Анальгетики Атолл ООО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: метамізол моногідрат натрію - 500 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 70 мг, повідон-К25 – 24 мг, магнію стеарат – 6 мг. По 3, 4, 10 таблеток в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з ризиком з одного боку та фасками з двох боків.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становлять 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (ААА) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз.ФармакодинамікаМетамізол натрію є похідним піразолону, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти.Показання до застосуванняБольовий синдром середнього та тяжкого ступеня: у т.ч. невралгія, міалгія, артралгія, колька різного генезу, травми, опіки, післяопераційний больовий синдром, головний біль, зубний біль, альгодисменорея, біль при онкологічних захворюваннях. Гарячка, стійка до інших методів лікування.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), або інших компонентів препарату; Аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропив'янка-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; Порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; Спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); Гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік віком до 15 років.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Вагітність Дані щодо застосування метамізолу натрію під час вагітності обмежені. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. За результатами доклінічних досліджень тератогенна дія метамізолу натрію не виявлена. Незважаючи на те, що метамізол натрію слабо інгібує синтез простагландинів, не можна виключити передчасне (внутрішньоутробне) закриття артеріальної протоки, а також перинатальні ускладнення, зумовлені порушенням агрегації тромбоцитів у матері або новонародженого. Грудне годування Метаболіти метамізолу натрію проникають у грудне молоко, тому при застосуванні препарату, а також протягом 48 годин після прийому/введення останньої дози необхідно відмовитись від грудного вигодовування.Побічна діяЧастота потенційних небажаних реакцій класифікована так: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи - Рідко: лейкопенія; Дуже рідко: агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним кінцем, тромбоцитопенія; Частота невідома: апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Є низка ознак підвищеного ризику агранулоцитозу, якщо метамізол натрію застосовується понад тиждень. Ця реакція має дозоннезалежний характер і може виникнути у будь-який момент лікування. Вона проявляється високою лихоманкою, ознобом, болем у горлі, болем при ковтанні, запаленням слизових оболонок порожнини рота, носа, горла, генітальної та анальної ділянок. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів та селезінки або воно зовсім відсутнє. Швидкість осідання еритроцитів суттєво збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, але не завжди зберігають нормальні показники гемоглобіну, еритроцитів і тромбоцитів. Тактика лікування передбачає негайне скасування препарату, тобто. препарат слід відмінити негайно, не чекаючи на результати лабораторних досліджень, якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає або з'являються нові або хворобливі виразки на слизових оболонках, особливо в роті, носі або горлі. У разі виникнення панцитопенії препарат слід негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. З боку імунної системи: - Рідко: анафілактоїдні або анафілактичні реакції*; Дуже рідко: аналгетична бронхіальна астма. У пацієнтів з аналгетичною бронхіальною астмою непереносимість, як правило, проявляється нападами бронхіальної астми. Частота невідома: анафілактичний шок* * Ці реакції особливо характерні при парентеральному введенні, можуть бути важкими і загрожувати життю, в деяких випадках призводити до летального результату. Ці реакції можуть виникати навіть якщо раніше метамізол натрію не викликав ускладнень. Ці реакції можуть виникати в ході введення або відразу після проковтування або розвиватися, через кілька годин. Однак переважно вони виникають протягом першої години після застосування. У легших випадках вони виявляються висипаннями на шкірі та слизових оболонках (наприклад, свербінням, печінням, почервонінням, пухирями та набряком), задишкою і, рідше, шлунково-кишковими розладами. У тяжких випадках ці легкі реакції переходять у генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (у тому числі гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця, артеріальну гіпотензію (у деяких випадках передує її підвищення артеріального тиску), шок. У зв'язку з цим за перших ознак шкірних реакцій препарат слід відмінити. З боку судин - Нечасто: ізольоване зниження артеріального тиску (можливо фармакологічно зумовлене та не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій). Зниження артеріального тиску може бути різко вираженим. При лихоманці також можливе різке зниження артеріального тиску без інших ознак реакції гіперчутливості. З боку шкіри та підшкірних тканин - Нечасто: стійкий лікарський висип; Рідко: висип (наприклад, макульозно-папульозний); Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (лікування слід відмінити). З боку нирок та сечовивідних шляхів - Дуже рідко: гостре порушення функції нирок, яке в дуже рідкісних випадках може призводити до протеїнурії, оліго- або анурії та гострої ниркової недостатності, гострого інтерстиціального нефриту. Загальні розлади та розлади в місці введення Частота невідома: повідомлялося про фарбування сечі в червоний колір, яке може бути обумовлене наявністю рубазонової кислоти в низькій концентрації (метаболіт метамізолу натрію).Взаємодія з лікарськими засобамиЗ циклоспорином Метамізол натрію може спричинити зниження плазмової концентрації циклоспорину, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. З хлорпромазином При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. З метотрексатом Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. Тому таку комбінацію слід уникати. З іншими ненаркотичними анал'гезуючими засобами Одночасне застосування метамізолу натрію з іншими ненаркотичними аналгетичними засобами може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. З трициклічними антидепресантами, пероральними контрацептивами, алопуринолом Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. З барбітуратами, фенілбутазоном та іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. З седативними засобами та транквілізаторами Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. З лікарськими засобами, що мають високий зв'язок з білками плазми (пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин) Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, збільшує їх активність. З тимазолом Тімазол підвищує ризик розвитку лейкопенії. З кодеїном, блокаторами H2-гістамінових рецепторів та пропранололом. Кодеїн, блокатори H2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилюють ефекти метамізолу натрію. З ацетилсаліциловою кислотою (АСК) При одночасному застосуванні метамізолу натрію може зменшувати вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб. З бупропіоном Метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону в крові, що слід брати до уваги при одночасному застосуванні. З іншими лікарськими засобами Добре відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків. Лікарська взаємодія метамізолу натрію з цими лікарськими препаратами поки що не вивчена. Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.Спосіб застосування та дозиДоза залежить від вираженості болю або лихоманки, а також індивідуальної сприйнятливості до дії анальгетиків. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Спочатку слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Максимальна дія препарату розвивається, як правило, через 30-60 хв після прийому внутрішньо. Одноразова доза для дорослих та підлітків віком від 15 років (з масою тіла >53 кг) становить 250-1000 мг (0,5-2 таблетки). При недостатньому ефекті одноразову дозу можна приймати до 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 4000 мг (8 таблеток). Тривалість прийому не більше 5 днів як знеболювальний засіб і не більше 3 днів як жарознижувальний. Літні Літнім пацієнтам необхідно зменшити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Тяжкий загальний стан та порушення кліренсу креатиніну Пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію. Ниркова або печінкова недостатність Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняСимптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блюванням, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить похідне піразолону – метамізол натрію, який зрідка може викликати загрозливий для життя шок та агранулоцитоз. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактоїдні реакції, також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших ненаркотичних аналгетиків/НПЗЗ. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуно-опосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку у відповідь на застосування інших піразолонів та піразолідинів. Агранулоцитоз При появі ознак агранулоцитозу або тромбоцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та провести загальний аналіз крові (з визначенням лейкоцитарної формули). Припинення терапії слід відкладати до отримання результатів лабораторних досліджень. Панцитопенія При розвитку панцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Анафілактичні/анафілактоїдні реакції Перед застосуванням метамізолу натрію необхідно провести ретельне опитування пацієнта. При виявленні ризику розвитку анафілактоїдних реакцій застосування препарату допускається лише після ретельної оцінки можливих ризиків та очікуваної користі. Якщо прийнято рішення про застосування метамізолу натрію, за пацієнтом необхідно встановити суворе медичне спостереження та забезпечити готовність негайних заходів. Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію зумовлюють такі: аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк); бронхіальна астма, що особливо супроводжується риносинуситом і поліпозом носа; хронічна кропив'янка; непереносимість барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів); непереносимість алкоголю, на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя. Непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлену аналгетичну бронхіальну астму. У сприйнятливих пацієнтів може виникнути анафілактичний шок, тому у пацієнтів з бронхіальною астмою або атопією слід дотримуватися особливої ​​обережності. Тяжкі шкірні реакції На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. Пацієнтів необхідно поінформувати про ознаки та симптоми даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування. Ізольовані гіпотензивні реакції Метамізол натрію може спричинити гіпотензивні реакції. Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Вони найбільш характерні для парентерального, ніж перорального введення. Ризик таких реакцій також підвищений за умови: попередньої артеріальної гіпотензії, зниження обсягу циркулюючої крові або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з високою лихоманкою. У зв'язку з цим у таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. З метою зниження ризику гіпотензивних реакцій можуть знадобитися превентивні заходи (наприклад, серцево-судинна реанімація). У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати будь-якою ціною (наприклад, при тяжкій ішемічній хворобі серця або значному стенозі церебральних артерій), метамізол натрію можна застосовувати лише при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами. Біль в животі Неприпустимо застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Порушення функції нирок або печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки застосовувати метамізол натрію допускається лише за суворої оцінки користі та ризиків, дотримуючись усіх необхідних запобіжних заходів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У діапазоні доз, що рекомендується, вплив на концентрацію уваги і швидкість психомоторних реакцій не встановлено. При прийомі високих доз рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами, роботи з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина індометацин 25 мг. Допоміжні речовини: лактоза, крохмаль пшеничний, желатин, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, еудражит (L-12.5% ​​і S-12.5%), титану діоксид, макрогол 6000, макрогол 400, лак сіток2 , ізопропанол, вода очищена. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою світло-коричневого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне індолоцтової кислоти. Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з пригніченням ферменту ЦОГ, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів з арахідонової кислоти.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо індометацин швидко всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 2 год. Метаболізується у печінці. Піддається кишково-печінковій рециркуляції. Індометацин визначається у плазмі крові у вигляді незміненої речовини та незв'язаних метаболітів – дезметильного, десбензоїльного, дезметил-дезбензоїльного. T1/2 становить близько 4.5 год. Виводиться із сечею - 60% як незміненої речовини і метаболітів, і з калом - 33% переважно як метаболітів.ФармакодинамікаПригнічує агрегацію тромбоцитів. При введенні всередину і парентерально сприяє ослабленню больового синдрому, особливо болів у суглобах у спокої та при русі, зменшенню ранкової скутості та припухлості суглобів, збільшенню обсягу рухів. Протизапальний ефект розвивається до кінця першого тижня лікування. При місцевому застосуванні усуває біль, зменшує набряк та еритему. При зовнішньому застосуванні, крім того, сприяє зменшенню ранкової скутості, збільшення обсягу рухів.Показання до застосуванняДля системного застосування: суглобовий синдром (в т.ч. ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра), болі в хребті, невралгії, міалгії, травматичне запалення м'яких тканин та суглобів, ревматизм, дифузні хвороби сполучної тканини. Як допоміжний засіб при інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів, аднекситі, простатиті, циститі. Для місцевого застосування: профілактика запального процесу при хірургічних втручаннях з приводу катаракти та на передньому сегменті ока, інгібування міозу під час операції. Для зовнішнього застосування: суглобовий синдром (в т.ч. ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондиліт, подагра), біль у хребті, невралгії, міалгії, травматичне запалення м'яких тканин та суглобів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до індометацину, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, "аспіринова тріада", порушення кровотворення, виражені порушення функції печінки та/або нирок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, панкреатиту, III триместр вагітності, дитячий вік років; для ректального застосування: проктит, недавня кровотеча із прямої кишки.Вагітність та лактаціяІндометацин протипоказаний у III триместрі вагітності. У I та II триместрах вагітності, а також у період лактації (грудного вигодовування) застосування не рекомендується. Індометацин у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 14 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, анорексія, блювання, біль та неприємні відчуття в животі, запор або діарея, ерозивно-виразкові ураження, кровотечі та перфорації ШКТ; рідко – стриктури кишечника, стоматит, гастрит, метеоризм, кровотеча із сигмовидної кишки або з дивертикулу, жовтяниця, гепатит. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, депресія, відчуття втоми; рідко – тривога, непритомність, сонливість, судоми, периферична невропатія, м'язова слабкість, мимовільні м'язові рухи, порушення сну, психічні розлади (деперсоналізація, психотичні епізоди), парестезії, дизартрія, паркінсонізм. З боку серцево-судинної системи: набряки, підвищення артеріального тиску, тахікардія, біль у грудній клітці, аритмія, пальпітація, артеріальна гіпотензія, застійна серцева недостатність, гематурія. Алергічні реакції: рідко - свербіж, кропив'янка, ангіїт, вузлувата еритема, шкірні висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, випадання волосся, гострий респіраторний дистрес, різке падіння, різке падіння , бронхіальна астма, набряк легенів З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, петехії або екхімози, пурпура, апластична та гемолітична анемія, тромбоцитопенія, синдром ДВЗ. З боку органів чуття: рідко – порушення чіткості зорового сприйняття, диплопія, орбітальний та періорбітальний біль, тиніт, порушення слуху, глухота. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, порушення ниркової недостатності. З боку обміну речовин: рідко – гіперглікемія, глюкозурія, гіперкаліємія. Інші: рідко – вагінальна кровотеча, припливи, підвищене потовиділення, носова кровотеча, збільшення та напруженість молочних залоз, гінекомастія. Місцеві реакції: у місці внутрішньом'язового введення в окремих випадках - утворення інфільтрату, абсцесу; при ректальному застосуванні можливе подразнення слизової оболонки прямої кишки, тенезми, загострення хронічного коліту. При зовнішньому застосуванні: свербіж, почервоніння, висипи в місці аплікації.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні індометацин може зменшувати ефекти салуретиків, бета-адреноблокаторів; посилювати ефекти непрямих антикоагулянтів. При одночасному застосуванні індометацину та дифлунізалу існує небезпека виникнення сильної кровотечі із ШКТ. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе підвищення концентрації індометацину у плазмі крові. Індометацин може зменшувати канальцеву секрецію метотрексату, що призводить до підвищення його токсичності. При одночасному застосуванні з НПЗЗ підвищується токсичність циклоспорину. Індометацин у дозі по 50 мг 3 рази на добу підвищує концентрацію літію в плазмі крові та зменшує кліренс літію з організму у пацієнтів із психічними захворюваннями. При одночасному застосуванні індометацину з дигоксином можливе підвищення концентрації дигоксину в плазмі та збільшення Т1/2 дигоксину.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням тяжкості перебігу захворювання. Для дорослих прийому внутрішньо початкова доза - по 25 мг 2-3 рази/сут. При недостатній вираженості клінічного ефекту збільшують дозу до 50 мг 3 рази на добу. Лікарські форми пролонгованої дії застосовують 1-2 рази на добу. Максимальна доза: 200 мг. При досягненні ефекту лікування продовжують протягом 4 тижнів у тій самій або зменшеній дозі. При тривалому застосуванні добова доза не повинна перевищувати 75 мг. Приймають після їди. Для лікування гострих станів або усунення загострення хронічного процесу вводять внутрішньом'язово по 60 мг 1-2 рази на добу. Тривалість внутрішньом'язового введення - 7-14 днів. Потім індометацин застосовують внутрішньо або ректально по 50-100 мг 2 рази на добу, при цьому максимальна добова доза не повинна перевищувати 200 мг. Для підтримуючого лікування застосовують ректально по 50-100 мг 1 раз на добу на ніч. Для місцевого застосування в офтальмології доза частоти та тривалості застосування визначаються індивідуально. Зовнішньо застосовують 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів похилого віку, а також при захворюваннях печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при диспептичних симптомах у момент застосування, артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, одразу після серйозних хірургічних втручань, при паркінсонізмі, епілепсії. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції до НПЗЗ застосовують лише у невідкладних випадках. У період лікування необхідний систематичний контроль за функцією печінки та нирок, картиною периферичної крові. Не рекомендується одночасне застосування з ацетилсаліцилової кислотою та іншими НПЗЗ. Не слід застосовувати індометацин одночасно з дифлунізалом. При одночасному застосуванні індометацину з препаратами літію слід на увазі можливість появи симптомів токсичної дії літію. При місцевому застосуванні не слід наносити на ранову поверхню шкіри, а також уникати попадання в очі або слизові оболонки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: кетопрофен – 50 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 400,0 мг; етанол 95% (у перерахунку на 100% речовину) – 100,0 мг; бензиловий спирт – 20,0 мг; натрію гідроксид - до pH 6,0-7,5; вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. По 2 мл в ампули світлозахисного нейтрального скла тип I з кольоровим кільцем зламу або з кольоровою точкою та насічкою або без кільця зламу, кольорової точки та насічки. На ампули додатково може наноситися одне, два або три кольорові кільця та/або двомірний штрих-код, та/або буквено-цифрове кодування або без додаткових кольорових кілець, двомірного штрих-коду, буквенно-цифрового кодування. По 5 ампул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої або плівки полімерної або без фольги і без плівки. Або по 5 ампул поміщають у попередньо виготовлену форму (трей) з картону з осередками для укладання ампул. 1, 2 або 10 контурних осередкових упаковок або картонних треїв разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором або ампульним ножем, або без ампуного скарифікатора і ножа ампульного поміщають в картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаБіодоступність – понад 90%. Зв'язок із білками плазми – 99%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при парентеральному введенні – 15-30 хв. Терапевтична концентрація в синовіальній рідині зберігається 6-8 год. У значній кількості не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Майже повністю метаболізується в печінці шляхом глюкуронування, має ефект "першого проходження" через печінку. Виводиться переважно нирками. Чи не кумулює.ФармакодинамікаКетопрофен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дії, пов'язані з придушенням активності циклооксигенази-1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що регулюють синтез простагландинів (Pg).Показання до застосуванняЗапальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерєва (анкілозуючий спондиліт), подагричний артрит, остеоартроз. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає. Больовий синдром: міалгія, оссалгія, невралгія, тендиніт, артралгія, бурсит, радикуліт, аднексит, отит, головний та зубний біль, біль при онкологічних захворюваннях, посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням. Альгодисменорея.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів), повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі), виразкова хвороба шлунка; (загострення), виразковий коліт (загострення), дивертикуліт, виразка, гемофілія та інші порушення згортання крові, активна шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки, стан після проведення аортокоронарного шунтування, підтверджена гіперкаліємія, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 18 років), вагітність (III) , період лактації З обережністю: анемія, бронхіальна астма, алкоголізм, тютюнопаління, алкогольний цироз печінки, гіпербілірубінемія, печінкова недостатність, дегідратація, сепсис, хронічна серцева недостатність (ХСН), набряки, артеріальна гіпертензія, захворювання крові (в т.ч. ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, хронічна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв) виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobac захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдних засобів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі клопідогрелю),селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), літній вік, вагітність (I, II триместр).Вагітність та лактаціяЗастосування кетопрофену у І та ІІ триместрах вагітності можливе лише у тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. За необхідності застосування кетопрофену в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія, біль у животі, диспепсія (нудота, блювання, печія, метеоризм, зниження апетиту, діарея), стоматит, порушення функції печінки; виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, ясенна, шлунково-кишкова, гемороїдальна кровотеча; зміна смаку. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, нервозність, сонливість, депресія, астенія, сплутаність або непритомність, забудькуватість, мігрень, периферична невропатія. З боку органів чуття: шум або дзвін у вухах, нечіткість зорового сприйняття, кон'юнктивіт, сухість слизової оболонки ока, біль в очах, гіперемія кон'юнктиви, зниження слуху, вертиго. Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, тахікардія. З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку сечовидільної системи: набряки, цистит, уретрит, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гематурія. Алергічні реакції: висипання на шкірі (в т.ч. еритематозна, кропив'янка), свербіж шкіри, риніт, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок. Інші: посилення потовиділення, кровохаркання, носова кровотеча, міалгія, м'язові посмикування, задишка, спрага, фотосенсибілізація, при тривалому застосуванні у великих дозах – вагінальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний із розчином трамадолу. Знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів (ЛЗ), посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків, етанолу, побічні ефекти глюкокортикостероїдів та мінералокортикостероїдів, естрогенів; знижує ефективність гіпотензивних ЛЗ та діуретиків. Спільне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном може призвести до утворення виразок та розвитку шлунково-кишкових кровотеч, до збільшення ризику розвитку порушень функцій нирок. Одночасне призначення з пероральними антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками, антиагрегантами, цефоперазоном, цефамандолом та цефотетаном підвищує ризик розвитку кровотеч. Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних ЛЗ (необхідний перерахунок дози). Підвищує концентрацію у плазмі верапамілу та ніфедипіну, препаратів літію (Li+), метотрексату. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Внутрішньом'язово (в/м) – 100 мг (1 ампула) 1-2 рази на добу. Внутрішньовенне (в/в) інфузійне введення має проводитися лише в умовах стаціонару. Нетривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду та вводять протягом 0,5-1 години; можливе повторне введення через 8 годин. Тривала внутрішньовенна інфузія: 100-200 мг (1-2 ампули) розчиняють у 500 мл інфузійного розчину (0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, 5% розчин декстрози) та вводять протягом 8 годин; можливе повторне введення через 8 годин. Через світлочутливість флакон або поліетиленовий пакет з інфузійним розчином кетопрофену слід обернути темним папером або алюмінієвою фольгою. Максимальна добова доза – 200 мг. Кетопрофен може застосовуватися у комбінації з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі. Препарат не слід приймати більше 2-3 днів, у разі потреби застосовувати інші лікарські форми.ПередозуванняПрозора безбарвна або з легким жовтуватим відтінком рідина.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Прийом кетопрофену може маскувати ознаки інфекційного захворювання. При порушенні функції нирок та печінки необхідно зниження дози та ретельне спостереження. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати найменшу ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: кеторолаку трометамол (кеторолаку трометамін) – 30,0 мг; Допоміжні речовини: етанол 95% (у перерахунку на 100% речовину) – 100,0 мг; натрію хлорид – 4,35 мг; 1 М розчин натрію гідроксиду або 1 М розчин хлористоводневої кислоти - до pH 6,9-7,9; вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. По 1 мл препарату в ампули світлозахисного нейтрального скла тип I з кольоровою точкою та насічкою або з кольоровим кільцем зламу. На ампули додатково може наноситися одне кольорове кільце. По 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиПрозора рідина світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування Біодоступність – 80-100%, абсорбція при внутрішньом'язовому введенні – повна та швидка. Після внутрішньом'язового введення 30,0 мг максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) становить 1,74-3,1 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 15-73 хв. Стах після внутрішньовенної інфузії 30,0 мг - 3,69-5,61 мкг/мл. Розподіл Час досягнення рівноважних концентрацій (Css) при парентеральному введенні - 24 год при призначенні 4 рази на добу (вище за субтерапевтичну), становить при внутрішньом'язовому введенні 30 мг - 1,29-2,47 мкг/мл, при внутрішньовенній інфузії 30 мг - 1, 68-2,76 мкг/мл. 99% препарату зв'язується з білками плазми крові та при гіпоальбумінемії кількість вільної речовини в крові збільшується. Об'єм розподілу становить 0,15-0,33 л/кг. У хворих з нирковою недостатністю обсяг розподілу кеторолаку може збільшуватися вдвічі, а обсяг розподілу його R-енантіомеру - на 20%. Погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, проникає крізь плаценту (10%). Проникає у грудне молоко: після введення 10 мг кеторолаку Сmах у молоці досягається через 2 год і становить 7,3 нг/мл, через 2 години після введення другої дози кеторолаку (при використанні препарату 4 рази на добу) – становить 7,9 нг/ л. Метаболізм Більше 50% введеної дози метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивних метаболітів. Головними метаболітами є глюкуроніди, що виводяться нирками, та р-гідроксикеторолак. Виведення Виводиться на 91% нирками (40% як метаболітів), 6% - через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить у середньому 5,3 год (3,5-9,2 год після внутрішньом'язового введення 30 мг, 4-7,9 годин після внутрішньовенного введення 30 мг ). Т1/2 подовжується у літніх пацієнтів та коротшає у молодих. Функція печінки не впливає на Т1/2. У пацієнтів з порушенням функції нирок при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л (168-442 мкмоль/л) Т1/2 становить 10,3-10,8 год, при більш вираженій нирковій недостатності – понад 13,6 год. . Загальний кліренс становить при внутрішньом'язовому введенні 30,0 мг - 0,023 л/кг/год (0,019 л/кг/год у літніх пацієнтів), внутрішньовенної інфузії 30,0 мг - 0,03 л/кг/год; у пацієнтів з нирковою недостатністю при концентрації креатиніну в плазмі крові 19-50 мг/л при внутрішньом'язовому введенні 30 мг - 0,015 л/кг/год. Не виводиться шляхом гемодіалізу.ФармакодинамікаКеторолаку трометамол відноситься до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ). Кеторолаку трометамол має виражену аналгетичну дію, має також протизапальну та помірну жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з неселективним пригніченням активності ферменту циклооксигенази 1 (ЦОГ1) та циклооксигенази 2 (ЦОГ2), що каталізує утворення простогландинів (Pg) з арахідонової кислоти, які відіграють важливу роль у патогенезі болю, запалення та лихоманки. Кеторолак є рацемічну суміш [-]S і [+]R енантіомерів, при цьому знеболювальна дія обумовлена ​​[-]S формою. За силою аналгетичного ефекту можна порівняти з морфіном, значно перевершує інші нестероїдні протизапальні препарати. Препарат не впливає на опіоїдні рецептори, не пригнічує дихання, не викликає лікарської залежності, не має седативної та анксіолітичної дії. Після внутрішньом'язового введення початок знеболювальної дії відзначається через 0,5 години, максимальний ефект досягається через 1-2 години і триває 4-6 годин.Показання до застосуванняБольовий синдром сильної та помірної виразності: травми, зубний біль, біль у післяопераційному періоді, онкологічні захворювання, міалгія, артралгія, невралгія, радикуліт, вивихи, розтягнення, ревматичні захворювання. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогрес захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кеторолаку або до інших компонентів препарату, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); препаратів (в анамнезі); дегідратація. Непереносимість лікарських засобів піразолонового ряду, гіповолемія (незалежно від її причини), кровотечі або високий ризик їх розвитку, стан після проведення аортокоронарного шунтування, підтверджена гіперкаліємія, запальні захворювання кишечника. Ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту на стадії загострення, пептичні виразки, гіпокоагуляція (в т.ч. гемофілія). Тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Геморагічний інсульт (підтверджений або підозрюваний), геморагічний діатез, порушення кровотворення, внутрішньочерепний крововилив або підозра на нього. Не рекомендується одночасне застосування з пробенецидом, пентоксифіліном, ацетилсаліцилової кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи інгібітори циклооксигенази-2), солями літію, антикоагулянтами, включаючи варфарин та гепарин. Вагітність, пологи та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 16 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). Препарат не застосовують для знеболювання перед та під час хірургічних операцій через високий ризик кровотечі, а також для лікування хронічного болю. З обережністю: Бронхіальна астма; холецистит; хронічна серцева недостатність; артеріальна гіпертензія; порушення функції нирок (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв); холестаз; активний гепатит; сепсис; системна червона вовчанка; поліпи слизової оболонки носа та носоглотки; одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними препаратами. Системні захворювання сполучної тканини, запальні захворювання кишечника поза загостренням. Наявність факторів, що підвищують ШКТ-токсичність: алкоголізм, тютюнопаління; післяопераційний період, набряковий синдром, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції H.pylori, тривале використання нестероїдних прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, фсетокину ); літній вік (старше 65 років).Вагітність та лактаціяЗастосування кеторолаку під час вагітності протипоказане. При призначенні препарату в період грудного вигодовування слід вирішити питання його припинення.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані явища класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часті (≥ 10%), часті (≥ 1% та < 10%), нечасті (≥ 0,1% та < 1%) ), рідкісні (≥ 0,01% та Алергічні реакції: нечасті - анафілаксія або анафілактоїдні реакції (зміна кольору шкіри обличчя, висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж шкіри, тахіпное або диспное, набряки повік, періорбітальний набряк, задишка, утруднене дихання, тяжкість у грудній клітці). Місцеві реакції: часті – печіння або біль у місці введення. З боку центральної нервової системи: дуже часті – головний біль; часті – запаморочення, сонливість, підвищене потовиділення; нечасті - тремор, незвичайні сновидіння, галюцинації, ейфорія, екстрапірамідні симптоми, вертиго, парестезія, депресія, безсоння, нервозність, патологічне мислення, втрата концентрації уваги, гіперкінез, похмурість свідомості (ступор), асептичний менінгіт (лихоманка, ригідність м'язів шиї та/або спини), психоз, непритомні стани. З боку шкірних покривів: часті - свербіж, висип (включаючи макулопапульозний висип); нечасті - кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексфоліативний дерматит (лихоманка з ознобом або без, гіперемія, ущільнення або лущення хвороб). З боку сечовивідної системи: нечасті – гематурія, протеїнурія, затримка сечовипускання, олігурія, поліурія, прискорене сечовипускання, гостра ниркова недостатність, біль у попереку з або без гематурії та/або азотемії, інтерстиціальний нефрит, гіпонатріємія, синдром ниркова недостатність, тромбоцитопенія, пурпура). З боку травної системи: дуже часті – гастралгія, диспепсія, нудота; часті – діарея, запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунка, блювання, стоматит; нечасті - підвищення або зниження апетиту, анорексія, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у тому числі з перфорацією та/або кровотечею - біль у животі, спазм або печіння в епігастральній ділянці, кров у калі або мелена, блювання з кров'ю або по типу "кавової гущі", нудота, печія), холестатична жовтяниця, гепатит, гепатомегалія. гострий панкреатит, полідипсія, сухість у роті: частота невідома – загострення виразкового коліту чи хвороби Крона. З боку органів кровотворення: часті – пурпура; нечасті – анемія, еозинофілія. З боку дихальної системи: нечасті – бронхоспазм або задишка, набряк легень, риніт, набряк гортані (утруднення дихання). З боку органів чуття: нечасті - порушення смаку, порушення зору (у тому числі нечіткість зорового сприйняття), зниження слуху, дзвін у вухах. З боку серцево-судинної системи: часті – підвищення артеріального тиску; нечасті - відчуття серцебиття, блідість шкірних покривів, непритомність, гіперемія; частота невідома – зниження артеріального тиску, серцева недостатність, інфаркт міокарда, інсульт. З боку системи гемостазу: нечасті – кровотеча з післяопераційної рани, носова кровотеча, ректальна кровотеча. Інші: часті - набряки; нечасті – збільшення маси тіла, лихоманка, інфекції, астенія, підвищене потовиділення, набряк язика; частота невідома – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування кеторолаку з іншими нестероїдними протизапальними засобами, препаратами кальцію, глюкокортикостероїдами, етанолом, кортикотропіном збільшує ризик виявлення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та розвитку шлунково-кишкових кровотеч. Одночасне застосування з парацетамолом підвищує нефротоксичність кеторолаку, з метотрексатом підвищує гепато- та нефротоксичність. Не використовувати одночасно з парацетамолом більше 2 днів. Спільне застосування кеторолаку та метотрексату можливе лише при використанні низьких доз останнього та контролі його концентрації у плазмі крові. При призначенні коїться з іншими нефротоксичними лікарськими засобами (зокрема препаратами золота) підвищує ризик розвитку нефротоксичності. Пробенецид зменшує плазмовий кліренс та об'єм розподілу кеторолаку, підвищує його концентрацію у плазмі крові та збільшує період напіввиведення. Одночасне застосування з антикоагулянтами – похідними кумарину та індандіолу, гепарином, тромболітиками (алтеплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантними лікарськими засобами, цефалоспоринами, вальпроєвою кислотою та ацетилсаліцилової кислотою підвищує ризик розвитку кровотечі. Знижує ефект гіпотензивних та діуретичних лікарських засобів (знижує синтез простагландинів у нирках). Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують кліренс кеторолаку та підвищують його концентрацію у плазмі крові. При комбінуванні з опіоїдними аналгетиками дози останніх можуть бути значно знижені. Підвищує гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів (необхідний перерахунок дози). Підвищує концентрацію у плазмі крові верапамілу та ніфедипіну. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності препарату. Не рекомендується одночасне застосування з солями літію, пентоксифіліном, зидовудином, дигоксином, такролімусом. селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, антацидами, міфепристоном. Препарат не можна змішувати в одному шприці з морфіну сульфатом, меперидину гідрохлоридом, прометазину гідрохлоридом або гідроксизину гідрохлоридом (кеторолак осаджується з розчину). Фармацевтично несумісний із розчином трамадолу, препаратами літію.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Вводять глибоко в м'яз, повільно (або внутрішньовенно струминно) протягом не менше 15 с у мінімальних ефективних дозах, мінімально коротким курсом. Разові дози при одноразовому внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні: дорослим до 65 років та дітям старше 16 років – 10-30 мг залежно від тяжкості больового синдрому; дорослим старше 65 років або з порушенням функції нирок – 10-15 мг. Дози при багаторазовому парентеральному введенні: внутрішньом'язово - дорослим до 65 років і дітям старше 16 років вводять 10-60 мг (0,3-2 мл) у перше введення, потім - по 10-30 мг (0,3-1 мл) кожні 6 годин (зазвичай по 30 мг (1 мл) кожні 6 годин) або дорослим старше 65 років або з порушенням функції нирок – по 10-15 мг (0,3-0,5 мл) кожні 4-6 годин; внутрішньовенно - дорослим до 65 років і дітям старше 16 років струминно вводять 10-30 мг (0,3-1 мл), потім - по 10-30 мг (0,3-1 мл) через кожні 6 годин, при безперервній інфузії з за допомогою інфузоматора початкова доза - 30 мг (1 мл), а потім швидкість інфузії становить 5 мг/год або дорослим старше 65 років або з порушенням функції нирок вводять струминно по 10-15 мг (0,3-0,5 мл) кожні 6 годин. Максимальна добова доза для дорослих до 65 років та дітей старше 16 років не повинна перевищувати 90 мг (3 мл), а для дорослих старше 65 років або з порушеною функцією нирок – 60 мг (2 мл) як при внутрішньом'язовому, так і внутрішньовенному шляхах введення . Безперервна внутрішньовенна інфузія не повинна тривати більше 24 годин. Максимальна тривалість лікування не повинна перевищувати 2 днів. При переході з парентерального введення препарату на його прийом внутрішньо сумарна добова доза обох лікарських форм у день переведення не повинна перевищувати 90 мг для дорослих до 65 років та дітей віком від 16 років та 60 мг – для дорослих старше 65 років або з порушеною функцією нирок. При цьому доза препарату в таблетках на день переходу не повинна перевищувати 30 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції нирок, метаболічний ацидоз. Лікування: специфічного антидоту не існує, рекомендується промивання шлунка, введення адсорбентів (активоване вугілля) та симптоматична терапія (підтримка життєво важливих функцій організму). Кеторолак не виводиться достатньо за допомогою діалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред призначенням препарату необхідно з'ясувати питання щодо попередньої алергії на кеторолак або інші нестероїдні протизапальні засоби. Через ризик розвитку алергічних реакцій запровадження першої дози проводять під ретельним наглядом лікаря. Гіповолемія збільшує ризик розвитку нефротоксичних побічних реакцій. При необхідності можна застосовувати з опіоїдними анальгетиками. Не рекомендується застосовувати як засіб для премедикації, підтримки анестезії. При сумісному прийомі з іншими нестероїдними протизапальними засобами можуть спостерігатися затримка рідини, декомпенсація серцевої діяльності, підвищення артеріального тиску. У пацієнтів з порушенням згортання крові препарат застосовують лише при постійному контролі кількості тромбоцитів та гемостазу, що особливо важливо у післяопераційному періоді. Вплив на агрегацію тромбоцитів припиняється через 24-48 год. Ризик розвитку лікарських ускладнень зростає при подовженні лікування (у пацієнтів із хронічними болями) та підвищенні дози препарату. Для зниження ризику розвитку НПЗП-гастропатії застосовують антацидні лікарські засоби, мізогтростол, омепразол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: парацетамол – 500,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 37,0 мг, повідон-К25 – 36,0 мг, кроскармелоза натрію – 24,0 мг, магнію стеарат – 3,0 мг. По 10, 20 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорені кришками, що нагвинчуються з контролем першого розтину або системою "натиснути-повернути" з поліпропілену або поліетилену, або банки поліпропіленові. з контролем першого розтину з поліетилену, або банки поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками, що натягуються з контролем першого розтину з поліетилену високого тиску. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90 або 100 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаАналгетичний ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми близько 15%. Пік концентрації у плазмі досягається через 30-60 хвилин. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з утворенням неактивних глюкуронідів та сульфатів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1, CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Період напіввиведення – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, менше ніж 5% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та маленьких дітей – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність.ФармакодинамікаПарацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах. Відсутність блокуючого впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка іонів натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняЖарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої та помірної виразності: артралгія, міалгія, невралгія, мігрень, зубний та головний біль, альгодисменорея, біль при травмах та опіках.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу або до іншого інгредієнта препарат. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). З обережністю: Ниркова та печінкова недостатність, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера), дегідратація, гіповолемія, анорексія, булімія та кахексія (недостатній запас глутатіону в печінці), вірусний гепатит, алкогольна поразка печінки, алкоголізм, вагітність, вагітність . У таких випадках перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. У дослідженнях на тваринах та у людей не було виявлено жодного ризику при застосуванні препарату в період вагітності або негативного впливу парацетамолу на розвиток ембріона та плода. Парацетамол може використовуватись під час вагітності, проте доцільно використовувати мінімальні ефективні дози та максимально короткий курс. У невеликих кількостях проникає у грудне молоко. У дослідженнях був встановлено негативного впливу парацетамолу на організм дитини при грудному вигодовуванні.Побічна діяЧастота небажаних лікарських реакцій класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. Системно-органні класи MedDRA: Часто: ≥1/100 до З боку органів травлення: рідко – біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності печінкових ферментів; частота невідома – печінкова недостатність, гепатити, некроз печінки. З боку органів кровотворення: дуже рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; частота невідома – сульфогемаглобінемія, метгемоглобінемія. З боку серцево-судинної системи: рідко – зниження чи збільшення прогромбінового індексу, зниження артеріального тиску. З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції (в т.ч. висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк); дуже рідко – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бронхоспазм (анальгетична бронхіальна астма) у схильних осіб. З боку центральної та периферичної нервової системи: частота невідома – запаморочення, психомоторне збудження, дезорієнтація (при прийомі високих доз). З боку шкірних покривів: частота невідома – висип. Інші: частота невідома - збільшення креатиніну (переважно вдруге, стосовно гепаторенального синдрому). При появі побічних реакцій припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомальних ферментів печінки Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін та інші) підвищують токсичність парацетамолу, можуть призвести до ураження печінки. печінки. Фенітоїн знижує ефективність парацетамолу, отже пацієнтам, які приймають фенітоїн, слід уникати частого застосування парацетамолу, особливо у високих дозах. Урикозуричні лікарські засоби Парацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Хлорамфенікол Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. 3ідовудін Парацетамол може збільшувати ризик розвитку нейтропенії, тому слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише після консультації лікаря. Пробенецид Пробенецид зменшує майже вдвічі кліренс парацетамолу, що потребує звуження дози парацетамолу. Непрямі антикоагулянти Багаторазовий прийом парацетамолу протягом 4 днів збільшує антикоагулянтний ефект. Слід проводити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (МНО) під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та похідних кумарину. Нерегулярний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка, знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити настання ефекту. Метоклопрамід та домперидон Метоклопрамід і домперидон збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і, відповідно, початок знеболювальної та жарознижувальної дії. Барбітурати Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Етанол Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) Тривале спільне використання парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Саліцилати Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дифлунісал Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні препарати Мієлотоксичні препарати посилюють прояв гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, з великою кількістю рідини, через 1-2 години після прийому їжі (прийом відразу після їжі призводить до затримки настання дії). Дорослим та дітям старше 12 років (маса тіла понад 40 кг) разова доза – 500 мг; максимальна разова доза – 1 г. Кратність призначення – до 4 разів на добу. Максимальна добова доза - 4 г. У дітей старше 12 років рекомендується дотримуватися інтервалу між прийомом препарату не менше 6 годин. Дітям середня разова доза залежить від маси тіла дитини та становить 15 мг/кг 4 рази на добу кожні 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/кг на добу. Максимальна добова доза для дітей старше 3-6 років – 1000 мг, 6-9 років – 1500 мг, 9-12 років – 2000 мг. Кратність призначення – 3-4 рази на добу. Максимальна тривалість лікування без консультації лікаря - 3 дні (при прийомі як жарознижувальний лікарський засіб) і 5 днів (як аналгетичний). У пацієнтів з хронічними або декомпенсованими захворюваннями печінки, з печінковою недостатністю, хронічним алкоголізмом, у виснажених пацієнтів та при зневодненні добова доза не повинна перевищувати 3 г. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатинінуПередозуванняПошкодження печінки у дорослих можливе при прийомі 10 г або більше парацетамолу, прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки за наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифомпіцин індукторами мікросомальних ферментів печінки, зловживання етанолом, дефіцит глутатіону, порушення травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія). Симптоми: Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем. Негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найбільш ефективно у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його застосування. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім кожні 24 год. У більшості випадків активність мікросомальних ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лихоманковому синдромі, що триває, на фоні застосування парацетамолу більше 3 днів і больовому синдромі більше 5 днів, потрібно консультацій лікаря. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності та порушень функції печінки у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або у пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Ризик розвитку пошкоджень печінки зростає у пацієнтів із ураженням печінки при алкоголізмі. Прийом парацетамолу впливає на показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози та сечової кислоти у плазмі. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Парацетамол може викликати серйозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, які можуть бути летальними. При першому прояві висипу або інших реакцій гіперчутливості застосування препарату має бути припинено, слід негайно звернутися до лікаря. При виявленні пацієнта гострого вірусного гепатиту необхідно відмінити прийом препарату. Одночасний прийом із етанолом не рекомендується. Не приймати одночасно з іншими препаратами, які містять парацетамол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні Парацетамолу в рекомендованому діапазоні доз впливу на здатність до керування транспортними засобами та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не встановлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: парацетамол 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішнього прийому для дітей 2.4%.Фармакотерапевтична групаАналгетик-антипіретик. Має аналгетичну, жарознижувальну і слабку протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів, переважним впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо парацетамол швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкій кишці, в основному шляхом пасивного транспорту. Після одноразового прийому в дозі 500 мг C max  у плазмі досягається через 10-60 хв і становить близько 6 мкг/мл, потім поступово знижується і через 6 год становить 11-12 мкг/мл. Широко розподіляється в тканинах і в основному в рідких середовищах організму, за винятком жирової тканини та спинномозкової рідини. Зв'язування з білками не перевищує 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Парацетамол метаболізується переважно в печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом, кон'югації з сульфатом та окиснення за участю змішаних оксидаз печінки та цитохрому P450. Гідроксильований метаболіт з негативною дією - N-ацетил-p-бензохінонімін, який утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці та нирках під впливом змішаних оксидаз і зазвичай детоксифікується шляхом зв'язування з глютатіоном, може розжарюватися при передозуванні парацетамолу та викликати пошкодження. У дорослих більша частина парацетамолу зв'язується з глюкуроновою кислотою і меншою мірою - із сірчаною кислотою. Ці кон'юговані метаболіти не мають біологічної активності. У недоношених дітей, новонароджених та на першому році життя переважає сульфатний метаболіт. T1/2 становить 1-3 години. У пацієнтів з цирозом печінки T1/2 дещо більше. Нирковий кліренс парацетамолу становить 5%. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів. Менш 5% виводиться у вигляді незміненого парацетамолу.Клінічна фармакологіяАнальгетик-антипіретикПоказання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної інтенсивності різного генезу (в т.ч. головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, альгодисменорея; біль при травмах, опіках). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняХронічний алкоголізм, підвищена чутливість до парацетамолу.Вагітність та лактаціяПарацетамол проникає крізь плацентарний бар'єр. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу на плід у людини. Парацетамол виділяється з грудним молоком: вміст у молоці становить 0,04-0,23% дози, прийнятої матір'ю. При необхідності застосування парацетамолу при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію парацетамолу. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах – гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних ферментів печінки, засобами, що мають гепатотоксичну дію, виникає ризик посилення гепатотоксичної дії парацетамолу. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе невелике або помірне підвищення протромбінового часу. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливе зменшення всмоктування парацетамолу. При одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами прискорюється виведення парацетамолу з організму та можливе зменшення його аналгетичної дії. При одночасному застосуванні з урикозуричними засобами знижується ефективність. При одночасному застосуванні активованого вугілля знижується біодоступність парацетамолу. При одночасному застосуванні з діазепамом можливе зменшення екскреції діазепаму. Є повідомлення про можливість посилення мієлодепресивного ефекту зидовудину при одночасному застосуванні з парацетамолом. Описано випадок тяжкого токсичного ураження печінки. Описано випадки проявів токсичної дії парацетамолу при одночасному застосуванні з ізоніазидом. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом, примідоном зменшується ефективність парацетамолу, що зумовлено підвищенням його метаболізму (процесів глюкуронізації та окиснення) та виведення з організму. Описано випадки гепатотоксичності при одночасному застосуванні парацетамолу та фенобарбіталу. При застосуванні колестираміну протягом періоду менше 1 години після прийому парацетамолу можливе зменшення абсорбції останнього. При одночасному застосуванні з ламотриджином помірно збільшується виведення ламотриджину з організму. При одночасному застосуванні з метоклопрамідом можливе збільшення абсорбції парацетамолу та підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе зменшення кліренсу парацетамолу; з рифампіцином, сульфінпіразоном – можливе підвищення кліренсу парацетамолу внаслідок підвищення його метаболізму у печінці. При одночасному застосуванні з етинілестрадіолом підвищується всмоктування парацетамолу з кишківника.Спосіб застосування та дозиВсередину або ректально у дорослих та підлітків з масою тіла більше 60 кг застосовують у разовій дозі 500 мг, кратність прийому – до 4 разів на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 днів. Максимальні дози: разова – 1 г, добова – 4 г. Разові дози для внутрішнього прийому для дітей віком 6-12 років - 250-500 мг, 1-5 років - 120-250 мг, від 3 місяців до 1 року - 60-120 мг, до 3 місяців - 10 мг/кг. Разові дози при ректальному застосуванні у дітей віком 6-12 років – 250-500 мг, 1-5 років – 125-250 мг. Кратність застосування – 4 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Максимальна тривалість лікування – 3 дні. Максимальна доза: 4 разові дози на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок, з доброякісною гіпербілірубінемією, а також у хворих похилого віку. При тривалому застосуванні парацетамолу необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл: Діюча речовина: парацетамол – 2400 г; Допоміжні речовини: яблучна кислота – 0,050 г, камедь ксантанова – 0,600 г, мальтитол – 80,000 г, сорбітол некристалізується 70 % – 1,330 г, лимонна кислота безводна – 0,020 г, зопара натрі , ароматизатор полуничний – 0,100 г, барвник азорубін – 0,001 г, вода – до 100 мл. Суспензія для прийому внутрішньо, 120 мг/5 мл. По 100 мл суспензії у флакон зі скломаси, помаранчевого скла або флакон полімерний або флакон з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорений полімерною кришкою нагвинчується з контролем першого розтину або кришкою з системою "натиснути-повернути". На флакон наклеюють етикетку на основі плівки, що самоклеїться, або етикетку з паперу етикеточної. Один флакон разом з інструкцією із застосування, а також мірним стаканчиком або мірною ложкою, або без мірного стаканчика та мірної ложки поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиОпінородна суспензія рожевого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий ненаркотичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція висока, препарат швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Зв'язок із білками плазми близько 10 – 25 %. Пік концентрації у плазмі досягається через 0.5 – 2 год. Максимальна концентрація у плазмі становить 5 – 20 мкг/мл. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менш ніж 1% від прийнятої матір'ю дози парацетамолу проникає у грудне молоко. Розподіл препарату у рідинах організму відносно рівномірний. Метаболізується переважно в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізоферменти CYP2E1 (переважно), CYP1A2, CYP3A4 (друга роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів.Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У новонароджених та у дітей 3-10 років основним метаболітом парацетамолу є сульфат парацетамолу, у дітей віком 12 років і старше – кон'югований глюкуронід. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність.сульфати і кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (у тому числі токсичну) активність. Період напіввиведення прийому терапевтичної дози становить від 1 - 4 години, у дорослих 2,7 год, у дітей 15 - 2 год, загальний кліренс 18 л/год. При прийомі терапевтичних доз 90 - 100% прийнятої дози виділяється у сечу протягом 24 годин. Основна кількість препарату виділяється після кон'югації у печінці, у вигляді глюкуроніду (60 – 80 %) та сульфату (20 – 30 %). У незмінному вигляді виділяється трохи більше 5 % отриманої дози препарату. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу та збільшується період напіввиведення (Т1/2). При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 10 - 30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо сповільнюється. Швидкість виведення глюкуроніду та сульфату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю менша, ніж у здорових осіб.ФармакодинамікаПрепарат має знеболювальні та жарознижувальні властивості. Блокує циклооксигеназу в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції. Протизапальний ефект практично відсутній. Не впливає на стан слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і водно-електролітний обмін, оскільки має надзвичайно малий вплив на синтез простагландинів у периферичних тканинах.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей від 3 місяців до 12 років як: жарознижуючого засобу – для зниження підвищеної температури тіла на тлі простудних захворювань, грипу та дитячих інфекційних захворювань (вітряна віспа, свинка, кір, скарлатина та ін.); знеболювального засобу - при зубному болю, у тому числі при прорізуванні або видаленні зубів, головному болі, вушному болі при отіті та при болі в горлі. Для дітей віком від 2 до 3 місяців можливий одноразовий прийом для зниження температури після вакцинації. Якщо температура не знижується, потрібна консультація лікаря.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу або будь-якого іншого інгредієнта; виражені порушення функції печінки чи нирок; вік молодше 2 місяців; Непереносимість фруктози. З обережністю Застосовувати з обережністю при порушеній функції печінки (в т.ч. синдромі Жильбера), вірусному гепатиті, при порушеній функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), генетичній відсутності ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжких захворюваннях крові (тяжка анемія) лейкопенія, тромбоцитопенія), гіповолемії, зневодненні, анорексії, булімії, хронічному алкоголізмі, цукровому діабеті. У разі перед прийомом препарату слід проконсультуватися з лікарем. Препарат не слід приймати одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол.Побічна діяНебажані явища згруповані за частотою (за даними постреєстраційного спостереження): дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота не встановлена. З боку системи крові та лімфатичної системи: Рідко – анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко – бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. З боку імунної системи: Дуже рідко – анафілаксія, ангіоневротичний набряк. З боку шкіри та підшкірних тканин: Дуже рідко: шкірні реакції підвищеної чутливості, у тому числі шкірний висип, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, свербіж шкіри, кропив'янка. З боку шлунково-кишкового тракту: Рідко – діарея, біль у животі, нудота, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у великих дозах можлива гепатотоксична та нефротоксична дія. При появі побічних реакцій негайно припиніть прийом препарату та зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиПри застосуванні препарату одночасно з препаратами, які є індукторами мікросомальних ферментів печінки (наприклад, барбітуратами, етанолом, протисудомними засобами, рифампіцином, ізоніазидом, антикоагулянтами, зидовудином, амоксициліном+клавулановою кислотою, фенілбутазоном). Флумецинол, бутадіон, препарати звіробою продірявленого збільшують продукцію гідроксильних активних метаболітів, зумовлюючи можливість розвитку тяжкого ураження печінки при передозуванні парацетамолу (5 г і вище). При сумісному застосуванні парацетамолу та хлорамфеніколу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння хлорамфеніколом. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Парацетамол знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. Слід проводити моніторинг МНО під час та після закінчення одночасного застосування парацетамолу (особливо у високих дозах та/або протягом тривалого часу) та непрямих антикоагулянтів (наприклад, варфарину), так як парацетамол при прийомі у дозі 4 г протягом не менше 4 діб може посилювати дію непрямих антикоагулянтів. Нерегулярний прийом парацетамолу не впливає на ефекти антикоагулянтів. Алкоголь сприяє розвитку гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Тривале сумісне застосування парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних препаратів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дисфлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50% – ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні лікарські препарати посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу. Фенітоїн знижує ефективність парацетамолу та збільшує ризик розвитку гепатотоксичності. Пацієнтам, які приймають фенітоїн, слід уникати частого застосування парацетамолу, особливо у високих дозах. Пробенецид майже вдвічі знижує кліренс парацетамолу, інгібуючи процес його кон'югації з глюкуроновою кислотою. При одночасному призначенні слід розглянути питання зниження дози парацетамолу.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Рекомендується застосовувати з великою кількістю рідини через 1-2 години після їди. Перед вживанням вміст флакона слід добре збовтати. Мірна склянка або ложка, вкладена всередину упаковки, дозволяє правильно та раціонально дозувати препарат. Доза препарату залежить від віку та маси тіла дитини. Дітям старше 3 місяців препарат призначають по 10-15 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу, максимальна добова доза становить не більше 60 мг/кг маси тіла. За необхідності можна приймати препарат кожні 4-6 годин у разовій дозі (15 мг/кг), але не більше 4 разів протягом 24 годин. Маса тіла (кг) Вік Разова доза, мл Разова доза, мг Макс, доб. доза, мл Макс, доб. доза, мг 4,5-6 2-3 міс Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря Тільки за приписом. лікаря 6-8 3-6 міс 4,0 96 16 384 8-10 6-12 міс 5,0 120 20 480 10-13 1 -2 роки 7,0 168 28 672 13-15 2-3 роки 9,0 216 36 864 15-21 3-6 років 10,0 240 40 960 21-29 6-9 років 14,0 336 56 1344 29-42 9-12 років 20,0 480 80 1920 Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тривалість прийому без консультації лікаря: для зниження температури та зменшення болю - не більше 3 днів. Надалі, а також за відсутності терапевтичного ефекту, необхідно проконсультуватися з лікарем. Дітям віком від 2 до 3 місяців разова доза становить 10-15 мг/кг. Застосовувати 1-2 рази на добу з інтервалом не менше 4 годин. Якщо після прийому другої дози лихоманка зберігається, необхідно звернутися до лікаря. Прийом парацетамолу у дітей віком 2-3 місяців за іншими показаннями – лише за призначенням лікаря. При порушенні функції нирок часовий інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв, не менше 6 годин при кліренсі креатиніну 10-50 мл/хв.ПередозуванняПри передозуванні можлива інтоксикація, особливо у дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки, у пацієнтів з порушенням харчування, у осіб, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може виникнути блискавичний гепатит, печінкова недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит, іноді з летальним кінцем. Симптомами гострого отруєння парацетамолом є нудота, блювання, біль у шлунку, анорексія, порушення метаболізму глюкози (запаморочення, втрата свідомості, пітливість), блідість шкірних покривів, метаболічний ацидоз. При одномоментному введенні дорослим 10 г і більше, а дітям понад 125 мг/кг відбувається цитоліз гепатитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу, енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну). Клінічні симптоми пошкодження печінки досягають максимуму 3-4 день. У тяжких випадках передозування розвивається печінкова недостатність,прогресуюча енцефалопатія, коматозний стан, смерть. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія, протеїнурія, при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім, а також аритмія та панкреатит. При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).При тривалому застосуванні з перевищенням рекомендованої дози може спостерігатися гепатотоксична та нефротоксична дія (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Лікування: припинити застосування препарату та негайно звернутися до лікаря. Рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан), симптоматична терапія. Перед початком лікування у максимально короткий термін після передозування необхідно визначити кількісний вміст парацетамолу у плазмі. При отруєнні парацетамолом необхідно введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну та ацетилцистеїну протягом 10 годин після передозування. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, ацетилцистеїну тощо) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув від його застосування. Печінкові тести слід проводити на початку лікування та потім кожні 24 год. У більшості випадків нормалізація печінкових ферментів відбувається протягом 1-2 тижнів.У важких випадках може знадобитися пересадка печінки. При випадковому передозуванні слід негайно звернутися за медичною допомогою, навіть якщо дитина почувається добре. Лікування дітей із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому препарату має проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру чи спеціалізованого відділення гепатології.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат містить парацетамол, тому, щоб уникнути перевищення максимальної добової дози, не слід застосовувати препарат одночасно з іншими ліками, що містять парацетамол. Пацієнти з дефіцитом глутатіону схильні до передозування, необхідно дотримуватися обережності. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності та у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, осіб з хронічним алкоголізмом або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування парацетамолу пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу. Дітям від 2 до 3 місяців препарат можна давати лише за розпорядженням лікаря. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та рівня цукру в крові повідомите лікаря про застосування Парацетамолу. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти. За відсутності терапевтичного ефекту понад 3 дні слід звернутися до лікаря. При прийомі препарату понад 5 днів рекомендується контролювати показники периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: піроксикам – 10,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 147,30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8,0 мг, крохмаль картопляний – 2,0 мг, магнію стеарат – 1,70 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,0 мг; Склад корпусу капсули: барвник сонячний захід сонця жовтий - 0,1400%, титану діоксид - 2,0000%, желатин - до 100%; Склад кришки капсули: барвник заліза оксид чорний – 0,1890%, титану діоксид – 1,2198%, желатин – до 100%. По 10 капсул у контурну осередкову упаковку з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної/полівініліден хлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або по 10 капсул в контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2. Корпус оранжевого кольору, кришечка сірого кольору, непрозорі.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація (Сmах) в плазмі досягається через 35 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах - 1,52 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу - 38 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Розподіл Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 13%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Метаболізм Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфно-ядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняСимптоматична терапія ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерева), остеоартрозу за неможливості використовувати інші лікарські препарати. Призначений для зменшення болю та запалення на момент застосування: на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів препарату, а також інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; печінкова недостатність тяжкого ступеня або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; дитячий вік (до 18 років); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу значне зниження обсягу циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулян в тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця,цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, системні захворювання сполучної тканини, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяж.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Під час застосування препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомофізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота не встановлена. З боку травної системи: часто – біль та дискомфорт у ділянці живота, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; нечасто – стоматит; частота не встановлена ​​- гастрит, шлунково-кишкові кровотечі (у тому числі блювання кров'ю - мелена), панкреатит, перфорація та утворення виразки шлунково-кишкового тракту, гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, папілярний некроз. З боку дихальної системи: частота не встановлена ​​– бронхоспазм, диспное, носова кровотеча. З боку центрально-нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, сонливість; частота не встановлена ​​– парастезія. З боку органів кровотворення: часто – анемія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія; частота не встановлена ​​– апластична анемія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: частота не встановлена ​​– анафілаксія, сироваткова хвороба. З боку метаболізму та розлади харчування: часто – анорексія, гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія; частота не встановлена ​​– затримка рідини. Психічні розлади: частота не встановлена ​​– депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, часті зміни настрою, нервозність. З боку очей: нечасто – порушення зору; частота не встановлена ​​– подразнення очей, періорбітальний набряк. З боку слуху: нечасто - "дзвін у вухах"; частота не встановлена ​​– порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття: не встановлена ​​– серцево-судинна недостатність, артеріальний тромбоз, васкуліт, підвищення артеріального тиску. З боку шкірних покривів: рідко – свербіж, висип; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); частота не встановлена ​​– алопеція, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, тромбоцитопенічна пурпура (Шенлейн-Геноха), реакції фоточутливості, кропив'янка, бульозний дерматит. Інші: рідко – набряки; дуже рідко – нездужання. З боку лабораторних показників: часто – підвищені рівнів “печінкових” трансаміназ (АЛТ, ACT), збільшення ваги; частота не встановлена ​​- зниження гемоглобіну та гематокриту. непов'язані зі шлунково-кишковою кровотечею.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди: одночасне застосування антацидів не впливає на рівень піроксикаму у плазмі. Антикоагулянти: НПЗЗ, у тому числі піроксикам, можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін): збільшується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): зменшують агрегацію тромбоцитів та збільшують час кровотечі. Серцеві глікозиди: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівні глікозидів у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності. Циметидин: може підвищитись рівень концентрації піроксикаму в сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі чи розвитку виразки. Дигоксин: одночасний прийом не впливає на рівні плазми обох препаратів. Діуретики: НПЗЗ можуть викликати затримку натрію та калію, що може зменшити сечогінний ефект. Літій: НПЗЗ збільшують рівень літію у плазмі. β-адреноблокатори: нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів, що обумовлено інгібуванням синтезу простагландинів. Метотрексат: зниження екскреції метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії. Хінолонові антибіотики: підвищений ризик розвитку судом. Міфепристон: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів НПЗП не слід призначати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. При одночасному прийомі може посилюватися дія таблетованих протидіабетичних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат застосовують внутрішньо під час їди. При симптоматичній терапії ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартроз приймається 10-20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювота, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у похилому віці, пацієнтам з бронхіальною астмою та хронічними бронхообструктивними захворюваннями в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: піроксикам – 20,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-102) – 137,30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 8,0 мг, крохмаль картопляний – 2,0 мг, магнію стеарат – 1,70 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1,0 мг; Склад корпусу капсули: барвник сонячний захід сонця жовтий - 0,1400%, титану діоксид - 2,0000%, желатин - до 100%; Склад кришки капсули: барвник сонячний захід жовтий – 0,1400%, титану діоксид – 2,0000%, желатин – до 100%. По 10 капсул у контурну осередкову упаковку з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної/полівініліден хлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Або по 10 капсул в контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2. Корпус та кришечка оранжевого кольору, непрозорі. Вміст капсул: суміш порошку та гранул від майже білого до світло-жовтого кольору. Допускається ущільнення вмісту капсул у грудки за формою капсули, що легко руйнуються при натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація (Сmах) в плазмі досягається через 35 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах - 1,52 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг/добу - 38 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Розподіл Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 13%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Метаболізм Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат, має протизапальну, аналгетичну, антиагрегантну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфно-ядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг больової чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому. Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняСимптоматична терапія ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерева), остеоартрозу за неможливості використовувати інші лікарські препарати. Призначений для зменшення болю та запалення на момент застосування: на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини та інших компонентів препарату, а також інших нестероїдних протизапальних препаратів; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; цереброваскулярна або інша кровотеча; запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) у фазі загострення; гемофілія та інші порушення згортання крові; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; печінкова недостатність тяжкого ступеня або активне захворювання печінки; ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія; дитячий вік (до 18 років); вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), хронічна серцева недостатність І-ІІ функціонального класу значне зниження обсягу циркулюючої крові (у тому числі після хірургічного втручання), літні пацієнти (в т.ч. діуретики, ослаблені пацієнти і з низькою масою тіла), бронхіальна астма, одночасний прийом глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулян в тому числі варфарину), антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну), ішемічна хвороба серця,цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, наявність інфекції Helicobacter pylori, системні захворювання сполучної тканини, тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів, туберкульоз, виражений остеопороз, алкоголізм, тяж.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Під час застосування препарату слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомофізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота не встановлена. З боку травної системи: часто – біль та дискомфорт у ділянці живота, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; нечасто – стоматит; частота не встановлена ​​- гастрит, шлунково-кишкові кровотечі (у тому числі блювання кров'ю - мелена), панкреатит, перфорація та утворення виразки шлунково-кишкового тракту, гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, папілярний некроз. З боку дихальної системи: частота не встановлена ​​– бронхоспазм, диспное, носова кровотеча. З боку центрально-нервової системи: часто – запаморочення, головний біль, сонливість; частота не встановлена ​​– парастезія. З боку органів кровотворення: часто – анемія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія; частота не встановлена ​​– апластична анемія, гемолітична анемія. З боку імунної системи: частота не встановлена ​​– анафілаксія, сироваткова хвороба. З боку метаболізму та розлади харчування: часто – анорексія, гіперглікемія; нечасто – гіпоглікемія; частота не встановлена ​​– затримка рідини. Психічні розлади: частота не встановлена ​​– депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, часті зміни настрою, нервозність. З боку очей: нечасто – порушення зору; частота не встановлена ​​– подразнення очей, періорбітальний набряк. З боку слуху: нечасто - "дзвін у вухах"; частота не встановлена ​​– порушення слуху. З боку серцево-судинної системи: рідко – відчуття серцебиття: не встановлена ​​– серцево-судинна недостатність, артеріальний тромбоз, васкуліт, підвищення артеріального тиску. З боку шкірних покривів: рідко – свербіж, висип; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); частота не встановлена ​​– алопеція, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, тромбоцитопенічна пурпура (Шенлейн-Геноха), реакції фоточутливості, кропив'янка, бульозний дерматит. Інші: рідко – набряки; дуже рідко – нездужання. З боку лабораторних показників: часто – підвищені рівнів “печінкових” трансаміназ (АЛТ, ACT), збільшення ваги; частота не встановлена ​​- зниження гемоглобіну та гематокриту. непов'язані зі шлунково-кишковою кровотечею.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди: одночасне застосування антацидів не впливає на рівень піроксикаму у плазмі. Антикоагулянти: НПЗЗ, у тому числі піроксикам, можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін): збільшується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): зменшують агрегацію тромбоцитів та збільшують час кровотечі. Серцеві глікозиди: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівні глікозидів у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності. Циметидин: може підвищитись рівень концентрації піроксикаму в сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі чи розвитку виразки. Дигоксин: одночасний прийом не впливає на рівні плазми обох препаратів. Діуретики: НПЗЗ можуть викликати затримку натрію та калію, що може зменшити сечогінний ефект. Літій: НПЗЗ збільшують рівень літію у плазмі. β-адреноблокатори: нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшувати гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів, що обумовлено інгібуванням синтезу простагландинів. Метотрексат: зниження екскреції метотрексату, що може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії. Хінолонові антибіотики: підвищений ризик розвитку судом. Міфепристон: у зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландинів НПЗП не слід призначати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону. При одночасному прийомі може посилюватися дія таблетованих протидіабетичних засобів, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат застосовують внутрішньо під час їди. При симптоматичній терапії ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартроз приймається 10-20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювота, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у похилому віці, пацієнтам з бронхіальною астмою та хронічними бронхообструктивними захворюваннями в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему