Ксантис

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: раміприл 12,5 мг, гідрохлортіазид 5 мг; Допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, стеарилфумарат натрію. У упаковці 100 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "12.5".Фармакотерапевтична групаРаміпріл. Інгібітор АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС. Знижує продукцію альдостерону, ОПСС, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена ​​впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1.5 год після прийому внутрішньо, максимальний ефект – через 5-9 год, тривалість дії – 24 год. У препарату відсутній синдром відміни. Гідрохлортіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження прессорного впливу та посилення депресорного впливу на ганглії. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.ФармакокінетикаФармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Абсорбція раміприлу становить у середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, Тmах-2-4 год. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду – 64%. Т1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з T1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60%, кишечником – 40%.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5 – 15 год.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняРаміпріл. Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирок; гемодіаліз; ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв.); гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм З обережністю: тяжкі ураження коронарних та церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіпер у тому числі на тлі діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровообігу, літній вік. Гідрохлортіазид. Підвищена чутливість до препарату; подагра; цукровий діабет (важкі форми); хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв; анурія); рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; гіпонатріємія. З обережністю: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності та в період лактації. Ефективність та безпека застосування препарату до 18 років не встановлені.Побічна діяРаміпріл. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо. З боку ЦНС: ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, занепокоєння, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості . З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий смак), нюхи, слуху та зору, шум у вухах. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, гло. З боку дихальної системи: "сухий" кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), пухирчатка, серозит, міозит, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія. Інші: судоми, алопеція, гіпертермія, підвищене потовиділення. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, поява антинуклеарних антитіл. Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Гідрохлортіазид. З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії). З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, загострення подагри. Алергічні реакції: висипання на шкірі, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку).Взаємодія з лікарськими засобамиРаміпріл. Посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. При одночасному використанні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (напр., діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію. Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові. Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові повинен ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування. Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ. Гідрохлортіазид. При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (в т.ч. підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду. Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиЗвичайна доза для дорослих – 1 таб. Рамазіду Н 2.5 мг/12.5 мг на добу. При необхідності може бути збільшено до 1 таб. Рамазіду Н 5 мг/25 мг. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК понад 30 мл/хв, креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв препарат застосовувати не рекомендується. Приймають внутрішньо, дозу підбирають індивідуально.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість. Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРаміпріл. На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення. Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (напр., артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. У період лікування Рамазідом Н необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби). Пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде зрозумілою відповідь на лікування. Гідрохлортіазид. Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: раміприл 12,5 мг, гідрохлортіазид 5 мг; Допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, стеарилфумарат натрію. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "12.5".Фармакотерапевтична групаРаміпріл. Інгібітор АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС. Знижує продукцію альдостерону, ОПСС, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена ​​впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1.5 год після прийому внутрішньо, максимальний ефект – через 5-9 год, тривалість дії – 24 год. У препарату відсутній синдром відміни. Гідрохлортіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження прессорного впливу та посилення депресорного впливу на ганглії. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.ФармакокінетикаФармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Абсорбція раміприлу становить у середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, Тmах-2-4 год. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду – 64%. Т1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з T1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60%, кишечником – 40%.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5 – 15 год.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняРаміпріл. Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирок; гемодіаліз; ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв.); гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм З обережністю: тяжкі ураження коронарних та церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіпер у тому числі на тлі діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровообігу, літній вік. Гідрохлортіазид. Підвищена чутливість до препарату; подагра; цукровий діабет (важкі форми); хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв; анурія); рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; гіпонатріємія. З обережністю: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності та в період лактації. Ефективність та безпека застосування препарату до 18 років не встановлені.Побічна діяРаміпріл. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо. З боку ЦНС: ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, занепокоєння, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості . З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий смак), нюхи, слуху та зору, шум у вухах. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, гло. З боку дихальної системи: "сухий" кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), пухирчатка, серозит, міозит, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія. Інші: судоми, алопеція, гіпертермія, підвищене потовиділення. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, поява антинуклеарних антитіл. Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Гідрохлортіазид. З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії). З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, загострення подагри. Алергічні реакції: висипання на шкірі, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку).Взаємодія з лікарськими засобамиРаміпріл. Посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. При одночасному використанні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (напр., діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію. Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові. Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові повинен ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування. Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ. Гідрохлортіазид. При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (в т.ч. підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду. Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиЗвичайна доза для дорослих – 1 таб. Рамазіду Н 2.5 мг/12.5 мг на добу. При необхідності може бути збільшено до 1 таб. Рамазіду Н 5 мг/25 мг. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК понад 30 мл/хв, креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв препарат застосовувати не рекомендується. Приймають внутрішньо, дозу підбирають індивідуально.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість. Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРаміпріл. На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення. Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (напр., артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. У період лікування Рамазідом Н необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби). Пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде зрозумілою відповідь на лікування. Гідрохлортіазид. Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: раміприл 2.5 мг; гідрохлортіазид 12.5 мг; Допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, стеарилфумарат натрію. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "12.5".Фармакотерапевтична групаРаміпріл. Інгібітор АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС. Знижує продукцію альдостерону, ОПСС, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена ​​впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1.5 год після прийому внутрішньо, максимальний ефект – через 5-9 год, тривалість дії – 24 год. У препарату відсутній синдром відміни. Гідрохлортіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження прессорного впливу та посилення депресорного впливу на ганглії. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.ФармакокінетикаФармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Абсорбція раміприлу становить у середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, Тmах-2-4 год. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду – 64%. Т1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з T1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60%, кишечником – 40%.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5 – 15 год.ІнструкціяПриймають внутрішньо, дозу підбирають індивідуально.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняРаміпріл. Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирок; гемодіаліз; ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв.); гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм З обережністю: тяжкі ураження коронарних та церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіпер у тому числі на тлі діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровообігу, літній вік. Гідрохлортіазид. Підвищена чутливість до препарату; подагра; цукровий діабет (важкі форми); хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв; анурія); рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; гіпонатріємія. З обережністю: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності та в період лактації. Ефективність та безпека застосування препарату до 18 років не встановлені.Побічна діяРаміпріл. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо. Со стороны ЦНС: ишемия головного мозга, инсульт, головокружение, головная боль, слабость, сонливость, парестезии, нервная возбудимость, беспокойство, тремор, мышечный спазм, нарушения настроения, при применении в высоких дозах - бессонница, тревожность, депрессия, спутанность сознания, обморок. Со стороны органов чувств: вестибулярные нарушения, нарушения вкуса (например, металлический вкус), обоняния, слуха и зрения, шум в ушах. Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея или запор, боль в эпигастральной области, кишечная непроходимость, панкреатит, гепатит, холестатическая желтуха, нарушение функции печени с развитием печеночной недостаточности, сухость во рту, жажда, снижение аппетита, стоматит, глоссит. Со стороны дыхательной системы: "сухой" кашель, бронхоспазм, одышка, ринорея, ринит, синусит, бронхит. Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, конъюнктивит, фотосенсибилизация; ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, глотки и/или гортани, эксфолиативный дерматит, мультиформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайела), пузырчатка, серозит, онихолиз, васкулит, миозит, миалгия, артралгия, артрит, эозинофилия. Прочие: судороги, алопеция, гипертермия, повышенное потоотделение. Лабораторные показатели: гиперкреатининемия, повышение уровня азота мочевины, повышение активности "печеночных" трансаминаз, гипербилирубинемия, гиперкалиемия, гипонатриемия, появление антинуклеарных антител. Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Гідрохлортіазид. З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії). З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, загострення подагри. Алергічні реакції: висипання на шкірі, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку).Взаємодія з лікарськими засобамиРаміпріл. Посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. При одночасному використанні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (напр., діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію. Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові. Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові повинен ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування. Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ. Гідрохлортіазид. При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (в т.ч. підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду. Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиЗвичайна доза для дорослих – 1 таб. Рамазіду Н 2.5 мг/12.5 мг на добу. При необхідності може бути збільшено до 1 таб. Рамазіду Н 5 мг/25 мг. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК понад 30 мл/хв, креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв препарат застосовувати не рекомендується.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість. Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРаміпріл. На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення. Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (напр., артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. У період лікування Рамазідом Н необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби). Пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде зрозумілою відповідь на лікування. Гідрохлортіазид. Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: раміприл 5 мг; гідрохлортіазид 25 мг; Допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, стеарилфумарат натрію. У упаковці 100 штук.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "25".Фармакотерапевтична групаРаміпріл. Інгібітор АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС. Знижує продукцію альдостерону, ОПСС, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена ​​впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1.5 год після прийому внутрішньо, максимальний ефект – через 5-9 год, тривалість дії – 24 год. У препарату відсутній синдром відміни. Гідрохлортіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження прессорного впливу та посилення депресорного впливу на ганглії. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.ФармакокінетикаФармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Абсорбція раміприлу становить у середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, Тmах-2-4 год. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду – 64%. Т1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з T1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60%, кишечником – 40%.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5 – 15 год.ІнструкціяПриймають внутрішньо, дозу підбирають індивідуально.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняРаміпріл. Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирок; гемодіаліз; ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв.); гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм З обережністю: тяжкі ураження коронарних та церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіпер у тому числі на тлі діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровообігу, літній вік. Гідрохлортіазид. Підвищена чутливість до препарату; подагра; цукровий діабет (важкі форми); хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв; анурія); рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; гіпонатріємія. З обережністю: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності та в період лактації. Ефективність та безпека застосування препарату до 18 років не встановлені.Побічна діяРаміпріл. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо. З боку ЦНС: ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, занепокоєння, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості . З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий смак), нюхи, слуху та зору, шум у вухах. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, гло. З боку дихальної системи: "сухий" кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), пухирчатка, серозит, міозит, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія. Інші: судоми, алопеція, гіпертермія, підвищене потовиділення. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, поява антинуклеарних антитіл. Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Гідрохлортіазид. З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії). З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, загострення подагри. Алергічні реакції: висипання на шкірі, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку).Взаємодія з лікарськими засобамиРаміпріл. Посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. При одночасному використанні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (напр., діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію. Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові. Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові повинен ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування. Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ. Гідрохлортіазид. При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (в т.ч. підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду. Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиЗвичайна доза для дорослих – 1 таб. Рамазіду Н 2.5 мг/12.5 мг на добу. При необхідності може бути збільшено до 1 таб. Рамазіду Н 5 мг/25 мг. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК понад 30 мл/хв, креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв препарат застосовувати не рекомендується.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість. Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРаміпріл. На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення. Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (напр., артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. У період лікування Рамазідом Н необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби). Пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде зрозумілою відповідь на лікування. Гідрохлортіазид. Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: раміприл 5 мг; гідрохлортіазид 25 мг; Допоміжні речовини: натрію карбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, стеарилфумарат натрію. У упаковці 300 штук.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "25".Фармакотерапевтична групаРаміпріл. Інгібітор АПФ, перешкоджає перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС. Знижує продукцію альдостерону, ОПСС, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, посилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні препарату зменшується гіпертрофія міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; покращується кровообіг ішемізованого міокарда. Кардіопротекторна дія обумовлена ​​впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії – через 1.5 год після прийому внутрішньо, максимальний ефект – через 5-9 год, тривалість дії – 24 год. У препарату відсутній синдром відміни. Гідрохлортіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок зменшення ОЦК, зміни реактивності судинної стінки, зниження прессорного впливу та посилення депресорного впливу на ганглії. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Раміприл і гідрохлортіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що викликається прийомом гідрохлортіазиду.ФармакокінетикаФармакокінетика раміприлу та гідрохлортіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному призначенні. Абсорбція раміприлу становить у середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але зменшує його швидкість, Тmах-2-4 год. Після прийому внутрішньо всмоктування гідрохлортіазиду становить 60-80%. Cmax гідрохлортіазиду в крові досягається через 1-5 годин після прийому внутрішньо. Зв'язок раміприлу з білками плазми становить 73%, раміприлату - 56%. Зв'язування з білками плазми гідрохлортіазиду – 64%. Т1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату у сироватці крові відбувається з T1/2 – 4-5 днів. Т1/2 збільшується при нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ у 6 разів активніше, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопіперазину, які потім і глюкуронізуються. Препарат виводиться переважно у вигляді метаболітів, нирками – 60%, кишечником – 40%.Гідрохлортіазид не метаболізується та швидко виводиться через нирки. T1/2 становить 5 – 15 год.ІнструкціяПриймають внутрішньо, дозу підбирають індивідуально.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняРаміпріл. Підвищена чутливість до раміприлу та будь-якого іншого інгредієнта препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ; гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирок; гемодіаліз; ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв.); гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок); гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм З обережністю: тяжкі ураження коронарних та церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, тяжкі шлуночкові порушення ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомпенсоване "легеневе серце", ниркова та/або печінкова недостатність, гіпер у тому числі на тлі діуретиків та дієти з обмеженням споживання солі), стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання), системні захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, пригнічення кістковомозкового кровообігу, літній вік. Гідрохлортіазид. Підвищена чутливість до препарату; подагра; цукровий діабет (важкі форми); хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20-30 мл/хв; анурія); рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; гіпонатріємія. З обережністю: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, ішемічна хвороба серця, цироз печінки, літній вік.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності та в період лактації. Ефективність та безпека застосування препарату до 18 років не встановлені.Побічна діяРаміпріл. З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо. З боку ЦНС: ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, занепокоєння, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості . З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий смак), нюхи, слуху та зору, шум у вухах. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, гло. З боку дихальної системи: "сухий" кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація; ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), пухирчатка, серозит, міозит, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія. Інші: судоми, алопеція, гіпертермія, підвищене потовиділення. Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, поява антинуклеарних антитіл. Вплив на плід: порушення функції плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Гідрохлортіазид. З боку водно-електролітного та кислотно-лужного балансу: можливий розвиток гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу (сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміна настрою та психіки, судоми або болі в м'язах, нудота, блювання, слабкість; при гіпохлоремічному алкалозі можливий розвиток печінкової енцефалопатії або печінкової коми), гіпонатріємії (сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість), гіпомагніємії (аритмії). З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку травної системи: холецистит, панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку обміну речовин: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, загострення подагри. Алергічні реакції: висипання на шкірі, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес (пневмоніт, некардіогенний набряк легені), фотосенсибілізація; анафілактичні реакції (аж до загрозливого життя анафілактичного шоку).Взаємодія з лікарськими засобамиРаміпріл. Посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС. Прийом солі з їжею може знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. При одночасному використанні раміприлу та інших засобів, що знижують артеріальний тиск (напр., діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики) призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спричинити гіперкаліємію. Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть знижувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим, при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу та алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаїнаміду, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові. Одночасне призначення раміприлу та препаратів літію веде до зниження екскреції літію, необхідно контролювати концентрацію літію у сироватці крові – ризик виникнення токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть посилювати ефект гіпоглікемічних засобів (наприклад, інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може спричинити гіпоглікемію. У зв'язку з цим рівень цукру в крові повинен ретельно контролюватись, особливо на початку спільного застосування. Одночасне використання раміприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти та індометацину) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може спричинити гіперкаліємію та підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне використання гепарину та раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути комах, що шкодять (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ. Гідрохлортіазид. При одночасному застосуванні глікозидів наперстянки з тіазидними діуретиками збільшується ймовірність прояву токсичних ефектів глікозидів (в т.ч. підвищена збудливість шлуночків) через ймовірний розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками (непрямі антикоагулянти, клофібрат, НПЗЗ), посилюють діуретичний ефект гідрохлортіазиду. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду посилюють вазодилататори, бета-адреноблокатори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. Гідрохлоротіазид посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу. Колестирамін зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду. Гідрохлоротіазид зменшує ефект пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиЗвичайна доза для дорослих – 1 таб. Рамазіду Н 2.5 мг/12.5 мг на добу. При необхідності може бути збільшено до 1 таб. Рамазіду Н 5 мг/25 мг. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК понад 30 мл/хв, креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується нормальна доза препарату. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв препарат застосовувати не рекомендується.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, шок, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість. Лікування: хворому надати горизонтальне положення з піднятими ногами, у легких випадках передозування – промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату (бажано провести заходи протягом перших 30 хв після прийому препарату). При зниженні АТ - внутрішньовенне введення катехоламінів, ангіотензину II; при брадикардії – застосування пейсмекера. Препарат не виводиться під час проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРаміпріл. На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом, особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначним стенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевої недостатністю. Ризик підвищеної чутливості та алергоподібних (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезі ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування раміприлом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватись рівень сечовини та креатиніну у сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності "печінкових" ферментів може бути сповільнений метаболізм раміприлу та утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише під суворим медичним наглядом. Необхідно бути обережними при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим обсягом циркулюючої крові (в результаті терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї та блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. У пацієнтів, які зазнають великих хірургічних втручань або отримують інші засоби, що викликають артеріальну гіпотензію під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з вищезгаданим механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням обсягу плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенію, тромбоцитопенію, гемоглобінемію або пригнічення кісткового мозку. На початку та під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої ​​нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, із захворюваннями сполучної тканини (напр., системний червоний вовчак або склеродермія) та у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення. Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також у разі виникнення клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу та підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час лікування раміприлом рідко відзначається підвищення рівня калію у сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен) та призначенні препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути можуть виникнути анафілактоїдні реакції (напр., артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, висипання на шкірі), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (наприклад, бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючого лікування бджолиною або осиною отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ та продовжити лікування відповідними препаратами з інших груп. У період лікування Рамазідом Н необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби). Пацієнтам рекомендується утриматися від керування автомобілем та роботи з механізмами доти, доки не буде зрозумілою відповідь на лікування. Гідрохлортіазид. Для профілактики дефіциту К+ та Mg2+ призначають калійзберігаючі діуретики, солі К+ та Mg2+. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів та креатиніну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі назальні 0.1% - 1 мл: Активна речовина: ксилометазоліну гідрохлорид – 1 мг; допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат 0.5 мг, натрію цитрат дигідрат 2.6 мг, гліцерол 85% 24 мг, вода д/і 976.9 мг. 10 мл - флакони темного скла з дозуючим пристроєм - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі назальні у вигляді прозорого, майже безбарвного розчину.Фармакотерапевтична групаСудинозвужувальний препарат для місцевого застосування у ЛОР-практиці.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні практично не абсорбується, концентрації у плазмі настільки малі, що їх неможливо визначити сучасними аналітичними методами.ФармакодинамікаСудинозвужувальний засіб для місцевого застосування у ЛОР-практиці. Альфа-адреноміметик. При нанесенні на слизові оболонки викликає звуження судин, внаслідок цього зменшується місцева гіперемія та набряк. При ринітах полегшує носове дихання.Показання до застосуванняГострий алергічний риніт, синусит, поліноз, середній отит (для зменшення набряку слизової оболонки носоглотки), підготовка пацієнта до діагностичних процедур у носових ходах.Протипоказання до застосуванняЗакритовугільна глаукома, атрофічний риніт, артеріальна гіпертензія, тахікардія, виражений атеросклероз, гіпертиреоз, хірургічні втручання на мозкові оболонки (в анамнезі), підвищена чутливість до ксилометазоліну.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі для матері та плода, не допускається перевищення рекомендованих доз. З обережністю призначають ксилометазолін дітям до 2 років (гель – до 7 років).Побічна діяПри частому та/або тривалому застосуванні: подразнення слизової оболонки, печіння, поколювання, чхання, сухість слизових оболонок носа, гіперсекреція. Рідко: набряк слизової оболонки носа (частіше при тривалому застосуванні), серцебиття, порушення серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, біль голови, блювання, розлади сну, порушення зору. При тривалому застосуванні у високих дозах депресивний стан.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з інгібіторами МАО та трициклічними антидепресантами.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево протягом 7-14 днів. Доза залежить від використовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід застосовувати протягом тривалого часу, наприклад, при хронічному риніті. При застудних захворюваннях у тих випадках, коли у носі утворюються кірки, бажано призначати у вигляді гелю. Використання у педіатрії З обережністю призначають ксилометазолін дітям до 2 років (гель – до 7 років).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 10 мл: активна речовина: нафазоліну нітрат - 0,005/0,01 г; допоміжні речовини: етилендіамін; Борна кислота; метилпарагідроксибензоат; вода. По 10 мл у флаконі зі скла коричневого кольору, з капельницею SANO з ковпачком з ПЕ і охоронною стрічкою для контролю першого розтину. 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиКраплі назальні 0.05% у вигляді прозорої, безбарвної рідини.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивне.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Санорін не надано.ФармакодинамікаАльфа2-адреноміметик з прямою стимулюючою дією на α-адренорецептори симпатичної нервової системи. При інтраназальному введенні надає швидку, виражену та тривалу вазоконстрикторну дію на судини слизової оболонки порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа – зменшує набряклість та гіперемію, завдяки чому покращується прохідність носових ходів та полегшується носове дихання. Поряд із цим відновлюється прохідність євстахієвих труб. Терапевтичний ефект настає, як правило, протягом 5 хв після введення препарату і зберігається протягом 4-6 годин. При тривалому застосуванні судинозвужувальний ефект поступово зменшується, тому через 5-7 днів лікування слід зробити перерву на кілька днів.Показання до застосуванняГострий риніт різної етіології; середній отит - як додатковий засіб зменшення набряку слизової оболонки носоглотки; синусит; євстахіїт; ларингіт; для зменшення набряку слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа при діагностичних та лікувальних процедурах; за необхідності зупинки носових кровотеч.Протипоказання до застосуванняхронічний риніт; атрофічний риніт; закритокутова глаукома; тяжкі захворювання очей; артеріальна гіпертензія; виражений атеросклероз; тахікардія; гіпертиреоз; цукровий діабет; одночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після закінчення їх застосування; дитячий та підлітковий вік до 15 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності, у періоді лактації (грудного вигодовування), при ІХС (стенокардії), гіперплазії передміхурової залози, феохромоцитомі.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід оцінити очікувану користь терапії для матері та можливий ризик для плода. Даних про проникнення нафазоліну через плацентарний бар'єр, а також у грудне молоко немає.Побічна діяМісцеві реакції: при підвищеній чутливості можливе відчуття печіння та сухості у порожнині носа; у поодиноких випадках після припинення впливу – реактивна гіперемія та набряк слизової оболонки порожнини носа. При тривалому та частому застосуванні (більше 1 тижня) препарату Санорін можливе хронічне порушення прохідності носових ходів та атрофія слизової оболонки порожнини носа. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – головний біль, дратівливість. Інші: дуже рідко – підвищена пітливість, алергічні реакції, висипання. У рекомендованих дозах препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з інгібіторами МАО або трициклічними антидепресантами (і протягом 14 днів після закінчення їх застосування) можливе підвищення артеріального тиску, що зумовлене вивільненням депонованих катехоламінів під дією нафазоліну. Тому протипоказано застосування препарату Санорін одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. Нафазолін уповільнює всмоктування місцевих анестетиків, що призводить до збільшення тривалості їхньої дії.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Дорослим та дітям старше 15 років: по 1–3 краплі або 1–3 дози 0,1% розчину препарату Санорін (краплі або спрей) у кожну ніздрю 3–4 рази на добу. Дітям віком від 2 до 15 років: по 1–2 краплі 0,05% розчину препарату Санорін у кожну ніздрю 2–3 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Застосовувати короткочасно, не більше 1 тижня у дорослих та не більше 3 днів у дітей. Якщо носове дихання полегшується, застосування препарату Санорін можна закінчити раніше. Повторне застосування можливе за кілька днів. У разі носової кровотечі можна помістити в носовий хід ватний тампон, змочений 0,05% розчином препарату. При риноскопії для пролонгації поверхневої анестезії: по 2-4 краплі 0,1% розчину з 1 мл анестетика. Препарат Санорін, краплі, закопується в кожен носовий хід при трохи закинутій голові назад. При закапуванні в лівий носовий хід слід нахилити голову вправо, а при закапуванні в правий носовий хід вліво. При першому застосуванні препарату Санорін, спрей, рекомендується кілька разів натиснути на дозуючий пристрій, доки не з'явиться компактна хмаринка аерозолю. Перед безпосереднім застосуванням слід зняти захисний ковпачок, флакон тримати у вертикальному положенні, кінцеву частину пристрою ввести в носовий хід, після чого швидко і різко натиснути на аплікатор. Безпосередньо відразу після упорскування рекомендується зробити легкий вдих носом. Після застосування препарату аплікатор необхідно закрити захисним ковпачком.ПередозуванняСимптоми: нервозність, підвищена пітливість, головний біль, тремор, тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску, можливі також нудота, ціаноз, дихальні та психічні розлади. У разі пригнічення ЦНС спостерігаються брадикардія, слабкість, сонливість, зниження температури тіла, підвищення потовиділення, колапс, дуже рідко – кома. Лікування: відміна препарату, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні виразність судинозвужувальної дії поступово знижується (явище тахіфілаксії), у зв'язку з чим рекомендується через 5-7 днів застосування у дорослих та через 3 дні застосування у дітей зробити перерву на кілька днів. Препарат може чинити резорбтивну дію. Необхідність застосування препарату Санорін з іншими лікарськими засобами лікар визначає індивідуально. Необхідна обережність при проведенні загальної анестезії із застосуванням анестетиків, що підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків (галотан), особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою. Необхідно уникати тривалого прийому препарату. Зважаючи на можливий розвиток побічних ефектів з боку серцево-судинної системи та нервової системи, не слід перевищувати рекомендовані дози препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій з урахуванням профілю побічних ефектів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 10 мл: активна речовина: нафазоліну нітрат - 0,005/0,01 г; допоміжні речовини: етилендіамін; Борна кислота; метилпарагідроксибензоат; вода. По 10 мл у флаконі зі скла коричневого кольору, з капельницею SANO з ковпачком з ПЕ і охоронною стрічкою для контролю першого розтину. 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиКраплі назальні 0.05% у вигляді прозорої, безбарвної рідини.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивне.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Санорін не надано.ФармакодинамікаАльфа2-адреноміметик з прямою стимулюючою дією на α-адренорецептори симпатичної нервової системи. При інтраназальному введенні надає швидку, виражену та тривалу вазоконстрикторну дію на судини слизової оболонки порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа – зменшує набряклість та гіперемію, завдяки чому покращується прохідність носових ходів та полегшується носове дихання. Поряд із цим відновлюється прохідність євстахієвих труб. Терапевтичний ефект настає, як правило, протягом 5 хв після введення препарату і зберігається протягом 4-6 годин. При тривалому застосуванні судинозвужувальний ефект поступово зменшується, тому через 5-7 днів лікування слід зробити перерву на кілька днів.Показання до застосуванняГострий риніт різної етіології; середній отит - як додатковий засіб зменшення набряку слизової оболонки носоглотки; синусит; євстахіїт; ларингіт; для зменшення набряку слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа при діагностичних та лікувальних процедурах; за необхідності зупинки носових кровотеч.Протипоказання до застосуванняхронічний риніт; атрофічний риніт; закритокутова глаукома; тяжкі захворювання очей; артеріальна гіпертензія; виражений атеросклероз; тахікардія; гіпертиреоз; цукровий діабет; одночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після закінчення їх застосування; дитячий та підлітковий вік до 15 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності, у періоді лактації (грудного вигодовування), при ІХС (стенокардії), гіперплазії передміхурової залози, феохромоцитомі.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід оцінити очікувану користь терапії для матері та можливий ризик для плода. Даних про проникнення нафазоліну через плацентарний бар'єр, а також у грудне молоко немає.Побічна діяМісцеві реакції: при підвищеній чутливості можливе відчуття печіння та сухості у порожнині носа; у поодиноких випадках після припинення впливу – реактивна гіперемія та набряк слизової оболонки порожнини носа. При тривалому та частому застосуванні (більше 1 тижня) препарату Санорін можливе хронічне порушення прохідності носових ходів та атрофія слизової оболонки порожнини носа. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – головний біль, дратівливість. Інші: дуже рідко – підвищена пітливість, алергічні реакції, висипання. У рекомендованих дозах препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з інгібіторами МАО або трициклічними антидепресантами (і протягом 14 днів після закінчення їх застосування) можливе підвищення артеріального тиску, що зумовлене вивільненням депонованих катехоламінів під дією нафазоліну. Тому протипоказано застосування препарату Санорін одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. Нафазолін уповільнює всмоктування місцевих анестетиків, що призводить до збільшення тривалості їхньої дії.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Дорослим та дітям старше 15 років: по 1–3 краплі або 1–3 дози 0,1% розчину препарату Санорін (краплі або спрей) у кожну ніздрю 3–4 рази на добу. Дітям віком від 2 до 15 років: по 1–2 краплі 0,05% розчину препарату Санорін у кожну ніздрю 2–3 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Застосовувати короткочасно, не більше 1 тижня у дорослих та не більше 3 днів у дітей. Якщо носове дихання полегшується, застосування препарату Санорін можна закінчити раніше. Повторне застосування можливе за кілька днів. У разі носової кровотечі можна помістити в носовий хід ватний тампон, змочений 0,05% розчином препарату. При риноскопії для пролонгації поверхневої анестезії: по 2-4 краплі 0,1% розчину з 1 мл анестетика. Препарат Санорін, краплі, закопується в кожен носовий хід при трохи закинутій голові назад. При закапуванні в лівий носовий хід слід нахилити голову вправо, а при закапуванні в правий носовий хід вліво. При першому застосуванні препарату Санорін, спрей, рекомендується кілька разів натиснути на дозуючий пристрій, доки не з'явиться компактна хмаринка аерозолю. Перед безпосереднім застосуванням слід зняти захисний ковпачок, флакон тримати у вертикальному положенні, кінцеву частину пристрою ввести в носовий хід, після чого швидко і різко натиснути на аплікатор. Безпосередньо відразу після упорскування рекомендується зробити легкий вдих носом. Після застосування препарату аплікатор необхідно закрити захисним ковпачком.ПередозуванняСимптоми: нервозність, підвищена пітливість, головний біль, тремор, тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску, можливі також нудота, ціаноз, дихальні та психічні розлади. У разі пригнічення ЦНС спостерігаються брадикардія, слабкість, сонливість, зниження температури тіла, підвищення потовиділення, колапс, дуже рідко – кома. Лікування: відміна препарату, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні виразність судинозвужувальної дії поступово знижується (явище тахіфілаксії), у зв'язку з чим рекомендується через 5-7 днів застосування у дорослих та через 3 дні застосування у дітей зробити перерву на кілька днів. Препарат може чинити резорбтивну дію. Необхідність застосування препарату Санорін з іншими лікарськими засобами лікар визначає індивідуально. Необхідна обережність при проведенні загальної анестезії із застосуванням анестетиків, що підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків (галотан), особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою. Необхідно уникати тривалого прийому препарату. Зважаючи на можливий розвиток побічних ефектів з боку серцево-судинної системи та нервової системи, не слід перевищувати рекомендовані дози препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій з урахуванням профілю побічних ефектів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСпрей - 10 мл: активна речовина: нафазоліну нітрат - 0,01 г; допоміжні речовини: етилендіамін - qs (близько 0,4 мг); борна кислота - 0,17 г; метилпарагідроксибензоат - 0,01 г; вода - до 10 мл. По 10 мл у матовому напівпрозорому пластиковому флаконі, забезпеченому механічним дозуючим аплікатором, що нагвинчується, із захисним ковпачком і пластиковим захисним півкільцем для запобігання випадковому натисканню. 1 фл. у картонній пачці.Опис лікарської формиСпрей назальний 0.1% у вигляді прозорої безбарвної рідини, без видимих ​​частинок, без запаху.Фармакотерапевтична групаАнтиконгестивне.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Санорін не надано.ФармакодинамікаАльфа2-адреноміметик з прямою стимулюючою дією на α-адренорецептори симпатичної нервової системи. При інтраназальному введенні надає швидку, виражену та тривалу вазоконстрикторну дію на судини слизової оболонки порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа – зменшує набряклість та гіперемію, завдяки чому покращується прохідність носових ходів та полегшується носове дихання. Поряд із цим відновлюється прохідність євстахієвих труб. Терапевтичний ефект настає, як правило, протягом 5 хв після введення препарату і зберігається протягом 4-6 годин. При тривалому застосуванні судинозвужувальний ефект поступово зменшується, тому через 5-7 днів лікування слід зробити перерву на кілька днів.Показання до застосуванняГострий риніт різної етіології; середній отит - як додатковий засіб зменшення набряку слизової оболонки носоглотки; синусит; євстахіїт; ларингіт; для зменшення набряку слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух порожнини носа при діагностичних та лікувальних процедурах; за необхідності зупинки носових кровотеч.Протипоказання до застосуванняхронічний риніт; атрофічний риніт; закритокутова глаукома; тяжкі захворювання очей; артеріальна гіпертензія; виражений атеросклероз; тахікардія; гіпертиреоз; цукровий діабет; одночасний прийом інгібіторів МАО та період до 14 днів після закінчення їх застосування; дитячий та підлітковий вік до 15 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності, у періоді лактації (грудного вигодовування), при ІХС (стенокардії), гіперплазії передміхурової залози, феохромоцитомі.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід оцінити очікувану користь терапії для матері та можливий ризик для плода. Даних про проникнення нафазоліну через плацентарний бар'єр, а також у грудне молоко немає.Побічна діяМісцеві реакції: при підвищеній чутливості можливе відчуття печіння та сухості у порожнині носа; у поодиноких випадках після припинення впливу – реактивна гіперемія та набряк слизової оболонки порожнини носа. При тривалому та частому застосуванні (більше 1 тижня) препарату Санорін можливе хронічне порушення прохідності носових ходів та атрофія слизової оболонки порожнини носа. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку центральної нервової системи: дуже рідко – головний біль, дратівливість. Інші: дуже рідко – підвищена пітливість, алергічні реакції, висипання. У рекомендованих дозах препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з інгібіторами МАО або трициклічними антидепресантами (і протягом 14 днів після закінчення їх застосування) можливе підвищення артеріального тиску, що зумовлене вивільненням депонованих катехоламінів під дією нафазоліну. Тому протипоказано застосування препарату Санорін одночасно з інгібіторами МАО та протягом 14 днів після їх відміни. Нафазолін уповільнює всмоктування місцевих анестетиків, що призводить до збільшення тривалості їхньої дії.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Дорослим та дітям старше 15 років: по 1–3 краплі або 1–3 дози 0,1% розчину препарату Санорін (краплі або спрей) у кожну ніздрю 3–4 рази на добу. Дітям віком від 2 до 15 років: по 1–2 краплі 0,05% розчину препарату Санорін у кожну ніздрю 2–3 рази на добу з інтервалом не менше 4 год. Застосовувати короткочасно, не більше 1 тижня у дорослих та не більше 3 днів у дітей. Якщо носове дихання полегшується, застосування препарату Санорін можна закінчити раніше. Повторне застосування можливе за кілька днів. У разі носової кровотечі можна помістити в носовий хід ватний тампон, змочений 0,05% розчином препарату. При риноскопії для пролонгації поверхневої анестезії: по 2-4 краплі 0,1% розчину з 1 мл анестетика. Препарат Санорін, краплі, закопується в кожен носовий хід при трохи закинутій голові назад. При закапуванні в лівий носовий хід слід нахилити голову вправо, а при закапуванні в правий носовий хід вліво. При першому застосуванні препарату Санорін, спрей, рекомендується кілька разів натиснути на дозуючий пристрій, доки не з'явиться компактна хмаринка аерозолю. Перед безпосереднім застосуванням слід зняти захисний ковпачок, флакон тримати у вертикальному положенні, кінцеву частину пристрою ввести в носовий хід, після чого швидко і різко натиснути на аплікатор. Безпосередньо відразу після упорскування рекомендується зробити легкий вдих носом. Після застосування препарату аплікатор необхідно закрити захисним ковпачком.ПередозуванняСимптоми: нервозність, підвищена пітливість, головний біль, тремор, тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення артеріального тиску, можливі також нудота, ціаноз, дихальні та психічні розлади. У разі пригнічення ЦНС спостерігаються брадикардія, слабкість, сонливість, зниження температури тіла, підвищення потовиділення, колапс, дуже рідко – кома. Лікування: відміна препарату, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні виразність судинозвужувальної дії поступово знижується (явище тахіфілаксії), у зв'язку з чим рекомендується через 5-7 днів застосування у дорослих та через 3 дні застосування у дітей зробити перерву на кілька днів. Препарат може чинити резорбтивну дію. Необхідність застосування препарату Санорін з іншими лікарськими засобами лікар визначає індивідуально. Необхідна обережність при проведенні загальної анестезії із застосуванням анестетиків, що підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків (галотан), особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою. Необхідно уникати тривалого прийому препарату. Зважаючи на можливий розвиток побічних ефектів з боку серцево-судинної системи та нервової системи, не слід перевищувати рекомендовані дози препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій з урахуванням профілю побічних ефектів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМорська вода, очищена вода. Чи не стерильно.ХарактеристикаРозчин для зрошення носової порожнини та носоглотки Призначено для профілактики та у складі комплексної терапії нежитю, у тому числі і при ГРВІ.ІнструкціяАкуратно піднести розпилювач до носового ходу, натиснути на адаптер спрею і розпорошити в носовий хід розчин, при необхідності відсмоктуватися. Проводити по 2-6 процедур на день.РекомендуєтьсяРекомендовано для зволоження слизової оболонки носа в умовах надмірно сухого повітря під час роботи систем опалення та кондиціонування повітря, а також для щоденної гігієни порожнини носа та носоглотки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів розчинуПобічна діяМожливе печіння в області носаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМорська вода, очищена вода. Чи не стерильно.ХарактеристикаРозчин для зволоження та очищення носової порожнини та носоглотки Призначено для профілактики та у складі комплексної терапії гострих та хронічних захворювань порожнини носа та приносових пазух, у тому числі і при ГРВІ та інфекційні риніти. Спрей назальний САНОРИН АКВА МОРСЬКА ВОДА гіпертонічна 120 мл, сприяючи фізичному видаленню надлишку рідини та слизу, знімає набряк та закладеність носа та носових пазух за рахунок різниці осмотичного тиску, оскільки розчин є гіпертонічним. Зменшує закладеність та відновлює дихання при нежиті. А також: Ретельно промиває всі відділи порожнини носа та носоглотки; Розчин вимиває мікроби та алергени на поверхні слизової оболонки носа та носоглотки; Підвищує терапевтичну ефективність лікарських засобів, що наносяться на слизову оболонку порожнини носа; Зволожує слизову оболонку носової порожнини в умовах надмірно сухого повітря при роботі систем центрального опалення, кондиціювання, в умовах несприятливої ​​екологічної обстановки, а також під час авіаперельотів; Стимулює захисну функцію війчастого епітелію оболонки порожнини носа; Підвищує місцевий імунітет.ІнструкціяСтрусіть балон з аерозольним клапаном перед використанням та видаліть захисний ковпачок. При першому застосуванні може знадобитися кілька разнажать на дозуючий пристрій до розпилення продукту. Нахиліть голову набік. М'яко введіть назальний аплікатор у носовий хід, що знаходиться зверху. Промивайте носову порожнину протягом кількох секунд. Висякайтеся. Проведіть процедуру з іншим носовим ходом. За потреби всю процедуру можна повторити. Очистіть розпилювальну голівку теплою водою з мильним розчином і висушіть при кімнатній температурі. Закрийте назальний аплікатор захисним ковпачком до наступного застосування. Проводити промивання кожного носового ходу 2-4 рази на добу, за необхідності можна використовувати частіше, але не більше 8 разів на добу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів розчинуПобічна діяМожливе печіння в області носаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМорська вода, очищена вода. Чи не стерильно.ХарактеристикаРозчин для зволоження та очищення носової порожнини та носоглотки Призначено для профілактики та у складі комплексної терапії нежитю та приносових пазух, у тому числі і при ГРВІ. Спрей назальний САНОРИН АКВА МОРСЬКА ВОДА ізотонічна 120 мл зволожує слизову оболонку носа, підтримує її фізіологічний стан, прискорює процеси регенерації, а також знімає набряк та закладеність носа та носових пазух. А також: Ретельно промиває всі відділи порожнини носа та носоглотки; Розчин вимиває мікроби та алергени на поверхні слизової оболонки носа та носоглотки; Підвищує терапевтичну ефективність лікарських засобів, що наносяться на слизову оболонку порожнини носа; Зволожує слизову оболонку носової порожнини в умовах надмірно сухого повітря при роботі систем центрального опалення, кондиціювання, в умовах несприятливої ​​екологічної обстановки, а також під час авіаперельотів; Стимулює захисну функцію війчастого епітелію оболонки порожнини носа; Підвищує місцевий імунітет.ІнструкціяСтрусіть балон з аерозольним клапаном перед використанням та видаліть захисний ковпачок. При першому застосуванні може знадобитися кілька разів натиснути дозуючий пристрій до розпилення продукту. Дітям до 2 років необхідно проводити процедуру промивання у положенні лежачи. Поверніть голову дитини набік. М'яко введіть назальний аплікатор у носовий хід, що знаходиться зверху. Промивайте носову порожнину протягом кількох секунд. Посадіть дитину і допоможіть їй висякатися. Проведіть процедуру з іншим носовим ходом. За потреби всю процедуру можна повторити. Очистіть розпилювальну голівку теплою водою з мильним розчином і висушіть при кімнатній температурі. Закрийте назальний аплікатор захисним ковпачком до наступного застосування. Діти старше 3 років проводять процедуру промивання у положенні стоячи. Дитина має нахилити голову набік. М'яко ввести назальний аплікатор носовий хід, що знаходиться зверху. Промивати носову порожнину протягом кількох секунд. Висморкатися. Провести процедуру з іншим носовим ходом. За потреби всю процедуру можна повторити. Очистіть розпилювальну голівку теплою водою з мильним розчином і висушіть при кімнатній температурі. Закрийте назальний аплікатор захисним ковпачком до наступного застосування. Проводити промивання кожного носового ходу по 2-4 десь у добу, за необхідності можна використовувати частіше.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів розчинуПобічна діяМожливе печіння в області носаЗапобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаНа 1 г -вода очищена 19,182 г, хлористоводнева кислота 0,5 Н 0,490 г, натрію хлорид 0,2 г, прополісу екстракт гліцеринізований 0,140 г, натрію метилпарабен 0,046 г, чебрецю 0,02 г, екстракт евкаліпта рідкий 0,0026 р.ХарактеристикаРозчин для зволоження та очищення носової порожнини та носоглотки Спрей назальний САНОРІН АКВА НАТУРА ПРОПОЛІС ТІМ'ЯН ЕВКАЛІПТ застосовується для гігієни порожнини носа при таких захворюваннях, як риніт та грип, які можуть супроводжуватися дискомфортом, свербінням та печінням слизової оболонки носа та носоглотки. Також застосовується для профілактики несприятливих впливів, спричинених забрудненнями та сухістю повітря, тютюновим димом. Використовується для промивання та зволоження слизової оболонки порожнини носа та носоглотки, при гострому та хронічному нежиті; Чинить бар'єрну дію при набряку або закладеності носа та носових пазух; Сприяє видаленню надлишку рідини та слизу; Наявність у складі екстрактів прополісу та чебрецю сприяє посиленню загальної дії спрею; Підходить для застосування в домашніх умовах та лікувально-профілактичних закладах. Для індивідуального вживання. Для дорослих та дітей старше 12 років.ІнструкціяПеред використанням струсіть флакон та видаліть захисний ковпачок. Під час першого застосування натисніть кілька разів на дозуючий пристрій для розпилення спрею, якщо потрібно. М'яко введіть назальний аплікатор в один носовий хід, злегка масажуючи крила носа, і натисніть аплікатор для розпилення продукту. Повторіть процедуру другого носового проходу. Очистіть кінчик за допомогою води та висушіть. Закрийте назальний аплікатор захисним ковпачком до наступного застосування. Проводити по 1-2 сприскування в кожну ніздрю 2-3 рази на добу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість до будь-яких компонентів, що входять до складу медичного виробу. Вагітність та період лактації. Діти до 12 років.Побічна діяМожливе печіння в області носаУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаНа 1 г. - вода очищена 19,182 г, хлористоводнева кислота 0,5 Н 0,490 г, натрію хлорид 0,2 г, прополісу екстракт гліцеринізований 0,140 г, натрію метилпарабен 0,046 г, чебрецю 0,02 р.ХарактеристикаРозчин для зволоження та очищення носової порожнини та носоглотки Спрей назальний САНОРИН АКВА НАТУРА ПРОПОЛІС ТІМ'ЯН застосовується для гігієни порожнини носа при таких захворюваннях, як риніт та грип, які можуть супроводжуватися дискомфортом, свербінням та печінням слизової оболонки носа та носоглотки. Також застосовується для профілактики несприятливих впливів, спричинених забрудненням та сухістю повітря, тютюновим димом. Використовується для промивання та зволоження слизової оболонки порожнини носа та носоглотки, при гострому та хронічному нежиті; Чинить бар'єрну дію при набряку або закладеності носа та носових пазух. Сприяє видаленню надлишку рідини та слизу; Наявність у складі екстрактів прополісу та чебрецю сприяє посиленню загальної дії спрею; Підходить для застосування в домашніх умовах та лікувально-профілактичних закладах. Для індивідуального вживання. Для дорослих та дітей старше 3 років.ІнструкціяПеред використанням струсіть флакон та видаліть захисний ковпачок. Під час першого застосування натисніть кілька разів на дозуючий пристрій для розпилення спрею, якщо потрібно. М'яко введіть назальний аплікатор в один носовий хід, злегка масажуючи крила носа, і натисніть аплікатор для розпилення продукту. Повторіть процедуру другого носового проходу. Очистіть кінчик за допомогою води та висушіть. Закрийте назальний аплікатор захисним ковпачком до наступного застосування. Проводити по 1-2 сприскування в кожну ніздрю 2-3 рази на добу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість до будь-яких компонентів, що входять до складу медичного виробу. Вагітність та період лактації. Діти віком до 3 років.Побічна діяМожливе печіння в області носаУмови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВода, фруктоза, медовий порошок, гліцериновий екстракт прополісу, сухий екстракт чебрецю (Thymus vulgaris L), аскорбінова кислота (вітамін С), калію сорбат, натрію бензоат.ХарактеристикаСпрей САНОРІН ЛОРІС – засіб гігієни та порожнини рота, що містить мед, прополіс, екстракт чебрецю та вітамін С, які традиційно використовуються при запальних процесах рота та горла. Прополіс і мед є унікальними продуктами бджільництва рослинного походження, які мають високу біологічну активність, а також антисептичну та протизапальну дію. Екстракт чебрецю має заспокійливу, протизапальну та протимікробну дію. Вітамін С сприяє підтримці нормальної функції імунної системи. Взаємодія природних компонентів Спрею САНОРІН ЛОРІС заспокоює горло, зменшує його чутливість та забезпечує гігієну порожнини рота.ІнструкціяПеред застосуванням струсити флакон. Чи не ковтати. Направити розпилювач на проблемну ділянку та натиснути до упору 2-3 рази. Повторювати 3 десь у добу.Показання до застосуванняСпрей САНОРИН ЛОРІС використовується як засіб ефективної гігієни порожнини рота та для профілактики подразнення, зволоження та захисту слизової оболонки горла, а також як доповнення до комплексного лікування та профілактики ГРЗ (гострих респіраторно-вірусних захворювань).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМістить продукти бджільництва. Не перевищує рекомендованої дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.