Сердечно-сосудистые

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фуросемід 40 мг. 50 шт. - Упаковки коміркові контурні.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту. При серцевій недостатності швидко призводить до зниження переднавантаження на серце шляхом розширення великих вен. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення ОЦК. Дія фуросеміду після внутрішньовенного введення настає через 5-10 хв; після прийому внутрішньо – через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість ефекту – 2-3 год (при зниженій функції нирок – до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром "рикошету", або "скасування").Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензинової та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора у плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену "рикошету" при прийомі 1 раз на добу може не зробити істотного впливу на добове виведення іонів натрію та АТ. При внутрішньовенному введенні викликає дилатацію периферичних вен, зменшує переднавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка та тиск у легеневій артерії, а також системний артеріальний тиск. Діуретична дія розвивається через 3-4 хв після внутрішньовенного введення та триває 1-2 год; після прийому внутрішньо – через 20-30 хв, триває до 4 год.ФармакокінетикаАбсорбція висока, C max ;наголошується в плазмі крові при прийомі внутрішньо через 1 год. Біодоступність – 60-70%. Відносний Vd; - 0.2 л/кг. Зв'язування з білками плазми – 98%. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Метаболізується в печінці з утворенням 4-хлор-5-сульфамоїлантранілової кислоти. Секретується у просвіт ниркових канальців через існуючу у проксимальному відділі нефрону систему транспорту аніонів. Виводиться переважно (88%) нирками у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів; решта – кишечником. T1/2; - 1-1.5 год. Особливості фармакокінетики у окремих груп хворих При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнюється, а T1/2 збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий T1/2 може збільшуватися до 24 год. При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрацій незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції) у зв'язку з чим зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку, діуретична дія фуросеміду у цих пацієнтів може бути зменшена через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходяться в канальцях, та зниження канальцевої секреції фуросеміду. При гемодіалізі, перитонеальному діалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно. При печінковій недостатності T1/2; фуросеміду збільшується на 30-90% головним чином внаслідок збільшення відносного обсягу розподілу. Фармакокінетичні показники цієї категорії пацієнтів можуть сильно варіювати. При серцевій недостатності, тяжкій артеріальній гіпертензії та у пацієнтів похилого віку виведення фуросеміду сповільнюється через зниження функції нирок.Клінічна фармакологіяДіуретик.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ стадії, цирозі печінки (синдром портальної гіпертензії), нефротичному синдромі. Набряк легень, серцева астма, набряк мозку, еклампсія, проведення форсованого діурезу, артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу, деякі форми гіпертонічного кризу, гіперкальціємія.Протипоказання до застосуванняГостра ниркова недостатність із анурією; тяжка печінкова недостатність, "печінкова" кома та прекома; гострий гломерулонефрит, різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів); гіперурикемія; декомпенсований мітральний або аортальний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.); порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, виражена гіпонатріємія та гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія); дигіталісна інтоксикація; вагітність; період лактації; вік до 3 років (тверда лікарська форма); непереносимість лактози, недостатність лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (через наявність у складі препарату лактози моногідрату); алергія на пшеницю (не целіакія); підвищена чутливість до активної речовини та до будь-якого з компонентів препарату. У пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може бути перехресна алергія на фуросемід. З обережністю Артеріальна гіпотензія, стани, при яких надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (стенозуючі ураження коронарних та/або мозкових артерій), при гострому інфаркті міокарда (збільшується ризик розвитку кардіогенного шоку), при латентному або маніфестованому цукровому діабеті. подагрі, при гепаторенальному синдромі, при гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), при порушенні відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечовипускального каналу або гідронефроз), при зниженні слуху, панкреатиті, діареї, при шлуночковій аритміці.Вагітність та лактаціяФуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому не повинен призначатися при вагітності. За необхідності призначення препарату Фуросемід Софарма при вагітності слід оцінити співвідношення користі застосування препарату для матері до ризику для плода. Виділяється із грудним молоком. При необхідності лікування препаратом грудне вигодовування необхідно припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 3 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору і слуху. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення). З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. З боку обміну речовин: ;гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим гіперглікемія. Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок. Інші: при внутрішньовенному введенні (додатково) - тромбофлебіт, кальциноз нирок у недоношених дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з фенобарбіталом та фенітоїном зменшується дія фуросеміду. Підвищує концентрацію та ризик розвитку нефро- та ототоксичної дії цефалоспоринів, хлорамфеніколу, етакринової кислоти, цисплатину, амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення). При одночасному застосуванні аміноглікозидів з фуросемідом відбувається уповільнення виведення аміноглікозидів та збільшення ризику розвитку їхньої ототоксичної та нефротоксичної дії. З цієї причини слід уникати використання цієї комбінації препаратів за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів. Підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує – гіпоглікемічних засобів, алопуринолу. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію фуросеміду в сироватці крові. Лікарські засоби з нефротоксичною дією при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їх нефротоксичної дії. ГКС та карбеноксолон при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами зростає ризик розвитку дигіталісної інтоксикації на тлі водно-електролітних порушень (гіпокаліємії або гіпомагніємії). Підсилює нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин). НПЗЗ (включаючи індометацин та ацетилсаліцилову кислоту) у комбінації з фуросемідом можуть спричинити тимчасове зниження кліренсу креатиніну та підвищення сироваткового вмісту калію та зменшити діуретичну та антигіпертензивну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі на фоні прийому фуросеміду) НПЗЗ можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може посилювати токсичну дію саліцилатів (внаслідок конкурентного ниркового виведення). Сукральфат зменшує всмоктування фуросеміду та послаблює його ефект (ці препарати повинні прийматися з інтервалом не менше 2 годин). Комбіноване застосування з карбамазепіном може збільшити ризик гіпонартіємії. Антигіпертензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати АТ, при поєднанні з фуросемідом можуть призвести до більш вираженої антигіпертензивної дії. Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам, які попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок, а в окремих випадках до розвитку гострої ниркової недостатності, тому за три дні до початку лікування інгібіторами АІФ або підвищення їх дози рекомендується. зниження його дози. Пробенецид, метотрексат та інші лікарські препарати, які, як і фуросемід, секретуються в ниркових канальцях, можуть зменшити дію фуросеміду (однаковий шлях ниркової секреції), з іншого боку, фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів. Солі літію - під впливом фуросеміду знижується екскреція літію, за рахунок чого підвищується сироваткова концентрація літію та зростає ризик розвитку токсичної дії літію, включаючи його ушкоджуючу дію на серце та нервову систему. Тому при використанні цієї комбінації потрібен контроль сироваткових концентрацій літію. Одночасний прийом циклоспорину А та фуросеміду збільшує ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом та порушення циклоспорином виведення уратів вночі. Пресорні аміни (епінефрін, норепінефрін) та фуросемід взаємно знижують ефективність. Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії на введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували фуросемід, спостерігалася більш висока частота розвитку порушень функції нирок порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку нефропатії на введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували лише внутрішньовенну гідратацію перед в.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати натще, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. При призначенні Фуросеміду рекомендується використовувати найменші дози, достатні для досягнення необхідного ефекту. Максимальна доза для дорослих становить 1500 мг. Початкова разова доза у дітей визначається з розрахунку 1-2 мг/кг маси тіла/добу з можливим збільшенням дози до максимальної 6 мг/кг/добу, за умови прийому препарату не частіше, ніж через 6 год. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально залежно від показань. Режим дозування у дорослих Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується ділити добову дозу на 2-3 прийоми. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібно ретельний підбір дози, шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 кг маси тіла/добу). Рекомендована початкова доза – 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Вся добова доза повинна прийматись одноразово або ділитися на два прийоми. У пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, зазвичай підтримуюча доза становить 250-1500 мг на добу. Набряки при нефротичному синдромі Початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Добова доза може братися за один прийом або ділитися на кілька прийомів. Набряковий синдром при захворюваннях печінки Фуросемід призначається на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу або порушення електролітного або кислотно-лужного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0.5 кг маси тіла/добу). Початкова доза становить 20-80 мг на добу. Артеріальна гіпертензія Фуросемід Софарма може використовуватись у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами. Звичайною підтримуючою дозою є доза 20-40 мг на добу. При додаванні фуросеміду до вже призначених лікарських засобів їх доза повинна бути зменшена в 2 рази. При артеріальній гіпертензії у поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату.ПередозуванняСимптоми: ; виражене зниження АТ, колапс, шок, гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрація, аритмії (в т.ч. AV-блокада, фібриляція шлуночків), гостра ниркова недостатність з анурією, тромбоз, тромбоемболія, сонливість, сонливість, апатія. Лікування: корекція водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану, заповнення обсягу циркулюючої крові, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Фуросемід Софарма слід виключити наявність виражених порушень відтоку сечі, пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження. На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати АТ, вміст електролітів плазми крові (в т.ч. іонів натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основного стану, залишкового азоту, креатиніну, сечової кислоти, функції печінки та проводити, за необхідності, відповідну корекцію лікування. Застосування фуросеміду уповільнює виведення сечової кислоти, що може спровокувати загострення перебігу подагри. Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфонамідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до фуросеміду. Хворим, які отримують високі дози фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. Для профілактики гіпокаліємії рекомендується одночасне призначення препаратів калію та калійзберігаючих діуретиків, а також дотримуватися дієти, багатої на калій. Підбір режиму дозування хворим з асцитом на фоні цирозу печінки потрібно проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії хворих показано регулярний контроль за вмістом електролітів плазми. При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування. У хворих з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль за рівнем концентрації глюкози у крові та сечі. У хворих у несвідомому стані, з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів або гідронефрозом, необхідний контроль за сечовиділенням у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. Препарат містить лактози моногідрат, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази lapp або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні приймати цей лікарський засіб. До складу препарату входить крохмаль пшеничний у кількості, яка є безпечною для застосування у пацієнтів з целіакією (глютеновою ентеропатією). Пацієнтам з алергією на пшеницю (на відміну від целіакії) не слід застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Фуросемід Софарма слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автотранспортом та роботи з механізмами).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 100мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, целюлоза, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат. У упаковці 20 штук.ФармакокінетикаНа 60-80% всмоктується із ШКТ. На 40% зв'язується з білками крові, де через 2-5 годин визначається його максимальна концентрація. Період напіввиведення – 6-15 год. Більшість (95%) у незміненому вигляді виводиться нирками.ФармакодинамікаТіазидний діуретик (салуретик) середньої сили та тривалості дії. Має слабший діуретичний ефект порівняно з фуросемідом. Зменшує реабсорбцію натрію, хлору та води з первинної сечі в кров у проксизмальній частині канальців. Виводить K+, Mg2+, гідрокарбонатів та фосфатів, затримує Ca2+. Сечогінний ефект починає проявлятися через 2 години, максимум – через 4 години, тривалість діуретичної дії становить 10-12 годин. За рахунок розширення артеріол та зменшення ОЦК знижує тиск. Гіпертензивна дія проявляється через 4 дні. При нецукровому діабеті знижує об'єм сечі, одночасно збільшуючи її концентрацію.ІнструкціяТаблетки приймаються внутрішньо після їди.Показання до застосуванняЛікування гіпертензії – монотерапія або комбінація з іншими гіпеотензивними препаратами. Набряки різного генезу (при нефротичному синдромі, гострій та хронічній нирковій недостатності, ХСН, передменструальному синдромі, при лікуванні кортикостероїдами та при токсикозах вагітних). Нефрогенний нецукровий діабет (контроль поліурії).Протипоказання до застосуванняТяжкі форми цукрового діабету; підвищена чутливість до препарату або сульфонамідів; тяжка ниркова недостатність; анурія; хвороба Аддісона; подагра.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям до 2 років та у першому триместрі вагітності.Побічна діяЗниження рівня калію, магнію, підвищення кальцію в крові проявляється спрагою та сухістю в роті, нудотою, судомами у м'язах, порушенням серцевого ритму, змінами психіки, вираженою втомою; гіпонатріємія, яка проявляється сплутаністю свідомості, уповільнення процесу мислення, підвищеною збудливістю, конвульсіями та м'язовими судомами; підвищення рівня цукру в крові та поява його в сечі. Тіазиди знижують толерантність до глюкози, тому латентний цукровий діабет проявляється; підвищення ліпідів та сечової кислоти в крові (при тривалому застосуванні високих доз); холецистит, холестатична жовтяниця, запалення слинних залоз, запор; аритмії та ортостатична гіпотензія; запаморочення, біль голови, порушення зору (розпливчастість), парестезії; кропив'янка, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, некротичний васкуліт, анафілактичний шок; інтерстиціальний нефрит із порушенням функції нирок; зниження потенції.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти, НПЗЗ, Клофібрат посилюють діуретичний ефект. Прийом вазодилататорів, бета-адреноблокаторів, трициклічних антидепресантів, діазепаму, барбітуратів та етанолу посилює гіпотензивний ефект діуретиків. Індометацин та інші НПЗЗ знижують гіпотензивний ефект. Холестирамін зменшує дію тіазидних діуретиків, оскільки гальмує їхнє всмоктування. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищується ризик їх токсичності (підвищена збудливість шлуночків), що пов'язано з гіпокаліємією та гіпомагніємією. Застосування аміодарону та діуретиків підвищує ризик появи аритмій, що пов'язано з гіпокаліємією. При сумісному застосуванні з кортикостероїдами виникає ризик розвитку гіпокаліємії. Тіазидні діуретики послаблюють дію гіпоглікемічних препаратів та норадреналіну зменшують ефект пероральних контрацептивів, посилюють нейротоксичність саліцилатів та збільшують чутливість до тубокурарину. Прийом метилдопи та діуретика може спричинити гемоліз.Спосіб застосування та дозиЯк антигіпертензивний засіб: ЦД 25-50 мг. Гідрохлортіазид застосовується як засіб для монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (інгібіторами АПФ, вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, симпатолітиками). Збільшення дози до 100 мг пропорційно веде до збільшення діурезу, зниження артеріального тиску та втрати натрію. Якщо доза – більше 100 мг, зростання діурезу та зниження АТ дуже незначні, проте зростає втрата електролітів K+ та Mg2+. Доцільним є збільшення дози до 200 мг, оскільки посилення діурезу не відзначається. Гіпотензивна дія проявляється через 3-4 дні, а для стійкого ефекту іноді потрібні 3-4 тижні. Якщо гідрохлортіазид комбінується з іншими гіпотензивними засобами, дозу іншого препарату іноді доводиться знижувати, щоб уникнути надмірного зниження тиску. Набряковий синдром: 25-100 мг вранці (можна поділити на 2 прийоми до 11 години дня). Іноді у тяжких випадках спочатку лікування призначається до 200 мг на добу. Через 3 дні роблять перерву на 5 днів. Для підтримуючої терапії 25-50 мг – двічі на тиждень. При такому уривчастому курсі лікування побічні явища розвиваються рідше. Нефрогенний нецукровий діабет: 25 мг на добу, поступово збільшуючи до 50-150 мг, розділивши на 2 прийоми. При досягненні ефекту (зменшення поліурії та спраги) доза знижується. Передменструальний синдром: 25 мг із моменту прояву симптомів до настання менструації. Для дітей дози обчислюються, виходячи з ваги дитини. Педіатрична доза – 1-2 мг/кг ваги 1 раз на добу. Для зниження внутрішньоочного тиску інструкція застосування Гідрохлортіазиду передбачає призначення 25 мг 1 раз на 3-6 днів.ПередозуванняПроявляється адинамією, тахікардією та аритмією, запорами, сонливістю, сухістю у роті зниженням артеріального тиску, зменшенням добового діурезу. Специфічного антидоту немає, симптоматичне лікування: промивання шлунка, прийом сорбентів, інфузія розчинів електролітів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, целюлоза, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат. У упаковці 20 штук.ФармакокінетикаНа 60-80% всмоктується із ШКТ. На 40% зв'язується з білками крові, де через 2-5 годин визначається його максимальна концентрація. Період напіввиведення – 6-15 год. Більшість (95%) у незміненому вигляді виводиться нирками.ФармакодинамікаТіазидний діуретик (салуретик) середньої сили та тривалості дії. Має слабший діуретичний ефект порівняно з фуросемідом. Зменшує реабсорбцію натрію, хлору та води з первинної сечі в кров у проксизмальній частині канальців. Виводить K+, Mg2+, гідрокарбонатів та фосфатів, затримує Ca2+. Сечогінний ефект починає проявлятися через 2 години, максимум – через 4 години, тривалість діуретичної дії становить 10-12 годин. За рахунок розширення артеріол та зменшення ОЦК знижує тиск. Гіпертензивна дія проявляється через 4 дні. При нецукровому діабеті знижує об'єм сечі, одночасно збільшуючи її концентрацію.ІнструкціяТаблетки приймаються внутрішньо після їди.Показання до застосуванняЛікування гіпертензії – монотерапія або комбінація з іншими гіпеотензивними препаратами. Набряки різного генезу (при нефротичному синдромі, гострій та хронічній нирковій недостатності, ХСН, передменструальному синдромі, при лікуванні кортикостероїдами та при токсикозах вагітних). Нефрогенний нецукровий діабет (контроль поліурії).Протипоказання до застосуванняТяжкі форми цукрового діабету; підвищена чутливість до препарату або сульфонамідів; тяжка ниркова недостатність; анурія; хвороба Аддісона; подагра.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям до 2 років та у першому триместрі вагітності.Побічна діяЗниження рівня калію, магнію, підвищення кальцію в крові проявляється спрагою та сухістю в роті, нудотою, судомами у м'язах, порушенням серцевого ритму, змінами психіки, вираженою втомою; гіпонатріємія, яка проявляється сплутаністю свідомості, уповільнення процесу мислення, підвищеною збудливістю, конвульсіями та м'язовими судомами; підвищення рівня цукру в крові та поява його в сечі. Тіазиди знижують толерантність до глюкози, тому латентний цукровий діабет проявляється; підвищення ліпідів та сечової кислоти в крові (при тривалому застосуванні високих доз); холецистит, холестатична жовтяниця, запалення слинних залоз, запор; аритмії та ортостатична гіпотензія; запаморочення, біль голови, порушення зору (розпливчастість), парестезії; кропив'янка, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, некротичний васкуліт, анафілактичний шок; інтерстиціальний нефрит із порушенням функції нирок; зниження потенції.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти, НПЗЗ, Клофібрат посилюють діуретичний ефект. Прийом вазодилататорів, бета-адреноблокаторів, трициклічних антидепресантів, діазепаму, барбітуратів та етанолу посилює гіпотензивний ефект діуретиків. Індометацин та інші НПЗЗ знижують гіпотензивний ефект. Холестирамін зменшує дію тіазидних діуретиків, оскільки гальмує їхнє всмоктування. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищується ризик їх токсичності (підвищена збудливість шлуночків), що пов'язано з гіпокаліємією та гіпомагніємією. Застосування аміодарону та діуретиків підвищує ризик появи аритмій, що пов'язано з гіпокаліємією. При сумісному застосуванні з кортикостероїдами виникає ризик розвитку гіпокаліємії. Тіазидні діуретики послаблюють дію гіпоглікемічних препаратів та норадреналіну зменшують ефект пероральних контрацептивів, посилюють нейротоксичність саліцилатів та збільшують чутливість до тубокурарину. Прийом метилдопи та діуретика може спричинити гемоліз.Спосіб застосування та дозиЯк антигіпертензивний засіб: ЦД 25-50 мг. Гідрохлортіазид застосовується як засіб для монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (інгібіторами АПФ, вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, симпатолітиками). Збільшення дози до 100 мг пропорційно веде до збільшення діурезу, зниження артеріального тиску та втрати натрію. Якщо доза – більше 100 мг, зростання діурезу та зниження АТ дуже незначні, проте зростає втрата електролітів K+ та Mg2+. Доцільним є збільшення дози до 200 мг, оскільки посилення діурезу не відзначається. Гіпотензивна дія проявляється через 3-4 дні, а для стійкого ефекту іноді потрібні 3-4 тижні. Якщо гідрохлортіазид комбінується з іншими гіпотензивними засобами, дозу іншого препарату іноді доводиться знижувати, щоб уникнути надмірного зниження тиску. Набряковий синдром: 25-100 мг вранці (можна поділити на 2 прийоми до 11 години дня). Іноді у тяжких випадках спочатку лікування призначається до 200 мг на добу. Через 3 дні роблять перерву на 5 днів. Для підтримуючої терапії 25-50 мг – двічі на тиждень. При такому уривчастому курсі лікування побічні явища розвиваються рідше. Нефрогенний нецукровий діабет: 25 мг на добу, поступово збільшуючи до 50-150 мг, розділивши на 2 прийоми. При досягненні ефекту (зменшення поліурії та спраги) доза знижується. Передменструальний синдром: 25 мг із моменту прояву симптомів до настання менструації. Для дітей дози обчислюються, виходячи з ваги дитини. Педіатрична доза – 1-2 мг/кг ваги 1 раз на добу. Для зниження внутрішньоочного тиску інструкція застосування Гідрохлортіазиду передбачає призначення 25 мг 1 раз на 3-6 днів.ПередозуванняПроявляється адинамією, тахікардією та аритмією, запорами, сонливістю, сухістю у роті зниженням артеріального тиску, зменшенням добового діурезу. Специфічного антидоту немає, симптоматичне лікування: промивання шлунка, прийом сорбентів, інфузія розчинів електролітів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: гідрохлортіазид - 25,0 мг, каптоприл - 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 169,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 100,0 мг, крохмаль кукурудзяний – 40,0 мг, кроскармелоза натрію – 12,0 мг, магнію стеарат – 4,0 мг. Пігулки 25 мг + 50 мг. По 7, 10, 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 28, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів, закупорені кришками нагвинчувані з контролем першого розтину або системою «натиснути-повернути» з поліпропілену або поліетилену або банки поліпропілен натягуються з контролем першого розтину з поліетилену або банки поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками, що натягуються з контролем першого розтину з поліетилену високого тиску. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки з ризиком з одного боку та фасками з двох сторін, білого або білого з бежевим відтінком кольору, з характерним запахом, допускається незначна мармуровістьФармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) інгібітор + діуретик).ФармакокінетикаКаптоприл Абсорбція – швидка, становить близько 60-70 % від прийнятої дози. Їда знижує біодоступність на 30-40%. Максимальна концентрація у плазмі крові відзначається через 1 годину після прийому внутрішньо. Зв'язується з білками плазми крові - 25-30%, переважно з альбуміном. Менше 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується з грудним молоком, що не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення (Т1/2) каптоприлу становить близько 2-3 год. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, їх 40-50% у незміненому вигляді, решта - як метаболітів. Через 4 години після одноразового прийому внутрішньо в сечі міститься близько 38% незміненого каптоприлу та 28% у вигляді метаболітів, через 6год – тільки у вигляді метаболітів; у добовій сечі – 38 % незміненого каптоприлу та 62 % – у вигляді метаболітів. Внаслідок накопичення каптоприлу та його метаболітів у нирках може виникнути порушення їх функції. Період напіввиведення при нирковій недостатності – 3,5-32 години. Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити або збільшити інтервал між прийомом доз. Гідрохлоротіазид Після прийому внутрішньо абсорбція та біодоступність гідрохлортіазиду становить близько 70%. Зв'язок із білками плазми крові – 60-80 %. При прийомі внутрішньо 12,5 мг гідрохлортіазиду максимальна плазмова концентрація досягається через 1,5-4 години і становить 70 нг/мл, а при прийомі внутрішньо 25 мг гідрохлортіазиду максимальна плазмова концентрація досягається через 2-5 годин і становить 142 нг/мл . У терапевтичному діапазоні доз середня величина площі під кривою «концентрація - час» (AUC) зростає прямо пропорційно дозу, при призначенні 1 раз на добу кумуляція незначна. Проникає через гематоплацентарний бар'єр та у грудне молоко. Т1/2 – 5-15 год. Гідрохлортіазид незначно метаболізується у печінці. Гідрохлортіазид виводиться практично повністю (більше 95%) нирками у незміненому вигляді. 50-70% прийнятої внутрішньо дози виводиться протягом 24 годин.ФармакодинамікаГідрохлортіазид + Каптоприл – комбінований препарат, який має антигіпертензивну та діуретичну дію. Каптоприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I, зменшує виділення альдостерону, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Каптоприл покращує кровопостачання ішемізованого міокарда; знижує агрегацію тромбоцитів. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик середньої сили, що знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле. Чи не впливає на кислотно-основний стан. Знижує АТ за рахунок зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу ендогенних судинозвужувальних речовин (адреналіну, норадреналіну) та посилення депресорного впливу на вегетативні ганглії (менше за рахунок зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК)). Посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу. Діуретичний ефект відзначається через 2 години та досягає максимуму через 4 години після прийому внутрішньо. Дія зберігається протягом 6-12 годин. Ефективність та безпека застосування каптоприлу у дітей не встановлено. У літературі описано обмежений досвід застосування каптоприлу у дітей. Діти, особливо новонароджені, можуть бути більш схильними до розвитку гемодинамічних побічних ефектів. Відзначалися випадки розвитку надмірного, тривалого та непередбачуваного підвищення артеріального тиску, а також пов'язаних з ним ускладнень, включаючи олігурію та судоми.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу або інших інгібіторів АПФ, тіазидних діуретиків та інших похідних сульфаніламіду (можливі перехресні алергічні реакції), будь-якого компонента препарату; ангіоневротичний набряк спадковий або ідіопатичний, у тому числі і в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ; аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз ниркової артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки (в анамнезі); хронічна серцева недостатність; кардіогенний шок, гіпотензія, тахікардія; тяжка печінкова недостатність (прекома або кома); тяжка ниркова недостатність (креатинін сироватки крові більше 1,8 мг/100 мл або кліренс креатиніну (КК) менше 20-30 мл/хв, анурія); первинний гіперальдостеронізм;вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлена), одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73) м2), непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю Помірна ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), протеїнурія (більше 1 г/добу), порушення функції печінки, прогресуючі захворювання печінки, гіпокаліємія (що не коригується лікарськими засобами); гіпонатріємія, гіповолемія, гіперкальціємія, подагра, гіперурикемія, системні захворювання сполучної тканини та інші імунні захворювання (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт); літній вік (старше 65 років), одночасне застосування лікарських засобів, що пригнічують захисні реакції організму (глюкокортикостероїди (ГКС), цитостатики, імунодепресанти), алопуринол, прокаїнамід, хірургічне втручання/загальна анестезія, застосування у пацієнтів з негрозою наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія,одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію і замінників харчових солей, що містять калій, препаратів літію, гостра міопія і вторинна закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Гідрохлоротіазид+Каптоприл під час вагітності протипоказане. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалієм). Якщо пацієнтка отримувала препарат Гідрохлортіазид+Каптоприл під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження плода для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Застосування гідрохлортіазиду при вагітності не рекомендується, оскільки може погіршити перфузію плаценти та викликати жовтяницю плода/новонародженого, тромбоцитопенію, порушення водно-електролітного балансу та, можливо, інші небажані реакції, що спостерігалися у дорослих. Застосування інгібіторів АПФ під час вагітності може спричинити порушення розвитку (включаючи артеріальну гіпотензію, неонатальну гіпоплазію кісток черепа, анурію, оборотну або необоротну ниркову недостатність) та смерть плода. При діагностуванні вагітності застосування препарату Гідрохлортіазид+Каптоприл слід припинити якнайшвидше. Каптоприл і гідрохлортіазид після прийому внутрішньо жінкою, що годує, виявляються в грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини, що викликаються обома діючими речовинами, слід припинити грудне вигодовування або відмінити терапію препаратом Гідрохлортіазид+Каптоприл у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів викладена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: часто – ≥ 1/100 – З боку серцево-судинної системи: нечасто – біль у грудях, стенокардія, «припливи» крові до шкіри обличчя, тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, периферичні набряки, виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатичний) з симптомами запаморочення, відчуття слабкості , синдром Рейно, інфаркт міокарда, непритомність; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. З боку дихальної системи: часто – сухий непродуктивний кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, еозинофільний пневмоніт, синусит, риніт, ларингіт, набряк легенів. Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, з висипаннями або без них, іноді супроводжується лихоманкою і артралгією, висипання на шкірі, алопеція; нечасто – судинний набряк шкіри та підшкірної клітковини; рідко – ангіоневротичний набряк кишківника; дуже рідко – кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, оборотні пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит, а також токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алергічний альвеоліт, еноніно, губ, слизових оболонок (у тому числі з летальним результатом), респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легені). З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – сонливість, запаморочення, безсоння; рідко – біль голови, атаксія, парестезія; дуже рідко – сплутаність свідомості, депресія, порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопе, нечіткість зору. З боку системи кровотворення: дуже рідко – анемія, включаючи апластичну та гемолітичну форми, зниження гематокриту, тромбоцитопенію, лейкопенію, нейтропенію (аж до розвитку панцитопенії та агранулоцитозу – особливо на тлі одночасного прийому аллопуринолу, прокаїнаміду, а також, підвищення титру антиядерних антитіл, аутоімунні захворювання. З боку травної системи: часто - оборотне і зазвичай самостійне порушення почуття смаку, нудота, блювання, запор або діарея, відчуття дискомфорту в області шлунка, диспепсія, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – стоматит, афтозний стоматит, анорексія; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен, порушення функції печінки та холестазу (включаючи жовтяницю), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит (включаючи некроз), гіпербілірубінемію. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія, міастенія. З боку сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігоурію, прискорене сечовипускання, нефротичний синдром. З боку репродуктивної системи: дуже часто – імпотенція, гінекомастія. Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, погане самопочуття. Лабораторні показники: часто – еозинофілія; дуже рідко – протеїнурія, гіперкаліємія, гіпонатріємія (у тому числі симптоматична), підвищення концентрації азоту сечовини, білірубіну та креатиніну в крові, зниження гематокриту, гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія; гіперурикемія (до загострення подагри). Лікування тіазидами може порушувати толерантність до глюкози, і цукровий діабет, що латентнопротікає, може маніфестувати. При застосуванні високих доз можуть збільшуватися концентрації ліпідів у сироватці крові. Порушення водно-електролітного балансу: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість слизової оболонки порожнини рота, почуття спраги, нерегулярний ритм серця, зміни в настрої або психіці, судоми та болі в м'язах, нудота, блювота; . Гіпохлоремічний алкалоз може викликати печінкову енцефалопатію або печінкову кому. Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, конвульсії, летаргія, уповільнення процесу мислення, підвищена втома, збудливість, м'язові судоми. При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі каптоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Взаємодія з лікарськими засобамиКаптоприл Одночасне застосування протипоказане. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується. Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеро- тичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів до ангіотензину II (APAII) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпо та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРАII) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. У пацієнтів, які приймають діуретичні засоби, каптоприл може потенціювати антигіпертензивну дію. Подібну дію надають також суворе обмеження надходження кухонної солі в організм (безсольові дієти), гемодіаліз. Зазвичай надмірне зниження артеріального тиску відбувається протягом 1-ї години після прийому першої дози каптоприлу. Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з каптоприлом слід застосовувати у найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження АТ. Зменшує виведення хінідину. норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів. Слід бути обережними при одночасному призначенні каптоприлу (без або з діуретиком) та лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфаадреноблокатори). При одночасному застосуванні каптоприлу та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) може спостерігатися зниження антигіпертензивної дії, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низьким вмістом реніну. У пацієнтів з факторами ризику (літні пацієнти, пацієнти з гіповолемією, які приймають діуретики, з порушенням функції нирок), одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)) та інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, може призводити до погіршення функції. , аж до гострої ниркової недостатності Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають каптоприл та нестероїдні протизапальні засоби. При терапії каптоприлом калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне - еплеренон), препарати калію, калієві добавки, замінники солі (містять великі кількості калію) слід призначати тільки при доведеній гіпокаліємії, т.к. їх одночасне застосування збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (особливо у поєднанні з діуретиками) та солей літію можливе збільшення концентрації літію у плазмі крові, і, отже, токсичності препаратів літію. Слід періодично визначати концентрацію літію у плазмі крові. При призначенні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищує ризик розвитку нейтропенії та/або синдрому Стівенса-Джонсона. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфацин або азатіоприн), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, можуть потенціювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, наприклад, похідних сульфонілсечовини, що може вимагати зниження дози гіпоглікемічних препаратів при одночасному застосуванні з каптоприлом. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу. Підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, сповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, вазодилататорами (міноксидил), верапамілом, бета-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами або етанолом посилюється антигіпертензивний ефект. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптинами. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі каптоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Гідрохлоротіазид З тіазидними діуретиками такі лікарські засоби, як етанол, барбітурати та наркотичні засоби можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні засоби (для прийому внутрішньо та інсулін) – може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. Інші гіпотензивні засоби – адитивний ефект. Колестирамін і колестипол – у присутності аніонообмінних смол всмоктування гідрохлортіазиду порушується. Колестирамін і колестипол у разовій дозі пов'язують гідрохлортіазид і зменшують його всмоктування у шлунково-кишковому тракті на 85% та 43% відповідно. Кортикостероїди, АКТГ (адренокортикотропний гормон) або гліцирризинова кислота (міститься в корені солодки) – виражене зниження вмісту електролітів, зокрема ризик гіпокаліємії. Пресорні аміни (наприклад, епінефрін, норепінефрін) – зниження вираженості відповіді приймання пресорних амінів. Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин) – посилення ефекту міорелаксантів. Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик розвитку токсичної дії літію; одночасне застосування не рекомендується. Нестероїдні протизапальні засоби (включаючи інгібітори ЦОГ-2) – можуть знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, літні пацієнти або пацієнти з зневодненням, у тому числі приймаючі діуретики), які отримують терапію НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, лікування APAII або інгібіторами АПФ, може викликати подальше погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої нирки. ниркової недостатності. Ці ефекти оборотні. Одночасне застосування цих препаратів має проводитися з обережністю у пацієнтів із порушенням функції нирок. У зв'язку з впливом на метаболізм кальцію, їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол): може знадобитися корекція дози урикозуричних препаратів, оскільки гідрохлортіазид може спричинити підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості на алопуринол. Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден): збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Цитостатичні препарати, наприклад, циклофосфамід, метотрексат: збільшується мієлопригнічуюча дія за рахунок уповільнення виведення з організму. Саліцилати – при прийомі високих доз саліцилатів гідрохлортіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Метилдоп: описані окремі випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Одночасне застосування циклоспорину збільшує ризик розвитку гіперурикемії та загострення перебігу подагри. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія та гіпомагніємія, спричинені застосуванням тіазидних діуретиків, збільшує ризик розвитку аритмій при лікуванні серцевими глікозидами. Солі кальцію – тіазидні діуретики можуть збільшувати вміст кальцію у сироватці крові внаслідок зниження його екскреції. При необхідності застосування препаратів кальцію дозу підбирають під контролем вмісту кальцію у сироватці крові. Вітамін D – підвищує ризик розвитку гіперкальціємії. Вплив на результати лабораторних досліджень – завдяки впливу на екскрецію кальцію тіазиди можуть спотворювати результати досліджень функції паращитовидних залоз. Карбамазепін – збільшує ризик симптоматичної гіпонатріємії. Необхідно контролювати вміст натрію у сироватці крові. Йодмісткі контрастні речовини – при дегідратації, викликаної прийомом діуретиків, підвищується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні високих доз препаратів, що містять йод. Перед введенням подібних засобів пацієнту має бути проведена регідратація. Амфотерицин (для внутрішньовенного введення), проносні засоби стимулюючої дії – гідрохлортіазид може посилювати порушення водно-електролітного балансу, особливо гіпокаліємію. Лікарські препарати, що інтенсивно зв'язуються з білками, посилюють діуретичний ефект. Може знадобитися корекція дози антикоагулянтів для прийому внутрішньо, пробенециду та сульфінпіразону, оскільки гідрохлортіазид може пригнічувати їхню дію.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди, по 1 таблетці 1 раз на добу. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, летаргія (яка може прогресувати в кому протягом кількох годин), що не супроводжується порушенням водно-електролітного балансу і викликає лише незначне пригнічення функції дихання та серця. Можуть відзначатися подразнення слизової оболонки шлунка та підвищення скоротливої ​​активності шлунково-кишкового тракту. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату протягом 30 хвилин після прийому, 0,9 % розчин натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів, гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакцій – запровадження атропіну. Можливо розглянуто застосування штучного водія ритму. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, тяжкою формою артеріальної гіпертензії (в т.ч. ниркового генезу) та/або нирковою недостатністю. Перед початком лікування необхідно компенсувати дефіцит іонів натрію та ОЦК (зменшити дозу призначених раніше діуретиків або, в окремих випадках, повністю їх скасувати), а також визначити показники функції нирок. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі крові іонів калію та кальцію (особливо у пацієнтів, які отримують лікування препаратами наперстянки, глюкокортикостероїдами, що часто користуються проносними, а також у літніх пацієнтів), глюкози, сечової кислоти, ліпідів (холестерину та тригліцеридів) креатиніну, активності "печінкових" ферментів. Особливо ретельний контроль за рівнем артеріального тиску та лабораторними показниками необхідний у таких випадках: у пацієнтів з нирковою недостатністю; пацієнтів з артеріальною гіпертензією тяжкого перебігу (в т.ч. ниркового генезу); у пацієнтів похилого віку (старше 65 років); у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу та декомпенсованої ХСН; а також одержують одночасно алопуринол, солі літію, прокаїнамід та лікарські засоби, що знижують імунітет. При прийомі інгібіторів АПФ відзначається характерний непродуктивний кашель, що припиняється після відміни терапії інгібіторами АПФ. У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркових артерій, спостерігається збільшення концентрації азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це явище зазвичай оборотне, і спостерігається зниження концентрації азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові у разі відміни препарату. Може знадобитися зниження дози препарату Гідрохлортіазид + Каптоприл та/або відміни діуретика. У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з порушенням функції нирок та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інших препаратів, що спричиняють збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. Крім того, при застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії, тому в таких випадках слід проводити регулярний контроль вмісту калію в крові під час терапії. Слід бути обережними при прийомі інгібіторів АПФ пацієнтами з мітральним/аортальним стенозом/гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, у разі кардіогенного шоку та гемодинамічно значущої обструкції – прийом не рекомендований. Не рекомендується застосування подвійної блокади РААС, викликаної одночасним застосуванням інгібіторів АПФ та APAII або аліскірену та аліскіренсодержащих препаратів, оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру). Якщо одночасне застосування інгібіторів АПФ та АРАII (подвійна блокада РААС) необхідне, то лікування має проводитися під контролем лікаря та при здійсненні постійного контролю функції нирок, вмісту електролітів у крові, а також АТ. Не рекомендується одночасне застосування інгібіторів АПФ та АРАІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN®69), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Анафілактоїдні реакції відзначалися також у пацієнтів, яким проводилася процедура видалення ліпопротеїнів низької щільності (аферез) шляхом абсорбції за допомогою декстрану сульфату. Слід розглянути питання застосування або гіпотензивних препаратів іншого класу, або іншого типу діалізних мембран. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та здійснюють ретельне медичне спостереження до повного зникнення симптомів. Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до смерті. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення виразності симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати), у тому випадку, якщо набряк поширюється на язик, горлянку і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) ) підшкірно (0,3-0,5 мл у розведенні 1:1000). У поодиноких випадках у пацієнтів після прийому інгібіторів АПФ відзначався ангіоневротичний набряк кишечника, який супроводжувався болями в черевній порожнині (з нудотою та блюванням або без них).Іноді - при нормальних значеннях активності С-1-естерази та без попереднього набряку особи. Набряк кишечника слід включити до спектру диференціальної діагностики пацієнтів зі скаргами на біль у животі при прийомі інгібіторів АПФ. У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку відзначалися з більшою частотою порівняно з представниками європеоїдної раси. У двох пацієнтів, які проходять процедуру десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, на фоні прийому каптоприлу відмічені життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. При тимчасовому відміні інгібітору АПФ вдалося уникнути анафілактоїдних реакцій. Слід бути обережними при проведенні десенсибілізуючої терапії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати для внутрішнього застосування та інсулін, слід ретельно контролювати рівень глікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ. При проведенні великих хірургічних втручань або при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивний ефект, у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску. У таких випадках можна збільшити ОЦК. У поодиноких випадках при прийомі інгібіторів АПФ відзначається синдром, що починається з появи холестатичної жовтяниці, яка переходить у фульмінантний гепатонекроз, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається тимчасове підвищення активності «печінкових» трансаміназ, слід припинити лікування інгібіторами АПФ та встановити спостереження за пацієнтом. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігалися нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та без інших порушень, нейтропенія зустрічається рідко. Препарат Гідрохлортіазид + Каптоприл слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які приймають імуносупресори, алопуринол та прокаїнамід, особливо за наявності наявного раніше порушення функції нирок. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на тлі інгібіторів АПФ розвивалися у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів крові перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення числа нейтрофілів відбувається протягом 2-х тижнів після відміни каптоприлу. У 13% ​​випадків нейтропенії відзначали летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат спостерігався у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні обох зазначених факторів. При застосуванні інгібіторів АПФ може відзначатись протеїнурія, в основному у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні високих доз препаратів. У більшості випадків протеїнурія при прийомі препарату каптоприл зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрації азоту сечовини та креатиніну) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. При прийомі тіазидних діуретиків було виявлено випадки розвитку агранулоцитозу та пригнічення функції кісткового мозку. Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії та гострого нападу вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Лікування: якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. У всіх пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, слід виявляти клінічні ознаки порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпокаліємія). Особливо важливо визначати вміст електролітів у сироватці крові та сечі при сильному блюванні або при введенні інфузійних розчинів. Ознаками порушень водно-електролітного балансу можуть бути сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага, слабкість, летаргія, сплутаність свідомості, занепокоєння, болі або судоми в м'язах, м'язова слабкість, надмірне зниження артеріального тиску, олігоурія, тахікардія, нудота. Гіпокаліємія може спровокувати або посилити кардіотоксичну дію серцевих глікозидів. У пацієнтів з набряками при спекотній погоді може спостерігатись гіпонатріємія, спричинена збільшенням ОЦК. Слід обмежити споживання рідини.У випадках життєзагрозливої ​​гіпонатріємії призначають прийом кухонної солі. Під час терапії тіазидними діуретиками можуть спостерігатися гіперурикемія або загострення перебігу подагри; може також проявитися цукровий діабет, що латентно протікає. Тіазидні діуретики можуть викликати зниження концентрації пов'язаного йоду у сироватці крові без ознак порушення функції щитовидної залози. На фоні прийому тіазидних діуретиків знижується рівень виведення кальцію; відзначалися випадки патологічних змін паращитовидних залоз, що супроводжуються гіперкальціємією та гіпофосфатемією. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід припинити прийом тіазидних діуретиків. На фоні прийому тіазидних діуретиків відзначалося підвищення екскреції магнію, що може призводити до гіпомагніємії. Препарат може викликати хибнопозитивну реакцію при аналізі сечі на ацетон та спотворювати результати тесту з бентиромідом. При появі лихоманки, збільшення лімфатичних вузлів та/або ознак ларингіту та/або фарингіту необхідно негайно визначити кількість лейкоцитів. Спортсменів слід поінформувати, що препарат містить гідрохлоротіазид, який може давати хибнопозитивні результати при проведенні допінг-контролю. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій На тлі прийому препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та зайняттям інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: лізиноприлу дигідрат 21,8 мг (еквівалентно лізиноприлу 20 мг), гідрохлортіазид 12,5 мг; маннітол 40 мг, кальцію фосфату дигідрат 114 мг, крохмаль кукурудзяний 31 мг, крохмаль прежелатинізований 4 мг, магнію стеарат 1,5 мг. Пігулки, 12,5 мг +20 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 2 блістери в картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Всмоктування та розподіл Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 год. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 год після прийому) концентрація гідрохлортіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і грудне молоко, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується. Виведення Первинний шлях виведення – нирками (фільтрація та секреція) у незміненому вигляді. Приблизно 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години). Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів Порушення функції нирок У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю період напіввиведення гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 год, а у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) менше 30 мл/хв – 20,7 год. Лізіноприл Абсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 год; у пацієнтів з ГІМ ТСmах становить 8-10 год. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого АПФ). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 12,6 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі крові, відзначається збільшення ТСmах та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла. При легкій та помірній нирковій недостатності (КК від 31 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до 30 мл/хв) спостерігається збільшення середнього значення AUC у 4, 5 разів. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаГіпотензивний комбінований засіб. Має гіпотензивну та діуретичну дію. Гідрохлоротіазид Механізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) не повністю вивчений. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Таким чином, вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму. Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію із сечею та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскрецію іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові. Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натріурез і діурез наступають протягом 2 годин і досягають максимуму через 4 год. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 год. Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск (АТ) тіазидні діуретики не впливають. Лізіноприл Лізиноприл - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензинову систему. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії - через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів серцевої недостатності. Оцінка ефективності та безпеки лізиноприлу (до 10 мг на добу) проводилася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Лізиноприл, призначений у перші 24 години після ГІМ, протягом 6 тижнів призводив до статистично значущого зниження загальної смертності на 11%. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. Прийом 10-20 мг лізиноприлу 1 раз на добу протягом 12 місяців у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з початковою стадією нефропатії, що проявляється як мікроальбумінурія, знижував систолічний/діастолічний артеріальний тиск на 13/10 мм рт. ст., а екскрецію альбуміну із сечею на 40%. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду, лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ та/або будь-якої з допоміжних речовин препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); анурія; тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія (ризик розвитку печінкової коми); рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним, або тяжким порушенням функції нирок (СКФ одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. Обережно: артеріальна гіпотензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; порушення функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості; стан після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що прогресують захворювання печінки; цукровий діабет;гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; збільшення інтервалу QT на ЕКГ;одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія, подагра; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності та у період грудного вигодовування протипоказане. Гідрохлоротіазид Вагітність Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження ОЦК та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період грудного вигодовування є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування. Лізіноприл Вагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ,олігурії, гіперкаліємії. Якщо з II триместру вагітності мало місце внутрішньоутробна дія інгібіторів АПФ, рекомендується проведення ультразвукового дослідження (УЗД) нирок та кісток черепа. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – пригнічення кістковомозкового кровотворення, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – аутоімунні захворювання. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – зміна настрою, порушення сну, галюцинації; рідко – психічний розлад, сплутаність свідомості, сонливість; частота невідома – депресія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – вертиго, парестезія, дизгевзія, порушення нюху; частота невідома - непритомність. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), тахікардія, прискорене серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – гостре порушення мозкового кровообігу (внаслідок вираженого зниження АТ у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, задишка, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – біль у животі, нудота, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк, анорексія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, свербіж шкіри; рідко - кропив'янка, псоріаз, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, вульгарна пухирчатка, псевдолімфома шкіри, підвищене потовиділення (гіпергідроз). Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів - лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія та я інші зміни з боку шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – м'язові судоми, біль у спині, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко – анурія, олігурія, протеїнурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія, сексуальна дисфункція. Загальні розлади: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення концентрації креатиніну в крові, підвищення активності “печінкових” трансаміназ; рідко – зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); пімозід, сертиндол; антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам); антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин); макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), ко-тримоксазол; протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол); протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні); антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ); протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус); протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон); засоби, що впливають на моторику ШКТ (цизаприд); антигістамінні засоби (астемізол; терфенадин; мізоластин); інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол); у зв'язку із збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует" (фактор ризику – гіпокаліємія). Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вмісту електролітів плазми крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Лікарські засоби, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует"). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію в крові. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки), проносні засоби, Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди Гіпокаліємія та гіпомагніємія, зумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання лікарських препаратів, які потребують уваги Інші гіпотензивні препарати Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлоротіазиду (адитивний ефект). Може виникнути необхідність корекції дози одночасно застосовуваних гіпотензивних препаратів. Рекомендується припинити прийом гідрохлортіазиду за 2-3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ для запобігання розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Якщо це неможливо, слід зменшити початкову дозу інгібіторів АПФ. Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні анальгетики та засоби для загальної анестезії Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин) Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів. Адреноміметики (пресорні аміни) Гідрохлоротіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗН), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (>3 г/добу) НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дії гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему. Пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів). Слід з обережністю спільно застосовувати гідрохлортіазид та метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на фоні порушення функції нирок, спричиненого гідрохлортіазидом. Бета-адреноблокатори, діазоксид Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид), з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшити ризик розвитку гіперглікемії. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол) Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Амантадін Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть знижувати кліренс амантадину, призводити до підвищення концентрації амантадину в плазмі та збільшувати ризик його небажаних ефектів. Антихолінергічні препарати (холіноблокатори) Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Цитотоксичні (протипухлинні) препарати Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їхню мієлосупресивну дію. Метилдопа Описано випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Карбамазепін Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та карбамазепіну необхідне спостереження за станом пацієнта та контроль вмісту натрію у плазмі крові. Циклоспорин При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри. Пероральні антикоагулянти Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів. Йодмісткі контрастні речовини Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини. Препарати кальцію При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в крові та розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію. Аніонні обмінні смоли (колестирамін та колестипол) Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду у ШКТ на 85% та 43% відповідно. Лізіноприл Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру по лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи, препарати, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок). Тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Калійнесберігаючі діуретики При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійнезберігаючими діуретиками гіпокаліємія, спричинена їх застосуванням, може бути зменшена. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (> 3 г/добу) Нестероїдні протизапальні засоби (в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота в дозах більше 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення здоров'я. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії/наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу ангігіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанолу посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (ГКС) (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази N типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу в ШКТ.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо, по 1 таблетці Гідрохлортіазид+Лізіноприл-Акріхін 1 раз на день, незалежно від їди. Максимальна добова доза – 2 таблетки 1 раз на день (25 мг гідрохлортіазиду/40 мг лізиноприлу). Якщо потрібна зміна дози однієї з діючих речовин у складі комбінованого препарату (наприклад, у зв'язку з новодіагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або лікарською взаємодією), необхідний індивідуальний підбір доз окремих компонентів. Порушення функції нирок У хворих з кліренсом креатиніну від 30 і менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після підбору дози окремих компонентів препарату. Застосування препарату при КК Порушення функції печінки Корекція дози не потрібна. Літній вік Корекція дози не потрібна.ПередозуванняГідрохлоротіазид Симптоми Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазиду є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазиду може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію); лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити ОЦК запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Лізіноприл Симптоми Дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля), симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водноелектролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок гідрохлортіазид може спричинити азотемію. При нирковій недостатності можлива кумуляція гідрохлортіазиду. У пацієнтів із зниженою функцією нирок потрібен періодичний контроль КК. При прогресуванні порушення функції нирок та/або настання олігурії (анурії) гідрохлортіазид слід відмінити. Порушення функції печінки При застосуванні тіазидних діуретиків у пацієнтів з порушенням функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або печінковою енцефалопатією застосування тіазидів протипоказане. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та/або прогресуючими захворюваннями печінки гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невелика зміна водноелектролітного балансу та накопичення амонію у сироватці крові може спричинити печінкову кому. У разі появи симптомів енцефалопатії прийом діуретиків слід негайно припинити. Водно-електролітний баланс та метаболічні порушення Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть викликати зменшення ОЦК (гіповолемію) та порушення водно-електролітного балансу (в т.ч. гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Клінічними симптомами порушень водно-електролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, стомлюваність, сонливість, занепокоєння, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, виражене зниження АТ, олігурія, тахікардія, аритмія та порушення з боку шлунково-кишкового тракту. та блювання). У пацієнтів, які отримують терапію гідрохлортіазидом (особливо при тривалому курсовому лікуванні), слід виявляти клінічні симптоми порушень водно-електролітного балансу регулярно контролювати вміст електролітів у крові. Натрій Всі діуретичні препарати можуть викликати гіпонатріємію, що іноді призводить до тяжких ускладнень. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота та ступінь виразності цього ефекту незначні. Рекомендується визначити вміст іонів натрію в плазмі крові до початку лікування та регулярно контролювати цей показник на фоні прийому гідрохлортіазиду. Калій При застосуванні тезових та тіазидоподібних діуретиків існує ризик різкого зниження вмісту калію у плазмі крові та розвитку гіпокаліємії (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму (в т.ч. тяжких аритмій) та посилює токсичну дію серцевих глікозидів. Крім того, гіпоглікемія (так само, як і брадикардія) є станом, що сприяє розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призводити до летального результату. Гіпокаліємія представляє найбільшу небезпеку для наступних груп пацієнтів: особи похилого віку, пацієнти, що одночасно отримують терапію антиаритмічними та неантіаритмічними препаратами, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ, пацієнти з порушеннями хронічної серцевої недостатністю. Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT. При цьому немає значення, викликане це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. У всіх описаних вище випадках необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Гіпокаліємію можна коригувати застосуванням калійвмісних препаратів або прийомом харчових продуктів, багатих калієм (сухофрукти, фрукти, овочі). Кальцій Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз з гіперкальціємією та гіперфосфатемією, але без типових ускладнень гіперпаратиреозу (нефролітіаз, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, виразкова хвороба). Виражена гіперкальціємія може бути проявом раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на лабораторні показники функції паращитовидних залоз. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків (включно з гідрохлортіазидом) перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Магній Встановлено, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Клінічне значення гіпомагніємії залишається незрозумілим. Глюкоза Лікування тіазидними діуретиками може порушувати толерантність до глюкози. При застосуванні гідрохлортіазиду у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних лікарських засобів. Сечова кислота У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами з подагрою та порушенням метаболізму сечової кислоти (гіперурикемією). Ліпіди При застосуванні гідрохлортіазиду може збільшуватися концентрація холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Гостра міопія/вторинна глаукома. Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії та гострого нападу вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. З появою симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Порушення з боку імунної системи Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики (в т.ч. гідрохлортіазид) можуть викликати загострення або прогресування системного червоного вовчаку, а також вовчаковоподібні реакції. У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатися навіть за відсутності вказівок на наявність в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Фоточутливість Існує інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. У разі появи фоточутливості на фоні прийому гідрохлортіазиду слід припинити лікування. Якщо продовження прийому діуретика необхідне, слід захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Інше У пацієнтів з вираженим атеросклерозом церебральних і коронарних артерій слід особливо обережно застосовувати гідрохлортіазид. Тіазидні діуретики можуть знижувати кількість йоду, пов'язаного з білками плазми, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози. Лізіноприл Симптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у пацієнтів з тяжкою стадією ХСН, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів лікування слід розпочати під суворим медичним наглядом (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Ті ж рекомендації стосуються і пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з ХСН, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що, як правило, не є причиною припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід заповнити ОЦК та/або нормалізувати вміст натрію у сироватці крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/іл рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотній навіть після відміни препарату. Артеріальна гіпотензія при ГІМ При ГІМ застосування лізиноприлу протипоказано при кардіогенному шоці та вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.), т.к. у таких пацієнтів застосування вазодилататора може суттєво погіршити показники гемодинаміки. У пацієнтів з низьким систолі АТ (>100 мм рт.ст. і При ГІМ лікування лізиноприлом не слід починати у пацієнтів з ознаками ниркової дисфункції, які визначалися як концентрація креатину у сироватці крові, що перевищує 177 мкмоль/л, та/або протеїнурія, що перевищує 500 мг/24 год. У разі розвитку порушення функції нирок під час терапії лізиноприлом (концентрація креатиніну в сироватці крові, що перевищує 265 мкмоль/л або в 2 рази перевищує відповідне значення до початку лікування), лікар повинен розглянути доцільність відміни лізиноприлу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією тракту лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, як правило, оборотне при припиненні лікування. Це особливо можливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. У разі супутньої вазоренальної артеріальної гіпертензії існує підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати під ретельним медичним наглядом з низьких доз та обережно титрувати дозу. Оскільки лікування діуретиками може сприяти розвитку вищезазначених станів, діуретик слід відмінити, при цьому функцію нирок слід контролювати протягом перших тижнів терапії лізиноприлом. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вираженої попередньої вазоренальної гіпертензії відзначалося збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, зазвичай незначне та транзиторне, особливо у тих випадках, коли лізиноприл застосовувався одночасно з діуретиком. Це особливо можливо у пацієнтів з попередньою нирковою недостатністю. Може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або лізиноприлу. Трансплантація нирки Досвід застосування лізиноприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат, призначити відповідне лікування та забезпечити медичний нагляд до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикоїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Хірургічні втручання/загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий тривалий кашель, який зникає після припинення лікування інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спірно триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Як правило, одночасне застосування препаратів літію та лізиноприлу не рекомендується. Етанол У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Подвійна блокад аренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Комбінована терапія При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати спільно з внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утриматися від керування транспортними засобами та механізмами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: калію лозартан 50 мг; гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: лактоза 111,55 мг, мікрокристалічна целюлоза 37,2 мг, крохмаль прежелатинізований 35 мг, магнію стеарат 3,75 мг; оболонка: опадрай зелений [гіпролоза, гіпромелоза, титану діоксид, барвник хіноліновий жовтий] 7,8 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 12,5 мг + 50 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 2 або 6 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Гідрохлортіазид не піддається метаболізму, але швидко виводиться нирками. При підтримці концентрації гідрохлортіазиду в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Лозартан Всмоктування При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при «первинному проходженні» через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні Сmax лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану в процесі звичайного їди клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було. Розподіл Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми крові (переважно з альбуміном) не менше ніж на 99%. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Приблизно 14% дози лозартану при внутрішньовенному введенні або прийомі внутрішньо перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення, міченого радіоактивним вуглецем лозартану (14С лозартану) радіоактивність циркулюючої плазми крові, перш за все, обумовлена ​​наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низька ефективність перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалася приблизно у 1% пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються в результаті гідроксилювання бічного бутилового ланцюга, і один другорядний N-2-тетразол-глюкуронід. Виведення Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При режимі дозування препарату 100 мг 1 раз на добу немає значного накопичення в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів здійснюється нирками та через кишечник з жовчю. Після прийому внутрішньо 14С лозартану у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення 14С лозартану у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Лозартан - гідрохлортіазид Літні пацієнти Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові та швидкість всмоктування гідрохлортіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значуще не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Лозартан Підлога Значення концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Ця явна фармакокінетична відмінність, проте, не має клінічного значення. Пацієнти з порушенням функції печінки При прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися відповідно у 5 та 1,7 рази вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Пацієнти з порушенням функції нирок Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у пацієнтів з незміненою функцією нирок. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази більша в порівнянні з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Концентрації активного метаболіту в плазмі не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою процедури гемодіалізу.ФармакодинамікаГідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний рівень артеріального тиску. Гідрохлортіазид є діуретиком та гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію та бікарбонату. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект розвивається протягом 2 годин, досягає максимуму в середньому через 4 години і триває від 6 до 12 годин. Лозартан Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. АТ2-рецептори - другий тип рецепторів, з якими зв'язується ангіотензин II, але його роль у регуляції функції серцево-судинної системи невідома. Лозартан селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, високоефективний при внутрішньому прийомі. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від його джерела чи шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II лозартан не має властивостей агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується, і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназа II), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецепторів, такі як посилення брадикінін-опосередкованих ефектів або розвиток набряків (лозартан 1,7%, плацебо 1,9%), не мають відношення до дії лозартану. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін Компоненти препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи рівень артеріального тиску (АТ) більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Вважається, що цей ефект зумовлений взаємодоповнювальною дією обох компонентів. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок придушення ефектів альдостерону може сприяти зниженню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика. Лозартан має помірний і минущий урикозуричний ефект. Гідрохлортіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін є комбінованим препаратом лозартану та гідрохлортіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у тому числі в комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також показника серцевості. цієї категорії хворих. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Зазвичай, тіазиди не впливають на нормальні значення АТ. Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних звивистих ниркових канальцях. Гідрохлортіазид збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно в еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою іонів калію та бікарбонату. Після прийому внутрішньо діурез починається протягом 2 год, досягає максимуму протягом приблизно 4 год і триває приблизно 6-12 год. Лозартан Лозартан пригнічує підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) при інфузії ангіотензину ІІ. У момент досягнення максимальної концентрації лозартану в плазмі крові (Сmax) після прийому лозартану в дозі 100 мг вищевказаний ефект ангіотензину II пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийому на 26-39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення АРП. Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові в момент досягнення Сmax лозартану. У деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації ангіотензину II, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Незважаючи на це, у процесі лікування антигіпертензивний ефект та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ.Після відміни лозартану АРП та концентрації ангіотензину II знижувалися протягом 3 діб до значень, що спостерігалися до початку прийому лозартану. Вплив препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін на АРП та концентрацію ангіотензину II був подібним до спостеріганих ефектів при прийомі лозартану в дозі 50 мг. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом AT1-рецепторів ангіотензину II, він не пригнічує АПФ (кініназу II) — фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти лозартану в дозах 20 мг та 100 мг з ефектами інгібітору АПФ за впливом на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефект. Це зумовлено специфічним механізмом дії лозартану. Інгібітор АПФ блокував реакції на ангіотензин I і підвищував вираженість ефектів, зумовлених дією брадикініну, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан та його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), вони обидва роблять внесок у антигіпертензивний ефект. У дослідженні з одноразовим прийомом лозартану в дозі 100 мг, до якого включалися здорові добровольці (чоловіки), прийом препарату внутрішньо в умовах високо- та малосольової дієти не впливав на швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), ефективний нирковий плазмоток та фільтраційну фракцію. Лозартан мав натрійуретіческій ефект, який був більш виражений при малосольової дієті і, мабуть, не був пов'язаний з придушенням ранньої реабсорбції натрію в проксимальних ниркових канальцях. Лозартан також викликав минуще збільшення виділення сечової кислоти нирками. У пацієнтів з АГ, протеїнурією (не менше 2 г/24 год), без цукрового діабету та приймаючих лозартан протягом 8 тижнів у дозі 50 мг з поступовим збільшенням до 100 мг, спостерігалося достовірне зниження протеїнурії (на 42%), фракційної екскреції альбуміну. та імуноглобулінів (IgG). У цих пацієнтів лозартан стабілізував ШКФ та зменшував фільтраційну фракцію. У жінок у постменопаузальному періоді з АГ, які приймали лозартан у дозі 50 мг протягом 4 тижнів, не було виявлено впливу терапії на нирковий та системний рівень простагландинів. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартан у дозах до 150 мг на добу не викликав клінічно значущих змін концентрації тригліцеридів натще, загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів високої щільності. У тих же дозах лозартан не впливав на концентрацію глюкози в крові натще. Загалом лозартан викликав зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай менше 0,4 мг/дл), що зберігалося при тривалому лікуванні. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією випадків відміни препарату у зв'язку зі збільшенням концентрації креатиніну або вмісту калію в сироватці крові не зареєстровано. У 12-тижневому паралельному дослідженні, яке включали пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), більшість з яких приймали діуретики та/або серцеві глікозиди, порівнювали ефекти лозартану в дозах 2,5, 10, 25 і 5 мг/добу з плацебо. У дозах 25 та 50 мг на добу препарат виявляв позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, які зберігалися протягом усього дослідження. Гемодинамічні ефекти включали збільшення серцевого індексу та зниження тиску заклинювання у легеневих капілярах, а також зниження загального периферичного судинного опору, середнього системного АТ та частоти серцевих скорочень. Частота виникнення гіпотензії у цих пацієнтів залежала від дози препарату.Нейрогормональні ефекти включали зниження концентрації альдостерону та норадреналіну в крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію). Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду; Анурія; Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); Тяжкі порушення функції печінки; Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; гіперкаліємія; стани після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування); аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок; тяжка серцева недостатність (IV функціонального класу за класифікацією NYHA); хронічна серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; артеріальна гіпотензія; порушення функції печінки; порушення функції нирок; порушення водно-електролітного балансу; пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (наприклад,які отримують лікування великими дозами діуретиків) у зв'язку з можливістю виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Гідрохлоротіазид Вагітність Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження обсягу циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування. Лозартан Вагітність Лозартан протипоказаний під час вагітності. Терапію лозартаном не можна розпочинати під час вагітності. Якщо пацієнткам, які планують вагітність, продовження терапії лозартаном вважається за необхідне, слід замінити лозартан на альтернативні гіпотензивні засоби, які мають встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Хоча немає досвіду застосування лозартану у вагітних, доклінічні дослідження на тваринах показали, що прийом лозартану призводить до розвитку серйозних ембріональних та неонатальних ушкоджень та загибелі плода чи потомства. Вважається, що механізм даних явищ обумовлений впливом на РААС. Ниркова перфузія у плода, що залежить від розвитку РААС, з'являється у другому триместрі, тому ризик для плода зростає, якщо лозартан застосовується у другому або третьому триместрі вагітності.Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень щодо вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних лікарських засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між лікарськими засобами, що впливають на РААС,та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. Якщо неможливо підібрати альтернативну терапію замість терапії лікарськими засобами, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігогідрамніону необхідно припинити прийом лозартану, якщо він не є життєво необхідним для матері. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Пацієнтки та лікарі повинні знати, що олігогідрамніон може не виявлятися до появи незворотних ушкоджень плода. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими,чиї матері приймали лозартан під час вагітності з метою контролю артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Лозартан протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком. Так як багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком і існує ризик розвитку можливих несприятливих ефектів у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності його прийому для матері.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та У клінічних дослідженнях з гідрохлортіазидом/лозартаном не спостерігалося небажаних явищ, специфічних для комбінованого препарату. Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомлялося раніше при застосуванні гідрохлортіазиду та лозартану у монотерапії. Системно-органний клас Небажана реакція Гідрохло ротіазид+ Лозартан Гідрохлор-ротіазид Лозартан Порушення з боку крові та лімфатичної системи:   анемія пурпура Шенлейн-Геноха екхімози гемолітична анемія тромбоцитопенія агранулоцитоз апластична анемія лейкопенія пурпура                        нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома Алергічні реакції анафілактичні реакції ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що викликає обструкцію дихальних шляхів, та/або набряк особи, губ, глотки та/або язика; у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк також відзначався в анамнезі при лікуванні іншими препаратами, включаючи інгібітори АПФ. ангіоневротичний набряк гортані, глотки, язика, обличчя, губ, слизових оболонок (у тому числі з летальним результатом) кропив'янка синдром Стівенса-Джонсона мультиформна еритема еритродермія                 рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко рідко рідко рідко рідко   Порушення з боку метаболізму та харчування втрата апетиту гіперглікемія гіперурикемія порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія) лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і латентно протікає цукровий діабет може маніфестувати нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто дуже рідко Порушення з боку центральної нервової системи головний біль запаморочення безсоння занепокоєння парестезія периферична нейропатія тремор мігрень непритомність тривога тривожний розлад (надмірний, неконтрольований і часто ірраціональний занепокоєння про повсякденні події) панічний розлад сплутаність свідомості депресія сонливість порушення сну     часто нечасто нечасто   часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку органу зору порушення зору відчуття сухості та печіння/почуття поколювання в очах кон'юнктивіт гостра міопія гостра закритокутова глаукома рідко дуже рідко рідко частота невідома частота невідома   нечасто нечасто нечасто нечасто       Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення вертиго шум у вухах   нечасто нечасто Порушення з боку дихальної системи закладеність носа кашель інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія, синусит, фарингіт) фарингіт ларингіт диспное бронхіт риніт носова кровотеча дискомфорт у глотковій області                                                                   не часто           часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто           Порушення з боку серцево-судинної системи некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт) виражене зниження артеріального тиску при надмірному зниженні АТ) васкуліт     не часто               нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку травної системи Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Порушення з боку опорно-рухового апарату Порушення з боку сечостатевої системи Загальні порушення Лабораторні показники                               нудота діарея блювота запор диспептичні явища біль в животі сухість слизової оболонки порожнини рота » крові до шкіри обличчя шкірний свербіж висип підвищене потовиділення алопеція дерматит судоми в м'язах міалгія біль у спині, в ногах артралгія біль у руках, у плечі,колене артрит фибромиалгия скованность мышечная слабость припухлость суставов скелетно – мышечная боль рабдомиолиз нарушение функции почек почечная недостаточность интерстициальный нефрит глюкозурия никтурия учащенное мочеиспускание инфекции мочевыводящих путей ослабление либидо импотенция повышение температуры тела астения повышенная утомляемость анорексия отек лица отеки лихорадка гриппоподобные симптомы недомогание гиперкалиемия повышение активности «печеночных» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатиніну                                                                                       рідко *                                                                                                                                                                                                                                     рідко *   рідко *                                   нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома частота невідома нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто невідома частота невідома часто дуже рідко часто часто нечасто           *-небажані явища спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні гідрохлортіазиду/лозартану.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазиниСпосіб застосування та дозиПрепарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін приймається внутрішньо незалежно від їди. Препарат можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова та підтримуюча доза -1 таблетка препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін 1 раз на добу. У пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки препарату (містить 50 мг лозартану +12, 5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу протягом 2 – 4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток препарату 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки (50 мг + 12,5 мг) 1 раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом трьох тижнів після початку терапії. Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка Зазвичай початкова доза 50 мг лозартану 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому лозартану 50 мг на добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). У разі потреби потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг/кг у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі – збільшити дозу до 2 таблеток препарату Гідрохлортіазид + Лозартан – Акріхін (50 мг + 12,5 мг) 1 раз. на добу.ПередозуванняГідрохлоротіазид Симптоми Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). лабораторні показники: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити об'єм циркулюючої крові запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Лозартан Симптоми Відомості про передозування лозартану обмежені. Найбільш ймовірне прояв передозування - виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Лікування Симптоматична терапія. У разі розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії показано підтримуючу терапію. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу При застосуванні гіпотензивних засобів у деяких пацієнтів може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні спостерігатися з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвинутись на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібний регулярний контроль вмісту електролітів сироватки крові. У пацієнтів з набряками може спостерігатися дилюційна гіпонатріємія у спеку. Метаболічні та ендокринні ефекти Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію нирками та викликати короткочасне та незначне підвищення вмісту кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазидний діуретик повинен бути скасований. Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками. У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменшує концентрацію сечової кислоти, його одночасне застосування з гідрохлортіазидом знижує вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Порушення функції печінки Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки це може призвести до розвитку внутрішньопечінкового холестазу, а незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться терапія, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому відміні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику розвитку гострої глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Немеланомний рак шкіри (НМРК) В епідеміологічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик раку шкіри (базальноклітинної карциноми і плоскоклітинної карциноми) у зв'язку зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та штучних UVA променів. Пацієнти повинні регулярно оглядати свої шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих поразок та негайно повідомляти про них лікаря. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. Інші ефекти У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть за відсутності в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу системного червоного вовчаку у пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики. Особливі групи пацієнтів Раса Аналіз даних всієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку первинної кінцевої точки у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n = 9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати на 13,0% ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (р = 0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у цих пацієнтів. Однак у цьому дослідженні пацієнти негроїдної раси, які отримували атенолол, мали менший ризик розвитку первинної кінцевої точки (серцево-судинна смертність, інсульт та інфаркт міокарда) порівняно з пацієнтами тієї ж раси, які приймали лозартан (р = 0,03). Діти та підлітки Ефективність та безпека застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідно проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок. Пацієнти похилого віку Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). Лозартан Артеріальна гіпотензія та зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) У пацієнтів зі зниженим ОЦК або вмістом натрію в крові, що розвинулися через інтенсивну терапію діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювання, може розвиватися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акрихін. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін. Порушення водно-електролітного балансу Порушення водно-електролітного балансу характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю з цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. Необхідний ретельний контроль вмісту калію в крові або КК, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та КК 30-50 мл/хв. Під час лікування препаратом Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій. Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, що діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки в анамнезі препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін слід призначати з обережністю. Відсутня досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тому препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не повинен застосовуватись у цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни функції нирок, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про виникнення подібних ефектів прийому лозартану. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. Лозартан повинен застосовуватися обережно у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Збільшення концентрації калію у сироватці крові Одночасне застосування інших препаратів, які здатні збільшувати вміст калію в сироватці, може призвести до розвитку гіперкаліємії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Лозартан-гідрохлортіазид Реакції гіперчутливості У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки/гортані та/або язика) необхідний контроль застосування препарату. Порушення функції нирок та печінки Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та тяжкими порушеннями функції нирок (КК не більше 30 мл/хв). Ембріотоксичність Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін має бути одразу відмінено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами слід бути обережними через можливість розвитку запаморочення, слабкості та інших можливих небажаних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: калію лозартан 50 мг; гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: лактоза 111,55 мг, мікрокристалічна целюлоза 37,2 мг, крохмаль прежелатинізований 35 мг, магнію стеарат 3,75 мг; оболонка: опадрай зелений [гіпролоза, гіпромелоза, титану діоксид, барвник хіноліновий жовтий] 7,8 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 12,5 мг + 50 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 2 або 6 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Гідрохлортіазид не піддається метаболізму, але швидко виводиться нирками. При підтримці концентрації гідрохлортіазиду в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Лозартан Всмоктування При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при «первинному проходженні» через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні Сmax лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану в процесі звичайного їди клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було. Розподіл Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми крові (переважно з альбуміном) не менше ніж на 99%. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Приблизно 14% дози лозартану при внутрішньовенному введенні або прийомі внутрішньо перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення, міченого радіоактивним вуглецем лозартану (14С лозартану) радіоактивність циркулюючої плазми крові, перш за все, обумовлена ​​наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низька ефективність перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалася приблизно у 1% пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються в результаті гідроксилювання бічного бутилового ланцюга, і один другорядний N-2-тетразол-глюкуронід. Виведення Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При режимі дозування препарату 100 мг 1 раз на добу немає значного накопичення в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів здійснюється нирками та через кишечник з жовчю. Після прийому внутрішньо 14С лозартану у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення 14С лозартану у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Лозартан - гідрохлортіазид Літні пацієнти Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові та швидкість всмоктування гідрохлортіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значуще не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Лозартан Підлога Значення концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Ця явна фармакокінетична відмінність, проте, не має клінічного значення. Пацієнти з порушенням функції печінки При прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися відповідно у 5 та 1,7 рази вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Пацієнти з порушенням функції нирок Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у пацієнтів з незміненою функцією нирок. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази більша в порівнянні з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Концентрації активного метаболіту в плазмі не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою процедури гемодіалізу.ФармакодинамікаГідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний рівень артеріального тиску. Гідрохлортіазид є діуретиком та гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію та бікарбонату. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект розвивається протягом 2 годин, досягає максимуму в середньому через 4 години і триває від 6 до 12 годин. Лозартан Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. АТ2-рецептори - другий тип рецепторів, з якими зв'язується ангіотензин II, але його роль у регуляції функції серцево-судинної системи невідома. Лозартан селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, високоефективний при внутрішньому прийомі. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від його джерела чи шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II лозартан не має властивостей агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується, і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназа II), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецепторів, такі як посилення брадикінін-опосередкованих ефектів або розвиток набряків (лозартан 1,7%, плацебо 1,9%), не мають відношення до дії лозартану. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін Компоненти препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи рівень артеріального тиску (АТ) більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Вважається, що цей ефект зумовлений взаємодоповнювальною дією обох компонентів. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок придушення ефектів альдостерону може сприяти зниженню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика. Лозартан має помірний і минущий урикозуричний ефект. Гідрохлортіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін є комбінованим препаратом лозартану та гідрохлортіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у тому числі в комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також показника серцевості. цієї категорії хворих. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Зазвичай, тіазиди не впливають на нормальні значення АТ. Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних звивистих ниркових канальцях. Гідрохлортіазид збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно в еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою іонів калію та бікарбонату. Після прийому внутрішньо діурез починається протягом 2 год, досягає максимуму протягом приблизно 4 год і триває приблизно 6-12 год. Лозартан Лозартан пригнічує підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) при інфузії ангіотензину ІІ. У момент досягнення максимальної концентрації лозартану в плазмі крові (Сmax) після прийому лозартану в дозі 100 мг вищевказаний ефект ангіотензину II пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийому на 26-39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення АРП. Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові в момент досягнення Сmax лозартану. У деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації ангіотензину II, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Незважаючи на це, у процесі лікування антигіпертензивний ефект та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ.Після відміни лозартану АРП та концентрації ангіотензину II знижувалися протягом 3 діб до значень, що спостерігалися до початку прийому лозартану. Вплив препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін на АРП та концентрацію ангіотензину II був подібним до спостеріганих ефектів при прийомі лозартану в дозі 50 мг. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом AT1-рецепторів ангіотензину II, він не пригнічує АПФ (кініназу II) — фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти лозартану в дозах 20 мг та 100 мг з ефектами інгібітору АПФ за впливом на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефект. Це зумовлено специфічним механізмом дії лозартану. Інгібітор АПФ блокував реакції на ангіотензин I і підвищував вираженість ефектів, зумовлених дією брадикініну, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан та його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), вони обидва роблять внесок у антигіпертензивний ефект. У дослідженні з одноразовим прийомом лозартану в дозі 100 мг, до якого включалися здорові добровольці (чоловіки), прийом препарату внутрішньо в умовах високо- та малосольової дієти не впливав на швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), ефективний нирковий плазмоток та фільтраційну фракцію. Лозартан мав натрійуретіческій ефект, який був більш виражений при малосольової дієті і, мабуть, не був пов'язаний з придушенням ранньої реабсорбції натрію в проксимальних ниркових канальцях. Лозартан також викликав минуще збільшення виділення сечової кислоти нирками. У пацієнтів з АГ, протеїнурією (не менше 2 г/24 год), без цукрового діабету та приймаючих лозартан протягом 8 тижнів у дозі 50 мг з поступовим збільшенням до 100 мг, спостерігалося достовірне зниження протеїнурії (на 42%), фракційної екскреції альбуміну. та імуноглобулінів (IgG). У цих пацієнтів лозартан стабілізував ШКФ та зменшував фільтраційну фракцію. У жінок у постменопаузальному періоді з АГ, які приймали лозартан у дозі 50 мг протягом 4 тижнів, не було виявлено впливу терапії на нирковий та системний рівень простагландинів. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартан у дозах до 150 мг на добу не викликав клінічно значущих змін концентрації тригліцеридів натще, загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів високої щільності. У тих же дозах лозартан не впливав на концентрацію глюкози в крові натще. Загалом лозартан викликав зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай менше 0,4 мг/дл), що зберігалося при тривалому лікуванні. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією випадків відміни препарату у зв'язку зі збільшенням концентрації креатиніну або вмісту калію в сироватці крові не зареєстровано. У 12-тижневому паралельному дослідженні, яке включали пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), більшість з яких приймали діуретики та/або серцеві глікозиди, порівнювали ефекти лозартану в дозах 2,5, 10, 25 і 5 мг/добу з плацебо. У дозах 25 та 50 мг на добу препарат виявляв позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, які зберігалися протягом усього дослідження. Гемодинамічні ефекти включали збільшення серцевого індексу та зниження тиску заклинювання у легеневих капілярах, а також зниження загального периферичного судинного опору, середнього системного АТ та частоти серцевих скорочень. Частота виникнення гіпотензії у цих пацієнтів залежала від дози препарату.Нейрогормональні ефекти включали зниження концентрації альдостерону та норадреналіну в крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію). Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду; Анурія; Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); Тяжкі порушення функції печінки; Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; гіперкаліємія; стани після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування); аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок; тяжка серцева недостатність (IV функціонального класу за класифікацією NYHA); хронічна серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; артеріальна гіпотензія; порушення функції печінки; порушення функції нирок; порушення водно-електролітного балансу; пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (наприклад,які отримують лікування великими дозами діуретиків) у зв'язку з можливістю виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Гідрохлоротіазид Вагітність Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження обсягу циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування. Лозартан Вагітність Лозартан протипоказаний під час вагітності. Терапію лозартаном не можна розпочинати під час вагітності. Якщо пацієнткам, які планують вагітність, продовження терапії лозартаном вважається за необхідне, слід замінити лозартан на альтернативні гіпотензивні засоби, які мають встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Хоча немає досвіду застосування лозартану у вагітних, доклінічні дослідження на тваринах показали, що прийом лозартану призводить до розвитку серйозних ембріональних та неонатальних ушкоджень та загибелі плода чи потомства. Вважається, що механізм даних явищ обумовлений впливом на РААС. Ниркова перфузія у плода, що залежить від розвитку РААС, з'являється у другому триместрі, тому ризик для плода зростає, якщо лозартан застосовується у другому або третьому триместрі вагітності.Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень щодо вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних лікарських засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між лікарськими засобами, що впливають на РААС,та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. Якщо неможливо підібрати альтернативну терапію замість терапії лікарськими засобами, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігогідрамніону необхідно припинити прийом лозартану, якщо він не є життєво необхідним для матері. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Пацієнтки та лікарі повинні знати, що олігогідрамніон може не виявлятися до появи незворотних ушкоджень плода. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими,чиї матері приймали лозартан під час вагітності з метою контролю артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Лозартан протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком. Так як багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком і існує ризик розвитку можливих несприятливих ефектів у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності його прийому для матері.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та У клінічних дослідженнях з гідрохлортіазидом/лозартаном не спостерігалося небажаних явищ, специфічних для комбінованого препарату. Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомлялося раніше при застосуванні гідрохлортіазиду та лозартану у монотерапії. Системно-органний клас Небажана реакція Гідрохло ротіазид+ Лозартан Гідрохлор-ротіазид Лозартан Порушення з боку крові та лімфатичної системи:   анемія пурпура Шенлейн-Геноха екхімози гемолітична анемія тромбоцитопенія агранулоцитоз апластична анемія лейкопенія пурпура                        нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома Алергічні реакції анафілактичні реакції ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що викликає обструкцію дихальних шляхів, та/або набряк особи, губ, глотки та/або язика; у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк також відзначався в анамнезі при лікуванні іншими препаратами, включаючи інгібітори АПФ. ангіоневротичний набряк гортані, глотки, язика, обличчя, губ, слизових оболонок (у тому числі з летальним результатом) кропив'янка синдром Стівенса-Джонсона мультиформна еритема еритродермія                 рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко рідко рідко рідко рідко   Порушення з боку метаболізму та харчування втрата апетиту гіперглікемія гіперурикемія порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія) лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і латентно протікає цукровий діабет може маніфестувати нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто дуже рідко Порушення з боку центральної нервової системи головний біль запаморочення безсоння занепокоєння парестезія периферична нейропатія тремор мігрень непритомність тривога тривожний розлад (надмірний, неконтрольований і часто ірраціональний занепокоєння про повсякденні події) панічний розлад сплутаність свідомості депресія сонливість порушення сну     часто нечасто нечасто   часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку органу зору порушення зору відчуття сухості та печіння/почуття поколювання в очах кон'юнктивіт гостра міопія гостра закритокутова глаукома рідко дуже рідко рідко частота невідома частота невідома   нечасто нечасто нечасто нечасто       Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення вертиго шум у вухах   нечасто нечасто Порушення з боку дихальної системи закладеність носа кашель інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія, синусит, фарингіт) фарингіт ларингіт диспное бронхіт риніт носова кровотеча дискомфорт у глотковій області                                                                   не часто           часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто           Порушення з боку серцево-судинної системи некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт) виражене зниження артеріального тиску при надмірному зниженні АТ) васкуліт     не часто               нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку травної системи Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Порушення з боку опорно-рухового апарату Порушення з боку сечостатевої системи Загальні порушення Лабораторні показники                               нудота діарея блювота запор диспептичні явища біль в животі сухість слизової оболонки порожнини рота » крові до шкіри обличчя шкірний свербіж висип підвищене потовиділення алопеція дерматит судоми в м'язах міалгія біль у спині, в ногах артралгія біль у руках, у плечі,колене артрит фибромиалгия скованность мышечная слабость припухлость суставов скелетно – мышечная боль рабдомиолиз нарушение функции почек почечная недостаточность интерстициальный нефрит глюкозурия никтурия учащенное мочеиспускание инфекции мочевыводящих путей ослабление либидо импотенция повышение температуры тела астения повышенная утомляемость анорексия отек лица отеки лихорадка гриппоподобные симптомы недомогание гиперкалиемия повышение активности «печеночных» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатиніну                                                                                       рідко *                                                                                                                                                                                                                                     рідко *   рідко *                                   нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома частота невідома нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто невідома частота невідома часто дуже рідко часто часто нечасто           *-небажані явища спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні гідрохлортіазиду/лозартану.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазиниСпосіб застосування та дозиПрепарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін приймається внутрішньо незалежно від їди. Препарат можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова та підтримуюча доза -1 таблетка препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін 1 раз на добу. У пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки препарату (містить 50 мг лозартану +12, 5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу протягом 2 – 4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток препарату 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки (50 мг + 12,5 мг) 1 раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом трьох тижнів після початку терапії. Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка Зазвичай початкова доза 50 мг лозартану 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому лозартану 50 мг на добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). У разі потреби потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг/кг у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі – збільшити дозу до 2 таблеток препарату Гідрохлортіазид + Лозартан – Акріхін (50 мг + 12,5 мг) 1 раз. на добу.ПередозуванняГідрохлоротіазид Симптоми Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). лабораторні показники: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити об'єм циркулюючої крові запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Лозартан Симптоми Відомості про передозування лозартану обмежені. Найбільш ймовірне прояв передозування - виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Лікування Симптоматична терапія. У разі розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії показано підтримуючу терапію. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу При застосуванні гіпотензивних засобів у деяких пацієнтів може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні спостерігатися з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвинутись на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібний регулярний контроль вмісту електролітів сироватки крові. У пацієнтів з набряками може спостерігатися дилюційна гіпонатріємія у спеку. Метаболічні та ендокринні ефекти Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію нирками та викликати короткочасне та незначне підвищення вмісту кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазидний діуретик повинен бути скасований. Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками. У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменшує концентрацію сечової кислоти, його одночасне застосування з гідрохлортіазидом знижує вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Порушення функції печінки Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки це може призвести до розвитку внутрішньопечінкового холестазу, а незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться терапія, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому відміні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику розвитку гострої глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Немеланомний рак шкіри (НМРК) В епідеміологічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик раку шкіри (базальноклітинної карциноми і плоскоклітинної карциноми) у зв'язку зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та штучних UVA променів. Пацієнти повинні регулярно оглядати свої шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих поразок та негайно повідомляти про них лікаря. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. Інші ефекти У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть за відсутності в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу системного червоного вовчаку у пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики. Особливі групи пацієнтів Раса Аналіз даних всієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку первинної кінцевої точки у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n = 9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати на 13,0% ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (р = 0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у цих пацієнтів. Однак у цьому дослідженні пацієнти негроїдної раси, які отримували атенолол, мали менший ризик розвитку первинної кінцевої точки (серцево-судинна смертність, інсульт та інфаркт міокарда) порівняно з пацієнтами тієї ж раси, які приймали лозартан (р = 0,03). Діти та підлітки Ефективність та безпека застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідно проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок. Пацієнти похилого віку Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). Лозартан Артеріальна гіпотензія та зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) У пацієнтів зі зниженим ОЦК або вмістом натрію в крові, що розвинулися через інтенсивну терапію діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювання, може розвиватися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акрихін. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін. Порушення водно-електролітного балансу Порушення водно-електролітного балансу характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю з цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. Необхідний ретельний контроль вмісту калію в крові або КК, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та КК 30-50 мл/хв. Під час лікування препаратом Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій. Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, що діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки в анамнезі препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін слід призначати з обережністю. Відсутня досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тому препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не повинен застосовуватись у цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни функції нирок, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про виникнення подібних ефектів прийому лозартану. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. Лозартан повинен застосовуватися обережно у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Збільшення концентрації калію у сироватці крові Одночасне застосування інших препаратів, які здатні збільшувати вміст калію в сироватці, може призвести до розвитку гіперкаліємії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Лозартан-гідрохлортіазид Реакції гіперчутливості У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки/гортані та/або язика) необхідний контроль застосування препарату. Порушення функції нирок та печінки Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та тяжкими порушеннями функції нирок (КК не більше 30 мл/хв). Ембріотоксичність Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін має бути одразу відмінено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами слід бути обережними через можливість розвитку запаморочення, слабкості та інших можливих небажаних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: калію лозартан 50 мг; гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: лактоза 111,55 мг, мікрокристалічна целюлоза 37,2 мг, крохмаль прежелатинізований 35 мг, магнію стеарат 3,75 мг; оболонка: опадрай зелений [гіпролоза, гіпромелоза, титану діоксид, барвник хіноліновий жовтий] 7,8 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 12,5 мг + 50 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ-алюмінієвої фольги. По 2 або 6 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Гідрохлортіазид не піддається метаболізму, але швидко виводиться нирками. При підтримці концентрації гідрохлортіазиду в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Лозартан Всмоктування При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при «первинному проходженні» через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні Сmax лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану в процесі звичайного їди клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було. Розподіл Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми крові (переважно з альбуміном) не менше ніж на 99%. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Приблизно 14% дози лозартану при внутрішньовенному введенні або прийомі внутрішньо перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення, міченого радіоактивним вуглецем лозартану (14С лозартану) радіоактивність циркулюючої плазми крові, перш за все, обумовлена ​​наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низька ефективність перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалася приблизно у 1% пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються в результаті гідроксилювання бічного бутилового ланцюга, і один другорядний N-2-тетразол-глюкуронід. Виведення Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При режимі дозування препарату 100 мг 1 раз на добу немає значного накопичення в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів здійснюється нирками та через кишечник з жовчю. Після прийому внутрішньо 14С лозартану у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення 14С лозартану у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Лозартан - гідрохлортіазид Літні пацієнти Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові та швидкість всмоктування гідрохлортіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значуще не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Лозартан Підлога Значення концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Ця явна фармакокінетична відмінність, проте, не має клінічного значення. Пацієнти з порушенням функції печінки При прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися відповідно у 5 та 1,7 рази вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Пацієнти з порушенням функції нирок Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у пацієнтів з незміненою функцією нирок. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази більша в порівнянні з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Концентрації активного метаболіту в плазмі не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою процедури гемодіалізу.ФармакодинамікаГідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний рівень артеріального тиску. Гідрохлортіазид є діуретиком та гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію та бікарбонату. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект розвивається протягом 2 годин, досягає максимуму в середньому через 4 години і триває від 6 до 12 годин. Лозартан Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. АТ2-рецептори - другий тип рецепторів, з якими зв'язується ангіотензин II, але його роль у регуляції функції серцево-судинної системи невідома. Лозартан селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, високоефективний при внутрішньому прийомі. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від його джерела чи шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II лозартан не має властивостей агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується, і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназа II), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецепторів, такі як посилення брадикінін-опосередкованих ефектів або розвиток набряків (лозартан 1,7%, плацебо 1,9%), не мають відношення до дії лозартану. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін Компоненти препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи рівень артеріального тиску (АТ) більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Вважається, що цей ефект зумовлений взаємодоповнювальною дією обох компонентів. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок придушення ефектів альдостерону може сприяти зниженню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика. Лозартан має помірний і минущий урикозуричний ефект. Гідрохлортіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін є комбінованим препаратом лозартану та гідрохлортіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у тому числі в комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також показника серцевості. цієї категорії хворих. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Зазвичай, тіазиди не впливають на нормальні значення АТ. Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних звивистих ниркових канальцях. Гідрохлортіазид збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно в еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою іонів калію та бікарбонату. Після прийому внутрішньо діурез починається протягом 2 год, досягає максимуму протягом приблизно 4 год і триває приблизно 6-12 год. Лозартан Лозартан пригнічує підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) при інфузії ангіотензину ІІ. У момент досягнення максимальної концентрації лозартану в плазмі крові (Сmax) після прийому лозартану в дозі 100 мг вищевказаний ефект ангіотензину II пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийому на 26-39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення АРП. Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові в момент досягнення Сmax лозартану. У деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації ангіотензину II, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Незважаючи на це, у процесі лікування антигіпертензивний ефект та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ.Після відміни лозартану АРП та концентрації ангіотензину II знижувалися протягом 3 діб до значень, що спостерігалися до початку прийому лозартану. Вплив препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін на АРП та концентрацію ангіотензину II був подібним до спостеріганих ефектів при прийомі лозартану в дозі 50 мг. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом AT1-рецепторів ангіотензину II, він не пригнічує АПФ (кініназу II) — фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти лозартану в дозах 20 мг та 100 мг з ефектами інгібітору АПФ за впливом на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефект. Це зумовлено специфічним механізмом дії лозартану. Інгібітор АПФ блокував реакції на ангіотензин I і підвищував вираженість ефектів, зумовлених дією брадикініну, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан та його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), вони обидва роблять внесок у антигіпертензивний ефект. У дослідженні з одноразовим прийомом лозартану в дозі 100 мг, до якого включалися здорові добровольці (чоловіки), прийом препарату внутрішньо в умовах високо- та малосольової дієти не впливав на швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), ефективний нирковий плазмоток та фільтраційну фракцію. Лозартан мав натрійуретіческій ефект, який був більш виражений при малосольової дієті і, мабуть, не був пов'язаний з придушенням ранньої реабсорбції натрію в проксимальних ниркових канальцях. Лозартан також викликав минуще збільшення виділення сечової кислоти нирками. У пацієнтів з АГ, протеїнурією (не менше 2 г/24 год), без цукрового діабету та приймаючих лозартан протягом 8 тижнів у дозі 50 мг з поступовим збільшенням до 100 мг, спостерігалося достовірне зниження протеїнурії (на 42%), фракційної екскреції альбуміну. та імуноглобулінів (IgG). У цих пацієнтів лозартан стабілізував ШКФ та зменшував фільтраційну фракцію. У жінок у постменопаузальному періоді з АГ, які приймали лозартан у дозі 50 мг протягом 4 тижнів, не було виявлено впливу терапії на нирковий та системний рівень простагландинів. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартан у дозах до 150 мг на добу не викликав клінічно значущих змін концентрації тригліцеридів натще, загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів високої щільності. У тих же дозах лозартан не впливав на концентрацію глюкози в крові натще. Загалом лозартан викликав зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай менше 0,4 мг/дл), що зберігалося при тривалому лікуванні. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією випадків відміни препарату у зв'язку зі збільшенням концентрації креатиніну або вмісту калію в сироватці крові не зареєстровано. У 12-тижневому паралельному дослідженні, яке включали пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), більшість з яких приймали діуретики та/або серцеві глікозиди, порівнювали ефекти лозартану в дозах 2,5, 10, 25 і 5 мг/добу з плацебо. У дозах 25 та 50 мг на добу препарат виявляв позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, які зберігалися протягом усього дослідження. Гемодинамічні ефекти включали збільшення серцевого індексу та зниження тиску заклинювання у легеневих капілярах, а також зниження загального периферичного судинного опору, середнього системного АТ та частоти серцевих скорочень. Частота виникнення гіпотензії у цих пацієнтів залежала від дози препарату.Нейрогормональні ефекти включали зниження концентрації альдостерону та норадреналіну в крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію). Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду; Анурія; Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); Тяжкі порушення функції печінки; Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Вагітність та період грудного вигодовування; Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу). З обережністю Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; гіперкаліємія; стани після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування); аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок; тяжка серцева недостатність (IV функціонального класу за класифікацією NYHA); хронічна серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; артеріальна гіпотензія; порушення функції печінки; порушення функції нирок; порушення водно-електролітного балансу; пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (наприклад,які отримують лікування великими дозами діуретиків) у зв'язку з можливістю виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. Гідрохлоротіазид Вагітність Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду під час вагітності протипоказане. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження обсягу циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування. Лозартан Вагітність Лозартан протипоказаний під час вагітності. Терапію лозартаном не можна розпочинати під час вагітності. Якщо пацієнткам, які планують вагітність, продовження терапії лозартаном вважається за необхідне, слід замінити лозартан на альтернативні гіпотензивні засоби, які мають встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності. Хоча немає досвіду застосування лозартану у вагітних, доклінічні дослідження на тваринах показали, що прийом лозартану призводить до розвитку серйозних ембріональних та неонатальних ушкоджень та загибелі плода чи потомства. Вважається, що механізм даних явищ обумовлений впливом на РААС. Ниркова перфузія у плода, що залежить від розвитку РААС, з'являється у другому триместрі, тому ризик для плода зростає, якщо лозартан застосовується у другому або третьому триместрі вагітності.Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень щодо вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних лікарських засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між лікарськими засобами, що впливають на РААС,та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. Якщо неможливо підібрати альтернативну терапію замість терапії лікарськими засобами, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігогідрамніону необхідно припинити прийом лозартану, якщо він не є життєво необхідним для матері. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Пацієнтки та лікарі повинні знати, що олігогідрамніон може не виявлятися до появи незворотних ушкоджень плода. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими,чиї матері приймали лозартан під час вагітності з метою контролю артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Лозартан протипоказаний у період грудного вигодовування. Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком. Так як багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком і існує ризик розвитку можливих несприятливих ефектів у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності його прийому для матері.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та У клінічних дослідженнях з гідрохлортіазидом/лозартаном не спостерігалося небажаних явищ, специфічних для комбінованого препарату. Небажані явища обмежувалися тими, про які повідомлялося раніше при застосуванні гідрохлортіазиду та лозартану у монотерапії. Системно-органний клас Небажана реакція Гідрохло ротіазид+ Лозартан Гідрохлор-ротіазид Лозартан Порушення з боку крові та лімфатичної системи:   анемія пурпура Шенлейн-Геноха екхімози гемолітична анемія тромбоцитопенія агранулоцитоз апластична анемія лейкопенія пурпура                        нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома Алергічні реакції анафілактичні реакції ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та глотки, що викликає обструкцію дихальних шляхів, та/або набряк особи, губ, глотки та/або язика; у деяких пацієнтів ангіоневротичний набряк також відзначався в анамнезі при лікуванні іншими препаратами, включаючи інгібітори АПФ. ангіоневротичний набряк гортані, глотки, язика, обличчя, губ, слизових оболонок (у тому числі з летальним результатом) кропив'янка синдром Стівенса-Джонсона мультиформна еритема еритродермія                 рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко дуже рідко рідко рідко рідко рідко   Порушення з боку метаболізму та харчування втрата апетиту гіперглікемія гіперурикемія порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія) лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і латентно протікає цукровий діабет може маніфестувати нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто дуже рідко Порушення з боку центральної нервової системи головний біль запаморочення безсоння занепокоєння парестезія периферична нейропатія тремор мігрень непритомність тривога тривожний розлад (надмірний, неконтрольований і часто ірраціональний занепокоєння про повсякденні події) панічний розлад сплутаність свідомості депресія сонливість порушення сну     часто нечасто нечасто   часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку органу зору порушення зору відчуття сухості та печіння/почуття поколювання в очах кон'юнктивіт гостра міопія гостра закритокутова глаукома рідко дуже рідко рідко частота невідома частота невідома   нечасто нечасто нечасто нечасто       Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення вертиго шум у вухах   нечасто нечасто Порушення з боку дихальної системи закладеність носа кашель інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатія, синусит, фарингіт) фарингіт ларингіт диспное бронхіт риніт носова кровотеча дискомфорт у глотковій області                                                                   не часто           часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто           Порушення з боку серцево-судинної системи некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт) виражене зниження артеріального тиску при надмірному зниженні АТ) васкуліт     не часто               нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто Порушення з боку травної системи Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Порушення з боку опорно-рухового апарату Порушення з боку сечостатевої системи Загальні порушення Лабораторні показники                               нудота діарея блювота запор диспептичні явища біль в животі сухість слизової оболонки порожнини рота » крові до шкіри обличчя шкірний свербіж висип підвищене потовиділення алопеція дерматит судоми в м'язах міалгія біль у спині, в ногах артралгія біль у руках, у плечі,колене артрит фибромиалгия скованность мышечная слабость припухлость суставов скелетно – мышечная боль рабдомиолиз нарушение функции почек почечная недостаточность интерстициальный нефрит глюкозурия никтурия учащенное мочеиспускание инфекции мочевыводящих путей ослабление либидо импотенция повышение температуры тела астения повышенная утомляемость анорексия отек лица отеки лихорадка гриппоподобные симптомы недомогание гиперкалиемия повышение активности «печеночных» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатинінуанорексія набряк особи набряки лихоманка грипоподібні симптоми нездужання гіперкаліємія підвищення активності «печінкових» трансаміназ зниження гематокриту та гемоглобіну гіпоглікемія підвищення концентрації сечовини та креатиніну                                                                                       рідко *                                                                                                                                                                                                                                     рідко *   рідко *                                   нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто частота невідома частота невідома нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто часто часто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто нечасто часто невідома частота невідома часто дуже рідко часто часто нечасто           *-небажані явища спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні гідрохлортіазиду/лозартану.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид Нерекомендовані поєднання лікарських засобів Препарати літію При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» Слід з особливою обережністю застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як: антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазиниСпосіб застосування та дозиПрепарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін приймається внутрішньо незалежно від їди. Препарат можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова та підтримуюча доза -1 таблетка препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін 1 раз на добу. У пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки препарату (містить 50 мг лозартану +12, 5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу протягом 2 – 4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток препарату 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки (50 мг + 12,5 мг) 1 раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом трьох тижнів після початку терапії. Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка Зазвичай початкова доза 50 мг лозартану 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому лозартану 50 мг на добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). У разі потреби потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг/кг у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг/добу, надалі – збільшити дозу до 2 таблеток препарату Гідрохлортіазид + Лозартан – Акріхін (50 мг + 12,5 мг) 1 раз. на добу.ПередозуванняГідрохлоротіазид Симптоми Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). лабораторні показники: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити об'єм циркулюючої крові запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено. Лозартан Симптоми Відомості про передозування лозартану обмежені. Найбільш ймовірне прояв передозування - виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Лікування Симптоматична терапія. У разі розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії показано підтримуючу терапію. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу При застосуванні гіпотензивних засобів у деяких пацієнтів може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні спостерігатися з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвинутись на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібний регулярний контроль вмісту електролітів сироватки крові. У пацієнтів з набряками може спостерігатися дилюційна гіпонатріємія у спеку. Метаболічні та ендокринні ефекти Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію нирками та викликати короткочасне та незначне підвищення вмісту кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазидний діуретик повинен бути скасований. Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками. У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменшує концентрацію сечової кислоти, його одночасне застосування з гідрохлортіазидом знижує вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Порушення функції печінки Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки це може призвести до розвитку внутрішньопечінкового холестазу, а незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться терапія, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому відміні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику розвитку гострої глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Немеланомний рак шкіри (НМРК) В епідеміологічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик раку шкіри (базальноклітинної карциноми і плоскоклітинної карциноми) у зв'язку зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та штучних UVA променів. Пацієнти повинні регулярно оглядати свої шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих поразок та негайно повідомляти про них лікаря. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. Інші ефекти У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть за відсутності в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу системного червоного вовчаку у пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики. Особливі групи пацієнтів Раса Аналіз даних всієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку первинної кінцевої точки у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n = 9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати на 13,0% ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (р = 0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у цих пацієнтів. Однак у цьому дослідженні пацієнти негроїдної раси, які отримували атенолол, мали менший ризик розвитку первинної кінцевої точки (серцево-судинна смертність, інсульт та інфаркт міокарда) порівняно з пацієнтами тієї ж раси, які приймали лозартан (р = 0,03). Діти та підлітки Ефективність та безпека застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідно проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок. Пацієнти похилого віку Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). Лозартан Артеріальна гіпотензія та зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) У пацієнтів зі зниженим ОЦК або вмістом натрію в крові, що розвинулися через інтенсивну терапію діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювання, може розвиватися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акрихін. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін. Порушення водно-електролітного балансу Порушення водно-електролітного балансу характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю з цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. Необхідний ретельний контроль вмісту калію в крові або КК, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та КК 30-50 мл/хв. Під час лікування препаратом Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій. Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, що діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не рекомендується у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки в анамнезі препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін слід призначати з обережністю. Відсутня досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тому препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін не повинен застосовуватись у цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни функції нирок, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про виникнення подібних ефектів прийому лозартану. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. Лозартан повинен застосовуватися обережно у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Збільшення концентрації калію у сироватці крові Одночасне застосування інших препаратів, які здатні збільшувати вміст калію в сироватці, може призвести до розвитку гіперкаліємії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Лозартан-гідрохлортіазид Реакції гіперчутливості У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки/гортані та/або язика) необхідний контроль застосування препарату. Порушення функції нирок та печінки Препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін протипоказаний для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та тяжкими порушеннями функції нирок (КК не більше 30 мл/хв). Ембріотоксичність Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат Гідрохлортіазид+Лозартан-Акріхін має бути одразу відмінено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами слід бути обережними через можливість розвитку запаморочення, слабкості та інших можливих небажаних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 100мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, целюлоза, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат. У упаковці 20 штук.ФармакокінетикаНа 60-80% всмоктується із ШКТ. На 40% зв'язується з білками крові, де через 2-5 годин визначається його максимальна концентрація. Період напіввиведення – 6-15 год. Більшість (95%) у незміненому вигляді виводиться нирками.ФармакодинамікаТіазидний діуретик (салуретик) середньої сили та тривалості дії. Має слабший діуретичний ефект порівняно з фуросемідом. Зменшує реабсорбцію натрію, хлору та води з первинної сечі в кров у проксизмальній частині канальців. Виводить K+, Mg2+, гідрокарбонатів та фосфатів, затримує Ca2+. Сечогінний ефект починає проявлятися через 2 години, максимум – через 4 години, тривалість діуретичної дії становить 10-12 годин. За рахунок розширення артеріол та зменшення ОЦК знижує тиск. Гіпертензивна дія проявляється через 4 дні. При нецукровому діабеті знижує об'єм сечі, одночасно збільшуючи її концентрацію.Показання до застосуванняЛікування гіпертензії – монотерапія або комбінація з іншими гіпеотензивними препаратами. Набряки різного генезу (при нефротичному синдромі, гострій та хронічній нирковій недостатності, ХСН, передменструальному синдромі, при лікуванні кортикостероїдами та при токсикозах вагітних). Нефрогенний нецукровий діабет (контроль поліурії).Протипоказання до застосуванняТяжкі форми цукрового діабету; підвищена чутливість до препарату або сульфонамідів; тяжка ниркова недостатність; анурія; хвороба Аддісона; подагра.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям до 2 років та у першому триместрі вагітності.Побічна діяЗниження рівня калію, магнію, підвищення кальцію в крові проявляється спрагою та сухістю в роті, нудотою, судомами у м'язах, порушенням серцевого ритму, змінами психіки, вираженою втомою; гіпонатріємія, яка проявляється сплутаністю свідомості, уповільнення процесу мислення, підвищеною збудливістю, конвульсіями та м'язовими судомами; підвищення рівня цукру в крові та поява його в сечі. Тіазиди знижують толерантність до глюкози, тому латентний цукровий діабет проявляється; підвищення ліпідів та сечової кислоти в крові (при тривалому застосуванні високих доз); холецистит, холестатична жовтяниця, запалення слинних залоз, запор; аритмії та ортостатична гіпотензія; запаморочення, біль голови, порушення зору (розпливчастість), парестезії; кропив'янка, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, некротичний васкуліт, анафілактичний шок; інтерстиціальний нефрит із порушенням функції нирок; зниження потенції.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти, НПЗЗ, Клофібрат посилюють діуретичний ефект. Прийом вазодилататорів, бета-адреноблокаторів, трициклічних антидепресантів, діазепаму, барбітуратів та етанолу посилює гіпотензивний ефект діуретиків. Індометацин та інші НПЗЗ знижують гіпотензивний ефект. Холестирамін зменшує дію тіазидних діуретиків, оскільки гальмує їхнє всмоктування. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищується ризик їх токсичності (підвищена збудливість шлуночків), що пов'язано з гіпокаліємією та гіпомагніємією. Застосування аміодарону та діуретиків підвищує ризик появи аритмій, що пов'язано з гіпокаліємією. При сумісному застосуванні з кортикостероїдами виникає ризик розвитку гіпокаліємії. Тіазидні діуретики послаблюють дію гіпоглікемічних препаратів та норадреналіну зменшують ефект пероральних контрацептивів, посилюють нейротоксичність саліцилатів та збільшують чутливість до тубокурарину. Прийом метилдопи та діуретика може спричинити гемоліз.Спосіб застосування та дозиЯк антигіпертензивний засіб: ЦД 25-50 мг. Гідрохлортіазид застосовується як засіб для монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (інгібіторами АПФ, вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, симпатолітиками). Збільшення дози до 100 мг пропорційно веде до збільшення діурезу, зниження артеріального тиску та втрати натрію. Якщо доза – більше 100 мг, зростання діурезу та зниження АТ дуже незначні, проте зростає втрата електролітів K+ та Mg2+. Доцільним є збільшення дози до 200 мг, оскільки посилення діурезу не відзначається. Гіпотензивна дія проявляється через 3-4 дні, а для стійкого ефекту іноді потрібні 3-4 тижні. Якщо гідрохлортіазид комбінується з іншими гіпотензивними засобами, дозу іншого препарату іноді доводиться знижувати, щоб уникнути надмірного зниження тиску. Набряковий синдром: 25-100 мг вранці (можна поділити на 2 прийоми до 11 години дня). Іноді у тяжких випадках спочатку лікування призначається до 200 мг на добу. Через 3 дні роблять перерву на 5 днів. Для підтримуючої терапії 25-50 мг – двічі на тиждень. При такому уривчастому курсі лікування побічні явища розвиваються рідше. Нефрогенний нецукровий діабет: 25 мг на добу, поступово збільшуючи до 50-150 мг, розділивши на 2 прийоми. При досягненні ефекту (зменшення поліурії та спраги) доза знижується. Передменструальний синдром: 25 мг із моменту прояву симптомів до настання менструації. Для дітей дози обчислюються, виходячи з ваги дитини. Педіатрична доза – 1-2 мг/кг ваги 1 раз на добу. Для зниження внутрішньоочного тиску інструкція застосування Гідрохлортіазиду передбачає призначення 25 мг 1 раз на 3-6 днів. Таблетки приймаються внутрішньо після їди.ПередозуванняПроявляється адинамією, тахікардією та аритмією, запорами, сонливістю, сухістю у роті зниженням артеріального тиску, зменшенням добового діурезу. Специфічного антидоту немає, симптоматичне лікування: промивання шлунка, прийом сорбентів, інфузія розчинів електролітів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: гідрохлортіазид – 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 70 мг, целюлоза мікрокристалічна – 20 мг, крохмаль картопляний – 13.7 мг, магнію стеарат – 1.3 мг. 7 чи 10 шт. - Упаковки осередкові контурні (1,2,3,4,5) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскоциліндричні, без ризику, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо 60-80% дози абсорбується із ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі – 1.5-3 год. Гідрохлортіазид накопичується в еритроцитах. У фазі виведення його концентрація в еритроцитах у 3-9 разів більша, ніж у плазмі. Зв'язування з білками плазми – 40-70%. Vd у термінальній фазі виведення становить 3-6 л/кг (що еквівалентно 210-420 л при масі тіла 70 кг). Гідрохлортіазид метаболізується дуже мало. Його єдиним виявленим у слідових кількостях метаболітом є 2-аміно-4-хлоро-М-бензендісульфонамід. Виведення гідрохлортіазиду з плазми має двофазний характер: T1/2 у початковій фазі становить 2 год, у термінальній фазі – близько 10 год. У пацієнтів із нормальною функцією нирок виведення здійснюється майже виключно нирками. Загалом 50-75% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку та при порушеннях функції нирок кліренс гідрохлортіазиду суттєво знижується, що призводить до значного збільшення його концентрації у плазмі крові. Зниження кліренсу, що спостерігається у літніх хворих, мабуть, пов'язане з погіршенням функції нирок. У хворих на цироз печінки змін фармакокінетики гідрохлортіазиду не відзначається.ФармакодинамікаТіазидний діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору та води в дистальних канальцях нефрону. Збільшує виведення іонів калію, магнію, бікарбонату; затримує в організмі іони кальцію. Діуретичний ефект настає через 2 години, досягає максимуму через 4 години і триває до 12 годин. Сприяє зниженню підвищеного АТ. Крім того, зменшує поліурію у хворих з нецукровим діабетом (механізм дії остаточно не з'ясований). У ряді випадків знижує внутрішньоочний тиск при глаукомі.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (як монотерапія або у складі комбінованої терапії), набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, передменструальний синдром, гострий гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність, портальна гіпертензія, затримка рідини при ожирінні, лікування кортикостероїд при нецукровому діабеті, глаукоми (субкомпенсовані форми), профілактика утворення кальцій-фосфатних конкрементів у сечовивідних шляхах при гіперкальціурії.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня, анурія, тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія (ризик розвитку печінкової коми), тяжкі форми подагри та цукрового діабету, рефрактерна гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія, недостатність функції кори надниркових залоз (хвороба Аддісона); І триместр вагітності, період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); підвищена чутливість до сульфонамідів.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування в І триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. З обережністю застосовувати у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея; рідко – панкреатит. Серцево-судинна система: ортостатична гіпотензія, тахікардія. З боку обміну речовин: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіперурикемія, гіперкальціємія. З боку ендокринної системи: гіперглікемія. З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: слабкість, стомлюваність, запаморочення, парестезії. Алергічні реакції: рідко – алергічні дерматити.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів, що недеполяризують міорелаксантів, їх дія посилюється. При одночасному застосуванні барбітуратів, діазепаму, етанолу підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами виникає ризик розвитку гіпокаліємії, а також ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ (в т.ч. каптоприлом, еналаприлом) посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози гідрохлортіазиду, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту інгібітора АПФ. Підвищується ризик порушення функції нирок. Не виключається розвиток гіпокаліємії. При одночасному застосуванні пероральних гіпоглікемічних препаратів знижується їхня ефективність. При одночасному застосуванні препаратів кальцію та/або вітаміну D у високих дозах можлива гіперкальціємія та ризик розвитку метаболічного ацидозу внаслідок уповільнення виведення кальцію із сечею під впливом тіазидних діуретиків. При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку алергічних реакцій, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе підвищення ризику глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з індометацином, піроксикамом, напроксеном, фенілбутазоном можливе зменшення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з ірбесартаном можливий розвиток адитивного гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з карбамазепіном є повідомлення розвитку гіпонатріємії. При одночасному застосуванні з колестиполом, колестираміном зменшується абсорбція та діуретичний ефект гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації в крові солей літію до токсичного рівня. При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується ефективність гідрохлортіазиду, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску та розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія та розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует".Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Схема застосування залежить від показань, клінічної ситуації, супутніх захворювань. Для дорослих разова доза становить 12,5-100 мг 1 раз на добу. Для дітей старше 3 років доза становить 1-2 мг/кг/добу або 30-60 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з подагрою та цукровим діабетом, зі збільшенням тривалості інтервалу QT на ЕКГ, при одночасному застосуванні з препаратами, які здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасно з препаратами літію, здатними викликати гіпокаліємію, із серцевими глікозидами; при алергічних реакціях на пеніцилін в анамнезі; при системному червоному вовчаку; при ІХС, вираженому атеросклерозі коронарних або церебральних артерій, хронічній серцевій недостатності; при немеланомному ракі шкіри в анамнезі; у пацієнтів похилого віку; у II та III триместрах вагітності; у дітей віком від 3 до 18 років. У хворих з нирковою недостатністю необхідний систематичний контроль концентрації у плазмі електролітів та КК. При появі ознак дефіциту калію, а також при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, кортикостероїдів та АКТГ показано призначення препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків. При тривалому застосуванні слід дотримуватися дієти, багатої на калій. Не рекомендується одночасне застосування діуретиків з НПЗЗ.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: гідрохлортіазид 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, целюлоза, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат. У упаковці 20 штук.ФармакокінетикаНа 60-80% всмоктується із ШКТ. На 40% зв'язується з білками крові, де через 2-5 годин визначається його максимальна концентрація. Період напіввиведення – 6-15 год. Більшість (95%) у незміненому вигляді виводиться нирками.ФармакодинамікаТіазидний діуретик (салуретик) середньої сили та тривалості дії. Має слабший діуретичний ефект порівняно з фуросемідом. Зменшує реабсорбцію натрію, хлору та води з первинної сечі в кров у проксизмальній частині канальців. Виводить K+, Mg2+, гідрокарбонатів та фосфатів, затримує Ca2+. Сечогінний ефект починає проявлятися через 2 години, максимум – через 4 години, тривалість діуретичної дії становить 10-12 годин. За рахунок розширення артеріол та зменшення ОЦК знижує тиск. Гіпертензивна дія проявляється через 4 дні. При нецукровому діабеті знижує об'єм сечі, одночасно збільшуючи її концентрацію.Показання до застосуванняЛікування гіпертензії – монотерапія або комбінація з іншими гіпеотензивними препаратами. Набряки різного генезу (при нефротичному синдромі, гострій та хронічній нирковій недостатності, ХСН, передменструальному синдромі, при лікуванні кортикостероїдами та при токсикозах вагітних). Нефрогенний нецукровий діабет (контроль поліурії).Протипоказання до застосуванняТяжкі форми цукрового діабету; підвищена чутливість до препарату або сульфонамідів; тяжка ниркова недостатність; анурія; хвороба Аддісона; подагра.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям до 2 років та у першому триместрі вагітності.Побічна діяЗниження рівня калію, магнію, підвищення кальцію в крові проявляється спрагою та сухістю в роті, нудотою, судомами у м'язах, порушенням серцевого ритму, змінами психіки, вираженою втомою; гіпонатріємія, яка проявляється сплутаністю свідомості, уповільнення процесу мислення, підвищеною збудливістю, конвульсіями та м'язовими судомами; підвищення рівня цукру в крові та поява його в сечі. Тіазиди знижують толерантність до глюкози, тому латентний цукровий діабет проявляється; підвищення ліпідів та сечової кислоти в крові (при тривалому застосуванні високих доз); холецистит, холестатична жовтяниця, запалення слинних залоз, запор; аритмії та ортостатична гіпотензія; запаморочення, біль голови, порушення зору (розпливчастість), парестезії; кропив'янка, пурпура, синдром Стівенса-Джонсона, некротичний васкуліт, анафілактичний шок; інтерстиціальний нефрит із порушенням функції нирок; зниження потенції.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти, НПЗЗ, Клофібрат посилюють діуретичний ефект. Прийом вазодилататорів, бета-адреноблокаторів, трициклічних антидепресантів, діазепаму, барбітуратів та етанолу посилює гіпотензивний ефект діуретиків. Індометацин та інші НПЗЗ знижують гіпотензивний ефект. Холестирамін зменшує дію тіазидних діуретиків, оскільки гальмує їхнє всмоктування. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами підвищується ризик їх токсичності (підвищена збудливість шлуночків), що пов'язано з гіпокаліємією та гіпомагніємією. Застосування аміодарону та діуретиків підвищує ризик появи аритмій, що пов'язано з гіпокаліємією. При сумісному застосуванні з кортикостероїдами виникає ризик розвитку гіпокаліємії. Тіазидні діуретики послаблюють дію гіпоглікемічних препаратів та норадреналіну зменшують ефект пероральних контрацептивів, посилюють нейротоксичність саліцилатів та збільшують чутливість до тубокурарину. Прийом метилдопи та діуретика може спричинити гемоліз.Спосіб застосування та дозиЯк антигіпертензивний засіб: ЦД 25-50 мг. Гідрохлортіазид застосовується як засіб для монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (інгібіторами АПФ, вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, симпатолітиками). Збільшення дози до 100 мг пропорційно веде до збільшення діурезу, зниження артеріального тиску та втрати натрію. Якщо доза – більше 100 мг, зростання діурезу та зниження АТ дуже незначні, проте зростає втрата електролітів K+ та Mg2+. Доцільним є збільшення дози до 200 мг, оскільки посилення діурезу не відзначається. Гіпотензивна дія проявляється через 3-4 дні, а для стійкого ефекту іноді потрібні 3-4 тижні. Якщо гідрохлортіазид комбінується з іншими гіпотензивними засобами, дозу іншого препарату іноді доводиться знижувати, щоб уникнути надмірного зниження тиску. Набряковий синдром: 25-100 мг вранці (можна поділити на 2 прийоми до 11 години дня). Іноді у тяжких випадках спочатку лікування призначається до 200 мг на добу. Через 3 дні роблять перерву на 5 днів. Для підтримуючої терапії 25-50 мг – двічі на тиждень. При такому уривчастому курсі лікування побічні явища розвиваються рідше. Нефрогенний нецукровий діабет: 25 мг на добу, поступово збільшуючи до 50-150 мг, розділивши на 2 прийоми. При досягненні ефекту (зменшення поліурії та спраги) доза знижується. Передменструальний синдром: 25 мг із моменту прояву симптомів до настання менструації. Для дітей дози обчислюються, виходячи з ваги дитини. Педіатрична доза – 1-2 мг/кг ваги 1 раз на добу. Для зниження внутрішньоочного тиску інструкція застосування Гідрохлортіазиду передбачає призначення 25 мг 1 раз на 3-6 днів. Таблетки приймаються внутрішньо після їди.ПередозуванняПроявляється адинамією, тахікардією та аритмією, запорами, сонливістю, сухістю у роті зниженням артеріального тиску, зменшенням добового діурезу. Специфічного антидоту немає, симптоматичне лікування: промивання шлунка, прийом сорбентів, інфузія розчинів електролітів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. Діюча речовина: Гідрохлортіазид 25; допоміжні речовини: лактози моногідрат 70 мг; целюлоза мікрокристалічна 20 мг; крохмаль картопляний 13,7 мг; стеарат магнію 1,3 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої. 2, 3, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої. 1, 2, 3, 4, 5 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки 25 мг - круглі, плоскоциліндричні, без ризику, з фаскою, білого або майже білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність легкої мармуровості.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Гідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо в дозі 100 мг максимальна концентрація гідрохлортіазиду в плазмі досягається через 1,5-2,5 години. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлортіазиду у плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми становить 40%. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко, але не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм. Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується. Виведення. Первинний шлях виведення через нирки (фільтрація та секреція) у незмінному вигляді. Приблизно 61% прийнятої дози виводиться протягом 24 годин. У пацієнтів з нормальною нирковою функцією період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години (в середньому 6,4 години). Фармакокінетика в спеціальних групах пацієнтів. Порушення функції нирок. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю період напіввиведення гідрохлортіазиду становить у середньому 11,5 години, а у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв – 20,7 години.ФармакодинамікаМеханізм дії тіазидних діуретиків (тіазидів) не повністю вивчений. Тіазиди блокують реабсорбцію іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Таким чином, вони збільшують екскрецію натрію та хлору і, отже, виведення води з організму. Внаслідок сечогінної дії гідрохлортіазиду зменшується об'єм циркулюючої рідини, внаслідок чого збільшується активність реніну та вміст альдостерону у плазмі крові. Це призводить до збільшення екскреції іонів калію із сечею та зниження вмісту калію в крові (гіпокаліємії). Гідрохлортіазид також збільшує екскрецію іонів магнію та знижує екскреції іонів кальцію із сечею. Тіазидні діуретики знижують екскрецію сечової кислоти нирками та збільшують її вміст у крові. Тіазидні діуретики також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іонів бікарбонату. Але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. У максимальних терапевтичних дозах діуретичний/натрійуретичний ефект усіх тіазидних діуретиків приблизно однаковий. Натріурез та діурез наступають протягом 2 годин і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Тривалість діуретичної дії гідрохлортіазиду становить від 6 до 12 годин. Гідрохлортіазид має антигіпертензивну дію. На нормальний артеріальний тиск тіазидні діуретики не впливають.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (застосовується як у монотерапії, так і у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, передменструальний синдром, гострий гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність, портальна гіпертензія, лікування кортикостероїдами). Зменшення симптоматичної поліурії при нефрогенному нецукровому діабеті. Профілактика утворення кальцій-фосфатних конкрементів у сечостатевому тракті при гіперкальціурії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гідрохлортіазиду, інших похідних сульфонаміду або будь-якої з допоміжних речовин. Анурія. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність або печінкова енцефалопатія (ризик розвитку печінкової коми). Важкоконтрольований цукровий діабет. Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія. Недостатність кори надниркових залоз (зокрема. хвороба Аддісона). Вагітність (I триместр) та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 3 років (тверда лікарська форма). Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактози моногідрат). З обережністю. Порушення функції нирок. Порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що прогресують захворювання печінки. Гіпокаліємія. Гіпонатріємія. Гіперкальціємія. Збільшення тривалості інтервалу QT на ЕКГ. Одночасне застосування лікарських препаратів, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует» або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ. Одночасне застосування препаратів літію, лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів. Алергічні реакції на пеніцилін в анамнезі. Гіперпаратиреоз. Цукровий діабет. Гіперурикемія, подагра. Системна червона вовчанка. Ішемічна хвороба серця, виражений атеросклероз коронарних чи церебральних артерій. Хронічна серцева недостатність. Літній вік. Вагітність (другий та третій триместр). Дитячий вік (від 3 до 18 років).Вагітність та лактаціяВагітність. Існує обмежений досвід застосування гідрохлортіазиду під час вагітності (особливо у першому триместрі). Доклінічні дані щодо безпеки недостатні. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр і визначається пуповинної крові. З урахуванням механізму фармакологічної дії гідрохлортіазиду, його застосування у другому та третьому триместрах вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію та призводити до розвитку у плода та новонародженого таких ускладнень, як жовтяниця, порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенія. Описано випадки розвитку тромбоцитопенії у новонароджених, матері яких отримували тіазидні діуретики. Застосування гідрохлортіазиду у першому триместрі вагітності протипоказане. У другому та третьому триместрах вагітності гідрохлортіазид може застосовуватися лише у разі безумовної необхідності, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Гідрохлортіазид не можна застосовувати для лікування гестозів ІІ половини вагітності (набряків, артеріальної гіпертензії або прееклампсії), т.к. він збільшує ризик зниження обсягу циркулюючої крові та плацентарної гіпоперфузії, але не надає сприятливого впливу протягом зазначених ускладнень вагітності. Діуретики не запобігають розвитку гестозів. Період грудного вигодовування. Гідрохлортіазид проникає в материнське молоко, у зв'язку з чим його застосування у період грудного вигодовування протипоказане. Якщо застосування гідрохлортіазиду в період лактації є абсолютно необхідним, слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяДля опису частоти небажаних реакцій використовувалася наступна градація частоти розвитку небажаних реакцій: часто ≥ 1/100 до Частота розвитку побічних реакцій наведена відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я. Порушення з боку крові та лімфатичної системи дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія. Порушення з боку імунної системи частота невідома: кропив'янка, пурпура, лихоманка, некротизуючий ангіїт (васкуліт та шкірний васкуліт), синдром Стівенса-Джонсона, анафілактичні реакції аж до шоку; загострення течії системного червоного вовчаку. Порушення з боку нервової системи не часто: непритомність (зазвичай при застосуванні у високих дозах); рідко: біль голови, запаморочення, вертиго, парестезія; частота невідома: сонливість, сплутаність свідомості. Порушення з боку органу зору рідко: минуща нечіткість зору; частота невідома: гостра міопія, гострий напад глаукоми, ксантопсія. Порушення серця: нечасто: брадикардія. Порушення з боку судин не часто: ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: інтерстиційна пневмонія; дуже рідко: респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легень). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: втрата апетиту, анорексія, дискомфорт у шлунку, біль у верхніх відділах живота, діарея, нудота, блювання, запор; рідко: панкреатит; частота невідома: сіаладеніт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів рідко: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця); Нечасто: холецистит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, фотосенсибілізація; частота невідома: алопеція. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини рідко: судоми, м'язова слабкість (особливо при застосуванні у високих дозах). Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів частота невідома: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози частота невідома: зниження потенції. Порушення з боку обміну речовин і харчування дуже часто: гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіперкальціємія: часто: гіперурикемія (в т.ч. з розвитком нападу подагри), маніфестація цукрового діабету, що протікає латентно; частота невідома: гіперглікемія та глюкозурія у пацієнтів із цукровим діабетом, зниження толерантності до глюкози; підвищення концентрації холестерину або тригліцеридів у сироватці крові (зазвичай при застосуванні у високих дозах). Загальні розлади та порушення у місці введення дуже часто: втома, спрага (зазвичай при застосуванні у високих дозах).Взаємодія з лікарськими засобамиНерекомендовані поєднання лікарських засобів. Препарати літію. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів літію знижується нирковий кліренс літію, що може призвести до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. При необхідності одночасного застосування гідрохлортіазиду слід ретельно підбирати дозу препаратів літію, регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату. Поєднання лікарських засобів, що вимагають особливої ​​уваги. Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". Слід особливо обережно застосовувати гідрохлортіазид одночасно з такими препаратами, як:. антиаритмічні лікарські препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні лікарські препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат), соталол, дронедарон, аміодарон; інші (неантіаритмічні) лікарські засоби, такі як: нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); пімозід, сертиндол; антидепресанти: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам); антибактеріальні засоби: фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин, спрафлоксацин, ципрофлоксацин); макроліди (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин, спіраміцин), ко-тримоксазол; протигрибкові засоби: азоли (воріконазол, ітраконазол, кетококоназол, флуконазол); протималярійні засоби (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); протипротозойні засоби (пентамідин при парентеральному введенні); антиангінальні засоби (ранолазин, беприділ); протипухлинні засоби (вандетаніб, миш'яку триоксид, оксаліплатин, такролімус); протиблювотні засоби (домперидон, ондансетрон); засоби, що впливають на моторику шлунково-кишкового тракту (цизапрід); антигістамінні засоби (астемізол, терфенадин, мізоластин); інші лікарські засоби (анагрелід, вазопресин, дифеманілу метилсульфат, кетансерин, пробукол, пропофол, севофлуран, терліпресин, теродилін, цилостазол); у зв'язку із збільшенням ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует" (фактор ризику – гіпокаліємія). Слід визначити вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії гідрохлортіазидом із зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вмісту електролітів плазми крові та показників ЕКГ. У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що викликають поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". Лікарські засоби, здатні підвищувати тривалість інтервалу QT. Одночасне застосування гідрохлортіазиду з лікарськими препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, має ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливе збільшення ризику розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует"). При застосуванні таких комбінацій необхідно регулярно реєструвати ЕКГ (для виявлення подовження інтервалу QT), а також контролювати вміст калію в крові. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид (АКТГ), гліциризинова кислота (карбеноксолон, препарати, що містять корінь солодки), проносні засоби, Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. На тлі терапії гідрохлортіазидом рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія та гіпомагніємія, зумовлені дією тіазидних діуретиків, посилюють токсичність серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та серцевих глікозидів слід регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання лікарських засобів, що потребують уваги. Інші гіпотензивні препарати. Потенціювання антигіпертензивної дії гідрохлоротіазиду (адитивний ефект). Може виникнути потреба у корекції дози одночасно призначених гіпотензивних препаратів. Рекомендується припинити прийом гідрохлортіазиду за 2-3 дні до початку терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) для запобігання розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії. Якщо це неможливо, слід зменшити початкову дозу інгібіторів АПФ. Етанол, барбітурати, антипсихотичні засоби (нейролептики), антидепресанти, анксіолітики, наркотичні анальгетики та засоби для загальної анестезії. Можливе посилення антигіпертензивної дії гідрохлортіазиду та потенціювання ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Теофілін. Теофілін посилює дію діуретиків. Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарин). Можливе посилення ефекту недеполяризуючих міорелаксантів. Адреноміметики (пресорні аміни). Гідрохлоротіазид може знижувати ефект адреноміметиків, таких як епінефрин (адреналін) та норепінефрин (норадреналін). Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу). НПЗЗ можуть знижувати діуретичну та антигіпертензивну дії гідрохлортіазиду. При одночасному застосуванні існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації. Гідрохлортіазид може посилювати токсичну дію високих доз саліцилатів на центральну нервову систему. Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього прийому та інсулін. Тіазидні діуретики впливають на толерантність до глюкози (можливий розвиток гіперглікемії) та знижують ефективність гіпоглікемічних засобів (може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів). Слід з обережністю спільно застосовувати гідрохлортіазид та метформін у зв'язку з ризиком розвитку лактоацидозу на фоні порушення функції нирок, спричиненого гідрохлортіазидом. Бета-адреноблокатори, діазоксид. Одночасне застосування тіазидних діуретиків (включаючи гідрохлортіазид), з бета-адреноблокаторами або діазоксидом може збільшити ризик розвитку гіперглікемії. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпupазон, алопуринол). Може знадобитися корекція дози урикозуричних лікарських засобів, оскільки гідрохлортіазид збільшує концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості до алопуринолу. Амантадін. Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть знижувати кліренс амантадину, призводити до підвищення концентрації амантадину в плазмі та збільшувати ризик його небажаних ефектів. Флуконазол. При багаторазовому одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом максимальна концентрація флуконазолу у плазмі збільшується на 40%. Корекція дози флуконазолу не потрібна, проте цю взаємодію слід брати до уваги. Антихолінергічні препарати (холіноблокатори). Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) збільшують біодоступність тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Цитотоксичні (протипухлинні) препарати. Тіазидні діуретики зменшують ниркову екскрецію цитотоксичних лікарських засобів (наприклад, циклофосфаміду та метотрексату) та потенціюють їхню мієлосупресивну дію. Метилдоп. Описано випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Карбамазепін. Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та карбамазепіну необхідне спостереження за станом пацієнта та контроль вмісту натрію у плазмі крові. Циклоспорин. При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри. Пероральні антикоагулянти. Тіазидні діуретики можуть зменшувати ефект пероральних антикоагулянтів. Йодомісткі контрастні речовини. Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати втрату рідини. Препарати кальцію. При одночасному застосуванні можливе підвищення вмісту кальцію в крові та розвитку гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідно одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію. Аніонні обмінні смоли (колестирамін та колестипол). Аніонні обмінні смоли зменшують абсорбцію гідрохлортіазиду. Одноразові дози колестираміну та колестиполу зменшують всмоктування гідрохлортіазиду у шлунково-кишковому тракті на 85% та 43% відповідно.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати після їди. Дозування гідрохлортіазиду має бути підібрано індивідуально. Рекомендується приймати препарат у мінімальній ефективній дозі. Для забезпечення зазначених режимів дозування за необхідності застосування гідрохлортіазиду в разовій дозі 12,5 мг слід призначати препарати інших виробників у лікарській формі «таблетки 25 мг» із ризиком. Дорослі. Артеріальна гіпертензія. Звичайна початкова доза гідрохлортіазиду становить 25-50 мг 1 раз на добу, у вигляді монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами. У деяких пацієнтів антигіпертензивний ефект досягається при застосуванні гідрохлортіазиду у початковій дозі 12,5 мг 1 раз на добу (як у вигляді монотерапії, так і у комбінації з іншими лікарськими засобами). Необхідно застосовувати максимально ефективну дозу препарату. Максимальна добова доза гідрохлортіазиду на лікування артеріальної гіпертензії становить 100 мг на добу. Якщо гідрохлортіазид застосовується в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами, може виникнути потреба знизити дозу іншого препарату, щоб запобігти надмірному зниженню артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивна дія гідрохлоротіазиду проявляється протягом 3-4 днів, однак для досягнення оптимального ефекту може знадобитися до 3-4 тижнів. Після закінчення лікування антигіпертензивний ефект зберігається протягом одного тижня. Набряковий синдром різного генезу. Звичайною початковою дозою гідрохлортіазиду при лікуванні набряків різного генезу є 25-100 мг 1 раз на день щодня. Деякі пацієнти відповідають на прийом гідрохлортіазиду через день або 1 раз на 3-5 днів. Залежно від клінічної відповіді, доза препарату може бути знижена до 25-50 мг 1 раз на добу щодня або 1 раз на 2-5 днів. У деяких випадках на початку лікування може знадобитися прийом гідрохлортіазиду у максимальній (для даного показання до застосування) дозі 200 мг на добу. При передменструальному синдромі нормальна доза становить 25 мг на добу і застосовується від моменту появи симптомів до початку менструації. Зменшення симптоматичної поліурії при нефрогенному нецукровому діабеті. Рекомендована добова доза гідрохлортіазиду – 50-150 мг на добу (у кілька прийомів). Профілактика утворення кальцій-фосфатних конкрементів у сечостатевому тракті при гіперкальціурії. Застосування гідрохлортіазиду показано при кальціурії понад 8 ммоль/добу. Початкова доза гідрохлортіазиду, що рекомендується, – 25 мг 1 раз на добу. Надалі показано збільшення до максимальної (для цього показання до застосування) дози 50 мг на добу. Діти. Дози встановлюються, виходячи з маси тіла дитини. Дітям старше 3 років – по 1-2 мг/кг/добу або 30-60 мг/м2 поверхні тіла 1 раз на добу. Загальна добова доза для дітей віком 3-12 років становить 37,5-100 мг (максимальна добова доза для дітей – 100 мг на добу). Після 3-5 днів лікування рекомендується зробити перерву на 3-5 днів. Як підтримуючу терапію у зазначеній дозі призначають 2 рази на тиждень. При застосуванні переривчастого курсу лікування з прийомом через 1-3 дні або протягом 2-3 днів з подальшою перервою зниження ефективності виражене меншою мірою, і побічні ефекти розвиваються рідше.ПередозуванняСимптоми. Найчастішими проявами передозування гідрохлортіазидом є збільшення діурезу, що супроводжується гострою втратою рідини (дегідратацією) та електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія). Передозування гідрохлортіазидом може виявлятися такими симптомами: з боку серцево-судинної системи: тахікардія; зниження артеріального тиску; шок; з боку нервової системи: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома; з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, спрага; з боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений вміст азоту сечовини у крові (особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю). Лікування. При передозуванні проводиться симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, для виведення гідрохлортіазиду показано індукцію блювоти або промивання шлунка. Абсорбцію гідрохлортіазиду можна зменшити прийомом внутрішньо активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід заповнити об'єм циркулюючої крові запровадженням плазмозамінних рідин та дефіцит електролітів (калій, натрій). При дихальних порушеннях показано інгаляцію кисню або штучну вентиляцію легень. Слід контролювати водно-електролітний баланс (особливо вміст калію у сироватці крові) та функцію нирок до їх нормалізації. Специфічного антидоту немає. Гідрохлортіазид виводиться при гемодіалізі, проте ступінь його виведення не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок гідрохлортіазид може спричинити азотемію. При нирковій недостатності можлива кумуляція гідрохлортіазиду. У пацієнтів зі зниженою нирковою функцією необхідний періодичний контроль кліренсу креатиніну. При прогресуванні порушення функції нирок та/або настання олігонурії (анурії) гідрохлортіазид слід відмінити. Порушення функції печінки. При застосуванні тіазидних діуретиків у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або печінковою енцефалопатією застосування тіазидів протипоказане. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості та/або прогресуючими захворюваннями печінки гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю, оскільки навіть невелика зміна водноелектролітного балансу та накопичення амонію у сироватці крові може спричинити печінкову кому. У разі прояву симптомів енцефалопатії прийом діуретиків слід негайно припинити. Водно-електролітний баланс та метаболічні порушення. Тіазидні діуретики (включаючи гідрохлортіазид) можуть спричинити зменшення об'єму циркулюючої рідини (гіповолемію) та порушення водно-електролітного балансу (в т.ч. гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз). Клінічними симптомами порушень водноелектролітного балансу є сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, стомлюваність, сонливість, занепокоєння, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, виражене зниження артеріального тиску, олігурія, тахікардія, аритмія та порушення з боку шлунка як нудота та блювота). У пацієнтів, які отримують терапію гідрохлортіазидом (особливо при тривалому курсовому лікуванні), слід виявляти клінічні симптоми порушень водноелектролітного балансу, регулярно контролювати вміст електролітів у крові. Натрій. Всі діуретичні препарати можуть викликати гіпонатріємію, що іноді призводить до тяжких ускладнень. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, проте частота та ступінь виразності цього ефекту незначні. Рекомендується визначити вміст іонів натрію в плазмі крові до початку лікування та регулярно контролювати цей показник на фоні прийому гідрохлортіазиду. Калій. При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків існує ризик різкого зниження вмісту калію в плазмі та розвитку гіпокаліємії (концентрація калію менше 3,4 ммоль/л). Гіпокаліємія підвищує ризик розвитку порушень серцевого ритму (в т.ч. тяжких аритмій) та посилює токсичну дію серцевих глікозидів. Крім того, гіпокаліємія (так само, як і брадикардія) є станом, що сприяє розвитку поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призводити до летального результату. Гіпокаліємія представляє найбільшу небезпеку для наступних груп пацієнтів: особи похилого віку, пацієнти, що одночасно одержують терапію антиаритмічними та неантіаритмічними препаратами, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ, хвороби хронічної серцевої недостатністю. Крім того, до групи підвищеного ризику належать пацієнти із збільшеним інтервалом QT. При цьому немає значення, викликане це збільшення вродженими причинами або дією лікарських засобів. У всіх описаних вище випадках необхідно уникати ризику розвитку гіпокаліємії та регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію в крові необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. З появою гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування. Гіпокаліємію можна коригувати застосуванням калійвмісних препаратів або прийомом харчових продуктів, багатих калієм (сухофрукти, фрукти, овочі). Кальцій. Тіазидні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту кальцію в плазмі. У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні тіазидних діуретиків спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз з гіперкальціємією та гіперфосфатемією, але без типових ускладнень гіперпаратиреозу (нефролітіаз, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, виразкова хвороба). Виражена гіперкальціємія може бути проявом раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть впливати на лабораторні показники функції паращитовидних залоз. Слід припинити прийом тіазидних діуретиків (включно з гідрохлортіазидом) перед дослідженням функції паращитовидних залоз. Магній. Встановлено, що тіазиди збільшують виведення магнію нирками, що може призвести до гіпомагніємії. Клінічне значення гіпомагніємії залишається незрозумілим. Глюкоза. Лікування тіазидними діуретиками може порушувати толерантність до глюкози. При застосуванні гідрохлортіазиду у пацієнтів з маніфестним або латентним цукровим діабетом необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних лікарських засобів. Сечова кислота. У пацієнтів з подагрою може збільшуватись частота виникнення нападів або загострюватися перебіг подагри. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами з подагрою та порушенням метаболізму сечової кислоти (гіперурикемією). Ліпіди. При застосуванні гідрохлортіазиду може збільшуватися концентрація холестерину та тригліцеридів плазми. Гостра міопія/вторинна закрита глаукома. Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії та гострого нападу вторинної глаукоми. Симптоми включають раптове зниження гостроти зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку терапії гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до незворотної втрати зору. При прояві симптомів необхідно якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику гострої глаукоми є: алергічна реакція на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. Порушення імунної системи. Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики (в т.ч. гідрохлортіазид) можуть викликати загострення або прогресування системного червоного вовчаку, а також вовчаковоподібні реакції. У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, реакції підвищеної чутливості можуть спостерігатися навіть за відсутності вказівок на наявність в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Фоточутливість. Існує інформація про випадки розвитку реакцій фоточутливості при прийомі тіазидних діуретиків. У разі появи фоточутливості на фоні прийому гідрохлортіазиду слід припинити лікування. Якщо продовження прийому діуретика необхідне, слід захищати шкірні покриви від впливу сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Алкоголь. У період лікування гідрохлортіазидом не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків. Спортсмени. Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю у спортсменів. Інше. У пацієнтів з вираженим атеросклерозом церебральних і коронарних артерій слід особливо обережно застосовувати гідрохлортіазид. Тіазидні діуретики можуть знижувати кількість йоду, пов'язаного з білками плазми, без прояву ознак порушення функції щитовидної залози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Спеціальні клінічні дослідження з оцінки впливу гідрохлортіазиду на здатність керувати транспортними засобами та працювати з технікою не проводились. Слід пам'ятати можливість прояву сонливості і запаморочення прийому препарату. Тому необхідно бути обережними при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги і при керуванні транспортними засобами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози гідрохлортіазиду.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: гідрохлортіазид – 25 мг або 100 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 26,0 мг або 104,0 мг; лактози моногідрат – 75,1 мг або 300,4 мг; кроскармелозу натрію -1,3 мг або 5,2 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 1,3 мг або 5,2 мг; кальцію стеарат – 1,3 мг або 5,2 мг. Таблетки по 25 мг та 100 мг. По 10 таблеток у контурній осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою для дозування 25 мг, з фаскою та ризиком на одній стороні для дозування 100 мг.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктується із шлунково-кишкового тракту неповно (60-80 % від прийнятої внутрішньо дози). Зв'язок з білками плазми становить 40 %, видимий обсяг розподілу - 3-4 л/кг. Максимальна концентрація в плазмі визначається через 2-5 годин. Період напіввиведення становить 6-15 годин. Не метаболізується печінкою. Виводиться нирками 95% у незміненому вигляді та близько 4% у вигляді гідролізату-2-аміно-4-хлоро-т-бензенедисульфонаміду (зменшується при лужній сечі) шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції у проксимальному відділі нефрону. Проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко.ФармакодинамікаТіазидний діуретик середньої тривалості дії. Чинить діуретичну дію, порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години та триває 6-12 годин. Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації та припиняється при величині не менше 30 мл/хв. У хворих на нецукровий діабет має антидіуретичну дію (знижує обсяг сечі та збільшує її концентрацію). Має антигіпертензивні властивості і може бути використаний з цією метою як в монотерапії, так і для посилення антигіпертензивної дії інших препаратів. Гіпотензивний ефект розвивається з допомогою розширення артеріол. Тіазиди не впливають на нормальний артеріальний тиск.Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Тіазидні діуретики знижують виведення кальцію із сечею і тим самим зменшують утворення ниркового каміння.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (використовується як у монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, гострий гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність, портальна гіпертензія, лікування кортикостероїдами, передменструальний синдром); контроль поліурії, переважно при нефрогенному нецукровому діабеті; профілактика утворення каменів у сечовивідних шляхах (зменшення гіперкальціурії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до препарату або інших сульфонамідів; анурія; тяжка ниркова (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) або печінкова недостатність; важко-контрольований цукровий діабет; хвороба Аддісона; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія. З обережністю застосовувати при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіперкальціємії, у хворих на ішемічну хворобу серця, цироз печінки, у осіб похилого віку, у пацієнтів, які страждають на непереносимість лактози, при прийомі серцевих глікозидів, при подагрі.Вагітність та лактаціяГідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. Протипоказано застосування препарату у першому триместрі вагітності. У другому та третьому триместрах вагітності препарат може призначатися лише у разі гострої необхідності, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини (існує небезпека розвитку жовтяниці плода або новонародженого, тромбоцитопенії та інших наслідків). При необхідності призначення препарату в період годування груддю слід припинити.Побічна діяЗ боку водно-електролітного обміну та кислотно-лужного балансу виникають частіше за тривалого прийому у високих дозах. Можлива поява гіпокаліємії та гіпохлоремічного алкалозу: сухість у роті, посилення спраги, порушення ритму серця, зміни настрою та психіки, судоми або болі у м'язах, нудота, блювання, незвичайна втома та слабкість. Гіпохлоремічний алкалоз може викликати печінкову енцефалопатію або печінкову кому. Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, судоми, апатія, уповільнення процесу мислення, втома, дратівливість. Гіпомагніємія: аритмії. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, тромбоцитопенія та гемолітична та апластична анемія, лейкоцитопенія. Серцево-судинна система: аритмія, тахікардія, ортостатична гіпотензія, тромбоз, тромбоемболія. З боку сечостатевої системи: гострий інтерстиціальний нефрит, васкуліт, гіперкреатинемія, в окремих випадках можливе зниження потенції. З боку шлунково-кишкового тракту: холецистит або панкреатит, жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія, біль у епігастрії. З боку нервової системи: запаморочення, тимчасова розпливчастість зору, головний біль, парестезія, ксантопсія. Метаболічні: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія та загострення подагри, гіперкальціємія, гіперліпідемія. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні препарату з глікозидами наперстянки може збільшитись можливість проявів токсичності препаратів наперстянки (наприклад, підвищена збудливість шлуночка), пов'язаної з гіпокаліємією та гіпомагніємією. Посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів. Спільне застосування аміодарону з тіазидними діуретиками може підвищувати ризик виникнення аритмій, пов'язаних із гіпокаліємією. Дія антигіпертензивних препаратів може бути посилена, якщо вони застосовуються одночасно з тіазидами. При сумісному застосуванні з кортикостероїдами або кальцитоніном підвищується ризик розвитку гіпокаліємії. При одночасному застосуванні знижує ефективність пероральних гіпоглікемічних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, знижують антигіпертензивний ефект тіазидів. Одночасне застосування дифлунізалу з гідрохлортіазидом спричиняє значне підвищення рівня останнього у плазмі та зменшує його гіперурикемічну дію. Тіазиди можуть зменшувати дію норадреналіну на артеріальний тиск. Тіазидні засоби можуть збільшувати чутливість до тубокурарину. Етанол та фенобарбітал, діазепам можуть збільшувати антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків. Колестирамін може пригнічувати всмоктування тіазидних діуретиків у шлунково-кишковому тракті (знижуючи абсорбцію на 85%). При одночасному застосуванні може підвищити концентрацію солей літію в крові до токсичного рівня. Слід уникати сумісного застосування цих препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дозування препарату встановлюється індивідуально. При постійному контролі встановлюється мінімально ефективна доза. Дорослі Як антигіпертензивний засіб: звичайна початкова добова доза препарату становить 25-50 мг одноразово, як засіб монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Для деяких пацієнтів може бути достатньою початкова доза 12,5 мг як у вигляді монотерапії або, так і в комбінації. Необхідно застосовувати мінімально ефективну дозу, що не перевищує 100 мг на добу. Якщо гідрохлортіазид комбінується з іншими гіпотензивними препаратами, може виникнути необхідність знизити дозу іншого препарату, щоб запобігти надмірному зниженню артеріального тиску. Гіпотензивна дія настає через 3-4 дні, проте для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Після припинення лікування гіпотензивний ефект зберігається протягом одного тижня. Набряковий синдром різної етіології: звичайна початкова добова доза становить 25-100 мг 1 раз на добу або 1 раз на два дні. Залежно від терапевтичного ефекту, доза може бути знижена до 25-50 мг 1 раз на добу або 1 раз на два дні. У деяких тяжких випадках на початку лікування можуть бути потрібні дози до 200 мг на добу. Передменструальний синдром: звичайна доза становить 25 мг на добу та застосовується від початку прояву симптомів до початку менструації. Нефрогенний нецукровий діабет: звичайна добова доза становить 50-150 мг на кілька прийомів. Діти Дози встановлюються, виходячи з маси тіла дитини. Звичайна педіатрична добова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла або 30-60 мг на квадратний метр поверхні тіла, що призначається один раз на добу. Загальна добова доза дітям до 2-х років становить 12,5 - 37,5 мг; у віці від 2 до 12 років – по 37,5 – 100 мг.ПередозуванняСимптоми: Гіпокаліємія (адинамія, параліч, запори, аритмії), сонливість, зниження артеріального тиску, сухість у роті, олігурія, тахікардія. Промити шлунок, прийняти активоване вугілля, ввести препарати калію, інфузія розчинів електролітів. Симптоматичне лікування, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосовувати з обережністю при захворюваннях нирок та виражених порушеннях їхньої функції. У хворих із захворюваннями нирок тіазиди можуть викликати азотемію. У хворих із порушеною функцією нирок може розвиватися кумулятивний ефект препарату. Якщо прогресування захворювання нирок не викликає сумнівів, слід призупинити або перервати терапію діуретиками. Оскільки тіазидні діуретики втрачають свою терапевтичну ефективність, якщо швидкість гломерулярної фільтрації становить менше 39 мл/хв., у таких хворих препаратами вибору є петльові діуретики. Тіазиди слід застосовувати з обережністю у хворих з порушеною функцією печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки невеликі зміни електролітного або водного балансу можуть спричинити печінкову кому. Алергічні реакції найімовірніші у хворих на алергію або бронхіальну астму в анамнезі. Описано можливість загострення перебігу системних захворювань сполучної тканини (системного червоного вовчаку). При тривалому застосуванні препарату необхідно регулярно контролювати рівень електролітів крові та кліренсу креатиніну. У період застосування препарату необхідно рекомендувати пацієнтам дієту, збагачену калієм. При появі ознак дефіциту калію, а також при одночасному застосуванні серцевих глікозидів, глюкокортикостероїдів та адренокортикотропного гормону показано призначення препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків. Антигіпертензивна дія препарату може бути посилена у хворих після симпатектомії. Виведення кальцію знижується тіазидами. У деяких хворих під час тривалого лікування тіазидами спостерігалися патологічні зміни паращитовидних залоз. Концентрація білірубіну в сироватці може підвищуватися при застосуванні гідрохлортіазиду через витіснення з місць зв'язування з альбуміном. Рівні холестерину та тригліцеридів можуть підвищуватися. Для профілактики дефіциту калію та магнію призначають дієту з підвищеним вмістом цих мікроелементів, калійзберігаючі діуретики, солі калію та магнію. Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідів, креатиніну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 16 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 75-150 спз), гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 1500-3000 спз), макрогол 6000, стеарат магнію. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 32 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 174 мг, крохмаль кукурудзяний - 40 мг; 1500-3000 спз) – 4 мг, макрогол 6000 – 5.2 мг, магнію стеарат – 0.8 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 8 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 75-150 спз), гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 1500-3000 спз), макрогол 6000, стеарат магнію. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові. Артеріальна гіпертензія Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект. Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі). Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль. Серцева недостатність Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі. Метаболізм та виведення Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв). З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.Вагітність та лактаціяПрепарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію. Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують. Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення. Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ. З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель. З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит. З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз. Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну. Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2). Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено. Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий. Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів. При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану. Подвійна блокада РААС Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу. Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт. У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній. Хронічна серцева недостатність Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні. Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Супутня терапія Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.ПередозуванняСимптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕтнічні особливості Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами. Порушення функції нирок Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові. Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників. Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК. Загальна анестезія/хірургічні втручання При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки -1 таб. Активні речовини: вінпоцетин – 2,5 мг, індапамід – 0,75 мг, метопрололу тартрат – 25 мг, еналаприлу малеат – 5,0 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза-15 тис. (гідроксипропілметилцелюлоза 15) - 5,05 мг, стеаринова кислота - 2,0 мг, коповідон (колідон VА 64, колідон ВА 64) - 5,0 мг, кроскармеллоза натрію (1 0 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 2,0 мг, лактози моногідрат (цукор молочний, лактоза 80) – 45,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – до маси таблетки 200 мг. У упаковці 50 штук.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклої форми. Допускається "мармуровість" та деяка шорсткість поверхні.Фармакотерапевтична групаГіпотеф є комбінованим препаратом для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів старше 45 років, що має менш виражені побічні ефекти, ніж у монотерапії, що входять до нього компонентами, за рахунок нижчих доз.ФармакокінетикаВсмоктування. Для препарату Гіпотеф встановлено, що при пероральному введенні кроликам у дозі 18,5 мг/кг відбувається досить швидке всмоктування метопрололу в шлунково-кишковому тракті (ШКТ), максимальна концентрація (Сmax) досягається протягом 1,17 години з подальшим виведенням метопрололу з крові. русла, період напіввиведення (T1/2?) – 2,15 години. Для інших компонентів фармакокінетика в комбінації не вивчена, проте відомо, що: Вінпоцетин швидко і повністю адсорбується із ШКТ. Біодоступність становить 57%. Значення терапевтичної концентрації вінпоцетину в плазмі становить від 10 до 20 нг/мл; індапамід швидко і повністю адсорбується із ШКТ. Біодоступність – висока (93%). Максимальна концентрація індапаміду (Сmax) створюється через 1-2 години після вживання. У плазмі крові на 71-79% зв'язується з білками крові, може сорбуватися та еритроцитами; еналаприл - близько 60% еналаприлу адсорбується із ШКТ. Обсяг всмоктування становить 60%. Сmax у сироватці крові досягається через 3-4 години після прийому, рівноважна концентрація – через 4 дні. Зниження АТ проявляється через 1 годину після прийому, досягає максимуму до 6 годин та триває протягом 1 доби. Розподіл у комбінації не вивчений. Вінпоцетин легко проходить через гістогематичні бар'єри (в т.ч. гематоенцефалічний (ГЕБ), плацентарний), проникає у грудне молоко; індапамід має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні (в т.ч. плацентарний) бар'єри, проникає у грудне молоко; метопролол проходить через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр, проникає у грудне молоко; Еналаприл легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр, проникає через плацентарний бар'єр. Метаболізм у комбінації не вивчений. Вінпоцетин в організмі інтенсивно метаболізується, основними метаболітами є аповинкамінова кислота та гідроксивінпоцетин; індапамід майже повністю метаболізується у печінці. Єдиний фармакологічно активний метаболіт утворюється внаслідок гідролізу індольного кільця; метопролол інтенсивно біотрансформується в печінці з утворенням метаболітів - о-десметилметопрололу та β-гідроксиметопрололу; еналаприл піддається біотрансформації у печінці з утворенням метаболіту - еналаприлату, Cmax якого визначається через 4 години. Виведення у комбінації не вивчене. Вінпоцетин – період напіввиведення (T1/2) близько 5 годин. Більшість вінпоцетину виводиться нирками як метаболітів. У незміненому вигляді виводиться лише кілька відсотків препарату; індапамід – Т1/2 – близько 14 год. До 80 % виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів та 20 % – через кишечник; метопролол – Т1/2 становить 2,15 години. Виводиться нирками головним чином як метаболітів, близько 3 % - у незміненому вигляді; еналаприл - T1/2 становить 11 год. Виводиться переважно нирками (до 40% виводиться у вигляді еналаприлату). Протягом 24 годин виводиться до 90% введеної кількості.ФармакодинамікаВінпоцетин. Напівсинтетичне похідне алкалоїду девінкану, що міститься в рослині барвінку; активна речовина - етиловий ефір аповінкамінової кислоти. Вінпоцетин покращує мозковий кровообіг, активує метаболічні процеси у центральній нервовій системі. Вінпоцетин має значну протективну дію щодо вищих функцій мозку, має виражений церебропротективний ефект. Вінпоцетин інтенсивно та селективно посилює мозковий кровотік. Фармакологічні ефекти реалізуються за рахунок декількох механізмів. Вінпоцетин значно покращує мікроциркуляцію головного мозку, гальмує агрегацію тромбоцитів, зменшує підвищену в'язкість крові. Препарат безпосередньо впливає на мозковий метаболізм, пригнічуючи циклоаденозинмонофосфат (цАМФ), гальмуючи тим самим темпи розщеплення цАМФ. Рівень цАМФ підвищується також і в результаті опосередкованого впливу вінпоцетину на синтез цАМФ через підвищення рівня норадреналіну та дофаміну у мозковій тканині, які, у свою чергу, посилюють активність аденілатциклази – каталізатора останньої стадії синтезу цАМФ.Вінпоцетин покращує переносимість гіпоксії клітинами головного мозку, сприяючи транспорту кисню до тканин, внаслідок зменшення спорідненості до нього еритроцитів, посилюючи поглинання та метаболізм глюкози. Метаболізм глюкози переключається на енергетично вигідніший, аеробний напрямок. Іншою важливою мішенню дії вінпоцетину є кальцій. Препарат гальмує вхід кальцію у внутрішньоклітинний простір або синаптосоми, індуковані деполяризацією, і звільнення внутрішньоклітинного кальцію. Вінпоцетин поєднує в собі судинну та метаболічну дію, сприяє нормалізації венозного відтоку на тлі зниження опору мозкових судин. Вінпоцетин призначають внутрішньо. Прийом препарату тривалий не менше 2 місяців. Індапамід. Індапамід є препаратом, що має діуретичну, вазодилатуючу та гіпотензивну активність. Препарат є діуретиком, похідним сульфоніламіду, який пригнічує зворотну абсорбцію натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону, збільшує виведення нирками натрію, хлору, кальцію та магнію. Індапамід знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; стимулює синтез простагландину Е2, що володіє судинорозширювальним та гіпотензивним ефектами; пригнічує струм кальцію в гладком'язові клітини судинної стінки та, таким чином, зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС). Цей механізм призводить до зменшення вазоконстрикції та нормалізації артеріального тиску (АТ). Індапамід застосовується один раз на день (переважно вранці). Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Метопролол діє переважно на бета1-адренорецептори серця, не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Зменшує стимулюючий вплив на серце симпатичної іннервації, має антиангінальну, антигіпертензивну, антиаритмічну дію. Селективно блокує бета-адренорецептори. Знижує частоту серцевих скорочень (ЧСС), уповільнює атріовентрикулярну (AV) провідність, знижує скоротливість та збудливість міокарда. Зниження артеріального тиску відбувається за рахунок цих механізмів, а також за рахунок придушення секреції активності реніну крові. Крім того, відбувається зниження тиску в системі ворітної вени за рахунок зменшення печінкового та мезентеріального кровотоку. Ефект метопрололу розвивається через 1 годину після вживання. Еналаприл інгібує АПФ, що сприяє перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II, зменшує концентрацію альдостерону в крові, підвищує вивільнення реніну, покращує функціонування калікреїн-кінінової системи, стимулює вивільнення простагландинів та ендотеліального релаксуючого фактора. У сукупності ці ефекти усувають спазм та розширюють периферичні артерії, знижують загальний периферичний опір судин, систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ), пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного збільшення ЧСС не відзначається. Антигіпертензивний ефект більш виражений при високій концентрації реніну в плазмі, ніж при нормальній або зниженій. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Підсилює нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшується. Максимальний ефект еналаприлу розвивається через 6 - 8 годин і зберігається до 24 годин після прийому внутрішньо. Гіпотеф є комбінованим препаратом, дози активних компонентів у якому в 2 - 4 рази нижчі за терапевтичні для кожного компонента. Антигіпертензивний ефект досягається за рахунок одночасного впливу на більшу частину стадій, що зумовлюють розвиток артеріальної гіпертензії, що призводить до релаксації судин (еналаприл, вінпоцетин), зниження кількості рідини в організмі (індапамід) та нормалізації серцевої діяльності (метопролол). Препарат перешкоджає підвищенню тонусу мозкових судин, зумовленого ренальною гіпертензією, має терапевтичний ефект, у тому числі і при ішемічному ураженні головного мозку - стані, характерному для вельми широкого спектра захворювань, а також для пацієнтів похилого віку. Введення в комбінацію вінпоцетину сприяє обмеженню розвитку перекисного окиснення ліпідів,підтримці парціального тиску кисню в мозку, надає протинабрякову дію та покращує розумову діяльність при артеріальній гіпертензії у поєднанні з ішемією головного мозку.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1 та 2 ступеня тяжкості у пацієнтів віком від 45 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до винпоцетину. Гостра фаза геморагічного інсульту, тяжка ішемічна хвороба серця, тяжкі порушення ритму серця. Вагітність, період грудного вигодовування. Метопролол. Підвищена чутливість до метопрололу; кардіогенний шок; атріовентрикулярна блокада (AV) II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) менше 50 уд/хв), тяжкі порушення периферичного кровообігу, серцева недостатність у стадії декомпенсації; гіперреактивність бронхів (наприклад, при тяжкій бронхіальній астмі пацієнтам, які отримують постійну або інтермітуючу терапію інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) у стадії загострення); стенокардія Принцметала; артеріальна гіпотензія (у разі застосування при вторинній профілактиці інфаркту міокарда – систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.); при підозрі на гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв, інтервал PQ більше 0,24 сек. або систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); одночасне внутрішньовенне введення блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу; одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) Індапамід. Підвищена чутливість до індапаміду та інших похідних сульфонаміду; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія. Еналаприл. Підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном. Гіпотеф. Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; застосування у пацієнтів молодших 45 років (ефективність та безпека не встановлені). У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям до 18 років, при вагітності та лактації.Побічна діяВінпоцетин. З боку нервової системи та органів чуття: рідко – запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, слабкість. З боку серцево-судинної системи: рідко – уповільнення внутрішньошлуночкової провідності, депресія сегмента ST та подовження інтервалу QT, виражене зниження АТ, тахікардія, екстрасистолія. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, печія. З боку шкірних покривів: рідко – підвищене потовиділення, алергічні реакції. Індапамід. Більшість побічних реакцій мають дозозалежний характер. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – виражене зниження артеріального тиску; Неуточнена частота - аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом). З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність. З боку нервової системи: рідко – вертиго, підвищена стомлюваність, астенія, парестезія, біль голови; неуточненої частоти - непритомність. З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності, гепатит. З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій: часто – макулопапульозний висип; нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; неуточненої частоти - гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, що призводить до дегідратації та ортостатичної гіпотензії; Одночасна гіпохлоремія може призвести до метаболічного алкалозу - у пацієнтів з гострою формою системного червоного вовчаку можливе погіршення перебігу захворювання. Описано випадки реакцій фоточутливості. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи у компенсаторного характеру (ймовірність та тяжкість даного ефекту низька) ). Метопролол. З боку кровотворної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку серцево-судинної системи: часто – синусова брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко супроводжуються непритомністю), “похолодання” кінцівок, відчуття серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, атріовентрикулярна блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, периферичні набряки, біль у серці; рідко – інші порушення провідності міокарда, аритмія; дуже рідко – гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу. З боку нервової системи: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто – головний біль, запаморочення; нечасто – парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; рідко – підвищена нервова збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція, хвороба Пейроні; дуже рідко – амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт, порушення слуху та шум у вухах. З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі, діарея, запор; нечасто – блювання; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – порушення смакових відчуттів. З боку печінки: рідко – порушення функції печінки, підвищення активності “печінкових” трансаміназ; дуже рідко – гепатит. З боку шкірних покривів: нечасто – кропив'янка, підвищене потовиділення; рідко – алопеція; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення перебігу псоріазу. З боку дихальної системи: часто – задишка при фізичному зусиллі; нечасто – бронхоспазм; рідко – риніт. З боку ендокринної системи: рідко – гіпо-, гіперглікемія у пацієнтів цукровим діабетом І типу, маскування симптомів тиреотоксикозу. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – артралгія. З боку обміну речовин: нечасто – збільшення маси тіла; рідко - посилення перебігу латентнопротікаючого цукрового діабету. Лабораторні показники: дуже рідко – зниження концентрації холестерину високої щільності та підвищення тригліцеридів у плазмі крові. Еналаприл. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання. З боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, непритомність; нечасто - безсоння, тривожність, панічний стан, розгубленість, депресія, порушення сну, "кошмарні" сновидіння, сонливість; рідко – парестезії, порушення пам'яті, периферична нейропатія, тремор, мігрень, сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору, кон'юнктивіт, зниження гостроти зору, сухість та печіння очей. З боку органу слуху: нечасто – вертиго, шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – відчуття серцебиття, біль у грудях, аритмії (фібриляція передсердь, синусова брадикардія, тахікардія, фібриляція шлуночків), стенокардія, атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня, порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: часто – кашель; нечасто – риніт, закладеність носа; дуже рідко – синусит, фарингіт, ларингіт, біль у горлі, захриплість, задишка, бронхіт, інфільтрати у легенях, бронхоспазм/бронхіальна астма. З боку травної системи: часто – нудота, діарея; нечасто – біль у животі, запор; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, стоматит, метеоризм, блювання, гастрит, порушення смаку, виразкова хвороба, афтозні виразки; дуже рідко – панкреатит, кишкова непрохідність, інтестинальний ангіоневротичний набряк. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності “печінкових” трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну; дуже рідко – порушення функції печінки, гепатит, гепатоцелюлярний або холестатичний, жовтяниця. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, свербіж; рідко - ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, дисфонія, кропив'янка; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фотосенсибілізація. З боку шкірних покривів: рідко – алопеція, псоріаз, дерматит, сухість шкіри; дуже рідко – псевдолімфома, пухирчатка. З боку сечостатевої системи: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність, протеїнурія; дуже рідко – олігурія, анурія. З боку опорно-рухового апарату: часто – м'язові спазми, біль у спині, біль у ногах, міалгія; нечасто – біль у руках, артралгія, кістково-м'язовий біль, тугорухливість та припухлість суглобів. З боку репродуктивної системи: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Інші: часто - астенія, підвищена стомлюваність, гіперкаліємія; нечасто – підвищення температури тіла, незначне підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіперглікемія, носова кровотеча, васкуліт, синдром Рейно, “припливи” крові до шкіри обличчя. Описаний симптомокомплекс, який може включати лихоманку, міалгію та артралгію, серозит, васкуліт, підвищення швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитоз та еозинофілію, висипання на шкірі, позитивний тест на антинуклеарні антитіла.Взаємодія з лікарськими засобамиВінпоцетин. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному застосуванні з метилдопою (необхідний контроль артеріального тиску). Незважаючи на відсутність даних, що підтверджують можливість взаємодії, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з антиаритміками та антикоагулянтами. Індапамід. Не рекомендоване поєднання лікарських засобів. При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що супроводжується появою ознак передозування (внаслідок зменшення виведення літію). При необхідності застосування цієї комбінації слід контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги. Препарати, здатні викликати аритмію типу “пірует”: Антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід). Антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол. Деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол). Інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в). Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо аритмії типу “пірует” (фактор ризику – гіпокаліємія). Необхідно контролювати вміст калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати його до початку комбінованої терапії індапамідом та зазначеними вище препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, вміст електролітів плазми крові, ЕКГ. У пацієнтів із гіпокаліємією необхідно застосовувати препарати, що не викликають аритмію типу "пірует". Нестероїдні протизапальні препарати (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), високі дози саліцилатів (? 3 г/добу): Можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду. При значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі терапії. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ): Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією в крові (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим, внаслідок прийому діуретиків, вмістом натрію у плазмі крові необхідно: За 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретиків. Надалі, за потреби, прийом діуретиків можна відновити. Або починати терапію інгібітором АПФ з низьких доз, з подальшим поступовим збільшенням дози у разі потреби. При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід розпочинати з низьких доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків. У всіх випадках протягом першого тижня прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну в плазмі крові). Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Баклофен: Зазначається посилення антигіпертензивного ефекту. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Серцеві глікозиди: Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги. Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): Комбінована терапія індапамідом та калійзберігаючими діуретиками є доцільною у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Необхідно контролювати вміст калію в плазмі, показники ЕКГ і, за необхідності, коригувати терапію. Метформін: Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини: Зневоднення організму на тлі прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): Препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Солі кальцію: При одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: Можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїдні препарати (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид (при системному призначенні): Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Метопролол. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) через значне посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та метопрололу має становити не менше 14 днів. Бета-адреностимулятори, теофілін, кокаїн, естрогени (затримка натрію), індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (затримка натрію та блокування синтезу простагландину нирками) послаблюють антигіпертензиний ефект метопрололу. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами прийому внутрішньо можливе зниження їх ефекту; з інсуліном – підвищення ризику розвитку гіпоглікемії, посилення її вираженості та тривалості, маскування деяких симптомів гіпоглікемії (тахікардія, підвищене потовиділення, підвищення АТ). При одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами, діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, нітрогліцерином або блокаторами "повільних" кальцієвих каналів може розвинутись різке зниження артеріального тиску (особлива обережність необхідна при поєднанні із празозином); збільшується ризик брадикардії при поєднанні з мефлохіном; виражене зниження АТ та брадикардія при поєднанні з епінефрином; виражене урідження ЧСС та пригнічення атріовентрикулярної провідності аж до повної блокади - при застосуванні метопрололу з верапамілом, дилтіаземом, резерпіном, метилдопою, клонідином, гуанфацином та серцевими глікозидами, засобами для загальної анестезії. Одночасне внутрішньовенне введення верапамілу може спровокувати зупинку серця. Лікарські препарати, що індукують або інгібують ізофермент CYP2D6, можуть впливати на концентрацію метопрололу у плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може зрости при одночасному прийомі з іншими препаратами, які є субстратом для ізоферменту CYP2D6, наприклад, антиаритмічними препаратами, антигістамінними препаратами, антагоністами Н2-рецепторів, антидепресантами (селективні інгібітори зворотного захоплення, нейролептиками та інгібіторами циклооксигенази-2. Антиаритмічні препарати І класу можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту з розвитком виражених гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушенням функції лівого шлуночка (слід уникати цієї комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням атріовентрикулярної провідності). Хінідин інгібує метаболізм метопрололу у пацієнтів з "швидким" метаболізмом, призводячи до значного підвищення концентрації метопрололу в плазмі крові та посилення його бета-адреноблокуючої дії. Поєднання з аміодароном підвищує ризик розвитку вираженої синусової брадикардії (у тому числі через тривалий час після відміни аміодарону через його тривалий період напіввиведення). Якщо метопролол та клонідин приймають одночасно, то при відміні метопрололу клонідин скасовують через кілька днів (у зв'язку з ризиком виникнення синдрому "скасування"). Індуктори мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин, барбітурати) призводять до посилення метаболізму метопрололу, зниження концентрації метопрололу в плазмі крові та зменшення ефекту. Інгібітори (циметидин, пероральні контрацептиви, фенотіазини) – підвищують концентрацію метопрололу у плазмі крові. Дифенгідрамін знижує кліренс метопрололу, посилюючи його дію. Одночасне застосування з високими дозами фенілпропаноламіну може призвести до парадоксального підвищення артеріального тиску (аж до гіпертонічного кризу). Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб при сумісному застосуванні з метопрололом, підвищують ризик виникнення системних алергічних реакцій або анафілаксії; йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну), особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Знижує кліренс лідокаїну, підвищує концентрацію лідокаїну у плазмі крові. Підсилює та пролонгує дію антидеполяризуючих міорелаксантів; подовжує антикоагуляційний ефект кумаринів. При сумісному застосуванні з анксіолітиками та препаратами, що мають снодійну активність, антигіпертензивний ефект посилюється, з етанолом – збільшується ризик вираженого зниження АТ та посилюється пригнічуюча дія на центральну нервову систему. Відзначається збільшення ризику порушень периферичного кровообігу – з алкалоїдами ріжків. Метопролол. Еналаприл. Одночасне застосування не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид) або калійвмісних солей, калієвих добавок: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Якщо внаслідок діагностованої гіпокаліємії все ж таки показано одночасне застосування цих препаратів, то їх слід застосовувати з обережністю, при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та електрокардіограми. Одночасне застосування з обережністю. Тіазидні або "петлеві" діуретики: попереднє лікування діуретиками у високих дозах може на початку терапії еналаприлом призвести до зниження ОЦК та сприяти розвитку артеріальної гіпотензії. Антигіпертензивний ефект можна зменшити, якщо відмінити діуретик, збільшити надходження рідини чи солей до організму або розпочати терапію з низьких доз еналаприлу. Препарати загальної анестезії: при застосуванні з інгібіторами АПФ можуть призвести до посилення ортостатичної гіпотензії. Наркотичні засоби / трициклічні антидепресанти / психотропні препарати/барбітурати: може мати місце розвиток ортостатичної гіпотензії. Інші гіпотензивні препарати (альфа- та бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів): антигіпертензивний ефект може підсумовуватись або потенціюватися. Потрібна обережність при лікуванні нітрогліцерином у різних лікарських формах та іншими нітратами чи іншими вазодилататорами. Циметидин: підвищений ризик розвитку колапсу Циклоспорин: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку порушення нирок. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики або імунодепресанти: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості, лейкопенії. Гіпоглікемічні засоби: у поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів цукровим діабетом. У цих випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ може знадобитися зниження дози гіпоглікемічного засобу. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Для підтвердження антигіпертензивної дії таким пацієнтам слід знаходитись під ретельним медичним контролем. Антациди зменшують біодоступність інгібіторів АПФ при одночасному застосуванні. При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення у пацієнтів спостерігалися: "припливи" крові до шкіри обличчя, нудота, блювання, а також артеріальна гіпотензія. Артеріальну гіпотензію можна оцінити як посилення ефекту інгібіторів АПФ під впливом препарату золота. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У літературі повідомлялося, що блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю, або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення (у тому числі розвитком гострої ниркової недостатності), порівняно із застосуванням однокомпонентної блокади РААС. Питання застосування подвійної блокади РААС (наприклад, шляхом одночасного застосування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів до ангіотензину II) має вирішуватися в кожному випадку індивідуально при ретельному контролі функції нирок.Спосіб застосування та дозиПо 1 таблетці один раз на день (вранці). При недостатній ефективності та добрій переносимості доза може бути збільшена до 2-3 таблеток на добу, при рівномірному розподілі часу між прийомами. Терапевтичний ефект досягається протягом двох-трьох тижнів терапії. Приймати внутрішньо перед їжею.ПередозуванняВінпоцетин. Відомостей про передозування немає. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичне лікування. Індапамід. Симптоми: можливі порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія), нудота, блювання, виражене зниження АТ, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або олігурія, що призводить до анурії (внаслідок гіповолемії). Лікування: невідкладні заходи, спрямовані на видалення препарату з організму: промивання шлунка та призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Метопролол. Симптоми: виражена синусова брадикардія, запаморочення, нудота, блювання, ціаноз, виражене зниження артеріального тиску, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, бронхоспазм, непритомність, при гострому передозуванні - кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, а до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), кардіалгія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, судоми, зупинка дихання. Перші ознаки передозування виявляються через 20 хв-2 години після прийому препарату. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих засобів; симптоматична терапія: при вираженому зниженні артеріального тиску - пацієнт повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; у разі надмірного зниження АТ, брадикардії та серцевої недостатності - внутрішньовенно (в/в), з інтервалом у 2-5 хв, бета-адреноміметики - до досягнення бажаного ефекту або внутрішньовенно 0,5-2 мг атропіну. За відсутності позитивного ефекту – допамін, добутамін або норепінефрін (норадреналін). Як наступні заходи, можливо, постановка штучного водія ритму. При бронхоспазму слід ввести внутрішньовенно бета2-адреноміметики. Метопролол погано виводиться за допомогою гемодіалізу. Еналаприл. Симптоми: посилений діурез, виражене зниження артеріального тиску з брадикардією або іншими порушеннями серцевого ритму, судоми, порушення свідомості (включаючи кому), гостру ниркову недостатність, порушення кислотно-основного стану та водно-електролітного балансу крові. Лікування: промивання шлунка та прийом внутрішньо активованого вугілля; у більш серйозних випадках - пацієнта перевести в горизонтальне положення з піднятими ногами, далі проводити заходи, спрямовані на стабілізацію АТ - внутрішньовенне введення плазмо-замінників, інфузія 0,9% розчину натрію хлориду. У пацієнта необхідно контролювати показники АТ, ЧСС, частоту дихання, сироваткову концентрацію сечовини, креатиніну, електролітів і діурез, при необхідності - гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату - 62 мл/хв).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT, необхідний періодичний контроль електрокардіограми. Найбільш ретельний контроль показаний у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок, а також у пацієнтів з цирозом печінки. У пацієнтів з цукровим діабетом дуже важливо контролювати концентрацію глюкози у крові, особливо за наявності гіпокаліємії. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. У пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди, проносні засоби на тлі гіперальдостеронізму, а також у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) показаний ретельний контроль вмісту калію та креатиніну. Можлива поява ортостатичної гіпотензії, яка може провокуватися прийомом алкоголю, барбітуратами, наркотичними препаратами та одночасним прийомом інших гіпотензивних засобів. Може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Можлива поява ортостатичної гіпотензії, яка може провокуватися прийомом алкоголю, барбітуратами, наркотичними препаратами та одночасним прийомом інших гіпотензивних засобів. Може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Гіперкальціємія на фоні прийому лікарського препарату Гіпотеф може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Лікарський препарат Гіпотеф може дати позитивний результат під час проведення допінг-контролю (до складу препарату входить індапамід). Хворим з артеріальною гіпертензією та гіпонатріємією (внаслідок прийому діуретиків) необхідно за 3 дні до початку прийому інгібіторів АПФ припинити прийом діуретиків (при необхідності прийом діуретиків можна відновити трохи пізніше), або призначають початкові низькі дози інгібіторів АПФ. Похідні сульфонаміду можуть загострювати перебіг системного червоного вовчаку (необхідно мати на увазі при призначенні лікарського препарату Гіпотеф). Пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенно БМКК типу верапамілу. Контроль стану пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, включає регулярне спостереження за ЧСС та АТ, концентрацією глюкози крові у пацієнтів із цукровим діабетом. При необхідності для пацієнтів з цукровим діабетом, дозу інсуліну або гіпоглікемічних засобів, що призначаються внутрішньо, слід підібрати індивідуально. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Пацієнтам зі стенокардією Принцметала не рекомендується призначати неселективні бета-адреноблокатори. У пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі. Можливе посилення вираженості реакцій гіперчутливості (на тлі обтяженого алергологічного анамнезу) та відсутність ефекту від запровадження звичайних доз епінефрину (адреналіну). Може посилити ознаки порушення периферичного артеріального кровообігу. Скасування препарату проводять поступово, скорочуючи дозу протягом 14 днів. При різкому припиненні лікування може виникнути синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Особливу увагу при відміні препарату слід приділити пацієнтам зі стенокардією. Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини. Метопролол може маскувати деякі клінічні прояви гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки здатне посилити симптоматику. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози крові до нормального рівня. При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою, як супутня терапія повинна бути призначена терапія бета2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу метопрололу, при цьому може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметику. Пацієнтам з феохромоцитомою, паралельно з метопрололом, слід призначати альфа-адреноблокатори. При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про терапію (вибір засобу для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією), відміни препарату не рекомендується. Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення надмірного зниження артеріального тиску або брадикардії. У пацієнтів похилого віку рекомендується регулярно здійснювати контроль функції печінки. Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю рекомендується здійснювати контроль функції нирок. Слід проводити особливий контроль за станом пацієнтів з депресивними розладами, що приймають метопролол; у разі розвитку депресії, спричиненої прийомом бета-адреноблокаторів, рекомендується припинити терапію. Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у хворих, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у хворих з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Тим не менш, анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасового відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Інгібітори АПФ повинні обережно призначатися хворим з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка. Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом аргініном. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік (старше 60 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, таких як спір , амілорид), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту іонів калію в крові,особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом вищезазначених засобів, лікування має проводитися з обережністю, на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: гідрохлортіазид – 25/100 мг; допоміжні речовини: стеарат магнію; тальк; желатин; крохмаль кукурудзяний; лактози моногідрат. У блістері 20 шт.; в картонній коробці 1 блістер.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі плоскі пігулки з гравіюванням "Н" на одній стороні та ризиком - на іншій.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаГідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із ШКТ. Ця дія зберігається протягом 6-12 годин. Після прийому внутрішньо дози в 100 мг C max у плазмі крові досягається через 1,5-2,5 год. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлортіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми становить 40%. Виводиться, в основному, через нирки (фільтрація та секреція) у незміненій формі. T 1/2 для пацієнтів з нормальною нирковою функцією становить 6,4 год, для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю – 11,5 год, а для пацієнтів з Cl креатиніну менше 30 мл/хв – 20,7 год. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко.ФармакодинамікаПервинним механізмом дії тіазидних діуретиків є підвищення діурезу шляхом блокування реабсорбції іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Цим вони підвищують екскрецію натрію та хлору і, отже, води. Екскреція інших електролітів, а саме калію та магнію, також збільшується. У максимальних терапевтичних дозах натрійуретичний/діуретичний ефект усіх тіазидів приблизно однаковий. Натрійурез і діурез наступають протягом 2 годин і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Вони також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іона бікарбонату, але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. Гідрохлортіазид має також гіпотензивні властивості. На нормальний АТ тіазидні діуретики не впливають.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (як для монотерапії, так і у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами); набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, синдром передменструальної напруги, гострий гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність, портальна гіпертензія, лікування кортикостероїдами); контроль поліурії, переважно при нефрогенному нецукровому діабеті; профілактика каменеутворення у сечовивідних шляхах у схильних пацієнтів (зменшення гіперкальціурії).Протипоказання до застосуванняанурія; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв); печінкова недостатність тяжкого ступеня; важкоконтрольований цукровий діабет; хвороба Аддісона; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до похідних сульфонамідів З обережністю слід застосовувати препарат при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіперкальціємії, ІХС, цирозі печінки, подагрі, непереносимості лактози, серцевих глікозидах, а також у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у І триместрі вагітності. У ІІ та ІІІ третьому триместрах вагітності застосування препарату можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Існує небезпека жовтяниці плода або новонароджених, тромбоцитопенії та інших наслідків. Препарат виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяПорушення електролітного балансу Гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість у роті, спрага, нерегулярний ритм серця, зміни в настрої або психіці, судоми та біль у м'язах, нудота, блювання, незвичайна втома або слабкість. Гіпохлоремічний алкалоз може викликати печінкову енцефалопатію або печінкову кому. Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, конвульсії, летаргія, уповільнення процесу мислення, втома, збудливість, м'язові судоми. Метаболічні явища: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія із розвитком нападу подагри. Лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і цукровий діабет, що латентно протікає, може маніфестувати. При застосуванні високих доз можуть збільшуватися рівні ліпідів у сироватці крові. З боку шлунково-кишкового тракту: холецистит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія. Серцево-судинна система: аритмії, ортостатична гіпотензія, васкуліт. З боку нервової системи та органів чуття: запаморочення, розпливчасте зір (тимчасово), головний біль, парестезії. З боку органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія. Реакції підвищеної чутливості: кропив'янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легені), фоточутливість, анафілактичні реакції аж до шоку. Інші явища: зниження потенції, порушення ниркової функції, інтерстиціальний нефрит.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування препарату із солями літію (нирковий кліренс літію знижується, збільшується його токсичність). З обережністю застосовувати з такими препаратами: антигіпертензивними препаратами (потенціюється їх дія, може виникнути потреба у корекції дози); серцевими глікозидами (гіпокаліємія та гіпомагніємія, пов'язані з дією тіазидних діуретиків, можуть посилювати токсичність наперстянки); аміодароном (його застосування одночасно з тіазидними діуретиками може вести до підвищення ризику аритмій, пов'язаних із гіпокаліємією); гіпоглікемічними засобами для вживання (знижується їх ефективність, може розвиватися гіперглікемія); кортикостероїдними препаратами, кальцитоніном (збільшують рівень виведення калію); НПЗЗ (можуть послаблювати діуретичну та гіпотензивну дію тіазидів); недеполяризуючими міорелаксантами (їхній ефект може посилюватися); амантадином (кліренс амантадину може знижуватися гідрохлортіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі та можливої ​​токсичності); колестираміном, який зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду; етанолом, барбітуратами та наркотичними анальгетиками, які посилюють ефект ортостатичної гіпотензії. Вплив препарату на дані лабораторних аналізів Тіазиди можуть знижувати рівень у плазмі йоду, пов'язаного з білками. Перед проведенням аналізів функції паращитовидних залоз тіазиди слід відмінити. Концентрація білірубіну в сироватці може бути підвищена.Спосіб застосування та дозиДозу слід підбирати індивідуально. При постійному контролі встановлюється мінімально ефективна доза. Препарат слід приймати внутрішньо після їди. Дорослим При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 25-50 мг на добу одноразово, у вигляді монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Деяким пацієнтам достатньо початкової дози 12.5 мг (як у вигляді монотерапії, так і в комбінації). Необхідно застосовувати мінімально ефективну дозу, що не перевищує 100 мг на добу. При комбінуванні Гіпотіазиду з іншими антигіпертензивними препаратами може виникнути необхідність зниження дози іншого препарату для запобігання надмірному зниженню артеріального тиску. Гіпотензивна дія проявляється протягом 3-4 днів, але для досягнення оптимального ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Після закінчення терапії гіпотензивний ефект зберігається протягом 1 тижня. При набряковому синдромі різного генезу початкова доза становить 25-100 мг на добу одноразово або 1 раз на 2 дні. Залежно від клінічної реакції доза може бути знижена до 25-50 мг на добу одноразово або 1 раз на 2 дні. У деяких тяжких випадках на початку лікування може знадобитися збільшення дози препарату до 200 мг на добу. При синдромі передменструальної напруги препарат призначають у дозі 25 мг на добу та застосовують від початку прояву симптомів до початку менструації. При нефрогенному нецукровому діабеті рекомендується звичайна добова доза препарату 50-150 мг (у кілька прийомів). У зв'язку з посиленою втратою іонів калію та магнію в процесі лікування (рівень калію в сироватці може бути <3.0 ммоль/л) виникає потреба у заміщенні калію та магнію. Дітям Дози слід встановлювати, виходячи із маси тіла дитини. Звичайні добові педіатричні дози: 1-2 мг/кг маси тіла або 30-60 мг/м 2 поверхні тіла 1 раз/сут. Добова доза в дітей віком із 3 до 12 років становить по 37.5-100 мг.ПередозуванняНайбільш помітним проявом передозування гідрохлортіазиду є гостра втрата рідини та електролітів, що виражається в наступних ознаках та симптомах: Серцево-судинні: тахікардія, зниження артеріального тиску, шок. Нейром'язові: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома. Шлунково-кишкові: нудота, блювання, спрага. Ниркові: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини у крові (особливо у хворих на ниркову недостатність). Лікування: специфічного антидоту при передозуванні гідрохлортіазиду немає. Індукція блювання, промивання шлунка може бути способами виведення препарату. Абсорбцію препарату можна зменшити призначенням активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід відшкодувати ОЦК та електроліти (калій, натрій). Слід слідкувати за водно-електролітним балансом (особливо рівнем калію у сироватці) та функцією нирок до встановлення нормальних значень.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: гідрохлортіазид – 25/100 мг; допоміжні речовини: стеарат магнію; тальк; желатин; крохмаль кукурудзяний; лактози моногідрат. У блістері 20 шт.; в картонній коробці 1 блістер.Опис лікарської формиБілі або майже білі круглі плоскі пігулки з гравіюванням "Н" на одній стороні та ризиком - на іншій.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаГідрохлортіазид неповно, проте досить швидко всмоктується із ШКТ. Ця дія зберігається протягом 6-12 годин. Після прийому внутрішньо дози в 100 мг C max у плазмі крові досягається через 1,5-2,5 год. На максимумі діуретичної активності (приблизно через 4 години після прийому) концентрація гідрохлортіазиду в плазмі становить 2 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми становить 40%. Виводиться, в основному, через нирки (фільтрація та секреція) у незміненій формі. T 1/2 для пацієнтів з нормальною нирковою функцією становить 6,4 год, для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю – 11,5 год, а для пацієнтів з Cl креатиніну менше 30 мл/хв – 20,7 год. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр та екскретується у грудне молоко.ФармакодинамікаПервинним механізмом дії тіазидних діуретиків є підвищення діурезу шляхом блокування реабсорбції іонів натрію та хлору на початку ниркових канальців. Цим вони підвищують екскрецію натрію та хлору і, отже, води. Екскреція інших електролітів, а саме калію та магнію, також збільшується. У максимальних терапевтичних дозах натрійуретичний/діуретичний ефект усіх тіазидів приблизно однаковий. Натрійурез і діурез наступають протягом 2 годин і досягають свого максимуму приблизно через 4 години. Вони також зменшують активність карбоангідрази шляхом посилення виведення іона бікарбонату, але ця дія зазвичай проявляється слабо і не впливає на рН сечі. Гідрохлортіазид має також гіпотензивні властивості. На нормальний АТ тіазидні діуретики не впливають.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (як для монотерапії, так і у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами); набряковий синдром різного генезу (хронічна серцева недостатність, нефротичний синдром, синдром передменструальної напруги, гострий гломерулонефрит, хронічна ниркова недостатність, портальна гіпертензія, лікування кортикостероїдами); контроль поліурії, переважно при нефрогенному нецукровому діабеті; профілактика каменеутворення у сечовивідних шляхах у схильних пацієнтів (зменшення гіперкальціурії).Протипоказання до застосуванняанурія; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв); печінкова недостатність тяжкого ступеня; важкоконтрольований цукровий діабет; хвороба Аддісона; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до похідних сульфонамідів З обережністю слід застосовувати препарат при гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіперкальціємії, ІХС, цирозі печінки, подагрі, непереносимості лактози, серцевих глікозидах, а також у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у І триместрі вагітності. У ІІ та ІІІ третьому триместрах вагітності застосування препарату можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Існує небезпека жовтяниці плода або новонароджених, тромбоцитопенії та інших наслідків. Препарат виділяється із грудним молоком. За необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяПорушення електролітного балансу Гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість у роті, спрага, нерегулярний ритм серця, зміни в настрої або психіці, судоми та біль у м'язах, нудота, блювання, незвичайна втома або слабкість. Гіпохлоремічний алкалоз може викликати печінкову енцефалопатію або печінкову кому. Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, конвульсії, летаргія, уповільнення процесу мислення, втома, збудливість, м'язові судоми. Метаболічні явища: гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія із розвитком нападу подагри. Лікування тіазидами може знижувати толерантність до глюкози, і цукровий діабет, що латентно протікає, може маніфестувати. При застосуванні високих доз можуть збільшуватися рівні ліпідів у сироватці крові. З боку шлунково-кишкового тракту: холецистит або панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, сіаладеніт, запор, анорексія. Серцево-судинна система: аритмії, ортостатична гіпотензія, васкуліт. З боку нервової системи та органів чуття: запаморочення, розпливчасте зір (тимчасово), головний біль, парестезії. З боку органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія. Реакції підвищеної чутливості: кропив'янка, пурпура, некротичний васкуліт, синдром Стівенса-Джонсона, респіраторний дистрес-синдром (включаючи пневмоніт та некардіогенний набряк легені), фоточутливість, анафілактичні реакції аж до шоку. Інші явища: зниження потенції, порушення ниркової функції, інтерстиціальний нефрит.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування препарату із солями літію (нирковий кліренс літію знижується, збільшується його токсичність). З обережністю застосовувати з такими препаратами: антигіпертензивними препаратами (потенціюється їх дія, може виникнути потреба у корекції дози); серцевими глікозидами (гіпокаліємія та гіпомагніємія, пов'язані з дією тіазидних діуретиків, можуть посилювати токсичність наперстянки); аміодароном (його застосування одночасно з тіазидними діуретиками може вести до підвищення ризику аритмій, пов'язаних із гіпокаліємією); гіпоглікемічними засобами для вживання (знижується їх ефективність, може розвиватися гіперглікемія); кортикостероїдними препаратами, кальцитоніном (збільшують рівень виведення калію); НПЗЗ (можуть послаблювати діуретичну та гіпотензивну дію тіазидів); недеполяризуючими міорелаксантами (їхній ефект може посилюватися); амантадином (кліренс амантадину може знижуватися гідрохлортіазидом, що призводить до збільшення концентрації амантадину в плазмі та можливої ​​токсичності); колестираміном, який зменшує абсорбцію гідрохлортіазиду; етанолом, барбітуратами та наркотичними анальгетиками, які посилюють ефект ортостатичної гіпотензії. Вплив препарату на дані лабораторних аналізів Тіазиди можуть знижувати рівень у плазмі йоду, пов'язаного з білками. Перед проведенням аналізів функції паращитовидних залоз тіазиди слід відмінити. Концентрація білірубіну в сироватці може бути підвищена.Спосіб застосування та дозиДозу слід підбирати індивідуально. При постійному контролі встановлюється мінімально ефективна доза. Препарат слід приймати внутрішньо після їди. Дорослим При артеріальній гіпертензії початкова доза становить 25-50 мг на добу одноразово, у вигляді монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. Деяким пацієнтам достатньо початкової дози 12.5 мг (як у вигляді монотерапії, так і в комбінації). Необхідно застосовувати мінімально ефективну дозу, що не перевищує 100 мг на добу. При комбінуванні Гіпотіазиду з іншими антигіпертензивними препаратами може виникнути необхідність зниження дози іншого препарату для запобігання надмірному зниженню артеріального тиску. Гіпотензивна дія проявляється протягом 3-4 днів, але для досягнення оптимального ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Після закінчення терапії гіпотензивний ефект зберігається протягом 1 тижня. При набряковому синдромі різного генезу початкова доза становить 25-100 мг на добу одноразово або 1 раз на 2 дні. Залежно від клінічної реакції доза може бути знижена до 25-50 мг на добу одноразово або 1 раз на 2 дні. У деяких тяжких випадках на початку лікування може знадобитися збільшення дози препарату до 200 мг на добу. При синдромі передменструального напруження препарат призначають у дозі 25 мг на добу та застосовують від початку прояву симптомів до початку менструації. При нефрогенному нецукровому діабеті рекомендується звичайна добова доза препарату 50-150 мг (у кілька прийомів). У зв'язку з посиленою втратою іонів калію та магнію в процесі лікування (рівень калію в сироватці може бути <3.0 ммоль/л) виникає потреба у заміщенні калію та магнію. Дітям Дози слід встановлювати, виходячи із маси тіла дитини. Звичайні добові педіатричні дози: 1-2 мг/кг маси тіла або 30-60 мг/м 2 поверхні тіла 1 раз/сут. Добова доза в дітей віком із 3 до 12 років становить по 37.5-100 мг.ПередозуванняНайбільш помітним проявом передозування гідрохлортіазиду є гостра втрата рідини та електролітів, що виражається в наступних ознаках та симптомах: Серцево-судинні: тахікардія, зниження артеріального тиску, шок. Нейром'язові: слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення та спазми литкових м'язів, парестезія, порушення свідомості, втома. Шлунково-кишкові: нудота, блювання, спрага. Ниркові: поліурія, олігурія або анурія (через гемоконцентрацію). Лабораторні показники: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини у крові (особливо у хворих на ниркову недостатність). Лікування: специфічного антидоту при передозуванні гідрохлортіазиду немає. Індукція блювання, промивання шлунка може бути способами виведення препарату. Абсорбцію препарату можна зменшити призначенням активованого вугілля. У разі зниження АТ або шоку слід відшкодувати ОЦК та електроліти (калій, натрій). Слід слідкувати за водно-електролітним балансом (особливо рівнем калію у сироватці) та функцією нирок до встановлення нормальних значень.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 табл. Активні речовини: лозартан калію – 100 мг, гідрохлортіазид – 12,5 мг; Допоміжні речовини: МКЦ (Avicel PH 102) – 148,4 мг; лактози моногідрат – 88,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 1500 - 47,86 мг; магнію стеарат – 2,8 мг; Оболонка плівкова: гіпоролоза – 4,8 мг; гіпромелоза - 4,8 мг; титану діоксид (Е171) - 2,4 мг; віск карнаубський - 0,04 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 100 мг+12,5 мг. По 10 чи 14 табл. в блістері із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 2 блістери по 14 табл. або 5 блістерів за 10 табл. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з гравіюванням "745" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний.ФармакокінетикаВсмоктування Лозартан. При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується і піддається метаболізму при першому проходженні через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні Cmax лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину та через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану з їжею клінічно значущий вплив на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було. Розподіл Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми (переважно з альбумінами) більш ніж на 99%. Vd лозартану складає 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний (але не гематоенцефалічний бар'єр) бар'єр і виділяється з грудним молоком. Метаболізм Лозартан. Приблизно 14% дози лозартану, введеного внутрішньовенно або внутрішньо, перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення лозартану, міченого 14С, радіоактивність циркулюючої плазми крові насамперед обумовлена ​​наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низька ефективність перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалася приблизно у 1% пацієнтів у дослідженні. Крім активного метаболіту, внаслідок гідроксилювання бутилового бічного ланцюга утворюються біологічно неактивні метаболіти, у т.ч. два основні метаболіти і один другорядний - N-2-тетразол-глюкуронід. Виведення Лозартан. Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо близько 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді, а близько 6% дози у вигляді активного метаболіту. При прийомі лозартану внутрішньо близько 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6% у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим T1/2 приблизно 2 та 6-9 годин відповідно.При режимі дозування препарату 100 мг 1 раз на добу немає значного накопичення в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів відбувається нирками та через кишечник, з жовчю. Після прийому внутрішньо лозартану, міченого 14С, близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% – у калі. Після внутрішньовенного введення лозартану, міченого 14С, приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% – у калі. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму та швидко виводиться нирками. При контролі рівня препарату в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин T1/2 варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Лозартан - гідрохлортіазид Літні пацієнти. Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові та швидкість всмоктування гідрохлортіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значно не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Лозартан Підлога. Концентрації лозартану в плазмі крові були в 2 рази вищими у жінок з артеріальною гіпертензією порівняно з чоловіками, які страждають на артеріальну гіпертензію. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Це явна фармакокінетична відмінність, що не має клінічного значення. Порушення функції печінки. При прийомі внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися відповідно у 5–1,7 рази більше, ніж у молодих добровольців чоловічої статі. Порушення функції нирок. Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з Cl креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у осіб із збереженою функцією нирок. AUC лозартану у хворих, які перебувають на гемодіалізі, виявилася приблизно в 2 рази більшою порівняно з AUC у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Концентрації активного метаболіту в плазмі не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою процедури гемодіалізу.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Гізаар Форте Компоненти препарату Гізаар Форте мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи рівень АТ більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Вважається, що цей ефект зумовлений взаємодоповнювальною дією обох компонентів. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок придушення ефектів альдостерону може сприяти зниженню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика. Лозартан має помірний і минущий урикозуричний ефект. Гідрохлортіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти у крові.Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Лозартан Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном РААС, а також вирішальною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з АТ1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. АТ2-рецептори - другий тип рецепторів, з якими зв'язується ангіотензин II, але його роль у регуляції функції ССС невідома. Лозартан - селективний антагоніст АТ1-рецепторів ангіотензину II високоефективний при пероральному прийомі. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від його джерела чи шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II лозартан не має властивостей агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з АТ1-рецепторами і не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції ССС. Крім того, лозартан не пригнічує АПФ (кініназа II), який відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою АТ1-рецепторів, такі як посилення брадикінінопосередніх ефектів або розвиток набряків (лозартан — 1,7%, плацебо — 1,9%), не мають відношення до дії лозартану. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний рівень артеріального тиску. Гідрохлортіазид є діуретиком та антигіпертензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію та бікарбонату. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект розвивається протягом 2 год, досягає максимуму в середньому через 4 год і триває від 6 до 12 год. Фармакодинаміка Препарат Гізаар Форте є комбінованим препаратом лозартану та гідрохлортіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у т.ч. у комбінації з гідрохлортіазидом, зменшує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також показника серцево-судинної смертності у даної категорії хворих. Лозартан Лозартан пригнічує підвищення САД та ДАТ при інфузії ангіотензину II. У момент Cmax лозартану в плазмі крові після прийому лозартану в дозі 100 мг вищезазначений ефект пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийомів – на 26–39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення АРП. Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові в момент досягнення Cmax лозартану. У деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації ангіотензину II, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Незважаючи на це, у процесі лікування антигіпертензивна активність та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину II. Після відміни лозартану АРП та концентрація ангіотензину II знижувалися протягом 3 діб до вихідних значень, що спостерігалися до початку прийому лозартану. Вплив препарату Гізаар Форте на АРП та концентрацію ангіотензину II був подібним до спостережуваного при прийомі лозартану в дозі 50 мг. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом АТ1-рецепторів ангіотензину II, він не пригнічує АПФ (кініназу II) — фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти лозартану в дозах 20 та 100 мг з ефектами інгібітору АПФ за впливом на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефект. Це зумовлено специфічним механізмом дії лозартану. Інгібітор АПФ блокував реакції на ангіотензин I і підвищував вираженість ефектів, зумовлених дією брадикініну, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові, а також антигіпертензивний ефект лозартану зростають із збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан та його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), вони обидва роблять внесок у антигіпертензивний ефект. У дослідженні з одноразовим прийомом лозартану в дозі 100 мг, до якого включалися здорові добровольці (чоловіки), прийом препарату внутрішньо в умовах високо- та малосольової дієти не впливав на швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), ефективний нирковий плазмоток та фільтраційну фракцію. Лозартан мав натрійуретіческій ефект, який був більш виражений при малосольової дієті і, мабуть, не був пов'язаний з придушенням ранньої реабсорбції натрію в проксимальних ниркових канальцях. Лозартан також викликав минуще збільшення виділення сечової кислоти нирками. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, протеїнурією (не менше 2 г/24 год), без цукрового діабету та приймаючих лозартан протягом 8 тижнів у дозі 50 мг з поступовим збільшенням до 100 мг, спостерігалося достовірне зниження протеїнурії (на 42%), фракційної екскреції. альбуміну та імуноглобулінів (IgG). У цих пацієнтів лозартан стабілізував ШКФ та зменшував фільтраційну фракцію. У жінок у постменопаузному періоді з артеріальною гіпертензією, які приймали лозартан у дозі 50 мг протягом 4 тижнів, не було виявлено впливу терапії на нирковий та системний рівень ПГ. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартан у дозах до 150 мг на добу не викликав клінічно значущих змін концентрації тригліцеридів натще, загального холестерину та холестерину ЛПВЩ. У тих же дозах лозартан не впливав на концентрацію глюкози в крові натще. Загалом лозартан викликав зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай менше 0,4 мг/дл), що зберігалося при тривалому лікуванні. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією випадків відміни препарату через збільшення концентрації креатиніну або вмісту калію в сироватці крові не зареєстровано. У 12-тижневому паралельному дослідженні, яке включали пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA), більшість з яких приймали діуретики та/або серцеві глікозиди, порівнювали ефекти лозартану в дозах 2,5, 10, 25 та 5 мг/добу з плацебо. У дозах 25 та 50 мг на добу препарат проявляв позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, які зберігалися протягом усього дослідження. Гемодинамічні ефекти включали збільшення серцевого індексу та зниження тиску заклинювання в легеневих капілярах, а також зниження ОПСС, середнього системного АТ та ЧСС. Частота виникнення гіпотензії у цих пацієнтів залежала від дози препарату. Нейрогормональні ефекти включали зниження концентрації альдостерону та норадреналіну в крові.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (пацієнти, яким показана комбінована терапія); зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що виявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; підвищена чутливість до похідних сульфонамідів; анурія; виражені порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); виражені порушення функції печінки; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів із сазхарним діабетом; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази; синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: пацієнти з порушенням водно-електролітного балансу крові, наприклад, на тлі діареї або блювання (гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гіпокаліємія); пацієнти з нирковою недостатністю (Cl креатиніну 30-50 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; пацієнти з цукровим діабетом, гіперкальціємією, гіперурикемією та/або подагрою; обтяжені алергологічним анамнезом та бронхіальною астмою; а також при системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак); гіповолемія (у т.ч. на фоні високих доз діуретиків); а також при одночасному призначенні з НПЗЗ, у т.ч. інгібіторами ЦОГ-2.Вагітність та лактаціяЗастосування у II та III триместрах вагітності препаратів, що впливають безпосередньо на РААС, може стати причиною серйозних пошкоджень і навіть загибелі плода, тому при діагностуванні вагітності препарат Гізаар Форте повинен бути одразу відмінений. Хоча немає досвіду застосування препарату Гізаар Форте у вагітних жінок, доклінічні дослідження на тваринах показали, що прийом препарату Гізаар Форте призводить до розвитку серйозних ембріональних та неонатальних ушкоджень та смерті плода або новонародженого. Вважається, що механізм даних явищ обумовлений впливом на РААС. Ниркова перфузія у плода, що залежить від розвитку РААС, з'являється у II триместрі, тому ризик для плода зростає, якщо препарат Гізаар Форте застосовується у II або III триместрі вагітності. Тіазиди проникають через плацентарний бар'єр та визначаються в крові пуповини. Рутинне застосування діуретиків у здорових вагітних жінок не рекомендується, оскільки наражає мати і плід непотрібної небезпеки, а саме розвитку ембріональної жовтяниці та жовтяниці новонароджених, тромбоцитопенії та можливих інших небажаних реакцій, що спостерігалися у дорослих пацієнтів. Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком. Тіазиди виділяються із грудним молоком. Оскільки багато ЛЗ виділяються з грудним молоком, і існує ризик розвитку потенційних несприятливих ефектів у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності прийому препарату для матері.Побічна діяУ клінічних дослідженнях з лозартаном - гідрохлортіазидом не спостерігалося небажаних реакцій, специфічних для цього комбінованого препарату. Небажані реакції обмежувалися тими, про які вже повідомлялося при застосуванні лозартану та/або гідрохлортіазиду окремо. Сумарна частота небажаних реакцій, про які повідомлялося при застосуванні цієї комбінації, була порівнянна з такою при використанні плацебо. Частота скасування терапії була також порівнянна з такою у пацієнтів, які приймали плацебо. Загалом лікування лозартаном – гідрохлортіазидом переносилося добре. Найчастіше небажані реакції були легкими, носили минущий характер і вимагали скасування терапії. У контрольованих клінічних дослідженнях при лікуванні артеріальної гіпертензії запаморочення було єдиною пов'язаною з прийомом препарату небажаною реакцією, частота якої перевищувала при прийомі плацебо більше ніж на 1%. Як було показано в контрольованих клінічних дослідженнях, лозартан у комбінації з гідрохлортіазидом, загалом добре переноситься у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка. Найчастішими небажаними реакціями були системне та несистемне запаморочення, слабкість/стомлюваність. У ході післяреєстраційного застосування препарату, проведених клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування окремих активних компонентів препарату повідомлялося про наступні додаткові побічні реакції. З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз. З боку імунної системи: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у т.ч. набряк гортані та голосових складок з розвитком обструкції дихальних шляхів та/або набряк особи, губ, глотки та/або язика спостерігалися рідко (≥0,01% та >0,1% випадків) у пацієнтів, які приймали лозартан; деякі з цих пацієнтів мали вказівки на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні інших ЛЗ, у т.ч. інгібіторів АПФ. З боку обміну речовин та харчування: анорексія, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення балансу електролітів крові, у т.ч. гіпонатріємія та гіпокаліємія. Порушення психіки: безсоння, занепокоєння. З боку нервової системи: дисгевзія, біль голови, мігрень, парестезії. З боку органу зору: ксантопсія, минуще порушення фокусування зору. Порушення з боку серця: відчуття серцебиття, тахікардія. З боку судин: дозозалежні ортостатичні ефекти, некротичний ангіїт (васкуліт), шкірний васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, закладеність носа, фарингіт, порушення з боку носових пазух (синусит), інфекції верхніх дихальних шляхів, респіраторний дистрес-синдром дорослих (включаючи пневмоніт та набряк легень). З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, біль у животі, езофагеальний рефлюкс, шлунково-кишкові коліки, діарея, запор, нудота, блювання, панкреатит, сіаладеніт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична). З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж шкіри, пурпура (в т.ч. пурпура Шенлейна-Геноха), токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, еритродермія, фотосенсибілізація, вовчаковоподібний синдром. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у спині, м'язові судоми, м'язові спазми, міалгія, артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: глюкозурія, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: еректильна дисфункція/імпотенція. Загальні розлади та порушення у місці введення: біль у грудях, набряки, нездужання, лихоманка, слабкість. Лабораторні та інструментальні дані: порушення функції печінки (рідко – підвищення активності АЛТ). Лабораторні показники У контрольованих клінічних дослідженнях і натомість прийому препарату Гізаар Форте рідко відзначалися клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників. Гіперкаліємія (калій сироватки крові>5,5 мекв/л) спостерігалася у 0,7% пацієнтів, однак у цих дослідженнях не було необхідності відміни препарату Гізаар Форте через виникнення гіперкаліємії. Підвищення активності АЛТ відзначалося рідко і зазвичай відбувалося після відміни терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиЛозартан У клінічних дослідженнях з вивчення фармакокінетичних взаємодій лікарських препаратів не було виявлено клінічно значимих взаємодій лозартану з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом та еритроміцином. Рифампіцин, як індуктор метаболізму лікарських препаратів, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану в крові. Клінічне значення цієї взаємодії не встановлено. У клінічних дослідженнях було вивчено застосування двох інгібіторів ізоферменту Р450 3А4: кетоконазолу та еритроміцину. Кетоконазол не впливав на метаболізм лозартану до активного метаболіту після внутрішньовенного введення лозартану. Еритроміцин не мав клінічно значущого ефекту при прийомі лозартану всередину. Флуконазол, інгібітор ізоферменту Р450 2С9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану, проте фармакодинамічна значущість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту Р450 2С9 не вивчена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболізують лозартан в активний метаболіт, є дуже рідкісний та специфічний дефект ізоферменту Р450 2С9. Ці дані дозволяють припускати, що метаболізм лозартану до активного метаболіту здійснюється ізоферментом Р450 2С9, а не ізоферментом Р450 3А4. Одночасне застосування лозартану, як і інших ЛЗ, що блокують ангіотензин II або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), добавками, що містять калій або солями калію, може призводити до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Як і при застосуванні інших ЛЗ, що впливають виведення натрію, лозартан може знижувати виведення літію. Тому при одночасному застосуванні препаратів літію та АРА II необхідно ретельно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові. НПЗП, зокрема. селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Тому антигіпертензивний ефект АРА II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у т.ч. із селективними інгібіторами ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з зневодненням, у т.ч. приймаючих діуретики), які отримують терапію НПЗЗ, у т.ч. селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування АРА II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай оборотні. Тому одночасне застосування цих препаратів має проводитися обережно у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією. Необхідний уважний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно препарат ГізаарФорте та інші ЛЗ, що впливають на РААС. Препарат ГізаарФорте не повинен застосовуватись одночасно з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом. Слід уникати одночасного застосування препарату ГізаарФорте та аліскірену у пацієнтів з нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв). Гідрохлоротіазид При одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом, перерахованих далі, ЛЗ описані наступні ефекти. Етанол, барбітурати та наркотичні аналгетики можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні засоби (для прийому внутрішньо та інсулін) - може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. Інші гіпотензивні засоби – адитивний ефект. Колестирамін і колестипол - у присутності аніонних обмінних смол всмоктування гідрохлортіазиду порушується. Колестирамін і колестипол в разовій дозі пов'язують гідрохлортіазид і зменшують його всмоктування в шлунково-кишковому тракті на 8 і 43% відповідно. Кортикостероїди, кортикотропін або гліциризинова кислота (міститься в корені солодки) - виражене зниження електролітів, зокрема ризик розвитку гіпокаліємії. Пресорні аміни (наприклад епінефрін) - можливе зниження вираженості відповіді на введення амінів пресорних, але не виключає можливість їх одночасного застосування. Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин) — можливе посилення ефекту міорелаксантів. Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик розвитку токсичної дії літію. Не рекомендується їх одночасне застосування. До призначення препаратів літію слід звернутися до інструкції щодо їх застосування. Нестероїдні протизапальні засоби (включаючи інгібітори ЦОГ-2) – у деяких пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у т.ч. приймаючих діуретики), які отримували терапію НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, лікування АРА II або інгібіторами АПФ, може спричинити подальше погіршення функції нирок. розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай оборотні. Тому одночасне застосування препаратів має проводитися з обережністю у пацієнтів із порушеною функцією нирок. Вплив препарату на результати лабораторних досліджень. У зв'язку з впливом тіазидних діуретиків на метаболізм кальцію, їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія – 1 табл. препарату Гізаар ® Форте 1 раз на добу. Гізаар® Форте призначають пацієнтам без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 табл. препарату Гізаар (містить 50 мг лозартану/12,5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу протягом 2-4 тижнів. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом 3 тижнів після початку терапії. За відсутності терапевтичного ефекту доза препарату Гізаар 50/12,5 мг може бути збільшена до 2 табл. 1 раз на день. Максимальна доза – 2 табл. препарату Гізаар 50/12,5 мг 1 раз на добу або 1 табл. препарату Гізаар® Форте (100/12,5 мг). Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка – 1 табл. препарату Гізаар ® Форте 1 раз на добу. Препарат Гізаар® Форте призначають пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому 1 табл. препарату Гізаар (містить 50 мг лозартану + 12,5 мг гідрохлортіазиду). У разі потреби потрібно збільшити дозу до 2 табл. препарату Гізаар (50 мг + 12,5 мг) (всього – 100 мг лозартану та 25 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу. Препарат Гізаар® Форте може призначатися у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами. Препарат Гізаар® Форте (100 мг + 12,5 мг) не повинен застосовуватися для початкової терапії у пацієнтів похилого віку.ПередозуванняПрепарат Гізаар Форте Лікування: немає даних про специфічне лікування передозування препаратом Гізаар Форте. Лікування є симптоматичним та підтримуючим. Прийом препарату ГізаарФорте має бути припинено, а пацієнт підлягає спостереженню. Якщо препарат прийнятий нещодавно, рекомендується індукція блювоти, а також усунення зневоднення, електролітних порушень, печінкової коми та зниження АТ стандартними методами. Лозартан Симптоми: інформація про передозування обмежена. Найімовірніший прояв передозування – артеріальна гіпотензія та тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Лікування: у разі симптоматичної артеріальної гіпотензії показана підтримуюча терапія. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу. Гідрохлоротіазид Симптоми: найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації внаслідок надмірного діурезу. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій. Лікування: не встановлено, як гідрохлортіазид може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: гідрохлортіазид 12,50 мг, лозартан калію 50,00 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза 87,70 мг, лактози моногідрат 63,13 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 34,92 мг, магнію стеарат 1,75 мг; Плівкова оболонка: гіпролоза (з По 7 або 14 таблеток у блістер із плівки ПВХ/ПЕ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з гравіюванням "717" на одній стороні та ризиком на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (діуретик + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаГідрохлоротіазид Гідрохлортіазид не піддається метаболізму, але швидко виводиться нирками. При підтримці концентрації гідрохлортіазиду в плазмі крові протягом як мінімум 24 годин період напіввиведення варіював від 5,6 до 14,8 годин. Не менше 61% прийнятої внутрішньо дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Лозартан Всмоктування При прийомі внутрішньо лозартан добре всмоктується та піддається метаболізму при "первинному проходженні" через печінку з утворенням активного карбоксильованого метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану у таблетованій формі становить приблизно 33%. Середні Смах лозартану та його активного метаболіту досягаються через 1 годину і через 3-4 години відповідно. При прийомі лозартану в процесі звичайного їди клінічно значущого впливу на профіль концентрації лозартану в плазмі виявлено не було. Розподіл Лозартан та його активний метаболіт пов'язуються з білками плазми крові (переважно з альбуміном) не менше ніж на 99%. Об'єм розподілу лозартану становить 34 л. Дослідження на щурах показали, що лозартан практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм Приблизно 14% дози лозартану при внутрішньовенному введенні або прийомі внутрішньо перетворюється на його активний метаболіт. Після прийому внутрішньо або внутрішньовенного введення міченого радіоактивним вуглецем лозартану (14С лозартану) радіоактивність циркулюючої плазми крові насамперед обумовлена ​​наявністю в ній лозартану та його активного метаболіту. Низька ефективність перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалася приблизно у 1% пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Крім активного метаболіту утворюються біологічно неактивні метаболіти, у тому числі два основних метаболіти, що утворюються в результаті гідроксилювання бічного бутилового ланцюга, і один другорядний - N-2-тетразол-глюкуронід. Виведення Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить близько 600 мл/хв та 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв та 26 мл/хв відповідно. При прийомі лозартану внутрішньо приблизно 4% дози виводиться нирками у незміненому вигляді та близько 6% дози виводиться нирками у вигляді активного метаболіту. Лозартан та його активний метаболіт мають лінійну фармакокінетику при прийомі внутрішньо лозартану у дозах до 200 мг. Після прийому внутрішньо плазмові концентрації лозартану та його активного метаболіту знижуються поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 та 6-9 годин відповідно. При режимі дозування препарату 100 мг 1 раз на добу немає значного накопичення в плазмі крові ні лозартану, ні його активного метаболіту. Виведення лозартану та його метаболітів здійснюється нирками та через кишечник з жовчю. Після прийому внутрішньо 14С лозартану у чоловіків близько 35% радіоактивності виявляється у сечі та 58% у калі. Після внутрішньовенного введення 14С лозартану у чоловіків приблизно 43% радіоактивності виявляється у сечі та 50% у калі. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Лозартан - гідрохлортіазид Літні пацієнти Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові та швидкість всмоктування гідрохлортіазиду у літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією значуще не відрізняються від цих показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Лозартан Підлога Значення концентрації лозартану в плазмі крові у жінок з артеріальною гіпертензією в 2 рази перевищували відповідні значення у чоловіків з гіпертензією. Концентрації активного метаболіту у чоловіків та жінок не відрізнялися. Ця явна фармакокінетична відмінність, проте, не має клінічного значення. Пацієнти з порушенням функції печінки При прийомі лозартану внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявилися відповідно у 5 та 1,7 рази вищими, ніж у молодих здорових добровольців чоловічої статі. Пагщенти з порушенням функції нирок Концентрації лозартану в плазмі у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких у пацієнтів з незміненою функцією нирок. Площа під кривою "концентрація-час" (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно в 2 рази більша в порівнянні з AUC лозартану у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Концентрації активного метаболіту в плазмі не змінювалися у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебували на гемодіалізі. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою процедури гемодіалізу.ФармакодинамікаМеханізм дії Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Тіазиди зазвичай не впливають на нормальний рівень артеріального тиску. Гідрохлортіазид є діуретиком та гіпотензивним засобом. Він впливає на реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок. Гідрохлортіазид приблизно однаково збільшує екскрецію іонів натрію і хлору. Натрійурез може супроводжуватися невеликою втратою іонів калію та бікарбонату. При внутрішньому прийомі діуретичний ефект розвивається протягом 2 годин, досягає максимуму в середньому через 4 години і триває від 6 до 12 годин. Лозартан Ангіотензин II є потужним вазоконстриктором, головним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також вирішальною ланкою при розвитку артеріальної гіпертензії (АГ). Ангіотензин II зв'язується з AT1-рецепторами, що знаходяться в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію та вивільнення альдостерону. Крім цього, ангіотензин II стимулює розростання гладких клітин. АТ2-рецептори – другий тип рецепторів, з якими зв'язується ангіотензин II, але його роль у регуляції функції серцево-судинної системи невідома. Лозартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину II, високоефективний при внутрішньому прийомі. Лозартан та його фармакологічно активний карбоксильований метаболіт (Е-3174) як in vitro, так і in vivo блокують усі фізіологічні ефекти ангіотензину II незалежно від його джерела чи шляху синтезу. На відміну від деяких пептидних антагоністів ангіотензину II лозартан не має властивостей агоніста. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ, кініназа II), що відповідає за руйнування брадикініну. Отже, ефекти, які безпосередньо не пов'язані з блокадою AT1-рецепторів, такі як посилення брадикінін-опосередкованих ефектів або розвиток набряків (лозартан 1,7%, плацебо 1,9%), не мають відношення до дії лозартану. Препарат Гізаар® Компоненти препарату Гізаар® мають адитивну антигіпертензивну дію, знижуючи рівень артеріального тиску (АТ) більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо. Вважається, що цей ефект зумовлений взаємодоповнювальною дією обох компонентів. Внаслідок діуретичного ефекту гідрохлортіазид підвищує активність реніну плазми крові (АРП), стимулює секрецію альдостерону, збільшує концентрацію ангіотензину II та знижує вміст калію у сироватці крові. Прийом лозартану блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II і внаслідок придушення ефектів альдостерону може сприяти зниженню втрати калію, пов'язаного з прийомом діуретика. Лозартан має помірний і минущий урикозуричний ефект. Гідрохлортіазид викликає невелике підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Комбінація лозартану та гідрохлортіазиду сприяє зменшенню вираженості гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Фармакодинаміка Препарат Гізаар є комбінованим препаратом лозартану та гідрохлортіазиду. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка лозартан, у тому числі в комбінації з гідрохлоротіазидом, зменшує ризик серцево-судинної захворюваності та смертності, що було доведено за допомогою оцінки комбінованої частоти розвитку інсульту та інфаркту міокарда, а також показника серцевості. цієї категорії хворих. Гідрохлоротіазид Механізм антигіпертензивної дії тіазид невідомий. Зазвичай, тіазиди не впливають на нормальні значення АТ. Гідрохлортіазид є діуретичним та гіпотензивним засобом. Він впливає на механізм реабсорбції електролітів у дистальних звивистих ниркових канальцях. Гідрохлортіазид збільшує екскрецію натрію та хлориду приблизно в еквівалентних кількостях. Натрійурез може супроводжуватися деякою втратою іонів калію та бікарбонату. Після прийому внутрішньо діурез починається протягом 2 год, досягає максимуму протягом приблизно 4 год і триває приблизно 6-12 год. Лозартан Лозартан пригнічує підвищення систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ) при інфузії ангіотензину ІІ. У момент досягнення максимальної концентрації лозартану в плазмі крові (Сmах) після прийому лозартану в дозі 100 мг вищевказаний ефект ангіотензину II пригнічується приблизно на 85%, а через 24 години після одноразового та багаторазового прийому – на 26-39%. У період прийому лозартану усунення негативного зворотного зв'язку, що полягає у придушенні ангіотензином II секреції реніну, веде до збільшення АРП. Збільшення АРП призводить до збільшення концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. При тривалому (6-тижневому) лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартаном у дозі 100 мг на добу спостерігалося 2-3-кратне збільшення концентрації ангіотензину II у плазмі крові в момент досягнення Смах лозартану. У деяких пацієнтів спостерігалося ще більше збільшення концентрації ангіотензину II, особливо при невеликій тривалості лікування (2 тижні). Незважаючи на це, у процесі лікування антигіпертензивний ефект та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові виявлялися через 2 та 6 тижнів терапії, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ.Після відміни лозартану АРП та концентрації ангіотензину II знижувалися протягом 3 діб до значень, що спостерігалися до початку прийому лозартану. Вплив препарату Гізаар на АРП та концентрацію ангіотензину II був подібним до спостеріганих ефектів при прийомі лозартану в дозі 50 мг. Оскільки лозартан є специфічним антагоністом AT1-рецепторів ангіотензину II, він не інгібує АПФ (кініназу II) – фермент, який інактивує брадикінін. Дослідження, в якому порівнювалися ефекти лозартану в дозах 20 мг та 100 мг з ефектами інгібітору АПФ за впливом на ангіотензин I, ангіотензин II та брадикінін, показало, що лозартан блокує ефекти ангіотензину I та ангіотензину II, не впливаючи на ефект. Це зумовлено специфічним механізмом дії лозартану. Інгібітор АПФ блокував реакції на ангіотензин I і підвищував вираженість ефектів, зумовлених дією брадикініну, не впливаючи на вираженість відповіді на ангіотензин II, що демонструє фармакодинамічну різницю між лозартаном та інгібіторами АПФ. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові,а також антигіпертензивний ефект лозартану зростає зі збільшенням дози препарату. Оскільки лозартан та його активний метаболіт є антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II), вони обидва роблять внесок у антигіпертензивний ефект. У дослідженні з одноразовим прийомом лозартану в дозі 100 мг, до якого включалися здорові добровольці (чоловіки), прийом препарату внутрішньо в умовах високо- та малосольової дієти не впливав на швидкість клубочкової фільтрації (СКФ), ефективний нирковий плазмоток та фільтраційну фракцію. Лозартан мав натрійуретіческій ефект, який був більш виражений при малосольової дієті і, мабуть, не був пов'язаний з придушенням ранньої реабсорбції натрію в проксимальних ниркових канальцях. Лозартан також викликав минуще збільшення виділення сечової кислоти нирками. У пацієнтів з АГ, протеїнурією (не менше 2 г/24 год), без цукрового діабету та приймаючих лозартан протягом 8 тижнів у дозі 50 мг з поступовим збільшенням до 100 мг, спостерігалося достовірне зниження протеїнурії (на 42%), фракційної екскреції альбуміну. та імуноглобулінів (IgG) У цих пацієнтів лозартан стабілізував СКФ та зменшував фільтраційну фракцію. У жінок у постменопаузальному періоді з АГ, які приймали лозартан у дозі 50 мг протягом 4 тижнів, не було виявлено впливу терапії на нирковий та системний рівень простагландинів. Лозартан не впливає на вегетативні рефлекси і не має тривалого ефекту щодо концентрації норадреналіну в плазмі крові. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією лозартан у дозах до 150 мг на добу не викликав клінічно значущих змін концентрації тригліцеридів натще, загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів високої щільності. У тих же дозах лозартан не впливав на концентрацію глюкози в крові натще. Загалом лозартан викликав зниження концентрації сечової кислоти в сироватці крові (зазвичай менше 0,4 мг/дл), що зберігалося при тривалому лікуванні. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією випадків відміни препарату у зв'язку зі збільшенням концентрації креатиніну або вмісту калію в сироватці крові не зареєстровано. У 12-тижневому паралельному дослідженні, яке включали пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), більшість з яких приймали діуретики та/або серцеві глікозиди, порівнювали ефекти лозартану в дозах 2,5, 10, 25 і 5 мг/добу з плацебо. У дозах 25 та 50 мг на добу препарат виявляв позитивні гемодинамічні та нейрогормональні ефекти, які зберігалися протягом усього дослідження. Гемодинамічні ефекти включали збільшення серцевого індексу та зниження тиску заклинювання у легеневих капілярах, а також зниження загального периферичного судинного опору, середнього системного АТ та частоти серцевих скорочень. Частота виникнення гіпотензії у цих пацієнтів залежала від дози препарату.Нейрогормональні ефекти включали зниження концентрації альдостерону та норадреналіну в крові.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію). Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється сукупним зниженням частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату. Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду. Анурія. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Тяжкі порушення функції печінки. Вагітність та період грудного вигодовування. Вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені). Одночасне застосування з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Рефрактерна гіпокаліємія. Рефрактерна гіпонатріємія. Рефрактерна гіперкальціємія. Обережно: двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; гіперкаліємія; стани після трансплантації нирки (відсутня досвід застосування); аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність із супутнім тяжким порушенням функції нирок; тяжка серцева недостатність (IV функціонального класу за класифікацією NYHA); хронічна серцева недостатність з загрозливими для життя аритміями; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; ангіоневротичний набряк в анамнезі; артеріальна гіпотензія; порушення функції печінки; порушення функції нирок; порушення водно-електролітного балансу; пацієнтам зі зниженим обсягом циркулюючої крові (наприклад,які отримують лікування великими дозами діуретиків) у зв'язку з можливістю виникнення симптоматичної артеріальної гіпотензії; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіперкальціємія; одночасне застосування лікарських засобів, які можуть викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезіабо збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезіабо збільшувати тривалість інтервалу QT на ЕКГ; одночасне застосування лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію, серцевих глікозидів; алергічні реакції на пеніцилін анамнезі; гіперпаратиреоз; гіперурикемія; подагра, немеланомний рак шкіри в анамнезіВагітність та лактаціяЗастосування препарату Гізаар під час вагітності протипоказане. Лікарські препарати, що впливають безпосередньо на РААС, можуть стати причиною серйозних пошкоджень і загибелі плода, тому при діагностуванні вагітності препарат Гізаар повинен бути відразу відмінений. Хоча немає досвіду застосування препарату Гізаар у вагітних, доклінічні дослідження на тваринах показали, що прийом лозартану призводить до розвитку серйозних ембріональних та неонатальних ушкоджень та загибелі плода чи потомства. Вважається, що механізм даних явищ обумовлений впливом на РААС. Ниркова перфузія у плода, що залежить від розвитку РААС, з'являється у другому триместрі, тому ризик для плода зростає, якщо препарат Гізаар застосовується у другому або третьому триместрі вагітності. Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. Зазначені вище небажані наслідки зазвичай обумовлені застосуванням лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності. Більшість епідеміологічних досліджень з вивчення розвитку аномалій плода після застосування гіпотензивних лікарських засобів у першому триместрі вагітності не виявили відмінностей між лікарськими засобами, що впливають на РААС та іншими гіпотензивними засобами. При призначенні гіпотензивної терапії вагітним важливо оптимізувати можливі наслідки для матері та плода. Якщо неможливо підібрати альтернативну терапію замість терапії лікарськими засобами, що впливають на РААС, необхідно проінформувати пацієнтку про можливий ризик терапії для плода. Необхідне проведення періодичних ультразвукових досліджень з метою оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігогідрамніону необхідно припинити прийом препарату Гізаар, якщо він не є життєво необхідним для матері. Залежно від тижня вагітності потрібне проведення відповідних тестів плода. Пацієнтки та лікарі повинні знати, що олігогідрамніон може не виявлятися до появи незворотних ушкоджень плода. Необхідно ретельне спостереження за новонародженими, чиї матері приймали препарат Гізаар® під час вагітності, з метою контролю за артеріальною гіпотензією, олігурією та гіперкаліємією. Тіазиди проникають через плацентарний бар'єр та визначаються в крові пуповини. Рутинне застосування діуретиків у здорових вагітних не рекомендується, оскільки наражає мати і плід непотрібної небезпеки, а саме розвитку ембріональної жовтяниці та жовтяниці новонароджених, тромбоцитопенії та інших можливих небажаних реакцій, що спостерігалися у дорослих пацієнтів. Діуретики не попереджають розвиток токсикозу вагітних і немає достовірних доказів, що вони ефективні при лікуванні токсикозу вагітних. Грудне годування Застосування препарату Гізаар у період грудного вигодовування протипоказане. Невідомо, чи виділяється лозартан із грудним молоком. Тіазиди виділяються із грудним молоком. Так як багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком і існує ризик розвитку можливих несприятливих ефектів у дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про відміну препарату з урахуванням необхідності його прийому для матері.Побічна діяУ клінічних дослідженнях з лозартаном-гідрохлоротіазидом не спостерігалося небажаних реакцій, специфічних для цього комбінованого препарату. Небажані реакції обмежувалися тими, про які вже повідомлялося при застосуванні лозартану та/або гідрохлортіазиду окремо. Сумарна частота небажаних реакцій, про які повідомлялося при застосуванні цієї комбінації, була порівнянна з такою при застосуванні плацебо. Частота скасування терапії була також порівнянна з такою у пацієнтів, які приймали плацебо. Загалом лікування лозартаном-гідрохлортіазидом переносилося добре. Найчастіше небажані реакції були легкими, носили минущий характер і вимагали скасування терапії. У контрольованих клінічних дослідженнях при лікуванні артеріальної гіпертензії запаморочення було єдиною пов'язаною з прийомом препарату небажаною реакцією, частота якої перевищувала таку при прийомі плацебо більше ніж на 1%. Як було показано в контрольованих клінічних дослідженнях, лозартан у комбінації з гідрохлортіазидом загалом добре переноситься у пацієнтів з гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка. Найчастішими небажаними реакціями були системне та несистемне запаморочення, слабкість/підвищена стомлюваність. У ході післяреєстраційного застосування препарату, проведених клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування окремих активних компонентів препарату повідомлялося про наступні додаткові побічні реакції. При застосуванні препарату Гізаар® спостерігалися такі небажані явища (дуже часті: ≥10%, часті: ≥1% та Гідрохлортіазид: Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома та плоскоклітинна крцинома) частота невідома Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз не часто Порушення з боку імунної системи: Анафілактичні реакції рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування: анорексія, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення балансу електролітів крові, у тому числі гіпонатріємія та гіпокаліємія не часто Порушення психіки: безсоння не часто Порушення з боку органу зору: ксантопсія, минуще порушення фокусування зору не часто Порушення з боку судин: некротичний ангіїт (васкуліт), шкірний васкуліт не часто Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: респіраторний дистрес-синдром дорослих (включаючи пневмоніт та набряк легень) не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: сіаладеніт, нудота, блювання, діарея, запор не часто Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: токсичний епідермальний некроліз, фотосенсибілізація не часто вовчаковоподібний синдром частота невідома Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: м'язові судоми не часто Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: глюкозурія, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність не часто Загальні розлади та порушення у місці введення: лихоманка часто Лозартан: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: анемія не часто тромбоцитопенія частота невідома Порушення з боку імунної системи: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосових складок з розвитком обструкції дихальних шляхів та/або набряк особи, губ, глотки та/або язика у пацієнтів, які приймали лозартан, спостерігалися рідко (≥0,01% та <0, 1% випадків); деякі з цих пацієнтів мали вказівки на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі при застосуванні інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ. рідко Порушення з боку обміну речовин та харчування: анорексія не часто Порушення психіки: безсоння часто занепокоєння частота невідома Порушення з боку нервової системи: головний біль часто мігрень, парестезія не часто дисгевзія частота невідома Порушення з боку органу зору: минуще порушення фокусування зору не часто Порушення з боку серця: відчуття серцебиття, тахікардія не часто Порушення з боку судин: дозозалежні ортостатичні ефекти частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, закладеність носа, порушення з боку носових пазух (синусит), інфекції верхніх дихальних шляхів часто фарингіт не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, біль у животі, діарея, нудота часто запор, блювання не часто панкреатит, езофагеальний рефлюкс, шлунково-кишкова колька частота невідома Порушення з боку печінки та жовчовиведення їх шляхів: гепатит, жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця) частота невідома Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж шкіри, пурпура (у тому числі пурпура Шенлейн-Геноха), кропив'янка, еритродермія, фотосенсибілізація не часто Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у спині, м'язові судоми, міалгія часто артралгія не часто м'язові спазми частота невідома Порушення з боку статевих органів та молочної залози: еректильна дисфункція/імпотенція не часто Загальні розлади та порушення у місці введення: біль у грудях, слабкість часто набряки, лихоманка не часто нездужання частота невідома Лабораторні та інструментальні дані: порушення функції печінки (рідко підвищення активності аланінамінотрансферази) частота невідома Лабораторні показники У контрольованих клінічних дослідженнях на фоні прийому Гізаару рідко спостерігалися клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників. Гіперкаліємія (калій сироватки крові >5,5 мекв/л) спостерігалася у 0,7% пацієнтів, однак у цих дослідженнях не було необхідності відміни препарату Гізаар через виникнення гіперкаліємії. Підвищення активності аланінамінотрансферази спостерігалося рідко і зазвичай поверталося до норми після відміни терапії.Взаємодія з лікарськими засобамиГідрохлоротіазид При одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом, перерахованих далі лікарських засобів, описані наступні ефекти: Етанол, барбітурати та наркотичні анальгетики можуть потенціювати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Гіпоглікемічні засоби (для прийому внутрішньо та інсулін) - може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів. Інші гіпотензивні засоби – адитивний ефект. Колестирамін та колестипол - у присутності аніонних обмінних смол всмоктування гідрохлортіазиду порушується. Колестирамін і колестипол у разовій дозі пов'язують гідрохлортіазид і зменшують його всмоктування у шлунково-кишковому тракті на 85% та 43% відповідно. Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (кортикотропін) або гліциризинова кислота (міститься в корені солодки) – виражене зниження електролітів, зокрема ризик розвитку гіпокаліємії. Пресорні аміни (наприклад, епінефрін) - можливе зниження вираженості відповіді на введення амінів пресорних, але не виключає можливість їх одночасного застосування. Міорелаксанти недеполяризуючого типу дії (наприклад, тубокурарин) – можливе посилення ефекту міорелаксантів. Літій – діуретики знижують нирковий кліренс літію та підвищують ризик розвитку токсичної дії літію. Не рекомендується їх одночасне застосування. До призначення препаратів літію зверніться до інструкції щодо їх застосування. Нестероїдні протизапальні засоби (включаючи інгібітори ЦОГ-2) - у деяких пацієнтів нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть знижувати діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект діуретиків. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримували терапію НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, лікування АРА II або інгібіторами АПФ може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай оборотні. Тому одночасне застосування цих лікарських засобів має проводитися обережно у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Збільшення інтервалу ВІД (наприклад, хінідин, прокаїнамід, аміодарон, соталол) – підвищення ризику розвитку піруетної шлуночкової тахікардії. Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сул'фінпіразон, алопуринол) Може знадобитися корекція доз урикозуричних лікарських препаратів, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Може знадобитися збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Спільне застосування тіазидного діуретика може збільшити частоту розвитку реакцій гіперчутливості на аллопуринол. Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден) Збільшення біодоступності тіазидних діуретиків за рахунок зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості спорожнення шлунка. Метилдопа Описано випадки гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та метилдопи. Циклоспорин При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення подагри. Карбамазепін Ризик розвитку симптоматичної гіпонатріємії. Необхідне спостереження за станом пацієнта та клінічними показниками крові пацієнта. Препарати кальцію Тіазидні діуретики можуть збільшувати вміст кальцію в крові внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Якщо необхідне одночасне призначення кальцієвмісних лікарських засобів, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і коригувати дозу препаратів кальцію відповідним чином. Йодмісткі контрастні речовини Зневоднення організму на фоні прийому тіазидних діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних речовин. Перед застосуванням йодовмісних речовин необхідно компенсувати втрату рідини. Серцеві глікозиди – гіпокаліємія може підвищувати чутливість або збільшувати реакцію з боку серця на токсичну дію серцевих глікозидів (наприклад, збільшення шлуночкової збудливості). Передозування "петлевими" діуретиками (наприклад, фуросемідом), карбеноксолоном, проносними засобами - гідрохлортіазид може збільшити втрату калію та/або магнію. Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) – тіазиди можуть знижувати екскрецію нирками цитотоксичних препаратів та посилювати їх мієлосупресивні ефекти. Вплив препарату на результати лабораторних досліджень У зв'язку з впливом тіазидних діуретиків на метаболізм кальцію, їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз. Лозартан У клінічних дослідженнях з вивчення фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів не було виявлено клінічно значимих взаємодій лозартану з гідрохлортіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином та фенобарбіталом. Рифампіцин, будучи індуктором метаболізму лікарських засобів, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану в крові. У клінічних дослідженнях було вивчено застосування двох інгібіторів ізоферменту Р450 ЗА4: кетоконазолу та еритроміцину. Кетоконазол не впливав на метаболізм лозартану до активного метаболіту після внутрішньовенного введення лозартану. Еритроміцин не мав клінічно значущого ефекту при прийомі лозартану всередину. Флуконазол, інгібітор ізоферменту Р450 2С9, знижує концентрацію активного метаболіту лозартану,однак фармакодинамічна значимість одночасного застосування лозартану та інгібіторів ізоферменту Р450 2С9 не вивчена. Показано, що у пацієнтів, які не метаболізують лозартан в активний метаболіт, є дуже рідкісний та специфічний дефект ізоферменту Р450 2С9. Ці дані дозволяють припускати, що метаболізм лозартану до активного метаболіту здійснюється ізоферментом Р450 2С9, а не ізоферментом Р450 ЗА4. Одночасне застосування лозартану, як і інших лікарських засобів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, триамтереном, амілоридом), добавками калію, солями калію або іншими препаратами, які можуть збільшити концентрацію калію в сироватці. препарати, що містять триметоприм), може призводити до збільшення вмісту калію у сироватці крові. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають виведення натрію, лозартан може знижувати виведення літію. Тому при одночасному застосуванні препаратів літію та АРА II необхідно ретельно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект АРА II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у тому числі з селективними інгібіторами ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування АРА II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення. нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Дані ефекти зазвичай оборотні, тому одночасне застосування цих лікарських засобів має проводитися обережно у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ,функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які одночасно приймають препарат Гізаар® та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Препарат Гізаар не повинен застосовуватися одночасно з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією/Препарат Гізаар не повинен застосовуватися одночасно з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією/Препарат Гізаар не повинен застосовуватися одночасно з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією/Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією/Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією/Спосіб застосування та дозиПрепарат Гізаар приймається внутрішньо незалежно від їди. Препарат Гізаар можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Артеріальна гіпертензія Зазвичай початкова та підтримуюча доза – 1 таблетка препарату Гізаар® 1 раз на добу. У пацієнтів без адекватної терапевтичної відповіді на прийом 1 таблетки препарату Гізаар® (містить 50 мг лозартану + 12,5 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу протягом 2-4 тижнів, доза препарату може бути збільшена до 2 таблеток препарату Гізаар® 1 раз на добу. Максимальна доза – 2 таблетки препарату Гізаар (50 мг + 12,5 мг) 1 раз на добу. Як правило, антигіпертензивний ефект досягається протягом трьох тижнів після початку терапії. Зниження ризику серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка Зазвичай початкова доза 50 мг лозартану 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдається досягти цільових значень рівня АТ на фоні прийому лозартану 50 мг на добу, потрібен підбір терапії шляхом комбінації лозартану з низькими дозами гідрохлортіазиду (12,5 мг). У разі потреби потрібно збільшити дозу лозартану до 100 мг на добу у поєднанні з гідрохлортіазидом у дозі 12,5 мг на добу (1 таблетка препарату Гізаар® Форте 1 раз на добу), надалі – збільшити дозу до 2 таблеток препарату Гізаар® (50 мг + 12,5 мг) (всього 100 мг лозартану та 25 мг гідрохлортіазиду) 1 раз на добу. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі Не потрібно підбирати початкову дозу препарату Гізаар для пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв). Препарат Гізаар не рекомендується призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Препарат Гізаар не повинен застосовуватися у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) (див. Протипоказання). Застосування у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові Перед початком терапії препаратом Гізаар необхідно відновити об'єм циркулюючої крові та/або вмісту натрію в крові. Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки Препарат Гізаар протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Застосування у пацієнтів похилого віку Не потрібно підбирати початкову дозу препарату Гізаар для літніх пацієнтів.ПередозуванняНемає даних про специфічне лікування передозування препаратом Гізаар. Лікування є симптоматичним та підтримуючим. Прийом препарату Гізаар повинен бути припинений, а пацієнт підлягає спостереженню. Якщо препарат прийнятий нещодавно, рекомендується провокація блювоти, а також усунення зневоднення, водно-електролітних порушень, печінкової коми та зниження АТ стандартними методами. Гідрохлоротіазид Найчастіші симптоми передозування є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) та дегідратації внаслідок надмірного діурезу. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій. Не встановлено, як гідрохлортіазид може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу. Лозартан Відомості про передозування обмежені. Найбільш ймовірне прояв передозування - виражене зниження артеріального тиску та тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної (вагусної) стимуляції. У разі розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії показано підтримуючу терапію. Лікування: симптоматична терапія. Лозартан та його активний метаболіт не виводяться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідрохлоротіазид Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу При застосуванні гіпотензивних засобів у деяких пацієнтів може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Пацієнти повинні спостерігатися з метою своєчасного виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, наприклад, зневоднення, гіпонатріємії, гіпохлоремічного алкалозу, гіпомагніємії або гіпокаліємії, які можуть розвинутись на тлі супутньої діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібний регулярний контроль вмісту електролітів сироватки крові. У пацієнтів з набряками може спостерігатися дилюційна гіпонатріємія у спеку. Метаболічні та ендокринні ефекти Терапія тіазидами може порушувати толерантність до глюкози. У ряді випадків може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, у тому числі інсуліну (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами). Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію нирками та викликати короткочасне та незначне підвищення вмісту кальцію сироватки крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. У зв'язку з впливом тіазидів на метаболізм кальцію їх прийом може спотворювати результати дослідження функції паращитовидних залоз, тому перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазидний діуретик повинен бути скасований. Підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у крові також може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками. У деяких пацієнтів прийом тіазидних діуретиків може призводити до гіперурикемії та/або розвитку подагри. Оскільки лозартан зменшує концентрацію сечової кислоти, його одночасне застосування з гідрохлортіазидом знижує вираженість гіперурикемії, спричиненої діуретиком. Порушення функції печінки Тіазиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки це може призвести до розвитку внутрішньопечінкового холестазу, а незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми. Препарат Гізаар протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Гідрохлортіазид, похідний сульфонаміду, може викликати ідіосинкратичну реакцію у вигляді гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптомами цих порушень є несподіване зниження гостроти зору або біль в очах, які в типових випадках виникають протягом декількох годин до декількох тижнів після початку застосування препарату. Якщо не проводиться терапія, гостра глаукома може призвести до втрати зору. Основне лікування полягає в якнайшвидшому відміні гідрохлортіазиду. Необхідно мати на увазі, що якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне консервативне або хірургічне лікування. До факторів ризику розвитку гострої глаукоми можна віднести відомості про алергію до сульфонамідів або пеніциліну в анамнезі. Немеланомний рак шкіри (НМРК) В епідеміологічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик раку шкіри (базальноклітинної карциноми і плоскоклітинної карциноми) у зв'язку зі збільшенням сумарної (накопиченої) дози гідрохлортіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРК є фотосенсибілізуюча дія гідрохлортіазиду. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид, повинні бути обізнані про ризик розвитку НМРК. Таким пацієнтам слід рекомендувати дотримуватись профілактичних заходів, таких як обмеження впливу сонячного світла та штучних UVA променів. Пацієнти повинні регулярно оглядати свої шкірні покриви з метою виявлення будь-яких нових підозрілих поразок та негайно повідомляти про них лікаря. У пацієнтів із НМРК в анамнезі рекомендується переглянути доцільність застосування гідрохлортіазиду. Інші ефекти У пацієнтів, які приймають тіазидні діуретики, реакції гіперчутливості можуть виникати навіть за відсутності в анамнезі алергічних реакцій або бронхіальної астми. Повідомлялося про рецидиви або посилення тяжкості перебігу системного червоного вовчаку у пацієнтів, які приймали тіазидні діуретики. Особливі групи пацієнтів Раса Аналіз даних всієї популяції пацієнтів, включених у дослідження LIFE щодо вивчення впливу лозартану на зниження частоти розвитку первинної кінцевої точки у пацієнтів з АГ та гіпертрофією лівого шлуночка (n = 9193), показав, що здатність лозартану порівняно з атенололом знижувати на 13,0% ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (р = 0,021) не поширюється на пацієнтів негроїдної раси, хоча обидва режими терапії ефективно знижували рівень АТ у цих пацієнтів. Однак у цьому дослідженні пацієнти негроїдної раси, які отримували атенолол, мали менший ризик розвитку первинної кінцевої точки (серцево-судинна смертність, інсульт та інфаркт міокарда) порівняно з пацієнтами тієї ж раси, які приймали лозартан (p = 0,03). Діти та підлітки Ефективність та безпека застосування препарату Гізаар у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Якщо у новонароджених, чиї матері приймали препарат Гізаар® під час вагітності, спостерігається розвиток олігурії або артеріальної гіпотензії, необхідно проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання артеріального тиску та ниркової перфузії. Може знадобитися переливання крові або проведення діалізу для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії та/або підтримання функції нирок. Пацієнти похилого віку Клінічні дослідження не виявили жодних особливостей щодо безпеки та ефективності препарату Гізаар у пацієнтів похилого віку (старше 65 років). Лозартан Артеріальна гіпотензія та зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦС) У пацієнтів зі зниженим ОЦК або вмістом натрію в крові, що розвинулися через інтенсивну терапію діуретиками, дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювання, може розвиватися симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози Гізаару. Корекцію таких станів необхідно проводити до призначення препарату Гізаар. Порушення водно-електролітного балансу Порушення водно-електролітного балансу характерне для пацієнтів з нирковою недостатністю з цукровим діабетом або без цукрового діабету, тому необхідно ретельне спостереження за даними пацієнтами. Необхідний ретельний контроль вмісту калію в крові або КК, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю та КК 30-50 мл/хв. Під час лікування препаратом Гізаар® не рекомендується приймати калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники харчової солі, що містять калій. Аортальний або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, АРА II повинні призначатися з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у цієї групи пацієнтів може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РААС, у пацієнтів з ХСН та з або без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії або гострої ниркової недостатності. Первинний гіперальдостеронізм Оскільки у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається позитивної відповіді на терапію гіпотензивними засобами, які діють шляхом інгібування РААС, застосування препарату Гізаар не рекомендується у даної групи пацієнтів. Порушення функції печінки Дані фармакокінетичних досліджень вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у пацієнтів з цирозом печінки значно збільшується, тому пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки в анамнезі препарат Гізаар слід призначати з обережністю. Відсутній досвід застосування лозартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), тому препарат Гізаар не повинен застосовуватись у цієї групи пацієнтів. Порушення функції нирок Внаслідок інгібування РААС у деяких схильних пацієнтів спостерігалися зміни функції нирок, включаючи розвиток ниркової недостатності. Ці зміни ниркової функції можуть повертатися до норми після припинення лікування. Деякі лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини у крові та сироваткового креатиніну у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Повідомлялося про виникнення подібних ефектів прийому лозартану. Подібні порушення функції нирок можуть бути оборотними після відміни терапії. Лозартан повинен застосовуватися обережно у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки. Збільшення концентрації катю у сироватці крові Одночасне застосування інших препаратів, які здатні збільшувати вміст калію в сироватці, може призвести до розвитку гіперкаліємії. Лозартан-гідрохлортіазид Реакції гіперчутливості У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі (набряк обличчя, губ, глотки/гортані та/або язика) необхідний контроль застосування препарату. Порушення функції нирок та печінки Препарат Гізаар протипоказаний для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та тяжкими порушеннями функції нирок (КК не більше 30 мл/хв). Ембріотоксичність Застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, у другому та третьому триместрі вагітності знижує функцію нирок плода та збільшує захворюваність та смертність плода та новонароджених. Розвиток олігогідрамніону може бути асоційований з гіпоплазією легких плода та деформаціями скелета. Можливі небажані явища у новонароджених включають гіпоплазію кісток черепа, анурію, артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність та летальний кінець. При діагностуванні вагітності препарат Гізаар повинен бути одразу відмінений. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами слід бути обережними через можливість розвитку запаморочення або слабкості.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: активна речовина: мельдонію дигідрат - 500 мг, що відповідає вмісту мельдонію 401.05 мг; допоміжні речовини: вода д/і – до 5 мл. 5 мл - ампули безбарвного скла (5) - упаковки коміркові пластикові (1, 2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та парабульбарного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаCmax у плазмі досягається відразу після введення. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, що виводяться нирками. T1/2 становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній - структурний аналог гамма-бутиробетаїну - речовини, яка є у кожній клітині організму людини. Мельдоній пригнічує гамма-бутиробетаінгідроксигеназу, знижує синтез карнітину і транспорт довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот - похідних ацилкарнітину і ацилкоензиму А. В умовах ішемії відновлює процес транспорту аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) Водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується гамма-бутиробетаїн, що володіє вазодилатуючими властивостями. Механізм дії визначає різноманіття його фармакологічних ефектів: підвищення працездатності, зменшення симптомів розумового та фізичного перенапруги,активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення зони некрозу, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності покращує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії. Ефективний у разі судинної патології очного дна. Препарат усуває функціональні порушення нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняу складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічної серцевої недостатності, дисгормональної кардіоміопатії; у складі комплексної терапії гострого порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, цереброваскулярна недостатність); знижена працездатність; фізична перенапруга (в т.ч. у спортсменів); синдром абстиненції при хронічному алкоголізмі (у комбінації із специфічною терапією); гемофтальм та крововилив у сітківку ока різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не доведена. Щоб уникнути можливого несприятливого впливу на плід, не слід призначати препарат при вагітності. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Ідрінол у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску. З боку ЦНС: рідко – психомоторне збудження. З боку травної системи: рідко – диспептичні порушення. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – еозинофілія. Інші: дуже рідко – загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна поєднувати з антиангінальними засобами, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами, діуретиками, бронхолітиками. Посилює дію серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, гіпотензивними засобами та периферичними вазодилататорами.Спосіб застосування та дозиУ зв'язку з можливістю розвитку збуджуючого ефекту препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня. Ідринол застосовують внутрішньовенно, внутрішньом'язово і парабульбарно. Спосіб введення, дози та тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості стану. Серцево-судинні захворювання У складі комплексної терапії: ІХС (інфаркт міокарда) - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення; ІХС (стабільна стенокардія), хронічної серцевої недостатності та дисгормональної кардіоміопатії - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення, або внутрішньом'язово по 500 мг 1-2 рази на добу. Курс лікування 10-14 днів, з можливим подальшим переходом приймання мельдонію всередину. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Порушення мозкового кровообігу У складі комплексної терапії в гострій фазі по 500 мг 1 раз на добу протягом 10 днів, з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію всередину по 500-1000 мг. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. При хронічній недостатності мозкового кровообігу (дисциркуляторної енцефалопатії) по 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 10 днів, потім з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію по 500 мг внутрішньо. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Повторні курси проводять за рекомендацією лікаря (зазвичай 2-3 рази на рік). Офтальмопатологія (гемофтальм та крововилив у сітківку різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна)) Препарат вводять парабульбарно 50 мг протягом 10 днів, в т.ч. у складі комбінованої терапії. Розумові та фізичні навантаження По 500 мг внутрішньом'язово і внутрішньовенно 1 раз на добу. Курс лікування – 10-14 днів. За необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. Хронічний алкоголізм По 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2 рази на добу. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що супроводжується головним болем, тахікардією, запамороченням та загальною слабкістю. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: активна речовина: мельдонію дигідрат - 500 мг, що відповідає вмісту мельдонію 401.05 мг; допоміжні речовини: вода д/і – до 5 мл. 5 мл - ампули безбарвного скла (5) - упаковки коміркові пластикові (1, 2) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та парабульбарного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаCmax у плазмі досягається відразу після введення. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, що виводяться нирками. T1/2 становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній - структурний аналог гамма-бутиробетаїну - речовини, яка є у кожній клітині організму людини. Мельдоній пригнічує гамма-бутиробетаінгідроксигеназу, знижує синтез карнітину і транспорт довголанцюгових жирних кислот через оболонки клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот - похідних ацилкарнітину і ацилкоензиму А. В умовах ішемії відновлює процес транспорту аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) Водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилено синтезується гамма-бутиробетаїн, що володіє вазодилатуючими властивостями. Механізм дії визначає різноманіття його фармакологічних ефектів: підвищення працездатності, зменшення симптомів розумового та фізичного перенапруги,активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення зони некрозу, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності покращує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії. Ефективний у разі судинної патології очного дна. Препарат усуває функціональні порушення нервової системи у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняу складі комплексної терапії ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічної серцевої недостатності, дисгормональної кардіоміопатії; у складі комплексної терапії гострого порушення мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, цереброваскулярна недостатність); знижена працездатність; фізична перенапруга (в т.ч. у спортсменів); синдром абстиненції при хронічному алкоголізмі (у комбінації із специфічною терапією); гемофтальм та крововилив у сітківку ока різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату під час вагітності не доведена. Щоб уникнути можливого несприятливого впливу на плід, не слід призначати препарат при вагітності. Невідомо, чи виділяється препарат із грудним молоком. При необхідності застосування препарату Ідрінол у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Протипоказання: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску. З боку ЦНС: рідко – психомоторне збудження. З боку травної системи: рідко – диспептичні порушення. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, висипання, гіперемія шкірних покривів, ангіоневротичний набряк; дуже рідко – еозинофілія. Інші: дуже рідко – загальна слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиМожна поєднувати з антиангінальними засобами, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засобами, діуретиками, бронхолітиками. Посилює дію серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, гіпотензивними засобами та периферичними вазодилататорами.Спосіб застосування та дозиУ зв'язку з можливістю розвитку збуджуючого ефекту препарат рекомендується застосовувати у першій половині дня. Ідринол застосовують внутрішньовенно, внутрішньом'язово і парабульбарно. Спосіб введення, дози та тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально, залежно від показань, тяжкості стану. Серцево-судинні захворювання У складі комплексної терапії: ІХС (інфаркт міокарда) - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення; ІХС (стабільна стенокардія), хронічної серцевої недостатності та дисгормональної кардіоміопатії - внутрішньовенно струминно по 500-1000 мг на добу, застосовуючи всю дозу одномоментно або розділивши її на 2 введення, або внутрішньом'язово по 500 мг 1-2 рази на добу. Курс лікування 10-14 днів, з можливим подальшим переходом приймання мельдонію всередину. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Порушення мозкового кровообігу У складі комплексної терапії в гострій фазі по 500 мг 1 раз на добу протягом 10 днів, з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію всередину по 500-1000 мг. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. При хронічній недостатності мозкового кровообігу (дисциркуляторної енцефалопатії) по 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1 раз на добу протягом 10 днів, потім з можливим подальшим переходом на прийом мельдонію по 500 мг внутрішньо. Максимальний курс лікування – 4-6 тижнів. Повторні курси проводять за рекомендацією лікаря (зазвичай 2-3 рази на рік). Офтальмопатологія (гемофтальм та крововилив у сітківку різної етіології, тромбоз центральної вени сітківки та її гілок, ретинопатії різної етіології (діабетична, гіпертонічна)) Препарат вводять парабульбарно 50 мг протягом 10 днів, в т.ч. у складі комбінованої терапії. Розумові та фізичні навантаження По 500 мг внутрішньом'язово і внутрішньовенно 1 раз на добу. Курс лікування – 10-14 днів. За необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. Хронічний алкоголізм По 500 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2 рази на добу. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що супроводжується головним болем, тахікардією, запамороченням та загальною слабкістю. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: мельдонію дигідрат – 250 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 18,125 мг; кремнію діоксид колоїдний – 5,5 мг; кальцію стеарат – 1,375 мг; капсула: титану діоксид (Е171) - 2%; желатин – до 100%. Капсули 250 мг. 10 капс. у контурній комірковій упаковці. По 2 або 4 контурні коміркові упаковки поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №1 білого кольору, що містять порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКардіопротективний, метаболічний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується, біодоступність – 78%. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Метаболізується в організмі з утворенням двох основних метаболітів, які виводяться нирками. T1/2 прийому внутрішньо залежить від дози і становить 3-6 год.ФармакодинамікаМельдоній — аналог γ-бутиробетаїну, пригнічує γ-бутиробетаінгідроксилазу, знижує синтез карнітину та транспорт довголанцюгових жирних кислот через мембрани клітин, перешкоджає накопиченню в клітинах активованих форм неокислених жирних кислот — похідних ацилкарнітину та ацилкоензиму А. У разі ішемії відновлює рівновагу процесів доставки кисню та її споживання у клітинах, попереджає порушення транспорту АТФ; водночас активує гліколіз, який протікає без додаткового споживання кисню. В результаті зниження концентрації карнітину посилюється синтез γ-бутиробетаїну, який має судинорозширюючі властивості. Механізм дії визначає різноманіття фармакологічних ефектів мельдонію: підвищення працездатності, зменшення симптомів психічного та фізичного перенапруги, активація тканинного та гуморального імунітету, кардіопротекторна дія. У разі гострого ішемічного ушкодження міокарда уповільнює утворення некротичної зони, скорочує реабілітаційний період. При серцевій недостатності підвищує скоротливість міокарда, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії. При гострих та хронічних ішемічних порушеннях мозкового кровообігу покращує циркуляцію крові у вогнищі ішемії, сприяє перерозподілу крові на користь ішемізованої ділянки. Ефективний у разі васкулярної та дистрофічної патології очного дна. Характерно також тонізуючу дію на ЦНС, усунення функціональних порушень соматичної та вегетативної нервових систем у хворих на хронічний алкоголізм у період абстиненції.Показання до застосуванняУ неврології у комплексній терапії: ішемічний інсульт; геморагічний інсульт у відновлювальному періоді; минущі порушення мозкового кровообігу; хронічна недостатність мозкового кровообігу. У кардіології у комплексній терапії: ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда); хронічна серцева недостатність; дисгормональна кардіоміопатія. У загальній практиці: знижена працездатність; фізична перенапруга, в т.ч. у спортсменів; післяопераційний період для прискорення реабілітації; абстинентний алкогольний синдром (у комбінації зі специфічною терапією)Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; підвищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку та внутрішньочерепних пухлинах); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: захворювання печінки та/або нирок.Побічна діяРідко - алергічні реакції (шкірне свербіння, висипання, почервоніння та набряк обличчя), диспепсія, тахікардія, збудження, зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиНе застосовувати одночасно з іншими лікарськими формами, що містять мельдоній (ризик розвитку побічних дій). Підсилює дію коронародилатуючих та деяких антигіпертензивних засобів, серцевих глікозидів. Зважаючи на можливий розвиток помірної тахікардії та артеріальної гіпотензії, слід дотримуватися обережності при комбінації з нітрогліцерином, ніфедипіном, альфа-адреноблокаторами, антигіпертензивними засобами та периферичними вазодилататорами. Можна поєднувати з антиангінальними ЛЗ, антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними препаратами, діуретиками, бронхолітиками.Спосіб застосування та дозиВсередину. Порушення мозкового кровообігу: у гострій фазі цереброваскулярної патології застосовують ін'єкційну форму препарату протягом 10 днів, після чого призначають внутрішньо по 500 мг на добу. Курс лікування - 4-6 тижнів. Хронічні порушення мозкового кровообігу: по 500 мг на добу, бажано у першій половині дня. Курс лікування - 4-6 тижнів. Повторні курси – 2-3 рази на рік. У кардіології у комплексній терапії: по 0,5-1 г на добу. Курс лікування - 4-6 тижнів. Кардіалгія на фоні дисгормональної дистрофії міокарда: по 250 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері). Курс лікування – 12 днів. Розумові та фізичні навантаження (у т.ч. у спортсменів): дорослим по 250 мг 4 рази на добу. Курс лікування – 10-14 днів. При необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. По 0,5-1 г 2 рази на день перед тренуванням; бажано у першій половині дня. Тривалість курсу у підготовчий період – 14–21 день, у період змагань – 10–14 днів. Абстинентний алкогольний синдром: по 500 мг 4 рази на день. Курс лікування – 7-10 днів.ПередозуванняВипадки передозування не встановлені.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІРДРИНОЛ не є препаратом 1-го ряду при гострому коронарному синдромі, тому його застосування при лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії в кардіологічних відділеннях не є гостро необхідним. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Відсутні дані про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему