Сердечно-сосудистые

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелозу натрію, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II рожевий [лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид, тріацетин, заліза оксид червоний]. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого до рожево-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, шорсткі, на поперечному розрізі видно два шари: оболонка - ядро ​​від рожевого до рожево-коричневого кольору, ядро ​​- білого або білого зі світло-коричневим або жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор агрегації тромбоцитів. Селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів та активацію комплексу GPIIb/IIIa, таким чином пригнічуючи агрегацію тромбоцитів. Також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Чи не впливає на активність ФДЕ. Клопідогрел необоротно змінює рецептори АДФ на тромбоцитах, тому тромбоцити залишаються нефункціональними протягом усього життя, а відновлення нормальної функції відбувається в міру їх оновлення (приблизно через 7 днів).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо в дозі 75 мг клопідогрел швидко абсорбується із ШКТ. Однак концентрація в плазмі крові підвищується незначно і через 2 години після прийому не досягає рівня, що піддається визначенню (0.025 мкг/л). Інтенсивно метаболізується у печінці. Основний метаболіт є неактивним похідним карбоксилової кислоти і становить близько 85% циркулюючої в плазмі вихідної речовини. Cmax даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів клопідогрелу становить близько 3 мг/л і спостерігається приблизно через 1 годину після прийому. Фармакокінетика основного метаболіту характеризується лінійною залежністю у діапазоні доз клопідогрелу 50-150 мг. Клопідогрел і основний метаболіт необоротно зв'язуються з білками плазми in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок залишається ненасиченим in vitro в широких межах концентрацій. Після прийому внутрь14С-міченого клопідогрелу близько 50% прийнятої дози виділяється із сечею і приблизно 46% з калом протягом 120 год. T1/2 основного метаболіту становить 8 год. У порівнянні зі здоровими добровольцями молодого віку концентрація в плазмі крові основного метаболіту значно вища у літніх пацієнтів (віком 75 років і старше), при цьому не відзначається змін агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. При тяжких захворюваннях нирок (КК 5-15 мл/хв) концентрації основного метаболіту в плазмі крові нижчі, ніж при захворюваннях нирок середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) та у здорових добровольців. Хоча інгібуючий ефект на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів зменшувався порівняно з таким у здорових добровольців, час кровотечі збільшувався так само, як і у здорових добровольців.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню. Профілактика тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) за наявності, як мінімум, одного фактора ризику судинних ускладнень, відсутності можливості прийому непрямих антикоагулянтів та наявності низького ризику розвитку кровотечі (в комбінації).Протипоказання до застосуванняГостра кровотеча (в т.ч. при пептичній виразці або внутрішньочерепний крововилив), тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до клопідогрелу. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування клопідогрелу при вагітності не проводилося. Застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. Невідомо чи виділяється клопідогрел з грудним молоком у людини. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях на тваринах при застосуванні клопідогрелу в дозах 300-500 мг/кг/добу не виявлено тератогенної дії та негативного впливу на фертильність та розвиток плода. Встановлено, що клопідогрел та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі; нечасто – збільшення часу кровотечі. З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко – заочеревинний крововилив; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча та заочеревинний крововилив зі смертельним наслідком, панкреатит, коліт (включаючи неспецифічний виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, включаючи важку нейтропенію; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків зі смертельним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смакового сприйняття, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: нечасто – очні крововиливи (кон'юнктивальні, у тканині та сітківку ока); рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підшкірні синці; нечасто - висип, свербіж, пурпура (підшкірний крововилив); дуже рідко – бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема); ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема, плоский лишай. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – крововилив у м'язи та суглоби, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, збільшення концентрації креатину в крові. Інші: часто – кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном) не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова та підтримуюча доза – 75 мг на добу. Доза навантаження - 300 мг на добу. Схема застосування залежить від показань та клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Не встановлено вплив клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел 75 мг; допоміжні речовини: маннітол – 48 мг; МКЦ – 52,48 мг; гіпоролоза – 16,8 мг; кроскармелоза натрію – 7,2 мг; кремнію діоксид – 0,72 мг; тальк – 4,8 мг; стеаринова кислота – 12 мг; оболонка плівкова: гіпромелоза – 3,88 мг; макрогол 6000 – 0,76 мг; титану діоксид (Е171) – 1,01 мг; тальк – 4,26 мг; барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,06 мг; диметикон – 0,03 мг. Пігулки, 75 мг. У контурній комірковій упаковці 14 шт. 1 або 2 контурні осередкові упаковки в пачці з картону.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо в дозі 75 мг Клопідогрел швидко абсорбується із ШКТ. Однак концентрація в плазмі крові підвищується незначно і через 2 години після прийому не досягає рівня, що піддається визначенню (0.025 мкг/л). Інтенсивно метаболізується у печінці. Основний метаболіт є неактивним похідним карбоксилової кислоти і становить близько 85% циркулюючої в плазмі вихідної речовини. Cmax даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів клопідогрелу становить близько 3 мг/л і спостерігається приблизно через 1 годину після прийому. Фармакокінетика основного метаболіту характеризується лінійною залежністю у діапазоні доз клопідогрелу 50-150 мг. Клопідогрел і основний метаболіт необоротно зв'язуються з білками плазми in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок залишається ненасиченим in vitro в широких межах концентрацій. Після прийому внутрь14С-міченого Клопідогрелу близько 50% прийнятої дози виділяється із сечею і приблизно 46% з калом протягом 120 год. T1/2 основного метаболіту становить 8 год. У порівнянні зі здоровими добровольцями молодого віку концентрація в плазмі крові основного метаболіту значно вища у літніх пацієнтів (віком 75 років і старше), при цьому не відзначається змін агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. При тяжких захворюваннях нирок (КК 5-15 мл/хв) концентрації основного метаболіту в плазмі крові нижчі, ніж при захворюваннях нирок середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) та у здорових добровольців. Хоча інгібуючий ефект на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів зменшувався порівняно з таким у здорових добровольців, час кровотечі збільшувався так само, як і у здорових добровольців.ФармакодинамікаІнгібітор агрегації тромбоцитів. Селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів та активацію комплексу GPIIb/IIIa, таким чином пригнічуючи агрегацію тромбоцитів. Також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Не впливає на активність фосфодіестерази. Клопідогрел необоротно змінює рецептори АДФ на тромбоцитах, тому тромбоцити залишаються нефункціональними протягом усього життя, а відновлення нормальної функції відбувається в міру їх оновлення (приблизно через 7 днів).Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню.Протипоказання до застосуванняПечінкова недостатність тяжкого ступеня; гостра кровотеча (наприклад, при пептичній виразці або внутрішньочерепному крововиливі); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки та нирок (в т.ч. при помірній печінковій та/або нирковій недостатності), травмах, передопераційних станах. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) Клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують Клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені).Побічна діяЗ боку системи згортання крові: можливі шлунково-кишкові кровотечі; рідко – геморагічний інсульт. З боку системи кровотворення: можливі нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: можлива діарея; рідко – біль у животі, диспепсія, гастрит, запор, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Дерматологічні реакції: можливий шкірний висип.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки Клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном), не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля профілактики ішемічних порушень у хворих після перенесеного інфаркту міокарда, ішемічного інсульту та діагностованого захворювання периферичних артерій – по 75 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати у строки від кількох днів до 35 днів після перенесеного інфаркту міокарда та від 7 днів до 6 місяців – після ішемічного інсульту. При гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) лікування слід починати з призначення одноразової дози навантаження 300 мг, а потім продовжувати застосування препарату в дозі 75 мг 1 раз/добу (з одночасним призначенням ацетилсаліцової) 75-325 мг на добу). Оскільки застосування ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза, що рекомендується, повинна бути не вище 100 мг. Курс лікування – до 1 року. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST препарат призначають у дозі 75 мг 1 раз на добу з використанням початкової дози навантаження в комбінації з ацетилсаліцилової кислотою в поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів та продовжують протягом мінімум 4 тижнів. Клопідогрел приймають внутрішньо, незалежно від їди.ПередозуванняСимптоми: подовження часу кровотечі та подальші ускладнення. Лікування: при виникненні кровотечі має бути проведена відповідна терапія. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Не встановлено вплив Клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел (у вигляді клопідогрелу гідросульфату) 75 мг (97,875 мг); Допоміжні речовини: лактози моногідрат (200 меш) 60,0 мг, целюлоза мікрокристалічна (Авіцел РН-101) 40,125 мг, гіпролоза 3,0 мг, целюлоза мікрокристалічна (Авіцел РН-112) 26,0 мг, 6 олія рослинна гідрогенізована тип I (Стеротекс-Дрітекс) 10,0 мг, натрію лаурилсульфат 7,0 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. 28 шт. в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглої, двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл: Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Абсорбція та біодоступність – висока. Однак концентрація вихідної речовини в плазмі крові незначна і через 2 години після прийому не досягає межі виміру (0.25 мкг/л). Клопідогрел і основний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми (98% і 94% відповідно). Метаболізм: Клопідогрел швидко біотрансформується у печінці. Клопідогрел є проліками. Активний метаболіт, тіольний похідний, у плазмі не виявляється. Основний визначається метаболіт - похідне карбоксилової кислоти, є неактивним, становить близько 85% циркулюючої в плазмі сполуки. Максимальна концентрація (Сmax) даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів Клопідогрелу в дозі 75 мг становить близько 3 мг/л і досягається приблизно через 1 годину після прийому. Виведення: Близько 50% прийнятої дози виділяється нирками та приблизно 46% виділяється кишечником протягом 120 годин після введення. Період напіввиведення (Т1/2) основного метаболіту після одноразового та повторного прийомів становить 8 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Концентрації основного метаболіту в плазмі після прийому 75 мг на добу виявилися нижчими у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) 5-15 мл/хв) порівняно з хворими з хронічною нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30- 60 мл/хв) та здоровими особами. У хворих на цироз печінки прийом клопідогрелу в добовій дозі 75 мг протягом 10 днів був безпечний і добре переносився. Сmax клопідогрелу як після прийому одноразової дози, так і в рівноважному стані була у багато разів вищою у хворих на цироз, ніж у здорових осіб.ФармакодинамікаКлопідогрел селективно пригнічує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами на тромбоцитах та активацію рецепторів глікопротеїну IIb/IIIa під дією АДФ, інгібуючи таким чином агрегацію тромбоцитів. Клопідогрел інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, запобігаючи їх активації звільненим АДФ, не впливає на активність фосфодіестерази (ФДЕ). Клопідогрел необоротно зв'язується з АДФ-рецепторами тромбоцитів, які залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом життєвого циклу (7 днів). Гальмування агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 години після прийому (40% інгібування) початкової дози 400 мг. Максимальний ефект (60% пригнічення агрегації) розвивається через 4-7 днів постійного прийому в дозі 50-100 мг на добу. Антиагрегантний ефект зберігається протягом усього періоду життя тромбоцитів (7-10 днів).Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню. Профілактика тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) за наявності, як мінімум, одного фактора ризику судинних ускладнень, відсутності можливості прийому непрямих антикоагулянтів та наявності низького ризику розвитку кровотечі (в комбінації).Протипоказання до застосуванняГостра кровотеча (в т.ч. при пептичній виразці або внутрішньочерепний крововилив), тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до Клопідогрелу. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують Клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування клопідогрелу при вагітності не проводилося. Застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. Невідомо чи виділяється клопідогрел з грудним молоком у людини. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях на тваринах при застосуванні клопідогрелу в дозах 300-500 мг/кг/добу не виявлено тератогенної дії та негативного впливу на фертильність та розвиток плода. Встановлено, що клопідогрел та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі; нечасто – збільшення часу кровотечі. З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко – заочеревинний крововилив; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча та заочеревинний крововилив зі смертельним наслідком, панкреатит, коліт (включаючи неспецифічний виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, включаючи важку нейтропенію; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків зі смертельним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смакового сприйняття, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: нечасто – очні крововиливи (кон'юнктивальні, у тканині та сітківку ока); рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підшкірні синці; нечасто - висип, свербіж, пурпура (підшкірний крововилив); дуже рідко – бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема); ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема, плоский лишай. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – крововилив у м'язи та суглоби, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, збільшення концентрації креатину в крові. Інші: часто – кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки Клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном), не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова та підтримуюча доза – 75 мг на добу. Доза навантаження - 300 мг на добу. Схема застосування залежить від показань та клінічної ситуації.ПередозуванняСимптоми: можливе збільшення часу кровотечі, геморагічні ускладнення. Лікування: зупинка кровотечі, переливання тромбоцитарної маси.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Не встановлено вплив Клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: діюча речовина: клопідогрел гідросульфат (бісульфат) 97,875 мг, у перерахунку на клопідогрел 75 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 27 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,72 мг, кросповідон 4,8 мг, лактоза безводна 60,365 мг, магнію стеарат 1 мг, макрогол (поліетиленгліколь 6000) 8 мг 24 мг; склад плівкової оболонки: Опадрай II рожевий 9 мг, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 2,52 мг, лактози моногідрат 3,6 мг, титану діоксид 2,0484 мг, триацетин 0,72 мг, барвник червоний чарівний 0,10 індигокармін 0,0036 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7, 10, 15 або 30 таблеток в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки або плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2, 4 контурні коміркові упаковки по 7 таблеток або по 1, 3, 5, 6 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або по 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 15 таблеток або по 1, 2 контурні коміркові упаковки по 30 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При одноразовому та повторному прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Cmax) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хв після прийому препарату. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу в сечу його абсорбція становить приблизно 50%. Розподіл In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми (на 98% і 94%, відповідно), і цей зв'язок є ненасиченим до концентрації 100 мг/мл. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший здійснюваний за допомогою естераз, призводить до гідролізу клопідогрелу з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а другий шлях здійснюється за допомогою ізоферментів цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей активний метаболіт утворюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19, але в його освіті також беруть участь деякі інші ізоферменти, включаючи CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу,який був виділений в in vitro дослідженнях, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, блокуючи таким чином їх агрегацію тромбоцитів. Максимальна концентрація активного метаболіту клопідогрелу (Сmax) після одноразового прийому його навантажувальної дози 300 мг у 2 рази перевищує таку після 4-х днів прийому підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг. Сmax досягається протягом приблизно 30-60 хв. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки із сечею і приблизно 46% радіоактивності виводиться через кишечник з каловими масами. Після одноразового прийому внутрішньо дози в 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить приблизно 6 годин. метаболітів – 50%. Концентрація основного метаболіту в плазмі після прийому 75 мг на добу нижче у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок (кліренс креатиніну (КК) – 5-15 мл/хв) порівняно з хворими із захворюваннями нирок середньої тяжкості (КК від 30 до 60 мл/хв. ) та здоровими особами. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів ex vivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8.Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження фенотипів осіб з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 складають у осіб європеоїдної раси 2%, у осіб негроїдної раси 4% і у китайців 14%. Існують спеціальні тести для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту CYP2C19. За даними перехресного дослідження (40 добровольців) до якого входили особи з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ), індукованої АД з дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту CYP2C19 виявлено не було. У добровольців із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалась на 63-71% порівняно з особами з високою активністю ізоферменту CYP2C19. При використанні схеми лікування 300 мг навантажувальна доза/75 мг підтримуюча доза (300 мг/75 мг) у добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ,складовими 24% (через 24 год) та 37% (на 5 день лікування) порівняно з ІАТ, складовими 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у добровольців з високою активністю ізоферменту CYP2C19 та 37% ( через 24 години та 60% (на 5 день лікування) у добровольців з проміжною активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 отримували схему лікування 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім цього, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у осіб з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували схему лікування 300 мг/75 мг, і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю CYP2C 19-метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) наразі не встановлено. Аналогічно результатам даного дослідження мета-аналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що в порівнянні з добровольцями з високою активністю ізоферменту CYP2C19, у добровольців з проміжною активністю ізоферменту CYP2C знижувалася на 28%, а у добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 - на 72%, у той час як ІАТ було знижено з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9% та 21,4% відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є у наступних клінічних дослідженнях: CURE, CHARISMA, CLARITY-TIMI 28, TRITON-TIMI 38 та ACTIVE-A, а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI 38 та 3-х когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжною або низькою активністю ізоферменту CYP2C19 мали більш високу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда інсульт). з такими у пацієнтів із високою активністю ізоферменту CYP2C19. У дослідженні CEIARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при їх порівнянні з пацієнтами з високою активністю ізоферменту CYP2C19). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу у цих групах пацієнтів не вивчалась. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібно корекції дози в осіб похилого віку. Діти Дані відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну від 5 мл/хв до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (на 25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Расова приналежність Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що зумовлюють проміжну та низьку активність цього ізоферменту, відрізняється у представників різних расових груп. Є обмежені літературні дані про їх поширеність у представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 для розвитку ішемічних ускладнень.ФармакодинамікаКлопідогрел специфічний та активний інгібітор агрегації тромбоцитів; має коронародилатуючу дію. Вибірково зменшує зв'язування АДФ із рецепторами на тромбоцитах та активацію рецепторів GPI Ib/IIIa під дією АДФ, послаблюючи агрегацію тромбоцитів. Зменшує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, запобігаючи їх активації звільненим АДФ, не впливає на активність фосфодіестерази (ФДЕ). Необоротно зв'язується з АДФ-рецепторами тромбоцитів, які залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом життєвого циклу (близько 7 днів). Гальмування агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 години після прийому (40% інгібування) початкової дози 400 мг. Максимальний ефект (60% пригнічення агрегації) розвивається через 4-7 днів постійного прийому в дозі 50-100 мг на добу. Антиагрегантний ефект зберігається на весь період життя тромбоцитів (7-10 днів). За наявності атеросклеротичного ураження судини перешкоджає розвитку атеротромбозу незалежно від локалізації судинного процесу (цереброваскулярні, кардіоваскулярні або периферичні ураження).Показання до застосуванняПрофілактика атеротромботичних подій у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. Запобігання атеротромботичним подіям (у комбінації з ацетилсаліцилової кислотою) у пацієнтів з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; c підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Профілактика атеротромбічних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії): у дорослих пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліцилової кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного або будь-якого допоміжного компонента препарату; Тяжка печінкова недостатність; Активна кровотеча (у тому числі кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив); Вагітність та період лактації; Вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю При помірній печінковій недостатності, при якій можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування). При нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування). При захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (зокрема шлунково-кишкових або внутрішньоочних), і особливо при одночасному застосуванні лікарських засобів, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (таких як ацетилсаліцилова кислота [АСК] та нестероїдні протизапальні) [НПЗП], у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)). У пацієнтів, у яких є підвищений ризик розвитку кровотечі: через травму, хірургічне втручання або інші патологічні стани, а також у пацієнтів, які отримують лікування АСК, гепарином, варфарином, інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa, НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами. -2 (ЦОГ-2), а також іншими лікарськими засобами, застосування яких асоціюється з ризиком розвитку кровотеч, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 (репаглінід, паклітаксел). У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. При вказівках анамнезу на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тиклопідин, празугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій). При нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті (при поєднанні з АСК).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Клопідогрел не рекомендується при вагітності через відсутність клінічних даних щодо його застосування вагітними, хоча дослідження на тваринах не виявили ні прямих, ні непрямих небажаних ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Період грудного вигодовування У дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти екскрстуються з молоком щурів. Дані про виділення клопідогрелу у грудне молоко відсутні. У період терапії препаратом Клопідогрел рекомендується припинити грудне вигодовування. Фертильність У дослідженнях на тваринах не виявлено несприятливий вплив клопідогрелу на фертильність.Побічна діяДані, отримані у клінічних дослідженнях Безпека клопідогрелу була вивчена більш ніж у 44 000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12 000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або більше. Загалом переносимість клопідогрелу в дозі 75 мг/добу у дослідженні CAPRIЕ відповідала переносимості АСК у дозі 325 мг/добу, незалежно від віку, статі та расової належності пацієнтів. Нижче наведено клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися у п'яти великих клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE А. Кровотечі та крововиливу Порівняння монотерапії клопідогрелом та АСК У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота всіх кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною: 1,4% та 1,6%, відповідно. Загалом частота розвитку шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила (2,0% та 2,7%, відповідно), у тому числі частота шлунково-кишкових кровотеч, які вимагали госпіталізації, становила ( 0,7% та 1,1%, відповідно). Загальна частота кровотеч іншої локалізації при прийомі клопідогрелу порівняно з прийомом АСК була вищою (7,3% проти 6,5% відповідно). Однак частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,6% або 0,4% відповідно). Найчастіше повідомлялося про розвиток наступних кровотеч: пурпура / синці, носова кровотеча. Рідше повідомлялося про розвиток гематом, гематурії та очних крововиливів (головним чином, кон'юнктивальних). Частота внутрішньочерепних крововиливів при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,4% або 0,5%, відповідно). Порівняння комбінованої терапії клопідогрел + АСК та плацебо + АСК У клінічному дослідженні CURE у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК, спостерігалося збільшення частоти розвитку великих кровотеч (3,7% проти 2,7%), та малих кровотеч (5,1% проти 2) 4%). В основному джерелами великих кровотеч були шлунково-кишковий тракт і місця пункції артерій. Частота розвитку загрозливих для життя кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК, достовірно не відрізнялася (2,2% та 1,8%, відповідно), частота розвитку фатальних кровотеч була однаковою (0,2% при обох видах терапії). Частота виникнення не загрожують життю великих кровотеч була достовірно вищою у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК (1,6% та 1%, відповідно), але частота розвитку внутрішньочерепних крововиливів була однаковою (0,1 % за обох видів терапії). Частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел + АСК залежала від дози АСК (< 100 мг: 2,6%; 100-200 мг: 3,5%; > 200 мг: 4,9%), а також частота розвитку великих кровотеч у групі плацебо + АСК (200 мг: 4,0%). У пацієнтів, які припинили антитромбоцитарну терапію більш ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків розвитку великих кровотеч протягом 7 днів після втручання (4,4% у групі клопідогрел + АСК та 5,3% у групі плацебо + АСК). У пацієнтів, які продовжували антитромбоцитарну терапію протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих подій після втручання становила 9,6% (у групі клопідогрел + АСК) та 6,3% (у групі плацебо + АСК). У клінічному дослідженні CLARITY частота великих кровотеч (визначуваних як внутрішньочерепні кровотечі або кровотечі зі зниженням гемоглобіну > 5 г/дл) в обох групах (клопідогрел + АСК і плацебо + АСК) була порівнянною в обох групах лікування (1,3% проти 1, 1% у групі клопідогрел + АСК та групі плацебо + АСК, відповідно). Вона була однаковою у підгрупах пацієнтів, розділених за вихідними характеристиками та за видами фібринолітичної терапії або гепаринотерапії. Частота виникнення фатальних кровотеч (0,8% проти 0,6%) та внутрішньочерепних крововиливів (0,5% проти 0,7%) при лікуванні клопідогрел + АСК та плацебо + АСК, відповідно, була низькою та порівнянною в обох групах лікування. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота нецеребральних великих кровотеч або церебральних кровотеч була низькою та однаковою (0,6% у групі клопідогрел + АСК та 0,5% у групі плацебо + АСК). У клінічному дослідженні ACTIVE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел + АСК була вищою, ніж у групі плацебо + АСК (6,7% проти 4,3%, відповідно). Великі кровотечі переважно були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, із шлунково-кишкового тракту (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + АСК внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + АСК (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0,8% проти 0,6%). Порушення з боку крові У дослідженні CAPRIE, тяжка нейтропенія ( У двох із 9599 пацієнтів, які приймали клопідогрел, спостерігалася повна відсутність нейтрофілів у периферичній крові, якого не спостерігалося в жодного з 9586 пацієнтів, які приймали АСК. Незважаючи на те, що ризик розвитку мієлотоксичної дії при прийомі клопідогрелу є досить низьким, якщо у пацієнта, який приймає клопідогрел, спостерігається підвищення температури або з'являються інші ознаки інфекції, слід обстежити пацієнта на предмет можливої ​​нейтропенії. При лікуванні клопідогрелом в одному випадку спостерігався розвиток апластичної анемії. Частота виникнення тяжкої тромбоцитопенії ( У дослідженнях CURE та CLARITY спостерігалася порівнянна кількість пацієнтів із тромбоцитопенією або нейтропенією в обох групах лікування. Інші клінічно значущі небажані реакції, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень CAPRIЕ, CURE, CLARITY COMMIT та ACTIVE-А. Частота небажаних реакцій, що спостерігалися під час проведення вищевказаних клінічних досліджень, представлена ​​відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто > 10%; часто > 1% та < 10%; нечасто >0,1% та 0,01% та Порушення з боку нервової системи Нечасто: біль голови, запаморочення, парестезія. Рідко: вертиго. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: диспепсія, біль у животі, діарея. Нечасто: нудота, гастрит, здуття живота, запор, блювання, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Нечасто: висипання, свербіж. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: збільшення часу кровотечі, зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові; лейкопенія, зниження кількості нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія. Постмаркетинговий досвід застосування препарату Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: випадки серйозних кровотеч, переважно підшкірних, скелетно-м'язових, очних крововиливів (кон'юнктивальних, у тканині та сітківку ока), кровотеч з дихальних шляхів (кровохаркання, легеневе кровотеча), носових кровотеч, гематурії та кровотечі летальним результатом (особливо внутрішньочерепних крововиливів, шлунково-кишкових кровотеч та заочеревинних крововиливів); агранулоцитозу, гранулоцитопенії, апластичної анемії/панцитопенії, тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), придбаної гемофілії А. Порушення з боку імунної системи Частота невідома: анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба; перехресні алергічні та гематологічні реакції з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідін, празугрел). Порушення психіки Частота невідома: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи Частота невідома: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку судин Частота невідома: васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома: бронхоспазм, інтерстиціальна пневмонія, еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Частота невідома: коліт (зокрема виразковий коліт чи лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: гепатит (неінфекційний), гостра печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Частота невідома: макульозно-папульозний еритематозний або ексфоліативний висип, гострий генералізований екз (DRESS – синдром), екзема, плоский лишай. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома: артралгія (біль у суглобах), артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома: гломерулонефрит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення Частота невідома: гарячка. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома: відхилення від норми лабораторних показників функціонального стану печінки, підвищення концентрації креатиніну у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ лікарськими засобами, застосування яких асоціюється із ризиком розвитку кровотечі Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок їхнього потенційного адитивного ефекту з клопідогрелом. Одночасне з клопідогрелом застосування лікарських препаратів, застосування яких асоціюється з ризиком кровотечі, слід проводити з обережністю. З варфарином Хоча прийом клопідогрелу 75 мг/добу не змінював фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або МНО (Міжнародне нормалізоване відношення) у пацієнтів, які тривало одержують лікування варфарином, одночасний прийом клопідогрелу збільшує ризик кровотечі у зв'язку з його незалежністю. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі варфарину та клопідогрелу. З блокаторами IIb/IIIa-рецепторів У зв'язку з можливістю фармакодинамічної взаємодії між клопідогрелом та блокаторами IIb/IIIa-рецепторів, їх спільне застосування вимагає обережності, особливо у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах). З ацетилсаліциловою кислотою (АСК) АСК не змінює інгібуючого АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів ефекту клопідогрелу, але клопідогрел потенціює вплив АСК на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом АСК по 500 мг 2 рази на день протягом однієї доби не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Оскільки між клопідогрелом і АСК можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі, тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережним. Тим не менш, у клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та АСК (75-325 мг один раз на добу) до одного року. З гепарином За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування клопідогрелу та гепарину потребує обережності. З тромболітиками Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібрин-специфічних або фібрин-неспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була вивчена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна такої, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з АСК. З нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ) У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Однак, у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими НПЗП, нині не відомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими НПЗЗ. Тому застосування НПЗП, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з клопідогрелом слід проводити з обережністю. З селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю. З іншого терапією, що одночасно проводиться З сильними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C9 Оскільки клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19, застосування лікарських засобів, що інгібують цей ізофермент, може призвести до зменшення утворення активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії встановлено. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C9. Сильними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C9 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін, окскарбазепін. Слід уникати одночасного застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи,є сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу). Якщо інгібітори протонної помпи повинні прийматися одночасно з клопідогрелом, слід приймати інгібітор протонної помпи з найменшим інгібуванням ізоферменту CYP2C19, такий як пантопразол та лантопразол. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими, одночасно застосовуваними лікарськими засобами, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що: при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома цими лікарськими засобами, що приймаються одночасно, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося; одночасне застосування фенобарбіталу та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу; фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом; антацидні засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE); Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських засобів, таких як фенітоїн та толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C9 сімейства цитохрому Р450; рецептори було виявлено клінічно значущі небажані взаємодії. З лікарськими засобами є субстратами ізоферменту CYP2C8 Було показано, що клопідогрел збільшував системну експозицію репаглініду у здорових добровольців. Дослідження in vitro показали, що збільшення системної експозиції репаглініду є наслідком пригнічення ізоферменту CYP2C8 глюкуронідним метаболітом клопідогрелу. Слід бути обережними при одночасному застосуванні клопідогрелу та лікарських препаратів, що переважно виводяться з організму шляхом метаболізму за допомогою ізоферменту CYP2C8 (наприклад, репаглініду, паклітакселу) у зв'язку з ризиком збільшення їх плазмових концентрацій.Спосіб застосування та дозиКлопідогрел слід приймати внутрішньо, незалежно від їди. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій Препарат приймається по 75 мг один раз на добу. У пацієнтів з інфарктом міокарда лікування можна починати з перших днів по 35 день інфаркту міокарда, а у пацієнтів з ішемічним інсультом – у термін від 7 днів до 6 місяців після ішемічного інсульту. Гострий коронарний синдром без піднесення сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q) Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози – 300 мг, а потім продовжено прийомом дози 75 мг 1 раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою у дозах 75 мг – 325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується при цьому, не перевищує 100 мг. Максимальний сприятливий ефект настає через три місяці лікування. Оптимальної тривалості лікування при цьому показанні офіційно не визначено. Результати клінічних досліджень підтверджують доцільність прийому клопідогрелу до 12 місяців після розвитку гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST. Гострий коронарний синдром із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) Клопідогрел призначається одноразово в дозі 75 мг 1 раз на добу з первісним одноразовим прийомом дози навантаження в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою і тромболітиками (або без тромболітиків). Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Препарат призначають у дозі 75 мг один раз на день. У комбінації з клопідогрелом слід розпочати терапію і потім продовжити прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75-100 мг на добу. Пропуск прийому чергової дози якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час; якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Дорослі та пацієнти похилого віку з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Застосування препарату у вищих дозах (навантажувальна доза 600 мг, потім 150 мг один раз на добу) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 призводить до посилення антиагрегантної дії клопідогрелу. Однак у клінічних дослідженнях з вивчення клінічних результатів не встановлено оптимального режиму дозування клопідогрелу у пацієнтів зі зниженим метаболізмом унаслідок генетично обумовленої низької активності ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявлено. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Діти Відсутній досвід застосування препарату у дітей. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) ступінь інгібування аденозиндифосфат-індукованої агрегації тромбоцитів був нижчим на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Переносимість препарату у всіх пацієнтів була хорошою. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування аденозиндифосфат-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси. Гендерні ефекти При порівнянні фармакодинамічних властивостей клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування аденозиндифосфат-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. При порівнянні клопідогрелу з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилення від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелом може призвести до подовження часу кровотечі та геморагічних ускладнень. При виявленні кровотечі має бути застосоване відповідне лікування. Лікування: не виявлено антидотів фармацевтичної активності клопідогрелу. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованого. У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та небажаних ефектів з боку крові у разі появи у ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити АЧТВ, кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел, як і інші антитромбоцитарні засоби, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають АСК, НПЗП, у тому числі інгібітори. ЦОГ-2, гепарин або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІЗЗЗ та тромболітичні препарати.Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити ризик кровотечі, тому слід бути обережним при спільному застосуванні клопідогрелу і варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 5-7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо, шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Препарати, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (такі як АСК, НПЗП) у пацієнтів, які приймають клопідогрел, слід застосовувати з обережністю. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з АСК) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це свого лікаря. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції.ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають високий ризик розвитку повторних ішемічних ускладнень, комбінація АСК та клопідогрелу підвищує частоту розвитку великих кровотеч. Тому така комбінована терапія повинна проводитися з обережністю і лише у разі доведеної клінічної користі від її застосування. Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії при прийомі клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу (аЧТВ), що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання щодо можливості розвитку набутої гемофілії.Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія, у зв'язку з чим при прийомі звичайно рекомендованих доз клопідогрелу при гострому коронарному синдромі. судинних ускладнень, ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Є тести для визначення генотипу CYP2C19, ці тести можна використовувати для допомоги у виборі терапевтичної стратегії. Розглядається питання застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів, з низькою активністю CYP2C19. У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет наявних раніше алергічних та/або гематологічних реакцій на інші тієнопіридини такі як висип, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія та нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. У період лікування необхідно контролювати функціональний стан печінки. При тяжких ураженнях печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується при гострому інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). Оскільки препарат Клопідогрел містить лактозу як допоміжну речовину, його не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність керувати транспортним засобом, іншими механізмами У зв'язку з можливістю виникнення запаморочення при прийомі клопідогрелу слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелозу натрію, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II рожевий [лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид, тріацетин, заліза оксид червоний]. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні. 14 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого до рожево-коричневого кольору, круглі, двоопуклі, шорсткі, на поперечному розрізі видно два шари: оболонка - ядро ​​від рожевого до рожево-коричневого кольору, ядро ​​- білого або білого зі світло-коричневим або жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор агрегації тромбоцитів. Селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів та активацію комплексу GPIIb/IIIa, таким чином пригнічуючи агрегацію тромбоцитів. Також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Чи не впливає на активність ФДЕ. Клопідогрел необоротно змінює рецептори АДФ на тромбоцитах, тому тромбоцити залишаються нефункціональними протягом усього життя, а відновлення нормальної функції відбувається в міру їх оновлення (приблизно через 7 днів).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо в дозі 75 мг клопідогрел швидко абсорбується із ШКТ. Однак концентрація в плазмі крові підвищується незначно і через 2 години після прийому не досягає рівня, що піддається визначенню (0.025 мкг/л). Інтенсивно метаболізується у печінці. Основний метаболіт є неактивним похідним карбоксилової кислоти і становить близько 85% циркулюючої в плазмі вихідної речовини. Cmax даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів клопідогрелу становить близько 3 мг/л і спостерігається приблизно через 1 годину після прийому. Фармакокінетика основного метаболіту характеризується лінійною залежністю у діапазоні доз клопідогрелу 50-150 мг. Клопідогрел і основний метаболіт необоротно зв'язуються з білками плазми in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок залишається ненасиченим in vitro в широких межах концентрацій. Після прийому внутрь14С-міченого клопідогрелу близько 50% прийнятої дози виділяється із сечею і приблизно 46% з калом протягом 120 год. T1/2 основного метаболіту становить 8 год. У порівнянні зі здоровими добровольцями молодого віку концентрація в плазмі крові основного метаболіту значно вища у літніх пацієнтів (віком 75 років і старше), при цьому не відзначається змін агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. При тяжких захворюваннях нирок (КК 5-15 мл/хв) концентрації основного метаболіту в плазмі крові нижчі, ніж при захворюваннях нирок середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) та у здорових добровольців. Хоча інгібуючий ефект на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів зменшувався порівняно з таким у здорових добровольців, час кровотечі збільшувався так само, як і у здорових добровольців.Клінічна фармакологіяАнтиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню. Профілактика тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) за наявності, як мінімум, одного фактора ризику судинних ускладнень, відсутності можливості прийому непрямих антикоагулянтів та наявності низького ризику розвитку кровотечі (в комбінації).Протипоказання до застосуванняГостра кровотеча (в т.ч. при пептичній виразці або внутрішньочерепний крововилив), тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до клопідогрелу. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування клопідогрелу при вагітності не проводилося. Застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. Невідомо чи виділяється клопідогрел з грудним молоком у людини. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях на тваринах при застосуванні клопідогрелу в дозах 300-500 мг/кг/добу не виявлено тератогенної дії та негативного впливу на фертильність та розвиток плода. Встановлено, що клопідогрел та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі; нечасто – збільшення часу кровотечі. З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко – заочеревинний крововилив; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча та заочеревинний крововилив зі смертельним наслідком, панкреатит, коліт (включаючи неспецифічний виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, включаючи важку нейтропенію; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків зі смертельним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смакового сприйняття, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: нечасто – очні крововиливи (кон'юнктивальні, у тканині та сітківку ока); рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підшкірні синці; нечасто - висип, свербіж, пурпура (підшкірний крововилив); дуже рідко – бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема); ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема, плоский лишай. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – крововилив у м'язи та суглоби, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, збільшення концентрації креатину в крові. Інші: часто – кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном) не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова та підтримуюча доза – 75 мг на добу. Доза навантаження - 300 мг на добу. Схема застосування залежить від показань та клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Не встановлено вплив клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел (у вигляді клопідогрелу гідросульфату) 75 мг (97,875 мг); Допоміжні речовини: лактози моногідрат (200 меш) 60,0 мг, целюлоза мікрокристалічна (Авіцел РН-101) 40,125 мг, гіпролоза 3,0 мг, целюлоза мікрокристалічна (Авіцел РН-112) 26,0 мг, 6 олія рослинна гідрогенізована тип I (Стеротекс-Дрітекс) 10,0 мг, натрію лаурилсульфат 7,0 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. 28 шт. в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки круглої, двоопуклої форми, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл: Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Абсорбція та біодоступність – висока. Однак концентрація вихідної речовини в плазмі крові незначна і через 2 години після прийому не досягає межі виміру (0.25 мкг/л). Клопідогрел і основний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми (98% і 94% відповідно). Метаболізм: Клопідогрел швидко біотрансформується у печінці. Клопідогрел є проліками. Активний метаболіт, тіольний похідний, у плазмі не виявляється. Основний визначається метаболіт - похідне карбоксилової кислоти, є неактивним, становить близько 85% циркулюючої в плазмі сполуки. Максимальна концентрація (Сmax) даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів Клопідогрелу в дозі 75 мг становить близько 3 мг/л і досягається приблизно через 1 годину після прийому. Виведення: Близько 50% прийнятої дози виділяється нирками та приблизно 46% виділяється кишечником протягом 120 годин після введення. Період напіввиведення (Т1/2) основного метаболіту після одноразового та повторного прийомів становить 8 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Концентрації основного метаболіту в плазмі після прийому 75 мг на добу виявилися нижчими у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК) 5-15 мл/хв) порівняно з хворими з хронічною нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30- 60 мл/хв) та здоровими особами. У хворих на цироз печінки прийом клопідогрелу в добовій дозі 75 мг протягом 10 днів був безпечний і добре переносився. Сmax клопідогрелу як після прийому одноразової дози, так і в рівноважному стані була у багато разів вищою у хворих на цироз, ніж у здорових осіб.ФармакодинамікаКлопідогрел селективно пригнічує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами на тромбоцитах та активацію рецепторів глікопротеїну IIb/IIIa під дією АДФ, інгібуючи таким чином агрегацію тромбоцитів. Клопідогрел інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, запобігаючи їх активації звільненим АДФ, не впливає на активність фосфодіестерази (ФДЕ). Клопідогрел необоротно зв'язується з АДФ-рецепторами тромбоцитів, які залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом життєвого циклу (7 днів). Гальмування агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 години після прийому (40% інгібування) початкової дози 400 мг. Максимальний ефект (60% пригнічення агрегації) розвивається через 4-7 днів постійного прийому в дозі 50-100 мг на добу. Антиагрегантний ефект зберігається протягом усього періоду життя тромбоцитів (7-10 днів).Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню. Профілактика тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) за наявності, як мінімум, одного фактора ризику судинних ускладнень, відсутності можливості прийому непрямих антикоагулянтів та наявності низького ризику розвитку кровотечі (в комбінації).Протипоказання до застосуванняГостра кровотеча (в т.ч. при пептичній виразці або внутрішньочерепний крововилив), тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до Клопідогрелу. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують Клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування клопідогрелу при вагітності не проводилося. Застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. Невідомо чи виділяється клопідогрел з грудним молоком у людини. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. В експериментальних дослідженнях на тваринах при застосуванні клопідогрелу в дозах 300-500 мг/кг/добу не виявлено тератогенної дії та негативного впливу на фертильність та розвиток плода. Встановлено, що клопідогрел та його метаболіти виділяються з грудним молоком. Дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі; нечасто – збільшення часу кровотечі. З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко – заочеревинний крововилив; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча та заочеревинний крововилив зі смертельним наслідком, панкреатит, коліт (включаючи неспецифічний виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, включаючи важку нейтропенію; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків зі смертельним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смакового сприйняття, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: нечасто – очні крововиливи (кон'юнктивальні, у тканині та сітківку ока); рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підшкірні синці; нечасто - висип, свербіж, пурпура (підшкірний крововилив); дуже рідко – бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема); ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема, плоский лишай. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – крововилив у м'язи та суглоби, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, збільшення концентрації креатину в крові. Інші: часто – кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки Клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном), не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова та підтримуюча доза – 75 мг на добу. Доза навантаження - 300 мг на добу. Схема застосування залежить від показань та клінічної ситуації.ПередозуванняСимптоми: можливе збільшення часу кровотечі, геморагічні ускладнення. Лікування: зупинка кровотечі, переливання тромбоцитарної маси.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Не встановлено вплив Клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: клопідогрелу гідросульфату - 0,097875 г, у перерахунку на клопідогрел -0,075000 г; допоміжні речовини: лактози моногідрат - 0,186275 г, повідон К 17 (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 0,001850 г, целюлоза мікрокристалічна - 0,044400 г, тальк - 0,011100 0,00,00,00 магнію стеарат – 0,003700 г; допоміжні речовини плівкової оболонки: Опадрай II Рожевий - 0,0097 г (полівініловий спирт, титану діоксид, тальк, макрогол (поліетиленгліколь), барвник кармін червоний (Е120), алюмінієвий лак на основі барвника сонячного заходу жовтого барвника червоного чарівного (Е129), алюмінієвий лак на основі барвника хінолінового жовтого (Е104)), силіконова емульсія – 0,0003 г. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7 та 10 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1, 2, 3 або 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, рожевого кольору. На поперечному розрізі колір ядра білий або білий таблетки з жовтим відтінком.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаКлопідогрел швидко всмоктується після неодноразового прийому по 75 мг на день. Біодоступність – висока. Однак концентрація вихідної речовини в плазмі низька і вже через 2 години після прийому не досягає межі виміру (0,025 мкг/л). Зв'язок із білками плазми – 98-94%. Клопідогрел швидко метаболізується у печінці. Активний метаболіт - неактивне похідне карбоксилової кислоти, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) якого після повторних пероральних доз 75 мг досягається через 1 годину (середня максимальна концентрація Сmах - близько 3 мг/л). Близько 50% препарату виводиться нирками та приблизно 46% кишечником протягом 120 годин після введення. Період напіввиведення (Т1/2) основного метаболіту після разового та повторного прийому становить 8 годин. Концентрації виділених нирками метаболітів – 50%. Концентрація основного метаболіту в плазмі після прийому 75 мг на добу нижче у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок (кліренс креатиніну КК 5-15 мл/хв) порівняно з хворими із захворюванням нирок середньої тяжкості (КК від 30 до 60 мл/хв) та здоровими особами.ФармакодинамікаКлопідогрел - специфічний та активний інгібітор агрегації тромбоцитів. Вибірково зменшує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами на тромбоцитах та активацію рецепторів глікопротеїну IIb/IIIа під дією АДФ, послаблюючи агрегацію тромбоцитів. Зменшує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, запобігаючи їх активації звільненим АДФ, не впливає на активність фосфодіестерази (ФДЕ). Необоротно зв'язується з АДФ-рецепторами тромбоцитів, які залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом життєвого циклу (близько 7 днів). Гальмування агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 години після прийому (40% інгібування) початкової дози 400 мг. Максимальний ефект (60% пригнічення агрегації) розвивається через 4-7 днів постійного прийому в дозі 50-100 мг на добу. Антиагрегантний ефект зберігається на весь період життя тромбоцитів (7-10 днів). За наявності атеросклеротичного ураження судини перешкоджає розвитку атеротромбозу незалежно від локалізації судинного процесу (цереброваскулярні, кардіоваскулярні або периферичні ураження).Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії; без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія чи інфаркт міокарда без зубця Q), зокрема. у хворих, що піддаються стентуванню.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активного або будь-якого допоміжного компонента препарату. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалакгозна мальабсорбція. Вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені). Тяжка печінкова недостатність. Активна патологічна кровотеча (виразка або внутрішньочерепний крововилив). Вагітність та період лактації. З обережністю: Помірна печінкова недостатність. Хронічна печінкова недостатність (ХНН). Патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (зокрема травма, операції). Одночасний прийом АСК, варфарину, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) (включаючи інгібітори ЦОГ-2), гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa. Спадкове зниження функції ізоферменту CYP2C19.Вагітність та лактаціяЧерез відсутність даних не рекомендується приймати клопідогрел під час вагітності та лактації.Побічна діяКровотеча – найчастіша реакція, яка зустрічається протягом першого місяця прийому препарату. Випадки сильної кровотечі зареєстровані у пацієнтів, які приймають клопідогрел одночасно з АСК або клопідогрел з АСК та гепарином (див. розділ "Особливі вказівки"). Частота побічних ефектів визначена згідно з такими визначеннями: дуже часто - більше 1/10, часто - більше 1/100 і менше 1/10, нечасто - більше 1/1000 і менше 1/100, рідко - більше 1/10000 і менше 1/ 1000, дуже рідко - менше 1/10000, включаючи поодинокі випадки. У межах кожного класу частот небажані ефекти представлені порядку зменшення ступеня тяжкості. З боку органів кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропепія, в т.ч. виражена; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, анемія у т.ч. апластична, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія. Алергічні реакції: дуже рідко – анафілактичні реакції, сироваткова хвороба. З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, парестезії, внутрішньочерепна кровотеча, у т.ч. з летальним кінцем; дуже рідко – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення смаку. З боку органів чуття: нечасто – крововилив у кон'юнктиву, очі, сітківку; рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто – гематома; дуже рідко – важкі кровотечі, кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: дуже часто – носова кровотеча; дуже рідко – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, легенева кровотеча, кровохаркання. З боку травної системи: часто – діарея, біль у животі, диспепсія, кровотеча із ШКТ; нечасто – виразка шлунка та 12-палої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – заочеревинна кровотеча; дуже рідко – панкреатит, коліт, у т.ч. виразковий або лімфоцитарний, стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, порушення функціональних проб печінки, кровотеча із ШКТ із летальним результатом. З боку шкірних покровів: часто – підшкірні крововиливи; нечасто - шкірний висип, свербіж, пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, еритематозний висип, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, екзема, червоний плоский лишай. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – гемартроз, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечостатевої системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, гіперкреатинінемія. Лабораторні показники: нечасто – подовження часу кровотечі. Інше: дуже рідко: артралгія, артрит, міалгія, анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, підвищення температури, порушення функціональних проб печінки, підвищення концентрації креатиніну крові, гломерулонефрит, лихоманка, гемартроз, гематурія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити інтенсивність кровотеч, тому застосування цієї комбінації не рекомендується. Призначення інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa, АСК, гепарину разом із клопідогрелом підвищує ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищуватися ризик кровотеч. Одночасне застосування з інгібіторами CYP2C19 (наприклад, омепразол) не рекомендується. Активний метаболіт клопідогрелу пригнічує активність ізоферменту CYP2C9, внаслідок чого можуть підвищуватися концентрації фенітоїну, толбутаміду та нестероїдних протизапальних засобів у плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину незалежно від їди. Для профілактики тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій – по 75 мг 1 раз на добу. У хворих з інфарктом міокарда лікування можна починати з перших днів по 35-й день інфаркту міокарда, а у хворих з ішемічним інсультом – у термін від 7 днів до 6 місяців після ішемічного інсульту. Для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q) – починають з одноразового прийому навантажувальної дози 300 мг, а потім приймають по 75 мг/добу (у поєднанні з АСК у дозах 75 мг/добу, рекомендована доза – 100 мг/добу). Максимальний сприятливий ефект настає через 3 місяці. Курс лікування – до 1 року. Для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) - по 75 мг на добу з первісним одноразовим прийомом дози навантаження в комбінації з АСК і тромболітиками (або без тромболітиків). Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. У пацієнтів із генетично обумовленим зниженням функції ізоферменту CYP2C19 можливе зменшення ефекту клопідогрелу. Оптимальний режим дозування таких пацієнтів не встановлений. Досвід застосування у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю або помірним ступенем печінкової недостатності обмежений.ПередозуванняПередозування клопідогрелом може призвести до подовження часу кровотечі та подальших ускладнень. При виявленні кровотечі має бути застосоване відповідне лікування. Не виявлено антидотів фармацевтичної активності клопідогрелу. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати показники системи гемостазу (активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів), регулярно досліджувати функціональну активність печінки. Клопідогрел слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ризиком вираженої кровотечі при травмі, хірургічному втручанні, у пацієнтів, які мають ушкодження, схильні до кровотечі (особливо шлунково-кишкові та внутрішньоочні), а також у пацієнтів, які отримують АСК, нестероїдні протизапальні препарати (у тому інгібітори ЦОГ-2), гепарин або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa. За пацієнтами необхідно ретельно спостерігати для виявлення будь-яких ознак кровотечі, зокрема прихованої, особливо протягом перших тижнів застосування препарату та/або після інвазивних процедур на серці або хірургічних операцій. Одночасне застосування клопідогрелу та варфарину не рекомендується, оскільки воно може посилити кровотечу. У разі хірургічних втручань, якщо антиагрегантна дія небажана, курс лікування слід припинити за 7 днів до операції. Хворих слід попередити про те, що оскільки зупинка кровотечі, що виникає на тлі застосування клопідогрелу (у поєднанні з АСК або без неї), вимагає більшого часу, вони повинні повідомляти лікаря про кожен випадок кровотечі. Хворі повинні також інформувати лікаря про прийом препарату, якщо їх чекають оперативні втручання. Після прийому клопідогрелу тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП) виявлялася дуже рідко, іноді після короткочасного застосування. Цей стан характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією у поєднанні з неврологічними ознаками порушенням функції нирок або лихоманкою. ТТП - потенційно смертельний стан, що потребує негайного лікування у тому числі із застосуванням плазмаферезу. Через відсутність даних клопідогрел не можна рекомендувати при гострих (менше 7 днів) ішемічних інсультах. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з порушенням функції нирок обмежений, тому цим хворим клопідогрел слід призначати з обережністю. При тяжких порушеннях функції печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу, досвід застосування препарату у пацієнтів з помірним порушенням печінки обмежений, тому цим пацієнтам клопідогрел слід призначати з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопідогрел може викликати побічні ефекти з боку нервової системи (головний біль, запаморочення, системне запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та на заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: клопідогрел гідросульфат 97.875 мг, у перерахунку на клопідогрел - 75 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований. лактоза безводна (цукор молочний безводний), макрогол (поліетиленгліколь 6000), магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна (РН 112), рицинова олія гідрогенізована; оболонка плівкова: селекоут AQ-01673 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленгліколь 400), макрогол (поліетиленгліколь 6000), титану діоксид, алюмінієвий лак на основі барвника Понсо 4 R). Пігулки. 14 шт. в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКлопідогрел специфічний та активний інгібітор агрегації тромбоцитів; має коронародилатуючу дію. Вибірково зменшує зв'язування АДФ із рецепторами на тромбоцитах та активацію рецепторів GPI Ib/IIIa під дією АДФ. послаблюючи агрегацію тромбоцитів. Зменшує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, запобігаючи їх активації звільненим АДФ, не впливає на активність фосфодіестерази (ФДЕ). Необоротно зв'язується з АДФ-рецепторами тромбоцитів, які залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом життєвого циклу (близько 7 днів). Гальмування агрегації тромбоцитів спостерігається через 2 години після прийому (40% інгібування) початкової дози 400 мг. Максимальний ефект (60% пригнічення агрегації) розвивається через 4-7 днів постійного прийому в дозі 50-100 мг на добу.Антиагрегантний ефект зберігається на весь період життя тромбоцитів (7-10 днів). За наявності атеросклеротичного ураження судини перешкоджає розвитку атеротромбозу незалежно від локалізації судинного процесу (цереброваскулярні, кардіоваскулярні або периферичні ураження).ІнструкціяКлопідогрел приймають внутрішньо, незалежно від їди.Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень: Після перенесеного інфаркту міокарда (від кількох днів до 35 днів), ішемічного інсульту (від 6 днів до 6 місяців) або за діагностованого захворювання периферичних артерій; при гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без патологічного зубця Q), включаючи хворих, які проходять операцію через черезшкірне коронарне шунтування, у комбінації з ацетилсаліцилової кислотою; при гострому коронарному синдромі з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у пацієнтів, які отримують медикаментозне лікування з можливим застосуванням тромболітичної терапії.Протипоказання до застосуванняПечінкова недостатність тяжкого ступеня; гостра кровотеча (наприклад, при пептичній виразці або внутрішньочерепному крововиливі); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при захворюваннях печінки та нирок (в т.ч. при помірній печінковій та/або нирковій недостатності), травмах, передопераційних станах. Клопідогрел слід призначати з обережністю хворим з помірними порушеннями функції печінки, у яких можливе виникнення геморагічного діатезу. Клопідогрел слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ризиком вираженої кровотечі при травмі, хірургічному втручанні; пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні протизапальні препарати (зокрема інгібітори ЦОГ-2), гепарин або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами для виявлення будь-яких ознак кровотечі, у тому числі прихованої, особливо протягом перших тижнів застосування препарату та/або після інвазивних процедур на серці або хірургічних операцій. При запланованих хірургічних втручаннях курс лікування клопідогрелом слід припинити за 7 днів до операції.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені).Побічна діяЧастота: дуже часто - більше 1/10, часто - більше 1/100 і менше 1/10, нечасто - більше 1/1000 і менше 1/100, рідко - більше 1/10000 і менше 1/1000, дуже рідко - менше 1/10000, включаючи поодинокі випадки. З боку органів кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропепія, в т.ч. виражена; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, анемія у т.ч. апластична, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія. Алергічні реакції: дуже рідко – анафілактичні реакції, сироваткова хвороба. З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення, парестезії, внутрішньочерепна кровотеча, у т.ч. з летальним кінцем; дуже рідко – сплутаність свідомості, галюцинації, порушення смаку. З боку органів чуття: нечасто – крововилив у кон'юнктиву, очі, сітківку; рідко – вертиго. З боку ССС: часто – гематома; дуже рідко – важкі кровотечі, кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: дуже часто – носова кровотеча; дуже рідко – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, легенева кровотеча, кровохаркання. З боку травної системи: часто – діарея, біль у животі, диспепсія, кровотеча із ШКТ; нечасто – виразка шлунка та 12-палої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – заочеревинна кровотеча; дуже рідко – панкреатит, коліт, у т.ч. виразковий або лімфоцитарний, стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, порушення функціональних проб печінки, кровотеча із ШКТ із летальним результатом. З боку шкірних покровів: часто – підшкірні крововиливи; нечасто - шкірний висип, свербіж, пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, кропив'янка, еритематозний висип, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, екзема, червоний плоский лишай. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – гемартроз, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечостатевої системи: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, гіперкреатинінемія. Місцеві реакції: часто – кровотечі у місці ін'єкції. Лабораторні показники: нечасто – подовження часу кровотечі. Інші: дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне застосування клопідогрелу з варфарином не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі. Призначення інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа разом із клопідогрелом підвищує ризик розвитку кровотеч. Застосування нестероїдних протизапальних засобів разом із клопідогрелом підвищує ризик розвитку кровотеч. Не рекомендується одночасний прийом клопідогрелу з інгібіторами CYP2C19 (наприклад, омепразол). Не відзначено клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном, фенобарбіталом, циметидином, естрогенами, дигоксином, теофіліном, толбутамідом, антацидними засобами.Спосіб застосування та дозиДля профілактики ішемічних порушень у хворих після перенесеного інфаркту міокарда, ішемічного інсульту та діагностованого захворювання периферичних артерій – по 75 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати у строки від кількох днів до 35 днів після перенесеного інфаркту міокарда та від 7 днів до 6 місяців – після ішемічного інсульту. При гострому коронарному синдромі без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) лікування слід починати з призначення одноразової дози навантаження 300 мг, а потім продовжувати застосування препарату в дозі 75 мг 1 раз/добу (з одночасним призначенням ацетилсаліцової) 75-325 мг на добу). Оскільки застосування ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза, що рекомендується, повинна бути не вище 100 мг. Курс лікування – до 1 року. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST препарат призначають у дозі 75 мг 1 раз на добу з використанням початкової дози навантаження в комбінації з ацетилсаліцилової кислотою в поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів та продовжують протягом мінімум 4 тижнів.ПередозуванняСимптоми: подовження часу кровотечі та подальші ускладнення. Лікування: при виникненні кровотечі має бути проведена відповідна терапія. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати показники системи гемостазу (активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів); регулярно досліджувати функціональну активність печінки. Хворих слід попередити про те, що зупинка кровотечі займе більше часу, ніж зазвичай, тому вони повинні повідомляти лікаря про кожен випадок кровотечі. Були відмічені рідкісні випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) після прийому клопідогрелу. Цей стан характеризувався тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією у поєднанні з неврологічною симптоматикою, порушеннями функції нирок або лихоманкою. Розвиток ТТП є загрозою для життя і вимагає вживання невідкладних заходів, включаючи проведення плазмаферезу. Через недостатній обсяг даних клопідогрел не слід призначати в гострому періоді ішемічного інсульту (у перші 7 днів). Препарат слід призначати з обережністю у хворих із порушеною функцією нирок. У хворих з вродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактази та дефіцитом лактази не слід приймати клопідогрел.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. амлодипіну безілат (амлодипіну бесілат) (13,870 мг), що еквівалентно амлодипіну (10 мг), індапамід (2,5 мг), периндоприлу ербумін В субстанція-гранули (40,824 мг); речовина субстанції-гранул: периндоприлу ербумін (8,0 мг); Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (31,6 мг), кальцію хлорид гексагідрат (2,4 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (158,826 мг), крохмаль прежелатинізований (42,0 мг), карбоксиметилкрохмаль натрію (16,8 мг), натрію гідрокарбонат (1,520 мг), кремнію діоксид колоїдний (0,860 мг), магнію ). Таблетки 10 мг +2,5 мг +8 мг: круглі, двоопуклі таблетки з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні, білого або майже білого кольору. 30 шт. в упаковці.Фармакотерапевтична групаДальнєва – комбінований антигіпертензивний препарат. Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ або кіназа 2 є екзопептидазою, що здійснює перетворення ангіотензину 1 на судинозвужувальну речовину - ангіотензин 2, крім того АПФ руйнує брадикінін, що володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гектапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження ангіотензину 2, підвищення активності реніну в плазмі крові та послаблення секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить до підвищення активності калікреїн-кінінової системи. Периндоприл діє через свій активний метаболіт, периндоприлат. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ. Периндоприл має терапевтичний ефект при будь-якому ступені артеріальної гіпертензії,знижуючи систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи і стоячи. Зменшує ОПСС, у результаті посилюється периферичний кровотік без змін частоти серцевих скорочень (ЧСС). Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як СКФ не змінюється. Гіпотензивний ефект досягає свого максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому периндоприлу внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Гіпотензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального гіпотензивного ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію,сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Амлодипін Похідне дигідропіридину - блокатор повільних кальцієвих каналів, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена ​​розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження на міокард, знижує потребу міокарда в кисні, розширюючи коронарні артерії та артеріоли у незмінених та ішемізованих зонах міокарда,збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, збільшує час до приступу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST на ЕКГ, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена ​​прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні хворого лежачи та стоячи). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну трапляється досить рідко.Не викликає зниження фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватись при лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год. Індапамід Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (сечогінних).Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); шок, зокрема кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); тяжка печінкова недостатність, у тому числі печінкова енцефалопатія; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації; з обережністю: печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), пригнічення крові прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ішемічна хвороба серця, атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія та уратним нефролітіазом), одночасне застосування дантролену, естрамустину, хірургічне втручання/загальна анестезія, лабільність АТ,проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) за допомогою декстран сульфату, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стан після трансплантації нир, обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю.Побічна діяАмлодипін: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку обміну речовин: гіперглікемія. Психічні порушення: безсоння, лабільність настрою (зокрема. тривожність), депресія, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність, м'язова гіпертонія, периферична невропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: задишка, риніт, кашель. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість, багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: периферичні набряки, збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Периндоприл/індапамід: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: лабільність настрою (зокрема. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт), стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: біль у животі, нудота, біль в епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, підвищене потовиділення, багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість. Порушення з боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: гіперкальціємія. Частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ та АСТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що проходить після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та ор. сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: астенія, можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування не рекомендується: препарати літію (може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації); одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації; одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується; одночасне застосування, що потребує особливої ​​уваги: ​​баклофен - можливе посилення антигіпертензивної дії; слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів; одночасне застосування, що потребує уваги: ​​гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори:при одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту; слід бути обережним при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ; кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид; зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів); альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії; аміфостин – можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну;трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну + 2,5 мг індапаміду + 8 мг периндоприлу.ПередозуванняСимптоми: найбільш ймовірними симптомами при передозуванні є виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Іноді виражене зниження артеріального тиску супроводжується нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії); також можуть спостерігатися порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Лікування: заходи невідкладної допомоги спрямовані на видалення препарату із шлунково-кишкового тракту: промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу; при вираженому зниженні артеріального тиску слід укласти пацієнта з підвищеним положенням нижніх кінцівок, при необхідності провести корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду); периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, видаляється за допомогою гемодіалізу; амлодипін тісно зв'язується з білками плазми, тому гемодіаліз неефективний; індапамід не видаляється за допомогою гемодіалізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 10 мг, індапамід 2.5 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*, 40.824 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 8 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 158.826 мг, крохмаль прежелатинізований – 42 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 16.8 мг, натрію гідрокарбонат – 1.52 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.86 мг, магнію стеа. *Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна 31.6 мг, кальцію хлорид гексагідрат 2.4 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої ​​обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої ​​обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. амлодипіну безілат 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 0.625 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*, 10.206 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 2 мг; речовина субстанції-гранул: периндоприлу ербумін (8,0 мг); допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна 7.9 мг, кальцію хлорид гексагідрат 0.6 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 90.244 мг, крохмаль прежелатинізований – 21 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8.4 мг, натрію гідрокарбонат – 0.76 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.43 мг, магнію стеарат. Таблетки 10 мг +2,5 мг +8 мг: круглі, двоопуклі таблетки з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні, білого або майже білого кольору. 30 шт. в упаковці.Фармакотерапевтична групаДальнєва – комбінований антигіпертензивний препарат. Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ або кіназа 2 є екзопептидазою, що здійснює перетворення ангіотензину 1 на судинозвужувальну речовину - ангіотензин 2, крім того АПФ руйнує брадикінін, що володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гектапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження ангіотензину 2, підвищення активності реніну в плазмі крові та послаблення секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить до підвищення активності калікреїн-кінінової системи. Периндоприл діє через свій активний метаболіт, периндоприлат. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ. Периндоприл має терапевтичний ефект при будь-якому ступені артеріальної гіпертензії,знижуючи систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи і стоячи. Зменшує ОПСС, у результаті посилюється периферичний кровотік без змін частоти серцевих скорочень (ЧСС). Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як СКФ не змінюється. Гіпотензивний ефект досягає свого максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому периндоприлу внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Гіпотензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального гіпотензивного ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію,сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Амлодипін Похідне дигідропіридину - блокатор повільних кальцієвих каналів, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена ​​розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження на міокард, знижує потребу міокарда в кисні, розширюючи коронарні артерії та артеріоли у незмінених та ішемізованих зонах міокарда,збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, збільшує час до приступу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST на ЕКГ, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена ​​прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні хворого лежачи та стоячи). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну трапляється досить рідко.Не викликає зниження фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватись при лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год. Індапамід Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (сечогінних).Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); шок, зокрема кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); тяжка печінкова недостатність, у тому числі печінкова енцефалопатія; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації; з обережністю: печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), пригнічення крові прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ішемічна хвороба серця, атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія та уратним нефролітіазом), одночасне застосування дантролену, естрамустину, хірургічне втручання/загальна анестезія, лабільність АТ,проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) за допомогою декстран сульфату, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стан після трансплантації нир, обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю.Побічна діяАмлодипін: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку обміну речовин: гіперглікемія. Психічні порушення: безсоння, лабільність настрою (зокрема. тривожність), депресія, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність, м'язова гіпертонія, периферична невропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: задишка, риніт, кашель. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість, багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: периферичні набряки, збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Периндоприл/індапамід: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: лабільність настрою (зокрема. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт), стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: біль у животі, нудота, біль в епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, підвищене потовиділення, багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість. Порушення з боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: гіперкальціємія. Частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ та АСТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що проходить після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та ор. сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: астенія, можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування не рекомендується: препарати літію (може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації); одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації; одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується; одночасне застосування, що потребує особливої ​​уваги: ​​баклофен - можливе посилення антигіпертензивної дії; слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів; одночасне застосування, що потребує уваги: ​​гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори:при одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту; слід бути обережним при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ; кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид; зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів); альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії; аміфостин – можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну;трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну + 2,5 мг індапаміду + 8 мг периндоприлу.ПередозуванняСимптоми: найбільш ймовірними симптомами при передозуванні є виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Іноді виражене зниження артеріального тиску супроводжується нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії); також можуть спостерігатися порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Лікування: заходи невідкладної допомоги спрямовані на видалення препарату із шлунково-кишкового тракту: промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу; при вираженому зниженні артеріального тиску слід укласти пацієнта з підвищеним положенням нижніх кінцівок, при необхідності провести корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду); периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, видаляється за допомогою гемодіалізу; амлодипін тісно зв'язується з білками плазми, тому гемодіаліз неефективний; індапамід не видаляється за допомогою гемодіалізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 1.25 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,20.412 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 4 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої ​​обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої ​​обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 1.25 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,20.412 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 4 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої ​​обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої ​​обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 2.5 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,40.824 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 8 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої ​​обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої ​​обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 2.5 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,40.824 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 8 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: ​​нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої ​​обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої ​​обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: валсартан/гідрохлортіазид у кількісному співвідношенні 80 мг+12,5 мг, 160 мг+12,5 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 1,5 мг, 3,0 мг, кросповідон 20 мг, 40 мг, магнію стеарат 4,5 мг, 9,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 31,5 мг, 75,5 мг; оболонка: гіпромелоза 2,76 мг, 5,51 мг, макрогол-8000 0,5 мг, 1,0 мг, тальк 2,00 мг, 3,99 мг, титану діоксид 0,7 мг, 0,75 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,025 мг, 0,75 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) (міститься у дозуванні 80 мг+12,5 мг) 0,025 мг. 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ. По 1, 2 або 7 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою, від темно-червоного до коричнево-червоного кольору, двоопуклі, овальної форми. З одного боку таблетки нанесено гравіювання “ННН”, з іншого – “CG”. На поперечному розрізі пігулки видно ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик).ФармакокінетикаВалсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану його максимальні концентрації у плазмі досягаються через 2-4 години. Середня величина біодоступності становить 23%. При прийомі валсартану з їжею площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату концентрації валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Розподіл Валсартан значною мірою (на 94-97%) пов'язується з білками сироватки крові, переважно з альбуміном. Біотрансформація/метаболізм Валсартан не піддається суттєвій біотрансформації, лише близько 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Валерил-4-гідрокси валсартан виявляється у плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10% від AUC). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер: (період напіввиведення - Т1/2α У діапазоні дози кінетика валсартана має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не спостерігалося. При прийомі валсартану 1 раз на добу незначна кумуляція. Концентрації валсартану у плазмі крові у жінок та чоловіків були однакові. Гідрохлортіазид (ГХТЗ) Всмоктування Після внутрішнього всмоктування гідрохлортіазиду відбувається швидко, час досягнення максимальної концентрації (tcmax) - близько 2 годин. У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямо пропорційно до збільшення дози. Одночасний прийом ГХТЗ з їжею може призводити як до збільшення, так і до зменшення системної доступності порівняно з прийомом натще, проте величина цих ефектів мала і не має великого клінічного значення. При прийомі внутрішньо абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 70%. Розподіл Фармакокінетика гідрохлортіазиду у фазах розподілу та виведення описується в цілому біекспоненціальною низхідною кривою. Видимий обсяг розподілу становить 4-8 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) становить 40-70%. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у концентрації, що приблизно втричі перевищує плазмову. Біотрансформація ГХТЗ елімінується практично у незміненому вигляді. Виведення Період напіввиведення кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика гідрохлортіазиду не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% дози, що абсорбується, виводиться в незміненому вигляді нирками. Валсартан/гідрохлортіазид При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність ГХТЗ зменшується приблизно на 30%. Одночасний прийом ГТХЗ, зі свого боку, не має істотного впливу на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану та ГТХЗ. У контрольованих клінічних дослідженнях було виявлено чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти віком ≥65 років У деяких пацієнтів похилого віку AUC валсартану була дещо більшою, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не було клінічно значущим. Нечисленні дані дозволяють припустити, що у пацієнтів похилого віку (як здорових, так і пацієнтів з артеріальною гіпертензією) системний кліренс ГХТЗ нижчий, ніж у здорових молодих добровольців. Пацієнти з порушенням функції нирок Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації 30-70 мл/хв. В даний час немає даних щодо застосування препарату Ко-Діован у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації За наявності ниркової недостатності середні піки концентрації у плазмі крові та значення AUC гідрохлортіазиду збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості період напіввиведення збільшується майже вдвічі. Пацієнти з порушенням функції печінки AUC валсартану у хворих з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними (7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) порушеннями функції печінки була в 2 рази більша, ніж у здорових добровольців. В даний час немає даних щодо застосування препарату Ко-Діован у пацієнтів з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки. Оскільки порушення функції печінки не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику ГХТЗ, корекції його дози у пацієнтів з порушеннями функції печінки не потрібне. Протипоказано застосування препарату Ко-Діован пацієнтами з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки. У пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів препарат Ко-Діован слід застосовувати з обережністю.ФармакодинамікаКо-Діован - комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II і тіазидний діуретик. Ангіотензин II є активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) і утворюється з ангіотензину I за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, що розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, що включають насамперед як безпосередню, так і опосередковану участь у регуляції артеріального тиску (АТ). Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин II викликає пряму пресорну відповідь. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону та сприяє затримці іонів натрію. Валсартан – активний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Він вибірково блокує рецептори підтипу AT1, відповідальні за вазопресорну дію ангіотензину ІІ. Збільшення в сироватці крові концентрації ангіотензину II внаслідок блокади валсартаном АТ1-рецепторів може призводити до стимуляції незаблокованих АТ2-рецепторів, що врівноважує вазопресорні ефекти, пов'язані з порушенням AT1-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Так як валсартан не інгібує АПФ, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну, розвиток побічних ефектів, пов'язаних з накопиченням брадикініну, малоймовірний. При порівнянні валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірною. Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію (Na+) та хлору (С1-). Придушення ко-транспортної системи Na+ і С1-, очевидно, відбувається з допомогою конкуренції за ділянки зв'язування іонів С1- у цій системі. Внаслідок цього екскреція іонів натрію та хлору збільшується приблизно однаковою мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої плазми крові, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валсартану, гідрохлортіазиду та інших похідних сульфонаміду, або будь-якого іншого компонента препарату; вагітність та планування вагітності, період грудного вигодовування; тяжкі (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції печінки; анурія, тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації З обережністю: Якщо Ви маєте одне з перелічених захворювань, перед застосуванням препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Ко-Діован з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, гепарином). Ко-Діован® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, зі станами, що супроводжуються порушеннями водно-електролітного балансу: нефропатії, що супроводжується втратою солей, та преренальним (кардіогенним) порушенням з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіпонатріємією, гіперкальціємією. Слід бути обережним у пацієнтів з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зі зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (наприклад, які отримують високі дози діуретиків), з помірно вираженими порушеннями функції печінки, хронічною серцевою недостатністю (ХСН) III-IV функціонального класу класифікації NYHA, мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, системним червоним вовчаком,первинним гіперальдостеронізмом, цукровим діабетом, гіперурикемією, гіперхолестеринемією та гіпертригліцеридемією, з обструктивними захворюваннями жовчовивідних шляхів та холестазом, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою, а також у хворих після трансплантації нирки.Вагітність та лактаціяЯк і будь-який інший препарат, що впливає на РААС, Ко-Діован не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікареві слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку застосування цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Діован® при вагітності протипоказане, оскільки з огляду на механізм дії антагоністів рецепторів до ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що впливають на РААС) на плід, у разі їх призначення у другому та третьому триместрах вагітності, призводить до пошкодження та загибелі плода. За ретроспективними даними при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Є повідомлення про мимовільні аборти, маловодство та порушення функції нирок у новонароджених, матері яких у період вагітності ненавмисно отримували валсартан. Введення тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, у порожнину матки призводило до розвитку жовтяниці або тромбоцитопенії у плода або в неонатальному періоді, а також до розвитку інших небажаних явищ, які спостерігаються у дорослих. Якщо вагітність виявлена ​​в період лікування препаратом Ко-Діован, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко. В експериментальних дослідженнях показано, що валсартан виділяється з молоком лактуючих тварин. ГХТЗ проникає через плаценту, виділяється з грудним молоком, тому не рекомендується застосовувати Ко-Діован у період годування груддю.Побічна діяНебажані явища (НЯ) за даними клінічних та постмаркетингових досліджень зустрічалися частіше при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду порівняно з плацебо. На тлі терапії препаратом Ко-Діован® можливе виникнення НЯ, що відзначалися як при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду окремо, так і не виявлених у ході клінічних досліджень препарату Ко-Діован®. Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ)): дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – дегідратація. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – парестезія; дуже рідко запаморочення: частота невідома – синкопе. Порушення органу зору: нечасто - зниження гостроти зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку судин: нечасто – виражене зниження артеріального тиску, периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель; частота невідома – некардіогенний набряк легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота; дуже рідко – діарея. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – міалгія; дуже рідко – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції нирок. Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові, підвищення білірубіну у сироватці крові, підвищення креатиніну у сироватці крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, нейтропенія, підвищення азоту сечовини у сироватці крові. Наступні НЯ спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час клінічних досліджень препарату Ко-Діован без очевидного зв'язку з прийомом препарату: біль у животі, біль у верхній частині живота, тривога, артрит, астенія, біль у спині, бронхіт (у тому числі гострий) ), біль у грудях, постуральне запаморочення, диспепсія, задишка, сухість слизової оболонки порожнини рота, носові кровотечі, еректильна дисфункція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грипоподібний стан, безсоння, розтягнення зв'язок, носа, назофарингіт, нудота, біль у шиї, периферичні набряки, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, біль у гортані та глотці, пірексія, півлакіурія, гіпертермія, синусит, сонливість, інфекції верхніх дихальних шляхів,інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору. Нижче наведено НЯ, пов'язані із застосуванням кожного компонента окремо. Валсартан Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – явища гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу. Порушення з боку обміну речовин та харчування: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку судин: частота невідома – васкуліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності “печінкових” ферментів. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - набряк Квінке, висипання на шкірі, бульозний дерматит, свербіж шкіри. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – ниркова недостатність. Наступні НЯ спостерігалися під час клінічних досліджень валсартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від їх причинного зв'язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фаринг, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції. ГХТЗ Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові (особливо на тлі високих доз ГХТЗ); часто - гіпомагніємія та гіперурикемія; рідко – гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення перебігу цукрового діабету; дуже рідко – гіпохлоремічний алкалоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, іноді у поєднанні з пурпурою; дуже рідко – агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, лейкопенія; частота невідома – апластична анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості. Порушення психіки: рідко – порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: рідко – головний біль, парестезія, запаморочення. Порушення з боку судин: часто – ортостатична гіпотензія (може посилюватися при вживанні алкоголю, седативних чи знеболювальних засобів). Порушення з боку серця: рідко – аритмії. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – респіраторний дистрес-синдром, включаючи набряк легень та пневмоніт. Порушення з боку травної системи: часто – зниження апетиту, помірно виражена нудота, блювання; рідко – дискомфорт у животі, запор, діарея; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – кропив'янка та інші види шкірного висипу; рідко – фотосенсибілізація; дуже рідко – некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення шкірних проявів системного червоного вовчаку; частота невідома – мультиформна еритема. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто – еректильна дисфункція. Порушення з боку органу зору: рідко – порушення зору (особливо у перші кілька тижнів лікування); частота невідома – гострий напад закритокутової глаукоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок. Порушення з боку м'язів, скелета та сполучної тканини: частота невідома – м'язові спазми. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – гіпертермія, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗагальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Лікарські засоби, спільне застосування з якими слід уникати: Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Діован, оскільки нирковий кліренс препаратів літію знижується під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові. Лікарські засоби, спільне застосування з якими потребує обережності: Гіпотензивні препарати Можливе посилення гіпотензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими засобами, що знижують артеріальний тиск (інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, прямі інгібітори реніну, антагоністи рецепторів). Пресорні аміни Можливе послаблення дії пресорних амінів (норепінефрину, епінефрину), що не потребує припинення спільного застосування. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та гіпотензивної дії препарату Ко-Діован® при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські взаємодії для валсартану Лікарські засоби, спільне застосування з якими слід уникати: Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до підвищення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Діован з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, біологічно активних добавок, що містять калій; калійвмісних замінників харчової солі; інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарину) вимагає дотримання запобіжних заходів, (у тому числі, частого визначення вмісту калію в крові). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) При застосуванні валсартану одночасно з нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) можливе зменшення його гіпотензивної дії. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або гіповолемією (у тому числі на тлі діуретичної терапії), може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. При необхідності спільного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів (включаючи інгібітори ЦОГ-2) перед початком лікування необхідно оцінити функцію нирок та скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Білки-переносники За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОATP1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (максимальну концентрацію в плазмі крові Сmах і площа фарма). Відсутність лікарської взаємодії: Не було відзначено клінічно значущих взаємодій при проведенні монотерапії валсартаном на фоні застосування наступних лікарських засобів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід. Лікарські взаємодії для ГХТЗ Літій При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ та діуретиками повідомлялося про випадки оборотного підвищення плазмової концентрації літію та його токсичної дії. Вивчення спільного застосування ГХТЗ з валсартаном та препаратами літію не проводилося. Тому при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів, що містять літій, рекомендується контролювати концентрацію літію у крові. Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють гіпотензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі, гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилататорів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгі). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію недеполяризуючих міорелаксантів. Лікарські препарати, що впливають вміст калію в крові. Ризик гіпокаліємії, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів (ГКС), адренокортикотропного гормону (АКТГ), амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну, ацетилсаліцилової кислоти або її похідних та антиаритмічних препаратів. Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережними при тривалому сумісному застосуванні ГХТЗ разом з вищевказаними препаратами. Гіпоглікемічні засоби Тіазидні діуретики можуть порушувати толерантність до глюкози, у зв'язку з чим може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень серцевого ритму у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. НПЗП Одночасне застосування НПЗЗ та ГХТЗ може призвести до зниження діуретичного та гіпотензивного ефектів останнього. Супутня гіповолемія може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності. Н і М-холіноблокатори Н та М-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть підвищувати біодоступність гідрохлортіазиду, що пов'язано зі зниженням перистальтики ШКТ та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики ШКТ (цизаприд) можуть знижувати біодоступність гідрохлортіазиду. Аніонообмінні смоли. Всмоктування гідрохлортіазиду порушується у присутності колестираміну та колестиполу. Гідрохлортіазид слід приймати або через 4 години або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом гідрохлортіазиду з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до гіперкальціємії через посилення реабсорбції кальцію. Циклоспорин При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення перебігу подагри. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Пресорні аміни ГХТЗ може знижувати відповідь організму на введення амінів пресорних (норепінефрін). Клінічне значення цієї взаємодії незначне і не може перешкоджати їхньому спільному застосуванню. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу; збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину; посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що мають цитотоксичну дію (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату), до потенціювання їх мієлосупресивної дії. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Їхнє спільне застосування з гідрохлортіазидом може потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиПеред початком терапії препаратом Ко-Діован необхідно скоригувати водно-електролітні порушення. Ко-Діован призначають по 1 таблетці внутрішньо 1 раз на добу щодня; таблетку слід ковтати цілком, приймати як разом з їжею, так і натще, запиваючи рідиною. Залежно від клінічної ситуації, рекомендована добова доза становить 1 таблетку препарату Ко-Діован®, що містить валсартан/гідрохлортіазид у дозі 80+12,5 мг, 160+12,5 мг, 160+25 мг, 320+12,5 мг або , Максимально, 320+25 мг. При необхідності призначають по 1 таблетці 160 мг+25 мг на добу (максимальна добова доза гідрохлортіазиду). Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай досягається за 2-4 тижні терапії. Хворим із слабкими або помірно вираженими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації >30 мл/хв) змін дози препарату не потрібно. У пацієнтів з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними порушеннями функції печінки без супутніх явищ холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ко-Діован® у дітей (молодших 18 років) дотепер не встановлені.ПередозуванняСимптоми: при передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ аж до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку з летальним результатом. При передозуванні гідрохлортіазидом можлива поява наступних симптомів: нудота, сонливість, гіповолемія, а також порушення ритму серця та м'язові, спазми, спричинені порушенням водно-електролітного балансу. Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. У разі виникнення вираженого зниження АТ, хворого слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості виділеної сечі. Валсартан не виводиться за допомогою гемодіалізу через його значне зв'язування з білками плазми. У той же час для виведення з організму гідрохлортіазиду гемодіаліз є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКо-Діован® може застосовуватися як початкова терапія у пацієнтів, яким, найімовірніше, може знадобитися кілька препаратів для досягнення цільових значень артеріального тиску. Вибір препарату Ко-Діован для початкової терапії артеріальної гіпертензії повинен бути заснований на оцінці співвідношення потенційної користі та ризиків. Порушення функції печінки Препарат Ко-Діован® не застосовується у пацієнтів з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки, за наявності обструкції жовчовивідних шляхів та холестазу слід застосовувати з обережністю. Зміна вмісту електролітів у сироватці крові Тіазидні діуретики через здатність знижувати вміст калію та магнію в сироватці крові повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів зі станами, що супроводжуються порушеннями водно-електролітного балансу: нефропатії, що супроводжується втратою солей, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. При виникненні клінічних проявів гіпокаліємії (м'язової слабкості, парезів, змін показників ЕКГ) лікування препаратом Ко-Діован слід припинити. Перед початком застосування препарату необхідно скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію. Усім пацієнтам, які приймають препарати, що містять тіазидні діуретики, необхідний регулярний контроль вмісту електролітів плазми, особливо калію. При застосуванні препарату Ко-Діован слід враховувати здатність тіазидних діуретиків викликати гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз, а також посилювати наявну гіпонатріємію. Гіпонатріємія у випадках рідко супроводжується неврологічної симптоматикою. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію у плазмі крові. Дефіцит в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові У хворих з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зі зниженням ОЦК (наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків), у поодиноких випадках на початку лікування препаратом Ко-Діован може виникати виражене зниження АТ з клінічними проявами. Перед початком лікування слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, інакше лікування необхідно розпочинати під суворим лікарським контролем. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід укласти і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Після стабілізації АТ лікування препаратом Ко-Діован може бути продовжено. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Діован® може супроводжуватися підвищенням концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Діован® повинен застосовуватися з обережністю. Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA), у тому числі після перенесеного інфаркту міокарда. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від стану РААС (наприклад, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю), терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів до ангіотензину II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією, у поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю. Обстеження пацієнтів із недостатністю кровообігу та пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, має включати дослідження функції нирок. Системна червона вовчанка Є повідомлення про загострення та погіршення перебігу захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку) при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГТХЗ. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть викликати зміну толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Зниження кліренсу сечової кислоти може призвести до гіперурикемії та розвитку подагри у схильних пацієнтів. Тіазидні діуретики знижують екскрецію кальцію нирками та можуть викликати незначне підвищення вмісту кальцію в плазмі за відсутності супутніх порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія на фоні терапії тіазидним діуретиком (> 12 мг/дл) або не відповідальна на відміну препарату може свідчити про наявність супутнього порушення метаболізму кальцію. У кількох пацієнтів з гіперкальціємією та гіпофосфатемією на фоні тривалого застосування тіазидних діуретиків визначали патологічні зміни у паращитовидних залозах. Реакції гіперчутливості Виникнення реакцій гіперчутливості на фоні застосування гідрохлортіазиду найчастіше спостерігалося у пацієнтів з алергічними реакціями та бронхіальною астмою в анамнезі. Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосових складок, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або набряку язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких з цих пацієнтів раніше виникав набряк Квінке на фоні прийому інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Прийом препарату Ко-Діован® у разі розвитку набряку Квінке має бути негайно скасовано, відновлення прийому препарату Ко-Діован® заборонено. Гострий напад закритокутової глаукоми На фоні застосування гідрохлортіазиду відзначалися випадки транзиторної міопії та гострого розвитку глаукоми. Фактором ризику гострого розвитку закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламід та пеніцилін. Симптоми: раптовий початок, різке зниження зору або біль у оці, які зазвичай виникають у період від декількох годин до тижня після початку терапії. Нелікована глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду. Додаткове медикаментозне або хірургічне лікування може бути потрібним, якщо внутрішньоочний тиск після відміни препарату не знижується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Діован®, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: валсартан/гідрохлортіазид у кількісному співвідношенні 80 мг+12,5 мг, 160 мг+12,5 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 1,5 мг, 3,0 мг, кросповідон 20 мг, 40 мг, магнію стеарат 4,5 мг, 9,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 31,5 мг, 75,5 мг; оболонка: гіпромелоза 2,76 мг, 5,51 мг, макрогол-8000 0,5 мг, 1,0 мг, тальк 2,00 мг, 3,99 мг, титану діоксид 0,7 мг, 0,75 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,025 мг, 0,75 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) (міститься у дозуванні 80 мг+12,5 мг) 0,025 мг. 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ. По 1, 2 або 7 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору, двоопуклі, овальної форми. На одній стороні таблетки нанесено гравіювання "HGH", на іншій - "CG". На поперечному розрізі таблетки видно ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів антагоніст + діуретик).ФармакокінетикаВалсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану його максимальні концентрації у плазмі досягаються через 2-4 години. Середня величина біодоступності становить 23%. При прийомі валсартану з їжею площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату концентрації валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Розподіл Валсартан значною мірою (на 94-97%) пов'язується з білками сироватки крові, переважно з альбуміном. Біотрансформація/метаболізм Валсартан не піддається суттєвій біотрансформації, лише близько 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Валерил-4-гідрокси валсартан виявляється у плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10% від AUC). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер: (період напіввиведення - Т1/2α У діапазоні дози кінетика валсартана має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не спостерігалося. При прийомі валсартану 1 раз на добу незначна кумуляція. Концентрації валсартану у плазмі крові у жінок та чоловіків були однакові. Гідрохлортіазид (ГХТЗ) Всмоктування Після внутрішнього всмоктування гідрохлортіазиду відбувається швидко, час досягнення максимальної концентрації (tcmax) - близько 2 годин. У терапевтичному діапазоні доз середня величина AUC зростає прямо пропорційно до збільшення дози. Одночасний прийом ГХТЗ з їжею може призводити як до збільшення, так і до зменшення системної доступності порівняно з прийомом натще, проте величина цих ефектів мала і не має великого клінічного значення. При прийомі внутрішньо абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 70%. Розподіл Фармакокінетика гідрохлортіазиду у фазах розподілу та виведення описується в цілому біекспоненціальною низхідною кривою. Видимий обсяг розподілу становить 4-8 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) становить 40-70%. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у концентрації, що приблизно втричі перевищує плазмову. Біотрансформація ГХТЗ елімінується практично у незміненому вигляді. Виведення Період напіввиведення кінцевої фази становить 6-15 годин. При повторному застосуванні препарату кінетика гідрохлортіазиду не змінюється, при призначенні препарату одноразово за добу накопичення препарату мінімальне. Більше 95% дози, що абсорбується, виводиться в незміненому вигляді нирками. Валсартан/гідрохлортіазид При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність ГХТЗ зменшується приблизно на 30%. Одночасний прийом ГТХЗ, зі свого боку, не має істотного впливу на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану та ГТХЗ. У контрольованих клінічних дослідженнях було виявлено чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищував ефект кожного з компонентів окремо, а також ефект плацебо. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Пацієнти віком ≥65 років У деяких пацієнтів похилого віку AUC валсартану була дещо більшою, ніж у пацієнтів молодого віку, однак це не було клінічно значущим. Нечисленні дані дозволяють припустити, що у пацієнтів похилого віку (як здорових, так і пацієнтів з артеріальною гіпертензією) системний кліренс ГХТЗ нижчий, ніж у здорових молодих добровольців. Пацієнти з порушенням функції нирок Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації 30-70 мл/хв. В даний час немає даних щодо застосування препарату Ко-Діован у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації За наявності ниркової недостатності середні піки концентрації у плазмі крові та значення AUC гідрохлортіазиду збільшуються, а швидкість екскреції знижується. У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості період напіввиведення збільшується майже вдвічі. Пацієнти з порушенням функції печінки AUC валсартану у хворих з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними (7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) порушеннями функції печінки була в 2 рази більша, ніж у здорових добровольців. В даний час немає даних щодо застосування препарату Ко-Діован у пацієнтів з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки. Оскільки порушення функції печінки не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику ГХТЗ, корекції його дози у пацієнтів з порушеннями функції печінки не потрібне. Протипоказано застосування препарату Ко-Діован пацієнтами з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки. У пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів препарат Ко-Діован слід застосовувати з обережністю.ФармакодинамікаКо-Діован - комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II і тіазидний діуретик. Ангіотензин II є активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) і утворюється з ангіотензину I за участю ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, що розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, що включають насамперед як безпосередню, так і опосередковану участь у регуляції артеріального тиску (АТ). Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин II викликає пряму пресорну відповідь. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону та сприяє затримці іонів натрію. Валсартан – активний та специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Він вибірково блокує рецептори підтипу AT1, відповідальні за вазопресорну дію ангіотензину ІІ. Збільшення в сироватці крові концентрації ангіотензину II внаслідок блокади валсартаном АТ1-рецепторів може призводити до стимуляції незаблокованих АТ2-рецепторів, що врівноважує вазопресорні ефекти, пов'язані з порушенням AT1-рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Так як валсартан не інгібує АПФ, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну, розвиток побічних ефектів, пов'язаних з накопиченням брадикініну, малоймовірний. При порівнянні валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірною. Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію (Na+) та хлору (С1-). Придушення ко-транспортної системи Na+ і С1-, очевидно, відбувається з допомогою конкуренції за ділянки зв'язування іонів С1- у цій системі. Внаслідок цього екскреція іонів натрію та хлору збільшується приблизно однаковою мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої плазми крові, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валсартану, гідрохлортіазиду та інших похідних сульфонаміду, або будь-якого іншого компонента препарату; вагітність та планування вагітності, період грудного вигодовування; тяжкі (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції печінки; анурія, тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації З обережністю: Якщо Ви маєте одне з перелічених захворювань, перед застосуванням препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Ко-Діован з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками харчової солі, а також з лікарськими засобами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, гепарином). Ко-Діован® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, зі станами, що супроводжуються порушеннями водно-електролітного балансу: нефропатії, що супроводжується втратою солей, та преренальним (кардіогенним) порушенням з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіпонатріємією, гіперкальціємією. Слід бути обережним у пацієнтів з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зі зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (наприклад, які отримують високі дози діуретиків), з помірно вираженими порушеннями функції печінки, хронічною серцевою недостатністю (ХСН) III-IV функціонального класу класифікації NYHA, мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, системним червоним вовчаком,первинним гіперальдостеронізмом, цукровим діабетом, гіперурикемією, гіперхолестеринемією та гіпертригліцеридемією, з обструктивними захворюваннями жовчовивідних шляхів та холестазом, у пацієнтів із закритокутовою глаукомою, а також у хворих після трансплантації нирки.Вагітність та лактаціяЯк і будь-який інший препарат, що впливає на РААС, Ко-Діован не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікареві слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку застосування цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Ко-Діован® при вагітності протипоказане, оскільки з огляду на механізм дії антагоністів рецепторів до ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що впливають на РААС) на плід, у разі їх призначення у другому та третьому триместрах вагітності, призводить до пошкодження та загибелі плода. За ретроспективними даними при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Є повідомлення про мимовільні аборти, маловодство та порушення функції нирок у новонароджених, матері яких у період вагітності ненавмисно отримували валсартан. Введення тіазидних діуретиків, включаючи ГХТЗ, у порожнину матки призводило до розвитку жовтяниці або тромбоцитопенії у плода або в неонатальному періоді, а також до розвитку інших небажаних явищ, які спостерігаються у дорослих. Якщо вагітність виявлена ​​в період лікування препаратом Ко-Діован, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко. В експериментальних дослідженнях показано, що валсартан виділяється з молоком лактуючих тварин. ГХТЗ проникає через плаценту, виділяється з грудним молоком, тому не рекомендується застосовувати Ко-Діован у період годування груддю.Побічна діяНебажані явища (НЯ) за даними клінічних та постмаркетингових досліджень зустрічалися частіше при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду порівняно з плацебо. На тлі терапії препаратом Ко-Діован® можливе виникнення НЯ, що відзначалися як при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду окремо, так і не виявлених у ході клінічних досліджень препарату Ко-Діован®. Для оцінки частоти використані такі критерії (згідно з класифікацією Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ)): дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – дегідратація. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – парестезія; дуже рідко запаморочення: частота невідома – синкопе. Порушення органу зору: нечасто - зниження гостроти зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку судин: нечасто – виражене зниження артеріального тиску, периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель; частота невідома – некардіогенний набряк легень. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота; дуже рідко – діарея. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – міалгія; дуже рідко – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції нирок. Загальні розлади та порушення в місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові, підвищення білірубіну у сироватці крові, підвищення креатиніну у сироватці крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, нейтропенія, підвищення азоту сечовини у сироватці крові. Наступні НЯ спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час клінічних досліджень препарату Ко-Діован без очевидного зв'язку з прийомом препарату: біль у животі, біль у верхній частині живота, тривога, артрит, астенія, біль у спині, бронхіт (у тому числі гострий) ), біль у грудях, постуральне запаморочення, диспепсія, задишка, сухість слизової оболонки порожнини рота, носові кровотечі, еректильна дисфункція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грипоподібний стан, безсоння, розтягнення зв'язок, носа, назофарингіт, нудота, біль у шиї, периферичні набряки, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, біль у гортані та глотці, пірексія, півлакіурія, гіпертермія, синусит, сонливість, інфекції верхніх дихальних шляхів,інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору. Нижче наведено НЯ, пов'язані із застосуванням кожного компонента окремо. Валсартан Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – явища гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу. Порушення з боку обміну речовин та харчування: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку судин: частота невідома – васкуліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності “печінкових” ферментів. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома - набряк Квінке, висипання на шкірі, бульозний дерматит, свербіж шкіри. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – ниркова недостатність. Наступні НЯ спостерігалися під час клінічних досліджень валсартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від їх причинного зв'язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фаринг, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції. ГХТЗ Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові (особливо на тлі високих доз ГХТЗ); часто - гіпомагніємія та гіперурикемія; рідко – гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення перебігу цукрового діабету; дуже рідко – гіпохлоремічний алкалоз. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, іноді у поєднанні з пурпурою; дуже рідко – агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, лейкопенія; частота невідома – апластична анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості. Порушення психіки: рідко – порушення сну, депресія. Порушення з боку нервової системи: рідко – головний біль, парестезія, запаморочення. Порушення з боку судин: часто – ортостатична гіпотензія (може посилюватися при вживанні алкоголю, седативних чи знеболювальних засобів). Порушення з боку серця: рідко – аритмії. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – респіраторний дистрес-синдром, включаючи набряк легень та пневмоніт. Порушення з боку травної системи: часто – зниження апетиту, помірно виражена нудота, блювання; рідко – дискомфорт у животі, запор, діарея; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – кропив'янка та інші види шкірного висипу; рідко – фотосенсибілізація; дуже рідко – некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення шкірних проявів системного червоного вовчаку; частота невідома – мультиформна еритема. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто – еректильна дисфункція. Порушення з боку органу зору: рідко – порушення зору (особливо у перші кілька тижнів лікування); частота невідома – гострий напад закритокутової глаукоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок. Порушення з боку м'язів, скелета та сполучної тканини: частота невідома – м'язові спазми. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – гіпертермія, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗагальні лікарські взаємодії для валсартану та ГХТЗ Лікарські засоби, спільне застосування з якими слід уникати: Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом Ко-Діован, оскільки нирковий кліренс препаратів літію знижується під впливом тіазидних діуретиків. У зв'язку з цим рекомендується ретельний контроль вмісту літію у сироватці крові. Лікарські засоби, спільне застосування з якими потребує обережності: Гіпотензивні препарати Можливе посилення гіпотензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими засобами, що знижують артеріальний тиск (інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, прямі інгібітори реніну, антагоністи рецепторів). Пресорні аміни Можливе послаблення дії пресорних амінів (норепінефрину, епінефрину), що не потребує припинення спільного застосування. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Можливе зменшення діуретичної та гіпотензивної дії препарату Ко-Діован® при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацином. Супутня гіповолемія може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. Лікарські взаємодії для валсартану Лікарські засоби, спільне застосування з якими слід уникати: Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до підвищення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Ко-Діован з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, біологічно активних добавок, що містять калій; калійвмісних замінників харчової солі; інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарину) вимагає дотримання запобіжних заходів, (у тому числі, частого визначення вмісту калію в крові). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) При застосуванні валсартану одночасно з нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) можливе зменшення його гіпотензивної дії. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або гіповолемією (у тому числі на тлі діуретичної терапії), може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. При необхідності спільного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів (включаючи інгібітори ЦОГ-2) перед початком лікування необхідно оцінити функцію нирок та скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Білки-переносники За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОATP1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (максимальну концентрацію в плазмі крові Сmах і площа фарма). Відсутність лікарської взаємодії: Не було відзначено клінічно значущих взаємодій при проведенні монотерапії валсартаном на фоні застосування наступних лікарських засобів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід. Лікарські взаємодії для ГХТЗ Літій При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ та діуретиками повідомлялося про випадки оборотного підвищення плазмової концентрації літію та його токсичної дії. Вивчення спільного застосування ГХТЗ з валсартаном та препаратами літію не проводилося. Тому при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів, що містять літій, рекомендується контролювати концентрацію літію у крові. Інші гіпотензивні препарати Тіазидні діуретики посилюють гіпотензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (у тому числі, гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилататорів, блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгі). Курареподібні міорелаксанти Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію недеполяризуючих міорелаксантів. Лікарські препарати, що впливають вміст калію в крові. Ризик гіпокаліємії, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів (ГКС), адренокортикотропного гормону (АКТГ), амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну, ацетилсаліцилової кислоти або її похідних та антиаритмічних препаратів. Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в крові Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами тощо. Слід бути обережними при тривалому сумісному застосуванні ГХТЗ разом з вищевказаними препаратами. Гіпоглікемічні засоби Тіазидні діуретики можуть порушувати толерантність до глюкози, у зв'язку з чим може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень серцевого ритму у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. НПЗП Одночасне застосування НПЗЗ та ГХТЗ може призвести до зниження діуретичного та гіпотензивного ефектів останнього. Супутня гіповолемія може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності. Н і М-холіноблокатори Н та М-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть підвищувати біодоступність гідрохлортіазиду, що пов'язано зі зниженням перистальтики ШКТ та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики ШКТ (цизаприд) можуть знижувати біодоступність гідрохлортіазиду. Аніонообмінні смоли. Всмоктування гідрохлортіазиду порушується у присутності колестираміну та колестиполу. Гідрохлортіазид слід приймати або через 4 години або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук. Вітамін D та солі кальцію Одночасний прийом гідрохлортіазиду з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до гіперкальціємії через посилення реабсорбції кальцію. Циклоспорин При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення перебігу подагри. Метилдопа Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Пресорні аміни ГХТЗ може знижувати відповідь організму на введення амінів пресорних (норепінефрін). Клінічне значення цієї взаємодії незначне і не може перешкоджати їхньому спільному застосуванню. Інші види взаємодії Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до збільшення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу; збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину; посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що мають цитотоксичну дію (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату), до потенціювання їх мієлосупресивної дії. Етанол, барбітурати та наркотичні засоби Їхнє спільне застосування з гідрохлортіазидом може потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиПеред початком терапії препаратом Ко-Діован необхідно скоригувати водно-електролітні порушення. Ко-Діован призначають по 1 таблетці внутрішньо 1 раз на добу щодня; таблетку слід ковтати цілком, приймати як разом з їжею, так і натще, запиваючи рідиною. Залежно від клінічної ситуації, рекомендована добова доза становить 1 таблетку препарату Ко-Діован®, що містить валсартан/гідрохлортіазид у дозі 80+12,5 мг, 160+12,5 мг, 160+25 мг, 320+12,5 мг або , Максимально, 320+25 мг. При необхідності призначають по 1 таблетці 160 мг+25 мг на добу (максимальна добова доза гідрохлортіазиду). Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай досягається за 2-4 тижні терапії. Хворим із слабкими або помірно вираженими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації >30 мл/хв) змін дози препарату не потрібно. У пацієнтів з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними порушеннями функції печінки без супутніх явищ холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ко-Діован® у дітей (молодших 18 років) дотепер не встановлені.ПередозуванняСимптоми: при передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ аж до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку з летальним результатом. При передозуванні гідрохлортіазидом можлива поява наступних симптомів: нудота, сонливість, гіповолемія, а також порушення ритму серця та м'язові, спазми, спричинені порушенням водно-електролітного балансу. Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. У разі виникнення вираженого зниження АТ, хворого слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця та дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості виділеної сечі. Валсартан не виводиться за допомогою гемодіалізу через його значне зв'язування з білками плазми. У той же час для виведення з організму гідрохлортіазиду гемодіаліз є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКо-Діован® може застосовуватися як початкова терапія у пацієнтів, яким, найімовірніше, може знадобитися кілька препаратів для досягнення цільових значень артеріального тиску. Вибір препарату Ко-Діован для початкової терапії артеріальної гіпертензії повинен бути заснований на оцінці співвідношення потенційної користі та ризиків. Порушення функції печінки Препарат Ко-Діован® не застосовується у пацієнтів з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки, за наявності обструкції жовчовивідних шляхів та холестазу слід застосовувати з обережністю. Зміна вмісту електролітів у сироватці крові Тіазидні діуретики через здатність знижувати вміст калію та магнію в сироватці крові повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів зі станами, що супроводжуються порушеннями водно-електролітного балансу: нефропатії, що супроводжується втратою солей, та преренальним (кардіогенним) порушенням функції нирок. При виникненні клінічних проявів гіпокаліємії (м'язової слабкості, парезів, змін показників ЕКГ) лікування препаратом Ко-Діован слід припинити. Перед початком застосування препарату необхідно скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію. Усім пацієнтам, які приймають препарати, що містять тіазидні діуретики, необхідний регулярний контроль вмісту електролітів плазми, особливо калію. При застосуванні препарату Ко-Діован слід враховувати здатність тіазидних діуретиків викликати гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз, а також посилювати наявну гіпонатріємію. Гіпонатріємія у випадках рідко супроводжується неврологічної симптоматикою. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію у плазмі крові. Дефіцит в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові У хворих з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зі зниженням ОЦК (наприклад, у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків), у поодиноких випадках на початку лікування препаратом Ко-Діован може виникати виражене зниження АТ з клінічними проявами. Перед початком лікування слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, інакше лікування необхідно розпочинати під суворим лікарським контролем. У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід укласти і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Після стабілізації АТ лікування препаратом Ко-Діован може бути продовжено. Стеноз ниркової артерії У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Ко-Діован® може супроводжуватися підвищенням концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Ко-Діован® повинен застосовуватися з обережністю. Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією NYHA), у тому числі після перенесеного інфаркту міокарда. У пацієнтів, функція нирок яких залежить від стану РААС (наприклад, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю), терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів до ангіотензину II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією, у поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю. Обстеження пацієнтів із недостатністю кровообігу та пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, має включати дослідження функції нирок. Системна червона вовчанка Є повідомлення про загострення та погіршення перебігу захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку) при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи ГТХЗ. Інші метаболічні порушення Тіазидні діуретики, включаючи ГХТЗ, можуть викликати зміну толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Зниження кліренсу сечової кислоти може призвести до гіперурикемії та розвитку подагри у схильних пацієнтів. Тіазидні діуретики знижують екскрецію кальцію нирками та можуть викликати незначне підвищення вмісту кальцію в плазмі за відсутності супутніх порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія на фоні терапії тіазидним діуретиком (> 12 мг/дл) або не відповідальна на відміну препарату може свідчити про наявність супутнього порушення метаболізму кальцію. У кількох пацієнтів з гіперкальціємією та гіпофосфатемією на фоні тривалого застосування тіазидних діуретиків визначали патологічні зміни у паращитовидних залозах. Реакції гіперчутливості Виникнення реакцій гіперчутливості на фоні застосування гідрохлортіазиду найчастіше спостерігалося у пацієнтів з алергічними реакціями та бронхіальною астмою в анамнезі. Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосових складок, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або набряку язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких з цих пацієнтів раніше виникав набряк Квінке на фоні прийому інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Прийом препарату Ко-Діован® у разі розвитку набряку Квінке має бути негайно скасовано, відновлення прийому препарату Ко-Діован® заборонено. Гострий напад закритокутової глаукоми На фоні застосування гідрохлортіазиду відзначалися випадки транзиторної міопії та гострого розвитку глаукоми. Фактором ризику гострого розвитку закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламід та пеніцилін. Симптоми: раптовий початок, різке зниження зору або біль у оці, які зазвичай виникають у період від декількох годин до тижня після початку терапії. Нелікована глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду. Додаткове медикаментозне або хірургічне лікування може бути потрібним, якщо внутрішньоочний тиск після відміни препарату не знижується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають препарат Ко-Діован®, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: 10 мг лізиноприлу у вигляді 10,89 мг лізиноприлу дигідрату та 12,5 мг гідрохлортіазиду; Допоміжні речовини: манітол 50 мг, алюмінієвий лак на основі барвника індиготину (Е 132) 0,2 мг, крохмаль прежелатинізований 2,25 мг, крохмаль кукурудзяний 31 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 136,8 мг, крохмаль частково стеарат магнію 5 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ – алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні, з фаскою, світло-блакитного кольору з нечисленними вкрапленнями темнішого кольору. На одній стороні вигравірувано символ 43.Фармакотерапевтична групаДіуретичне, гіпотензивне.ФармакокінетикаЛізіноприл Після прийому лізиноприлу внутрішньо Tmax – 7 годин. Слабо зв'язується з білками плазми. Середній ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6–60%). Їжа не впливає на всмоктування лізиноприлу. Лізиноприл не піддається метаболізму та виводиться у незміненому вигляді виключно нирками. Після багаторазового введення ефективний T1/2 лізиноприлу становить 12 год. Порушення функції нирок уповільнює виведення лізиноприлу, але це уповільнення стає клінічно значущим лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації стає нижчою за 30 мл/хв. У пацієнтів похилого віку в середньому в 2 рази вищий рівень Cmax препарату в крові та AUC у порівнянні з цими показниками у пацієнтів молодшого віку. Лізиноприл виводиться із організму шляхом гемодіалізу. Невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Гідрохлоротіазид Чи не піддається метаболізму, але піддається швидкому виведенню через нирки. T1/2 препарату коливається від 5,6 до 14,8 год. Не менше 61% прийнятого внутрішньо препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 24 год. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр, але не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаГіпотензивний комбінований засіб. Має антигіпертензивну та діуретичну дію. Лізіноприл Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез ПГ. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих на хронічну серцеву недостатність. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність,уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії - через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Гідрохлоротіазид Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл та гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або гідрохлортіазиду та допоміжних речовин; ангіоневротичний набряк (в т.ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); анурія; виражена ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекому; печінкова кома; тяжкі форми цукрового діабету; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирок; ниркова недостатність (Cl креатиніну понад 30 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; гіпоплазія кісткового мозку; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті); гіповолемічні стани (в т.ч. діарея, блювання); захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); цукровий діабет; подагра; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперурикемія; гіперкаліємія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу);тяжка хронічна серцева недостатність; печінкова недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу при вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ – олігурії, гіперкаліємії. У період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайчастіше зустрічаються побічні ефекти - запаморочення, біль голови. З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV провідності, інфаркт міокарда. З боку травного тракту: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця. З боку шкірних покровів: кропив'янка, підвищення потовиділення, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, випадання волосся. З боку ЦНС: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні реакції на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку сечостатевої системи: уремія, олігурія/анурія, порушення нирок, гостра ниркова недостатність, зниження потенції. Лабораторні показники: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові, гіпербілірубінемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження активності анамнезі захворювань нирок, цукрового діабету та реноваскулярної гіпертензії. Інші: артралгія, артрит, міалгія, пропасниця, порушення розвитку плода, загострення подагри.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, – підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Тому їх можна спільно призначати лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі рівня калію у сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні: з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом - посилення гіпотензивної дії; НПЗЗ (індометацин та інші), естрогенами - зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу; препаратами літію - уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію); антацидами та колестираміном - зниження всмоктування в ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. Зменшує ефект пероральних контрацептивів. Етанол посилює гіпотензивний ефект препарату. При одночасному прийомі метилдопи збільшується ризик розвитку гемолізу.Спосіб застосування та дозиВсередину. 1 табл. препарату Ко-Діротон, що містить лізиноприл+гідрохлортіазид 10+12,5 мг або 20+12,5 мг, 1 раз на добу. У випадку, якщо протягом 2-4 тижнів не отримано належного терапевтичного ефекту, доза препарату може бути збільшена до 2 табл., що застосовуються 1 раз на день. Ниркова недостатність: у хворих з Cl креатиніну від 30 та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після підбору дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг. Попередня терапія діуретиками: симптоматична гіпотензія може виникати після прийому початкової дози препарату. Такі випадки трапляються частіше у хворих, у яких була втрата рідини та електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому слід припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ; терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-сольового балансу, контроль рівня сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові, а також діурезу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні обсягу рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих на хронічну серцеву недостатність з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у хворих з тяжким класом хронічної серцевої недостатності як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії чи порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочинати під суворим контролем лікаря. Подібних правил слід дотримуватися при призначенні хворим на ІХС, цереброваскулярної недостатності, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. До початку лікування слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого. Порушення функції нирок У хворих на хронічну серцеву недостатність виражене зниження АТ після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відмічалося підвищення рівня сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих на ниркову недостатність. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, та може виникнути у будь-який період лікування. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк лише обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено язик, надгортанник або гортань, може статися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію – 0,3–0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 п/к – та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів . У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібіторами АПФ. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактична реакція відмічена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Хірургія/загальна анестезія При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Калій у сироватці крові У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною функцією нирок. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрата рідини та солей). Метаболічні та ендокринні ефекти Тіазидні діуретики можуть впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення кальцію нирками та спричиняти гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу. Рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом необхідний регулярний контроль у плазмі калію, глюкози, сечовини, ліпідів. У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді — ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ (через зниження ОЦК). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з технікою. У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: 10 мг лізиноприлу у вигляді 10,89 мг лізиноприлу дигідрату та 12,5 мг гідрохлортіазиду; Допоміжні речовини: манітол 50 мг, алюмінієвий лак на основі барвника індиготину (Е 132) 0,2 мг, крохмаль прежелатинізований 2,25 мг, крохмаль кукурудзяний 31 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 136,8 мг, крохмаль частково стеарат магнію 5 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ – алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні, з фаскою, світло-блакитного кольору з нечисленними вкрапленнями темнішого кольору. На одній стороні вигравірувано символ 43.Фармакотерапевтична групаДіуретичне, гіпотензивне.ФармакокінетикаЛізіноприл Після прийому лізиноприлу внутрішньо Tmax – 7 годин. Слабо зв'язується з білками плазми. Середній ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6–60%). Їжа не впливає на всмоктування лізиноприлу. Лізиноприл не піддається метаболізму та виводиться у незміненому вигляді виключно нирками. Після багаторазового введення ефективний T1/2 лізиноприлу становить 12 год. Порушення функції нирок уповільнює виведення лізиноприлу, але це уповільнення стає клінічно значущим лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації стає нижчою за 30 мл/хв. У пацієнтів похилого віку в середньому в 2 рази вищий рівень Cmax препарату в крові та AUC порівняно з цими показниками у пацієнтів молодшого віку. Лізиноприл виводиться із організму шляхом гемодіалізу. Невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Гідрохлоротіазид Чи не піддається метаболізму, але піддається швидкому виведенню через нирки. T1/2 препарату коливається від 5,6 до 14,8 год. Не менше 61% прийнятого внутрішньо препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 24 год. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр, але не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаГіпотензивний комбінований засіб. Має антигіпертензивну та діуретичну дію. Лізіноприл Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез ПГ. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих на хронічну серцеву недостатність. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність,уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії - через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Гідрохлоротіазид Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл та гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або гідрохлортіазиду та допоміжних речовин; ангіоневротичний набряк (в т.ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); анурія; виражена ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекому; печінкова кома; тяжкі форми цукрового діабету; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирок; ниркова недостатність (Cl креатиніну понад 30 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; гіпоплазія кісткового мозку; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті); гіповолемічні стани (в т.ч. діарея, блювання); захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); цукровий діабет; подагра; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперурикемія; гіперкаліємія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу);тяжка хронічна серцева недостатність; печінкова недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу при вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ – олігурії, гіперкаліємії. У період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайчастіше зустрічаються побічні ефекти - запаморочення, біль голови. З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV провідності, інфаркт міокарда. З боку травного тракту: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця. З боку шкірних покровів: кропив'янка, підвищення потовиділення, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, випадання волосся. З боку ЦНС: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні реакції на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку сечостатевої системи: уремія, олігурія/анурія, порушення нирок, гостра ниркова недостатність, зниження потенції. Лабораторні показники: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові, гіпербілірубінемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження активності анамнезі захворювань нирок, цукрового діабету та реноваскулярної гіпертензії. Інші: артралгія, артрит, міалгія, пропасниця, порушення розвитку плода, загострення подагри.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, – підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Тому їх можна спільно призначати лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі рівня калію у сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні: з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом - посилення гіпотензивної дії; НПЗЗ (індометацин та інші), естрогенами - зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу; препаратами літію - уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію); антацидами та колестираміном - зниження всмоктування в ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. Зменшує ефект пероральних контрацептивів. Етанол посилює гіпотензивний ефект препарату. При одночасному прийомі метилдопи збільшується ризик розвитку гемолізу.Спосіб застосування та дозиВсередину. 1 табл. препарату Ко-Діротон, що містить лізиноприл+гідрохлортіазид 10+12,5 мг або 20+12,5 мг, 1 раз на добу. У випадку, якщо протягом 2-4 тижнів не отримано належного терапевтичного ефекту, доза препарату може бути збільшена до 2 табл., що застосовуються 1 раз на день. Ниркова недостатність: у хворих з Cl креатиніну від 30 та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після підбору дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг. Попередня терапія діуретиками: симптоматична гіпотензія може виникати після прийому початкової дози препарату. Такі випадки трапляються частіше у хворих, у яких була втрата рідини та електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому слід припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ; терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-сольового балансу, контроль рівня сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові, а також діурезу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні обсягу рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих на хронічну серцеву недостатність з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у хворих з тяжким класом хронічної серцевої недостатності як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії чи порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочинати під суворим контролем лікаря. Подібних правил слід дотримуватися при призначенні хворим на ІХС, цереброваскулярної недостатності, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. До початку лікування слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого. Порушення функції нирок У хворих на хронічну серцеву недостатність виражене зниження АТ після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відмічалося підвищення рівня сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих на ниркову недостатність. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, та може виникнути у будь-який період лікування. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк лише обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено язик, надгортанник або гортань, може статися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію – 0,3–0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 п/к – та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів . У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібіторами АПФ. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактична реакція відмічена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Хірургія/загальна анестезія При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Калій у сироватці крові У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною функцією нирок. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрата рідини та солей). Метаболічні та ендокринні ефекти Тіазидні діуретики можуть впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення кальцію нирками та спричиняти гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу. Рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом необхідний регулярний контроль у плазмі калію, глюкози, сечовини, ліпідів. У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді — ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ (через зниження ОЦК). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з технікою. У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: 20 мг лізиноприлу у вигляді 21,77 мг лізиноприлу дигідрату та 12,5 мг гідрохлортіазиду; Допоміжні речовини: маннітол 50 мг, алюмінієвий лак на основі барвника індиготину (Е 132) 0,2 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) 0,1 мг, крохмаль прежелатинізований 2,25 мг, крохмаль кукурудзяний 31 мг, 136,7 мг, крохмаль частково прежелатинізований 2,25 мг, стеарат магнію 5 мг. По 10 таблеток у блістері з ПВХ – алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери в картонну пачку разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні, з фаскою, світло-зеленого кольору з нечисленними вкрапленнями темнішого кольору. На одній стороні вигравіруваний символ 44.Фармакотерапевтична групаДіуретичне, гіпотензивне.ФармакокінетикаЛізіноприл Після прийому лізиноприлу внутрішньо Tmax – 7 годин. Слабо зв'язується з білками плазми. Середній ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6–60%). Їжа не впливає на всмоктування лізиноприлу. Лізиноприл не піддається метаболізму та виводиться у незміненому вигляді виключно нирками. Після багаторазового введення ефективний T1/2 лізиноприлу становить 12 год. Порушення функції нирок уповільнює виведення лізиноприлу, але це уповільнення стає клінічно значущим лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації стає нижчою за 30 мл/хв. У пацієнтів похилого віку в середньому в 2 рази вищий рівень Cmax препарату в крові та AUC порівняно з цими показниками у пацієнтів молодшого віку. Лізиноприл виводиться із організму шляхом гемодіалізу. Невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Гідрохлоротіазид Чи не піддається метаболізму, але піддається швидкому виведенню через нирки. T1/2 препарату коливається від 5,6 до 14,8 год. Не менше 61% прийнятого внутрішньо препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 24 год. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр, але не проникає через гематоенцефалічний бар'єр.ФармакодинамікаГіпотензивний комбінований засіб. Має антигіпертензивну та діуретичну дію. Лізіноприл Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез ПГ. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих на хронічну серцеву недостатність. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність,уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії - через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Гідрохлоротіазид Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний із порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл та гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або гідрохлортіазиду та допоміжних речовин; ангіоневротичний набряк (в т.ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); анурія; виражена ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекому; печінкова кома; тяжкі форми цукрового діабету; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирок; ниркова недостатність (Cl креатиніну понад 30 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; гіпоплазія кісткового мозку; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті); гіповолемічні стани (в т.ч. діарея, блювання); захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); цукровий діабет; подагра; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперурикемія; гіперкаліємія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу);тяжка хронічна серцева недостатність; печінкова недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу при вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ – олігурії, гіперкаліємії. У період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайчастіше зустрічаються побічні ефекти - запаморочення, біль голови. З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV провідності, інфаркт міокарда. З боку травного тракту: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця. З боку шкірних покровів: кропив'янка, підвищення потовиділення, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, випадання волосся. З боку ЦНС: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні реакції на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку сечостатевої системи: уремія, олігурія/анурія, порушення нирок, гостра ниркова недостатність, зниження потенції. Лабораторні показники: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, підвищення рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові, гіпербілірубінемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження активності анамнезі захворювань нирок, цукрового діабету та реноваскулярної гіпертензії. Інші: артралгія, артрит, міалгія, пропасниця, порушення розвитку плода, загострення подагри.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, – підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Тому їх можна спільно призначати лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі рівня калію у сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні: з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом - посилення гіпотензивної дії; НПЗЗ (індометацин та інші), естрогенами - зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу; препаратами літію - уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію); антацидами та колестираміном - зниження всмоктування в ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів, послаблює дію гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів, посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів, зменшує виведення хінідину. Зменшує ефект пероральних контрацептивів. Етанол посилює гіпотензивний ефект препарату. При одночасному прийомі метилдопи збільшується ризик розвитку гемолізу.Спосіб застосування та дозиВсередину. 1 табл. препарату Ко-Діротон, що містить лізиноприл+гідрохлортіазид 10+12,5 мг або 20+12,5 мг, 1 раз на добу. У випадку, якщо протягом 2-4 тижнів не отримано належного терапевтичного ефекту, доза препарату може бути збільшена до 2 табл., що застосовуються 1 раз на день. Ниркова недостатність: у хворих з Cl креатиніну від 30 та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після підбору дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг. Попередня терапія діуретиками: симптоматична гіпотензія може виникати після прийому початкової дози препарату. Такі випадки трапляються частіше у хворих, у яких була втрата рідини та електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому слід припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування препаратом.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ; терапія, спрямована на корекцію дегідратації та порушень водно-сольового балансу, контроль рівня сечовини, креатиніну та електролітів у сироватці крові, а також діурезу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні обсягу рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих на хронічну серцеву недостатність з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у хворих з тяжким класом хронічної серцевої недостатності як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії чи порушеної функції нирок. У таких хворих лікування треба розпочинати під суворим контролем лікаря. Подібних правил слід дотримуватися при призначенні хворим на ІХС, цереброваскулярної недостатності, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. До початку лікування слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого. Порушення функції нирок У хворих на хронічну серцеву недостатність виражене зниження АТ після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності. У хворих із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відмічалося підвищення рівня сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у хворих на ниркову недостатність. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, та може виникнути у будь-який період лікування. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк лише обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено язик, надгортанник або гортань, може статися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію – 0,3–0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 п/к – та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів . У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. Кашель При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібіторами АПФ. Хворі, що перебувають на гемодіалізі Анафілактична реакція відмічена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. Хірургія/загальна анестезія При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Калій у сироватці крові У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною функцією нирок. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрата рідини та солей). Метаболічні та ендокринні ефекти Тіазидні діуретики можуть впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення кальцію нирками та спричиняти гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу. Рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом необхідний регулярний контроль у плазмі калію, глюкози, сечовини, ліпідів. У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. алкоголь посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді — ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ (через зниження ОЦК). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботу з технікою. У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: амлодипін безілат - 13,87 мг; валсартан – 160 мг; гідрохлортіазид – 12,5 мг допоміжні речовини: МКЦ; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат; оболонка плівкова: гіпромелоза; титану діоксид (Е171); макрогол; тальк; оболонка плівкова додатково для табл. 10+160+12,5 мг: барвник заліза оксид жовтий (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172)Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг + 160 мг + 12,5 мг довгасті двоопуклі таблетки зі скошеними краями, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору з тисненням «NVR» на одній стороні і «VDL» - на іншій. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг+160 мг+12,5 мг; 10 мг 160 мг 12,5 мг. По 7 або 14 таблеток у блістері. По 1, 4, 18 блістерів по 7 табл. або по 1, 2, 4, 7 блістерів по 14 табл. поміщають у картонну пачку.ФармакокінетикаФармакокінетичні показники амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду характеризуються лінійністю. Амлодипін Всмоктування. Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах Cmax у плазмі крові досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл. V SS становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях з амлодипіном in vitro показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми. Метаболізм. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення. Виведення з плазми носить двофазний характер з T 1/2 приблизно від 30 до 50 год. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування протягом 7-8 днів. 10% виводиться у незміненому вигляді, 60% – у вигляді метаболітів. Валсартан Всмоктування. Після прийому внутрішньо валсартану C max в плазмі досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність - 23%. Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (T 1/2α <1 год та T 1/2β близько 9 год). При прийомі з їжею відзначається зниження біодоступності (AUC) на 40% і C max у плазмі крові майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату внутрішньо концентрації валсартану у плазмі крові у людей, які приймали його з їжею, та у групі, отримувала препарат натще, вирівнюються. Зниження AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл. V SS валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану в тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм. Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення. Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник з фекаліями (близько 83% дози) та нирками (близько 13% дози). Після внутрішньовенного введення, плазмовий Cl валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий Cl – 0,62 л/год (близько 30% загального Cl). T 1/2 - 6 год. Гідрохлоротіазид Всмоктування. Абсорбція гідрохлортіазиду після внутрішнього прийому швидка (час досягнення C max - близько 2 год). У середньому підвищення AUC має лінійний характер і пропорційно дозі в терапевтичному діапазоні. При одночасному прийомі їжі повідомлялося як про підвищення, так і зниження системної біодоступності гідрохлортіазиду в порівнянні з прийомом препарату натще. Величина цього впливу невелика та клінічно незначна. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду після прийому внутрішньо - 60-80%. Розподіл. Кінетика розподілу та елімінації загалом описується як біекспоненційна спадна функція, з T 1/2 6-15 год. При багаторазовому застосуванні кінетика гідрохлортіазиду не змінюється і при застосуванні 1 раз на день кумуляція мінімальна. Здається V SS - 4-8 л/кг. 40-70% гідрохлортіазиду, що циркулює в плазмі крові, зв'язується з білками плазми крові, головним чином з альбумінами. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у концентраціях приблизно в 3 рази, що перевищують такі в плазмі крові. Метаболізм. Гідрохлортіазид виводиться у незміненому вигляді. Виведення. Більше 95% абсорбованої дози гідрохлортіазиду виводиться у незміненому вигляді нирками із сечею. Амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид Після прийому внутрішньо препарату Ко-Ексфорж C max амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду досягаються через 6–8, 3 та 2 год відповідно. Швидкість та ступінь абсорбції препарату Ко-Ексфорж еквівалентні біодоступності амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду при прийомі кожного з них у вигляді окремих таблеток. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти молодші 18 років. Фармакокінетичні особливості застосування препарату Ко-Ексфорж у дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти віком від 65 років. T max амлодипіну у плазмі крові у молодих та літніх пацієнтів однаково. У пацієнтів похилого віку Cl амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та T 1/2 . У хворих похилого віку системний вплив валсартану був дещо більш вираженим, ніж у хворих молодого віку, однак це не було клінічно значущим. Є обмежені дані про зниження системного Cl гідрохлортіазиду у пацієнтів віком від 65 років (здорових або з артеріальною гіпертензією) порівняно з молодими пацієнтами. Пацієнти із порушеннями функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не виявлено кореляції між функцією нирок (Cl креатиніну) та системною експозицією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Однак оскільки виведення гідрохлортіазиду відбувається в основному через нирки, порушення функції нирок може значно впливати на фармакокінетику гідрохлортіазиду. Пацієнти із порушеннями функції печінки. Пацієнти з порушеннями функції печінки мають зниження Cl амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушеннями печінки з легким (5–6 балів за шкалою Child-Pough) та помірним (7–9 балів за шкалою Child-Pough) ступенем біодоступність (за AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла).ФармакодинамікаПрепарат Ко-Ексфорж є комбінацією 3 антигіпертензивних компонентів з механізмом контролю АТ, що доповнює один одного: амлодипіну (похідне дигідропіридину) - БМКК, валсартану - антагоніста рецепторів ангіотензину II (ATII) і гідрохлортіазиду - тіазидного діуре. Комбінація цих компонентів призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо. Амлодипін. Амлодипін, що входить до складу препарату Ко-Ексфорж, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення ОПСС та зниження артеріального тиску. Після прийому в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується істотною зміною ЧСС та активністю катехоламінів при тривалому застосуванні. Концентрації препарату в плазмі корелюють з терапевтичною відповіддю, як у молодих, так і у літніх пацієнтів. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку плазми без зміни фільтраційної фракції та вираженості протеїнурії. Також як і при застосуванні інших БМКК, на фоні прийому амлодипіну у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) спостерігалася зміна гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні: невелике збільшення серцевого індексу, без значного впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ , на кінцеве дАД та обсяг ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин та здорових добровольців показали,що зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла і не впливає на AV провідність у інтактних тварин та здорових добровольців. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або зі стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіографічних параметрів. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. У тривалому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-2) у хворих з хронічною серцевою недостатністю (III і IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічної етіології, при застосуванні амлодипіну відзначалося збільшення частоти розвитку набряку легенів, за відсутності значних відмінностей по частоті розвитку погіршення. серцевої недостатності у порівнянні з плацебо. Ризик інфаркту міокарда або збільшення тяжкості перебігу стенокардії: рідко при початку терапії БМКК або при збільшенні їх дози у пацієнтів, особливо з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, важким обструктивним захворюванням коронарних артерій, виникало збільшення частоти, тривалості та тяжкості. Аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) також була відзначена при застосуванні БМКК. Ці небажані явища неможливо диференціювати від природного перебігу захворювань. Валсартан. Валсартан - активний і специфічний антагоніст рецепторів АТІІ, призначений для внутрішнього прийому. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT 1 які відповідальні за ефекти АТII. Збільшення плазмової концентрації незв'язаного АТII внаслідок блокади AT 1 -рецепторів під впливом валсартану може стимулювати незаблоковані АТ 2 -рецептори, що протидіють ефектам стимуляції AT 1 -рецепторів. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо АТ 1 -рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2 . Валсартан не інгібує АПФ, який перетворює АТІ на АТII і спричиняє руйнування брадикініну. Т.к. при застосуванні антагоністів АТII не відбувається пригнічення АПФ і накопичення брадикініну або субстанції Р, розвиток сухого кашлю малоймовірний. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р<0,05) у хворих, які отримували валсартан (у 2,6% пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9% — отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало хворих, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19,5% випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0% випадків. У той же час, у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05).Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект проявляється протягом 2 годин у більшості хворих після одноразового прийому валсартану внутрішньо. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Після прийому валсартану тривалість гіпотензивного ефекту зберігається понад 24 години. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками.Застосування валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (II–IV функціонального класу за класифікацією хронічної серцевої недостатності Нью-Йоркської кардіологічної асоціації — NYHA) призводить до значного зниження кількості госпіталізацій щодо серцево-судинних захворювань (що особливо виражено у хворих, які не отримують інгібітори АПФ). або бета-адреноблокатори). При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності.При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності.При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори диcтальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію (Na + ) та хлору (Сl - ). Придушення котранспортної системи Na + та Сl - , мабуть, відбувається за рахунок конкуренції за ділянки зв'язування іонів Сl -у цій системі. В результаті цього виведення іонів натрію та хлору збільшується приблизно рівною мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об'єму циркулюючої плазми крові, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові. Амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид. При застосуванні потрійної комбінованої терапії амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид; відзначалося більш виражене зниження сАД та дАД, порівняно із застосуванням подвійних комбінацій: валсартан + гідрохлортіазид, амлодипін + валсартан та амлодипін + гідрохлортіазид. У хворих з артеріальною гіпертензією II та III ступеня (вихідний середній АТ 170/107 мм рт.ст.) при застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид у добовій дозі 10 мг + 320 мг + 25 мг протягом 8 тижнів середнє зниження сАД та дАДстановило 39,7/24,7 мм рт.ст. (порівняно з 32,0/19,7 мм рт.ст., 33,5/21,5 мм рт.ст., 31,5/19,5 мм рт.ст. на тлі комбінованої терапії валсартан + гідрохлортіазид в дозі 320 мг + 25 мг,амлодипін + валсартан у дозі 10 мг + 320 мг та амлодипін + гідрохлортіазид у дозі 10 мг + 25 мг відповідно). Найбільший антигіпертензивний ефект препарату Ко-Ексфорж спостерігається через 2 тижні після початку застосування препарату в максимальній індивідуальній дозі внутрішньо. При застосуванні препарату Ко-ексфорж досягнення цільового АТ (менше 140/90 мм рт.ст.) відзначалося у 71% хворих, порівняно з 45-54% на фоні застосування подвійних комбінацій. Після прийому препарату антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтична ефективність препарату Ко-Ексфорж не залежить від віку, статі та расової приналежності пацієнтів.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія ІІ та ІІІ ступеня.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амлодипіну, валсартану, гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, похідних дигідропіридину та інших допоміжних компонентів препарату; вагітність та період грудного вигодовування; виражені порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Child-Pough); виражені порушення функції нічок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); анурія; рефрактерні до адекватної терапії гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, а також гіперурикемія з клінічними проявами; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК; порушення водно-електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію, гіперкаліємію); мітральний або аортальний стеноз, та гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; легкі та помірні порушення функції печінки, особливо на тлі обструкції жовчовивідних шляхів (менше 9 балів за шкалою Child-Pough); цукровий діабет; системна червона вовчанка. Безпека застосування препарату у хворих після нещодавно перенесеної трансплантації нирки, а також у пацієнтів із серцевою недостатністю або ішемічною хворобою серця не встановлена.Вагітність та лактаціяВідомо, що призначення інгібіторів АПФ, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), вагітним у II та III триместрах, призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів АТII не можна виключити ризик для плода. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. При застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, при вагітності можливий розвиток ембріональної або неонатальної тромбоцитопенії, а також інших небажаних реакцій, що спостерігаються у дорослих пацієнток. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених.Препарат Ко-Ексфорж, як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід призначати при вагітності і жінкам, які планують вагітність. Пацієнтки дітородного віку повинні бути проінформовані про можливий ризик для плода, пов'язаний із застосуванням препаратів, що впливають на РААС. Якщо вагітність діагностована в період лікування препаратом Ко-Ексфорж, препарат слід відмінити якнайшвидше.препарат слід відмінити якнайшвидше.препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи проникає валсартан та/або амлодипін у грудне молоко. В експериментальних дослідженнях відзначено виділення валсартану із грудним молоком. Гідрохлортіазид екскретується у грудне молоко. Препарат Ко-ексфорж не слід застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяБезпека препарату Ко-ексфорж була оцінена більш ніж у 2200 пацієнтів. При застосуванні препарату Ко-ексфорж НЯ були в основному мало або помірно вираженими. Припинення лікування препаратом через розвиток НЯ вимагалося в окремих випадках. Найчастіше прийом препарату було припинено через розвиток запаморочення та вираженого зниження ; АТ (0,7%). При застосуванні препарату Ко-Ексфорж не було виявлено нових НЯ порівняно з подвійною комбінованою терапією та монотерапією окремими компонентами. Як і при короткостроковому прийомі, хороша переносимість препарату Ко-ексфорж спостерігалася при його тривалому застосуванні (протягом року). Частота НЯ була пов'язана з статтю, віком або расовою приналежністю. При застосуванні препарату Ко-ексфорж зміни лабораторних показників були мінімальними і не відрізнялися від таких на тлі монотерапії окремими компонентами. При одночасному прийомі гідрохлортіазиду разом з валсартаном (подвійна комбінована терапія) відзначається зниження гіпокаліємічної дії гідрохлортіазиду. Найбільш частими НЯ (частота більше 2%), що відзначалися в клінічних дослідженнях (незалежно від виявлення зв'язку із застосуванням препарату Ко-Ексфорж), були запаморочення (7,7%), периферичні набряки (4,5%), головний біль (4 ,3%), диспепсія (2,2%), підвищена стомлюваність (2,2%), спазм м'язів (2,2%), біль у спині (2,1%), назофарингіт (2,1%), нудота (2,1%). Для оцінки частоти використані наступні критерії (згідно з класифікацією ;ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).Взаємодія з лікарськими засобамиПри монотерапії амлодипіном не відзначається клінічно значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сіддидіф, , НПЗЗ, антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо.Спосіб застосування та дозиВсередину (бажано вранці), запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від їди. Для зручності пацієнти, які отримують терапію амлодипіном, валсартаном і гідрохлортіазидом в окремих таблетках, можуть бути переведені на терапію препаратом Ко-Ексфорж, що містить ті ж дози активних компонентів, а також при недостатньому контролі АТ на тлі подвійної комбінованої терапії (валсартан + гідрохлортіазид, валсартан та амлодипін + гідрохлортіазид), хворі можуть бути переведені на потрійне комбіноване лікування препаратом Ко-Ексфорж у відповідних дозах. У випадку, якщо у пацієнта відзначаються дозозалежні побічні ефекти при застосуванні подвійної комбінованої терапії будь-якими компонентами препарату Ко-Ексфорж, для досягнення подібного зниження артеріального тиску пацієнтам може бути призначений препарат Ко-Ексфорж, що містить нижчу дозу активного компонента, що спричинив цей побічний ефект. Добові дози препарату Ко-Ексфорж, що рекомендуються: - 5 + 160 + 12,5 мг (1 табл., що містить амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид у дозах 5 + 160 + 12,5 мг); - 10 + 160 + 12,5 мг (1 табл., що містить амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид дозах 5 + 160 + 12,5 мг); - 10 + 320 + 25 мг (2 табл., що містять амлодипін + валсартан + гідрохлортіазид у дозах 5 + 160 + 12,5 мг). Максимальний антигіпертензивний ефект препарату відзначається через 2 тижні після збільшення дози. Максимальна доза препарату - 10 + 320 + 25 мг на добу. Пацієнти віком від 65 років. Корекція дози препарату не потрібна. Діти та підлітки віком до 18 років. Оскільки безпека та ефективність препарату Ко-Ексфорж у дітей та підлітків (молодше 18 років) поки не встановлені, препарат не рекомендується застосовувати у даної категорії пацієнтів. Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки. У хворих з легкими та помірними порушеннями функції нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв) та печінки (5–9 балів за шкалою Child-Pough) корекція дози препарату не потрібна.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату нині відсутні. Симптоми: при передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої ​​рефлекторної тахікардії. Повідомляю також про виникнення вираженого та тривалого зниження АТ аж до розвитку шоку з летальним результатом. Основними клінічними проявами передозування гідрохлортіазиду є симптоми, пов'язані із втратою електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та дегідратацією внаслідок стимуляції діурезу. Найчастіші симптоми передозування – нудота та сонливість. Гіпокаліємія може супроводжуватись м'язовими спазмами. При супутньому застосуванні серцевих глікозидів (або інших антиаритмічних препаратів) гіпокаліємія може посилювати аритмію серця. Лікування: при випадковому передозуванні слід викликати блювання (якщо препарат був прийнятий нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців відразу або через 2 години після прийому амлодипіну значно зменшувало його абсорбцію. При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід укласти з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підвищення артеріального тиску, підтримці діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можливе застосування (з обережністю) вазоконстриктора. Внутрішньовенне введення розчинів солей кальцію може бути ефективним для усунення БКК. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Гідрохлортіазид може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему