Все товары
268,00 грн
222,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: ондансетрон гідрохлориду дигідрат 2.49 мг, що відповідає вмісту ондансетрону 2 мг. 4 мл - поліетиленові ампули (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення; безбарвний або пофарбований, прозорий.Фармакотерапевтична групаПротиблювотний засіб. Ефективно попереджає та усуває нудоту та блювання, що виникають на тлі протипухлинної хіміотерапії або променевої терапії, а також у післяопераційному періоді. Механізм дії обумовлений здатністю ондансетрону селективно блокувати серотонінові 5-HT3-рецептори. Вважають, що у виникненні нудоти та блювання при проведенні протипухлинної терапії важливу роль відіграє стимуляція аферентних волокон блукаючого нерва серотоніном, що виділяється з ентерохромафінних клітин слизової оболонки ШКТ. Блокуючи 5-HT3-рецептори, ондансетрон попереджає виникнення блювотного рефлексу. Крім того, ондансетрон пригнічує центральні ланки блювотного рефлексу, блокуючи 5-HT3-рецептори дна IV шлуночка (area postrema).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо онсетрон добре всмоктується з ШКТ. Зазнає ефекту "першого проходження" через печінку. Зв'язування із білками високе (70-76%). Біотрансформується у печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній T1/2 у дорослих пацієнтів близько 4 годин. При порушенні функції печінки спостерігається збільшення T1/2.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПрофілактика нудоти та блювання при проведенні протипухлинної хіміо- або променевої терапії; профілактика та лікування нудоти та блювання у післяопераційному періоді.Протипоказання до застосуванняI триместр вагітності, підвищена чутливість до ондансетрону.Вагітність та лактаціяОндансетрон протипоказаний до застосування у І триместрі вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку ЦНС: головні болі; рідко - транзиторні порушення зору та запаморочення (при швидкому внутрішньовенному введенні), мимовільні рухи. З боку серцево-судинної системи: рідко - біль у грудях, аритмії, брадикардія, артеріальна гіпотензія. З боку травної системи: ;запори, діарея, біль у животі, транзиторне підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові. Алергічні реакції: рідко - бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; в окремих випадках – анафілактичні реакції. Інші: відчуття тепла і припливу крові до голови та епігастральної області.Взаємодія з лікарськими засобамиУ зв'язку з тим, що ондансетрон метаболізується в печінці ізоферментами системи цитохрому P450, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які є індукторами або інгібіторами цієї ферментної системи, можливі зміни кліренсу та T1/2 ондансетрону.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні у пацієнтів з помірними та вираженими порушеннями функції печінки не рекомендують перевищувати дозу 8 мг на добу. З обережністю використовують ондансетрон при хірургічних втручаннях черевної порожнини, т.к. його застосування може маскувати прогресуючу кишкову непрохідність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: саксагліптину 2,5 мг або 5,0 мг у вигляді саксагліптину гідрохлориду; допоміжні речовини: лактози моногідрат 99,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 90,0 мг, кроскармелоза натрію 10,0 мг, магнію стеарат 1,0 мг, 1 М розчин хлористоводневої кислоти - необхідна кількість, Опадрай II білий (% вага/вага) ,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 25 %, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2 %, тальк 14,8 %], Опадрай II жовтий (% вага/вага) 7,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 24,25%, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2%, тальк 14,8%, барвник оксид заліза жовтий (Е172) 0,75%] (для дозування 2,5 мг), Опадрай II рожевий (% вага /вага) 7,0 мг [спирт полівініловий 40 %, титану діоксид 24,25 %, макрогол (ПЕГ 3350) 20,2 %, тальк 14,8 %, барвник оксид заліза червоний (Е172) 0,75 %] (для дозування 5,0 мг), чорнило Опакод синій (% вага/вага) [шелак 45 % у спирті етиловому 55,4 %, FD&C Blue #2 /індиго карміновий алюмінієвий пігмент (Е132) 16%, спирт н-бутиловий 15%, пропіленгліколь 10,5%, спирт ізопропіловий 3%, 28% амонію гідроксид 0,1%.] - необхідна кількість. Дуже невеликі кількості шелаку та FD&C Blue #2 / індиго кармінового алюмінієвого пігменту залишаються на таблетках при нанесенні маркування. Розчинники, що входять до складу чорнила, видаляються у процесі виробництва. По 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги; по 3 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. На блістер нанесена перфорація, що розділяє його на 10 прямокутних зон за кількістю таблеток.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб.ФармакокінетикаУ пацієнтів із ЦД2 та у здорових добровольців відзначені подібні параметри фармакокінетики саксагліптину та його основного метаболіту. Саксагліптин швидко абсорбується після прийому внутрішньо натще з досягненням максимальної концентрації саксагліптину та основного метаболіту в плазмі (Сmах) протягом 2 годин та 4 годин відповідно. При збільшенні дози саксагліптину було відзначено пропорційне збільшення Сmах та величини площі під кривою "концентрація-час" (AUC) саксагліптину та його основного метаболіту. Після одноразового прийому саксагліптину внутрішньо в дозі 5 мг здоровими добровольцями середні значення AUC саксагліптину та його основного метаболіту склали 78 нгхч/мл та 214 нгхч/мл, а значення Сmах у плазмі – 24 нг/мл та 47 нг/мл відповідно. Середня тривалість кінцевого періоду напіввиведення (t1/2) саксагліптину та його основного метаболіту склала 2,5 год і 3,1 год відповідно, а середня величина t1/2 інгібування ДПП-4 плазми - 27 год. Інгібування активності ДПП-4 у плазмі протягом принаймні 24 годин після прийому саксагліптину обумовлено його високою спорідненістю до ДПП-4 і тривалим зв'язуванням з ним. Помітної кумуляції саксагліптину та його основного метаболіту при тривалому прийомі препарату 1 раз на день не спостерігалося. Не було виявлено залежності кліренсу саксагліптину та його основного метаболіту від дози препарату та тривалості терапії при прийомі саксагліптину один раз на день у дозах від 2,5 мг до 400 мг протягом 14 днів. Всмоктування Після вживання всмоктується не менше 75% прийнятої дози саксагліптину. Прийом їжі не суттєво впливав на фармакокінетику саксагліптину у здорових добровольців. Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на Сmах саксагліптину, тоді як AUC збільшувалася на 27% порівняно з прийомом натще. Час досягнення Сmах (Тmах) для саксагліптину збільшувався приблизно на 0,5 години при прийомі препарату разом з їжею порівняно з прийомом натще. Однак ці зміни не є клінічно значущими. Розподіл Зв'язування саксагліптину та його основного метаболіту з білками сироватки крові незначне, тому можна припустити, що розподіл саксагліптину при змінах білкового складу сироватки крові, що відзначаються при печінковій або нирковій недостатності, не буде схильним до значних змін. Метаболізм Саксагліптин метаболізується головним чином за участю ізоферментів цитохрому Р450 ЗА4/5 (CYP3A4/5) з утворенням активного основного метаболіту, інгібуюча дія якого щодо ДПП-4 виражена вдвічі слабша, ніж у саксагліптину. Виведення Саксаглиптин виводиться із сечею та жовчю. Після одноразового прийому дози 50 мг міченого 14С-саксагліптину 24% дози виводилися нирками у вигляді незміненого саксагліптину та 36% – у вигляді основного метаболіту саксагліптину. Загальна радіоактивність, виявлена у сечі, відповідала 75% прийнятої дози препарату. Середній нирковий кліренс саксагліптину становив близько 230 мл/хв, середнє значення клубочкової фільтрації – приблизно 120 мл/хв. Для основного метаболіту нирковий кліренс можна порівняти із середніми значеннями клубочкової фільтрації. Близько 22% загальної радіоактивності було виявлено у фекаліях. Фармакокінетика в особливих клінічних ситуаціях Порушення функції нирок У пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності величина AUC саксагліптину та його основного метаболіту була відповідно в 1,2 та 1,7 рази вищою, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Це збільшення значень AUC не є клінічно значущими, тому корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного та тяжкого ступеня, а також у пацієнтів на гемодіалізі величини AUC саксагліптину та його основного метаболіту були відповідно у 2,1 та 4,5 разів вищими, ніж аналогічні показники у осіб з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок, а також для пацієнтів на гемодіалізі доза саксагліптину повинна становити 2,5 мг 1 раз на добу. Порушення функції печінки У пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції печінки не було виявлено клінічно значущих змін параметрів фармакокінетики саксагліптину, тому корекція дози для таких пацієнтів не потрібна. Пацієнти похилого віку У пацієнтів 65-80 років не було виявлено клінічно значимих відмінностей параметрів фармакокінетики саксагліптину порівняно з пацієнтами молодшого віку (18-40 років), тому корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Однак слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів ймовірніше зниження функції нирокФармакодинамікаСаксаглиптин – потужний селективний оборотний конкурентний інгібітор дипептидилпептидази-4 (ДПП-4). У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (СД2) прийом саксагліптину призводить до пригнічення активності ферменту ДПП-4 протягом 24 годин. та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (ГІП), зменшення концентрації глюкагону та посилення глюкозозалежної реакції у відповідь бета-клітин, що призводить до підвищення концентрації інсуліну та С-пептиду. Вивільнення інсуліну бета-клітинами підшлункової залози та зниження вивільнення глюкагону з панкреатичних альфа-клітин призводить до зниження глікемії натще та постпрандіальної глікемії. Клінічна ефективність та безпека У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях терапію саксагліптином отримували понад 17000 пацієнтів із ЦД2. Глікемічний контроль Ефективність та безпека застосування саксагліптину при прийомі в дозах 2,5 мг, 5 мг та 10 мг 1 раз на добу вивчені у шести подвійних сліпих плацебоконтрольованих дослідженнях за участю 4148 пацієнтів із ЦД2. Прийом препарату супроводжувався статистично значущим покращенням показників глікозильованого гемоглобіну (HbAlc), глюкози плазми крові натще (ГПН) та постпрандіальної глюкози (ППГ) плазми крові порівняно з контролем. Саксаглиптин призначався як монотерапії чи комбінованої терапії. Комбінована терапія саксагліптином призначалася додатково пацієнтам, некомпенсованим при проведенні монотерапії метформіном, глібенкламідом, тіазолідиндіонами або інсуліном, або як стартова комбінація з метформіном пацієнтам, некомпенсованим на дієті та фізичних вправах. При прийомі саксагліптину в дозі 5 мг зниження HbAlc було відмічено через 4 тижні та ГПН через 2 тижні. У групі пацієнтів, які отримували саксагліптин у комбінації з метформіном, глібенкламідом або тіазолідиндіонами, зниження HbAlc також відзначалося через 4 тижні та ГПН через 2 тижні. У дослідженні комбінованої терапії саксагліптином та інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном) за участю 455 пацієнтів з ЦД2 продемонстровано значне зниження HbAlc та ППГ порівняно з плацебо. У дослідженні терапії саксагліптином у комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини за участю 257 пацієнтів із ЦД2 продемонстровано значне зниження HbAlc та ППГ у порівнянні з плацебо у комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини. Вплив саксаглиптина на ліпідний профіль подібний до такого плацебо. З огляду на терапії саксаглиптином не відзначено збільшення маси тіла. У прямому порівняльному дослідженні за участю 858 пацієнтів із ЦД2 додавання препарату Онглізу® 5 мг до метформіну порівняно з додаванням гліпізиду до метформіну продемонструвало порівнянне зниження HbAlc, проте було асоційовано з достовірно меншою кількістю епізодів гіпоглікемії - 3% випадків у порівнянні з 3% при додаванні гліпізиду, а також відсутність збільшення маси тіла у пацієнтів, які отримують терапію саксагліптином (-1,1 кг від вихідного рівня групи саксаглиптина, +1,1 кг групи гліпізиду). До 104 тижня терапії щонайменше один епізод гіпоглікемії виник у 3,5% пацієнтів у групі саксагліптину та метформіну, і у 38,4% у групі гліпізиду та метформіну; зміна маси тіла від вихідного рівня склала -1,5 кг та +1,3 кг, відповідно. Серцево-судинні наслідки У дослідженні SAVOR (Оцінка серцево-судинних результатів у пацієнтів з цукровим діабетом, що приймають саксагліптин) були вивчені серцево-судинні результати у 16492 пацієнтів з ЦД2 (12959 пацієнтів з підтвердженими серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), 3533 пацієнтів з значеннями 6,5% Загальна смертність була порівнянною в групах саксагліптину та плацебо (ОР 1,11; 95% ДІ 0,96, 1,27). У дослідженні було відзначено збільшення частоти госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності у групі саксагліптину (3,5%, 289 пацієнтів) у порівнянні з групою плацебо (2,8%, 228 пацієнтів) з номінальною статистичною значимістю (тобто без виконання поправки для багатьох кінцевих точок) (ОР 1,27; 95% ДІ 1,07, 1,51; Р = 0,007). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, які отримували саксагліптин, не було відзначено більш високої частоти первинної кінцевої точки, вторинної кінцевої точки та загальної смертності порівняно з групою плацебо. У групі саксагліптину динаміка значення HbAlc була достовірно більш вираженою, а відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення HbAlc, був вищим, ніж у групі плацебо.При цьому інтенсифікація гіпоглікемічної терапії або додавання інсуліну в групі саксагліптину знадобилися значно меншій кількості пацієнтів, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняЦукровий діабет 2 типу на додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як: монотерапії; стартової комбінованої терапії з метформіном; додавання до монотерапії метформіном, тіазолідиндіонами, похідними сульфоніломочевини, інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном) за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії; додавання до комбінації метформіну та похідних сульфонілсечовини за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; Серйозні реакції підвищеної чутливості (анафілаксія або ангіоневротичний набряк) до інгібіторів ДПП-4; Цукровий діабет 1 типу (застосування не вивчене); Діабетичний кетоацидоз; Вроджені непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція; Вагітність, лактація; Вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю: ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня; літні пацієнти; спільне застосування з похідними сульфонілсечовини або інсуліном, пацієнти з панкреатитом в анамнезі (зв'язок між прийомом препарату та підвищеним ризиком розвитку панкреатиту не встановлено).Побічна діяПобічні ефекти препарату Онгліза у дослідженнях контролю глікемії. У таблиці наведено побічні ефекти, виявлені у пацієнтів із ЦД2 при прийомі препарату Онглізу у дозі 5 мг під час клінічних досліджень. Загальна частота небажаних явищ при прийомі препарату Онглиза® 5 мг у режимі монотерапії та в режимі додавання до терапії метформіном, тіазолідиндіоном або глібенкламідом була порівнянна з такою у групі плацебо. Шкала частоти побічних реакцій: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, 1/1000, 1/10000, Побічні ефекти за даними об'єднаного аналізу п'яти плацебоконтрольованих клінічних досліджень препарату Онгліза Інфекції та інвазії: Часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; Часто – інфекції сечовивідних шляхів; Часто - Гастроентерит; Часто – Синусит. З боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Блювота. З боку нервової системи: Часто – головний біль. Частота реакцій гіперчутливості, відмічених до 24 тижня терапії, склала 1,5% у пацієнтів, які отримували препарат Онгліза® 5 мг, та 0,4% у пацієнтів, які отримували плацебо. Реакції гіперчутливості, що виникли у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза®, не вимагали госпіталізації і були розцінені лікарями як не загрожували життю. Побічні ефекти препарату Онглиза при комбінованій терапії в дослідженнях контролю глікемії У дослідженні з комбінованого застосування саксагліптину та глібенкламіду частота підтверджених епізодів гіпоглікемії склала 0,8% у групі саксагліптину 5 мг та 0,7% у групі плацебо. Частота підтверджених епізодів гіпоглікемії у пацієнтів, які отримували препарат Онгліза® 5 мг у ході двох досліджень саксагліптину в режимі монотерапії, дослідженні з комбінованої терапії саксагліптином та метформіном, а також у дослідженні з комбінованого застосування саксагліптину та тіазолідиндіонів. У дослідженні щодо застосування комбінації саксагліптину та інсуліну загальна частота розвитку гіпоглікемії склала 18,4% у групі саксагліптину 5 мг та 19,9% у групі плацебо, при цьому частота підтверджених епізодів гіпоглікемії, що супроводжуються симптомами, склала 5,3% та 3 % відповідно. У дослідженні по застосуванню саксагліптину в комбінації з метформіном та похідними сульфонілсечовини загальна частота розвитку гіпоглікемії склала 10,1% у пацієнтів, які отримували препарат Онглізу® 5 мг, та 6,3% у пацієнтів, які отримували плацебо, частота підтверджених випадків гіпоглікемії. % та 0%, відповідно. У дослідженні із застосування саксагліптину спільно з тіазолідиндіонами частота периферичних набряків була вищою в групі саксагліптину 5 мг порівняно з групою плацебо (8,1% і 4,3%, відповідно). Периферичні набряки були слабкими або помірно вираженими і не призводили до припинення лікування. Частота периферичних набряків у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза в дозі 5 мг під час клінічних досліджень монотерапії саксагліптином та комбінованої терапії з метформіном або глібенкламідом, була порівнянна з такою на тлі плацебо (1,7% та 2,4%, відповідно). При стартовій комбінованій терапії саксагліптином у дозі 5 мг та метформіном часто відзначалися випадки назофарингіту та головного болю. Частота назофарингіту була вищою на тлі комбінованої терапії (6,9%) порівняно з монотерапією саксагліптином 10 мг (4,2%) та метформіном (4,0%). Головний біль відмічався частіше у групі пацієнтів на комбінованій терапії метформіном та саксагліптином 5 мг (7,5%) порівняно з групами монотерапії саксагліптином 10 мг (6,3%) та метформіном (5,2%). Побічні ефекти препарату Онглиза® у дослідженні SAVOR У дослідженні SAVOR 8240 пацієнтів отримували препарат Онгліза в дозі 2,5 мг або 5 мг один раз на добу, а 8173 пацієнти отримували плацебо. Середня тривалість терапії препаратом Онгліза незалежно від перерв у лікуванні склала 1,8 років. У 3698 пацієнтів (45%) тривалість терапії препаратом Онгліза склала 2-3 роки. Загальна частота небажаних явищ у цьому дослідженні у групі пацієнтів, які приймали препарат Онгліза (72,5%), була порівнянна з частотою небажаних явищ у групі плацебо (72,2%). Частота відміни терапії через небажані явища була порівнянна у пацієнтів, які приймали препарат Онгліза® (4,9%) та плацебо (5%). У дослідженні SAVOR оцінювався вплив препарату Онглізу на частоту серцево-судинних ускладнень. Було показано, що додавання препарату Онглиза до терапії не збільшує ризик серцево-судинних ускладнень (таких як серцево-судинна смертність, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний ішемічний інсульт) у пацієнтів з ЦД2 порівняно з плацебо (ОР 1,00; 95% ДІ; 0,89, 1,12; Частота панкреатиту, підтвердженого відповідно до протоколу дослідження, склала 0,3% у групах саксагліптину та плацебо у популяції всіх рандомізованих пацієнтів. Частота реакцій гіперчутливості склала 1,1% у групах препарату Онглізу та плацебо. Гіпоглікемія Загальна частота випадків гіпоглікемії (зазначених у щоденниках пацієнтів) у дослідженні SAVOR склала 17,1% у групі препарату Онглізу® та 14,8% у групі плацебо. Частка пацієнтів, у яких на фоні терапії виникла важка гіпоглікемія (гіпоглікемія, що зажадала допомоги третіх осіб), була вищою у групі саксагліптину порівняно з групою плацебо (2,1% та 1,6%, відповідно). Підвищений ризик гіпоглікемії в цілому, а також тяжкої гіпоглікемії у групі саксагліптину, головним чином, відмічений у пацієнтів, які отримували препарати сульфонілсечовини, але не у пацієнтів, які отримували інсулін або метформін як базову терапію. Підвищений ризик гіпоглікемії в цілому, а також тяжкої гіпоглікемії, головним чином, відмічений у пацієнтів з вихідним значенням HbAlc У ході постмаркетингового застосування саксагліптину зареєстровані такі побічні ефекти: гострий панкреатит та реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висип та кропив'янку. Достовірно оцінити частоту розвитку даних явищ неможливо, оскільки повідомлення отримані спонтанно від популяції невстановленого розміру. Лабораторні дослідження У клінічних дослідженнях частота змін лабораторних показників при прийомі саксагліптину в дозі 5 мг та плацебо була порівнянною. Відзначалося невелике зниження кількості лімфоцитів, при цьому середня абсолютна кількість лімфоцитів залишалася стабільною і в межах нормальних значень при щоденному прийомі саксагліптину тривалістю до 102 тижнів. Зменшення кількості лімфоцитів не супроводжувалося клінічно значущими небажаними реакціями. Клінічне значення зменшення кількості лімфоцитів на фоні терапії саксагліптином не відоме. У дослідженні SAVOR зниження кількості лімфоцитів у групі препарату Онгліза відмічено у 0,5% пацієнтів, у групі плацебо – у 0,4% пацієнтів.Взаємодія з лікарськими засобамиАналіз даних клінічних досліджень дозволяє припускати, що ризик клінічно значимих взаємодій саксагліптину з іншими лікарськими засобами при їхньому спільному застосуванні невеликий. Метаболізм саксагліптину переважно опосередкований системою ізоферментів цитохрому Р450 ЗА4/5 (CYP3A4/5). У дослідженнях in vitro було показано, що саксагліптин та його основний метаболіт не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2А6, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 і не індукують ізоферменти CYP1A2, 2. У дослідженнях за участю здорових добровольців фармакокінетичні показники саксагліптину та його основного метаболіту значуще не змінювалися під впливом метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему, кетоконазолу, омепразолію, гідробіну та комбінації.Саксагліптин значуще не змінює фармакокінетичні показники метформіну, глібенкламіду, піоглітазону, дигоксину, симвастатину, дилтіазему, кетоконазолу або перорального комбінованого (естроген+гестаген) контрацептивного засобу. Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту.Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту.Вплив індукторів ізоферментів CYP3A4/5 на фармакокінетику саксагліптину не вивчений. Однак, спільне застосування саксагліптину та індукторів ізоферментів CYP3A4/5, таких як карбамазепін, дексаметазон, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин, можуть призводити до зменшення концентрації саксагліптину в плазмі та збільшення концентрації його основного метаболіту. Вивчення впливу куріння, дієтичного харчування, прийому рослинних препаратів та вживання алкоголю на терапію саксагліптином не проводилося.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, не подрібнюючи і не розламуючи. Монотерапія: доза саксагліптину, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. Комбінована терапія: рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу в комбінації з метформіном, тіазолідиндіонами, похідними сульфонілсечовини, інсуліном (у тому числі у комбінації з метформіном); при додаванні до комбінації метформіну та похідних сульфонілсечовини рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу. При стартовій комбінованій терапії з метформіном рекомендована доза саксагліптину становить 5 мг 1 раз на добу, початкова доза метформіну – 500 мг на добу. У разі неадекватної відповіді, доза метформіну може бути збільшена. При пропущенні препарату Онглиза® пропущену таблетку слід прийняти відразу, як тільки пацієнт про це згадає, проте не слід приймати подвійну дозу препарату протягом однієї доби. Застосування у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня (КК >50 мл/хв) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (КК Застосування саксагліптину у пацієнтів на перитонеальному діалізі не вивчене. Перед початком терапії саксагліптином та у процесі лікування рекомендується проводити оцінку функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки При порушенні функції печінки легкого, помірного та тяжкого ступеня корекції дози не потрібно. Пацієнти похилого віку Корекція дози у літніх пацієнтів не потрібна. Однак при виборі дози слід враховувати, що у цієї категорії пацієнтів ймовірніше зниження функції нирок. Діти Безпека та ефективність застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4/5 При одночасному застосуванні з потужними інгібіторами CYP3A4/5, такими як кетоконазол, атазанавір, кларитроміцин, індинавір, ітраконазол, нефазодон, нелфінавір, ритонавір, саквінавір та телитроміцин, рекомендована доза препарату Онглі® 5 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Онглізу у складі потрійної терапії з метформіном та тіазолідиндіонами не вивчалося. Пацієнти з порушенням функції нирок Рекомендується корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості, а також для пацієнтів на гемодіалізі. Перед початком терапії та періодично у процесі лікування препаратом рекомендується проводити оцінку функції нирок. Застосування у комбінації з препаратами, які можуть спричинити гіпоглікемію Похідні сульфонілсечовини та інсулін можуть спричинити гіпоглікемію, тому для зменшення ризику гіпоглікемії при одночасному застосуванні з препаратом Онглізу® може знадобитися зниження дози похідних сульфонілсечовини або інсуліну. Реакції гіперчутливості У ході постмаркетингового застосування саксагліптину відзначені серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк. При розвитку серйозної реакції гіперчутливості слід припинити застосування препарату, оцінити інші можливі причини розвитку явища та призначити альтернативну терапію цукрового діабету. Панкреатит В рамках постмаркетингового застосування препарату отримано спонтанні повідомлення про випадки гострого панкреатиту. Пацієнти, які приймають препарат Онглиза®, повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: тривалий, інтенсивний біль у животі. При підозрі на розвиток панкреатиту слід припинити прийом препарату Онглізу. Частота панкреатиту у дослідженні SAVOR, підтвердженого відповідно до протоколу дослідження, склала 0,3% у групах саксагліптину та плацебо у популяції всіх рандомізованих пацієнтів. Пацієнти похилого віку З 16492 пацієнтів, рандомізованих у дослідженні SAVOR, 8561 пацієнт (51,9%) був у віці 65 років і старше, і 2330 пацієнтів (14,1%) були у віці 75 років та старші. З них 4290 пацієнтів віком 65 років і старше та 1169 пацієнтів віком 75 років і старше отримували саксагліптин. За даними клінічних досліджень, показники ефективності та безпеки у пацієнтів віком 65 років і старше, 75 років і старше не відрізнялися від аналогічних показників у пацієнтів молодшого віку. Саксагліптин та його основний метаболіт частково виводяться нирками, тому необхідно враховувати, що у пацієнтів похилого віку ймовірніше зниження функції нирок. Препарат Онглізу містить лактозу. Пацієнти з вродженою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 890,00 грн
624,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл/1 фл.: палоносетрон 50 мг/250 мг. 5 мл - флакони (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаПрепарат Оницит (палоносетрон) – високо селективний антагоніст серотонінових рецепторів. Механізм дії пов'язаний із придушенням блювотного рефлексу шляхом блокади серотонінових 5НТ3-рецепторів на рівні нейронів центральної та периферичної нервової системи. На цьому механізмі засноване попередження та лікування спричинених цитостатичною хіміо- та радіотерапією нудоти та блювання, пов'язаної з підвищенням вмісту серотоніну, який шляхом активації вагусних аферентних, що містять 5НТ3-рецептори волокон, викликає блювотний рефлекс. Оніцит не пригнічує та не стимулює ізоферменти цитохрому Р450.ФармакокінетикаПри внутрішньовенному введенні в дозах, що рекомендуються, в плазмі крові відбувається повільне зниження концентрації препарату шляхом елімінації з організму. Період напіврозподілу становить 40 годин, середнє значення концентрації в плазмі, як правило, пропорційно дозі, що застосовується. Палоносетрон добре розподіляється у тканинах. Об'єм розподілу становить 6,9-7,9 л/кг. Зв'язування з білками плазми – 62 %. Препарат виводиться нирками приблизно 50% у вигляді метаболітів, активність яких становить менше 1% активності палоносетрону. Так, після одноразового внутрішньовенного введення палоносетрону в дозі 10 мкг/кг приблизно 80 % препарату виявляється в сечі протягом 144 годин. Після одноразового болюсного введення загальний кліренс дорівнює 173±73 мл/хв, нирковий кліренс 53±29 мл/хв. Період напіввиведення може становити понад 100 годин (10% пацієнтів). Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю. Корекція дози у пацієнтів із печінковою недостатністю не потрібна. Діти Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 18 років відсутні. Пацієнти похилого віку. Корекція дози у пацієнтів похилого віку не потрібна.Клінічна фармакологіяПротиблювотний препарат центральної дії, що блокує серотонінові рецептори.Показання до застосуванняПопередження та усунення нудоти та блювання, викликаних проведенням цитостатичної хіміо- або радіотерапії (помірковано та високоеметогенної).Протипоказання до застосуванняДитячий вік віком до 18 років; вагітність та період годування груддю; підвищена чутливість до палоносетрона або до інших компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів зі схильністю до збільшення інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до таких критеріїв: дуже часто (не менше 1/10), часто (більше 1/100, менше 1/10); нечасто (більше 1/1000; менше 1/100); рідко (більше 1/10000, менше 1/1000); дуже рідко (менше 1/10000), включаючи окремі повідомлення. Найпоширеніші побічні реакції: головний біль - до 9%; запор - до 5%. Побічні реакції, що не часто спостерігаються: З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, екстрасистоли, міокардіальна ішемія, синусова тахікардія, синусова аритмія, суправентрикулярні екстрасистоли, зниження артеріального тиску (АТ), підвищення АТ, подовження інтервалу QT; зміна фарбування вен, варикозне розширення вен. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, парестезія, периферична чутлива нейропатія, почуття занепокоєння, ейфорія. З боку травної системи: ;запор, діарея, біль у животі, сухість слизової оболонки рота, метеоризм, анорексія, гикавка. З боку сечовивідної системи: ; затримка сечі. З боку шкіри та шкірних придатків: алергічний дерматит, свербіж, висип. З боку кістково-м'язової системи: ; артралгія; З боку органів чуття: підвищена чутливість очей - роздратування, диплопія, амбліопія, порушення координації рухів, шум у вухах. Зміна лабораторних показників: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіпо- або гіперкаліємія, гіпокальціємія, гіперглікемія, гіпербілірубінемія, глюкозурія, метаболічний ацидоз. Інші: підвищена стомлюваність, слабкість, підвищення температури тіла, припливи, почуття «спека», грипоподібний синдром. Дуже рідко зустрічаються реакції в місці введення препарату (печіння, ущільнення, біль).Взаємодія з лікарськими засобамиПалоносетрон головним чином метаболізується ізоферментом CYP2D6, за участю також ізоферментів CYP3A4 та CYP1A2. У застосовуваних концентраціях палоносетрон не пригнічує і стимулює утворення цитохрому Р450. Метоклопрамід: ;у клінічних дослідженнях не було виявлено взаємодії палоносетрону з метоклопрамідом, який є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Ингибиторы и индукторы изофермента CYP2D6: ;возможно совместное применение с дексаметазоном и рифампицином (индукторы изофермента CYP2D6), и амиодароном, цёлексоксибом, хлорпромазином, циметидином, доксорубицином, флуоксетином, галоперидолом, пароксетином, хинидином, ранитидином, ритонавиром, сертралином и тербинафином (ингибиторы изоферментаCYP2D6) . Глюкокортикостероїди: спільне застосування з глюкокортикостероїдами безпечно. Інші лікарські препарати: можливе застосування разом з анальгетиками, спазмолітичними, аитихолинергическими препаратами, іншими протиблювотними засобами. Протипухлинні препарати: палоносетрон не знижує активність протипухлинних препаратів (цисплатин, циклофосфамід, цитарабін, доксорубіцин, мітоміцин).Спосіб застосування та дозиПрепарат Оніцит вводиться внутрішньовенно протягом не менше 30 секунд у дозі 0,25 мг приблизно за 30 хвилин до початку хіміотерапії. Не рекомендується введення препарату протягом наступних семи днів. Ефект препарату щодо запобігання нудоті та блюванням, що викликаються проведенням хіміотерапії, зростає при одночасному призначенні глюкокортикостероїдів.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не було відзначено, проте, при посиленні будь-якого із зазначених побічних ефектів, необхідно провести симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОницит може викликати збільшення часу проходження вмісту кишечника. Тому потрібний спеціальний контроль стану пацієнтів з ознаками непрохідності кишечника. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки при застосуванні препарату Оницит можуть спостерігатися такі небажані явища як запаморочення, сонливість, підвищена стомлюваність, при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, необхідно дотримуватися обережності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 081,00 грн
703,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: мітоксантрон гідрохлорид 2,328 мг еквівалентно мітоксантрону 2,000 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид, ацетат натрію, оцтова кислота крижана, вода для ін'єкцій. По 10 мг/5 мл, 20 мг/10 мл, 25 мг/12,5 мл або 30 мг/15 мл у флаконах безбарвного, прозорого скла, закупорених гумовою пробкою під алюмінієвою обкаткою. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиРідина темно-синього кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антиметаболіт.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення мітоксантрон швидко проникає та розподіляється у тканинах, звідки потім відбувається поступове його вивільнення. Виявляється у високих концентраціях у печінці, легенях та у спадному порядку: у кістковому мозку, серці, щитовидній залозі, селезінці, підшлунковій залозі, у надниркових залозах та нирках. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці. Протягом 5 днів з організму з жовчю виводиться від 13,6% до 24,8% та із сечею від 5,2% до 7,9% препарату. Термінальний період напіввиведення сягає 9 днів. У пацієнтів із порушеннями функції печінки відмічено зниження швидкості елімінації препарату.ФармакодинамікаОнкотрон є цитостатичним препаратом, похідним синтетичним антрацендіону. Механізм протипухлинної дії остаточно не з'ясований, однак попередні дані вказують, що препарат, вбудовуючись між основами молекули ДНК, блокує процеси реплікації та транскрипції. Крім того, мітоксантрон інгібує топоізомеразу II, надає неспецифічну дію на клітинний цикл.Показання до застосуванняГострий нелімфобластний лейкоз у дорослих; рак молочної залози; злоякісні неходжкінські лімфоми; первинний печінково-клітинний рак; рак яєчників; гормонорезистентний рак передміхурової залози з больовим синдромомПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до мітоксантрону або до будь-яких інших складових частин препарату; вміст нейтрофілів менше 1500/мкл (за винятком лікування нелімфобластного лейкозу); вагітність та період годування груддю. З обережністю застосовують онкотрон у пацієнтів із захворюванням серця, з попереднім опроміненням середостіння, з пригніченням кровотворення, з вираженими порушеннями функції печінки або нирок, з бронхіальною астмою, з гострими інфекційними захворюваннями вірусної (в т.ч. вітряна віспа, опоясувальний гриб). або бактеріальної природи (ризик виникнення тяжких ускладнень та генералізації процесу), із захворюваннями, при яких існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз) та у пацієнтів, які раніше отримували антрацикліни.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: лейкопенія (зазвичай на 6-15 день, відновлення на 21 день), нейтропенія, тромбоцитопенія, еритроцитопенія; рідко – анемія. З боку травної системи: нудота, блювання анорексія, зниження апетиту діарею, біль у черевній порожнині, запор, шлунково-кишкові кровотечі, стоматит; рідко – підвищення активності “печінкових” трансаміназ, порушення функції печінки. З боку серцево-судинної системи: зміни на ЕКГ, тахікардія, аритмії, ішемія міокарда, зниження фракції викиду лівого шлуночка; застійна серцева недостатність. Токсичне пошкодження міокарда, зокрема застійна серцева недостатність (ЗСН), може розвинутись як під час лікування мітоксантроном, так і через місяці та роки після закінчення терапії. Ризик кардіотоксичного ефекту збільшується при досягненні сумарної дози 140 мг/м2. З боку органів дихання описані випадки інтерстиціального пневмоніту. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання, кропив'янка, задишка, зниження артеріального тиску, анафілактичні реакції (в т.ч. анафілактичний шок). Місцеві реакції: флебіт; при екстравазації – еритема, набряк, біль, печіння, некроз оточуючих тканин. Описані випадки інтенсивного блакитного фарбування вен, у які вводився препарат та оточуючих їх тканин. Інші: алопеція, підвищена стомлюваність, загальна слабкість, підвищення температури тіла, неспецифічна неврологічна симптоматика, біль у спині, біль голови, порушення менструального циклу, аменорея; рідко – блакитне фарбування шкіри та нігтів; дуже рідко – дистрофія нігтів та оборотне блакитне фарбування склер, вторинні інфекції, гіперурикемія, гіперкреатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтичне: не змішувати препарат із іншими засобами при внутрішньовенному введенні (може відбуватися випадання осаду). Фармакодинамічний: Онкотрон потенціює дію багатьох цитотоксичних препаратів, таких як цитарабін, цисплатин, циклофосфамід, 5-фторурацил, метотрексат, вінкрістин, дакарбазин. При одночасному застосуванні Онкотрону з іншими протипухлинними засобами або опроміненням області середостіння можливе підвищення його кардіо- та мієлотоксичності. Одночасне призначення препаратів, що блокують канальцеву секрецію (у т.ч. урикозуричних протиподагричних засобів – сульфінпіразон), може збільшувати ризик розвитку нефропатії. Фармакокінетична: не виявлено появи небезпечних взаємодій з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиМітоксантрон входить до складу багатьох схем хіміотерапевтичного лікування, у зв'язку з чим, при виборі шляху введення, режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури. Препарат вводять внутрішньовенно повільно, протягом не менше ніж 5 хвилин або внутрішньовенно краплинно протягом 15-30 хвилин. Переважно вводити Онкотрон у трубку інфузійної системи повільно на тлі швидкої інфузії 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози. Інтратекальне, внутрішньоартеріальне, внутрішньом'язове, підшкірне введення препарату заборонено! Максимальна сумарна доза Онкотрону – 200 мг/м2 поверхні тіла. При раку молочної залози, неходжкінській лімфомі, раку печінки та раку яєчників у монотерапії Онкотрон застосовують у дозі 14 мг/м2 1 раз на 3 тижні. У пацієнтів, які раніше отримували хіміотерапію, а також при поєднанні з іншими протипухлинними засобами, дозу препарату зменшують до 10-12 мг/м2. При повторних курсах дози Онкотрона підбирають з урахуванням ступеня вираженості та тривалості пригнічення кістковомозкового кровотворення. У разі зниження кількості нейтрофілів за попередніх курсів При лікуванні гострого нелімфобластного лейкозу у дорослих індукції ремісії Онкотрон призначають у дозі 10-12 мг/м2 щодня протягом 5 днів до сумарної дози 50-60 мг/м2. Можливе використання високих доз Онкотрону 14 мг/м2 та більше щодня протягом 3 днів. Для лікування гормонорезистентного раку передміхурової залози Онкотрон призначають у дозі 12-14 мг/м2 1 раз на 21 день у поєднанні із щоденним прийомом низьких доз глюкокортикостероїдів (преднізолон 10 мг/добу або гідрокортизон 40 мг/добу). При внутрішньоплевральній інстиляції при метастазах у плевру (при раку молочної залози та неходжкінських лімфомах) рекомендована разова доза становить 20-30 мг. Для внутрішньоплевральної інстиляції Онкотрон розводять у 50 мл 0,9% розчину хлориду натрію. Перед початком терапії евакуюють, по можливості, плевральний ексудат. Онкотрон, розведений в 50 мл 0,9% розчину хлориду натрію зігрівають до температури тіла і вводять повільно протягом 5-10 хвилин, без застосування зусиль. Період затримки першої дози Онкотрона у плевральній порожнині становить 48 годин. Протягом цього періоду пацієнти повинні рухатися, щоб забезпечити оптимальний внутрішньоплевральний розподіл препарату. Після закінчення зазначеного часу (48 годин) проводиться повторне дренування плевральної порожнини. Якщо кількість випоту складе менше 200 мл,то перший цикл лікування припиняється. При кількості випоту, що перевищує 200 мл, призначається повторна інстиляція 30 мг Онкотрону. Перед проведенням повторної інстиляції препарату потрібний контроль гематологічних показників. Друга доза Онкотрона може залишатися у плевральній порожнині. Максимальна доза одного циклу лікування становить 60 мг. Якщо кількість нейтрофілів та тромбоцитів знаходиться в межах норми, внутрішньоплевральну інстиляцію можна повторити через 4 тижні.Якщо кількість нейтрофілів та тромбоцитів знаходиться в межах норми, внутрішньоплевральну інстиляцію можна повторити через 4 тижні.Якщо кількість нейтрофілів та тромбоцитів знаходиться в межах норми, внутрішньоплевральну інстиляцію можна повторити через 4 тижні. Протягом 4 тижнів до та 4 тижнів після внутрішньоплеврального введення Онкотрона слід уникати системної терапії цитостатичними засобами.ПередозуванняПри передозуванні можливе посилення, насамперед, мієлотоксичності та перелічених вище побічних явищ. Застосування діалізу є неефективним. У разі передозування слід встановити ретельний контроль за пацієнтом та, за необхідності, проводити симптоматичну терапію. Специфічний антидот для мітоксантрон не відомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування мітоксантроном слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. У процесі лікування необхідний систематичний контроль картини периферичної крові (перед кожним введенням обов'язково проводиться повний аналіз крові, включаючи підрахунок тромбоцитів), лабораторних показників функції печінки, а також діяльності серця (ЕКГ, ЕхоКГ з визначенням фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ)). Після досягнення сумарної дози мітоксантрону в 100 мг/м2, визначення значень ФВЛШ слід обов'язково проводити перед кожним черговим введенням препарату. Серцево-судинні захворювання в активній або неактивній фазі, променева терапія на область середостіння/перикардіальну область, проведена раніше або проведена одночасно з лікуванням мітоксантроном, попереднє лікування іншими антрациклінами або антрацендіонами,а також супутнє лікування іншими кардіотоксичними препаратами може підвищити ризик токсичного ураження серця. Ризик кардіотоксичності підвищується при перевищенні сумарної дози мітоксантрону в 140 мг/м2, однак токсичне ураження серця може розвинутись і при нижчих сумарних дозах препарату. Оскільки в окремих хворих на гострі лейкози може розвинутись виражений стоматит, рекомендується проводити профілактичні заходи. При лікуванні лейкозів може виникати гіперурикемія як наслідок швидкого розпаду пухлинних клітин. У разі потреби слід призначити гіпоурикемічні препарати. У разі екстравазації необхідно припинити введення препарату та за необхідності продовжити інфузію в іншу вену. Застосування інгібіторів топоізомерази II, включаючи мітоксантрон, у комбінації з іншими протипухлинними препаратами та/або рентгенотерапією, може призвести до розвитку гострого мієлобластного лейкозу (ОМЛ) або мієлодиспластичного синдрому (МДС). У зв'язку з імунодепресивною дією препарату та можливістю розвитку тяжких інфекцій, не рекомендується під час хіміотерапії застосовувати живі вакцини. Вакцинацію слід проводити через 3 місяці після завершення терапії. Жінкам та чоловікам під час лікування мітоксантроном, а також протягом 6 місяців після його відміни слід використовувати надійні методи контрацепції. Слід уникати контакту препарату зі шкірою чи слизовими оболонками, т.к. можливе виникнення некрозу тканин. Шкіру, у разі контакту з препаратом, необхідно ретельно промити теплою водою. При необхідності нерозбавлений розчин Онкотрона (при асептичному заборі препарату з флакона) можна використовувати частинами протягом 7 днів за умови зберігання його при температурі не вище 25°С. Після розведення розчин Онкотрону слід використовувати протягом 4 днів (асептичні умови забору, зберігання при температурі 4-25°С), через 96 годин невикористаний препарат застосовувати не слід. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: активні речовини: олопатадин гідрохлорид 1,11 мг, еквівалентно олопатадину 1,0 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид розчин, еквівалентно бензалконію хлориду 0,1 мг, натрію хлорид 6,0 мг, натрію гідрофосфату додекагідрат (динатрію фосфат додекагідрат) 12,61 мг, кислота хлористоводнева очищена до 1 мл. По 5 мл у флакон-крапельницю "Droptainer™" із поліетилену низької щільності. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий або злегка опалесцентний розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний засіб - блокатор H1-гістамінових рецепторів.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні системна абсорбція низька. Максимальна концентрація (Сmах) олопатадину в плазмі досягається протягом 2 годин після місцевого застосування і становить від 0,5 нг/мл і менше до 1,3 нг/мл. Концентрації при місцевому застосуванні від 50 до 200 разів нижче, ніж при прийомі олопатадину внутрішньо у дозах, які добре переносяться пацієнтами. При прийомі внутрішньо період напіввиведення препарату Т1/2 становить від 8 до 12 годин. Виводиться переважно нирками, 60-70% у незміненому вигляді. Корекція дози препарату при патології нирок та печінки не потрібна.ФармакодинамікаОлопатадин є селективним інгібітором H1-гістамінових рецепторів. In vitro пригнічує вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин. Чинить виражену протиалергічну дію.Показання до застосуванняЛікування симптомів сезонного алергічного кон'юнктивіту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, період годування груддю, віком до 3 років. З обережністю: синдром "сухого ока", патологія рогівки.Вагітність та лактаціяДостатнього досвіду застосування препарату під час вагітності немає. Доклінічні дослідження не виявили тератогенної, генотоксичної, потенційної канцерогенної дії або репродуктивної токсичності. Дані клінічних досліджень відсутні. Застосування препарату при вагітності можливе, якщо очікуваний лікувальний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.Побічна діяМісцеві. У 1-10% випадків: печіння та біль в очах, синдром "сухого ока", відчуття стороннього тіла в оці. У 0,1-1% випадків: ерозія рогівки, дефект епітелію рогівки, кератит, точковий кератит, фотофобія, затуманювання зору, зниження гостроти зору, блефароспазм, почуття дискомфорту в очах, свербіж в очах, токсична виразкова кератопатія сльозотеча, свербіж та набряк повік, гіперемія кон'юнктиви. Системні побічні ефекти. У 1-10% випадків: слабкість, біль голови, дисгевзія, відчуття сухості слизової оболонки носа. У 0,1-1% випадків спостерігаються запаморочення, гіпестезія, риніт, контактний дерматит, сухість шкірних покривів, відчуття печіння шкірних покривів. Постмаркетинговий досвід (частота невідома) Набряк рогівки, кон'юнктивіт, набряк і припухлість очей, мідріаз, утворення кірок на краях повік, задишка, набряклість обличчя, синусит, еритема, дерматит, нудота, блювання, астенія, загальне нездужання, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри необхідності може застосовуватися у поєднанні з іншими місцевими офтальмологічними препаратами. У цьому випадку інтервал між застосуванням повинен становити не менше 5 хвилин.Спосіб застосування та дозиМісцево. Дітям старше 3 років та дорослим закопують по 1 краплі в кон'юнктивальний мішок 2 рази на день (з інтервалом 8 годин). Тривалість лікування може становити до 4 місяців.ПередозуванняПри місцевому застосуванні передозування є малоймовірним. При надходженні в очі надмірної кількості препарату рекомендується промити очі теплою водою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОпатанол містить консервант бензалконію хлорид, який може абсорбуватися контактними лінзами. Перед закапуванням препарату лінзи слід зняти і встановити не раніше, ніж через 20 хвилин після закапування препарату. При частому або тривалому використанні препарату бензалконію хлорид може обумовлювати виникнення точкового кератиту або токсичної виразкової кератопатії за наявності у пацієнтів синдрому "сухого ока" або патології рогівки. При розвитку алергічної реакції лікування препаратом Опатанол слід припинити. Не слід торкатися кінчиком флакона-крапельниці до будь-якої поверхні, щоб уникнути забруднення флакона-крапельниці та його вмісту. Флакон слід закривати після кожного використання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо у пацієнта після застосування препарату виникає короткочасне затуманювання зору, не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та реакції, до його відновлення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
249,00 грн
212,00 грн
Дозування: 10 мг/мл Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Брістол-Майєрс Сквібб Ком Завод-виробник: Bristol-Myers Squibb(США) Діюча речовина: Ніволумаб. .
19 478,00 грн
198,00 грн
Дозування: 10 мг/мл Фасування: N1 Упакування: фл. Виробник: Брістол-Майєрс Сквібб Ком Завод-производитель: Bristol-Myers Squibb(США) Действующее вещество: Ниволумаб. .
Склад, форма випуску та упаковкаЗасіб - 1 мл: декстран 70 1,0 мг, натрію хлорид 6,0 мг, борат натрію (бура) 3,5 мг, калію хлорид 1,2 мг, розчин полікваду (POLYQUAD™, polyquaternium-1), еквівалентно полікваду 0 ,01 мг, гідроксипропілметилцелюлоза 4000 мПа.с (гіпромелоза) 3,0 мг, натрію гідроксид та/або хлористоводнева кислота концентрована для доведення рН, вода очищена до 1,0 мл. У флаконі 15мл. У пачці картонної 1 флакон.ХарактеристикаПризначені для використання як зволожуючі краплі з усіма видами м'яких контактних лінз, гідрогелевими та силікон-гідрогелевими, для зволоження та гідратації лінз під час носіння, для забезпечення змащувального ефекту при надяганні контактних лінз.Дія на організмКраплі зволожуючі Опті-Фрі зволожують Ваші лінзи і допомагають видалити з поверхні очі частинки, які можуть викликати роздратування та/або дискомфорт.Клінічна фармакологіяМедичний виріб для зволоження слизової оболонки ока.ІнструкціяОпти-фрі зволожуючі краплі використовують при необхідності протягом дня. Дорослим 1-2 краплі закапують у око і моргають 2-3 рази. Якщо після закапування симптоми подразнення не пройшли, негайно зніміть лінзи та зверніться до лікаря.Показання до застосуванняКраплі зволожуючі Опті-Фрі допомагають зменшити подразнення, дискомфорт і затуманювання зору, які можуть бути викликані підсихання лінзи в процесі носіння. Краплі зволожуючі Опти-Фрі можуть використовуватися з м'якими (гідрофільними) контактними лінзами всіх режимів носіння та термінів заміни з метою: Зволоження лінз денного носіння протягом дня Зволоження лінз пролонгованого режиму носіння та одноденних лінз у міру необхідності у процесі підсихання протягом дня Зволоження лінз пролонгованого режиму носіння, лінз частої заміни та одноденних лінз перед сном.РекомендуєтьсяОпти-Фрі зволожуючі краплі можуть використовуватися з м'якими (гідрофільними) контактними лінзами всіх типів (денного використання, тривалого використання або одноразовими) у міру потреби протягом дня перед/після сну. Полегшують подразнення, дискомфорт та затуманювання зору, які можуть бути викликані підсиханням лінзи у процесі застосування. Зволожують лінзи та сприяють видаленню речовин та частинок, які можуть викликати подразнення та/або дискомфорт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.Побічна діяРідко алергічні реакції. При носінні контактних лінз можуть виникнути: Сверблячка і печіння в очах. Підвищена сльозотеча. Виділення із очей. Почервоніння очей. Зниження гостроти зору. Затуманювання зору. Підвищена чутливість до світла (фотофобія). Сухість очей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПроблеми з контактними лінзами та засобами догляду за ними можуть призвести до серйозних пошкоджень очей. Очні захворювання, включаючи виразку рогівки, можуть розвинутись дуже швидко і призвести до втрати зору. При відчутті дискомфорту, підвищеній сльозотечі, зміни зору, почервоніння очей – негайно зніміть лінзи та зверніться до офтальмолога. Особам, які використовують контактні лінзи, необхідно регулярно відвідувати офтальмолога. Дотримуйтесь рекомендацій Вашого лікаря та інструкцій щодо застосування контактних лінз та засобів догляду за ними. Не торкатися крапельницею флакона, до сторонніх предметів, щоб уникнути потрапляння в розчин бактерій. Ковпачок закривати одразу після використання. Завжди мийте руки перед тим, як зняти/вдягнути контактні лінзи.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка100% один натуральний компонент - екстракт плодів ціамопсису чотирикрильникового (Cyamopsis tetragonoloba). Упаковка: Порошок у банці 250 г. Для точного дозування додається мірна ложка всередині банки.Опис лікарської формиПорошок білого кольору, нейтрального смаку та запаху, повністю розчинний у воді. Біологічно активна добавка до їжі. Не є ліками.ХарактеристикаОптиФайбер - 100% натуральний засіб для підтримки комфортної та регулярної роботи кишечника, який має подвійну дію: Харчові волокна рослинного походження допомагають пом'якшити і правильно сформувати випорожнення, щоб полегшити його природне проходження через кишечник і підтримувати регулярність. Сприяє зменшенню здуття та підвищеного газоутворення. Оптифайбер містить пребіотичні харчові волокна, які живлять корисні бактерії в кишечнику (Lactobacilli та Bifidobacteria). Це допомагає відновити та підтримувати баланс кишкової мікрофлори для досягнення довгострокового ефекту. Оптифайбер діє фізіологічно, не дратує кишечник і не викликає звикання. Підходить для регулярного застосування при частих запорах.Властивості компонентівБез додавання цукру. Не містить сенну, лактозу, глютен, ГМО, підсолоджувачі, барвники, ароматизатори та консерванти.РекомендуєтьсяЗапори. Синдром подразненого кишечника з величезним переважанням запорів. Дисбактеріоз шлунково-кишкового трактуПротипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продуктуСпосіб застосування та дозиРекомендується застосовувати харчові волокна ОптіФайбер дорослим та дітям старше 14 років по 1 мірній ложці на день під час їжі. Тривалість прийому – не менше 14 днів. Оптифайбер дуже простий і зручний у використанні. Він не має смаку, запаху і повністю розчинний. Його можна додавати в будь-яку їжу та напої (холодні, гарячі), при цьому ОптіФайбер не змінює їх смак, колір, запах та консистенцію. При необхідності поступово збільшуйте дозу харчових волокон разів на три дні. Додайте по 1 мірній ложці, доки симптоми запору не пройдуть. Максимальне добове дозування 4 мірні ложки. Для підтримки балансу та здоров'я Вашого кишечника продовжуйте приймати харчові волокна ОптіФайбер. Оптифайбер діє фізіологічно, не дратує кишечник і не викликає звикання. Підходить для регулярного застосування при частих запорах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка100% один натуральний компонент - екстракт плодів ціамопсису чотирикрильникового (Cyamopsis tetragonoloba). Упаковка: 16 пакетиків по 5г.Опис лікарської формиПорошок білого кольору, нейтрального смаку та запаху, повністю розчинний у воді. Біологічно активна добавка до їжі. Не є ліками.ХарактеристикаОптиФайбер - 100% натуральний засіб для підтримки комфортної та регулярної роботи кишечника, який має подвійну дію: Харчові волокна рослинного походження допомагають пом'якшити і правильно сформувати випорожнення, щоб полегшити його природне проходження через кишечник і підтримувати регулярність. Сприяє зменшенню здуття та підвищеного газоутворення. Оптифайбер містить пребіотичні харчові волокна, які живлять корисні бактерії в кишечнику (Lactobacilli та Bifidobacteria). Це допомагає відновити та підтримувати баланс кишкової мікрофлори для досягнення довгострокового ефекту. Оптифайбер діє фізіологічно, не дратує кишечник і не викликає звикання. Підходить для регулярного застосування при частих запорах.Властивості компонентівБез додавання цукру. Не містить сенну, лактозу, глютен, ГМО, підсолоджувачі, барвники, ароматизатори та консерванти.РекомендуєтьсяЗапори. Синдром подразненого кишечника з величезним переважанням запорів. Дисбактеріоз шлунково-кишкового трактуПротипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продуктуСпосіб застосування та дозиРекомендується застосовувати харчові волокна ОптіФайбер дорослим та дітям старше 14 років по 1 мірній ложці на день під час їжі. Тривалість прийому – не менше 14 днів. Оптифайбер дуже простий і зручний у використанні. Він не має смаку, запаху і повністю розчинний. Його можна додавати в будь-яку їжу та напої (холодні, гарячі), при цьому ОптіФайбер не змінює їх смак, колір, запах та консистенцію. При необхідності поступово збільшуйте дозу харчових волокон разів на три дні. Додайте по 1 мірній ложці, доки симптоми запору не пройдуть. Максимальне добове дозування 4 мірні ложки. Для підтримки балансу та здоров'я Вашого кишечника продовжуйте приймати харчові волокна ОптіФайбер. Оптифайбер діє фізіологічно, не дратує кишечник і не викликає звикання. Підходить для регулярного застосування при частих запорах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаКраплі забезпечують комфорт при носінні лінз, особливо в період адаптації. Зволожуючий ефект досягається завдяки компоненту природного походження – гідроксипропілметилцелюлоза.ІнструкціяВикористовувати краплі рекомендується при тривалій роботі за комп'ютером, знаходженні в сухих приміщеннях, що погано провітрюються, при подразненні або попаданні сторонніх частинок в око, після кераторефракційних операцій. Закопуйте по одній-дві краплі в обидва очі, не знімаючи лінз, при необхідності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
383,00 грн
340,00 грн
Опис лікарської формиПрозорий безбарвний або світло-жовтий, в'язкий розчин.ХарактеристикаЗасіб зволожуючий офтальмологічне «Оптинол» є ізотонічний (рН 5,0 – 8,5), буферизований, стерильний розчин, що містить у своєму складі активний компонент – натрію гіалуронат, що використовується в офтальмології як лубрикант. Сухість очей – стан, що часто зустрічається, приблизно у 10 – 20 % дорослого населення. Штучна сльоза ефективно знижує вираженість симптомів сухості ока слабкого та помірного ступеня шляхом заповнення обсягу сльози. Натрію гіалуронат використовується як компонент штучної сльози внаслідок в'язкопружних реологічних властивостей. Штучна сльоза служить як замінник природної сльози у разі недостатньої секреції або зміни складу слізної рідини для захисту, зволоження та змащування очей, пом'якшуючи відчуття різі в очах.ІнструкціяЗніміть захисний ковпачок із флакона. Намагайтеся не торкатися відкритого кінчика крапельниці флакона. Покладіть вказівний та середній пальці на дно флакона, а великий палець на круглу пластину у верхній частині флакона. Перед першим використанням флакона переверніть його кінчиком донизу і 2-3 рази натисніть на натискну пластину великим пальцем до появи першої краплі. Не відрізайте кінчик флакона. Закиньте голову назад, вказівним пальцем обережно відведіть нижню повіку вниз, подивіться нагору. По можливості тримайте флакон вертикально. Намагайтеся уникати контакту кінчика флакона з пальцями, поверхнею ока або лінзами. Для закапування засобу один раз натисніть флакон. Завдяки запатентованому механізму, яким оснащений флакон, з крапельниці при кожному натисканні виділяється одна крапля. Повільно заплющте очі, щоб розчин рівномірно розподілився по всьому оку. Повторіть процедуру другого ока. Після кожного використання флакона просушіть кінчик крапельниці та закрийте його захисним ковпачком.Показання до застосуванняЗасіб зволожуючий офтальмологічне "Оптинол" у вигляді крапель 0,21%, 0,4%, у флаконах по 10 мл призначений для додаткового змащування/зволоження очей. Застосовується для зволоження сухих, втомлених та/або напружених очей при: синдром сухого ока (порушення із симптомами сухості, «піску в очах», печіння); вікових/гормональних змінах (менопауза); вплив екологічних факторів, таких як забруднення навколишнього середовища, прийом ліків, використання комп'ютера, кондиціювання повітря, а також носіння контактних лінз. "Оптинол" 0,21%, краплі при синдромі "сухого ока" призначені для пом'якшення легкої різі очей. "Оптинол" 0,4%, краплі при синдромі "сухого ока" призначені для пом'якшення сильної різі очей.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів медичного виробу.Побічна діяАлергічні реакції, неприємне почуття склеювання повік (через велику в'язкість розчину).Спосіб застосування та дозиКраплі можна використовувати кілька разів на день за потребою. Закапати 1-2 краплі в око, моргнути кілька разів, щоб розчин рівномірно розподілився на поверхні ока. Можливе використання протягом необмеженого періоду часу, оскільки краплі «Оптинол» не містять консервантів та не є небезпечними для застосування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовуйте краплі при алергії на будь-який компонент, а також при появі дискомфорту і подразнення очей. За наявності інфекції, почервоніння, запалення та болю в очах зверніться до лікаря-офтальмолога. Не використовуйте краплі одночасно з іншими препаратами або офтальмологічними засобами, оскільки це може змінити їхню дію. Контактні лінзи слід зняти перед застосуванням крапель Оптинол і встановити їх після закапування. Не торкайтеся кінчика флакона і намагайтеся не допускати його контакту з поверхнею ока. Не промивайте кінчик флакона миючими засобами. Не використовуйте флакон, якщо його герметичність порушено. Чи не для прийому всередину. Не використовуйте після закінчення терміну придатності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
408,00 грн
363,00 грн
Опис лікарської формиПрозорий безбарвний або світло-жовтий, в'язкий розчин.ХарактеристикаЗасіб зволожуючий офтальмологічне «Оптинол» є ізотонічний (рН 5,0 – 8,5), буферизований, стерильний розчин, що містить у своєму складі активний компонент – натрію гіалуронат, що використовується в офтальмології як лубрикант. Сухість очей – стан, що часто зустрічається, приблизно у 10 – 20 % дорослого населення. Штучна сльоза ефективно знижує вираженість симптомів сухості ока слабкого та помірного ступеня шляхом заповнення обсягу сльози. Натрію гіалуронат використовується як компонент штучної сльози внаслідок в'язкопружних реологічних властивостей. Штучна сльоза служить як замінник природної сльози у разі недостатньої секреції або зміни складу слізної рідини для захисту, зволоження та змащування очей, пом'якшуючи відчуття різі в очах.ІнструкціяЗніміть захисний ковпачок із флакона. Намагайтеся не торкатися відкритого кінчика крапельниці флакона. Покладіть вказівний та середній пальці на дно флакона, а великий палець на круглу пластину у верхній частині флакона. Перед першим використанням флакона переверніть його кінчиком донизу і 2-3 рази натисніть на натискну пластину великим пальцем до появи першої краплі. Не відрізайте кінчик флакона. Закиньте голову назад, вказівним пальцем обережно відведіть нижню повіку вниз, подивіться нагору. По можливості тримайте флакон вертикально. Намагайтеся уникати контакту кінчика флакона з пальцями, поверхнею ока або лінзами. Для закапування засобу один раз натисніть флакон. Завдяки запатентованому механізму, яким оснащений флакон, з крапельниці при кожному натисканні виділяється одна крапля. Повільно заплющте очі, щоб розчин рівномірно розподілився по всьому оку. Повторіть процедуру другого ока. Після кожного використання флакона просушіть кінчик крапельниці та закрийте його захисним ковпачком.Показання до застосуванняЗасіб зволожуючий офтальмологічне "Оптинол" у вигляді крапель 0,21%, 0,4%, у флаконах по 10 мл призначений для додаткового змащування/зволоження очей. Застосовується для зволоження сухих, втомлених та/або напружених очей при: синдром сухого ока (порушення із симптомами сухості, «піску в очах», печіння); вікових/гормональних змінах (менопауза); вплив екологічних факторів, таких як забруднення навколишнього середовища, прийом ліків, використання комп'ютера, кондиціювання повітря, а також носіння контактних лінз. "Оптинол" 0,21%, краплі при синдромі "сухого ока" призначені для пом'якшення легкої різі очей. "Оптинол" 0,4%, краплі при синдромі "сухого ока" призначені для пом'якшення сильної різі очей.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів медичного виробу.Побічна діяАлергічні реакції, неприємне почуття склеювання повік (через велику в'язкість розчину).Спосіб застосування та дозиКраплі можна використовувати кілька разів на день за потребою. Закапати 1-2 краплі в око, моргнути кілька разів, щоб розчин рівномірно розподілився на поверхні ока. Можливе використання протягом необмеженого періоду часу, оскільки краплі «Оптинол» не містять консервантів та не є небезпечними для застосування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовуйте краплі при алергії на будь-який компонент, а також при появі дискомфорту і подразнення очей. За наявності інфекції, почервоніння, запалення та болю в очах зверніться до лікаря-офтальмолога. Не використовуйте краплі одночасно з іншими препаратами або офтальмологічними засобами, оскільки це може змінити їхню дію. Контактні лінзи слід зняти перед застосуванням крапель Оптинол і встановити їх після закапування. Не торкайтеся кінчика флакона і намагайтеся не допускати його контакту з поверхнею ока. Не промивайте кінчик флакона миючими засобами. Не використовуйте флакон, якщо його герметичність порушено. Чи не для прийому всередину. Не використовуйте після закінчення терміну придатності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
400,00 грн
367,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка1 мл засобу містить: Декспантенол – 20,12 мг; Натрію хлорид – 4,53 мг; Гіалуронова кислота у вигляді гіалуронату натрію – 1,51 мг; Динатрію безводний фосфат – 0,90 мг; Натрію дигідрофосфату дигідрат – 0,50 мг; Вода очищена до 1мл. По 10 мл у флаконі, забезпеченому дозуючим пристроєм та захисною кришкою. Один флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.ХарактеристикаЗасіб зволожуючий офтальмологічне Оптинол М'яке відновлення являє собою стерильний ізотонічний розчин, що містить гіалуронову кислоту у вигляді гіалуронату натрію і декспантенол. Натрію гіалуронат за хімічною структурою є сіллю гіалуронової кислоти, що є природною зволожуючою речовиною. Молекула натрію гіалуронату має особливі фізико-хімічні властивості, а саме виражену здатність пов'язувати молекули води та утримувати їх на поверхні ока. Така особливість дозволяє речовині утворювати рівномірний, стабільний та стійкий захисний шар на рогівці ока, що не впливає на гостроту зору. Декспантенол є похідним пантотенової кислоти (вітамін В5), що міститься у всіх живих організмах та рослинах. Декспантенол додатково зволожує, сприяє загоєнню та відновленню поверхні ока, має доглядаючі та заспокійливі властивості, посилює вологоутримуючі властивості натрію гіалуронату. Виконуючи функції природної сльози, засіб, що зволожує офтальмологічне Оптинол® М'яке відновлення сприяє прискоренню загоєння пошкоджень та ран ока після травм та хірургічних операцій. Засіб зволожуючий офтальмологічне Оптинол® М'яке відновлення ефективно і швидко знімає симптоми синдрому «сухого ока» різного ступеня вираженості: усуває відчуття стороннього тіла, печіння, різі в очах, сприяє зняттю втоми при інтенсивному зоровому навантаженні, усуває дискомфорт при контакті. здоровий стан очей. Відсутність консервантів та наявність таких компонентів, як природні зволожуючі речовини: гіалуронова кислота (у вигляді натрієвої солі) та декспантенол, забезпечують хорошу переносимість засобу зволожуючого офтальмологічного Оптинол М'яке відновлення навіть при тривалому застосуванні. Завдяки спеціально розробленому механізму флакона розчин залишається стерильним протягом 180 днів (6 місяців) після першого застосування, при цьому не містить консервантів. Мультидозатор флакона забезпечує точність дозування та зручність застосування засобу зволожуючого офтальмологічного Оптинол® М'яке відновлення. Флакон містить понад 350 крапель.РекомендуєтьсяПісля офтальмологічних хірургічних операцій, а також при ушкодженнях та травмах рогівки. При носінні всіх типів контактних лінз усунення дискомфорту. При синдромі «сухого ока» (із симптомами дискомфорту, сухості, почуття стороннього тіла «піску в очах», печіння, роздратування). Для зняття втоми очей при інтенсивному зоровому навантаженні.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів медичного виробу.Вагітність та лактаціяМоже застосовуватися при вагітності та лактації.Взаємодія з лікарськими засобамиУ разі спільного застосування з офтальмологічними препаратами рекомендується дотримуватися паузи не менше 15 хвилин між закапуванням засобу зволожуючого офтальмологічного Оптинол М'яке відновлення та інших очних крапель.Спосіб застосування та дозиПо 1-2 краплі закапуючи в кожне око кілька разів на день, при необхідності можливе частіше використання. Термін застосування не обмежений. При носінні всіх типів контактних лінз засіб зволожуючий офтальмологічне Оптинол М'яке відновлення можна закопувати в кон'юнктивальний мішок без зняття лінз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОчні мазі/гелі повинні застосовуватися після закапування засобу зволожуючого офтальмологічного Оптинол М'яке відновлення. Після застосування розчину можливе зниження гостроти зору на короткий період, тому рекомендується утриматися від керування автотранспортом, дочекавшись відновлення гостроти зору. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка Оралейр містить: Активна речовина: екстракт алергену із суміші пилку трав (їжака збірна, колосок запашний звичайний, кукіль багаторічний, тонконіг лучний, тимофіївка лучна) в рівних пропорціях 100 ІР* і 300 ІР; Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза – 12,5 мг, кроскармелоза натрію – 2,5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг, магнію стеарат – 0,7 мг, лактози моногідрат – до 100 мг. *ІР - Індекс Реактивності біологічна одиниця стандартизації. Оралейр - таблетки під'язикові 100 ІР, 300 ІР. По 3 таблетки (100 ІР) в Алю/Алю блістері. По 28 таблеток (300 ІР) в Алі/Алі блістері. По одному блістеру кожного дозування в картонну пачку з інструкцією по застосуванню. По 30 таблеток (300 ІР) в Алі/Алі блістері. 1 або 3 блістери в пачку картонну з інструкцією із застосування.ХарактеристикаОралейр (Oralair) – препарат французької компанії Stallergenes, призначений для алерген-специфічної імунотерапії пацієнтів з підвищеною чутливістю до пилку лучних трав. Схвалення FDA засноване на результатах клінічного дослідження, в якому взяли участь 2,5 тисяч людей. У пацієнтів, які приймають лікарський засіб Оралейр, алергічна реакція знижувалася на 16-30%. Доведеними є такі біологічні зміни: поява специфічних антитіл (IgG4), що відіграють роль «блокуючих антитіл»; зниження рівня специфічних IgE у плазмі на тривалий період; зниження реактивності клітин, що у алергічної реакції; підвищення активності взаємодії між Т-лімфоцитами Th2 та Th1 і навіть Th0, що призводить до позитивної зміни продукції цитокінів (зниження IL-4 та підвищення гамма-інтерферону), що регулюють продукцію IgЕ. Крім цього, АСІТ викликає імунну відповідь, що дозволяє підтримувати імунобіологічну пам'ять протягом тривалого періоду. Ефективність АСИТ вище у випадках, коли лікування розпочато ранніх термінах захворювання.Показання до застосуванняПоказаннями до застосування препарату Оралейр є: алерген специфічна імунотерапія (АСІТ) пацієнтів з алергічною реакцією 1 типу (IgEопосередкована), що виявляється у вигляді риніту або ринокон'юнктивіту, що мають підвищену чутливість до пилку лучних трав (їжа збірна, колосок , тимофіївка лучна), підтверджену позитивними результатами при шкірному тестуванні та/або підвищеним вмістом специфічного IgE. Імунотерапію можна проводити дорослим та дітям з 5-річного віку.Протипоказання до застосуванняПротипоказання до застосування препарату Оралейр: підвищена чутливість до однієї з допоміжних речовин (див. перелік допоміжних речовин); терапія бета-блокаторами; неконтрольована або тяжка бронхіальна астма (обсяг форсованого видиху менше 70%); тяжкі імунодефіцити та аутоімунні захворювання; онкологічне захворювання; запальні захворювання слизової оболонки рота (ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю, виразки, мікози); спадкова непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа, порушенням всмоктування глюкози та галактози.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо застосування препарату Оралейр під час вагітності відсутні. Не слід розпочинати курс АСІТ під час вагітності. Якщо вагітність настала на початковому етапі лікування, слід припинити терапію. Якщо вагітність настала під час підтримуючої терапії, лікування можна продовжувати лише під ретельним наглядом лікаря. Клінічні дані про застосування Оралейру в період лактації відсутні. Не рекомендується розпочинати курс АСІТ у період грудного вигодовування. На етапі підтримуючої терапії можна продовжувати годування під ретельним наглядом лікаря. Не очікується поява якихось небажаних симптомів чи реакцій у дітей.Побічна діяПід час лікування препаратом Оралар можуть виникати як місцеві, так і загальні побічні реакції. Помірно виражені місцеві реакції (набряк у ротовій порожнині або відчуття дискомфорту в роті) можуть проявлятися у перші три дні прийому препарату та проходити самостійно без зміни схеми лікування. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, зміна смакових відчуттів, парестезія. Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт, гіперемія. З боку органу слуху: свербіж вух, закладеність вуха. З боку дихальної системи: подразнення у горлі, утруднене дихання, набряк, симптоми риніту, біль у горлі, кашель, ядуха, дисфонія. З боку шлунково-кишкового тракту: свербіж, набряк, запалення, відчуття оніміння, поколювання в ротовій порожнині, посилене слиновиділення, сухість у роті, губ, везикульозні висипання в роті, на губах, глосодинію, шлунково-кишкові розлади, запалення в тракт. З боку шкіри та підшкірних тканин: набряклість обличчя, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, екзема. Загальні розлади: втома, почуття тривоги. Пацієнт повинен повідомляти лікаря про всі побічні ефекти (у тому числі не перераховані в цій інструкції). При появі таких симптомів, як набряк у горлі, утруднене ковтання або дихання, зміна голосу слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати клінічних досліджень показали відсутність лікарської взаємодії з препаратами для симптоматичного лікування алергії (антигістамінні, стероїди). Можливий одночасний прийом симптоматичних антиалергічних препаратів (Н| - антигістаміни, кортикоїди, інгібітори дегрануляції опасистих клітин) для кращої переносимості АСІТ. Дані про можливий ризик одночасного лікування препаратом Оралейр та проведення імунотерапії іншими алергенами відсутні.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом Оралейр повинно проводитись лікарем-алергологом. У разі застосування препарату у педіатричній практиці лікар повинен мати відповідний досвід лікування дітей. Рекомендується приймати першу таблетку Оралейр під наглядом лікаря для моніторингу стану пацієнта протягом 30 хвилин. Лікування необхідно починати за 4 місяці до передбачуваного сезону цвітіння, продовжувати протягом усього сезону пилення та припиняти з його закінченням. Препарат рекомендується приймати вранці натще. Таблетку слід помістити під язик і тримати до повного розчинення (протягом як мінімум 1 хвилини), потім проковтнути. Дози та схема лікування Лікування складається з двох етапів: початкова терапія та підтримуюча терапія. 1. На початковому етапі використовують упаковку препарату з активністю 100 ІР та 300 ІР. Починають лікування з прийому 1 таблетки з активністю 100 ІР (маленький блістер). На другий день приймають 2 таблетки з активністю 100 ІР (маленький блістер). З третього по тридцятий день приймають по 1 таблетці щодня препарату з активністю 300 ІР (великий блістер). На блістерах цифри у кружках позначають дні прийому. Початковий етап триває 30 днів. Схема прийому препарату Оралейр на початковому етапі: Маленький блістер 1 день – 1 таблетка 100 ІР 2 день – 2 таблетки 100 ІР Великий блістер 3 день – 1 таблетка 300 ІР 4 день – 1 таблетка 300 ІР 5 день -1 таблетка 300 ІР 300 день – 1 таблетка 300 ІР 2. На етапі підтримуючої терапії використовують упаковку препарату з активністю 300 ІР (на упаковці вказано «Підтримуюча терапія»). З 31 дня від початку лікування та до закінчення сезону пилення приймають по 1 таблетці щодня препарату з активністю 300 ІР. Тривалість лікування Алерген специфічну імунотерапію рекомендується проводити вищезазначеними двоетапними курсами (за 4 місяці до передбачуваного сезону цвітіння до закінчення сезону цвітіння) протягом 3-5 років. За потреби лікар може призначити препарати для симптоматичного лікування алергії. Перерва у прийомі препарату Слід уникати перерв у прийомі препарату. Не слід збільшувати дозу після пропуску препарату. Якщо пропуск у прийомі препарату становить менше 7 діб, рекомендується відновити прийом препарату в тій же дозі, на якій було перервано лікування, і далі слідувати рекомендованій схемі. При тривалому пропуску (більше 7 діб) необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняУ разі перевищення дози зростає ризик виникнення побічних ефектів, що потребує симптоматичного лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри хірургічних операціях у ротовій порожнині (включаючи видалення зубів) слід перервати терапію до повного лікування (принаймні протягом 7 днів). У разі розвитку тяжких алергічних реакцій лікар може рекомендувати прийом епінефрину. При цьому слід врахувати, що у пацієнтів, які приймають трициклічні антидепресанти, інгібітори моноамінооксидази, зростає ризик побічних ефектів на його введення аж до смерті. Клінічний досвід одночасної вакцинації та лікування препаратом ОРАЛЕЙР® відсутній. Вакцинацію можна проводити лише після консультації з лікарем. Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка Оралейр містить: Активна речовина: екстракт алергену із суміші пилку трав (їжака збірна, колосок запашний звичайний, кукіль багаторічний, тонконіг лучний, тимофіївка лучна) в рівних пропорціях 100 ІР* і 300 ІР; Допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза – 12,5 мг, кроскармелоза натрію – 2,5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг, магнію стеарат – 0,7 мг, лактози моногідрат – до 100 мг. *ІР - Індекс Реактивності біологічна одиниця стандартизації. Оралейр - таблетки під'язикові 100 ІР, 300 ІР. По 3 таблетки (100 ІР) в Алю/Алю блістері. По 28 таблеток (300 ІР) в Алі/Алі блістері. По одному блістеру кожного дозування в картонну пачку з інструкцією по застосуванню. По 30 таблеток (300 ІР) в Алі/Алі блістері. 1 або 3 блістери в пачку картонну з інструкцією із застосування.ХарактеристикаОралейр (Oralair) – препарат французької компанії Stallergenes, призначений для алерген-специфічної імунотерапії пацієнтів з підвищеною чутливістю до пилку лучних трав. Схвалення FDA засноване на результатах клінічного дослідження, в якому взяли участь 2,5 тисяч людей. У пацієнтів, які приймають лікарський засіб Оралейр, алергічна реакція знижувалася на 16-30%. Доведеними є такі біологічні зміни: поява специфічних антитіл (IgG4), що відіграють роль «блокуючих антитіл»; зниження рівня специфічних IgE у плазмі на тривалий період; зниження реактивності клітин, що у алергічної реакції; підвищення активності взаємодії між Т-лімфоцитами Th2 та Th1 і навіть Th0, що призводить до позитивної зміни продукції цитокінів (зниження IL-4 та підвищення гамма-інтерферону), що регулюють продукцію IgЕ. Крім цього, АСІТ викликає імунну відповідь, що дозволяє підтримувати імунобіологічну пам'ять протягом тривалого періоду. Ефективність АСИТ вище у випадках, коли лікування розпочато ранніх термінах захворювання.Показання до застосуванняПоказаннями до застосування препарату Оралейр є: алерген специфічна імунотерапія (АСІТ) пацієнтів з алергічною реакцією 1 типу (IgEопосередкована), що виявляється у вигляді риніту або ринокон'юнктивіту, що мають підвищену чутливість до пилку лучних трав (їжа збірна, колосок , тимофіївка лучна), підтверджену позитивними результатами при шкірному тестуванні та/або підвищеним вмістом специфічного IgE. Імунотерапію можна проводити дорослим та дітям з 5-річного віку.Протипоказання до застосуванняПротипоказання до застосування препарату Оралейр: підвищена чутливість до однієї з допоміжних речовин (див. перелік допоміжних речовин); терапія бета-блокаторами; неконтрольована або тяжка бронхіальна астма (обсяг форсованого видиху менше 70%); тяжкі імунодефіцити та аутоімунні захворювання; онкологічне захворювання; запальні захворювання слизової оболонки рота (ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю, виразки, мікози); спадкова непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа, порушенням всмоктування глюкози та галактози.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо застосування препарату Оралейр під час вагітності відсутні. Не слід розпочинати курс АСІТ під час вагітності. Якщо вагітність настала на початковому етапі лікування, слід припинити терапію. Якщо вагітність настала під час підтримуючої терапії, лікування можна продовжувати лише під ретельним наглядом лікаря. Клінічні дані про застосування Оралейру в період лактації відсутні. Не рекомендується розпочинати курс АСІТ у період грудного вигодовування. На етапі підтримуючої терапії можна продовжувати годування під ретельним наглядом лікаря. Не очікується поява якихось небажаних симптомів чи реакцій у дітей.Побічна діяПід час лікування препаратом Оралар можуть виникати як місцеві, так і загальні побічні реакції. Помірно виражені місцеві реакції (набряк у ротовій порожнині або відчуття дискомфорту в роті) можуть проявлятися у перші три дні прийому препарату та проходити самостійно без зміни схеми лікування. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, зміна смакових відчуттів, парестезія. Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт, гіперемія. З боку органу слуху: свербіж вух, закладеність вуха. З боку дихальної системи: подразнення у горлі, утруднене дихання, набряк, симптоми риніту, біль у горлі, кашель, ядуха, дисфонія. З боку шлунково-кишкового тракту: свербіж, набряк, запалення, відчуття оніміння, поколювання в ротовій порожнині, посилене слиновиділення, сухість у роті, губ, везикульозні висипання в роті, на губах, глосодинію, шлунково-кишкові розлади, запалення в тракт. З боку шкіри та підшкірних тканин: набряклість обличчя, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, екзема. Загальні розлади: втома, почуття тривоги. Пацієнт повинен повідомляти лікаря про всі побічні ефекти (у тому числі не перераховані в цій інструкції). При появі таких симптомів, як набряк у горлі, утруднене ковтання або дихання, зміна голосу слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати клінічних досліджень показали відсутність лікарської взаємодії з препаратами для симптоматичного лікування алергії (антигістамінні, стероїди). Можливий одночасний прийом симптоматичних антиалергічних препаратів (Н| - антигістаміни, кортикоїди, інгібітори дегрануляції опасистих клітин) для кращої переносимості АСІТ. Дані про можливий ризик одночасного лікування препаратом Оралейр та проведення імунотерапії іншими алергенами відсутні.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом Оралейр повинно проводитись лікарем-алергологом. У разі застосування препарату у педіатричній практиці лікар повинен мати відповідний досвід лікування дітей. Рекомендується приймати першу таблетку Оралейр під наглядом лікаря для моніторингу стану пацієнта протягом 30 хвилин. Лікування необхідно починати за 4 місяці до передбачуваного сезону цвітіння, продовжувати протягом усього сезону пилення та припиняти з його закінченням. Препарат рекомендується приймати вранці натще. Таблетку слід помістити під язик і тримати до повного розчинення (протягом як мінімум 1 хвилини), потім проковтнути. Дози та схема лікування Лікування складається з двох етапів: початкова терапія та підтримуюча терапія. 1. На початковому етапі використовують упаковку препарату з активністю 100 ІР та 300 ІР. Починають лікування з прийому 1 таблетки з активністю 100 ІР (маленький блістер). На другий день приймають 2 таблетки з активністю 100 ІР (маленький блістер). З третього по тридцятий день приймають по 1 таблетці щодня препарату з активністю 300 ІР (великий блістер). На блістерах цифри у кружках позначають дні прийому. Початковий етап триває 30 днів. Схема прийому препарату Оралейр на початковому етапі: Маленький блістер 1 день – 1 таблетка 100 ІР 2 день – 2 таблетки 100 ІР Великий блістер 3 день – 1 таблетка 300 ІР 4 день – 1 таблетка 300 ІР 5 день -1 таблетка 300 ІР 300 день – 1 таблетка 300 ІР 2. На етапі підтримуючої терапії використовують упаковку препарату з активністю 300 ІР (на упаковці вказано «Підтримуюча терапія»). З 31 дня від початку лікування та до закінчення сезону пилення приймають по 1 таблетці щодня препарату з активністю 300 ІР. Тривалість лікування Алерген специфічну імунотерапію рекомендується проводити вищезазначеними двоетапними курсами (за 4 місяці до передбачуваного сезону цвітіння до закінчення сезону цвітіння) протягом 3-5 років. За потреби лікар може призначити препарати для симптоматичного лікування алергії. Перерва у прийомі препарату Слід уникати перерв у прийомі препарату. Не слід збільшувати дозу після пропуску препарату. Якщо пропуск у прийомі препарату становить менше 7 діб, рекомендується відновити прийом препарату в тій же дозі, на якій було перервано лікування, і далі слідувати рекомендованій схемі. При тривалому пропуску (більше 7 діб) необхідно проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняУ разі перевищення дози зростає ризик виникнення побічних ефектів, що потребує симптоматичного лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри хірургічних операціях у ротовій порожнині (включаючи видалення зубів) слід перервати терапію до повного лікування (принаймні протягом 7 днів). У разі розвитку тяжких алергічних реакцій лікар може рекомендувати прийом епінефрину. При цьому слід врахувати, що у пацієнтів, які приймають трициклічні антидепресанти, інгібітори моноамінооксидази, зростає ризик побічних ефектів на його введення аж до смерті. Клінічний досвід одночасної вакцинації та лікування препаратом ОРАЛЕЙР® відсутній. Вакцинацію можна проводити лише після консультації з лікарем. Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 347,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 мл: Активна речовина: алерген із суміші пилку трав (їжака збірна, колосок запашний звичайний, тонконіг лучний, тимофіївка лучна в рівних пропорціях) 300 ІР. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 12.5 мг, кроскармеллозу натрію 2.5 мг, кремнію діоксид колоїдний 0.5 мг, магнію стеарат 0.7 мг, лактози моногідрат до 100 мг. 31 шт. - блістери Ал/Ал (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки під'язичні; круглі двоопуклі від білого до бежевого кольору з можливими вкрапленнями від світло-коричневого до темно-коричневого кольору з гравіюванням 300 на кожній стороні.Фармакотерапевтична групаОралейр являє собою екстракт алергену з суміші пилку трав (їжака збірна, колосок запашний звичайний, кукіль багаторічний, бубночка лучна, тимофіївка лучна).Клінічна фармакологіяІмунобіологічні діагностичні засоби.Показання до застосуванняАлергенспецифічна імунотерапія (АСІТ) показана пацієнтам з алергічною реакцією 1 типу (IgE опосередкована), що виявляється у вигляді риніту або ринокон'юнктивіту (середньо-важкої або важкої течії), що мають підвищену чутливість до пилку лучних трав (їжа збірна, колосок душовий тонконіг лучний, тимофіївка лучна), підтверджену позитивними результатами при шкірному тестуванні та/або підвищеним вмістом специфічного IgE. Імунотерапію можна проводити дорослим та дітям з 5-річного віку.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату; Неконтрольована та/або важка; бронхіальна астма; (обсяг форсованого видиху менше 70%); Тяжкі імунодефіцити або аутоімунні захворювання; Злоякісні новоутворення; Запальні захворювання слизової оболонки порожнини рота (ерозивно-виразкова форма червоного плоского лишаю, виразки слизової оболонки порожнини рота, мікози слизової оболонки порожнини рота); Спадкова непереносимість галактози; лактазна недостатність; Лаппа, порушення всмоктування глюкози та галактози; Терапія бета-блокаторами. Не слід розпочинати імунотерапію під час вагітності. Застосування Оралейра в період грудного вигодовування можливе після оцінки співвідношення ризику та користі.Побічна діяМожливі побічні реакції згруповані за системами та органами та за частотою виникнення: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10). нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (>1/10000 до <1/1000). Усередині кожної групи серйозні реакції наведені першими. Як будь-який лікарський засіб, Оралейр може викликати у деяких пацієнтів побічні реакції. Під час лікування можуть виникати місцеві та загальні побічні реакції. Реакції в місці застосування (наприклад, свербіж у роті та роздратування у горлі) зазвичай виникають на початку терапії, носять тимчасовий характер і з часом зменшуються. Якщо у пацієнта виникають реакції у місці застосування, то можливе проведення симптоматичної терапії (наприклад, антигістамінними препаратами). Слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря при появі наступних симптомів: сильно виражені симптоми в області горла або системні алергічні реакції (тобто швидкий розвиток реакцій на шкірних покривах та/або слизових оболонках, утруднене дихання, постійні болі в животі, падіння артеріального) тиску та/або пов'язані з цим симптоми). Лікування може бути відновлено лише після консультації лікаря. Інфекційні захворювання: часто – назофарингіт, риніт; нечасто – оральний герпес, отит. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – збільшення лімфатичних вузлів. З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість, оральний алергічний синдром. Порушення психіки: нечасто - депресія. З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; нечасто - зміна смакових відчуттів,; сонливість,; запаморочення; рідко -; тривожність. З боку органу зору: часто - свербіж в очах, кон'юнктивіт, сльозотеча; нечасто – почервоніння очей, набряк очей, синдром 'сухого ока'. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – свербіж вух; нечасто - дискомфорт у сфері вуха. З боку судин: рідко – почервоніння. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто роздратування у горлі; часто - астма, ;алергічний риніт ;(закладеність носа, чхання, нежить, дискомфорт у носі), кашель, біль у ділянці ротоглотки, набряк глотки, закладеність носових пазух, диспное, дисфонія, сухість горла, пухирі в ділянці ротоглотки, дискомфорт у ділянці ротоглотки; нечасто - оніміння у горлі, почуття стиснення у горлі, хрипи, набряк гортані. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – свербіж у порожнині рота; часто - біль у животі, ;діарея, ;блювота, набряк ротової порожнини, свербіж язика, набряк губ, парестезія порожнини рота, ;диспепсія, набряк язика, оральна гіпестезія, ;стоматит, свербіж губ, дискомфорт в області рота, ; печіння рота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, порушення ковтання; нечасто - біль у порожнині рота, ;гінгівіт, ;хейліт, гастрит, ;глосит, збільшення слинних залоз, гастроезофагеальний рефлюкс, порушення в області язика (клінічні ознаки алергічної реакції в області язика, пов'язані з місцевим вивільненням ;гістаміну), підвищене слино; виразковий стоматит, біль у ділянці стравоходу, набряк м'якого піднебіння, порушення в ділянці рота (клінічні ознаки алергічної реакції в ділянці рота, пов'язані з місцевим вивільненням ;гістаміну),біль при ковтанні, відрижка. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто -; кропив'янка, свербіж, атопічний дерматит; нечасто - набряк Квінке, висип, акне; рідко – набряк особи. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – дискомфорт у ділянці грудей; нечасто - почуття стиснення в горлі, астенія, грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – збільшення кількості еозинофілів. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляції: рідко – схильність до механічного пошкодження шкіри. У клінічних дослідженнях за участю дорослих пацієнтів було виявлено скорочення кількості побічних ефектів при лікуванні на другий та третій сезон цвітіння порівняно з першим сезоном. Побічні дії при застосуванні у дітей та підлітків Наступні побічні ефекти зустрічаються у дітей та підлітків частіше, ніж у дорослих: дуже часто – кашель, назофарингіт, набряк ротової порожнини; часто - оральний алергічний синдром, ;хейліт, ;глосит, почуття стиснення в горлі, дискомфорт в області вуха. Крім того, у дітей та підлітків були зареєстровані такі побічні реакції: часто – тонзиліт, бронхіт; нечасто – біль у грудях. Додаткові побічні ефекти, виявлені в процесі застосування у дітей, підлітків та дорослих (постреєстраційний досвід застосування, частота виникнення невідома): загострення астми, системна алергічна реакція, еозинофільний; езофагіт. Про випадки передозування Оралейром не повідомлялося. У разі перевищення дозування препарату зростає ризик виникнення побічних реакцій, включаючи важкі місцеві та системні реакції. У разі виникнення серйозних симптомів, таких як набряк Квінке, утруднення ковтання, утруднене дихання, зміна голосу, почуття сором'язливості в області шиї слід негайно звернутися до лікаря. Побічні реакції, що виникають при перевищенні запропонованої дози, вимагають симптоматичного лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиРезультати клінічних досліджень показали відсутність лікарської взаємодії із препаратами для симптоматичного лікування алергії (антигістамінні препарати, стероїди). Дані про можливий ризик одночасного лікування Оралейром та проведення імунотерапії іншими алергенами відсутні. Слід дотримуватися обережності при призначенні та проведенні специфічної імунотерапії пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти та інгібітори моноаміноксидази, так як застосування епінефрину для купування можливих алергічних реакцій у таких пацієнтів може призвести до небезпечних для життя побічних дій. Клінічний досвід одночасної вакцинації та лікування Оралейром відсутній. Вакцинацію можна проводити без перерви лікування лише після консультації з лікарем.Спосіб застосування та дозиЛікування Оралейром має бути прописане та розпочате лікарем, який має відповідну підготовку та досвід лікування алергічних захворювань. У разі застосування препарату у педіатричній практиці лікар повинен мати відповідний досвід лікування дітей. Рекомендується приймати першу таблетку під наглядом лікаря для проведення моніторингу стану пацієнта протягом 30 хвилин. Таблетку препарату поміщають під язик і розсмоктують до повного розчинення (протягом щонайменше 1 хвилини), потім проковтують. Препарат рекомендується приймати натще протягом дня. Дози та схема лікування Лікування складається з двох етапів: початкова терапія (починаючи з трьох днів нарощування дози) та підтримуюча терапія. Початкова терапія відповідає першому місяцю лікування Оралейром 100 ІР та 300 ІР. Схема прийому препарату на початковому етапі: з маленького блістера: 1 день 1 таблетка 100 ІР 2 день 2 таблетки 100 ІР з 3 по 30 день приймають щоденно по 1 таблетці препарату з активністю 300 ІР. З другого місяця переходять на етап підтримуючої терапії та приймають 1 таблетку препарату з активністю 300 ІР на день до кінця сезону пилення. Алергенспецифічну імунотерапію рекомендується проводити вищезазначеними двоетапними курсами (починаючи за 4 місяці до передбачуваного сезону цвітіння та продовжуючи до закінчення сезону цвітіння) протягом 3-5 років. Довгострокове дослідження показало, що після проведення АСІТ за рекомендованою схемою протягом 3 років поспіль, ефект зберігається в наступному сезоні за відсутності лікування. Якщо при проведенні лікування покращення не настало в період першого сезону цвітіння, лікування продовжувати недоцільно. Якщо перепустка в прийомі препарату становить менше 7 діб, можна продовжувати лікування без змін. При перепустці понад 7 діб рекомендується продовжувати лікування під наглядом лікаря. Застосування у дитячому віці: безпека та ефективність лікування у дітей віком до 5 років не встановлені. Рекомендовані дози препарату для дітей старше 5 років і підлітків ті самі, що й для дорослих.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри хірургічних операціях у ротовій порожнині, включаючи видалення зубів, слід перервати терапію до повного лікування (але принаймні протягом 7 днів). У разі розвитку важких алергічних реакцій лікар може рекомендувати застосування епінефрину. При цьому слід врахувати, що у пацієнтів, які приймають трициклічні антидепресанти, інгібітори моноаміноксидази зростає ризик побічних ефектів на введення епінефрину аж до летального результату. Було повідомлено про випадки виникнення еозинофільного; езофагіт, пов'язаного з сублінгвальною імунотерапією. Якщо при лікуванні препаратом виникають тяжкі або стійкі симптоми з боку верхнього відділу травної системи, що включають порушення ковтання або болю в грудях, терапію Оралейром слід перервати та звернутися до лікаря. Лікування може бути відновлено лише після консультації лікаря. Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для ротової порожнини, флакон з розпилювачем 20 г Лізати лактобактерій, екстракт із листя чорної смородини, екстракт із кореня бадану товстолистого, цинку сульфат, м'ятну олію.ХарактеристикаСпрей "ОРАЛГІН Імуно" - засіб гігієни порожнини рота. Дія спрею засноване на поєднанні імуномодуляторів мікробного та рослинного походження. Такий склад суттєво відрізняє спрей «ОРАЛГІН Імуно» від інших засобів для ротової порожнини та горла.Властивості компонентівЛізати лактобактерій Містять короткі пептиди, вільні амінокислоти, моносахариди (глюкоза, галактоза), кілька летких жирних кислот, велика кількість вітамінів (С, РР, групи В, фолієву кислоту) і самі бактерії, розщеплені під дією гідролізу до дрібних «осколків» - фракцій цит , клітинних стінок (пептидогліканів) Екстракт із листя чорної смородини Є джерелом вітамінів, калію, заліза, кальцію, йоду та багатьох інших поживних елементів, і маючи хороші протимікробні властивості, екстракт листя чорної смородини зміцнює імунну систему і може бути корисним для людей, що часто хворіють, як дорослих, так і дітей. Фітонциди дають прекрасний терапевтичний ефект при грипі, ГРВІ або застуді. Екстракт з кореня бадану товстолистого Кореневища містять до 28% дубильних речовин групи пірогалоло, поліфеноли, ізокумарин бергенін. Препарати бадану мають кровоспинні, в'яжучі, протизапальні та протимікробні властивості. Цинку сульфат Іони цинку коагулюють білки з утворенням альбумінатів і мають в'яжучу, підсушуючу, антисептичну, імуномодулюючу дію. М'ятна олія Пари м'ятної олії мають протимікробні властивості, особливо виражені щодо золотистого стафілококу і ряду спороутворюючих бактерій. Азулени м'ятної олії мають протизапальну та капіляро зміцнюючу дію.ІнструкціяУ вигляді зрошення 2-3 і більше разів на добу, після їди або в проміжках між їдою. Перед використанням зніміть з флакона захисний ковпачок. Натиснути 2-3 рази для того, щоб розчин надійшов у розпилювач і виділився у вигляді стабільного струменя, спрямовуючи розпилювач у різні боки. Після нанесення спрею на слизову оболонку бажано не ковтати слину якомога довше. При обробці слизових оболонок порожнини рота необхідно утримувати препарат у роті не менше 3-х хвилин.РекомендуєтьсяГігієна порожнини рота та горла, як дезодоруючий засіб для порожнини рота.Умови відпустки з аптекБез рецепта
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для ротової порожнини, флакон з розпилювачем 20 г Sorbitol, oleum hippophaes, calendula officinalis, flower extract, PEG-40 hydrogenated castrol oil, methyl paraben, citrus bergamia oil, butyl hydroxitoluene, propylene glycol.ХарактеристикаСпрей «ОРАЛГІН» - засіб гігієни ротової порожнини, що містить олії обліпихи, календули та бергамоту, які в комплексі є ефективним засобом профілактики захворювань порожнини рота. Компоненти засобу надають щадні вплив на слизову оболонку порожнини рота, захищають від сухості і мають легкий протизапальний ефект.Властивості компонентівОлія обліпихи У обліпиховій олії міститься комплекс речовин, що надають виражену бактерицидну, протизапальну дію та потужну ранозагоювальну дію. Олію обліпихи здавна застосовують зовнішньо для лікування таких захворювань як тонзиліт, фарингіт, ларингіт, синусит, гайморит, назофарингіти. Крім того, масло обліпихи є дуже ефективним засобом у лікуванні стоматиту, гінгівіту, пародонтозу, пародонтиту, пульпіту, періодонтиту. Олія календули Фармакологічна активність календули обумовлена каротиноїдами та флавоноїдами. При місцевому застосуванні препарати календули мають протизапальну, антимікробну дію. Встановлено противірусну активність препаратів календули при місцевому застосуванні. Препарати календули прискорюють процеси регенерації тканин, прискорюють ріст і покращують якість грануляцій, сприяють швидшій епітелізації та формуванню ніжнішого рубця. Олія бергамота Лікувальні властивості бергамоту визначаються наявністю високих антисептичних властивостей, що дозволяє використовувати його при інфікуванні шкіри, вірусних захворюваннях, запальних процесах. Масло є також прекрасним жарознижувальним, протигрибковим, седативним, антиспазматичним, антистресовим засобом.ІнструкціяУ вигляді зрошення 2-3 і більше разів на добу, після їди або в проміжках між їдою. Перед використанням зніміть з флакона захисний ковпачок. Натиснути 2-3 рази для того, щоб розчин надійшов у розпилювач і виділився у вигляді стабільного струменя, спрямовуючи розпилювач у різні боки. Після нанесення спрею на слизову оболонку бажано не ковтати слину якомога довше. Після використання аплікатора слід сполоснути теплою водою. Перед використанням збовтувати.РекомендуєтьсяГігієна порожнини рота та горла, як дезодоруючий засіб для порожнини рота.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: активна речовина: бензидаміну гідрохлорид – 0,150 г; допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат - 0,100 г, етанол (96%) - 10,000 г, гліцерин (гліцерол) - 5,000 г, ароматизатор м'яти перцевої 27198/14 - 0,100 г, натрію сахаринат - 0,0 0,005 г, натрію гідрокарбонат - 0,002 г, барвник хіноліновий жовтий 70 (Е 104) - 0,002 г, індиготин 85% (Е 132) - 0,0001 г, вода очищена - до 100,0 мл. По 120 або 240 мл розчину у флакон з темного скла, закритий кришкою, що нагвинчується, з алюмінію з кільцем, що запечатує. До флакона додається склянка з поліпропілену, що має градуювання 15 мл і 30 мл. Кожен флакон разом із градуйованим стаканчиком та інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий розчин жовто-зеленого кольору, з ароматом м'яти перцевої.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні добре всмоктується через слизові оболонки та швидко проникає у запалені тканини, виявляється у плазмі крові у кількості недостатній для отримання системних ефектів. Виводитися в основному нирками і через кишечник у вигляді метаболітів або продуктів кон'югації.ФармакодинамікаБензидаміну гідрохлорид – нестероїдний протизапальний засіб, похідний індазолу, без карбоксильної групи. Відсутність карбоксильної групи надає наступні особливості: бензидамін є слабкою основою (тоді як більшість НПЗП слабкі кислоти), має високу ліпофільність, по градієнту pH добре проникає в осередок запалення (де pH нижче) і накопичується в терапевтичних концентраціях. Має протизапальну та місцеву знеболювальну дію, має антисептичну (проти широкого спектру мікроорганізмів), а також протигрибкову дію. Протизапальна дія препарату обумовлена зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран внаслідок гальмування синтезу та інактивації простагландинів, гістаміну, брадикініну, цитокінів, факторів комплементу та інших неспецифічних ендогенних факторів, що "пошкоджують". Бензидамін пригнічує продукцію прозапальних цитокінів, особливо фактора некрозу пухлини-α (ФНП-α), меншою мірою інтерлейкіну-1β (IL-1β). Основною особливістю бензидаміну є те, що, як слабкий інгібітор синтезу простагландинів, він демонструє потужне інгібування прозапальних цитокінів. З цієї причини бензидамін може класифікуватися як цитокін-переважний протизапальний препарат. Місцевоанестезуюча дія бензидаміну пов'язана зі структурними особливостями його молекули, подібною до місцевих анестетиків. Аналгетичну дію обумовлено непрямим зниженням концентрації біогенних амінів, що володіють альгогенними властивостями, та збільшенням порога больової чутливості рецепторного апарату; бензидамін також блокує взаємодію брадикініну з тканинними рецепторами, відновлює мікроциркуляцію та знижує больову чутливість у вогнищі запалення. Бензидамін має антибактеріальну дію за рахунок швидкого проникнення через мембрани мікроорганізмів з подальшим пошкодженням клітинних структур, порушенням метаболічних процесів та лізосом клітини. Має протигрибкову дію щодо 20 штамів Candida albicans і non-albicans штамів, викликаючи структурні модифікації клітинної стінки грибів та їх метаболічних ланцюгів, таким чином, перешкоджаючи їх репродукції.Показання до застосуванняСимптоматична терапія больового синдрому запальних захворювань порожнини рота та ЛОР-органів (різної етіології): фарингіт, ларингіт, тонзиліт; гінгівіт, глосит, пародонтоз, стоматит (в т.ч. після променевої та хіміотерапії); калькульозне запалення слинних залоз; після лікування чи видалення зубів; після оперативних втручань та травм (тонзилектомія, переломи щелепи); кандидоз слизової оболонки ротової порожнини (у складі комбінованої терапії). При інфекційно-запальних захворюваннях, що потребують системного лікування, препарат ОРАЛСЕПТ використовується у складі комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до бензидаміну або інших компонентів препарату. Дитячий вік віком до 12 років. З обережністю: Підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів. Бронхіальна астма (зокрема в анамнезі).Вагітність та лактаціяДаних щодо дослідження на тваринах щодо ефектів під час вагітності та в період грудного вигодовування недостатньо, а адекватних та строго контрольованих досліджень у вагітних жінок не проведено, крім того, невідомо чи проникає бензидамін у грудне молоко, отже, потенційний ризик для людини не може. бути визначено. При вагітності та в період грудного вигодовування препарат ОРАЛСЕПТ® застосовується тільки після консультації з лікарем, у разі, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяМісцеві реакції: сухість у роті, відчуття оніміння, печіння у ротовій порожнині. Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості, включаючи висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янку, фотосенсибілізацію, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції. Інші: ларингоспазм. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося. Не встановлено фармацевтичної несумісності препарату ОРАЛСЕПТ з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиЗастосовується місцево. 1 доза розчину становить 15 мл (мірна склянка додається). Дорослим, хворим на літній вік і дітям старше 12 років призначають для полоскання горла або порожнини рота по 1 дозі 2-3 рази на день. Застосовувати нерозбавлений розчин. Якщо при застосуванні розчину виникає відчуття печіння, розчин слід попередньо розбавити водою (15 мл препарату та 15 мл води змішати, використовуючи мірну склянку). Курс лікування: при запальних захворюваннях порожнини рота та глотки: від 4 до 15 днів; при одонто-стоматологічній патології: від 6 до 25 днів; після оперативних втручань та травм (тонзилектомія, переломи щелепи): від 4 до 7 днів. Вказівки щодо застосування: розчин використовують для полоскання ротової порожнини або горла протягом 20-30 секунд, а потім спльовують; розчин не можна ковтати. При застосуванні препарату протягом тривалих термінів (більше 7 днів) потрібна консультація лікаря.ПередозуванняНаразі про випадки передозування препаратом ОРАЛСЕПТ не повідомлялося. Однак відомо, що бензидамін при випадковому попаданні всередину у високій дозі (у сотні разів перевищує терапевтичну), особливо у дітей, може викликати збудження, судоми, тремор, підвищене потовиділення, атаксію та блювання. Таке гостре передозування потребує негайного промивання шлунка, відновлення водноелектролітного балансу, симптоматичного лікування, адекватної гідратації. Якщо Ви прийняли дозу більше рекомендованої, прополощіть рот достатньою кількістю води, при появі побічних реакцій зверніться до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату ОРАЛСЕПТ ® можливий розвиток реакцій гіперчутливості. У цьому випадку рекомендується припинити лікування та проконсультуватися з лікарем, для призначення відповідної терапії. За наявності виразкового ураження слизової оболонки ротоглотки пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються протягом більше трьох днів. Застосування препарату ОРАЛСЕПТ не рекомендується у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів. Препарат ОРАЛСЕПТ® слід використовувати з обережністю у пацієнтів з бронхіальною астмою, оскільки в даному випадку можливий розвиток бронхоспазму. Слід уникати влучення розчину в очі. При попаданні розчину у вічі промийте їх великою кількістю води. Слід звернути увагу спортсменів та водіїв, що у складі препарату присутній етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем, виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій або на інший вид діяльності, що потребує підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза: Активна речовина: бензідаміну гідрохлорид 0.255 мг. Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат - 0.17 мг, етанол 96% - 17 мг, гліцерол (гліцерин) - 8.5 мг, ароматизатор м'яти перцевої 27198/14 - 0.17 мг, натрію сахаринат - 0.0408 мг, 0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,000,0 , барвник хіноліновий жовтий 70 (Е104) – 0.0034 мг, барвник індиготин 85% (Е132) – 0.00017 мг, вода очищена – до 170 мкл. 30 мл (176 доз) - контейнери пластикові (1) з дозатором і наконечником, що складається - пачки картонні.Опис лікарської формиСпрей для місцевого застосування дозований; у вигляді прозорого розчину жовто-зеленого кольору, з ароматом м'яти перцевої.Фармакотерапевтична групаБензидаміну гідрохлорид - НПЗЗ, похідне індазолу, без карбоксильної групи. Відсутність карбоксильної групи надає такі особливості: бензидамін є слабкою основою (тоді як більшість НПЗП слабкі кислоти), має високу ліпофільність, по градієнту pH добре проникає в осередок запалення (де рН нижче) і накопичується в терапевтичних концентраціях. Чинить протизапальну та місцеву знеболювальну дію, має антисептичну (проти широкого спектру мікроорганізмів), а також протигрибкову дію. Протизапальна дія препарату обумовлена зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран внаслідок гальмування синтезу та інактивації простагландинів, гістаміну, брадикініну, цитокінів, факторів комплементу та інших неспецифічних ендогенних ушкоджуючих факторів. Бензидамін пригнічує продукцію прозапальних цитокінів, особливо фактора некрозу пухлини-альфа (ФНОα), меншою мірою інтерлейкіну-1β (IL-1β). Основною особливістю бензидаміну є те, що, як слабкий інгібітор синтезу простагландинів, він демонструє потужне інгібування прозапальних цитокінів. З цієї причини бензидамін може класифікуватися як цитокін-переважний протизапальний препарат. Місцевоанестезуюча дія бензидаміну пов'язана зі структурними особливостями його молекули, подібною до місцевих анестетиків. Аналгетичну дію обумовлено непрямим зниженням концентрації біогенних амінів, що володіють альгогенними властивостями, та збільшенням порога больової чутливості рецепторного апарату; бензидамін також блокує взаємодію брадикініну з тканинними рецепторами, відновлює мікроциркуляцію та знижує больову чутливість у вогнищі запалення. Бензидамін має антибактеріальну дію за рахунок швидкого проникнення через мембрани мікроорганізмів з подальшим пошкодженням клітинних структур, порушенням метаболічних процесів та функції лізосом клітини. Має протигрибкову дію щодо 20 штамів Candida albicans і Candida non-albicans, викликаючи структурні модифікації клітинної стінки грибів та їх метаболічних ланцюгів, таким чином, перешкоджаючи їх репродукції.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні добре всмоктується через слизові оболонки та швидко проникає у запалені тканини. Виявляється в плазмі у кількості, недостатній для отримання системних ефектів. Виводиться переважно нирками і через кишечник у вигляді метаболітів або продуктів кон'югації.Клінічна фармакологіяНПЗЗ для місцевого застосування в ЛОР-практиці та стоматологіїПоказання до застосуванняСимптоматична терапія больового синдрому запальних захворювань порожнини рота та ЛОР-органів (різної етіології): фарингіт, ларингіт, тонзиліт; гінгівіт, глосит, пародонтоз, стоматит (в т.ч. після променевої та хіміотерапії); калькульозне запалення слинних залоз; після лікування чи видалення зубів; після оперативних втручань та травм (тонзилектомія, переломи щелепи); кандидоз слизової оболонки ротової порожнини (у складі комбінованої терапії). При інфекційно-запальних захворюваннях, що потребують системного лікування, препарат Оралсепт® використовується у складі комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняДитячий вік до 3-х років; підвищена чутливість до бензидаміну або інших компонентів препарату. З обережністю: підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ; бронхіальна астма (зокрема в анамнезі).Вагітність та лактаціяДаних щодо дослідження на тваринах щодо ефектів при вагітності та в період грудного вигодовування недостатньо, адекватні та строго контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводилися, крім того, невідомо, чи проникає бензидамін у грудне молоко, отже, потенційний ризик для людини не може бути визначений . При вагітності та в період грудного вигодовування препарат Оралсепт® застосовується тільки після консультації з лікарем, у разі, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Застосування у дітей Застосування препарату у дітей віком до 3 років протипоказане.Побічна діяМісцеві реакції: ;сухість у роті, почуття оніміння, печіння в ротовій порожнині. Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості, включаючи шкірні висипання, свербіж шкіри, кропив'янку, фотосенсибілізацію, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції. Інші: ;ларингоспазм. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія не вивчалася. Не встановлено фармацевтичної несумісності препарату Оралсепт® з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиЗастосовується місцево. Одна доза спрею відповідає 1 натисканню. Одна доза відповідає одному вдиху та еквівалентна 0.17 мл розчину. Дорослим та дітям старше 12 років; призначають по 4-8 доз 2-6 разів на добу; ;дітям віком 3-6 років; - по 1 дозі на 4 кг маси тіла (максимально - 4 дози) 2-6 разів на добу; ;дітям віком 6-12 років; - по 4 дози 2-6 разів на добу. Курс лікування при ;запальних захворюваннях порожнини рота і глотки; - від 4 до 15 днів; при; одонто-стоматологічної патології; - від 6 до 25 днів; ;після оперативних втручань і травм (тонзилектомія, переломи щелепи) ;- від 4 до 7 днів. При застосуванні препарату протягом тривалого часу потрібна консультація лікаря. Інструкція із застосування 1. Утримуючи флакон вертикально, підняти насадку ковпачка під кутом 90° до флакона. 2. Ввести насадку в ротову порожнину і натиснути на ковпачок кілька разів, відповідно до рекомендованої дози. Період між двома натисканнями має бути не менше ніж 5 сек. 3. Повернути насадку у початкове положення. Увага: перед першим застосуванням слід кілька разів натиснути на розпилювач, направивши його у повітря. Не перевищуйте рекомендовану дозу. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем.ПередозуванняНаразі про випадки передозування препарату Оралсепт® не повідомлялося. Однак відомо, що бензидамін при випадковому попаданні всередину у високій дозі (у сотні разів перевищує терапевтичну), особливо у дітей, може викликати збудження, судоми, тремор, підвищене потовиділення, атаксію та блювання. Лікування: гостре передозування вимагає негайного промивання шлунка, відновлення водно-електролітного балансу, проведення симптоматичної терапії, адекватної регідратації. Якщо пацієнт прийняв більшу рекомендовану дозу, слід прополоскати рот достатньою кількістю води. При появі побічних реакцій слід звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату Оралсепт® можливий розвиток реакцій гіперчутливості. У цьому випадку рекомендується припинити лікування та проконсультуватися з лікарем для призначення відповідної терапії. За наявності виразкового ураження слизової оболонки ротоглотки пацієнту слід звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються протягом 3 днів. Застосування препарату Оралсепт® не рекомендується у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. Препарат Оралсепт® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з бронхіальною астмою, т.к. можливий розвиток бронхоспазму. Слід уникати попадання спрею у вічі. При попаданні спрею у вічі необхідно промити їх великою кількістю води. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність до керування автомобілем та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, або інших видів діяльності, що потребують підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: кандесартану цілексетил 16 мг, гідрохлортіазид 12.5 мг. Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 15 мг, повідон-К30 – 16 мг, кармелоза кальцію – 6.6 мг, полоксамер 188 – 1 мг, целюлоза мікрокристалічна – 72 мг, лактози моногідрат – 177.6 мг, фарбник заліза. , магнію стеарат – 3.2 мг. 5 штук. - блістери (6) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки світло-рожевого кольору, двоопуклі, капсулоподібні, з ризиком на обох сторонах; на одній стороні гравіювання "C" та "16" по різні боки ризику.Фармакотерапевтична групаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. Гідрохлортіазид - тіазидний діуретик, що пригнічує активну реабсорбцію натрію, в основному в дистальних відділах ниркових канальців та посилює виділення іонів натрію, хлору та води. Виділення калію та магнію нирками посилюється залежно від дози, тоді як кальцій починає реабсорбуватися у більших кількостях, ніж раніше. Гідрохлортіазид зменшує об'єм плазми та позаклітинної рідини, зменшує інтенсивність транспорту крові серцем, знижує АТ. Під час тривалого лікування гіпотензивний ефект розвивається за рахунок розширення артеріол. При тривалому застосуванні гідрохлортіазиду зменшується ризик серцево-судинних захворювань та смертність. Кандесартан і гідрохлортіазид надають підсумовану гіпотензивну дію. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування кандесартану/гідрохлоротіазиду спричиняє ефективне та тривале зниження артеріального тиску без збільшення ЧСС. Ортостатична артеріальна гіпотензія при першому прийомі препарату не спостерігається, після закінчення лікування артеріальна гіпертензія не посилюється. Після одноразового прийому кандесартану/гідрохлоротіазиду основний гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин. Застосування препарату 1 раз на добу ефективно та м'яко знижує АТ протягом 24 годин з незначною різницею між максимальним та середнім ефектом дії. При тривалому лікуванні стабільне зниження артеріального тиску настає протягом 4 тижнів після початку прийому препарату і може підтримуватись при тривалому курсі лікування. У клінічних дослідженнях частота розвитку побічних ефектів, особливо кашлю, була рідше при застосуванні кандесартану/гідрохлоротіазиду, ніж при прийомі комбінації інгібіторів АПФ з гідрохлортіазидом. В даний час відсутні дані про застосування кандесартану/гідрохлоротіазиду у пацієнтів з нирковою недостатністю, нефропатією, зниженою функцією лівого шлуночка, гострою серцевою недостатністю та інфарктом міокарда. Ефективність кандесартану/гідрохлоротіазиду не залежить від статі та віку.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Кандесартан. При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилекситил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для вживання становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. C max у плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому таблетованої форми препарату. При збільшенні дози в межах, що рекомендуються, концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vd кандесартан становить 0.1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид швидко всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить приблизно 70%. Супутній прийом їжі збільшує всмоктування приблизно 15%. Біодоступність може бути знижена у пацієнтів із серцевою недостатністю та вираженими набряками. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 60%. Видимий Vd становить приблизно 0.8 л/кг. Метаболізм та виведення Кандесартан. Кандесартан в основному виводиться з організму нирками і через кишечник з жовчю в незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується в печінці. T1/2 становить приблизно 9 год. Кумуляції кандесартану в організмі немає. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0.37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0.19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться з сечею у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид не метаболізується та виділяється практично повністю у вигляді активної форми препарату шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції у проксимальному відділі нефрону. T1/2 становить близько 8 год і не змінюється при сумісному прийомі з кандесартаном. Приблизно 70% дози, прийнятої внутрішньо, виводиться нирками протягом 48 годин. При застосуванні комбінації препаратів не виявлено додаткового накопичення гідрохлортіазиду порівняно з монотерапією. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Кандесартан. У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50% та 80%, відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак, гіпотензивний ефект і частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану/гідрохлоротіазиду не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як T1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або що знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 110% відповідно, а Т1/2 збільшувався у 2 рази. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%. Гідрохлортіазид. Т1/2 більш тривалий у пацієнтів із нирковою недостатністю.Клінічна фармакологіяКомбінований антигіпертензивний препарат. Антагоніст рецепторів ангіотензину II+діуретик.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показано комбіновану терапію.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану, гідрохлортіазиду та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду; первинний гіперальдостеронізм; подагра; тяжке порушення функції нирок (ШКФ <30 мл/хв/1.73 м2); тяжке порушення функції печінки; холестаз; рефрактерна гіпокаліємія; гіперкальціємія; стан після трансплантації нирки; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років; одночасне застосування з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2); непереносимість лактози; дефіцит лактази; синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції З обережністю: одночасне застосування з іншими гіпотензивними препаратами, калійнесберігающими діуретиками, амфотерицином, карбеноксолоном, препаратами пеніциліну G натрію, похідними саліцилової кислоти, серцевими глікозидами, антиаритмічними препаратами, препаратами літію, НПВП бета, амантадином, цитотоксичними препаратами, кортикостероїдами, АКТГ, барбітуратами, загальними анестетиками, епінефрином, йодовмісними препаратами, алкоголем; порушення функції нирок (КК>30 мл/хв), недостатність функції печінки; тяжка хронічна недостатність; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; гемодинамічно значущий стеноз аортального та/або мітрального клапана; ІХС; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;зменшення ОЦК; цукровий діабет; цереброваскулярні захворювання; гостра міопія; закритокутова глаукома; системна червона вовчанка; одночасне застосування з алкоголем.Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс Н протипоказаний до застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. Пацієнтки, які приймають препарат, повинні бути попереджені до планування вагітності, щоб вони змогли перейти на альтернативну терапію з доведеним профілем безпеки для застосування при вагітності. У разі діагностування вагітності терапія препаратом має бути негайно припинено. Засоби, що впливають на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода та/або негативно впливати на новонародженого аж до смертельного результату при застосуванні препарату при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричинити порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (порушення функції нирок, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Досвід застосування гідрохлортіазиду при вагітності обмежений. Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи механізм дії гідрохлортіазиду, його застосування при вагітності може викликати порушення фетоплацентарного кровообігу та небажані ефекти у плода та новонародженого у вигляді жовтяниці, порушень водно-електролітного балансу та тромбоцитопенії. Невідомо, чи виділяється кандесартан із грудним молоком у людини. Кандесартан виділяється з молоком щурів. Гідрохлортіазид виділяється із грудним молоком. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.Побічна діяВизначення частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0.1%, але менше 1%; рідко – не менше 0.01%, але менше 0.1%; дуже рідко (включаючи окремі повідомлення) – менше 0.01%. Кандесартан З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія. З боку нервової системи: часто – запаморочення; дуже рідко – головний біль. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку дихальної системи: дуже рідко – кашель. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність (див. розділ "Особливі вказівки"). Гідрохлоротіазид З боку системи крові: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, пригнічення функції кісткового мозку, гемолітична анемія, зниження гемоглобіну. З боку імунної системи: рідко – анафілактична реакція. З боку обміну речовин: часто – гіперглікемія, гіперурикемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія. З боку нервової системи: часто – запаморочення, вертиго; рідко – порушення сну, тривожність, депресія, парестезія. З боку органу зору: рідко – зниження чіткості зору, гостра міопія, гостра закритокутова глаукома. З боку серцево-судинної системи: нечасто – постуральна гіпотензія; рідко – аритмія, васкуліт. З боку дихальної системи: рідко – респіраторний дистрес-синдром, пневмоніт, набряк легенів. З боку травної системи: нечасто – анорексія, втрата апетиту, запор, діарея, подразнення слизової оболонки шлунка; рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висипання, кропив'янка, реакція фотосенсибілізації; рідко – токсичний епідермальний некроліз, еритематозоподібні реакції, рецидив шкірного еритематозу. З боку кістково-м'язової системи: рідко – м'язовий спазм. З боку сечовидільної системи: часто – глюкозурія; рідко – порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит. Інші: часто – слабкість, підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів у плазмі крові; рідко – лихоманка, підвищення концентрації креатиніну, сечовини у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиУ фармакокінетичних дослідженнях було вивчено одночасне застосування кандесартану/гідрохлортіазиду з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значущого лікарського взаємодії виявлено був. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетилсаліцилова кислота більше 3 г на добу, можливе зменшення гіпотензивної дії кандесартану. Одночасне застосування кандесартану/гідрохлоротіазиду з іншими антигіпертензивними засобами посилює гіпотензивний ефект. Подвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан/гідрохлортіазид та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Кандесартан/гідрохлортіазид не слід застосовувати одночасно з аліскіреном або аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушенням функції нирок (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептидилпептидази 4 типу (наприклад, віллдагліптин) можливе підвищення ризику набряку Квінке. Дія гідрохлортіазиду, що призводить до втрати калію, може посилюватись іншими засобами, що призводять до втрати калію та гіпокаліємії (наприклад, діуретики, проносні, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G натрій, похідні саліцилової кислоти). Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалієм. Гіпокаліємія та гіпомагніємія, спричинені прийомом діуретичних препаратів, привертають до розвитку кардіотоксичного ефекту серцевих глікозидів та антиаритмічних препаратів. При прийомі кандесартану/гідрохлоротіазиду паралельно з такими препаратами потрібен контроль вмісту калію в плазмі. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при використанні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Діуретичний, натрійуретичний та гіпотензивний ефекти гідрохлортіазиду зменшуються при одночасному застосуванні НПЗЗ. Всмоктування гідрохлортіазиду зменшується при застосуванні колестиполу, колестираміну. Дія недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину) може бути посилена гідрохлортіазидом. Тіазидні діуретики можуть викликати підвищення вмісту кальцію в плазмі у зв'язку зі зменшенням його екскреції. При необхідності застосування харчових добавок або вітаміну D, що містять кальцій, слід контролювати вміст кальцію в плазмі крові і при необхідності коригувати дозу. Тіазидні діуретики посилюють гіперглікемічну дію бета-адреноблокаторів та діазоксиду. Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біперидин) можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків через зниження моторики ШКТ. Тіазидні діуретики можуть збільшити ризик несприятливої дії амантадину. Тіазидні діуретики здатні уповільнити виведення цитостатичних препаратів (таких як циклофосфамід, метотрексат) з організму та посилити їхню мієлопригнічуючу дію. Ризик гіпокаліємії може збільшитись при одночасному прийомі кортикостероїдів або АКТГ. На фоні застосування препарату Ордіс Н можливе збільшення частоти розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії при вживанні алкоголю, застосування барбітуратів або загальних анестетиків. При лікуванні тіазидними діуретиками можливе зниження толерантності до глюкози, у зв'язку з чим може бути потрібним підбір дози гіпоглікемічних препаратів (в т.ч. інсуліну). Гідрохлортіазид може зменшити вплив судинозвужувальних амінів (наприклад, епінефрину). Гідрохлортіазид може збільшити ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо в поєднанні з великими дозами йодованого наповнювача. Значної взаємодії гідрохлортіазиду з їжею не виявлено.Спосіб застосування та дозиОрдис Н® слід приймати внутрішньо 1 раз на добу незалежно від їди. Рекомендована доза – 1 таблетка 1 раз на добу. Рекомендується титрувати дозу кандесартану перед переведенням пацієнта з монотерапії гідрохлортіазидом на терапію препаратом Ордісс Н®. При необхідності пацієнтів переводять з монотерапії препаратом Ордісс на терапію препаратом Ордісс Н. Основний гіпотензивний ефект досягається, як правило, у перші 4 тижні після початку лікування. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким або помірним порушенням ниркової функції (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) рекомендується титрування дози. Препарат Ордісс Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК<30 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня тяжкості рекомендується титрування дози. Препарат Ордісс Н протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом. Пацієнти зі зниженим ОЦК: для пацієнтів з ризиком гіпотензії, наприклад, для пацієнтів зі зниженим ОЦК, рекомендується титрування дози кандесартану (за допомогою монотерапії препаратом Ордісс®), починаючи з 4 мг. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Основним проявом передозування гідрохлортіазиду є зниження ОЦК та порушення водно-електролітного балансу. Також спостерігалися такі симптоми, як запаморочення, зниження артеріального тиску, сухість у роті, тахікардія, шлуночкова аритмія, втрата свідомості та м'язові судоми. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0.9% розчину хлориду натрію. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану та гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, лікування слід проводити тільки під контролем лікаря і при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів і АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. У пацієнтів з нирковою недостатністю застосування "петлевих" діуретиків краще, ніж тіазидні. Для пацієнтів з нирковою недостатністю при терапії препаратом Ордісс Н® рекомендується постійно контролювати вміст калію, креатиніну та сечової кислоти. Дані про застосування препарату Ордісс Н у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні. Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть призвести до підвищення вмісту сечовини у крові та вмісту креатиніну у сироватці пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту слід очікувати від антагоністів рецепторів ангіотензину II. У пацієнтів з дефіцитом ОЦК та/або натрію можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії, тому не рекомендується застосовувати препарат Ордісс Н до зникнення цих симптомів. У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що потребує внутрішньовенного введення рідини та/або судинозвужувальних засобів. Пацієнтам з порушенням функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки слід застосовувати тіазидні діуретики з обережністю, т.к. незначні коливання обсягу рідини та електролітного складу можуть викликати печінкову кому. Дані про застосування препарату Ордісс Н у пацієнтів із печінковою недостатністю відсутні. При призначенні препарату Ордіс Н® пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії антигіпертензивними засобами, що впливають на РААС, тому у таких пацієнтів застосовувати Ордіс Н® не рекомендується. Як і у всіх випадках прийому препаратів, що мають діуретичну дію, слід контролювати показники електролітів у плазмі крові. Препарати на основі тіазидів, що мають діуретичну дію, здатні зменшити виділення іонів кальцію із сечею і можуть спричинити стрибкоподібні зміни та незначне збільшення концентрації іонів кальцію у плазмі крові. Тіазиди, в т.ч. і гідрохлортіазид, можуть викликати порушення водно-сольового балансу (гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремічний алкалоз). Виявлена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Застосування тіазидних діуретиків слід припинити до одержання результатів аналізів дослідження паращитовидної залози. Гідрохлортіазид дозозалежно збільшує виділення калію, що може спричинити гіпокаліємію. Подібна дія гідрохлортіазиду проявляється меншою, якщо застосовувати її одночасно з кандесартаном. Ризик гіпокаліємії виявляється підвищеним у пацієнтів з цирозом печінки, підвищеним діурезом, які приймають рідину зі зниженим вмістом солей, що проходять паралельно курс лікування кортикостероїдами або АКТГ. На підставі досвіду застосування препаратів, що впливають на РААС, паралельне застосування препарату Ордісс Н® та діуретичних препаратів, що збільшують виділення калію, можна компенсувати застосуванням харчових добавок, що містять калій або інших препаратів, здатних підвищити вміст калію у плазмі крові. Застосування препарату Ордісс Н може спричинити гіпокаліємію, особливо у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю (подібні випадки документально не зареєстровані). Тіазидні діуретики збільшують виділення магнію, що може спричинити гіпомагніємію. Застосування тіазидних діуретиків здатне змінити концентрацію глюкози в крові аж до прояву цукрового діабету, що латентно протікає. Може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів, зокрема інсуліну. Із застосуванням тіазидних діуретиків пов'язують збільшення вмісту холестерину та тригліцеридів у плазмі крові. Однак при застосуванні препарату Ордісс Н спостерігалася мінімальна кількість або відсутність подібних ефектів. Тіазидні діуретики збільшують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові та можуть сприяти виникненню подагри у схильних пацієнтів. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Призначення подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при використанні будь-яких антитипертензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Прояв реакцій підвищеної чутливості до гідрохлортіазиду є найбільш ймовірним у пацієнтів з бронхіальною астмою, алергічними реакціями в анамнезі, що не виключає появи алергічної симптоматики у інших пацієнтів. При використанні тіазидних діуретиків відмічені випадки загострення або появи симптомів застійної себореї. При використанні тіазидних діуретиків відзначалися випадки погіршення перебігу системного червоного вовчаку. Гідрохлортіазид може викликати ідіосинкразічну реакцію, що призводить до розвитку гострої міопії та вторинної глаукоми. Симптоми включають: раптове зниження зору або біль в очах, які проявляються, як правило, протягом декількох годин або тижнів від початку лікування гідрохлортіазидом. За відсутності лікування гостра глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Лікування – якнайшвидше припинити прийом гідрохлортіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися невідкладне медикаментозне лікування або хірургічне втручання. Факторами ризику розвитку гострої глаукоми є алергічна реакція на сульфонаміди або бензилпеніциліни в анамнезі. Препарат містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, що виявляються у відсутності толерантності до лактози, дефіциту лактози або порушення всмоктування глюкози та галактози. Гідрохлоротіазид, що входить до складу препарату Ордісс Н®, може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс Н® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс Н® слід бути обережним при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кандесартану цілексетил 16 мг. Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований – 7.5 мг, полоксамер 188 – 1 мг, повідон-К30 – 8 мг, барвник заліза оксид червоний (E172) – 0.15 мг, кармелозу кальцію – 3.3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 85 мг. , магнію стеарат – 1.6 мг. 5 штук. - блістери (6) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки рожевого кольору, капсулоподібні, з ризиком на одному боці та гравіюванням "C|C" по різні боки ризики, з іншого боку таблетки - гравіювання "16".Фармакотерапевтична групаАнгіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного стану та стимуляція клітинного зростання. Ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину ІІ з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (AT1-рецептори). Кандесартан - селективний антагоніст AT1-рецепторів ангіотензину , ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю зустрічалося рідше у пацієнтів, які отримували кандесартан. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При всмоктуванні із ШКТ кандесартану цилекситил за допомогою ефірного гідролізу швидко перетворюється на активну речовину - кандесартан, міцно зв'язується з AT1-рецепторами та повільно дисоціює, не має властивостей агоніста. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому внутрішньо становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованої форми порівняно з розчином для внутрішнього прийому становить приблизно 34%. Таким чином, абсолютна розрахункова біодоступність таблетованої форми препарату становить 14%. Прийом їжі не надає значного впливу AUC, тобто. їжа суттєво не впливає на біодоступність препарату. C max у плазмі досягається через 3-4 години після прийому препарату у формі таблетки. При збільшенні дози в межах, що рекомендуються, концентрація кандесартану підвищується лінійно. Зв'язування кандесартану з білками плазми – понад 99%. Плазмовий Vdкандесартан становить 0.1 л/кг. Фармакокінетичні параметри кандесартану не залежать від статі пацієнта. Метаболізм та виведення Кандесартан, в основному, виводиться з організму нирками і через кишечник у незміненому вигляді і лише незначною мірою метаболізується у печінці. T1/2 становить приблизно 9 год. Кумуляції кандесартану в організмі немає. Загальний кліренс кандесартану становить близько 0.37 мл/хв/кг, причому нирковий кліренс - близько 0.19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. При прийомі внутрішньо радіоактивно-міченого кандесартану близько 26% від введеної кількості виводиться з нирками у вигляді кандесартану і 7% у вигляді неактивного метаболіту, тоді як у калі виявляється 56% від введеної кількості у вигляді кандесартану і 10% у вигляді неактивного метаболіту. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів старше 65 років Cmax та AUC кандесартану збільшуються на 50% та 80%, відповідно, порівняно з молодими пацієнтами. Однак гіпотензивний ефект та частота розвитку побічних ефектів при застосуванні кандесартану не залежать від віку пацієнтів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 70% відповідно, тоді як T1/2 не змінюється порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або що знаходяться на гемодіалізі Cmax та AUC кандесартану збільшувалися на 50% та 110% відповідно, а Т1/2 збільшувався у 2 рази. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки відзначалося підвищення AUC кандесартану на 23%.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) не більше 40%) як додаткова терапія з інгібіторами АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кандесартану та інших компонентів препарату; тяжке порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасне застосування з аліскіреном (прямим інгібітором реніну) у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла). З обережністю: гемодинамічно значущий стеноз аортального та мітрального клапанів, цереброваскулярні захворювання, ІХС, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), стан після трансплантації нирки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки /хв), гемодіаліз, гіперкаліємія; пацієнти зі зменшеним ОЦК, проведення загальної анестезії та хірургічних втручань (ризик розвитку артеріальної гіпотензії, внаслідок блокади РААС).Вагітність та лактаціяПрепарат Ордісс протипоказаний до застосування при вагітності у зв'язку з тим, що кандесартан має прямий вплив на РААС, може викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом Ордісс, необхідно негайно відмінити препарат. При плануванні вагітності необхідно перевести пацієнтку на адекватну терапію, дозволену для застосування під час вагітності. Новонароджені, матері яких приймали Ордісс протягом вагітності, повинні перебувати під медичним наглядом через ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії. Невідомо, чи виділяється кандесартан із грудним молоком. Не слід застосовувати Ордісс під час грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але <10%); нечасто (≥0.1%, але <1%); рідко (≥0.01%, але <0.1%), дуже рідко (<0/01%, включаючи поодинокі повідомлення). З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, нейтропепія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку імунної системи: дуже рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, слабкість. З боку дихальної системи: часто – респіраторні інфекції, фарингіт, риніт. З боку травної системи: дуже рідко – нудота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, порушення функції печінки, гепатит. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок. Лабораторні показники: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації креатиніну, гіперурикемія, зниження гемоглобіну. Інші: дуже рідко - загострення перебігу подагри, "припливи" крові до обличчя.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада РААС із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II), інгібіторів АПФ або аліскірену (прямий інгібітор реніну) може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно кандесартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Кандесартан не слід застосовувати одночасно з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з порушенням функції нирок (СКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептидилпептидази 4-го типу (наприклад, віллдагліптин) може бути підвищений ризик розвитку набряку Квінке. При одночасному застосуванні кандесартану з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущої лікарської взаємодії виявлено не було. Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за участю ізоферменту CYP2C9. Проведені дослідження із взаємодії не виявили впливу кандесартану на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена. Одночасне застосування кандесартану з іншими гіпотензивними засобами посилює антигіпертензивний ефект. Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючі діуретиками, препаратами калію, замінниками кухонної солі, що містять калій, та іншими засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкалії. При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ виникає оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати вміст літію в сироватці крові. Одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г на добу) та неселективні нестероїдні протизапальні засоби, може знизити антигіпертензивну дію кандесартану, а також може призвести до підвищення ризику порушення функції нирок, у т.ч. до розвитку гострої ниркової недостатності та підвищення вмісту калію в сироватці крові. Слід обережно застосовувати комбінацію цих препаратів, особливо у пацієнтів похилого віку.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, 1 раз на добу. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза препарату Ордісс становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, у яких не вдалося достатньо знизити артеріальний тиск після 4 тижнів прийому препарату Ордісс у дозі 16 мг на добу, рекомендується збільшити дозу до 32 мг на 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування. Якщо терапія Ордіссом не призводить до зниження АТ до оптимального рівня, рекомендується змінити схему лікування. Терапію слід коригувати відповідно до рівня АТ. У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати початкову дозу препарату. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30-80 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза препарату становить 4 мг/добу (1/2 таблетки по 8 мг). Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК<30 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) або термінальною стадією ниркової недостатності (КК<15 мл/хв) обмежений (див. розділ "Особливі вказівки"). У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочати лікування із добової дози 4 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Препарат Ордісс протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом (див. розділ "Протипоказання"). Супутня терапія: застосування препарату Ордісс разом з діуретиками тіазидного типу (наприклад, гідрохлортіазид) може посилити антигіпертензивний ефект препарату Ордісс. Гіповолемія: рекомендована початкова доза Ордіссу становить 4 мг (1/2 таблетки по 8 мг) 1 раз на добу. Хронічна серцева недостатність (ХСП) Рекомендована початкова доза препарату Ордісс становить 4 мг 1 раз на добу (1/2 таблетки 8 мг). Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів. Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або гіповолемією не потрібна зміна початкової дози препарату. Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені (див. розділ "Протипоказання"). Супутня терапія: препарат Ордісс можна призначати спільно з іншими засобами, що застосовуються при терапії хронічної серцевої недостатності, наприклад, з інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами (див. розділи "Особливі вказівки", "Фармакологічна дія").ПередозуванняСимптоми: аналіз фармакологічних властивостей препарату дозволяє припустити, що основним проявом передозування може бути клінічно виражене зниження артеріального тиску, запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків. Лікування: при розвитку клінічно вираженого зниження артеріального тиску необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Укласти пацієнта на спину і підняти ноги. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можна застосувати симпатоміметичні засоби. Виведення кандесартану за допомогою гемодіалізу неефективне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОдночасне застосування інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності). Подвійна блокада РААС при застосуванні інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Якщо подвійна блокада РААС вважається абсолютно необхідною, лікування слід проводити тільки під контролем лікаря і при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів і АТ. Інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Порушення функції нирок На тлі застосування препарату Ордісс, як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що пригнічують РААС, у деяких випадках можливий розвиток порушення функції нирок. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) рекомендується регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв) обмежений. При застосуванні препарату Ордісс у таких пацієнтів необхідно підбирати дозу препарату Ордісс під контролем артеріального тиску. У пацієнтів з ХСН необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів старше 75 років та пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Відсутні дані про застосування препарату Ордісс при ХСН із концентрацією креатиніну більше 265 мкмоль/л (більше 3 мг/мл). Гемодіаліз Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади AT1-рецепторів внаслідок зменшення ОЦК та активації РААС. Тому пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, необхідно контролювати АТ та здійснювати індивідуальний підбір дози препарату Ордісс® відповідно до показників АТ. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ при ХСН При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємія. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів та відповідні лабораторні показники. Стеноз ниркової артерії Препарати, що впливають на РААС (наприклад, інгібітори АПФ), можуть призвести до підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Аналогічного ефекту очікується при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Ордісс у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з ХСН при застосуванні препарату Ордісс може розвинутись артеріальна гіпотензія. Також можливий розвиток артеріальної гіпотензії у пацієнтів із дефіцитом ОЦК, наприклад, при застосуванні діуретиків у високих дозах. У цьому випадку перед застосуванням препарату Ордісс необхідно провести корекцію ОЦК. Загальна анестезія та/або хірургічні втручання У пацієнтів, які отримують антагоністи ангіотензину II, під час загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. У поодиноких випадках артеріальна гіпотензія може бути вираженою, що вимагає внутрішньовенного введення рідини та/або вазопресорних речовин. Стеноз аортального та/або мітрального клапанів, ГЗКМП. При застосуванні препарату Ордісс у пацієнтів з ГОКМП або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапанів слід бути обережним. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними засобами, що впливають на РААС, тому застосовувати препарат Ордісс у категорії групи пацієнтів не рекомендується. Гіперкаліємія Одночасне застосування препарату Ордісс з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити вміст калію у сироватці крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Гіперкаліємія може розвинутись і у пацієнтів з ХСН, які приймають препарат Ордісс. На тлі терапії препаратом Ордісс у пацієнтів з ХСН рекомендується проводити періодичний контроль вмісту калію у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид). Загальні Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних препаратів супроводжується у цих пацієнтів різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку цих ефектів не виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Різке зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією, цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Використання у педіатрії Безпека та ефективність застосування препарату Ордісс у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При виникненні небажаних ефектів з боку ЦНС при терапії препаратом Ордісс слід дотримуватися обережності при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
3 541,00 грн
267,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц (0.5 мл): Активна речовина: ганірелікс (у формі ацетату) 250 мкг. допоміжні речовини: манітол - 23.5 мг, оцтова кислота крижана 99% - 0.1 мг, оцтова кислота крижана та/або натрію гідроксид - до pH 5.0, вода д/і - qs до 5.0 мл. 0.5 мл – шприци одноразові (5) – блістери (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для підшкірного введення; прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаАнтагоніст ГнРГ. Синтетичний декапептид, що має високу антагоністичну активність по відношенню до природного ГнРГ. Модулює функціональну активність осі гіпоталамус-гіпофіз-гонади шляхом конкурентного зв'язування з рецепторами ГнРГ у гіпофізі. Внаслідок цього відбувається глибоке, швидке та оборотне придушення секреції ендогенних гонадотропінів без початкової стимуляції їх вивільнення. Показано, що стимуляція суперовуляції із застосуванням ганіреліксу зазвичай супроводжується швидшим початковим зростанням фолікулів яєчників протягом перших днів стимуляції, порівняно з агоністами ГнРГ. Однак надалі, на заключних етапах лікування, когорта лідируючих фолікулів за кількістю в середньому лише трохи менше, хоча значення концентрації естрадіолу в сироватці крові дещо нижчі, порівняно з агоністами ГнРГ. Дані відмінності вимагають, щоб підбір дози ФСГ при застосуванні ганіреліксу грунтувався, в основному, на кількості та розмірі фолікулів, і меншою мірою – на рівні естрадіолу в крові.ФармакокінетикаГанірелікс швидко всмоктується після підшкірної ін'єкції, біодоступність - близько 91%. Метаболізується шляхом ферментативного гідролізу та близько 75% дози виводиться у вигляді метаболітів з калом. Виявляється у сечі у незміненому вигляді. T1/2 ганіреліксу становить близько 13 год.Клінічна фармакологіяАнтагоніст гонадотропін-рилізинг гормону.Показання до застосуванняПрофілактика передчасного пікового підвищення секреції ЛГ у жінок під час індукції овуляції (суперовуляції) у програмах лікування безпліддя з використанням допоміжних репродуктивних технологій.Протипоказання до застосуванняПомірні чи виражені порушення функції печінки; помірні чи виражені порушення функції нирок; вагітність; лактація (грудне вигодовування); підвищена чутливість до ганіреліксу; підвищена чутливість до ГнРГ або іншого аналогу ГнРГ.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та лактації.Побічна діяЧасто: головний біль, нудота. Можливо: болі в животі, синдром гіперстимуляції яєчників, ектопічна вагітність, мимовільний аборт. Рідко: запаморочення, слабкість, нездужання. Місцеві реакції: шкірна реакція (найчастіше гіперемія з набряком або без нього).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ганіреліксу з іншими лікарськими засобами, в т.ч. із засобами, що стимулюють виділення гістаміну, не можна виключити ймовірність лікарської взаємодії.Спосіб застосування та дозиГанірелікс може бути застосований лише фахівцем, який має досвід у лікуванні безпліддя. Застосовують у комбінації із чХГ строго за спеціальною схемою, встановленою індивідуально. Вводять підшкірно, разова доза - 250 мкг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ особливою обережністю застосовувати у пацієнток із симптомами алергії. Не рекомендується застосування при виражених алергічних реакціях через відсутність клінічного досвіду його застосування у цієї категорії хворих. Синдром гіперстимуляції яєчників може бути під час або після проведення лікарської стимуляції яєчників (при застосуванні препаратів чХГ). У таких випадках проводиться симптоматичне лікування (ліжковий режим, внутрішньовенне вливання електролітних та колоїдних розчинів та гепарину). Безпека та ефективність застосування ганіреліксу у жінок з масою тіла менше 50 кг або більше 90 кг не встановлена. В ;експериментальних дослідженнях ;не виявлено тератогенних властивостей ганірелікса.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему