Каталог товаров

Гипосарт 16мг 28 шт таблетки польфарма

( 12 )
Нет на складе
Вариант:
287,00 грн
238,00 грн
-17.07 %
+
  • Страна:
    Польша
  • Форма выпуска:
    таб.
  • Дозировка:
    16 мг
  • Фасовка:
    N28
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Антагонист рецепторов ангиотензина II. Ангиотензин II - основной фермент РААС, принимающий участие в патогенезе артериальной гипертензии, сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых заболеваний.

Кандесартан является селективным антагонистом рецепторов ангиотензина II, подтипа 1 (AT1-рецепторов). Не проявляет свойств агониста (не влияет на АПФ и не приводит к накоплению брадикинина или субстанции Р, не связывается с рецепторами других гормонов, не влияет на состояние ионных каналов, участвующих в регуляции деятельности сердечно-сосудистой системы). В результате блокирования AT1-рецепторов ангиотензина II происходит компенсаторное дозозависимое повышение активности ренина, концентрации ангиотензина I, ангиотензина II и снижение концентрации альдостерона в плазме крови.

Артериальная гипертензия

Прием кандесартана внутрь обеспечивает дозозависимое, плавное снижение АД за счет уменьшения ОПСС без рефлекторного увеличения ЧСС. Нет данных о развитии выраженной артериальной гипотензии после приема первой дозы или о развитии синдрома отмены после прекращения терапии.

Начало антигипертензивного действия после приема первой дозы препарата обычно развивается в течение 2 ч, длительность эффекта - 24 ч. На фоне продолжающейся терапии кандесартаном в фиксированной дозе максимальное снижение АД обычно достигается в течение 4 недель и сохраняется на протяжении всего лечения. Добавление тиазидного диуретика гидрохлоротиазида к кандесартану усиливает его антигипертензивный эффект.

Возраст и пол пациента не влияют на эффективность препарата. Кандесартан увеличивает почечный кровоток и не изменяет или повышает скорость клубочковой фильтрации, тогда как почечное сосудистое сопротивление и фильтрационная фракция снижаются.

Кандесартан оказывает менее выраженный антигипертензивный эффект у пациентов негроидной расы (популяция с преимущественно низкой активностью ренина в плазме крови).

Отсутствуют данные о влиянии кандесартана на прогрессирование диабетической нефропатии. У пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа кандесартан не оказывает негативного влияния на концентрацию глюкозы в крови и липидный профиль.

Сердечная недостаточность

Терапия кандесартаном уменьшает показатель смертности и частоту госпитализации у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) вне зависимости от возраста, пола и сопутствующей терапии, приводит к уменьшению функционального класса ХСН по классификации NYHA.

Кандесартан эффективен у пациентов, принимающих одновременно бета-адреноблокаторы в сочетании с ингибиторами АПФ; при этом эффективность его не зависит от дозы ингибитора АПФ. У пациентов с ХСН и сниженной систолической функцией левого желудочка (фракция выброса левого желудочка (ФВЛЖ) менее 40%) кандесартан уменьшает ОПСС и давление заклинивания в легочных капиллярах.

Гипосарт 16мг 28 шт таблетки польфарма инструкция на украинском

Склад, форма випуску та упаковка

Пігулки - 1 таб.

Активна речовина: кандесартану цілексетил 16 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 75-150 спз), гіпролоза (в'язкість, вода, 25°С (5%) 1500-3000 спз), макрогол 6000, стеарат магнію.

14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.


Опис лікарської форми

Таблетки; білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою з двох сторін, з ділильною ризиком з одного боку та гравіюванням "32" з іншого боку.


Фармакотерапевтична група

Антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний фермент РААС, що бере участь у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань.

Кандесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II підтипу 1 (AT1-рецепторів). Не виявляє властивостей агоніста (не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не пов'язується з рецепторами інших гормонів, не впливає на стан іонних каналів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи). Внаслідок блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові.

Артеріальна гіпертензія

Прийом кандесартану всередину забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску за рахунок зменшення ОПСС без рефлекторного збільшення ЧСС. Немає даних про розвиток вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози або розвитку синдрому відміни після припинення терапії.

Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози препарату зазвичай розвивається протягом 2 годин, тривалість ефекту - 24 години. Додавання тіазидного діуретика гідрохлортіазиду до кандесартану посилює його антигіпертензивний ефект.

Вік та стать пацієнта не впливають на ефективність препарату. Кандесартан збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються.

Кандесартан має менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (популяція з переважно низькою активністю реніну в плазмі).

Відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу кандесартан не має негативного впливу на концентрацію глюкози в крові та ліпідний профіль.

Серцева недостатність

Терапія кандесартаном зменшує показник смертності та частоту госпіталізації у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) незалежно від віку, статі та супутньої терапії, призводить до зменшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA.

Кандесартан ефективний у пацієнтів, які одночасно приймають бета-адреноблокатори в поєднанні з інгібіторами АПФ; при цьому ефективність його не залежить від дози інгібітору АПФ. У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) менше 40%) кандесартан зменшує ОПСС та тиск заклинювання у легеневих капілярах.


Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл

Кандесартан цилексетил є проліками. Кандесартан цилексетил після прийому внутрішньо швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, за допомогою ефірного гідролізу. При всмоктуванні з шлунково-кишкового тракту міцно зв'язується з AT1-рецепторами і повільно дисоціює, не має властивостей агоніста.

Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить приблизно 40%. Відносна біодоступність становить приблизно 34%. C max ;у сироватці крові досягається через 3-4 год після прийому внутрішньо. Концентрація в плазмі зростає лінійно зі збільшенням дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг).

Ступінь зв'язування з білками плазми висока (більше 99%). Vd; кандесартану становить 0.13 л/кг. Чи не кумулює. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від віку, статі пацієнта та від часу прийому їжі.

Метаболізм та виведення

Кандесартан в основному виводиться з організму нирками та через кишечник у незміненому вигляді. Незначно метаболізується у печінці (20-30%) за участю CYP2C9 з утворенням неактивного похідного.

Т1/2; кандесартану становить приблизно 9 год. Загальний кліренс - близько 0.37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс препарату - 0.19 мл/хв/кг. Після прийому внутрішньо; 14С-міченого кандесартану цилексетилу 26% дози виводилося нирками у формі кандесартану і 7% - у формі неактивного метаболіту, в той же час 56% дози виводиться через кишечник з жовчю у формі кандесартану і 10% - у формі неактивного метаболіту. Після одноразового вживання протягом 72 годин виводиться більше 90% дози.

Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів

У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) Сmах ;і AUC кандесартану збільшуються в порівнянні з пацієнтами молодого віку приблизно на 50% і 80%, відповідно. Однак реакція з боку АТ та можливі побічні ефекти при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів.

У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок Сmах і AUC кандесартану збільшуються приблизно на 50% і 70%, відповідно, при цьому Т1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами із збереженою функцією нирок. Фармакокінетика у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, аналогічна до пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Сmах і AUC збільшуються на 50% і 110% відповідно, а Т1/2; препарату збільшується в 2 рази.

У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня середнє значення AUС кандесартану збільшується приблизно на 20% в одному дослідженні та 80% – в іншому дослідженні. Немає досвіду застосування у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.


Клінічна фармакологія

Антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.


Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.
Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану або до інших компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв).

З обережністю: важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв), гемодіаліз, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія , цереброваскулярні порушення ішемічного генезу та ІХС, гіперкаліємія у пацієнтів зі зниженим ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії внаслідок блокади РААС), первинний гіперальдостеронізм.


Вагітність та лактація

Препарат Гіпосарт протипоказаний для застосування при вагітності, т.к. він надає прямий вплив на РААС і може викликати порушення розвитку плода (особливо у II та III триместрах вагітності) або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, якщо препарат застосовувався при вагітності.

Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). При встановленні факту вагітності препарат Гіпосарт необхідно відмінити якнайшвидше.

При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну альтернативну терапію.

Невідомо, чи виділяється кандесартан з грудним молоком, але відомо, що він проникає в молоко щурів, що лакують.

Під час лікування препаратом Гіпосарт грудне вигодовування слід припинити. Новонароджені, матері яких приймали при вагітності Гіпосарт, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом через можливість розвитку артеріальної гіпотензії.

Застосування у дітей

Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).


Побічна дія

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення.

Побічні ефекти кандесартану слабко виражені і мають тимчасовий характер. Частота побічних ефектів не залежить від дози препарату та віку пацієнта.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, слабкість.

З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ.

З боку дихальної системи: часто - респіраторні інфекції, фарингіт, риніт, кашель.

З боку травної системи: дуже рідко - нудота, підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки або гепатит.

З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів.

З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко - біль у спині, артралгія, міалгія.

З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія і агранулоцитоз.

Лабораторні показники: дуже рідко - гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну в крові, гіперурикемія, незначне зниження гемоглобіну.

Алергічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка.

Інші: загострення перебігу подагри, "припливи" крові до шкіри обличчя.


Взаємодія з лікарськими засобами

Застосування кандесартану одночасно з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2).

Вивчено одночасне застосування кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом; клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначено.

Кандесартан незначною мірою метаболізується в печінці (за допомогою ізоферменту CYP2C9). Не виявлено впливу на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4; ефект щодо інших ізоферментів цитохрому Р450 нині невідомий.

Гіпотензивні засоби потенціюють антигіпертензивний ефект кандесартану. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що одночасне застосування препарату та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію в сироватці крові. наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії.

При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були відмічені випадки транзиторного підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвитку токсичних ефектів. Аналогічний ефект можливий при одночасному застосуванні препаратів літію та антагоністів рецепторів ангіотензину II, що потребує періодичного контролю концентрації літію у сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів.

При одночасному застосуванні АРА II та НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися антигіпертензивна дія кандесартану.

Подвійна блокада РААС

Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування АРА II та НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок, аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватись з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Усі пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини; необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії та надалі.


Спосіб застосування та дози

Препарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, незалежно від часу їди.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Гіпосарт становить 8 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 16 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів терапії. Максимальна добова доза – 32 мг 1 раз на добу.

Якщо на тлі максимальної добової дози не досягається адекватний контроль артеріального тиску, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик (наприклад, гідрохлортіазид). Це може посилити антигіпертензивний ефект препарату Гіпосарт.

У пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (в т.ч. пацієнтів зі зниженим ОЦК) терапію рекомендується розпочинати з дози 4 мг.

У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2), включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг. Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня або термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений.

Початкова добова доза препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості становить 4 мг. Можливе збільшення дози за потреби. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом відсутній.

Хронічна серцева недостатність

Початкова доза препарату Гіпосарт, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до максимальної добової дози 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння дози з інтервалом не менше ніж 2 тижні.

Пацієнтам похилого віку; і; пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки; не потрібна корекція початкової дози препарату.

Безпека та ефективність застосування препарату Гіпосарт у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.

Супутня терапія

Препарат Гіпосарт можна одночасно застосовувати з іншими препаратами для лікування ХСН, включаючи інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, діуретики, серцеві глікозиди або комбінації цих лікарських засобів.


Передозування

Симптоми: ;надмірне зниження АТ, запаморочення, тахікардія. Описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків.

Лікування: ;при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині, ноги підняти; далі - провести заходи, створені задля збільшення ОЦК (введення 0.9% розчину натрію хлориду в/в). У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Рекомендується проведення симптоматичної терапії під контролем життєво важливих функцій організму. Гемодіаліз неефективний.


Запобіжні заходи та особливі вказівки

Етнічні особливості

Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений у порівнянні з пацієнтами інших рас, у зв'язку з чим найчастіше потрібне збільшення дози препарату Гіпосарт, а також поєднання з іншими гіпотензивними засобами.

Порушення функції нирок

Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або у термінальній стадії ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений. У таких пацієнтів необхідний ретельний вибір дози препарату Гіпосарт під суворим контролем артеріального тиску.

У пацієнтів з ХСН, особливо у віці старше 75 років, та у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно періодично контролювати функцію нирок. У період добору дози препарату Гіпосарт рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та калію у сироватці крові.

Комбінована терапія з інгібітором АПФ при ХСН

При застосуванні препарату Гіпосарт у комбінації з інгібітором АПФ може зростати ризик розвитку побічних ефектів: порушення функції нирок та гіперкаліємія. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль відповідних лабораторних показників.

Гемодіаліз

Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідний контроль артеріального тиску та індивідуальний підбір дози препарату Гіпосарт.

Стеноз ниркової артерії

Препарати, що впливають на РААС, наприклад, інгібітори АПФ, можуть викликати гіперурикемію та гіперкреатинінемію у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічний ефект може розвинутись при застосуванні АРА II.

Трансплантація нирки

Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Артеріальна гіпотензія

У пацієнтів з ХСН, які отримують препарат Гіпосарт, може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, які отримують діуретики у високих дозах. На початку терапії необхідно бути обережними і при необхідності компенсувати ОЦК.

Загальна анестезія/хірургічні втручання

При проведенні хірургічних втручань під загальною анестезією у пацієнтів, які приймають АРА II, може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорів.

Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП

Препарат Гіпосарт необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або ГОКМП.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом є резистентними до антигіпертензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Гіпосарт не рекомендується.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування препарату Гіпосарт та калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, здатних підвищувати концентрацію калію у сироватці (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають Гіпосарт. На тлі терапії препаратом Гіпосарт у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль концентрації калію в сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид).

Загальні

Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою декомпенсованою ХСН або супутнім захворюванням нирок, у т.ч. однобічний стеноз ниркової артерії), терапія іншими препаратами, що впливають на РААС, може супроводжуватися гіпотензії, азотемії, олігурії та рідше - гострої ниркової недостатністю. Це не можна виключити і для антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен

Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування кандесартану та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Вплив препарату Гіпосарт на здатність до керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.


Умови відпустки з аптек

За рецептом


Відео на цю тему

Информация, касающаяся данного товара


Производит Гипосарт 16мг 28 шт таблетки польфарма компания Акрихин ОАО. Само производство расположено в стране Польша.
Тут Вы всегда можете купить Гипосарт 16мг 28 шт таблетки польфарма онлайн в Украине и оформить доставку на дом (работаем со всеми городами). Если Вы ищете Гипосарт 16мг 28 шт таблетки польфарма в Украине, то Вам однозначно к нам! Мы продаем нашу продукцию в таких городах как Киев, Винница, Кропивницкий (Кировоград), Полтава, Харьков, Днепр, Луганск, Ровно, Херсон, Донецк, Луцк, Хмельницкий, Житомир, Львов, Сумы, Черкассы, Запорожье, Николаев, Тернополь, Чернигов, Ивано-Франковск, Одесса, Ужгород, Черновцы и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Необходима быстрая доставка Гипосарт 16мг 28 шт таблетки польфарма? Мы отправляем продукцию в день заказа или на следующий рабочий день. Не болейте!
Если Вас заинтересовал этот товар, обратите внимание на его аналоги: Атаканд 8мг 28 шт. таблетки, Кандесартан-вертекс 8мг 30 шт. таблетки, Кандесартан 32мг 30 шт. таблетки, Аккупро 40мг 30 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой, Апровель 300мг 28 шт. таблетки покрытые пленочной оболочкой.

(33344)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: осельтамівір – 75 мг (у вигляді осельтамівіру фосфату – 98.5 мг); допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 46.4 мг, повідон К30 – 6.7 мг, кроскармелоза натрію – 3.4 мг, тальк – 8.3 мг, натрію стеарилфумарат – 1.7 мг; оболонка капсули: 63 мг (корпус - желатин, барвник заліза оксид чорний (Е172), титану діоксид (Е171); кришечка - желатин, барвник заліза оксид червоний (Е172), барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е1 ; чорнило для нанесення напису на капсулі: етанол, шеллак, бутанол, титану діоксид (Е171), лак алюмінієвий на основі індигокарміну, денотурований етанол [спирт метильований]. По 10 капсул в контурну осередкову упаковку (блістер), виготовлену з триплексу (ПВХ/ПЕ/ПВДХ) та фольги алюмінієвої. 1 блістер разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули, розмір 2. Корпус – сірий, непрозорий; кришечка – світло-жовта, непрозора. Вміст капсул - порошок від білого до жовтувато-білого кольору. На капсулі є напис "ROCHE" (на корпусі) та "75 mg" (на кришечці) світло-синього кольору. Примітка: після 5 років зберігання препарату можуть спостерігатися ознаки "старіння" капсул, що може призвести до їх підвищеної крихкості або інших порушень фізичного стану, які не впливають на ефективність та безпеку препарату.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Осельтамівір легко всмоктується у шлунково-кишковому тракті та екстенсивно перетворюється на активний метаболіт під дією печінкових та кишкових естераз. Концентрації активного метаболіту в плазмі визначаються в межах 30 хв, час досягнення максимальної концентрації 2-3 години, і більш ніж у 20 разів перевищують концентрації проліки. Не менше 75% прийнятої внутрішньо дози потрапляє у системний кровотік у вигляді активного метаболіту, менше 5% – у вигляді вихідного препарату. Плазмові концентрації як проліки, так і активного метаболіту пропорційні дозі і не залежать від їди. Розподіл Об'єм розподілу (Vss) активного метаболіту – 23 л. За даними досліджень, проведених на тваринах, після прийому внутрішньо осельтамівіру його активний метаболіт виявлявся у всіх основних осередках інфекції (легких, промивних водах бронхів, слизовій оболонці порожнини носа, середньому вусі та трахеї) у концентраціях, що забезпечують противірусний ефект. Зв'язок активного метаболіту з білками плазми – 3%. Зв'язок проліків з білками плазми - 42%, що недостатньо, щоб бути причиною суттєвих лікарських взаємодій. Метаболізм Осельтамівір екстенсивно перетворюється на активний метаболіт під дією естераз, що перебувають переважно в печінці. Ні осельтамівір, ні активний метаболіт є субстратами або інгібіторами ізоферментів системи цитохрому Р450. Виведення Виводиться (>90%) як активного метаболіту переважно нирками. Активний метаболіт не піддається подальшій трансформації та виводиться нирками (>99%) шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Нирковий кліренс (18,8 л/год) перевищує швидкість клубочкової фільтрації (7,5 л/год), що вказує на те, що препарат виводиться ще й шляхом канальцевої секреції. Через кишечник виводиться менш як 20% прийнятого препарату. Період напіввиведення активного метаболіту 6-10 год. Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів Хворі з ураженням нирок При застосуванні Таміфлю (100 мг двічі на добу протягом 5 днів) у хворих з різним ступенем ураження нирок площа під кривою "концентрація активного метаболіту в плазмі - час" (AUC оселиамнвіру карбоксилату) обернено пропорційна зниженню функції нирок. Фармакокінетика осельтамівіру у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (з кліренсом креатиніну) Отримані in vitro та в дослідженнях на тваринах дані про відсутність значного підвищення AUC осельтамівіру або його активного метаболіту при порушенні функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості були підтверджені і у клінічних дослідженнях. Безпека та фармакокінетика осльтамівіру у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки не вивчалась. Вільні похилого та старечого віку У хворих похилого та старечого віку (65-78 років) експозиція активного метаболіту у рівноважному стані на 25-35% вища, ніж у молодших пацієнтів при призначенні аналогічних доз Таміфлю. Період напіввиведення препарату у хворих похилого та старечого віку суттєво не відрізнявся від такого у молодших пацієнтів. З урахуванням даних щодо експозиції препарату та його переносимості хворими на літній та старечий вік корекції дози при лікуванні та профілактиці грипу не потрібно. Літи у віці від 1 року до 8 років та підлітки Фармакокінетику Таміфлю вивчали у дітей від 1 до 16 років у фармакокінетичному дослідженні з одноразовим прийомом препарату та у клінічному дослідженні з вивчення багаторазового прийому препарату у невеликої кількості дітей віком 3-12 років. Швидкість виведення активного метаболіту з поправкою на масу тіла у дітей молодшого віку вище, ніж у дорослих, що призводить до нижчих AUC по відношенню до конкретної дози. Прийом препарату в дозі 2 мг/кг та одноразових доз у 30 мг або 45 мг відповідно до рекомендацій з дозування для дітей, наведених у розділі "Спосіб застосування та дози", забезпечує таку ж AUC осельтамівіру карбоксилату, яка досягається у дорослих після одноразового прийому капсули з 75 мг препарату (що еквівалентно приблизно 1 мг/кг). Фармакокінетика осельтамівіру у дітей віком від 12 років така ж, як у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії Противірусний препарат. Осельтамівір є проліками, його активний метаболіт (осельтамівіру карбоксилат, ОК) - ефективний і селективний інгібітор нейра-мінідази вірусів грипу типу А і В - ферменту, що каталізує процес вивільнення новоутворених вірусних частинок з інфікованих клітин подальшого поширення вірусу в організмі Гальмує зростання вірусу грипу in vitro та пригнічує реплікацію вірусу та його патогенність in vivo, зменшує виділення вірусів грипу А та В з організму. Концентрація ОК, необхідна для пригнічення нейрамінідази на 50% (IC50), становить 0.1-1.3 нМ для вірусу грипу А і 2.6 нМ для вірусу грипу В. Медіана значень IC50 для вірусу грипу В дещо вище і становить 8.5 нМ. Клінічна ефективність У проведених дослідженнях Таміфлю не впливав на утворення протигрипозних антитіл, у тому числі вироблення антитіл у відповідь на введення інактивованої вакцини проти грипу. Дослідження природної грипозної інфекції У клінічних дослідженнях, проведених під час сезонної інфекції грипу, пацієнти починали отримувати Таміфлю не пізніше 40 годин після появи перших симптомів грипозної інфекції. 97% пацієнтів були інфіковані вірусом грипу А та 3% пацієнтів – вірусом грипу В. Таміфлю значно скорочував період клінічних проявів грипозної інфекції (на 32 год). У пацієнтів з підтвердженим діагнозом грипу, які приймали Таміфлю, тяжкість захворювання, виражена як площа під кривою для сумарного індексу симптомів, була на 38% меншою порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Більш того, у молодих пацієнтів без супутніх захворювань Таміфлю знижував приблизно на 50% частоту розвитку ускладнень грипу, що вимагають застосування антибіотиків (бронхіту, пневмонії, синуситу, середнього отиту).Були отримані чіткі докази ефективності препарату щодо вторинних критеріїв ефективності, що стосуються антивірусної активності: Таміфлю викликав як скорочення часу виділення вірусу з організму, так і зменшення площі під кривою "вірусні тигри-час". Дані, отримані в дослідженні з терапії Таміфлю у хворих похилого та старечого віку, показують, що прийом Таміфлю у дозі 75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів супроводжувався клінічно значним зменшенням медіани періоду клінічних проявів грипозної інфекції, аналогічним такому у дорослих пацієнтів. віку, проте відмінності не досягли статистичної значущості. В іншому дослідженні хворі на грип старше 13 років, які мали супутні хронічні захворювання серцево-судинної та/або дихальної систем, отримували Таміфлю у тому ж режимі дозування або плацебо. Відмінностей у медіані періоду до зменшення клінічних проявів грипозної інфекції у групах Таміфлю та плацебо не було, проте період підвищення температури прийому Таміфлю скорочувався приблизно на 1 день. Частка пацієнтів,виділяють вірус на 2-й і 4-й день, ставала значно меншою. Профіль безпеки Таміфлю у пацієнтів групи ризику не відрізнявся від такого у загальній популяції дорослих пацієнтів. Лікування грипу у дітей У дітей у віці 1-12 років (середній вік 5.3 роки), які мали лихоманку (>37.8оС) та один із симптомів з боку дихальної системи (кашель або риніт) у період циркуляції вірусу грипу серед населення, було проведено подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження. 67% пацієнтів були інфіковані вірусом грипу А та 33% пацієнтів – вірусом грипу В. Препарат Таміфлю (при прийомі не пізніше 48 годин після появи перших симптомів грипозної інфекції) значно знижував тривалість захворювання (на 35.8 год) порівняно з плаце. Тривалість захворювання визначалася як час до усунення кашлю, закладеності носа, зникнення лихоманки, повернення до звичайної активності. У групі дітей, які отримували Таміфлю, частота гострого середнього отиту знижувалася на 40% порівняно з групою плацебо.Одужання та повернення до звичайної активності наставало майже на 2 дні раніше у дітей, які отримували Таміфлю, порівняно з групою плацебо. В іншому дослідженні брали участь діти у віці 6-12 років, які страждають на бронхіальну астму; 53.6% пацієнтів мали грипозну інфекцію, підтверджену серологічно та/або у культурі. Медіана тривалості захворювання у групі пацієнтів, які отримували Таміфлю, значно не знижувалася. Але до останнього 6-го дня терапії Таміфлю® обсяг форсованого видиху за 1 с (ОФВ1) підвищувався на 10.8% порівняно з 4.7% у пацієнтів, які отримували плацебо (р=0.0148). Профілактика грипу у дорослих та підлітків Профілактична ефективність Таміфлю при природній грипозній інфекції А та В була доведена у 3 окремих клінічних дослідженнях ІІІ фази. На тлі прийому Таміфлю® на грип захворіли близько 1% пацієнтів. Таміфлю також значно зменшував частоту виділення вірусу і запобігав передачі вірусу від одного члена сім'ї до іншого. Дорослі та підлітки, які були в контакті з хворим членом сім'ї, розпочинали прийом Таміфлю® протягом двох днів після виникнення симптомів грипу у членів сім'ї та продовжували його протягом 7 днів, що достовірно зменшувало частоту випадків грипу у осіб, що контактували, на 92%. У нещеплених і загалом здорових дорослих у віці 18-65 років прийом Таміфлю під час епідемії грипу суттєво знижував захворюваність на грип (на 76%). Пацієнти приймали препарат протягом 42 днів. У осіб похилого та старечого віку, які перебували в будинках для людей похилого віку, 80% з яких були щеплені перед сезоном, коли проводилося дослідження, Таміфлю достовірно знижував захворюваність на грип на 92%. У тому самому дослідженні Таміфлю достовірно (на 86%) зменшував частоту ускладнень грипу: бронхіту, пневмонії, синуситу. Пацієнти приймали препарат протягом 42 днів. Профілактика грипу у дітей Профілактична ефективність Таміфлю при природній грипозній інфекції була продемонстрована у дітей від 1 до 12 років після контакту з хворим членом сім'ї або з кимось із постійного оточення. Основним параметром ефективності була частота лабораторно підтвердженої грипозної інфекції. У дітей, які отримували Таміфлю /порошок для приготування суспензії для вживання/в дозі від 30 до 75 мг 1 раз на день протягом 10 днів і не виділяли вірус вихідно, частота лабораторно підтвердженого грипу зменшилася до 4% (2/47) порівняно з 21% (15/70) у групі плацебо. Профілактика грипу в осіб із ослабленим імунітетом У осіб з ослабленим імунітетом при сезонній грипозній інфекції та за відсутності вірусовиділення вихідно, профілактичне застосування Таміфлю призводило до зниження частоти лабораторно підтвердженої грипозної інфекції, що супроводжується клінічною симптоматикою, до 0.4% (1/232) у порівнянні з 2 групі плацебо. Лабораторно підтверджена грипозна інфекція, що супроводжується клінічною симптоматикою, діагностувалася при наявності температури в ротовій порожнині вище 37.2°С, кашлю та/або гострого риніту (усі зареєстровані в один і той же день під час прийому препарату/плацебо), а також позитивного результату назад- транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції на РНК вірусу грипу Резистентність Клінічні дослідження Ризик появи вірусів грипу зі зниженою чутливістю або резистентністю до препарату вивчався у клінічних дослідженнях, спонсорованих компанією Рош. У всіх пацієнтів-носіїв OK-резистентного вірусу носійство мало тимчасовий характер, не впливало на елімінацію вірусу і не викликало погіршення клінічного стану. Населення пацієнтів Пацієнти з мутаціями, що призводять до резистентності Фенотипування* Гено- та фенотипування* Дорослі та підлітки 4/1245 (0.32%) 5/1245 (0.4%) Діти (1-12 років) 19/464 (4.1%) 25/464 (5.4%) * Повне генотипування не було проведено в жодному з досліджень. При прийомі Таміфлю з метою постконтактної профілактики (7 днів), профілактики контактуючих у сім'ї (10 днів) та сезонної профілактики (42 дні) у осіб із нормальною функцією імунної системи випадків резистентності до препарату не зазначено. У 12-тижневому дослідженні з сезонної профілактики в осіб із ослабленим імунітетом випадків виникнення резистентності також не спостерігалося. Дані окремих клінічних випадків та спостережних досліджень У пацієнтів, які не отримували осельтамівір, виявлені мутації вірусів грипу А і В, що виникають у природних умовах, які мали знижену чутливість до осельтамівіру. У 2008 році мутація на кшталт заміни H275Y. яка вела до резистентності, була виявлена ​​більш ніж у 99% штамів вірусу 2008 Н1N1, що циркулюють у Європі. Вірус грипу 2009 H1N1 ("свинячий грип") у більшості випадків був чутливий до осельтамівіру. Стійкі до осельтамівіру штами виявлені у осіб з нормальною функцією імунної системи та осіб з ослабленим імунітетом, які приймали осельтамівір. Ступінь зниження чутливості до осельтамівіру і частота народження подібних вірусів може відрізнятися в залежності від сезону і регіону.Стійкість до осельтамівіру виявлена ​​у пацієнтів з пандемічним грипом H1N1, які отримували препарат як для лікування, так і для профілактики. Частота народження резистентності може бути вищою у молодших пацієнтів і пацієнтів з ослабленим імунітетом. Стійкі до осельтамівіру лабораторні штами вірусів грипу та віруси грипу від пацієнтів, які отримували терапію осільтами-віром, несуть мутації нейрамінідази N1 та N2. Мутації, що призводять до стійкості, часто є специфічними для підтипу нейрамінідази. При прийнятті рішення щодо застосування Таміфлю слід враховувати сезонну чутливість вірусу грипу до препарату (останню інформацію можна знайти на сайті ВООЗ). Доклінічні дані Доклінічні дані, отримані на підставі стандартних досліджень щодо вивчення фармакологічної безпеки, генотоксичності та хронічної токсичності, не виявили особливої ​​небезпеки для людини. Канцерогенність: результати 3-х досліджень щодо виявлення канцерогенного потенціалу (двох 2-х літніх досліджень на щурах та мишах для осельтамівіру та одного 6-ти місячного дослідження на трансгенних мишах Tg:AC для активного метаболіту) були негативними. Мутагенність: стандартні генотоксичні тести для осельтамівіру та активного метаболіту були негативними. Вплив на фертильність: осельтамівір у дозі 1500 мг/кг/добу не впливав на генеративну функцію самців та самок щурів. Тератогенність: у дослідженнях з вивчення тератогенності осельтамівіру в дозі до 1500 мг/кг/добу (на щурах) та до 500 мг/кг/добу (на кроликах) впливу на ембріо-фетальний розвиток не виявлено. У дослідженнях та вивченні антенатального та постнатального періодів розвитку у щурів при введенні осельтамівіру в дозі 1500 мг/кг/добу спостерігалося збільшення періоду пологів: межа безпеки між експозицією для людини та максимальною ефективною дозою у щурів (500 мг/кг/добу) для осельтамівіру вище у 480 разів, а для його активного метаболіту – у 44 рази. Експозиція у плода становила 15-20% від такої матері. Інше: осельтамівір та активний метаболіт проникають у молоко лактуючих щурів. Згідно з обмеженими даними осельтамівір та його активний метаболіт проникають у грудне молоко людини. За результатами екстраполяції даних, отриманих у дослідженнях у тварин, їх кількість у грудному молоці може становити 0.01 мг/добу та 0.3 м г/добу відповідно. Приблизно у 50% протестованих морських свинок при введенні максимальних доз активної субстанції осельтамівіру спостерігалася сенсибілізація шкіри у вигляді еритеми. Також виявлено оборотне подразнення очей у кроликів. У той час як дуже високі пероральні одноразові дози (657 мг/кг і вище) осельтамівіру не впливали на дорослих щурів, ці дози мали токсичну дію на незрілих 7-денних дитинчат щурів, у тому числі призводили до загибелі тварин. Небажаних ефектів не спостерігалося при хронічному введенні в дозі 500 мг/кг/добу з 7 по 21 день постнаталіюго періоду.Показання до застосуванняЛікування грипу у дорослих та дітей віком від 1 року. Профілактика грипу у дорослих та підлітків віком від 12 років, що перебувають у групах підвищеного ризику інфікування вірусом (у військових частинах та великих виробничих колективах, у ослаблених хворих). Профілактика грипу у дітей віком від 1 року.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до осельтамівіру або до будь-якого компонента препарату. Термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну Тяжка печінкова недостатність. З обережністю: вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень вагітних жінок не проводилося. Однак результати постмаркетингових та спостережних досліджень продемонстрували користь запропонованого стандартного режиму дозування для цієї популяції пацієнтів. Результати фармакокінетичного аналізу показали нижчу експозицію активного метаболіту (приблизно на 30% протягом усіх триместрів вагітності) у вагітних жінок порівняно з не вагітними. Тим не менш, значення розрахункової експозиції залишається вище за інгібуючі концентрації (значення IC95) і терапевтичних значень для багатьох штамів вірусу грипу. Зміна режиму дозування у вагітних жінок під час проведення терапії чи профілактики не рекомендується. Не виявлено прямого або опосередкованого несприятливого впливу препарату на вагітність, ембріо-фетальний або постнатальний розвиток.При призначенні Таміфлю вагітним жінкам слід враховувати як дані з безпеки, так і перебіг вагітності та патогенність циркулюючого штаму вірусу грипу. Під час доклінічних досліджень осельтамівір та активний метаболіт проникали у молоко лактуючих щурів. Дані по екскреції осельтамівіру з грудним молоком у людини і застосування осельтамівіру жінками, що годують, обмежені. Осельтамі-вір та його активний метаболіт у невеликих кількостях проникають у грудне молоко, створюючи субтерапевтичні концентрації у крові немовляти. При призначенні осельтамівіру жінкам, що годують, слід також враховувати супутнє захворювання і патогенність циркулюючого штаму вірусу грипу. При вагітності та в період [рудного вигодовування осельтамівір застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяУ дослідженнях щодо лікування грипу у дорослих/пацієнтів підліткового віку найчастішими небажаними реакціями (HP) були нудота, блювання та головний біль. Більшість IIP виникали у перший або другий день лікування та проходили самостійно протягом 1-2 днів. У дослідженнях з профілактики грипу у дорослих і підлітків найчастішими НР були нудота, блювання, біль голови і біль. У дітей найчастіше зустрічалося блювання. Описані HP в більшості випадків не вимагали відміни препарату. Лікування та профілактика грипу у дорослих та підлітків У таблиці 1 представлені НР, що виникали найчастіше (>1%) при прийомі рекомендованої дози Таміфлю у дослідженнях з профілактики та лікування грипу у дорослих та підлітків (75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів для лікування та 75 мг 1 раз на добу до 6 тижнів для профілактики), і частота яких як мінімум на 1% вища порівняно з плацебо. До дослідження лікування грипу увійшли дорослі/підлітки без супутньої патології і хворі групи ризику, тобто. пацієнти з високим ризиком розвитку ускладнень грипу (пацієнти похилого та старечого віку, пацієнти з хронічними захворюваннями серця або органів дихання). Загалом профіль безпеки у пацієнтів групи ризику відповідав такому у дорослих/пацієнтів підліткового віку без супутньої патології. У дослідженнях з профілактики грипу профіль безпеки у пацієнтів, які отримували рекомендовану дозу Таміфлю (75 мг 1 раз на добу до 6 тижнів), не відрізнявся від такого в дослідженнях з лікування грипу, незважаючи на триваліший прийом препарату. Таблиця 1. Відсоток дорослих/підлітків з НP, що виникали з частотою >1% у групі осельтамівіру в дослідженнях з лікування та профілактики грипозної інфекції (відмінність із плацебо >1%). Системноорганний клас Небажана реакція Лікування Профілактика Категорія частоти а Осслтамі-вір (75 мг 2 рази на добу) N=2647 Плацебо N=1977 Осельтамівір (75 мг 1 раз на добу) N=1945 Плацебо N=1588 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота 10% 6% 8% 4% дуже часто Блювота 8% 3% 2% 1% часто Порушення з боку нервової системи Головний біль 2% 1% 17% 16% дуже часто Загальні розлади Біль <1% <1% 4% 3% часто a використані такі категорії частоти: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Далі представлені небажані явища, що виникали з частотою ≥1% у дорослих та підлітків, які отримували осельтамівір у дослідженнях з лікування (n=2647) та профілактиці (n=1945) грипозної інфекції. Дані небажані явища або частіше спостерігалися у пацієнтів, які отримували плацебо, або відмінності в частоті між групами осельтамівіру і плацебо склали менше 1%. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (Таміфлю® проти плацебо): лікування – діарея (6% проти 7%), біль у животі (включаючи біль у верхній частині живота, 2% проти 3%); профілактика – діарея (3% проти 4%), біль у верхній частині живота (2% проти 2%), диспепсія (1% проти 1%). Інфекції та інвазії (Таміфлю® проти плацебо): лікування – бронхіт (3% проти 4%), синусит (1% проти 1%), простий герпес (1% проти 1%); профілактика – назофарингіт (4% проти 4%), інфекції верхніх дихальних шляхів (3% проти 3%), грипозна інфекція (2% проти 3%). Загальні розлади (Таміфлю проти плацебо): лікування - запаморочення (включаючи вертиго, 2% проти 3%); профілактика – втома (7% проти 7%), гіпертермія (2% проти 2%), грипоподібне захворювання (1% проти 2%), запаморочення (1% проти 1%), біль у кінцівці (1% проти 1%). Порушення з боку нервової системи (Таміфлю проти плацебо): лікування - безсоння (1% проти 1%); профілактика – безсоння (1% проти 1%). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння (Таміфлю® проти плацебо): лікування – кашель (2% проти 2%), закладеність носа (1% проти 1%); профілактика – закладеність носа (7% проти 7%), ангіна (5% проти 5%), кашель (5% проти 6%), ринорея (1% проти 1%). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини (Таміфлю® проти плацебо): профілактика – біль у спині (2% проти 3%), артралгія (1% проти 2%), міалгія (1% проти 1%). Порушення з боку статевих органів та молочної залози (Таміфлю® проти плацебо): профілактика – дисменорея (3% проти 3%). Лікування та профілактика грипозної інфекції осіб похилого та старечого віку Профіль безпеки у 942 пацієнтів похилого та старечого віку, які отримували Таміфлю або плацебо, клінічно не відрізнявся від такого у осіб молодшого віку (до 65 років). Профілактика грипозної інфекції у пацієнтів із ослабленим імунітетом У 12-тижневому дослідженні з профілактики грипу за участю 475 пацієнтів з ослабленим імунітетом (включаючи 18 дітей віком від 1 до 12 років) у пацієнтів, які приймали Таміфлю® (n=238), профіль безпеки відповідав описаному раніше у дослідженнях з профілактики грипу. Лікування та профілактика грипозної інфекції у дітей без супутніх захворювань віком 1-12 років та пацієнтів з бронхіальною астмою У дослідженнях з лікування природної грипозної інфекції у дітей віком від 1 року до 12 років НР при застосуванні осельтамівіру (n=858), відміченої з частотою ≥1% і як мінімум на 1% частіше, ніж плацебо (n=622), було блювання. У дітей, які отримували рекомендовану дозу Таміфлю 1 раз на добу, як постконтактна профілактика в домашніх умовах найчастіше зустрічалося блювання (8% у групі осельтамівіру проти 2% у групі, яка не отримувала профілактичне лікування). Таміфлю® добре переносився у цих дослідженнях, зареєстровані небажані явища відповідали описаним раніше у дослідженнях щодо лікування грипу у дітей. Далі представлені небажані явища, відмічені у дітей із частотою ≥1% у дослідженнях з лікування грипу (n=858) або з частотою ≥5% у дослідженнях із профілактики грипу (n=148). Дані небажані явища найчастіше спостерігалися у групі плацебо/відсутність профілактики, відмінності між групами осельтамівіру та плацебо/відсутність профілактики склали менше 1%. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (Таміфлю® проти плацебо): лікування – діарея (9% проти 9%), нудота (4% проти 4%), біль у животі (включаючи біль у верхній частині живота, 3% проти 3%). Інфекції та інвазії (Таміфлю® проти плацебо): лікування – середній отит (5% проти 8%), бронхіт (2% проти 3%), пневмонія (1% проти 3%), синусит (1% проти 2%). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння (Таміфлю® проти плацебо): лікування – астма (включаючи загострення, 3% проти 4%), носову кровотечу (2% проти 2%); профілактика – кашель (12% проти 26%), закладеність носа (11% проти 20%). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин (Таміфлю® проти плацебо): лікування – дерматит (включаючи алергічний та атопічний дерматит, 1% проти 2%). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення (Таміфлю® проти плацебо): лікування – біль у вусі (1% проти 1%). Порушення з боку органу зору (Таміфлю проти плацебо): лікування - кон'юнктивіт (включаючи почервоніння очей, виділення з ока та біль в очах, 1% проти Додаткові небажані явища, зазначені у дослідженнях щодо лікування грипу у дітей, які не відповідали описаним вище критеріям. Порушення з боку крові та лімфатичної системи (Таміфлю® проти плацебо): лікування – лімфоаденопатія ( Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення (Таміфлю® проти плацебо): лікування - пошкодження барабанної перетинки ( Постмаркетингове спостереження Далі представлені небажані явища при застосуванні Таміфлю, які спостерігалися в період постмаркетингового спостереження. Частота даних небажаних явищ та/або причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату Таміфлю® не може бути встановлена, оскільки не відомий справжній розмір популяції через добровільний характер повідомлень. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: реакції гіперчутливості – дерматит, висипи на шкірі, екзема, кропив'янка, багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, алергія, анафілактичні та анафілактоїдні реакції, набряк Квін. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, збільшення активності печінкових ферментів у пацієнтів з грипоподібними симптомами, які отримували Таміфлю, фульмінантний гепатит (в т.ч. з летальним результатом), печінкова недостатність, жовтяниця. Порушення з боку нервово-психічної сфери: грипозна інфекція може асоціюватися з різними неврологічними симптомами та змінами поведінки, включаючи такі симптоми, як галюцинації, марення та анормальна поведінка. У деяких випадках вони можуть призвести до смерті. Такі явища можуть виникати як і натомість розвитку енцефалопатії чи енцефаліту, і без прояви даних захворювань. У пацієнтів (в основному у дітей та підлітків), які приймали Таміфлю® з метою лікування грипу, були зареєстровані судоми та делірій (включаючи такі симптоми, як порушення свідомості, дезорієнтація у часі та просторі, анормальна поведінка, марення, галюцинації, збудження, тривога, нічні кошмари). Ці випадки рідко супроводжувалися небезпечними життя діями. Роль Таміфлю у розвитку цих явищ невідома.Подібні психоневрологічні порушення також відзначені у пацієнтів з грипом, які не отримували Таміфлю. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі після прийому Таміфлю® (зокрема, не можна виключити зв'язок між явищами геморагічного коліту та прийомом Таміфлю®, оскільки зазначені явища зникали як після одужання пацієнта від грипу, так і після відміни препарату). Порушення органу зору: порушення зору. Порушення серця: аритмія.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі лікарські взаємодії малоймовірні за даними фармакологічних та фармакокінетичних досліджень. Осельтамівір екстенсивно перетворюється на активний метаболіт під дією естераз, переважно розташованих у печінці. Лікарські взаємодії, зумовлені конкуренцією за зв'язування з активними центрами естераз, у літературних джерелах не представлені. Низький рівень зв'язування осельтамівіру та активного метаболіту з білками плазми не дають підстав припускати наявність взаємодій, пов'язаних із витісненням лікарських засобів із зв'язку з білками. Дослідження in vitro показують, що ні осельтамівір, ні його активний метаболіт не є кращим субстратом для поліфункціональних оксидаз системи цитохрому Р450 або глюкуронілтрансфераз. Підстав для взаємодії з пероральними контрацептивами немає. Циметидин, неспецифічний інгібітор ізоферментів системи цитохрому Р450 і конкуруючий у процесі канальцевої секреції з препаратами лужного типу та катіонами, не впливає на плазмові концентрації осельтамівіру та його активного метаболіту. Малоймовірні клінічно значущі міжлікарські взаємодії, пов'язані з конкуренцією за канальцеву секрецію, беручи до уваги резерв безпеки для більшості подібних препаратів, шляхи виведення активного метаболіту осельтамівіру (клубочкова фільтрація та аніонна канальцева секреція), а також здатність, що виводить кожного. Пробенецид призводить до збільшення AUC активного метаболіту осельтамівіру приблизно в 2 рази (за рахунок зниження активної канальцевої секреції у нирках). Однак корекція дози при одночасному застосуванні з пробенецидом не потрібна, враховуючи резерв безпеки активного метаболіту. Одночасний прийом з амоксициліном не впливає на плазмові концентрації осель-тамівіру та його компонентів, демонструючи слабку конкуренцію за виведення шляхом аніонної канальцевої секреції. Одночасний прийом з парацетамолом не впливає на плазмові концентрації осельтамівіру та його активного метаболіту або парацетамолу. Фармакокінетичних взаємодій між осельтамівіром, його основним метаболітом не виявлено при одночасному прийомі з парацетамолом, ацетилсаліцилової кислотою, циметидином, антацидними засобами (магнію та алюмінію гідроксид, кальцію карбонат), варфарином, рімантадином або амантадином. При використанні Таміфлю з часто застосовуваними препаратами, такими як інгібітори АПФ (еналаприл, каптоприл), тіазидні діуретики (бендрофлуметіазид), антибіотики (пеніцилін, цефалоспорини, азитроміцин, еритроміцин та доксициклін), блокато-тінін бета-адреноблокатори (про-пранолол), ксантини (теофілін), симпатоміметики (псевдоефедрин), опіати (кодеїн), глюкокортикостероїди, інгаляційні бронхолітики та ненаркотичні аналгетики (ацетилсаліцилова симптоми; Застосовувати осельтамівір у комбінації з препаратами, що мають вузьку широту терапевтичної дії (наприклад, хлорпропамід, метотрексат, бутадіон) необхідно з обережністю.Спосіб застосування та дозиВсередину, під час їжі або незалежно від їди. Перенесення препарату можна покращити, якщо приймати його під час їжі. Дорослі, підлітки або діти, які не можуть проковтнути капсулу, також можуть отримувати лікування Таміфлю у лікарській формі "порошок для приготування суспензії для вживання". У випадках, коли Таміфлю® у лікарській формі "порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо" відсутня, або за наявності ознак "старіння" капсул (наприклад, підвищена крихкість або інші порушення фізичного стану), необхідно відкрити капсулу та висипати її вміст у невелику кількість (максимально 1 чайна ложка) відповідного підсолодженого продукту харчування (шоколадний сироп з нормальним вмістом цукру або без вмісту цукру, мед, світло-коричневий цукор або столовий цукор, розчинений у воді, солодкий десерт, згущене молоко з цукром, яблучне пюре або йогурт) того, щоб приховати гіркий смак. Суміш необхідно ретельно перемішати та дати пацієнту цілком. Слід проковтнути суміш відразу після приготування. Детальні рекомендації дано у підрозділі "Екстемпоральне приготування суспензії "Таміфлю". Стандартний режим дозування Лікування Прийом препарату необхідно починати пізніше 2 діб з розвитку симптомів захворювання. Дорослі та підлітки у віці >12 років По 75 мг двічі на добу внутрішньо протягом 5 днів. Збільшення дози більше 150 мг на добу не призводить до посилення ефекту. Діти з масою тіла >40 кг або віком від 8 до 12 років Діти, які вміють ковтати капсули, можуть отримувати лікування, приймаючи по одній капсулі 75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. Діти віком від 1 року до 8 років Рекомендується Таміфлю порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг (для дітей старше 2 років). Для визначення рекомендованого режиму дозування дивіться інструкції з медичного застосування Таміфу порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг. Можливе екстемпоральне приготування суспензії з використанням капсул 75 мг. Профілактика Прийом препарату необхідно починати пізніше 2 діб після контакту з хворими. Дорослі та підлітки у віці >12 років По 75 мг 1 раз на добу внутрішньо не менше 10 днів після контакту з хворим. Під час сезонної епідемії грипу – по 75 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів. Профілактична дія триває стільки, скільки триває прийом препарату. Діти з масою тіла >40 кг або віком від 8 до 12 років Діти, які можуть ковтати капсули, можуть отримувати профілактичну терапію, приймаючи по одній капсулі 75 мг 1 раз на добу протягом 10 днів. Діти віком від 1 року до 8 років Рекомендується Таміфлю порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг. Для визначення рекомендованого режиму дозування дивіться інструкції з медичного застосування Таміфлю порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо 12 мг/мл або капсули 30 і 45 мг. Можливе екстемпоральне приготування суспензії з використанням капсул 75 мг. Дозування в особливих випадках. Хворі з ураженням нирок. Хворим на кліренс креатиніну більше 60 мл/хв корекції дози не потрібно. У хворих з кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу Таміфлю слід зменшити до 30 мг двічі на добу протягом 5 днів. У хворих з кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв. дозу Таміфлю слід зменшити до 30 мг один раз на добу протягом 5 днів. Пацієнтам, які перебувають на постійному гемодіалізі, Таміфлю у початковій дозі 30 мг можна прийняти до початку діалізу, якщо симптоми грипу з'явилися протягом 48 годин між сеансами діалізу. Для підтримки плазмової концентрації на терапевтичному рівні Таміфлю слід приймати по 30 мг після кожного діалізу. Пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, Таміфлю слід приймати у початковій дозі 30 мг до початку проведення діалізу, потім 30 мг кожні 5 днів. Фармакокінетика осельтамівіру у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (з кліренсом креатиніну) Профілактика Хворим на кліренс креатиніну більше 60 мл/хв корекції дози не потрібно. У хворих із кліренсом креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу Таміфлю слід зменшити до 30 мг один раз на добу. У хворих на кліренс креатиніну від 10 до 30 мл/хв рекомендується зменшити дозу Таміфлю до 30 мг через день. Пацієнтам, які перебувають на постійному гемодіалізі, Таміфлю в початковій дозі 30 мг можна прийняти на початок діалізу ("1-й сеанс"). Для підтримки плазмової концентрації на терапевтичному рівні Таміфлю слід приймати по 30 мг після кожного непарного сеансу діалізу. Пацієнтам, що знаходяться на перитонеальному діалізі, Таміфлю слід приймати у початковій дозі 30 мг до початку діалізу, потім по 30 мг кожні 7 днів. Фармакокінетика осельтамі-віру у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (з кліренсом креатиніну) Хворі з ураженням печінки Корекції дози при лікуванні та профілактиці грипу у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібні. Безпека та фармакокінетика Таміфлю у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась. Хворі літнього та старечого віку Корекція дози для профілактики або лікування грипу не потрібна. Вільні з ослабленим імунітетом (після трансплантації) Для сезонної профілактики грипу у хворих з ослабленим імунітетом у віці >1 року - протягом 12 тижнів корекції дози не потрібно. Діти Таміфлю у даній лікарській формі не слід призначати дітям до 1 року. Екстемпоральне приготування суспензії Таміфлю У випадках, коли у дорослих, підлітків та дітей існує проблема з проковтуванням капсул, а Таміфлю у лікарській формі "порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо" відсутня або за наявності ознак "старіння" капсул, необхідно відкрити капсулу та висипати її вміст у невелику кількість (максимально 1 чайна ложка) придатного підсолодженого продукту харчування (див. вище) для того, щоб приховати гіркий смак. Суміш необхідно ретельно перемішати та дати пацієнту цілком. Слід проковтнути суміш відразу після приготування. Якщо пацієнтам потрібна доза 75 мг необхідно слідувати наступним інструкціям: Тримаючи одну капсулу 75 мг Таміфлю над маленькою ємністю, акуратно розкрити капсулу та висипати порошок у ємність. Додати невелику кількість (не більше 1 чайної ложки) підсолодженого продукту харчування (щоб приховати гіркий смак) і добре перемішати. Ретельно перемішати суміш і випити відразу після приготування. Якщо в ємності залишилося невелика кількість суміші, то слід сполоснути ємність невеликою кількістю води і випити суміш, що залишилася. Якщо пацієнтам потрібні дози 30-60 мг, то для правильного дозування необхідно слідувати наступним інструкціям: Тримаючи одну капсулу 75 мг Таміфлю над маленькою ємністю, акуратно розкрити капсулу та висипати порошок у ємність. Додати в порошок 5 мл води за допомогою шприца з мітками, що показують кількість набраної рідини. Ретельно перемішати 2 хвилини. Набрати в ширину необхідну кількість суміші з ємності згідно зі схемою: Маса тіла Маса тіла >15-23 кг - рекомендована доза 45 мг, що становить 3 мл Таміфлю на один прийом. Маса тіла >23-40 кг - рекомендована доза 60 мг, що становить 4 мл Таміфлю на один прийом. Немає потреби у заборі нерозчиненого білого порошку, оскільки він є неактивним наповнювачем. Натиснувши на поршень шприца, ввести весь вміст у другу ємність. Невикористану суміш, що залишилася, необхідно викинути. У другу ємність додати невелику кількість (не більше 1 чайної ложки) підсолодженого продукту харчування, щоб приховати гіркий смак, і добре перемішати. Ретельно перемішати суміш і випити відразу після приготування. Якщо в ємності залишилося невелика кількість суміші, то слід сполоснути ємність невеликою кількістю води і випити суміш, що залишилася. Повторюйте цю процедуру перед кожним прийомом препарату.ПередозуванняУ більшості випадків передозування в ході клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні Таміфлю не супроводжувалося жодними небажаними явищами. В інших випадках симптоми передозування відповідали небажаним явищам.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення психіки У пацієнтів (в основному у дітей та підлітків), які приймали Таміфлю з метою лікування грипу, були зареєстровані порушення психіки, судоми та інші подібні психоневрологічні порушення. Ці випадки рідко супроводжувалися небезпечними життя діями. Роль Таміфлю у розвитку цих явищ невідома. Подібні психоневрологічні порушення також відзначені у пацієнтів з грипом, які не отримували Таміфлю. Ризик розвитку психоневрологічних порушень у пацієнтів, які отримують Таміфлю, не перевищує такий у пацієнтів з грипом, які не отримують противірусних препаратів. Рекомендується ретельне спостереження за станом та поведінкою пацієнтів, особливо дітей та підлітків, з метою виявлення ознак анормальної поведінки та оцінки ризику продовження прийому препарату при розвитку даних явищ. Даних за ефективністю Таміфлю за будь-яких захворювань, викликаних іншими збудниками, крім вірусів грипу А і В, немає. Препарат Таміфлю не є заміною вакцинації. Профілактичний прийом препарату Таміфлю можливий за епідеміологічними показаннями. Рекомендації щодо корекції дози у хворих із ураженням нічок представлені у підрозділі "Дозування в особливих випадках". Таміфлю в даній лікарській формі не слід призначати дітям віком до 1 року. Інструкції із застосування, обігу та знищення Попадання лікарських препаратів у довкілля має бути зведено до мінімуму. Не слід утилізувати препарат за допомогою стічних вод або разом із побутовими відходами. По можливості необхідно використовувати спеціальні системи для утилізації лікарських засобів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не проводилися. Виходячи з профілю безпеки, вплив Таміфлю на ці види діяльності малоймовірний.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Быстрый заказ
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.