Сердечно-сосудистые

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: олмесартану медоксоміл – 10,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип PH-101), гіпролоза (з низьким ступенем заміщення), лактози моногідрат, гіпролоза (в'язкість 6-10 мПа·с), магнію стеарат; Оболонка: титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелоза 2910. Пігулки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиБілі, круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з відтиском «С13» з одного боку, зі слабким характерним запахом.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові або в продуктах життєдіяльності. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток становить у середньому 25,6%. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Олмесартан зв'язується з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій у результаті витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, при їх одночасному застосуванні є низьким (підтвердженням) тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами. Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10-16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24 годин після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться через печінку, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин після багаторазового прийому внутрішньо. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату та після 14 днів повторного застосування, подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані була збільшена приблизно на 62%, 82% та 179% у разі ниркової недостатності легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями . Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Фармакокінетика у дітей та підлітків Дослідження фармакокінетики олмесартану проводилося у дітей та підлітків віком від 1 до 16 років. Виведення олмесартану в перерахунку на масу тіла було у них можна порівняти з таким у дорослих пацієнтів. Дані щодо фармакокінетики препарату у дітей та підлітків з нирковою недостатністю відсутні. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (старше 75 років) з артеріальною гіпертензією AUC для олмесартану в рівноважному стані була більша на 35% і, приблизно, на 44% відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане із віковим зниженням функції нирок.ФармакодинамікаОлмесартана медоксоміл, діюча речовина препарату Кардосал 10, є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі дії ангіотензину II, опосередковані AT1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо рецепторів ангіотензину II (типу AT1) призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії під час тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на день забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 годин, причому ефект після одноразового прийому аналогічний ефекту від прийому препарату 2 рази на день у тій же добовій дозі. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу розвивається, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану медоксомілу збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3,2 роки) пацієнти приймали олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Дослідження продемонструвало значне зниження ризику виникнення первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на користь олмесартану медоксомілу. Після поправки на відмінності в АТ з використанням заздалегідь заданих параметрів для подвійного сліпого методу зниження ризику склало 17% (відносний ризик (ОР) 0,834; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,681 – 1,021; р = 0,0789) для систол (САД) з урахуванням поправки на площу під кривою (AUC) та 18% (ВР 0,823; 95% ДІ: 0,672 – 1,008; р = 0,0596) для діастолічного АТ (ДАД) з урахуванням поправки на AUC на користь олмесартану медоксомілу. Мікроальбумінурія розвинулася у 8,2% пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (178 з 2160 пацієнтів) та 9,8% у групі плацебо (210 з 2139 пацієнтів). Серцево-судинні події (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4,3%), які отримували олмесартану медоксоміл та у 94 пацієнтів (4,2%), які отримували плацебо. Смертність від серцево-судинних захворювань була вищою у групі олмесартану медоксомілу порівняно з групою плацебо (у 15 (0,7%) та 3 (0,1%) пацієнтів, відповідно). При цьому в групі олмесартану медоксомілу та групі плацебо спостерігалася подібна частота нефатального інсульту (у 14 (0,6%) та 8 (0,4%) пацієнтів, відповідно), нефатального інфаркту міокарда (у 17 (0,8%) та 26 (1,2%) пацієнтів, відповідно) та смертності не від серцево-судинних причин (у 11 (0,5%) та 12 (0,5%) пацієнтів, відповідно). Загальна смертність у групі олмесартану медоксомілу була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (у 26 (1,2%) та 15 (0,7%) пацієнтів, відповідно), що, в основному,обумовлено більшим числом фатальних серцево-судинних подій. У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану медоксомілу на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3,1 років) пацієнти отримували олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ. Первинна комбінована кінцева точка (час до настання першої події: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (41,1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4%) (ОР 0,97; 95% ДІ: 0,75-1,24; р = 0,791). Вторинна комбінована серцево-судинна кінцева точка була зареєстрована у 40 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (14,2%) та у 53 пацієнтів у групі плацебо (18,7%). Комбінована серцево-судинна кінцева точка включала: смерть від серцево-судинних причин у 10 (3,5%) пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу та у 3 (1,1%) пацієнтів у групі плацебо; загальну смертність (19 (6,7%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 20 (7,0%) випадків у групі плацебо),нефатальний інсульт (8 (2,8%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 11 (3,9%) випадків у групі плацебо), нефатальний інфаркт міокарда (3 (1,1%) випадку у групі олмесартану медоксомілу та 7 (2, 5%) випадків у групі плацебо). Діти та підлітки Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків аналізували у рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 302 пацієнтів віком від 6 до 17 років. Група дослідження складалася з пацієнтів негроїдної раси (112 осіб) та групи, змішаної у расовому відношенні (190 пацієнтів, з них 38 були представники негроїдної раси). Етіологія артеріальної гіпертензії була переважно первинною (87% із групи, що складалася з пацієнтів негроїдної раси та 67% із «змішаної» групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до У тому ж дослідженні 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років з масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідження отримували 0,3 мг/кг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу протягом трьох тижнів, а потім у подвійній сліпій фазі дослідження були рандомізовані. у групи, які отримували або олмесартану медоксоміл, або плацебо. Наприкінці 2-х тижневої фази відміни середній систолічний/діастолічний АТ у нижній точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі олмесартану медоксомілу; ця різниця в показниках АТ не була статистично значущою (95% ДІ: 2-7/1-7).Показання до застосуванняЛікування есенціальної гіпертензії у дорослих. Лікування есенціальної гіпертензії у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; обструкція жовчовивідних шляхів; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, немає досвіду клінічного застосування); вагітність, період грудного вигодовування; вік до 6 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; первинний гіперальдостеронізм З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапанів; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гіперкаліємія; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 20 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас із класифікації NYHA); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; літній вік (старше 65 років): як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю); при збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно ретельно контролювати АТ; застосування у пацієнтів негроїдної раси (як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, ефективність терапії олмесартану медоксомілом дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну у плазмі крові в даній популяції); печінкова недостатність помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання) та гіпонатріємії (наприклад, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі); при одночасному застосуванні з високими дозами діуретиків; при одночасному застосуванні з препаратами літію; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або аліскіренсодержащими препаратами; інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кардосал 10 при вагітності протипоказане. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, препарат Кардосал® 10 протипоказаний при вагітності. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал 10 препарат необхідно негайно відмінити і при необхідності призначити альтернативне лікування. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовуються за життєвими показаннями. У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Період грудного вигодовування Доведено, що олмесартан проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Кардосал® 10 у період грудного вигодовування застосування препарату протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації MedDRA. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку травного тракту Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Дуже рідко: спру-подібна ентеропатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: м'язові судоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гематурія, інфекції сечовивідних шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто стенокардія. Рідко: виражене зниження АТ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: гіпертригліцеридемія, гіперурикемія. Рідко: гіперкаліємія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення Часто: біль, біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, слабкість. Нечасто: набряк особи, астенія, загальне нездужання. Рідко: сонливість. Лабораторні та інструментальні дані Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності креатинфосфокінази. Рідко: підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові. Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом АРА II. *У пацієнтів похилого віку виражене зниження артеріального тиску може спостерігатися дещо частіше (від «рідко» до «нечасто»). Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнтів Діти та підлітки У ході двох клінічних досліджень за участю дітей та підлітків (361 чол.) у віці 1-17 років було проведено моніторинг безпеки олмесартану медоксомілу. У той час як природа і тяжкість небажаних реакцій аналогічна таким у дорослих, частота наведених нижче небажаних реакцій у дітей вище. Носова кровотеча у дітей є частою небажаною реакцією (тобто від >1/100 до < 1/10), що не повідомлялося щодо дорослих. Протягом 3 тижнів подвійного сліпого дослідження частота лікування, що проводилося через відчуття оглушеності і головного болю, була майже вдвічі вищою у дітей 6-17 років у групі, яка отримувала олмесартана медоксоміл у високих дозах. Загальний профіль безпеки олмесартану медоксоміла у дітей та підлітків суттєво не відрізняється від профілю безпеки у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) циклоспорин або такролімус), триметоприм, інгібітори АПФ, гепарин), тому що це може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності, ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях ONTARGET та VA NEPHRON-D. У дослідження ONTARGET були включені пацієнти з серцево-судинними або цереброваску-лярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність від них, тоді як було відзначено збільшення ризику гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії в порівнянні з монотерапією. Дослідження ALTITUDE було проведено для оцінки позитивного ефекту при додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або з обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв'язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків (смертність від серцево-судинних причин та розвиток інсульту) та серйозних небажаних явищ (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок), які частіше зустрічалися у групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі , яка приймала плацебо. Таким чином, подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох препаратів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах понад 3 г на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Разом з тим, одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) можливе помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується (див. розділ “Особливі вказівки. У разі необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану медоксомілу на ізоферменти клінічно значущих взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450. Колесевелама гідрохлорид (секвестрант жовчних кислот) Одночасне застосування 40 мг олмесартану медоксомілу та 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводило до зниження Сmax на 28% та AUC на 39% олмесартану медоксомілу. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводив до послаблення даної взаємодії, Сmax і AUC знижувалися на 4% і 15% відповідно. Т1/2 зменшувався на 50-52% незалежно від часу прийому олмесартану медоксомілу (до або одночасно з колесевелам гідрохлоридом). Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду. Діти та підлітки Дослідження лікарської взаємодії проводилися лише у дорослих. Невідомо, чи подібні ці взаємодії у дітей та дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Кардосал® 10 приймають в один і той же час незалежно від часу їди 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату: 10 мг, 20 мг або 40 мг (можливе застосування препаратів Кардосал 10, Кардосал 20 або Кардосал 40, відповідно). Початкова доза олмесартану, що рекомендується, медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження артеріального тиску, дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 40 мг на добу. Максимальна добова доза становить 40 мг. Застосування у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) Як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю). При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно здійснювати ретельний контроль артеріального тиску. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Максимальна доза олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 20 – 60 мл/хв) становить 20 мг на добу. Застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості початкова доза медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок. Олмесартану медоксоміл протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. Застосування олмесартану медоксомілу також протипоказане пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 10 мг один раз на добу. Якщо артеріальний тиск не знижується достатньою мірою, то дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу. Якщо необхідно більш виражене зниження АТ, то для дітей та підлітків з масою тіла ≥ 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 40 мг на добу. Для дітей та підлітків з масою тіла Застосування у дітей інших вікових груп Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 року до 5 років не встановлені. Наявні дані описані в розділах «Побічна дія» та «Фармакодинаміка», проте неможливо надати рекомендації щодо режиму дозування. З огляду на відсутність даних щодо застосування олмесартану медоксомілу у дітей віком до одного року застосовувати його в цій віковій групі з міркувань безпеки не можна.ПередозуванняЄ обмежені дані про випадки передозування олмесартану медоксомілу у людини. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта на спину, піднявши ноги. Рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля, терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-електролітного обміну, заповнення обсягу циркулюючої крові. Виведення олмесартану медоксомілу за допомогою діалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та/або зниженим вмістом натрію в плазмі крові внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї або блювоти. . Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал 10. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок великою мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими лікарськими засобами, що діють на цю систему пов'язано з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При застосуванні препарату Кардосал 10 у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію та креатиніну у плазмі крові. Досвід застосування препарату Кардосал 10 у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з термінальною стадією порушення функції нирок (наприклад, КК менше 12 мл/хв) відсутній. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату Кардосал® 10 можливий розвиток гіперкаліємії, яка в окремих випадках може призводити до летального результату. Ризик розвитку гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності (у т. ч. при прогресуванні ниркової недостатності, гострий) порушення функції нирок, наприклад, при інфекційних захворюваннях), цукровому діабеті, дегідратації, гострій декомпенсації серцевої діяльності, метаболічному ацидозі, станах, що супроводжуються масивним лізисом клітин (наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміолізі, великих травмах). Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал® 10 інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» цієї комбінації та розглянути інші варіанти терапії. У пацієнтів цієї групи ризику рекомендується контроль вмісту калію у плазмі. Як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та препарату Кардосал® 10 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією ефективність терапії препаратом Кардосал® 10 дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну в плазмі в даній популяції. Як у разі будь-якого гіпотензивного засобу, застосування Кардосалу 10 може призвести до надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярною недостатністю, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Препарат містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Спру-подібна ентеропатія У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток тяжкої хронічної діареї, що супроводжується значною втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали медоксоміл від декількох місяців до декількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії слизової оболонки тонкої кишки часто спостерігалася атрофія ворсинок. У разі розвитку зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу та відсутності інших можливих причин, препарат слід негайно відмінити та не відновлювати його застосування. Якщо діарея не припиняється протягом тижня після відміни препарату, необхідно звернутися до фахівця (наприклад, гастроентеролога). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Препарат Кардосал® 10 незначно або помірно впливає на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал® 10 в окремих випадках можливі такі побічні ефекти як запаморочення та слабкість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: олмесартану медоксоміл – 20,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип РН-101), гіпоролоза (з низьким ступенем заміщення), лактози моногідрат, гіпоролоза (в'язкість 6-10 мПа · с), магнію стеарат; Оболонка: титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелоза 2910. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиБілі, круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з відтиском «С14» з одного боку, зі слабким характерним запахом.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові або в продуктах життєдіяльності. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток становить у середньому 25,6%. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Олмесартан зв'язується з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій у результаті витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, при їх одночасному застосуванні є низьким (підтвердженням) тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами. Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10-16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24 годин після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться через печінку, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин після багаторазового прийому внутрішньо. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату та після 14 днів повторного застосування, подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані була збільшена приблизно на 62%, 82% та 179% у разі ниркової недостатності легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями . Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Фармакокінетика у дітей та підлітків Дослідження фармакокінетики олмесартану проводилося у дітей та підлітків віком від 1 до 16 років. Виведення олмесартану в перерахунку на масу тіла було у них можна порівняти з таким у дорослих пацієнтів. Дані щодо фармакокінетики препарату у дітей та підлітків з нирковою недостатністю відсутні. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (старше 75 років) з артеріальною гіпертензією AUC для олмесартану в рівноважному стані була більша на 35% і, приблизно, на 44%, відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане із віковим зниженням функції нирок.ФармакодинамікаОлмесартана медоксоміл, діюча речовина препарату Кардосал 20, є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі дії ангіотензину II, опосередковані AT1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо рецепторів ангіотензину II (типу AT1) призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії під час тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на день забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 годин, причому ефект після одноразового прийому аналогічний ефекту від прийому препарату 2 рази на день у тій же добовій дозі. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу розвивається, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану медоксомілу збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3,2 роки) пацієнти приймали олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Дослідження продемонструвало значне зниження ризику виникнення первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на користь олмесартану медоксомілу. Після поправки на відмінності в АТ з використанням заздалегідь заданих параметрів для подвійного сліпого методу зниження ризику склало 17% (відносний ризик (ОР) 0,834; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,681 – 1,021; р = 0,0789) для систол (САД) з урахуванням поправки на площу під кривою (AUC) та 18% (ВР 0,823; 95% ДІ: 0,672 – 1,008; р = 0,0596) для діастолічного АТ (ДАД) з урахуванням поправки на AUC на користь олмесартану медоксомілу. Мікроальбумінурія розвинулася у 8,2% пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (178 з 2160 пацієнтів) та 9,8% у групі плацебо (210 з 2139 пацієнтів). Серцево-судинні події (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4,3%), які отримували олмесартану медоксоміл та у 94 пацієнтів (4,2%), які отримували плацебо. Смертність від серцево-судинних захворювань була вищою у групі олмесартану медоксомілу порівняно з групою плацебо (у 15 (0,7%) та 3 (0,1%) пацієнтів, відповідно). При цьому в групі олмесартану медоксомілу та групі плацебо спостерігалася подібна частота нефатального інсульту (у 14 (0,6%) та 8 (0,4%) пацієнтів, відповідно), нефатального інфаркту міокарда (у 17 (0,8%) та 26 (1,2%) пацієнтів, відповідно) та смертності не від серцево-судинних причин (у 11 (0,5%) та 12 (0,5%) пацієнтів, відповідно). Загальна смертність у групі олмесартану медоксомілу була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (у 26 (1,2%) та 15 (0,7%) пацієнтів, відповідно), що, в основному,обумовлено більшим числом фатальних серцево-судинних подій. У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану медоксомілу на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3,1 років) пацієнти отримували олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ. Первинна комбінована кінцева точка (час до настання першої події: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (41,1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4%) (ОР 0,97; 95% ДІ: 0,75-1,24; р = 0,791). Вторинна комбінована серцево-судинна кінцева точка була зареєстрована у 40 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (14,2%) та у 53 пацієнтів у групі плацебо (18,7%). Комбінована серцево-судинна кінцева точка включала: смерть від серцево-судинних причин у 10 (3,5%) пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу та у 3 (1,1%) пацієнтів у групі плацебо; загальну смертність (19 (6,7%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 20 (7,0%) випадків у групі плацебо),нефатальний інсульт (8 (2,8%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 11 (3,9%) випадків у групі плацебо), нефатальний інфаркт міокарда (3 (1,1%) випадку у групі олмесартану медоксомілу та 7 (2, 5%) випадків у групі плацебо). Діти та підлітки Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків аналізували у рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 302 пацієнтів віком від 6 до 17 років. Група дослідження складалася з пацієнтів негроїдної раси (112 осіб) та групи, змішаної у расовому відношенні (190 пацієнтів, з них 38 були представники негроїдної раси). Етіологія артеріальної гіпертензії була переважно первинною (87% із групи, що складалася з пацієнтів негроїдної раси та 67% із «змішаної» групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до У тому ж дослідженні 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років з масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідження отримували 0,3 мг/кг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу протягом трьох тижнів, а потім у подвійній сліпій фазі дослідження були рандомізовані. у групи, які отримували або олмесартану медоксоміл, або плацебо. Наприкінці 2-х тижневої фази відміни середній систолічний/діастолічний АТ у нижній точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі олмесартану медоксомілу; ця різниця в показниках АТ не була статистично значущою (95% ДІ: 2-7/1-7).Показання до застосуванняЛікування есенціальної гіпертензії у дорослих. Лікування есенціальної гіпертензії у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; обструкція жовчовивідних шляхів; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, немає досвіду клінічного застосування); вагітність, період грудного вигодовування; вік до 6 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; первинний гіперальдостеронізм З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапанів; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гіперкаліємія; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 20 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас із класифікації NYHA); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; літній вік (старше 65 років): як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю); при збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно ретельно контролювати АТ; застосування у пацієнтів негроїдної раси (як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, ефективність терапії олмесартану медоксомілом дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну у плазмі крові в даній популяції); печінкова недостатність помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання) та гіпонатріємії (наприклад, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі); при одночасному застосуванні з високими дозами діуретиків; при одночасному застосуванні з препаратами літію; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або аліскіренсодержащими препаратами; інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кардосал 20 при вагітності протипоказане. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, препарат Кардосал® 20 протипоказаний при вагітності. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал ® 20 препарат необхідно негайно відмінити і при необхідності призначити альтернативне лікування. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовуються за життєвими показаннями. У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Період грудного вигодовування Доведено, що олмесартан проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Кардосал® 20 у період грудного вигодовування застосування препарату протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації MedDRA. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку травного тракту Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Дуже рідко: спру-подібна ентеропатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: м'язові судоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гематурія, інфекції сечовивідних шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто стенокардія. Рідко: виражене зниження АТ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: гіпертригліцеридемія, гіперурикемія. Рідко: гіперкаліємія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення > Часто: біль, біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, слабкість. ть ; Нечасто: набряк особи, астенія, загальне недомогання іє ; Рідко: сонлівос ть . Лабораторні та інструментальні дані ні е Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності креатинфосфокіну зи ; Рідко: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові ви . Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом АРА II . * У пацієнтів похилого віку виражене зниження АТ може спостерігатися дещо частіше (від «рідко» до «нечасто» ») . Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнтів то у Діти та підріс тк та У ході двох клінічних досліджень за участю дітей та підлітків (361 чол.) у віці 1-17 років було проведено моніторинг безпеки олмесартану медоксомілу. У той час як природа і тяжкість небажаних реакцій аналогічна таким у дорослих, частота наведених нижче небажаних реакцій у дітей ви ше . Носова кровотеча у дітей є частою небажаною реакцією (тобто від >1/100 до < 1/10), що не повідомлялося щодо дорослих их . Протягом 3 тижнів подвійного сліпого дослідження частота лікування, що проводилося через відчуття оглушеності і головного болю, була майже вдвічі вищою у дітей 6-17 років у групі, яка отримувала олмесартана медоксоміл у високих дозах. Загальний профіль безпеки олмесартану медоксоміла у дітей та підлітків суттєво не відрізняється від профілю безпеки у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) циклоспорин або такролімус), триметоприм, інгібітори АПФ, гепарин), тому що це може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності, ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях ONTARGET та VA NEPHRON-D. У дослідження ONTARGET були включені пацієнти з серцево-судинними або цереброваску-лярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність від них, тоді як було відзначено збільшення ризику гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії в порівнянні з монотерапією. Дослідження ALTITUDE було проведено для оцінки позитивного ефекту при додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або з обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв'язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків (смертність від серцево-судинних причин та розвиток інсульту) та серйозних небажаних явищ (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок), які частіше зустрічалися у групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі , яка приймала плацебо. Таким чином, подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох препаратів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах понад 3 г на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Разом з тим, одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) можливе помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується (див. розділ “Особливі. У разі необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану медоксомілу на ізоферменти клінічно значущих взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450. Колесевелама гідрохлорид (секвестрант жовчних кислот) Одночасне застосування 40 мг олмесартану медоксомілу та 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводило до зниження Сmax на 28% та AUC на 39% олмесартану медоксомілу. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводив до послаблення даної взаємодії, Сmax і AUC знижувалися на 4% і 15% відповідно. Т1/2 зменшувався на 50-52% незалежно від часу прийому олмесартану медоксомілу (до або одночасно з колесевелам гідрохлоридом). Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду. Діти та підлітки Дослідження лікарської взаємодії проводилися лише у дорослих. Невідомо, чи подібні ці взаємодії у дітей та дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Кардосал ® 20 приймають в той же час незалежно від часу їди 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату: 10 мг, 20 мг або 40 мг (можливе застосування препаратів Кардосал 10, Кардосал 20 або Кардосал 40, відповідно). Початкова доза олмесартану, що рекомендується, медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження артеріального тиску, дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 40 мг на добу. Максимальна добова доза становить 40 мг. Застосування у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) Як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю). При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно здійснювати ретельний контроль артеріального тиску. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Максимальна доза олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 20 – 60 мл/хв) становить 20 мг на добу. Застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості початкова доза медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок. Олмесартану медоксоміл протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. Застосування олмесартану медоксомілу також протипоказане пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 10 мг один раз на добу. Якщо артеріальний тиск не знижується достатньою мірою, то дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу. Якщо необхідно більш виражене зниження АТ, то для дітей та підлітків з масою тіла ≥ 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 40 мг на добу. Для дітей та підлітків з масою тіла Застосування у дітей інших вікових груп Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 року до 5 років не встановлені. Наявні дані описані в розділах «Побічна дія» та «Фармакодинаміка», проте неможливо надати рекомендації щодо режиму дозування. З огляду на відсутність даних щодо застосування олмесартану медоксомілу у дітей віком до одного року застосовувати його в цій віковій групі з міркувань безпеки не можна.ПередозуванняЄ обмежені дані про випадки передозування олмесартану медоксомілу у людини. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта на спину, піднявши ноги. Рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля, терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-електролітного обміну, заповнення обсягу циркулюючої крові. Виведення олмесартану медоксомілу за допомогою діалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та/або зниженим вмістом натрію в плазмі крові внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї або блювоти. . Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал 20. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок великою мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими лікарськими засобами, що діють на цю систему пов'язано з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При застосуванні Кардосалу 20 у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі крові. Досвід застосування препарату Кардосал 20 у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з термінальною стадією порушення функції нирок (наприклад, КК менше 12 мл/хв) відсутній. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату Кардосал® 20 можливий розвиток гіперкаліємії, яка в окремих випадках може призводити до летального результату. Ризик розвитку гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності (у т. ч. при прогресуванні ниркової недостатності, гострий) порушення функції нирок, наприклад, при інфекційних захворюваннях), цукровому діабеті, дегідратації, гострій декомпенсації серцевої діяльності, метаболічному ацидозі, станах, що супроводжуються масивним лізисом клітин (наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміолізі, великих травмах). Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал® 20 інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» цієї комбінації та розглянути інші варіанти терапії. У пацієнтів цієї групи ризику рекомендується контроль вмісту калію у плазмі. Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та препарату Кардосал® 20 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією ефективність терапії препаратом Кардосал® 20 дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну в плазмі в даній популяції. Як у випадку будь-якого гіпотензивного засобу, застосування Кардосалу 20 може призвести до надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярною недостатністю, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Препарат містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Спру-подібна ентеропатія У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток тяжкої хронічної діареї, що супроводжується значною втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали медоксоміл від декількох місяців до декількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії слизової оболонки тонкої кишки часто спостерігалася атрофія ворсинок. У разі розвитку зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу та відсутності інших можливих причин, препарат слід негайно відмінити та не відновлювати його застосування. Якщо діарея не припиняється протягом тижня після відміни препарату, необхідно звернутися до фахівця (наприклад, гастроентеролога). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Препарат Кардосал® 20 має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал® 20 в окремих випадках можливі такі побічні ефекти як запаморочення та слабкість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: олмесартану медоксоміл – 40,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип PH-101), гіпоролоза (з низьким ступенем заміщення), лактози моногідрат, гіпоролоза (в'язкість 6-10 мПа · с), магнію стеарат; Оболонка: титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелоза 2910. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 40 мг. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиБілі, овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, з відтиском «С15» з одного боку, зі слабким характерним запахом.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові або в продуктах життєдіяльності. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток становить у середньому 25,6%. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Олмесартан зв'язується з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій у результаті витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, при їх одночасному застосуванні є низьким (підтвердженням) тому служить відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами. Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10-16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24 годин після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану виводиться через печінку, то його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання») . Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин після багаторазового прийому внутрішньо. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату та після 14 днів повторного застосування, подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату . Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю ю У пацієнтів з нирковою недостатністю площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у рівноважному стані була збільшена приблизно на 62%, 82% та 179% у разі ниркової недостатності легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості відповідно у порівнянні зі здоровими добровольцями . Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю ю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Фармакокінетика у дітей та підлітків Дослідження фармакокінетики олмесартану проводилося у дітей та підлітків віком від 1 до 16 років. Виведення олмесартану в перерахунку на масу тіла було у них можна порівняти з таким у дорослих пацієнтів. Дані щодо фармакокінетики препарату у дітей та підлітків з нирковою недостатністю відсутні. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (старше 75 років) з артеріальною гіпертензією AUC для олмесартану в рівноважному стані була більша на 35% і, приблизно, на 44% відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане із віковим зниженням функції нирок.ФармакодинамікаОлмесартана медоксоміл, що діє речовина препарату Кардосал 40, є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі дії ангіотензину II, опосередковані AT1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо рецепторів ангіотензину II (типу AT1) призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії під час тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на день забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 годин, причому ефект після одноразового прийому аналогічний ефекту від прийому препарату 2 рази на день у тій же добовій дозі. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу розвивається, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану медоксомілу збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3,2 роки) пацієнти приймали олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або інших антагоністів рецепторів ангіотензину II. Дослідження продемонструвало значне зниження ризику виникнення первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на користь олмесартану медоксомілу. Після поправки на відмінності в АТ з використанням заздалегідь заданих параметрів для подвійного сліпого методу зниження ризику склало 17% (відносний ризик (ОР) 0,834; 95% довірчий інтервал (ДІ): 0,681 – 1,021; р = 0,0789) для систол (САД) з урахуванням поправки на площу під кривою (AUC) та 18% (ВР 0,823; 95% ДІ: 0,672 – 1,008; р = 0,0596) для діастолічного АТ (ДАД) з урахуванням поправки на AUC на користь олмесартану медоксомілу. Мікроальбумінурія розвинулася у 8,2% пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (178 з 2160 пацієнтів) та 9,8% у групі плацебо (210 з 2139 пацієнтів). Серцево-судинні події (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4,3%), які отримували олмесартану медоксоміл та у 94 пацієнтів (4,2%), які отримували плацебо. Смертність від серцево-судинних захворювань була вищою у групі олмесартану медоксомілу порівняно з групою плацебо (у 15 (0,7%) та 3 (0,1%) пацієнтів, відповідно). При цьому в групі олмесартану медоксомілу та групі плацебо спостерігалася подібна частота нефатального інсульту (у 14 (0,6%) та 8 (0,4%) пацієнтів, відповідно), нефатального інфаркту міокарда (у 17 (0,8%) та 26 (1,2%) пацієнтів, відповідно) та смертності не від серцево-судинних причин (у 11 (0,5%) та 12 (0,5%) пацієнтів, відповідно). Загальна смертність у групі олмесартану медоксомілу була чисельно вищою, ніж у групі плацебо (у 26 (1,2%) та 15 (0,7%) пацієнтів, відповідно), що, в основному,обумовлено більшим числом фатальних серцево-судинних подій. У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану медоксомілу на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3,1 років) пацієнти отримували олмесартану медоксоміл або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ. Первинна комбінована кінцева точка (час до настання першої події: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (41,1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45,4%) (ОР 0,97; 95% ДІ: 0,75-1,24; р = 0,791). Вторинна комбінована серцево-судинна кінцева точка була зареєстрована у 40 пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу (14,2%) та у 53 пацієнтів у групі плацебо (18,7%). Комбінована серцево-судинна кінцева точка включала: смерть від серцево-судинних причин у 10 (3,5%) пацієнтів у групі олмесартану медоксомілу та у 3 (1,1%) пацієнтів у групі плацебо); загальну смертність (19 (6,7%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 20 (7,0%) випадків у групі плацебо),нефатальний інсульт (8 (2,8%) випадків у групі олмесартану медоксомілу та 11 (3,9%) випадків у групі плацебо), нефатальний інфаркт міокарда (3 (1,1%) випадку у групі олмесартану медоксомілу та 7 (2, 5%) випадків у групі плацебо). Діти та підлітки Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків аналізували у рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 302 пацієнтів віком від 6 до 17 років. Група дослідження складалася з пацієнтів негроїдної раси (112 осіб) та групи, змішаної у расовому відношенні (190 пацієнтів, з них 38 були представники негроїдної раси). Етіологія артеріальної гіпертензії була переважно первинною (87% із групи, що складалася з пацієнтів негроїдної раси та 67% із «змішаної» групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до У тому ж дослідженні 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років з масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідження отримували 0,3 мг/кг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу протягом трьох тижнів, а потім у подвійній сліпій фазі дослідження були рандомізовані. у групи, які отримували або олмесартану медоксоміл, або плацебо. Наприкінці 2-х тижневої фази відміни середній систолічний/діастолічний АТ у нижній точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі олмесартану медоксомілу; ця різниця в показниках АТ не була статистично значущою (95% ДІ: 2-7/1-7).Показання до застосуванняЛікування есенціальної гіпертензії у дорослих. Лікування есенціальної гіпертензії у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; обструкція жовчовивідних шляхів; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю, немає досвіду клінічного застосування); вагітність, період грудного вигодовування; вік до 6 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; первинний гіперальдостеронізм З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапанів; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; гіперкаліємія; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК понад 20 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас із класифікації NYHA); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; літній вік (старше 65 років): як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю); при збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно ретельно контролювати АТ; застосування у пацієнтів негроїдної раси (як і у разі інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, ефективність терапії олмесартану медоксомілом дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну у плазмі крові в даній популяції); печінкова недостатність помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання) та гіпонатріємії (наприклад, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі); при одночасному застосуванні з високими дозами діуретиків; при одночасному застосуванні з препаратами літію; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або аліскіренсодержащими препаратами; інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Кардосал 40 при вагітності протипоказане. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, препарат Кардосал® 40 протипоказаний при вагітності. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал ® 40 препарат необхідно негайно відмінити і при необхідності призначити альтернативне лікування. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли антагоністи рецепторів ангіотензину II застосовуються за життєвими показаннями. У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Період грудного вигодовування Доведено, що олмесартан проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю даних про застосування препарату Кардосал 40 у період грудного вигодовування застосування препарату протипоказане.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації MedDRA. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку травного тракту Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Дуже рідко: спру-подібна ентеропатія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання на шкірі, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: м'язові судоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто: гематурія, інфекції сечовивідних шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи Нечасто стенокардія. Рідко: виражене зниження АТ. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: гіпертригліцеридемія, гіперурикемія. Рідко: гіперкаліємія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення Часто: біль, біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, слабкість. Нечасто: набряк особи, астенія, загальне нездужання. Рідко: сонливість. Лабораторні та інструментальні дані Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення активності креатинфосфокінази. Рідко: підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові. Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом АРА II. * У пацієнтів похилого віку виражене зниження артеріального тиску може спостерігатися дещо частіше (від «рідко» до «нечасто»). Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнтів Діти та підлітки У ході двох клінічних досліджень за участю дітей та підлітків (361 чол.) у віці 1-17 років було проведено моніторинг безпеки олмесартану медоксомілу. У той час як природа і тяжкість небажаних реакцій аналогічна таким у дорослих, частота наведених нижче небажаних реакцій у дітей вище. Носова кровотеча у дітей є частою небажаною реакцією (тобто від >1/100 до < 1/10), що не повідомлялося щодо дорослих. Протягом 3 тижнів подвійного сліпого дослідження частота лікування, що проводилося через відчуття оглушеності і головного болю, була майже вдвічі вищою у дітей 6-17 років у групі, яка отримувала олмесартана медоксоміл у високих дозах. Загальний профіль безпеки олмесартану медоксоміла у дітей та підлітків суттєво не відрізняється від профілю безпеки у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) циклоспорин або такролімус), триметоприм, інгібітори АПФ, гепарин), тому що це може призвести до підвищення вмісту калію в плазмі (див. розділ «Особливі вказівки»). Антигіпертензивний ефект олмесартану медоксомілу може посилюватись при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності, ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях ONTARGET та VA NEPHRON-D. У дослідження ONTARGET були включені пацієнти з серцево-судинними або цереброваску-лярними захворюваннями в анамнезі або з цукровим діабетом 2 типу з ураженням органів-мішеней. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані дослідження не виявили значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні наслідки та смертність від них, тоді як було відзначено збільшення ризику гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії в порівнянні з монотерапією. Дослідження ALTITUDE було проведено для оцінки позитивного ефекту при додаванні аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або з обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв'язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків (смертність від серцево-судинних причин та розвиток інсульту) та серйозних небажаних явищ (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок), які частіше зустрічалися у групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі , яка приймала плацебо. Таким чином, подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У разі, коли одночасне застосування двох препаратів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах понад 3 г на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Разом з тим, одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) можливе помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами АПФ та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується (див. розділ “Особливі. У разі необхідності застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану медоксомілу на ізоферменти клінічно значущих взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450. Колесевелама гідрохлорид (секвестрант жовчних кислот) Одночасне застосування 40 мг олмесартану медоксомілу та 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводило до зниження Сmax на 28% та AUC на 39% олмесартану медоксомілу. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводив до послаблення даної взаємодії, Сmax і AUC знижувалися на 4% і 15% відповідно. Т1/2 зменшувався на 50-52% незалежно від часу прийому олмесартану медоксомілу (до або одночасно з колесевелам гідрохлоридом). Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду. Діти та підлітки Дослідження лікарської взаємодії проводилися лише у дорослих. Невідомо, чи подібні ці взаємодії у дітей та дорослих.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Кардосал ® 40 приймають в один і той же час незалежно від часу їди 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для добору необхідного режиму дозування доцільно застосовувати найбільш відповідне дозування препарату: 10 мг, 20 мг або 40 мг (можливе застосування препаратів Кардосал 10, Кардосал 20 або Кардосал 40, відповідно). Початкова доза олмесартану, що рекомендується, медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. У разі недостатнього зниження артеріального тиску, дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 40 мг на добу. Максимальна добова доза становить 40 мг. Застосування у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) Як правило, у літніх пацієнтів корекція дози препарату не потрібна (див. нижче рекомендації з дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю). При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) необхідно здійснювати ретельний контроль артеріального тиску. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю Максимальна доза олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 20 – 60 мл/хв) становить 20 мг на добу. Застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю При печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості корекції дози не потрібно. При печінковій недостатності помірного ступеня тяжкості початкова доза медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендується регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок. Олмесартану медоксоміл протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. Застосування олмесартану медоксомілу також протипоказане пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років Рекомендована початкова доза олмесартану медоксомілу у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 10 мг один раз на добу. Якщо артеріальний тиск не знижується достатньою мірою, то дозу можна збільшити до 20 мг один раз на добу. Якщо необхідно більш виражене зниження АТ, то для дітей та підлітків з масою тіла ≥ 35 кг дозу олмесартану медоксомілу можна збільшити до 40 мг на добу. Для дітей та підлітків з масою тіла Застосування у дітей інших вікових груп Безпека та ефективність олмесартану медоксомілу у дітей віком від 1 року до 5 років не встановлені. Наявні дані описані в розділах «Побічна дія» та «Фармакодинаміка», проте неможливо надати рекомендації щодо режиму дозування. З огляду на відсутність даних щодо застосування олмесартану медоксомілу у дітей віком до одного року застосовувати його в цій віковій групі з міркувань безпеки не можна.ПередозуванняЄ обмежені дані про випадки передозування олмесартану медоксомілу у людини. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску. Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта на спину, піднявши ноги. Рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля, терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-електролітного обміну, заповнення обсягу циркулюючої крові. Виведення олмесартану медоксомілу за допомогою діалізу не вивчалося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та/або зниженим вмістом натрію в плазмі крові внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї або блювоти. . Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал 40. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок великою мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими лікарськими засобами, що діють на цю систему пов'язано з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При застосуванні Кардосалу 20 у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі крові. Досвід застосування препарату Кардосал 20 у пацієнтів з нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з термінальною стадією порушення функції нирок (наприклад, КК менше 12 мл/хв) відсутній. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II або інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату Кардосал® 20 можливий розвиток гіперкаліємії, яка в окремих випадках може призводити до летального результату. Ризик розвитку гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні з препаратами, які підвищують вміст калію в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), у пацієнтів похилого віку, при нирковій недостатності (у т. ч. при прогресуванні ниркової недостатності, гострий) порушення функції нирок, наприклад, при інфекційних захворюваннях), цукровому діабеті, дегідратації, гострій декомпенсації серцевої діяльності, метаболічному ацидозі, станах, що супроводжуються масивним лізисом клітин (наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміолізі, великих травмах). Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал® 20 інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» цієї комбінації та розглянути інші варіанти терапії. У пацієнтів цієї групи ризику рекомендується контроль вмісту калію у плазмі. Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та препарату Кардосал® 20 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Як і у випадку інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією ефективність терапії препаратом Кардосал® 20 дещо нижча, ніж у пацієнтів інших рас, можливо, внаслідок більшої поширеності низької активності реніну в плазмі в даній популяції. Як у випадку будь-якого гіпотензивного засобу, застосування Кардосалу 20 може призвести до надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярною недостатністю, що може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Препарат містить лактозу, тому його застосування у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози та галактози протипоказано. Спру-подібна ентеропатія У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток тяжкої хронічної діареї, що супроводжується значною втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали медоксоміл від декількох місяців до декількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії слизової оболонки тонкої кишки часто спостерігалася атрофія ворсинок. У разі розвитку зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу та відсутності інших можливих причин, препарат слід негайно відмінити та не відновлювати його застосування. Якщо діарея не припиняється протягом тижня після відміни препарату, необхідно звернутися до фахівця (наприклад, гастроентеролога). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Препарат Кардосал® 20 має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал® 20 в окремих випадках можливі такі побічні ефекти як запаморочення та слабкість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Олмесартану медоксоміл - 20,00 мг, Гідрохлортіазид - 12,50 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 20,00 мг, гіпоролоза (з низьким ступенем заміщення) – 40,00 мг, лактози моногідрат – 110,70 мг, гіпоролоза – 5,00 мг, магнію стеарат – 1,80 мг; Оболонка: Опадрай 02А22352 – 8,00 мг [гіпромелоза, 2910 – 72,00 %; тальк – 14,00 %; титану діоксид (Е 171) – 13,15 %; барвник заліза оксид жовтий (Е 172) – 0,75 %; барвник заліза оксид червоний (Е 172) – 0,10 %]. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістері), виготовленій з ламінованої плівки (поліамід/алюміній/ПВХ) та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 4 або 7 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиТаблетки 12,5 мг + 20 мг: круглі пігулки, покриті плівковою оболонкою, персикового кольору з відбитком «С22» з одного боку, з характерним запахом. Вид на зламі: білий.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл: олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в периферичній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) та циркулює у крові у вигляді метаболіту (олмесартан). Біодоступність олмесартану становить 25,6 %. Максимальна концентрація (Сmах) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому внутрішньо і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80 мг. Прийом їжі не має значного впливу на біодоступність олмесартану медоксомілу, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану медоксомілу залежно від статі не виявлено. Олмесартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми (99,7%). При одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу з іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми крові, не відбувається значних змін зазначеної величини (підтвердженням тому є відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном медоксомілом та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного запровадження низький (16-29 л). Гідрохлортіазид зв'язується з білками плазми крові на 68%, а його обсяг розподілу становить 0,83-1,14 л/кг. Системна біодоступність гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні з олмесартану медоксомілом зменшується приблизно на 20%, але це невелике зменшення у клінічному відношенні не є значущим. Після прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу в комбінації з гідрохлортіазидом середній час досягнення Сmах гідрохлортіазиду становить 1,5-2 год. Одночасне застосування гідрохлортіазиду, зі свого боку, не має істотного впливу на кінетику олмесартану медоксомілу. Метаболізм та виведення: загальний плазмовий кліренс олмесартану зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19 %) і є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Виведення олмесартану здійснюється двома шляхами, приблизно 40% виводиться через нирки, близько 60% – з жовчю. Виводиться у формі олмесартану, інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більша частина олмесартану медоксомілу метаболізується в печінці, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ Протипоказання). Період напіввиведення олмесартану становить 10-15 годин. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, і після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не є дозозалежним. Гідрохлортіазид в організмі не метаболізується і майже повністю у незміненому вигляді виводиться нирками. Після прийому внутрішньо близько 60% прийнятої дози гідрохлортіазиду в незміненому вигляді виводиться протягом 48 годин. Нирковий кліренс гідрохлортіазиду становить близько 250-300 мл/хв. ; період напіввиведення (Т1/2) кінцевої фази становить 10-15 год. Фармакокінетика у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) У пацієнтів літнього (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для олмесартану в рівноважному стані була більшою на 35% і приблизно на 44%, відповідно, у порівнянні з молодшими пацієнтами, що може бути частково пов'язане з віковим зниженням функції нирок. Системний кліренс гідрохлортіазиду як у здорових літніх добровольців, так і у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією знижений у порівнянні з добровольцями молодшого віку. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступеня тяжкості AUC у рівноважному стані для олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. Для цієї категорії пацієнтів характерне збільшення Т1/2 гідрохлортіазиду. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступенів тяжкості після одноразового прийому внутрішньо значення AUC для олмесартану були на 6% та 65% вищими, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому дози препарату у здорових добровольців, у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступенями тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Смах олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю і здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксимілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалася. Наявність печінкової недостатності не має значного впливу на фармакокінетику гідрохлортіазиду.ФармакодинамікаКардосал плюс - це комбінований препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II (олмесартану медоксоміл) і тіазидний діуретик (гідрохлортіазид). Поєднання двох діючих речовин має комбіновану антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо. При прийомі препарату один раз на добу досягається ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24 год. Олмесартану медоксоміл є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу АТ1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Передбачається, що олмесартану медоксоміл блокує всі ефекти ангіотензину II, опосередковані АТ1-рецепторами, незалежно від джерела та шляхи синтезу ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану щодо АТ1-рецеторів призводить до збільшення концентрації реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, про тахіфілаксію під час тривалого лікування або про синдром «скасування» (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу один раз на добу забезпечує ефективне та м'яке зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Гіпотензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів. після початку терапії. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик – знижує реабсорбцію іонів натрію, хлору та води у ниркових канальцях. Збільшує виведення іонів калію, магнію, гідрокарбонатів, знижує виведення іонів кальцію. Діуретичний ефект настає через 2 години після прийому гідрохлортіазиду всередину, досягає максимуму через 4 години і триває до 12 годин. Сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску. При одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та гідрохлортіазиду відбувається зменшення втрати іонів калію, спричинених дією діуретика. Результатом комбінованої терапії олмесартану медоксомілом та гідрохлортіазидом є потенціювання гіпотензивного ефекту, який залежить від дози кожного компонента препарату. У контрольованих клінічних дослідженнях було виявлено виражений антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо. Комбінована терапія добре переноситься пацієнтами. При тривалому лікуванні ефективність комбінованої терапії (олмесартану медоксоміл/гідрохлортіазид) зберігається, розвитку синдрому відміни при припиненні прийому препарату не спостерігається. Вік та стать пацієнтів клінічно значущого впливу на ефективність комбінованої терапії олмесартану медоксомілом та гідрохлортіазидом не мали.Показання до застосуванняЕсенціальна артеріальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до олмесартану медоксомілу, гідрохлортіазиду або іншим похідним сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), стан після трансплантації нирки (немає досвіду клінічного застосування); печінкова недостатність важкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (ризик розвитку печінкової коми), обструкція жовчовивідних шляхів та холестаз; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія та симптоматична гіперурикемія; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози та галактози; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/м2); вагітність; період грудного вигодовування; первинний альдостеронізм; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю бронхіальна астма; ішемічна хвороба серця (ІХС); хронічна серцева недостатність; цереброваскулярні захворювання; стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 30 мл/хв, але менше 60 мл/хв.); вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); цукровий діабет, подагра; порушення водно-електролітного балансу; дегідратація; захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак; пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням солі або які знаходяться на гемодіалізі; при пригніченні кістковомозкового кровотворення; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) у т. ч. діарея, блювання, або попередня терапія діуретиками; при одночасному застосуванні з препаратами літію.Вагітність та лактаціяДосвід застосування олмесартану медоксомілу у вагітних відсутній. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють на РААС, Кардосал® плюс протипоказаний до застосування при вагітності. У разі планування або настання вагітності під час терапії препаратом Кардосал плюс препарат необхідно відмінити якомога раніше. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на антигіпертензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли препарат Кардосал плюс застосовується за життєвими показаннями. Враховуючи механізм дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може викликати порушення фетоплацентарного кровотоку та надавати несприятливий вплив на плід та новонародженого, викликаючи жовтяницю, електролітні порушення та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не призначений для лікування водянки у вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки він може спричинити зменшення обсягу плазми та гіпоперфузію плаценти. Наразі невідомо, чи проникає олмесартану медоксоміл у грудне молоко. Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко, тому застосування препарату Кардосал плюс у період грудного вигодовування протипоказане. При необхідності призначення препарату годування груддю слід припинити.Побічна діяМожливі побічні ефекти наведені нижче за низхідною частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,< 1/10), нечасто (>1/1000,< 1/100), рідко (>1/ 10000, <1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<1/10000). Комбінація олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду Порушення з боку нервової системи: Часто: запаморочення, біль голови. Нечасто: постуральне запаморочення, сонливість, синкопе. Рідко: розлад свідомості. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто: серцебиття, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасто кашель. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто вертиго. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасто: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: шкірний висип, екзема. Рідко: ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: Нечасто: артралгія, біль у спині, судоми м'язів, міалгія, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто гематурія. Рідко: гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: Нечасто: еректильна дисфункція. Порушення з боку обміну речовин: Нечасто: підвищення концентрації тригліцеридів, холестерину, сечової кислоти у плазмі крові. Загальні порушення: Часто: астенія, біль у грудній клітці, втома, периферичні набряки. Нечасто: слабкість. Рідко: нездужання. Порушення з боку лабораторних показників: Нечасто: підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та гаммаглутамілтрансферази; підвищення концентрації кальцію в плазмі, підвищення концентрації креатиніну, сечовини, глюкози в плазмі, підвищення/зниження концентрації калію в плазмі. Рідко: зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту. ОЛМЕСАРТАНА МЕДОКСОМІЛ (монотерапія) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Нечасто: тромбоцитопенія. Порушення з боку нервової системи: Часто: запаморочення, біль голови. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Часто: фарингіт, риніт, бронхіт, кашель. Порушення з боку органів травлення: Часто: діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота. Нечасто: блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: висип, алергічний дерматит, кропив'янка, висипання, свербіж шкіри. Рідко: ангіоневротичний набряк. Порушення з боку опорно-рухового апарату: Часто: біль у спині, біль у кістках, артрит. Нечасто: міалгія. Рідко: судоми м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Часто гематурія, інфекція сечових шляхів. Рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто стенокардія. Рідко: надмірне зниження артеріального тиску. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто: підвищення концентрації тригліцеридів, сечової кислоти у плазмі крові. Рідко: підвищення концентрації калію у плазмі крові. Порушення з боку імунної системи: Нечасто: анафілактичні реакції. Загальні порушення: Часто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, втома. Нечасто: набряк особи, астенія, нездужання. Рідко: сонливість. Інші порушення: Часто: підвищення концентрації сечовини в плазмі, підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації креатинфосфокінази. Рідко: підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові. Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом блокаторів рецепеторів АТ-II. ГІДРОХЛОРОТІАЗИД (монотерапія) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Рідко: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення кістковомозкового кровотворення. Інфекції та інвазії: Рідко: сіаладеніт (запалення слинних залоз). Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Дуже часто: підвищення концентрації холестерину, сечової кислоти та тригліцеридів у плазмі крові. Часто: підвищення концентрації глюкози в сечі, підвищення концентрації глюкози в плазмі, підвищення концентрації іонів кальцію в плазмі, зниження концентрації іонів хлору, калію, магнію і натрію в плазмі, підвищення концентрації амілази в плазмі. Нечасто: анорексія. Дуже рідко: гіпохлоремічний алкалоз. Порушення з боку психіки Рідко: апатія, пригніченість, неспокій, порушення сну. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Часто: запаморочення, сплутаність свідомості. Нечасто: втрата апетиту. Рідко: головний біль, парестезії, судоми. Порушення з боку органу зору: Нечасто: прогресування міопії. Рідко: ксантопсія, минуще порушення акомодації, зменшення утворення слізної рідини. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто: ортостатична гіпотензія. Рідко: аритмії, тромбоз, емболія, некротизуючий васкуліт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Рідко: вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасто респіраторний дистрес. Рідко: диспное, інтерстиціальна пневмонія, набряк легень. Порушення з боку травного тракту: Часто: біль у животі, нудота, блювання, діарея, запор, метеоризм, подразнення слизової оболонки шлунка. Рідко: панкреатит. Дуже рідко: паралітична кишкова непрохідність. Порушення з боку печінки та гепатобіліарного тракту: Рідко: гострий холецистит, внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Рідко: порушення ниркової функції, інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: Нечасто: еректильна дисфункція. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто: фотосенсибілізація, свербіж шкіри, шкірний висип, пурпура, еритема, кропив'янка. Рідко: шкірні анафілактичні реакції, розвиток вовчаковоподібного синдрому (лихоманка, артралгія, міалгія, серозит, васкуліт, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), лейкоцитоз, еозинофілія), активація шкірної форми системного червоного вовчаку, тонакс. Порушення з боку опорно-рухового апарату: Рідко: м'язова слабість, парез. Загальні порушення: Рідко: гарячка. Порушення з боку лабораторних показників: Часто: підвищення концентрації креатиніну та сечовини у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОлмесартану медоксоміл Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солей, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують концентрацію калію в плазмі (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ) - можливе підвищення концентрації калію в плазмі. При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) спостерігається помірне зниження біодоступності олмесартану. При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину, дигоксину, гідрохлортіазиду, правастатину та антацидів (магнію та алюмінію гідроксиду). Є повідомлення про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та прояв токсичності під час одночасного застосування препаратів літію з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та з антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу в комбінації з препаратами літію не рекомендується. У разі потреби застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, асоційована з більш високою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіпер у т. ч. розвиток гострої ниркової недостатності), ніж при застосуванні тільки одного препарату, що впливає на РААС. Таким чином, одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Одночасне застосування олмесартану медоксомілу та препаратів, що містять аліскірен, протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (при швидкості клубочкової фільтрації). У пацієнтів з діабетичною нефропатією не слід застосовувати інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС є необхідним, їх застосування повинно проводитись під контролем лікаря та з регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та концентрації електролітів у плазмі крові. Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану на ізоферменти 1А1/2, 2А6, 2С8/9, 2С19, 2D6, 2Е1 і ЗА4 цитохрому Р450 людини in vitro не виявлено, щодо цитохрому Р450 щурів взаємодій при одночасному застосуванні олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищеназваних ізоферментів цитохрому Р450. Гідрохлоротіазид Глюкокортикостероїди, калійуретичні діуретики, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин В (парентерально), карбеноксолон, пеніциліну G натрієва сіль, амфотерицин, похідні саліцилової кислоти, проносні препарати: при одночасному їх прийомі гіпокаліємії. Одночасне застосування гідрохлортіазиду із цими препаратами не рекомендується. Одночасний прийом аніонообмінних препаратів (колестирамін, колестипол) зменшує всмоктування гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з солями кальцію можливе підвищення концентрації кальцію в плазмі, внаслідок зменшення його виведення. При необхідності призначення препаратів кальцію слід контролювати його концентрацію у плазмі крові та відповідним чином коригувати його дозу. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду із серцевими глікозидами можлива поява аритмій. Лікарські засоби, здатні викликати аритмію типу «пірует» («torsades des pointes») (особлива форма поліморфної шлуночкової тахікардії з хвиле-, гвинто- або веретеноподібною конфігурацією шлуночкових комплексів у поєднанні зі збільшенням або зменшенням амплітуди зубців комплексу QRS, яка може призвести шлуночків або асистолії): через ризик розвитку гіпокаліємії потрібна обережність при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з деякими антиаритмічними засобами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), , сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол) та іншими препаратами (беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин для внутрішньовенного введення,галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення), про які відомо, що можуть викликати аритмію типу «пірует». При сумісному застосуванні гідрохлортіазиду з недеполяризуючими міорелаксантами (у т. ч. тубокурарину хлорид) – посилення дії міорелаксантів. Тіазиди можуть збільшувати ризик розвитку побічних ефектів амантадину. Лікування тіазидними діуретиками може порушити толерантність до глюкози. Може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування та інсуліну. Метформін повинен застосовуватися з обережністю через ризик розвитку лактацидозу, що викликається функціональною нирковою недостатністю, що іноді виникає при застосуванні гідрохлортіазиду. Гіперглікемічна ефективність бета-адреноблокаторів та діазоксиду може посилюватися під впливом тіазидів. При одночасному застосуванні М-холіноблокаторів (атропін) та тіазидів через зниження моторики шлунково-кишкового тракту біодоступність тіазидних діуретиків може збільшуватися. Протиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол): може виникнути потреба в корекції дози гіпоурикемічного засобу (збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону), оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти у плазмі крові. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може підвищити частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу. Дія симпатоміметиків при одночасному прийомі тіазидних діуретиків може послаблюватися. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних засобів (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) та посилювати їх мієлосупресивний ефект. При прийомі саліцилатів у високих дозах гідрохлортіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Є повідомлення про поодинокі випадки гемолітичної анемії при одночасному прийомі метилдопи з гідрохлортіазидом. Одночасне застосування циклоспорину з гідрохлортіазидом може підвищувати ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри. Одночасне застосування тетрациклінів з тіазидними діуретиками підвищує ризик збільшення концентрації сечовини зумовленого тетрациклінами. Ця взаємодія не стосується доксицикліну. Олмесартану медоксоміл/гідрохлортіазид у комбінації Одночасне застосування препаратів літію з тіазидними діуретиками може збільшити без того підвищений ризик інтоксикації літієм, зумовлений інгібіторами АПФ (рідко, з блокаторами рецепторів ангіотензину II), тому спільне застосування препарату Кардосал плюс і препаратів літію не рекомендується. Якщо така комбінація все ж таки необхідна, то також необхідний ретельний контроль концентрації літію в плазмі. При одночасному застосуванні препарату Кардосал плюс з баклофеном та аміфостином можливе посилення антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні інших антигіпертензивних засобів гіпотензивна дія препарату Кардосал плюс може посилитися. Етанол, барбітурати, наркотичні анальгетики або антидепресанти при застосуванні препарату Кардосал плюс можуть призвести до посилення ортостатичної гіпотензії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах більше 3 г/добу, а також інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть послаблювати гіпотензивну дію тіазидних діуретиків та блокаторів рецепторів ангіотензину II. НПЗЗ та антагоністи рецепторів ангіотензину II можуть діяти синергічно, зменшуючи гломерулярну фільтрацію. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів рецепторів ангіотензину II може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок на початку лікування, а також регулярний прийом достатньої кількості рідини. Водночас одночасне застосування може зменшити антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II, що призводить до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності.Спосіб застосування та дозиТаблетки, покриті плівковою оболонкою Кардосал плюс приймають внутрішньо в один і той же час незалежно від прийому їжі 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води). Перед призначенням комбінованого препарату Кардосал плюс рекомендується попередній підбір дози кожної з діючих речовин окремо (тобто олмесартану медоксомілу та гідрохлортіазиду). За наявності клінічних показань допускається переведення пацієнта з монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг на комбінований препарат; при цьому, однак, слід враховувати той факт, що максимальна гіпотензивна дія олмесартану медоксомілу досягається через 8 тижнів після початку лікування. Рекомендована доза: Щоденно по 1 таблетці препарату Кардосал плюс, що містить 20 мг олмесартану медоксомілу та 12,5 мг гідрохлортіазиду, за відсутності адекватного контролю АТ на тлі монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг. За відсутності адекватного контролю артеріального тиску на фоні прийому препарату Кардосал плюс, що містить 20 мг олмесартану медоксомілу і 12,5 мг гідрохлортіазиду, можливе застосування препарату Кардосал плюс, що містить 20 мг олмесартану медоксомілу і 25 мг гідрохлортіазиду щоденно. Максимальна доза препарату Кардосал плюс становить 20 мг олмесартану медоксомілу та 25 мг гідрохлортіазиду 1 раз на добу. Застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) з нормальною функцією нирок (КК понад 90 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку необхідно здійснювати ретельний контроль АТ. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю У разі застосування препарату Кардосал плюс у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується здійснювати контроль функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості препарат Кардосал плюс слід застосовувати з обережністю. При печінковій недостатності середнього ступеня тяжкості початкова доза олмесартану медоксомілу становить 10 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг один раз на добу. При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими антигіпертензивними препаратами у пацієнтів з печінковою недостатністю рекомендується ретельний контроль артеріального тиску та функції нирок. Застосування препарату Кардосал плюс протипоказане у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості, і у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів та холестазом.ПередозуванняСимптоми: при передозуванні олмесартану медоксомілу найбільш ймовірно виражене зниження артеріального тиску, а також тахікардія, брадикардія, нудота, сонливість; при передозуванні гідрохлортіазиду – симптоми дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації внаслідок надмірного діурезу. Лікування: рекомендовано промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля; терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водноелектролітного балансу. При вираженому зниженні артеріального тиску рекомендується укласти пацієнта в горизонтальне положення, піднявши ноги, і провести терапію, спрямовану на заповнення ОЦК. Дані про виведення олмесартану при гемодіалізі відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату, може зустрічатися у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або зниженою концентрацією натрію внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання солі з їжею при дієтичному харчуванні, а також внаслідок діареї чи блювання. Відповідні фактори слід усунути до початку застосування препарату Кардосал плюс. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть спричинити порушення ОЦК або водно-електролітного балансу плазми крові (включаючи гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Симптомами-провісниками є: сухість слизової оболонки ротової порожнини, спрага, слабкість, сонливість, занепокоєння, міалгія або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, нудота і блювання (див. розділ Побічна дія). Найвищий рівень ризику розвитку гіпокаліємії існує у пацієнтів з цирозом печінки, у пацієнтів при проведенні форсованого діурезу та у тих пацієнтів, які одночасно приймають глюкокортикостероїди або АКТГ (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами). І, навпаки, внаслідок антагонізму, що міститься в препараті Кардосал плюс олмесартану медоксоміла, що виявляється щодо рецепторів ангіотензину II (AT1), може мати місце гіперкаліємія - насамперед, у пацієнтів зі зниженням функції нирок та/або хронічною серцевою недостатністю, а також пацієнтів із цукровим діабетом. У пацієнтів із факторами ризику рекомендується регулярний контроль концентрації калію у плазмі крові. Даних про те, чи може олмесартану медоксоміл зменшувати гіпонатріємію, спричинену діуретиками або перешкоджати її розвитку, немає. При спекотній погоді у пацієнтів схильних до набряків може мати місце дилюційна гіпонатріємія. Зниження концентрації хлоридів у цілому виражено незначно і лікування зазвичай не потребує. Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками іонів кальцію і також призводити до минущого незначного підвищення концентрації кальцію в плазмі за відсутності в анамнезі порушень його обміну. Гіперкальціємія може вказувати на прихований гіперпаратиреоз. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазиди слід відмінити. Доведено, що тіазидні діуретики підвищують виведення нирками іонів магнію, що може призводити до гіпомагніємії. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать великою мірою від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими засобами, що впливають на РААС, пов'язане з можливістю розвитку гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Можливість подібної дії може бути виключена при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Перед призначенням одночасно з препаратом Кардосал плюс інших препаратів, що впливають на РААС, слід ретельно оцінити співвідношення «користь/ризик» даної комбінації та розглянути інші варіанти терапії (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Є підвищений ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у тому випадку, якщо пацієнт із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки отримує терапію лікарськими засобами, що впливають на РААС. При застосуванні препарату Кардосал плюс у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль концентрації іонів калію, креатиніну та сечової кислоти у плазмі крові. Досвід застосування олмесартану медоксомілу у пацієнтів із нещодавно проведеною трансплантацією нирки або у пацієнтів з останньою стадією порушення функції нирок відсутній. У пацієнтів з порушенням функції нирок прийом тіазидних діуретиків може супроводжуватись азотемією. При очевидному прогресуванні ниркової недостатності необхідно переглянути терапію та вирішити питання про відміну діуретиків. Як у разі будь-якого антигіпертензивного препарату, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярною недостатністю може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Тіазидні діуретики можуть викликати порушення толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у плазмі крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може виникнути необхідність корекції дози інсуліну або гіпоглікемічного засобу для внутрішнього застосування (див. розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами). При лікуванні тіазидними діуретиками цукровий діабет, що латентно протікає, може маніфестувати. Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики можуть сприяти розвитку нападу подагри і викликати загострення системного червоного вовчака. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду можуть мати місце з більшою ймовірністю у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом або бронхіальною астмою (в анамнезі). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Кардосал плюс надає незначний або помірний вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом Кардосал плюс в окремих випадках можливий розвиток таких побічних ефектів, як сонливість, слабкість і запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаНітрогліцерину розчин 1% - 0,0217 мл, ментолу розчин у ментил ізовалераті (валідол) - 0,0435 мл, конвалії настойка - 0,2170 мл, валеріани настоянка - 0,2170 мл. допоміжні речовини: етанол до 1,0 мл. Флакон 25мл.Фармакотерапевтична групаКарніланд – антиангінальний засіб. Виявляє седативну та спазмолітичну (судинорозширювальну) дії, покращує кровопостачання та метаболізм міокарда. Склад за дією аналогічний пропису, відомого як краплі Вотчала.Показання до застосуванняКупірування нападів стенокардії, кардіалгії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до нітратів, шок, колапс, одночасний прийом силденафілу, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: черепно-мозкова гіпертензія, тампонада серця, ізольований мітральний стеноз, констриктивний перикардит (стани, що супроводжуються зниженням тиску заповнення лівого шлуночка), неконтрольована гіповолемія, у хворих з серцевою недостатністю при нормальному або низькому тиску в легеневій артерії. , нещодавно перенесена травма голови, токсичний набряк легень, ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз, закритокутова форма глаукоми з високим внутрішньоочним тиском тяжка анемія, гіпертиреоз, порушення мозкового кровообігу, шок, артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.), вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: запаморочення, ортостатична гіпотензія, "нітратний" головний біль, тахікардія, гіперемія шкіри, жар. з боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота. За наявності побічних ефектів рекомендується зменшити дозу препарату до одноразового прийому.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з вазодилататорами, гіпотензивними засобами, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, прокаїнамідом, трициклічними антидепресантами, інгібіторами моноамінооксидази (МАО), інгібіторами фосфодіозСпосіб застосування та дозиСублінгвально. По 10-15 крапель Карніланд 3-4 рази на день з невеликою кількістю рідини або наносять на шматок цукру і тримають у роті (під язиком), не проковтуючи до повного всмоктування. З урахуванням індивідуальної чутливості та переносимості разова доза може становити від 5 до 25 крапель.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску з ортостатичною дисрегуляцією, рефлекторна тахікардія, біль голови. може розвинутись астенія. запаморочення, підвищена сонливість, почуття жару, нудота, блювання. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. До приходу лікаря постраждалого слід укласти, піднявши ноги.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа тлі прийому препарату Карніланд можливе значне зниження атретіального тиску та появи запаморочення при різкому переході у вертикальне положення із положення "лежачи" або "сидячи". при вживанні алкоголю, виконанні фізичних вправ та спекотній погоді. До препарату Карніланд, як і всіх органічних нітратів, при частому застосуванні розвивається звикання, при цьому потрібне підвищення дозування. Під час вагітності та грудного вигодовування прийом препарату можливий лише за життєвими показаннями.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Дозування: 10% Фасування: N10 Форма випуску: р-р Упаковка: амп. Діюча речовина: Карнітин. .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Ацетилкарнітину гідрохлорид 295,0 мг (відповідає 250,0 мг ацетилкарнітину); допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 38,0 мг, кремнію діоксид колоїдний (Аеросил А-300) 5,0 мг, магнію стеарат 2,0 мг; тверді желатинові капсули №0 (склад капсул: діоксид титану 2%, желатин до 100%). По 10 або 15 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. 6 контурних коміркових упаковок по 10 капсул або 4 контурні коміркові упаковки по 15 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 білого кольору. Вміст капсул – порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору зі слабким запахом оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаУ дослідженнях тварин при пероральному прийомі (500 мг/кг) максимальна концентрація препарату в крові настає через 4 години і становить 40 μМ/л протягом 8 годин. Всмоктування АЛК із ШКТ відбувається за рахунок активного транспорту або шляхом простої дифузії через слизову оболонку (за умови його високої концентрації). У більшості тканин, включаючи церебральну, АЛК надходить із кровоносного русла (виняток становлять печінку та тонкий кишечник) у незміненому вигляді. У клітину АЛК надходить за рахунок прямого енергозалежного процесу проти концентрації градієнта. Виводиться із організму нирками.ФармакодинамікаАцетил-L-карнітин (АЛК), природна біологічно активна речовина, що у фізіологічних умовах присутня в організмі в різних органах та тканинах, у тому числі в ЦНС, бере участь у метаболізмі жирних кислот та вуглеводів. Фармакологічна та біологічна дія АЛК багато в чому обумовлена ​​метаболічними ефектами L-карнітину та ацетильної групи, що входять до його складу. Ацетил-L-карнітин (АЛК), біологічно активна форма L-карнітину, ключової речовини в процесі катаболізму жирів та утворення енергії в організмі. АЛК синтезується в мозковій тканині, печінці та нирках з L-карнітину за участю ферменту карнітінацетилтрансферази. Оскільки АЛК постачає активований ацетат безпосередньо в матрикс мітохондрії для утворення ацетил-КоА, що бере участь у циклі трикарбонових кислот, без додаткової витрати енергії,він є легко доступним субстратом для запуску енергозалежних обмінних процесів у мітохондрії. За рахунок повноцінного енергетичного забезпечення організму при меншому споживанні кисню тканинами АЛК захищає тканини мозку від ішемії. Завдяки своїй структурній схожості з ацетилхоліном, АЛК має холіноміметичну дію, а також виявляє нейропротективні властивості. Він підвищує клітинну концентрацію аспарагінової та глутамінової кислоти, а також таурину, при тривалому застосуванні збільшує щільність Н-метил-О-аспартат - рецепторів у гіпокампі, корі та стріатумі та перешкоджає зменшенню їх щільності в умовах старіння. АЛК посилює ефекти серотоніну, а також захищає клітини мозку від нейротоксичних ефектів аміаку та глутамату. Результати експериментальних досліджень показали, що АЛК має антиамнестичну активність, здатність покращувати процеси навчання, показники неасоціативної пам'яті, надавати позитивний ефект на меністичні функції в умовах експериментальної моделі хвороби Альцгеймера, не викликаючи при цьому побічних ефектів седативного та міорелаксуючого характеру. АЛК збільшує вироблення енергії, будучи легко доступним субстратом для запуску енергозалежних обмінних процесів у мітохондрії. Стимулює синтез білків та фосфоліпідів для побудови мембран, покращує процеси регенерації. При патології має нейропротекторну дію, особливо по відношенню до нейронів та їх органел (мітохондрій), а також нейротрофічну дію за рахунок модулювання активності фактора росту нервів (ФРН). Має антиоксидантну та мембраностабілізуючу дію. АЛК може прискорювати регенерацію нервових клітин при травматичних та ендокринних ушкодженнях периферичних нервів на експериментальних моделях полінейропатії при діабеті. Помітний ефект АЛК робить на уповільнення процесів старіння за рахунок посилення транспорту жирних кислот у мітохондрії та підтримки їхньої роботи на рівні молодого організму. АЛК може прискорювати регенерацію нервових клітин при травматичних та ендокринних ушкодженнях периферичних нервів на експериментальних моделях діабету.Показання до застосуванняПочаткова деменція альцгеймерівського типу (хвороба Альцгеймера) та церебрально-судинна деменція. Периферична нейропатія різної етіології. Первинні та вторинні інволюційні синдроми на тлі судинних енцефалопатій. Зниження розумової працездатності для поліпшення концентрації уваги і пам'яті.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна чутливість до препарату. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяСпеціальних досліджень про можливість застосування при вагітності та в період грудного вигодовування не проводилося; застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції; нудота, печія.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки лікарської взаємодії не відмічені.Спосіб застосування та дозиКарніцетин приймають внутрішньо. Разова доза для дорослих зазвичай становить 1-4 капсули, добова доза 6-12 капсул. Курс лікування – 1-4 міс.ПередозуванняВипадки передозування не зареєстровані.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 95.3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.1 мг, магнію стеарат – 1.1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки квадратні з заокругленими кутами, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одній стороні та гравіюванням "АЛ1" - на іншій, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R  -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 190.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 2.2 мг, магнію стеарат – 2.2 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки овальні, двоопуклі, з частковою насічкою на обох сторонах та гравіюванням "АЛ2" на одній стороні, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R  -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 6.5 мг. Допоміжні речовини: лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат – 94.7-98.3%, повідон – 3-4%) – 81.95 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.9 мг, магнію стеарат – 0.9 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком, від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаБета1-, бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином з блокадою α1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижує ОПСС. Ефективність У пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. ЧСС знижується незначною мірою. У пацієнтів з ІХС має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. При застосуванні препарату співвідношення ЛПВЩ/ЛНЩ залишається нормальним. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.ФармакокінетикаВсмоктування Карведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у плазмі крові досягається приблизно через 1 год. Біодоступність препарату – 25%. Їда не впливає на біодоступність. Розподіл Карведилол має високу ліпофільність. Зв'язується з білками плазми на 98-99%. Vd становить близько 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки. Була продемонстрована ентерогепатична циркуляція вихідної речовини у тварин. Метаболізм Карведилол піддається біотрансформації в печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Показано існування кишково-печінкової циркуляції вихідної речовини. Метаболізм карведилолу внаслідок окиснення є стереоселективним. R-стереоізомер метаболізується в основному за допомогою CYP2D6 та CYP1А2, а S-стереоізомер – в основному за допомогою CYP2D9 та меншою мірою за допомогою CYP2D6. До інших ізоферментів Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться CYP3A4, CYP2E1 та CYP2C19. Cmax R  -стереоізомеру в плазмі приблизно в 2 рази перевищує таку для S-стереоізомеру. R-стереоізомер метаболізується головним чином шляхом гідроксилювання. У повільних метаболізаторів CYP2D6 можливе збільшення плазмової концентрації карведилолу, насамперед R-стереоізомеру, що виявляється у збільшенні альфа-адреноблокуючої активності карведилолу. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіту (їх концентрації в 10 разів нижче, ніж концентрація карведилолу) з бета-адреноблокуючою активністю (у 4'-гідроксифенольного метаболіту вона приблизно в 13 разів сильніша, ніж у самого карведилолу). 3 активних метаболіту мають менш виражені вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. 2 гідроксикарбазольні метаболіти карведилолу є надзвичайно потужними антиоксидантами, причому їх активність у цьому відношенні в 30-80 разів перевищує таку у карведилолу. Виведення Т1/2 карведилолу становить близько 6 годин, плазмовий кліренс – близько 500-700 мл/хв. Виведення відбувається головним чином через кишківник, основний шлях виведення – з жовчю. Невелика частина дози виводиться нирками як різних метаболітів. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів При тривалій терапії карведилолом інтенсивність ниркового кровотоку зберігається, швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та помірною (КК 20-30 мл/хв) або тяжкою (КК <20 мл/хв) нирковою недостатністю концентрація карведилолу в плазмі крові була приблизно на 40-55% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак отримані дані відрізняються значною варіабельністю. Зважаючи на те, що виведення карведилолу відбувається головним чином через кишечник, значне збільшення його концентрації у плазмі крові пацієнтів із порушенням функції нирок мало ймовірне. Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок дозволяють вважати, що пацієнтам з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності корекції дози карведилолу не потрібно. У пацієнтів з цирозом печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80% через зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Отже, карведилол протипоказаний пацієнтам із клінічно маніфестним порушенням функції печінки. У дослідженні у 24 пацієнтів, які страждають на серцеву недостатність, кліренс R і S стереоізомерів карведилолу був значно нижчим порівняно з кліренсом, що раніше спостерігався, у здорових добровольців. Дані результати свідчать, що фармакокінетика R та S стереоізомерів карведилолу при серцевій недостатності значно змінюється. Вік не має статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Згідно з даними клінічних досліджень, переносимість карведилолу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або ІХС похилого та старечого віку не відрізняється від такої у пацієнтів молодшого віку. У пацієнтів, які страждають на цукровий діабет 2 типу та артеріальною гіпертензією, карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові натще та після їжі, вміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1) у крові або дозу гіпоглікемічних засобів. У клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу карведилол не спричиняє зниження толерантності до глюкози. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мали інсулінорезистентність (синдром X), але без супутнього цукрового діабету, карведилол покращує чутливість до інсуліну. Аналогічні результати були отримані у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія: есенціальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад, блокаторами повільних кальцієвих каналів або діуретиками); ІХС (в т.ч. у хворих з нестабільною стенокардією та безболевою ішемією міокарда); хронічна серцева недостатність: лікування стабільної та симптоматичної легкої, помірної та тяжкої хронічної серцевої недостатності (II-IV функціональні класи відповідно до Нью-Йоркської асоціації кардіологів /NYHA/) ішемічного або неішемічного генезу у комбінації з інгібіторами АПФ та діуретиками, з або без серцевих глікозидів (стандартна терапія), за відсутності протипоказань.Протипоказання до застосуванняГостра та хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; клінічно суттєві порушення функції печінки; АV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів із штучним водієм ритму серця); виражена брадикардія (ЧСС <50 уд/хв); СССУ (включаючи синоатріальну блокаду); виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхоспазм та бронхіальна астма (в анамнезі); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; непереносимість фруктози, лактози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу та сахарозу); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при ХОЗЛ, стенокардії Принцметалу, тиреотоксикозі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, феохромоцитомі, псоріазі, нирковій недостатності, АV-блокаді I ступеня, великих хірургічних втручаннях та загальній анесті.Вагітність та лактаціяБета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, у плода та новонародженого можуть виникати небажані реакції (зокрема, гіпоглікемія та брадикардія, ускладнення з боку серця та легень). Дослідження на тваринах не виявили у карведилолу тератогенного ефекту. Достатнього досвіду застосування препарату Акридилол у вагітних немає. Карведилол протипоказаний при вагітності, крім випадків, коли можливі переваги його застосування у матері перевищують потенційний ризик для плода. У тварин карведилол та його метаболіти проникають у грудне молоко. Дані про проникнення карведилолу в грудне молоко у людини відсутні, тому, якщо прийом препарату необхідний у період лактації, годування груддю необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяНебажані реакції, що зустрічаються із частотою < 10%, розцінюються як дуже часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 1% до 10%, розцінюються як часто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.1% до 1%, розцінюються як нечасто. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою від 0.01% до 0.1%, розцінюються як рідко. Небажані реакції, що зустрічаються з частотою < 0.01%, включаючи окремі повідомлення, розцінюються дуже рідко. Частота небажаних реакцій, за винятком запаморочення, порушення зору та брадикардії, не залежить від дози препарату. Небажані реакції у хворих із хронічною серцевою недостатністю З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль (зазвичай легені та виникають частіше на початку лікування); астенія (у т.ч. підвищена стомлюваність), депресія. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, постуральна гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, набряки (в т.ч. генералізовані, периферичні, що залежать від положення тіла, набряки промежини, набряки нижніх кінцівок, гіперволемія, затримка рідини); нечасто – синкопальні стани (включаючи пресинкопальні), AV-блокада та серцева недостатність у період збільшення дози. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, блювання. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія; у хворих з вже наявним цукровим діабетом - гіперглікемія або гіпоглікемія, порушення глікемічного контролю. Інші: часто – порушення зору; рідко – ниркова недостатність та порушення функції нирок у хворих з дифузним васкулітом та/або порушенням функції нирок. Небажані реакції у хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС Характер побічних дій з боку серцево-судинної системи при лікуванні артеріальної гіпертензії та тривалої терапії ІХС аналогічний такому при хронічній серцевій недостатності, проте частота їх дещо менша. З боку ЦНС: часто – запаморочення, головний біль та загальна слабкість, зазвичай легкі та виникаючі, зокрема, на початку лікування; нечасто – лабільність настрою, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, постуральна гіпотензія, синкопальні стани (нечасто), особливо на початку терапії; нечасто - порушення периферичного кровообігу (похолодання кінцівок, загострення синдрому хромоти, що перемежується, і синдром Рейно), AV-блокада, стенокардія (болі в грудній клітці), розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності та периферичні набряки. З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм та задишка у схильних хворих; рідко – закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспептичні розлади (в т.ч. нудота, біль у животі, діарея); нечасто – запор, блювання. З боку шкірних покривів: нечасто – шкірні реакції (шкірні висипання, дерматит, кропив'янка та свербіж шкіри). Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT та ГГТ) тромбоцитопенії та лейкопенія. Інші: часто - біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення та подразнення очей; нечасто – зниження потенції, порушення зору; рідко - сухість у роті та порушення сечовипускання; дуже рідко – загострення псоріазу, чхання, грипоподібний синдром. Окремі випадки алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакокінетична взаємодія Оскільки карведилол є субстратом, так і інгібітором глікопротеїну Р, при його одночасному прийомі з препаратами, що транспортуються глікопротеїном Р, біодоступність останніх може збільшуватися. Крім того, біодоступність карведилолу може змінюватися під дією індукторів або інгібіторів глікопротеїну Р. Інгібітори та індуктори CYP2D6 і CYP2C9 можуть стереоселективно змінювати системний та/або пресистемний метаболізм карведилолу, призводячи до збільшення або зниження концентрації R та R Деякі приклади подібних взаємодій, що спостерігалися у пацієнтів або у здорових добровольців, наведені нижче, однак цей список не є повним. Дігоксин При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15%. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Циклоспорин У двох дослідженнях при призначенні карведилолу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки і серця та отримували циклоспорин перорально, відзначалося підвищення концентрації циклоспорину. Виявилося, що внаслідок інгібування активності глікопротеїну Р у кишечнику карведилол збільшує всмоктування циклоспорину при його пероральному прийомі. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, знадобилося зменшення дози циклоспорину в середньому на 10-20%. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями концентрації циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг його концентрації після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. У разі внутрішньовенного введення циклоспорину будь-якої взаємодії з карведилолом не очікується. ріфампіцин У дослідженні за участю здорових добровольців рифампіцин знижував плазмові концентрації карведилолу, найімовірніше, шляхом індукції глікопротеїну Р, спричиняючи зниження всмоктування карведилолу в кишечнику та зниження його антигіпертензивної дії. Аміодарон У пацієнтів із серцевою недостатністю аміодарон знижував кліренс S стереоізомеру карведилолу, пригнічуючи CYP2C9. Середня концентрація R стереоізомеру карведилолу не змінювалася. Отже, у зв'язку з підвищенням концентрації S стереоізомеру карведилолу можливий ризик збільшення бета-адреноблокуючої дії. Флуоксетин У рандомізованому дослідженні з перехресним дизайном у пацієнтів із серцевою недостатністю одночасний прийом флуоксетину (інгібітору CYP2D6) призводив до стереоселективного пригнічення метаболізму карведилолу – до підвищення середнього показника AUC для R(+) на 77%. Однак, різниці у побічних діях, величині АТ або ЧСС між двома групами не відзначалося. Фармакодинамічна взаємодія Інсулін або гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо Препарати з бета-адреноблокуючими властивостями можуть посилювати гіпоглікемічний вплив інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які отримують інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому, рекомендується регулярний контроль вмісту глюкози крові. Препарати, що знижують вміст катехоламінів Пацієнти, які приймають одночасно засоби з бета-адреноблокуючими властивостями та засоби, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін та інгібітори МАО), повинні перебувати під ретельним наглядом у зв'язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії. Дігоксин Комбінована терапія засобів з бета-адреноблокуючими властивостями та дигоксину може призводити до додаткового уповільнення атріовентрикулярної провідності. Верапаміл, дилтіазем, аміодарон або інші антиаритмічні засоби Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення AV-провідності. Клонідін Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями може потенціювати антигіпертензивний та брадикардитичний ефект. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючими властивостями та клонідином, першим слід відмінити бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу. Блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) При одночасному призначенні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, призначення карведилолу разом з БМКК типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Антигіпертензивні засоби Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може посилювати дію інших одночасно прийманих антигіпертензивних засобів (наприклад, альфа1-адреноблокаторів) або препаратів, які спричиняють артеріальну гіпотензію як побічну дію. Кошти для загальної анестезії Слід проводити ретельне спостереження за основними показниками життєдіяльності організму під час проведення загальної анестезії у зв'язку з можливістю синергічної негативної інотропної дії карведилолу та засобів для загальної анестезії. НПЗП Спільний прийом НПЗЗ та бета-адреноблокаторів може призводити до підвищення АТ та зниження контролю за АТ. Бронходилататори (агоністи β-адренорецепторів) Оскільки некардіоселективні бета-адреноблокатори перешкоджають бронхолітуючого ефекту бронходилататорів, які є стимуляторами β-адренорецепторів, необхідний ретельний контроль за пацієнтами, які отримують ці препарати.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Есенційна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні проведення терапії, потім по 25 мг на 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Рекомендована початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні, потім по 25 мг 2 рази на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. У хворих, які отримують серцеві глікозиди, діуретики та інгібітори АПФ, слід скоригувати їх дози до початку лікування препаратом Акридилол. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім до 12.5 мг 2 рази на добу, потім до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної дози, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза - 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та для хворих з легким та помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла пацієнта менше 85 кг. У пацієнтів з легкою та помірною хронічною серцевою недостатністю та масою тіла понад 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути хворого виявлення можливого наростання симптомів хронічної серцевої недостатності чи вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарату Акридилол або тимчасово відмінити його. Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна знизити дозу інгібітору АПФ (якщо хворий приймає), а потім, при необхідності - дозу препарату Акридилол®. У такій ситуації дозу препарату Акридилол® не слід збільшувати, поки симптоми хронічної серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не покращаться. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 1 тиждень, його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Акридилол® переривають більш ніж на 2 тижні, його призначення слід відновлювати в дозі 3.125 мг (1/2 таб. по 6.25 мг) 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Дозування у спеціальних груп хворих Існуючі дані з фармакокінетики у хворих з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим з помірною та тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Акридилол не потрібно. Акридилол протипоказаний пацієнтам із клінічними проявами порушення функції печінки. Дані, які б продиктували необхідність корекції дози у пацієнтів похилого віку, відсутні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості та генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати такі заходи: укласти хворого на спину (з піднятими ногами); при вираженій брадикардії – атропін по 0.5-2 мг внутрішньовенно; для підтримки серцево-судинної діяльності – глюкагон по 1-10 мг внутрішньовенно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії; симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або епінефрін (адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла та відповіді на лікування. Якщо в клінічній картині передозування домінує гіпотензія, вводять норепінефрін (норадреналін); його призначають за умов безперервного контролю показників кровообігу. При резистентній до лікування брадикардії показано застосування штучного водія ритму. При бронхоспазму вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності - внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення препарату з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої/дезінтоксикаційної терапії залежить від ступеня тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану хворого.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХронічна серцева недостатність У хворих з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози препарату Акридилол® може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків та не підвищувати дозу препарату Акридилол до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді буває необхідно зменшити дозу препарату Акридилол або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не заважають подальшому правильному підбору дози препарату Акридилол®. Акридилол® з обережністю використовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення AV-провідності). Функція нирок при хронічній серцевій недостатності При призначенні препарату Акридилол® хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), ІХС та дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату підбирають залежно від функціонального стану нирок. ХОЗЛ Хворим на ХОЗЛ (в т.ч. бронхоспастичний синдром), які не отримують пероральних або інгаляційних протиастматичних засобів, Акридилол® призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Акридилол в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку прийому та зі збільшенням дози препарату Акридилол цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму. Цукровий діабет З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Акридилол може супроводжуватися порушеннями глікемічного контролю. Захворювання периферичних судин Обережність необхідна при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Тиреотоксикоз Як і інші бета-адреноблокатори, Акридилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Загальна анестезія та великі хірургічні втручання Обережність потрібна у хворих, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумування негативних ефектів препарату Акридилол® та засобів для загальної анестезії. Брадикардія Акридилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд./хв дозу препарату слід знизити. Підвищена чутливість Необхідно бути обережним при призначенні препарату Акридилол® пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходить курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Псоріаз Хворим на анамнестичні вказівки на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів, Акридилол® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої ​​користі та ризику. Одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів (БМКК) У хворих, які одночасно приймають БМКК типу верапамілу або дилтіазему, а також інші антиаритмічні засоби, необхідно регулярно моніторувати ЕКГ та АТ. Феохромоцитома Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Акридилол® має як бета-, так і альфа-адреноблокуючі властивості, досвіду його застосування у таких хворих немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому. Стенокардія Принцметалу Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих на стенокардію Принцметала. Досліду призначення препарату Акридилол® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол у таких випадках слід з обережністю. Контактні лінзи Пацієнти, які мають контактні лінзи, повинні пам'ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини. Синдром відміни Лікування препаратом Акридилол проводиться довго. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу з тижневими інтервалами. Це особливо важливо у хворих на ІХС. У разі необхідності проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії необхідно попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію препаратом Акридилол. У період лікування виключається вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: карведилол 0,00625 г/0,0125 г/0,0250 г; допоміжні речовини: цукор (цукроза), магнію стеарат, крохмаль картопляний, гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), кроскармеллози натрієва сіль (примелоза), аеросил (кремнію діоксид колоїдний), кальцію фосфат. По 7, 10, 15, 20 або 30 таблеток у контурну коміркову упаковку. По 2, 3, 4, 5, 8 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, двоопуклої форми. На вигляд повинні відповідати вимогам ДФ XI, вип. 2, с. 154.Фармакотерапевтична групаАльфа- та бета-адреноблокатор.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. Cmaxв крові досягається через 1-1.5 год. T1/2 становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів. 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому проходженні через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому проходженні через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний.ФармакодинамікаАльфа- та бета-адреноблокатор. Карведилол має поєднану неселективну бета1-, бета2- та альфа1-блокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця відбувається зниження артеріального тиску, зменшення серцевого викиду та ЧСС. Карведилол пригнічує РААС за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію; у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (як монотерапія та комбінація з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату; гостра та хронічна серцева недостатність (у стадії декомпенсації); тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); СССУ; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; ХОЗЛ; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада І ступеня, широкі хірургічні втручання та загальна анестезія, цукровий діабет, депресія, гіпоке.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом.Побічна діяЗ боку нервової системи: запаморочення, біль голови (зазвичай не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, закладеність носа. З боку дихальної системи: задишка та бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: загострення псоріазу, порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість, рідко – порушення сечовипускання, порушення функції нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу та дилтіазему можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину збільшується концентрація останнього та може збільшуватися час AV-проведення. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня глюкози в крові. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) посилюють, а індуктори (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні циклоспорину збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасний прийом клонідину може потенціювати антигіпертензивний та урізний серцевий ритм ефектів карведилолу. Загальні анестетики посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). ІХС Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу в перші 2 дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 100 мг на добу, розділені на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла понад 85 кг цільова доза – 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих показників, при необхідності – у ВІТ. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії препаратом Карведилол-OBL або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу препарату Карведилол-OBL, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні Карведилол-OBL та блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також - з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію препаратом Карведилол-OBL. Карведилол-OBL не впливає на концентрацію глюкози в крові та не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози препарату Карведилол-OBL. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, низькозаміщена гіпоролоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "CA25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКарведилол - блокатор альфа1-, бета1-, бета2-адренорецепторів, має органопротективний ефект. Має антипроліферативні властивості щодо гладком'язових клітин стінок судин, є рацемічною сумішшю R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Завдяки кардіонеселективному блокуванню адренорецепторів, зумовленому S(-) стереоізомеру, карведилол знижує АТ, зменшує ЧСС та серцевий викид, зменшує тиск у легеневих артеріях та у правому передсерді. За рахунок блокади альфа1-адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію та зменшує периферичний судинний опір (ПСС). Зменшує навантаження на серцевий м'яз і запобігає розвитку нападів стенокардії.У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) збільшує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує вираженість симптомів захворювання. Аналогічні ефекти відмічені у пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка. Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і так само, як пропранолол, має властивість стабілізації мембран. Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижується, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективних альфа-адреноблокаторів) розвивається рідко. Ефект щодо АТ та ЧСС найбільш виражений через 1-2 години після прийому препарату. Карведилол не надає несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та захворюваннями нирок карведилол зменшує резистентність ниркових судин, при цьому не відбувається суттєвої зміни швидкості клубочкової фільтрації ниркового плазмотоку або екскреції електролітів. Периферичний кровотік зберігається, тому похолодання рук і ніг, часто відзначається прийому бета-адреноблокаторов, розвивається рідко.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. C max  карведилолу в плазмі досягається через 1 год. Абсолютна біодоступність карведилолу становить близько 25%: 30% для R-форми і 15% для S-форми. Карведилол має високу ліпофільність. Приблизно 98-99% зв'язується із білками плазми крові. Vd становить приблизно 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки за рахунок зменшення ефекту "першого проходження" через печінку. Карведилол метаболізується переважно у печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R(+) ізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, a S(-) ізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2E1, CYP2C19. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти, які володіють менш вираженими вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. T1/2 становить близько 6 годин, плазмовий кліренс близько 500-700 мл/хв. Виводиться карведилол, головним чином, із жовчю через кишечник та частково нирками у вигляді метаболітів. Вік пацієнта не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу. У хворих на цироз печінки біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Карведилол майже не видаляється з плазми при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; хронічна серцева недостатність ІІ та ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA (у складі комбінованої терапії з діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняХронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); бронхіальна астма чи бронхоспазм (в анамнезі); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів; стенокардія Принцметала; кардіогенний шок; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв у спокої), синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду), AV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин; клінічно значуще порушення функції печінки, метаболічний ацидоз; пацієнти, які отримують внутрішньовенну терапію верапамілом або дилтіаземом, через можливість розвитку тяжкої брадикардії (менше 40 уд./хв) та артеріальної гіпотензії; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю: AV-блокада І ступеня; цукровий діабет; гіпоглікемія; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання периферичних судин; феохромоцитома (з одночасним застосуванням альфа-адреноблокаторів); депресія; міастенія; псоріаз; великі хірургічні втручання; проведення загальної анестезії; ниркова недостатність; вагітність.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Карведилол-Тева під час вагітності обмежені. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, надають несприятливий вплив на розвиток ембріона, можуть викликати артеріальну гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію у плода. Препарат Карведилол-Тева не слід застосовувати під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері виправдовує ризик для плода. Оскільки карведилол виділяється з грудним молоком, під час терапії препаратом Карведилол-Тева грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, що розвиваються при прийомі карведилолу, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0.01%, включаючи окремі повідомлення. Частота розвитку деяких побічних ефектів, таких як запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, брадикардія та зорові порушення, дозозалежна. Ці ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. Найчастіший з побічних ефектів карведилолу - запаморочення з або без ортостатичної гіпотензією, яке розвивається приблизно у 6% пацієнтів. При розвитку серйозних побічних ефектів лікування препаратом має бути припинено. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); рідко – порушення сну, зміни настрою/мислення, парестезії, міастенія, втрата свідомості. З боку органів чуття: часто - зменшення сльозовиділення та подразнення очей (звернути увагу при використанні контактних лінз); дуже рідко – зорові порушення, подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ортостатична гіпотензія; часто – брадикардія; рідко – погіршення перебігу серцевої недостатності (особливо при збільшенні дози), похолодання рук та ніг, зниження артеріального тиску, непритомність; рідко - порушення провідності, відчуття серцебиття, посилення перебігу стенокардії, оклюзійні порушення периферичного кровообігу, кульгавість, що перемежується, периферичні набряки. З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм (у схильних пацієнтів), закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі (до 2%), діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – зниження апетиту, блювання, метеоризм, запор; дуже рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT, ГГТ). З боку шкірних покровів: дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція, ексфоліативний дерматит. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у м'язах, кістках, хребті. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення сечовипускання; дуже рідко – тяжкі порушення функції нирок. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, у хворих з вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія; рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Інші: часто – загальна слабкість; нечасто - реакції підвищеної чутливості (свербіж шкіри, висип, кропив'янка), зниження потенції; дуже рідко – припливи крові до шкіри обличчя, чхання, грипоподібний синдром. Зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування препаратом Карведилол-Тева пацієнтам не рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол може потенціювати побічні ефекти карведилолу. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину в плазмі підвищується приблизно на 16% і може збільшуватися час AV-провідності. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, у тому числі похідних сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в крові. Карведилол посилює дію гіпотензивних засобів (інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, вазодилататорів). Одночасне застосування з препаратами, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшує ризик вираженого зниження артеріального тиску та вираженої брадикардії. При застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантату, відзначалося помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину. Щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в терапевтичному діапазоні, приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20%), іншим пацієнтам корекція дози не потрібна. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. Одночасне застосування карведилолу з блокаторами повільних кальцієвих каналів (похідними дигідропіридинового ряду) може призвести до тяжкої серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії. Верапаміл, дилтіазем та інші антиаритмічні засоби (пропранолол, аміодарон) при одночасному застосуванні з карведилолом можуть підвищити ризик порушення AV-провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушення провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з блокаторами повільних кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Одночасне застосування з клонідином може потенціювати антигіпертензивний і негативний хромотропний ефект карведилолу. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин) посилюють, а індуктори (барбітурати, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Нітрати та бета-адреноблокатори (наприклад, у формі очних крапель) можуть потенціювати антигіпертензивний ефект карведилолу. Засоби для загальної анестезії посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу. Ерготамін посилює вазоконстрикцію при одночасному застосуванні з карведилолом. Нестероїдні протизапальні препарати знижують антигіпертензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі запиваючи водою. Доза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з низьких доз, поступово підвищуючи до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після першого прийому препарату Карведилол-Тева та після кожного збільшення дози, для виключення можливої ​​артеріальної гіпотензії, рекомендується вимірювати артеріальний тиск через 1 годину після прийому препарату. Терапію препаратом Карведилол-Тева необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів.  Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, відновлювати прийом препарату рекомендується знову починаючи з низької дози. Артеріальна гіпертензія Початкова доза - по 12.5 мг 1 раз на добу вранці протягом перших 2-х днів, потім - по 25 мг на 1 раз на добу. Надалі при необхідності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 50 мг (розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза – по 12.5 мг 2 рази на добу протягом перших 2-х днів, потім – по 25 мг 2 рази (вранці та ввечері) на добу. Хронічна серцева недостатність II та III функціонального класу за класифікацією NYHA Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. Слід спостерігати стан пацієнта протягом перших 2-3 годин після першого прийому препарату або після першого збільшення дози. Доза та застосування інших засобів, таких як дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, повинні бути скориговані до початку лікування препаратом Карведилол-Тева. Пацієнти повинні приймати таблетки під час їди (для зменшення ризику ортостатичної гіпотензії). Рекомендована початкова доза – 3.125 мг 2 рази на добу. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово (з інтервалом у 2 тижні) збільшити до 6.25 мг 2 рази на добу, потім – до 12.5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Пацієнти приймають дозу, що максимально переноситься.Максимально рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг – по 25 мг 2 рази на добу та для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг – по 50 мг 2 рази на добу. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю з метою запобігання ортостатичній гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого зростання симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При скороминущому наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді потрібне зменшення дози препарату Карведилол-Тева або тимчасове його відміна. Дозу препарату Карведилол-Тева не слід збільшувати, поки симптоми серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Якщо лікування препаратом Карведилол-Тева переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Карведилолом-Тева було зупинено більш ніж на 2 тижні,то відновлювати терапію слід з дози 3.125 мг 2 рази на добу, потім підбираючи дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що при помірній та тяжкій нирковій недостатності корекція дози препарату Карведилол-Тева не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск 80 мм рт.ст. і менше), виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), порушення функції дихання (в т.ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, генералізовані судоми, блювання, сплутаність свідомості. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих функцій організму, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Протягом перших годин після передозування слід викликати блювання та промити шлунок. Укласти хворого на спину (з піднятими ногами), при вираженій брадикардії – атропін 0.5-2 мг внутрішньовенно, при резистентній до терапії брадикардії показано операцію постановки штучного водія ритму серця; при вираженому зниженні АТ – норепінефрін (норадреналін); при бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики для інгаляцій (при неефективності внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої терапії залежить від ступеня передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Карведилол-Тева рекомендується приймати для лікування ХСН як додаток до стандартної терапії ХСН діуретиками, інгібіторами АПФ або серцевими глікозидами, тільки після підбору дози діуретика. Його можна також застосовувати у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ. На початку терапії препаратом Карведилол-Тева або після збільшення його дози іноді може розвинутись ортостатична гіпотензія та запаморочення, іноді з непритомністю, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю, літніх пацієнтів та приймають одночасно інші гіпотензивні препарати або діуретики. Ці ефекти можна попередити шляхом застосування початкової низької дози препарату Карвелділол-Тева та поступовим збільшенням до підтримуючої дози, а також прийомом препарату під час їди. Пацієнтам необхідно пояснити, як можна уникнути ортостатичної гіпотензії (акуратно вставати з положення «лежачи» або «сидячи»; при розвитку запаморочення необхідно сісти або лягти). Пацієнти з ХСН можуть приймати препарат Карведилол-Тева, лише якщо їх стан успішно контролюється препаратами групи серцевих глікозидів та/або діуретиків. Якщо під час лікування погіршується перебіг ХСН, необхідно збільшити дозу діуретика, а дозу препарату Карведилол-Тева зменшити або тимчасово припинити його застосування. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, а також прояви тиреотоксикозу у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, зменшуючи прояви тахікардії. У пацієнтів з ХСН може збільшуватися або знижуватися концентрація глюкози в крові. При проведенні загальної анестезії пацієнтам, які приймають альфа- та бета-адреноблокатори, необхідно використовувати наркотичні анальгетики з мінімальною інотропною дією, або попередньо (поступово!) відмінити альфа- та бета-адреноблокатор. В окремих випадках карведилол може спричинити порушення функції печінки. При розвитку печінкової недостатності застосування препарату Карведилол-Тева слід припинити. Як правило, після відміни препарату функція печінки нормалізується. Альфа- та бета-адреноблокатори при ХОЗЛ можуть посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам з ХОЗЛ застосовувати їх не слід. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть погіршувати клінічну картину периферичної артеріопатії, псоріазу та анафілактичних реакцій та посилювати реакцію організму при проведенні алергопроб. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметалу. Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати альфа- та бета-адреноблокатори тільки після того, як розпочато терапію альфа-адреноблокаторами. При різкому припиненні терапії препаратом Карведилол-Тева (як і інших альфа- та бета-адреноблокаторів), може розвинутись підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та погіршення перебігу стенокардії. Найбільш схильні до ризику виникнення цих реакцій пацієнти зі стенокардією, у яких може розвинутися інфаркт міокарда. При відміні препарату Карведилол-Тева дозу поступово зменшують протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії минуло понад 2 тижні, відновлювати прийом препарату рекомендується з низьких доз. Пацієнтам, які носять контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може спричинити зменшення сльозовиділення. У разі зменшення кількості серцевих скорочень до 50 уд./хв препарат слід відмінити. Використання у педіатрії Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, у зв'язку з тим, що можливий розвиток побічних ефектів, здатних впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 224 мг, лактози моногідрат 134.16 мг, гіпоролоза низькозаміщена 36.36 мг, крохмаль кукурудзяний 50.88 мг, тальк 2.4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2.72 мг, маг. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "CA25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКарведилол - блокатор альфа1-, бета1-, бета2-адренорецепторів, має органопротективний ефект. Має антипроліферативні властивості щодо гладком'язових клітин стінок судин, є рацемічною сумішшю R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Завдяки кардіонеселективному блокуванню адренорецепторів, зумовленому S(-) стереоізомеру, карведилол знижує АТ, зменшує ЧСС та серцевий викид, зменшує тиск у легеневих артеріях та у правому передсерді. За рахунок блокади альфа1-адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію та зменшує периферичний судинний опір (ПСС). Зменшує навантаження на серцевий м'яз і запобігає розвитку нападів стенокардії.У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) збільшує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує вираженість симптомів захворювання. Аналогічні ефекти відмічені у пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка. Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і так само, як пропранолол, має властивість стабілізації мембран. Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижується, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективних альфа-адреноблокаторів) розвивається рідко. Ефект щодо АТ та ЧСС найбільш виражений через 1-2 години після прийому препарату. Карведилол не надає несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та захворюваннями нирок карведилол зменшує резистентність ниркових судин, при цьому не відбувається суттєвої зміни швидкості клубочкової фільтрації ниркового плазмотоку або екскреції електролітів. Периферичний кровотік зберігається, тому похолодання рук і ніг, часто відзначається прийому бета-адреноблокаторов, розвивається рідко.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. C max  карведилолу в плазмі досягається через 1 год. Абсолютна біодоступність карведилолу становить близько 25%: 30% для R-форми і 15% для S-форми. Карведилол має високу ліпофільність. Приблизно 98-99% зв'язується із білками плазми крові. Vd становить приблизно 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки за рахунок зменшення ефекту "першого проходження" через печінку. Карведилол метаболізується переважно у печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R(+) ізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, a S(-) ізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2E1, CYP2C19. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти, які володіють менш вираженими вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. T1/2 становить близько 6 годин, плазмовий кліренс близько 500-700 мл/хв. Виводиться карведилол, головним чином, із жовчю через кишечник та частково нирками у вигляді метаболітів. Вік пацієнта не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу. У хворих на цироз печінки біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Карведилол майже не видаляється з плазми при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; хронічна серцева недостатність ІІ та ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA (у складі комбінованої терапії з діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняХронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); бронхіальна астма чи бронхоспазм (в анамнезі); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів; стенокардія Принцметала; кардіогенний шок; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв у спокої), синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду), AV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин; клінічно значуще порушення функції печінки, метаболічний ацидоз; пацієнти, які отримують внутрішньовенну терапію верапамілом або дилтіаземом, через можливість розвитку тяжкої брадикардії (менше 40 уд./хв) та артеріальної гіпотензії; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю: AV-блокада І ступеня; цукровий діабет; гіпоглікемія; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання периферичних судин; феохромоцитома (з одночасним застосуванням альфа-адреноблокаторів); депресія; міастенія; псоріаз; великі хірургічні втручання; проведення загальної анестезії; ниркова недостатність; вагітність.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Карведилол-Тева під час вагітності обмежені. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, надають несприятливий вплив на розвиток ембріона, можуть викликати артеріальну гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію у плода. Препарат Карведилол-Тева не слід застосовувати під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері виправдовує ризик для плода. Оскільки карведилол виділяється з грудним молоком, під час терапії препаратом Карведилол-Тева грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, що розвиваються при прийомі карведилолу, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0.01%, включаючи окремі повідомлення. Частота розвитку деяких побічних ефектів, таких як запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, брадикардія та зорові порушення, дозозалежна. Ці ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. Найчастіший з побічних ефектів карведилолу - запаморочення з або без ортостатичної гіпотензією, яке розвивається приблизно у 6% пацієнтів. При розвитку серйозних побічних ефектів лікування препаратом має бути припинено. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); рідко – порушення сну, зміни настрою/мислення, парестезії, міастенія, втрата свідомості. З боку органів чуття: часто - зменшення сльозовиділення та подразнення очей (звернути увагу при використанні контактних лінз); дуже рідко – зорові порушення, подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ортостатична гіпотензія; часто – брадикардія; рідко – погіршення перебігу серцевої недостатності (особливо при збільшенні дози), похолодання рук та ніг, зниження артеріального тиску, непритомність; рідко - порушення провідності, відчуття серцебиття, посилення перебігу стенокардії, оклюзійні порушення периферичного кровообігу, кульгавість, що перемежується, периферичні набряки. З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм (у схильних пацієнтів), закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі (до 2%), діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – зниження апетиту, блювання, метеоризм, запор; дуже рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT, ГГТ). З боку шкірних покровів: дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція, ексфоліативний дерматит. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у м'язах, кістках, хребті. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення сечовипускання; дуже рідко – тяжкі порушення функції нирок. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, у хворих з вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія; рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Інші: часто – загальна слабкість; нечасто - реакції підвищеної чутливості (свербіж шкіри, висип, кропив'янка), зниження потенції; дуже рідко – припливи крові до шкіри обличчя, чхання, грипоподібний синдром. Зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування препаратом Карведилол-Тева пацієнтам не рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол може потенціювати побічні ефекти карведилолу. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину в плазмі підвищується приблизно на 16% і може збільшуватися час AV-провідності. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, у тому числі похідних сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в крові. Карведилол посилює дію гіпотензивних засобів (інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, вазодилататорів). Одночасне застосування з препаратами, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшує ризик вираженого зниження артеріального тиску та вираженої брадикардії. При застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантату, відзначалося помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину. Щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в терапевтичному діапазоні, приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20%), іншим пацієнтам корекція дози не потрібна. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. Одночасне застосування карведилолу з блокаторами повільних кальцієвих каналів (похідними дигідропіридинового ряду) може призвести до тяжкої серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії. Верапаміл, дилтіазем та інші антиаритмічні засоби (пропранолол, аміодарон) при одночасному застосуванні з карведилолом можуть підвищити ризик порушення AV-провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушення провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з блокаторами повільних кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Одночасне застосування з клонідином може потенціювати антигіпертензивний і негативний хромотропний ефект карведилолу. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин) посилюють, а індуктори (барбітурати, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Нітрати та бета-адреноблокатори (наприклад, у формі очних крапель) можуть потенціювати антигіпертензивний ефект карведилолу. Засоби для загальної анестезії посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу. Ерготамін посилює вазоконстрикцію при одночасному застосуванні з карведилолом. Нестероїдні протизапальні препарати знижують антигіпертензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі запиваючи водою. Доза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з низьких доз, поступово підвищуючи до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після першого прийому препарату Карведилол-Тева та після кожного збільшення дози, для виключення можливої ​​артеріальної гіпотензії, рекомендується вимірювати артеріальний тиск через 1 годину після прийому препарату. Терапію препаратом Карведилол-Тева необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів.  Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, відновлювати прийом препарату рекомендується знову починаючи з низької дози. Артеріальна гіпертензія Початкова доза - по 12.5 мг 1 раз на добу вранці протягом перших 2-х днів, потім - по 25 мг на 1 раз на добу. Надалі при необхідності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 50 мг (розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза – по 12.5 мг 2 рази на добу протягом перших 2-х днів, потім – по 25 мг 2 рази (вранці та ввечері) на добу. Хронічна серцева недостатність II та III функціонального класу за класифікацією NYHA Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. Слід спостерігати стан пацієнта протягом перших 2-3 годин після першого прийому препарату або після першого збільшення дози. Доза та застосування інших засобів, таких як дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, повинні бути скориговані до початку лікування препаратом Карведилол-Тева. Пацієнти повинні приймати таблетки під час їди (для зменшення ризику ортостатичної гіпотензії). Рекомендована початкова доза – 3.125 мг 2 рази на добу. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово (з інтервалом у 2 тижні) збільшити до 6.25 мг 2 рази на добу, потім – до 12.5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Пацієнти приймають дозу, що максимально переноситься.Максимально рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг – по 25 мг 2 рази на добу та для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг – по 50 мг 2 рази на добу. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю з метою запобігання ортостатичній гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого зростання симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При скороминущому наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді потрібне зменшення дози препарату Карведилол-Тева або тимчасове його відміна. Дозу препарату Карведилол-Тева не слід збільшувати, доки симптоми серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Якщо лікування препаратом Карведилол-Тева переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Карведилолом-Тева було зупинено більш ніж на 2 тижні,то відновлювати терапію слід з дози 3.125 мг 2 рази на добу, потім підбираючи дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що при помірній та тяжкій нирковій недостатності корекція дози препарату Карведилол-Тева не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск 80 мм рт.ст. і менше), виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), порушення функції дихання (в т.ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, генералізовані судоми, блювання, сплутаність свідомості. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих функцій організму, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Протягом перших годин після передозування слід викликати блювання та промити шлунок. Укласти хворого на спину (з піднятими ногами), при вираженій брадикардії – атропін 0.5-2 мг внутрішньовенно, при резистентній до терапії брадикардії показано операцію постановки штучного водія ритму серця; при вираженому зниженні АТ – норепінефрін (норадреналін); при бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики для інгаляцій (при неефективності внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої терапії залежить від ступеня передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Карведилол-Тева рекомендується приймати для лікування ХСН як додаток до стандартної терапії ХСН діуретиками, інгібіторами АПФ або серцевими глікозидами, тільки після підбору дози діуретика. Його можна також застосовувати у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ. На початку терапії препаратом Карведилол-Тева або після збільшення його дози іноді може розвинутись ортостатична гіпотензія та запаморочення, іноді з непритомністю, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю, літніх пацієнтів та приймають одночасно інші гіпотензивні препарати або діуретики. Ці ефекти можна попередити шляхом застосування початкової низької дози препарату Карвелділол-Тева та поступовим збільшенням до підтримуючої дози, а також прийомом препарату під час їди. Пацієнтам необхідно пояснити, як можна уникнути ортостатичної гіпотензії (акуратно вставати з положення «лежачи» або «сидячи»; при розвитку запаморочення необхідно сісти або лягти). Пацієнти з ХСН можуть приймати препарат Карведилол-Тева, лише якщо їх стан успішно контролюється препаратами групи серцевих глікозидів та/або діуретиків. Якщо під час лікування погіршується перебіг ХСН, необхідно збільшити дозу діуретика, а дозу препарату Карведилол-Тева зменшити або тимчасово припинити його застосування. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, а також прояви тиреотоксикозу у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, зменшуючи прояви тахікардії. У пацієнтів з ХСН може збільшуватися або знижуватися концентрація глюкози в крові. При проведенні загальної анестезії пацієнтам, які приймають альфа- та бета-адреноблокатори, необхідно використовувати наркотичні анальгетики з мінімальною інотропною дією, або попередньо (поступово!) відмінити альфа- та бета-адреноблокатор. В окремих випадках карведилол може спричинити порушення функції печінки. При розвитку печінкової недостатності застосування препарату Карведилол-Тева слід припинити. Як правило, після відміни препарату функція печінки нормалізується. Альфа- та бета-адреноблокатори при ХОЗЛ можуть посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам з ХОЗЛ застосовувати їх не слід. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть погіршувати клінічну картину периферичної артеріопатії, псоріазу та анафілактичних реакцій та посилювати реакцію організму при проведенні алергопроб. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметалу. Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати альфа- та бета-адреноблокатори тільки після того, як розпочато терапію альфа-адреноблокаторами. При різкому припиненні терапії препаратом Карведилол-Тева (як і інших альфа- та бета-адреноблокаторів), може розвинутись підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та погіршення перебігу стенокардії. Найбільш схильні до ризику виникнення цих реакцій пацієнти зі стенокардією, у яких може розвинутися інфаркт міокарда. При відміні препарату Карведилол-Тева дозу поступово зменшують протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії минуло понад 2 тижні, відновлювати прийом препарату рекомендується з низьких доз. Пацієнтам, які носять контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може спричинити зменшення сльозовиділення. У разі зменшення кількості серцевих скорочень до 50 уд./хв препарат слід відмінити. Використання у педіатрії Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, у зв'язку з тим, що можливий розвиток побічних ефектів, здатних впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 6.25 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, низькозаміщена гіпоролоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "CA25" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКарведилол - блокатор альфа1-, бета1-, бета2-адренорецепторів, має органопротективний ефект. Має антипроліферативні властивості щодо гладком'язових клітин стінок судин, є рацемічною сумішшю R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі властивості. Завдяки кардіонеселективному блокуванню адренорецепторів, зумовленому S(-) стереоізомеру, карведилол знижує АТ, зменшує ЧСС та серцевий викид, зменшує тиск у легеневих артеріях та у правому передсерді. За рахунок блокади альфа1-адренорецепторів викликає периферичну вазодилатацію та зменшує периферичний судинний опір (ПСС). Зменшує навантаження на серцевий м'яз і запобігає розвитку нападів стенокардії.У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) збільшує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує вираженість симптомів захворювання. Аналогічні ефекти відмічені у пацієнтів із порушенням функції лівого шлуночка. Карведилол не має внутрішньої симпатоміметичної активності і так само, як пропранолол, має властивість стабілізації мембран. Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) знижується, зменшуючи вивільнення реніну, тому затримка рідини (характерна для селективних альфа-адреноблокаторів) розвивається рідко. Ефект щодо АТ та ЧСС найбільш виражений через 1-2 години після прийому препарату. Карведилол не надає несприятливого впливу на ліпідний профіль, зберігаючи нормальне співвідношення ліпопротеїнів високої та низької щільності (ЛПВЩ/ЛПНЩ). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та захворюваннями нирок карведилол зменшує резистентність ниркових судин, при цьому не відбувається суттєвої зміни швидкості клубочкової фільтрації ниркового плазмотоку або екскреції електролітів. Периферичний кровотік зберігається, тому похолодання рук і ніг, часто відзначається прийому бета-адреноблокаторов, розвивається рідко.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. C max  карведилолу в плазмі досягається через 1 год. Абсолютна біодоступність карведилолу становить близько 25%: 30% для R-форми і 15% для S-форми. Карведилол має високу ліпофільність. Приблизно 98-99% зв'язується із білками плазми крові. Vd становить приблизно 2 л/кг і збільшується у пацієнтів із цирозом печінки за рахунок зменшення ефекту "першого проходження" через печінку. Карведилол метаболізується переважно у печінці шляхом окислення та кон'югації з утворенням низки метаболітів. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм карведилолу шляхом окиснення є стереоселективним. R(+) ізомер метаболізується в основному за допомогою ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2, a S(-) ізомер в основному за допомогою ізоферменту CYP2D9 і, меншою мірою, за допомогою ізоферменту CYP2D6. До інших ізоферментів цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі карведилолу, відносяться ізоферменти CYP3A4, CYP2E1, CYP2C19. В результаті деметилювання та гідроксилювання фенольного кільця утворюються 3 метаболіти, які володіють менш вираженими вазодилатуючими властивостями, ніж карведилол. T1/2 становить близько 6 годин, плазмовий кліренс близько 500-700 мл/хв. Виводиться карведилол, головним чином, із жовчю через кишечник та частково нирками у вигляді метаболітів. Вік пацієнта не надає статистично значущого впливу на фармакокінетику карведилолу. У хворих на цироз печінки біодоступність карведилолу збільшується на 80% внаслідок зменшення вираженості метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Карведилол майже не видаляється з плазми при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами); ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; хронічна серцева недостатність ІІ та ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA (у складі комбінованої терапії з діуретиками, дигоксином або інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняХронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ); бронхіальна астма чи бронхоспазм (в анамнезі); хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гостра та хронічна серцева недостатність (ХСН) у стадії декомпенсації, що вимагає внутрішньовенного введення інотропних засобів; стенокардія Принцметала; кардіогенний шок; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв у спокої), синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоаурикулярну блокаду), AV-блокада II-III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); термінальна стадія оклюзійних захворювань периферичних судин; клінічно значуще порушення функції печінки, метаболічний ацидоз; пацієнти, які отримують внутрішньовенну терапію верапамілом або дилтіаземом, через можливість розвитку тяжкої брадикардії (менше 40 уд./хв) та артеріальної гіпотензії; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю: AV-блокада І ступеня; цукровий діабет; гіпоглікемія; тиреотоксикоз; оклюзійні захворювання периферичних судин; феохромоцитома (з одночасним застосуванням альфа-адреноблокаторів); депресія; міастенія; псоріаз; великі хірургічні втручання; проведення загальної анестезії; ниркова недостатність; вагітність.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Карведилол-Тева під час вагітності обмежені. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарний кровотік, надають несприятливий вплив на розвиток ембріона, можуть викликати артеріальну гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію у плода. Препарат Карведилол-Тева не слід застосовувати під час вагітності, крім випадків нагальної потреби, якщо потенційна користь для матері виправдовує ризик для плода. Оскільки карведилол виділяється з грудним молоком, під час терапії препаратом Карведилол-Тева грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, що розвиваються при прийомі карведилолу, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0.01%, включаючи окремі повідомлення. Частота розвитку деяких побічних ефектів, таких як запаморочення, виражене зниження артеріального тиску, брадикардія та зорові порушення, дозозалежна. Ці ефекти частіше розвиваються у пацієнтів із ХСН. Найчастіший з побічних ефектів карведилолу - запаморочення з або без ортостатичної гіпотензією, яке розвивається приблизно у 6% пацієнтів. При розвитку серйозних побічних ефектів лікування препаратом має бути припинено. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія. З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, біль голови (особливо на початку лікування); рідко – порушення сну, зміни настрою/мислення, парестезії, міастенія, втрата свідомості. З боку органів чуття: часто - зменшення сльозовиділення та подразнення очей (звернути увагу при використанні контактних лінз); дуже рідко – зорові порушення, подразнення очей. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – ортостатична гіпотензія; часто – брадикардія; рідко – погіршення перебігу серцевої недостатності (особливо при збільшенні дози), похолодання рук та ніг, зниження артеріального тиску, непритомність; рідко - порушення провідності, відчуття серцебиття, посилення перебігу стенокардії, оклюзійні порушення периферичного кровообігу, кульгавість, що перемежується, периферичні набряки. З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм (у схильних пацієнтів), закладеність носа. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі (до 2%), діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – зниження апетиту, блювання, метеоризм, запор; дуже рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT, ГГТ). З боку шкірних покровів: дуже рідко – загострення перебігу псоріазу, алопеція, ексфоліативний дерматит. З боку кістково-м'язової системи: рідко – біль у м'язах, кістках, хребті. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення сечовипускання; дуже рідко – тяжкі порушення функції нирок. З боку обміну речовин: часто – збільшення маси тіла, гіперхолестеринемія, у хворих з вже наявним цукровим діабетом – гіперглікемія або гіпоглікемія; рідко – підвищення концентрації тригліцеридів. Інші: часто – загальна слабкість; нечасто - реакції підвищеної чутливості (свербіж шкіри, висип, кропив'янка), зниження потенції; дуже рідко – припливи крові до шкіри обличчя, чхання, грипоподібний синдром. Зареєстровані рідкісні випадки нетримання сечі у жінок, оборотні після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПід час лікування препаратом Карведилол-Тева пацієнтам не рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол може потенціювати побічні ефекти карведилолу. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину в плазмі підвищується приблизно на 16% і може збільшуватися час AV-провідності. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування, у тому числі похідних сульфонілсечовини, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується регулярний контроль концентрації глюкози в крові. Карведилол посилює дію гіпотензивних засобів (інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків, вазодилататорів). Одночасне застосування з препаратами, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори МАО), збільшує ризик вираженого зниження артеріального тиску та вираженої брадикардії. При застосуванні карведилолу у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантату, відзначалося помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину. Щоб підтримувати концентрацію циклоспорину в терапевтичному діапазоні, приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20%), іншим пацієнтам корекція дози не потрібна. У зв'язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі після початку терапії карведилолом і, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспорину. Одночасне застосування карведилолу з блокаторами повільних кальцієвих каналів (похідними дигідропіридинового ряду) може призвести до тяжкої серцевої недостатності та тяжкої артеріальної гіпотензії. Верапаміл, дилтіазем та інші антиаритмічні засоби (пропранолол, аміодарон) при одночасному застосуванні з карведилолом можуть підвищити ризик порушення AV-провідності. При одночасному застосуванні карведилолу та дилтіазему відзначалися окремі випадки порушення провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючими властивостями, застосування карведилолу разом з блокаторами повільних кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ та АТ. Одночасне застосування з клонідином може потенціювати антигіпертензивний і негативний хромотропний ефект карведилолу. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин) посилюють, а індуктори (барбітурати, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Нітрати та бета-адреноблокатори (наприклад, у формі очних крапель) можуть потенціювати антигіпертензивний ефект карведилолу. Засоби для загальної анестезії посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу. Ерготамін посилює вазоконстрикцію при одночасному застосуванні з карведилолом. Нестероїдні протизапальні препарати знижують антигіпертензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі запиваючи водою. Доза препарату підбирається індивідуально. Лікування слід розпочинати з низьких доз, поступово підвищуючи до досягнення оптимального клінічного ефекту. Після першого прийому препарату Карведилол-Тева та після кожного збільшення дози, для виключення можливої ​​артеріальної гіпотензії, рекомендується вимірювати артеріальний тиск через 1 годину після прийому препарату. Терапію препаратом Карведилол-Тева необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 1-2 тижнів.  Якщо після припинення терапії пройшло більше 2 тижнів, відновлювати прийом препарату рекомендується знову починаючи з низької дози. Артеріальна гіпертензія Початкова доза - по 12.5 мг 1 раз на добу вранці протягом перших 2-х днів, потім - по 25 мг на 1 раз на добу. Надалі при необхідності дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 50 мг (розділеної на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії Початкова доза – по 12.5 мг 2 рази на добу протягом перших 2-х днів, потім – по 25 мг 2 рази (вранці та ввечері) на добу. Хронічна серцева недостатність II та III функціонального класу за класифікацією NYHA Дозу підбирають індивідуально, необхідно ретельне спостереження лікаря. Слід спостерігати стан пацієнта протягом перших 2-3 годин після першого прийому препарату або після першого збільшення дози. Доза та застосування інших засобів, таких як дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, повинні бути скориговані до початку лікування препаратом Карведилол-Тева. Пацієнти повинні приймати таблетки під час їди (для зменшення ризику ортостатичної гіпотензії). Рекомендована початкова доза – 3.125 мг 2 рази на добу. Якщо ця доза добре переноситься, її можна поступово (з інтервалом у 2 тижні) збільшити до 6.25 мг 2 рази на добу, потім – до 12.5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Пацієнти приймають дозу, що максимально переноситься.Максимально рекомендована доза для пацієнтів з масою тіла до 85 кг – по 25 мг 2 рази на добу та для пацієнтів з масою тіла більше 85 кг – по 50 мг 2 рази на добу. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю з метою запобігання ортостатичній гіпотензії рекомендується приймати препарат під час їжі. Перед кожним збільшенням дози лікар повинен оглянути пацієнта для виявлення можливого зростання симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності або вазодилатації. При скороминущому наростанні симптомів хронічної серцевої недостатності або затримці рідини в організмі слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді потрібне зменшення дози препарату Карведилол-Тева або тимчасове його відміна. Дозу препарату Карведилол-Тева не слід збільшувати, доки симптоми серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не стабілізуються. Якщо лікування препаратом Карведилол-Тева переривають більш ніж на 1 тиждень, його застосування відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Карведилолом-Тева було зупинено більш ніж на 2 тижні,то відновлювати терапію слід з дози 3.125 мг 2 рази на добу, потім підбираючи дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок Існуючі дані з фармакокінетики у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що при помірній та тяжкій нирковій недостатності корекція дози препарату Карведилол-Тева не потрібна.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск 80 мм рт.ст. і менше), виражена брадикардія (менше 50 уд./хв), порушення функції дихання (в т.ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, генералізовані судоми, блювання, сплутаність свідомості. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєво важливих функцій організму, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Протягом перших годин після передозування слід викликати блювання та промити шлунок. Укласти хворого на спину (з піднятими ногами), при вираженій брадикардії – атропін 0.5-2 мг внутрішньовенно, при резистентній до терапії брадикардії показано операцію постановки штучного водія ритму серця; при вираженому зниженні АТ – норепінефрін (норадреналін); при бронхоспазму застосовують бета-адреноміметики для інгаляцій (при неефективності внутрішньовенно) або амінофілін внутрішньовенно. При судомах внутрішньовенно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напіввиведення карведилолу та виведення карведилолу з депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої терапії залежить від ступеня передозування, її слід продовжувати до стабілізації клінічного стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Карведилол-Тева рекомендується приймати для лікування ХСН як додаток до стандартної терапії ХСН діуретиками, інгібіторами АПФ або серцевими глікозидами, тільки після підбору дози діуретика. Його можна також застосовувати у пацієнтів з непереносимістю інгібіторів АПФ. На початку терапії препаратом Карведилол-Тева або після збільшення його дози іноді може розвинутись ортостатична гіпотензія та запаморочення, іноді з непритомністю, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю, літніх пацієнтів та приймають одночасно інші гіпотензивні препарати або діуретики. Ці ефекти можна попередити шляхом застосування початкової низької дози препарату Карвелділол-Тева та поступовим збільшенням до підтримуючої дози, а також прийомом препарату під час їди. Пацієнтам необхідно пояснити, як можна уникнути ортостатичної гіпотензії (акуратно вставати з положення «лежачи» або «сидячи»; при розвитку запаморочення необхідно сісти або лягти). Пацієнти з ХСН можуть приймати препарат Карведилол-Тева, лише якщо їх стан успішно контролюється препаратами групи серцевих глікозидів та/або діуретиків. Якщо під час лікування погіршується перебіг ХСН, необхідно збільшити дозу діуретика, а дозу препарату Карведилол-Тева зменшити або тимчасово припинити його застосування. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії у пацієнтів з цукровим діабетом, а також прояви тиреотоксикозу у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози, зменшуючи прояви тахікардії. У пацієнтів з ХСН може збільшуватися або знижуватися концентрація глюкози в крові. При проведенні загальної анестезії пацієнтам, які приймають альфа- та бета-адреноблокатори, необхідно використовувати наркотичні анальгетики з мінімальною інотропною дією, або попередньо (поступово!) відмінити альфа- та бета-адреноблокатор. В окремих випадках карведилол може спричинити порушення функції печінки. При розвитку печінкової недостатності застосування препарату Карведилол-Тева слід припинити. Як правило, після відміни препарату функція печінки нормалізується. Альфа- та бета-адреноблокатори при ХОЗЛ можуть посилювати бронхіальну обструкцію, тому пацієнтам з ХОЗЛ застосовувати їх не слід. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть погіршувати клінічну картину периферичної артеріопатії, псоріазу та анафілактичних реакцій та посилювати реакцію організму при проведенні алергопроб. Альфа- та бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у хворих зі стенокардією Принцметалу. Пацієнти з феохромоцитомою можуть приймати альфа- та бета-адреноблокатори тільки після того, як розпочато терапію альфа-адреноблокаторами. При різкому припиненні терапії препаратом Карведилол-Тева (як і інших альфа- та бета-адреноблокаторів), може розвинутись підвищене потовиділення, тахікардія, задишка та погіршення перебігу стенокардії. Найбільш схильні до ризику виникнення цих реакцій пацієнти зі стенокардією, у яких може розвинутися інфаркт міокарда. При відміні препарату Карведилол-Тева дозу поступово зменшують протягом 1-2 тижнів. Якщо після припинення терапії минуло понад 2 тижні, відновлювати прийом препарату рекомендується з низьких доз. Пацієнтам, які носять контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може спричинити зменшення сльозовиділення. У разі зменшення кількості серцевих скорочень до 50 уд./хв препарат слід відмінити. Використання у педіатрії Препарат Карведилол-Тева не рекомендується приймати пацієнтам віком до 18 років, т.к. ефективність та безпека препарату Карведилол-Тева у цієї групи пацієнтів не встановлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, у зв'язку з тим, що можливий розвиток побічних ефектів, здатних впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 12. 5 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Діюча речовина: Карведилол.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: карведилол 12,5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) 64,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 15,0 мг, крохмаль кукурудзяний 2,0 мг, кросповідон 2,0 мг, повідон (полівінілпіролідон) 3,5 мг, магнію стеарат 1, По 10, 30 таблеток в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у полімерні банки для лікарських засобів. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку) з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою з двох боків та ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАльфа- та бета-адреноблокатор.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Має високу ліпофільність. Максимальна концентрація у крові досягається через 1-1,5 години. Зв'язується з білками плазми на 95-99%. Біодоступність препарату становить 24-28%. Прийом пиши не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% абсорбованого препарату метаболізується при першому "проходженні" через печінку. Метаболіти мають антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Період напіввиведення – 6-10 год. Виведення відбувається, головним чином, з жовчю та калом. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому "проходженні" через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає крізь плацентарний бар'єр.ФармакодинамікаБлокує альфа1-, бета1- та бета2-адренорецептори. Чинить вазодилатуючу, антиангінальну та антиаритмічну дію. Карведилол являє собою рацемічну суміш R(+) і S(-) стереоізомерів, кожен з яких має однакові альфа-адреноблокуючі та антиоксидантні властивості. Бета-адреноблокуюча дія карведилолу носить неселективний характер і зумовлена ​​лівообертальним S(-) стереоізомером. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембрани про стабілізуючий і властивості. Вазодилатуючий ефект пов'язаний головним чином із блокадою альфа1-адренорецепторів. Завдяки вазодилатації знижується загальний периферичний опір судин (ОПСС). Поєднання вазодилатації та блокади бета-адренорецепторів призводить до наступних ефектів: у хворих з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску (АТ) не супроводжується збільшенням ОПСС, не знижується периферичний кровотік (на відміну від бета-адреноблокаторів). Частота серцевих скорочень (ЧСС) знижується незначною мірою. У хворих на ішемічну хворобу серця має антиангінальну дію. Зменшує перед- та постнавантаження на серце. Не надає вираженого впливу на ліпідний обмін та вміст іонів калію, натрію та магнію у плазмі крові. У пацієнтів з порушеннями функції лівого шлуночка та/або серцевою недостатністю сприятливо впливає на гемодинамічні показники та покращує фракцію викиду та розміри лівого шлуночка. Чинить антиоксидантну дію, усуваючи вільні кисневі радикали. Карведилол знижує показник смертності та зменшує частоту госпіталізацій, зменшує симптоматику та покращує функцію лівого шлуночка у хворих з хронічною серцевою недостатністю ішемічного та неішемічного генезу. Ефекти карведилолу є дозозалежними.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (монотерапія або комбінація з іншими антигіпертензивними препаратами), стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, хронічні обструктивні захворювання легень, тяжка печінкова недостатність, виражена брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, AV-блокада II та Ш ступеня (за винятком пацієнтів з водієм ритму), декомпенсована серцева недостатність, легенева гіпертензія або кардіогенний шок, артеріальна гіпотензія годування груддю, вік до 18 років (безпека та ефективність в осіб віком до 18 років не встановлена).Вагітність та лактаціяПротипоказано. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, синкопальні стани, м'язова слабкість (частіше на початку лікування), порушення сну, депресія, парестезія, зменшення секреції слізної рідини. З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): брадикардія, AV-блокада, ортостатична гіпотензія, рідко – «переміжна» кульгавість, порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності, тромбоцитопенія, лейкопенія. Респіраторна система: чхання, закладеність носа, бронхоспазм, задишка (у схильних хворих). З боку органів шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота, блювання, абдомінальні болі, діарея або запор, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку сечовидільної системи: тяжкі порушення функції нирок, набряки. З боку шкірних покривів: загострення псоріатичних висипів. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, висипання. Інші: грипоподібний синдром, біль у кінцівках, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює ефект гіпоглікемічних засобів, збільшує концентрацію дигоксину у крові. Деякі антиаритмічні препарати, засоби для наркозу, антигіпертензивні, антиангінальні засоби, інші бета-адреноблокатори (в т.ч. у вигляді очних крапель), інгібітори МАО, симпатолітики (резерпін), серцеві глікозиди можуть посилювати ефект. Циметидин підвищує концентрацію карведилолу у крові; рифампіцин, фенобарбітал – знижують. Одночасне застосування з алкалоїдами ріжків погіршує периферичний кровообіг. Несумісний з внутрішньовенним введенням верапамілу і дилтіазему (можливе виражене уповільнення ритму серцевих скорочень та виражене зниження АТ).Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, з невеликою кількістю рідини. Доза підбирається індивідуально. Артеріальна гіпертензія: рекомендована доза в перші 7-14 днів - 12,5 мг на добу вранці після сніданку або розділена на 2 прийоми по 6,25 мг, потім - 25 мг на добу одноразово вранці або розділена на 2 прийоми по 12,5 мг. . Через 14 днів доза може бути збільшена. Стабільна стенокардія: початкова доза – 12,5 мг 2 рази на добу, через 7-14 днів під контролем лікаря доза може бути збільшена до 25 мг 2 рази на добу. Через 14 днів при недостатній ефективності та добрій переносимості препарату дозу можна ще збільшити. Загальна добова доза не повинна перевищувати 100 мг (по 50 мг 2 рази на добу), у віці старше 70 років – 50 мг на добу (по 25 мг 2 рази на добу). При пропущенні чергової дози препарат слід прийняти якнайшвидше, проте, якщо наближається час прийому наступної дози, то приймають тільки її, без подвоєння. При необхідності відміни препарату зниження дози необхідно проводити поступово протягом 1-2 тижнів.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, брадикардія, порушення дихальної функції (в т.ч. бронхоспазм), серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця. Лікування: промивання шлунка, призначення агоністів адренорецепторів; симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю під час добору дози Карведилолу може спостерігатися наростання симптомів хронічної серцевої недостатності або затримка рідини. У разі виникнення таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків і не підвищувати дозу Карведилолу до стабілізації показників гемодинаміки. Іноді виникає необхідність зменшити дозу Карведилолу або, в окремих випадках, тимчасово відмінити препарат. Подібні випадки не заважають подальшому правильному підбору дози Карведилолу. Карведилол з обережністю застосовують у комбінації із серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення атріовентрикулярної провідності). Карведилол може викликати брадикардію, при ушкодженні ЧСС менше 55 уд/хв. дозу препарату Карведилол необхідно зменшити. З обережністю призначають Карведилол хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та цукровим діабетом застосування препарату Карведилол може супроводжуватись порушеннями глікемічного контролю. Обережність необхідна при призначенні Карведилолу пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (у тому числі із синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності. Як і інші бета-адреноблокатори, Карведилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу. Необхідно бути обережними при призначенні Карведилолу пацієнтам з анамнестичними вказівками на тяжкі реакції підвищеної чутливості або проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищувати чутливість до алергенів н ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. На початку терапії Карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо літнього віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску переважно при переході з положення "лежачи" в положення "стоячи". Необхідна корекція дози препарату. Рекомендується регулярний ЕКГ-контроль та показники АТ при одночасному призначенні Карведилолу та блокаторів "повільних" кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему, а також - з антиаритмічними засобами. Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу болю у пацієнтів зі стенокардією Принцметала, хоча альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати Карведилол у таких випадках слід з обережністю. При призначенні Карведилолу хворим з хронічною серцевою недостатністю та артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця н дифузними змінами судин та/або нирковою недостатністю відзначалося оборотне погіршення функції нирок. Дозу карведилолу підбирають залежно від функціонального стану нирок. Пацієнтам з хронічною обструктивною хворобою легень (у тому числі бронхоспастичним синдромом), які не отримують внутрішньо або інгаляційно бета2-адреностимулятори, карведилол призначають тільки в тому випадку, якщо переваги від його застосування перевищують потенційний ризик. За наявності вихідної схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі Карведилолу в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутись задишка. На початку терапії та зі збільшенням дози Карведилолу цих пацієнтів необхідно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату з появою початкових ознак бронхоспазму. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити лікаря-анестезіолога про попередню терапію Карведилолом. У період лікування уникати вживання алкоголю. Хворим на феохромоцитому до початку терапії будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи потенційно можливі побічні дії Карведилолу, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам, робота яких потребує швидкої психомоторної реакції, особливо на початку терапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 146 мг, крохмаль кукурудзяний – 20.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 16 мг, магнію стеарат – 2.5 мг, тальк – 1.8 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.9 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремовим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, хіноліновий жовтий. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремовим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карведилол 12.5 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза (цукор молочний), кросповідон (пласдон XL10), стеарилфумарат натрію. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремовим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 25 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Действующее вещество: Карведилол.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: карведилол 25 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки від білого до білого з кремовим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max у крові досягається через 1-1.5 год. T1/2 становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З обережністю: бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада I ступеня, .Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови (зазвичай не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи: брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: задишка та бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу та дилтіазему можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину збільшується концентрація останнього та може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів, при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) посилюють, а індуктори (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні циклоспорину збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення клонідину може потенціювати антигіпертензивний та ріжучий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла понад 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг та корекцію життєвоважливих показників, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 292 мг, крохмаль кукурудзяний – 41 мг, целюлоза мікрокристалічна – 32 мг, магнію стеарат – 4 мг, тальк – 4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2 мг. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон (К-30), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 25 мг карведилолу. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза (цукор молочний), кросповідон (пласдон XL10), стеарилфумарат натрію. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему