Каталог товаров

Антибиотики Шрея Лайф Саенсиз Пвт. Лтд.

Сортировать по:
Фильтр
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: азитроміцин – 250 мг, у формі азитроміцину дигідрату – 271 мг; Допоміжні речовини: лактоза – 84 мг; крохмаль кукурудзяний – 103 мг; натрію лаурилсульфат – 1,41 мг; магнію стеарат – 5,64 мг; Оболонка: титану діоксид – 1,1999%; вода - (14,5±1,5)%; натрію лаурилсульфат – 1,41 мг; метилпарагідроксибензоат - від 0,64 до 0,8%; пропілпарагідроксибензоат - від 0,16 до 0,2%; желатин – до 100%. Капсули 500 мг. 3 капс. у блістері. По 1 блістеру вміщено в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розмір "0". Корпус та кришечка білого кольору. Вміст капсул – білий порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, азалід.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким pH, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах, особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу.Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. 50% виводиться з жовчю в незміненому вигляді, 6% - нирками, в печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у 2 етапи: період напіввиведення становить 14-20 годин в інтервалі від 8 до 24 годин після прийому препарату та 41 годин - в інтервалі від 24 до 72 годин, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. Прийом їжі значуще змінює фармакокінетику (залежно від лікарської форми): капсули - максимальна плазмова концентрація (Сmах) знижується (на 52%) та показник площі під кривою "концентрація-час" (AUC) (на 43%). У літніх чоловіків (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Сmах (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибіотик широкого спектра дії. Є представником підгрупи макролідних антибіотиків – азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує біосинтез білків мікроорганізму. При створенні в осередку запалення високих концентрацій має бактерицидну дію. Активний щодо грампозитивних аеробних мікроорганізмів: Streptococcus spp. (груп а, в, с, g), Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливий), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилінчутливий); грамнегативних аеробних мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida; деяких анаеробних мікроорганізмів: Prevotella spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp.,Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину: грампозитивні аероби (streptococcus pneumoniae (пеніцилінстійкий)). Спочатку стійкі мікроорганізми: грампозитивні аероби (enterococcus faecalis, staphylococcus spp. (метицилінстійкі стафілококи виявляють дуже високий ступінь стійкості до макролідів), грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину); анаероби (bacteroides ffagilis).Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами. Інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит). Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бактеріальна пневмонія, зокрема викликана атиповими збудниками, бронхіт). Інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози). Інфекції урогенітального тракту (неускладнений уретрит та/або цервіцит), спричинені Chlamydia trachomatis. Хвороба Лайма (бореліоз), для лікування початкової стадії (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів, або інших компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю); тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв); дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; період лактації (на час лікування зупиняють); дитячий вік до 12 років із масою тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: міастенія; легке та помірне порушення функції печінки; легке та помірне порушення функції нирок (КК понад 40 мл/хв); у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприіном препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водноелектролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця, або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; вагітність.Вагітність та лактаціяМоже застосовуватися, коли потенційна користь матері значно перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія. нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органів зору: нечасто – порушення зору. З боку органів слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; невідома частота - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі кровіВзаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній і магній містять) та їжа знижують абсорбцію азитроміцину, тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину порівняно з групою плацебо. За необхідності спільного прийому з Варфаріном рекомендується проводити ретельний контроль протромбінового часу. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Сmах азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Дігоксин Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Триазолам: зниження кліренсу та збільшення фармакологічної дії триазоламу. Одночасне застосування аторвастатину та азитроміцину не викликало зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. Одночасне застосування азитроміцину та нелфінавіру викликає підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці крові.Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено.причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено.причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Сmах силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Необхідно бути обережними при спільному призначенні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило істотного впливу на Сmах, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до або через 2 години після їди 1 раз на добу. Дорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг при інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин – 500 мг/добу за 1 прийом протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г). При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – одноразово 1 г. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г у перший день та 500 мг щодня з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г). Для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування має бути орієнтоване на наявні симптоми. Специфічного антидоту (протидіючої речовини) немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому дози пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з інтервалом 24 год. Препарат Азітрал слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів та їжі. Препарат Азітрал слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію препаратом Азітрал слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК понад 40 мл/хв) легкого та середнього ступеня тяжкості терапію препаратом Азітрал слід проводити з обережністю під контролем стану функцій нирок. При застосуванні препарату Азітрал як на фоні прийому, так і через 2-3 тижні після припинення лікування можливий розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (Псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкоміцину, бацитрацину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Так само, як при проведенні будь-якої антибіотикотерапії, при лікуванні азитроміцином, можливе приєднання суперінфекції (в т.ч. грибкової). При фарингіті та тонзиліті, викликаному Streptococcus pyogenes, антибіотиками вибору є пеніциліни. Ефективність азитроміцину для профілактики ревматичної лихоманки невідома. Застосування препарату Азітрал може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Після відміни лікування гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що вимагає специфічної терапії під наглядом лікаря. Препарат Азітрал не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. ПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРИ ЗНИЩЕННІ НЕВИКОРИСТАНОГО ПРЕПАРАТУ Немає необхідності в спеціальних запобіжних заходах при знищенні невикористаного препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Азитроміцин у дозах, що перевищують рекомендовані, може впливати на здатність керувати транспортним засобом або обладнанням.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, крохмаль, натрію крохмаль гліколат, повідон К-30, тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза 15 cps, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид, 10 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаЛефокцин - синтетичний протимікробний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими мікроорганізмами: гострий синусит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, простатит показаннями, інтра-абдомінальна інфекція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, епілепсія, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, дитячий та підлітковий вік (до 18 років), вагітність та період лактації.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції з такими симптомами, як кропив'янка, бронхоспазм та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, раптове падіння артеріального тиску та шок, фотосенсибілізація, алергічний пневмоніт; васкуліт; в окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна мультиформна еритема. Загальним реакціям підвищеної чутливості можуть іноді передувати легші шкірні реакції. Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто – нудота, діарея, підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з кров'ю (може бути ознакою коліту та навіть псевдомембранозного коліту), підвищення рівня білірубіну у сироватці крові; дуже рідко – гепатит. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіпоглікемія (особливе значення має для пацієнтів із цукровим діабетом); можливі ознаки гіпоглікемії: значно підвищений апетит, нервозність, піт, тремтіння. При застосуванні хінолонів є ризик загострення порфірії, що не можна виключити під час лікування препаратом Лефокцин. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – депресія, неспокій, психотичні реакції (наприклад, з галюцинаціями), парестезії в кистях рук, тремор, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, судомний синдром, тривога. З боку органів чуття: дуже рідко - порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилення серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку кістково-м'язової системи: рідко – ураження сухожиль (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко - розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язова слабкість (має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом); в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок до гострої ниркової недостатності, наприклад, внаслідок алергічних реакцій (інтерстиціальний нефрит). З боку системи кровотворення: іноді підвищення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів; рідко – нейтропенія; тромбоцитопенію, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія, панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість (астенія); дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори (бактерії та гриби), яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика (вторинна інфекція та суперінфекція), яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Спосіб застосування та дозиХворим із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: Синусит (запалення додаткових пазух носа): по 500 мг 1 раз на день - 10 -14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні. Простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: 250 мг 1 раз на день - 7-10 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день - 10-14 днів (після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Інтра-абдомінальна інфекція: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору, після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Лікування препаратом Лефокцин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірного знищення збудника. Лефокцин приймають внутрішньо один або двічі на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епілептичних нападів. Крім того можливі шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок. У дослідженнях при застосуванні левофлоксацину у надмірно високих дозах було показано подовження інтервалу QT. Лікування: проведення симптомамтичної терапії. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів похилого віку слід мати на увазі, що вони часто страждають від порушень нирок. При тяжкому запаленні легенів, викликаному пневмококами, Лефокцин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками, можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Судомна готовність може підвищуватися і при одночасному застосуванні фенбуфену, подібних до нього НПЗЗ або теофіліну. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні Лефокцину дуже рідко, щоб уникнути її пацієнтам, не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню.При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити Лефокцин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко виникає при застосуванні препарату Лефокцин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призвести до розриву сухожилля. Розрив ахіллового сухожилля може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та мати двосторонній характер. У пацієнтів похилого віку, а також при лікуванні глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити терапію препаратом Лефокцин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, насамперед, забезпечивши йому стан спокою.З обережністю слід проводити лікування Лефокцином у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази у зв'язку з можливим руйнуванням еритроцитів (гемоліз). Слід мати на увазі, що під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток таких побічних ефектів, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, крохмаль, натрію крохмаль гліколат, повідон К-30, тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза 15 cps, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид, 5 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаЛефокцин - синтетичний протимікробний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими мікроорганізмами: гострий синусит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, простатит показаннями, інтра-абдомінальна інфекція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, епілепсія, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, дитячий та підлітковий вік (до 18 років), вагітність та період лактації.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції з такими симптомами, як кропив'янка, бронхоспазм та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, раптове падіння артеріального тиску та шок, фотосенсибілізація, алергічний пневмоніт; васкуліт; в окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна мультиформна еритема. Загальним реакціям підвищеної чутливості можуть іноді передувати легші шкірні реакції. Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто – нудота, діарея, підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з кров'ю (може бути ознакою коліту та навіть псевдомембранозного коліту), підвищення рівня білірубіну у сироватці крові; дуже рідко – гепатит. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіпоглікемія (особливе значення має для пацієнтів із цукровим діабетом); можливі ознаки гіпоглікемії: значно підвищений апетит, нервозність, піт, тремтіння. При застосуванні хінолонів є ризик загострення порфірії, що не можна виключити під час лікування препаратом Лефокцин. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – депресія, неспокій, психотичні реакції (наприклад, з галюцинаціями), парестезії в кистях рук, тремор, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, судомний синдром, тривога. З боку органів чуття: дуже рідко - порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилення серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку кістково-м'язової системи: рідко – ураження сухожиль (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко - розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язова слабкість (має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом); в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок до гострої ниркової недостатності, наприклад, внаслідок алергічних реакцій (інтерстиціальний нефрит). З боку системи кровотворення: іноді підвищення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів; рідко – нейтропенія; тромбоцитопенію, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія, панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість (астенія); дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори (бактерії та гриби), яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика (вторинна інфекція та суперінфекція), яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Спосіб застосування та дозиХворим із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: Синусит (запалення додаткових пазух носа): по 500 мг 1 раз на день - 10 -14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні. Простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: 250 мг 1 раз на день - 7-10 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день - 10-14 днів (після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Інтра-абдомінальна інфекція: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору, після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Лікування препаратом Лефокцин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірного знищення збудника. Лефокцин приймають внутрішньо один або двічі на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епілептичних нападів. Крім того можливі шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок. У дослідженнях при застосуванні левофлоксацину у надмірно високих дозах було показано подовження інтервалу QT. Лікування: проведення симптомамтичної терапії. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів похилого віку слід мати на увазі, що вони часто страждають від порушень нирок. При тяжкому запаленні легенів, викликаному пневмококами, Лефокцин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками, можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Судомна готовність може підвищуватися і при одночасному застосуванні фенбуфену, подібних до нього НПЗЗ або теофіліну. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні Лефокцину дуже рідко, щоб уникнути її пацієнтам, не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню.При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити Лефокцин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко виникає при застосуванні препарату Лефокцин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призвести до розриву сухожилля. Розрив ахіллового сухожилля може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та мати двосторонній характер. У пацієнтів похилого віку, а також при лікуванні глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити терапію препаратом Лефокцин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, насамперед, забезпечивши йому стан спокою.З обережністю слід проводити лікування Лефокцином у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази у зв'язку з можливим руйнуванням еритроцитів (гемоліз). Слід мати на увазі, що під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток таких побічних ефектів, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему