Сердечно-сосудистые

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кандесартану цілексетил – 32 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 15 мг; полоксамер 188 – 2 мг; повідон К30 - 16 мг; барвник оксид заліза червоний (Е172) – 0,3 мг; кармелозу кальцію – 6,6 мг; МКЦ – 70 мг; лактози моногідрат – 174,9 мг; магнію стеарат – 3,2 мг. По 5 таблеток у блістерах із ПВХ/Al/ОПА-ПВХ/ПВАХ/Al. 6 блістерів поміщено в картонну пачку.Опис лікарської формиРожеві, капсулоподібні таблетки, з ризиком на одному боці та гравіюванням "С|С" по різні боки ризики, з іншого боку таблетки - гравірування "32".ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилексетил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після внутрішнього прийому близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не має значного впливу на AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. Сmax досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vd кандесартану становить 0,1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Метаболізм та виведення. Кандесартан в основному виводиться з організму нирками і через кишечник у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. T1/2 кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляція препарату в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом КФ та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Підлога. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Літній вік. У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно в порівнянні з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T1/2 препарату не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або які знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUCкандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T1/2 препарату збільшувався у 2 рази. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%.ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій CCC.ІнструкціяВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка - ge40%) як додаткова терапія з інгібіторами АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану та інших компонентів препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Тяжке порушення функції печінки та/або холестаз. Одночасне застосування з прямими інгібіторами реніну - препаратом аліскірен або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (СКФ 60 мл/хв/1,73 м2). Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс протипоказаний до застосування при вагітності у зв'язку з тим, що кандесартан має прямий вплив на РААС, може викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Якщо вагітність виявлена ​​в період лікування препаратом Ордісс, необхідно негайно відмінити препарат. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну терапію, дозволену для застосування під час вагітності. Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності препарат Ордісс, повинні бути під медичним наглядом через ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії. Невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Не слід застосовувати препарат Ордісс під час грудного вигодовування. Слід припинити грудне вигодовування за необхідності застосування препарату у матері.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, слабкість. З боку дихальної системи: часто – респіраторні інфекції, фарингіт, риніт. З боку травного тракту: дуже рідко – нудота. З боку ССС: часто – виражене зниження артеріального тиску. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну, гіперурикемія, зниження концентрації Hb. Інші: дуже рідко – загострення перебігу подагри, припливи крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. гостра ниркова недостатність) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан та інші ЛЗ, що впливають на РААС. Кандесартан не повинен застосовуватися одночасно з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів ДПП 4-го типу (наприклад, вілдагліптин) може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке. При одночасному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущі лікарські взаємодії виявлено не були. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження взаємодії не виявили вплив кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування кандесартану з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками кухонної солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалієм. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні АРА II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Одночасне застосування з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г на добу) та неселективні НПЗЗ, може знизити антигіпертензивну дію кандесартану, а також може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, у т.ч. розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в сироватці крові. Слід обережно застосовувати комбінацію цих препаратів, особливо у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиАртеріальна гіпертензія. Початкова доза препарату Ордісс, що рекомендується, становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося достатньо знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому Ордісу в дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо на фоні лікування препаратом Ордісс не досягається адекватний контроль АТ, рекомендується змінити схему лікування. Терапія має коригуватися відповідно до рівня АТ. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв/1,73 м2), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг/добу (1/2 табл. по 8 мг). . Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2) або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну 15 мл/хв) обмежений. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочати лікування із добової дози 4 мг 1 раз на добу (1/2 табл. по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Препарат Ордісс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Супутня терапія. Застосування препарату Ордісс спільно з діуретиками типу тіазидного (наприклад гідрохлортіазид) може посилити антигіпертензивний ефект препарату Ордісс. Гіповолемія. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. ХСН. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можна застосувати симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу неефективне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, то лікування має відбуватися лише під контролем лікаря та супроводжуватися ретельним та регулярним контролем функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Порушення функції нирок. На тлі застосування препарату Ордісс, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують РААС, у деяких випадках можуть розвиватися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю тяжкого ступеня (ШКФ менше 30 мл/хв/1,73 м2) рекомендується регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) обмежений. У таких пацієнтів необхідно підбирати дозу препарату Ордісс під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів старше 75 років та пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Відсутні дані про застосування препарату Ордісс при ХСН із концентрацією креатиніну більше 265 мкмоль/л (більше 3 мг/мл). Гемодіаліз. Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати АТ та здійснювати індивідуальний підбір дози препарату Ордісс відповідно до показників АТ. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів та відповідні лабораторні показники. Стеноз ниркової артерії. Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту очікується при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки. Досвід застосування препарату Ордісс у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з ХСН при застосуванні препарату Ордісс може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів з дефіцитом ОЦК, наприклад, при застосуванні великих доз діуретиків. У цьому випадку перед застосуванням препарату Ордісс необхідно провести корекцію ОЦК. Загальна анестезія та/або хірургічні втручання. У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути вираженою, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних речовин. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з ГОКМП або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати Ордіс у даної групи пацієнтів не рекомендується. Гіперкаліємія. Одночасне застосування Ордісу з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити вміст калію в сироватці крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають препарат Ордісс. На тлі терапії препаратом Ордісс у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон (похідне спіпіронолактону)). Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою ХСН, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні АРА II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Застосування у педіатрії. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс у віці до 18 років не встановлені. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: кандесартану цілексетил - 8 мг; Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований - 3.75 мг, полоксамер 188 - 0.5 мг, повідон-К30 - 4 мг, барвник заліза оксид червоний (E172) - 0.075 мг, кармелозу кальцію - 1.65 мг, целюлоза мікрокристалічна 5 мг. , магнію стеарат – 0.8 мг. По 5 таблеток у блістерах із ПВХ/Al/ОПА-ПВХ/ПВАХ/Al. 6 блістерів поміщено в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки рожевого кольору, капсулоподібні, з ризиком на обох сторонах та гравіюванням "8|C" на одній стороні та "C|8" на іншій стороні таблетки.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилексетил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після внутрішнього прийому близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не має значного впливу на AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. Сmax досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози препарату в рекомендованих межах концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vd кандесартану становить 0,1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Метаболізм та виведення. Кандесартан в основному виводиться з організму нирками і через кишечник у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. T1/2 кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляція препарату в організмі не спостерігається. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0,37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом КФ та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Підлога. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Літній вік. У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50 та 80% відповідно в порівнянні з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50 та 70% відповідно, тоді як T1/2 препарату не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або які знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUCкандесартану збільшувалися на 50 та 110% відповідно, а T1/2 препарату збільшувався у 2 рази. Порушення функції печінки. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%.ФармакодинамікаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій CCC.ІнструкціяВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка - ge40%) як додаткова терапія з інгібіторами АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану та інших компонентів препарату. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Тяжке порушення функції печінки та/або холестаз. Одночасне застосування з прямими інгібіторами реніну - препаратом аліскірен або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (СКФ 60 мл/хв/1,73 м2). Вагітність. Період грудного вигодовування. Дитячий вік віком до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс протипоказаний до застосування при вагітності у зв'язку з тим, що кандесартан має прямий вплив на РААС, може викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Якщо вагітність виявлена ​​в період лікування препаратом Ордісс, необхідно негайно відмінити препарат. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну терапію, дозволену для застосування під час вагітності. Новонароджені, матері яких приймали під час вагітності препарат Ордісс, повинні бути під медичним наглядом через ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії. Невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Не слід застосовувати препарат Ордісс під час грудного вигодовування. Слід припинити грудне вигодовування за необхідності застосування препарату у матері.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи поодинокі повідомлення. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, слабкість. З боку дихальної системи: часто – респіраторні інфекції, фарингіт, риніт. З боку травного тракту: дуже рідко – нудота. З боку ССС: часто – виражене зниження артеріального тиску. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну, гіперурикемія, зниження концентрації Hb. Інші: дуже рідко – загострення перебігу подагри, припливи крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. гостра ниркова недостатність) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан та інші ЛЗ, що впливають на РААС. Кандесартан не повинен застосовуватися одночасно з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів ДПП 4-го типу (наприклад, вілдагліптин) може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке. При одночасному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущі лікарські взаємодії виявлено не були. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження взаємодії не виявили вплив кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування кандесартану з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших ЛЗ, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками кухонної солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалієм. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні АРА II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Одночасне застосування з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г на добу) та неселективні НПЗЗ, може знизити антигіпертензивну дію кандесартану, а також може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, у т.ч. розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в сироватці крові. Слід обережно застосовувати комбінацію цих препаратів, особливо у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиАртеріальна гіпертензія. Початкова доза препарату Ордісс, що рекомендується, становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким не вдалося достатньо знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому Ордісу в дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо на фоні лікування препаратом Ордісс не досягається адекватний контроль АТ, рекомендується змінити схему лікування. Терапія має коригуватися відповідно до рівня АТ. Літній вік. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. Порушення функції нирок. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30-80 мл/хв/1,73 м2), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг/добу (1/2 табл. по 8 мг). . Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2) або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну 15 мл/хв) обмежений. Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочати лікування із добової дози 4 мг 1 раз на добу (1/2 табл. по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Препарат Ордісс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Супутня терапія. Застосування препарату Ордісс спільно з діуретиками типу тіазидного (наприклад гідрохлортіазид) може посилити антигіпертензивний ефект препарату Ордісс. Гіповолемія. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. ХСН. Рекомендована початкова доза Ордису становить 4 мг (1/2 табл. по 8 мг) 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів.ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0,9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можна застосувати симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу неефективне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, то лікування має відбуватися лише під контролем лікаря та супроводжуватися ретельним та регулярним контролем функції нирок, вмісту електролітів та АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Порушення функції нирок. На тлі застосування препарату Ордісс, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують РААС, у деяких випадках можуть розвиватися порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю тяжкого ступеня (ШКФ менше 30 мл/хв/1,73 м2) рекомендується регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (ШКФ менше 15 мл/хв/1,73 м2) обмежений. У таких пацієнтів необхідно підбирати дозу препарату Ордісс під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів старше 75 років та пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Відсутні дані про застосування препарату Ордісс при ХСН із концентрацією креатиніну більше 265 мкмоль/л (більше 3 мг/мл). Гемодіаліз. Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати АТ та здійснювати індивідуальний підбір дози препарату Ордісс відповідно до показників АТ. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів та відповідні лабораторні показники. Стеноз ниркової артерії. Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту очікується при застосуванні АРА II. Трансплантація нирки. Досвід застосування препарату Ордісс у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з ХСН при застосуванні препарату Ордісс може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів з дефіцитом ОЦК, наприклад, при застосуванні великих доз діуретиків. У цьому випадку перед застосуванням препарату Ордісс необхідно провести корекцію ОЦК. Загальна анестезія та/або хірургічні втручання. У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути вираженою, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних речовин. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з ГОКМП або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати Ордіс у даної групи пацієнтів не рекомендується. Гіперкаліємія. Одночасне застосування Ордісу з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити вміст калію в сироватці крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають препарат Ордісс. На тлі терапії препаратом Ордісс у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон (похідне спіпіронолактону)). Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою ХСН, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні АРА II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Застосування у педіатрії. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс у віці до 18 років не встановлені. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: езетимиб у перерахунку на 100 % речовина – 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, лаурилсульфат натрію, повідон (тип К30), натрію стеарилфумарат. Пігулки 10 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої та плівки ПВХ/Аклар® або плівки ПВХ. 1, 2, 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор абсорбції холестерину. Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно інгібують абсорбцію холестерину (ХС) та деяких рослинних стеролів у кишечнику.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкуронід (езетіміб-глюкуронід). Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) езетимиб-глюкуроніду спостерігається через 1-2 години, езетимиб – через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки ця речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, що використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Прийом їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливав на біодоступність езетимибу при вживанні у вигляді таблеток по 10 мг. Препарат Отріо можна приймати незалежно від їди. Розподіл Езетиміб та езетіміб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7 % та 88-92 % відповідно. Метаболізм Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетимиб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетіміб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20 % та 80-90 % відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетіміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі крові було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодших пацієнтів (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх та молодших пацієнтів, які приймали езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Пацієнти з печінковою недостатністю Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення площі під кривою «концентрація – час» (AUC) сумарного езетимибу було в 1,7 разу більше у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день. проти здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, езетимиб не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінкової недостатності. Пацієнти з нирковою недостатністю Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n = 8; кліренс креатиніну (КК) не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно в 1,5 рази порівняно зі здоровими добровольцями (n=9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. У пацієнта після трансплантації нирки, що отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилося у 12 разів. Підлога Концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20%), ніж у чоловіків. Ступінь зниження ХС ЛПНГ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб, тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний.ФармакодинамікаПрепарат Отріо ефективний при прийомі внутрішньо. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок (Niemann-Pick Cl-Like 1, NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику холестерину та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, приводячи до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). У клінічному дослідженні, в яке були включені пацієнти з гіперхолестеринемією, езетимиб знижував абсорбцію холестерину в кишечнику на 54% порівняно з плацебо. Інгібуючи абсорбцію холестерину в кишечнику, езетимиб знижує надходження холестерину в печінку. Статини знижують синтез холестерину в печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що приймається одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального холестерину (ОХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), аполіпопротеїну В (апо-В), холестерину ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС не-ЛПВХ і концентрацією концентрується ХС ЛПВЩ) та тригліцеридів (ТГ),а також підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що приймаються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрацію ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В, ТГ та ХС не-ЛПВЩ, а також підвищує концентрацію ХС ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестериненімею. Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ та апо-В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація холестерину ЛПВЩ також асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій ОХС та ХС ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрацій ХС ЛПВЩ. Як і ЛПНГ, ліпопроєїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППП) та ремананти також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [14C]-холестерину і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія Препарат Отріо в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами) або монотерапії на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В, ТГ і ХС не-ЛПВЩ, а також для підвищення концентрації ХС ЛПВЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з первинною (гетерозиготною сімейною та несімейною) гіперхолестеринемією. Препарат Отріо у комбінації з фенофібратом на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В та ХС не-ЛПВЩ у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. Профілактика серцево-судинних захворювань Препарат Отріо, який приймається в комбінації зі статинами, показаний для зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, госпіталізації з приводу нестабільної стенокардії або при потребі проведення реваскуляризації). ). Профілактика основних серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із хронічною хворобою нирок Препарат Отріо, який приймається в комбінації з симвастатином, показаний для зниження ризику серйозних серцево-судинних подій (нефатальний інфаркт міокарда або серцева смерть, інсульт або будь-яка процедура реваскуляризації) у пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Препарат Отріо у комбінації зі статином показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС та ХС ЛПНЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Пацієнти можуть також отримувати допоміжне лікування (наприклад, ЛПНЩ-аферез).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. При призначенні езетимибу одночасно зі статином або фенофібратом необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування додатково призначених препаратів. Езетиміб не рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю, див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів; Спосіб застосування та дози). Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік віком до 6 років. З обережністю Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Отріо з фібратами, циклоспорином та непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин та флуїндіон). Пацієнти, які одночасно приймають препарат Отріо та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура.Вагітність та лактаціяДослідження на тваринах із введенням езетимибу не виявили прямих та опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плоду, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом езетимибу має бути припинено. При одночасному застосуванні препарату Отріо та статину необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування даного статину. У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється із молоком. Даних щодо виділення езетимибу з грудним молоком у жінок немає. У зв'язку з цим езетимиб не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування, якщо потенційна користь не перевищує потенційного ризику для дитини. Якщо застосування препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.Побічна діяУ клінічних дослідженнях, у яких пацієнти приймали препарат езетимибу у дозі 10 мг на добу в монотерапії, одночасно зі статином або одночасно з фенофібратом, препарат езетимибу показав хорошу переносимість. Небажані реакції зазвичай були легкими та минущими; загальна частота небажаних ефектів та частота випадків відміни лікування у зв'язку з небажаними ефектами при прийомі препарату езетимибу були зіставні з даними показниками прийому плацебо. Наступні часті (> 1/100 та 1/1000 та При прийомі препарату езетимибу у монотерапії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасті – зниження апетиту. Порушення з боку судин: Нечасті – «припливи» крові до шкіри обличчя, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасті – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часті – біль у животі, діарея, метеоризм. Нечасті – диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, нудота. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Нечасті – артралгія, м'язові спазми, біль у шиї. Загальні розлади: Часті – стомлюваність. Нечасті – біль у грудях, біль. Лабораторні та інструментальні дані: Нечасті - підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT), підвищення активності креатинінфосфокінази (КФК) сироватки крові, підвищення активності гамма-глютамілтрансферази, порушення показників функції печінки. При прийомі препарату езетимиб одночасно зі статином. Порушення з боку нервової системи: Часті – головний біль. Нечасті – парестезія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасті – сухість слизової оболонки рота, гастрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасті - свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часті – міалгія. Нечасті – біль у спині, м'язова слабкість, біль у кінцівці. Загальні розлади: Нечасті – астенія, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: Часті – підвищення активності АЛТ та/або ACT. При прийомі препарату езетимибу одночасно з фенофібратом Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часті – біль у животі. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів зі змішаною гіперліпідемією частота послідовних клінічно значущих підвищень (більш ніж у 3 рази вища за верхню межу норми (ВГН)) активності «печінкових» трансаміназ сироватки крові склала 4,5 % у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 2,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом. Частота холецистектомії склала 0,6% у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 1,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом (див. Особливі вказівки). Не спостерігалося підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) в жодній із груп лікування в даному дослідженні. Пацієнти з ішемічною хворобою серця У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг або симвастатин у дозі 40 мг. Профіль безпеки препаратів у двох групах був подібним за період спостереження (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота припинення прийому препарату через небажані явища склала 10,6 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 10,1 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота розвитку міопатії склала 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН.Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок. Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. Небажані явища з боку жовчного міхура спостерігалися у 3,1% пацієнтів,які приймали симвастатин + езетимиб і 3,5% пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота госпіталізації з холецистектомією була 1,5% в обох групах. Рак (визначався як будь-яке нове злоякісне новоутворення) діагностувався протягом дослідження у 9,4% пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 9,5% пацієнтів, які приймали симвастатин. Пацієнти з хронічною хворобою нирок У клінічному дослідженні кардіо- та нефропротективної дії за участю пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) 1 раз на добу, та пацієнтів, які приймали плацебо, профілі безпеки були порівняні протягом всього періоду спостереження. (Медіана тривалості спостереження склала 4,9 року). У цьому клінічному дослідженні реєструвалися лише серйозні небажані явища та припинення прийому препарату через розвиток небажаних явищ. Частота припинення прийому препарату була порівнянна в обох групах (10,4% у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9.8% у групі пацієнтів, які приймали плацебо). Частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2% у групі пацієнтів,які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 0,1 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище від ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепат , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту Діти та підлітки від 6 до 17 років У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією профіль безпеки та переносимості езетимибу був порівнянний з профілем у дорослих пацієнтів, які отримували езетимиб. У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали комбіновану терапію лікарським препаратом езетимибу та симвастатином, профіль безпеки та переносимості був порівнянний з профілем безпеки у дорослих пацієнтів, які отримували комбіноване лікування лікарським препаратом. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях частота послідовних клінічно значущих підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові (активність АЛТ та/або ACT у 3 або більше разів перевищує ВГН) була порівнянна при застосуванні езетімібу в монотерапії (0,5 %) та при прийомі плацебо (0 3%). При вивченні безпеки комбінованої терапії частота клінічно значущого підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові склала 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб одночасно зі статином, та 0,4% у пацієнтів, які приймали статин у монотерапії. Підвищення активності трансаміназ у сироватці крові зазвичай протікало безсимптомно, не супроводжувалося розвитком холестазу та поверталося на вихідний рівень як при продовженні лікування, так і після відміни препарату. Частота виникнення клінічно значущого підвищення активності КФК (у 10 і більше разів вище за ВГН) у пацієнтів, які приймали препарат езетимибу в монотерапії, була схожою з цим показником у пацієнтів, які приймали плацебо або статин у монотерапії. Післяреєстраційні спостереження При застосуванні препарату езетимибу в післяреєстраційному періоді повідомлялося про наступні небажані реакції без зазначення причинно-наслідкового зв'язку. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і кропив'янку. Порушення психіки: депресія. Порушення нервової системи: запаморочення, парестезія. Порушення з боку системи травлення: панкреатит, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, холелітіаз, холецистит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: мультиформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, міопатія/рабдоміоліз. Загальні розлади: астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиУ доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ізоферменти цитохрому Р450, що у метаболізмі лікарських засобів. Між езетимибом та засобами, що метаболізуються під дією ізоферментів 1А2, 2D6, 2С8, 2С9 та ЗА4 цитохрому Р450 або N-ацетилтрансферази, клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося. При одночасному застосуванні езетимиб не впливає на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу), гліпізиду, толбутаміду, мідазоламу. Одночасне застосування циметидину та езетимибу не впливає на біодоступність езетимибу. Антациди: одночасний прийом антацидів знижує швидкість всмоктування езетимибу, але не впливає на його біодоступність. Це зниження швидкості всмоктування не сприймається як клінічно значуще. Колестирамін: одночасний прийом колестираміну зменшує середнє значення AUC сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) приблизно на 55%. Ефект додаткового зниження концентрації ХС ЛПНЩ за рахунок одночасного застосування езетимибу та колестираміну може бути зменшений цією взаємодією. Циклоспорин: у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК понад 50 мл/хв, які приймали циклоспорин у постійній дозі, одноразовий прийом препарату езетимибу у дозі 10 мг призводив до збільшення значення AUC сумарного езетимибу в середньому у 3,4 рази (від 2,3 рази). до 7,9 разів) у порівнянні з цим показником у здорових добровольців. У одного пацієнта після трансплантації нирки та з тяжкою нирковою недостатністю (КК 13,2 мл/хв/1,73м2), який приймав комплексну терапію, включаючи циклоспорин, спостерігалося 12-кратне збільшення концентрації сумарного езетимибу порівняно з контрольною групою. У перехресному дослідженні з двома періодами за участю 12 здорових добровольців, які приймали протягом 8 днів езетимиб у дозі 20 мг 1 раз на добу з прийомом одноразової дози 100 мг циклоспорину на 7 день терапії езетимибом,було виявлено збільшення значення AUC циклоспорину в середньому на 15% (від зниження на 10% до збільшення на 51%) порівняно з цим показником у здорових добровольців, які прийняли циклоспорин одноразово у дозі 100 мг у монотерапії. Фібрати: безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фенофібратом були оцінені у клінічних дослідженнях (див. Побічна дія). Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з іншими фібратами не вивчені. Фібрати можуть підвищувати виділення холестерину з жовчю, що може призвести до жовчнокам'яної хвороби. У доклінічному дослідженні на собаках езетимиб підвищував концентрацію ХС у жовчі. Хоча значення цих даних для людини поки що невідоме, одночасне застосування препарату езетимибу з фібратами (за винятком фенофібрату) до отримання додаткових даних за результатами клінічних досліджень не рекомендується. Одночасний прийом препарату езетимибу та фенофібрату або гемфіброзилу підвищує концентрацію сумарного езетимибу приблизно в 1,5 та 1,7 раза відповідно,однак ці підвищення не розглядаються як клінічно значущі. Статини: при одночасному прийомі езетимибу з аторвастатином, ловастатином, правастатином, симвастатином, флувастатином та розувастатином клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося. Непрямі антикоагулянти: одночасне застосування езетимибу в дозі 10 мг 1 раз на добу та варфарину не мало значного впливу на біодоступність варфарину та протромбіновий час у дослідженні за участю 12 здорових добровольців. У післяреєстраційному періоді були отримані повідомлення про збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (MHO) у пацієнтів, які одночасно приймали езетимиб з варфарином або флуїндіоном. Ці пацієнти також приймали інші лікарські засоби.Спосіб застосування та дозиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижуючої дієти та продовжувати дотримуватися цієї дієти під час всього періоду терапії препаратом Отріо. Застосування у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією Препарат приймають внутрішньо будь-якої доби незалежно від їди. Доза препарату Отріо при монотерапії або комбінації зі статином або фенофібратом становить 10 мг 1 раз на добу. Доза фенофібрату не повинна перевищувати 160 мг 1 раз на добу при одночасному застосуванні препарату Отріо. Застосування у пацієнтів з ішемічною хворобою серця Комбінована терапія зі статинами Для додаткового зниження серцево-судинних подій у пацієнтів з ІХС Отріо 10 мг може застосовуватися зі статином з доведеним ефектом зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок/хронічною хворобою нирок Монотерапія Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. Комбінована терапія із симвастатином Для пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) не менше 60 мл/хв/1,73 м2) добір препарату Отріо або симвастатину не потрібний. Пацієнтам з порушенням функції нирок та СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 препарат Отріо призначається у дозі 10 мг та симвастатин у дозі 20 мг 1 раз на добу ввечері. У цих пацієнтів застосування симвастатину у вищій дозі має ретельно контролюватись. Застосування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Застосування препарату у дітей та підлітків Для дітей та підлітків від 6 років корекція дози препарату не потрібна. Застосування препарату Отріо у дітей віком до 6 років не рекомендовано через відсутність даних щодо безпеки та ефективності у цій віковій групі. Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) добір препарату не потрібний. Застосування препарату Отріо не рекомендується пацієнтам з помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та тяжким (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції. При комбінованій терапії із секвестрантами жовчних кислот Препарат Отріо слід приймати у дозі 10 мг 1 раз на добу щонайменше за 2 години або через 4 години після прийому секвестрантів жовчних кислот.ПередозуванняПовідомлялося про кілька випадків передозування, більшість із яких не супроводжувалося виникненням небажаних явищ, а у разі їх виникнення небажані явища не були серйозними. У клінічних дослідженнях, у яких езетимиб призначався 15 здоровим добровольцям у дозі 50 мг на добу протягом 14 днів, 18 пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією у дозі 40 мг на добу протягом 56 днів або 27 пацієнтам з гомозиготною ситостеролемією у дозі. протягом 26 тижнів була продемонстрована хороша переносимість препарату. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижуючої дієти та продовжувати дотримуватися цієї дієти під час всього періоду терапії препаратом езетимибу. Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином або фенофібратом, слід уважно ознайомитися з інструкцією щодо застосування додаткового препарату. Ферменти печінки У клінічних дослідженнях з одночасним застосуванням препарату езетимибу та статину у пацієнтів спостерігалися послідовні підвищення активності «печінкових» трансаміназ (у 3 і більше разів вищі за ВГН). Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином, контроль функції печінки слід проводити на початку лікування і надалі відповідно до рекомендацій для даного статину. У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота послідовних підвищення активності «печінкових» трансаміназ (у 3 і більше разів вище за ВГН) склала 0,7 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат із фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину. (20 мг) 1 раз на добу та 0,6 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Скелетна мускулатура У клінічних дослідженнях частота виникнення міопатії або рабдоміолізу, пов'язаних із застосуванням препарату езетимибу, не перевищувала таку порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапії статином), однак міопатія та рабдоміоліз є відомими небажаними реакціями статинів та інших ліпідснижуючих. У клінічних дослідженнях частота підвищення активності КФК (більше ніж у 10 разів перевищує ВГН) склала 0,2 % у групі езетимибу порівняно з 0,1 % у групі плацебо та 0,1 % у групі одночасного застосування езетимибу та статину порівняно з 0 ,4% у групі монотерапії статином. У післяреєстраційному періоді застосування езетимибу були отримані повідомлення про випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу незалежно від причин їх розвитку. Більшість пацієнтів, у яких розвивався рабдоміоліз, приймали статини на початок прийому препарату езетимибу. Тим не менш, дуже рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при застосуванні препарату езетімібу в монотерапії та при одночасному застосуванні препарату езетімібу та лікарських препаратів, застосування яких, як відомо, асоційоване з підвищеним ризиком розвитку рабдоміолізу. Усі пацієнти, яким призначається препарат езетимибу, повинні бути попереджені про ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу та повинні повідомляти лікаря про будь-які незрозумілі м'язові болі, хворобливість або слабкість. Якщо міопатія діагностована або підозрюється, застосування препарату езетимибу та будь-якого статину, який приймається одночасно з препаратом езетимибу, має бути негайно припинено. Наявність даних симптомів та підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) вказує на розвиток міопатії. У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота розвитку міопатії склала 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН. Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль,що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок . У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) щодня, та 0,1 % групі пацієнтів, які брали плацебо. Діти віком від 6 до 17 років Безпека та ефективність езетимибу у дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією були вивчені у клінічному дослідженні тривалістю 12 тижнів. Профіль побічних явищ у дітей, які отримували препарат езетимибу, можна порівняти з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу. У цьому клінічному дослідженні не спостерігалося явного на зростання чи статевий дозрівання хлопчиків чи дівчаток. Однак впливу езетимибу на зріст та статеве дозрівання не були вивчені при лікуванні тривалістю понад 12 тижнів. Безпека та ефективність препарату езетимибу, що приймається одночасно з симвастатином, у дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією були вивчені у клінічному дослідженні у хлопчиків-підлітків та дівчаток, які були щонайменше один рік після менархе. Профіль побічних явищ у підлітків, які отримували препарат езетимибу та до 40 мг на добу симвастатину, був порівнянний з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу та симвастатин. В даному клінічному дослідженні не спостерігалося явного впливу на ріст або статеве дозрівання у хлопчиків чи дівчат підлітків, або будь-якого впливу на тривалість менструального циклу у дівчаток. Печінкова недостатність Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, препарат езетимибу не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності. Фібрати Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фібратами (за винятком фенофібрату) не встановлена. Одночасне застосування лікарського препарату езетимибу з фібратами (крім фенофібрату) не рекомендується. Фенофібрат Пацієнти, які приймають фенофібрат одночасно з препаратом езетимибу, повинні бути попереджені про можливий ризик виникнення жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо лікар передбачає можливий розвиток зазначених вище захворювань у пацієнта, необхідно провести дослідження жовчного міхура та призначити альтернативну ліпід-знижувальну терапію. Циклоспорин При призначенні езетимибу пацієнтам, які приймають циклоспорин, слід дотримуватися запобіжних заходів. Необхідний регулярний контроль концентрації циклоспорину в плазмі при одночасному застосуванні препарату езетимибу та циклоспорину. Непрямі антикоагулянти При одночасному застосуванні препарату з непрямими антикоагулянтами, включаючи варфарин або флуїндіон, необхідно контролювати значення показника МНО. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, однак деякі небажані ефекти, що спостерігалися при прийомі препарату езетимибу, можуть впливати на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активні речовини: калію аспарагінату гемігідрат – 166.3 мг, що відповідає вмісту калію аспарагінату – 158 мг; магнію аспарагінату тетрагідрат – 175 мг, що відповідає вмісту магнію аспарагінату – 140 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 2 мг, повідон K30 – 3.3 мг, магнію стеарат – 4 мг, тальк – 10 мг, крохмаль кукурудзяний – 86.1 мг, крохмаль картопляний – 3.3 мг; Склад оболонки: макрогол 6000 – 1.4 мг, титану діоксид Цв.інд. 77891, Е171 - 5.3 мг, бутилметакрилату, диметиламіноетилметакрилату та метакрилату сополімер [1:2:1] - 6 мг, тальк - 7.3 мг.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, зі злегка блискучою і нерівною поверхнею, майже без запаху.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо абсорбція препарату висока. Виводиться нирками.ФармакодинамікаНайважливіші внутрішньоклітинні катіони калій та магній відіграють ключову роль у функціонуванні багатьох ферментів, у освіті зв'язків між макромолекулами та внутрішньоклітинними структурами та у механізмі м'язової скоротливості. Внутрішньо- та позаклітинне співвідношення іонів калію, магнію, кальцію та натрію впливає на скоротливість міокарда. Ендогенний аспартат діє як провідник іонів: має високу спорідненість до клітин, завдяки незначній дисоціації його солей, іони у вигляді комплексних сполук проникають усередину клітини. Калію та магнію аспартат покращує метаболізм міокарда. Нестача іонів калію та/або магнію спричиняє розвиток артеріальної гіпертензії, атеросклерозу коронарних артерій та виникнення метаболічних змін у міокарді.Показання до застосуванняЯк додатковий засіб: при лікуванні хронічних захворювань серця (серцева недостатність; стан після інфаркту міокарда); при порушеннях серцевого ритму (насамперед шлуночкових аритмій); при лікуванні серцевими глікозидами. Замісна терапія при нестачі магнію/калію в їжі.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; гостра та хронічна ниркова недостатність; гіперкаліємія; гіпермагніємія; хвороба Аддісона; AV-блокада І-ІІІ ступеня; кардіогенний шок (АТ <90 мм рт.ст.); порушення обміну амінокислот; важка міастенія; гемоліз; гострий метаболічний ацидоз; зневоднення організму. З обережністю: вагітності (особливо у І триместрі) та в період лактації.Вагітність та лактаціяЗ обережністю слід застосовувати препарат при вагітності (особливо у І триместрі) та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяСерцево-судинна система: можливі AV-блокада, парадоксальна реакція (збільшення числа екстрасистол). З боку травної системи: можливі нудота, блювання, діарея, відчуття дискомфорту або печіння у підшлунковій ділянці (у хворих на анацидний гастрит або холецистит). З боку водно-електролітного балансу: можливі гіперкаліємія (нудота, блювання, діарея, парестезії), гіпермагніємія (почервоніння обличчя, почуття спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексія, пригнічення дихання, судоми).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, спіронолактон), бета-адреноблокаторами, циклоспорином, гепарином, інгібіторами АПФ, НПЗЗ підвищується ризик розвитку гіперкаліємії аж до появи аритмії та асистолії. Застосування препаратів калію спільно з кортикостероїдами усуває викликану ними гіпокаліємію. Під впливом калію спостерігається зменшення небажаних ефектів серцевих глікозидів. Підсилює негативну дромо- та батмотропну дію антиаритмічних лікарських засобів. Препарати магнію знижують ефективність неоміцину, поліміксину В, тетрацикліну та стрептоміцину. Анестетики посилюють пригнічуючу дію магнію на ЦНС. При одночасному застосуванні з атракурієм, дексаметонієм, сукцинілхлоридом та суксаметонієм можливе посилення нервово-м'язової блокади; з кальцитріолом - підвищення рівня магнію у плазмі крові. Препарати кальцію знижують ефект препаратів магнію. Фармакокінетична взаємодія В'яжучі та обволікаючі засоби зменшують всмоктування препарату в ШКТ. Необхідно дотримуватись 3-годинного інтервалу між прийомом внутрішньо препарату Панангін® переліченими засобами.Спосіб застосування та дозиПеред застосуванням пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем. Призначають внутрішньо по 1-2 таб. 3 рази на добу. Максимальна добова доза – по 3 таб. 3 рази на добу. Препарат слід застосовувати після їди, т.к. кисле середовище вмісту шлунка знижує його ефективність. Тривалість прийому препарату та необхідність повторних курсів визначає лікар.ПередозуванняСимптоми: порушення провідності серця (особливо за попередньої патології провідної системи серця). Лікування: внутрішньовенне введення кальцію хлориду, при необхідності - гемодіаліз та перитонеальний діаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування у разі порушення функції нирок Гостра та хронічна ниркова недостатність, олігурія, анурія. Особлива увага потрібна пацієнтам із захворюваннями, що супроводжуються гіперкаліємією: необхідний регулярний контроль іонограми калію у плазмі крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Калію аспарагінату гемігідрат - 332,60 мг (у перерахунку на калію аспарагінат - 316,00 мг); Магнію аспарагінату тетрагідрат – 350,00 мг (у перерахунку на магнію аспарагінат – 280,00 мг); Допоміжні речовини: Крохмаль кукурудзяний – 172,20 мг; Крохмаль картопляний – 6,60 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 4,00 мг; Тальк – 20,00 мг; Магнію стеарат – 8,00 мг; Повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний, повідон К-30) – 6,60 мг; Оболонка: Гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 6 сПЗ) – 7,570 мг; Тріацетин – 0,760 мг; Бутилметакрилату сополімер - 15,430 мг; Титану діоксид – 3,850 мг; Тальк – 4,520 мг; Стеаринова кислота – 2,320 мг; Натрію лаурилсульфат – 1,550 мг. Маса ядра – 900,0 мг. Маса таблетки, покритої плівковою оболонкою – 936,0 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 316 мг +280 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 2 або 5 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі. На зрізі білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКалію та магнію препарат.Властивості компонентівФармакокінетикаКалію та магнію аспаргінати інтенсивно всмоктуються в кишечнику, переважно в тонкій кишці. Виводяться нирками.ФармакодинамікаНайважливіші внутрішньоклітинні катіони калію (К+) та магнію (Mg2+) відіграють ключову роль у функціонуванні численних ензимів, утворенні зв'язків між макромолекулами та внутрішньоклітинними структурами та у механізмі м'язової скоротливості. Внутрішньо- та позаклітинне співвідношення іонів калію, кальцію, натрію та магнію впливає на скоротливість міокарда. Ендогенний аспарагінат діє як провідник іонів: має високу спорідненість до клітин, завдяки незначній дисоціації його солей, іони у вигляді комплексних сполук проникають усередину клітини. Магнію аспарагінат та калію аспарагінат покращують метаболізм міокарда. Нестача магнію/калію спричиняє розвиток артеріальної гіпертензії, атеросклерозу коронарних артерій, аритмій та метаболічних змін у міокарді.Показання до застосуванняДля усунення дефіциту калію та магнію у складі комбінованої терапії при різних проявах ішемічної хвороби серця (включаючи гострий інфаркт міокарда), хронічної серцевої недостатності, порушення ритму серця (включаючи аритмії, спричинені передозуванням серцевих глікозидів).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із складових компонентів препарату, гостра та хронічна ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпермагніємія, хвороба Аддісона, атріовентрикулярна блокада І-ІІІ ступеня, шок (включаючи кардіогенний) (артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.), порушення обміну амінокислот, важка міастенія, гемоліз, гострий метаболічний ацидоз, стан дегідратації, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: Вагітність (особливо в І триместрі вагітності) та період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяЗастосування можливе, якщо потенційна користь матері перевищує можливий ризик для плода. Калію та магнію аспарагінат проникають у грудне молоко. При необхідності прийому препарату під час годування груддю, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяМожливі нудота, блювота, діарея, неприємні відчуття або печіння в області епігастрію (у пацієнтів з анацидним гастритом або холециститом), атріовентрикулярна блокада, парадоксальна реакція (збільшення числа екстрасистол), гіперкаліємія (нудота, блювота, блювання, , відчуття спраги, зниження артеріального тиску, гіпорефлексія, пригнічення дихання, судоми) Якщо будь-які з перелічених побічних реакцій стають серйозними, або Ви помітили появу побічних реакцій, не перерахованих у даній інструкції, Вам слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія При сумісному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, спіронолактон), бета-адреноблокаторами, циклоспорином, гепарином, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), нестероїдними протизапальними препаратами підвищується ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування препаратів калію з глюкокортикостероїдами усуває гіпокаліємію, що викликається останніми. Калій зменшує небажані ефекти серцевих глікозидів. Панаспар посилює негативну дромо- та батмотропну дію антиаритмічних лікарських препаратів. Магній знижує ефекти неоміцину, поліміксину В, тетрацикліну та стрептоміцину. Анестетики збільшують пригнічуючу дію препаратів магнію на центральну нервову систему; при одночасному застосуванні з атракуронієм, декаметонієм, сукцинілхлоридом та суксаметонієм можливе посилення нервово-м'язової блокади. Кальцитріол підвищує вміст магнію в плазмі, препарати кальцію знижують ефекти препаратів магнію. Фармакокінетична взаємодія Лікарські препарати, що мають в'яжучу та обволікаючу дію, зменшують всмоктування магнію аспарагінату та калію аспарагінату в шлунково-кишковому тракті, тому необхідно дотримуватись тригодинного інтервалу між прийомом внутрішньо препарату Панаспар із зазначеними вище лікарськими препаратами.Спосіб застосування та дозиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем. Всередину, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю води. Панаспар слід приймати після їди, т.к. кисле середовище шлунка знижує його ефективність. Рекомендована добова доза – 1 таблетка 3 рази на день. Максимальна добова доза – 1 таблетка 3 рази на день.ПередозуванняЗростає ризик виникнення симптомів гіперкаліємії та гіпермагніємії. Симптоми гіперкаліємії: підвищена стомлюваність, міастенія, парестезія, сплутаність свідомості, порушення серцевого ритму (брадикардія, атріовентрикулярна блокада, аритмії, зупинка серця). Симптоми гіпермагніємії: зниження нервово-м'язової збудливості, нудота, блювання, летаргія, зниження артеріального тиску. При різкому підвищенні вмісту іонів магнію в крові: пригнічення глибоких сухожильних рефлексів, параліч дихання, кома. Лікування: симптоматична терапія – внутрішньовенне введення кальцію хлориду у дозі 100 мг/хв, за необхідності – гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливої ​​уваги вимагають пацієнти із захворюваннями, що супроводжуються гіперкаліємією: необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження не проводились. Не очікується впливу здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами, потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для ін'єкцій – 5%. Активна речовина: Пентаміну – 50 г; допоміжні речовини: води для ін'єкцій – до 1 л. в ампулах по 1 мл; в упакуванні 10 ампул.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаПрепарат має гангліоблокуючу активність. Блокує н-холінорецептори вегетативних гангліїв, гальмує передачу нервового збудження з прегангліонарних на постгангліонарні волокна вегетативних нервів. У великих дозах може блокувати н-холінорецептори нейром'язових синапсів та ЦНС. Перериваючи проведення нервових імпульсів через вегетативні ганглії, змінює функції органів, які мають вегетативну іннервацію.Показання до застосуванняГіпертонічний криз, спазми периферичних судин, кишечника та жовчовивідних шляхів, ниркова колька, бронхіальна астма (купування гострих нападів), еклампсія, каузалгія, набряк мозку, набряк легень; в анестезіології – для контрольованої гіпотонії; в урологічній практиці – при цистоскопії у чоловіків (для полегшення проходження цистоскопа через уретру).Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда, закритокутова форма глаукоми, печінкова недостатність, ниркова недостатність, дегенеративні зміни ЦНС, тромбофлебіт.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки застосування азаметонію броміду при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) відсутні.Побічна діяСухість у роті, слабкість, запаморочення, тахікардія, мідріаз, ортостатична гіпотензія.Взаємодія з лікарськими засобамиГіпотензивний ефект препарату знижується при сумісному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мезатоном, ефедрином; посилюється – з недеполяризуючими міорелаксантами, іншими антигіпертензивними засобами.Спосіб застосування та дозиПри спазмах судин та інших неекстренних станах препарат вводять внутрішньом'язово, початковій дозі 1 мл 5% розчину, при необхідності збільшують дозу до 1,5-2 мл 2-3 рази на день. Найвища разова доза дорослих -0,15 г (3 мл 5% розчину), добова - 0,45 г. При гіпертонічних кризах, набряку легень, набряку мозку, вводять внутрішньовенно повільно (під контролем АТ) 0,2 - 0,5 мл 5% розчину, розведених у 20 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози або внутрішньом'язово 2 мл 5% розчину. Для керованої артеріальної гіпотензії внутрішньовенно краплинно перед операцією вводять 40-60 мг (0,8 - 1,2 мл 5% розчину), при необхідності - 120-180 мг (2,4 - 3,6 мл 5% розчину) . Препарат вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання розвитку ортостатичної гіпотензії після введення препарату хворі повинні перебувати у положенні лежачи протягом 1-2 годин.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пентоксифілін 400 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат, крохмаль картопляний, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактози моногідрат (цукор молочний), повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний). Склад оболонки: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), полісорбат 80 (твін 80), акрил-із (сополімер метакрилової кислоти з етилакрилатом 1:1 (40%), титану діоксид (15%), тальк (37.25%), триетилцитрат (4. , кремнію діоксид колоїдний безводний (1.25%), гідрокарбонат натрію (1.2%), натрію лаурилсульфат (0.5%)), кислотний червоний 2C або барвник азорубін (кармуазин). 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПрепарат Пентоксифілін-СЗ зменшує в'язкість крові та покращує реологічні властивості крові (плинність) за рахунок: покращення порушеної деформованості еритроцитів; зменшення агрегації тромбоцитів та еритроцитів; зниження концентрації фібриногену; зниження активності лейкоцитів та зменшення адгезії лейкоцитів до ендотелію судин. Як діюча речовина препарат Пентоксифілін-СЗ містить похідне ксантину – пентоксифілін. Механізм його дії пов'язаний з інгібуванням фосфодіестерази та накопиченням циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у клітинах гладкої мускулатури судин та формених елементів крові. Виявляючи слабку міотропну судинну дію, пентоксифілін дещо зменшує ОПСС і незначно розширює коронарні судини. Пентоксифілін має слабкий позитивний інотропний ефект на серці. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровообігу. Лікування препаратом Пентоксифілін-СЗ призводить до покращення симптоматики порушень мозкового кровообігу. При оклюзійних захворюваннях периферичних артерій застосування препарату Пентоксифілін-СЗ призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом у литкових м'язах та зникнення болю у спокої.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пентоксифілін майже повністю всмоктується. Пентоксифілін піддається ефекту "первинного проходження" через печінку. Абсолютна біодоступність вихідної субстанції становить 19±13%. Пролонговане вивільнення пентоксифіліну дозволяє підтримувати його постійну (безпікову) концентрацію в крові, що забезпечує кращу переносимість препарату у лікарській формі з пролонгованим вивільненням. Метаболізм та виведення Концентрація основного активного метаболіту 1-(5-гідроксигексил)-3,7-диметилксантину (метаболіт I) у плазмі крові в 2 рази перевищує концентрацію вихідного пентоксифіліну. Метаболіт I знаходиться з пентоксифіліном у оборотному біохімічному редокс-рівновазі. Тому пентоксифілін та метаболіт I розглядаються разом як активна одиниця. Внаслідок цього доступність активної субстанції значно більша. T1/2; пентоксифіліну після перорального введення становить 1.6 год. Пентоксифілін повністю метаболізується і більш ніж 90% виводиться нирками у формі некон'югованих водорозчинних метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У; пацієнтів з порушеннями функції нирок; виведення метаболітів уповільнюється. У; пацієнтів з порушеннями функції печінки; T1/2; пентоксифіліну подовжується і абсолютна біодоступність збільшується.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняОклюзійна хвороба периферичних артерій атеросклеротичного або діабетичного генезу (наприклад, "переміжна" кульгавість, діабетична ангіопатія); трофічні порушення (наприклад, трофічні виразки гомілок, гангрена); порушення мозкового кровообігу (наслідки церебрального атеросклерозу, як, наприклад, зниження концентрації уваги, запаморочення, погіршення пам'яті), ішемічні та постінсультні стани; порушення кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока; отосклероз, дегенеративні зміни на тлі патології судин внутрішнього вуха та зниження слуху.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пентоксифіліну, інших метилксантинів або до будь-якої допоміжної речовини препарату; масивні кровотечі (ризик посилення кровотечі); великі крововиливу в сітчасту оболонку ока (ризик посилення кровотечі); крововилив у мозок; гострий інфаркт міокарда; вік до 18 років; вагітність (недостатньо даних); період грудного вигодовування (недостатньо даних); непереносимість галактози, дефіцит лактази та синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю тяжкі порушення ритму серця (ризик погіршення аритмії); артеріальна гіпотензія (ризик подальшого зниження АТ); хронічна серцева недостатність; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; порушення функції нирок (КК нижче 30 мл/хв) (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); тяжкі порушення функції печінки (ризик кумуляції та підвищений ризик побічних ефектів); нещодавно перенесені оперативні втручання; підвищений ризик розвитку кровотеч (наприклад, при порушеннях у системі згортання крові (ризик розвитку більш тяжких кровотеч)); одночасне застосування з антикоагулянтами (в т.ч. непрямими антикоагулянтами [антагоністами вітаміну К]); одночасне застосування з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсалідину кислота, тик) одночасне застосування з гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо); одночасне застосування з ципрофлоксацином; одночасне застосування з теофіліном.Вагітність та лактаціяПрепарат Пентоксифілін-СЗ протипоказаний до застосування при вагітності (бо недостатньо даних). Пентоксифілін проникає у грудне молоко у незначних кількостях. За необхідності застосування препарату слід припинити грудне вигодовування (з огляду на відсутність досвіду застосування).Побічна діяНижче представлені побічні реакції, що відзначалися у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота невідома). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, асептичний менінгіт, судоми. Порушення психіки: ; ажитація, порушення сну, тривога. З боку серця: тахікардія, аритмія, зниження артеріального тиску, стенокардія. З боку судин: "припливи" крові до шкірних покривів, кровотечі (в т.ч. кровотечі з судин шкіри, слизових оболонок, шлунка, кишечника). З боку травної системи: ;ксеростомія (сухість порожнини рота), анорексія, атонія кишечника, відчуття тиску та переповнення в області шлунка, нудота, блювання, діарея, запор, гіперсалівація (підвищене слиновиділення). З боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення активності ЛФ. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: ; лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія. З боку органу зору: порушення зору, худоби. З боку шкіри та підшкірних тканин: ; шкірний свербіж, шкірний висип, еритема (почервоніння шкіри), кропив'янка, ламкість нігтів, набряки. З боку імунної системи: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ гіпотензивними засобами Пентоксифілін підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами (наприклад, інгібітори АПФ) або іншими лікарськими засобами, що мають потенційний антигіпертензивний ефект (наприклад, нітрати). З лікарськими засобами, що впливають на систему згортання крові Пентоксифілін може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (прямі та непрямі антикоагулянти, тромболітики, антибіотики, такі як цефалоспорини). При сумісному застосуванні пентоксифіліну та непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) у постмаркетингових дослідженнях відзначалися випадки посилення антикоагулянтної дії (ризик розвитку кровотеч). Тому на початку прийому пентоксифіліну або зміні його дози рекомендується контролювати ступінь вираженості антикоагулянтної дії у пацієнтів, які приймають цю комбінацію препаратів, наприклад, проводити регулярний контроль МНО. З циметидином Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну та активного метаболіту I у плазмі крові (ризик виникнення побічних ефектів). З іншими ксантинами Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження. З гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо) Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися при одночасному застосуванні пентоксифіліну (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії). Необхідний суворий контроль за станом таких пацієнтів, включаючи регулярний глікемічний контроль. З теофіліном У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та теофіліну відзначається збільшення концентрації теофіліну. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із теофіліном. З ципрофлоксацином У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні пентоксифіліну та ципрофлоксацину відзначається збільшення концентрації пентоксифіліну у плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних дій, пов'язаних із застосуванням цієї комбінації. З інгібіторами агрегації тромбоцитів При одночасному застосуванні пентоксифіліну з інгібіторами агрегації тромбоцитів (клопідогрел, ептифібатид, тирофібан, епопростенол, ілопрост, абциксимаб, анагрелід, НПЗП [крім селективних інгібіторів ЦОГ-2], ацетилсаліц . Тому через ризик розвитку кровотечі слід з обережністю застосовувати пентоксифілін одночасно з переліченими вище інгібіторами агрегації тромбоцитів.Спосіб застосування та дозиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою (100 мг) Препарат приймають внутрішньо після їди. Таблетки покриті спеціальною оболонкою, розчинною в кишечнику, тому їх ковтають повністю, запиваючи невеликою кількістю води. Приймають по 200 мг (2 таблетки) 3 рази на добу. При необхідності дозу поступово збільшують до 1200 мг на добу, розділені на 2-3 прийоми. Максимальна добова доза – 1200 мг. Курс лікування 1-3 місяці. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (КК<10 мл/хв) дозу зменшують у 2 рази. Тривалість лікування та режим дозування препаратом Пентоксифілін-СЗ встановлюються лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та одержуваного терапевтичного ефекту. Таблетки з пролонгованим вивільненням (400 мг) Дозу встановлює лікар відповідно до індивідуальних особливостей хворого. Препарат слід ковтати повністю під час або відразу після їди, запиваючи достатньою кількістю води. Звичайна доза становить 1 таб. 400 мг 2 або 3 рази на добу. Максимальна добова доза – 1200 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК<30 мл/хв) доза може бути знижена до 1-2 таблеток на добу. Зменшення дози, з урахуванням індивідуальної переносимості, необхідне у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки. Лікування може бути розпочато малими дозами у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, а також у осіб, які перебувають у групі ризику через можливе зниження артеріального тиску (пацієнти з тяжкою формою ІХС або з гемодинамічно значущими стенозами судин головного мозку). У цих випадках доза може бути збільшена лише поступово.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота, блювання типу "кавової гущі", падіння АТ, тахікардія, аритмія, почервоніння шкірних покривів, втрата свідомості, озноб, арефлексія, тоніко-клонічні судоми. Лікування: ;у разі виникнення описаних вище порушень необхідно терміново звернутися до лікаря. Лікування симптоматичне. При появі перших ознак передозування (потівливість, нудота, ціаноз) негайно припиняють прийом препарату. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід забезпечити заходи, спрямовані на запобігання подальшому всмоктування препарату шляхом його виведення (промивання шлунка) або уповільнення всмоктування (наприклад, прийом активованого вугілля). Особлива увага має бути спрямована на підтримання АТ та функції дихання. При судомних нападах вводять діазепам. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби, призначення великих доз пентоксифіліну може спричинити виражену гіпоглікемію (може знадобитися корекція доз гіпоглікемічних засобів та проведення глікемічного контролю). При призначенні препарату Пентоксифілін-СЗ одночасно з антикоагулянтами необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які недавно перенесли оперативне втручання, необхідний регулярний контроль гемоглобіну та гематокриту. Пацієнтам з низьким та нестабільним АТ необхідно зменшити дозу пентоксифіліну. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози пентоксифіліну (підвищення біодоступності та зниження швидкості виведення). Безпека та ефективність пентоксифіліну у дітей вивчені недостатньо. Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Враховуючи можливі побічні ефекти (наприклад, запаморочення), слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1; таб.: пентоксифілін 400 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що покращує мікроциркуляцію, ангіопротектор, похідне диметилксантину. Пентоксифілін зменшує в'язкість крові, викликає дезагрегацію тромбоцитів, підвищує еластичність еритроцитів (за рахунок впливу на патологічно змінену деформованість еритроцитів), покращує мікроциркуляцію та збільшує концентрацію кисню у тканинах. Підвищує концентрацію цАМФ у тромбоцитах та АТФ в еритроцитах з одночасним насиченням енергетичного потенціалу, що у свою чергу призводить до вазодилатації, зниження ОПСС, зростання ударного об'єму крові та хвилинного об'єму крові без значної зміни ЧСС. Розширюючи коронарні артерії, збільшує доставку кисню до міокарда, розширюючи судини легень, покращує оксигенацію крові. Підвищує тонус дихальної мускулатури (міжреберних м'язів та діафрагми). В/в введення, поряд із зазначеною вище дією, призводить до посилення колатерального кровообігу, збільшення об'єму крові через одиницю перерізу. Підвищує концентрацію АТФ у мозку, сприятливо впливає біоелектричну діяльність ЦНС. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровопостачання. При оклюзійному ураженні периферичних артерій (переміжній хромоті) призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом литкових м'язів і болів у спокої.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Зазначається незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку. Зв'язується із мембранами еритроцитів. Піддається біотрансформації спочатку в еритроцитах, потім у печінці. Деякі метаболіти є активними. T1/2 ;з плазми незміненої речовини становить 0.4-0.8 год, метаболітів - 1-1.6 год. Через 24 год більша частина дози виводиться із сечею у вигляді метаболітів, менша частина (близько 4%) - через кишечник. Виведення пентоксифіліну зменшується у пацієнтів похилого віку та при захворюваннях печінки.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняПорушення периферичного кровообігу (в т.ч. при хромоті, що перемежується), пов'язані з хронічними оклюзійними розладами кровообігу в артеріальних судинах нижніх кінцівок. Ішемічне порушення мозкового кровообігу, ішемічний інсульт та постінсультні стани; церебральний атеросклероз (запаморочення, біль голови, порушення пам'яті, порушення сну), дисциркуляторна енцефалопатія, вірусна нейроінфекція (профілактика можливого порушення мікроциркуляції). ІХС, стан після перенесеного інфаркту міокарда. Діабетична ангіопатія. Гострі порушення кровообігу в сітківці та судинній оболонці ока, гостра ішемічна невропатія зорового нерва. Отосклероз, дегенеративні зміни на тлі патології судин внутрішнього вуха із поступовим зниженням слуху. ХОЗЛ, бронхіальна астма. Імпотенція судинного генезу.Протипоказання до застосуванняГострий інфаркт міокарда, порфірія, масивна кровотеча, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, вагітність, період лактації. Для внутрішньовенного введення (додатково) - аритмії, виражений атеросклероз коронарних або мозкових артерій, неконтрольована гіпотензія. Підвищена чутливість до пентоксифіліну та інших похідних ксантину.Вагітність та лактаціяАдекватних та добре контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування пентоксифіліну при вагітності не проведено. Пентоксифілін та його метаболіти виділяються з грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей З обережністю застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Побічна діяЗ боку ЦНС: головний біль, запаморочення; тривожність, порушення сну, судоми. Дерматологічні реакції: гіперемія шкіри обличчя, "припливи" крові до шкіри обличчя і верхньої частини грудної клітини, набряки, підвищена ламкість нігтів. З боку травної системи: ;сухість у роті, зниження апетиту, атонія кишечника, загострення холециститу, холестатичний гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку органу зору: порушення зору, худоби. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, кардіалгія, прогресування стенокардії, зниження артеріального тиску. З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія. З боку системи згортання крові: гіпофібриногенемія, кровотечі з судин шкіри, слизових оболонок, шлунка, кишечника. Алергічні реакції: свербіж, гіперемія шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиПентоксифілін може потенціювати дію антигіпертензивних препаратів. На тлі парентерального застосування пентоксифіліну у високих дозах можливе посилення гіпоглікемічної дії інсуліну у пацієнтів із цукровим діабетом. При одночасному застосуванні з кеторолаком можливе підвищення ризику кровотеч та/або збільшення протромбінового часу; з мелоксикамом – підвищення ризику розвитку кровотеч; з симпатолітиками, гангліоблокаторами та вазодилататорами - можливе зниження АТ; з гепарином, фібринолітичними препаратами – посилення протизгортаючої дії. Циметидин значно збільшує концентрацію пентоксифіліну в плазмі, у зв'язку з цим при одночасному застосуванні може підвищуватися ймовірність розвитку побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиЗастосовують внутрішньовенно (струменево або краплинно), внутрішньовенно (струменево або краплинно), внутрішньом'язово, внутрішньо. Доза та схема лікування встановлюються індивідуально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при лабільності АТ (схильність до артеріальної гіпотензії), хронічної серцевої недостатності, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (для прийому внутрішньо), після нещодавно перенесених оперативних втручань, при печінковій та/або нирковій недостатності, у дітей та підлітків 18 років (ефективність та безпека не вивчені). При порушеннях функції нирок або тяжких порушеннях функції печінки потрібна корекція режиму дозування пентоксифіліну. У період лікування слід контролювати рівень артеріального тиску. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами, інсуліном, пероральними гіпоглікемічними препаратами може знадобитися зменшення дози пентоксифіліну. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами слід ретельно контролювати показники зсідання крові.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пентоксифілін 400 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза 2200 – 120 мг, повідон 40 – 16.5 мг, тальк – 10.5 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: сепіфілм 752 білий (гіпромелоза - 35-45%, целюлоза мікрокристалічна - 27-37%, макрогола стеарат - 6-10%, титану діоксид - 18-22%) - 15 мг, емульсія диметикона - 7 – 175 мкг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаВазодилатуючий препарат. Покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові. Механізм дії пов'язаний з пригніченням ФДЕ та підвищенням вмісту циклічної АМФ у тромбоцитах та АТФ в еритроцитах з одночасним насиченням енергетичного потенціалу, що у свою чергу призводить до вазодилатації, зниження ОПСС, зростання ударного та хвилинного об'єму крові без значної зміни ЧСС. Пентоксифілін знижує в'язкість крові, підвищує еластичність мембрани еритроцитів (за рахунок впливу на патологічно змінену деформованість еритроцитів), зменшує агрегацію еритроцитів, тромбоцитів і нейтрофілів, знижує вміст фібриногену в крові, зменшує адгезивність лейкоцитів ендотелію. Покращує мікроциркуляцію у зонах порушеного кровообігу. При оклюзійних захворюваннях периферичних артерій (перемежується хромоті) призводить до подовження дистанції ходьби, усунення нічних судом литкових м'язів та болів у спокої.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пентоксифілін практично повністю всмоктується із ШКТ. Розподіл та метаболізм Пентоксифілін піддається ефекту "першого проходження" через печінку з утворенням 2 основних фармакологічно активних метаболітів: 1-5-гідроксигексил-3,7-диметилксантин (метаболіт I) та 1-3-карбоксипропіл-3,7-диметилксантин (метаболіт V). Концентрація метаболіту I та V у плазмі крові, відповідно, у 5 та 8 разів вища, ніж пентоксифіліну. Метаболіт I знаходиться з пентоксифіліном у оборотному біохімічному редокс-рівновазі. Тому пентоксифілін та метаболіт I розглядаються разом як активна одиниця. Внаслідок цього доступність активної субстанції значно більша. Проникає у грудне молоко. Виведення T1/2 становить – 1.6 год. Пентоксифілін виводиться переважно нирками – 94% у вигляді метаболітів (переважно метаболіту V), через кишечник – 4%, за перші 4 год виводиться до 90% дози. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При тяжкому порушенні функції нирок виведення метаболітів уповільнене. При порушенні функції печінки відзначається подовження T1/2 та підвищення біодоступності.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує мікроциркуляцію. Ангіопротектор.Показання до застосуванняОклюзійна хвороба периферичних артерій атеросклеротичного або діабетичного генезу (наприклад, переміжна кульгавість, діабетична ангіопатія); цереброваскулярна хвороба (наслідки церебрального атеросклерозу, такі як порушення концентрації уваги, запаморочення, погіршення пам'яті), ішемічні та постінсультні стани; трофічні порушення тканин унаслідок порушення артеріальної або венозної мікроциркуляції (трофічні виразки, посттромбофлебітичний синдром, обмороження, гангрена); порушення кровообігу в судинах ока (гостра та хронічна недостатність кровообігу в сітчастій або судинній оболонці ока); порушення функції середнього вуха судинного генезу, що супроводжуються приглухуватістю.Протипоказання до застосуваннягострий інфаркт міокарда; масивні кровотечі (ризик посилення кровотечі); крововилив у сітківку ока (ризик посилення кровотечі); гострий геморагічний інсульт; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до пентоксифіліну, інших похідних метилксантину або інших компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з вираженим зниженням АТ (ризик подальшого зниження АТ) та гемодинамічно значущими порушеннями серцевого ритму; хронічною серцевою недостатністю (ХСН); вираженими порушеннями функції печінки (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); порушеннями функції нирок при КК менше 30 мл/хв (ризик кумуляції та підвищений ризик розвитку побічних ефектів); виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки; з підвищеною схильністю до кровоточивості, наприклад, внаслідок застосування непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) або при порушеннях у системі згортання крові (ризик розвитку більш тяжких кровотеч); після нещодавно перенесеного оперативного втручання (ризик виникнення кровотеч); з проліферативною діабетичною ретинопатією;одночасно з гіпоглікемічними засобами (інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо) та ципрофлоксацином.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва при вагітності протипоказане. Застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва в період грудного вигодовування протипоказане, оскільки активна речовина виділяється з грудним молоком. За необхідності прийому препарату слід утриматися від грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяПри застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва можлива поява наведених нижче побічних ефектів, які розділені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA. Визначення частоти побічних ефектів відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та <10%); нечасто (≥0.1% та <1%); рідко (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко (<0.01%); частота невідома (за наявними даними визначити частоту народження побічного ефекту неможливо). З боку нервової системи: частота невідома – головний біль, запаморочення, судоми, асептичний менінгіт. З боку психіки: частота невідома – ажитація, порушення сну, тривожність. З боку серця: частота невідома – тахікардія, аритмія, стенокардія, зниження артеріального тиску. З боку судин: частота невідома – "припливи" крові до шкірних покривів, кровотечі (в т.ч. кровотечі із судин шкіри, слизових оболонок, шлунково-кишкові кровотечі, носові кровотечі). З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – свербіж, еритема (почервоніння шкіри), кропив'янка, набряки, підвищена ламкість нігтів. З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома – анорексія, атонія кишечника, дискомфорт в епігастральній ділянці, здуття живота (відчуття переповнення шлунка), нудота, блювання, діарея, сухість у роті, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності АЛТ та ACT, ЛФ. З боку органу зору: частота невідома – порушення зору, худоби. З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, гіпофібриногенемія. З боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиПентоксифілін СР Зентива може посилювати зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами (наприклад, інгібітори АПФ) або іншими лікарськими засобами, що мають потенційний гіпотензивний ефект (наприклад, нітрати). Пентоксифілін СР Зентіва може посилювати дію лікарських засобів, що впливають на систему згортання крові (прямі та непрямі антикоагулянти, тромболітики, антибіотики, такі як цефалоспорини). При сумісному застосуванні пентоксифіліну та непрямих антикоагулянтів (антагоністів вітаміну К) у постмаркетингових дослідженнях відзначалися випадки посилення антикоагулянтної дії (ризик розвитку кровотеч). Тому на початку прийому пентоксифіліну або зміні його дози рекомендується контролювати ступінь вираженості антикоагулянтної дії у пацієнтів, які приймають цю комбінацію препаратів (наприклад, проводити регулярний контроль МНО). Циметидин може підвищувати концентрацію пентоксифіліну в плазмі (ризик виникнення побічних реакцій). Спільне призначення з іншими ксантинами може призводити до надмірного нервового збудження. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування може посилюватися при одночасному застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва (підвищений ризик розвитку гіпоглікемії). Необхідно чітко контролювати стан таких пацієнтів, включаючи регулярний глікемічний контроль. При сумісному застосуванні Пентоксифілін СР Зентіва може посилювати дію вальпроєвої кислоти. У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва та теофіліну відзначається збільшення концентрації теофіліну в плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення частоти виникнення побічних реакцій, пов'язаних із теофіліном. У деяких пацієнтів при одночасному застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва та ципрофлоксацину відзначається збільшення концентрації пентоксифіліну в плазмі крові. Надалі це може призводити до збільшення або посилення побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням цієї комбінації.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи, регулярно, одночасно, бажано під час або після їжі, запиваючи достатньою кількістю води і не розжовуючи. Цереброваскулярна хвороба: Пентоксифілін СР Зентіва призначають по 400 мг 2-3 рази на добу або по 600 мг 1-2 рази на добу. Оклюзійна хвороба периферичних артерій II стадії (переміжна кульгавість): Пентоксифілін СР Зентіва призначають по 400 мг 3 рази на добу або по 600 мг 2 рази на добу. Добова доза становить 1200 мг. Трофічні порушення тканин внаслідок порушення артеріальної або венозної мікроциркуляції: Пентоксифілін СР Зентіва призначають по 400 мг 2-3 рази на добу або по 600 мг 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 1200 мг. Тривалість лікування та режим дозування препарату Пентоксифілін СР Зентіва встановлюються лікарем індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання та терапевтичного ефекту. При застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня необхідна обережність, залежно від індивідуальної переносимості препарату може знадобитися зменшення дози. При застосуванні препарату Пентоксифілін СР Зентіва у пацієнтів з порушенням функції нирок при КК менше 30 мл/хв необхідна обережність. Може знадобитися зменшення дози препарату на 50-70%. Застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано. Безпека та ефективність препарату Пентоксифілін СР Зентіва у цієї вікової групи не встановлена.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота, блювання типу "кавової гущі", виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, аритмія, почервоніння шкірних покривів, втрата свідомості, озноб, арефлексія, тоніко-клонічні судоми. У разі виникнення наведених вище порушень пацієнт повинен терміново звернутися до лікаря. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При появі перших ознак передозування (потівливість, нудота, ціаноз) негайно припиняють прийом препарату. Якщо препарат прийнято нещодавно, слід забезпечити заходи, спрямовані на запобігання подальшому всмоктування препарату шляхом його виведення (промивання шлунка) або уповільнення всмоктування (наприклад, прийом активованого вугілля). Особлива увага має бути спрямована на підтримання АТ та функції дихання. При судомних нападах вводять діазепам. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з низьким та нестабільним АТ дозу препарату Пентоксифілін СР Зентіва слід підбирати індивідуально. Лікування слід проводити під контролем артеріального тиску. У хворих на цукровий діабет, які приймають гіпоглікемічні засоби, прийом препарату Пентоксифілін СР Зентіва у високих дозах може спричинити гіпоглікемію (потрібна корекція дози). При призначенні препарату Пентоксифілін СР Зентіву одночасно з антикоагулянтами необхідно ретельно стежити за показниками системи згортання крові. У пацієнтів, які перенесли нещодавно оперативне втручання, необхідний систематичний контроль концентрації гемоглобіну та гематокриту. У пацієнтів похилого віку може знадобитися зменшення дози (підвищення біодоступності та зниження швидкості виведення). З обережністю та під ретельним лікарським контролем слід застосовувати препарат Пентоксифілін СР Зентіва у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня тяжкості та у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок (КК нижче 30 мл/хв). Якщо у період застосування препарату у пацієнтів виникають крововиливи в сітчасту оболонку ока, препарат негайно скасовують. Куріння може знижувати терапевтичну ефективність препарату Пентоксифілін СР Зентіва. Використання у педіатрії Застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано. Безпека та ефективність застосування препарату Пентоксифілін СР Зентіва у цієї вікової групи не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: індапамід 1.25 мг, периндоприл ербумін 4 мг; Допоміжні речовини: гідроксипропілбетадекс 16 мг, лактози моногідрат 89.187 мг, повідон 0.813 мг, просолв 44.75 мг, кремнію діоксид 1.6 мг, кремнію діоксид колоїдний 0.8 мг, магнію стеарат 1.6 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від сіро-зеленого до зеленого з сіруватим відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному зрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) – периндоприл та тіазидоподібний діуретик – індапамід. Препарат має антигіпертензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. Периндоприл ПЛЮС Індапамід має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, яка не залежить від віку та положення тіла хворого і не супроводжується рефлекторною тахікардією. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїни низької щільності (ЛПНГ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ) та вуглеводи), в т.ч. у хворих на цукровий діабет. Зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, зумовленої монотерапією діуретиком. Гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. Стабільне зниження артеріального тиску (АТ) досягається протягом 1 місяця на фоні застосування препарату Периндоприл ПЛЮС Індапамід без збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Припинення лікування не призводить до розвитку синдрому "скасування". Периндоприл – інгібітор АПФ, механізм дії якого пов'язаний з пригніченням активності АПФ, що призводить до зменшення утворення ангіотензину ІІ, усуває вазоконстрикторну дію ангіотензину ІІ, знижує секрецію альдостерону. Застосування периндоприлу не призводить до затримки натрію та рідини, не викликає рефлекторної тахікардії при тривалому лікуванні. Гіпотензивний ефект периндоприлу розвивається у пацієнтів із низькою або нормальною активністю реніну плазми. Периндоприл діє за допомогою свого основного активного метаболіту – периндоприлату. Інші його метаболіти неактивні. Дія периндоприлу призводить до розширення вен (зниження переднавантаження на серце), обумовленого зміною метаболізму простагландинів; зменшення загального периферичного опору судин (ОПСС) (зниження постнавантаження на серці). У пацієнтів із серцевою недостатністю периндоприл сприяє зниженню тиску наповнення лівого та правого шлуночків; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення регіонарного кровотоку в м'язах. Периндоприл ефективний при артеріальній гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості: м'якої, помірної та тяжкої. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом доби. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "скасування". Має судинорозширюючі властивості і відновлює еластичність великих артерій. Додавання тіазидоподібного діуретика посилює гіпотензивний (адитивний) ефект периндоприлу. Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду, є діуретиком. Інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців, підвищуючи виділення нирками натрію та хлору, приводячи таким чином до посилення діурезу. У меншій мірі підвищує екскрецію калію та магнію. Маючи здатність селективно блокувати повільні кальцієві канали, індапамід підвищує еластичність стінок артерій і знижує ОПСС. Чинить антигіпертензивну дію в дозах, що не мають вираженого діуретичного ефекту. Підвищення дози індапаміду не спричиняє посилення гіпотензивного ефекту, але збільшує ризик розвитку небажаних явищ. Індапамід у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не впливає на метаболізм ліпідів – ТГ, ЛПНГ та ЛПВЩ; на метаболізм вуглеводів, навіть у пацієнтів із цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.ФармакокінетикаКомбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не змінює їх фармакокінетичні параметри порівняно з роздільним прийомом цих препаратів. Периндопріл. Всмоктування. Після прийому периндоприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Біодоступність становить 65-70%. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу на периндоприлат і біодоступність периндоприлу, тому його слід приймати 1 раз на добу вранці, перед сніданком. При прийомі периндоприлу 1 раз на добу. Рівнова концентрація (Css) досягається протягом 4 днів. Розподіл. Зв'язування з білками плазми периндоприлату має дозозалежний характер і становить 20%. Периндоприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, крім гематоенцефалічного бар'єру (ГЕБ). Чи не кумулює. Метаболізм. У печінці піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту периндоприлату. Крім того, утворюється ще 5 неактивних метаболітів. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми становить 1 год. Т1/2 периндоприлату становить близько 17 год. Виводиться нирками. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів. У пацієнтів похилого віку, у хворих з нирковою та серцевою недостатністю виведення периндоприлату сповільнене. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінена у пацієнтів із цирозом печінки: печінковий кліренс знижений наполовину. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Індапамід. Всмоктування. Після прийому внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Їда трохи уповільнює всмоктування, але істотно не впливає на кількість абсорбованого індапаміду. Після прийому внутрішньо в одноразовій дозі Сmах у плазмі досягається через 1 год. Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 79%. Чи не кумулює. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Виведення. Т1/2 становить від 14 до 24 год. (загалом 18 год). Виводиться нирками (70%) переважно у вигляді метаболітів (фракція незміненого препарату становить близько 5%) та кишечником із жовчю у вигляді неактивних метаболітів (22%). Фармакокінетика в спеціальних клінічних випадках. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри індапаміду суттєво не змінюються.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжка ниркова недостатність (КК одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію, та у пацієнтів з гіперкаліємією; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Периндоприл плюс Індапамід не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю: слід застосовувати препарат при системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); на фоні терапії імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); при пригніченні кістковомозкового кровотворення; зниження обсягу циркулюючої крові (ОЦК) (через прийом діуретиків, дієти з обмеженням кухонної солі, блювання, діареї); при ішемічній хворобі серця (ІХС); цереброваскулярних захворюваннях; реноваскулярної гіпертензії; хронічної серцевої недостатності (IV функціональний клас із класифікації NYHA); при гіперурикемії (особливо супроводжується подагрою та уратним нсфролітіазом); лабільності АТ; при гемодіалізі із застосуванням високопроточних поліакрилнітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій); перед процедурою аферезу ЛПНГ за допомогою декстрину сульфату;одночасно з проведенням десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах); при стані після трансплантації нирки; стенозі аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії; у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У пацієнтів негроїдної раси ангіоневротичний набряк розвивається частіше, ніж у інших рас.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям до 15 років, у період вагітності та годування груддю.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): надмірне зниження артеріального тиску. З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, астенія, запаморочення, лабільність настрою, безсоння, судоми, парестезія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: диспепсія, гастралгія, зниження апетиту, нудота, запор, сухість у роті, зміна смаку. Алергічні реакції: шкірні висипання, ангіоневротичний набряк. Інші: сухий кашель, геморагічний васкуліт, загострення системного червоного вовчаку, гіперкреатинінемія, протеїнурія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія; при тривалому застосуванні у високих дозах – нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, апластична анемія, тромбоцитопенія, панкреатит.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює гіпоглікемічну дію інсуліну та препаратів сульфонілсечовини. Баклофен, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні ЛЗ (нейролептики) – збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактид, НПЗЗ - знижують вираженість гіпотензивної дії (затримка води та електролітів). Циклоспорин підвищує ризик розвитку порушення нирок (гіперкреатинінемія).Спосіб застосування та дозиДози наводяться для співвідношення периндоприл/індапамід. Початкова доза препарату Періндоприл плюс Індапамід – 0.625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Якщо через 1 місяць прийому препарату не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску. то дозу препарату слід збільшити до 1.25мг/4мг (1 таблетка) 1 раз на добу. Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК 60 мл/хв і більше) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з КК 30-60 мл/хв максимальна доза препарату Периндоприл плюс Індапамід становить 0,625мг/2мг (1 таблетка) 1 раз на добу, лікування слід розпочинати з добору доз периндоприлу та індапаміду в режимі монотерапії. При КК менше 30 мл/хв. застосування препарату Периндоприл плюс Індапамід протипоказане. Пацієнтам з помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки застосування препарату Періндоприл плюс Індапамід протипоказано. Для пацієнтів похилого віку початкова доза периндоприлу плюс Індапамід становить 0,625 мг/2 мг (1 таблетка) 1 раз на добу. У пацієнтів похилого віку перед початком прийому препарату Периндоприл плюс Індапамід слід оцінити функцію нирок та вміст калію у плазмі. Початкову дозу препарату Периндоприл плюс Індапамід підбирають залежно від ступеня зниження АТ, особливо при зниженні ОЦК та при хронічній серцевій недостатності (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх хворих, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату Периндоприл плюс Індапамід у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування препаратом слід розпочинати з дози 0,625 мг/2 мг (початкова доза). У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати в умовах стаціонару з дози 0.625 мг/2 мг під контролем функції нирок та вмісту калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись гостра ниркова недостатність, яка оборотна після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування препаратом Периндоприл плюс Індапамід слід розпочинати з початкової дози 0,625мг/2мг під лікарським контролем. Приймати внутрішньо.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг) [у складі таблетки, покритої плівковою оболонкою, 312 мг*], ацетилсаліцилова кислота 75 мг [у складі таблетки, покритої кишковорозчин *]; Склад капсули желатинової твердої № 0: желатин 82,31%, вода 14,50%, натрію лаурилсульфат 0,08%, метилпарагідроксибензоат 0,80%, пропілпарагідроксибензоат 0,20%; Склад чорних чорнил для нанесення напису на кришечці та корпусі капсули: етанол 30-34%, ізопропанол 3-6%, бутанол 3-5%, шелак 20-24%, пропіленгліколь 0,5-2,0%, барвник заліза оксид чорний (Е172) 20-24%, вода очищена qs Таблетка клопідогрелу, покрита плівковою оболонкою - 1 таб. діюча речовина: клопідогрел гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 140,643 мг, манітол 45 мг, кроскармелоза натрію 12 мг, рицинова олія гідрогенізована 4,5 мг; плівкова оболонка: опадрай рожевий [гіпромелоза 6 cP 62,50%, титану діоксид (Е171) 30,60%, макрогол 400 6,25%, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,65%] 12 мг. Таблетка ацетилсаліцилової кислоти, покрита кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 25,9 мг, крохмаль прежелатинізований 7,5 мг, лимонна безводна кислота 0,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,5 мг, стеаринова кислота 1 мг; допоміжні речовини (плівкове покриття): гіпромелоза 6 cps 2,2 мг, пропіленгліколь 0,22 мг, тальк 0,22 мг, титану діоксид 0,11 мг; допоміжні речовини (кишковорозчинна оболонка): метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] (метакрилової кислоти сополімер (тип С)) 7,5 мг, макрогол 4000 0,6 мг, тальк 1,15 мг. Капсули із модифікованим вивільненням, 75 мг + 75 мг. По 10 капсул у блістері з (ПВХ/АЛ/ПА) фольги/алюмінієвої фольги. По 3, 6, 10, 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 білого кольору з маркуванням чорного кольору «DR. REDDY'S» на кришечці капсули та «Plagril A» на корпусі капсули. Вміст капсули: капсулоподібна, двоопукла таблетка з фаскою, покрита плівковою оболонкою від рожевого до світло-рожевого кольору; допускається наявність вкраплень; кругла, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.ХарактеристикаФармакогенетика Декілька поліморфних ізоферментів системи цитохрому Р450 беруть участь у активації клопідогрелу. Ізофермент CYP2C19 залучений до утворення як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту – 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антитромбоцитарні ефекти активного метаболіту клопідогрелу, досліджені за допомогою агрегації тромбоцитів in vivo, відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає за нормально функціонуючий метаболізм, тоді як алелі гена ізоферменту CYP2C19*2 та ізоферменту CYP2C19*3 відповідальні за знижений метаболізм. Ці алелі відповідальні зниження метаболізму приблизно в 85% представників європеоїдної раси і в 99% представників монголоїдної раси. Інші алелі, що обумовлюють знижений метаболізм, представлені ізоферментами CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8,але вони рідко зустрічаються у загальній популяції. Фармакогенетичне тестування дозволяє визначити генотип із варіабельністю активності ізоферменту CYP2C19. Можливі також генетичні варіанти інших ферментів системи Р450 із впливом на утворення активних метаболітів клопідогрелу. Окремі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для пацієнтів похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Порушення функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців. , проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг/добу. Порушення функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (класи А і В менше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів подібно до такого у здорових добро. Середній час кровотечі можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси для оцінки клінічного значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. Особливості фармакокінетики та метаболізму обох активних речовин препарату Плагріл® А виключають клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні максимальні концентрації незміненого клопідогрелу в плазмі (близько 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози). 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить приблизно 50%. Ацетилсаліцилова кислота Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, максимальні концентрації якої в плазмі досягаються через годину після прийому АСК всередину. Завдяки швидкому гідролізу через 1,5-3 години після прийому АСК в плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98% і 94% відповідно) і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. Ацетилсаліцилова кислота АСК слабко зв'язується з білками у плазмі крові та має невеликий об'єм розподілу (10 л). Її метаболіт, саліцилова кислота, добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях ( Метаболізм Клопідогрів Клопідогрел швидко метаболізується у печінці. In vitro і in vivo клопідогрел метаболізується по двох метаболічних шляхах: перший шлях метаболізму здійснюється за допомогою естераз, що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); Другий шлях здійснюється за допомогою декількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за допомогою ізоферментів CYP2C19, CYP1A2, CYP3A4 та CYP2В6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу,який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг максимальна концентрація (Cmax) активного метаболіту в 2 рази перевищує таку після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його Cmax досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому клопідогрелу. Ацетилсаліцилова кислота АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з періодом напіввиведення, що становить 0,3 – 0,4 годин для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу період напіввиведення основного неактивного метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин. Ацетилсаліцилова кислота Період напіввиведення саліцилової кислоти із плазми крові близько 2 годин. Метаболізм саліцилату є насиченим, і загальний кліренс знижується при більш високих сироваткових концентраціях внаслідок обмеженої здатності печінки до утворення саліцилурової кислоти та фенольного глюкуроніду. Після прийому токсичних доз АСК (10-20 г) плазмовий період напіввиведення може збільшуватися до 20 годин. При високих дозах АСК елімінація саліцилової кислоти відповідає кінетиці нульового порядку (тобто швидкість елімінації залежить від концентрації в плазмі) з періодом напіввиведення, що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується. з80%. Після прийому терапевтичних доз сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози - у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози - у вигляді фенольних глюкуронідів і 5% прийнятої дози - у вигляді ацильних глюкуронідів.ФармакодинамікаКлопідогрів Клопідогрел (точніше, його активний метаболіт) необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів і подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ- Клопідогрел також пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим аденозиндифосфатом. Через незворотність зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя, а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до вихідного рівня. у середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування циклооксигенази-1 (ЦОГ-1), внаслідок цього зменшується утворення тромбоксану А2, що є індуктором агрегації тромбоцитів та вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняКомбінований препарат Плагрил А показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту. Запобігання атеротромботичних ускладнень. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичним і тромбоемболічним ускладненням, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії). У дорослих пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини препарату. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив. Бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ); поєднання бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції підвищеної чутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням артеріального тиску, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти). Рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози через вміст препарату лактози. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю При помірній печінковій недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування). При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування). У разі травм, хірургічних втручань, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання. При захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо шлунково-кишкових (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкової кровотечі в анамнезі, при симптомах порушень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту) або внутрішньоочних. При нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). При одночасному застосуванні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів. При бронхіальній астмі та алергії в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК). При подагрі, гіперурикемії (АСК, у тому числі і низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові). У пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2C19 (у таких пацієнтів при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менша кількість його активного метаболіту і у них спостерігається менш виражена антиагрегантна дія препарату, крім цього, у разі розвитку гострого коронарного синдрому або черезшкірного коронарного синдрому. може спостерігатись більша частота серцево-судинних ускладнень після інфаркту міокарда порівняно з пацієнтами з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19). У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу). При одночасному застосуванні метотрексату у дозі менше 20 мг на тиждень. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції на тієнопіридин (наприклад, на тіклопідін, празугрел) можливість перехресної алергії.Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб препарат Плагріл® А не слід застосовувати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки потребує лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі АСК препарат протипоказаний у третьому триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих клінічних досліджень у вагітних не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча у клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Період грудного вигодовування Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Плагрил® А слід припинити, оскільки встановлено, що ацетилсаліцилова кислота проникає у грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Проникає чи ні клопідогрел у грудне молоко невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу у клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту; у клінічному дослідженні CURE безпеку клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою було оцінено у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року і більше. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти (НЕ), що спостерігалися в п'яти великих клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE A і при постмаркетинговому застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота, клопідогрелу в монотерапії та ацеті. Частота виникнення побічних ефектів визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто >10%; часто >1% та <10%; нечасто >0,1 % та < 1 %; рідко >0,01 % та Геморагічні небажані явища (пурпура / синці; носові кровотечі; гематурія; крововиливи в тканині шкіри, в кістки та м'язи; гематоми; крововиливи в порожнину суглобів [гемартрози], у кон'юнктиву, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока; кровотечі з кровотечі кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти); кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, заочеревинні крововиливи та ін. Кровотечі та крововиливи були найбільш часто спостерігалися небажаними явищами у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату, головним чином вони виникали протягом першого місяця лікування. Часто: великі кровотечі [загрозливі для життя кровотечі, що вимагають переливання 4-х і більше одиниць крові; інші великі кровотечі, що вимагають переливання 2-3 одиниць крові; не загрожують життю великі кровотечі (за даними дослідження COMMIT частота розвитку великих нецеребральних кровотеч та внутрішньочерепних крововиливів була «нечасто»)]1; малі кровотечі (за даними дослідження ACTIVE-A частота розвитку малих кровотеч була «дуже часто»), кровотечі у місці пункції судин; синці2; гематоми. Частота великих кровотеч при застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота залежала від дози ацетилсаліцилової кислоти (< 100 мг – 2,6 %; 100-200 мг – 3,5 %, >200 мг – 4,9 %), так само їх частота при застосуванні однієї АСК (< 100 мг – 2,0 %, 100-200 мг – 2,3 %, >200 мг – 4,0 %). У пацієнтів,тих, хто припинив лікування більше, ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків великих кровотеч протягом 7 днів після цього втручання (4,4% при прийомі клопідогрелу + ацетилсаліцилової кислоти проти 5,3% при прийомі однієї ацетилсаліцилової кислоти). У пацієнтів, які залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота). Нечасто: кровотечі з летальним кінцем; загрозливі для життя кровотечі [кровотечі зі зниженням гемоглобіну крові більш ніж на 5 г/дл (за даними клінічного дослідження CLARITY частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують хірургічного втручання; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти) (за даними клінічного дослідження CLARITY, частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують введення інотропних препаратів]; важкі кровотечі (найчастіше спостерігалися пурпура, носові кровотечі; рідше зустрічалися гематурія та внутрішньоочні крововиливи, головним чином, кон'юнктивальні). Рідко: внутрішньоочні крововиливи із значним погіршенням зору, заочеревинні крововиливи. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): серйозні випадки кровотеч, головним чином, крововиливів у тканині шкіри, у кістки, м'язи та порожнину суглобів (гемартроз), у очні тканини (кон'юнктивальні, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока), кровотечі з дихальних шляхів , кровохаркання, носові кровотечі, гематурія, кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи, включаючи випадки зі смертельним наслідком, особливо у пацієнтів похилого віку; інші випадки кровотеч зі смертельним наслідком (зокрема, кровотечі із шлунково-кишкового тракту та заочеревинні крововиливи). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 80х109/л, але >30х109/л; лейкопенія; зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія, подовження часу кровотечі. Рідко: нейтропенія, включаючи важку нейтропенію ( Дуже рідко: апластична анемія, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 0х09/л. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, агранулоцитоз; апластична анемія,/панцитопенія; біцитопенія, порушення кістковомозкового кровотворення, нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, набута гемофілія А, тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Нечасто: головний біль, запаморочення та парестезії. Рідко: вертиго. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): зміни смакових відчуттів. Порушення з боку травної системи Часто: шлунково-кишкові кровотечі, диспепсія, біль у животі, діарея. Нечасто: нудота, гастрит, метеоризм, запор, блювання, виразка шлунка та виразка дванадцятипалої кишки. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): коліт, (включаючи виразковий або лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит, езофагіт, ульцерація/перфорація стравоходу, ерозивний гастрит, ерозивний дуоденіт, виразка або виразкова перфорація шлунка та/або шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, виразки тонкого кишечника (худа і клубова кишка) і товстого кишечника (ободова та пряма кишка), перфорація кишечника (ці реакції можуть супроводжуватися або не супроводжуватися кровотечею і можуть виникати при застосуванні будь-якої дози ацетилсаліц також у пацієнтів, які мають застережливі симптоми та анамнез серйозних шлунково-кишкових ускладнень, так і їх не мають); гострий панкреатит, зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гепатит (неінфекційна природа), гостра печінкова недостатність, підвищення активності «печінкових» ферментів, ураження печінки, головним чином гепатоцелюлярне, хронічний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип, свербіж. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): макульозно-папульозна, еритематозна або ексфоліативна шкірна висипка, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), екзема, плоский лишай, фіксований шкірний висип (поодинокі або множинні зміни шкіри, зазвичай у вигляді еритематозних бляшок округлої або овальної форми), що з'являються в одному і тому ж місці при черговому прийомі . Порушення з боку імунної системи Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, перехресні реакції гіперчутливості з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідін, празугрел), анафілактичний шок, посилення симптомів харчової алергії. Порушення психіки Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку судин Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): - Васкуліт; включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха, зниження артеріального тиску. Порушення з боку серця Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром), зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія, некардіогенний набряк легень при хронічному прийомі препарату, пов'язаний із реакцією гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гломерулопатія, включаючи гломерулонефрит, ниркова недостатність, гостре порушення функції нирок (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, що існувала раніше, декомпенсацією хронічної серцевої недостатності, нефритичним синдромом або у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики). Порушення з боку статевих органів та молочної залози Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гінекомастія. Загальні розлади Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гарячка. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): відхилення від норми біохімічних показників функціонального стану печінки, збільшення концентрації креатиніну у крові. Порушення з боку обміну речовин та харчування Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гіпоглікемія, подагра. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): втрата слуху, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиТромболітичні засоби Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Плагрил® А та тромболітичних препаратів слід дотримуватися обережності при їх одночасному призначенні. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Плагрил® А можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх одночасному застосуванні у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах). Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Плагрил® А та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, що може збільшувати ризик розвитку кровотеч та потребує обережності при їх спільному застосуванні. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом клопідогрелу та пероральних антикоагулянтів може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з препаратом Плагріл® А не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі в дозі 400 мг у період часу між 8 годинами до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів. Однак при нерегулярному прийомі ібупрофен не має жодних клінічно значущих ефектів на антиагрегантну дію АСК. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю. Інша комбінована терапія з клопідогрелом Сильні та помірні інгібітори ізоферменту CYP2С9 Оскільки клопідогрел метаболізується до свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19 очікується, що застосування лікарських засобів, які пригнічують активність цього ізоферменту, може призводити до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP2С9. Сильними та помірними інгібіторами ізофемерменту CYP2С9 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вариконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарзеі. Одночасне застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи,є сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2С19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу), не рекомендується. Якщо пацієнту все-таки необхідно застосування інгібіторів протонної помпи одночасно з прийомом препарату Плагрил® А, слід застосовувати інгібітор протонної помпи з незначним впливом на активність ізоферменту CYP2C19, такі як пантопразол або лансопразол. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що: при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома цими лікарськими засобами, що приймаються одночасно, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося; одночасне застосування фенобарбіталу, циметидину та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу; фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом; антацидні лікарські засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу; фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9 концентрацій у плазмі крові деяких лікарських препаратів, наприклад, фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C9. Інша комбінована терапія з АСК Повідомлялося про взаємодію АСК із такими лікарськими препаратами: Урикозуричні лікарські препарати (препарати, що сприяють виведенню сечової кислоти: бензбромарон, пробенецид, сульфінпіразон); АСК може пригнічувати їхній урикозуричний ефект через конкуренцію з сечовою кислотою на рівні виведення. Метотрексат Метотрексат, який приймається в дозах більше 20 мг/тиждень, слід застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Плагріл® А, оскільки АСК у складі препарату може зменшувати нирковий кліренс метотрексату, що, у свою чергу, може збільшити його мієлотоксичну дію. Метамізол Метамізол при одночасному застосуванні АСК може зменшити вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК для кардіопротективної дії. Ацетазоламід Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні саліцилатів та ацетазоламіду через підвищення ризику розвитку метаболічного ацидозу. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), ацетазоламід, протисудомні препарати (фенітоїн та вальпроєва кислота), β-адреноблокатори, діуретики та гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо Можливі взаємодії цих препаратів з АСК, що застосовується у високих (протизапальних) дозах. Етанол При одночасному застосуванні АСК збільшується ризик розвитку кровотеч при хронічному вживанні великих кількостей етанолу (алкоголю). Інші взаємодії з клопідогрелом та АСК: інгібітори АПФ, діуретики, β-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічні препарати, вазодилататори, гіпоглікемічні препарати (в тому числі інсулін), протиепілептичні препарати, гормонозамінна У клінічних дослідженнях із застосування клопідогрелу в комбінації з АСК у підтримуючих дозах ≤ 325 мг, проведених за участю більш ніж 30000 пацієнтів, не було виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування Препарат Плагрил А слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дози Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Гострий коронарний синдром (ОКС) Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Плагрил® А починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел у дозі 300 мг та АСК у дозах 75-325 мг на добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше 4-х тижнів. Фібриляція передсердь Препарат Плагрил А слід приймати один раз на добу після початку лікування клопідогрелом 75 мг та АСК 100 мг у вигляді окремих препаратів. Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз клопідогрелу (600 мг – доза навантаження, потім 150 мг один раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу. Однак зараз у клінічних дослідженнях, які враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту СYP2C19. Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність у дітей досі не встановлена. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати режим дозування. Пацієнти з печінковою недостатністю Терапевтичний досвід застосування препарату обмежений застосуванням у пацієнтів з помірно вираженими захворюваннями печінки, які можуть мати схильність до розвитку геморагічного діатезу. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним. Пацієнти з нирковою недостатністю Є обмежений терапевтичний досвід застосування препарату у пацієнтів з легким та помірним ступенем ниркової недостатності. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним.ПередозуванняСимптоми та лікування передозування клопідогрелу Передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. З появою кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Симптоми та лікування передозування ацетилсаліцилової кислоти Помірний ступінь передозування: запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводить до дегідратації, руховий занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза ацетилсаліцилової кислоти 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації.При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутися некардіогенний набряк легень. При виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати штучно спричинити блювання, у разі невдачі рекомендується промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або в іншому випадку ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого злущення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенно-крапельне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3-х годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності проводиться симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та порушення з боку крові У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та порушень з боку крові у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. У зв'язку з наявністю у складі препарату Плагрил® А двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, зумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують НПЗП (у тому числі інгібітори ЦОГ- 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні засоби. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання. Одночасне застосування препарату Плагрил А з непрямими антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч,тому за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією або іншими показаннями до призначення антикоагулянтів непрямої дії) спільне застосування препарату Плагріл® А і варфарину не рекомендується. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання і при цьому немає необхідності в досягненні антитромботичного ефекту, то за 7 днів до операції Плагріл® А слід відмінити. Плагрил® А збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч, особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Плагрил® А для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі розвитку у них будь-яких незвичних по локалізації та тривалості кровотеч слід повідомити про це свого лікаря. Перед будь-яким хірургічним втручанням і перед тим, як приступити до прийому будь-якого нового лікарського препарату,пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Плагріл ® А. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, слід розглянути питання розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися спеціалістом із цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, празугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висип, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія та нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку ішемічного ускладнення, комбінація ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелу збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Плагрил А у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і тільки у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Вплив на шлунково-кишковий тракт Плагрил® А слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка. шлунковій кровотечі. При лікуванні препаратом Плагріл А в будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Плагріл А незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть при відсутності в анамнезі патології з боку шлунково-кишкового тракту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу, зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або через черезшкірне коронарне втручання та приймаючі клопідогрел можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Інше Можлива наявність взаємозв'язку між ацетилсаліциловою кислотою та виникненням небезпечного для життя синдрому Рея (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки зі швидким розвитком печінкової недостатності), який зазвичай спостерігався у продромальному періоді інфекцій у дітей. У зв'язку з наявністю у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти препарат Плагрил® А слід призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під ретельним медичним наглядом (через ризик розвитку гемолізу). Препарат містить рицинова олія гідрогенізована, що може викликати шлунковий розлад або діарею. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК під час прийому препарату Плагріл А пацієнти повинні бути попереджені про збільшення ризику розвитку кровотечі при хронічному вживанні великих кількостей алкоголю. Препарат Плагрил А не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, з дефіцитом лактази або з синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій Плагрил® А не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У разі питання про можливість виконання потенційно небезпечних видів діяльності має вирішувати лікар.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на одну ампулу 2,2 мл (=2,2 г)): Активні компоненти: Placenta suis (плацента суїс) D6 22 мкл, Embryo suis (ембріо суїс) D8 22 мкл, Vena suis (вена суїс) D8 22 мкл, Arteria suis (артерія суіс) D10 22 мкл, Funiculus umbilicalis suis (фунікулюс умбілікаліс суіс) D10 22 мкл, Hypophysis suis (гіпофізис суіс) D10 22 мкл, Secale cornutum (секалі корнутум) D4 22 мкл мкл, Nicotiana tabacum (нікотиана табакум) D10 22 мкл, Strophanthus gratus (строфантус гратус) D6 22 мкл, Aesculus hippocastanum (ескулюс гіппокаштанум) D4 22 мкл, Melilotus officinalis (мелілотус офricum2 мкл, Natrium pyruvicum (натріум пірувікум) D8 22 мкл, Barium carbonicum (баріум карбонікум) D13 22 мкл, Plumbum jodatum (плюмбум йодатум) D18 22 мкл,Vipera berus (віпера берус) D10 22 мкл; Solanum nigrum (солянум нігрум) D6 22 мкл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1804 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії атеросклерозу судин головного мозку, дисциркуляторної енцефалопатії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, захворювання щитовидної залози. Вік до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиКратність та тривалість введення препарату встановлюється лікарем індивідуально або по 2,2 мл (вміст 1 ампули) внутрішньом'язово через день. Середній курс лікування становить 3 тижні. Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. З появою побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на одну ампулу 2,2 мл (=2,2 г)): Активні компоненти: Placenta suis (плацента суїс) D6 22 мкл, Embryo suis (ембріо суїс) D8 22 мкл, Vena suis (вена суїс) D8 22 мкл, Arteria suis (артерія суіс) D10 22 мкл, Funiculus umbilicalis suis (фунікулюс умбілікаліс суіс) D10 22 мкл, Hypophysis suis (гіпофізис суіс) D10 22 мкл, Secale cornutum (секалі корнутум) D4 22 мкл мкл, Nicotiana tabacum (нікотиана табакум) D10 22 мкл, Strophanthus gratus (строфантус гратус) D6 22 мкл, Aesculus hippocastanum (ескулюс гіппокаштанум) D4 22 мкл, Melilotus officinalis (мелілотус офricum2 мкл, Natrium pyruvicum (натріум пірувікум) D8 22 мкл, Barium carbonicum (баріум карбонікум) D13 22 мкл, Plumbum jodatum (плюмбум йодатум) D18 22 мкл,Vipera berus (віпера берус) D10 22 мкл; Solanum nigrum (солянум нігрум) D6 22 мкл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1804 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії атеросклерозу судин головного мозку, дисциркуляторної енцефалопатії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, захворювання щитовидної залози. Вік до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиКратність та тривалість введення препарату встановлюється лікарем індивідуально або по 2,2 мл (вміст 1 ампули) внутрішньом'язово через день. Середній курс лікування становить 3 тижні. Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. З появою побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цилостазол 100 мг. Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний прежелатинізований 84,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 35,0 мг; кармелозу кальцію 2,2 мг; магнію стеарат 2,3 мг; гіпромелоза 26,5 мг. Таблетки 100 мг – 60 шт в уп.Фармакотерапевтична групаПлетакс – це антиагрегантний засіб. Основним механізмом фармакологічної дії цилостазолу є інгібування фосфодіестерази 3 типу і, отже, підвищення внутрішньоклітинного вмісту циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у різних органах та тканинах. В експериментальних та невеликих клінічних дослідженнях встановлено, що цилостазол має вазодилатуючу дію. Цилостазол розширює переважно стегнові артерії, меншою мірою - хребетну, сонну та верхню брижову артерії. Ниркові артерії не чутливі до дії цилостазолу. Цилостазол інгібує проліферацію гладком'язових, клітин людини та щурів в умовах in vitro.Клінічна фармакологіяАнтиагреганти.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування хромоти, що перемежується. Цилостазол ;застосовується для збільшення максимальної відстані та відстані, що проходить без болю, у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких немає болів у спокої і відсутні ознаки ;некрозу ;периферичних тканин (хронічна ішемія нижніх кінцівок II ступеня за класифікацією Фонтейну). Цилостазол ;призначений для застосування в якості терапії другого ряду у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких зміна способу життя (що включають припинення куріння і програми фізичної реабілітації, що проводяться під наглядом спеціаліста) та інші належні втручання виявилися недостатніми для зменшення симптомів перемежування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цилостазолу або до будь-якого іншого компонента препарату; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <25 мл/хв); Помірна або важка; печінкова недостатність; Хронічна серцева недостатність; Схильність до кровотеч ;(наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, недавно [протягом останніх 6 місяців] перенесений ;геморагічний інсульт, проліферативна діабетична ;ретинопатія, погано контрольована ;артеріальна гіпертензія); Шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків або політопна шлуночкова екстрасистолія в анамнезі (незалежно від наявності або відсутності адекватної антиаритмічної терапії); Подовжений інтервал QT на ЕКГ; Тяжка тахіаритмія в анамнезі; Нестабільна ;стенокардія ;або ;інфаркт міокарда ;протягом останніх б місяців; Інвазивне втручання на коронарних артеріях протягом останніх місяців; Одночасне застосування двох і більше антиагрегантних або антикоагулянтних лікарських засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти,; клопідогрелу,; гепарину,; Варфарину,; Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, циметидину, ділтіазему, еритроміцину, кетоконазолу, лансопразолу, омепразолу та інгібіторів протеази ВІЛ-1); Вагітність; Період грудного вигодовування; Вік молодший 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю Печінкова недостатність; легкого ступеня тяжкості; Хронічна ішемічна хвороба серця (зокрема, стабільна; стенокардія; напруги); Передсердна або шлуночкова екстрасистолія, фібриляція або тріпотіння передсердь; Цукровий діабет; Одновременное применение лекарственных препаратов, снижающих артериальное давление; Одновременное применение лекарственных препаратов, снижающих свертываемость крови; Одновременное применение субстратов CYP3A4 или CYP2C19 (например, ;цизаприда, ;мидазолама, ;нифедипина, ;верапамила); Пожилой возраст.Побочные действияНаиболее часто сообщаемыми побочными эффектами в клинических исследованиях были ;головная боль ;(> 30%), ;диарея ;и нарушения стула (>15% каждый). Эти побочные эффекты были легкой и умеренной степени интенсивности. Нарушения со стороны крови и лимфатической системы Часто: экхимоз. Нечасто: анемия. Редко: увеличения времени ;кровотечения, тромбоцитоз. Частота неизвестна: склонность к ;кровотечениям, тромбоцитопения, гранулоцитопия, ;агранулоцитоз, ;лейкопения, панцитопения, ;апластическая анемия. Нарушения со стороны иммунной системы Нечасто: алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: набряки (периферичні набряки, набряк особи), анорексія. Нечасто: гіперглікемія, цукровий діабет. Порушення психіки Нечасто: ;занепокоєння. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: головний біль Часто: запаморочення. Нечасто: безсоння, порушення сну (незвичайні сновидіння), внутрішньочерепний крововилив. Частота невідома: парез, гіпостезія. Порушення з боку органу зору Часто: внутрішньоочний крововилив. Частота невідома: ;кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома: дзвін у вухах. Порушення з боку серця Часто: серцебиття, тахікардія, ;стенокардія, ;аритмія, шлуночкові ;екстрасистоли. Нечасто: інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, хронічна серцева недостатність, надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія, синкопальний стан. Порушення з боку судин Часто: ортостатична гіпотензія. Нечасто: припливи спека, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: риніт, фарингіт. Нечасто: задишка; (диспное), пневмонія, кашель, легенева кровотеча, кровотеча з дихальних шляхів. Частота невідома: інтерстиційна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея, порушення стільця. Часто: нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі. Нечасто: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: гепатит, відхилення показників функції печінки від нормальних значень, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: шкірний висип, ;шкірний свербіж. Нечасто: ;екзема, шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ;кропивниця, підшкірний крововилив. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасто: ; міалгія, внутрішньом'язові гематоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: ниркова недостатність, порушення ниркової функції. Частота невідома: гематурія, півлакурія. Загальні розлади та порушення разом Часто: біль у грудях, ; астенія. Нечасто: озноб, нездужання. Частота невідома: пірексія, біль. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома: підвищення вмісту сечової кислоти в крові, підвищення вмісту сечовини в крові, підвищення вмісту креатиніну в крові. Збільшення частоти виникнення серцебиття і периферичних набряків відмчали при застосуванні ;цілостазолу ;у поєднанні з іншими вазодилататорами, що викликають рефлекторну тахікардію (наприклад, з дигідропіридиновими блокаторами 'повільних' кальцієвих каналів). Цилостазол; сам по собі підвищує ризик; кровотечі, і цей ризик може бути додатково збільшений при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким іншим лікарським препаратом, що володіє таким же; Ризик внутрішньоочного крововиливу може бути підвищений у пацієнтів із цукровим діабетом. Встановлено більш високу частоту виникнення діареї та прискореного серцебиття у пацієнтів старше 70 років. Передозування Симптоми Інформація про гостре передозування; цилостазолу; у людини обмежена. Очікувані симптоми передозування: виражений головний біль, діарея, тахікардія, артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму. Лікування Симптоматичне. У разі передозування необхідне ретельне спостереження та обстеження пацієнта. Необхідно очистити шлунок, викликавши блювання, або виконати промивання шлунка відповідно до загальноприйнятих рекомендацій. Внаслідок високого ступеня зв'язку з білками плазми гемодіаліз та перитонеальний діаліз практично неефективні.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Короткострокове (протягом ≤ 4 днів) одночасне застосування ;цилостазолу ;і ацетилсаліцилової кислоти призводить до збільшення на 23-25% АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo порівняно з монотерапією ацетилсаліцилової кислоти. У зв'язку зі збільшенням ризику виникнення ;кровотеч ;при одночасному застосуванні з ;цілостазолом ;необхідне ретельне спостереження. Клопідогрел; та інші антиагрегантні лікарські засоби У дослідженні у здорових добровольців одночасне застосування; цілостазолу; з; клопідогрелом; При застосуванні ;клопідогрелу ;як у вигляді монотерапії так і в поєднанні з ;цілостазолом, у здорових добровольців збільшувався час ;кровотечі. Прийом ;цілостазолу ;не приводив до додаткового значного подовження часу ;кровотечі. Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким препаратом, що інгібує агрегацію тромбоцитів. Рекомендується регулярно контролювати час кровотечі. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Пероральні антикоагулянти У клінічному дослідженні одноразовий прийом ;цилостазолу ;не інгібував метаболізм ;варфарину ;і не впливав на показники згортання крові (ПВ, АЧТВ, час ;кровотечі). Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким антикоагулянтним препаратом. Цилостазола протипоказано пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Інгібітори коферментів цитохрому Р450 У печінці ;цилостазол ;в основному метаболізується під впливом ферментів цитохрому Р450, переважно CYP3A4 і CYP2C19 і, меншою мірою, CYP1A2. Вважається, що дегидроцилостазол, в 4-7 разів перевищує ;цилостазол ;по можливості інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється переважно з участю CYP3A4. 4'-транс-гідроксицилостазол, що має у п'ять разів менш виражену здатність інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється в основному під дією CYP2C19. Відповідно, препарати, що інгібують CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди [еритроміцин, ;кларитроміцин], азольні протигрибкові препарати [кетоконазол, ;ітраконазол], інгібітори протеаз ВІЛ) і CYP2C19 (наприклад, інгібітори протон активність; цилостазолу;та можуть сприяти посиленню його небажаних ефектів. Відповідно, пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4 або CYP2C19, рекомендується призначати цілостазол у дозі 50 мг 2 рази на добу. Еритроміцин При одночасному прийомі; цилостазолу; з; На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;кларитроміцином). При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;кетоконазолом ;(потужний інгібітор CYP3A4) показник AUC ;цилостазолу ;збільшується на 117%, показник AUC дегідроцилостазолу зменшується на 15%, показник AUC 4'-транс-гидроксициста. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;ітраконазолом). Ділтіазем При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;дилтіаземом ;(слабкий інгібітор CYP3A4) показники AUC ;цилостазолу, дегідроцилостазолу і 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 44%, на 4% і на 43%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;ділтіаземом ;збільшується на 19%. Корекція дози ;цілостазолу ;при одночасному застосуванні з ;дилтіаземом ;не потрібно. Грейпфрутовий сік При одноразовому прийомі 100 мг ;цілостазолу ;одночасно з 240 мл грейпфрутового соку (інгібітор кишкового CYP3A4) суттєвої зміни фармакокінетичних показників ;цилостазолу ;не відзначалося. Корекція дози; цілостазолу; не потрібна. Тим не менш, прийом грейпрутового соку в більшій кількості може впливати на фармакокінетику; цилостазолу. Омепразол При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;омепразолом ;(потужний інгібітор CYP2C19) показники AUC ;цилостазолу ;і дегідроцилостазолу збільшуються відповідно на 22% і на 68%, при цьому показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;омепразолом ;збільшується на 47%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;омепразолом. Субстрати ізоферментів цитохрому Р450 Цилостазол ;збільшує показники AUC ;ловастатину ;(субстрат CYP3A4) та його бета-гідроксиліюго метаболіту на 70%. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з субстратами CYP3A4, що мають вузький терапевтичний діапазон (такими, як ;цизаприд, галофантрин, німозид, алкалоїди ріжків). Також рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), метаболізуючими за участю CYP3A4 (симвастатин, ;аторвастатин ;і ;ловастатин). Індуктори іюферментів цитохрому Р450 Вплив препаратів, що збільшують активність CYP3A4 і CYP2C19 (таких, як ;карбамазепін, ;фенітоїн, ;рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого), на фармакокінетику ;цилостазолу ;не вивчалося. При одночасному прийомі теоретично можливе зниження антиагрегантного ефекту; цилостазолу, тому необхідно регулярно контролювати час кровотечі. У клінічних дослідженнях встановлено, що куріння (фактор, що посилює активність CYP1A2) зменшує концентрацію цилостазолу в плазмі крові на 18%. Інші препарати Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з будь-якими препаратами, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. з нітратами та інгібіторами фосфодіестерази-5), оскільки можливий адитивний ефект з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. Рекомендоване дозування; цилостазолу; становить 100 мг двічі на добу. Слід приймати ;цилостазол ;за 30 хвилин до їди. При прийомі ;цилостазолу ;під час їжі відзначається збільшення максимальної концентрації (Сmax) у плазмі крові, що може асоціюватися зі збільшенням частоти небажаних явищ. У разі пропуску прийому препарату необхідно прийняти наступну таблетку у звичайний час. Не слід приймати подвійну дозу цілостазолу. Терапію ;цілостазолом ;слід починати під наглядом лікаря, що має досвід лікування переміжної кульгавості. Лікар повинен повторно оцінити стан пацієнта через 3 місяці лікування, якщо терапія; цілостазолом; Пацієнти, які отримують лікування ;цилостазолом, повинні продовжувати виконувати рекомендації щодо зміни способу життя (відмова від куріння, фізичні вправи) та медикаментозну терапію (прийом гіполіпідемічних та антиагрегантних лікарських засобів), спрямовані на зменшення ризику серцево-судинних ускладнень. ;Цилостазол ;не є заміною зазначеного лікування. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Літній вік Відсутні спеціальні вимоги до зміни дозування; цилостазолу; у літніх пацієнтів. Ниркова недостатність У пацієнтів з кліренсом креатиніну >25 мл/хв зміна дозування не потрібна. ;Цилостазол ;протипоказаний до застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну <25 мл/хв. Печінкова недостатність У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю зміна дозування не потрібна. Відсутній досвід застосування ;цилостазолу ;у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Оскільки ;цилостазол ;значною мірою метаболізується ферментами мікросомального окиснення печінки, застосування препарату протипоказане у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 У пацієнтів, які отримують препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди), або препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP2C19 (наприклад, омепразол) слід зменшити дозу цилостазолу до 50 мг двічі на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії; цілостазолом; слід оцінити можливість призначення інших способів лікування, таких як хірургічна реваскуляризація або консервативна терапія. За рахунок механізму фармакологічної дії; цилостазол; може викликати тахікардію, серцебиття, тахіаритмію та/або артеріальну гіпотензію. При прийомі ;цилостазолу ;частота серцевих скорочень може збільшуватися на 5-7 ударів на хвилину, що може спровокувати напад ;стенокардії ;у пацієнтів із групи ризику (наприклад, у пацієнтів зі стабільною ;стенокардією). Пацієнти, що мають підвищений ризик розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень внаслідок збільшення частоти серцевого ритму (наприклад, пацієнти зі стабільною ІХС), потребують ретельного спостереження під час лікування цилостазолом. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане у пацієнтів з нестабільною ;стенокардією ;або інфарктом міокарда/інвазивним втручанням на коронарних артеріях протягом останніх 6 місяців, а також у пацієнтів з тяжкою тахіаритмією в анамнезі. Необхідно бути обережними при призначенні ;цилостазолу ;пацієнтам з передсердною або шлуночковою екстрасистолією, а також пацієнтам з фібриляцією передсердь або тремтінням передсердь. Слід попередити пацієнта про необхідність повідомляти про будь-який випадок; кровотечі; або появи 'синяка' (підшкірної гематоми) при невеликому забитому місці. У разі розвитку крововиливу в сітківку ока прийом цилостазолу необхідно припинити. Оскільки ;цилостазол ;є інгібітором агрегації тромбоцитів, підвищується ризик ;кровотечі ;при хірургічних втручаннях (включаючи малі інвазивні процедури, такі як видалення зуба). При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана); цилостазол; слід відмінити за 5 днів до операції. Повідомлялося про рідкісні або дуже рідкісні випадки гематологічних порушень, включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію, агранулоцитоз, панцитопенію або аплатичну анемію. У більшості випадків ці порушення проходили після припинення прийому цілостазолу. Однак у кількох випадках панцитопенія і ;апластична анемія ;привели до летального результату. Пацієнта слід попередити про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми, які можуть бути ранніми проявами гематологічних ускладнень, таких як висока лихоманка (пірексія) і ангіна. Слід виконати розгорнутий аналіз крові при підозрі на інфекцію або з появою клінічних симптомів гематологічних ускладнень. Необхідно негайно припинити прийом цилостазолу; у разі появи клінічних симптомів або лабораторних ознак гематологічних ускладнень. Слід бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск (можливість адитивної дії з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії) а також знижують згортання крові або інгібують агрегацію тромбоцитів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Цилостазол; може викликати; запаморочення. Рекомендується бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами в період лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цилостазол 50 мг. Крохмаль картопляний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна; кармелозу кальцію; магнію стеарат; гіпромелоза. Таблетки 50 мг – 30 шт в уп.Фармакотерапевтична групаПлетакс – це антиагрегантний засіб. Основним механізмом фармакологічної дії цилостазолу є інгібування фосфодіестерази 3 типу і, отже, підвищення внутрішньоклітинного вмісту циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у різних органах та тканинах. В експериментальних та невеликих клінічних дослідженнях встановлено, що цилостазол має вазодилатуючу дію. Цилостазол розширює переважно стегнові артерії, меншою мірою - хребетну, сонну та верхню брижову артерії. Ниркові артерії не чутливі до дії цилостазолу. Цилостазол інгібує проліферацію гладком'язових, клітин людини та щурів в умовах in vitro.Клінічна фармакологіяАнтиагреганти.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування хромоти, що перемежується. Цилостазол ;застосовується для збільшення максимальної відстані та відстані, що проходить без болю, у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких немає болів у спокої і відсутні ознаки ;некрозу ;периферичних тканин (хронічна ішемія нижніх кінцівок II ступеня за класифікацією Фонтейну). Цилостазол ;призначений для застосування в якості терапії другого ряду у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких зміна способу життя (що включають припинення куріння і програми фізичної реабілітації, що проводяться під наглядом спеціаліста) та інші належні втручання виявилися недостатніми для зменшення симптомів перемежування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цилостазолу або до будь-якого іншого компонента препарату; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <25 мл/хв); Помірна або важка; печінкова недостатність; Хронічна серцева недостатність; Схильність до кровотеч ;(наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, недавно [протягом останніх 6 місяців] перенесений ;геморагічний інсульт, проліферативна діабетична ;ретинопатія, погано контрольована ;артеріальна гіпертензія); Шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків або політопна шлуночкова екстрасистолія в анамнезі (незалежно від наявності або відсутності адекватної антиаритмічної терапії); Подовжений інтервал QT на ЕКГ; Тяжка тахіаритмія в анамнезі; Нестабільна ;стенокардія ;або ;інфаркт міокарда ;протягом останніх б місяців; Інвазивне втручання на коронарних артеріях протягом останніх місяців; Одночасне застосування двох і більше антиагрегантних або антикоагулянтних лікарських засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти,; клопідогрелу,; гепарину,; Варфарину,; Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, циметидину, ділтіазему, еритроміцину, кетоконазолу, лансопразолу, омепразолу та інгібіторів протеази ВІЛ-1); Вагітність; Період грудного вигодовування; Вік молодший 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю Печінкова недостатність; легкого ступеня тяжкості; Хронічна ішемічна хвороба серця (зокрема, стабільна; стенокардія; напруги); Передсердна або шлуночкова екстрасистолія, фібриляція або тріпотіння передсердь; Цукровий діабет; Одночасне застосування лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск; Одночасне застосування лікарських препаратів, що знижують згортання крові; Одночасне застосування субстратів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, цизаприду, мідазоламу, ніфедипіну, верапамілу); Літній вік.Побічна діяНайбільш часто сполученими побічними ефектами в клінічних дослідженнях були ; головний біль ; (> 30%), ; діарея ; і порушення стільця (> 15% кожен). Ці побічні ефекти були легким і помірним ступенем інтенсивності. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто: екхімоз. Нечасто анемія. Рідко: збільшення часу; кровотечі, тромбоцитоз. Частота невідома: схильність до; кровотеч, тромбоцитопенія, гранулоцитопія,; агранулоцитоз,; лейкопенія, панцитопенія,; апластична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: набряки (периферичні набряки, набряк особи), анорексія. Нечасто: гіперглікемія, цукровий діабет. Порушення психіки Нечасто: ;занепокоєння. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: головний біль Часто: запаморочення. Нечасто: безсоння, порушення сну (незвичайні сновидіння), внутрішньочерепний крововилив. Частота невідома: парез, гіпостезія. Порушення з боку органу зору Часто: внутрішньоочний крововилив. Частота невідома: ;кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома: дзвін у вухах. Порушення з боку серця Часто: серцебиття, тахікардія, ;стенокардія, ;аритмія, шлуночкові ;екстрасистоли. Нечасто: інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, хронічна серцева недостатність, надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія, синкопальний стан. Порушення з боку судин Часто: ортостатична гіпотензія. Нечасто: припливи спека, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: риніт, фарингіт. Нечасто: задишка; (диспное), пневмонія, кашель, легенева кровотеча, кровотеча з дихальних шляхів. Частота невідома: інтерстиційна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея, порушення стільця. Часто: нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі. Нечасто: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: гепатит, відхилення показників функції печінки від нормальних значень, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: шкірний висип, ;шкірний свербіж. Нечасто: ;екзема, шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ;кропивниця, підшкірний крововилив. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасто: ; міалгія, внутрішньом'язові гематоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: ниркова недостатність, порушення ниркової функції. Частота невідома: гематурія, півлакурія. Загальні розлади та порушення разом Часто: біль у грудях, ; астенія. Нечасто: озноб, нездужання. Частота невідома: пірексія, біль. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома: підвищення вмісту сечової кислоти в крові, підвищення вмісту сечовини в крові, підвищення вмісту креатиніну в крові. Збільшення частоти виникнення серцебиття і периферичних набряків відмчали при застосуванні ;цілостазолу ;у поєднанні з іншими вазодилататорами, що викликають рефлекторну тахікардію (наприклад, з дигідропіридиновими блокаторами 'повільних' кальцієвих каналів). Цилостазол; сам по собі підвищує ризик; кровотечі, і цей ризик може бути додатково збільшений при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким іншим лікарським препаратом, що володіє таким же; Ризик внутрішньоочного крововиливу може бути підвищений у пацієнтів із цукровим діабетом. Встановлено більш високу частоту виникнення діареї та прискореного серцебиття у пацієнтів старше 70 років. Передозування Симптоми Інформація про гостре передозування; цилостазолу; у людини обмежена. Очікувані симптоми передозування: виражений головний біль, діарея, тахікардія, артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму. Лікування Симптоматичне. У разі передозування необхідне ретельне спостереження та обстеження пацієнта. Необхідно очистити шлунок, викликавши блювання, або виконати промивання шлунка відповідно до загальноприйнятих рекомендацій. Внаслідок високого ступеня зв'язку з білками плазми гемодіаліз та перитонеальний діаліз практично неефективні.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Короткострокове (протягом ≤ 4 днів) одночасне застосування ;цилостазолу ;і ацетилсаліцилової кислоти призводить до збільшення на 23-25% АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo порівняно з монотерапією ацетилсаліцилової кислоти. У зв'язку зі збільшенням ризику виникнення ;кровотеч ;при одночасному застосуванні з ;цілостазолом ;необхідне ретельне спостереження. Клопідогрел; та інші антиагрегантні лікарські засоби У дослідженні у здорових добровольців одночасне застосування; цілостазолу; з; клопідогрелом; При застосуванні ;клопідогрелу ;як у вигляді монотерапії так і в поєднанні з ;цілостазолом, у здорових добровольців збільшувався час ;кровотечі. Прийом ;цілостазолу ;не приводив до додаткового значного подовження часу ;кровотечі. Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким препаратом, що інгібує агрегацію тромбоцитів. Рекомендується регулярно контролювати час кровотечі. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Пероральні антикоагулянти У клінічному дослідженні одноразовий прийом ;цилостазолу ;не інгібував метаболізм ;варфарину ;і не впливав на показники згортання крові (ПВ, АЧТВ, час ;кровотечі). Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким антикоагулянтним препаратом. Цилостазола протипоказано пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Інгібітори коферментів цитохрому Р450 У печінці ;цилостазол ;в основному метаболізується під впливом ферментів цитохрому Р450, переважно CYP3A4 і CYP2C19 і, меншою мірою, CYP1A2. Вважається, що дегидроцилостазол, в 4-7 разів перевищує ;цилостазол ;по можливості інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється переважно з участю CYP3A4. 4'-транс-гідроксицилостазол, що має у п'ять разів менш виражену здатність інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється в основному під дією CYP2C19. Відповідно, препарати, що інгібують CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди [еритроміцин, ;кларитроміцин], азольні протигрибкові препарати [кетоконазол, ;ітраконазол], інгібітори протеаз ВІЛ) і CYP2C19 (наприклад, інгібітори протон активність; цилостазолу;та можуть сприяти посиленню його небажаних ефектів. Відповідно, пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4 або CYP2C19, рекомендується призначати цілостазол у дозі 50 мг 2 рази на добу. Еритроміцин При одночасному прийомі; цилостазолу; з; На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;кларитроміцином). При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;кетоконазолом ;(потужний інгібітор CYP3A4) показник AUC ;цилостазолу ;збільшується на 117%, показник AUC дегідроцилостазолу зменшується на 15%, показник AUC 4'-транс-гидроксициста. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;ітраконазолом). Ділтіазем При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;дилтіаземом ;(слабкий інгібітор CYP3A4) показники AUC ;цилостазолу, дегідроцилостазолу і 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 44%, на 4% і на 43%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;ділтіаземом ;збільшується на 19%. Корекція дози ;цілостазолу ;при одночасному застосуванні з ;дилтіаземом ;не потрібно. Грейпфрутовий сік При одноразовому прийомі 100 мг ;цілостазолу ;одночасно з 240 мл грейпфрутового соку (інгібітор кишкового CYP3A4) суттєвої зміни фармакокінетичних показників ;цилостазолу ;не відзначалося. Корекція дози; цілостазолу; не потрібна. Тим не менш, прийом грейпрутового соку в більшій кількості може впливати на фармакокінетику; цилостазолу. Омепразол При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;омепразолом ;(потужний інгібітор CYP2C19) показники AUC ;цилостазолу ;і дегідроцилостазолу збільшуються відповідно на 22% і на 68%, при цьому показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;омепразолом ;збільшується на 47%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;омепразолом. Субстрати ізоферментів цитохрому Р450 Цилостазол ;збільшує показники AUC ;ловастатину ;(субстрат CYP3A4) та його бета-гідроксиліюго метаболіту на 70%. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з субстратами CYP3A4, що мають вузький терапевтичний діапазон (такими, як ;цизаприд, галофантрин, німозид, алкалоїди ріжків). Також рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), метаболізуючими за участю CYP3A4 (симвастатин, ;аторвастатин ;і ;ловастатин). Індуктори іюферментів цитохрому Р450 Вплив препаратів, що збільшують активність CYP3A4 і CYP2C19 (таких, як ;карбамазепін, ;фенітоїн, ;рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого), на фармакокінетику ;цилостазолу ;не вивчалося. При одночасному прийомі теоретично можливе зниження антиагрегантного ефекту; цилостазолу, тому необхідно регулярно контролювати час кровотечі. У клінічних дослідженнях встановлено, що куріння (фактор, що посилює активність CYP1A2) зменшує концентрацію цилостазолу в плазмі крові на 18%. Інші препарати Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з будь-якими препаратами, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. з нітратами та інгібіторами фосфодіестерази-5), оскільки можливий адитивний ефект з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. Рекомендоване дозування; цилостазолу; становить 100 мг двічі на добу. Слід приймати ;цилостазол ;за 30 хвилин до їди. При прийомі ;цилостазолу ;під час їжі відзначається збільшення максимальної концентрації (Сmax) у плазмі крові, що може асоціюватися зі збільшенням частоти небажаних явищ. У разі пропуску прийому препарату необхідно прийняти наступну таблетку у звичайний час. Не слід приймати подвійну дозу цілостазолу. Терапію ;цілостазолом ;слід починати під наглядом лікаря, що має досвід лікування переміжної кульгавості. Лікар повинен повторно оцінити стан пацієнта через 3 місяці лікування, якщо терапія; цілостазолом; Пацієнти, які отримують лікування ;цилостазолом, повинні продовжувати виконувати рекомендації щодо зміни способу життя (відмова від куріння, фізичні вправи) та медикаментозну терапію (прийом гіполіпідемічних та антиагрегантних лікарських засобів), спрямовані на зменшення ризику серцево-судинних ускладнень. ;Цилостазол ;не є заміною зазначеного лікування. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Літній вік Відсутні спеціальні вимоги до зміни дозування; цилостазолу; у літніх пацієнтів. Ниркова недостатність У пацієнтів з кліренсом креатиніну >25 мл/хв зміна дозування не потрібна. ;Цилостазол ;протипоказаний до застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну <25 мл/хв. Печінкова недостатність У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю зміна дозування не потрібна. Відсутній досвід застосування ;цилостазолу ;у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Оскільки ;цилостазол ;значною мірою метаболізується ферментами мікросомального окиснення печінки, застосування препарату протипоказане у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 У пацієнтів, які отримують препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди), або препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP2C19 (наприклад, омепразол) слід зменшити дозу цилостазолу до 50 мг двічі на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії; цілостазолом; слід оцінити можливість призначення інших способів лікування, таких як хірургічна реваскуляризація або консервативна терапія. За рахунок механізму фармакологічної дії; цилостазол; може викликати тахікардію, серцебиття, тахіаритмію та/або артеріальну гіпотензію. При прийомі ;цилостазолу ;частота серцевих скорочень може збільшуватися на 5-7 ударів на хвилину, що може спровокувати напад ;стенокардії ;у пацієнтів із групи ризику (наприклад, у пацієнтів зі стабільною ;стенокардією). Пацієнти, що мають підвищений ризик розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень внаслідок збільшення частоти серцевого ритму (наприклад, пацієнти зі стабільною ІХС), потребують ретельного спостереження під час лікування цилостазолом. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане у пацієнтів з нестабільною ;стенокардією ;або інфарктом міокарда/інвазивним втручанням на коронарних артеріях протягом останніх 6 місяців, а також у пацієнтів з тяжкою тахіаритмією в анамнезі. Необхідно бути обережними при призначенні ;цилостазолу ;пацієнтам з передсердною або шлуночковою екстрасистолією, а також пацієнтам з фібриляцією передсердь або тремтінням передсердь. Слід попередити пацієнта про необхідність повідомляти про будь-який випадок; кровотечі; або появи 'синяка' (підшкірної гематоми) при невеликому забитому місці. У разі розвитку крововиливу в сітківку ока прийом цилостазолу необхідно припинити. Оскільки ;цилостазол ;є інгібітором агрегації тромбоцитів, підвищується ризик ;кровотечі ;при хірургічних втручаннях (включаючи малі інвазивні процедури, такі як видалення зуба). При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана); цилостазол; слід відмінити за 5 днів до операції. Повідомлялося про рідкісні або дуже рідкісні випадки гематологічних порушень, включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію, агранулоцитоз, панцитопенію або аплатичну анемію. У більшості випадків ці порушення проходили після припинення прийому цілостазолу. Однак у кількох випадках панцитопенія і ;апластична анемія ;привели до летального результату. Пацієнта слід попередити про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми, які можуть бути ранніми проявами гематологічних ускладнень, таких як висока лихоманка (пірексія) і ангіна. Слід виконати розгорнутий аналіз крові при підозрі на інфекцію або з появою клінічних симптомів гематологічних ускладнень. Необхідно негайно припинити прийом цилостазолу; у разі появи клінічних симптомів або лабораторних ознак гематологічних ускладнень. Слід бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск (можливість адитивної дії з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії) а також знижують згортання крові або інгібують агрегацію тромбоцитів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Цилостазол; може викликати; запаморочення. Рекомендується бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами в період лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: триметазидину дигідрохлорид 35 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 88.22 мг, гіпромелоза – 36.04 мг, крохмаль прежелатинізований – 88.22 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.26 мг, магнію стеарат – 1.26 мг. Склад оболонки: ;опадрай II 85G24057 - 7.5 мг (полівініловий спирт - 3.3 мг, тальк - 1.5 мг, титану діоксид - 1.46025 мг, макрогол 3350 - 926.25 мкг, лецитин соєвий заліза м5 забарвлення 5 , 7 оксид жовтий – 19.5 мкг, барвник заліза оксид чорний – 3.75 мкг). 10 шт. - блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаТриметазидин має антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, оптимізує їх метаболізм та функцію. Цитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення аеробного гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Підтримує скоротливість міокарда, запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ та фосфокреатину. В умовах ацидозу нормалізує функціонування мембранних іонних каналів, перешкоджає накопиченню іонів кальцію та натрію в кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинний вміст іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та підвищений вміст фосфатів, зумовлений ішемією міокарда та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів, зберігає цілісність клітинних мембран, запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу, зменшує вихід КФК із клітин та вираженість ішемічних пошкоджень міокарда. При стенокардії скорочує частоту нападів та необхідність застосування нітрогліцерину, через 2 тижні лікування підвищується толерантність до фізичного навантаження, покращує скорочувальну функцію лівого шлуночка у хворих з ішемічною дисфункцією, знижуються перепади АТ. Зменшує запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей покращує функціональну активність сітківки ока.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо триметазидин швидко і практично повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту, біодоступність - 90%. Час досягнення C max ;в плазмі крові становить приблизно 5 год. Через 24 год концентрація в плазмі крові залишається на рівні, що перевищує 75% концентрації, що визначається через 11 год. Прийом їжі не впливає на фармакокінетичні властивості триметазидину. Розподіл Рівноважний стан досягається через 60 год. Видимий Vd; становить 4.8 л/кг, що пояснює хорошу дифузію в тканинах. Зв'язування з білками плазми низьке - близько 16%. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри. Виведення Триметазидин виводиться з організму переважно нирками (близько 60% - у незміненому вигляді). T1/2; у здорових добровольців становить близько 7 год, у пацієнтів старше 65 років - близько 12 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з КК, печінковий кліренс знижується з віком. Збільшення T1/2; триметазидину у пацієнтів похилого віку не має клінічного значення.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує метаболізм міокарда та нейросенсорних органів в умовах ішемії.Показання до застосуванняІХС: профілактика нападів стенокардії (у комплексній терапії); кохлео-вестибулярні порушення ішемічної природи (запаморочення, шум у вухах, порушення слуху).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; ниркова недостатність (КК менше 15 мл/хв); виражені порушення функції печінки; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки застосування препарату при вагітності відсутні, тому слід відмовитись від застосування препарату Предизин®; при вагітності. Дані щодо виведення триметазидину з грудним молоком відсутні. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів, зазначених при прийомі триметазидину, наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100) , рідко (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто - біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання. З боку ЦНС: часто - запаморочення, головний біль; дуже рідко – екстрапірамідні порушення (тремор, ригідність, акінезія), оборотні після відміни прийому препарату. З боку шкірних покривів і підшкірно-жирової клітковини: часто - шкірний висип, свербіж, кропив'янка. З боку серцево-судинної системи: рідко - ортостатична гіпотензія, припливи крові до шкіри обличчя. Загальні реакції: часто - астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних.Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо, по 35 мг (1 таб.) 2 рази на добу, вранці та ввечері під час їжі. Тривалість курсу – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняЄ обмежена інформація про передозування триметазидину. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовувати препарат Предизин для купірування нападів стенокардії! Препарат не показаний для початкового курсу нестабільної терапії стенокардії або інфаркту міокарда. У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати терапію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Застосування препарату Предизин® не впливає на здатність до керування автотранспортом та виконання робіт, що потребують швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючих речовин периндоприлу аргініну 10 мг, відповідає 6,79 мг периндоприлу та амлодипіну безілату 13,87 мг, відповідає 10 мг амлодипіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого кольору, з гравіюванням "10/10" на одній стороні та логотипу компанії на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) + блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК)).ФармакокінетикаВеличина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі досягається протягом 1 год. T1/2 з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому периндоприлу внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%, Vd – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 та AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПериндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як сАД, так і дАД у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС. Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН (12218 пацієнтів віком від 18 років) вивчалась у ході 4-річного дослідження (EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда чи процедуру реваскуляризації. Терапія периндоприлу третбутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9% у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2 групою плацебо. Амлодипін Амлодипін - БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала поліпшується коронарний кровотік. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю та не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. ІХС Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Серцева недостатність Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів із ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматології. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної з серцевою недостатністю. Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показало, що прийом амлодипіну не чинить на показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів. Дослідження ефективності профілактичного лікування інфаркту міокарда Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2,5–10 мг/добу, інгібітору АПФ лізиноприлу у дозі 10–40 мг/добу та тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу як препарат першої лінії вивчалась у 5- літньому дослідженні ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії та принаймні одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; концентрація холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона — 10,2 і 7,7% відповідно, загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Периндоприл, амлодипін Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ цукровий діабет типу 2; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака; чоловіча стать; вік 55 років та старше; мікроальбумінурія або протеїнурія; куріння; співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6; Ранній розвиток ІХС у найближчих родичів вивчалася в дослідженні ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, однак ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПериндоприл підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Амлодипін підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Престанс підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ниркова недостатність (Cl креатиніну вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, аллопуринами розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад,AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, хронічної серцевої недостатності неішемічної етіології III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний для застосування при вагітності. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити прийом Престансу і при необхідності призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Амлодипін В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У деяких пацієнтів, які отримували лікування БМКК, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Період годування груддю Амлодипін Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину – екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу у період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися у період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки. Престанс Не рекомендується приймати Престанс у період лактації через відсутність відповідного клінічного досвіду застосування периндоприлу та амлодипіну як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, зазначених під час монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокриту. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; неуточненої частоти – гіпоглікемія. З боку центральної нервової системи: часто - сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто - безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезії, депресія, непритомність; рідко - сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична нейропатія, гіпертонус. Порушення зору (включаючи диплопію). З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку ССС: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко — стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт. З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто — свербіж шкіри, висип; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; ексфоліативний дерматит, фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи та грудних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та симптоми: часто – набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто - біль у грудній клітці, нездужання, біль. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія. Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. У зв'язку з чим одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини та інсулін): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). 3. Поєднання ЛЗ, які потребують уваги Діуретики (тіазидні та петльові): у хворих, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та/або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, пацієнтам, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Амлодипін 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги Індуктори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення. Інгібітори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. 3. Поєднання ЛЗ, що вимагає уваги Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію. Інші комбінації ЛЗ У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Престанс 1. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги: Баклофен: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози амлодипіну. 2. Поєднання препаратів, що потребує уваги: Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та кортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостин: можливе посилення гіпотензивної дії амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 табл. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату – периндоприлу та амлодипіну – у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС. При терапевтичній необхідності доза препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу 10 мг амлодипіну. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або таким, що перевищує 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам із Cl креатиніну. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово. Діти та підлітки Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів у вигляді комбінованої терапії.ПередозуванняІнформація про передозування Престансу відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції ССС та дихальної системи, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення кальцію глюконату та дофаміну. Гемодіаліз неефективний. При значному зниженні артеріального тиску слід проводити спостереження за пацієнтом в умовах кардіологічного відділення інтенсивної терапії. За відсутності протипоказань для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктори. Периндоприл Дані про передозування периндоприлу обмежені. Симптоми: значне зниження артеріального тиску, шок, електролітні порушення, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: при значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль фізикального стану, концентрації креатиніну та електролітів плазми крові. Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Престанс®. Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти. поки що ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ. під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил: Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказане, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил. При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад,рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик / користь. Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Нейтропенія/aгаранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу. тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів у крові та АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та перебувати під відповідним ситуацією спостереженням лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ. у тому числі, і периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, також відомий як комбінація сульфаметоксазол + триметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків,калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію у сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Престанс® Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®. Допоміжні речовини Через наявність лактози у складі препарату протипоказано призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Лікарські взаємодії Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності в перелічених ситуаціях, особливо в початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючих речовин периндоприлу аргініну 5 мг, відповідає 3,395 мг периндоприлу та амлодипіну безілату 13,87 мг. відповідає 10 мг амлодипіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКвадратні двоопуклі таблетки білого кольору, з гравіюванням "5/10" на одній стороні та логотипу компанії на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) + блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК)).ФармакокінетикаВеличина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі досягається протягом 1 год. T1/2 з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому периндоприлу внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%, Vd – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 та AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПериндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як сАД, так і дАД у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС. Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН (12218 пацієнтів віком від 18 років) вивчалась у ході 4-річного дослідження (EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда чи процедуру реваскуляризації. Терапія периндоприлу третбутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9% у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2 групою плацебо. Амлодипін Амлодипін - БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала поліпшується коронарний кровотік. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю та не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. ІХС Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Серцева недостатність Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів із ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматології. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної з серцевою недостатністю. Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показало, що прийом амлодипіну не чинить на показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів. Дослідження ефективності профілактичного лікування інфаркту міокарда Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2,5–10 мг/добу, інгібітору АПФ лізиноприлу у дозі 10–40 мг/добу та тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу як препарат першої лінії вивчалась у 5- літньому дослідженні ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії та принаймні одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; концентрація холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона — 10,2 і 7,7% відповідно, загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Периндоприл, амлодипін Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ цукровий діабет типу 2; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака; чоловіча стать; вік 55 років та старше; мікроальбумінурія або протеїнурія; куріння; співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6; Ранній розвиток ІХС у найближчих родичів вивчалася в дослідженні ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, однак ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПериндоприл підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Амлодипін підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Престанс підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ниркова недостатність (Cl креатиніну вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, аллопуринами розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад,AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, хронічної серцевої недостатності неішемічної етіології III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний для застосування при вагітності. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити прийом Престансу і при необхідності призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Амлодипін В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У деяких пацієнтів, які отримували лікування БМКК, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Період годування груддю Амлодипін Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину – екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу у період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися у період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки. Престанс Не рекомендується приймати Престанс у період лактації через відсутність відповідного клінічного досвіду застосування периндоприлу та амлодипіну як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, зазначених під час монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокриту. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; неуточненої частоти – гіпоглікемія. З боку центральної нервової системи: часто - сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто - безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезії, депресія, непритомність; рідко - сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична нейропатія, гіпертонус. Порушення зору (включаючи диплопію). З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку ССС: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко — стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт. З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто — свербіж шкіри, висип; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; ексфоліативний дерматит, фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи та грудних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та симптоми: часто – набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто - біль у грудній клітці, нездужання, біль. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія. Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. У зв'язку з чим одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини та інсулін): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). 3. Поєднання ЛЗ, які потребують уваги Діуретики (тіазидні та петльові): у хворих, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та/або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, пацієнтам, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Амлодипін 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги Індуктори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення. Інгібітори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. 3. Поєднання ЛЗ, що вимагає уваги Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію. Інші комбінації ЛЗ У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Престанс 1. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги: Баклофен: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози амлодипіну. 2. Поєднання препаратів, що потребує уваги: Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та кортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостин: можливе посилення гіпотензивної дії амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 табл. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату – периндоприлу та амлодипіну – у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС. При терапевтичній необхідності доза препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу 10 мг амлодипіну. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або таким, що перевищує 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам із Cl креатиніну. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово. Діти та підлітки Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів у вигляді комбінованої терапії.ПередозуванняІнформація про передозування Престансу відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції ССС та дихальної системи, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення кальцію глюконату та дофаміну. Гемодіаліз неефективний. При значному зниженні артеріального тиску слід проводити спостереження за пацієнтом в умовах кардіологічного відділення інтенсивної терапії. За відсутності протипоказань для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктори. Периндоприл Дані про передозування периндоприлу обмежені. Симптоми: значне зниження артеріального тиску, шок, електролітні порушення, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: при значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль фізикального стану, концентрації креатиніну та електролітів плазми крові. Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Престанс®. Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти. поки що ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ. під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил: Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказане, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил. При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад,рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик / користь. Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Нейтропенія/aгаранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу. тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів у крові та АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та перебувати під відповідним ситуацією спостереженням лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ. у тому числі, і периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, також відомий як комбінація сульфаметоксазол + триметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків,калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію у сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Престанс® Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®. Допоміжні речовини Через наявність лактози у складі препарату протипоказано призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Лікарські взаємодії Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності в перелічених ситуаціях, особливо в початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючих речовин периндоприлу аргініну 5 мг, відповідає 3,395 мг периндоприлу та амлодипіну безілату 6,935 мг, відповідає 5 мг амлодипіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки білого кольору, з гравіюванням "5/5" на одній стороні та логотипу компанії на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) + блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК)).ФармакокінетикаВеличина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі досягається протягом 1 год. T1/2 з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому периндоприлу внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%, Vd – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 та AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПериндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як сАД, так і дАД у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС. Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН (12218 пацієнтів віком від 18 років) вивчалась у ході 4-річного дослідження (EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда чи процедуру реваскуляризації. Терапія периндоприлу третбутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9% у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2 групою плацебо. Амлодипін Амлодипін - БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена ​​прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала поліпшується коронарний кровотік. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю та не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. ІХС Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Серцева недостатність Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів із ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматології. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної з серцевою недостатністю. Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показало, що прийом амлодипіну не чинить на показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів. Дослідження ефективності профілактичного лікування інфаркту міокарда Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2,5–10 мг/добу, інгібітору АПФ лізиноприлу у дозі 10–40 мг/добу та тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу як препарат першої лінії вивчалась у 5- літньому дослідженні ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії та принаймні одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; концентрація холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона — 10,2 і 7,7% відповідно, загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Периндоприл, амлодипін Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ цукровий діабет типу 2; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака; чоловіча стать; вік 55 років та старше; мікроальбумінурія або протеїнурія; куріння; співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6; Ранній розвиток ІХС у найближчих родичів вивчалася в дослідженні ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, однак ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПериндоприл підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Амлодипін підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Престанс підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ниркова недостатність (Cl креатиніну вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, аллопуринами розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад,AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, хронічної серцевої недостатності неішемічної етіології III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний для застосування при вагітності. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити прийом Престансу і при необхідності призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Амлодипін В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У деяких пацієнтів, які отримували лікування БМКК, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Період годування груддю Амлодипін Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину – екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу у період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися у період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки. Престанс Не рекомендується приймати Престанс у період лактації через відсутність відповідного клінічного досвіду застосування периндоприлу та амлодипіну як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, зазначених під час монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокриту. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; неуточненої частоти – гіпоглікемія. З боку центральної нервової системи: часто - сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто - безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезії, депресія, непритомність; рідко - сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична нейропатія, гіпертонус. Порушення зору (включаючи диплопію). З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку ССС: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко — стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт. З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто — свербіж шкіри, висип; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; ексфоліативний дерматит, фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи та грудних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та симптоми: часто – набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто - біль у грудній клітці, нездужання, біль. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія. Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. У зв'язку з чим одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини та інсулін): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). 3. Поєднання ЛЗ, які потребують уваги Діуретики (тіазидні та петльові): у хворих, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та/або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, пацієнтам, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Амлодипін 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги Індуктори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення. Інгібітори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. 3. Поєднання ЛЗ, що вимагає уваги Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію. Інші комбінації ЛЗ У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Престанс 1. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої ​​уваги: Баклофен: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози амлодипіну. 2. Поєднання препаратів, що потребує уваги: Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та кортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостин: можливе посилення гіпотензивної дії амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 табл. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату – периндоприлу та амлодипіну – у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС. При терапевтичній необхідності доза препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу 10 мг амлодипіну. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або таким, що перевищує 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам із Cl креатиніну. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово. Діти та підлітки Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів у вигляді комбінованої терапії.ПередозуванняІнформація про передозування Престансу відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції ССС та дихальної системи, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення кальцію глюконату та дофаміну. Гемодіаліз неефективний. При значному зниженні артеріального тиску слід проводити спостереження за пацієнтом в умовах кардіологічного відділення інтенсивної терапії. За відсутності протипоказань для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктори. Периндоприл Дані про передозування периндоприлу обмежені. Симптоми: значне зниження артеріального тиску, шок, електролітні порушення, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: при значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль фізикального стану, концентрації креатиніну та електролітів плазми крові. Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Престанс®. Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти. поки що ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ. під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил: Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказане, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил. При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад,рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик / користь. Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Нейтропенія/aгаранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу. тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів у крові та АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та перебувати під відповідним ситуацією спостереженням лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ. у тому числі, і периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, також відомий як комбінація сульфаметоксазол + триметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків,калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію у сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Престанс® Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®. Допоміжні речовини Через наявність лактози у складі препарату протипоказано призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Лікарські взаємодії Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності в перелічених ситуаціях, особливо в початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу фумарат 5 мг, що відповідає вмісту бісопрололу 4.24 мг, периндоприлу аргінін 10 мг, що відповідає вмісту периндоприлу 6.79 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 60 мг, кальцію карбонат - 61.857 мг, крохмаль прежелатинізований - 35.673 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 1.8 мг, натрію кроскармеллозу - 3.6 мг, кремній колоїдний 3; оболонка: гліцерол - 0.27216 мг, гіпромеллоза - 4.523904 мг, макрогол 6000 - 0.288864 мг, магнію стеарат - 0.27216 мг, титану діоксид - 0.749619 мг, фарба заліза 00 0000000000000000000000000000003 30 шт. - флакони поліпропіленові з дозатором (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, довгасті, двоопуклі, з роздільною ризиком, з гравіюванням "5/10" на одному боці та гравіюванням на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаБісопролол. Бісопролол являє собою високоселективний блокатор β1-адренорецепторів, що не володіє стимулюючою та відповідною мембраностабілізуючою дією. Він виявляє лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладких м'язів бронхів та судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, у яких беруть участь β2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на β1-адренорецептори зберігається за межами діапазону терапевтичних доз. Периндопріл. Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування бісопрололу та периндоприлу у складі препарату Престилол не має істотних відмінностей від фармакокінетики бісопрололу та периндоприлу при їх прийомі окремо у вигляді монотерапії. Бісопролол. Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Зважаючи на незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%), його біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 90%. Розподіл. Vd дорівнює 3.5 л/кг. Зв'язування бісопрололу з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться із організму двома шляхами. 50% піддається метаболізму в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками. 50%, що залишилися, виводяться нирками в незміненій формі. Загальний кліренс становить приблизно 15 л/годину. T1/2 із плазми становить 10-12 годин, що забезпечує збереження ефекту протягом 24 годин після прийому 1 раз на добу. Спеціальні групи пацієнтів. Фармакокінетика бісопрололу має лінійний характер і не залежить від віку. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку рівною мірою, корекція дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирковою недостатністю не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів з ХСН та порушеннями функції печінки або нирок не вивчалась. У пацієнтів з ХСН III ФК за класифікацією NYHA концентрація бісопрололу в плазмі крові вища, і T1/2 має більшу тривалість порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Cmax у плазмі у рівноважному стані становить 64±21 нг/мл при прийомі добової дози 10 мг, а T1/2 становить 17±5 год. Периндопріл. Всмоктування. При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі крові досягається протягом 1 години. T1/2 із плазми крові становить 1 год. Лінійність. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові має лінійний характер. Розподіл. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином, з АПФ, становить 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм. Периндоприл є проліками. 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату периндоприл утворює п'ять неактивних метаболітів. Концентрація периндоприлату в плазмі досягає максимуму протягом 3-4 год. Прийом їжі знижує швидкість перетворення периндоприлу на периндоприлат і, отже, його біодоступність, тому периндоприлу аргінін слід приймати внутрішньо 1 раз на добу вранці до їди. Виведення. Периндоприлат виводиться з організму нирками, і кінцевий T1/2 вільної фракції становить приблизно 17 год, в результаті стан рівноваги досягається протягом 4 діб. Спеціальні групи пацієнтів. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. При нирковій недостатності бажано коригувати дозу залежно від ступеня порушення ниркової функції (КК). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу у пацієнтів з цирозом печінки має змінений характер: печінковий кліренс вихідної молекули знижений у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і, отже, корекції дози не потрібно.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії та/або стабільної ІХС та/або стабільної хронічної серцевої недостатності зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка у дорослих пацієнтів, яким показана терапія бісопрололом та периндоприлом у відповідних дозах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бісопрололу, периндоприлу, інших інгібіторів АПФ або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; гостра серцева недостатність або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, коли потрібне внутрішньовенне введення інотропних препаратів; кардіогенний шок; аV-блокада II або III ступеня (без електрокардіостимулятора); з РСУ; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжка бронхіальна астма або тяжка ХОЗЛ; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або тяжкі форми синдрому Рейно; нелікована феохромоцитома; метаболічний ацидоз; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інших інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; колапс; одночасний прийом із препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функцій нирок (СКФВагітність та лактаціяЗастосування Престилолу протипоказане в період виношування та грудного вигодовування. При плануванні вагітності необхідно перейти на застосування альтернативного гіпотензивного засобу із встановленим профілем безпеки. У зв'язку з відсутністю відомостей про безпеку та ефективність застосування препарату для лікування дітей та підлітків протипоказано призначення Престилолу пацієнтам віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, встановлені на тлі монотерапії бісопрололом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: Інфекції та інвазії: рідко – риніт; психічні порушення: нечасто – порушення сну, депресія; рідко – страшні сновидіння, галюцинації; з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко - непритомність; з боку органу зору: рідко – знижене сльозовиділення; дуже рідко – кон'юнктивіт; з боку органу слуху: рідко – порушення слуху; з боку серця: дуже часто – брадикардія; часто – погіршення перебігу серцевої недостатності; нечасто – порушення AV-провідності; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти), відчуття оніміння або похолодання кінцівок; нечасто – ортостатична гіпотензія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, запор, діарея; з боку гепатобіліарної системи: рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм; дерматологічні реакції: рідко – реакції гіперчутливості у вигляді свербежу, почервоніння, висипки; дуже рідко - алопеція, розвиток псоріазу або посилення його течії, поява псоріазоподібного висипу; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – спазми м'язів, слабкість м'язів; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – порушення потенції; загальні порушення: часто – підвищена стомлюваність, астенія; лабораторні показники: рідко – збільшення активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня тригліцеридів. Небажані реакції, встановлені на тлі монотерапії периндоприлом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: інфекції та інвазії: дуже рідко – риніт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, при вродженій недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – гемолітична анемія; з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія, минуща гіперкаліємія, гіпонатріємія; психічні порушення: нечасто – порушення сну, порушення настрою; дуже рідко – сплутаність свідомості; з боку нервової системи: часто – головний біль, парестезія, запаморочення, дисгевзія, вертиго; нечасто - сонливість, непритомність; з боку органу зору: часто – порушення зору; з боку органу слуху: часто – шум у вухах; з боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; дуже рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти); нечасто – васкуліт; дуже рідко – інсульт (частіше у пацієнтів із групи високого ризику, можливо, внаслідок значного зниження артеріального тиску); з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; нечасто – сухість слизової оболонки рота; дуже рідко – панкреатит; з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; дерматологічні реакції: часто - свербіж шкіри, висип; нечасто - ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, слизові оболонки, язик, голосова щілина та/або гортань, кінцівки), кропив'янка, пемфігоїд, реакції фоточутливості, гіпергідроз; рідко – посилення перебігу псоріазу; дуже рідко – багатоформна еритема; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія; з боку сечовивідної системи: нечасто – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – еректильна дисфункція; загальні порушення: часто – астенія; нечасто – нездужання, біль у грудях, периферичні набряки, гіпертермія; лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня концентрації сечовини у крові, збільшення вмісту креатиніну у крові; рідко – зростання активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну у крові; дуже рідко - зниження гемоглобіну та гематокриту; інші: нечасто - падінняВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія між бісопрололом та периндоприлом не спостерігалась у дослідженнях за участю здорових добровольців. Нижче наведено інформацію про взаємодію з іншими препаратами. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію. Деякі лікарські препарати та класи препаратів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Комбінації цих препаратів збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасний прийом протипоказаний. Аліскірен: одночасний прийом препарату Престилол та аліскірена протипоказаний пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок, оскільки існує ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасний прийом не рекомендований. У зв'язку з бісопрололом. Гіпотензивні засоби центральної дії, такі як клонідин та інші (наприклад, метилдопа, моксонідин, рилменідин): одночасне застосування гіпотензивних засобів центральної дії може призвести до погіршення перебігу серцевої недостатності за рахунок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження ЧСС та серцевого викиду, розширення судин). Різке припинення терапії, особливо до попереднього зниження дози бета-адреноблокатора, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): спільне застосування може впливати на AV-провідність, а також посилювати негативний інотропний ефект. Блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл і, меншою мірою, дилтіазем): негативний вплив на скорочувальну здатність та AV-провідність. В/в введення верапамілу пацієнтам, які отримують бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. У зв'язку із периндоприлом. Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, також зростає ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, підвищення частоти розвитку небажаних явищ із боку серцево-судинної системи та смертності від серцево-судинних захворювань. Одночасне лікування інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину: дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку таких небажаних явищ, як артеріальна гіпертензія. включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. У літературі були описані випадки, коли у пацієнтів з підтвердженим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасне застосування інгібітору АПФ та блокатора рецепторів ангіотензину було пов'язане з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та у включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, за допомогою комбінації інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II) має бути обмежена поодинокими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, рівня калію та АТ. Естрамустин: є ризик збільшення частоти розвитку таких небажаних явищ, як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі калію: може розвинутись гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при поєднанні з нирковою недостатністю (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Одночасне застосування периндоприлу та зазначених вище лікарських препаратів не рекомендується. У разі, якщо одночасне застосування необхідне, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Інформація щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності описана далі за текстом. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ було описано оборотне підвищення концентрації літію в крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Застосування периндоприлу одночасно з препаратами літію не рекомендовано, але якщо застосування такої комбінації визнано необхідним, потрібний ретельний моніторинг концентрації літію у сироватці крові. Одночасний прийом потребує особливої ​​обережності. У зв'язку з бісопрололом та периндоприлом. Гіпоглікемічні засоби (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування): на підставі епідеміологічних досліджень можна припустити, що застосування інгібіторів АПФ одночасно з гіпоглікемічними засобами (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилювати гіпоглікемічний ефект із ризиком розвитку гіпоглікемії. Розвиток цього феномену, мабуть, більш ймовірний у перші тижні комбінованої терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Одночасний прийом бісопрололу з інсуліном та пероральними гіпоглікемічними засобами може спричинити посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада β-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії. НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах більше 3 г/добу): прийом препарату Престилол одночасно з НПЗП (тобто ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що мають протизапальну дію, інгібіторів ЦОГ-2 та неселективних НПЗП). периндоприлу. Крім того, одночасний прийом інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності, а також збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, рекомендується контролювати функцію нирок як на початку комбінованої терапії, так і періодично у процесі лікування. Гіпотензивні та судинно-розширювальні засоби: одночасний прийом гіпотензивних та судинно-розширювальних засобів (таких як нітрогліцерин, інші нітрати або інші судинно-розширювальні засоби) або інших лікарських препаратів, які мають здатність знижувати АТ (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини). бісопрололу. Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/засоби для загальної анестезії: одночасний прийом інгібіторів АПФ з деякими анестетиками, трициклічними антидепресантами та антипсихотичними засобами може призвести до додаткового зниження артеріального тиску. Одночасний прийом бісопрололу та анестетиків може призвести до зменшення рефлекторної тахікардії та збільшення ризику артеріальної гіпотензії. Симпатоміметики: одночасний прийом бісопрололу та бета-симпатоміметиків (таких як ізопреналін, добутамін) може призвести до зниження ефекту обох препаратів. Симпатоміметики, які активують як β-, так і α-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін): комбінація з бісопрололом може виявити опосередковані α-адренорецепторами судинозвужувальні ефекти цих препаратів, що може призвести до підвищення АТ та посилення переміжної хром. Такі взаємодії є більш характерними для неселективних бета-адреноблокаторів. Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. У зв'язку з бісопрололом. Блокатори повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такі як фелодипін та амлодипін: одночасний прийом може збільшувати ризик гіпотензії, а також не виключено подальшого погіршення насосної функції шлуночків серця у пацієнтів із серцевою недостатністю. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): можливе посилення впливу на AV-провідність. Парасимпатоміметики: одночасний прийом може знижувати AV-провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори місцевої дії (наприклад, краплі очей, що призначаються для лікування глаукоми): при одночасному застосуванні можливе посилення системних ефектів бісопрололу. Препарати наперстянки: зниження частоти серцевих скорочень, уповільнення AV-провідності. У зв'язку із периндоприлом. Баклофен: посилення антигіпертензивного ефекту. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску та за необхідності скоригувати дозу гіпотензивного препарату. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, і особливо у осіб зі зниженим ОЦК та/або солей, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску на початку терапії інгібітором АПФ. Ймовірність виникнення гіпотензивних ефектів може бути знижена шляхом припинення терапії діуретиками, заповнення ОЦК або збільшення споживання солей до початку терапії периндоприлом, а також призначення периндоприлу в низькій дозі з поступовим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії, коли попередня терапія діуретиками могла викликати зниження ОЦК/солей, необхідно або скасувати діуретик перед початком лікування інгібітором АПФ (у цьому випадку калійнесберігаючий діуретик пізніше може бути призначений знову), або почати терапію інгібітором АПФ . У пацієнтів з ХСН, які отримують лікування діуретиками, починати лікування інгібітором АПФ слід з дуже низьких доз і, по можливості, після зниження дози застосовуваного одночасно калійнезберігаючого діуретика. В усіх випадках протягом перших тижнів терапії інгібітором АПФ потрібен контроль функції нирок (рівня креатиніну). Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): при прийомі еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах - при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю II-IV ФК за класифікацією NYHA з .Спосіб застосування та дозиЯкщо показаний прийом 2,5 мг бісопрололу та 2,5 мг периндоприлу, слід приймати 1/2 таблетки Престилол 5 мг + 5 мг 1 раз на день. При призначенні препарату в дозі 2,5 мг бісопрололу та 5 мг периндоприлу слід приймати 1/2 таблетки з дозуванням 5 мг + 10 мг 1 раз на день. При порушенні функції нирок разова доза Престилолу призначається з урахуванням індивідуального КК у крові та може становити таку кількість активних компонентів (бісопролол + периндоприл): КК 60 мл/хв і вище: початкова доза – 2,5 мг + 5 мг. За відсутності бажаного терапевтичного ефекту та хорошої переносимості дозу бісопрололу можна підвищити та застосовувати таблетки Престилолу 5 мг + 5 мг або 10 мг + 5 мг; КК 30-60 мл/хв: 2,5 мг + 2,5 мг (1/2 таблетки у дозі 5 мг + 5 мг); КК менше 30 мл/хв: препарат не слід приймати. Рекомендується використовувати добір доз кожного компонента окремо. Для лікування пацієнтів похилого віку слід призначати дози відповідно до рекомендацій для хворих з порушенням функції нирок, титрувати дози необхідно під пильним наглядом лікаря. Всередину, перед їдою.ПередозуванняДані щодо передозування препарату Престилол у людини відсутні. Бісопролол. Симптоми: найчастішими ознаками, на розвиток яких можна очікувати при передозуванні бета-адреноблокаторів, є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. До цього часу було описано лише кілька випадків передозування бісопрололу (максимальна доза 2000 мг), які мали місце у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС, з розвитком брадикардії та/або артеріальної гіпотензії. У всіх описаних пацієнтів настало одужання. Ступінь індивідуальної чутливості до бісопрололу при одноразовому прийомі високої дози варіює в широких межах, і, ймовірно, пацієнти із серцевою недостатністю є більш чутливими. Лікування: у разі передозування лікування слід припинити та проводити підтримуючу симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що свідчать, що бісопролол погано виводиться при діалізі. На підставі очікуваних фармакологічних ефектів та рекомендацій для інших бета-адреноблокаторів слід розглянути можливість вживання наступних заходів: Брадикардія - внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ізопреналін або інший засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися трансвенозна установка штучного водія ритму. Виражена артеріальна гіпотензія - слід провести внутрішньовенне введення рідин та судинозвужувальних препаратів. Може бути ефективним внутрішньовенне введення глюкагону. АV-блокада (II або III ступеня) - потрібний ретельний моніторинг стану пацієнта та інфузія ізопреналіну або трансвенозне встановлення штучного водія ритму. Гостре погіршення перебігу серцевої недостатності - внутрішньовенне введення діуретиків, інотропних засобів, судинорозширювальних засобів. Бронхоспазм - введення бронхолітиків, таких як ізопреналін, бета2-симпатоміметики та/або амінофілін. Гіпоглікемія - внутрішньовенне введення глюкози. Периндопріл. Симптоми: дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: для лікування передозування рекомендується внутрішньовенна інфузія розчину хлориду натрію в концентрації 9 мг/мл (0.9%). При вираженій гіпотензії пацієнта слід укласти в положення лежачи на спині з піднятими ногами. При необхідності може бути внутрішньовенно введений ангіотензин II та/або розчин катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію електролітів та креатиніну у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо препарату Престилол застосовні всі особливі вказівки та запобіжні заходи, що відносяться до кожного компонента. Виражена артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Виражена гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, при гемодіалізі, діареї або блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Виражена гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш вірогідний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність.Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та корекції дози повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Подібний підхід застосовується і до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярним захворюванням, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти в положення "лежачи" і за необхідності провести внутрішньовенне вливання 9 мг/мл (0.9%) розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Як правило, прийом препарату може бути продовжений після заповнення ОЦК та підвищення артеріального тиску. У деяких пацієнтів з ХСН, які мають нормальний або знижений артеріальний тиск, може статися додаткове зниження артеріального тиску в результаті дії периндоприлу. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При розвитку симптомів артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози або поступове відміна препарату, або застосування його окремих компонентів у вигляді монотерапії. Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл. Зазначені явища можуть розвинутись у будь-який момент лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Престилолом. Терапія бета-адреноблокаторами має бути продовжена. Пацієнт повинен спостерігатися, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. У тих випадках, коли набряк зачіпає лише обличчя та губи, стан зазвичай дозволяється без лікування, хоча для полегшення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія, зокрема. п/к введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. Якщо у пацієнта в анамнезі є вказівка ​​на ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із лікуванням інгібітором АПФ, ризик розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібітора АПФ може бути підвищеним. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, було описано розвиток ангіоневротичного набряку кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, термолімус). У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в т.ч. набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення функції дихання). Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігається синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ, у яких розвинулась жовтяниця або значне підвищення активності ферментів печінки, потрібне припинення прийому інгібітора АПФ та відповідне медичне спостереження. Етнічні відмінності. У пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ викликають ангіоневротичний набряк частіше, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, у представників негроїдної раси периндоприл може бути менш ефективним у зниженні артеріального тиску, ніж у представників інших рас, що може бути пов'язане з більш високою поширеністю низькоренінових станів у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ може виникнути кашель. Характерно, що кашель є сухим, завзятим і дозволяється після припинення терапії. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, спостерігалося підвищення концентрації калію у сироватці крові. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, погіршення функції печінки, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз) та супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або замінників харчових солей/харчових добавок. Ризику також піддаються пацієнти, які приймають інші препарати, що сприяють підвищенню рівня калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі/харчових добавок, що містять калій,особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок може призвести до значного підвищення концентрації калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів необхідний, їх слід застосовувати з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові. Препарати літію. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне застосування периндоприлу і калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей і харчових добавок. Подвійна блокада РААС. Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Блокатори повільних кальцієвих каналів, антиаритмічні засоби І класу та гіпотензивні засоби центральної дії. Одночасне застосування бісопрололу та блокаторів кальцієвих каналів, таких як верапаміл або дилтіазем, антиаритмічних засобів І класу та гіпотензивних засобів центральної дії не рекомендовано. Скасування препарату. Слід уникати різкого припинення лікування бета-адреноблокаторами, особливо у пацієнтів з ІХС, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення серцевої діяльності. Дозу слід знижувати поступово, використовуючи окремі компоненти, переважно протягом 2 тижнів і паралельно з початком заміщення лікування (при необхідності). Брадикардія. Якщо під час лікування ЧСС у стані спокою уріджується до 50-55 уд/хв і менше і у пацієнта з'являються симптоми, пов'язані з брадикардією, слід почати зниження дози Престилолу, використовуючи окремі компоненти з прийнятною дозою бісопрололу. АV-блокада І ступеня. Враховуючи негативний дромотропний ефект, призначати бета-адреноблокатори пацієнтам з AV-блокадою І ступеня слід з обережністю. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, периндоприл слід обережно призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, наприклад, при стенозі аортального клапана або при гіпертрофічній кардіоміопатії. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту та тривалість епізодів стенокардії у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Застосування селективних бета1-адреноблокаторів можливе за легкого ступеня захворювання і лише у поєднанні з судиннорозширювальними засобами. Ниркова недостатність. У разі ниркової недостатності щоденна доза Престилолу підбирається залежно від КК. Для цих пацієнтів частиною звичайної терапевтичної практики є стандартний контроль концентрації калію та креатиніну у крові. У пацієнтів із клінічно вираженими симптомами серцевої недостатності артеріальна гіпотензія внаслідок початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай мала оборотний характер. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували терапію інгібіторами АПФ, спостерігалося підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Цей ефект частіше спостерігався у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування у таких пацієнтів слід починати з низьких доз під пильним наглядом лікаря та з обережним титруванням дози. Оскільки лікування діуретиками може робити свій внесок у розвиток описаних вище явищ, діуретики слід тимчасово скасувати та проводити моніторинг ниркової функції протягом перших тижнів терапії.У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок відзначалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та минуще, особливо при одночасному призначенні периндоприлу та діуретика. Найімовірніше розвиток таких явищ у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу. Трансплантація нирки. Досвід лікування периндоприлом аргініном пацієнтів із раніше пересадженою ниркою відсутній. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. У пацієнтів, які проходять гемодіаліз із застосуванням високопроточних мембран, які отримували інгібітор АПФ, були відмічені випадки розвитку анафілактоїдних реакцій. Таким пацієнтам слід призначати гіпотензивний препарат іншого класу або використати діалізну мембрану іншого типу. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ із застосуванням декстран сульфату рідко спостерігався розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Ці реакції вдалося запобігти шляхом тимчасової відміни терапії інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах), спостерігалися анафілактоїдні реакції. Такі реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ, але при випадковому відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість анафілактичних реакцій. Лікування епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, були описані випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Периндоприл слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, які отримують імунодепресанти, алопуринол або прокаїнамід, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності порушення функції нирок в анамнезі. У деяких таких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, що в ряді випадків не піддаються інтенсивній терапії антибіотиками. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується проводити періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові та проінструктувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад,біль у горлі, лихоманка). Бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивне захворювання дихальних шляхів). При бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних хворобах легень слід проводити супутнє лікування бронходилататорами. Іноді при застосуванні бета-адреноблокаторів у пацієнтів з бронхіальною астмою може підвищуватись опір дихальних шляхів, таким чином, може знадобитися підвищення дози бета2-адреноміметиків. Пацієнти із цукровим діабетом. Рекомендується з обережністю призначати Престилол пацієнтам з цукровим діабетом, у яких мають місце значні коливання рівня глюкози в крові. Симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися ефектами бета-адреноблокаторів. Сувора дієта. Рекомендується дотримуватися обережності при терапії пацієнтів, які дотримуються суворої дієти/пост. Оклюзійні захворювання периферичних артерій. При прийомі бета-адреноблокаторів може спостерігатися погіршення симптомів, особливо на початкових етапах лікування. Анестезія. У пацієнтів, яким виконується загальна анестезія, бета-адреноблокатори знижують частоту аритмій та ішемії міокарда під час вступної фази наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами в періодопераційному періоді. Анестезіолог повинен бути поінформований про застосування бета-адреноблокаторів пацієнтом через можливі лікарські взаємодії, що призводять до брадіаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати ефекти, пов'язані з крововтратою. Якщо перед операцією необхідно відмінити терапію бета-адреноблокатором, це слід робити поступово і завершити скасування приблизно за 48 годин до анестезії. У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Псоріаз. Пацієнтам з псоріазом або псоріазом в анамнезі бета-адреноблокатори можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризиків. Феохромоцитома. Пацієнтам з підтвердженою або підозрюваною феохромоцитомою бісопролол завжди слід призначати тільки в комбінації з блокатором α-адренорецепторів. Гіпертиреоз. Симптоми гіпертиреозу можуть маскуватися на фоні лікування бісопрололом. Вагітність. Плануючим вагітність слід призначити альтернативний гіпотензивний засіб із встановленим профілем безпеки для застосування під час вагітності, за винятком випадків, коли терапія інгібіторами АПФ визнається необхідною. При виявленні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо необхідно, призначити альтернативну гіпотензивну терапію. Серцева недостатність. Досвід застосування бісопрололу для лікування серцевої недостатності у пацієнтів з наступними захворюваннями та станами відсутні:. Цукровий діабет 1 типу; тяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; рестриктивна кардіоміопатія; Вроджені вади серця; Гемодинамічно значущі органічні ураження клапанів серця; Інфаркт міокарда, перенесений останні 3 місяці. Депресія. Рекомендується припинити терапію препаратом Престилол у разі розвитку депресії. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Препарат Престилол не має прямого впливу на здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами, але у деяких пацієнтів можуть розвинутись індивідуальні реакції, пов'язані з низьким АТ, особливо на початку лікування або при заміні препарату, а також при прийомі з алкоголем. Внаслідок цього здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами може бути порушена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему