Противоопухолевые

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тамоксифен цитрат 30.4 мг, що відповідає вмісту тамоксифену 20 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 142.6 мг, натрію крохмалю гликолат – 20 мг, повідон – 5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 49.6 мг, магнію стеарат – 2.4 мг. Склад оболонки: ;барвник білий опадрай - 5 мг (лактоза - 1.8 мг, титану діоксид - 1.3 мг, гіпромелоза - 1.4 мг, поліетиленгліколь 4000 - 0.5 мг). 10 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті оболонкою; білого або злегка жовтуватого кольору, круглі, двоопуклі, з насічкою на одному боці, з однорідною гладкою поверхнею.Фармакотерапевтична групаТамоксифен є нестероїдним антиестрогенним засобом, що має також слабкі естрогенні властивості. Його дія ґрунтується на здатності блокувати рецептори естрогенів. Тамоксифен, а також деякі його метаболіти конкурують з естрадіолом за місцями зв'язування з цитоплазматичними рецепторами естрогену в тканинах молочної залози, матки, піхви, передньої частки гіпофізу та пухлинах з високим вмістом рецепторів естрогену. На противагу рецепторному комплексу естрогену рецепторний комплекс тамоксифену не стимулює синтез ДНК в ядрі, а пригнічує поділ клітини, що призводить до регресії пухлинних клітин та їх загибелі.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після прийому внутрішньо тамоксифен добре всмоктується. C max ;у сироватці досягається в межах від 4 до 7 год після прийому одноразової дози. Рівнова концентрація тамоксифену в сироватці крові зазвичай досягається після 3-4 тижневого прийому. Зв'язок із білками плазми – 99%. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці з утворенням кількох метаболітів. Виведення тамоксифену з організму має двофазний характер з початковим T1/2; від 7 до 14 год і з наступним повільним термінальним T1/2; протягом 7 днів. Виділяється головним чином як кон'югатів, переважно, з каловими масами і лише невеликі його кількості виділяються із сечею.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняЕстрогенозалежний рак молочних залоз у жінок (особливо в менопаузі) та грудних залоз у чоловіків. Препарат може бути застосований для лікування раку яєчників, раку ендометрію, раку нирки, меланоми, сарком м'яких тканин за наявності пухлини естрогенних рецепторів, а також для лікування раку передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Протипоказання до застосуванняВагітність; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до тамоксифену та/або будь-якого іншого інгредієнта препарату. З обережністю: ниркова недостатність, цукровий діабет, захворювання очей (в т.ч. катаракта), тромбоз глибоких вен і тромбоемболічна хвороба (в т.ч. в анамнезі), гіперліпідемія, лейкопенія, тромбоцитоієнія, гіперкальціємія, супутняВагітність та лактаціяПротипоказане застосування препарату при вагітності. Немає достатніх даних про те, чи проникає тамоксифен у грудне молоко, тому в період лактації не слід застосовувати препарат або необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяПри лікуванні тамоксифеном найчастіше зустрічаються ;побічні реакції, пов'язані з його антиестрогенною дією, що проявляються у вигляді нападоподібних відчуттів жару (припливів), вагінальних кровотеч або виділень, сверблячки в області геніталій, алопеції, болю в області вогнища ураження, оссалгії, збільшення маси тіла. Менш часто або рідко спостерігалися такі побічні реакції: затримка рідини, анорексія, нудота, блювання, запор, підвищена стомлюваність, депресія, сплутаність свідомості, головний біль, запаморочення, сонливість, підвищення температури тіла, шкірні висипання, порушення зору, включаючи зміни рогівки катаракту, ретинопатію та ретробульбарний неврит. На початку лікування можливе місцеве загострення хвороби – збільшення розміру м'якотканних утворень, що іноді супроводжується вираженою еритемою уражених ділянок та прилеглих областей – яке зазвичай проходить протягом 2-х тижнів. Може зрости ймовірність виникнення тромбофлебітів та тромбоемболій. Іноді можуть спостерігатися транзиторна лейкопенія та тромбоцитопепія, а також збільшення рівня печінкових ферментів, що дуже рідко супроводжується тяжкими порушеннями функції печінки, таких як жирова інфільтрація печінки, холестаз та гепатит. У деяких пацієнтів із метастазами в кістки на початку лікування спостерігалась гіперкальціємія. Тамоксифен викликає аменорею або нерегулярність настання менструацій у жінок у передклімактеричному періоді, а також оборотний розвиток кістозних пухлин яєчників. При тривалому лікуванні тамоксифеном можуть спостерігатися зміни ендометрію, що включають гіперплазію, поліпи та у поодиноких випадках – рак ендометрію, а також розвиток фіброми матки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному призначенні тамоксифену та цитостатиків підвищується ризик тромбоутворення. Антациди, блокатори гістамінових H2-рецепторів та інші препарати подібної дії, підвищуючи значення рН у шлунку, можуть викликати передчасне розчинення та втрату захисного ефекту кишковорозчинної таблетки. Інтервал між прийомом тамоксифену та цих препаратів має становити 1-2 год. Є повідомлення про посилення тамоксифен антикоагуляційного ефекту препаратів кумаринового ряду (наприклад варфарину). Препарати, що знижують виведення кальцію (наприклад, діуретики ряду тіазиду), можуть збільшувати ризик розвитку гіперкальціємії. Спільне застосування тамоксифену та тегафуру може сприяти розвитку активного хронічного гепатиту та цирозу печінки. Одночасне застосування тамоксифену з іншими гормональними препаратами (особливо, контрацептивами, що містять естроген) призводить до послаблення специфічної дії обох препаратів.Спосіб застосування та дозиРежим дозування зазвичай встановлюється індивідуально, залежно від показань. Добова доза становить 20-40 мг. Як стандартна доза рекомендується прийом 20 мг тамоксифену внутрішньо щодня тривало. З появою ознак прогресування захворювання прийом препарату скасовують. Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, в 1 прийом вранці, або розділивши необхідну дозу на 2 прийоми вранці і ввечері.ПередозуванняГостре передозування тамоксифеном у людини не спостерігалося. Слід очікувати, що передозування може спричинити посилення вищеописаних побічних реакцій. Специфічних антидотів немає, лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки, які отримують тамоксифен, повинні піддаватися регулярному гінекологічному обстеженню. При появі кров'янистих виділень з піхви або піхвових кровотеч прийом препарату слід припинити. У хворих із метастазами у кістки періодично під час початкового періоду лікування слід визначати концентрацію кальцію у сироватці крові. У разі виражених порушень прийом тамоксифену слід припинити тимчасово. При появі ознак тромбозу вен нижніх кінцівок (біль у ногах або їх набряклість), емболії легеневої артерії (задишка) прийом препарату слід припинити. Тамоксифен може викликати овуляцію, що підвищує ризик вагітності, у зв'язку з чим жінкам, які ведуть активне статеве життя, під час (і протягом приблизно 3 місяців після) лікування тамоксифеном рекомендується застосування механічного або негормонального протизаплідного засобу. У період терапії необхідно періодично контролювати показники зсідання крові, вміст кальцію в крові, картину крові (лейкоцити, тромбоцити), показники функції печінки, артеріальний тиск, проводити огляд у окуліста. У хворих з гіперліпідемією в процесі лікування необхідно контролювати концентрацію холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 100 мг; Допоміжні речовини: лактоза 175,7 мг, карбоксимстилкрохмаль натрію 15,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,3 мг, винна кислота 3,0 мг, стеаринова кислота 6,0 мг; Склад оболонки капсули: титану діоксид 2,160 мг, барвник заліза оксид червоний 0,029 мг, лаурилсульфат натрію 0,106 мг, желатин qs; Склад чорнила для напису напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шеллак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, прогшленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид і барвник заліза оксид чорний. * Видаляються під час виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон поміщають згорнуту грудку вати. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності і зовні шаром поліетилснтсрефталату (ПЕТ). По 1, 5 або 20 саші разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиКапсули Uni-Lock* розміру № 1, з непрозорими кришкою рожевого кольору та корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці - "TEMODAL", на корпусі - "100 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена ​​в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена ​​мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена ​​мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена ​​мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена ​​мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 140,0 мг; Допоміжні речовини: лактоза 246,0 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 21,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,4 мг, винна кислота 4,2 мг, стеаринова кислота 8.4 мг; склад оболонки капсули: титану діоксид 1,827 мг, індигокармін 0,028 мг, натрію лаурилсульфат 0,138 мг, желатин qs; Склад чорнила для нанесення напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шелак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, пропіленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид та барвник заліза оксид чорний. * видаляються у процесі виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон вкладають грудку вати. По 1 флакону поміщають в картонну пачку разом з інструкцією але застосування. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності та зовні шаром ноліетилентерефталату (ПЕТ). По 1,5 або 20 саші поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКапсули розміру № 0, з прозорою кришкою блакитного кольору та непрозорим корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці- "TEMODAL", на корпусі - "140 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена ​​в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена ​​мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена ​​мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена ​​мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена ​​мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: темозоломід 180,0 мг; Допоміжні речовини: лактоза 316,3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 27,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0.5 мг, винна кислота 5,4 мг, стеаринова кислота 10.8 мг; Склад оболонки капсули: титану діоксид 1,921 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,115 мг, барвник заліза оксид червоний 0.402 мг, лаурилсульфат натрію 0,137 мг, желатин qs; Склад чорнила для нанесення напису на оболонку капсул: чорного кольору барвник містить шелак, етанол*, ізопропанол*, бутанол*, пропіленгліколь, воду очищену*, аміак водний*, калію гідроксид та барвник заліза оксид чорний. * видаляються у процесі виробництва. По 5 або 20 капсул у флаконах темного скла, що загвинчуються пластмасовим ковпачком, що має вощений вкладиш з м'якого поліетилену та ущільнювальну прокладку та забезпеченим пристроєм, що запобігає відкриття флакона дітьми. У флакон вкладають грудку вати. По 1 флакону поміщають в картонну пачку разом з інструкцією але застосування. По 1 капсулі в саші білого кольору з алюмінієвої фольги, покритої зсередини шаром поліетилену низької щільності та зовні шаром ноліетилентерефталату (ПЕТ). По 1,5 або 20 саші поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКапсули розміру № 0, з непрозорими кришкою червоно-коричневого кольору та корпусом білого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесені написи: на кришечці - "TEMODAL", на корпусі - "180 mg", торговий знак у вигляді стилізованих букв "SP" та дві смужки. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого або світло-жовто-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаАлкілююча, протипухлинна.ФармакокінетикаТемодал після прийому внутрішньо швидко всмоктується і так само швидко виводиться з організму з сечею. Темодал швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і потрапляє в спинно-мозкову рідину. Cmax у плазмі досягається в середньому через 0,5-1,5 год (найраніше - через 20 хв) після прийому препарату. T1/2 із плазми становить приблизно 1,8 год. Кліренс, обсяг розподілу у плазмі та T1/2 не залежать від дози. Темодал слабо зв'язується з білками (10-20%). Після перорального прийому Темодала середній рівень виведення з фекаліями протягом 7 днів становив 0,8%, що свідчить про повне всмоктування препарату. Основний шлях виведення Темодала - через нирки. Через 24 години після перорального прийому приблизно 5-10% дози визначається в незміненому вигляді в сечі; решта виводиться у вигляді 4-аміно-5-імідазол-карбоксаміду гідрохлориду (АІК), темозоломідової кислоти або неідентифікованих полярних метаболітів. Прийом Темодала разом із їжею викликає зниження Cmax на 33% та зменшення AUC на 9%. Кліренс препарату в плазмі не залежить від віку, функції нирок або вживання тютюну. Фармакокінетичний профіль препарату у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня такий самий, як у осіб з нормальною функцією печінки. У дітей показник AUC вищий, ніж у дорослих. Максимальна доза (МПД), що переноситься, у дітей і дорослих виявилася однаковою і склала 1000 мг/м2 на один цикл лікування.ФармакодинамікаПри попаданні в системну циркуляцію, при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню з утворенням активної сполуки - монометилтріазеноімідазолкарбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК обумовлена ​​в першу чергу алкілуванням гуаніну в положенні O6 і додатковим алкілуванням в положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ушкодження, що виникають внаслідок цього, включають (запускають) механізм аберантного відновлення метилового залишку.Показання до застосуванняВперше виявлена ​​мультиформна гліобластома - комбіноване лікування з променевою терапією з наступною ад'ювантною монотерапією. Злоякісна гліома (мультиформна гліобластома або анапластична астроцитома), за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії. Поширена метастазуюча злоякісна меланома - як терапевтичний засіб першого ряду.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до темозоломіду або до інших компонентів препарату, а також до дакарбазину (ДТІК); виражена мієлосупресія; вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років (рецидивна або прогресуюча злоякісна гліома) або до 18 років (вперше виявлена ​​мультиформна гліобластома або злоякісна меланома); рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: літній вік (старше 70 років); виражена ниркова чи печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДослідження застосування препарату Темодал у вагітних не проводилося. При проведенні доклінічних досліджень на щурах та кроликах, які отримували Темодал у дозі 150 мг/м2, було відзначено тератогенну дію та токсичну дію препарату на плід. У зв'язку з цим Темодал не рекомендується призначати під час вагітності. Невідомо, чи виділяється Темодал з грудним молоком. Під час лактації слід відмовитися від грудного вигодовування або прийому препарату.Побічна діяВперше виявлена ​​мультиформна гліобластома (дорослі пацієнти). У таблиці 1 вказані побічні ефекти, зазначені при лікуванні пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою під час комбінованої та ад'ювантної фаз лікування під час клінічних випробувань (причинно-наслідковий зв'язок між прийомом препарату та побічними ефектами не було встановлено). Розподіл за частотою побічних ефектів здійснено відповідно до наступної градації: дуже часто – більше 10%, часто – більше 1% – менше 10%, іноді – більше 0,1% – менше 1%. Система організму Частота реакції Характер реакції комбінована фаза лікування (з променевою терапією) n=288 ад'ювантна фаза лікування n=224 Механізми опірності інфекцій часто кандидоз ротової порожнини, herpes simplex, фарингіт, ранова інфекція, інша інфекція кандидоз порожнини рота, інша інфекція іноді herpes simplex, herpes zoster, грипоподібні симптоми Кров та лімфатична система часто лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія анемія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія іноді анемія, фебрильна нейтропенія лімфоспіння, петехії Серцево-судинна система часто набряки, в т.ч. набряки ніг, крововиливу набряки ніг, крововиливи, тромбоз глибоких вен іноді серцебиття, підвищення артеріального тиску, мозковий крововилив набряки, в т.ч. периферичні, емболія легеневої артерії Органи дихання часто кашель, задишка кашель, задишка іноді пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, закладеність носа пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів, синусит, бронхіт Ендокринна система іноді кушінгоїд кушінгоїд Нервова система дуже часто головний біль головний біль, судоми часто занепокоєння, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, розлад рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність та пригнічення свідомості, судоми, погіршення пам'яті, нейропатія, парестезії, сонливість, розлад мови, тремор занепокоєння, депресія, емоційна лабільність, безсоння, запаморочення, порушення рівноваги, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, розлад мови, геміпарез, погіршення пам'яті, неврологічні розлади (неуточнені), нейропатія, парестезії, сонливість, тремор іноді апатія, поведінкові розлади, депресія, галюцинації, порушення сприйняття, екстрапірамідні розлади, порушення ходи, геміпарез, гіперестезія, гіпестезія, неврологічні розлади (неуточнені), епілептичний статус, парозмія, спрага галюцинації, амнезія, порушення ходи, геміплегія, гіперестезія, порушення з боку органів чуття Шкіра та підшкірна клітковина, молочні залози дуже часто алопеція, висип алопеція, висип часто дерматит, сухість шкіри, еритема, свербіж шкіри, набряк обличчя сухість, свербіж шкіри іноді реакції фотосенсибілізації, порушення пігментації, ексфоліація еритема, порушення пігментації, підвищена пітливість, біль у молочній залозі, набряк обличчя Опорно-руховий апарат часто артралгія, м'язова слабкість артралгія, м'язово-скелетні болі, міалгія, м'язова слабкість іноді біль у спині, м'язово-скелетні болі, міалгія, міопатія біль у спині, міопатія Органи зору часто нечіткість зору нечіткість зору, диплопія, обмеження полів зору іноді біль у оці, геміанопсія, порушення зору, зниження гостроти зору, обмеження полів зору біль у оці, сухість очей, зниження гостроти зору Органи слуху та вестибулярна система часто погіршення слуху погіршення слуху, дзвін у вухах іноді біль у вусі, гіперакузія, дзвін у вухах, середній отит глухота, біль у вусі, запаморочення Травна система дуже часто анорексія, запор, нудота, блювання анорексія, запор, нудота, блювання часто підвищення активності АЛТ, гіперглікемія, зменшення маси тіла, біль у животі, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, порушення смаку підвищення активності АЛТ, зменшення маси тіла, діарея, диспепсія, дисфагія, стоматит, сухість у роті, порушення смаку іноді гіпокаліємія, підвищення активності ЛФ, збільшення маси тіла, зміна кольору язика, підвищення активності ГГТ, АСТ, ферментів печінки гіперглікемія, збільшення маси тіла, здуття живота, нетримання калу, геморой, гастроентерит, захворювання зубів Сечостатева система часто часте сечовипускання, нетримання сечі нетримання сечі іноді імпотенція дизурія, аменорея, менорагія, вагінальна кровотеча, вагініт Організм загалом дуже часто втома втома часто лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція лихоманка, больовий синдром, променева поразка, алергічна реакція іноді припливи, астенія, погіршення стану, озноб астенія, погіршення стану, озноб лабораторні показники. Мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія) є дозолімітуючим побічним ефектом. Серед пацієнтів обох груп (при комбінованій та ад'ювантній терапії) зміни 3-го та 4-го ступеня з боку нейтрофілів, включаючи нейтропенію, відзначені у 8% випадків, а з боку тромбоцитів, включаючи тромбоцитопенію, – у 14% випадків. Прогресуюча або рецидивна злоякісна гліома (дорослі та діти старше 3х років) або злоякісна меланома (дорослі). Наведені нижче небажані явища, зазначені при прийомі Темодала®, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто – ≥10% випадків, часто – ≥1% – менше 10%, іноді – ≥0,1% – менше 1% , рідко - 0,01% - менше 0,1% і дуже рідко - менше 0,01%. З боку системи кровотворення: дуже часто – тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфопенія; іноді – панцитопенія, лейкопенія, анемія. При лікуванні хворих з гліомою та метастазуючою меланомою були відмічені випадки тромбоцитопенії та нейтропенії 3-го або 4-го ступеня у 19 та 17% відповідно – при гліомі та у 20 та 22% відповідно – при меланомі. Госпіталізація хворого або скасування Темодала® при цьому знадобилася у 8 та 4% випадків відповідно – при гліомі та у 3 та 1,3% – при меланомі. Пригнічення кісткового мозку розвивалося зазвичай протягом перших кількох циклів лікування, з максимумом між 21-м та 28-м днями; відновлення відбувалося, як правило, протягом 1-2 тижнів. Ознак кумулятивної мієлосупресії не відзначено. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, запор, анорексія; часто - діарея, біль у животі, диспепсія, спотворення смаку. Найчастішими були нудота та блювання. Найчастіше ці явища були 1–2-й (від слабкої до помірної) ступеня вираженості і проходили самостійно чи легко контролювалися з допомогою стандартної протиблювотної терапії. Частота вираженої нудоти та блювання – 4%. З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – сонливість, запаморочення, парестезії, астенія. З боку шкіри та шкірних придатків: часто – висипання, свербіж, алопеція, петехії; дуже рідко – кропив'янка, висип, еритродермія, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи анафілаксію. Інші: дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - зниження маси тіла, задишка, підвищення температури тіла, озноб, загальне нездужання; рідко - опортуністичні інфекції, включаючи пневмонію, викликану Pneumocystis carinii; дуже рідко відзначався розвиток мієлодиспластичного синдрому (МДС) та вторинних злоякісних процесів, включаючи лейкемію, а також відмічався розвиток тривалої панцитопенії з ризиком розвитку апластичної анемії та необоротна безплідність.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом темозоломіду спільно з ранітидином не призводить до клінічно значущої зміни ступеня всмоктування темозоломіду. Спільний прийом з дексаметазоном, прохлорперазином, фенітоїном, карбамазепіном, ондансетроном, антагоністами Н2-гістамінових рецепторів або фенобарбіталом не змінює кліренс темозоломіду. Спільний прийом з вальпроєвою кислотою спричиняє слабко виражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду. Досліджень, спрямованих на з'ясування впливу темозоломіду на метаболізм та виведення інших препаратів, не проводилося. У зв'язку з тим, що темозоломід не метаболізується у печінці та слабко зв'язується з білками, його дія на фармакокінетику інших ЛЗ малоймовірна. Застосування темозоломіду разом з іншими речовинами, що пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність мієлосупресії.Спосіб застосування та дозиПрепарат Темодал приймають внутрішньо, натще, не менше ніж за годину до їди. Призначена доза повинна бути прийнята за допомогою мінімально можливого числа капсул. Капсули не можна розкривати або розжовувати, а слід ковтати повністю, запиваючи склянкою води. Вперше виявлена ​​мультифор.мна глиобластома Лікування дорослих пацієнтів (старше 18 років). Первинне лікування проводять у комбінації з променевою терапією. Препарат Темодал ® застосовується в дозі 75 мг/м2 щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням променевої терапії (30 фракцій у сумарній дозі 60 Гр) з наступними 6 циклами ад'ювантної терапії. Зниження дози не рекомендується, проте прийом препарату може перериватись залежно від переносимості. Відновлення прийому препарату можливе протягом всього 42-денного періоду комбінованого лікування і аж до 49 дня, але тільки при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- не нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- нижче 100000/мкл (100х 109/л), критерій токсичності (СТС)- не вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Під час лікування слід щотижня проводити дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал під час комбінованої фази лікування наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при комбінованому лікуванні з променевою терапією Критерій токсичності Перерва у прийомі препарату Темодал® * Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів >=500/мкл (>0,5* 109/л), але <1500/мкл (<1,5х 109/л) <500/мкл (<0,5x 109/л) Кількість тромбоцитів >=10000/мкл (>10х 109/л), але < 100000/мкл (<100х 109/л) <10000/мкл (<10х109/л) СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 2 Ступінь 3 або 4 *Відновлення прийому препарату Темодал® можливе при дотриманні всіх наведених нижче умов: абсолютна кількість нейтрофілів- нс нижче 1500/мкл (1,5х 109/л ), кількість тромбоцитів- не нижче 100000/мкл (100х 109/л ), критерій СТС) - нс вище ступеня 1 (за винятком алопеції, нудоти та блювання). Ад'ювантна терапія призначається через 4 тижні після завершення комбінованої терапії та проводиться у вигляді 6 додаткових циклів. Цикл 1: препарат Темодал призначається в дозі 150 мг/м2 протягом 5 днів з наступною 23-денною перервою в лікуванні. Цикл 2: доза препарату Темодал® може бути збільшена до 200 мг/м2 на день за умови, що при першому циклі лікування виразність нсгематологічної токсичності (відповідно до шкали токсичності СТС) не перевищувала ступеня 2 (за винятком алопеції, нудоти та блювання),при цьому абсолютна кількість нейтрофілів була не нижче 1500/мкл (1,5×10%), а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100×10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.а кількість тромбоцитів – не нижче 100000/мкл (100x10%). Якщо в циклі 2 дози препарату Темодал не була збільшена, її не слід збільшувати і в наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.її не слід збільшувати й у наступних циклах. Якщо в циклі 2 доза була 200 мг/м2, у такій же добовій дозі препарат призначається у наступних циклах (за відсутності токсичності). У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3.У кожному циклі прийом препарату Темодал здійснюють протягом 5 днів поспіль з наступною 23-денною перервою. Рекомендації щодо зниження дози в ад'ювантній фазі лікування дано у таблицях 2 та 3. Па 22 день лікування (21 день після прийому першої дози препарату Темодал®) необхідно провести дослідження крові з підрахунком кількості клітин. Відміну або зниження дози Темодалу слід проводити, керуючись таблицею 3. Таблиця 2. Щаблі дозування препарату Темодал® при ад'ювантній терапії щабель Доза (мг/м/день) Примітка -1 100 Зменшення дози з урахуванням попередньої токсичності (див. табл. 3) 0 150 Доза під час циклу 1 1 200 Доза під час циклів 2-6 (за відсутності токсичності) Таблиця 3. Рекомендації щодо зниження дози або відміни препарату Темодал при ад'ювантній терапії Критерій токсичності Зменшення дози препарату Темодал на 1 ступінь (див. табл. 2) Припинення прийому препарату Темодал® Абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл (< 1,0х109/л) * Кількість тромбоцитів <50000/мкл (<50x 109/л) * СТС (негематологічна токсичність, за винятком алопеції, нудоти та блювання) Ступінь 3 Ступінь 4* Препарат Тсмодал слід відмінити, якщо потрібне зниження дози до Прогресуючий або рецидивуючий злоякісна гліома у формі мули нформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми (лікування дорослих та дітей старше 3 років). Поширена мегастазуюча злоякісна меланома (лікування дорослих) Пацієнтам, які раніше не отримували хіміотерапію, препарат 1емодал призначається в дозі 200 мг/м2 один раз на день протягом 5 днів поспіль з подальшою перервою в прийомі препарату протягом 23 днів (загальна тривалість одного циклу лікування становить 28 днів). Для пацієнтів, які раніше проходили курс хіміотерапії, початкова доза становить 150 мг/м2 один раз на день; у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м2 на день протягом 5 днів за умови, що першого дня наступного циклу абсолютна кількість нейтрофілів не нижче 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не нижче 100000/ мкл ( Особливі групи пацієнтів Діти Препарат Темодал® у дітей 3 років і старше слід застосовувати лише при рецидивній або прогресуючій злоякісній гліомі. Досвід застосування препарату у дітей цієї вікової категорії дуже обмежений. Дані про застосування препарату у дітей віком до 3 років відсутні. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю1 Фармакокінетичні дані темозоломіду у пацієнтів з нормальною функцією печінки були порівняні з даними у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Дані за режимом дозування препарату Темодал у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С) та нирковою недостатністю відсутні. Грунтуючись на даних фармакокінетики, малоймовірно, що потрібне зниження дози у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня та будь-яким ступенем ниркової недостатності. Однак слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у цих груп пацієнтів. Пацієнти похилого віку На основі даних, отриманих методом фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак у пацієнтів похилого віку (старше 70 років) зростає ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії. Рекомендації та модифікації дози препарату Темодал при лікуванні прогресуючої або рецидивуючої злоякісної гліоми або злоякісної меланоми У пацієнтів, які приймають препарат Темодал®, може розвинутись мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію. Можливий розвиток апластичної анемії, яка в поодиноких випадках призводила до летального результату. Розвиток апластичної анемії також може бути пов'язаний із застосуванням низки препаратів, таких як карбамазспін, фенітоїн або сульфаметоксазол/тримстоприм, тому при одночасному застосуванні препарату Темодал та цих препаратів складно встановити причину розвитку апластичної анемії. Починати лікування препаратом Темодал можна лише за абсолютної кількості нейтрофілів >1500/мкл (>1,5x 109/л) та тромбоцитів >100000/мкл (>100* 109/л). Повний клінічний аналіз крові повинен бути виконаний на 22 день (21 день після прийому першої дози), але не пізніше 48 годин після цього дня і далі – щотижня,поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане вищою за 1500/мкл (1,5x109/л), а кількість тромбоцитів не перевищить 100000/мкл (100х 109/л). При абсолютній кількості нейтрофілів нижче 1000/мкл (1,0x 109/л ) або тромбоцитів нижче 50000/мкл (50x 109/л ) протягом будь-якого циклу лікування доза в наступному циклі повинна бути знижена на один щабель. Можливі дози: 100мг/м2, 150мг/м2 та 200 мг/м2. Мінімальна рекомендована доза становить 100 мг/м2. Тривалість лікування становить максимально 2 роки. При появі ознак прогресування захворювання лікування препаратом Темодал слід припинити.ПередозуванняВикористання препарату у дозах 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза на цикл) було оцінено клінічно у пацієнтів. Дозолнмітуючою токсичністю була гематологічна токсичність, яка відзначалася при прийомі будь-якої дози, за більш вираз-при більш високих дозах. Описано випадок передозування (прийом дози 2000 мг на день протягом 5 днів), внаслідок якої розвинулися панцитопенія, пірексія, поліорганна недостатність та смерть. При прийомі препарату довше 5 днів (аж до 64 днів) серед інших симптомів передозування відзначалося пригнічення кровотворення, ускладнене або нс ускладнене інфекцією, в деяких випадках тривале і виражене, з фатальним результатом. Лікування. Антидот до препарату Темодал не відомий. Рекомендується гематологічний контроль і за необхідності – симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроведення профілактичної протиблювотної терапії рекомендується перед початком комбінованого лікування (з променевою терапією) і рекомендується під час ад'ювантної терапії вперше виявленої мультиформної гліобластоми. Якщо на фоні лікування препаратом Темодал® виникає нудота або блювання, при наступних прийомах рекомендується проводити протиблювоту терапію. Протиблювотні препарати можна приймати як до, так і після прийому Темодалу. Якщо блювота розвинулася в перші 2 години після прийому Темодала, повторювати прийом препарату в той же день не слід. У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, пацієнтам, які отримують комбіноване лікування з променевою терапією протягом 42 днів (аж до 49 днів), рекомендується проведення профілактичного лікування проти збудника Pneumocystis carinii. Хоча більш частий розвиток пневмонії, викликаної Pneumocystis carinii, асоціюється з більш тривалими термінами лікування препаратом Темодал®, підвищену настороженість щодо можливого розвитку пневмоцистної пневмонії слід виявляти щодо всіх пацієнтів, які отримують препарат Темодал®, особливо у поєднанні з кортикостероїдами. Фармакокінетичні показники препарату Темодал у осіб з нормальною функцією печінки та у хворих з порушенням функції печінки слабкого або помірного ступеня тяжкості можна порівняти. Даних про застосування препарату Темодал у хворих з вираженим порушенням функції печінки (клас III за класифікацією Чайлд-П'ю) або порушенням функції нирок немає. На підставі даних вивчення фармакокінетичних властивостей препарату Темодал® є малоймовірним, що хворим навіть із вираженим порушенням функції печінки або нирок може знадобитися зниження дози препарату. Тим не менш, при призначенні препарату Темодал таким хворим слід виявляти обережність. Клінічний досвід застосування препарату Темодал® при мультиформній гліобластомі у дітей віком до 3 років та при злоякісній меланомі у дітей віком до 18 років відсутній. Є обмежений досвід застосування препарату Темодал при гліомі у пацієнтів старше 3 років. У хворих похилого віку (старше 70 років) ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії вищий, ніж у молодших. Тому літнім хворим Темодал слід призначати з обережністю. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування препаратом Темодал® та, як мінімум, протягом 6 місяців після його закінчення повинні використовувати надійні методи контрацепції. Через ризик розвитку незворотної безплідності на фоні лікування препаратом Темодал® пацієнтам чоловічої статі перед початком лікування рекомендується обговорити можливість кріоконсервації сперми. При попаданні вмісту капсули (порошку) на шкіру або слизові оболонки їх необхідно промити великою кількістю води. Такі побічні ефекти препарату, як сонливість та відчуття втоми, можуть негативно впливати на здатність до керування транспортними засобами або виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: топотекану гідрохлорид 4.35 мг, що відповідає вмісту топотекану 4 мг. Допоміжні речовини: маннітол – 48 мг, винна кислота – 20 мг, натрію гідроксид – до pH 3.0±0.2 (2.8-3.2). Флакони безбарвного скла об'ємом 8 мл (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузій; у вигляді пористої маси жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат, інгібітор топоізомерази I. Топоізомераза I - фермент, що безпосередньо бере участь у реплікації ДНК. Топотекан стабілізує ковалентний комплекс ферменту та спірально-розщепленої ДНК, який є проміжною ланкою каталітичного механізму. Інгібування топоізомерази I призводить до розриву односпіральної ДНК та зупинки реплікації ДНК.ФармакокінетикаРозподіл При внутрішньовенному введенні топотекану дорослим у дозах 0.5-1.5 мг/м у вигляді 30-хвилинної щоденної інфузії протягом 5 днів площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшувалася пропорційно збільшенню дози. Зв'язування топотекану з білками плазми – 35%. Розподіл між клітинами крові та плазмою однорідний. Об'єм розподілу (Vd) становить близько 132 л. Метаболізм Метаболізується у печінці. Основним шляхом метаболізму топотекану є рН-залежний гідроліз лактонового кільця, при якому утворюється карболова кислота з відкритим кільцем. Топотекан не інгібував ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E, CYP3A, CYP4A, а також не інгібував цитозольних ферментів дигідропіримідиноксидазу або ксантиноксид. Виведення При внутрішньовенному введенні топотекану дорослим у дозах 0.5-1.5 мг/м у вигляді 30-хвилинної щоденної інфузії протягом 5 днів кліренс топотекану - 64 л/год, що становить приблизно 2/3 печінкового кровотоку. Період напіввиведення (T1/2) становить 2-3 год. 20-60% дози виводиться із сечею у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із нирковою недостатністю (КК 41-60 мл/хв) плазмовий кліренс зменшується на 67%. Vd; дещо зменшується і, таким чином, T1/2 збільшується тільки на 14%. У пацієнтів із помірною нирковою недостатністю плазмовий кліренс топотекану скорочується до 34%. У пацієнтів із печінковою недостатністю плазмовий кліренс лактону топотекану знижується до 67%, а загальний плазмовий кліренс – на 10% порівняно з контрольною групою. T1/2; топотекана збільшується приблизно на 30%, при цьому значних змін Vd; не спостерігається. При призначенні топотекану в комбінації з цисплатином (цисплатин в 1-й день, топотекан в 1-й та 5-й день) кліренс топотекану зменшується на 5-й день порівняно з першим днем ​​(19.1 л/ч/м2; порівняно з 21.3 л/год/м2).Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняДрібноклітинний рак легені; рак яєчника; рецидивуючий або персистуючий рак шийки матки, що не піддається хірургічному лікуванню та/або променевій комбінованій терапії (стадія IVB), у складі комбінованої терапії з цисплатином.Протипоказання до застосуванняВиражене пригнічення функції кісткового мозку (кількість нейтрофілів менше 1.5×109/л, тромбоцитів – менше 100×109/л); вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік (відсутність достатнього досвіду застосування); підвищена чутливість до топотекану або до інших компонентів, що входять до складу препарату. З обережністю: жінки дітородного віку і чоловіки в період прийому топотекана повинні використовувати надійні засоби контрацепції.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Використання топотекана на лікування дітей рекомендується, т.к. Наявний досвід застосування препарату у даної категорії пацієнтів недостатній.Побічна діяТривале застосування не спричиняє підвищення токсичної дії препарату. Серйозних проявів кардіотоксичності, нейротоксичності, органної токсичності не відмічено. Частота виникнення небажаних явищ класифікувалася так: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000) , < 1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі випадки). З боку системи кровотворення: дуже часто - нейтропенія, фебрильна нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія; часто – панцитопенія; рідко – виражені кровотечі, зумовлені тромбоцитопенією. З боку дихальної системи: рідко - інтерстиціальна хвороба легень. З боку травної системи: дуже часто - діарея, нудота, блювання (в т.ч. тяжкого ступеня), біль в абдомінальній ділянці*, запор, стоматит, анорексія (включаючи тяжкий ступінь); часто – гіпербілірубінемія. З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто - алопеція. Алергічні реакції: часто - реакції гіперчутливості, включаючи шкірний висип (у тому числі еритематозний, макулопапульозний висип, дерматит, бульозну еритему); рідко – анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Інші: дуже часто - підвищення температури тіла, підвищена стомлюваність, астенія, приєднання вторинних інфекцій; часто – слабкість, сепсис; дуже рідко – екхімози, крововиливи (слабко виражені і не потребували специфічного лікування). У дуже поодиноких випадках повідомлялося про екстравазацію. У разі екстравазації можливе виникнення гематоми або гіперемії шкіри у місці введення. * на фоні застосування топотекану в результаті нейтропенії, що розвинулася, були повідомлення про нейтропенічний коліт, включаючи нейтропенічний коліт з летальним результатом.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні топотекану з іншими цитотоксичними засобами (наприклад, паклітакселом або етопозидом) можливе посилення мієлосупресії (потрібна корекція дози топотекану). Характер взаємодії топотекану з препаратами платини залежить від послідовності призначення платини, а саме, чи призначають препарати платини в 1-й або 5-й день застосування топотекану. Якщо препарати платини призначають у 1-й день, слід застосовувати зменшені дози кожного препарату порівняно з дозами при призначенні препаратів платини в 5-й день. Нижче наведено дози та схеми застосування топотекану та препаратів платини: цисплатин в 1-й день у дозі 50 мг/м та топотекан у дозі 0.75 мг/м з 1-го по 5-й день. цисплатин у 5-й день у дозі 50 мг/м та топотекан у дозі 1.25 мг/м з 1-го по 5-й день. карбоплатин в 1 день: AUC5 (формула Калверта); топотекан у дозі 0.5 мг/м з 1-го до 5-го дня. карбоплатин у 5-й день: AUC5 (кліренс; 51 Cr-EDTA); топотекан у дозі 1.0 мг/м 2 з 1-го до 5-го дня. Топотекан не пригнічує ізоферменти системи цитохрому Р450. Спільне застосування з ондансетроном, гранісетроном, морфіном або кортикостероїдами не суттєво впливає на фармакокінетичні параметри топотекану.Спосіб застосування та дозиТопотекан вводять у вигляді 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Дорослі та літні пацієнти Перед призначенням першого курсу терапії топотеканом кількість нейтрофілів має бути ≥1.5×109/л, тромбоцитів ≥100×109/л, рівень гемоглобіну ≥9 г/дл. При дрібноклітинному раку легені та раку яєчників призначають по 1.5 мг/м2 поверхні тіла щодня протягом 5 послідовних днів з інтервалом у 3 тижні. Для досягнення ефекту рекомендується провести мінімум 4 курси терапії (середній час настання ефекту у хворих на рак яєчників становить 8-11.7 тижня, у хворих на дрібноклітинний рак легені - 6.1 тижня. Приблизно у 18% хворих на рак яєчника ефект був досягнутий після проведення 5 і більше курсів терапії ). Повторні курси терапії топотеканом можна проводити тільки за наступними показниками: нейтрофіли ≥1×109/л, тромбоцити ≥100×109/л, гемоглобін ≥9 г/дл (в т.ч. після переливання крові, якщо це необхідно). При вираженій нейтропенії (кількість нейтрофілів <0.5×109/л) протягом 7 днів або більше, або фебрильної нейтропенії, або у разі відстрочення лікування через нейтропенію, слід зменшити дозу препарату до 1.25 мг/м/добу або за необхідності до 1 мг/м/добу або наступні курси проводити з призначенням профілактичного введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ), починаючи з 6-го дня лікування (не раніше ніж через 24 години після закінчення терапії топотеканом). Якщо нейтропенія на тлі ГКСФ зберігається, дози препарату повинні бути зменшені. При зниженні кількості тромбоцитів при попередньому курсі хіміотерапії <25×109/л дози мають бути зменшені аналогічним чином. Якщо у зв'язку з побічними ефектами потрібне зниження дози нижче 1 мг/м, терапію топотеканом слід припинити. При раку шийки матки рекомендована доза топотекану становить 0.75 мг/м у 1-й, 2-й та 3-й дні. У 1-й день терапії перед введенням топотекану проводиться інфузія цисплатину в дозі 50 мг/м . Ця схема повторюється кожен 21 день, лише 6 курсів. З появою ознак прогресування захворювання топотекан слід відмінити. Повторні курси терапії топотеканом можна проводити лише за таких показників: нейтрофіли ≥1.5×109/л, тромбоцити ≥100×109/л, гемоглобін ≥9 г/дл (в т.ч. після переливання крові, якщо це необхідно). При фебрильній нейтропенії (підвищення температури тіла до 38°С і вище за кількості нейтрофілів <1×109/л) для наступних курсів рекомендується знизити дозу топотекану на 20% до 0.6 мг/м2. При зниженні кількості тромбоцитів <10×109/л дози мають бути зменшені аналогічним чином. В якості альтернативи зниженню дози при фебрильній нейтропенії пацієнтам рекомендується введення Г-КСФ після закінчення кожного наступного курсу (перш ніж вдатися до зниження дози), починаючи з 4-го дня лікування (не раніше ніж через 24 години після закінчення терапії топотеканом). Якщо фебрильна нейтропенія на тлі Г-КСФ зберігається, дози препарату для наступних курсів мають бути зменшені на 20% до 0.45 мг/м2. При монотерапії для пацієнтів з КК > 40 мл/хв корекція режиму дозування не потрібна. Рекомендована доза для пацієнтів з КК від 20 до 39 мл/хв становить 0.75 мг/м/добу. Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів зі зниженням КК < 20 мл/хв відсутні. При комбінованій терапії топотеканом з цисплатином для лікування раку шийки матки починати терапію рекомендується лише хворим, у яких концентрація креатиніну у плазмі не перевищує 1.5 мг/дл. Якщо під час лікування рівень креатиніну в плазмі перевищить 1.5 мг/дл, слід виконувати рекомендації інструкції щодо застосування цисплатину щодо зменшення його дози/скасування. У разі відміни цисплатину немає достатніх даних щодо продовження монотерапії топотеканом у хворих на рак шийки матки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки (рівень білірубіну від 1.5 до 10 мг/дл) корекції дози не потрібно. Використання топотекану ;для лікування дітей ;не рекомендується, т.к. Наявний досвід застосування препарату у даної категорії пацієнтів недостатній. Правила приготування розчину Вміст флакону слід розчинити у 4 мл стерильної води для ін'єкцій до концентрації 1 мг/мл. Отриманий розчин необхідно розбавити 0.9% розчином хлориду натрію або 5% розчином декстрози до концентрації 25-50 мкг/мл.ПередозуванняСимптоми: гноблення функції кісткового мозку, стоматит. Лікування: госпіталізація, моніторинг життєво важливих функцій; симптоматична терапія; при необхідності - переливання компонентів крові, призначення антибіотиків широкого спектра дії. Специфічний антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування топотеканом має проводитися під наглядом фахівця, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. Не рекомендується призначати монотерапію топотеканом як першу лінію терапії. Гематологічна токсичність топотекану залежить від його дози, необхідно регулярно проводити розгорнуті аналізи крові з визначенням рівня гемоглобіну, гематокриту, підрахунку кількості лейкоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів. При поєднанні топотекану з іншими цитотоксичними препаратами необхідно коригувати його дозу. При розвитку вираженої нейтропенії потрібне ретельне спостереження для своєчасної діагностики інфекційних ускладнень. Нейтропенія, індукована застосуванням топотекану, може бути причиною розвитку нейтропенічного коліту (зокрема з летальним результатом). У пацієнтів з лихоманкою, нейтропенією, сполученим болем у животі у проекції товстої кишки слід враховувати можливість розвитку нейтропенічного коліту. Випадки інтерстиціальної хвороби легень було зареєстровано і натомість терапії топотеканом (зокрема з летальним результатом). Пацієнти з інтерстиціальною хворобою легень, фіброзом легені, раком легені в анамнезі, а також пацієнти, які зазнали опромінення грудної клітки, які приймали пневмотоксичні препарати та/або колонієстимулюючі фактори, знаходяться у групі високого ризику розвитку цього ускладнення. Пацієнтів необхідно спостерігати на предмет появи симптомів інтерстиціальної хвороби легень (наприклад, кашель, лихоманка,задишка та/або гіпоксія) при підтвердженні нововиявленої інтерстиціальної хвороби легень топотекан слід відмінити. Послаблює ефективність імунізації інактивованими вакцинами; при використанні живих вірусних вакцин посилює реплікацію вірусу та побічні ефекти вакцинації. Інтервал між введенням топотекану та вакцинацією живими вірусними або інактивованими вірусними вакцинами варіює від 3 до 12 місяців. При виникненні вираженої тромбоцитопенії необхідні крайня обережність при виконанні інвазивних процедур, регулярний огляд шкірних покривів та слизових оболонок, а також виділень (для виявлення ознак кровотечі). При роботі з препаратом необхідно дотримуватись загальноприйнятих правил поводження з цитотоксичними препаратами. При випадковому попаданні препарату на шкіру або очі необхідно промити їх великою кількістю води. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі небажані ефекти препарату, такі як підвищена стомлюваність та слабкість, можуть негативно впливати на здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій. Слід враховувати загальний клінічний стан пацієнта та можливий розвиток небажаних явищ при оцінці здатності до керування автомобілем та роботи з механізмами, що потребує швидкості реакції.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину - 1 мл: Діюча речовина: рамуцірумаб 10 мг; Допоміжні речовини: гліцин – 9,98 мг, L-гістидин – 0,65 мг, L-гістидин моногідрохлорид – 1,22 мг, полісорбат 80 – 0,10 мг, натрію хлорид – 4,38 мг, вода для ін'єкцій – qs до 1 мл. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій 10 мг/мл. По 10 мл (100 мг/10 мл) або 50 мл (500 мг/50 мл) препарату в безбарвний скляний флакон типу I, закупорений гумовою пробкою з хлорбутилу, алюмінієвою обкаткою та поліпропіленовим ковпачком. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиРідина, від прозорої до слабко опалесцентної, від безбарвної до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинні засоби, моноклональні антитіла.ФармакокінетикаЗгідно з результатами популяційного аналізу, фармакокінетичні показники рамуцирумабу у хворих на рак шлунка, недрібноклітинний рак легені та колоректальний рак схожі між собою. Рак шлунку При проведенні монотерапії рамуцирумабом у дозі 8 мг/кг кожні 2 тижні середні значення мінімальної концентрації (Cmin) рамуцирумабу у сироватці крові пацієнтів з пізніми стадіями раку шлунка становили 49,5 мкг/мл (діапазон: 6,3 - 228 мкг) 74,4 мкг/мл (діапазон: 13,8 - 234 мкг/мл) перед введенням четвертої та сьомої доз відповідно. Недрібноклітинний рак легені При проведенні комбінованої терапії рамуцирумабом у дозі 10 мг/кг з доцетакселом кожні 3 тижні Cmin рамуцирумабу у сироватці крові пацієнтів з недрібноклітинним раком легені становили 28,3 мкг/мл (діапазон: 2,5 - 108 мк /мл (діапазон: 3,1 - 128 мкг/мл) перед введенням третьої та п'ятої доз, відповідно. Колоректальний рак При проведенні комбінованої терапії рамуцирумабом у дозі 8 мг/кг з іринотеканом, кальцію фолінатом та фторурацилом (режим FOLFIRI) кожні 2 тижні, Cmin рамуцирумабу у сироватці крові пацієнтів з метастатичним колоректальним раком становили 46,3 119 мкг/мл) та 65,1 мкг/мл (діапазон: 14,5 - 205 мкг/мл) перед введенням третьої та п'ятої доз, відповідно. Всмоктування Рамуцірумаб призначений лише для внутрішньовенних інфузій. Розподіл Середній обсяг розподілу рамуцірумабу у рівноважному стані становить 5,4 л. Метаболізм Метаболізм рамуцірумабу не вивчений. Антитіла переважно виводяться у процесі катаболізму. Виведення Середній кліренс рамуцірумабу становить 0,015 л/год, а середній період напіввиведення (Т1/2) – 14 днів. Тимчасова та дозова залежність Чіткого відхилення від пропорційності дози для дослідження фармакокінетики рамуцирумаба в дозах від 6 мг/кг до 20 мг/кг не виявлено. При введенні рамуцірумабу кожні 2 тижні спостерігався коефіцієнт накопичення, що дорівнює 1,5. З моделей, побудованих методом популяційного фармакокінетичного моделювання, рівноважний стан досягається після введення шостої дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку За результатами популяційного аналізу фармакокінетики відмінності між експозицією рамуцирумабу (площа під кривою "концентрація-час", AUC) у пацієнтів віком 65 років та старших та пацієнтів віком до 65 років відсутні. Пацієнти з нирковою недостатністю Дослідження щодо оцінки впливу ниркової недостатності на фармакокінетику рамуцирумабу не проводилися. За результатами популяційного аналізу фармакокінетики AUC була приблизно однаковою у пацієнтів із легким ступенем ниркової недостатності (60 мл/хв ≤ кліренс креатиніну). Пацієнти з печінковою недостатністю Дослідження щодо оцінки впливу печінкової недостатності на фармакокінетику рамуцирумабу не проводилися. За результатами популяційного аналізу фармакокінетики AUC у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (загальний білірубін у 1,0-1,5 рази вище верхньої межі норми (ВГН) при будь-якій активності аспартатамінотрансферази (ACT) або активність ACT вище ВГН при загальному білірубіні не більше згідно з критеріями Національного інституту раку США (NCI СТСАЕ) і з помірним ступенем печінкової недостатності (загальний білірубін у 1.5-3,0 рази вище ВГН при будь-якій активності ACT) була приблизно такою ж, як і у пацієнтів з нормальною функцією печінки (загальний білірубін та ACT нижче ВДН). Дослідження рамуцирумабу за участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилися. Інші групи пацієнтів За результатами популяційного аналізу фармакокінетики було показано, що вік (від 19 до 86 років), стать, расова приналежність, маса тіла, рівень альбуміну не впливають на фармакокінетику рамуцірумабу.ФармакодинамікаРамуцирумаб являє собою людське моноклональне антитіло, що відноситься до класу імуноглобулінів IgG1, яке специфічно зв'язується з рецептором 2 типу фактора росту ендотелію судин (VEGF) та блокує зв'язування рецептора 2 типу VEGF з лігандами VEGF-A, VEG. Рецептор 2 типу VEGK є ключовим медіатором ангіогенезу, що індукується VEGF. В результаті рамуцирумаб інгібує ліганд-стимульовану активацію рецептора 2 типу VEGF і компонентів його низхідного сигнального каскаду, у тому числі мітоген-активованих протеїнкіназ р44/р42, нейтралізуючи ліганд-індуковану проліферацію та міграцію енд. Імуногенність Як і всі терапевтичні протеїни, рамуцірумаб має потенційну імуногенність. Антитіла до рамуцирумабу були виявлені у 2,2% пацієнтів, включених у дослідження та отримували терапію рамуцирумабом. У жодного з пацієнтів, які мали антитіла до рамуцирумабу, інфузійні реакції не зареєстровані. У жодного з пацієнтів не було виявлено нейтралізуючих антитіл до рамуцірумабу. Даних для того, щоб оцінити дію антитіл на ефективність та безпеку рамуцірумабу, недостатньо.Показання до застосуванняРак шлунка або аденокарцинома гастроезофагеального переходу у складі комбінованої терапії з паклітакселом або як монотерапія у пацієнтів з прогресуванням захворювання після попереднього проведення хіміотерапії на основі препаратів платини та фторпіримідину. Місцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені (НМРЛ) у складі комбінованої терапії з доцетакселом у пацієнтів з прогресуванням захворювання при проведенні або після попереднього проведення хіміотерапії на основі препаратів платини. Метастатичний колоректальний рак (мКРР) у складі комбінованої терапії з іринотеканом, кальцію фолінатом та фторурацилом у пацієнтів з прогресуванням захворювання під час проведення або після попередньої терапії бевацизумабом, оксаліплатином та фторпіримідином.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного або будь-якого допоміжного компонента препарату. Пацієнти з НМРЛ за наявності інвазії пухлиною великих кровоносних судин чи розпаду пухлини. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність. Період грудного вигодовування. З обережністю артеріальна тромбоемболія в анамнезі; артеріальна гіпертензія; шлунково-кишкові перфорації в анамнезі; кровотечі в анамнезі; уповільнення процесу загоєння ран (див. розділ "Особливі вказівки"); цироз печінки тяжкого ступеня (клас В або С за класифікацією Чайлд-П'ю); цироз печінки з печінковою енцефалопатією; клінічно значущий асцит унаслідок цирозу чи гепаторенальний синдром; протеїнурія; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі.Вагітність та лактаціяЖінкам дітородного віку рекомендується уникати настання вагітності під час терапії Цирамзом. Пацієнток слід проінформувати про потенційний ризик для вагітності та плода. Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні методи контрацепції під час терапії та протягом 3 місяців після введення останньої дози рамуцирумабу. Вагітність Дані щодо застосування рамуцірумабу у вагітних жінок відсутні. Даних щодо репродуктивної токсичності, отриманих при проведенні досліджень на тваринах, недостатньо. Оскільки ангіогенез дуже важливий задля збереження вагітності та розвитку плода, придушення ангіогенезу, викликане введенням рамуцирумаба, може негативно позначитися протягом вагітності, зокрема стані плода. У разі настання вагітності під час терапії рамуцирумабом пацієнтку слід поінформувати про можливий ризик, пов'язаний із збереженням вагітності, а також ризик для плода. Застосування препарату Цирамза не рекомендовано під час вагітності, а також жінкам дітородного віку, які не використовують контрацепцію. Період грудного вигодовування Інформація щодо проникнення рамуцирумабу у грудне молоко відсутня. Оскільки ризик для новонароджених/грудних дітей виключити не можна, під час терапії Цирамзом® і протягом як мінімум 3 місяців після введення останньої дози грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Дані щодо впливу рамуцирумабу на фертильність у людини відсутні. На підставі результатів, отриманих при проведенні досліджень на тваринах, терапія Цирамзом може негативно позначитися на фертильності.Побічна діяНайбільш поширеними серйозними небажаними реакціями, пов'язаними з терапією препаратом Цирамза® (як монотерапія або комбінація з цитотоксичною хіміотерапією) є шлунково-кишкові перфорації, важкі шлунково-кишкові кровотечі, артеріальні тромбоемболічні ускладнення. Також спостерігаються часті небажані реакції: стомлюваність/астенія, нейтропенія, лейкопенія, діарея, стоматит, носові кровотечі та артеріальна гіпертензія. Відповідно до класифікації, представленої в Медичному словнику для нормативно-правової діяльності (MedDRA), небажані реакції, зареєстровані у пацієнтів, розподілені та представлені нижче за системами органів, частотою розвитку та ступенем тяжкості: Дуже часті (≥ 1/10); Часті (від ≥ 1/100 до Рак шлунка (Цирамза® у складі комбінованої терапії з паклітакселом) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоальбумінемія. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія (включаючи кардіоміопатію на фоні артеріальної гіпертензії). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – носові кровотечі. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – шлунково-кишкові кровотечі, стоматит, діарея. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – протеїнурія. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – стомлюваність/астенія, периферичний набряк. Найбільш поширені небажані реакції, відмічені у ≥1% і Рак шлунка (Цирамза® як монотерапія) Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія, гіпонатріємія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі, діарея. Найбільш поширені небажані реакції, відмічені у ≥1% і Найбільш поширені небажані реакції (включаючи реакції ≥3 ступеня), пов'язані з проведенням антиангіогенної терапії, що спостерігаються у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Цирамза® – при проведенні різних клінічних досліджень: шлунково-кишкові перфорації, інфузійні реакції та протеїнурія. Недрібноклітинний рак легені (Цирамза® у складі комбінованої терапії з доцетакселом) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – фебрильна нейтропенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – стоматит. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – стомлюваність/астенія, запалення слизової оболонки, периферичний набряк. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – носові кровотечі. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія. Найбільш поширені небажані реакції, відмічені У ^1% і Метастатичний колоректальний рак (Цирамза® у складі комбінованої терапії за схемою FOLFIRI (іринотекан, кальцію фолінат та фторурацил)) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – шлунково-кишкові кровотечі, стоматит. Загальні розлади та порушення разом: дуже часто - периферичний набряк. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпоальбумінемія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – протеїнурія (включаючи випадки нефротичного синдрому). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – носові кровотечі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – синдром долонно-підошовної еритродизестезії. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія. Найбільш поширені небажані реакції, зареєстровані у ≥1% іВзаємодія з лікарськими засобамиПаклітаксел - при одночасному застосуванні рамуцирумаб не впливає на фармакокінетику паклітакселу, а паклітаксел не впливає на фармакокінетику рамуцирумабу. Доцетаксел - при одночасному застосуванні рамуцирумаб не впливає на фармакокінетику доцетакселу. Іринотекан - при одночасному застосуванні рамуцирумаб не впливає на фармакокінетику іринотекану та його активного метаболіту, SN-38.Спосіб застосування та дозиДля внутрішньовенних інфузій. Терапія препаратом Цирамза може бути призначена і проводитися тільки під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Після розведення препарат Цирамза вводять методом внутрішньовенної інфузії протягом періоду тривалістю близько 60 хвилин. Не слід вводити препарат внутрішньовенним болюсним методом або у вигляді швидкого внутрішньовенного введення. Для досягнення необхідної тривалості інфузії, що становить близько 60 хвилин, максимальна швидкість інфузії не повинна перевищувати 25 мг/хв або слід збільшити тривалість інфузії. Під час інфузії рекомендується стежити за станом пацієнта для виявлення ознак інфузійних реакцій. Крім того, необхідно забезпечити доступність відповідної реанімаційної апаратури. Премедикація Перед проведенням інфузій рамуцирумабу рекомендується проводити премедикацію антигістамінними препаратами (наприклад, дифенгідрамін). У разі розвитку у пацієнта інфузійної реакції 1 або 2 ступеня тяжкості згідно з класифікацією NCI СТСАЕ, премедикацію необхідно проводити перед усіма наступними інфузіями рамуцирумабу. У разі повторного розвитку інфузійної реакції 1 або 2 ступеня тяжкості пацієнту необхідно проводити премедикацію глюкокортикостероїдами (наприклад, дексаметазон). Надалі перед проведенням подальших інфузій рамуцирумабу необхідно проводити премедикацію із застосуванням наступних лікарських препаратів або їх аналогів: антигістамінні препарати (наприклад, дифенгідрамін) внутрішньовенно, парацетамол та дексаметазон. Рак шлунка або аденокарцинома гастроезофагеального переходу Комбінована терапія з паклітакселом Рекомендована доза препарату Цирамза становить 8 мг/кг у 1-й та 15-й дні 28-денного циклу до проведення інфузії паклітакселу. Рекомендована доза паклітакселу становить 80 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин у 1-й, 8-й та 15-й дні 28-денного циклу. Перед кожною інфузією паклітакселу пацієнтам слід провести клінічний та біохімічний аналіз крові з метою оцінки стану функції печінки. Перед кожною інфузією паклітакселу потрібне дотримання певних критеріїв. Необхідні критерії перед кожною інфузією паклітакселу: Нейтрофіли - 1-й день: ≥ 1,5 х 109/л; 8-й та 15-й дні: ≥ 1,0 х 109/л. Тромбоцити – 1-й день: ≥ 100 х 109/л; 8-й та 15-й дні: ≥ 75 х 109/л. Білірубін - ≤ 1,5 х ВДН. АСТ/Аланінамінотрансфераза (АЛТ) - Відсутність метастазів у печінку: АЛТ/АСТ ≤ 3 х ВГН; Метастази в печінку – АЛТ/АСТ ≤ 5 х ВГН. Застосування препарату Цирамза як монотерапія Рекомендована доза Цирамза при проведенні монотерапії становить 8 мг/кг, кожні 2 тижні у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин, максимальна швидкість інфузії 25 мг/хв. Місцевий або метастатичний НМРЛ Рекомендована доза Цирамзи становить 10 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин у 1-й день 21-денного циклу перед інфузією доцетакселу. Доцетаксел у дозі 75 мг/м2 необхідно вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин на 1 день 21-денного циклу. Метастатичний колоректальний рак Рекомендована доза Цирамзи становить 8 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин кожні два тижні перед проведенням комбінованої хіміотерапії за схемою FOLFIRI. Перед початком хіміотерапії пацієнтам слід здійснити клінічний аналіз крові. Перед проведенням хіміотерапії за схемою FOLFIRI потрібне дотримання певних критеріїв. Необхідні критерії перед хіміотерапією за схемою FOLFIRI: Нейтрофіли - ≥ 1,5 х 109/л; Тромбоцити – ≥ 100 х 109/л; Токсичні явища з боку шлунково-кишкового тракту на фоні хіміотерапії - ≤ 1 ступеня (згідно з критеріями NCI СТСАЕ). Тривалість терапії Терапію препаратом Цирамза слід продовжувати до появи ознак прогресування захворювання або розвитку неприйнятної токсичності. Рекомендації щодо корекції режиму дозування Інфузійні реакції У разі розвитку у пацієнта інфузійної реакції 1 або 2 ступеня тяжкості слід знизити швидкість інфузії препарату Цирамза на 50% для проведення, а також для всіх подальших інфузій. У разі розвитку інфузійної реакції 3 або 4 ступеня тяжкості терапію препаратом Цирамза слід негайно і повністю припинити. Артеріальна гіпертензія Перед кожним введенням препарату Цирамза слід контролювати артеріальний тиск з проведенням терапії відповідно до клінічних показань. У разі розвитку артеріальної гіпертензії тяжкого ступеня терапію препаратом Цирамза слід тимчасово припинити до досягнення адекватного контролю на тлі лікарської терапії. Якщо проведення гіпотензивної терапії не призводить до досягнення безпечного рівня артеріального тиску, терапію Цирамзом слід повністю припинити. Протеїнурія Під час проведення лікування препаратом Цирамза® необхідно контролювати стан пацієнтів для виявлення ознак розвитку або посилення протеїнурії. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2+, слід здійснити аналіз добової сечі. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2 г/24 години, терапію Цирамзом слід тимчасово припинити. Після зниження рівня білка у сечі до Рекомендована початкова доза Цирамзу - 8 мг/кг. Перше зниження дози Цирамзу - 6 мг/кг. Повторне зниження дози Цирамзу - 5 мг/кг. Рекомендована початкова доза Цирамзу - 10 мг/кг. Перше зниження дози Цирамзу - 8 мг/кг. Повторне зниження дози Цирамзу - 6 мг/кг. Якщо рівень білка в сечі становить >3 г/24 години, або у разі розвитку нефротичного синдрому терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. Планові операції або уповільнення процесу загоєння ран Терапію препаратом Цирамза слід тимчасово припинити як мінімум за 4 тижні до проведення планової операції. У разі виникнення ускладнень, пов'язаних із уповільненням процесу загоєння ран, терапію препаратом Цирамза слід тимчасово припинити до повного загоєння ран. Корекція режиму дозування паклітакселу На підставі рівня токсичності, що відзначається у пацієнта, доза паклітакселу може бути знижена. При розвитку гематологічної токсичності 4 ступеня або негематологічної токсичності 3 ступеня тяжкості, пов'язаної з терапією паклітакселом, відповідно до критеріїв NCI СТСАЕ рекомендується знизити дозу паклітакселу на 10 мг/м2 на час усіх наступних циклів терапії. Наступне зниження дози на 10 мг/м2 рекомендовано у разі збереження або повторного розвитку токсичності. Корекція режиму дозування схеми FOLFIRJ (іринотекан, кальцію фолінат та фторурацил) У разі розвитку певних проявів токсичності дози окремих препаратів схеми FOLFIRI можуть бути знижені. Зміна дози кожного окремого препарату схеми FOLFIRI повинна здійснюватися незалежно один від одного за алгоритмом, представленим у таблиці 4. У таблиці 5 представлена ​​докладна інформація про відстрочення введення або зниження дози препаратів схеми FOLFIRI під час наступного циклу на підставі максимального ступеня вираженості певних небажаних явищ. Зниження дози препаратів FOLFIRI. Препарат схеми FOLFIRI Рівень дози Початкова доза -1 -2 -3 Іринотекан 180 мг/м2 150 мг/м2 120 мг/м2 100 мг/м2 5-фторурацил болюсно 400 мг/м2 200 мг/м2 0 мг/м2 0 мг/м2 5-фторурацил інфузійно 2400 мг/м2 за 46-48 годин 2000 мг/м2 за 46-48 годин 1600 мг/м2 за 46-48 годин 1200 мг/м2 за 46-48 годин Зміна дози препаратів схеми FOLFIRI у разі розвитку певних небажаних явищ Небажане явище Ступінь NCI СТСАЕ Зміна дози в 1-й день циклу лікування, що настає за розвитком НЯ Діарея 2 Якщо виразність діареї зменшилася до 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу знижують на 1 дозовий рівень. При відновленні діареї 2 ступеня вираженості дозу 5-фторурцилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 3 Якщо виразність діареї зменшилася до ≤ 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 4 Якщо виразність діареї зменшилася до ≤ 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Якщо діарея 4 ступеня виразності не дозволилася до ≤ 1 ступеня, введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня. Нейтропенія або тромбоцитопенія За відповідністю гематологічним критеріям у таблиці 2 За невідповідності гематологічним критеріям у таблиці 2 2 Корекція дози не потрібна. Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 3 Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. Введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 4 Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Стоматит/запалення слизової оболонки ротової порожнини 2 Якщо виразність стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини зменшилася до 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу знижують на 1 дозовий рівень. При відновленні стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини 2 ступеня вираженості дозу 5-фторурацилу знижують на 2 дозові рівні. 3 Якщо виразність стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини зменшилася до 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу знижують на 1 дозовий рівень. Якщо 3 ступінь виразності стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини не зменшилася до ≤ 1 ступеня, введення 5-фторурацилу відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу знижують на 2 дозові рівні. 4 Введення 5-фторурацилу відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу знижують на 2 дозові рівні. Фебрильна нейтропенія При відповідності гематологічним критеріям у таблиці 2 та вирішенні лихоманки При невідповідності гематологічним критеріям у таблиці 2 та вирішенні лихоманки Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. До початку наступного циклу слід розглянути можливість використання колонієстимулюючих факторів. * - 28-денний період починається в 1-й день циклу, що іде за розвитком НЯ. Корекція режиму дозування доцетакселу На підставі рівня токсичності, що відзначається у пацієнта, доза доцетакселу може бути знижена. Пацієнти, у яких під час лікування доцетакселом спостерігається розвиток фебрильної нейтропенії, зниження рівня нейтрофілів. Пацієнти похилого віку Під час проведення клінічних досліджень не було отримано даних щодо підвищення ризику побічних ефектів у пацієнтів віком 65 років та старших порівняно з пацієнтами віком до 65 років. Рекомендації щодо зниження доз відсутні. Пацієнти з нирковою недостатністю Дослідження застосування препарату Цирамза® у пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилося. Згідно з наявними клінічними даними, можна припустити, що пацієнтам з нирковою недостатністю легкого, помірного або важкого ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Рекомендації щодо зниження доз відсутні. Пацієнти з печінковою недостатністю Дослідження застосування препарату Цирамза® у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилося. Згідно з клінічними даними, можна припустити, що пацієнтам з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дані щодо застосування рамуцирумабу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня відсутні. Рекомендації щодо зниження доз відсутні. Діти та підлітки до 18 років Безпека та ефективність препарату Цирамза® при застосуванні у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Інструкції з приготування та введення інфузійного розчину Як розчинник слід використовувати лише 0,9% розчин натрію хлориду. Препарат Цирамза не слід призначати або змішувати з розчинами декстрози. Кожен флакон призначений для одноразового застосування. Перед розведенням необхідно перевірити вміст флакона на наявність механічних включень та зміну кольору. У разі виявлення механічних увімкнень або зміни кольору флакон не слід використовувати. Щоб гарантувати стерильність приготовленого інфузійного розчину необхідно дотримання методів асептики. У разі використання попередньо заповнених контейнерів для внутрішньовенних інфузій На підставі розрахованого об'єму рамуцирумабу необхідно видалити відповідний об'єм 0,9% розчину хлориду натрію з попередньо заповненого контейнера для внутрішньовенних інфузій об'ємом 250 мл. З дотриманням методів асептики ввести розрахований обсяг рамуцірумабу у контейнер для внутрішньовенних інфузій. Загальний обсяг контейнера повинен становити 250 мл. Обережно перевернути контейнер для рівномірного перемішування. Розчин для інфузій не заморожувати та не струшувати. Не розбавляти іншими розчинами та не використовувати одночасно з іншими електролітами чи лікарськими препаратами. У разі використання порожніх контейнерів для внутрішньовенних інфузій З дотриманням методів асептики необхідно ввести розрахований обсяг рамуцірумабу в порожній контейнер для внутрішньовенних інфузій. Додати відповідну кількість 0,9% розчину хлориду натрію, щоб загальний обсяг становив 250 мл. Обережно перевернути контейнер для рівномірного перемішування. Розчин для інфузій не заморожувати та не струшувати. Не розбавляти іншими розчинами та не використовувати одночасно з іншими електролітами чи лікарськими препаратами. Невикористаний розчин препарату слід утилізувати відповідним способом, оскільки препарат Цирамза не містить протимікробних консервантів. Вводити препарат рекомендується з використанням інфузійної помпи. Для інфузії слід використовувати окрему систему для інфузій з вбудованим фільтром з низьким ступенем зв'язування білків з розміром пор 0,22 мкм. Наприкінці інфузії систему слід промити 0,9% розчином хлориду натрію. Приготовлений інфузійний розчин Розчин для інфузій Цирамза®, приготовлений відповідно до інструкції, не містить консервантів протимікробів. Розчин для інфузій Цирамза залишається стабільним з точки зору хімічних і фізичних властивостей протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С або протягом 4 годин при кімнатній температурі нижче 30 °С. Однак розчин слід використовувати відразу ж після приготування, щоб уникнути мікробіологічної контамінації. Якщо отриманий розчин не може бути використаний негайно, відповідальність за його зберігання та подальше використання несе користувач. Термін зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі від 2 до 8 °С, за винятком випадків, коли розведення проводили в контрольованих та валідованих асептичних умовах.ПередозуванняДані про передозування у людини відсутні. Препарат Цирамза призначали під час проведення дослідження I фази в дозах до 10 мг/кг кожні 2 тижні, при цьому максимально переносима доза досягнута не була. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальні тромбоемболічні ускладнення У ході клінічних досліджень було зареєстровано серйозні артеріальні тромбоемболічні ускладнення, що включають інфаркт міокарда, зупинку серця, інсульт, ішемію головного мозку. При виникненні серйозного артеріального тромбоемболічного ускладнення терапію препаратом Цирамза® слід повністю припинити. Шлунково-кишкові перфорації Препарат Цирамза відноситься до антиангіогенної терапії і може підвищувати ризик шлунково-кишкових перфорацій. При виникненні шлунково-кишкової перфорації терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. Тяжка кровотеча Препарат Цирамза відноситься до антиангіогенної терапії і може підвищувати ризик розвитку тяжкої кровотечі. При виникненні кровотечі 3 або 4 ступеня тяжкості терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. У пацієнтів із схильністю до кровотеч, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування антикоагулянтами або іншими лікарськими препаратами, що підвищують ризик кровотечі, необхідно контролювати клінічний аналіз крові та параметри згортання. У пацієнтів з раком шлунка, які отримували лікування препаратом Цирамза® у складі комбінованої терапії з паклітакселом, та у пацієнтів з мКРР, які отримували лікування препаратом Цирамза® у складі комбінованої терапії за схемою FOLFIRI, були відмічені тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, у тому числі з летальними. результатом. Легенева кровотеча при НМРЛ Пацієнти з плоскоклітинним гістологічним типом пухлини схильні до підвищеного ризику розвитку серйозних легеневих кровотеч. Однак збільшення частоти випадків легеневої кровотечі 5 ступеня вираженості серед пацієнтів з плоскоклітинним типом пухлини, які отримували терапію рамуцирумабом, у рамках клінічного дослідження не було відзначено. Пацієнти з НМРЛ, у яких в анамнезі була легенева кровотеча в недавньому минулому (>2,5 мл або артеріальна кров), а також пацієнти з ознаками утворення порожнини розпаду в пухлини (незалежно від гістологічного типу) на початковому етапі та пацієнти з будь-якими ознаками інвазії пухлиною великих кровоносних судин або проростання пухлини поблизу великих кровоносних судин не допускалися до участі у клінічних дослідженнях (див. розділ "Протипоказання").У клінічне дослідження за показанням НМРЛ не включалися пацієнти, які отримували терапію антикоагулянтами за будь-якою схемою та/або тривалу терапію нестероїдними протизапальними препаратами або антитромбоцитарними препаратами. Допускалося застосування ацетилсаліцилової кислоти у дозах не більше 325 мг на добу. Інфузійні реакції У ході клінічних досліджень з рамуцирумабом було відзначено інфузійні реакції. Більшість реакцій була зареєстрована при першій або другій інфузії Цирамзу. Під час інфузії необхідно стежити за станом пацієнта для виявлення ознак інфузійних реакцій. Симптоми можуть включати: м'язову ригідність/тремор, біль у спині/спазми, біль у грудях та/або відчуття здавленості, озноб, гіперемію шкіри, задишку, свистяче дихання, гіпоксію та парестезію. Тяжкі випадки можуть супроводжуватися такими симптомами: бронхоспазм, надшлуночкова тахікардія, артеріальна гіпотензія. При виникненні інфузійних реакцій 3 або 4 ступеня тяжкості терапію препаратом Цирамза слід негайно і повністю припинити. Артеріальна гіпертензія: Повідомлялося про підвищення частоти випадків тяжкої артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримували препарат Цирамза. У більшості випадків артеріальну гіпертензію купували за допомогою стандартної антигіпертензивної терапії. У разі попередньої артеріальної гіпертензії у пацієнта терапію препаратом Цирамза® не слід розпочинати до повного контролю за рівнем артеріального тиску. Під час терапії Цирамзом рекомендується здійснювати моніторинг артеріального тиску. У разі виникнення тяжкої артеріальної гіпертензії терапію рамуцирумабом слід тимчасово призупинити до нормалізації стану за допомогою антигіпертензивної терапії. При розвитку клінічно значущої артеріальної гіпертензії, яка не піддається контролю за допомогою антигіпертензивних лікарських засобів, терапію Цирамзом слід повністю припинити. Уповільнення процесу загоєння ран Вплив рамуцирумабу на процес загоєння ран у пацієнтів з тяжкими ранами не вивчений. У ході доклінічних досліджень на тваринах рамуцирумаб не уповільнював процес загоєння ран. Однак рамуцірумаб відноситься до антиангіогенної терапії і потенційно може негативно впливати на процес загоєння ран, тому, принаймні, за 4 тижні перед плановим хірургічним втручанням терапію рамуцирумабом слід тимчасово призупинити. Рішення про відновлення терапії рамуцирумабом після хірургічного втручання слід приймати на підставі клінічного висновку щодо достатнього загоєння ран. У разі виникнення у пацієнта ускладнень, пов'язаних із загоєнням ран, терапію рамуцирумабом слід припинити до повного загоєння ран. Печінкова недостатність Рамуцирумаб слід обережно призначати пацієнтам з цирозом печінки тяжкого ступеня (клас В або С за класифікацією Чайлд-П'ю), цирозом з печінковою енцефалопатією, клінічно значущим асцитом внаслідок цирозу та гепаторенальним синдромом. У таких пацієнтів рамуцирумаб слід застосовувати лише у випадку, якщо потенційна користь терапії перевищує ризик прогресування печінкової недостатності. Фістули Терапія препаратом Цирамза може сприяти підвищенню ризику утворення фістул у пацієнтів. У разі утворення фістули терапію рамуцірумаб слід припинити. Протеїнурія Повідомлялося про підвищення частоти випадків протеїнурії у пацієнтів, які отримували терапію Цирамзом. Під час проведення лікування препаратом Цирамза® необхідний моніторинг пацієнтів з метою виявлення розвитку або посилення протеїнурії. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2+, слід здійснити аналіз добової сечі. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2 г/24 години, терапію Цирамзом слід тимчасово припинити. Після зниження рівня білка у сечі до Якщо рівень білка в сечі становить >3 г/24 години, або у разі розвитку нефротичного синдрому терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. Стоматит Серед пацієнтів, які отримували препарат Цирамза в комбінації з хіміотерапевтичними препаратами, було відмічено підвищення частоти випадків розвитку стоматиту в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо у поєднанні з хіміотерапевтичними препаратами. У разі розвитку стоматиту слід негайно розпочати симптоматичне лікування. Ниркова недостатність Дані щодо безпеки застосування препарату Цирамза® у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну від 15 мл/хв до 29 мл/хв) обмежені. Дієта з обмеженням споживання кухонної солі У кожному флаконі об'ємом 10 мл міститься близько 17 мг натрію, а кожному флаконі об'ємом 50 мл міститься близько 85 мг натрію. Пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням споживання солі, слід враховувати цю інформацію. Терапію препаратом Цирамза слід припинити на невизначений термін у разі: розвитку тяжких артеріальних тромбоемболічних ускладнень; Шлунково-кишкових перфорацій; Кровотечі 3 або 4 ступеня тяжкості згідно з критеріями NCI СТСАЕ; Спонтанної освіти фістул. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Цирамза® не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. У разі виникнення симптомів, що впливають на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій, слід утриматися від керування транспортом та роботи з механізмами до зникнення даного ефекту.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину - 1 мл: Діюча речовина: рамуцірумаб 10 мг; Допоміжні речовини: гліцин – 9,98 мг, L-гістидин – 0,65 мг, L-гістидин моногідрохлорид – 1,22 мг, полісорбат 80 – 0,10 мг, натрію хлорид – 4,38 мг, вода для ін'єкцій – qs до 1 мл. Концентрат для виготовлення розчину для інфузій 10 мг/мл. По 10 мл (100 мг/10 мл) або 50 мл (500 мг/50 мл) препарату в безбарвний скляний флакон типу I, закупорений гумовою пробкою з хлорбутилу, алюмінієвою обкаткою та поліпропіленовим ковпачком. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиРідина, від прозорої до слабко опалесцентної, від безбарвної до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинні засоби, моноклональні антитіла.ФармакокінетикаЗгідно з результатами популяційного аналізу, фармакокінетичні показники рамуцирумабу у хворих на рак шлунка, недрібноклітинний рак легені та колоректальний рак схожі між собою. Рак шлунку При проведенні монотерапії рамуцирумабом у дозі 8 мг/кг кожні 2 тижні середні значення мінімальної концентрації (Cmin) рамуцирумабу у сироватці крові пацієнтів з пізніми стадіями раку шлунка становили 49,5 мкг/мл (діапазон: 6,3 - 228 мкг) 74,4 мкг/мл (діапазон: 13,8 - 234 мкг/мл) перед введенням четвертої та сьомої доз відповідно. Недрібноклітинний рак легені При проведенні комбінованої терапії рамуцирумабом у дозі 10 мг/кг з доцетакселом кожні 3 тижні Cmin рамуцирумабу у сироватці крові пацієнтів з недрібноклітинним раком легені становили 28,3 мкг/мл (діапазон: 2,5 - 108 мк /мл (діапазон: 3,1 - 128 мкг/мл) перед введенням третьої та п'ятої доз, відповідно. Колоректальний рак При проведенні комбінованої терапії рамуцирумабом у дозі 8 мг/кг з іринотеканом, кальцію фолінатом та фторурацилом (режим FOLFIRI) кожні 2 тижні, Cmin рамуцирумабу у сироватці крові пацієнтів з метастатичним колоректальним раком становили 46,3 119 мкг/мл) та 65,1 мкг/мл (діапазон: 14,5 - 205 мкг/мл) перед введенням третьої та п'ятої доз, відповідно. Всмоктування Рамуцірумаб призначений лише для внутрішньовенних інфузій. Розподіл Середній обсяг розподілу рамуцірумабу у рівноважному стані становить 5,4 л. Метаболізм Метаболізм рамуцірумабу не вивчений. Антитіла переважно виводяться у процесі катаболізму. Виведення Середній кліренс рамуцірумабу становить 0,015 л/год, а середній період напіввиведення (Т1/2) – 14 днів. Тимчасова та дозова залежність Чіткого відхилення від пропорційності дози для дослідження фармакокінетики рамуцирумаба в дозах від 6 мг/кг до 20 мг/кг не виявлено. При введенні рамуцірумабу кожні 2 тижні спостерігався коефіцієнт накопичення, що дорівнює 1,5. З моделей, побудованих методом популяційного фармакокінетичного моделювання, рівноважний стан досягається після введення шостої дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку За результатами популяційного аналізу фармакокінетики відмінності між експозицією рамуцирумабу (площа під кривою "концентрація-час", AUC) у пацієнтів віком 65 років та старших та пацієнтів віком до 65 років відсутні. Пацієнти з нирковою недостатністю Дослідження щодо оцінки впливу ниркової недостатності на фармакокінетику рамуцирумабу не проводилися. За результатами популяційного аналізу фармакокінетики AUC була приблизно однаковою у пацієнтів із легким ступенем ниркової недостатності (60 мл/хв ≤ кліренс креатиніну). Пацієнти з печінковою недостатністю Дослідження щодо оцінки впливу печінкової недостатності на фармакокінетику рамуцирумабу не проводилися. За результатами популяційного аналізу фармакокінетики AUC у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (загальний білірубін у 1,0-1,5 рази вище верхньої межі норми (ВГН) при будь-якій активності аспартатамінотрансферази (ACT) або активність ACT вище ВГН при загальному білірубіні не більше згідно з критеріями Національного інституту раку США (NCI СТСАЕ) і з помірним ступенем печінкової недостатності (загальний білірубін у 1.5-3,0 рази вище ВГН при будь-якій активності ACT) була приблизно такою ж, як і у пацієнтів з нормальною функцією печінки (загальний білірубін та ACT нижче ВДН). Дослідження рамуцирумабу за участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилися. Інші групи пацієнтів За результатами популяційного аналізу фармакокінетики було показано, що вік (від 19 до 86 років), стать, расова приналежність, маса тіла, рівень альбуміну не впливають на фармакокінетику рамуцірумабу.ФармакодинамікаРамуцирумаб являє собою людське моноклональне антитіло, що відноситься до класу імуноглобулінів IgG1, яке специфічно зв'язується з рецептором 2 типу фактора росту ендотелію судин (VEGF) та блокує зв'язування рецептора 2 типу VEGF з лігандами VEGF-A, VEG. Рецептор 2 типу VEGK є ключовим медіатором ангіогенезу, що індукується VEGF. В результаті рамуцирумаб інгібує ліганд-стимульовану активацію рецептора 2 типу VEGF і компонентів його низхідного сигнального каскаду, у тому числі мітоген-активованих протеїнкіназ р44/р42, нейтралізуючи ліганд-індуковану проліферацію та міграцію енд. Імуногенність Як і всі терапевтичні протеїни, рамуцірумаб має потенційну імуногенність. Антитіла до рамуцирумабу були виявлені у 2,2% пацієнтів, включених у дослідження та отримували терапію рамуцирумабом. У жодного з пацієнтів, які мали антитіла до рамуцирумабу, інфузійні реакції не зареєстровані. У жодного з пацієнтів не було виявлено нейтралізуючих антитіл до рамуцірумабу. Даних для того, щоб оцінити дію антитіл на ефективність та безпеку рамуцірумабу, недостатньо.Показання до застосуванняРак шлунка або аденокарцинома гастроезофагеального переходу у складі комбінованої терапії з паклітакселом або як монотерапія у пацієнтів з прогресуванням захворювання після попереднього проведення хіміотерапії на основі препаратів платини та фторпіримідину. Місцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені (НМРЛ) у складі комбінованої терапії з доцетакселом у пацієнтів з прогресуванням захворювання при проведенні або після попереднього проведення хіміотерапії на основі препаратів платини. Метастатичний колоректальний рак (мКРР) у складі комбінованої терапії з іринотеканом, кальцію фолінатом та фторурацилом у пацієнтів з прогресуванням захворювання під час проведення або після попередньої терапії бевацизумабом, оксаліплатином та фторпіримідином.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного або будь-якого допоміжного компонента препарату. Пацієнти з НМРЛ за наявності інвазії пухлиною великих кровоносних судин чи розпаду пухлини. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність. Період грудного вигодовування. З обережністю артеріальна тромбоемболія в анамнезі; артеріальна гіпертензія; шлунково-кишкові перфорації в анамнезі; кровотечі в анамнезі; уповільнення процесу загоєння ран (див. розділ "Особливі вказівки"); цироз печінки тяжкого ступеня (клас В або С за класифікацією Чайлд-П'ю); цироз печінки з печінковою енцефалопатією; клінічно значущий асцит унаслідок цирозу чи гепаторенальний синдром; протеїнурія; тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі.Вагітність та лактаціяЖінкам дітородного віку рекомендується уникати настання вагітності під час терапії Цирамзом. Пацієнток слід проінформувати про потенційний ризик для вагітності та плода. Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні методи контрацепції під час терапії та протягом 3 місяців після введення останньої дози рамуцирумабу. Вагітність Дані щодо застосування рамуцірумабу у вагітних жінок відсутні. Даних щодо репродуктивної токсичності, отриманих при проведенні досліджень на тваринах, недостатньо. Оскільки ангіогенез дуже важливий задля збереження вагітності та розвитку плода, придушення ангіогенезу, викликане введенням рамуцирумаба, може негативно позначитися протягом вагітності, зокрема стані плода. У разі настання вагітності під час терапії рамуцирумабом пацієнтку слід поінформувати про можливий ризик, пов'язаний із збереженням вагітності, а також ризик для плода. Застосування препарату Цирамза не рекомендовано під час вагітності, а також жінкам дітородного віку, які не використовують контрацепцію. Період грудного вигодовування Інформація щодо проникнення рамуцирумабу у грудне молоко відсутня. Оскільки ризик для новонароджених/грудних дітей виключити не можна, під час терапії Цирамзом® і протягом як мінімум 3 місяців після введення останньої дози грудне вигодовування слід припинити. Фертильність Дані щодо впливу рамуцирумабу на фертильність у людини відсутні. На підставі результатів, отриманих при проведенні досліджень на тваринах, терапія Цирамзом може негативно позначитися на фертильності.Побічна діяНайбільш поширеними серйозними небажаними реакціями, пов'язаними з терапією препаратом Цирамза® (як монотерапія або комбінація з цитотоксичною хіміотерапією) є шлунково-кишкові перфорації, важкі шлунково-кишкові кровотечі, артеріальні тромбоемболічні ускладнення. Також спостерігаються часті небажані реакції: стомлюваність/астенія, нейтропенія, лейкопенія, діарея, стоматит, носові кровотечі та артеріальна гіпертензія. Відповідно до класифікації, представленої в Медичному словнику для нормативно-правової діяльності (MedDRA), небажані реакції, зареєстровані у пацієнтів, розподілені та представлені нижче за системами органів, частотою розвитку та ступенем тяжкості: Дуже часті (≥ 1/10); Часті (від ≥ 1/100 до Рак шлунка (Цирамза® у складі комбінованої терапії з паклітакселом) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіпоальбумінемія. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія (включаючи кардіоміопатію на фоні артеріальної гіпертензії). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – носові кровотечі. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – шлунково-кишкові кровотечі, стоматит, діарея. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – протеїнурія. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – стомлюваність/астенія, периферичний набряк. Найбільш поширені небажані реакції, відмічені у ≥1% і Рак шлунка (Цирамза® як монотерапія) Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія, гіпонатріємія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі, діарея. Найбільш поширені небажані реакції, відмічені у ≥1% і Найбільш поширені небажані реакції (включаючи реакції ≥3 ступеня), пов'язані з проведенням антиангіогенної терапії, що спостерігаються у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Цирамза® – при проведенні різних клінічних досліджень: шлунково-кишкові перфорації, інфузійні реакції та протеїнурія. Недрібноклітинний рак легені (Цирамза® у складі комбінованої терапії з доцетакселом) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – фебрильна нейтропенія, нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – стоматит. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто – стомлюваність/астенія, запалення слизової оболонки, периферичний набряк. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – носові кровотечі. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія. Найбільш поширені небажані реакції, відмічені У ^1% і Метастатичний колоректальний рак (Цирамза® у складі комбінованої терапії за схемою FOLFIRI (іринотекан, кальцію фолінат та фторурацил)) Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – шлунково-кишкові кровотечі, стоматит. Загальні розлади та порушення разом: дуже часто - периферичний набряк. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпоальбумінемія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – протеїнурія (включаючи випадки нефротичного синдрому). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – носові кровотечі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – синдром долонно-підошовної еритродизестезії. Порушення з боку судин: дуже часто – артеріальна гіпертензія. Найбільш поширені небажані реакції, зареєстровані у ≥1% іВзаємодія з лікарськими засобамиПаклітаксел - при одночасному застосуванні рамуцирумаб не впливає на фармакокінетику паклітакселу, а паклітаксел не впливає на фармакокінетику рамуцирумабу. Доцетаксел - при одночасному застосуванні рамуцирумаб не впливає на фармакокінетику доцетакселу. Іринотекан - при одночасному застосуванні рамуцирумаб не впливає на фармакокінетику іринотекану та його активного метаболіту, SN-38.Спосіб застосування та дозиДля внутрішньовенних інфузій. Терапія препаратом Цирамза може бути призначена і проводитися тільки під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Після розведення препарат Цирамза вводять методом внутрішньовенної інфузії протягом періоду тривалістю близько 60 хвилин. Не слід вводити препарат внутрішньовенним болюсним методом або у вигляді швидкого внутрішньовенного введення. Для досягнення необхідної тривалості інфузії, що становить близько 60 хвилин, максимальна швидкість інфузії не повинна перевищувати 25 мг/хв або слід збільшити тривалість інфузії. Під час інфузії рекомендується стежити за станом пацієнта для виявлення ознак інфузійних реакцій. Крім того, необхідно забезпечити доступність відповідної реанімаційної апаратури. Премедикація Перед проведенням інфузій рамуцирумабу рекомендується проводити премедикацію антигістамінними препаратами (наприклад, дифенгідрамін). У разі розвитку у пацієнта інфузійної реакції 1 або 2 ступеня тяжкості згідно з класифікацією NCI СТСАЕ, премедикацію необхідно проводити перед усіма наступними інфузіями рамуцирумабу. У разі повторного розвитку інфузійної реакції 1 або 2 ступеня тяжкості пацієнту необхідно проводити премедикацію глюкокортикостероїдами (наприклад, дексаметазон). Надалі перед проведенням подальших інфузій рамуцирумабу необхідно проводити премедикацію із застосуванням наступних лікарських препаратів або їх аналогів: антигістамінні препарати (наприклад, дифенгідрамін) внутрішньовенно, парацетамол та дексаметазон. Рак шлунка або аденокарцинома гастроезофагеального переходу Комбінована терапія з паклітакселом Рекомендована доза препарату Цирамза становить 8 мг/кг у 1-й та 15-й дні 28-денного циклу до проведення інфузії паклітакселу. Рекомендована доза паклітакселу становить 80 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин у 1-й, 8-й та 15-й дні 28-денного циклу. Перед кожною інфузією паклітакселу пацієнтам слід провести клінічний та біохімічний аналіз крові з метою оцінки стану функції печінки. Перед кожною інфузією паклітакселу потрібне дотримання певних критеріїв. Необхідні критерії перед кожною інфузією паклітакселу: Нейтрофіли - 1-й день: ≥ 1,5 х 109/л; 8-й та 15-й дні: ≥ 1,0 х 109/л. Тромбоцити – 1-й день: ≥ 100 х 109/л; 8-й та 15-й дні: ≥ 75 х 109/л. Білірубін - ≤ 1,5 х ВДН. АСТ/Аланінамінотрансфераза (АЛТ) - Відсутність метастазів у печінку: АЛТ/АСТ ≤ 3 х ВГН; Метастази в печінку – АЛТ/АСТ ≤ 5 х ВГН. Застосування препарату Цирамза як монотерапія Рекомендована доза Цирамза при проведенні монотерапії становить 8 мг/кг, кожні 2 тижні у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин, максимальна швидкість інфузії 25 мг/хв. Місцевий або метастатичний НМРЛ Рекомендована доза Цирамзи становить 10 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин у 1-й день 21-денного циклу перед інфузією доцетакселу. Доцетаксел у дозі 75 мг/м2 необхідно вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин на 1 день 21-денного циклу. Метастатичний колоректальний рак Рекомендована доза Цирамзи становить 8 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом близько 60 хвилин кожні два тижні перед проведенням комбінованої хіміотерапії за схемою FOLFIRI. Перед початком хіміотерапії пацієнтам слід здійснити клінічний аналіз крові. Перед проведенням хіміотерапії за схемою FOLFIRI потрібне дотримання певних критеріїв. Необхідні критерії перед хіміотерапією за схемою FOLFIRI: Нейтрофіли - ≥ 1,5 х 109/л; Тромбоцити – ≥ 100 х 109/л; Токсичні явища з боку шлунково-кишкового тракту на фоні хіміотерапії - ≤ 1 ступеня (згідно з критеріями NCI СТСАЕ). Тривалість терапії Терапію препаратом Цирамза слід продовжувати до появи ознак прогресування захворювання або розвитку неприйнятної токсичності. Рекомендації щодо корекції режиму дозування Інфузійні реакції У разі розвитку у пацієнта інфузійної реакції 1 або 2 ступеня тяжкості слід знизити швидкість інфузії препарату Цирамза на 50% для проведення, а також для всіх подальших інфузій. У разі розвитку інфузійної реакції 3 або 4 ступеня тяжкості терапію препаратом Цирамза слід негайно і повністю припинити. Артеріальна гіпертензія Перед кожним введенням препарату Цирамза слід контролювати артеріальний тиск з проведенням терапії відповідно до клінічних показань. У разі розвитку артеріальної гіпертензії тяжкого ступеня терапію препаратом Цирамза слід тимчасово припинити до досягнення адекватного контролю на тлі лікарської терапії. Якщо проведення гіпотензивної терапії не призводить до досягнення безпечного рівня артеріального тиску, терапію Цирамзом слід повністю припинити. Протеїнурія Під час проведення лікування препаратом Цирамза® необхідно контролювати стан пацієнтів для виявлення ознак розвитку або посилення протеїнурії. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2+, слід здійснити аналіз добової сечі. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2 г/24 години, терапію Цирамзом слід тимчасово припинити. Після зниження рівня білка у сечі до Рекомендована початкова доза Цирамзу - 8 мг/кг. Перше зниження дози Цирамзу - 6 мг/кг. Повторне зниження дози Цирамзу - 5 мг/кг. Рекомендована початкова доза Цирамзу - 10 мг/кг. Перше зниження дози Цирамзу - 8 мг/кг. Повторне зниження дози Цирамзу - 6 мг/кг. Якщо рівень білка в сечі становить >3 г/24 години, або у разі розвитку нефротичного синдрому терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. Планові операції або уповільнення процесу загоєння ран Терапію препаратом Цирамза слід тимчасово припинити як мінімум за 4 тижні до проведення планової операції. У разі виникнення ускладнень, пов'язаних із уповільненням процесу загоєння ран, терапію препаратом Цирамза слід тимчасово припинити до повного загоєння ран. Корекція режиму дозування паклітакселу На підставі рівня токсичності, що відзначається у пацієнта, доза паклітакселу може бути знижена. При розвитку гематологічної токсичності 4 ступеня або негематологічної токсичності 3 ступеня тяжкості, пов'язаної з терапією паклітакселом, відповідно до критеріїв NCI СТСАЕ рекомендується знизити дозу паклітакселу на 10 мг/м2 на час усіх наступних циклів терапії. Наступне зниження дози на 10 мг/м2 рекомендовано у разі збереження або повторного розвитку токсичності. Корекція режиму дозування схеми FOLFIRJ (іринотекан, кальцію фолінат та фторурацил) У разі розвитку певних проявів токсичності дози окремих препаратів схеми FOLFIRI можуть бути знижені. Зміна дози кожного окремого препарату схеми FOLFIRI повинна здійснюватися незалежно один від одного за алгоритмом, представленим у таблиці 4. У таблиці 5 представлена ​​докладна інформація про відстрочення введення або зниження дози препаратів схеми FOLFIRI під час наступного циклу на підставі максимального ступеня вираженості певних небажаних явищ. Зниження дози препаратів FOLFIRI. Препарат схеми FOLFIRI Рівень дози Початкова доза -1 -2 -3 Іринотекан 180 мг/м2 150 мг/м2 120 мг/м2 100 мг/м2 5-фторурацил болюсно 400 мг/м2 200 мг/м2 0 мг/м2 0 мг/м2 5-фторурацил інфузійно 2400 мг/м2 за 46-48 годин 2000 мг/м2 за 46-48 годин 1600 мг/м2 за 46-48 годин 1200 мг/м2 за 46-48 годин Зміна дози препаратів схеми FOLFIRI у разі розвитку певних небажаних явищ Небажане явище Ступінь NCI СТСАЕ Зміна дози в 1-й день циклу лікування, що настає за розвитком НЯ Діарея 2 Якщо виразність діареї зменшилася до 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу знижують на 1 дозовий рівень. При відновленні діареї 2 ступеня вираженості дозу 5-фторурцилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 3 Якщо виразність діареї зменшилася до ≤ 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 4 Якщо виразність діареї зменшилася до ≤ 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Якщо діарея 4 ступеня виразності не дозволилася до ≤ 1 ступеня, введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня. Нейтропенія або тромбоцитопенія За відповідністю гематологічним критеріям у таблиці 2 За невідповідності гематологічним критеріям у таблиці 2 2 Корекція дози не потрібна. Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 3 Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. Введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 1 дозовий рівень. 4 Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Стоматит/запалення слизової оболонки ротової порожнини 2 Якщо виразність стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини зменшилася до 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу знижують на 1 дозовий рівень. При відновленні стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини 2 ступеня вираженості дозу 5-фторурацилу знижують на 2 дозові рівні. 3 Якщо виразність стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини зменшилася до 1 ступеня, дозу 5-фторурацилу знижують на 1 дозовий рівень. Якщо 3 ступінь виразності стоматиту/запалення слизової оболонки ротової порожнини не зменшилася до ≤ 1 ступеня, введення 5-фторурацилу відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу знижують на 2 дозові рівні. 4 Введення 5-фторурацилу відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу знижують на 2 дозові рівні. Фебрильна нейтропенія При відповідності гематологічним критеріям у таблиці 2 та вирішенні лихоманки При невідповідності гематологічним критеріям у таблиці 2 та вирішенні лихоманки Дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. Введення 5-фторурацилу та іринотекану відкладають не більше ніж на 28 днів до дозволу явища до ≤ 1 ступеня, потім дозу 5-фторурацилу та іринотекану знижують на 2 дозові рівні. До початку наступного циклу слід розглянути можливість використання колонієстимулюючих факторів. * - 28-денний період починається в 1-й день циклу, що іде за розвитком НЯ. Корекція режиму дозування доцетакселу На підставі рівня токсичності, що відзначається у пацієнта, доза доцетакселу може бути знижена. Пацієнти, у яких під час лікування доцетакселом спостерігається розвиток фебрильної нейтропенії, зниження рівня нейтрофілів. Пацієнти похилого віку Під час проведення клінічних досліджень не було отримано даних щодо підвищення ризику побічних ефектів у пацієнтів віком 65 років та старших порівняно з пацієнтами віком до 65 років. Рекомендації щодо зниження доз відсутні. Пацієнти з нирковою недостатністю Дослідження застосування препарату Цирамза® у пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилося. Згідно з наявними клінічними даними, можна припустити, що пацієнтам з нирковою недостатністю легкого, помірного або важкого ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Рекомендації щодо зниження доз відсутні. Пацієнти з печінковою недостатністю Дослідження застосування препарату Цирамза® у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилося. Згідно з клінічними даними, можна припустити, що пацієнтам з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дані щодо застосування рамуцирумабу у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня відсутні. Рекомендації щодо зниження доз відсутні. Діти та підлітки до 18 років Безпека та ефективність препарату Цирамза® при застосуванні у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Інструкції з приготування та введення інфузійного розчину Як розчинник слід використовувати лише 0,9% розчин натрію хлориду. Препарат Цирамза не слід призначати або змішувати з розчинами декстрози. Кожен флакон призначений для одноразового застосування. Перед розведенням необхідно перевірити вміст флакона на наявність механічних включень та зміну кольору. У разі виявлення механічних увімкнень або зміни кольору флакон не слід використовувати. Щоб гарантувати стерильність приготовленого інфузійного розчину необхідно дотримання методів асептики. У разі використання попередньо заповнених контейнерів для внутрішньовенних інфузій На підставі розрахованого об'єму рамуцирумабу необхідно видалити відповідний об'єм 0,9% розчину хлориду натрію з попередньо заповненого контейнера для внутрішньовенних інфузій об'ємом 250 мл. З дотриманням методів асептики ввести розрахований обсяг рамуцірумабу у контейнер для внутрішньовенних інфузій. Загальний обсяг контейнера повинен становити 250 мл. Обережно перевернути контейнер для рівномірного перемішування. Розчин для інфузій не заморожувати та не струшувати. Не розбавляти іншими розчинами та не використовувати одночасно з іншими електролітами чи лікарськими препаратами. У разі використання порожніх контейнерів для внутрішньовенних інфузій З дотриманням методів асептики необхідно ввести розрахований обсяг рамуцірумабу в порожній контейнер для внутрішньовенних інфузій. Додати відповідну кількість 0,9% розчину хлориду натрію, щоб загальний обсяг становив 250 мл. Обережно перевернути контейнер для рівномірного перемішування. Розчин для інфузій не заморожувати та не струшувати. Не розбавляти іншими розчинами та не використовувати одночасно з іншими електролітами чи лікарськими препаратами. Невикористаний розчин препарату слід утилізувати відповідним способом, оскільки препарат Цирамза не містить протимікробних консервантів. Вводити препарат рекомендується з використанням інфузійної помпи. Для інфузії слід використовувати окрему систему для інфузій з вбудованим фільтром з низьким ступенем зв'язування білків з розміром пор 0,22 мкм. Наприкінці інфузії систему слід промити 0,9% розчином хлориду натрію. Приготовлений інфузійний розчин Розчин для інфузій Цирамза®, приготовлений відповідно до інструкції, не містить консервантів протимікробів. Розчин для інфузій Цирамза залишається стабільним з точки зору хімічних і фізичних властивостей протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С або протягом 4 годин при кімнатній температурі нижче 30 °С. Однак розчин слід використовувати відразу ж після приготування, щоб уникнути мікробіологічної контамінації. Якщо отриманий розчин не може бути використаний негайно, відповідальність за його зберігання та подальше використання несе користувач. Термін зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі від 2 до 8 °С, за винятком випадків, коли розведення проводили в контрольованих та валідованих асептичних умовах.ПередозуванняДані про передозування у людини відсутні. Препарат Цирамза призначали під час проведення дослідження I фази в дозах до 10 мг/кг кожні 2 тижні, при цьому максимально переносима доза досягнута не була. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальні тромбоемболічні ускладнення У ході клінічних досліджень було зареєстровано серйозні артеріальні тромбоемболічні ускладнення, що включають інфаркт міокарда, зупинку серця, інсульт, ішемію головного мозку. При виникненні серйозного артеріального тромбоемболічного ускладнення терапію препаратом Цирамза® слід повністю припинити. Шлунково-кишкові перфорації Препарат Цирамза відноситься до антиангіогенної терапії і може підвищувати ризик шлунково-кишкових перфорацій. При виникненні шлунково-кишкової перфорації терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. Тяжка кровотеча Препарат Цирамза відноситься до антиангіогенної терапії і може підвищувати ризик розвитку тяжкої кровотечі. При виникненні кровотечі 3 або 4 ступеня тяжкості терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. У пацієнтів із схильністю до кровотеч, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування антикоагулянтами або іншими лікарськими препаратами, що підвищують ризик кровотечі, необхідно контролювати клінічний аналіз крові та параметри згортання. У пацієнтів з раком шлунка, які отримували лікування препаратом Цирамза® у складі комбінованої терапії з паклітакселом, та у пацієнтів з мКРР, які отримували лікування препаратом Цирамза® у складі комбінованої терапії за схемою FOLFIRI, були відмічені тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, у тому числі з летальними. результатом. Легенева кровотеча при НМРЛ Пацієнти з плоскоклітинним гістологічним типом пухлини схильні до підвищеного ризику розвитку серйозних легеневих кровотеч. Однак збільшення частоти випадків легеневої кровотечі 5 ступеня вираженості серед пацієнтів з плоскоклітинним типом пухлини, які отримували терапію рамуцирумабом, у рамках клінічного дослідження не було відзначено. Пацієнти з НМРЛ, у яких в анамнезі була легенева кровотеча в недавньому минулому (>2,5 мл або артеріальна кров), а також пацієнти з ознаками утворення порожнини розпаду в пухлини (незалежно від гістологічного типу) на початковому етапі та пацієнти з будь-якими ознаками інвазії пухлиною великих кровоносних судин або проростання пухлини поблизу великих кровоносних судин не допускалися до участі у клінічних дослідженнях (див. розділ "Протипоказання").У клінічне дослідження за показанням НМРЛ не включалися пацієнти, які отримували терапію антикоагулянтами за будь-якою схемою та/або тривалу терапію нестероїдними протизапальними препаратами або антитромбоцитарними препаратами. Допускалося застосування ацетилсаліцилової кислоти у дозах не більше 325 мг на добу. Інфузійні реакції У ході клінічних досліджень з рамуцирумабом було відзначено інфузійні реакції. Більшість реакцій була зареєстрована при першій або другій інфузії Цирамзу. Під час інфузії необхідно стежити за станом пацієнта для виявлення ознак інфузійних реакцій. Симптоми можуть включати: м'язову ригідність/тремор, біль у спині/спазми, біль у грудях та/або відчуття здавленості, озноб, гіперемію шкіри, задишку, свистяче дихання, гіпоксію та парестезію. Тяжкі випадки можуть супроводжуватися такими симптомами: бронхоспазм, надшлуночкова тахікардія, артеріальна гіпотензія. При виникненні інфузійних реакцій 3 або 4 ступеня тяжкості терапію препаратом Цирамза слід негайно і повністю припинити. Артеріальна гіпертензія: Повідомлялося про підвищення частоти випадків тяжкої артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які отримували препарат Цирамза. У більшості випадків артеріальну гіпертензію купували за допомогою стандартної антигіпертензивної терапії. У разі попередньої артеріальної гіпертензії у пацієнта терапію препаратом Цирамза® не слід розпочинати до повного контролю за рівнем артеріального тиску. Під час терапії Цирамзом рекомендується здійснювати моніторинг артеріального тиску. У разі виникнення тяжкої артеріальної гіпертензії терапію рамуцирумабом слід тимчасово призупинити до нормалізації стану за допомогою антигіпертензивної терапії. При розвитку клінічно значущої артеріальної гіпертензії, яка не піддається контролю за допомогою антигіпертензивних лікарських засобів, терапію Цирамзом слід повністю припинити. Уповільнення процесу загоєння ран Вплив рамуцирумабу на процес загоєння ран у пацієнтів з тяжкими ранами не вивчений. У ході доклінічних досліджень на тваринах рамуцирумаб не уповільнював процес загоєння ран. Однак рамуцірумаб відноситься до антиангіогенної терапії і потенційно може негативно впливати на процес загоєння ран, тому, принаймні, за 4 тижні перед плановим хірургічним втручанням терапію рамуцирумабом слід тимчасово призупинити. Рішення про відновлення терапії рамуцирумабом після хірургічного втручання слід приймати на підставі клінічного висновку щодо достатнього загоєння ран. У разі виникнення у пацієнта ускладнень, пов'язаних із загоєнням ран, терапію рамуцирумабом слід припинити до повного загоєння ран. Печінкова недостатність Рамуцирумаб слід обережно призначати пацієнтам з цирозом печінки тяжкого ступеня (клас В або С за класифікацією Чайлд-П'ю), цирозом з печінковою енцефалопатією, клінічно значущим асцитом внаслідок цирозу та гепаторенальним синдромом. У таких пацієнтів рамуцирумаб слід застосовувати лише у випадку, якщо потенційна користь терапії перевищує ризик прогресування печінкової недостатності. Фістули Терапія препаратом Цирамза може сприяти підвищенню ризику утворення фістул у пацієнтів. У разі утворення фістули терапію рамуцірумаб слід припинити. Протеїнурія Повідомлялося про підвищення частоти випадків протеїнурії у пацієнтів, які отримували терапію Цирамзом. Під час проведення лікування препаратом Цирамза® необхідний моніторинг пацієнтів з метою виявлення розвитку або посилення протеїнурії. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2+, слід здійснити аналіз добової сечі. Якщо рівень білка в сечі становить ≥2 г/24 години, терапію Цирамзом слід тимчасово припинити. Після зниження рівня білка у сечі до Якщо рівень білка в сечі становить >3 г/24 години, або у разі розвитку нефротичного синдрому терапію препаратом Цирамза слід повністю припинити. Стоматит Серед пацієнтів, які отримували препарат Цирамза в комбінації з хіміотерапевтичними препаратами, було відмічено підвищення частоти випадків розвитку стоматиту в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо у поєднанні з хіміотерапевтичними препаратами. У разі розвитку стоматиту слід негайно розпочати симптоматичне лікування. Ниркова недостатність Дані щодо безпеки застосування препарату Цирамза® у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну від 15 мл/хв до 29 мл/хв) обмежені. Дієта з обмеженням споживання кухонної солі У кожному флаконі об'ємом 10 мл міститься близько 17 мг натрію, а кожному флаконі об'ємом 50 мл міститься близько 85 мг натрію. Пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням споживання солі, слід враховувати цю інформацію. Терапію препаратом Цирамза слід припинити на невизначений термін у разі: розвитку тяжких артеріальних тромбоемболічних ускладнень; Шлунково-кишкових перфорацій; Кровотечі 3 або 4 ступеня тяжкості згідно з критеріями NCI СТСАЕ; Спонтанної освіти фістул. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Цирамза® не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. У разі виникнення симптомів, що впливають на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій, слід утриматися від керування транспортом та роботи з механізмами до зникнення даного ефекту.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: цисплатин - 0,5 мг. Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (для корекції рівня рН), вода д/і. У флаконі темного скла 20мл розчину. У картонній упаковці 1 флакон.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЦисплатин (цис-диаминдихлорплатина) є протипухлинним препаратом, що містить важкий метал платину. Цисплатин має властивості, подібні до властивостей біфункціональних алкілуючих агентів, що утворюють міжтяжові та внутрішньотяжові зшивки в ДНК, тим самим порушуючи її функції, що призводить до загибелі клітин; при цьому препарат не має циклічної та фазової специфічності. Має імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.ФармакокінетикаПісля швидкої внутрішньовенної інфузії (15 хвилин - 1 год) поява цисплатину в плазмі крові та пік його концентрації визначається негайно після введення. При внутрішньовенній інфузії протягом 6-24 годин концентрація препарату в плазмі поступово зростає протягом інфузії, досягаючи максимуму до кінця введення. Цисплатин характеризується екстенсивним розподілом у біологічних рідинах організму та у тканинах; при цьому найбільш високі концентрації досягаються в нирках, печінці та передміхуровій залозі. Платина, що вивільнилася з цисплатину, швидко зв'язується з білками тканин та плазми. Через 2 години після закінчення тригодинної інфузії 90% платини в плазмі виявляється у пов'язаному з білками стані. Цисплатин має здатність накопичуватися в організмі і виявлятися в деяких тканинах протягом шести місяців після введення останньої дози лікарського засобу. Біотрансформація цисплатину здійснюється шляхом швидкого неферментного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Цитотоксична дія має лише цисплатин, не пов'язаний з білками, або його платиновмісні метаболіти. Період напіввиведення загальної платини носить дуже широку індивідуальну варіабельність і коливається в межах 2-72 год у здорових людей і 1-240 год при вираженій нирковій недостатності. Цисплатин виводиться переважно із сечею. Цисплатин може виводитися із системного кровотоку шляхом діалізу, але лише протягом перших 3 годин після введення препарату.Показання до застосуванняЦисплатин, зазвичай у складі схем комбінованої хіміотерапії, широко застосовується при лікуванні наступних солідних пухлин: герміногенні пухлини жінок та чоловіків; рак яєчників та яєчка; рак легені; пухлини голови та шиї. Крім того, цисплатин має протипухлинну активність при наступних видах пухлин: рак шийки матки; рак сечового міхура; остеосаркоми; меланома; нейробластома; рак стравоходу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість цисплатину чи інших сполук, що містять платину; порушення функції нирок (рівень креатиніну у сироватці понад 115 мкмоль/літр); пригнічення кістковомозкового кровотворення; серцева недостатність; вагітність та лактація; генералізовані інфекції.Вагітність та лактаціяПротипоказано приймати препарат при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: нефротоксичність (носить кумулятивний характер і є основним токсичним фактором, що обмежує дозу Цисплатину). Ураження нирок, що супроводжуються пошкодженням ниркових канальців, можуть вперше виявлятися на другому тижні після введення дози та виявлятися підвищенням рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниженням кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність, як правило, буває незначною або помірно вираженою та носить оборотний характер при звичайних дозах Цисплатину. З боку системи травлення: нудота та блювота, які зазвичай починаються протягом першої години терапії та продовжуються протягом 24 год і більше, зустрічаються у 65% хворих. Ці побічні ефекти лише частково усуваються при застосуванні стандартних протиблювотних препаратів. Тяжкість цих симптомів може бути зменшена шляхом поділу загальної дози, розрахованої на цикл терапії, на менші дози, які вводяться один раз на добу протягом п'яти днів. З інших часто спостерігаються небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту відмічені біль у ділянці живота, діарея та запор. Зрідка можуть відзначатися незначні та транзиторні підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. З боку системи кровотворення: часто - мієлосупресія (у більшості випадків вона виражена незначно або помірно і при застосуванні звичайних доз носить оборотний характер). Найнижчі рівні лейкоцитів та тромбоцитів, як правило, виявляються приблизно через 2 тижні; їхній вихідний рівень у більшості пацієнтів відновлюється протягом 4 тижнів. Також може спостерігатись анемія. З боку системи слуху: односторонній або двосторонній шум у вухах, із втратою слуху або без втрати, відзначається приблизно у 10% пацієнтів; зазвичай цей побічний ефект має оборотний характер. Встановлено, що ураження органу слуху носить дозозалежний і кумулятивний характер, і цей побічний ефект спостерігається у пацієнтів дуже молодого або старечого віку. Є повідомлення про токсичну дію препарату на вестибулярний апарат. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: периферичні нейропатії виникають нечасто. Зазвичай вони мають сенсорну природу (наприклад, парестезії верхніх та нижніх кінцівок), але можуть виникати моторні порушення (зниження рефлексів і слабкість у нижніх кінцівках). Також можуть відзначатися вегетативна нейропатія, судоми, невиразна мова, втрата смаку та втрата пам'яті. У літературі повідомлялося про розвиток синдрому Лермітта (мієлопатія хребетного стовпа та автономна нейропатія). Лікування слід припинити за першої появи цих симптомів. З боку імунної системи: іноді відзначаються алергічні реакції, що виявляються у вигляді почервоніння та набряку обличчя, хрипів, що свиснуть у легенях, тахікардії та зниженні АТ. Ці реакції можуть виникати протягом декількох хвилин після початку введення цисплатину. У поодиноких випадках можуть спостерігатися кропив'янка і плямисто-папульозна шкірна висипка. З боку системи зору: в окремих випадках відзначаються неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, кіркова сліпота. Також можуть спостерігатися зміни сприйняття кольорів, особливо у жовто-блакитній частині спектра. Єдиною зміною очного дна може бути нерегулярна пігментація сітківки в області жовтої плями. Ці побічні ефекти зазвичай мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. Порушення з боку електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія та гіпокаліємія. Гіпомагніємія та/або гіпокальціємія можуть виявлятися клінічно підвищеною м'язовою чутливістю або судомами, тремором, карпопедальним спазмом (судоми в кистях та стопах) та/або тетанією. Можлива гіпонатріємія, яка обумовлена ​​синдромом неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру можливий розвиток флебіту, целюліту та некрозу шкіри. Інші: порушення з боку серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, аритмії, ортостатична гіпотензія, тромботична мікроангіопатія тощо), гіперурикемія, незначна алопеція, міалгія, лихоманка та ясенна лінія платини. Відзначено випадки порушення сперматогенезу та азооспермії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне або послідовне застосування цисплатину з антибіотиками-аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин, стрептоміцин) або з іншими потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, амфотерицин В) може потенціювати його нефротоксичну та ототоксичну дію. "Петльові" діуретики (фуросемід, клопамід, етакринова кислота) можуть посилювати ототоксичність цисплатину. Відомо, що цисплатин може порушувати виведення через нирки блеоміцину та метотрексату (можливо, внаслідок викликаного цисплатином нефротоксичної дії) та посилювати токсичність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних значень. Цисплатин може викликати підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Тому у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби для лікування подагри, такі як алопуринол, колхіцин, пробенецид або сульфінпіразон, може виникнути необхідність корекції дозування цих препаратів, щоб контролювати гіперурикемію та напади подагри.Спосіб застосування та дозиЦисплатин може застосовуватися як монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному доборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури. Цисплатин вводиться внутрішньовенно або при показаннях (інтраперитонеальні пухлини) у черевну порожнину. Цисплатин у монотерапії або у поєднанні з іншими хіміопрепаратами вводиться в дозі 50-100 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 3-4 тижні або 15-20 мг/м2 внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів кожні 3-4 тижні. . З метою стимуляції діурезу (до 100 мл/год) та для максимального зменшення нефротоксичної дії препарату проводять гідратацію. Перед введенням Цисплатину внутрішньовенно краплинно вводиться до 2-х літрів рідини (0.9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Після закінчення інфузії додатково вводиться 400 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Рясне споживання рідини та підтримання діурезу необхідно дотримуватись протягом 24 год. Якщо інтенсивна гідратація для підтримки адекватного діурезу виявиться недостатньою, можна ввести осмотичний діуретик (наприклад, маніт). Циспластин вводиться внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 1 мг/хв. Тривалі інфузії проводяться протягом 6-8-24 годин за умови достатнього діурезу до введення та під час введення препарату. Цисплатин розбавляють 0.9% розчині натрію хлориду до концентрації 1мг/мл. Ліофізілат Циспластина попередньо слід розчинити в 10-25 мл вода для ін'єкцій. Не використовувати для розведення Цисплатину розчини декстрози (глюкози). Примітка: оскільки алюміній реагує з цисплатином та інактивує його, а також викликає утворення осаду, дуже важливо при приготуванні та при введенні Цисплатину не використовувати голки та інше обладнання, що містить алюміній.ПередозуванняОсновними очікуваними ускладненнями передозування є порушення функції нирок, печінки, порушення зору (включаючи відшарування сітківки) та слуху (глухота), виражена мієлосупресія, невгамовне блювання та/або важкий неврит. При передозуванні можливий летальний кінець. Антидот до цисплатину невідомий. Лікування симптоматичне. Частковий ефект може бути досягнутий за допомогою гемодіалізу, проведеного протягом перших трьох годин після передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення Цисплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування Цисплатином мають використовувати надійні методи контрацепції. Хворі на тлі лікування Цисплатином періодично мають оглядатись невропатологом. При явних симптомах токсичного на ЦНС терапію Цисплатином слід припинити. Перед початком терапії слід проводити аудіометрію, і в тих випадках, коли з'являються симптоми ураження органу слуху або виявляються клінічні порушення слуху, показано повторну аудіометрію. При клінічно значущих порушеннях слуху може знадобитися корекція дозування або скасування терапії. У процесі лікування Цисплатином необхідний періодичний аналіз крові, визначення вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові, ниркових та печінкових функціональних тестів, а також рівня електролітів у сироватці крові. При застосуванні Цисплатину повинні дотримуватись всіх звичайних інструкцій, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. У разі потрапляння препарату в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю води або 0.9% розчином натрію хлориду. У разі потрапляння препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: цисплатин - 0,5 мг. Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (для корекції рівня рН), вода д/і. У флаконі темного скла 100мл розчину. У картонній упаковці 1 флакон.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЦисплатин (цис-диаминдихлорплатина) є протипухлинним препаратом, що містить важкий метал платину. Цисплатин має властивості, подібні до властивостей біфункціональних алкілуючих агентів, що утворюють міжтяжові та внутрішньотяжові зшивки в ДНК, тим самим порушуючи її функції, що призводить до загибелі клітин; при цьому препарат не має циклічної та фазової специфічності. Має імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.ФармакокінетикаПісля швидкої внутрішньовенної інфузії (15 хвилин - 1 год) поява цисплатину в плазмі крові та пік його концентрації визначається негайно після введення. При внутрішньовенній інфузії протягом 6-24 годин концентрація препарату в плазмі поступово зростає протягом інфузії, досягаючи максимуму до кінця введення. Цисплатин характеризується екстенсивним розподілом у біологічних рідинах організму та у тканинах; при цьому найбільш високі концентрації досягаються в нирках, печінці та передміхуровій залозі. Платина, що вивільнилася з цисплатину, швидко зв'язується з білками тканин та плазми. Через 2 години після закінчення тригодинної інфузії 90% платини в плазмі виявляється у пов'язаному з білками стані. Цисплатин має здатність накопичуватися в організмі і виявлятися в деяких тканинах протягом шести місяців після введення останньої дози лікарського засобу. Біотрансформація цисплатину здійснюється шляхом швидкого неферментного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Цитотоксична дія має лише цисплатин, не пов'язаний з білками, або його платиновмісні метаболіти. Період напіввиведення загальної платини носить дуже широку індивідуальну варіабельність і коливається в межах 2-72 год у здорових людей і 1-240 год при вираженій нирковій недостатності. Цисплатин виводиться переважно із сечею. Цисплатин може виводитися із системного кровотоку шляхом діалізу, але лише протягом перших 3 годин після введення препарату.Показання до застосуванняЦисплатин, зазвичай у складі схем комбінованої хіміотерапії, широко застосовується при лікуванні наступних солідних пухлин: герміногенні пухлини жінок та чоловіків; рак яєчників та яєчка; рак легені; пухлини голови та шиї. Крім того, цисплатин має протипухлинну активність при наступних видах пухлин: рак шийки матки; рак сечового міхура; остеосаркоми; меланома; нейробластома; рак стравоходу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість цисплатину чи інших сполук, що містять платину; порушення функції нирок (рівень креатиніну у сироватці понад 115 мкмоль/літр); пригнічення кістковомозкового кровотворення; серцева недостатність; вагітність та лактація; генералізовані інфекції.Вагітність та лактаціяПротипоказано приймати препарат при вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: нефротоксичність (носить кумулятивний характер і є основним токсичним фактором, що обмежує дозу Цисплатину). Ураження нирок, що супроводжуються пошкодженням ниркових канальців, можуть вперше виявлятися на другому тижні після введення дози та виявлятися підвищенням рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниженням кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність, як правило, буває незначною або помірно вираженою та носить оборотний характер при звичайних дозах Цисплатину. З боку системи травлення: нудота та блювота, які зазвичай починаються протягом першої години терапії та продовжуються протягом 24 год і більше, зустрічаються у 65% хворих. Ці побічні ефекти лише частково усуваються при застосуванні стандартних протиблювотних препаратів. Тяжкість цих симптомів може бути зменшена шляхом поділу загальної дози, розрахованої на цикл терапії, на менші дози, які вводяться один раз на добу протягом п'яти днів. З інших часто спостерігаються небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту відмічені біль у ділянці живота, діарея та запор. Зрідка можуть відзначатися незначні та транзиторні підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. З боку системи кровотворення: часто - мієлосупресія (у більшості випадків вона виражена незначно або помірно і при застосуванні звичайних доз носить оборотний характер). Найнижчі рівні лейкоцитів та тромбоцитів, як правило, виявляються приблизно через 2 тижні; їхній вихідний рівень у більшості пацієнтів відновлюється протягом 4 тижнів. Також може спостерігатись анемія. З боку системи слуху: односторонній або двосторонній шум у вухах, із втратою слуху або без втрати, відзначається приблизно у 10% пацієнтів; зазвичай цей побічний ефект має оборотний характер. Встановлено, що ураження органу слуху носить дозозалежний і кумулятивний характер, і цей побічний ефект спостерігається у пацієнтів дуже молодого або старечого віку. Є повідомлення про токсичну дію препарату на вестибулярний апарат. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: периферичні нейропатії виникають нечасто. Зазвичай вони мають сенсорну природу (наприклад, парестезії верхніх та нижніх кінцівок), але можуть виникати моторні порушення (зниження рефлексів і слабкість у нижніх кінцівках). Також можуть відзначатися вегетативна нейропатія, судоми, невиразна мова, втрата смаку та втрата пам'яті. У літературі повідомлялося про розвиток синдрому Лермітта (мієлопатія хребетного стовпа та автономна нейропатія). Лікування слід припинити за першої появи цих симптомів. З боку імунної системи: іноді відзначаються алергічні реакції, що виявляються у вигляді почервоніння та набряку обличчя, хрипів, що свиснуть у легенях, тахікардії та зниженні АТ. Ці реакції можуть виникати протягом декількох хвилин після початку введення цисплатину. У поодиноких випадках можуть спостерігатися кропив'янка і плямисто-папульозна шкірна висипка. З боку системи зору: в окремих випадках відзначаються неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, кіркова сліпота. Також можуть спостерігатися зміни сприйняття кольорів, особливо у жовто-блакитній частині спектра. Єдиною зміною очного дна може бути нерегулярна пігментація сітківки в області жовтої плями. Ці побічні ефекти зазвичай мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. Порушення з боку електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія та гіпокаліємія. Гіпомагніємія та/або гіпокальціємія можуть виявлятися клінічно підвищеною м'язовою чутливістю або судомами, тремором, карпопедальним спазмом (судоми в кистях та стопах) та/або тетанією. Можлива гіпонатріємія, яка обумовлена ​​синдромом неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру можливий розвиток флебіту, целюліту та некрозу шкіри. Інші: порушення з боку серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, аритмії, ортостатична гіпотензія, тромботична мікроангіопатія тощо), гіперурикемія, незначна алопеція, міалгія, лихоманка та ясенна лінія платини. Відзначено випадки порушення сперматогенезу та азооспермії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне або послідовне застосування цисплатину з антибіотиками-аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин, стрептоміцин) або з іншими потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, амфотерицин В) може потенціювати його нефротоксичну та ототоксичну дію. "Петльові" діуретики (фуросемід, клопамід, етакринова кислота) можуть посилювати ототоксичність цисплатину. Відомо, що цисплатин може порушувати виведення через нирки блеоміцину та метотрексату (можливо, внаслідок викликаного цисплатином нефротоксичної дії) та посилювати токсичність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних значень. Цисплатин може викликати підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Тому у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби для лікування подагри, такі як алопуринол, колхіцин, пробенецид або сульфінпіразон, може виникнути необхідність корекції дозування цих препаратів, щоб контролювати гіперурикемію та напади подагри.Спосіб застосування та дозиЦисплатин може застосовуватися як монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному доборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури. Цисплатин вводиться внутрішньовенно або при показаннях (інтраперитонеальні пухлини) у черевну порожнину. Цисплатин у монотерапії або у поєднанні з іншими хіміопрепаратами вводиться в дозі 50-100 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 3-4 тижні або 15-20 мг/м2 внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів кожні 3-4 тижні. . З метою стимуляції діурезу (до 100 мл/год) та для максимального зменшення нефротоксичної дії препарату проводять гідратацію. Перед введенням Цисплатину внутрішньовенно краплинно вводиться до 2-х літрів рідини (0.9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Після закінчення інфузії додатково вводиться 400 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Рясне споживання рідини та підтримання діурезу необхідно дотримуватись протягом 24 год. Якщо інтенсивна гідратація для підтримки адекватного діурезу виявиться недостатньою, можна ввести осмотичний діуретик (наприклад, маніт). Циспластин вводиться внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 1 мг/хв. Тривалі інфузії проводяться протягом 6-8-24 годин за умови достатнього діурезу до введення та під час введення препарату. Цисплатин розбавляють 0.9% розчині натрію хлориду до концентрації 1мг/мл. Ліофізілат Циспластина попередньо слід розчинити в 10-25 мл вода для ін'єкцій. Не використовувати для розведення Цисплатину розчини декстрози (глюкози). Примітка: оскільки алюміній реагує з цисплатином та інактивує його, а також викликає утворення осаду, дуже важливо при приготуванні та при введенні Цисплатину не використовувати голки та інше обладнання, що містить алюміній.ПередозуванняОсновними очікуваними ускладненнями передозування є порушення функції нирок, печінки, порушення зору (включаючи відшарування сітківки) та слуху (глухота), виражена мієлосупресія, невгамовне блювання та/або важкий неврит. При передозуванні можливий летальний кінець. Антидот до цисплатину невідомий. Лікування симптоматичне. Частковий ефект може бути досягнутий за допомогою гемодіалізу, проведеного протягом перших трьох годин після передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення Цисплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування Цисплатином мають використовувати надійні методи контрацепції. Хворі на тлі лікування Цисплатином періодично мають оглядатись невропатологом. При явних симптомах токсичного на ЦНС терапію Цисплатином слід припинити. Перед початком терапії слід проводити аудіометрію, і в тих випадках, коли з'являються симптоми ураження органу слуху або виявляються клінічні порушення слуху, показано повторну аудіометрію. При клінічно значущих порушеннях слуху може знадобитися корекція дозування або скасування терапії. У процесі лікування Цисплатином необхідний періодичний аналіз крові, визначення вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові, ниркових та печінкових функціональних тестів, а також рівня електролітів у сироватці крові. При застосуванні Цисплатину повинні дотримуватись всіх звичайних інструкцій, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. У разі потрапляння препарату в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю води або 0.9% розчином натрію хлориду. У разі потрапляння препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: цісплатін 500 мкг; Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлористоводнева кислота або натрію гідроксид (для корекції рівня рН), вода д/і. Розчин 50 мг у флаконі із темного скла, у картонній упаковці.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій прозорий, світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля швидкої внутрішньовенної інфузії (15 хвилин - 1 год) поява цисплатину в плазмі крові та пік його концентрації визначається негайно після введення. При внутрішньовенній інфузії протягом 6-24 годин концентрація препарату в плазмі поступово зростає протягом інфузії, досягаючи максимуму до кінця введення. Цисплатин характеризується екстенсивним розподілом у біологічних рідинах організму та у тканинах; при цьому найбільш високі концентрації досягаються в нирках, печінці та передміхуровій залозі. Платина, що вивільнилася з цисплатину, швидко зв'язується з білками тканин та плазми. Через 2 години після закінчення тригодинної інфузії 90% платини в плазмі виявляється у пов'язаному з білками стані. Цисплатин має здатність накопичуватися в організмі і виявлятися в деяких тканинах протягом шести місяців після введення останньої дози лікарського засобу. Біотрансформація цисплатину здійснюється шляхом швидкого неферментного перетворення з утворенням неактивних метаболітів. Цитотоксична дія має лише цисплатин, не пов'язаний з білками, або його платиновмісні метаболіти. Період напіввиведення загальної платини носить дуже широку індивідуальну варіабельність і коливається в межах 2-72 год у здорових людей і 1-240 год при вираженій нирковій недостатності. Цисплатин виводиться переважно із сечею. Цисплатин може виводитися із системного кровотоку шляхом діалізу, але лише протягом перших 3 годин після введення препарату.ФармакодинамікаЦисплатин (цис-диаминдихлорплатина) є протипухлинним препаратом, що містить важкий метал платину. Цисплатин має властивості, подібні до властивостей біфункціональних алкілуючих агентів, що утворюють міжтяжові та внутрішньотяжові зшивки в ДНК, тим самим порушуючи її функції, що призводить до загибелі клітин; при цьому препарат не має циклічної та фазової специфічності. Має імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.Клінічна фармакологіяПротипухлинний засіб, що алкілює з'єднання.ІнструкціяЦисплатин вводиться внутрішньовенно або при показаннях (інтраперитонеальні пухлини) у черевну порожнину. З метою стимуляції діурезу (до 100 мл/год) та для максимального зменшення нефротоксичної дії препарату проводять гідратацію. Перед введенням Цисплатину внутрішньовенно краплинно вводиться до 2-х літрів рідини (0.9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Після закінчення інфузії додатково вводиться 400 мл 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози. Рясне споживання рідини та підтримання діурезу необхідно дотримуватись протягом 24 год. Якщо інтенсивна гідратація для підтримки адекватного діурезу виявиться недостатньою, можна ввести осмотичний діуретик (наприклад, маніт). Циспластин вводиться внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 1 мг/хв. Тривалі інфузії проводяться протягом 6-8-24 годин за умови достатнього діурезу до введення та під час введення препарату. Цисплатин розбавляють у 0.9% розчині хлориду натрію до концентрації 1 мг/мл. Ліофізілат Циспластина попередньо слід розчинити в 10-25 мл вода для ін'єкцій.Показання до застосуванняГерміногенні пухлини жінок та чоловіків; Рак яєчників та яєчка; Рак легені; Пухлини голови та шиї Рак шийки матки; Рак сечового міхура; Остеосаркоми; Меланома; Нейробластома; Рак стравоходу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість цисплатину чи інших сполук, що містять платину; порушення функції нирок (рівень креатиніну в сироватці більше 115 мкмоль/літр); Пригнічення кістковомозкового кровотворення; Серцева недостатність; Вагітність та лактація; Генералізовані інфекції.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності.Побічна діяЗ боку сечовидільної системи: нефротоксичність (носить кумулятивний характер і є основним токсичним фактором, що обмежує дозу Цисплатину). Ураження нирок, що супроводжуються пошкодженням ниркових канальців, можуть вперше виявлятися на другому тижні після введення дози та виявлятися підвищенням рівня креатиніну, сечовини, сечової кислоти у сироватці крові та/або зниженням кліренсу креатиніну. Ниркова недостатність, як правило, буває незначною або помірно вираженою та носить оборотний характер при звичайних дозах Цисплатину. З боку системи травлення: нудота та блювота, які зазвичай починаються протягом першої години терапії та продовжуються протягом 24 год і більше, зустрічаються у 65% хворих. Ці побічні ефекти лише частково усуваються при застосуванні стандартних протиблювотних препаратів. Тяжкість цих симптомів може бути зменшена шляхом поділу загальної дози, розрахованої на цикл терапії, на менші дози, які вводяться один раз на добу протягом п'яти днів. З інших часто спостерігаються небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту відмічені біль у ділянці живота, діарея та запор. Зрідка можуть відзначатися незначні та транзиторні підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. З боку системи кровотворення: часто - мієлосупресія (у більшості випадків вона виражена незначно або помірно і при застосуванні звичайних доз носить оборотний характер). Найнижчі рівні лейкоцитів та тромбоцитів, як правило, виявляються приблизно через 2 тижні; їхній вихідний рівень у більшості пацієнтів відновлюється протягом 4 тижнів. Також може спостерігатись анемія. З боку системи слуху: односторонній або двосторонній шум у вухах, із втратою слуху або без втрати, відзначається приблизно у 10% пацієнтів; зазвичай цей побічний ефект має оборотний характер. Встановлено, що ураження органу слуху носить дозозалежний та кумулятивний характер, і цей побічний ефект спостерігається у пацієнтів дуже молодого та старечого віку. Є повідомлення про токсичну дію препарату на вестибулярний апарат. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: периферичні нейропатії виникають нечасто. Зазвичай вони мають сенсорну природу (наприклад, парестезії верхніх та нижніх кінцівок), але можуть виникати моторні порушення (зниження рефлексів і слабкість у нижніх кінцівках). Також можуть відзначатися вегетативна нейропатія, судоми, невиразна мова, втрата смаку та втрата пам'яті. У літературі повідомлялося про розвиток синдрому Лермітта (мієлопатія хребетного стовпа та автономна нейропатія). Лікування слід припинити за першої появи цих симптомів. З боку імунної системи: іноді відзначаються алергічні реакції, що виявляються у вигляді почервоніння та набряку обличчя, хрипів, що свиснуть у легенях, тахікардії та зниженні АТ. Ці реакції можуть виникати протягом декількох хвилин після початку введення цисплатину. У поодиноких випадках можуть спостерігатися кропив'янка і плямисто-папульозна шкірна висипка. З боку системи зору: в окремих випадках відзначаються неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, кіркова сліпота. Також можуть спостерігатися зміни сприйняття кольорів, особливо у жовто-блакитній частині спектра. Єдиною зміною очного дна може бути нерегулярна пігментація сітківки в області жовтої плями. Порушення з боку електролітного балансу: гіпомагніємія, гіпокальціємія та гіпокаліємія. Гіпомагніємія та/або гіпокальціємія можуть виявлятися клінічно підвищеною м'язовою чутливістю або судомами, тремором, карпопедальним спазмом (судоми в кистях та стопах) та/або тетанією. Можлива гіпонатріємія, яка обумовлена ​​синдромом неадекватної продукції антидіуретичного гормону. Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру можливий розвиток флебіту, целюліту та некрозу шкіри. Інші: порушення з боку серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, застійна серцева недостатність, аритмії, ортостатична гіпотензія, тромботична мікроангіопатія тощо), гіперурикемія, незначна алопеція, міалгія, лихоманка та ясенна лінія платини. Відзначено випадки порушення сперматогенезу та азооспермії.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне або послідовне застосування цисплатину з антибіотиками-аміноглікозидами (гентаміцин, канаміцин, стрептоміцин) або з іншими потенційно нефротоксичними препаратами (наприклад, амфотерицин В) може потенціювати його нефротоксичну та ототоксичну дію. "Петльові" діуретики (фуросемід, клопамід, етакринова кислота) можуть посилювати ототоксичність цисплатину. Відомо, що цисплатин може порушувати виведення через нирки блеоміцину та метотрексату (можливо, внаслідок викликаного цисплатином нефротоксичної дії) та посилювати токсичність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних значень. Цисплатин може викликати підвищення концентрації сечової кислоти у крові. Тому у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби для лікування подагри, такі як алопуринол, колхіцин, пробенецид або сульфінпіразон, може виникнути необхідність корекції дозування цих препаратів, щоб контролювати гіперурикемію та напади подагри.Спосіб застосування та дозиЦисплатин у монотерапії або у поєднанні з іншими хіміопрепаратами вводиться в дозі 50-100 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії кожні 3-4 тижні або 15-20 мг/м2 внутрішньовенно краплинно щодня протягом 5 днів кожні 3-4 тижні. .ПередозуванняПорушення функції нирок, печінки, порушення зору (включаючи відшарування сітківки) та слуху (глухота), виражена мієлосупресія, нестримне блювання та/або тяжкий неврит.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВведення Цисплатину слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Чоловіки та жінки дітородного віку під час лікування Цисплатином мають використовувати надійні методи контрацепції. Хворі на тлі лікування Цисплатином періодично мають оглядатись невропатологом. При явних симптомах токсичного на ЦНС терапію Цисплатином слід припинити. Перед початком терапії слід проводити аудіометрію, і в тих випадках, коли з'являються симптоми ураження органу слуху або виявляються клінічні порушення слуху, показано повторну аудіометрію. При клінічно значущих порушеннях слуху може знадобитися корекція дозування або скасування терапії. У процесі лікування Цисплатином необхідний періодичний аналіз крові, визначення вмісту лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, формених елементів крові, ниркових та печінкових функціональних тестів, а також рівня електролітів у сироватці крові. При застосуванні Цисплатину повинні дотримуватись всіх звичайних інструкцій, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. У разі потрапляння препарату в очі, їх необхідно негайно промити великою кількістю води або 0.9% розчином натрію хлориду. У разі потрапляння препарату на шкіру необхідно негайно промити місце зіткнення з препаратом великою кількістю води. У разі вдихання препарату або попадання його до рота необхідно негайно звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 100 мг Фасування: N1 Форма випуску: ліофілізат д/приготування розчину д/ін'єкцій Упаковка: амп. Виробник: Пфайзер Завод-виробник: Actavis Italy SpA(Італія) Действующее вещество: Цитарабин. .

Дозировка: 1 г Фасовка: N1 Форма выпуска: лиофилизат д/приготовления р-ра д/инъекций Упаковка: фл. Производитель: Пфайзер Завод-производитель: Actavis Italy S. p.

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: тамоксифену цитрат 30.4 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 20 мг. У упаковці 30 штук.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлена ​​тератогенна дія тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко - депресія, запаморочення, головний біль, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко - ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок - гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. З боку серцево-судинної системи: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж. Інші: ; болі в кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої ​​клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Действующее вещество: Тамоксифен. .

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: тамоксифену цитрат 15.2 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 10 мг. У упаковці 30 штук.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В експериментальних дослідженнях встановлено тератогенну дію тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко – депресія, запаморочення, біль голови, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко – ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок – гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. Серцево-судинна система: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висипання, свербіж. Інші: біль у кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої ​​клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В експериментальних дослідженнях встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тамоксифену цитрат – 30,4 мг, у перерахунку на тамоксифен – 20,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) - 124,0 мг, целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-101) - 20,0 мг, крохмаль кукурудзяний - 14,6 мг, повідон-К25 - 7,0 мг, карбоксиметилкрохмаль, натрію 0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг. По 10, 30 таблеток в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки, або плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 30 таблеток у контурну осередкову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку) і фольги алюмінієвої лакованої друкованої друкованої. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, допускається незначна мармуровість, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антиестроген.ФармакокінетикаВсмоктування При вживанні тамоксифен добре всмоктується. Максимальна концентрація в сироватці досягається в межах від 4 до 7 годин після прийому одноразової дози внутрішньо. Рівноважна концентрація тамоксифену в сироватці при застосуванні 20-40 мг/добу зазвичай досягається після 3-4 тижнів прийому. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 98 %. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням кількох метаболітів. Основний сироватковий метаболіт, N-дезметилтамоксифен, і наступні метаболіти мають практично такі ж антиестрогенні властивості, як і вихідна речовина. Тамоксифен та його метаболіти накопичуються в печінці, легенях, головному мозку, підшлунковій залозі, шкірі та кістках. Тамоксифен метаболізується головним чином за допомогою ізоферменту CYP3A4 до N-дезметилтамоксифену, який надалі метаболізується за допомогою ізоферменту CYP2D6 до іншого активного метаболіту – ендоксифену. У пацієнтів з недостатністю ферменту CYP2D6 концентрація ендоксифену приблизно на 75% нижча, ніж у пацієнтів із нормальною активністю CYP2D6. Застосування сильних інгібіторів ізоферменту CYP2D6 так само знижує концентрацію ендоксифену в крові. Виведення Виведення тамоксифену з організму має двофазний характер з початковим періодом напіввиведення (Т1/2) від 7 до 14 годин та з наступним повільним кінцевим Т1/2 протягом 7 днів. Виводиться переважно через кишечник, переважно у вигляді метаболітів; Незначна кількість – нирками.ФармакодинамікаТамоксифен є нестероїдним препаратом із групи трифенілетиленів, що має комбінований спектр фармакологічної дії, як антагоніста, так і агоніста естрогенів у різних тканинах. У пацієнтів з раком молочної залози у клітинах пухлини тамоксифен головним чином виявляє антиестрогенну дію, перешкоджаючи зв'язуванню естрогенів з естрогеновими рецепторами. Тамоксифен, а також деякі його метаболіти, конкурують з естрадіолом за місця зв'язування з цитоплазматичними рецепторами естрогену в тканинах молочної залози, матки, піхви, передньої частки гіпофізу та пухлинах з високим вмістом рецепторів естрогену. На противагу рецепторному комплексу естрогену рецепторний комплекс тамоксифену не стимулює синтез ДНК в ядрі, а пригнічує поділ клітини, що призводить до регресії пухлинних клітин та їх загибелі. У жінок з естроген-позитивними/неспецифікованими пухлинами молочної залози ад'ювантна терапія тамоксифеном значно скорочує рецидиви захворювання та збільшує тривалість життя до 10 років. Більш виражений ефект досягається при лікуванні протягом 5 років, ніж при однорічному або 2-річному лікуванні і не залежить від віку, клімактеричного стану, дози тамоксифену або допоміжної хіміотерапії. Приблизно у 10-20% жінок у постменопаузальному періоді застосування тамоксифену призводить до зниження концентрації загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності у плазмі крові. Крім того, є повідомлення, що у жінок у менопаузальному періоді тамоксифен зберігає мінеральну щільність кісткової тканини. Мінливість клінічної відповіді застосування тамоксифену може бути пов'язана з поліморфізмом ізоферменту CYP2D6. Низька швидкість метаболізму може бути пов'язана зі зниженою терапевтичною відповіддю на лікування. Не вироблено рекомендації щодо лікування тамоксифеном "повільних" метаболізаторів ізоферменту CYP2D6.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раннього раку молочної залози з естрогенпозитивними рецепторами; лікування місцевопоширеного або метастатичного раку молочної залози з естроген-позитивними рецепторами; рак грудної залози (в т.ч. чоловіки після кастрації). Препарат також може бути застосований при інших солідних пухлинах, резистентних до стандартних методів лікування, за наявності гіперекспресії рецепторів естрогену.Протипоказання до застосуванняПідвищена Чутливість до тамоксифену та/або будь-якого іншого компонента препарату; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років (дані щодо ефективності та безпеки у дітей відсутні); одночасне застосування з анастрозолом. З обережністю: ниркова недостатність, цукровий діабет, захворювання очей (у тому числі катаракта), тромбоз глибоких вен і тромбоемболічна хвороба (у тому числі і в анамнезі), гіперліпідемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіперкальціємія, супутня терапія непрямими CYP2D6, рідкісні спадкові форми непереносимості лактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози/галактози (бо у складі таблетки міститься лактоза).Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – транзиторна анемія; нечасто – лейкопенія, транзиторна тромбоцитопенія; рідко – нейтропенія, агранулоцитоз; дуже рідко – важка нейтропенія, панцитопенія. Порушення з боку ендокринної системи: часто – гіперкальціємія (особливо у пацієнтів з метастазами у кістки на початку терапії). Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – затримка рідини в організмі; часто – збільшення концентрації тригліцеридів у плазмі крові; дуже рідко – значне підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові (іноді у поєднанні з панкреатитом); частота невідома – збільшення маси тіла, анорексія. Порушення з боку нервової системи, часто – головний біль, запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезію та дисгевзію); частота невідома – депресія, сплутаність свідомості, світлобоязнь, сонливість. Порушення з боку органу зору: часто - порушення зору (зворотне лише частково, внаслідок розвитку катаракти, зміни рогівки та/або ретинопатії. Ризик розвитку катаракти зростає зі збільшенням тривалості терапії тамоксифеном); рідко - нейропатія зорового нерва, неврит зорового нерва (у поодиноких випадках з розвитком сліпоти). Порушення з боку судин: часто - судоми ніг, транзиторні ішемічні атаки, тромбоемболія, у тому числі тромбоз дрібних судин, тромбоемболія легеневої артерії (ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень підвищується при комбінованій терапії з цитостатичними препаратами); нечасто – інсульт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – блювання, діарея, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – збільшення активності “печінкових” трансаміназ, жирова дистрофія печінки; нечасто – цироз печінки; дуже рідко – холестаз, гепатит, жовтяниця, некроз гепатоцитів, печінкова недостатність (у тому числі з летальним наслідком). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – шкірний висип (включаючи окремі повідомлення про поліморфну ​​еритему, синдром Стівенса-Джонсона, бульозний пемфігоїд); часто - алопеція, реакції гіперчутливості (включаючи ангіоневротичний набряк (набряк Квінке)); рідко – шкірний васкуліт; дуже рідко - шкірний червоний вовчак; частота невідома – кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – міалгія. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: дуже часто – вагінальна кровотеча, виділення з піхви, порушення менструального циклу (включаючи аменорею у жінок у передменопаузальному періоді); часто – свербіж у ділянці геніталій, збільшення фіброміоми матки, проліферативні зміни ендометрію (неоплазія, гіперплазія, поліпи, рідко – ендометріоз); нечасто – рак ендометрію; рідко – полікістоз яєчників, саркома матки (частіше злоякісна змішана пухлина Мюллера), поліпоз піхви, зниження лібідо у чоловіків, імпотенція у чоловіків. Вроджені, спадкові та генетичні порушення: дуже рідко – пізня шкірна порфірія. Загальні порушення та порушення в місці введення: дуже часто - нападоподібні відчуття жару ("припливи") (внаслідок антиестрогенного ефекту тамоксифену), підвищена стомлюваність; рідко – оссалгія (біль у кістках), біль у ділянці уражених тканин (особливо на початку терапії); частота невідома – підвищення температури тіла. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: дуже рідко – реактивація променевих опіків.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні тамоксифену та цитостатичних препаратів підвищується ризик тромбоемболічних ускладнень. Застосування інгібіторів ароматази в адьювантному режимі з тамоксифеном не підвищує ефективність терапії проти монотерапії тамоксифеном. Є повідомлення про значне посилення антикоагулянтного ефекту препаратів кумаринового ряду (наприклад, варфарину) при спільній терапії з тамоксифеном. Рекомендується бути обережним при застосуванні комбінації цих препаратів. Слід уникати одночасного застосування тамоксифену з аітіагрегантами, щоб уникнути розвитку кровотеч у разі тромбоцитопенії. Супутня терапія препаратами, що знижують виведення кальцію (наприклад, діуретики ряду тіазіду), збільшує ризик розвитку гіперкальціємії. На тлі комбінованої терапії тамоксифеном та тегафуром може підвищуватись ризик активізації хронічного гепатиту та розвитку цирозу печінки. Одночасне застосування тамоксифену з гормональними препаратами (наприклад, естрогеновмісними пероральними контрацептивами) може призвести до послаблення специфічної дії обох препаратів. При одночасному застосуванні тамоксифену з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP3A4 (наприклад, рифампіцин), можливе зниження плазмової концентрації тамоксифену. Клінічний ефект цієї взаємодії не відомий. При застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP2D6 плазмова концентрація одного з найбільш активних метаболітів тамоксифену (ендоксифену) знижується на 65-75%, що може спричинити зниження ефективності терапії тамоксифеном. До таких препаратів відносяться (але не обмежуючись цим списком): селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин, хінідин, цинакальцет, бупропіон). Рекомендується уникати призначення цих препаратів у пацієнтів, які приймають тамоксифен. При одночасному застосуванні тамоксифену та бромокриптину спостерігається збільшення плазмової концентрації тамоксифену та N-дезметилтамоксифену. Не слід застосовувати тамоксифен одночасно з анастрозолом, оскільки він може послабити фармакокінетичну дію останнього.Спосіб застосування та дозиНе розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, в один прийом вранці, або, розділяючи необхідну дозу на два прийоми (вранці та ввечері). Режим дозування зазвичай встановлюється індивідуально, залежно від показань. Максимальна добова доза становить 40 мг. Як стандартна доза рекомендується прийом 20 мг тамоксифену. З появою ознак прогресування захворювання прийом препарату скасовують. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, зазвичай потрібне тривале лікування. Як ад'ювантна терапія у жінок з раком молочної залози рекомендується тривалість лікування тамоксифеном близько 5 років.ПередозуванняГостре передозування тамоксифеном у людини не спостерігалося. Слід очікувати, що передозування може спричинити посилення вищеописаних побічних реакцій. Також є поодинокі повідомлення, що при застосуванні тамоксифену у стандартній дозі кілька разів на день може подовжуватись інтервал QT на ЕКГ. Дослідження на тваринах показали, що передозування у 100-200 разів у порівнянні з рекомендованою добовою дозою, може чинити естрогенний ефект. Лікування: специфічного антидоту немає, лікування має бути симптоматичним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнток у передменопаузальному періоді, які отримують лікування тамоксифеном щодо раку грудей, менструації можуть припинитися або стати нерегулярними. Жінки, які приймають тамоксифен, мають регулярно проходити гінекологічні огляди. При появі кров'янистих виділень із піхви або вагінальних кровотечах рекомендується відміна препарату та проведення термінового комплексного обстеження. У пацієнтів із метастатичним ураженням кісток під час початкового періоду лікування слід регулярно визначати концентрацію кальцію у плазмі. У разі виявлення виражених порушень прийом тамоксифену слід припинити тимчасово. У період терапії тамоксифеном необхідно періодично контролювати показники коагулограми, концентрацію кальцію в плазмі, картину периферичної крові (число лейкоцитів, тромбоцитів), показники функції печінки, регулярно контролювати рівень артеріального тиску. У пацієнтів з вихідною гіперліпідемією в процесі лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію холестерину та тригліцеридів у плазмі. На тлі терапії тамоксифеном підвищується ризик розвитку раку ендометрію та саркоми матки (частіше злоякісної змішаної пухлини Мюллера). Механізм розвитку даної патології невідомий, однак він може бути пов'язаний з естроген-подібною дією тамоксифену. Є повідомлення, що у пацієнтів з раком молочної залози після лікування тамоксифеном виникають додаткові вогнища первинної пухлини у тканинах, відмінних від ендометрію, та у протилежній ураженій молочній залозі. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення цих пухлин не було встановлено, клінічна значимість спостережень залишається неясною. При відстроченій мікрохірургічній реконструкції молочної залози тамоксифен може збільшувати ризик розвитку мікроваскулярних ускладнень з боку клаптя. Перед початком лікування тамоксифеном пацієнт повинен пройти офтальмологічне обстеження. Якщо в період лікування тамоксифеном виникають порушення органу зору (катаракта або ретинопатія), необхідно в найкоротші терміни провести офтальмологічне обстеження, оскільки деякі подібні порушення можуть регресувати за умови скасування тамоксифену на ранній стадії їх розвитку. У разі розвитку тяжкої тромбоцитопенії, лейкопенії або гіперкальціємії, необхідно провести індивідуальну оцінку ризику та користі проведення подальшої терапії та ретельно контролювати стан пацієнта. Поліморфізм ізоферменту CYP2D6 може бути причиною недостатньої ефективності препарату - у пацієнтів, гомозиготних за нефункціональними алелями CYP2D6, спостерігається уповільнення метаболізму тамоксифену, що знижує концентрацію ендоксифену (одного з найбільш важливих активних метаболітів тамоксифену) у плазмі. Рекомендації щодо застосування препарату у пацієнтів - "повільних" метаболізаторів не вироблено. Спільне застосування тамоксифену та інгібіторів ізоферменту CYP2D6 може знижувати плазмову концентрацію ендоксифену та ефективність терапії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Через можливий розвиток таких побічних ефектів як запаморочення, сонливість, порушення зору, в період лікування препаратом Тамоксифен слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З появою описаних небажаних реакцій слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тамоксифену цитрат 30.4 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 20 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 100 мг, лактози моногідрат – 103.1 мг, повідон К30 – 14 мг, магнію стеарат – 2.5 мг, натрію крохмалю гліколат – 20 мг. 100 шт. - банки полімерні (1) з контролем першого розтину - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого з жовтуватим до білого з кремово-жовтим відтінком кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "20" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлена ​​тератогенна дія тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко - депресія, запаморочення, головний біль, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко - ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок - гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. З боку серцево-судинної системи: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж. Інші: ; болі в кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої ​​клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: тамоксифену цитрат 30.4 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 20 мг. У упаковці 30 штук.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлена ​​тератогенна дія тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко - депресія, запаморочення, головний біль, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко - ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок - гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. З боку серцево-судинної системи: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висип, свербіж. Інші: ; болі в кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої ​​клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Лапатінібу дитозилат моногідрат - 405,0 мг (у перерахунку на лапатініб - 250,0 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 387,0 мг; Повідон К30 – 58,5 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 40,5 мг; Магнію стеарат – 9,0 мг; Вода очищена1-qs; Оболонка таблетки: Опадрай* жовтий YS-1-12524-A (гіпромелоза - 17,23 мг; титану діоксид - 7,13 мг; барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0,005 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0, 21 мг; макрогол-400 - 2,16 мг; полісорбат-80 - 0,27) - 27,0 мг. 1 - видаляється у процесі виробництва. По 10 таблеток у блістері із подвійної алюмінієвої фольги. Кожен блістер перфорований розділовою лінією на 2 частини. У кожній частині знаходиться по 5 таблеток. По 7 блістерів разом із інструкцією із застосування у картонній пачці. По 2 картонні пачки в груповій упаковці. У разі первинної, вторинної упаковки та здійснення контролю якості, що випускає, на виробничому прощадку "Глаксо Веллком С.А.": по 140 таблеток у флаконі з поліетилену високої щільності з пристроєм проти розтину дітьми. Флакон укупорений кришкою, що загвинчується, і забезпечений мембраною з паперу і алюмінієвої фольги, поліестеру і поліетилену. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, від світло-жовтого до жовтого кольору, вкриті плівковою оболонкою. Одна сторона пігулки гладка, на іншій вигравіруваний напис "GS XJG".Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Зворотний інгібітор тирозинкінази.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція лапатинібу після прийому внутрішньо неповна та варіабельна. Коефіцієнт варіабельності площі під фармакокінетичною кривою "концентрація - час" (AUC) становить від 50 до 100%. Лапатініб визначається в системному кровотоку в середньому через 0,25 годин (діапазон 0-1,5 год). Максимальна концентрація лапатинібу в плазмі (Сmaх) досягається приблизно через 4 години після прийому. Стах у рівноважному стані при щоденному прийомі 1250 мг становить у середньому 2,43 (1,57-3,77) мкг/мл, a AUC - 36,2 (23,4-56,0) мкг х год/мл. Системна експозиція лапатінібу збільшується при прийомі препарату одночасно з їжею. При прийомі з їжею з низьким (5% жиру або 500 калорій) або високим (50% жиру або 1000 калорій) вмістом жирів AUC зростає у 3 та 4 рази (Сmах – приблизно у 2,5 та 3 рази), відповідно. Розподіл Лапатініб має високий ступінь зв'язування (більше ніж 99%) з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном плазми крові. Дослідження in vitro показали, що лапатініб є субстратом для переносників BCRP (білок резистентності раку молочної залози, ABCG2 - АТФ-зв'язуючий касетний транспортер G2) та Р-глікопротеїну (АВСВ1 АТФ-зв'язуючий касетний транспортер В1). Також in vitro лапатініб мав інгібуючий ефект щодо даних переносників. Клінічне значення цих ефектів і вплив на фармакокінетику інших препаратів, а також препаратів, що мають протипухлинну активність, поки що невідомо. Лапатініб незначно пригнічує транспортер органічних аніонів (ОАТ) або транспортер органічних катіонів (ОСТ). Метаболізм Лапатініб піддається інтенсивному метаболізму, головним чином, ізоферментами CYP3A4 та CYP3A5, меншою мірою ізоферментами CYP2C19 та CYP2C8 з утворенням різних окислених метаболітів. Лапатиніб у клінічно значущих концентраціях інгібує ізоферменти CYP3A та CYP2C8 in vitro. Лапатініб незначно пригнічує такі мікросомальні ферменти печінки: CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19 та CYP2D6. У здорових добровольців, які отримують кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) у дозі 200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів, системний розподіл лапатінібу збільшувався приблизно у 3,6 раза, період напіввиведення – у 1,7 раза. У здорових добровольців, які отримують карбамазепін (індуктор ізоферменту CYP3A4) у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 3 днів і 200 мг 2 рази на добу протягом 17 днів, системний розподіл лапатінібу знижувався на 72%. Виведення Період напіввиведення лапатінібу (Т 1/2) збільшується дозозалежно прийому одноразових доз. Рівноважний стан досягається через 6-7 діб прийому лапатінібу, Т1/2 рівноважного стану становить 24 години. Лапатініб в основному виводиться через кишечник: у середньому 27% (від 3% до 67%) у незміненому вигляді, менше 2% прийнятої дози виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика лапатинібу у пацієнтів з порушенням функції нирок або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, спеціально не вивчалась. Проте малоймовірний вплив порушення функції нирок на фармакокінетику лапатінібу, т.к. нирками виводиться менше 2% введеної дози (у вигляді лапатінібу та його метаболітів). Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетика лапатінібу вивчалася при помірних (n=8) та тяжких (n=4) порушеннях функції печінки. AUC лапатинібу після прийому одноразової дози 100 мг внутрішньо збільшується приблизно на 56 % та 85 % у пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки відповідно. Призначати лапатініб пацієнтам із порушенням функції печінки необхідно з обережністю. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю в анамнезі рекомендується зниження дози лапатінібу. Необхідна відміна терапії лапатінібом, без подальшого відновлення його застосування, пацієнтам з тяжкою гепатотоксичністю, що розвинулася на фоні його застосування.ФармакодинамікаМеханізм дії Лапатініб - це новий оборотний, селективний інгібітор внутрішньоклітинної тирозинкінази, що зв'язується з EGFR (epidermal growth factor receptor, рецептор епідермального фактора росту, ErbBl) та HER2 (human epidermal growth factor receptor, рецептор епідермального фактора росту людини, ЕгЬВ2). Відрізняється від інших швидкооборотних інгібіторів тирозинкінази повільнішою дисоціацією з ErbB 1 і ЕrbВ2 рецепторами (період дисоціації 50% ліганду з ліганд-рецепторного комплексу становить приблизно 300 хв). Крім власної активності in vitro була показана адитивна активність лапатінібу та фторурацилу (активний метаболіт капецитабіну) при використанні комбінації на чотирьох лініях пухлинних клітин. Інгібуючий ефект оцінювався на оброблених трастузумабом клітинах. Комбінація лапатінібу та трастузумабу може забезпечити адитивний механізм дії, а також можливі непаралельні механізми подолання резистентності до анти-НЕR терапії. Лапатініб продемонстрував значну активність на лініях НЕR2-позитивних пухлинних клітин у середовищах, що містять трастузумаб, і в комбінації з трастузумабом виявляв у цих клітинних лініях синергічну дію. Ці результати демонструють відсутність перехресної резистентності між двома лігандами рецептора HER2 (ErbB2).Показання до застосуванняМісцево-поширений або метастатичний рак молочної залози з гіперекспресією HER2: у комбінації з капецитабіном у пацієнтів, які раніше отримували антрацикліни та таксани, у яких мало місце прогресування на фоні або після терапії трастузумабом, що призначалася з приводу метастатичного раку. Метастатичний рак молочної залози з гіперекспресією HER2: у комбінації з трастузумабом у пацієнтів з відсутністю експресії гормональних рецепторів, які мали місце прогресування на фоні або після терапії трастузумабом у комбінації з хіміотерапією, що призначалася з приводу метастатичного раку. Метастатичний рак молочної залози з гіперекспресією HER2 та експресією гормональних рецепторів: у комбінації з інгібітором ароматази у пацієнтів у постменопаузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лапатинібу або будь-якого іншого компонента препарату. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік (відсутність досвіду застосування). З обережністю: Стани, які можуть призводити до лівошлуночкової недостатності. Порушення функції печінки помірного або тяжкого ступеня (7 балів та більше за шкалою Чайлд-П'ю). Вік старше 65 років. Тяжка ниркова недостатність. Слід уникати одночасного прийому індукторами або потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 грейпфрутовим соком. Одночасний прийом із помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Слід уникати одночасного прийому з лікарськими препаратами, що є субстратами ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8 з вузьким терапевтичним діапазоном. Слід уникати одночасного прийому з лікарськими засобами, що підвищують pH шлункового соку (зниження розчинності та абсорбції лапатінібу).Вагітність та лактаціяФертильність Немає даних. Вагітність Не проводилося відповідних та добре контрольованих досліджень лапатинібу за участю вагітних жінок. Вплив лапатінібу на плід невідомий. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати надійні засоби контрацепції, а також уникати настання вагітності під час лікування лапатінібом. Лапатініб не мав тератогенних властивостей у дослідженнях на вагітних щурах і кроликах, але, водночас, був причиною виникнення деяких порушень у розвитку при застосуванні в дозах, токсичних для матері. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється лапатініб у грудне молоко. У зв'язку з тим, що багато препаратів надходять у грудне молоко, під час терапії лапатинибом рекомендується припинити грудне вигодовування через можливе виникнення характерних небажаних реакцій у немовляти.Побічна діяБезпека лапатінібу оцінювалася в ході клінічних досліджень як при монотерапії, так і при застосуванні у комбінації з трастузумабом, капецитабіном та летрозолом. Післяреєстраційні дані відповідають даним, отриманим в ході клінічних досліджень. Небажані явища, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів, систем органів та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Монотерапія лапатінібом Порушення з боку обміну речовин та харчування - Дуже часто: анорексія. Порушення з боку серця: Часто: зниження ФВЛШ відзначалося приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лапатініб, і протікало безсимптомно більш ніж у 70% випадків. Після відміни лапатинібу, більш ніж у 70% випадків спостерігалися нормалізація або покращення з боку ФЗЛШ. Симптомне зниження ФВЛШ спостерігалося приблизно у 0,3% пацієнтів, які отримували лапатініб. Небажані явища, що спостерігалися при цьому, включали задишку, серцеву недостатність, серцебиття. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – Нечасто: інтерстиційна хвороба легень/пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Дуже часто: діарея (яка може призводити до дегідратації, однак, у більшості випадків діарея 1-го або 2-го ступеня не призводила до відміни препарату), нудота, блювання. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Нечасто: гіпербілірубінемія, гепатотоксичність. Підвищення концентрації білірубіну можливе внаслідок пригнічення лапатинибом кон'югації в печінці ОАТР1В1 (поліпептид, що переносить органічні аніони1В1) або пригнічення виділення білірубіну з жовчю за допомогою Р-глікопротеїну або BCRP. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: висип (включаючи акнеформний дерматит, що в більшості випадків проходить, що не вимагає відміни препарату); Часто: ураження нігтів, включаючи пароніхію. Порушення з боку імунної системи: - Рідко: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: слабкість. Призначення лапатінібу у комбінації з капецитабіном Додатково до небажаних явищ, що спостерігалися на фоні монотерапії лапатінібом, наступні небажані явища спостерігалися на фоні застосування лапатинібу в комбінації з капецитабіном з частотою вище 5% порівняно з монотерапією капецитабіном. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: диспепсія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: сухість шкіри. Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні лапатінібу в комбінації з капецитабіном з тією ж частотою народження, що і при монотерапії капецитабіном. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: стоматит, запор, біль у животі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: долонно-підошовний синдром. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини - Дуже часто: біль у кінцівках, біль у спині. Порушення з боку нервової системи: - Часто: головний біль. Порушення з боку психіки - Дуже часто: безсоння. Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: запалення слизової оболонки рота. Призначення лапатінібу у комбінації з трастузумабом При застосуванні лапатінібу в комбінації з трастузумабом додаткових небажаних явищ, пов'язаних з лапатінібом, не було зазначено. Спостерігалася підвищена частота кардіотоксичності. Проте дані явища характером і тяжкості були аналогічні раніше спостеріганим явищам у програмі клінічних досліджень лапатиниба. Призначення лапатінібу у комбінації з летрозолом Додатково до небажаних явищ, що спостерігаються на фоні монотерапії лапатінібом, наступні небажані явища спостерігалися при застосуванні лапатінібу в комбінації з летрозолом із частотою понад 5 % порівняно з монотерапією летрозолом. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже часто: носова кровотеча. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Дуже часто: алопеція, сухість шкіри.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A можуть впливати на фармакокінетику лапатінібу. При одночасному застосуванні лапатинібу та деяких інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолу, ітраконазолу, грейпфрутового соку) необхідно дотримуватись обережності та ретельно спостерігати за клінічним станом пацієнта та можливими небажаними явищами. При необхідності одночасного застосування пацієнтом потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4 необхідно зменшити дозу лапатінібу до 500 мг на добу, розраховану таким чином, щоб скоригувати AUC лапатінібу до величини, яка відповідає застосуванню лапатінібу без інгібіторів. Однак нині немає клінічних даних про застосування лапатинібу при такій корекції дози у пацієнтів, які отримують потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4. Після відміни потужного інгібітора,тільки після виведення його з організму, приблизно через 1 тиждень слід знову збільшувати дозу лапатінібу до рекомендованої. При одночасному застосуванні лапатинібу та відомих індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну, звіробою продірявленого) необхідно дотримуватися обережності та ретельно спостерігати за клінічним станом пацієнта та можливими небажаними явищами. При необхідності одночасного застосування пацієнтом потужного індуктора ізоферменту CYP3A4 дозу лапатінібу необхідно підбирати, ґрунтуючись на переносимості, поступово підвищуючи її з 1250 мг/добу до 4500 мг/добу або з 1500 мг/добу до 5500 мг/добу. Ця доза розраховується так, щоб скоригувати AUC лапатінібу до величини, що відповідає застосуванню лапатінібу без індукторів CYP3A4. Однак нині немає клінічних даних про застосування лапатинібу у пацієнтів, які отримують сильний індуктор ізоферменту CYP3A4. Після відміни потужного індуктора ізоферменту,Тільки приблизно через 2 тижні слід знову зменшити дозу лапатінібу до рекомендованої. Розчинність лапатінібу залежить від pH. Слід уникати супутнього застосування речовин, що збільшують pH шлункового соку, оскільки розчинність та абсорбція лапатінібу може зменшуватися. Раніше лікування інгібітором протонної помпи (наприклад, езомепразолом) знижувало активність лапатінібу в середньому на 27% (у межах від 6% до 49%). Цей ефект зменшується зі збільшенням віку приблизно від 40 до 60 років. Тому слід з обережністю призначати лапатініб пацієнтам, які приймали інгібітори протонної помпи.оскільки розчинність та абсорбція лапатінібу може зменшуватися. Раніше лікування інгібітором протонної помпи (наприклад, езомепразолом) знижувало активність лапатінібу в середньому на 27% (у межах від 6% до 49%). Цей ефект зменшується зі збільшенням віку приблизно від 40 до 60 років. Тому слід з обережністю призначати лапатініб пацієнтам, які приймали інгібітори протонної помпи.оскільки розчинність та абсорбція лапатінібу може зменшуватися. Раніше лікування інгібітором протонної помпи (наприклад, езомепразолом) знижувало активність лапатінібу в середньому на 27% (у межах від 6% до 49%). Цей ефект зменшується зі збільшенням віку приблизно від 40 до 60 років. Тому слід з обережністю призначати лапатініб пацієнтам, які приймали інгібітори протонної помпи. Лапатініб інгібує in vitro ізофермент CYP3A4 у клінічно значущих концентраціях. Одночасне застосування лапатинібу з перорально призначеним мідазоламом призводить до підвищення AUC мідазоламу приблизно на 45%. При внутрішньовенному введенні мідазоламу не було клінічно значущого підвищення AUC. Необхідна обережність при одночасному застосуванні лапатінібу з перорально призначеними препаратами з вузьким терапевтичним діапазоном, які є субстратами ізоферменту CYP3A4. Лапатініб інгібує CYP2C8 in vitro у клінічно значущих концентраціях. Слід з обережністю застосовувати лапатініб при одночасному застосуванні з препаратами з вузьким терапевтичним діапазоном, які є субстратами CYP2C8. Одночасне застосування лапатінібу з паклітакселом підвищує вплив паклітакселу на 23% у зв'язку з інгібуванням лапатінібу CYP2C8 та/або Р-глікопротеїну (Pgp). Підвищення частоти народження та вираженості діареї та нейтропенії спостерігалося при використанні комбінації лапатінібу та паклітакселу у клінічних дослідженнях. Рекомендується з обережністю застосовувати лапатініб одночасно з паклітакселом. Одночасне застосування лапатінібу з доцетакселом не мало значного впливу на AUC або Сmах будь-яких активних речовин. Однак відзначалося підвищення частоти виникнення спричиненої доцетакселом нейтропенії. Одночасне застосування лапатінібу з іринотеканом (при введенні в рамках схеми лікування FOLFIRI) призводило до підвищення AUC активного метаболіту іринотекану, SN-38, приблизно на 40%. Точний механізм цієї взаємодії невідомий. Рекомендується з обережністю застосовувати лапатініб одночасно з іринотеканом. Лапатініб є субстратом для транспортних білків Pgp та BCRP. Інгібітори та індуктори даних білків можуть змінювати активність та/або розподіл лапатінібу. Лапатініб пригнічує транспортний білок Pgp in vitro у клінічно значущих концентраціях. Одночасне застосування лапатінібу з дигоксином призводить до підвищення AUC дигоксину приблизно на 98%. Слід з обережністю застосовувати лапатініб при одночасному застосуванні з препаратами з вузьким терапевтичним діапазоном, які є субстратами PgP. Лапатиніб пригнічує транспортні білки BCRP та ОАТР1В1 in vitro. Клінічне значення цих ефектів не вивчалося, але не виключено, що лапатініб може впливати на фармакокінетику субстратів BCRP (наприклад, топотекану) та ОАТР1В1 (наприклад, розувастатину). Застосування лапатінібу у комбінації з капецитабіном, летрозолом або трастузумабом не впливає на фармакокінетичні параметри цих препаратів. Біодоступність лапатінібу залежить від їди.Спосіб застосування та дозиПрепарат Тайверб приймають за 1 годину до їди або через 1 годину після їжі. Добову дозу, що рекомендується, не можна ділити на прийоми. Пропущені дози лапатинибу не поповнюються, тобто. приймати пропущені дози, зменшуючи інтервали між прийомами, не слід. Місцево-поширений або метастатичний рак молочної залози з гіперекспресією HER2 У комбінації з капецитабіном Рекомендована доза лапатинібу становить 1250 мг (п'ять таблеток) одноразово на добу, щодня у комбінації з капецитабіном. Рекомендована доза капецитабіну - 2000 мг/м2 на добу, в 2 прийоми (кожні 12 годин) щодня з 1 по 14 день кожного 21 денного циклу терапії. Рекомендується приймати капецитабін з їжею або протягом 30 хв після їди. У комбінації з трастузумабом Рекомендована доза лапатінібу становить 1000 мг (чотири таблетки) одноразово на добу, щодня у комбінації з трастузумабом. Рекомендована доза трастузумабу – 4 мг/кг у вигляді внутрішньовенної навантажувальної дози, потім 2 мг/кг внутрішньовенно один раз на тиждень. Гормон-рецептор-позитивний метастатичний рак молочної залози з гіперекспресією HER2 Рекомендована доза лапатинібу становить 1500 мг (шість таблеток) одноразово на добу, щодня у комбінації з інгібітором ароматази. Рекомендована доза летрозолу (одного з можливих препаратів - інгібіторів ароматазу) при прийомі в комбінації з лапатінібом становить 2,5 мг одноразово на добу, щодня. Якщо лапатініб призначений у комбінації з іншим інгібітором ароматази, необхідно вивчити режим дозування відповідного препарату цієї групи. Припинення прийому лапатинібу або зменшення дози (усі показання) Порушення з боку серцево-судинної системи Лікування лапатинибом має бути припинено у разі появи симптомів зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) до 3 ступеня або більше (згідно з загальним критерієм токсичності Національного онкологічного інституту США) або у разі зниження нижче за межу допустимої норми. Лікування лапатинібом може бути відновлено не раніше, ніж через 2 тижні в меншій дозі (зменшеної з 1000 мг на добу до 750 мг на добу при призначенні комбінації з трастузумабом, з 1250 мг на добу до 1000 мг на добу при призначенні комбінації з капецитабіном або с 1500 мг на добу до 1250 мг на добу при призначенні з інгібітором ароматази), якщо ФВЛШ знаходиться в межах норми, і у пацієнта відсутні симптоми серцевої недостатності. За наявними даними, більшість випадків зниження ФВЛШ відбувається протягом перших 12 тижнів лікування,проте поки що недостатньо даних про тривалий вплив лапатінібу. Інтерстиціальна хвороба легень та/або пневмоніти Лікування лапатінібом має бути припинено у разі появи легеневих симптомів, що свідчать про розвиток інтерстиціальної хвороби легень та/або пневмоніту 3-го ступеня або вище (відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного онкологічного інституту США). Діарея Лікування лапатінібом повинно бути призупинено у пацієнтів з діареєю 3-го ступеня, або 1-го або 2-го ступеня з ускладненими симптомами (згідно з загальним критерієм токсичності Національного онкологічного інституту США) (спастичні болі в животі від помірного до тяжкого ступеня, нудота або блювання. 2-го ступеня або вище (відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного онкологічного інституту США), зниження працездатності, лихоманка, сепсис, нейтропенія, виражені кровотечі або зневоднення). Лікування лапатинібом може бути відновлено в нижчій дозі (зниження з 1000 мг на добу до 750 мг на добу, з 1250 мг на добу до 1000 мг на добу або з 1500 мг на добу до 1250 мг на добу) якщо вираженість діареї зменшилася до 1 -й ступеня та нижче.Лікування лапатінібом має бути повністю припинено у пацієнтів з діареєю 4-го ступеня (відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного онкологічного інституту США). Інші прояви токсичності препарату Рішення про припинення лікування або перерву в лікуванні препаратом може бути прийняте, коли вираженість токсичних ефектів, що розвиваються, вища або дорівнює 2-му ступеню (відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного онкологічного інституту США). Лікування може бути відновлено з дози 1000мг/сут при призначенні в комбінації з трастузумабом, 1250мг/сут при призначенні в комбінації з капецитабіном або 1500 мг/сут при призначенні в комбінації з інгібітором ароматази, якщо вираженість токсичних ефектів нижче . У разі повторного виникнення токсичних ефектів доза лапатинібу повинна бути знижена з 10000 мг добу до 750 мг на добу при призначенні в комбінації з трастузумабом,з 1250 мг на добу до 1000 мг на добу при призначенні в комбінації з капецитабіном або з 1500 мг на добу до 1250 мг на добу при призначенні в комбінації з інгібітором ароматази. Особливі групи пацієнтів Діти Немає досвіду застосування. Пацієнти похилого віку Недостатньо даних про застосування лапатінібу у пацієнтів старше 65 років. Пацієнти з порушенням функції нирок Немає досвіду застосування лапатинібу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, однак малоймовірно, що буде потрібна корекція режиму дозування у зв'язку з тим, що менше 2% введеної дози виводиться нирками. Пацієнти з порушенням функції печінки Лапатініб метаболізується у печінці. Помірні та тяжкі порушення функції печінки асоційовані з підвищенням системної експозиції на 56 % та 85 % відповідно. Слід з обережністю призначати лапатініб пацієнтам із порушенням функції печінки. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) необхідно знижувати дозу лапатінібу. Зменшення дози з 1250 мг на добу до 750 мг на добу (при призначенні в комбінації з капецитабіном) або з 1500 мг на добу до 1 ТОВ мг на добу (при застосуванні в комбінації з інгібітором ароматази) у таких пацієнтів призводить до нормалізації AUC. При розвитку тяжких проявів гепатотоксичності під час застосування лапатінібу необхідно відмінити препарат, повторне призначення неприпустимо.ПередозуванняНе існує специфічного антидоту для інгібування EGFR (ERBB1) та/або HER2/neu (ERBB2) фосфорилювання тирозину. Максимальна добова доза у клінічних дослідженнях становила 1800 мг. У клінічних дослідженнях було показано, що частіший прийом препарату може призводити до підвищення концентрацій лапатінібу в сироватці крові, тому не слід приймати пропущені дози, зменшуючи інтервали між прийомами. Прийом препарату необхідно відновлювати, починаючи з наступної запланованої добової дози. Симптоми Безсимптомні та симптоматичні ознаки передозування відзначалися у пацієнтів, які приймали лапатініб. Символи, що спостерігалися, включали наслідки, пов'язані з побічними діями лапатинібу, і в деяких випадках виразка шкіри, синусову тахікардію (проте, з нормальною ЕКГ) та/або ураження слизової оболонки. Лікування Симптоматична терапія. Виведення лапатиніпу нирками незначне у зв'язку з високим зв'язком з білками плазми. Тому очікується, що гемодіаліз буде неефективним для посилення виведення лапатінібу. Подальше лікування слід проводити за клінічними показаннями або за рекомендаціями національного токсикологічного центру, якщо є.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування лапатінібом слід проводити лише під контролем спеціаліста, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Кардіотоксичність Застосування лапатінібу супроводжувалося зниженням ФВЛШ. Перед початком лікування необхідно обов'язково визначати ФВЛШ, щоб переконатися, що ФВЛШ знаходиться у допустимих межах. Під час лікування лапатинібом контроль ФВЛШ повинен бути продовжений, щоб не пропустити зниження за межі допустимих значень. Невелике, залежне від концентрації, збільшення інтервалу QTc спостерігали у неконтрольованому відкритому дослідженні з підвищенням дози лапатінібу у пацієнтів з поширеним пухлинним процесом. Слід дотримуватися обережності при призначенні лапатінібу пацієнтам, у яких вже є або може виникнути подовження інтервалу QTc, включаючи пацієнтів з гіпокаліємією або гіпомагніємією, уродженим синдромом подовженого інтервалу QT; пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати або інші лікарські засоби,які призводять до подовження інтервалу QT. Перед початком застосування лапатінібу слід усунути гіпокаліємію, гіпокальціємію або гіпомагніємію. Інтерстиційна хвороба легень та пневмоніт Є повідомлення про випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень та пневмоніту у зв'язку з прийомом лапатінібу. Пацієнти повинні бути під наглядом фахівця для виключення виникнення легеневих симптомів, що свідчать про розвиток інтерстиціальної хвороби легень та/або пневмоніту. Діарея Є повідомлення про випадки діареї, у тому числі діареї важкого ступеня при лікуванні лапатінібом. Діарея може мати важкий характер, були описані випадки зі смертельним результатом. Як правило, діарея виникала на ранніх етапах лікування лапатінібом, при цьому майже половина таких пацієнтів діарея виникала протягом перших 6 днів. Діарея зазвичай триває 4-5 днів. Лапатініб-індукована діарея проявляється, як правило, легкою мірою; діарея 3-го та 4-го ступеня (відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного онкологічного інституту США) спостерігається менш ніж у 10 % і менш ніж у 1 % пацієнтів, відповідно. Раннє виявлення та своєчасне лікування мають велике значення для оптимального контролю діареї. Пацієнтів необхідно проінструктувати про те, що вони негайно повинні повідомляти про будь-які симптоми порушення кишечника.Рекомендується своєчасне лікування діареї протидіарейними засобами (наприклад, лоперамідом) після першого випадку неоформленого випорожнення. При діареї тяжкого ступеня може знадобитися призначення електролітів і рідини для підтримки адекватного водно-сольового обміну (перорально або внутрішньовенно), використання антибіотиків, таких як фторхінолони (особливо, якщо діарея триває більше 24 годин; якщо спостерігається лихоманка або нейтропенія 3-й або 4-й й ступеня), зупинення прийому або відміна препарату.таких як фторхінолони (особливо, якщо діарея триває більше 24 годин; якщо спостерігається лихоманка або нейтропенія 3-го або 4-го ступеня), зупинення прийому або відміна препарату.таких як фторхінолони (особливо, якщо діарея триває більше 24 годин; якщо спостерігається лихоманка або нейтропенія 3-го або 4-го ступеня), зупинення прийому або відміна препарату. Контрацепція Під час терапії лапатінібом та як мінімум протягом 3-х місяців після її закінчення необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Гепатотоксичність Прояви гепатотоксичності (активність аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (ACT), що перевищують верхню межу норми в 3 рази; вміст загального білірубіну, що перевищує верхню межу норми в 1,5 рази) спостерігалися в клінічних дослідженнях (менше 1% пацієнтів) та в період . Гепатотоксичність може бути тяжкою. Випадки з летальним результатом були зареєстровані, хоча причинно-наслідковий зв'язок з прийомом лапатінібу не було встановлено. Гепатотоксичність може виникати від декількох днів до декількох місяців після початку терапії. Необхідно проводити контроль лабораторних показників функції печінки (трансамінази, білірубіну та лужної фосфатази) до початку терапії, далі кожні 4-6 тижнів протягом курсу лікування та за клінічними показаннями.При виникненні тяжкого ступеня порушення функції печінки необхідно відмінити лапатініб, повторне призначення препарату неприпустимо. Пацієнти, носії алелів HLA DQA1*02:01 та DRB1*07:01, мають підвищений ризик виникнення гепатотоксичності, пов'язаний із застосуванням лапатінібу. У пацієнтів, які застосовували лапатініб як монотерапію, загальний ризик розвитку тяжкого ступеня порушення функції печінки (АЛТ більш ніж у 5 разів вищий за межі норми, 3-й ступінь (відповідно до загальних критеріїв токсичності Національного онкологічного інституту США)) був вищим (близько 8 %) у носіїв DQA1 *02:01 та DRB1*07:01, ніж у не носіїв (0,5%). Носіння алелі HLA властиве (від 15% до 25%) європеоїдної, азіатської, африканської та латиноамериканської популяцій, але нижче (1%) у японській популяції. При призначенні лапатінібу пацієнтам із наявними порушеннями функції печінки тяжкого ступеня в анамнезі рекомендовано застосування лапатінібу у зниженій дозі. У пацієнтів з вираженою гепатоксичністю, що виникла під час терапії, необхідно відмінити лапатініб та не відновлювати його застосування. Одночасне застосування інгібіторів або індукторів CYP3A4 Необхідно обережно призначати лапатініб разом з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4 через ризик підвищення або зниження (відповідно) системного впливу лапатінібу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не вивчалося. З механізму дії лапатиниба, не можна припустити несприятливий вплив препарату такі види діяльності. Однак слід брати до уваги загальний стан пацієнта та профіль побічних дій лапатінібу, необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: тамоксифену цитрат 30.4 мг, що еквівалентно вмісту тамоксифену 20 мг. У упаковці 30 штук.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб. Антиестроген. Блокує рецептори естрогенів і, таким чином, гальмує прогресування пухлинного захворювання, що стимулюється естрогенами.ФармакокінетикаТамоксифен метаболізується у печінці, піддається кишково-печінковій рециркуляції. Виводиться із жовчю у вигляді метаболітів.Клінічна фармакологіяАнтиестрогенний препарат із протипухлинною дією.Показання до застосуванняРак молочної залози у жінок у менопаузі, рак грудної залози у чоловіків після кастрації, рак нирки, меланома (що містить естрогенні рецептори), рак яєчників; рак передміхурової залози при резистентності до інших лікарських засобів.Вагітність та лактаціяТамоксифен протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слід припинити вигодовування груддю. В експериментальних дослідженнях встановлено тератогенну дію тамоксифену.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ; в окремих випадках – жирова інфільтрація печінки, холестаз, гепатит. З боку ЦНС: рідко – депресія, запаморочення, біль голови, ретробульбарний неврит. З боку органу зору: рідко – ретинопатія, кератопатія, катаракта. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку ендокринної системи: у жінок – гіперплазія ендометрію, вагінальні кровотечі, припливи, збільшення маси тіла; у чоловіків – імпотенція, зниження лібідо. Серцево-судинна система: набряки, тромбоемболія, флебіт. Дерматологічні реакції: алопеція, висипання, свербіж. Інші: біль у кістках та вогнищах ураження, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з похідними антикоагулянтами кумарину підвищується ризик посилення антикоагулянтної дії; з цитостатиками – можливе підвищення ризику тромбоутворення. При одночасному застосуванні з алопуринолом можлива гепатотоксична дія; з аміноглутетімідом – зменшення концентрації тамоксифену у плазмі, мабуть, внаслідок підвищення його метаболізму. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, можливе пролонгування нервово-м'язової блокади, спричиненої атракурієм. При одночасному застосуванні бромокриптину можливе посилення допамінергічної дії бромокриптину. У пацієнтів, які отримують тамоксифен, при застосуванні варфарину виникає ризик розвитку загрозливої ​​клінічної ситуації: можливі пролонгування протромбінового часу, гематурія, гематома. При одночасному застосуванні з мітоміцином підвищується ризик розвитку гемолітико-уремічного синдрому. Можливе зменшення концентрації тамоксифену в плазмі, що, мабуть, обумовлено індукцією ізоферменту CYP3A4 під дією рифампіцину. Естрогени можуть зменшувати терапевтичний ефект тамоксифену.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюють індивідуально, залежно від показань, стану пацієнта та застосовуваної схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при лейкопенії, тромбоцитопенії, гіперкальціємії, у пацієнтів з катарактою, гіперліпідемією. У процесі лікування слід регулярно контролювати картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів); рівень кальцію та глюкози в крові; при тривалому застосуванні показано спостереження окуліста (кожні 3 місяці). Не слід поєднувати з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При одночасному застосуванні з препаратами, що впливають на систему згортання крові, необхідна корекція дози тамоксифену. В експериментальних дослідженнях встановлено канцерогенну дію тамоксифену.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему