Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули 1 капс: азитроміцин 250 мг 6 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові, білий.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Пригнічує РНК-залежний синтез білка чутливих мікроорганізмів. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes /група A/); грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Borrelia burgdorferi, Neisseria gonorrhoeae, Camp. анаеробних бактерій: Bacteroides fragilis. Азитроміцин активний також щодо Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Treponema pallidum. Активний також щодо Toxoplasma gondii.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому дози 500 мг біодоступність становить 37% за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку. C max у плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Зв'язування з білками обернено пропорційно концентрації в плазмі крові і становить 7-50%. Здається V d становить 31.1 л/кг. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Препарат метаболізується у печінці. Метаболіти не мають протимікробної активності. T 1/2 дуже довгий – 35-50 год. T 1/2 з тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться переважно в незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% нирками. Після внутрішньовенної інфузії азитроміцин швидко проникає із сироватки крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до вогнища запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1-4 г (концентрація розчину 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин C max у сироватці крові становила 1.14 мкг/мл. C min у сироватці крові (0.18 мкг/мл) відзначалася протягом 24 годин та AUC склала 8.03 мкг×мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні 3-годинні інфузії протягом від 2 до 5 днів. V d становить 33.3 л/кг. Після введення азитроміцину щодня у дозі 500 мг (тривалість інфузії 1 год) протягом 5 днів у середньому 14% від дози виводиться нирками протягом 24-годинного інтервалу дозування. T 1/2 становить 65-72 год. Великий V d (33.3 л/кг) і високий кліренс плазми (10.2 мл/хв/кг) дозволяють припустити, що тривалий T 1/2 є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим його повільним вивільненням.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами, у т.ч. бронхіт, пневмонія, інфекції шкіри та м'яких тканин, середній отит, синусит, фарингіт, тонзиліт, гонорейний та негонорейний уретрит та/або цервіцит, хвороба Лайма (бореліоз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів; рідко – холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дерматологічні реакції: рідко – фотосенсибілізація. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови; рідко – сонливість, слабкість. З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях. З боку сечостатевої системи: вагініт; рідко – кандидоз, нефрит, підвищення залишкового азоту сечовини. Інші: рідко – гіперглікемія, артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з алкалоїдами ріжків не можна виключити ризик розвитку ерготизму. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням нозологічної форми, тяжкості перебігу захворювання та чутливості збудника. Дорослим усередину – 0.25-1 г 1 раз на добу; дітям – 5-10 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість прийому 2-5 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки. З обережністю застосовують у разі порушення функції нирок. Азитроміцин слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 2 години після їди або антацидів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) 250 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 40.
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.: азитроміцин 500 мг. 3 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи макролідів-азалідів, діє бактеріостатично. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мг/л): Мікроорганізми МІК, мг/л Чутливі Стійкі Staphylococcus spp. ≤ 1 > 2 Staphylococcus spp. груп A, В, C, G ≤ 0.25 > 0.5 Streptococcus pneumoniae ≤ 0.25 > 0.5 Haemophilus influenzae ≤0.12 > 4 Moraxella catarrhalis ≤ 0.5 > 0.5 Neisseria gonorrhoeae ≤ 0.25 > 0.5 Чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метилцилінчутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливі), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdoferi. Помірно чутливі або нечутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірковано чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococci spp. (метицилінстійкі), Staphylococus aureus (включаючи метицилінчутливі штами), Staphylococus pneumoniae, Staphylococcus spp. групи А (бета-гемолітичні). Азитроміцин не активний щодо штамів грампозитивних бактерій, стійких до еритроміцину. анаероби: Група Bacteroides fragilis.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0.5 г - 37% (ефект "першого проходження" через печінку), Cmax після перорального прийому 0.5 г - 0.4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (ТCmax) - 2-3 год. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці крові. Vd - 31.1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові і залишає 7-50%. Азитроміцин кислотостійкий, ліпофіль. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає у дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, в т.ч. у передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції транспортується також фагоцитами (поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами), де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрації на 24-34% вищі, ніж у здорових тканинах і корелюють із вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. У метаболізмі азитроміцину беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: T1/2 між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, T1/2 в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Понад 50% азитроміцину виводиться кишечником у незміненому вигляді, 6% – нирками. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику Cmax збільшується (на 31%), AUС не змінюється. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50%).Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин: вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, бешихи, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжка печінкова та/або ниркова недостатність; дитячий вік до 12 років з масою тіла менше 45 кг (для цієї лікарської форми); грудне годування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; гіперчутливість до антибіотиків групи макролідів З обережністю помірні порушення функції печінки та нирок; при аритміях або схильності до аритмій та подовження інтервалу QT; при сумісному застосуванні терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяАзитроміцин рекомендується застосовувати при вагітності тільки у випадках, коли очікувана користь від його прийому для матері перевищує потенційний ризик для плода. Під час лікування азитроміцином грудне вигодовування зупиняють. Протипоказання для цієї лікарської форми – дитячий вік до 12 років з масою тіла менше 45 кг.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, рідкий стілець, метеоризм, розлад травлення, анорексія, запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна лабораторних показників (Можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: свербіж, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція (поодинокі випадки зі смертельним результатом), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний нскроліз. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, аритмія, шлуночкова тахікардія, збільшення інтервалу QT, двонаправлена шлуночкова тахікардія. З боку нервової системи: запаморочення/вертиго, біль голови, судоми, сонливість, парестезія, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, неспокій, нервозність. З боку органів чуття: шум у вухах, оборотне порушення слуху аж до глухоти (при прийомі високих доз протягом тривалого часу), порушення сприйняття смаку та запаху. З боку кровоносної та лімфатичної систем: тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Інші: вагініт, кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. При парентеральному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, триазоламу, котримоксазолу (сульфаметоксазол + триметоприм) у плазмі при сумісному застосуванні, проте не слід виключати можливість застосування цих препаратів. За необхідності спільного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати вміст циклоспорину в крові. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, збільшуючи цим його концентрацію в плазмі крові. За необхідності спільного прийому з Варфаріном рекомендується проводити ретельний контроль протромбінового часу. Одночасний прийом терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. Оскільки існує можливість інгібування ізоферменту CYP3А4 азитроміцином у парентеральній формі при спільному застосуванні з циклоспорином, терфенадином, алкалоїдами ріжків, цизапридом, пімозидом, хінідином, астемізолом та іншими препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього всередину. При сумісному застосуванні азитроміцину та зидовудину азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення зидовудину нирками та його глюкуронованого метаболіту. Тим не менш, збільшується концентрація активного метаболіту - фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному прийомі макролідів з ерготамінами та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії.Спосіб застосування та дозиАзитроміцин приймають внутрішньо 1 раз на добу по 500 мг, незалежно від їди. Дорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по 500 мг 1 раз на добу протягом 3-х днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості: 2 капс. 250 мг 1 раз на добу протягом 3-х днів, потім по 250 мг 2 рази на тиждень протягом 9 днів. Курсова доза – 6.0 г. При мігруючій еритемі: першого дня одночасно 2 капс. по 500 мг, потім з 2 по 5 день по 500 мг щодня. Курсова доза 3 г При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): одномоментно 2 капс. 500 мг. Призначення пацієнтам із порушеннями функції нирок: для пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (КК > 40 мл/хв) корекція не потрібна.ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому антибіотика, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні дози приймати з інтервалом 24 год. Після відміни терапії азитроміцином реакції гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися протягом тривалого часу та можуть вимагати специфічної терапії під наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи ймовірність розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.: азитроміцин 500 мг. 3 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи макролідів-азалідів, діє бактеріостатично. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мг/л): Мікроорганізми МІК, мг/л Чутливі Стійкі Staphylococcus spp. ≤ 1 > 2 Staphylococcus spp. груп A, В, C, G ≤ 0.25 > 0.5 Streptococcus pneumoniae ≤ 0.25 > 0.5 Haemophilus influenzae ≤0.12 > 4 Moraxella catarrhalis ≤ 0.5 > 0.5 Neisseria gonorrhoeae ≤ 0.25 > 0.5 Чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метилцилінчутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилінчутливі), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdoferi. Помірно чутливі або нечутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірковано чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococci spp. (метицилінстійкі), Staphylococus aureus (включаючи метицилінчутливі штами), Staphylococus pneumoniae, Staphylococcus spp. групи А (бета-гемолітичні). Азитроміцин не активний щодо штамів грампозитивних бактерій, стійких до еритроміцину. анаероби: Група Bacteroides fragilis.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0.5 г - 37% (ефект "першого проходження" через печінку), Cmax після перорального прийому 0.5 г - 0.4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (ТCmax) - 2-3 год. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці крові. Vd - 31.1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові і залишає 7-50%. Азитроміцин кислотостійкий, ліпофіль. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає у дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, в т.ч. у передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції транспортується також фагоцитами (поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами), де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрації на 24-34% вищі, ніж у здорових тканинах і корелюють із вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. У метаболізмі азитроміцину беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: T1/2 між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, T1/2 в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Понад 50% азитроміцину виводиться кишечником у незміненому вигляді, 6% – нирками. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику Cmax збільшується (на 31%), AUС не змінюється. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50%).Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин: вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, бешихи, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуваннятяжка печінкова та/або ниркова недостатність; дитячий вік до 12 років з масою тіла менше 45 кг (для цієї лікарської форми); грудне годування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; гіперчутливість до антибіотиків групи макролідів З обережністю помірні порушення функції печінки та нирок; при аритміях або схильності до аритмій та подовження інтервалу QT; при сумісному застосуванні терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяАзитроміцин рекомендується застосовувати при вагітності тільки у випадках, коли очікувана користь від його прийому для матері перевищує потенційний ризик для плода. Під час лікування азитроміцином грудне вигодовування зупиняють. Протипоказання для цієї лікарської форми – дитячий вік до 12 років з масою тіла менше 45 кг.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, рідкий стілець, метеоризм, розлад травлення, анорексія, запор, зміна кольору язика, псевдомембранозний коліт, холестатична жовтяниця, гепатит, зміна лабораторних показників (Можливо зі смертельним результатом). Алергічні реакції: свербіж, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, фотосенсибілізація, анафілактична реакція (поодинокі випадки зі смертельним результатом), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний нскроліз. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, аритмія, шлуночкова тахікардія, збільшення інтервалу QT, двонаправлена шлуночкова тахікардія. З боку нервової системи: запаморочення/вертиго, біль голови, судоми, сонливість, парестезія, астенія, безсоння, гіперактивність, агресивність, неспокій, нервозність. З боку органів чуття: шум у вухах, оборотне порушення слуху аж до глухоти (при прийомі високих доз протягом тривалого часу), порушення сприйняття смаку та запаху. З боку кровоносної та лімфатичної систем: тромбоцитопенія, нейтропенія, еозинофілія. Порушення з боку опорно-рухового апарату: артралгія. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Інші: вагініт, кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому цих препаратів та їжі. При парентеральному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, триазоламу, котримоксазолу (сульфаметоксазол + триметоприм) у плазмі при сумісному застосуванні, проте не слід виключати можливість застосування цих препаратів. За необхідності спільного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати вміст циклоспорину в крові. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, збільшуючи цим його концентрацію в плазмі крові. За необхідності спільного прийому з Варфаріном рекомендується проводити ретельний контроль протромбінового часу. Одночасний прийом терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. Оскільки існує можливість інгібування ізоферменту CYP3А4 азитроміцином у парентеральній формі при спільному застосуванні з циклоспорином, терфенадином, алкалоїдами ріжків, цизапридом, пімозидом, хінідином, астемізолом та іншими препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього всередину. При сумісному застосуванні азитроміцину та зидовудину азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення зидовудину нирками та його глюкуронованого метаболіту. Тим не менш, збільшується концентрація активного метаболіту - фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному прийомі макролідів з ерготамінами та дигідроерготаміном можливий прояв їх токсичної дії.Спосіб застосування та дозиАзитроміцин приймають внутрішньо 1 раз на добу по 500 мг, незалежно від їди. Дорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по 500 мг 1 раз на добу протягом 3-х днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості: 2 капс. 250 мг 1 раз на добу протягом 3-х днів, потім по 250 мг 2 рази на тиждень протягом 9 днів. Курсова доза – 6.0 г. При мігруючій еритемі: першого дня одночасно 2 капс. по 500 мг, потім з 2 по 5 день по 500 мг щодня. Курсова доза 3 г При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): одномоментно 2 капс. 500 мг. Призначення пацієнтам із порушеннями функції нирок: для пацієнтів із помірними порушеннями функції нирок (КК > 40 мл/хв) корекція не потрібна.ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому антибіотика, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні дози приймати з інтервалом 24 год. Після відміни терапії азитроміцином реакції гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися протягом тривалого часу та можуть вимагати специфічної терапії під наглядом лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи ймовірність розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: азитроміцину дигідрат – 524 мг, що відповідає вмісту азитроміцину – 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна РН101 – 122 мг, целюлоза мікрокристалічна тип 12 – 116 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 100 мг, кроскармелоза натрію – 20 мг, магнію стеарат – 9 мг; Склад плівкової оболонки: гіпромелоза – 11.8 мг, макрогол 6000 – 4.6 мг, титану діокісд – 1.86 мг, полісорбат 80 – 1.74 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 500 мг. По 3, 6 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи макролідів – азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому дози 500 мг біодоступність становить 37% за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Зв'язування з білками обернено пропорційно концентрації в плазмі крові і становить 7-50%. Здається Vd становить 31.1 л/кг. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Препарат метаболізується у печінці. Метаболіти не мають протимікробної активності. T1/2 дуже довгий - 35-50 год. T1/2 із тканин значно більше. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% нирками. Після внутрішньовенної інфузії азитроміцин швидко проникає із сироватки крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до вогнища запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1-4 г (концентрація розчину 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax у сироватці крові становила 1.14 мкг/мл. Cmin у сироватці крові (0.18 мкг/мл) відзначалася протягом 24 годин та AUC склала 8.03 мкг×мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні 3-годинні інфузії протягом від 2 до 5 днів. Vd складає 33.3 л/кг. Після введення азитроміцину щодня у дозі 500 мг (тривалість інфузії 1 год) протягом 5 днів у середньому 14% від дози виводиться нирками протягом 24-годинного інтервалу дозування. T1/2 становить 65-72 год. Великий Vd (33.3 л/кг) і високий кліренс плазми (10.2 мл/хв/кг) дозволяють припустити, що тривалий T1/2 є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим його повільним вивільненням.ФармакодинамікаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. Діє бактеріостатично. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідами Азитроміцин не застосовувався для лікування інфекційних захворювань, спричинених Salmonella typhi.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК З обережністю: міастенія; легке та помірне порушення функції печінки; легке та помірне порушення функції нирок (КК > 40 мл/хв); пацієнти з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у похилому віці) - з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, пацієнти, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо при гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією або з тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи. Дорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу дозу слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної дози (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих доз – з інтервалом 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Оскільки у даної категорії пацієнтів можлива наявність проаритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри легких та помірних порушеннях функції нирок (КК > 40 мл/хв) терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. При тривалому застосуванні азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні застосування азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile. При лікуванні макролідами, зокрема. азитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, в т.ч. аритмії типу "пірует". Використання у педіатрії Ефективність та безпека застосування у дітей та підлітків віком до 18 років азитроміцину для внутрішньовенних інфузій не встановлено. При застосуванні азитроміцину для прийому внутрішньо у дітей слід суворо дотримуватись відповідності лікарської форми препарату віку пацієнта. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору пацієнти повинні бути обережними при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: азитроміцин – 500 мг (у вигляді азитроміцину дигідрату – 524,05 мг); вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат дигидрат, гипромеллоза, кукурузный крахмал, крахмал 1500, крахмал кукурузный частично прежелатинизированный, натрия лаурилсульфат, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая, Опадрай II (в т.ч. спирт поливиниловый, тальк, макрогол 3350, лецитин (соевый), титана диоксид Е 171, железа оксид желтый Е 172, алюминиевый лак на основе индиго карм и на Е 132). По 3 таблетки в контурную ячейковую упаковку из пленки поливинилхлоридной или пленки из непластифицированного ПВХ и гибкой упаковки на основе алюминиевой фольги или фольги алюминиевой или материала комбинированного. 1 или 2 контурные ячейковые упаковки по 3 таблетки вместе с инструкцией по медицинскому применению помещают в пачку из картона.Описание лекарственной формыКруглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой голубого цвета, с риской. На поперечном разрезе видны два слоя: ядро белого цвета и пленочная оболочка голубого цвета.Фармакотерапевтическая группаАнтибиотик-азалид.ФармакокинетикаПосле приема внутрь азитромицин хорошо всасывается и быстро распределяется в организме. После однократного приема 500 мг биодоступность - 37% (эффект "первого прохождения"), максимальная концентрация (0,4 мг/л) в крови создается через 2-3 часа, кажущийся объем распределения - 31,1 л/кг, связывание с белками обратно пропорционально концентрации в крови и составляет 7-50%. Проникает через мембраны клеток (эффективен при инфекциях, вызванных внутриклеточными возбудителями). Транспортируется фагоцитами к месту инфекции, где высвобождается в присутствии бактерий. Легко проходить гіcтогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення з тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться, в основному, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мт/л): Мікроорганізми МІК, мг/л Чутливі Стійкі Staphylococcus ≤ 1 >2 Streptococcus А, В, C, G ≤ 0,25 > 0,5 S. pneumoniae ≤0,25 > 0,5 H. influenzae ≤0,12 >4 M. catarrhalis ≤0,5 > 0,5 N. gonorrhoeae ≤0,25 > 0,5 Найчастіше чутливі мікроорганізми 1. Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus метицилін-чутливий; Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий; Streptococcus pyogenes. 2. Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae; Haemophilus parainfluenzae; Legionella pneumophila; Moraxella catarrhalis; Pasteurella multocida; Neisseria gonorrhoeae. 3. Анаероби: Clostridium perffingens; Fusobacterium spp.; Prevotella spp.; Porphyriomonas spp. 4. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis; Chlamydia pneumoniae; Chlamydia psittaci; Mycoplasma pneumoniae; Mycoplasma hominis; Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae пеніцилін – стійкий. Спочатку стійкі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis; Staphylococci (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину. Анаероби: Baderоides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема викликана атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит); хвороба Лайма (бореліоз) у початковій стадії (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату, еритроміцину, інших макролідів, кетолідів, сої та арахісу; тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю); дитячий вік до 12 років із масою тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: термінальна ниркова недостатність із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю); у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам) та фторхінолонами; з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії; з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину,циклоспорину; міастенія.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота псевдомембранозного коліту. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - синестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; невідома частота - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко - порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі порушення функції печінки тяжкого ступеня); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП). З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому цих препаратів та їжі. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину в порівнянні з групою плацебо. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, із субстратами Р-глікопротеїну. такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Алкалоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алколоїдів ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрації аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у постреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймали здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину). Циклоспорин У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин {500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/сут однократно), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Сmах азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Сmах силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило істотного впливу на Сmах, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметокеазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до або через 2 години після їжі 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг: при інфекціях верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при акне вульгарно середнього ступеня тяжкості - 500 мг на добу протягом 3-х днів, потім 500 мг на добу 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів (курсова доза - 6,0 г). Першу щотижневу таблетку слід застосовувати через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів; при інфекціях нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при інфекціях шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози) - 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза - 1,5 г); при інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит) – одноразово 1,0 г; при хворобі Лайма (бореліоз) у початковій стадії (еритема мігруюча) – 1,0 г у перший день та по 500 мг щодня з другого по п'ятий день (курсова доза – 3,0 г). При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Азітроміцин у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне (специфічного антидоту немає).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози препарату Азітроміцин пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Азітроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Азітроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки: при наявності симптомів порушення функції печінки, таких як: астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, - терапію препаратом Азитроміцин слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом Азітроміцин слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Азітроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Азітроміцин можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Азітроміцин, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует". Слід бути обережними при застосуванні препарату Азитроміцин у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин та -електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Азітроміцин може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Також при застосуванні еритроміцину та інших макролідів, повідомлялося про рідкісні випадки серйозних алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у рідкісних випадках з летальним результатом), шкірних реакцій, включаючи гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джон випадках з летальним результатом), лікарський висип з езинофіліей та системними проявами (DRESS-синдром). Деякі з таких реакцій, що розвинулися при застосуванні азитроміцину, набували рецидивуючого перебігу та вимагали тривалого лікування та спостереження. При розвитку алергічної реакції препарат слід відмінити та розпочати відповідне лікування. Слід пам'ятати, що після відміни симптоматичної терапії можливе відновлення симптомів алергічної реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи (запаморочення, сонливість, непритомність, судоми) та органу зору (порушення чіткості зорового сприйняття) слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин дигідрат 524.052 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 85 мг, кроскармеллозу натрію – 18 мг, кальцію гідрофосфат – 231.25 мг, магнію стеарат – 12.75 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг; Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 14.6 мг, титану діоксид - 6.2 мг, макрогол 6000 - 1.4 мг, тальк - 2.5 мг, емульсія симетикону SE4 (вода - 67.4%, силоксани і силікони -5, 5%). сорбінова кислота – 0.1%) – 100 мкг, полісорбат 80 – 200 мкг. Пігулки покриті плівковою оболонкою в блістері 3 шт. в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.: азитроміцин – 500 мг. 3 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик широкого спектра дії. Є представником підгрупи макролідних антибіотиків - азалідів, діє бактеріостатно. При створенні в осередку запалення високих концентрацій має бактерицидну дію. Діє на поза- та внутрішньоклітинних збудників. До азитроміцину чутливі грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalaciae, стрептококи груп С, F і G, Staphylococcus aureus, Streptococcus viridans; грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Legionella pneumophila, Haemophilus ducrci, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae та Gardnerella vaginalis; деякі анаеробні мікроорганізми: Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp; а також Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi. Азитроміцин не активний щодо грампозитивних бактерій, стійких до еритроміцину.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що обумовлено його стійкістю в кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг Cmax азитроміцину в плазмі досягається через 2.5-2.9 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) і тривалий період напіввиведення обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини і концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосом. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31.1 л/кг) і високий плазмовий кліренс.Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%) і корелюють зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні.що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%) і корелюють зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні.що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%) і корелюють зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні.Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні.Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у 2 етапи: T1/2 становить 14-20 год в інтервалі від 8 до 24 год після прийому препарату та 41 год - в інтервалі від 24 до 72 год, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. 50% виводиться з жовчю у незмінному вигляді, 6% – нирками.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); скарлатина; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); інфекції урогенітального тракту (неускладнений уретрит та/або цервіцит); хвороба Лайма (бореліоз); для лікування початкової стадії (erythema migrans); захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Heliobactcr pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняпечінкова та/або ниркова недостатність; період лактації; дитячий вік до 12 років; гіперчутливість (в т.ч. до інших макролідів). З обережністю: під час вагітності, при аритмії, дітям з порушеннями функції печінки та нирок.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: діарея (5%); нудота (3%); абдомінальний біль (3%); 1% і менше – диспепсія (метеоризм, блювання), мелена, холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ; у дітей – запори, анорексія, гастрит; зміна смаку, кандидамікоз слизової оболонки ротової порожнини (1% і менше). З боку серцево-судинної системи: серцебиття, біль у грудній клітці (1% і менше). З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість; у дітей – головний біль (при терапії середнього отиту), гіперкінезія, тривожність, невроз, порушення сну (1% і менше). З боку сечостатевої системи вагінальний кандидоз, нефрит (1% і менше). Алергічні реакції: висипання, набряк Квінке, свербіж шкіри, кропив'янка; у дітей – кон'юнктивіт, свербіж, кропив'янка. Інші: підвищена стомлюваність, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній і магній, що містять), етанол і їжа уповільнюють і знижують абсорбцію. При сумісному призначенні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагуляційного ефекту, пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: підвищення концентрації дигоксину. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Триазолам: зниження кліренсу та збільшення фармакологічної дії триазоламу. Уповільнює виведення та підвищує концентрацію в плазмі та токсичність циклосерину, непрямих антикоагулянтів, метилпреднізолону, фелодипіну, а також лікарських засобів, що піддаються мікросомальному окисленню (карбамазепін, терфенадин, циклоспорин, гексо-барбітал, алкалоїди, гіпоглікемічні засоби, теофілін та інші ксантинові похідні) - за рахунок інгібування мікросомалиюго окислення в гепатоцитах азитроміцином. Лінкозаміни послаблюють ефективність, тетрациклін та хлорамфенікол – посилюють.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи. Дорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу дозу слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної дози (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих доз – з інтервалом 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Оскільки у даної категорії пацієнтів можлива наявність проаритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. Для внутрішньовенних інфузій Вводять внутрішньовенно краплинно, протягом 3 год - при концентрації 1 мг/мл, протягом 1 год - при концентрації 2 мг/мл. Необхідно уникати введення у більш високих концентраціях через небезпеку виникнення реакцій у місці введення препарату. Не можна вводити внутрішньовенно струминно або внутрішньом'язово! При позалікарняній пневмонії призначають у дозі 500 мг 1 раз на добу протягом не менше 2 днів. У разі необхідності, за рішенням лікаря, курс лікування може бути продовжений, але повинен становити не більше 5 днів. Після закінчення внутрішньовенного введення рекомендується призначення азитроміцину внутрішньо в добовій дозі 500 мг 1 раз на добу до повного завершення 7-10-денного загального курсу лікування. При інфекційно-запальних захворюваннях органів малого тазу призначають у дозі 500 мг 1 раз на добу протягом 2 днів. Максимальний курс лікування препаратом при внутрішньовенному введенні становить 5 днів. Після закінчення внутрішньовенного введення рекомендується призначення азитроміцину внутрішньо в дозі 250 мг на добу до повного завершення 7-денного загального курсу лікування. Терміни переходу від внутрішньовенного введення азитроміцину до перорального прийому визначаються лікарем відповідно до даних клінічного обстеження. Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції нирок (КК > 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Оскільки у даної категорії пацієнтів можлива наявність проаритмогенних станів, слід з обережністю застосовувати азитроміцин у зв'язку з високим ризиком розвитку аритмій, у т.ч. шлуночкової аритмії типу "пірует". Ефективність та безпека застосування азитроміцину для внутрішньовенних інфузій, у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: негайне промивання шлунка та симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому дози пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалом у 24 години. Необхідно дотримуватися перерви в 2 години при одночасному застосуванні антацидів. Після відміни лікування гіперчутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що вимагає специфічної терапії під наглядом лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин дигідрат 524.052 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 85 мг, кроскармеллозу натрію – 18 мг, кальцію гідрофосфат – 231.25 мг, магнію стеарат – 12.75 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг; Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 14.6 мг, титану діоксид - 6.2 мг, макрогол 6000 - 1.4 мг, тальк - 2.5 мг, емульсія симетикону SE4 (вода - 67.4%, силоксани і силікони -5, 5%). сорбінова кислота – 0.1%) – 100 мкг, полісорбат 80 – 200 мкг. Пігулки покриті плівковою оболонкою в блістері 3 шт. в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин дигідрат 524.052 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 85 мг, кроскармеллозу натрію – 18 мг, кальцію гідрофосфат – 231.25 мг, магнію стеарат – 12.75 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг; Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 14.6 мг, титану діоксид - 6.2 мг, макрогол 6000 - 1.4 мг, тальк - 2.5 мг, емульсія симетикону SE4 (вода - 67.4%, силоксани і силікони -5, 5%). сорбінова кислота – 0.1%) – 100 мкг, полісорбат 80 – 200 мкг. Пігулки покриті плівковою оболонкою в блістері 3 шт. в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин 500 мг Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 105.9 мг, кальцію гідрофосфат – 37.5 мг, кроскармеллозу натрію – 37.5 мг, натрію лаурилсульфат – 37.5 мг, магнію стеарат – 7.5 мг. Склад оболонки: плівкове покриття - 23 мг (полівініловий спирт - 9.2 мг, титану діоксид - 5.5706 мг, макрогол - 4.646 мг, тальк - 3.404 мг, барвник червоний чарівний - 0.1564 мг, барвник хіноліновий 00,000,00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ss. . 3 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, довгасті, двоопуклі; на поперечному розрізі – ядро від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Пригнічує РНК-залежний синтез білка чутливих мікроорганізмів. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes /група A/); грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Borrelia burgdorferi, Neisseria gonorrhoeae, Camp. анаеробних бактерій: Bacteroides fragilis. Азитроміцин активний також щодо Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Treponema pallidum. Активний також щодо Toxoplasma gondii.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому дози 500 мг біодоступність становить 37% за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Зв'язування з білками обернено пропорційно концентрації в плазмі крові і становить 7-50%. Здається Vd становить 31.1 л/кг. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Препарат метаболізується у печінці. Метаболіти не мають протимікробної активності. T1/2 дуже довгий - 35-50 год. T1/2 із тканин значно більше. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% нирками. Після внутрішньовенної інфузії азитроміцин швидко проникає із сироватки крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до вогнища запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1-4 г (концентрація розчину 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax у сироватці крові становила 1.14 мкг/мл. Cmin у сироватці крові (0.18 мкг/мл) відзначалася протягом 24 годин та AUC склала 8.03 мкг×мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні 3-годинні інфузії протягом від 2 до 5 днів. Vd складає 33.3 л/кг. Після введення азитроміцину щодня у дозі 500 мг (тривалість інфузії 1 год) протягом 5 днів у середньому 14% від дози виводиться нирками протягом 24-годинного інтервалу дозування. T1/2 становить 65-72 год. Великий Vd (33.3 л/кг) і високий кліренс плазми (10.2 мл/хв/кг) дозволяють припустити, що тривалий T1/2 є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим його повільним вивільненням.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами, у т.ч. бронхіт, пневмонія, інфекції шкіри та м'яких тканин, середній отит, синусит, фарингіт, тонзиліт, гонорейний та негонорейний уретрит та/або цервіцит, хвороба Лайма (бореліоз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів; рідко – холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дерматологічні реакції: рідко – фотосенсибілізація. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови; рідко – сонливість, слабкість. З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях. З боку сечостатевої системи: вагініт; рідко – кандидоз, нефрит, підвищення залишкового азоту сечовини. Інші: рідко – гіперглікемія, артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з алкалоїдами ріжків не можна виключити ризик розвитку ерготизму. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням нозологічної форми, тяжкості перебігу захворювання та чутливості збудника. Дорослим усередину – 0.25-1 г 1 раз на добу; дітям – 5-10 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість прийому 2-5 днів.ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки. З обережністю застосовують у разі порушення функції нирок. Азитроміцин слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 2 години після їди або антацидів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) 500 мг Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 36 мг, лактози моногідрат - 33.464 мг, повідон (К-30) - 26 мг, кросповідон - 26 мг, натрію лаурилсульфат - 1.3 мг, кремнію діоксид колоїдний - 6.6 мг. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза - 12 мг, тальк - 4 мг, титану діоксид - 2.2 мг, макрогол 4000 - 1.8 мг. 3 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Пригнічує РНК-залежний синтез білка чутливих мікроорганізмів. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes /група A/); грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Borrelia burgdorferi, Neisseria gonorrhoeae, Camp. анаеробних бактерій: Bacteroides fragilis. Азитроміцин активний також щодо Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Treponema pallidum. Активний також щодо Toxoplasma gondii.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому дози 500 мг біодоступність становить 37% за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Зв'язування з білками обернено пропорційно концентрації в плазмі крові і становить 7-50%. Здається Vd становить 31.1 л/кг. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Препарат метаболізується у печінці. Метаболіти не мають протимікробної активності. T1/2 дуже довгий - 35-50 год. T1/2 із тканин значно більше. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% нирками. Після внутрішньовенної інфузії азитроміцин швидко проникає із сироватки крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до вогнища запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1-4 г (концентрація розчину 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax у сироватці крові становила 1.14 мкг/мл. Cmin у сироватці крові (0.18 мкг/мл) відзначалася протягом 24 годин та AUC склала 8.03 мкг×мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні 3-годинні інфузії протягом від 2 до 5 днів. Vd складає 33.3 л/кг. Після введення азитроміцину щодня у дозі 500 мг (тривалість інфузії 1 год) протягом 5 днів у середньому 14% від дози виводиться нирками протягом 24-годинного інтервалу дозування. T1/2 становить 65-72 год. Великий Vd (33.3 л/кг) і високий кліренс плазми (10.2 мл/хв/кг) дозволяють припустити, що тривалий T1/2 є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим його повільним вивільненням. Показання для застосування. Азитроміцин Для Системного Застосування. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами, у т.ч. бронхіт, пневмонія, інфекції шкіри та м'яких тканин, середній отит, синусит, фарингіт, тонзиліт, гонорейний та негонорейний уретрит та/або цервіцит, хвороба Лайма (бореліоз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів; рідко – холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дерматологічні реакції: рідко – фотосенсибілізація. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови; рідко – сонливість, слабкість. З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях. З боку сечостатевої системи: вагініт; рідко – кандидоз, нефрит, підвищення залишкового азоту сечовини. Інші: рідко – гіперглікемія, артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням нозологічної форми, тяжкості перебігу захворювання та чутливості збудника. Дорослим усередину – 0.25-1 г 1 раз на добу; дітям – 5-10 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість прийому 2-5 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки. З обережністю застосовують у разі порушення функції нирок. Азитроміцин слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 2 години після їди або антацидів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 131,00 мг або 262,00 мг або 524,00 мг (у перерахунку на азитроміцин) - 125,00 мг або 250,00 мг або 500,00 мг; допоміжні речовини (ядро): кальцію гідрофосфату дигідрат 25,90 мг або 51,80 мг або 103,60 мг; целюлоза мікрокристалічна 7,80 мг або 15,60 мг або 31,20 мг; гіпролоза 13,30 мг або 26,60 мг або 53,20 мг; натрію лаурилсульфат 0,60 мг або 1,20 мг або 2,40 мг; кроскармеллозу натрію 7,60 мг або 15,20 мг або 30,40 мг; стеарат магнію 1,90 мг або 3,80 мг або 7,60 мг; тальк 1,90 мг, або 3,80 мг або 7,60 мг; допоміжні речовини (плівкова оболонка): VIVACOAT®, тип PA-1P-000 - 5,00 мг або 10,00 мг або 20,00 мг (полідекстроза - 0,75 мг або 1,5 мг або 3,0 мг, титану діоксид - 1,5 мг або 3,0 мг 5 або 6. мг або 1,0 мг або 2,0 мг поліетиленгліколю 3350 - 0,3 мг або 0,6 мг або 1,2 мг, гіпромелоза 6 - 1,95 мг або 3,9 мг або 7,8 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою 500 мг. По 3 таблетки в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 6 таблеток у банку із поліетилену низького тиску. 1, 2 контурні осередкові упаковки або 1 банку з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з ризиком на одній стороні. Поперечний переріз: білий або майже білий.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразової дози 500 мг: біодоступність – 37 % (ефект «первинного проходження» через печінку), максимальна концентрація (Cmax) (0,4 мг/л) у плазмі крові досягається через 2–3 години. Розподіл. Здається обсяг розподілу - 31,1 л/кг, зв'язування з білками плазми крові назад пропорційно до сироваткової концентрації і становить 7-50%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Метаболізм. Азитроміцин деметилюється у печінці, втрачаючи активність. Виведення. У азитроміцину дуже тривалий період напіввиведення – 35-50 годин. Період напіввиведення з тканин значно довший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться, переважно у незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація [МІК], мг/мл) Мікроорганізми МІК, мг/л Чутливі Стійкі Staphylococcus spp. ≤1 >2 Streptococcus spp. (групи A, C, G) ≤0,25 >0,5 Streptococcus pneumoniae ≤0,25 >0,5 Haemophilus influenzae ≤0,12 >4 Moraxella catarrhalis ≤0,5 >0,5 Neisseria gonorrhoeae ≤0,25 >0,5 Найчастіше чутливі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus метицилін-чутливий Streptococcus pneumoniae пеніцилін-чутливий Streptococcus pyogenes. Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae. Анаероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumonia, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae пеніцилін-стійкий Спочатку стійкі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (Метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів). Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину Анаероби: Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційні та запальні захворювання, викликані мікроорганізмами, чутливими до препарату, в тому числі: інфекції органів верхніх дихальних шляхів і ЛОР (фарингіт / тонзиліт, синусит, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у тому числі викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів або до інших компонентів препарату; важкі порушення функції печінки; діти у віці до 12 років з масою тіла менше 45 кг (для 500 мг таблетки); дітям до 3 років (для таблеток 125 мг); одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: Міастенія гравіс, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; Термінальна ниркова недостатність зі ШКФ (швидкістю клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприіном препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяПід час вагітності та в період грудного вигодовування, вона використовується тільки тоді, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду та дитини. Якщо необхідно використовувати препарат під час грудного вигодовування, рекомендується призупинити грудне вигодовування. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) рекомендує азитроміцин як препарат вибору при лікуванні хламідійної інфекції у вагітних.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; невідома частота - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі порушення функції печінки тяжкого ступеня); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ) в плазмі крові, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної ф плазмі крові, підвищення вмісту хлоридів у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують Сmах у плазмі крові на 30%, тому препарат азитроміцин слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому антацидних препаратів та їжі. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показників диданозину порівняно з групою плацебо. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Алкалоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Препарати, що метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в крові (на основі аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі крові у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до прийому азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймали здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідних кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують антикоагулянти непрямої дії для вживання (похідні кумарину). Циклоспорин У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення Сmах та площі під кривою "концентрація-час" від 0 до 5 годин (AUC0-5) циклоспорину в плазмі крові. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові та, відповідно, коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Сmах азитроміцину (на 18%) у плазмі крові, що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значимих побічних ефектів не спостерігалося, і корекція дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібна. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Сmах силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту у плазмі крові. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може викликати аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило значного впливу на Cmax у плазмі крові, загальну експозицію або ниркове виведення триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину в сироватці крові відповідали концентраціям, що виявляються, в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди, 1 раз на добу. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла понад 45 кг При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов, кожи и мягких тканей: по 1 таблетке (500 мг) или 2 таблетки (250 мг) 1 раз сутки в течение 3-х дней (курсовая доза 1,5 г). При акне вульгарис средней степени тяжести: по 1 таблетке (500 мг) или 2 таблетки (250 мг) 1 раз в сутки в течение 3-х дней, затем по 1 таблетке (500 мг) или 2 таблетки (250 мг) 1 раз в неделю в течение 9 недель (курсовая доза 6,0 г). Первую еженедельную таблетку 500 мг (или 2 таблетки по 250 мг) следует принять через 7 дней после приема первой ежедневной таблетки 500 мг (или 2 таблеток по 250 мг) (8-ой день от начала лечения), последующие 8 еженедельных таблеток по 500 мг (или 2 таблетки по 250 мг) - с интервалом в 7 дней. При болезни Лайма (начальная стадия боррелиоза) - мигрирующей эритеме (erythema migrans): 1 раз в сутки в течение 5 дней: 1 -й день - 1,0 г (2 таблетки по 500 мг или 4 таблетки по 250 мг), затем со 2-го по 5-й день - по 1 таблетке (500 мг) или 2 таблетки (250 мг) (курсовая доза 3,0 г). При инфекциях мочеполовых путей, вызванных Chlamydia trachomatis (уретрит, цервицит): неосложненный уретрит/цервицит - 1,0 г (2 таблетки по 500 мг или 4 таблетки по 250 мг) однократно. Дети в возрасте от 3 до 12 лет с массой тела менее 45 кг При инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, ЛОР-органов, кожи и мягких тканей: из расчета 10 мг/кг массы тела 1 раз в сутки в течение 3 дней (курсовая доза 30 мг/кг). Для удобства дозирования рекомендуется воспользоваться таблицей 1. Таблица 1. Расчет дозы азитромицина для детей с массой тела менее 45 кг Масса тела 18-30 кг - 250 мг азитромицина. Масса тела 31-44 кг - 375 мг азитромицина. Масса тела не менее 45 кг - применяют дозы, рекомендованные для взрослых. При фарингите/тонзиллите, вызванных Streptococcus pyogenes: азитромицин применяют в дозе 20 мг/кг/сут в течение 3 дней (курсовая доза 60 мг/кг). Максимальная суточная доза составляет 500 мг. При болезни Лайма (начальная стадия боррелиоза) - мигрирующей эритеме (erythema migrans): по 20 мг/кг 1 раз в сутки в 1-й день, затем из расчета 10 мг/кг 1 раз в сутки со 2- го по 5-й день. Особые группы пациентов При нарушении функции почек: у пациентов с СКФ 10-80 мл/мин коррекция дозы не требуется. При нарушении функции печени: при применении у пациентов с нарушением функции печени легкой и средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Пацієнти похилого віку: корекція дози не потрібна. Оскільки пацієнти похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід бути обережними при застосуванні препарату у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі шлуночкової аритмії типу "пірует".ПередозуванняТипові симптоми передозування: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: загальне симптоматичне і підтримуюче. Антидоту відсутній.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози азитроміцину пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Азитроміцин слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому антацидних лікарських препаратів. Азитроміцин слід приймати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушенні функції нирок: у пацієнтів із СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії азитроміцином слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, зокрема грибкових. Азитроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакологічні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому застосуванні азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишечнику, протипоказані. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу “пірует”. Следует соблюдать осторожность при применении азитромицина у пациентов с наличием проаритмогенных факторов (особенно у пациентов пожилого возраста), в том числе с врожденным или приобретенным удлинением интервала QT, у пациентов, принимающих антиаритмические препараты классов IA (хинидин, прокаинамид), III (дофетилид, амиодарон и соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотические препараты (пимозид), антидепрессанты (циталопрам), фторхинолоны (моксифлоксацин и левофлоксацин), у пациентов с нарушениями водно-электролитного баланса, особенно в случае гипокалиемии или гипомагниемии, с клинически значимой брадикардией, аритмией сердца или тяжелой сердечной недостаточностью. Применение азитромицина может спровоцировать развитие миастенического синдрома или вызвать обострение миастении. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
363,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 104,82 мг (у перерахунку на азитроміцин - 100,00 мг); Допоміжні речовини: лактитол – 200,00 мг; натрію карбонат безводний – 83,00 мг; кросповідон (колідон CL-M) - 65,00 мг; ароматизатор полуничний – 55,00 мг; натрію бензоат – 16,50 мг; камедь ксантанова - 15,00 мг; ароматизатор яблучний – 13,75 мг; ароматизатор коричневий – 13,75 мг; титану діоксид – 10,00 мг; кремнію діоксид колоїдний – 5,50 мг; ароматизатор м'ятний – 0,50 мг; сахароза до маси – 3,75 г. По 16,5 г у флакони з темного скла місткістю 60 мл з пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з силікагелевою вставкою. По 1 флакону разом із шприцом для дозування та інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПорошок білого або жовтувато-білого кольору із слабким фруктовим запахом. Готова суспензія: від білого до світло-жовтого кольору, гомогенна із слабким фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0,5 г – 37 % (ефект першого проходження через печінку), максимальна концентрація (Cmax) після перорального прийому 0,5 г – 0,4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 2 -3 ч. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці. Об'єм розподілу – 31,1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові та становить 7-50 %. Азитроміцин – кислотостійкий, ліпофілен. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає у дихальні шляхи, внутрішні органи та тканини, включаючи передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції також транспортується фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами,де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрація на 24-34% вища, ніж у здорових тканинах і корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Більше 50% препарату виводиться через кишечник у незміненому вигляді нирками. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику: Cmax збільшується (на 31 %), показник площа під кривою «концентрація-час» (AUC) не змінюється. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи макролідів-азалідів, надає бактеріостатичну дію. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л): Мікроорганізм Staphylococcus - МІК Чутливі ≤ 1 мг/л; Стійкі >2 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus A, B, C, G - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus pneumoniae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Haemophilus influenzae - МІК Чутливі ≤ 0,12; Стійкі >4 мг/л; Мікроорганізм Moraxella catarrhalis - МІК Чутливі ≤ 0,5; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Neisseria gonorrhoeae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л. Чутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae. Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp. Інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Помірно чутливі чи нечутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірковано чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Метицилін-стійкі штами Staphylococcus aureus. Анаероби: група Bacteroides fragilis; Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів, стійкі до азитроміцину.ІнструкціяСуспензію готують безпосередньо перед застосуванням. Порошок у флаконі попередньо струшують, додають 12 мл кип'яченої та охолодженої до кімнатної температури води, використовуючи шприц для дозування, перемішують, отримуючи однорідну суспензію. Для точного дозування суспензії слід користуватися шприцом, який потрібно добре споліскувати водою після кожного застосування. Після розведення готову суспензію слід зберігати не більше 5 днів у холодильнику, але не заморожувати. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна; при застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, у літніх пацієнтів корекція дози не потрібна.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин: бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans)/Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину (в тому числі інших макролідів) або інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю); грудне годування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 6 місяців; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до еритроміцину; кетолідам. З обережністю: вагітність, міастенія, легкої і помірної дисфункцією печінки, легкої до помірної дисфункції нирок (кліренс креатиніну більше 40 мл / хв), цукровий діабет, у пацієнтів з proarrhythmogenic факторів (особливо у літніх пацієнтів): з вродженою чи набутою пролонгацією інтервалу QT, у пацієнтів , які отримують терапію з класом IA антиаритмічних (хінідин, прокаїнамід), III (Dofetilide, аміодарон і соталол), цизаприд, терфенадину, нейролептики (пімозид), антидепресанти (citalopramolones), fluorochinifloxin і левофлоксацину), з порушеннями в водно-електролітний баланс, особливо в разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічний значущою брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю;одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяВагітність При вагітності азитроміцин застосовують лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. При необхідності застосування азитроміцину в період грудного вигодовування рекомендується призупинити грудне вигодовування.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання – нечасто: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота: псевдомембранозний коліт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко: тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – нечасто: анорексія. Порушення з боку імунної системи – нечасто: ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота: анафілактична реакція Порушення з боку нервової системи – часто: головний біль; нечасто: запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко: ажитація; невідома частота: гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочений нюх, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. Порушення органу зору - часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - нечасті: розлад слуху, вертиго; невідома частота: порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи – нечасто: відчуття серцебиття; дуже рідко: аритмія; невідома частота: збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. Порушення з боку судин – нечасто: «припливи» крові до обличчя; невідома частота: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – дуже часто: діарея; часто: нудота, блювання, біль у животі; нечасто: метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко: зміна кольору язика, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: гепатит; рідко: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота: печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - нечасто: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко реакція фотосенсибілізації; невідома частота: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини – нечасто: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – нечасто: дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: метрорагії, порушення функції яєчок. Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто: підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаимодействие с лекарственными средствамиАнтациды (алюминий и магний содержащие) не влияют на биодоступность, но снижают концентрацию азитромицина в крови на 30 %, поэтому интервал между их приемом должен составлять 1 ч до или 2 ч после приема указанных препаратов. При одновременном применении с производными эрготамина и дигидроэрготамина возможно усиление токсического действия последних (вазоспазм, дизестезия). При совместном применении с антикоагулянтами непрямого действия кумаринового ряда (варфарин) пациентам необходим тщательный контроль протромбинового времени. Необхідно бути обережними при спільному призначенні терфенадину і азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину і макролідів викликає аритмію і подовження Q-Т інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні з циклоспорином необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідна корекція дози циклоспорину. При одночасному застосуванні з дигоксином необхідно контролювати концентрацію дигоксину в крові (можливе збільшення всмоктування дигоксину в кишечнику). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові, клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося та коригування дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нефінавіром. не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р450, не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармококінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферменту цитохрому Р450. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія, незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвабутину, метил, Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини.Спосіб застосування та дозиВсередині (спосіб введення визначається формою випуску), 1 раз в день, за 1 годину до або через 2 години після їжі. Після прийому препарату дитина повинна бути запропоновано випити кілька ковтків води, щоб він міг проковтнути іншу частину підвіски. Перед кожним прийомом препарату необхідно ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний протягом 20 хвилин після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин. При швидкості 10 мг / кг ваги тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза 30 мг / кг). Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини згідно зі схемою: Маса тіла 10-14 кг – доза 100 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 15-24 кг – доза 200 мг азитроміцину (5,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 25-34 кг – доза 300 мг азитроміцину (7,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 35-44 кг – доза 400 мг азитроміцину (10,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла не менше 45 кг – доза 500 мг азитроміцину (12,5 мл суспензії – відповідає дозі для дорослих пацієнтів) на 1 прийом. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати азитроміцин у формі порошку для приготування суспензії для внутрішнього прийому з концентрацією 100 мг/5 мл. Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини слід використовувати наведену нижче схему: Маса тіла 5 кг – доза 50 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 6 кг – доза 60 мг азитроміцину (3,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 7 кг – Доза 70 мг азитроміцину (3,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 8 кг – Доза 80 мг азитроміцину (4,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 9 кг – доза 90 мг азитроміцину (4,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 10 кг – доза 100 мг азитроміцину (5 мл суспензії) на 1 прийом. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, азитроміцин застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans). У 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу (курсова доза 60 мг/кг). У разі порушення функції нирок. У пацієнтів із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки. При застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. У літніх пацієнтів при застосуванні азитроміцину рекомендується дотримуватись особливої обережності у зв'язку з можливою наявністю проаритмогенних факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку серцевої аритмії та аритмії типу «пірует».ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози азитроміцину пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Азитроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Азитроміцин слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої та середньої тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії азитроміцином слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Азитроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана. При тривалому прийомі азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишок. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует», які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід) соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно . Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
409,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 209,64 мг (у перерахунку на азитроміцин - 200,00 мг); Допоміжні речовини: лактитол – 400,00 мг; натрію карбонат безводний – 83,00 мг; кросповідон (колідон CL-M) - 65,00 мг; ароматизатор полуничний – 55,00 мг; натрію бензоат – 16,50 мг; камедь ксантанова - 15,00 мг; ароматизатор яблучний – 13,75 мг; ароматизатор коричневий – 13,75 мг; титану діоксид – 10,00 мг; кремнію діоксид колоїдний – 5,50 мг; ароматизатор м'ятний – 0,50 мг; сахароза до маси – 3,75 г. По 16,5 г у флакони з темного скла місткістю 60 мл з пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з силікагелевою вставкою. По 1 флакону разом із шприцом для дозування та інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПорошок білого або жовтувато-білого кольору із слабким фруктовим запахом. Готова суспензія: від білого до світло-жовтого кольору, гомогенна із слабким фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0,5 г – 37 % (ефект першого проходження через печінку), максимальна концентрація (Cmax) після перорального прийому 0,5 г – 0,4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 2 -3 ч. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці. Об'єм розподілу – 31,1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові та становить 7-50 %. Азитроміцин – кислотостійкий, ліпофілен. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає у дихальні шляхи, внутрішні органи та тканини, включаючи передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції також транспортується фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами,де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрація на 24-34% вища, ніж у здорових тканинах і корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Більше 50% препарату виводиться через кишечник у незміненому вигляді нирками. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику: Cmax збільшується (на 31 %), показник площа під кривою «концентрація-час» (AUC) не змінюється. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи макролідів-азалідів, надає бактеріостатичну дію. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л): Мікроорганізм Staphylococcus - МІК Чутливі ≤ 1 мг/л; Стійкі >2 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus A, B, C, G - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus pneumoniae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Haemophilus influenzae - МІК Чутливі ≤ 0,12; Стійкі >4 мг/л; Мікроорганізм Moraxella catarrhalis - МІК Чутливі ≤ 0,5; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Neisseria gonorrhoeae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л. Чутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae. Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp. Інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Помірно чутливі чи нечутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірковано чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Метицилін-стійкі штами Staphylococcus aureus. Анаероби: група Bacteroides fragilis; Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів, стійкі до азитроміцину.ІнструкціяСуспензію готують безпосередньо перед застосуванням. Порошок у флаконі попередньо струшують, додають 12 мл кип'яченої та охолодженої до кімнатної температури води, використовуючи шприц для дозування, перемішують, отримуючи однорідну суспензію. Для точного дозування суспензії слід користуватися шприцом, який потрібно добре споліскувати водою після кожного застосування. Після розведення готову суспензію слід зберігати не більше 5 днів у холодильнику, але не заморожувати. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна; при застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, у літніх пацієнтів корекція дози не потрібна.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин: бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans)/Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину (в тому числі інших макролідів) або інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю); грудне годування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 6 місяців; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до еритроміцину; кетолідам. З обережністю: вагітність, міастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), цукровий діабет, у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид) та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня;одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяВагітність При вагітності азитроміцин застосовують лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. При необхідності застосування азитроміцину в період грудного вигодовування рекомендується призупинити грудне вигодовування.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання – нечасто: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота: псевдомембранозний коліт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко: тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – нечасто: анорексія. Порушення з боку імунної системи – нечасто: ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота: анафілактична реакція Порушення з боку нервової системи – часто: головний біль; нечасто: запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко: ажитація; невідома частота: гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочений нюх, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. Порушення органу зору - часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - нечасті: розлад слуху, вертиго; невідома частота: порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи – нечасто: відчуття серцебиття; дуже рідко: аритмія; невідома частота: збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. Порушення з боку судин – нечасто: «припливи» крові до обличчя; невідома частота: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – дуже часто: діарея; часто: нудота, блювання, біль у животі; нечасто: метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко: зміна кольору язика, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: гепатит; рідко: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота: печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - нечасто: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко реакція фотосенсибілізації; невідома частота: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини – нечасто: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – нечасто: дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: метрорагії, порушення функції яєчок. Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто: підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній і магній містять) не впливають на біодоступність, але знижують концентрацію азитроміцину в крові на 30%, тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 годину або 2 години після прийому зазначених препаратів. При одночасному застосуванні з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну можливе посилення токсичної дії останніх (вазоспазм, дизестезія). При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарину) пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Необхідно бути обережними при спільному призначенні терфенадину і азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину і макролідів викликає аритмію і подовження Q-Т інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні з циклоспорином необхідно контролювати концентрацію циклоспорину у крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідна корекція дози циклоспорину. При одночасному застосуванні з дигоксином необхідний контроль концентрації дигоксину в крові (можливе підвищення всмоктування дигоксину в кишечнику). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) викликає підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові, клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нефінавіром не вимагає. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р450, не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармококінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферменту цитохрому Р450. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія, незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвабутину, метил, Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо (спосіб застосування визначається формою випуску), 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату необхідно ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний протягом 20 хвилин після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин. З розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 десь у день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини згідно зі схемою: Маса тіла 10-14 кг – доза 100 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 15-24 кг – доза 200 мг азитроміцину (5,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 25-34 кг – доза 300 мг азитроміцину (7,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 35-44 кг – доза 400 мг азитроміцину (10,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла не менше 45 кг – доза 500 мг азитроміцину (12,5 мл суспензії – відповідає дозі для дорослих пацієнтів) на 1 прийом. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати азитроміцин у формі порошку для приготування суспензії для внутрішнього прийому з концентрацією 100 мг/5 мл. Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини слід використовувати наведену нижче схему: Маса тіла 5 кг – доза 50 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 6 кг – доза 60 мг азитроміцину (3,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 7 кг – Доза 70 мг азитроміцину (3,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 8 кг – Доза 80 мг азитроміцину (4,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 9 кг – доза 90 мг азитроміцину (4,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 10 кг – доза 100 мг азитроміцину (5 мл суспензії) на 1 прийом. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, азитроміцин застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans). У 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу (курсова доза 60 мг/кг). У разі порушення функції нирок. У пацієнтів із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки. При застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. У літніх пацієнтів при застосуванні азитроміцину рекомендується дотримуватись особливої обережності у зв'язку з можливою наявністю проаритмогенних факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку серцевої аритмії та аритмії типу «пірует».ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози азитроміцину пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Азитроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Азитроміцин слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої та середньої тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії азитроміцином слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Азитроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана. При тривалому прийомі азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишок. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует», які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід) соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно . Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: азитроміцин дигідрат (у перерахунку на азитроміцин) - 250 мг; Допоміжні речовини: лактулоза - 250 мг, повідон -9,30 мг, кальцію стеарат 5,60 мг, натрію лаурилсульфат -0,95 мг, целюлоза мікрокристалічна до одержання вмісту капсули масою 560 мг; Оболонка капсули (корпус): титану діоксид – 2%, желатин – до 100%; оболонка капсули (кришечка): барвник червоний [Понсо 4 RJ – 1,36 %, барвник заліза оксид червоний – 0,85 %, титану діоксид – 2,5 %, желатин до 100 %. Капсули по 250 мг, 6 штук на інд/уп.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули з білим корпусом та червоною кришкою. Вміст капсул – гранульований порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0.5 г - 37 % (ефект "першого проходження" через печінку), максимальна концентрація (Сmах) після перорального прийому 0,5 г - 0.4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2-3 год. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці крові. Об'єм розподілу -31.1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові та залишає 7-50 %. Азитроміцин кислотостійкий, ліпофіль. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, в т.ч. у передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції транспортується також фагоцитами (поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами), де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрація на 24-34% вища, ніж у здорових тканинах і корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. У метаболізмі азитроміцину беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Більше 50% азитроміцину виводиться кишечником у незміненому вигляді, 6% . Прийом їжі істотно змінює фармакокінетику: Сmах збільшується (на, 31%), показник площа під кривою "концентрація-час" (AUC) не змінюється. У літніх чоловіків (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Сmах (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. Діє бактеріостатично. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПриймати внутрішньо, незалежно від їди.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит). Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, зокрема викликані атиповими збудниками). Інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози). Неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит). Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК<40 мл/хв); одночасне застосування з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: міастенія; легке та помірне порушення функції печінки; легке та помірне порушення функції нирок (КК 40 мл/хв); пацієнти з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у похилому віці) - з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, пацієнти, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо при гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією або з тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Протипоказано дітям до 12 років та вагою менше 45 кг.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиРаз на добу по дві капсули 250 мг. Дорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів. ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по дві капсули 250 мг один раз на добу протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості: по дві капсули 250 мг один раз на добу протягом трьох днів, потім по 250 мг двічі на тиждень протягом 9 тижнів. Курсова доза 6,0 г. При мігруючій еритемі: в перший день одночасно 4 капсули по 250 мг, потім з 2 по 5 день по дві капсули щодня. Курсова доза 3,0 г. При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): одномоментно 4 капсули по 250 мг. Призначення пацієнтам із порушеннями функції нирок. Для пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок корекція дози не потрібна.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 262,03 мг (у перерахунку на азитроміцин - 250,00 мг; Допоміжні речовини: лактитол – 300,00 мг; кроскармелоза натрію – 35,00 мг; гіпоролоза – 35,00 мг; крохмаль прежелатинізований – 20,00 мг; магнію стеарат – 14,00 мг; натрію лаурилсульфат – 3,50 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,50 мг; целюлоза мікрокристалічна 102 до отримання таблетки без оболонки масою – 700,00 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 9,49 мг; титану діоксид – 5,20 мг; макрогол-4000 – 3,74 мг; тальк – 1,12 мг; повідон К-17 - 0,42 мг; барвник хіноліновий жовтий – 0,03 мг. По 6 таблеток дозуванням 250 мг, по 3 таблетки дозуванням 500 мг у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1 контурній комірковій упаковці разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсулоподібні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0,5 г – 37 % (ефект першого проходження через печінку), максимальна концентрація (Cmax) після перорального прийому 0,5 г – 0,4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 2 -3 ч. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці. Об'єм розподілу – 31,1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові та становить 7-50 %. Азитроміцин – кислотостійкий, ліпофілен. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає у дихальні шляхи, внутрішні органи та тканини, включаючи передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції також транспортується фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами,де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрація на 24-34% вища, ніж у здорових тканинах і корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Більше 50% препарату виводиться через кишечник у незміненому вигляді нирками. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику: Cmax збільшується (на 31 %), показник площа під кривою «концентрація-час» (AUC) не змінюється. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи макролідів-азалідів, надає бактеріостатичну дію. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л): Мікроорганізм Staphylococcus - МІК Чутливі ≤ 1 мг/л; Стійкі >2 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus A, B, C, G - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus pneumoniae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Haemophilus influenzae - МІК Чутливі ≤ 0,12; Стійкі >4 мг/л; Мікроорганізм Moraxella catarrhalis - МІК Чутливі ≤ 0,5; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Neisseria gonorrhoeae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л. Чутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae. Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp. Інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Помірно чутливі чи нечутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірковано чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Метицилін-стійкі штами Staphylococcus aureus. Анаероби: група Bacteroides fragilis; Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів, стійкі до азитроміцину.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин: бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans)/Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину (в тому числі інших макролідів) або інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю); грудне годування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 6 місяців; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до еритроміцину; кетолідам. З обережністю: вагітність, міастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), цукровий діабет, у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид) та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня;одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяВагітність При вагітності азитроміцин застосовують лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. При необхідності застосування азитроміцину в період грудного вигодовування рекомендується призупинити грудне вигодовування.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання – нечасто: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота: псевдомембранозний коліт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко: тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – нечасто: анорексія. Порушення з боку імунної системи – нечасто: ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота: анафілактична реакція Порушення з боку нервової системи – часто: головний біль; нечасто: запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко: ажитація; невідома частота: гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочений нюх, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. Порушення органу зору - часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - нечасті: розлад слуху, вертиго; невідома частота: порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи – нечасто: відчуття серцебиття; дуже рідко: аритмія; невідома частота: збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. Порушення з боку судин – нечасто: «припливи» крові до обличчя; невідома частота: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – дуже часто: діарея; часто: нудота, блювання, біль у животі; нечасто: метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко: зміна кольору язика, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: гепатит; рідко: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота: печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - нечасто: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко реакція фотосенсибілізації; невідома частота: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини – нечасто: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – нечасто: дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: метрорагії, порушення функції яєчок. Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто: підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній і магній містять) не впливають на біодоступність, але знижують концентрацію азитроміцину в крові на 30%, тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 годину або 2 години після прийому зазначених препаратів. При одночасному застосуванні з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну можливе посилення токсичної дії останніх (вазоспазм, дизестезія). При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарину) пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Необхідно бути обережними при спільному призначенні терфенадину і азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину і макролідів викликає аритмію і подовження Q-Т інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні з циклоспорином необхідно контролювати концентрацію циклоспорину у крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідна корекція дози циклоспорину. При одночасному застосуванні з дигоксином необхідний контроль концентрації дигоксину в крові (можливе підвищення всмоктування дигоксину в кишечнику). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) викликає підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові, клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нефінавіром не вимагає. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р450, не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармококінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферменту цитохрому Р450. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія, незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвабутину, метил, Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини.Спосіб застосування та дозиАзитроміцин Екомед приймають внутрішньо, не розжовуючи, 1 раз на добу. Препарат приймається принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди. Дорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по 0,5 г на добу протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості: по 0,5 г на добу протягом 3 днів, потім по 0,5 г один раз на тиждень протягом 9 тижнів. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8 день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. Курсова доза 6,0 г. При мігруючій еритемі: 1 раз на добу протягом 5 днів, 1 день 1,0 г, потім з 2 по 5 день по 0,5 г. Курсова доза 3,0 г. При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): 1,0 г одноразово. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, у пацієнтів похилого віку: корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Слід бути обережними у літніх пацієнтів з постійними проаритмогенними факторами у зв'язку з високим ризиком розвитку аритмій, у тому числі аритмії та типу «пірует».ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози азитроміцину пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Азитроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Азитроміцин слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої та середньої тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії азитроміцином слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Азитроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана. При тривалому прийомі азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишок. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует», які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід) соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно . Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) – 500 мг; Допоміжні речовини: лактулоза - 600 мг, кальцію фосфату дигідрат - 119.6 мг, крохмаль кукурудзяний - 48 мг, гіпромелоза - 10 мг, натрію лаурилсульфат - 2.4 мг, кроскармеллозу натрію - 40 мг, 000 мг ; Склад оболонки: (гіпромелоза – 18.98 мг, титану діоксид – 10.4 мг, макрогол 4000 – 8.32 мг, тальк – 2.24 мг, барвник тропеолін-О – 0.06 мг) – до 1440 мг. Таблетки по 500 мг, 3 штуки в інд/уп.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, капсулоподібні, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний широкий спектр.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0.5 г - 37 % (ефект "першого проходження" через печінку), максимальна концентрація (Сmах) після перорального прийому 0,5 г - 0.4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2-3 год. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці крові. Об'єм розподілу -31.1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові та залишає 7-50 %. Азитроміцин кислотостійкий, ліпофіль. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає в дихальні шляхи, сечостатеві органи та тканини, в т.ч. у передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції транспортується також фагоцитами (поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами), де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрація на 24-34% вища, ніж у здорових тканинах і корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. У метаболізмі азитроміцину беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Більше 50% азитроміцину виводиться кишечником у незміненому вигляді, 6% . Прийом їжі істотно змінює фармакокінетику: Сmах збільшується (на, 31%), показник площа під кривою "концентрація-час" (AUC) не змінюється. У літніх чоловіків (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Сmах (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. Діє бактеріостатично. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПриймати внутрішньо, не розжовуючи, незалежно від їди. Препарат приймається принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит). Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, зокрема викликані атиповими збудниками). Інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози). Неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит). Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК<40 мл/хв); одночасне застосування з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: міастенія; легке та помірне порушення функції печінки; легке та помірне порушення функції нирок (КК 40 мл/хв); пацієнти з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у похилому віці) - з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, пацієнти, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо при гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією або з тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Протипоказано дітям до 12 років та вагою менше 45 кг.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиДорослим (включаючи літніх людей) та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по 0.5 г на добу протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При звичайних вуграх середнього ступеня тяжкості: по 0.5 г/сут протягом 3 днів, потім по 0.5 г 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. Курсова доза: 6.0 г. При мігруючій еритемі: 1 раз на добу протягом 5 днів, 1-й день 1.0 г, потім з 2-го по 5-й день по 0.5 г. Курсова доза 3.0 г. При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): 1 г одноразово. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, у літніх пацієнтів корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: азитроміцин дигідрат (у перерахунку на азитроміцин) - 132,489 мг (125 мг), 264,978 мг (250 мг), 529,956 мг (500 мг); Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат (кальцію фосфат двозаміщений безводний) 16,301 мг, 32,602 мг, 65,204 мг; гіпромелоза (ГПМЦ 15 сПз) 1,500 мг, 3,000 мг, 6,000 мг; целюлоза мікрокристалічна 8,400 мг, 16,800 мг, 33,600 мг; крохмаль кукурудзяний 5,050 мг, 10,100 мг, 20,200 мг; крохмаль прежелатинізований 17,100 мг, 34,200 мг, 68,400 мг; натрію лаурилсульфат 0,610 мг, 1,220 мг, 2,440 мг; натрію кроскармеллозу 5,700 мг, 11,400 мг, 22,800 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,950 мг, 1,900 мг, 3,800 мг; стеарат магнію 1,900 мг, 3,800 мг, 7,600 мг; Допоміжні речовини оболонки: гіпромелоза (ГПМЦ 6 сПз) 3,400 мг, 6,800 мг, 13,600 мг; титану діоксид 0,660 мг, 1,320 мг, 2,640 мг; полісорбат-80 0,140 мг, 0,280 мг, 0,560 мг; тальк 2,800 мг, 5,600 мг, 11,200 мг По 6 таблеток (для дозування 125 мг), по 3 або 6 таблеток (для дозування 250 мг), по 3 таблетки (для дозування 500 мг) у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 контурне осередкове впакування по 6 таблеток (для дозування 125 мг), 1 контурне осередкове впакування по 3 таблетки (для дозування 500 мг), або 1 контурне осередкове впакування по 6 таблеток або 2 контурне осередкове впакування по 3 таблетки (5 доз) разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, на поперечному зрізі ядро майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому 500 мг біодоступність - 37% (ефект "першого проходження"), максимальна концентрація (0,4 мг/л) у крові створюється через 2-3 години, обсяг розподілу - 31,1 л/кг, зв'язування з білками. обернено пропорційно концентрації в крові і становить 7-50%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить гіcтогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення з тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться, в основному, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мт/л): Мікроорганізми МІК, мг/л Чутливі Стійкі Staphylococcus ≤ 1 >2 Streptococcus А, В, C, G ≤ 0,25 > 0,5 S. pneumoniae ≤0,25 > 0,5 H. influenzae ≤0,12 >4 M. catarrhalis ≤0,5 > 0,5 N. gonorrhoeae ≤0,25 > 0,5 Найчастіше чутливі мікроорганізми 1. Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus метицилін-чутливий; Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий; Streptococcus pyogenes. 2. Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae; Haemophilus parainfluenzae; Legionella pneumophila; Moraxella catarrhalis; Pasteurella multocida; Neisseria gonorrhoeae. 3. Анаероби: Clostridium perffingens; Fusobacterium spp.; Prevotella spp.; Porphyriomonas spp. 4. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis; Chlamydia pneumoniae; Chlamydia psittaci; Mycoplasma pneumoniae; Mycoplasma hominis; Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae пеніцилін – стійкий. Спочатку стійкі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis; Staphylococci (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину. Анаероби: Baderоides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема викликана атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит); хвороба Лайма (бореліоз) у початковій стадії (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату, еритроміцину, інших макролідів, кетолідів, сої та арахісу; тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю); дитячий вік до 12 років із масою тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: термінальна ниркова недостатність із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю); у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам) та фторхінолонами; з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії; з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину,циклоспорину; міастенія.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота псевдомембранозного коліту. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - синестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; невідома частота - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко - порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі порушення функції печінки тяжкого ступеня); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП). З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому цих препаратів та їжі. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину в порівнянні з групою плацебо. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, із субстратами Р-глікопротеїну. такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Алкалоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алколоїдів ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрації аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у постреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймали здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину). Циклоспорин У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин {500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/сут однократно), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Сmах азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Сmах силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило істотного впливу на Сmах, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметокеазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до або через 2 години після їжі 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг: при інфекціях верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при акне вульгарно середнього ступеня тяжкості - 500 мг на добу протягом 3-х днів, потім 500 мг на добу 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів (курсова доза - 6,0 г). Першу щотижневу таблетку слід застосовувати через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів; при інфекціях нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при інфекціях шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози) - 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза - 1,5 г); при інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит) – одноразово 1,0 г; при хворобі Лайма (бореліоз) у початковій стадії (еритема мігруюча) – 1,0 г у перший день та по 500 мг щодня з другого по п'ятий день (курсова доза – 3,0 г). При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Азітроміцин у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне (специфічного антидоту немає).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози препарату Азітроміцин пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Азітроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Азітроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки: при наявності симптомів порушення функції печінки, таких як: астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, - терапію препаратом Азитроміцин слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом Азітроміцин слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Азітроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Азітроміцин можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Азітроміцин, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует". Слід бути обережними при застосуванні препарату Азитроміцин у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин та -електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Азітроміцин може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Також при застосуванні еритроміцину та інших макролідів, повідомлялося про рідкісні випадки серйозних алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у рідкісних випадках з летальним результатом), шкірних реакцій, включаючи гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джон випадках з летальним результатом), лікарський висип з езинофіліей та системними проявами (DRESS-синдром). Деякі з таких реакцій, що розвинулися при застосуванні азитроміцину, набували рецидивуючого перебігу та вимагали тривалого лікування та спостереження. При розвитку алергічної реакції препарат слід відмінити та розпочати відповідне лікування. Слід пам'ятати, що після відміни симптоматичної терапії можливе відновлення симптомів алергічної реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи (запаморочення, сонливість, непритомність, судоми) та органу зору (порушення чіткості зорового сприйняття) слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: азитроміцин дигідрат (у перерахунку на азитроміцин) – 500 мг; Допоміжні речовини: кальцію стеарат, крохмаль 1500, крохмаль картопляний, кросповідон (колідон CL, колідон CL-F) (тип А), повідон (полівінілпіролідон, повідон К15, повідон К17), лактози моногідрат, тальк; Склад оболонки: гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза), макрогол 4000 (поліетиленоксид 4000, поліетиленгліколь 4000), титану діоксид (титану двоокис). Пігулки покриті плівковою оболонкою 500 мг. По 3 таблетки або 6 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 таблетки або 6 таблеток у полімерні банки з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку, або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 3 таблетки або 1 контурну осередкову упаковку по 6 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Швидко розподіляється по всьому організму, причому в тканинах досягаються високі концентрації антибіотика. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5-2,9 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 375%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10–50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватись у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах, особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу.Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24–34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у 2 етапи: період напіввиведення становить 14-20 годин в інтервалі від 8 до 24 годин після прийому препарату та 41 годин – в інтервалі від 24 до 72 годин, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. Виводиться препарат переважно через кишечник у постійному вигляді – 50%, невелика частина виводиться нирками – 6%.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S – субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічуючи синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Чутливі мікроорганізми: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Staphylococcus aureus (метилцилінчутливі штами), Streptococcus pneumoniaе (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми - Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми - Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; інші мікроорганізми - Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвивати резистентність до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Streptococcus pneumonia (пеніцилінрезистентні штами із середньою чутливістю до пеніцилінів). Мікроорганізми з початковою резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococci (метицилін – резистентні штами); анаеробні грампозитивні мікроорганізми – Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів, або інших компонентів препарату; порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С по Чайлд-П'ю); непереносимість лактози, дефіцит лактази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 12 років та/або маса тіла менше 45 кг. З обережністю: міастенія; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; термінальна ниркова недостатність із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв); у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон, соталол, цизаприіном) препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня; одночасне застосування варфарину, дигоксину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування (виділяється із грудним молоком).Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше ніж 1%, але менше ніж 10%; нечасто – не менше 0,1%, але не менше 1%; рідко – не менше ніж 0,01%, але менше ніж 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота – може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк; реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто – запаморочення, парестезії, порушення смакових відчуттів, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: не часто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота – порушення слуху, у тому числі глухота та/або "шум" у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; невідома частота - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто – метеоризм, диспепсія, гастрит, запор, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота – печінкова недостатність (у поодиноких випадках із летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження чи підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі кровіВзаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в плазмі крові на 30%, тому азитроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому цих препаратів та їжі. Цетиризин Одночасне застосування азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, із субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в плазмі крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) із зидовудином незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину спричинює збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Ізоферменти цитохрому Р450 Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Алкалоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не призводить до змін концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак, були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін Не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі крові у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин. Ціметідин Не виявлено впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідних кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину). Циклоспорин При одночасному застосуванні азитроміцину (500 мг/добу одноразово) та циклоспорину (10 мг/кг/добу однократно) виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmax) та площі під кривою "концентрація-час" (АUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові і відповідно коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) та флуконазолу (800 мг одноразово) не змінює фармакокінетику останнього. Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінюються, однак спостерігається зниження Сmax азитроміцину (на 18%), що не має клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликає статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг по 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у плазмі. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації цих препаратів та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При одночасному застосуванні не виявлено впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на АUC та Сmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило суттєвого впливу на Сmax, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину в плазмі відповідали виявленим в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, за 1 годину до або через 2 години після їди 1 раз на добу. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла вище 45 кг при інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин – 0,5 г/добу (1 таблетка) за 1 прийом протягом 3-х днів (курсова доза – 1,5 г (3 таблетки)). При акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості – 0,5 г (1 таблетка) 1 раз на день протягом 3 днів, потім 0,5 г (1 таблетка) 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів (курсова доза 6,0 г ). Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8 день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит) – одноразово 1 г (2 таблетки). При початковій стадії хвороби Лайма (бореліоз) – мігруючої еритеми (erythema migrans) – 1 г (2 таблетки) у перший день та 0,5 г (1 таблетка) щодня з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г (6 таблеток)) ). При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: при застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти: у літніх пацієнтів корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід бути обережними при застосуванні препарату АзітРус® ФОРТЕ у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует».ПередозуванняСимптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: симптоматична терапія; промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧи не приймати з їжею. У разі пропуску прийому однієї дози препарату, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами в 24 години. Препарат АзітРус® ФОРТЕ слід приймати принаймні за 1 годину до або через 2 години після прийому антацидних препаратів. Препарат АзітРус® ФОРТЕ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію препаратом АзітРус® ФОРТЕ слід припинити та провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом АзітРус® ФОРТЕ слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом АзітРус® ФОРТЕ слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат АзітРус® ФОРТЕ не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату АзітРус ФОРТЕ можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile, як легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату АзітРус ФОРТЕ, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует». Слід бути обережним при застосуванні препарату АзітРус ФОРТЕ у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III ( і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпокардієм, серцевої недостатністю тяжкого ступеня. Застосування препарату АзітРус® Форте може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) 500 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат, крохмаль 1500, крохмаль картопляний, кросповідон (колідон CL-M), повідон (полівінілпіролідон), лактоза, тальк, целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: ;гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленоксид 4000, поліетиленгліколь 4000), титану діоксид (титану двоокис). 3 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 3 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, овальні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Пригнічує РНК-залежний синтез білка чутливих мікроорганізмів. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes /група A/); грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Borrelia burgdorferi, Neisseria gonorrhoeae, Camp. анаеробних бактерій: Bacteroides fragilis. Азитроміцин активний також щодо Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Treponema pallidum. Активний також щодо Toxoplasma gondii.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому дози 500 мг біодоступність становить 37% за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Зв'язування з білками обернено пропорційно концентрації в плазмі крові і становить 7-50%. Здається Vd становить 31.1 л/кг. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Препарат метаболізується у печінці. Метаболіти не мають протимікробної активності. T1/2 дуже довгий - 35-50 год. T1/2 із тканин значно більше. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% нирками. Після внутрішньовенної інфузії азитроміцин швидко проникає із сироватки крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до вогнища запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1-4 г (концентрація розчину 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax у сироватці крові становила 1.14 мкг/мл. Cmin у сироватці крові (0.18 мкг/мл) відзначалася протягом 24 годин та AUC склала 8.03 мкг×мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні 3-годинні інфузії протягом від 2 до 5 днів. Vd складає 33.3 л/кг. Після введення азитроміцину щодня у дозі 500 мг (тривалість інфузії 1 год) протягом 5 днів у середньому 14% від дози виводиться нирками протягом 24-годинного інтервалу дозування. T1/2 становить 65-72 год. Великий Vd (33.3 л/кг) і високий кліренс плазми (10.2 мл/хв/кг) дозволяють припустити, що тривалий T1/2 є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим його повільним вивільненням.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами, у т.ч. бронхіт, пневмонія, інфекції шкіри та м'яких тканин, середній отит, синусит, фарингіт, тонзиліт, гонорейний та негонорейний уретрит та/або цервіцит, хвороба Лайма (бореліоз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів; рідко – холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дерматологічні реакції: рідко – фотосенсибілізація. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови; рідко – сонливість, слабкість. З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях. З боку сечостатевої системи: вагініт; рідко – кандидоз, нефрит, підвищення залишкового азоту сечовини. Інші: рідко – гіперглікемія, артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з алкалоїдами ріжків не можна виключити ризик розвитку ерготизму. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням нозологічної форми, тяжкості перебігу захворювання та чутливості збудника. Дорослим усередину – 0.25-1 г 1 раз на добу; дітям – 5-10 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість прийому 2-5 днів.ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки. З обережністю застосовують у разі порушення функції нирок. Азитроміцин слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 2 години після їди або антацидів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 262,0 мг (у перерахунку на азитроміцин - 250,0 мг); допоміжні речовини: манітол (маніт), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат; Склад желатинової капсули: титану діоксид, желатин. 3, 6, 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20 капсул у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку, 1, 2 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиКапсули білого кольору № 0. Вміст капсул – порошок від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому 500 мг біодоступність - 37% (ефект "першого проходження"), максимальна концентрація (0,4 мг/л) у крові створюється через 2-3 години, обсяг розподілу - 31,1 л/кг, зв'язування з білками. обернено пропорційно концентрації в крові і становить 7-50%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить гіcтогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення з тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться, в основному, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мт/л): Мікроорганізми МІК, мг/л Чутливі Стійкі Staphylococcus ≤ 1 >2 Streptococcus А, В, C, G ≤ 0,25 > 0,5 S. pneumoniae ≤0,25 > 0,5 H. influenzae ≤0,12 >4 M. catarrhalis ≤0,5 > 0,5 N. gonorrhoeae ≤0,25 > 0,5 Найчастіше чутливі мікроорганізми 1. Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus метицилін-чутливий; Streptococcus pneumoniae пеніцилінчутливий; Streptococcus pyogenes. 2. Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae; Haemophilus parainfluenzae; Legionella pneumophila; Moraxella catarrhalis; Pasteurella multocida; Neisseria gonorrhoeae. 3. Анаероби: Clostridium perffingens; Fusobacterium spp.; Prevotella spp.; Porphyriomonas spp. 4. Інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis; Chlamydia pneumoniae; Chlamydia psittaci; Mycoplasma pneumoniae; Mycoplasma hominis; Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae пеніцилін – стійкий. Спочатку стійкі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis; Staphylococci (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину. Анаероби: Baderоides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема викликана атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит); хвороба Лайма (бореліоз) у початковій стадії (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших компонентів препарату, еритроміцину, інших макролідів, кетолідів, сої та арахісу; тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю); дитячий вік до 12 років із масою тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном. З обережністю: термінальна ниркова недостатність із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) менше 10 мл/хв; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю); у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам) та фторхінолонами; з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії; з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину,циклоспорину; міастенія.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота псевдомембранозного коліту. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - синестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; невідома частота - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко - порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі порушення функції печінки тяжкого ступеня); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП). З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому цих препаратів та їжі. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксіінозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг на добу) та диданозину (400 мг на добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину в порівнянні з групою плацебо. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, із субстратами Р-глікопротеїну. такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Алкалоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алколоїдів ріжків не рекомендується. Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину та препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрації аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у постреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймали здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину). Циклоспорин У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин {500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/сут однократно), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігали зниження Сmах азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважних концентрацій азитроміцину у сироватці крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Сmах силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило істотного впливу на Сmах, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметокеазолу. Концентрації азитроміцину у сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.Спосіб застосування та дозиВсередину, за 1 годину до або через 2 години після їжі 1 раз на добу, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг: при інфекціях верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при акне вульгарно середнього ступеня тяжкості - 500 мг на добу протягом 3-х днів, потім 500 мг на добу 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів (курсова доза - 6,0 г). Першу щотижневу таблетку слід застосовувати через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів; при інфекціях нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками) – 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при інфекціях шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози) - 500 мг на добу за один прийом протягом 3 днів (курсова доза - 1,5 г); при інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит) – одноразово 1,0 г; при хворобі Лайма (бореліоз) у початковій стадії (еритема мігруюча) – 1,0 г у перший день та по 500 мг щодня з другого по п'ятий день (курсова доза – 3,0 г). При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки: у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти: корекція дози не потрібна. Оскільки люди похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Азітроміцин у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне (специфічного антидоту немає).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози препарату Азітроміцин пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Препарат Азітроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Препарат Азітроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. При порушенні функції печінки: при наявності симптомів порушення функції печінки, таких як: астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, - терапію препаратом Азитроміцин слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушенні функції нирок: у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом Азітроміцин слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Препарат Азітроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована. При тривалому прийомі препарату Азітроміцин можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Азітроміцин, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует". Слід бути обережними при застосуванні препарату Азитроміцин у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів ІА (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин та -електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю. Застосування препарату Азітроміцин може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Також при застосуванні еритроміцину та інших макролідів, повідомлялося про рідкісні випадки серйозних алергічних реакцій, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у рідкісних випадках з летальним результатом), шкірних реакцій, включаючи гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джон випадках з летальним результатом), лікарський висип з езинофіліей та системними проявами (DRESS-синдром). Деякі з таких реакцій, що розвинулися при застосуванні азитроміцину, набували рецидивуючого перебігу та вимагали тривалого лікування та спостереження. При розвитку алергічної реакції препарат слід відмінити та розпочати відповідне лікування. Слід пам'ятати, що після відміни симптоматичної терапії можливе відновлення симптомів алергічної реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи (запаморочення, сонливість, непритомність, судоми) та органу зору (порушення чіткості зорового сприйняття) слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 262,02 мг (у перерахунку на азитроміцин -250,00 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат – 61,98 мг; целюлоза мікрокристалічна – 40,60 мг; магнію стеарат – 3,70 мг; повідон К-17 (полівінілпіролідон низькомолекулярний) - 1,00 мг; натрію лаурилсульфат – 0,70 мг; капсули тверді желатинові: діоксид титану - 2,0%, желатин - до 100%. 6 або 10 капсул у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 6 капсул у банці з поліетилену високої щільності. 1 контурна коміркова упаковка по 6 капсул, 1 контурна коміркова упаковка по 10 капсул або одна банка разом з інструкцією з медичного застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 білого кольору. Вміст капсул – порошок білого або білого зі світло-жовтим відтінком кольору. Допускається наявність конгломератів, які при натисканні скляною паличкою легко перетворюються на сипучий порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому 500 мг біодоступність - 37% (ефект "першого проходження"), максимальна концентрація в крові (0,4 мг/л) досягається через 2-3 години, обсяг розподілу - 31,1 л/кг, зв'язування з білками. плазми крові обернено пропорційно концентрації в крові і становить 7-50%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проходить через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення – 35-50 годин. Період напіввиведення із тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками. У печінці деметилюється, втрачаючи активність.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії із групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Таблиця. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (мінімальна інгібуюча концентрація (МІК), мг/л) Мікроорганізми МІК, мг/л чутливі стійкі Staphylococcus spp. ≤ 1 >2 Streptococcus А, В, С, G ≤0,25 >0,5 S. pneumoniae ≤0,25 >0,5 Н. influenzae ≤0,12 > 4 М. catarrhalis ≤0,5 >0,5 N. gonorrhoeae ≤0,25 >0,5 Найчастіше до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus pyogenes; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема викликана атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози, акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості); інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів, або інших компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (клас С по Чайлд-П'ю); дитячий вік до 12 років з масою тіла менше 45 кг (для цієї лікарської форми); одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Міастенія; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (класи А та В за класифікацією Чайлд-Пью); термінальна ниркова недостатність із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину, терфенадину.Вагітність та лактаціяВагітність При вагітності азитроміцин застосовують лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування За необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування рекомендується призупинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; частота невідома - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; частота невідома – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; частота невідома - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; частота невідома - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, "припливи" крові до обличчя; частота невідома - зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; частота невідома - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі порушення функції печінки тяжкого ступеня), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; частота невідома – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні препарати Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують максимальну концентрацію в крові на 30%, тому препарат слід приймати принаймні за годину до або через дві години після прийому цих препаратів або їди. Цетиризин Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії та суттєвої зміни інтервалу QT. Діданозин (дідезоксііпозин) Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг/добу) та диданозину (400 мг/добу) у 6 ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило змін фармакокінетичних показань диданозину порівняно з групою плацебо. Дігоксин (субстрати Р-глікопротеїну) Одночасне застосування макролідних антибіотиків, у тому числі азитроміцину, із субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в плазмі крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину та дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину у плазмі крові. Зідовудін Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 або 600 мг) незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях, подібних до еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є інгібітором та індуктором ізоферментів системи цитохрому Р450. Аторвастатин Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Карбамазепін У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну та його активного метаболіту у плазмі у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин. Ціметідин У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину) У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, який приймали здорові добровольці. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину та антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинно-наслідковий зв'язок не встановлений, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину). Циклоспорин У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом трьох днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово), а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення максимальної концентрації у плазмі крові (Сmах) та площі під кривою "концентрація-час" (AUC0-5) циклоспорину. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. Ефавіренз Одночасне застосування азитроміцину (600 мг на добу одноразово) та ефавірензу (400 мг на добу) щодня протягом 7 днів не викликало жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Флуконазол Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте при цьому спостерігалося зниження Сmах азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення. Індинавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не викликало статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг тричі на добу протягом 5 днів). Метилпреднізолон Азитроміцин не істотно впливає на фармакокінетику метилпреднізолону. Нелфінавір Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг три рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значимих побічних ефектів немає. Корекція дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібна. Рифабутін Одночасне застосування азитроміцину та рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у плазмі. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Сілденафіл При застосуванні у здорових добровольців не отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу щодня протягом 3 днів) на AUC та Сmах силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Терфенадін У фармакокінетичних дослідженнях не було отримано доказів взаємодії між азитроміцином та терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, проте не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. Теофілін Не виявлено взаємодії між азитроміцином та теофіліном. Тріазолам/мідазолам Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з тріазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено. Триметоприм/сульфаметоксазол Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило істотного впливу на Сmах, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину в плазмі відповідали виявленим в інших дослідженнях. Алкалоїди ріжків Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу принаймні за 1 годину до або через 2 години після їди. Дорослі (включаючи літніх пацієнтів) та діти віком від 12 років з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по 500 мг (2 капсули) один раз на добу протягом 3-х днів (курсова доза – 1,5 г). При акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості: по 500 мг (2 капсули) один раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг (2 капсули) один раз на тиждень протягом 9 тижнів (курсова доза 6,0 г). Першу щотижневу дозу 500 мг (2 капсули) слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної дози 500 мг (2 капсули) (восьмий день від початку лікування), наступні 8 щотижневих доз по 500 мг (2 капсули) – з інтервалом у 7 днів . При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) – мігруючої еритеми (erythema migrans): один раз на добу протягом 5 днів: перший день – 1,0 г (4 капсули), потім з другого до п'ятого дня – по 500 мг (2 капсули) ) (курсова доза – 3,0 г). При інфекціях сечостатевих шляхів, спричинених Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): неускладнений уретрит або цервіцит – одноразово 1,0 г (4 капсули). Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки При порушенні функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Оскільки літні пацієнти вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід бути обережним при застосуванні азитроміцину у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу "пірует".ПередозуванняСимптоми Нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування Симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози азитроміцину пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервами в 24 години. Азитроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Азитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок у пацієнтів із ШКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. Терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії азитроміцином слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Азитроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана. При тривалому прийомі азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишок. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу “пірует”. Слід бути обережним при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (доло) ), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічною значимістю. Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: азитроміцин дигідрат - 262.026 мг, що відповідає вмісту азитроміцину 250 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 42.5 мг, кроскармеллозу натрію – 9 мг, кальцію гідрофосфат – 115.625 мг, магнію стеарат – 6.375 мг, натрію лаурилсульфат – 1.5 мг; Состав оболочки: гипромеллоза 2910/5 - 7.3 мг, титана диоксид - 3.1 мг, макрогол 6000 - 700 мкг, тальк - 1.25 мг, эмульсия симетикона SE4 (вода - 67.4%, силоксаны и силиконы - 30%, целлюлоза метилированная - 2.5%, сорбінова кислота – 0.1%) – 50 мкг, полісорбат 80 – 100 мкг. 6 шт. - блістери, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему