Азитромицин 500мг 3 шт капсулы

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин дигідрат 524.052 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 85 мг, кроскармеллозу натрію – 18 мг, кальцію гідрофосфат – 231.25 мг, магнію стеарат – 12.75 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг; Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 14.6 мг, титану діоксид - 6.2 мг, макрогол 6000 - 1.4 мг, тальк - 2.5 мг, емульсія симетикону SE4 (вода - 67.4%, силоксани і силікони -5, 5%). сорбінова кислота – 0.1%) – 100 мкг, полісорбат 80 – 200 мкг. Пігулки покриті плівковою оболонкою в блістері 3 шт. в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 104,82 мг (у перерахунку на азитроміцин - 100,00 мг); Допоміжні речовини: лактитол – 200,00 мг; натрію карбонат безводний – 83,00 мг; кросповідон (колідон CL-M) - 65,00 мг; ароматизатор полуничний – 55,00 мг; натрію бензоат – 16,50 мг; камедь ксантанова - 15,00 мг; ароматизатор яблучний – 13,75 мг; ароматизатор коричневий – 13,75 мг; титану діоксид – 10,00 мг; кремнію діоксид колоїдний – 5,50 мг; ароматизатор м'ятний – 0,50 мг; сахароза до маси – 3,75 г. По 16,5 г у флакони з темного скла місткістю 60 мл з пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з силікагелевою вставкою. По 1 флакону разом із шприцом для дозування та інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПорошок білого або жовтувато-білого кольору із слабким фруктовим запахом. Готова суспензія: від білого до світло-жовтого кольору, гомогенна із слабким фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0,5 г – 37 % (ефект першого проходження через печінку), максимальна концентрація (Cmax) після перорального прийому 0,5 г – 0,4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 2 -3 ч. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці. Об'єм розподілу – 31,1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові та становить 7-50 %. Азитроміцин – кислотостійкий, ліпофілен. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає у дихальні шляхи, внутрішні органи та тканини, включаючи передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції також транспортується фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами,де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрація на 24-34% вища, ніж у здорових тканинах і корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Більше 50% препарату виводиться через кишечник у незміненому вигляді нирками. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику: Cmax збільшується (на 31 %), показник площа під кривою «концентрація-час» (AUC) не змінюється. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи макролідів-азалідів, надає бактеріостатичну дію. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л): Мікроорганізм Staphylococcus - МІК Чутливі ≤ 1 мг/л; Стійкі >2 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus A, B, C, G - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus pneumoniae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Haemophilus influenzae - МІК Чутливі ≤ 0,12; Стійкі >4 мг/л; Мікроорганізм Moraxella catarrhalis - МІК Чутливі ≤ 0,5; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Neisseria gonorrhoeae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л. Чутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae. Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp. Інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Помірно чутливі чи нечутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірковано чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Метицилін-стійкі штами Staphylococcus aureus. Анаероби: група Bacteroides fragilis; Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів, стійкі до азитроміцину.ІнструкціяСуспензію готують безпосередньо перед застосуванням. Порошок у флаконі попередньо струшують, додають 12 мл кип'яченої та охолодженої до кімнатної температури води, використовуючи шприц для дозування, перемішують, отримуючи однорідну суспензію. Для точного дозування суспензії слід користуватися шприцом, який потрібно добре споліскувати водою після кожного застосування. Після розведення готову суспензію слід зберігати не більше 5 днів у холодильнику, але не заморожувати. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна; при застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, у літніх пацієнтів корекція дози не потрібна.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин: бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans)/Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину (в тому числі інших макролідів) або інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю); грудне годування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 6 місяців; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до еритроміцину; кетолідам. З обережністю: вагітність, міастенія, легкої і помірної дисфункцією печінки, легкої до помірної дисфункції нирок (кліренс креатиніну більше 40 мл / хв), цукровий діабет, у пацієнтів з proarrhythmogenic факторів (особливо у літніх пацієнтів): з вродженою чи набутою пролонгацією інтервалу QT, у пацієнтів , які отримують терапію з класом IA антиаритмічних (хінідин, прокаїнамід), III (Dofetilide, аміодарон і соталол), цизаприд, терфенадину, нейролептики (пімозид), антидепресанти (citalopramolones), fluorochinifloxin і левофлоксацину), з порушеннями в водно-електролітний баланс, особливо в разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічний значущою брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю;одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяВагітність При вагітності азитроміцин застосовують лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. При необхідності застосування азитроміцину в період грудного вигодовування рекомендується призупинити грудне вигодовування.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання – нечасто: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота: псевдомембранозний коліт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко: тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – нечасто: анорексія. Порушення з боку імунної системи – нечасто: ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота: анафілактична реакція Порушення з боку нервової системи – часто: головний біль; нечасто: запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко: ажитація; невідома частота: гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочений нюх, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. Порушення органу зору - часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - нечасті: розлад слуху, вертиго; невідома частота: порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи – нечасто: відчуття серцебиття; дуже рідко: аритмія; невідома частота: збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. Порушення з боку судин – нечасто: «припливи» крові до обличчя; невідома частота: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – дуже часто: діарея; часто: нудота, блювання, біль у животі; нечасто: метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко: зміна кольору язика, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: гепатит; рідко: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота: печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - нечасто: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко реакція фотосенсибілізації; невідома частота: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини – нечасто: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – нечасто: дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: метрорагії, порушення функції яєчок. Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто: підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаимодействие с лекарственными средствамиАнтациды (алюминий и магний содержащие) не влияют на биодоступность, но снижают концентрацию азитромицина в крови на 30 %, поэтому интервал между их приемом должен составлять 1 ч до или 2 ч после приема указанных препаратов. При одновременном применении с производными эрготамина и дигидроэрготамина возможно усиление токсического действия последних (вазоспазм, дизестезия). При совместном применении с антикоагулянтами непрямого действия кумаринового ряда (варфарин) пациентам необходим тщательный контроль протромбинового времени. Необхідно бути обережними при спільному призначенні терфенадину і азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину і макролідів викликає аритмію і подовження Q-Т інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні з циклоспорином необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідна корекція дози циклоспорину. При одночасному застосуванні з дигоксином необхідно контролювати концентрацію дигоксину в крові (можливе збільшення всмоктування дигоксину в кишечнику). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові, клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося та коригування дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нефінавіром. не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р450, не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармококінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферменту цитохрому Р450. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія, незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвабутину, метил, Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини.Спосіб застосування та дозиВсередині (спосіб введення визначається формою випуску), 1 раз в день, за 1 годину до або через 2 години після їжі. Після прийому препарату дитина повинна бути запропоновано випити кілька ковтків води, щоб він міг проковтнути іншу частину підвіски. Перед кожним прийомом препарату необхідно ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний протягом 20 хвилин після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин. При швидкості 10 мг / кг ваги тіла 1 раз на добу протягом 3 днів (курсова доза 30 мг / кг). Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини згідно зі схемою: Маса тіла 10-14 кг – доза 100 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 15-24 кг – доза 200 мг азитроміцину (5,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 25-34 кг – доза 300 мг азитроміцину (7,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 35-44 кг – доза 400 мг азитроміцину (10,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла не менше 45 кг – доза 500 мг азитроміцину (12,5 мл суспензії – відповідає дозі для дорослих пацієнтів) на 1 прийом. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати азитроміцин у формі порошку для приготування суспензії для внутрішнього прийому з концентрацією 100 мг/5 мл. Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини слід використовувати наведену нижче схему: Маса тіла 5 кг – доза 50 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 6 кг – доза 60 мг азитроміцину (3,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 7 кг – Доза 70 мг азитроміцину (3,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 8 кг – Доза 80 мг азитроміцину (4,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 9 кг – доза 90 мг азитроміцину (4,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 10 кг – доза 100 мг азитроміцину (5 мл суспензії) на 1 прийом. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, азитроміцин застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans). У 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу (курсова доза 60 мг/кг). У разі порушення функції нирок. У пацієнтів із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки. При застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. У літніх пацієнтів при застосуванні азитроміцину рекомендується дотримуватись особливої ​​обережності у зв'язку з можливою наявністю проаритмогенних факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку серцевої аритмії та аритмії типу «пірует».ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози азитроміцину пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Азитроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Азитроміцин слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої та середньої тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії азитроміцином слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Азитроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана. При тривалому прийомі азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишок. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует», які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід) соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно . Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 5 мл: Діюча речовина: азитроміцин дигідрат - 209,64 мг (у перерахунку на азитроміцин - 200,00 мг); Допоміжні речовини: лактитол – 400,00 мг; натрію карбонат безводний – 83,00 мг; кросповідон (колідон CL-M) - 65,00 мг; ароматизатор полуничний – 55,00 мг; натрію бензоат – 16,50 мг; камедь ксантанова - 15,00 мг; ароматизатор яблучний – 13,75 мг; ароматизатор коричневий – 13,75 мг; титану діоксид – 10,00 мг; кремнію діоксид колоїдний – 5,50 мг; ароматизатор м'ятний – 0,50 мг; сахароза до маси – 3,75 г. По 16,5 г у флакони з темного скла місткістю 60 мл з пластмасовою кришкою, що нагвинчується, з силікагелевою вставкою. По 1 флакону разом із шприцом для дозування та інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПорошок білого або жовтувато-білого кольору із слабким фруктовим запахом. Готова суспензія: від білого до світло-жовтого кольору, гомогенна із слабким фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик – азалід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Біодоступність після одноразового прийому 0,5 г – 37 % (ефект першого проходження через печінку), максимальна концентрація (Cmax) після перорального прийому 0,5 г – 0,4 мг/л, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 2 -3 ч. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у сироватці. Об'єм розподілу – 31,1 л/кг, зв'язування з білками плазми обернено пропорційно концентрації в крові та становить 7-50 %. Азитроміцин – кислотостійкий, ліпофілен. Легко проходить через гістогематичні бар'єри, добре проникає у дихальні шляхи, внутрішні органи та тканини, включаючи передміхурову залозу, шкіру та м'які тканини. До місця інфекції також транспортується фагоцитами, поліморфно-ядерними лейкоцитами та макрофагами,де вивільняється у присутності бактерій. Проникає через мембрани клітин та створює у них високі концентрації, що особливо важливо для ерадикації внутрішньоклітинно розташованих збудників. У вогнищах інфекції концентрація на 24-34% вища, ніж у здорових тканинах і корелює з вираженістю запального процесу. Зберігається в ефективних концентраціях протягом 5-7 днів після останньої дози. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У метаболізмі беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7, інгібітором яких він є. Плазмовий кліренс - 630 мл/хв: період напіввиведення між 8 і 24 год після прийому - 14-20 год, період напіввиведення в інтервалі від 24 до 72 год - 41 год. Більше 50% препарату виводиться через кишечник у незміненому вигляді нирками. Прийом їжі суттєво змінює фармакокінетику: Cmax збільшується (на 31 %), показник площа під кривою «концентрація-час» (AUC) не змінюється. У чоловіків похилого віку (65-85 років) фармакокінетичні параметри не змінюються, у жінок збільшується Cmax (на 30-50%).ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат широкого спектра дії групи макролідів-азалідів, надає бактеріостатичну дію. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій, у високих концентраціях має бактерицидний ефект. Діє на поза- та внутрішньоклітинно розташованих збудників. Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л): Мікроорганізм Staphylococcus - МІК Чутливі ≤ 1 мг/л; Стійкі >2 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus A, B, C, G - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Streptococcus pneumoniae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Haemophilus influenzae - МІК Чутливі ≤ 0,12; Стійкі >4 мг/л; Мікроорганізм Moraxella catarrhalis - МІК Чутливі ≤ 0,5; Стійкі >0,5 мг/л; Мікроорганізм Neisseria gonorrhoeae - МІК Чутливі ≤ 0,25; Стійкі >0,5 мг/л. Чутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі), Streptococcus pyogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae. Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp. Інші: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Помірно чутливі чи нечутливі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae (помірковано чутливі або резистентні до пеніциліну). Стійкі Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Метицилін-стійкі штами Staphylococcus aureus. Анаероби: група Bacteroides fragilis; Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичні Streptococcus spp. групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-чутливі штами), резистентні до еритроміцину та інших макролідів, лінкозамідів, стійкі до азитроміцину.ІнструкціяСуспензію готують безпосередньо перед застосуванням. Порошок у флаконі попередньо струшують, додають 12 мл кип'яченої та охолодженої до кімнатної температури води, використовуючи шприц для дозування, перемішують, отримуючи однорідну суспензію. Для точного дозування суспензії слід користуватися шприцом, який потрібно добре споліскувати водою після кожного застосування. Після розведення готову суспензію слід зберігати не більше 5 днів у холодильнику, але не заморожувати. При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна; при застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, у літніх пацієнтів корекція дози не потрібна.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів: фарингіт, тонзиліт, синусит, середній отит; інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, зокрема. викликана атиповими збудниками; інфекції шкіри та м'яких тканин: бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози; початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) – мігруюча еритема (erythema migrans)/Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину (в тому числі інших макролідів) або інших компонентів препарату; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 40 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлд-П'ю); грудне годування; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; дитячий вік до 6 місяців; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до еритроміцину; кетолідам. З обережністю: вагітність, міастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), цукровий діабет, у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид) та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або серцевою недостатністю тяжкого ступеня;одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяВагітність При вагітності азитроміцин застосовують лише у випадку, якщо ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування У період грудного вигодовування застосовують лише у випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини. При необхідності застосування азитроміцину в період грудного вигодовування рекомендується призупинити грудне вигодовування.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання – нечасто: кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота, вагінальна інфекція, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота: псевдомембранозний коліт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи – нечасто: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко: тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку обміну речовин та харчування – нечасто: анорексія. Порушення з боку імунної системи – нечасто: ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота: анафілактична реакція Порушення з боку нервової системи – часто: головний біль; нечасто: запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко: ажитація; невідома частота: гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочений нюх, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. Порушення органу зору - часто: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - нечасті: розлад слуху, вертиго; невідома частота: порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи – нечасто: відчуття серцебиття; дуже рідко: аритмія; невідома частота: збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. Порушення з боку судин – нечасто: «припливи» крові до обличчя; невідома частота: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка, носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – дуже часто: діарея; часто: нудота, блювання, біль у животі; нечасто: метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко: зміна кольору язика, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: гепатит; рідко: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота: печінкова недостатність (у поодиноких випадках - з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - нечасто: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко реакція фотосенсибілізації; невідома частота: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). Порушення з боку кістково-м'язової та сполучної тканини – нечасто: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота: артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – нечасто: дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: метрорагії, порушення функції яєчок. Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: набряк, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто: підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, зниження гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній і магній містять) не впливають на біодоступність, але знижують концентрацію азитроміцину в крові на 30%, тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 годину або 2 години після прийому зазначених препаратів. При одночасному застосуванні з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну можливе посилення токсичної дії останніх (вазоспазм, дизестезія). При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарину) пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Необхідно бути обережними при спільному призначенні терфенадину і азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину і макролідів викликає аритмію і подовження Q-Т інтервалу. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному прийомі терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні з циклоспорином необхідно контролювати концентрацію циклоспорину у крові. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідна корекція дози циклоспорину. При одночасному застосуванні з дигоксином необхідний контроль концентрації дигоксину в крові (можливе підвищення всмоктування дигоксину в кишечнику). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) викликає підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові, клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нефінавіром не вимагає. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р450, не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармококінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферменту цитохрому Р450. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія, незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. Азитроміцин не впливає на концентрацію карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, триметоприму/сульфаметоксазолу, цетиризину, силденафілу, аторвабутину, метил, Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо (спосіб застосування визначається формою випуску), 1 раз на добу, за 1 годину до або через 2 години після їди. Після прийому препарату дитині необхідно обов'язково запропонувати випити кілька ковтків води, щоб вона змогла проковтнути залишки суспензії. Перед кожним прийомом препарату необхідно ретельно збовтати до отримання однорідної суспензії. Якщо необхідний обсяг суспензії не був відібраний протягом 20 хвилин після збовтування, суспензію слід збовтати знову, відібрати необхідний об'єм та дати дитині. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин. З розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 десь у день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини згідно зі схемою: Маса тіла 10-14 кг – доза 100 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 15-24 кг – доза 200 мг азитроміцину (5,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 25-34 кг – доза 300 мг азитроміцину (7,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 35-44 кг – доза 400 мг азитроміцину (10,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла не менше 45 кг – доза 500 мг азитроміцину (12,5 мл суспензії – відповідає дозі для дорослих пацієнтів) на 1 прийом. Дітям з масою тіла до 10 кг слід приймати азитроміцин у формі порошку для приготування суспензії для внутрішнього прийому з концентрацією 100 мг/5 мл. Для точного дозування азитроміцину відповідно до маси тіла дитини слід використовувати наведену нижче схему: Маса тіла 5 кг – доза 50 мг азитроміцину (2,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 6 кг – доза 60 мг азитроміцину (3,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 7 кг – Доза 70 мг азитроміцину (3,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 8 кг – Доза 80 мг азитроміцину (4,0 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 9 кг – доза 90 мг азитроміцину (4,5 мл суспензії) на 1 прийом. Маса тіла 10 кг – доза 100 мг азитроміцину (5 мл суспензії) на 1 прийом. При фарингіті/тонзиліті, спричинених Streptococcus pyogenes, азитроміцин застосовують у дозі 20 мг/кг/добу протягом 3 днів (курсова доза 60 мг/кг). Максимальна добова доза становить 500 мг. При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) - мігруючої еритеми (erythema migrans). У 1-й день у дозі 20 мг/кг/добу, потім з 2-го по 5-й день у дозі 10 мг/кг/добу (курсова доза 60 мг/кг). У разі порушення функції нирок. У пацієнтів із СКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна. При порушенні функції печінки. При застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. У літніх пацієнтів при застосуванні азитроміцину рекомендується дотримуватись особливої ​​обережності у зв'язку з можливою наявністю проаритмогенних факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку серцевої аритмії та аритмії типу «пірует».ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі пропуску прийому однієї дози азитроміцину пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з перервами на 24 год. Азитроміцин слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому антацидних препаратів. Азитроміцин слід приймати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої та середньої тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та печінкової недостатності тяжкого ступеня. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При порушеннях функції нирок: у пацієнтів із ШКФ (швидкість клубочкової фільтрації) 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії азитроміцином слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність несприйнятливих мікроорганізмів та ознак розвитку суперінфекцій, у тому числі грибкових. Азитроміцин не слід застосовувати тривалішими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий та простий режим дозування. Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дана комбінація протипоказана. При тривалому прийомі азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Не можна застосовувати препарати, що гальмують перистальтику кишок. При лікуванні макролідами, у тому числі азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, у тому числі аритмії типу «пірует», які можуть призвести до зупинки серця. Слід бути обережними при застосуванні азитроміцину у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у літніх пацієнтів), у тому числі з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід), III (дофетилід) соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно . Застосування азитроміцину може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або спричинити загострення міастенії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин дигідрат 524.052 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 85 мг, кроскармеллозу натрію – 18 мг, кальцію гідрофосфат – 231.25 мг, магнію стеарат – 12.75 мг, натрію лаурилсульфат – 3 мг; Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 14.6 мг, титану діоксид - 6.2 мг, макрогол 6000 - 1.4 мг, тальк - 2.5 мг, емульсія симетикону SE4 (вода - 67.4%, силоксани і силікони -5, 5%). сорбінова кислота – 0.1%) – 100 мкг, полісорбат 80 – 200 мкг. Пігулки покриті плівковою оболонкою в блістері 3 шт. в інд/упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується із ШКТ, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину в плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Розподіл. Азітроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема, у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (в 10-50 разів вище, ніж у плазмі крові) обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, своєю чергою, визначає високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватися переважно у лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину у вогнищах інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (загалом на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Зв'язування з білками плазми - 7-50% (назад пропорційно концентрації в крові). У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, неактивні. Виведення. У азитроміцину тривалий T - 35-50 год. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться переважно у незміненому вигляді: 50% – через кишечник, 6% – нирками.ФармакодинамікаБактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів - азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідамиКлінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.ІнструкціяПрепарат приймають внутрішньо за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи.Показання до застосуванняІнфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, у т.ч. спричинені атиповими збудниками); інфекції шкіри та м'яких тканин (вугри звичайні середнього ступеня тяжкості, пика, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит та/або цервіцит); Початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг; одночасний прийом з ерготаміном та дигідроерготаміном; підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолідів, або інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат: При міастенії; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; при аритміях, наявності проаритмогенних факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим та набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (що отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом); при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущій брадикардії або тяжкій серцевій недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 12 років. При вагітності застосування препарату можливе в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: часто – еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті – лейкопенія, нейтропенія; рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку нервової системи: часті – головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасто – гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідкісні - занепокоєння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія. З боку психіки: нечасто – підвищена збудливість, безсоння; рідкісні – ажитація; частота невідома – агресивність, тривожність, марення, галюцинації. З боку органу зору: часто – порушення чіткості зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті – шум у вухах; рідкісні – вертиго. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття; дуже рідкі - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія. З боку судин: нечасто – "припливи" крові до обличчя; частота невідома – зниження АТ. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота, метеоризм, діарея; часті – біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідкісні – зміна кольору мови. З боку ендокринної системи: дуже рідкісні – панкреатит. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль у ділянці нирок; дуже рідкісні – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – метрорагія, порушення функції яєчок. З боку імунної системи: нечасті – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома – анафілактична реакція. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасті – реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку обміну речовин та харчування: нечасті – анорексія, зміна концентрації калію. Інфекційні захворювання: нечасті – кандидоз, у т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома – псевдомембранозний коліт. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит; рідкісні – порушення функції печінки; дуже рідкісні - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом, в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома – артралгія. З боку дихальної системи: нечасті – носова кровотеча, задишка. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – слабкість; нечасто – біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, лихоманка. З боку лабораторних показників: часто – підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасті – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтациди (алюміній- і магнійсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після їди та зазначених лікарських засобів. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу. При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів та варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу. При сумісному прийомі дигоксину та азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові, т.к. багато макролідів підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим збільшуючи його концентрацію в плазмі крові. За умови спільного застосування з циметидином за 2 години до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутній. При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії. Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові триазоламу, мідазоламу, циметидину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їхньому спільному застосуванні, однак не слід виключати можливості такої взаємодії, т.к. відома взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами. При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезія). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином та похідними ерготаміну та дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну та дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані. Необхідно бути обережними при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмію та подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищезазначених ускладнень при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. За необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину в плазмі крові або на виведення нирками його та його метаболіту глюкуроніду, але водночас збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину – у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450. При сумісному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, ефавірензу, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, триазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу,Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг 1 раз на добу. При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При вуграх звичайних середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток – з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Зважаючи на те, що серед літніх пацієнтів можуть бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняНудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, біль у животі, порушення функції печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: азитроміцин (у формі дигідрату) 500 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат, крохмаль 1500, крохмаль картопляний, кросповідон (колідон CL-M), повідон (полівінілпіролідон), лактоза, тальк, целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: ;гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза), макрогол (поліетиленоксид 4000, поліетиленгліколь 4000), титану діоксид (титану двоокис). 3 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні. 3 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, овальні.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Пригнічує РНК-залежний синтез білка чутливих мікроорганізмів. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes /група A/); грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Escherichia coli, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Borrelia burgdorferi, Neisseria gonorrhoeae, Camp. анаеробних бактерій: Bacteroides fragilis. Азитроміцин активний також щодо Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Treponema pallidum. Активний також щодо Toxoplasma gondii.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому дози 500 мг біодоступність становить 37% за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Зв'язування з білками обернено пропорційно концентрації в плазмі крові і становить 7-50%. Здається Vd становить 31.1 л/кг. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Препарат метаболізується у печінці. Метаболіти не мають протимікробної активності. T1/2 дуже довгий - 35-50 год. T1/2 із тканин значно більше. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% нирками. Після внутрішньовенної інфузії азитроміцин швидко проникає із сироватки крові в тканини. Концентруючись у фагоцитах та не порушуючи їх функції, азитроміцин мігрує до вогнища запалення, накопичуючись безпосередньо в інфікованих тканинах. Фармакокінетика азитроміцину у здорових добровольців після одноразової внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 2 годин у дозі 1-4 г (концентрація розчину 1 мг/мл) має лінійну залежність і пропорційна дозі, що вводиться. У здорових добровольців при внутрішньовенній інфузії азитроміцину в дозі 500 мг (концентрація розчину 1 мг/мл) протягом 3 годин Cmax у сироватці крові становила 1.14 мкг/мл. Cmin у сироватці крові (0.18 мкг/мл) відзначалася протягом 24 годин та AUC склала 8.03 мкг×мл/год. Схожі фармакокінетичні значення були отримані і у пацієнтів із позалікарняною пневмонією, яким призначалися внутрішньовенні 3-годинні інфузії протягом від 2 до 5 днів. Vd складає 33.3 л/кг. Після введення азитроміцину щодня у дозі 500 мг (тривалість інфузії 1 год) протягом 5 днів у середньому 14% від дози виводиться нирками протягом 24-годинного інтервалу дозування. T1/2 становить 65-72 год. Великий Vd (33.3 л/кг) і високий кліренс плазми (10.2 мл/хв/кг) дозволяють припустити, що тривалий T1/2 є наслідком накопичення антибіотика в тканинах з подальшим його повільним вивільненням.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи макролідів – азалід.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами, у т.ч. бронхіт, пневмонія, інфекції шкіри та м'яких тканин, середній отит, синусит, фарингіт, тонзиліт, гонорейний та негонорейний уретрит та/або цервіцит, хвороба Лайма (бореліоз).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів; рідко – холестатична жовтяниця. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дерматологічні реакції: рідко – фотосенсибілізація. З боку ЦНС: запаморочення, біль голови; рідко – сонливість, слабкість. З боку системи кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку серцево-судинної системи: рідко – біль у грудях. З боку сечостатевої системи: вагініт; рідко – кандидоз, нефрит, підвищення залишкового азоту сечовини. Інші: рідко – гіперглікемія, артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з алкалоїдами ріжків не можна виключити ризик розвитку ерготизму. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням нозологічної форми, тяжкості перебігу захворювання та чутливості збудника. Дорослим усередину – 0.25-1 г 1 раз на добу; дітям – 5-10 мг/кг 1 раз на добу. Тривалість прийому 2-5 днів.ПередозуванняСимптоми: тимчасова втрата слуху, нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки. З обережністю застосовують у разі порушення функції нирок. Азитроміцин слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 2 години після їди або антацидів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.