Канонфарма продакшн ЗАО Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули №1 - 1 капс. Активна речовина: ніфуроксазиду 200 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 50 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 66 мг, манітол 40 мг, стеарат магнію 2 мг, тальк 2 мг. Капсула тверда желатинова №2 - 1 капс. Корпус: титану діоксид 0,7867 мг, желатин 57,6681 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,5426 мг, барвник сонячний захід жовтий 0,0026 мг; кришечка; титану діоксид 0,4933 мг, желатин 36,1648 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,3403 мг, барвник сонячний захід жовтий 0,0016 мг. Таблетки в осередковій упаковці 20 капсул у пачці з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули: Капсула 1: корпус та кришечка темно-жовтого кольору; Капсула 2: корпус та кришка жовтого кольору. Вміст капсул - суміш гранул та порошку жовтого кольору.ФармакокінетикаПісля перорального прийому ніфуроксазид практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту та не чинить системної дії. 99% прийнятої дози залишається в кишечнику і має свою протимікробну дію. Виводиться кишківником.ФармакодинамікаНіфуроксазид - є похідним нітрофурану, має протимікробну дію щодо грампозитивних Staphylococcus spp., та деяких грамнегативних мікроорганізмів: Yersinia spp., Escherichia spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Salmonella spp. Ніфуроксазид не має протимікробної дії щодо Proteus vulgaris, Klebsiella spp., Proteus mirabilis та Pseudomonas aeruginosa. Імовірно блокує активність дегідрогеназу і пригнічує дихальні ланцюги, цикл трикарбонових кислот та ряд ін. біохімічних процесів у мікробній клітині. Чи не порушує рівновагу кишкової мікрофлори. При гострій бактеріальній діареї відновлює еубіоз кишечника. У разі інфікування ентеротропними вірусами перешкоджає розвитку бактеріальної суперінфекції.ІнструкціяЗастосовується внутрішньо. Капсулу слід проковтнути повністю, запиваючи невеликою кількістю води.Показання до застосуванняДіарея бактеріального генезу без ознак глистяної інвазії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ніфуроксазиду, похідних нітрофурану або допоміжних речовин препарату, дитячий вік до 3 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано дітям віком до 3 років.Побічна діяПорушення з боку імунної системи: алергічні реакції (шкірні висипання, кропив'янка, набряк Квінке, задишка, анафілактичний шок). Загальні розлади та порушення у місці введення: біль у животі, нудота, посилення діареї, гранулоцитопенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі з етанолом можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції (біль у животі, нудота, блювання, головний біль, тахікардія, нечіткий зір, слабкість, судоми). Не рекомендується одночасне застосування з препаратами, які пригнічують функцію центральної нервової системи.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти старше 6 років: 2 капсули по 100 мг або 1 капсула по 200 мг 4 рази на добу (800 мг/добу). Діти віком від 3 до 6 років: 2 капсули по 100 мг або 1 капсула по 200 мг 3 рази на добу (600 мг/добу). Тривалість курсу лікування – 5-7 днів, але не більше 7 днів. Якщо протягом перших 3 днів прийому поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час терапії ніфуроксазидом заборонено вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: олендронова кислота 70 мг. 4 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки.Фармакотерапевтична групаІнгібітор кісткової резорбції. Амінобісфосфонат є аналогом пірофосфату. Механізм дії пов'язаний із придушенням активності остеокластів. Стимулює остеогенез, відновлює позитивний баланс між резорбцією та відновленням кістки, прогресивно збільшує мінеральну щільність кісток (регулює фосфорно-кальцієвий обмін), сприяє формуванню кісткової тканини із нормальною гістологічною структурою.ФармакокінетикаПрийом алендронової кислоти безпосередньо перед, під час або після їди призводить до зменшення біодоступності. При прийомі з кавою або апельсиновим соком біодоступність алендронату натрію зменшується приблизно на 60%. Після прийому внутрішньо у терапевтичних дозах концентрація алендронату в плазмі крові зазвичай нижча за найменшу концентрацію, що піддається визначенню (менше 5 нг/мл). Тимчасово розподіляється в м'яких тканинах, потім швидко перерозподіляється в кістки або виводиться із сечею. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 78%. Чи не метаболізується. Виводиться переважно нирками. T1/2 у кінцевій фазі може становити понад 10 років, що пов'язано з вивільненням активної речовини з кісток.Клінічна фармакологіяІнгібітор кісткової резорбції при остеопорозі.Показання до застосуванняЛікування та профілактика остеопорозу у жінок під час постменопаузи. Лікування остеопорозу у чоловіків із метою підвищення кісткової маси. Лікування остеопорозу, викликаного застосуванням кортикостероїдів у чоловіків і жінок. Хвороба Педжета (ураження кісток) у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняСтриктура стравоходу, ахалазія, нездатність хворого стояти або сидіти прямо принаймні 30 хв після прийому препарату, гіпокальціємія, підвищена чутливість до алендронової кислоти.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування алендронової кислоти при вагітності та в період лактації не проведено. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. В експериментальних дослідженнях на щурах показано, що алендронова кислота в дозах 2 мг/кг/сут і вище викликає дискоординацію пологової діяльності, зумовлену гіпокальціємією; при дозах понад 5 мг/кг/добу відмічено зменшення ваги плода. Застосування у дітей Не рекомендується застосування у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: біль у епігастральній ділянці; рідко – запор, діарея, метеоризм, дисфагія. З боку обміну речовин: асимптоматична гіпокальціємія. Дерматологічні реакції: шкірний висип, еритема. Інші: біль голови, міалгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі внутрішньо з іншими лікарськими засобами та засобами, що містять кальцій, порушується абсорбція алендронової кислоти. У жінок у період постменопаузи, які отримували естрогени, не було відзначено побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням алендронової кислоти. У клінічних дослідженнях спостерігалося підвищення частоти побічних реакцій з боку травної системи при застосуванні алендронової кислоти у дозі більше 10 мг на добу на фоні терапії ацетилсаліцилової кислоти.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний залежно від показань.ПередозуванняПри передозуванні можливий розвиток гіпокальціємії, гіпофосфатемії, а також побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (діарея, печія, езофагіт або ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту). Лікування: молоко або антацид для зв'язування алендронової кислоти. Внаслідок ризику виникнення подразнення стравоходу не слід викликати блювання. Пацієнт повинен бути у вертикальному положенні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок, а також у дітей. З обережністю застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту у фазі загострення. Перед початком лікування пацієнтам з порушеннями мінерального обміну слід провести повну корекцію. Між прийомом алендронової кислоти та інших препаратів інтервал має становити щонайменше 1 год.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаГранули для приготування розчину для прийому внутрішньо - 1 гранула: Активна речовина: ацетилцистеїн 600 мг; Допоміжні речовини: ароматизатор суничний, аскорбінова кислота, аспартам, сахароза. 3 г – пакети з комбінованого матеріалу (6) – пачки картонні.Опис лікарської формиГранули для приготування розчину для внутрішнього прийому білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМуколітичний засіб є похідним амінокислоти цистеїну. Має муколітичну дію, збільшує обсяг мокротиння, полегшує її відходження за рахунок прямого впливу на реологічні властивості мокротиння. Дія ацетилцистеїну пов'язана зі здатністю його сульфгідрильних груп розривати внутрішньо- та міжмолекулярні дисульфідні зв'язки кислих мукополісахаридів мокротиння, що призводить до деполяризації мукопротеїдів та зменшення в'язкості мокротиння. Зберігає активність за наявності гнійного мокротиння. Збільшує секрецію менш в'язких сіаломуцинів келихоподібними клітинами, знижує адгезію бактерій на епітеліальних клітинах слизової оболонки бронхів. Стимулює мукозні клітини бронхів, секрет яких лізує фібрин. Аналогічну дію має секрет, що утворюється при запальних захворюваннях ЛОР-органів. Чинить антиоксидантну дію, обумовлену здатністю його реактивних сульфгідрильних груп (SH-групи) зв'язуватися з окисними радикалами і, таким чином, нейтралізувати їх. Ацетилцистеїн легко проникає всередину клітини, деацетилюється до L-цистеїну, з якого синтезується внутрішньоклітинний глутатіон. Глутатіон - високореактивний трипептид, потужний антиоксидант і цитопротектор, що нейтралізують ендогенні та екзогенні вільні радикали та токсини. Ацетилцистеїн попереджає виснаження та сприяє підвищенню синтезу внутрішньоклітинного глутатіону, що бере участь в окисно-відновних процесах клітин, сприяючи детоксикації шкідливих речовин. Цим пояснюється дія ацетилцистеїну як антидоту при отруєнні парацетамолом. Захищає альфа1-антитрипсин (інгібітор еластази) від інактивуючого впливу НОСl - окислювача, що виробляється мієлопероксидазою активних фагоцитів. Має також протизапальну дію (за рахунок придушення утворення вільних радикалів та активних кисневмісних речовин, відповідальних за розвиток запалення в легеневій тканині).ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре абсорбується із ШКТ. Значною мірою піддається ефекту "першого проходження" через печінку, що призводить до зменшення біодоступності. Зв'язування з білками плазми крові до 50% (через 4 години після прийому внутрішньо). Метаболізується у печінці та, можливо, у кишковій стінці. У плазмі визначається у незміненому вигляді, а також у вигляді метаболітів - N-ацетилцистеїну, N,N-діацетилцистеїну та ефіру цистеїну. Нирковий кліренс становить 30% загального кліренсу.Показання до застосуванняЗахворювання органів дихання та стану, що супроводжуються утворенням в'язкого та слизово-гнійного мокротиння: гострий та хронічний бронхіт, трахеїт внаслідок бактеріальної та/або вірусної інфекції, пневмонія, бронхоектатична хвороба, бронхіальна астма, ателектаз внаслідок закупорки бронхів слизу ), муковісцидоз (у складі комбінованої терапії). Підготовка до бронхоскопії, бронхографії, аспіраційного дренування. Видалення в'язкого секрету з дихальних шляхів при посттравматичних та післяопераційних станах. Для промивання абсцесів, носових ходів, гайморових пазух, середнього вуха, обробки нориці, операційного поля при операціях на порожнині носа та соскоподібному відростку. Передозування парацетамолу.РекомендуєтьсяВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, кровохаркання, легенева кровотеча, підвищена чутливість до ацетилцистеїну. З обережністю застосовувати при наступних захворюваннях і станах: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, бронхіальна астма, обструктивний бронхіт, печінкова та/або ниркова недостатність, непереносимість гістаміну (слід уникати тривалого застосування, т.к. призвести до виникнення ознак непереносимості, таких як головний біль, вазомоторний риніт, свербіж, варикозне розширення вен стравоходу, захворювання надниркових залоз, артеріальна гіпертензія.Вагітність та лактаціяПротипоказання для застосування у дітей віком до 14 років залежать від лікарської форми та вказані в інструкції щодо застосування лікарського препарату, що використовується. Протипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). При використанні ацетилцистеїну у пацієнтів із бронхіальною астмою необхідно забезпечити дренаж мокротиння. У новонароджених застосовують лише за життєвими показаннями у дозі 10 мг/кг під суворим контролем лікаря.Побічна діяЗ боку травної системи: рідко – печія, нудота, блювання, діарея, відчуття переповнення шлунка. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, бронхоспазм. Інші: рідко – носові кровотечі, шум у вухах. З боку лабораторних показників: можливе зниження протромбінового часу на фоні призначення великих доз ацетилцистеїну (необхідне спостереження за станом системи зсідання крові), зміна результатів тесту кількісного визначення саліцилатів (колориметричний тест) та тесту кількісного визначення кетонів (тест з натрію нітропрусидом).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування ацетилцистеїну з протикашльовими засобами може посилити застій мокротиння через придушення кашльового рефлексу. При одночасному застосуванні з антибіотиками (в т.ч. тетрацикліном, ампіциліном, амфотерицином B) можлива їхня взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну. Ацетилцистеїн зменшує гепатотоксичну дію парацетамолу.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо дорослим та дітям старше 6 років – по 200 мг 2-3 рази на добу; дітям віком від 2 до 6 років – по 200 мг 2 рази на добу або по 100 мг 3 рази на добу, до 2 років – по 100 мг 2 рази на добу. Парентерально: В/м дорослим – по 300 мг 1 раз на добу, дітям – по 150 мг 1 раз на добу. Вводять внутрішньовенно (переважно краплинно або повільно струминно протягом 5 хв) або внутрішньом'язово. Дорослим – по 300 мг 1-2 рази на добу; дітям від 6 до 14 років – по 150 мг 1-2 рази на добу. Добова доза для дітей віком до 6 років - 10 мг/кг маси тіла, у дітей віком до 1 року внутрішньовенне введення ацетилцистеїну можливе лише за життєвими показаннями в умовах стаціонару. Тривалість лікування повинна встановлюватись за результатами зміни стану пацієнта. При інгаляційному та інтратрахеальному застосуванні дозу, частоту застосування та тривалість курсу встановлюють індивідуально. Місцево – закопують у зовнішній слуховий прохід та носові ходи 150-300 мг (1.5-3 мл) на 1 процедуру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри використанні ацетилцистеїну у пацієнтів із бронхіальною астмою необхідно забезпечити дренаж мокротиння. Між прийомом ацетилцистеїну та антибіотиків слід дотримуватися 1-2 годинного інтервалу. Ацетилцистеїн реагує з деякими матеріалами, такими як залізо, мідь та гума, що використовуються у розпилювальному пристрої. У місцях можливого контакту з розчином ацетилцистеїну слід застосовувати деталі, виготовлені з таких матеріалів: скло, пластмаса, алюміній, хромований метал, тантал, срібло встановленої проби або нержавіючу сталь. Після контакту срібло може тьмяніти, але це не впливає на ефективність ацетилцистеїну і не шкодить пацієнту. Слід суворо дотримуватись відповідності шляху введення та застосовуваної лікарської форми.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 тал. активна речовина: триметазидину дигідрохлорид – 35 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 34,6 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 6 мг; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 64 мг; коповідон - 4,2 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 6,4 мг; магнію стеарат – 0,8 мг; целюлоза мікрокристалічна - 59 мг. оболонка плівкова: Селекоат AQ-01673 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 2,8 мг, макрогол - 400 (поліетиленгліколь - 400) - 0,7 мг, макрогол - 6000 (поліетиленгліколь - 6000) - 0, барвника червоного (Понсо 4R) (Е124) - 0,7 мг, титану діоксид - 2,1 мг) - 7 мг. У контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої по 10 або 30 шт. 1, 2, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 шт. або 1, 2, 3, 4 контурні осередкові упаковки по 30 шт. у пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору. Допускається незначна шорсткість.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксантний.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо триметазидин абсорбується із ШКТ і досягає Cmax у плазмі крові приблизно через 5 год. Понад 24 год концентрація в плазмі крові залишається на рівні, що перевищує 75% концентрації, що визначається через 11 год. Рівноважний стан досягається через 60 год. на біодоступність триметазидину. Vd становить 4,8 л/кг, що свідчить про хороший розподіл триметазидину в тканинах (ступінь зв'язування з білками плазми досить низька, близько 16% in vitro). Триметазидин виводиться переважно нирками, головним чином незміненому вигляді. Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з Cl креатиніну, печінковий кліренс знижується з віком пацієнта.ФармакодинамікаЧинить антигіпоксичну дію. Триметазидин запобігає зниженню внутрішньоклітинної концентрації АТФ шляхом збереження енергетичного метаболізму клітин у стані гіпоксії. Таким чином, препарат забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин інгібує окиснення жирних кислот за рахунок селективного інгібування ферменту 3-кетоацил-КоА-тіолази мітохондріальної довголанцюгової ізоформи жирних кислот, що призводить до посилення окиснення глюкози та прискорення гліколізу з окисненням глюкози та обумовлює. Переключення енергетичного метаболізму з окиснення жирних кислот на окиснення глюкози є основою фармакологічних властивостей триметазидину. Експериментально підтверджено,що триметазидин має такі властивості: підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних тканин під час ішемії; зменшує вираженість внутрішньоклітинного ацидозу та змін трансмембранного іонного потоку, що виникають при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів у ішемізованих та реперфузованих тканинах серця; зменшує розмір ушкодження міокарда; не має прямого впливу на показники гемодинаміки. У пацієнтів із стенокардією: збільшує коронарний резерв, тим самим уповільнюючи настання ішемії, спричиненої фізичним навантаженням, починаючи з 15-го дня терапії; обмежує коливання АТ, спричинені фізичним навантаженням, без значних змін ЧСС; знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину короткої дії; покращує скорочувальну функцію лівого шлуночка у хворих на ішемічну дисфункцію.Показання до застосуванняЗагальні для обох доз Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії (у складі комбінованої терапії). Додатково для Депренорм МВ 35 мг: хоріоретинальні порушення з ішемічним компонентом; вестибулокохлеарні порушення ішемічної природи, такі як запаморочення, шум у вухах, порушення слуху.Протипоказання до застосуванняЗагальні для обох доз підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Додатково для Депренорм МВ 35 мг тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 15 мл/хв); виражені порушення функції печінки. Додатково для Депренорм МВ 70 мг тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром неспокійних ніг та інші пов'язані з ними рухові порушення. З обережністю: тяжка печінкова недостатність (клінічні дані обмежені); порушення функції нирок (Cl креатиніну понад 30 мл/хв); вік старше 75 років.Вагітність та лактаціяДані щодо застосування препарату Депренорм MB у вагітних відсутні. Дослідження на тваринах не виявили наявність прямої або непрямої репродуктивної токсичності. Дослідження репродуктивної токсичності не показали впливу триметазидину на репродуктивну функцію у щурів обох статей. Препарат протипоказаний при вагітності через відсутність клінічних даних щодо безпеки його застосування. Дані щодо виділення триметазидину або його метаболітів у грудне молоко відсутні. Ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. Не слід застосовувати препарат Депренорм MB під час грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів, зазначених при прийомі триметазидину, наведена у наступній градації: дуже часто (більше 1/10); часто (більше 1/100, менше 1/10); нечасто (більше 1/1000, менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000, зокрема окремі повідомлення); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). З боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання; неуточненої частоти (для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг) – запор. З боку центральної нервової системи: часто — запаморочення, біль голови, астенія; неуточненої частоти - симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість у позі Ромберга і хиткість ходи, синдром неспокійних ніг, інші пов'язані з ними рухові порушення, зазвичай оборотні після припинення терапії, порушення сну (безсоння, сонливість). З боку шкірних покровів: часто - шкірний висип, свербіж, кропив'янка; неуточненої частоти (для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг) - гострий генералізований екзантематозний пустульоз, набряк Квінке. З боку ССС: рідко – ортостатична гіпотензія, припливи крові до шкіри обличчя; рідко (для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг) – відчуття серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску. Додатково для таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, 70 мг. З боку кровоносної та лімфатичної системи: неуточненої частоти – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: неуточненої частоти – гепатит. Загальні порушення: часто – астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиДаних щодо взаємодії з іншими препаратами немає.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Курс лікування – за рекомендацією лікаря. Депренорм MB 35 мг приймають по 1 табл. 2 рази на добу (вранці та ввечері).ПередозуванняЄ лише обмежена інформація про передозування триметазидину. Лікування: слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДепренорм® MB не призначений для усунення нападів стенокардії, початкового курсу терапії стабільної стенокардії або інфаркту міокарда, а також при підготовці до госпіталізації або в перші дні. У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати лікування (лікарську терапію або проведення реваскуляризації). Препарат може викликати або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезію, підвищення тонусу), тому слід проводити регулярне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку. При появі рухових порушень, таких як симптоми паркінсонізму, синдром неспокійних ніг, тремор, нестійкість у позі Ромберга та хиткість ходи, препарат Депренорм MB слід остаточно відмінити. Такі випадки рідкісні, і симптоми зазвичай проходять після припинення терапії, у більшості пацієнтів протягом 4 місяців після відміни препарату. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються більше 4 місяців після відміни препарату, слід проконсультуватися у невролога. Можуть спостерігатися випадки падіння, пов'язані з нестійкістю у позі Ромберга та хиткістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати (див. «Побічні дії»). Вплив на здатність керувати транспортними засобами або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. У зв'язку з можливим розвитком запаморочення та інших побічних ефектів при застосуванні препарату Депренорм® MB слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 30 мг Фасовка: N14 Форма выпуска: капс. кишечнорастворимые Упаковка: упак. Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Дулоксетин.

Дозування: 60 мг Фасування: N28 Форма выпуска: капс. кишечнорастворимые Упаковка: упак. Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Дулоксетин.

Дозування: 250 мг Фасування: N100 Форма випуску: капс. Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 500 мг Фасування: N50 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 20 мг Фасування: N28 Форма випуску таб. кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп. контурні.

Дозировка: 40 мг Фасовка: N14 Форма выпуска: таб. кишечнорастворимые, покрытые пленочной оболочкой Упаковка: уп. контурн.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: есенціальні фосфоліпіди (ліпоїд С100) – 200 мг, що відповідає вмісту фосфатидилхоліну – 188 мг; силімарин - 70 мг; що відповідає вмісту силібініну – 50 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аероперл 300), повідон (колідон 90F), кальцію фосфату дигідрат, магнію стеарат, трегалози дигідрат; капсула желатинова: желатин, титану діоксид, сонячний захід сонця жовтий. 30 капсул в упаковці.Опис лікарської формиКапсули желатинові, розмір №0, світло-жовтогарячого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів. Відтворює клініко-фармакологічні ефекти компонентів, що містяться в ньому, - "есенціальних" фосфоліпідів і суми флаволігнанів (у перерахунку на силібінін) розторопші плямистої. Гепатопротекторний засіб, що нормалізує метаболізм ліпідів, білків та фосфоліпідів: стимулює синтез білка; сприяє активації та захисту фосфоліпідзалежних ферментних систем, покращує функціональний стан печінки та її детоксикаційну функцію, сприяє збереженню та відновленню структури гепатоцитів; гальмує формування сполучної тканини у печінці. Має жовчогінний ефект при холестазі.ІнструкціяПриймають внутрішньо під час їжі, проковтуючи, запиваючи достатньою кількістю води.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: Гепатит (гострий та хронічний різного генезу); жирова дистрофія печінки різного генезу (цукровий діабет, хронічні інфекції); токсичний гепатит; алкогольний гепатит; цироз печінки; печінкова кома; гестоз; променева хвороба; псоріаз (як допоміжна терапія); отруєння, лікарська інтоксикація; порушення функції печінки при інших соматичних захворюваннях; порушення ліпідного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена гіперчутливість.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНудота, гастралгія, алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПри гепатитах різної етіології - внутрішньо по 2 капсули 2-3 рази на день під час їжі, проковтуючи повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Курс лікування – щонайменше 3 місяці, при необхідності курс лікування може бути продовжений або повторений. При вірусних гепатитах (особливо при гепатитах і С), приймають по 2 капсули до або під час їжі 2 -3 рази на день, курс лікування може бути продовжений до 12 місяців. При псоріазі (в комплексній терапії) – по 1-2 капсули 3 рази на добу, курс лікування становить від 14 до 40 днів. При гестозі (гестоз з переважним ураженням печінки, гепатоз, HELLP - синдром) - по 2-3 капсули 2-3 рази на добу. Курс лікування – від 10 до 30 діб. При цирозі печінки – по 2 капс. 2-3 рази на добу, курс лікування як мінімум 3 місяці (залежно від тяжкості процесу). Отруєння, лікарська інтоксикація – по 2 капсули 2-3 рази на добу, курс лікування до 30-40 днів. У профілактичних цілях (наприклад у людей зайнятих у шкідливому виробництві, пов'язаному з ризиком зазнають іонізованого опромінення) препарат може застосовуватися по 1 капсулі 2-3 рази на добу протягом 1-3 місяців.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: есенціальні фосфоліпіди (ліпоїд С100) – 200 мг, що відповідає вмісту фосфатидилхоліну – 188 мг; силімарин - 70 мг; що відповідає вмісту силібініну – 50 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аероперл 300), повідон (колідон 90F), кальцію фосфату дигідрат, магнію стеарат, трегалози дигідрат; капсула желатинова: желатин, титану діоксид, сонячний захід сонця жовтий. 90 капсул в упаковці.Опис лікарської формиКапсули желатинові, розмір №0, світло-жовтогарячого кольору.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат для лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів. Відтворює клініко-фармакологічні ефекти компонентів, що містяться в ньому, - "есенціальних" фосфоліпідів і суми флаволігнанів (у перерахунку на силібінін) розторопші плямистої. Гепатопротекторний засіб, що нормалізує метаболізм ліпідів, білків та фосфоліпідів: стимулює синтез білка; сприяє активації та захисту фосфоліпідзалежних ферментних систем, покращує функціональний стан печінки та її детоксикаційну функцію, сприяє збереженню та відновленню структури гепатоцитів; гальмує формування сполучної тканини у печінці. Має жовчогінний ефект при холестазі.ІнструкціяПриймають внутрішньо під час їжі, проковтуючи, запиваючи достатньою кількістю води.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: Гепатит (гострий та хронічний різного генезу); жирова дистрофія печінки різного генезу (цукровий діабет, хронічні інфекції); токсичний гепатит; алкогольний гепатит; цироз печінки; печінкова кома; гестоз; променева хвороба; псоріаз (як допоміжна терапія); отруєння, лікарська інтоксикація; порушення функції печінки при інших соматичних захворюваннях; порушення ліпідного обміну.Протипоказання до застосуванняПідвищена гіперчутливість.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНудота, гастралгія, алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПри гепатитах різної етіології - внутрішньо по 2 капсули 2-3 рази на день під час їжі, проковтуючи повністю, запиваючи достатньою кількістю води. Курс лікування – щонайменше 3 місяці, при необхідності курс лікування може бути продовжений або повторений. При вірусних гепатитах (особливо при гепатитах і С), приймають по 2 капсули до або під час їжі 2 -3 рази на день, курс лікування може бути продовжений до 12 місяців. При псоріазі (в комплексній терапії) – по 1-2 капсули 3 рази на добу, курс лікування становить від 14 до 40 днів. При гестозі (гестоз з переважним ураженням печінки, гепатоз, HELLP - синдром) - по 2-3 капсули 2-3 рази на добу. Курс лікування – від 10 до 30 діб. При цирозі печінки – по 2 капс. 2-3 рази на добу, курс лікування як мінімум 3 місяці (залежно від тяжкості процесу). Отруєння, лікарська інтоксикація – по 2 капсули 2-3 рази на добу, курс лікування до 30-40 днів. У профілактичних цілях (наприклад у людей зайнятих у шкідливому виробництві, пов'язаному з ризиком зазнають іонізованого опромінення) препарат може застосовуватися по 1 капсулі 2-3 рази на добу протягом 1-3 місяців.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс: габапентин 300 мг. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб. За хімічною структурою має схожість з GABA, що виконує функцію гальмівного медіатора ЦНС. Вважають, що механізм дії габапентину відрізняється від інших протисудомних засобів, що діють через GABA синапси (включаючи вальпроат, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори GABA-трансамінази, інгібітори захоплення GABA, агоністи GABA і проліки GABA). У дослідженнях in vitro показано, що габапентин характеризується наявністю нового пептидного місця зв'язування у тканинах мозку щурів, включаючи гіпокамп та кору головного мозку, яке може мати відношення до протисудомної активності габапентину та його похідних. Габапентин у клінічно значущих концентраціях не пов'язується з іншими звичайними препаратами та нейромедіаторними рецепторами у мозку, в т.ч. з GABAA-, GABAB-, бензодіазепіновими рецепторами,з NMDA-рецепторами. Остаточно механізм дії габапентину не встановлено.ФармакокінетикаГабапентин абсорбується із ШКТ. Після прийому внутрішньо Cmax  габапентину в плазмі досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність становить близько 60%. Прийом одночасно з їжею (в т.ч. з високим вмістом жирів) не впливає на фармакокінетику габапентину. Габапентин не зв'язується з білками плазми та має Vd 57.7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину у спинномозковій рідині становить 20% від відповідних Css у плазмі наприкінці інтервалу дозування. Габапентин виводиться лише нирками. Ознак біотрансформації габапентину в людини не виявлено. Габапентин не індукує оксидази, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. Виведення препарату найкраще описується за допомогою лінійної моделі. T1/2 не залежить від дози і становить у середньому 5-7 год. Кліренс габапентину знижується у осіб похилого віку та у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Константа швидкості виведення, плазмовий та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється із плазми при гемодіалізі. Значення концентрацій габапентину в плазмі у дітей були подібними до дорослих.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих старше 18 років; монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 12 років; як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком від 3 років і старше.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень щодо безпеки застосування габапентину при вагітності та в період лактації у людини не проводилося. При необхідності застосування при вагітності та в період лактації слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або немовляти. Габапентин виділяється із грудним молоком. При застосуванні в період лактації характеру дії габапентину на немовля не встановлено. Застосування у дітей Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановленіПобічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: амнезія, атаксія, сплутаність свідомості, порушення координації рухів, депресія, запаморочення, дизартрія, підвищена нервова збудливість, ністагм, сонливість, порушення мислення, тремор, судоми, амбліопія, диплопія, гіперкінез відсутність рефлексів, парестезії, тривога, ворожість, порушення ходи. З боку травної системи: зміна фарбування зубів, діарея, підвищення апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, анорексія, гінгівіт, біль у животі, панкреатит, зміни функціональних проб печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитопенічна пурпура. З боку дихальної системи: риніт, фарингіт, кашель, пневмонія. З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, переломи кісток. Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, прояви вазодилатації. З боку сечовивідної системи: інфекції сечових шляхів, нетримання сечі. Алергічні реакції: багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. Дерматологічні реакції: мацерація шкіри, акне, свербіж, висипання. Інші: біль у спині, втома, периферичні набряки, імпотенція, астенія, нездужання, набряклість обличчя, збільшення маси тіла, випадкова травма, астенія, грипоподібний синдром, коливання вмісту глюкози в крові, у дітей – вірусна інфекція, середній отит.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антацидами зменшується всмоктування габапентину із ШКТ. При одночасному застосуванні з фелбаматом можливе збільшення T1/2 фелбамату. При одночасному застосуванні описано випадок підвищення концентрації фенітоїну у плазмі.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРізке припинення терапії протисудомними у хворих з парціальними судомами може провокувати судомний статус. У разі необхідності знижувати дозу, скасовувати габапентин або замінювати його на альтернативний засіб слід поступово протягом мінімум 1 тижня. Габапентин не є ефективним засобом лікування абсансних судомних нападів. При сумісному застосуванні з іншими протисудомними засобами було зареєстровано помилково-позитивні результати тесту визначення білка в сечі. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Пацієнтам з порушеннями функції нирок, а також хворим, які перебувають на гемодіалізі, потрібна корекція режиму дозування. Пацієнтам похилого віку може бути потрібна корекція режиму дозування габапентину у зв'язку з тим, що у цієї категорії хворих можливе зменшення ниркового кліренсу. Ефективність та безпека терапії нейропатичного болю у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Ефективність та безпека монотерапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 12 років та додаткової терапії габапентином при лікуванні парціальних судом у дітей віком до 3 років не встановлені. У період лікування не допускати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами До визначення індивідуальної реакції на лікування пацієнт повинен утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних із необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. речовина, що діє: габапентин 300,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат 60,0 мг, крохмаль картопляний 32,0 мг, макрогол-4000 (поліетиленгліколь-4000) 4,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг; корпус капсули: желатин 58.0055 мг, барвник індигокармін 0,0302 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,0203 мг, титану діоксид 0,9440 мг; кришечка капсули: желатин 36,3763 мг, барвник індигокармін 0,0189 мг, барвник хіноліновий жовтий 0,0127 мг, титану діоксид 0,5921 мг. По 10 або 15 капсул в контурну осередкову упаковку з полівінілхлоридної плівки або плівки Г1ВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3, 5, 10 контурних осередкових упаковок по 10 капсул або по 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок по 15 капсул разом з інструкцією по застосуванню перешкодять пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 0, корпус та кришечка зеленого кольору. Вміст капсул - порошок білого або майже білого кольору або білого з жовтуватим відтінком кольору. Допускається наявність грудочок, що розсипаються при легкому натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо максимальна концентрація габапентину в плазмі досягається протягом 2-3 годин. Біодоступність габапентину має тенденцію до зниження збільшення дози препарату. Абсолютна біодоступність прийому капсул дозування 300 мг становить приблизно 60%. Їжа, у тому числі з високим вмістом жирів, не має клінічно значущого впливу на параметри фармакокінетики габапентину. Фармакокінетика габапентину не змінюється при багаторазовому прийомі препарату. Незважаючи на те, що в рамках клінічних досліджень концентрація габапентину в плазмі зазвичай варіювала в діапазоні 2-20 мкг/мл, вона не дозволяла прогнозувати ні ефективність, ні безпеку препарату. Параметри фармакокінетики представлені у таблиці 1. Таблиця 1. Зведені середні (CV, %) параметри фармакокінетики габапентину в рівноважному стані при багаторазовому прийомі з інтервалом дозування тривалістю вісім годин. Параметр фармакокінетики 300 мг (N = 7) 400 мг (N=14) 800 мг (N=14) Середнє %CV Середнє %CV Середнє %CV Стах (мкг/мл) 4,02 (24) 5,74 (38) 8,71 (29) tmах (ч) 2,7 (18) 2,1 (54) 1,6 (76) Т1/2 (год) 5,2 (12) 10,8 (89) 10,6 (41) AUC(0-8) 24,8 (24) 34,5 (34) 51,4 (27) Ае% (%) Дані відсутні Дані відсутні 47,2 (25) 34,4 (37) Стах - максимальна концентрація в плазмі крові в стані стійкої рівноваги. tmax - час досягнення Сmах. Т1/2 – період напіввиведення. AUC(0-8) - площа під кривою залежності концентрації у плазмі крові від часу у рівноважному стані в період від 0 до 8 годин після прийому препарату. Ае% - частка препарату, що елімінувався із сечею у незміненому вигляді за період від 0 до 8 годин після прийому препарату, у відсотках від прийнятої дози. Розподіл Габапентин не зв'язується з білками плазми, та його обсяг розподілу становить 57,7 л. У пацієнтів з епілепсією концентрація габапентину у спинномозковій рідині (СМР) становить приблизно 20% від мінімальної рівноважної концентрації у плазмі крові. Габапентин виділяється у грудне молоко. Біотрансформація Відсутні дані про метаболізм габапентину в організмі людини. Габапентин не викликає індукції неспецифічних оксидаз печінки, які відповідають за метаболізм лікарських засобів. Виведення Габапентин виводиться у незміненому вигляді виключно шляхом ниркової екскреції. Період напіввиведення габапентину не залежить від прийнятої дози та становить у середньому від 5 до 7 годин. У осіб похилого віку та пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс габапентину з плазми крові знижується. Константа елімінації, плазмовий кліренс та нирковий кліренс габапентину прямо пропорційні кліренсу креатиніну. Габапентин видаляється з плазми при гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функції нирок, або тим, хто перебуває на гемодіалізі, рекомендується корекція дози препарату (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Фармакокінетика габапентину у дітей вивчалася у 50 здорових добровольців віком від 1 місяця до 12 років. В цілому, концентрація габапентину в плазмі крові дітей старше 5 років аналогічна така у дорослих при застосуванні препарату в еквівалентній дозі на підставі розрахунку мг/кг маси тіла. В рамках дослідження фармакокінетики у 24 здорових дітей віком від 1 до 48 місяців параметри експозиції препарату (AUC) були приблизно на 30% нижче, Сmах - нижче, а кліренс - вище при розрахунку на одиницю маси тіла порівняно з доступними опублікованими даними по кінетиці препарату у дітей віком від 5 років. Лінійність/нелінійність параметрів фармакокінетики Біодоступність габапентину знижується зі збільшенням прийнятої дози, що спричиняє нелінійність параметрів фармакокінетики, які включають до уваги показник біодоступності (F), наприклад, Ае%, CL/F, Vd/F. Фармакокінетика елімінації (параметри, що не включають F, такі як CLr та Т1/2) краще описується лінійною моделлю. Рівноважні концентрації габапентину в плазмі є передбачуваними на основі даних по кінетиці при одноразовому прийомі.ФармакодинамікаТочний механізм дії габапентину невідомий. Хімічна структура габапентину аналогічна структурі нейромедіатора ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти), проте механізм його дії відрізняється від інших активних речовин, що взаємодіють із синапсами ГАМК, таких як вальпроати, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК-трансамінази, інгібітори проліки ГАМК. У дослідженнях in vitro з міченим радіоізотопом габапентином у головному мозку щурів були виявлені нові області зв'язування препарату з білками, у тому числі неокортекс та гіпокамп, що може мати відношення до протисудомної та аналгетичної активності габапентину та його похідних. Було встановлено, що місцем зв'язування габапентину є α-2-δ (альфа-2-дельта) субодиниця потенціалзалежних кальцієвих каналів. У клінічно значущих концентраціях габапентин не зв'язується з іншими поширеними рецепторами до лікарських препаратів та нейромедіаторів, присутніми у головному мозку, у тому числі ГАМКА, ГАМКВ, бензодіазепіновими, глутаматними, гліциновими та N-метил-D-аспартатними рецепторами. Габапентин в умовах in vitro не взаємодіє з натрієвими каналами, що відрізняє його від фенітоїну та карбамазепіну. У ряді тест-систем in vitro застосування габапентину призводило до часткового зниження відповіді на агоніст глутамату, N-метил-D-аспартат (ПМДА), тільки в концентрації, що перевищує 100 мкмоль/л, що недосяжно в умовах in vivo. В умовах in vitro застосування габапентину призводить до незначного зниження вивільнення моноамінових нейромедіаторів. Введення габапентину щурам призводить до збільшення швидкості метаболізму ГАМК у деяких областях головного мозку, аналогічно ефекту вальпроату натрію, проте ефект спостерігається в інших відділах головного мозку. Зв'язок описаних різноманітних ефектів габапентину з його протисудомною активністю ще належить встановити.У тварин габапентин легко проникає у тканину головного мозку та запобігає судомам, спровокованим максимальним електрошоком, хімічними конвульсантами, у тому числі інгібіторами синтезу ГАМК, а також у разі генетичних моделей судомних синдромів. Клінічна ефективність та безпека У рамках клінічного дослідження ад'ювантної терапії парціальних судомних нападів у дітей віком від 3 до 12 років було продемонстровано наявність кількісних, але статистично недостовірних відмінностей щодо частоти зниження кількості нападів на 50% у групі габапентину порівняно з групою плацебо. Додатковий аналіз частоти відповіді на терапію залежно від віку (при розгляді віку як безперервної змінної або при виділенні двох вікових підгруп: 3-5 років та 6-12 років) не виявив статистично достовірного впливу віку на ефективність терапії. Результати цього додаткового аналізу представлені в таблиці нижче. Відповідь (покращення на >50%) залежно від лікування та віку, населення MITT* Вікова група Плацебо Габапентін Значення Р < 6 років 4/21 (19,0%) 4/17 (23,5%) 0,7362 6-12 років 17/99 (17,2%) 20/96 (20,8%) 0,5144 *Модифікована популяція залежно від призначеного лікування (MITT) визначалася як сукупність всіх пацієнтів, рандомізованих у групу досліджуваної терапії та які мали оцінки щоденники судомних нападів за період тривалістю 28 днів у рамках вихідної та подвійної сліпої фаз дослідження.Показання до застосуванняЛікування нейропатичного болю у дорослих віком 18 років і старше. Ефективність та безпека у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком 12 років та старших. Ефективність та безпека монотерапії у дітей віком до 12 років не встановлені. Як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї у дорослих та дітей віком 3 ліги та старші. Безпека та ефективність додаткової терапії габапентином у дітей віком до 3 років не встановлені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до габапентину або допоміжних компонентів препарату. Епілепсія Застосування як монотерапія парціальних судом з вторинною генералізацією і без неї в дітей віком до 12 років. Застосування як додатковий засіб при лікуванні парціальних судом з вторинною генералізацією і в дітей віком до 3 років. Нейропатичний біль Для лікування нейропатичного болю у дітей та підлітків віком до 18 років. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ниркова недостатністьВагітність та лактаціяЗагальний ризик, зумовлений епілепсією та протиепілептичними препаратами Ризик народження дітей із вродженими аномаліями у матерів, які проходять лікування протисудомними препаратами, збільшується у 2-3 рази. Найчастіше спостерігається ущелина верхньої губи та піднебіння, вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. При цьому прийом кількох протисудомних препаратів може бути пов'язаний з більшим ризиком вад розвитку, ніж у разі монотерапії. Тому, якщо це можливо, слід застосовувати один із протисудомних препаратів. Жінкам дітородного віку, а також усім жінкам, у яких можливий настання вагітності, слід проконсультуватися у кваліфікованого спеціаліста. Якщо жінка планує вагітність, слід ще раз оцінити необхідність продовження протисудомної терапії. При цьому протисудомні препарати не слід скасовувати різко, оскільки це може призвести до відновлення нападів з тяжкими наслідками для матері та дитини. У поодиноких випадках у дітей, матері яких страждають на епілепсію, спостерігалася затримка розвитку. При цьому неможливо визначити, чи пов'язана затримка розвитку з генетичними чи соціальними факторами, хворобою матері чи протисудомною терапією. Ризик, зумовлений габапентином Відсутні дані щодо застосування препарату у вагітних жінок. В експериментах на тваринах була показана токсичність препарату щодо плода. Щодо можливого ризику, у людей даних немає. Тому габапентин слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, якщо ймовірна користь для матері виправдовує можливий ризик для плода. У випадках, про які є повідомлення, не можна з упевненістю говорити про те, супроводжується чи ні застосування габапентину під час вагітності підвищенням ризику вад розвитку, по-перше, через наявність власне епілепсії, по-друге, через застосування інших протисудомних препаратів. . Грудне годування Габапентин виводиться з грудним молоком, вплив його на дитину невідомий, тому під час годування груддю препарат Габапентин Канон слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь для матері явно переважує ризик для немовляти. У дослідженнях тварин не відзначали впливу габапентину на фертильність.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються в клінічних дослідженнях у пацієнтів з епілепсією (при застосуванні габапентину як монотерапія або у комбінації з іншими протисудомними препаратами) або невропатичними болями, представлені нижче та розподілені за системами органів та частотою. Категорія частоти визначалася так: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до Побічні ефекти, про які повідомлялося в процесі застосування препарату після реєстрації, присвоєно категорію частоти "невідомо" (частоту не можна розрахувати на підставі наявних даних). У кожному розділі по частоті побічні ефекти представлені порядку зменшення серйозності. Інфекційні та паразитарні захворювання - Дуже часто: вірусні інфекції; Часто: пневмонія, інфекція дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів, інші види інфекції, середній отит. Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Часто: лейкопенія; Невідомо: тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: - Нечасто: алергічні реакції, включаючи кропив'янку; Невідомо: гіперчутливість, включаючи системні реакції, такі як пропасниця, висипання, гепатит, лімфаденопатія, еозинофілія та інші. Порушення з боку обміну речовин та харчування - Часто: анорексія, підвищення апетиту. Порушення психіки: - Часто: ворожість, сплутаність свідомості, депресія, занепокоєння, нервозність, порушення мислення, емоційна лабільність; Нечасто: погіршення психічного стану; Невідомо: галюцинація. Порушення з боку нервової системи - дуже часто: сонливість, запаморочення, атаксія; Часто: судоми, гіперкінезія, дизартрія, амнезія, тремор, безсоння, біль голови, порушення чутливості (наприклад, парестезії, гіпестезія), порушення координації, ністагм, посилення, ослаблення або відсутність рефлексів; Нечасто: гіпокінезія; Рідко: непритомність; Невідомо: інші порушення руху (наприклад, хореоатетоз, дискінезія та дистонія). Порушення з боку органу зору - Часто: порушення зору (такі як амбліопія, диплопія). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення - Часто: вертиго; Невідомо: шум у вухах. Порушення з боку серця – Нечасто: відчуття серцебиття. Порушення з боку судин Часто: симптоми вазодилатації або артеріальна гіпертензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Часто: задишка, бронхіт, фарингіт, кашель, риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: запор, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота або глотки, диспепсія, метеоризм, нудота, блювання, біль у животі, захворювання зубів, гінгівіт; Невідомо, чи панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Невідомо: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: набряк обличчя, пурпура (найчастіше її описували як синці, що виникали при фізичній травмі), шкірний висип, акне, свербіж шкіри; Невідомо: синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, алопеція, лікарський шкірний висип, включаючи еозинофілію та системні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – часто: міалгії, артралгія, біль у спині, посмикування м'язів; Невідомо: рабдоміоліз, міоклонус. Невідомо: нетримання сечі, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: - Часто: імпотенція; Невідомо: збільшення обсягу молочних залоз, гінекомастія, статева дисфункція (включаючи зміни лібідо, порушення еякуляції та аноргазмію). Загальні розлади та порушення у місці введення - Дуже часто: стомлюваність, гарячка; Часто: периферичні набряки, порушення ходи, астенія, біль різної локалізації, загальне нездужання, грипоподібний синдром; Нечасто: генералізований набряк; Невідомо: синдром "скасування" (найчастіше відзначалися такі побічні ефекти: занепокоєння, безсоння, нудота, болі різної локалізації та підвищене потовиділення), біль у грудях. Зареєстровані випадки раптової незрозумілої смерті, зв'язок яких із лікуванням габапентином не встановлено. Лабораторні та інструментальні дані – часто: зниження концентрації білих кров'яних тілець, підвищення маси тіла; Нечасто: підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT) та концентрації білірубіну в плазмі крові, гіперглікемія; Рідко: гіпоглікемія (переважно у пацієнтів із цукровим діабетом); Невідомо: гіпонатріємія, підвищення активності креатинфосфокінази. Травми в інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: - Часто: травми, переломи, садна, пов'язані з падіннями. Є повідомлення розвитку гострого панкреатиту і натомість терапії габапентином. Причинний зв'язок із габапентином залишається неясним. Є повідомлення про випадки міопатії з підвищенням активності креатинкінази у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі. Випадки інфекції дихальних шляхів, середнього отиту, бронхіту та судом були відзначені лише у клінічних дослідженнях. Крім того, у клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки агресивної поведінки та гіперкінезів у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ повідомлення про спонтанні випадки, а також, за інформацією з літературних джерел, можливе пригнічення дихання та/або симптоми седації, пов'язані з прийомом габапентину та опіоїдних анальгетиків. У деяких із цих випадків автори пов'язували дані симптоми з одночасним застосуванням габапентину та опіоїдів, особливо у літніх пацієнтів. При застосуванні 600 мг габапентину через 2 години після прийому морфіну у вигляді капсул з пролонгованим вивільненням по 60 мг відзначається збільшення середнього значення AUC габапентину на 44% порівняно з монотерапією габапентином, що асоціюється зі збільшенням болючого порога (холодовий пресорний тест). Клінічне значення цієї зміни не встановлено, фармакокінетичні характеристики морфіну у своїй не змінювалися. Побічні ефекти морфіну при сумісному прийомі з габапентином не відрізнялися від таких при прийомі морфіну спільно з плацебо. Ступінь взаємодії цих препаратів в інших дозах невідомий. Взаємодії між габапентином та фенобарбіталом, фенітоїном, вальпроєвою кислотою та карбамазепіном не відзначено. Фармакокінетика габапентину в рівноважному стані однакова у здорових людей та пацієнтів, які отримують інші протисудомні засоби. Одночасне застосування габапентину з пероральними контрацептивами, що містять норетистерон та/або етинілестрадіол, не супроводжується змінами фармакокінетики обох компонентів. Одночасне застосування габапентину з антацидами, що містять алюміній та магній, супроводжується зниженням біодоступності габапентину приблизно на 24%. Пробенецид не впливає на ниркову екскрецію габапентину. Невелике зниження (14%) ниркової екскреції габапентину при одночасному прийомі циметидину, ймовірно, не має клінічного значення. При одночасному застосуванні напроксену (250 мг) та габапентину (125 мг) відзначалося підвищення абсорбції габапентину з 12% до 15%. Габапентин не впливає на фармакокінетичні параметри напроксену. Зазначені дози препаратів менші за мінімальні терапевтичні. Одночасне застосування цих препаратів у великих дозах не вивчалося.Спосіб застосування та дозиПрепарат Габапентин Канон призначають внутрішньо незалежно від їди. Якщо необхідно зменшити дозу, відмінити препарат або замінити його на альтернативний засіб, це слід робити поступово протягом мінімум одного тижня. Нейропатичний біль у дорослих Початкова доза становить 900 мг на добу на три прийоми рівними дозами; за необхідності, залежно від ефекту, дозу поступово збільшують до максимальної - 3600 мг на добу. Необхідно враховувати, що при застосуванні препарату Габапентин Канон у дозі вище 1800 мг на добу. додаткова ефективність не зазначається. Лікування можна розпочинати відразу з дози 900 мг на добу. (по 300 мг 3 рази на добу) або можна збільшувати дозу поступово до 900 мг на добу протягом перших 3-х днів за наступною схемою: 1 день: 300 мг препарату 1 раз на добу; 2-й день: по 300 мг двічі на добу; 3 день: по 300 мг 3 рази на добу. Парціальні судоми При епілепсії зазвичай потрібне тривале лікування. Доза препарату при цьому визначається лікарем, залежно від індивідуальної переносимості та ефективності препарату. Дорослі та діти віком від 12 років Ефективна доза – від 900 до 3600 мг на добу. Терапію можна розпочати з дози 300 мг 3 рази на добу в перший день або поступово збільшувати до 900 мг за схемою, описаною вище (див. підрозділ "Нейропатичний біль у дорослих"). В подальшому доза може бути підвищена максимально до 3600 мг на добу (розділених на 3 рівні прийому). Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 4800 мг на добу. Максимальний інтервал між дозами при триразовому прийомі препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Діти віком 3-12 років Початкова доза препарату варіює від 10 до 15 мг/кг/добу, яку призначають рівними дозами 3 рази на день і підвищують до ефективної приблизно 3 дні. Ефективна доза габапентину в дітей віком 5 років і більше становить 25-35 мг/кг/сут рівними дозами в 3 прийоми. Ефективна доза габапентину у дітей віком від 3-х до 5 років становить 40 мг/кг/добу рівними дозами у 3 прийоми. Відзначено хорошу переносимість препарату в дозах до 50 мг/кг/добу при тривалому застосуванні. Максимальний інтервал між прийомом доз препарату не повинен перевищувати 12 годин, щоб уникнути відновлення судом. Немає необхідності контролювати концентрацію габапентину у плазмі крові. Препарат Габапентин Канон може застосовуватися у комбінації з іншими протисудомними препаратами без урахування зміни його концентрації у плазмі крові або концентрації інших протисудомних препаратів у сироватці. Пацієнти у тяжкому стані У пацієнтів у тяжкому стані, наприклад, у разі зниженої маси тіла, після трансплантації органів тощо, дозу слід збільшувати повільніше, або використовуючи менші дози, або роблячи великі інтервали перед підвищенням дози. Літні пацієнти (віком старше 65 років) Внаслідок вікового зниження функції нирок літнім пацієнтам може бути потрібна корекція дози (детальніша інформація в таблиці 2). Сонливість, периферичні набряки та астенія у пацієнтів похилого віку можуть зустрічатися частіше. Підбір дози при нирковій недостатності Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується зниження дози габапентину згідно з Таблице 2: Кліренс креатиніну (мл/хв) Добова доза (мг/добу)1 >80 900-3600 50-79 600-1800 30-49 300-900 15-29 1502-600 < 153 1502-300 1 Добову дозу слід призначати у три прийоми. 2 Призначають по 300 мг за день. 3 У пацієнтів з кліренсом креатиніну Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, які раніше не приймали габапентин, препарат рекомендується призначати в дозі, що насичує, 300-400 мг, а потім застосовувати його по 200-300 мг після кожних 4 годин гемодіалізу. Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок, що проходять діаліз, підтримуюча доза габапентину повинна підбиратися відповідно до рекомендацій, наведених у Таблиці 2. На додаток до підтримуючої терапії рекомендується прийом 200-300 мг габапентину після кожної 4-годинної процедури діалізу.ПередозуванняПри одноразовому прийомі 49 г габапентину спостерігалися наступні симптоми: запаморочення, двоїння в очах, порушення мови, сонливість, втрата свідомості, стан загальмованості та діарея легкого ступеня, що повністю зникали під час проведення симптоматичної терапії. Слід враховувати, що після прийому високих доз габапентину зменшується його всмоктування у кишечнику. При передозуванні габапентином можливий розвиток коми, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, що пригнічують центральну нервову систему (ЦПС). Незважаючи на те, що габапентин може виводитися при гемодіалізі, досвід показує, що зазвичай подібної необхідності не виникає. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю може бути показаний гемодіаліз. В рамках експериментів на мишах та щурах, яким препарат вводився у дозах до 8000 мг/кг, не вдалося встановити значення летальної дози габапентину при пероральному введенні. Ознаки гострої токсичності тварин включали атаксію, утруднення дихання, птоз, гіпоактивність або збудження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцидальні ідеї та поведінка Протиепілептичні препарати, включаючи габапентин, можуть підвищувати ризик виникнення суїцидальних думок чи поведінки, але механізм їх розвитку невідомий. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів продемонстрував невелике підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Тому пацієнтів, які отримують ці препарати, слід ретельно спостерігати на предмет виникнення або погіршення депресії, появи суїцидальних думок або поведінки, а також будь-яких змін у поведінці. У разі появи ознак суїцидальних думок або поведінки пацієнтам або їхнім піклувальникам слід звернутися до лікаря. Гострий панкреатит У разі розвитку гострого панкреатиту на фоні прийому габапентину слід оцінити можливість відміни препарату. Судоми (синдром "скасування") Хоча синдром "скасування", що супроводжується розвитком судом, при лікуванні габапентином не відзначений, різке припинення терапії протисудомними препаратами у пацієнтів з епілепсією може спровокувати розвиток епілептичного статусу. Як і при застосуванні інших протиепілептичних препаратів, на фоні застосування габапентину може спостерігатися збільшення частоти судом або поява іншого типу судом. Так само, як і у випадку з іншими антиконвульсантами, спроби відмінити всі супутні протиепілептичні препарати, щоб розпочати монотерапію габапентином у разі рефрактерності до лікування у пацієнтів, які приймають кілька протисудомних засобів, переважно не закінчуються успіхом. Вважається, що габапентин неефективний при первинних генералізованих нападах, наприклад абсансах, і навіть може посилювати такі напади у деяких пацієнтів. У зв'язку з цим застосовувати габапентин у пацієнтів із змішаними нападами, включаючи абсанси, слід з обережністю. Літні пацієнти Систематичні дослідження пацієнтів віком 65 років і старше, які приймають габапентин, не проводилися. У подвійному сліпому дослідженні застосування габапентину при невропатичному болю у пацієнтів віком 65 років і старше спостерігалася більш висока частота сонливості, периферичних набряків та астенії порівняно з пацієнтами віком до 65 років. За винятком цих результатів при клінічному обстеженні цієї групи пацієнтів було показано, що профіль побічних ефектів у них не відрізнявся від інших. Діти Вплив тривалої терапії (більше 36 тижнів) габапентином на здатність до навчання, інтелект та розвиток дитини є досить невивченим. Слід оцінити співвідношення можливого ризику та користі для призначення тривалої терапії. Зловживання та залежність В базі даних післяреєстраційних спостережень є повідомлення про випадки зловживання препаратом та залежність від нього. Як і у разі будь-якого препарату, що впливає на ЦНС, лікарям слід ретельно вивчати анамнез пацієнтів щодо зловживання габапентином (наприклад, прагнення необґрунтовано отримати препарат, розвиток стійкості до терапії габапентином, необґрунтоване підвищення дози препарату). DRESS-синдром На тлі прийому протиепілептичних препаратів, у тому числі габапентину, повідомлялося про випадки розвитку тяжких життєзагрозливих реакцій гіперчутливості, таких як лікарський висип із супутньою еозинофілією та системними симптомами. Необхідно пам'ятати про те, що ранні ознаки реакції гіперчутливості, такі як підвищення температури тіла, лімфаденопатія можуть розвиватися навіть без шкірного висипу. У разі появи подібних симптомів потрібне негайне обстеження пацієнта. Якщо не знайдено інших причин, крім застосування габапентину, застосування препарату слід відмінити. Лабораторні випробування При сумісному застосуванні габапентину та інших протисудомних засобів були зареєстровані неправдиві результати при визначенні білка в сечі за допомогою тест-смужок Ames N-Multistix SG®. Для визначення білка у сечі рекомендується користуватися більш специфічним методом преципітації сульфосаліцилової кислоти. Вплив на центральну нервову систему (ЦНС) Під час лікування габапентином спостерігалися випадки запаморочення та сонливості, які можуть збільшувати можливість отримання випадкової травми (при падінні). У постреєстраційному періоді також повідомлялося про випадки сплутаності свідомості, втрати свідомості та порушення розумової діяльності. Тому пацієнтам слід рекомендувати бути обережними доти, доки їм не стануть відомі можливі ефекти цього лікарського препарату. При одночасному застосуванні з опіоїдними аналгетиками може спостерігатися підвищення концентрації габапентину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнт потребує ретельного спостереження щодо розвитку ознак пригнічення ЦНС, таких як сонливість, седація і пригнічення функції дихання. Дози габапентину або опіоїдних анальгетиків мають бути знижені відповідним чином. Спільне застосування з антацидами Габапентин рекомендується приймати приблизно через 2 години після прийому антациду. Одночасне застосування з опіоїдами У пацієнтів, які потребують супутньої терапії опіоїдами, слід ретельно контролювати розвиток ознак пригнічення центральної нервової системи, таких як сопливість, седативний ефект та пригнічення дихання. Анафілаксія Прийом габапентину може призвести до розвитку анафілаксії. Наступні симптоми та ознаки відзначали у випадках розвитку анафілаксії на фоні прийому габапентину – утруднення дихання, набряк губ, горла та язика, також відзначалося виражене зниження артеріального тиску, що потребує термінового медичного втручання. Слід попередити пацієнтів про те, що при розвитку ознак або симптомів розвитку анафілаксії слід припинити прийом габапентину та звернутися за медичною допомогою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату пацієнтам не рекомендується керувати транспортними засобами або користуватися потенційно небезпечною технікою до підтвердження відсутності негативного впливу на виконання цих функцій. Габапентин впливає на центральну нервову систему і може викликати запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, втрату свідомості або інші симптоми нервової системи. Навіть при незначній або помірній виразності ці небажані ефекти можуть становити небезпеку для пацієнтів, які керують транспортними засобами або іншими механізмами. Особливо велика така ймовірність на початку лікування або після підвищення дози габапентину.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: галантаміну гідробромід 15,38 мг у перерахунку на галантамін 12 мг; Допоміжні речовини; кальцію гідрофосфат 17 мг, кремнію діоксид колоїдний 3,15 мг, кроскармелоза натрію 12,6 мг, лактоза безводна 106,6 мг, магнію стеарат 1,4 мг, повідон К-30 4,9 мг, целюлоза мікрокристалічна 48. склад плівкової оболонки; опадрай II синій 6 мг, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 1,68 мг, лактози моногідрат 2,16 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 0,6 мг, титану діоксид 1,458 мг, барвник діамантовий блакитний 0,0 чорна 0,0078 мг. У упаковці 56 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору.Фармакотерапевтична групаАнтихолінестеразне. Оборотно інгібує ацетилхолінестеразу, посилює та пролонгує дію ендогенного ацетилхоліну. Полегшує проведення імпульсів у холінергічних, у т.ч. нервово-м'язових, синапсах, посилює процеси збудження у рефлекторних зонах спинного та головного мозку. Підвищує тонус гладких та скелетних м'язів, стимулює секрецію травних та потових залоз. Викликає міоз та спазм акомодації, знижує внутрішньоочний тиск при закритокутовій глаукомі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, посилює процеси збудження в ЦНС. При використанні комплексної терапії спастичних форм дитячого церебрального паралічу покращує нервово-м'язову провідність, збільшує скорочувальну здатність м'язів, позитивно впливає на меністичні функції.ІнструкціяПриймати внутрішньо під час їжі, запиваючи водою.Показання до застосуванняМіастенія, прогресивна м'язова дистрофія, рухові та чутливі порушення при невриті, поліневриті, радикуліті та радикулоневриті, залишкові явища після порушення мозкового кровообігу та ураження мозку інфекційно-запального, токсичного та травматичного характеру (менінгіт, менінгоенцефаліт, поліомієліт (відновний період), дитячий церебральний параліч (спастичні форми), атонія кишечника та сечового міхура, закритокутова глаукома, отруєння холінолітичними засобами та морфіном; функціональна рентгенодіагностика при захворюваннях шлунка та кишечника.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, механічна кишкова непрохідність, механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям віком до 9 років, при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяСлинотеча, пітливість, нудота, блювання, брадикардія, запаморочення, аритмія, бронхоспазм, спазм м'язів кишечника та сечового міхура, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ антагоністом морфіну та його структурних аналогів щодо гнітючої дії на дихальний центр. Відновлює нервово-м'язову провідність, блоковану курареподібними засобами антидеполяризуючої дії (тубокурарин та ін.). Посилює дію деполяризуючих міорелаксантів (дитилін). Холінолітичні засоби (атропін та ін.) усувають периферичні мускариноподібні ефекти галантаміну, курареподібні речовини та гангліоблокатори – нікотиноподібні.Спосіб застосування та дозиДорослі. Добова доза становить 8-32 мг, розділена на 2-4 прийоми. При міастенії gravis добова доза поділяється на 3 прийоми. При хворобі Альцгеймера лікування рекомендується розпочинати з прийому пігулок по 4 мг 2 рази на добу. Протягом 4 тижнів добову дозу поступово можна підвищити до 16 мг – по 1 табл. по 8 мг 2 рази на добу – вранці та ввечері. Під час лікування препаратом необхідно забезпечити достатню кількість рідини. Якщо під час лікування потрібно припинення прийому препарату, відновлення лікування необхідно починати з найнижчої дози і поступово її підвищувати. Пацієнтам з помірно вираженим порушенням функції печінки та нирок. Початкова доза – 4 мг 1 раз на добу, яку приймають уранці, протягом не менше 1 тижня, після чого дозу збільшують до 4 мг 2 рази на добу та приймають протягом 4 тижнів. Загальна добова доза повинна перевищувати 12 мг. Діти (з 9 років). Лікування поліомієліту, дитячого церебрального паралічу: з 9 до 11 років; добова доза – 4-12 мг, розділена на 2-3 прийоми; з 12 до 15 років добова доза становить – 4-16 мг, розділена на 2-4 прийоми.ПередозуванняСимптоми: посилення побічної дії. Лікування: зменшення дози, застосування холінолітиків (атропін та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушенні рухової активності лікування рекомендується поєднувати з фізіотерапевтичними процедурами (масаж, лікувальна гімнастика), які слід розпочинати через 1-2 години після введення галантаміну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: галантаміну гідробромід у перерахунку на галантамін 4 мг; Допоміжні речовини; кальцію гідрофосфат, кремнію діоксид колоїдний, кроскармелоза натрію, лактоза безводна, магнію стеарат, повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна; склад плівкової оболонки; опадрай II синій, у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактози моногідрат, макрогол (поліетиленгліколь), титану діоксид, барвник діамантовий блакитний, заліза оксид чорний. У упаковці 14 штук.Опис лікарської формиТаблетки круглі двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блакитного кольору.Фармакотерапевтична групаАнтихолінестеразне. Оборотно інгібує ацетилхолінестеразу, посилює та пролонгує дію ендогенного ацетилхоліну. Полегшує проведення імпульсів у холінергічних, у т.ч. нервово-м'язових, синапсах, посилює процеси збудження у рефлекторних зонах спинного та головного мозку. Підвищує тонус гладких та скелетних м'язів, стимулює секрецію травних та потових залоз. Викликає міоз та спазм акомодації, знижує внутрішньоочний тиск при закритокутовій глаукомі. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр, посилює процеси збудження в ЦНС. При використанні комплексної терапії спастичних форм дитячого церебрального паралічу покращує нервово-м'язову провідність, збільшує скорочувальну здатність м'язів, позитивно впливає на меністичні функції.ІнструкціяПриймати внутрішньо під час їжі, запиваючи водою.Показання до застосуванняМіастенія, прогресивна м'язова дистрофія, рухові та чутливі порушення при невриті, поліневриті, радикуліті та радикулоневриті, залишкові явища після порушення мозкового кровообігу та ураження мозку інфекційно-запального, токсичного та травматичного характеру (менінгіт, менінгоенцефаліт, поліомієліт (відновний період), дитячий церебральний параліч (спастичні форми), атонія кишечника та сечового міхура, закритокутова глаукома, отруєння холінолітичними засобами та морфіном; функціональна рентгенодіагностика при захворюваннях шлунка та кишечника.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія, серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, механічна кишкова непрохідність, механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний дітям віком до 9 років, при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяСлинотеча, пітливість, нудота, блювання, брадикардія, запаморочення, аритмія, бронхоспазм, спазм м'язів кишечника та сечового міхура, судоми.Взаємодія з лікарськими засобамиЄ антагоністом морфіну та його структурних аналогів щодо гнітючої дії на дихальний центр. Відновлює нервово-м'язову провідність, блоковану курареподібними засобами антидеполяризуючої дії (тубокурарин та ін.). Посилює дію деполяризуючих міорелаксантів (дитилін). Холінолітичні засоби (атропін та ін.) усувають периферичні мускариноподібні ефекти галантаміну, курареподібні речовини та гангліоблокатори – нікотиноподібні.Спосіб застосування та дозиДорослі. Добова доза становить 8-32 мг, розділена на 2-4 прийоми. При міастенії gravis добова доза поділяється на 3 прийоми. При хворобі Альцгеймера лікування рекомендується розпочинати з прийому пігулок по 4 мг 2 рази на добу. Протягом 4 тижнів добову дозу поступово можна підвищити до 16 мг – по 1 табл. по 8 мг 2 рази на добу – вранці та ввечері. Під час лікування препаратом необхідно забезпечити достатню кількість рідини. Якщо під час лікування потрібно припинення прийому препарату, відновлення лікування необхідно починати з найнижчої дози і поступово її підвищувати. Пацієнтам з помірно вираженим порушенням функції печінки та нирок. Початкова доза – 4 мг 1 раз на добу, яку приймають уранці, протягом не менше 1 тижня, після чого дозу збільшують до 4 мг 2 рази на добу та приймають протягом 4 тижнів. Загальна добова доза повинна перевищувати 12 мг. Діти (з 9 років). Лікування поліомієліту, дитячого церебрального паралічу: з 9 до 11 років; добова доза – 4-12 мг, розділена на 2-3 прийоми; з 12 до 15 років добова доза становить – 4-16 мг, розділена на 2-4 прийоми.ПередозуванняСимптоми: посилення побічної дії. Лікування: зменшення дози, застосування холінолітиків (атропін та ін.).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри порушенні рухової активності лікування рекомендується поєднувати з фізіотерапевтичними процедурами (масаж, лікувальна гімнастика), які слід розпочинати через 1-2 години після введення галантаміну.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: івабрадину гідрохлорид – 5.39 мг, що відповідає вмісту івабрадину – 5 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 24.0 мг, кремнію діоксид колоїдний 1.0 мг, безводна лактоза 77.010 мг, мальтодекстрин 12.0 мг, магнію стеарат 0.60 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай оранжевий 4 мг; в т.ч. гіпромелоза - 1.35 мг, гіпролоза 1.35 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид - 0.4472, барвник заліза оксид жовтий - 0.044 мг, барвник заліза оксид червоний -0.0088 мг. 7, 10 чи 14 шт. - Упаковки осередкові контурні (2, 3, 4) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, серцеподібної форми, з ризиками з обох боків; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор If-каналів синусового вузла, що регулює частоту серцевих скорочень.ФармакокінетикаФармакокінетика івабрадину в дозі від 0,5 до 24 мг є лінійною. Після прийому внутрішньо івабрадин швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо натще. Біодоступність становить приблизно 40%, що з ефектом "першого проходження" через печінку. Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі крові на 20-30%. Зв'язування з білками плазми – близько 70%.Vd становить близько 100 л. Cssmax у плазмі крові після тривалого застосування у рекомендованій дозі по 5 мг 2 рази на добу становить приблизно 20 нг/мл (CV=29%). Середня Css у плазмі становить 10 нг/мл (CV=38%). Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення у присутності ізоферменту CYP3А4. Основним активним метаболітом є N-десметилована похідна (S18982), його частина становить 40% дози вихідної сполуки. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається у присутності ізоферменту CYP3A4. T1/2 івабрадину становить 2 год (70-75% AUC) та ефективний T1/2 становить 11 год. Загальний кліренс становить приблизно 400 мл/хв, нирковий – близько 70 мл/хв. Екскреція метаболітів відбувається з однаковою швидкістю із сечею та калом. Близько 4% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею у постійному вигляді. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 15-60 мл/хв) зміни фармакокінетичних показників мінімальні через низьку участь ниркового кліренсу (близько 20%) у загальному виведенні івабрадину та його основного метаболіту S18982. У пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) AUC івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж за нормальної функції печінки.ФармакодинамікаАнтиангінальний засіб. Механізм дії полягає в селективному та специфічному інгібуванні If каналів синусового вузла, що контролюють спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі та регулюють ЧСС. Івабрадин надає селективну дію на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердних, передсердно-шлуночкових та внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також скоротливу здатність міокарда та реполяризацію шлуночків. Основною фармакодинамічною властивістю івабрадину є специфічне, дозозалежне зменшення ЧСС. Аналіз залежності величини зменшення ЧСС при дозі більше 20 мг 2 рази на добу виявив тенденцію до досягнення ефекту плато, що знижує ризик розвитку тяжкої, погано переносимої брадикардії (ЧСС менше 40 уд/хв). При застосуванні в дозах, що рекомендуються, зменшення ЧСС становить приблизно 10-15 уд./хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні. Івабрадин також здатний взаємодіяти з Ih каналами сітківки ока, подібними до If каналів серця. Ih канал бере участь у виникненні тимчасової зміни роздільної здатності зорової системи, т.к. скорочує реакцію сітківки на яскраві світлові стимули. За провокаційних обставин (наприклад, швидка зміна яскравості) івабрадин частково пригнічує електричний імпульс Ih, що іноді у деяких пацієнтів призводить до виникнення світлових відчуттів (фосфенів), які описуються як короткочасне відчуття підвищеної яскравості в обмеженій частині поля зору. На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано клінічно та статистично значуще зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та зниження частоти госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСП) на 18%. Абсолютне зниження ризику становило 4.2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці від початку терапії.Показання до застосуванняЛікування стабільної стенокардії у пацієнтів із нормальним синусовим ритмом: при непереносимості або протипоказаннях до застосування бета-адреноблокаторів; у комбінації з бета-адреноблокаторами при неадекватному контролі стабільної стенокардії на тлі оптимальної дози бета-адреноблокатора. Хронічна серцева недостатність: для зниження частоти розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, із синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд/хв.Протипоказання до застосуванняБрадикардія (ЧСС у спокої нижче 60 уд/хв до початку лікування); кардіогенний шок; гострий інфаркт міокарда; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. і діастолічний артеріальний тиск нижче 50 мм рт.ст.); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); СССУ; синоатріальна блокада; хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; наявність штучного водія ритму, що працює у режимі постійної стимуляції; нестабільна стенокардія; AV-блокада ІІІ ступеня; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин,еритроміцин для прийому внутрішньо, джозаміцин, телітроміцин), інгібіторами ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон; підвищена чутливість до івабрадину.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяЗ боку органів чуття: дуже часто – зміни світлосприйняття (фотопсія); часто - нечіткість зору; нечасто – вертиго; Неуточнена частота - диплопія, порушення зору. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, AV-блокада І ступеня, шлуночкова екстрасистолія, короткочасне підвищення артеріального тиску; нечасто – відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія; дуже рідко – фібриляція передсердь, AV-блокада II та III ступеня, СССУ; Неуточнена частота - виражене зниження АТ, можливо, пов'язане з брадикардією. З боку травної системи: нечасто – нудота, запор, діарея. З боку ЦНС: часто – головний біль (особливо у перший місяць терапії); запаморочення, можливо пов'язане з брадикардією; Неуточнена частота - непритомність, можливо пов'язана з брадикардією. З боку дихальної системи: нечасто – задишка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з івабрадином лікарських засобів, що збільшують інтервал QT (хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, ібутилід, аміодарон, пімозід, зіпрасідон, сертиндол, мефлохін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин подовження інтервалу QT. За необхідності одночасної терапії слід ретельно контролювати показники ЕКГ (такі комбінації не рекомендуються). Івабрадин метаболізується в печінці за участю ізоферменту CYP3A4 і є дуже слабким інгібітором цього ізоферменту. Івабрадин не має істотного впливу на метаболізм та концентрацію в плазмі інших субстратів (сильних, помірних та слабких інгібіторів) цитохрому CYP3A4. У той же час, інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином та надавати клінічно значний вплив на його метаболізм та фармакокінетичні властивості. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 підвищують, а індуктори ізоферменту CYP3A4 зменшують плазмові концентрації івабрадину. Підвищення концентрації івабрадину в плазмі може збільшувати ризик розвитку вираженої брадикардії. Протипоказано одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики макроліди (кларитроміцин, еритроміцин пероральний, джозаміцин, телитроміцин), інгібіон івабрадину в плазмі крові та ризику розвитку надмірної брадикардії. Одночасне застосування івабрадину та помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 дилтіазему або верапамілу (засобів, що урізають серцевий ритм) у здорових добровольців та пацієнтів супроводжувалося збільшенням AUC івабрадину в 2-3 рази та додатковим урізанням ЧСС на 5 уд./хв. Ці комбінації не рекомендуються. Індуктори ізоферменту CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн та рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), при спільному застосуванні з івабрадином можуть призвести до зниження концентрації в крові та активності івабрадину (може потребувати більш високої). При сумісному застосуванні івабрадину та препаратів, що містять звіробій продірявлений, було відзначено дворазове зменшення AUC івабрадину. У період застосування івабрадину слід зменшити прийом рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений. Застосування івабрадину в комбінації з іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флуконазолом) можливе за умови, що ЧСС у спокої становить понад 60 уд/хв. Рекомендована початкова доза івабрадину – по 2.5 мг 2 рази на добу. Необхідний контроль ЧСС. Слід з обережністю застосовувати івабрадин з некалійзберігаючими діуретиками (тіазидні та "петлеві" діуретики), т.к. гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмії Оскільки івабрадин може викликати брадикардію, поєднання гіпокаліємії та брадикардії є сприятливим фактором для розвитку тяжкої форми аритмії, особливо у пацієнтів із синдромом подовження інтервалу QT, як уродженою, так і спричиненою дією будь-яких речовин. При вживанні грейпфрутового соку на фоні застосування івабрадину відзначалося підвищення концентрації івабрадину в крові у 2 рази. У період терапії івабрадином прийом грейпфрутового соку необхідно скоротити.Спосіб застосування та дозиСередня рекомендована початкова доза івабрадину становить 5 мг 2 рази на добу (10 мг на добу). Залежно від терапевтичного ефекту через 3-4 тижні застосування доза може бути збільшена до 7.5 мг 2 рази на добу (15 мг на добу). Якщо на фоні терапії величина ЧСС знижується до значень менше 50 уд/хв або виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, втома або артеріальна гіпотензія), слід підібрати нижчу дозу; при необхідності доза може бути знижена до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо ЧСС залишається менше 50 уд/хв і симптоми брадикардії не проходять, то лікування припиняють. У пацієнтів похилого віку рекомендується розпочинати лікування з початкової дози 2,5 мг 2 рази на добу. Надалі можливе збільшення добової дози, залежно від стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при помірно вираженій печінковій недостатності (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); ниркової недостатності тяжкого ступеня (КК Івабрадин не є ефективним для лікування або профілактики аритмій. Його ефективність падає на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової пароксизмальної тахікардії). Не рекомендується застосовувати у пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією) або іншими типами аритмій, пов'язаних із функцією синусового вузла. Під час терапії івабрадином рекомендується проводити регулярний контроль стану пацієнта щодо розвитку фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) слід регулярно контролювати ЕКГ. Ризик розвитку фібриляції передсердь може бути вищим у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які приймають івабрадин. Фібриляція передсердь частіше зустрічалася серед пацієнтів, які одночасно з івабрадином приймали аміодарон або антиаритмічні препарати І класу. Перед вирішенням питання про застосування івабрадину перебіг серцевої недостатності має бути стабільним. Пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією потрібен постійний медичний контроль. Не доведено збільшення ризику розвитку вираженої брадикардії на фоні прийому івабрадину при відновленні синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії. Тим не менш, через відсутність достатньої кількості даних, при можливості відстрочити планову електричну кардіоверсію, прийом івабрадину слід припинити за 24 години до її проведення. Зниження ЧСС внаслідок прийому івабрадину може посилити подовження інтервалу QT, що, у свою чергу, може спровокувати розвиток тяжкої форми аритмії, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу “пірует”. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнту слід виявляти обережність під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій у ситуаціях, коли можуть відбутися раптові зміни освітленості, особливо у нічний час.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 100 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), олія рицинова гідрогенізована, повідон (пласдон К-90 або колідон 90F), полісорбат (твін-80), целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) (колікут МАЕ 100Р), сополімер макроголу та полівінілового спирту (колікут IR), коповідон (пласдон Ес-630), триетилцитрат, тальк, титану діоксид. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; допускається легка шорсткість та слабкий запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаНПЗП, антиагрегант. В основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інактивація ЦОГ-1, внаслідок чого блокується синтез тромбоксану A2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. У високих дозах АСК також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. C max  АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти – через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому застосуванні препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Метаболізм АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуронід саліцилової кислоти та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. Т1/2 становить від 2-3 годин (при застосуванні АСК у низьких дозах) до 15 годин (при застосуванні препарату у високих дозах як аналгетичний засіб). Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (в т.ч. цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда); стабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовими порушеннями мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболій після операцій та інвазивних втручань на судинах (в т.ч. аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних); профілактика тромбозів глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: подагра, гіперурикемія, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти (слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів, які мають знижену екскрецію сечової кислоти); наявність в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; порушення функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальна астма, хронічні захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у т.ч. до препаратів групи НПЗП (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); ІІ триместр вагітності; передбачуване хірургічне втручання (включаючи незначні, наприклад екстракція зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у високих дозах у І триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього піднебіння, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки після ретельної оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та протягом нетривалого часу. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: підвищений ризик кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів; рідко – анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку органу слуху: зниження слуху, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКардіАСК® при одночасному застосуванні посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом також супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів органів кровотворення. При одночасному застосуванні КардіАСК® посилює дію гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми. КардіАСК® посилює ефекти тромболітичних засобів та антиагрегантів (тиклопідину). При одночасному застосуванні препарат посилює дію дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції. КардіАСК® посилює дію гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми. Препарат посилює дію вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її у зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом спостерігається адитивний ефект, підвищується ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК послаблює дію урикозуричних препаратів (бензбромарону): за рахунок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти відбувається зниження урикозуричного ефекту. При одночасному застосуванні препарат послаблює дію інгібіторів АПФ: відзначається дозозалежне зниження СКФ внаслідок інгібування простагландинів, які мають судинорозширювальну дію, відповідно – ослаблення гіпотензивної дії. АСК у високих дозах знижує ефекти діуретиків: відзначається зниження ШКФ внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. ГКС посилюють виведення саліцилатів та послаблюють їхню дію при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, переважно перед їдою. Таблетки слід запивати великою кількістю рідини. КардіАСК призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. З метою первинної профілактики гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики повторного інфаркту міокарда, при стабільній та нестабільній стенокардії – по 50-100 мг на добу. При нестабільній стенокардії (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда) призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу - по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах – по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають по 50-100 мг на добу.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може бути результатом тривалого застосування препарату в токсичних дозах в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. препарату дорослою або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового застосування препарату у високих дозах і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може виникнути при концентрації АСК у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, симптоми якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів, залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія; порушення дихання (гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія); порушення з боку серцево-судинної системи (порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності); порушення водно-електролітного балансу (дегідратація); порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози (гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз); шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення (від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія);неврологічні порушення (токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми)). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання слід якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). АСК у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 50 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), олія рицинова гідрогенізована, повідон (пласдон К-90 або колідон 90F), полісорбат (твін-80), целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) (колікут МАЕ 100Р), сополімер макроголу та полівінілового спирту (колікут IR), коповідон (пласдон Ес-630), триетилцитрат, тальк, титану діоксид. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; допускається легка шорсткість та слабкий запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаНПЗП, антиагрегант. В основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інактивація ЦОГ-1, внаслідок чого блокується синтез тромбоксану A2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. У високих дозах АСК також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. C max  АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти – через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому застосуванні препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Метаболізм АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуронід саліцилової кислоти та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. Т1/2 становить від 2-3 годин (при застосуванні АСК у низьких дозах) до 15 годин (при застосуванні препарату у високих дозах як аналгетичний засіб). Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (в т.ч. цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда); стабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовими порушеннями мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболій після операцій та інвазивних втручань на судинах (в т.ч. аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних); профілактика тромбозів глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: подагра, гіперурикемія, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти (слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів, які мають знижену екскрецію сечової кислоти); наявність в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; порушення функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальна астма, хронічні захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у т.ч. до препаратів групи НПЗП (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); ІІ триместр вагітності; передбачуване хірургічне втручання (включаючи незначні, наприклад екстракція зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у високих дозах у І триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього піднебіння, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки після ретельної оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та протягом нетривалого часу. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: підвищений ризик кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів; рідко – анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку органу слуху: зниження слуху, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКардіАСК® при одночасному застосуванні посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом також супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів органів кровотворення. При одночасному застосуванні КардіАСК® посилює дію гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми. КардіАСК® посилює ефекти тромболітичних засобів та антиагрегантів (тиклопідину). При одночасному застосуванні препарат посилює дію дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції. КардіАСК® посилює дію гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми. Препарат посилює дію вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її у зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом спостерігається адитивний ефект, підвищується ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК послаблює дію урикозуричних препаратів (бензбромарону): за рахунок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти відбувається зниження урикозуричного ефекту. При одночасному застосуванні препарат послаблює дію інгібіторів АПФ: відзначається дозозалежне зниження СКФ внаслідок інгібування простагландинів, які мають судинорозширювальну дію, відповідно – ослаблення гіпотензивної дії. АСК у високих дозах знижує ефекти діуретиків: відзначається зниження ШКФ внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. ГКС посилюють виведення саліцилатів та послаблюють їхню дію при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, переважно перед їдою. Таблетки слід запивати великою кількістю рідини. КардіАСК призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. З метою первинної профілактики гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики повторного інфаркту міокарда, при стабільній та нестабільній стенокардії – по 50-100 мг на добу. При нестабільній стенокардії (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда) призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу - по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах – по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають по 50-100 мг на добу.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може бути результатом тривалого застосування препарату в токсичних дозах в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. препарату дорослою або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового застосування препарату у високих дозах і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може виникнути при концентрації АСК у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, симптоми якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів, залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія; порушення дихання (гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія); порушення з боку серцево-судинної системи (порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності); порушення водно-електролітного балансу (дегідратація); порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози (гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз); шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення (від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія);неврологічні порушення (токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми)). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання слід якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). АСК у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 100мг; Допоміжні речовини: гіпоролоза – 11 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 9.5 мг, лактози моногідрат – 120 мг, магнію гідроксикарбонат – 77 мг, магнію стеарат – 2.5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ламотріджин 25 мг; Допоміжні речовини: гіпоролоза – 4.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 3.5 мг, лактози моногідрат – 52 мг, магнію гідроксикарбонат – 34 мг, магнію стеарат – 1 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротисудомний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ламотриджин швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається приблизно через 2.5 год. Зв'язування з білками плазми становить 55%. Зазнає інтенсивного метаболізму з утворенням основного метаболіту N-глюкуроніду. T1/2 у дорослих становить середньому 29 год. Виводиться нирками головним чином вигляді метаболіту; близько 8% активної речовини виводиться у незміненому вигляді. T1/2 у дітей менше, ніж у дорослих.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний із впливом на потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичної мембрани. Це призводить до зменшення виділення в синаптичну щілину медіаторів, насамперед глутамату - збуджуючої амінокислоти, яка відіграє важливу роль у формуванні епілептичних розрядів у головному мозку.Клінічна фармакологіяПротиепілептичний препарат.Показання до застосуванняПарціальні та генералізовані тоніко-клонічні судомні напади (частіше у випадках резистентності до лікування іншими протисудомними засобами).Протипоказання до застосуванняТяжкі порушення функції печінки, підвищена чутливість до ламотриджину.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо безпеки застосування ламотриджину при вагітності та в період лактації недостатні. При вирішенні необхідності застосування при вагітності слід порівняти очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода. Попередні дані показують, що ламотриджин проникає в грудне молоко концентрації, що становить 40-45% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості немовлят, матері яких отримували ламотриджин, не відзначено побічної дії. Не слід застосовувати ламотриджин у дітей віком до 2 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну, почуття втоми, агресивність, сплутаність свідомості. З боку системи травлення: нудота, порушення функції печінки. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: шкірний висип (зазвичай макуло-папульозний), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лімфаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з протисудомними засобами – індукторами метаболізму в печінці (у т.ч. з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном) пришвидшується метаболізм ламотриджину. При одночасному застосуванні ламотриджину та карбамазепіну або фенітоїну відбувається зменшення T1/2 ламотриджину. Є повідомлення про запаморочення, атаксії, диплопії, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які приймають карбамазепін після початку лікування ламотриджином. Внаслідок інгібування мікросомальних ферментів печінки під впливом вальпроату натрію, при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм ламотриджину, збільшується T1/2 ламотриджину.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для дорослих та дітей старше 12 років початкова разова доза становить 25-50 мг, підтримуючі дози – 100-200 мг на добу. У поодиноких випадках можуть знадобитися дози 500-700 мг на добу. Для дітей віком від 2 до 12 років початкова доза становить 0.2-2 мг/кг/сут, підтримуюча - 1-15 мг/кг/сут. Максимальна добова доза для дітей віком від 2 до 12 років, залежно від схеми лікування, що становить, становить 200-400 мг. Частота прийому, інтервали між прийомами при підвищенні дози залежать від схеми лікування, що застосовується, реакції пацієнта на проведене лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: леветирацетам 1000мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон К30 (колідон 30), тальк, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: Опадрай II (білий) (полівініловий спирт – 46.9%, макрогол 4000 – .23.6%, тальк – 17.4%, титану діоксид – 12.1%). 10 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) (флакони) - пачки картонні. 30 шт. - банки пластикові (1) (флакони) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою синього кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб, похідний піролідону (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду). За хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу та знижуючи вивільнення кальцію із внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через GABA- та гліцин-залежні канали, знижені цинком та β-карболінами. Один із передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язуванні з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного та спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності. Не змінює нормальну нейротрансмісію, проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалахи, індуковані GABA-агоністом бікукуліном, та порушення глютаматних рецепторів. Активність леветирацитаму підтверджена як як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо леветирацетам добре всмоктується із ШКТ. Абсорбція повна і носить лінійний характер, тому концентрація в плазмі може бути передбачена виходячи з застосовуваної дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози та часу прийому їжі. Біодоступність становить близько 100%. Після прийому в дозі 1 г C max  у плазмі крові досягається через 1.3 год і становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми леветирацетаму та його основного метаболіту становить менше 10%. Vd леветирацетаму становить близько 0.5-0.7 л/кг. Рівноважний стан досягається через 2 доби при прийомі 2 рази на добу. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту відбувається без участі ізоферментів цитохрому P450 у печінці. Леветирацетам не впливає ферментативну активність гепатоцитів. У дорослих T1/2 із плазми становить 7±1 год і не змінюється залежно від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина кліренсу становить 0.96 мл/хв/кг. 95% дози виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму та його неактивного метаболіту становить 0.6 мл/хв/кг та 4.2 мл/хв/кг відповідно. У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано зі зниженням ниркової функції у цієї категорії хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з КК. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3.1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. У процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. При тяжких порушеннях функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується на понад 50%. Фармакокінетика леветирацетаму у дітей має лінійний характер у діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу. C max  досягається через 0.5-1 год. T1/2 у дітей після одноразового прийому внутрішньо в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 год. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей приблизно на 40% вище, ніж у дорослих і знаходиться у прямій залежно від маси тіла.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЯк монотерапія для лікування парціальних судом з вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з 16 років з вперше встановленим діагнозом епілепсія. Як допоміжна терапія: парціальні судоми з вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з епілепсією з 4 років (для внутрішньовенного введення) або з 6 років (для прийому внутрішньо); міоклонічні судоми у пацієнтів з ювенільною міоклонічною епілепсією з 12 років; первинно генералізовані тоніко-клонічні судоми у пацієнтів з ідіопатичною генералізованою епілепсією у дорослих та підлітків старше 12 років.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 4 років (для інфузій), дитячий вік до 6 років (для вживання) підвищена чутливість до леветирацетаму, підвищена чутливість до інших похідних піролідону.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних жінок не проводилося, тому не слід застосовувати леветирацетам при вагітності, за винятком випадків нагальної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. При вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено в І триместрі (до 60% від базової концентрації у період, що передує вагітності). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Слід враховувати, що перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що шкідливо як для матері, так і для плода. Леветирацетам виділяється з грудним молоком, тому грудне вигодовування у період лікування не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період лактації, слід ретельно зважити співвідношення ризик/користь лікування щодо важливості грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, панцитопемія. З боку обміну речовин: часто – анорексія; нечасто – збільшення/зниження маси тіла. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто – перепади настрою, емоційна лабільність, депресія, агресивність, безсоння, нервозність; нечасто – розлад поведінки, озлобленість, тривога, галюцинації, психотичні розлади, порушення пам'яті, суїцидальна спроба. нав'язливі ідеї, амнезія, розлад тактильної чутливості, запаморочення, біль голови, гіперкінезія, тремор, порушення рівноваги, розсіяність, парестезії; рідко – розлад особистості, в т.ч. порушення мислення, суїцид, гіперкінез, хореоатетоз. З боку органів чуття: часто – запаморочення; нечасто – диплопія, затуманювання зору. З боку дихальної системи: часто – кашель. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – відхилення лабораторних показників функції печінки від норми; рідко – панкреатит, гепатит, печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; нечасто - екзема, свербіж шкіри; рідко – алопеція (у деяких випадках проходить після відміни леветирацетаму), токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, м'язова слабкість. Інші: часто – загальна слабкість, стомлюваність; нечасто – назофарингіт, випадкова травматизація. У дітей найчастіше: блювання, ажитація, перепади настрою, агресія, емоційна лабільність, розлад поведінки, млявість.Взаємодія з лікарськими засобамиПри спільному прийомі з топіраматом вища ймовірність розвитку анорексії. Повнота всмоктування леветирацетаму не змінюється під впливом їжі, у своїй швидкість всмоктування дещо знижується.Спосіб застосування та дозиДля прийому внутрішньо або внутрішньовенно введення у вигляді інфузій. Залежно від показань та віку пацієнта разова доза – 250-750 мг. Кратність застосування - 2 рази на добу. Перехід від перорального до внутрішньовенного застосування та назад може бути здійснений із збереженням дози та кратності введення. При нирковій недостатності потрібна корекція дози. Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція режиму дозування не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня значення КК може не відображати справжнього ступеня порушення функції нирок, тому при КК<50 мл/хв рекомендується зменшення добової дози на 50%. У дітей леветирацетам слід застосовувати у відповідній лікарській формі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), при захворюваннях печінки на стадії декомпенсації, нирковій недостатності. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (під час переведення пацієнтів на прийом леветирацетаму) бажано скасовувати поступово. Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Використання у педіатрії Наявні відомості про застосування леветирацетаму у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеве дозрівання. Проте віддалені наслідки лікування здатність дітей до навчання, їх інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з різною індивідуальною чутливістю до леветирацетаму з боку ЦНС у період лікування пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: леветирацетам 500мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон К30 (колідон 30), тальк, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: Опадрай II (білий) (полівініловий спирт – 46.9%, макрогол 4000 – .23.6%, тальк – 17.4%, титану діоксид – 12.1%). 10 шт. - упаковки контурні осередкові (3) - пачки картонні. 30 шт. - банки полімерні (1) (флакони) - пачки картонні. 30 шт. - банки пластикові (1) (флакони) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою синього кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб, похідний піролідону (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду). За хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів. Механізм дії леветирацетаму до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональну концентрацію іонів Са2+, частково гальмуючи струм Са2+ через канали N-типу та знижуючи вивільнення кальцію із внутрішньонейрональних депо. Крім того, леветирацетам частково відновлює струми через GABA- та гліцин-залежні канали, знижені цинком та β-карболінами. Один із передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язуванні з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A, що міститься в сірій речовині головного та спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, виражений у протидії гіперсинхронізації нейронної активності. Не змінює нормальну нейротрансмісію, проте пригнічує епілептиформні нейрональні спалахи, індуковані GABA-агоністом бікукуліном, та порушення глютаматних рецепторів. Активність леветирацитаму підтверджена як як фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо леветирацетам добре всмоктується із ШКТ. Абсорбція повна і носить лінійний характер, тому концентрація в плазмі може бути передбачена виходячи з застосовуваної дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози та часу прийому їжі. Біодоступність становить близько 100%. Після прийому в дозі 1 г C max  у плазмі крові досягається через 1.3 год і становить 31 мкг/мл, після повторного прийому (2 рази на добу) – 43 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми леветирацетаму та його основного метаболіту становить менше 10%. Vd леветирацетаму становить близько 0.5-0.7 л/кг. Рівноважний стан досягається через 2 доби при прийомі 2 рази на добу. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту відбувається без участі ізоферментів цитохрому P450 у печінці. Леветирацетам не впливає ферментативну активність гепатоцитів. У дорослих T1/2 із плазми становить 7±1 год і не змінюється залежно від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина кліренсу становить 0.96 мл/хв/кг. 95% дози виводиться нирками. Нирковий кліренс леветирацетаму та його неактивного метаболіту становить 0.6 мл/хв/кг та 4.2 мл/хв/кг відповідно. У пацієнтів похилого віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 год, що пов'язано зі зниженням ниркової функції у цієї категорії хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс леветирацетаму та його первинного метаболіту корелює з КК. У термінальній стадії ниркової недостатності у дорослих пацієнтів Т1/2 становить 25 годин у період між сеансами діалізу та 3.1 години під час діалізу. Протягом 4-годинного сеансу діалізу видаляється до 51% леветирацетаму. У процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки значних змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. При тяжких порушеннях функції печінки при супутній нирковій недостатності кліренс леветирацетаму знижується на понад 50%. Фармакокінетика леветирацетаму у дітей має лінійний характер у діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу. C max  досягається через 0.5-1 год. T1/2 у дітей після одноразового прийому внутрішньо в дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 год. Загальний кліренс леветирацетаму у дітей приблизно на 40% вище, ніж у дорослих і знаходиться у прямій залежно від маси тіла.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЯк монотерапія для лікування парціальних судом з вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з 16 років з вперше встановленим діагнозом епілепсія. Як допоміжна терапія: парціальні судоми з вторинною генералізацією або без неї у пацієнтів з епілепсією з 4 років (для внутрішньовенного введення) або з 6 років (для прийому внутрішньо); міоклонічні судоми у пацієнтів з ювенільною міоклонічною епілепсією з 12 років; первинно генералізовані тоніко-клонічні судоми у пацієнтів з ідіопатичною генералізованою епілепсією у дорослих та підлітків старше 12 років.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 4 років (для інфузій), дитячий вік до 6 років (для вживання) підвищена чутливість до леветирацетаму, підвищена чутливість до інших похідних піролідону.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень щодо безпеки застосування леветирацетаму у вагітних жінок не проводилося, тому не слід застосовувати леветирацетам при вагітності, за винятком випадків нагальної необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, як і інших протиепілептичних препаратів. При вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму у плазмі. Це зниження більш виражено в І триместрі (до 60% від базової концентрації у період, що передує вагітності). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під спеціальним контролем. Слід враховувати, що перерви у проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що шкідливо як для матері, так і для плода. Леветирацетам виділяється з грудним молоком, тому грудне вигодовування у період лікування не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідне в період лактації, слід ретельно зважити співвідношення ризик/користь лікування щодо важливості грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, панцитопемія. З боку обміну речовин: часто – анорексія; нечасто – збільшення/зниження маси тіла. З боку центральної нервової системи: дуже часто – сонливість, головний біль; часто – перепади настрою, емоційна лабільність, депресія, агресивність, безсоння, нервозність; нечасто – розлад поведінки, озлобленість, тривога, галюцинації, психотичні розлади, порушення пам'яті, суїцидальна спроба. нав'язливі ідеї, амнезія, розлад тактильної чутливості, запаморочення, біль голови, гіперкінезія, тремор, порушення рівноваги, розсіяність, парестезії; рідко – розлад особистості, в т.ч. порушення мислення, суїцид, гіперкінез, хореоатетоз. З боку органів чуття: часто – запаморочення; нечасто – диплопія, затуманювання зору. З боку дихальної системи: часто – кашель. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – відхилення лабораторних показників функції печінки від норми; рідко – панкреатит, гепатит, печінкова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип; нечасто - екзема, свербіж шкіри; рідко – алопеція (у деяких випадках проходить після відміни леветирацетаму), токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія, м'язова слабкість. Інші: часто – загальна слабкість, стомлюваність; нечасто – назофарингіт, випадкова травматизація. У дітей найчастіше: блювання, ажитація, перепади настрою, агресія, емоційна лабільність, розлад поведінки, млявість.Взаємодія з лікарськими засобамиПри спільному прийомі з топіраматом вища ймовірність розвитку анорексії. Повнота всмоктування леветирацетаму не змінюється під впливом їжі, у своїй швидкість всмоктування дещо знижується.Спосіб застосування та дозиДля прийому внутрішньо або внутрішньовенно введення у вигляді інфузій. Залежно від показань та віку пацієнта разова доза – 250-750 мг. Кратність застосування - 2 рази на добу. Перехід від перорального до внутрішньовенного застосування та назад може бути здійснений із збереженням дози та кратності введення. При нирковій недостатності потрібна корекція дози. Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція режиму дозування не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня значення КК може не відображати справжнього ступеня порушення функції нирок, тому при КК<50 мл/хв рекомендується зменшення добової дози на 50%. У дітей леветирацетам слід застосовувати у відповідній лікарській формі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), при захворюваннях печінки на стадії декомпенсації, нирковій недостатності. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (під час переведення пацієнтів на прийом леветирацетаму) бажано скасовувати поступово. Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсованими захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів та спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Використання у педіатрії Наявні відомості про застосування леветирацетаму у дітей не свідчать про будь-який його негативний вплив на розвиток та статеве дозрівання. Проте віддалені наслідки лікування здатність дітей до навчання, їх інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з різною індивідуальною чутливістю до леветирацетаму з боку ЦНС у період лікування пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 1000 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп. контурн.

Дозировка: 1000 мг Фасовка: N60 Форма выпуска: таб. с пролонгированным высвобождением Упаковка: уп. контурн.

Дозування: 500 мг Фасування: N30 Форма выпуска: таб. с пролонгированным высвобождением Упаковка: уп. контурн.

Дозування: 45 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Производитель: Канонфарма продакшн ЗАО Завод-производитель: Канонфарма(Россия) Действующее вещество: Миртазапин. .

Дозування: 400 мг Фасування: N5 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: Канонфарма продакшн ЗАТ Завод-виробник: Канонфарма(Росія) Діюча речовина: Моксифлоксацин.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. Активна речовина: пантопразол натрію сесквігідрат 22,57 мг (у перерахуванні на пантопразол – 20 мг). допоміжні речовини: магнію гідроксикарбонат важкий – 7,53 мг; макрогол (поліетиленгліколь) – 1,2 мг; манітол - 63 мг; кальцію стеарат – 1,2 мг; кремнію діоксид колоїдний – 1 мг; кросповідон - 20 мг; повідон К30 - 3,5 мг. Оболонка плівкова: Opadry прозорий (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 1,920 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 0,48 мг) – 2,4 мг; Акрил-З зелений (метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1) - 5,676 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0,086 мг, натрію гідрокарбонат - 0,086 мг, натрію лаурилсульфат - 0,043 мг, заліза оксид жовтий - 0,0 0,069 мг, барвник діамантовий блакитний – 0,026 мг, тальк – 1,419 мг, титану діоксид – 1,135 мг) – 8,6 мг; триетилцитрат – 1 мг. У контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ або плівки ПВХ/полівініліденхлоридної або плівки ПВХ/поліхлортрифторетиленової та фольги алюмінієвої друкованої лакованої по 28 шт. Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою кишковорозчинною оболонкою.Фармакотерапевтична групаІнгібітор протонового насоса (H+/K+-АТФ-ази). Блокує заключну стадію секреції HCl, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Гальмування продукції HCl дозозалежне. Не впливає на моторику ШКТ. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після закінчення прийому. Фармакокінетика: Метаболізується у печінці за участю ферментної системи CYP2C19.Клінічна фармакологіяІнгібітори протонного насосу.Показання до застосуванняВиразкова хвороба дванадцятипалої кишки або шлунка у фазі загострення, у т.ч. асоційована з прийомом НПЗЗ, або рефрактерна до терапії блокаторами гістамінових H2-рецепторів; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (помірні та важкі форми); синдром Золлінгера-Еллісона; комбінована антихелікобактерна ерадикаційна терапія у пацієнтів з виразкою з метою зменшення частоти рецидивів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи і не ламаючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, перед їжею, зазвичай перед сніданком. При дворазовому прийомі другу дозу рекомендується приймати перед вечерею. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний гастрит (в т.ч. пов'язані з прийомом НПЗЗ) Рекомендована доза по 40-80 мг на добу. Курс лікування 2 тижнів при загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та 4-8 тижнів при загостренні виразкової хвороби шлунка. Протирецидивне лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки – по 20 мг на добу. Ерадикація Helicobacter pylori Як потрійна терапія застосовують наступні комбінації: 1. Пантопразол Канон по 20-40 мг 2 рази на добу + амоксицилін по 1000 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу. Курс лікування 7-14 днів. 2. Пантопразол Канон по 20-40 мг 2 рази на добу + метронідазол по 500 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на добу. Курс лікування 7-14 днів. 3. Пантопразол Канон по 20-40 мг 2 рази на добу + амоксицилін по 1000 мг 2 рази на добу + метронідазол по 500 мг 2 рази на добу. Курс лікування 7-14 днів. Після закінчення комбінованої терапії прийом препарату Пантопразол може бути продовжений з метою загоєння виразки. При виразці дванадцятипалої кишки прийом препарату Пантопразол Канон може бути продовжений від 1 до 3 тижнів. Пацієнтам з тяжким ступенем порушення функції нирок (Cl креатиніну <20 мл/хв) або ерадикаційною терапією Helicobacter pylori, що перебувають на гемодіалізі, не призначається. Лікування симптомів ГЕРХ легкого ступеня вираженості (таких як печія, нудота, кисла відрижка) Рекомендована доза препарату – 20 мг на добу. Для досягнення позитивної динаміки в усуненні симптомів може знадобитися прийом препарату протягом 2-3 днів, однак для повного усунення симптомів може знадобитися прийом препарату протягом 7 днів. При погіршенні стану протягом перших трьох днів лікування рекомендується консультація спеціаліста. Прийом препарату слід припинити одразу після зникнення симптомів. Синдром Золлінгера-Еллісона Рекомендована доза 40-80 мг на добу. У пацієнтів із вираженими порушеннями функції печінки дозу слід зменшити до 40 мг 1 раз на 2 дні. І тут необхідно контролювати біохімічні показники крові. При збільшенні активності печінкових ферментів слід припинити застосування препарату. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Проте літнім пацієнтам не слід перевищувати добову дозу 40 мг. Винятком є ​​застосування комбінованої антимікробної терапії щодо Helicobacter pylori, коли і літні пацієнти повинні застосовувати препарат Пантопразол Канон по 40 мг 2 рази на добу. Пацієнти з нирковою недостатністю Пацієнтам з тяжким ступенем порушення функції нирок (Cl креатиніну <20 мл/хв) або тим, хто перебуває на гемодіалізі, не слід перевищувати добову дозу 40 мг. Тому ерадикаційна терапія Helicobacter pylori таким пацієнтам не призначається. Не слід приймати препарат Пантопразол Канон з метою профілактики.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: пантопразол натрію сесквігідрат 45,14 мг, у перерахуванні на пантопразол 40 мг; допоміжні речовини: магнію гідроксикарбонат важкий 15,06 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 2,4 мг, манітол 126 мг, кальцію стеарат 2,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2 мг, кросповідон 40 мг, повідон К-30 7 мг; склад оболонки: Опадрай прозорий 4,8 мг (у тому числі: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 3,84 мг, макрогол (поліетиленгліколь) 0,96 мг), Акрил-З зелений 17,2 мг (в тому числі: метакрилової кислоти та етилакрилату) сополімер [1:1] 11,352 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,172 мг, натрію гідрокарбонат 0,172 мг, натрію лаурилсульфат 0,086 мг, заліза оксид жовтий 0,12 мг, барвник індигокармін 0,138 мг, 0,5 2,27 мг). 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою 40 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-зеленого або зеленого з блакитним відтінком кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору.ФармакокінетикаПантопразол швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі крові при пероральному застосуванні досягається після першої дози 20 мг або 40 мг. У середньому, Cmax, рівна 1,0 - 1,5 мкг/мл, досягається через 2-2,5 год для дозування 20 мг, і дорівнює 2,0 - 3,0 мкг/мл - через 2,5 год для дозування 40 мг. Цей показник залишається постійним після багаторазового застосування препарату. Абсолютна біодоступність становить 77%. Одночасне застосування пантопразолу з їжею не впливає на площу під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) та Cmax. Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу становить 0,15 л/кг, кліренс – 0,1 л/ч/кг. Метаболізм. Метаболізується у печінці. Основним метаболітом у плазмі крові та сечі є десметилпантопразол, що кон'югує з сульфатом. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) пантопразолу становить 1 год, метаболіту – 1,5 год. Основний шлях виведення – через нирки (близько 80 %) у вигляді метаболітів пантопразолу, у невеликій кількості виводиться через кишечник. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Вік: Невелике підвищення показника AUC та Cmaxу людей похилого віку не є клінічно значущим. Ниркова недостатність: При застосуванні пантопразолу у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зниження дози не потрібне. Як і у здорових пацієнтів, екскреція препарату відбувається досить швидко та кумуляції не відбувається. Печінкова недостатність: У пацієнтів з цирозом печінки (класи А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) значення Т1/2 збільшується до 3-6 годин при застосуванні пантопразолу у дозуванні 20 мг та до 7-9 годин при застосуванні пантопразолу у дозуванні 40 мг. Показник AUC збільшується у 3-5 разів (для дозування 20 мг) та у 5-7 разів (для дозування 40 мг). Cmax збільшується в 1,3 рази (для дозування 20 мг) та в 1,5 рази (для дозування 40 мг) порівняно зі здоровими пацієнтами.ФармакодинамікаІнгібітор протонного насоса (Н+/К+-АТФ-ази). Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Антисекреторна активність. Після перорального прийому препарату Пантопразол Канон антисекреторний ефект настає через 1 годину і досягає максимуму через 2-4 години. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, зниження шлункової секреції підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після закінчення прийому. У порівнянні з іншими інгібіторами протонного насоса пантопразол має велику хімічну стабільність при нейтральному значенні pH і менший потенціал взаємодії з системою оксидазної печінки, що залежить від цитохрому P450. Тому пантопразол не взаємодіє з багатьма іншими поширеними препаратами.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення, синдром Золлінгера-Еллісона, ерадикація Helicobacter pylori (у комбінації з антибактеріальною терапією), рефлюкс-езофагіт.Протипоказання до застосуванняДиспепсія невротичного генезу, злоякісні захворювання ШКТ, підвищена чутливість до пантопразолу, дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність у педіатрії не встановлені).Вагітність та лактаціяПри вагітності можливе лише за суворими показаннями, коли користь матері перевищує потенційний ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея; рідко – нудота, біль у верхній частині живота, метеоризм. З боку центральної нервової системи: головний біль; рідко – слабкість, запаморочення; у поодиноких випадках – початкові прояви депресивних станів, порушення зору. Дерматологічні реакції: рідко – висипання, свербіж. Інші: слабкість, запаморочення; у поодиноких випадках – набряки, підвищення температури тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування пантопразолу може зменшити всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від pH середовища шлунка (наприклад, солі заліза, кетоконазол, атазанавір). Відомо, що абсорбція ритонавіру так само залежить від рН. Тому застосовувати пантопразол спільно з ритонавіром слід з обережністю через можливе зниження біодоступності ритонавіру. Пантопразол, на відміну інших інгібіторів протонної помпи, може бути призначений без ризику лікарської взаємодії: Пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи, які приймають серцеві глікозиди (дигоксин), блокатори "повільних" кальцієвих каналів (ніфедипін), бета-адреноблокатори (метопролол); пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які приймають антибіотики (амоксицилін, кларитроміцин); пацієнтам, які приймають пероральні контрацептиви; пацієнтам, які приймають нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, феназон, напроксен, піроксикам); пацієнтам із захворюваннями ендокринної системи, які приймають глібенкламід, левотироксин натрію. пацієнтам з тривожними станами та розладами сну, які приймають діазепам пацієнтам з епілепсією, які приймають карбамазепін та фенітоїн пацієнтам, які перенесли трансплантацію, які приймають циклоспорин, такролімус. Відсутні дані одночасної взаємодії пантопразолу з антацидними засобами. При одночасному застосуванні з варфарином може підвищуватися міжнародне нормалізоване відношення (МНО), необхідний контроль даного показника. Відзначено також відсутність лікарської взаємодії з теофіліном, кофеїном та етанолом.Спосіб застосування та дозиСередня терапевтична доза становить 40 мг на добу. Максимальна добова доза становить 80 мг. Тривалість курсу терапії встановлюють залежно від показань, але вона повинна перевищувати 8 тижнів.ПередозуванняДо цього часу явищ передозування внаслідок застосування пантопразолу не було відзначено. Дози, що перевищують 240 мг внутрішньовенно, вводилися протягом 2 хвилин і переносилися добре. Проте, у разі передозування і лише за наявності клінічних проявів проводиться симптоматичне та підтримуюче лікування. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід регулярно контролювати активність ферментів печінки у плазмі при застосуванні препарату Пантопразол Канон пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, особливо при тривалому застосуванні. При підвищенні активності трансаміназ у плазмі лікування лікування препаратом слід припинити. У пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту та тривало одержують нестероїдні протизапальні препарати, препарат Пантопразол Канон у дозі 20 мг для профілактики виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки слід застосовувати з обережністю. Необхідно обережно застосовувати препарат Пантопразол Канон у літніх пацієнтів (старше 65 років), які мають в анамнезі виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки, а також кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. До та після лікування обов'язковий ендоскопічний контроль для виключення можливості наявності злоякісних захворювань шлунка та стравоходу, оскільки лікування препаратом Пантопразол Канон може маскувати симптоматику та ускладнювати правильну діагностику. Зниження кислотності шлункового соку підвищує кількість бактерій у шлунку, призводячи до розвитку інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, спричинених Salmonella spp., та Campylobacter spp. Пантопразол знижує всмоктування вітаміну B12 через гіпо- та ахлоргідрію. Це слід враховувати при тривалій терапії у пацієнтів із низькою масою тіла або з підвищеним ризиком зниження всмоктування вітаміну В12. Пацієнти, у яких лікування не призвело до ефекту протягом 4 тижнів, потребують обстеження. При тривалому прийомі препарату Пантопразол Канон пацієнти потребують регулярного лікарського спостереження.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: мелатонін 3 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат – 112 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 3.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 85F48105 II білий – 5 мг (полівініловий спирт – 2.345 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1.18 мг, тальк – 0.87 мг, титану діоксид – 0.605 мг). 30 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гормону шишковидного тіла (епіфізу) мелатоніну. Чинить адаптогенну, седативну, снодійну дію. Нормалізує циркадні ритми. Підвищує концентрацію GABA та серотоніну в середньому мозку та гіпоталамусі, змінює активність піридоксалькінази, що бере участь у синтезі GABA, допаміну та серотоніну. Відомо, що GABA є гальмівним медіатором ЦНС, а зниження активності серотонінергічних механізмів може мати значення в патогенезі депресивних станів і розладів. Регулює цикл сон-неспання, добові зміни локомоторної активності та температури тіла, позитивно впливає на інтелектуально-мнестичні функції мозку, на емоційно-особистісну сферу. Сприяє організації біологічного ритму та нормалізації нічного сну. Покращує якість сну, знижує частоту нападів головного болю, запаморочення, підвищує настрій. Прискорює засинання, знижує частоту нічних пробуджень, покращує самопочуття після ранкового пробудження, не викликає відчуття млявості, розбитості та втоми під час пробудження. Робить сновидіння яскравішими і емоційно насиченими. Адаптує організм до швидкої зміни часових поясів, знижує стресові реакції, регулює нейроендокринні функції. Має імуностимулюючі та антиоксидантні властивості. Основний фізіологічний ефект мелатоніну полягає у гальмуванні секреції гонадотропінів. Крім того, знижується, але меншою мірою, секреція інших гормонів аденогіпофіза – кортикотропіну, ТТГ, СТГ. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадному ритму, що визначає, у свою чергу, ритмічність гонадотропних ефектів та статевої функції. Синтез та секреція мелатоніну залежать від освітленості – надлишок світла гальмує його утворення, зниження освітленості підвищує синтез та секрецію гормону. У людини на нічний час припадає 70% добової продукції мелатоніну.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр). T1/2 короткий.Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується у разі порушення тимчасової адаптації.ІнструкціяЧастота прийому встановлюється індивідуально.Показання до застосуванняРозлад нормального циркадного ритму (десинхроноз) внаслідок швидкого переміщення між часовими поясами Землі, що виявляється підвищеною стомлюваністю; порушення сну (у т.ч. у пацієнтів похилого віку); депресивні стани, що мають сезонний характерПротипоказання до застосуванняАлергічні захворювання, лімфома, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти у зв'язку з деякою контрацептивною дією мелатоніну.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. Інші: алергічні реакції, набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами не вивчена. Не рекомендується одночасне застосування мелатоніну з ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, препаратами, що пригнічують діяльність ЦНС, інгібіторами МАО, кортикостероїдами, циклоспорином.Спосіб застосування та дозиІндивідуально. Приймають внутрішньо у дозі 1.5-3 мг 1 раз на добу за 30-40 хв до сну. Максимальна добова доза становить 6 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі мелатоніну слід уникати яскравого висвітлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: мебеверину гідрохлорид 135,00 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний 42,00 мг, лактози моногідрат 88,00 мг, стеарат магнію 5,50 мг, метилцелюлоза 16,00 мг, тальк 6,50 мг, целюлоза мікрокристалічна тип 102 7,00 мг; склад плівкової оболонки: Опадрай 11 жовтий (851732410) 21,000 мг, у тому числі: полівініловий спирт 8,400 мг, макрогол-4000 (поліетиленгліколь-4000) 4,242 мг. тальк 3108 мг. титану діоксид 4,935 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,315 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 135 мг. По 10 або 15 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3, 5, 6, 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або по 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок по 15 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі – майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Мебеверин швидко та повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Розподіл При прийомі повторних доз значної акумуляції не відбувається. Метаболізм Мебеверину гідрохлорид в основному метаболізується естеразами, які на першому етапі розщеплюють ефір на вератрову кислоту та спирт мебеверину. Основним метаболітом, що циркулює у плазмі, є деметильована карбонова кислота. Період напіввиведення в рівноважному стані деметилованої карбонової кислоти становить приблизно 2,45 години. . Виведення Мебеверин як такий не виводиться із організму, але повністю метаболізується; його метаболіти майже повністю виводяться з організму. Вератрова кислота виводиться вночі. Спирт мебеверину також виводиться нирками, частково як карбонової кислоти і частково як деметилированной карбонової кислоти.ФармакодинамікаСпазмолітик міотропної дії, прямо впливає на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту без впливу на нормальну перистальтику кишечника. Точний механізм дії невідомий, множинні механізми, такі як зниження проникності іонних каналів, блокада зворотного захоплення норадреналіну, місцева анестезуюча дія, а також зміна абсорбції води можуть викликати місцеву дію мебеверину на шлунково-кишковий тракт. За допомогою цих механізмів мебеверин виявляє спазмолітичну дію, нормалізуючи перистальтику кишечника і не викликаючи постійної релаксації гладких клітин шлунково-кишкового тракту ("гіпотонію"). Системні побічні ефекти, зокрема антихолінергічні, відсутні.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю, спазмів, дисфункції та дискомфорту в області кишечника, пов'язаних із синдромом подразненого кишечника. Симптоми можуть включати: біль у ділянці живота, спазми, відчуття здуття та метеоризм, зміну частоти випорожнень (діарея, запор або чергування діареї та запорів), зміна консистенції випорожнень.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; вік до 18 років; Вроджена непереносимість галактози (лактози) або фруктози, недостатність лактази, дефіцит сахарази/ізомальтази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; Вагітність та період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяВагітність Є лише дуже обмежені дані про застосування мебеверину вагітними жінками. Даних дослідженні на тваринах недостатньо для оцінки репродуктивної токсичності. Не рекомендується застосовувати мебеверин під час вагітності. Період грудного вигодовування Інформації про екскрецію мебеверину чи його метаболітів у грудне молоко недостатньо. Дослідження екскреції мебеверину в молоко у тварин не проводили. Не слід приймати мебеверин під час годування груддю. Фертильність Клінічні дані щодо впливу препарату на фертильність у чоловіків або жінок відсутні, проте відомі дослідження на тваринах не продемонстрували несприятливих ефектів мебеверину.Побічна діяПовідомлення про перераховані побічні ефекти мали спонтанний характер, і для точної оцінки частоти випадків наявних даних недостатньо. Алергічні реакції спостерігалися переважно з боку шкірних покривів, але спостерігалися також інші прояви алергії. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кропивниця (алергічний висип), ангіоневротичний набряк (серйозна алергічна реакція, яка може включати: утруднення дихання, набряклість обличчя, шиї, губ, язика, горла), набряк особи, висип (шкірний висип). Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції – серйозні алергічні реакції, які можуть включати: утруднення дихання, прискорений пульс, різке зниження артеріального тиску (слабкість та запаморочення), потовиділення). Якщо у Вас відзначаються будь-які побічні ефекти, у тому числі не зазначені в даній інструкції, припиніть прийом Спарекс® і негайно зверніться до лікаря!Взаємодія з лікарськими засобамиПроводилися лише дослідження щодо взаємодії даного препарату з алкоголем. Дослідження на тваринах продемонстрували відсутність будь-якої взаємодії між мебеверином та етиловим спиртом.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Таблетки необхідно ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води (не менше 100 мл). По одній таблетці 3 десь у день, приблизно 20 хвилин до їжі. Тривалість застосування препарату не обмежена. Якщо пацієнт забув прийняти одну або кілька доз, препарат слід продовжувати з наступної дози. Не слід приймати одну або кілька пропущених доз на додаток до звичайної дози. Дослідження режиму дозування у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю не проводилися. Доступні дані про постмаркетингове застосування препарату не виявили специфічних факторів ризику при його застосуванні у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю. Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю не потрібні.ПередозуванняУ разі передозування препаратом Спарекс необхідно негайно звернутися до лікаря. Симптоми: теоретично у разі передозування можливе підвищення збудливості центральної нервової системи. У випадках передозування мебеверином симптоми або були відсутні або були незначними і, як правило, швидко оборотними. Симптоми передозування, що відзначалися, носили неврологічний і серцево-судинний характер. Лікування: специфічний антидот невідомий. Рекомендується симптоматичне лікування. Промивання шлунка необхідно тільки в тому випадку, якщо інтоксикація виявлена ​​протягом приблизно однієї години після прийому кількох доз препарату. Заходи щодо зниження рівня всмоктування не потрібні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред прийомом препарату Спарекс® необхідно проконсультуватися з лікарем у разі: якщо симптоми захворювання виникли вперше; ненавмисної та незрозумілої втрати ваги; анемії; ректальної кровотечі або домішки крові в стільці; лихоманки; якщо у когось у вашій сім'ї був діагностований рак товстої кишки, целіакія чи запальні захворювання кишечника; віку старше 50 ліг і якщо симптоми захворювання виникли вперше; недавнього застосування антибіотиків. Зверніться до лікаря, якщо на фоні прийому препарату стан погіршився або не настало покращення симптомів після 2 тижнів застосування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися. Фармакологічні властивості препарату, а також досвід його застосування не свідчать про будь-який несприятливий вплив мебеверину на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мебеверін гідрохлорид 200 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 5 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 38 мг, повідон K90 – 5 мг, магнію стеарат – 2 мг. Склад капсули твердої желатинової: корпус: титану діоксид – 1.378 мг, желатин – 44.522 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.308 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.003 мг; кришечка: титану діоксид – 0.893 мг, желатин – 28.686 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.199 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.002 мг; 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули пролонгованої дії: тверді желатинові, розмір №1, жовтого кольору; вміст капсул - суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору; допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаСпазмолітик міотропної дії, чинить пряму дію на гладку мускулатуру ШКТ (головним чином товстого кишечника). Усуває спазм без впливу нормальну перистальтику кишечника. Інгібує фосфодіестеразу. Стабілізує рівень циклічної аденозинмонодіфосфорної кислоти. Не має антихолінергічної дії.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі піддається пресистемному гідролізу і не виявляється в плазмі. Метаболізується в печінці до вератрової кислоти та мебеверинового спирту. Виводиться головним чином нирками як метаболітів, у невеликих кількостях - жовчю. Капсули мебеверину мають властивість тривалого вивільнення. Навіть після багаторазового прийому немає значної кумуляції.Клінічна фармакологіяМіотропний спазмолітикПоказання до застосуванняУ дорослих: спазм органів шлунково-кишкового тракту (в т.ч. обумовлений органічним захворюванням); кишкова колька; жовчна колька; синдром подразненої товстої кишки. Діти старше 12-ти років: функціональні розлади ШКТ, що супроводжуються болем у животі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; порфірія; вагітність; дитячий вік до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: застосування у період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату дітям до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяЗапаморочення, біль голови, діарея, запор. Алергічні реакції: кропив'янка, набряк Квінке, набряк обличчя та висип.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років по 1 капсулі (200 мг) 2 рази на добу за 20 хв до їди (вранці та ввечері). Проковтувати повністю, запиваючи водою.ПередозуванняСимптоми: порушення ЦНС. Специфічний антидот невідомий. Рекомендується промивання шлунка та симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: мебеверін гідрохлорид 200 мг. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 5 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 38 мг, повідон K90 – 5 мг, магнію стеарат – 2 мг. Склад капсули твердої желатинової: корпус: титану діоксид – 1.378 мг, желатин – 44.522 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.308 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.003 мг; кришечка: титану діоксид – 0.893 мг, желатин – 28.686 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.199 мг, барвник сонячний захід жовтий – 0.002 мг; 60 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули пролонгованої дії: тверді желатинові, розмір №1, жовтого кольору; вміст капсул - суміш гранул та порошку білого або майже білого кольору; допускається наявність грудочок.Фармакотерапевтична групаСпазмолітик міотропної дії, чинить пряму дію на гладку мускулатуру ШКТ (головним чином товстого кишечника). Усуває спазм без впливу нормальну перистальтику кишечника. Інгібує фосфодіестеразу. Стабілізує рівень циклічної аденозинмонодіфосфорної кислоти. Не має антихолінергічної дії.ФармакокінетикаПри внутрішньому прийомі піддається пресистемному гідролізу і не виявляється в плазмі. Метаболізується в печінці до вератрової кислоти та мебеверинового спирту. Виводиться головним чином нирками як метаболітів, у невеликих кількостях - жовчю. Капсули мебеверину мають властивість тривалого вивільнення. Навіть після багаторазового прийому немає значної кумуляції.Клінічна фармакологіяМіотропний спазмолітикПоказання до застосуванняУ дорослих: спазм органів шлунково-кишкового тракту (в т.ч. обумовлений органічним захворюванням); кишкова колька; жовчна колька; синдром подразненої товстої кишки. Діти старше 12-ти років: функціональні розлади ШКТ, що супроводжуються болем у животі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; порфірія; вагітність; дитячий вік до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: застосування у період лактації.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату дітям до 12 років (у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяЗапаморочення, біль голови, діарея, запор. Алергічні реакції: кропив'янка, набряк Квінке, набряк обличчя та висип.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 12 років по 1 капсулі (200 мг) 2 рази на добу за 20 хв до їди (вранці та ввечері). Проковтувати повністю, запиваючи водою.ПередозуванняСимптоми: порушення ЦНС. Специфічний антидот невідомий. Рекомендується промивання шлунка та симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватися від водіння автотранспорту та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: суматриптан 100 мг. У упаковці 10 штук.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАгоніст серотонінових 5-HT1-рецепторів. Препарат із протимігренозною активністю.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується. 70% максимальної плазмової концентрації досягається через 45 хв. Cmax у плазмі становить 54 нг/мл. Біодоступність – 14% (за рахунок пресистемного метаболізму та неповного всмоктування). Зв'язування із білками плазми становить 14-21%. Метаболізується шляхом окислення за участю моноаміноксилази (переважно ізоферменту А) з утворенням метаболітів, основними з яких є індолоцтовий аналог суматриптану, що не має фармакологічної активності щодо 5-НТ1-серотонінових рецепторів, та його глюкуронід. Виводиться нирками, переважно як метаболітів.ФармакодинамікаСуматриптан – специфічний селективний агоніст 5-НТ1-серотонінових рецепторів, локалізованих переважно у кровоносних судинах головного мозку та їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Не впливає на інші підтипи 5-НТ-серотонінових рецепторів (5-НТ2-7). Активує чутливість рецепторів трійчастого нерва. Терапевтичний ефект зазвичай настає через 30 хв після прийому.Показання до застосуванняНапад мігрені з аурою чи без неї.Протипоказання до застосуваннягеміплегічна, базилярна чи офтальмоплегічна форми мігрені; ІХС або наявність симптомів, що дозволяють передбачити її наявність; інфаркт міокарда в анамнезі; фармакологічно неконтрольована артеріальна гіпертензія; оклюзійні захворювання периферичних судин; інсульт або минуще порушення мозкового кровообігу (в т.ч. в анамнезі); виражені порушення функцій печінки та нирок; одночасний прийом з ерготаміном або його похідними та протягом 24 годин після їх прийому; застосування на фоні прийому інгібіторів моноамінооксидази або раніше ніж через 2 тижні після відміни цих препаратів; вік до 18 та старше 65 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; грудне вигодовування (грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години після прийому препарату; вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; вроджена недостатність лактози; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: епілепсія (в т.ч. будь-які стани зі зниженим епілептичним порогом), фармакологічно контрольована артеріальна гіпертензія, порушення функції печінки або нирок, підвищена чутливість до сульфаніламідів (введення суматриптану може викликати алергічні реакції, вираженість яких варіюється від шкірних проявів до анафілу) .Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування (грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години після прийому препарату). Протипоказаний у віці до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; іноді - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до менше 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10 000, включаючи окремі випадки. З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парастезії та зниження чутливості. З боку серцево-судинної системи: часто - тимчасове підвищення артеріального тиску (спостерігається незабаром після прийому препарату), «припливи». З боку дихальної системи та органів групою клітини: часто – диспное, легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині чи горлі, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати у будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло). Загальні та місцеві реакції: часто - больові відчуття, почуття холоду або спека, відчуття тиску пли стягування (зазвичай минуще, можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), слабкість, стомлюваність (зазвичай слабо або помірно виражені, минущі). Лабораторні показники: дуже рідко – незначні відхилення показників печінкових проб. Постмаркетингове спостереження З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи шкірні прояви, а також анафілаксію. З боку нервової системи: дуже рідко - судомні напади (у ряді випадків спостерігалися у пацієнтів з судомними нападами в анамнезі або при супутніх станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів факторів ризику не було виявлено), тремор, дистонія, ністагм, худоба. З боку органів зору: дуже рідко - мелькання, диплопія, зниження гостроти зору, сліпота (зазвичай минуща). Проте, розлади зору може бути обумовлені власне нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – брадикардія, тахікардія, тріпотіння, аритмії, транзиторні зміни на ЕКГ, коронарний вазоспазм, стенокардія, інфаркт міокарда, гіпотонія, синдром Рейно. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – ішемічний коліт, дисфагія, відчуття дискомфорту в животі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні з ерготаміном та ерготамінсодержащими лікарськими засобами можливий тривалий спазм судин. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО (зниження інтенсивності метаболізму суматриптану, підвищення його концентрації). При одночасному застосуванні суматриптану та лікарських засобів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну можливий розвиток слабкості, гіперрефлексії та порушення координації рухів. Не відзначено взаємодії суматриптану з пропранололом, флуніризином, пізотифеном та етанолом.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Починати лікування слід якомога раніше при виникненні нападу мігрені. Рекомендована доза – 50 мг, при необхідності – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то повторно для усунення цього ж нападу препарат не застосовують. Для усунення наступних нападів (при зменшенні або зникненні симптомів, а потім поновленні) можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза – 300 мг.ПередозуванняСимптоми: при прийомі до 400 мг не спостерігається будь-яких інших побічних реакцій, крім перерахованих вище. Лікування: промивання шлунка, нагляд за хворим протягом 10 год, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовувати для профілактики нападу мігрені. Хворим групи ризику з боку серцево-судинної системи терапію не починають без попереднього обстеження (жінки у постклімактеричному періоді, чоловіки віком від 40 років, особи з факторами ризику розвитку ІХС). Перед призначенням суматриптану пацієнтам з вперше виявленою або атиповою мігрень слід виключити інші потенційно небезпечні неврологічні захворювання. Після прийому суматриптану можуть виникати біль та почуття стиснення у грудях. Біль може бути інтенсивним і іррадіювати в шию. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, необхідно провести відповідне обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: суматриптан 50 мг. У упаковці 10 штук.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАгоніст серотонінових 5-HT1-рецепторів. Препарат із протимігренозною активністю.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко всмоктується. 70% максимальної плазмової концентрації досягається через 45 хв. Cmax у плазмі становить 54 нг/мл. Біодоступність – 14% (за рахунок пресистемного метаболізму та неповного всмоктування). Зв'язування із білками плазми становить 14-21%. Метаболізується шляхом окислення за участю моноаміноксилази (переважно ізоферменту А) з утворенням метаболітів, основними з яких є індолоцтовий аналог суматриптану, що не має фармакологічної активності щодо 5-НТ1-серотонінових рецепторів, та його глюкуронід. Виводиться нирками, переважно як метаболітів.ФармакодинамікаСуматриптан – специфічний селективний агоніст 5-НТ1-серотонінових рецепторів, локалізованих переважно у кровоносних судинах головного мозку та їх стимуляція призводить до звуження цих судин. Не впливає на інші підтипи 5-НТ-серотонінових рецепторів (5-НТ2-7). Активує чутливість рецепторів трійчастого нерва. Терапевтичний ефект зазвичай настає через 30 хв після прийому.Показання до застосуванняНапад мігрені з аурою чи без неї.Протипоказання до застосуваннягеміплегічна, базилярна чи офтальмоплегічна форми мігрені; ІХС або наявність симптомів, що дозволяють передбачити її наявність; інфаркт міокарда в анамнезі; фармакологічно неконтрольована артеріальна гіпертензія; оклюзійні захворювання периферичних судин; інсульт або минуще порушення мозкового кровообігу (в т.ч. в анамнезі); виражені порушення функцій печінки та нирок; одночасний прийом з ерготаміном або його похідними та протягом 24 годин після їх прийому; застосування на фоні прийому інгібіторів моноамінооксидази або раніше ніж через 2 тижні після відміни цих препаратів; вік до 18 та старше 65 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; грудне вигодовування (грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години після прийому препарату; вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; вроджена недостатність лактози; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: епілепсія (в т.ч. будь-які стани зі зниженим епілептичним порогом), фармакологічно контрольована артеріальна гіпертензія, порушення функції печінки або нирок, підвищена чутливість до сульфаніламідів (введення суматриптану може викликати алергічні реакції, вираженість яких варіюється від шкірних проявів до анафілу) .Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період грудного вигодовування (грудне вигодовування можливе не раніше ніж через 24 години після прийому препарату). Протипоказаний у віці до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного: дуже часто - більше 1/10; часто - від понад 1/100 до 1/10; іноді - від понад 1/1000 до 1/100; рідко - від понад 1/10000 до менше 1/1000; дуже рідко – від менше 1/10 000, включаючи окремі випадки. З боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість, порушення чутливості, включаючи парастезії та зниження чутливості. З боку серцево-судинної системи: часто - тимчасове підвищення артеріального тиску (спостерігається незабаром після прийому препарату), «припливи». З боку дихальної системи та органів групою клітини: часто – диспное, легке, минуще подразнення слизової оболонки або відчуття печіння в носовій порожнині чи горлі, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання. З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто - почуття тяжкості (зазвичай минуще, може бути інтенсивним і виникати у будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло). Загальні та місцеві реакції: часто - больові відчуття, почуття холоду або спека, відчуття тиску пли стягування (зазвичай минуще, можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітину та горло), слабкість, стомлюваність (зазвичай слабо або помірно виражені, минущі). Лабораторні показники: дуже рідко – незначні відхилення показників печінкових проб. Постмаркетингове спостереження З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, включаючи шкірні прояви, а також анафілаксію. З боку нервової системи: дуже рідко - судомні напади (у ряді випадків спостерігалися у пацієнтів з судомними нападами в анамнезі або при супутніх станах, що призводять до виникнення судом; у частини пацієнтів факторів ризику не було виявлено), тремор, дистонія, ністагм, худоба. З боку органів зору: дуже рідко - мелькання, диплопія, зниження гостроти зору, сліпота (зазвичай минуща). Проте, розлади зору може бути обумовлені власне нападом мігрені. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – брадикардія, тахікардія, тріпотіння, аритмії, транзиторні зміни на ЕКГ, коронарний вазоспазм, стенокардія, інфаркт міокарда, гіпотонія, синдром Рейно. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – ішемічний коліт, дисфагія, відчуття дискомфорту в животі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному введенні з ерготаміном та ерготамінсодержащими лікарськими засобами можливий тривалий спазм судин. Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО (зниження інтенсивності метаболізму суматриптану, підвищення його концентрації). При одночасному застосуванні суматриптану та лікарських засобів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну можливий розвиток слабкості, гіперрефлексії та порушення координації рухів. Не відзначено взаємодії суматриптану з пропранололом, флуніризином, пізотифеном та етанолом.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою. Починати лікування слід якомога раніше при виникненні нападу мігрені. Рекомендована доза – 50 мг, при необхідності – 100 мг. Якщо симптоми мігрені не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то повторно для усунення цього ж нападу препарат не застосовують. Для усунення наступних нападів (при зменшенні або зникненні симптомів, а потім поновленні) можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 годин за умови, що інтервал між прийомом становить не менше 2 годин. Максимальна добова доза – 300 мг.ПередозуванняСимптоми: при прийомі до 400 мг не спостерігається будь-яких інших побічних реакцій, крім перерахованих вище. Лікування: промивання шлунка, нагляд за хворим протягом 10 год, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовувати для профілактики нападу мігрені. Хворим групи ризику з боку серцево-судинної системи терапію не починають без попереднього обстеження (жінки у постклімактеричному періоді, чоловіки віком від 40 років, особи з факторами ризику розвитку ІХС). Перед призначенням суматриптану пацієнтам з вперше виявленою або атиповою мігрень слід виключити інші потенційно небезпечні неврологічні захворювання. Після прийому суматриптану можуть виникати біль та почуття стиснення у грудях. Біль може бути інтенсивним і іррадіювати в шию. Якщо є підстави вважати, що ці симптоми є проявом ІХС, необхідно провести відповідне обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсула – 1капс. містить: Діюча речовина: тамсулозину гідрохлорид 0,4 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза Е5 (гідрокси-пропілметилцелюлоза) 1,9132 мг, дибутилфталат 0,2088 мг, крохмаль 55 мг, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000) 6,2058 мг, метакрилової кислоти 5 , натрію лаурилсульфат 0,2 мг, сахароза 165 мг, тальк 7,5358 мг, етилцелюлоза 1,7748 мг, стеарат магнію 1,5 мг, тальк 1,5 мг; капсула тверда желатинова №2: корпус – желатин 37,3478 мг, заліза оксид жовтий 0,3811 мг, титану діоксид 0,3811 мг; кришечка – желатин 22,4322 мг, заліза оксид жовтий 0,2289 мг, титану діоксид 0,2289 мг. Форма випуску: по 10 або 15 капсул у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 3, 6, 9 контурних осередкових упаковок по 10 капсул або по 2, 4, 6 контурних осередкових упаковок по 15 капсул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні з пролонгованим вивільненням.Фармакотерапевтична групаТамсулозин є специфічним блокатором постсинаптичних альфа-l-адренорецепторів, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри. Блокада альфа-1-адренорецепторів тамсулозином призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення відтоку сечі. Одночасно зменшуються як симптоми спорожнення, так і симптоми наповнення, зумовлені підвищеним тонусом гладкої мускулатури та детрузорною гіперактивністю при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ). Здатність тамсулозину впливати на альфа-l-А підтип адренорецепторів у 20 разів перевершує його здатність взаємодіяти з альфа-lB підтипом адренорецепторів, які розташовані у гладких м'язах судин. Завдяки своїй високій селективності тамсулозин не викликає клінічно значущого зниження системного артеріального тиску (АТ) як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів з нормальним вихідним АТ.ІнструкціяВсередину після сніданку запиваючи водою. Капсулу не рекомендується розжовувати, оскільки це може вплинути на швидкість вивільнення речовини, що діє.Показання до застосуванняЛікування дизуричних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тамсулозину або будь-якого іншого компонента препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; ортостатична гіпотензія (в т.ч. в анамнезі); виражена печінкова недостатність; дитячий вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат Тамсулозин Канон 0,4 мг у капсулах призначений для застосування лише у осіб чоловічої статі.Побічна діяЧастота побічних ефектів, що розвиваються при прийомі тамсулозину, класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: Дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%, включаючи окремі повідомлення; частота невідома – відсутні відомості про частоту побічних ефектів. Порушення з боку нервової системи: Часто – запаморочення (1,3%); нечасто – головний біль; рідко - непритомність. Порушення з боку серця: Нечасто – відчуття серцебиття; частота не відома - фібриляція передсердь, аритмія, тахікардія та задишка. Порушення з боку судин: нечасто – постуральна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – риніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – запор, діарея, нудота, блювання. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто - висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома – мультиформна еритема, ексфоліативний набряк. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Часто – порушення еякуляції; дуже рідко – пріапізм. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія. Інші: Нечасто – астенія; частота невідома - описані випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці) під час операції з приводу катаракти та глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин.Взаємодія з лікарськими засобамиПри призначенні препарату Тамсулозин Канон разом з атенололом, еналаприлом або ніфедипіном взаємодії виявлено не було. При одночасному застосуванні тамсулозину з циметидином відмічено деяке підвищення концентрації тамсулозину в плазмі крові, а з фуросемідом – зниження концентрації, однак це не вимагає зміни дози Тамсулозину Канон, оскільки концентрація препарату залишається в межах нормального діапазону. Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин та варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі людини in vitro. У свою чергу, тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. Диклофенак та варфарин можуть збільшувати швидкість виведення тамсулозину. Одночасне призначення тамсулозину із сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення концентрації тамсулозину. Одночасне призначення з кетоконазолом (сильний інгібітор CYP3A4) призводило до збільшення AUC та Cmax тамсулозину у 2,8 та 2,2 рази відповідно. Тамсулозин не слід застосовувати у комбінації із сильними інгібіторами CYP3A4 у пацієнтів з порушенням метаболізму ізоферменту CYP2D6. Препарат слід використовувати з обережністю у комбінації із сильними та помірними інгібіторами CYP3A4. Одночасне призначення тамсулозину та пароксетину, сильного інгібітору CYP2D6, призводило до збільшення Cmax та AUC тамсулозину в 1,3 та 1,6 рази відповідно, однак це збільшення визнано клінічно незначущим. Одночасне призначення інших антагоністів альфа-l-адренорецепторів може призвести до зниження артеріального тиску. При сумісному застосуванні тамсулозину з інгібіторами холінестерази, алпростадіолом, анестетиками, діуретиками, леводопою, міорелаксантами, нітратами, антидепресантами, бета-адреноблоакаторами, блокаторами повільних кальцієвих каналів та етанолом тиску можливий ризик.Спосіб застосування та дозиДорослі віком від 18 років, а також літні пацієнти. По 1 капсулі (0,4 мг) 1 раз на день. У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок. При нирковій недостатності, а також при легкій та помірній печінковій недостатності не потрібна корекція режиму дозування.ПередозуванняНемає повідомлень про випадки гострого передозування тамсулозином. Проте, теоретично при передозуванні можливий розвиток гострого зниження артеріального тиску та компенсаторної тахікардії, у разі якої необхідне проведення симптоматичної терапії. АТ і частота серцевих скорочень можуть відновитися після прийняття людиною горизонтального становища. За відсутності ефекту можна застосувати засоби, що збільшують об'єм циркулюючої крові та, якщо необхідно, судинозвужувальні засоби. Потрібно контролювати функцію нирок. Проведення гемодіалізу недоцільно, оскільки тамсулозин сильно пов'язаний із білками плазми. Для запобігання подальшому всмоктуванню препарату доцільно промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного, наприклад, магнію сульфату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯк і при використанні інших альфа-1-адреноблокаторів, при лікуванні препаратом Тамсулозин Канон в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, яке іноді може призвести до непритомного стану. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт повинен сісти або лягти і залишатися в цьому положенні доти, доки зазначені симптоми не зникнуть. Перш ніж розпочати терапію тамсулозином, пацієнт повинен бути обстежений для того, щоб виключити наявність інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія простати. Перед початком лікування та регулярно під час терапії має виконуватися пальцеве ректальне обстеження та, якщо потрібно, визначення простатичного специфічного антигену (ПСА). Є повідомлення про випадки розвитку тривалої ерекції та приапізму на фоні терапії альфа1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Лікування препаратом Тамсулозин Канон пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну). У деяких пацієнтів, які приймали або раніше приймали тамсулозин під час проведення оперативних втручань з приводу катаракти або глаукоми, можливий розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці), який може призвести до ускладнень під час операції або післяопераційного періоду. Доцільність відміни терапії тамсулозином за 1-2 тижні до операції щодо катаракти чи глаукоми не доведена. Випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока мали місце у пацієнтів, які припинили прийом препарату, та у більш ранні терміни перед операцією. Не рекомендується розпочинати терапію тамсулозином у пацієнтів, яким запланована операція з приводу катаракти чи глаукоми. Під час передопераційного обстеження пацієнтів хірург та лікар-офтальмолог повинні враховувати,приймає чи приймав даний пацієнт тамсулозин. Це необхідно для підготовки до розвитку під час операції синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока. У разі розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно припинити терапію препаратом. Повторне призначення тамсулозину протипоказане. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні автотранспортом і заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з тим, що при прийомі тамсулозину можливий розвиток запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: Активні речовини: меглюміну тіоктат* 58.4 мг, що відповідає вмісту тіоктової кислоти 30 мг; Допоміжні речовини: макрогол 400 – 200 мг, меглюмін – до pH 8.2-8.5 – 1.1 мг – 2.9 мг, вода д/і – до 1 мл. * утворюється в результаті взаємодії тіоктової кислоти 30 мг та меглюміну 28.4 мг 10 мл - ампули темного скла (1) - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузії жовтий або зеленувато-жовтий, прозорий.Фармакотерапевтична групаПрепарат є ендогенним антиоксидантом, що зв'язує вільні радикали. Тіоктова (α-ліпоєва) кислота бере участь у мітохондріальному обміні речовин клітини, вона виконує функцію коензиму в комплексі перетворення речовин, що мають виражену антитоксичну дію. Вони захищають клітину від реактивних радикалів, що виникають при проміжному обміні речовин або при розпаді екзогенних чужорідних речовин, та від важких металів. Тіоктова кислота виявляє синергізм щодо інсуліну, що пов'язано з підвищенням утилізації глюкози. У хворих на цукровий діабет тіоктова кислота призводить до зміни концентрації піровиноградної кислоти в крові.Клінічна фармакологіяПрепарат, що регулює ліпідний та вуглеводний обмін.Показання до застосуванняДіабетична поліневропатія.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до тіоктової кислоти.Побічна діяПісля внутрішньовенного введення можливі диплопія, судоми, точкові крововиливи в слизові оболонки та шкіру, порушення функції тромбоцитів; при швидкому введенні – підвищення внутрішньочерепного тиску. При вживанні можливі диспептичні явища (в т.ч. нудота, блювання, печія). При прийомі внутрішньо або внутрішньовенно - алергічні реакції (кропив'янка, анафілактичний шок); гіпоглікемія.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза становить 600 мг. В/в (струменево повільно або краплинно) вводять по 300-600 мг на добу.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: тіоктова кислота 600 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПрепарат є ендогенним антиоксидантом, що зв'язує вільні радикали. Тіоктова (α-ліпоєва) кислота бере участь у мітохондріальному обміні речовин клітини, вона виконує функцію коензиму в комплексі перетворення речовин, що мають виражену антитоксичну дію. Вони захищають клітину від реактивних радикалів, що виникають при проміжному обміні речовин або при розпаді екзогенних чужорідних речовин, та від важких металів. Тіоктова кислота виявляє синергізм щодо інсуліну, що пов'язано з підвищенням утилізації глюкози. У хворих на цукровий діабет тіоктова кислота призводить до зміни концентрації піровиноградної кислоти в крові.Клінічна фармакологіяПрепарат, що регулює ліпідний та вуглеводний обмін.Показання до застосуванняДіабетична поліневропатія.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до тіоктової кислоти.Побічна діяПісля внутрішньовенного введення можливі диплопія, судоми, точкові крововиливи в слизові оболонки та шкіру, порушення функції тромбоцитів; при швидкому введенні – підвищення внутрішньочерепного тиску. При вживанні можливі диспептичні явища (в т.ч. нудота, блювання, печія). При прийомі внутрішньо або внутрішньовенно - алергічні реакції (кропив'янка, анафілактичний шок); гіпоглікемія.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза становить 600 мг. В/в (струменево повільно або краплинно) вводять по 300-600 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні можливе посилення гіпоглікемічної дії інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При одночасному застосуванні із цисплатином можливе зменшення його ефективності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: тіоктова кислота 600 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (6) - пачки картонні. 15 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПрепарат є ендогенним антиоксидантом, що зв'язує вільні радикали. Тіоктова (α-ліпоєва) кислота бере участь у мітохондріальному обміні речовин клітини, вона виконує функцію коензиму в комплексі перетворення речовин, що мають виражену антитоксичну дію. Вони захищають клітину від реактивних радикалів, що виникають при проміжному обміні речовин або при розпаді екзогенних чужорідних речовин, та від важких металів. Тіоктова кислота виявляє синергізм щодо інсуліну, що пов'язано з підвищенням утилізації глюкози. У хворих на цукровий діабет тіоктова кислота призводить до зміни концентрації піровиноградної кислоти в крові.Клінічна фармакологіяПрепарат, що регулює ліпідний та вуглеводний обмін.Показання до застосуванняДіабетична поліневропатія.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до тіоктової кислоти.Побічна діяПісля внутрішньовенного введення можливі диплопія, судоми, точкові крововиливи в слизові оболонки та шкіру, порушення функції тромбоцитів; при швидкому введенні – підвищення внутрішньочерепного тиску. При вживанні можливі диспептичні явища (в т.ч. нудота, блювання, печія). При прийомі внутрішньо або внутрішньовенно - алергічні реакції (кропив'янка, анафілактичний шок); гіпоглікемія.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза становить 600 мг. В/в (струменево повільно або краплинно) вводять по 300-600 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному застосуванні можливе посилення гіпоглікемічної дії інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При одночасному застосуванні із цисплатином можливе зменшення його ефективності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: діюча речовина: цитиколін натрію 522,5 мг (у перерахунку на цитиколін 500 мг); допоміжні речовини: натрію гідроксиду розчин 1 М або хлористоводневої кислоти розчин 1 М (до pH 6,5-7,1); вода для ін'єкцій до 4мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 125 мг/мл. По 4 мл ампули для лікарських засобів, виготовлені з медичного скла марок НС-1 або НС-3 або 1-го гідролітичного класу. По 3, 5 або 10 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По 1 контурній комірковій упаковці по 3 ампули або по 1, 2 контурних коміркових упаковки по 5 ампул або по 1 контурній комірковій упаковці по 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий безбарвний розчин (дозування 125 мг/мл).Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування. Цитиколін добре абсорбується при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні. Метаболізм. При внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні цитиколін метаболізується у печінці з утворенням холіну та цитидину. Після введення, концентрації холіну в плазмі істотно підвищуються. Розподіл. Цитиколін значною мірою розподіляється у структурах головного мозку, з швидким впровадженням фракцій холіну у структурні фосфоліпіди та фракції цитидину – у цитидинові нуклеотиди та нуклеїнові кислоти. Цитиколін проникає у головний мозок і активно вбудовується у клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, утворюючи частину фракції структурних фосфоліпідів. Виведення. Тільки 15% введеної дози цитиколіну виводиться із організму людини; менше 3% - нирками і через кишечник і близько 12% - з видихається СО2. В екскреції цитиколін з сечею можна виділити 2 фази: перша фаза, що триває близько 36 годин, в ході якої швидкість виведення швидко знижується, і друга фаза, в ході якої швидкість екскреції знижується набагато повільніше. Те ж саме спостерігається у видихуваному СО2 - швидкість виведення швидко знижується приблизно через 15 годин, а потім знижується набагато повільніше.ФармакодинамікаЦитиколін, будучи попередником ключових ультраструктурних компонентів клітинної мембрани (переважно фосфоліпідів), володіє широким спектром дії - сприяє відновленню пошкоджених мембран клітин, інгібує дію фосфоліпаз, перешкоджає надмірному утворенню вільних радикалів, а також запобігає загибелі клітин, впливу на механізм. В гострому періоді інсульту цитиколін зменшує об'єм ураження тканини головного мозку, покращує холінергічну передачу. При черепно-мозковій травмі зменшує тривалість посттравматичної коми та вираженість неврологічних симптомів, крім цього, сприяє зменшенню тривалості відновлювального періоду. При хронічній гіпоксії головного мозку цитиколін ефективний у лікуванні когнітивних розладів, таких як погіршення пам'яті, безініціативність, складнощі, що виникають при виконанні повсякденних дій та самообслуговуванні. Підвищує рівень уваги та свідомості, а також зменшує прояв амнезії. Цитиколін ефективний у лікуванні чутливих та рухових неврологічних порушень дегенеративної та судинної етіології.Показання до застосуванняГострий період ішемічного інсульту (у складі комплексної терапії); відновлювальний період ішемічного та геморагічного інсультів; черепно-мозкова травма (ЧМТ), гострий (у складі комплексної терапії) та відновлювальний період; когнітивні та поведінкові порушення при дегенеративних та судинних захворюваннях головного мозку.Протипоказання до застосуванняНе слід призначати хворим з вираженою ваготонією (переважання тонусу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи) та при гіперчутливості до будь-якого з компонентів препарату. У зв'язку з відсутністю достатніх клінічних даних не рекомендується застосовувати у дітей віком до 18 років.Вагітність та лактаціяДостатніх даних щодо застосування цитиколіну у вагітних жінок відсутні. Хоча у дослідженнях на тварин негативного впливу не виявлено, у період вагітності лікарський препарат Цересил® Канон призначають лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. При призначенні препарату Цересіл Канон в період лактації жінкам слід припинити грудне вигодовування, оскільки дані про виділення цитиколіну з жіночим молоком відсутні.Побічна діяЧастота несприятливих побічних реакцій: дуже рідкісні (менше 1/10 000, включаючи індивідуальні випадки) Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок. Інші: почуття жару, набряки, задишка. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: безсоння, головний біль, запаморочення, тремор, оніміння в паралізованих кінцівках, стимуляція парасимпатичної нервової системи. Порушення психіки: галюцинації, збудження. Серцево-судинна система: короткочасна зміна артеріального тиску. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, блювання, діарея; зміна активності печінкових ферментів. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або були помічені будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЦитиколін посилює ефекти леводопи. Не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що містять меклофеноксат.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньовенно або внутрішньом'язово. внутрішньовенно препарат призначають у формі повільної внутрішньовенної ін'єкції (протягом 3-5 хв, залежно від призначеної дози) або краплинного внутрішньовенного вливання (40-60 крапель на хвилину). Внутрішньовенний шлях введення краще, ніж внутрішньом'язовий. При внутрішньом'язовому введенні слід уникати повторного введення препарату в те саме місце. Рекомендований режим дозування Гострий період ішемічного інсульту та черепно-мозкової травми (ЧМТ)\ 1000 мг кожні 12 год з першої доби після встановлення діагнозу, тривалість лікування не менше 6 тижнів. Через 3-5 днів після початку лікування (якщо не порушена функція ковтання) можливий перехід на пероральні форми препарату Цересіл Канон Відновлювальний період ішемічного та геморагічного інсультів, відновлювальний період ЧМТ, когнітивні та поведінкові порушення при дегенеративних та судинних захворюваннях головного мозку: 500-2000 мг на день. Дозування та тривалість лікування залежно від тяжкості симптомів захворювання. Можливе застосування пероральних форм препарату Цересіл Канон. При підозрі на внутрішньочерепну кровотечу, що триває, рекомендується не перевищувати дозу препарату Цересил® Канон 1000 мг на добу, препарат вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 30 крапель на хвилину. Літні пацієнти При призначенні препарату Цересіл Канон літнім пацієнтам корекція дози не потрібна. Розчин в ампулі призначений для одноразового застосування. Він має бути негайно використаний після розтину ампули. Препарат сумісний з усіма видами внутрішньовенних ізотонічних розчинів та розчинів декстрози.ПередозуванняЗ огляду на низьку токсичність препарату випадки передозування не описані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Цересил Канон вводиться внутрішньовенно струминно повільно (3-5 хв залежно від дози). При внутрішньовенному краплинному введенні швидкість інфузії має бути 40-60 крапель на хвилину. При персистуючому внутрішньовенному крововиливі рекомендується не перевищувати дозу препарату Цересіл® Канон 1000 мг на добу, препарат вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 30 крапель на хвилину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої ​​уваги та швидких реакцій (керування автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера та оператора тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 амп.: чинна речовина: цитиколін натрію 1045 мг (у перерахунку на цитиколін 1000 мг); допоміжні речовини: натрію гідроксиду розчин 1 М або хлористоводневої кислоти розчин 1 М (до pH 6,5-7,1); вода для ін'єкцій до 4мл. Розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 250 мг/мл. По 4 мл ампули для лікарських засобів, виготовлені з медичного скла марок НС-1 або НС-3 або 1-го гідролітичного класу. По 3, 5 або 10 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По 1 контурній комірковій упаковці по 3 ампули або по 1, 2 контурних коміркових упаковки по 5 ампул або по 1 контурній комірковій упаковці по 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозорий від безбарвного до зеленувато-жовтого кольору розчин (дозування 250 мг/мл).Фармакотерапевтична групаНоотропний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування. Цитиколін добре абсорбується при внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні. Метаболізм. При внутрішньовенному та внутрішньом'язовому введенні цитиколін метаболізується у печінці з утворенням холіну та цитидину. Після введення, концентрації холіну в плазмі істотно підвищуються. Розподіл. Цитиколін значною мірою розподіляється у структурах головного мозку, з швидким впровадженням фракцій холіну у структурні фосфоліпіди та фракції цитидину – у цитидинові нуклеотиди та нуклеїнові кислоти. Цитиколін проникає у головний мозок і активно вбудовується у клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, утворюючи частину фракції структурних фосфоліпідів. Виведення. Тільки 15% введеної дози цитиколіну виводиться із організму людини; менше 3% - нирками і через кишечник і близько 12% - з видихається СО2. В екскреції цитиколін з сечею можна виділити 2 фази: перша фаза, що триває близько 36 годин, в ході якої швидкість виведення швидко знижується, і друга фаза, в ході якої швидкість екскреції знижується набагато повільніше. Те ж саме спостерігається у видихуваному СО2 - швидкість виведення швидко знижується приблизно через 15 годин, а потім знижується набагато повільніше.ФармакодинамікаЦитиколін, будучи попередником ключових ультраструктурних компонентів клітинної мембрани (переважно фосфоліпідів), володіє широким спектром дії - сприяє відновленню пошкоджених мембран клітин, інгібує дію фосфоліпаз, перешкоджає надмірному утворенню вільних радикалів, а також запобігає загибелі клітин, впливу на механізм. В гострому періоді інсульту цитиколін зменшує об'єм ураження тканини головного мозку, покращує холінергічну передачу. При черепно-мозковій травмі зменшує тривалість посттравматичної коми та вираженість неврологічних симптомів, крім цього, сприяє зменшенню тривалості відновлювального періоду. При хронічній гіпоксії головного мозку цитиколін ефективний у лікуванні когнітивних розладів, таких як погіршення пам'яті, безініціативність, складнощі, що виникають при виконанні повсякденних дій та самообслуговуванні. Підвищує рівень уваги та свідомості, а також зменшує прояв амнезії. Цитиколін ефективний у лікуванні чутливих та рухових неврологічних порушень дегенеративної та судинної етіології.Показання до застосуванняГострий період ішемічного інсульту (у складі комплексної терапії); відновлювальний період ішемічного та геморагічного інсультів; черепно-мозкова травма (ЧМТ), гострий (у складі комплексної терапії) та відновлювальний період; когнітивні та поведінкові порушення при дегенеративних та судинних захворюваннях головного мозку.Протипоказання до застосуванняНе слід призначати хворим з вираженою ваготонією (переважання тонусу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи) та при гіперчутливості до будь-якого з компонентів препарату. У зв'язку з відсутністю достатніх клінічних даних не рекомендується застосовувати у дітей віком до 18 років.Вагітність та лактаціяДостатніх даних щодо застосування цитиколіну у вагітних жінок відсутні. Хоча у дослідженнях на тварин негативного впливу не виявлено, у період вагітності лікарський препарат Цересил® Канон призначають лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. При призначенні препарату Цересіл Канон в період лактації жінкам слід припинити грудне вигодовування, оскільки дані про виділення цитиколіну з жіночим молоком відсутні.Побічна діяЧастота несприятливих побічних реакцій: дуже рідкісні (менше 1/10 000, включаючи індивідуальні випадки) Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, анафілактичний шок. Інші: почуття жару, набряки, задишка. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: безсоння, головний біль, запаморочення, тремор, оніміння в паралізованих кінцівках, стимуляція парасимпатичної нервової системи. Порушення психіки: галюцинації, збудження. Серцево-судинна система: короткочасна зміна артеріального тиску. З боку травної системи: нудота, зниження апетиту, блювання, діарея; зміна активності печінкових ферментів. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або були помічені будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЦитиколін посилює ефекти леводопи. Не слід застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що містять меклофеноксат.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньовенно або внутрішньом'язово. внутрішньовенно препарат призначають у формі повільної внутрішньовенної ін'єкції (протягом 3-5 хв, залежно від призначеної дози) або краплинного внутрішньовенного вливання (40-60 крапель на хвилину). Внутрішньовенний шлях введення краще, ніж внутрішньом'язовий. При внутрішньом'язовому введенні слід уникати повторного введення препарату в те саме місце. Рекомендований режим дозування Гострий період ішемічного інсульту та черепно-мозкової травми (ЧМТ)\ 1000 мг кожні 12 год з першої доби після встановлення діагнозу, тривалість лікування не менше 6 тижнів. Через 3-5 днів після початку лікування (якщо не порушена функція ковтання) можливий перехід на пероральні форми препарату Цересіл Канон Відновлювальний період ішемічного та геморагічного інсультів, відновлювальний період ЧМТ, когнітивні та поведінкові порушення при дегенеративних та судинних захворюваннях головного мозку: 500-2000 мг на день. Дозування та тривалість лікування залежно від тяжкості симптомів захворювання. Можливе застосування пероральних форм препарату Цересіл Канон. При підозрі на внутрішньочерепну кровотечу, що триває, рекомендується не перевищувати дозу препарату Цересил® Канон 1000 мг на добу, препарат вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 30 крапель на хвилину. Літні пацієнти При призначенні препарату Цересіл Канон літнім пацієнтам корекція дози не потрібна. Розчин в ампулі призначений для одноразового застосування. Він має бути негайно використаний після розтину ампули. Препарат сумісний з усіма видами внутрішньовенних ізотонічних розчинів та розчинів декстрози.ПередозуванняЗ огляду на низьку токсичність препарату випадки передозування не описані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Цересил Канон вводиться внутрішньовенно струминно повільно (3-5 хв залежно від дози). При внутрішньовенному краплинному введенні швидкість інфузії має бути 40-60 крапель на хвилину. При персистуючому внутрішньовенному крововиливі рекомендується не перевищувати дозу препарату Цересіл® Канон 1000 мг на добу, препарат вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 30 крапель на хвилину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої ​​уваги та швидких реакцій (керування автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера та оператора тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему