Дерматология

Склад, форма випуску та упаковкаКрем - 1 г: Активна речовина: іміхімод 50 мг. Допоміжні речовини: феноксиетанол - 2 мг, метилпарагідроксибензоат - 2 мг, пропілпарагідроксибензоат - 1 мг, олеїнова кислота - 350 мг, діетиленгліколю моноетиловий ефір - 35 мг, карбомер (карбомер інтерполімер) - 1.5 мг, карб2, карбомер. 20 – 2.5 мг, троламін – 2 мг, вода очищена – до 1000 мг. 5 г – туби (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКрем для зовнішнього застосування; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаІміхімод - імуномодулюючий засіб для зовнішнього застосування, є модифікатором імунної відповіді, не має прямої противірусної активності. Дія обумовлена ​​індукцією інтерферону альфа, ФНП та інших цитокінів. При зовнішньому застосуванні препарату спостерігається зменшення процесів ангіогенезу за рахунок посилення продукції інтерлейкіну-18 та інтерферону-гамма.ФармакокінетикаМенше 0.9% міченого радіоактивним ізотопом імімомоду всмоктується через шкіру людини після одноразової дози. Невелика кількість препарату, що надійшов у системний кровотік, виводиться з організму нирками і через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Концентрація препарату в сироватці після одноразового або багаторазового зовнішнього застосування не досягала рівня, що піддається кількісному визначенню (>5 нг/мл).Клінічна фармакологіяІмуномодулятор для місцевого застосування. Індуктор синтезу інтерферону.Показання до застосуванняЛікування зовнішніх гострих кондилом з локалізацією на зовнішніх статевих органах та/або в періанальній ділянці у дорослих.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до імімомоду, допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат не призначають вагітним жінкам, жінкам під час грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату дітям та підліткам віком до 18 років.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів визначена так: дуже часто - >1/10; часто - <1/10> 1/100; нечасто – <1/100 > 1/1000; рідко – <1/1000 > 1/10 000; дуже рідко – <1/10 000. Місцеві шкірні реакції: дуже часто - свербіж і біль у місці нанесення препарату; часто - інфекція, еритема, ерозії, екскоріація/лущення, набряк; нечасто - свербіж шкіри, дерматит, фолікуліт, еритематозний висип, екзема, кропив'янка; рідко – індурація, виразка, утворення струпів та поява бульбашок, локальна гіпопігментація та гіперпігментація. Порушення нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; нечасто - безсоння, депресія, дратівливість, парестезія, мігрень, сонливість, дзвін у вухах. Порушення травної системи: часто - нудота; нечасто – біль у задньому проході, ураження прямої кишки, біль у животі, діарея, блювання, анорексія. Порушення сечостатевої системи: нечасто - грибкова, бактеріальна інфекція, простий герпес, вагініт, вульвіт, хворобливий статевий акт, біль у статевому члені, біль у піхві, атрофічний вагініт. Порушення системи кровотворення: дуже рідко - зниження гемоглобіну, лейкопенія, абсолютна нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення дихальної системи: ;нечасто - фарингіт, риніт. Порушення опорно-рухового апарату: ; нечасто – біль у попереку, артралгія. Інші: часто - інфекція, міалгія, лихоманка, грипоподібні симптоми, стомлюваність; нечасто – підвищена пітливість, лімфоаденопатія. З появою місцевих побічних ефектів крем слід видалити, змиваючи його водою з милом. Лікування можна відновити після усунення шкірної реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії імімомоду з іншими лікарськими засобами, включаючи імунодепресанти, не проводилося. Мінімальне всмоктування препарату через шкіру обмежує взаємодію Космосу з препаратами системної дії.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Препарат застосовують переважно на ніч перед сном і залишають на шкірі протягом 6-10 год. Крем наносять тільки на уражені попередньо очищені ділянки шкіри тонким шаром і акуратно втирають до повного вбирання. Оброблену ділянку шкіри не слід закривати пов'язками. Не допускається використання надлишкової кількості крему. Після закінчення зазначеного часу крем має бути змито теплою водою із застосуванням мила з нейтральним значенням pH. Разова (добова) доза препарату 10 мг крему на 1 см2; поверхні шкіри (смуга крему діаметром 2 мм і довжиною 0.5 см). Максимальна площа нанесення 25 см2, що відповідає максимальній дозі препарату – 250 мг. Препарат застосовують 1 раз на добу, 3 рази на тиждень (наприклад, понеділок, середа, п'ятниця або вівторок, четвер, субота), до повного зникнення генітальних або періанальних гострих кондилом, але не більше 16 тижнів. Якщо Ви забули завдати крему за графіком, нанесіть пропущену дозу препарату в максимально короткий термін, а потім відновіть регулярний графік лікування. Не слід застосовувати крем понад 1 раз на добу.ПередозуванняПередозування малоймовірне через низьку всмоктування препарату. При випадковому попаданні препарату внутрішньо в дозі 200 мг, що відповідає 4 г крему, можуть спостерігатися нудота, блювання, біль голови, міалгія, лихоманка. Найбільш серйозним з клінічної точки зору побічним ефектом внутрішнього прийому декількох доз по 200 мг є зниження АТ. Необхідно терміново звернутися до лікаря та підібрати симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри виявленні реакції гіперчутливості рекомендується припинити терапію. Якщо місцева реакція на препарат спричиняє серйозний дискомфорт для хворого, або якщо в зоні застосування крему виникає інфекція, дозволяється зробити перерву в лікуванні на кілька днів. У разі інфекції вживаються необхідних заходів. Уникайте контакту препарату з очима. При попаданні крему у вічі рекомендується промити їх водою. Чоловіки, яким не виконувалося обрізання, при лікуванні гострих кондилом, розташованих під крайнім тілом, повинні щодня промивати область ураження, відтягнувши крайню плоть. Рекомендується негайно припинити лікування у разі виявлення ранніх ознак фімозу. Препарат слід змити зі шкіри перед статевим актом. Не можна піддавати шкіру, що обробляється препаратом, вплив штучного або природного (сонячного) УФ-опромінення до повного закінчення курсу лікування, оскільки існує загроза отримання сонячних опіків. До та після застосування препарату слід ретельно вимити руки водою з милом. Не допускається застосування надлишкової кількості крему і триваліший контакт (більше 10 год) препарату зі шкірою, т.к. це може спричинити виражену місцеву реакцію. Препарат може спричинити загострення запальних захворювань шкіри. Не рекомендується використовувати оклюзійну пов'язку під час лікування препаратом. У період лікування краще використовувати білизну з бавовняної тканини. Використання препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, може призвести до підвищення ризику виразних місцевих реакцій. Препарат наноситься лише на уражені ділянки шкіри. Уникати попадання препарату на здорові шкірні покриви та слизові оболонки, при попаданні необхідно негайно промити їх теплою водою з милом. Не рекомендується застосовувати препарат до загоєння шкіри після інших видів медикаментозного чи хірургічного лікування. Не застосовувати препарат на ділянках шкіри з відкритими ранами, виразками чи ерозіями до їх загоєння. Не вивчена ефективність та безпека препарату при лікуванні гострих кондилом, що локалізуються у сечівнику, піхві, шийці матки, прямій кишці та слизовій оболонці заднього проходу. При цих локалізаціях застосовувати препарат не рекомендується. Необхідно уникати сексуального контакту, включаючи статевий, анальний або оральний секс, коли препарат знаходиться на шкірі. Препарат може послабити герметичність презервативів та піхвових діафрагм. Для Вашого здоров'я слід застосовувати інші способи контрацепції в період лікування та протягом місяця після останнього застосування препарату. Т.к. іміхімод не має прямої противірусної та цитотоксичної дії, після проведеної терапії можливе виникнення нових кондилом генітальної та періанальної областей. У деяких випадках нові кондиломи можуть розвиватися на інших ділянках шкіри, навіть у період лікування препаратом. У цьому випадку подальшу тактику терапії визначає лікар. У хворих з імунодефіцитом не рекомендується застосовувати препарат Вартоцид повторно. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами, працювати з механізмами, що рухаються, і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 г: Активні речовини: фенол 588мг, метакрезол 392мг. допоміжні речовини: етанол 95% 10 мг, вода очищена до 1 г. 2 г - флакони темного скла (1) у комплекті з аплікаторами або без - картонні пачки.Опис лікарської формиРозчин для зовнішнього застосування; у вигляді рухомої маслянистої рідини від рожевого або світло-коричневого до коричневого кольору із запахом фенолу.Фармакотерапевтична групаМає припікаючу дію, коагулює білки шкіри.Клінічна фармакологіяПрепарат із припікаючою та муміфікуючою дією.Показання до застосуванняЗвичайні, ниткоподібні та підошовні бородавки; папіломи; гострі кондиломи шкіри; сухі мозолі; кератоми.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; пігментні невуси (родимки); висипання, розташовані на червоній облямівці губ та слизових оболонках; не можна наносити препарат на поверхню шкіри площею понад 20 см2; дитячий вік до 7 років.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. У період лактації не рекомендується видаляти утворення, розташовані на молочних залозах та кистях рук. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 7 років.Побічна діяОпік (при попаданні на здорову шкіру). При випадковому попаданні препарату на здорову шкіру необхідно негайно, обережно, не розтираючи, видалити його зі шкіри, а потім обробити уражені місця етиловим спиртом 10-40% або рідинами, що містять спирт (горілка, лосьйон, одеколон) і ретельно обмити теплою водою з милом. При виникненні опіку рекомендується застосовувати протиопікові та загоювальні засоби. Набряк та почервоніння шкіри при нанесенні в області очей, що проходять самостійно. Алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиКомпоненти препарату легко розчиняються в мазевій основі, у зв'язку з чим змащувати будь-якими мазями оброблену Веррукацидом ділянку шкіри не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВеррукацид призначений лише для зовнішнього застосування. Препарат наносять точно на оброблювану ділянку спеціальним аплікатором або невеликою тонкою дерев'яною паличкою, не допускаючи попадання його на сусідні здорові ділянки шкіри та слизові оболонки. На дрібні папіломи (розміром до 2 мм) та ниткоподібні бородавки Веррукацид наносять одноразово. Більші папіломи та невеликі бородавки (розміром 2-3 мм) змащують препаратом 3-4 рази, роблячи перерви для підсихання нанесеної рідини. Перед видаленням Веррукацидом бородавок із щільною ороговілою поверхнею на кистях, підошовних бородавок, кератом, сухих мозолів необхідно усунути з їхньої поверхні рогові нашарування. Для цього на кілька годин наносять кератолітичну мазь (наприклад, 10% саліцилову або ін.), покриваючи змащену ділянку компресним папером або поліетиленовою плівкою, а потім використовують марлеву пов'язку. Можливе заклеювання лейкопластирем. Після цього пов'язку або лейкопластир знімають, розпарюють шкіру в гарячій воді з додаванням мила і соди протягом 10-15 хв і видаляють рогові нашарування (зрізають манікюрними ножицями або щипцями). На підсушену шкіру Веррукацид наносять кілька разів, роблячи 3-4-хвилинні перерви для підсихання препарату. Бородавки на кистях та підошвах обробляють препаратом Веррукацид 7-10 разів з інтервалом 3-4 хв. Кератоми та сухі мозолі достатньо обробити 3-4 рази з інтервалом 3-4 хв. При необхідності багаторазового нанесення препарату, щоб уникнути опіку навколишньої шкіри, доцільно змастити її цинковою пастою. Паста видаляється сухим марлевим тампоном після висихання останньої порції Веррукациду. Гострокінцеві кондиломи не рекомендується видаляти самостійно, їхня обробка Веррукацидом проводиться в процедурному кабінеті поліклініки дерматовенерологом або урологом. Препарат Веррукацид наносять на кожний елемент окремо 1-2 рази з інтервалом 3-4 хв. Повторну обробку за необхідності проводять через 6-8 днів після відпадання скоринки. Допускається проведення 4-5 процедур.ПередозуванняЧи не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе можна допускати попадання препарату на слизові оболонки, особливо слизову оболонку очей. При попаданні необхідно негайно промити очі великою кількістю води та звернутися до лікаря-офтальмолога. Неприпустимо бинтування ділянок, оброблених препаратом, заклеювання їх пластиром, змащування будь-якими мазями та видалення скоринки; не можна повторно наносити препарат раніше термінів, зазначених вище. Одяг із синтетичних тканин не повинен торкатися ділянки шкіри, обробленої препаратом. Не рекомендується наносити Веррукацид на утворення, розташовані в шкірних складках (пахові складки, анальна область, міжпальцеві проміжки та ін.) та сильно потіючі ділянки, щоб уникнути опіків неураженої шкіри, що стикається поверхні або в результаті розтікання препарату по вологій шкірі. Оброблена Веррукацидом ділянка шкіри повинна висохнути на повітрі, її не можна змащувати мазями, мити водою в перший день після обробки. При правильному застосуванні препарат не залишає рубців. Особлива акуратність та обережність потрібна при лікуванні препаратом дітей.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДиметилефір - 5%, газова суміш - пропан, бутан, ізобутан - 95%, 12 аплікаторів.ХарактеристикаДля самостійного видалення підошовних та звичайних бородавок методом кріотерапії. Не використовувати без аплікаторів.Побічна діяМоже спричинити опік, почервоніння, алергічні реакції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 1 гр.: Ретинолу пальмітат (вітамін А) (у перерахунку на 100% ретинолу пальмітат) - 5,0 мг; (склад на 1,0 г субстанції: ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідроксіанізол - 9 мг, бутилгідрокситолуол - 9 мг або ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідрокситолуол - 17 мг, соняшникова олія до 1,0 г) ; Допоміжні речовини: бутилгідрокситолуол - 0,5 мг, бутилгідроксіанізол - 0,25 мг, віск емульсійний - 80,0 мг, олія вазелінова - 80,0 мг, гліцерол (гліцерин) - 100,0 мг, етанол (спирт етиловий) 95 - 100 мг, вода очищена до 1,0 г. Алюмінієві туби по 10, 15, 20 та 35 г. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОднорідна мазь від білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаВітаміни.ФармакокінетикаВідестим легко проникає в шкіру, максимальна концентрація в крові досягається через 3-4 години після нанесення і зберігається протягом 12 годин. Період напіввиведення – 5,5 годин.ФармакодинамікаВідестим® стимулює регенерацію шкіри, посилює розмноження епітеліальних клітин шкіри, гальмує процеси кератинізації, перешкоджає розвитку гіперкератозу. Місцева дія обумовлена ​​наявністю на поверхні клітин епітелію специфічних ретинолзв'язувальних рецепторів.Показання до застосуванняЗапальні захворювання та стани шкіри, що супроводжуються сухістю та уповільненим загоєнням: дерматити, екземи, атопічний дерматит поза загостренням, хейліт, тріщини (у тому числі сосків молочних залоз) та садна, вікові зміни шкіри, а також захворювання, пов'язані з порушенням процесів зроговіння. Застосовується для активації репаративних процесів за різних дерматозів після припинення лікування глюкокортикостероїдними препаратами.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз А, гострі запальні захворювання шкіри.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяВ окремих випадках можливе посилення сверблячки та почервоніння шкіри в місцях нанесення препарату, що вимагає його тимчасової відміни до зниження гостроти процесу. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе застосовують у поєднанні з іншими препаратами, що містять вітамін А та ретиноїди, щоб уникнути гіпервітамінозу А. Несумісний із антибіотиками тетрациклінового ряду.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на день: рано-вранці і пізно ввечері. При сильному лущенні шкіри можна використовувати оклюзійну пов'язку. Перед нанесенням тріщини мазі і садна обробляють антисептиками. На тріщини сосків у матерів-годувальниць мазь наносять 2 рази на добу, вранці і ввечері після годівлі, з перервою 12 годин. Молочну залозу необхідно вимити теплою водою з милом перед наступним годуванням після застосування мазі Відестім®. Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та може становити 4-12 тижнів.ПередозуванняЧи не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 1 гр.: Ретинолу пальмітат (вітамін А) (у перерахунку на 100% ретинолу пальмітат) - 5,0 мг; (склад на 1,0 г субстанції: ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідроксіанізол - 9 мг, бутилгідрокситолуол - 9 мг або ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідрокситолуол - 17 мг, соняшникова олія до 1,0 г) ; Допоміжні речовини: бутилгідрокситолуол - 0,5 мг, бутилгідроксіанізол - 0,25 мг, віск емульсійний - 80,0 мг, олія вазелінова - 80,0 мг, гліцерол (гліцерин) - 100,0 мг, етанол (спирт етиловий) 95 - 100 мг, вода очищена до 1,0 г. Алюмінієві туби по 10, 15, 20 та 35 г. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОднорідна мазь від білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаВітаміни.ФармакокінетикаВідестим легко проникає в шкіру, максимальна концентрація в крові досягається через 3-4 години після нанесення і зберігається протягом 12 годин. Період напіввиведення – 5,5 годин.ФармакодинамікаВідестим® стимулює регенерацію шкіри, посилює розмноження епітеліальних клітин шкіри, гальмує процеси кератинізації, перешкоджає розвитку гіперкератозу. Місцева дія обумовлена ​​наявністю на поверхні клітин епітелію специфічних ретинолзв'язувальних рецепторів.Показання до застосуванняЗапальні захворювання та стани шкіри, що супроводжуються сухістю та уповільненим загоєнням: дерматити, екземи, атопічний дерматит поза загостренням, хейліт, тріщини (у тому числі сосків молочних залоз) та садна, вікові зміни шкіри, а також захворювання, пов'язані з порушенням процесів зроговіння. Застосовується для активації репаративних процесів за різних дерматозів після припинення лікування глюкокортикостероїдними препаратами.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз А, гострі запальні захворювання шкіри.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяВ окремих випадках можливе посилення сверблячки та почервоніння шкіри в місцях нанесення препарату, що вимагає його тимчасової відміни до зниження гостроти процесу. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе застосовують у поєднанні з іншими препаратами, що містять вітамін А та ретиноїди, щоб уникнути гіпервітамінозу А. Несумісний із антибіотиками тетрациклінового ряду.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на день: рано-вранці і пізно ввечері. При сильному лущенні шкіри можна використовувати оклюзійну пов'язку. Перед нанесенням тріщини мазі і садна обробляють антисептиками. На тріщини сосків у матерів-годувальниць мазь наносять 2 рази на добу, вранці і ввечері після годівлі, з перервою 12 годин. Молочну залозу необхідно вимити теплою водою з милом перед наступним годуванням після застосування мазі Відестім®. Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та може становити 4-12 тижнів.ПередозуванняЧи не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: вориконазол – 200 мг; Допоміжна речовина: бетадекс сульфобутилат натрію - 3200 мг. 3,4 г ліофілізату у флакон прозорого безбарвного скла (тип I), закупорений гумовою пробкою та герметичним алюмінієвим ковпачком із пластиковою кришкою типу "фліп-офф". 1 флакон у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок білого кольору. Відновлений розчин: прозора, безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаФармакокінетику вориконазолу вивчали у здорових людей, представників спеціальних груп та хворих. Фармакокінетика вориконазол є нелінійною за рахунок насичення його метаболізму. При збільшенні дози спостерігається непропорційне (більш виражене) підвищення AUC (площа під кривою «концентрація-час»). За розрахунками збільшення пероральної дози з 200 мг 2 рази на добу до 300 мг 2 рази на добу призводить до збільшення AUC τв середньому у 2,5 рази. При внутрішньовенному або пероральному застосуванні ударних доз концентрації в плазмі наближаються до рівноважних протягом перших 24 годин. дню у більшості пацієнтів. Вориконазол швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо; C max досягаються через 1-2 години після прийому. Біодоступність вориконазолу при внутрішньому прийомі становить 96%. При повторному прийомі вориконазолу з жирною їжею C max та AUC τзнижуються на 34 та 24% відповідно. Всмоктування вориконазолу залежить від рН шлункового соку. Розрахунковий обсяг розподілу вориконазолу у рівноважному стані становить 4,6 л/кг, що вказує на широке розподілення препарату в тканині. Зв'язування із білками плазми становить 58%. Вориконазол визначається у спинно-мозковій рідині. Фармакокінетика вориконазолу характеризується високою міжіндивідуальною варіабельністю. Дослідження in vitro показали, що вориконазол метаболізується під дією печінкових ізоферментів цитохрому Р450 – CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4. Дослідження in vivo також свідчать, що CYP2C19 відіграє важливу роль у метаболізмі вориконазолу. Цей фермент виявляє генетичний поліморфізм. Наприклад, зниженого метаболізму вориконазолу очікується у представників 15–20% азіатської та 3–5% європеоїдної та негроїдної рас. Дослідження у представників європеоїдної раси та японців показали, що у пацієнтів зі зниженим метаболізмом AUC τ вориконазолу в середньому в 4 рази вище, ніж у гомозиготних пацієнтів з активним метаболізмом. У гетерозиготних пацієнтів з активним метаболізмом AUC τвориконазолу в середньому у 2 рази вище, ніж у гомозиготних. Основним метаболітом вориконазолу є N-оксид, частка якого становить 72% серед циркулюючих мічених метаболітів у плазмі. Цей метаболіт має мінімальну протигрибкову активність і не робить внесок у загальний ефект вориконазолу. Вориконазол виводиться шляхом метаболізму в печінці, у незміненому вигляді із сечею виводиться менше 2% дози препарату. Після повторного внутрішньовенного та перорального застосування міченого вориконазолу в сечі виявляють приблизно 80 та 83% радіоактивної дози відповідно. Більша частина (>94%) загальної дози виводиться протягом перших 96 годин після перорального та внутрішньовенного застосування. Термінальний Т 1/2вориконазолу залежить від дози і становить приблизно 6 годин при прийомі препарату внутрішньо у дозі 200 мг. У зв'язку з нелінійністю фармакокінетики термінальний Т 1/2 не дозволяє передбачити кумуляцію або виведення вориконазолу. Фармакокінетика в спеціальних групах Підлога. При пероральному повторному застосуванні Cmax і AUC у здорових молодих жінок були на 83 і 113% відповідно вищими, ніж у молодих здорових чоловіків (18–45 років). Значних відмінностей C max та AUC τ у здорових літніх чоловіків та здорових літніх жінок (≥65 років) немає. Необхідності корекції дози в залежності від статі не зазначалося. Концентрації у плазмі у чоловіків та жінок подібні. Вік. При повторному пероральному застосуванні Cmax і AUC у здорових літніх чоловіків (≥65 років) на 61 і 86% відповідно вище, ніж у здорових молодих чоловіків (18–45 років) . Значних відмінностей C max та AUC τу здорових літніх жінок (≥65 років) та здорових молодих жінок (18–45 років) немає. Безпека вориконазолу у молодих та літніх пацієнтів однакова, у зв'язку з чим корекція дози у похилому віці не потрібна. Середні рівноважні концентрації препарату в плазмі у дітей, які отримують препарат у дозі 4 мг/кг кожні 12 год, можна порівняти з такими у дорослих, які отримують вориконазол у дозі 3 мг/кг кожні 12 год. Середня концентрація становила 1186 нг/мл – у дітей та 1155 нг/мл – у дорослих. У зв'язку з цим підтримуюча доза для дітей віком від 2 до 12 років становить 4 мг/кг кожні 12 год. Порушення функції нирок. При одноразовому прийомі вориконазолу внутрішньо в дозі 200 мг фармакокінетика вориконазолу у пацієнтів з нормальною функцією нирок та хворих від легкого (Cl креатиніну – 41-60 мл/хв) до тяжкого ступеня (Cl креатиніну – <20 мл/хв) порушення функції нирок суттєво не залежить стану функції нирок. Зв'язок вориконазолу з білками плазми подібний у хворих з різним ступенем ниркової недостатності (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). У хворих з помірним або вираженим порушенням функції нирок (сироваткові рівні креатиніну - 220 мкмоль/л або 2,5 мг/дл) спостерігається кумуляція допоміжної речовини - SBECD, що входить до складу ліофілізату для приготування розчину для ін'єкцій. Рекомендації щодо дозування та моніторування див. у розділах «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки». Порушення функції печінки. Після одноразового прийому внутрішньо вориконазолу в дозі 200 мг AUC вориконазолу у хворих з легким або помірно важким цирозом печінки (Child-Pugh А та В) на 233% вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Порушення функції печінки не впливає на зв'язок вориконазолу із білками плазми. При повторному пероральному застосуванні AUC τ вориконазолу співставна у хворих з помірно вираженим цирозом печінки (Child-Pugh В), які отримували препарат у підтримуючій дозі 100 мг 2 рази на добу, і у пацієнтів з нормальною функцією печінки, які отримували вориконазол у дозі 20 на добу. Відомостей про фармакокінетику у хворих на важкий цироз печінки (Child-Pugh С) немає.ФармакодинамікаВориконазол – протигрибковий препарат широкого спектра дії, що належить до групи антибіотиків тріазольної структури. Механізм дії вориконазолу пов'язаний з пригніченням деметилювання 14α-стеролу, опосередкованого грибковим цитохромом Р450; ця реакція є ключовим етапом біосинтезу ергостеролу. In vitro вориконазол має широкий спектр протигрибкової активності щодо Candida spp. (включаючи штами С. krusei, стійкі до флуконазолу, та резистентні штами С. glabrata та С. albicans), а також виявляє фунгіцидний ефект щодо всіх вивчених штамів Aspergillus spp. та патогенних грибів, які стали актуальними останнім часом, включаючи Scedosporium або Fusarium, які обмежено чутливі до існуючих протигрибкових засобів. Клінічна ефективність була продемонстрована при інфекціях, спричинених Aspergillus spp., включаючи A. flavus, A. fumigatus, A. terreus, A. niger, A. nidulans; Candida spp., включаючи С. albicans, С. glabrata,С. krusei, С. parapsilosis та С. tropicalis, а також щодо обмеженої кількості штамів С. dubliniensis, С. inconspicua та С. guilliermondii, Scedosporium spp., включаючи S. apiospermum, S. prolificans та Fusarium spp. Інші грибкові інфекції, при яких застосовувався препарат (часто з частковою або повною відповіддю), включали окремі випадки інфекцій, викликаних Alternaria spp., Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, Cladosporium spp., Coccidioides immitis, Conidiobolus coronatus , Exophiala spinifera, Fonsecaea pedrosoi, Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, Penicillium spp., включаючи Р. marneffei, Phialophora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis та Trichosporon spp., включаючи Т. beigelii. In vitro продемонстрована активність вориконазолу щодо клінічних штамів Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., Histoplasma capsulatum. Зростання більшості штамів пригнічувалося при концентраціях вориконазолу від 0,05 до 2 мкг In vitro виявлено активність вориконазолу щодо Curvularia spp. та Sporothrix spp., проте її клінічне значення невідоме.Показання до застосуванняінвазивний аспергільоз; тяжкі інвазивні форми кандидозних інфекцій (включаючи Candida krusei); кандидоз стравоходу; тяжкі грибкові інфекції, спричинені Scedosporium spp. та Fusarium spp.; важкі грибкові інфекції при непереносимості чи рефрактерності до інших лікарських засобів; профілактика проривних грибкових інфекцій у пацієнтів з лихоманкою із груп високого ризику (реципієнти алогенного кісткового мозку, хворі на рецидив лейкозу).Побічна діяУ таблиці 1 перераховані небажані явища, які спостерігалися при застосуванні препарату та, можливо, були пов'язані з лікуванням. Найбільш поширеними небажаними реакціями є зорові порушення, лихоманка, висипання, блювання, нудота, діарея, головний біль, периферичні набряки та біль у животі. Небажані реакції зазвичай були легко або помірно виражені. Клінічно значущої залежності безпеки препарату від віку, раси чи статі не виявлено. Загальні Дуже часті: Лихоманка, периферичні набряки Часті: Озноби, астенія, біль у грудях, реакції/запалення у місці введення, грипоподібний синдром Серцево-судинна система Часті: Зниження артеріального тиску, тромбофлебіт, флебіт Рідкісні: Передсердні аритмії, брадикардія, тахікардія, шлуночкова аритмія, надшлуночкова тахікардія, подовження інтервалу QT, фібриляція шлуночків Дуже рідкісні: Повна AV блокада, блокада ніжки пучка Гіса, вузлові аритмії, шлуночкова тахікардія (включаючи тріпотіння шлуночків) Система травлення Дуже часті: Нудота, блювання, діарея, біль у животі Часті: Підвищення показників функції печінки (включаючи ACT, АЛТ, ЛФ, ГГТ, ЛДГ, білірубін), жовтяниця, хейліт, гастроентерит, холестатична жовтяниця Рідкісні: Холецистит, холелітіаз, запор, дуоденіт, диспепсія, збільшення печінки, гінгівіт, глосит, гепатит, печінкова недостатність, панкреатит, набряк язика, перитоніт Дуже рідкісні: Псевдомембранозний коліт, печінкова кома Ендокринна система Рідкісні: Недостатність кори надниркових залоз Дуже рідкісні: Гіпертиреоз, гіпотиреоз Імунна система Рідкісні: Алергічні реакції, анафілактоїдні реакції Кров та лімфатична система Часті: Тромбоцитопенія, анемія (в т.ч. макроцитарна, мікроцитарна, нормоцитарна, мегалобластна, апластична), лейкопенія, панцитопенія Рідкісні: Лімфаденопатія, агранулоцитоз, еозинофілія, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, пригнічення кістковомозкового кровотворення Дуже рідкісні: Лімфангіт Метаболізм та харчування Часті: Гіпокаліємія, гіпоглікемія Рідкісні: Гіперхолестеринемія Скелетно-м'язова система Часті: Біль у спині Рідкісні: Артріт Нервова система Дуже часті: Головний біль Часті: Запаморочення, галюцинації, сплутаність свідомості, депресія, тривога, тремор, ажитація, парестезії Рідкісні: Атаксія, набряк головного мозку, гіпертонія, гіпестезія, ністагм, непритомність Дуже рідкісні: Синдром Гійєна-Барре, окоруховий криз, екстрапірамідний синдром, безсоння, енцефалопатія, сонливість під час інфузії Дихальна система Часті: Респіраторний дистрес синдром, набряк легенів, синусит Шкіра та підшкірні тканини Дуже часті: Висип Часті: Свербіж, макулопапульозний висип, шкірні реакції фоточутливості, алопеція, ексфоліативний дерматит, набряк обличчя, пурпура Рідкісні: Фіксований лікарський висип, екзема, псоріаз, синдром Стівенса-Джонсона, кропив'янка Дуже рідкісні: Ангіоневротичний набряк, дискоїдний червоний вовчак, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз Органи чуття Дуже часті: Зорові порушення (включаючи порушення/посилення зорового сприйняття, туман перед очима, зміна колірного зору, фотофобія) Рідкісні: Блефарит, неврит зорового нерва, набряк соска зорового нерва, склерит, порушення смакового сприйняття, диплопія Дуже рідкісні: крововилив у сітківку, помутніння рогівки, атрофія зорового нерва, гіпоакузія, дзвін у вухах. Сечостатева система Часті: Підвищення креатиніну, гостра ниркова недостатність, гематурія Рідкісні: підвищення залишкового азоту сечовини, альбумінурія, нефрит. Дуже рідкісні: Некроз канальців нирок * Критерії оцінки частоти були такими: дуже часті - ≥10%; часті – від ≥1 до <10%; рідкісні – від ≥0,1 до <1%; дуже рідкісні – від 0,01 до <0,1%)Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших препаратів на фармакокінетику вориконазолу Вориконазол метаболізується під дією ізоферментів цитохрому Р450 – CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4. Інгібітори або індуктори цих ізоферментів можуть спричинити підвищення або зниження концентрацій вориконазолу в плазмі. Рівні вориконазолу в плазмі значно знижуються при одночасному застосуванні з такими препаратами: Рифампіцин (індуктор CYP450): Рифампіцин (600 мг 1 раз на добу) знижує З max у плазмі та AUC тау вориконазолу на 93 і 96% відповідно. Одночасне застосування вориконазолу та рифампіцину протипоказане (див. розділ "Протипоказання"). Ритонавір (індуктор CYP450, інгібітор та субстрат CYP3A4): Ритонавір (400 мг кожні 12 год) знижував Сmax у рівноважному стані та AUCтау вориконазолу, що приймається внутрішньо, в середньому на 66 та 82% відповідно.Ефект нижчих доз ритонавіру на концентрації вориконазолу поки що не відомий. Встановлено, що повторне застосування вориконазолу внутрішньо не надає вираженого ефекту на max в рівноважному стані і AUCтау ритонавіру, також прийнятого повторно. Одночасне застосування вориконазолу та ритонавіру (400 мг кожні 12 год) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Карбамазепін і довготривалі барбітурати (потужні індуктори CYP450): карбамазепін і довготривалі барбітурати (наприклад фенобарбітал), ймовірно, значно знижують концентрації вориконазолу в плазмі, хоча їх взаємодія не вивчалася. Одночасне застосування вориконазолу з карбамазепіном і барбітуратами, що довго діють, протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).Враховуючи невелику фармакокінетичну взаємодію або відсутність значущої взаємодії, корекція доз наступних препаратів не потрібна: Циметидин (неспецифічний інгібітор CYP450, а також підвищує рН шлункового соку): циметидин (400 мг 2 рази на добу) спричиняє підвищення С3 і 8 відповідно. Корекція дози вориконазолу не рекомендується. Ранітидин (підвищує рН шлункового соку): ранітидин (150 мг 2 рази на добу) не має значного впливу на Сmax та AUCтау вориконазолу. Антибіотики групи макролідів: еритроміцин (інгібітор CYP3A4; 1 г 2 рази на добу) та азитроміцин (500 мг 1 раз на добу) не мають істотного впливу на Сmax та AUC тау вориконазолу.циметидин (400 мг 2 рази на добу) викликає підвищення Сmax та AUCтау вориконазолу на 18 та 23% відповідно. Корекція дози вориконазолу не рекомендується. Ранітидин (підвищує рН шлункового соку): ранітидин (150 мг 2 рази на добу) не має значного впливу на Сmax та AUCтау вориконазолу. Антибіотики групи макролідів: еритроміцин (інгібітор CYP3A4; 1 г 2 рази на добу) та азитроміцин (500 мг 1 раз на добу) не мають істотного впливу на Сmax та AUC тау вориконазолу.циметидин (400 мг 2 рази на добу) викликає підвищення Сmax та AUCтау вориконазолу на 18 та 23% відповідно. Корекція дози вориконазолу не рекомендується. Ранітидин (підвищує рН шлункового соку): ранітидин (150 мг 2 рази на добу) не має значного впливу на Сmax та AUCтау вориконазолу. Антибіотики групи макролідів: еритроміцин (інгібітор CYP3A4; 1 г 2 рази на добу) та азитроміцин (500 мг 1 раз на добу) не мають істотного впливу на Сmax та AUC тау вориконазолу.1 г 2 рази на добу) та азитроміцин (500 мг 1 раз на добу) не мають істотного впливу на Сmax та AUC тау вориконазолу.1 г 2 рази на добу) та азитроміцин (500 мг 1 раз на добу) не мають істотного впливу на Сmax та AUC тау вориконазолу. Дія вориконазолу на інші препарати Вориконазол пригнічує активність ізоферментів цитохрому Р450 - CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4. У зв'язку з цим, вориконазол може підвищити плазмові концентрації речовин, які метаболізуються цими ізоферментами CYP450. Одночасне застосування вориконазолу з наступними препаратами протипоказано: Терфенадин, астемізол, цизаприд, пімозид та хінідин (субстрати CYP3A4): хоча взаємодія з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування вориконазолу з терфенадином, астемізоліно, до. підвищення їх концентрації в плазмі може призвести до подовження інтервалу QT і в поодиноких випадках до розвитку мерехтіння/тремтіння шлуночків (див. розділ «Протипоказання»). Сиролімус (субстрат CYP3A4):вориконазол підвищує Сmax та AUC тау сиролімусу (2 мг одноразово) на 556 та 1014% відповідно. Одночасне застосування вориконазолу та сиролімусу протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Алкалоїди ріжків (субстрати CYP3A4): хоча взаємодія з цими препаратами не вивчалася, проте вориконазол може викликати підвищення концентрацій алкалоїдів ріжків (ерготаміну та дигідроерготаміну) у плазмі та розвиток ерготизму. Одночасне застосування алкалоїдів ріжків з вориконазолом протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Взаємодія з вориконазолом може призвести до підвищення концентрації у крові наступних препаратів, наведених нижче. У зв'язку з цим, при їх одночасному застосуванні необхідні постійне спостереження та/або корекція доз. Циклоспорин (субстрат CYP3A4): у пацієнтів,які перенесли трансплантацію нирки і перебувають у стабільному стані, вориконазол підвищує Сmax і AUCтау циклоспорину принаймні на 13 і 70% відповідно. При призначенні вориконазолу хворим, які отримують циклоспорин, рекомендується зменшити дозу циклоспорину вдвічі та контролювати його рівні у плазмі. Підвищення концентрації циклоспорину супроводжується нефротоксичністю. Після відміни вориконазолу необхідно контролювати рівні циклоспорину та за необхідності збільшити його дозу. Такролімус (субстрат CYP3A4): вориконазол підвищує Сmax та AUC тау (площа під кривою концентрація-час до останнього кількісного вимірювання) такролімусу (0,1 мг/кг одноразово) на 117 та 221% відповідно. При призначенні вориконазолу хворим, які отримують такролімус, рекомендується зменшити дозу останнього до 1/3 та контролювати його рівні у плазмі.Підвищення рівнів такролімусу супроводжується нефротоксичністю. Після відміни вориконазолу необхідно контролювати рівні такролімусу та за необхідності збільшити його дозу. Варфарин (субстрат CYP2C9): одночасне застосування вориконазолу (300 мг 2 рази на добу) з варфарином (30 мг одноразово) супроводжувалося збільшенням максимального ПВ до 93%. При одночасному призначенні варфарину та вориконазолу рекомендується контролювати ПВ. Інші пероральні антикоагулянти, наприклад, фенпрокумон, аценокумарол (субстрати CYP2C9, CYP3A4): вориконазол може спричинити підвищення концентрацій кумаринів у плазмі та ПВ. Якщо хворим, які отримують препарати кумарину, призначають вориконазол, необхідно контролювати ПВ з короткими інтервалами та відповідним чином підбирати дози антикоагулянтів. Похідні сульфонілсечовини (субстрати CYP2C9):вориконазол може підвищити концентрації похідних сульфонілсечовини (наприклад толбутаміду, гліпізиду та глибуриду) у плазмі та спричинити гіпоглікемію. При одночасному застосуванні необхідно ретельно контролювати рівні глюкози в крові. Статини (субстрати CYP3A4): in vitro вориконазол пригнічує метаболізм ловастатину (у мікросомах печінки людини). У зв'язку з цим вориконазол може спричинити підвищення плазмових концентрацій статинів, що метаболізуються під дією CYP3A4. При одночасному застосуванні рекомендується оцінити доцільність корекції дози статину. Підвищення рівня статинів іноді супроводжувалося розвитком рабдоміолізу. Бензодіазепіни (субстрати CYP3A4): in vitro вориконазол пригнічує метаболізм мідазоламу (у мікросомах печінки людини). У зв'язку з цим вориконазол може спричинити підвищення плазмових рівнів бензодіазепінів,які метаболізуються під дією CYP3A4 (мідазолам, тріазолам, алпразолам), та розвиток пролонгованого седативного ефекту. При одночасному застосуванні цих препаратів рекомендується обговорити доцільність корекції дози бензодіазепіну. Алкалоїди барвінку (субстрати CYP3A4): вориконазол може підвищити вміст алкалоїдів барвінку в плазмі (наприклад вінкрістину та вінбластину) та спричинити нейротоксичність. Рекомендується обговорити доцільність корекції дози алкалоїдів барвінку. При одночасному застосуванні вориконазолу з наступними препаратами значущої фармакокінетичної взаємодії не виявлено, тому корекція їх дози не потрібна: Преднізолон (субстрат CYP3A4): вориконазол підвищує Сmax та AUC та преднізолону (60 мг одноразово) на 11 і 34% відповідно. Корекція дози не рекомендується. Дігоксин (транспорт,опосередкований P-глікопротеїном): вориконазол не має істотного впливу на Сmax та AUCтау дигоксину (0,25 мг 1 раз на добу). Мікофенолова кислота (субстрат УДФ-глюкуронілтрансферази): вориконазол не впливає на Сmax та AUC тау мікофенолової кислоти (1 г одноразово). Двостороння взаємодія Ефавіренз (ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази, індуктор CYP450, інгібітор та субстрат CYP3A4): у рівноважному стані ефавіренз (400 мг 1 раз на добу всередину) знижує рівноважну С max і A6а. Вориконазол у рівноважному стані (400 мг кожні 12 год у перший день, потім 200 мг кожні 12 год протягом 8 днів) підвищує рівноважну Сmax і AUCтау ефавірензу в середньому на 38 і 44% відповідно. Одночасне застосування вориконазолу та ефавірензу протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Фенітоїн (субстрат CYP2C9 та потужний індуктор CYP450): одночасного застосування вориконазолу та фенітоїну слід уникати за винятком тих випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.Фенітоїн (300 мг 1 раз на добу) знижує Сmax та AUCтау вориконазолу на 49 та 69% відповідно. Вориконазол (400 мг 2 рази на добу) підвищує Сmax та AUC тау фенітоїну (300 мг 1 раз на добу) на 67 та 81% відповідно. При одночасному застосуванні фенітоїну з вориконазолом рекомендується ретельно моніторувати рівні фенітоїну у плазмі. Фенітоїн можна застосовувати спільно з вориконазолом, якщо підтримуюча доза останнього збільшена до 5 мг/кг кожні 12 год внутрішньовенно або з 200 до 400 мг кожні 12 годин всередину (зі 100 до 200 мг кожні 12 годин всередину у пацієнтів кг) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Рифабутин (індуктор CYP450): рифабутин (300 мг 1 раз на добу) знижує Сmax та AUCтау вориконазолу (200 мг 2 рази на добу) на 69 та 78% відповідно.При одночасному призначенні рифабутину Сmax та AUCтау вориконазолу у дозі 350 мг 2 рази на добу складають 96 та 68% від показників при застосуванні тільки вориконазолу у дозі 200 мг 2 рази на добу. При застосуванні вориконазолу в дозі 400 мг 2 рази на добу Сmax та AUCтау, відповідно, на 104 та 87% вище, ніж при монотерапії вориконазолом у дозі 200 мг 2 рази на добу. Вориконазол у дозі 400 мг 2 рази на добу підвищує Сmax та AUCтау рифабутину на 195 та 331% відповідно. Якщо очікувана користь від лікування перевищує ризик, можна застосовувати рифабутин одночасно з вориконазолом. У цьому випадку підтримуючу дозу вориконазолу слід підвищити до 5 мг/кг кожні 12 год внутрішньовенно або з 200 до 350 мг кожні 12 год внутрішньо (зі 100 до 200 мг кожні 12 годин внутрішньо у хворих з масою тіла менше 40 кг) · розділ «Спосіб застосування та дози»).При одночасному лікуванні рифабутином та вориконазолом рекомендується регулярно проводити розгорнутий аналіз крові та контролювати небажані ефекти рифабутину (наприклад, увеїт). Омепразол (інгібітор CYP2C19; субстрат CYP2C19 та CYP3A4): омепразол (40 мг 1 раз на добу) підвищує Сmax та AUCтау вориконазолу на 15 та 41% відповідно. Корекція дози вориконазолу не рекомендується. Вориконазол підвищує Сmax та AUCтау омепразолу на 116 та 280%, відповідно. При призначенні вориконазолу хворим, які отримують омепразол, дозу останнього рекомендується зменшити вдвічі. Вориконазол може також пригнічувати метаболізм інших блокаторів протонного насоса, які є субстратами CYP2C19. Індинавір (інгібітор та субстрат CYP3A4): індинавір (800 мг 3 рази на добу) не має істотного впливу на Сmax та AUCтау вориконазолу.Вориконазол істотно не впливає на Cmax, Cmin та AUC тау індинавіру (800 мг 3 рази на добу). Інші інгібітори протеази ВІЛ (субстрати та інгібітори CYP3A4): дослідження in vitro свідчать про те, що вориконазол може інгібувати метаболізм інгібіторів протеази ВІЛ (наприклад, саквінавіру, ампренавіру та нелфінавіру). Дослідження in vitro також показали, що інгібітори ВІЛ протеази можуть пригнічувати метаболізм вориконазолу. У разі одночасного застосування вориконазолу з інгібіторами протеази ВІЛ хворих слід спостерігати з метою виявлення можливих токсичних ефектів. Інші ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (субстрати CYP3A4, інгібітори або індуктори CYP450): Дослідження in vitro показують, що делавірдин може пригнічувати метаболізм вориконазолу. Невірапін може індукувати метаболізм вориконазолу,хоча подібний ефект не вивчався. Вориконазол може пригнічувати метаболізм ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. При одночасному застосуванні вориконазолу з ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази хворих слід спостерігати з метою виявлення можливих токсичних ефектів. Фармацевтична несумісність Ліофілізат для приготування розчину для інфузій: інфузію вориконазолу не слід проводити через один катетер або канюлю з іншими лікарськими речовинами, включаючи препарати для парентерального харчування (наприклад, Амінофузин 10% Плюс). Однак вориконазол може вводитись одночасно з повним парентеральним харчуванням через окремий вхід багатоканального катетера. 4,2% розчин натрію бікарбонату для внутрішньовенних інфузій не сумісний з вориконазолом, тому його не рекомендується використовувати як розчинник. Сумісність із розчином в інших концентраціях не відома. Цей препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком перелічених у розділі «Інструкція з приготування розчину для інфузій». Одночасно із введенням вориконазолу не слід проводити інфузію препаратів крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат Віфенд не рекомендується вводити у вигляді болюсних ін'єкцій (струменево). Швидкість інфузії має перевищувати 3 мг/кг/ч протягом 1-3 год. Перед початком терапії необхідно відкоригувати такі електролітні порушення, як гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія. Дорослі пацієнти Призначення препарату Віфенд® слід починати з внутрішньовенного введення в рекомендованій дозі, що насичує, щоб вже в перший день добитися адекватної концентрації в плазмі крові. Внутрішньовенне введення слід продовжувати щонайменше 7 днів, після чого можливий перехід на пероральний прийом препарату за умови, що пацієнт здатний приймати лікарські засоби для прийому внутрішньо. Враховуючи високу біодоступність препарату при внутрішньом'язовому прийомі, що досягає 96%, при наявності клінічних показань можна переходити з внутрішньовенного на пероральне застосування препарату без корекції дози. У таблиці наведено докладну інформацію щодо дозування препарату Віфенд®: внутрішньовенно Всередину Пацієнти з масою тіла 40 кг і більше Пацієнти з масою тіла менше 40 кг Доза, що насичує, - всі показання (перші 24 год) 6 мг/кг кожні 12 год Не рекомендується Не рекомендується Підтримуюча доза (після перших 24 год) Профілактика інвазивних грибкових інфекцій у пацієнтів (дорослих та дітей старше 12 років) групи високого ризику, таких як реципієнти трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин / профілактика "проривних" грибкових інфекцій у лихоманливих хворих 3-4 мг/кг кожні 12 год 200 мг кожні 12 год 100 мг кожні 12 год Інвазивний аспергільоз/інфекції, спричинені Scedosporium spp. та Fusarium spp. / інші важкі інвазивні грибкові інфекції 4 мг/кг кожні 12 год 200 мг кожні 12 год 100 мг кожні 12 год Кандидемія у пацієнтів без проявів нейтропенії 3-4 мг/кг кожні 12 год 200 мг - кожні 12 год 100 мг кожні 12 год Кандидоз стравоходу Не встановлено 200 мг кожні 12 год 100 мг - кожні 12 Підбір дози для внутрішньовенного введення При недостатній ефективності лікування підтримуюча доза препарату Віфенд® для внутрішньовенного введення може бути збільшена до 4 мг/кг кожні 12 годин. Тривалість лікування має бути якомога коротшою залежно від клінічного ефекту та результатів мікологічного дослідження. Тривалість лікування має перевищувати 180 днів. Профілактика у дорослих та дітей Профілактичне застосування препарату слід розпочинати у день трансплантації та можна продовжувати до 100 днів. Продовжити профілактику до 180 днів після трансплантації можна лише у разі продовження імуносупресивної терапії або розвитку реакції "трансплантат проти господаря" (ТПХ). Безпека та ефективність вориконазолу при застосуванні понад 180 днів у клінічних дослідженнях належним чином не вивчалися. Режим дозування з метою профілактики такий самий, як і з метою лікування у відповідних вікових групах. Порушення функції нирок У хворих із середнім або тяжким ступенем ниркової недостатністю (кліренс креатиніну Вориконазол виводиться під час гемодіалізу з кліренсом 121 мл/хв. 4-годинний сеанс гемодіалізу не призводить до видалення значної частини дози вориконазолу та не потребує її корекції. Бетадекс сульфобутилат натрію виводиться в ході гемодіалізу з кліренсом 55 мл/хв. Порушення функції печінки При гострому пошкодженні печінки, що виявляється підвищенням активності "печінкових" трансаміназ: аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT), корекція дози не потрібна, але рекомендується продовжувати контроль показників функції печінки. Хворим з легкими або середньотяжкими порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід призначати стандартну дозу препарату Віфенд®, а підтримуючу дозу знижувати в 2 рази. Хворим із тяжким ступенем порушення функції печінки (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Віфенд® слід призначати лише у випадках, коли очікувана користь перевищує можливий ризик, та під постійним контролем з метою виявлення ознак токсичної дії препарату. Літні пацієнти Корекції дози у людей похилого віку не потрібно. Застосування у дітей Безпека та ефективність вориконазолу у дітей віком до 2 років не встановлені. Режим дозування вориконазолу у дітей (віком від 2 до 12 років) та підлітків віком від 12 до 14 років та масою тіла менше 50 кг: Доза, що насичує (перші 24 год): Внутрішньовенно - 9 мг/кг кожні 12 год. Внутрішньо - Не рекомендується. Підтримуюча доза (після перших 24 год): внутрішньовенно-8 мг/кг 2 рази на добу; Внутрішньо – 9 мг/кг двічі на добу (максимальна доза 350 мг двічі на добу). Терапію рекомендується розпочинати з внутрішньовенного введення препарату, а можливість перорального прийому препарату Віфенд® слід розглядати лише після клінічного поліпшення та можливості пацієнта приймати пероральні лікарські засоби. Слід брати до уваги, що вплив препарату при внутрішньовенному введенні у дозі 8 мг/кг приблизно вдвічі вищий, ніж при застосуванні внутрішньо у дозі 9 мг/кг. Застосування вориконазолу у дітей віком від 2 до 12 років із порушеннями функції печінки або нирок не вивчалося. У підлітків (віком від 12 до 14 років з масою тіла 50 кг або більше; від 15 до 18 років незалежно від маси тіла) вориконазол дозується так само, як для дорослих. Корекція дози При неадекватній клінічній відповіді пацієнта доза може бути збільшена з кроком 1 мг/кг (або 50 мг у випадку, якщо спочатку застосовували максимальну пероральну дозу 350 мг). Якщо дитина не переносить лікування, можна знизити дозу вориконазолу з кроком 1 мг/мл (або 50 мг у випадку, якщо спочатку застосовували максимальну пероральну дозу 350 мг). Інструкція з приготування розчину для інфузій Препарат Віфенд випускається у флаконах для одноразового застосування. Вміст флакона відновлюють, розчиняючи в 19 мл води для ін'єкції, і одержують 20 мл прозорого концентрату, що містить вориконазол концентрації 10 мг/мл. Якщо розчинник не надходить у флакон під дією вакууму, флакон використовувати не можна. Перед застосуванням необхідний об'єм концентрату додають до рекомендованого сумісного розчину для інфузії (див. нижче) і отримують розчин, що містить вориконазол у концентраціях від 0,5 мг/мл до 5 мг/мл. Необхідні об'єми концентрату препарату Віфенд® 10 мг/мл: Маса тіла (кг) Об'єм концентрату препарату Віфенд® (10 мг/мл), необхідні для приготування: Доза 3 мг/кг (число флаконів) Доза 4 мг/кг (число флаконів) Доза 6 мг/кг (число флаконів) Доза 8 мг/кг (число флаконів) Доза 9 мг/кг (число флаконів) 10 - 4,0 мл (1) - 8,0 мл (1) 9,0 мл (1) 15 - 6,0 мл (1) - 12,0 мл (1) 13,5 мл (1) 20 - 8,0 мл (1) - 16,0 мл (1) 18,0 мл (1) 25 - 10 мл (1) - 20 мл (1) 22,5 мл (2) 30 9,0 мл (1) 12,0 мл (1) 18,0 мл (1) 24,0 мл (2) 27,0 мл (2) 35 10,5 мл (1) 14,0 мл (1) 21,0 мл (2) 28,0 мл (2) 31,5 мл (2) 40 12,0 мл (1) 16,0 мл (1) 24,0 мл (2) 32,0 мл (2) 36,0 мл (2) 45 13,5 мл (1) 18,0 мл (1) 27,0 мл (2) 36,0 мл (2) 40,5 мл (3) 50 15,0 мл (1) 20 мл (1) 30,0 мл (2) 40,0 мл (2) 45,0 мл (3) 55 16,5 мл (1) 22,0 мл (2) 33,0 мл (2) 44,0 мл (3) 49,5 мл (3) 60 18,0 мл (1) 24,0 мл (2) 36,0 мл (2) 48,0 мл (3) 54,0 мл (3) 65 19,5 мл (1) 26,0 мл (2) 39,0 мл (2) 52,0 мл (3) 58,5 мл (3) 70 21,0 мл (2) 28,0 мл (2) 42,0 мл (3) - - 75 22,5 мл (2) 30,0 мл (2) 45,0 мл (3) - - 80 24,0 мл (2) 32,0 мл (2) 48,0 мл (3) - - 85 25,5 мл (2) 34,0 мл (2) 51,0 мл (3) - - 90 27,0 мл (2) 36,0 мл (2) 54,0 мл (3) - - 95 28,5 мл (2) 38,0 мл (2) 57,0 мл (3) - - 100 30,0 мл (2) 40,0 мл (2) 60,0 мл (3) - - Препарат Віфенд® ліофілізат для приготування розчину для інфузій є стерильний ліофілізат без консерванту, призначений для одноразового застосування. З мікробіологічного погляду препарат слід вводити негайно. Відновлений розчин (концентрат) можна зберігати не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С у тому випадку, якщо він був виготовлений у контрольованих асептичних умовах. Концентрат можна далі розводити наступними розчинами: 0,9% розчин хлориду натрію для внутрішньовенного введення; розчин Рінгера лактату для внутрішньовенного введення; 5% розчин декстрози та розчин Рінгера лактату для внутрішньовенного введення; 5% розчин декстрози та 0,45% розчин натрію хлориду для внутрішньовенного введення; 5% розчин декстрози для внутрішньовенного введення; 5% розчин декстрози та 0,15% розчин калію хлориду для внутрішньовенного введення; 0,45% розчин хлориду натрію для внутрішньовенного введення; 5% розчин декстрози та 0,9% розчин натрію хлориду для внутрішньовенного введення. Сумісність вориконазолу з іншими розчинами, крім зазначених вище, невідома.ПередозуванняАнтидот вориконазолу не відомий. У разі передозування показано симптоматичну терапію. Вориконазол видаляється при гемодіалізі з кліренсом 121 мл/хв. SBECD (сульфобутиловий ефір бета-циклодекстрину) діалізується з кліренсом 55 мл/хв. У разі передозування гемодіаліз може сприяти виведенню вориконазолу та SBECD із організму.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКислота саліцилова, калій йодистий, цинку окис, метилурацил, екстракт трави чистотілу, олія обліпихова, L-лізин, метиловий та пропіловий ефіри параоксибензойної кислоти, основа.ХарактеристикаКрем «Віросепт» рекомендується застосовувати при змінах губ (утворення бульбашок, кірки) та шкіри, викликаних вірусом герпесу (простий, генітальний, оперізуючий герпес). Крем усуває явні висипання та запобігає зараженню вірусною інфекцією при відвідуванні громадських місць. "Віросепт" незамінний засіб профілактики респіраторно - вірусних інфекцій, що передаються повітряно-краплинним шляхом. (Навіть одноразове щоденне профілактичне застосування «Віросепту» восени -зимовий період на 71% знижує кількість днів непрацездатності від ГРВІ та грипу в колективі).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаВІТАОН БАЛЬЗАМ КАРАВАЄВА надає м'яку і дбайливу дію навіть на дуже чутливу і пошкоджену шкіру. звіробій, ромашка, м'ята, чистотіл, шипшина, чебрець); сприяють швидкому загоєнню при опіках, ранах, тріщинах, виразках (сосна, ромашка, чистотіл, полин, шипшина, деревій, календула, звіробій, чебрець, оливкова, соєва олії); підвищують імунну та бактерицидну активність (фенхель, календула, кмин, шипшина, ефірні олії); надають пом'якшувальну, протисвербіжну та заспокійливу дію (ромашка, м'ята, деревій, звіробій, оливкова олія);відновлюють водно-жировий обмін клітин шкіри (фенхель, м'ята, оливкова олія, ефірні олії).ІнструкціяНаносити тонким шаром на проблемні ділянки шкіри або слизових оболонок 2-3 рази на день. Можливе використання під пов'язку або накладання тампонів, змочених бальзамом.РекомендуєтьсяПри проблемах шкіри та слизових оболонок, для їх відновлення, поліпшення процесів шкірного кровообігу, дихання та підвищення рівня регенерації шкіри.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаВІТАОН БАЛЬЗАМ КАРАВАЄВА надає м'яку і дбайливу дію навіть на дуже чутливу і пошкоджену шкіру. звіробій, ромашка, м'ята, чистотіл, шипшина, чебрець); сприяють швидкому загоєнню при опіках, ранах, тріщинах, виразках (сосна, ромашка, чистотіл, полин, шипшина, деревій, календула, звіробій, чебрець, оливкова, соєва олії); підвищують імунну та бактерицидну активність (фенхель, календула, кмин, шипшина, ефірні олії); надають пом'якшувальну, протисвербіжну та заспокійливу дію (ромашка, м'ята, деревій, звіробій, оливкова олія);відновлюють водно-жировий обмін клітин шкіри (фенхель, м'ята, оливкова олія, ефірні олії).ІнструкціяНаносити тонким шаром на проблемні ділянки шкіри або слизових оболонок 2-3 рази на день. Можливе використання під пов'язку або накладання тампонів, змочених бальзамом.РекомендуєтьсяПри проблемах шкіри та слизових оболонок, для їх відновлення, поліпшення процесів шкірного кровообігу, дихання та підвищення рівня регенерації шкіри.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаВІТАОН БАЛЬЗАМ КАРАВАЄВА надає м'яку і дбайливу дію навіть на дуже чутливу і пошкоджену шкіру. звіробій, ромашка, м'ята, чистотіл, шипшина, чебрець); сприяють швидкому загоєнню при опіках, ранах, тріщинах, виразках (сосна, ромашка, чистотіл, полин, шипшина, деревій, календула, звіробій, чебрець, оливкова, соєва олії); підвищують імунну та бактерицидну активність (фенхель, календула, кмин, шипшина, ефірні олії); надають пом'якшувальну, протисвербіжну та заспокійливу дію (ромашка, м'ята, деревій, звіробій, оливкова олія);відновлюють водно-жировий обмін клітин шкіри (фенхель, м'ята, оливкова олія, ефірні олії).ІнструкціяНаносити тонким шаром на проблемні ділянки шкіри або слизових оболонок 2-3 рази на день. Можливе використання під пов'язку або накладання тампонів, змочених бальзамом.РекомендуєтьсяПри проблемах шкіри та слизових оболонок, для їх відновлення, поліпшення процесів шкірного кровообігу, дихання та підвищення рівня регенерації шкіри.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаВІТАОН БАЛЬЗАМ КАРАВАЄВА надає м'яку і дбайливу дію навіть на дуже чутливу і пошкоджену шкіру. звіробій, ромашка, м'ята, чистотіл, шипшина, чебрець); сприяють швидкому загоєнню при опіках, ранах, тріщинах, виразках (сосна, ромашка, чистотіл, полин, шипшина, деревій, календула, звіробій, чебрець, оливкова, соєва олії); підвищують імунну та бактерицидну активність (фенхель, календула, кмин, шипшина, ефірні олії); надають пом'якшувальну, протисвербіжну та заспокійливу дію (ромашка, м'ята, деревій, звіробій, оливкова олія);відновлюють водно-жировий обмін клітин шкіри (фенхель, м'ята, оливкова олія, ефірні олії).ІнструкціяНаносити тонким шаром на проблемні ділянки шкіри або слизових оболонок 2-3 рази на день. Можливе використання під пов'язку або накладання тампонів, змочених бальзамом.РекомендуєтьсяПри проблемах шкіри та слизових оболонок, для їх відновлення, поліпшення процесів шкірного кровообігу, дихання та підвищення рівня регенерації шкіри.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОлія - ​​1мл: Масляний екстракт лікарських рослин (м'ята, ромашка, полин, звіробій, шипшина, чебрець, деревій, календула, кмин, фенхель, чистотіл, нирки сосни), ефірну композицію, що містить м'ятну, апельсинову та фенхелеву олії. Флакон 50мл.  Дія на організм ВІТАОН БАЛЬЗАМ КАРАВАЄВА має м'який і дбайливий вплив навіть на дуже чутливу та пошкоджену шкіру.

Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 15 мл. Компоненти: м'ята, ромашка, полин, звіробій, шипшина, чебрець, деревій, календула, кмин, фенхель, чистотіл, нирки сосни; ефірна композиція, що містить: м'ятна олія, апельсинова олія, фенхелева олія, оливкова олія, камфора. Флакон 15 мл з масляним екстрактом для зовнішнього застосування.Опис лікарської формиОлійний екстракт лікарських рослин.Фармакотерапевтична групаВітаон-люкс має протизапальну, знеболювальну, регенеруючу, антимікробну, протисвербіжну, пом'якшувальну та заспокійливу дію.Показання до застосуванняПри проблемах шкіри та слизових оболонок, для їх відновлення, поліпшення процесів шкірного кровообігу, дихання та підвищення рівня регенерації шкіри.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента Вітаон.Побічна діяАлергічні реакції на компоненти Вітаон.Взаємодія з лікарськими засобамиЗначного лікарського взаємодії під час лікування Вітаоном разом із іншими препаратами не виявлено.Спосіб застосування та дози0.1-0.5мл на 100 кв. см площі поразки 2 десь у день. Зміну пов'язок здійснюють через 2-3 дні, при рясному промоканні - щодня. Місцево, перед накладанням марлевих пов'язок, просочених олією, рекомендується зробити туалет рани; при опіку - розтин бульбашок, видалення десквамінованого епідермісу, промивання антисептичними розчинами. При відкритому способі лікування наносять ранову поверхню тонким шаром.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОлія - ​​1мл:  Екстракти лікарських рослин високої концентрації: м'яти, ромашки, полину, звіробою, шипшини, чебрецю, деревію, календули, кмину, фенхелю, чистотілу, нирок сосни. Ефірна композиція, що містить: м'ятну олію, апельсинову олію, фенхелеву олію, оливкову олію. Камфора.

Склад, форма випуску та упаковкаВода, Екстракт Бадяги, Гліцерин, Пропіленгліколь, Аммоніум Акрилоілдіметилтаурат/VP Сополімер, Екстракт Арніки, Екстракт Ялиця, Екстракт Кінського Каштану, Екстракт Ромашки, Екстракт Подорожника, Олія М'яти, Камфора, Барсучий Жир, Абрикосова , Метилтіазолінон, Карамель, CI 45007, CI 74180.ХарактеристикаІнтенсивне відновлення, покращення зовнішнього вигляду шкіри. Сприяє швидкому розсмоктуванню синців та слідів від забій, допомагає у боротьбі з постакне, активізує кисневе насичення шкіри. У медицині бадягу використовують для розсмоктування гематом, застійних плям, шрамів. Спонгін, що міститься в ній, служить джерелом йоду, відомого своїми бактерицидними властивостями. Доданий до складу екстракт арніки має загоювальні та стимулюючі властивості. Саме це поєднання біоактивних компонентів робить фітогель таким ефективним засобом для поліпшення зовнішнього вигляду шкіри. Вона стає помітно більш еластичною та гладкою.ІнструкціяТонким шаром нанесіть фіто-гель на проблемну ділянку шкіри. Не потребує змивання. Уникати влучення фіто-геля в очі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Форма випуску: крем Упакування: упак. Виробник: Вітатека Завод-виробник: ВІТАТЕКА ЗАТ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 100 гр.: Активна речовина: ацикловір 5 г; Допоміжні речовини: стеариновий спирт, парафін білий, парафін рідкий, сорбітол, розчин 70 %, натрію лаурилсульфат, метилпарагідроксибензоат натрію, пропілпарагідроксибензоат натрію, вода очищена. 5 г препарату в алюмінієву тубу, закупорену гвинтовим ковпачком. Тубу поміщають у прозорий полістироловий контейнер. Один контейнер разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБілий або майже білий крем однорідний.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаПри повторному застосуванні крему системна абсорбція є мінімальною.ФармакодинамікаАцикловір активний щодо Herpes simplex 1 та 2 типів, вірусу Varicella zoster, вірусу Еппггейн-Барра та цитомегаловірусів. Тімідинкіназа інфікованих вірусом клітин через ряд послідовних реакцій активно перетворює ацикловір на моно-, ді-і трифосфат ацикловіру. Останній взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та вбудовується в ДНК, яка синтезується для нових вірусів. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до придушення реплікації нових поколінь вірусів.Показання до застосуванняІнфекції шкіри, спричинені вірусом Herpes simplex типів 1 та 2, у тому числі герпес губ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру та інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування показано лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.Побічна діяУ деяких пацієнтів можливі короткочасні почервоніння, свербіж, лущення, печіння або поколювання на ділянках нанесення препарату. У дуже поодиноких випадках можливий розвиток алергічного дерматиту, частіше пов'язаного з реакцією на допоміжні речовини. Є поодинокі повідомлення про випадки набряку Квінке при місцевому застосуванні препаратів ацикловіру.Взаємодія з лікарськими засобамиПри зовнішньому застосуванні взаємодії коїться з іншими лікарськими засобами не виявлено.Спосіб застосування та дозиПрепарат рекомендується наносити 5 разів на день (приблизно кожні 4 години) тонким шаром на уражені ділянки шкіри, що межують з ними. Тривалість лікування – не менше 5 днів. У разі відсутності загоєння лікування може бути продовжено до 10 днів. У разі збереження симптомів захворювання понад 10 днів слід звернутися до лікаря. Крем наносять або ватним тампоном або чистими руками, щоб уникнути додаткового інфікування уражених ділянок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно застосовувати препарат вже за перших ознак захворювання (печіння, свербіж, поколювання, відчуття напруженості та почервоніння). При виражених проявах герпесу губ рекомендується проконсультуватися з лікарем. Крем не рекомендується наносити на слизові оболонки порожнини рота та очей, оскільки можливий розвиток місцевого запалення. Пацієнти з імунодефіцитними станами при лікуванні будь-яких інфекційних захворювань повинні дотримуватися рекомендацій лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: вориконазол – 200 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 81 мг, кроскармеллозу натрію 18 мг, манітол 83 мг, магнію стеарат 3 мг, целюлоза мікрокристалічна 65 мг; Склад плівкової оболонки: опадрай II білий 13 мг, у т. ч.: полівініловий спирт 6.097 мг, макрогол 3.068 мг, тальк 2.262 мг, титану діоксид 1.573 мг. 2, 7, 10, 14 чи 15 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаЗагальна характеристика: Фармакокінетичні параметри вориконазолу характеризуються значною міжіндивідуальною варіабельністю. Фармакокінетика вориконазол є нелінійною за рахунок насичення його метаболізму. При підвищенні дози спостерігається непропорційне збільшення площі під кривою концентрація-час (AUСt). Збільшення пероральної дози з 200 мг 2 рази на добу до 300 мг 2 рази на добу призводить до збільшення AUСt у середньому у 2,5 рази. При прийомі внутрішньо насичуючих доз вориконазолу його концентрації у плазмі крові наближаються до рівноважних протягом перших 24 годин. Якщо препарат призначають 2 рази на добу в середніх дозах, то відбувається кумуляція вориконазолу, а рівноважні концентрації досягаються до шостого дня у більшості пацієнтів. Всмоктування та розподіл: вориконазол швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо; Сmaх досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність вориконазолу при пероральному прийомі становить 96%. При повторному прийомі вориконазолу з жирною їжею Сmaх та AUСt знижуються на 34% та 24% відповідно. Всмоктування вориконазолу залежить від рН шлункового соку. Середній обсяг розподілу вориконазолу у рівноважному стані становить 4,6 л/кг. Зв'язування із білками плазми становить 58%. Вориконазол проникає через гематоенцефалічний бар'єр і визначається у спинномозковій рідині. Метаболізм: вориконазол метаболізується під дією ізоферментів CYP2C19, CYP2C9, CYP3A4. Важливу роль у метаболізмі вориконазолу відіграє ізофермепт CYP2C19, що виявляє виражений генетичний поліморфізм, у зв'язку з чим знижений метаболізм вориконазолу можливий у 15-20% представників азіатського походження та у 3-5% представників європеоїдної та негроїдної раси. Встановлено, що у пацієнтів із зниженим метаболізмом AUСt вориконазолу в середньому в 4 рази вище, ніж у гомозиготних пацієнтів із високим метаболізмом. У гетерозиготних пацієнтів з високим метаболізмом AUСt вориконазолу в середньому вдвічі вище, ніж у гомозиготних. Основним метаболітом вориконазолу є N-оксид, частка якого становить 72% від загальної кількості циркулюючих у плазмі крові метаболітів з радіоактивною міткою. Цей метаболіт має мінімальну протигрибкову активність і не робить внесок у ефект вориконазолу. Виведення: вориконазол виводиться у вигляді метаболітів; у незміненому вигляді нирками виводиться менше ніж 2% від введеної дози вориконазолу. Після повторного вживання в сечі виявляється близько 83% дози вориконазолу. Більшість (> 94%) загальної дози виводиться протягом перших 96 годин після прийому внутрішньо. T1/2 вориконазолу залежить від дози і становить приблизно 6 годин при прийомі препарату внутрішньо у дозі 200 мг. У зв'язку з нелінійністю фармакокінетики величина T1/2 не дозволяє передбачити кумуляцію або виведення вориконазолу. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Стать: при повторному застосуванні препарату внутрішньо Сmaх та AUСt у здорових молодих жінок були на 83% та 113%, відповідно, вище, ніж у молодих здорових чоловіків. Значних відмінностей Сmaх та AUСt у здорових літніх чоловіків та здорових літніх жінок (≥ 65 років) немає. Рівноважна концентрація вориконазолу у плазмі крові у жінок була на 100% вищою, ніж у чоловіків після прийому препарату у вигляді таблеток. Необхідності корекції дози в залежності від статі немає. Концентрації у плазмі у чоловіків та жінок подібні. Вік: при повторному прийомі вориконазолу внутрішньо Сmaх і AUСt у здорових літніх чоловіків (≥ 65 років) на 61% та 86%, відповідно, вище, ніж у здорових молодих чоловіків (18-45 років). Значних відмінностей Сmaх і AUСt у здорових жінок похилого віку (≥ 65 років) і здорових молодих жінок (18-45 років) немає. Необхідності корекції дози вориконазолу, залежно від віку, немає. Діти: для досягнення у дітей концентрації вориконазолу, порівнянної з такою при введенні підтримуючої дози вориконазолу для прийому внутрішньо дорослим 200 мг 2 рази на добу, для дітей потрібна така сама доза вориконазолу для прийому внутрішньо (200 мг 2 рази на добу, незалежно від маси тіла). Не потрібне введення насичуючої дози, а також корекція дози вориконазолу залежно від віку для дітей у межах вікового діапазону від 2 до 12 років. Тим не менш, біодоступність препарату при внутрішньому прийомі у дітей може обмежуватися порушенням всмоктування і досить низькою масою тіла в цьому віці. Порушення функції нирок: при одноразовому прийомі вориконазолу внутрішньо у дозі 200 мг пацієнтам з нормальною функцією нирок та пацієнтам з порушенням функції нирок від легкої (кліренс креатиніну (КК) 41-60 мл/хв) до тяжкої (КК) Порушення функції печінки: після одноразового прийому внутрішньо в дозі 200 мг AUСt вориконазолу у пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості цирозу печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) була на 233% вищою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Порушення функції печінки не впливає на зв'язок вориконазолу із білками плазми. При багаторазовому прийомі препарату внутрішньо AUСt вориконазолу співставна у пацієнтів із середнім ступенем тяжкості цирозу печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), які отримували препарат у підтримуючій дозі 100 мг 2 рази на добу, і у пацієнтів з нормальною функцією печінки 200 мг 2 рази на день. Відомостей про фармакокінетику вориконазолу у пацієнтів з тяжким цирозом печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю) немає.ФармакодинамікаВориконазол – протигрибковий препарат широкого спектра дії групи триазолів. Механізм дії вориконазолу пов'язаний з інгібіруванням деметилювання 14 альфа-стеролу, опосередкованого грибковим цитохромом Р450 - ключового етапу біосинтезу ергостеролу. In vitro вориконазол має широкий спектр протигрибкової дії: активний щодо Candida spp. (включаючи штами С. krusei, С. glabrata та С. albicans), Aspergillus sp., Scedosporium spp., Fusarium spp. Клінічна ефективність вориконазолу була продемонстрована при інфекціях, викликаних Aspergillus spp., включаючи A. flavus, A. fumigatus, A. terreus, A. niger, A. nidulans, Candida spp., включаючи С. albicans, С. glabrata, С. krusei, С. parapsilosis, С. tropicalis, а також щодо обмеженої кількості штамів С. dubliniensis, С. inconspicua, С. guillermondii, Scedosporium spp., включаючи S. apiospermum, S. prolifecans і Fusarium spp. Інші грибкові інфекції, при яких застосовувався вориконазол включали окремі випадки інфекцій, викликані Alternaria spp., Blastomyces dermatitidis, Blastoschizomyces capitatus, Cladosporium spp.,Coccidoides immitis, Conidiobolus coronatus, Cryptococcus neoformans, Exserohilum rostratum, Exophiala spinifera, Fonsecaea pedrosoi, Madurella mycetomatis, Paecilomyces lilacinus, Penicillium spp. Продемонстровано активність вориконазолу in vitro щодо клінічних штамів Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., liistoplasma capsulatum. Виявлено також активність вориконазолу in vitro щодо Curvularia spp. та Sporothrix spp., проте клінічне значення даного ефекту невідоме.marneffei, Philaphora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis та Trychosporon spp., включаючи Т. beigelii. Продемонстровано активність вориконазолу in vitro щодо клінічних штамів Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., liistoplasma capsulatum. Виявлено також активність вориконазолу in vitro щодо Curvularia spp. та Sporothrix spp., проте клінічне значення даного ефекту невідоме.marneffei, Philaphora richardsiae, Scopulariopsis brevicaulis та Trychosporon spp., включаючи Т. beigelii. Продемонстровано активність вориконазолу in vitro щодо клінічних штамів Acremonium spp., Alternaria spp., Bipolaris spp., Cladophialophora spp., liistoplasma capsulatum. Виявлено також активність вориконазолу in vitro щодо Curvularia spp. та Sporothrix spp., проте клінічне значення даного ефекту невідоме.проте клінічне значення цього ефекту невідоме.проте клінічне значення цього ефекту невідоме.Показання до застосуванняінвазивний аспергільоз; тяжкі інвазивні форми кандидозу (включаючи С. krusei); кандидоз стравоходу; кандидемія у пацієнтів без нейтропенії; тяжкі грибкові інфекції, спричинені Scedosporium spp. та Fusarium spp; інші тяжкі інвазивні грибкові інфекції при непереносимості або рефрактерності до інших лікарських засобів; профілактика "проривних" грибкових інфекцій у пацієнтів зі зниженою функцією імунної системи, лихоманкою та нейтропенією з групи високого ризику (реципієнти алогенного кісткового мозку, пацієнти з рецидивом лейкозу).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до вориконазолу або до будь-якого іншого компонента препарату; діти віком до 3 років (для даної лікарської форми); одночасне застосування препарату Вориконазол Канон і терфенадину, астемізолу, цизаприду, пімозиду, хінідину, сиролімусу, рифампіцину, карбамазепіну, довготривалих барбітуратів (фенобарбітал), алкалоїдів ріжків (ерготаміну, дигідроерготаміну); (400 мг і вище, 2 рази на добу), рифабутину, а також звіробою продірявленого протипоказано. З обережністю Підвищена чутливість до інших препаратів – похідних азолів. Тяжкий ступінь недостатності функції печінки, тяжкий ступінь недостатності функції нирок. Препарат Вориконазол Канон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з проаритмічними станами: вроджене або набуте збільшення інтервалу QT, кардіоміопатія, особливо із серцевою недостатністю, синусова брадикардія, наявність симптоматичної аритмії, одночасний прийом препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT. Електролітні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія, необхідно контролювати і при необхідності коригувати до початку терапії препаратом Вориконазол Канон або під час терапії.Вагітність та лактаціяДостатньої інформації щодо застосування вориконазолу у вагітних жінок немає. У дослідженнях на тваринах встановлено, що препарат має токсичну дію на репродуктивну функцію. Можливий ризик для людини невідомий. Вориконазол не слід застосовувати вагітним жінкам за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Виведення вориконазолу із грудним молоком не вивчалося. На час застосування препарату грудне вигодовування слід припинити. Жінки репродуктивного віку при застосуванні Вориконазолу Канон повинні використовувати надійні методи контрацепції. Препарат протипоказаний дітям віком до 3 років (для даної лікарської форми).Побічна діяКласифікація ВООЗ частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто – ≥ 1/10, часто – від ≥1/100 до < 1/10, нечасто – від ≥1/1000 до Лабораторні показники: часто – порушення функції печінки (включаючи підвищення активності ACT, АЛТ, лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну), підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові; нечасто – подовження інтервалу QT, підвищення залишкового азоту сечовини, гіперхолестеринемія. Серцево-судинна система: дуже часто — периферичні набряки; часто - зниження артеріального тиску, тромбофлебіт, флебіт; нечасто - фібриляція шлуночків, шлуночкова аритмія, непритомність, передсердна аритмія, надшлуночкова аритмія, надшлуночкова тахікардія, брадикардія, тахікардія; рідко – шлуночкова тахікардія (включаючи тріпотіння шлуночків), шлуночкова тахісистолічна аритмія типу «пірует», повна атріовентрикулярна блокада, блокада ніжки пучка Гіса, вузлові аритмії, лімфангіт. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: часто – панцитопенія, пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія, лейкопенія, пурпура, анемія (у тому числі макроцитарна, мікроцитарна, нормоцитарна, мегалобластна, апластична); нечасто – синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання, лімфаденопатія, агранулоцитоз, еозинофілія. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто - запаморочення, сплутаність свідомості, ажитація, тремор, парестезії; нечасто – набряк головного мозку, атаксія, диплопія, вертиго, гіпестезія; рідко судоми, енцефалопатія, синдром Гійєна-Барре, екстрапірамідні розлади, сонливість під час інфузії, периферична нейропатія. З боку органу зору: дуже часто – зорові порушення (включаючи порушення/посилення зорового сприйняття, виникнення «завіси» перед очима, зміна колірного сприйняття, фотофобія); нечасто - набряк соска зорового нерва, склерит, блефарит, неврит зорового нерва, ністагм; рідко – крововилив у сітчасту оболонку ока, атрофія зорового нерва, помутніння рогівки, окулогірний криз. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто – гіпоакузія, шум у вухах. З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: часто – гострий респіраторний дистрес-синдром, набряк легень, порушення дихання, біль у грудях. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; нечасто - запор, дуоденіт, диспепсія, гінгівіт, глосит, панкреатит, набряк язика, перитоніт; рідко – порушення смакового сприйняття. З боку сечостатевої системи: часто – гостра ниркова недостатність, гематурія; нечасто – альбумінурія, нефрит; рідко – некроз ниркових канальців. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – висип; часто - набряк особи, свербіж, макулопапульозний висип, макульозний висип, папульозний висип, фотосенсибілізація, алопеція, ексфоліативний дерматит, хейліт, еритема; нечасто - синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, фіксований лікарський висип, екзема, псоріаз, кропив'янка; рідко - дискоїдний червоний вовчак, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, псевдопорфірія; частота невідома – плоскоклітинний рак. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – артрит; рідко – гіпертонія; частота невідома - періостит. З боку ендокринної системи: нечасто – недостатність кори надниркових залоз; рідко – гіпертиреоз, гіпотиреоз. Порушення метаболізму та харчування: часто – гіпокаліємія, гіпоглікемія. Інфекції та інвазії: часто – гастроентерит, грипоподібний синдром; рідко – псевдомембранозний коліт. Загальні та місцеві реакції: дуже часто – гарячка; часто - озноб, астенія. З боку імунної системи: часто – синусити; нечасто – алергічні реакції, анафілактоїдні реакції. З боку гепатобіліарної системи: часто – жовтяниця, холестатична жовтяниця; нечасто – холецистит, холелітіаз, збільшення печінки, гепатит, печінкова недостатність; рідко – печінкова кома. Психічні розлади: часто галюцинації, депресія, тривога; рідко - безсоння. Застосування у дітей: небажані ефекти препарату у дітей подібні до таких у дорослих.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику вориконазолу Одночасне застосування вориконазолу протипоказане з наступними лікарськими засобами. Звіробій продірявлений надає короткий початковий інгібуючий ефект на метаболізм вориконазолу, за яким слідує його активація. Одночасне застосування вориконазолу та звіробою продірявленого протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Концентрація вориконазолу в плазмі значно знижується при одночасному застосуванні з наступними лікарськими препаратами Рифампіцин (600 мг 1 раз на добу) знижує Сmaх та AUСt вориконазолу на 93% та 96% відповідно. Одночасне застосування вориконазолу та рифампіцину протипоказане (див. розділ "Протипоказання"). Ритонавір. Прийом ритоїавіру (400 мг кожні 12 год) знижував Сmaх і AUСt вориконазолу при прийомі внутрішньо в середньому на 66% і 82% відповідно. Прийом ритоїавіру (100 мг кожні 12 год) знижував Сmaх і AUСt вориконазолу при прийомі внутрішньо в середньому на 24% і 39% відповідно. Встановлено, що повторний прийом вориконазолу внутрішньо не чинить вираженого ефекту на Сmaх у рівноважному стані та AUСt ритоївіру, що приймається в дозі 400 мг кожні 12 год. У той же час, стійке зниження Сmaх та AUСt на 25% та 13%, відповідно, прийомі ритоївіру в дозі 100 мг кожні 12 годин. Одночасне застосування вориконазолу та ритонавіру (400 мг кожні 12 годин) протипоказано. Одночасне застосування вориконазолу та ритоїавіру в дозі 100 мг кожні 12 годин слід уникати. Високоймовірно, що карбамазепін і тривалі барбітурати (фенобарбітал), значно знижують концентрацію вориконазолу в плазмі крові. Одночасне застосування вориконазолу з карбамазепіном і барбітуратами, що довго діють, протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Враховуючи незначну фармакокінетичну взаємодію, не потрібна корекція доз наступних лікарських препаратів. Циметидин (400 мг 2 рази на добу) викликає підвищення Сmaх та AUСt вориконазолу на 18% та 23% відповідно. Корекція дози вориконазолу не потрібна. Ранітидин (150 мг 2 рази на добу) не має значного впливу на Сmaх та AUСt вориконазолу. Еритроміцин (1 г 2 рази на добу) та азитроміцин (500 мг 1 раз на добу) не мають істотного впливу на Сmaх та AUСt вориконазолу. Вплив вориконазолу на метаболізм еритроміцину або азитроміцину невідомий. Корекція дози не потрібна. Дія вориконазолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Протипоказано одночасне застосування вориконазолу з наступними лікарськими засобами. Терфенадин, астемізол, цизаприд, пімозід та хінідин. Одночасне застосування вориконазолу з цими препаратами протипоказане, оскільки може призвести до підвищення їх концентрації у плазмі. Це, в свою чергу, може викликати подовження інтервалу QT і, в окремих випадках, призвести до розвитку мерехтіння/тремтіння шлуночків (див. розділ «Протипоказання»). Сіролімус. Вориконазол підвищує Сmaх та AUСt сиролімусу (2 мг одноразово) на 556% та 1014% відповідно. Одночасне застосування вориконазолу та сиролімусу протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Високоймовірно, що вориконазол може викликати підвищення концентрацій препаратів алкалоїдів ріжків (ерготамін та дигідроерготамін) у плазмі крові та розвиток ерготизму. Одночасне застосування алкалоїдів ріжків з вориконазолом протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Взаємодія з вориконазолом може призводити до підвищення концентрації в плазмі наступних лікарських препаратів Циклоспорин. У пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки та перебувають у стабільному стані, вориконазол підвищує Сmaх та AUСt циклоспорину принаймні на 13% та 70% відповідно. При призначенні вориконазолу пацієнтам, які отримують циклоспорин, рекомендується зменшити дозу циклоспорину вдвічі та контролювати його концентрацію у плазмі. Такролімус. Вориконазол підвищує Сmaх та AUСt такролімусу (0,1 мг/кг одноразово) на 117% та 221% відповідно. При призначенні вориконазолу пацієнтам, які отримують такролімус, рекомендується зменшити дозу останнього до однієї третини та контролювати його концентрацію у плазмі. Метадон. Багаторазове введення вориконазолу всередину підвищує Сmaх та AUСt фармакологічно активного R-метадону на 31% та 47%, відповідно, у пацієнтів, які отримують підтримуючу дозу метадону (30 – 100 мг на добу). Підвищення концентрації метадону в плазмі призводить до прояву токсичних ефектів, включаючи подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні вориконазолу та метадону необхідно уважно стежити за проявом небажаних та токсичних ефектів. При необхідності доза метадону може бути знижена. Наркотичні аналгетики короткої дії. Постійне застосування вориконазолу внутрішньо у 6 разів збільшує AUC алфентанілу в одноразовій дозі. При одночасному застосуванні вориконазолу та алфентанілу або інших наркотичних аналгетиків короткої дії, його структурних аналогів (наприклад суфентаніл) слід передбачити зниження дози останніх. Оскільки T1/2 алфентанілу при його одночасному введенні з вориконазолом збільшується в 4 рази, необхідний ретельний моніторинг небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням наркотичних аналгетиків, включаючи триваліший моніторинг функції дихання. Фентаніл. Одночасне застосування вориконазолу та фентанілу в одноразовій дозі 5 мкг/кг внутрішньовенно підвищує AUC фентанілу в середньому у 1,4 рази. При необхідності доза фентанілу має бути знижена. Оксикодон. Одночасне застосування вориконазолу та оксикодону внутрішньо в одноразовій дозі 10 мг підвищує Сmaх та AUC оксикодону у 1,7 раза та у 3,6 раза. T1/2 оксикодону збільшується вдвічі. Необхідно проводити ретельний моніторинг небажаних явищ. Може знадобитися зниження дози оксикодону при спільній терапії з вориконазолом. Варфарін. Одночасне застосування вориконазолу (300 мг 2 рази на добу) із варфарином (30 мг одноразово) супроводжувалося збільшенням максимального протромбінового часу на 93%. При одночасному застосуванні варфарину та вориконазолу рекомендується контролювати протромбіновий час. Інші пероральні антикоагулянти, наприклад, фенпрокумон, аценокумарол. Вориконазол може викликати підвищення концентрації похідних кумарину в плазмі та протромбінового часу. При сумісному застосуванні необхідно з короткими інтервалами контролювати протромбіновий час та відповідним чином підбирати дози антикоагулянтів. Похідні сульфонілсечовини. Вориконазол може підвищувати концентрацію похідних сульфонілсечовини (толбутаміду, гліпізиду та глибуриду) у плазмі крові та викликати гіпоглікемію. При одночасному застосуванні вориконазолу із зазначеними препаратами необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози у крові. Статини. Вориконазол може спричинити підвищення плазмових концентрацій статинів. При одночасному застосуванні рекомендується оцінити доцільність корекції дози статинів. Підвищення концентрації статинів іноді супроводжується розвитком рабдоміолізу. Бензодіазепіни. Вориконазол може викликати підвищення плазмових концентрацій бензодіазепінів (мідазоламу, тріазоламу, алпразоламу) та розвиток пролонгованого седативного ефекту. При одночасному застосуванні вориконазолу та бензодіазепінів рекомендується оцінити доцільність корекції дози бензодіазепінів. Алкалоїди барвінку. Вориконазол може підвищувати вміст алкалоїдів барвінку (вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові та викликати нейротоксичність. При одночасному застосуванні вориконазолу та алкалоїдів барвінку рекомендується оцінити доцільність корекції дози алкалоїдів барвінку. НПЗП. Вориконазол підвищує Сmaх та AUСt ібупрофену (400 мг одноразово) на 20% та 100%, відповідно, а Сmaх та AUСt диклофенаку (50 мг одноразово) – на 114% та 78%, відповідно. У разі одночасного застосування вориконазолу та нестероїдних протизапальних засобів пацієнтів слід спостерігати з метою виявлення можливих токсичних ефектів та при необхідності коригувати дозу нестероїдних протизапальних засобів. При одночасному застосуванні вориконазолу з наступними лікарськими препаратами значущої фармакокінетичної взаємодії не виявлено, тому корекція їхньої дози не потрібна. Преднізолон. Вориконазол підвищує Сmaх та AUСt преднізолону (60 мг одноразово) на 11% та 34% відповідно. Корекція дози не потрібна. Дігоксин. Вориконазол не має істотного впливу на Смах і AUСt дигоксії (0,25 мг 1 раз на день). Мікофенолова кислота. Вориконазол не впливає на Сmaх і AUСt мікофенолової кислоти (1 г одноразово). Двостороння взаємодія. Фенітоїн. Одночасне застосування вориконазолу та фенітоїну слід уникати, за винятком тих випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик. Фенітоїн (300 мг 1 раз на добу) знижує Сmaх та AUСt вориконазолу на 49% та 69%, відповідно. Вориконазол (400 мг 1 раз на добу) підвищує Сmaх та AUСt фенітоїну (300 мг 1 раз на добу) на 67% та 81% відповідно. При одночасному застосуванні фенітоїну з вориконазолом рекомендується контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі. Фенітоїн можна застосовувати спільно з вориконазолом, якщо підтримуюча доза останнього збільшена з 200 мг до 400 мг кожні 12 годин всередину (зі 100 мг до 200 мг кожні 12 годин внутрішньо). Омепразол (40 мг 1 раз на добу) підвищує Сmaх та AUСt вориконазолу на 15% та 41% відповідно. Корекція дози вориконазолу не рекомендується. Вориконазол підвищує Сmaх та AUСt омепразолу на 116% та 280%, відповідно. При призначенні вориконазолу пацієнтам, які отримують омепразол, дозу останнього рекомендується зменшити вдвічі. Вориконазол може інгібувати метаболізм інших інгібіторів протонної помпи, які є субстратами ізоферменту CYP2C19. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування вориконазолу та пероральних контрацептивів (1 мг норетистерону та 0,035 мг етинілестрадіолу 1 раз на добу) призводить до збільшення Сmaх та AUСt норетистерону на 15% та 53%, відповідно, а етинілестрадіолу – на 36% та 61%, відповідно. При цьому Сmaх і AUСt вориконазолу збільшується на 14% та 46% відповідно. Оскільки співвідношення між норетистероном та етинілестрадіолом залишається приблизно однаковим при взаємодії з вориконазолом, можна припустити, що їхня контрацептивна активність не змінюється. У разі одночасного застосування вориконазолу та пероральних контрацептивів слід проводити моніторинг з метою виявлення можливих небажаних ефектів. Низькодозовані пероральні контрацептиви не досліджувалися. Індинавір (800 мг 3 рази на добу) не істотно впливає на Сmaх і AUСt вориконазолу. Вориконазол суттєво не впливає на Сmin, Сmaх та AUСt індинавіру (800 мг 3 рази на добу). Інші інгібітори протеази ВІЛ. Вориконазол може інгібувати метаболізм інгібіторів протеази ВІЛ: саквінавіру, ампренавіру та нелфінавіру. Інгібітори протеази ВІЛ можуть пригнічувати метаболізм вориконазолу. У разі одночасного застосування вориконазолу з інгібіторами протеази ВІЛ пацієнтів слід спостерігати з метою виявлення можливих токсичних ефектів. Ефавіренз. У рівноважному стані ефавіренз (400 мг 1 раз на добу) знижує рівноважну Сmaх та AUСt вориконазолу в середньому на 61% та 77%, відповідно. Вориконазол у рівноважному стані підвищує рівноважну Сmaх та AUСt ефавірензу в середньому на 38% та 44%, відповідно. Стандартні дози вориконазолу та ефавірензу (400 мг один раз на добу) протипоказані. Одночасне застосування можливе, якщо підтримуюча доза вориконазолу буде підвищена до 400 мг двічі на добу, а доза ефавірензу знижена до 300 мг один раз на добу. При відміні терапії вориконазолом початкова доза ефавірензу повинна бути відновлена. Інші ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Делавірдін може пригнічувати метаболізм вориконазолу. Невірапін може викликати метаболізм вориконазолу. Вориконазол може пригнічувати метаболізм ненуклеозидих інгібіторів зворотної транскриптази. При одночасному застосуванні вориконазолу з ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази пацієнтів слід спостерігати з метою виявлення можливих токсичних ефектів. Флуконазол (200 мг один раз на день). Одночасне пероральне застосування вориконазолу та флуконазолу призводить до підвищення Сmaх та AUСt вориконазолу на 57% та 79%, відповідно. Зміни Сmaх та AUСt флуконазолу не встановлені. Відповідний режим корекції дози та/або частоти прийому вориконазолу та флуконазолу не встановлено. Якщо вориконазол застосовується після флуконазолу, рекомендується проводити ретельний контроль небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом вориконазолу. Еверолімус. Взаємодія не вивчалася, однак одночасне застосування не рекомендується, оскільки очікується, що вориконазол значно підвищує плазмові концентрації еверолімусу. На даний момент немає достатньої інформації для рекомендації щодо корекції режиму дозування. Одночасне застосування вориконазолу протипоказане з наступними лікарськими засобами. Рифабутин (300 мг 1 раз на добу) знижує Сmaх та AUСt вориконазолу (200 мг 2 рази на добу) на 69% та 78%, відповідно. При одночасному застосуванні рифабутину Сmaх та AUСt вориконазолу у дозі 350 мг 2 рази на добу склали 96% та 68% від показників при застосуванні тільки вориконазолу у дозі 200 мг 2 рази на добу. При застосуванні вориконазолу в дозі 400 мг 2 рази на добу Сmaх та AUСt відповідно на 104% та 87% вище, ніж при монотерапії вориконазолом у дозі 200 мг 2 рази на добу. Вориконазол у дозі 400 мг 2 рази на добу підвищує Сmaх та AUСt рифабутину на 195% та 331% відповідно. Одночасне застосування вориконазолу та рифабутину протипоказано (див. розділ "Протипоказання").Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до їди або через 1 годину після їди. Дорослі та діти з 12 років: призначення препарату Вориконазол Канон слід починати з рекомендованої насичувальної дози, щоб вже в перший день досягти концентрації в плазмі, близькі до рівноважної. Доза, що насичує, - всі показання (перші 24 год): Пацієнти з масою тіла 40 кг та більше – 400 мг кожні 12 год (у перші 24 год); Пацієнти з масою тіла менше 40 кг – 200 мг кожні 12 год (у перші 24 год). Підтримуюча доза - всі показання (після перших 24 год): Пацієнти з масою тіла 40 кг та більше – 200 мг кожні 12 год; Пацієнти з масою тіла менше 40 кг – 100 мг кожні 12 год. Підбір дози: при недостатній ефективності лікування підтримуюча доза препарату Вориконазол Канон може бути збільшена до 300 мг кожні 12 годин. Якщо пацієнт не переносить препарат у високій дозі (300 мг кожні 12 год), то підтримуючу дозу поступово знижують до 200 мг по 50 мг кожні 12 годин (для пацієнтів з масою тіла менше 40 кг – по 100 мг кожні 12 год). Фенітоїн можна застосовувати одночасно з препаратом Вориконазол Канон, якщо підтримуючу дозу останнього збільшують з 200 мг до 400 мг кожні 12 годин (зі 100 мг до 200 мг кожні 12 годин у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг). При одночасному застосуванні вориконазолу та ефавірензу (у дозі 300 мг 1 раз на добу) підтримуючу дозу препарату Вориконазол Канон слід збільшити до 400 мг кожні 12 год. Порушення функції нирок: Корекція дози вориконазолу у пацієнтів з легким до тяжкого ступеня порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки: при гострому пошкодженні печінки, що виявляється підвищенням активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), корекція дози не потрібна, але рекомендується продовжувати контроль за показниками функції печінки. Пацієнтам з легкими або середньотяжкими порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) слід призначати стандартну дозу препарату Вориконазол Канон, а підтримуючу дозу знижувати в 2 рази. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки препарат Вороконазол Канон слід призначати лише у випадках, коли очікувана користь перевищує можливий ризик, та під постійним контролем з метою виявлення ознак токсичної дії препарату. Літні пацієнти: корекція дози у людей похилого віку не потрібна. Діти Препарат у вигляді таблеток призначають дітям у тому випадку, якщо дитина може ковтати таблетки. Рекомендована доза для дітей віком від 3 до 12 років: Якщо дитина може ковтати таблетки, то дозу округляють до найближчої дози мг/кг, кратної 50 мг, і призначають у вигляді цілих таблеток. Режим дозування вориконазолу у дітей (віком від 3 до 12 років) та підлітків віком від 12 до 14 років та масою тіла менше 50 кг: Доза, що насичує (перші 24 год) - Не рекомендується; Підтримуюча доза (після перших 24 год) – 9 мг/кг двічі на добу (максимальна доза 350 мг двічі на добу). Фармакокінетика та переносимість вищих доз вориконазолу у дітей не вивчалися. Рекомендації щодо застосування вориконазолу у дітей даються на підставі досліджень його застосування у формі порошку для приготування суспензії для внутрішнього застосування. Біоеквівалентність вориконазолу у формі порошку для приготування суспензії для внутрішнього застосування та таблеток при застосуванні у дітей не вивчалася. Враховуючи, що у дітей уповільнено проходження їжі через шлунково-кишковий тракт, цілком імовірно, що всмоктування вориконазолу при вживанні буде іншим, ніж у дорослих. Застосування вориконазолу у дітей віком від 3 до 12 років із порушеннями функції печінки або нирок не вивчалося. Корекція дози: При неадекватній клінічній відповіді пацієнта доза може бути збільшена з кроком 1 мг/кг (або 50 мг у випадку, якщо спочатку застосовували максимальну дозу 350 мг).ПередозуванняУ разі передозування показана симптоматична та підтримуюча терапія. Антидот вориконазолу невідомий. У разі передозування гемодіаліз може сприяти виведенню вориконазолу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВзяття проб для лабораторних досліджень з метою виділення та ідентифікації збудників слід проводити до початку лікування. Терапія може бути розпочата до отримання результатів лабораторних досліджень, проте за їх наявності лікування слід відповідним чином скоригувати. Небажані явища із боку серцево-судинної системи. Застосування вориконазолу пов'язане з подовженням інтервалу QT на ЕКГ, що супроводжується рідкісними випадками мерехтіння/трепетування шлуночків у тяжкохворих пацієнтів з множинними факторами ризику, такими як кардіотоксична хіміотерапія, кардіоміопатія, гіпокаліємія Гепатотоксичність. При лікуванні вориконазолом спостерігаються нечасті (0,1 - 1%) випадки серйозних реакцій з боку печінки, включаючи клінічно проявляється гепатит, холестаз і печінково-клітинну недостатність, у тому числі з летальним результатом. Небажані явища з боку печінки спостерігаються переважно у пацієнтів із злоякісними пухлинами крові. У пацієнтів без будь-яких факторів ризику спостерігаються тимчасові реакції з боку печінки, включаючи гепатит та жовтяницю. Порушення функції печінки зазвичай оборотні та проходять після припинення лікування. Під час лікування препаратом Вориконазол Канон рекомендується постійно контролювати функцію печінки. При появі клінічних ознак порушення функції печінки необхідно обговорити доцільність припинення лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Зорові порушення, такі як «завіса» перед очима, неврит зорового нерва та набряк соска зорового нерва розвиваються найчастіше у тяжкохворих пацієнтів та/або одержують супутню терапію, яка може викликати подібні небажані явища. При лікуванні вориконазолом приблизно у 21% пацієнтів спостерігається порушення зорового сприйняття: затуманювання зору, зміна кольору або фотофобія. Порушення зору є тимчасовими та повністю оборотними; здебільшого вони мимовільно зникають протягом 60 хвилин. При повторному застосуванні вориконазолу відзначається послаблення їхньої виразності. Зорові порушення зазвичай легко виражені, рідко вимагають припинення лікування та не призводять до будь-яких віддалених наслідків. Небажані явища із боку нирок. У тяжкохворих пацієнтів, які отримують вориконазол, відзначалися випадки розвитку гострої ниркової недостатності, що, ймовірно, було пов'язане з терапією основного або супутніх захворювань, нефротоксичними лікарськими засобами. Пацієнтів слід спостерігати з метою виявлення ознак порушення функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Моніторинг функції підшлункової залози. Дорослі та діти, що мають фактори ризику розвитку гострого панкреатиту, повинні пройти обстеження для вирішення питання про терапію вориконазолом. Небажані явища з боку шкіри. Якщо у пацієнта розвиваються ексфоліативні реакції шкіри, то вориконазол слід відмінити. Крім того, тривале застосування вориконазолу супроводжується шкірними реакціями фоточутливості. Під час лікування пацієнтам рекомендується уникати інтенсивної або тривалої дії прямих сонячних променів. Якщо у пацієнта розвиваються ураження шкіри, пов'язані з плоскоклітинним раком шкіри або меланомою, слід розглянути питання про припинення терапії вориконазолом. Небажані явища з боку кістково-м'язової системи. Є повідомлення про випадки розвитку періоститу у пацієнтів після трансплантації, які отримують тривалу терапію вориконазолом. Терапію вориконазолом слід відмінити у випадку, якщо у пацієнта є біль у кістках і на рентгенограмі спостерігаються зміни, характерні для періоститу. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Вориконазол може спричинити тимчасові та оборотні порушення зору, включаючи виникнення «завіси» перед очима, порушення/посилення зорового сприйняття та/або фотофобію. За наявності таких симптомів пацієнти повинні уникати виконання потенційно небезпечних дій, зокрема управління автотранспортом або використання складної техніки, що вимагають швидкості психомоторних реакцій. При прийомі вориконазолу пацієнти не повинні керувати автомобілем у нічний час.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Діюча речовина: матковий луг Поморійського озера 120 мг. Допоміжні речовини: олія рицинова, тилоза С-30, ланолін безводний, вода дистильована. 45 г - туби алюмінієві (1) - картонні коробки.Опис лікарської формиМазь для місцевого та зовнішнього застосування; гомогенна, від блідо-жовтого до жовтого кольору, зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаПрепарат природного походження для зовнішнього застосування, одержаний за допомогою обробки маткового лугу Поморійського озера. Виявляє протизапальну, протимікробну та покращуючу регенерацію тканин дію. Матковий луг Поморійського озера містить макро- та мікроелементи (магній, калій, кальцій, натрій, хлор, бром, залізо, марганець, мідь, кобальт, йод, молібден, цинк, вісмут, селен), а також колоїди, кислоти, луги та інші речовини органічного походженняФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Вулнузан не надано.Клінічна фармакологіяПрепарат з протизапальною, протимікробною та покращує регенерацію тканин дією.Показання до застосуванняГнійні рани різного походження: інфіковані, хірургічні, поверхневі гнійні процеси (в т.ч. параректальні та постін'єкційні абсцеси), трофічні виразки, посттравматичні та атеросклеротичні рани; медикаментозна мацерація шкіри; виразки при хворобі Бюргера, варикозні виразки, ерозія шийки матки, тріщини соска молочної залози.Протипоказання до застосуванняВагітність; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Призначення препарату під час лактації можливе за показаннями. Застосування препарату не заважає годівлі дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 12 років.Побічна діяАлергічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Місцеві реакції: біль при нанесенні на виразки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Вулнузан не встановлена.Спосіб застосування та дозиМазь наносять шаром товщиною 2-3 мм на всю ранову поверхню та покривають зверху стерильною пов'язкою. При лікуванні абсцесів з великою порожниною використовують до 10-15 г мазі. На початку курсу лікування пов'язки змінюють щодня, при покращенні стану рани – через день. При лікуванні тріщин соска молочної залози мазь наносять на область тріщини кілька разів на день після годування дитини. При лікуванні; ерозії шийки матки; тампон з нанесеним на нього препаратом вводять у піхву 1 раз на добу ввечері протягом 10-15 днів.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату Вулнузан не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат при необхідності можна застосовувати з оклюзійними пов'язками.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем для зовнішнього застосування 2% білий, м'який, без запаху або зі слабким запахом жиру - 1 г: Активні речовини: сертаконазолу нітрат – 20 мг; Допоміжні речовини: етиленгліколю та поліетиленгліколю пальмітостеарат – 20 г, гліцериди поліглікалізовані насичені – 5 г, гліцерин ізостеарат – 2 г, олія парафінова – 8 г, метил п-гідроксибензоат – 0.1 г, сорбінова кислота . 20 г – туби (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий препарат широкого спектра дії, похідне імідазолу та бензотіофену. Активний щодо патогенних грибів Candida albicans, Candida tropicalis, Candida spp., Pityrosporum orbiculare, дерматофітів Trychophyton spp., Microsporum spp. та збудників інфекцій шкіри та слизових оболонок (грампозитивних штамів Streptococcus spp. та Staphylococcus spp.). Має фунгістатичну та фунгіцидну дію в терапевтичних дозах. Механізм дії сертаконазолу полягає у пригніченні синтезу ергостеролу (основного стеролу мембран грибів та дріжджів), та збільшенні проникності клітинної мембрани, що призводить до лізису клітини гриба.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні сертаконазолу нітрат у крові та сечі не виявляється.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат для зовнішнього застосуванняПоказання до застосуванняПоверхневі мікози шкіри: мікози гомілок, стоп та кистей; мікози тулуба; мікози бороди; кандидоз; різнокольоровий лишай.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сертаконазолу, похідних імідазолу або до інших компонентів препарату.Вагітність та лактаціяУ вагітних жінок безпека препарату спеціально не вивчалася. Застосування препарату при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. У період лактації не слід наносити крем на молочні залози. Даних щодо застосування препарату в період лактації в даний час немає, тому за необхідності призначення препарату матері в період лактації слід індивідуально вирішувати питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяМісцеві реакції: Контактний дерматит. Можливі швидко проходять еритематозні реакції, що не вимагають відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значуща лікарська взаємодія препарату Залаїн з іншими лікарськими засобами не встановлена.Спосіб застосування та дозиКрем слід наносити на уражені ділянки шкіри рівномірним тонким шаром 2 рази на добу із захопленням приблизно 1 см поверхні здорової шкіри. Тривалість лікування залежить від етіології збудника та локалізації інфекції. Симптоми захворювання зникають, як правило, через 2-4 тижні. Тривалість лікування, що рекомендується, - 4 тижні.ПередозуванняВраховуючи зовнішній спосіб застосування, передозування препарату Залаїн малоймовірне. При випадковому прийомі препарату внутрішньо показано симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не застосовується у офтальмологічній практиці. Не рекомендується використання миючих засобів (у кислому середовищі посилюється розмноження грибів Candida spp.).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаАктивізує захисні властивості шкіри. Сприяє значному скороченню термінів загоєння ран, ударів та поверхневих ушкоджень шкіри без утворення рубцевих змін. Інтенсивно стимулює регенерацію шкірного покриву.Властивості компонентівОлія чайного дерева - природний антибіотик і антисептик, що пригнічує розвиток хвороботворних мікробів, що викликають запалення з подальшим нагноєнням, захищає від інфекційних ускладнень. Олія обліпихова і оливкова володіють вираженими загоювальними властивостями. Містять високі концентрації есенціальних жирних кислот, які захищають клітинні мембрани від дії вільних радикалів, сприяють регенерації шкіри без утворення рубців. Віск бджолиний має виражені бактерицидні, протизапальні, ранозагоювальні та пом'якшувальні властивості. Завдяки високому вмісту вітаміну А та комплексу біологічно активних речовин забезпечує швидке відновлення пошкодженого покривного епітелію шкіри.РекомендуєтьсяПри забоях, ушкодженнях шкіри, опіках.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаЗнижує ризик утворення синця та гематоми, стимулює їх розсмоктування, прискорює відновлення порушених функцій.Властивості компонентівБадяга - прісноводна губка, що має унікальну розсмоктуючу, протинабрякову, протизапальну та бактерицидну дію. Високоефективний засіб для швидкого загоєння забитих місць, синців, гематом, зниження больових відчуттів. Подорожник - традиційний засіб першої допомоги при різних ранах, ударах та пошкодження шкіри. Сприяє швидкому загоєнню пошкоджених тканин, виявляє високоефективну кровоспинну, бактерицидну та протизапальну дію. Календула лікарська має виражені протизапальні, ранозагоювальні, бактерицидні властивості.РекомендуєтьсяПри синцях, забоях та набряках.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для зовнішнього застосування 100 мл активна речовина: кліндаміцину гідрохлорид - 1,14 г (еквівалентно 1 г кліндаміцину) допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий 96%) - 60,8 г; пропіленгліколь - 8,69 г; вода очищена - 17,37 гОпис лікарської формиРозчин: безбарвна прозора рідина із запахом етанолу. Розчин для зовнішнього застосування, 10мг/мл. У флаконах з темного скла з крапельницею і кришкою, що нагвинчується, 30 мл. 1 флакон-крапельниця у картонній пачці.ФармакокінетикаКліндаміцин швидко накопичується в комедонах, де виявляє антибактеріальну активність. Середня концентрація антибіотика у вмісті комедонів після нанесення розчину значно перевищує показник МПК для всіх штамів Propionibacterium acnes – збудника вугрового висипу. Після нанесення на шкіру розчину кліндаміцину гідрохлориду у плазмі крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину.ФармакодинамікаКліндаміцин – антибіотик групи лінкозамідів, активний щодо всіх штамів Propionibacterium acnes, МПК – 0,4 мкг/мл. Інгібує синтез білків у мікробній клітині за рахунок взаємодії з 50S-субодиницями рибосом. Після нанесення на шкіру кількість вільних жирних кислот з поверхні шкіри зменшується приблизно з 14 до 2%.Показання до застосуванняЛікування вугрової висипки (acne vulgaris).Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до кліндаміцину або лінкоміцину, а також до інших компонентів препарату в анамнезі; хвороба Крона; виразковий та псевдомембранозний коліт (в т. ч. в анамнезі). З обережністю: дитячий вік (до 12 років); період лактації; наявність у пацієнтів алергії; одночасний прийом міорелаксантів.Вагітність та лактаціяМожливе нашкірне застосування розчину при вагітності, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування у період лактації рекомендується припинення грудного вигодовування.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься, проте при місцевому застосуванні розчину можливе подразнення (у місці нанесення), печіння, свербіж, сухість шкіри, еритема, лущення, підвищене виділення шкірного сала, контактний дерматит. При резорбції є можливість розвитку псевдомембранозного ентероколіту.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне використання кліндаміцину гідрохлориду з іншими препаратами для лікування вугрової висипки, що містять відлущувальні, пом'якшувальні та абразивні речовини (наприклад бензоїлу пероксид, третиноїн, резорцинол, саліцилова кислота, сірка) через можливий кумулятивний подраз. Кліндаміцин та еритроміцин є антагоністами, внаслідок чого не рекомендується одночасне застосування цих антибіотиків. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. Може посилювати дію міорелаксантів, порушуючи нервово-м'язову передачу.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Розчин наносять на уражену область попередньо очищеної та висушеної шкіри 2 рази на добу, вранці та ввечері. Курс лікування: для отримання задовільних результатів лікування слід продовжувати протягом 6-8 тижнів, а за необхідності – до 6 місяців.ПередозуванняВипадкове передозування малоймовірне через особливості місцевого застосування препарату.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему