Анальгетики Мерк Шарп и Доум Б.В.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: еторикоксиб 120,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 120,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 148,0 мг, кроскармеллозу натрію 8,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка таблетки: Опадрай II Зелений 39К11529 16,0 мг, до складу якого входять: лактози моногідрат 35,0% (вага.), гіпромелоза 33,0% (вага.), титану діоксид 21,6% (вага.), тріацетин 8,0% (вага.), алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну (Е132) 1,6% (вага.), барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,9% (вага.); віск карнаубський 0,04 мг. По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиСвітло-зелені двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням ARCOXIA 120 на одній стороні і з тисненням 204 на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Эторикоксиб добре всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена ​​для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина, церикоксиб 30,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 37,0 мг, кроскармелоза натрію 2,0 мг, стеарат магнію 1,0 мг. Плівкова оболонка: Опадрай II Синьо-зелений 39К11526 4,0 мг, карнаубський віск 0,01 мг; Склад оболонки Опадрай II Синьо-зелений 39К11526: лактози моногідрат 35,0%, гіпромелоза 33,0%, титану діоксид 21,19%, тріацетин 8,0%, алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну заліза оксид жовтий (Е172) 0,40%. Пігулки покриті плівковою оболонкою, 30 мг. По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиГолубувато-зелені двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням АСХ 30 на одній стороні і з тисненням 101 на іншій стороні. Вид пігулки на поперечному розрізі: від білого до блідо-жовтого або від білого до кремового кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена ​​для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: еторикоксиб 60,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 60,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 74,0 мг, кроскармелоза натрію 4,0 мг, стеарат магнію 2,0 мг; плівкова оболонка таблетки: Опадрай II Зелений 39К11520 8,0 мг, до складу якого входять: лактози моногідрат 35,0% (вага.), гіпромелоза 33,0% (вага.), титану діоксид 16,6% (вага.), тріацетин 8,0% (вага.), алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну (Е132) 5,4% (вага.), барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1,9% (вага.); віск карнаубський 0,02 мг По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЗелені двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням ARCOXIА 60 з одного боку і з тисненням 200 з іншого боку.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Эторикоксиб добре всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена ​​для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: еторикоксиб 60,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат 60,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 74,0 мг, кроскармелоза натрію 4,0 мг, стеарат магнію 2,0 мг; плівкова оболонка таблетки: Опадрай II Зелений 39К11520 8,0 мг, до складу якого входять: лактози моногідрат 35,0% (вага.), гіпромелоза 33,0% (вага.), титану діоксид 16,6% (вага.), тріацетин 8,0% (вага.), алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну (Е132) 5,4% (вага.), барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1,9% (вага.); віск карнаубський 0,02 мг По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиЗелені двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням ARCOXIА 60 з одного боку і з тисненням 200 з іншого боку.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Эторикоксиб добре всмоктується прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена ​​для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: еторикоксиб 90,0 мг; допоміжні речовини, кальцію гідрофосфат 90,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 111,0 мг, кроскармеллозу натрію 6,0 мг, магнію стеарат 3,0 мг; плівкова оболонка таблетки: Опадрай II Білий 39К18305 12,0 мг, до складу якого входять: лактози моногідрат 35,0% (вага.), гіпромелоза 33,0% (вага.), титану діоксид 24,0% (вага.), тріацетин 8,0% (ваг.); віск карнаубський 0,03 мг. По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням ARCOXIA 90 з одного боку і з тисненням 202 з іншого боку.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена ​​для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: еторикоксиб 90,0 мг; допоміжні речовини, кальцію гідрофосфат 90,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 111,0 мг, кроскармеллозу натрію 6,0 мг, магнію стеарат 3,0 мг; плівкова оболонка таблетки: Опадрай II Білий 39К18305 12,0 мг, до складу якого входять: лактози моногідрат 35,0% (вага.), гіпромелоза 33,0% (вага.), титану діоксид 24,0% (вага.), тріацетин 8,0% (ваг.); віск карнаубський 0,03 мг. По 2, 4, 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, покриті плівковою оболонкою, з тисненням ARCOXIA 90 з одного боку і з тисненням 202 з іншого боку.Фармакотерапевтична групаНестероїдні протизапальні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Еторікоксиб добре всмоктується при прийомі внутрішньо. Абсолютна біодоступність прийому внутрішньо становить близько 100%. При застосуванні препарату у дорослих натще в дозі 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація становить 3,6 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тсmах) у плазмі крові – 1 год після прийому препарату. Середня геометрична площа під кривою (AUC0-244) становила 378 мкг * год / мл. Фармакокінетика эторикоксиба в межах діапазону терапевтичних доз має лінійний характер. При прийомі эторикоксиба в дозі 120 мг під час їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що призводило до зниження Сmах на 36% і збільшення Тmах на 2 год. Дані результати не вважаються клінічно значущими. У клінічних дослідженнях церикоксиб застосовувався незалежно від їди. Розподіл Еторікоксиб приблизно на 92% зв'язується з білками плазми у людини при концентраціях 0,05-5 мкг/мл. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vdss) у людини становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр та гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Еторикоксиб інтенсивно метаболізується, Людина ідентифіковано п'ять метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксиацетилеторикоксиб, що утворюється при додатковому окисненні 6'-гідроксиметилеторикоксибу. Ці основні метаболіти не мають помітної активності, або є лише слабкими інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1. Виведення Після одноразового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям міченого радіоактивного церикоксибу в дозі 25 мг 70% радіоактивності виявлялося у сечі та 20% – у калі, переважно у вигляді метаболітів. Менш 2% виявлялося у незміненому вигляді. Виведення эторикоксиба відбувається переважно шляхом метаболізму з наступним виведенням через нирки. Рівноважні концентрації эторикоксиба при щоденному прийомі 120 мг досягаються через сім діб з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення близько 22 год. Плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення 25 мг становить приблизно 50 мл/хв. Характеристики в спеціальних групах пацієнтів Літні Фармакокінетика у літніх (віком 65 років і старше) порівнянна з фармакокінетикою у молодих. Підлога Фармакокінетика церикоксибу подібна у чоловіків та жінок. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) прийом еторикоксибу в дозі 60 мг один раз на добу супроводжувався збільшенням середнього значення AUC приблизно на 16% порівняно зі здоровими особами, які приймали препарат у тій же дозі. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг через день, середнє значення AUC було таким самим, як у здорових осіб, які приймали еторикоксиб 60 мг один раз на день. . Еторикоксиб у дозі 30 мг один раз на день не вивчався у цій популяції. Дані клінічних або фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (>10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Ниркова недостатність Фармакокінетика одноразового застосування еторикоксибу в дозі 120 мг у пацієнтів з порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня та пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на гемодіалізі, суттєво не відрізнялася від показників у здорових осіб. Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу – близько 50 мл/хв) Пацієнти дитячого віку Фармакокінетика еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку (у віці У фармакокінетичному дослідженні (n=16), що проводилося у підлітків (у віці від 12 до 17 років), фармакокінетика у підлітків з масою тіла від 40 до 60 кг при прийомі церикоксибу в дозі 60 мг один раз на день та у підлітків з масою тіла >60 кг при прийомі эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день була аналогічна фармакокінетиці у дорослих прийому эторикоксиба в дозі 90 мг раз на день. Безпека та ефективність еторикоксибу у пацієнтів дитячого віку не встановлена.ФармакодинамікаЕторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях препарат АРКОКСІА дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Еторикоксиб не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів. Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено. Ефективність У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг один раз на день продемонстрували більш високу ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів (при використанні подібних методів оцінки). У дослідженні, яке проводилося з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх 3 первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук. У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг та 90 мг один раз на день забезпечував як достовірне зменшення болю та запалення, так і покращення рухливості. У дослідженнях, що оцінюють дози етерокіксібу 60 мг та 90 мг, ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У пацієнтів з наявністю нападів гострого подагричного артриту церикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг один раз на день протягом усього періоду лікування тривалістю вісім днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг тричі на день. Зменшення болю відзначалося вже за чотири години після початку лікування. У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг один раз на день забезпечував достовірне зменшення болю у спині, запалення, ригідності, а також покращення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні. У другому дослідженні, що порівнює дозу еторикоксибу 60 мг та дозу 90 мг, еторикоксиб у дозі 60 мг один раз на день і 90 мг один раз на день демонстрував аналогічну ефективність порівняно з напроксеном 1000 мг один раз на день. У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали раз на день протягом трьох днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем при початковій оцінці еторикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16,11 у порівнянні з 16,39; Р=0,722), і перевищував ефективність комбінацію парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11,00, Р Безпека Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артритах MEDAL) Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE. Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі 1 на день у середньому протягом 20,3 місяці (максимум 42,3 місяці, медіана 21,3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ. У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на день (в 1,5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 9,1 місяця (максимум 16, 6 місяців, медіана 11,4 місяці). Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на день або диклофенак у дозі 150 мг на день у середньому протягом 19,2 місяців (максимум 33,1 місяця, медіана 24 місяці). В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнти з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17,9 місяця (максимум 42,3 місяці, медіана 16,3 місяці), близько 12800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр серцево-судинних та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину. Загальна безпека Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних серцево-судинних явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні еторикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку. Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи Частота підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значимих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного серцево-судинного ризику. При розгляді окремо відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг). Таблиця "Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних явищ (Програма MEDAL)" Еторікоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років Порівняння між видами лікування Частота1 (95% ДІ) Частота1 (95% ДІ) Відносний ризик (95% ДІ) Підтверджені тромботичні серцево-судинні серйозні небажані явища За виконання вимог протоколу 1,24 (1,11, 1,38) 1,30 (1,17, 1,45) 0,95 (0,81, 1,11) Залежно від призначеного лікування 1,25 (1,14, 1,36) 1,19 (1,08, 1,30) 1,05 (0,93,1,19) Підтверджені серцеві явища За виконання вимог протоколу 0,71 (0,61, 0,82) 0,78 (0,68, 0,90) 0,90 (0,74,1,10) Залежно від призначеного лікування 0,69 (0,61, 0,78) 0,70 (0,62, 0,79) 0,99 (0,84,1,17) Підтверджені цереброваскулярні явища За виконання вимог протоколу 0,34 (0,28, 0,42) 0,32 (0,25, 0,40) 1,08 (0,80, 1,46) Залежно від призначеного лікування 0,33 (0,28, 0,39) 0,29 (0,24, 0,35) 1,12 (0,87,1,44) Підтверджені периферичні судинні явища За виконання вимог протоколу 0,20 (0,15, 0,27) 0,22 (0,17, 0,29) 0,92 (0,63, 1,35) Залежно від призначеного лікування 0,24 (0,20, 0,30) 0,23 (0,18, 0,28) 1,08 (0,81, 1,44) 1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N-загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу. При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НГГВП>10% часу). Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку. Як СС смертність, так і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком. Кардіоренальні явища Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибуття з дослідження та серйозні явища), була подібною для еторикоксіба в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком в дозі 15 мг (статистично значуще вище для еторикоксіба в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними і призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для церикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу в порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг, і даний ефект був дозозалежним (статистично значущий для еторикоксибу в дозі 90 мг, але не для еторикоксибу в дозі 60 мг). .була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг, і цей ефект був дозозалежним (статистично значущий для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для церикоксикс у дозі 60 мг). Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибування з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2,6% у зв'язку з гіпертензією, до 1,9% у зв'язку з набряками та до 1,1% у зв'язки із хронічною серцевою недостатністю. У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг. Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3,23 для еторикоксибу та 4,96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9,12 для эторикоксиба і 12,28 для диклофенаку у дослідженні EDGE; та 3,71 для еторикоксибу та 4,81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II. Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL Загалом небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів ШКТ включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між етерокіксібом і диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для підгрупи геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою. Частота підтверджених ускладнених та неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі (PUB)) склала 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу та 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, на підставі чого відносний ризик становив 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83). Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] у порівнянні з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56]) явищ на 100 пацієнтів -років для еторикоксибу і диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча (РВВ)) достовірно не відрізнялася для еторикоксибу та диклофенаку. Результати оцінки безпеки печінки в Програмі MEDAL Еторикоксиб характеризувався статистично значуще нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2,7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років склала 0,22 для церикоксиксу і 1,84 для диклофенаку (р Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними серцево-судинними явищами У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на день протягом 12 тижнів або довше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Тим не менш, у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, як наслідок, можливо,ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено. Додаткові дані щодо безпеки щодо шлунково-кишкового тракту У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг двічі на день або 8 мг тричі на день. Частота розвитку виразок для еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо. Дослідження функції нирок у людей похилого віку У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг двічі на день), напроксеном (500 мг двічі на день) та плацебо на виведення натрію. тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Усі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного артеріального тиску щодо плацебо,проте терапія эторикоксибом призводила до статистично значущому збільшенню на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна артеріального тиску систоли порівняно з вихідним значенням: эторикоксиб - 7,7 мм рт. ст., Целекоксиб - 2,4 мм рт. ст., напроксен - 3,6 мм (рт. ст.).Показання до застосуванняЛікування хронічного болю у нижній частині спини. Симптоматична терапія остеоартриту, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю та запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом. Короткострокова терапія помірного гострого болю після стоматологічних операцій. Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 має бути обґрунтовано з урахуванням загальних ризиків кожного конкретного пацієнта.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення або активна шлунково-кишкова кровотеча. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, гострого риніту, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або непереносимості інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Вагітність та лактація. Тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін Тяжка ниркова недостатність (КК Дитячий вік віком до 16 років. Запальні захворювання кишок. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас з NYHA). Неконтрольована артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску стійко перевищують 140/90 мм рт. ст. Підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підтверджена гіперкаліємія. Прогресують захворювання нирок. Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів: пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту внаслідок прийому нестероїдних протизапальних засобів; пацієнти похилого віку, які одночасно приймають інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилову кислоту або пацієнти із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, такими як виразкова хвороба та шлунково-кишкові кровотечі; пацієнти, які мають в анамнезі фактори ризику серцево-судинних ускладнень (такі як дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, гіпертензія, куріння); пацієнти, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, та пацієнти з попередніми набряками та затримкою рідини; Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не можна перевищувати дозу 30 мг один раз на день; пацієнти з дегідратацією; пацієнти з порушеннями функції нирок, які одночасно застосовують інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи ангіотензину II, особливо літні; пацієнти з кліренсом креатиніну пацієнти з попереднім значним зниженням функції нирок, з ослабленою функцією нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом печінки, що перебувають у групі ризику при тривалому застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Слід бути обережними при супутній терапії наступними лікарськими препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до придушення скорочень матки та в останньому триместрі вагітності – до передчасного закриття артеріальної протоки у плода. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо у жінки в період лікування настала вагітність, церикоксиб необхідно відмінити. Грудне годування Невідомо чи виділяється еторикоксиб з молоком у людини. У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування. Фертильність Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських препаратів, про які відомо, що вони пригнічують ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.Побічна діяКороткий опис профілю безпеки Безпека застосування церикоксибу оцінювалася в клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у тому числі 6757 пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з ОА або РА отримували лікування протягом одного року або довше). У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з ОА або РА, які приймали еторикоксиб протягом одного року або довше. У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день протягом восьми днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю в нижній частині спини. У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, що узагальнює дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17412 пацієнтів з ОА або РА отримували еторикоксиб (60 мг або 90 мг) у середньому протягом 18 місяців. У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, у яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі (90 мг або 120 мг), профіль небажаних ефектів у цих дослідженнях загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях ОА, РА та хронічного болю. у нижній частині спини. Перелік небажаних реакцій у вигляді таблиці Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях у пацієнтів з ОА, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням до рекомендованої дози протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3,5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю протягом до 7 днів, а також під час постмаркетингового застосування. Клас система/орган Термін небажаного явища Категорія частоти1 Інфекційні та паразитарні захворювання альвеолярний остит часто гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи анемія (в основному в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія не часто Порушення з боку імунної системи реакції гіперчутливості2,4 не часто ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок2 рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування набряки/ затримка рідини часто зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла не часто Порушення психіки тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації2 не часто сплутаність свідомості2, неспокій2 рідко Порушення з боку нервової системи запаморочення, головний біль часто порушення смаку, безсоння, парестезія/ гіпестезія, сонливість не часто Порушення з боку органу зору нечіткість зору, кон'юнктивіт не часто Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дзвін у вухах, вертиго не часто Порушення з боку серця відчуття серцебиття, аритмія2 часто фібриляція передсердь, тахікардія2, хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія2, інфаркт міокарда5 не часто Порушення з боку судин гіпертензія часто "припливи", порушення мозкового кровообігу5, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз2, васкуліт2 не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. бронхоспазм2 часто кашель, задишка, носова кровотеча не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту біль в животі дуже часто Запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/ дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота часто здуття живота, зміна перистальтики кишечника, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації та кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит2 не часто Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT часто гепатит2 рідко печінкова недостатність2, жовтяниця2 рідко3 Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин екхімоз часто набряклість обличчя, свербіж, висип, еритема2, кропив'янка2 не часто синдром Стівенса-Джонсона2, токсичний епідермальний некроліз2, фіксована лікарська еритема2 рідко3 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини спазми/ судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів протеїнурія, підвищення креатиніну в сироватці, декомпенсована ниркова недостатність/ниркова недостатність2 не часто Загальні розлади та порушення у місці введення астенія/слабкість, грипоподібний синдром часто біль у грудній клітці не часто Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти не часто зниження натрію у крові рідко 1 Категорія частоти: встановлена ​​для кожного терміна небажаного явища за частотою виникнення, зареєстрованою у базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до 2 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найбільш високої частоти, що спостерігалася за даними клінічних досліджень, об'єднаних залежно від показання до застосування та затвердженої дози. 3 Частотна категорія "Рідко" була визначена відповідно до керівництва (версія 2, вересень 2009 р.) для Короткої Характеристики Препарату (SmPC) на підставі розрахункової верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 подій, враховуючи кількість пацієнтів, які отримували препарат АРКОКСІА® аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання до застосування (n= 15470). 4 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія". 5 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активноконтрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто). Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, стан яких стабілізовано при тривалій терапії варфарином, прийом еторикоксібу в дозі 120 мг один раз на день супроводжувався збільшенням приблизно на 13% міжнародного нормалізованого відношення (МНО) протромбінового часу. Отже, у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати показники МНО протромбінового часу, особливо у перші кілька днів на початку лікування еторикоксибом або при зміні дози еторикоксибу. Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід враховувати можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. У зв'язку з цим таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку.На початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі слід провести адекватне поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок. Ацетилсаліцилова кислота: у дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг один раз на день у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг один раз на день). Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліцилової кислотою у дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань (низькі дози ацетилсаліцилової кислоти). Однак одночасне призначення низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження шлунково-кишкового тракту та інших ускладнень у порівнянні з прийомом одного церикоксиксу. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліцилової кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних захворювань, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Циклоспорин і такролімус: хоча ця взаємодія з еторикоксибом не вивчалася, одночасне застосування циклоспорину або такролімусу з будь-яким нестероїдними протизапальними засобами може посилювати нефротоксичний ефект циклоспорину або такролімусу. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок. Фармакокінетична взаємодія Вплив етерикоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів Літій: НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів. Метотрексат: у двох дослідженнях вивчалися ефекти препарату АРКОКСІА у дозах 60, 90 та 120 мг застосовуваного один раз на день протягом семи днів у пацієнтів, які отримували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг щодо ревматоїдного артриту. Еторикоксиб у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію у плазмі або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні препарат АРКОКСІА® 120 мг не впливав на концентрацію в плазмі (за вимірюванням AUC) або нирковий кліренс метотрексату, а в іншому дослідженні еторикоксиб 120 мг підвищував концентрацію метотрексату в плазмі на 28% і знижував нирковий кліренс мето3. При одночасному призначенні препарату АРКОКСІА® та метотрексату слід вести адекватне спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату. Пероральні контрацептиви: эторикоксиб 60 мг, що призначався одночасно з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) і від 0,5 до 1 мг норетиндрону, протягом 21 дня, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 37%. Еторікоксиб 120 мг, що призначався з цими пероральними контрацептивами одночасно або з інтервалом о 12 годині, збільшував рівноважну AUC0-24год для ЕЕ на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для застосування з церикоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може збільшувати частоту розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику). Замісна гормональна терапія (ЗГТ): призначення етерокіксібу 120 мг з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0,625 мг, протягом 28 днів, збільшувало середнє значення рівноважної AUC0-24ч некон'югованого естрону (41 та 17-р-естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторикоксиб 120 мг змінював експозицію (AUC0-24ч) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося.Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ. Преднізон/преднізолон: у дослідженнях лікарських взаємодій эторикоксиб не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону. Дигоксин: етіроксикс 120 мг, що призначався один раз на день протягом 10 днів здоровим добровольцям, не впливав на рівноважну AUC0-24год у плазмі або виведення дигоксину нирками. Було відзначено збільшення показника Смах дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину. Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини, зокрема SULT1E1, і може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримані обмежені дані про вплив різних сульфотрансфераз, а їх клінічна значимість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбута ). Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP ЗА4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту. Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4, мабуть, сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися. Кетоконазол: кетоконазол, що є потужним інгібітором CYP3A4, при призначенні здоровим добровольцям у дозі 400 мг один раз на день протягом 11 днів не надавав жодного клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози церикоксиксу 60 мг (3 AUC на 3%). Вориконазол і міконазол: одночасне призначення еторикоксибу та вориконазолу перорально або міконазолу у вигляді перорального гелю, сильних інгібіторів CYP3A4 викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим. Рифампіцин: одночасне призначення еторикоксибу з рифампіцином, потужним індуктором ферментів CYP, призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65%. Така взаємодія може призводити до рецидиву симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Хоча ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, застосування церикоксибу в дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не вивчалося і тому не рекомендовано. Антациди: антациди не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води. Препарат АРКОКСІА® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Остеоартрит Доза, що рекомендується, становить 30 мг або 60 мг один раз на день. Ревматоїдний артрит Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Анкілозуючий спондиліт Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів із недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити дозу титруванням до 60 мг один раз на день. За відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування. Хронічний біль у нижній частині спини Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування має перевищувати 12 тижнів. Стани, що супроводжуються гострим болем При станах, що супроводжуються гострим болем, церикоксикс слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період. Гострий подагричний артрит Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів. Гострий біль після стоматологічних операцій Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій препарат АРКОКСІА слід застосовувати лише у гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином: добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг; добова доза при ревматоїдному артриті повинна перевищувати 90 мг; добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг; добова доза при хронічному болю у нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг; максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів; добова доза при гострому подагричного артриту не повинна перевищувати 120 мг; максимальна тривалість лікування обмежена на період 8 днів; добова доза для усунення болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні. Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися залежно від дози та тривалості терапії, має застосовуватися максимально можливий короткий курс та найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта у полегшенні симптомів та його реакції на терапію. Особливі групи пацієнтів Літні Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку слід бути обережним. Пацієнти з печінковою недостатністю Незалежно від показань до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день. Рекомендується бути обережним у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю Корекція дози у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти дитячого віку Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків віком до 16 роківПередозуванняУ клінічних дослідженнях прийом препарату АРКОКСІА у разовій дозі до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг/день протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування церикоксибом, однак у більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося. Небажані реакції, що найчастіше спостерігалися, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, кардіоренальні явища). У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату із ШКТ, клінічне спостереження та, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі; Чи виводиться церикікоксиб при перитонеальному діалізі невідомо.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на шлунково-кишковий тракт Відмічені випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним кінцем, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується бути обережним при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні НПЗП, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші НГТВП, у т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, як виразка або кровотеча ШКТ. Існує додаткове підвищення ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота порівняно із застосуванням НГТВП + ацетилсаліцилова кислота. Вплив на серцево-судинну систему Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язане з ризиком тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі церикоксибу може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якнайкоротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартритом. Пацієнтам із значущими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних тромбоемболічних захворювань через їх недостатній вплив на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів. Вплив на функцію нирок Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. Тому, за наявності умов, що негативно впливають на ниркову перфузію, застосування еторикоксибу може спричинити зменшення утворення простагландинів і, в другу чергу, зниження ниркового кровотоку, і таким чином порушити функцію нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок. Затримка рідини, набряки та гіпертензія Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат АРКОКСІА®, спостерігалися затримка рідини, набряк та гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Слід бути обережними у пацієнтів, які мають в анамнезі серцеву недостатність, порушення функції лівого шлуночка або гіпертензію, а також пацієнтам з уже наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу. Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування еторикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску.Артеріальний тиск слід контролювати протягом двох тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску слід розглянути альтернативне лікування. Вплив на функцію печінки У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT) (приблизно у три та більше разів). щодо верхньої межі норми). Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі ознак недостатності функції печінки або виявлення постійних відхилень показників функції печінки (втричі вище за верхню межу норми) застосування препарату АРКОКСІА® повинно бути припинено. загальні вказівки Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про припинення терапії еторікоксибом. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження. З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком терапії церикоксибом рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні НПЗП та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій, деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з летальним кінцем. Ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів найвищий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк) у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі,уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості. Еторікоксиб може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення. Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат АРКОКСІА містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки просторової дезорієнтації, запаморочення або сонливості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему