Сердечно-сосудистые

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: інозин 200 мг. В упаковці 50 пігулок.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНуклеозид пурину, попередник АТФ. Покращує метаболізм міокарда, має антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда. Чинить захисну дію на нирки в умовах ішемії в ході операції. Бере участь у обміні глюкози, підвищує активність низки ферментів циклу Кребса. Стимулює синтез нуклеотидів.ФармакокінетикаІнозин добре абсорбується із ШКТ. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат, що нормалізує метаболізм міокарда, що зменшує гіпоксію тканин.Показання до застосуванняІХС, міокардіодистрофія, стан після інфаркту міокарда, вроджені та набуті вади серця, порушення ритму серця, особливо при глікозидній інтоксикації, міокардит, дистрофічні зміни міокарда після тяжких фізичних навантажень та перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; гепатити, цироз печінки, жирова дистрофія печінки, зокрема. викликані алкоголем чи лікарськими засобами; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при тимчасовій відсутності кровообігу в органі, що оперується).Протипоказання до застосуванняПодагра, гіперурикемія, підвищена чутливість до інозину.Побічна діяМожливо: свербіж, гіперемія шкіри. Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова добова доза становить 600-800 мг, потім дозу поступово збільшують до 2.4 г на добу в 3-4 прийоми. При внутрішньовенному (струменевому або краплинному) введенні початкова доза становить 200 мг 1 раз на добу, потім дозу збільшують до 400 мг 1-2 рази на добу. Тривалість курсового лікування визначається індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають інозин у разі порушення функції нирок. При появі сверблячки та гіперемії шкіри інозин слід відмінити.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: інозин 200 мг. В упаковці 50 пігулок.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаНуклеозид пурину, попередник АТФ. Покращує метаболізм міокарда, має антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда. Чинить захисну дію на нирки в умовах ішемії в ході операції. Бере участь у обміні глюкози, підвищує активність низки ферментів циклу Кребса. Стимулює синтез нуклеотидів.ФармакокінетикаІнозин добре абсорбується із ШКТ. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат, що нормалізує метаболізм міокарда, що зменшує гіпоксію тканин.Показання до застосуванняІХС, міокардіодистрофія, стан після інфаркту міокарда, вроджені та набуті вади серця, порушення ритму серця, особливо при глікозидній інтоксикації, міокардит, дистрофічні зміни міокарда після тяжких фізичних навантажень та перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; гепатити, цироз печінки, жирова дистрофія печінки, зокрема. викликані алкоголем чи лікарськими засобами; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при тимчасовій відсутності кровообігу в органі, що оперується).Протипоказання до застосуванняПодагра, гіперурикемія, підвищена чутливість до інозину.Побічна діяМожливо: свербіж, гіперемія шкіри. Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо початкова добова доза становить 600-800 мг, потім дозу поступово збільшують до 2.4 г на добу в 3-4 прийоми. При внутрішньовенному (струменевому або краплинному) введенні початкова доза становить 200 мг 1 раз на добу, потім дозу збільшують до 400 мг 1-2 рази на добу. Тривалість курсового лікування визначається індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають інозин у разі порушення функції нирок. При появі сверблячки та гіперемії шкіри інозин слід відмінити.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: інозин (рибоксин) – 20 мг; допоміжні речовини: метенамін (гексаметилентетрамін), 1 М розчин гідроксиду натрію (натру їдкого), вода для ін'єкцій. По 5 мл або 10 мл у ампулах. 5 ампул по 5 мл або 10 мл поміщені в контурну коміркову упаковку з полівінілхлоридної плівки. 2 контурні осередкові упаковки поміщені в пачку з картону. 10 ампул по 10 мл помішані в коробку з картону із вкладишем із паперу. У кожну пачку, коробку вкладають інструкцію із застосування, ніж ампульний або скарифікатор (при упаковці ампул з кільцем зламу, крапкою та надсічкою ніж ампульний або скарифікатор не вкладають).Опис лікарської формиПрозора безбарвна або слабко забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаМетаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється із сечею.ФармакодинамікаРибоксин – похідне (нуклеозид) пурину – попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що стимулюють метаболічні процеси. Чинить антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, внаслідок чого зростає ударний обсяг. Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).Показання до застосуванняКомплексне лікування перенесеного інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, порушень серцевого ритму, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів на тлі міокардіодистрофії після перенесених інфекційних захворювань. Захворювання печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія), урокопропорфірія. Операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при виключенні кровообігу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, подагра, гіперурикемія, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: при нирковій недостатності.Побічна діяАлергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри (препарат слід відмінити). Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти у крові, загострення подагри (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиНині не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньовенно струминно повільно або краплинно (40-60 крапель на 1 хвилину). Лікування починають із введення 200 мг (10 мл 2% розчину) 1 раз на день, потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл 2% розчину) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. Струмене введення препарату можливе при гострих порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл 2% розчину). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, Рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл 2% розчину) за 5-15 хвилин до перетиску ниркової артерії, а потім ще 800 мг (40 мл 2% розчину) відразу після відновлення . При краплинному введенні у вену 2% розчин препарату розводять у 5% розчині декстрози (глюкози) або ізотонічному розчині хлориду натрію (до 250 мл).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: інозин (рибоксин) у перерахунку на 100 % речовина – 200,000 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 24,268 мг, метилцелюлоза водорозчинна – 2,280 мг, сахароза (цукор) – 35,896 мг, кальцію стеарат – 2,700 мг, повідон (полі-вінілпіролідон низькомолекулярний медичний); Склад оболонки: метилцелюлоза водорозчинна - 2,325 мг, полісорбат (твін-80) 3,430 мг, титану діоксид (титану двоокис пігментна) - 0,820 мг, віск бджолиний - 0,360 мг, барвник "хіноліновий жовтий0" По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 50 таблеток у банку полімерну або банку полімерну з контролем першого розтину та амортизатором. Кожну банку або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до зеленувато-жовтого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого кольору.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаДобре абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виводиться нирками.ФармакодинамікаМетаболічний засіб, попередник аденозинтрифосфату; має антигіпоксичну, метаболічну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активізації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності аденозинтрифосфату. Активізує метаболізм піровиноградної кислоти для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, підвищує енергетичний рівень, позитивно впливає на процеси обміну в міокарді,збільшує силу скорочень серця та сприяє більш повному розслабленню міокарда у діастолі, внаслідок чого зростає ударний об'єм крові. Препарат нормалізує функцію печінки за рахунок покращення енергетичних процесів у гепатоцитах, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).Показання до застосуванняПризначають дорослим у комплексній терапії ішемічної хвороби серця після перенесеного інфаркту міокарда порушень ритму серця, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів. Призначають при гепатитах, цирозі, жировій дистрофії печінки, спричиненої алкоголем або лікарськими засобами, при урокопропорфірії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інозину або до інших компонентів препарату; непереносимість фруктози та синдром порушення всмоктування глюкози/галактози або дефіцит сахарази/ізомальтази; подагра; гіперурекімія; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності протипоказане. На час лікування препаратом слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНебажані реакції (HP) згруповані за системно-органними класами відповідно до словника MedDRA. Порушення з боку імунної системи: алергічні/анафілакгічні реакції (у тому числі свербіж. гіперемія шкіри, кропив'янка, висипання, анафілактичний шок). Порушення з боку обміну речовин та харчування: гіпсрурикемія, при тривалому застосуванні у великих дозах можливе загострення подагри. При появі побічних ефектів необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПро негативні прояви лікарської взаємодії інозину з іншими препаратами для лікування захворювань серцево-судинної системи не повідомлялося. При поєднанні із серцевими глікозидами препарат може запобігати виникненню аритмій та посилювати інотропну дію. Імунодепресанти знижують ефективність інозину.Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо до їди. Максимальна добова доза препарату при внутрішньому прийомі становить 600-2400 мг. У перші дні лікування добова доза дорівнює 600-800 мг (по 200 мг 3-4 десь у день). У разі хорошої переносимості дозу підвищують (на 2-3 день) до 1200 мг (400 мг 3 десь у день), за необхідності - до 2400 мг щодня. Тривалість курсу – від 4-х тижнів до 1,5-3 місяців. При урокопроіорфірії максимальна добова доза становить 800 мг (200 мг 4 рази на день). Курс лікування 1-3 місяці.ПередозуванняСимптоми: посилення побічних ефектів (підвищення концентрації сечової кислоти у крові, загострення подагри). Лікування: симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Рибоксин не застосовується для екстреної корекції порушень серця. При тривалому застосуванні препарату слід контролювати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові та сечі. При нирковій недостатності застосування препарату можливе лише у випадку, коли очікуваний позитивний ефект перевищує потенційний ризик. При появі сверблячки та гіперемії шкіри слід припинити застосування препарату. Інформація для хворих на цукровий діабет: 1 таблетка препарату відповідає 0,003 хлібної одиниці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами, що вимагають підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Інозин (рибоксин) – 20 мг; Допоміжні речовини: Метенамін – 2 мг; 1 М розчин гідроксиду натрію - до pH 7,8-8,6; Вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 5 або 10 мл ампули з поліетилену низької щільності або поліпропілену. По 10 ампул разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора чи майже прозора безбарвна чи злегка забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаМетаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється нирками.ФармакодинамікаРибоксин – похідне (нуклеозид) пурину – попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що регулюють метаболічні процеси. Чинить антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантин-дегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, внаслідок чого зростає ударний обсяг. Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).ІнструкціяПорядок роботи з полімерною ампулою: Взяти ампулу і струсити її, утримуючи за шийку. Здавити ампулу рукою, при цьому не повинно відбуватися виділення препарату, і рухами, що обертають, повернути і відокремити клапан. Через отвір, що утворився, негайно з'єднати шприц з ампулою. Перевернути ампулу та повільно набрати в шприц її вміст. Одягти голку на шприц.Показання до застосуванняУ комплексній терапії ішемічної хвороби серця (після перенесеного інфаркту міокарда), при міокардіодистрофіях, порушення ритму серця, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів. У комплексній терапії захворювань печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія печінки). Під час операції на ізольованій нирці як засіб фармакологічного захисту при виключенні кровообігу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату або інших похідних пурину; подагра; гіперурикемія; вагітність; період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат рибоксин протипоказаний при вагітності. Немає даних про проникнення інозину в грудне молоко, тому при необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка. Лабораторні показники: підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Інші: загострення перебігу подагри (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні із серцевими глікозидами препарат може попереджати виникнення аритмій, посилювати позитивну інотропну дію. Імунодепресанти знижують ефект інозину.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно струминно повільно або краплинно (40-60 крапель за 1 хв). Лікування починають із введення 200 мг (10 мл розчину 20 мг/мл) 1 раз на день; потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл розчину 20 мг/мл) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. Струмене введення препарату можливе при гострих порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл розчину 20 мг/мл). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, Рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл розчину 20 мг/мл) за 5-15 хв до перетискання ниркової артерії, а потім ще 800 мг (40 мл розчину 20 мг/м) відразу після відновлення кровообігу. Для внутрішньовенного краплинного введення розчин 20 мг/мл розводять у 5 % розчині декстрози (глюкози) або 0,9 % розчині хлориду натрію (до 250 мл).ПередозуванняНаразі про випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРибоксин не застосовується для екстреної корекції порушень серця. При появі свербежу та гіперемії шкіри лікування препаратом слід відмінити. При нирковій недостатності застосування препарату можливе лише у випадку, якщо, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект переважає можливий ризик від застосування. Під час тривалого лікування слід контролювати концентрацію сечової кислоти у крові та сечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клінічних даних про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: інозин (рибоксин) – 20,0 мг; Допоміжні речовини: метенамін (гексаметилентетрамін) – 2,0 мг, 1 М розчин натрію гідроксиду – до pH 7,8-8,6, вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. По 5 мл у ампули нейтрального скла. 5 ампул в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) або з плівки поліетилентерефталатної (ПЕТФ). 1 або 2 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією по застосуванню та ампульним скарифікатором в пачку картонну. 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором в пачку картонну з гофрованим вкладишем. При використанні ампул із крапкою або кільцем зламу скарифікатор не вкладають. Упаковка для стаціонарів По 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкціями щодо застосування в кількості, що дорівнює кількості контурних осередкових упаковок, в картонну пачку. По 50 або 100 контурних осередкових упаковок разом інструкціями щодо застосування в кількості, що дорівнює кількості контурних осередкових упаковок, в коробку з гофрованого картону.Опис лікарської формиПрозорий, безбарвний чи жовтуватий розчин.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаПрепарат метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виводиться нирками.ФармакодинамікаІнозин є похідним (нуклеозид) пурину - попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що стимулюють метаболічні процеси. Чинить антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Інозин активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, внаслідок чого зростає ударний обсяг.Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).Показання до застосуванняКомплексне лікування перенесеного інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, порушень серцевого ритму, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів на тлі міокардіодистрофії після перенесених інфекційних захворювань. Захворювання печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія). Операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при короткочасному виключенні кровообігу органу, що оперується).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість інозину або інших похідних пурину та інших компонентів препарату; подагра; гіперурикемія; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Рибоксин під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане. Немає даних про проникнення інозину в грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, гіперемія шкіри (препарат слід відмінити). Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти до крові, загострення перебігу подагри (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із серцевими глікозидами може попереджати виникнення аритмій, посилювати позитивну інотропну дію. Імунодепресанти знижують ефект інозину.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно повільно струминно або краплинно (40-60 крапель за 1 хв). Лікування починають із введення 200 мг (10 мл розчину 20 мг/мл) 1 раз на день, потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл розчину 20 мг/мл) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. Струмене введення препарату можливе при гострих порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл розчину 20 мг/мл). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, Рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл розчину 20 мг/мл) за 5-15 хвилин до перетискання ниркової артерії, а потім 800 мг (40 мл розчину 20 мг/м) відразу після відновлення кровообігу. Для внутрішньовенного краплинного введення розчин препарату 20 мг/мл розводять у 5% розчині декстрози (глюкози) або 0,9% розчині натрію хлориду (до 250 мл).ПередозуванняНаразі випадків передозування не відмічено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРибоксин не застосовується для екстреної корекції порушень серця. При нирковій недостатності застосування препарату можливе лише у випадку, якщо, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект переважає можливий ризик від застосування. Під час тривалого лікування слід контролювати концентрацію сечової кислоти у крові та сечі. При появі свербежу та гіперемії шкіри лікування препаратом слід відмінити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клінічних даних щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами, механізмами немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Інозин (рибоксин) – 20 мг; Допоміжні речовини: Метенамін – 2 мг; 1 М розчин гідроксиду натрію - до pH 7,8-8,6; Вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 5 або 10 мл ампули з поліетилену низької щільності або поліпропілену. По 10 ампул разом із інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора чи майже прозора безбарвна чи злегка забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаМетаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється нирками.ФармакодинамікаРибоксин – похідне (нуклеозид) пурину – попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що регулюють метаболічні процеси. Чинить антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантин-дегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, внаслідок чого зростає ударний обсяг. Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).ІнструкціяПорядок роботи з полімерною ампулою: Взяти ампулу і струсити її, утримуючи за шийку. Здавити ампулу рукою, при цьому не повинно відбуватися виділення препарату, і рухами, що обертають, повернути і відокремити клапан. Через отвір, що утворився, негайно з'єднати шприц з ампулою. Перевернути ампулу та повільно набрати в шприц її вміст. Одягти голку на шприц.Показання до застосуванняУ комплексній терапії ішемічної хвороби серця (після перенесеного інфаркту міокарда), при міокардіодистрофіях, порушення ритму серця, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів. У комплексній терапії захворювань печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія печінки). Під час операції на ізольованій нирці як засіб фармакологічного захисту при виключенні кровообігу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату або інших похідних пурину; подагра; гіперурикемія; вагітність; період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПрепарат рибоксин протипоказаний при вагітності. Немає даних про проникнення інозину в грудне молоко, тому при необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка. Лабораторні показники: підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Інші: загострення перебігу подагри (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні із серцевими глікозидами препарат може попереджати виникнення аритмій, посилювати позитивну інотропну дію. Імунодепресанти знижують ефект інозину.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно струминно повільно або краплинно (40-60 крапель за 1 хв). Лікування починають із введення 200 мг (10 мл розчину 20 мг/мл) 1 раз на день; потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл розчину 20 мг/мл) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. Струмене введення препарату можливе при гострих порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл розчину 20 мг/мл). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, Рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл розчину 20 мг/мл) за 5-15 хв до перетискання ниркової артерії, а потім ще 800 мг (40 мл розчину 20 мг/м) відразу після відновлення кровообігу. Для внутрішньовенного краплинного введення розчин 20 мг/мл розводять у 5 % розчині декстрози (глюкози) або 0,9 % розчині хлориду натрію (до 250 мл).ПередозуванняНаразі про випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРибоксин не застосовується для екстреної корекції порушень серця. При появі свербежу та гіперемії шкіри лікування препаратом слід відмінити. При нирковій недостатності застосування препарату можливе лише у випадку, якщо, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект переважає можливий ризик від застосування. Під час тривалого лікування слід контролювати концентрацію сечової кислоти у крові та сечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клінічних даних про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: інозин (рибоксин) – 20 мг; допоміжні речовини: пропіленгліколь - 1,0 мг, натрію гідроксид - 9,8 мг, натрію сульфіт безводний - 1,0 мг, оцтова кислота розведена 30% - до pH 7,8-8,6, вода для ін'єкцій - до 1 мл . По 5 мл, 10 мл препарату в ампули нейтрального світлозахисного скла. 5 ампул поміщають у контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки і плівки полімерної, або без полімерної плівки. 1, 2 контурні осередкові упаковки поміщають у пачку з картону. У кожну пачку вкладають інструкцію із застосування, ампульний скарифікатор. Скарифікатор ампульний не вкладають при використанні ампул з кільцем зламу або надрізом і точкою.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або слабко забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаМетаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти і подальшим се окисленням. У незначній кількості виводиться нирками.ФармакодинамікаІнозин – похідне (нуклеозид) пурину – попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що стимулюють метаболічні процеси. Чинить антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогнози. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, внаслідок чого зростає ударний обсяг. Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).Показання до застосуванняКомплексне лікування перенесеного інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, порушень серцевого ритму, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів на тлі міокардіодистрофії після перенесених інфекційних захворювань. У комплексній терапії захворювань печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія). Операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при короткочасному виключенні кровообігу органу, що оперується).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату; подагра; гіперурикемія; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату під час вагітності та в період грудного вигодовування. Немає даних про проникнення інозину в грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка, свербіж шкіри, гіперемія шкіри (препарат слід відмінити). Лабораторні показники: підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Інші: загострення перебігу подагри (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із серцевими глікозидами препарат може запобігати виникненню аритмій, посилювати позитивну інотропну дію. Імунодепресанти знижують ефект інозину.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно струминно повільно або краплинно (40-60 крапель за хвилину). Лікування починають із введення 200 мг (10 мл розчину 20 мг/мл) 1 раз на день, потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл розчину 20 мг/мл) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. При гострих порушеннях ритму серця можливе струменеве введення препарату в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл розчину 20 мг/мл). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, Рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл розчину 20 мг/мл) за 5-15 хвилин до перетискання ниркової артерії, а потім 800 мг (40 мл розчину 20 мг/м) відразу після відновлення кровообігу. Для внутрішньовенного краплинного введення розчин препарату 20 мг/мл розводять у 5% розчині декстрози (глюкози) або 0,9% розчині натрію хлориду (до 250 мл).ПередозуванняНаразі випадків передозування не відмічено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРибоксин не застосовується для екстреної корекції порушень серця. При нирковій недостатності застосування препарату можливе лише у випадку, якщо, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект переважає можливий ризик від застосування. Під час тривалого лікування бажано контролювати концентрацію сечової кислоти в крові та сечі. При появі свербежу та гіперемії шкіри лікування препаратом слід відмінити. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відомостей про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного введення 1 мл/1 ампула: інозин 20 мг/200 мг. 10 мл – ампули (100) – коробки картонні.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаРибоксин – похідне (нуклеозид) пурину – попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що стимулюють метаболічні процеси. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, внаслідок чого зростає ударний обсяг. Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).Дія на організмПокращує метаболізм міокарда, має антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда. Чинить захисну дію на нирки в умовах ішемії в ході операції.ФармакокінетикаІнозин добре абсорбується із ШКТ. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється нирками.Клінічна фармакологіяПрепарат, що нормалізує метаболізм міокарда, що зменшує гіпоксію тканин.ІнструкціяПрепарат застосовують внутрішньовенно струминно повільно або краплинно (40-60 крапель на 1 хвилину).Показання до застосуванняІХС, міокардіодистрофія, стан після інфаркту міокарда, вроджені та набуті вади серця, порушення ритму серця, особливо при глікозидній інтоксикації, міокардит, дистрофічні зміни міокарда після тяжких фізичних навантажень та перенесених інфекційних захворювань або внаслідок ендокринних порушень; гепатити, цироз печінки, жирова дистрофія печінки, зокрема. викликані алкоголем чи лікарськими засобами; профілактика лейкопенії при радіоактивному опроміненні; операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при тимчасовій відсутності кровообігу в органі, що оперується).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, подагра, гіперурикемія, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю призначають інозин у разі порушення функції нирок. При появі сверблячки та гіперемії шкіри інозин слід відмінити.Вагітність та лактаціяРибоксин у період вагітності та грудного вигодовування протипоказаний. Протипоказаний для дітей віком до 18 років.Побічна діяАлергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка (препарат слід відмінити). Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти у крові, загострення подагри (при тривалому застосуванні).Спосіб застосування та дозиЛікування починають із введення 200 мг (10 мл 2% розчину) 1 раз на день, потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл 2% розчину) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. Струмене введення препарату можливе при гострих порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл 2% розчину). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, Рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл 2% розчину) за 5-15 хвилин до перетиску ниркової артерії, а потім ще 800 мг (40 мл 2% розчину) відразу після відновлення .Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: активна речовина: інозин (рибоксин) – 20 мг; допоміжні речовини: метенамін (гексаметилентетрамін) – 2 мг; натрію гідроксид (1 М розчин гідроксиду натрію) – до рН 7,8-8,6; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин внутрішньовенного введення 20 мг/мл. По 5 мл, 10 мл ампули полімерні з поліетилену високого тиску або з поліетилену низького тиску, або з поліетилену для медичних цілей, або з поліетилену або поліпропілену для інфузійних розчинів та ін'єкційних препаратів. На полімерні ампули наклеюють етикетки з паперу етикеточної, писчей або текст етикетки наносять безпосередньо на ампулу полімерну методом краплеструминного друку. По 10, 100 полімерних ампул з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.ФармакокінетикаМетаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється із сечею.ФармакодинамікаРибоксин – похідне (нуклеозид) пурину – попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що стимулюють метаболічні процеси. Чинить антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, в результаті чого зростає ударний обсяг. Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. . Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).Показання до застосуванняКомплексне лікування перенесеного інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, порушень серцевого ритму, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів на тлі міокардіодистрофії після перенесених інфекційних захворювань. Захворювання печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія), урокопропорфірія. Операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при виключенні кровообігу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, подагра, гіперурикемія, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю застосовувати при нирковій недостатності.Побічна діяАлергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка (препарат слід відмінити). Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти у крові, загострення подагри (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиНині не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньовенно струминно повільно або краплинно (40-60 крапель на 1 хвилину). Лікування починають із введення 200 мг (10 мл 2% розчину) 1 раз на день, потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл 2% розчину) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. Струмене введення препарату можливе при гострих порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл 2% розчину). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл 2% розчину) за 5-15 хвилин до перетиску ниркової артерії, а потім ще 800 мг (40 мл 2% розчину) відразу після відновлення кровообігу. . При краплинному введенні у вену 2% розчин препарату розводять у 5% розчині декстрози (глюкози) або ізотонічному розчині хлориду натрію (до 250 мл).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: активна речовина: інозин (рибоксин) – 20 мг; допоміжні речовини: метенамін (гексаметилентетрамін) – 2 мг; натрію гідроксид (1 М розчин гідроксиду натрію) – до рН 7,8-8,6; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Розчин внутрішньовенного введення 20 мг/мл. По 5 мл, 10 мл ампули полімерні з поліетилену високого тиску або з поліетилену низького тиску, або з поліетилену для медичних цілей, або з поліетилену або поліпропілену для інфузійних розчинів та ін'єкційних препаратів. На полімерні ампули наклеюють етикетки з паперу етикеточної, писчей або текст етикетки наносять безпосередньо на ампулу полімерну методом краплеструминного друку. По 10, 100 полімерних ампул з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.ФармакокінетикаМетаболізується в печінці з утворенням глюкуронової кислоти та подальшим її окисленням. У незначній кількості виділяється із сечею.ФармакодинамікаРибоксин – похідне (нуклеозид) пурину – попередник аденозинтрифосфату (АТФ). Належить до групи лікарських засобів, що стимулюють метаболічні процеси. Чинить антигіпоксичну та антиаритмічну дію. Підвищує енергетичний баланс міокарда, покращує коронарний кровообіг, запобігає наслідкам інтраопераційної ішемії нирок. Приймає безпосередню участь в обміні глюкози та сприяє активації обміну в умовах гіпоксії та за відсутності АТФ. Активує метаболізм піровиноградної кислоти, необхідної для забезпечення нормального процесу тканинного дихання, а також сприяє активуванню ксантиндегідрогенази. Стимулює синтез нуклеотидів, посилює активність деяких ферментів циклу Кребса. Проникаючи в клітини, позитивно впливає на процеси метаболізму в міокарді - збільшує силу скорочень серця і сприяє більш повному розслабленню міокарда в діастолі, в результаті чого зростає ударний обсяг. Механізм антиаритмічної дії до кінця не зрозумілий. . Знижує агрегацію тромбоцитів, активує регенерацію тканин (особливо міокарда та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту).Показання до застосуванняКомплексне лікування перенесеного інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, порушень серцевого ритму, зумовлених застосуванням серцевих глікозидів на тлі міокардіодистрофії після перенесених інфекційних захворювань. Захворювання печінки (гепатити, цироз, жирова дистрофія), урокопропорфірія. Операції на ізольованій нирці (як засіб фармакологічного захисту при виключенні кровообігу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, подагра, гіперурикемія, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю застосовувати при нирковій недостатності.Побічна діяАлергічні реакції: свербіж шкіри, гіперемія шкіри, кропив'янка (препарат слід відмінити). Рідко: підвищення концентрації сечової кислоти у крові, загострення подагри (при тривалому застосуванні).Взаємодія з лікарськими засобамиНині не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньовенно струминно повільно або краплинно (40-60 крапель на 1 хвилину). Лікування починають із введення 200 мг (10 мл 2% розчину) 1 раз на день, потім, при добрій переносимості, дозу збільшують до 400 мг (20 мл 2% розчину) 1-2 рази на день. Тривалість лікування 10-15 днів. Струмене введення препарату можливе при гострих порушеннях ритму серця в разовій дозі 200-400 мг (10-20 мл 2% розчину). Для фармакологічного захисту нирок, підданих ішемії, рибоксин вводять внутрішньовенно струминно в разовій дозі 1200 мг (60 мл 2% розчину) за 5-15 хвилин до перетиску ниркової артерії, а потім ще 800 мг (40 мл 2% розчину) відразу після відновлення кровообігу. . При краплинному введенні у вену 2% розчин препарату розводять у 5% розчині декстрози (глюкози) або ізотонічному розчині хлориду натрію (до 250 мл).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс. (550 мг): насіння квасолі звичайної; трави центелли азіатської; екстракти плодів яванського перцю; мед; екстракти листя блюмеї бальзамічної; кореневищ куркуми довгою; листя гінкго дволопатевого. у флаконах по 60 шт.; у пачці картонної 1 флакон.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі; джерело флавоноїдних глікозидів, терпенів, органічних кислот, ефірної олії, мінеральних солей.Фармакотерапевтична групаНормалізує реологічні властивості крові, покращує периферичний кровообіг, нейропротективний, загальнозміцнюючий.Властивості компонентівРіколін - натуральний засіб, пропорції та поєднання інгредієнтів якого сприяють посиленню ефектів окремих рослин. Компоненти, що входять до складу БАД, сприяють нормалізації периферичного (в т.ч. мозкового) кровообігу, відновлюють харчування нервових клітин, запобігаючи їх руйнуванню, активізують діяльність мозку, покращують функціональну діяльність серцево-судинної системи, знижують в'язкість крові та зміцнюють судинну стінку, нормалізації показників вуглеводного та ліпідного обміну.Рекомендуєтьсядля покращення капілярного кровообігу; для профілактики та комплексного лікування інсультів; для активізації діяльності мозку, покращення пам'яті, розумових здібностей, концентрації уваги, підвищення настрою.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність компонентів продукту; вагітність; грудне годування.Вагітність та лактаціяПротипоказано. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі, з їжею, дорослим – по 1 капс. або 5 пігулок 2 рази на день. Тривалість прийому – 15–45 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: пропафенону гідрохлорид 150 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 25,40 мг, крохмаль кукурудзяний 20,00 мг, кроскармелоза натрію 10,00 мг, гіпромелоза-2910 8,00 мг, магнію стеарат 0,50 мг, вода 6,10 мг; плівкове покриття: макрогол-400 0,52 мг, макрогол-6000 4,176 мг, гіпромелоза-2910 6,264 мг, титану діоксид 1,04 мг. По 10 таблеток у блістері із ПВХ/Аl фольги. 2, 5 або 10 блістерів з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, з гравіюванням "150" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб.ФармакокінетикаПропафенон являє собою рацемічну суміш, що складається з R-пропафенону та S-пропафенону. Всмоктування Максимальна концентрація (Сmах) препарату в плазмі створюється в інтервалі від 2 до 3 годин після прийому внутрішньо. Пропафенон піддається значної та насиченої пресистемної біотрансформації за допомогою ізоферменту CYP2D6 (ефект "первинного проходження" через печінку), у зв'язку з цим абсолютна біодоступність препарату залежить від дози та лікарської форми. Хоча прийом їжі викликав збільшення біодоступності та Cmax у плазмі крові у дослідженні прийому одноразової дози, тривале застосування пропафенону з їжею у здорових добровольців не призводило до значної зміни біодоступності. Розподіл Пропафенон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу у рівноважному стані становить від 1,9 до 3,0 л/кг. Ступінь зв'язування пропафенону з білками плазми залежить від концентрації і знижується з 97,3% при введенні дози 0,25 нг/мл до 91,3% при введенні дози 100 нг/мл. Метаболізм та виведення Існує два генетично обумовлені шляхи метаболізму пропафенону. Більш ніж у 90% пацієнтів препарат швидко та значно метаболізується, період напіввиведення (Т1/2) становить від 2 до 10 годин (так звані "швидкі метаболізатори"). У таких пацієнтів пропафенон метаболізується з утворенням 2 активних метаболітів - 5-гідроксипропафенон за допомогою ізоферменту CYP2D6 та N-депропілпропафенон (норпропафенон) за допомогою ізоферментів CYP3A4 та CYP1A2. Менш ніж у 10% пацієнтів пропафенон метаболізується повільніше, оскільки 5-гідроксипропафенон не утворюється або утворюється в незначній кількості (так звані "повільні метаболізатори"). У цьому типі метаболізму Т1/2 становить від 10 до 32 годин. Кліренс пропафенону становить від 0,67 до 0,81 л/год/кг. Оскільки рівноважний стан фармакокінетичних параметрів або показників досягається через 3-4 дні після прийому препарату у всіх пацієнтів, режими дозування пропафенону однакові для всіх пацієнтів незалежно від швидкості метаболізму ("швидкі" або "повільні" метаболізатори). При значному метаболізмі з циклом гідроксилювання, що насичується, за допомогою ізоферменту CYP2D6 фармакокінетика пропафенону нелінійна, а при повільному метаболізмі - лінійна. Фармакокінетика пропафенону має значну індивідуальну варіабельність, що зумовлено головним чином ефектом "первинного проходження" через печінку, а також нелінійністю фармакокінетики при значному метаболізмі. Варіабельність концентрації пропафенону в крові вимагає обережного титрування дози та спостереження за клінічними та електорокардіографічними ознаками дії препарату. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок вміст пропафенону сильно варіював і суттєво не відрізнявся від такого у здорових пацієнтів молодого віку. Вміст 5-гідроксипропафенону був приблизно подібним, проте вміст глюкуронідів пропафенону був у два рази вищим. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок вміст пропафенону та 5-гідроксипропафенону був подібним порівняно до здорових добровольців, проте спостерігалася кумуляція метаболітів глюкуроніду. У разі порушення функції нирок пропафенон слід застосовувати з обережністю. Порушення функції печінки Біодоступність та Т1/2 під час прийому внутрішньо підвищуються у пацієнтів з порушенням функції печінки. Необхідне коригування дози пропафенону при порушеннях функції печінки.ФармакодинамікаПропафенон володіє мембраностабілізуючими властивостями, властивостями блокатора натрієвих каналів (клас IС) і слабо вираженою бета-адреноблокуючою активністю (клас II). Він уповільнює наростання потенціалу дії, унаслідок чого знижується швидкість проведення імпульсу (негативний дромотропний ефект). Рефрактерний період у передсерді, атріовентрикулярному (AV) вузлі та шлуночках подовжується. Пропафенон подовжує також рефрактерний період у додаткових провідних шляхах у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW).Показання до застосуванняПароксизмальні надшлуночкові тахіаритмії, у тому числі AV-вузлова тахікардія, надшлуночкова тахікардія у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW) та/або пароксизмальною фібриляцією передсердь. Тяжка пароксизмальна шлуночкова тахіаритмія, що загрожує життю.Протипоказання до застосуванняВідома підвищена чутливість до пропафенону чи будь-якого іншого компонента препарату. Синдром Бругади. Інфаркт міокарда перенесений протягом останніх 3 місяців. Значні органічні зміни міокарда, такі як: рефрактерна хронічна серцева недостатність із фракцією викиду лівого шлуночка менше 35%; кардіогенний шок, крім аритмічного шоку; виражена брадикардія; синдром слабкості синусового вузла, порушення внутрішньопередсердної провідності, AV-блокада, блокада ніжок пучка Гіса або дистальна блокада (у хворих без електрокардіостимулятора); виражена артеріальна гіпотензія. Виражені порушення водно-електролітного балансу (наприклад, порушення метаболізму калію). Тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ). Одночасне застосування ритонавіру. Міастенія гравіс. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: порушення функції печінки та/або нирок, пароксизмальна миготлива аритмія, застосування у пацієнтів з електрокардіостимулятором, літній вік, органічні зміни міокарда, вагітність та період грудного вигодовування, обструктивні захворювання дихальних шляхів, у т.ч. бронхіальна астма.Вагітність та лактаціяВагітність Відповідних та строго контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Препарат можна застосовувати при вагітності лише у випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Пропафенон проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація пропафенону в пуповині становить приблизно 30% концентрації в крові матері. Період грудного вигодовування Досліджень виділення пропафенону із грудним молоком не проводилося. Однак, є обмежені дані про те, що пропафенон може виділятися з грудним молоком. Препарат Рітмонорм® слід застосовувати з обережністю у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш поширеними побічними ефектами при застосуванні препарату Ритмонорм є запаморочення, порушення серцевої провідності та відчуття серцебиття. У таблиці нижче наведені побічні ефекти, зареєстровані в ході клінічних досліджень та постмаркетинговому застосуванні препарату Ритмонорм®. Всі реакції, розцінені як такі, що мають щонайменше можливий зв'язок із застосуванням препарату Ритмонорм®, представлені за системами органів та частотою народження: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) і частота невідома (виявлено під час постмаркетингового застосування; неможливо оцінити частоту на підставі наявних даних). Усередині кожної групи побічні ефекти розташовані в порядку зниження ступеня серйозності, якщо така піддавалася оцінці. Система органів Частота Небажані ефекти Порушення з боку крові та лімфатичної системи Не часто Тромбоцитопенія Частота невідома Агранулоцитоз; лейкопенія; Гранулоцитопенія Порушення з боку імунної системи Частота невідома Реакції гіперчутливості (можуть проявлятися у вигляді холестазу, дискразії крові, висипу на шкірі) Порушення з боку обміну речовин та харчування Не часто Зниження апетиту Порушення психіки Часто Тривога; Порушення сну Не часто "Кошмарні" сновидіння Частота невідома Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Дуже часто Запаморочення (за винятком вертиго) Часто Головний біль Порушення смаку Не часто Непритомність; порушення координації рухів; Парестезія Частота невідома Судоми; Екстрапірамідні симптоми; Занепокоєння Порушення з боку органу зору Часто Нечіткість зору Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Не часто Вертіго Порушення з боку серцево-судинної системи Дуже часто Порушення серцевої провідності у т. ч. синоатріальна блокада, AV-блокада або внутрішньошлуночкова блокада); Відчуття серцебиття Часто Синусова брадикардія; Брадикардія; Тахікардія; Тремтіння передсердь Не часто Шлуночкова тахікардія Аритмія1; Виражене зниження АТ Частота невідома Фібриляція шлуночків; Серцева недостатність (у тому числі можливе погіршення перебігу серцевої недостатності); Зниження частоти серцевих скорочень; Ортостатична гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Біль в животі; Блювота; Нудота; Діарея; Запор; Сухість слизової оболонки ротової порожнини Не часто Здуття живота; Метеоризм Частота невідома Позиви на блювання; Шлунково-кишкові захворювання Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто Порушення функції печінки2 Частота невідома Гепатоцелюлярні порушення; Холестаз; Гепатит; Жовтяниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Не часто Кропивниця; Кожний зуд; Шкірний висип; Ерітема Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома Вовчаковоподібний синдром Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто еректильна дисфункція Частота невідома Оборотне зниження кількості сперматозоїдів3 Загальні розлади Часто Біль у грудній клітці; Слабкість; Підвищена стомлюваність Лихоманка 1-Прийом препарату Ритмонорм® може бути пов'язаний з проаритмічними ефектами, що проявляються збільшенням частоти серцевих скорочень (тахікардія) або фібриляцією шлуночків. Деякі з цих аритмій можуть бути життєзагрозливими і можуть вимагати проведення реанімаційних заходів для запобігання потенційному летальному результату. 2-У тому числі зміни "печінкових проб": підвищення активності АЛТ (аланінамінотрансферази), ACT (аспартатамінотрансферази), гамма-глутамілтрансферази та лужної фосфатази. 3-Повертається до норми після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні пропафенону з місцевими анестетиками (наприклад, при імплантації електрокардіостимулятора, при хірургічних втручаннях, у стоматології) або іншими лікарськими засобами, які уріджують ЧСС та/або знижують скоротливість міокарда (наприклад, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами). Одночасне застосування пропафенону з препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2D6 (наприклад, венлафаксином), може спричинити підвищення концентрації цих препаратів у плазмі крові. Підвищення концентрації пропранололу, метопрололу, дезіпраміну, циклоспорину, теофіліну та дигоксину в плазмі також може спостерігатися при одночасному прийомі з пропафеноном. У разі необхідності, у разі виявлення симптомів передозування, дози цих лікарських препаратів слід зменшувати. Препарати, які інгібують ізоферменти CYP2D6, CYP1A2, CYP3A4, наприклад, кетоконазол, циметидин, хінідин, еритроміцин та грейпфрутовий сік, можуть спричинити підвищення концентрації пропафенону у плазмі крові. При одночасному застосуванні пропафенону з інгібіторами цих ізоферментів пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом, у разі необхідності дозу лікарського препарату слід коригувати. Поєднана терапія аміодароном і пропафеноном може викликати порушення провідності та реполяризації, а також супроводжуватися проаритмогенним ефектом. У цьому випадку може знадобитися коригування дози обох препаратів. Хоча змін фармакокінетики пропафенону та лідокаїну не відзначалося при їхньому спільному застосуванні, повідомлялося про підвищений ризик розвитку побічних ефектів лідокаїну з боку центральної нервової системи. Оскільки фенобарбітал є індуктором ізоферменту CYP3A4, слід контролювати відповідь на терапію у разі приєднання пропафенону до тривалої терапії фенобарбіталом. Одночасне застосування пропафенону та рифампіцину може знизити концентрацію пропафенону у плазмі крові та, як наслідок, знизити його антиаритмічну активність. Необхідно контролювати стан згортання крові у пацієнтів, які одночасно отримують непрямі антикоагулянти (фенпрокумон, варфарин), оскільки пропафенон може посилити фармакологічну дію цих препаратів і викликати подовження протромбінового часу. У разі необхідності, у разі виявлення симптомів передозування, дози цих лікарських препаратів слід зменшувати. При сумісному застосуванні пропафенону та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (таких як флуоксетин або пароксетин) може відбуватися підвищення концентрації пропафенону у плазмі крові. Спільне застосування пропафенону та флуоксетину у "швидких метаболізаторів" підвищує Сmах (максимальну концентрацію в плазмі крові) і площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) пропафенону S на 39% та 50%, а пропафенону R на 71% та 50 відповідно. Таким чином, бажаний терапевтичний ефект може бути досягнутий при застосуванні пропафенону у менших дозах.Спосіб застосування та дозиВсередину. Через гіркий смак та місцеву анестезуючу дію препарат Ритмонорм® слід ковтати повністю, не розжовуючи та запиваючи рідиною. Дозу препарату Ритмонорм® слід підбирати індивідуально залежно від реакції реакції пацієнта та отриманого ефекту. Рекомендується розпочинати терапію в стаціонарі, попередньо відмінивши всі антиаритмічні засоби (під контролем артеріального тиску (АТ), ЕКГ, визначення ширини комплексу QRS). У пацієнтів із значно розширеними комплексами QRS та AV-блокадою рекомендується знизити дозу. Дорослі При масі тіла пацієнта 70 кг та більше початкова доза – 150 мг 3 рази на добу (у стаціонарі під контролем ЕКГ та АТ). Доза може бути збільшена з інтервалами щонайменше 3-4 діб, до 300 мг (2 таблетки) 2 рази на добу, а при необхідності – до максимальної дози 300 мг 3 рази на добу. При масі тіла пацієнта менше 70 кг лікування слід розпочинати з нижчих доз препарату. Не слід починати збільшення дози, якщо тривалість застосування препарату не перевищує 3-4 днів. Пацієнти похилого віку Не було виявлено відмінностей у ефективності та безпеці застосування препарату Ритмонорм у пацієнтів похилого віку та пацієнтів молодшого віку. Однак не можна виключати окремі реакції підвищеної чутливості до пропафенону або будь-якого іншого компонента препарату, тому терапія препаратом повинна проводитись під ретельним контролем лікаря. Також надходять і під час проведення підтримуючої терапії. Не слід починати збільшення дози, якщо тривалість застосування препарату не перевищує 5-8 днів. Порушення функції нирок та/або печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок та/або печінки через можливу кумуляцію препарату необхідне титрування дози під ретельним клінічним контролем та контролем ЕКГ.ПередозуванняСимптоми З боку міокарда Наслідки передозування пропафенону для міокарда проявляються такими порушеннями, як подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS, придушення автоматизму синусового вузла, AV-блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, тріпотіння шлуночків. Зниження скоротливості (негативний інотропний ефект) може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, що у тяжких випадках може спричинити колапс. Екстракардіальні симптоми Часто можуть спостерігатися біль голови, запаморочення, нечіткість зору, парестезія, тремор, нудота, запор і сухість слизової оболонки порожнини рота. У дуже рідкісних випадках повідомлялося про судоми внаслідок передозування. Також повідомлялося про випадок летального результату. У випадках тяжкого отруєння можливі клоніко-тонічні судоми, парестезія, сонливість, кома та зупинка дихання. Лікування Спроби виведення препарату Рітмонорм з організму за допомогою гемоперфузії малоефективні. Оскільки пропафенон має великий обсяг розподілу та високий ступінь зв'язування з білками плазми (>95%), проведення гемодіалізу неефективне. Крім проведення загальних невідкладних заходів, необхідно контролювати життєво важливі показники в палаті інтенсивної терапії та коригувати їх у разі потреби. Для контролю серцевого ритму та артеріального тиску ефективними заходами є дефібриляція, а також інфузії дофаміну та ізопротеренолу. Судоми усувають внутрішньовенним введенням діазепаму. Можуть бути потрібні загальні підтримуючі заходи, такі як підключення до апарату штучного дихання та непрямий масаж серця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід розпочинати в умовах стаціонару, оскільки підвищений ризик аритмогенної дії, пов'язаної із застосуванням препарату Ритмонорм®. Рекомендується, щоб попередня антиаритмічна терапія була припинена до початку лікування у терміни, що дорівнює 2-5 періодам напіввиведення цих препаратів. Кожен пацієнт, який отримує Рітмонорм®, повинен проходити електрокардіографічне та клінічне обстеження до початку терапії та в період її проведення для раннього виявлення побічної дії, оцінки ефективності препарату та необхідності продовження терапії. Прийом пропафенону може виявити безсимптомний перебіг синдрому Бругада та спричинити бругадоподібні зміни на ЕКГ. Тому після початку терапії препаратом Ритмонорм слід провести електрокардіографічне обстеження, щоб виключити наявність синдрому Бругада та бругадоподібних змін на ЕКГ. Електрокардіостимулятори необхідно перевіряти і, при необхідності, перепрограмувати, оскільки Ритмонорм може вплинути на поріг чутливості та частотний поріг штучних водіїв ритму. Існує ризик конверсії пароксизмальної миготливої ​​аритмії у тріпотіння передсердь з AV-блокадою 2:1 або 1:1. Як і при застосуванні інших антиаритмічних засобів класу 1C, у пацієнтів із значними органічними змінами міокарда при прийомі препарату Ритмонорм можуть виникати серйозні побічні ефекти. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Нечіткість зору, запаморочення, підвищена стомлюваність та постуральна артеріальна гіпотензія можуть порушити швидкість реакцій пацієнта та здатність керувати транспортом та працювати з механізмами, тому в період застосування препарату Ритмонорм® слід утримуватися від керування транспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидко психомоторні реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: розувастатин кальцію 10.42 мг, що відповідає вмісту розувастатину 10 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 140.658 мг, целюлоза мікрокристалічна - 24.612 мг, кроскармелоза натрію - 9.154 мг, повідон (полівідон К25) - 5.274 мг, кремнію діоксид 109 мг4 склад корпусу капсули: барвник заліза оксид чорний – 0.05%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%; склад кришечки капсули: барвник заліза оксид жовтий – 0.1%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%. Капсули. 10мг, 30 шт.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2, корпус світло-сірого кольору, кришечка світло-жовтого кольору з бежевим відтінком, непрозорі; вміст капсул - суміш порошку та гранул або мікрогранульований порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору допускається ущільнення вмісту капсул у грудки за формою капсули, що легко руйнуються при натисканні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв) концентрація розувастатину в плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК) З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не застосовувати у жінок репродуктивного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (>=1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиПочаткова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 20 мг через 4 тижні. Підвищення дози до 40 мг можливе лише у пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією) за недостатньої ефективності у дозі 20 мг та за умови контролю лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: розувастатин кальцію 10.42 мг, що відповідає вмісту розувастатину 10 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 140.658 мг, целюлоза мікрокристалічна - 24.612 мг, кроскармелоза натрію - 9.154 мг, повідон (полівідон К25) - 5.274 мг, кремнію діоксид 109 мг4 склад корпусу капсули: барвник заліза оксид чорний – 0.05%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%; склад кришечки капсули: барвник заліза оксид жовтий – 0.1%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%. Капсули. 10мг, 30 шт.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2, корпус світло-сірого кольору, кришечка світло-жовтого кольору з бежевим відтінком, непрозорі; вміст капсул - суміш порошку та гранул або мікрогранульований порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору допускається ущільнення вмісту капсул у грудки за формою капсули, що легко руйнуються при натисканні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв) концентрація розувастатину в плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК) З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не застосовувати у жінок репродуктивного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (>=1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиПочаткова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 20 мг через 4 тижні. Підвищення дози до 40 мг можливе лише у пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією) за недостатньої ефективності у дозі 20 мг та за умови контролю лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: При зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: розувастатин кальцію 20.83 мг, що відповідає вмісту розувастатину 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 132.329 мг, целюлоза мікрокристалічна - 23.157 мг, кроскармеллоза натрію - 8.842 мг, повідон (полівідон К25) - 4.962 мг, кремнію діоксид 109 мг4 склад корпусу капсули: барвник заліза оксид чорний – 0.05%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%; склад кришечки капсули: барвник заліза оксид жовтий – 0.1763%, титану діоксид – 0.9744%, желатин – до 100%. Капсули. 20 мг, 30 шт.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2, корпус світло-сірого кольору, кришечка світло-жовтого кольору з бежевим відтінком, непрозорі; вміст капсул - суміш порошку та гранул або мікрогранульований порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору допускається ущільнення вмісту капсул у грудки за формою капсули, що легко руйнуються при натисканні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв) концентрація розувастатину в плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК) З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не застосовувати у жінок репродуктивного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (>=1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиПочаткова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 20 мг через 4 тижні. Підвищення дози до 40 мг можливе лише у пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією) за недостатньої ефективності у дозі 20 мг та за умови контролю лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: розувастатин кальцію 20.83 мг, що відповідає вмісту розувастатину 20 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 132.329 мг, целюлоза мікрокристалічна - 23.157 мг, кроскармеллоза натрію - 8.842 мг, повідон (полівідон К25) - 4.962 мг, кремнію діоксид 109 мг4 склад корпусу капсули: барвник заліза оксид чорний – 0.05%, титану діоксид – 2%, желатин – до 100%; склад кришечки капсули: барвник заліза оксид жовтий – 0.1763%, титану діоксид – 0.9744%, желатин – до 100%. Капсули. 20 мг, 30 шт.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові №2, корпус світло-сірого кольору, кришечка світло-жовтого кольору з бежевим відтінком, непрозорі; вміст капсул - суміш порошку та гранул або мікрогранульований порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору допускається ущільнення вмісту капсул у грудки за формою капсули, що легко руйнуються при натисканні.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тиж. після початку терапії та через 2 тижні лікування становить 90% від максимально можливого ефекту, що зазвичай досягається до 4 тижня і після цього залишається постійним.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Cmax розувастатину в плазмі крові досягається приблизно через 5 год. Біодоступність – приблизно 20%. Розувастатин накопичується у печінці. Vd – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з калом. Частина, що залишилася, виводиться із сечею. Плазмовий T1/2 - приблизно 19 год. T1/2 не змінюється зі збільшенням дози. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21.7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редукази, у процес печінкового захоплення розувастатину залучено мембранний переносник Хс, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв) концентрація розувастатину в плазмі крові у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів із печінковою недостатністю, ступінь якої становила 8 та 9 за шкалою Чайльд-Пью, відмічено збільшення T1/2 принаймні у 2 рази.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми. Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої холестеринснижуючої терапії або у випадках, коли подібна терапія не підходить пацієнту.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній фазі (включаючи стійке підвищення активності печінкових трансаміназ або будь-яке підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), виражені порушення функції нирок (КК) З обережністю застосовувати за наявності факторів ризику розвитку рабдоміолізу (включаючи ниркову недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів); 65 років, при захворюваннях печінки в анамнезі, сепсисі, артеріальній гіпотензії, при проведенні хірургічних втручань, травмах, тяжких метаболічних ендокринних або електролітних порушеннях, при неконтрольованій епілепсії, в осіб азіатського походження (китайці, японці).Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не застосовувати у жінок репродуктивного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років (т.к. ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, астенічний синдром; можливо - тривожність, депресія, безсоння, невралгія, парестезія. З боку травної системи: часто – запор, нудота, абдомінальний біль; можливі - оборотне минуще дозозалежне підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія (в т.ч. діарея, метеоризм, блювання), гастрит, гастроентерит. З боку дихальної системи: часто – фарингіт; можливо – риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія. З боку серцево-судинної системи: можливо – стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація. З боку кістково-м'язової системи: часто – міалгія; можливі – артралгія, артрит, м'язовий гіпертонус, біль у спині, патологічний перлом кінцівки (без пошкоджень); рідко – міопатія, рабдоміоліз (одночасно з порушенням функції нирок, на фоні прийому препарату у дозі 40 мг). З боку сечовидільної системи: канальцева протеїнурія (менше 1% випадків - для доз 10 і 20 мг, 3% випадків - для дози 40 мг); можливо - периферичні набряки (рук, ніг, кісточок, гомілок), біль унизу живота, інфекції сечовивідної системи. Алергічні реакції: можливі - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку лабораторних показників: минуще дозозалежне підвищення активності КФК (при підвищенні активності КФК більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН терапія має бути тимчасово припинена). Інші: часто – астенічний синдром; можливо – випадкова травма, анемія, біль у грудній клітці, цукровий діабет, екхімози, грипоподібний синдром, періодонтальний абсцес.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців, плазмова концентрація циклоспорину при цьому не змінювалася. Початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може призводити до збільшення протромбінового часу та МНО, а відміна розувастатину або зниження дози може призводити до зменшення МНО (у таких випадках рекомендується моніторинг МНО). Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax у плазмі крові та AUC розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину (клінічне значення невідоме). Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Cmax розувастатину на 30% (ймовірно, внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину). Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Не можна виключити таку взаємодію при одночасному застосуванні розувастатину та проведенні гормонозамісної терапії. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (>=1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при застосуванні як монотерапія. Спільне застосування розувастатину та ітраконазолу (інгібітору CYP3A4) збільшує AUC розувастатину на 28% (клінічно незначне).Спосіб застосування та дозиПочаткова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 20 мг через 4 тижні. Підвищення дози до 40 мг можливе лише у пацієнтів з тяжкою гіперхолестеринемією та високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією) за недостатньої ефективності у дозі 20 мг та за умови контролю лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапію слід припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК у 5 разів менший порівняно з ВГН). При застосуванні розувастатину у дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеіз. Гемфіброзил підвищує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ніацину. Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Застосування розувастатину слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень активності трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН. У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапію основних захворювань слід проводити до початку лікування розувастатином. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему