Гинекология Гедеон Рихтер ОАО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: хлормадинону ацетат 2 мг та етинілестрадіол 0,03 мг; допоміжні речовини: повідон-КЗО – 4,5 мг, крохмаль кукурудзяний – 9,0 мг, лактози моногідрат – 68,97 мг, магнію стеарат – 0,5 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза-6 мПа.с - 1,115 мг, лактози моногідрат - 0,575 мг, макрогол-6000 - 0,279 мг, пропіленгліколь - 0,093 мг, тальк - 0,371 мг, титану діоксид, 0,55 мг. По 21 таблетці в блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору. Колір ядра таблетки: білий або майже білий.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо компоненти препарату швидко і повністю абсорбуються із ШКТ. Cmax хлормадинону ацетату досягається через 1-2 год. T1/2 - 34 год, метаболіти виводяться із сечею та жовчю у співвідношенні 4:6. Етинілестрадіол (T1/2 становить ~25 год) біотрансформується з утворенням сульфатів та глюкуронідів, які виводяться із сечею та жовчю у співвідношенні 4:6.ФармакодинамікаПри тривалому (більше 21 дня) застосуванні зменшує секрецію фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормону, пригнічує овуляцію, проліферацію ендометрію та його секреторну трансформацію. Змінює властивості слизу цервікального каналу, ускладнює проходження сперматозоїдів через цервікальний канал та порушує їхню рухливість. Хлормадинон замінює андрогени на специфічні рецептори. Етинілестрадіол збільшує продукцію глобуліну, що зв'язує статеві гормони, та знижує рівень вільного тестостерону. Сприяє нормалізації менструального циклу, зменшенню кількості менструальної крові, зниженню інтенсивності передменструальних болів та частоти виникнення залізодефіцитної анемії, дисменореї, функціональних кіст яєчників, ектопічної вагітності, злоякісних утворень ендометрію та яєчників, деяких форм доброякісних захворювань молочних залоз та. Етинілестрадіол пригнічує секрецію шкірних потових залоз.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняКомбінована пероральна контрацепція (КПК) протипоказана у наведених нижче випадках. Прийом Бєлари слід негайно припинити у разі появи хоча б одного з перерахованих нижче симптомів: наявність тромбозів (венозних та артеріальних) в даний час або в анамнезі (наприклад, тромбоз глибоких вен, легенева емболія, інфаркт міокарда, інсульт); наявність перших ознак тромбозу, тромбофлебіту або симптомів емболії (наприклад, транзиторні ішемічні атаки, стенокардія); заплановане хірургічне втручання (як мінімум за 4 тижні до нього) та період іммобілізації, наприклад, після травми (в т.ч. після накладання гіпсових пов'язок); цукровий діабет із судинними ускладненнями; цукровий діабет, який не піддається адекватному контролю; неконтрольована артеріальна гіпертензія або значне збільшення артеріального тиску (вище 140/90 мм рт.ст.); спадкова або набута схильність до розвитку венозних або артеріальних тромбозів, а саме: підвищена стійкість організму до активованого С-білка (АРС-резистентність); недостатність антитромбіну III, недостатність С-білка, недостатність S-білка, гіпергомоцистеїнемія та антифосфоліпідні антитіла (антикардіоліпінові антитіла, вовчаковий антикоагулянт); гепатити, жовтяниця, порушення функції печінки в даний час або в анамнезі (до нормалізації показників печінкових тестів); генералізоване свербіння та жовтяниця (холестаз), особливо в період попередньої вагітності або терапії естрогенами; синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора, стани/захворювання, що супроводжуються порушенням відтоку жовчі; наявність у цей час або в анамнезі пухлин печінки; виражені болі в епігастрії, збільшення печінки або симптоми внутрішньочеревної кровотечі; прояв вперше або рецидив порфірії (всі три форми, особливо набута порфірія); наявність гормонозалежних злоякісних захворювань, зокрема. в анамнезі (наприклад, матки чи молочних залоз) чи підозра на них; виражені порушення метаболізму ліпідів; панкреатити (в даний час або в анамнезі) у поєднанні з важкими формами гіпертригліцеридемії; перші напади мігренозного болю або часті тяжкі головні болі; мігрень у поєднанні з локальною неврологічною симптоматикою (асоційована мігрень); гострі сенсорні порушення, наприклад, порушення зору та слуху; рухові порушення (особливо парез); обтяження перебігу епілепсії; тяжка депресія; отосклероз під час попередніх вагітностей; кровотеча із піхви неясної етіології; гіперплазія ендометрію; аменорея неясної етіології; куріння у віці старше 35 років; вагітність чи підозра на неї; лактація (період грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю: застосування комбінації естроген/прогестаген може негативно впливати на деякі захворювання/стани. Спеціальне медичне спостереження потрібне у таких випадках: епілепсія, розсіяний склероз; судомний синдром (тетанія); мігрень; бронхіальна астма; серцева чи ниркова недостатність; мала хорея; цукровий діабет з неускладненим перебігом; цукровий діабет; захворювання печінки; порушення метаболізму ліпідів, дисліпопротеїнемія; аутоімунні захворювання (включаючи системний червоний вовчак); ожиріння; артеріальна гіпертензія; ендометріоз; варикозні захворювання; флебіт; порушення системи згортання крові; мастопатія; міома матки; герпес вагітних; депресія; хронічні запальні захворювання кишок (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Белара при вагітності протипоказане. Перед початком застосування препарату Белара® необхідно виключити наявність вагітності. При настанні вагітності під час прийому Белари прийом препарату слід негайно припинити. Наявні на сьогодні дані не містять відомостей про розвиток тератогенної або ембріотоксичної дії у жінок, які випадково приймали під час вагітності препарати, що містять естрогени та прогестерони у такій же комбінації, як і в препараті Белара®. Не рекомендується застосовувати препарат Белара в період грудного вигодовування, оскільки препарат зменшує кількість молока, що виробляється, і змінює його склад. Невеликі кількості входять до складу контрацептиву гормонів та/або їх метаболіти виділяються з грудним молоком та можуть впливати на дитину.Побічна діяПри прийомі препарату Белара® найпоширенішими побічними реакціями (більше 20% випадків) є кровотечі прориву, кров'яні виділення з піхви, головний біль та неприємні відчуття в області молочних залоз. Міжменструальні кровотечі зазвичай зменшуються зі збільшенням тривалості прийому Белары. Частота народження побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000) , <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Можуть спостерігатися побічні реакції з боку наступних органів та систем. З боку імунної системи: нечасто – підвищена чутливість до компонентів препарату, включаючи алергічні реакції з боку шкіри. З боку обміну речовин: нечасто – зміни ліпідного складу крові, включаючи гіпертригліцеридемію; рідко – підвищення апетиту. З боку психіки: часто – депресивний стан, нервозність, дратівливість; нечасто – зниження лібідо. З боку нервової системи: часто запаморочення, мігрень (і/або її посилення). З боку органу зору: часто – розлади зору; рідко – кон'юнктивіт, непереносимість контактних лінз. З боку органу слуху: рідко – несподівана втрата слуху, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення АТ; рідко – гіпертензія, гіпотензія, серцево-судинний колапс, варикозна хвороба вен, тромбоз вен. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – блювання; нечасто – біль у животі, метеоризм, діарея. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - вугровий висип; нечасто – порушення пігментації, хлоазму, випадання волосся, сухість шкіри, гіпергідроз; рідко – кропив'янка, екзема, еритема, свербіж шкіри, посилення псоріазу, гіпертрихоз; дуже рідко – вузлувата еритема. З боку кістково-м'язової системи: часто – почуття тяжкості; нечасто – біль у спині, м'язові розлади. З боку статевої системи: дуже часто – посилення слизових оболонок з піхви, дисменорея, аменорея; часто – біль у нижній частині живота; нечасто – галакторея, фіброаденома молочної залози, вагінальний кандидоз; рідко – збільшення молочних залоз, вульвовагініт, менорагія, передменструальний синдром. Загальні розлади: часто – втома, набряки, збільшення маси тіла. При застосуванні комбінованих пероральних контрацептивів, включаючи Белару, також спостерігалися такі небажані ефекти: підвищення ризику венозної та артеріальної тромбоемболії (наприклад, тромбоз вен, легенева емболія, інсульт, інфаркт міокарда). Ризик може посилюватись додатковими факторами; підвищення ризику захворювання жовчовивідних шляхів; у поодиноких випадках підвищення ризику розвитку доброякісних новоутворень печінки (і ще рідше – злоякісних новоутворень печінки); поодинокі випадки можуть призводити до загрозливих для життя внутрішньочеревних кровотеч; загострення хронічних запальних захворювань кишківника (хвороба Крона, виразковий коліт).Взаємодія з лікарськими засобамиКонтрацептивна ефективність знижується при одночасному прийомі з фенітоїном, барбітуратами, карбамазепіном, окскарбазепіном, топіраматом, фелбаматом, гризеофульвіном, фенілбутазоном, рифампіцином, ампіциліном, тетрацикліном.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно в один і той же час. Необхідно прийняти першу таблетку в перший день менструального циклу і продовжувати прийом щодня по 1 табл. на день протягом 21 дня. Потім зробити 7-денну перерву, протягом якої має початися менструальноподібна кровотеча. Після 7-денної перерви слід відновити прийом таблеток Белара з наступного блістера , незалежно від того, припинилася менструальноподібна кровотеча чи ні. Таблетки необхідно видавлювати з блістера і ковтати повністю, вибираючи ту таблетку, яка маркована відповідним днем ​​тижня. Вибір пігулок визначається напрямком стрілки на упаковці. Порядок прийому пігулок Раніше не застосовувалися гормональні контрацептиви (протягом попереднього менструального циклу) Першу таблетку слід прийняти першого дня менструації. У такому разі контрацептивна дія починається з першого дня прийому препарату Белара® і зберігається під час 7-денної перерви, коли таблетки не приймаються. Крім того, першу таблетку Белара можна прийняти на 2-5-й день менструації, незалежно від того, припинилася кровотеча чи ні. Однак у цьому випадку у перші 7 днів прийому таблеток необхідно застосовувати додаткові бар'єрні засоби контрацепції. Якщо менструація почалася передчасно (більше ніж на 5 днів), слід рекомендувати жінці відкласти початок прийому препарату Белара до наступної кровотечі. Перехід з іншого гормонального контрацептиву на препарат Белара® Перехід із препаратів, що містять 21 або 22 активні таблетки. Слід закінчити прийом усіх пігулок старої упаковки. Першу таблетку препарату Белара® необхідно прийняти наступного дня. Не повинно бути перерви у прийомі таблеток, а пацієнтка не повинна чекати наступу наступного менструального циклу. Додаткові контрацептивні заходи не потрібні. Перехід із препаратів, що містять 28 таблеток. Першу таблетку препарату Белара слід прийняти наступного дня після прийому останньої активної таблетки з упаковки попереднього контрацептивного препарату, що містить 28 табл. (Тобто після прийому 21 активної таблетки). Не повинно бути перерви у прийомі таблеток, а пацієнтка не повинна чекати наступу наступного менструального циклу. Додаткові контрацептивні заходи не потрібні. Перехід із контрацептивів, що містять тільки гестаген (міні-пілі, ін'єкційні форми, імплантат). Жінка може перейти з міні-пілі на препарат Белара ® у будь-який день (без перерви), з імплантату – у день його видалення, з ін'єкційної форми – у день, коли мала бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках необхідно використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції протягом перших 7 днів прийому Белару . Після аборту у першому триместрі вагітності Слід розпочати прийом препарату Белара ® одразу після аборту у першому триместрі вагітності. Додаткові заходи контрацепції не є обов'язковими. Після пологів або аборту у другому триместрі вагітності Після пологів застосування препарату жінками, які не годують груддю, може бути розпочато на 21-28-й день післяпологового періоду. У цьому випадку додаткових заходів контрацепції не слід вживати. Якщо застосування препарату в післяпологовому періоді розпочато через 28 днів після пологів, необхідно вжити додаткових заходів контрацепції протягом 7 днів. Якщо жінка мала статевий контакт, то до початку застосування препарату необхідно виключити вагітність і почекати наступного менструального циклу. Пропуск прийому таблетки Якщо минуло зберігається. Пропущена таблетка повинна бути прийнята одразу ж, як тільки жінка згадає про неї, а наступні таблетки мають бути прийняті у звичайний час. Якщо пройшло 12 годин після пропуску прийому таблетки, можливе зниження контрацептивної дії препарату. Необхідно негайно прийняти пропущену таблетку. Наступні таблетки повинні прийматися у звичайний час, проте протягом наступних 7 днів необхідно застосовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції (презерватив). Якщо протягом цих 7 днів таблетки в упаковці не закінчилися, прийом таблеток з наступної упаковки потрібно почати відразу після завершення таблеток в попередній упаковці, тобто. не робиться перерва між прийомом таблеток із різних упаковок. Якщо відсутня менструальноподібна кровотеча після прийому другої упаковки,необхідно виключити вагітність. Застосування у разі діареї, блювання У разі виникнення блювоти або діареї на фоні прийому таблеток Белара® рекомендується використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції, т.к. контрацептивна дія препарату може знижуватися (через неповну абсорбцію препарату в кишечнику).ПередозуванняСимптоми: при випадковому прийомі великої кількості таблеток – нудота, блювання, піхвові кровотечі (у дівчаток). Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. В окремих випадках необхідний контроль показників водно-електролітного обміну та функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо пацієнтка не прийняла препарат у звичний час, і з моменту встановленого часу пройшло менше 12 годин, контрацептивна дія препарату зберігається, і слід якнайшвидше прийняти пропущену таблетку. Наступну таблетку необхідно прийняти у встановлений час. Якщо з часу встановленого часу пройшло більше 12 годин, можливе зниження контрацептивної дії препарату. У цьому випадку необхідно прийняти пропущену таблетку і надалі продовжувати прийом у звичайний час. При цьому слід використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції протягом наступних 7 днів. Якщо протягом цих 7 днів таблетки в упаковці закінчилися, прийом таблеток з наступної упаковки слід почати відразу ж після завершення таблеток в попередній упаковці, тобто. не робити перерву між прийомом таблеток із різних упаковок.Якщо відсутня менструальноподібна кровотеча після прийому другої упаковки, слід виключити вагітність. У разі виникнення блювоти чи діареї і натомість прийому Белары, рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції, т.к. контрацептивна дія може знижуватись через неповну абсорбцію активних речовин у кишечнику. З обережністю застосовувати при судомному синдромі, малій хореї, захворюваннях печінки, порушенні ліпідного обміну, аутоімунних захворюваннях (включаючи системний червоний вовчак), ожирінні, артеріальній гіпертензії, ендометріозі, варикозній хворобі, запальних захворюваннях вен, порушеннях згортання. Пацієнткам зі схильністю до розвитку хлоазми слід уникати перебування на сонці та УФ-опромінення під час застосування препарату. Застосування препарату в ранній термін вагітності не є показанням до проведення медичного аборту. На фоні прийому Белари можуть виникати нерегулярні кровотечі з піхви (мажучі або рясні), особливо протягом перших місяців застосування препарату, що не є показанням для додаткового обстеження, та застосування може бути продовжено. Якщо кровотеча відновлюється після кількох циклів, слід провести обстеження для виключення органічної патології. Міжменструальна кровотеча може свідчити про недостатність контрацептивного ефекту. У перші місяці застосування препарату може не виникати менструальноподібної кровотечі, що не є показником зниження контрацептивного ефекту. Якщо кровотеча не настає після циклу, в якому не пропущено жодної таблетки, 7-денний інтервал не перевищений, одночасно не приймалися інші препарати, не відмічені епізоди блювоти або діареї, прийом таблеток може бути продовжено, оскільки вагітність малоймовірна. Вагітність слід виключати протягом перших 10 днів нового циклу. Якщо менструальна кровотеча не виникла у двох послідовних циклах, слід провести контрольне обстеження на наявність вагітності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: хлормадинону ацетат 2 мг та етинілестрадіол 0,03 мг; допоміжні речовини: повідон-КЗО – 4,5 мг, крохмаль кукурудзяний – 9,0 мг, лактози моногідрат – 68,97 мг, магнію стеарат – 0,5 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза-6 мПа.с - 1,115 мг, лактози моногідрат - 0,575 мг, макрогол-6000 - 0,279 мг, пропіленгліколь - 0,093 мг, тальк - 0,371 мг, титану діоксид, 0,55 мг. По 21 таблетці в блістер із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору. Колір ядра таблетки: білий або майже білий.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо компоненти препарату швидко і повністю абсорбуються із ШКТ. Cmax хлормадинону ацетату досягається через 1-2 год. T1/2 - 34 год, метаболіти виводяться із сечею та жовчю у співвідношенні 4:6. Етинілестрадіол (T1/2 становить ~25 год) біотрансформується з утворенням сульфатів та глюкуронідів, які виводяться із сечею та жовчю у співвідношенні 4:6.ФармакодинамікаПри тривалому (більше 21 дня) застосуванні зменшує секрецію фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормону, пригнічує овуляцію, проліферацію ендометрію та його секреторну трансформацію. Змінює властивості слизу цервікального каналу, ускладнює проходження сперматозоїдів через цервікальний канал та порушує їхню рухливість. Хлормадинон замінює андрогени на специфічні рецептори. Етинілестрадіол збільшує продукцію глобуліну, що зв'язує статеві гормони, та знижує рівень вільного тестостерону. Сприяє нормалізації менструального циклу, зменшенню кількості менструальної крові, зниженню інтенсивності передменструальних болів та частоти виникнення залізодефіцитної анемії, дисменореї, функціональних кіст яєчників, ектопічної вагітності, злоякісних утворень ендометрію та яєчників, деяких форм доброякісних захворювань молочних залоз та. Етинілестрадіол пригнічує секрецію шкірних потових залоз.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняКомбінована пероральна контрацепція (КПК) протипоказана у наведених нижче випадках. Прийом Бєлари слід негайно припинити у разі появи хоча б одного з перерахованих нижче симптомів: наявність тромбозів (венозних та артеріальних) в даний час або в анамнезі (наприклад, тромбоз глибоких вен, легенева емболія, інфаркт міокарда, інсульт); наявність перших ознак тромбозу, тромбофлебіту або симптомів емболії (наприклад, транзиторні ішемічні атаки, стенокардія); заплановане хірургічне втручання (як мінімум за 4 тижні до нього) та період іммобілізації, наприклад, після травми (в т.ч. після накладання гіпсових пов'язок); цукровий діабет із судинними ускладненнями; цукровий діабет, який не піддається адекватному контролю; неконтрольована артеріальна гіпертензія або значне збільшення артеріального тиску (вище 140/90 мм рт.ст.); спадкова або набута схильність до розвитку венозних або артеріальних тромбозів, а саме: підвищена стійкість організму до активованого С-білка (АРС-резистентність); недостатність антитромбіну III, недостатність С-білка, недостатність S-білка, гіпергомоцистеїнемія та антифосфоліпідні антитіла (антикардіоліпінові антитіла, вовчаковий антикоагулянт); гепатити, жовтяниця, порушення функції печінки в даний час або в анамнезі (до нормалізації показників печінкових тестів); генералізоване свербіння та жовтяниця (холестаз), особливо в період попередньої вагітності або терапії естрогенами; синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора, стани/захворювання, що супроводжуються порушенням відтоку жовчі; наявність у цей час або в анамнезі пухлин печінки; виражені болі в епігастрії, збільшення печінки або симптоми внутрішньочеревної кровотечі; прояв вперше або рецидив порфірії (всі три форми, особливо набута порфірія); наявність гормонозалежних злоякісних захворювань, зокрема. в анамнезі (наприклад, матки чи молочних залоз) чи підозра на них; виражені порушення метаболізму ліпідів; панкреатити (в даний час або в анамнезі) у поєднанні з важкими формами гіпертригліцеридемії; перші напади мігренозного болю або часті тяжкі головні болі; мігрень у поєднанні з локальною неврологічною симптоматикою (асоційована мігрень); гострі сенсорні порушення, наприклад, порушення зору та слуху; рухові порушення (особливо парез); обтяження перебігу епілепсії; тяжка депресія; отосклероз під час попередніх вагітностей; кровотеча із піхви неясної етіології; гіперплазія ендометрію; аменорея неясної етіології; куріння у віці старше 35 років; вагітність чи підозра на неї; лактація (період грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю: застосування комбінації естроген/прогестаген може негативно впливати на деякі захворювання/стани. Спеціальне медичне спостереження потрібне у таких випадках: епілепсія, розсіяний склероз; судомний синдром (тетанія); мігрень; бронхіальна астма; серцева чи ниркова недостатність; мала хорея; цукровий діабет з неускладненим перебігом; цукровий діабет; захворювання печінки; порушення метаболізму ліпідів, дисліпопротеїнемія; аутоімунні захворювання (включаючи системний червоний вовчак); ожиріння; артеріальна гіпертензія; ендометріоз; варикозні захворювання; флебіт; порушення системи згортання крові; мастопатія; міома матки; герпес вагітних; депресія; хронічні запальні захворювання кишок (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Белара при вагітності протипоказане. Перед початком застосування препарату Белара® необхідно виключити наявність вагітності. При настанні вагітності під час прийому Белари прийом препарату слід негайно припинити. Наявні на сьогодні дані не містять відомостей про розвиток тератогенної або ембріотоксичної дії у жінок, які випадково приймали під час вагітності препарати, що містять естрогени та прогестерони у такій же комбінації, як і в препараті Белара®. Не рекомендується застосовувати препарат Белара в період грудного вигодовування, оскільки препарат зменшує кількість молока, що виробляється, і змінює його склад. Невеликі кількості входять до складу контрацептиву гормонів та/або їх метаболіти виділяються з грудним молоком та можуть впливати на дитину.Побічна діяПри прийомі препарату Белара® найпоширенішими побічними реакціями (більше 20% випадків) є кровотечі прориву, кров'яні виділення з піхви, головний біль та неприємні відчуття в області молочних залоз. Міжменструальні кровотечі зазвичай зменшуються зі збільшенням тривалості прийому Белары. Частота народження побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000) , <1/1000), дуже рідко (<1/10000). Можуть спостерігатися побічні реакції з боку наступних органів та систем. З боку імунної системи: нечасто – підвищена чутливість до компонентів препарату, включаючи алергічні реакції з боку шкіри. З боку обміну речовин: нечасто – зміни ліпідного складу крові, включаючи гіпертригліцеридемію; рідко – підвищення апетиту. З боку психіки: часто – депресивний стан, нервозність, дратівливість; нечасто – зниження лібідо. З боку нервової системи: часто запаморочення, мігрень (і/або її посилення). З боку органу зору: часто – розлади зору; рідко – кон'юнктивіт, непереносимість контактних лінз. З боку органу слуху: рідко – несподівана втрата слуху, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення АТ; рідко – гіпертензія, гіпотензія, серцево-судинний колапс, варикозна хвороба вен, тромбоз вен. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто – блювання; нечасто – біль у животі, метеоризм, діарея. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - вугровий висип; нечасто – порушення пігментації, хлоазму, випадання волосся, сухість шкіри, гіпергідроз; рідко – кропив'янка, екзема, еритема, свербіж шкіри, посилення псоріазу, гіпертрихоз; дуже рідко – вузлувата еритема. З боку кістково-м'язової системи: часто – почуття тяжкості; нечасто – біль у спині, м'язові розлади. З боку статевої системи: дуже часто – посилення слизових оболонок з піхви, дисменорея, аменорея; часто – біль у нижній частині живота; нечасто – галакторея, фіброаденома молочної залози, вагінальний кандидоз; рідко – збільшення молочних залоз, вульвовагініт, менорагія, передменструальний синдром. Загальні розлади: часто – втома, набряки, збільшення маси тіла. При застосуванні комбінованих пероральних контрацептивів, включаючи Белару, також спостерігалися такі небажані ефекти: підвищення ризику венозної та артеріальної тромбоемболії (наприклад, тромбоз вен, легенева емболія, інсульт, інфаркт міокарда). Ризик може посилюватись додатковими факторами; підвищення ризику захворювання жовчовивідних шляхів; у поодиноких випадках підвищення ризику розвитку доброякісних новоутворень печінки (і ще рідше – злоякісних новоутворень печінки); поодинокі випадки можуть призводити до загрозливих для життя внутрішньочеревних кровотеч; загострення хронічних запальних захворювань кишківника (хвороба Крона, виразковий коліт).Взаємодія з лікарськими засобамиКонтрацептивна ефективність знижується при одночасному прийомі з фенітоїном, барбітуратами, карбамазепіном, окскарбазепіном, топіраматом, фелбаматом, гризеофульвіном, фенілбутазоном, рифампіцином, ампіциліном, тетрацикліном.Спосіб застосування та дозиВсередину, переважно в один і той же час. Необхідно прийняти першу таблетку в перший день менструального циклу і продовжувати прийом щодня по 1 табл. на день протягом 21 дня. Потім зробити 7-денну перерву, протягом якої має початися менструальноподібна кровотеча. Після 7-денної перерви слід відновити прийом таблеток Белара з наступного блістера , незалежно від того, припинилася менструальноподібна кровотеча чи ні. Таблетки необхідно видавлювати з блістера і ковтати повністю, вибираючи ту таблетку, яка маркована відповідним днем ​​тижня. Вибір пігулок визначається напрямком стрілки на упаковці. Порядок прийому пігулок Раніше не застосовувалися гормональні контрацептиви (протягом попереднього менструального циклу) Першу таблетку слід прийняти першого дня менструації. У такому разі контрацептивна дія починається з першого дня прийому препарату Белара® і зберігається під час 7-денної перерви, коли таблетки не приймаються. Крім того, першу таблетку Белара можна прийняти на 2-5-й день менструації, незалежно від того, припинилася кровотеча чи ні. Однак у цьому випадку у перші 7 днів прийому таблеток необхідно застосовувати додаткові бар'єрні засоби контрацепції. Якщо менструація почалася передчасно (більше ніж на 5 днів), слід рекомендувати жінці відкласти початок прийому препарату Белара до наступної кровотечі. Перехід з іншого гормонального контрацептиву на препарат Белара® Перехід із препаратів, що містять 21 або 22 активні таблетки. Слід закінчити прийом усіх пігулок старої упаковки. Першу таблетку препарату Белара® необхідно прийняти наступного дня. Не повинно бути перерви у прийомі таблеток, а пацієнтка не повинна чекати наступу наступного менструального циклу. Додаткові контрацептивні заходи не потрібні. Перехід із препаратів, що містять 28 таблеток. Першу таблетку препарату Белара слід прийняти наступного дня після прийому останньої активної таблетки з упаковки попереднього контрацептивного препарату, що містить 28 табл. (Тобто після прийому 21 активної таблетки). Не повинно бути перерви у прийомі таблеток, а пацієнтка не повинна чекати наступу наступного менструального циклу. Додаткові контрацептивні заходи не потрібні. Перехід із контрацептивів, що містять тільки гестаген (міні-пілі, ін'єкційні форми, імплантат). Жінка може перейти з міні-пілі на препарат Белара ® у будь-який день (без перерви), з імплантату – у день його видалення, з ін'єкційної форми – у день, коли мала бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках необхідно використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції протягом перших 7 днів прийому Белару . Після аборту у першому триместрі вагітності Слід розпочати прийом препарату Белара ® одразу після аборту у першому триместрі вагітності. Додаткові заходи контрацепції не є обов'язковими. Після пологів або аборту у другому триместрі вагітності Після пологів застосування препарату жінками, які не годують груддю, може бути розпочато на 21-28-й день післяпологового періоду. У цьому випадку додаткових заходів контрацепції не слід вживати. Якщо застосування препарату в післяпологовому періоді розпочато через 28 днів після пологів, необхідно вжити додаткових заходів контрацепції протягом 7 днів. Якщо жінка мала статевий контакт, то до початку застосування препарату необхідно виключити вагітність і почекати наступного менструального циклу. Пропуск прийому таблетки Якщо минуло зберігається. Пропущена таблетка повинна бути прийнята одразу ж, як тільки жінка згадає про неї, а наступні таблетки мають бути прийняті у звичайний час. Якщо пройшло 12 годин після пропуску прийому таблетки, можливе зниження контрацептивної дії препарату. Необхідно негайно прийняти пропущену таблетку. Наступні таблетки повинні прийматися у звичайний час, проте протягом наступних 7 днів необхідно застосовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції (презерватив). Якщо протягом цих 7 днів таблетки в упаковці не закінчилися, прийом таблеток з наступної упаковки потрібно почати відразу після завершення таблеток в попередній упаковці, тобто. не робиться перерва між прийомом таблеток із різних упаковок. Якщо відсутня менструальноподібна кровотеча після прийому другої упаковки,необхідно виключити вагітність. Застосування у разі діареї, блювання У разі виникнення блювоти або діареї на фоні прийому таблеток Белара® рекомендується використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції, т.к. контрацептивна дія препарату може знижуватися (через неповну абсорбцію препарату в кишечнику).ПередозуванняСимптоми: при випадковому прийомі великої кількості таблеток – нудота, блювання, піхвові кровотечі (у дівчаток). Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. В окремих випадках необхідний контроль показників водно-електролітного обміну та функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо пацієнтка не прийняла препарат у звичний час, і з моменту встановленого часу пройшло менше 12 годин, контрацептивна дія препарату зберігається, і слід якнайшвидше прийняти пропущену таблетку. Наступну таблетку необхідно прийняти у встановлений час. Якщо з часу встановленого часу пройшло більше 12 годин, можливе зниження контрацептивної дії препарату. У цьому випадку необхідно прийняти пропущену таблетку і надалі продовжувати прийом у звичайний час. При цьому слід використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції протягом наступних 7 днів. Якщо протягом цих 7 днів таблетки в упаковці закінчилися, прийом таблеток з наступної упаковки слід почати відразу ж після завершення таблеток в попередній упаковці, тобто. не робити перерву між прийомом таблеток із різних упаковок.Якщо відсутня менструальноподібна кровотеча після прийому другої упаковки, слід виключити вагітність. У разі виникнення блювоти чи діареї і натомість прийому Белары, рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції, т.к. контрацептивна дія може знижуватись через неповну абсорбцію активних речовин у кишечнику. З обережністю застосовувати при судомному синдромі, малій хореї, захворюваннях печінки, порушенні ліпідного обміну, аутоімунних захворюваннях (включаючи системний червоний вовчак), ожирінні, артеріальній гіпертензії, ендометріозі, варикозній хворобі, запальних захворюваннях вен, порушеннях згортання. Пацієнткам зі схильністю до розвитку хлоазми слід уникати перебування на сонці та УФ-опромінення під час застосування препарату. Застосування препарату в ранній термін вагітності не є показанням до проведення медичного аборту. На фоні прийому Белари можуть виникати нерегулярні кровотечі з піхви (мажучі або рясні), особливо протягом перших місяців застосування препарату, що не є показанням для додаткового обстеження, та застосування може бути продовжено. Якщо кровотеча відновлюється після кількох циклів, слід провести обстеження для виключення органічної патології. Міжменструальна кровотеча може свідчити про недостатність контрацептивного ефекту. У перші місяці застосування препарату може не виникати менструальноподібної кровотечі, що не є показником зниження контрацептивного ефекту. Якщо кровотеча не настає після циклу, в якому не пропущено жодної таблетки, 7-денний інтервал не перевищений, одночасно не приймалися інші препарати, не відмічені епізоди блювоти або діареї, прийом таблеток може бути продовжено, оскільки вагітність малоймовірна. Вагітність слід виключати протягом перших 10 днів нового циклу. Якщо менструальна кровотеча не виникла у двох послідовних циклах, слід провести контрольне обстеження на наявність вагітності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - ;1 таб.: Діюча речовина: мезилат бромокриптину 2.87 мг, що відповідає вмісту бромокриптину 2.5 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.65 мг, магнію стеарат – 1.3 мг, тальк – 3.9 мг, повідон К30 – 5.2 мг, крохмаль кукурудзяний – 35.08 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг, лактози моно. 30 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою, з ризиком з одного боку і з гравіюванням "2.5" - з іншого.Фармакотерапевтична групаБромокриптин є синтетичним похідним алколоіду ріжків. Інгібітор секреції пролактину та агоніст центральних та периферичних допамінових D2-рецепторів. Специфічно інгібує секрецію гормону передньої частки гіпофізу – пролактину, не впливаючи на нормальну секрецію інших гіпофізарних гормонів. Проте бромокриптин може знижувати підвищені концентрації соматотропного гормону (СТГ) у пацієнтів із акромегалією. Ця дія обумовлена ​​стимуляцією допамінових рецепторів. Ефект зниження концентрації пролактину починається через 1-2 години після прийому бромокриптину всередину, досягає максимуму (зниження концентрації пролактину більше, ніж на 80%) через 5-10 годин і триває 8-12 годин. У післяпологовому періоді пролактин необхідний для початку та підтримки лактації. В інші періоди життя збільшення секреції пролактину призводить до патологічної лактації (галактореї) та/або порушень овуляції та менструального циклу. Як специфічний інгібітор секреції пролактину бромокриптин може застосовуватися для запобігання або придушення фізіологічної лактації, а також для лікування патологічних станів, спричинених гіперсекрецією пролактину. При аменореї та/або ановуляторних менструальних циклах (супроводжуються або не супроводжуються галактореєю) бромокриптин може застосовуватися з метою відновлення менструального циклу та овуляції. При застосуванні бромокриптину для пригнічення лактації не потрібне обмеження вживання рідини. Крім того,бромокриптин не впливає на післяпологову інволюцію матки та не збільшує ризик тромбоемболії. Бромокриптин, що нормалізує секрецію лютеїнізуючого гормону, покращує клінічні прояви синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ). Бромокриптин пригнічує ріст або зменшує обсяг пролактинсекретуючих аденом гіпофізу (пролактином). У пацієнтів з акромегалією, крім зниження концентрації СТГ та пролактину в плазмі крові, бромокриптин сприятливо впливає на клінічні прояви акромегалії та толерантність до глюкози. При хворобі Паркінсона, що характеризується специфічним дефіцитом допаміну в області смугастого тіла та чорного ядра головного мозку, стимуляція допамінових рецепторів бромокриптин може відновлювати нейрохімічний баланс у базальних гангліях. Пацієнтам із хворобою Паркінсона бромокриптин зазвичай призначають у більш високих дозах порівняно з дозами, що застосовуються за ендокринологічними показаннями. Клінічно прийом бромокриптину зменшує уповільненість рухів, ригідність, тремор та інші симптоми паркінсонізму на всіх стадіях захворювання. Терапевтичний ефект зазвичай зберігається протягом багатьох років (хороші результати відзначалися за тривалості терапії до 8 років). Бромокриптин можна призначати як монотерапію або в комбінації з іншими протипаркінсонічними засобами на початку і на пізніших стадіях захворювання. Комбінація з леводопою призводить до збільшення антипаркінсонічного ефекту, що дозволяє знизити дозу леводопи. Бромокриптин зменшує вираженість симптомів депресії у пацієнтів із хворобою Паркінсона.Це пов'язано з властивими йому антидепресивними властивостями, підтвердженими в контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з ендогенною або психогенною депресією без хвороби Паркінсона.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо бромокриптин швидко та добре всмоктується. У здорових добровольців після прийому внутрішньо у формі таблеток період напівабсорбції бромокриптину становить 0.2-0.5 год, а максимальна концентрація в плазмі крові (C max ) досягається в межах 1-3 год. При прийомі внутрішньо 5 мг бромокриптину C max становить 0.465 нг/мл. Одночасний прийом їжі не істотно впливає на фармакокінетику бромокриптину, проте для кращої переносимості з боку шлунково-кишкового тракту рекомендується приймати препарат під час їжі. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 96%. Метаболізм Бромокриптин майже повністю метаболізується у печінці з утворенням цілого ряду неактивних метаболітів. Має високу спорідненість до ізофементу CYP3A. Основним шляхом метаболізму бромокриптину є гідроксилювання пролінового кільця у складі циклопептиду. Одночасне застосування інгібіторів та/або потенційних субстратів CYP3A4 може призвести до інгібування кліренсу бромокриптину та підвищення його концентрації у плазмі крові. Бромокриптин є сильним інгібітором CYP3A4 з розрахованим значенням IC50; 1.69 рМ. Однак у зв'язку з низькими терапевтичними концентраціями вільного бромокриптину не очікується значної зміни метаболізму одночасно застосовуваних препаратів, кліренс яких здійснюється за участю CYP3A4. Виведення Виведення незміненого бромокриптину з плазми відбувається двофазно: Т1/2 становить близько 3-4 год для бромокриптину та 50 год – для метаболітів. Бромокриптин та його метаболіти майже повністю виводяться з жовчю, лише 6% від дози виводиться нирками. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки до 18 років. ;Немає даних. Фармакокінетика бромокриптину вивчалася лише у дорослих. Пацієнти похилого віку (старше 65 років). ;Вплив віку на фармакокінетику бромокриптину не вивчався. Пацієнти з нирковою недостатністю. ;Вплив порушення функції нирок на фармакокінетику бромокриптину не вивчався. Пацієнти з печінковою недостатністю. Фармакокінетика бромокриптину у пацієнтів із печінковою недостатністю не вивчена. При порушенні функції печінки швидкість виведення бромокриптину може знижуватися, а концентрація в плазмі – підвищуватись, що потребує корекції режиму дозування препарату.Клінічна фармакологіяІнгібітор секреції пролактину. Протипаркінсонічний препарат.Показання до застосуванняАкромегалія як додатковий засіб або в особливих випадках як альтернатива хірургічного лікування або променевої терапії. Пролактиноми консервативне лікування пролактинсекретуючих мікро- та макроаденом гіпофіза; передопераційна підготовка для зменшення обсягу пухлини та полегшення її видалення; післяопераційне лікування, якщо концентрація пролактину у плазмі крові залишається підвищеною. Пригнічення лактації за медичними показаннями запобігання або пригнічення лактації у післяпологовому періоді (наприклад, при інтранатальній загибелі плода, мертвонародженні, ВІЛ-інфекції у матері), у т.ч. при початковій стадії післяпологового маститу; запобігання лактації після переривання вагітності. Порушення менструального циклу та безпліддя у жінок пролактинзалежні захворювання та стани, що супроводжуються або не супроводжуються гіперпролактинемією: аменорея (що супроводжується або не супроводжується гіперпролактинемією); недостатність лютеїнової фази; гіперпролактинемічні стани, спричинені лікарськими засобами (наприклад, деякими психотропними або гіпотензивними препаратами); жіноча безплідність, не обумовлена ​​гіперпролактинемією: синдром полікістозних яєчників; ановуляторні цикли (на додаток до застосування антиестрогенних засобів, наприклад, кломіфену). Хвороба Паркінсона всі стадії ідіопатичної хвороби Паркінсона та постенцефалічного паркінсонізму - у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими протипаркінсонічними засобами. Гіперпролактинемія у чоловіків пролактинзалежний гіпогонадизм (олігоспермія, втрата лібідо, імпотенція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бромокриптину, будь-якої допоміжної речовини препарату або інших алкалоїдів ріжків; неконтрольована артеріальна гіпертензія; артеріальна гіпертензія під час вагітності та у післяпологовому періоді; гестози другої половини вагітності (в т.ч. прееклампсія та еклампсія). післяпологовий період у жінок із тяжкими серцево-судинними захворюваннями в анамнезі; ішемічна хвороба серця та інші тяжкі захворювання серцево-судинної системи; цереброваскулярні захворювання в анамнезі; облітеруючий ендартеріїт; синдром Рейно; скроневий артеріїт; виразкові захворювання ШКТ та шлунково-кишкові кровотечі; сепсис; тяжкі психічні розлади (в т.ч. в анамнезі); зловживання тютюнопалінням; одночасне застосування з метилергометрином або іншими алкалоїдами ріжків, помірними або потужними інгібіторами цитохрому Р450 (наприклад, ітраконазолом, вориконазолом, кларитроміцином); дитячий вік до 7 років (безпека та ефективність застосування бромокриптину у дітей віком до 7 років не підтверджена); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: діти старше 7 років та підлітки до 18 років; пацієнти віком від 65 років; пацієнти із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, артеріальною гіпертензією, аритміями, наявністю інфаркту міокарда в анамнезі); хвороба Паркінсона (при тривалому лікуванні високими дозами препарату); порушення функції печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня; вагітність (у пацієнток із аденомою гіпофіза); післяпологовий період; особливу обережність слід дотримуватися при застосуванні бромокриптину в післяпологовому періоді у пацієнток з артеріальною гіпертензією, які нещодавно приймали судинозвужувальні препарати (симпатоміметики або алкалоїди ріжків, наприклад, ергометрин або метилергометрин); одночасне проведення гіпотензивної терапії.Вагітність та лактаціяВагітність У разі діагностування вагітності на фоні терапії бромокриптином прийом препарату слід припинити, за винятком випадків необхідності продовження терапії за медичними показаннями. Скасування бромокриптину під час вагітності не призводило до збільшення частоти випадків мимовільного переривання. Клінічний досвід показує, що застосування бромокриптину в період вагітності не негативно впливає на її перебіг або результат. При відміні бромокриптину у вагітних жінок з аденомою гіпофіза необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтками протягом усього терміну вагітності. У разі появи ознак вираженого збільшення пролактиноми, наприклад головного болю або звуження полів зору, лікування бромокриптином може бути відновлено або проведено оперативне втручання. Період грудного вигодовування Т.к. бромокриптин пригнічує секрецію молока, застосування його в період грудного вигодовування протипоказане, за винятком необхідності пригнічення лактації за медичними показаннями. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому віці до 7 років (безпека та ефективність застосування бромокриптину у дітей віком до 7 років не підтверджена). З обережністю слід призначати препарат дітям віком від 7 років та підліткам до 18 років.Побічна діяНудота, блювання, головний біль, запаморочення та підвищена стомлюваність можуть виникати протягом перших днів лікування; проте дані реакції зазвичай не вимагають припинення лікування бромокриптином. Ризик розвитку побічних реакцій може бути знижений за рахунок поступового підвищення дози та прийому пігулок бромокриптину під час їжі. При необхідності добова доза може бути знижена, а лікування продовжено на цій зниженій дозі протягом кількох днів. Після зникнення побічних реакцій можна зробити повторну спробу підвищення дози. При застосуванні бромокриптину можливий розвиток побічних ефектів, які в залежності від частоти появи розцінюються як часті (≥1/100 та <1/10), нечасті (≥1/1000 та <1/100), рідкісні (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідкісні (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних). Порушення психіки: нечасто - пригнічений настрій, сплутаність свідомості, психомоторне збудження, галюцинації; рідко – психоз. З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, сонливість; нечасто – дискінезія; рідко – безсоння, парестезія; дуже рідко – епізоди раптового засинання, ринорея спинномозкової рідини. З боку органу зору: рідко - зниження гостроти зору, "затуманювання" зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко - дзвін або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: ; нечасто - зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія (дуже рідко призводить до непритомності); рідко – тахікардія, брадикардія, аритмія, перикардит, констриктивний перикардит; дуже рідко – фіброз стулок клапанів серця, оборотна блідість пальців верхніх та нижніх кінцівок (особливо у пацієнтів із синдромом Рейно в анамнезі); частота невідома – почастішання нападів стенокардії. З боку дихальної системи: часто - закладеність носа; рідко – задишка, плеврит, плевральний випіт, плевральний фіброз, фіброз легень. З боку ШКТ: часто - нудота, блювання, запор; нечасто – сухість у роті; рідко – біль у животі, діарея, виразкові ураження стінок шлунка та кишечника, шлунково-кишкові кровотечі, ретроперитонеальний фіброз. З боку шкіри та підшкірних тканин: ; нечасто – алергічний дерматит, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - спазм м'язів. З боку сечовивідної системи: ; нечасто - нетримання сечі. Загальні розлади та порушення в місці введення: ; нечасто - підвищена стомлюваність; рідко – периферичні набряки; дуже рідко – виникнення у разі різкої відміни препарату синдрому, що нагадує злоякісний нейролептичний синдром. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: дуже рідко - гіпонатріємія. Повідомлялося також про поодинокі випадки (при застосуванні бромокриптину для придушення лактації у післяпологовому періоді) підвищення артеріального тиску, інфаркту міокарда, інсульту, судом або порушень психіки. При застосуванні високих доз бромокриптину для лікування хвороби Паркінсона повідомлялося про випадки можливого розвитку патологічного потягу до азартних ігор, компульсивного марнотратства або пристрасті до покупок, постійної потреби в їжі та компульсивного обжерливості, підвищення лібідо, гіперсексуальності (як правило, ). Якщо будь-які з зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Бромокриптин є одночасно субстратом, і інгібітором системи цитохрому Р450 (ізоферменту CYP3A4). Одночасне застосування бромокриптину з потужними та помірними інгібіторами CYP3A4 (ітраконазолом, вориконазолом, флуконазолом, кларитроміцином, еритроміцином, індинавіром, нелфінавіром, грейпфрутовим соком) може призвести до підвищення концентрації бромокри. Даних щодо взаємодії бромокриптину та слабких інгібіторів CYP3A4 немає. Одночасне застосування октреотиду та бромокриптину у пацієнтів з акромегалією супроводжується збільшенням концентрації останнього у плазмі та кількості небажаних реакцій. Слід бути обережними при одночасному застосуванні лікарських засобів з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, аміодарон, іміпрамін, тербінафін), зважаючи на можливе подовження інтервалу QT. Фармакодинамічна взаємодія Одночасне застосування бромокриптину з метилергометрином або іншими алкалоїдами ріжків може збільшити стимулюючу дію на рецептори допаміну та розвиток небажаних допамінергічних ефектів, таких як головний біль, нудота та блювання. При одночасному застосуванні з симпатоміметиками можлива поява артеріальної гіпертензії та сильного головного болю. Спільне застосування із суматриптаном може збільшити ризик вазоспастичних реакцій через адитивні фармакологічні ефекти. Терапевтична ефективність бромокриптину, пов'язана зі стимуляцією центральних допамінових рецепторів, може знижуватися при застосуванні антагоністів допамінових рецепторів, таких як нейролептики (фенотіазини, бутирофенони та тіоксантени), а також метоклопраміду та домперидону. Перенесення бромокриптину може знижуватися на фоні прийому алкоголю. Одночасне призначення бромокриптину з гіпотензивними препаратами може призводити до більш вираженого зниження артеріального тиску. Бромокриптин можна призначати або у вигляді монотерапії, або у поєднанні з іншими протипаркінсонічними засобами (як на ранніх, так і на пізніх стадіях хвороби). Комбінація з леводопою призводить до посилення протипаркінсонічної дії, що нерідко дає змогу зменшити дозу леводопи. Застосування бромокриптину у пацієнтів, які отримують лікування леводопою, особливо доцільно при ослабленні лікувального ефекту леводопи або при розвитку таких ускладнень, як патологічні мимовільні рухи (хореоатетоїдна дискінезія та/або хвороблива дистонія), синдром виснаження ефекту до кінця дії "("on-off").Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо під час їжі. Порушення менструального циклу, жіноча безплідність Призначають по 1.25 мг (1/2 таб.) 2-3 рази на добу; якщо ефект недостатній, дозу поступово збільшують до 5-7.5 мг на добу (кратність прийому 2-3 рази на добу). Лікування продовжують до нормалізації менструального циклу та/або відновлення овуляції. При необхідності для профілактики рецидивів лікування можна продовжити протягом декількох циклів. Гіперпролактинемія у чоловіків Призначають по 1.25 мг (1/2 таб.) 2-3 рази на добу, поступово збільшуючи дозу до 5-10 мг (2-4 таб.) на добу. Пролактиноми Призначають по 1.25 мг (1/2 таб.) 2-3 рази на добу з поступовим підвищенням дози та підбором дозування, що забезпечує адекватне зниження концентрації пролактину в плазмі. Максимальна добова доза для дітей і підлітків у віці від 7 до 12 років; становить 5 мг на добу, у віці від 13 до 18 років -10 мг. Акромегалія Початкова доза становить по 1.25 мг (1/2 таб.) 2-3 рази на добу, надалі, залежно від клінічного ефекту та переносимості, добову дозу поступово збільшують до 10-20 мг (4-8 таб.). Максимальна добова доза для дітей та підлітків віком від 7 до 18 років становить 10 мг на добу. Пригнічення лактації за медичними показаннями У перший день призначають по 1.25 мг (1/2 таб.) 2 рази (під час їжі за сніданком та вечерею), потім протягом 14 днів – по 2.5 мг (1 таб.) 2 рази на добу. Для запобігання початку лактації прийом слід розпочинати через кілька годин після пологів або аборту, проте лише після стабілізації життєво важливих функцій. Через 2 або 3 дні після відміни бромокриптину іноді виникає незначна секреція молока. Її можна усунути, відновивши прийом у тій же дозі ще протягом 1 тижня. Післяродовий мастит, що починається У перший день призначають по 1.25 мг (1/2 таб.) 2 рази (під час їжі за сніданком та вечерею), потім протягом 14 днів – по 2.5 мг (1 таб.) 2 рази на добу. За потреби додатково призначають антибіотик. Хвороба Паркінсона З метою забезпечення оптимальної переносимості протягом першого тижня лікування слід починати з низької дози 1.25 мг (1/2 таб.) 1 раз на добу (переважно ввечері). Для підбору індивідуальної мінімальної ефективної дози збільшувати кількість бромокриптину, що приймається, слід повільно, методом титрування. Дозу підвищують поступово – добову дозу збільшують на 1.25 мг 1 раз на тиждень; добову дозу ділять на 2-3 прийоми. Адекватна терапевтична відповідь досягається в середньому за 6-8 тижнів лікування. За відсутності клінічного ефекту через 6-8 тижнів застосування, можливе подальше збільшення добової дози на 2.5 мг 1 раз на тиждень. Максимальна добова доза бромокриптину при монотерапії або у складі комбінованої терапії не повинна перевищувати 30 мг на добу.Тривала терапія високими дозами бромокриптину більше 20 мг на добу протягом 6 місяців може призвести до плевропульмональних фіброзних змін. Якщо при доборі дози виникають небажані реакції, добову дозу слід зменшити та підтримувати на нижчому рівні не менше 1 тижня. При усуванні небажаних реакцій дозу можна знову підвищити. Пацієнтам з руховими порушеннями на фоні прийому леводопи рекомендується до початку застосування бромокриптину зменшити дозу леводопи. Після досягнення задовільного клінічного ефекту під час лікування бромокриптином можна проводити подальше поступове зниження дози леводопи. У деяких пацієнтів, які приймають бромокриптин, можливе повне скасування леводопи. Особливі групи пацієнтів Ефективність та безпека застосування бромокриптину у дітей у віці до 7 років не вивчалася. Застосування препарату у цій віковій групі протипоказане. Через більшу частоту зниження функції печінки, нирок або серця, а також застосування супутніх лікарських препаратів бромокриптин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) і починати з найнижчої дози у відповідному діапазоні доз. Застосування бромокриптину у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчалося. Оскільки бромокриптин та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю, корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібна. Застосування бромокриптину у пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчалося. Оскільки виведення бромокриптину при печінковій недостатності уповільнюється, може знадобитися корекція дози. При печінковій недостатності тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) застосування бромокриптину протипоказане.ПередозуванняСимптоми: млявість, нудота, блювання, запаморочення, сонливість, апатія, сплутаність свідомості, галюцинації, тахікардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період терапії бромокриптином пацієнту необхідно контролювати АТ, особливо на початку лікування та через певні проміжки часу. У разі підвищення АТ, появи вазоспастичних симптомів або симптомів тромбозу, тяжкого прогресуючого або постійного головного болю (з або без порушення зору) або інших порушень з боку нервової системи слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Протягом перших днів лікування в поодиноких випадках може розвиватися артеріальна гіпотензія. Рекомендується періодичний контроль АТ, функції нирок та печінки, при паркінсонізмі – додатково функції серцево-судинної системи, картини крові. Лікування бромокриптин може відновити репродуктивний потенціал жінки. Тому жінкам репродуктивного віку, для яких вагітність небажана, необхідно застосовувати надійний метод контрацепції та регулярно (не менше ніж 1 раз на 4 тижні) проводити тест на вагітність у періоді аменореї. Жінкам із патологією, не пов'язаною з гіперпролактинемією, бромокриптин слід призначати у найменшій ефективній терапевтичній дозі, необхідної для усунення симптомів. Це важливо для запобігання зниження концентрації пролактину в плазмі нижче норми, що призводить до порушення функції жовтого тіла. Жінкам, які отримують бромокриптин протягом тривалого часу, необхідно проводити гінекологічне обстеження (що включає цитологічне дослідження). Жінкам у постменопаузальному періоді такий огляд слід проводити кожні 6 місяців, тоді як жінкам дітородного віку огляд достатньо проводити щорічно. У пацієнток з аденомою гіпофіза після припинення лікування бромокриптином потрібний регулярний контроль стану аденоми, включаючи дослідження полів зору. Пролактинсекретуючі аденоми можуть збільшуватись у розмірах під час вагітності. У таких випадках потрібне спостереження за пацієнтками з макроаденомою. У таких пацієнток лікування бромокриптином часто призводить до зменшення розмірів пухлини та швидкого відновлення звужених полів зору. Застосування бромокриптину для запобігання або придушення лактації в післяпологовому періоді не повинно бути рутинним (призначення препарату доцільне при неефективності застосування спазмолітиків, анальгетиків, носіння зручної білизни, що підтримує). При пригніченні післяпологової лактації необхідний регулярний контроль артеріального тиску, особливо на першому тижні лікування бромокриптином. При артеріальній гіпертензії, болю в грудній клітці, різкому, стійкому головному болю з порушенням гостроти зору або без порушення зору слід припинити лікування бромокриптином і негайно провести обстеження пацієнтки. В окремих випадках повідомлялося про розвиток серйозних небажаних явищ, включаючи артеріальну гіпертензію, інфаркт міокарда, судомний напад, інсульт або психічні розлади у жінок післяпологового періоду, які отримували бромокриптин для придушення лактації. Розвитку епілептичних нападів або інсульту у деяких пацієнток передував тяжкий головний біль та/або тимчасові розлади зору. Особлива обережність необхідна у пацієнтів, які отримують одночасну терапію (або нещодавно одержували її) препаратами, здатними впливати на рівень артеріального тиску. За наявності в анамнезі виразкової хвороби шлунка бажано відмовитись від лікування акромегалії бромокриптином та застосувати, по можливості, іншу терапію. У випадку, коли лікування бромокриптином все ж таки буде проводитися, слід попередити пацієнта про можливий розвиток шлунково-кишкових розладів і про важливість звернення в таких випадках до лікаря. Т.к. у пацієнтів з макроаденомами гіпофізу можуть відзначатись ознаки гіпопітуїтаризму внаслідок здавлення або руйнування тканини гіпофіза, перед призначенням бромокриптину слід провести повне обстеження функції гіпофізу та провести відповідну замісну терапію. Необхідний ретельний контроль розмірів пухлини. У разі збільшення пухлини слід розглянути можливість хірургічних методів лікування. Необхідно ретельне спостереження за станом вагітних пацієнток, які раніше отримували бромокриптин з приводу пролактинсекретуючих аденом гіпофізу, т.к. під час вагітності можливе збільшення розмірів пухлини. У пацієнток, які мають клінічні прояви росту пролактиноми (локальний головний біль, біль у лицьовій ділянці), терапія бромокриптином має бути відновлена.У цьому випадку лікування часто призводить до зменшення розмірів пухлини та швидкої позитивної динаміки з боку дефектів полів зору. У важких випадках, при розвитку компресії зорового або інших черепномозкових нервів, може знадобитися проведення екстреного хірургічного втручання на гіпофізі. Відомим ускладненням макропролактин є випадання полів зору. Ефективна терапія бромокриптином знижує гіперпролактинемію та усуває порушення полів зору. Тим не менш, у деяких пацієнтів можливі вторинні зміни полів зору, незважаючи на нормалізацію концентрації пролактину в плазмі та зменшення розмірів пухлини. Це може бути пов'язано зі зсувом зорового перехрестя вниз, за ​​рахунок звільнення обсягу в області турецького сідла. У цьому випадку зниження дози бромокриптину,що призводить до зростання концентрації пролактину в плазмі крові та збільшення, певною мірою, розмірів пухлини, може сприяти усуненню дефектів полів зору. Для раннього виявлення вторинних випадань полів зору, спричинених просторовим випинанням зорового перехрестя в порожнину турецького сідла та фармакологічною дією даної дози бромокриптину, показано моніторинг полів зору у пацієнтів з макропролактиномою. Необхідне ретельне дотримання гігієни ротової порожнини. При сухості порожнини рота, що зберігається, більше 2 тижнів необхідно проконсультуватися з лікарем. За наявності психічних розладів або тяжких серцево-судинних захворювань, призначення великих доз бромокриптину вимагає особливої ​​обережності. У деяких пацієнтів з пролактинсекретуючими аденомами, які отримували лікування бромокриптином, відзначалася ринорея спинномозкової рідини, що може виникати через зменшення розмірів пухлини з інвазивним зростанням. Можливий розвиток "холодового" спазму судин у пацієнтів з акромегалією. У разі вираженого збільшення розмірів пролактином необхідно знову приступити до лікування. У пацієнтів, які отримували бромокриптин, особливо у високих дозах або протягом тривалого часу, можливий розвиток плевропульмональних симптомів (інфільтрату легень, плеврального випоту, а також фіброзу плеври та легень) та констриктивного перикардиту. У цих випадках слід негайно припинити лікування та провести ретельне медичне обстеження пацієнта. Може розвиватись серцева недостатність, зумовлена ​​перикардіальним фіброзом. Зважаючи на можливий розвиток ретроперитонеального фіброзу, слід проводити ретельне спостереження за пацієнтами з хворобою Паркінсона, які отримують тривалий час високі дози бромокриптину. Для своєчасного розпізнавання ретроперитонеального фіброзу на ранній оборотній стадії рекомендується відстежувати його прояви (такі як біль у спині, набряк нижніх кінцівок, порушення нирок). Бромокриптин слід відмінити при діагностованих або підозрюваних фіброзуючих змінах заочеревинного простору. Особлива обережність потрібна у пацієнтів із вторинною наднирковою недостатністю. Пацієнти та їх родичі повинні бути поінформовані про можливий розвиток розладів контролю поведінки у пацієнтів (ігроманії; гіперсексуальності; компульсивного шопінгу; витрати грошей; переїдання). З появою таких симптомів слід розглянути доцільність зниження дози або припинення лікування. Застосування бромокриптину може супроводжуватися сонливістю та епізодами раптового засипання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Про раптове засинання під час денної активності, у деяких випадках без будь-яких провісників або попереджувальних ознак, повідомлялося вкрай рідко. Слід розглянути доцільність зниження дози чи припинення лікування. Препарат містить моногідрат лактози. Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, непереносимість лактози або мальабсорбція глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають бромокриптин, слід дотримуватись особливої ​​обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами, т.к. на тлі терапії, особливо протягом перших днів, може розвиватися артеріальна гіпотензія, що призводить до зниження концентрації уваги. У зв'язку з можливим розвитком сонливості та появою епізодів раптового засипання, особливо у пацієнтів із хворобою Паркінсона, на фоні терапії препаратом, перед призначенням бромокриптину лікарю слід проінформувати пацієнта про зазначені фактори ризику та рекомендувати утриматися від керування транспортними засобами та механізмами, а також від заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 1. 5 мг Фасування: N1 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Гедеон Ріхтер ВАТ Завод-виробник: Гедеон Ріхтер(Угорщина) Діюча речовина: Левоноргестрел.

Склад, форма випуску та упаковкаКрем; - 1 г: Активна речовина: Бутоконазол нітрат 20 мг. Допоміжні речовини: сорбітол, олія мінеральна, гліцерил моностеарат, полігліцерил-3-олеат, віск, кремнію діоксид колоїдний, динатрію едетат, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, пропіленгліколь, вода. 5 г - аплікатори поліпропіленові (1) - пенали полістеролові (1) - пакети ламіновані (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКрем вагінальний 2% однорідний, від білого до білого з сірим відтінком кольору, вільний від сторонніх частинок і без видимого розшарування.Фармакотерапевтична групаБутоконазол, похідне імідазолу. Має фунгіцидну активність щодо грибів роду Candida, Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton. Найефективніший при кандидозах. Блокуючи в клітинній мембрані гриба утворення ергостеролу з ланостеролу, збільшує проникність мембрани, що призводить до лізису клітини гриба. Вагінальний крем є емульсією типу "вода в олії", тому надає біоадгезивне властивість носію бутоконазолу (адгезія - зчеплення поверхонь різнорідних твердих і/або рідких тіл; адгезія обумовлена ​​міжмолекулярною взаємодією в поверхневому шарі; При інтравагінальному застосуванні бутоконазол знаходиться на слизовій оболонці піхви протягом 4-5 днів.ФармакокінетикаВсмоктування Крем має виражені біоадгезивні властивості. При інтравагінальному застосуванні абсорбується 1.7% введеної дози. C max ;у крові досягається через 13 год і становить 2-18.6 нг/мл. Метаболізм та виведення Бутоназол піддається інтенсивному метаболізму, частково виводиться через кишечник та нирки.Клінічна фармакологіяПрепарат із протигрибковою дією для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняКандидоз піхви, спричинений Candida albicans.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 18 років (ефективний та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності та в період лактації.Побічна діяМісцеві реакції: печіння, свербіж, болючість і набряк стінки піхви. Інші: болі та/або спазми в нижній частині живота.Взаємодія з лікарськими засобамиКрем Гінофорт® містить мінеральну олію, що пошкоджує вироби з латексу або гуми (в т.ч. презервативи або внутрішньопіхвові діафрагми), тому протягом 72 годин після застосування препарату Гінофорт® не рекомендується використовувати ці засоби контрацепції. Слід використати інші методи контрацепції.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. Лікування складається з одноразового застосування вмісту 1 аплікатора (близько 5 г), що вводиться в піхву будь-якої доби. У разі персистування симптомів захворювання слід повторити мікологічне дослідження. Вказівки щодо застосування аплікатора 1. Видалити фольгу з упаковки та витягти аплікатор. Не видаляти спеціальний ковпачок, поміщений аплікатором. Міцно тримаючи аплікатор однією рукою і потягнувши іншою за кільце, витягнути з аплікатора поршень до краю. 2. Аплікатор призначений для одноразового застосування. Не можна використовувати аплікатор, якщо ковпачок видалено. Не можна нагрівати аплікатор перед застосуванням. 3. Обережно ввести аплікатор якомога глибше у піхву. 4. Повільно натискаючи на поршень, видавити з аплікатора крем. 5. Видалити порожній аплікатор із піхви та викинути його.ПередозуванняПрепарат Гінофорт® крем призначений для інтравагінального застосування. Про передозування препаратом не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо клінічні ознаки інфекції зберігаються після завершення лікування, слід провести повторне мікологічне дослідження для виявлення збудника та підтвердження діагнозу. Поява подразнення слизової оболонки піхви або хворобливих відчуттів є показанням до припинення лікування кремом Гінофорт®. При випадковому попаданні препарату Гінофорт® у ШКТ необхідно зробити промивання шлунка та провести симптоматичне лікування. Застосовувати обережно, т.к. до складу препарату входять парабени, здатні спричинити алергічну реакцію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Застосування препарату Гінофорт® не впливає на здатність до керування автомобілем та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метронідазол – 100 мг та міконазолу нітрат – 100 мг; Допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат – 0,50 мг, кремнію діоксид колоїдний – 7,00 мг, магнію стеарат – 13,00 мг, повідон – 26,00 мг, натрію гідрокарбонат – 90,00 мг, винна кислота – 100,00 мг , карбоксиметилкрохмаль натрію (типу А) – 100,00 мг, кросповідон – 100,00 мг, гіпромелоза – 190,00 мг, лактози моногідрат – 473,50 мг. 10 таблеток у стрип з м'якої алюмінієвої фольги з покриттям на одній стороні та з лакованим покриттям на іншій стороні. 1 стрип з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДвоопуклі таблетки овальної форми із загостреним кінцем, майже білого кольору, з гравіюванням "100" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб комбінований (протимікробний та протипротозойний засіб + протигрибковий засіб).ФармакокінетикаПри інтравагінальному застосуванні метронідазол абсорбується у системний кровотік. Максимальна концентрація метронідазолу в крові визначається через 6-12 годин і становить приблизно 50% від максимальної концентрації, яка досягається (через 1-3 години) після одноразового прийому еквівалентної дози метронідазолу всередину. Метронідазол проникає у грудне молоко та більшість тканин, проходить через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Зв'язок із білками плазми – менше 20%. Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окиснення та глюкуронування. Активність основного метаболіту (2-оксиметронідазолу) становить 30% активності вихідної сполуки. Виводиться нирками – 60-80% дози препарату системної дії (20% цієї кількості у незміненому вигляді). Метаболіт метронідазолу, 2-оксиметронідазол, забарвлює сечу в червоно-коричневий колір,внаслідок присутності водорозчинного пігменту, що утворюється внаслідок метаболізму метронідазолу. Кишечником виводиться 6-15% дози препарату системної дії. Системна абсорбція міконазолу після інтравагінального застосування низька. Швидко руйнується у печінці. Гістогематичні бар'єри долає погано. Через 8 годин після застосування препарату 90% міконазол все ще присутній у піхві. Незмінений міконазол не виявляється ні у плазмі, ні у сечі.ФармакодинамікаКомбінований препарат для інтравагінального застосування, що містить метронідазол та міконазол. Метронідазол – протипротозойний та протимікробний препарат, похідне 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними білками анаеробних мікроорганізмів та найпростіших. Відновлена ​​5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК клітини мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій та найпростіших. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Gardnerella vaginalis, Giardia lamblia, а також облігатних анаеробів Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella (Prevotella bivia, Prevotella buccae, Prevotella disiens) і Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.). МПК цих штамів становить 0,125-6,25мкг/мл. До метронідазолу нечутливі аеробні мікроорганізми та факультативні анаероби, але у присутності змішаної флори (аероби та анаероби) метронідазол діє синергічно з антибіотиками, ефективними проти аеробів. Міконазол є ефективним антимікотичним засобом, який робить свою дію насамперед на дерматофіти та дріжджові гриби. При інтравагінальному застосуванні активний переважно щодо Candida albicans. Міконазол пригнічує біосинтез ергостерину в грибах та змінює склад інших ліпідних компонентів у мембрані, що призводить до загибелі грибкових клітин. Міконазол не змінює складу нормальної мікрофлори та pH піхви.Показання до застосуванняМісцеве лікування вагінітів змішаної етіології, спричинених одночасно Trichomonas spp. та Candida spp.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату та інших азол; вагітність (I триместр); період лактації; лейкопенія (в т.ч. в анамнезі); органічні ураження центральної нервової системи (в т.ч. епілепсія); печінкова недостатність; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: цукровий діабет, порушення мікроциркуляції.Вагітність та лактаціяВагітність Кліон-Д 100 протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. Застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах можливе лише в тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Період лактаії Кліон-Д 100 проникає у грудне молоко. При необхідності застосування препарату слід припинити грудне вигодовування. У період грудного вигодовування застосування Кліону-Д 100 протипоказане.Побічна діяМісцеві реакції: свербіж, печіння, біль, подразнення слизової оболонки піхви; густі, білі, слизові оболонки з піхви без запаху або зі слабким запахом, прискорене сечовипускання; відчуття печіння чи подразнення статевого члена у статевого партнера. З боку травної системи: нудота, блювання, зміна смакових відчуттів, металевий присмак у роті, зниження апетиту, біль у животі спастичного характеру, діарея, запор. Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкірних покривів, висипання. З боку центральної нервової системи: біль голови, запаморочення. Порушення з боку кровотворної системи: лейкопенія або лейкоцитоз. З боку сечостатевої системи: фарбування сечі в червоно-коричневий колір викликає метаболіт метронідазолу – 2-оксиметронідазол, внаслідок присутності водорозчинного пігменту, що утворюється внаслідок метаболізму метронідазолу.Взаємодія з лікарськими засобамиОскільки системна абсорбція міконазолу низька, взаємодія з іншими лікарськими засобами обумовлюється метронідазолом. Метронідазол сумісний із сульфаніламідами та антибіотиками. При одночасному вживанні алкоголю викликає реакції, подібні до дисульфіраму (переймоподібні болі в животі, нудота, блювання, головний біль, гіперемія шкіри). Неприпустиме спільне застосування з дисульфірамом (адитивна дія може викликати сплутаність свідомості). Препарат може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Протромбіновий час може збільшуватись, тому необхідна корекція дози непрямих антикоагулянтів. Не рекомендується поєднувати з недеполяризуючими міорелаксантами (векуронія бромід). Індуктори ферментів мікросомального окиснення у печінці (наприклад, фенітоїн, фенобарбітал) можуть прискорювати елімінацію метронідазолу, що призведе до зниження його концентрації у плазмі крові. Циметидин пригнічує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації у сироватці крові та збільшення ризику розвитку, побічних явищ. Концентрація літію в крові може підвищуватися під час курсу лікування метронідазолом, тому перед початком застосування Кліону Д 100 необхідно знизити дозу літію або припинити його прийом на час лікування.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. По 1 вагінальній таблетці (попередньо змочивши водою) вводять глибоко у піхву ввечері перед сном протягом 10 днів у поєднанні з прийомом метронідазолу внутрішньо.ПередозуванняДані щодо передозування при інтравагінальному застосуванні метронідазолу відсутні. Однак при одночасному застосуванні з метронідазолом можуть розвиватися системні ефекти. Симптоми передозування метронідазолу: нудота, блювання, біль у животі, діарея, генералізована сверблячка, металевий присмак у роті, рухові порушення (атаксія), запаморочення, парестезії, судоми, периферична невропатія, лейкопенія, потемніння сечі. Симптоми передозування міконазолу не виявлено. Лікування: при випадковому прийомі внутрішньо великої кількості пігулок вагінальних Кліону-Д 100 при необхідності може бути проведене промивання шлунка, введення активованого вугілля, проведення гемодіалізу. Метронідазол не має специфічного антидоту. Метронідазол та його метаболіти добре елімінуються при гемодіалізі. При появі будь-яких симптомів передозування рекомендується симптоматична та підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВживання спиртних напоїв під час курсу терапії Кліон-Д 100 суворо заборонено. У період лікування Кліоном-Д 100 рекомендується утримуватись від статевих контактів. Рекомендується одночасне лікування статевих партнерів. При застосуванні Кліону-Д 100 може спостерігатися незначна лейкопенія, тому доцільно контролювати картину крові (кількість лейкоцитів) на початку та в кінці терапії. Метронідазол може іммобілізувати трепонеми, що призводить до хибнопозитивного тесту TPI (Treponema Pallidum Immobilization test або трепонемний тест Нельсона). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З появою побічних ефектів з боку центральної нервової системи слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: дезогестрел – 0,075 мг; ядро: D,L-α-токоферол - 0,08 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,8 мг; стеаринова кислота – 0,8 мг; магнію стеарат – 0,4 мг; крохмаль картопляний - 8 мг; повідон К30 - 2,4 мг; лактози моногідрат – 67,445 мг; оболонка плівкова: Opadry II білий (титану діоксид (Е171) Cl 77891 – 0,25 мг, тальк – 0,148 мг, макрогол 3000 – 0,202 мг, полівініловий спирт – 0,4 мг) – 1 мг. Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 0,075 мг. У блістері з ПВХ/ПВДХ-плівки та фольги алюмінієвої по 28 шт. 1 або 3 блістери в картонній пачці.Опис лікарської формиПігулки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з маркуванням «D» на одному боці і «75» — на іншому.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаВсмоктування При вживанні дезогестрел всмоктується швидко. Tmax досягається через 1,8 години після прийому таблетки. Біодоступність етногестрелу становить близько 70%. Розподіл Етоногестрел на 95,5-99% зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбуміном і меншою мірою з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Метаболізм Дезогестрел шляхом гідроксилювання та дегідрогенізації метаболізується в активний метаболіт етоногестрел. Етоногестріл метаболізується шляхом утворення сульфатних та глюкуронідних кон'югатів. Виведення Середній T1/2 этоногестрела близько 30 год, як із одноразовому, і багаторазовому прийомі. Css у плазмі встановлюються через 4-5 днів. Етоногестрел та його метаболіти виводяться нирками та через кишечник (у співвідношенні 1,5:1) у вигляді вільних стероїдів та кон'югатів. У матерів, що годують, етоногестрел виділяється з грудним молоком у співвідношенні молоко/сироватка крові 0,37-0,55. Таким чином, при зразковому споживанні молока матері в кількості 150 мг/кг/день, новонароджений може отримувати етоногестрел у кількості 0,01–0,05 мкг/кг/добу.ФармакодинамікаЛактинет® - це контрацептив, що містить гестаген, для перорального застосування, діючою речовиною якого є дезогестрел. Як і інші гормональні контрацептиви, до складу яких як активний компонент входить виключно прогестаген, Лактинет® можна приймати жінкам у період годування груддю, а також за наявності протипоказань до естрогенів або небажанні використовувати контрацептиви, що містять естроген. На відміну від інших гестагенних контрацептивів, протизаплідна дія препарату Лактинет пояснюється гальмуванням процесу овуляції, що підтверджується відсутністю овуляторного фолікулу при УЗД та відсутністю підвищення значень ЛТГ та прогестерону у сироватці крові в середині менструального циклу. У той же час дезогестрел так само, як і інші прогестагени, має властивість підвищувати в'язкість слизу шийки матки, перешкоджаючи просуванню сперматозоїдів. Індекс Перля (показник, що відображає настання вагітності у 100 жінок протягом року контрацепції) становить 0,4, що можна порівняти з використанням комбінованих гормональних контрацептивів для перорального застосування. Застосування препарату Лактинет веде до зниження вмісту естрадіолу в плазмі крові до значень, що відповідають ранній фолікулярній фазі.Прогестагени впливають на вуглеводний та ліпідний обмін.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до дезогестрелу або до будь-якого іншого компонента препарату; наявність в даний час або анамнезі венозної тромбоемболії (в т.ч. тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, тромбоемболія легеневої артерії); тяжкі захворювання печінки в даний час або анамнезі (до нормалізації показників функції печінки); печінкова недостатність в даний час або анамнезі; встановлені або передбачувані злоякісні гормонозалежні пухлини (в т.ч. рак молочної залози); рак печінки; кровотеча із піхви неясної етіології; встановлена ​​чи передбачувана вагітність; непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; тривала іммобілізація, зокрема. пов'язана з операцією або захворюванням (ризик венозної тромбоемболії). З обережністю: резистентна артеріальна гіпертензія, що розвивається і натомість прийому препарату, зокрема. при неефективності антигіпертензивної терапії; хлоазму, особливо за наявності хлоазми під час вагітності в анамнезі; цукровий діабет (через можливий вплив прогестагенів на периферичну інсулінрезистентність та толерантність до глюкози); порфірія; системна червона вовчанка; герпес (під час вагітності в анамнезі).Вагітність та лактаціяПід час вагітності застосування препарату протипоказане. У доклінічних дослідженнях під час введення дуже високих доз прогестагену спостерігали маскулінізацію плода жіночої статі. В епідеміологічних дослідженнях не виявлено підвищеного ризику виникнення тератогенного ефекту та вроджених дефектів розвитку серед дітей, матері яких приймали пероральні гормональні контрацептиви до вагітності або ненавмисно – у ранні терміни вагітності. Як і інші препарати, що містять тільки прогестаген, Лактинет не впливає на якість і кількість материнського молока, але невелика кількість метаболіту дезогестрелу (етоногестрел) виділяється з материнським молоком і становить приблизно 0,01-0,05 мкг/кг/день (при кількості споживаного грудного молока 150 мл/кг/добу). Результати 7-місячного спостереження не виявили підвищених ризиків для дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, при оцінці їхнього зростання, психомоторного та фізичного розвитку. Тим не менш, необхідно ретельне динамічне спостереження за розвитком та зростанням дитини при грудному вигодовуванні, якщо жінка з метою контрацепції використовує препарат Лактинет.Побічна діяНайчастішим небажаним ефектом, про який повідомлялося у клінічних дослідженнях, були нерегулярні менструації. До 50% жінок, які застосовували дезогестрел, відзначали ациклічні кров'янисті виділення: у 20–30% жінок менструації стають частішими, тоді як в інших 20% — рідкісними або навіть можуть повністю припинитися. Менструації можуть стати більш тривалими. Після кількох місяців прийому препарату менструації мають тенденцію ставати менш частими. Інформування лікаря, спостереження лікарем та використання щоденника менструацій може підвищити комплаентність при лікуванні препаратом. Нижче наведені небажані ефекти, що мають встановлений, ймовірний або можливий зв'язок із застосуванням препарату. У тому випадку, якщо спостерігається будь-який із нижченаведених станів/факторів ризику, потрібно ретельно зважувати очікувані переваги та ризик застосування контрацептиву при консультуванні з лікарем протягом усього періоду контрацепції. При появі, посиленні, зміні будь-якого з перелічених нижче станів/факторів ризику, пацієнтці необхідно негайно звернутися до лікаря для вирішення питання про можливість подальшого застосування препарату. Часто – акне, нудота, зміни настрою, зниження лібідо, болючість молочної залози, порушення менструального циклу, головний біль, збільшення маси тіла. Нечасто – алопеція, втома, блювання, дискомфорт при носінні контактних лінз, вагініт, дисменорея, кісти яєчника. Рідко - почервоніння шкіри, висипання, кропив'янка, вузлувата еритема. Хоча достовірний зв'язок з прийомом гестагенів не встановлений, при їх прийомі можливі холестатична жовтяниця, свербіж шкіри, холелітіаз, хорея, герпес вагітних, отосклероз, глухота, розвиток гемолітико-уремічного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування індукторів мікросомальних ферментів печінки може спричинити проривну кровотечу та зниження протизаплідного ефекту препарату. Такими препаратами є похідні гідантоїну (в т.ч. фенітоїн), рифабутин, барбітурати, примідон, карбамазепін та рифампіцин, а також окскарбазепін, топірамат, фелбамат та гризеофульвін. Спеціалізованих досліджень щодо взаємодії дезогестрелу з іншими препаратами не проводилося. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки досягається не раніше ніж через 2-3 тижні після початку застосування відповідного індуктора і триває до 4 тижнів після його відміни. Антибіотики (наприклад ампіцилін та тетрациклін) знижують ефективність пероральних протизаплідних засобів. Жінкам, які приймають лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки, слід рекомендувати тимчасове додаткове використання бар'єрних чи інших негормональних методів контрацепції. При одночасному застосуванні перерахованих вище препаратів з дезогестрелом рекомендується використання бар'єрного методу контрацепції протягом усього курсу лікування та протягом 7 днів (для рифампіцину – 28 днів) після закінчення терапії. При лікуванні активованим вугіллям всмоктування стероїдів, а отже контрацептивна ефективність можуть зменшуватися. У цьому випадку слід дотримуватись рекомендацій щодо пропущеного прийому препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. За відсутності попереднього застосування гормональних контрацептивів (протягом останнього місяця) прийом таблеток починають із першого дня менструального циклу по 1 табл. на день, по можливості в один і той же час доби, слідуючи у вказаному на упаковці напрямку, щоб перерва між прийомом 2 табл. становив 24 год, за необхідності з невеликою кількістю рідини. Цей препарат не вимагає перерви у прийомі. Кожну наступну упаковку слід розпочинати одразу після закінчення попередньої. Порядок прийому препарату Жінки, які попереднього місяця не приймали пероральних контрацептивів. Прийом 1-ї табл. слід розпочинати з першого дня менструального циклу (менструації). У цьому випадку не потрібне застосування додаткових методів контрацепції. Прийом таблеток можна починати і з 2-5-го дня менструації, але в цьому випадку в першому циклі треба застосовувати додаткові методи контрацепції у перші 7 діб прийому таблеток. Жінки, які переходять з іншого комбінованого перорального контрацептиву (КПК) до Лактинет®. По можливості - наступного дня після прийняття останньої таблетки попереднього КПК. У цьому випадку не потрібне застосування додаткових методів контрацепції. Жінки, які переходять з монокомпонентних препаратів, що містять лише прогестаген (міні-пили, ін'єкції, імплантати або внутрішньоматкові протизаплідні засоби, що виділяють прогестаген). При переході від міні-пілі прийом препарату можна розпочати будь-якого дня; у разі ін'єкцій - у день, коли слід робити чергову ін'єкцію; у випадку імплантату – наступного дня після його видалення. У всіх випадках рекомендується використання бар'єрних методів контрацепції протягом перших 7 днів. Прийом препарату після аборту у І триместрі вагітності. Після аборту в І триместрі вагітності прийом препарату рекомендується починати відразу після аборту, і в цьому випадку немає необхідності застосування додаткових методів контрацепції. Прийом препарату після пологів або після переривання вагітності у ІІ триместрі. Прийом препарату починають не раніше 21-28-го дня після переривання вагітності у II триместрі або після пологів. Якщо прийом препарату передбачають починати пізніше, необхідно вживати бар'єрний спосіб контрацепції протягом перших 7 днів. Крім цього, якщо перед початком застосування препарату мали місце незахищені статеві контакти, необхідно виключити вагітність або перенести початок прийому препарату на 1 день наступної менструації (при відновленні менструального циклу). Пропущені (забуті) пігулки. Ефективність контрацептиву зменшується, якщо між прийомами 2 табл. пройшло більше 36 годин. Якщо перерва не перевищує 12 годин, протизаплідний ефект не знижується, і застосування додаткового протизаплідного методу не потрібне. Прийом інших таблеток продовжують за звичайним розкладом. У разі понад 12 годин перерви протизаплідний ефект може знизитись. Для досягнення ефективного блокування гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи необхідно щодня приймати препарат протягом 7 днів. Таким чином, при перерві, що перевищує 12 годин, прийом препарату продовжують у звичайному режимі, однак у наступні 7 днів необхідно використовувати додаткові (бар'єрні) методи контрацепції. Якщо прийом таблетки був пропущений на 1-й тиждень застосування препарату і попередні 7 днів мав місце незахищений статевий акт, то не можна виключити ймовірність настання вагітності. Заходи, що вживаються у разі блювання. Якщо протягом 3-4 годин після прийому пігулки розвивається блювання, то пігулка всмоктується не повністю. У цьому випадку слід робити так само, як у випадку пропущених таблеток. Необхідну таблетку (необхідні таблетки) слід заповнити з іншої упаковки. Спостереження. Незважаючи на регулярний прийом пігулок, можуть виникати порушення менструації. Якщо менструація виникають часто і нерегулярно, слід розглянути можливість застосування іншого методу контрацепції. Якщо розлади зберігаються, слід виключити органічну причину. Тактика при виниклі під час застосування препарату аменореї залежить від того, приймалися таблетки відповідно до інструкції чи ні; може знадобитися проведення тесту на вагітність. Якщо виникла вагітність, прийом препарату слід припинити. Необхідно пам'ятати, що прийом препарату Лактинет не захищає від інфікування ВІЛ (СНІД) та іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, кров'яні виділення / кровотеча з піхви. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності будь-якого стану чи фактору ризику лікар повинен співвіднести ризик та користь застосування препарату Лактинет® індивідуально для кожної жінки до початку гормональної контрацепції. У разі появи будь-якого небажаного ефекту або фактора ризику необхідно відразу ж поставити до відома лікаря для вирішення питання про доцільність подальшого прийому препарату. Жінки з цукровим діабетом повинні бути під пильним наглядом протягом перших місяців використання препарату Лактинет®. Прийом препарату Лактинет® знижує вміст естрадіолу сироватки до значення, що відповідає ранній фолікулярній фазі. Захисна дія традиційних лише прогестагенсодержащих контрацептивів у плані профілактики ектопічної вагітності не настільки виражена, як у комбінованих пероральних контрацептивів,що пов'язують із відносно часто що відбувається на тлі прийому тільки прогестогенсодержащих препаратів овуляцією. Незважаючи на те, що Лактинет®, як правило, пригнічує овуляцію, можливість позаматкової вагітності потрібно мати на увазі при диференціальному діагнозі при розвитку у жінки аменореї або болів у животі. Іноді може виникати хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам зі схильністю до хлоазми слід уникати сонячного та ультрафіолетового опромінення під час прийому Лактинет®. Пацієнткам з непереносимістю лактози слід мати на увазі, що одна покрита плівковою оболонкою таблетка Лактинет містить 67,445 мг лактози моногідрату. Пацієнтки з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція не повинні приймати препарат. Вплив на здатність керувати автомобілем чи іншими робочими механізмами. Не впливає на здатність до керування автомобілем та робочими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: гестоден - 75 мкг, етинілестрадіол - 20 мкг; допоміжні речовини: натрію кальцію; едетат; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний; повідон К-30; крохмаль кукурудзяний; лактози моногідрат; Оболонка: барвник хіноліновий жовтий Е 104 (Д+С Жовтий № 10 Е 104); повідон-К90 F; титану діоксид; макрогол 6000; тальк; кальцію карбонат; цукроза. 21 таблетка в блістері із плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування. У картонну пачку вкладено картонний плоский футляр для зберігання блістера.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, світло-жовтого кольору. На зламі білого або майже білого кольору зі світло-жовтою окантовкою.Фармакотерапевтична групаМонофазний комбінований гестаген-естрогенний контрацептивний препарат.ФармакокінетикаГестоден Всмоктування. При прийомі внутрішньо швидко та повністю всмоктується. Після прийому однієї дози Cmax у плазмі вимірюється через годину та становить 2–4 нг/мл. Біологічна доступність близько 99%. Розподіл. Набуває зв'язку з альбуміном і глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). 1–2% у вільному стані, 50–75% специфічно пов'язані з ГСПГ. Підвищення рівня ГСПГ, обумовлене етинілестрадіолом, впливає на рівень гестодену, призводячи до збільшення пов'язаної з ГСПГ фракції та зниження фракції, пов'язаної з альбуміном. Vd гестодену - 0,7-1,4 л/кг. Метаболізм. Відповідає метаболізму стероїдів. Середній плазмовий кліренс – 0,8-1 мл/хв/кг. Виведення. Рівень у крові знижується у два етапи. Час напіврозпаду в кінцевій фазі 12-20 год. Виводиться виключно у формі метаболітів - 60% із сечею, 40% з каловими масами. T1/2 метаболітів - приблизно 1 добу. Стабільна концентрація. Фармакокінетика гестодену значною мірою залежить від рівня ГЗНГ. Під дією етинілестрадіолу концентрація ГСПГ у крові збільшується у 3 рази; при щоденному прийомі препарату рівень гестодену в плазмі збільшується у 3-4 рази та у другій половині циклу досягає стану насичення. Етинілестрадіол Всмоктування. При прийомі внутрішньо всмоктується швидко та практично повністю. Cmax у крові вимірюється через 1-2 години і становить 30-80 пг/мл. Абсолютна біологічна доступність» 60% (через пресистемну кон'югацію та первинний метаболізм у печінці). Розподіл. Легко вступає у неспецифічний зв'язок з альбуміном крові (близько 98,5%) та спричинює підвищення рівня ГСПГ. Середній Vd - 5-18 л/кг. Метаболізм. Здійснюється головним чином за рахунок ароматичного гідроксилювання з утворенням великих кількостей гідроксильованих та метильованих метаболітів, що знаходяться частково у вільній, частково у кон'югованій формі (глюкуроніди та сульфати). Плазмовий кліренс» 5-13 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація у сироватці знижується у 2 етапи. T1/2 у другій фазі »16-24 год. Виводиться виключно у формі метаболітів у співвідношенні 2:3 із сечею та жовчю. T1/2 метаболітів» 1 добу. Стабільна концентрація. Встановлюється до 3-4-го дня, при цьому рівень етинілестрадіолу на 20% вищий, ніж після прийому однієї дози.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого зумовлена ​​ефектами компонентів, що входять до його складу. Пригнічує гіпофізарну секрецію гонадотропних гормонів. Контрацептивний ефект препарату пов'язаний із декількома механізмами. Естрогенним компонентом препарату є високоефективне пероральне ЛЗ – етинілестрадіол (синтетичний аналог естрадіолу, який бере участь разом із гормоном жовтого тіла в регуляції менструального циклу). Гестагенним компонентом є похідне 19-нортестостерону - гестоден, що перевершує за силою та селективністю дії не тільки природний гормон жовтого тіла прогестерон, а й сучасні синтетичні гестагени (левоноргестрел). Завдяки високій активності, гестоден використовують у дуже низьких дозуваннях, у яких він не виявляє андрогенних властивостей і практично не впливає на ліпідний та вуглеводний обміни. Поряд із зазначеними центральними і периферичними механізмами, що перешкоджають дозріванню здатної до запліднення яйцеклітини, контрацептивний ефект обумовлений зниженням сприйнятливості ендометрію до бластоцисти, а також підвищенням в'язкості слизу, що знаходиться в шийці матки, що робить її відносно непрохідною для. Крім контрацептивного ефекту препарат при регулярному прийомі має і лікувальну дію, нормалізуючи менструальний цикл та сприяючи запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у т.ч. Пухлинна природа.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна підвищена чутливість до препарату чи його компонентів; наявність тяжких або множинних факторів ризику венозного або артеріального тромбозу (у тому числі ускладнені ураження клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій); неконтрольована артеріальна гіпертензія середнього або тяжкого ступеня з АТ 160/100 мм рт. ст. и більше); провісники тромбозу (в т.ч. транзиторна ішемічна атака, стенокардія), в т.ч. в анамнезі; мігрень із осередковою неврологічною симптоматикою, у т.ч. в анамнезі; венозний або артеріальний тромбоз/тромбоемболія (в т.ч. тромбоз глибоких вен гомілки, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт) або анамнезі; наявність венозної тромбоемболії у родичів; серйозне хірургічне втручання із тривалою іммобілізацією; цукровий діабет (з наявністю ангіопатії); панкреатит (в т.ч. в анамнезі), що супроводжується вираженою гіпертригліцеридемією; дисліпідемія; тяжкі захворювання печінки, холестатична жовтяниця (зокрема під час вагітності), гепатит, зокрема. в анамнезі (до нормалізації функціональних та лабораторних параметрів та протягом 3 міс після повернення цих показників у норму); жовтяниця внаслідок прийому ЛЗ, що містять стероїди; жовчнокам'яна хвороба в даний час або анамнезі; синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона, Ротора; пухлини печінки (в т.ч. в анамнезі); сильний свербіж, отосклероз або прогресування отосклерозу під час попередньої вагітності або прийому кортикостероїдів; гормонозалежні злоякісні новоутворення статевих органів та молочних залоз (у т.ч. підозра на них); вагінальна кровотеча неясної етіології; куріння у віці старше 35 років (більше 15 цигарок на день); вагітність чи підозра на неї; лактація. З обережністю: стани, що підвищують ризик розвитку венозного або артеріального тромбозу/тромбоемболії (вік старше 35 років, куріння, спадкова схильність до тромбозу - тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу в молодому віці); гемолітичний уремічний синдром; спадковий ангіоневротичний набряк; захворювання печінки; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (в т.ч. порфірія, герпес вагітних, мала хорея - хвороба Сіденгама, хорея Сіденгама, хлоазму); ожиріння (індекс маси тіла понад 30); дисліпопротеїнемія; артеріальна гіпертензія; мігрень; епілепсія; клапанні вади серця; фібриляція передсердь; тривала іммобілізація; велике хірургічне втручання;хірургічне втручання на нижніх кінцівках; тяжка травма; варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період годування груддю протипоказане.Побічна діяПобічні ефекти, при появі яких потрібне негайне припинення прийому препарату: артеріальна гіпертензія; гемолітико-уремічний синдром; порфірія; втрата слуху, зумовлена ​​отосклерозом. Рідко зустрічаються - артеріальні та венозні тромбоемболії (в т.ч. інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, тромбоемболія легеневої артерії); загострення реактивної ВКВ. Дуже рідко зустрічаються - артеріальна або венозна тромбоемболія печінкових, мезентеріальних, ниркових, ретинальних артерій та вен; хорея Сіденгама (що проходить після відміни препарату). Інші побічні дії, менш важкі, але найчастіше зустрічаються - доцільність продовження застосування препарату вирішується індивідуально після консультації з лікарем, виходячи із співвідношення користь/ризик. З боку репродуктивної системи: ациклічні кровотечі/кров'янисті виділення з піхви, аменорея після відміни препарату, зміна стану слизу піхви, розвиток запальних процесів піхви (наприклад кандидоз), зміна лібідо. З боку молочних залоз: напруга, біль, збільшення молочних залоз, галакторея. З боку шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи: нудота, блювання, діарея, біль в епігастрії, хвороба Крона, виразковий коліт, гепатит, аденома печінки, виникнення або загострення жовтяниці та/або сверблячки, пов'язаної з холестазом, холелітіаз. З боку шкіри: вузлова/ексудативна еритема, висипання, хлоазму, посилення випадання волосся. З боку центральної нервової системи: головний біль, мігрень, зміна настрою, депресивні стани. Метаболічні порушення: затримка рідини в організмі, зміна (збільшення) маси тіла, підвищення кількості тригліцеридів та цукру в крові, зниження толерантності до вуглеводів. З боку органів чуття: зниження слуху, підвищення чутливості рогівки ока при носінні контактних лінз. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПротизаплідна дія пероральних контрацептивів знижується при одночасному застосуванні рифампіцину, частішають проривні кровотечі та порушення менструації. Подібна, проте менш вивчена, взаємодія існує між контрацептивними засобами та карбамазепіном, примідоном, барбітуратами, фенілбутазоном, фенітоїном та імовірно, гризеофульвіном, ампіциліном та тетрациклінами. Під час лікування вищезазначеними препаратами одночасно з пероральною контрацепцією рекомендується застосовувати додатковий метод контрацепції (презерватив, сперміцидний гель). Після завершення курсу лікування застосування додаткового методу контрацепції слід продовжити протягом 7 днів, у разі лікування рифампіцином – протягом 4 тижнів. Взаємодії, пов'язані із всмоктуванням препарату Під час діареї знижується всмоктування гормонів (через посилену моторику кишечника). Будь-який препарат, який скорочує час знаходження гормонального засобу в товстому кишечнику, призводить до низьких концентрацій гормону в крові. Взаємодії, пов'язані з метаболізмом препарату Стінка кишківника. Препарати, що піддаються сульфатування в стінці кишечника подібно до етинілестрадіолу (наприклад аскорбінова кислота), гальмують метаболізм і збільшують біодоступність етинілестрадіолу. Метаболізм у печінці. Індуктори мікросомальних ферментів печінки знижують рівень етинілестрадіолу в плазмі крові (рифампіцин, барбітурати, фенілбутазон, фенітоїн, гризеофульвін, топірамат, гідантоїн, фелбамат, рифабутин, окскарбазепін). Блокатори ферментів печінки (ітраконазол, флуконазол) підвищують рівень етинілестрадіолу у плазмі крові. Вплив на внутрішньопечінкову циркуляцію. Деякі антибіотики (наприклад ампіцилін, тетрациклін), перешкоджаючи внутрішньопечінковій циркуляції естрогенів, знижують рівень етинілестрадіолу в плазмі. Вплив на обмін інших лікарських засобів Блокуючи ферменти печінки або прискорюючи кон'югацію в печінці, переважно посилюючи глюкуронування, етинілестрадіол впливає на метаболізм інших препаратів (наприклад циклоспорин, теофілін), що призводить до підвищення або зниження їх концентрацій у плазмі. Не рекомендується одночасне застосування препаратів звіробою (Hypericum perforatum) з таблетками Ліндинет 20 (через можливе зниження протизаплідного ефекту активних речовин контрацептиву, що може супроводжуватися появою проривних кровотеч та небажаної вагітності). Звіробій активує ферменти печінки; після припинення прийому препаратів звіробою ефект індукції ферментів може зберігатися протягом наступних 2 тижнів. Одночасне застосування ритонавіру та комбінованого протизаплідного засобу супроводжується зниженням середньої величини AUC етинілестрадіолу на 41%. Під час лікування ритонавіром рекомендується застосовувати препарат з більшим вмістом етинілестрадіолу або негормональний метод контрацепції. Можлива корекція режиму дозування при застосуванні гіпоглікемічних засобів, т.к. пероральні протизаплідні засоби можуть знижувати толерантність до вуглеводів, збільшувати потребу в інсуліні або пероральних протидіабетичних засобах.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Приймають по 1табл. на день (по можливості в один і той же час доби) протягом 21 дня. Потім, зробивши 7-денну перерву в прийомі таблеток, відновити пероральну контрацепцію (тобто через 4 тижні після прийому 1-го табл., в той же день тижня). Під час 7-денної перерви виникає маткова кровотеча внаслідок скасування гормону. Перший прийом препарату: Ліндинет 20 слід починати з 1-го по 5-й день менструального циклу. Перехід від комбінованого перорального контрацептиву до прийому препарату Ліндинет 20. 1 табл. Ліндинет 20 рекомендується приймати після прийому останньої гормоновмісної таблетки попереднього препарату, в 1-й день кровотечі відміни. Перехід від прогестагенсодержащих препаратів (міні-таблетки, ін'єкції, імплантат) до прийому Ліндинет 20. Перехід від міні-таблеток можна почати в будь-який день менструального циклу; у разі імплантату – наступного дня після його видалення; у разі ін'єкцій – напередодні останньої ін'єкції. При цьому в перші 7 днів прийому Ліндинету 20 необхідно застосовувати додатковий метод контрацепції. Прийом препарату Ліндинет 20 після аборту у І триместрі вагітності. Прийом контрацептиву можна починати відразу після аборту, при цьому немає необхідності застосування додаткового методу контрацепції. Прийом препарату Ліндинет 20 після пологів або після аборту у ІІ триместрі вагітності. Прийом контрацептиву можна починати на 21-28-му добу після пологів або аборту у II триместрі вагітності. При пізнішому початку прийому контрацептиву, у перші 7 днів, необхідно застосовувати додатковий бар'єрний метод контрацепції. У разі коли статевий контакт мав місце до початку контрацепції, перш ніж приступити до прийому препарату, слід виключити наявність нової вагітності або дочекатися наступної менструації. Пропущені пігулки. Якщо черговий за розкладом прийом таблетки був пропущений, слід якомога раніше заповнити пропущену дозу. При затримці, що не перевищує 12 год, протизаплідна дія препарату не знижується, і необхідності застосування додаткового методу контрацепції немає. Інші таблетки приймають у звичайному режимі. У разі більш ніж 12-годинної затримки протизаплідний ефект може знизитися. У таких випадках не слід заповнювати пропущену дозу, прийом препарату продовжують у звичайному режимі, однак у наступні 7 днів потрібне застосування додаткового методу контрацепції. Якщо при цьому в упаковці залишалося менше 7 табл., тоді прийом таблеток з наступної упаковки приступають без дотримання перерви. У таких випадках маткова кровотеча відміни виникає лише після завершення 2-ї упаковки; під час прийому таблеток з 2-ї упаковки можливі кровотечі, що мажуть або проривні. Якщо після завершення прийому таблеток із 2-ї упаковки кровотеча відміни не відбувається, тоді, перш ніж продовжити прийом контрацептиву, слід виключити наявність вагітності. Заходи, що вживаються у разі блювання та діареї. Якщо в перші 3-4 години після прийому чергової таблетки виникає блювота, таблетка всмоктується не повністю. У таких випадках слід надходити відповідно до вказівок, описаних у пункті Пропущені таблетки. Якщо пацієнтка не бажає відхилятися від звичайного режиму контрацепції, пропущені таблетки слід прийняти з іншої упаковки. Затримка менструації та прискорення термінів настання менструації. З метою затримки менструації до прийому пігулок із нової упаковки приступають без дотримання перерви. Менструацію можна затримувати за бажанням доти, доки не закінчаться всі таблетки з 2-ї упаковки. При затримці менструації можливі проривні або маткові кровотечі, що мажуть. До звичайного прийому таблеток можна повернутися після дотримання 7-денної перерви. З метою раннього настання менструальної кровотечі можна укоротити 7-денну перерву на бажане число днів. Чим коротша перерва, тим більш ймовірне виникнення проривних або мажучих кровотечі під час прийому таблеток з наступної упаковки (подібно до випадків із затримкою менструації).ПередозуванняПрийом великих доз протизаплідного засобу не супроводжувався розвитком тяжких симптомів. Симптоми: нудота, блювання, у молодих дівчат невелика піхвова кровотеча. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани, захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, то слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК, у тому числі комбінації гестоден + етинілестрадіол у кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до початку прийому препарату. У разі посилення, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем для вирішення питання про припинення прийому препарату. Ризик розвитку ВТЕ та АТЕ Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як ТГВ, ТЕЛА, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Підвищений ризик розвитку ВТЕ, що пов'язується із застосуванням КОК, обумовлений наявністю у його складі естрогену. КОК, що містять як прогестагенний компонент левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, пов'язані з найнижчим ризиком ВТЕ. При застосуванні інших КОК, таких як комбінація гестоден + етинілестрадіол, ризик розвитку ВТЕ вдвічі вищий. Вибір на користь КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації з жінкою, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик ВТЕ, пов'язаний з прийомом даного контрацептиву, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик відзначається при відновленні застосування КОК (після перерви між прийомами препарату 4 тижні і більше). Підвищений ризик розвитку ВТЕ є переважно протягом перших 3 місяців. ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді ТГВ та/або ТЕЛА, може статися при застосуванні будь-яких КЗК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми ТГВ: однобічний набряк нижньої кінцівки або по ходу вени, біль або дискомфорт тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів у ураженій нижній кінцівці. Симптоми ТЕЛА: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких ускладнень (наприклад, інфекції дихальних шляхів). АТЕ може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, сильний або тривалий біль голови без видимої причини, одно- або двостороння втрата зору; проблеми з промовою та розумінням; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптова втрата свідомості або непритомність із судомним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, почуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. АТЕ може виявитися життєзагрозливою і призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з факторів слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. В цьому випадку прийом комбінації гестоден + етинілестрадіол протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у жінок, що палять (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у віці старше 35 років); за наявності сімейного анамнезу (наприклад, ВТЕ або АТЕ у близьких родичів або батьків віком менше 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; при ожирінні (з ІМТ понад 30 кг/м2); при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанів серця; при фібриляції передсердь; у разі тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках, області тазу або великої травми. У цих випадках слід припинити застосування КОК (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після повного відновлення мобільності жінки. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку ВТЕ, особливо за наявності інших факторів ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені (що може передувати цереброваскулярним порушенням) під час застосування КЗК є підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу відносяться: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідний антиколан Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану/захворювання може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки (РШМ) є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про підвищення ризику РШМ при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції, більша кількість статевих партнерів). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку РМЗ, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що РМЗ відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення кількості випадків РМЗ у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики РМЗ у жінок, які застосовують КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми РМЗ, ніж у жінок, які не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани Депресивний настрій та депресія є відомою небажаною реакцією при застосуванні гормональних контрацептивів. Депресія може бути серйозним розладом і є відомим фактором ризику суїцидальної поведінки та суїциду. Жінкам слід порадити звернутися до свого лікаря у разі появи змін настрою та депресивних симптомів, у тому числі незабаром після початку лікування. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) під час прийому КЗК можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту. Незважаючи на те, що незначне підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КОК, клінічно значуще підвищення спостерігалося рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення АТ, прийом КОК слід припинити та розпочинати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних АТ. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються, як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: холестатична жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК, зазвичай корекції дози гіпоглікемічних препаратів не потрібно. Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому КЗК. Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому КОК повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Вплив на показники функції печінки При проведенні клінічних досліджень за участю пацієнток, які отримують курс терапії вірусного гепатиту С (комбінацію лікарських препаратів, що містять омбітасвір, паритапревір, ритонавір, дасабувір у поєднанні з рибавірином або без) підвищення активності АЛТ більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми було зареєстровано частіше у пацієнток, які застосовують КОК, що містять етинілестрадіол. У разі необхідності проведення курсу терапії даною комбінацією препаратів пацієнтка, яка застосовує контрацептивний препарат гестоден + етинілестрадіол, має бути переведена на альтернативні методи контрацепції (негормональні або контрацептиви, що містять лише гестаген) до початку курсу лікування. Відновити прийом комбінації гестоден + етинілестрадіол можна не раніше ніж через 2 тижні після закінчення курсу терапії противірусними препаратами. Лабораторні випробування Застосування таких препаратів як гестоден + етинілестрадіол може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, нирок і надниркових залоз, концентрацію транспортних протеїнів у плазмі (наприклад, транскортину, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, фібринолізу). Ці зміни, зазвичай, залишаються у межах нормальних фізіологічних значень. Зниження ефективності Ефективність КОК може бути знижена у таких випадках: у разі пропуску таблеток, шлунково-кишкових розладів або внаслідок лікарської взаємодії. Вплив на характер кровотечі На фоні прийому КОК можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'янисті виділення та/або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись тільки після періоду адаптації, що становить приблизно 3 цикли прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат гестоден + етинілестрадіол приймався відповідно до вказівок, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат приймався нерегулярно, або якщо відсутні дві кровотечі "скасування", до продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Медичні огляди Перед початком або поновленням прийому препарату гестоден + етинілестрадіол необхідно ознайомитися з анамнезом життя та сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення ІМТ) та гінекологічне обстеження (з обов'язковим обстеженням молочних залоз та цитологічним дослідженням). Обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначаються індивідуально. Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно пам'ятати, що препарат не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому препарату і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно проконсультуватися з лікарем, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Цей препарат містить лактозу (у вигляді лактози моногідрату) та сахарозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, а також з рідкісними вродженими формами непереносимості фруктози або недостатністю сахарази-ізомальтази, не слід приймати даний препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив прийому препарату Ліндинет 20 на керування транспортними засобами та механізмами не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: гестоден - 75 мкг, етинілестрадіол - 20 мкг; допоміжні речовини: натрію кальцію; едетат; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний; повідон К-30; крохмаль кукурудзяний; лактози моногідрат; Оболонка: барвник хіноліновий жовтий Е 104 (Д+С Жовтий № 10 Е 104); повідон-К90 F; титану діоксид; макрогол 6000; тальк; кальцію карбонат; цукроза. 21 таблетка в блістері із плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування. У картонну пачку вкладено картонний плоский футляр для зберігання блістера.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, світло-жовтого кольору. На зламі білого або майже білого кольору зі світло-жовтою окантовкою.Фармакотерапевтична групаМонофазний комбінований гестаген-естрогенний контрацептивний препарат.ФармакокінетикаГестоден Всмоктування. При прийомі внутрішньо швидко та повністю всмоктується. Після прийому однієї дози Cmax у плазмі вимірюється через годину та становить 2–4 нг/мл. Біологічна доступність близько 99%. Розподіл. Набуває зв'язку з альбуміном і глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). 1–2% у вільному стані, 50–75% специфічно пов'язані з ГСПГ. Підвищення рівня ГСПГ, обумовлене етинілестрадіолом, впливає на рівень гестодену, призводячи до збільшення пов'язаної з ГСПГ фракції та зниження фракції, пов'язаної з альбуміном. Vd гестодену - 0,7-1,4 л/кг. Метаболізм. Відповідає метаболізму стероїдів. Середній плазмовий кліренс – 0,8-1 мл/хв/кг. Виведення. Рівень у крові знижується у два етапи. Час напіврозпаду в кінцевій фазі 12-20 год. Виводиться виключно у формі метаболітів - 60% із сечею, 40% з каловими масами. T1/2 метаболітів - приблизно 1 добу. Стабільна концентрація. Фармакокінетика гестодену значною мірою залежить від рівня ГЗНГ. Під дією етинілестрадіолу концентрація ГСПГ у крові збільшується у 3 рази; при щоденному прийомі препарату рівень гестодену в плазмі збільшується у 3-4 рази та у другій половині циклу досягає стану насичення. Етинілестрадіол Всмоктування. При прийомі внутрішньо всмоктується швидко та практично повністю. Cmax у крові вимірюється через 1-2 години і становить 30-80 пг/мл. Абсолютна біологічна доступність» 60% (через пресистемну кон'югацію та первинний метаболізм у печінці). Розподіл. Легко вступає у неспецифічний зв'язок з альбуміном крові (близько 98,5%) та спричинює підвищення рівня ГСПГ. Середній Vd - 5-18 л/кг. Метаболізм. Здійснюється головним чином за рахунок ароматичного гідроксилювання з утворенням великих кількостей гідроксильованих та метильованих метаболітів, що знаходяться частково у вільній, частково у кон'югованій формі (глюкуроніди та сульфати). Плазмовий кліренс» 5-13 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація у сироватці знижується у 2 етапи. T1/2 у другій фазі »16-24 год. Виводиться виключно у формі метаболітів у співвідношенні 2:3 із сечею та жовчю. T1/2 метаболітів» 1 добу. Стабільна концентрація. Встановлюється до 3-4-го дня, при цьому рівень етинілестрадіолу на 20% вищий, ніж після прийому однієї дози.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого зумовлена ​​ефектами компонентів, що входять до його складу. Пригнічує гіпофізарну секрецію гонадотропних гормонів. Контрацептивний ефект препарату пов'язаний із декількома механізмами. Естрогенним компонентом препарату є високоефективне пероральне ЛЗ – етинілестрадіол (синтетичний аналог естрадіолу, який бере участь разом із гормоном жовтого тіла в регуляції менструального циклу). Гестагенним компонентом є похідне 19-нортестостерону - гестоден, що перевершує за силою та селективністю дії не тільки природний гормон жовтого тіла прогестерон, а й сучасні синтетичні гестагени (левоноргестрел). Завдяки високій активності, гестоден використовують у дуже низьких дозуваннях, у яких він не виявляє андрогенних властивостей і практично не впливає на ліпідний та вуглеводний обміни. Поряд із зазначеними центральними і периферичними механізмами, що перешкоджають дозріванню здатної до запліднення яйцеклітини, контрацептивний ефект обумовлений зниженням сприйнятливості ендометрію до бластоцисти, а також підвищенням в'язкості слизу, що знаходиться в шийці матки, що робить її відносно непрохідною для. Крім контрацептивного ефекту препарат при регулярному прийомі має і лікувальну дію, нормалізуючи менструальний цикл та сприяючи запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у т.ч. Пухлинна природа.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна підвищена чутливість до препарату чи його компонентів; наявність тяжких або множинних факторів ризику венозного або артеріального тромбозу (у тому числі ускладнені ураження клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій); неконтрольована артеріальна гіпертензія середнього або тяжкого ступеня з АТ 160/100 мм рт. ст. и більше); провісники тромбозу (в т.ч. транзиторна ішемічна атака, стенокардія), в т.ч. в анамнезі; мігрень із осередковою неврологічною симптоматикою, у т.ч. в анамнезі; венозний або артеріальний тромбоз/тромбоемболія (в т.ч. тромбоз глибоких вен гомілки, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт) або анамнезі; наявність венозної тромбоемболії у родичів; серйозне хірургічне втручання із тривалою іммобілізацією; цукровий діабет (з наявністю ангіопатії); панкреатит (в т.ч. в анамнезі), що супроводжується вираженою гіпертригліцеридемією; дисліпідемія; тяжкі захворювання печінки, холестатична жовтяниця (зокрема під час вагітності), гепатит, зокрема. в анамнезі (до нормалізації функціональних та лабораторних параметрів та протягом 3 міс після повернення цих показників у норму); жовтяниця внаслідок прийому ЛЗ, що містять стероїди; жовчнокам'яна хвороба в даний час або анамнезі; синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона, Ротора; пухлини печінки (в т.ч. в анамнезі); сильний свербіж, отосклероз або прогресування отосклерозу під час попередньої вагітності або прийому кортикостероїдів; гормонозалежні злоякісні новоутворення статевих органів та молочних залоз (у т.ч. підозра на них); вагінальна кровотеча неясної етіології; куріння у віці старше 35 років (більше 15 цигарок на день); вагітність чи підозра на неї; лактація. З обережністю: стани, що підвищують ризик розвитку венозного або артеріального тромбозу/тромбоемболії (вік старше 35 років, куріння, спадкова схильність до тромбозу - тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу в молодому віці); гемолітичний уремічний синдром; спадковий ангіоневротичний набряк; захворювання печінки; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (в т.ч. порфірія, герпес вагітних, мала хорея - хвороба Сіденгама, хорея Сіденгама, хлоазму); ожиріння (індекс маси тіла понад 30); дисліпопротеїнемія; артеріальна гіпертензія; мігрень; епілепсія; клапанні вади серця; фібриляція передсердь; тривала іммобілізація; велике хірургічне втручання;хірургічне втручання на нижніх кінцівках; тяжка травма; варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період годування груддю протипоказане.Побічна діяПобічні ефекти, при появі яких потрібне негайне припинення прийому препарату: артеріальна гіпертензія; гемолітико-уремічний синдром; порфірія; втрата слуху, зумовлена ​​отосклерозом. Рідко зустрічаються - артеріальні та венозні тромбоемболії (в т.ч. інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, тромбоемболія легеневої артерії); загострення реактивної ВКВ. Дуже рідко зустрічаються - артеріальна або венозна тромбоемболія печінкових, мезентеріальних, ниркових, ретинальних артерій та вен; хорея Сіденгама (що проходить після відміни препарату). Інші побічні дії, менш важкі, але найчастіше зустрічаються - доцільність продовження застосування препарату вирішується індивідуально після консультації з лікарем, виходячи із співвідношення користь/ризик. З боку репродуктивної системи: ациклічні кровотечі/кров'янисті виділення з піхви, аменорея після відміни препарату, зміна стану слизу піхви, розвиток запальних процесів піхви (наприклад кандидоз), зміна лібідо. З боку молочних залоз: напруга, біль, збільшення молочних залоз, галакторея. З боку шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи: нудота, блювання, діарея, біль в епігастрії, хвороба Крона, виразковий коліт, гепатит, аденома печінки, виникнення або загострення жовтяниці та/або сверблячки, пов'язаної з холестазом, холелітіаз. З боку шкіри: вузлова/ексудативна еритема, висипання, хлоазму, посилення випадання волосся. З боку центральної нервової системи: головний біль, мігрень, зміна настрою, депресивні стани. Метаболічні порушення: затримка рідини в організмі, зміна (збільшення) маси тіла, підвищення кількості тригліцеридів та цукру в крові, зниження толерантності до вуглеводів. З боку органів чуття: зниження слуху, підвищення чутливості рогівки ока при носінні контактних лінз. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПротизаплідна дія пероральних контрацептивів знижується при одночасному застосуванні рифампіцину, частішають проривні кровотечі та порушення менструації. Подібна, проте менш вивчена, взаємодія існує між контрацептивними засобами та карбамазепіном, примідоном, барбітуратами, фенілбутазоном, фенітоїном та імовірно, гризеофульвіном, ампіциліном та тетрациклінами. Під час лікування вищезазначеними препаратами одночасно з пероральною контрацепцією рекомендується застосовувати додатковий метод контрацепції (презерватив, сперміцидний гель). Після завершення курсу лікування застосування додаткового методу контрацепції слід продовжити протягом 7 днів, у разі лікування рифампіцином – протягом 4 тижнів. Взаємодії, пов'язані із всмоктуванням препарату Під час діареї знижується всмоктування гормонів (через посилену моторику кишечника). Будь-який препарат, який скорочує час знаходження гормонального засобу в товстому кишечнику, призводить до низьких концентрацій гормону в крові. Взаємодії, пов'язані з метаболізмом препарату Стінка кишківника. Препарати, що піддаються сульфатування в стінці кишечника подібно до етинілестрадіолу (наприклад аскорбінова кислота), гальмують метаболізм і збільшують біодоступність етинілестрадіолу. Метаболізм у печінці. Індуктори мікросомальних ферментів печінки знижують рівень етинілестрадіолу в плазмі крові (рифампіцин, барбітурати, фенілбутазон, фенітоїн, гризеофульвін, топірамат, гідантоїн, фелбамат, рифабутин, окскарбазепін). Блокатори ферментів печінки (ітраконазол, флуконазол) підвищують рівень етинілестрадіолу у плазмі крові. Вплив на внутрішньопечінкову циркуляцію. Деякі антибіотики (наприклад ампіцилін, тетрациклін), перешкоджаючи внутрішньопечінковій циркуляції естрогенів, знижують рівень етинілестрадіолу в плазмі. Вплив на обмін інших лікарських засобів Блокуючи ферменти печінки або прискорюючи кон'югацію в печінці, переважно посилюючи глюкуронування, етинілестрадіол впливає на метаболізм інших препаратів (наприклад циклоспорин, теофілін), що призводить до підвищення або зниження їх концентрацій у плазмі. Не рекомендується одночасне застосування препаратів звіробою (Hypericum perforatum) з таблетками Ліндинет 20 (через можливе зниження протизаплідного ефекту активних речовин контрацептиву, що може супроводжуватися появою проривних кровотеч та небажаної вагітності). Звіробій активує ферменти печінки; після припинення прийому препаратів звіробою ефект індукції ферментів може зберігатися протягом наступних 2 тижнів. Одночасне застосування ритонавіру та комбінованого протизаплідного засобу супроводжується зниженням середньої величини AUC етинілестрадіолу на 41%. Під час лікування ритонавіром рекомендується застосовувати препарат з більшим вмістом етинілестрадіолу або негормональний метод контрацепції. Можлива корекція режиму дозування при застосуванні гіпоглікемічних засобів, т.к. пероральні протизаплідні засоби можуть знижувати толерантність до вуглеводів, збільшувати потребу в інсуліні або пероральних протидіабетичних засобах.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Приймають по 1табл. на день (по можливості в один і той же час доби) протягом 21 дня. Потім, зробивши 7-денну перерву в прийомі таблеток, відновити пероральну контрацепцію (тобто через 4 тижні після прийому 1-го табл., в той же день тижня). Під час 7-денної перерви виникає маткова кровотеча внаслідок скасування гормону. Перший прийом препарату: Ліндинет 20 слід починати з 1-го по 5-й день менструального циклу. Перехід від комбінованого перорального контрацептиву до прийому препарату Ліндинет 20. 1 табл. Ліндинет 20 рекомендується приймати після прийому останньої гормоновмісної таблетки попереднього препарату, в 1-й день кровотечі відміни. Перехід від прогестагенсодержащих препаратів (міні-таблетки, ін'єкції, імплантат) до прийому Ліндинет 20. Перехід від міні-таблеток можна почати в будь-який день менструального циклу; у разі імплантату – наступного дня після його видалення; у разі ін'єкцій – напередодні останньої ін'єкції. При цьому в перші 7 днів прийому Ліндинету 20 необхідно застосовувати додатковий метод контрацепції. Прийом препарату Ліндинет 20 після аборту у І триместрі вагітності. Прийом контрацептиву можна починати відразу після аборту, при цьому немає необхідності застосування додаткового методу контрацепції. Прийом препарату Ліндинет 20 після пологів або після аборту у ІІ триместрі вагітності. Прийом контрацептиву можна починати на 21-28-му добу після пологів або аборту у II триместрі вагітності. При пізнішому початку прийому контрацептиву, у перші 7 днів, необхідно застосовувати додатковий бар'єрний метод контрацепції. У разі коли статевий контакт мав місце до початку контрацепції, перш ніж приступити до прийому препарату, слід виключити наявність нової вагітності або дочекатися наступної менструації. Пропущені пігулки. Якщо черговий за розкладом прийом таблетки був пропущений, слід якомога раніше заповнити пропущену дозу. При затримці, що не перевищує 12 год, протизаплідна дія препарату не знижується, і необхідності застосування додаткового методу контрацепції немає. Інші таблетки приймають у звичайному режимі. У разі більш ніж 12-годинної затримки протизаплідний ефект може знизитися. У таких випадках не слід заповнювати пропущену дозу, прийом препарату продовжують у звичайному режимі, однак у наступні 7 днів потрібне застосування додаткового методу контрацепції. Якщо при цьому в упаковці залишалося менше 7 табл., тоді прийом таблеток з наступної упаковки приступають без дотримання перерви. У таких випадках маткова кровотеча відміни виникає лише після завершення 2-ї упаковки; під час прийому таблеток з 2-ї упаковки можливі кровотечі, що мажуть або проривні. Якщо після завершення прийому таблеток із 2-ї упаковки кровотеча відміни не відбувається, тоді, перш ніж продовжити прийом контрацептиву, слід виключити наявність вагітності. Заходи, що вживаються у разі блювання та діареї. Якщо в перші 3-4 години після прийому чергової таблетки виникає блювота, таблетка всмоктується не повністю. У таких випадках слід надходити відповідно до вказівок, описаних у пункті Пропущені таблетки. Якщо пацієнтка не бажає відхилятися від звичайного режиму контрацепції, пропущені таблетки слід прийняти з іншої упаковки. Затримка менструації та прискорення термінів настання менструації. З метою затримки менструації до прийому пігулок із нової упаковки приступають без дотримання перерви. Менструацію можна затримувати за бажанням доти, доки не закінчаться всі таблетки з 2-ї упаковки. При затримці менструації можливі проривні або маткові кровотечі, що мажуть. До звичайного прийому таблеток можна повернутися після дотримання 7-денної перерви. З метою раннього настання менструальної кровотечі можна укоротити 7-денну перерву на бажане число днів. Чим коротша перерва, тим більш ймовірне виникнення проривних або мажучих кровотечі під час прийому таблеток з наступної упаковки (подібно до випадків із затримкою менструації).ПередозуванняПрийом великих доз протизаплідного засобу не супроводжувався розвитком тяжких симптомів. Симптоми: нудота, блювання, у молодих дівчат невелика піхвова кровотеча. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани, захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, то слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК, у тому числі комбінації гестоден + етинілестрадіол у кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до початку прийому препарату. У разі посилення, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем для вирішення питання про припинення прийому препарату. Ризик розвитку ВТЕ та АТЕ Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як ТГВ, ТЕЛА, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Підвищений ризик розвитку ВТЕ, що пов'язується із застосуванням КОК, обумовлений наявністю у його складі естрогену. КОК, що містять як прогестагенний компонент левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, пов'язані з найнижчим ризиком ВТЕ. При застосуванні інших КОК, таких як комбінація гестоден + етинілестрадіол, ризик розвитку ВТЕ вдвічі вищий. Вибір на користь КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації з жінкою, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик ВТЕ, пов'язаний з прийомом даного контрацептиву, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик відзначається при відновленні застосування КОК (після перерви між прийомами препарату 4 тижні і більше). Підвищений ризик розвитку ВТЕ є переважно протягом перших 3 місяців. ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді ТГВ та/або ТЕЛА, може статися при застосуванні будь-яких КЗК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми ТГВ: однобічний набряк нижньої кінцівки або по ходу вени, біль або дискомфорт тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів у ураженій нижній кінцівці. Симптоми ТЕЛА: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких ускладнень (наприклад, інфекції дихальних шляхів). АТЕ може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, сильний або тривалий біль голови без видимої причини, одно- або двостороння втрата зору; проблеми з промовою та розумінням; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптова втрата свідомості або непритомність із судомним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, почуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. АТЕ може виявитися життєзагрозливою і призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з факторів слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. В цьому випадку прийом комбінації гестоден + етинілестрадіол протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у жінок, що палять (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у віці старше 35 років); за наявності сімейного анамнезу (наприклад, ВТЕ або АТЕ у близьких родичів або батьків віком менше 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; при ожирінні (з ІМТ понад 30 кг/м2); при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанів серця; при фібриляції передсердь; у разі тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках, області тазу або великої травми. У цих випадках слід припинити застосування КОК (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після повного відновлення мобільності жінки. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку ВТЕ, особливо за наявності інших факторів ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені (що може передувати цереброваскулярним порушенням) під час застосування КЗК є підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу відносяться: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідний антиколан Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану/захворювання може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки (РШМ) є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про підвищення ризику РШМ при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції, більша кількість статевих партнерів). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку РМЗ, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що РМЗ відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення кількості випадків РМЗ у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики РМЗ у жінок, які застосовують КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми РМЗ, ніж у жінок, які не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани Депресивний настрій та депресія є відомою небажаною реакцією при застосуванні гормональних контрацептивів. Депресія може бути серйозним розладом і є відомим фактором ризику суїцидальної поведінки та суїциду. Жінкам слід порадити звернутися до свого лікаря у разі появи змін настрою та депресивних симптомів, у тому числі незабаром після початку лікування. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) під час прийому КЗК можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту. Незважаючи на те, що незначне підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КОК, клінічно значуще підвищення спостерігалося рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення АТ, прийом КОК слід припинити та розпочинати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних АТ. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються, як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: холестатична жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК, зазвичай корекції дози гіпоглікемічних препаратів не потрібно. Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому КЗК. Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому КОК повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Вплив на показники функції печінки При проведенні клінічних досліджень за участю пацієнток, які отримують курс терапії вірусного гепатиту С (комбінацію лікарських препаратів, що містять омбітасвір, паритапревір, ритонавір, дасабувір у поєднанні з рибавірином або без) підвищення активності АЛТ більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми було зареєстровано частіше у пацієнток, які застосовують КОК, що містять етинілестрадіол. У разі необхідності проведення курсу терапії даною комбінацією препаратів пацієнтка, яка застосовує контрацептивний препарат гестоден + етинілестрадіол, має бути переведена на альтернативні методи контрацепції (негормональні або контрацептиви, що містять лише гестаген) до початку курсу лікування. Відновити прийом комбінації гестоден + етинілестрадіол можна не раніше ніж через 2 тижні після закінчення курсу терапії противірусними препаратами. Лабораторні випробування Застосування таких препаратів як гестоден + етинілестрадіол може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, нирок і надниркових залоз, концентрацію транспортних протеїнів у плазмі (наприклад, транскортину, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, фібринолізу). Ці зміни, зазвичай, залишаються у межах нормальних фізіологічних значень. Зниження ефективності Ефективність КОК може бути знижена у таких випадках: у разі пропуску таблеток, шлунково-кишкових розладів або внаслідок лікарської взаємодії. Вплив на характер кровотечі На фоні прийому КОК можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'янисті виділення та/або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись тільки після періоду адаптації, що становить приблизно 3 цикли прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат гестоден + етинілестрадіол приймався відповідно до вказівок, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат приймався нерегулярно, або якщо відсутні дві кровотечі "скасування", до продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Медичні огляди Перед початком або поновленням прийому препарату гестоден + етинілестрадіол необхідно ознайомитися з анамнезом життя та сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення ІМТ) та гінекологічне обстеження (з обов'язковим обстеженням молочних залоз та цитологічним дослідженням). Обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначаються індивідуально. Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно пам'ятати, що препарат не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому препарату і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно проконсультуватися з лікарем, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Цей препарат містить лактозу (у вигляді лактози моногідрату) та сахарозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, а також з рідкісними вродженими формами непереносимості фруктози або недостатністю сахарази-ізомальтази, не слід приймати даний препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив прийому препарату Ліндинет 20 на керування транспортними засобами та механізмами не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: гестоден - 0,075 мг, етинілестрадіол - 0,03 мг; допоміжні речовини: натрію кальцію; едетат; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний; повідон-К30; крохмаль кукурудзяний; лактози моногідрат; Оболонка: барвник хіноліновий жовтий Е 104 (Д+С Жовтий № 10 Е 104); повідон-К90 F; титану діоксид; макрогол 6000; тальк; кальцію карбонат; цукроза. 21 таблетка в блістері із плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування. У картонну пачку вкладено картонний плоский футляр для зберігання блістера.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, жовтого кольору. На зламі білого або майже білого кольору зі світло-жовтою окантовкою.Фармакотерапевтична групаМонофазний комбінований гестаген-естрогенний контрацептивний препарат.ФармакокінетикаГестоден Всмоктування. При прийомі внутрішньо швидко та повністю всмоктується. Після прийому однієї дози Cmax у плазмі вимірюється через годину та становить 2–4 нг/мл. Біологічна доступність близько 99%. Розподіл. Набуває зв'язку з альбуміном і глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). 1–2% у вільному стані, 50–75% специфічно пов'язані з ГСПГ. Підвищення рівня ГСПГ, обумовлене етинілестрадіолом, впливає на рівень гестодену, призводячи до збільшення пов'язаної з ГСПГ фракції та зниження фракції, пов'язаної з альбуміном. Vd гестодену - 0,7-1,4 л/кг. Метаболізм. Відповідає метаболізму стероїдів. Середній плазмовий кліренс – 0,8-1 мл/хв/кг. Виведення. Рівень у крові знижується у два етапи. Час напіврозпаду в кінцевій фазі 12-20 год. Виводиться виключно у формі метаболітів - 60% із сечею, 40% з каловими масами. T1/2 метаболітів - приблизно 1 добу. Стабільна концентрація. Фармакокінетика гестодену значною мірою залежить від рівня ГЗНГ. Під дією етинілестрадіолу концентрація ГСПГ у крові збільшується у 3 рази; при щоденному прийомі препарату рівень гестодену в плазмі збільшується у 3-4 рази та у другій половині циклу досягає стану насичення. Етинілестрадіол Всмоктування. При прийомі внутрішньо всмоктується швидко та практично повністю. Cmax у крові вимірюється через 1-2 години і становить 30-80 пг/мл. Абсолютна біологічна доступність» 60% (через пресистемну кон'югацію та первинний метаболізм у печінці). Розподіл. Легко вступає у неспецифічний зв'язок з альбуміном крові (близько 98,5%) та спричинює підвищення рівня ГСПГ. Середній Vd - 5-18 л/кг. Метаболізм. Здійснюється головним чином за рахунок ароматичного гідроксилювання з утворенням великих кількостей гідроксильованих та метильованих метаболітів, що знаходяться частково у вільній, частково у кон'югованій формі (глюкуроніди та сульфати). Плазмовий кліренс» 5-13 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація у сироватці знижується у 2 етапи. T1/2 у другій фазі »16-24 год. Виводиться виключно у формі метаболітів у співвідношенні 2:3 із сечею та жовчю. T1/2 метаболітів» 1 добу. Стабільна концентрація. Встановлюється до 3-4-го дня, при цьому рівень етинілестрадіолу на 20% вищий, ніж після прийому однієї дози.ФармакодинамікаКомбінований засіб, дія якого зумовлена ​​ефектами компонентів, що входять до його складу. Пригнічує гіпофізарну секрецію гонадотропних гормонів. Контрацептивний ефект препарату пов'язаний із декількома механізмами. Естрогенним компонентом препарату є високоефективне пероральне ЛЗ – етинілестрадіол (синтетичний аналог естрадіолу, який бере участь разом із гормоном жовтого тіла в регуляції менструального циклу). Гестагенним компонентом є похідне 19-нортестостерону - гестоден, що перевершує за силою та селективністю дії не тільки природний гормон жовтого тіла прогестерон, а й сучасні синтетичні гестагени (левоноргестрел). Завдяки високій активності, гестоден використовують у дуже низьких дозуваннях, у яких він не виявляє андрогенних властивостей і практично не впливає на ліпідний та вуглеводний обміни. Поряд із зазначеними центральними і периферичними механізмами, що перешкоджають дозріванню здатної до запліднення яйцеклітини, контрацептивний ефект обумовлений зниженням сприйнятливості ендометрію до бластоцисти, а також підвищенням в'язкості слизу, що знаходиться в шийці матки, що робить її відносно непрохідною для. Крім контрацептивного ефекту препарат при регулярному прийомі має і лікувальну дію, нормалізуючи менструальний цикл та сприяючи запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у т.ч. Пухлинна природа.Показання до застосуванняКонтрацепція.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна підвищена чутливість до препарату чи його компонентів; наявність тяжких або множинних факторів ризику венозного або артеріального тромбозу (у тому числі ускладнені ураження клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій); неконтрольована артеріальна гіпертензія середнього або тяжкого ступеня з АТ 160/100 мм рт. ст. и більше); провісники тромбозу (в т.ч. транзиторна ішемічна атака, стенокардія), в т.ч. в анамнезі; мігрень із осередковою неврологічною симптоматикою, у т.ч. в анамнезі; венозний або артеріальний тромбоз/тромбоемболія (в т.ч. тромбоз глибоких вен гомілки, емболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт) або анамнезі; наявність венозної тромбоемболії у родичів; серйозне хірургічне втручання із тривалою іммобілізацією; цукровий діабет (з наявністю ангіопатії); панкреатит (в т.ч. в анамнезі), що супроводжується вираженою гіпертригліцеридемією; дисліпідемія; тяжкі захворювання печінки, холестатична жовтяниця (зокрема під час вагітності), гепатит, зокрема. в анамнезі (до нормалізації функціональних та лабораторних параметрів та протягом 3 міс після повернення цих показників у норму); жовтяниця внаслідок прийому ЛЗ, що містять стероїди; жовчнокам'яна хвороба в даний час або анамнезі; синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона, Ротора; пухлини печінки (в т.ч. в анамнезі); сильний свербіж, отосклероз або прогресування отосклерозу під час попередньої вагітності або прийому кортикостероїдів; гормонозалежні злоякісні новоутворення статевих органів та молочних залоз (у т.ч. підозра на них); вагінальна кровотеча неясної етіології; куріння у віці старше 35 років (більше 15 цигарок на день); вагітність чи підозра на неї; лактація. З обережністю: стани, що підвищують ризик розвитку венозного або артеріального тромбозу/тромбоемболії (вік старше 35 років, куріння, спадкова схильність до тромбозу - тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу в молодому віці); гемолітичний уремічний синдром; спадковий ангіоневротичний набряк; захворювання печінки; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (в т.ч. порфірія, герпес вагітних, мала хорея - хвороба Сіденгама, хорея Сіденгама, хлоазму); ожиріння (індекс маси тіла понад 30); дисліпопротеїнемія; артеріальна гіпертензія; мігрень; епілепсія; клапанні вади серця; фібриляція передсердь; тривала іммобілізація; велике хірургічне втручання;хірургічне втручання на нижніх кінцівках; тяжка травма; варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.варикозне розширення вен та поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період (що не годують жінки - 21 день після пологів; жінки, що годують - після завершення періоду лактації); наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.наявність тяжкої депресії, в т.ч. в анамнезі; зміни біохімічних показників (резистентність активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С або S, антифосфоліпідні антитіла, в т.ч. антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); цукровий діабет, не ускладнений судинними порушеннями; системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.системний червоний вовчак (ВКВ); хвороба Крона; язвений коліт; серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (в т.ч. у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період годування груддю протипоказане.Побічна діяПобічні ефекти, при появі яких потрібне негайне припинення прийому препарату: артеріальна гіпертензія; гемолітико-уремічний синдром; порфірія; втрата слуху, зумовлена ​​отосклерозом. Рідко зустрічаються - артеріальні та венозні тромбоемболії (в т.ч. інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, тромбоемболія легеневої артерії); загострення реактивної ВКВ. Дуже рідко зустрічаються - артеріальна або венозна тромбоемболія печінкових, мезентеріальних, ниркових, ретинальних артерій та вен; хорея Сіденгама (що проходить після відміни препарату). Інші побічні дії, менш важкі, але найчастіше зустрічаються - доцільність продовження застосування препарату вирішується індивідуально після консультації з лікарем, виходячи із співвідношення користь/ризик. З боку репродуктивної системи: ациклічні кровотечі/кров'янисті виділення з піхви, аменорея після відміни препарату, зміна стану слизу піхви, розвиток запальних процесів піхви (наприклад кандидоз), зміна лібідо. З боку молочних залоз: напруга, біль, збільшення молочних залоз, галакторея. З боку шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи: нудота, блювання, діарея, біль в епігастрії, хвороба Крона, виразковий коліт, гепатит, аденома печінки, виникнення або загострення жовтяниці та/або сверблячки, пов'язаної з холестазом, холелітіаз. З боку шкіри: вузлова/ексудативна еритема, висипання, хлоазму, посилення випадання волосся. З боку центральної нервової системи: головний біль, мігрень, зміна настрою, депресивні стани. Метаболічні порушення: затримка рідини в організмі, зміна (збільшення) маси тіла, підвищення кількості тригліцеридів та цукру в крові, зниження толерантності до вуглеводів. З боку органів чуття: зниження слуху, підвищення чутливості рогівки ока при носінні контактних лінз. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПротизаплідна дія пероральних контрацептивів знижується при одночасному застосуванні рифампіцину, частішають проривні кровотечі та порушення менструації. Подібна, проте менш вивчена, взаємодія існує між контрацептивними засобами та карбамазепіном, примідоном, барбітуратами, фенілбутазоном, фенітоїном та імовірно, гризеофульвіном, ампіциліном та тетрациклінами. Під час лікування вищезазначеними препаратами одночасно з пероральною контрацепцією рекомендується застосовувати додатковий метод контрацепції (презерватив, сперміцидний гель). Після завершення курсу лікування застосування додаткового методу контрацепції слід продовжити протягом 7 днів, у разі лікування рифампіцином – протягом 4 тижнів. Взаємодії, пов'язані із всмоктуванням препарату Під час діареї знижується всмоктування гормонів (через посилену моторику кишечника). Будь-який препарат, який скорочує час знаходження гормонального засобу в товстому кишечнику, призводить до низьких концентрацій гормону в крові. Взаємодії, пов'язані з метаболізмом препарату Стінка кишківника. Препарати, що піддаються сульфатування в стінці кишечника подібно до етинілестрадіолу (наприклад аскорбінова кислота), гальмують метаболізм і збільшують біодоступність етинілестрадіолу. Метаболізм у печінці. Індуктори мікросомальних ферментів печінки знижують рівень етинілестрадіолу в плазмі крові (рифампіцин, барбітурати, фенілбутазон, фенітоїн, гризеофульвін, топірамат, гідантоїн, фелбамат, рифабутин, окскарбазепін). Блокатори ферментів печінки (ітраконазол, флуконазол) підвищують рівень етинілестрадіолу у плазмі крові. Вплив на внутрішньопечінкову циркуляцію. Деякі антибіотики (наприклад ампіцилін, тетрациклін), перешкоджаючи внутрішньопечінковій циркуляції естрогенів, знижують рівень етинілестрадіолу в плазмі. Вплив на обмін інших лікарських засобів Блокуючи ферменти печінки або прискорюючи кон'югацію в печінці, переважно посилюючи глюкуронування, етинілестрадіол впливає на метаболізм інших препаратів (наприклад циклоспорин, теофілін), що призводить до підвищення або зниження їх концентрацій у плазмі. Не рекомендується одночасне застосування препаратів звіробою (Hypericum perforatum) з таблетками Ліндинет 20 (через можливе зниження протизаплідного ефекту активних речовин контрацептиву, що може супроводжуватися появою проривних кровотеч та небажаної вагітності). Звіробій активує ферменти печінки; після припинення прийому препаратів звіробою ефект індукції ферментів може зберігатися протягом наступних 2 тижнів. Одночасне застосування ритонавіру та комбінованого протизаплідного засобу супроводжується зниженням середньої величини AUC етинілестрадіолу на 41%. Під час лікування ритонавіром рекомендується застосовувати препарат з більшим вмістом етинілестрадіолу або негормональний метод контрацепції. Можлива корекція режиму дозування при застосуванні гіпоглікемічних засобів, т.к. пероральні протизаплідні засоби можуть знижувати толерантність до вуглеводів, збільшувати потребу в інсуліні або пероральних протидіабетичних засобах.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Приймають по 1табл. на день (по можливості в один і той же час доби) протягом 21 дня. Потім, зробивши 7-денну перерву в прийомі таблеток, відновити пероральну контрацепцію (тобто через 4 тижні після прийому 1-го табл., в той же день тижня). Під час 7-денної перерви виникає маткова кровотеча внаслідок скасування гормону. Перший прийом препарату: прийом препарату Ліндинет 30 слід розпочинати з 1-го до 5-го дня менструального циклу. Перехід від комбінованого перорального контрацептиву до прийому препарату Ліндинет 30. 1 табл. Ліндинет 30 рекомендується приймати після прийому останньої гормоновмісної таблетки попереднього препарату, в 1-й день кровотечі відміни. Перехід від препаратів, що містять прогестаген (міні-таблетки, ін'єкції, імплантат) до прийому препарату Ліндинет 30. Перехід від міні-таблеток можна почати в будь-який день менструального циклу; у разі імплантату – наступного дня після його видалення; у разі ін'єкцій – напередодні останньої ін'єкції. При цьому в перші 7 днів прийому Ліндинету 30 необхідно застосовувати додатковий метод контрацепції. Прийом препарату Ліндинет 30 після аборту у І триместрі вагітності. Прийом контрацептиву можна починати відразу після аборту, при цьому немає необхідності застосування додаткового методу контрацепції. Прийом препарату Ліндинет 30 після пологів або після аборту у ІІ триместрі вагітності. Прийом контрацептиву можна починати на 21-28-му добу після пологів або аборту у II триместрі вагітності. При пізнішому початку прийому контрацептиву, у перші 7 днів, необхідно застосовувати додатковий бар'єрний метод контрацепції. У разі коли статевий контакт мав місце до початку контрацепції, перш ніж приступити до прийому препарату, слід виключити наявність нової вагітності або дочекатися наступної менструації. Пропущені пігулки. Якщо черговий за розкладом прийом таблетки був пропущений, слід якомога раніше заповнити пропущену дозу. При затримці, що не перевищує 12 год, протизаплідна дія препарату не знижується, і необхідності застосування додаткового методу контрацепції немає. Інші таблетки приймають у звичайному режимі. У разі більш ніж 12-годинної затримки протизаплідний ефект може знизитися. У таких випадках не слід заповнювати пропущену дозу, прийом препарату продовжують у звичайному режимі, однак у наступні 7 днів потрібне застосування додаткового методу контрацепції. Якщо при цьому в упаковці залишалося менше 7 табл., тоді прийом таблеток з наступної упаковки приступають без дотримання перерви. У таких випадках маткова кровотеча відміни виникає лише після завершення 2-ї упаковки; під час прийому таблеток з 2-ї упаковки можливі кровотечі, що мажуть або проривні. Якщо після завершення прийому таблеток із 2-ї упаковки кровотеча відміни не відбувається, тоді, перш ніж продовжити прийом контрацептиву, слід виключити наявність вагітності. Заходи, що вживаються у разі блювання та діареї. Якщо в перші 3-4 години після прийому чергової таблетки виникає блювота, таблетка всмоктується не повністю. У таких випадках слід надходити відповідно до вказівок, описаних у пункті Пропущені таблетки. Якщо пацієнтка не бажає відхилятися від звичайного режиму контрацепції, пропущені таблетки слід прийняти з іншої упаковки. Затримка менструації та прискорення термінів настання менструації. З метою затримки менструації до прийому пігулок із нової упаковки приступають без дотримання перерви. Менструацію можна затримувати за бажанням доти, доки не закінчаться всі таблетки з 2-ї упаковки. При затримці менструації можливі проривні або маткові кровотечі, що мажуть. До звичайного прийому таблеток можна повернутися після дотримання 7-денної перерви. З метою раннього настання менструальної кровотечі можна укоротити 7-денну перерву на бажане число днів. Чим коротша перерва, тим ймовірніше виникнення проривних або мажучих кровотеч під час прийому таблеток з наступної упаковки (подібно до випадків із затримкою менструації).ПередозуванняПрийом великих доз протизаплідного засобу не супроводжувався розвитком тяжких симптомів. Симптоми: нудота, блювання, у молодих дівчат невелика піхвова кровотеча. Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани, захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, то слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК, у тому числі комбінації гестоден + етинілестрадіол у кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до початку прийому препарату. У разі посилення, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем для вирішення питання про припинення прийому препарату. Ризик розвитку ВТЕ та АТЕ Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як ТГВ, ТЕЛА, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Підвищений ризик розвитку ВТЕ, що пов'язується із застосуванням КОК, обумовлений наявністю у його складі естрогену. КОК, що містять як прогестагенний компонент левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, пов'язані з найнижчим ризиком ВТЕ. При застосуванні інших КОК, таких як комбінація гестоден + етинілестрадіол, ризик розвитку ВТЕ вдвічі вищий. Вибір на користь КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації з жінкою, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик ВТЕ, пов'язаний з прийомом даного контрацептиву, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик відзначається при відновленні застосування КОК (після перерви між прийомами препарату 4 тижні і більше). Підвищений ризик розвитку ВТЕ є переважно протягом перших 3 місяців. ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді ТГВ та/або ТЕЛА, може статися при застосуванні будь-яких КЗК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми ТГВ: однобічний набряк нижньої кінцівки або по ходу вени, біль або дискомфорт тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів у ураженій нижній кінцівці. Симптоми ТЕЛА: утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких ускладнень (наприклад, інфекції дихальних шляхів). АТЕ може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, сильний або тривалий біль голови без видимої причини, одно- або двостороння втрата зору; проблеми з промовою та розумінням; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптова втрата свідомості або непритомність із судомним нападом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, почуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. АТЕ може виявитися життєзагрозливою і призвести до смерті. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з факторів слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. В цьому випадку прийом комбінації гестоден + етинілестрадіол протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у жінок, що палять (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у віці старше 35 років); за наявності сімейного анамнезу (наприклад, ВТЕ або АТЕ у близьких родичів або батьків віком менше 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; при ожирінні (з ІМТ понад 30 кг/м2); при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанів серця; при фібриляції передсердь; у разі тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках, області тазу або великої травми. У цих випадках слід припинити застосування КОК (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після повного відновлення мобільності жінки. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку ВТЕ, особливо за наявності інших факторів ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені (що може передувати цереброваскулярним порушенням) під час застосування КЗК є підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу відносяться: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідний антиколан Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану/захворювання може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки (РШМ) є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про підвищення ризику РШМ при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції, більша кількість статевих партнерів). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку РМЗ, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що РМЗ відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення кількості випадків РМЗ у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики РМЗ у жінок, які застосовують КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми РМЗ, ніж у жінок, які не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани Депресивний настрій та депресія є відомою небажаною реакцією при застосуванні гормональних контрацептивів. Депресія може бути серйозним розладом і є відомим фактором ризику суїцидальної поведінки та суїциду. Жінкам слід порадити звернутися до свого лікаря у разі появи змін настрою та депресивних симптомів, у тому числі незабаром після початку лікування. У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) під час прийому КЗК можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту. Незважаючи на те, що незначне підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КОК, клінічно значуще підвищення спостерігалося рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення АТ, прийом КОК слід припинити та розпочинати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних АТ. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються, як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведено: холестатична жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона та виразкового коліту на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК, зазвичай корекції дози гіпоглікемічних препаратів не потрібно. Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому КЗК. Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому КОК повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Вплив на показники функції печінки При проведенні клінічних досліджень за участю пацієнток, які отримують курс терапії вірусного гепатиту С (комбінацію лікарських препаратів, що містять омбітасвір, паритапревір, ритонавір, дасабувір у поєднанні з рибавірином або без) підвищення активності АЛТ більш ніж у 5 разів вище за верхню межу норми було зареєстровано частіше у пацієнток, які застосовують КОК, що містять етинілестрадіол. У разі необхідності проведення курсу терапії даною комбінацією препаратів пацієнтка, яка застосовує контрацептивний препарат гестоден + етинілестрадіол, має бути переведена на альтернативні методи контрацепції (негормональні або контрацептиви, що містять лише гестаген) до початку курсу лікування. Відновити прийом комбінації гестоден + етинілестрадіол можна не раніше ніж через 2 тижні після закінчення курсу терапії противірусними препаратами. Лабораторні випробування Застосування таких препаратів як гестоден + етинілестрадіол може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, нирок і надниркових залоз, концентрацію транспортних протеїнів у плазмі (наприклад, транскортину, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, фібринолізу). Ці зміни, зазвичай, залишаються у межах нормальних фізіологічних значень. Зниження ефективності Ефективність КОК може бути знижена у таких випадках: у разі пропуску таблеток, шлунково-кишкових розладів або внаслідок лікарської взаємодії. Вплив на характер кровотечі На фоні прийому КОК можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'янисті виділення та/або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись тільки після періоду адаптації, що становить приблизно 3 цикли прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат гестоден + етинілестрадіол приймався відповідно до вказівок, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат приймався нерегулярно, або якщо відсутні дві кровотечі "скасування", до продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Медичні огляди Перед початком або поновленням прийому препарату гестоден + етинілестрадіол необхідно ознайомитися з анамнезом життя та сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення ІМТ) та гінекологічне обстеження (з обов'язковим обстеженням молочних залоз та цитологічним дослідженням). Обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначаються індивідуально. Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно пам'ятати, що препарат не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому препарату і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток та негайно проконсультуватися з лікарем, якщо є можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель; надзвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Цей препарат містить лактозу (у вигляді лактози моногідрату) та сахарозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, а також з рідкісними вродженими формами непереносимості фруктози або недостатністю сахарази-ізомальтази, не слід приймати даний препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив прийому препарату Ліндинет 20 на керування транспортними засобами та механізмами не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозировка: 5 ме Фасовка: N5 Форма выпуска: р-р д/инфузий и в/мышечного введения Упаковка: амп. Производитель: Гедеон Рихтер ОАО Завод-производитель: Гедеон Рихтер(Венгрия) Действующее вещество: Окситоцин. .

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: левоноргестрел – 0,75 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, крохмаль картопляний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат. 2 таблетки у блістері AL/ПВХ. 1 блістер у картонній пачці з прикладеною інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПлоскі таблетки білого або майже білого кольору, форми диска з фаскою і круговим гравіюванням "IN О R -" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаПри пероральному прийомі левоноргестрел швидко та практично повністю всмоктується. Після прийому 0,75 мг левоноргестрелу максимальна концентрація препарату в сироватці, що дорівнює 14,1 нг/мг, досягається через 1,6 год. Після досягнення максимального рівня концентрації вміст левоноргестрелу зменшується, і період напіввиведення становить близько 26 год. Левоноргестрел виводиться приблизно однаковою мірою нирками і через кишечник виключно у формі метаболітів. Біотрансформація левоноргестрелу відповідає метаболізму стероїдів. Левоноргестрел гідроксилюється у печінці та метаболіти виводяться у формі кон'югованих глюкуронідів. Фармакологічно активні метаболіти левоноргестрелу невідомі. Левоноргестрел зв'язується з альбуміном сироватки крові та з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Лише 1,5% усієї дози знаходиться у вільній формі, а 65% пов'язано з ГСПГ. Абсолютна біодоступність становить майже 100% прийнятої дози.ФармакодинамікаЛевоноргестрел - це синтетичний гестаген з контрацептивною дією, вираженими гестагенними та антиестрогенними властивостями. При рекомендованому режимі дозування левоноргестрел. пригнічує овуляцію та запліднення, якщо статевий контакт відбувся у передовуляційну фазу, коли можливість запліднення найбільша. Він може також викликати зміни в ендометрії, які запобігають імплантації. Препарат не є ефективним, якщо імплантація вже відбулася. Ефективність: за допомогою таблеток Постінор можна запобігти вагітності приблизно у 85% випадків. Чим більше часу пройшло між статевим актом та прийомом препарату, тим нижча його ефективність (95% протягом перших 24 год, 85% - від 24 до 48 год, та 58% - від 48 до 72 год). Таким чином, прийом таблеток Постінор рекомендується почати якнайшвидше (але не пізніше 72 годин) після статевого акту, якщо не вживалися жодні захисні заходи. У рекомендованій дозі левоноргестрел не істотно впливає на фактори згортання крові, обмін жирів і вуглеводів.Показання до застосуванняЕкстрена (пісткоітальна) контрацепція (після незахищеного подового контакту або ненадійності використовуваного методу контрацепції).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, застосування у підлітків віком до 16 років, тяжка печінкова недостатність, вагітність. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція. З обережністю: захворювання печінки або жовчовивідних шляхів, жовтяниця (у тому числі в анамнезі), хвороба Крона, лактація.Вагітність та лактаціяПостінор не можна застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність виникла при застосуванні екстреного методу контрацепції, на підставі наявних даних несприятливого ефекту препарату на плід не виявлено. Левоноргестрел проникає у материнське молоко. Після прийому препарату годування груддю слід припинити на 24 години.Побічна діяМожливі алергічні реакції: кропив'янка, висипання, свербіж, набряк обличчя. Побічні дії, що минають, що виникають з різною частотою (часто: ≥1/100, Часто: блювання, діарея, запаморочення, біль голови, болючість молочних залоз, затримка менструації (трохи більше 5-7 днів), якщо менструація затримується більш тривалий термін, необхідно виключити вагітність. Дуже часто: нудота, втома, біль унизу живота, ациклічні кров'янисті виділення (кровотечі).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препаратів-індукторів ферментів печінки відбувається прискорення метаболізму левоноргестрелу. Наступні препарати можуть знизити ефективність левоноргестрелу: ампрекавіл, лансопразол, невірапін, окскарбазепін, такролімус, топірамат, третиноїн, барбітурати, включаючи примідон, фенітоїн та карбамазепін; препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), а також рифампіцин, ритонавір, ампіцилін, тетрациклін, рифабутин, гризеофульвін. Знижує ефективність гіпоглікемічних та антикоагулянтних (похідні кумарину, феніндіон) лікарських засобів. Підвищує плазмові концентрації глюкокортикостероїдів. Жінкам, які приймають ці препарати, слід звернутися до лікаря. Препарати, що містять левоноргестрел, можуть підвищувати ризик токсичності циклоспорину внаслідок пригнічення його метаболізму.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовується перорально. Необхідно прийняти 2 таблетки у перші 72 години після незахищеного статевого акту. Другу таблетку слід прийняти через 12 годин (але не пізніше ніж через 16 годин) після прийому першої таблетки. Для досягнення більш надійного ефекту обидві таблетки слід прийняти якнайшвидше після незахищеного статевого акту (не пізніше ніж через 72 години). Якщо протягом трьох годин після 1 або 2 прийоми таблетки постінора відбулося блювання, слід прийняти ще одну таблетку постінора. Постинор може використовуватись у час менструального циклу. У разі нерегулярного менструального нікла необхідно заздалегідь виключити вагітність. Після прийому екстреного протизаплідного засобу до наступної менструації слід застосовувати місцеві бар'єрні протизаплідні методи (наприклад презерватив, цервікальний ковпачок). Застосування препарату при повторному незахищеному статевому акті протягом одного менструального циклу не рекомендується через збільшення частоти ациклічних кров'янистих виділень/кровотечі.ПередозуванняПосилення виразності побічних ефектів. Специфічного антидоту немає. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПостінор слід застосовувати виключно для екстреної контрацепції! Повторне застосування препарату Постінор протягом одного менструального циклу не рекомендується! Ефективність пігулок Постинор після незахищеного статевого акту, при якому не застосовувалися протизаплідні засоби, з часом знижується: Час між статевим актом та прийомом Ефективність: таблеток Постінор: 24 години або менше 95%; 25-48 год 85%; 49-72 год. 58% Препарат не замінює застосування постійних методів контрацепції. Найчастіше Постинор не впливає на характер менструального циклу. Однак можлива поява ациклічних кров'янистих виділень та затримка менструації на кілька днів. При затримці менструації більш ніж на 5-7 днів та зміні її характеру (мізерні або рясні виділення) необхідно виключити вагітність. Поява болів унизу живота, непритомних станів може свідчити про позаматкову (ектопічну)вагітність. Підліткам до 16 років у виняткових випадках (у тому числі при згвалтуванні) потрібна консультація гінеколога для підтвердження вагітності. Після проведення екстреної контрацепції рекомендовано консультацію гінеколога для підбору найбільш прийнятного методу для постійної контрацепції. Екстрена контрацепція не захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. При порушеннях функції шлунково-кишкового тракту (наприклад при хворобі Крона) ефективність препарату може знижуватися. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ефект препарату на здатність керувати автомобілем та іншими машинами не досліджувався.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: дезогестрел – 150 мкг та етинілестрадіол – 30 мкг; допоміжні речовини: альфа-токоферол; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний; стеаринова кислота; повідон К-30; крохмаль картопляний; лактози моногідрат; Плівкова оболонка: пропіленгліколь; макрогол 6000; гіпромелоза. По 21 таблетці у блістері з Аl/ПВХ/ПВДХ. По 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування. У картонну пачку вкладено картонний плоский футляр для зберігання блістера.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з маркуванням "Р8" на одній стороні та "RG" на іншій.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДезогестрел Всмоктування Дезогестрел при пероральному прийомі швидко і повністю всмоктується, а потім перетворюється на етоногестрел. Його максимальна концентрація у плазмі досягається через 1,5 години. Біодоступність становить 62-81%. Розподіл Етоногестрел зв'язується з альбуміном плазми крові та з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Тільки 2-4% загальної концентрації етеногестрелу присутні у плазмі крові у вільному вигляді, 40-70% специфічно зв'язуються з ГСПГ. Збільшення концентрації ГСПГ, викликане етинілестрадіолом, впливає на розподіл між білками крові, призводячи до збільшення ГСПГ-зв'язаної фракції та зменшення альбумін-зв'язаної фракції. Здається обсяг розподілу дезогестрела становить 1,5 л/кг. Метаболізм Етоногестрел повністю метаболізується за відомими шляхами метаболізму статевих гормонів. Швидкість метаболічного виведення із плазми становить 2 мл/хв/кг. Не виявлено взаємодії етоногестрелу з етинілестрадіолом, що одночасно приймається. Виведення Концентрація етеногестрелу в плазмі зменшується в 2 стадії. Заключна стадія характеризується періодом напіввиведення (Т1/2), що становить близько 30 годин. Дезогестрел та його метаболіти виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 6:4. Умови рівноважного стану На фармакокінетику етеногестрелу впливає ГСПГ, концентрація якого зростає під дією етинілестрадіолу в 3 рази. При щоденному прийомі концентрація етеногестрелу в плазмі збільшується в 2-3 рази, досягаючи постійного значення у другій половині циклу прийому препарату. Етинілестрадіол Всмоктування Етинілестрадіол після перорального прийому швидко та повністю всмоктується. Його максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 1-2 годин після прийому. Абсолютна біодоступність (результат метаболізму) становить близько 60%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно зв'язується з альбуміном плазми практично повністю (98,5%) та сприяє збільшенню концентрації ГСПГ. Здається обсяг розподілу етинілестрадіолу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається пресистемному метаболізму як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Етинілестрадіол спочатку метаболізується в ході ароматичного гідроксилювання з утворенням різноманітних гідроксильованих та метильованих метаболітів, які присутні як у вільному стані, так і у вигляді кон'югатів з глюкуронідами та сульфатами. Швидкість метаболічного виведення етинілестрадіолу з плазми становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Концентрація етинілестрадіолу в плазмі зменшується на 2 стадії. Заключна стадія характеризується Т1/2 близько 24 годин. У незміненому вигляді препарат не виводиться, метаболіти етинілестрадіолу екскретуються нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Т1/2 метаболітів становить близько доби. Рівноважний стан Рівноважна концентрація досягається після 3-4 днів прийому, коли концентрація у плазмі крові на 30-40% перевищує концентрацію після прийому однієї дози.ФармакодинамікаКонтрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та підвищення в'язкості секрету шийки матки, що перешкоджає проникненню сперматозоїдів у порожнину матки. Препарат Регулон є комбінацією дезогестрелу і етинілестрадіолу: дезогестрел - синтетичний прогестаген, що володіє сильною активністю, що інгібує овуляцію, етинілестрадіол є добре відомим синтетичним естрогеном. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року застосування контрацептиву) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, цикл стає регулярнішим, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Регулон, як і інших КОК, протипоказане за наявності будь-якого з перелічених нижче захворювань/станів або факторів ризику. Венозний тромбоз або тромбоемболія (ВТЕ), у тому числі тромбоз глибоких вен (ТГВ), тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), нині або в анамнезі. Артеріальний тромбоз або тромбоемболія (АТЕ), у тому числі інфаркт міокарда, інсульт або продромальні стани (зокрема транзиторна ішемічна атака, стенокардія) або в анамнезі. Виявлена ​​спадкова або набута схильність до ВТЕ або АТЕ, включаючи резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідні антитіла (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико). Наявність багатьох факторів високого ризику розвитку ВТЕ або АТЕ або одного серйозного фактора ризику, такого як: цукровий діабет з діабетичною ангіопатією; важка дисліпопротеїнемія; неконтрольована артеріальна гіпертензія (артеріальний тиск 160/100 мм рт. ст і вище). Мігрень із осередковою неврологічною симптоматикою в анамнезі. Велике оперативне втручання із тривалою іммобілізацією. Панкреатит, що супроводжується вираженою гіпертригліцеридемією (в т.ч. в анамнезі). Тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників функції печінки), в т.ч. в анамнезі. Пухлини печінки (доброякісні та злоякісні), в т.ч. в анамнезі. Гормонозалежні злоякісні новоутворення статевих органів або молочної залози (в т.ч. підозра на них). Гіперплазія ендометрію. Кровотеча із статевих шляхів неясної етіології. Вагітність (у т.ч. гадана). Період грудного вигодовування. Гіперчутливість до дезогестрелу та/або етинілестрадіолу, або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату. Вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування комбінації дезогестрел+етинілестрадіол у дівчаток-підлітків віком до 18 років). Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії, що містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. При виникненні будь-якого з даних захворювань/станів або факторів ризику на фоні застосування контрацептиву прийом препарату слід негайно припинити. З обережністю: Якщо будь-які стани/захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, слід провести ретельну оцінку очікуваної користі до можливого ризику застосування препарату Регулон для кожної жінки індивідуально і обговорити це до початку прийому препарату: вік старше 35 років; куріння; наявність тромбоемболічних захворювань у сімейному анамнезі (венозний або артеріальний тромбоз/тромбоемболія або схильність до тромбозів у когось із найближчих родичів віком менше 50 років); ожиріння; дисліпопротеїнемія; контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; клапанні вади серця; фібриляція передсердь; варикозне розширення вен, поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період; цукровий діабет без судинних порушень; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хронічні запальні захворювання кишок (хвороба Крона або виразковий коліт); серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (у тому числі у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки, у тому числі вроджені гіпербілірубінемії.Вагітність та лактаціяВагітність Прийом комбінації дезогестрел+етинілестрадіол у період вагітності протипоказаний. У разі діагностування вагітності на фоні застосування Регулону слід негайно припинити його прийом. Численні епідеміологічні дослідження не виявили збільшення ризику виникнення дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності, ні наявності тератогенної дії, коли статеві гормони приймалися по необережності в ранні терміни вагітності. Період грудного вигодовування Застосування препарату Регулон, як та інших КОК, може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому прийом препарату протипоказаний до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість естрогену, прогестагену та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко, проте дані про їх негативний вплив на здоров'я дитини відсутні.Побічна діяМожливі небажані реакції при застосуванні комбінації дезогестрел + етинілестрадіол розподілені за системно-органними класами відповідно до словника для регуляторної діяльності MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: Часто – від ≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: - Рідко: гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування – Нечасто: затримка рідини. Порушення психіки: - Часто: депресія, зміна настрою; Нечасто: зниження лібідо; Рідко: підвищення лібідо. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: мігрень. Порушення з боку органу зору: - Рідко: непереносимість контактних лінз. Порушення з боку судин - Рідко: венозна тромбоемболія1, артеріальна тромбоемболія1. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, біль у животі; Нечасто: блювання, діарея. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: шкірний висип, кропив'янка; Рідко: вузлувата еритема, багатоформна еритема. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: - Часто: біль у грудях, чутливість молочних залоз; Нечасто: збільшення молочних залоз; Рідко: виділення з піхви, виділення із молочних залоз. Лабораторні та інструментальні дані - Часто: збільшення маси тіла; Рідко: зниження маси тіла. Кількість випадків за даними спостережних когортних досліджень: ≥1/10000 - Небажані реакції, які відзначалися у жінок при прийомі КОК, докладно описані в розділі "Особливі вказівки" та включають: венозні та артеріальні тромбоемболії, підвищення артеріального тиску, гормонозалежні пухлини (наприклад, пухлини печінки, рак молочної залози), хлоазм. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили будь-які інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДля визначення можливої ​​взаємодії необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування супутніх препаратів. Взаємодія КОК з іншими лікарськими засобами може призвести до "проривних" кровотеч та/або зниження ефективності контрацептивів. У літературі описані такі взаємодії. Печінковий метаболізм: можлива взаємодія з лікарськими або "рослинними" препаратами - індукторами мікросомальних ферментів, насамперед ферментів цитохрому Р450 (CYP), що може призвести до збільшеного кліренсу та зменшення концентрації статевих гормонів у плазмі крові, та до зниження ефективності КОК, у тому числі та комбінації дезогестрел+етинілестрадіол. До таких лікарських засобів відносяться препарати, що містять фенітоїн, фенобарбітал, примідон, бозентан, карбамазепін, рифампіцин; а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін; деякі інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір) та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, ефавіренз) та рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Індукування ферментів може відбуватися після кількох днів застосування препарату. Максимальне індукування ферментів зазвичай спостерігається протягом декількох тижнів, і індукування може тривати протягом 4 тижнів після припинення терапії препаратами-індукторами. При сумісному застосуванні з гормональними контрацептивами багато комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ (наприклад, нелфінавіру) та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (наприклад, невірапіну) та/або комбінації з препаратами для лікування вірусного гепатиту С (наприклад, боцепревіром, тілапревіром) плазмі прогестагену, включаючи етоногестрел - активний метаболіт дезогестрелу або естрогену. У деяких випадках сумарний ефект цих змін може бути клінічно значущим. Жінкам, які отримують лікування одним із вищевказаних лікарських або рослинних препаратів, що індукують мікросомальні печінкові ферменти, слід повідомити, що ефективність препарату Регулон може бути знижена. Під час супутнього прийому препаратів, що індукують мікросомальні печінкові ферменти, та протягом 28 днів після їх відміни додатково слід використовувати бар'єрний метод контрацепції. Якщо застосування супутнього препарату продовжується після закінчення таблеток у поточній упаковці КОК, то прийом КОК з наступної упаковки слід починати відразу без звичайної 7-денної перерви в прийомі таблеток. При тривалому лікуванні лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні печінкові ферменти, необхідно розглянути використання альтернативного методу контрацепції, не схильного до впливу лікарських препаратів, що індукують мікросомальні ферменти. Спільне застосування сильних (наприклад, кетоконазолу, ітраконазолу, кларитроміцину) або середніх (наприклад, флуконазолу, дилтіазему, еритроміцину) інгібіторів CYP3A4 може збільшувати концентрацію естрогенів або прогесгагенів у сироватці крові, в тому числі і Пероральні контрацептиви можуть проводити метаболізм інших лікарських засобів. Відповідно, концентрації лікарських засобів у плазмі крові та тканинах можуть підвищуватися (наприклад, циклоспорину) або знижуватися (наприклад, ламотриджину). Одночасний прийом комбінації дезогестрел+етинілестрадіол з лікарськими препаратами, що містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір з рибавірином або без нього, може збільшувати ризик підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ).Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймають по одній таблетці на добу безперервно протягом 21 дня по порядку, вказаному на упаковці, приблизно в той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай розвивається менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої пігулки і може не закінчитися до початку прийому пігулок з нової упаковки. Прийом таблеток з нової упаковки слід починати в той самий день тижня, відповідно кровотеча "скасування" буде щомісяця приблизно в один і той же час. Як починати прийом препарату Регулон Якщо гормональні контрацептиви не застосовувалися протягом останнього місяця Прийом таблеток повинен починатися в 1 день менструального циклу (тобто першого дня менструальної кровотечі). Можна розпочинати прийом препарату на 2-5 день циклу, але в такому випадку слід використовувати додатковий (бар'єрний) метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток у першому циклі. При переході з інших комбінованих гормональних контрацептивних препаратів (КЗК вагінального кільця або трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Регулон наступного дня після прийому останньої таблетки раніше застосовуваного КОК, що містить гормони, але не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для КОК, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої таблетки, що не містить гормонів (для КОК, в упаковці яких 28 пігулок). Прийом препарату слід починати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. У жодному разі не слід перевищувати рекомендований безгормональний інтервал попереднього методу контрацепції. Перехід з препаратів, що містять тільки прогестаген ("міні-пілі", ін'єкції, імплантат), або з прогестаген-вивільнюючої внутрішньоматкової системи (ВМС) Жінка, яка приймає "міні-пілі", може перейти на прийом препарату "Регулон" у будь-який день; застосовує імплантат або ВМС – у день їх видалення; застосовує препарат у вигляді ін'єкцій - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках протягом перших 7 днів прийому Регулону слід використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції. Після аборту, у тому числі й мимовільного, у першому триместрі вагітності Жінка може розпочинати прийом препарату негайно. У цьому випадку не потрібно використовувати будь-які додаткові методи контрацепції. Після пологів або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі вагітності Для матерів-годувальниць див. розділ "Застосування в період вагітності та грудного вигодовування". За відсутності або припинення грудного вигодовування слід розпочинати прийом препарату не раніше 21-28 днів після пологів або переривання вагітності у другому триместрі вагітності. При початку прийому препарату в більш пізні терміни слід протягом перших 7 днів прийому Регулону додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції. У будь-якому випадку, якщо у жінки після пологів або переривання вагітності до початку прийому КОК вже були статеві контакти, слід виключити вагітність до початку прийому препарату або дочекатися першої менструації. При відновленні застосування препарату Регулон необхідно брати до уваги підвищення ризику розвитку ВТЕ у післяпологовому періоді. Як чинити у разі пропуску чергового прийому препарату Якщо прийом чергової таблетки затриманий менш ніж на 12 годин, надійність контрацепції не знижується. Жінці слід прийняти таблетку, як тільки вона про це згадала, а наступні таблетки приймати у звичайний час. Якщо прийом чергової таблетки затриманий більш ніж на 12 годин, надійність контрацепції може бути знижена. У цьому випадку слід керуватися такими двома правилами: 1. Прийом таблеток ніколи не можна переривати на понад 7 днів. 2. Для адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи необхідно приймати таблетки 7 днів поспіль. Цикл прийому препарату становить 3 тижні, у разі пропуску прийому препарату потрібно дотримуватися наступних рекомендацій: Тиждень 1 Жінці слід прийняти пропущену таблетку, як тільки вона про це згадала, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Потім слід продовжити прийом за звичайною схемою. Додатково слід використовувати метод бар'єрної контрацепції, наприклад, презерватив протягом наступних 7 днів. Якщо жінка мала сексуальні контакти протягом попередніх 7 днів, слід враховувати можливість вагітності. Чим більше таблеток пропущено і чим ближче перерва в прийомі препарату на момент статевого контакту, тим вище ризик вагітності. Тиждень 2 Жінці слід прийняти пропущену таблетку, як тільки вона про це згадала, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Потім слід продовжити прийом за звичайною схемою. За умови, що жінка приймала таблетки вчасно протягом 7 днів перед першою пропущеною дозою, немає необхідності використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції. Інакше або якщо жінка пропустила більше 1 таблетки, слід використовувати додаткові методи контрацепції протягом наступних 7 днів. Тиждень 3 Надійність контрацепції може бути знижена через подальшу перерву в прийомі препарату. Цього можна уникнути, коригуючи схему прийому препарату. Якщо скористатися будь-якою з двох нижченаведених схем, немає необхідності використовувати додаткові заходи контрацепції за умови, що жінка приймала таблетки вчасно протягом 7 днів перед першою пропущеною дозою. В іншому випадку слід дотримуватися будь-якої з наведених нижче рекомендацій і вживати додаткових заходів контрацепції протягом наступних 7 днів. 1. Жінці слід прийняти пропущену таблетку, як тільки вона згадала, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Потім слід продовжити прийом за звичайною схемою. Нову упаковку слід починати, щойно закінчується поточна упаковка, тобто. не слід робити перерви між упаковками. Ймовірність виникнення "кровотечі скасування" до закінчення другої упаковки невелика, але в деяких випадках можуть виникати "мажучі" або рясні кров'янисті виділення ще під час прийому препарату. 2. Жінці можна рекомендувати припинити прийом препарату з упаковки. Жінці слід зробити перерву в прийомі препарату Регулон тривалістю не більше 7 днів, включаючи дні, коли вона забула прийняти таблетки, а потім розпочинати нову упаковку. При пропуску прийому препарату та подальшій відсутності "кровотечі відміни" у найближчій перерві у прийомі таблеток слід враховувати можливість настання вагітності. Рекомендації у разі виникнення шлунково-кишкових розладів У разі тяжких шлунково-кишкових розладів всмоктування може бути неповним, тому слід вжити додаткових заходів контрацепції. Якщо блювання виникає протягом 3-4 годин після прийому препарату, слід скористатися рекомендаціями щодо пропуску чергового прийому препарату. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому, вона повинна прийняти додатково таблетку (або таблетки) з іншої упаковки. Як змінити термін настання менструальноподібної кровотечі Для того, щоб відстрочити менструальноподібну кровотечу, слід продовжувати прийом таблеток з іншої упаковки препарату Регулон без звичайної перерви у прийомі. Відстрочити менструальноподібну кровотечу можна на будь-який термін до закінчення таблеток із другої упаковки. У цей період у жінки можуть виникати "мажучі" або рясні кров'янисті виділення. Прийом препарату за звичайною схемою слід відновити після 7-денного інтервалу прийому. Для того, щоб змістити день початку менструальноподібної кровотечі на другий день, можна скоротити звичайну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, скільки необхідно. Чим коротша перерва, тим вищий ризик відсутності менструальноподібної кровотечі у перерві та виникнення рясних або "мажучих" кров'янистих виділень під час прийому таблеток з другої упаковки (як і у разі відстроченого настання менструальноподібної кровотечі).ПередозуванняЯкихось серйозних ускладнень при передозуванні препарату Регулон не спостерігалося. Симптоми: Симптоми, які можуть виникнути при передозуванні: нудота, блювання, у молодих дівчат – кров'яні виділення з піхви. Лікування: Антидотів немає, подальше лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності будь-яких із перелічених нижче станів/захворювань/факторів ризику слід провести ретельну оцінку співвідношення "користь-ризик" застосування КОК. Це питання слід обговорити із жінкою ще до початку прийому препарату. У разі загострення захворювань, погіршення стану або появи перших симптомів станів/захворювань або факторів ризику жінці слід негайно звернутися до лікаря для вирішення питання щодо припинення прийому препарату. Ризик розвитку ВТЕ та АТЕ Під час епідеміологічних досліджень було встановлено зв'язок між застосуванням КОК та збільшенням ризику розвитку артеріальних та венозних тромбозів та тромбоемболій, таких як інфаркт міокарда, інсульт, ТГВ та ТЕЛА. Дані захворювання спостерігаються дуже рідко. Застосування будь-якого КОК пов'язане з підвищеним ризиком розвитку ВТЕ, що виявляється як ТГВ та/або ТЕЛА. Найбільший ризик розвитку ВТЕ спостерігається перший рік застосування КОК. Підвищення ризику розвитку цього ускладнення спостерігається при відновленні застосування КОК після перерви в 4 тижні і більше. Деякі епідеміологічні дослідження показують, що жінки, які приймали низькодозовані КОК, що містять третє покоління прогестагенів, включаючи дезогестрел, мають підвищений ризик розвитку ВТЕ порівняно з жінками, які приймають лікарські препарати, які містять як прогестаген левоноргестрел, норгестимат або норетистерон. Ці дослідження продемонстрували приблизно дворазове збільшення ризику розвитку ВТЕ. Частота розвитку ВТЕ протягом року у жінок, які приймають КЗК, що містять дезогестрел, становить від 9 до 12 випадків на 10000 жінок; у жінок, які не застосовують КОК, частота ВТЕ становить 2 випадки на 10000 жінок. Частота розвитку ВТЕ при застосуванні КОК нижче, ніж частота розвитку ВТЕ під час вагітності (до 20 випадків на 10000 жінок) та післяпологовому періоді (від 40 до 65 випадків на 10000 жінок). ВТЕ може призвести до смерті в 1-2% випадків. Вкрай рідко на тлі прийому КОК тромбоз виникає в інших кровоносних судинах (наприклад, у венах та артеріях печінки, брижі, нирок, головного мозку або сітківки ока). Симптоми ВТЕ та АТЕ можуть включати: раптовий біль та/або набряк нижньої кінцівки, раптовий інтенсивний біль у грудях, з іррадіацією в ліву руку або без, раптова задишка, раптовий кашель, незвичайний тяжкий та тривалий головний біль, раптовий частковий або повний втрата диплопія, порушення мови або афазія, запаморочення, колапс із судомним нападом або без, слабкість або виражене оніміння, які раптово з'являються на одному боці тіла, рухові розлади, "гострий живіт". Ризик розвитку ВТЕ зростає за наявності наступних факторів ризику: вік; ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); наявність у сімейному анамнезі венозного або артеріального тромбозу, або тромбоемболії у братів, сестер або батьків віком до 50 років (якщо передбачається наявність спадкової схильності, перед початком прийому КОК слід проконсультуватися з фахівцем); тривала іммобілізація, серйозне оперативне втручання, будь-яка операція нижніх кінцівках чи області тазу, нейрохірургічна операція, велика травма. У цих випадках слід припинити прийом КОК (щонайменше за 4 тижні до планового хірургічного втручання) та відновити його лише через 2 тижні після повного відновлення мобільності жінки; тимчасова іммобілізація, включаючи авіапереліт тривалістю понад 4 години, також є фактором розвитку ВТЕ особливо у жінок, які мають інші фактори ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним.Ризик розвитку АТЕ зростає за наявності наступних факторів ризику: вік; куріння (ризик збільшується переважно у жінок старше 35 років); дисліпопротеїнемія; ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); артеріальна гіпертензія; мігрень; порок клапанів серця; фібриляція передсердь; наявність у сімейному анамнезі венозного або артеріального тромбозу, або тромбоемболії у братів, сестер або батьків віком до 50 років (якщо передбачається наявність спадкової схильності, перед початком прийому КОК слід проконсультуватися з фахівцем). Необхідно брати до уваги підвищення ризику розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Інші стани/захворювання, при яких спостерігається порушення кровообігу: цукровий діабет, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хронічні запальні захворювання кишечника (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидноклітинна анемія. Збільшення частоти чи інтенсивності мігрені (може бути продромальним симптомом порушення мозкового кровообігу) і натомість прийому КОК є основою негайного припинення його прийому. Біохімічні фактори, які можуть вказувати на спадкову або набуту схильність до ВТЕ або АТЕ, включають резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідні антитіла (антитіла до кардіоліну). Оцінюючи співвідношення "користь/ризик" слід враховувати, що терапія даних станів/захворювань може знизити пов'язаний із нею ризик розвитку тромбозу. Пухлини Найбільш важливим фактором ризику розвитку раку шийки матки (РШМ) є персистуюча папіломавірусна інфекція (ВПЛ). Епідеміологічні дослідження показують збільшення ризику розвитку РШМ у жінок, інфікованих ВПЛ та тривало застосовують КОК (> 5 років), проте дотепер існують протиріччя щодо ступеня впливу на ці дані різних факторів, зокрема скринінгових обстежень шийки матки або особливостей статевої поведінки жінки (кількості). статевих партнерів та використання бар'єрних методів контрацепції), а також причинно-наслідкового взаємозв'язку цих факторів. За даними мета-аналізу результатів 54 епідеміологічних досліджень було виявлено невелике підвищення (1,24) ризику розвитку раку молочної залози (РМЗ) у жінок, які застосовують КОК. Підвищений ризик поступово зменшується протягом 10 років після відміни КЗК. У зв'язку з тим, що РМЗ відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення кількості випадків РМЗ у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали його недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики РМЗ у жінок, які приймають КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми РМЗ, ніж у жінок, які не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. Вкрай рідко при застосуванні КОК спостерігалися випадки розвитку доброякісних, і ще рідко - злоякісних пухлин печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становлять загрозу для життя. У разі появи сильних болів у животі, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани Пригнічений настрій та депресія є відомою небажаною реакцією при застосуванні гормональних контрацептивів. Депресія може бути серйозним розладом і є відомим фактором ризику суїцидальної поведінки та суїциду. Жінкам слід порадити звернутися до свого лікаря у разі появи змін настрою та депресивних симптомів, у тому числі незабаром після початку лікування. У жінок із гіпертригліцеридемією або відповідним сімейним анамнезом підвищений ризик розвитку панкреатиту при прийомі КОК. У багатьох жінок, які приймають КЗК, відзначалося невелике підвищення артеріального тиску, проте клінічно значуще підвищення артеріального тиску спостерігалося рідко. Зв'язок між прийомом КОК та артеріальною гіпертензією не встановлений. Однак якщо на фоні прийому КЗК розвивається стійка артеріальна гіпертензія, то доцільно скасувати прийом КЗК і призначити антигіпертензивну терапію. При адекватному контролі артеріального тиску за допомогою гіпотензивних препаратів можливе поновлення прийому КОК. На тлі вагітності та під час застосування КОК було відзначено розвиток або погіршення наступних станів, хоча їх взаємозв'язок з прийомом контрацептивів остаточно не встановлений: жовтяниця та/або свербіж, спричинені холестазом, утворення каменів у жовчному міхурі, порфірія, системний червоний вовчак, гемоліті синдром, хорея Сіденгама (мала хорея), гестаційний герпес, втрата слуху внаслідок отосклерозу, спадковий ангіоневротичний набряк. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть бути підставою для скасування КОК доти, доки показники функції печінки не нормалізуються. Рецидив холестатичної жовтяниці, що спостерігалася раніше під час вагітності або при застосуванні препаратів статевих гормонів, вимагає відміни КОК. Незважаючи на те, що КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідність корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які приймають КОК, як правило, відсутня. Тим не менш, пацієнтки з цукровим діабетом повинні перебувати під ретельним медичним наглядом у період прийому КЗК. Повідомлялося про погіршення перебігу ендогенної депресії, епілепсії, хвороби Крона та виразкового коліту при застосуванні КОК. Іноді при прийомі КОК може спостерігатися пігментація шкіри обличчя (хлоазму), особливо якщо вона мала місце під час вагітності. Жінкам із схильністю до хлоазми слід уникати прямих сонячних променів та ультрафіолетового опромінення з інших джерел прийому КОК. 1 таблетка Регулону містить 67,66 мг лактози моногідрату. Прийом препарату протипоказаний жінкам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією, які перебувають на безлактозній дієті. Всю вищевказану інформацію слід враховувати під час вибору методу контрацепції. Медичні огляди / консультації Перед призначенням або поновленням застосування препарату Регулон слід ретельно ознайомитися з анамнезом життя жінки (включаючи сімейний анамнез), провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення ІМТ) та гінекологічне обстеження (з обов'язковим обстеженням молочних залоз та цитологічним дослідженням. . Обсяг додаткових досліджень і частота контрольних оглядів визначається індивідуально, контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Важливо звернути увагу жінки на інформацію про венозний та артеріальний тромбоз, у тому числі, про ризик застосування препарату Регулон у порівнянні з іншими КОК, симптоми та відомі фактори ризику розвитку ВТЕ та АТЕ, та що робити у разі підозри на тромбоз. Слід повідомити жінці, що пероральні контрацептиви не захищають від ВІЛ (СНІДу) та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Зниження ефективності Ефективність препарату Регулон може знизитись у разі пропуску таблеток, шлунково-кишкових розладів або у разі супутньої терапії, що знижує концентрацію етоногестрелу – активного метаболіту дезогестрелу у плазмі крові. Недостатній контроль циклу При прийомі КОК, особливо в перші місяці застосування, можуть виникати нерегулярні "мажучі" або рясні кров'янисті виділення, тому оцінку нерегулярної кровотечі слід проводити тільки після закінчення адаптаційного періоду тривалістю три місяці. Якщо нерегулярні кровотечі зберігаються або з'являються після попередніх регулярних циклів, слід зважити на можливі негормональні причини порушення циклу та провести відповідні дослідження для виключення злоякісних новоутворень або вагітності. Може знадобитися діагностичне вишкрібання порожнини та цервікального каналу матки. У деяких жінок може бути відсутня менструальноподібна кровотеча в перерві між прийомом препарату. Якщо КОК приймався згідно з наведеними вище рекомендаціями, ймовірність того, що жінка вагітна, невелика. Інакше або якщо кровотечі відсутні двічі поспіль, слід виключити. Лабораторні дослідження Пероральні контрацептиви можуть впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз і нирок, вміст транспортних білків у плазмі, наприклад, кортикостероїд-зв'язуючого глобуліну (КСГ) та фракції ліпідів/ліпопротеї. та фібринолізу. Зазвичай, ці зміни знаходяться в межах нормальних значень лабораторних показників. Підвищення активності АЛТ У ході клінічних досліджень у пацієнток, які отримували терапію вірусного гепатиту С лікарськими препаратами, що містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір (з рибавірином або без нього), підвищення активності АЛТ більш ніж у 5 разів від верхньої межі норми значно частіше спостерігалося у жінок, які застосовують етинілестрадіолмісткі препарати, такі як КОК. Жінки, які приймають Регулон, повинні перейти на альтернативний метод контрацепції (тільки прогестагенами або негормональними методами контрацепції). Прийом препарату Регулон повинен бути припинений до початку противірусної терапії та може бути відновлений через 2 тижні після завершення терапії комбінацією противірусних препаратів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: дезогестрел – 150 мкг та етинілестрадіол – 30 мкг; допоміжні речовини: альфа-токоферол; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний; стеаринова кислота; повідон К-30; крохмаль картопляний; лактози моногідрат; Плівкова оболонка: пропіленгліколь; макрогол 6000; гіпромелоза. По 21 таблетці у блістері з Аl/ПВХ/ПВДХ. По 1 або 3 блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування. У картонну пачку вкладено картонний плоский футляр для зберігання блістера.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з маркуванням "Р8" на одній стороні та "RG" на іншій.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген+гестаген).ФармакокінетикаДезогестрел Всмоктування Дезогестрел при пероральному прийомі швидко і повністю всмоктується, а потім перетворюється на етоногестрел. Його максимальна концентрація у плазмі досягається через 1,5 години. Біодоступність становить 62-81%. Розподіл Етоногестрел зв'язується з альбуміном плазми крові та з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Тільки 2-4% загальної концентрації етеногестрелу присутні у плазмі крові у вільному вигляді, 40-70% специфічно зв'язуються з ГСПГ. Збільшення концентрації ГСПГ, викликане етинілестрадіолом, впливає на розподіл між білками крові, призводячи до збільшення ГСПГ-зв'язаної фракції та зменшення альбумін-зв'язаної фракції. Здається обсяг розподілу дезогестрела становить 1,5 л/кг. Метаболізм Етоногестрел повністю метаболізується за відомими шляхами метаболізму статевих гормонів. Швидкість метаболічного виведення із плазми становить 2 мл/хв/кг. Не виявлено взаємодії етоногестрелу з етинілестрадіолом, що одночасно приймається. Виведення Концентрація етеногестрелу в плазмі зменшується в 2 стадії. Заключна стадія характеризується періодом напіввиведення (Т1/2), що становить близько 30 годин. Дезогестрел та його метаболіти виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 6:4. Умови рівноважного стану На фармакокінетику етеногестрелу впливає ГСПГ, концентрація якого зростає під дією етинілестрадіолу в 3 рази. При щоденному прийомі концентрація етеногестрелу в плазмі збільшується в 2-3 рази, досягаючи постійного значення у другій половині циклу прийому препарату. Етинілестрадіол Всмоктування Етинілестрадіол після перорального прийому швидко та повністю всмоктується. Його максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 1-2 годин після прийому. Абсолютна біодоступність (результат метаболізму) становить близько 60%. Розподіл Етинілестрадіол неспецифічно зв'язується з альбуміном плазми практично повністю (98,5%) та сприяє збільшенню концентрації ГСПГ. Здається обсяг розподілу етинілестрадіолу становить 5 л/кг. Метаболізм Етинілестрадіол піддається пресистемному метаболізму як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Етинілестрадіол спочатку метаболізується в ході ароматичного гідроксилювання з утворенням різноманітних гідроксильованих та метильованих метаболітів, які присутні як у вільному стані, так і у вигляді кон'югатів з глюкуронідами та сульфатами. Швидкість метаболічного виведення етинілестрадіолу з плазми становить близько 5 мл/хв/кг. Виведення Концентрація етинілестрадіолу в плазмі зменшується на 2 стадії. Заключна стадія характеризується Т1/2 близько 24 годин. У незміненому вигляді препарат не виводиться, метаболіти етинілестрадіолу екскретуються нирками та через кишечник у співвідношенні 4:6. Т1/2 метаболітів становить близько доби. Рівноважний стан Рівноважна концентрація досягається після 3-4 днів прийому, коли концентрація у плазмі крові на 30-40% перевищує концентрацію після прийому однієї дози.ФармакодинамікаКонтрацептивний ефект комбінованих пероральних контрацептивних препаратів (КОК) заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та підвищення в'язкості секрету шийки матки, що перешкоджає проникненню сперматозоїдів у порожнину матки. Препарат Регулон є комбінацією дезогестрелу і етинілестрадіолу: дезогестрел - синтетичний прогестаген, що володіє сильною активністю, що інгібує овуляцію, етинілестрадіол є добре відомим синтетичним естрогеном. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року застосування контрацептиву) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати. У жінок, які приймають КОК, цикл стає регулярнішим, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Регулон, як і інших КОК, протипоказане за наявності будь-якого з перелічених нижче захворювань/станів або факторів ризику. Венозний тромбоз або тромбоемболія (ВТЕ), у тому числі тромбоз глибоких вен (ТГВ), тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), нині або в анамнезі. Артеріальний тромбоз або тромбоемболія (АТЕ), у тому числі інфаркт міокарда, інсульт або продромальні стани (зокрема транзиторна ішемічна атака, стенокардія) або в анамнезі. Виявлена ​​спадкова або набута схильність до ВТЕ або АТЕ, включаючи резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідні антитіла (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антико). Наявність багатьох факторів високого ризику розвитку ВТЕ або АТЕ або одного серйозного фактора ризику, такого як: цукровий діабет з діабетичною ангіопатією; важка дисліпопротеїнемія; неконтрольована артеріальна гіпертензія (артеріальний тиск 160/100 мм рт. ст і вище). Мігрень із осередковою неврологічною симптоматикою в анамнезі. Велике оперативне втручання із тривалою іммобілізацією. Панкреатит, що супроводжується вираженою гіпертригліцеридемією (в т.ч. в анамнезі). Тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників функції печінки), в т.ч. в анамнезі. Пухлини печінки (доброякісні та злоякісні), в т.ч. в анамнезі. Гормонозалежні злоякісні новоутворення статевих органів або молочної залози (в т.ч. підозра на них). Гіперплазія ендометрію. Кровотеча із статевих шляхів неясної етіології. Вагітність (у т.ч. гадана). Період грудного вигодовування. Гіперчутливість до дезогестрелу та/або етинілестрадіолу, або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату. Вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування комбінації дезогестрел+етинілестрадіол у дівчаток-підлітків віком до 18 років). Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії, що містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. При виникненні будь-якого з даних захворювань/станів або факторів ризику на фоні застосування контрацептиву прийом препарату слід негайно припинити. З обережністю: Якщо будь-які стани/захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, слід провести ретельну оцінку очікуваної користі до можливого ризику застосування препарату Регулон для кожної жінки індивідуально і обговорити це до початку прийому препарату: вік старше 35 років; куріння; наявність тромбоемболічних захворювань у сімейному анамнезі (венозний або артеріальний тромбоз/тромбоемболія або схильність до тромбозів у когось із найближчих родичів віком менше 50 років); ожиріння; дисліпопротеїнемія; контрольована артеріальна гіпертензія; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; клапанні вади серця; фібриляція передсердь; варикозне розширення вен, поверхневий тромбофлебіт; післяпологовий період; цукровий діабет без судинних порушень; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хронічні запальні захворювання кишок (хвороба Крона або виразковий коліт); серповидно-клітинна анемія; гіпертригліцеридемія (у тому числі у сімейному анамнезі); гострі та хронічні захворювання печінки, у тому числі вроджені гіпербілірубінемії.Вагітність та лактаціяВагітність Прийом комбінації дезогестрел+етинілестрадіол у період вагітності протипоказаний. У разі діагностування вагітності на фоні застосування Регулону слід негайно припинити його прийом. Численні епідеміологічні дослідження не виявили збільшення ризику виникнення дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності, ні наявності тератогенної дії, коли статеві гормони приймалися по необережності в ранні терміни вагітності. Період грудного вигодовування Застосування препарату Регулон, як та інших КОК, може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому прийом препарату протипоказаний до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість естрогену, прогестагену та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко, проте дані про їх негативний вплив на здоров'я дитини відсутні.Побічна діяМожливі небажані реакції при застосуванні комбінації дезогестрел + етинілестрадіол розподілені за системно-органними класами відповідно до словника для регуляторної діяльності MedDRA із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ: Часто – від ≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: - Рідко: гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування – Нечасто: затримка рідини. Порушення психіки: - Часто: депресія, зміна настрою; Нечасто: зниження лібідо; Рідко: підвищення лібідо. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль; Нечасто: мігрень. Порушення з боку органу зору: - Рідко: непереносимість контактних лінз. Порушення з боку судин - Рідко: венозна тромбоемболія1, артеріальна тромбоемболія1. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота, біль у животі; Нечасто: блювання, діарея. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: шкірний висип, кропив'янка; Рідко: вузлувата еритема, багатоформна еритема. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: - Часто: біль у грудях, чутливість молочних залоз; Нечасто: збільшення молочних залоз; Рідко: виділення з піхви, виділення із молочних залоз. Лабораторні та інструментальні дані - Часто: збільшення маси тіла; Рідко: зниження маси тіла. Кількість випадків за даними спостережних когортних досліджень: ≥1/10000 - Небажані реакції, які відзначалися у жінок при прийомі КОК, докладно описані в розділі "Особливі вказівки" та включають: венозні та артеріальні тромбоемболії, підвищення артеріального тиску, гормонозалежні пухлини (наприклад, пухлини печінки, рак молочної залози), хлоазм. Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються, або Ви помітили будь-які інші небажані реакції, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиДля визначення можливої ​​взаємодії необхідно ознайомитись з інструкцією щодо застосування супутніх препаратів. Взаємодія КОК з іншими лікарськими засобами може призвести до "проривних" кровотеч та/або зниження ефективності контрацептивів. У літературі описані такі взаємодії. Печінковий метаболізм: можлива взаємодія з лікарськими або "рослинними" препаратами - індукторами мікросомальних ферментів, насамперед ферментів цитохрому Р450 (CYP), що може призвести до збільшеного кліренсу та зменшення концентрації статевих гормонів у плазмі крові, та до зниження ефективності КОК, у тому числі та комбінації дезогестрел+етинілестрадіол. До таких лікарських засобів відносяться препарати, що містять фенітоїн, фенобарбітал, примідон, бозентан, карбамазепін, рифампіцин; а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін; деякі інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір) та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (наприклад, ефавіренз) та рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Індукування ферментів може відбуватися після кількох днів застосування препарату. Максимальне індукування ферментів зазвичай спостерігається протягом декількох тижнів, і індукування може тривати протягом 4 тижнів після припинення терапії препаратами-індукторами. При сумісному застосуванні з гормональними контрацептивами багато комбінацій інгібіторів протеази ВІЛ (наприклад, нелфінавіру) та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (наприклад, невірапіну) та/або комбінації з препаратами для лікування вірусного гепатиту С (наприклад, боцепревіром, тілапревіром) плазмі прогестагену, включаючи етоногестрел - активний метаболіт дезогестрелу або естрогену. У деяких випадках сумарний ефект цих змін може бути клінічно значущим. Жінкам, які отримують лікування одним із вищевказаних лікарських або рослинних препаратів, що індукують мікросомальні печінкові ферменти, слід повідомити, що ефективність препарату Регулон може бути знижена. Під час супутнього прийому препаратів, що індукують мікросомальні печінкові ферменти, та протягом 28 днів після їх відміни додатково слід використовувати бар'єрний метод контрацепції. Якщо застосування супутнього препарату продовжується після закінчення таблеток у поточній упаковці КОК, то прийом КОК з наступної упаковки слід починати відразу без звичайної 7-денної перерви в прийомі таблеток. При тривалому лікуванні лікарськими препаратами, що індукують мікросомальні печінкові ферменти, необхідно розглянути використання альтернативного методу контрацепції, не схильного до впливу лікарських препаратів, що індукують мікросомальні ферменти. Спільне застосування сильних (наприклад, кетоконазолу, ітраконазолу, кларитроміцину) або середніх (наприклад, флуконазолу, дилтіазему, еритроміцину) інгібіторів CYP3A4 може збільшувати концентрацію естрогенів або прогесгагенів у сироватці крові, в тому числі і Пероральні контрацептиви можуть проводити метаболізм інших лікарських засобів. Відповідно, концентрації лікарських засобів у плазмі крові та тканинах можуть підвищуватися (наприклад, циклоспорину) або знижуватися (наприклад, ламотриджину). Одночасний прийом комбінації дезогестрел+етинілестрадіол з лікарськими препаратами, що містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір з рибавірином або без нього, може збільшувати ризик підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ).Спосіб застосування та дозиВсередину. Приймають по одній таблетці на добу безперервно протягом 21 дня по порядку, вказаному на упаковці, приблизно в той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай розвивається менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої пігулки і може не закінчитися до початку прийому пігулок з нової упаковки. Прийом таблеток з нової упаковки слід починати в той самий день тижня, відповідно кровотеча "скасування" буде щомісяця приблизно в один і той же час. Як починати прийом препарату Регулон Якщо гормональні контрацептиви не застосовувалися протягом останнього місяця Прийом таблеток повинен починатися в 1 день менструального циклу (тобто першого дня менструальної кровотечі). Можна розпочинати прийом препарату на 2-5 день циклу, але в такому випадку слід використовувати додатковий (бар'єрний) метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток у першому циклі. При переході з інших комбінованих гормональних контрацептивних препаратів (КЗК вагінального кільця або трансдермального пластиру) Переважно починати прийом препарату Регулон наступного дня після прийому останньої таблетки раніше застосовуваного КОК, що містить гормони, але не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для КОК, що містять 21 таблетку) або після прийому останньої таблетки, що не містить гормонів (для КОК, в упаковці яких 28 пігулок). Прийом препарату слід починати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. У жодному разі не слід перевищувати рекомендований безгормональний інтервал попереднього методу контрацепції. Перехід з препаратів, що містять тільки прогестаген ("міні-пілі", ін'єкції, імплантат), або з прогестаген-вивільнюючої внутрішньоматкової системи (ВМС) Жінка, яка приймає "міні-пілі", може перейти на прийом препарату "Регулон" у будь-який день; застосовує імплантат або ВМС – у день їх видалення; застосовує препарат у вигляді ін'єкцій - у день, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках протягом перших 7 днів прийому Регулону слід використовувати додаткові бар'єрні методи контрацепції. Після аборту, у тому числі й мимовільного, у першому триместрі вагітності Жінка може розпочинати прийом препарату негайно. У цьому випадку не потрібно використовувати будь-які додаткові методи контрацепції. Після пологів або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі вагітності Для матерів-годувальниць див. розділ "Застосування в період вагітності та грудного вигодовування". За відсутності або припинення грудного вигодовування слід розпочинати прийом препарату не раніше 21-28 днів після пологів або переривання вагітності у другому триместрі вагітності. При початку прийому препарату в більш пізні терміни слід протягом перших 7 днів прийому Регулону додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції. У будь-якому випадку, якщо у жінки після пологів або переривання вагітності до початку прийому КОК вже були статеві контакти, слід виключити вагітність до початку прийому препарату або дочекатися першої менструації. При відновленні застосування препарату Регулон необхідно брати до уваги підвищення ризику розвитку ВТЕ у післяпологовому періоді. Як чинити у разі пропуску чергового прийому препарату Якщо прийом чергової таблетки затриманий менш ніж на 12 годин, надійність контрацепції не знижується. Жінці слід прийняти таблетку, як тільки вона про це згадала, а наступні таблетки приймати у звичайний час. Якщо прийом чергової таблетки затриманий більш ніж на 12 годин, надійність контрацепції може бути знижена. У цьому випадку слід керуватися такими двома правилами: 1. Прийом таблеток ніколи не можна переривати на понад 7 днів. 2. Для адекватного придушення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи необхідно приймати таблетки 7 днів поспіль. Цикл прийому препарату становить 3 тижні, у разі пропуску прийому препарату потрібно дотримуватися наступних рекомендацій: Тиждень 1 Жінці слід прийняти пропущену таблетку, як тільки вона про це згадала, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Потім слід продовжити прийом за звичайною схемою. Додатково слід використовувати метод бар'єрної контрацепції, наприклад, презерватив протягом наступних 7 днів. Якщо жінка мала сексуальні контакти протягом попередніх 7 днів, слід враховувати можливість вагітності. Чим більше таблеток пропущено і чим ближче перерва в прийомі препарату на момент статевого контакту, тим вище ризик вагітності. Тиждень 2 Жінці слід прийняти пропущену таблетку, як тільки вона про це згадала, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Потім слід продовжити прийом за звичайною схемою. За умови, що жінка приймала таблетки вчасно протягом 7 днів перед першою пропущеною дозою, немає необхідності використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції. Інакше або якщо жінка пропустила більше 1 таблетки, слід використовувати додаткові методи контрацепції протягом наступних 7 днів. Тиждень 3 Надійність контрацепції може бути знижена через подальшу перерву в прийомі препарату. Цього можна уникнути, коригуючи схему прийому препарату. Якщо скористатися будь-якою з двох нижченаведених схем, немає необхідності використовувати додаткові заходи контрацепції за умови, що жінка приймала таблетки вчасно протягом 7 днів перед першою пропущеною дозою. В іншому випадку слід дотримуватися будь-якої з наведених нижче рекомендацій і вживати додаткових заходів контрацепції протягом наступних 7 днів. 1. Жінці слід прийняти пропущену таблетку, як тільки вона згадала, навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно. Потім слід продовжити прийом за звичайною схемою. Нову упаковку слід починати, щойно закінчується поточна упаковка, тобто. не слід робити перерви між упаковками. Ймовірність виникнення "кровотечі скасування" до закінчення другої упаковки невелика, але в деяких випадках можуть виникати "мажучі" або рясні кров'янисті виділення ще під час прийому препарату. 2. Жінці можна рекомендувати припинити прийом препарату з упаковки. Жінці слід зробити перерву в прийомі препарату Регулон тривалістю не більше 7 днів, включаючи дні, коли вона забула прийняти таблетки, а потім розпочинати нову упаковку. При пропуску прийому препарату та подальшій відсутності "кровотечі відміни" у найближчій перерві у прийомі таблеток слід враховувати можливість настання вагітності. Рекомендації у разі виникнення шлунково-кишкових розладів У разі тяжких шлунково-кишкових розладів всмоктування може бути неповним, тому слід вжити додаткових заходів контрацепції. Якщо блювання виникає протягом 3-4 годин після прийому препарату, слід скористатися рекомендаціями щодо пропуску чергового прийому препарату. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому, вона повинна прийняти додатково таблетку (або таблетки) з іншої упаковки. Як змінити термін настання менструальноподібної кровотечі Для того, щоб відстрочити менструальноподібну кровотечу, слід продовжувати прийом таблеток з іншої упаковки препарату Регулон без звичайної перерви у прийомі. Відстрочити менструальноподібну кровотечу можна на будь-який термін до закінчення таблеток із другої упаковки. У цей період у жінки можуть виникати "мажучі" або рясні кров'янисті виділення. Прийом препарату за звичайною схемою слід відновити після 7-денного інтервалу прийому. Для того, щоб змістити день початку менструальноподібної кровотечі на другий день, можна скоротити звичайну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, скільки необхідно. Чим коротша перерва, тим вищий ризик відсутності менструальноподібної кровотечі у перерві та виникнення рясних або "мажучих" кров'янистих виділень під час прийому таблеток з другої упаковки (як і у разі відстроченого настання менструальноподібної кровотечі).ПередозуванняЯкихось серйозних ускладнень при передозуванні препарату Регулон не спостерігалося. Симптоми: Симптоми, які можуть виникнути при передозуванні: нудота, блювання, у молодих дівчат – кров'яні виділення з піхви. Лікування: Антидотів немає, подальше лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності будь-яких із перелічених нижче станів/захворювань/факторів ризику слід провести ретельну оцінку співвідношення "користь-ризик" застосування КОК. Це питання слід обговорити із жінкою ще до початку прийому препарату. У разі загострення захворювань, погіршення стану або появи перших симптомів станів/захворювань або факторів ризику жінці слід негайно звернутися до лікаря для вирішення питання щодо припинення прийому препарату. Ризик розвитку ВТЕ та АТЕ Під час епідеміологічних досліджень було встановлено зв'язок між застосуванням КОК та збільшенням ризику розвитку артеріальних та венозних тромбозів та тромбоемболій, таких як інфаркт міокарда, інсульт, ТГВ та ТЕЛА. Дані захворювання спостерігаються дуже рідко. Застосування будь-якого КОК пов'язане з підвищеним ризиком розвитку ВТЕ, що виявляється як ТГВ та/або ТЕЛА. Найбільший ризик розвитку ВТЕ спостерігається перший рік застосування КОК. Підвищення ризику розвитку цього ускладнення спостерігається при відновленні застосування КОК після перерви в 4 тижні і більше. Деякі епідеміологічні дослідження показують, що жінки, які приймали низькодозовані КОК, що містять третє покоління прогестагенів, включаючи дезогестрел, мають підвищений ризик розвитку ВТЕ порівняно з жінками, які приймають лікарські препарати, які містять як прогестаген левоноргестрел, норгестимат або норетистерон. Ці дослідження продемонстрували приблизно дворазове збільшення ризику розвитку ВТЕ. Частота розвитку ВТЕ протягом року у жінок, які приймають КЗК, що містять дезогестрел, становить від 9 до 12 випадків на 10000 жінок; у жінок, які не застосовують КОК, частота ВТЕ становить 2 випадки на 10000 жінок. Частота розвитку ВТЕ при застосуванні КОК нижче, ніж частота розвитку ВТЕ під час вагітності (до 20 випадків на 10000 жінок) та післяпологовому періоді (від 40 до 65 випадків на 10000 жінок). ВТЕ може призвести до смерті в 1-2% випадків. Вкрай рідко на тлі прийому КОК тромбоз виникає в інших кровоносних судинах (наприклад, у венах та артеріях печінки, брижі, нирок, головного мозку або сітківки ока). Симптоми ВТЕ та АТЕ можуть включати: раптовий біль та/або набряк нижньої кінцівки, раптовий інтенсивний біль у грудях, з іррадіацією в ліву руку або без, раптова задишка, раптовий кашель, незвичайний тяжкий та тривалий головний біль, раптовий частковий або повний втрата диплопія, порушення мови або афазія, запаморочення, колапс із судомним нападом або без, слабкість або виражене оніміння, які раптово з'являються на одному боці тіла, рухові розлади, "гострий живіт". Ризик розвитку ВТЕ зростає за наявності наступних факторів ризику: вік; ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); наявність у сімейному анамнезі венозного або артеріального тромбозу, або тромбоемболії у братів, сестер або батьків віком до 50 років (якщо передбачається наявність спадкової схильності, перед початком прийому КОК слід проконсультуватися з фахівцем); тривала іммобілізація, серйозне оперативне втручання, будь-яка операція нижніх кінцівках чи області тазу, нейрохірургічна операція, велика травма. У цих випадках слід припинити прийом КОК (щонайменше за 4 тижні до планового хірургічного втручання) та відновити його лише через 2 тижні після повного відновлення мобільності жінки; тимчасова іммобілізація, включаючи авіапереліт тривалістю понад 4 години, також є фактором розвитку ВТЕ особливо у жінок, які мають інші фактори ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним.Ризик розвитку АТЕ зростає за наявності наступних факторів ризику: вік; куріння (ризик збільшується переважно у жінок старше 35 років); дисліпопротеїнемія; ожиріння (ІМТ понад 30 кг/м2); артеріальна гіпертензія; мігрень; порок клапанів серця; фібриляція передсердь; наявність у сімейному анамнезі венозного або артеріального тромбозу, або тромбоемболії у братів, сестер або батьків віком до 50 років (якщо передбачається наявність спадкової схильності, перед початком прийому КОК слід проконсультуватися з фахівцем). Необхідно брати до уваги підвищення ризику розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Інші стани/захворювання, при яких спостерігається порушення кровообігу: цукровий діабет, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хронічні запальні захворювання кишечника (наприклад, хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидноклітинна анемія. Збільшення частоти чи інтенсивності мігрені (може бути продромальним симптомом порушення мозкового кровообігу) і натомість прийому КОК є основою негайного припинення його прийому. Біохімічні фактори, які можуть вказувати на спадкову або набуту схильність до ВТЕ або АТЕ, включають резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідні антитіла (антитіла до кардіоліну). Оцінюючи співвідношення "користь/ризик" слід враховувати, що терапія даних станів/захворювань може знизити пов'язаний із нею ризик розвитку тромбозу. Пухлини Найбільш важливим фактором ризику розвитку раку шийки матки (РШМ) є персистуюча папіломавірусна інфекція (ВПЛ). Епідеміологічні дослідження показують збільшення ризику розвитку РШМ у жінок, інфікованих ВПЛ та тривало застосовують КОК (> 5 років), проте дотепер існують протиріччя щодо ступеня впливу на ці дані різних факторів, зокрема скринінгових обстежень шийки матки або особливостей статевої поведінки жінки (кількості). статевих партнерів та використання бар'єрних методів контрацепції), а також причинно-наслідкового взаємозв'язку цих факторів. За даними мета-аналізу результатів 54 епідеміологічних досліджень було виявлено невелике підвищення (1,24) ризику розвитку раку молочної залози (РМЗ) у жінок, які застосовують КОК. Підвищений ризик поступово зменшується протягом 10 років після відміни КЗК. У зв'язку з тим, що РМЗ відзначається рідко у жінок до 40 років, збільшення кількості випадків РМЗ у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали його недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики РМЗ у жінок, які приймають КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми РМЗ, ніж у жінок, які не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. Вкрай рідко при застосуванні КОК спостерігалися випадки розвитку доброякісних, і ще рідко - злоякісних пухлин печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становлять загрозу для життя. У разі появи сильних болів у животі, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі це слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани Пригнічений настрій та депресія є відомою небажаною реакцією при застосуванні гормональних контрацептивів. Депресія може бути серйозним розладом і є відомим фактором ризику суїцидальної поведінки та суїциду. Жінкам слід порадити звернутися до свого лікаря у разі появи змін настрою та депресивних симптомів, у тому числі незабаром після початку лікування. У жінок із гіпертригліцеридемією або відповідним сімейним анамнезом підвищений ризик розвитку панкреатиту при прийомі КОК. У багатьох жінок, які приймають КЗК, відзначалося невелике підвищення артеріального тиску, проте клінічно значуще підвищення артеріального тиску спостерігалося рідко. Зв'язок між прийомом КОК та артеріальною гіпертензією не встановлений. Однак якщо на фоні прийому КЗК розвивається стійка артеріальна гіпертензія, то доцільно скасувати прийом КЗК і призначити антигіпертензивну терапію. При адекватному контролі артеріального тиску за допомогою гіпотензивних препаратів можливе поновлення прийому КОК. На тлі вагітності та під час застосування КОК було відзначено розвиток або погіршення наступних станів, хоча їх взаємозв'язок з прийомом контрацептивів остаточно не встановлений: жовтяниця та/або свербіж, спричинені холестазом, утворення каменів у жовчному міхурі, порфірія, системний червоний вовчак, гемоліті синдром, хорея Сіденгама (мала хорея), гестаційний герпес, втрата слуху внаслідок отосклерозу, спадковий ангіоневротичний набряк. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть бути підставою для скасування КОК доти, доки показники функції печінки не нормалізуються. Рецидив холестатичної жовтяниці, що спостерігалася раніше під час вагітності або при застосуванні препаратів статевих гормонів, вимагає відміни КОК. Незважаючи на те, що КОК можуть впливати на інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідність корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які приймають КОК, як правило, відсутня. Тим не менш, пацієнтки з цукровим діабетом повинні перебувати під ретельним медичним наглядом у період прийому КЗК. Повідомлялося про погіршення перебігу ендогенної депресії, епілепсії, хвороби Крона та виразкового коліту при застосуванні КОК. Іноді при прийомі КОК може спостерігатися пігментація шкіри обличчя (хлоазму), особливо якщо вона мала місце під час вагітності. Жінкам із схильністю до хлоазми слід уникати прямих сонячних променів та ультрафіолетового опромінення з інших джерел прийому КОК. 1 таблетка Регулону містить 67,66 мг лактози моногідрату. Прийом препарату протипоказаний жінкам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією, які перебувають на безлактозній дієті. Всю вищевказану інформацію слід враховувати під час вибору методу контрацепції. Медичні огляди / консультації Перед призначенням або поновленням застосування препарату Регулон слід ретельно ознайомитися з анамнезом життя жінки (включаючи сімейний анамнез), провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення ІМТ) та гінекологічне обстеження (з обов'язковим обстеженням молочних залоз та цитологічним дослідженням. . Обсяг додаткових досліджень і частота контрольних оглядів визначається індивідуально, контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Важливо звернути увагу жінки на інформацію про венозний та артеріальний тромбоз, у тому числі, про ризик застосування препарату Регулон у порівнянні з іншими КОК, симптоми та відомі фактори ризику розвитку ВТЕ та АТЕ, та що робити у разі підозри на тромбоз. Слід повідомити жінці, що пероральні контрацептиви не захищають від ВІЛ (СНІДу) та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Зниження ефективності Ефективність препарату Регулон може знизитись у разі пропуску таблеток, шлунково-кишкових розладів або у разі супутньої терапії, що знижує концентрацію етоногестрелу – активного метаболіту дезогестрелу у плазмі крові. Недостатній контроль циклу При прийомі КОК, особливо в перші місяці застосування, можуть виникати нерегулярні "мажучі" або рясні кров'янисті виділення, тому оцінку нерегулярної кровотечі слід проводити тільки після закінчення адаптаційного періоду тривалістю три місяці. Якщо нерегулярні кровотечі зберігаються або з'являються після попередніх регулярних циклів, слід зважити на можливі негормональні причини порушення циклу та провести відповідні дослідження для виключення злоякісних новоутворень або вагітності. Може знадобитися діагностичне вишкрібання порожнини та цервікального каналу матки. У деяких жінок може бути відсутня менструальноподібна кровотеча в перерві між прийомом препарату. Якщо КОК приймався згідно з наведеними вище рекомендаціями, ймовірність того, що жінка вагітна, невелика. Інакше або якщо кровотечі відсутні двічі поспіль, слід виключити. Лабораторні дослідження Пероральні контрацептиви можуть впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз і нирок, вміст транспортних білків у плазмі, наприклад, кортикостероїд-зв'язуючого глобуліну (КСГ) та фракції ліпідів/ліпопротеї. та фібринолізу. Зазвичай, ці зміни знаходяться в межах нормальних значень лабораторних показників. Підвищення активності АЛТ У ході клінічних досліджень у пацієнток, які отримували терапію вірусного гепатиту С лікарськими препаратами, що містять омбітасвір/паритапревір/ритонавір та дасабувір (з рибавірином або без нього), підвищення активності АЛТ більш ніж у 5 разів від верхньої межі норми значно частіше спостерігалося у жінок, які застосовують етинілестрадіолмісткі препарати, такі як КОК. Жінки, які приймають Регулон, повинні перейти на альтернативний метод контрацепції (тільки прогестагенами або негормональними методами контрацепції). Прийом препарату Регулон повинен бути припинений до початку противірусної терапії та може бути відновлений через 2 тижні після завершення терапії комбінацією противірусних препаратів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки I, покриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: етинілестрадіол 30 мкг; левоноргестрел 150 мкг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.275 мг, магнію стеарат – 0.55 мг, тальк – 1.1 мг, крохмаль кукурудзяний – 19.895 мг, лактози моногідрат – 33 мг. Склад оболонки: сахароза – 22.459 мг, тальк – 6.826 мг, кальцію карбонат – 3.006 мг, титану діоксид – 1.706 мг, коповідон – 0.592 мг, макрогол 6000 – 0.148 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,0 – 8 мг. – 0.029 мг. Таблетки II (плацебо), покриті оболонкою: Допоміжні речовини: заліза фумарат – 76.05 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.5 мг, кроскармелоза натрію – 0.6 мг, магнію стеарат – 1.2 мг, повідон – 2.4 мг, тальк – 2.4 мг, крохмаль картопляний – 2. лактози моногідрат – 24.55 мг. Склад оболонки: сахароза - 38.295 мг, тальк - 11.752 мг, кальцію карбонат - 5.103 мг, титану діоксид - 2.226 мг, коповідон - 1.124 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.24 мг, барвник заліза оксид2 червоний (7/7) – 0.787 мг, повідон – 0.144 мг, макрогол 6000 – 0.281 мг, кармелозу натрію – 0.048 мг. 28 шт. (таблетки I, II) – блістери (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки I, покриті оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі. Таблетки II (плацебо), покриті оболонкою червонувато-коричневого кольору, глянсові, круглі, двоопуклі; на зламі світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований монофазний пероральний естроген-гестагенний контрацептивний препарат. При внутрішньому прийомі пригнічує гіпофізарну секрецію гонадотропних гормонів. Контрацептивний ефект пов'язаний із декількома механізмами. Як гестагенний компонент (прогестину) містить похідне 19-нортестостерону - левоноргестрел, що перевершує за активністю гормон жовтого тіла прогестерон (і синтетичний аналог останнього - прегнін), діє на рівні рецепторів без попередніх метаболічних перетворень. Естрогенним компонентом є етинілестрадіол. Під впливом левоноргестрелу настає блокада вивільнення рилізинг-гормонів (ЛГ та ФСГ) з гіпоталамуса, пригнічення секреції гіпофізом гонадотропних гормонів, що веде до гальмування дозрівання та виходу готової до запліднення яйцеклітини (овуляції). Контрацептивна дія посилюється етинілестрадіолом. Зберігає високу в'язкість шийного слизу (ускладнює попадання сперматозоїдів у порожнину матки). Поряд із контрацептивним ефектом при регулярному прийомі нормалізує менструальний цикл та сприяє запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у т.ч. Пухлинна природа.ФармакокінетикаЕтинілестрадіол Етинілестрадіол швидко і майже повністю всмоктується із кишечника. Етинілестрадіол піддається ефекту "першого проходження" через печінку, Тmах становить 1.5 год, T1/2 - близько 26 год. При прийомі внутрішньо етинілестрадіол виводиться із плазми крові протягом 12 год, T1/2 становить 5.8 год. Етинілестрадіол метаболізується в печінці та кишечнику. Метаболіти етинілестрадіолу - водорозчинні сульфатні або глюкуронідні кон'югати, надходять у кишечник з жовчю, де зазнають дезінтеграції за допомогою кишкових бактерій. Метаболізується у печінці, T1/2 становить 2-7 год. Етинілестрадіол виводиться нирками (40%) та через кишечник (60%). Виділяється із грудним молоком. Левоноргестрел Левоноргестрел швидко абсорбується (менше ніж за 4 години). Чи не піддається ефекту "першого проходження" через печінку. При сумісному застосуванні левоноргестрелу з етинілестрадіолом існує залежність між дозою та максимальною концентрацією у плазмі. Тmах левоноргестрела становить 2 год, T1/2 - 8-30 год (в середньому 16 год). Більшість левоноргестрела зв'язується у крові з альбуміном і ГСПГ (глобулін, який зв'язує статеві гормони). Метаболізується у печінці. Левоноргестрел виводиться нирками (60%) та через кишечник (40%). Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяМонофазний пероральний контрацептив.Показання до застосуванняпероральна контрацепція; функціональні порушення менструального циклу (в т.ч. дисменорея без органічної причини, дисфункціональна метрорагія); синдром передменструального напруження.Протипоказання до застосуванняпечінкова недостатність; пухлини печінки; уроджені гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора); холелітіаз; холецистит; хронічний коліт; тяжкі серцево-судинні захворювання в даний час або в анамнезі; цереброваскулярні захворювання в даний час або в анамнезі; декомпенсовані вади серця; тромбоемболії та схильність до них; гормонозалежні злоякісні новоутворення статевих органів (в т.ч. підозра на них), насамперед рак молочної залози або ендометрію; порушення ліпідного обміну; вроджена гіперліпідемія; неконтрольована артеріальна гіпертензія середнього та тяжкого ступеня (АТ 160/100 мм рт.ст. та вище); панкреатит (в т.ч. в анамнезі), що супроводжується вираженою гіперліпідемією; жовтяниця внаслідок прийому стероїдів; цукровий діабет важкого перебігу (що супроводжується ретинопатією та мікроангіопатією); серповидно-клітинна анемія; хронічна гемолітична анемія; вагінальна кровотеча неясної етіології; мігрень; отосклероз (погіршився під час попередньої вагітності); ідіопатична жовтяниця при вагітності в анамнезі; важкий свербіж шкіри при вагітності в анамнезі; герпетична інфекція при вагітності в анамнезі; куріння у віці старше 35 років; вік старше 40 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки, цукровому діабеті, захворюваннях серцево-судинної системи, артеріальній гіпертензії, порушеннях функцій нирок, варикозному розширенні вен, флебіті, отосклерозі, розсіяному склерозі, епілепсії, малій хореї, інтермітуючій порфітанії. депресії, виразковому коліті, міомі матки, мастопатії, туберкульозі, пацієнтам підліткового віку (без регулярних овуляторних циклів).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяПрепарат добре переноситься. Можливі побічні ефекти транзиторного характеру, що спонтанно проходять: нудота, блювання, головний біль, нагрубання молочних залоз, зміна маси тіла та лібідо, зміна настрою, ациклічні кров'яні виділення; в окремих випадках - набряк повік, кон'юнктивіт, порушення зору, дискомфорт при носінні контактних лінз (ці явища носять тимчасовий характер і зникають після відміни без призначення будь-якої терапії). При тривалому прийомі дуже рідко можуть виникати хлоазму, зниження слуху, генералізоване свербіння, жовтяниця, судоми литкових м'язів, збільшення частоти епілептичних нападів. Рідко відзначається гіпертригліцеридемія, гіперглікемія, зниження толерантності до глюкози, підвищення артеріального тиску, тромбози та венозні тромбоемболії, жовтяниця, шкірні висипання, зміна характеру піхвової секреції, кандидоз піхви, стомлюваність, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиБарбітурати, деякі протиепілептичні препарати (карбамазепін, фенітоїн), сульфаніламіди, похідні піразолону здатні посилювати метаболізм стероїдних гормонів, що входять до складу препарату. Зниження контрацептивної ефективності може спостерігатися і при одночасному призначенні з деякими протимікробними засобами (в т.ч. з ампіциліном, рифампіцином, хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксином, сульфаніламідами, тетрациклінами), що пов'язано зі зміною мікрофлори кишечника. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами, похідними кумарину або індандіону може знадобитися додаткове визначення протромбінового індексу та зміна дози антикоагулянту. При застосуванні трициклічних антидепресантів, мапротиліну, бета-адреноблокаторів можливе збільшення їхньої біодоступності та токсичності. При застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів та інсуліну можлива поява необхідності зміни їх дози. При поєднанні з бромокриптин знижується його ефективність. При поєднанні з препаратами з потенційною гепатотоксичною дією, наприклад з препаратом дантролен, спостерігається посилення гепатотоксичності, особливо у жінок старше 35 років.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 1 таб./добу, бажано в той самий час доби. Якщо жінка в попередньому циклі не приймала контрацептивний засіб і лікар не призначив інакше, першу таблетку слід приймати 1-й день менструального циклу і продовжувати прийом протягом 21 дня. Потім прийом препарату рекомендується продовжувати таблетками червонувато-коричневого кольору протягом 7 днів, під час якого настає менструальноподібна кровотеча. Після цього з наступної упаковки приймають таблетки білого кольору протягом 21 дня, а потім без перерви 7 таблеток червонувато-коричневого кольору. Таким чином, кожен цикл прийому починається в той самий день тижня. У тому випадку, якщо жінка приймала контрацептивний засіб у попередньому циклі, і у попередньому препараті була 21 таблетка, прийом препарату треба починати після 7-денної перерви на восьмий день. Склад пігулок різного кольору неоднаковий. Тому початок і правильна послідовність прийому – спочатку 21 біла пігулка, потім 7 червонувато-коричневих пігулок – вказуються на упаковці номерами та стрілками. При переході на Ригевідон 21+7 з іншого контрацептивного засобу слід скористатися вищевикладеною схемою. Прийом препарату після пологів або аборту можна починати не раніше першого дня менструації першого двофазного циклу. Перший двофазний цикл через передчасну овуляцію зазвичай коротшає. Якщо прийом препарату починається вже при першій спонтанній кровотечі, препарат не може успішно перешкоджати передчасній овуляції, тому в перші 2 тижні циклу контрацепція може виявитися ненадійною. Якщо прийом таблетки був пропущений у встановлений термін, то пропущену таблетку слід прийняти протягом найближчих 12 годин. У цьому випадку не потрібно застосовувати додаткові методи контрацепції. Інші таблетки рекомендується приймати у звичайний час. Якщо минуло більше 12 годин, слід прийняти останню пропущену таблетку (пропустивши інші неприйняті таблетки) і продовжувати прийом препарату в нормальному режимі. У цьому випадку наступні 7 діб необхідно застосовувати додаткові методи контрацепції (бар'єрні методи, сперміциди). Не відноситься до таблеток червонувато-коричневого кольору, т.к. вони містять гормонів. З лікувальною метою доза препарату та схема застосування підбираються лікарем для кожної пацієнтки індивідуально.ПередозуванняВипадки розвитку токсичних ефектів унаслідок передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком курсу прийому препарату і, надалі кожні 6 місяців, рекомендується загальномедичне та гінекологічне обстеження для виключення захворювань, що є протипоказанням до застосування пероральних контрацептивів, а також вагітності, що включає цитологічний аналіз піхвового мазка, оцінку стану молочних залоз, холестерину, контроль показників функції печінки, артеріальний тиск, аналіз сечі. Застосування будь-якого комбінованого перорального контрацептиву збільшує ризик венозних тромбоемболічних захворювань. Ризик цих захворювань досягає максимуму першому року прийому препаратів. Призначення препарату Ригевідон® 21+7 жінкам з тромбоемболічними захворюваннями у молодому віці та підвищеною згортанням крові у сімейному анамнезі не рекомендується. Застосування пероральної контрацепції допускається не раніше, ніж через 6 місяців після перенесеного вірусного гепатиту при нормалізації функції печінки. Після тривалого застосування гормональних контрацептивів, у поодиноких випадках може виникнути доброякісна, у дуже поодиноких випадках злоякісна пухлина печінки, які в окремих випадках можуть призвести до небезпечної для життя кровотечі в черевній порожнині. При появі різкого болю у верхніх відділах живота, гепатомегалії та ознак інтраабдомінальної кровотечі може виникнути підозра на наявність пухлини печінки. При необхідності прийом препарату слід припинити. За наявності порушення функції печінки необхідно проходити лікарський контроль кожні 2-3 місяці. При погіршенні показників функції печінки під час прийому препарату Ригевідон 21+7 потрібна консультація терапевта. З появою помірних ациклічних (міжменструальних) кровотеч прийом препарату слід продовжувати, т.к. Найчастіше ці кровотечі спонтанно припиняються. Якщо ациклічні (міжменструальні) кровотечі не зникають або повторюються, слід провести медичне обстеження, щоб уникнути органічної патології репродуктивної системи. У разі блювання або діареї прийом препарату слід продовжувати, додатково застосовуючи інший, негормональний метод контрацепції. Курячі жінки, які приймають гормональні контрацептиви, мають підвищений ризик розвитку судинних захворювань із серйозними наслідками (інфаркт міокарда, інсульт). Ризик збільшується з віком і в залежності від кількості сигарет, що викурюються (особливо у жінок старше 35 років). У великій кількості епідеміологічних досліджень вивчалася частота появи раку яєчників, ендометрію, шийки матки та раку молочних залоз серед жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Дослідження довели, що ці препарати захищають жінок від раку яєчників та ендометрію. Деякі дослідження знаходили підвищення частоти раку шийки матки серед жінок, які довго брали комбіновані пероральні контрацептиви, але результати неоднозначні. У формуванні раку шийки матки мають місце сексуальна поведінка, наявність вірусу папіломи людини та інші фактори, тому зв'язок між раком шийки матки та застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів не доведений. Відносний ризик розвитку раку молочної залози дещо вищий серед жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. У наступні 10 років після припинення прийому комбінованих пероральних контрацептивів рівень ризику поступово знижується. Т.к. рак молочної залози зустрічається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагностованих випадків раку грудної залози у жінок, які приймають в даний час або приймали раніше комбіновані пероральні контрацептиви, є низьким порівняно з ризиком раку молочної залози протягом усього життя. За відсутності кровотечі відміни необхідно виключити вагітність. Після припинення прийому препарату фертильність досить швидко відновлюється протягом 1-3 менструальних циклів. Прийом препарату негайно слід припинити у таких випадках: при появі вперше або посиленні мігренеподібного головного болю (якщо його не було раніше) або появі незвично сильного головного болю; з появою ранніх ознак флебіту або флеботромбозу (незвичні болі або здуття вен на ногах); у разі виникнення жовтяниці або гепатиту без жовтяниці; при гострому погіршенні гостроти зору; при цереброваскулярних розладах; при появі колючих болів неясної етіології при диханні або кашлі, болі та почуття стиснення у грудній клітці, при різкому підвищенні артеріального тиску; при підозрі на тромбоз чи інфаркт; при виникненні генералізованого сверблячки; при почастішанні епілептичних нападів; за 3 місяці до запланованої вагітності; перед запланованою операцією (за 6 тижнів до операції); під час тривалої іммобілізації (наприклад після травм); за наявності вагітності. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Не впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки I, покриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: етинілестрадіол 30 мкг; левоноргестрел 150 мкг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.275 мг, магнію стеарат – 0.55 мг, тальк – 1.1 мг, крохмаль кукурудзяний – 19.895 мг, лактози моногідрат – 33 мг. Склад оболонки: сахароза – 22.459 мг, тальк – 6.826 мг, кальцію карбонат – 3.006 мг, титану діоксид – 1.706 мг, коповідон – 0.592 мг, макрогол 6000 – 0.148 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,0 – 8 мг. – 0.029 мг. Таблетки II (плацебо), покриті оболонкою: Допоміжні речовини: заліза фумарат – 76.05 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.5 мг, кроскармелоза натрію – 0.6 мг, магнію стеарат – 1.2 мг, повідон – 2.4 мг, тальк – 2.4 мг, крохмаль картопляний – 2. лактози моногідрат – 24.55 мг. Склад оболонки: сахароза - 38.295 мг, тальк - 11.752 мг, кальцію карбонат - 5.103 мг, титану діоксид - 2.226 мг, коповідон - 1.124 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.24 мг, барвник заліза оксид2 червоний (7/7) – 0.787 мг, повідон – 0.144 мг, макрогол 6000 – 0.281 мг, кармелозу натрію – 0.048 мг. 28 шт. (таблетки I, II) – блістери (3) – пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки I, покриті оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі. Таблетки II (плацебо), покриті оболонкою червонувато-коричневого кольору, глянсові, круглі, двоопуклі; на зламі світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований монофазний пероральний естроген-гестагенний контрацептивний препарат. При внутрішньому прийомі пригнічує гіпофізарну секрецію гонадотропних гормонів. Контрацептивний ефект пов'язаний із декількома механізмами. Як гестагенний компонент (прогестину) містить похідне 19-нортестостерону - левоноргестрел, що перевершує за активністю гормон жовтого тіла прогестерон (і синтетичний аналог останнього - прегнін), діє на рівні рецепторів без попередніх метаболічних перетворень. Естрогенним компонентом є етинілестрадіол. Під впливом левоноргестрелу настає блокада вивільнення рилізинг-гормонів (ЛГ та ФСГ) з гіпоталамуса, пригнічення секреції гіпофізом гонадотропних гормонів, що веде до гальмування дозрівання та виходу готової до запліднення яйцеклітини (овуляції). Контрацептивна дія посилюється етинілестрадіолом. Зберігає високу в'язкість шийного слизу (ускладнює попадання сперматозоїдів у порожнину матки). Поряд із контрацептивним ефектом при регулярному прийомі нормалізує менструальний цикл та сприяє запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у т.ч. Пухлинна природа.ФармакокінетикаЕтинілестрадіол Етинілестрадіол швидко і майже повністю всмоктується із кишечника. Етинілестрадіол піддається ефекту "першого проходження" через печінку, Тmах становить 1.5 год, T1/2 - близько 26 год. При прийомі внутрішньо етинілестрадіол виводиться із плазми крові протягом 12 год, T1/2 становить 5.8 год. Етинілестрадіол метаболізується в печінці та кишечнику. Метаболіти етинілестрадіолу - водорозчинні сульфатні або глюкуронідні кон'югати, надходять у кишечник з жовчю, де зазнають дезінтеграції за допомогою кишкових бактерій. Метаболізується у печінці, T1/2 становить 2-7 год. Етинілестрадіол виводиться нирками (40%) та через кишечник (60%). Виділяється із грудним молоком. Левоноргестрел Левоноргестрел швидко абсорбується (менше ніж за 4 години). Чи не піддається ефекту "першого проходження" через печінку. При сумісному застосуванні левоноргестрелу з етинілестрадіолом існує залежність між дозою та максимальною концентрацією у плазмі. Тmах левоноргестрела становить 2 год, T1/2 - 8-30 год (в середньому 16 год). Більшість левоноргестрела зв'язується у крові з альбуміном і ГСПГ (глобулін, який зв'язує статеві гормони). Метаболізується у печінці. Левоноргестрел виводиться нирками (60%) та через кишечник (40%). Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяМонофазний пероральний контрацептив.Показання до застосуванняпероральна контрацепція; функціональні порушення менструального циклу (в т.ч. дисменорея без органічної причини, дисфункціональна метрорагія); синдром передменструального напруження.Протипоказання до застосуванняпечінкова недостатність; пухлини печінки; уроджені гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора); холелітіаз; холецистит; хронічний коліт; тяжкі серцево-судинні захворювання в даний час або в анамнезі; цереброваскулярні захворювання в даний час або в анамнезі; декомпенсовані вади серця; тромбоемболії та схильність до них; гормонозалежні злоякісні новоутворення статевих органів (в т.ч. підозра на них), насамперед рак молочної залози або ендометрію; порушення ліпідного обміну; вроджена гіперліпідемія; неконтрольована артеріальна гіпертензія середнього та тяжкого ступеня (АТ 160/100 мм рт.ст. та вище); панкреатит (в т.ч. в анамнезі), що супроводжується вираженою гіперліпідемією; жовтяниця внаслідок прийому стероїдів; цукровий діабет важкого перебігу (що супроводжується ретинопатією та мікроангіопатією); серповидно-клітинна анемія; хронічна гемолітична анемія; вагінальна кровотеча неясної етіології; мігрень; отосклероз (погіршився під час попередньої вагітності); ідіопатична жовтяниця при вагітності в анамнезі; важкий свербіж шкіри при вагітності в анамнезі; герпетична інфекція при вагітності в анамнезі; куріння у віці старше 35 років; вік старше 40 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки, цукровому діабеті, захворюваннях серцево-судинної системи, артеріальній гіпертензії, порушеннях функцій нирок, варикозному розширенні вен, флебіті, отосклерозі, розсіяному склерозі, епілепсії, малій хореї, інтермітуючій порфітанії. депресії, виразковому коліті, міомі матки, мастопатії, туберкульозі, пацієнтам підліткового віку (без регулярних овуляторних циклів).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяПрепарат добре переноситься. Можливі побічні ефекти транзиторного характеру, що спонтанно проходять: нудота, блювання, головний біль, нагрубання молочних залоз, зміна маси тіла та лібідо, зміна настрою, ациклічні кров'яні виділення; в окремих випадках - набряк повік, кон'юнктивіт, порушення зору, дискомфорт при носінні контактних лінз (ці явища носять тимчасовий характер і зникають після відміни без призначення будь-якої терапії). При тривалому прийомі дуже рідко можуть виникати хлоазму, зниження слуху, генералізоване свербіння, жовтяниця, судоми литкових м'язів, збільшення частоти епілептичних нападів. Рідко відзначається гіпертригліцеридемія, гіперглікемія, зниження толерантності до глюкози, підвищення артеріального тиску, тромбози та венозні тромбоемболії, жовтяниця, шкірні висипання, зміна характеру піхвової секреції, кандидоз піхви, стомлюваність, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиБарбітурати, деякі протиепілептичні препарати (карбамазепін, фенітоїн), сульфаніламіди, похідні піразолону здатні посилювати метаболізм стероїдних гормонів, що входять до складу препарату. Зниження контрацептивної ефективності може спостерігатися і при одночасному призначенні з деякими протимікробними засобами (в т.ч. з ампіциліном, рифампіцином, хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксином, сульфаніламідами, тетрациклінами), що пов'язано зі зміною мікрофлори кишечника. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами, похідними кумарину або індандіону може знадобитися додаткове визначення протромбінового індексу та зміна дози антикоагулянту. При застосуванні трициклічних антидепресантів, мапротиліну, бета-адреноблокаторів можливе збільшення їхньої біодоступності та токсичності. При застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів та інсуліну можлива поява необхідності зміни їх дози. При поєднанні з бромокриптин знижується його ефективність. При поєднанні з препаратами з потенційною гепатотоксичною дією, наприклад з препаратом дантролен, спостерігається посилення гепатотоксичності, особливо у жінок старше 35 років.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо по 1 таб./добу, бажано в той самий час доби. Якщо жінка в попередньому циклі не приймала контрацептивний засіб і лікар не призначив інакше, першу таблетку слід приймати 1-й день менструального циклу і продовжувати прийом протягом 21 дня. Потім прийом препарату рекомендується продовжувати таблетками червонувато-коричневого кольору протягом 7 днів, під час якого настає менструальноподібна кровотеча. Після цього з наступної упаковки приймають таблетки білого кольору протягом 21 дня, а потім без перерви 7 таблеток червонувато-коричневого кольору. Таким чином, кожен цикл прийому починається в той самий день тижня. У тому випадку, якщо жінка приймала контрацептивний засіб у попередньому циклі, і у попередньому препараті була 21 таблетка, прийом препарату треба починати після 7-денної перерви на восьмий день. Склад пігулок різного кольору неоднаковий. Тому початок і правильна послідовність прийому – спочатку 21 біла пігулка, потім 7 червонувато-коричневих пігулок – вказуються на упаковці номерами та стрілками. При переході на Ригевідон 21+7 з іншого контрацептивного засобу слід скористатися вищевикладеною схемою. Прийом препарату після пологів або аборту можна починати не раніше першого дня менструації першого двофазного циклу. Перший двофазний цикл через передчасну овуляцію зазвичай коротшає. Якщо прийом препарату починається вже при першій спонтанній кровотечі, препарат не може успішно перешкоджати передчасній овуляції, тому в перші 2 тижні циклу контрацепція може виявитися ненадійною. Якщо прийом таблетки був пропущений у встановлений термін, то пропущену таблетку слід прийняти протягом найближчих 12 годин. У цьому випадку не потрібно застосовувати додаткові методи контрацепції. Інші таблетки рекомендується приймати у звичайний час. Якщо минуло більше 12 годин, слід прийняти останню пропущену таблетку (пропустивши інші неприйняті таблетки) і продовжувати прийом препарату в нормальному режимі. У цьому випадку наступні 7 діб необхідно застосовувати додаткові методи контрацепції (бар'єрні методи, сперміциди). Не відноситься до таблеток червонувато-коричневого кольору, т.к. вони містять гормонів. З лікувальною метою доза препарату та схема застосування підбираються лікарем для кожної пацієнтки індивідуально.ПередозуванняВипадки розвитку токсичних ефектів унаслідок передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком курсу прийому препарату і, надалі кожні 6 місяців, рекомендується загальномедичне та гінекологічне обстеження для виключення захворювань, що є протипоказанням до застосування пероральних контрацептивів, а також вагітності, що включає цитологічний аналіз піхвового мазка, оцінку стану молочних залоз, холестерину, контроль показників функції печінки, артеріальний тиск, аналіз сечі. Застосування будь-якого комбінованого перорального контрацептиву збільшує ризик венозних тромбоемболічних захворювань. Ризик цих захворювань досягає максимуму першому року прийому препаратів. Призначення препарату Ригевідон® 21+7 жінкам з тромбоемболічними захворюваннями у молодому віці та підвищеною згортанням крові у сімейному анамнезі не рекомендується. Застосування пероральної контрацепції допускається не раніше, ніж через 6 місяців після перенесеного вірусного гепатиту при нормалізації функції печінки. Після тривалого застосування гормональних контрацептивів, у поодиноких випадках може виникнути доброякісна, у дуже поодиноких випадках злоякісна пухлина печінки, які в окремих випадках можуть призвести до небезпечної для життя кровотечі в черевній порожнині. При появі різкого болю у верхніх відділах живота, гепатомегалії та ознак інтраабдомінальної кровотечі може виникнути підозра на наявність пухлини печінки. При необхідності прийом препарату слід припинити. За наявності порушення функції печінки необхідно проходити лікарський контроль кожні 2-3 місяці. При погіршенні показників функції печінки під час прийому препарату Ригевідон 21+7 потрібна консультація терапевта. З появою помірних ациклічних (міжменструальних) кровотеч прийом препарату слід продовжувати, т.к. Найчастіше ці кровотечі спонтанно припиняються. Якщо ациклічні (міжменструальні) кровотечі не зникають або повторюються, слід провести медичне обстеження, щоб уникнути органічної патології репродуктивної системи. У разі блювання або діареї прийом препарату слід продовжувати, додатково застосовуючи інший, негормональний метод контрацепції. Курячі жінки, які приймають гормональні контрацептиви, мають підвищений ризик розвитку судинних захворювань із серйозними наслідками (інфаркт міокарда, інсульт). Ризик збільшується з віком і в залежності від кількості сигарет, що викурюються (особливо у жінок старше 35 років). У великій кількості епідеміологічних досліджень вивчалася частота появи раку яєчників, ендометрію, шийки матки та раку молочних залоз серед жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Дослідження довели, що ці препарати захищають жінок від раку яєчників та ендометрію. Деякі дослідження знаходили підвищення частоти раку шийки матки серед жінок, які довго брали комбіновані пероральні контрацептиви, але результати неоднозначні. У формуванні раку шийки матки мають місце сексуальна поведінка, наявність вірусу папіломи людини та інші фактори, тому зв'язок між раком шийки матки та застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів не доведений. Відносний ризик розвитку раку молочної залози дещо вищий серед жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. У наступні 10 років після припинення прийому комбінованих пероральних контрацептивів рівень ризику поступово знижується. Т.к. рак молочної залози зустрічається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості діагностованих випадків раку грудної залози у жінок, які приймають в даний час або приймали раніше комбіновані пероральні контрацептиви, є низьким порівняно з ризиком раку молочної залози протягом усього життя. За відсутності кровотечі відміни необхідно виключити вагітність. Після припинення прийому препарату фертильність досить швидко відновлюється протягом 1-3 менструальних циклів. Прийом препарату негайно слід припинити у таких випадках: при появі вперше або посиленні мігренеподібного головного болю (якщо його не було раніше) або появі незвично сильного головного болю; з появою ранніх ознак флебіту або флеботромбозу (незвичні болі або здуття вен на ногах); у разі виникнення жовтяниці або гепатиту без жовтяниці; при гострому погіршенні гостроти зору; при цереброваскулярних розладах; при появі колючих болів неясної етіології при диханні або кашлі, болі та почуття стиснення у грудній клітці, при різкому підвищенні артеріального тиску; при підозрі на тромбоз чи інфаркт; при виникненні генералізованого сверблячки; при почастішанні епілептичних нападів; за 3 місяці до запланованої вагітності; перед запланованою операцією (за 6 тижнів до операції); під час тривалої іммобілізації (наприклад після травм); за наявності вагітності. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Не впливає на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активні речовини: етинілестрадіол 30 мкг; левоноргестрел 150 мкг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.275 мг, магнію стеарат – 0.55 мг, тальк – 1.1 мг, крохмаль кукурудзяний – 19.895 мг, лактози моногідрат – 33 мг. Склад оболонки: сахароза – 22.459 мг, тальк – 6.826 мг, кальцію карбонат – 3.006 мг, титану діоксид – 1.706 мг, коповідон – 0.592 мг, макрогол 6000 – 0.148 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,0 – 8 мг. – 0.029 мг. 21 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаКомбінований монофазний пероральний естроген-гестагенний контрацептивний препарат. При внутрішньому прийомі пригнічує гіпофізарну секрецію гонадотропних гормонів. Контрацептивний ефект пов'язаний із декількома механізмами. Як гестагенний компонент (прогестину) містить похідне 19-нортестостерону - левоноргестрел, що перевершує за активністю гормон жовтого тіла прогестерон (і синтетичний аналог останнього - прегнін), діє на рівні рецепторів без попередніх метаболічних перетворень. Естрогенним компонентом є етинілестрадіол. Під впливом левоноргестрелу настає блокада вивільнення рилізинг-гормонів (ЛГ та ФСГ) з гіпоталамуса, пригнічення секреції гіпофізом гонадотропних гормонів, що веде до гальмування дозрівання та виходу готової до запліднення яйцеклітини (овуляції). Контрацептивна дія посилюється етинілестрадіолом. Зберігає високу в'язкість шийного слизу (ускладнює попадання сперматозоїдів у порожнину матки). Поряд із контрацептивним ефектом при регулярному прийомі нормалізує менструальний цикл та сприяє запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у т.ч. Пухлинна природа.ФармакокінетикаЕтинілестрадіол Етинілестрадіол швидко і майже повністю всмоктується із кишечника. Етинілестрадіол піддається ефекту "першого проходження" через печінку, Тmах становить 1.5 год, T1/2 - близько 26 год. При прийомі внутрішньо етинілестрадіол виводиться із плазми крові протягом 12 год, T1/2 становить 5.8 год. Етинілестрадіол метаболізується в печінці та кишечнику. Метаболіти етинілестрадіолу - водорозчинні сульфатні або глюкуронідні кон'югати, надходять у кишечник з жовчю, де зазнають дезінтеграції за допомогою кишкових бактерій. Метаболізується у печінці, T1/2 становить 2-7 год. Етинілестрадіол виводиться нирками (40%) та через кишечник (60%). Виділяється із грудним молоком. Левоноргестрел Левоноргестрел швидко абсорбується (менше ніж за 4 години). Чи не піддається ефекту "першого проходження" через печінку. При сумісному застосуванні левоноргестрелу з етинілестрадіолом існує залежність між дозою та максимальною концентрацією у плазмі. Тmах левоноргестрела становить 2 год, T1/2 - 8-30 год (в середньому 16 год). Більшість левоноргестрела зв'язується у крові з альбуміном і ГСПГ (глобулін, який зв'язує статеві гормони). Метаболізується у печінці. Левоноргестрел виводиться нирками (60%) та через кишечник (40%). Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяМонофазний пероральний контрацептив.Показання до застосуванняпероральна контрацепція; функціональні порушення менструального циклу (в т.ч. дисменорея без органічної причини, дисфункціональна метрорагія); синдром передменструального напруження.Протипоказання до застосуваннятяжкі захворювання печінки; уроджені гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора); холецистит; наявність або вказівку в анамнезі на тяжкі серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання; тромбоемболії та схильність до них; злоякісні пухлини (насамперед рак молочної залози або ендометрію); пухлини печінки; сімейні форми гіперліпідемії; тяжкі форми артеріальної гіпертензії; ендокринні захворювання (в т.ч. тяжкі форми цукрового діабету); серповидно-клітинна анемія; хронічна гемолітична анемія; вагінальна кровотеча невідомої етіології; міхурове занесення; мігрень; отосклероз; ідіопатична жовтяниця вагітних в анамнезі; важкий свербіж шкіри вагітних; герпес вагітних; вік старше 40 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при захворюваннях печінки та жовчного міхура, епілепсії, депресії, виразковому коліті, міомі матки, мастопатії, туберкульозі, захворюваннях нирок, при цукровому діабеті, захворюваннях серцево-судинної системи, артеріальній гіпертензії, порушеннях функції нирок, варикозному. флебіті, отосклерозі, розсіяному склерозі, епілепсії, малій хореї, інтермітуючої порфірії, прихованої тетанії, бронхіальній астмі, у підлітковому віці (без регулярних овуляторних циклів).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяПрепарат добре переноситься. Можливі побічні ефекти транзиторного характеру, що спонтанно проходять: нудота, блювання, головний біль, нагрубання молочних залоз, зміна маси тіла та лібідо, зміна настрою, ациклічні кров'яні виділення; в окремих випадках - набряк повік, кон'юнктивіт, порушення зору, дискомфорт при носінні контактних лінз (ці явища носять тимчасовий характер і зникають після відміни без призначення будь-якої терапії). При тривалому прийомі дуже рідко можуть виникати хлоазму, зниження слуху, генералізоване свербіння, жовтяниця, судоми литкових м'язів, збільшення частоти епілептичних нападів. Рідко відзначається гіпертригліцеридемія, гіперглікемія, зниження толерантності до глюкози, підвищення артеріального тиску, тромбози та венозні тромбоемболії, жовтяниця, шкірні висипання, зміна характеру піхвової секреції, кандидоз піхви, стомлюваність, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиБарбітурати, деякі протиепілептичні препарати (карбамазепін, фенітоїн), сульфаніламіди, похідні піразолону здатні посилювати метаболізм стероїдних гормонів, що входять до складу препарату. Зниження контрацептивної ефективності може спостерігатися і при одночасному призначенні з деякими протимікробними засобами (в т.ч. з ампіциліном, рифампіцином, хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксином, сульфаніламідами, тетрациклінами), що пов'язано зі зміною мікрофлори кишечника. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами, похідними кумарину або індандіону може знадобитися додаткове визначення протромбінового індексу та зміна дози антикоагулянту. При застосуванні трициклічних антидепресантів, мапротиліну, бета-адреноблокаторів можливе збільшення їхньої біодоступності та токсичності. При застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів та інсуліну можлива поява необхідності зміни їх дози. При поєднанні з бромокриптин знижується його ефективність. При поєднанні з препаратами з потенційною гепатотоксичною дією, наприклад з препаратом дантролен, спостерігається посилення гепатотоксичності, особливо у жінок старше 35 років.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини. Якщо під час попереднього менструального циклу гормональна контрацепція не проводилася, то Ригевідон з метою контрацепції приймають з 1-го дня менструації щодня по 1 таблетці протягом 21 дня, в один і той же час доби. Потім слідує 7-денна перерва, під час якої настає менструальноподібна кровотеча. Наступний 21-денний цикл прийому таблеток із нової упаковки, що містить 21 таблетку, необхідно починати наступного дня після 7-денної перерви, тобто. на 8-й день, навіть у разі, якщо кровотеча не припинилося. Таким чином, початок прийому препарату з кожної нової упаковки припадає на той самий день тижня. При переході до прийому препарату Ригевідон з іншого перорального контрацептиву застосовується аналогічна схема. Прийом препарату здійснюється доти, доки зберігається необхідність контрацепції. Після аборту прийом препарату рекомендується розпочинати в день аборту або наступного дня після операції. Після пологів препарат можна призначати лише жінкам, які не годують груддю; прийому контрацептива слід приступати не раніше 1-го дня менструації. У період лактації застосування препарату протипоказане. Пропущену таблетку слід прийняти протягом найближчих 12 годин. Якщо з моменту прийому останньої таблетки пройшло 36 годин, контрацепція ненадійна. Щоб уникнути міжменструальних кров'янистих виділень прийом препарату необхідно продовжувати з вже розпочатої упаковки, за винятком пропущеної таблетки. У випадках пропуску таблеток рекомендується додатково застосовувати інший негормональний спосіб контрацепції (наприклад, бар'єрний). З лікувальною метою дозу препарату Ригевідон® та схему застосування лікар встановлює в кожному випадку індивідуально.ПередозуванняВипадки розвитку токсичних ефектів унаслідок передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування гормональної контрацепції і в подальшому кожні 6 міс рекомендується загальномедичне та гінекологічне обстеження, що включає цитологічний аналіз мазка з шийки матки, оцінку стану молочних залоз, визначення глюкози крові, холестерину та інших показників функції печінки, контроль АТ, аналіз. Призначення препарату Ригевідон® жінкам з тромбоемболічними захворюваннями у молодому віці та підвищенням згортання крові в сімейному анамнезі не рекомендується. Застосування пероральної контрацепції допускається не раніше ніж через 6 місяців після перенесеного вірусного гепатиту за умови нормалізації функцій печінки. При появі різкого болю у верхніх відділах живота, гепатомегалії та ознак інтраабдомінальної кровотечі може виникнути підозра на наявність пухлини печінки. При необхідності прийом препарату слід припинити. При порушенні функції печінки під час прийому препарату Ригевідон необхідна консультація терапевта. При появі ациклічних (міжменструальних) кровотеч прийом препарату Ригевідон слід продовжувати, т.к. Найчастіше ці кровотечі спонтанно припиняються. Якщо ациклічні (міжменструальні) кровотечі не зникають або повторюються, слід провести медичне обстеження, щоб уникнути органічної патології репродуктивної системи. У разі блювання або діареї прийом препарату слід продовжувати, застосовуючи інший, негормональний метод контрацепції. У жінок, що курять, які приймають гормональні контрацептиви, є підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань із серйозними наслідками (інфаркт міокарда, інсульт). Ризик збільшується з віком і в залежності від кількості сигарет, що викурюються (особливо у жінок старше 35 років). Прийом препарату слід припинити у таких випадках: при появі вперше або посиленні мігренеподібного головного болю; при появі незвично сильного головного болю; з появою ранніх ознак флебіту або флеботромбозу (незвичні болі або здуття вен на ногах); у разі виникнення жовтяниці або гепатиту без жовтяниці; при цереброваскулярних розладах; при появі колючого болю неясної етіології при диханні або кашлі, болю та почуття стиснення у грудній клітці; при гострому погіршенні гостроти зору; при підозрі на тромбоз чи інфаркт; при різкому підвищенні артеріального тиску; при виникненні генералізованого сверблячки; при почастішанні епілептичних нападів; за 3 місяці до запланованої вагітності; орієнтовно за 6 тижнів до запланованого хірургічного втручання; при тривалій іммобілізації; при вагітності. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Прийом препарату не впливає на здатність до керування транспортними засобами та управління іншими механізмами, робота з якими пов'язана з підвищеним ризиком травматизму.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: етинілестрадіол 30 мкг, левоноргестрел 150 мкг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.275 мг, магнію стеарат – 0.55 мг, тальк – 1.1 мг, крохмаль кукурудзяний – 19.895 мг, лактози моногідрат – 33 мг. Состав оболочки: ;сахароза - 22.459 мг, тальк - 6.826 мг, кальция карбонат - 3.006 мг, титана диоксид - 1.706 мг, коповидон - 0.592 мг, макрогол 6000 - 0.148 мг, кремния диоксид коллоидный - 0.146 мг, повидон - 0.088 мг, кармеллоза натрію – 0.029 мг. 21 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаКомбінований монофазний пероральний естроген-гестагенний контрацептивний препарат. При внутрішньому прийомі пригнічує гіпофізарну секрецію гонадотропних гормонів. Контрацептивний ефект пов'язаний із декількома механізмами. Як гестагенний компонент (прогестину) містить похідне 19-нортестостерону - левоноргестрел, що перевершує за активністю гормон жовтого тіла прогестерон (і синтетичний аналог останнього - прегнін), діє на рівні рецепторів без попередніх метаболічних перетворень. Естрогенним компонентом є етинілестрадіол. Під впливом левоноргестрелу настає блокада вивільнення рилізинг-гормонів (ЛГ та ФСГ) з гіпоталамуса, пригнічення секреції гіпофізом гонадотропних гормонів, що веде до гальмування дозрівання та виходу готової до запліднення яйцеклітини (овуляції). Контрацептивна дія посилюється етинілестрадіолом. Зберігає високу в'язкість шийного слизу (ускладнює попадання сперматозоїдів у порожнину матки). Поряд із контрацептивним ефектом при регулярному прийомі нормалізує менструальний цикл та сприяє запобіганню розвитку низки гінекологічних захворювань, у т.ч. Пухлинна природа.ФармакокінетикаЕтинілестрадіол Етинілестрадіол швидко і майже повністю всмоктується із кишечника. Етинілестрадіол піддається ефекту "першого проходження" через печінку, Тmах становить 1.5 год, T1/2; - близько 26 год. При прийомі внутрішньо етинілестрадіол виводиться з плазми крові протягом 12 год, T1/2 становить 5.8 год. Етинілестрадіол метаболізується в печінці та кишечнику. Метаболіти етинілестрадіолу - водорозчинні сульфатні або глюкуронідні кон'югати, надходять у кишечник з жовчю, де зазнають дезінтеграції за допомогою кишкових бактерій. Метаболізується в печінці, T1/2; становить 2-7 год. Етинілестрадіол виводиться нирками (40%) та через кишечник (60%). Виділяється із грудним молоком. Левоноргестрел Левоноргестрел швидко абсорбується (менше ніж за 4 години). Чи не піддається ефекту "першого проходження" через печінку. При сумісному застосуванні левоноргестрелу з етинілестрадіолом існує залежність між дозою та максимальною концентрацією у плазмі. Тmах; левоноргестрела становить 2 год, T1/2; - 8-30 год (в середньому 16 год). Більшість левоноргестрела зв'язується у крові з альбуміном і ГСПГ (глобулін, який зв'язує статеві гормони). Метаболізується у печінці. Левоноргестрел виводиться нирками (60%) та через кишечник (40%). Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяМонофазний пероральний контрацептив.Показання до застосуванняПероральна контрацепція; функціональні порушення менструального циклу (в т.ч. дисменорея без органічної причини, дисфункціональна метрорагія); синдром передменструального напруження.Протипоказання до застосуванняТяжкі захворювання печінки; уроджені гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, синдром Дубіна-Джонсона, синдром Ротора); холецистит; наявність або вказівку в анамнезі на тяжкі серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання; тромбоемболії та схильність до них; злоякісні пухлини (насамперед рак молочної залози або ендометрію); пухлини печінки; сімейні форми гіперліпідемії; тяжкі форми артеріальної гіпертензії; ендокринні захворювання (в т.ч. тяжкі форми цукрового діабету); серповидно-клітинна анемія; хронічна гемолітична анемія; вагінальна кровотеча невідомої етіології; міхурове занесення; мігрень; отосклероз; ідіопатична жовтяниця вагітних в анамнезі; важкий свербіж шкіри вагітних; герпес вагітних; вік старше 40 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. С;обережністю; слід застосовувати препарат при захворюваннях печінки та жовчного міхура, епілепсії, депресії, виразковому коліті, міомі матки, мастопатії, туберкульозі, захворюваннях нирок, при цукровому діабеті, захворюваннях серцево-судинної системи, артеріальній гіпертензії, порушеннях функції нирок, вен, флебіті, отосклерозі, розсіяному склерозі, епілепсії, малій хореї, інтермітуючої порфірії, прихованої тетанії, бронхіальній астмі, у підлітковому віці (без регулярних овуляторних циклів).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяПрепарат добре переноситься. Можливі; побічні ефекти транзиторного характеру, що спонтанно проходять: нудота, блювання, головний біль, нагрубання молочних залоз, зміна маси тіла та лібідо, зміна настрою, ациклічні кров'янисті виділення; в окремих випадках - набряк повік, кон'юнктивіт, порушення зору, дискомфорт при носінні контактних лінз (ці явища носять тимчасовий характер і зникають після відміни без призначення будь-якої терапії). При тривалому прийомі дуже рідко можуть виникати хлоазму, зниження слуху, генералізований свербіж, жовтяниця, судоми литкових м'язів, збільшення частоти епілептичних нападів. Рідко; відзначається гіпертригліцеридемія, гіперглікемія, зниження толерантності до глюкози, підвищення АТ, тромбози та венозні тромбоемболії, жовтяниця, шкірні висипання, зміна характеру піхвової секреції, кандидоз піхви, стомлюваність, ді.Взаємодія з лікарськими засобамиБарбітурати, деякі протиепілептичні препарати (карбамазепін, фенітоїн), сульфаніламіди, похідні піразолону здатні посилювати метаболізм стероїдних гормонів, що входять до складу препарату. Зниження контрацептивної ефективності може спостерігатися і при одночасному призначенні з деякими протимікробними засобами (в т.ч. з ампіциліном, рифампіцином, хлорамфеніколом, неоміцином, поліміксином, сульфаніламідами, тетрациклінами), що пов'язано зі зміною мікрофлори кишечника. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами, похідними кумарину або індандіону може знадобитися додаткове визначення протромбінового індексу та зміна дози антикоагулянту. При застосуванні трициклічних антидепресантів, мапротиліну, бета-адреноблокаторів можливе збільшення їхньої біодоступності та токсичності. При застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів та інсуліну можлива поява необхідності зміни їх дози. При поєднанні з бромокриптин знижується його ефективність. При поєднанні з препаратами з потенційною гепатотоксичною дією, наприклад з препаратом дантролен, спостерігається посилення гепатотоксичності, особливо у жінок старше 35 років.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини. Якщо під час попереднього менструального циклу гормональна контрацепція не проводилася, то Ригевідон® з метою контрацепції приймають з 1-го дня менструації щодня по 1 таблетці протягом 21 дня, в один і той же час доби. Потім слідує 7-денна перерва, під час якої настає менструальноподібна кровотеча. Наступний 21-денний цикл прийому таблеток із нової упаковки, що містить 21 таблетку, необхідно починати наступного дня після 7-денної перерви, тобто. на 8-й день, навіть у разі, якщо кровотеча не припинилося. Таким чином, початок прийому препарату з кожної нової упаковки припадає на той самий день тижня. При переході до прийому препарату Ригевідон®; з іншого перорального контрацептиву; застосовується аналогічна схема. Прийом препарату здійснюється доти, доки зберігається необхідність контрацепції. Після аборту; прийом препарату рекомендується починати в день аборту або наступного дня після операції. Після пологів; препарат можна призначати лише жінкам, які не годують груддю; прийому контрацептива слід приступати не раніше 1-го дня менструації. У період лактації застосування препарату протипоказане. Пропущену таблетку слід прийняти протягом найближчих 12 год. Якщо з моменту прийому останньої таблетки пройшло 36 год, то контрацепція ненадійна. Щоб уникнути міжменструальних кров'янистих виділень прийом препарату необхідно продовжувати з вже розпочатої упаковки, за винятком пропущеної таблетки. У випадках пропуску таблеток рекомендується додатково застосовувати інший негормональний спосіб контрацепції (наприклад, бар'єрний). У лікувальних цілях дозу препарату Ригевідон і схему застосування лікар встановлює в кожному випадку індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування гормональної контрацепції і в подальшому кожні 6 міс рекомендується загальномедичне та гінекологічне обстеження, що включає цитологічний аналіз мазка з шийки матки, оцінку стану молочних залоз, визначення глюкози крові, холестерину та інших показників функції печінки, контроль АТ, аналіз. Призначення препарату Ригевідон® жінкам з тромбоемболічними захворюваннями в молодому віці та підвищенням згортання крові в сімейному анамнезі не рекомендується. Застосування пероральної контрацепції допускається не раніше ніж через 6 місяців після перенесеного вірусного гепатиту за умови нормалізації функцій печінки. При появі різкого болю у верхніх відділах живота, гепатомегалії та ознак інтраабдомінальної кровотечі може виникнути підозра на наявність пухлини печінки. При необхідності прийом препарату слід припинити. При порушенні функції печінки під час прийому препарату Ригевідон потрібна консультація терапевта. При появі ациклічних (міжменструальних) кровотеч прийом препарату Ригевідон® слід продовжувати, т.к. Найчастіше ці кровотечі спонтанно припиняються. Якщо ациклічні (міжменструальні) кровотечі не зникають або повторюються, слід провести медичне обстеження, щоб уникнути органічної патології репродуктивної системи. У разі блювання або діареї прийом препарату слід продовжувати, застосовуючи інший, негормональний метод контрацепції. У жінок, що курять, які приймають гормональні контрацептиви, є підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань із серйозними наслідками (інфаркт міокарда, інсульт). Ризик збільшується з віком і в залежності від кількості сигарет, що викурюються (особливо у жінок старше 35 років). Прийом препарату слід припинити у таких випадках: при появі вперше або посиленні мігренеподібного головного болю; при появі незвично сильного головного болю; з появою ранніх ознак флебіту або флеботромбозу (незвичні болі або здуття вен на ногах); у разі виникнення жовтяниці або гепатиту без жовтяниці; при цереброваскулярних розладах; при появі колючого болю неясної етіології при диханні або кашлі, болю та почуття стиснення у грудній клітці; при гострому погіршенні гостроти зору; при підозрі на тромбоз чи інфаркт; при різкому підвищенні артеріального тиску; при виникненні генералізованого сверблячки; при почастішанні епілептичних нападів; за 3 місяці до запланованої вагітності; орієнтовно за 6 тижнів до запланованого хірургічного втручання; при тривалій іммобілізації; при вагітності. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Прийом препарату не впливає на здатність до керування транспортними засобами та управління іншими механізмами, робота з якими пов'язана з підвищеним ризиком травматизму.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему