Антибиотики Санофи

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Спіраміцин 3 млн.МЕ. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 1.2 мг, магнію стеарат – 4 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 16 мг, гіпоролоза – 8 мг, кроскармеллозу натрію – 8 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 400 мг. Склад оболонки: титану діоксид (E171) – 1.694 мг, макрогол 6000 – 1.694 мг, гіпромелоза – 5.084 мг. 16 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або білого з кремовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "RPR 107" на одній стороні; вид на поперечному розрізі: білого або білого із кремовим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик із групи макролідів. Механізм антибактеріальної дії обумовлений гальмуванням синтезу білка в мікробній клітині за рахунок зв'язування з 50S-субодиницею рибосоми. Чутливі мікроорганізми (МПК<1 мг/л): грампозитивні аероби - Bacillus cereus, Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp., Rhodococcus equi, Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі та метицилін-резистентні штами), Streptococcus B, некласицированний стрептокок, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; грамнегативні аероби - Bordetella pertussis, Branhamella catarrhalis, Campylobacter spp., Legionella spp., Moraxella spp.; анаероби - Actinomyces spp., Bacteroides spp., Eubacterium spp., Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp., Propionibacterium acnes; різні - Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Coxiella spp., Leptospirа spp., Mycoplasma pneumoniae, Treponema pallidum, Toxoplasma gondii. Помірно чутливі мікроорганізми (антибіотик помірно активний in vitro при концентраціях антибіотика в осередку запалення ≥ 1 мг/л, але < 4 мг/л): грамнегативні аероби - Neisseria gonorrhoeae; аероби - Clostridium perfringens; різні - Ureaplasma urealyticum. Стійкі мікроорганізми; (МПК>4 мг/л; принаймні 50% штамів є стійкими): грампозитивні аероби - Corynebacterium jekeium, Nocardia asteroides; грамнегативні аероби - Acinetobacter spp., Enterobacter spp., Haemophilus spp., Pseudomonas spp.; анаероби – Fusobacterium spp.; різні – Mycoplasma hominis.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція спіраміцину відбувається швидко, але неповно, з великою варіабельністю (від 10 до 60%). Після прийому Роваміцину внутрішньо в дозі 6 млн.МЕ Cmax; спіраміцину в плазмі становить близько 3.3 мкг/мл. Їда не впливає на абсорбцію. Розподіл Зв'язування з білками плазми є низьким (приблизно 10%). Vd; приблизно 383 л. Препарат добре проникає у слину та тканини (концентрація у легенях становить 20-60 мкг/г, у мигдаликах – 20-80 мкг/г, в інфікованих пазухах – 75-110 мкг/г, у кістках – 5-100 мкг/г) . Через 10 днів після закінчення лікування концентрація спіраміцину в селезінці, печінці, нирках становить 5-7 мкг/г. Спіраміцин проникає та накопичується у фагоцитах (нейтрофіли, моноцити та перитонеальні та альвеолярні макрофаги). У людини концентрації препарату всередині фагоцитів є досить високими. Цим пояснюється ефективність спіраміцину щодо внутрішньоклітинних бактерій. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація у крові плода становить приблизно 50% від концентрації у сироватці крові матері). Концентрації у тканині плаценти у 5 разів вищі, ніж відповідні концентрації у сироватці крові. Виділяється із грудним молоком. Спіраміцин не проникає у спинномозкову рідину. Метаболізм та виведення Спіраміцин метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів із невстановленою хімічною структурою. T1/2 ;з плазми становить приблизно 8 год. Виводиться головним чином із жовчю (концентрація в 15-40 разів вище, ніж у сироватці). Ниркова екскреція становить близько 10% введеної дози. Кількість препарату, що виділяється через кишечник (з фекаліями), дуже незначна.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: гострий і хронічний фарингіт, спричинений бета-гемолітичним стрептококом А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо у разі протипоказань до їх застосування); гострий синусит (враховуючи чутливість мікроорганізмів, що найбільш часто викликають цю патологію, застосування препарату Роваміцин®; показано у разі протипоказань до застосування бета-лактамних антибіотиків); гострі та хронічні тонзиліти, спричинені чутливими до спіраміцину мікроорганізмами; гострий бронхіт, спричинений бактеріальною інфекцією, що розвинулася після гострого вірусного бронхіту; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія у пацієнтів без факторів ризику несприятливого результату, тяжких клінічних симптомів та клінічних ознак пневмококової етіології пневмонії; пневмонія, викликана атиповими збудниками (такими як Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Legionella spp.) або підозра на неї (незалежно від тяжкості та наявності або відсутності факторів ризику несприятливого результату); інфекції шкіри та підшкірної клітковини, включаючи імпетиго, імпетигінізацію, ектіму, інфекційний дермогіподерміт (особливо пику), вторинні інфіковані дерматози, еритразму; інфекції порожнини рота (в т.ч. стоматити, глосити); негонококові інфекції статевих органів; токсоплазмоз, зокрема. при вагітності; інфекції кістково-м'язової системи та сполучної тканини, включаючи періодонт. Профілактика рецидивів ревматизму у хворих з алергією на бета-лактамі антибіотики. Ерадикація Neisseria meningitidis з носоглотки (при протипоказаннях до прийому рифампіцину) для профілактики (але не лікування) менінгококового менінгіту: у хворих після проведення лікування та перед виходом з карантину; у хворих, які були протягом 10 днів до госпіталізації в контакті з особами, які виділяли Neisseria meningitidis зі слиною у навколишнє середовище.Протипоказання до застосуванняПеріод лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гострого гемолізу); дитячий вік (для таблеток 1.5 млн.МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн.МЕ – до 18 років); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З ;обережністю ;призначають Роваміцин® ;при обструкції жовчних проток, при печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяРоваміцин® можна призначати при вагітності за показаннями. Є великий досвід застосування препарату Роваміцин®; при вагітності. Зменшення ризику передачі токсоплазмозу плоду під час вагітності відзначається з 25% до 8% при використанні препарату в І триместрі, з 54% до 19% – у ІІ триместрі та з 65% до 44% – у ІІІ триместрі. Тератогенної чи фетотоксичної дії не спостерігалося. При призначенні препарату Роваміцин у період лактації слід припинити грудне вигодовування, оскільки можливе проникнення спіраміцину в грудне молоко. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (для таблеток 1.5 млн. МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн. МЕ – до 18 років).Побічна діяВикористана така класифікація для визначення частоти виникнення небажаних реакцій: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, <10); нечасто (≥0.1%, <1%); рідко (≥0.01%, <0.1%), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0.01%), частота невідома (за даними частоту визначити не можна). З боку травної системи: ; нудота, блювання, діарея; дуже рідко – псевдомембранозний коліт (<0.01%); частота невідома - виразковий езофагіт, гострий коліт, гостре пошкодження слизової оболонки кишечника у пацієнтів зі СНІДом при застосуванні спіраміцину у високих дозах з приводу криптоспоридіозу (всього 2 випадки). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко (<0.01%) - відхилення функціональних проб печінки від нормальних показників; холестатичний чи змішаний гепатит. З боку нервової системи: дуже рідко (окремі випадки) - минуща парестезія. З боку системи кровотворення: дуже рідко (<0.01%) - гострий гемоліз. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку імунної системи: ;шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри; дуже рідко (<0.01%) – ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; в окремих випадках – васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейна-Геноха. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - гострий генералізований екзантематозний пустульоз.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібування спіраміцином всмоктування карбідопа зі зниженням концентрації леводопи в плазмі. При одночасному призначенні спіраміцину необхідний клінічний контроль та корекція доз леводопи. Зареєстровано численні випадки підвищення активності непрямих антикоагулянтів у хворих, які приймають антибіотики. Вид інфекції або вираженість запальної реакції, вік і загальний стан хворого є факторами ризику, що спричиняють. За подібних обставин важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування відіграють роль у зміні MHO. Однак при застосуванні деяких груп антибіотиків цей ефект спостерігається частіше, зокрема, при застосуванні фторхінолонів, макролідів, циклінів, комбінації сульфаметоксазол+триметоприм, деяких цефалоспоринів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим; призначають 2-3 таб. по 3 млн. МО або 4-6 таб. по 1.5 млн.МЕ (тобто 6-9 млн.МЕ) на добу. Добову дозу ділять на 2 або 3 прийоми. Максимальна добова доза становить 9 млн. МЕ. У дітей і підлітків у віці від 6 до 18 років слід застосовувати тільки таблетки 1.5 млн. ME. У дітей старше 6 років добова доза становить від 150-300 тис. ME на кг маси тіла, яка ділиться на 2 або 3 прийоми до 6-9 млн. ME. Максимальна добова доза у дітей становить 300 тис. ME на кг маси тіла, але; при масі тіла дитини більше 30 кг; вона не повинна перевищувати 9 млн. ME Для профілактики менінгококового менінгіту дорослим призначають по 3 млн.МЕ 2 рази на добу протягом 5 днів; дітям по 75 тис.МО/кг маси тіла 2 рази на добу протягом 5 днів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок; у зв'язку з незначною нирковою екскрецією спіраміцину корекція дози не потрібна. Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняНевідомі випадки передозування спіраміцину. Симптоми: можливі - нудота, блювання, діарея. Випадки подовження інтервалу QT, що проходить при відміні препарату, спостерігалися у новонароджених, які отримували високі дози спіраміцину або після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, схильних до подовження інтервалу QT. Лікування: ;при передозуванні спіраміцину рекомендується ЕКГ-спостереження з визначенням тривалості інтервалу QT, особливо за наявності факторів ризику (гіпокаліємія, вроджене подовження інтервалу QT, одночасне застосування препаратів, що подовжують тривалість інтервалу QT і викликають розвиток шлуночкової тахіди) Специфічного антидоту немає. При підозрі передозування спіраміцину рекомендується симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом у пацієнтів із захворюваннями печінки необхідно періодично контролювати її функцію. Якщо на початку лікування виникають генералізована еритема та пустули, що супроводжуються високою температурою тіла, слід припустити гострий генералізований екзантематозний пустульоз; якщо така реакція виникне, то лікування потрібно припинити, і надалі застосування спіраміцину, як при монотерапії, так і комбінації, протипоказано. Використання у педіатрії Таблетки по 3 млн.ME у дітей не застосовуються через труднощі їх проковтування дітьми через великий діаметр таблеток та небезпеку обструкції дихальних шляхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні відомості про негативний вплив препарату на здатність керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак слід брати до уваги тяжкість стану пацієнта, яка може вплинути на увагу та швидкість психомоторних реакцій. Тому рішення про можливість керування автомобілем або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності у конкретного пацієнта повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Спіраміцин 3 млн.МЕ. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 2.4 мг, магнію стеарат – 8 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 32 мг, гіпролоза – 16 мг, кроскармелоза натрію – 16 мг, целюлоза мікрокристалічна – до 800 мг. Склад оболонки: ;титану діоксид (E171) - 2.96 мг, макрогол 6000 - 2.96 мг, гіпромелоза - 8.88 мг. 5 штук. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого з кремовим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "ROVA 3" на одній стороні; вид на поперечному розрізі: білого із кремовим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик із групи макролідів. Механізм антибактеріальної дії обумовлений гальмуванням синтезу білка в мікробній клітині за рахунок зв'язування з 50S-субодиницею рибосоми. Чутливі мікроорганізми (МПК<1 мг/л): грампозитивні аероби - Bacillus cereus, Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp., Rhodococcus equi, Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі та метицилін-резистентні штами), Streptococcus B, некласицированний стрептокок, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; грамнегативні аероби - Bordetella pertussis, Branhamella catarrhalis, Campylobacter spp., Legionella spp., Moraxella spp.; анаероби - Actinomyces spp., Bacteroides spp., Eubacterium spp., Mobiluncus spp., Peptostreptococcus spp., Porphyromonas spp., Prevotella spp., Propionibacterium acnes; різні - Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Coxiella spp., Leptospirа spp., Mycoplasma pneumoniae, Treponema pallidum, Toxoplasma gondii. Помірно чутливі мікроорганізми (антибіотик помірно активний in vitro при концентраціях антибіотика в осередку запалення ≥ 1 мг/л, але < 4 мг/л): грамнегативні аероби - Neisseria gonorrhoeae; аероби - Clostridium perfringens; різні - Ureaplasma urealyticum. Стійкі мікроорганізми; (МПК>4 мг/л; принаймні 50% штамів є стійкими): грампозитивні аероби - Corynebacterium jekeium, Nocardia asteroides; грамнегативні аероби - Acinetobacter spp., Enterobacter spp., Haemophilus spp., Pseudomonas spp.; анаероби – Fusobacterium spp.; різні – Mycoplasma hominis.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція спіраміцину відбувається швидко, але неповно, з великою варіабельністю (від 10 до 60%). Після прийому Роваміцину внутрішньо в дозі 6 млн.МЕ Cmax; спіраміцину в плазмі становить близько 3.3 мкг/мл. Їда не впливає на абсорбцію. Розподіл Зв'язування з білками плазми є низьким (приблизно 10%). Vd; приблизно 383 л. Препарат добре проникає у слину та тканини (концентрація у легенях становить 20-60 мкг/г, у мигдаликах – 20-80 мкг/г, в інфікованих пазухах – 75-110 мкг/г, у кістках – 5-100 мкг/г) . Через 10 днів після закінчення лікування концентрація спіраміцину в селезінці, печінці, нирках становить 5-7 мкг/г. Спіраміцин проникає та накопичується у фагоцитах (нейтрофіли, моноцити та перитонеальні та альвеолярні макрофаги). У людини концентрації препарату всередині фагоцитів є досить високими. Цим пояснюється ефективність спіраміцину щодо внутрішньоклітинних бактерій. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація у крові плода становить приблизно 50% від концентрації у сироватці крові матері). Концентрації у тканині плаценти у 5 разів вищі, ніж відповідні концентрації у сироватці крові. Виділяється із грудним молоком. Спіраміцин не проникає у спинномозкову рідину. Метаболізм та виведення Спіраміцин метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів із невстановленою хімічною структурою. T1/2 ;з плазми становить приблизно 8 год. Виводиться головним чином із жовчю (концентрація в 15-40 разів вище, ніж у сироватці). Ниркова екскреція становить близько 10% введеної дози. Кількість препарату, що виділяється через кишечник (з фекаліями), дуже незначна.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: гострий і хронічний фарингіт, спричинений бета-гемолітичним стрептококом А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо у разі протипоказань до їх застосування); гострий синусит (враховуючи чутливість мікроорганізмів, що найбільш часто викликають цю патологію, застосування препарату Роваміцин®; показано у разі протипоказань до застосування бета-лактамних антибіотиків); гострі та хронічні тонзиліти, спричинені чутливими до спіраміцину мікроорганізмами; гострий бронхіт, спричинений бактеріальною інфекцією, що розвинулася після гострого вірусного бронхіту; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія у пацієнтів без факторів ризику несприятливого результату, тяжких клінічних симптомів та клінічних ознак пневмококової етіології пневмонії; пневмонія, викликана атиповими збудниками (такими як Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Legionella spp.) або підозра на неї (незалежно від тяжкості та наявності або відсутності факторів ризику несприятливого результату); інфекції шкіри та підшкірної клітковини, включаючи імпетиго, імпетигінізацію, ектіму, інфекційний дермогіподерміт (особливо пику), вторинні інфіковані дерматози, еритразму; інфекції порожнини рота (в т.ч. стоматити, глосити); негонококові інфекції статевих органів; токсоплазмоз, зокрема. при вагітності; інфекції кістково-м'язової системи та сполучної тканини, включаючи періодонт. Профілактика рецидивів ревматизму у хворих з алергією на бета-лактамі антибіотики. Ерадикація Neisseria meningitidis з носоглотки (при протипоказаннях до прийому рифампіцину) для профілактики (але не лікування) менінгококового менінгіту: у хворих після проведення лікування та перед виходом з карантину; у хворих, які були протягом 10 днів до госпіталізації в контакті з особами, які виділяли Neisseria meningitidis зі слиною у навколишнє середовище.Протипоказання до застосуванняПеріод лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик розвитку гострого гемолізу); дитячий вік (для таблеток 1.5 млн.МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн.МЕ – до 18 років); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З ;обережністю ;призначають Роваміцин® ;при обструкції жовчних проток, при печінковій недостатності.Вагітність та лактаціяРоваміцин® можна призначати при вагітності за показаннями. Є великий досвід застосування препарату Роваміцин®; при вагітності. Зменшення ризику передачі токсоплазмозу плоду під час вагітності відзначається з 25% до 8% при використанні препарату в І триместрі, з 54% до 19% – у ІІ триместрі та з 65% до 44% – у ІІІ триместрі. Тератогенної чи фетотоксичної дії не спостерігалося. При призначенні препарату Роваміцин у період лактації слід припинити грудне вигодовування, оскільки можливе проникнення спіраміцину в грудне молоко. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік (для таблеток 1.5 млн. МЕ – до 6 років, для таблеток 3 млн. МЕ – до 18 років).Побічна діяВикористана така класифікація для визначення частоти виникнення небажаних реакцій: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, <10); нечасто (≥0.1%, <1%); рідко (≥0.01%, <0.1%), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0.01%), частота невідома (за даними частоту визначити не можна). З боку травної системи: ; нудота, блювання, діарея; дуже рідко – псевдомембранозний коліт (<0.01%); частота невідома - виразковий езофагіт, гострий коліт, гостре пошкодження слизової оболонки кишечника у пацієнтів зі СНІДом при застосуванні спіраміцину у високих дозах з приводу криптоспоридіозу (всього 2 випадки). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко (<0.01%) - відхилення функціональних проб печінки від нормальних показників; холестатичний чи змішаний гепатит. З боку нервової системи: дуже рідко (окремі випадки) - минуща парестезія. З боку системи кровотворення: дуже рідко (<0.01%) - гострий гемоліз. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - подовження інтервалу QT на ЕКГ. З боку імунної системи: ;шкірний висип, кропив'янка, свербіж шкіри; дуже рідко (<0.01%) – ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; в окремих випадках – васкуліт, включаючи пурпуру Шенлейна-Геноха. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко - гострий генералізований екзантематозний пустульоз.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібування спіраміцином всмоктування карбідопа зі зниженням концентрації леводопи в плазмі. При одночасному призначенні спіраміцину необхідний клінічний контроль та корекція доз леводопи. Зареєстровано численні випадки підвищення активності непрямих антикоагулянтів у хворих, які приймають антибіотики. Вид інфекції або вираженість запальної реакції, вік і загальний стан хворого є факторами ризику, що спричиняють. За подібних обставин важко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування відіграють роль у зміні MHO. Однак при застосуванні деяких груп антибіотиків цей ефект спостерігається частіше, зокрема, при застосуванні фторхінолонів, макролідів, циклінів, комбінації сульфаметоксазол+триметоприм, деяких цефалоспоринів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим; призначають 2-3 таб. по 3 млн. МО або 4-6 таб. по 1.5 млн.МЕ (тобто 6-9 млн.МЕ) на добу. Добову дозу ділять на 2 або 3 прийоми. Максимальна добова доза становить 9 млн. МЕ. У дітей і підлітків у віці від 6 до 18 років слід застосовувати тільки таблетки 1.5 млн. ME. У дітей старше 6 років добова доза становить від 150-300 тис. ME на кг маси тіла, яка ділиться на 2 або 3 прийоми до 6-9 млн. ME. Максимальна добова доза у дітей становить 300 тис. ME на кг маси тіла, але; при масі тіла дитини більше 30 кг; вона не повинна перевищувати 9 млн. ME Для профілактики менінгококового менінгіту дорослим призначають по 3 млн.МЕ 2 рази на добу протягом 5 днів; дітям по 75 тис.МО/кг маси тіла 2 рази на добу протягом 5 днів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок; у зв'язку з незначною нирковою екскрецією спіраміцину корекція дози не потрібна. Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняНевідомі випадки передозування спіраміцину. Симптоми: можливі - нудота, блювання, діарея. Випадки подовження інтервалу QT, що проходить при відміні препарату, спостерігалися у новонароджених, які отримували високі дози спіраміцину або після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, схильних до подовження інтервалу QT. Лікування: ;при передозуванні спіраміцину рекомендується ЕКГ-спостереження з визначенням тривалості інтервалу QT, особливо за наявності факторів ризику (гіпокаліємія, вроджене подовження інтервалу QT, одночасне застосування препаратів, що подовжують тривалість інтервалу QT і викликають розвиток шлуночкової тахіди) Специфічного антидоту немає. При підозрі передозування спіраміцину рекомендується симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування препаратом у пацієнтів із захворюваннями печінки необхідно періодично контролювати її функцію. Якщо на початку лікування виникають генералізована еритема та пустули, що супроводжуються високою температурою тіла, слід припустити гострий генералізований екзантематозний пустульоз; якщо така реакція виникне, то лікування потрібно припинити, і надалі застосування спіраміцину, як при монотерапії, так і комбінації, протипоказано. Використання у педіатрії Таблетки по 3 млн.ME у дітей не застосовуються через труднощі їх проковтування дітьми через великий діаметр таблеток та небезпеку обструкції дихальних шляхів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні відомості про негативний вплив препарату на здатність керувати автомобілем та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак слід брати до уваги тяжкість стану пацієнта, яка може вплинути на увагу та швидкість психомоторних реакцій. Тому рішення про можливість керування автомобілем або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності у конкретного пацієнта повинен приймати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: рокситроміцину – 150 мг; допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, полоксамер, повідон К30, кремній колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний; Оболонка: гіпромелоза, глюкоза безводна, титану діоксид, пропіленгліколь. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, двоопуклі циліндричні таблетки, покриті оболонкою, з гравіюванням "164" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик, макролід.ФармакокінетикаУ дорослих Абсорбція та основні фармакокінетичні показники Рокситроміцину швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Рокситроміцин не руйнується у кислому середовищі шлунка. Вже через 15 хв після прийому внутрішньо він виявляється у сироватці крові, максимальна сироваткова концентрація (Сmах) досягається через 2,2 години після прийому 150 мг препарату натще. Їда знижує абсорбцію рокситроміцину. Одноразовий прийом препарату Після одноразового прийому 150 мг рокситроміцину дорослими здоровими добровольцями фармакокінетичні показники є такими: Сmах 6,6 мг/л; Cmin (сироваткова концентрація через 12 годин після прийому рокситроміцину внутрішньо) – 1,8 мг/л. Таким чином, прийом препарату з інтервалом 12 год забезпечує збереження ефективних концентрацій рокситроміцину в крові протягом доби. Після одноразового прийому 300 мг рокситроміцину Сmах становить 9,7 мг/л і досягається через 1,5 год (час досягнення максимальної концентрації (ТСmах)). Через 12 годин плазмова концентрація становить 2,9 мг/л, а через 24 години - 1,2 мг/л. - Курсовий прийом препарату При курсовому прийомі рокситроміцину (150 мг двічі на день протягом 10 днів) рівноважна концентрація у плазмі досягається через 2-4 дні. Рівноважні плазмові концентрації: Сmах 9,3 мг/л і Cmin 3,6 МГ/Л. Після прийому 300 мг рокситроміцину кожні 24 години протягом 11 днів Сmax становить 10,9 мг/л, а Cmin (через 24 години після прийому чергової дози) становить 1,7 мг/л. Розподіл Через 6-12 годин після прийому чергової дози при курсовому прийомі рокситроміцин демонструє хороше проникнення в різні тканини та рідини організму, зокрема, у легеневу тканину, тканини піднебінних мигдаликів та передміхурової залози. Зв'язок із білками плазми становить 96 %; рокситроміцин легко зв'язується з альфа-1-кислим глікопротеїном. Цей зв'язок є насиченим і зменшується, якщо плазмова концентрація рокситроміцину перевищує 4 мг/л. Рокситроміцин незначно проникає у грудне молоко: менш ніж 0,05 % прийнятої дози. Метаболізм Рокситроміцин метаболізується лише частково, більше половини прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді. У сечі та калі були виявлені три метаболіти: головним метаболітом є рокситроміцин з відщепленим залишком кладинози, другорядними метаболітами є N-монодеметилірованний рокситроміцин, та N-дидеметилірованний рокситроміцин. Рокситроміцин та ці три метаболіти виявляються в сечі та калі в однакових пропорціях. У дослідженнях, проведених in vitro, рокситроміцин продемонстрував незначне пригнічення ізоферменту CYP3A, але при цьому він не пригнічував ізоферменти CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19 або CYP2D6. Виведення Дорослі з нормальною функцією печінки та нирок: після прийому внутрішньо рокситроміцин, головним чином, виводиться через кишечник (з калом) (65 %); через 72 години після прийому внутрішньо міченого радіоактивним ізотопом 14С-рокситроміцину радіоактивність у сечі становить лише 12 % від загальної кількості радіоактивності у сечі та калі. Період напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину у здорових добровольців становить 10,5 год та 11,2±4,4 год, відповідно, а в осіб похилого віку – 26,7±3,0 год та 15,5±7,0 год відповідно. У дітей Фармакокінетичний профіль Фармакокінетичний профіль рокситроміцину у дітей дуже близький до його фармакокінетичного профілю у дорослих. Порівняння фармакокінетичних показників у дітей з такими у дорослих молодих добровольців при прийомі рокситроміцину в еквівалентних дозах (2,5 мг/кг маси тіла двічі на добу) та при досягненні рівноважної концентрації у плазмі крові показало, що: Схах були подібними, із середніми значеннями 8,7 - 10,1 мг/л. ТСmах становило приблизно 2 год. -Т1/2 у дітей був подовжений приблизно до 20 год. Площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) у дітей та дорослих не відрізнялися. Сmin були в цілому подібні до таких у дорослих, із середніми значеннями, що варіюють між 2,6 і 3,4 мг/л. У результаті можна сказати, що плазмові концентрації у дітей є подібними до таких у дорослих. Очевидно, більш тривалий I 1 /2 у дітей не впливає на накопичення препарату, так як при курсовому прийомі Cmin залишається стабільною. У зв'язку з тим, що AUC у дітей та дорослих є порівнянними, та за умови, що біодоступність рокситроміцину у дітей така сама, як і у дорослих, передбачається, що загальний кліренс препарату у здорових дорослих добровольців та у дітей є порівнянним. Розподіл у тканинах Вивчення дифузії в піднебінні мигдалики та аденоїди показало: рокситроміцин швидко проникає у ці інфіковані тканини; його середня концентрація у тканинах після прийому однієї дози та після прийому 4-х доз є однаковою; концентрація у тканинах залишається високою до 12 годин після прийому препарату (рекомендований інтервал між прийомом чергових доз); концентрація у більшості тканин така ж або вище, ніж концентрація в плазмі, що визначається в той же час. Відсутність накопичення препарату дає змогу приймати його 2 рази на добу (кожні 12 год). Порівнянні плазмові концентрації у дорослих та дітей та гарне проникнення у тканини свідчать на користь вибору єдиної дози для дорослих та дітей. Пацієнти з печінковою недостатністю У дорослих пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю після прийому внутрішньо 150 мг рокситроміцину збільшуються Т1/2 (до 25 год) та Сmах. Пацієнти з нирковою недостатністю У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю ниркова екскреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10% від прийнятої внутрішньо дози. Після одноразового прийому 150 мг та 300 мг рокситроміцину при нирковій недостатності Т1/2 становить відповідно 17,9±2,4 год та 16,0±5,0 год. У разі ниркової недостатності зміни доз та режиму дозування не потрібні.ФармакодинамікаНапівсинтетичний антибіотик групи макролідів для перорального застосування. До препарату чутливі: Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Campylobacter coli, Campylobacter jejuni, Chlamydia trachomatis, psittaci and pneumoniae, Clostridium; Clostridium perfringens; Corynebacterium diptheriae; Enterococcus, Gardnerella vaginalis; Methi-S-Staphylococcus; Neisseria meningitidis; Helicobacter pylori; Legionella pneumophilia, Lysteria monocytogenes obiluncus; Mycoplasma pneumoniae; Pasteurella multocida; Peptostreptococcus, Porphyromonas, Propionibacterium acnes; Rhodococcus equi, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. До препарату помірно чутливі: Haemophilus influenzae, Ureaplasma urealyticum, Vibrio cholerae. До препарату є стійкими: Acinetobacter spp, Bacteroides fragilis; Enterobacteriaceae;, Methi-R staphylococcus; Pseudomonas spp; Fusobacterium; Mycoplasma hominis, Nocardia.Показання до застосуванняінфекції верхніх дихальних шляхів: гострі фарингіти, тонзиліти, синусити; інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія (в тому числі, викликана такими "атиповими" збудниками, як Chlamydia psittaci, Chlamydia pneumonia, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Legionella pneumophilia та ін.) бронхіт, бактеріальні інфекції; інфекції шкіри та м'яких тканин; генітальні інфекції (крім гонореї), включаючи уретрити, цервіко-вагініти; інфекції в одонтологіїПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів. Одночасний прийом судинозвужувальних алкалоїдів ріжків (ерготамін і дигідроерготамін), так як при їх одночасному застосуванні з макролідами є ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. Діти та підлітки з масою тіла менше 40 кг (тільки для цієї форми випуску у зв'язку з неможливістю точного поділу таблетки 150 мг). Вагітність. Період грудного вигодовування. Одночасний прийом цизаприду. Одночасний прийом колхіцину. Глюкозо-галактозна мальабсорбція (через вміст у препараті декстрози (глюкози)). З обережністю: При тяжкій печінковій недостатності (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне зменшення дози рокситроміцину. У пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, зі станами, що сприяють виникненню порушень серцевого ритму (нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія), та у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, що призводять до розвитку шлуночкових порушень ритму, у тому числі шлуночкової. пірует". При астенічному бульбарному паралічі (myasthenia gravis) (як і при застосуванні інших макролідів, можливе обтяження перебігу цього захворювання). При одночасному прийомі антикоагулянтів непрямої дії, таких як варфарин, аценокумарол, флуїндіон, феніндіон (потрібне регулярне визначення Міжнародного нормалізованого відношення (MHO)). При одночасному прийомі дизопіраміду (потрібний регулярний контроль ЕКГ та сироваткових концентрацій дизопіраміду). При одночасному прийомі дигоксину та інших серцевих глікозидів (збільшення ризику передозування дигоксину та інших серцевих глікозидів). При нирковій недостатності. У осіб похилого віку (можливе уповільнення виведення рокситроміцину через вікове зниження функції печінки та нирок, можливі супутні захворювання серця, які можуть підвищити ризик виникнення порушень ритму серця). При одночасному прийомі агоністів дофамінових рецепторів-алкалоїдів ріжків, таких як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід. При одночасному прийомі циклоспорину (ризик підвищення плазмової концентрації циклоспорину). При одночасному прийомі теофіліну (ризик підвищення плазмової концентрації теофіліну). При одночасному прийомі лікарських засобів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (ризик підвищення їх плазмових концентрацій).Вагітність та лактаціяРокситроміцин протипоказаний під час вагітності. Невеликі кількості рокситроміцину проникають у грудне молоко, тому необхідно припинити годування груддю або прийом препарату.Побічна діяЛабораторні та інструментальні дані Підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (AЛT) та аспартатамінотрансферази (ACT) та/або лужної фосфатази). Порушення з боку крові та лімфатичної системи – еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Порушення з боку нервової системи: Запаморочення, головний біль, парестезія; збочення смаку (включаючи агевзію) та/або збочення нюху (включаючи аносмію), як і при застосуванні інших макролідів. Порушення з боку дихальної системи в органів грудної клітки та середостіння – Бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Нудота, блювання, біль в епігастрії (диспепсія), діарея (іноді з кров'ю), панкреатит (більшість пацієнтів, у яких спостерігався панкреатит, приймали інші лікарські препарати, для яких панкреатит є відомою небажаною реакцією), псевдомембранозний коліт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – багатоформна еритема, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Інфекційні та паразитарні захворювання (розвиток суперінфекції) Як і при прийомі інших антибіотиків, при прийомі рокситроміцину, особливо тривалому, можливе надмірне розмноження нечутливих до рокситроміцину мікроорганізмів. Необхідні повторні огляди пацієнтів щодо виявлення суперінфекції з вжиттям відповідних заходів у її виникненні. Порушення з боку імунної системи – анафілактичний шок. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – гострі гепатити (холестатичний або гепатоцелюлярний), іноді з розвитком жовтяниці. Психічні порушення – галюцинації, сплутаність свідомості. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення – Тимчасова втрата слуху, гіпоакузія (неповна втрата слуху), вертиго, шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи - Подовження інтервалу QT на ЕКГ, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова тахікардія, які можуть призвести до фібриляції шлуночків та зупинки серця.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане З судинозвужувальними алкалоїдами ріжків (дигідроерготамін і ерготамін) Ризик різко вираженого звуження судин ("ерготизму") з можливим розвитком некрозу кінцівок. З колхіцином При одночасному застосуванні – збільшення небажаних ефектів колхіцину з потенційно летальним кінцем. З цизапридом Цизаприд, який метаболізується за допомогою печінкового ізоферменту СYР3А, асоціювався з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення його сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними інгібіторами групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом СYР3А та за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії рокситроміцину з цизапридом повністю виключити не можна. Тому поєднання цизаприду з рокситроміцин протипоказано. Одночасне застосування не рекомендується З агоністами дофамінових рецепторів - алкалоїдами ріжків (такими як бромокриптин, каберголін, лізурид, перголід) При одночасному застосуванні – збільшення плазмових концентрацій бромокриптину, каберголіна, лізуриду, перголіду з можливим збільшенням їхньої активності або появою ознак передозування. З терфенадіном Деякі макроліди мають фармакокінетичну взаємодію з терфенадином, що призводить до підвищення сироваткових концентрацій терфенадину. Це може призводити до розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, зазвичай до розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". Хоча при застосуванні рокситроміцину таких реакцій не спостерігалося, а дослідження на обмеженій групі здорових добровольців не показали будь-якої фармакокінетичної взаємодії або відповідних змін ЕКГ, поєднання рокситроміцину та терфенадину не рекомендується. З астемізолом, пімозидом Астемізол і пімозид, які метаболізуються за допомогою печінкового ізоферменту CYP3A, асоціювалися з подовженням інтервалу QT та/або порушеннями серцевого ритму (звичайно з розвитком шлуночкової тахікардії типу "пірует") в результаті підвищення їх сироваткових концентрацій внаслідок взаємодії з сильними антибіотики із групи макролідів. Хоча рокситроміцин або не має, або має обмежену здатність зв'язуватися з ізоферментом CYP3A і за рахунок цього пригнічувати метаболізм інших препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту, можливість такої взаємодії з вищепереліченими препаратами рокситроміцину повністю виключити не можна. Тому поєднання цих препаратів із рокситроміцином не рекомендується. Одночасне застосування, що вимагає обережності З препаратами, які можуть викликати подовження інтервалу QT та сприяти розвитку шлуночкових аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует" Антиаритмічні препарати ІА та ІІІ класу (включаючи аміодарон, беприділ, дронедарон, соталол); амісульприд, миш'як, аміназин, циталопрам, циамемазин, дифеманілу метилсульфат, дизопірамід, дофетилід, доласетрон, домперидон, дроперидол, еритроміцин, есциталопрам, флупентиксол, флуфеназин, галофантрін , , пентамідин, піпамперон, піпотіазин, прукалоприд, хінідин, сертиндол, спіраміцин, сульпірид, сультоприд, тіаприд, тореміфен, вандетаніб, вінкамін, зуклопентиксол. Крім цього дослідження in-vitro показали, що рокситроміцин може витісняти дизопірамід у зв'язку з білками крові; такий ефект in vivo може спричинити збільшення сироваткових концентрацій вільної фракції дизопіраміду (фракції, не пов'язаної з білками крові).Тому слід регулярно контролювати ЕКГ та, по можливості, сироваткові концентрації дизопіраміду. З варфарином та іншими антикоагулянтами непрямої дії, такими як аценокумарол, флуїндіон, феніндіон У дослідженнях, проведених на добровольцях, не було встановлено взаємодії з варфарином, проте повідомлялося про підвищення протромбінового часу або MHO у пацієнтів, які одночасно приймали рокситроміцин та антикоагулянти непрямої дії, що могло бути пов'язане з самою інфекцією. З метою запобігання рекомендується регулярно визначати MHO при поєднанні рокситроміцину з антикоагулянтами непрямої дії. З аторвастатином, симвастатином Ризик посилення їх небажаних явищ, що залежать від їхньої концентрації в крові, таких як рабдоміоліз; слід застосовувати статини у нижчих дозах. З циклоспорином Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій циклоспорину, але це, як правило, не потребує зміни звичайного режиму дозування циклоспорину при його сумісному застосуванні з рокситроміцином. Рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові та функціональний стан нирок. З дигоксином та іншими серцевими глікозидами Дослідження, проведене у здорових добровольців, показало, що рокситроміцин збільшує абсорбцію дигоксину. Цей ефект, властивий та іншим макролідам, може дуже рідко призводити до розвитку глікозидної інтоксикації. Вона може виявлятися такими симптомами, як нудота, блювання, діарея, біль голови, запаморочення; при інтоксикації серцевими глікозидами може також уповільнюватися серцева провідність або можливий розвиток порушень серцевого ритму. Тому у пацієнтів, які приймають рокситроміцин та дигоксин або інші серцеві глікозиди, слід регулярно контролювати ЕКГ та, якщо можливо, визначати сироваткові концентрації серцевих глікозидів. При появі симптомів, підозрілих на передозування серцевих глікозидів, визначення сироваткових концентрацій серцевих глікозидів є обов'язковим. З лікарськими препаратами, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (наприклад, з рифабутином) Рокситроміцин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. Ефект рокситроміцину на системну експозицію лікарських препаратів, що переважно метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА, як очікується, може призводити лише до її дворазового або меншого збільшення. Слід бути обережними при сумісному застосуванні рокситроміцину з лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферменту СУРЗА (наприклад, з рифабутином). Одночасне застосування, яке має бути прийняте до уваги З мідазоламом Рокситроміцин, як і інші макролідні антибіотики, може збільшувати площу під кривою "концентрація час" та Т1/2 мідазоламу, у зв'язку з цим ефекти мідазоламу можуть посилюватися та пролонгуватися у пацієнтів, які отримують лікування рокситроміцином. З теофіліном Відзначається незначне збільшення плазмових концентрацій теофіліну, але це, як правило, не вимагає зміни звичайного режиму дозування теофіліну при їхньому спільному застосуванні з рокситроміцином. Інші З тріазоламом Відсутні переконливі докази взаємодії між рокситроміцином і триазоламом. З карбамазепіном, ранітидином, гідроксидами алюмінію та магнію, пероральними контрацептивами, що містять естрогени та гестагени. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з рокситроміцином.Спосіб застосування та дозиДорослим призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. У цьому добова доза становить 300 мг. Можливе призначення 300 мг одноразово на добу. Дітям (маса тіла понад 40 кг) призначають 150 мг рокситроміцину внутрішньо з інтервалом о 12 годині. Добова доза становить 300 мг. Дана лікарська форма не застосовується у дітей віком до 4 років! У літніх хворих дозування та добова доза рокситроміцину не змінюється. За наявності ниркової недостатності рокситроміцин призначається у дозі 150 мг двічі на добу. У хворих із печінковою недостатністю 150 мг призначається одноразово. Тривалість прийому рокситроміцину залежить від показання до застосування, тяжкості інфекційного процесу та активності збудника. Рокситроміцин приймається до їди перорально один або два рази на добу. Пігулка повинна запиватись достатньою кількістю води.ПередозуванняПри передозуванні необхідне промивання шлунка та симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про різко виражене звуження судин ("ерготизм") з можливим розвитком некрозу кінцівок при поєднанні прийому макролідів з судинозвужувальними алкалоїдами ріжків. Тому перед призначенням рокситроміцину слід обов'язково з'ясувати у пацієнта, чи він не приймає ці алкалоїди. Тяжкі бульозні реакції При застосуванні рокситроміцину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. При появі симптомів або ознак синдрому Стівенса-Джонсона, або токсичного епідермального некролізу (наприклад, прогресуючого висипу на шкірі, часто з появою пухирів або пошкодженням слизових оболонок) лікування препаратом Рулід® повинно бути припинено. Вплив на тривалість інтервалу QT За певних умов макроліди, включаючи рокситроміцин, можуть продовжувати інтервал QT. Тому рокситроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з вродженим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які мають стани, що сприяють розвитку порушень серцевого ритму, такі як нескоректована гіпокаліємія або гіпомагніємія, клінічно значуща брадикардія, та у пацієнтів, які приймають препарати, що призводять до розвитку. ритму, у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует". Слід скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію до початку лікування рокситроміцином, а лікування проводити під контролем ЕКГ. Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При застосуванні препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (наприклад, при цирозі печінки з жовтяницею або асцитом) потрібне дворазове зниження добової дози рокситроміцину (наприклад, до 150 мг 1 раз на добу у дорослих). Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів похилого віку Ниркова секреція рокситроміцину та його метаболітів становить приблизно 10 % від прийнятої внутрішньо дози. При застосуванні препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю, а також у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Застосування у пацієнтів з астенічним бульварним паралічем (myasthenia gravis) Як і інші макроліди, рокситроміцин може обтяжувати перебіг астенічного бульбарного паралічу, у зв'язку з чим застосування рокситроміцину у таких пацієнтів потребує особливої ​​обережності та контролю за станом пацієнта. Псевдомембранозний коліт, що викликається Clostridium difficile Діарея, особливо важка, персистуюча та/або супроводжується кровотечею під час лікування рокситроміцином або після нього, може бути симптомом псевдомембранозного коліту. При підозрі на псевдомембранозний коліт прийом рокситроміцину має бути негайно припинено. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами або зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при застосуванні препарату можливе виникнення запаморочення, галюцинацій, сплутаності свідомості. У разі виникнення таких побічних ефектів керування транспортними засобами або зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності можуть бути небезпечними для пацієнта, і від них слід тимчасово (на час збереження цих побічних ефектів) утриматися.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин – 250,000 мг (відповідає 256,230 мг левофлоксацину гемігідрату); допоміжні речовини: гіпромелоза – 5,400 мг, кросповідон – 7,000 мг, целюлоза мікрокристалічна – 33,870 мг; натрію стеарилфумарат – 5,000 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза - 5,433 мг, макрогол 8000 - 0,288 мг, титану діоксид (Е 171) - 1,358 мг, тальк - 0,407 мг, заліза оксид червоний (Е 172) - 0,007 мг і 000 0 . По 3, 5, 7 або 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки з роздільною борозенкою з обох боків, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтувато-рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаАбсорбція Левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, їда мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається протягом 1-2 годин і становить 5,2+1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі при прийомі 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. На 10 день прийому препарату Таванік 500 мг 1 раз на добу Сmах левофлоксацину становив 5,7+1,4 мкг/мл, а мінімальна концентрація левофлоксацину (концентрація перед прийомом чергової дози) (Сmах) у плазмі крові становила 0,5+ 0,2 мкг/мл. На 10 день прийому препарату Таванік 500 мг 2 рази на добу Сmах становила 7,8+1,1 мкг/мл, а Cmin - 3,0+0,9 мкг/мл. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові становить 30-40 %. Після одноразового та повторного прийому 500 мг левофлоксацину обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи та тканини організму людини. Проникнення в слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/г і 10,8 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтами бронхів та рідина епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 та 0,8-3, відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середні концентрації левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах - 97,9 мкг/мл. Проникнення в легеневу тканину Максимальні концентрації в легеневій тканині після внутрішнього прийому 500 мг левофлоксацину становили приблизно 11,3 мкг/г і досягалися через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією в плазмі крові. Проникнення в альвеолярну рідину Після 3-х днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідині досягалися через 2-4 години після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентраціями у плазмі крові. Проникнення в кісткову тканину Левофлоксацин добре проникає в кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальні концентрації левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо становили приблизно 15,1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату). Проникнення в спинномозкову рідину Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Проникнення в тканину передміхурової залози Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3-х днів середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1,84. Концентрації у сечі Середні концентрації в сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл відповідно. Метаболізм Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5 % прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням. Виведення Після внутрішнього застосування левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення (Т1/2) - 6-8 год). Виведення переважно через нирки (більше 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо, що підтверджує, що прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних із відмінностями у кліренсі креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (C1R) зменшуються, а Т1/2 збільшується. Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому внутрішньо 500 мг препарату Таванік. КК (мл/хв) <20 20-49 50-80 C1R (мл/хв) 13 26 57 Т1/2 (год) 35 27 9 ФармакодинамікаТаванік® - синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (МПК ≤2 мг/л; зона інгібування ≥17 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I)/- (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R (пеніцилін-помірно чутливі/-чутливі/-резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S - резистентні). Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампициллин-чувствительные /-резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis Д+/Д- (продукуючі та непродукуючі бета-лактамазі) пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метициллін). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК ≥8 мг/л; зона інгібування ≤13 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, чутливі до левофлоксацину, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу; профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. При застосуванні препарату Таванік слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату Таванік®. Епілепсія. Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis). Ураження сухожилля при прийомі фторхінолонів в анамнезі. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання). Вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання у плода). Період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання кісток у дитини). З обережністю: У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін]. У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами). У пацієнтів із порушенням функції нирок (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування). У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.Вагітність та лактаціяЛевофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Дані, отримані в клінічних дослідженнях і при постмаркетинговому застосуванні препарату Порушення з боку серця: - Рідко: синусова тахікардія, відчуття серцебиття; Частота невідома (постмаркетингові дані): подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); Рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); Частота невідома (постмаркетингові дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність чи різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення; Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); Рідко: парестезія, судоми; Частота невідома (постмаркетингові дані): периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення з боку органу зору: - Рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; Частота невідома (постмаркетингові дані): минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Нечасто: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); Рідко: дзвін у вухах; Частота невідома (постмаркетингові дані): зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: задишка; Частота невідома (постмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: діарея, блювання, нудота; Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нічок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; Частота невідома (постмаркетингові дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини - Нечасто: артралгія, міалгія; Рідко: ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); Частота невідома (постмаркетингові дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер (див. також розділ "Особливі вказівки")), розрив зв'язок, розрив м'язи, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Нечасто: анорексія; Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); Частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання – Нечасто: грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин: - Рідко: зниження артеріального тиску. Загальні розлади: - Нечасто: астенія; Рідко: пірексія (підвищення температури тіла); Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи: - Рідко: ангіоневротичний набряк; Частота невідома (постмаркетингові дані): анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); Нечасто: підвищення концентрації білірубіну у крові; Частота невідома (постмаркетингові дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів із сепсисом); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки - Часто: безсоння; Нечасто: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; Рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; Частота невідома (постмаркетингові дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів - Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, що вимагають дотримання обережності З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Таванік®. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. із сукральфатом Дія препарату Таванік значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К) У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорином Левофлоксацин збільшував Т1/2 циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Інші Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.Спосіб застосування та дозиТаблетки Таванік 250 мг або 500 мг приймають внутрішньо один або два рази на добу. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). При необхідності таблетки можна розламувати по роздільній борозенці. Препарат можна приймати перед їдою або в будь-який час між їдою, так як прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Препарат слід приймати не менше ніж через 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк, або сукральфату. Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину при прийомі препарату Таванік® у таблетках дорівнює 99-100 %, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Таванік® на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Пропуск прийому однієї або кількох доз препарату Якщо випадково пропущений прийом препарату, то треба якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Таванік згідно рекомендованого режиму його дозування. Дози та тривалість лікування Режим дозування визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв). Гострий синусит: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці Таванік® 250 мг 1 раз на добу (відповідно по 250 мг левофлоксацину) – 3 дні. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 2 таблетки Таванік 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 2 таблетки Таванік 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 28 днів. Інфекції шкірних покровів та м'яких тканин: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці Таванік 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) - до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг (відповідно по 500 мг левофлоксацину) 1 раз на добу протягом 8 тижнів. Режим дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок (КК) Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною нирковою функцією потрібне зниження дози препарату (див. таблицю нижче). КК Режим дозування таблеток Таванік Рекомендована доза при КК >50 мл/хв по 250 мг/24 год Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/24 год Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/12 год 50-20 мл/хв перша доза: 250 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 250 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 250 мг/12 год 19-10 мл/хв перша доза: 250 мг потім по 125 мг/48 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/12 год < 10 мл/хв (включаючи гемодіаліз та ПАПД1 перша доза: 250 мг потім по 125 мг/48 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год 1 після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) не потрібне введення додаткових доз. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче.ПередозуванняСимптоми передозування Виходячи з даних, отриманих у токсикологічних дослідженнях, проведених у тварин, найважливішими очікуваними симптомами гострого передозування препарату Таванік® є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення та судоми). При постмаркетинговому застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор. Можливий розвиток нудоти та виникнення ерозій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених із дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, спостерігалося подовження інтервалу QT. Лікування передозування У разі передозування потрібне ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування таблеток Таванік показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату конкретної країни. Для терапії тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Метицилін-резистентний золотистий стрептокок Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Пацієнти, схильні до розвитку судом Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін. Псевдомембранозний коліт Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і одразу розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол усередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тендиніт Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Таванік і розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Тяжкі бульозні реакції При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої ​​необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). Суперінфекція Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів. Подовження інтервалу QT Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином. Гіпо- та гіперглікемія (дисглікемія) Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібний моніторинг концентрації глюкози у крові. Периферична нейропатія У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis) Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постмаркетинговому періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Психотичні реакції При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Таванік, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин – 500,000 мг (відповідає 512,460 мг левофлоксацину гемігідрату); допоміжні речовини: гіпромелоза – 10,800 мг, кросповідон – 14,000 мг, целюлоза мікрокристалічна – 67,740 мг; натрію стеарилфумарат – 10,000 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза - 10,866 мг, макрогол 8000 - 0,575 мг, титану діоксид (Е 171) - 2,716 мг, тальк - 0,815 мг, заліза оксид червоний (Е 172) - 0,014 мг і 0 0 0 0 . По 5, 7 або 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки з роздільною борозенкою з обох боків, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтувато-рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаАбсорбція Левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, їда мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається протягом 1-2 годин і становить 5,2+1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі при прийомі 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. На 10 день прийому препарату Таванік 500 мг 1 раз на добу Сmах левофлоксацину становив 5,7+1,4 мкг/мл, а мінімальна концентрація левофлоксацину (концентрація перед прийомом чергової дози) (Сmах) у плазмі крові становила 0,5+ 0,2 мкг/мл. На 10 день прийому препарату Таванік 500 мг 2 рази на добу Сmах становила 7,8+1,1 мкг/мл, а Cmin - 3,0+0,9 мкг/мл. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові становить 30-40 %. Після одноразового та повторного прийому 500 мг левофлоксацину обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи та тканини організму людини. Проникнення в слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/г і 10,8 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтами бронхів та рідина епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 та 0,8-3, відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середні концентрації левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах - 97,9 мкг/мл. Проникнення в легеневу тканину Максимальні концентрації в легеневій тканині після внутрішнього прийому 500 мг левофлоксацину становили приблизно 11,3 мкг/г і досягалися через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією в плазмі крові. Проникнення в альвеолярну рідину Після 3-х днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідині досягалися через 2-4 години після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентраціями у плазмі крові. Проникнення в кісткову тканину Левофлоксацин добре проникає в кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальні концентрації левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо становили приблизно 15,1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату). Проникнення в спинномозкову рідину Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Проникнення в тканину передміхурової залози Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3-х днів середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1,84. Концентрації у сечі Середні концентрації в сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл відповідно. Метаболізм Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5 % прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням. Виведення Після внутрішнього застосування левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення (Т1/2) - 6-8 год). Виведення переважно через нирки (більше 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо, що підтверджує, що прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних із відмінностями у кліренсі креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (C1R) зменшуються, а Т1/2 збільшується. Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому внутрішньо 500 мг препарату Таванік. КК (мл/хв) <20 20-49 50-80 C1R (мл/хв) 13 26 57 Т1/2 (год) 35 27 9 ФармакодинамікаТаванік® - синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (МПК ≤2 мг/л; зона інгібування ≥17 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I)/- (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R (пеніцилін-помірно чутливі/-чутливі/-резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S - резистентні). Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампициллин-чувствительные /-резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis Д+/Д- (продукуючі та непродукуючі бета-лактамазі) пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метициллін). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК ≥8 мг/л; зона інгібування ≤13 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, чутливі до левофлоксацину, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу; профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. При застосуванні препарату Таванік слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату Таванік®. Епілепсія. Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis). Ураження сухожилля при прийомі фторхінолонів в анамнезі. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання). Вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання у плода). Період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання кісток у дитини). З обережністю: У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін]. У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами). У пацієнтів із порушенням функції нирок (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування). У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.Вагітність та лактаціяЛевофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Дані, отримані в клінічних дослідженнях і при постмаркетинговому застосуванні препарату Порушення з боку серця: - Рідко: синусова тахікардія, відчуття серцебиття; Частота невідома (постмаркетингові дані): подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); Рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); Частота невідома (постмаркетингові дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність чи різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення; Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); Рідко: парестезія, судоми; Частота невідома (постмаркетингові дані): периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення з боку органу зору: - Рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; Частота невідома (постмаркетингові дані): минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Нечасто: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); Рідко: дзвін у вухах; Частота невідома (постмаркетингові дані): зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: задишка; Частота невідома (постмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: діарея, блювання, нудота; Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нічок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; Частота невідома (постмаркетингові дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини - Нечасто: артралгія, міалгія; Рідко: ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); Частота невідома (постмаркетингові дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер (див. також розділ "Особливі вказівки")), розрив зв'язок, розрив м'язи, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Нечасто: анорексія; Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); Частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання – Нечасто: грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин: - Рідко: зниження артеріального тиску. Загальні розлади: - Нечасто: астенія; Рідко: пірексія (підвищення температури тіла); Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи: - Рідко: ангіоневротичний набряк; Частота невідома (постмаркетингові дані): анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); Нечасто: підвищення концентрації білірубіну у крові; Частота невідома (постмаркетингові дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів із сепсисом); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки - Часто: безсоння; Нечасто: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; Рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; Частота невідома (постмаркетингові дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів - Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, що вимагають дотримання обережності З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Таванік®. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. із сукральфатом Дія препарату Таванік значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К) У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорином Левофлоксацин збільшував Т1/2 циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Інші Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.Спосіб застосування та дозиТаблетки Таванік 250 мг або 500 мг приймають внутрішньо один або два рази на добу. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). При необхідності таблетки можна розламувати по роздільній борозенці. Препарат можна приймати перед їдою або в будь-який час між їдою, так як прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Препарат слід приймати не менше ніж через 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк, або сукральфату. Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину при прийомі препарату Таванік® у таблетках дорівнює 99-100 %, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Таванік® на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Пропуск прийому однієї або кількох доз препарату Якщо випадково пропущений прийом препарату, то треба якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Таванік згідно рекомендованого режиму його дозування. Дози та тривалість лікування Режим дозування визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв). Гострий синусит: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці Таванік® 250 мг 1 раз на добу (відповідно по 250 мг левофлоксацину) – 3 дні. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 2 таблетки Таванік 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 2 таблетки Таванік 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 28 днів. Інфекції шкірних покровів та м'яких тканин: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці Таванік 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) - до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг (відповідно по 500 мг левофлоксацину) 1 раз на добу протягом 8 тижнів. Режим дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок (КК) Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною нирковою функцією потрібне зниження дози препарату (див. таблицю нижче). КК Режим дозування таблеток Таванік Рекомендована доза при КК >50 мл/хв по 250 мг/24 год Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/24 год Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/12 год 50-20 мл/хв перша доза: 250 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 250 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 250 мг/12 год 19-10 мл/хв перша доза: 250 мг потім по 125 мг/48 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/12 год < 10 мл/хв (включаючи гемодіаліз та ПАПД1 перша доза: 250 мг потім по 125 мг/48 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год 1 після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) не потрібне введення додаткових доз. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче.ПередозуванняСимптоми передозування Виходячи з даних, отриманих у токсикологічних дослідженнях, проведених у тварин, найважливішими очікуваними симптомами гострого передозування препарату Таванік® є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення та судоми). При постмаркетинговому застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор. Можливий розвиток нудоти та виникнення ерозій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених із дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, спостерігалося подовження інтервалу QT. Лікування передозування У разі передозування потрібне ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування таблеток Таванік показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату конкретної країни. Для терапії тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Метицилін-резистентний золотистий стрептокок Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Пацієнти, схильні до розвитку судом Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін. Псевдомембранозний коліт Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і одразу розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол усередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тендиніт Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Таванік і розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Тяжкі бульозні реакції При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої ​​необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). Суперінфекція Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів. Подовження інтервалу QT Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином. Гіпо- та гіперглікемія (дисглікемія) Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібний моніторинг концентрації глюкози у крові. Периферична нейропатія У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis) Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постмаркетинговому періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Психотичні реакції При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Таванік, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин – 500,000 мг (відповідає 512,460 мг левофлоксацину гемігідрату); допоміжні речовини: гіпромелоза – 10,800 мг, кросповідон – 14,000 мг, целюлоза мікрокристалічна – 67,740 мг; натрію стеарилфумарат – 10,000 мг; плівкова оболонка: гіпромелоза - 10,866 мг, макрогол 8000 - 0,575 мг, титану діоксид (Е 171) - 2,716 мг, тальк - 0,815 мг, заліза оксид червоний (Е 172) - 0,014 мг і 0 0 0 0 . По 5, 7 або 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки з роздільною борозенкою з обох боків, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтувато-рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - фторхінолон.ФармакокінетикаАбсорбція Левофлоксацин швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, їда мало впливає на його абсорбцію. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить 99-100%. Після одноразового прийому 500 мг левофлоксацину максимальна концентрація в плазмі (Сmах) досягається протягом 1-2 годин і становить 5,2+1,2 мкг/мл. Фармакокінетика левофлоксацину є лінійною у діапазоні доз від 50 до 1000 мг. Рівноважний стан концентрації левофлоксацину в плазмі при прийомі 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу досягається протягом 48 годин. На 10 день прийому препарату Таванік 500 мг 1 раз на добу Сmах левофлоксацину становив 5,7+1,4 мкг/мл, а мінімальна концентрація левофлоксацину (концентрація перед прийомом чергової дози) (Сmах) у плазмі крові становила 0,5+ 0,2 мкг/мл. На 10 день прийому препарату Таванік 500 мг 2 рази на добу Сmах становила 7,8+1,1 мкг/мл, а Cmin - 3,0+0,9 мкг/мл. Розподіл Зв'язок із білками сироватки крові становить 30-40 %. Після одноразового та повторного прийому 500 мг левофлоксацину обсяг розподілу левофлоксацину становить у середньому 100 л, що вказує на гарне проникнення левофлоксацину в органи та тканини організму людини. Проникнення в слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину максимальні концентрації левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів і рідини епітеліальної вистилки досягалися протягом 1 год або 4 год і становили 8,3 мкг/г і 10,8 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтами бронхів та рідина епітеліальної вистилки, порівняно з концентрацією у плазмі крові, що становлять 1,1-1,8 та 0,8-3, відповідно. Після 5 днів прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину середні концентрації левофлоксацину через 4 години після останнього прийому препарату в рідині епітеліальної вистилки становили 9,94 мкг/мл і в альвеолярних макрофагах - 97,9 мкг/мл. Проникнення в легеневу тканину Максимальні концентрації в легеневій тканині після внутрішнього прийому 500 мг левофлоксацину становили приблизно 11,3 мкг/г і досягалися через 4-6 годин після прийому препарату з коефіцієнтами пенетрації 2-5, порівняно з концентрацією в плазмі крові. Проникнення в альвеолярну рідину Після 3-х днів прийому 500 мг левофлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації левофлоксацину в альвеолярній рідині досягалися через 2-4 години після прийому препарату і становили 4,0 та 6,7 мкг/мл, відповідно, з коефіцієнтом пенетрації 1, порівняно з концентраціями у плазмі крові. Проникнення в кісткову тканину Левофлоксацин добре проникає в кортикальну та губчасту кісткову тканину, як у проксимальних, так і в дистальних відділах стегнової кістки, з коефіцієнтом пенетрації (кісткова тканина/плазма крові) 0,1-3. Максимальні концентрації левофлоксацину в губчастій кістковій тканині проксимального відділу стегнової кістки після прийому 500 мг препарату внутрішньо становили приблизно 15,1 мкг/г (через 2 години після прийому препарату). Проникнення в спинномозкову рідину Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину. Проникнення в тканину передміхурової залози Після прийому внутрішньо 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3-х днів середня концентрація левофлоксацину в тканині передміхурової залози становила 8,7 мкг/г, середнє співвідношення концентрацій передміхурова залоза/плазма крові становило 1,84. Концентрації у сечі Середні концентрації в сечі через 8-12 годин після прийому внутрішньо дози 150, 300 та 600 мг левофлоксацину становили 44 мкг/мл, 91 мкг/мл та 162 мкг/мл відповідно. Метаболізм Левофлоксацин метаболізується незначною мірою (5 % прийнятої дози). Його метаболітами є деметиллевофлоксацин та N-оксид левофлоксацин, які виводяться нирками. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не піддається хіральним перетворенням. Виведення Після внутрішнього застосування левофлоксацин відносно повільно виводиться з плазми крові (період напіввиведення (Т1/2) - 6-8 год). Виведення переважно через нирки (більше 85% прийнятої дози). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового прийому 500 мг складав 175±29,2 мл/хв. Відсутні істотні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину при його внутрішньовенному введенні та прийомі внутрішньо, що підтверджує, що прийом внутрішньо та внутрішньовенне введення є взаємозамінними. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Фармакокінетика левофлоксацину у чоловіків та жінок не відрізняється. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такої у молодих пацієнтів, за винятком відмінностей фармакокінетики, пов'язаних із відмінностями у кліренсі креатиніну (КК). При нирковій недостатності фармакокінетика левофлоксацину змінюється. У міру погіршення функції нирок виведення через нирки та нирковий кліренс (C1R) зменшуються, а Т1/2 збільшується. Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому внутрішньо 500 мг препарату Таванік. КК (мл/хв) <20 20-49 50-80 C1R (мл/хв) 13 26 57 Т1/2 (год) 35 27 9 ФармакодинамікаТаванік® - синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах мікробних клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. In vitro Чутливі мікроорганізми (МПК ≤2 мг/л; зона інгібування ≥17 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I)/- (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis methi-S (метицилін-чутливі), Staphylococcus spp. CNS (коагулазонегативні), Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R (пеніцилін-помірно чутливі/-чутливі/-резистентні), Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S - резистентні). Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R (ампициллин-чувствительные /-резистентні), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis Д+/Д- (продукуючі та непродукуючі бета-лактамазі) пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii,Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л; зона інгібування 16-14 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus haemolyticus methi-R (метициллін). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni/coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні до левофлоксацину мікроорганізми (МПК ≥8 мг/л; зона інгібування ≤13 мм) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus methi-R (метицилін-резистентні), Staphylococcus coagulase-negative methi-R (коагулазонегативні метицилін-резистентні). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Резистентність Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при лікуванні інфекцій, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами) Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morgan. Інші: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae.Показання до застосуванняБактеріальні інфекції, чутливі до левофлоксацину, у дорослих: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; для комплексного лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу; профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження. При застосуванні препарату Таванік слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якої з допоміжних речовин препарату Таванік®. Епілепсія. Псевдопаралітична міастенія (myasthenia gravis). Ураження сухожилля при прийомі фторхінолонів в анамнезі. Дитячий та підлітковий вік до 18 років (у зв'язку з незавершеністю зростання скелета, тому що не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання). Вагітність (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання у плода). Період грудного вигодовування (не можна повністю виключити ризик ураження хрящових точок зростання кісток у дитини). З обережністю: У пацієнтів, схильних до розвитку судом [у пацієнтів з попередніми ураженнями центральної нервової системи (ЦНС), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін]. У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (підвищений ризик гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами). У пацієнтів із порушенням функції нирок (потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування). У пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів жіночої статі, у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT (антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні препарати, наприклад, глібенкламід або інсуліну (зростає ризик розвитку гіпоглікемії). У пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції (підвищений ризик виникнення аналогічних небажаних реакцій при застосуванні левофлоксацину). У пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання.Вагітність та лактаціяЛевофлоксацин протипоказаний до застосування у вагітних та жінок, що годують груддю.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Дані, отримані в клінічних дослідженнях і при постмаркетинговому застосуванні препарату Порушення з боку серця: - Рідко: синусова тахікардія, відчуття серцебиття; Частота невідома (постмаркетингові дані): подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Нечасто: лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); Рідко: нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); Частота невідома (постмаркетингові дані): панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність чи різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль, запаморочення; Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); Рідко: парестезія, судоми; Частота невідома (постмаркетингові дані): периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Порушення з боку органу зору: - Рідко: порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; Частота невідома (постмаркетингові дані): минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Нечасто: вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); Рідко: дзвін у вухах; Частота невідома (постмаркетингові дані): зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Нечасто: задишка; Частота невідома (постмаркетингові дані): бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: діарея, блювання, нудота; Нечасто: біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; Частота невідома (постмаркетингові дані): геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нічок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; Частота невідома (постмаркетингові дані): токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини - Нечасто: артралгія, міалгія; Рідко: ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); Частота невідома (постмаркетингові дані): рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер (див. також розділ "Особливі вказівки")), розрив зв'язок, розрив м'язи, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Нечасто: анорексія; Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); Частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання – Нечасто: грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин: - Рідко: зниження артеріального тиску. Загальні розлади: - Нечасто: астенія; Рідко: пірексія (підвищення температури тіла); Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи: - Рідко: ангіоневротичний набряк; Частота невідома (постмаркетингові дані): анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Часто: підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); Нечасто: підвищення концентрації білірубіну у крові; Частота невідома (постмаркетингові дані): тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів із сепсисом); гепатит, жовтяниця. Порушення психіки - Часто: безсоння; Нечасто: почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; Рідко: психічні порушення (наприклад галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; Частота невідома (постмаркетингові дані): порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів - Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії, що вимагають дотримання обережності З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Таванік®. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. із сукральфатом Дія препарату Таванік значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К) У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорином Левофлоксацин збільшував Т1/2 циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики). Інші Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливих фармакокінетичних взаємодій левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином та варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється достатньо, щоб це мало клінічно.Спосіб застосування та дозиТаблетки Таванік 250 мг або 500 мг приймають внутрішньо один або два рази на добу. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки). При необхідності таблетки можна розламувати по роздільній борозенці. Препарат можна приймати перед їдою або в будь-який час між їдою, так як прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату. Препарат слід приймати не менше ніж через 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк, або сукральфату. Враховуючи те, що біодоступність левофлоксацину при прийомі препарату Таванік® у таблетках дорівнює 99-100 %, у разі переведення пацієнта з внутрішньовенної інфузії препарату Таванік® на прийом таблеток слід продовжувати лікування у тій дозі, яка застосовувалася при внутрішньовенній інфузії. Пропуск прийому однієї або кількох доз препарату Якщо випадково пропущений прийом препарату, то треба якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Таванік згідно рекомендованого режиму його дозування. Дози та тривалість лікування Режим дозування визначається характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Тривалість лікування варіює залежно від перебігу захворювання. Рекомендований режим дозування та тривалість лікування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК >50 мл/хв). Гострий синусит: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 1 таблетці Таванік® 250 мг 1 раз на добу (відповідно по 250 мг левофлоксацину) – 3 дні. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 2 таблетки Таванік 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Пієлонефрит: по 2 таблетки Таванік 250 мг 1 раз на добу або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: по 2 таблетки Таванік 250 мг або по 1 таблетці Таванік 500 мг 1 раз на добу (відповідно по 500 мг левофлоксацину) – 28 днів. Інфекції шкірних покровів та м'яких тканин: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) – 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 1 таблетці Таванік 500 мг 1-2 рази на добу (відповідно по 500-1000 мг левофлоксацину) - до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження: по 2 таблетки Таванік® 250 мг або по 1 таблетці Таванік® 500 мг (відповідно по 500 мг левофлоксацину) 1 раз на добу протягом 8 тижнів. Режим дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок (КК) Левофлоксацин виводиться переважно нирками, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною нирковою функцією потрібне зниження дози препарату (див. таблицю нижче). КК Режим дозування таблеток Таванік Рекомендована доза при КК >50 мл/хв по 250 мг/24 год Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/24 год Рекомендована доза при КК >50 мл/хв: 500 мг/12 год 50-20 мл/хв перша доза: 250 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 250 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 250 мг/12 год 19-10 мл/хв перша доза: 250 мг потім по 125 мг/48 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/12 год < 10 мл/хв (включаючи гемодіаліз та ПАПД1 перша доза: 250 мг потім по 125 мг/48 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год перша доза: 500 мг потім по 125 мг/24 год 1 після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу (ПАПД) не потрібне введення додаткових доз. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче.ПередозуванняСимптоми передозування Виходячи з даних, отриманих у токсикологічних дослідженнях, проведених у тварин, найважливішими очікуваними симптомами гострого передозування препарату Таванік® є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення та судоми). При постмаркетинговому застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор. Можливий розвиток нудоти та виникнення ерозій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених із дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, спостерігалося подовження інтервалу QT. Лікування передозування У разі передозування потрібне ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторування електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування таблеток Таванік показано промивання шлунка та введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарські інфекції, спричинені синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Поширеність набутої резистентності висівних штамів мікроорганізмів може змінюватися залежно від географічного регіону та з часом. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату конкретної країни. Для терапії тяжких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз із виділенням збудника та визначенням його чутливості до левофлоксацину. Метицилін-резистентний золотистий стрептокок Є висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються метицилін-резистентним золотистим стафілококом, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Пацієнти, схильні до розвитку судом Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів зі схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, такими як інсульт, тяжка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен та інші подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або інші препарати, що знижують поріг судомної готовності, такі як теофілін. Псевдомембранозний коліт Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і одразу розпочати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронідазол усередину). Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тендиніт Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розриву сухожиль може підвищуватися при одночасному прийомі глюкокортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Таванік і розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть при застосуванні початкових доз. Пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Тяжкі бульозні реакції При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Повідомлялося про випадки розвитку печінкового некрозу, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися без особливої ​​необхідності сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій). Суперінфекція Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, у разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів. Подовження інтервалу QT Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); із синдромом вродженого подовження інтервалу QT; із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід брати до уваги при лікуванні левофлоксацином. Гіпо- та гіперглікемія (дисглікемія) Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібний моніторинг концентрації глюкози у крові. Периферична нейропатія У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична нейропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis) Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постмаркетинговому періоді спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Застосування при повітряно-краплинному шляху зараження сибіркою Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням ґрунтується на даних щодо чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих у дослідженнях in vitro та в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікарі повинні звертатися до національних та/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору щодо лікування сибірки. Психотичні реакції При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. Порушення зору При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. Вплив на лабораторні тести У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Таванік, як запаморочення або вертиго, сонливість та розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему