Сердечно-сосудистые СиЭнВиТи Фарма Лтд

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: телмісартан – 80,00 мг; допоміжні речовини: натрію гідроксид – 6,70 мг, повідон-К25 – 21,60 мг, меглюмін – 24,00 мг, манітол – 327,70 мг, магнію стеарат – 8,00 мг, кросповідон – 12,00 мг. Пігулки 20 мг, 40 мг, 80 мг. По 14 пігулок в Ал/Ал блістер. По 2 або 7 блістерів з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, довгасті, двоопуклі, гравіюванням "LC" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин II рецепторів антагоніст.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 50%. При вживанні одночасно з їжею зниження AUC (площа під кривою "концентрація-час") коливається від 6% (при дозі 40 мг) до 19% (при дозі 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація в плазмі крові вирівнюється незалежно від прийому їжі. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 99,5 %, в основному з альбуміном та альфа-1 глікопротеїном. Середнє значення видимого обсягу розподілу у рівноважній концентрації – 500 л. Метаболізм Метаболізується шляхом кон'югування з глюкуроновою кислотою. Метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) – понад 20 год. Виводиться через кишечник у незміненому вигляді, виведення нирками – менше 2 % від прийнятої дози. Загальний плазмовий кліренс високий (900 мл/хв) порівняно з "печінковим кровотоком" (близько 1500 мл/хв). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Гендерні відмінності Спостерігається різниця у плазмових концентраціях у чоловіків та жінок. Сmах (максимальна концентрація) та AUC були приблизно в 3 та 2 рази, відповідно, вище у жінок порівняно з чоловіками без значного впливу на ефективність. Корекція доз не потрібна. Літні пацієнти Фармакокінетика телмісартана у пацієнтів похилого віку не відрізняється від фармакокінетики у молодих пацієнтів. Корекція доз не потрібна. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок корекції дози телмісартану не потрібно. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю та пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендована нижча початкова доза – 20 мг на добу. Телмісартан не виводиться за допомогою гемодіалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із печінковою недостатністю показали збільшення абсолютної біодоступності телмісартану практично до 100 %. При печінковій недостатності Т1/2 не змінюється. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) добова доза препарату не повинна перевищувати 40 мг.ФармакодинамікаТелмісартан - специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II (тип AT1), ефективний прийому внутрішньо. Має високу спорідненість до підтипу AT1 рецепторів ангіотензину II, через які реалізується дія ангіотензину II. Витісняє ангіотензин II із зв'язку з рецептором, не маючи дії агоніста щодо цього рецептора. Телмісартан зв'язується тільки з підтипом рецепторів AT1 ангіотензину II. Зв'язок має тривалий характер. Не має спорідненості до інших рецепторів, у тому числі до рецептора АТ2 та інших, менш вивчених рецепторів ангіотензину. Функціональне значення цих рецепторів, а також ефект їхньої можливої ​​надмірної стимуляції ангіотензином II, концентрація якого збільшується при призначенні телмісартану, не вивчені. Знижує концентрацію альдостерону в крові, не інгібує ренін у плазмі та не блокує іонні канали.Телмісартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (кініназа II) (фермент, який також руйнує брадикінін). Тому посилення побічних ефектів, викликаних брадикініном, не очікується. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією телмісартан у дозі 80 мг повністю блокує гіпертензивну дію ангіотензину ІІ. Початок антигіпертензивної дії відзначається протягом 3-х годин після першого прийому телмісартану внутрішньо. Дія препарату зберігається протягом 24 годин і залишається значною до 48 годин. Виражений антигіпертензивний ефект зазвичай розвивається через 4 тижні після регулярного прийому препарату. У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, телмісартан знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). У разі різкого скасування телмісартану АТ поступово повертається до вихідного рівня без розвитку синдрому "скасування".Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів віком 55 років та старше з високим ризиком серцево-судинних захворювань.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до чинної речовини або допоміжних компонентів препарату; Вагітність; Період грудного вигодовування; Обструктивні захворювання жовчовивідних шляхів; Тяжкі порушення функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю); Одночасне застосування препарату Телпрес з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2); Одночасне застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; Порушення функції печінки та/або нирок; стан після трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); Зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) внаслідок попередньої діуретичної терапії, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання; Гіпонатріємія; Гіперкаліємія; Хронічна серцева недостатність; Ішемічна хвороба серця; Стеноз аортального та мітрального клапана; Ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія); Первинний альдостеронізм (ефективність та безпека не встановлені); Одночасне застосування з інгібіторами АПФ або аліскіреном; Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками; Цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЛікарські засоби, що впливають безпосередньо на РААС, можуть стати причиною серйозних пошкоджень і загибелі плода, тому при плануванні або встановленні факту вагітності препарат повинен бути відразу скасований і, якщо необхідно, призначена альтернативна гіпотензивна терапія, що має встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Застосування препарату у період вагітності протипоказане. У доклінічних дослідженнях телмісартана тератогенних впливів виявлено не було, але встановлено фетотоксичність. Відомо, що вплив антагоністів рецепторів ангіотензину II під час другого та третього триместрів вагітності викликає у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації черепа), а також неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну терапію. Якщо лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II відбувалося під час другого триместру вагітності, рекомендується перевірка ультразвуковим методом функції нирок та стану черепа у плода. Новонароджені, матері яких отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні ретельно спостерігатися щодо гіпотензії. Терапія препаратом Телпрес протипоказана у період грудного вигодовування. Дослідження впливу на фертильність людини не проводили.Побічна діяВ цілому, частота виникнення небажаних реакцій, відзначена для телмісартану, можна порівняти з аналогічною для плацебо. Випадки побічних ефектів, що спостерігаються, не корелювали з статтю, віком або расовою приналежністю пацієнтів. Класифікація частоти побічних реакцій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10 000 до Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: інфекції верхніх дихальних шляхів, у тому числі фарингіт та синусит, інфекції сечовивідних шляхів (включаючи цистит); невідомої частоти: сепсис, включаючи сепсис із летальним кінцем. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: анемія; рідко: тромбоцитопенія; невідома частота: еозинофілія. Порушення психіки: нечасто: депресія; Рідко: тривожність. Порушення з боку нервової системи: нечасто: безсоння, синкопе, вертиго; рідко: непритомність. Порушення органу зору: рідко: порушення зору. Порушення серця: нечасто: брадикардія; рідко: тахікардія. Порушення з боку судин: нечасто: ортостатична гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску (часто спостерігалося у пацієнтів з контрольованим артеріальним тиском, які отримували лікування телмісартаном з метою зниження ризику серцево-судинної смертності на додаток до стандартного лікування). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: задишка, кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто: біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання; рідко: розлад шлунка, дискомфорт, сухість слизової оболонки ротової порожнини, порушення функції печінки/захворювання печінки. Порушення з боку імунної системи: рідко: гіперчутливість, ангіоневротичний набряк (зокрема зі смертельним наслідком); невідома частота: анафілактичні реакції. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: гіпергідроз, свербіж шкіри, висип; рідко: еритема, лікарський висип, токсичний шкірний висип, екзема, невідомої частоти: кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто: міалгія, біль у спині (наприклад, ішіас), м'язові спазми; рідко: артралгія, біль у кінцівках; невідомої частоти: біль у ділянці сухожиль (тендінітоподібні симптоми). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: ниркова недостатність, у т. ч. гостра ниркова недостатність. Порушення з боку харчування та обміну речовин: нечасто: гіперкаліємія. Загальні розлади: нечасто: біль у грудях, астенія (слабкість); рідко: грипоподібний стан. Вплив на результати лабораторних показників та інструментальних досліджень: нечасто: підвищення концентрації креатиніну в крові; рідко: підвищення концентрації сечової кислоти в крові, "печінкових" ферментів, активності креатинфосфокінази в сироватці крові, зниження гемоглобіну, гіпоглікемія (у пацієнтів із цукровим діабетом).Взаємодія з лікарськими засобамиТелмісартан може збільшувати антигіпертензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Інші види взаємодій, мають клінічну значимість, не виявлено. Поєднане застосування з дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, глібенкламідом, ібупрофеном, парацетамолом, симвастатином та амлодипіном не призводить до клінічно значущої взаємодії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується іншим пацієнтам. Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АГ1Ф протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС внаслідок комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену пов'язана з підвищеною частотою небажаних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного , що діє на РААС. Ризик розвитку гіперкаліємії може зростати при спільному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, здатними викликати гіперкаліємію (калійвмісні харчові добавки та замінники солі, що містять калій та калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), нестероїдні протизапальні препарати. 2 (ЦОГ)), гепарин, імунодепресанти (циклоспорин, такролімус, триметоприм)). При необхідності на тлі документально підтвердженої гіпокаліємії спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Дігоксин При сумісному прийомі телмісартана з дигоксином було відмічено збільшення середньої Сmах дигоксину в плазмі крові на 49% та мінімальної концентрації на 20%. На початку лікування, при доборі дози та припиненні лікування телмісартаном слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі для її підтримання в рамках терапевтичного діапазону. Калійзберігаючі діуретики або харчові добавки, що містять калій. Антагоністи рецепторів ангіотензину II, такі як телмісартан, знижують втрату калію, що викликається діуретиком. Калійзберігаючі діуретики, наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі можуть призвести до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. Якщо супутнє застосування показано, оскільки є документально підтверджена гіпокаліємія, їх слід застосовувати з обережністю і на тлі регулярного контролю калію в плазмі. Препарати літію При сумісному прийомі препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРАII, включаючи телмісартан, виникало оборотне підвищення концентрації літію в плазмі та його токсичної дії. За необхідності застосування цієї комбінації препаратів рекомендується ретельно контролювати концентрації літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні лікарські препарати (НПЗЗ) Нестероїдні протизапальні засоби (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що використовуються для протизапального лікування, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) можуть послаблювати антигіпертензивну дію АРАII. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, пацієнтів з зневодненням, літніх пацієнтів з порушенням функції нирок) спільне застосування АРАII та препаратів, що пригнічують циклооксигеназу-2, може призводити до подальшого погіршення ниркової функції, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною. Тому спільне застосування препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо літнім пацієнтам. Слід забезпечити належне надходження рідини, крім того, на початку спільного застосування та періодично надалі слід контролювати показники функції нирок. Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики) Попереднє лікування високими дозами діуретиків, такими як фуросемід (петлевий діуретик) та гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до гіповолемії та ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування телмісартаном. Інші антигіпертензивні засоби Дія телмісартану може посилюватися при сумісному застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів. На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна припустити, що вони посилюватимуть терапевтичний ефект усіх антигіпертензивних засобів, включаючи телмісартан. Крім того, ортостатична гіпотензія може посилюватися на фоні алкоголю, барбітуратів, наркотичних засобів або антидепресантів. Кортикостероїди (для системного застосування) Кортикостероїди послаблюють дію телмісартану.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Початкова рекомендована доза препарату Телпрес становить 1 таб. (40 мг) раз на добу. У випадках, коли терапевтичний ефект не досягається, максимальна рекомендована доза Телпресу може бути збільшена до 80 мг один раз на добу. При вирішенні питання збільшення дози слід брати до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект зазвичай досягається протягом 4-8 тижнів після початку лікування. Зниження серцево-судинної захворюваності та смертності Рекомендована доза – 1 таблетка препарату Телпрес 80 мг 1 раз на добу. У початковий період лікування рекомендується спостереження за рівнем артеріального тиску (АТ), може знадобитися корекція антигіпертензивної терапії. Порушення функції нирок У пацієнтів із серйозними порушеннями функції нирок та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, досвід застосування обмежений. У таких пацієнтів рекомендована стартова доза становить 20 мг на добу. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю відповідно) добова доза препарату Телпрес не повинна перевищувати 40 мг. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку не потрібна корекція дози.ПередозуванняІнформація щодо передозування обмежена. Симптоми: найбільш значущі - виражене зниження артеріального тиску та тахікардія, також може спостерігатися брадикардія, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові та гостра ниркова недостатність. Лікування: симптоматичне та підтримуюче. Пропоновані заходи включають: викликання блювання та/або промивання шлунка, прийом активованого вугілля, заповнення нестачі рідини та солей. Постійний контроль вмісту електролітів та креатиніну у сироватці крові. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки Застосування препарату Телпрес протипоказане у пацієнтів з холестазом, обструкцією жовчовивідних шляхів або тяжким порушенням функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання"), оскільки телмісартан здебільшого виводиться з жовчю. Припускають, що у таких пацієнтів знижений печінковий кліренс телмісартану. У пацієнтів з легким або помірним ступенем порушення функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Телпрес слід застосовувати з обережністю. Реноваскулярна гіпертензія При лікуванні лікарськими засобами, що діють на РААС, у пацієнтів із двостороннім стенозом артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки зростає ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. Порушення функції нирок та пересадка нирки При застосуванні препарату Телпрес у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендовано періодичний контроль вмісту калію та креатиніну у плазмі крові. Досвід клінічного застосування препарату Телпрес у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Зниження обсягу циркулюючої крові Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому препарату Телпрес, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або вмістом натрію в плазмі крові на тлі попереднього лікування діуретиками, обмеження прийому кухонної солі, діареї або блювання. Подібні стани (дефіцит рідини та/або натрію) повинні бути усунені до початку прийому препарату Телпрес. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Супутнє застосування телмісартану з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2). Одночасне застосування телмісартану та інгібіторів АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Внаслідок пригнічення РААС були відзначені: артеріальна гіпотензія, непритомність, гіперкаліємія та порушення ниркової функції (у тому числі гостра ниркова недостатність) у схильних до цього пацієнтів, особливо при спільному застосуванні кількох лікарських засобів, що також діють на цю систему. Тому подвійна блокада РААС (наприклад, на фоні прийому телмісартану з іншими антагоністами РААС) не рекомендована. У випадках залежності судинного тонусу та функції нирок переважно від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, у тому числі при стенозі ниркових артерій, або стенозі артерії єдиної нирки), призначення препаратів, що впливають на цю систему, може супроводжуватися розвитком гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії та, в окремих випадках, гострої ниркової недостатністю. Первинний альдостеронізм У пацієнтів з первинним альдостеронізмом лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, дія яких здійснюється шляхом пригнічення РААС, зазвичай неефективна. Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Необхідно бути обережними при застосуванні препарату Телпрес (так само, як і інших судиннорозширювальних засобів) у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом, а також гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Гіперкаліємія Прийом лікарських засобів, що діють на РААС, може спричинити гіперкаліємію. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом, пацієнтів, які також приймають лікарські препарати, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі, та/або пацієнтам із супутніми захворюваннями гіперкаліємія може призвести до летального результату. При вирішенні питання про супутнє застосування лікарських засобів, що діють на РААС, необхідно оцінити співвідношення "ризик-користування". Основними факторами ризику гіперкаліємії, які слід враховувати, є: цукровий діабет, ниркова недостатність, вік (пацієнти віком від 70 років); поєднання з одним або більше лікарським засобом, що діє на РААС та/або калійвмісними харчовими добавками. Лікарськими препаратами або терапевтичними класами лікарських препаратів, які можуть викликати гіперкаліємію, є замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецептора ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, у тому числі селектив (циклоспорин або такролімус) та триметоприм; інтеркурентні захворювання, особливо зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, синдром цитолізу (наприклад, гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, велика травма). Пацієнтам із групи ризику рекомендується ретельно контролювати вміст калію у плазмі крові. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ, телмісартану та інші АРАII, мабуть, менш ефективно знижують артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, внаслідок більшої схильності до зниження активності реніну у популяції даних пацієнтів. Інше Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, надмірне зниження рівня АТ у пацієнтів, які страждають на ішемічну кардіоміопатію або ішемічну хворобу серця може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальних клінічних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. При керуванні автомобілем і роботі з механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги, слід бути обережним, так як на фоні прийому телмісартану рідко можуть виникати запаморочення і сонливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему