Гастроэнтерология Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою – 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 10/20 мг (що відповідає рабепразолу 9,42/18,85 мг); допоміжні речовини: манітол (Е421) - 18,5/37 мг; магнію оксид легкий – 30/60 мг; гіпоролоза - 2,625/5,25 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 12,75/25,5 мг; магнію стеарат - 1,125/2,25 мг; оболонка (сполучний шар): етилцелюлоза – 0,44/1,2 мг; магнію оксид легкий – 0,61/1,65 мг; оболонка кишковорозчинна: ​​гіпромелози фталат - 6,3/13,8 мг; моногліцериди, діацетильовані - 0,64/1,4 мг; тальк – 0,59/1,3 мг; титану діоксид (Е171) - 0,32/0,7 мг; барвник заліза оксид червоний (E172) – 0,017 мг (для табл. 10 мг); барвник заліза оксид жовтий (E172) – 0,08 мг (для табл. 20 мг) Таблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою, 10 мг та 20 мг. По 14 чи 15 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Алюміній/ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1, 2 чи 4 бл. поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, T max - 3,5 год. C max і AUC в плазмі носять лінійний характер в діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується в печінці за участю ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T 1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з печінковою недостатністю AUC збільшується у 2 рази, T 1/2 – у 2-3 рази. У пацієнтів похилого віку концентрація у плазмі збільшується у 2 рази. C max – на 60%. Зв'язок із білками плазми крові – 97%. Виводиться нирками – 90% у вигляді 2 метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), через кишечник – 10%. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність. У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (Cl креатиніну <5 мл/хв/1,73 м 2 ), виведення рабепразолу натрію схоже на здоров'я. AUC та C max у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижчі, ніж у здорових добровольців. У середньому T 1/2 рабепразолу становив 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год – у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 год – після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Cmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями. Літній вік. У пацієнтів похилого віку виведення рабепразолу дещо сповільнене. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу в осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більшою, а C max підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. СYР2С19 поліморфізм. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T 1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як C max збільшується на 40%.ФармакодинамікаАнтисекреторний засіб з групи інгібіторів протонного насоса (Н+/K+-АТФази) метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+/K+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторний ефект після прийому внутрішньо 20 мг рабепразолу настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години, пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції соляної кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82% відповідно, тривалість дії – 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему. На фоні прийому рабепразолу протягом 36 місяців стійких змін у морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширенні інфекції Helicobacter pylori не виявлено. Вплив на концентрацію гастрину у плазмі крові. На початку терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти. Концентрація гастрину повертається до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Під час лікування антисекреторними препаратами відбувається підвищення сироваткової концентрації гастрину. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA) у плазмі крові. Підвищена концентрація CgA може завадити діагностиці нейроендокринних пухлин. Опубліковані дані свідчать, що застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) має бути припинено в діапазоні від 5 днів до 2 тижнів до визначення концентрації CgA. Що дозволяє використовувати дані про рівень CgA, який може бути помилково збільшений при терапії ІПП та повертається в діапазон нормальних значень після її відміни.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення та виразка анастомозу; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей старше 12 років, або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у складі комплексної терапії: ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або хронічним гастритом; лікування та профілактика рецидиву виразкової хвороби, пов'язаної з Helicobacter pylori.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років, за винятком застосування при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі - до 12 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; дитячий вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Зульбекс протипоказаний для застосування під час вагітності. При необхідності застосування препарату Зульбекс у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів ВООЗ: дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; нечасто - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - від <1/10000, включаючи окремі повідомлення. У кожній групі небажані явища перераховані у порядку зменшення їхньої серйозності. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – інфекції. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз. З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість (набряк обличчя, еритема), гострі системні алергічні реакції. Порушення метаболізму та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія (при тривалому застосуванні). З боку нервової системи: часто – безсоння; нечасто – підвищена збудливість; рідко – головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, депресія; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку ССС: частота невідома – периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто – бронхіт, синусит. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі, запор, метеоризм; нечасто – диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, зміна смаку, гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія 2 . З боку шкірних покровів: нечасто - висип, еритема 1 ; рідко - свербіж, пітливість, бульозний висип 1 ; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку опорно-рухового апарату: часто – неспецифічний біль, біль у спині; нечасто - міалгія, судоми литкових м'язів, артралгія, перелом стегна, кісток зап'ястя або хребта З боку сечовидільної системи: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто - біль у грудній клітці, озноб, пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення активності печінкових ферментів; рідко – збільшення маси тіла. При прийомі ІПТ можливе збільшення ризику виникнення переломів. У період постреєстраційного застосування були отримані спонтанні повідомлення про наступні небажані реакції: 1 випадок лімфоаденопатії та хворобливого сечовипускання, 1 випадок зниження АТ. При повному аналізі причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не був доведений.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). У зв'язку з тим, що рабепразол спричинює виражене та тривале зниження вироблення соляної кислоти, відзначалася взаємодія при одночасному прийомі з препаратами, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. У здорових добровольців прийом рабепразолу викликав зниження концентрації кетоконазолу у плазмі крові на 33% та підвищення Cmin дигоксину на 22%. При одночасному прийомі слід коригувати дози кетоконазолу, дигоксину або інших препаратів, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну B 12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В 12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну B 12 за тривалої терапії або наявності відповідних клінічних симптомів. Не рекомендується одночасне застосування рабепразолу з атаназавір, т.к. значно знижуються ефекти атаназавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. Згідно з даними повідомлень про небажані явища, опубліковані фармакокінетичні дослідження та ретроспективний аналіз, можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (особливо високих доз) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити T . Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилось. При одночасному застосуванні рабепразолу та кларитроміцину показники AUC та C max рабепразолу збільшувалися на 11 та 34% відповідно, a AUC та C max 14-гідроксикларитроміцину (активний метаболіт кларитроміцину) збільшувалися на 42 та 46% відповідно. Дане збільшення показників не було визнано клінічно значущим.Спосіб застосування та дозиВсередину цілком не розжовуючи і не розламуючи. Час доби та прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Зазвичай курс терапії становить 6 тижнів, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримувальній терапії ГЕРХ рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів слід приймати препарат у дозі 10 мг на добу на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на добу. Лікування має проводитись у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до 1 року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати 20 мг 2 рази на добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Діти. Безпека та ефективність застосування рабепразолу у дітей віком 12 років та старше встановлена ​​для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і старше становить 20 мг/добу тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена ​​для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Повідомлялося про прийом рабепразолу у дозі 60 мг 2 рази на добу та 160 мг одноразово. Побічні ефекти були мінімальними і не вимагали медичного втручання. Лікування: симптоматичне. Специфічний антидот невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми і тому слабко виводиться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо і після лікування обов'язковий ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, оскільки лікування може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику. Пацієнти не повинні приймати разом з препаратом Зульбекс інші лікарські засоби, що знижують кислотність шлункового соку (блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи). Не слід приймати препарат Зульбекс перед проведенням уреазного дихального тесту. При прийомі внутрішньо в дозі 20 мг на добу протягом 2 тижнів препарат Зульбекс не впливає на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, на концентрацію в крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секрету, лютеїнізуючого гормону, реніну, альдостерону та соматотропного гормону. Переломи Тривале лікування (більше 1 року) високими дозами ІПП може незначно підвищити ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта, переважно у осіб похилого віку або за наявності інших факторів ризику. Наглядові дослідження дозволяють припустити, що ІПП можуть збільшувати загальний ризик переломів на 10-40%. Деякі з них можуть бути зумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та вживати достатню кількість вітаміну D та кальцію. Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасне застосування ІПП та метотрексату (особливо високих доз) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. За потреби застосування високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Вплив на всмоктування вітаміну В12 Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Гіпомагніємія При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозні прояви гіпомагніємії, такі як втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія можуть початися непомітно і їх можна пропустити. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з такими препаратами, як дигоксин або препаратами, які можуть викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати вміст магнію до початку терапії ІПП та в період терапії. Salmonella, Campylobacter, Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella, Campylobacter, Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак Застосування інгібіторів протонного насоса може викликати в окремих випадках ПККВ. У разі виникнення осередків ураження шкіри, особливо на відкритих для сонячного впливу ділянках, що супроводжуються артралгією, пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою. Лікарю слід розглянути питання про відміну препарату Зульбекс®. ПККВ внаслідок попередньої терапії інгібітором протонного насоса може збільшити ризик розвитку ПККВ при подальшій терапії іншими інгібіторами протонного насоса. Вплив на результати лабораторних досліджень Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати досліджень, що проводяться з метою діагностики нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути даного впливу, лікування препаратом Зульбекс® слід припинити не менше ніж за 5 днів до визначення концентрації CgA у плазмі крові. Якщо концентрації CgA та гастрину не повернулися до діапазону нормальних значень після початкового вимірювання, слід провести контрольне дослідження через 14 днів після припинення терапії ІПП. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З огляду на особливості фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що препарат Зульбекс® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою – 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 10/20 мг (що відповідає рабепразолу 9,42/18,85 мг); допоміжні речовини: манітол (Е421) - 18,5/37 мг; магнію оксид легкий – 30/60 мг; гіпоролоза - 2,625/5,25 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 12,75/25,5 мг; магнію стеарат - 1,125/2,25 мг; оболонка (сполучний шар): етилцелюлоза – 0,44/1,2 мг; магнію оксид легкий – 0,61/1,65 мг; оболонка кишковорозчинна: ​​гіпромелози фталат - 6,3/13,8 мг; моногліцериди, діацетильовані - 0,64/1,4 мг; тальк – 0,59/1,3 мг; титану діоксид (Е171) - 0,32/0,7 мг; барвник заліза оксид червоний (E172) – 0,017 мг (для табл. 10 мг); барвник заліза оксид жовтий (E172) – 0,08 мг (для табл. 20 мг) Таблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою, 10 мг та 20 мг. По 14 чи 15 табл. у блістері з комбінованого матеріалу ОПА/Алюміній/ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1, 2 чи 4 бл. поміщають у пачку картонну.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, T max - 3,5 год. C max і AUC в плазмі носять лінійний характер в діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується в печінці за участю ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T 1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з печінковою недостатністю AUC збільшується у 2 рази, T 1/2 – у 2-3 рази. У пацієнтів похилого віку концентрація у плазмі збільшується у 2 рази. C max – на 60%. Зв'язок із білками плазми крові – 97%. Виводиться нирками – 90% у вигляді 2 метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), через кишечник – 10%. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність. У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (Cl креатиніну <5 мл/хв/1,73 м 2 ), виведення рабепразолу натрію схоже на здоров'я. AUC та C max у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижчі, ніж у здорових добровольців. У середньому T 1/2 рабепразолу становив 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год – у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 год – після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Cmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями. Літній вік. У пацієнтів похилого віку виведення рабепразолу дещо сповільнене. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу в осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більшою, а C max підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. СYР2С19 поліморфізм. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T 1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як C max збільшується на 40%.ФармакодинамікаАнтисекреторний засіб з групи інгібіторів протонного насоса (Н+/K+-АТФази) метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+/K+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторний ефект після прийому внутрішньо 20 мг рабепразолу настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години, пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції соляної кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82% відповідно, тривалість дії – 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему. На фоні прийому рабепразолу протягом 36 місяців стійких змін у морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширенні інфекції Helicobacter pylori не виявлено. Вплив на концентрацію гастрину у плазмі крові. На початку терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти. Концентрація гастрину повертається до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Під час лікування антисекреторними препаратами відбувається підвищення сироваткової концентрації гастрину. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну А (CgA) у плазмі крові. Підвищена концентрація CgA може завадити діагностиці нейроендокринних пухлин. Опубліковані дані свідчать, що застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) має бути припинено в діапазоні від 5 днів до 2 тижнів до визначення концентрації CgA. Що дозволяє використовувати дані про рівень CgA, який може бути помилково збільшений при терапії ІПП та повертається в діапазон нормальних значень після її відміни.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення та виразка анастомозу; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей старше 12 років, або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у складі комплексної терапії: ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або хронічним гастритом; лікування та профілактика рецидиву виразкової хвороби, пов'язаної з Helicobacter pylori.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років, за винятком застосування при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі - до 12 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; дитячий вік.Вагітність та лактаціяПрепарат Зульбекс протипоказаний для застосування під час вагітності. При необхідності застосування препарату Зульбекс у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів ВООЗ: дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; нечасто - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - від <1/10000, включаючи окремі повідомлення. У кожній групі небажані явища перераховані у порядку зменшення їхньої серйозності. Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – інфекції. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз. З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість (набряк обличчя, еритема), гострі системні алергічні реакції. Порушення метаболізму та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія (при тривалому застосуванні). З боку нервової системи: часто – безсоння; нечасто – підвищена збудливість; рідко – головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, депресія; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку ССС: частота невідома – периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто – бронхіт, синусит. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі, запор, метеоризм; нечасто – диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, зміна смаку, гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія 2 . З боку шкірних покровів: нечасто - висип, еритема 1 ; рідко - свербіж, пітливість, бульозний висип 1 ; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку опорно-рухового апарату: часто – неспецифічний біль, біль у спині; нечасто - міалгія, судоми литкових м'язів, артралгія, перелом стегна, кісток зап'ястя або хребта З боку сечовидільної системи: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто - біль у грудній клітці, озноб, пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення активності печінкових ферментів; рідко – збільшення маси тіла. При прийомі ІПТ можливе збільшення ризику виникнення переломів. У період постреєстраційного застосування були отримані спонтанні повідомлення про наступні небажані реакції: 1 випадок лімфоаденопатії та хворобливого сечовипускання, 1 випадок зниження АТ. При повному аналізі причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не був доведений.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). У зв'язку з тим, що рабепразол спричинює виражене та тривале зниження вироблення соляної кислоти, відзначалася взаємодія при одночасному прийомі з препаратами, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. У здорових добровольців прийом рабепразолу викликав зниження концентрації кетоконазолу у плазмі крові на 33% та підвищення Cmin дигоксину на 22%. При одночасному прийомі слід коригувати дози кетоконазолу, дигоксину або інших препаратів, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну B 12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В 12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну B 12 за тривалої терапії або наявності відповідних клінічних симптомів. Не рекомендується одночасне застосування рабепразолу з атаназавір, т.к. значно знижуються ефекти атаназавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. Згідно з даними повідомлень про небажані явища, опубліковані фармакокінетичні дослідження та ретроспективний аналіз, можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (особливо високих доз) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити T . Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилось. При одночасному застосуванні рабепразолу та кларитроміцину показники AUC та C max рабепразолу збільшувалися на 11 та 34% відповідно, a AUC та C max 14-гідроксикларитроміцину (активний метаболіт кларитроміцину) збільшувалися на 42 та 46% відповідно. Дане збільшення показників не було визнано клінічно значущим.Спосіб застосування та дозиВсередину цілком не розжовуючи і не розламуючи. Час доби та прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Зазвичай курс терапії становить 6 тижнів, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримувальній терапії ГЕРХ рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ рекомендується приймати по 10-20 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів слід приймати препарат у дозі 10 мг на добу на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на добу. Лікування має проводитись у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до 1 року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати 20 мг 2 рази на добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнтам з нирковою недостатністю та пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Діти. Безпека та ефективність застосування рабепразолу у дітей віком 12 років та старше встановлена ​​для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і старше становить 20 мг/добу тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена ​​для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняВідомості про передозування обмежені. Повідомлялося про прийом рабепразолу у дозі 60 мг 2 рази на добу та 160 мг одноразово. Побічні ефекти були мінімальними і не вимагали медичного втручання. Лікування: симптоматичне. Специфічний антидот невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми і тому слабко виводиться при діалізі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо і після лікування обов'язковий ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, оскільки лікування може замаскувати симптоматику та відстрочити правильну діагностику. Пацієнти не повинні приймати разом з препаратом Зульбекс інші лікарські засоби, що знижують кислотність шлункового соку (блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи). Не слід приймати препарат Зульбекс перед проведенням уреазного дихального тесту. При прийомі внутрішньо в дозі 20 мг на добу протягом 2 тижнів препарат Зульбекс не впливає на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, на концентрацію в крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секрету, лютеїнізуючого гормону, реніну, альдостерону та соматотропного гормону. Переломи Тривале лікування (більше 1 року) високими дозами ІПП може незначно підвищити ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта, переважно у осіб похилого віку або за наявності інших факторів ризику. Наглядові дослідження дозволяють припустити, що ІПП можуть збільшувати загальний ризик переломів на 10-40%. Деякі з них можуть бути зумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та вживати достатню кількість вітаміну D та кальцію. Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасне застосування ІПП та метотрексату (особливо високих доз) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. За потреби застосування високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Вплив на всмоктування вітаміну В12 Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Гіпомагніємія При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозні прояви гіпомагніємії, такі як втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія можуть початися непомітно і їх можна пропустити. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з такими препаратами, як дигоксин або препаратами, які можуть викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати вміст магнію до початку терапії ІПП та в період терапії. Salmonella, Campylobacter, Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella, Campylobacter, Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак Застосування інгібіторів протонного насоса може викликати в окремих випадках ПККВ. У разі виникнення осередків ураження шкіри, особливо на відкритих для сонячного впливу ділянках, що супроводжуються артралгією, пацієнт повинен негайно звернутися за медичною допомогою. Лікарю слід розглянути питання про відміну препарату Зульбекс®. ПККВ внаслідок попередньої терапії інгібітором протонного насоса може збільшити ризик розвитку ПККВ при подальшій терапії іншими інгібіторами протонного насоса. Вплив на результати лабораторних досліджень Підвищення концентрації CgA у плазмі може впливати на результати досліджень, що проводяться з метою діагностики нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути даного впливу, лікування препаратом Зульбекс® слід припинити не менше ніж за 5 днів до визначення концентрації CgA у плазмі крові. Якщо концентрації CgA та гастрину не повернулися до діапазону нормальних значень після початкового вимірювання, слід провести контрольне дослідження через 14 днів після припинення терапії ІПП. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами З огляду на особливості фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що препарат Зульбекс® впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКальцію карбонат, магнію карбонат, сорбіт (підсолоджувач), тальк (агент антистежуючий), крохмаль картопляний, кальцію стеарат (агент антистежувальний), аспартам (підсолоджувач), ароматизатор натуральний «М'ята» (ароматичні речовини, пропіленгліколь або ароматичні речовини).ХарактеристикаАдаксинт-продукт, що сприяє полегшенню почуття дискомфорту в шлунку, внаслідок вживання певних продуктів (солодкості, кава, томати, цитрусові, пряна або гостра їжа та ін.), прийом деяких лікарських препаратів. Адаксинт крім карбонату кальцію містить карбонат магнію - два компоненти, які підібрані таким чином, що при прийомі в рекомендованих дозах вони не викликають ні посилення запорів, ні їх виникнення.Властивості компонентівКальція карбонат і магнію карбонат при попаданні в шлунок вступають у реакцію з соляною кислотою, що знаходиться там, при закиданні якої в стравохід людина відчуває печію. В результаті нейтралізації соляної кислоти утворюється вода і розчинні мінеральні солі, причому цей процес відбувається з досить високою швидкістю, що сприяє швидкому порятунку від таких проявів дискомфорту, як почуття переповнення в надчеревній ділянці, нудота, відрижка. Іони магнію допомагають посилити утворення слизу у шлунку, підвищуючи тим самим стійкість його слизової оболонки до агресивної дії соляної кислоти.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела кальцію і магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, гіперкальціємія, тяжка ниркова недостатність, фенілкетонурія. З обережністю: перевищення рекомендованого дозування може призвести до запорів.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 – 2 таблетки 2 рази на день безпосередньо після їди, таблетки слід розжувати або тримати у роті до повного розчинення. Тривалість прийому – 1-2 місяці. За потреби прийом можна повторити. Щоб уникнути побічних ефектів у вигляді запорів «Антацидин», слід приймати, не перевищуючи зазначену тривалість прийому та дозування (не більше 4 таблеток на день).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Містить підсолоджувачі сорбіт та аспартам. При надмірному вживанні може мати проносну дію. Містить джерело фенілаланіну.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 саше містить желатину таннат 250 мг. По 8 пакетиків-саші поміщають у картонну пачку разом із інструкцією-вкладишем із застосування.Фармакотерапевтична групаВиріб медичний для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарін®" призначений для захисту слизової оболонки кишечника від проникнення бактерій та токсинів. Функціональне призначення виробу медичного для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарин®" не реалізується шляхом фармакологічного, імунологічного, генетичного чи метаболічного впливу на організм людини. Виріб медичний для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарин®" має здатність до механічного впливу, захищаючи щільні міжклітинні сполуки епітеліальних клітин у тих випадках, коли вони виявляють неспроможність або зруйновані, тим самим запобігаючи масовому надходженню в слизову оболонку кишечника бактерій та токсинів із просвіту кишечника. Цей ефект досягається виключно механічним шляхом при застосуванні медичного виробу для захисту слизової оболонки кишківника "Адіарин®".РекомендуєтьсяЗахист слизової оболонки кишечника від проникнення бактерій та токсинів. Рекомендований для захисту слизової оболонки кишківника при діареї для дітей та дорослих.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів медичного виробу. Інші відомі протипоказання відсутні.Спосіб застосування та дозиВміст пакетика висипати в столову ложку, змішати з невеликою кількістю води та у такому вигляді вжити. Або розчинити вміст пакетика в 50-100 мл кип'яченої води, охолодженої до кімнатної температури, і отриману суспензію вживати разом з осадом, що утворився. Вік З 3 місяців до 3 років * від 3 до 14 років старше 14 років Кількість, потрібна для одного застосування 1 пакетик від 1 до 2 пакетиків** 2 пакетики** Інтервал застосування від 4 до 6 годин від 4 до 6 годин від 4 до 6 годин Час припинення застосування Відновлення фізіологічної функції стінки кишечника *після консультації з лікарем ** залежно від фізіологічного стану стінки кишечника Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням медичного виробу для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарин®" необхідно також брати до уваги: Консультації з лікарем перед застосуванням медичного виробу для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарин®" не потрібно. Необхідність такої консультації потрібна у разі тяжких або стійких симптомів, в основному у дітей молодше 3 років та людей похилого віку. У разі діареї у дітей віком до 3 років, головним чином, за наявності інших симптомів рекомендується звернутися до лікувального закладу за консультацією до лікаря. Рекомендується рясне питво та звичайна дієта, що застосовується при діареї. Хоча відомих побічних ефектів немає, рекомендується не застосовувати виріб медичний для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарин®" під час вагітності або в перші місяці грудного вигодовування. У будь-якому випадку завжди заздалегідь консультуйтеся з лікарем. Не використовуйте медичний виріб для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарин®" після закінчення терміну, зазначеного на упаковці медичного виробу. Не використовуйте медичний виріб для захисту слизової оболонки кишечника "Адіарин®" пошкодженою упаковкою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 0,25 г (6 крапель): Пробіотичні штами Lactobacillus rhamnosus LGG та Bifidobacterium BB-12 у кількості не менше 109 ДЕХ бактерій; допоміжні речовини: олія соняшника, альфа-токоферол. По 8 г у флаконі. 1 фл. поміщений у картонну пачку.Опис лікарської формиКраплі олійні.Фармакотерапевтична групаПробіотичне.Дія на організмАдіарин Пробіо містить спеціально відібрані пробіотичні штами мікроорганізмів Lactobacillus rhamnosus LGG і Bifidobacterium BB-12, які доповнюють діяльність один одного, відновлюючи кишкову мікрофлору, знижують природним чином проникність стінок кишечника і виводять шкідливі речовини, допомагаючи вганяти.Властивості компонентівВластивості продукту обумовлені компонентами, що входять до складу. Спеціальні бактерії Адіарін Пробіо Bifidobacterium BB-12 – це одні з перших бактерій, які колонізують кишечник новонароджених у перші дні життя. Є одним із найбільш вивчених пробіотичних штамів мікроорганізмів. Міститься у природній біоплівці кишечника у здорових людей та забезпечує резистентність до заселення кишечника патогенами. Lactobacillus rhamnosus LGG – спеціальний пробіотичний штам, що має доказову базу щодо корекції діареї. Застосування пробіотика Lactobacillus rhamnosus LGG знижує тривалість діареї при гастроентеритах. Також цей штам вивчений щодо профілактики розвитку атопічного дерматиту. Lactobacillus rhamnosus LGG і Bifidobacterium BB-12 у поєднанні мають синергетичний ефект, створюючи несприятливе для патогенів середовище, в якому вони швидко гинуть.ІнструкціяВсередину, під час або після їди. Перед вживанням вміст флакона слід добре збовтати. Краплі можна використовувати окремо або додавати в їжу чи напої кімнатної температури.РекомендуєтьсяАдіарин Пробіо рекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела пробіотичних мікроорганізмів Lactobacillus rhamnosus LGG і Bifidobacterium BB-12: Для забезпечення додаткового захисту системи травлення у ситуаціях, пов'язаних з підвищеним ризиком розвитку кишкових розладів (поїздки, зміна клімату, зміна харчування, спалахи інфекцій у дитячих колективах) та при діареї; для формування та відновлення природного захисту організму після перенесених гострих кишкових інфекцій; для відновлення балансу кишкової мікрофлори в осіб, схильних до алергічних реакцій; під час антибіотикотерапії на відновлення балансу мікрофлори кишечника; для підтримки балансу кишкової мікрофлори у дорослих, дітей та вагітних жінок.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиДіти від народження до 12 років: При діареї, спричиненій різними патогенами: по 6 крапель 1 раз на день протягом 2 тижнів або відповідно до рекомендацій лікаря. Для формування та відновлення природного захисту організму після перенесених гострих кишкових інфекцій: по 6 крапель 1 раз на день протягом 10 днів. Для відновлення балансу кишкової мікрофлори у дітей, схильних до алергічних реакцій: по 6 крапель 1-2 рази на день, при поліпшенні стану – по 6 крапель 1 раз на день протягом 2 тижнів або відповідно до рекомендацій лікаря. При прийомі антибіотиків: разом із курсом прийому антибіотиків по 6 крапель 1 раз на день і протягом як мінімум 7 днів після завершення терапії антибіотиками. Діти віком від 12 років та дорослі: При діареї, спричиненій різними патогенами: по 6 крапель 2-3 рази на день протягом 2 тижнів або відповідно до рекомендацій лікаря. Для формування та відновлення природного захисту організму після перенесених гострих кишкових інфекцій: по 6 крапель 2 десь у день протягом 10 днів. Для відновлення балансу кишкової мікрофлори у дорослих, схильних до алергічних реакцій: по 6 крапель 2 рази на день, при поліпшенні стану – по 6 крапель 1 раз на день протягом 2 тижнів або відповідно до рекомендацій лікаря. При прийомі антибіотиків: разом з курсом прийому антибіотиків по 6 крапель 1-2 рази на день та протягом як мінімум 7 днів після завершення терапії антибіотиками. Для підтримки балансу кишкової мікрофлори у дорослих, дітей та вагітних жінок рекомендується приймати по 6 крапель на день протягом 10-14 днів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули №1 - 1 капс. Активна речовина: ніфуроксазиду 200 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 50 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 66 мг, манітол 40 мг, стеарат магнію 2 мг, тальк 2 мг. Капсула тверда желатинова №2 - 1 капс. Корпус: титану діоксид 0,7867 мг, желатин 57,6681 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,5426 мг, барвник сонячний захід жовтий 0,0026 мг; кришечка; титану діоксид 0,4933 мг, желатин 36,1648 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,3403 мг, барвник сонячний захід жовтий 0,0016 мг. Таблетки в осередковій упаковці 20 капсул у пачці з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули: Капсула 1: корпус та кришечка темно-жовтого кольору; Капсула 2: корпус та кришка жовтого кольору. Вміст капсул - суміш гранул та порошку жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля перорального прийому ніфуроксазид практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту та не чинить системної дії. 99% прийнятої дози залишається в кишечнику і має свою протимікробну дію. Виводиться кишківником.ФармакодинамікаНіфуроксазид - є похідним нітрофурану, має протимікробну дію щодо грампозитивних Staphylococcus spp., та деяких грамнегативних мікроорганізмів: Yersinia spp., Escherichia spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Salmonella spp. Ніфуроксазид не має протимікробної дії щодо Proteus vulgaris, Klebsiella spp., Proteus mirabilis та Pseudomonas aeruginosa. Імовірно блокує активність дегідрогеназу і пригнічує дихальні ланцюги, цикл трикарбонових кислот та ряд ін. біохімічних процесів у мікробній клітині. Чи не порушує рівновагу кишкової мікрофлори. При гострій бактеріальній діареї відновлює еубіоз кишечника. У разі інфікування ентеротропними вірусами перешкоджає розвитку бактеріальної суперінфекції.ІнструкціяЗастосовується внутрішньо. Капсулу слід проковтнути повністю, запиваючи невеликою кількістю води.Показання до застосуванняДіарея бактеріального генезу без ознак глистяної інвазії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфуроксазиду, похідних нітрофурану або допоміжних речовин препарату, дитячий вік до 3 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 3 років.Побічна діяПорушення з боку імунної системи: алергічні реакції (шкірні висипання, кропив'янка, набряк Квінке, задишка, анафілактичний шок). Загальні розлади та порушення у місці введення: біль у животі, нудота, посилення діареї, гранулоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі з етанолом можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції (біль у животі, нудота, блювання, головний біль, тахікардія, нечіткий зір, слабкість, судоми). Не рекомендується одночасне застосування з препаратами, які пригнічують функцію центральної нервової системи.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти старше 6 років: 2 капсули по 100 мг або 1 капсула по 200 мг 4 рази на добу (800 мг/добу). Діти віком від 3 до 6 років: 2 капсули по 100 мг або 1 капсула по 200 мг 3 рази на добу (600 мг/добу). Тривалість курсу лікування – 5-7 днів, але не більше 7 днів. Якщо протягом перших 3 днів прийому поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час терапії ніфуроксазидом заборонено вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: палоносетрону гідрохлорид 0,56 мг (у перерахунку на палоносетрон 0,50 мг); Допоміжні речовини (вміст): гліцеролмонокаприлокапрат (тип I) 62,20 мг, гліцерол 3,37 мг, полігліцерилолеат 0,87 мг, вода очищена 2,93 мг, бутилгідроксіанізол (ВНА) 0,07 мг; Оболонка капсули: желатин (тип 195) 34,10 мг; сорбітол, спеціальна суміш 23,60 мг; титану діоксид 0,18 мг; Склад чорнила 10A1 чорних: барвник заліза оксид чорний, пропіленгліколь. Капсули, 300мг + 0,5мг. По 1 капсулі блістер з алюмінієвої фольги. По 1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 з корпусом білого кольору та кришечкою коричневого кольору, непрозорі, з написом чорним чорнилом «НЕ1» на корпусі. Вміст капсули: три круглі плоскі таблетки майже білого кольору з ледь помітною мармуровістю, допускаються вкраплення коричневого та сірого кольору, з фаскою з двох боків; м'яка сферична капсула світло-жовтого кольору, непрозора, зі швом, що містить прозорий розчин світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб, серотонінових рецепторів (5-НТЗ) антагоніст.ФармакокінетикаВсмоктування Нетупітант Дані щодо абсолютної біодоступності нетупітанта у людини відсутні. За даними двох досліджень (нетупітант, внутрішньовенно) біодоступність у людини становить понад 60%. У дослідженнях із застосуванням одноразових пероральних доз нетупітант визначали у плазмі крові від 15 хвилин і до 3-х годин після введення. Зміна концентрації препарату в плазмі є процес поглинання першого порядку і досягає Сmax приблизно через 5 годин. Спостерігалося надпропорційне збільшення Сmax та AUC параметрів для доз від 10 мг до 300 мг. У 82 здорових добровольців, які приймають одноразову дозу нетупітанту 300 мг, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) становила 486 ± 268 нг/мл (середнє ± стандартне відхилення), а середній час досягнення максимальної концентрації (Тmax) становив 5,25 годин, AUC становила 15 032 ± 6858 х.нг/мл. В узагальненому аналізі, у жінок спостерігався сильніший вплив нетупітанту порівняно з чоловіками; реєструвалося 1,31-кратне збільшення Сmax, та 1,02-кратне збільшення AUC, а також збільшення в 1,36 рази періоду напіввиведення. AUC0-∞ та Сmax нетупітанту збільшилися в 1.1 та 1.2 рази, відповідно, після вживання їжі з високим вмістом жирів. Палоносетрон При пероральному прийомі палоносетрон добре абсорбується, яке абсолютна біодоступність досягає 97%. Після одноразової пероральної дози з використанням буферного розчину середнє значення максимальної концентрації палоносетрону (Сmax) та площа під кривою концентрація-час (AUC 0-оо) були пропорційними дозі в діапазоні від 3,0 до 80 мкг/кг у здорових добровольців. У 36 здорових чоловіків і жінок, які отримували одноразову дозу 0,5 мг палоносетрону, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) становить 0,81±1,66 нг/мл (середнє±стандартне відхилення) та час максимальної концентрації (Тmax) становив 5,1±1,7 годин. У пацієнтів жіночої статі (n=18) середня AUC була на 35% вище, а середня Сmax на 26% вище, ніж у пацієнтів чоловічої статі (n=18). У 12 онкохворих, які приймали одноразову дозу 0,5 мг палоносетрону за одну годину до хіміотерапії, Сmax становить 0,93±0,34 нг/мл та Тmax – 5,1±5.9 годин. AUC у онкохворих була на 30% вищою, ніж у здорових добровольців. Їжа з високим вмістом жиру не впливала на Сmax та AUC при пероральному прийомі палоносетрону. Розподіл Нетупітант При одноразовому пероральному прийомі нетупітанту 300 мг онкохворими, розподіл нетупітанту характеризується двокамерною моделлю з передбачуваним середнім загальним кліренсом 20,5 л/год та великим об'ємом розподілу у центральному відсіку (486 л). Зв'язування нетупітанту та його двох основних метаболітів M1 та М3 з білком плазми людини >99% при концентраціях у межах від 10 до 1500 нг/мл. Третій основний метаболіт М2 на 97% пов'язаний з білками плазми. Палоносетрон Палоносетрон має об'єм розподілу близько 8,3±2,5 л/кг. Близько 62% палоносетрону пов'язують із білками плазми. Метаболізм Нетупітант Три метаболіти були виявлені в плазмі крові при пероральному прийомі доз нетупітанту 30 мг і вище (похідне дезметилу, M1; похідне N-оксиду, М2; похідне ОН-метилу, М3). Дослідження метаболізму in vitro показали, що CYP3A4 і, меншою мірою, CYP2D6 та CYP2C9 беруть участь у метаболізмі нетупітанту. Після прийому одноразової дози нетупітанту, що становить 300 мг, середні відносини радіоактивності нетупітант/плазма варіювалися від 0,13 до 0,49 протягом 96 годин після прийому. Співвідношення залежить від часу з значеннями, що поступово знижуються, за 24 години після прийому, вказуючи на те, що нетупітант швидко метаболізується. Середня Сmax становила приблизно 11%, 47% та 16% вихідної речовини для M1, М2 та М3 відповідно; у М2 була найнижча AUC по відношенню до вихідної речовини (14%),тоді як AUC M1 та М3 становила приблизно 29% та 33% вихідної речовини, відповідно. Метаболіти M1, М2 і М3 продемонстрували фармакологічну активність у фармакодинамічній моделі тварин, де М3 був більш активним, а М2 найменш активним. Палоносетрон Палоносетрон виводиться кількома шляхами; приблизно 50% метаболізується з утворенням двох основних метаболітів: N-оксиду-палоносетрону та 6-8-гідрокси-палоносетрону. Кожен з цих метаболітів має менше ніж 1% від 5-ПТз активності антагоніста палоносетрону. Дослідження метаболізму in vitro показали, що ізоферменти CYP2D6 та, меншою мірою, CYP3A4 та CYP1A2 беруть участь у метаболізмі палоносетрону. Однак клінічні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих відмінностей між швидкими та повільними метаболізаторами субстратів CYP2D6. Виведення Нетупітант При прийомі одноразової дози Акінзео, нетупітант виводиться з організму мультиекспоненціальним шляхом, із середнім періодом напіввиведення, що становить 88 годин у онкохворих. Нирковий кліренс не є суттєвим методом виведення речовин, пов'язаних із нетупітантом. Середня частка пероральної дози нетупітанту, яка виводиться у незміненому вигляді із сечею, становить менше 1%; загалом 3,95% та 70,7% від радіоактивної дози відновлювалися в сечі та калі, відповідно. Приблизно половина радіоактивності при пероральному прийомі нетупітанту [14С] відновлювалася із сечі та калу протягом 120 годин після введення. Кінцевий період напіввиведення завершується на 29-30 день після прийому нетупітанту. Палоносетрон При одноразовому пероральному прийомі дози [14С]-палоносетрона 0,75 мг шістьма здоровими добровольцями, 85% до 93% загальної радіоактивності виводилися з сечею, і від 5% до 8% виводилися з калом. Кількість незміненого палоносетрона у сечі становить приблизно 40% від введеної дози. У здорових добровольців, які приймали капсули палоносетрону 0,5 мг, період напіввиведення у кінцевій фазі (t1/2) палоносетрону становив 37±12 годин (в середньому ± стандартне відхилення), і у онкохворих – t1/2 становив 48±19 годин. Після одноразового введення приблизно 0,75 мг палоносетрону внутрішньовенно, загальний кліренс палоносетрону у здорових добровольців становив 160±35 мл/год/кг (середнє±стандартне відхилення), а нирковий кліренс становив 66,5±18,2 мл/год/кг. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки Нетупітант Максимальні концентрації та загальний вплив нетупітанту були збільшені у пацієнтів з легким (n=8), помірним (n=8), та тяжким (n=2) ступенем печінкової недостатності порівняно зі здоровими добровольцями, хоча індивідуальна мінливість реєструвалася у пацієнтів із печінковою недостатністю. та у здорових добровольців. Вплив нетупітанту (Сmax, AUC 0-t та AUC 0-оо) порівняно з відповідними здоровими добровольцями був на 11%, 28% та 19% вище при легкій та на 70%, 88% та 143% вище при печінковій недостатності середнього ступеня відповідно. Таким чином, коригування дозування для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня не потрібне. Існують обмежені дані щодо пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (згідно з класифікацією Чайлд-П'ю ≥9). Палоносетрон Печінкова недостатність суттєво не впливає на загальний кліренс палоносетрону порівняно із здоровими добровольцями. У той час як період напіввиведення в кінцевій фазі та середня системна дія палоносетрону збільшується у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, зниження дози не потрібне. Порушення функції нирок Нетупітант Спеціальних досліджень для оцінки впливу нетупітанту на пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилося. У дослідженні ADME, менше 5% всіх матеріалів, пов'язаних з нетупітантом, виводилися з організму з сечею, і менше 1% дози нетупітанту виводилося в незміненому вигляді з сечею, тому будь-яке накопичення нетупітанту або метаболітів після прийому одноразової дози незначне. Крім того, ФК дослідження популяції не показало кореляцію між ФК параметрами нетупітанту та маркерами дисфункції нирок. Палоносетрон Ниркова недостатність легкого та середнього ступеня суттєво не впливає на параметри ФК палоносетрону. Загальна системна дія палоносетрону, введеного внутрішньовенно хворим з нирковою недостатністю тяжкого ступеня по відношенню до здорових добровольців, збільшилася приблизно на 28%. У ФК дослідженні популяції пацієнти зі зниженим кліренсом креатиніну (CLCR) також мали знижений кліренс палоносетрону, але це зниження не призвело до істотної зміни впливу палоносетрону. Таким чином, Акінзео можна приймати пацієнтам із нирковою недостатністю без коригування дози. Вплив нетупітанту та палоносетрону не оцінювався у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності.ФармакодинамікаМеханізм дії Нетупітант є селективним антагоністом рецепторів нейрокініну-1 (NK1) субстанції Р. Палоносетрон є антагоністом рецептора 5-НТ3, що має високу спорідненість з цим рецептором і не має зв'язку з іншими рецепторами. Хіміотерапевтичні речовини викликають нудоту та блювання, стимулюючи вивільнення серотоніну з ентерохромафінних клітин тонкого кишечника. Потім серотонін активує 5-НТ3 рецептори, розташовані на вагусних аферентах, щоб ініціювати блювотний рефлекс. Відстрочена блювота була пов'язана з активацією тахікінінових рецепторів нейрокініну-1 (NK1) (розподілених у центральній та периферичній нервовій системі) речовиною Р. Як показано в дослідженнях in vitro та in vivo, нетупітант пригнічує позиву до блювоти за допомогою речовини Р. Нетупітант перетинає гематоенцефалічний бар'єр з рецепторами NK1 у кількості 92,5%, 86,5%, 85,0%, 78,0% та 76,0% у стріатумі в 6, 24, 48, 72, та 96 годин, відповідно, після введення 300 мг нетупітанту. Клінічна ефективність та безпека Пероральний прийом Акінзео у комбінації з дексаметазоном запобігає нападу гострої та відстроченої нудоти та блювання при високо- та помірноеметогенній хіміотерапії онкохворих у двох окремих основних дослідженнях. Дослідження високоеметогенної хіміотерапії У мультицентровому, ранодомізованому, паралельному, подвійному-сліпому контрольованому клінічному дослідженні за участю 694 пацієнтів, ефективність та безпеку одноразової дози перорального препарату Акінзео порівняли з одноразовою дозою палоносетрону у онкохворих, що проходили курс хіміотреапії Ефективність Акінзео оцінювали у 135 пацієнтів, які отримували одноразову дозу (нетупітант 300 мг + палоносетрон 0,5 мг) та у 136 пацієнтів, які отримували палоносетрон 0,5 мг. Схема прийому Акінзео та палоносетрону 0,5 мг при еметогенній хіміотерапії відображено у Таблиці 1. Таблиця 1: Схема прийому пероральних препаратів при еметогенній хіміотерапії Схема прийому День 1 День 2-4 Акінзео Акінзео (нетупітант 300 мг +; палоносетрон 0,5 мг); Дексаметазон 12 мг Дексаметазон 8 мг 1 раз на добу Палоносетрон Палоносетрон 0,5 мг; Дексаметазон 20 мг Дексаметазон 8 мг 2 рази на добу Початковим пунктом оцінки ефективності вважалася повна ремісія (без позивів до блювання, без потреби у лікарській терапії) протягом 120 годин після початку курсу високоеметогенної хіміотерапії. Короткий звіт результатів дослідження наведено в Таблиці 2. Таблиця 2: Співвідношення пацієнтів, які отримують курс хіміотерапії з цисплатином (групи та фази) Акінзео N = 135% Палоносетрон 0,5 мг N = 136% р-значення Початковий пункт оцінки ефективності Повна відповідь; Повна фаза 89,6 76,5 0,004 Вторинний пункт оцінки ефективності Повна відповідь; Гостра фаза; Відстрочена фаза 98,5; 90,4 89,7; 80,1 0,007; 0,018 Відсутність блювоти; Гостра фаза; Відстрочена; Повна 98,5; 91,9; 91,1 89,7; 80,1; 76,5 0,007; 0,006; 0,001 Відсутність нудоти; Гостра фаза; Відстрочена; Повна 98,5; 90,4; 89,6 93,4; 80,9; 79,4 0,050; 0,004; 0,021 Примітка: Гостра фаза: 0-24 години після терапії цисплатином Відстрочена фаза: 25-120 годин після терапії цисплатином Повна: 1-120 годин після терапії цисплатином Дослідження при помірноеметогенній хіміотерапії у онкохворих У мультицентровому, ранодомізованому, паралельному, подвійному-сліпому, активно-контрольованому, з дослідженням переваги, клінічному дослідженні ефективність та безпеку одноразової пероральної дози препарату Акінзео (нетупітант 300 мг + палоносетрон 0,5 мг) порівняли з одноразовою дозою у паносе онкохворих, які отримують перший цикл хіміотерапії з антрациклінами та циклофосфамідами для лікування твердих злоякісних пухлин. Під час проведення дослідження антрацикліно-циклофосфамідна терапія була визнана помірноеметогенною. В останніх дослідженнях вона вважається високоеметогенною. Усі пацієнти отримували одноразові дози дексаметазону. Таблиця 3: Схема прийому пероральних препаратів при помірно-еметогенній терапії Схема прийому День 1 День 2-3 Акінзео Акінзео (нетупітант 300 мг +; палоносетрон 0,5 мг); Дексаметазон 12 мг Відсутність терапії Палоносетрон Палоносетрон 0,5 мг; Дексаметазон 20 мг Відсутність терапії Після завершення першого циклу пацієнтам було запропоновано участь у мультицикловому дослідженні із повторенням першого циклу. Обмежень за кількістю циклів був. Загалом у дослідженні взяли участь 1450 пацієнтів (Акінзео n=725; палоносетрон n=725). З них 1438 пацієнтів (98,8%) завершили перший цикл і 1286 (84,4%) пацієнтів продовжили участь у багатоцикловому дослідженні. Усього 907 пацієнтів (62,3%) завершили багатоциклове дослідження, максимальна кількість циклів була 8. Всього 724 пацієнти (99,9%) отримували терапію циклофосфамідом. Усі пацієнти додатково отримували доксорубіцин (68,0%) або епірубіцин (32,0%). Основним критерієм ефективності був відсоток ПЗ у відкладеній фазі, 25-120 годин після початку застосування хіміотерапії. Результати цього дослідження показані в Таблиці 4. Таблиця 4: Співвідношення пацієнтів, які отримували хіміотерапію на основі антрацикліну та циклофосфаміду за групами лікування та фазами, цикл 1. Акінзео; N = 724; % Палоносетрон, 0,5 мг; N = 725; % р-значення * Основний критерій оцінки ефективності Повна відповідь; Відкладена фаза† 76,9 69,5 0,001 Основні вторинні критерії оцінки Повна відповідь; Гостра фаза; Фаза в цілому§ 88,4; 74,3 85,0; 66,6 0,047; 0,001 Відсутність блювання; Гостра фаза; Відкладена фаза; Фаза загалом 90,9; 81,8; 79,8 87,3; 75,6; 72,1 0,025; 0,004; <0,001 Відсутність значної; Гостра фаза; Відкладена фаза; Фаза загалом 87,3; 76,9; 74,6 87,9; 71,3; 69,1 NS; 0,014; 0,020 * p-значення, за критеріями Кохрана-Мантелі-Гензеля, стратифікованого за віковими категоріями та області. ‡ Гостра фаза: від 0 до 24 годин після застосування антрациклінів та циклофосфаміду. † Відкладена фаза: від 25 до 120 годин після застосування антрациклінів та циклофосфаміду. § Фаза в цілому: від 0 до 120 годин після застосування антрациклінів та циклофосфаміду. Пацієнти продовжили участь у мультицикловому дослідженні максимум до 7 додаткових циклів хіміотерапії. Протиблювота дія препарату Акінзео підтримувалась протягом повторних циклів у тих пацієнтів, які продовжували прийом препарату в кожному з циклів. Вплив нудоти та блювання на життя пацієнтів оцінювався за допомогою опитувальника функціональної оцінки якості життя (FLIE). Співвідношення пацієнтів з відсутністю загального впливу на повсякденне життя становило на 6,3% вище (р-значення = 0,005) у групі Акінзео (78,5%), ніж у групі палоносетрону (72,1%). Мул'тициклове дослідження безпеки на пацієнтах, які отримують високоеметогенну хіміотерапію або помірну еметогенну хіміотерапію. В окремому дослідженні за участю 413 пацієнтів, які перенесли початкові та повторні цикли хіміотерапії (у тому числі на основі карбоплатину, цисплатину, оксаліплатину та доксорубіцину), були рандомізовані для отримання Акінзео (n=309) або апрепітанту та палоносетрону (n=10). Безпека та ефективність зберігалися протягом усіх циклів.Показання до застосуванняПрофілактика гострої та відстроченої нудоти та блювання у дорослих, викликаної проведенням високоеметогенної хіміотерапії на основі цисплатину. Профілактика гострої та відстроченої нудоти та блювання у дорослих, викликаної проведенням помірної хіміотерапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік віком до 18 років. Вагітність. Слід обережно застосовувати у пацієнтів зі схильністю до збільшення інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПланування вагітності Жінкам, які планують вагітність, перед початком прийому препарату рекомендується зробити тест на вагітність, щоб переконатися у її відсутності. Також необхідно приймати контрацептиви протягом 1 місяця після закінчення терапії Акінзео. Вагітність Палоносетрон Даних щодо впливу палоносетрону на вагітних немає. Дослідження на тваринах не показали прямого або можливого токсичного впливу палоносетрону на репродуктивну функцію. Нетупітант Даних щодо впливу нетупітанту на вагітних немає. Дослідження на тваринах показали токсичну дію нетупітанту на репродуктивну функцію, включаючи розвиток тератогенного ефекту у кроликів. Таким чином, застосування препарату Акінзео під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяються у грудне молоко палоносетрон чи нетупітант. Не виключено ризик для новонародженого. Не слід застосовувати препарат Акінзео в період грудного вигодовування. Після закінчення терапії препаратом Акінзео рекомендується протягом 1 місяця утримуватися від годування груддю.Побічна діяКороткі дані про профіль безпеки Серед побічних реакцій, пов'язаних з прийомом препарату Акінзео, найчастіше повідомлялося про головний біль (3,6%), запор (3,0%) та втому (1,2%). Жоден із цих випадків не є серйозним. Дані про побічні реакції у вигляді зведених таблиць Профіль безпеки препарату Акінзео оцінювали у 1169 онкохворих, які отримують принаймні один курс високо- або помірно-еметогенної хіміотерапії у трьох подвійних сліпих активно-контрольованих дослідженнях. Побічні реакції частіше трапляються при застосуванні Акінзео, ніж при прийомі палоносетрону 0,5 мг. Дані наведені в Таблиці 5 за класами систем органів та частоті згідно з термінологією MedDRA. Побічні реакції за частотою визначаються як: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000) і дуже рідко (<1/10000), невідомо (обсяг доступних даних не дає змоги оцінити). Таблиця 5: Побічні реакції, асоційовані з прийомом Акінзео Клас систем органів Часто Не часто Рідко Інфекції та інвазії Цистит Порушення з боку крові та лімфатичної системи нейтропенія; Лейкоцитоз лейкопенія; Лейкоцитоз Порушення з боку обміну речовин та харчування Зниження апетиту Гіпокаліємія Порушення психіки Безсоння Гострий психоз; Зміна настрою; Порушення сну Порушення з боку нервової системи Головний біль Нудота Гіпестезія Наруiення з боку органів чуття Запаморочення Кон'юнктивіт; Розмитий зір Порушення з боку серцево-судинної системи Атріовентрикулярна блокада першого ступеня; Кардіоміопатія; Порушення провідності серця Аритмія; Атріовентрикулярна блокада другого ступеня; Блокада ніжки пучка Гіса; Недостатність мітрального клапана; Ішемія міокарда; Шлуночкова екстрасистолія З боку органів кровотворення Гіпертензія Гіпотензія Порушення з боку дихальної системи Ікота Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Запор Біль в животі; Діарея; Диспепсія; метеоризм; Нудота Дисфагія; Окладена мова Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція; Кропивниця Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Біль у спині Загальні порушення Втома Астенія Жар; Біль у грудях; Зміна смаковідчуття Випадки з досліджень Підвищення рівня печінкових трансаміназ; Підвищення рівня лужної фосфатази у крові; Підвищення рівня креатиніну у крові; Подовжений інтервал QT в ЕКГ Підвищення рівня білірубіну у крові; Підвищення рівня креатинфосфокінази у крові; Зниження сегмента ST у ЕКГ; Відхилення сегмента ST-T в ЕКГ; Підвищення рівня тропоніну Опис окремих побічних реакцій Частих побічних реакцій щодо нетупітанту, нового компонента комбінованого препарату, не спостерігалося, оскільки їхня частота схожа з частотою побічних реакцій на палоносетрон. Повідомлялося про набряк очей, задишку, міалгії при прийомі палоносетрону, однак це не відноситься до самого препарату Акінзео. Усі ці реакції були рідкісними. Дуже рідко повідомлялося про анафілаксію, анафілактичну/анафілактоїдну реакцію та шок при постмаркетинговому застосуванні палоносетрону внутрішньовенно.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Акінзео та інших інгібіторів CYP3A4 рівень концентрації нетупітанту в плазмі може збільшитися. При одночасному застосуванні Акінзео з лікарськими засобами, які пригнічують активність CYP3A4, концентрація нетупітанту в плазмі може бути знижена, і це може призвести до зниження ефективності. Акінзео може збільшити концентрацію в плазмі супутніх лікарських засобів, метаболізм яких здійснюється за участю CYP3A4. У людини нетупітант виводиться в основному через печінку за участю CYP3A4 з граничною нирковою екскрецією. Нетупітант є субстратом та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4 при введенні 300 мг. Палоносетрон виводиться з організму як через нирки, так і метаболічно, причому за допомогою CYP ензимів, головним чином CYP2D6, меншою мірою CYP3A4 і CYP1A2 ізоензимів. Грунтуючись на дослідженнях in vitro, палоносетрон не пригнічує та не стимулює ізоензим цитохрому Р450 у клінічно релевантних концентраціях. Нетупітант і палоносетрон при пероральному прийомі: Клінічно значимих випадків взаємодії у фармакокінетиці не спостерігалося. Субстрати CYP3A4: Дексаметазон Спільне застосування 300 мг нетупітанту з дексаметазоном (день 1 – 20 мг, день 2 – 4-8 мг 2 рази на день) значно збільшує концентрацію останнього залежно від часу та дозування. Площа під кривою дексаметазону – AUC0-24 (день 1), AUC24-36(день 2), AUC84-108 та AUC24-∞ (день 4) збільшилась у 2,4 рази при одночасному застосуванні з нетупітантом, 300 мг. Фармакокінетичний профіль нетупітанту залишився незміненим при комбінації з дексаметазоном. Таким чином, дозування дексаметазону необхідно знижувати приблизно на 50% при одночасному пероральному застосуванні з Акінзео. Інші лікарські препарати, що застосовуються в хіміотерапії (доцетаксел, етопозид, циклофосфамід): Концентрація доцетакселу та етопозиду збільшилася на 37% та 21%, відповідно, при одночасному застосуванні з Акінзео. З циклофосфамідами такого ефекту при одночасному прийомі з нетупітантом не спостерігалося. Оральні контрацептиви: Акінзео при одночасному пероральному прийомі з 60 мкг етинілестрадіолу не вплинув на AUC останнього. При одночасному прийомі з 300 мкг левоноргестрелу AUC левоноргестрела збільшилася в 14 рази. Впливу на ефективність гормональних контрацептивів при одночасному прийомі з Акінзео не спостерігалося. Фармакокінетика нетупітанту та палоносетрону залишалася незмінною. Еритроміцин та мідазолам Концентрація еритроміцину та мідазоламу в плазмі крові при одночасному прийомі з нетупітантом збільшилась у 1,3 та 2,4 рази, відповідно. Це не розглядалося як клінічно важливий ефект. Фармакокінетичний профіль нетупітанту залишався незмінним. Потенційний ефект від збільшення концентрації мідазоламу або інших бензодіазепінів, метаболізм яких здійснюється за участю CYP3A4 (алпразолам, тріазолам) повинен враховуватись при одночасному призначенні з Акінзео. Серотонінові лікарські препарати (СІ-ОЗС та СІ-ОЗС-Н) Були повідомлення про серотніновий синдром після одночасного прийому 5-НТ3 антагоністів та інших серотонінових лікарських засобів (включаючи СІ-ОЗС та СІ-ОЗС-Н). Інші лікарські препарати, що впливають на фармакокінетику Акінзео Нетупітант переважно виводиться за участю CYP3A4, тому одночасний прийом з лікарськими засобами, які пригнічують або стимулюють активність ізоферменту CYP3A4, можуть впливати на концентрацію нетупітанту в плазмі крові. Отже, рекомендується бути обережним при одночасному прийомі з сильними CYP3A4 інгібіторами (наприклад, кетоконазол), а одночасного прийому з сильними індукторами CYP3A4 слід уникати (наприклад, рифампіцин). Ефект кетоканозолу та рифампіцину Одночасний прийом інгібіторів ізоферменту CYP3A4 – кетоконазолу з Акінзео збільшив AUC нетупітнату у 1,8 разів та Сmax у 1,3 рази порівняно з прийомом лише Акінзео. Спільне застосування з кетоконазолом не впливає на фармакокінетику палоносетрону. Отже, до спільного прийому сильних інгібіторів CYP3A4 (наприклад, кетоконазолу) з Акінзео® слід поставитися з обережністю, а спільне застосування із сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин) слід уникати. Інші лікарські препарати Взаємодія Акінзео з препаратами, які є субстратами переносника Р-глікопротеїну, є малоймовірною. Нетупітант не є субстратом переносника Р-глікопротеїну. При введенні нетупітанту в день 8 у 12-денному режимі прийому дигоксину, змін у фармакокінетиці дигоксину не спостерігалося. Інгібування білка, що визначає резистентність раку молочної залози (BCRP) та глюкоронідаціі ізоферменту UGT2B7 нетупітантом, є малоймовірним. Дані in vitro показують, що нетупітант пригнічує ізофермент UGT2B7, масштаб цього явища в клінічному дослідженні не представлений. Рекомендується бути обережним при одночасному прийомі нетупітанту з пероральними субстратами цього ферменту (напр. зидовудином. вальпроєвою кислотою, морфіном). Дані in vitro показують, що нетупітант пригнічує еффлюкс переносника білка раку молочної залози (BCRP). Клінічні дані не представлені. Дані in vitro показували, що нетупітант є інгібітором Р-глікопротеїну. У дослідженні на здорових добровольцях нетупітант не вплинув на концентрацію дигоксину, субстрат Р-глікопротеїну, однак збільшив середню максимальну концентрацію в 1,09 раза [90% CI 0,9-1,31]. Не виключено, що цей ефект міг мати більше клінічного значення у онкохворих із порушенням функції нирок. Таким чином, рекомендується бути обережним при одночасному прийомі нетупітанту з дигоксином або іншими субстратами Р-глікопротеїну, такими як дабігатран або колхіцин.Спосіб застосування та дозиДля перорального застосування. Капсулу необхідно ковтати повністю незалежно від їди. Дорослі Одну капсулу прийняти приблизно за годину до початку кожного циклу хіміотерапії. Пероральна доза дексаметазону, що рекомендується, повинна бути знижена на 50% при одночасному застосуванні з Акінзео. Пацієнти похилого віку Корекція дози для пацієнтів похилого віку не потрібна. Пацієнти старше 75 років повинні приймати препарат з обережністю через тривалий напіврозпад активних речовин та обмежений досвід застосування у даної групи пацієнтів. Діти Ефективність та безпека застосування препарату Акінзео у дітей не встановлена. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекції дози у пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до тяжкого ступеня не потрібні. Ниркова екскреція для нетупітанту незначна. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня фармакокінетичні параметри палоносетрону суттєво не змінюються. Загальна системна дія при внутрішньовенному введенні палоносетрона пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності по відношенню до здорових добровольців збільшилася приблизно на 28%. Фармакокінетика палоносетрону та нетупітанту не вивчалася для пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які потребують гемодіалізу, дані щодо ефективності та безпеки Акінзео у таких пацієнтів недоступні. Тому застосування Акінзео таким пацієнтам не рекомендується. Пацієнти з порушенням функції печінки Корекція дози у пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня не потрібна (значення згідно з класифікацією Чайлд-П'ю 5-8). Існують обмежені дані для пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності (значення згідно з класифікацією Чайлд-П'ю ≥9). Оскільки використання препарату для пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності може бути пов'язане з посиленою дією нетупітанту, Акінзео таким пацієнтам слід використовувати з обережністю.ПередозуванняСпеціальної інформації про передозування Акінзео препаратом при терапії немає. У клінічних дослідженнях використовували нетупітант до 600 мг та палоносетрон до 6 мг і це не викликало питань безпеки застосування. У разі передозування прийом препарату слід припинити, за пацієнтом необхідно спостерігати та застосовувати стандартне підтримуюче лікування. Через протиблювотну активність нетупітанту і палонсетрону, блювання, спричинене лікарськими засобами, може бути неефективним. Дослідження діалізу не проводились. Однак, через високий обсяг розподілу нетупітанту і палоносетрону, діаліз у разі передозування може бути неефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗапор Оскільки палоносетрон може збільшувати час проходження в кишечнику, пацієнтів, які страждають від запорів або з ознаками підгострої непрохідності кишечника, слід спостерігати після прийому. Повідомлялося про випадки запору з копростазом, які вимагають госпіталізації після прийому палоностерону 0,75 мг. Серотоніновий синдром Повідомлялося про випадки серотонінового синдрому з використанням 5-НТ3 антагоністів як монотерапію, або у поєднанні з іншими серотонінергічними лікарськими засобами, (у тому числі селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну пацієнтів із серотоніновим синдромом. Синдром подовженого інтервалу QT Дослідження ЕКГ проводилося у здорових добровольців жіночої та чоловічої статі, які приймали нетупітант перорально по 200 або 600 мг, у поєднанні з палоносетроном, 0,5 мг або 1,5 мг відповідно. Дослідження не виявило клінічно важливих ефектів на параметри ЕКГ: найвища точкова оцінка плацебо і базова лінія, що коригує інтервал QTc склала 7,0 мс (одностороння верхня 95% довірча межа 8,8 мс), що спостерігається через 16 годин після прийому сверхтерапевтичних нетупітанту та 1,5 мг палоносетропу). Верхня 95% довірча межа точкової оцінки плацебо та базової лінії скоригували QTcI у межах 10 мс на всіх тимчасових точках протягом 2 днів після введення досліджуваного препарату. Однак, оскільки Акінзео містить антагоніст рецептора 5-НТ3, слід виявляти обережність при одночасному прийомі з лікарськими засобами, які збільшують інтервал QT для пацієнтів, у яких діагностувалося, або може розвинутись подовження інтервалу QT. Ці умови включають пацієнтів з особистою або сімейною історією подовження інтервалу QT, з електролітними порушеннями, застійною серцевою недостатністю, брадіаритмією, порушеннями провідності, та пацієнтів, які приймають антиаритмічні лікарські засоби або інші лікарські засоби, які призводять до подовження інтервалу QT або порушення електролітів. Гіпокаліємія та гіпомагніємія підлягають лікуванню до прийому препарату. Даний препарат не слід застосовувати для лікування та запобігання нудоті та блюванню після хіміотерапії,якщо це пов'язано з наступним курсом хіміотерапії. Слід виявляти обережність при прийомі препарату пацієнтами з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки дані для таких пацієнтів обмежені. Даний препарат повинен використовуватися з обережністю для пацієнтів, які приймають перорально одночасно активні речовини, які метаболізуються головним чином через CYP3A4 та з вузьким терапевтичним діапазоном, такі як циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус, альфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хіні. Хіміотерапевтичні засоби, які є субстратами для CYP3A4 Нетупітант є помірним інгібітором CYP3A4 і може підвищувати вплив хіміотерапевтичних агентів, які є субстратами для CYP3A4, наприклад, доцетаксел. Таким чином, пацієнти повинні спостерігатися через підвищену токсичність хіміотерапевтичних агентів, які є субстратами CYP3A4, включаючи іринотекан. Крім того, нетупітант може також вплинути на ефективність хіміотерапевтичних агентів, яким потрібна активація за допомогою метаболізму CYP3A4. Допоміжні речовини Акінзео містить сорбітол та сахарозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахаразо-ізомальтазним дефіцитом не слід приймати цей лікарський препарат. Препарат може містити сліди соєвого лецитину. Таким чином, пацієнти з гіперчутливістю до арахісу або сої повинні ретельно стежити за ознаками алергічної реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Акінзео має помірний вплив на здатність керувати автомобілем та механізмами. Але оскільки препарат може викликати запаморочення, сонливість, втому, пацієнту слід утриматися від керування автомобілем та від робіт із механізмами у разі таких симптомів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаІнулін, альфа-ліпоєва кислота, магнію стеарат (агент антистежуючий), тальк (агент антистежуючий), оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза (загусник), поліетиленгліколь (глазувач), діоксид титану (барвник), оксид заліза жовтий (барвник).Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої та плоскоциліндричної форми. Колір жовтий. З нейтральним запахом та з нейтральним смаком.ХарактеристикаАльфа-ліпоєва кислота - потужний антиоксидант, відноситься до жирних кислот. Виробляється кожною клітиною нашого організму, але цієї кількості недостатньо для нормальної роботи внутрішніх систем. Протипоказань та побічних ефектів щодо застосування альфа-ліпоєвої кислоти практично немає. Вона виконує кілька життєво важливих функцій: нейтралізує дію вільних радикалів, захищає клітини від руйнівної дії продуктів окислення, допомагає уповільнити розвиток та запобігти появі злоякісних пухлин, діабету, атеросклерозу.Показання до застосуванняРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела альфа-ліпоєвої кислоти та інуліну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБіологічно активна добавка до їжі. Чи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для прийому внутрішньо Альфазокс, пакетики - саші 10 мл, в упаковці 20 пакетиків - саші. Інгредієнти: натрію гіалуронат, хондроїтину сульфат натрію, ксилітол С, полоксамер 407, полівінілпіролідон, бензоат натрію, сорбат калію, ароматизатор, вода.Опис лікарської формиПрозора рідина янтарно-жовтого кольору із фруктовим запахом. рН: 5,00±0,2. Щільність: 1,10±0,05. В'язкість: 0-150 ц/с.ХарактеристикаМедичний виріб Альфазокс діє механічно, забезпечуючи швидке усунення симптомів, зумовлених гастроезофагеальним рефлюксом (ГЕР). Гастроезофагальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) характеризується такими симптомами як печія, кислотний рефлюкс або некислотний (змішаний, лужний) рефлюкс, кашель та дисфонія, які можуть бути пов'язані з наявністю ерозивних дефектів слизової оболонки стравоходу. Виразність симптомів ГЕРХ часто посилюється у положенні на спині, тому стан пацієнтів погіршується у нічний час. Комбінація гіалуронової кислоти та хондроїтину сульфату забезпечує захист слизової оболонки шлунка та стравоходу. Наявність у складі Альфазокс компонента «Полоксамер 407», що має високу здатність до біоадгезії, забезпечує надійний контакт комплексу «гіалуронова кислота – хондроїтину сульфат» з поверхнею стінки стравоходу, сприяючи її захисту від агресивної дії соляної кислоти шлунка. Хондроїтину сульфат також сприяє відновленню слизової оболонки стравоходу та шлунка. Альфазокс сприяє зниженню запалення та загоєнню ерозій слизової оболонки при езофагітах та гастродуоденітах.Показання до застосуванняЛікування гастроезофагеального рефлюксу.Протипоказання до застосуванняНе рекомендується застосовувати Альфазокс у випадках відомої або підозрюваної підвищеної чутливості до будь-якого його компонента. Не рекомендується застосовувати Альфазокс вагітним і жінкам, що годують, оскільки відповідні дослідження не проводилися.Спосіб застосування та дозиПакетики-саші: по 1 пакетику (10 мл) після основних прийомів їжі та перед сном або відповідно до рекомендацій лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна перевищувати рекомендовану дозу. Якщо симптоми ГЕР зберігаються або виникли небажані явища, необхідно звернутися до лікаря. Не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 100 г.: Активні компоненти: Aloe arborescens (Aloe) (алое арборесценс (алое)) С6, Strychnos Nux-vomica (Nux-vomica) (стрихнос нукс-вомика (нукс воміка)) C6, Lycopodium clavatum (Lycopodium) (лікоподиум) C6; Hydrastis canadensis (Hydrastis); Допоміжні компоненти: цукрові гранули 100 г. Гранули гомеопатичні. По 20, 40 г у флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною, закупорені пластмасовими кришками з поліетилену. По 5 г пенали з поліетилену або поліпропілену. По 10, 15 або 20 г банки з поліетилену або поліпропілену з кришками з поліетилену або поліпропілену. Кожен флакон, пенал або банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиОднорідні гранули, правильної кулястої форми, білого чи білого із сірим чи кремовим відтінком кольору, без запаху.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.РекомендуєтьсяДля лікування та профілактики хронічних запорів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до окремих компонентів препарату. Вік до 18 років через відсутність спеціально спланованих клінічних досліджень.Вагітність та лактаціяНе рекомендується через відсутність достатніх клінічних спостережень.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе одночасне застосування інших лікарських засобів.Спосіб застосування та дозиПо 8 гранул під язик до повного розсмоктування 3 рази на день за 30 хвилин до їжі або через 1 годину після їжі, або в проміжках між їдою. Тривалість курсу лікування – 4 тижні.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа відсутності терапевтичного ефекту протягом 3-5 днів прийому, а також появі побічних ефектів, не описаних в інструкції препарату, слід звернутися до лікаря. Інформація для хворих на цукровий діабет – прийом рекомендованої добової дози препарату в цукрових гранулах становить 0,08 хлібних одиниць. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСік - 1000 мл. Алое деревоподібного листя свіжого - достатня кількість до отримання 800 мл неконсервованого соку; Спирту етилового 95% (етанол) – достатня кількість до одержання 1000 мл соку. Сік алое випускається у флаконах оранжевого скла 50 мл. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиЗлегка каламутна рідина від оранжево-жовтого до оранжевого кольору пряного запаху. Під впливом світла та повітря темніє. При зберіганні допускається поява осаду.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат містить речовини, що відносяться до біогенних стимуляторів, введення в організм яких надає стимулюючий вплив на процеси обміну: покращує клітинний метаболізм, трофіку та регенерацію тканин; має проносну дію, обумовлену сприятливим впливом на евакуаторну функцію товстого кишечника, має жовчогінні властивості.Показання до застосуванняСік алое призначають внутрішньо при: гастроентеритах; хронічних гастритах (в т.ч. зі зниженою кислотністю шлункового соку); ентероколітах (у комплексній терапії); хронічних атонічних та спастичних запорах; а також як проносний засіб; для покращення апетиту. Сік алое призначають зовнішньо при: гострих та хронічних гнійних захворюваннях шкіри, гнійних ранах; опіках; остеомієліт; трофічні виразки; гострий риніт; різних захворюваннях шкірних покровів та слизових оболонок; а також як підсушуючий і лікувальний засіб від прищів, для полоскання порожнини рота.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкі форми серцево-судинних захворювань, артеріальна гіпертензія, гострі запальні захворювання органів шлунково-кишкового тракту, тяжкі форми порушення функції печінки та нирок (до 18 років). При застосуванні соку алое як проносний засіб необхідно пам'ятати, що перевищення дози може призвести до пригнічення перистальтики, що може викликати запалення товстого кишечника. Антиглікозиди, що містяться в алое, сприяють припливу крові до органів черевної порожнини, що може спровокувати кровотечу. Тому проносні препарати з алое протипоказані при гемороїдальних та маткових кровотечах, а також при вагітності, гіпертонії та тяжких серцево-судинних захворюваннях, при захворюванні печінки та жовчного міхура. Сік алое також протипоказаний при гіперчутливості та алергічній реакції.Побічна діяМожливі алергічні реакції, підвищення артеріального тиску, гіпоглікемічний ефект, гіпертермія, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиСік алое призначають по 1 чайній ложці (5 мл) за 20-30 хвилин до їжі 2-3 рази на день. Курс лікування – від 15 до 30 днів. При лікуванні гострого риніту буває достатньо двох-трьох вливань соку алое по 5-8 крапель у ніздрі з проміжком кілька годин. Зовнішньо сік алое застосовують при гнійних ранах, опіках, запальних захворюваннях шкіри у вигляді примочок та безпосереднього зрошення ураженої поверхні.ПередозуванняПри передозуванні можливе посилення побічних ефектів. Лікування – симптоматичне.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активні речовини: атропіну сульфат – 1 мг; Допоміжні речовини: хлористоводнева кислота розчин 0.1М - pH 3.0-4.5, вода д/і - до 1 мл. По 1 мл у ампулах. По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором або керамічним диском ріжучим в пачці з картону. За наявності на ампулі кільця зламу або точки зламу ампуний скарифікатор або диск ріжучий керамічний в пачку не вкладають. При виробництві ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", Україна. По 1 мл у ампулах. По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором або керамічним диском ріжучим в пачці з картону. По 5 ампул у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої, по 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню та скарифікатором ампульним або диском ріжучим керамічним в пачці. По 10 ампул у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої, по 1 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією по застосуванню і ампунним скарифікатором або диском ріжучим керамічним в пачці з карт. За наявності на ампулі кільця зламу або точки і насічки ампуний скарифікатор або диск ріжучий керамічний в пачку не вкладають.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаМ-холіноблокатор.ФармакокінетикаДобре абсорбується із ШКТ або через кон'юнктивальну мембрану. Після системного запровадження широко розподіляється в організмі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Значна концентрація у ЦНС досягається протягом 0.5-1 год. Зв'язування з білками плазми помірне. T1/2 становить 2 год. Виводиться із сечею; близько 60% - у незміненому вигляді, решта - у вигляді продуктів гідролізу та кон'югації.ФармакодинамікаБлокатор м-холінорецепторів є природним третинним аміном. Вважають, що атропін однаково зв'язується з м1-, м2- і м3-підтипами мускаринових рецепторів. Впливає як на центральні, так і на периферичні м-холінорецептори. Зменшує секрецію слинних, шлункових, бронхіальних, потових залоз. Знижує тонус гладких м'язів внутрішніх органів (в т.ч. бронхів, органів травної системи, уретри, сечового міхура), зменшує моторику ШКТ. Практично не впливає на секрецію жовчі та підшлункової залози. Викликає мідріаз, параліч акомодації, зменшує секрецію слізної рідини. У середніх терапевтичних дозах атропін має помірний стимулюючий вплив на ЦНС та відстрочений, але тривалий седативний ефект. Центральною антихолінергічною дією пояснюється здатність атропіну усувати тремор при хворобі Паркінсона. У токсичних дозах атропін викликає збудження, ажитацію, галюцинацію, коматозний стан. Атропін зменшує тонус блукаючого нерва, що призводить до збільшення ЧСС (при незначній зміні АТ), підвищення провідності в пучку Гіса. У терапевтичних дозах атропін не істотно впливає на периферичні судини, але при передозуванні спостерігається вазодилатація. При місцевому застосуванні в офтальмології максимальне розширення зіниці настає через 30-40 хв і зникає через 7-10 днів. Мідріаз, спричинений атропіном, не усувається при інстиляції холіноміметичних препаратів.Показання до застосуванняСистемне застосування: спазм гладком'язових органів шлунково-кишкового тракту, жовчних проток, бронхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит, гіперсалівація (паркінсонізм, отруєння солями важких металів, при стоматологічних втручаннях), синдром подразненої товстої кишки, кишкова коліка, ниркова коліка, бронхіт з гіперсекрецією, бронх; премедикація перед хірургічними операціями; AV-блокада, брадикардія; отруєння м-холіноміметиками та антихолінестеразними речовинами (оборотної та необоротної дії); рентгенологічне дослідження ШКТ (за необхідності зменшення тонусу шлунка та кишечника). Місцеве застосування в офтальмології: для дослідження очного дна, для розширення зіниці та досягнення паралічу акомодації з метою визначення істинної рефракції ока; для лікування іриту, іридоцикліту, хоріоїдиту, кератиту, емболії та спазму центральної артерії сітківки та деяких травм ока.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до атропіну. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним: миготлива аритмія, тахікардія, хронічна серцева недостатність, ІХС, мітральний стеноз, артеріальна гіпертензія, гостра кровотеча; при тиреотоксикозі (можливе посилення тахікардії); при підвищеній температурі (може ще підвищуватись внаслідок придушення активності потових залоз); при рефлюкс-езофагіті, грижі стравохідного отвору діафрагми, що поєднується з рефлюкс-езофагітом (зниження моторики стравоходу і шлунка і розслаблення нижнього стравохідного сфінктера можуть сприяти уповільненню спорожнення шлунка і посиленню гастроезофагеального рефлюксу); при захворюваннях ШКТ, що супроводжуються непрохідністю - ахалазія стравоходу,стеноз воротаря (можливе зниження моторики та тонусу, що призводить до непрохідності та затримки вмісту шлунка), атонія кишечника у хворих похилого віку або ослаблених хворих (можливий розвиток непрохідності), паралітична непрохідність кишечника; при підвищенні внутрішньоочного тиску - закритокутова (мідріатичний ефект, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску, може викликати гострий напад) і відкритокутова глаукома (мідріатичний ефект може викликати деяке підвищення внутрішньоочного тиску; може знадобитися корекція терапії); при неспецифічному виразковому коліті (високі дози можуть пригнічувати перистальтику кишечника, підвищуючи ймовірність паралітичної непрохідності кишечника, крім того, можливий прояв або загострення такого тяжкого ускладнення, як токсичний мегаколон);при сухості в роті (тривале застосування може викликати подальше посилення виразності ксеростомії); при печінковій недостатності (зниження метаболізму) та нирковій недостатності (ризик розвитку побічних ефектів унаслідок зниження виведення); при хронічних захворюваннях легень, особливо у дітей молодшого віку та ослаблених хворих (зменшення бронхіальної секреції може призводити до згущення секрету та утворення пробок у бронхах); при міастенії (стан може погіршуватися через інгібування дії ацетилхоліну); гіпертрофії передміхурової залози без обструкції сечовивідних шляхів, затримки сечі або схильності до неї або захворюваннях, що супроводжуються обструкцією сечовивідних шляхів (в т.ч. шийки сечового міхура внаслідок гіпертрофії передміхурової залози); при гестозі (можливе посилення артеріальної гіпертензії);ушкодження мозку у дітей, дитячому церебральному паралічі, хворобі Дауна (реакція на антихолінергічні засоби посилюється).Вагітність та лактаціяАтропін проникає крізь плацентарний бар'єр. Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування атропіну при вагітності не проводилося. При внутрішньовенному введенні при вагітності або незадовго до пологів можливий розвиток тахікардії у плода. Атропін виявляється у грудному молоці у слідових концентраціях. З обережністю застосовувати при хронічних захворюваннях легень, особливо у дітей молодшого віку та ослаблених хворих (зменшення бронхіальної секреції може призводити до згущення секрету та утворення пробок у бронхах); при пошкодженні мозку у дітей, дитячому церебральному паралічі, хворобі Дауна (реакція на антихолінергічні засоби посилюється).Побічна діяПри системному застосуванні: сухість у роті, тахікардія, запор, утруднення сечовипускання, мідріаз, фотофобія, параліч акомодації, запаморочення, порушення тактильного сприйняття. При місцевому застосуванні в офтальмології: гіперемія шкіри повік, гіперемія та набряк кон'юнктиви повік та очного яблука, фотофобія, сухість у роті, тахікардія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі внутрішньо з антацидами, що містять алюміній або карбонат кальцію, абсорбція атропіну із ШКТ зменшується. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами та засобами, що мають антихолінергічну активність, посилюється антихолінергічна дія. При одночасному застосуванні з атропіном можливе уповільнення абсорбції зопіклону, мексилетину, зниження абсорбції нітрофурантоїну та його виведення нирками. Ймовірно посилення терапевтичної та побічної дії нітрофурантоїну. При одночасному застосуванні з фенілефрином можливе підвищення артеріального тиску. Під впливом гуанетидину можливе зменшення гіпосекреторної дії атропіну. Нітрати збільшують ймовірність підвищення внутрішньоочного тиску. Прокаїнамід посилює антихолінергічну дію атропіну. Атропін знижує концентрацію леводопи у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 300 мкг кожні 4-6 год. Для усунення брадикардії внутрішньовенно дорослим - 0.5-1 мг, за необхідності через 5 хв введення можна повторити; дітям – 10 мкг/кг. З метою премедикації внутрішньом'язовим дорослим - 400-600 мкг за 45-60 хв до анестезії; дітям – 10 мкг/кг за 45-60 хв до анестезії. При місцевому застосуванні в офтальмології закапують по 1-2 краплі 1% розчину (у дітей застосовують розчин меншої концентрації) у хворе око, кратність застосування – до 3 разів з інтервалом 5-6 год, залежно від показань. У деяких випадках 0.1% розчин вводять субкон'юнктивально 0,2-0,5 мл або парабульбарно - 0,3-0,5 мл. Методом електрофорезу через повіки або очну ванну вводять 0.5% розчин з анода.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіж прийомами атропіну та антацидних препаратів, що містять алюміній або карбонат кальцію, інтервал повинен становити не менше 1 год. При субкон'юнктивальному або парабульбарному введенні атропіну пацієнту необхідно дати таблетку валідолу під язик для зменшення тахікардії. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами У період лікування пацієнт повинен бути обережним при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій та гарного зору.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблтеки - 1 таб. активні речовини: бетаїну гідрохлорид 200 мг, пепсин свинячий (у перерахунку на 100% пепсин) 0,5 мг; допоміжні речовини: повідон-К25 12 мг, кремнію діоксид колоїдний 5,2 мг, стеарат кальцію 2,5 мг, сорбітол до 252 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування. По 50 пігулок у банки темного скла. Кожну банку або п'ять контурних упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки з ризиком та фаскою, білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору, зі специфічним запахом. Допускається мармуровість на поверхні таблеток.Фармакотерапевтична групаТравний ферментний засіб.ФармакодинамікаТравний ферментний засіб. Пепсин і соляна кислота (утворена в результаті гідролізу бетаїну гідрохлориду) підвищують кислотність шлункового соку, мають протеолітичні властивості, що сприяє травленню в шлунку.Показання до застосуванняГіпо- та анацидний гастрит, ахілія, диспепсія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперацидність шлункового соку (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний гастродуоденіт).Побічна діяАлергічні реакції, печія, гастралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено ознак взаємодії з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину під час або після їди попередньо розчинивши в 50-100 мл води. Дорослим: по 500 мг (2 таблетки) 3-4 рази на день. Дітям: 125 мг (1/2 таблетки по 250 мг) 3-4 рази на день.ПередозуванняВипадків передозування при застосуванні лікарського засобу Ацидин пепсин не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про негативний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами відсутні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему