Антибиотики

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 500 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: кларитроміцин – 2500 мг; Допоміжні речовини: кроскармеллоза натрію - 35 мг, целюлоза мікрокристалічна - 85 мг, крохмаль прежелатинізований - 65 мг, кремнію діоксид - 7. 2 мг, повідон - 20 мг, стеаринова кислота - 12.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаКолистиметат натрію – 1 млн. ОД (80 мг). Розчинник: натрію хлориду розчин 0.9% - 3 мл.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інгаляцій білого або майже білого кольору, гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаЦиклічний поліпептидний антибіотик, що утворюється Bacillus polymyxa, підвидами colistinus. Має бактерицидну дію на грамнегативні мікроорганізми, що перебувають у стадії поділу та спокою, шляхом зміни структури та функції зовнішньої та цитоплазматичної мембрани. In vitro до препарату чутливі Pseudomonas aeruginosa та Hemophilus influenza; не чутливі Burkholderia cepacia та Staphylococcus aureus.ФармакокінетикаВсмоктування: Всмоктування натрію колистиметату після інгаляції характеризується вираженими індивідуальними відмінностями. Cmax колістиметату натрію в сироватці крові після інгаляції в дозі 2 млн. ОД знаходиться в діапазоні від невизначеного рівня до 280 мкг/л. При порівнянні цих показників із концентрацією препарату у сироватці після парентерального введення можна зробити висновок про те, що всмоктування становить менше 2%. Розподіл: Через 1 годину та 4 години після інгаляції препарату в дозі 1 млн. ОД концентрація колистиметату натрію в мокроті становить 183.6 мг/л та 22.8 мг/л відповідно. У легенях кумулюється близько 15% введеної дози. Колістиметат натрію проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. Виведення: Колистиметат натрію виводиться з мокротою, що відхаркується. Незначна частина препарату, що потрапила до системного кровотоку, виводиться переважно шляхом клубочкової фільтрації. Протягом 8 годин нирками у незміненому вигляді виводиться близько 60% дози, що надійшла. Після інгаляції препарату в дозі 2 млн. ОД середній кумулятивний показник виведення нирками становить приблизно 1%. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: Фармакокінетика колістиметату натрію у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчена. Однак через низьку системну біодоступність препарату ризик розвитку небажаних реакцій є низьким.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для інгаляційного застосування.Показання до застосуванняЛікування інфекцій дихальних шляхів при муковісцидозі, спричинених Pseudomonas aeruginosa.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. поліміксину В), дитячий вік (до 6 років), період лактації.Вагітність та лактаціяПід час вагітності у зв'язку з ризиком розвитку нефро- та нейротоксичних реакцій у плода препарат слід застосовувати лише за життєвими показаннями. Дитячий вік віком до 6 років.Побічна діяАлергічні реакції: ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: запаморочення, парестезія. З боку дихальної системи: бронхоспазм (більше 10%), посилення кашлю, посилення утворення мокротиння, мукозит, фарингіт, задишка. З боку травної системи: нудота, печія. З боку сечостатевої системи: гостра ниркова недостатність.Взаємодія з лікарськими засобамиПриготовлений розчин не слід змішувати з іншими розчинами ЛЗ. Засоби для загальної інгаляційної анестезії (ефір діетиловий, галотан), міорелаксанти (тубокурарину хлорид, суксаметоній), аміноглікозиди – ризик розвитку нейротоксичних реакцій. Потенційно нефротоксичні ЛЗ (аміноглікозиди, цефалоспорини, циклоспорин) – посилення нефротоксичності. У разі необхідності одночасного застосування дорнази альфа між інгаляціями дорнази альфа та інгаляцією препарату необхідно зробити перерву.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно (через небулайзер). Добова доза для дорослих та дітей старше 6 років – 2-6 млн ОД залежно від тяжкості захворювання. Середня доза – 1 млн ОД 2 рази на добу з інтервалом 12 год. Тривалість санаційної терапії при первинній колонізації/інфекції, викликаній Pseudomonas aeruginosa – від 3 тижнів до 3 місяців.ПередозуванняСимптоми: з боку ЦНС та периферичної нервової системи – запаморочення, парестезії, диплопія (внаслідок парезів очних м'язів), птоз, загальна слабкість, порушення мови, арефлексія, порушення зору, дисфагія, судоми та кома; нервово-м'язова блокада може стати причиною смерті внаслідок паралічу дихання; з боку сечовидільної системи – пошкодження епітеліальних клітин ниркових канальців та некроз канальців. Лікування: проведення симптоматичної терапії, доцільне проведення перитонеального діалізу (або гемодіалізу); ШВЛ. Кальція глюконат і неостигмін не усувають нервово-м'язову блокаду.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнгаляційні лікарські препарати, зокрема. Колістин у чутливих пацієнтів можуть викликати гостру бронхоконстрикцію. Тому застосування першої дози Колістину для інгаляцій слід здійснювати під наглядом досвідченого медичного персоналу, при цьому інгаляції має передувати застосування бронхолітика, якщо він входить до режиму терапії пацієнта. До та після інгаляції Колістіна слід виміряти ФОВ за 1 сек. Якщо у пацієнта, який не одержує бронхолітики, є ознаки медикаментозно обумовленої бронхіальної обструкції, при наступному застосуванні Колістіна слід повторити пробу, додавши бронхолітик. Перше застосування Колістіна слід проводити під наглядом медичного персоналу, який має досвід роботи з пацієнтами, які страждають на муковісцидоз. У пацієнтів з порушенням функції нирок слід ретельно стежити за можливістю розвитку побічних ефектів з боку нервової системи та регулярно контролювати функцію нирок. Між інгаляціями дорнази альфа та інгаляцією Колістіна необхідно зробити перерву. При лікуванні Колістином у поодиноких випадках можлива поява резистентних штамів Pseudomonas aeruginosa. Після відміни та/або модифікації терапії можливе відновлення ефективності препарату. У період лікування препаратом пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: У період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці містяться речовини, що діють: орнідазол 500 мг, офлоксацин 200 мг. Пігулки, 10 шт. в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКомбіфлокс – комбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Орнідазол - протипротозойний та протимікробний засіб, похідний 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи орнідазолу внутрішньоклітинними транспортними білками анаеробних бактерій та найпростіших. Відновлена ​​5-нітрогрупа орнідазолу взаємодіє з ДНК клітинами мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а також анаеробів Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Clostridium spp. До орнідазолу не чутливі аеробні мікроорганізми. Офлоксацин - протимікробний засіб широкого спектра дії групи фторхінолонів, діє на бактеріальний фермент ДНК-гіразу, що забезпечує надспіралізацію і т.ч. стабільність ДНК бактерій (дестабілізація ланцюгів ДНК призводить до їхньої загибелі). Має бактерицидний ефект. Протимікробний спектр включає грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus . Грамотрицательные аэробы: Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris , Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa (швидко виробляють стійкість), Serratia marcescens. Анаероби: Clostridium perfringens. Інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Gardnerella vaginalis, Legionella pneumophila, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum. У більшості випадків нечутливі: Nocardia asteroides, анаеробні бактерії (в т.ч. Bacteroides spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Clostridium difficile), Enterococcus spp., більшість Streptococ діє на Treponema pallidum.Показання до застосуванняЗмішані бактеріальні інфекції, спричинені чутливими грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами, в асоціації з анаеробними мікроорганізмами та/або найпростішими. Інфекційно-запальні захворювання органів черевної порожнини та жовчовивідних шляхів, нирок (пієлонефрит), нижніх сечовивідних шляхів (цистит, уретрит), статевих органів та органів малого тазу (ендометрит, сальпінгіт, оофорит, цервіцит, параметрит, простатит, .Протипоказання до застосуванняепілепсія (в т.ч. в анамнезі); зниження судомного порогу (в т.ч. після черепно-мозкової травми, інсульту або запальних процесів у ЦНС); ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні фторхінолонами; вік до 18 років; вагітність; період лактації; гіперчутливість до офлоксацину, орнідазолу, інших фторхінолонів та похідних імідазолу, компонентів препарату. З обережністю: атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу (в анамнезі), хронічна ниркова недостатність, захворювання печінки, печінкова недостатність, органічні захворювання ЦНС (в т.ч. розсіяний склероз), схильність до судомних реакцій, міастенія, печінкова глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, цукровий діабет, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), психози та інші психічні порушення в анамнезі; одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні IA та III класів, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, деякі антигістамінні, в т.ч. астемізол, терфенадин, ебастин),засобів для загальної анестезії із групи барбітуратів, лікарських засобів, що знижують АТ; електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), літній вік, алкоголізм.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: гастралгія, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, запор, метеоризм, біль у животі, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт, сухість слизової оболонки порожнини. ч. геморагічний), гепатит. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, нервозність, невпевненість рухів, тремор, судоми, оніміння та парестезії кінцівок, інтенсивні сновидіння, "кошмарні" сновидіння, тривожність, стан збудження, фобії, депресія, сплутаність свідомості, тиску, безсоння, нервозність, сонливість, епілептичні напади, екстрапірамідні розлади, психотичні реакції зі схильністю до суїциду, сенсорна або сенсорномоторна периферична нейропатія, порушення координації руху, тимчасова втрата свідомості. З боку опорно-рухового апарату: тендиніт, міалгії, артралгії, тендосиновіт, розрив сухожилля, біль у кінцівках, ригідність м'язів, рабдоміоліз, м'язова слабкість. З боку органів чуття: порушення сприйняття кольору, диплопія, порушення смаку, збочення смакових відчуттів, порушення нюху, слуху та рівноваги. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, колапс, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, в т.ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует". Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, алергічний пневмоніт, алергічний нефрит, еозинофілія, лихоманка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм; мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона) та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), фотосенсибілізація, васкуліт, анафілактичний шок, свербіж зовнішніх статевих органів у жінок. З боку шкірних покровів: точкові крововиливи (петехії), бульозний геморагічний дерматит, папульозний висип з кіркою, що свідчить про ураження судин (васкуліт). З боку органів кровотворення: лейкопенія, агранулоцитоз, анемія (в т.ч. апластична та гемолітична), тромбоцитопенія, панцитопенія. З боку сечовидільної системи: гострий інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, дизурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність. Інші: дисбактеріоз кишечника, суперінфекція, гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет), вагініт, біль у грудях, стомлюваність, астенія, загальна слабкість, фотосенсибілізація, виділення з піхви, носова кровотеча, спрага, зниження маси тіла, фарингіт, риніт, сухий кашель, гострий напад порфірії (у пацієнтів із порфірією).Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується піддаватися дії сонячних променів, опромінення ультрафіолетовими променями (ртутно-кварцові лампи, солярій). Для профілактики гіперконцентрації сечі та наступної кристалурії під час лікування рекомендується проводити адекватну гідратацію. У разі виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, алергічних реакцій, псевдомембранозного коліту, розвитку симптомів периферичної нейропатії необхідно відмінити препарат. Тендініт, що рідко виникає, може призводити до розриву сухожилля (переважно ахіллового сухожилля), особливо у літніх пацієнтів. У разі ознак тендиніту необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію ахіллового сухожилля та проконсультуватися у ортопеда. У період лікування не можна вживати етанол. При застосуванні препарату жінкам не рекомендується використовувати гігієнічні тампони через підвищений ризик розвитку молочниці. На фоні лікування можливе погіршення перебігу міастенії, почастішання нападів порфірії у схильних хворих. При одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT антиаритмічні IA та III класів, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, деякі антигістамінні, в т.ч. астемізол, терфенадин, ебастин) необхідний систематичний контроль ЕКГ. Може призводити до хибно-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу (запобігає виділенню Mycobacterium tuberculosis). У хворих з порушеннями функції печінки або нирок необхідно контролювати концентрацію офлоксацину в плазмі. При тяжкій нирковій недостатності підвищується ризик розвитку токсичних ефектів (потрібна корекція дози, що знижує). При застосуванні препарату як на фоні прийому, так і через 2-3 тижні після припинення лікування можливий розвиток діареї, викликаної Clistridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкомцину, бацитрацину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза – 1 таблетка 2 рази на день протягом 7-10 днів. Режим дозування при ХНН (розрахунок дози по офлоксацину): при КК 50-20 мл/хв - 200 мг 1 раз кожні 24 години, при КК менше 20 мл/хв, при гемодіалізі, перитонеальному діалізі - 200 мг 1 раз кожні 48. При печінковій недостатності максимальна добова доза – 2 таблетки (400 мг офлоксацину). Комбіфлокс приймають внутрішньо, за 1 годину до їди або через 2 години після їди, запиваючи достатньою кількістю води. Не слід розламувати, розжовувати чи руйнувати пігулку.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, загальмованість, дезорієнтація, сонливість, блювання, епілептиформні судоми, депресія, периферичний неврит. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія (діазепам – при судомах).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Орнідазол 500мг, офлоксацин 200мг. Пігулки, 20 шт. в упаковці.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКомбіфлокс – комбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Орнідазол - протипротозойний та протимікробний засіб, похідний 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає у біохімічному відновленні 5-нітрогрупи орнідазолу внутрішньоклітинними транспортними білками анаеробних бактерій та найпростіших. Відновлена ​​5-нітрогрупа орнідазолу взаємодіє з ДНК клітинами мікроорганізмів, інгібуючи синтез їх нуклеїнових кислот, що веде до загибелі бактерій. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а також анаеробів Bacteroides spp. (в т.ч. Bacteroides fragilis, Bacteroides distasonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus), Fusobacterium spp., Clostridium spp. До орнідазолу не чутливі аеробні мікроорганізми. Офлоксацин - протимікробний засіб широкого спектра дії групи фторхінолонів, діє на бактеріальний фермент ДНК-гіразу, що забезпечує надспіралізацію і т.ч. стабільність ДНК бактерій (дестабілізація ланцюгів ДНК призводить до їхньої загибелі). Має бактерицидний ефект. Протимікробний спектр включає грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі), Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus . Грамотрицательные аэробы: Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris , Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa (швидко виробляють стійкість), Serratia marcescens. Анаероби: Clostridium perfringens. Інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Gardnerella vaginalis, Legionella pneumophila, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum. У більшості випадків нечутливі: Nocardia asteroides, анаеробні бактерії (в т.ч. Bacteroides spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Clostridium difficile), Enterococcus spp., більшість Streptococ діє на Treponema pallidum.Показання до застосуванняЗмішані бактеріальні інфекції, спричинені чутливими грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами, в асоціації з анаеробними мікроорганізмами та/або найпростішими. Інфекційно-запальні захворювання органів черевної порожнини та жовчовивідних шляхів, нирок (пієлонефрит), нижніх сечовивідних шляхів (цистит, уретрит), статевих органів та органів малого тазу (ендометрит, сальпінгіт, оофорит, цервіцит, параметрит, простатит, .Протипоказання до застосуванняепілепсія (в т.ч. в анамнезі); зниження судомного порогу (в т.ч. після черепно-мозкової травми, інсульту або запальних процесів у ЦНС); ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні фторхінолонами; вік до 18 років; вагітність; період лактації; гіперчутливість до офлоксацину, орнідазолу, інших фторхінолонів та похідних імідазолу, компонентів препарату. З обережністю: атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу (в анамнезі), хронічна ниркова недостатність, захворювання печінки, печінкова недостатність, органічні захворювання ЦНС (в т.ч. розсіяний склероз), схильність до судомних реакцій, міастенія, печінкова глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, цукровий діабет, синдром вродженого подовження інтервалу QT, захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), психози та інші психічні порушення в анамнезі; одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні IA та III класів, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, деякі антигістамінні, в т.ч. астемізол, терфенадин, ебастин),засобів для загальної анестезії із групи барбітуратів, лікарських засобів, що знижують АТ; електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії), літній вік, алкоголізм.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю. Дитячий вік віком до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: гастралгія, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, запор, метеоризм, біль у животі, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт, сухість слизової оболонки порожнини. ч. геморагічний), гепатит. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, нервозність, невпевненість рухів, тремор, судоми, оніміння та парестезії кінцівок, інтенсивні сновидіння, "кошмарні" сновидіння, тривожність, стан збудження, фобії, депресія, сплутаність свідомості, тиску, безсоння, нервозність, сонливість, епілептичні напади, екстрапірамідні розлади, психотичні реакції зі схильністю до суїциду, сенсорна або сенсорномоторна периферична нейропатія, порушення координації руху, тимчасова втрата свідомості. З боку опорно-рухового апарату: тендиніт, міалгії, артралгії, тендосиновіт, розрив сухожилля, біль у кінцівках, ригідність м'язів, рабдоміоліз, м'язова слабкість. З боку органів чуття: порушення сприйняття кольору, диплопія, порушення смаку, збочення смакових відчуттів, порушення нюху, слуху та рівноваги. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, колапс, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, в т.ч. аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует". Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, алергічний пневмоніт, алергічний нефрит, еозинофілія, лихоманка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм; мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона) та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), фотосенсибілізація, васкуліт, анафілактичний шок, свербіж зовнішніх статевих органів у жінок. З боку шкірних покровів: точкові крововиливи (петехії), бульозний геморагічний дерматит, папульозний висип з кіркою, що свідчить про ураження судин (васкуліт). З боку органів кровотворення: лейкопенія, агранулоцитоз, анемія (в т.ч. апластична та гемолітична), тромбоцитопенія, панцитопенія. З боку сечовидільної системи: гострий інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, дизурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність. Інші: дисбактеріоз кишечника, суперінфекція, гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет), вагініт, біль у грудях, стомлюваність, астенія, загальна слабкість, фотосенсибілізація, виділення з піхви, носова кровотеча, спрага, зниження маси тіла, фарингіт, риніт, сухий кашель, гострий напад порфірії (у пацієнтів із порфірією).Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується піддаватися дії сонячних променів, опромінення ультрафіолетовими променями (ртутно-кварцові лампи, солярій). Для профілактики гіперконцентрації сечі та наступної кристалурії під час лікування рекомендується проводити адекватну гідратацію. У разі виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, алергічних реакцій, псевдомембранозного коліту, розвитку симптомів периферичної нейропатії необхідно відмінити препарат. Тендініт, що рідко виникає, може призводити до розриву сухожилля (переважно ахіллового сухожилля), особливо у літніх пацієнтів. У разі ознак тендиніту необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію ахіллового сухожилля та проконсультуватися у ортопеда. У період лікування не можна вживати етанол. При застосуванні препарату жінкам не рекомендується використовувати гігієнічні тампони через підвищений ризик розвитку молочниці. На фоні лікування можливе погіршення перебігу міастенії, почастішання нападів порфірії у схильних хворих. При одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT антиаритмічні IA та III класів, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, деякі антигістамінні, в т.ч. астемізол, терфенадин, ебастин) необхідний систематичний контроль ЕКГ. Може призводити до хибно-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу (запобігає виділенню Mycobacterium tuberculosis). У хворих з порушеннями функції печінки або нирок необхідно контролювати концентрацію офлоксацину в плазмі. При тяжкій нирковій недостатності підвищується ризик розвитку токсичних ефектів (потрібна корекція дози, що знижує). При застосуванні препарату як на фоні прийому, так і через 2-3 тижні після припинення лікування можливий розвиток діареї, викликаної Clistridium difficile (псевдомембранозний коліт). У легких випадках достатньо відміни лікування та застосування іонообмінних смол (колестирамін, колестипол), у тяжких випадках показано відшкодування втрати рідини, електролітів та білка, призначення ванкомцину, бацитрацину або метронідазолу. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза – 1 таблетка 2 рази на день протягом 7-10 днів. Режим дозування при ХНН (розрахунок дози по офлоксацину): при КК 50-20 мл/хв - 200 мг 1 раз кожні 24 години, при КК менше 20 мл/хв, при гемодіалізі, перитонеальному діалізі - 200 мг 1 раз кожні 48. При печінковій недостатності максимальна добова доза – 2 таблетки (400 мг офлоксацину). Комбіфлокс приймають внутрішньо, за 1 годину до їди або через 2 години після їди, запиваючи достатньою кількістю води. Не слід розламувати, розжовувати чи руйнувати пігулку.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, загальмованість, дезорієнтація, сонливість, блювання, епілептиформні судоми, депресія, периферичний неврит. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія (діазепам – при судомах).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: кларитроміцин – 500 мг. Таблетки вкриті оболонкою. 10 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у вигляді левофлоксацину гемігідрату) – 250 мг; допоміжні речовини: кальцію стеарат, крохмаль 1500, крохмаль картопляний, кросповідон (колідон CL-M), повідон, лактоза, тальк, целюлоза мікрокристалічна; склад оболонки: гіпромелоза, макрогол, титану діоксид, тропеолін 0. 10 шт. в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаЛефлобакт® – синтетичний протимікробний бактерицидний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Порівняно з офлоксацином левофлоксацин має ширший спектр антибактеріальної активності, що додатково включає різні стрептококи, в т.ч. пневмококи. Левофлоксацин блокує бактеріальні ДНК-гіразу (топоізомеразу II) і топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембрані мікроорганізмів, але не впливає на ферменти клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Чутливі до левофлоксацину (МПК менше 2 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp. (крім Enterococcus faecium), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. коагулазонегативні (штами, чутливі та помірно чутливі до метициліну), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі штами), Streptococcus spp. групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (чутливі, помірно чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus pyogenes, Streptococcus групи Viridans (чутливі та резистентні до пеніциліну). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (штами, чутливі та резистентні до ампіциліну, (в т.ч. Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca), Moraxella catarrhalis (що продукують та не продукують β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis,Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens). Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia (Chlamydophila) pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (зокрема. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі до левофлоксацину (МПК ≥4 мг/л) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилін-резистентні) Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Burkholderia cepacia, Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі до левофлоксацину (МПК ≥ 8 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилін-резистентні штами). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується (прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції). Біодоступність – 99%. Час, необхідне досягнення максимальної концентрації - 1-2 год; при прийомі 250 мг та 500 мг максимальна концентрація становить 2,8 та 5,2 мкг/мл відповідно. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи (у т. ч. у передміхурову залозу), кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, поліморфно-ядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками із сечею шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить 70% від загального кліренсу. Період напіввиведення – 6-8 год. Менше 5 % левофлоксацину екскретується у вигляді метаболітів. Після перорального прийому в незміненому вигляді з нирками протягом 24 годин виводиться 70% і за 48 годин - 87% від прийнятої дози; у прямій кишці за 72 год виявляється 4%.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів. Левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ферменти ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембрані бактерій.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (хронічний бронхіт, пневмонія); ЛОР-органів (синусит, середній отит); сечостатевих органів (в т.ч. гострий пієлонефрит, простатит, урогенітальний хламідіоз); шкіри та м'яких тканин (нагноєні атероми, абсцес, фурункули); у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм туберкульозуПротипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, вагітність, період лактації, дитячий та підлітковий вік (до 18 років), порушення функції нирок: при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв, при знаходженні на гемодіалізі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. При призначенні препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (&le 1/10); часто (&le 1/100,< 1/10); нечасто (&le 1/1000, 1/100); рідко (&le 1/10000, 1/1000); дуже рідко (<1/10000) (включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку серця: рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома (постмаркетингові дані) - подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко – нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома (постмаркетингові дані) – панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко – парестезія, судоми; частота невідома (постмаркетингові дані) - периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), парозмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відсутності, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія Порушення органу зору: рідко - порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома (постмаркетингові дані) - минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко – дзвін у вухах; частота невідома (постмаркетингові дані) – зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка; частота невідома (постмаркетингові дані) – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота; нечасто - біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; Частота невідома (постмаркетингові дані) - геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома (постмаркетингові дані) - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома (постмаркетингові дані) - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин: рідко – зниження артеріального тиску. Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома (постмаркетингові дані) – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); нечасто – підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома (постмаркетингові дані) - тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця. Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто – почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома (постмаркетингові дані) - порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: дуже рідко - напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином. Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Лефлобакт. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Із сукральфатом. Дія препарату Лефлобакт значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку. Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак, при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К). У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином. При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорин. Левофлоксацин збільшував період напіввиведення циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами. Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT. Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк або сукральфату. Якщо випадково пропущений прийом препарату, слід якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Лефлобакт згідно з рекомендованим режимом його дозування. Гострий синусит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія – по 500 мг 1-2 рази на добу, протягом 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів – по 250 мг 1 раз на добу, протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-14 днів. Пієлонефрит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 28 днів. Інфекції шкірних покривів та м'яких тканин – по 500 мг 1-2 рази на добу, протягом 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу – по 500 мг 1-2 рази на добу – до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження – по 500 мг 1 раз на добу – до 8 тижнів. Левофлоксацин виводиться переважно через нирки, тому при лікуванні хворих на обмежену функцію нирок потрібно знижувати дозу препарату. Можливе призначення препарату Лефлобакт у таблетках для продовження курсу лікування тим пацієнтам, яким спочатку було призначено внутрішньовенне введення препарату Лефлобакт розчину для інфузій та було досягнуто покращення їхнього стану, що дозволяє проводити подальший прийом левофлоксацину внутрішньо. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки. При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку. Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче. Всередину, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки).ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне, діаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля нормалізації температури тіла рекомендується продовжувати лікування протягом щонайменше 48-78 год. Під час лікування необхідно уникати сонячного та штучного УФ-опромінення, щоб уникнути пошкодження шкірних покривів (фотосенсибілізація). З появою ознак тендиніту, псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом, при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – ризик розвитку гемолізу. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у вигляді левофлоксацину гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: стеарат кальцію - 3,7 мг, 7,4 мг, крохмаль 1500 - 18,5 мг, 37,0 мг, крохмаль картопляний - 31,8 мг, 63,6 мг, кросповідон (колідон CL-M) - 7,4 мг, 14,8 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600 ± 2700) – 5,8 мг, 11,6 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 26,87 мг, 53,73 мг, тальк – 9 ,25 мг, 18,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 16,68 мг, 33,36 мг; склад оболонки: гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза) - 17,7 мг, 35,4 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) - 0,92 мг, 1,84 мг, титану діоксид - 1,33 мг, 2,66 мг, тропеолін 0 - 0,05мг, 0,1мг. 10 шт. в упаковці.Опис лікарської формиПігулки овальні, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛефлобакт® – синтетичний протимікробний бактерицидний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Порівняно з офлоксацином левофлоксацин має ширший спектр антибактеріальної активності, що додатково включає різні стрептококи, в т.ч. пневмококи. Левофлоксацин блокує бактеріальні ДНК-гіразу (топоізомеразу II) і топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембрані мікроорганізмів, але не впливає на ферменти клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Чутливі до левофлоксацину (МПК менше 2 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp. (крім Enterococcus faecium), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. коагулазонегативні (штами, чутливі та помірно чутливі до метициліну), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі штами), Streptococcus spp. групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (чутливі, помірно чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus pyogenes, Streptococcus групи Viridans (чутливі та резистентні до пеніциліну). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (штами, чутливі та резистентні до ампіциліну, (в т.ч. Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca), Moraxella catarrhalis (що продукують та не продукують β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis,Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens). Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia (Chlamydophila) pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (зокрема. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі до левофлоксацину (МПК ≥4 мг/л) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилін-резистентні) Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Burkholderia cepacia, Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі до левофлоксацину (МПК ≥ 8 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилін-резистентні штами). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується (прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції). Біодоступність – 99%. Час, необхідний досягнення максимальної концентрації - 1-2 год; при прийомі 250 мг та 500 мг максимальна концентрація становить 2,8 та 5,2 мкг/мл відповідно. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи (у т. ч. у передміхурову залозу), кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, поліморфно-ядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками із сечею шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить 70% від загального кліренсу. Період напіввиведення – 6-8 год. Менше 5 % левофлоксацину екскретується у вигляді метаболітів. Після перорального прийому в незміненому вигляді з нирками протягом 24 годин виводиться 70% і за 48 годин - 87% від прийнятої дози; у прямій кишці за 72 год виявляється 4%.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів. Левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ферменти ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембрані бактерій.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (хронічний бронхіт, пневмонія); ЛОР-органів (синусит, середній отит); сечостатевих органів (в т.ч. гострий пієлонефрит, простатит, урогенітальний хламідіоз); шкіри та м'яких тканин (нагноєні атероми, абсцес, фурункули); у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм туберкульозуПротипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, вагітність, період лактації, дитячий та підлітковий вік (до 18 років), порушення функції нирок: при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв, при знаходженні на гемодіалізі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. При призначенні препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (&le 1/10); часто (&le 1/100,< 1/10); нечасто (&le 1/1000, 1/100); рідко (&le 1/10000, 1/1000); дуже рідко (<1/10000) (включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку серця: рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома (постмаркетингові дані) - подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко – нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома (постмаркетингові дані) – панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко – парестезія, судоми; частота невідома (постмаркетингові дані) - периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), парозмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відсутності, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія Порушення органу зору: рідко - порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома (постмаркетингові дані) - минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко – дзвін у вухах; частота невідома (постмаркетингові дані) – зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка; частота невідома (постмаркетингові дані) – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота; нечасто - біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; Частота невідома (постмаркетингові дані) - геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома (постмаркетингові дані) - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома (постмаркетингові дані) - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин: рідко – зниження артеріального тиску. Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома (постмаркетингові дані) – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); нечасто – підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома (постмаркетингові дані) - тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця. Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто – почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома (постмаркетингові дані) - порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: дуже рідко - напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином. Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Лефлобакт. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Із сукральфатом. Дія препарату Лефлобакт значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку. Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак, при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К). У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином. При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорин. Левофлоксацин збільшував період напіввиведення циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами. Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT. Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк або сукральфату. Якщо випадково пропущений прийом препарату, слід якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Лефлобакт згідно з рекомендованим режимом його дозування. Гострий синусит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія – по 500 мг 1-2 рази на добу, протягом 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів – по 250 мг 1 раз на добу, протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-14 днів. Пієлонефрит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 28 днів. Інфекції шкірних покривів та м'яких тканин – по 500 мг 1-2 рази на добу, протягом 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу – по 500 мг 1-2 рази на добу – до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження – по 500 мг 1 раз на добу – до 8 тижнів. Левофлоксацин виводиться переважно через нирки, тому при лікуванні хворих на обмежену функцію нирок потрібно знижувати дозу препарату. Можливе призначення препарату Лефлобакт у таблетках для продовження курсу лікування тим пацієнтам, яким спочатку було призначено внутрішньовенне введення препарату Лефлобакт розчину для інфузій та було досягнуто покращення їхнього стану, що дозволяє проводити подальший прийом левофлоксацину внутрішньо. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки. При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку. Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче. Всередину, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки).ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне, діаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля нормалізації температури тіла рекомендується продовжувати лікування протягом щонайменше 48-78 год. Під час лікування необхідно уникати сонячного та штучного УФ-опромінення, щоб уникнути пошкодження шкірних покривів (фотосенсибілізація). З появою ознак тендиніту, псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом, при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – ризик розвитку гемолізу. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у вигляді левофлоксацину гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: стеарат кальцію - 3,7 мг, 7,4 мг, крохмаль 1500 - 18,5 мг, 37,0 мг, крохмаль картопляний - 31,8 мг, 63,6 мг, кросповідон (колідон CL-M) - 7,4 мг, 14,8 мг, повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600 ± 2700) – 5,8 мг, 11,6 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 26,87 мг, 53,73 мг, тальк – 9 ,25 мг, 18,5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 16,68 мг, 33,36 мг; склад оболонки: гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза) - 17,7 мг, 35,4 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) - 0,92 мг, 1,84 мг, титану діоксид - 1,33 мг, 2,66 мг, тропеолін 0 - 0,05мг, 0,1мг. 5 штук. в упаковці.Опис лікарської формиПігулки овальні, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛефлобакт® – синтетичний протимікробний бактерицидний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Порівняно з офлоксацином левофлоксацин має ширший спектр антибактеріальної активності, що додатково включає різні стрептококи, в т.ч. пневмококи. Левофлоксацин блокує бактеріальні ДНК-гіразу (топоізомеразу II) і топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембрані мікроорганізмів, але не впливає на ферменти клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Чутливі до левофлоксацину (МПК менше 2 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp. (крім Enterococcus faecium), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. коагулазонегативні (штами, чутливі та помірно чутливі до метициліну), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі штами), Streptococcus spp. групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (чутливі, помірно чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus pyogenes, Streptococcus групи Viridans (чутливі та резистентні до пеніциліну). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (штами, чутливі та резистентні до ампіциліну, (в т.ч. Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca), Moraxella catarrhalis (що продукують та не продукують β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis,Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens). Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia (Chlamydophila) pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (зокрема. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі до левофлоксацину (МПК ≥4 мг/л) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилін-резистентні) Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Burkholderia cepacia, Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі до левофлоксацину (МПК ≥ 8 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилін-резистентні штами). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується (прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції). Біодоступність – 99%. Час, необхідне досягнення максимальної концентрації - 1-2 год; при прийомі 250 мг та 500 мг максимальна концентрація становить 2,8 та 5,2 мкг/мл відповідно. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи (у т. ч. у передміхурову залозу), кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, поліморфно-ядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками із сечею шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить 70% від загального кліренсу. Період напіввиведення – 6-8 год. Менше 5 % левофлоксацину екскретується у вигляді метаболітів. Після перорального прийому в незміненому вигляді з нирками протягом 24 годин виводиться 70% і за 48 годин - 87% від прийнятої дози; у прямій кишці за 72 год виявляється 4%.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів. Левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ферменти ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембрані бактерій.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (хронічний бронхіт, пневмонія); ЛОР-органів (синусит, середній отит); сечостатевих органів (в т.ч. гострий пієлонефрит, простатит, урогенітальний хламідіоз); шкіри та м'яких тканин (нагноєні атероми, абсцес, фурункули); у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм туберкульозуПротипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, вагітність, період лактації, дитячий та підлітковий вік (до 18 років), порушення функції нирок: при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв, при знаходженні на гемодіалізі.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності протипоказане. При призначенні препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (&le 1/10); часто (&le 1/100,< 1/10); нечасто (&le 1/1000, 1/100); рідко (&le 1/10000, 1/1000); дуже рідко (<1/10000) (включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними визначити частоту народження неможливо). Порушення з боку серця: рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома (постмаркетингові дані) - подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко – нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома (постмаркетингові дані) – панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко – парестезія, судоми; частота невідома (постмаркетингові дані) - периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсорно-моторна нейропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), парозмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відсутності, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія Порушення органу зору: рідко - порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома (постмаркетингові дані) - минуща втрата зору, увеїт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко – дзвін у вухах; частота невідома (постмаркетингові дані) – зниження слуху, втрата слуху. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка; частота невідома (постмаркетингові дані) – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота; нечасто - біль у животі, диспепсія, метеоризм, запор; Частота невідома (постмаркетингові дані) - геморагічна діарея, яка в окремих випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома (постмаркетингові дані) - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит. Реакції з боку шкіри дози препарату. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома (постмаркетингові дані) - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Порушення з боку судин: рідко – зниження артеріального тиску. Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома (постмаркетингові дані) – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності "печінкових" ферментів у крові (наприклад, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ)), підвищення активності лужної фосфатази (ЩФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); нечасто – підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома (постмаркетингові дані) - тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця. Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто – почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома (постмаркетингові дані) - порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: дуже рідко - напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів з порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ препаратами, що містять магній, алюміній, залізо та цинк, диданозином. Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-місткі препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфер алюміній або магній ), рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому таблеток Лефлобакт. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Із сукральфатом. Дія препарату Лефлобакт значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. З теофіліном, фенбуфеном або подібними лікарськими засобами групи нестероїдних протизапальних препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку. Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак, при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, нестероїдних протизапальних препаратів та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе зниження порога судомної готовності головного мозку. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К). У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/міжнародного нормалізованого відношення та/або розвиток кровотечі, у тому числі й тяжкого. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. З пробенецидом та циметидином. При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. З циклоспорин. Левофлоксацин збільшував період напіввиведення циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначним, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібне. З глюкокортикостероїдами. Одночасний прийом глюкокортикостероїдів збільшує ризик розриву сухожилля. З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT. Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому препаратів, що містять магній та/або алюміній, залізо, цинк або сукральфату. Якщо випадково пропущений прийом препарату, слід якнайшвидше прийняти чергову дозу і далі продовжувати приймати препарат Лефлобакт згідно з рекомендованим режимом його дозування. Гострий синусит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 10-14 днів. Загострення хронічного бронхіту – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія – по 500 мг 1-2 рази на добу, протягом 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів – по 250 мг 1 раз на добу, протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-14 днів. Пієлонефрит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит – по 500 мг 1 раз на добу, протягом 28 днів. Інфекції шкірних покривів та м'яких тканин – по 500 мг 1-2 рази на добу, протягом 7-14 днів. Комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу – по 500 мг 1-2 рази на добу – до 3-х місяців. Профілактика та лікування сибірки при повітряно-краплинному шляху зараження – по 500 мг 1 раз на добу – до 8 тижнів. Левофлоксацин виводиться переважно через нирки, тому при лікуванні хворих на обмежену функцію нирок потрібно знижувати дозу препарату. Можливе призначення препарату Лефлобакт у таблетках для продовження курсу лікування тим пацієнтам, яким спочатку було призначено внутрішньовенне введення препарату Лефлобакт розчину для інфузій та було досягнуто покращення їхнього стану, що дозволяє проводити подальший прийом левофлоксацину внутрішньо. Режим дозування у пацієнтів із порушеннями функції печінки. При порушенні функції печінки не потрібна корекція режиму дозування, оскільки левофлоксацин лише незначною мірою метаболізується в печінці. Режим дозування у пацієнтів похилого віку. Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв і нижче. Всередину, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки).ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне, діаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля нормалізації температури тіла рекомендується продовжувати лікування протягом щонайменше 48-78 год. Під час лікування необхідно уникати сонячного та штучного УФ-опромінення, щоб уникнути пошкодження шкірних покривів (фотосенсибілізація). З появою ознак тендиніту, псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом, при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – ризик розвитку гемолізу. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для інфузій - 1 мл/1 фл. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 5мг 500мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид – 900 мг, вода д/і – до 100 мл. 100 мл - флакони (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиРозчин для інфузій 0.5% зеленувато-жовтого кольору, прозорий.Фармакотерапевтична групаЛефлобакт® – синтетичний протимікробний бактерицидний препарат широкого спектру дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Порівняно з офлоксацином левофлоксацин має ширший спектр антибактеріальної активності, що додатково включає різні стрептококи, в т.ч. пневмококи. Левофлоксацин блокує бактеріальні ДНК-гіразу (топоізомеразу II) і топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембрані мікроорганізмів, але не впливає на ферменти клітин. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Чутливі до левофлоксацину (МПК менше 2 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp. (крім Enterococcus faecium), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. коагулазонегативні (штами, чутливі та помірно чутливі до метициліну), Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилін-чутливі штами), Streptococcus spp. групи C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (чутливі, помірно чутливі та резистентні до пеніциліну), Streptococcus pyogenes, Streptococcus групи Viridans (чутливі та резистентні до пеніциліну). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Acinetobacter spp. (в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus), Actinobacillus actinomycetemcomitans, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (штами, чутливі та резистентні до ампіциліну, (в т.ч. Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca), Moraxella catarrhalis (що продукують та не продукують β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis,Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens). Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veillonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia (Chlamydophila) pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (зокрема. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі до левофлоксацину (МПК ≥4 мг/л) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилін-резистентні) Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Burkholderia cepacia, Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides ovatus, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі до левофлоксацину (МПК ≥ 8 мг/мл) Грампозитивні аеробні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами), Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилін-резистентні штами). Грамнегативні аеробні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium.ФармакокінетикаРозподіл Фармакокінетика левофлоксацину має лінійний характер і передбачувана при одноразовому та множинному введенні препарату. Плазмовий профіль концентрацій левофлоксацину після внутрішньовенного введення аналогічний такому при прийомі таблеток. Тому пероральний та в/в шляху введення можуть вважатися взаємозамінними. Зв'язування з білками плазми – 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечовидільної системи, статеві органи, кісткову тканину, спинномозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфно-ядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. Середній Vd левофлоксацину становить від 89 до 112 л після одноразового та багаторазового внутрішньовенного введення 500 мг. Фармакокінетичні характеристики після разового внутрішньовенного введення левофлоксацину в дозі 500 мг, відповідно, становлять: Cmax - 6.2±1 мкг/мл, час, необхідний для досягнення Cmax - 1±0.1 год. Метаболізм Левофлоксацин незначно метаболізується у печінці (близько 5% введеної дози). Виведення T1/2 – 6.4±0.7 год. Левофлоксацин переважно виділяється нирками у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності зменшення кліренсу та його виведення через нирки залежить від ступеня зниження кліренсу креатиніну.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (хронічний бронхіт, пневмонія); ЛОР-органів (синусит, середній отит); сечостатевих органів (в т.ч. гострий пієлонефрит, простатит, урогенітальний хламідіоз); шкіри та м'яких тканин (нагноєні атероми, абсцес, фурункули); у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм туберкульозуПротипоказання до застосуванняепілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); підвищена чутливість (в т.ч. до інших хінолонів). З обережністю літній вік, у зв'язку з високою ймовірністю наявності супутнього зниження функції нирок (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази); у пацієнтів з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт або тяжка травма) (можливий розвиток судом); у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); у пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT; у пацієнтів із цукровим діабетом; схильність до судомних реакцій (атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу (в анамнезі)); органічні захворювання ЦНС; ниркова недостатність; синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); електролітний дисбаланс (наприклад, при гіпокаліємії, гіпомагніємії); психози та інші психічні порушення в анамнезі; печінкова порфірія; одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні препарати класів I А та III, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, похідні імідазолу, деякі антигістамінні, в т.ч. астемізол, терфенадин, ебастин) головного мозку (фенбуфен, теофілін). Не рекомендується призначати левофлоксацин одночасно з іншими засобами, що подовжують QT інтервал, т.к. збільшується ризик серцевих аритмій.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Протипоказаний дітям до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, біль у животі, псевдомембранозний коліт, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, гепатит, дисбактеріоз, тяжка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, особливо у пацієнтів (наприклад, при сепсисі). З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, судинний колапс, тахікардія, подовження інтервалу QT. З боку обміну речовин: гіпоглікемія (підвищення апетиту, підвищене потовиділення, тремтіння), напади порфірії. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, безсоння, парестезії, периферична сенсорна та сенсомоторна невропатія, тривожність, страх, психотичні реакції, самоушкоджуюча поведінка, включаючи суїцидальні думки та дії, галюцинації, сплутаність свідомості, депресія судоми, тремор, екстрапірамідні розлади, ажитація (збудження), нічні кошмари. З боку органів чуття: агевзія, дисгевзія (перекручення смаку), втрата смакових відчуттів, паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього), включаючи втрату нюху, вертиго (почуття відхилення або кружляння або власного тіла або навколишніх предметів) дзвін у вухах, зниження слуху. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міастенія, міалгія, розрив сухожиль, тендиніт, рабдоміоліз. З боку сечовидільної системи: гіперкреатинінемія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку органів кровотворення: еозинофілія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, геморагія. Алергічні реакції: свербіж, гіперемія, набряк шкіри та слизових оболонок, кропив'янка, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бронхоспазм, ядуха, задишка, анафілічний. Місцеві реакції: флебіт та перифлебіт. Інші: загострення порфірії, фотосенсибілізація, стійка пропасниця, розвиток суперінфекції, астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри комбінованому лікуванні фенбуфеном і подібних до нього НПЗП, теофіліном лікарський засіб може підвищувати поріг судомної готовності. ГКС підвищують ризик розриву сухожиль (особливо у похилому віці). Виведення левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробенециду. Левофлоксацин викликає невелике збільшення T1/2 циклоспорину із плазми крові. При одночасному застосуванні з варфарином збільшується протромбіновий час та ризик кровотечі (необхідний ретельний моніторинг МНО, протромбінового часу та інших показників коагуляції, а також моніторинг можливих ознак кровотечі). Етанол може посилити побічні ефекти з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість). У хворих на цукровий діабет, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, на фоні прийому левофлоксацину можливі гіпо- та гіперглікемічні стани (рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові). При одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні препарати класів I А та III, трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, макроліди, протигрибкові, похідні імідазолу, деякі антигістамінні, в т.ч. астемізол, терфенадін . Розчин для інфузій сумісний з 0.9% розчином хлориду натрію, 5% розчином декстрози (глюкози), 2.5% розчином Рінгера з декстрозою, комбінованими розчинами для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Не можна змішувати з гепарином та розчинами, що мають лужну реакцію.Спосіб застосування та дозиВ/в, краплинно, повільно 1-2 рази на добу. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Хворим із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну більше 50 мл/хв) можна рекомендувати наступний режим дозування препарату. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг (100 мл розчину) 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг (50 мл розчину) 1 раз на добу протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. гострий пієлонефрит): по 250 мг (50 мл розчину) 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин (нагноєні атероми, абсцес, фурункули): по 500 мг (100 мл розчину) 2 рази на добу протягом 7-14 днів. Хронічний бактеріальний простатит: 500 мг (100 мл розчину) 1 раз на добу протягом 28 днів. Септицемія/бактеріємія: по 500 мг (100 мл розчину) 1-2 рази на добу протягом 10-14 днів Інтраабдомінальна інфекція: по 500 мг (100 мл розчину) 1 раз на добу протягом 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Пацієнтам із порушенням функції нирок потрібна корекція режиму дозування залежно від величини кліренсу креатиніну. Кліренс креатиніну Режим дозування 250 мг/24 год 500 мг/24 год 500 мг/12 год перша доза: 250 мг перша доза: 500 мг перша доза: 500 мг 50-20 мл/хв потім – по 125 мг/24 год потім – по 250 мг/24 год потім – по 250 мг/12 год 19-10 мл/хв потім – по 125 мг/48 год потім – по 125 мг/24 год потім – по 125 мг/12 год < 10 мл/хв (включаючи гемодіаліз та ДАПД 1 ) потім – по 125 мг/48 год потім – по 125 мг/24 год потім – по 125 мг/24 год 1 - після гемодіалізу або тривалого амбулаторного перитонеального діалізу (ДАПД) не потрібне введення додаткових доз. При порушенні функції печінки не потрібно спеціального підбору доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Інфузійний розчин левофлоксацину 500 мг (100 мл) вводять внутрішньовенно краплинно повільно. Тривалість інфузії 1 флакона розчину левофлоксацину 500 мг (100 мл) має становити щонайменше 60 хв. Після внутрішньовенного введення через кілька днів можливий перехід на прийом внутрішньо в тій же дозі. Лікування левофлоксацином рекомендується продовжувати не менше 48-72 годин після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, судоми, подовження інтервалу QT. Лікування: симптоматичне, діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри важкій пневмонії, спричиненій пневмококами, терапевтичний ефект Лефлобакту може бути недостатнім. Тривалість внутрішньовенної інфузії 500 мг (100 мл інфузійного розчину) повинна становити не менше 60 хв. Під час інфузії в окремих випадках може спостерігатися відчуття серцебиття; транзиторне зниження артеріального тиску. При вираженому зниженні артеріального тиску інфузію негайно припиняють. Під час лікування необхідно уникати сонячного та штучного ультрафіолетового опромінення, щоб уникнути пошкодження шкірних покривів (фотосенсибілізація). З появою ознак тендиніту, псевдомембранозного коліту, алергічних реакцій левофлоксацин негайно скасовують. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом, при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – ризик розвитку гемолізу. Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, пацієнти з порушенням функції нирок потребують обов'язкового контролю функції нирок, а також корекції режиму дозування. Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які отримували фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: літній вік; порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія); синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); одночасний прийом лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT. У пацієнтів, які отримують фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична невропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину має бути припинено. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. Під час лікування слід уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно відмовитися від керування автомобілем та потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, крохмаль, натрію крохмаль гліколат, повідон К-30, тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза 15 cps, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид, 10 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаЛефокцин - синтетичний протимікробний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими мікроорганізмами: гострий синусит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, простатит показаннями, інтра-абдомінальна інфекція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, епілепсія, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, дитячий та підлітковий вік (до 18 років), вагітність та період лактації.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції з такими симптомами, як кропив'янка, бронхоспазм та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, раптове падіння артеріального тиску та шок, фотосенсибілізація, алергічний пневмоніт; васкуліт; в окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна мультиформна еритема. Загальним реакціям підвищеної чутливості можуть іноді передувати легші шкірні реакції. Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто – нудота, діарея, підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з кров'ю (може бути ознакою коліту та навіть псевдомембранозного коліту), підвищення рівня білірубіну у сироватці крові; дуже рідко – гепатит. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіпоглікемія (особливе значення має для пацієнтів із цукровим діабетом); можливі ознаки гіпоглікемії: значно підвищений апетит, нервозність, піт, тремтіння. При застосуванні хінолонів є ризик загострення порфірії, що не можна виключити під час лікування препаратом Лефокцин. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – депресія, неспокій, психотичні реакції (наприклад, з галюцинаціями), парестезії в кистях рук, тремор, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, судомний синдром, тривога. З боку органів чуття: дуже рідко - порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилення серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку кістково-м'язової системи: рідко – ураження сухожиль (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко - розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язова слабкість (має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом); в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок до гострої ниркової недостатності, наприклад, внаслідок алергічних реакцій (інтерстиціальний нефрит). З боку системи кровотворення: іноді підвищення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів; рідко – нейтропенія; тромбоцитопенію, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія, панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість (астенія); дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори (бактерії та гриби), яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика (вторинна інфекція та суперінфекція), яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Спосіб застосування та дозиХворим із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: Синусит (запалення додаткових пазух носа): по 500 мг 1 раз на день - 10 -14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні. Простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: 250 мг 1 раз на день - 7-10 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день - 10-14 днів (після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Інтра-абдомінальна інфекція: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору, після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Лікування препаратом Лефокцин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірного знищення збудника. Лефокцин приймають внутрішньо один або двічі на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епілептичних нападів. Крім того можливі шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок. У дослідженнях при застосуванні левофлоксацину у надмірно високих дозах було показано подовження інтервалу QT. Лікування: проведення симптомамтичної терапії. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів похилого віку слід мати на увазі, що вони часто страждають від порушень нирок. При тяжкому запаленні легенів, викликаному пневмококами, Лефокцин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками, можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Судомна готовність може підвищуватися і при одночасному застосуванні фенбуфену, подібних до нього НПЗЗ або теофіліну. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні Лефокцину дуже рідко, щоб уникнути її пацієнтам, не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню.При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити Лефокцин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко виникає при застосуванні препарату Лефокцин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призвести до розриву сухожилля. Розрив ахіллового сухожилля може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та мати двосторонній характер. У пацієнтів похилого віку, а також при лікуванні глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити терапію препаратом Лефокцин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, насамперед, забезпечивши йому стан спокою.З обережністю слід проводити лікування Лефокцином у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази у зв'язку з можливим руйнуванням еритроцитів (гемоліз). Слід мати на увазі, що під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток таких побічних ефектів, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, крохмаль, натрію крохмаль гліколат, повідон К-30, тальк очищений, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза 15 cps, пропіленгліколь, тальк, титану діоксид, 5 пігулок в упаковці.Фармакотерапевтична групаЛефокцин - синтетичний протимікробний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Левофлоксацин - лівообертальний ізомер офлоксацину. Блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими мікроорганізмами: гострий синусит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнені інфекції сечовивідних шляхів, простатит показаннями, інтра-абдомінальна інфекція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, епілепсія, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами, дитячий та підлітковий вік (до 18 років), вагітність та період лактації.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – анафілактичні та анафілактоїдні реакції з такими симптомами, як кропив'янка, бронхоспазм та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, раптове падіння артеріального тиску та шок, фотосенсибілізація, алергічний пневмоніт; васкуліт; в окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна мультиформна еритема. Загальним реакціям підвищеної чутливості можуть іноді передувати легші шкірні реакції. Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто – нудота, діарея, підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з кров'ю (може бути ознакою коліту та навіть псевдомембранозного коліту), підвищення рівня білірубіну у сироватці крові; дуже рідко – гепатит. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіпоглікемія (особливе значення має для пацієнтів із цукровим діабетом); можливі ознаки гіпоглікемії: значно підвищений апетит, нервозність, піт, тремтіння. При застосуванні хінолонів є ризик загострення порфірії, що не можна виключити під час лікування препаратом Лефокцин. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – депресія, неспокій, психотичні реакції (наприклад, з галюцинаціями), парестезії в кистях рук, тремор, психомоторне збудження, сплутаність свідомості, судомний синдром, тривога. З боку органів чуття: дуже рідко - порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилення серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку кістково-м'язової системи: рідко – ураження сухожиль (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко - розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля), м'язова слабкість (має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом); в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок до гострої ниркової недостатності, наприклад, внаслідок алергічних реакцій (інтерстиціальний нефрит). З боку системи кровотворення: іноді підвищення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів; рідко – нейтропенія; тромбоцитопенію, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія, панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість (астенія); дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори (бактерії та гриби), яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика (вторинна інфекція та суперінфекція), яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Спосіб застосування та дозиХворим із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: Синусит (запалення додаткових пазух носа): по 500 мг 1 раз на день - 10 -14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні. Простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: 250 мг 1 раз на день - 7-10 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. Септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день - 10-14 днів (після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Інтра-абдомінальна інфекція: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору, після внутрішньовенного введення для продовження терапії). Лікування препаратом Лефокцин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після достовірного знищення збудника. Лефокцин приймають внутрішньо один або двічі на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатньою кількістю рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їжею або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епілептичних нападів. Крім того можливі шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок. У дослідженнях при застосуванні левофлоксацину у надмірно високих дозах було показано подовження інтервалу QT. Лікування: проведення симптомамтичної терапії. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні пацієнтів похилого віку слід мати на увазі, що вони часто страждають від порушень нирок. При тяжкому запаленні легенів, викликаному пневмококами, Лефокцин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками, можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Судомна готовність може підвищуватися і при одночасному застосуванні фенбуфену, подібних до нього НПЗЗ або теофіліну. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні Лефокцину дуже рідко, щоб уникнути її пацієнтам, не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню.При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити Лефокцин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко виникає при застосуванні препарату Лефокцин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призвести до розриву сухожилля. Розрив ахіллового сухожилля може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та мати двосторонній характер. У пацієнтів похилого віку, а також при лікуванні глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити терапію препаратом Лефокцин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля, насамперед, забезпечивши йому стан спокою.З обережністю слід проводити лікування Лефокцином у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази у зв'язку з можливим руйнуванням еритроцитів (гемоліз). Слід мати на увазі, що під час лікування препаратом Лефокцин можливий розвиток таких побічних ефектів, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.що погіршує здатність до концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій. Це слід враховувати при необхідності керування автотранспортом, обслуговування машин і механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні. Особливо це стосується випадків взаємодії препарату з етанолом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 12 мг, гипролоза 28 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 55 мг, тальк 55.2 мг, кроскармелоза натрію 20.6 мг, магнію стеарат 6.74 мг. Склад оболонки: опадрай 15B26688 коричневий (гіпромелоза 2910 3 CP 4.76 мг, гібрид 4 м2, 1 заліза оксид червоний (E172) 43 мкг, барвник заліза оксид чорний (E172) 13 мкг). 14 штук в упаковці, картонні пачки.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з жовтуватим відтінком, капсулоподібні, з ризиком на одному боці, з гравіюванням "LX" з одного боку від ризику та "500" - з іншого.Фармакотерапевтична групаСинтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів, що містить як активну речовину лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах бактерій. Левофлоксацин діє бактерицидно, активний щодо великої кількості збудників бактеріальних інфекцій як за умов in vitro, і in vivo. Чутливі мікроорганізми (мінімальна переважна концентрація (МПК & ge2 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазонегативні, метицилінчутливі/лейкотоксинсодержащіе/помірно чутливі штами), в т.ч. Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилінчутливі штами), Streptococcus spp. груп С та G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливі/помірно чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridans (пеніцилінчутливі/резистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp., в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacillus actinomycetecomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp., в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампіцилінчутливі/резистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter py. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, dis. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multitocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., в т.ч.Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas spp., у т.ч. Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Serratia spp., в т.ч. Serratia marcescens, Salmonella spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasmahominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні мікроорганізми (МПК понад 8 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами), інші Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при інфекціях, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Proteus miras Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.ФармакокінетикаВсмоктування: Після перорального прийому левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується із тонкої кишки. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність левофлоксацину в дозі 500 мг після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг Cmax левофлоксацину становить 5,2±1,2 мкг/мл, час досягнення Cmax - 1,3 год. Розподіл: Зв'язування з білками плазми – 30-40%. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинномозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити та альвеолярні макрофаги. Метаболізм та виведення: У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Т1/2 - 6-8 год. Після перорального прийому приблизно 87% дози виділяється протягом 48 годин нирками у незміненому вигляді, менше 4% протягом 72 годин через кишечник. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів: При нирковій недостатності зменшення кліренсу левофлоксацину та його виведення нирками залежить від ступеня зниження кліренсу креатиніну (КК). При КК 50-80 мл/хв Т1/2 становить 9 год, нирковий кліренс становить 57 мл/хв; при КК 20-49 мл/хв Т1/2 становить 27 год, нирковий кліренс становить 26 мл/хв; при КК менше 20 мл/хв Т1/2 становить 35 год, нирковий кліренс становить 13 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); лОР-органів (в т.ч. гострий синусит); сечовивідних шляхів та нирок (в т.ч. гострий пієлонефрит); шкіри та м'яких тканин (абсцеси, фурункульоз); чронічний бактеріальний простатит; інтраабдомінальні інфекції; лікарсько-стійкі форми туберкульозу – у складі комплексної терапії. При застосуванні препарату слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або компонентів препарату; епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози або недостатність лактази, а також глюкозо-галактозна мальабсорбція. Зважаючи на відсутність можливості поділу таблетки надвоє протипоказане застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок: У пацієнтів з КК менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 250 мг/24 год; у пацієнтів з КК менше 20 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 500 мг/24 год та 500 мг/12 год; при КК менше 10 мл/хв (в т.ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі) неможливе застосування для всіх режимів дозування. З обережністю: При дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; у пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання; у пацієнтів, схильних до розвитку судом (у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС та пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін); у пацієнтів з порушенням функції нирок із КК 50-20 мл/хв; у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT на ЕКГ: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією), із синдромом вродженого подовження інтервалу QT, із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), при одночасному прийомі , здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби IA та III класу, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики, у пацієнтів похилого віку та жінок; у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, наприклад, глибенкламід, або інсулін; у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (&le1/10), часто (від &le1/100 до<1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1 1000), дуже рідко (від <1/10 000, включаючи окремі випадки), частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо). З боку серцево-судинної системи: рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску; частота невідома – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко – нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома - панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність та/або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко – парестезія, судоми; частота невідома - периферична сенсорна невропатія, периферична сенсорно-моторна невропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. З боку психіки: часто – безсоння; нечасто – почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома - порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. З боку органу зору: дуже рідко – порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома - увеїт, минуща втрата зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко – дзвін у вухах; частота невідома – зниження слуху, втрата слуху. З боку дихальної системи: нечасто: задишка; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання; нечасто – біль у животі, метеоризм, запор, диспепсія; частота невідома – стоматит, геморагічна діарея, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів у крові (наприклад, АЛТ, АСТ, підвищення активності ЛФ та ГГТ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома – важка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія (підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові); рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні хвороби: нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, що знижують церебральний поріг судомної готовності. Це стосується і одночасного прийому хінолонів та теофіліну, а також НПЗЗ – похідних пропіонової кислоти. Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Пероральний прийом спільно з препаратами, що містять двовалентні та тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-містять препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфера алюміній або магній), призводить до зниження всмоктування та ослаблення ефекту левофлоксацину, тому його слід призначати за 2 години до або через 2 години після прийому вищевказаних лікарських засобів. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Дія левофлоксацину значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. При одночасному застосуванні антагоністів вітаміну К необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які лікувалися левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/МНО та/або розвиток кровотечі, у т.ч. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові. При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду – на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. Левофлоксацин при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА та ІІІ класів, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками може спричинити подовження інтервалу QT. Левофлоксацин підвищує Т1/2 циклоспорину на 33%. Т.к. це збільшення є клінічно незначним, корекція дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібна. Прийом кортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля. Фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення.Спосіб застосування та дозиГострий синусит: по 500 мг 1 раз на добу протягом 10-14 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на добу, 7-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250-500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 250 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів. Пієлонефрит: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: 500 мг 1 раз на добу, курс лікування – 28 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. Комплексна терапія лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 500 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – до 3 місяців. Тривалість лікування залежить від виду та тяжкості захворювання. За необхідності можливий перехід із однієї лікарської форми левофлоксацину на іншу. Після усунення симптомів гострого запалення та нормалізації температури рекомендується продовжувати терапію левофлоксацином протягом 48-72 год. Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв та нижче. У пацієнтів з порушеннями функції печінки не потрібна корекція дози.ПередозуванняСимптоми передозування препарату левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судоми). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота, блювання) та ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ. У дослідженнях, проведених з використанням надвисоких доз левофлоксацину, показано подовження інтервалу QT. Лікування: промивання шлунка та симптоматична терапія. Левофлоксацин не виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоширеність набутої резистентності мікроорганізмів може змінюватись залежно від географічного регіону та з часом, у зв'язку з чим необхідне визначення чутливості збудника до левофлоксацину. Є висока ймовірність того, що Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) у випадку, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розвитку сухожилля може підвищуватися при одночасному прийомі кортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом та розпочати відповідну терапію ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після прийому першої дози препарату. У разі розвитку пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і терміново звернутися до лікаря. При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Т.к. Левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, пацієнтам з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта і у разі розвитку під час лікування суперінфекції слід вживати відповідних заходів. Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація на фоні лікування левофлоксацином відзначається досить рідко, хворим не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування. Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. При підозрі на псевдомембранознийколіт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування (ванкоміцин, тейкопланін абометронідазол усередину). Протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишок. Як і інші фторхінолони, левофлоксацин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із схильністю до розвитку судом: у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС (інсульт, тяжка черепно-мозкова травма), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен та інші НПЗЗ, або інші препарати, такі як теофілін. При виникненні судом застосування препарату слід припинити. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична невропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Під час лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний 12 мг, гипролоза 28 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 55 мг, тальк 55.2 мг, кроскармелоза натрію 20.6 мг, магнію стеарат 6.74 мг. Склад оболонки: опадрай 15B26688 коричневий (гіпромелоза 2910 3 CP 4.76 мг, гібрид 4 м2, 1 заліза оксид червоний (E172) 43 мкг, барвник заліза оксид чорний (E172) 13 мкг). 7 штук в упаковці, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з жовтуватим відтінком, капсулоподібні, з ризиком на одному боці, з гравіюванням "LX" з одного боку від ризику та "500" - з іншого.Фармакотерапевтична групаСинтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів, що містить як активну речовину лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах бактерій. Левофлоксацин діє бактерицидно, активний щодо великої кількості збудників бактеріальних інфекцій як за умов in vitro, і in vivo. Чутливі мікроорганізми (мінімальна переважна концентрація (МПК & ge2 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium jeikeium, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазонегативні, метицилінчутливі/лейкотоксинсодержащіе/помірно чутливі штами), в т.ч. Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), Staphylococcus epidermidis (метицилінчутливі штами), Streptococcus spp. груп С та G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливі/помірно чутливі/резистентні штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridans (пеніцилінчутливі/резистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter spp., в т.ч. Acinetobacter baumannii, Acinetobacillus actinomycetecomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp., в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампіцилінчутливі/резистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter py. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (продукуючі та непродукуючі β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, dis. Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multitocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., в т.ч.Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas spp., у т.ч. Pseudomonas aeruginosa (шпитальні інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, можуть вимагати комбінованого лікування), Serratia spp., в т.ч. Serratia marcescens, Salmonella spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium spp., в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasmahominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. Помірно чутливі мікроорганізми (МПК = 4 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium urealyticum, Corynebacterium xerosis, Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis (метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus (метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Campylobacter jejuni, Campylobacter coli. Анаеробні мікроорганізми: Prevotella spp., Porphyromonas spp. Резистентні мікроорганізми (МПК понад 8 мг/л): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами), інші Staphylococcus spp. (Коагулазонегативні метицилінрезистентні штами). Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Alcaligenes xylosoxidans. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides thetaiotaomicron. Інші мікроорганізми: Mycobacterium avium. Клінічна ефективність (ефективність у клінічних дослідженнях при інфекціях, що викликаються переліченими нижче мікроорганізмами): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Proteus miras Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Резистентність до левофлоксацину розвивається внаслідок поетапного процесу мутацій генів, що кодують обидві топоізомерази типу II: ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Інші механізми резистентності, такі як механізм впливу на пенетраційні бар'єри мікробної клітини (механізм, характерний для Pseudomonas aeruginosa) та механізм еффлюксу (активного виведення протимікробного засобу з мікробної клітини), можуть також зменшувати чутливість мікроорганізмів до левофлоксацину. У зв'язку з особливостями механізму дії левофлоксацину зазвичай не спостерігається перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими протимікробними засобами.ФармакокінетикаВсмоктування: Після перорального прийому левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується із тонкої кишки. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність левофлоксацину в дозі 500 мг після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг Cmax левофлоксацину становить 5,2±1,2 мкг/мл, час досягнення Cmax - 1,3 год. Розподіл: Зв'язування з білками плазми – 30-40%. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинномозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити та альвеолярні макрофаги. Метаболізм та виведення: У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Т1/2 - 6-8 год. Після перорального прийому приблизно 87% дози виділяється протягом 48 годин нирками у незміненому вигляді, менше 4% протягом 72 годин через кишечник. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів: При нирковій недостатності зменшення кліренсу левофлоксацину та його виведення нирками залежить від ступеня зниження кліренсу креатиніну (КК). При КК 50-80 мл/хв Т1/2 становить 9 год, нирковий кліренс становить 57 мл/хв; при КК 20-49 мл/хв Т1/2 становить 27 год, нирковий кліренс становить 26 мл/хв; при КК менше 20 мл/хв Т1/2 становить 35 год, нирковий кліренс становить 13 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: нижніх дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія); лОР-органів (в т.ч. гострий синусит); сечовивідних шляхів та нирок (в т.ч. гострий пієлонефрит); шкіри та м'яких тканин (абсцеси, фурункульоз); чронічний бактеріальний простатит; інтраабдомінальні інфекції; лікарсько-стійкі форми туберкульозу – у складі комплексної терапії. При застосуванні препарату слід враховувати офіційні національні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів, а також чутливість патогенних мікроорганізмів у конкретній країні.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або компонентів препарату; епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози або недостатність лактази, а також глюкозо-галактозна мальабсорбція. Зважаючи на відсутність можливості поділу таблетки надвоє протипоказане застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок: У пацієнтів з КК менше 50 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 250 мг/24 год; у пацієнтів з КК менше 20 мл/хв неможливе застосування при режимі дозування з початковою дозою 500 мг/24 год та 500 мг/12 год; при КК менше 10 мл/хв (в т.ч. при гемодіалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі) неможливе застосування для всіх режимів дозування. З обережністю: При дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; у пацієнтів із психозами або у пацієнтів, які мають в анамнезі психічні захворювання; у пацієнтів, схильних до розвитку судом (у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС та пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, такі як фенбуфен, теофілін); у пацієнтів з порушенням функції нирок із КК 50-20 мл/хв; у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT на ЕКГ: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією), із синдромом вродженого подовження інтервалу QT, із захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), при одночасному прийомі , здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби IA та III класу, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики, у пацієнтів похилого віку та жінок; у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, наприклад, глибенкламід, або інсулін; у пацієнтів з тяжкими небажаними реакціями на інші фторхінолони, такими як тяжкі неврологічні реакції.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років.Побічна діяЧастота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (&le1/10), часто (від &le1/100 до<1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1 1000), дуже рідко (від <1/10 000, включаючи окремі випадки), частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо). З боку серцево-судинної системи: рідко – синусова тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску; частота невідома – подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, шлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія типу "пірует", які можуть призводити до зупинки серця. З боку системи кровотворення: нечасто – лейкопенія (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові), еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів у периферичній крові); рідко – нейтропенія (зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові); частота невідома - панцитопенія (зменшення кількості всіх формених елементів у периферичній крові), агранулоцитоз (відсутність та/або різке зменшення кількості гранулоцитів у периферичній крові), гемолітична анемія. З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, тремор, дисгевзія (перекручення смаку); рідко – парестезія, судоми; частота невідома - периферична сенсорна невропатія, периферична сенсорно-моторна невропатія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія (розлад відчуття запаху, особливо суб'єктивне відчуття запаху, об'єктивно відсутнього) непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. З боку психіки: часто – безсоння; нечасто – почуття занепокоєння, тривога, сплутаність свідомості; рідко – психічні порушення (наприклад, галюцинації, параноя), депресія, ажитація (збудження), порушення сну, нічні кошмари; частота невідома - порушення психіки з порушеннями поведінки із заподіянням собі шкоди, включаючи суїцидальні думки та суїцидальні спроби. З боку органу зору: дуже рідко – порушення зору, такі як розпливчастість видимого зображення; частота невідома - увеїт, минуща втрата зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго (почуття відхилення чи кружляння чи власного тіла чи навколишніх предметів); рідко – дзвін у вухах; частота невідома – зниження слуху, втрата слуху. З боку дихальної системи: нечасто: задишка; частота невідома – бронхоспазм, алергічний пневмоніт. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання; нечасто – біль у животі, метеоризм, запор, диспепсія; частота невідома – стоматит, геморагічна діарея, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів у крові (наприклад, АЛТ, АСТ, підвищення активності ЛФ та ГГТ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну в крові; частота невідома – важка печінкова недостатність, включаючи випадки розвитку гострої печінкової недостатності, іноді з фатальним результатом, особливо у пацієнтів з тяжким основним захворюванням (наприклад, у пацієнтів з сепсисом), гепатит, жовтяниця. З боку сечовидільної системи: нечасто – гіперкреатинінемія (підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові); рідко – гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок розвитку інтерстиціального нефриту). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна багатоформна еритема, реакції фотосенсибілізації (підвищеної чутливості до сонячного та ультрафіолетового випромінювання), лейкоцитокластичний васкуліт. Реакції з боку шкіри та слизових оболонок можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія; рідко – ураження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахілова сухожилля), м'язову слабкість, яка може бути особливо небезпечна у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією (myasthenia gravis); частота невідома - рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллове сухожилля. Цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування та може мати двосторонній характер), розрив зв'язок, розрив м'язів, артрит. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія; рідко – гіпоглікемія, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом (можливі ознаки гіпоглікемії: "вовчий" апетит, нервозність, піт, тремтіння); частота невідома – гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Інфекційні та паразитарні хвороби: нечасто – грибкові інфекції, розвиток резистентності патогенних мікроорганізмів. Загальні розлади: нечасто – астенія; рідко – пірексія (підвищення температури тіла); частота невідома - біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). З боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактичний шок, анафілактоїдний шок. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді розвиватися навіть після прийому першої дози препарату. Інші можливі небажані ефекти, що стосуються всіх фторхінолонів: Дуже рідко: напади порфірії (дуже рідкісної хвороби обміну речовин) у пацієнтів із порфірією.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, що знижують церебральний поріг судомної готовності. Це стосується і одночасного прийому хінолонів та теофіліну, а також НПЗЗ – похідних пропіонової кислоти. Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Пероральний прийом спільно з препаратами, що містять двовалентні та тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- та/або алюміній-містять препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять як буфера алюміній або магній), призводить до зниження всмоктування та ослаблення ефекту левофлоксацину, тому його слід призначати за 2 години до або через 2 години після прийому вищевказаних лікарських засобів. Солі кальцію мають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо. Дія левофлоксацину значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби захисту слизової оболонки шлунка). Пацієнтам, які отримують левофлоксацин та сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину. Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується лише на 13%. При одночасному застосуванні антагоністів вітаміну К необхідний контроль показників системи згортання крові. У пацієнтів, які лікувалися левофлоксацином у комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/МНО та/або розвиток кровотечі, у т.ч. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові. При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід бути обережним, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% та пробенециду – на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення за нормальної функції нирок. Левофлоксацин при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА та ІІІ класів, трициклічними антидепресантами, макролідами, нейролептиками може спричинити подовження інтервалу QT. Левофлоксацин підвищує Т1/2 циклоспорину на 33%. Т.к. це збільшення є клінічно незначним, корекція дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібна. Прийом кортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля. Фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином не змінюється достатньою мірою, щоб це мало клінічне значення.Спосіб застосування та дозиГострий синусит: по 500 мг 1 раз на добу протягом 10-14 днів. Позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на добу, 7-14 днів. Загострення хронічного бронхіту: по 250-500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 250 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів. Пієлонефрит: 500 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Хронічний бактеріальний простатит: 500 мг 1 раз на добу, курс лікування – 28 днів. Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 500 мг 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. Комплексна терапія лікарсько-стійких форм туберкульозу: по 500 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – до 3 місяців. Тривалість лікування залежить від виду та тяжкості захворювання. За необхідності можливий перехід із однієї лікарської форми левофлоксацину на іншу. Після усунення симптомів гострого запалення та нормалізації температури рекомендується продовжувати терапію левофлоксацином протягом 48-72 год. Для пацієнтів похилого віку не потрібна корекція режиму дозування, за винятком випадків зниження КК до 50 мл/хв та нижче. У пацієнтів з порушеннями функції печінки не потрібна корекція дози.ПередозуванняСимптоми передозування препарату левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судоми). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота, блювання) та ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ. У дослідженнях, проведених з використанням надвисоких доз левофлоксацину, показано подовження інтервалу QT. Лікування: промивання шлунка та симптоматична терапія. Левофлоксацин не виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПоширеність набутої резистентності мікроорганізмів може змінюватись залежно від географічного регіону та з часом, у зв'язку з чим необхідне визначення чутливості збудника до левофлоксацину. Є висока ймовірність того, що Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, що викликаються Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні штами) у випадку, якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину. Тендініт, що рідко спостерігається, при застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, може призводити до розриву сухожилля, включаючи ахілове сухожилля. Цей побічний ефект може розвинутись протягом 48 годин після початку лікування та може бути двостороннім. Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту. Ризик розвитку сухожилля може підвищуватися при одночасному прийомі кортикостероїдів. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом та розпочати відповідну терапію ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію. Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно фатальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після прийому першої дози препарату. У разі розвитку пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і терміново звернутися до лікаря. При прийомі левофлоксацину спостерігалися випадки важких бульозних реакцій шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. У разі розвитку будь-яких реакцій з боку шкіри або слизових оболонок пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря та не продовжувати лікування до його консультації. Повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки, включаючи розвиток фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину, головним чином у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування та термінового звернення до лікаря у разі появи ознак та симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж та біль у животі. Т.к. Левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, пацієнтам з порушенням функції нирок потрібний обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування. При лікуванні пацієнтів похилого віку слід на увазі, що у пацієнтів цієї групи часто спостерігаються порушення функції нирок. Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження нечутливих до нього мікроорганізмів (бактерій та грибів), що може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. В результаті може розвинутись суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта і у разі розвитку під час лікування суперінфекції слід вживати відповідних заходів. Повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин. При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід бути обережним у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоректованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); синдром вродженого подовження інтервалу QT; захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному прийомі лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики. Пацієнти похилого віку та пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати у них фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація на фоні лікування левофлоксацином відзначається досить рідко, хворим не рекомендується піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню під час лікування та протягом 48 годин після закінчення лікування. Діарея, що розвинулася під час або після лікування левофлоксацином, особливо важка, завзята та/або з кров'ю, може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що викликається Clostridium difficile. При підозрі на псевдомембранознийколіт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування (ванкоміцин, тейкопланін абометронідазол усередину). Протипоказано застосування препаратів, що пригнічують перистальтику кишок. Як і інші фторхінолони, левофлоксацин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із схильністю до розвитку судом: у пацієнтів з попередніми ураженнями ЦНС (інсульт, тяжка черепно-мозкова травма), у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку, такі як фенбуфен та інші НПЗЗ, або інші препарати, такі як теофілін. При виникненні судом застосування препарату слід припинити. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Як і при застосуванні інших хінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії та гіпоглікемії, зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують одночасно лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або препаратами інсуліну. Повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом потрібен моніторинг концентрації глюкози у крові. У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, відзначалася сенсорна та сенсорно-моторна периферична невропатія, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта з'являються симптоми нейропатії, застосування левофлоксацину слід припинити. Це мінімізує можливий ризик розвитку незворотних змін. При застосуванні хінолонів, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про розвиток психотичних реакцій, які в дуже рідкісних випадках прогресували до розвитку суїцидальних думок та порушень поведінки із заподіянням собі шкоди (іноді після прийому разової дози левофлоксацину). При розвитку таких реакцій лікування левофлоксацином слід припинити та призначити відповідну терапію. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. При розвитку будь-яких порушень зору потрібна негайна консультація офтальмолога. При одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів та левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників зсідання крові. У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може призводити до неправдивих результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами. Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis і призводити надалі до хибно-негативних результатів бактеріологічного діагнозу туберкульозу. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язовою активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Спостерігалися несприятливі реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і смертельний результат, які асоціювалися із застосуванням фторхінолонів у пацієнтів із псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнтів із встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: Під час лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина – кларитроміцин – 500 мг; Допоміжні речовини - повідон, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелозу, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II 31F58914 білий (запатентована суміш, що містить гіпромелозу, лактози моногідрат, титану діоксид (Е171). макрогол 4000, натрію цитрат). Таблетки вкриті оболонкою. 5 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки вкриті оболонкою.Фармакотерапевтична групаКларитроміцин – антибіотик групи макролідів – пригнічує у мікробній клітині синтез білка, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. При прийомі внутрішньо кларитроміцин метаболізується з утворенням основного метаболіту 14гідроксикларитроміцину, який має таку ж або на 1-2 порядки меншу (залежно від виду мікроорганізму) протимікробну активність, ніж незмінена речовина.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами – інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт та синусит). інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія) інфекції шкіри та м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до макролідів.Побічна діяМожливі нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, висипання на шкірі, головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні кларитроміцину з теофіліном та карбамазепіном відмічено підвищення вмісту останніх у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРежим дозування та тривалість курсу лікування визначаються індивідуально з урахуванням показань, тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Для дорослих та дітей старше 12 років середня доза становить 250 мг 2 рази на добу. При необхідності кларитроміцин можна призначати по 500 мг двічі на добу. Тривалість курсу лікування – 5-14 днів.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: максимально швидко промити шлунок, призначити симптоматичну терапію.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 250 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 17.5 мг, повідон 15 мг, магнію стеарат 5 мг, кроскармелоза натрію 8.27 мг, кремнію діоксид колоїдний 3 мг; Склад оболонки: Опадрай Білий 15 мг, у т. ч. ПВХ 7.035 мг, макрогол 3350 3.54 мг, тальк 2.61 мг, титану діоксид 1.815 мг.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, циліндричні, двоопуклі, з ризиком; на зламі видно два шари - ядро ​​світло-жовтого кольору та плівкова оболонка. Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, циліндричні, двоопуклі; на зламі видно два шари - ядро ​​світло-жовтого кольору та плівкова оболонка. Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, капсулоподібні, двоопуклі, з ризиком з одного боку; на поперечному розломі – ядро ​​світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Аеробні грам-позитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I), Staphylococcus aureus methi-S, Staphycoc і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R. Аэробные грам-отрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannil, Acinetobacter spp, Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp, Moraxela catarrhalis (3+/p-, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae не PPNG/PPNG, Neisse men mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp, Salmonella spp, Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp, Peptostreptococcus, Propionibacterum spp, Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp, Mycobacterium spp, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniaФармакокінетикаЛевофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після перорального прийому. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину Стах становить 5,2-6,9 мкг/мл, час досягнення Стах-1,3 год, Т1/2 - 6-8 год. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 87% від прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин, менше 4% з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інтраабдомінальна інфекціяПротипоказання до застосуваннягіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів; ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв. – у зв'язку з неможливістю дозування даної лікарської форми); епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); вагітність та період лактації. З обережністю слід застосовувати в осіб похилого віку через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок, а також при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Левофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків (до 18 років) через ймовірність ураження суглобових хрящів.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – загальні реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції) з такими симптомами, як кропив'янка, звуження бронхів та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – набряки шкіри та слизових оболонок (наприклад, в області обличчя та глотки), раптове падіння артеріального тиску та шок, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, алергічний пневмоніт, васкуліт; в окремих випадках – важкі висипання на шкірі з утворенням пухирів, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна багатоформна еритема. Загальним реакціям гіперчутливості іноді можуть передувати легші шкірні реакції.Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності ферментів печінки (наприклад, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з домішкою крові, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою запалення кишечника і навіть псевдомембранозного коліту. З боку обміну речовин: дуже рідко – зниження концентрації глюкози в крові, що має особливе значення для хворих, які страждають на цукровий діабет (можливі ознаки гіпоглікемії: підвищення апетиту, нервозність, піт, тремтіння). Досвід застосування інших хінолонів свідчить про те, що вони здатні викликати загострення порфірії у хворих, які вже страждають на це захворювання. Подібний ефект не виключається при застосуванні препарату левофлоксацин. З боку нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – занепокоєння, парестезії в кистях рук, тремтіння, психотичні реакції типу галюцинацій та депресій, збуджений стан, судоми та сплутаність свідомості; дуже рідко – порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилене серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний (шокоподібний) колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку опорно-рухового апарату: рідко – ураження сухожилля (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля); цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може мати двосторонній характер, м'язову слабкість, що має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом; в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня білірубіну та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності, інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: іноді збільшення кількості еозинофілів, зменшення числа лейкоцитів; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія; панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість; дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика, яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, здатних, у свою чергу, знижувати церебральний поріг судомної готовності. Так само це стосується також одночасного застосування хінолонів і теофіліну. Дія препарату Левофлоксацин значно послаблюється при одночасному застосуванні із сукральфатом. Те саме відбувається і при одночасному застосуванні магній-або алюмінієвмісних антацидних засобів, а також солей заліза. Левофлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. З карбонатом кальцію взаємодії не виявлено. При одночасному використанні антагоністів вітаміну К необхідний контроль за системою згортання крові. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробеніциду. Слід зазначити, що ця взаємодія практично не має жодного клінічного значення. Тим не менш, при одночасному застосуванні лікарських засобів типу пробеніциду та циметидину, що блокують певний шлях виведення (канальцева секреція), лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Це стосується насамперед хворих з обмеженою функцією нирок. Левофлоксацин трохи збільшує період напіввиведення циклоспорину. Прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 або 2 рази на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатню кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: синусит: по 500 мг 1 раз на день – 10-14 днів; загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів; позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні; простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по 250 мг 1 раз на день – 7-10 днів; інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів; септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день -10-14 днів; інтраабдомінальна інфекція:по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Пацієнтам після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібне введення додаткових доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки не потрібний спеціальний добір доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування препаратом Левофлоксацин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після лабораторно підтвердженого одужання.ПередозуванняСимптоми передозування препарату Левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епіприпадків). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу QT. Лікування має бути симптоматичним. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛевофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків через ймовірність ураження суглобових хрящів. При лікуванні хворих похилого віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок. При тяжкому запаленні легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками (P. aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Левофлоксацин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, щоб уникнути її хворим не рекомендується піддаватися без особливої ​​потреби сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню. При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко спостерігається при застосуванні препарату Левофлоксацин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожилля. Хворі похилого віку більш схильні до тендініту. Лікування глюкокортикостероїдами ймовірно підвищує ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля. Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування таких хворих на левофлоксацин слід проводити з великою обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Левофлоксацин, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, можуть погіршувати реакційну здатність та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: левофлоксацин гемігідрат - 256.23 мг. 9 відповідає вмісту левофлоксацину - 250 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), примелоза (кроскармелоза натрію), кальцію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол 4000, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид жовтий. 5/10 шт. - банки полімерні/упаковки осередкові контурні, пачки картонні. Пігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин гемігідрат - 512.46 мг (відповідає вмісту левофлоксацину - 500 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), примелоза (кроскармелоза натрію), кальцію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол 4000, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид жовтий. 5/10 шт. - банки полімерні/упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Аеробні грам-позитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I), Staphylococcus aureus methi-S, Staphycoc і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R. Аэробные грам-отрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannil, Acinetobacter spp, Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp, Moraxela catarrhalis (3+/p-, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae не PPNG/PPNG, Neisse men mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp, Salmonella spp, Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp, Peptostreptococcus, Propionibacterum spp, Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp, Mycobacterium spp, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniaФармакокінетикаЛевофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після перорального прийому. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину Стах становить 5,2-6,9 мкг/мл, час досягнення Стах-1,3 год, Т1/2 - 6-8 год. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 87% від прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин, менше 4% з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інтраабдомінальна інфекціяПротипоказання до застосуваннягіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів; ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв. – у зв'язку з неможливістю дозування даної лікарської форми); епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); вагітність та період лактації. З обережністю слід застосовувати в осіб похилого віку через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок, а також при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Левофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків (до 18 років) через ймовірність ураження суглобових хрящів.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – загальні реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції) з такими симптомами, як кропив'янка, звуження бронхів та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – набряки шкіри та слизових оболонок (наприклад, в області обличчя та глотки), раптове падіння артеріального тиску та шок, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, алергічний пневмоніт, васкуліт; в окремих випадках – важкі висипання на шкірі з утворенням пухирів, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна багатоформна еритема. Загальним реакціям гіперчутливості іноді можуть передувати легші шкірні реакції.Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності ферментів печінки (наприклад, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з домішкою крові, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою запалення кишечника і навіть псевдомембранозного коліту. З боку обміну речовин: дуже рідко – зниження концентрації глюкози в крові, що має особливе значення для хворих, які страждають на цукровий діабет (можливі ознаки гіпоглікемії: підвищення апетиту, нервозність, піт, тремтіння). Досвід застосування інших хінолонів свідчить про те, що вони здатні викликати загострення порфірії у хворих, які вже страждають на це захворювання. Подібний ефект не виключається при застосуванні препарату левофлоксацин. З боку нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – занепокоєння, парестезії в кистях рук, тремтіння, психотичні реакції типу галюцинацій та депресій, збуджений стан, судоми та сплутаність свідомості; дуже рідко – порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилене серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний (шокоподібний) колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку опорно-рухового апарату: рідко – ураження сухожилля (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля); цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може мати двосторонній характер, м'язову слабкість, що має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом; в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня білірубіну та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності, інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: іноді збільшення кількості еозинофілів, зменшення числа лейкоцитів; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія; панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість; дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика, яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, здатних, у свою чергу, знижувати церебральний поріг судомної готовності. Так само це стосується також одночасного застосування хінолонів і теофіліну. Дія препарату Левофлоксацин значно послаблюється при одночасному застосуванні із сукральфатом. Те саме відбувається і при одночасному застосуванні магній-або алюмінієвмісних антацидних засобів, а також солей заліза. Левофлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. З карбонатом кальцію взаємодії не виявлено. При одночасному використанні антагоністів вітаміну К необхідний контроль за системою згортання крові. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробеніциду. Слід зазначити, що ця взаємодія практично не має жодного клінічного значення. Тим не менш, при одночасному застосуванні лікарських засобів типу пробеніциду та циметидину, що блокують певний шлях виведення (канальцева секреція), лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Це стосується насамперед хворих з обмеженою функцією нирок. Левофлоксацин трохи збільшує період напіввиведення циклоспорину. Прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 або 2 рази на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатню кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: синусит: по 500 мг 1 раз на день – 10-14 днів; загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів; позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні; простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по 250 мг 1 раз на день – 7-10 днів; інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів; септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день -10-14 днів; інтраабдомінальна інфекція:по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Пацієнтам після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібне введення додаткових доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки не потрібний спеціальний добір доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування препаратом Левофлоксацин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після лабораторно підтвердженого одужання.ПередозуванняСимптоми передозування препарату Левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епіприпадків). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу QT. Лікування має бути симптоматичним. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛевофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків через ймовірність ураження суглобових хрящів. При лікуванні хворих похилого віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок. При тяжкому запаленні легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками (P. aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Левофлоксацин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, щоб уникнути її хворим не рекомендується піддаватися без особливої ​​потреби сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню. При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко спостерігається при застосуванні препарату Левофлоксацин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожилля. Хворі похилого віку більш схильні до тендініту. Лікування глюкокортикостероїдами ймовірно підвищує ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля. Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування таких хворих на левофлоксацин слід проводити з великою обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Левофлоксацин, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, можуть погіршувати реакційну здатність та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 250 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 17.5 мг, повідон 15 мг, магнію стеарат 5 мг, кроскармелоза натрію 8.27 мг, кремнію діоксид колоїдний 3 мг; Склад оболонки: Опадрай Білий 15 мг, у т. ч. ПВХ 7.035 мг, макрогол 3350 3.54 мг, тальк 2.61 мг, титану діоксид 1.815 мг.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, циліндричні, двоопуклі, з ризиком; на зламі видно два шари - ядро ​​світло-жовтого кольору та плівкова оболонка. Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, циліндричні, двоопуклі; на зламі видно два шари - ядро ​​світло-жовтого кольору та плівкова оболонка. Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, капсулоподібні, двоопуклі, з ризиком з одного боку; на поперечному розломі – ядро ​​світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Аеробні грам-позитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I), Staphylococcus aureus methi-S, Staphycoc і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R. Аэробные грам-отрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannil, Acinetobacter spp, Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp, Moraxela catarrhalis (3+/p-, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae не PPNG/PPNG, Neisse men mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp, Salmonella spp, Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp, Peptostreptococcus, Propionibacterum spp, Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp, Mycobacterium spp, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniaФармакокінетикаЛевофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після перорального прийому. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину Стах становить 5,2-6,9 мкг/мл, час досягнення Стах-1,3 год, Т1/2 - 6-8 год. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 87% від прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин, менше 4% з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інтраабдомінальна інфекціяПротипоказання до застосуваннягіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів; ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв. – у зв'язку з неможливістю дозування даної лікарської форми); епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); вагітність та період лактації. З обережністю слід застосовувати в осіб похилого віку через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок, а також при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Левофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків (до 18 років) через ймовірність ураження суглобових хрящів.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – загальні реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції) з такими симптомами, як кропив'янка, звуження бронхів та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – набряки шкіри та слизових оболонок (наприклад, в області обличчя та глотки), раптове падіння артеріального тиску та шок, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, алергічний пневмоніт, васкуліт; в окремих випадках – важкі висипання на шкірі з утворенням пухирів, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна багатоформна еритема. Загальним реакціям гіперчутливості іноді можуть передувати легші шкірні реакції.Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності ферментів печінки (наприклад, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з домішкою крові, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою запалення кишечника і навіть псевдомембранозного коліту. З боку обміну речовин: дуже рідко – зниження концентрації глюкози в крові, що має особливе значення для хворих, які страждають на цукровий діабет (можливі ознаки гіпоглікемії: підвищення апетиту, нервозність, піт, тремтіння). Досвід застосування інших хінолонів свідчить про те, що вони здатні викликати загострення порфірії у хворих, які вже страждають на це захворювання. Подібний ефект не виключається при застосуванні препарату левофлоксацин. З боку нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – занепокоєння, парестезії в кистях рук, тремтіння, психотичні реакції типу галюцинацій та депресій, збуджений стан, судоми та сплутаність свідомості; дуже рідко – порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилене серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний (шокоподібний) колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку опорно-рухового апарату: рідко – ураження сухожилля (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля); цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може мати двосторонній характер, м'язову слабкість, що має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом; в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня білірубіну та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності, інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: іноді збільшення кількості еозинофілів, зменшення числа лейкоцитів; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія; панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість; дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика, яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, здатних, у свою чергу, знижувати церебральний поріг судомної готовності. Так само це стосується також одночасного застосування хінолонів і теофіліну. Дія препарату Левофлоксацин значно послаблюється при одночасному застосуванні із сукральфатом. Те саме відбувається і при одночасному застосуванні магній-або алюмінієвмісних антацидних засобів, а також солей заліза. Левофлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. З карбонатом кальцію взаємодії не виявлено. При одночасному використанні антагоністів вітаміну К необхідний контроль за системою згортання крові. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробеніциду. Слід зазначити, що ця взаємодія практично не має жодного клінічного значення. Тим не менш, при одночасному застосуванні лікарських засобів типу пробеніциду та циметидину, що блокують певний шлях виведення (канальцева секреція), лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Це стосується насамперед хворих з обмеженою функцією нирок. Левофлоксацин трохи збільшує період напіввиведення циклоспорину. Прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 або 2 рази на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатню кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: синусит: по 500 мг 1 раз на день – 10-14 днів; загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів; позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні; простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по 250 мг 1 раз на день – 7-10 днів; інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів; септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день -10-14 днів; інтраабдомінальна інфекція:по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Пацієнтам після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібне введення додаткових доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки не потрібний спеціальний добір доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування препаратом Левофлоксацин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після лабораторно підтвердженого одужання.ПередозуванняСимптоми передозування препарату Левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епіприпадків). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу QT. Лікування має бути симптоматичним. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛевофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків через ймовірність ураження суглобових хрящів. При лікуванні хворих похилого віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок. При тяжкому запаленні легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками (P. aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Левофлоксацин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, щоб уникнути її хворим не рекомендується піддаватися без особливої ​​потреби сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню. При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко спостерігається при застосуванні препарату Левофлоксацин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожилля. Хворі похилого віку більш схильні до тендініту. Лікування глюкокортикостероїдами ймовірно підвищує ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля. Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування таких хворих на левофлоксацин слід проводити з великою обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Левофлоксацин, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, можуть погіршувати реакційну здатність та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: левофлоксацин гемігідрат - 256.23 мг. 9 відповідає вмісту левофлоксацину - 250 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), примелоза (кроскармелоза натрію), кальцію стеарат. Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол 4000, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид жовтий. 5/10 шт. - банки полімерні/упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів, що містить як активну речовину левофлоксацин – лівообертальний ізомер офлоксацину. Левофлоксацин блокує ДНК-гіразу, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, інгібує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах. Левофлоксацин активний щодо більшості штамів мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo. Аеробні грам-позитивні мікроорганізми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp, Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative methi-S(I), Staphylococcus aureus methi-S, Staphycoc і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni I/S/R, Streptococcus pyogenes, Viridans streptococci peni-S/R. Аэробные грам-отрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannil, Acinetobacter spp, Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp, Moraxela catarrhalis (3+/p-, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae не PPNG/PPNG, Neisse men mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp, Salmonella spp, Serratia marcescens, Serratia spp. Анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp, Peptostreptococcus, Propionibacterum spp, Veilonella spp. Інші мікроорганізми: Bartonella spp, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp, Mycobacterium spp, Mycobacterium tuberculosis, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniaФармакокінетикаЛевофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується після перорального прийому. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність 500 мг левофлоксацину після перорального прийому становить майже 100%. Після прийому разової дози 500 мг левофлоксацину Стах становить 5,2-6,9 мкг/мл, час досягнення Стах-1,3 год, Т1/2 - 6-8 год. Зв'язок із білками плазми - 30-40 %. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, кісткову тканину, спинно-мозкову рідину, передміхурову залозу, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги. У печінці невелика частина окислюється та/або дезацетилюється. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому приблизно 87% від прийнятої дози виділяється із сечею у незміненому вигляді протягом 48 годин, менше 4% з калом протягом 72 год.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими мікроорганізмами: гострий синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит); неускладнені інфекції сечовивідних шляхів; простатит; інфекції шкірних покривів та м'яких тканин; септицемія/бактеріємія, пов'язані із зазначеними вище показаннями; інтраабдомінальна інфекціяПротипоказання до застосуваннягіперчутливість до левофлоксацину або інших хінолонів; ниркова недостатність (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв. – у зв'язку з неможливістю дозування даної лікарської форми); епілепсія; ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами; дитячий та підлітковий вік (до 18 років); вагітність та період лактації. З обережністю слід застосовувати в осіб похилого віку через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок, а також при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Левофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків (до 18 років) через ймовірність ураження суглобових хрящів.Побічна діяАлергічні реакції: іноді – свербіж та почервоніння шкіри; рідко – загальні реакції гіперчутливості (анафілактичні та анафілактоїдні реакції) з такими симптомами, як кропив'янка, звуження бронхів та можливо – тяжка ядуха; дуже рідко – набряки шкіри та слизових оболонок (наприклад, в області обличчя та глотки), раптове падіння артеріального тиску та шок, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, алергічний пневмоніт, васкуліт; в окремих випадках – важкі висипання на шкірі з утворенням пухирів, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та ексудативна багатоформна еритема. Загальним реакціям гіперчутливості іноді можуть передувати легші шкірні реакції.Названі вище реакції можуть розвинутися після першої дози через кілька хвилин або годин після введення препарату. З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності ферментів печінки (наприклад, аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази); іноді – втрата апетиту, блювання, біль у животі, порушення травлення; рідко – діарея з домішкою крові, яка у дуже поодиноких випадках може бути ознакою запалення кишечника і навіть псевдомембранозного коліту. З боку обміну речовин: дуже рідко – зниження концентрації глюкози в крові, що має особливе значення для хворих, які страждають на цукровий діабет (можливі ознаки гіпоглікемії: підвищення апетиту, нервозність, піт, тремтіння). Досвід застосування інших хінолонів свідчить про те, що вони здатні викликати загострення порфірії у хворих, які вже страждають на це захворювання. Подібний ефект не виключається при застосуванні препарату левофлоксацин. З боку нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення та/або заціпеніння, сонливість, порушення сну; рідко – занепокоєння, парестезії в кистях рук, тремтіння, психотичні реакції типу галюцинацій та депресій, збуджений стан, судоми та сплутаність свідомості; дуже рідко – порушення зору та слуху, порушення смакової чутливості та нюху, зниження тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: рідко – посилене серцебиття, зниження артеріального тиску; дуже рідко – судинний (шокоподібний) колапс; в окремих випадках – подовження інтервалу QT. З боку опорно-рухового апарату: рідко – ураження сухожилля (включаючи тендиніт), суглобові та м'язові болі; дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля); цей побічний ефект може спостерігатися протягом 48 годин після початку лікування і може мати двосторонній характер, м'язову слабкість, що має особливе значення для хворих з бульбарним синдромом; в окремих випадках – ураження м'язів (рабдоміоліз). З боку сечовидільної системи: рідко – підвищення рівня білірубіну та креатиніну у сироватці крові; дуже рідко – погіршення функції нирок аж до гострої ниркової недостатності, інтерстиціальний нефрит. З боку органів кровотворення: іноді збільшення кількості еозинофілів, зменшення числа лейкоцитів; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія, що може супроводжуватися посиленням кровоточивості; дуже рідко – агранулоцитоз та розвиток тяжких інфекцій (стійке або рецидивне підвищення температури тіла, погіршення самопочуття); в окремих випадках – гемолітична анемія; панцитопенія. Інші: іноді – загальна слабкість; дуже рідко – лихоманка. Будь-яка антибіотикотерапія може викликати зміни мікрофлори, яка в нормі є у людини. З цієї причини може статися посилене розмноження бактерій і грибів, стійких до застосовуваного антибіотика, яке в окремих випадках може вимагати додаткового лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про виражене зниження порога судомної готовності при одночасному застосуванні хінолонів та речовин, здатних, у свою чергу, знижувати церебральний поріг судомної готовності. Так само це стосується також одночасного застосування хінолонів і теофіліну. Дія препарату Левофлоксацин значно послаблюється при одночасному застосуванні із сукральфатом. Те саме відбувається і при одночасному застосуванні магній-або алюмінієвмісних антацидних засобів, а також солей заліза. Левофлоксацин слід приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому цих засобів. З карбонатом кальцію взаємодії не виявлено. При одночасному використанні антагоністів вітаміну К необхідний контроль за системою згортання крові. Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину незначно сповільнюється під дією циметидину та пробеніциду. Слід зазначити, що ця взаємодія практично не має жодного клінічного значення. Тим не менш, при одночасному застосуванні лікарських засобів типу пробеніциду та циметидину, що блокують певний шлях виведення (канальцева секреція), лікування левофлоксацином слід проводити з обережністю. Це стосується насамперед хворих з обмеженою функцією нирок. Левофлоксацин трохи збільшує період напіввиведення циклоспорину. Прийом глюкокортикостероїдів підвищує ризик розриву сухожилля.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 або 2 рази на день. Таблетки не розжовувати і запивати достатню кількість рідини (від 0,5 до 1 склянки), можна приймати перед їдою або між їдою. Дози визначаються характером та тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Пацієнтам із нормальною або помірно зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв.) рекомендується наступний режим дозування препарату: синусит: по 500 мг 1 раз на день – 10-14 днів; загострення хронічного бронхіту: по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день – 7-10 днів; позалікарняна пневмонія: по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів. неускладнені інфекції сечовивідних шляхів: по 250 мг 1 раз на день – 3 дні; простатит: по 500 мг – 1 раз на день – 28 днів; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по 250 мг 1 раз на день – 7-10 днів; інфекції шкіри та м'яких тканин: по 250 мг 1 раз на день або по 500 мг 1-2 рази на день – 7-14 днів; септицемія/бактеріємія: по 250 мг або 500 мг 1-2 рази на день -10-14 днів; інтраабдомінальна інфекція:по 250 мг або по 500 мг 1 раз на день - 7-14 днів (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну флору). Пацієнтам після гемодіалізу або постійного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібне введення додаткових доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки не потрібний спеціальний добір доз, оскільки левофлоксацин метаболізується в печінці лише вкрай незначною мірою. Як і при застосуванні інших антибіотиків лікування препаратом Левофлоксацин рекомендується продовжувати не менше 48-78 годин після нормалізації температури тіла або після лабораторно підтвердженого одужання.ПередозуванняСимптоми передозування препарату Левофлоксацин виявляються на рівні ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та напади судом на кшталт епіприпадків). Крім того, можуть відзначатися шлунково-кишкові розлади (наприклад, нудота) та ерозивні ураження слизових оболонок, подовження інтервалу QT. Лікування має бути симптоматичним. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу та постійного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛевофлоксацин не можна застосовувати для лікування дітей та підлітків через ймовірність ураження суглобових хрящів. При лікуванні хворих похилого віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто страждають порушеннями функції нирок. При тяжкому запаленні легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту. Лікарські інфекції, спричинені певними збудниками (P. aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування. Під час лікування препаратом Левофлоксацин можливий розвиток нападу судом у хворих із попереднім ураженням головного мозку, зумовленим, наприклад, інсультом або тяжкою травмою. Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, щоб уникнути її хворим не рекомендується піддаватися без особливої ​​потреби сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню. При підозрі на псевдомембранозний коліт слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування. У таких випадках не можна застосовувати лікарські засоби, що гнітять моторику кишечника. Рідко спостерігається при застосуванні препарату Левофлоксацин тендиніт (насамперед запалення ахіллового сухожилля) може призводити до розриву сухожилля. Хворі похилого віку більш схильні до тендініту. Лікування глюкокортикостероїдами ймовірно підвищує ризик розриву сухожилля. При підозрі на тендиніт слід негайно припинити лікування препаратом Левофлоксацин та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля. Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (спадкове порушення обміну речовин) можуть реагувати на фторхінолони руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У зв'язку з цим лікування таких хворих на левофлоксацин слід проводити з великою обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Такі побічні ефекти препарату Левофлоксацин, як запаморочення або заціпеніння, сонливість та розлади зору, можуть погіршувати реакційну здатність та здатність до концентрації уваги. Це може бути певний ризик у ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин та механізмів, при виконанні робіт у нестійкому положенні).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему