Дерматология Польфарма

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: флуконазол – 150 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, лаурилсульфат натрію; Оболонка капсули: желатин, діоксид титану (Е 171). По 1 капсулі в блістер із фольги алюмінієвої та плівки ПВХ. По 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. Упаковка ін-балк: Від 500 до 1500 блістерів у транспортний короб (блістери можуть бути упаковані в картонну коробку).Опис лікарської формиТверді желатинові капсули з корпусом та кришечкою білого кольору, що містять білий порошок. Розмір капсул №1.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаФармакокінетика флуконазолу подібна при внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо. Після прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, його концентрації у плазмі (і загальна біодоступність) перевищують 90% від таких при внутрішньовенному введенні. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування флуконазолу. Концентрація в плазмі крові пропорційна дозі і досягає максимуму (Сmax) через 0,5-1,5 год після прийому флуконазолу натще, а період напіввиведення становить близько 30 год. 90% рівноважної концентрації досягаються до 4-5-го дня після початку терапії ( при багаторазовому прийомі препарату один раз на день). Максимальна концентрація флуконазолу в слині прийому капсули досягається через 4 години. Введення ударної дози (в перший день), що вдвічі перевищує нормальну добову дозу, уможливлює досягнення 90% рівноважної концентрації до 2-го дня. Обсяг розподілу наближається до загального вмісту води у організмі. Зв'язування з білками плазми – низьке (11-12%). Флуконазол добре проникає у всі рідини організму. Концентрації флуконазолу в слині та мокротинні подібні до його концентрацій у плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт концентрації флуконазолу в спинномозковій рідині складають близько 80% від його концентрацій у плазмі крові. У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується у роговому шарі. При прийомі дози 50 мг один раз на добу концентрація флуконазолу через 12 днів становить 73 мкг/г, а через 7 днів після припинення лікування – лише 5,8 мкг/г. При застосуванні дози 150 мг один раз на тиждень концентрація флуконазолу в роговому шарі на 7-й день становить 23,4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози – 7,1 мкг/г. Концентрація флуконазолу у нігтях після 4-місячного застосування у дозі 150 мг один раз на тиждень становить 4,05 мкг/г у здорових та 1,8 мкг/г у уражених нігтях; через 6 місяців після завершення терапії флуконазол, як і раніше, визначається в нігтях. Препарат виводиться переважно нирками; приблизно 80% введеної дози виявляється у сечі у незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Циркулюючі метаболіти не виявлено. Тривалий період напіввиведення з плазми дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі і один раз на добу або один раз на тиждень – при інших показаннях. У ході дослідження фармакокінетики за участю 10 жінок, які тимчасово або повністю припинили годування груддю, оцінювали концентрацію флуконазолу в плазмі крові та грудному молоці протягом 48 годин після одноразового прийому 150 мг препарату Флуконазол-Акріхін. Флуконазол був виявлений у грудному молоці в середній концентрації, що становить приблизно 98% концентрації флуконазолу в плазмі крові матері. Середня пікова концентрація становила 2,61 мг/мл після 5,2 годин після прийому препарату. Фармакокінетика у дітей Діти отримали такі значення фармакокінетичних параметрів: Вік Доза Період напіввиведення (година) Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (мкг·год/мл) 9 міс. - 13 років Одноразово – внутрішньо 2 мг/кг 25,0 94,7 9 міс. - 13 років Одноразово – внутрішньо 8 мг/кг 19,5 362,5 Середній вік 7 років Багаторазово – внутрішньо 3 мг/кг 15,5 41,6 Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку Було встановлено, що при одноразовому застосуванні флуконазолу в дозі 50 мг внутрішньо у літніх пацієнтів віком 65 років і старше, деякі з яких одночасно приймали діуретики, Сmax досягалася через 1,3 години після прийому і становила 1,54 мкг/мл, середні значення AUC – 76,4 ± 20,3 мкг·год/мл, а середній період напіввиведення – 46,2 год. . Одночасний прийом діуретиків не викликав вираженої зміни AUC та Сmax. Кліренс креатиніну (74 мл/хв), відсоток флуконазолу, що виводиться нирками у незмінному вигляді (0-24 год, 22%) та нирковий кліренс флуконазолу (0,124 мл/хв/кг) у літніх пацієнтів нижчий порівняно з молодими.ФармакодинамікаФлуконазол, тріазольний протигрибковий засіб, є потужним селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Флуконазол продемонстрував активність in vitro та в клінічних дослідженнях щодо більшості наступних мікроорганізмів: Candida albicans, Candida glabrata (багато штами помірно чутливі), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans. Була показана активність флуконазолу in vitro щодо таких мікроорганізмів, проте клінічне значення цього невідоме: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae. При внутрішньому прийомі флуконазол проявляє активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Продемонстровано активність препарату при опортуністичних мікозах, у тому числі спричинених Candida spp. (включаючи генералізований кандидоз у тварин із пригніченим імунітетом), Cryptococcus neoformans (включаючи внутрішньочерепні інфекції), Microsporum spp. та Trychophyton spp. Встановлено також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitides, Coccidioides immitis (включаючи внутрішньочерепні інфекції) та Histoplasma capsulatum у тварин із нормальним та пригніченим імунітетом. Флуконазол має високу специфічність щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому Р450. Терапія флуконазолом у дозі 50 мг на добу. протягом до 28 днів не впливає на концентрацію тестостерону у плазмі крові у чоловіків або концентрацію стероїдів у жінок дітородного віку. Флуконазол у дозі 200-400 мг на добу. не має клінічно значущого впливу на рівні ендогенних стероїдів та їх реакцію на стимуляцію адренокортикотропного гормону (АКТГ) у здорових чоловіків-добровольців. Механізми розвитку резистентності до флуконазолу Резистентність до флуконазолу може розвинутись у таких випадках: якісна або кількісна зміна ферменту, що є мішенню для флуконазолу (ланостерил 14-α-деметилази), зменшення доступу до мішені флуконазолу або комбінація цих механізмів. Точкові мутації в гені ERG11, що кодує фермент-мішень, призводять до видозміни мішені та зниження афінності до азол. Збільшення експресії гена ERG11 призводить до продукції високих концентрацій ферменту-мішені, що створює потребу у збільшенні концентрації флуконазолу у внутрішньоклітинній рідині для придушення всіх молекул ферменту в клітині. Другий значний механізм резистентності полягає в активному виведенні флуконазолу із внутрішньоклітинного простору за допомогою активації двох типів транспортерів, що беруть участь у активному виведенні (ефлюкс) препаратів з грибкової клітини. До таких транспортерів належить головний посередник, що кодується генами MDR (множинної лікарської стійкості), і суперсімейство АТФ-зв'язуючої касети транспортерів, що кодується генами CDR (генами резистентності грибів Candida до азолових антимікотиків). Гіперекспресія гена MDR призводить до резистентності до флуконазолу, водночас гіперекспресія генів CDR може призводити до резистентності до різних азол. Резистентність до Candida glabrata зазвичай опосередкована гіперекспресією гена CDR, що призводить до резистентності до багатьох азол. Для штамів, у яких мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) визначається як проміжна (16-32 мкг/мл), рекомендується застосовувати максимальні дози флуконазолу. Candida krusei слід розглядати як резистентну до флуконазолу. Механізм резистентності пов'язаний зі зниженою чутливістю ферменту-мішені до інгібуючого впливу флуконазолу.Показання до застосуванняФлуконазол показаний для лікування наступних захворювань у дорослих: криптококовий менінгіт; кокцидіоїдомікоз; інвазивний кандидоз; слизовий кандидоз, у тому числі орофарингіальний кандидоз, кандидоз стравоходу, кандидурія та хронічний шкірно-слизовий кандидоз; хронічний атрофічний кандидоз ротової порожнини (пов'язаний з носінням зубних протезів), коли дотримання гігієни ротової порожнини або місцевого лікування недостатньо; вагінальний кандидоз, гострий або рецидивуючий, коли місцева терапія не застосовується; кандидозний баланіт, коли місцева терапія не застосовується; дерматомікози, у тому числі дерматофітія стоп, дерматофітія тулуба, пахова дерматофітія, різнобарвний лишай та шкірний кандидоз, коли показано системне лікування; дерматофітія нігтів (оніхомікоз), коли лікування іншими препаратами не прийнятне. Флуконазол показаний для профілактики наступних захворювань у дорослих: рецидиви криптококового менінгіту у пацієнтів із високим ризиком рецидиву; рецидиви орофарингеального кандидозу та кандидозу стравоходу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із високим ризиком рецидиву; зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу (4 або більше епізодів на рік); для профілактики кандидозних інфекцій у пацієнтів із тривалою нейтропенією (таких як пацієнти з гемобластозами, що проходять хіміотерапію, або пацієнти, які проходять трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин). Флуконазол показаний для лікування дітей. Флуконазол застосовують для лікування слизового кандидозу (орофарингеального кандидозу та кандидозу стравоходу), інвазивного кандидозу, криптококового менінгіту та профілактики кандидозних інфекцій у пацієнтів з ослабленою імунною системою. Флуконазол можна застосовувати як підтримуючу терапію для запобігання рецидиву криптококового менінгіту у дітей з високим ризиком рецидиву.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до флуконазолу, інших компонентів препарату або азольних речовин з подібною структурою флуконазолу; одночасний прийом терфенадину під час багаторазового застосування флуконазолу у дозі 400 мг на добу. и більше; одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид, хінідин; дефіцит лактази, непереносимість галактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). З обережністю печінкова недостатність; ниркова недостатність; поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; одночасне застосування терфенадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу; потенційно проаритмічні стани у хворих із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяюча розвитку подібних порушень супутня терапія).Вагітність та лактаціяАдекватних та контрольованих досліджень застосування флуконазолу у вагітних жінок не проводилося. Під час вагітності застосування флуконазолу слід уникати, за винятком випадків важких та потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування для матері перевищує можливий ризик для плода. Необхідно розглянути ефективні методи контрацепції у жінок дітородного віку протягом усього періоду лікування та приблизно протягом тижня (5-6 періодів напіввиведення) після останньої дози препарату. Повідомлялося про випадки мимовільного аборту та розвитку вроджених аномалій у немовлят, чиї матері отримували флуконазол у дозі 150 мг одноразово або повторно у першому триместрі вагітності. Описані випадки множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього першого триместру отримували терапію флуконазолом у високій дозі (400-800 мг на добу). Були відзначені такі порушення розвитку: брахіцефалія, порушення розвитку лицьової частини черепа, порушення формування склепіння черепа, вовча паща, викривлення стегнових кісток, витончення та подовження ребер, артрогрипоз та вроджені вади серця. Флуконазол виявляється у грудному молоці у концентраціях, близьких до плазмових. Період напіввиведення препарату з грудного молока приблизно дорівнює періоду напіввиведення із плазми – 30 годин. Передбачувана доза флуконазолу, що поглинається немовлям (з урахуванням того, що середня кількість споживаного молока становить 150 мл/кг щодня), і розрахована відповідно до середньої пікової концентрації препарату в грудному молоці, становить 0,39 мг/кг на день, що приблизно дорівнює 40% рекомендованої неонатальної дози (для дітей молодше 2 тижнів) або 13% рекомендованої немовлятної дози при лікуванні кандидозу слизових. Годування груддю можна продовжити після одноразової дози флуконазолу в 150 мг. Не рекомендується годувати груддю після багаторазового прийому або прийому високої дози флуконазолу. При прийнятті рішення про призначення препарату Флуконазол-Акріхін на фоні грудного вигодовування слід брати до уваги такі фактори: користь грудного вигодовування для здоров'я та розвитку немовляти спільно з клінічними показаннями для призначення препарату Флуконазол-Акріхін та можливість розвитку будь-яких потенційних побічних ефектів у немовляти або вплив патології матері на здоров'я дитини.Побічна діяКритерії оцінки частоти: дуже часті ≥ 10%; часті ≥ 1% та 0,01% та Переносимість препарату зазвичай дуже хороша. У клінічних та постмаркетингових (*) дослідженнях флуконазолу відзначали такі побічні реакції: З боку нервової системи: часті – головний біль; нечасті - запаморочення*, судоми*, зміна смаку*, парестезія, безсоння, сонливість; рідкісні – тремор. З боку травної системи: часті – біль у животі, діарея, нудота, блювання; нечасті – метеоризм, диспепсія*, сухість слизової оболонки порожнини рота, запор. З боку гепатобіліарної системи: часті – підвищення сироваткової активності амінотрансфераз (аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ)), лужної фосфатази; нечасті - холестаз, жовтяниця, підвищення концентрації білірубіну; рідкісні - гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним кінцем, порушення функції печінки*, гепатит*, гепатоцелюлярний некроз*, гепатоцелюлярне ушкодження. З боку шкірних покривів: часті – висип; нечасті - свербіж шкіри, кропив'янка, підвищене потовиділення, лікарський висип (включаючи стійкий лікарський висип); рідкісні – ексфоліативні ураження шкіри*, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, набряк обличчя, алопеція*, частота невідома – лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). З боку органів кровотворення та лімфатичної системи*: рідкісні – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію, анемію. З боку імунної системи: анафілаксія (включаючи ангіоневротичний набряк). З боку серцево-судинної системи*: рідкісні – збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу «пірует» (torsade de pointes). З боку обміну речовин*: рідкісні – підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі крові, гіпокаліємія. З боку опорно-рухового апарату: нечасті – міалгія. Інші: нечасті – слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, лихоманка, вертиго. У деяких хворих, що особливо страждають на серйозні захворювання, такі як СНІД або рак, при лікуванні препаратом Флуконазол-Акріхін та подібними препаратами спостерігалися зміни показників крові, функції нирок та печінки, проте клінічне значення цих змін та їх зв'язок з лікуванням не встановлені.Взаємодія з лікарськими засобамиОдноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при їх одночасному прийомі. Одночасне застосування флуконазолу з наступними препаратами протипоказано: Цизаприд: при одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т.ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу «пірует» (torsade de pointеs). Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду у дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасний прийом цизаприду та флуконазолу протипоказаний. Терфенадин: при одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу у дозі 200 мг на добу. збільшення інтервалу QT не встановлено, однак, застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу. і вище викликає значне збільшення концентрації терфенадину у плазмі крові. Одночасний прийом флуконазолу у дозах 400 мг на добу. і більше з терфенадином протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу. у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем. Астемізол: одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється системою цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. Підвищені концентрації астемізолу в плазмі можуть призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует» (torsade de pointеs). Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане. Пімозид: незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвитку аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует» (torsade de pointеs). Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане. Хінідин: незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT і в деяких випадках з розвитком аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует» (torsade de pointеs). Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане. Еритроміцин: одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, torsade de pointеs) та, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказане. Не рекомендується використовувати наступні лікарські засоби Галофантрин: флуконазол може збільшувати концентрацію галофантрину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4. Можливий розвиток аритмії шлуночкової тахісистолічної типу «пірует» (torsade de pointеs) при одночасному застосуванні з флуконазолом, як і з іншими протигрибковими препаратами азолового ряду, тому спільне застосування їх не рекомендується. Слід бути обережним при одночасному застосуванні з флуконазолом Аміодарон: Застосування аміодарону асоціювалося з подовженням інтервалу QT. Слід бути обережними при одночасному застосуванні флуконазолу та аміодарону, особливо при прийомі високої дози флуконазолу (800 мг). Слід бути обережним і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флуконазолу: Препарати, що впливають на флуконазол: Гідрохлортіазид: багаторазове застосування гідрохлортіазиду одночасно з флуконазолом призводить до збільшення концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40%. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати. Рифампіцин: одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводить до зниження AUC на 25% та тривалості періоду напіввиведення флуконазолу на 20%. У хворих, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу. Препарати, на які впливає флуконазол: Флуконазол є помірним інгібітором ізоферментів 2C9 та 3A4 цитохрому P450 (CYP). Флуконазол є також інгібітором ізоферменту CYP2C19. Крім того, крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі концентрації та інших лікарських засобів, що метаболізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні перелічених препаратів, а при необхідності подібних комбінацій пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату через тривалий період напіввиведення. Алфентаніл: відзначається зменшення кліренсу та обсягу розподілу, збільшення періоду напіввиведення алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу. Амітриптілін, нортриптілін: збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна виміряти на початку комбінованої терапії з флуконазолом і через тиждень після початку. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну. Амфотерицин B: у дослідженнях на мишах (у тому числі з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, спричиненій C. albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, спричиненій Cryptococcus neoformans та антагонізм при системній інфекції, .fumigatus. Клінічне значення цих результатів не ясно. Антикоагулянти: як і інші протигрибкові засоби (похідні азолу), флуконазол, при одночасному застосуванні з варфарином, підвищує протромбіновий час (на 12%), у зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та шлунково-кишкового тракту, гематурія) , мелена). У пацієнтів, які отримують антикоагулянти кумаринового та індандіонового ряду та флуконазол, необхідно постійно контролювати протромбіновий час у період терапії та протягом 8 днів після одночасного застосування. Також слід оцінити доцільність корекції дози антикоагулянтів. Азитроміцин: при одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії між обома препаратами не встановлено. Бензодіазепіни (короткої дії): після прийому внутрішньо мідазоламу, флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнти, які приймають флуконазол, повинні бути під наглядом з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі одноразової дози триазоламу флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, Cmax – на 25-50% та період напіввиведення на 25-50% завдяки пригніченню метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу. Карбамазепін: флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну та підвищує сироваткову концентрацію карбамазепіну на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту. Блокатори кальцієвих каналів: деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл та фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль розвитку побічних ефектів. Невірапін: спільний прийом флуконазолу та невірапіну збільшує приблизно на 100% експозицію невірапіну порівняно з контрольними даними щодо окремого застосування невірапіну. Через ризик підвищеного виділення невірапіну при супутньому застосуванні лікарських препаратів необхідні деякі застереження та ретельне спостереження за пацієнтами. Циклоспорин: у пацієнтів з трансплантованою ниркою, застосування флуконазолу у дозі 200 мг на добу. призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу у дозі 100 мг на добу. Зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному застосуванні флуконазолу та циклоспорину рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові. Циклофосфамід: при одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Ця комбінація допустима з урахуванням ризику збільшення концентрацій білірубіну та креатиніну. Фентаніл: є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до гноблення дихальної функції. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази: при одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як, аторвастатин і симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (такими як, флу У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати за пацієнтами з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатиніну кінази. У разі значного збільшення концентрації креатиніну кінази або якщо діагностується або є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази слід припинити. Лозартан: флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-31 74), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних з антагонізмом рецепторів ангіотензин-II. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. Метадон: флуконазол може підвищувати плазмову концентрацію метадону. Може знадобитися корекція дози метадону. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): Cmax та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Cmax та AUC фармакологічно активного ізомера [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% та 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг). При одночасному застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу. і целекоксибу в дозі 200 мг Cmax та AUC целекоксибу збільшуються на 68% та 134% відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі. Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших нестероїдних протизапальних засобів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 (наприклад, напроксен, лорноксикам, мелоксикам, диклофенак). Може знадобитися корекція дози нестероїдних протизапальних засобів. При одночасному застосуванні НПЗЗ та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних явищ та прояву токсичності, пов'язаних із НПЗЗ. Олапариб: помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як флуконазол, підвищують концентрацію олапарибу у плазмі. Їх одночасне застосування не рекомендовано. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування, необхідно скоротити дозу олапарибу до 200 мг двічі на добу. Пероральні контрацептиви: при одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг істотного впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етинілестрадіолу та левоноргестрелу збільшуються на 40% а 0 один раз на тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростають на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального протизаплідного засобу. Фенітоїн: одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може супроводжуватися клінічно значущим підвищенням концентрації фенітоїну. У разі необхідності одночасного застосування обох препаратів слід контролювати концентрацію фенітоїну та відповідним чином скоригувати його дозу з метою забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові. Івакафтор: при одночасному застосуванні з ивакафтором, стимулятором муковісцидозного регулятора трансмембранної провідності (CFTR), спостерігалося збільшення експозиції ивакафтора в 3 рази та експозиції гідроксиметил-івакафтора (М1) у 1,9 рази. Пацієнтам, які одночасно приймають помірні інгібітори ізоферменту CYP3A, такі як флуконазол та еритроміцин, рекомендується зниження дози івакафтору до 150 мг один раз на добу. Преднізон: є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після тримісячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом викликало підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до збільшення метаболізму преднізону. Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз. Рифабутин: одночасне застосування флуконазолу та рифабутину може призвести до підвищення сироваткових концентрацій останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту. Хворі, які одночасно отримують рифабутин і флуконазол, повинні знаходитися під ретельним наглядом. Саквінавір: AUC підвищується приблизно на 50%, Cmax – на 55%, кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з інгібуванням печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та інгібуванням P-глікопротеїну. Може знадобитися корекція дози саквінавіру. Сиролімус: підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та P-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації. Препарати сульфонілсечовини: флуконазол, при одночасному прийомі, призводить до збільшення періоду напіввиведення пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати спільне застосування флуконазолу та пероральних препаратів сульфонілсечовини, але при цьому слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії, крім того, необхідний регулярний контроль глюкози крові та, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини. Такролімус: одночасне застосування флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього в 5 разів за рахунок інгібування метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описано випадки нефротоксичності. Хворі, які одночасно приймають такролімус внутрішньо і флуконазол, повинні знаходитися під ретельним наглядом. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові. Теофілін: при одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну, слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну та, за необхідності, скоригувати терапію відповідним чином. Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його спільному застосуванні з препаратами, які є одночасно інгібіторами ізоферментів CYP3A4 та CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу. Алкалоїд барвінку: незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до нейротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4. Вітамін А: є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти та флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи. Зидовудин: при одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення Cmax та AUC зидовудину на 84% та 74% відповідно. Цей ефект, ймовірно, зумовлений зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До та після терапії із застосуванням флуконазолу у дозі 200 мг/добу. протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІДом) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20%). За хворими, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину. Вориконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4): одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу в перший день, потім по 200 мг двічі на добу протягом 2,5 днів) та флуконазолу (400 мг потім по 200 мг на добу протягом 4 днів) призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79%, відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або зменшенні кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується. Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу. Перераховані взаємодії встановлені при багаторазовому застосуванні флуконазолу; взаємодії з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу не відомі. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули ковтають повністю. Терапію можна розпочинати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Проте протигрибкову терапію необхідно змінити відповідним чином, коли результати цих досліджень стануть відомими. При переведенні пацієнта з внутрішньовенного на пероральний прийом препарату або навпаки, зміни добової дози не потрібні. Добова доза флуконазолу залежить від характеру та тяжкості грибкової інфекції. При інфекціях, які потребують повторного прийому препарату, лікування слід продовжувати до зникнення клінічних або лабораторних ознак активної грибкової інфекції. Хворим на СНІД і криптококовий менінгіт або рецидивуючий орофарингеальний кандидоз зазвичай необхідна підтримуюча терапія для профілактики рецидивів інфекції. Застосування у дорослих При криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях іншої локалізації в перший день зазвичай застосовують 400 мг, а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг один раз на добу. Тривалість лікування криптококових інфекцій залежить від наявності клінічного та мікологічного ефекту; при криптококовому менінгіті лікування зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів. У випадках лікування загрозливих для життя інфекцій добову дозу можна збільшити до 800 мг. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих з високим ризиком рецидиву, після завершення повного курсу первинного лікування, терапію препаратом Флуконазол-Акріхін у дозі 200 мг на добу. можна продовжувати протягом невизначеного періоду часу. При кокцидіоідомікозі може знадобитися застосування препарату в дозі 200-400 мг на добу. Для деяких інфекцій, особливо з ураженням мозкових оболонок, можна розглядати дозу 800 мг на добу. Тривалість терапії визначають індивідуально, може тривати до 2 років; вона становить 11-24 міс. при кокцидіоідомікозі, 2-17 міс. – при паракокцидіоїдомікозі, 1-16 міс. – при споротрихозі та 3-17 міс. – при гістоплазмозі. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза, що насичує, становить 800 мг у перший день, наступна доза 400 мг/добу. Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. Загальна рекомендація щодо тривалості лікування кандидемії – 2 тижні після першого негативного результату посіву крові та зникнення ознак та симптомів кандидемії. Лікування слизового кандидозу При орофарингеальному кандидозі доза, що насичує, становить 200-400 мг в перший день, наступна доза: 100-200 мг один раз на добу протягом 7-21 дня. При необхідності хворим з вираженим придушенням імунної функції лікування можна продовжувати протягом більш тривалого часу. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, препарат зазвичай застосовують у дозі 50 мг один раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При кандидурії ефективна доза становить 200-400 мг на добу. при тривалості лікування 7-21 днів. У пацієнтів із тяжким порушенням функції імунної системи можна використовувати більш тривалі періоди терапії. При хронічному шкірно-слизовому кандидозі застосовують 50-100 мг на добу до 28 днів лікування. Залежно від тяжкості лікування інфекції або супутнього порушення імунної системи та інфекції можна використовувати триваліші періоди терапії. При кандидозі стравоходу насичує доза 200-400 мг першого дня, наступна доза: 100-200 мг на добу. Курс лікування становить 14-30 днів (до досягнення ремісії кандидозу стравоходу). При необхідності хворим з вираженим придушенням імунної функції лікування можна продовжувати протягом більш тривалого часу. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із високим ризиком рецидивів препарат застосовують по 100-200 мг на добу або 200 мг 3 рази на тиждень протягом невизначеного періоду часу у пацієнтів із хронічно зниженим імунітетом. Для запобігання рецидивам кандидозу стравоходу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з високим ризиком рецидивів препарат застосовують по 100-200 мг на добу або 200 мг 3 рази на тиждень протягом невизначеного періоду часу у пацієнтів із хронічно зниженим імунітетом. При хронічному атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів, препарат зазвичай застосовують у дозі 50 мг один раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу. При гострому вагінальному кандидозі, кандидозному баланіті препарат застосовують одноразово внутрішньо у дозі 150 мг. Для зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу препарат можна застосовувати у дозі 150 мг через кожні три дні – всього 3 дози (1, 4 та 7 день), потім підтримуюча доза 150 мг один раз на тиждень. Підтримуючу дозу можна застосовувати до 6 місяців. Лікування дерматомікозів При інфекціях шкіри, включаючи дерматофітію стоп, дерматофітію тулуба, пахову дерматофітію та при кандидозних інфекціях, рекомендована доза становить 150 мг один раз на тиждень або 50 мг один раз на день. Тривалість терапії зазвичай становить 2-4 тижні, при мікозах стоп може знадобитися триваліша терапія до 6 тижнів. При різнобарвному лишаї доза, що рекомендується, становить 300-400 мг один раз на тиждень протягом 1-3 тижнів. Альтернативною схемою лікування є застосування препарату по 50 мг раз на день протягом 2-4 тижнів. При оніхомікозі рекомендована доза становить 150 мг один раз на тиждень. Лікування слід продовжувати до заміщення інфікованого нігтя (виростання неінфікованого нігтя). Для повторного зростання нігтів на пальцях рук та стоп зазвичай потрібно 3-6 міс. та 6-12 міс. відповідно. Однак швидкість зростання може варіювати в широких межах у різних людей, а також залежно від віку. Після успішного лікування хронічних інфекцій, що тривало зберігалися, іноді спостерігається зміна форми нігтів. Для профілактики кандидозу у хворих на злоякісні пухлини рекомендована доза флуконазолу становить 200-400 мг один раз на добу залежно від ступеня ризику грибкової інфекції. Для хворих з високим ризиком генералізованої інфекції, наприклад, з вираженою або тривалою нейтропенією, рекомендована доза становить 400 мг один раз на добу. Флуконазол застосовують за кілька днів до очікуваного розвитку нейтропенії та, після збільшення числа нейтрофілів більше 1000 мм3, лікування продовжують ще 7 днів. Застосування у дітей Як і при подібних інфекціях у дорослих, тривалість лікування залежить від клінічного та мікологічного ефекту. Для дітей добова доза не повинна перевищувати таку для дорослих. Флуконазол застосовують щодня раз на добу. При кандидозі слизових оболонок доза флуконазолу, що рекомендується, становить 3 мг/кг один раз на добу. У перший день з метою швидшого досягнення рівноважної концентрації можна застосовувати ударну дозу 6 мг/кг. Для лікування інвазивного кандидозу та криптококового менінгіту рекомендована доза становить 6-12 мг/кг один раз на добу залежно від тяжкості захворювання. Для придушення рецидиву криптококового менінгіту у дітей хворих на СНІД рекомендована доза флуконазолу становить 6 мг/кг один раз на добу. Для профілактики грибкових інфекцій у дітей із пригніченим імунітетом, у яких ризик розвитку інфекції пов'язаний з нейтропенією, що розвивається внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії, препарат застосовують по 3-12 мг/кг один раз на добу. залежно від виразності та тривалості збереження індукованої нейтропенії (див. дозу для дорослих; для дітей з нирковою недостатністю – див. дозу для хворих з нирковою недостатністю). При неможливості правильного використання у дітей лікарської форми флуконазолу у вигляді капсул слід розглянути можливість заміни на інші лікарські форми препарату (порошок для приготування суспензії для вживання або розчин для внутрішньовенного введення) в еквівалентних дозах. Застосування у людей похилого віку За відсутності ознак ниркової недостатності застосовують флуконазол у звичайній дозі. Хворим із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Застосування у хворих з нирковою недостатністю При одноразовому прийомі зміни дози не потрібне. У хворих (включно з дітьми) з порушенням функції нирок при багаторазовому застосуванні препарату слід спочатку ввести ударну дозу від 50 мг до 400 мг, після чого добову дозу (залежно від показання) встановлюють відповідно до наступної таблиці: Кліренс креатиніну (мл/хв) Відсоток рекомендованої дози > 50 ≤ 50 (без гемодіалізу) Гемодіаліз 100% 50% 100% після кожного гемодіалізу Пацієнти, які перебувають на регулярному гемодіалізі, повинні отримувати 100% рекомендованої дози після кожного гемодіалізу. У день, коли гемодіаліз не проводиться, пацієнти повинні отримувати зменшену (залежно від кліренсу креатиніну) дозу. У дітей із порушенням функції нирок добову дозу препарату слід зменшити у тій же пропорційній залежності, що й у дорослих, відповідно до ступеня виразності ниркової недостатності.ПередозуванняЄ повідомлення про передозування флуконазолу, і в одному випадку у 42-річного хворого, інфікованого вірусом імунодефіциту людини, після прийому 8200 мг препарату з'явилися галюцинації та параноїдальна поведінка. Хворий був госпіталізований; його стан нормалізувався протягом 48 годин. У разі передозування адекватний ефект може дати симптоматичне лікування (у тому числі підтримуючі заходи та промивання шлунка). Флуконазол виводиться в основному через нирки, тому форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу в плазмі крові приблизно на 50%.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про випадки суперінфекції, викликаної відмінними від Candida albicans штамами Candida, які часто мають природну резистентність до флуконазолу (наприклад, Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія. Під час вагітності застосування флуконазолу слід уникати, за винятком випадків важких та потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування для матері перевищує можливий ризик для плода. Необхідно розглянути ефективні методи контрацепції у жінок дітородного віку протягом усього періоду лікування та приблизно протягом тижня (5-6 періодів напіввиведення) після останньої дози препарату. У поодиноких випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, у тому числі з летальним результатом, головним чином, у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних із застосуванням флуконазолу, не відмічено їхньої явної залежності від загальної добової дози препарату, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія препарату зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. Хворі, у яких під час лікування препаратом порушуються показники функції печінки, повинні бути під наглядом з метою виявлення ознак серйознішого ураження печінки. При появі клінічних ознак або симптомів ураження печінки, які можуть бути пов'язані із застосуванням флуконазолу, препарат слід відмінити. Як і при застосуванні інших азолів, флуконазол у поодиноких випадках може викликати анафілактичні реакції. Під час лікування флуконазолом у хворих у поодиноких випадках розвивалися ексфоліативні ураження шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у хворого під час лікування поверхневої грибкової інфекції висипу, яку можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними або системними грибковими інфекціями слід ретельно спостерігати і відмінити препарат при появі бульозних уражень або багатоформної ексудативної еритеми. Одночасне застосування флуконазолу у дозах менше 400 мг на добу. і терфенадину слід проводити під ретельним контролем. Як і інші азоли, флуконазол може спричинити збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Флуконазол викликає збільшення інтервалу QT за допомогою інгібування струму калієвих каналів внутрішнього випрямлення. Збільшення інтервалу QT, спричинене іншими лікарськими засобами (такими як аміодарон), може посилюватися інгібіторами ізоферменту 3А4 цитохрому P450 (CYP). При застосуванні флуконазолу збільшення інтервалу QT та мерехтіння або тріпотіння шлуночків відзначали дуже рідко у хворих з тяжкими захворюваннями з множинними факторами ризику, такими як органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє супутня терапія, що сприяє розвитку подібних порушень.Підвищений ризик розвитку загрозливого життя шлуночкової аритмії та поліморфної шлуночкової тахікардії може виникнути у пацієнтів із гіпокаліємією та прогресуючою серцевою недостатністю. Тому у таких пацієнтів із потенційно проаритмічними станами застосовувати флуконазол слід з обережністю. Пациентам с заболеваниями печени, сердца и почек перед применением препарата рекомендуется проконсультироваться с врачом. При применении флуконазола 150 мг по поводу вагинального кандидоза пациенты должны быть предупреждены, что улучшение симптомов обычно наблюдается через 24 ч, но для их полного исчезновения иногда требуется несколько дней. При сохранении симптомов в течение нескольких дней, следует обратиться к врачу. Доказательства эффективности флуконазола при лечении других видов эндемичных микозов, каких как паракокцидиоидомикоз, споротрихоз и гистоплазмоз ограничены, что не позволяет определить конкретные рекомендации по дозированию. Флуконазол является умеренным ингибитором изофермента CYP2С9 и умеренным ингибитором изофермента CYP3A4. Флуконазол также является ингибитором изофермента CYP2С19. При одновременной терапии лекарственными препаратами с узким терапевтическим профилем, метаболизирующимися изоферментами CYP2С9, CYP2С19 и CYP3A4, рекомендуется соблюдать осторожность (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»). Сообщалось о развитии недостаточности коры надпочечников у пациентов, получающих терапию другими азолами (например, кетоконазолом). У пациентов, получающих флуконазол, наблюдались обратимые случаи недостаточности коры надпочечников. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні препарату необхідно враховувати можливість розвитку запаморочення та судом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему