Сердечно-сосудистые

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок з червоного ферментованого дріжджового рису (10 мг Монаколін К), фібрекс (клітковина), желатин (оболонка капсули), берберин з плодів барбарису звичайного 50мг, кріо висушений концентрат шкірки лісової чорниці (флавоноїди 2, стабілізуючу речовину).ХарактеристикаДопомагає підтримувати нормальний рівень холестерину у крові. Aterolip містить тільки натуральні, рослинні речовини, такі як монаколін K (10 мг) з червоного дріжджового рису, отриманий монаколін K допомагає підтримувати нормальний рівень холестерину в крові.Фармакотерапевтична групаAterolip – це функціональна біологічно активна добавка, розроблена згідно з рекомендаціями провідних кардіологів для підтримання нормального рівня холестерину в крові. У складі комплексу Aterolip активними інгредієнтами є флавоноїди, моноколін червоного дріжджового рису та берберин. Флавоноїди відіграють важливу роль у зниженні запалення в артеріях, а також мають антитромбогенні та антиатеросклеротичні властивості. Берберин має ефективний механізм зниження ліпідів – він покращує артеріальну ендотеліальну функцію і пригнічує прозапальні цитокіни.Спосіб застосування та дозиРекомендується приймати дорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Аторвастатин кальцію 20,72 мг (еквівалентно аторвастатину 20,00 мг); Допоміжні речовини: повідон - К25 11,60 мг, натрію лаурилсульфат 5,80 мг, кальцію карбонат 63,68 мг, целюлоза мікрокристалічна 58,00 мг, лактози моногідрат 114,25 мг, кроскармеллоза натрію, 1, 4 45 мг Оболонка плівкова; Опадрай II HP 85F28751 білий – 8,70 мг (полівініловий спирт 3,48 мг, титану діоксид (E17I) 2,18 мг, макрогол – 3000 1,76 мг, тальк 1,28 мг). По 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (Cold forming OPA/Al/PVC-Al). По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При упаковці на російських підприємствах: ТОВ "КРКА-РУС" та ЗАТ "Вектор-Медика": По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покровів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на зламі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: > 1% – безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: < 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: > 1% – біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: <1% – анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: > 1% – бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: > 1% – нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: > 1% – артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: > 1% – урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: > 1% – алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: <1% – гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: <1% – збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: < 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз ( . Лабораторні показники: < 1% – гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі - ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин спричинює більш виражене зниження рівня ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітору активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, гетерозиготна та гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки більш ніж у 3 рази неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: 1% - безсоння, запаморочення; 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: 1% - біль у грудях; 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювота, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки смуг гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: <1% - артрит; 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: <1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроріє, епід Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний нек . Лабораторні показники: 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 50 мг. допоміжні речовини: повідон низькомолекулярний, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, лактози моногідрат. Склад кишковорозчинної оболонки: ; целацефат, титану діоксид, рицинова олія. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – один шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаВ основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотне інгібування циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез тромбоксану А2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування малих доз препарату та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів. У високих дозах АСК (понад 300 мг на добу) також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, саліцилової кислоти глюкуронід та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці). C max -АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, C max -саліцилової кислоти - через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. T1/2-становить від 2-3 годин при застосуванні АСК у низьких дозах і до 15 годин при застосуванні препарату у високих дозах (звичайні дози АСК як аналгетичний та жарознижувальний засіб). На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік); профілактика повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних артерій); профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; геморагічний діатез; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); виражена печінкова недостатність (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA); одночасний прийом метотрексату в дозі 15 мг/тиждень та більше; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до АСК. З ;обережністю ;при: подагрі, гіперурикемії, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти; слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти); виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкових кровотечах (в анамнезі); порушення функції печінки (клас А за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальну астму, хронічні захворювання органів дихання, сінну лихоманку, поліпозу носа, лікарську алергію; одночасному прийомі метотрексату в дозі менше 15 мг/тиждень; супутньої терапії антикоагулянтами; ІІ триместр вагітності; передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи невеликі, наприклад екстракцію зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у великих дозах у перші 3 місяці вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплене небо, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки з урахуванням суворої оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та нетривале. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях проникають у грудне молоко, тому в період лактації слід відмінити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, печія, блювання, біль у животі; виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; перфоративні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: призначення АСК супроводжується підвищеним ризиком кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів, анемію. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіореспіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок. Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм. З боку центральної нервової системи: запаморочення, зниження слуху, головний біль, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиАСК при одночасному застосуванні посилює дію наступних лікарських засобів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми; також поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми; тромболітичних засобів та антиагрегантів; дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками плазми Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем спостерігається посилення токсичної дії алкоголю на центральну нервову систему, підвищується ризик ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК при одночасному застосуванні послаблює дію наступних лікарських засобів: урикозуричних препаратів – бензбромарону (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти); інгібіторів АПФ (відзначається дозозалежне зниження швидкості клубочкової фільтрації в результаті інгібування простагландинів, що мають судиннорозширювальну дію, і відповідно спостерігається ослаблення гіпотензивної дії); діуретиків (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається зниження швидкості клубочкової фільтрації внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках). Підсилюючи елімінацію саліцилатів, системні кортикостероїди послаблюють їхню дію.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати перед їдою, запиваючи великою кількістю рідини, 1 раз на добу. Ацекардол призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Профілактика при підозрі на гострий інфаркт міокарда: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування). Профілактика гострого інфаркту міокарда, що вперше виник, за наявності факторів ризику: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день. Профілактика повторного інфаркту міокарда та нестабільна стенокардія: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок: 100 мг/добу або 300 мг через день.ПередозуванняПередозування малоймовірне внаслідок низького вмісту АСК у препараті. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення (в т.ч. профузне), нудота, блювання, головний біль, сплутаність свідомості, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія (вкрай висока температура тіла); порушення дихання: гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія; порушення з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності; порушення водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від пригнічення агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення: токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми). Лікування: негайна госпіталізація в спеціалізовані відділення для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень рН між 7.5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить більше 500 мг/л (3.6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2.2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості під час оперативного втручання необхідно, наскільки можна, повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату Ацекардол® слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та при виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ацетазоламід – 250,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 120,00 мг, повідон-К25 - 18,00 мг, кроскармелоза натрію - 8,00 мг, магнію стеарат - 2,00 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,00 мг. Пігулки, 250 мг. По 10, 12, 24 або 30 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 12, 20, 24, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаАцетазоламід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо дози 500 мг максимальна концентрація (12-27 мкг/мл) досягається через 1-3 години. У мінімальних концентраціях утримується у крові протягом 24 годин із моменту введення. Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою – у печінці, м'язах, очному яблуку та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Не кумулює у тканинах та не метаболізується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Після внутрішнього прийому близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаАцетазоламід є системним інгібітором карбоангідрази зі слабкою діуретичною активністю. Карбоангідраза (КА) - фермент, що бере участь у процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази зменшує утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію всередину клітин. Ефекти застосування препаратів ацетазоламіду обумовлені точкою застосування молекули: судинні сплетення головного мозку, проксимальний відділ нефрону, війне тіло ока, еритроцити. Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надлишкової продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендими та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку. Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. Внаслідок пригнічення активності карбоангідрази у проксимальному відділі нефрону відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та іонів натрію епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід збільшує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід спричиняє виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція іонів натрію у дистальному відділі нефрону, знижуючи сечогінний ефект ацетазоламіду. Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви у лікуванні на кілька днів новопризначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрону. Ацетазоламід застосовується на лікування глаукоми. У процесі утворення водянистої вологи очі іони бікарбонату (НСО3-) активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати градієнт позитивних іонів, зумовлений активним транспортом іонів натрію. Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію іонів НСО3-. Без достатньої кількості іонів НСО3- збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війчастого тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40-60 хв, максимум дії спостерігається через 3-5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижчим за вихідний рівень протягом 6-12 годин. У середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40-60% від вихідного рівня. Ацетазоламід застосовується як допоміжний засіб для лікування епілепсії, т.к. інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.Показання до застосуванняНабряковий синдром (слабкої або помірної виразності, у поєднанні з алкалозом); купірування гострого нападу глаукоми, передопераційна підготовка пацієнтів, наполегливі випадки перебігу глаукоми (у комплексній терапії); при епілепсії як додаткова терапія до протиепілептичних засобів; гостра "висотна" хвороба (препарат скорочує час акліматизації); ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, внутрішньочерепна гіпертензія після шунтування шлуночків) у комплексній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетазоламіду, інших сульфонамідів та/або компонентів препарату; гостра ниркова недостатність; тяжка хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв); уремія; печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії); рефрактерна гіпокаліємія; рефрактерна гіпонатріємія; метаболічний ацидоз; гіпокортицизм; хвороба Аддісона; декомпенсований цукровий діабет; тривале застосування при хронічній закритокутовій глаукомі, оскільки знижений внутрішньоочний тиск може приховати погіршення глаукоми та дозволити розвинутися органічному закриттю кута; вагітність (I триместр); період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років. З обережністю: набряки печінкового та ниркового генезу; одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу); легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу); вагітність (II та III триместр); літній вік; порушення водно-електролітного балансу; порушення функції печінки; у пацієнтів із ризиком обструкції сечовивідних шляхів; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяДобре контрольованих клінічних досліджень застосування препарату у вагітних не проводилося. Тому в період вагітності препарат протипоказаний у І триместрі, а у ІІ та ІІІ триместрах – застосовується з обережністю і лише в тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетазоламід у невеликій кількості виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату Ацетозоламід грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяНебажані реакції класифіковані згідно з частотою народження і органів і систем. Прийнято таке визначення частоти появи небажаних реакцій: дуже часто >1/10, часто >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, мієлосупресія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, порушення смаку, метаболічний ацидоз, метаболічний ацидоз та електролітні порушення (зазвичай можуть бути скориговані застосуванням натрію бікарбонату); нечасто – спрага; рідко – глюкозурія; частота невідома – гіпокаліємія. гіпонатріємія. Порушення психіки: нечасто – депресія, дратівливість; частота невідома – збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, парестезія, зокрема відчуття "поколювання" у кінцівках; нечасто – "припливи", головний біль; дуже рідко – сонливість, периферичний парез, судоми; частота невідома – атаксія. Порушення з боку органу зору: рідко - транзиторна міопія (це стан повністю зникав при зниженні дози або відміні ацетазоламіду). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху та дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, мелена; частота невідома – сухість у роті, дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – фульмінантний некроз печінки, порушення функції печінки, гепатит, холестатична жовтяниця; частота невідома – печінкова недостатність, печінкова коліка. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – фотосенсибілізація; частота невідома - свербіж шкіри, висипання на шкірі, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – утворення конкрементів у нирках, кристалурія, ниркова та сечоводна коліка, ураження нирок, поліурія, гематурія, ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома; нечасто – лихоманка, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та пероральних антикоагулянтів. Одночасне застосування ацетазоламіду та ацетилсаліцилової кислоти може викликати метаболічний ацидоз та посилювати токсичні ефекти щодо центральної нервової системи. При сумісному застосуванні із серцевими глікозидами або препаратами, що підвищують артеріальний тиск, слід коригувати дозу ацетазоламіду. Ацетазоламід підвищує вміст фенітоїну у сироватці крові. Ацетазоламід посилює прояви остеомаляції, спричиненої прийомом протиепілептичних лікарських засобів. Одночасне застосування ацетазоламіду та амфетаміну, атропіну або хінідину може посилити їхню побічну дію. Потенціювання діуретичного ефекту ацетазоламіду виникає при сумісному застосуванні з метилксантинами (амінофіліном). Зменшення діуретичного ефекту ацетазоламіду відбувається при комбінованому застосуванні з хлоридом амонію та іншими кислотоутворюючими діуретиками. Посилення гіпотензивного ефекту щодо внутрішньоочного тиску можливе при одночасному застосуванні з холінергічними препаратами та бета-адреноблокаторами. Ацетазоламід посилює дію ефедрину. Збільшує концентрацію у плазмі крові карбамазепіну, недеполяризуючих міорелаксантів. Ацетазоламід збільшує виведення літію. Ацетазоламід може збільшувати концентрацію циклоспорину. Ацетазоламід може знижувати антисептичну дію метенаміну на сечовивідну систему. Одночасне використання ацетозоламіду та натрію гідрокарбонату збільшує ризик формування каменів у нирках. Ацетазоламід зменшує абсорбцію примідону у шлунково-кишковому тракті, що може призводити до зниження концентрації примідону та його метаболітів у плазмі крові та зменшувати протисудомну дію препарату. Слід бути обережними при призначенні, зміні дози та відміні ацетазоламіду у пацієнтів, які отримують терапію примідоном.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, строго за призначенням лікаря. У разі пропуску прийому препарату при черговому прийомі не збільшувати дозу. Набряковий синдром На початку лікування приймають по 250 мг уранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати Ацетазоламід 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не підсилює діуретичний ефект. При зменшенні раніше досягнутої відповіді на терапію ацетазоламідом слід відмінити препарат на добу (для відновлення активності карбоангідрази нирок). Застосування ацетазоламіду не скасовує необхідність застосування інших лікарських засобів, дотримання постільного режиму та обмеження прийому хлориду натрію. Глаукома Ацетазоламід слід приймати у складі комплексної терапії. Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1-4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не підвищують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату у дозі 250 мг двічі на добу. При гострих нападах глаукоми препарат призначають по 250 мг 4 рази на добу. Дітям старше 3-х років при нападах глаукоми препарат призначають у дозі 10-15 мг/кг маси тіла на добу на 3-4 прийоми. Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні потрібне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти. При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці на день операції. Епілепсія Дози для дорослих: 250-500 мг/добу на один прийом протягом 3 днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні Ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу у разі потреби. Максимальна добова доза у дорослих становить 1000 мг. Дози для дітей старше 3-х років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза – 750 мг. Гостра "висотна" хвороба Рекомендується застосування препарату у дозі 500-1000 мг на добу. У разі швидкого сходження – 1000 мг на добу. Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до сходження. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно. Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 750 мг на добу. Для досягнення оптимального ефекту може знадобитися щоденне безінтервальне застосування препарату.ПередозуванняСимптоми Симптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення центральної нервової системи. Лікування Специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичне та підтримуюче. Слід контролювати вміст електролітів у плазмі, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні ацетазоламіду необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Рекомендується провести загальний аналіз крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів) до призначення ацетазоламіду та регулярно контролювати картину крові під час лікування. Також рекомендується періодичний контроль вмісту електролітів у сироватці крові. Описані небезпечні для життя реакції підвищеної чутливості до ацетазоламіду (сульфаніламідів), такі як синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фульмінантний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез. У разі появи токсичних шкірних реакцій та/або зменшення кількості формених елементів крові необхідно негайно припинити прийом ацетазоламіду. З появою будь-яких шкірних висипань слід звернутися до лікаря. Підвищення дози ацетазоламіду не підсилює діуретичний ефект, але може збільшити частоту виникнення небажаних реакцій (таких як запаморочення та парестезія). Застосування ацетазоламіду у високих дозах часто призводить до зниження діурезу. При застосуванні ацетазоламіду протягом 5 днів зростає ризик розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною обструкцією та емфіземою легень (стани, що супроводжуються порушенням альвеолярної вентиляції) у зв'язку з можливістю посилення ацидозу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 300 мг на добу) та ацетазоламіду, оскільки були повідомлення про анорексію, тахіпное, летаргію, кому та смерть пацієнтів при застосуванні зазначених лікарських засобів. Ацетазоламід слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом через підвищений ризик гіперглікемії. При появі минущого порушення слуху слід припинити прийом ацетазоламіду. Ацетазоламід залужує сечу. У пацієнтів із сечокам'яною хворобою в анамнезі слід оцінити баланс користі лікування та ризику камнеутворення. Було виявлено невелике зростання ризику суїцидального мислення та суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними лікарськими засобами. Механізм цього явища невідомий, але існуючі дані не виключають такого ризику при застосуванні ацетазоламіду. Тому при застосуванні ацетазоламіду слід здійснювати спостереження за пацієнтами та виявляти можливі ознаки суїцидальної поведінки чи мислення. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за пацієнтом) повинні бути попереджені про необхідність звернутися за медичною допомогою у разі ознак суїцидальної поведінки або мислення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ацетазоламід, особливо у високих дозах, може спричинити сонливість, рідше втому, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію, тому під час лікування пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. амлодипіну безилат – 13,888 мг (у перерахунку на амлодипін основу – 10,00 мг), олмесартану медоксоміл – 40,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна силіканізована*, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; Плівкова оболонка Опадрай II червоний 85F25467, що складається з: полівінілового спирту, титану діоксиду (Е 171), макроголу, тальку, барвника оксид заліза жовтий (Е 172), барвника оксид заліза червоний (Е 172). *складається з 98% целюлози мікрокристалічної та 2% кремнію діоксиду колоїдного. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) із фольги алюмінієвої/фольги алюмінієвої. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, червонувато-коричневого кольору, з тисненням «С77» на одному боці; на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Аттенто® максимальна концентрація (Cmax) олмесартану та амлодипіну в плазмі крові досягається через 1,5-2 години та 6-8 години, відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування олмесартану медоксомілу та амлодипіну у складі препарату Аттенто® відповідають швидкості та ступеню всмоктування цих компонентів у вигляді монопрепаратів. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність олмесартану та амлодипіну. Амлодипін Абсорбція та розподіл Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, час досягнення максимальної концентрації складає 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить близько 64 – 80%. Об'єм розподілу становить близько 21 л/кг. Зв'язування з білками плазми in vitro для аммодипіну, що циркулює в крові, становить приблизно 97,5%. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на всмоктування амлодипіну. Метаболізм та виведення Після одноразового прийому Т1/2 з плазми крові у термінальній фазі становить близько 35 - 50 год. Амлодипін значною мірою метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% вихідної речовини та 60% метаболітів виділяється нирками. Амлодипін інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів, 10% амлодипіну виявляється у сечі у незміненому вигляді. Олмесартану медоксоміл Абсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові та/або калі. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток у середньому становить 25,6%. Одночасний прийом їжі не робить значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80мг. Для олмесартану характерний високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій внаслідок витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми при їх одночасному застосуванні. є низьким (підтвердженням тому є відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного введення низький (16 – 29л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10 - 16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24год після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більшість олмесартану виводиться через гепатобіліарну систему, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану (Т1/2) становить 10-15год після багаторазового вживання. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Особливі групи пацієнтів Фармакокінетика у літніх пацієнтів віком 65 років та старше У пацієнтів похилого віку (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (у рівноважному стані) для олмесартану була більшою на 35% і приблизно на 44%, відповідно , порівняно з молодшими пацієнтами. Цей ефект може бути частково пов'язаний із віковим зниженням функції нирок. Рекомендований режим дозування у пацієнтів похилого віку не вимагає корекції, проте при збільшенні дози слід бути обережним. Час досягнення Cmax амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та у молодих пацієнтів. У літніх пацієнтів спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та подовження Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для пацієнтів цієї вікової групи. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У порівнянні зі здоровими добровольцями у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості AUC для олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю амлодипін може застосовуватись у звичайній терапевтичній дозі. Амлодипін не виводиться з організму під час проведення діалізу. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо одноразової дози у здорових добровольців та у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Досвід клінічного застосування амлодипіну у пацієнтів із печінковою недостатністю вкрай обмежений. У пацієнтів цієї групи спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження Т1/2, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПрепарат Аттенто - комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять ангіотензину II рецепторовантагоніст (АРА II) - олмесартану медоксоміл і блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК) - амлодипін. Комбінація двох діючих речовин має синергічну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін, що входить до складу препарату Аттенто®, є БМКК, що блокує вхідний трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити і клітини гладком'язових судин через потенціалзалежні канали L-типу. Експериментальні дані свідчать, що амлодипін взаємодіє як з дигідропіридиновими, так і з недігідропіридиновими ділянками зв'язування. Амлодипін має відносну вазоселективність і робить більший вплив на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення периферичного опору судин та зниження артеріального тиску. Амлодипін викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни. При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого «лежачи», «сидячи» та «стоячи»). При тривалому застосуванні зниження АТ не супроводжується значною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок застосування амлодипіну в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та посилення ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та рівня протеїнурії. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA) при проведенні стрес-тесту амлодипін не погіршував стану пацієнтів, що оцінювалися за переносимістю фізичних навантажень, фракції викиду лівого. шлуночка, а також за клінічними ознаками та симптомами. У плацебо-контрольованих дослідженнях (PRAISE, PRAISE-II) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) було показано, що амлодипін не збільшує ризик смерті та сумарний ризик серцево-судинної смертності у пацієнтів із серцевою недостатністю . Олмесартану медоксоміл, що входить до складу препарату Аттенто®, є потужним специфічним АРАІІ (типу AT1). Олмесартану медоксоміл швидко метаболізується до фармакологічно активного метаболіту – олмесартану. Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Ефекти ангіотензину II включають вазоконстрикцію, збільшення синтезу та секреції альдостерону, стимуляцію серцевої діяльності та підвищення реабсорбції натрію у нирках. Олмесартану медоксиміл блокує судинозвужувальну дію та ефект підвищення секреції альдостерону під впливом ангіотензину II, перешкоджаючи його зв'язуванню з АТ1-рецепторами у тканинах (включаючи гладкі м'язи судин та надниркові залози).Дія олмесартану медоксомілу не залежить від джерела та способу вироблення ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо ангіотензину II (через AT1-рецетори) призводить до збільшення активності реніну, концентрації ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24год. Поділ добової дози на два прийоми має антигіпертензивний ефект, аналогічний ефекту тієї ж добової дози, прийнятої одноразово. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією і щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику було показано, що застосування олмесартану медоксомілу (на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібітів АПФ) або інших АРА II) супроводжувалося значним зниженням ризику розвитку мікроальбумінурії. Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом або амлодипіном).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до олмесартанумедоксомілу, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину або до інших компонентів препарату; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); обструкція жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія (САД менше 90ммрт. ст.); шок (включаючи кардіогенний); гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20мл/хв; досвіду клінічного застосування відсутня); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній); гемодинамічно значуща обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти важкого ступеня); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; ангіоневротичний набряк в анамнезі; гіпонатріємія; одночасне застосування з препаратами літію (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіперкаліємія (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіповолемія (у тому числі внаслідок діареї, блювання або одночасного застосування діуретиків), а також у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); інші стани, що супроводжуються активацією ренін-ангінотензин-альдостеронової системи; одночасне застосування з інгібіторами АПФ або препаратами, що містять аліскірен; хронічна серцева недостатність (ХСП) (III-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA); хронічні форми ішемічної хвороби серця (ІХС); артеріальна гіпотензія; ішемічні цереброваскулярні захворювання; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); літній вік (старше 65 років); застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяДані про застосування препарату Аттенто® у період вагітності відсутні. Застосування препарату Аттенто при вагітності протипоказане. Амлодипін Вагітність Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена. У доклінічних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія амлодипіну не виявлена. У щурів амлодипін збільшував тривалість гестаційного періоду та пологів. Деякі інші БМКК мають тератогенну дію. Період грудного вигодовування Досвід застосування препарату показує, що амлодипін виділяється у грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки-годувальниці, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, що отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Застосування амлодипіну в період грудного вигодовування протипоказано. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Олмесартану медоксоміл Вагітність Існують дані про те, що застосування АРА II у другому та третьому триместрах вагітності індукує фетотоксичні ефекти у людини (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали АРАII, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли АРА II призначається за життєвими показаннями. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Аттенто®, препарат слід негайно відмінити та при необхідності призначити альтернативне лікування з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Період грудного вигодовування Показано, що олмесартанамедоксоміл проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю достовірних даних застосування препарату Аттенто® у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями (НР) при застосуванні препарату Аттенто® є периферичні набряки (11,3%), біль голови (5,3%) та запаморочення (4,5%). Небажані реакції при застосуванні препарату Аттенто®, отримані в клінічних дослідженнях, постреєстраційних дослідженнях безпеки та спонтанних повідомленнях, сумовані та представлені нижче як НР окремих компонентів амлодипіну та олмесартану медоксомілу на підставі відомого профілю безпеки цих речовин, так і для комбінації амлодипін/олмесартану медок. Можливі НР наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,< 1/10), нечасто (≥1/1000,< 1 /100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити частоту за наявними даними). Системно-органний клас: Порушення з боку крові та лімфатичної системи Небажана реакція: Лейкоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тромбоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Тромбоцитопенічна пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку імунної системи Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Анафілактичні реакції Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку обміну речовин та харчування Небажана реакція: Гіперглікемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіперкаліємія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гіпертригліцеридемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперурикемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Системно-органний клас: Порушення психіки Небажана реакція: Сплутаність свідомості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Депресія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Безсоння Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Дратівливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Зниження лібідо Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Лабільність настрою (включаючи тривогу) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нервової системи Небажана реакція: Запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дисгевзія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Головний біль Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто (особливо на початку лікування) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіпертонус Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Загальмованість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Парестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Периферична нейропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Постуральне запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Порушення сну Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сонливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сінкопе Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тремор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Паросмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Апатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ажитація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Атаксія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Амнезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу зору Небажана реакція: Порушення зору (включаючи диплопію) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ксерофтальмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кон'юнктивіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у власних очах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Небажана реакція: Шум у вухах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Вертіго Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку серця Небажана реакція: Стенокардія (включаючи посилення симптомів стенокардії) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Інфаркт міокарда Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Відчуття серцебиття Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тахікардія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку судин Небажана реакція: Виражене зниження артеріального тиску Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Ортостатична гіпотензія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: "Припливи" крові до обличчя Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Васкуліт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Розвиток або посилення перебігу ХСН Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажана реакція: Бронхіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Кашель Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Диспное Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фарингіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Риніт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Носова кровотеча Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажана реакція: Біль у животі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Порушення з боку кишечника (включаючи діарею та запор) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Запор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Сухість слизової оболонки ротової порожнини Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Диспепсія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастрит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперплазія ясен Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Нудота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Панкреатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у животі (у верхній частині) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Блювота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Спру-подібна ентеропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Дуже рідко Системно-органний клас: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Небажана реакція: Підвищення активності «печінкових» ферментів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко (у більшості випадків на тлі холестазу) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гепатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Жовтяниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпербілірубінемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажана реакція: Алопеція Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ангіоневротичний набряк Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Алергічний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Поліморфна еритема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Екзантема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Ексфоліативний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Підвищене потовиділення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фотосенсибілізація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Свербіж шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк Квінке Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Висипання на шкірі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення пігментації шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Синдром Стівенса-Джонсона Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кропивниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артралгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артріт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Біль у спині Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Міалгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Біль у кінцівках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у кістках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Міастенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажана реакція: гостра ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гематурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Участене сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Болісні позиви на сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ніктурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поллакіурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Інфекції сечовивідних шляхів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дизурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поліурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны половых органов и молочной железы Нежелательная реакция: Эректильная дисфункция/ импотенция Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Гинекомастия Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Общие расстройства и нарушения в месте введения Нежелательная реакция: Астения Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Боль в грудной клетке Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек лица Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Редко Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Повышенная утомляемость Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Гриппоподобные симптомы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Заторможенность Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Общее недомогание Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Очень часто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Боль неуточненной локализации Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Периферические отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек мягких тканей Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Лабораторные и инструментальные данные Нежелательная реакция: Повышение концентрации креатинина в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Повышение активности креатинфосфокиназы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Снижение содержания калия в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевины в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевой кислоты в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение активности гаммаглутамилтрансферазы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Сниженние массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Увеличение массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Сообщалось о единичных случаях рабдомиолиза, который по времени развития был связан с приемом АРА II. У пациентов, принимавших амлодипин, сообщалось о единичных случаях развития экстрапирамидного синдрома.Взаимодействие с лекарственными средствамиКомбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Антигипертензивный эффект препарата Аттенто®может усиливаться при одновременном применении с другими гипотензивными лекарственными средствами (например, альфа-адреноблокаторами, диуретиками). Амлодипин При одновременном применении амлодипина и других гипотензивных препаратових антигипертензивные эффекты суммируются. При одновременном применении амлодипина с мощнымиили умеренными ингибиторами изофермента CYP3A4(ингибиторами протеаз, азольными противогрибковыми препаратами, макролидами типа эритромицина или кларитромицина, верапамилом или дилтиаземом)возможно значительное повышение концентрации амлодипина в плазме крови. Клинические проявления данного взаимодействия могут быть более выраженными у пациентов пожилого возраста, что может потребовать дополнительного наблюдения за состоянием пациентов и коррекции дозы. Данных о влиянии индукторов изофермента CYP3A4на фармакокинетику амлодипина не имеется. Однако следует учитывать, что при одновременном применении с индукторами изофермента CYP3A4 (такими, как рифампицин, Зверобой продыряв-ленный) возможно снижение концентрации амлодипина в плазме крови. Применять амлодипин одновременно с индукторами изофермента CYP3A4 следует с осторожностью. Ингибиторы mTOR(mammalianTargetofRapamycin- мишень рапамицина в клетках млекопитающих) Ингибиторы mTOR (например, темсиролимус, сиролимус, эверолимус) являются субстратами CYP3A4. Поскольку амлодипин является слабым ингибитором CYP3A4, при совместном применении может увеличиться экспозиция ингибиторов mTOR. В исследованиях на животных после приема БМКК (верапамила) и внутривенного введения дантролена(препарат для лечения злокачественной гипертермии) на фоне развития гиперкалиемии отмечались случаи фибрилляции желудочков и развития сердечно-сосудистой недостаточности с летальным исходом. В связи с риском развития гиперкалиемии у пациентов, склонных к злокачественной гипертермии, а также на фоне применения дантролена при злокачественной гипертермии, рекомендуется избегать применения БМКК, таких как амлодипин. Несмотря на то, что при применении амлодипина отрицательного инотропного действия как правило не отмечается, некоторые БМКК могут усиливать выраженность отрицательного инотропного действия антиаритмических препаратов,вызывающих удлинение интервала QT(например, амиодорона, хинидина). Нейролептики и изофлуранусиливают антигипертензивное действие БМКК производных дигидропиридина. Препараты кальция могут снижать действие БМКК. Амлодипин не влиял на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, варфаринав клинических исследованиях лекарственных взаимодействий. Одновременное применение амлодипина (10мг) и симвастатина(80мг) в течение длительного времени приводило к увеличению концентрации симвастатина в плазме крови на 77% по сравнению с приемом только симвастатина. Доза симвастатина у пациентов, принимающих амлодипин, не должна превышать 20мг в сутки. Не рекомендуется одновременное применение амлодипина и грейпфрутового сока, т. к. у отдельных пациентов возможно повышение биодоступности и усиление антигипертензивного действия амлодипина. Одновременное применение амлодипина и такролимусаможет привести к повышению концентрации такролимуса в плазме крови, однако фармакокинетический механизм развития данного эффекта в точности не выяснен. Необходимо контролировать концентрацию такролимуса в плазме крови у пациентов, одновременно принимающих амлодипин и такролимус для того, чтобы избежать токсического действия такролимуса и скорректировать его дозу в случае необходимости. В проспективном исследовании у пациентов с трансплантацией почки, одновременно принимающих циклоспорини амлодипин, было отмечено повышение концентрации циклоспорина в плазме крови в среднем на 40%. Одновременное применение препарата Аттенто® и циклоспорина может приводить к повышению концентрации циклоспорина. У пациентов, одновременно принимающих препарат Аттенто®и циклоспорин, рекомендуется мониторировать концентрацию циклоспорина в плазме крови и, при, необходимости, уменьшить дозу циклоспорина. Олмесартана медоксомил Не рекомендуется одновременное применение с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, повышающими содержание калия в плазме крови (например, ингибиторы АПФ, гепарин). В случае необходимости одновременного применения указанных препаратов и олмесартана медоксомила необходим тщательный контроль содержания калия в плазме крови. Данные клинических исследований показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы при одновременном применении ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена ассоциирована с более высокой частотой возникновения таких НР, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в т. ч. развитие острой почечной недостаточности), чем при применении только одного препарата, воздействующего на РААС. Таким образом, двойная блокада РААС одновременным применением ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена не рекомендуется. Одновременное применение АРА IIс препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА IIcингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. В случае, когда одновременное применение двух средств, воздействующих на РААС, является необходимым, их применение должно проводиться под контролем специалиста и сопровождаться регулярным мониторингом функции почек, содержания электролитов и АД. При одновременном применении с антацидами (магния и алюминия гидроксид) наблюдается умеренное снижение биодоступности олмесартана медоксомила. При одновременном применении олмесартана медоксомил не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику и фармакодинамику варфаринаили фармакокинетикудигоксина. Одновременное применение олмесартана медоксомила с правастатином у здоровых добровольцев не оказывало клинически значимых эффектов на фармакокинетику каждого из препаратов. Имеются сообщения об обратимом повышении содержания лития в плазме крови и проявлении токсичности при одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ и с АРА II, поэтому применение олмесартана медоксомила в комбинации с препаратами лития не рекомендуется. В случае необходимости одновременного применения препарата Аттенто®и препаратов лития рекомендуется регулярный контроль содержания лития в плазме крови. Клинически значимого ингибирующего действия олмесартана на изоферменты CYP1A1/2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 и CYP3A4 системы цитохрома Р450 человека in vitroне выявлено, в отношении цитохрома Р450 крысы отмечен минимальный или нулевой индуцирующий эффект,что позволяет предположить отсутствие клинически значимых взаимодействий при одновременном применении олмесартана медоксомила и препаратов, метаболизирующихся при участии вышеуказанных изоферментов системы цитохрома Р450. При одновременном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), включая неселективные НПВП, селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловую кислоту (в дозе более3 г/сут) и АРАII, возможно повышение риска ухудшения функции почек и повышение содержания калия в сыворотке крови. В связи с этим пациентам, одновременно применяющим НПВП и АРА II, рекомендуется контроль функции почек, особенно в начале применения, а также регулярный прием достаточного количества жидкости. Вместе с тем, одновременное применение НПВП и АРА II может приводить к ослаблению антигипертензивного действия АРА II, приводя к частичной потере их терапевтической эффективности. Колесевелама гидрохлорид (секвестрант желчных кислот) При одновременном применении колесевелама гидрохлорида (секвестранта желчных кислот) и олмесартана медоксомила отмечается ослабление системного действия олмесартана медоксомила, снижение его Сmaxи T1/2 . Прием олмесартана медоксомила по крайней мере за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида приводит к ослаблению данного взаимодействия. Олмесартана медоксомил следует принимать ак минимум за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида.Способ применения и дозыПрепарат Аттенто®принимают внутрь 1раз в сутки, в одно и то же время, независимо от времени приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (например, стаканом воды). Для подбораоптимального режима дозирования целесообразно применять наиболее подходящую дозировку препарата. Перед назначением комбинированного препарата Аттенто®рекомендуется предварительный подбор доз каждого из действующих веществ в отдельности (т. е. , олмесартана медоксомила и амлодипина). При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии сразу на применение комбинированного препарата. Пациенты, получающие комбинированную терапию монопрепаратами олмесартана медоксомила и амлодипина, могут быть переведены на лечение препаратом Аттенто®, содержащего олмесартана медоксомил и амлодипин в аналогичных дозах. Рекомендуемая доза: Ежедневно по 1 таблетке препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 20 мг, содержащего 5 мг амлодипина и 20 мг олмесартана медоксомила, при отсутствии адекватного снижения АД на фоне монотерапии олмесартана медоксомилом в дозе 20мг или амлодипином в дозе 5мг. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 20 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 5 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 10мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 10 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. Максимальная суточная доза амлодипина составляет 10 мг. Максимальная суточная доза олмесартана медоксомила составляет 40 мг. Применение у пациентов в возрасте 65 лет и старше У пациентов в возрасте 65 лет и старше с нормальной функцией почек коррекции дозы препарата не требуется. При увеличении дозы олмесартана медоксомила до максимальной (40мг в сутки) у пожилых пациентов необходимо тщательно контролировать АД. Применение у пациентов с почечной недостаточностью В случае применения препаратаАттенто®у пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести (КК 20-60мл/мин) рекомендуется проводить периодический мониторинг содержания калия и креатинина в плазме крови. Максимальная доза олмесартана медоксомила для пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести составляет 20мг 1раз в сутки, поскольку опыт применения более высоких доз у данной категории пациентов ограничен. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести (КК менее 20мл/мин) применение препарата Аттенто®противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). Применение у пациентов с печеночной недостаточностью У пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9баллов по шкале Чайлд-Пью) препарат Аттенто®следует применять с осторожностью. При печеночной недостаточности легкой или умеренной степени тяжести максимальная доза олмесартана медоксомила составляет 20мг один раз в сутки. Применение амлодипина у пациентов с нарушением функции печени следует начинать с минимальной дозы (5 мг) с последующей медленной титрацией дозы. При одновременном применении с диуретиками и/или другими гипотензивными препаратами у пациентов с нарушением функции печени рекомендуется тщательный контроль АД и функции почек. Применение препарата Аттенто® противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) (опыт применения отсутствует) (см. раздел «Противопоказания»).ПередозировкаСлучаи передозировки препарата Аттенто® не зарегистрированы.Меры предосторожности и особые указанияПрименение препарата Аттенто® у пациентов с острым инфарктом миокарда и нестабильной стенокардией не рекомендуется в связи с недостаточным опытом клинического применения. ПрепаратАттенто®не следует применять для купирования гипертонического криза. Комбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Нарушение функции почек и трансплантация почки При назначении препарата Аттенто® пациентам этой группы рекомендуется тщательный контроль содержания калия и креатинина в плазме крови. Применение препарата Аттенто® противопоказано при почечной недостаточности тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина менее 20 мл/мин). Опыт применения препарата Аттенто® у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки или у пациентов с терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 12 мл/мин) отсутствует. Нарушение функции печени У пациентов с печеночной недостаточностью возможно усиление эффекта амлодипина и олмесартана медоксомила. Препарат Аттенто® следует с осторожностью назначать пациентам с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). У пациентов с печеночной недостаточностью умеренной степени тяжести доза олмесартана медоксомила не должна превышать 20мг. У пациентов с печеночной недостаточностью применение амлодипина следует начинать с самой низкой дозы (5 мг) и соблюдать осторожность как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Применение препарата Аттенто® противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). Гиперкалиемия Как и при применении других АРА II и ингибиторов АПФ, при применении препарата Аттенто® возможно развитие гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушениями функции почек и/или сердечной недостаточностью. Препарат Аттенто® следует применять с осторожностью одновременно с калиевыми добавками, калийсберегающими диуретиками, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, которые могут повышать содержание калия (например, гепарин); при этом рекомендуется регулярный контроль содержания калия в плазме крови. Стеноз аортального или митрального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Так как в состав препарата входит амлодипин, препарат Аттенто®, как и другие сосудорасширяющие препараты, следует применять с осторожностью у пациентов с аортальным и/или митральным стенозом, а также у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией. Сердечная недостаточность У пациентов с хронической сердечной недостаточностью препарат Аттенто® следует применять с осторожностью. Как и при применении любых гипотензивных препаратов, чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ИБС и с ишемическими цереброваскулярными заболеваниями может привести к развитию инфаркта миокарда или ишемического инсульта. Амлодипин Сердечная недостаточность БМКК следует применять с осторожностью у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, так как имеются данные, что они могут повышать риск осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы и смертность. Однако в исследованиях с участием пациентов с сердечной недостаточностью было показано, что амлодипин не повышает риск развития осложнений и/или смертность. В долгосрочном плацебо-контролируемом исследовании амлодипина у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IIIи IVкласс по классификации NYHA) было отмечено увеличение числа сообщений о развитии отека легких в группе амлодипина по сравнению с группой плацебо. Сердечно-сосудистые заболевания В редких случаях у пациентов с ишемической болезнью сердца (особенно при тяжелом обструктивном поражении коронарных артерий) отмечалось увеличение частоты, продолжительности и/или тяжести приступов стенокардии после начала применения блокаторов «медленных» кальциевых каналов или после увеличения их дозировки. Синдром «отмены» Несмотря на отсутствие у блокаторов «медленных» кальциевых каналов синдрома «отмены», прекращение лечения амлодипином желательно проводить, постепенно уменьшая дозу препарата. Амлодипин не предотвращает развитие синдрома «отмены» при резком прекращении приема бета-адреноблокаторов. Периферические отеки Незначительно или умеренно выраженные периферические отеки были наиболее частым нежелательным явлением амлодипина в клинических исследованиях. Частота возникновения периферических отеков возрастает с увеличением дозы амлодипина. Следует тщательно дифференцировать периферические отеки, связанные с применением амлодипина, от симптомов прогрессирования левожелудочковой сердечной недостаточности. Прочее В период терапии амлодипином необходимо контролировать массу тела и потребление поваренной соли, показано назначение соответствующей диеты. Необходимо поддержание гигиены зубов и наблюдение у стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен). Сообщалось, что у пациентов (мужского пола), принимавших БМКК, возникали обратимые биохимические изменения в головке сперматозоида. Клинических данных в отношении потенциального воздействия амлодипина на фертильность недостаточно. Олмесартана медоксомил Дефицит натрия или уменьшение ОЦК Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы препарата, может встречаться у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови и/или сниженным содержанием натрия в плазме крови вследствие интенсивной терапии диуретиками, ограничения потребления поваренной соли с пищей при диетическом питании, а также вследствие диареи или рвоты. Данные состояния должны быть скорректированы до назначения препарата Аттенто®или же пациент должен находиться под тщательным наблюдением на начальном этапе терапии. Состояния, способствующие повышению активности РААС У пациентов, у которых функция почек может в значительной степени зависеть от активности РААС (например, у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или заболеваниями почек в анамнезе, в частности, стенозом почечных артерий), применение лекарственных средств, влияющих на РААС, например АРА II, может привести к развитию острой артериальной гипотензии, олигурии, азотемии или, в редких случаях, острой почечной недостаточности и/или смерти. Вазоренальная гипертензия Имеется повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при применении лекарственных средств, влияющих на РААС. Двойная блокада РААС Показано, что одновременное применение ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая острую почечную недостаточность). Одновременное применение АРА II с препаратами, содержащими алискирен противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА II c ингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Первичный гиперальдостеронизм Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на гипотензивные препараты, подавляющие РААС. Поэтому назначение препарата Аттенто® не рекомендуется пациентам данной категории. Сердечная недостаточность Применение ингибиторов АПФ или АРА II у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, у которых состояние функции почек может зависеть от активности РААС, ассоциировалось с развитием олигурии и/или прогрессирующей азотемии, в редких случаях приводило к острой почечной недостаточности и/или смерти. Этнические различия Как и при применении других АРАII, антигипертензивный эффект препарата Аттенто® у представителей негроидной расы может быть несколько меньше, чем у других пациентов, возможно, вследствие большей распространенности низкого уровня ренина в данной популяции. Спру-подобная энтеропатия В очень редких случаях сообщалось о развитии тяжелой хронической диареи, сопровождающейся существенной потерей массы тела у пациентов, принимавших олмесартана медоксомил от нескольких месяцев до нескольких лет. Возможно, что в основе данных эффектов лежит локальная отсроченная реакция гиперчувствительности. По результатам биопсии слизистой оболочки тонкого кишечника часто наблюдалась атрофия ворсинок. В случае развития указанных выше симптомов на фоне применения олмесартана медоксомила и отсутствия других возможных причин, препарат следует немедленно отменить и не возобновлять его применение. Если диарея не прекращается в течение недели после отмены препарата, необходимо обратиться к специалисту (например, гастроэнтерологу). Ангионевротический отек Пациенты с ангионевротическим отеком в анамнезе (отек лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка (вызывающий обструкцию дыхательных путей), голосовой щели и/или гортани) должны тщательно наблюдаться (см. раздел «Побочное действие»). Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами В период лечения препаратом Аттенто® возможно развитие таких нежелательных реакций, как головная боль, головокружение, тошнота и повышенная утомляемость, особенно в начале лечения. В этот период необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и другими механизмами, а также при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Условия хранения: Хранить при температуре не выше 25° С.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. амлодипіну безилат – 6,944 мг (у перерахунку на амлодипін основу – 5,00 мг), олмесартану медоксоміл – 40,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна силіканізована*, кроскармелоза натрію, магнію стеарат; Плівкова оболонка Опадрай II жовтий 85F22093, що складається з: полівінілового спирту, діоксиду титану (Е 171), макроголу, тальку, барвника оксид заліза жовтий (Е 172). *складається з 98% целюлози мікрокристалічної та 2% кремнію діоксиду колоїдного. По 14 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) із фольги алюмінієвої/фольги алюмінієвої. По 1, 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиТаблетки 5мг + 40мг: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, світло-жовтого кольору, з тисненням «С75» на одній стороні; на поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо Аттенто® максимальна концентрація (Cmax) олмесартану та амлодипіну в плазмі крові досягається через 1,5-2 години та 6-8 години, відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування олмесартану медоксомілу та амлодипіну у складі препарату Аттенто® відповідають швидкості та ступеню всмоктування цих компонентів у вигляді монопрепаратів. Одночасний прийом їжі не впливає на біодоступність олмесартану та амлодипіну. Амлодипін Абсорбція та розподіл Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, час досягнення максимальної концентрації складає 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить близько 64 – 80%. Об'єм розподілу становить близько 21 л/кг. Зв'язування з білками плазми in vitro для аммодипіну, що циркулює в крові, становить приблизно 97,5%. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на всмоктування амлодипіну. Метаболізм та виведення Після одноразового прийому Т1/2 з плазми крові у термінальній фазі становить близько 35 - 50 год. Амлодипін значною мірою метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% вихідної речовини та 60% метаболітів виділяється нирками. Амлодипін інтенсивно метаболізується до неактивних метаболітів, 10% амлодипіну виявляється у сечі у незміненому вигляді. Олмесартану медоксоміл Абсорбція та розподіл Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією ферментів (естераз) у слизовій оболонці кишечника та в портальній крові під час абсорбції із шлунково-кишкового тракту. Олмесартану медоксоміл у незміненому вигляді або з інтактним фрагментом медоксомілу не виявляється у плазмі крові та/або калі. Абсолютна біодоступність олмесартану медоксомілу у формі таблеток у середньому становить 25,6%. Одночасний прийом їжі не робить значного впливу на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна приймати незалежно від їди. Максимальна концентрація (Сmax) олмесартану в плазмі крові в середньому досягається через 2 години після прийому олмесартану медоксомілу всередину і зростає приблизно лінійно зі збільшенням одноразової дози до 80мг. Для олмесартану характерний високий ступінь зв'язування з білками плазми крові (99,7%), але потенціал розвитку клінічно значущих лікарських взаємодій внаслідок витіснення із зв'язку з білками між олмесартаном та іншими лікарськими засобами, що характеризуються високим ступенем зв'язування з білками плазми при їх одночасному застосуванні. є низьким (підтвердженням тому є відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартаном та варфарином). Зв'язок олмесартану із клітинами крові незначний. Середній обсяг розподілу після внутрішньовенного введення низький (16 – 29л). Метаболізм та виведення Загальний плазмовий кліренс зазвичай становить 1,3 л/год (коефіцієнт варіації – 19%) та є відносно низьким порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/год). Після одноразового прийому внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10 - 16% радіоактивної речовини виділялося нирками (велика частина протягом 24год після прийому олмесартану медоксомілу), а радіоактивне речовина, що залишилося, виділялося через кишечник. З урахуванням системної біодоступності, що дорівнює 25,6%, можна розрахувати, що приблизно 40% олмесартана, що всмоктався, виводиться через нирки, а близько 60% - через гепатобіліарну систему. Радіоактивна речовина, що виділилася, було представлено олмесартаном. Інших метаболітів не виявлено. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану мінімальна. Оскільки більшість олмесартану виводиться через гепатобіліарну систему, його застосування у пацієнтів з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Період напіввиведення олмесартану (Т1/2) становить 10-15год після багаторазового вживання. Рівноважний стан досягається після прийому декількох перших доз препарату, після 14 днів повторного застосування подальша кумуляція не спостерігається. Нирковий кліренс становить приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежить від дози препарату. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетичних показниках олмесартану залежно від статі не виявлено. Особливі групи пацієнтів Фармакокінетика у літніх пацієнтів віком 65 років та старше У пацієнтів похилого віку (65-75 років) та старечого віку (75 років і старше) з артеріальною гіпертензією площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (у рівноважному стані) для олмесартану була більшою на 35% і приблизно на 44%, відповідно , порівняно з молодшими пацієнтами. Цей ефект може бути частково пов'язаний із віковим зниженням функції нирок. Рекомендований режим дозування у пацієнтів похилого віку не вимагає корекції, проте при збільшенні дози слід бути обережним. Час досягнення Cmax амлодипіну в плазмі крові не відрізняється у пацієнтів похилого віку та у молодих пацієнтів. У літніх пацієнтів спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та подовження Т1/2. Збільшення AUC та Т1/2 у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікувано для пацієнтів цієї вікової групи. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю У порівнянні зі здоровими добровольцями у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступеня тяжкості AUC для олмесартану збільшується приблизно на 62%, 82% та 179% відповідно. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю амлодипін може застосовуватись у звичайній терапевтичній дозі. Амлодипін не виводиться з організму під час проведення діалізу. Фармакокінетика у пацієнтів із печінковою недостатністю Після одноразового прийому внутрішньо AUC для олмесартану були на 6% і 65% вище у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості, відповідно, порівняно зі здоровими добровольцями. Незв'язана фракція олмесартану через 2 години після прийому внутрішньо одноразової дози у здорових добровольців та у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становила 0,26%, 0,34% та 0,41%, відповідно. При багаторазовому прийомі внутрішньо AUC для олмесартану у пацієнтів з печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості була на 65% вищою, ніж у здорових добровольців із групи контролю. Середні значення Cmax олмесартану у пацієнтів із печінковою недостатністю та здорових добровольців були подібні. Фармакокінетика олмесартану медоксомілу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не вивчалася. Досвід клінічного застосування амлодипіну у пацієнтів із печінковою недостатністю вкрай обмежений. У пацієнтів цієї групи спостерігається зниження кліренсу амлодипіну та подовження Т1/2, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПрепарат Аттенто - комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять ангіотензину II рецепторовантагоніст (АРА II) - олмесартану медоксоміл і блокатор «повільних» кальцієвих каналів (БМКК) - амлодипін. Комбінація двох діючих речовин має синергічну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск (АТ) знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін, що входить до складу препарату Аттенто®, є БМКК, що блокує вхідний трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити і клітини гладком'язових судин через потенціалзалежні канали L-типу. Експериментальні дані свідчать, що амлодипін взаємодіє як з дигідропіридиновими, так і з недігідропіридиновими ділянками зв'язування. Амлодипін має відносну вазоселективність і робить більший вплив на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення периферичного опору судин та зниження артеріального тиску. Амлодипін викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому відміни. При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого «лежачи», «сидячи» та «стоячи»). При тривалому застосуванні зниження АТ не супроводжується значною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок застосування амлодипіну в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації та посилення ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та рівня протеїнурії. У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IVфункціональний клас за класифікацією NYHA) при проведенні стрес-тесту амлодипін не погіршував стану пацієнтів, що оцінювалися за переносимістю фізичних навантажень, фракції викиду лівого. шлуночка, а також за клінічними ознаками та симптомами. У плацебо-контрольованих дослідженнях (PRAISE, PRAISE-II) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) було показано, що амлодипін не збільшує ризик смерті та сумарний ризик серцево-судинної смертності у пацієнтів із серцевою недостатністю . Олмесартану медоксоміл, що входить до складу препарату Аттенто®, є потужним специфічним АРАІІ (типу AT1). Олмесартану медоксоміл швидко метаболізується до фармакологічно активного метаболіту – олмесартану. Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на АТ1-рецептори. Ефекти ангіотензину II включають вазоконстрикцію, збільшення синтезу та секреції альдостерону, стимуляцію серцевої діяльності та підвищення реабсорбції натрію у нирках. Олмесартану медоксиміл блокує судинозвужувальну дію та ефект підвищення секреції альдостерону під впливом ангіотензину II, перешкоджаючи його зв'язуванню з АТ1-рецепторами у тканинах (включаючи гладкі м'язи судин та надниркові залози).Дія олмесартану медоксомілу не залежить від джерела та способу вироблення ангіотензину II. Специфічний антагонізм олмесартану медоксомілу щодо ангіотензину II (через AT1-рецетори) призводить до збільшення активності реніну, концентрації ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону. При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, тахіфілаксії на фоні тривалого лікування або синдрому «скасування» (різке підвищення артеріального тиску після відміни препарату). Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження артеріального тиску протягом 24год. Поділ добової дози на два прийоми має антигіпертензивний ефект, аналогічний ефекту тієї ж добової дози, прийнятої одноразово. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії. Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлено. У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією і щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику було показано, що застосування олмесартану медоксомілу (на додаток до інших гіпотензивних засобів, за винятком інгібіторів. ) або інших АРА II) супроводжувалося значним зниженням ризику розвитку мікроальбумінурії.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом або амлодипіном).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до олмесартанумедоксомілу, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину або до інших компонентів препарату; печінкова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); обструкція жовчовивідних шляхів; тяжка артеріальна гіпотензія (САД менше 90ммрт. ст.); шок (включаючи кардіогенний); гострий інфаркт міокарда (і період протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 20мл/хв; досвіду клінічного застосування відсутня); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній); гемодинамічно значуща обструкція виносить тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти важкого ступеня); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю стеноз аортального чи мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія); одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; ангіоневротичний набряк в анамнезі; гіпонатріємія; одночасне застосування з препаратами літію (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гіперкаліємія (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"); гиповолемия (в том числе вследствие диареи, рвоты или одновременного применения диуретиков), а также у пациентов, соблюдающих диету с ограничением потребления поваренной соли; почечная недостаточность легкой и умеренной степени тяжести (КК 20-60мл/мин); первичный гиперальдостеронизм; вазоренальная гипертензия (двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки); прочие состояния, сопровождающиеся активацией ренин-ангинотензин-альдостероновой системы; одновременное применение с ингибиторами АПФ или препаратами, содержащими алискирен; хроническая сердечная недостаточность (ХСН) (III-IVфункциональный класс по классификации NYHA); хронические формы ишемической болезни сердца (ИБС); артериальная гипотензия; ишемические цереброваскулярные заболевания; печеночная недостаточность легкой и умереннойстепени тяжести (менее 9баллов по шкале Чайлд-Пью); пожилой возраст (старше 65 лет); применение у пациентов негроидной расы.Беременность и лактацияДанные о применении препарата Аттенто®в период беременностиотсутствуют. Применение препарата Аттенто® при беременности противопоказано. Амлодипин Беременность Безопасность применения амлодипина во время беременности не установлена. В доклинических исследованиях фетотоксическое и эмбриотоксическое действие амлодипина не выявлены. У крыс амлодипин увеличивал продолжительность гестационного периода и родов. Некоторые другие БМКК обладают тератогенным действием. Период грудного вскармливания Досвід застосування препарату показує, що амлодипін виділяється у грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки-годувальниці, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: ​​6 мг та 98,7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, що отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Застосування амлодипіну в період грудного вигодовування протипоказано. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Олмесартану медоксоміл Вагітність Існують дані про те, що застосування АРА II у другому та третьому триместрах вагітності індукує фетотоксичні ефекти у людини (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). У разі застосування АРАII у другому та третьому триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали АРАII, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок. Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на гіпотензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли АРА II призначається за життєвими показаннями. У разі настання вагітності під час терапії препаратом Аттенто®, препарат слід негайно відмінити та при необхідності призначити альтернативне лікування з доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності. Період грудного вигодовування Показано, що олмесартанамедоксоміл проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю достовірних даних застосування препарату Аттенто® у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями (НР) при застосуванні препарату Аттенто® є периферичні набряки (11,3%), біль голови (5,3%) та запаморочення (4,5%). Небажані реакції при застосуванні препарату Аттенто®, отримані в клінічних дослідженнях, постреєстраційних дослідженнях безпеки та спонтанних повідомленнях, сумовані та представлені нижче як НР окремих компонентів амлодипіну та олмесартану медоксомілу на підставі відомого профілю безпеки цих речовин, так і для комбінації амлодипін/олмесартану медок. Можливі НР наведені нижче відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,< 1/10), нечасто (≥1/1000,< 1 /100), рідко (≥1/10000,< 1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити частоту за наявними даними). Системно-органний клас: Порушення з боку крові та лімфатичної системи Небажана реакція: Лейкоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тромбоцитопенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Тромбоцитопенічна пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку імунної системи Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Алергічні реакції/реакції гіперчутливості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Анафілактичні реакції Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку обміну речовин та харчування Небажана реакція: Гіперглікемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіперкаліємія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гіпертригліцеридемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперурикемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Системно-органний клас: Порушення психіки Небажана реакція: Сплутаність свідомості Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Депресія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Безсоння Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Дратівливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Зниження лібідо Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Лабільність настрою (включаючи тривогу) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нервової системи Небажана реакція: Запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дисгевзія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Головний біль Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Часто Амлодипін: Часто (особливо на початку лікування) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіпертонус Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Загальмованість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Парестезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Периферична нейропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Постуральне запаморочення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Порушення сну Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сонливість Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Сінкопе Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тремор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Паросмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Апатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ажитація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Атаксія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Амнезія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу зору Небажана реакція: Порушення зору (включаючи диплопію) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ксерофтальмія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кон'юнктивіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у власних очах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Небажана реакція: Шум у вухах Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Вертіго Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку серця Небажана реакція: Стенокардія (включаючи посилення симптомів стенокардії) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Інфаркт міокарда Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Відчуття серцебиття Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Тахікардія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку судин Небажана реакція: Виражене зниження артеріального тиску Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Ортостатична гіпотензія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: "Припливи" крові до обличчя Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Васкуліт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Розвиток або посилення перебігу ХСН Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Небажана реакція: Бронхіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Кашель Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Диспное Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фарингіт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Риніт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Носова кровотеча Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Небажана реакція: Біль у животі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Порушення з боку кишечника (включаючи діарею та запор) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Запор Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Діарея Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Сухість слизової оболонки ротової порожнини Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Диспепсія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастрит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гастроентерит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гіперплазія ясен Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Нудота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Панкреатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у животі (у верхній частині) Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Блювота Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Спру-подібна ентеропатія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Дуже рідко Системно-органний клас: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Небажана реакція: Підвищення активності «печінкових» ферментів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко (у більшості випадків на тлі холестазу) Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Гепатит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Жовтяниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Гіпербілірубінемія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Небажана реакція: Алопеція Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ангіоневротичний набряк Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Алергічний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Поліморфна еритема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Екзантема Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Ексфоліативний дерматит Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Підвищене потовиділення Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Фотосенсибілізація Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Свербіж шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Пурпура Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк Квінке Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Висипання на шкірі Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Порушення пігментації шкіри Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Синдром Стівенса-Джонсона Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Кропивниця Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Рідко Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Системно-органний клас: Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Набряк в області кісточок Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Часто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артралгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Артріт Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Біль у спині Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Судоми м'язів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: Часто Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Міалгія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартана медоксоміл: Нечасто Небажана реакція: Біль у кінцівках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Біль у кістках Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Міастенія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органний клас: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Небажана реакція: гостра ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Гематурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Участене сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Болісні позиви на сечовипускання Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ніктурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Нечасто Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поллакіурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: Нечасто Амлодипін: - Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Ниркова недостатність Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Рідко Небажана реакція: Інфекції сечовивідних шляхів Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: - Олмесартана медоксоміл: Часто Небажана реакція: Дизурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Небажана реакція: Поліурія Амлодипін + Олмесартану медоксоміл: - Амлодипін: Дуже рідко Олмесартану медоксоміл: - Системно-органный класс: Нарушения со стороны половых органов и молочной железы Нежелательная реакция: Эректильная дисфункция/ импотенция Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Гинекомастия Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Общие расстройства и нарушения в месте введения Нежелательная реакция: Астения Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Боль в грудной клетке Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек лица Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Редко Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Повышенная утомляемость Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Часто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Гриппоподобные симптомы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Заторможенность Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Общее недомогание Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Нечасто Нежелательная реакция: Отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: Очень часто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Боль неуточненной локализации Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Периферические отеки Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Отек мягких тканей Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Часто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Системно-органный класс: Лабораторные и инструментальные данные Нежелательная реакция: Повышение концентрации креатинина в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Редко Нежелательная реакция: Повышение активности креатинфосфокиназы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Снижение содержания калия в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевины в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: Часто Нежелательная реакция: Повышение концентрации мочевой кислоты в плазме крови Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Повышение активности гаммаглутамилтрансферазы Амлодипин + Олмесартана медоксомил: Нечасто Амлодипин: - Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Сниженние массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Нежелательная реакция: Увеличение массы тела Амлодипин + Олмесартана медоксомил: - Амлодипин: Нечасто Олмесартана медоксомил: - Сообщалось о единичных случаях рабдомиолиза, который по времени развития был связан с приемом АРА II. У пациентов, принимавших амлодипин, сообщалось о единичных случаях развития экстрапирамидного синдрома.Взаимодействие с лекарственными средствамиКомбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Антигипертензивный эффект препарата Аттенто®может усиливаться при одновременном применении с другими гипотензивными лекарственными средствами (например, альфа-адреноблокаторами, диуретиками). Амлодипин При одновременном применении амлодипина и других гипотензивных препаратових антигипертензивные эффекты суммируются. При одновременном применении амлодипина с мощнымиили умеренными ингибиторами изофермента CYP3A4(ингибиторами протеаз, азольными противогрибковыми препаратами, макролидами типа эритромицина или кларитромицина, верапамилом или дилтиаземом)возможно значительное повышение концентрации амлодипина в плазме крови. Клинические проявления данного взаимодействия могут быть более выраженными у пациентов пожилого возраста, что может потребовать дополнительного наблюдения за состоянием пациентов и коррекции дозы. Данных о влиянии индукторов изофермента CYP3A4на фармакокинетику амлодипина не имеется. Однако следует учитывать, что при одновременном применении с индукторами изофермента CYP3A4 (такими, как рифампицин, Зверобой продыряв-ленный) возможно снижение концентрации амлодипина в плазме крови. Применять амлодипин одновременно с индукторами изофермента CYP3A4 следует с осторожностью. Ингибиторы mTOR(mammalianTargetofRapamycin- мишень рапамицина в клетках млекопитающих) Ингибиторы mTOR (например, темсиролимус, сиролимус, эверолимус) являются субстратами CYP3A4. Поскольку амлодипин является слабым ингибитором CYP3A4, при совместном применении может увеличиться экспозиция ингибиторов mTOR. В исследованиях на животных после приема БМКК (верапамила) и внутривенного введения дантролена(препарат для лечения злокачественной гипертермии) на фоне развития гиперкалиемии отмечались случаи фибрилляции желудочков и развития сердечно-сосудистой недостаточности с летальным исходом. В связи с риском развития гиперкалиемии у пациентов, склонных к злокачественной гипертермии, а также на фоне применения дантролена при злокачественной гипертермии, рекомендуется избегать применения БМКК, таких как амлодипин. Несмотря на то, что при применении амлодипина отрицательного инотропного действия как правило не отмечается, некоторые БМКК могут усиливать выраженность отрицательного инотропного действия антиаритмических препаратов,вызывающих удлинение интервала QT(например, амиодорона, хинидина). Нейролептики и изофлуранусиливают антигипертензивное действие БМКК производных дигидропиридина. Препараты кальция могут снижать действие БМКК. Амлодипин не влиял на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, варфаринав клинических исследованиях лекарственных взаимодействий. Одновременное применение амлодипина (10мг) и симвастатина(80мг) в течение длительного времени приводило к увеличению концентрации симвастатина в плазме крови на 77% по сравнению с приемом только симвастатина. Доза симвастатина у пациентов, принимающих амлодипин, не должна превышать 20мг в сутки. Не рекомендуется одновременное применение амлодипина и грейпфрутового сока, т. к. у отдельных пациентов возможно повышение биодоступности и усиление антигипертензивного действия амлодипина. Одновременное применение амлодипина и такролимусаможет привести к повышению концентрации такролимуса в плазме крови, однако фармакокинетический механизм развития данного эффекта в точности не выяснен. Необходимо контролировать концентрацию такролимуса в плазме крови у пациентов, одновременно принимающих амлодипин и такролимус для того, чтобы избежать токсического действия такролимуса и скорректировать его дозу в случае необходимости. В проспективном исследовании у пациентов с трансплантацией почки, одновременно принимающих циклоспорини амлодипин, было отмечено повышение концентрации циклоспорина в плазме крови в среднем на 40%. Одновременное применение препарата Аттенто® и циклоспорина может приводить к повышению концентрации циклоспорина. У пациентов, одновременно принимающих препарат Аттенто®и циклоспорин, рекомендуется мониторировать концентрацию циклоспорина в плазме крови и, при, необходимости, уменьшить дозу циклоспорина. Олмесартана медоксомил Не рекомендуется одновременное применение с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, повышающими содержание калия в плазме крови (например, ингибиторы АПФ, гепарин). В случае необходимости одновременного применения указанных препаратов и олмесартана медоксомила необходим тщательный контроль содержания калия в плазме крови. Данные клинических исследований показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы при одновременном применении ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена ассоциирована с более высокой частотой возникновения таких НР, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в т. ч. развитие острой почечной недостаточности), чем при применении только одного препарата, воздействующего на РААС. Таким образом, двойная блокада РААС одновременным применением ингибиторов АПФ, АРА IIили алискирена не рекомендуется. Одновременное применение АРА IIс препаратами, содержащими алискирен, противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА IIcингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов. В случае, когда одновременное применение двух средств, воздействующих на РААС, является необходимым, их применение должно проводиться под контролем специалиста и сопровождаться регулярным мониторингом функции почек, содержания электролитов и АД. При одновременном применении с антацидами (магния и алюминия гидроксид) наблюдается умеренное снижение биодоступности олмесартана медоксомила. При одновременном применении олмесартана медоксомил не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику и фармакодинамику варфаринаили фармакокинетикудигоксина. Одновременное применение олмесартана медоксомила с правастатином у здоровых добровольцев не оказывало клинически значимых эффектов на фармакокинетику каждого из препаратов. Имеются сообщения об обратимом повышении содержания лития в плазме крови и проявлении токсичности при одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ и с АРА II, поэтому применение олмесартана медоксомила в комбинации с препаратами лития не рекомендуется. В случае необходимости одновременного применения препарата Аттенто®и препаратов лития рекомендуется регулярный контроль содержания лития в плазме крови. Клинически значимого ингибирующего действия олмесартана на изоферменты CYP1A1/2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 и CYP3A4 системы цитохрома Р450 человека in vitroне выявлено, в отношении цитохрома Р450 крысы отмечен минимальный или нулевой индуцирующий эффект,что позволяет предположить отсутствие клинически значимых взаимодействий при одновременном применении олмесартана медоксомила и препаратов, метаболизирующихся при участии вышеуказанных изоферментов системы цитохрома Р450. При одновременном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), включая неселективные НПВП, селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловую кислоту (в дозе более3 г/сут) и АРАII, возможно повышение риска ухудшения функции почек и повышение содержания калия в сыворотке крови. В связи с этим пациентам, одновременно применяющим НПВП и АРА II, рекомендуется контроль функции почек, особенно в начале применения, а также регулярный прием достаточного количества жидкости. Вместе с тем, одновременное применение НПВП и АРА II может приводить к ослаблению антигипертензивного действия АРА II, приводя к частичной потере их терапевтической эффективности. Колесевелама гидрохлорид (секвестрант желчных кислот) При одновременном применении колесевелама гидрохлорида (секвестранта желчных кислот) и олмесартана медоксомила отмечается ослабление системного действия олмесартана медоксомила, снижение его Сmaxи T1/2 . Прием олмесартана медоксомила по крайней мере за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида приводит к ослаблению данного взаимодействия. Олмесартана медоксомил следует принимать ак минимум за 4ч до приема колесевелама гидрохлорида. "Способ применения и дозыПрепарат Аттенто®принимают внутрь 1раз в сутки, в одно и то же время, независимо от времени приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (например, стаканом воды). Для подбораоптимального режима дозирования целесообразно применять наиболее подходящую дозировку препарата. Перед назначением комбинированного препарата Аттенто®рекомендуется предварительный подбор доз каждого из действующих веществ в отдельности (т. е. , олмесартана медоксомила и амлодипина). При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии сразу на применение комбинированного препарата. Пациенты, получающие комбинированную терапию монопрепаратами олмесартана медоксомила и амлодипина, могут быть переведены на лечение препаратом Аттенто®, содержащего олмесартана медоксомил и амлодипин в аналогичных дозах. Рекомендуемая доза: Ежедневно по 1 таблетке препарата Аттенто® в дозировке 5мг + 20 мг, содержащего 5 мг амлодипина и 20 мг олмесартана медоксомила, при отсутствии адекватного снижения АД на фоне монотерапии олмесартана медоксомилом в дозе 20мг или амлодипином в дозе 5мг. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 20 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 5 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. При отсутствии адекватного снижения АД на фоне применения препарата Аттенто®в дозировке 5мг + 40 мг возможно применение препарата Аттенто®в дозировке 10мг + 40 мг (1 таблетка) в день, содержащего 10 мг амлодипина и 40 мг олмесартана медоксомила. Максимальная суточная доза амлодипина составляет 10 мг. Максимальная суточная доза олмесартана медоксомила составляет 40 мг. Применение у пациентов в возрасте 65 лет и старше У пациентов в возрасте 65 лет и старше с нормальной функцией почек коррекции дозы препарата не требуется. При увеличении дозы олмесартана медоксомила до максимальной (40мг в сутки) у пожилых пациентов необходимо тщательно контролировать АД. Применение у пациентов с почечной недостаточностью В случае применения препаратаАттенто®у пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести (КК 20-60мл/мин) рекомендуется проводить периодический мониторинг содержания калия и креатинина в плазме крови. Максимальная доза олмесартана медоксомила для пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени тяжести составляет 20мг 1раз в сутки, поскольку опыт применения более высоких доз у данной категории пациентов ограничен. У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени тяжести (КК менее 20мл/мин) применение препарата Аттенто®противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). Применение у пациентов с печеночной недостаточностью У пациентов с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9баллов по шкале Чайлд-Пью) препарат Аттенто®следует применять с осторожностью. При печеночной недостаточности легкой или умеренной степени тяжести максимальная доза олмесартана медоксомила составляет 20мг один раз в сутки. Применение амлодипина у пациентов с нарушением функции печени следует начинать с минимальной дозы (5 мг) с последующей медленной титрацией дозы. При одновременном применении с диуретиками и/или другими гипотензивными препаратами у пациентов с нарушением функции печени рекомендуется тщательный контроль АД и функции почек. Применение препарата Аттенто®противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) (опыт применения отсутствует) (см. раздел «Противопоказания»).ПередозировкаСлучаи передозировки препарата Аттенто®не зарегистрированы.Меры предосторожности и особые указанияПрименение препарата Аттенто®у пациентов с острым инфарктом миокарда и нестабильной стенокардией не рекомендуется в связи с недостаточным опытом клинического применения. ПрепаратАттенто®не следует применять для купирования гипертонического криза. Комбинация амлодипина и олмесартана медоксомила Нарушение функции почек и трансплантация почки При назначении препарата Аттенто®пациентам этой группы рекомендуется тщательный контроль содержания калия и креатинина в плазме крови. Применение препарата Аттенто®противопоказано при почечной недостаточности тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина менее 20 мл/мин). Опыт применения препарата Аттенто®у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки или у пациентов с терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 12 мл/мин) отсутствует. Нарушение функции печени У пациентов с печеночной недостаточностью возможно усиление эффекта амлодипина и олмесартана медоксомила. Препарат Аттенто®следует с осторожностью назначать пациентам с печеночной недостаточностью легкой или умеренной степени тяжести (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). У пациентов с печеночной недостаточностью умеренной степени тяжести доза олмесартана медоксомила не должна превышать 20мг. У пациентов с печеночной недостаточностью применение амлодипина следует начинать с самой низкой дозы (5 мг) и соблюдать осторожность как в начале лечения, так и при увеличении дозы. Применение препарата Аттенто®противопоказано у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени тяжести (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). Гиперкалиемия Как и при применении других АРА II и ингибиторов АПФ, при применении препарата Аттенто®возможно развитие гиперкалиемии, особенно у пациентов с нарушениями функции почек и/или сердечной недостаточностью. Препарат Аттенто®следует применять с осторожностью одновременно с калиевыми добавками, калийсберегающими диуретиками, заменителями пищевой соли, содержащими калий или другими лекарственными средствами, которые могут повышать содержание калия (например, гепарин); при этом рекомендуется регулярный контроль содержания калия в плазме крови. Стеноз аортального или митрального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия Так как в состав препарата входит амлодипин, препарат Аттенто®, как и другие сосудорасширяющие препараты, следует применять с осторожностью у пациентов с аортальным и/или митральным стенозом, а также у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией. Сердечная недостаточность У пациентов с хронической сердечной недостаточностью препарат Аттенто®следует применять с осторожностью. Как и при применении любых гипотензивных препаратов, чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с ИБС и с ишемическими цереброваскулярными заболеваниями может привести к развитию инфаркта миокарда или ишемического инсульта. Амлодипин Сердечная недостаточность БМКК следует применять с осторожностью у пациентов с хронической сердечной недостаточностью, так как имеются данные, что они могут повышать риск осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы и смертность. Однако в исследованиях с участием пациентов с сердечной недостаточностью было показано, что амлодипин не повышает риск развития осложнений и/или смертность. В долгосрочном плацебо-контролируемом исследовании амлодипина у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (IIIи IVкласс по классификации NYHA) было отмечено увеличение числа сообщений о развитии отека легких в группе амлодипина по сравнению с группой плацебо. Сердечно-сосудистые заболевания В редких случаях у пациентов с ишемической болезнью сердца (особенно при тяжелом обструктивном поражении коронарных артерий) отмечалось увеличение частоты, продолжительности и/или тяжести приступов стенокардии после начала применения блокаторов «медленных» кальциевых каналов или после увеличения их дозировки. Синдром «отмены» Несмотря на отсутствие у блокаторов «медленных» кальциевых каналов синдрома «отмены», прекращение лечения амлодипином желательно проводить, постепенно уменьшая дозу препарата. Амлодипин не предотвращает развитие синдрома «отмены» при резком прекращении приема бета-адреноблокаторов. Периферические отеки Незначительно или умеренно выраженные периферические отеки были наиболее частым нежелательным явлением амлодипина в клинических исследованиях. Частота возникновения периферических отеков возрастает с увеличением дозы амлодипина. Следует тщательно дифференцировать периферические отеки, связанные с применением амлодипина, от симптомов прогрессирования левожелудочковой сердечной недостаточности. Прочее В период терапии амлодипином необходимо контролировать массу тела и потребление поваренной соли, показано назначение соответствующей диеты. Необходимо поддержание гигиены зубов и наблюдение у стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен). Сообщалось, что у пациентов (мужского пола), принимавших БМКК, возникали обратимые биохимические изменения в головке сперматозоида. Клинических данных в отношении потенциального воздействия амлодипина на фертильность недостаточно. Олмесартана медоксомил Дефицит натрия или уменьшение ОЦК Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы препарата, может встречаться у пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови и/или сниженным содержанием натрия в плазме крови вследствие интенсивной терапии диуретиками, ограничения потребления поваренной соли с пищей при диетическом питании, а также вследствие диареи или рвоты. Данные состояния должны быть скорректированы до назначения препарата Аттенто®или же пациент должен находиться под тщательным наблюдением на начальном этапе терапии. Состояния, способствующие повышению активности РААС У пациентов, у которых функция почек может в значительной степени зависеть от активности РААС (например, у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью или заболеваниями почек в анамнезе, в частности, стенозом почечных артерий), применение лекарственных средств, влияющих на РААС, например АРА II, может привести к развитию острой артериальной гипотензии, олигурии, азотемии или, в редких случаях, острой почечной недостаточности и/или смерти. Вазоренальная гипертензия Имеется повышенный риск развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной функционирующей почки при применении лекарственных средств, влияющих на РААС. Двойная блокада РААС Показано, что одновременное применение ингибиторов АПФ, АРА II или алискирена повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая острую почечную недостаточность). Одновременное применение АРА II с препаратами, содержащими алискирен противопоказано у пациентов с сахарным диабетом и/или с умеренной или тяжелой почечной недостаточностью (СКФ менее 60 мл/мин/1,73 м2площади поверхности тела) и не рекомендуется у других пациентов. Одновременное применение АРА II c ингибиторами АПФ противопоказано у пациентов с диабетической нефропатией и не рекомендуется у других пациентов (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»). Первичный гиперальдостеронизм Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на гипотензивные препараты, подавляющие РААС. Поэтому назначение препарата Аттенто®не рекомендуется пациентам данной категории. Сердечная недостаточность Применение ингибиторов АПФ или АРА II у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, у которых состояние функции почек может зависеть от активности РААС, ассоциировалось с развитием олигурии и/или прогрессирующей азотемии, в редких случаях приводило к острой почечной недостаточности и/или смерти. Этнические различия Как и при применении других АРАII, антигипертензивный эффект препарата Аттенто® у представителей негроидной расы может быть несколько меньше, чем у других пациентов, возможно, вследствие большей распространенности низкого уровня ренина в данной популяции. Спру-подобная энтеропатия В очень редких случаях сообщалось о развитии тяжелой хронической диареи, сопровождающейся существенной потерей массы тела у пациентов, принимавших олмесартана медоксомил от нескольких месяцев до нескольких лет. Возможно, что в основе данных эффектов лежит локальная отсроченная реакция гиперчувствительности. По результатам биопсии слизистой оболочки тонкого кишечника часто наблюдалась атрофия ворсинок. В случае развития указанных выше симптомов на фоне применения олмесартана медоксомила и отсутствия других возможных причин, препарат следует немедленно отменить и не возобновлять его применение. Если диарея не прекращается в течение недели после отмены препарата, необходимо обратиться к специалисту (например, гастроэнтерологу). Ангионевротический отек Пациенты с ангионевротическим отеком в анамнезе (отек лица, конечностей, губ, слизистых оболочек, языка (вызывающий обструкцию дыхательных путей), голосовой щели и/или гортани) должны тщательно наблюдаться (см. раздел «Побочное действие»). Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами В период лечения препаратом Аттенто® возможно развитие таких нежелательных реакций, как головная боль, головокружение, тошнота и повышенная утомляемость, особенно в начале лечения. В этот период необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и другими механизмами, а также при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Условия хранения: Хранить при температуре не выше 25° С.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарату 2,5 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лудипрес ЛЦЕ (лактози моногідрат - 94.7-98.3%, повідон - 3-4%), крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL), магнію Склад плівкової оболонки: титану діоксид, макрогол (поліетиленгліколь 4000), гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого або білого з ледь помітним кремуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивні засоби.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція – 80-90%, прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-3 години. Біодоступність – близько 90%. Зв'язок із білками плазми крові – близько 30%. Розподіл. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри - низька. Метаболізм. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP3A4 (до 95%) та CYP2D6. Ефект первинного проходження через печінку незначний (близько 10%). Біотрансформація бісопрололу не прискорюється у пацієнтів із гіперфункцією щитовидної залози. Виведення. Загальний кліренс становить 15,6±3,2 л/годину, нирковий кліренс – 9,6±1,6 л/годину. Збалансований кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у незміненому вигляді (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до неактивних метаболітів, які потім також виводяться нирками; менше 2% виводиться через кишечник (з жовчю). Чи не накопичується в організмі. Період напіввиведення 9-12 годин. Залежність фармакокінетики бісопрололу від дози має лінійний характер. Фармакокінетика бісопрололу стабільна, не залежить від віку та статі пацієнта. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: ниркова недостатність. У разі виражених порушень функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) та у пацієнтів з анурією період напіввиведення може збільшитись більш ніж у 2 рази. Печінкова недостатність. У разі вираженої печінкової недостатності відзначається збільшення періоду напіввиведення до 13-15 годин. Хронічна серцева недостатність. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (III функціональний клас за класифікацією NYHA) концентрація бісопрололу у плазмі крові вища, ніж у здорових добровольців, а період напіввиведення збільшується до 17 годин.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату з аденозинтрифосфату, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, надає негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію, знижує. При перевищенні терапевтичної дози має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату (у перші 24 години) збільшується (внаслідок реципрокного зростання активності альфаадренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів),яке через 1-3 доби повертається до вихідного, а за тривалого призначення знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренінангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активу) та впливом на центральну нервову систему. При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання частоти серцевих скорочень та зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда.За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда у кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту циклічного аденозинмонофосфату, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням ступеня, переважно в ) через атріовентрикулярний вузол та за додатковими шляхами. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бетаадреноблокаторів, менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки); не викликає затримки іонів натрію у організмі.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу, інших компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; шок (у тому числі кардіогенний); набряк легенів; гостра серцева недостатність або ХСН на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; AV блокада II-III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 60 уд/хв); стенокардія Принцметала; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм.рт.ст.), особливо при інфаркті міокарда; тяжка бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі; одночасний прийом флоктафеніну, сультоприду, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), за винятком МАО типу;одночасне внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему; тяжкі порушення периферичного кровообігу; синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції лактози/ізомальтози (до складу препарату входить лактоза).Вагітність та лактаціяБісопролол не має прямої цитотоксичної, мутагенної та тератогенної дії, але має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або на плід, або новонародженого. Зазвичай бета-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції, такі як внутрішньоутробна затримка розвитку, гіпоглікемія, брадикардія. Біпрол не слід застосовувати під час вагітності. Застосування можливе в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. У тому випадку, коли лікування препаратом Біпрол розглядається як необхідне, слід відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також спостерігати за зростанням та розвитком плода. У разі появи небажаних явищ щодо вагітності та/або плода необхідно застосовувати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії виникають, як правило, протягом перших 3 днів життя. Даних про проникнення бісопрололу в грудне молоко немає, тому прийом препарату Біпрол не рекомендується жінкам під час годування груддю. За необхідності застосування препарату в період лактації,грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота наведених нижче побічних ефектів зазначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто – понад 10%; часто - понад 1% та менше 10%; нечасто – понад 0,1% та менше 1%; рідко – понад 0,01% та менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі випадки. З боку центральної та периферичної нервової системи: часто – підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль. Зазвичай, ці явища розвиваються на початку лікування, як правило, виражені незначно і проходять протягом 1-2 тижнів; нечасто – порушення сну, депресія; рідко – нічні кошмари, галюцинації, втрата свідомості. З боку серцево-судинної системи: дуже часто – брадикардія, відчуття серцебиття; часто - виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушень периферичного кровообігу, відчуття холоду в кінцівках (парестезії); нечасто - порушення AV провідності (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, усу перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків (набряклість кісточок, стоп) та задишки, ортостатична гіпотензія, біль у грудях. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; рідко – гепатит, підвищення активності «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), підвищення концентрації білірубіну. З боку дихальної системи: нечасто – ларинго- та бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів; рідко – алергічний риніт, закладеність носа. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язова слабкість, судоми у литкових м'язах, артралгія. З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення слуху, зміну смаку; дуже рідко – сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: рідко – посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко – алопеція, загострення перебігу псоріазу. З боку ендокринної системи: рідко – гіпоглікемія. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення потенції, ослаблення лібідо. З боку імунної системи: рідко – поява антинуклеарних антитіл з незвичайною клінічною симптоматикою вовчаковоподібного синдрому, які зникають після закінчення лікування. Алергічні реакції: рідко – гіперемія шкіри, свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка. Лабораторні показники: рідко – гіпертригліцеридемія; дуже рідко – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: рідко – синдром «скасування» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиФлоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовлених флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій (спільне застосування протипоказане). Сультопід. Внаслідок адитивного ефекту можливий розвиток вираженої брадикардії (спільне застосування протипоказане). Інгібітори МАО. Не рекомендується одночасне застосування (за винятком МАО типу В), оскільки велика ймовірність значного посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бісопрололу має становити не менше 14 днів. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів (Ділтіазем і верапаміл). Слід уникати цієї комбінації. У період лікування препаратом Біпрол внутрішньовенне введення верапамілу або дилтіазему, інших антиаритмічних препаратів протипоказане. Внаслідок синергізму дії можливе різке зниження артеріального тиску, порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність. При необхідності призначення такої комбінації потрібне ретельне клінічне та електрокардіографічне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку та на початку лікування. Антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні можливе зниження AV провідності та скоротливої ​​здатності міокарда (слід уникати комбінації з бісопрололом). Антиаритмічні засоби ІІІ класу (наприклад, аміодарон). При сумісному застосуванні з бісопрололом можливе порушення скоротливості, автоматизму та провідності внаслідок пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів (слід уникати цієї комбінації). Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа – метилдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). При сумісному застосуванні підвищення ризику розвитку вираженої брадикардії, зупинки синусового вузла, порушення AV провідності, різкого зниження артеріального тиску, серцевої недостатності (синергічна дія). Слід уникати цієї комбінації. При необхідності застосування потрібен ретельний клінічний та електрокардіографічний контроль, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Значне підвищення артеріального тиску при різкому відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Серцеві глікозиди. Зниження частоти серцевих скорочень, порушення провідності. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилити системну дію бісопрололу (зниження артеріального тиску, зменшення частоти серцевих скорочень). Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін). Можливе надмірне зниження артеріального тиску. Парасимпатоміметики. При сумісному застосуванні ризик розвитку брадикардії. Мефлохін. Спільне застосування з бісопрололом підвищує ризик розвитку брадикардії (адитивна дія). Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Одночасне застосування з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Поєднання бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- та ал'фаадренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин), може посилювати вазоконстрикторну дію цих засобів, що виникає за участю альфаадренорецепторів, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Бісопролол може змінювати ефективність інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, маскувати симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардія, підвищення артеріального тиску). Бісопролол знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Антигіпертензивну дію послаблюють нестероїдні протизапальні препарати (затримка іонів натрію та блокада синтезу простагландину нирками), глюкокортикостероїди та естрогени (затримка іонів натрію). Діуретики, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби. Ризик надмірного зниження артеріального тиску. Бісопролол подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби – при спільному застосуванні з бісопрололом посилення пригнічення центральної нервової системи. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. Рифампіцин зменшує період напіввиведення бісопрололу. Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримують бісопролол. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.Спосіб застосування та дозиПрепарат Біпрол приймають внутрішньо, вранці, 1 раз на добу з невеликою кількістю рідини до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи частоту серцевих скорочень та стан пацієнта. При артеріальній гіпертензії та ішемічній хворобі серця препарат призначають по 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна добова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) або з вираженим порушенням функції печінки максимальна добова доза становить 10 мг 1 раз на добу.Збільшення дози таких пацієнтів необхідно проводити з особливою обережністю. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомність, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів, симптоматична терапія. При вираженій брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При AV блокаді - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або установка тимчасового кардіостимулятора. При шлуночковій екстрасистолії – лідокаїн (препарати IA класу не застосовуються). При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнта слід перевести у положення Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легень - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, при їх неефективності - введення епінефрину, допаміну,добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження артеріального тиску). При гіпоглікемії може бути показано внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). При серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики. При судомах – внутрішньовенно діазепам. При бронхоспазму - інгаляційно бета2-адреноміметики.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль стану хворих, які приймають Біпрол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс). Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих із захворюваннями органів дихання в анамнезі. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Приблизно у 20% пацієнтів із стенокардією бета-адреноблокатори є неефективними. Основні причини – важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Пацієнти, які використовують контактні лінзи, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної блокади α-адренорецепторів). При тиреотоксикозі Біпрол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різке скасування у хворих з тиреотоксикозом протипоказане, оскільки в такому разі можливе посилення симптомів. При цукровому діабеті препарат може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Біпролу. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину у пацієнтів із обтяженим алергологічним анамнезом. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Пацієнтам із бронхоспастичними станами або захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі виявлення у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припинити терапію у разі розвитку депресії. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (на 25% на 3-4 дні). Препарат слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: бісопрололу геміфумарат 10 мг; допоміжні речовини: кросповідон 10 мг, крохмаль прежелатинізований 15 мг, целюлоза мікрокристалічна 66,5 мг, кремнію діоксид колоїдний 3 мг, магнію стеарат 0,5 мг, плівкова оболонка: макрогол 6000 0,7 мг, полісорбат 20 діоксид Е 171 0,35 мг, кальцію карбонат Е 170 0,35 мг, тальк, барвник заліза (III) оксид жовтий Е 172 0,12 мг, гіпромелоза (НРМС 5) 1,68 мг, гіпромелоза 42 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. По 3 або 5 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі пігулки, покриті плівковою оболонкою від жовтого до оранжевого кольору, опуклі з одного боку, з іншого боку ризику, поверхня пігулки скошена до ризику.Фармакотерапевтична групаБета1-адреноблокатор селективний.ФармакокінетикаВсмоктування. Бісопролол майже повністю (>90%) всмоктується із шлунково-кишкового тракту, прийом їжі не впливає. Його біодоступність внаслідок незначної метаболізації "при першому проходженні" через печінку (на рівні приблизно 10-15%) становить приблизно 85-90% після прийому внутрішньо. Бісопролол демонструє лінійну кінетику, причому його концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі в діапазоні доз від 5 до 20 мг. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-3 години. Розподіл. Бісопролол розподіляється досить широко. Об'єм розподілу становить 3,5 л/кг. Зв'язок із білками плазми крові досягає приблизно 35%; захоплення клітинами крові немає. Метаболізм. Метаболізується окисним шляхом без подальшої кон'югації. Всі метаболіти мають сильну полярність і виводяться нирками. Основні метаболіти, що виявляються у плазмі крові та сечі, не виявляють фармакологічної активності. Дані, отримані в результаті експериментів з мікросомами печінки людини in vitro, показують, що бісопролол метаболізується насамперед за допомогою CYP3A4 (близько 95%), а CYP2D6 грає лише невелику роль. Виведення. Кліренс бісопрололу визначається рівновагою між виведенням його через нирки у вигляді незміненої речовини (близько 50%) та окисленням у печінці (близько 50%) до метаболітів, які потім також виводяться нирками. Загальний кліренс становить 15,6±3,2 л/годину, причому нирковий кліренс дорівнює 9,6±1,6 л/годину. Період напіввиведення становить 10-12 годин після прийому одноразової щоденної дози. Близько 98% виводиться через нирки, менш як 2% - через кишечник (з жовчю). Корекція дози для пацієнтів з порушенням функції печінки або нирковою недостатністю не потрібна. Фармакокінетика є лінійною і не залежить від віку. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю плазмові концентрації бісопрололу вищі, а період напіввиведення більш тривалий порівняно зі здоровими добровольцями. Відсутня інформація про фармакокінетику бісопрололу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та одночасним порушенням функції печінки або нирок.ФармакодинамікаСелективний бета1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Як і для інших бета1-адреноблокаторів, механізм дії при артеріальній гіпертензії не зрозумілий. Відомо, що бісопролол знижує активність реніну в плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) у спокої та при навантаженні. Чинить антигіпертензивну дію, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, ботмо-уповільнює атріовентрикулярну провідність). При збільшенні дози вище терапевтичної має бета2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препарату, у перші 24 години, дещо збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів), який через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому призначенні – знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності симпатоадреналової системи (має велике значення для пацієнтів з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) та впливом на центральну нервову систему (ЦНС) . При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 місяці.Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зниження скоротливості та інших функцій міокарда, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, бісопролол надає менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, брон затримки іонів натрію (Na+) в організмі; виразність атерогенної дії не відрізняється від дії пропранололу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стенокардії; Хронічна серцева недостатність.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого з компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; шок, спричинений порушенням серцевих функцій (кардіогенний шок), колапс; атріовентрикулярна блокада II та III ступеня, без електрокардіостимулятора; синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд./хв.); виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.); тяжкі форми бронхіальної астми та хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) в анамнезі; пізні стадії порушення периферичного кровообігу, хвороба Рейно; феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз;одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) крім МАО-В; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: проведення десенсибілізуючої терапії, печінкова недостатність, хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв), стенокардія Принцметала, міастенія, тиреотоксикоз, цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями крові, кардіоміопатія, вроджені вади серця або вада клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх місяців, тяжка форма ХОЗЛ, бронхоспазм (в анамнезі), алергічні реакції в анамнезі, строга дієта, депресія (в тому числі, псоріаз, літній вік.Вагітність та лактаціяБісопролол має фармакологічні ефекти, які можуть мати шкідливий вплив протягом вагітності та/або плід та новонародженого. Зазвичай бета-блокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення зростання плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плода та новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія, артеріальна гіпотензія). У період вагітності бісопролол слід рекомендувати лише в тому випадку, якщо користь матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровообіг у плаценті і можуть вплинути на розвиток плода. Слід уважно відстежувати кровообіг у плаценті та матці, а також стежити за зростанням та розвитком майбутньої дитини, та у разі небезпечних проявів щодо вагітності чи плода, вживати альтернативних терапевтичних заходів. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. Даних про екскрецію бісопрололу в грудне молоко або безпеки впливу бісопрололу на немовлят немає. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам у період годування груддю, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто - ≥1/10; часто -> 1/100 1/1000 1/10 000 З боку серцево-судинної системи – дуже часто: зниження частоти серцевих скорочень (брадикардія, особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю); часто: артеріальна гіпотензія (особливо у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю), прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу), відчуття холоду у кінцівках (парестезії); нечасто: порушення атріовентрикулярної провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація серцевої недостатності з розвитком периферичних набряків, біль у грудях. З боку психіки – часто: порушення сну, депресія, неспокій; рідко: сплутаність свідомості, галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи – часто: запаморочення, біль голови (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією). Зазвичай, ці явища носять легкий характер і зникають, як правило, протягом 1 -2 тижнів після початку лікування; рідко: міастенія, тремор, непритомність. З боку органів чуття – рідко: порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз), шум у вухах, зниження слуху, біль у вусі; дуже рідко: сухість та болючість очей, кон'юнктивіт, порушення смаку. З боку дихальної системи – нечасто: бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів в анамнезі; рідко: алергічний риніт, закладеність носа. З боку шлунково-кишкового тракту – часто: нудота, блювання, діарея, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі; рідко: гепатит, зміна смаку. З боку опорно-рухового апарату – нечасто: м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія, біль у спині. З боку шкіри та підшкірної клітковини - рідко: реакції підвищеної чутливості, такі, як свербіж шкіри, почервоніння шкіри, висипання, підвищене потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції; дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть загострювати перебіг псоріазу. З боку сечостатевої системи – рідко: порушення потенції, ослаблення лібідо. Лабораторні показники – рідко: підвищення рівня ферментів печінки у крові (ACT, АЛТ), підвищення рівня тригліцеридів у крові; в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність; нечасто: астенія (у пацієнтів із гіпертонією та стенокардією). Інші Синдром відміни (частішання нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Якщо будь-які побічні ефекти, зазначені в інструкції, посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні бісопрололу пацієнт повинен проінформувати лікаря про всі лікарські засоби, які він приймає. Дані відомості дозволять лікарю врахувати можливу взаємодію препаратів та дати пацієнту необхідні рекомендації щодо правил та черговості їх застосування. На ефективність та переносимість бісопрололу може впливати одночасний прийом інших лікарських засобів. Комбінації, що не рекомендуються: При лікуванні хронічної серцевої недостатності не рекомендується одночасне призначення хінідину, лідокаїну, дизопіраміду, фенітоїну, пропафенону, флекаїніду та інших антиаритмічних засобів І класу, дана комбінація з бісопрололом може знижувати скорочувальну здатність міокарда та AV-провідність. Ділтіазем, верапаміл та інші блокатори "повільних" кальцієвих каналів можуть викликати зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призводити до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Клонідин, моксонідин, метилдопа, рілменідин та інші гіпотензивні препарати центральної дії можуть стати причиною зниження серцевого викиду та ушкодження ЧСС та призвести до вазодилатації на тлі зменшення центрального симпатичного тонусу. Імовірність рикошетної артеріальної гіпертензії зростає при різкій відміні препарату до відміни бета-адреноблокаторів. Препарати, у комбінації з якими призначення препарату Бісогамма вимагає обережності: Фелодипін, ніфедипін, амлодипін та інші похідні дигідропіридину – підвищують ризик артеріальної гіпотензії, при хронічній серцевій недостатності можливе подальше погіршення скоротливої ​​функції серця. Нестероїдні протизапальні препарати – знижують антигіпертензивну дію бісопрололу. Аміодарон та інші антиаритмічні препарати III класу можуть посилювати порушення AV-провідності. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування, у тому числі краплі очей для лікування глаукоми - підвищують системну дію бісопрололу. Парасимпатоміметики - можуть збільшити ризик розвитку брадикардії та порушення AV-провідності. Пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін – підвищують свою клінічну дію, симптоми гіпоглікемії (тахікардія) можуть пригнічуватися або маскуватися. Подібні взаємодії більш ймовірні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, засоби для загальної та інгаляційної анестезії – підвищують ймовірність кардіодепресивної дії, що може призвести до артеріальної гіпотензії. Серцеві глікозиди можуть збільшувати час проведення імпульсу і призвести до розвитку брадикардії. Трициклічні антидепресанти, фенотіазини, барбітурати та інші препарати з антигіпертензивним ефектом можуть підвищувати антигіпертензивну дію бісопрололу. Кліренс лідокаїну та ксантинів (крім теофіліну) може знижуватися у зв'язку з можливим підвищенням їх концентрацій у плазмі крові. Мефлохін – збільшує ймовірність розвитку брадикардії. Інгібітори моноаміноксидази (МАО) (крім інгібіторів МАО В) – потенціюють гіпотензивний ефект препарату та здатні викликати розвиток гіпертонічного кризу. Поєднання препарату з ізопреналіном, добутаміном та іншими бета-адреноміметиками призводить до зниження клінічного ефекту обох лікарських засобів. Одночасний прийом з бісопрололом адреноміметиків, що впливають на альфа- та бета-адренорецептори (норепінефрин, епінефрін), призводить до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії більш ймовірні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Йодвмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі, рифампіцин вкорочує період напіввиведення.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати з невеликою кількістю рідини один раз на день уранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки не слід розжовувати або розтирати на порошок. Лікування артеріальної гіпертензії та стенокардії У всіх випадках режим дозування підбирає лікар кожному пацієнту індивідуально, зокрема, враховуючи ЧСС та стан пацієнта. Зазвичай початкова доза препарату Бісогамма становить 5 мг (1 таблетка 5 мг) один раз на день. При необхідності дозування можна збільшити до 10 мг один раз на день. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії максимальна рекомендована доза становить 20 мг бісопрололу один раз на день. Лікування хронічної серцевої недостатності Початок лікування хронічної серцевої недостатності препаратом вимагає обов'язкового проведення спеціальної фази титрування та регулярного лікарського контролю. Попередньою умовою для лікування бісопрололом є хронічна серцева недостатність без ознак загострення у попередні шість тижнів. Лікування хронічної серцевої недостатності бісопрололом починається відповідно до наступної схеми титрування. У цьому може знадобитися індивідуальна адаптація залежно від цього, наскільки добре пацієнт переносить призначену дозу, т. е. дозу можна збільшувати лише тому випадку, якщо попередня доза добре переносилася. Для забезпечення відповідного процесу титрування на початкових етапах лікування рекомендується бісопролол у формі таблетки 2,5 мг. Початкова доза становить 1,25 мг один раз на день. Залежно від індивідуальної переносимості дозу слід поступово підвищувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг та 10 мг 1 раз на день. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимальна рекомендована доза для лікування хронічної серцевої недостатності становить 10 мг бісопрололу 1 раз на день. Пацієнтам рекомендується приймати підібрану лікарем дозу, якщо не виникають побічні реакції. Під час або після фази титрування може відбутися тимчасове погіршення перебігу серцевої недостатності, затримка рідини в організмі, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується, перш за все, звернути увагу на вибір дозування супутньої базової терапії (оптимізувати дозу діуретика та/або інгібітора АПФ) перед зниженням дозування бісопрололу. Лікування бісопрололом слід переривати лише у разі нагальної потреби. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування. Тривалість лікування при всіх показаннях Лікування препаратом Бісогамма® зазвичай є довготривалою терапією. При необхідності лікування може бути перерване та відновлено з дотриманням певних правил. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Якщо необхідно припинення лікування, то дозування препарату слід поступово знижувати. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок або печінки: При порушенні функції печінки або нирок легкого або помірного ступеня корекції дози не потрібно; При виражених порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв.) та у пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки максимальна добова доза становить 10 мг. Літні пацієнти: Корекція дози не потрібна. Наразі немає достатніх даних щодо застосування бісопрололу у пацієнтів з ХСН у поєднанні з цукровим діабетом 1 типу, вираженими порушеннями функції нирок та/або печінки, рестриктивною кардіоміопатією, вродженими вадами серця або вадами серцевого серця з вираженими гемодинамічними порушеннями. Також досі не було отримано достатніх даних щодо пацієнтів із ХСН із інфарктом міокарда протягом останніх трьох місяців.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада, виражене зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, гіпоглікемія, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу варіабельна, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю мають високу чутливість. Лікування: промивання шлунка та призначення адсорбуючих лікарських засобів; симптоматична терапія: при атріовентрикулярній блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при вираженому зниженні артеріального тиску - плазмозамінні розчини внутрішньовенно, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропної та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при погіршенні серцевої недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, вазодилятатори; при бронхоспазму - призначення бронходилататорів, у тому числі бета2-адреноміметики інгаляційно, та/або амінофілін; при гіпоглікемії: внутрішньовенне введення декстрози чи глюкагону.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКонтроль за станом пацієнтів, які приймають бісопролол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ, проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози в крові (у пацієнтів з цукровим діабетом) – 1 раз на 4-5 місяців. У пацієнтів похилого віку рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Не можна різко припиняти терапію, особливо пацієнтам з ішемічною хворобою серця, відміна препарату має відбуватися шляхом поступового зниження дози. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (на 25% на 3-4 дні). Корекція дозування проводиться під наглядом та за рекомендацією лікаря. Пацієнтам з бронхіальною астмою або ХОЗЛ призначення препарату показане лише при одночасному прийомі бронходилататорів. При підвищенні резистентності дихальних шляхів рекомендується підвищення дози бета2-адреноміметиків пацієнтам із бронхіальною астмою. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів із обтяженим бронхолегеневим анамнезом. У пацієнтів з ХОЗЛ, бісопролол, призначений у комплексній терапії з метою лікування серцевої недостатності, слід починати з найменшої можливої ​​дози, а пацієнтів ретельно спостерігати на появу нових симптомів (наприклад, задишки, непереносимості фізичних навантажень, кашлю). У разі виявлення у пацієнтів наростаючої брадикардії (ЧСС менше 60 ударів на хвилину), вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт ст), AV блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. На тлі терапії препаратом Бісогамма® можливе підвищення чутливості до алергенів та тяжкості анафілактичних реакцій, при цьому лікування адреналіном (епінефрином) може не мати достатнього терапевтичного ефекту. Перед плановою хірургічною операцією із застосуванням загальної анестезії необхідно поступово знижувати дозу препарату та відмінити його прийом за 48 годин до початку операції. Лікар-анестезіолог повинен бути поінформований про прийом бісопрололу. Реципроктну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну. Лікарські засоби, що виснажують депо катехоламінів, можуть посилювати дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання, повинні знаходитися під постійним лікарським наглядом на предмет виявлення вираженого зниження артеріального тиску та брадикардії. При феохромоцитомі застосування препарату можливе лише на фоні застосування альфа-адреноблокаторів. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення. При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Бісогамма. Препарат може маскувати симптоми гіпертиреозу. Слід скасовувати препарат перед дослідженням концентрації у крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. У курців ефективність бета-адреноблокаторів нижча. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча бісопролол не впливає на здатність пацієнта до керування транспортними засобами та механізмами, але враховуючи різну індивідуальну переносимість препарату та можливе порушення стану при зміні дози, рекомендується бути обережним, особливо на початку лікування та у разі одночасного вживання алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб: Активні речовини: глоду плодів сухий екстракт 75 мг, меліси лікарського листя екстракт сухий 10 мг. Таблетки по 1100 мг 20 штук у блістері з ПВХ/алюм. у картонній упаковці.ХарактеристикаЗнижує ризик розвитку захворювань серця та судин, попереджає стан нервової напруги та безсоння.Властивості компонентівГлід - лікарська рослина, що традиційно застосовується для профілактики та лікування серцевих розладів; меліса – заспокоює нервову систему, рекомендується при мігрені, безсонні, підвищеній статевій збудливості, при нервовій слабкості.РекомендуєтьсяЗахворювання серцево-судинної системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, фенілкетонурія, схильність до розладів функції кишківника.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 таблетки 3 десь у день. Тривалість прийому 3-4 тижні. За потреби прийом можна повторити. Розсмоктувати до повного розчинення.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт квітів та плодів глоду, квітки глоду, плоди глоду, фолієва кислота, магнію аспарагінат, калію аспарагінат, МКЦ, стеарат кальцію; желатинова капсула (желатин, титану діоксид).ХарактеристикаГлід ПРЕМІУМ - це комплекс компонентів, що володіють кардіотонічними, антиаритмічними та кардіотропними властивостями. Склад комплексу побудований за принципом синергізму: базові компоненти – квіти, плоди, екстракти глоду посилюються зміцнюючими властивостями магнію та калію.Властивості компонентівГлід (екстракт квіток та плодів) традиційно використовується для покращення функцій серцево-судинної системи. Глід надає кардіотонічну дію, посилює скорочувальну діяльність міокарда та зменшує його збудливість, нормалізує ритм серцевої діяльності, посилює кровообіг у вінцевих судинах серця та головного мозку. Застосовують глід при функціональних розладах серцевої діяльності, ангіоневрозах, аритмії, недостатності кровообігу. Магній має кардіопротекторну дію, надаючи сприятливий вплив на серце при порушенні ритму, покращує кисневе забезпечення міокарда. Одночасно магній виявляє судинорозширювальну дію та сприяє зниженню артеріального тиску. Бере активну участь у процесах нервового збудження, водного, вуглеводного та фосфорного обміну, попереджає ризик розвитку серцево-судинних порушень, не допускаючи спазмів кровоносних судин та судом м'язів. Калій - внутрішньоклітинний елемент, що регулює кислотно-лужну рівновагу крові. Вважають, що калій має захисні властивості проти небажаної дії надлишку натрію та нормалізує тиск крові. Зниження вмісту калію у сироватці крові підвищує небезпеку розвитку аритмій. Зростання концентрації калію, навпаки, зменшує небезпеку токсичної дії серцевих глікозидів щодо впливу на ритм серця. Фолієва кислота — важливий вітамін, необхідний нормального функціонування кровоносної системи. Відіграє важливу роль у зниженні ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Фолієва кислота включена в механізм контролю рівня гомоцистеїну в крові – маркера серцево-судинного ризику.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі-додаткового джерела фолієвої кислоти, що містить флавоноїди. Для покращення функціонального стану серцево-судинної системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиГлід преміум приймають внутрішньо. Дорослим по 2 капсули 2 десь у день під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За необхідності прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 тал. активна речовина: триметазидину дигідрохлорид – 35 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 34,6 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 6 мг; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 64 мг; коповідон - 4,2 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 6,4 мг; магнію стеарат – 0,8 мг; целюлоза мікрокристалічна - 59 мг. оболонка плівкова: Селекоат AQ-01673 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 2,8 мг, макрогол - 400 (поліетиленгліколь - 400) - 0,7 мг, макрогол - 6000 (поліетиленгліколь - 6000) - 0, барвника червоного (Понсо 4R) (Е124) - 0,7 мг, титану діоксид - 2,1 мг) - 7 мг. У контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої по 10 або 30 шт. 1, 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 шт. або 1, 2, 3, 4 контурні осередкові упаковки по 30 шт. у пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору. Допускається незначна шорсткість.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо триметазидин абсорбується із ШКТ і досягає Cmax у плазмі крові приблизно через 5 год. Понад 24 год концентрація в плазмі крові залишається на рівні, що перевищує 75% концентрації, що визначається через 11 год. Рівноважний стан досягається через 60 год. на біодоступність триметазидину. Vd становить 4,8 л/кг, що свідчить про хороший розподіл триметазидину в тканинах (ступінь зв'язування з білками плазми досить низька, близько 16% in vitro). Триметазидин виводиться переважно нирками, головним чином незміненому вигляді. Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з Cl креатиніну, печінковий кліренс знижується з віком пацієнта.ФармакодинамікаЧинить антигіпоксичну дію. Триметазидин запобігає зниженню внутрішньоклітинної концентрації АТФ шляхом збереження енергетичного метаболізму клітин у стані гіпоксії. Таким чином, препарат забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин інгібує окиснення жирних кислот за рахунок селективного інгібування ферменту 3-кетоацил-КоА-тіолази мітохондріальної довголанцюгової ізоформи жирних кислот, що призводить до посилення окиснення глюкози та прискорення гліколізу з окисненням глюкози та обумовлює. Переключення енергетичного метаболізму з окиснення жирних кислот на окиснення глюкози є основою фармакологічних властивостей триметазидину. Експериментально підтверджено,що триметазидин має такі властивості: підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних тканин під час ішемії; зменшує вираженість внутрішньоклітинного ацидозу та змін трансмембранного іонного потоку, що виникають при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів у ішемізованих та реперфузованих тканинах серця; зменшує розмір ушкодження міокарда; не має прямого впливу на показники гемодинаміки. У пацієнтів із стенокардією: збільшує коронарний резерв, тим самим уповільнюючи настання ішемії, спричиненої фізичним навантаженням, починаючи з 15-го дня терапії; обмежує коливання АТ, спричинені фізичним навантаженням, без значних змін ЧСС; знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину короткої дії; покращує скорочувальну функцію лівого шлуночка у хворих на ішемічну дисфункцію.Показання до застосуванняЗагальні для обох доз Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії (у складі комбінованої терапії). Додатково для Депренорм МВ 35 мг: хоріоретинальні порушення з ішемічним компонентом; вестибулокохлеарні порушення ішемічної природи, такі як запаморочення, шум у вухах, порушення слуху.Протипоказання до застосуванняЗагальні для обох доз підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Додатково для Депренорм МВ 35 мг тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 15 мл/хв); виражені порушення функції печінки. Додатково для Депренорм МВ 70 мг тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром неспокійних ніг та інші пов'язані з ними рухові порушення. З обережністю: тяжка печінкова недостатність (клінічні дані обмежені); порушення функції нирок (Cl креатиніну понад 30 мл/хв); вік старше 75 років.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Депренорм MB у вагітних відсутні. Дослідження на тваринах не виявили наявність прямої або непрямої репродуктивної токсичності. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу триметазидину на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Препарат протипоказаний при вагітності через відсутність клінічних даних щодо безпеки його застосування. Дані щодо виділення триметазидину або його метаболітів у грудне молоко відсутні. Ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. Не слід застосовувати препарат Депренорм MB під час грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів, зазначених при прийомі триметазидину, наведена у наступній градації: дуже часто (більше 1/10); часто (більше 1/100, менше 1/10); нечасто (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000, зокрема окремі повідомлення); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання; неуточненої частоти (для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг) – запор. З боку центральної нервової системи: часто — запаморочення, біль голови, астенія; неуточненої частоти - симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість у позі Ромберга і хиткість ходи, синдром неспокійних ніг, інші пов'язані з ними рухові порушення, зазвичай оборотні після припинення терапії, порушення сну (безсоння, сонливість). З боку шкірних покровів: часто - шкірний висип, свербіж, кропив'янка; неуточненої частоти (для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг) - гострий генералізований екзантематозний пустульоз, набряк Квінке. З боку ССС: рідко – ортостатична гіпотензія, припливи крові до шкіри обличчя; рідко (для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг) – відчуття серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску. Додатково для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг. З боку кровоносної та лімфатичної системи: неуточненої частоти – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: неуточненої частоти – гепатит. Загальні порушення: часто – астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії з іншими препаратами немає.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Курс лікування – за рекомендацією лікаря. Депренорм MB 35 мг приймають по 1 табл. 2 рази на добу (вранці та ввечері).ПередозуванняЄ лише обмежена інформація про передозування триметазидину. Лікування: слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДепренорм® MB не призначений для усунення нападів стенокардії, початкового курсу терапії стабільної стенокардії або інфаркту міокарда, а також при підготовці до госпіталізації або в перші дні. У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати лікування (лікарську терапію або проведення реваскуляризації). Препарат може викликати або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезію, підвищення тонусу), тому слід проводити регулярне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку. При появі рухових порушень, таких як симптоми паркінсонізму, синдром неспокійних ніг, тремор, нестійкість у позі Ромберга та хиткість ходи, препарат Депренорм MB слід остаточно відмінити. Такі випадки рідкісні, і симптоми зазвичай проходять після припинення терапії, у більшості пацієнтів протягом 4 місяців після відміни препарату. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються більше 4 місяців після відміни препарату, слід проконсультуватися у невролога. Можуть спостерігатися випадки падіння, пов'язані з нестійкістю у позі Ромберга та хиткістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати (див. «Побічні дії»). Вплив на здатність керувати транспортними засобами або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. У зв'язку з можливим розвитком запаморочення та інших побічних ефектів при застосуванні препарату Депренорм® MB слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетазоламід 250мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 80,76мг, повідон 8,64мг, кремнію діоксид колоїдний 1,80мг, кроскармелози натрієва сіль 7,00мг, магнію стеарат 1,80мг. По 10 таблеток у блістер із фольги Ал/ПВХ. 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаАцетазоламід добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Після внутрішнього прийому в дозі 500 мг максимальна концентрація (12-27 мкг/мл) досягається через 1-3 години. У мінімальних концентраціях утримується у крові протягом 24 годин із моменту введення. Ацетазоламід розподіляється в еритроцитах, плазмі крові та в нирках, меншою мірою – у печінці, м'язах, очному яблуку та центральній нервовій системі. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар'єр, у невеликій кількості виділяється із грудним молоком. Не кумулює у тканинах та не метаболізується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Після внутрішнього прийому близько 90% прийнятої дози виділяється нирками протягом 24 годин.ФармакодинамікаАцетазоламід є системним інгібітором карбоангідрази зі слабкою діуретичною активністю. Карбоангідраза (КА) - фермент, що бере участь у процесі гідратації діоксиду вуглецю та дегідратації вугільної кислоти. Інгібування карбоангідрази зменшує утворення іонів бікарбонату з подальшим зниженням транспорту натрію всередину клітин. Ефекти застосування препарату Діакарб обумовлені точкою застосування молекули: судинні сплетення головного мозку, проксимальний відділ нефрону, війне тіло ока, еритроцити. Ацетазоламід використовується для лікування ліквородинамічних порушень та внутрішньочерепної гіпертензії за рахунок зниження надлишкової продукції ліквору на рівні судинних сплетень головного мозку. Пригнічення карбоангідрази в епендимоцитах судинного сплетення знижує надмірний негативний заряд у клітинах епендими та зменшує градієнтну фільтрацію плазми в порожнину шлуночків мозку. Ацетазоламід використовується в терапії набрякового синдрому за рахунок слабкого діуретичного ефекту. Внаслідок пригнічення активності карбоангідрази у проксимальному відділі нефрону відбувається зменшення утворення вугільної кислоти та зниження реабсорбції бікарбонату та Na+ епітелієм канальців, у зв'язку з чим значно збільшується виділення води. Ацетазоламід збільшує екскрецію гідрокарбонатів, що може призвести до розвитку метаболічного ацидозу. Ацетазоламід спричиняє виведення нирками фосфатів, магнію, кальцію, що також може призвести до метаболічних порушень. Протягом наступних трьох днів терапії компенсаторно активується реабсорбція Na+ у дистальному відділі нефрону, знижуючи сечогінний ефект препарату Діакарб®. Через 3 дні від початку застосування ацетазоламід втрачає свої діуретичні властивості. Після перерви у лікуванні на кілька днів новопризначений ацетазоламід відновлює діуретичну дію через відновлення нормальної активності карбоангідрази проксимального відділу нефрону. Ацетазоламід використовується для лікування глаукоми. В процесі утворення водянистої вологи очі іони бікарбонату активно транспортуються в задню камеру з цитоплазми безпігментних клітин, щоб компенсувати позитивний градієнт іонів, обумовлений активним транспортом іонів Na +. Інгібітори КА блокують утворення вугільної кислоти, таким чином знижуючи продукцію НСО3-. Без достатньої кількості іонів НСО3- збільшується позитивний іонний градієнт, що викликає зниження секреції водянистої вологи. Пригнічення карбоангідрази війчастого тіла знижує секрецію водянистої вологи передньої камери ока, що знижує внутрішньоочний тиск. Толерантність до цього ефекту не розвивається. Офтальмотонус при прийомі ацетазоламіду починає знижуватися через 40-60 хв, максимум дії спостерігають через 3-5 годин, внутрішньоочний тиск залишається нижчим за вихідний рівень протягом 6-12 годин. У середньому внутрішньоочний тиск знижується на 40-60% від вихідного рівня. Препарат застосовується як допоміжний засіб для лікування епілепсії, т.к. інгібування карбоангідрази в нервових клітинах головного мозку гальмує патологічну збудливість.Показання до застосуванняНабряковий синдром (слабкої або помірної виразності, у поєднанні з алкалозом). Купірування гострого нападу глаукоми, передопераційна підготовка хворих, наполегливі випадки перебігу глаукоми (у комплексній терапії). При епілепсії як додаткова терапія до протиепілептичних засобів. Гостра "висотна" хвороба (препарат скорочує час акліматизації). Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія (доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, внутрішньочерепна гіпертензія після шунтування шлуночків) у комплексній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; гостра ниркова недостатність; уремія; печінкова недостатність (ризик розвитку енцефалопатії); гіпокаліємія; гіпонатріємія; метаболічний ацидоз; гіпокортицизм; хвороба Аддісона; цукровий діабет; вагітність (I триместр); період лактації; дитячий вік до 3 років. З обережністю: набряки печінкового та ниркового генезу, одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою (дози понад 300 мг/добу), легенева емболія та емфізема легень (ризик розвитку ацидозу), вагітність (II та III триместр).Вагітність та лактаціяДобре контрольованих клінічних досліджень застосування препарату ДІАКАРБ у вагітних не проводилося. Тому в період вагітності препарат ДІАКАРБ® протипоказаний у І триместрі, а у ІІ та ІІІ триместрах – застосовується з обережністю і лише у тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацетазоламід у невеликій кількості виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату ДІАКАРБ у період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяНебажані ефекти класифіковані відповідно до частоти народження та органів і систем. Ухвалено таке визначення частоти появи небажаних ефектів: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10 000, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, мієлосупресія, панцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, порушення смаку, метаболічний ацидоз, метаболічний ацидоз та електролітні порушення (це зазвичай може бути скориговано призначенням бікарбонату); нечасто – спрага; рідко – глюкозурія; частота невідома – гіпокаліємія, гіпонатріємія. Порушення психіки: нечасто – депресія, дратівливість; частота невідома – збудження, сплутаність свідомості, дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, парестезії, зокрема відчуття "поколювання" у кінцівках; нечасто – "припливи", головний біль; дуже рідко – сонливість, периферичний парез, судоми; частота невідома – атаксія. Порушення з боку органу зору: рідко - транзиторна міопія (це стан повністю зникав при зниженні дози або відміні препарату). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко порушення слуху та дзвін у вухах. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, блювання, діарея, мелена; частота невідома – сухість у роті, дисгевзія. Порушення з боку печінки та жовчних шляхів: рідко – фульмінантний некроз печінки, порушення функції печінки, гепатит, холестатична жовтяниця; частота невідома – печінкова недостатність, печінкова коліка. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко – фотосенсибілізація; частота невідома - свербіж, висипання, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроз, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – утворення конкрементів у нирках, кристалурія, ниркова та сечоводна коліки та ураження нирок, поліурія, гематурія, ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – зниження лібідо. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома; нечасто – лихоманка, слабкість.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та пероральних антикоагулянтів. Одночасне застосування ацетазоламіду та ацетилсаліцилової кислоти може викликати метаболічний ацидоз та посилювати токсичні ефекти на центральну нервову систему. При сумісному застосуванні із серцевими глікозидами або препаратами, що підвищують артеріальний тиск, слід коригувати дозу ацетазоламіду. Ацетазоламід підвищує вміст фенітоїну в сироватці крові. Ацетазоламід посилює прояви остеомаляції, спричиненої прийомом протиепілептичних лікарських засобів. Одночасне застосування ацетазоламіду та амфетаміну, атропіну або хінідину може посилити їхню побічну дію. Потенціювання діуретичного ефекту виникає при сумісному застосуванні з метилксантинами (амінофіліном). Зменшення діуретичного ефекту відбувається при комбінованому застосуванні з хлоридом амонію та іншими кислотоутворюючими діуретиками. Посилення гіпотензивного ефекту щодо внутрішньоочного тиску можливе при одночасному застосуванні з холінергічними препаратами та бета-адреноблокаторами. Ацетазоламід посилює дію ефедрину. Збільшує концентрацію у плазмі крові карбамазепіну, недеполяризуючих міорелаксантів. Збільшує виведення літію.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, строго за призначенням лікаря. У разі пропуску прийому препарату при черговому прийомі не збільшувати дозу. Набряковий синдром На початку лікування приймають по 250 мг уранці. Для досягнення максимального діуретичного ефекту необхідно приймати Діакарб® 1 раз на добу через день або 2 дні поспіль з одноденною перервою. Підвищення дози не підсилює діуретичний ефект. Глаукома Діакарб слід приймати у складі комплексної терапії. Дорослим при відкритокутовій глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг 1-4 рази на добу. Дози, що перевищують 1000 мг, не підвищують терапевтичний ефект. При вторинній глаукомі препарат призначають у дозі 250 мг кожні 4 години протягом дня. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект проявляється після короткочасного прийому препарату в дозі 250 мг двічі на добу. При гострих нападах глаукоми: 250 мг 4 рази на добу. Дітям старше 3-х років при нападах глаукоми: 10-15 мг/кг маси тіла на добу в 3-4 прийоми. Після 5 днів прийому роблять перерву на 2 дні. При тривалому лікуванні потрібне призначення препаратів калію, калійзберігаючої дієти. При підготовці до операції призначають по 250-500 мг напередодні та вранці на день операції. Епілепсія Дози для дорослих: 250-500 мг/добу на один прийом протягом днів, на 4-й день перерва. При одночасному застосуванні ацетазоламіду з іншими протисудомними препаратами на початку лікування застосовують 250 мг 1 раз на добу, поступово збільшуючи дозу у разі потреби. Дози для дітей старше 3-х років: 8-30 мг/кг на день, розділені на 1-4 прийоми. Максимальна добова доза – 750 мг. Гостра "висотна" хвороба Рекомендується застосування препарату у дозі 500-1000 мг на добу. У разі швидкого сходження – 1000 мг на добу. Препарат слід застосовувати за 24-48 годин до сходження. У разі появи симптомів хвороби лікування продовжують протягом наступних 48 годин або довше, якщо це необхідно. Ліквородинамічні порушення, внутрішньочерепна гіпертензія Рекомендується застосування препарату в дозі 250 мг на добу або 125-250 мг кожні 8-12 годин. Максимальний терапевтичний ефект досягається при дозі 750 мг на добу. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися щоденний безінтервальний прийом препарату.ПередозуванняСимптоми передозування не описані. Ймовірними симптомами передозування можуть бути порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз, а також порушення центральної нервової системи. Лікування: специфічного антидоту немає. Лікування має бути симптоматичне та підтримуюче. Слід контролювати вміст електролітів у крові, особливо калію, натрію, а також pH крові. У разі метаболічного ацидозу застосовується гідрокарбонат натрію. Ацетазоламід виводиться за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі підвищеної чутливості до препарату можуть виявитися небезпечні для життя побічні ефекти, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, фульмінантний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез. У разі прояву цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату, ДІАКАРБ®, що застосовується у дозах, що перевищують рекомендовані, не підвищує діурезу, а може посилити сонливість та парестезію, а іноді також знизити діурез. Препарат може викликати ацидоз, тому повинен з обережністю застосовуватися у хворих з легеневою емболією та емфіземою легень. Препарат залужує сечу. ДІАКАРБ® слід обережно застосовувати у пацієнтів з цукровим діабетом через підвищений ризик гіперглікемії. У разі призначення протягом 5 днів високий ризик розвитку метаболічного ацидозу. Рекомендується контроль картини крові та тромбоцитів на початку лікування, та у регулярні інтервали часу під час лікування, а також періодичний контроль електролітів у сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами ДІАКАРБ®, особливо у високих дозах, може спричинити сонливість, рідше втому, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію, тому під час лікування пацієнти не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активини речовини: дибазолу 0,02 г; Допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль картопляний, тальк, стеарат кальцію, полівінілпіролідон. Пігулки, 0,02 г. По 10 штук у контурне осередкове або безосередкове впакування; по 10, 20, 25, 30, 40, 50, 60 таблеток у банки полімерні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого зі злегка сіруватим або жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та ризиком. На вигляд повинні відповідати вимогам ДФ XI, вип. 2, с. 154.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий засіб.ФармакодинамікаДибазол має судинорозширюючі, спазмолітичні та гіпотензивні ефекти, надає стимулюючу дію на функції спинного мозку, сприяє відновленню функцій периферичних нервів. Має також помірну імуномодулюючу активність.Показання до застосуванняДибазол застосовують як допоміжний засіб у комплексному лікуванні артеріальної гіпертензії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, захворювання, що протікають із підвищеним м'язовим тонусом – судомний синдром. З обережністю застосовувати Дибазол як гіпотензивний засіб у хворих похилого віку (зменшення серцевого викиду).Побічна діяДибазол зазвичай добре переноситься. При значному підвищенні дози – пітливість, відчуття жару, запаморочення, біль голови, нудота, алергічні реакції. При зменшенні дози або відміни препарату ці явища швидко минають.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивна дія бендазолу посилюється при одночасному застосуванні його з антигіпертензивними препаратами інших фармакотерапевтичних груп та діуретичними засобами. Бендазол попереджає зумовлене бета-адреноблокаторами збільшення загального периферичного судинного опору. Фентоламін посилює гіпотензивну дію бендазолу.Спосіб застосування та дозиДибазол застосовується внутрішньо 20-50 мг 2-3 рази на добу протягом 3-4 тижнів або короткими курсами. Приймають дібазол за 2 години до їди або через 2 години після їди.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 250 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Пік-фарма Завод-виробник: Пік-фарма Лек ТОВ(Росія) Діюча речовина: Таурін. .