинних ускладнень на фоні прийому інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статини). Застосування у дітей У 3-річному дослідженні не спостерігалося клінічно значущого впливу на зростання та статеве дозрівання (згідно з оцінкою загального дозрівання та розвитку, оцінкою стадій статевого дозрівання за шкалою Таннера та вимірюванням росту та маси тіла). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Аторвастатин-К містить лактозу, тому його застосування протипоказане при таких станах: дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Порушення функції печінки При порушенні функції печінки дозу препарату Аторвастатин-К необхідно знижувати при регулярному контролі сироваткової активності «печінкових» трансаміназ: аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину або ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ у плазмі, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти похилого віку Відмінностей у терапевтичній ефективності та безпеці препарату Аторвастатин – К у пацієнтів похилого віку, порівняно із загальною популяцією, не виявлено, корекції дози не потрібні (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). Вплив на керування транспортними засобами: Даних щодо впливу аторвастатину на здатність керувати транспортними засобами, механізмами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, немає. Однак, враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при виконанні перелічених видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою, на одному боці маркування «10», нанесене методом тиснення. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою, на одному боці маркування «10», нанесене методом тиснення. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою, на одному боці маркування «15», нанесене методом тиснення. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою, на одному боці маркування «15», нанесене методом тиснення. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою, на одному боці маркування «5», нанесене методом тиснення. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. активна речовина: розувастатин кальцію – 5,21/10,42/15,62/20,83/31,25/41,66 мг (еквівалентно 5, 10, 15, 20 мг розувастатину відповідно); допоміжні речовини: МКЦ; лактоза; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метилметакрилату сополімер (1:2:1); макрогол 6000; титану діоксид; лактози моногідрат. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг та 20 мг. За 10 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Аl/ПВХ-алюмінієвої фольги. 3, 9 бл. (бл. по 10 табл.) поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з фаскою, на одному боці маркування «5», нанесене методом тиснення. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічна, що інгібує ГМГ-КоА-редуктазу.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Cmax розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Метаболізується переважно печінкою, яка є основним органом, що синтезує Хс та метаболізує Хс-ЛПНЩ. Vd розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Метаболізм Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є неспецифічним субстратом системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4, CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами є N-десметилрозувастатин та лактонові метаболіти. N-десметилрозувастатин приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування плазмової ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта його метаболітами. Виведення Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Т1/2 із плазми становить приблизно 19 годин (не змінюється при збільшенні дози препарату). Середній геометричний плазмовий кліренс – 50 л/год (коефіцієнт варіації – 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного застосування. Особливі групи пацієнтів Вік та стать. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи. Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC та Cmax розувастатину у пацієнтів монголоїдної раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індійців показано збільшення медіани AUC та Cmax у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед пацієнтів європеоїдної та негроїдної рас. Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилрозувастатину суттєво не змінюється. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-десметилрозувастатину – у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вища, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. У пацієнтів із печінковою недостатністю 7 балів та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення системної експозиції розувастатину. У двох пацієнтів із печінковою недостатністю 8–9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення системної експозиції принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у т.ч. розувастатин, що зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпептид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) c.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно у порівнянні з носіями генотипів SLCO1B1 с.521ТТ та ABCG2 c4.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА редуктази – ферменту, що перетворює метилглутарилкофермент А на мевалонову кислоту – попередник Хс. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ. Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Фармакодинаміка Розувастатин знижує підвищені плазмові концентрації Хс ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального Хс, тригліцеридів (ТГ), підвищує сироваткову концентрацію Хс ЛПВЩ (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), Хс-неЛПВЩ, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (АпоА-I) (див. таблиці 1 та 2). Знижує співвідношення Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ і Хс-неЛПВЩ/Хс-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-I. Терапевтичний ефект розвивається протягом одного тижня після початку терапії, через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії і підтримується при регулярному прийомі препарату. Клінічна ефективність. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIa та IIb типу за Фредріксоном (середня вихідна сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ приблизно 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація Хс-ЛПНГ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які отримують розувастатин у дозі 20–80 мг, відзначається позитивна динаміка показників ліпідного профілю (дослідження за участю 435 пацієнтів). Після підбору дози до добової дози 40 мг (12 тижнів терапії) відзначається зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНГ на 53%. У 33% пацієнтів досягається сироваткова концентрація Хс-ЛПНГ менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 та 40 мг, середнє зниження сироваткової концентрації Хс-ЛПНЩ склало 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою сироватковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалась концентрація ТГ у плазмі крові. Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо вмісту тригліцеридів та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ. У дослідженні METEOR за участю 984 пацієнтів віком 45-70 років з низьким ризиком розвитку ІХС (10-річний ризик за Фрамінгемською шкалою менше 10%), середньою сироватковою концентрацією Хс-ЛПНГ 4 ммоль/л (154,5 мг/дл) та субклінічним атеросклерозом (який оцінювався за товщиною комплексу інтима-медіа сонних артерій (ТКІМ) вивчався вплив розувастатину на ТКІМ. Пацієнти отримували розувастатин у дозі 40 мг/добу або плацебо протягом 2 років. Терапія розувастатином значно сповільнювала швидкість артерії порівняно з плацебо з відмінністю на -0,0145 мм/рік (95% ДІ від -0,0196 до -0,0093, р Результати проведеного дослідження JUPIТER (Обґрунтування застосування статинів для первинної профілактики: інтервенційне дослідження з оцінки розувастатину) у 17802 пацієнтів показали, що розувастатин суттєво знижував ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (252 у групі плацебо порівняно з 142 у групі розувастатину)Показання до застосуванняпервинна гіперхолестеринемія за класифікацією Фредріксона (тип IIа, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) - як доповнення до дієти коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія - як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) - як доповнення до дієти; для уповільнення прогресування атеросклерозу - як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження плазмової концентрації загального Хс та Хс-ЛПНЩ; первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена плазмова концентрація С-ре білка (≥2 г/л) за наявності щонайменше одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька плазмова концентрація Хс-ЛПВЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС.Протипоказання до застосуванняПри добовій дозі до 30 мг: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років. При добовій дозі 30 мг і більше: підвищена чутливість до розувастатину або до будь-якого з компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ та підвищення активності печінкових трансаміназ у сироватці крові більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); міопатія; одночасне застосування циклоспорину; пацієнти, схильні до розвитку міотоксичних ускладнень; вагітність, період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які використовують адекватні методи контрацепції; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (у т.ч. у сімейному); міотоксичність при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; пацієнти монголоїдної раси; вік до 18 років. З обережністю При добовій дозі до 30 мг. Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, спадкові захворювання м'язів в анамнезі (в т.ч. у сімейному) та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (монголоїдна раса - японці та китайці); одночасне застосування з фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми, одночасне застосування з езетимибом. При добовій дозі 30 мг та більше. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (Cl креатиніну понад 60 мл/хв); вік старше 65 років; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судоми; одночасне застосування з езетимибом.Вагітність та лактаціяПрепарат Роксера протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, що синтезуються з холестерину, важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази для плода перевищує користь від застосування препарату при вагітності для матері. У разі настання вагітності у процесі терапії застосування препарату має бути негайно припинено. Дані щодо виділення розувастатину з грудним молоком відсутні (відомо, що інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази здатні виділятися з грудним молоком), тому в період годування груддю застосування препарату слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних ефектів має в основному дозозалежний характер. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. З боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет типу 2. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка. З боку травної системи: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит; дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. При застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко - міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз (з гострою нирковою недостатністю або без неї); дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуноопосередкована некротизуюча міопатія. Дозозалежне підвищення активності КФК у плазмі спостерігається у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно є незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК більш ніж у 5 разів вище за ВГН терапію слід призупинити. З боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримують терапію розувастатином, може виявлятися протеїнурія. Зміна кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10–20 мг розувастатину та приблизно 3% пацієнтів, які отримують дозу 40 мг/добу розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок; дуже рідко – гематурія. З боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром; частота невідома – периферичні набряки. Лабораторні показники: при застосуванні розувастатину також спостерігалися наступні зміни лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, активності ГГТП, ЛФ у плазмі крові, зміна сироваткової концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) повідомлялося про такі побічні ефекти: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та кошмарні сновидіння, сексуальна дисфункція, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків. Розувастатин є субстратом для деяких транспортних білків, зокрема ОАТР1В1 та BCRP. Одночасне застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії. Циклоспорин. При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину, AUC розувастатину в середньому в 7 разів вище за значення, яке відзначається у здорових добровольців (див. таблицю 3). Одночасне застосування з розувастатином не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі крові. Застосування розувастатину протипоказане пацієнтам, які приймають циклоспорин. Інгібітори протеази ВІЛ. Одночасне застосування інгібіторів протеази ВІЛ може значно підвищувати експозицію розувастатину. Одночасне застосування 20 мг розувастатину та комбінації двох інгібіторів протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) супроводжується підвищенням AUC(0–24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби. Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення Cmax та AUC розувастатину у плазмі крові у 2 рази. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значуща взаємодія з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти (більше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні. Одночасне застосування фібратів та розувастатину у добовій дозі 30 мг протипоказано. У таких пацієнтів терапія повинна починатися з дози 5 мг на добу. Езетіміб. Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією. Не можна виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом, що виявляється збільшенням ризику розвитку небажаних реакцій. Антациди. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин. Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0–t) розувастатину на 20% та його Cmax на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається застосуванням еритроміцину. Ізофермент системи цитохрому P450. Результати досліджень, які проводяться в умовах in vivo та in vitro, показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цієї системи ізоферменту. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими ЛЗ на рівні метаболізму за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія між розувастатином, флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4) не відзначено. Фузидова кислота. Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину. Взаємодія з ЛЗ, які вимагають корекції дози розувастатину Дозу препарату Роксера слід коригувати за необхідності його одночасного застосування з ЛЗ, що збільшують експозицію розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції в 2 рази та більше, початкова доза препарату Роксера повинна становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу препарату Роксера®, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза препарату Роксера® при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення його дози у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин), може призводити до збільшення MHO. Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення MHO. У таких випадках рекомендується моніторинг MHO. Контрацептиви для внутрішнього застосування/замісна гормональна терапія (ЗГТ). Одночасне застосування розувастатину та контрацептивів для прийому внутрішньо збільшує AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 та 34% відповідно. Таке збільшення концентрації у плазмі крові має враховуватися при доборі дози гормональних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та ЗГТ відсутні, отже, не можна виключити аналогічний ефект і при застосуванні цієї комбінації. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші ЛЗ. Клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.Спосіб застосування та дозиВсередину, таблетку не розжовувати і не подрібнювати, ковтати повністю, запиваючи водою, можливий прийом будь-якої доби незалежно від їди. До початку терапії препаратом Роксера® пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Доза препарату повинна підбиратися індивідуально, залежно від цілей терапії та терапевтичної відповіді на лікування, беручи до уваги національні рекомендації щодо цільових концентрацій ліпідів у плазмі. Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, які переведені з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, повинна становити 5 або 10 мг препарату Роксера 1 раз на добу. При одночасному застосуванні препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг/добу. При виборі початкової дози слід керуватися індивідуальною концентрацією Хс у плазмі та брати до уваги можливий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень; необхідно також враховувати потенційний ризик розвитку побічних ефектів. У разі потреби доза може бути збільшена через 4 тижні. У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при застосуванні дози 40 мг на добу, порівняно з нижчими дозами препарату, підвищення дози до максимальної 40 мг на добу слід розглядати лише у пацієнтів з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень ( особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату терапії при застосуванні дози 20 мг на добу і які будуть перебувати під наглядом лікаря. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг на добу. Не рекомендується застосування дози 40 мг на добу у пацієнтів, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або при підвищенні дози препарату Роксера® необхідно контролювати показники ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату Роксера протипоказано. Застосування препарату Роксера у дозі більше 30 мг на добу пацієнтам з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня (Cl креатиніну менше 60 мл/хв) протипоказано. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу. Пацієнти з печінковою недостатністю. Препарат Роксера протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Застосування у пацієнтів похилого віку. Не потрібна корекція дози. Етнічні групи. У пацієнтів монголоїдної раси відмічено збільшення системної експозиції розувастатину. Для пацієнтів монголоїдної раси рекомендована початкова доза препарату Роксера становить 5 мг на добу, застосування препарату Роксера в дозі 40 мг протипоказано. Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCO1B1 с.521TT та ABCG2 с.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521CC або с.421АА рекомендована максимальна доза препарату Роксера становить 20 мг 1 раз на добу. Пацієнти, схильні до міотоксичних ускладнень. Застосування препарату Роксера у дозі 40 мг пацієнтам, схильним до розвитку міотоксичних ускладнень протипоказано. При необхідності застосування доз 10-20 мг на добу рекомендована початкова доза для цієї групи пацієнтів становить 5 мг на добу. Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Роксера® з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові. може підвищуватись ризик розвитку міопатії (включаючи рабдоміоліз). Слід ознайомитися з інструкцією щодо застосування вищезгаданих препаратів перед призначенням одночасно з препаратом Роксера®. У таких випадках слід оцінити можливість застосування альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому препарату Роксера. За необхідності застосування зазначених вище препаратів,слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії препаратом Роксера® та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняКлінічна картина передозування не описана. При одноразовому прийомі кількох добових доз препарату фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Лікування: симптоматичне, необхідний контроль функції печінки та сироваткової активності КФК, специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (зокрема 40 мг на добу), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка виявлялася за допомогою тест-смужок та у більшості випадків була періодичною або короткочасною. Така протеїнурія не свідчить про гостре захворювання або прогресування супутнього захворювання нирок. Частота серйозних порушень функції нирок, відзначена при постмаркетинговому вивченні розувастатину, вища при прийомі дози 40 мг на добу. У пацієнтів, які приймають препарат Роксера в дозі 30 або 40 мг на добу, рекомендується контролювати показники функції нирок під час лікування (не рідше ніж 1 раз на 3 місяці). Вплив на опорно-руховий апарат При застосуванні розувастатину у всіх дозах, але особливо у дозах, що перевищують 20 мг на добу, повідомлялося про наступні дії на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз. Відзначено дуже рідкісні випадки рабдоміолізу при одночасному застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази та езетимибу. Така комбінація повинна застосовуватися з обережністю, тому що не можна виключити фармакодинамічної взаємодії. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота розвитку рабдоміолізу при постмаркетинговому застосуванні розувастатину вища при застосуванні дози 40 мг на добу. Визначення сироваткової активності КФК Сироваткову активність КФК не можна визначати після інтенсивних фізичних навантажень та за наявності інших можливих причин підвищення її активності, це може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. Якщо вихідна сироваткова активність КФК істотно перевищена (в 5 разів вище верхньої межі норми), через 5-7 днів слід провести повторний аналіз. Не можна розпочинати терапію, якщо результати повторного аналізу підтверджують вихідну високу сироваткову активність КФК (більш ніж 5-кратне перевищення верхньої межі норми). Перед початком терапії Залежно від добової дози препарат Роксера® повинен призначатися з обережністю пацієнтам із наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу. До таких факторів відносяться: порушення функції нирок; гіпотиреоз; захворювання м'язів в анамнезі (зокрема у сімейному анамнезі); міотоксичні явища прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких може підвищуватися концентрація розувастатину у плазмі крові; одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь терапії. Також рекомендується проводити клінічний моніторинг. Якщо вихідна сироваткова активність КФК вища більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми, терапію препаратом Роксера® починати не можна. У період терапії препаратом Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у разі несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати сироваткову активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо сироваткова активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми), або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо сироваткова активність КФК не більш ніж у 5 разів) перевищує верхню межу норми). Якщо симптоми зникають, і сироваткова активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про відновлення застосування препарату Роксера або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному медичному спостереженні.Контроль сироваткової активності КФК за відсутності симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у сироватці крові під час терапії або при припиненні застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії не відзначено. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (наприклад, гемфіброзил), циклоспорином, нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). похідними азолу, інгібіторами протеази ВІЛ та макролідними антибіотиками. При одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази гемфіброзіл збільшує ризик розвитку міопатії. Таким чином, одночасне застосування препарату Роксера і гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшої зміни плазмової концентрації ліпідів при комбінованому застосуванні препарату Роксера з фібратами або нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах повинні бути ретельно зважені з урахуванням можливого ризику. Препарат Роксера у дозі 30 мг на добу протипоказаний для комбінованої терапії з фібратами. Препарат Роксера не слід застосовувати одночасно або протягом 7 днів після припинення терапії препаратами фузидової кислоти системної дії. У пацієнтів, у яких застосування фузидової кислоти вважається за необхідне, слід припинити терапію статином на весь період терапії фузидовою кислотою. Були отримані повідомлення про рабдоміоліз (у тому числі зі смертельними наслідками в деяких випадках) у пацієнтів, які отримують фузидову кислоту одночасно зі статинами. Пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою з появою будь-яких симптомів м'язової слабкості, болю чи болючості. Терапія препаратом Роксера може бути відновлена ​​через 7 днів після застосування останньої дози фузидової кислоти. У виняткових випадках, коли потрібне тривале застосування фузидової кислоти системної дії, наприклад, при лікуванні важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Роксера® та фузидової кислоти слід розглядати індивідуально та за умови ретельного лікарського спостереження. У зв'язку зі збільшенням ризику рабдоміолізу препарат Роксера® не слід застосовувати пацієнтам з гострими станами, які можуть призвести до міопатії або станів, що призводять до розвитку ниркової недостатності (наприклад, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, енд. порушення, неконтрольовані судоми). Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Роксера необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності потрібна корекція дози). Печінка Залежно від добової дози препарат Роксера повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або у пацієнтів, які мають в анамнезі захворювання печінки, або його застосування протипоказане. Рекомендується проводити визначення функціональних проб печінки до початку терапії та через 3 місяці після її початку. Застосування препарату Роксера слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо активність "печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому до початку лікування препаратом Роксера повинна проводитися терапія основних захворювань. Етнічні особливості У ході фармакокінетичних досліджень у представників монголоїдної раси порівняно з представниками європеоїдної раси відмічено збільшення плазмової концентрації розувастатину. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Цукровий діабет 2 типу У пацієнтів з концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується одночасне застосування препарату з інгібіторами ВІЛ. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Роксера містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу розувастатину на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. Проте, враховуючи можливість розвитку запаморочення та інших НЯ, необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: сімвастатин 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, бутилгідроксіанізол, лимонна кислота безводна, аскорбінова кислота, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, тальк, пропіленгліколь, титану діоксид. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, злегка двоопуклі, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Є проліками, оскільки має у своїй структурі закрите лактонове кільце, яке після надходження в організм гідролізується. Лактонове кільце статинів за своєю структурою схоже на частину ферменту ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. За даними контрольованих досліджень симвастатин підвищує рівень ХС-ЛПЗЩ до 14%. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Є дані про те, що симвастатин покращує функцію ендотелію вже через 30 днів терапії. Застосування симвастатину супроводжувалося зменшенням частоти серцево-судинних порушень незалежно від початкового рівня ХС-ЛПНЩ.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо симвастатин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (в середньому 85%). Cmax досягається через 4 години. Прийом безпосередньо перед їжею з низьким вмістом жирів не впливає на фармакокінетичні параметри симвастатину. При "першому проходженні" через печінку симвастатин біотрансформується з утворенням активних бета-метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 95%. Концентрація активного метаболіту симвастатину у системному кровотоку людини становить менше 5%. Виводиться у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, головним чином, з жовчю – 60-85%; 10-15% – у вигляді неактивних метаболітів виводиться нирками.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія.Протипоказання до застосуванняАктивний патологічний процес у печінці, стійке підвищення активності трансаміназ, вагітність, лактація, підвищена чутливість до симвастатину.Вагітність та лактаціяСимвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування симвастатину в педіатричній практиці не встановлені. Не рекомендується застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: запор, діарея, втрата апетиту, метеоризм, нудота, біль у животі, панкреатит, підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, м'язові судоми, парестезії, периферична невропатія. Серцево-судинна система: можлива транзиторна артеріальна гіпотензія. З боку кістково-м'язової системи: міалгії, міопатії, рабдоміолізу, підвищення активності КФК. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк, вовчаковоподібний синдром, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, кропив'янка, лихоманка, задишка. Дерматологічні реакції: фотосенсибілізація, висипання на шкірі, свербіж, гіперемія шкіри, алопеція. Інші: анемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні посилюється дія непрямих антикоагулянтів (зокрема варфарину). При одночасному застосуванні з цитостатиками, ітраконазолом, фібратами, нікотиновою кислотою у високих дозах імунодепресантами підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні з дигоксином збільшується концентрація дигоксину в плазмі. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Початкова доза становить 5-20 мг. При необхідності дозу збільшують з інтервалом 4 тижні. Симвастатин приймають в 1 раз на добу, увечері. Максимальна доза становить 40 мг на добу. Для пацієнтів, які отримують імунодепресанти, початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг/добу; максимальна доза – 5 мг на добу. При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) початкова доза становить 5-10 мг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують симвастатин у пацієнтів із захворюваннями печінки, з хронічним алкоголізмом, при артеріальній гіпотензії, зниженому або підвищеному тонусі скелетних м'язів неясної етіології, при епілепсії, тяжкій нирковій недостатності. Перед початком та під час лікування необхідний контроль функції печінки. У пацієнтів, які отримують антикоагулянти, похідні кумарину, перед початком і під час лікування симвастатином слід контролювати протромбіновий час. Застосування симвастатину слід припинити при значному збільшенні активності КФК або підозрі на міопатію, при розвитку гострого або тяжкого захворювання, при появі будь-якого фактора ризику, що сприяє розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу. Не рекомендується застосовувати симвастатин одночасно з імунодепресантами, фібратами, нікотиновою кислотою (у дозах, що спричиняють гіполіпідемію), протигрибковими препаратами похідними азолу. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування симвастатину в педіатричній практиці не встановлені. Не рекомендується застосовувати у дітей.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: сімвастатин 20 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, бутилгідроксіанізол, лимонна кислота безводна, аскорбінова кислота, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, тальк, пропіленгліколь, титану діоксид. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, злегка двоопуклі, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Є проліками, оскільки має у своїй структурі закрите лактонове кільце, яке після надходження в організм гідролізується. Лактонове кільце статинів за своєю структурою схоже на частину ферменту ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. За даними контрольованих досліджень симвастатин підвищує рівень ХС-ЛПЗЩ до 14%. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Є дані про те, що симвастатин покращує функцію ендотелію вже через 30 днів терапії. Застосування симвастатину супроводжувалося зменшенням частоти серцево-судинних порушень незалежно від початкового рівня ХС-ЛПНЩ.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо симвастатин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (в середньому 85%). Cmax досягається через 4 години. Прийом безпосередньо перед їжею з низьким вмістом жирів не впливає на фармакокінетичні параметри симвастатину. При "першому проходженні" через печінку симвастатин біотрансформується з утворенням активних бета-метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 95%. Концентрація активного метаболіту симвастатину у системному кровотоку людини становить менше 5%. Виводиться у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, головним чином, з жовчю – 60-85%; 10-15% – у вигляді неактивних метаболітів виводиться нирками.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія.Протипоказання до застосуванняАктивний патологічний процес у печінці, стійке підвищення активності трансаміназ, вагітність, лактація, підвищена чутливість до симвастатину.Вагітність та лактаціяСимвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування симвастатину в педіатричній практиці не встановлені. Не рекомендується застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: запор, діарея, втрата апетиту, метеоризм, нудота, біль у животі, панкреатит, підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, м'язові судоми, парестезії, периферична невропатія. Серцево-судинна система: можлива транзиторна артеріальна гіпотензія. З боку кістково-м'язової системи: міалгії, міопатії, рабдоміолізу, підвищення активності КФК. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк, вовчаковоподібний синдром, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, кропив'янка, лихоманка, задишка. Дерматологічні реакції: фотосенсибілізація, висипання на шкірі, свербіж, гіперемія шкіри, алопеція. Інші: анемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні посилюється дія непрямих антикоагулянтів (зокрема варфарину). При одночасному застосуванні з цитостатиками, ітраконазолом, фібратами, нікотиновою кислотою у високих дозах імунодепресантами підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні з дигоксином збільшується концентрація дигоксину в плазмі. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Початкова доза становить 5-20 мг. При необхідності дозу збільшують з інтервалом 4 тижні. Симвастатин приймають в 1 раз на добу, увечері. Максимальна доза становить 40 мг на добу. Для пацієнтів, які отримують імунодепресанти, початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг/добу; максимальна доза – 5 мг на добу. При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) початкова доза становить 5-10 мг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують симвастатин у пацієнтів із захворюваннями печінки, з хронічним алкоголізмом, при артеріальній гіпотензії, зниженому або підвищеному тонусі скелетних м'язів неясної етіології, при епілепсії, тяжкій нирковій недостатності. Перед початком та під час лікування необхідний контроль функції печінки. У пацієнтів, які отримують антикоагулянти, похідні кумарину, перед початком і під час лікування симвастатином слід контролювати протромбіновий час. Застосування симвастатину слід припинити при значному збільшенні активності КФК або підозрі на міопатію, при розвитку гострого або тяжкого захворювання, при появі будь-якого фактора ризику, що сприяє розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу. Не рекомендується застосовувати симвастатин одночасно з імунодепресантами, фібратами, нікотиновою кислотою (у дозах, що спричиняють гіполіпідемію), протигрибковими препаратами похідними азолу. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування симвастатину в педіатричній практиці не встановлені. Не рекомендується застосовувати у дітей.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему