Заболевания нервной системы

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ропініролу гідрохлорид 2.28 мг, що відповідає вмісту ропініролу 2 мг; Допоміжні речовини: сополімер метилметакрилату, триметиламоніоетилметакрилату хлориду та етилакрилату [2:0.1:1] - 5.28 мг, гіпромелоза - 89.955 мг, натрію лаурилсульфат - 6.75 мг, коповідон - 44. склад оболонки: опадрай II рожевий 32K14834 - 4.5 мг (лактози моногідрат 40% - 1.8 мг, гіпромелоза-2910 (гіпромелоза-15cP) 28% - 1.26 мг, титану діоксид 23.46% - 8,05 оксид червоний 0.54% – 0.0243 мг). 28 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаРопінірол є ефективним і високоселективним неерголіновим агоністом дофамінових D2-, D3-рецепторів, має периферичну та центральну дію. Препарат не діє на пресинаптичні дофамінергічні нейрони чорної речовини, що руйнуються, і діє безпосередньо як синтетичний нейротрансмітер. Таким чином, ропінірол зменшує ступінь гіподинамії, ригідності та тремору, які є симптомами хвороби Паркінсона. Ропінірол компенсує дефіцит дофаміну в системах чорної речовини та смугастого тіла за допомогою стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Ропінірол діє на рівні гіпоталамуса і гіпофізу, інгібуючи секрецію пролактину. Ропінірол посилює ефекти леводопи, включаючи контроль частоти феномена "ввімкнення/вимкнення" та ефекту "кінця дози", пов'язані з тривалою терапією леводопою. Вплив ропініролу на реполяризацію міокарда. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT вивчали у здорових добровольців (чоловіків та жінок), які отримували ропінірол у таблетках негайного вивільнення в дозах 0.5, 1.2 та 4 мг 1 раз на добу. Максимальне подовження інтервалу QT при прийомі ропініролу в дозі 1 мг склало 3.46 мс порівняно з плацебо. Верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу (ДІ) для максимального середнього ефекту становить менше 7.5 мс. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT при його прийомі у вищих дозах не вивчався. Відсутній ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ при застосуванні ропініролу у дозах до 4 мг на добу. Повністю виключити ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ у разі застосування ропініролу неможливо, т.к. немає аналізу даних щодо його застосування у дозах до 24 мг на добу.ФармакокінетикаВсмоктування. Біодоступність ропініролу після прийому внутрішньо становить приблизно 50% (36-57%). Після внутрішнього застосування ропініролу в таблетках пролонгованої дії його концентрація в плазмі крові підвищується повільно. Середній час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі крові (Tmax) складає 6-10 год. експозиції ропініролу. При цьому відзначалося збільшення AUC (90% ДІ [1.12; 1.28] та Cmaxпрепарату в плазмі крові (90% ДІ [1.34; 1.56]) у середньому на 20% та 44% відповідно, а Тmах подовжувалося на 3 год. Системна експозиція ропініролу при прийомі таблеток пролонгованої дії відповідає системній експозиції при прийомі таблеток негайного вивільнення в однаковій добовій дозі. Відзначено високу міжіндивідуальну варіабельність показників фармакокінетики. При застосуванні ропініролу в таблетках пролонгованої дії в рівноважному стані міжіндивідуальна варіабельність Сmах склала 30-55%, AUC - 40-70%. Розподіл. Зв'язок з білками плазми низький і становить 10-40%. Завдяки високій ліпофільності ропінірол характеризується більшим Vd (близько 7 л/кг). Метаболізм. Ропінірол активно метаболізується у печінці переважно ізоферментом CYP1A2. Основний метаболіт (N-депропіл) є неактивним і надалі конвертується до карбамілглюкуроніду, карбонової кислоти та N-депропіл гідроксиметаболітів. Метаболіти переважно виводяться нирками. Виведення. Т1/2 ропініролу із системного кровотоку в середньому становить близько 6 год. Збільшення тривалості системної дії ропініролу (AUC та Сmах) приблизно пропорційно збільшенню дози. Немає відмінностей у виведенні ропініролу після одноразового прийому дози внутрішньо або при регулярному застосуванні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика ропініролу в дозі до 24 мг на добу лінійна (ропінірол у формі таблеток негайного вивільнення 8 мг 3 рази на добу). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Фармакокінетичні показники не змінюються у пацієнтів із хворобою Паркінсона з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, кліренс ропініролу при прийомі внутрішньо знижується приблизно на 30%. Кліренс метаболітів ропініролу також знижується приблизно на 60-80%. Тому максимальна добова доза у цих випадках становить 18 мг. Кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% у пацієнтів віком 65 років і старше, порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна.Клінічна фармакологіяПротипаркінсонічний препарат - агоніст дофаміну.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, одночасно і незалежно від прийому їжі. Пацієнтам для досягнення необхідної дози ропініролу рекомендується приймати мінімальну кількість таблеток пролонгованої дії, використовуючи максимальні можливі дози таблеток препарату. У деяких пацієнтів одночасне застосування з жирною їжею може збільшити AUC та/або Сmах у 2 рази. Таблетки слід ковтати повністю. Не слід розжовувати чи ділити частини, т.к. оболонка таблетки забезпечує пролонговане вивільнення ропініролу.Показання до застосуванняХвороба Паркінсона: Як монотерапія ранніх стадій захворювання у пацієнтів, які потребують дофамінергічної терапії, щоб відстрочити призначення препаратів леводопи; у складі комбінованої терапії у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль флуктуації терапевтичної дії леводопи (феномен "включення-вимкнення") та ефекту "кінця дози" на тлі хронічної терапії леводопи, а також з метою зниження доби леводопи.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) у пацієнтів, які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом; порушення функції печінки; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; підвищена чутливість до ропініролу або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю призначають ропінірол пацієнтам з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи та тяжкою серцево-судинною недостатністю. Ропінірол можна призначати пацієнтам з психотичними розладами в анамнезі лише у випадках, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати Синдранол у період грудного вигодовування, т.к. препарат може пригнічувати лактацію. Протипоказане застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (>=1/10); часто (від >=1/100 до <1/10); нечасто (від >=1/1000 до <1/100); рідко (від >=1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У межах кожної групи частота побічних реакцій представлена ​​порядку зменшення значимості. Дані клінічних досліджень. Нижче перераховані небажані реакції, які зустрічаються з більш високою частотою при застосуванні ропініролу порівняно з плацебо або вищою або порівнянною частотою народження препарату порівняння. Монотерапія. Порушення психіки: часто – галюцинації. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; часто - запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: нечасто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - біль у животі, диспепсія, блювання, запор. Інші: часто - периферичні набряки (включаючи набряки нижніх кінцівок). Одночасне застосування з леводопою. Порушення психіки: часто – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія (у пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які приймають ропінірол у комбінації з препаратами леводопи, у період титрування дози ропініролу може розвинутися порушення координації рухів; за даними клінічних досліджень, зниження дози леводопи може призвести до зменшення дискінезії); часто – сонливість, запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: часто – нудота, запор. Інші: часто – периферичні набряки. Дані післяреєстраційних спостережень. Монотерапія. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: нечасто – психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – непритомність; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: часто – блювання, печія, біль у животі; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). Інші: часто – набряки нижніх кінцівок. Одночасне застосування з леводопою. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: часто – сплутаність свідомості; нечасто - психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - печія; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). * Агресія пов'язана з психотичними реакціями та компульсивними симптомами. ** Як і у разі застосування інших дофамінергічних засобів, про виражену сонливість та епізоди раптового засинання дуже рідко повідомлялося, насамперед у пацієнтів з хворобою Паркінсона при постреєстраційному спостереженні. Є випадки раптового засинання без будь-яких попередніх чи явних ознак сонливості та втоми. У разі зниження дози або відміни препарату всі симптоми зникали. Найчастіше застосовувалися супутні седативні препарати). *** Як і у разі застосування інших допамінергічних засобів, при лікуванні ропініролом спостерігалася гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Патологічне потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, компульсивне переїдання може виникнути у пацієнтів, які застосовують агоністи дофамінових рецепторів, у т.ч. Синдранол.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом і леводопою або домперидоном, яка потребувала б корекції доз цих препаратів. Нейролептики та інші антагоністи дофамінових рецепторів центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть зменшити ефективність ропініролу, тому слід уникати одночасного застосування цих препаратів. У пацієнтів, які отримували естрогени у високих дозах, відмічено підвищення концентрації ропініролу у плазмі. У жінок, які отримували ЗГТ до початку лікування ропініролом, корекція дози ропініролу не потрібна. Однак у разі призначення ЗГТ або її відміни на фоні лікування ропініролом може знадобитися корекція дози препарату Синдранол. Ропінірол в основному метаболізується під дією ізоферменту CYP1A2. При одночасному застосуванні ропініролу (у дозі 2 мг 3 рази на добу) з ципрофлоксацином збільшувалися показники Сmax та AUC ропініролу на 60% та 84% відповідно, що може призвести до розвитку небажаних явищ. У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують ропінірол, його дозу слід скоригувати при призначенні або відміні препаратів, що інгібують ізофермент CYP1A2, таких як ципрофлоксацин, еноксацин або флувоксамін. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймали одночасно дигоксин, не було виявлено взаємодії дигоксину з ропініролом, яке потребувало б корекції доз. Фармакокінетична взаємодія між ропініролом (у дозі 2 мг 3 рази на добу) та теофіліном, що є субстратом ізоферменту CYP1A2, у пацієнтів з хворобою Паркінсона не відмічено. Інформації про можливість взаємодії ропініролу та етанолу немає. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, пацієнти повинні бути попереджені про необхідність утриматися від алкоголю під час лікування ропініролом. Нікотин збільшує активність ізоферменту CYP1A2. Якщо пацієнт припиняє або починає курити під час лікування ропініролом, може бути потрібна корекція його дози.Спосіб застосування та дозиРекомендується індивідуальний підбір дози препарату з урахуванням ефективності та переносимості. Якщо пацієнт відчуває сонливість будь-якому етапі підбору дози, рекомендується знизити дозу препарату. При розвитку інших небажаних реакцій необхідно зменшити дозу препарату з подальшим поступовим збільшенням дози. Необхідність підбору дози повинна розглядатися під час пропуску прийому чергової дози (однієї або більше). Монотерапія. Початковий вибір дози. Рекомендована стартова доза препарату Синдранол становить 2 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. На 2-му тижні дозу слід збільшити до 4 мг на 1 раз на добу. Терапевтичний ефект можна досягти при застосуванні препарату Синдранол у дозі 4 мг 1 раз на добу. Схема лікування. Необхідно проводити терапію ропініролом у мінімальній ефективній дозі. Надалі, при необхідності, дозу збільшують на 2 мг з інтервалами не менше 1 тижня до 8 мг на добу. Якщо терапевтичний ефект препарату Синдранол у дозі 8 мг/добу недостатньо виражений або є нестійким, можна продовжити збільшення добової дози препарату на 2-4 мг кожні 2 тижні або з тривалішими інтервалами (до досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Максимальна добова доза становить 24 мг на один прийом. Комбінована терапія. При одночасному застосуванні препарату Синдранол у дозах, що застосовуються при монотерапії, з леводопою можливе поступове зниження дози леводопи (до 30%), залежно від клінічного ефекту. У пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які одночасно отримують леводопу, у період підбору дози ропініролу пролонгованого вивільнення може розвинутись дискінезія. При виникненні дискінезії дозу леводопи слід зменшити. У разі переходу з терапії іншим агоністом дофамінових рецепторів на препарат Синдранол необхідно виконати рекомендації щодо відміни препарату, що раніше приймався. Скасування терапії. Як і у випадку з іншими агоністами дофамінових рецепторів, Синдранол слід скасовувати поступово, знижуючи добову дозу протягом не менше 1 тижня. Перехід від терапії ропініролом у формі пігулок з негайним вивільненням на терапію пігулками пролонгованої дії Синдранол. Пацієнти можуть бути одразу ж переведені з терапії ропініролом у формі таблеток з негайним вивільненням на терапію таблетками пролонгованої дії Синдранол. Доза ропініролу в препараті Синдранол повинна відповідати прийнятій добовій дозі ропініролу в таблетках негайного вивільнення. Рекомендовані відповідні дози препарату Синдранол (таблетки пролонгованої дії) у разі переходу з терапії ропініролом у формі таблеток негайного вивільнення представлені в таблиці нижче. При прийомі іншої дози ропініролу у формі таблеток негайного вивільнення, не зазначеної в таблиці, пацієнта слід перевести на найближчу дозу, зазначену в таблиці: Ропінірол, таблетки негайного вивільнення, Добова доза (мг) Ропінірол, таблетки пролонгованої дії (препарат Синдранол), Добова доза (мг) 0.75-2.25 2 3-4.5 4 6 6 7.5-9 8 12 12 15-18 16 21 20 24 24 При необхідності надалі доза може бути скоригована залежно від терапевтичної відповіді. Переривання терапії. При пропусканні дози (однієї або більше) та подальшому відновленні терапії необхідно повторно провести підбір дози. Спеціальні групи пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна. У пацієнтів віком 75 років та старших рекомендується повільніший підбір дози. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв) кліренс ропініролу не змінюється. Тому корекції дози ропініролу не потрібно. Рекомендована стартова доза ропініролу у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, становить 2 мг 1 раз на добу. Надалі дозу збільшують з урахуванням переносимості та ефективності препарату. Максимальна добова доза ропініролу у пацієнтів, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, становить 18 мг. Прийом додаткових доз після проведення гемодіалізу не потрібний. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв), які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом, застосування ропініролу не вивчалося.ПередозуванняСимптоми: здебільшого пов'язані з дофамінергічною активністю (нудота, блювання, запаморочення, сонливість). Лікування: призначення антагоністів дофамінових рецепторів, таких як типові нейролептики та метоклопрамід.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВраховуючи ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з тяжкою серцево-судинною недостатністю (зокрема, з ІХС), рекомендується контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування. Одночасне застосування з гіпотензивними та антиаритмічними препаратами не вивчалося. Слід бути обережним при одночасному застосуванні із зазначеними препаратами, т.к. ризик розвитку артеріальної гіпотензії, брадикардії чи інших аритмій невідомий. Пацієнтам із психотичними розладами або наявністю їх в анамнезі слід призначати агоністи дофамінових рецепторів лише у випадках, якщо очікувана користь застосування перевищує потенційний ризик. Потрібно попередити пацієнтів про можливий розвиток сонливості або епізодів раптового засинання, іноді без попередньої сонливості. У разі таких реакцій слід розглянути можливість скасування терапії ропініролом. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Необхідно регулярно контролювати можливість розвитку порушень контролю імпульсів. Пацієнтів та їх опікунів слід інформувати, що при застосуванні агоністів дофамінових рецепторів, у т.ч. ропініролу, можливий розвиток синдрому імпульсних потягів, включаючи компульсивну поведінку, в т.ч. патологічний потяг до азартних ігор, підвищений лібідо, гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання. Розлади потягу, як правило, оборотні після зниження дози або відміни препарату. У деяких випадках при застосуванні ропініролу іншими факторами ризику можуть бути компульсивна поведінка в анамнезі або поєднання декількох дофамінергічних препаратів. У цьому випадку слід розглянути можливість зниження дози або скасування терапії. Парадоксальне погіршення стану при синдромі неспокійних ніг відзначалося при терапії ропініролом (раніше початок, підвищення інтенсивності проявів, або прогресія симптомів із захопленням раніше не порушених кінцівок), або синдром рикошета (рецидив симптомів) в ранні ранкові години (рецидив симптомів у ранні ранки) . З появою цих симптомів необхідно переглянути тактику лікування ропініролом, уточнити дозу аж до можливої ​​відміни препарату. Препарат Синдранол випускається у вигляді таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, з властивістю вивільнення діючої речовини протягом 24 годин. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин. Препарат містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам із дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небажані реакції під час терапії ропініролом. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що є дуже рідкісні випадки розвитку епізодів раптового засинання без будь-яких провісників та випадки запаморочення (аж до вертиго). Якщо у пацієнта розвинулась сонливість вдень та/або виникли епізоди раптового засипання протягом дня, що вимагають активного втручання, пацієнта необхідно попередити про те, що він не повинен керувати автомобілем, також слід уникати інших видів діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ропініролу 4 мг; Допоміжні речовини: сополімер метилметакрилату, триметиламоніоетилметакрилату хлориду та етилакрилату [2:0.1:1], гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, коповідон, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II рожевий 32K14834 (лактози моногідрат 40%, гіпромелоза-2910 (гіпромелоза-15cP) 28%, титану діоксид 23.46%, триацетин 8%, барвник заліза оксид червоний 0.54%). 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаРопінірол є ефективним і високоселективним неерголіновим агоністом дофамінових D2-, D3-рецепторів, має периферичну та центральну дію. Препарат не діє на пресинаптичні дофамінергічні нейрони чорної речовини, що руйнуються, і діє безпосередньо як синтетичний нейротрансмітер. Таким чином, ропінірол зменшує ступінь гіподинамії, ригідності та тремору, які є симптомами хвороби Паркінсона. Ропінірол компенсує дефіцит дофаміну в системах чорної речовини та смугастого тіла за допомогою стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Ропінірол діє на рівні гіпоталамуса і гіпофізу, інгібуючи секрецію пролактину. Ропінірол посилює ефекти леводопи, включаючи контроль частоти феномена "ввімкнення/вимкнення" та ефекту "кінця дози", пов'язані з тривалою терапією леводопою. Вплив ропініролу на реполяризацію міокарда. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT вивчали у здорових добровольців (чоловіків та жінок), які отримували ропінірол у таблетках негайного вивільнення в дозах 0.5, 1.2 та 4 мг 1 раз на добу. Максимальне подовження інтервалу QT при прийомі ропініролу в дозі 1 мг склало 3.46 мс порівняно з плацебо. Верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу (ДІ) для максимального середнього ефекту становить менше 7.5 мс. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT при його прийомі у вищих дозах не вивчався. Відсутній ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ при застосуванні ропініролу у дозах до 4 мг на добу. Повністю виключити ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ у разі застосування ропініролу неможливо, т.к. немає аналізу даних щодо його застосування у дозах до 24 мг на добу.ФармакокінетикаВсмоктування. Біодоступність ропініролу після прийому внутрішньо становить приблизно 50% (36-57%). Після внутрішнього застосування ропініролу в таблетках пролонгованої дії його концентрація в плазмі крові підвищується повільно. Середній час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі крові (Tmax) складає 6-10 год. експозиції ропініролу. При цьому відзначалося збільшення AUC (90% ДІ [1.12; 1.28] та Cmaxпрепарату в плазмі крові (90% ДІ [1.34; 1.56]) у середньому на 20% та 44% відповідно, а Тmах подовжувалося на 3 год. Системна експозиція ропініролу при прийомі таблеток пролонгованої дії відповідає системній експозиції при прийомі таблеток негайного вивільнення в однаковій добовій дозі. Відзначено високу міжіндивідуальну варіабельність показників фармакокінетики. При застосуванні ропініролу в таблетках пролонгованої дії в рівноважному стані міжіндивідуальна варіабельність Сmах склала 30-55%, AUC - 40-70%. Розподіл. Зв'язок з білками плазми низький і становить 10-40%. Завдяки високій ліпофільності ропінірол характеризується більшим Vd (близько 7 л/кг). Метаболізм. Ропінірол активно метаболізується у печінці переважно ізоферментом CYP1A2. Основний метаболіт (N-депропіл) є неактивним і надалі конвертується до карбамілглюкуроніду, карбонової кислоти та N-депропіл гідроксиметаболітів. Метаболіти переважно виводяться нирками. Виведення. Т1/2 ропініролу із системного кровотоку в середньому становить близько 6 год. Збільшення тривалості системної дії ропініролу (AUC та Сmах) приблизно пропорційно збільшенню дози. Немає відмінностей у виведенні ропініролу після одноразового прийому дози внутрішньо або при регулярному застосуванні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика ропініролу в дозі до 24 мг на добу лінійна (ропінірол у формі таблеток негайного вивільнення 8 мг 3 рази на добу). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Фармакокінетичні показники не змінюються у пацієнтів із хворобою Паркінсона з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, кліренс ропініролу при прийомі внутрішньо знижується приблизно на 30%. Кліренс метаболітів ропініролу також знижується приблизно на 60-80%. Тому максимальна добова доза у цих випадках становить 18 мг. Кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% у пацієнтів віком 65 років і старше, порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна.Клінічна фармакологіяПротипаркінсонічний препарат - агоніст дофаміну.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, одночасно і незалежно від прийому їжі. Пацієнтам для досягнення необхідної дози ропініролу рекомендується приймати мінімальну кількість таблеток пролонгованої дії, використовуючи максимальні можливі дози таблеток препарату. У деяких пацієнтів одночасне застосування з жирною їжею може збільшити AUC та/або Сmах у 2 рази. Таблетки слід ковтати повністю. Не слід розжовувати чи ділити частини, т.к. оболонка таблетки забезпечує пролонговане вивільнення ропініролу.Показання до застосуванняХвороба Паркінсона: Як монотерапія ранніх стадій захворювання у пацієнтів, які потребують дофамінергічної терапії, щоб відстрочити призначення препаратів леводопи; у складі комбінованої терапії у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль флуктуації терапевтичної дії леводопи (феномен "включення-вимкнення") та ефекту "кінця дози" на тлі хронічної терапії леводопи, а також з метою зниження доби леводопи.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) у пацієнтів, які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом; порушення функції печінки; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; підвищена чутливість до ропініролу або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю призначають ропінірол пацієнтам з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи та тяжкою серцево-судинною недостатністю. Ропінірол можна призначати пацієнтам з психотичними розладами в анамнезі лише у випадках, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати Синдранол у період грудного вигодовування, т.к. препарат може пригнічувати лактацію. Протипоказане застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (>=1/10); часто (від >=1/100 до <1/10); нечасто (від >=1/1000 до <1/100); рідко (від >=1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У межах кожної групи частота побічних реакцій представлена ​​порядку зменшення значимості. Дані клінічних досліджень. Нижче перераховані небажані реакції, які зустрічаються з більш високою частотою при застосуванні ропініролу порівняно з плацебо або вищою або порівнянною частотою народження препарату порівняння. Монотерапія. Порушення психіки: часто – галюцинації. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; часто - запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: нечасто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - біль у животі, диспепсія, блювання, запор. Інші: часто - периферичні набряки (включаючи набряки нижніх кінцівок). Одночасне застосування з леводопою. Порушення психіки: часто – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія (у пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які приймають ропінірол у комбінації з препаратами леводопи, у період титрування дози ропініролу може розвинутися порушення координації рухів; за даними клінічних досліджень, зниження дози леводопи може призвести до зменшення дискінезії); часто – сонливість, запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: часто – нудота, запор. Інші: часто – периферичні набряки. Дані післяреєстраційних спостережень. Монотерапія. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: нечасто – психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – непритомність; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: часто – блювання, печія, біль у животі; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). Інші: часто – набряки нижніх кінцівок. Одночасне застосування з леводопою. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: часто – сплутаність свідомості; нечасто - психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - печія; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). * Агресія пов'язана з психотичними реакціями та компульсивними симптомами. ** Як і у разі застосування інших дофамінергічних засобів, про виражену сонливість та епізоди раптового засинання дуже рідко повідомлялося, насамперед у пацієнтів з хворобою Паркінсона при постреєстраційному спостереженні. Є випадки раптового засинання без будь-яких попередніх чи явних ознак сонливості та втоми. У разі зниження дози або відміни препарату всі симптоми зникали. Найчастіше застосовувалися супутні седативні препарати). *** Як і у разі застосування інших допамінергічних засобів, при лікуванні ропініролом спостерігалася гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Патологічне потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, компульсивне переїдання може виникнути у пацієнтів, які застосовують агоністи дофамінових рецепторів, у т.ч. Синдранол.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом і леводопою або домперидоном, яка потребувала б корекції доз цих препаратів. Нейролептики та інші антагоністи дофамінових рецепторів центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть зменшити ефективність ропініролу, тому слід уникати одночасного застосування цих препаратів. У пацієнтів, які отримували естрогени у високих дозах, відмічено підвищення концентрації ропініролу у плазмі. У жінок, які отримували ЗГТ до початку лікування ропініролом, корекція дози ропініролу не потрібна. Однак у разі призначення ЗГТ або її відміни на фоні лікування ропініролом може знадобитися корекція дози препарату Синдранол. Ропінірол в основному метаболізується під дією ізоферменту CYP1A2. При одночасному застосуванні ропініролу (у дозі 2 мг 3 рази на добу) з ципрофлоксацином збільшувалися показники Сmax та AUC ропініролу на 60% та 84% відповідно, що може призвести до розвитку небажаних явищ. У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують ропінірол, його дозу слід скоригувати при призначенні або відміні препаратів, що інгібують ізофермент CYP1A2, таких як ципрофлоксацин, еноксацин або флувоксамін. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймали одночасно дигоксин, не було виявлено взаємодії дигоксину з ропініролом, яке потребувало б корекції доз. Фармакокінетична взаємодія між ропініролом (у дозі 2 мг 3 рази на добу) та теофіліном, що є субстратом ізоферменту CYP1A2, у пацієнтів з хворобою Паркінсона не відмічено. Інформації про можливість взаємодії ропініролу та етанолу немає. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, пацієнти повинні бути попереджені про необхідність утриматися від алкоголю під час лікування ропініролом. Нікотин збільшує активність ізоферменту CYP1A2. Якщо пацієнт припиняє або починає курити під час лікування ропініролом, може бути потрібна корекція його дози.Спосіб застосування та дозиРекомендується індивідуальний підбір дози препарату з урахуванням ефективності та переносимості. Якщо пацієнт відчуває сонливість будь-якому етапі підбору дози, рекомендується знизити дозу препарату. При розвитку інших небажаних реакцій необхідно зменшити дозу препарату з подальшим поступовим збільшенням дози. Необхідність підбору дози повинна розглядатися під час пропуску прийому чергової дози (однієї або більше). Монотерапія. Початковий вибір дози. Рекомендована стартова доза препарату Синдранол становить 2 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. На 2-му тижні дозу слід збільшити до 4 мг на 1 раз на добу. Терапевтичний ефект можна досягти при застосуванні препарату Синдранол у дозі 4 мг 1 раз на добу. Схема лікування. Необхідно проводити терапію ропініролом у мінімальній ефективній дозі. Надалі, при необхідності, дозу збільшують на 2 мг з інтервалами не менше 1 тижня до 8 мг на добу. Якщо терапевтичний ефект препарату Синдранол у дозі 8 мг/добу недостатньо виражений або є нестійким, можна продовжити збільшення добової дози препарату на 2-4 мг кожні 2 тижні або з тривалішими інтервалами (до досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Максимальна добова доза становить 24 мг на один прийом. Комбінована терапія. При одночасному застосуванні препарату Синдранол у дозах, що застосовуються при монотерапії, з леводопою можливе поступове зниження дози леводопи (до 30%), залежно від клінічного ефекту. У пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які одночасно отримують леводопу, у період підбору дози ропініролу пролонгованого вивільнення може розвинутись дискінезія. При виникненні дискінезії дозу леводопи слід зменшити. У разі переходу з терапії іншим агоністом дофамінових рецепторів на препарат Синдранол необхідно виконати рекомендації щодо відміни препарату, що раніше приймався. Скасування терапії. Як і у випадку з іншими агоністами дофамінових рецепторів, Синдранол слід скасовувати поступово, знижуючи добову дозу протягом не менше 1 тижня. Перехід від терапії ропініролом у формі пігулок з негайним вивільненням на терапію пігулками пролонгованої дії Синдранол. Пацієнти можуть бути одразу ж переведені з терапії ропініролом у формі таблеток з негайним вивільненням на терапію таблетками пролонгованої дії Синдранол. Доза ропініролу в препараті Синдранол повинна відповідати прийнятій добовій дозі ропініролу в таблетках негайного вивільнення. Рекомендовані відповідні дози препарату Синдранол (таблетки пролонгованої дії) у разі переходу з терапії ропініролом у формі таблеток негайного вивільнення представлені в таблиці нижче. При прийомі іншої дози ропініролу у формі таблеток негайного вивільнення, не зазначеної в таблиці, пацієнта слід перевести на найближчу дозу, зазначену в таблиці: Ропінірол, таблетки негайного вивільнення, Добова доза (мг) Ропінірол, таблетки пролонгованої дії (препарат Синдранол), Добова доза (мг) 0.75-2.25 2 3-4.5 4 6 6 7.5-9 8 12 12 15-18 16 21 20 24 24 При необхідності надалі доза може бути скоригована залежно від терапевтичної відповіді. Переривання терапії. При пропусканні дози (однієї або більше) та подальшому відновленні терапії необхідно повторно провести підбір дози. Спеціальні групи пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна. У пацієнтів віком 75 років та старших рекомендується повільніший підбір дози. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв) кліренс ропініролу не змінюється. Тому корекції дози ропініролу не потрібно. Рекомендована стартова доза ропініролу у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, становить 2 мг 1 раз на добу. Надалі дозу збільшують з урахуванням переносимості та ефективності препарату. Максимальна добова доза ропініролу у пацієнтів, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, становить 18 мг. Прийом додаткових доз після проведення гемодіалізу не потрібний. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв), які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом, застосування ропініролу не вивчалося.ПередозуванняСимптоми: здебільшого пов'язані з дофамінергічною активністю (нудота, блювання, запаморочення, сонливість). Лікування: призначення антагоністів дофамінових рецепторів, таких як типові нейролептики та метоклопрамід.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВраховуючи ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з тяжкою серцево-судинною недостатністю (зокрема, з ІХС), рекомендується контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування. Одночасне застосування з гіпотензивними та антиаритмічними препаратами не вивчалося. Слід бути обережним при одночасному застосуванні із зазначеними препаратами, т.к. ризик розвитку артеріальної гіпотензії, брадикардії чи інших аритмій невідомий. Пацієнтам із психотичними розладами або наявністю їх в анамнезі слід призначати агоністи дофамінових рецепторів лише у випадках, якщо очікувана користь застосування перевищує потенційний ризик. Потрібно попередити пацієнтів про можливий розвиток сонливості або епізодів раптового засинання, іноді без попередньої сонливості. У разі таких реакцій слід розглянути можливість скасування терапії ропініролом. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Необхідно регулярно контролювати можливість розвитку порушень контролю імпульсів. Пацієнтів та їх опікунів слід інформувати, що при застосуванні агоністів дофамінових рецепторів, у т.ч. ропініролу, можливий розвиток синдрому імпульсних потягів, включаючи компульсивну поведінку, в т.ч. патологічний потяг до азартних ігор, підвищений лібідо, гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання. Розлади потягу, як правило, оборотні після зниження дози або відміни препарату. У деяких випадках при застосуванні ропініролу іншими факторами ризику можуть бути компульсивна поведінка в анамнезі або поєднання декількох дофамінергічних препаратів. У цьому випадку слід розглянути можливість зниження дози або скасування терапії. Парадоксальне погіршення стану при синдромі неспокійних ніг відзначалося при терапії ропініролом (раніше початок, підвищення інтенсивності проявів, або прогресія симптомів із захопленням раніше не порушених кінцівок), або синдром рикошета (рецидив симптомів) в ранні ранкові години (рецидив симптомів у ранні ранки) . З появою цих симптомів необхідно переглянути тактику лікування ропініролом, уточнити дозу аж до можливої ​​відміни препарату. Препарат Синдранол випускається у вигляді таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, з властивістю вивільнення діючої речовини протягом 24 годин. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин. Препарат містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам із дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небажані реакції під час терапії ропініролом. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що є дуже рідкісні випадки розвитку епізодів раптового засинання без будь-яких провісників та випадки запаморочення (аж до вертиго). Якщо у пацієнта розвинулась сонливість вдень та/або виникли епізоди раптового засипання протягом дня, що вимагають активного втручання, пацієнта необхідно попередити про те, що він не повинен керувати автомобілем, також слід уникати інших видів діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ропініролу 8 мг; Допоміжні речовини: сополімер метилметакрилату, триметиламоніоетилметакрилату хлориду та етилакрилату [2:0.1:1], гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, коповідон, магнію стеарат; склад оболонки: опадрай II рожевий 32K14834 (лактози моногідрат 40%, гіпромелоза-2910 (гіпромелоза-15cP) 28%, титану діоксид 23.46%, триацетин 8%, барвник заліза оксид червоний 0.54%). 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаРопінірол є ефективним і високоселективним неерголіновим агоністом дофамінових D2-, D3-рецепторів, має периферичну та центральну дію. Препарат не діє на пресинаптичні дофамінергічні нейрони чорної речовини, що руйнуються, і діє безпосередньо як синтетичний нейротрансмітер. Таким чином, ропінірол зменшує ступінь гіподинамії, ригідності та тремору, які є симптомами хвороби Паркінсона. Ропінірол компенсує дефіцит дофаміну в системах чорної речовини та смугастого тіла за допомогою стимулювання дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Ропінірол діє на рівні гіпоталамуса і гіпофізу, інгібуючи секрецію пролактину. Ропінірол посилює ефекти леводопи, включаючи контроль частоти феномена "ввімкнення/вимкнення" та ефекту "кінця дози", пов'язані з тривалою терапією леводопою. Вплив ропініролу на реполяризацію міокарда. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT вивчали у здорових добровольців (чоловіків та жінок), які отримували ропінірол у таблетках негайного вивільнення в дозах 0.5, 1.2 та 4 мг 1 раз на добу. Максимальне подовження інтервалу QT при прийомі ропініролу в дозі 1 мг склало 3.46 мс порівняно з плацебо. Верхня межа одностороннього 95% довірчого інтервалу (ДІ) для максимального середнього ефекту становить менше 7.5 мс. Вплив ропініролу на тривалість інтервалу QT при його прийомі у вищих дозах не вивчався. Відсутній ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ при застосуванні ропініролу у дозах до 4 мг на добу. Повністю виключити ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ у разі застосування ропініролу неможливо, т.к. немає аналізу даних щодо його застосування у дозах до 24 мг на добу.ФармакокінетикаВсмоктування. Біодоступність ропініролу після прийому внутрішньо становить приблизно 50% (36-57%). Після внутрішнього застосування ропініролу в таблетках пролонгованої дії його концентрація в плазмі крові підвищується повільно. Середній час досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі крові (Tmax) складає 6-10 год. експозиції ропініролу. При цьому відзначалося збільшення AUC (90% ДІ [1.12; 1.28] та Cmaxпрепарату в плазмі крові (90% ДІ [1.34; 1.56]) у середньому на 20% та 44% відповідно, а Тmах подовжувалося на 3 год. Системна експозиція ропініролу при прийомі таблеток пролонгованої дії відповідає системній експозиції при прийомі таблеток негайного вивільнення в однаковій добовій дозі. Відзначено високу міжіндивідуальну варіабельність показників фармакокінетики. При застосуванні ропініролу в таблетках пролонгованої дії в рівноважному стані міжіндивідуальна варіабельність Сmах склала 30-55%, AUC - 40-70%. Розподіл. Зв'язок з білками плазми низький і становить 10-40%. Завдяки високій ліпофільності ропінірол характеризується більшим Vd (близько 7 л/кг). Метаболізм. Ропінірол активно метаболізується у печінці переважно ізоферментом CYP1A2. Основний метаболіт (N-депропіл) є неактивним і надалі конвертується до карбамілглюкуроніду, карбонової кислоти та N-депропіл гідроксиметаболітів. Метаболіти переважно виводяться нирками. Виведення. Т1/2 ропініролу із системного кровотоку в середньому становить близько 6 год. Збільшення тривалості системної дії ропініролу (AUC та Сmах) приблизно пропорційно збільшенню дози. Немає відмінностей у виведенні ропініролу після одноразового прийому дози внутрішньо або при регулярному застосуванні. Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика ропініролу в дозі до 24 мг на добу лінійна (ропінірол у формі таблеток негайного вивільнення 8 мг 3 рази на добу). Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Фармакокінетичні показники не змінюються у пацієнтів із хворобою Паркінсона з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, кліренс ропініролу при прийомі внутрішньо знижується приблизно на 30%. Кліренс метаболітів ропініролу також знижується приблизно на 60-80%. Тому максимальна добова доза у цих випадках становить 18 мг. Кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% у пацієнтів віком 65 років і старше, порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна.Клінічна фармакологіяПротипаркінсонічний препарат - агоніст дофаміну.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, одночасно і незалежно від прийому їжі. Пацієнтам для досягнення необхідної дози ропініролу рекомендується приймати мінімальну кількість таблеток пролонгованої дії, використовуючи максимальні можливі дози таблеток препарату. У деяких пацієнтів одночасне застосування з жирною їжею може збільшити AUC та/або Сmах у 2 рази. Таблетки слід ковтати повністю. Не слід розжовувати чи ділити частини, т.к. оболонка таблетки забезпечує пролонговане вивільнення ропініролу.Показання до застосуванняХвороба Паркінсона: Як монотерапія ранніх стадій захворювання у пацієнтів, які потребують дофамінергічної терапії, щоб відстрочити призначення препаратів леводопи; у складі комбінованої терапії у пацієнтів, які отримують препарати леводопи, з метою підвищення ефективності леводопи, включаючи контроль флуктуації терапевтичної дії леводопи (феномен "включення-вимкнення") та ефекту "кінця дози" на тлі хронічної терапії леводопи, а також з метою зниження доби леводопи.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) у пацієнтів, які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом; порушення функції печінки; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; підвищена чутливість до ропініролу або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю призначають ропінірол пацієнтам з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи та тяжкою серцево-судинною недостатністю. Ропінірол можна призначати пацієнтам з психотичними розладами в анамнезі лише у випадках, якщо очікувана користь від його застосування перевищує потенційний ризик.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати Синдранол у період грудного вигодовування, т.к. препарат може пригнічувати лактацію. Протипоказане застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (>=1/10); часто (від >=1/100 до <1/10); нечасто (від >=1/1000 до <1/100); рідко (від >=1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У межах кожної групи частота побічних реакцій представлена ​​порядку зменшення значимості. Дані клінічних досліджень. Нижче перераховані небажані реакції, які зустрічаються з більш високою частотою при застосуванні ропініролу порівняно з плацебо або вищою або порівнянною частотою народження препарату порівняння. Монотерапія. Порушення психіки: часто – галюцинації. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; часто - запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: нечасто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - біль у животі, диспепсія, блювання, запор. Інші: часто - периферичні набряки (включаючи набряки нижніх кінцівок). Одночасне застосування з леводопою. Порушення психіки: часто – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: дуже часто – дискінезія (у пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які приймають ропінірол у комбінації з препаратами леводопи, у період титрування дози ропініролу може розвинутися порушення координації рухів; за даними клінічних досліджень, зниження дози леводопи може призвести до зменшення дискінезії); часто – сонливість, запаморочення (включаючи вертиго). З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія. З боку травної системи: часто – нудота, запор. Інші: часто – периферичні набряки. Дані післяреєстраційних спостережень. Монотерапія. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: нечасто – психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – непритомність; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: часто – блювання, печія, біль у животі; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). Інші: часто – набряки нижніх кінцівок. Одночасне застосування з леводопою. З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості (включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і свербіж шкіри). Порушення психіки: часто – сплутаність свідомості; нечасто - психотичні реакції (виключаючи галюцинації), включаючи делірій, марення, параною; частота невідома - синдром імпульсивних потягів, підвищення лібідо, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, переїдання, агресія*. З боку нервової системи: дуже часто – сонливість; дуже рідко – виражена сонливість та епізоди раптового засинання**. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія, гіпотензія***. З боку травної системи: дуже часто – нудота; часто - печія; частота невідома - порушення функції печінки (переважно, підвищення активності печінкових ферментів). * Агресія пов'язана з психотичними реакціями та компульсивними симптомами. ** Як і у разі застосування інших дофамінергічних засобів, про виражену сонливість та епізоди раптового засинання дуже рідко повідомлялося, насамперед у пацієнтів з хворобою Паркінсона при постреєстраційному спостереженні. Є випадки раптового засинання без будь-яких попередніх чи явних ознак сонливості та втоми. У разі зниження дози або відміни препарату всі симптоми зникали. Найчастіше застосовувалися супутні седативні препарати). *** Як і у разі застосування інших допамінергічних засобів, при лікуванні ропініролом спостерігалася гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Патологічне потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, непереборне потяг до покупок, компульсивне переїдання може виникнути у пацієнтів, які застосовують агоністи дофамінових рецепторів, у т.ч. Синдранол.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено фармакокінетичної взаємодії між ропініролом і леводопою або домперидоном, яка потребувала б корекції доз цих препаратів. Нейролептики та інші антагоністи дофамінових рецепторів центральної дії, такі як сульпірид або метоклопрамід, можуть зменшити ефективність ропініролу, тому слід уникати одночасного застосування цих препаратів. У пацієнтів, які отримували естрогени у високих дозах, відмічено підвищення концентрації ропініролу у плазмі. У жінок, які отримували ЗГТ до початку лікування ропініролом, корекція дози ропініролу не потрібна. Однак у разі призначення ЗГТ або її відміни на фоні лікування ропініролом може знадобитися корекція дози препарату Синдранол. Ропінірол в основному метаболізується під дією ізоферменту CYP1A2. При одночасному застосуванні ропініролу (у дозі 2 мг 3 рази на добу) з ципрофлоксацином збільшувалися показники Сmax та AUC ропініролу на 60% та 84% відповідно, що може призвести до розвитку небажаних явищ. У зв'язку з цим у пацієнтів, які отримують ропінірол, його дозу слід скоригувати при призначенні або відміні препаратів, що інгібують ізофермент CYP1A2, таких як ципрофлоксацин, еноксацин або флувоксамін. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймали одночасно дигоксин, не було виявлено взаємодії дигоксину з ропініролом, яке потребувало б корекції доз. Фармакокінетична взаємодія між ропініролом (у дозі 2 мг 3 рази на добу) та теофіліном, що є субстратом ізоферменту CYP1A2, у пацієнтів з хворобою Паркінсона не відмічено. Інформації про можливість взаємодії ропініролу та етанолу немає. Як і у випадку з іншими препаратами центральної дії, пацієнти повинні бути попереджені про необхідність утриматися від алкоголю під час лікування ропініролом. Нікотин збільшує активність ізоферменту CYP1A2. Якщо пацієнт припиняє або починає курити під час лікування ропініролом, може бути потрібна корекція його дози.Спосіб застосування та дозиРекомендується індивідуальний підбір дози препарату з урахуванням ефективності та переносимості. Якщо пацієнт відчуває сонливість будь-якому етапі підбору дози, рекомендується знизити дозу препарату. При розвитку інших небажаних реакцій необхідно зменшити дозу препарату з подальшим поступовим збільшенням дози. Необхідність підбору дози повинна розглядатися під час пропуску прийому чергової дози (однієї або більше). Монотерапія. Початковий вибір дози. Рекомендована стартова доза препарату Синдранол становить 2 мг 1 раз на добу протягом 1 тижня. На 2-му тижні дозу слід збільшити до 4 мг на 1 раз на добу. Терапевтичний ефект можна досягти при застосуванні препарату Синдранол у дозі 4 мг 1 раз на добу. Схема лікування. Необхідно проводити терапію ропініролом у мінімальній ефективній дозі. Надалі, при необхідності, дозу збільшують на 2 мг з інтервалами не менше 1 тижня до 8 мг на добу. Якщо терапевтичний ефект препарату Синдранол у дозі 8 мг/добу недостатньо виражений або є нестійким, можна продовжити збільшення добової дози препарату на 2-4 мг кожні 2 тижні або з тривалішими інтервалами (до досягнення необхідного терапевтичного ефекту). Максимальна добова доза становить 24 мг на один прийом. Комбінована терапія. При одночасному застосуванні препарату Синдранол у дозах, що застосовуються при монотерапії, з леводопою можливе поступове зниження дози леводопи (до 30%), залежно від клінічного ефекту. У пацієнтів з прогресуючою формою хвороби Паркінсона, які одночасно отримують леводопу, у період підбору дози ропініролу пролонгованого вивільнення може розвинутись дискінезія. При виникненні дискінезії дозу леводопи слід зменшити. У разі переходу з терапії іншим агоністом дофамінових рецепторів на препарат Синдранол необхідно виконати рекомендації щодо відміни препарату, що раніше приймався. Скасування терапії. Як і у випадку з іншими агоністами дофамінових рецепторів, Синдранол слід скасовувати поступово, знижуючи добову дозу протягом не менше 1 тижня. Перехід від терапії ропініролом у формі пігулок з негайним вивільненням на терапію пігулками пролонгованої дії Синдранол. Пацієнти можуть бути одразу ж переведені з терапії ропініролом у формі таблеток з негайним вивільненням на терапію таблетками пролонгованої дії Синдранол. Доза ропініролу в препараті Синдранол повинна відповідати прийнятій добовій дозі ропініролу в таблетках негайного вивільнення. Рекомендовані відповідні дози препарату Синдранол (таблетки пролонгованої дії) у разі переходу з терапії ропініролом у формі таблеток негайного вивільнення представлені в таблиці нижче. При прийомі іншої дози ропініролу у формі таблеток негайного вивільнення, не зазначеної в таблиці, пацієнта слід перевести на найближчу дозу, зазначену в таблиці: Ропінірол, таблетки негайного вивільнення, Добова доза (мг) Ропінірол, таблетки пролонгованої дії (препарат Синдранол), Добова доза (мг) 0.75-2.25 2 3-4.5 4 6 6 7.5-9 8 12 12 15-18 16 21 20 24 24 При необхідності надалі доза може бути скоригована залежно від терапевтичної відповіді. Переривання терапії. При пропусканні дози (однієї або більше) та подальшому відновленні терапії необхідно повторно провести підбір дози. Спеціальні групи пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс ропініролу після прийому внутрішньо знижується приблизно на 15% порівняно з молодшими пацієнтами. Корекція дози цієї категорії пацієнтів не потрібна. У пацієнтів віком 75 років та старших рекомендується повільніший підбір дози. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30-50 мл/хв) кліренс ропініролу не змінюється. Тому корекції дози ропініролу не потрібно. Рекомендована стартова доза ропініролу у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, становить 2 мг 1 раз на добу. Надалі дозу збільшують з урахуванням переносимості та ефективності препарату. Максимальна добова доза ропініролу у пацієнтів, які перебувають на програмному (хронічному) гемодіалізі, становить 18 мг. Прийом додаткових доз після проведення гемодіалізу не потрібний. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв), які не отримують лікування програмним (хронічним) гемодіалізом, застосування ропініролу не вивчалося.ПередозуванняСимптоми: здебільшого пов'язані з дофамінергічною активністю (нудота, блювання, запаморочення, сонливість). Лікування: призначення антагоністів дофамінових рецепторів, таких як типові нейролептики та метоклопрамід.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВраховуючи ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з тяжкою серцево-судинною недостатністю (зокрема, з ІХС), рекомендується контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування. Одночасне застосування з гіпотензивними та антиаритмічними препаратами не вивчалося. Слід бути обережним при одночасному застосуванні із зазначеними препаратами, т.к. ризик розвитку артеріальної гіпотензії, брадикардії чи інших аритмій невідомий. Пацієнтам із психотичними розладами або наявністю їх в анамнезі слід призначати агоністи дофамінових рецепторів лише у випадках, якщо очікувана користь застосування перевищує потенційний ризик. Потрібно попередити пацієнтів про можливий розвиток сонливості або епізодів раптового засинання, іноді без попередньої сонливості. У разі таких реакцій слід розглянути можливість скасування терапії ропініролом. Порушення контролю імпульсів (розлади звичок та потягів). Необхідно регулярно контролювати можливість розвитку порушень контролю імпульсів. Пацієнтів та їх опікунів слід інформувати, що при застосуванні агоністів дофамінових рецепторів, у т.ч. ропініролу, можливий розвиток синдрому імпульсних потягів, включаючи компульсивну поведінку, в т.ч. патологічний потяг до азартних ігор, підвищений лібідо, гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання. Розлади потягу, як правило, оборотні після зниження дози або відміни препарату. У деяких випадках при застосуванні ропініролу іншими факторами ризику можуть бути компульсивна поведінка в анамнезі або поєднання декількох дофамінергічних препаратів. У цьому випадку слід розглянути можливість зниження дози або скасування терапії. Парадоксальне погіршення стану при синдромі неспокійних ніг відзначалося при терапії ропініролом (раніше початок, підвищення інтенсивності проявів, або прогресія симптомів із захопленням раніше не порушених кінцівок), або синдром рикошета (рецидив симптомів) в ранні ранкові години (рецидив симптомів у ранні ранки) . З появою цих симптомів необхідно переглянути тактику лікування ропініролом, уточнити дозу аж до можливої ​​відміни препарату. Препарат Синдранол випускається у вигляді таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, з властивістю вивільнення діючої речовини протягом 24 годин. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин. Препарат містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам із дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небажані реакції під час терапії ропініролом. Пацієнти повинні бути проінформовані про те, що є дуже рідкісні випадки розвитку епізодів раптового засинання без будь-яких провісників та випадки запаморочення (аж до вертиго). Якщо у пацієнта розвинулась сонливість вдень та/або виникли епізоди раптового засипання протягом дня, що вимагають активного втручання, пацієнта необхідно попередити про те, що він не повинен керувати автомобілем, також слід уникати інших видів діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаМагнію лактат, вітамін В6, екстракт сухої чебрецю трави, екстракт сухої ромашки квіток, екстракт сухої фенхелю плодів, екстракт сухої меліси листя, екстракт сухої материнки трави, екстракт сухої м'яти перцевої листя, вітамін С, фруктовий сироп (цукор, ябл. Харчова (поживна) цінність у 100 г продукту: вуглеводи – 65 г, білки – 0 г, жири – 0 г. Енергетична цінність 100 г продукту: 260 ккал / 1105 кДж.

Склад, форма випуску та упаковкадоксиламін таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: Ядро: Діюча речовина: Доксиламіну гідросукцинат 15,00 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза (тип 102), кроскармелоза натрію, магнію стеарат Оболонка плівкова: Плівкоутворююча суміш*: гіпромелоза, титану діоксид (Е171), макрогол 400, барвник заліза оксид чорний (Е172), барвник заліза оксид червоний (Е172) * Плівкоутворююча суміш – це готова до використання суха суміш гіпромелози, титану діоксиду (Е171), макроголу 400, барвника заліза оксиду чорного (Е172), барвника заліза оксиду червоного (Е172).Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-сірого кольору зі слабким фіолетовим відтінком до сірого кольору з фіолетовим відтінком, з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаантагоніст Н1-гістамінових рецепторівФармакокінетикаМаксимальна концентрація (С(max)) у плазмі в середньому досягається через 2 години після прийому внутрішньо. Період напіввиведення (Т(1/2)) – близько десяти годин. Абсорбція висока, метаболізується у печінці. Добре проникає через гістогематичні бар'єри (включаючи гематоенцефалічний бар'єр). Виводиться на 60% нирками у незміненому вигляді, частково через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У пацієнтів старше 65 років, а також при печінковій та нирковій недостатності Т(1/2) може подовжуватися. При повторенні курсів лікування стабільна концентрація препарату та його метаболітів у плазмі досягається пізніше і на вищому рівні.ФармакодинамікаБлокатор Н1-гістамінових рецепторів із групи етаноламінів. Препарат має снодійну, седативну та м-холіноблокуючу дію. Скорочує час засинання, підвищує тривалість та якість сну, при цьому не змінює фази сну. Тривалість дії – 6-8 годин.Показання до застосуванняМинущі порушення сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до доксиламіну та інших компонентів препарату, або до інших антигістамінних засобів. Закритокутова глаукома або сімейний анамнез глаукоми. Захворювання уретри та передміхурової залози, що супроводжуються порушенням відтоку сечі. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Дитячий вік віком до 15 років. Пацієнтам із випадками апное в анамнезі – у зв'язку з тим, що доксиламін може посилювати синдром нічного апное (раптова зупинка дихання уві сні). Пацієнтам старше 65 років – у зв'язку з можливими запамороченнями та уповільненими реакціями з небезпекою падінь (наприклад, при нічних пробудженнях після прийому снодійних), а також у зв'язку з можливим подовженням Т(1/2). Пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю (Т(1/2) може подовжуватися).Вагітність та лактаціяВагітність На підставі адекватних та добре контрольованих досліджень доксиламін може застосовуватися у вагітних жінок протягом усього періоду вагітності. У разі призначення даного препарату на пізніх термінах вагітності слід брати до уваги атропіноподібні та седативні властивості доксиламіну при спостереженні за станом новонародженого. Період грудного вигодовування Невідомо, чи доксиламін проникає в грудне молоко. У зв'язку з можливістю розвитку седативного або збуджуючого ефекту у дитини годувати грудьми при застосуванні препарату не слід. Протипоказаний дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття. З боку органу зору: порушення зору та акомодації, нечіткий зір. З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечі. З боку нервової системи: сонливість у денний час (у цьому випадку доза препарату має бути зменшена), сплутаність свідомості, галюцинації. З боку лабораторних показників: збільшення рівня креатинфосфокінази. Порушення з боку опорно-рухового апарату: рабдоміоліз. Якщо будь-які з побічних ефектів, що вказані в інструкції, посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі доксиламіну з антидепресантами (амітриптілін, доксепін, міансерин, миртазапін, триміпрамін), барбітуратами, бензодіазепінами, клонідином, похідними морфіну (анальгетики, протикашльові препарати), нейролептиками, анксиолітіками, баклофеном, пізотифеном посилюється пригнічує на центральну нервову систему (ЦНС). При одночасному прийомі з м-холіноблокуючими засобами (атропін, іміпрамінові антидепресанти, антипаркінсонічні препарати, атропінові спазмолітики, дизопірамід, фенотіазинові нейролептики) підвищується ризик виникнення таких побічних ефектів, як затримка сечі, запор, сухість слизу. Оскільки алкоголь посилює седативний ефект більшості антагоністів Н1-гістамінових рецепторів, у т. ч. і доксиламіну, необхідно уникати його одночасного вживання з алкогольними напоями та лікарськими препаратами, що містять алкоголь.Спосіб застосування та дозиВсередину. По 1/2-1 таблетці на день, запиваючи невеликою кількістю рідини, за 15-30 хвилин до сну. Якщо лікування є неефективним, за рекомендацією лікаря доза може бути збільшена до 2 таблеток. Тривалість лікування – від 2 до 5 днів. Якщо безсоння зберігається, необхідно звернутися до лікаря. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю У зв'язку з даними про збільшення концентрації в плазмі крові та зменшення плазмового кліренсу доксиламіну рекомендується корекція дози у бік зменшення. Пацієнти старше 65 років Блокатори Н1-гістамінових рецепторів слід обережно призначати цій групі пацієнтів у зв'язку з можливими запамороченнями та уповільненими реакціями з небезпекою падіння (наприклад, при нічних пробудженнях після прийому снодійних). Зважаючи на дані про збільшення концентрації в плазмі крові, зменшення плазмового кліренсу та подовження періоду напіввиведення, рекомендується корекція дози у бік зменшення.ПередозуванняСимптоми Денна сонливість, збудження, розширення зіниці (мідріаз), порушення акомодації, сухість слизової оболонки порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та шиї (гіперемія), підвищення температури тіла (гіпертермія), синусова тахікардія, розлад свідомості, галюцинації, зниження настрою, координації рухів, тремтіння (тремор), мимовільні рухи (атетоз), судоми (епілептичний синдром), кома. Мимовільні рухи іноді є провісниками судом, що може свідчити про тяжкий ступінь отруєння. Навіть за відсутності судом тяжкі отруєння доксиламіном можуть викликати розвиток рабдоміолізу, який часто супроводжується гострою нирковою недостатністю. У таких випадках показано стандартну терапію з постійним контролем рівня креатинфосфокінази. З появою симптомів отруєння слід негайно звернутися до лікаря. Лікування Симптоматичне (м-холіноміметики та ін.), як засіб першої допомоги показаний прийом активованого вугілля (у кількості 50 г – для дорослих та 1 г/кг маси тіла – для дітей).Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід брати до уваги, що безсоння може бути викликане низкою причин, за яких немає необхідності призначення цього лікарського препарату. Препарат Сліпзон® має седативну дію, пригнічує когнітивні здібності та уповільнює психомоторні реакції. Перше покоління Н1-антигістамінових препаратів може мати м-холіноблокуючий, анти-α-адренергічний та антисеротоніновий ефекти, що може викликати сухість слизової оболонки порожнини рота, запор, затримку сечі, порушення акомодації та зору. Як усі снодійні або седативні препарати, доксиламін може посилювати синдром нічного апное (раптова зупинка дихання уві сні), збільшуючи кількість та тривалість нападів апное. Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Сліпзон містить лактозу, тому не слід застосовувати при таких станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосовувати з обережністю пацієнтам із випадками апное в анамнезі – у зв'язку з тим, що доксиламін може посилювати синдром нічного апное (раптова зупинка дихання уві сні). Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю У зв'язку з даними про збільшення концентрації в плазмі крові та зменшення плазмового кліренсу доксиламіну рекомендується корекція дози у бік зменшення. Пацієнти старше 65 років Блокатори Н1-гістамінових рецепторів слід обережно призначати цій групі пацієнтів у зв'язку з можливими запамороченнями та уповільненими реакціями з небезпекою падіння (наприклад, при нічних пробудженнях після прийому снодійних). Зважаючи на дані про збільшення концентрації в плазмі крові, зменшення плазмового кліренсу та подовження періоду напіввиведення, рекомендується корекція дози у бік зменшення. Вплив на керування транспортними засобами: У зв'язку з можливою сонливістю вдень слід уникати управління автотранспортом, роботи з механізмами та інших видів діяльності, що вимагають швидких психічних і рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГгліцин – 200 мг; жувальна основа (сорбіт, жувальна основа, ксиліт); тальк; стеаринова кислота; діоксид кремнію аморфний; сукралоза; натуральний ароматизатор «Ментол».Характеристика«Смартгам Гліцин» – жувальна гумка, яка допомагає покращувати розумову працездатність. "Смартгам" - інноваційний спосіб прийому активних речовин, у складі жувальної гумки. Чому жуйка? Коли ми жуємо жуйку, активні речовини поглинаються слизовою оболонкою порожнини рота, що збільшує швидкість їх надходження в організм, на відміну від швидкості засвоєння активних речовин у шлунково-кишковому тракті при прийомі стандартних форм (таблеток, капсул і т.д.).Властивості компонентівГліцин допомагає протистояти стресам, покращує концентрацію уваги та пам'ять, підвищує розумову працездатність, пригнічує дратівливість, нормалізує засинання.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела гліцину.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 1 жувальній гумці від 3 до 5 разів на день. Жувальну гумку рекомендується жувати не менше 10 хвилин для найбільш повного вивільнення гліцину, що міститься в ній. Тривалість прийому – 1-2 тижні. За потреби курс прийому можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем. Містить підсолоджувач - сорбіт. При надмірному вживанні може мати проносну дію.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт кореня імбиру; піридоксину гідрохлорид; аскорбінова кислота; жувальна основа (сорбіт, жувальна основа, ксиліт); тальк; стеаринова кислота; діоксид кремнію аморфний; ароматизатор натуральний "М'ята"; сукралоза; фарбник понсо 4R.ХарактеристикаЖувальна гумка з екстрактом кореня імбиру, вітамінами С та В6.Властивості компонентівІмбир сприяє зменшенню ознак заколисування, ослаблення нудоти при кінетозі. Вітамін С впливає зниження виразності проявів, пов'язаних з заколисуванням, служить антиоксидантом. Вітамін В6 сприяє нормалізації роботи вестибулярного апарату.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела вітамінів С і В6, що містить гінероли. Компоненти комплексу можуть використовуватися зменшення несприятливих явищ, що виникають при заколисуванні.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 2-4 жувальні таблетки на день. Жувальну таблетку жувати не менше 10 хвилин для найповнішого вивільнення активних речовин. Не ковтати! Тривалість прийому – 5-7 днів. За потреби курс прийому можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМагнію карбонат; піридоксину гідрохлорид; жувальна основа (сорбіт, жувальна основа, ксиліт); тальк; стеаринова кислота; діоксид кремнію аморфний; ароматизатори натуральні: "Ментол", "М'ята"; сукралоза; ароматизатор натуральний малиновий; фарбник понсо 4R.ХарактеристикаЖувальна гумка з магнієм та вітаміном В6, зі смаком малини. Активні речовини поглинаються слизовою оболонкою ротової порожнини, що збільшує швидкість їх надходження в організм – на відміну від швидкості засвоєння активних речовин у ШКТ при прийомі стандартних форм (таблеток, капсул тощо).Властивості компонентівМагній бере участь у метаболічних реакціях, виробленні енергії з поживних речовин, виявляє антиаритмічний, кардіопротекторний, седативний, аналгетичний, антистресовий, антидепресивний ефекти, бере участь у передачі нервових імпульсів, скороченні м'язів, -допомагає знімати спазм кровоносних мелатоніну – «гормону сну» та серотоніну – «гормону гарного настрою». Вітамін В6 задіяний в обміні речовин, підтримує нормальну роботу нервової системи, впливає на засвоєння магнію, проникнення та утримання магнію у клітинах.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела вітаміну В 6 і магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДітям старше 14 років і дорослим, по 4-6 жувальних пігулок на день. Жувальну таблетку жувати не менше 10 хвилин для найповнішого вивільнення активних речовин. Не ковтати! Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби курс прийому можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем-педіатром. Дітям до 14 років приймати БАД за погодженням та під наглядом лікаря-педіатра. Містить підсолоджувач. При надмірному вживанні може мати проносну дію. Містить барвник понсо 4R, який може негативно впливати на активність і увагу дітей.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить - сухий екстракт кореня корейського женьшеню (4% гінcенозидів) (Pannax Ginseng), екстракт зерен зеленої кави (Coffea arabica) 4:1, порошок спіруліни (Spirulina platensis), L-глутамін, оксид магнію (60% магнію). Допоміжні інгредієнти: магнієві солі стеаринової кислоти (антистежуючий агент), інулін (клітковина), оболонка капсули (желатин, червоний барвник). Форма випуску: 30 капсул по 590 мг у блістері.ХарактеристикаСолемакс Актив – комплекс натуральних природних речовин, мінералів та амінокислот. Рослинний стимулятор, підтримує життєву силу та покращує фізичні можливості та витривалість організму, а також зменшує млявість та сонливість. Завдяки синергетичній дії кореня корейського женьшеню, зерен зеленої кави, спіруліни, L-глутаміну та магнію, комплекс інтенсивно мобілізує захисні сили організму, допомагає запобігти втомі, надаючи енергію організму, підвищує фізичну та розумову працездатність.Властивості компонентівСухий екстракт кореня корейського женьшеню (4% гінзенозиди) (Pannax Ginseng) – багаторічна трав'яниста рослина. Женьшень є рослинним стимулятором, що покращує фізичні можливості та витривалість організму. Женьшень підтримує життєву силу та дає додаткову енергію. Женьшень містить активний компонент гінсенозид, який стимулює психоемоційну активність, надаючи життєвих сил і мобілізує резерви організму. Екстракт зерен зеленої кави (Coffea arabica) - зеленою кавою називають кавові зерна, які не обсмажувалися. Кава містить кофеїн, який дає додаткову енергію та витривалість організму, викликає приплив нових сил, а також здатний покращувати настрій та когнітивні функції. Кофеїн – пуриновий алкалоїд, що застосовується в медицині як стимулятор центральної нервової системи, що прискорює обмін речовин, що посилює кровопостачання, м'язову активність, що знижує стомлюваність та біль. В результаті організм відчуває приплив сил та енергії. Порошок спіруліни (Spirulina platensis) - спіруліна має широкий діапазон позитивного впливу на організм людини, такі як компенсація дефіциту вітамінів і мінералів, відновлення та нормалізація метаболізму печінки, має антитоксичний ефект, допомагає позбутися токсинів, стимулює імунну систему. Спіруліна – цінне джерело йоду у натуральному вигляді. L-глутамін – одна з 20 стандартних амінокислот, що входять до складу білка. Глутамін дуже поширений у природі. Для людини є умовно замінною амінокислотою. Потреби в глутамін у пацієнтів при стресовому стані вище, ніж у тих пацієнтів, які не перебувають у стресовому стані. Це пов'язано з тим, що в умовах стресу розпадається більше білка та незамінних амінокислот. Одним із позитивних ефектів додаткового прийому амінокислот є збільшення активності імунної системи, поліпшення фізичних можливостей та витривалості організму. Для цього потрібна підвищена кількість глутаміну. Магній є життєво важливим елементом, який знаходиться у всіх тканинах організму та необхідний для нормального функціонування клітин. Загальний вміст магнію в людини близько 25 грамів. Магній сприяє розслабленню м'язових волокон (мускулатури судин та внутрішніх органів). Найважливіше значення магнію у тому, що він є природним антистресовим чинником, гальмує процеси збудження у центральної нервової системі і знижує чутливість організму до зовнішнім впливам. Вважається, що з 25-30% населення магній недостатньо надходить із їжею. Знижений вміст магнію може викликати занепокоєння, нервозність, страх, а також безсоння та втому, зниження уваги та пам'яті.РекомендуєтьсяДля реалізації населенню як біологічно активну добавку до їжі - джерела гінсенозидів, глутаміну, додаткового джерела магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі, запиваючи водою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОксид магнію - 150 мг, L-аргініну гідрохлорид - 100 мг, фенілаланін - 100 мг, желатин (оболонка капсули), стандартизований сухий екстракт листя гінкго білоба (Ginkgo biloba) (24% гінкго флавоноїди/ 6% терпенолактони) (волокно), фостатидилсерин - 30 мг, магнієві солі жирних кислот (речовина, що запобігає злипанню). Капсули по 500мг.Характеристика"Solemax Neuro" - це інноваційний комплекс амінокислот та рослинного екстракту для нормалізації когнітивних функцій. Листя гінкго білоба допомагає підтримувати нормальне ментальне здоров'я, сприяє покращенню пам'яті та інших когнітивних функцій та допомагає покращити мікроциркуляцію кровообігу. Магній сприяє нормалізації роботи м'язової та нервової системи, допомагає зменшити втому та слабкість, а також сприяє підтримці електролітного балансу.РекомендуєтьсяЯк біологічна добавка до їжі, джерела незамінних амінокислот та екстракту гінкго білоба у високій дозі для нормалізації роботи головного мозку та поліпшення пам'яті.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість (алергія) до будь-якого компонента продукту. Під час вагітності та годування груддю – після консультації з лікарем.Спосіб застосування та дозиРекомендується приймати внутрішньо по 1 капсулі 1 раз на день. Дозу можна збільшити за рекомендацією лікаря чи фармацевта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаХолін та Інозитол покращують когнітивну функцію головного мозку, нормалізують настрій, покращують пам'ять, підвищують концентрацію уваги. Холін та Інозитол – це вітаміни, що належать до групи В. Як і всі вітаміни групи В, Холін та Інозитол є компонентами клітинних мембран, які відіграють важливу роль у здоров'ї та зростанні клітин організму. Крім позитивного впливу на нервову систему холін та інозитол також підтримують нормальний жировий обмін та здоров'я печінки.РекомендуєтьсяЯк харчову добавку дорослим приймати по дві (2) капсули двічі на день, бажано під час їжі, або за призначенням лікаря.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиПриймати по 2 капсули 2 десь у день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вагітності, годуванні груддю, прийомі будь-яких медичних препаратів або порушення здоров'я перед прийомом будь-яких харчових добавок слід проконсультуватися з лікарем. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати у сухому прохолодному місці. Не використовувати, якщо пломба флакона відсутня, порвана або пошкоджено.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: діюча речовина: амісульприд – 10,0 г; допоміжні речовини: Гесвіт ®* 4 г, 3 М розчин хлористоводневої кислоти - до pH = 4,5-6,5 (близько 8,4 мл), метилпарагідроксибензоат - 0,1 г, пропілпарагідроксибензоат - 0,05 г, калію сорбат- 0,2 г, ароматизатор карамельний – 1,0 г, вода-до 100 мл. * - Гесвіт містить натрію сахаринат (75 - 85 %), глюкуролактон (15-20 %), натрію глюконат ( По 60 мл у флакон світлозахисного скла (тип III), закупорений кришкою із захистом від відкриття дітьми. По 1 флакону разом із дозувальним шприцом та інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора рідина від жовтого до коричнево-жовтого кольору із запахом карамелі.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаУ амісульприду відзначаються два абсорбційні піки: один досягається швидко, через годину, а другий – між 3 та 4 годиною після прийому препарату. Відповідні концентрації у плазмі після прийому препарату в дозі 50 мг становлять 39±3 нг/мл та 54±4 нг/мл відповідно. Об'єм розподілу дорівнює 5,8 л/кг. У зв'язку з низьким зв'язком з білками плазми (16%) не очікується взаємодії амісульприду з іншими препаратами на рівні зв'язку з білком. Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд незначно метаболізується в печінці (близько 4%), ідентифіковані два неактивні метаболіти. При курсовому прийомі накопичення амісульприду не відбувається і його фармакокінетика не змінюється. При прийомі внутрішньо період напіввиведення (Т1/2) амісульприду становить приблизно 12 годин. Амісульприд виводиться із сечею у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв. Багата вуглеводами їжа достовірно знижує AUC (площа під кривою "концентрація/час"), час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Тmах) і саму максимальну концентрацію амісульприду в плазмі крові (Сmах), у той час як багата жирами їжа змін вищезазначених фармакокінетичних не викликає. Однак значення цих спостережень у повсякденній клінічній практиці невідоме. Ниркова недостатність Період напіввиведення у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але системний кліренс зменшується у 2,5 – 3 рази. AUC амісульприду при нирковій недостатності легкого ступеня збільшується вдвічі, а при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості майже десятикратно (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Досвід застосування препарату при нирковій недостатності є обмеженим, і відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. Амісульприд практично не виводиться за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність У зв'язку з тим, що амісульприд незначно метаболізується у печінці, при печінковій недостатності накопичення препарату не очікується, і зниження його доз не потрібне. Пацієнти похилого віку При порівнянні фармакокінетичних показників пацієнтів старше 65 років з такими у пацієнтів молодшого віку встановлено, що у них після одноразового прийому внутрішньо амісульприду в дозі 50 мг значення Cmax, Т1/2 і AUC вище на 10-30%. Дані за показниками фармакокінетики у пацієнтів похилого віку при курсовому прийомі амісульприду відсутні.ФармакодинамікаАмісульприд є антипсихотичним препаратом із групи заміщених бензамідів. Фармакодинамічний профіль амісульприду обумовлений селективною та переважною афінністю до підтипів D2 та D3 дофамінових рецепторів лімбічної системи. Амісульприд не має афінності до серотонінових та інших нейрорецепторів, таких як гістамінові, холінергічні та адренергічні рецептори. У дослідженнях на тваринах було показано, що при прийомі у високих дозах амісульприд переважно блокує дофамінергічні нейрони мезолімбічної системи, ніж аналогічні нейрони у системі стріатуму. Цією специфічною афінністю пояснюється, мабуть, переважання антипсихотичних ефектів амісульприду над його екстрапірамідними ефектами. При застосуванні в низьких дозах амісульприд переважно блокує пресинаптичні D2 та D3 дофамінові рецептори, чим може пояснюватись його позитивний вплив на негативні симптоми.Показання до застосуванняЛікування гострої та хронічної шизофренії з продуктивною симптоматикою (маячня, галюцинації, розлади мислення) та/або негативною симптоматикою (сплощення афекту, втрата емоційних та соціальних зв'язків), включаючи пацієнтів з переважанням негативної симптоматики.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амісульприду або до інших компонентів препарату. Супутні пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома (діагностована чи підозрювана). Дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність клінічного досвіду застосування). Період грудного вигодовування. Тяжка ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв (відсутність клінічного досвіду). Супутня терапія агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні для лікування хвороби Паркінсона. Супутня терапія леводопою, амантадином, апоморфіном, бромокриптином, ентакапоном, лісуридом, перголідом, пірибедилом, праміпексолом, ропініролом, селегіліном. Супутня терапія препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток порушень ритму, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби IA класу (хінідин, дизопірамід) та III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); інші лікарські засоби (беприділ, цизаприд, метадон, сультоприд, тіоридазин, дифеманілу метилсульфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, Вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози чи галактози, або дефіцит лактази. З обережністю: У пацієнтів із сприятливими факторами розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи потенційно загрозливу для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (амісульприд здатний дозозалежно подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу " у пацієнтів із вродженим подовженим інтервалом QT; у пацієнтів з придбаним подовженням інтервалу QT (при комбінуванні з препаратами, що збільшують тривалість інтервалу QTc, крім; у пацієнтів з брадикардією менше 55 ударів за хвилину; у пацієнтів з електролітними порушеннями, включаючи гіпокаліємію; у пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, здатними викликати гіпокаліємію, виражену брадикардію менше 55 ударів на хвилину, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність. У пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки є ризик кумуляції препарату, досвід його застосування при нирковій недостатності є обмеженим. У пацієнтів похилого віку, оскільки у них є підвищена схильність до зниження артеріального тиску та розвитку надмірного седативного ефекту. У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів з епілепсією, тому що амісульприд може знижувати поріг судомної готовності. У пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, оскільки амісульприд, як і інші блокатори дофамінових рецепторів, може посилювати прояви хвороби Паркінсона. У пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету (оскільки деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть викликати підвищення концентрації глюкози в крові). У пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека прийому амісульприду під час вагітності не встановлена. Тому застосування препарату при вагітності не рекомендується, за винятком тих випадків, коли очікувана користь матері виправдовує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку при прийомі амісульприду слід застосовувати контрацепцію. Новонароджені, які піддавалися під час третього триместру вагітності, внутрішньоутробному впливу нейролептиків, включаючи Соліан®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, дихальних розладів або порушень при вигодовуванні. Тому такі новонароджені мають перебувати під постійним медичним наглядом. Період грудного вигодовування Невідомо, чи амісульприд здатний проникати в грудне молоко, тому годування груддю під час його прийому протипоказане. Дані доклінічних досліджень У дослідженнях, проведених на тваринах, амісульприд не продемонстрував репродуктивну токсичність. Відзначалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними ефектами амісульприду (ефект опосередкований пролактином).Побічна діяНебажані реакції (HP) представлені відповідно до наступних градацій частоти їх розвитку: дуже часто (> 10 %); часто (>1%, <10%); нечасто (>0,1%, <1%); рідко (>0,01%, Нижче перераховані HP, що спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота розвитку HP, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату, вказана як "частота невідома"). Слід зазначити, що у деяких випадках дуже важко віддиференціювати HP від ​​симптомів основного захворювання. Порушення з боку нервової системи: Дуже часто – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіпокінезія, гіперсалівація, акатизія, дискінезія). Ці симптоми зазвичай бувають помірно вираженими при прийомі в оптимальних дозах та частково оборотними при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Частота виникнення екстрапірамідних симптомів залежить від дози. Тому у пацієнтів із переважно негативними симптомами, які приймають амісульприд у дозі 50-300 мг, частота виникнення екстрапірамідних розладів є дуже низькою. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу; Часто - гострі дистонії (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм),оборотні при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Денна сонливість; Нечасто – пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами, переважно, язика та/або м'язів обличчя та виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсооїчні препарати в цих випадках неефективні або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням.язика та/або м'язів обличчя та виникаючі зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсооїчні препарати в цих випадках неефективні або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням.язика та/або м'язів обличчя та виникаючі зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсооїчні препарати в цих випадках неефективні або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки: Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Запор, нудота, блювання, сухість у роті. Порушення з боку ендокринної системи: Часто – Амісульприд викликає збільшення плазмових концентрацій пролактину, оборотне після відміни препарату. Це може призводити до виникнення галактореї, аменореї, гінекомастії, болю в молочних (грудних) залозах та еректильної дисфункції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – збільшення маси тіла; Нечасто – гіперглікемія; Частота невідома – гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Порушення з боку серцево-судинної системи: Часто – зниження артеріального тиску; Нечасто – Брадикардія; Частота невідома - подовження інтервалу QT; шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", яка може переходити у фібриляцію шлуночків і призводити до зупинки серця та раптової смерті; Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді з летальним результатом, та тромбоз глибоких вен. Порушення з боку лабораторних показників: Нечасто - збільшення активності "печінкових" ферментів у крові, головним чином, трансаміназ. Порушення з боку імунної системи: Нечасто – алергічні реакції; Частота невідома – Ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Частота невідома - Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати пароксизмальні тахікардії, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід) та ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); з бепридилом, цизапридом, метадоном, сультопридом, тіоридазином, дифеманілу метилсулъфатом, еритроміцином (внутрішньовенно), спіраміцином (внутрівенно), мізоластином, вінкаміном (внутрівенно), галофантрином, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, із циталопрамом, есциталопрамом. Підвищується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". З агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні не для лікування хвороби Паркінсона Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. З ліводопою Реципрокний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків. Нерекомендовані комбінації З препаратами, що збільшують ризик виникнення потенційно летальної поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует": з препаратами, що викликають брадикардію (бета-адреноблокатори, верапаміл, дилтіазем, клонідин, гуанфацин, серцеві глікозиди, донепезил, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, галантамін, піридостигміну бромід, неостигміну); з препаратами, що викликають гіпокаліємію (з діуретиками, що викликають гіпокаліємію; проносними, симулюючими перистальтику кишечника; внутрішньовенно введеним амфотерицином В; глюкокортикостероїдами; тетракозактидами) - при їх застосуванні слід обов'язково відновлювати втрату калію; з деякими нейролептиками (галоперидолом, пімозидом, піпотіазином, сертиндолом, хлорпромазином, левомепромазином, ціамемазином, сультопридом, сульпіридом, тіапридом, вераліпридом, дроперидолом), іміпраміновими антидепресантами, Зростає ризик розвитку шлуночкових аритмій, зокрема шлуночкової тахікардії типу "пірует". З етанолом Амісульприд посилює центральні ефекти етанолу. Етанол посилює седативну дію нейролептиків. З агоністами дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. Амісульприд може посилювати симптоми хвороби Паркінсона. Комбінації, які слід брати до уваги З засобами, що пригнічують ЦНС: похідними морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітуратів; бензодіазепінами; небензодіазепіновими анксіолітиками; снодійними засобами; антидепресантами з седативним ефектом (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокаторами Н2 гістамінових рецепторів із седативним ефектом; гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин); нейролептиками; баклофен; талідомідом, пізотифеном. Виражене посилення гнітючої дії на ЦНС. Додаткове зниження концентрації уваги, що створює велику небезпеку для водіїв транспорту та осіб, які працюють із механізмами. З гіпотензивними засобами, включаючи бета-адреноблокатори (бісопролол, карведилол, метопролол) Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, зокрема ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Щодо бета-адреноблокаторів додатково.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Для того, щоб відкрити флакон із пристроєм "захист від дітей" необхідно натиснути на кришку флакона та провернути її. Призначена доза набирається за допомогою шприца (1 мл містить 100 мг амісульприду). Зазвичай, якщо добова доза не перевищує 400 мг, вона може прийматись один раз на добу. Якщо добова доза перевищує 400 мг, вона повинна ділитися на два прийоми. При переважанні негативної симптоматики Для пацієнтів з переважанням негативної симптоматики рекомендується призначення амісульприду у дозі від 50 до 300 мг на добу (загалом у дозі 100 мг на добу). Підбір дози повинен проводитись індивідуально. При змішаних епізодах з продуктивною та негативною симптоматикою Для пацієнтів зі змішаними (негативними та продуктивними) симптомами дози слід підбирати так, щоб забезпечити оптимальний контроль над продуктивними симптомами, в середньому вони становлять від 400 до 800 мг. Лікування, що підтримує, має встановлюватися індивідуально на рівні мінімальних ефективних доз (залежно від реакції пацієнта). Гострі психотичні епізоди Початок лікування Для прийому внутрішньо застосовують дози від 400 до 800 мг. Максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 1200 мг на добу. Підтримуюча терапія Згодом підібрана доза зберігається або коригується залежно від реакції пацієнта. У всіх випадках підтримуючі дози повинні встановлюватись індивідуально на рівні мінімально ефективних доз. У пацієнтів із нирковою недостатністю Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок є обмеженим. Виведення амісульприду здійснюється через нирки. При нирковій недостатності дозу для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід знижувати наполовину, а для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв – утричі. Відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв, застосування амісульприду у цієї групи пацієнтів протипоказане. У пацієнтів із печінковою недостатністю У зв'язку з тим, що препарат слабо метаболізується у печінці, зниження його дози при печінковій недостатності не потрібне. У пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату пацієнтам похилого віку слід дотримуватися особливої ​​обережності. У дітей Ефективність та безпека прийому амісульприду у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. У дітей та підлітків до 18 років застосування амісульприду протипоказане. Є обмежені дані щодо застосування амісульприду у підлітків при шизофренії.ПередозуванняСимптоми При передозуванні повідомлялося про значне посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, а саме, про розвиток сонливості, седації, зниження артеріального тиску, розвиток екстрапірамідних симптомів та коми. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином, при комбінації з іншими психотропними препаратами. Слід пам'ятати, що передозування може бути викликана одночасним прийомом кількох препаратів. Лікування Специфічного антидоту для амісульприду немає. У разі передозування слід контролювати та підтримувати основні життєво важливі функції організму, аж до повного виходу пацієнта зі стану передозування. При передозуванні проведення ЕКГ-моніторування є обов'язковим, оскільки є ризик подовження інтервалу QT та розвитку небезпечних для життя порушень ритму. У разі появи тяжких екстрапірамідних симптомів слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії, наприклад, тригексифенідил. Оскільки виведення амісульприду за допомогою гемодіалізу незначне, то для його виведення при передозуванні застосування гемодіалізу є недоцільним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа даними контрольованого подвійного сліпого дослідження порівняно з амісульпридом і галоперидолом у пацієнтів з гострою шизофренією (191 пацієнт) при застосуванні амісульприду спостерігалося достовірно більше зменшення вторинних негативних симптомів. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу. Як і при застосуванні інших нейролептиків, при застосуванні амісульприду (особливо високих доз) може розвинутись злоякісний нейролептичний синдром, потенційно летальне ускладнення, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативними розладами та підвищеною концентрацією креатинфосфокінази в крові. При розвитку гіпертермії, особливо на фоні застосування високих доз нейролептиків, всі антипсихотичні препарати, включаючи амісульприд, мають бути скасовані. Слід бути обережним при призначенні блокаторів дофамінових рецепторів і, зокрема, амісульприду при хворобі Паркінсона, так як при його призначенні можливе погіршення перебігу цього захворювання. У пацієнтів із хворобою Паркінсона амісульприд слід застосовувати лише у випадку, якщо неможливо уникнути його застосування. Якщо пацієнту з хворобою Паркінсона, який отримує агоністи дофамінових рецепторів, необхідно лікування амісульпридом, то агоністи дофамінових рецепторів слід скасовувати поступово (шляхом поступового зниження дози до повної їх відміни), оскільки різка відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому. Для корекції екстрапірамідних симптомів, що виникли на фоні лікування амісульпридом, слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії (а не агоністи дофамінових рецепторів). У зв'язку з тим, що амісульприд викликає дозозалежне збільшення тривалості інтервалу QT, при його прийомі збільшується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует". Тому, якщо дозволяє стан пацієнта, перед застосуванням амісульприду рекомендується зняти ЕКГ та визначити концентрації електролітів у крові, виявити та, по можливості, скоригувати фактори, які можуть сприяти виникненню таких небезпечних порушень ритму (такі, як брадикардія менше 55 ударів на хвилину; гіпокаліємія; гіпомагніємія, вроджене або набуте подовження інтервалу QT;одночасний прийом препаратів, здатних викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів на хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності, збільшувати тривалість інтервалу QT. Під час лікування амісульпридом не можна приймати етанол та лікарські препарати, що містять етанол. Внаслідок здатності препарату знижувати поріг судомної готовності, при прийомі амісульприду пацієнтами з епілепсією слід проводити ретельне клінічне і, по можливості, електроенцефалографічне спостереження. Деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть спричинити підвищення концентрації глюкози в крові. У пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету при призначенні амісульприду слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. У пацієнтів похилого віку Амісульприд, як і інші нейролептики, слід застосовувати з особливою обережністю через можливий ризик зниження артеріального тиску або розвитку надмірного седативного ефекту. У рандомізованих клінічних дослідженнях, проведених у групи літніх пацієнтів з деменцією, які отримували лікування деякими атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень (гострих порушень мозкового кровообігу) порівняно з прийомом плацебо. Механізм цього збільшення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів. Амісульприд повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю понад 10 тижнів), проведених, головним чином, у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, показав, що у них був у 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У ході типового 10-тижневого дослідження частота смерті у пацієнтів, які отримували ці лікарські препарати, становила 4,5%, порівняно з такою у групі пацієнтів, які отримували плацебо, та становила 2,6%. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей мали серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність,раптова смерть) чи інфекційну (наприклад, пневмонія) природу. Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози.Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози.Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози.Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози.Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози.При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози.При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози. При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, іноді з летальним кінцем. Тому амісульприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Амісульприд може збільшувати концентрацію пролактину в плазмі. Тому при призначенні амісульприду слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які мають вказівки в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) на рак молочної залози. Виведення амісульприду здійснюється нирками. При порушенні функції нирок дози препарату мають знижуватись. При застосуванні нейролептиків, включаючи Соліан®, повідомлялося про розвиток лейкопенії, нейтропенії, агранулоцитозу. Які не мають пояснення інфекції або гарячка можуть бути пов'язані з гематологічними порушеннями та вимагають негайного гематологічного обстеження. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід інформувати пацієнтів, що особливо є водіями транспортних засобів або займаються іншими потенційно небезпечними видами діяльності, про можливість появи у них сонливості та зниження психомоторних реакцій під час прийому амісульприду, особливо на початку лікування, оскільки це може бути небезпечним під час зайняття цими видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: амісульприд – 200 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію амілопектину гліколату) (тип А) 48 мг, лактози моногідрат 139,2 мг, целюлоза мікрокристалічна 72 мг, гіпромелоза 13,6 мг, магнію стеарат 7,2 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Алюмінієвої фольги. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскі пігулки білого або майже білого кольору з ділильною ризиком на одній стороні та гравіюванням "AMI 200" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаУ амісульприду відзначаються два абсорбційні піки: один досягається швидко, через годину, а другий – між 3 та 4 годиною після прийому препарату. Після прийому препарату в дозі 50 мг максимальні концентрації в плазмі (Сmах), що відповідають цим пікам, становлять 39±3 нг/мл та 54±4 нг/мл. Об'єм розподілу дорівнює 5,8 л/кг. У зв'язку з низьким зв'язком з білками плазми (16%) не очікується взаємодії амісульприду з іншими препаратами на рівні зв'язку з білком. Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд незначно метаболізується в печінці (близько 4%), ідентифіковані два неактивні метаболіти. При курсовому прийомі кумуляції амісульприду не відбувається і його фармакокінетика не змінюється. При прийомі внутрішньо період напіввиведення (Т1/2) амісульприду становить приблизно 12 годин. Амісульприд виводиться із сечею у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв. Багата вуглеводами їжа достовірно знижує площу під кривою концентрація/час (AUC), час досягнення максимальної концентрації (Ттах) та Сmах амісульприду, в той час як багата на жири їжа змін вищевказаних фармакокінетичних показників не викликає. Однак значення цих спостережень у повсякденній клінічній практиці невідоме. Ниркова недостатність Т 1/2 у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але системний кліренс зменшується з коефіцієнтом від 2,5 до 3. AUC амісульприду при нирковій недостатності легкого ступеня збільшується вдвічі, а при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості майже десятикратно. Досвід застосування препарату при нирковій недостатності є обмеженим, і відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. Амісульприд практично не виводиться за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність У зв'язку з тим, що амісульприд незначно метаболізується у печінці, при печінковій недостатності накопичення препарату не очікується, і зниження його доз не потрібне. Пацієнти похилого віку При порівнянні фармакокінетичних показників пацієнтів старше 65 років з такими у пацієнтів молодшого віку встановлено, що у них після одноразового прийому внутрішньо амісульприду в дозі 50 мг значення Сmах, Т1/2 та AUC вище на 10-30%. Дані за показниками фармакокінетики у пацієнтів похилого віку при курсовому прийомі амісульприду відсутні.ФармакодинамікаАмісульприд є антипсихотичним препаратом із групи заміщених бензамідів. Фармакодинамічний профіль амісульприду обумовлений селективною та переважною афінністю до підтипів D2 та D3 дофамінових рецепторів лімбічної системи. Амісульприд не має афінності до серотонінових та інших нейрорецепторів, таких як гістамінові, холінергічні та адренергічні рецептори. У дослідженнях на тваринах було показано, що при використанні у високих дозах амісульприд переважно блокує дофамінергічні нейрони мезолімбічної системи, ніж аналогічні нейрони у системі стріатуму. Цією специфічною афінністю пояснюється, мабуть, переважання антипсихотичних ефектів амісульприду над його екстрапірамідними ефектами. При використанні в низьких дозах амісульприд переважно блокує пресинаптичні D2 та D3 дофамінові рецептори, чим може пояснюватись його позитивний вплив на негативні симптоми.Показання до застосуванняЛікування гострої та хронічної шизофренії з продуктивною симптоматикою (маячня, галюцинації, розлади мислення) та/або негативною симптоматикою (сплощення афекту, втрата емоційних та соціальних зв'язків), включаючи пацієнтів з переважанням негативної симптоматики.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амісульприду або до інших компонентів препарату. Супутні пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома (діагностована чи підозрювана). Дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність клінічного досвіду застосування). Період грудного вигодовування. Тяжка ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв (відсутність клінічного досвіду). Супутня терапія агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні для лікування хвороби Паркінсона. Супутня терапія леводопою, амантадином, апоморфіном, бромокриптином, ентакапоном, лісуридом, перголідом, пірибедилом, праміпексолом, ропініролом, селегіліном. Супутня терапія препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток порушень ритму, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби IA класу (хінідин, дизопірамід) та III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); інші лікарські засоби (беприділ, цизаприд, метадон, сультоприд, тіоридазин, дифеманілу метилсульфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, Вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози чи галактози, або дефіцит лактази. З обережністю: У пацієнтів із сприятливими факторами розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи потенційно загрозливу для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (амісульприд здатний дозозалежно подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу " у пацієнтів із вродженим подовженим інтервалом QT; у пацієнтів з придбаним подовженням інтервалу QT (при комбінуванні з препаратами, що збільшують тривалість інтервалу QTc, крім; у пацієнтів з брадикардією менше 55 ударів за хвилину; у пацієнтів з електролітними порушеннями, включаючи гіпокаліємію; у пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, здатними викликати гіпокаліємію, виражену брадикардію менше 55 ударів на хвилину, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність. У пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки є ризик кумуляції препарату, досвід його застосування при нирковій недостатності є обмеженим. У пацієнтів похилого віку, оскільки у них є підвищена схильність до зниження артеріального тиску та розвитку надмірного седативного ефекту. У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів з епілепсією, тому що амісульприд може знижувати поріг судомної готовності. У пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, оскільки амісульприд, як і інші блокатори дофамінових рецепторів, може посилювати прояви хвороби Паркінсона. У пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету (оскільки деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть викликати підвищення концентрації глюкози в крові). У пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека прийому амісульприду під час вагітності не встановлена. Тому застосування препарату при вагітності не рекомендується, за винятком тих випадків, коли очікувана користь матері виправдовує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку при прийомі амісульприду слід застосовувати контрацепцію. Новонароджені, які піддавалися під час третього триместру вагітності внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи Соліан®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, дихальних розладів або порушень при вигодовуванні.Тому такі новонароджені мають перебувати під постійним медичним наглядом. Період грудного вигодовування Невідомо, чи амісульприд здатний проникати в грудне молоко, тому годування груддю під час його прийому протипоказане. Дані доклінічних досліджень У дослідженнях, проведених на тваринах, амісульприд не продемонстрував репродуктивну токсичність. Відзначалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними ефектами амісульприду (ефект опосередкований пролактином).Побічна діяНебажані реакції (HP) представлені відповідно до наступних градацій частоти їх розвитку: дуже часто (> 10 %); часто (>1%, 0,1%, <1%); рідко (>0,01%, Нижче перераховані HP, що спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота розвитку HP, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату, вказана як "частота невідома"). Слід зазначити, що у деяких випадках дуже важко віддиференціювати HP від ​​симптомів основного захворювання. Порушення з боку нервової системи: Дуже часто – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіпокінезія, гіперсалівація, акатизія, дискінезія). Ці симптоми зазвичай бувають помірно вираженими при прийомі в оптимальних дозах та частково оборотними при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Частота виникнення екстрапірамідних симптомів залежить від дози. Тому у пацієнтів із переважно негативними симптомами, які приймають амісульприд у дозі 50-300 мг, частота виникнення екстрапірамідних розладів є дуже низькою. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу; Часто - гострі дистонії (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм),оборотні при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Запор, нудота, блювання, сухість у роті. Порушення з боку ендокринної системи: Часто – Амісульприд викликає збільшення плазмових концентрацій пролактину, оборотне після відміни препарату. Це може призводити до виникнення галактореї, аменореї, гінекомастії, болю в молочних (грудних) залозах та еректильної дисфункції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – збільшення маси тіла; Нечасто – гіперглікемія; Частота невідома – гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Порушення з боку серцево-судинної системи: Часто – зниження артеріального тиску; Нечасто – Брадикардія; Частота невідома - Подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsade des pointes), яка може переходити до фібриляції шлуночків і призводити до зупинки серця та раптової смерті. Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді з летальним результатом, та тромбоз глибоких вен. Порушення з боку лабораторних показників: Нечасто – збільшення активності "печінкових" ферментів у крові, головним чином, трансаміназ. Порушення з боку імунної системи: Нечасто – алергічні реакції; Частота невідома – Ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани; Частота невідома – Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати пароксизмальні тахікардії, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід) та ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); з бепридилом, цизапридом, метадоном, сультопридом, тіоридазином, дифеманілу метилсулъфатом, еритроміцином (внутрішньовенно), спіраміцином (внутрівенно), мізоластином, вінкаміном (внутрівенно), галофантрином, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, із циталопрамом, есциталопрамом. Підвищується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". З агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні не для лікування хвороби Паркінсона Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. З ліводопою Реципрокний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків. Нерекомендовані комбінації З препаратами, що збільшують ризик виникнення потенційно летальної поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует": з препаратами, що викликають брадикардію (бета-адреноблокатори, верапаміл, дилтіазем, клонідин, гуанфацин, серцеві глікозиди, донепезил, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, галантамін, піридостигміну бромід, неостигміну); з препаратами, що викликають гіпокаліємію (з діуретиками, що викликають гіпокаліємію; проносними, симулюючими перистальтику кишечника; внутрішньовенно введеним амфотерицином В; глюкокортикостероїдами; тетракозактидами) - при їх застосуванні слід обов'язково відновлювати втрату калію; з деякими нейролептиками (галоперидолом, пімозидом, піпотіазином, сертиндолом, хлорпромазином, левомепромазином, ціамемазином, сультопридом, сульпіридом, тіапридом, вераліпридом, дроперидолом), іміпраміновими антидепресантами, Зростає ризик розвитку шлуночкових аритмій, зокрема шлуночкової тахікардії типу "пірует". З етанолом Амісульприд посилює центральні ефекти етанолу. Етанол посилює седативну дію нейролептиків. З агоністами дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. Амісульприд може посилювати симптоми хвороби Паркінсона. Комбінації, які слід брати до уваги З засобами, що пригнічують ЦНС: похідними морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітуратів; бензодіазепінами; небензодіазепіновими анксіолітиками; снодійними засобами; антидепресантами з седативним ефектом (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокаторами Н2 гістамінових рецепторів із седативним ефектом; гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин); нейролептиками; баклофен; талідомідом, пізотифеном. Виражене посилення гнітючої дії на ЦНС. Додаткове зниження концентрації уваги, що створює велику небезпеку для водіїв транспорту та осіб, які працюють із механізмами. З гіпотензивними засобами, включаючи бета-адреноблокатори (бісопролол, карведилол, метопролол) Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, зокрема ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Щодо бета-адреноблокаторів додатково.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Зазвичай, якщо добова доза не перевищує 400 мг, вона може прийматись один раз на добу. Якщо добова доза перевищує 400 мг, вона повинна ділитися на два прийоми. При переважанні негативної симптоматики Для пацієнтів з переважанням негативної симптоматики рекомендується застосування амісульприду у дозі від 50 до 300 мг на добу (загалом у дозі 100 мг на добу). Підбір дози повинен проводитись індивідуально. При змішаних епізодах з продуктивною та негативною симптоматикою Для пацієнтів зі змішаними (негативними та продуктивними) симптомами дози слід підбирати так, щоб забезпечити оптимальний контроль над продуктивними симптомами, в середньому вони становлять від 400 до 800 мг. Лікування, що підтримує, має встановлюватися індивідуально на рівні мінімальних ефективних доз (залежно від реакції пацієнта). Гострі психотичні епізоди Початок лікування Застосовуються дози від 400 мг до 800 мг. Максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 1200 мг на добу. Підтримуюча терапія Згодом підібрана доза зберігається або коригується в залежності від реакції пацієнта. У всіх випадках підтримуючі дози повинні встановлюватись індивідуально на рівні мінімально ефективних доз. У пацієнтів із нирковою недостатністю Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок є обмеженим. Виведення амісульприду здійснюється через нирки. При нирковій недостатності дозу для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід знижувати наполовину, а для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв – утричі. Відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв, застосування амісульприду у цієї групи пацієнтів протипоказане. У пацієнтів із печінковою недостатністю У зв'язку з тим, що препарат слабо метаболізується у печінці, зниження його дози при печінковій недостатності не потрібне. У пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату пацієнтам похилого віку слід дотримуватися особливої ​​обережності. У дітей Ефективність та безпека прийому амісульприду у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Застосування амісульприду у пацієнтів віком до 18 років протипоказано. Є обмежені дані щодо застосування амісульприду у підлітків при шизофренії.ПередозуванняСимптоми При передозуванні повідомлялося про значне посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, а саме про розвиток сонливості, седації, надмірного зниження артеріального тиску, екстрапірамідних симптомів та коми. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином при комбінації з іншими психотропними препаратами. Слід мати на увазі, що передозування може бути викликане одночасним прийомом кількох препаратів Лікування Специфічного антидоту для амісульприду немає. У разі передозування слід контролювати та підтримувати основні життєві функції організму аж до повного виходу пацієнта зі стану передозування. При передозуванні проведення ЕКГ-моніторування є обов'язковим, оскільки є ризик подовження інтервалу QT та розвитку небезпечних для життя порушень ритму. У разі появи тяжких екстрапірамідних симптомів слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії, наприклад, тригексифенідил. Оскільки виведення амісульприду за допомогою гемодіалізу незначне, то для його виведення при передозуванні застосування гемодіалізу є недоцільним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа даними контрольованого подвійного сліпого дослідження порівняно з амісульпридом і галоперидолом у пацієнтів з гострою шизофренією (191 пацієнт) при застосуванні амісульприду спостерігалося достовірно більше зменшення вторинних негативних симптомів. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу. Як і при застосуванні інших нейролептиків, при застосуванні амісульприду (особливо високих доз) може розвинутись злоякісний нейролептичний синдром, потенційно летальне ускладнення, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативними розладами, підвищеною концентрацією креатинфосфокінази. При розвитку гіпертермії, особливо на фоні застосування високих доз нейролептиків, всі антипсихотичні препарати,включаючи амісульприд, повинні бути скасовані. Слід бути обережним при застосуванні блокаторів дофамінових рецепторів і зокрема, амісульприду при хворобі Паркінсона, оскільки при його застосуванні можливе погіршення перебігу цього захворювання. У пацієнтів із хворобою Паркінсона амісульприд слід застосовувати лише у випадку, якщо неможливо уникнути його застосування. Якщо пацієнту з хворобою Паркінсона, який приймає агоністи дофамінових рецепторів, необхідно лікування амісульпридом, то агоністи дофамінових рецепторів слід скасовувати поступово (шляхом поступового зниження дози до повної їх відміни), оскільки різка відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому. Для корекції екстрапірамідних симптомів, що виникли на фоні лікування амісульпридом, слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії (а не агоністи дофамінових рецепторів). У зв'язку з тим, що амісульприд викликає дозозалежне збільшення тривалості інтервалу QT, при його прийомі збільшується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsade des pointes). Тому, якщо дозволяє стан пацієнта, перед застосуванням амісульприду рекомендується зняти ЕКГ та визначити концентрації електролітів у крові, виявити та, по можливості, скоригувати фактори, які можуть сприяти виникненню цих небезпечних порушень ритму (такі як брадикардія менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємія, гіпомагніємія. , вроджене або набуте подовження інтервалу QT,одночасний прийом препаратів, здатних викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів на хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності, збільшувати тривалість інтервалу QT. Під час лікування амісульпридом не можна приймати етанол та лікарські препарати, що містять етанол. Внаслідок здатності препарату знижувати поріг судомної готовності, при прийомі амісульприду пацієнтами з епілепсією слід проводити ретельне клінічне і, по можливості, електроенцефалографічне спостереження. Деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть спричинити підвищення концентрації глюкози в крові. У пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету при застосуванні амісульприду слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. У пацієнтів похилого віку амісульприд, як і інші нейролептики, слід застосовувати з особливою обережністю через можливий ризик зниження артеріального тиску або надмірного седативного ефекту. У рандомізованих клінічних дослідженнях, проведених у групи літніх пацієнтів з деменцією, які отримували лікування деякими атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень (гострих порушень мозкового кровообігу) порівняно з плацебо. Механізм цього збільшення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів. Амісульприд повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю більше 10 тижнів), проведених, головним чином, у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, показав, що у них був у 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У ході типового 10-тижневого дослідження частота смерті у пацієнтів, які отримували ці лікарські препарати, становила 4,5% порівняно з такою у групі пацієнтів, які отримували плацебо, та становила 2,6%. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей мали серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність,раптова смерть) чи інфекційну (наприклад, пневмонія) природу. Спостережні дослідження підтвердили, що подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози. При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, іноді летальних. Тому амісульприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Виведення амісульприду здійснюється нирками. При порушенні функції нирок дози препарату мають знижуватись. При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Соліан®, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Які не мають пояснення інфекції або гарячка можуть бути пов'язані з гематологічними порушеннями та вимагають негайного гематологічного обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід інформувати пацієнтів, що особливо є водіями транспортних засобів або працюють з механізмами, а також осіб, які займаються іншими потенційно небезпечними видами діяльності, про можливість появи у них сонливості та зниження психомоторних реакцій під час прийому амісульприду, особливо на початку лікування, оскільки це може бути. небезпечним під час зайняття цими видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: амісульприд – 400 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію амілопектину гликолат) (тип А) – 70 мг, лактози моногідрат – 130,25 мг, целюлоза мікрокристалічна – 70 мг, гіпромелоза – 19,25 мг, магнію стеарат; Склад оболонки: гіпромелоза – 4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 3,2 мг, макрогола стеарат – 0,8 мг, титану діоксид (Е 171) – 2 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Алюмінієвої фольги. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням "АМ1400" та лінією розлому між AMI та 400 на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаУ амісульприду відзначаються два абсорбційні піки: один досягається швидко, через годину, а другий – між 3 та 4 годиною після прийому препарату. Після прийому препарату в дозі 50 мг максимальні концентрації в плазмі (Сmах), що відповідають цим пікам, становлять 39±3 нг/мл та 54±4 нг/мл. Об'єм розподілу дорівнює 5,8 л/кг. У зв'язку з низьким зв'язком з білками плазми (16%) не очікується взаємодії амісульприду з іншими препаратами на рівні зв'язку з білком. Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд незначно метаболізується в печінці (близько 4%), ідентифіковані два неактивні метаболіти. При курсовому прийомі кумуляції амісульприду не відбувається і його фармакокінетика не змінюється. При прийомі внутрішньо період напіввиведення (Т1/2) амісульприду становить приблизно 12 годин. Амісульприд виводиться із сечею у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв. Багата вуглеводами їжа достовірно знижує площу під кривою концентрація/час (AUC), час досягнення максимальної концентрації (Тmах) та Сmах амісульприду, у той час як багата на жири їжа змін вищевказаних фармакокінетичних показників не викликає. Однак значення цих спостережень у повсякденній клінічній практиці невідоме. Ниркова недостатність Т1/2 у пацієнтів із нирковою недостатністю не змінюється, але системний кліренс зменшується з коефіцієнтом від 2,5 до 3. AUC амісульприду при нирковій недостатності легкого ступеня збільшується вдвічі, а при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості майже десятикратно. Досвід застосування препарату при нирковій недостатності є обмеженим, і відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. Амісульприд практично не виводиться за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність У зв'язку з тим, що амісульприд незначно метаболізується у печінці, при печінковій недостатності накопичення препарату не очікується, і зниження його доз не потрібне. Пацієнти похилого віку При порівнянні фармакокінетичних показників пацієнтів старше 65 років з такими у пацієнтів молодшого віку встановлено, що у них після одноразового прийому внутрішньо амісульприду в дозі 50 мг значення Сmах, Т1/2 та AUC вище на 10-30%. Дані за показниками фармакокінетики у пацієнтів похилого віку при курсовому прийомі амісульприду відсутні.ФармакодинамікаАмісульприд є антипсихотичним препаратом із групи заміщених бензамідів. Фармакодинамічний профіль амісульприду обумовлений селективною та переважною афінністю до підтипів D2 та D3 дофамінових рецепторів лімбічної системи. Амісульприд не має афінності до серотонінових та інших нейрорецепторів, таких як гістамінові, холінергічні та адренергічні рецептори. У дослідженнях на тваринах було показано, що при використанні у високих дозах амісульприд переважно блокує дофамінергічні нейрони мезолімбічної системи, ніж аналогічні нейрони у системі стріатуму. Цією специфічною афінністю пояснюється, мабуть, переважання антипсихотичних ефектів амісульприду над його екстрапірамідними ефектами. При використанні в низьких дозах амісульприд переважно блокує пресинаптичні D2 та D3 дофамінові рецептори, чим може пояснюватись його позитивний вплив на негативні симптоми.Показання до застосуванняЛікування гострої та хронічної шизофренії з продуктивною симптоматикою (маячня, галюцинації, розлади мислення) та/або негативною симптоматикою (сплощення афекту, втрата емоційних та соціальних зв'язків), включаючи пацієнтів з переважанням негативної симптоматики.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амісульприду або до інших компонентів препарату. Супутні пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома (діагностована чи підозрювана). Дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність клінічного досвіду застосування). Період грудного вигодовування. Тяжка ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв (відсутність клінічного досвіду). Супутня терапія агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні для лікування хвороби Паркінсона. Супутня терапія леводопою, амантадином, апоморфіном, бромокриптином, ентакапоном, лісуридом, перголідом, пірибедилом, праміпексолом, ропініролом, селегіліном. Супутня терапія препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток порушень ритму, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби IA класу (хінідин, дизопірамід) та III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); інші лікарські засоби (беприділ, цизаприд, метадон, сультоприд, тіоридазин, дифеманілу метилсульфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, Вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози чи галактози, або дефіцит лактази. З обережністю: У пацієнтів із сприятливими факторами розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи потенційно загрозливу для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (амісульприд здатний дозозалежно подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу " у пацієнтів із вродженим подовженим інтервалом QT; у пацієнтів з придбаним подовженням інтервалу QT (при комбінуванні з препаратами, що збільшують тривалість інтервалу QTc, крім; у пацієнтів з брадикардією менше 55 ударів за хвилину; у пацієнтів з електролітними порушеннями, включаючи гіпокаліємію; у пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, здатними викликати гіпокаліємію, виражену брадикардію менше 55 ударів на хвилину, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність. У пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки є ризик кумуляції препарату, досвід його застосування при нирковій недостатності є обмеженим. У пацієнтів похилого віку, оскільки у них є підвищена схильність до зниження артеріального тиску та розвитку надмірного седативного ефекту. У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів з епілепсією, тому що амісульприд може знижувати поріг судомної готовності. У пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, оскільки амісульприд, як і інші блокатори дофамінових рецепторів, може посилювати прояви хвороби Паркінсона. У пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету (оскільки деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть викликати підвищення концентрації глюкози в крові). У пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека прийому амісульприду під час вагітності не встановлена. Тому застосування препарату при вагітності не рекомендується, за винятком тих випадків, коли очікувана користь матері виправдовує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку при прийомі амісульприду слід застосовувати контрацепцію. Новонароджені, які піддавалися під час третього триместру вагітності внутрішньоутробному впливу нейролептиків, включаючи Соліан®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, дихальних розладів або порушень при вигодовуванні. Тому такі новонароджені мають перебувати під постійним медичним наглядом. Період грудного вигодовування Невідомо, чи амісульприд здатний проникати в грудне молоко, тому годування груддю під час його прийому протипоказане. Дані доклінічних досліджень У дослідженнях, проведених на тваринах, амісульприд не продемонстрував репродуктивну токсичність. Відзначалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними ефектами амісульприду (ефект опосередкований пролактином).Побічна діяНебажані реакції (HP) представлені відповідно до наступних градацій частоти їх розвитку: дуже часто (> 10 %); часто (>1%, 0,1%, <1%); рідко (>0,01%, Нижче перераховані HP, що спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота розвитку HP, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату, вказана як "частота невідома"). Слід зазначити, що у деяких випадках дуже важко віддиференціювати HP від ​​симптомів основного захворювання. Порушення з боку нервової системи: Дуже часто – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіпокінезія, гіперсалівація, акатизія, дискінезія). Ці симптоми зазвичай бувають помірно вираженими при прийомі в оптимальних дозах та частково оборотними при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Частота виникнення екстрапірамідних симптомів залежить від дози. Тому у пацієнтів із переважно негативними симптомами, які приймають амісульприд у дозі 50-300 мг, частота виникнення екстрапірамідних розладів є дуже низькою. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу; Часто - гострі дистонії (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм),оборотні при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Запор, нудота, блювання, сухість у роті. Порушення з боку ендокринної системи: Часто – Амісульприд викликає збільшення плазмових концентрацій пролактину, оборотне після відміни препарату. Це може призводити до виникнення галактореї, аменореї, гінекомастії, болю в молочних (грудних) залозах та еректильної дисфункції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – збільшення маси тіла; Нечасто – гіперглікемія; Частота невідома – гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Порушення з боку серцево-судинної системи: Часто – зниження артеріального тиску; Нечасто – Брадикардія; Частота невідома - Подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsade des pointes), яка може переходити до фібриляції шлуночків і призводити до зупинки серця та раптової смерті. Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді з летальним результатом, та тромбоз глибоких вен. Порушення з боку лабораторних показників: Нечасто – збільшення активності "печінкових" ферментів у крові, головним чином, трансаміназ. Порушення з боку імунної системи: Нечасто – алергічні реакції; Частота невідома – Ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани; Частота невідома – Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати пароксизмальні тахікардії, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід) та ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); з бепридилом, цизапридом, метадоном, сультопридом, тіоридазином, дифеманілу метилсулъфатом, еритроміцином (внутрішньовенно), спіраміцином (внутрівенно), мізоластином, вінкаміном (внутрівенно), галофантрином, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, із циталопрамом, есциталопрамом. Підвищується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". З агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні не для лікування хвороби Паркінсона Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. З ліводопою Реципрокний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків. Нерекомендовані комбінації З препаратами, що збільшують ризик виникнення потенційно летальної поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует": з препаратами, що викликають брадикардію (бета-адреноблокатори, верапаміл, дилтіазем, клонідин, гуанфацин, серцеві глікозиди, донепезил, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, галантамін, піридостигміну бромід, неостигміну); з препаратами, що викликають гіпокаліємію (з діуретиками, що викликають гіпокаліємію; проносними, симулюючими перистальтику кишечника; внутрішньовенно введеним амфотерицином В; глюкокортикостероїдами; тетракозактидами) - при їх застосуванні слід обов'язково відновлювати втрату калію; з деякими нейролептиками (галоперидолом, пімозидом, піпотіазином, сертиндолом, хлорпромазином, левомепромазином, ціамемазином, сультопридом, сульпіридом, тіапридом, вераліпридом, дроперидолом), іміпраміновими антидепресантами, Зростає ризик розвитку шлуночкових аритмій, зокрема шлуночкової тахікардії типу "пірует". З етанолом Амісульприд посилює центральні ефекти етанолу. Етанол посилює седативну дію нейролептиків. З агоністами дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. Амісульприд може посилювати симптоми хвороби Паркінсона. Комбінації, які слід брати до уваги З засобами, що пригнічують ЦНС: похідними морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітуратів; бензодіазепінами; небензодіазепіновими анксіолітиками; снодійними засобами; антидепресантами з седативним ефектом (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокаторами Н2 гістамінових рецепторів із седативним ефектом; гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин); нейролептиками; баклофен; талідомідом, пізотифеном. Виражене посилення гнітючої дії на ЦНС. Додаткове зниження концентрації уваги, що створює велику небезпеку для водіїв транспорту та осіб, які працюють із механізмами. З гіпотензивними засобами, включаючи бета-адреноблокатори (бісопролол, карведилол, метопролол) Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, зокрема ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Щодо бета-адреноблокаторів додатково.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Зазвичай, якщо добова доза не перевищує 400 мг, вона може прийматись один раз на добу. Якщо добова доза перевищує 400 мг, вона повинна ділитися на два прийоми. При переважанні негативної симптоматики Для пацієнтів з переважанням негативної симптоматики рекомендується застосування амісульприду у дозі від 50 до 300 мг на добу (загалом у дозі 100 мг на добу). Підбір дози повинен проводитись індивідуально. Якщо доза менше 200 мг, слід приймати таблетки 100 мг або 200 мг. При змішаних епізодах з продуктивною та негативною симптоматикою Для пацієнтів зі змішаними (негативними та продуктивними) симптомами дози слід підбирати так, щоб забезпечити оптимальний контроль над продуктивними симптомами, в середньому вони становлять від 400 до 800 мг. Лікування, що підтримує, має встановлюватися індивідуально на рівні мінімальних ефективних доз (залежно від реакції пацієнта). Гострі психотичні епізоди Початок лікування Для прийому внутрішньо застосовують дози від 400 до 800 мг. Максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 1200 мг на добу. Підтримуюча терапія згодом підібрана доза зберігається чи коригується залежно від реакції пацієнта. У всіх випадках підтримуючі дози повинні встановлюватись індивідуально на рівні мінімально ефективних доз. У пацієнтів із нирковою недостатністю Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок є обмеженим. Виведення амісульприду здійснюється через нирки. При нирковій недостатності дозу для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід знижувати наполовину, а для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв – утричі. Відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв застосування амісульприду у цієї групи пацієнтів протипоказане. У пацієнтів із печінковою недостатністю У зв'язку з тим, що препарат слабо метаболізується у печінці, зниження його дози при печінковій недостатності не потрібне. У пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату пацієнтам похилого віку слід дотримуватися особливої ​​обережності. У дітей Ефективність та безпека прийому амісульприду у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Застосування амісульприду у пацієнтів віком до 18 років протипоказано. Є обмежені дані щодо застосування амісульприду у підлітків при шизофренії.ПередозуванняСимптоми При передозуванні повідомлялося про значне посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, а саме, про розвиток сонливості, седації, зниження артеріального тиску, розвиток екстрапірамідних симптомів та коми. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином, при комбінації з іншими психотропними засобами. Слід пам'ятати, що передозування може бути викликана одночасним прийомом кількох препаратів. Лікування Специфічного антидоту для амісульприду немає. У разі передозування слід контролювати та підтримувати основні життєві функції організму, аж до повного виходу пацієнта зі стану передозування. При передозуванні проведення ЕКГ-моніторування є обов'язковим, оскільки є ризик подовження інтервалу QT та розвитку небезпечних для життя порушень ритму. У разі появи тяжких екстрапірамідних симптомів слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії, наприклад, тригексифенідил. Оскільки виведення амісульприду за допомогою гемодіалізу незначне, то для його виведення при передозуванні застосування гемодіалізу є недоцільним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Як і при застосуванні інших нейролептиків, при застосуванні амісульприду (особливо високих доз) може розвинутись злоякісний нейролептичний синдром, потенційно летальне ускладнення, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативними розладами, підвищеною концентрацією креатинфосфокінази. При розвитку гіпертермії, особливо на фоні застосування високих доз нейролептиків, всі антипсихотичні препарати, включаючи амісульприд, мають бути скасовані. Пацієнти з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів Слід бути обережними при застосуванні блокаторів дофамінових рецепторів і, зокрема, амісульприду при хворобі Паркінсона, оскільки при його застосуванні можливе погіршення перебігу цього захворювання. У пацієнтів із хворобою Паркінсона амісульприд слід застосовувати лише у випадку, якщо неможливо уникнути його застосування. Якщо пацієнту з хворобою Паркінсона, який приймає агоністи дофамінових рецепторів, необхідно лікування амісульпридом, то агоністи дофамінових рецепторів слід скасовувати поступово (шляхом поступового зниження дози до повної їх відміни), оскільки різка відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому. Екстрапірамідний синдром Для корекції екстрапірамідних симптомів, що виникли на фоні лікування амісульпридом, слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії (а не агоністи дофамінових рецепторів). У зв'язку з тим, що амісульприд викликає дозозалежне збільшення тривалості інтервалу QT, при його прийомі збільшується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует". Тому якщо дозволяє стан пацієнта, перед застосуванням амісульприду рекомендується зробити ЕКГ та визначити концентрації електролітів у крові, виявити та, по можливості, скоригувати фактори, які можуть сприяти виникненню цих небезпечних порушень ритму (такі, як брадикардія менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємія, гіпомагніємія , вроджене або набуте подовження інтервалу QT,одночасний прийом препаратів, здатних викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів на хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності, збільшувати тривалість інтервалу QT. Вживання етанолу Під час лікування амісульпридом не можна приймати етанол та лікарські препарати, що містять етанол. Пацієнти з епілепсією Внаслідок здатності препарату знижувати поріг судомної готовності, при прийомі амісульприду пацієнтами з епілепсією слід проводити ретельне клінічне і, по можливості, електроенцефалографічне спостереження. Пацієнти з цукровим діабетом або з факторами ризику розвитку цукрового діабету Деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть спричинити підвищення концентрації глюкози в крові. У пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету при застосуванні амісульприду слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Інсульт У рандомізованих клінічних дослідженнях, проведених у групи літніх пацієнтів з деменцією, які отримували лікування деякими атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень (гострих порушень мозкового кровообігу) порівняно з прийомом плацебо. Механізм цього збільшення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів. Амісульприд повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку амісульприд, як і інші нейролептики, слід застосовувати з особливою обережністю через можливий ризик зниження артеріального тиску або надмірного седативного ефекту. Пацієнти похилого віку з деменцією У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю більше 10 тижнів), проведених, головним чином, у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, показав, що у них був у 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У ході типового 10-тижневого дослідження частота смерті у пацієнтів, які отримували ці лікарські препарати, становила 4,5%, порівняно з такою у групі пацієнтів, які отримували плацебо, та становила 2,6%. Хоча причини смерті у клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей мали серцево-судинну (наприклад, серцеву недостатність, раптову смерть) або інфекційну (наприклад, пневмонію) природу. Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними засобами, лікування звичайними антипсихотичними засобами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. Синдром "скасування" При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози. Венозні тромбоемболічні ускладнення При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, іноді з летальним кінцем. Тому амісульприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Рак молочної залози Амісульприд може збільшувати концентрацію пролактину в плазмі. Тому при застосуванні амісульприду у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози, слід дотримуватися обережності. Такі пацієнти повинні бути під ретельним наглядом. Доброякісна пухлина гіпофіза Амісульприд може збільшувати концентрацію пролактину в плазмі. При застосуванні амісульприду повідомлялося про випадки розвитку доброякісних пухлин гіпофізу, таких як пролактинома. При високих концентраціях пролактину в плазмі крові або клінічних ознаках та симптомах пухлини гіпофіза (такі як дефекти полів зору та головний біль) необхідно провести рентгенологічне обстеження (наприклад, магнітно-резонансна томографія) гіпофіза. При підтвердженні діагнозу пухлина гіпофіза лікування амісульпридом має бути припинено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Виведення амісульприду здійснюється нирками. При порушенні функції нирок дози препарату мають знижуватись. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Соліан®, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Які не мають пояснення інфекції або гарячка можуть бути пов'язані з гематологічними порушеннями та вимагають негайного гематологічного обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід інформувати пацієнтів, які є водіями транспортних засобів або займаються іншими потенційно небезпечними видами діяльності, про можливість появи у них сонливості, нечіткості зору та зниження психомоторних реакцій під час прийому амісульприду, особливо на початку лікування, оскільки це може бути небезпечним при зайнятті цими видами. діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гідрохлорид тіоридазину 10 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 8 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.5 мг, лактози моногідрат – 26.4 мг, желатин – 0.1 мг, стеаринова кислота – 1 мг, тальк – 3 мг. Склад оболонки: ;сахароза - 35.799 мг, камедь акації - 0.5 мг, тальк - 13.7 мг, барвник червоний (Понсо 4R) - 0.001 мг. 30 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; світло-рожевого кольору, однорідні по фарбуванню, круглі, двоопуклі; на зламі – білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик). Тіоридазин є піперидиновим похідним фенотіазину, що впливає на центральну та периферичну нервову систему. Має антипсихотичну, транквілізуючу, антидепресивну, протисвербіжну та протиблювотну дію. Механізм антипсихотичної дії обумовлений блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у мезолімбічних структурах мозку. Центральна протиблювотна дія обумовлена ​​пригніченням або блокадою допамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні стовбура головного мозку, периферична – блокадою блукаючого нерва в ШКТ. Також має α-адреноблокуючу та м-холіноблокуючу дію. Блокада гістамінових H1-рецепторів та м-холінорецепторів найбільш виражена серед усіх нейролептиків. У малих дозах має анксіолітичну дію,знижує почуття напруженості та тривоги, у більш високих дозах виявляє антипсихотичні (нейролептичні) властивості. Збільшує виділення гіпофіз пролактину. Тіоридазин дозозалежно подовжує інтервал QTc, що може призвести до тяжких життєзагрозливих шлуночкових аритмій, включаючи тахікардію типу "пірует".ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока, Tmax; у плазмі крові - 1-4 год після прийому внутрішньо. Близько 90% тіоридазину пов'язують із білками плазми. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів (мезоридазин та сульфоридазин). T1/2; - 6-40 год. Мезоридазин фармакологічно активніший, ніж вихідна речовина, має більший Т1/2, меншою мірою зв'язується з білками плазми, вільна фракція вище ніж у тіоридазину. Виводиться в незміненому вигляді і у вигляді метаболітів - нирками (35%) і через кишечник. Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняШизофренія (як препарат другої лінії терапії у пацієнтів, яким протипоказані інші препарати, або відсутній лікувальний ефект при прийомі інших лікарських засобів); психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу; неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, психомоторним збудженням, психоемоційним напруженням, порушенням сну, нав'язливими станами, депресивними розладами; абстинентний синдром (токсікоманія, алкоголізм); у дитячій психіатрії застосовують при порушеннях поведінки із підвищеною психомоторною активністю.Протипоказання до застосуванняВиражені депресивні стани; коматозні стани; виражене гноблення ЦНС; захворювання крові в анамнезі; синдром подовженого інтервалу QT; одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT; аритмії в анамнезі; печінкова недостатність; підвищена чутливість до тіоридазину та інших похідних фенотіазину; уроджена низька активність ізоферменту CYP2D6; дитячий вік до 4 років; дефіцит лактази або сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози або лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ; алкоголізм (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічні зміни картини крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (в результаті індукованої похідними фенотіазину секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування хвороби та резистентність до лікування. гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у період загострення), захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти), епілепсія, у дітей),синдром Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей та підлітків), кахексія, блювання (протиблювота дія похідних фенотіазину може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням інших препаратів). Слід враховувати ризик розвитку тяжких токсичних ефектів через подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе лише у тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Адекватні та добре контрольовані дослідження безпеки препарату при вагітності не проводились. При необхідності призначення препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 4 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сплутаність свідомості, пізні дискінезії, ажитація, збудження, безсоння, екстрапірамідні та дистонічні розлади, паркінсонізм, емоційні порушення, порушення терморегуляції, зниження судомного порога, непритомність, ЗНС. З боку травної системи:; гіпосалівація, анорексія, підвищений апетит, диспепсія, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність, гіпертрофія сосочків язика, холестатичний гепатит. З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, тахікардія, зміна ЕКГ, в т.ч. дозозалежне подовження інтервалу QT, тахікардія типу "пірует". З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, гранулоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, еритема, висипання, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний синдром, закладеність носа. Дерматологічні реакції: ;фотосенсибілізація; при тривалому застосуванні у високих дозах – меланоз шкіри. З боку сечостатевої системи: зниження лібідо, порушення еякуляції, дисменорея, гіперпролактинемія, гінекомастія, парадоксальна ішурія, дизурія, пріапізм. З боку ендокринної системи:; хибнопозитивні тести на вагітність, збільшення маси тіла. З боку органів чуття: порушення зору, фотофобія.Взаємодія з лікарськими засобамиСинергізм дії препарату із загальними анестетиками, наркотичними анальгетиками, барбітуратами, етанолом, атропіном. Сонапакс посилює гепатотоксичну дію гіпоглікемічних засобів. З амфетаміном тіоридазин діє антагоністично. З леводопою – зменшує протипаркінсонічну дію. Застосування з епінефрином може призвести до раптового та вираженого зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з ефедрином можливе парадоксальне зниження артеріального тиску. Тіоридазин зменшує антигіпертензивну дію гуанетидину, але посилює дію інших антигіпертензивних засобів, що збільшує ризик появи значної ортостатичної гіпотензії. Тіоридазин зменшує дію антикоагулянтів. Дія тіоридазину може послаблювати протисудомні препарати, циметидин. Хінідин потенціює кардіодепресивну дію тіоридазину. Симпатоміметики посилюють аритмогенну дію тіоридазину. Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, еритроміцин, пімозід, прокаїнамід та хінідин сприяють додатковому подовженню інтервалу QT, що при одночасному застосуванні з тіорідазином збільшують ризик розвитку шлуночкової тахікардії. При одночасному застосуванні з тіорідазином антитиреоїдні препарати збільшують ризик розвитку агранулоцитозу. Тіоридазин зменшує ефект засобів, що знижують апетит (за винятком фенфлураміну). Тіоридазин знижує ефективність блювотної дії апоморфіну, посилює його пригнічуючу дію на ЦНС. Тіоридазин підвищує концентрацію у плазмі пролактину та перешкоджає дії бромокриптину. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами МАО, блокаторами гістамінових Н1-рецепторів можливе подовження та посилення седативного та м-холіноблокуючого ефектів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками посилюється гіпонатріємія. При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується всмоктування із шлунково-кишкового тракту, збільшується швидкість виведення іонів літію нирками, посилюється вираженість екстрапірамідних порушень, ранні ознаки інтоксикації літієм (нудота та блювання) можуть маскуватися протиблювотним ефектом тіоридазину. У комбінації з бета-адреноблокаторами тіоридазин сприяє посиленню гіпотензивного ефекту, підвищує ризик розвитку незворотної ретинопатії, аритмій та пізньої дискінезії. Взаємодія тіоридазину з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (цизаприд) та інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (флуоксетин, пароксетин), може сприяти виникненню аритмій, в т.ч. тахікардії типу "пірует". При взаємодії тіоридазину з флувоксаміном, пропранололом, піндололом можливе підвищення вмісту тіоридазину в плазмі, що збільшує ризик виникнення аритмій.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування підбирається індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання. При шизофренії дорослим призначають у початковій дозі 50-100 мг 3 рази на добу з поступовим підвищенням при необхідності до максимальної дози 800 мг на добу. Після досягнення ефекту доза може бути знижена до мінімальної підтримуючої. Загальна добова доза коливається в межах 200-800 мг на добу на 2-4 прийоми. ;Дітям ;призначають у початковій дозі 500 мкг/кг/сут на кілька прийомів. За необхідності дозу підвищують; максимальна добова доза – 3 мг/кг/добу. Психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу: в амбулаторних умовах - 150-400 мг на добу; у стаціонарі – 250-800 мг на добу. Лікування зазвичай починають із низьких доз, 25-75 мг на добу, поступово збільшуючи до оптимальної терапевтичної дози, яка досягається протягом 7 днів, а антипсихотичний ефект відзначається через 10-14 днів. Курс лікування становить кілька тижнів. Підтримуюча добова доза: 75-200 мг одноразово перед сном. Пацієнтам похилого віку; препарат зазвичай призначають у низькій дозі: 30-100 мг на добу. Препарат слід скасовувати поступово. При неврозах з легкими когнітивними та емоційними порушеннями; - 30-75 мг на добу, при неефективності дозу поступово підвищують до 50-200 мг на добу. При; неврозах з соматическим компонентом; - 10-75 мг/сут. Починати лікування слід із низької дози, поступово підвищуючи її до оптимальної терапевтичної дози. При абстинентному синдромі, залежно від ступеня тяжкості стану; - від 10-75 мг на добу до 150-400 мг на добу. При ;порушеннях поведінки з підвищеною психомоторною активністю ;у ;дітей у віці 4-7 років ;- 10-20 мг/сут, кратність прийому - 2-3 рази/сут; ;у віці 8-14 років - ;20-30 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу; ;у віці 15-18 років - ;по 30-50 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми З боку серцево-судинної системи: аритмії, зниження АТ, шок, зміни на ЕКГ, подовження інтервалів QT і PR, неспецифічні зміни сегмента ST і зубця Т, брадикардія, синусова тахікардія, AV-блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, "пірует", пригнічення функції міокарда. З боку нервової системи: ; седативний ефект, екстрапірамідні розлади, сплутаність свідомості, ажитація, гіпотермія, гіпертермія, судоми, арефлексія, кома. З боку вегетативної нервової системи: ; мідріаз, міоз, сухість шкіри та слизової оболонки порожнини рота, закладеність носа, затримка сечі, нечіткість зору. З боку дихальної системи: пригнічення дихання, апное, набряк легенів. З боку травної системи: зниження моторики ШКТ, запор, кишкова непрохідність. З боку сечовидільної системи: олігурія, уремія. Токсичність починає проявлятися при концентрації тіоридазину в плазмі понад 10 мг/л, при концентрації 20-80 мг/л настає смерть. Лікування Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та налагодити адекватну оксигенацію та легеневу вентиляцію. Негайно розпочати тривалий моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ). Лікування полягає в корекції електролітних порушень та кислотно-лужного балансу, введенні лідокаїну (рекомендується бути обережним внаслідок підвищеного ризику виникнення судом), фенітоїну, ізопротеренолу, аж до встановлення штучних водіїв ритму та дефібриляції. Через можливе додаткове подовження інтервалу QT слід уникати застосування дизопіраміду, прокаїнаміду та хінідину. Корекція зниженого АТ може вимагати введення інфузійних розчинів та вазопресорів. При стійко низькому артеріальному тиску показано введення фенілефрину, норепінефрину або метарамінолу.Альфа-адреноблокуючі властивості похідних фенотіазину не дозволяють застосовувати неселективні альфа- та бета-адреноміметики (епінефрін, допамін) – ризик парадоксальної вазодилатації. Для видалення неабсорбованої дози рекомендується проводити промивання шлунка із застосуванням активованого вугілля. Індукція блювання менш переважна з огляду на ризик дистопії та потенційної аспірації блювотних мас. Гострі екстрапірамідні розлади купірують дифенгідрамін або тригексифенідилом. При усуванні судом слід уникати введення барбітуратів (ризик посилення пригнічення дихання). За рахунок високого Vd і сильного зв'язування з білками плазми форсований діурез, гемоперфузія, гемодіаліз та зміна рН сечі, швидше за все, не впливають на виведення похідних фенотіазину з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати морфологічний склад крові. У період лікування пацієнти повинні утримуватись від вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат послаблює рухову координацію та знижує швидкість психомоторних реакцій, особливо на початку лікування, тому в період лікування препаратом пацієнтам слід утримуватися від керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гідрохлорид тіоридазину 25 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46.5 мг, сахароза – 60 мг, желатин – 0.5 мг, магнію стеарат – 2 мг, тальк – 6 мг. Склад оболонки: сахароза – 85.668 мг, камедь акації – 3.4 мг, тальк – 30.8 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.132 мг. 30 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; світло-рожевого кольору, однорідні по фарбуванню, круглі, двоопуклі; на зламі – білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик). Тіоридазин є піперидиновим похідним фенотіазину, що впливає на центральну та периферичну нервову систему. Має антипсихотичну, транквілізуючу, антидепресивну, протисвербіжну та протиблювотну дію. Механізм антипсихотичної дії обумовлений блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у мезолімбічних структурах мозку. Центральна протиблювотна дія обумовлена ​​пригніченням або блокадою допамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні стовбура головного мозку, периферична – блокадою блукаючого нерва в ШКТ. Також має α-адреноблокуючу та м-холіноблокуючу дію. Блокада гістамінових H1-рецепторів та м-холінорецепторів найбільш виражена серед усіх нейролептиків. У малих дозах має анксіолітичну дію,знижує почуття напруженості та тривоги, у більш високих дозах виявляє антипсихотичні (нейролептичні) властивості. Збільшує виділення гіпофіз пролактину. Тіоридазин дозозалежно подовжує інтервал QTc, що може призвести до тяжких життєзагрозливих шлуночкових аритмій, включаючи тахікардію типу "пірует".ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока, Tmax; у плазмі крові - 1-4 год після прийому внутрішньо. Близько 90% тіоридазину пов'язують із білками плазми. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів (мезоридазин та сульфоридазин). T1/2; - 6-40 год. Мезоридазин фармакологічно активніший, ніж вихідна речовина, має більший Т1/2, меншою мірою зв'язується з білками плазми, вільна фракція вище ніж у тіоридазину. Виводиться в незміненому вигляді і у вигляді метаболітів - нирками (35%) і через кишечник. Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняШизофренія (як препарат другої лінії терапії у пацієнтів, яким протипоказані інші препарати, або відсутній лікувальний ефект при прийомі інших лікарських засобів); психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу; неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, психомоторним збудженням, психоемоційним напруженням, порушенням сну, нав'язливими станами, депресивними розладами; абстинентний синдром (токсікоманія, алкоголізм); у дитячій психіатрії застосовують при порушеннях поведінки із підвищеною психомоторною активністю.Протипоказання до застосуванняВиражені депресивні стани; коматозні стани; виражене гноблення ЦНС; захворювання крові в анамнезі; синдром подовженого інтервалу QT; одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT; аритмії в анамнезі; печінкова недостатність; підвищена чутливість до тіоридазину та інших похідних фенотіазину; уроджена низька активність ізоферменту CYP2D6; дитячий вік до 4 років; дефіцит лактази або сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози або лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ; алкоголізм (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічні зміни картини крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (в результаті індукованої похідними фенотіазину секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування хвороби та резистентність до лікування. гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у період загострення), захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти), епілепсія, у дітей),синдром Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей та підлітків), кахексія, блювання (протиблювота дія похідних фенотіазину може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням інших препаратів). Слід враховувати ризик розвитку тяжких токсичних ефектів через подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе лише у тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Адекватні та добре контрольовані дослідження безпеки препарату при вагітності не проводились. При необхідності призначення препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 4 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сплутаність свідомості, пізні дискінезії, ажитація, збудження, безсоння, екстрапірамідні та дистонічні розлади, паркінсонізм, емоційні порушення, порушення терморегуляції, зниження судомного порога, непритомність, ЗНС. З боку травної системи:; гіпосалівація, анорексія, підвищений апетит, диспепсія, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність, гіпертрофія сосочків язика, холестатичний гепатит. З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, тахікардія, зміна ЕКГ, в т.ч. дозозалежне подовження інтервалу QT, тахікардія типу "пірует". З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, гранулоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, еритема, висипання, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний синдром, закладеність носа. Дерматологічні реакції: ;фотосенсибілізація; при тривалому застосуванні у високих дозах – меланоз шкіри. З боку сечостатевої системи: зниження лібідо, порушення еякуляції, дисменорея, гіперпролактинемія, гінекомастія, парадоксальна ішурія, дизурія, пріапізм. З боку ендокринної системи:; хибнопозитивні тести на вагітність, збільшення маси тіла. З боку органів чуття: порушення зору, фотофобія.Взаємодія з лікарськими засобамиСинергізм дії препарату із загальними анестетиками, наркотичними анальгетиками, барбітуратами, етанолом, атропіном. Сонапакс посилює гепатотоксичну дію гіпоглікемічних засобів. З амфетаміном тіоридазин діє антагоністично. З леводопою – зменшує протипаркінсонічну дію. Застосування з епінефрином може призвести до раптового та вираженого зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з ефедрином можливе парадоксальне зниження артеріального тиску. Тіоридазин зменшує антигіпертензивну дію гуанетидину, але посилює дію інших антигіпертензивних засобів, що збільшує ризик появи значної ортостатичної гіпотензії. Тіоридазин зменшує дію антикоагулянтів. Дія тіоридазину може послаблювати протисудомні препарати, циметидин. Хінідин потенціює кардіодепресивну дію тіоридазину. Симпатоміметики посилюють аритмогенну дію тіоридазину. Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, еритроміцин, пімозід, прокаїнамід та хінідин сприяють додатковому подовженню інтервалу QT, що при одночасному застосуванні з тіорідазином збільшують ризик розвитку шлуночкової тахікардії. При одночасному застосуванні з тіорідазином антитиреоїдні препарати збільшують ризик розвитку агранулоцитозу. Тіоридазин зменшує ефект засобів, що знижують апетит (за винятком фенфлураміну). Тіоридазин знижує ефективність блювотної дії апоморфіну, посилює його пригнічуючу дію на ЦНС. Тіоридазин підвищує концентрацію у плазмі пролактину та перешкоджає дії бромокриптину. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами МАО, блокаторами гістамінових Н1-рецепторів можливе подовження та посилення седативного та м-холіноблокуючого ефектів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками посилюється гіпонатріємія. При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується всмоктування із шлунково-кишкового тракту, збільшується швидкість виведення іонів літію нирками, посилюється вираженість екстрапірамідних порушень, ранні ознаки інтоксикації літієм (нудота та блювання) можуть маскуватися протиблювотним ефектом тіоридазину. У комбінації з бета-адреноблокаторами тіоридазин сприяє посиленню гіпотензивного ефекту, підвищує ризик розвитку незворотної ретинопатії, аритмій та пізньої дискінезії. Взаємодія тіоридазину з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (цизаприд) та інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (флуоксетин, пароксетин), може сприяти виникненню аритмій, в т.ч. тахікардії типу "пірует". При взаємодії тіоридазину з флувоксаміном, пропранололом, піндололом можливе підвищення вмісту тіоридазину в плазмі, що збільшує ризик виникнення аритмій.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування підбирається індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання. При шизофренії дорослим призначають у початковій дозі 50-100 мг 3 рази на добу з поступовим підвищенням при необхідності до максимальної дози 800 мг на добу. Після досягнення ефекту доза може бути знижена до мінімальної підтримуючої. Загальна добова доза коливається в межах 200-800 мг на добу на 2-4 прийоми. ;Дітям ;призначають у початковій дозі 500 мкг/кг/сут на кілька прийомів. За необхідності дозу підвищують; максимальна добова доза – 3 мг/кг/добу. Психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу: в амбулаторних умовах - 150-400 мг на добу; у стаціонарі – 250-800 мг на добу. Лікування зазвичай починають із низьких доз, 25-75 мг на добу, поступово збільшуючи до оптимальної терапевтичної дози, яка досягається протягом 7 днів, а антипсихотичний ефект відзначається через 10-14 днів. Курс лікування становить кілька тижнів. Підтримуюча добова доза: 75-200 мг одноразово перед сном. Пацієнтам похилого віку; препарат зазвичай призначають у низькій дозі: 30-100 мг на добу. Препарат слід скасовувати поступово. При неврозах з легкими когнітивними та емоційними порушеннями; - 30-75 мг на добу, при неефективності дозу поступово підвищують до 50-200 мг на добу. При; неврозах з соматическим компонентом; - 10-75 мг/сут. Починати лікування слід із низької дози, поступово підвищуючи її до оптимальної терапевтичної дози. При абстинентному синдромі, залежно від ступеня тяжкості стану; - від 10-75 мг на добу до 150-400 мг на добу. При ;порушеннях поведінки з підвищеною психомоторною активністю ;у ;дітей у віці 4-7 років ;- 10-20 мг/сут, кратність прийому - 2-3 рази/сут; ;у віці 8-14 років - ;20-30 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу; ;у віці 15-18 років - ;по 30-50 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми З боку серцево-судинної системи: аритмії, зниження АТ, шок, зміни на ЕКГ, подовження інтервалів QT і PR, неспецифічні зміни сегмента ST і зубця Т, брадикардія, синусова тахікардія, AV-блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, "пірует", пригнічення функції міокарда. З боку нервової системи: ; седативний ефект, екстрапірамідні розлади, сплутаність свідомості, ажитація, гіпотермія, гіпертермія, судоми, арефлексія, кома. З боку вегетативної нервової системи: ; мідріаз, міоз, сухість шкіри та слизової оболонки порожнини рота, закладеність носа, затримка сечі, нечіткість зору. З боку дихальної системи: пригнічення дихання, апное, набряк легенів. З боку травної системи: зниження моторики ШКТ, запор, кишкова непрохідність. З боку сечовидільної системи: олігурія, уремія. Токсичність починає проявлятися при концентрації тіоридазину в плазмі понад 10 мг/л, при концентрації 20-80 мг/л настає смерть. Лікування Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та налагодити адекватну оксигенацію та легеневу вентиляцію. Негайно розпочати тривалий моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ). Лікування полягає в корекції електролітних порушень та кислотно-лужного балансу, введенні лідокаїну (рекомендується бути обережним внаслідок підвищеного ризику виникнення судом), фенітоїну, ізопротеренолу, аж до встановлення штучних водіїв ритму та дефібриляції. Через можливе додаткове подовження інтервалу QT слід уникати застосування дизопіраміду, прокаїнаміду та хінідину. Корекція зниженого АТ може вимагати введення інфузійних розчинів та вазопресорів. При стійко низькому артеріальному тиску показано введення фенілефрину, норепінефрину або метарамінолу.Альфа-адреноблокуючі властивості похідних фенотіазину не дозволяють застосовувати неселективні альфа- та бета-адреноміметики (епінефрін, допамін) – ризик парадоксальної вазодилатації. Для видалення неабсорбованої дози рекомендується проводити промивання шлунка із застосуванням активованого вугілля. Індукція блювання менш переважна з огляду на ризик дистопії та потенційної аспірації блювотних мас. Гострі екстрапірамідні розлади купірують дифенгідрамін або тригексифенідилом. При усуванні судом слід уникати введення барбітуратів (ризик посилення пригнічення дихання). За рахунок високого Vd і сильного зв'язування з білками плазми форсований діурез, гемоперфузія, гемодіаліз та зміна рН сечі, швидше за все, не впливають на виведення похідних фенотіазину з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати морфологічний склад крові. У період лікування пацієнти повинні утримуватись від вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат послаблює рухову координацію та знижує швидкість психомоторних реакцій, особливо на початку лікування, тому в період лікування препаратом пацієнтам слід утримуватися від керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: залеплон – 10,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 72,00 мг, лактози моногідрат – 71,01 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,85 мг, натрію лаурилсульфат – 6,80 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8,50 мг, магнію мг; Корпус: барвник заліза оксид чорний – 0,0300 %, барвник азорубін – 0,0429 %, барвник заліза оксид червоний – 0,1600 %, діоксид титану – 2,3333 %, желатин – до 100,00 %; Кришечка: барвник індигокармін – 0,0471 %, титану діоксид – 1,0000 %, желатин – до 100,00 %. По 10 капсул у блістер із ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3, корпус рожевого кольору, кришечка блакитного кольору. Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСнодійний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко і майже повністю (~ 71%) всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у крові через 1 годину. Внаслідок пресистемного метаболізму абсолютна біодоступність становить приблизно 30%. Розподіл Залеплон є жиророзчинною сполукою. Об'єм розподілу після внутрішньовенного введення становить близько 1,4±0,3 л/кг. Імовірність взаємодії з іншими лікарськими засобами дуже мала, тому що приблизно 60% зв'язується з білками плазми. Метаболізм У первинному метаболізмі бере участь альдегідоксидаза, що призводить до утворення 5-оксозалеплону. Ізофермент CYP3A4 також бере участь у метаболізмі залеплону з утворенням дезетилзалеплону, який у свою чергу за допомогою альдегідоксидази перетворюється на 5-оксо-дезетил-залеплон. Надалі продукти окиснення піддаються кон'югації з глюкуроновою кислотою. Усі метаболіти залеплону позбавлені активності. При добовій дозі до 30 мг кумуляції не спостерігається. Період напіввиведення залеплону ~ 1 год. Плазмова концентрація знаходиться у прямій пропорційній залежності від дози. Виведення Здійснюється у вигляді неактивних метаболітів, головним чином через нирки (71%) та через кишечник (17%). 57% прийнятої дози виявляється у сечі у вигляді 5-оксозалеплону або його метаболітів, 9% дози – у вигляді 5-оксо-дезетилзалеплону або його метаболіту (глюкуроніду), частина дози, що залишилася, – у вигляді менш значущих метаболітів. Серед метаболітів, що виводяться через кишечник, переважає 5-оксозалеплон. Швидко виводиться із організму. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку Фармакокінетика у осіб похилого віку, включаючи пацієнтів старше 75 років, практично не відрізняється від такої у молодших пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції печінки Залеплон метаболізується переважно в печінці та значною мірою піддається пресистемному метаболізму. У пацієнтів з компенсованим та декомпенсованим цирозом печінки кліренс залеплону після прийому внутрішньо був знижений на 70% та 87% відповідно, що призводило до значного підвищення середніх значень Сmax та площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) (до 4 та 7 у пацієнтів із компенсованим та декомпенсованим цирозом печінки відповідно) порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості доза залеплону має бути знижена. Препарат не рекомендований пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика залеплона у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості істотно не відрізняється від такої у здорових, хоча концентрація неактивних метаболітів у них вища. Фармакокінетика залеплону у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не вивчалась.ФармакодинамікаСнодійний засіб піразоло-піримідинового ряду, за хімічною структурою відрізняється від бензодіазепінів та інших снодійних препаратів. Виборчо зв'язується з бензодіазепіновими рецепторами І типу. Фармакокінетичний профіль залеплону характеризується швидким всмоктуванням та виведенням. У поєднанні з властивими його підтипу характеристиками селективного зв'язування рецепторів, з високою селективністю та низькою афінністю щодо бензодіазепінових рецепторів I типу, ці властивості визначають характеристики залеплону в цілому. Істотно скорочує латентний час засинання, продовжує час сну (у першій половині ночі), не викликає змін співвідношення фаз сну. Дози 10 мг не спричиняють фармакологічної толерантності при 2-4-тижневому прийомі.Показання до застосуванняПрепарат Соната® Адамед показаний для лікування пацієнтів з безсонням, у яких утруднено засипання. Він показаний лише в тих випадках, коли це порушення носить тяжкий характер, призводить до надмірної втоми та спричиняє зниження працездатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до залеплону або до будь-якого з компонентів препарату; Печінкова недостатність; Тяжка ниркова недостатність; Синдром нічного апное сну; Тяжка дихальна недостатність; Міастенія; Вагітність; Період грудного вигодовування; Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; Дитячий вік віком до 18 років; Літній вік (для цього дозування). З обережністю: хронічна дихальна недостатність, ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, печінкова недостатність легкого ступеня тяжкості, алкогольна або лікарська залежність (у тому числі в анамнезі), депресія.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження у тварин не показали тератогенних та ембріотоксичних ефектів, однак наявних даних недостатньо для оцінки безпеки залеплону під час вагітності та грудного вигодовування. Зважаючи на відсутність даних, залеплон протипоказаний під час вагітності. При призначенні препарату жінкам дітородного віку перед початком терапії слід виключити вагітність та підібрати надійний контрацептивний засіб. Лікарю слід в індивідуальному порядку попереджати пацієнток про необхідність негайного звернення до лікаря у разі зачаття або планування вагітності. У разі необхідності застосування високих доз залеплону під час пологів у новонародженого можливий розвиток гіпотермії, м'язової гіпотонії, помірного пригнічення дихання внаслідок фармакологічної дії препарату. У немовлят, народжених від матерів, які постійно приймали бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні препарати на пізніх термінах вагітності, може розвиватися фізична залежність, а також ризик розвитку симптомів «скасування» у постнатальному періоді. Період грудного вигодовування Залеплон проникає у грудне молоко, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш поширеними небажаними ефектами залеплону є амнезія, парестезія, сонливість та дисменорея. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000, включаючи окремі випадки); невідомо (неможливо оцінити на підставі наявних даних). У межах кожної групи небажаної реакції представлені порядку зменшення серйозності. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко: Анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасто – Зниження апетиту. Порушення психіки: Нечасто - Деперсоналізація, Галюцинації, Депресія, Сплутаність свідомості, Апатія; Невідомо – Сомнамбулізм. Порушення з боку нервової системи: Часто – Амнезія**, Парестезія, Сонливість; Нечасто - Атаксія / порушення координації, Запаморочення, Порушення уваги, Паросмія, Порушення мови (дизартрія, невиразна мова), Гіпестезія. Порушення органу зору: Нечасто - Порушення зору, Диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто – гіперакузія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасто – Нудота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Невідомо – гепатотоксичність (підвищення активності «печінкових» ферментів). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – реакція фотосенсибілізації; Невідомо – Ангіоневротичний набряк. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Часто – Дисменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: Нечасто – Астенія, Недуг, Депресія*, Амнезія**. На фоні лікування бензодіазепінами та бензодіазепіноподібними препаратами може маніфестувати прихована депресія. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах, що рекомендуються, може розвиватися антероградна амнезія. Цей ризик підвищується прийому більш високих доз. Амнезія може супроводжуватися неадекватною поведінкою. Психічні та «парадоксальні» реакції На тлі прийому бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних препаратів можуть розвиватися реакції типу неусидливості, тривожності, дратівливості, зниженого контролю, агресії, порушень мислення, марення, нападів сильного гніву, нічних кошмарів, деперсоналізації, галюцинацій, психозу, неадек небажані поведінкові реакції. Вони частіше розвиваються у людей похилого віку. Залежність Прийом препарату (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності: припинення лікування може супроводжуватися синдромом відміни. Може сформуватись психічна залежність. Було описано зловживання бензодіазепінами та бензодіазепіноподібними речовинами.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом разом із алкоголем не рекомендується. Алкоголь посилює седативну дію залеплону, що може впливати на здатність до керування транспортом та роботи з механізмами. Спільне застосування з іншими речовинами, що діють на центральну нервову систему, потребує обережності. Одночасний прийом антипсихотичних (нейролептичних), інших снодійних, анксіолітичних, седативних, антидепресивних, протиепілептичних лікарських препаратів, засобів для загальної анестезії, блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, що володіють седативним ефектом, наркотичних аналгетиків підсилює. Спільне застосування седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни або подібних до них діючих речовин, таких як залеплон, з опіоїдними анальгетиками підвищує ризик седації, пригнічення дихання, коми та смерті через адитивну пригнічуючу дію на ЦНС. Дозування та тривалість спільного застосування повинні бути обмежені. При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками можлива поява ейфоричного ефекту останніх, що веде до розвитку лікарської залежності. Циметидин, інгібітор ізоферменту CYP3А4 та альдегідоксидази, викликає підвищення концентрації залеплону в плазмі крові на 85 %, що обумовлено його інгібуючою дією як на первинні (альдегідоксидаза), так і на вторинні (ізофермент CYP3A4) фермент. Тому рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні циметидину і залеплону. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3А4 (кетоконазол, еритроміцин) викликають підвищення концентрації залеплону в плазмі та посилення його седативної дії. Одночасний прийом залеплону з разовою дозою 800 мг еритроміцину, сильного селективного інгібітору CYP3A4, спричиняв збільшення концентрації залеплону в плазмі крові на 34 %. Корекція дози залеплону не потрібна, але пацієнтам необхідно повідомити про можливість посилення седативної дії. Потужні індуктори мікросомальних ферментів печінки (у тому числі рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал) можуть спричинити зниження концентрації залеплону. Спільне застосування залеплону та індукторів ізоферменту СYРЗА4, таких як рифампіцин, карбамазепін та фенобарбітал, може призвести до зниження ефективності залеплону. Залеплон не впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику дигоксину та варфарину, речовин з вузьким терапевтичним діапазоном; корекція дози цих препаратів не потрібна через їх низький терапевтичний індекс. Взаємодія ібупрофену із залеплоном не виявлено. Застосування залеплону в разовій дозі 10 мг та венлафаксину (уповільненого вивільнення) у дозі 75 мг та 150 мг на добу, не впливало на згадку (швидке та відстрочене відтворення слів) або психомоторну активність (тест заміни цифрових символів). Крім того, фармакокінетична взаємодія між залеплоном та венлафаксином (уповільненого вивільнення) була відсутня.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування має перевищувати 2 тижнів. Приймати внутрішньо безпосередньо перед відходом до сну, через 2 години після їди, або після того, як хворий відчує, що не може заснути. Рекомендована доза для дорослих 10 мг. Максимальна добова доза 10 мг (слід попереджати хворих про неприпустимість прийому повторної дози протягом однієї ночі). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При легкому та середньому ступенів ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Дані щодо безпеки препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю відсутні. Діти Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 18 років відсутні, тому в цій віковій групі препарат протипоказаний.ПередозуванняВідсутні дані про токсичну концентрацію препарату у людини. Подібно до бензодіазепінів та інших бензодіазепіноподібних препаратів передозування не викликає загрозливих для життя станів, якщо залеплон не приймався у комбінації з іншими засобами, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь. У разі передозування слід враховувати можливість спільного прийому кількох речовин. Симптоми передозування Симптоми гноблення ЦНС у вигляді гноблення свідомості, що варіює від сонливості до коми. У легких випадках можливі сонливість, сплутаність свідомості, летаргія, у більш тяжких випадках – атаксія, м'язова гіпотонія, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання, забарвлення сечі в синьо-зелений колір (ознака розвитку хроматурії), рідше кома, у дуже рідкісних випадках зі смертельним. результатом. Лікування Антагоністом залеплону є флумазеніл, який можна застосовувати як антидот при передозуванні препарату. У першу годину після передозування, у пацієнта свідомості, слід викликати блювоту; пацієнту у несвідомому стані, промивають шлунок, призначають активоване вугілля. Моніторинг серцевої та дихальної діяльності проводять у відділенні інтенсивної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які приймали седативні/снодійні засоби, були описані такі види складної поведінки, як «керування соном» (тобто керування автомобілем при неповному пробудженні після прийому седативних/снодійних засобів, з наступною амнезією). Ці явища можуть розвиватися як в осіб, які приймали седативні/снодійні засоби, так і в осіб, які їх не приймали. Хоча такі види поведінки, як «водіння уві сні», можуть розвиватися при прийомі лише седативних/снодійних засобів у терапевтичних дозах, очевидно, що вживання алкоголю та інших речовин, що пригнічують ЦНС, спільно з седативними/снодійними засобами може сприяти підвищенню ризику розвитку такої поведінки , а також перевищення максимальної рекомендованої добової дози.Через ризик для пацієнта та оточуючих при розвитку епізодів «водіння уві сні» рекомендується припинити прийом залеплону. Після прийому седативних/снодійних засобів у пацієнтів можуть відзначатися й інші види складної поведінки при неповному пробудженні (наприклад, приготування та вживання їжі, здійснення телефонних дзвінків, статевий акт). Як і у разі водіння уві сні, пацієнти зазвичай не пам'ятають про ці події. У пацієнтів, які приймають седативні/снодійні засоби, включаючи залеплон, описані важкі анафілактичні/анафілактоїдні реакції: ангіоневротичний набряк язика, голосових зв'язок або гортані після прийому перших або наступних доз седативних/снодійних засобів, включаючи залеплон. У деяких пацієнтів, які приймають седативні/снодійні засоби, додатково розвивалися задишка, спазм горла або нудота, блювання. Деяким пацієнтам була потрібна невідкладна медична допомога. Якщо ангіоневротичний набряк поширюється на мову, голосові зв'язки або гортань, може розвинутись обструкція дихальних шляхів, що може призвести до смерті. Пацієнтам, у яких розвинувся ангіоневротичний набряк на фоні лікування залеплоном, не слід приймати препарати, що містять цю речовину. Безсоння може бути симптомом фізичного чи психічного захворювання. Якщо після короткострокового лікування залеплоном безсоння зберігається або прогресує, слід провести повторну діагностику для встановлення діагнозу. Залеплон характеризується коротким періодом напіввиведення із плазми крові. Якщо пацієнт прокидається незабаром після опівночі, слід розглянути альтернативні варіанти лікування. Приймати другу дозу протягом однієї ночі заборонено. Спільне застосування залеплону з іншими лікарськими засобами, які мають відомий вплив на ізофермент СYРЗА4, може призвести до змін концентрації залеплону в плазмі. Ризик при сумісному застосуванні з опіоїдними анальгетиками Спільне застосування препарату з опіоїдними аналгетиками може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та смерті. Через ці ризики спільне призначення седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни, або подібних до них діючих речовин, таких як залеплон, з опіоїдними анальгетиками, має бути розглянуте для тих пацієнтів, для яких альтернативні варіанти лікування неможливі. Якщо рішення призначити препарат спільно з опіоїдними аналгетиками прийнято, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування має бути якомога коротшою. Пацієнтам слід уважно стежити за ознаками та симптомами пригнічення дихання та седації. У таких ситуаціях настійно рекомендується інформувати пацієнтів та їх опікунів (якщо застосовно), щоб вони були обізнані про ці симптоми. Звикання Прийом бензодіазепінів та бензодіазепіноподібних препаратів короткої дії протягом декількох тижнів може супроводжуватися зниженням снодійного ефекту. Залежність Прийом бензодіазепінів та бензодіазепіноподібних препаратів може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності, ймовірність якої підвищується при застосуванні у високих дозах, тривалій терапії, хронічному алкоголізмі та наявності лікарської залежності в анамнезі. При фізичній залежності, що сформувалася, різка відміна препарату призводить до розвитку синдрому «скасування»: головного болю, болю в м'язах, вираженого стану тривоги, підвищеної напруженості і дратівливості, непосидючості, сплутаності свідомості. У тяжких випадках можливі дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, оніміння та поколювання в кінцівках, підвищена реакція на світло, звукові та фізичні подразники, галюцинації та епілептичні напади. При постреєстраційному застосуванні препарату отримано повідомлення про розвиток залежності,пов'язаної із застосуванням залеплону, переважно у комбінації з іншими психотропними речовинами. Безсоння та тривожність на фоні відміни препарату На фоні відміни лікування може розвинутись транзиторний синдром, який характеризується відновленням симптомів, які були показаннями для лікування бензодіазепінами або бензодіазепіноподібними речовинами, більш вираженою мірою. Цей синдром може супроводжуватися іншими реакціями, включаючи зміни настрою, тривожність або порушення сну та непосидючість. Тривалість лікування Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою і не повинна перевищувати двох тижнів. Збільшення тривалості лікування можливе лише після повторної клінічної оцінки. На початку лікування доцільно повідомити пацієнта, що тривалість терапії обмежена. Важливо, щоб пацієнт був проінформований про можливість розвитку синдрому "скасування", що може сприяти зменшенню тривожності, якщо такі симптоми з'являться після припинення лікування. Порушення пам'яті та психомоторні порушення Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні речовини можуть викликати антероградну амнезію та психомоторні порушення. Це найчастіше відбувається протягом кількох годин після прийому препарату. Щоб зменшити ризик розвитку таких порушень пацієнтам, не слід виконувати дії, що вимагають психомоторної координації, протягом 4 годин або більше після прийому залеплону. Психічні та «парадоксальні» реакції Відомо, що на тлі прийому бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних речовин можуть розвиватися такі реакції, як непосидючість, тривожність, дратівливість, знижений контроль, агресія, порушення мислення, марення, напади сильного гніву, нічні кошмари, деперсоналізація, галюцинація та інші. Вони можуть бути викликані діючою речовиною, спонтанно розвиватися або бути результатом основного психічного або фізичного захворювання. Ці реакції частіше розвиваються в осіб похилого віку. При розвитку слід припинити прийом препарату. Будь-яке нове порушення поведінки потребує ретельної та негайної оцінки. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії снодійних препаратів, тому їм не рекомендується застосовувати препарат у дозі 10 мг. Зловживання алкоголем чи лікарськими препаратами З особливою обережністю слід призначати бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні речовини пацієнтам, які мають в анамнезі алкогольну або лікарську залежність. Пацієнти з порушенням функцій печінки Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні речовини протипоказані пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки вони можуть сприяти розвитку енцефалопатії. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості біодоступність залеплону підвищена через зниження кліренсу. У таких пацієнтів слід проводити корекцію дози. Пацієнти з дихальною недостатністю При призначенні седативних препаратів пацієнтам з хронічною дихальною недостатністю слід дотримуватися обережності. Псигосп Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні препарати не рекомендується застосовувати для початкової терапії психотичних розладів. Депресія Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні препарати не слід застосовувати як монотерапію при депресії або тривожності, пов'язаній з депресією (у таких пацієнтів вони можуть спровокувати суїцидальну поведінку). Крім того, через підвищений ризик передозування у пацієнтів з депресією, лікарські засоби, включаючи залеплон, слід призначати в мінімально необхідних дозах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Седативний ефект, амнезія, зниження концентрації уваги та м'язової сили несприятливо впливають на здібності, необхідні для керування автомобілем та виконання інших видів діяльності. Недостатність кількості сну збільшує ймовірність порушення уваги. У період лікування рекомендується дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт валеріани, желатин (капсула), вітамін В8 (інозит), магнію оксид (антистежуючий агент), екстракт пасифлори, L-триптофан, мікрокристалічна целюлоза (носій), магнію стеарат (антистежуючий агент).Характеристика"Сонник" сприяє нормалізації сну. Рекомендується як біологічно активна добавка до їжі – джерела флавоноїдів, інозиту, валеріанової кислоти.РекомендуєтьсяСприяє нормалізації сну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 4-6 тижнів. Прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: мелатонін 3 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат – 112 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 3.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 85F48105 II білий – 5 мг (полівініловий спирт – 2.345 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1.18 мг, тальк – 0.87 мг, титану діоксид – 0.605 мг). 12 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гормону шишковидного тіла (епіфізу) мелатоніну. Чинить адаптогенну, седативну, снодійну дію. Нормалізує циркадні ритми. Підвищує концентрацію GABA та серотоніну в середньому мозку та гіпоталамусі, змінює активність піридоксалькінази, що бере участь у синтезі GABA, допаміну та серотоніну. Відомо, що GABA є гальмівним медіатором ЦНС, а зниження активності серотонінергічних механізмів може мати значення в патогенезі депресивних станів і розладів. Регулює цикл сон-неспання, добові зміни локомоторної активності та температури тіла, позитивно впливає на інтелектуально-мнестичні функції мозку, на емоційно-особистісну сферу. Сприяє організації біологічного ритму та нормалізації нічного сну. Покращує якість сну, знижує частоту нападів головного болю, запаморочення, підвищує настрій. Прискорює засинання, знижує частоту нічних пробуджень, покращує самопочуття після ранкового пробудження, не викликає відчуття млявості, розбитості та втоми під час пробудження. Робить сновидіння яскравішими і емоційно насиченими. Адаптує організм до швидкої зміни часових поясів, знижує стресові реакції, регулює нейроендокринні функції. Має імуностимулюючі та антиоксидантні властивості. Основний фізіологічний ефект мелатоніну полягає у гальмуванні секреції гонадотропінів. Крім того, знижується, але меншою мірою, секреція інших гормонів аденогіпофіза – кортикотропіну, ТТГ, СТГ. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадному ритму, що визначає, у свою чергу, ритмічність гонадотропних ефектів та статевої функції. Синтез та секреція мелатоніну залежать від освітленості – надлишок світла гальмує його утворення, зниження освітленості підвищує синтез та секрецію гормону. У людини на нічний час припадає 70% добової продукції мелатоніну.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр). T1/2 короткий.Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується у разі порушення тимчасової адаптації.ІнструкціяЧастота прийому встановлюється індивідуально.Показання до застосуванняРозлад нормального циркадного ритму (десинхроноз) внаслідок швидкого переміщення між часовими поясами Землі, що виявляється підвищеною стомлюваністю; порушення сну (у т.ч. у пацієнтів похилого віку); депресивні стани, що мають сезонний характерПротипоказання до застосуванняАлергічні захворювання, лімфома, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти у зв'язку з деякою контрацептивною дією мелатоніну.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. Інші: алергічні реакції, набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами не вивчена. Не рекомендується одночасне застосування мелатоніну з ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, препаратами, що пригнічують діяльність ЦНС, інгібіторами МАО, кортикостероїдами, циклоспорином.Спосіб застосування та дозиІндивідуально. Приймають внутрішньо у дозі 1.5-3 мг 1 раз на добу за 30-40 хв до сну. Максимальна добова доза становить 6 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі мелатоніну слід уникати яскравого висвітлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: мелатонін 3 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат – 112 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 3.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 85F48105 II білий – 5 мг (полівініловий спирт – 2.345 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1.18 мг, тальк – 0.87 мг, титану діоксид – 0.605 мг). 30 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гормону шишковидного тіла (епіфізу) мелатоніну. Чинить адаптогенну, седативну, снодійну дію. Нормалізує циркадні ритми. Підвищує концентрацію GABA та серотоніну в середньому мозку та гіпоталамусі, змінює активність піридоксалькінази, що бере участь у синтезі GABA, допаміну та серотоніну. Відомо, що GABA є гальмівним медіатором ЦНС, а зниження активності серотонінергічних механізмів може мати значення в патогенезі депресивних станів і розладів. Регулює цикл сон-неспання, добові зміни локомоторної активності та температури тіла, позитивно впливає на інтелектуально-мнестичні функції мозку, на емоційно-особистісну сферу. Сприяє організації біологічного ритму та нормалізації нічного сну. Покращує якість сну, знижує частоту нападів головного болю, запаморочення, підвищує настрій. Прискорює засинання, знижує частоту нічних пробуджень, покращує самопочуття після ранкового пробудження, не викликає відчуття млявості, розбитості та втоми під час пробудження. Робить сновидіння яскравішими і емоційно насиченими. Адаптує організм до швидкої зміни часових поясів, знижує стресові реакції, регулює нейроендокринні функції. Має імуностимулюючі та антиоксидантні властивості. Основний фізіологічний ефект мелатоніну полягає у гальмуванні секреції гонадотропінів. Крім того, знижується, але меншою мірою, секреція інших гормонів аденогіпофіза – кортикотропіну, ТТГ, СТГ. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадному ритму, що визначає, у свою чергу, ритмічність гонадотропних ефектів та статевої функції. Синтез та секреція мелатоніну залежать від освітленості – надлишок світла гальмує його утворення, зниження освітленості підвищує синтез та секрецію гормону. У людини на нічний час припадає 70% добової продукції мелатоніну.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр). T1/2 короткий.Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується у разі порушення тимчасової адаптації.ІнструкціяЧастота прийому встановлюється індивідуально.Показання до застосуванняРозлад нормального циркадного ритму (десинхроноз) внаслідок швидкого переміщення між часовими поясами Землі, що виявляється підвищеною стомлюваністю; порушення сну (у т.ч. у пацієнтів похилого віку); депресивні стани, що мають сезонний характерПротипоказання до застосуванняАлергічні захворювання, лімфома, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти у зв'язку з деякою контрацептивною дією мелатоніну.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. Інші: алергічні реакції, набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами не вивчена. Не рекомендується одночасне застосування мелатоніну з ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, препаратами, що пригнічують діяльність ЦНС, інгібіторами МАО, кортикостероїдами, циклоспорином.Спосіб застосування та дозиІндивідуально. Приймають внутрішньо у дозі 1.5-3 мг 1 раз на добу за 30-40 хв до сну. Максимальна добова доза становить 6 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі мелатоніну слід уникати яскравого висвітлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Фасування: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: Леовит Завод-производитель: Леовит. .

Склад, форма випуску та упаковкаБорошно вівсяне, кальцію стеарат, натрію бромід, кориця, собача кропива трава, хмелю шишки, меліси лист, ромашки квітки.ХарактеристикаПорушення сну призводить до погіршення фізичного та психічного стану, порушення пам'яті, сонливості протягом дня, зниження працездатності та концентрації уваги, порушення координації рухів, дратівливості. Компоненти БАД «Сонні+» традиційно застосовують при порушеннях сну та безсоння: собача кропива сприяє засинанню і гарному сну; меліса, ромашка і хміль мають седативну (заспокійливу) дію; Бром нормалізує стан нервової системи.РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі при порушеннях сну, що містить флавоноїди та ефірні олії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, діабет. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-3 таблетки на день за 20-40 хвилин до сну. Тривалість прийому – 4-6 тижнів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Форма випуску таб. Виробник: Алкой Завод-виробник: Алкой(Росія). .